автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Украинская литературная цивилизация

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская литературная цивилизация"

НЛЦЮНАЛЬНЛ АКАДЕМ1Я НАУК УКРАШИ 1нститут лггератури ¡м. Т. Г. Шевченка

■i UC3

На правах рукопису УДК 883.3(09)

ПАХЛЬОВСЬКА Оксана €жи-Яшвна YKPAÏHCbKA Л1ТЕРАТУРНА ЦИВ1Л13АЦ1Я

Спещальшсть 10.01.0^. - Украшська лггература

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаци на здобуття наукового ступени доктора фиюлопчних наук

Кшв - 2000

Дисертащсю е монограф1я (¡тал1йською мовою):

Oxana Pachlovska, Civilla letterciria ucraina [Укра'шська л1тературна цившзащя] - Roma, Carocci Editore. - 1998. - 1 104 pagg.

Робота виконана у Вщдйп давньоТ та класичноУ укра'шськоУ л1тератури 1нституту л1тсратури ¡м. Т. Г. Шевченка HAH УкраУни

Офщшш опоненти:

- доктор фшолопчних наук (PhD), шоземний член HAH Украши, професор Ласальського ушверситету (Фшадельф1я, США), директор Украшського Вшьного ушверситету (Мюнхен, Шмеччина) Леонщ РУДНИЦЬКИЙ

- доктор фшолопчних наук, професор, завщувач кафедри украшсько1 лггератури Н1жинського педагопчного ушверситету iM. M.B.Гоголя Олександр КОВАЛЬЧУК

- доктор фшолопчних наук (PhD), професор-емерит (Нью-Йорк, США) Мирослав ЛАБУНЬКА

- доктор фшолопчних наук, член-кореспондент HAH Украши, професор Нацюнального ушверситету " Киево-Могилянська акаде\пя" Дмитро НАЛИВАЙКО

Пров1дна установи: 1нститут украшознавства ¡м. I. Крип'якевича HAH Укра'ши (Льв1в)

Захист вщбудеться -М- с]чня 2000 року о IP годит на засщанш Спещал1зовано1 вченоТ ради Д 26.178.01 при 1нститут1 л1тератури ¡м. Т. Г. Шевченка HAH Украши (01001, Кшв-1, вул. Грушевського, 4)

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютец1 1нституту л1тератури ¡м. Т. Г. Шевченка HAH Украши, м.Кшв, вул. Грушевського, 4 ,

Автореферат розюлано "_" грудня 1999 року.

Вчений секретар

Спешал1зовано1 вченоУ рад]

'д^и. М. М. Сулима

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТ ЕРИСТИКА РОБОТИ

Грамдшзш грапсформапп сучаспого стпту, як-i глдбулися протягом остаинього дссятлгпя, внмагають псреосмпслспия pojii i мшця Укра'пш в гвропейському, а також у свповому kohtckctî. За ней час радикально змшилася геополтшна та культурна карта Старого Континенту, - i ¡мши ni й доа становлять собою постшний процес, безперсчпо, нозитивний, aie з багатьма пайдомими. Одна з найголошйших змш - нова копфпурашя кордош'в м1ж "Захцшою" та "Схщною" Свроиою. Внаошдок нього зазнали корекцп caïui нопяття "Захщпа" та "Cxi/nia" Свропа i вщповщно динампувалося зблнження -або, навпаки, взаемне дистанцповання - "захщносвропейських" та "схщпосвропейських" культурпих MaciiBÎB. Адже вивгпьпеппя вщ схеми бйюлярного протнетоянпя зовеш не озиачас автоматично! inierpaniï в "едину Свроиу", яка на сьогодш те становить собою лшне проект lia n04aTK0Biii стадн своп pcajii îaniï. Тому для Украши однкю з найактуалыиших проблем на рубеж1 стагпть - а вщтак i тисячолт., -г проблема виоору ли.ж Зстдною та Cxiduoio Свроиою в сучасному розумнин них термине, а отже, й приналежшеть до одша з двох моделей поэтичного га культурного розшпку, покн що досгатньо вщмппшх м1ж собою. Вщ корсктноУ концептуал1зацп hîcï проблеми та вщ виважепого и розв'язапия великою м|'рою залежить майбутне Укра'пш.

У 2001 poiù, то зиаменувагнме собою початок Трегього тисячолггтя, незалежшй "Укра'пп як держав1 виповниться заледве десять роклв. Але Укра'пш як своер1дний ¡сторико-культурний феномен в кол1 гвропейськнх держав нал1чус попад тисячу роюв. В Н1.ому плат У кран га становить собою один з наибольших парадокст icropiï Сврони. Як "полп'ичпа нац!'я" наша держава протягом багатьох стодить перюдпчно зникала з карти Свропи, поглинена р|'зними iMnepiflMii. В результат! Укра'пп вщмовлялося в npaei на власну полтншу, культурну, загалом пашональну щентичшеть. 1 в той же час сама спсцифка украииъко'1 культура детермшувалася насамперед \ï европейськими opicitmaifiKuii, про як1 Свропа або не знала, або ж ïx свцюмо ¡гнорувала. Вартюгь i вагу нього феномена можна визначити, лише беручи до уваги ¡сторико-культурний контекст украшськоТ цившзанп, приречеио! тривалий час бути "провнннсю" вгзантшського евпу, центр якого змгстився вщ Константинополя до Москви.

I все ж укра'шська культура не лише упикла бшыи шж реалыю'1 за1рози назапжди перетворитися на "нровйппю" вгзантшського св1ту, а й зумша стати piutymiM разломом вгзишпшського монолЬпу,

тобто тоталЬуючш CncreMi, кажучн слонами Карла Поппера. В пьому ceiici украУнська культура, з швтисячолггньою боротьбою УкраУни за полггичну пезалежнють та культурпу суверешнсть, становила собою /'ителектуальну револнщпо вздовж всього культурного мсридшпу в'н) Константинополя до Москвы. Алс нрочнтання uicí рсволюцн me тшьки ночипасться. I цс с термшовим завлаимям критичного апарату культури. Адже адекватне прочнтання niti' штелектуальноУ революпи могло б вщкрити шлях до осучаснешн конщ'птуалшци статусу Укрснпи в ' Ceponi, а в результат ¡ i до побудови новнх стосункзв УкраУни з найближчими суадамн ¡ з Заходом в цшому.

Вщтак дане дослшження становись собою енробу нового прочнтання icTopií украУнськоУ пившзацн, розглянутоУ в ycix своУх BiiNiipax - вщ ¡сгорико-полтшного до (]ллософсько-л1тературного. Провалиться постдовнпи аналп консолщованпх схем, здшснюеться системник перегляд нггерпретатнвних сиотворень. Накреслююгься та npoiнозукм ься евентуалыи hobí шдходн. Разом з тпм ця нраця ирононус також систематизации на hobííí ociiobí факт1в i динамки украУнськоУ культури, побаченоУ кргзь призму вщповщноУ культурноУ динамки Свропи. Книга "Укршыська aimcpamypua цивЫзш(1я" с першим на 3axodi комплсксним дослн)л1ссниям, яке рспрезснтус тисячолпппш континуум icmopi'i украТтъкоТ липеритуры eid eumoKie до сучасноат i яке аиал/тичпо засслдчус нерозривний зв'язок míjic специфшно укршнського культурного у/йверсуму та його свропейським кор'шням. Под!бна оркнташя, яка стала можлпвою зокрема завдяки документам i джерелам, пристугшнм лише тепер, шеля постання незалежноУ УкраУни 1991 року, доводить цептралыпеть багашовим/рного укршнського ceimy в культурному óia.iosoei míjic "гумаиктнчним" Заходом та "вгзанпййськии" Сходом. Укра'ша, то була столптямн нереалгзованою державою, а отже, "забороненою нашею" i, таким чином, "Великим Вщсутшм" европепського KOncopniyMy, виявляе себе, однак, як невралпчний вузол nijioro рялу радикальних трансформаций Свропн.

А кту а л ы i ¡ сть доел ¡джеч 111 я.

Рсалынсгь УкраУни, uic'i terra incognita Старою Континенту i водночас нпегральноУ iíoro частник, демонструс свою особливу актуалынсть в момент, коли штеграшиш пронеси в Свроги детермшують необх1дшсть нереосмислення i рекодифкашУ европейськоУ культурноУ ¡дентичностг Шлях УкраУни до Свропн чи. навнаки, Ti переоркнтащя в "свразшському" напрямку - цс два антагопктычнi кулыпурпо-нол/тич/и р'пиенпя, як1 вплчнуть на формуванпя карты Свропн в наступному тисячолтнт. Тому сьогодш УкраУна - шеля десятилпь, а то й столггь неадекватнпх та

сшдомо спотворюючих штерпретацш - мае дати самостшну вщповщь на р1вш критичного самоосмислення щодо реальноУ природи свосУ культур» та рннучого вибору своУх майбутшх гсокультурнпх всктор|'в. Вщтак автор пропонус одну з можливих ¡п герирегац111 контпнуатмвного европейського шляху укра'шськоУ культури, з метою дати критичшш захист свронейськш н)енпшчноат "укра'УнеькоУ ¡деУ" в момент народження Ново)' Свропи.

Мета осипши тези дисертацп.

При впзпачепш мсги дослщження, автор виходив ¡з проблеми ■ювипннып реценцП' УкраУни в цпюму, а насамперед у Сврош та загалом на 'Заход!. УкраТна та н культура, незважаючи на конституювання Укра'шськоУ держави, продовжують залишатися на Заход! все ткю ж самою "загонулою Атлантидою". Фактично УкраУна доа не позбулася статусу "забороненоУ наци", оскьчьки занадго часто знания про Укра'шу на Заход1 "фичьтруеться" зпдно

старими ¡дсолопчними стереотипами (як правило, проросшськими), а в багатьох винадках позпачене елементарною шформацшною недостатшстю. Це спрпяе прол1ферацн анахро!Йчних та нов1тжх стереотишв, яю формують на Заход1 несприятливий кл!мат навколо полтжи та культури Укра'ши, блокують виникненпя над1Йних шформащйних канал1в, перешкоджаюгь необхьшйй консолщапп украУнознавчнх диспиплш в межах захишоУ славютикн, ¡сторп СхщноУ Свропи та ¡нших гумаштарннх матерш.

3 шшого боку, все це, разом узяте, зумовлюе переор1ентацпо комушкативноУ зашкавлеиосп Заходу в бж не лише бшып знаннх культурних реальностей, а й у бн< тих культурних реальностей, яю поенлено дбають про р1вень 1 насичешсть свое!' презеитативноУ программ. Таким чином, I сьогодш на Заход1 наявна диспропоршя в освоенш проблематики СхшноУ Свропи, - диспропоршя, що е особливо деструктивною для сьогоднпнньоУ УкраУни. Що ж до самоУ УкраУни, то тут атроф1я комужкатпвних ¡мпульа'в е серйозною \ давньою хворобою, зумовлеиою цензурного блокадою культури протягом багатьох стол1ть, а також неминучою при цьому недоскопалютю системи шетитушйного захисту культури. Вщтак дане дослщження з самого початку було спрямоване на системну корекцио негативных тоноа'в, ям перешкоджають сприйняттю УкраУни на Заход1 1 яю нерщко дезор1ентовують напрямки дослщннцького пошуку в самш Укра'пп 1а в гумаштаршй науш славютичного профшо за межами УкраУни, передовеш у Захщнш Сврош.

Автор був евщомий також I внутрншпх проблем паукового осмисленпя украУнськоУ культури. I йдеться не лише про доепть видиме для фах1вш'в нагромадження спотвореннх тлумачень,

породжене щеолопею комужстичного режиму чи однаков'о ненауковою пострадянською ¡нтерпретацшною практикою на piBiii pro i contra. Йдсться перш за все про дисконуипет методологии tux оркнтацш, про íxiiio хрошчну псрсрвшсть у част та про Тхне мимовшьне вщчужеиня вщ загалышх тснденцш гумаштарноТ пауки XX ст. па Зал од i. Тому ссред мстододопчних завдань автора стояла також необхщшсть "зшити" розфваш фрагмент» цього европепсько-украшського ушверсуму в одне ците.

Основна мета цього дослщження - створення ново)' системч координат для переосмысления рол i и М1сця Укршни в сушеному ceiini. Тому автор не вважав за доцшьне полемгзувати з tício чи íhiiioio конкретною науковою (чи ¡леолопчною) тезою. Автор поставив перед собою заедания - xa» i в фор\н пропозитивного проекту - макрсслит» цЫсну коицепцио /нтелектуалыюi icinopii Укршни як часпиши свропейсько)' цившзаци.

Для здшсненпя »¡cí мет» було вироблено кшька основоположннх »р»НЦИ1ИВ.

1. 3 метою вщтворення тисячол1тнього континууму укра'шськоТ л1тератури автор намагався подолати стереотип фрагментарного, хронологЫно непосл/довиого, нац'юиальио певизначепого образу Укршни, позбавленого húiíchoí культурно! динамш!, а вщтак i комушкативно! енергн. Тому дослщження збудоване як сгруктурована система вщ»овщеи на невралпчш питания укра'1нсько1 цившзаци, як система, то ставить co6i за мету довеет» парадигматичну цЫойсть ifici цившзаци, п iianionajibiiy оригшалыпеть i разом з тнм и глибинпу "европеисьюсть", а отже, д1алопчшсть i комушкабелыпеть. Вщповщно до цього, автор намагався узгодиг» комушкативну "емапацпо" укра'шськоТ культур» з мехашзмами захщпоУ науковоТ та шформацшноУ рецепцп.

2. Одшею з иентральннх проблем к»иг» е також основна перешкода, перед якою опинилася укра'шська лтсратура у своему вжов1чному зусилл1 утвердит» власну щентичшеть, а саме: державна фрагментаршеть "укра'шськоТ мозаТки" протягам столпь, ностШ»»» д»ско»упег » полпичпого буття. Автор дисертаци зробив енробу реконструювати украУнський континент у Гюго геокультурнш цЫсноспи', долаючн фрагментарне i обмежене бачення, яке помнлково розргзняе "росшську", "польську", "габсбурзьку" Украину, вже не кажучи про cbít д1аспори, вщчужеиня якого на багато десятнлпь вщ корпусу укра'шськоТ культур» стало можливим завдякн софютиковашп щеолопчнш операци радянського режиму. Таким чином, дисерташя вщтворюс укршнську культурну реалытчпь як феномен унтшрний i

самодостатшй у своему внутрпиньому багатсгт та ргзномантюсп, а також виробляе ряд крптер1Ув, що служать аргументами на корпеть щсУ унитарность

3. По;нбна "критична рсвЬ;я" усталених тверджень, крш усього, дозволила перегляпути ряд важливих положень захщноУ славютики, в якш до цього часу нтюрувалася або ж трактувалася снотворено значна юльюегь явшц схщнослов'янського ареалу внаслщок внключення з дослшжень украУнського матер1алу. Вщомо, що в захщщй (як, врешт1, 1 р росх('1Ськ1Г1) славютищ практично дои домшуе практика тотальноУ щентифжащУ КиУвськоУ Рус1 з Рос1сю, а вщтак I практика штерпреташТ росшськоУ л1тератури як единого спадкоемця культури КиУвськоУ Рус1. Тому один з найважлившшх аспект1в даного дослщження полягае в гюслщовному виявлешп га/стачного зв'язку лпж давнъою та новою / сучаснию укрштъкою лЬпературою { у пиробленш систем» аргумент|'в, як! доводять наявтеть культурного континуитету мгж Давньою Руссю та Новою УкраУною (не заиеречуючн при цьому того факту, що КиУвська Русь е культурно-полпичним шдгрунтям ваеУ православно-схщноУ "Слави"). В такий споаб дослщження обгрунтовуе з нових для Заходу позищй шдвалини украУнськоУ л1тературноУ цившзапи, вщтворюючи и ¡сторичну перспективу в цшеному втпрь

4. У зв'язку з ним природно постае питания атрибуцн лЬпературинх явшц давнього пер'юду до укрмпськоI лгператури. Доа виршшлышм критеркм шсУ атрибуци в ропйськш та заруб1жнш славктши був критерш лшгвктичний, виразно або приховано пов'язаний з критеркм ¡деолопчним. Спрощуючи, можна сказати, що твори церковно-слов'янською мовою класиф1кувалнся автоматично як "росшсью", а твори польською чи латинською мовами вважались однозначно "польськими". В результат! виробились дв1 домшаптщ схеми - "роайська схема" та "польська схема", - якм вкрай збщнили, нерщко сприм1тив1зували, а часто 1 просто спотворили лпературну перспективу всього контроверсп'шого польсько-украУнсько-роайського л1тературного ареалу.

У дисертац» пя проблема розв'язуеться через постановку питания про необхщщеть перегляду власне нац\онально1 агециф/ки украУнськоУ лнператури. Якщо домшуе лшгвктичний кригср1Й, як1цо ця спсцифжа пов'язусться виключно з сучасною украУнською мовою, першим украУнським письменником буде неминуче 1ван Котляревський, а росшським - 1ларшн КиУвський. Вщтак питания украУнськоУ традици, зрозумшо, зависае у вакуумь Якщо ж ми визнаемо незаперечний, врепгп, факт, що украУнська лтературна

цивЫзацш - це цивЫзащя полщеитричпа, тобто нившпашя кшькох мов i юлькох церков, перспектива аналгзу радикально змшюеться.

Константинополь як "Другий Рим" ¡сторично був единою точкою вщлжу для Москви як "Трстього Риму", шеля якого, як в1домо, не могло бути "четвертого". КиУв мав значно 6ijibine референпв: окр1м Константинополя i католицькоУ Полыни католицький же ГПвдень Свропи з його гумашстично-ренесансним комплексом та нордичну Свропу протестантизму. Вщтак укра'шська л1тература творилася не лише церковно-слов'янською мовою, а й польською та латпнською мовами. Ihiiiiim, пор1вняно з росшською реалыпепо, було сшвшдношсння лпурпйноУ га дшовоУ мов: адже староукраУиська "канцелярська" мова спиралася на дазшо i поважану традицпо ще Литовсько-польськоУ добп. 1ншими були статус i роль "простоУ мови", яка в силу ¡сторичних обставин репрезентувала не лише лшгвютичну, а й культурпу та щеолопчну "еманацно" нових сусгнльних потужностей (козацтва, городян), що ставали uporai onicraMii новоУ icropií. I ось саме взасмод'ш лтературпи.х традицш, що реил13овушли ceñe через ycniujicni "клаеичиГ мови, з традициями, яш ресшзовувалч себе через diataMÍ4iiy "просшу миву" в постишому розвитку, народжувала пиву Укршпу i попу украУпську линературу. Вщтак атрибушя л1тературних явшц мае здшешоватнея не за лшгвютичннм чи географ|чшш принципом, а виходячи ¡з система цишосшей, вироблених в надрах "кшвськоУ традици", яка постшно -конфлжтно чи й гармоий'шо - комушкувала з традишею свропейською.

5. 3 метою зв'язати воедино давши та новггшй пертди укра'шськоУ jiirepaiypnoi пившгзаци, - а також i для того, щоб внявши кардиналы» м1ж ними вщмшносп, - автор пропонус тсрм1нп "всзаштйська дова" та "нацшиалыш доиа" укршисько'i лпиератури. УкраУнська Л1'тература с несекуляризованою, теоцентричною л1тсратурою фактично до кшця XVIII ст. Однак протягом XVI-XVIII ст. вщбувався повшышй, але неухилышй нроцес сскуляризашУ. В межах цього перюду с шлком очевидним той феномен, що ушверсалгзм "вгзантшськоУ" кулыурноУ ментальносп поступався перед дедал1 яскравнне проявленою нацюнальною спепифжою культури. Основним фактором uie'i трансформацп i цього внутрипнього протистояння двох модальностей культури був могутнш вплив козацького руху на сусшльну cBÜiOMicTb, яка знайшла в co6¡ сили й зрпнеть оиертись московськш колошзаип «не шаблею, а розумом», якщо вжити блпекучу, але, на жаль, на той час утошчну тезу Христофора Фшалета.

Парадокс, однак, полягае в тому, то протнстояння католииькш Полыш фактично перешкоджало секуляризацншим процссам через ¡манептшеть конфесшноУ копфронтаци. Що ж до протистоянпя "едшкш'ршй" Москву то абстрактшсть та защеолопзовашеть и1рп в московськш, а пот1м петербурзькш ортодоксп, иерегворешй на систему контролю держави над культурою, зробпла секулярнзацшний процес украУнськоУ культури неминучим 1 радикальним. Те ж саме явшце стало також 1 причиною дедал1 глибшого вщчуження украУнськоУ та росшськоУ моделей ¡сторичного розвитку та в!дпов!дних культур.

6. Разом з тпм автор вважав за иеобхЬшс аналпуватн в р1знпх аспектах такс явите, як иепшпогисть укра'Упського вецпаиту православ'я. УкраУнська православна культура, будучи полщентричною, знаходячись у постшному контакт! ¡з захщним евттм. була вщкрита до европейського культурного доевщу, по-свосму сприймала I переробляла иого результат!!. Тому давня украУнська культура вщ своУх киУвських чаЫв, на вщмшу вщ росшськоУ культури московськоУ лпп1, концеитуал1зувала свою паритспиисть щодо коисташтшопольськоУ традици, а не запропонувала себе як "коппо" для лептимацн неперервност! державного та культурного спадку. Саме тому автор вважав за потр!бне говорити про формування двох цившзашй - "КнУвськоУ цивппацП'" та "МосковськоУ 1{нвп1зсп(п", якч мали чижом антитетичну динамку розвитку, ночинаючи, власне, вщ визначения свого сгавлення до вванпйського джерела, а значить, 1 своеУ ¡дентичносп.

7. Екскурс, реалпований таким чином, включаючи лггературн! теми давньоТ 1 нопочасноУ УкраУни в якнайширший контекст ¡сторико-полтжо-релтйноУ проблематики в европейському масштаб!, дас змогу побачитн в новому св!тл! вкрай важлнву роль УкраУни як багатостагптнього мед/ума лыж захлд/шм евтюм та слов'янськым уш'версумом в1зантшського ареалу. Власне, коннепшя книги, як уже було сказано па початку, великою лирою засновуеться на тез! централыюат УкраУни, ГУ кторп, ГУ культури / зокрема ГУ липератури в процесс зустрЫг (/ конфронтаци) лиж гумшистичиим Заходом та православшш Сходом.

8. Незважаючи на свш полшентрнчнин характер, украУнська л¡гература е парадоксально уштарною. Цемеитуючим фактором уитшрпоспи украУнськоУ нацГУ та культуры с ГУ свропейсъкий характер, внаандок чого ця литература, як доводить автор,! стала певпою \ирою гумашетичним "викликом" замкнен!й систем! культур в!зантшсько-православного кола. Основними компонентами шп "европейськосп" е пол!тичне усв!домлення

необхщносп побудовн правового суспшьства та антроподентричний характер украшсько'1 культур».

Не випадково "антиевропейська" штерпреташя Укранш -тобто и вщчуження та вщрив вщ европейського коду - становила собою один з основннх компоненте рус»фкацп як у нарськш Pociï, так i за радянського режиму. 1ншими словами, позбавит» Украшу и европейських ор1ентацш означало знищити один з основоположних аспект1в 'п ¡дентичносп.

Проблема европейськоеп украшськоТ л1тератури потребуе, однак, вагомо'1 корекци". Неодноразово спостершалися штсрпрсгатмвш теидснпп (зокрема останиього часу), як-i робили наголос на аспект! "вторншшсп" ряду явшц украУпськоУ л1тератури (в розмовь скаж1мо, про украшський Романтизм, Модершзм тощо). Под1бн1 пщходи з'являються там, де домшуе, власие, односпрямована европоцентрична ор1ентащя. А за аналопею, як ne fie парадоксально, таке бачення не надто вщргзняеться вщ сумнозв1сно1 тез и В. Бслшського щодо "цившзацшноГ рол1 pociiicbKOÏ культури у формуванш культури yKpaïncbKoï. Под1бш тези завжди носять "колонгзаторський" характер.

Автор дисертаци пропонуе внести в не питания таку корекцпо. Пор1внюючи конкретш л1тератури давнього перюду чи ïxiii oi<peMi явшда, »¡коли не слад забуват», що ocuoHui вадмшносп М1Ж ними В1д початку 6yj»i дегермшоваш pejiirifnioio д»фере»щащею. В кра'шах "римського" кола (також i слов'янських, як Полыца чи Чех1я) секуляризашя вщбулася в еиоху Ренесансу. В кражах "константиноиольського" кола, де несекуляризований т»п культури домшуе до кшця ХУШ ст., Ренссанс був нракшчно »сможливнй. Тим бшып »¡»»»ми с намагання культури подолати ню схему, як це м», власне, маемо у внпадку з укра'шською культурою. Огже, мова насамиеред мала б ini про auini'M/ii кореляцп. Словом, при ana.nhi свропсйсько'^ природи укра'шсько'1 культури слщ ¡ти не ait) Caponu ào Украиш, а -навпаки - eià Укршни ào Свропи. По/пбний пщхщ дае змогу глибнге вияв»т» pcuciiTiinni механ1зми культури, як-i й вщб»вають ïï спепифжу. Адже справжня "европейськклъ" означае не ктькклъ запозичень, а критичне фшьтруванпя щей згщно з природою само!' сприймаючоУ кулыури, яка вже в давж часи почала "переживати" певш явиша европейсько'1 культури як епшьний набуток европейсько'1 людини. Ihiiiiimii словами, сам характер рецеппи е квал1ф1кативнсмо здатшепо культури.

У pyeni nieï проблематики, крш проблеми европейсько-украшсько! взаемоди, в дисертацн' робляться нерюдичж скскурси в проблематику укра'жсько-нольсько! та украшсько-росшсько!

взасмоди. 1 и два осташп механпмн, одпак, мають, на думку автора, протнлежну природу. В украУнсько-росшськш взаемодн домшантну роль з1грала полшпса, "розводячи" украУнський I роайський культурш свгги в протилсжних иапрямках. Що ж сгосусться польсько-украУпськоУ взаемодн, то гут врсшп-рсшт культура ждпорядкувала соб1 нолггичш мехашзми. Полтпша конфлктшсть була переплавлена позитивними ¡мпульсами кул!»турного ."налогу, а шод1 {1 культурного синтезу.

9. В розвиток пшцезгаданоУ проблеми у доанджешп ставиться також питания днскрази цикмв укршпськоТ культуры пор1вняпо ¡з загалыюсвропейською перспективою. В цьому плаш автор вважав за иекорскгну з науковоУ точки зору часто згадувану формулу "ретардашУ" украУнськнх кулыурних явищ стосовно вщповщних феномешв у Сврош. Теза "ретардаци" - це свого роду екв1валент течи "запозичення". Безумовно, ретардашя (яку, врешл, можна було б назвати гальмуванням) мала мюце. Лле насправд знову ж таки нашикавнпий аспект - не саме специф1ка вщповщних лпературннх та мистецьких явищ на украУнському грунт1 -скажлмо, того ж самого Бароко чи Модер!Йзму, - та культурна наповнешсть хронолопчних "дистанцш" м^ж цимн явшцами 1 вцщовшними феноменами в европейсьюй культурк Набагато бшып стимулюючим с, напрнклад, ашшз Бароко в межах несекуляризованоУ культури та приннигив його взаемодн з Бароко тих культур, то пережили Вщродження. I це знову ж таки шдхщ, якнй допомагас глибше виявигп неповторну ¡дентичшсть украУнськоУ культури.

10. Важлнвою метою дослиження було також введения в европейський науковий об1г основних концептуалыгих маашв на1Йонального украУнознавства, великою м1рою донедавна заборонених радянським режимом I практично невщомих на Заходг В такий споаб в акадекичну циркуляппо захщноУ науки включаються фундаменталый даш та новаторсью подходи, необхщш для поглнблепого висв1тлепня основноУ проблематики, яка стосупься всього слов'янського свпу. Пол^бний гндхщ до проблем украУнського ушверсуму мав на меп продемонструваги украУнознавство як консолщовану самоепйну дисциплшу, з великим комушкативним потешналом в межах всього корпусу свповоУ славюгики.

Теоретична та методолопчна основа дос.ндженнн.

3 метою охоплення основного спектру укра'шсько! проблематики в дисертацн застосований насамперед цивЫзациший т'дх/д у 1Ш1снглср1вському розумннн. Якщо цившзашя с "живим органпмом" (Дж. В1ко, О. Шпенглер, А. ТойнбО 1 вЫ вияви культури е формами життя, в такий споаб л1тература, ¡нкорпорована в загальну ¡сторико-культурну динамжу буття нацп, радикально розншрюе параметри своеУ коптекстуальносп. Под1бний пщхщ доводить, що л1тература, мова, тобто Слово, стають будуючими (факторами нацп та ¡сгори в циюму.

Цпвинзацшний пщхщ зумовив також ! оргашчний синтез юторичних 1 культурних даних, якч аналгзуюгься в дослщженш як процес постшного "перетжання" юторн в культуру та культури в ¡сторно. Мова, - а вщтак i л1тература, - е осердям культури як форми життя, тому радикально детермшуе його природу, форми, еволюцпо, результат (О. Потебня, Л. Вптгенштайн). Ця фшософська теза стае в дослщженш основою для визначення, вживаючи термш сучасноУ лшгвютики, «глибинноТ структури» украУнськоУ культури як системы ¡деи, яка, з одного боку, с радикально вщмшною вщ систем щей тих культур, що межують з украУнською, насамперед з польською та рос1йською культурами, а з ¡итого боку - ";цалогус" з цими та ¡ншими, розширсними системами.

У зв'язку з ним, повторнмо, автор вводить термпш "КиУвськи цивтзащя" та "Московська цивЫзащя", пперпретуючи Ух як антитетичш, але не з точки зору щеолопчноТ полемжи, а з точки зору ¡сторичного протистояння двох культурних систем, що розвнвалнея за протилежними парадигмами: антропоцентрнчною, республ1канською, л1берал ьною, з одного боку, та "державоцентричною", ¡мперською, авторитарною, з шшого. В синтез^ "КиУвська цивiлiзaцiя", вживаючи термпш Н. Девка, розвивалася пщ знаком "А'«/юп-ЬшШищ", нашотворення, в той час як "Московська цивЫзащя" мае своею основою процес "67а!е-ЬшШик", державотворення. Йдеться, отже, про протистояння двох систем цшностеп, \пж якими була неможливою комушкашя i неминучим - конфлжг.

Разом узят!, вищезгадаш нринцини ! становлягь собою той культуролопчний ключ, з допомогою якого виводиться на поверхшо неповторим специфика укршнськоУ культурноУ ¡дентичноаш в якнешшириий папоралп слов'яиських / в циому свропейсъких культур.

У своему дослщженш автор спирався на нов1, а також донедавна заборонен! праш з ¡стор1У украУнськоУ л1тератури, з украУнськоУ ¡сторп, з ¡сторп релин та церкви, з фщософп,

антропологи, археологи, створеш в УкраУш i в niacnopi. Серед домшантних ¡нтерпретативних лнпй украУнознавства в доешджешп BUKopiicTani концепцн М. Грушевського, В. Лнпннського, Д. Чижевського, М. Зерова, С. Малашока. В дисертаци враховаш новпш досягнеиня захищоУ славюшкн, а гакож 3axi;nro'i фиологн, icropi'i, фшософп, reopii лпературн. Домшуюч1 методи дослщження - ¡сторпко-лггературннй, компаратшмстський, герменевтичний.

Marepia.ioM для дослижеиня став практично пи ни компенд1ум украУнськоУ лпературн в д1ахрошчному 3pi3i вщ перших писемних пам'яток КшвськоУ Pyci до неомодершзму останпьоУтретини XX ст.

Неминуча при под1бшй експозицн проблема вщбору була вирппена таким чином. 3 одного боку, автор спирався на вершннш явшда украУнськоУ л1тературн (як Ух бачить, звичайно, автор), то Ух BiH аналгзував як неперервний творчий процес, як динамжу "перепкапня" в част тем та проблематики. Значна увага пршнлялась при цьому проблем! континууму украУнськоУ .linwpamypiioi трш)ици, яка витрпмус "натиск" ino/n иостунових, а здебшыпого карколомпих трансформащй (як це було, скаж1мо, в позитивному "ключГ', в епоху Бароко, чи в негативному - у випадку шгпснення Модершзму сощалютичним реалгзмом). Тому вцпворення динамжн л1тера1урпого пронесу автор будував як "систему резонанав", - виразних або приглумлених чи й зовам нечутних псрегук1в, якм ставали реальною живою тканиною естетичного самовияву нацну Словг

3 ¡ншого боку, жодна icTopin лпературн не будуеться лише на верпшнних явшдах. Тому автор не оминув у своему досш'дженш нав1ть другорядних ф1гур л1тературного пропесу. Цшком окрему -i, зрозумшо, найбшыпу проблему в цьому плаш становив радянський перюд украУнськоУ лператури. Скаж1мо, новочасш антологп практично виключили "режимний текст" як явище з л1тературного o6iry. Це цшком слуншо. але то ще не е розв'язання проблеми. Адже лщрежимна лггература випродукувала свого роду "антиматер1ю" .штератури, яку ще треба дослщжувати. Тому автор вважав за потрШне ввести i ней псевдол^тературшш шар у свое досльчжения, щоб з'ясувати мехашзмн його взасмодп з реальною л1тературою, вимфяти його сиотворюючий иотешпал.

Важливим критер1ем вщбору була також комунжативна насичешсть л1тературних явищ чи окремих творш для рельефного вщтворення образу национально! культурн.

Новизна дослщження може бути побачена в двох основних аспектах. Насамперед вона гтолягае в тому, що вперше у

штчизняному л1тературознавств1 до icTopii украУнськоУ л1тератури послшовно i системно застосований цивиЬацшшш nidxid, який незм1рно розширюс контекстуалыпсть лтсратурних явищ, да с змогу розкодовувати Ухшо "шформапно" на багатьох р1внях, а також доводить цЫсшсть украУпського культурного ушверсуму вщ давнини до сучасностг Ininnii вагомии аспект сгосупъся юторичноУ системи координат, в яку поставлена украТнська лпература. Це с, поза всяким сумшвом, скропейська система координат, яка й виявляе, власне, «глибинну структуру» украУнськоУ культур». Проблематика украУнськоУ культур» послщовно нростежусться через "фшьтр" ¡сторичпого, лпературного, фиюсофського досвщу свронейськоУ кулыури.

Практична нмнмсп. здшснепого дослщжспни.

Свщомо спрямоване на "зовшшнього рецишенга", на "saxidito.uy иапрямку" це дослщження може спр»ят» формуванню uijiicHoro образу УкраУни, глибшому розумшшо УУ кулыурноУ га иолггичноУ ¡дентнчносп. Виявляючи украУнську культурну щентичшсгь на основних » фупкцюпальпнх та комушкативннх ровнях, не дослщження надас украУнськш кульjypi rici "впдимосп", яка могла б сприяти и рештеграцп в европейський та загалом захщний консорщум. Под1бний пщхщ до проблеми спрямований також на нодолання внщсзгаданих деструктив»»х стереоппнв, ям до сьогодш негативно внлпвали на зв'язки УкраУни з зовншппм свпом, »ерешкоджаючи встановлешпо коректпого i вщкритого /налогу \пж нею та Заходом. Заторкуючи оссрдя uic'i проблеми, варто додати, що поглиблене розумпшя центральное™ украУнського питания на схщноевропейськш inaxiBHimi могло б вплинутн на формування нових полггичних та культурних CTpaTeriii, що починають внроблятися mini, на nopoji Трегього тисячолптя.

Що стосусться "росшського иапрямку", дане дослигження з необхщмою piBnoBaroio та неупереджешстю ставить питания про необхщшсть перегляду з боку Pocii не лише украУнськоУ icTopii, а власне росшського минулого, як ¡мперського, так i тотал1тарного, занрошуючи побачити шд зручною щеологемою "сепаратизму" BiKOBi4»e зусилля УкраУни протнставиги ¡мнсрському проекту свою "рес»убл1канську традицио". В цьому авюр дослигження вбачае обов'язок свого внеску в культуру диалогу, у спробу подолати CTapi бар'ери, породжеш тотал1тарним мнеленням та антидемократпчним неспринняттям "1ншого", - д1алогу, без якого неможлива побудова шдкритого i паритетного суспшьства.

Дане дослщження могло б становити також крок до зм'щпсипя позицш украиюзнавства, консольчашя я ко ю iiiini вьчбувасться у всьому евгп, i зокрема на теренах ЗахщноУ Свропи, де воно

донедапна займало марпнальне становище портняно з украшознавством у кра'шах ГИвшчно'1 Америки. Книга може використовуватися в заруб1жнш славютшй як пока що напповн1шш"1 за рубежем компен/иум факт]в, проблематики та шформацшних i б1блюграф1чнпх вщсилань, що сгосуються украпюзнавства, в псному, однак, зв'язку з проблематикою сумг/кних славютичних диспнплш, насамперед з проблематикою русистики та полошстики. В пьому cenci автор виходив з переконання, що циркулящя "сумн" украшськоТ культурно)' ¡дентнчносл може забезпечити швндпшй i piiiiy4iiiinii riepeöir пронесу становления украпюзнавства на Заходг

На завершения, повернення Украйш в систему складних баланав, яка шин з великими труднощами встановлюеться «¡ж Сходом та Заходом, набувае також конкретного подшитого значения. 3 uicï точки зору доаидження становить собою iniopiditcifiiiuiiiapin/iï iumepec, оскшьки пропонуе документований пперпретативнпй ключ не лише для славюлв, а й для ¡сториюв та нолполопв, словом, для Bcix, хго защкавлепий у поглпблешп свого знания европейського Сходу та його зв'язк1в ¡з Заходом.

В Украип книга може бути використана в poöoTi над створенням навчальних програм, шдручниюв та поЫбниюв, у викладанькпх курсах (зокрема для заруб1жних студенлв), в яких укра'шська культура штерпретусться як пшена система, як "вщкрита культура" i як частина свроиейськоУ цившзаци.

Апробащи роботн.

Дисертащя обговорена i схвалена на епшьному засщанш Шддшу давиьо! та класнчно'1 украшсько! л1тератури i Bijminy yKpaïncbKoï литература XX ст. 1нституту л1тератури ¡м. Т. Г. Шевчснка HAH УкраТнп. Основш положения npani викладеш у доиовщях на таких кнжнародних симпоз1умах:

1. "IanopiH укршиськоï культура: проблема та перспектива" (Установчий конгрес М1жнародно!' acouiainï украпюзнавства; Пеапол1танський ушверситет, 1нститут укратських студш при Гарвардському ужверситет1, HAH Украйш; Геркуланум 1989);

2. "ГПдгрунтя ¡сторачних nui культурных традацш у IJeiimpaibiio-Cxiâtiia Ceponi: Наорусь, Литва, Иольща, Украйш" Институт СхшноУ та Центрально! Свропи, Люблин: Фундащя 1оана Павла II; Рим, 1990);

3. "Шляхи iàeù, людей i явшц mîjic Сходом та Заходом Свропи" (Ушверсигег Удше, Удше, 1990);

4. "/теиозыавство у Cxidnià Ceponi впродовж оепшппього двадцяпит'ттн"(Польськи Академ1я Наук, Рим; Рим 1992);

5. "Роль вшцо'У oeeimu в розвшпку украУнознаветва" (MinicTepCTBO осв1ти УкраУни, Кшвський державний ушверситет ¡м. Т. Г. Шевченка; Кит 1992);

6. Перший конгрес 1тал!йськоУ асоцшш украУнських студш: "Проблемы украУнськоУ культуры" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ, BeneuiH, 1993);

7. "Bid б'юл'юграф'Л до и торюграфй': Даитознавство у ceimi лиж 1965 та 1990 pp." (Б1бл1-ограф1чннй Центр Данте, Рим; Римський ушверситет "Ла Сап'снца"; Рим, 1993);

8. "Феномен балкшнзацн" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ', Венешя, 1993);

9. "УкраУна XVII an. mi ж Сходом та Заходом Свропи" (Перший ¡талшсько-украУнський симпоз1ум, "Фундашя 4iHi", Венешя; HAH Украши, Кшв; Кшв, 1994);

10. " Киева- Могиляпська академ'ш в iemopii У край tu (до 380-У pilthui(i засиування Кисво-МогылянськоУ академГУ)" (Нашональний ушверситет "Киево-Могилянська академ1я", Кшв, 1995);

11. Другнй конгрес ГгалшськоУ асошацн украУнських студ1й: "УкраУна XX столнптя" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ', Венешя, 1995);

12. "На шляху до СвропейеькоУ Ствдружиоспи, розышреноУ на Cxid Свропи: роль перекладу" (Мппстерство культури 1талн, Ушверситет Тркста; Tpiecr, 1996);

13. "УкраУнська лнпература очима Заходу: формы та причини абераци" Третш конгрес М1жнародноУ асошаци украУнознаветва (HAH УкраУни, Харювський ушверситет; Хармв, 1996);

14. lean Франко - нисьменыик, мыслитель, громадянин" (Льв1вський державний ушверситет iM. I. Я. Франка, Льв1в, 1996);

15. Третш конгрес Ггал1йськоУ aconiaiiii украУнських студш: "УкраУна XVIII столнптя: перехрестя культур" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ, Римський ушверситет "Ла Сап'снца"; Рим, 1997);

16. "На ишпу Jleci УкраУпщ" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ, Мунщипаштет Сан-Ремо; Сан-Ремо 1998);

17. "Сонет у слов'ннських липературах" (Римський ушверситет "Ла Сап'снца", Рим, 1998);

18. "Вшануваиня Мщкевыча: 1798-1998 (до двохсотлыптя eid дня народжеиня)" (Польська Академ1я Наук, Рим; Римський ушверситет "Ла Сап'снца"; Рим, 1998);

19. "Культура мажоритарна кулыпури мишритарп'г. зуспцпчi й зипкнення" (Венецшський ушверситет "Ка ФоскарГ', 1тал1йська асошашя украУнських студ!Й; Ч1вщале дей Фр1ул1, 1999);

20. "Емирац'ш та лнпература" (Сврейськнй ушверситет Срусалима, Центр лтгратурних студш; Срусалим, 1999);

21. Четвертин конгрес М1жнародноТ' aconiaui'í украУнознавства (НЛН УкраУни, Одеський ушверситет; Одеса 1999);

22. "Дастi и iioei .шфи лиж ¡талкю та УкраУною" (Другий тгшйсько-украУнськнй симпоз1ум, "Фундатя Mini", Венешя; НАН УкраУни, КиУв; Четвертки конгрес 1талшськоУ acouiauii украУнських сту/пй; Венешя 1999).

За темою дисерташУ надрукована монография УкраУнсъка л'чпературпа ifueijiiaifin (¡талшською мовою; Рим, 1998) та понад дваднять наукових статей (украУнською, ¡тал!йською, аншйською, польською, росшською мовами; загальнии обсяг ny6jiÍKaniií - блнзько 100 друк. арк.); десять статей друкуеться:

1. Da Chmel'nyc'kyj a Mazepa: la concettualizzazione dello Stato ucraino [Bi/T. Хмельницького до Мазеп»: ко»цептуал1загйя УкраУнськоУ Держави] // L'Ucraina delSetteccnto, crocevia di culture (Atti del Terzo Congresso Italiano di Studi Ucraini, Roma, Dicembre 1997) (a cura di G. Giraudo e L. Calvi). - Venezia. - 1999. - 45 pagg. (2,6 др. арк.).

2. II sonetto come interpretazione del tempo nel Modernismo ucraino [Сонет як штерпреташя часу в украУпському Модершз\н] // И sonetto nelle letterature slave (Atti del Congresso Internazionale, Roma, Maggio 1998) (a cura di M. Capaldo). - Roma. - 1999. - 30 pag. (1,8 др. арк.).

3. Ucraini come minoranza in Patria [УкраУнщ як нацюнальна мешшсть у себе на Батьювщпж] II "Culture maggioritarie е minoritarie: incontri е scontri" (Atti del Congresso Internazionale, Cividale del Friuli, Maggio 1999) (a cura di G. Giraudo e L. Calvi). -Venezia. - 1999. - 25 pag. (1,5 др. арк.).

4. The Literature of Ukrainian Diaspora: Politics, Aesthetics and Language [Jlheparypa украУпськоУ fliacnopit: полпика, естетика, мова] // Emigration and Literature (Proceedings of the International Conference, Jerusalem, June 1999) (Ed. by W. Moskovich). -Jerusalem. - 2000. - 36 pag. (2,1 др. арк.).

5. L'Imperium secondo Mickiewicz e Jbevuenko [Imperium очима Мщкевича i Шевченка] // Per Mickiewicz: 1798-1998 (Atti del Convegno Internazionale nel bicentenario dclla nascita, Roma, Dicembre 1998) (a cura di L. Marinelli e K. Zaboklicki). - Krakyvv. -1999.- 34 pag. (2 др. арк.).

6. Mi.ус Pocilio ma Свропою: геополЬпичпий шок Укршпи I/ Матершли IV Кошресу Mi.vcnapodno'i А сощаци УкраУнознавства (Одеса, серпень 1999 р.) (тд ред. О. Мишанича). - КиУв. - 1999. - 12 crop (0,7 др. арк.).

7. L'antimito deH'Ucraina come sistema [Анттпф УкраУни як-система] // Mili antichi e inoderni Ira l'llalia e l'Ucraina (Atti del Quarto Congresso Italiano di Studi Ucraini, Roma, Dicembrc 1997) (a cura di G. Giraudo e L. Calvi). - Vcnezia. - 2000. - 33 pagg. (2 др. арк.).

8. Укршнськi иистдесятники: ФЬоео(\пя бунту II 36ipnuK на вишнування 70-р1ччя Ярослава Пеленського. - КиУв, 1нститут схщноевропеиських доошджень НАН Укра'ши. - 1999. - 26 стор. (1,5 др. арк.).

v v

9. Kostenko Lina', Sevcuk Valerij II Enciclopedia Treccani. Appendice 2000. - Roma, Istituto delia Enciclopedia Italiana. - 1999. -7 pag. (0,4 др. арк.).

10. Teatro del Novecento: Ucraina, Belarus', Moldava [Театр XX столптя: УкраУна, Бшорусь, Молдова] // Enciclopedia Treccani. Sloria del XX seeolo. Teatro. - Roma, Istituto della Enciclopedia Italiana. - 2000. - 18 pag. (1 др. арк.).

Структура роботм.

Дошпдження складаеться з десяти Частин, в межах яких вщбуваеться подалыпа рубрикашя на Роздиш, ГИдроздЬш, а шод1 й Параграфи (в даному автореферат! Частини й Роздши реферуються послщовно, а ГПдроздши виб1рково; Параграфи не реферуються). Частина Перша е вступна: вона присвячена аналпу методолопчних шдстав роботи та вузловим проблемам украУнськоУ пишлпаип. Хронолопчний виклад матер1алу розпочинасться з Частини Другсн. 1сторичний аналгз кожноУ епохи неухильно передуе суто л!тературознавчому матер1алу. Дослщження супроводжуеться масивним бiблioгpaфiчним апаратом, а також ¡меншш, ¡сторико-географ1чним та сумарним аналтшним покажчиками, як! перетворюють книгу на реферативный корпус Укршнознавства енциклопедичного характеру.

3141СТ ТЛ ОСНОВН1 РЕЗУЛЬТЛТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ

ЧАСТИНА ПЕРША

ПЕРЕГЛЯД "УКРАIIIСЬКО I АТЛАНТИДИ": ПРОЛЕГ ОМЕН И, ЕВОЛЮЦ1Я, ТОПОНОМАСТИКА, МОВА, ДЖЕРЕЛА

Ця - вступпа - часгипа дослщження присвячена висв1тленшо кардинальних питань украУнськоУ пивинзаци, розгляд яких стае "введениям" у п специфжу, своерщною "¡нннашею" до основних проблем украУнського ушверсуму. В цш Частит зосереджений також ряд шформативно-аналттних екскурав, необхщних для полеппення розумшня украУнськоУ проблематики в межах окремих перю;йв, то розглядатимугься вщповщно в наетупних дев'яти роздишх. Серед них екскурав - иерюдизашя украУнськоУ юторн та лЬератури, виклад основних штерпретативних кониеший украУнськоУ ¡сторюграфй', з'ясування топономастичноУ проблеми, аналЬ проблематики, що стосуеться природи та еволкмш украУнськоУ мови, огляд ¡сторико-:птературних джерел про УкраУну.

Роздп /

Укрт'па лиж Свропою та Копсташтшополем

У наз1н Псршого роздшу щсУ Частини ставиться проблема, яка с од1псш з концепцппшх шдвалнн дисертацн.

Безпосередньому тематичному ащипзу передуе Пщроздт "Полтика / культура" , в якому розглядаеться проблема, до якоУ автор псрюдично звергатиметься в процеа дослщження: 6¡пом паптики / культура в ¡стари укршпськоУ цчвЫзацп. Осношпш парадокс украУнськоУ цивипзацп полягас в тому, що на полиичному р[вн1 УкраУна вщ Середньов1ччя до наших дшв завжди входила в глобальш стратепчш проекти Свропейського континенту. Незважаючи на це, як вже було сказано, свропейська свщомкть I доа не зафксувала остаточно УкраУну як суверенну полтншу II культурну реалыисть.

Ця си I ушия маг дв1 основш причини. Перша причина та, що сам шлях культурного та полпичного формуваиня УкраУнн був парадоксалышм 1 нер1вним, враховуючи постппп подши и територ1У, якш атрибуювалися р131п ¡мена \ кордони якоУ були постшно рухомк Друга причина та, шо "офннйна презенташя" УкраУнн ш'ддавна належала до компетешш т1-еУ чи пипоУ ¡мперп, яка "фщырувала" образ УкраУнн зпдно своУми нолпичними

потребами. Так був створений софютикований фальсифжат: образ "псевдо-УкраУни" (або ж i взапш "антим1ф" УкраУни), який експортувавея назовш. Словом, не був результат полтп<и "блоктв" та "альянав", настпдок того явшца, то його авторитетннй ¡старик Норман Дсв1с наитие «the Allied scheme of History», тобго «схсмп icropii союзпнкли» (1). Вже не кажучи про те, mo rniBiTb у наш час, коли стверджугться, що доба "иацюиальних держав" проминула, залишаеться незмшним такий факт: за нащональною культурою не визнасться ¡дентичшеть, пдна вивчення, доки нащя не конституюеться в державу. Враховуючи "моло;псгь" УкраУнськоУ держави i невироблешеть наукових та шформацшпих ¡нструмен пв и комушкаци, не дивно, що цей тяжкий ¡сторичний спадок вщбиваеться на загальному pieni знания УкраУни, зумовлюе недооцшку и ваги в культурно-полтшжй piBHOBaji континенту, вже не кажучи про те, що резервуе зарубЬкному украУнознавству статус "марпнальних ногаток" на полях русистики та полошетики. В uin ситуаци лише з недавнього часу сностерпаеться певний поступ.

1нша - цього разу "внутрппня" - причина TicHoro 6inoMa полынки й культури в украУнському контексп полягае в тому, що вщ самих початюв свого розвитку саме л1тература вщ1гравала вирпнальну роль у формуванш украУнськоУ наци. Протягом багатьох столггь для народу, роздглепого \иж ршшми ¡миер1ями, липература була духовною батькгвщипою, яка об'едпувала naifiio та стверджувала П ideitmuuiticim. Тому иторютворча роль культури, специф1чна взаемозалежшеть культури та icTopi'i (а отже, и полшши) с внзначальним елементом в еволюцп украУнськоУ цившзацн.

Наступний Пщроздш - "Украиш як «геокультура». Походже/шя украшсьмп цившшцн лиж Грецию та Ск'ьфию" -

присвячений формуваншо пщвалин украУнськоУ иивЫзаци в контекст слов'янськоУ етногенези. В плат "цивш1защйного" методу в шдход1 до украУнськоУ реальное™ надзвичайно точним с термш С. Маланюка «геокультура», що дозволяе розширитн хронолопчш межт украУнськоУ цивийзаци до чошрьох тнеяч роклв (2). Найважлившшм висновком nie'i тези с те, що культурний BiiMip украУнськоУ цившзаци, на противагу и рухомим нолггичним кордонам, е набагато CTaJiiiunii, тому культурш кордони УкраУни е «незрушимЬ. Якщо ми згодимося з Малашоком щодо «комплексу Еллади» як важливоУ частини украУнського генетичного коду, а також 13 Ticio думкою, що Укра'ша с «швшчним сегментом» середземноморського культурного кола, це означатиме, що антропоцентрична традищя украУнськоУ культури бере CBiii

початок у греиько-смфсьюй давнши \ стае джерелом протослов'янськоТ реальности

Продовжуючн тезу Малашока, додамо, що культурний вим1р Укра'пш надасться до щентифжацп лише тоди коли ми визнасмо, що культурний код Укра'пш с пол1морфний I мае "протеУчиу" природу, оскшьки виросгас з р1зного корншя { перебувас в постшнш трансформацп. Тому автор не вважае за потр1бне говорити про "культуру в Укра'пн", а лише про "культуру УкраТни" в багатомаштност1 п вияш'в. Цшаво й те, що ця багатомаштшеть, з ¡итого боку, роблть неминучим \ впертий потпук власноТ ¡дептичносп, яка постшно перебувас шд виливом рЬнозаряджених ¡миульав. Вщ Х-го до XVI ст. кагал1затором ¡дентичносп с перква, в XVI 1-ХVIII ст. до релейного фактора додаеться пошук державноУ та етшчноУ щентичносп, який доповшоеться в XIX ст. пошуком лшгвютичноУ ¡дентичносп. На початку XX ст. досягаеться синтез цих фактор1в, прнчому державна ¡дентичшеть бачигься як необхщна ¡сгорична "сума", покликана захищати та ко ж культур'ну ¡денгичшеть.

Основна тема Роздту розглядаеться в двох шдроздшах пщ назвою: "Впаттиська доба укра'шськоУ цивЫзацп (1Х-ХУШ ст.)" та "Национальна доба укратсько'{ цивЫзацп (Х1Х-ХХ ст.)" . Тут ставиться проблема культурного спадку КшвськоТ Рус!, ашипзусться росшська ¡сгорюграф1чна традншя, насамперед ¡с гор1я концептуалгзацн ДавньоруськоУ держави як пщоснови росшськоУ державносп (Н. Карамзш, М. Погодш), наводиться критика шеТ теорп з росшського (М. Покровський) та укра'шського боку (М. Максимович, М. Грушевський, М. Брайчевський). Вщстежуеться генеалопя ¡деТ «единого древнерусского народа», яка виливаеться в основоположну тезу росшського самодержавства «единой и неделимой России» \ яка з часом стане ¡деолопчною шдставою створення концепцп безнашоналыюго "единого советского народа", який «сплотила навеки» «великая Русь», вона ж Роая.

Зв1дси неуникна централыистъ проблемы Киева для Москвы. Июля падшня Константинополя (1453) Москва вщчула себе "Тре™ Римом", единим захисником православных щнностей. Тому Кшв як мюто в1занпйського Хрещення став символ1чпою сполучною ланкою мга Константинополем I Москвою. Мехашзм 1 причинносп експропр1аш1 давньоруського минулого з боку Росп поясшоються тим, що шлях У кран ш до Свропы лежав через Константинополь, а шлях Роен до Константинополя лежав через Укршиу. 3 точки зору методолопчно!', вважае автор, концептуальне протистояння украшсько! та росшськоУ ¡сторюграфи неминуче. Роайська ¡сторюграф!я шукае шдстави

нацюнальноУ специфики Pocii в держивницькш (отже, обов'язково iмперськш) ideitmiiHiiocmi, в той час як украУнська ¡сторюгра(]ня зосереджусться здебтыпого на культурпш idenmumiocmi naifi'i (в розширеному, антропололчному cenci). У кожному раз1 цс давне питания trunslatio imperii (передач! ¡миерп) продовжуе залишатися небезпечно актуальною проблемою i сьогодш.

Одне з найскладншшх в укра'шськш icTopi'i нитань - це питания культурних opienTaniii м1ж европейським та в1зантшським культурними кодами. Bn6ip Хрещення вщ Константинополя (988) був насамперед полтшною акцию. Лле Константинополь не буде единою проблемою вибору для "КиУвськоУ цивиизацн", на вщмшу вщ "МосковськоУ цивиизацн". "Кшпська доба" змншться "Галнцькою добою", "в1зантшське питания" поступиться wicneM "римському питанию", радикально трансформуючи координати украУнськоУ цившзаци. 3 Берестейською уш'ею (1596) в украУнськш культур: внникае захщний, католицький полюс, який, з одного б(5ку, поставим, УкраУну перед неминуч1стю щеолопчного настуну Москвп, а з inuioro - стимулюватиме бгпыпу гнучкють украУнського православ'я та його вщкритють до захщного св1ту. Разом з тим, при Bcix иолггичних конфлктах, ui "дв1 дуин" УкраУни, "киУвська" i "галицька", "схщна" i "захщна", не просто забезпечать орипналыпеть i багатограншеть украУнськоУ культури. Вони взаемод1ятимуть мгж собою, чергуючи вщповщш фази занепаду й пщнесення, i, вреипз, нризведуть УкраУпу до концеицн уштарпосп та до "соборного" рниення.

Параграф "Церкви i культура" пщходить до питания культурних opieiiTaniii УкраУни з щеолопчного боку. Решгшний Bii6ip як Bii6ip нолпичний (i в момент Хрещення, i в момент Унн) зумовив неможлив1сть створення в кулыypi "свпського простору" i став anpiopnoio перешкодою для розвитку культури в 6iK Вщроджеиня, а отже, i в 6iK секуляризацп та ринучипоУ европеУзацн. Очевидно, що i "православний" i "латинський" коди украУнськоУ культури означали також м щеолопзацно, а в майбутньому - ¡мперську омологацно i русифщацпо та покатоличення з боку двох тотал1зуючнх систем: МосковськоУ церкви та РимськоУ церкви.

Вщтак украУнська культура - як, врепп i, Bci без вннятку культури православно-слов'янського ареалу, - складаеться як несекуляризована теоцентрична культура до кшця XVI11 ст. Оскзльки ж ел1та нацп, основний "виробник" культури, належала переважно до духовних кш, то paniine чи гнзнние вона щентифкувалася з домшуючою церквою, втрачаючи CBifi зв'язок ¡з сусшльством та його потребами. Це стало причиною болючого

для украУнськоУ культури явпща: розриву лиж культурным yitieepcyMOM та реальным жыттям. Зтшуться м!ж собою книжна л1тература i народна, "сакральна" icTopin i "профанна", мова церкви i мова суспшьства. Лле ця сутичка призведе до радикального оновленпя культури, яка звшышться вщ свого впантшського спадку i його мови, започатковуючи тим самим '"нашональну добу", а отже, i народження новоУ УкраУни.

Розди II

Топопш Русь-УкраУпа: еволюип та фальсифгкаци

Аналпусться тонономастнчиа проблема, зокрема робиться джерелышй ашипз топошм1в "Русь" та "Рутешя", з'ясовуються значения та сшвпщношення TepMiiiiß "MiKpa РоЫя" та "Малороая" (тобто штучна ретрансляшя церковно-адмшктративного впантшського термша в щеолопчнпй BiiMip) i, iiapeinxi, еволюшя та трансформацп топошма "УкраУна" вщ XII ст. до XX ст., його щеолопчнпй, культурний, психолопчний, символ1чний 3MiCT в pi3Ili перюди.

Розди III Укратська мова та культура

Роздш micnitb синтетнчннй огляд icTopii украУнськоУ мови; в ньому також ставиться проблема атрибуцп давшх тексттв, аналгзуеться питания рутенського плюрЫнгвгзму XVI-XVII ст., роль латинськоУ та польськоУ мов у формувашп украУнськоУ мови. Подасться ¡стор1я кодифжашУ украУнськоУ л1тературноУ мови в XIX-XX ст. Детально аналгзуеться ¡стор1я русифжацн, починаючи вщ перших заборон украУнськоУ мови в 20-х роках XVII ст. Розглядаеться проблема мови як "полтшного питания" у XIX-XX ст. (до 1917 р.). Идеться про форми зншцення украУнськоУ мови пщ час радянського режиму та про проблеми "десов'стизацн", а отже, дерусифжацн украУнськоУ мови в пострадянський перюд. В yeix цих аспектах автор неухнльно дотримусться вищезгаданоУ концепцн мови як основи культури, шгерпретованоУ як "форма життя". Мова е "штерпреташя св1ту", тож Уй належить вирштльна роль у формуванш культурно-психолопчноУ специфжи та ¡сторичноУ динамжи народу. Саме тому мова становить собою незаперечно також i полтшний фактор i в давш, i в nosi стол1ття. Словом, якщо згадати дотеипий biicjhb Р. Якобсона, мова с ;цалект, якнй мае паспорт i вшсько.

Значна увага в цьому Роздш придшяеться питанию еволюшйного сшввщношення м1ж церковно-слов'янською мовою та украУнською. Pin у лм, що в захщноевропейських лшгвютичних дослщженнях ця тема практично вщеутня. Бшыи того, в бшыност!

дослщжень мовнпй режим КиУвськоУ Рус1 штерпрегуеться як «дитлоая» м1ж писемною мовою (церковно-слов'янською) та розмовною (росшською) (3). В такому розрЫ 1 па лшгвютичному матер1ал1 продовжус побутувати концешня РосЛ" та 'и л1тсратури як сднпоУ сиадкосмнтп культури КиУвськоУ Руст

Автор даного дослщження вводить в аналтз широку експозицйо конпепцш украУнських лшпнсл'в стосовно схщнослов'янськоУ тлототенези - вщ украУнськоУ лшппстнчноУ школи 20-х рокмв (А. Крпмськнй, О. Курило, С. Тимченко, О. Синявський, I. Опенко та ¡н.) до О. Горбача та Ю. Шевельова, до сучасних украУнських дослщниюв. У дослщжсшп обтрун товуп ься неприйпятшсть тез» А. Шахматова щодо давньоруськоУ мовп як «общерусского языка» КиУвськоУ Рус1, - тези, яка лежить в основ1 нов1ттнх концепцш давньоруськоУ мови ! в росшсьщй, I в захщшй славютшй (1 де до всього ж, як вщомо, на вщмшу вщ польськоУ чи украУнськоУ мов, термшолопчно нав1ть не розрпшпоться поняття "руський" та "росшський", що перманентно генерус ссрппи аберацп ироблеми).

Русь становила собою надто рухому и нестабшьну полтшну пшешеть. Вщтак не могла створити аш компактного спичного блоку (включаючи, до реч1, неслов'янсью народносп), аш лштвютично уштарного цшого. Лшгв1стичний континуум Руа формувала взасмод!я м1ж ртзними д1алсктними одиницями. I зросгаюча консолщащя етно-дшлектпих труп вела до розокремлення трьох етпо-кулыурннх ареал1в: украУпського, росшського, бшоруського (4). Тому остаточне - \ фактично паралельне - формування сучасних лп-ературних мов даного ареалу вщбуваеться лише у XVIII ст.

У дослщжсшп також обтрун говуст ься теза про становления укршнсько)' лниершнур/ин мовн на основ! нропшлемаин дшшмши пор1вняно гз становлениям росчйсько}' мови. Росшська мова засновуеться виключно на лексичнш основ1 л1турпйноУ мови Руа, «мови в1ри», за невипадковим визначенням А. Шишкова. Таким чином, ¡сторично росшська мова у процеа свого формування отримус ¡мпульси вщ "сакрального" минулого (що, до реч1, полепить у майбутньому ТУ кодифшшио та створить м1ф «великого и могучего русского языка» з його "тисячолггньою" ¡стор1ею). 3 ше'У причини, скажпмо, в перюд "другого швденнослов'янського вплнву" московська л1тература щлеспрямовано поставить себе в залежш'сть вщ арха'Учних моделей церковно-слов'янськоУ мови, щоб пщкреслпти свою спадкогмшсть вщ захопленого турками "Нового Риму", вщ втзантшськоУ модош християшзацп. 1деолопчна пщоснова шеУ штерпретапп очевидна.

А украУнська мова в силу ¡сторичних обставин отримуе ¡мпульси вщ живоУ реальное™ щодення - щлком "несакрального", "профанного", так би мовити, - щодення, в якому переплтються перковно-слов'янська мова, латина, польська, староукрашська мова, руська канцелярська мова, розмовна мова. В майбутньому до цього JiiiirBicruMiioro контексту (який с, очевидно, одним ¡з найскладннних у Сврош), додасться лшгвютична мозаУка Австро-УгорськоУ ¡миерп'. Ця ситуашя неминуче ускладнить пронес кодифжацп украУнськоУ мови, який до "скрипннювського правопису" 1929 року триватиме практично бшыне стол1ття. Але разом з гим пя поспйна взасмод1я з р1зними лшгвютичними кодами незм|'рно збагатить украУпську мову, зробигь ïï вкрай складною на семантичному та стилктичному р1внях.

До парадокс1в украУнськоУ мови слщ додати й той, що ця мова завжди вмша здшснити позитивну лексичну "конверспо" полшппшх конфлклв. Зазнаючи полтшного тиску з боку Tieï чи iiimoï домшуючоУ держави, украУнська мова ретельно працювала над асимшяцнто мовноУ реальное ri uicï держави (йдеться про нольську, латину, шмецьку та in.; про русифжацио в цьому плаш не йдеться, оскшьки в XVI-XVII1 ст. украУнська мова впливала на росшську, а в XIX ст. i в радянський перюд русифжащя мала найсприятливпиий грунт серед населения з низькою культурою, тому швидше сприяла "илебеУзапи" мови, ашж ïï збагачепшо). Автор навггь висловлюс "сретичну" думку, що - якби украУнська мова не засновувалась па кириличному алфавт, - з точки зору лексичноУ було б коректнпле вщнести и до захщнослов'янськоУ мовноУ групп. Тому в дослщжент анал'гзуеться системна дискраз!я украУнськоУ та роайсько'У мое мгж XV та XVII ст., а також пеперервшеть еволющйноУ jiïiiîï украУнськоУ мови, яка веде вщ швденно-захщних руських лпопиелв Середньов!ччя, через неолатинський шар украУнськоУ л!тератури, до лтературного розквггу Бароко в XVI-XVII сг. i, napenni, до шдвалин повочасноУ мови.

У Пi;iрочд!л1 "УкраУнська мова mï.vc icmopiao та липературою "

аналпуеться експресивна та лексична специфжа украУнськоУ мови з ïï "семантичним бтоляризмом", що виник на ochobî взаемод!У лекепчиого нщгрунтя слов'янського походження з численними занозичеинямн з лапши та захщносвропейських мов. Заторкуеться тема ритмо-фонетнчноУ специфжи украУнськоУ мови, зокрема у зв'язку 3i складним сшввщношенням силабо-тошчноУ системи з верл!бром. Насамкшець прокреслюеться системний зв'язок мови як "штерпретаип CBiTy" з нацюнальною та культурною самосвщомютю народу.

Рочди IV

Укратська Атлантида очима Зах1дно1 Свропи вчора и сьогодш

Роздш прнсвячено проблем! рецепцп та штерпретапп укра'шськоТ реальноси в захщноевропейських джерелах в1д Середньов1ччя до нашого часу. Особливо велика увага придшяеться ¡сторичпим джерелам про Козаччипу, зокрема про Хмельниччину (у вишовщних шдроздшах автор великою м1рою спирався на дослщження I. Борщака, В. Очинського, Д. Наливайка). Анал!зуеться специф1ка та еволющя цього сприйняття в ршй стол1ття з його реалютичними, а також мтгзуючими аспектами. V XX ст. в поле зору дослщника потрапляс також проблема штерпретапп Укра'ши в геополпичному ключ! з боку готалпарних режим1в (зокрема фашисгського в Ггалн). Наприк!нц! анал!зуються иолпичш мехашзми неадекватного сприйняття Украши в минулому, як! великою м!рою стали на перешкод! побудови системного знания про Украшу на Заход! сьогодш.

ЧАСТИНА ДРУГА

КШВСЬКА ДОБА УКРЛТНСЬКОУ Л1ТЕРАТУРИ: XI ст. - ПЕРША ПОЛОВИНА XIII ст.

Роздич I

КиТвська Русь: в!д Хранения до Золото? Орди

Роздш м!стить виклад юторп "Кшвсько! добн" Давньорусько! держави вщ Аскольда до Володимира Мономаха га його сипа Мстислава, тобто, умовно кажучи, в!д 860 р. до 1240 р. В дослщженш Русь не розглядаеться як компактне злютоване державне явище, а як "протодержава" з рухомимн кордонами, де стабшышм залншаеться х!ба лише и "серце", тобто Кшвське княз!вство. Бшын того, автор солщаризусться з тими ¡сториками (насамперед М. Грушевський), як! вбачають основну причину пад!ння Киева не в «татарському погром!», а в «домапппх погромах», тобто в династичн!й боротьб! княжих род1в за кшвський престол.

Центральним пунктом Розд!лу е аналп "в!зант!йського вибору" Киева та ¡сторп Хрещення. Розмова починаеться з проблемн першоТ християшзацн Рус! в часи князя Аскольда (860). "Шзантшський ви&р" бачиться як повшьиа, але неухильпа концептуал!зац!я Киева як цитадел! схщного христианства з боку кшвськоТ полшншоУ та церковно! влади. Р!шення Володимира Святого, повторюемо, було цшком полтшним. Володимир

Святославич, якип саджае споУх численних сшив у pi'3ni княз1вства, реалгзовуе стратегию «збирамия земель». У цьому ceHci князь е автором «дппастичпоУ ¡дсТ' в землях КиУвськоУ дсржави» як спадку Володимирового роду (5). Завдяки цьому Русь як полгшчна "мозаУка" трансформусгься в структуру, де Центр конгролюс riepii(|)epiio. В цьому ceiici християшзашя була потужним фактором полтшного об'еднання руських земель.

1сгорнчно знаходячись на швдороз1 мгж "Першим Римом", "Новим Римом" та "Tpemi Римом". КиУв niön став "Другим Римом з половиною". В певному cenci КиУв, успадковуючи традицпо вщ Срусалпму, Риму ii Константинополя, був, як i "Перший Рим", не «змютом», а «вмюшлнщем», пе автором, а «штерпретатором», якщо вжити формулу Pe\ii Браг'а (Brague) (6). I при тому Рим, свщомий своеУ "вторинносп", був гордий тпм, що став джерелом «римсько-християнськоУ Свропи», "переклавши" для cßiTy афшську естетику та ерусалимську етпку.

В nponeci руху Хрнстпянства на схщ липя розвитку "вгоришшх цешрпГ'-"штерпрстагор1в" залишилася незмпшою. Схщною "вщповщдю" Риму став Константинополь, а згодом КиУв. Остичений Рим був штерпретатором Грецн та Срусалпму для Константинополя. Осв1чений Константинополь "переклав" Рим для Киева. "1нтелект" Киева "переклав" Константинополь для "влади" Москви, опинивпшея до всього ж у neirrpi трикутника з дуже сильною щеолопчпою напругою. КиУв передавав "силу духу". Москва приГшяла "дух сили".

Домшанта nojii гимного фактора в конфесИ'шому Biiöopi е тим важлнвим пунктом, в якому вщбуваеться розходження православного-слов'янського св1ту ¡з захщноевроиейським. У Римськш ¡Miiepii павернення до иовоУ ßipn вщбуваеться "зпизу", як заевщчуе Epix Луербах (7), супроти домшуючоУ влади та и релин. Так закладаються гйдвалипи "горизонтального" сусшльства i створюються передумовп для розцентрованоУ влади та до поступового пщпорядкування и вол1 громадян. 1ншими словами, зароджуеться поняття громадянина, а отже, i громадянського сусшльства. У Kneßi ж павернення до монотеУстичноУ pcnirii вщбуваеться "зверху": його декретуе влада. Створюеться вщтак "вергикалышй" тип сусшльства, який детермшуе неминучють пенгралгзашУ влади.

Але киУвська культура - на вщмшу вщ тод1 те неюнуючоУ московськоУ, - почала виробляти теолопчну, етпчну та юридичну "корекцпо" цього спадку. Москва ж спринме лише ¡дето Влади. Тому якщо в Kneßi йшлося про як1сть влади та i'i обмежеиия, в MocKBi вже йшлося тшьки про м'льк/'сть влади без жодиих обмежепь. Ось тут i вщбуваеться конфлпег i розрнв м1ж

"КиУвською" та "Московською" цившзашями як iui>K двома pijHHMn типами культурночсторпчноУ ментальное^.

Poidi.i II

Початки литературного пронесу: переклады

Анал1зуеться характер перекладноУ лпчфатури, 'и жанри ii тематика, и' ¡деолопчпе сирямуваипя. Онрсмо ведеться розмова про постать автора, який символгзус коиисшию "сакральносп icTopii". Ujei icTopi'i не можна створитн. 1У можна титьки "переписати". Вщтак переклад стае "редакшею" та ¡деолопчно спрямованою peei3ieio вгзантшських джерел. LJ,e ускладнюе пронес вироблеиня ¡деУ творчоУ свободи автора та концепцп шдивщуальносп в шлому.

Розди III Орипналыш л'ипература

Пам'ятки давпьоруськоУ лператури ироаналгзоваш за авторами (Ijiapion, Кирило Туровський, Клим Смолятич, Нестор, Данило Паломник, Володнмир Мономах), за жанрами (гомшетика, апограф1я, анналютика тощо) та за окремимп творами (Киево-Печерський патерик, КиУвський лггопис, "Слово о полку IropeBiM"). Туг мктиться також Пщроздш "Першдизащя липератури Даоыьо)' Pyci в укра'шськш перепекпиш" , де аналпуеться зокрема мехашзм переходу вщ "киУвськоУ лператури" до "галпцькоУ".

VBii'iTii до релнишоУ юриеднкцп Константинополя означало неминучу омологаиио Pyci, i не лише полтшну, а й культурну. Вгзант1йська л1тература стала авторитетною - i авторитарною -"цензурною" моделлю, зпдно з якою працюватиме киУвське лпописанпя га апографш. Водночас КиУв вперто виявлятиме свою з часом цшком очевидцу культурну самостпппсть, - i це супроти в1зантшськоУ культурно)' ментальносп, яка вщводила ¡ншим народам роль залежних сателтв вселенськоУ Imperium universalis.

I саме цей аспект е одним ¡з найважливппих пункт1в розходження "КиУвськоУ цившгзаци" з "Московською": адже Москва не шукатиме своеУ спепш|нчносп, а навпаки, м1метизуватиме себе як точну "Koniio" вже юнуючоУ модел1 (запозичуючп нав1ть знаки влади: двоголовий орел змушений буде зробити перел1т з Царгорода до «християнськоУ Татари»). Причина проста: КиУв був HocieM значного культурного иотеншалу, в той час як Москва, нише X. Гольдблатт, «до кпшя XIV ст. не могла спсртися на особливо багату культурпу чи релтйпу традшшо». BpeniTi, «до татарського завоювання не ¡снувало автономного Московського княз1вства» (8). Тому

"Tpemiii Рим" - це вула грапдюзна полЬнична опершая «Другого Сараю» (9). Що ж до Киева, то - варта уваги деталь, - його самостпипсть виявляегься масамперед у стверджешп napumemnoemi - якщо не суперництва, - Киева та Константинополя. КиУв не е "другий", бо Bin - КиУв. По-П1заит1иськм соф^тикованими теоретиками uiei концепци були Ijiapion у "Слов1 про Закон i Благодать" та Нестор у "Пов1ст1 врем'яних ли" (врент, перший руський митрополит Lnapion снмволпус не лише щеолопчне, але й шетитущйне унезалежнення Киева). Отже, апостол Аидрш мав прийти з Риму, щоб благословити Дншров1 круч1, а тим самим i ур1вняти Константинополь та КиУв в правах на Християнство. Послщовно вибудовуеться паралель: Константин Великий - Володимир Святий. Нав1'ть бабця Володимира, мудра Ольга, стала на додачу Слепою, мов мати Константина. Найщкавипе ж те, шо Lnapion BiiMipioe велич Киева та Константинополя не в масштабах Imperium, а Mipoio Ухнього наближення до cyTi Християнства, Mipoio проннкнення в Правду як Свггло.

Таким чином, вже в ней перюд закладаються тдвалини "укра'шськоУ ¡деУ" та "росшськоУ ¡деУ". "УкраУнська ¡дея", власне, бере Cßin початок у концепци ¡дентичпосп Киева як центру новоУ цившзаци, - концепци, яку сформулювали Liapion та Нестор i з якою Русь увшшла в "ппсемпу" icTopiio. КиУв не с звичайною iiponiimicio, що пасивпо надаетьея до християшзацн. КиУв - явище суверепнс i тому йому належить сшлкуватися з Константинополем на pienonpaanux nidemaeax. "Роа'йська ¡дея" засновуеться на концепци ¡дентичнос™ Москвп як единого рят1виика загроженоУ ортодокси. Москва (знову ж таки "TpeTiii Рим") стае в такий cnoci6 зам'шником Константинополя, i вщповщно - вже тод1 на законних шдставах - успадковуе гид иього ¡дею зверхноспн як априорного виправдання експансн. Однак почувати себе pißHUM з Ihiiiiim означае бути сироможним на д!алог. А бути провщенцшним HocieM "рятувальноУ Midi" означае протиставити себе cßiTOBi. 1дея napumemnoemi с магмою, з якоУ постане концешця УкраУни як суверенноУ держави з республжанською формою правлшня. 1дея зверхноат та випятковосий с грунтом ¡мперськоУ концепщУ PociY.

Водночас не можна забуват]1, шо саме в киУвському культурному контекст! формуються ¡деУ, як\ в майбутньому стануть деструктивпими саме для УкраУни. Йдеться насамперед про «велнкодержавну ¡деологпо» (Д. Чижевський), започатковану в JliTomici Нестора, де вперше утверджуеться ¡дея "¡манентноУ" едносп слов'ян у християнськш ßipi та mobi. Вщповщно вщбудеться також ¡нволющя ¡деУ «збиранпя земель», яку КиУв

концелтуалвував \ справд! як християшзацио, а отже, великою лирою \ як, - модершзуючн термш, - "европе'папио" них земель. На московському грунт! ця ¡лея переросла в гпзшшу концепцпо "постепенного распространения России" 1 перетворилася па «нолпичну бул!мпо» (Н. Дев!с), на певиипне ноглинения територ1й, що ним, як вважас вищецитований англшський ¡сторпк, Роая прагнула компенсувати свш комплекс меишвартосп, свое невмшня керувати ними територ!ями, кр1м як омолога1Ййною полтжою та мЫтарними I полщшними репрес!ями. Звщси вгзьме свш початок росшське меаанство та нанслав1зм у провщешнйному вар!ан'п, я кип до всього ж не вдовольниться иравославно-слов'янськими "провшшями", а амбицпно замислиться над всеевропейськнми та св!товими обширами (пор. росшський вар1ант "евразшетва"), як! мають бути вщкрит! для росшсько! "християшзацп" (Ф. Достоевський). Йдеться, отже, про софктиковану м1фологему культурпоУ "'учиверсилышспи", що стае ¡деолопчною шдтримкою перманентно! полгшчноУ експансн. Це зокрема ноясшое той факт, що будь-якс завоювання РосшськоУ ¡мперн (чи то Полыц!, чи то Сиб!ру, чи то Кавказу) провалилось пщ гаслом "освобождения" та "просвещения", вщтак ! б!льшовинький переворот став чимось на зразок "евангелгзацн" за допомогою багнет!в. Саме в шй ¡деУ "ун!версальност!" та "винягковосп" слщ шукатн кор!ння "евпово! революцн" та "ипернацюналгзму" радянського режиму, який був лише маскою найнотворшших форм ксенофоб!!', що межувала з расизмом.

Ключовою формулою для штерпретанн /дентичпоат кшвськоУ липератури автор вважае тезу Малашока про «давиьокшвський Гумшюм». У Киев! вщкриття Бога стало вщкрнттям Книги, а Книга стала вщкршгям Свггу. Вщтак Книга с «шляхом до спасшня душ!» (М. Возняк), тобго до мютичноУ асксзи, иле також ! до комушкацп з Ьшшм. I якщо в Ри\п "християнська книга" прпйшла на змшу "поганськш книзГ ДавньоУ ГрещУ, то в Киев! "християнська книга" була перша, а в!дтак! Абсолютна.

3 Хрпстиянством у донедавна ще поганське суспшьство ввшшлн казегорп, з одного боку, осв!чепосп (в ключ! грепькоТ ерудицп: ту г заночатковуеться демократизм укра'шськоУ оевпи в ХУЧ-ХУП ст.), а з шшого - жалю (в сенс! р/'еим), р!вносп, смирения, уваги й поваги до 1ншого, до несхожего. Володимир Мономах почне свое "Поучения" словами: «Я, недостойний...». I дал!: «Що вм!в робити М1Й слуга, те вм!в робити ! я». А 1ван Грозний оголосить себе «царем и Великим князем всея Руси» «по Божьему изволению, а не по мятежному человечества хотешио». I

так наперед на багато стсшть, коли нав1ть великий поет М. Лермонтов, бувпш сам жертвою абсолютизму, назве чергового самодержня «царем вселенной». У Khcbí полтину Владу, що спирасться на пщтримку Церкви, коригус i обмежуе Книга. В Mockbí ¡ Церква, i Книга стануть на службу Владг Тому, якщо йдеться про сгтадок, УкраУна успадкувала багатовим1рний i суперечливий "культурный код" КиУвськоУ Pyci, a РоЫя -формально однозначний "полипичний код".

Нааернепня до Хриспшянства перетворило кшвську "цившзацйо eiiiiiu" на "ifitenhaifiio книги". Вош став Бу;щшичим (згадаймо Ярослава Мудрого). В украУнськш цившзаци зароджувалася рят1вна «культура сумшву» i концепщя «внутрйпньоУ людини», яка неухильно еволюцюнуватиме аж до Григор1я Сковороди, засвщчуючи зв'язок антропоцентричних тенденщй кшвськоУ лператури ¡з схщним неоплатошзмом (Дшшсш Ареопаги).

У петипових рисах кшвсъко! "Ортодокси" бере ceiii початок нсортодоксальне украшське православ'я, з його новою етикою npaui та м1жособисткних стосунюв. Людина реалгзуеться не через m¡CTH4Hy аскезу "поза cbítom", а через конкретну вщдану працю задля ¡шлих людей. Найбшьша л1тературна пам'ятка КиУвськоУ Pyci - "Слово о полку IropeBÍM" - закшчусться глорифжащсю переможеного князя. Поразка - через усвщомлення i катарсис -crac вщродженням. Це й означало народження Pyci: християшзована провшщя Вгзантн стала свщомо християнською цившзащею. На ropn30HTÍ переможеноУ кшвськоУ культури постае н наступниця - цившгзашя Осмомисла i Романа Мстиславича, цивинзащя «залгзних героУв пщ латинськими шоломами».

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ГАЛИЦЬКА ДОБА ТА «КАТОЛИЦЬКА РУСЬ»: ЛГГЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК ВТД ДРУГ01 ПОЛОВИЛИ XIII ст. ДО СЕРЕДИНИ XVI ст.

Розда I

Гшищька доба: Галицько-Волипське кпяз'шспто та литнвсько-польське домтувапня

Розглядасться icTopiH «мятежной земли Галицкой», за висловом Н. Карамзша, - ¡стор4я Галицько-Волинського KiraiBCTBa вщ Ярослава Осмомисла до Юр;я II Болеслава Мазовецького, тобто до переддня литовсько-польськоУ ¡нвазн (1153-1340), а також icTopia Литовсько-польськоУ доби (вщ анексн Галичини та частини Волиш в 1349 р. до Полыщ Ka3iiMipa III, до

ЛюблинськоУ унн в 1569 р., яка знаменуе утворення Реч1 ПосполитоУ).

Г алицько-Волинське княз1вство, зпдио з концепщею Грушевського, штерпретусться як перша УкраУнська держава, як полипычний та культурный "лист"лиж Русао та Укршною. На пн дисгрегацшних процесш Руа Галицько-Волинське кня:пвство зробить спробу возз'еднатися з1 спустошеним Ки'Увським княз1вством, щоб вщродити давньоруську державшсть, 1 цим теоретично покладе початок ноши УкраУш. Дослщжуеться похнтична, економшна та адм1шстративиа специфжа иього княз1вства, яка зазнае на соб! внлив европейськоУ реальносп, -специфжа, що певною мфою буде згодом перенесена на Наддшпрянську Украшу (Магдебурзьке право). Анал1зуеться характер етно-територ1ально1 диферешцаш)" Руа, в процеа яко'У буде визначатися геополтшна конф1гурашя майбутньоУ УкраУни.

Тнтегращя ¡сторико-культурного матер1алу, якнй стосуеться Галинько-Волинського княз1всгва, в динамжу ¡сгоричного становления Укра'ши був одним ¡з "стратепчних" пунклв цього дослщження. Адже вщомо, що росшська та захщна славктика фактично ¡гнорують Галицьку Русь, яка "пщривае зсередини" концепцно династичноУ спадкоемноеп державно)" влади та культури вщ Киева до Москви. Характерно, що навпъ сьогодш доводиться стикатися з цими бшьш шж анахрошчними та термшолопчно неюторичними тезами типу: в часи Володимира Святого «починас формуватися уштарна Росшська держава, чи'Ум культурним та духовним центром е КиУв», «КиУв с иолггичним та культурннм центром Роен» тощо (10). Вщтак проблем! спадкоемносп присвячено окремий ГПд роздщ: "Укра'шська кторюграфы про княжу добу" . В ньому ашипзуються пщходи укра'УнськоУ ¡сгорюграфн до характеру "ки'Увського" (860-1240) та "галицького" иерюду (1199-1349) княжоУ доби, зокрема аргументащя М. Грушевського (11), а також С. Томанпвського, Н. ПолонськоУ-Василенко, К. Гуслистого, М. Брайчевського, Я. Пеленського, Я. 1саевича.

В анал1з1 Литовсько-польськоУ доби дослщжуеться специфжа Великого княз!вства литовського як продовження пол1тичноТ структура КиУвськоУ держави. Мова йде про статус "руськоУ мови", створення Литовських статулв (1529, 1566, 1588), функцюпування Магдебурзького права, а також змшу становшца УкраУни при переход! вщ Великого княз1вства литовського до Реч1 ПосполитоУ. Пщтримуеться думка (X. Гольдблатт та ш.), що вщчуття законно)' полтщноУ та культурно)" спадкоемност! Великого княз1вства литовського вщ КиУвськоУ Руа та визнання за "руською" (рутенською) мовою статусу канцелярсько'У мови Княз1вства

поклало початок «культуршй дихотомн» схщнослов'янського св1ту, дедалi Biipa3niiniii диференщаци iioro культурних ареалш. Завершальна фаза перюду Литовсько-польськоТ доби бачиться як ncpcxi.i вщ КняжоТ' до Козацько! Укра'пш.

Роздп //

Украшська л'чпературпа сволющя в православному клю'п

Розглядасться зокрема Галицько-Волинський л1топис з точки зору iioro ¡деолопчноТ та естегичноТ шдмшносп »¡д кш'вськоТ анналютики. Вщзначаються iioro "локальний" колорит, його виразна естетична чутливють («риторичш грашки книжника», за висловом Д. Чижевського), його бшын "св{тське" сприйняття реальность Дал1 апалгзуються захщнорусью л1топпси та Короткий КиТвський лпоппс. Серед ¡ншнх дослщжуваних текепв - твори Cepaniona, а також "Слово о погибел1 Руськия землГ та "Слово о Лазарев! воскресени". Иде мова про "другий швденнослов'янський вплив" та про д1яльшсть в Укра'пн Кппр1яна i Григор1я Цамблака.

Розди III

«Католицька Русь»: Гумаипм та неолатинсъка литература

Роздш присвячено проблем! кардинально1 ваги для укра'шськоТ культури: роль европейеького Гумашзму в и CTaHOBJieiini. В окремих шдроздшах мова йде про творчють Юр1я Дрогобича, Павла Русина з Кросна; згадуються так1 автори, як 1ван Туробшськпй-Рутенець, Fpiiropiii Чуй-Русин, IOpifi Тичинський-Рутенень, а в бшоруському ареал1 - Микола Гусовський. Особливу увагу привертае Сташслав Ор1ховський, icTopifl його формування як письмениика, його твори, проблема його национального самовизиачепня. «Польсько-украшське л1тературне пограниччя» (гермш Д. Наливайка та В. Шевчука) автор вважае одним ¡з конститутивних фактор1в власне укра'шськоТ л1тератури.

Надзвичайно вдалою е формула В. Липинського, на перший погляд парадоксальна, - «католицька Русь», яка значною Mipoio зумовлюс специфжу полшентричноТ укра'шськоТ идентичность Автор дисертацп дослщжуе форми впливу Гумашзму та Ренесансу на захщних украшських землях. Анал1зуеться зв'язок захщноукрашських MicT (Львова та ¡ншнх) з кра'шами Свропи (зокрема 1тал1ею), практика навчання рутенц1в в европейських ушверситетах, формування cBiTCbKo'f штел1генци.

Завдяки цьому пронесу (а також завдякн контакту з польським пол1тичним доевщом) у культурне мислення Укра'пш входить проблема зв'язку \пж державою i громадянином, м!ж церквою i ßipyioHHM. Зростае евщомють Закону, що мае регулювати мехашзми Влади, i "справедливосп" як етичного

м1рпла владп (для Ор1ховського король е гарантом закону, тому що король ¡снуе для державн, а не держава - для короля). Формусться також новс поняття "батыавщини": любов до не!" розумкться не як слша в1ддашсть чи рабська покора, а як свщомий виб1р осв1ченого громадянина, що ставить своТ людськ1 зд!бносп на корпеть громадн. Визнаеться вищють "природного закону" (тобто дарованоУ Богом свободи мислення, в1ри, слова) над "людськ1 закони" (тобто завжди недосконал1 юридичш та шил "артикули") . В процеа секуляризаци мислення провщенпшне бачення ¡стор11 поступаеться мкцем щеУ людини як буд1вничого своеУ до;п. Так будуть закладеш основп ренесансно-барокового синтезу украУнськоУ л1тератури, л;о здшсниться в наступне стгпття. I так буде покладений початок демократичнш концепцп держави, яка на украУнському грунт! в XVII ст. еволюшонуватиме в ¿¡к "республжанськоУ траднцп".

Окремо висвгаюеться питания: "Роль иеолапшнськоТ липератури у сх1днослов'япському ареалГ' . Ниш, напередодш народження НовоУ Свропи, на Захо;и виходять друком числснш дослщження, як1 стосуються Генези европейськоУ культури 1 самого поняття "Свропа". Наведемо одну з найновпиих тез, яка нам видасться переконливою (хоч вона теж не позбавлена проблематичних аспект1в): Свропа с продуктом римеько'У культури. Отже, зона демократа, тобго геоиолпичний проспр Свропи з п дсмократичними шетитушями, з и концепшею свободи шдивщуума, з УУтрадишсю толерантности 1 прав людини, - словом, свропейська /дентичшеть як гака, - в '1дттдас територи поишрешш лапишськоУ моей та культури. Латинська культура мала в своУй оснош концепцпо (Налогу, концепцпо комушкацп, концепцпо культурноУ вщкритост1, яка й зробила можливим розвигок либерализму як полпнчноУ систсми та нпелектуальиоУ иозицп. Вщтак, на думку Ральфа Дарендорфа, одного з найавторитетншшх полгголопв сучасноУ Свроии, треба припинити «метаф1зичш визначення» Свропи. 1У культурш кордонп - мшлив1 11 рухом!. Але и пол1тичш кордони суворо означеш. В пештичному сена Свропа - цс коло краУн, що «пщтримують прининпи л1берального порядку» (12).

У цьому сена неолатипська л1тература на польсько-украУнському лперагурному пограничен стала одшею з шдвалин новоУ культурноУ ментальносп УкраУни. Це те один аргумент на корпеть Т1С1 тези, що в плаш л1тературноУ атрибуцн на украУнському групп лшгвктгичний критерш не може бути вирппальний, а важить натомють насамперед щеолопчна природа та естетика тексту. Вплив Гумашзму та Реформи великою м1рою визпачить специфику украУнськоУ культури наступного перюду,

сприятиме ïï модершзаци' та ïï дедал! рпнучнному вщриву вщ слов'янсько-в1'зантшського культурного монол1ту. "Gens rutena, Nntione polonti" створить захцшин, латинськнй "полюс" украшськоУ л^ературп, який, взасмодночи ¡з схщним, православним "полюсом", забезпечить громадянську 3pijiicTb та естетичиу вщкрипсть украшськш л1тератур! наступно1 епохи.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

«ПЕРШЕ В1ДРОДЖЕННЯ»: ДРУГА ПОЛОВИНА XVI ст. - СЕРЕДИНА XVII ст.

Ро к) 1Л I Суспиьство та релтя

Ставиться питания про основш явшда сусшлыю-культурного та полтшного життя Украши в цей перюд, яка, ставши об'сктом тиску з боку pi3iuix держав, гтерегворюсться на одну з "гарячих" точок Свропи. Укра'шська конфесшна та лшгастична ситуашя в uei'i перюд може також вважатися одшею з найдраматичншшх на KOHTimenTi. I, незважаючи на це, саме в цей час остаточно виробляються ¡сторичш та культурш шдвалини украшсько'Г ¡дентичностз, ям стануть особливо виразними в наступну епоху.

П¡дрозд¡л "Украша лйж Польщею, MocKoeiao, кралкькими татарами та Оттоманскою Портою" розпочинае розмову про украшське козацтво, яка буде продовжена в наступшй, П'ялй частиш. Ашь^зуються початки формування козацтва, характер «СтеповоУ Спарти», як називае Exercitus Zaporoviensis С. Малашок. Ставиться питания про козацтво як иову нацюнальну елипу. Не забуваймо, шо ;i,oci в захщнш ¡сторюграфп иобутуе уявлення про козаив, яке значного Mipoio успадковане вщ ¡мперськоУ ¡сторюграфй'. Отже, козаки - це спершу ko4obî po36iiiniiKn, що полюють за здобиччю в «швденшй Pociï», a noTÎM вопи стають надшним ядром царського BificbKa, а пар - «гарантом ïxuboï автономп» (13). В nijioMy ж суперечливий, а часто й двозначний характер штерпреташй Mexaiii3MiB Козаччини в захщноевропейськш славютшц призв1в до значного розбалансування панорами всього схщно- i захщнослов'янського ареалу в XVII ст., зокрема в аспект! його зв'язюв ¡з "латинською" та "нордичною" Свропою.

Вщтак у дисертаци робиться особливий акцент на couio-культурну природу явища козацтва, на його диферешпйований характер (запорозью козаки та ресстрове козацтво), на його стосунки з украшським сусшльством га з Польшею. Козаки е не "hobî варяги", а «державотворча ел!та-войовник» (В. Липинський),

воУни, народжеш в контексп суспшьного життя власноУ наци, як1 вщтворюють шституцпшу специфжу середньов1чного дружинного кавальсрату християнськоУ Pyci. Козацтво стас основною захисною силою украУнського сусшльства в момент, коли перегортаеться "нольська сторшка" украУнськоУ icropii i вщкривасться УУ "росшська стор1нка".

Заторкуеться також проблема украУнських ел1т, яка належить до центральних - i до найтрапчншшх - в icTopii' УкраУни. Родова ел1та була, за влучним висловом Н. Яковенко, «ноаем "континуитету реалш" мЬк княжою Руссю i козацькою УкраУною» (14). Заиенад родш чи Ухнс нокатолпчеиня - це було одшею з причин катастроф1чноТ вшил «Руси з Руссю», кижучи словами Мелеля Смотрицького, bü'ihh, яка великою Mipoio позбавила УкраУну полпичного, легитимного та ¡нституцшного захисту в УУ сутич1н з державами, чия влада засновувалась на компактно структурованш iepapxii' ел1т.

У ГПдроздьн "CeponcücbKi релшйш рухи в укршиськш зелш" ведеться мова насамнеред про надзвичайно важливе, але доел те мало вивчене явшце украУнськоУ культури: реформацшш впливи.

Вплив i поширення Реформацн в УкраУш пов'язаш зокрема з н" вагомою npiicyTuicTio в Полыщ, яка стае «притулком для еретик1в», за евщченням кардинала Сташслава Гоз1-уша. Bei реформацшш течи, зосереджсш в Польнц, - люгерани, кальвннсти, аптитриш'тарп, соцшпани, - иочпнаючи вщ середини XVI ст., досягають украУнського грунту, втягуючи в свою орб1ту насамнеред укра'Унську шляхту, а також мешкашцв \нст. Саме представники Реформацн виступили з емшивими полтшними ¡деями: pißnicTb, братерство, свобода, скасування Kpinocnoro права, смергноУ кари, пришшення воен. Вони бачили церкву i державу як два шетруменги в руках демона, «володаря св1ту» Антихриста. Зрозумию, що nojiiöiii ¡деУ становили загрозу для полггичних га економ1чних пщвалин ¡снуючого ладу, i зокрема для доа позадискусшного авторитету церкви.

Одним з нацжавиних аспект1в цього вплнву, на думку автора, е взаемод1я "латинського" Вщродження та "нордичноУ" Реформацн. В украУнськш культур! Рсформацш стас осповтш трансформатором гумшистичиоУ та ренесансшп думки в другш половши XVI ст. (15). Вщбуваеться шби "корекшя" Реформацн з боку Гумангзму. «Перше Вщродження» (М. Грушевський) украУнськоУ культури мае своею фшософською основою неоплатошзм (людська евщомють стае рефлексом «животворящого духу», звщеи щея найвшцоТ цпшосп «внутршшьо'У людини», шзнання якоУ означае вщнайдення зв'язку з Богом). У кожному pa3i, фглософська рефлекс1я е виразно

антропоцентричною, а не неабияка новина для несекуляризованоУ культури.

Основиа причина "посередшщтва" Реформацп в рецепцн Гумашзму полягае в тому, що Гумашзм с "ушверсалышй", "наднацюналышй" за своею природою, а Реформами стоУгь ближче до конкретних проблем сусшльства (наприклад, Реформащя в УкраУш, як { скргзь, сприяла перетвореншо розмовноУ мови на л1тературну; звщси переклади Б1блп на народш мови; згадаймо також "Пересопницьке Свангел1е", 1556-1561, та "Крех1вський Апостол", 1560). Захист нацюнальноУ культури, свободи шдивщуума, його права критично сшвм1рговати свою свщом1сть 1 свш розум з догмою е вкрай важливим сиадком Реформацп в укра'шськш культур!.

Релшйний рацюнал1зм зробить рппучий вплив на ¡манентну мютичну й метаф1зичну природу православ'я. Та й папа як "Антихрист" 1Плком добре бачився в контекст! антикатолипькоУ полекпки (згадаймо 1вана Вишенського). Головне ж те, що Реформами пересунула акценти з агри та споглядапня на дг'яльшсшь в ¡м'я суспшьства 1 на персошипзовану за неУ в1дпов'1далыйапь. 1дея свободи особиспсного зв'язку з в1рою, ствердження пщивщуального права людини на пошук ¡стини радикально змппое сошальж ор1ентири шдивщуума. Так вщбуваеться перехщ вщ теософа до егики 1 закладаюгься пщвалини ти.У «релпп розуму» та «фиюсофн серия», яка стане одним з найважлившшх штелектуалышх здобутюв украУнського Просвшпщтва. Суто реформаш'йна "антрополопзащя" христолопУ вщгукнеться у творах украУнських полемютш (Стефан 1 Лаврентш Зизашй, Христофор Фщалет, раннш Мелетш Смотрицький, вже не кажучи про 1вана Вшиенського). В надрах Реформацп народиться 1 "республшанський проект" УкраУнськоУ держави (Юрш Немирич).

Не менш суттевим фактором впливу стала спрямовашсть протестантськоУ церкви проти жорстких церковних ¡ерархш, и щея свщомого вибору та добровшьного об'еднання мирян, р!вноеп прав мирян та високого клиру в керуванш церквою та в доктриналышх питаниях. УкраУнська церква, з УУ давньою близькютю (ще з киУвських чаав) до щей християнськоУ громади раннього Християнства, оргашчно сприймала ш щеУ, великою м1рою "перекладеш" для сусшльства пггелектуалами Острозького кола. Це поклало початок ще однш щкавш еволютив1ий л!н1У украУнського вар1анту православ'я та в шлому украУнськоУ християнськоУ думки. Знайдемо багатопланов1 переломлення цього духовного досвщу в поезпТ. Шевченка, I. Франка, в драмах з ¡сторп раннього Християнства Лес1 УкраУнки. Цжавим

свщченням тому е також своерщна природа УкраУнськоУ православноУ автокефальноУ церкви.

Водиочас у 20-30-Ti роки XVII ст., коли змщнюсться киУвське православ'я, Гумашзм знову в1зьме верх над Реформащыо, постачаючи рашональш шструменти шзнання CBi ry. Таким чином, якщо першим етапом украУнського Гумашзму можна вважати неолатинську лпературу, наступж етапи будуть "православш". Другим етап - це д1яльшсть ¡нтелектуального кола ОстрозькоУ академ1У (80-Ti роки XVI ст.), трети! етап - феномен братств наприюнщ XVI - на початку XVII ст., а четвертин матиме своУм центром Киево-Могилянську академно. Але у Bci ui перюди взасмодш ГуПЖ Гумашзмом та Реформащею буде вирнпальна. Bona становитиме потужний ноштовх до hoboi релтгшносп, до переосмислення poni людини в суспшьсга, а в результат! й до сскуляризаци культуры.

Дал1 в дошидженш аналгзуеться проблематика Контрреформацп i зокрема роль сзуУтських шил.

В окремому Пщроздип - "Утя церков та постатш греко-католицькоХ церкви" - йдеться про Флорентшсько-Феррарську (1439-1442) та Берестейську унн (1596), про конфлжтний характер природи ушатизму, про нетолерантне ставлення Москви до цього явшца та про ря^вну роль niei церкви у певш перюди як едино! иащо налы tot церкви. У кожному pa3i, незважаючи на конфлжт м1ж ушатизмом га православ'ям, обидв1 церкви в ней перюд матимуть виршальну роль у культурному иосередництв1 м!ж латинським та в1зантшсько-слов'янським св'гтамп.

Пщроздщ "Шдроджеппя культуры" присвячено розвиткон! книгодрукування та мистецтв, а також формуванню академ1чних осередюв. Детально ведеться розмова про сиецифжу ОстрозькоУ академн та про постать Петра Могили i про Киево-Могилянську колегпо. Велика увага придшяеться феномену братського руху, на Грунт1 якого вщбуваеться демокрагизашя та модсршзашя украУнськоУ освггньоУ системи, оновлення православноУ церкви, консолщащя нашональних ¡HTepecie (Параграф "Братсьм школы М1ж Гумашзмом та Просвттицтвом").

Острозька академ1я е феномен ушкального синергетизму м1ж культурною га иолггичною Д1ялыпстю. Тут уперше давиьокиУвська традищя сплавлюеться ¡з захщноевропейською, породжуючи продуктивний синтез, який вщтепер назавжди стане одшею з домшуючих рис украУнськоУ цившзацп.

Оновлене киУвське православ'я та його "серпе" - КиУвська колепя гид епдою монумецтальноУ постам Петра Могили -дослщжуються як зрший вияв украТнського вар'шшпу православ'я, "д1алопчного", роз!мкненого на снрийняття зовшшнього свпу та

його ргзнозаряджеш культурш ¡мпульси. Кш'вська осв1та i паука стануть тиглем, у якому сплавиться "еллшсько-слов'янська" та "латино-польська" культурпо-ocBiTni традици, м1ж якими вщшпп буде постшно "коливатися" украшська культура й л1тература та укра'шська мепталынсть. Теза про прийнятгя в Академи грепькоТ та иерковно-слов'янськоТ мов як мов культу, а латини - як мови науки, для УкраТни, як i для ¡шпих кра'ш православно!' Свропи, мала насправд1 революшошзуючий характер. Розвиток св1тських наук, отримавши паритетне становище пор1вняно з теолопею, радикально змшив саму структуру культури та и цшшсш opicinnpii.

Розди II Jlimepamypua поле.тстика

Анал1зуються таю авгори: Герасим Смотрицький, Стефан Зизанш, Христофор Фшалет, Юирик Острозький, 1патш Пот1й, Захар1я Копистенський. Твори укра'шських noneMicTiß дослщжуються з урахуванням фшософських ¡лей, що курсували в культур! югочасноТ Свропи. В окремих шдроздшах розглядасться творчюгь та значения таких двох антитегнчних иостагей, як 1ван Вишенський, «укра'шський Савонарола», i Мелегш Смотрицький, суперечливий i проз1рливий розум свосТ' епохн. 1хня творчють в щеолопчнш та стилютичшй плотинах штепретуеться як початкова стад1я Бароко.

Рок)и III

Традищя та нововведения в л'инературшй i науковш ctbepi

Залучаеться до аналпу складний комплекс паралельнпх явшц, як1 або вщклпкаються до минулого, або демонсгрують зршу peaKuiio на сучасшсть. Скажлмо, продовжусгься линя орагорськоТ та повчальноТ прози та ariorpacjjiY, але в межах уже вщомо! традици. А Кирило Транквшон Ставровецький виявить неоплатошчш i в цшому гумашстичш тенденцп.

Зокрема в Пщроздип " ¡стор'юграфгчш та полтитп твори" простежуються змпш у ccjiepi ¡сторичноТ ментальносп (аналпуються pi3iii твори - вщ локальних, "мюьких" xponii<, типу Густинського чи Хмщышцького л1топису, до накреслення проекту УкраТнськоТ' держави як Великого Руського княз1вства в творах Йосипа Верещинського).

Саме поетична сфера оципоеться як найбтьш сприятливий iipocrip новаторських трансформаций (Пщроздш "Поезш" ). Поез!я с жанром, який, власне, щеально надасться до трансмюп гумашстичних ¡дей, осюльки п "адресатом" здебщьшого с св1тсью осв1чеш люди. Ця поез1я не осгивуе мученицьку смерть у келп, а

глорифжуе свщому й вщповщальну людську д1ялыпсть. Вщтак змпноеться i концепция "¡ctiihhoï Батьювщини", яка вже не е "в1чшстю", а е hic et mine, тут i тепер, е конкретною Батьшвщнною, про яку треба дбати, яку треба захищати. Словом, подолаппя дуал1зму лаж "небом " / "землею " в1дбувасться иасамперед у поези. В поегичних творах формуеться людське "я", з\ cboïmh цшностями i суперечноетями, без догматично!" переконаносгп в едиniii "правд1". Анал1зуються загалом жанри, тематика, розвиток "виеоких" i "низьких" стилютичних pericTpie, початки барокового експерименту у формальному ключ!. Окремим авторам i текстам присвячуються детальннш розробки (Кас1ян Сакович; "Острозький лямепт").

Наступний ГПдроздиг - "Польсько-укршпеька поетична школа" - зосереджуеться на специфпц поетичного ¡нтерпретування укра'н1сько1 реальное™ у творах Симона Пекалща, Себаепана Кльоновича, Шимоиа Шимоновича, Шимона та Бартоломея Зиморов1ннв, Яна Дубровського. Зокрема висвгглюсться характер штерпретаци козацькоУ enoneï в поези цього кола (Самуель Твардовський, Вацлав Потоцький). Ti, хто були для "полшпшоУ Польпц" "збунтованими васалами", для "поетично!' Польпц" ставали славними кондотьерами. I це ще один з численних позитивних аспект1в польсько-украшсько!' л1тературно1 взаемодп.

Автор також торкаеться питания розвитку театру та прози (апокрифЬпп, cBÎTCbKi, рицарсью романи тощо). Аналгзусться специфжа фольклору в цей перюд; зокрема звертаеться особлива увага на штерпретацио козацькоУ enoneï в думах.

Заключний П¡дрозд¡л - "Ф'июлоггчт студи" - е аналгзом тогочасних граматик церковно-слов'янсько!' мови та лексикограф!чних нраць (Арсснш Еласонський, Мелепй Смотрицький, 1ван Ужевач, Лавреит1й Зизанш, Памво Беринда, Спнфашй Славинецький, Apceiiiii Корецький-Сатаповський). Най1цкав1ший момент цих студш - сшв1снування i взаем од ¡я церковно-слов'янсько'1 га ста ро у к païi i с ь к oï mob. Загалом же i в MOBHiiî сфер1 вщбуваеться те, що характерно для культурно!', сфери в цшому: не зраджуючи свое!" "кшвськоУ луни", Украша вщкриваеться назустр1ч новому культурному доевщу, поглиблюе свою синкретичну природу i впевнено наближасться до барокового синтезу.

ЧАСТИНА П'ЯТА

М1Ж БАРОКО ТА ПРОСВ1ТНИЦТВОМ: ДРУГА ПОЛОВИНА XVII ст. - КШЕЦЬ XVIII ст.

Розд'т I

Козацька епопся та боротьба за псзалежшсть Укра'йш

Формуваипя щсолопчних, полтшних та юридичпих нщвалин Укра'шськоУ держави вщбуваеться в XVI ст. та в перипй половин! XVII ст., а практична реал1защя цих постулате мае Micne в другш половши XVII ст. та у XVIII ст. Украшська держава становить собою цшком нове явище в тогочасному слов'янському контекст1, оскшьки вона е виразним "республтанськпм проектом". Йдеться про проект демократично!' держави, який передбачае piBiiicTb прав для bcîx суспшышх категорш, керування державою з боку виборних гетьмашв та можливють об'еднатися з ¡ншими державами лише на умоваХ паритетного члена федерацп. Але ней феномен необхщно розглядати в ясному взаемозв'язку з динамжою лЬературного та культурного процесу. Цшснии анал1з них аспекпв виявляе явище величезно'1 культурно'1 та етично!" ваги, а саме: незважаючи на юторичну поразку укра\'нського "республ1каиського проекту", йшлося про свгдому епробу побудови громадяиського суспиьства в оточешп ÎMnepiaiicmiiHiiux держав.

Указ Катерини II вщ 3 серпня 1775 року проголошуе: козаки -це е «противоборствующее политическое сонмище», «вредное скопище», оскшьки вони «помышляли конечно составить из себя посреди Отечества область совершенно независимую иод собственным своим неистовым управлением». Бшьш того, знищення ЗапорозькоУ Ciui бачиться не просто як полтнша акгпя, а як провщешийна м1ая cBÎTOBoro масштабу - м1с1я «пред Богом, пред империею нашею и пред самым вообще человечеством» (16). Слова <<посреди Отечества» е вичерпним ¡ндикатором геополтнших opicHTanirt Pociï стосовио Укра'йш, ще вщ XVII ст. i до сьогод!н. Оскшьки ж, за переконанням Н. Карамз1на, «история народа принадлежит Царю», то в цих лакошчних i багатозначних формулах парищ зосереджена рос1йська концепц1я украшсь"кого козацтва - i в цшому украшського автоном1зму, - концешия, яка, з незначними видозм1намн, курсувала вщ ¡мперсько'1 ¡стор1ографи" до радянськоТ, а вщ радянськоУ - i до захщноевропейськоУ, спотворюючи характер i проблематику епохи, перешкоджаючи виробленню критично безсторошпх, але адекватних пщход1в. Тому автор дослщження ставив co6i за мету довести, що козацтво як «вредное скопище» не тщьки, повторимо, становило собою

нову )шц1опалы1у слипу, яка вщновлювала структуру давньокшвського "лицарства", а то в д1ях цього «противоборствующего политическаго сонмища» i справд1 був присутнш коикрепший полшшчшш проект, своерщним чином вписапий в парадигматику iiojiîтичного житгя тодннньо1 Свропи.

Ici оричпе иротистояипя Украши й Pociï ноясшосться тим, шо Украша не була покмрним терптор1альним впм1ром, вщкритим до колонгзацн'. Украша була осташйм свропеиським бастюиом поитичш)}' традици, глибоко протипоказаиоï росшському абсолютизмаai, а тому й нсбезпечно'], а самс: mpaôuifiï pecnyoïiKancbKoï. Ця традищя, що шлковито зросла на rpynîi фшософського спадку европейськоТ культури, стала основою "украшськоУ ideï", тобто ¡де!' республжанськои яка гидто/п назавжди протиставила себе "росИиькш ideï", i/ieï ¡мперськш, отже, мссшнськш за свосю снецифжою, а вщгак i пеминуче ексиапсюшстсыий.

Надзвичайно складним - i BKpaii малодослщженим - питаниям е проблема культурних передумов формування "республжансько'1 традици", яке частково заторкувалось у попередньому Роздш. Синтезуючи, можна сказатн, що основними факторами формування nid традици е захщносвроисйський Гумашзм та Реформащя. Саме в кадрах цих течш виробляегься нова концепщя держави i влади та hobî принципи стосупмв м1ж владою i законом та м¡ж сусшльством i владою, - принципи, яки власне, й визначають неперехщний водороздш м1ж "Кшвською цившзащею" та "Московською цившзащею". Однак сам пронес трансплантацп' цих теч1й па украшських культурних терснах був складним i суперечливим. Як пам'ятасмо, в Укранп вщбувасться рецешця Гумашзму через "фшьтр" протестантсько'1 Реформи, але сама Реформа пперпретусться у специф1чному kjiiomî украшського sapiaiiTy православ'я. У цьому cenci витоки "республжанськоУ традицГГ' слщ шукати в культур! «католицько'1 Pyci», але ïï розвиток вщбувасться в укра'шському православному pycni, яке дедал1 бшьше виявляе свою несумкшсть з в1зант]йським "ушверсалгшом" московського престолу.

VKpaïiicbKiii Козацькш Державу що оппрасться на специф1чну шституцшну структуру, вдаеться протриматись, незважаючи на жорстокий onip Полыш та Pociï, протягом 116 ромв: з 1648 по 1774 pp., тобто вщ початку Хмельниччини до остаточноУ лжвщаци шституту гетьманства. В дисертаци аналгзуються окремо етагш "козацькоУ enoiieï" у Bciii своТй континуагившй диахрошчшй тяглосп, ocKijibKii ïï шгсншопалыпсть специфшно виступас на кожному з означених еташв, вщ nepnioï фортещ Дмитра Вишневецького на Хорттп до фгзнчного знищення ЗапорозькоУ

Оч1- роайськими вшськами. У кожному раз1, саме в перюд лнж Богданом Хмелыищьким та ¡ваиом Мазепою тдбувастьсн оетаточиа консол'1дац'1Я копцепцП УкраТпськоУ державы. Через те в дослщжешп козацьку епопею подитено на дв1 частини, яю ештом1зують дв1 р1зш епроби побудови украУнськоУ державносп, республ/'ку та констытуцшпу монархно. Але це проекта, спрямоваш також у майбутне, - проекты, як! етапуть полнпичним спадком УкраУпеькоТреволюци 1917-1920 рр.

В одному з основних Пщроздшв - "Еноха Богдана Хмельницького" - у термпюлопчному визначенш Нашонально-визвольноУ вшни пщ проводом Хмельницького обираеться термш М. Костомарова та М. Покровського: «Козацька револющя». Дании термш - «козацька револющя» - докоршно змшюе перспективу дослщження I вписус тогочасну УкраУну, «Козацьку християнську республку», в контекст поличного досвщу евронейських краУн, що пережили революци в ХУП-ХУШ ст. (не випадково Хмельницький спринмався в Сврот як «другий Кромвель»: пор. твори П'ера Шевалье, Майолшо Бгзаччош).

У дослщжешп детально ашинзуготься постать Хмельницького, фази Хмельниччнни, змкт угод гетьмана. Окремо розглядаеться «нереяславська легенда» (С. Малашок). Велика увага прпсвячена ¡стор1У та характеру ПереяславськоУ угоди 1654 року, про яку на Заход1 ¡снус вкрай приблизне уявлення, почерпнуте до всього ж преважно з роайських джерел. Панорамуеться спектр системних полтщних спекуляций угоди з боку МосковськоУ держави, а пот1м радянського режиму, провалиться аналггичне зютавлення р1знопланових ¡сторюграф1чних (як украшських, так 1 росшських) трактувань. Ведеться також розмова про змшу сощального складу украУнського суспшьства внаслщок Хмельниччнни, про динамщу структурування сташв та шституцш у державотворчому ключг

В центр1 анал1зу - реконструкщя концепци УкраУнськоУ держави в бачешн Хмельницького. Ця концепщя ¡нтерпретуеться як смшивий, - може, занадто смшивий для того часу - проект республ'ти в межах (кон)федеративного устрою Реч\ ПосполипюТ. Зрозумшо, застосований до украУнськоУ реальносп XVI! ст. термш "республжа" може виглядати як невиправдана модершзащя його змюту. Автор, однак, переконаний, що ней термш можна - 1 необхщно - вживати, але, природно, з корекщею та тогочасну систему юридичних понять. Наприклад, ускладшос штерпретащю питания вибориосп чи династичноТ спадкоемносп гетьманськоУ владн, - питания, яке, як вщомо, Хмельницький поставив, але обставинн перешкодили його розв'язати. Природно, в цей час ще рано говорити про зршу концепцпо республкн як "правовоУ

держави". Хоча не треба забувати, що ochobhí елементи концепци «права природного i людського» були виразно npiicyTui в полшнших творах Сташслава OpixoBCbKoro. Bpenm, pÍ3i<o сформульований протест проти «no;u6noí до турецькоУ» московськоТ деспоти як ненрийпятноУ для цившзованого свггу форми нравлшня бачимо вже в Юр1я Немирича (див. иого Discursus de bello Moscovítico, IcTopin вшни Mockobíí). Цен протест перетвориться на Шосту i Сьому ctuttí Конституцп Пилипа Орлика 1710 року, в якш юридично обгрунтовуеться скасування будь-якоУ форми «деспотичного права» в управлшт державою i в якш гетьманська влада ставиться гид контроль закоподавчих, виконавчих та судових асамблей (Генералыю! Старшнпн, Генеральних Рад, Генерального Суду тогцо).

Однак у цьому плат не е особливо ¡стотна сума тих чи шших юридичних "параграф1в" (яю до всього ж перебували в сташ карколомних 3MÍH в ycitt CBponi). Найважливнпою е вкрай модерна для того часу ¡дея незалежноУ Укра'ши - тод\ те "Великого княз!вства Руського" - в склад! оновленоУ р1вноправноУ конфедерацн Peni ПосполитоУ, яка все ще в широких колах укра'Унського сустльства продовжувала вщчуватися як "батьювщина". Автор дослщження вважае, однак, що власне полгащний аспект «козацького автономгзму» (В. Липинський) е другорядний. А першорядним с процес формувшшя нацюнально-кулыпурноУ cciMoceidoMocini, в якш дедал1 силыпше (а з початком Хмельниччини i дедал1 динам1чшше) почали утверджуватися так! державогворч1 ¡деУ: сиадкосмшсть i неиерервшсть ¡сторичного розвитку "руського народу" вщ час1в княжоУ Pyci; етшчна OKpeMimHÍcTb цього народу; його мовна та культурна уштаршсть, незалежно вщ конфесшноУ нриналежность Саме завдяки цьому усвщомленшо УкраУна пццйшла впритул до цшком конкретного поличного вибору.

Реал1защя "республжанського проекту" могла б стаги великим полтшним здобутком не лише для УкраУни, а й для Полыщ, та й для Свропи в цщому. Адже щея паритетного спшкування народ!в у той час була фактично неможлива в Geponi XVII ст., - CBponi, в якш формувалися нащональш держави у жорстокш боротьб! míjk собою (вже не кажучи про Mockobíio з и принципом апрюрноУ зверхност1). Лише в надрах Велико)' ФранцузькоУ революцн (1789-1794) ¡дея píbhoctí громадян стала генератором концепци «свободи, братерства, píbhoctí» народш (згадаймо першу всеевропейську постать, яка уособлювала ней спадок ФранцузькоУ революцн, - Наполеона, - до того, звичайно, як bíh став ¡мператором, але який, скажчмо, для Польин назавждн залишився революцшним генералом-визволителем з-нщ

¡мперського ппту Росп). Власне, лише м1ж Просв1тництвом та Романтизмом (Руссо, Гердер, Кант) ¡дея р1вноправност1 народ1в з полггичноУ ппоицши еволющонус в плотину культурну 1 набуде концепщйиого внвершення в л1тератур1 та фшософи, а вже пот1м знову в революциших рухах XIX ст. за нащональну свободу. В такому розумшш не е перебшьшенням сказати, що УкраУна Хмельницького на швтора стол1ття випереджала европейську еволюшю в плаш модершзаци та оптим1зацисшвжиття народ1в.

1дея Хмельниччини (конфедеративно!" спшки УкраУни з пппонацюнальною державною структурою знайде свое вщбиття у федералютських теоршх М. Драгоманова, а почасти також М. Грушевського та В. Винниченка (до Ухнього переконання в необх1дноет1 остаточного розриву з Москвою). А концепщя "справедливое™" 1 "свободи" стане основою украУнського вар1анту меаашзму епохи Романтизму, - мес1ашзму, спорщненого з польським 1 протиставленого рос1йському, як ми це побачимо шзниие. Також ця концепщя становитиме шдгрунтя модерно!" концепцн УкраУнськоУ державн в 20-тл роки XX ст.

31ткнення Польип та УкраУнн призвели Украшу до «Велико!" РуУни», а Польщу - до «Потопу» та до неминучоУ в майбутньому втрати державность Сдиним переможцем з ше!" сутички вийшла Москов1я, яка перетворилася таким чином на "Велику Росно". I все ж «козацька револющя», зумовивши поразку католицько-феодалыюУ коалщп в Сврош, значною м1рою спрняла стверджепшо буржуазних держав на Старому Континент} I таким чином його перехщ до новтгього часу (Д. Наливайко).

П ¡дрозд ¡л "Велика Рута" мютить ашипз структури Гетьманщини, полтжи наступниюв Хмельницького, драму розколу полггичного "тша" УкраУни на .Швобережжя та Правобережжя. 3 особливою увагою дослщжусться полтжа 1вана Виговського. Мова йде також про Гадяцьку угоду (1658) 1 про роль Юр1я Немирича у створенш концепци Великого княз1вства Руського. Йдеться також про втрату автономи з боку украУнськоУ церкви (1686) 1 катастроф1чш наслщки цього факту для юторп УкраУни. Церква продовжувала бути центром культурного життя. Вщтак пересунення релтйного центру до Москви не лише позбавило украУнську культуру духовного захисту, а й вщкрило шлях до безперешкодноУ русифжащУ УкраУни. Головне ж те, що при Петр1 I церква перетвориться на полщшний орган (за активно!' участь слщ додатп, сгптил украУнськоУ науки Ф. Прокоповича та С. Яворського). Святнпний Синод поставить неркву на службу деспотичшй державь 3 ¡ншого боку, це стане також початком драматичного, але неухильного процесу емансипацп украУнськоУ л1тератури вщ вЬантшського коду.

У Пщроздш "Епоха 1вана Мазепи" аналолчним чином доелщжуеться постать, д1ялыисть 1 политика Мазепи, «укра'шського Бкмарка» (€. Малашок). Його по;птика бачиться як софютикований задум великого стратега, який чудово зрозу\пв деспотичну природу 1 РосшськоУ ¡мперп,1 ПольськоУ Корони («дв1 безодш», за його словами, готов1 поглипути УкраУну). Власне, Мазепа виробляс вражаюче сучасну для Т1С1 епохи ¡дею: майбутне УкраУни полягае в "еквщистаншУ" з Польщею та з Роасю.

Фактично остаточпа концептуа.изащя ц'тковипип суверепноспи Украши начинаешься з Мазепи. В кшп! поршнюпъся концепшя украУнськоУ державносп Хмельницького та Мазепи, а вщтак 1 еволюшя украУнськоУ пол1тичноТ думки вщ "республжанського проекту" до ¡деУ конститушйноУ монархи. Мазепа е ел1тарнпм полынком, а отже, й виразником державноУ ¡деУ, яка намагаеться вщкоригувати надм^рну "демократичшеть" козацького правлшня (з неминучими елементами анархн) за допомогою структури "сильноУ влади", шдпорядкованоУ, однак, систем! закошв. При цьому в дослщженш ш дв1 концепци не розглядаються як антитетичш. Бшьш того, автор вважае, ню мазепинський проект був певною м1рою продовженням 1 розвитком проекту Хмельницького, \ обидва ш проекта вщповщали еволюцп полггичноУ та фшософськоУ думки УкраУни ХУ-ХУШ ст. Кр1м того, - \ зпову ж таки, це е очевидипм з перспектив!! часу, - Мазепа концептуалгзував саме форму модерно монархи, - единоУ, врепт, яка, переживши революци, збереглася й до сьогодш (наприклад, Анпия, 1спашя, Голланд1я, Бельпя, Дашя, Швещя). Мазепа був першим з украУнських полтшв, який практично спробував реалгзувати щею украУнськоУ незалежносп поагпдовно 1 перекопано. Незважаючп на його поразку, 1мпер1я глибоко вщчула в цШ ¡деУ пеприховану загрозу для себе. Звщси майже ¡ррашональна демошзащя постам Мазепи вщ Петра I до краху радянськоУ системи. Також 1 напередодш падшня РосшськоУ ¡мпери украУнське питания матиме, врепт, влучний евфем1зм: «мазепинский вопрос».

Дал1 мова йде про "мазепииську емпрацио" 1 про оригшальие продовження спадку Мазепи з боку гетьмана Пилипа Орлика. Орлик розглядаеться як украй цжава 1 ще не оцшена адекватно постать видатного укра'шського полппка I мислителя суто свропейського формування. Цший ряд його тез (наприклад, теза про неминуче змагання МосковськоУ держави до «повалення европейськоУ свободи», теза про визначальиу роль для р]вновагн в Сврош борогьби УкраУни проти росшського деспотизму) неодноразово знаходили свое пщтвердження в ¡стори УкраУни XX

ст. Конститушя Орлика стае об'ектом анал1зу в Роздш V, присвяченому л1тератур1 украУнського Просв1тництва.

У перюд Nii/K Хмсльпицьким i Мазепою мае мкце вкрай шкавпй феномен "боротьби" мгж топошмом "Русь" та "УкраУна". В добу Хмелынщького топошм "Русь" те ¡дентифжувався з укра'шськнм етпосом, оскшьки й церква ще була виразом «Bipn батьив» та захистом автентнчних прагнень народу до свободн. Вщтак у л1тератур1 й офщшних документах слово "Русь" конотувало украУнську реальшеть. Втрата конфесшно'У автономи УкраУни зумовила зростаюче вщчуження вщ термшу "Русь" (бо не вже була Роая). Тому не вииадково, що в народних пам'ятках /lOMÏnyc roiioiiÎM "УкраУна". А в часи Мазепи термши "УкраУна", "укра'шськнм" остаточно завойовують npocTip, входять в офпщшу деномшацпо гетьманських титул1в, географ1чних мап тоню.

Цей пронес, як ми вже наголошували, вщображуе рух м1ж двома концепшямп украУнськоУ державностг Хмельницький не витворював ex novo державу, а вщновлював "Велике кштветво Руське" в îiоI о давньокиУвських егпо-культурпих та геополпичних межах. Мазепа вже заеновував Укршну, означуючн тим самим неминучий перехит, в1д "вЫиитисько)' доби" icTopiï УкраУни до УУ "пащопалыип доби". Переможений на полях битв, пей "республжанський проект" вщниш стане "внутршшьою природою" украУнського полпичного руху до наших част i рпиучим чином детермшус динамку розвшку вЫс'У украУнськоУ цивинзапи.

Закшчусться Роздш ашшзом остаточного краху украУнськоУ автономи, експана'У PociîicbKo'i' iMnepiï та "зникнення" УкраУни в Kiimi XVIII ст. в надрах двох ¡Mnepifi - РосшськоУ, яка забирае co6i 80% украУнськоУ тсриторп', та Австро-Угорщшш, якш дютаеться 20%.

Розди II

Культура nid знаком Бароко: розкв'чп i запепад

Бароко, за точною дефппщею Д. Чижевського, с «¡сторичною долею» украУнськоУ культури. В цьому cenci Бароко завершуе ту довготривалу ¡сторичну фазу, в якш УкраУна була культурним посередником м1ж двома антагошетами: захщноевропейськпм та православно-слов'янським св1тами. Протягом фактично трьох столпь - ш'д XVI по XVIII ст. - украУнська лпература, Bipua своУй "екстравертшй" природ!, стаиовила собою лабораторно цього неповторного л1тературного, наукового та мистецького синтезу, джерело европеУ'запн в1зант1йськоУ "Славп". В епоху Бароко творчий пошук Заходу став оргашчною частиною цього ареалу. «Культурний горизонт украУнського Бароко XVII ст. е

горизонтом захщноевропейським», але вщбувся ней «вхщ у ¡сторично-культурний процес» Свропейеького Заходу «не на р1вш шдпорядкування, а з1 своею самобутньою 4лзюпом1сю», пнше вщомий шшйськин славют С. Грачотп (якнй в останнс двадцятилггтя започаткував укра'йистичш студи в 1тали). Таким чином, Бароко с реал1защею «пан-европейеького синтезу», ужкальною «в Сврош тод1 й, можливо, сьогодш». I далк «Цен синтез в особливий споаб вщповщае ¡сторичнш рол1 \ покликанню т!й земл1-мостов1 м1ж Сходом 1 Заходом, якою е УкраУна» (17).

У ньому РоздЫ характеризуется гакож сунеречлива природа укра'шського Бароко, яке розвивасгься в умовах те теоцентричноУ культури. Ставши орипнальним ренесансно-бароковим синтезом, украУнська культура саме в цю епоху робить рпнучий крок до секуляризацп. Це озиачатиме зокрема дедал1 глибшу тематичну та естетичну емансипацпо лггератури вщ синкретичного лпературного корпусу, характерного для попередньоУ епохи, га радикальну перебудову ваеУ лггературноУ сисгеми.

Дослщжуеться також процес поглиблення розриву мгж "високим" \ "низовим" Бароко як вагома ознака сощо-культурних змш в украУнському сусишьств1 (днетанциовання двох "полюав": космополшшноУ церковноУ ел1ти та середшх ! нижчих шар1в населения ! свпськоУ шгелненци, нашонально бшьш самовираженоУ). "Високе Бароко" залишиться прикупим до "РусГ, а "пизове Бароко" даешь голос повш У крапп як пацп. У кожному раз1 в добу Бароко можна говорит про зрипегь нацюналыюго самоусвщомлення УкраУни.

Аналгзуеться сошальна та лшгвютична ситуашя украУнського сусшльства як рецишеита культури, змша його естетичиих ор!ентащй ! в цшому народження "людини Бароко". Фжсуюгься асиекти секуляризацшиих процеав у сфер! мистецтва (архпекгура, скульптура, ¡кононис, живопис, книжкова граф!ка, сшв).

Повертаеться розмова до Киево-МогнлянськоУ академи. Детально висв!тлюеться структурування учбового процесу «роксоланськпх Аф!н» та його зв'язок з европейською наукою. Разом з тим вщзначаеться, що несекуляризований тип науки (отже, кр!м академн, братськ1 школи та друкарш) неминуче був приречеиий на занепад в умовах полггичного настуиу на УкраУну пщ гаслом "православноУ едност!". В!дтод! бере св!11 початок-практика «переливания кадров по горизонтали», як це сформулював колишшй прем'ер-мшетр Росп С. Примаков: осв!чена украУнська елга посилаеться на розбудову росшськоУ осв!ти, а украУнська осв!та опиняеться в руках аиальфабетичиих "блюстителей порядка", пщзвпних нолщи (цс ж саме вщбудеться в

другш половит XIX ст. i матиме перестаючи бути свропейсъкою, бути укра/нською.

Mine в рядянсью часи). Словом, укршиська oceima переставала

Розди III

Проза: проблематика, жанри, протаготсти

Аиал1зуеться проза Бароко в сощо-культурному контексп свого часу. Ок-peMi розвщки присвячеш полем1чшй, ораторсьий, апограф1чнш проз1, а також найцжавниим и представникам (Лазар Бараиович, 1оаник1й Галятовський, Антошй Радивиловський, Димитр1й Туптало, Стефан Яворський, Георпй Кониський). 3 особливою увагою розглядасться емблематична постагь Феофана Прокоповича. Вичленовуються елементи зггкнення м1ж "старим" i "новим" у його мисленш. Додаеться короткий аналгз паломницькоГ л1тературн (Василь Григорович-Барський) та ¡шних наративних жанр1в (дияр1угшв [1лля Турчиновський], ешстолярнв, легендарних та лицарських повктей тощо).

В окремому ГПдроздьп ("1стнр'юграф1я") дос.'пджусться вкрай показова еволюшя жанру, яка фактично i знаменус перехщ вщ одшеУ еиохи до iinnoi. Вщбувасться розкол л1тописного епосу на "монастирський" (Феодоай Софонович, 1нокентш Пзель) та "козацький" ("Л1топис Самовидця", Григорш Граб'янка, Самшло Величко). I якщо перший був виразом все Tici само! «великодержавно! щеологи», то козацью л1тописи були «aKuicio творения власноТ ¡CTopii та iianionajibnoro самоусвщомлення», а вщтак i «чинником державотворення» (18). Але козацью л1тописи означають також i народження бароковоТ ¡сторюграф1У, Ticno пов'язаноУ з л1тописною традишего Польпп, ЗахщноУ Свропи, класичноУ давншш. Козацьке л1тописання започаткуе концепцно побудови УкраУнськоУ держави, через Icmopiio Pycie, до Книг Буття укршиеького народу Миколи Костомарова, до ¡сторюсофп Тараса Шевченка.

Разом з тим козацьк1 л1тописи е виявом щкавоУ етичио! традицп в тогочасшй укра'шсьюй лггератург В козацьких лиописах висловлюеться щея "справедливо! büihij", тобто вшни як "захисту", а не як "нападу". Тому в хрошках в1йськова д1я (як, BpeiHTi, i в юторичнш поезн XVII-XVIII ст., в1д Саковича до Д1вовича) визнасться як вимушена (i<piM «штурму Царгрдда», далекого, але впертого вщлуння суперництва Киева i Константинополя). Л1тописщ нав1ть знаходили слова жалю до польських вд1в Hapißni з укра'шськими вдовами.

I в пьому також npipea Mix "Кшвською" та "Московською" цивинзащсю. Ця осгання бачить причини i шдстави свое!

перемоги в свош ужкальносп («умом Россшо не поггять»), яка «¡бито дае право не рахуватнся ¡ч загальновизнанпми законами (пор. висшв Суворова: «мы русские, значит, мы победим»), В укра'шсыйи л!тератур! домпгус катсгор1я "справедливоспи" (яка попм буде вироблена глибоко у Шевчеика), а отже, й "р'шноат". В цьому сена "республжанську традицпо" не можна зводпти до полшгчного проекту, при всш його важлпвосп. "Рсспублшапський проект" буе проект епшчтш. I тому впг е оргашчною частиною л1тератури.

Особливо важливим е той факт, гцо домшантна ¡дея Хмельннччини мала своТм шдгрунтям власне украУпську культурну менталыпеть псУ епохп. В лператур! ХУЬХУШ сг. - вщ полемютикн Острозького кола, вщ ¡сторичних дум до козацьких л^огшав, до твор1в Пилипа Орлика \ ф1лософн Сковороди -знайдемо д[п основоположш ¡деУ: справедливость ! свобода. I якто Христофор Фшалет ще до Хмелг.нггччини внеував вшцецитовану формулу боротьби «не шаблею, а розумом», то аш трапчна иоразка КозанькоУ революци, аш настуипа за нею катастрофа остаточно окуповаггоУ ! роздшеноУ УкраУгпг не зумгли зруйнувати нього глнбинного коду и культургг. Справедлившть починаеться з лгодини, а закпгчуеться державою. Кааян Сакович напинге: «Кгди ж гетьман не сам през ся, леч войском ест славний, / А войско тиж гстьмапом, довод го ест явний... ». Пилки Орлик евщомо вщкинс почуття злономсти ("Мап1(|)есг Пилипа Орлика до свропейських уряд!в 4 квпня 1712 року"): «М!г не будемо /пяти, керуючись иочуттям помет, а павпаки, з.чдно п справедливичпю та правом, що дозволяе кожному боронити свого справу та свою власну мету» (курсив мш. - О. П.) (19). Семен Д1вович пояснить Роен: «Почитаю тебя равну себе», а нго вона "Велика", то не питания не величЦ а розм1р1в: просто «твои !гределы пространнее моих».

Але, врепт, ва гп автори будуть духовнпми спадкосмцями Хмельницького, якш"! особисто висловив ¡дсю «шляхетноУ полтжи», заснованоУ на «доброму сумлппп». Саме тут великою \нрою бере початок та украУнська Меа/роИИк, яка гндкинула ¡дею Мактавелл! щодо нссум!сносп "пол!тики" та "етикп". Ця проблема мае вцшогпення до ваег парадигми украУнськоУ культур!!. I зокрема набуде особливо)" госгроти гид час УкраУнськоУ революпп, коли креативпий погепщал народу буде енрямований нротп анархп, розбрату, рабства «¡сторичного комплексу» "злопомсти" (Ю. Лавршенко).

У П ¡дрозд!л \ "Укратсьм письмеппики в Росп: православие роз'еднаппя" простежуеться момент наближення кпгця '^¡заптшськоУ доби" гид тиском "доби нашональноУ". Фактнчно рппучим фактором розриву украУнськоУ культурн з и

1шантшськпм кодом стала Козацька епопея та наступна за Хмельннччиною анекая Укра'йш до Роси \ цшковите пщпорядкування укра'шськоУ церкви московсьюй. Цен, однак, украй важливий процсс практично иевщомий в захщшй славютиш, де культивусться ¡дея нссумкносп "космополитично!'" лпературн з ш'биго етшчно замкненим козацьким рухом.

Крпь призму еволюцп "республжанськоУ традшш", яка народилася в надрах «козацькоУ революцп», можна, однак, простежити, як змппоеться соцю-культурна структура украУнського сусшльства. До середини XVII ст. (тобто до сфалыпованого Переяславсысого пакту з Роапо в 1654 р.) йдеться в кожному раз1 про цЫспе сусшльство, в якому аристократия, козацтво I "посполитий люд" оргашчно злютоваш единою ¡деето "вшьноУ нашУ". Нацюнальна евщомють, з и поступовою, але неухильною еволюшею, сплавлюе домшуючу культурну параболу "Острог-Льп1в-КпУв" з Визволышм рухом в едине цше укра'шськоУ цивип зашУ.

Коли ж Роая почпнаг вщвершй наступ (в1д часчв Петра I) на украУнську полтшну автономно та на украУнську церкву шд лозунгом "сшльноУ православноУ батьмгицини", вщбуваеться дисгрегашя украУнського сусптьного масиву, пщмша церкви як "ш'ри батькчв" церквою як органом полнцйного терору 1 - як наел ¡до к - в1дчужсння лператури у "вгзанпйському" (геоиептричному) руоп вщ нацюиальноУ ¡сторп.

«Козацька революшя» ночиналася в умовах "наливайювськоУ церкви". Це означало, що коли Северин Наливайко ставав па чол! найбшыпого перед Хмельннччиною народного повстапня, його брат Дам1ан прпмножував славу ОстрозькоУ Академй', пишучн в!рпн га друкуючи книги. Л вже у XVIII ст., коли украУнсьш гетьмани та козацька старшина сидпимуть по иарських казематах, Феофан Прокопович, евпило киево-могиляпськоУ риторики, писагиме "поезпо" в ритм1 роайських часпвок пщ титулом Запорожец каюици'ия. УкраУнська ел ¡та цього пер ¡оду в основному буде експатршована на службу 1мперн. В той час 1 справди поки в полтнппй сфер! УкраУна консолщуватиметься як пац'ш, в Л1тсратурнш сфер1 превалюватимуть "ушверсалктсью" гендешш, як! иамагатимуться валяко прикувати УкраУну до православного "монолггу". Нссскулярнзовашсть культури в них умовах фатально детермшуе поступову дискразпо 1сторн та Лператури, нацюнальноУ Дп та наш'оналыюго Слова. Але ней феномен призведе не до "православною об'еднання", а власне до "православного роз'еднання".

Posdi. i IV Jlimepatnypua теория, floaiii i театр

Розглядаеться специфжа латиномовних кш'вських поетик (вщ "Liber unis poeticue" 1637 р. до поетик Феофана Прокоповича, Митрофана Довгалевського i ГригорЫ Кониеького). Иде мова 'про ïxiiiii зв'язок з реиссаисною та бароковою reopino лЬератури на 3axo;ii Свропн та в Пол uni (М. Дж. В1да, Я. Понгано, Дж. Ч. Скалщжеро, М. К. Сарбевскч), про запропоновану ними класифжацпо жанр1в тощо.

Характеризуются особливосп поези' укра'шського Бароко, яка е особливо чутливим показником тематичних та стшпстичних змш. Детально аналгзусться и експеримептальпа природа ("Формальный пошук поези "высокого" Бароко" ). Причинносп формального ношуку, зокрема у "(J)iiуриому BipuiyBanni" чи в ешграматичшй поези, пояснюються змшою конфкурацн' св1ту в очах "бароково!" людини". Cbît втрачас стабшьшсть cboïx меж, стае френетичним калейдоскопом под1й, в який Слово занурюсться, щоб зупишгш цей рух, вщтворюючи невщтворюване. Разом з тим це Слово сигналгзус i з\пну естстнчних opicnraniii: воно нокликапе не лише "вчпти", a й "розважатн".

Серед проанал1зованих автор1в: Лазар Барановнч, 1ван Величкоиськпй та феномен "курйознпх Bipuiie", Данило Братковський, Климеппй Зиновп'в, а також снкомшстична. релпшна, мктична посз1я.

Окремо розглядаеться поез1я "козацько!" Музи" (Олександр Бучииський-Яскольд, Семен Д1вович, 1ван Мазепа, Tpinopirt Сковорода, Семен Климовський). Ця поезм, перехщна форма м1ж "книжною" та народною noe3ieio, позначена ¡сторизмом, пережитим знаниям конкретно!' рсальностт. I! мова часто наближаеться до розмовно!' мови, иередае пульсацпо живого щодсшюго досвщу.

Як явшца "низового Бароко" розглядаються иоегична сатира, бурлеск, травестований uipiii, BipniOBani оповщання. Це поез1я виразно антиклерикальна, мае широку демократичну "аудиторно" i цнм кпдае виклик "високому" Бароко, що дедал1 бшыпе замикатиметься в некомушкабельнш ел1тарш'й самотностг

I, iiapeiuii, побутова та любовна JiipiiKa (популярна i при нольському дворО знаменуе рнлучий поворот поези до пснхолопчних та емошйиих проблем шдивщуума.

Анал1зуються переклади. Панорамуеться спектр театральних жанрт, де зокрема детально розглядаються ¡сторичш драми (Феофан Прокопович, Михайло Козачинський, драма "Милость

Божия"). Разом з тим дослщжуються явите 1итермед1Й та новацп'ша роль вертепу, з иого дедалi характерн1шою для культурн в цшому KonTaMinanicio "високих" i "ннзьких" pericTpiß.

Розди V

Jlimepamypa на шляху до Просвптпщтва

У ГПдроздип "Укра/нське Просвшишцтво i Свропа"

апалгзупься сшввщношсння украУпського Просвгпшцтва з европейським. Знову ж таки парадокс: укра'шське Просвтшцтво все ще перебувае в координатах несекулярпзованоУ культури. Вщтак воно не може захишати прогрес на ocnoßi розуму. Укра'шське Просш'тнинтво заперечуватиме домшування розуму i памагатиметься посднати "panioiiajibiie" начало з "¡ррашоналышм" у «розулп серия» Г. Сковороди. "Природна людина" с найчистшшм i найавтеншчншшм внявом розуму. Звщси централыпсть люднпи i недов1ра до прогресу. Звщси також переош'нення культу "чесл" (який тепер асоппоеться з риторикою жорстокоУ i несправедливо! Влади), i niiGip категорп "доброчесносп", яка ciiMBOJiiiyc вистраждану сгику Людини. Через не ripoiнсгавляюгься абсолютизм i "народна держава", res publica. В цьому cenci укра'шське Просвпнищво закоршигься не у "ßOJibiepiBCbKiii" jiini'i гвропейського Просвпнинтва, з його рацюнальнмм захистом "ocßiMenoro деспотизму", а в лпш Руссо, "¡ррашонально" чутлнвш до нашоналышх nponeciß у новш Сврогп.

Дослшжуються три напрямки украУпського Просвгпшцтва: полпичний (¡сторико-полiril'IIli твори XVII ст.), фшософський (Г. Сковорода), лггературний (I. Когляревський, який буде розглядатися в наступит Частит).

Як приклад полтншого напрямку наводиться TBip "Pacta et constitutiones", або "Бендерська конституция". УкраУнська констнтушя 1710 р. Пилипа Орлика, яка фактнчно е першою демократичною конститушсю Сврони, то випереджас американську, фраицузьку та польську конституци на в1сшдесят рок in, - алдчить про народження модерноi концепци демократа, при Bcix зрозумших коректях на час (правова держава, парламентаризм, pißnicTb, свобода слова, coßicTi тощо), -демократ!!, заснованоУ на древньому i тпляхетному фундамент! «давньокиУвського Гумашзму» (С. Малашок). Цей документ було створено фактнчно в той час, коли по;птична смерть УкраУни -теля погрому Батурина, руйнацн ЗапорозькоУ (Старо!) Cini вшськамп Петра I, поразки Мазепи в Полтавськш битв1 -здавалася очевидною. Але невтшешеть uiei Конституци в життя не зменшуе и величезноУ пол1тичиоУ та культурно'! ваш. Цей

¡сторико-л1тературний документ засвщчуе зршсть пол1тичного мислення У к pa'i н и та пдшсть национального самопочуття народу, переможеного мштарно, але духовно не пщвладного переможцевг

У цьому kohtckctí аналгзуеться "IcTopia Pyciß" як особливо важливий ¡сторико-лггературний документ, що стас сполучною ланкою мгж ¡сторюграф1ею Просвпництва та Романтизму. "Республжанський проект" в щеальному плаш був реал1зований в нацюнальшй ¡деУ, яка, отже, закодувала в co6i глибинш вартост1 демократп - свободу особистого вибору та громадянську вщповщальшсть, - несумюш з самою природою Imperium universalis.

1, HapeuiTi, мова йде про «silva rerum et idearum» (А. Кульчицький) фшософськоУ думки Сковороди, в ГНдроздий "Григорш Сковорода: "ВЬаштя" сходить 3Í сцепи" . Робиться синтетичний огляд штерпретацш його фшософськоУ системи, ího;i,í взаемовиключаючпх (" i дсал icr-м icn 1 к" - "атеТст-матер1алют" гощо). Домшантою них штерпретацш е в кожному pa3¡ бачення Сковороди як "pociiícbKoro мислителя". 3 ¡нпюго боку, в бшыпосп авторитетних icTopiií pocificbKoí л1тератури Сковорода слушно вщсутшй. Оеновна причина та, що безпщставшсть його штсрпретанп як "pociiícbKoro фшософа" стас цшком очевидною, якщо розглянути його в систем! координат укра'шськоУ культури.

Тому парадоксалынсть його творчосп лише, так би мовити, "зовнпгшя". Насиравд! ж фшософ внбудовус складну систему бачення св1ту, зв'язуючи воедино "останнш акт" мктичноУ nipn з рацюналктичним сумшвом вже секуляризованоУ культури. Найвинц питания божественного замкнулись на людиш як ОСНОВ1НЙ "npii4iiHH0CTÍ" й основному результата Сдино надшним шструментом гнзнання CBÍTy с сулппв як свобода вщ будь-якоТ детермппстськоУ iicbhoctí. Власне, все сумшвне й ¡люзорне в цьому cbítí, нав1ть сам всесв1т. Сдина "певшсть" - це свобода як ¡манентна потреба людського ества. Коршня фшософп Сковороди, OKp¡m нащональноУ традицп, - в неоплатошзмь а також у панте'тп Спшози та шмецькнх míctiikíb. Фшософ, який кинув виклик Cuctcmí, «ланка, що вийшла з лапцюга людей», за його власним самовизначенням, вившышв i украУнську культурну менталынсть з "ланцюга" bí3ahthhí3my. Bíh був пророком епохи шд знаком «внутршшьоУ людини», яка вирушила на пошуки своеУ «республжи духу». Сам фшософ, очевидно, ще не бачив и реальних o6pnc¡B на горизонт!. Звщсп вщчуття всепоглинаючоУ «тоски» в його творчосп, яка вже наближала його до Weltschmerz, "cbítobo'í скорботи" Романтизму. "Зовнйпшй" cbít, - а в цей cbít входила й зашеолопзована церква, i насильницька ¡мпер1я, - е цшковито фальшивил та шюзорний. Але треба пройти кр1зь

болючий катарсис цього розумпшя, щоб знайти "внутрнннш" св1т, - «¡стинну людину». Тод1 в кшш цього шляху на людину чекатиме щастя самовщкриття, а значить, 1 правда, для якоУ немае \псця в "зовшшньому" св1т1. Так, Сковорода, морал!ст 1 вцщюдник, закривас "в1зангшську добу", а Сковорода - фиюсоф свободи -вщкривае шлях до "нацюнальноУ доби".

ЧАСТИНА ШОСТА

"УКРА'ШСЬКЕ Р1СОРДЖ1МЕНТО": ПОЧАТОК XIX ст. - 60-™ РОКИ XIX ст.

Ро и) и I

Культурно-пол'нпичпа ситуащя тогочааш Укра'пш

УкраТна входить у XIX ст. в сташ полшшного неюнування, але заряджена великим культурним потеншалом. Аиал1зусться стан 1 статус Украши як штегральноУ частинн РосшськоУ ¡миерп, форми и мштарноУ, полпцйноУ та адмппстративно-бюрократичноУ русифжацн. Розглядаеться специфжа "украУнського питания" в двох основних революцшних рухах ¡мперп: в рус! декабризму та в Польському повстанш 1830-1831 рр.

Пщроздш "Нова лтературна ел'тш / нацюиальна св1до.тсть" аналпус феномен новоУ "штелпспцп", и сошальне та культурие коршня, ГУ полтшш ор!ентацп (з одного боку, "просвш!тельськГ', тобто модероваш, що грунтувались па ¡деУ осв1ти й еволюцп, та, з ¡ншого боку, радикальш, революцшш, що засновувались на ¡деУ перетворення ¡снуючого стану речей). Це етап формування новоУ нацюнальноУ свщомосп, яка концептуалгзуе культурие в\дродження як шлях до вгдроджепня полипычпого. Знову "республжанська традишя" стае духовним ¡мпульсом до нового полгшчного мислення та новоУ л1тератури. М1сце знищеноУ «вшськовоУ елш1» посщае «ел1та лтературна» (В. Липинський). Домшанта культурного елементу в нацшнальшй ¡деУ виводнть саму цю щею за межз виключно конкретно!' ¡сторичиоУ обумовленосп. В еволющУ "украУнськоУ ¡деУ" в цен перюд вщчутно присутшй етичний код, вже рацюнально осмислений 1 послщовно задокументований. Якщо йдеться про "волю", ця воля мислиться не в риторичних абстрактних термшах, а в термшах насамперед свободи особнстосп та ГУ вибору. "УкраУнська ¡дея"першоУполовины XIX ст. с вкраы своерхдпою, але глыбоко орга\ачною частыною свропеыського Романтизму, з ыого центральною ¡деао бунту самотньо'У людшш проти "великих систем".

Автор дослщження вважас, що вбачати иаллпрну "снецнфшшсть" украУнськоУ нроблеми в цей час с досгашьо

' непродуктивною тезою. Не вщбпраючи шчого вщ украУнськоУ самобутносп, конче необхщно розглядати украУнську проблему в контекст! таких нацюналышх проблем епохи, як польська, чеська, ¡талшська тощо. Йдеться лише про методолопчно коректне окреслення вщповщних культурних ареалш.

Роздш II

Липсратура дошевченшвського перюду: просвнпительський реайги

Аналгзуеться ¡деолопя Просвпництва па украУнському грутт, з його вщдашстю щеУ етичного вдосконалення суспшьства шляхом повшьноУ освггньоУ та морально!' еволюцп. Однак визнання невщ'смносп «природного права» людиии становило собою крипго-конфлнсг з юнуючою Системою. Адже письменники-просвтггел! вважали, що не людину треба иристосовувати до держави, а державу - до людини.

Вщмова вщ десакрал1зуючо! сатири, гумористичний та трапкомипши ключ просв1тительського реалгзму пояснюеться його в пшому оптимютичною в!рою в те, що Систему треба не змпновати, а досить и вщкоригувати. Традицшна схема класицизму, з його ригористичним подщом на "висою" й "низькГ' репстри, не може втриматися в украУнському контекстт. Л1тературна традищя "в1зантшськоУ доби", при всш чутливоеп до народних сугестш на украУнському грунти була ел1тарною за своею природою. Ниш ця ел1таршсть е анахрошзмом. Тому потужну хвилю народного смиу, яка вриваеться в л1тературу, автор не схильний штерпретувати як "илебеУзацно", "спрощення", ¡манентну "котляревщипу" (а ще менше як "народну основу" в радянському розумшш). Природно, цей народний см1х ще не був "системою", I мав ще досить елементарну структуру критичного захиету в контекст! "гербових" жанр1в 1 "сакральноУ" мови. Але секуляризашя культури та народження новоУ естетики - це вже були процеси неминучь Л1тература звертаеться до реальности, \ нова естетика вбачае в народов! свого героя. «Карнавальний см1х» (М. Бахтш) передбачае маску (часом потворну), карикатуру на "високе", навпь блазиювання. Але вш водночас е вившьненням ¡ндивщуума вщ зовш нав'язаних ригористпчних норматив1в ментальное^ та сощальноУ поведшки.

Своерщним пояснениям цього явпща е реакщя Школая Трубецького на дану проблему. Вчений вбачае в бурлесков! "зраду" славноУ «киУвськоУ традицн» \ "замах" на культурну "недшимють" "Велико!' Роси". Цей перехщ вш називас «автокастрашею», пояснюючи при цьому, що украУнська лпература могла б чудово «користатися единою л1тературною

мовою, pociiicbKoio, тим бптыне, то вона продовжувала украУнську редакцпо церковно-слов'янськоУ мови» (20).

У цьому ceiici перехщ на народну мову, звернення до проблематики народного життя було i справд1 сигналом радикального перевороту. Якщо в межах офщпшоУ л'иператури eiдчуження Слова nid Icmopii ставало дедал! глибше, в контекат щсУ uoeoi л'иператури Mi.vc шиш почався неухилыпш процес зближепня. Цей процес пройде pbni стадн: вщ "комосу" Когляревського до "ipaiocy" Шевченка, вщ етнограф1чних 'joipuMKiB до заклику зншцення ¡мпери в "Книгах буття укра'шського народу" М. Костомарова. Але з цього моменту розрив укра'шськоУ л¡Tcparypii з и впантшським кодом став незворотним.

У такому йггерпретативному iunoni в Роздш1 анал1зусться зокрема творчють I. Когляревського. Вщ CMixy Когляревського, з його «молодою Музою», розпадаеться склегиння теоцентричноУ культури. Сковорода те мр1яв про «Горню Ресиублжу». А Котляревський пошле свого Енея з руУн ТроУ-УкраУни на побудову Нового MicTa волг

Завершусться Роздш ашиизом творчосп П. Гулака-Артемовського, Г. Квлки-Осиов'яненка, С. Гребшки. В осганньому Пщроздй'и - "Росшська критика проти noeo'i украУнськоУ прози" - звертасгься увага на украУнофобську лпературну критику в Pocii у той перюд, спрямовану насамперед проти укра'шськоУ мови як впразного сигналу кардиналыюУ змши культурних оркнтацш УкраУни. Публжацп "Северной Пчелы", "Русского Вестника" (але в брутальних тонах) шби випереджають впщецнтовану гезу Трубецького. Найшкавпною ж е сутичка В. Бслшського га Г. Квпки-Основ'яненка. Зпдно з першим, украУнський народ - не «плем'я», яке мае розчинитися «у великш pini росШськоУ icTopi'i». Зпдно з другим, це багатомшьйонний народ, який вщкривае co6i дорогу до майбутнього. Словом, саме мова як форма (i озпака) самостшного культурного буття наци стала центральннм пунктом конфронтаци м1ж УкраУною та iMnepieio.

Розда III Романтизм

Аналгзуються аспектп i перюди укра'шського Романтизму (в ньому осганньому ниташн автор спирався на схему М. Зерова щодо "харк1вського", "киУвського" та "петербурзького" нерю;нв). Розглядасться роль ¡сторюграф1чннх та егнограф1чнх украУнозиавчих студш у культурному вщроджешп краУни.

В окремому I Пдроздш! ("Микола Костомаров та школа украТнськоУ ипюрюграфн" ) аншпзуеться революцюшзуюча роль Костомарова як для методологи украУнськоУ та pociiicbKoi ¡сторюграфн, так i для еволюцн ¡сторичноУ свщомосп УкраУни. Костомаровське розумпшя icTopii с антитетичпе до росшськоУ ¡еторюграфи. PociiicbKi icTopioi рафп (Н. Карамзш, С. Соловйов) миелнли icropiio в к'атегор1ях держави. УкраУнський ¡сторик мислив icTopiio в "антивгзантшських" категор1ях народу («течение народной жизни»), Його юторичш npani е вершинним явищем нового - нацюнального - етапу украУнськоУ ¡сторюграфн, який бере свш початок в козацьких jii гоппсах. 1сгорик остаточно концептуалпус icropiio УкраУпи як "реснублжанську градицно". Цим Костомаров повсртас У крапп и icmopiio. Тобто робить на пауковому, ращональному piBHi те, що Шевченко здшешое на ¡ррацюнальному, глибоко штуУтивному piBHi поетичного пророцтва.

У ГПдроздин - "Bid украшознавства до полипики: Кирило-Мсфодпвськс братство" - апалгзуеться ¡сторш та характер Братства як украй важливого явища в icTopii слов'янських антишперськпх pyxiB XIX ст. 3 особливою увагою дослщжуеться «хрпстолопчна ¡стор1я», за висловом Д. Чижевського, "Книг буття украУнського народу" Костомарова, з п шеллшпанськими рефлексами, з п катарсисною любов'ю до Польнц та глибоко вщчутою солщаршспо з yci\ia пригнобленими слов'япськими пародами.

Надвичайно цжавою с перспектива пор{вняння украУнського, польського (пор. KsiKgi Narodu i Pielgrzymstwa poixkiego Адама Мщкевича) та росшського месшшзму (i вщповщно украУнського слов'янофшьства та pociiicbKoro панславизму). Мщкевич i Шевченко, Лелевель i Костомаров, словом, нрогагошети польського i укра'Унського иацюпального вщродження, оперують катёгор1ями "народш". Поеги 1мпсрп (в HKiii «все русскому мечу подвластно», за словами Пушкша) застосовують ¡ншу категорпо: "племена". Пушкш зокрема захоплюеться укра'Унцями як «племенем поющим и пляшущим», i так само захоплюеться генералом, який, «как черная зараза, губил, ничтожил племена», ць ого разу кавказью. A MinicTepcTBo осв'пи, налякане «необдуманными порывами провинциального духа», невдовз1 декретуватиме необхщшеть «разливать» «свет истинных знаний» на «туземцев». Знов та ж сама планетарна провщенцшна м1ая Pocii розчинитн в co6i inini народи шляхом "освобождения" та "просвещения". В цьому ceHci спорщнешсть польського та укра'Унського меаашзму, - а вщтак "польськоУ ¡де'У" та "украУнськоУ ¡де'У", - очевидна. Польський меаашзм жив щеао самопожертви

Полыш, «мученицькоУ нацп», за Мщкевичем, в ¡м'я свобод» ¡нших народов (знамените "7.а \\т:№ \volnoib.vc а па$:№!", "За вашу 1 нашу свободу", де насамперед мова йде про "вашу" свободу). УкраУнський меаашзм, спираючись на глибоко псреосмислсну :пбсральну традицно мннулнх сташть, будувався на щс!' самопожергви УкраУни в ¡м'я справедливое™ га р1вноправност1 вшышх народ1в. Не внпадково ж два вищезгаданих твори польського та украУнського Романтизму були наближеш м1ж собою жшть на иолпийному жаргош Орлова, якпй знушально рубрикуватиме Ух у секретних арх1вах як "пилигримка" \ "подпестряики ".

"Книги Буття..." закодовують також на новому еташ федералютську традицно украУнського полтшного мнслення, яка змншиться у творах М. Драгоманова I стане набутком л1бералышх сил УкраУнськоУ революцн 20-х роюв нашого стол1ття. Згщно з шею традицкю, КиУв мае бути осердям Слов'янськоУ Федерапи, але не як полггичний, а як древнш духовний центр слов'яиства, що втипос демократичну модель сгпвжиття М1ж пародами. "Книги буття..." - це видатний полтшний та л1тературний документ, якии засвщчуе, що на украУнському грунт1 нав1ть радикальш полтшш щеУ проходять через "очищения" етикою.

У ГПдроздь'п "Естетичпа платформа украУнського Романтизму" мова йде про фшософське корпшя украУнського Романтизму (зокрема в шменькому щеал1зм1). Ашипзусться також специфжа пантеУсгичного свповщчутгя кульгури у зв'язку з вщповщним явнщем у европейських л1тературах. На злигп "хоровоУ" та шдивщуальноУ пам'ят1 постае щея пророчого голосу поез1У як порятунку. Серед проаналгзованих автор1в: Л. Ьоровиковський, А. Метлннськнй, М. Костомаров та ряд ¡нших.

У завершальному Пщроздии - "Тема УкраУни в ¡нших липературах в ромаптичпу споху" - пор^вшоеться росшська та польська рецепщя "украУнськоУ теми" (про европейську рецепцпо вже йшлося в Четвертому роздш ПершоУ частини). У кожному рази при вах вщмшностях, "украУнська тема" становить собою потужний ¡мпульс для пошуку етшчноУ щентичност! 1 в контексп польськоУ, 1 в коптексп росшськоУ лкератури.

Розди IV Тарас Шевченко

Роздш про Шевченка вщкриваеться панорамою трактувань постам поета з боку росшськоУ критики XIX ст., з боку радянськоУ та з боку украУнськоУ патрютичноУ критики, кожна з якчх е неадекватна 1 жодна з яких не вщповщае реальному змкту I

значению шевченковоУ rioejií (Пщроздш "Проблемы критичноY ¡нтерпрепшцы" ). Наводиться орипнальний штерпретативний ключ С. Малапюка ("Нариси з icTopií нашоТ культури"), де через пор1вняння Гоголя i Шевченка здшсшосться блискучий анал!з 'причин прогистояння Pocií та Украши в той нерюд та деструктивного для Pocií характеру гогапвськоУ революци («страшна помета Pocií») i будуючого для Украши характеру революци шевченково'1 (поет, можливо, це теж уже знав: «Ти см!ешся, а я плачу, / Великий \йй друже»),

Шевченко синтезував у поетичному üiobí свою фшософпо ¡сгори. Пишучи: «А па Украшу не нощу [...]. Там одна тшьки Малороая зосталась», пост p¡3KO прокреслюе концешию iiecyMÍCHOCT¡ Укра'пш i Малоросн. Власне, ein зв'язус воедино фрагмента укршнсько)' icmopii, po3Ípeaui míjic собою "малоросшською icmopiao", згщно з С. Малашоком. Але мдродження наци бачиться пасамперед через в/'дроджения людини, тому й саме бачення наци е метакторичне. 3 Шевченком входить у лireparyру ¡гнорована ;i;oci кагегор1я - «люди», нав1гь - «люде». Поет фактично протиставляе не Украшу i Pociio, не "революцйо" i "палац", а Людпну i Систему, свободу i владу. Влада вщбирае душу в Адама, перетворюючи його на глину. Повертаючи людшп свободу, поет вдихас в íieí душу, бо вона - «образ Божий» i «Сваш enie правди». Щоб перемогти iMiiepiio абсурду, rioTpiöna не мшпарна револю!Ця, а моральна. Тривання ¡сторичпого часу в1дбуваеться не завдяки пров1дешцйн1й сил1, а завдяки тому, що «буде син, i буде матн, /1 будуть люде на землЬ>. Не "сакральний" час, а "профашшй" час буття людського с святим для поета.

I коли иоег каже: «Я не знаю Бога», а в noeMÍ "Сон": «... нсмас / Господа на hc6Ü», i вщразу потому: «Жива правда / у Господа на ne6i», то сам же й пояснить цей парадокс: «I BÍ3aHTÍiícbKiiií Саваоф / Одурить! Не одурить Бог, / Карать i миловать не буде: / Ми не раби його - ми люде!». В цих рядках -ключ до прочитання Bcieí парадигми украТ'нського духовного (а BpeiiiTi, й ¡сторичного) буття. Вгзантшський Bceeiauniü не с Бог, не с eipa. Bin е церква, bíh с щеолопя на служб1 cjiinoí i абсурдно)' влади, що нищить cyniicTb людини. А справжшй Бог знаходнгься не в метаф1зичних емп1реях, а в людськлй дунй. Зойк «Будьте люди!» означае воскресшня i Украши, i людства через воскрес!ння людини. Нерухома i врочиста арх1тектура в1зант1йсько1 icTopii, де не було míciui людиш, впала. Абстрактна ун'шерсальне слово на служб'1 Провидишя, в1дчужене в id Jemopii, в киац "в1зантшсько1 доби" поступилося м!сцем Слову, яке вдихае життя в ненанисану Icmopiio, яке "зупиняс" Icmopiio в час i i дас нам'ять майбутньому.

Внаслщок пього змппоеться концепш'я батьювщини. Шевченко остаточно вщкидае продиктований з Петербурга образ безликого i насилышцького сшльного «отечества», що зростас за рахунок чужих поневолених земель. Його батышцина - це той рщний ;пм, якого bíh школн так i не мав, дш «на наипй - не свош землЬ>, сдине Micue у всесвгп, де с «своя правда, i сила, i воля». В часи, коли навпь найдостойншн поети "Велико!' Pociï" осшвували, як той же В. Жуковський, «мстительные бомбы», що падали па голови варшавських повсташпв, укра'шський поет запов1в полюбити «ширим серпем велику рушу». Так "Велика Роая" i «Велика Pyïiia» остаточно розмипулися в icropiï.

Поставивши Слово «на сторожч» свого народу, Шевченко стане одним ¡з перших поет1в слов'янського св1ту, який не лшпе з нацюналышх позицш, а з позицш гумашстичних винесе смертельний впрок iMnepiï як ¡нфернальнш машиш насилля, HecyMÍcHÍfi з людською духовшстю, гщшстю, творчютю. «Смирись, Кавказ!», нанише Пушкш. «Смирись, Восток!», напише Лермонтов. «Всгапе правда! Встане воля!», - це будуть слова украшського поета. I nie: «Бор1теся - поборете!», - ni слова Шевченко скаже bcím без винятку замученим народам. Можливо, Шевченко перший - або в кожному pa3¡ один з перших поет1в Свропи, - який опротестував гегел1вський подт на "велию" й "малГ1 народи, на "icTopn4iii" й "неюторичш" наци, сгверджуючи вроджеие право кожного народу на свободу i на гщне життя.

Шевченко поклав край тому великому "надлюдському" проекту, який формував шляхи украшсько! культури, починаючи вщ Давнього Киева. Так закшчилась и "в1заштйська доба". Так почалася и "доба нащональна". I таким шляхом вщбувся поворот до культурних butokíb «козацько!' революци», коли письменннки проголошували, що Украша нереможе «не шаблею, а розумом». Але вщншп "укра'шська ¡дея" - як аитропоцептрычиа ¡дея свободы i pieitocmi - иазавжди протиставить себе меаанськш "росшсько!" ijicï" як державшщькш ideï ушкальност1 i "buihoctí". Це протистоянпя набуде радикальних форм пщ час Украшсько!' революци 1917-1920 pp. i виверпшться розпадом Радянського Союзу.

Рок) h V

Jlimepantypiiiiù пронес мЬк 1840 та 1860 pp.

Чьчьне Miene в анал1з1 цього перюду займае постать П. Кулшт. При всьому своему полем1чиому ставленш до Шевчепка, Кулип поглиблюе процес "штерюрпзацп" i "олюднення" icTopiï, який почав Шевченко. Bíh шукатиме Украшу як «серце», не як "зовннпню", а як "внутрппню" присуттсть, словом, як res с.¡gitans, а не як res extensa. Сам парадоксальний характер пол1тичних та

естетичних "програм" Кулипа бачиться як стимулюючнй та "европеУзуючий" фактор для л1тературн.

Дал1 в Po'jflijii розглядаеться ситуащя в поезн (Л. Ппбов, С. Руданський) та npo3i (M. Вовчок, О. Стороженко, Л. Свидницький).

Розди VI

Формуваппя uoeoïл'иператури в 3axidniii Украпп

У вступному ГПдроздш - "Украша nid Габсбургами" - мова йде про становище Укра'ши в Austria Felix, про реформп Габсбурпп, про характер MicueBoï ¡нтел1генци, зумовлений н переважною приналежшстю до греко-католицького клиру. Аналгзуеться напружена картина релнпших, iianionajibinix, лшгвютичних конфлжтш у perioiii, mkî ускладшоюгь реалгзацпо та захист укра'шсько1 культурноТ ¡дентичносп.

Простежуеться пронес "нацюнального пробудження" на них землях, вщ перших граматик "pycbKoï мови" до етнограф)чних 36ipHHKiB. Окремо розглядаеться феномен "Русько'1 Тршщ" (не вииускаючи з поля зору контекст чеських "буднгел1в"), - феномен, якнй i в цш частшп Укра'ши доводить основоположну роль живо!" народно1 мови для оновлення л1тератури. "Наддшстрянсью" письменникн, усвщомлюючи cbüi гепетичний зв'язок з "наддшпрянською" "сестрою", сприяють процесу повшьного зближення двох фрагмента украшського культурного материка. Простежуеться гакож л!тературна ситуашя в цшому у Галичиш, в 3ai<apnaTTi та на Буковиш. Завершуеться Роздш аналгзом творчосп О,- Ю. Федьковича.

Таким чином, у дослщжуваний перюд вщбулися дв1 культурш поди величезно'1 ваги. Перша под1я та, що укра'шська культура остаточно звшьнилася вщ cbocï "вгзантшсько'Г шдоснови як у плаш щеолопчному, так i в плаш лшгвютичному. Але так само, як Давнш Kiiïb заснував себе у Кшш, нова Украша заснувала себе у Ciiobî. Однак метаф1зична Книга вщчужувала себе вщ Icropiï, а нове Слово творило Icropiio. Вщнайшовши свою ¡дентичшсгь, укра'шська культура разом з тим вщнайшла в co6i й свщому силу опертися омологацшннм тенденщям з боку тоталгзуючнх систем. Друга под1я та, що вщродження Схщно!" Укра'ши зумовило в свою чергу культурне пробудження в Захщнш Украпп. В середиш XIX ст. розпочався пронес свщомого зближення "двох Украш" з метою ix штеграцн в сдину культуриу цпнсть. Вщниш взаемод1я м1ж ними буде поепйна.

ЧАСТИНА СЬОМА

PEAJ1I3M I РЛНШЙ МОДЕРШЗМ: 60-tí роки XIX ст. - 1914

Ро и) и I

Полипична та суспиьпа ситуащя в УкраТш

Розглядаються реформ» царського уряду та Ухнш в»л»в »а еко»ом1ч»у й сошальпу структуру украУнського суспшьства (урбашзашя внаслщок реформ» 1861 року тощо). Анал1зуються ímíhh в характер! ново!' ¡нтел1генщУ (демократизафя i tíchíhhiií зв'язок з потребам» суспшьства), вщмшносп в ¡деолопУ укра'шофшьсгва та росшського народництва. ГГанорамуеться картина тогочасних науково-культурних товариств га видань.

Як центральна (|)irypa в пьому kohtckctí розглядасться М. Драгоманов. 3 ¡м'ям Драгоманова пов'язусгься подалына - гп'сля Костомарова та Шевченка - конпептуал1зашя украУнськоУ icTopii га державно!' автономн, яка становить собою продовження "республжансько!" та "федералютськоУ" традицш украУнського полгшчного мислення. BpeiuTi, Драгоманов бачить майбутнс само!' Свропи як конфедерапно суверенних держав, вннереджаюч» ante litteram концепцно сучасноУ СвроиейськоУ Сшвлружностг В той перюд це чи не наймодернппий, - кажуч» з сьогодшшньоУ точк» зору, - полггичний м»сл»тель, як»й стоУть бшя джерел украУнського л1берал1зму нового часу. Революцюшзуючою е його ¡дея щодо правового суспшьства, яке мае грунтуватися на поваз1 до шдшидуума, до його нацюпальноУ, релппшоУ, культурно'! ¡дентичиосп (врент, це й сьогодш с вкрай актуальною - ¡ ще не розв'язаною остаточно нав1ть у захщноевропенських краУнах, -проблемою нашоналышх меншнн). 3i сл1в П. Струве,' Драгоманова можна також вважатп «творцем першоУ конститушйноУ росШськоУ теорн». Надзвичайно важлпвою е зокрема його паукова та практична робота над штеграшсю УкраУни в свропейський контекст та над роз'ясненням i пропагандою "украУнського питания" в Сврогн.

У Пщроздш "Реакцгя /мпери: заборони моей i друку. Становище школы" детально аналгзуються по л ir и ко-кул ьту р н ¡ причини цих заборон. УкраУнськнй культурний рух у цей перюд сгановив собою в очах ¡мпери недвозначпу загрозу "сепаратизму", - загрозу, яка, незважаючи на заборони, ! справ;ц з часом тшьки зросгатиме. Перша офщшна заборопа -украУнськоУ мс.ви -Валусвський циркуляр 1863 р. - мае Miene фактично через два роки шеля cMepTi Шевченка. Це означае, то украУнська мова стала

виразно псштичним питаниям i що полщшний апарат ¡мперп за звичним фасадом фольклору почав розргзняти риси збунтованоТ наци.

У Пщроздш "Роая на шляху до краху ¡мперп" мова йде про активгзацйо революцпших pyxiß та оргашзацш в Укранн, пронес зростання ¡мперського таску на Украшу напередодш ПершоТ CBiTOBOi вшни та про реакцио украшсько1 штелкенци на посилення uiOBiHi3My. "Украшськкть" у ней перюд бачиться - i не без пщстав - як основна загроза «общерусскому единству». Водночас внаслщок цього розходяться нав1ть шляхи укра'шського та роайського л1берал1зму.

Закшочний П¡дрозд¡л - "Зростання кулыпуршп рол'1 Галичшш, «укра'шського П'емонту»" - простежуе процес оргашзацн нащонального руху в цьому perioHi, а також перенесения сюди полт1чно1, культурно1 та видавничоТ д1яльност1 схщноукра'шських штелектуал1в. Незважаючи на ирол1ферацйо MOCKBO([)ijibCTBa, субсидованою щеолопчно i фшансово центральним урядом, внлив Галичини на укра'шський нацюналышй рух становив собою новий - i неспод1вно загрозливий - фактор для Poci'i. I так само змщнення украшськоУ щентичносп на nopo3i Першо'1 св1тово1 вшни радикально вплине на динамку ¡сторичного пронесу на Сход1 Свропи, i зокрема на стосунки мгж Укра'шою i Заходом.

Posdii II

Jlimepamypa 60-90-х ponie XIX ст.

Цей роздш присвячено npo3i укра'шського веризму (I. Нечуй-Левицький, П. Мнрннй), поезп (Б. Гршченко, В. Самшленко, Олена Пчшка, П. Грабовський) та драматурги (М. Кропивницький, М. Старицький, I. Карпенко-Карий). Фксуються форми нротидн лператури полпичному тиску. Скаж1мо, "незаборонений" "Театр корифеи»" насправд1 не став сшьським розважальним театром, як спод1валася цензура, а внявнвся свщомим i послщовним опором ¡снуюч1й CHCTeMi.

Роздш III

lean Франко ¡культурный синтез "двох Укра'т"

Граидюзна постать Франка означае перехщ украТнськоТ культури вщ «нашональноТ емоцн» до «нацюнального штелекту», кажучи словами £. Маланюка. I своею творчктю, i своею науковою д1яльшстю Франко випереджае в основному весь комплекс культурно!, суспшьноУ та полтшноТ проблематики, яка постала перед Укра'шою при переход! вщ XIX ст. до ХХ-го. Його новаторство мае складний характер, на вщмшу, скаж1мо, вщ

"полегшеного" новаторства письменниюв суто естетського напрямку цього часу. Письменник жив на граш pÍ3Hnx культур, ргзного icTopiiHHoro досвщу, pÍ3imx, BpeuiTi, стол1ть. Це був великий штелект, який поставив пщ сум1Йв bcí тогочасш "абсолютш ¡стини". Тому bíii "пцйрвав зсередини" як традицюналютськ1, так i модершстсью культурш схеми. Але письменник ламав схеми не вщ (псевдо)естетського смаку до деструкцш, а пщ тиском нових ¡мператив1в позитивного творения. Через те bíh зум1в бути «прологом, не епшогом».

При анал1з1 франковоТ' поезп акцент робиться на протиборств1 peajiicTH4Hiix "певностей" i модершстичних "сумшв1в". Простежуеться також болюче ставлення поета до проблеми "пророка" i "маси". Поставлена в "Moiiceï", ця проблема матпме драматичш резонанси шд час УкрашськоУ революцп' та наступних за нею психолопчних ¡нволюцш сустльства.

Франко презентований у bcíiI "багатожанровосп" свое! ¡нтелектуальноТ' npaui, включно з icropieio л1тератури, перекладами, пол1толопею. В цш останшй сфер1 пророцтво Франка щодо драматичних наслщюв практично!' реал1зацн марксово! Teopiï е одним з перших у Сврош виважених "штелектуальних попереджень" неминучоТ' гуматтарно! катастрофи. Глибоке дослщження фщософських пщвалин антшигтстичного укршпсъкого социипзму вщ Драгоманова через Франка до Винннченка на тл1 PocificbKo'í революцп могло б стати вщкриттям ще 30bcím "непрочитано'Г CTopiiiKii свропейсько! icropiï.

Франко е наступною шсля П. Кулппа i Драгоманова потужною европе'Тзуючою присутшстю в укра'шськш культург Звгпышвши Захщну Украшу вщ ïï ¡сторично!' самотносп, разом з тим bíh вплннув виркиалышм чином на формування сшлыю\' культурно!' свщомосп "двох УкраТ'н", на з'еднання двох украшських oci poBÍB в один континент.

РоздЬ IV

Jlimepamypa на грат лаж XIX та XX ст.

Мова йде про специфжу раннього украшського Модершзму, про його hobí ecTeTH4H¡ opieHTaniï, про швидку диферешцацно культурних моделей. Актуал1зуеться ел1тарний шар культурн. Людське "я" втрачас свою цЫсшсть i стае простором для конфроптацп pÍ3Hnx культурних код1в. Велика фреска icropií розбиваеться на моза'1чн1 уламки, зосереджуеться в замкненому npocTopi малих жанр1в. Пафос будування згасае пщ апокалштичним диханням fin de sitíele, хоча i в ней л ер i од украУнську л1тературу практично не заторкне сугест1я шгинзму.

Pannirt украУнськнй Модершзм не стане також втечею в езотеризм, а виявить шкаву естетичну штенцюнальшсть, свщомють нсобхщиосп вибору. Bin шукатиме новий етос в надрах ново! естетики.

Естетична емансипашя лггератури змиппь також i нашональш opicinanii. Свщомий piaeiib "укра'Унськосп", вироблений народництвом, пересувасться у сферу пщсвщомого (Т. Гундорова). Напередодш УкраУнськоУ революцн УкраУна бачиться як грандюзний штригуючий св1т таемничих ¡мпульав, ппотетичних можливостей, вщкритий для пошуку й експерименту. Вщбувасться також мовпа револющя в антипозитив1етському ключ1. Як стираються rpani \пж жанрами, гак само зрушуються конотативн1 меж1 слова. Але в цих "метафоричннх завихореннях" Слова вщродиться його орф1чна та дем1урпчна функщя.

У ajiepi прози аналгзуються Г. Хоткевнч, О. Маковей, JT. Мартовнч, М. Черемшина, М. Яцк1в, а також "останш реалюти" -А. Тесленко та С. Васильченко.

Окрема розмова нрисвячена сильному в ней час феномену "жшочоУ лггератури". Внокремлюеться Ольга Кобилянська, яка ештомгзуе тематичний та сттнстичний перехщ вщ традицшного до новацшного письма.

Як те рнпучшшй розрив з реалютичною традшнею бачиться творчюгь В. Стефапика. Його свщома невироблешсть форми була насправ/н ¡деальним володшням новою формою. При бажанш ця нова поетика максимально! експресивно'У коицентрацн може бути iiopiBiiHiia з тогочасними новашями навггь у ajjepi живоиису та кто. ТакоУ екстремальноУ сутт1сност1 слова укра'Унська проза ще не знала. Стефаник (разом з Коцюбинським), звтьнивши слово вщ будь-яких anpiopimx обумовленостей, вщкрис шлях проз! до зриюго украУнського Модершзму 20-х poidß нашого сголггтя.

У a|)epi поезн об'ектом анал1зу стали О. Олесь, М. Вороний, А. А. Кримський, а гакож поез1я "МолодоУ Музи" та в uinoMy контекст поетичних модершстичних шкш i нових критичних opienTaiiiii в Захщнш УкраУш (П. Карманський, В. Пачовський, Б. Лепкий, М. Свшан).

РоздЬ V Михаиле Коитбипський

Найбшьша ностать тогочасноУ украУнськоУ прози, Кощобинський, розглядасться як вершипний • вияв ¡MnpecioHicTiiHHoro напрямку. В наративнш стихи Коцюбинського po3MHTi rpaHi \нж "внутрйншми" i "зовшшшми" сектами. "Потж свщомостГ стае потоком спонтанних ¡мпульав та вщчугпв. Взаемопроникнення уявного та реального створюе такий

експреснвнпй синтез, при якому слово перетворюеться на самогенеруючу субсташшо. Роз1рваш в 4aci хронотопш уривкн у слон i стають единим часом субл1мугочо'|' пщсвщомосп. Звщси -короткий шлях до Модернизму 20-х i близька дистапшя до ексиерпмеиталпму i oí очасноТ свроиейськоТ ирози.

Poidh VI Леся Укра'шка

«УкраТпська Chbíjijiu» - цс та гшсьменницька иостать, з якою УкраТна входить у XX cr. i з якою народжуегься украшський Модершзм. Леся Укра'шка, як i Шевченко, стала "жертвою" безсенсовних критичних трактувань саме через те, що надто випередила cbüí час. Ноетееа продовжпла "аипшвааштйеьку" :iiitiio укршиеькоУ липератури i здшашла na pieni фтоеофп Слова ту револнщ'ио, яку Шевченко зробив па pieni фиософи Icmopíi. Слово як риторичний код у несекуляризоваш'й культур було бранцем чггко визначено!' "cítkh" значень та штерпретацш. I! концепщя Слова як «Сфшкса» (а отже, Слова як абсолютно! i водночас непгзнаванно! ¡стини) стала бунтом проти Bcie'í попередньо!' традицп ранюнальноТ нрироди "видимого" i "передбачуваного" слова, що вгримувала сво! позинп в л¡Teparypi вщ Просвтпщтва до натурллгзму i позитивгзму. Суб'ективна субсташпя Слова е единим hocíem пережито!' нравди, а вщгак i "бугпвельним матер1алом" комушкативного континууму. Орф1чна всемогутшсть суб'ективного Слова, його катарсисне i одиноке одкровення в поезп Леем Укра'шки можна сириймати як грандюзну шту'шпо, як нонередження про небезнеку об'ектпвного "декрегованого" слова тоталпарних систем XX ст.

Велику HOBaniiíny силу мають також фшософськ{ драми Лес! Укра'шки, в якнх поетеса дослщжуе зокрема причини падшня Першого Риму напередодш краху "Третього Риму". Уштарна структура ушверсалктсько!' системи парадигматнчио незмшна (криптпчне, але безжальне виемповання в "Руфпп i Пр1сщллГ православно! риторики очевидце). Але в самш ушверсалютськй! систем! закладена й вибухова сила ентрони. Етичний Bii6ip завжди шдивщуалышй. Тому що paninie чи шзнппе, коли «вся громада рушае з св1чками в руках», Неофи-раб пще «сам окремо другим переходом в пиний 6ík».

Разом з тим ni драми вписуються в тогочасну европейську критику Християнства (Hiuine, Ренаи). Одержима MipiaM долае осгаший i пепереступнпй nopir жерговноетт, - типе щоб спокутувати rpixn людсгва перед Христом. Так MipiaM торкае саму суть проблеми: людськпй, суб'ективний bhmíp nipn. В цьому

плат Лесю УкраУнку можна бачити як велику попереднищо фшософм екзистенгиал1зму, з УУ фшософським осердям «абсурдного бунту» Альбера Камю.

ЧАСТИНА ВОСЫУ1А

«РОЗСТР1ЛЯНЕ В1ДРОДЖЕННЯ» П1Д ЗНАКОМ МОДЕРШЗМУ: ЛП ЕРАТУРА М1Ж ДВОМА В1ЙНАМИ

Розди I

Украйш eld змагапь за незалежшсть до переддня ДругоИ ceimoeoieiimu: ¡914-1939

«Новий Вавилон», про час падпшя якого зашггувала себе Леся УкраУнка, июля 1905 почпнас хитатпся. Нашоналышй рух в Укра'пн радикалгзуеться. Але шд час Першого свпового конфлжту УкраУна опиннться в nacrui \йж державами-антагошстами, i ця константа детермшуе iii основш поразки.

У ГПдроздип "Украшеька револющя та незалежиа Украшеька держава: 1917-1920" детально аналгзуються причини, розвиток i характер УкраУнськоУ революци, перюди УкраУнськоУ НародпоТ Республики в 1917-1920 pp. (Центральна Рада, Гетьманаг, Дирекгор1я), ¡стор1я ЗахщноукраУнськоУ НародноУ Республжи (1918-1923). Дослщжуються теоретичш шдвалини УкраУнськоУ революци", шдготоваш в кадрах "украУнського Р1'сордж1менто" политичною думкою кшця XIX - початку XX ст. Викладена ¡стор1я Центрально? Ради зпдно з найновиппми джерелами, i"i стосункн з Тимчасовим урядом та и сугичка з бшыиовицькою Pocicio. За фактажем i иослщовшстю викладу Maicpiajiy це наймасившший роздщ книги з огляду на те, то дослщжуваний перюд належить до найменш прояснених i найбшыи сфальсифжованих сторшок у pociiicbKiii та заруб1жнш ¡сторюграфи, яка стосусться pocii"icbi<o-польсько-украУнського геополггичного periony.

Украшеька революц'ш Сачиться як революц'ш иасамперед пацюпалыш, на вщмшу вщ сощальноУ революци в Pocii. L],mi цих двох революцш були несумюнг Центральна Рада мае величезну вагу в icTopiV украУнськоУ державностк вона вперше поставила проблему держави в коикретних полттчних термшах, що в майбутиьому зробить неможливою вшмову в шституцШшй легпимноеп украУнськш нацюналынй щентичносп. Центральна Рада iiooydyeana першу модерну Укршпську державу. Kpi\i того, украУнсью KepiBHiiKii ставили i намагалися розв'язати проблему меншин в надзвичайно цившгзованнй i сучасний споа'б, забезпечуючи громадянсью свободи як численним (иасамперед

роаянам, евреям i полякам), так i зовам невеликим нацюнальним меншинам на територп УкраУни. Це одна з найщкавшшх CTopinoK ЦеитральноУ Ради, ani доетатньо внвчена, ani достатньо noniiioBana. Важливо й сьогодш пам'ятатн, шо единим гарантом свободи нацюналышх мешшш в УкраУш була (i нродовжус бути) украУнська пезалежшсть.

У П ¡дроздЫ "Формування радянеькоУ УкраУни" особлива увага звертасться зокрема на складш мехашзми "украУшзацп" (19251932), яка перетворилась для УкраУни на "магж'т" репресивно-каральноУ сталшськоУ машини. Тут ставиться також питания про "украУпську дорогу до сощ'алвму" як маловивчений варкпгг CBponeifCbKoro «сошал1зму з людським обличчям», ¡дся якого народилася дуже задовго i до «оксамитовоУ революцп» в Празх, i до шновацшного, хоч i утошчного, проекту Перлпнуера. Драма niei ситуацп в тому, то л1беральне крило со1Йал1зму з щ'лковито демократичною полтншою програмою було оголошене "нацюналкмичшш" i зншцене "штсрнацюналктами". Поглиблеш студн .'пвоцентрпстськоУ модел1 ¡сторичного украУиського С01пал1зму (умовно кажучи, в1д М. Драгоманова до В. Винниченка), ¡з залученням контексту вщповщннх nponeciB у тогочас!нй Сврош бачаться в KHirji як доа занедбана, але необхщна лнпя дослщнипького пошуку, без якоУ неможлпва повна ¡стор1я свропейськоУ л1беральноУ думки, як, врент, й неможливе поглиблене розумпшя мехашзмш радянського режиму. Лдже власпе саме па uii украУиського л1бералгзму особливо злов1сио увиразшосться йог о "вроджена" антидемократична природа.

У Пщроздш "CnuvriuiiM та етпоцид Укра'ши" автор, аналгзуючи шдустр1алгзацпо, колективгзацно, "украУнський Голокост" 1932-1933 pp., Великий Терор, знишення нацюнальноУ iiuejiireimii i руснфжанно шд виглядом "сов'стнзацн", ставить питания так: Cnuaiii здшснив не лише геноцид, а й етпоцид УкраУни. Зокрема в питашп Великого Голоду mini йде мова про винишенпя украУиського селянства як единого в пролетарськш держав! ноая каптиистичного способу виробництва (21). УкраУнське зерно, яке Сталш тим часом експортував Птлеру, та змовнпцьке мовчання "демократичноУ" Свропи - все це hobi й HOBi CTopiHKH eeidoMO неирочитаиоУ icmopiiяка й доа продовжуе значною Mipoio бути написана зпдпо з уже згадуваною «the Allied scheme of History».

Окремий ГПдроздш - "Розвиток 3axidnoi УкраУни .ui.vc дво.иа внниши" - дослщжуе формування новоУ нацюнальноУ ¡деологп в драматнчних умовах Галичини шд польським тиском та в пшшх етшчних украУнськпх perionax.

Розди II

«Розстрияне Шдродження» як кулыпурниИ феномен

Дослшжуються причини й мехажзми грандюзного культурного пщнесення Украши, якому дае початок Укра'шська револющя. В окремих шдроздшах детально висв1тлюеться розвиток ryManirapiioï науки, заснування й робота Академп паук Украши. Окремо всдеться розмоаа про велим здобутки в ней перюд ¡сторюграфн, icTopiï лiтepaтypи, етнографп (ситуашя в лшгвютшн та робота лшгаспв над кодифжашею правопису детально висвгаювалась у Роздш Четвертому ПершоТ' частини). Також мова йде про' заснування УкрашськоТ' автокефально)" православно!' церкви (1921).

I ] ¡дрозд¡л "/деологЫш угрупування в липературр' подае картину ¡деолопчних борть егюхи. П¡дрозд¡л "Украйш м1ш Рос/по та Сер опою в липературиих дискусгях та теоретичыш думцр' звертасться до лтературно)' дискусн 1925-1928 pp., до Teopiï M. Хвильового щодо "евроцентризму" Украши, до концепцн Ail fontes M. Зерова та до «homo europaeus» Д. Донцова з його ¡деею непримиренного протистояння укра'шеьк-oï та pociiicbKoï кулыурних моделей. Об'сднус ni pi3iii м1ж собою rcopiï С1ПЛЫ1е розумшня, mo opicHTauiH па росшсько-вгзантшсько-радянську модель означатиме для Украши драматичний розрив континууму пкультури.

Розди III Под ¡я: течи, школы, нротагонкти

ГПсля падшня Украшсько'1 держави л^ература буде единою силою суспшьства, яка захшцатиме його перед наступом «cauchemar rouge», «червоного кошмару» сталшгзму.

Радикальному розлому украшськоТ icTopiï вщповщае пафос радпкалышх фЬюсофських та формально-сстетичних шновашй украшсько! культури. Але при дослщжешп укра'шського Модернгзму пеобхщно враховувати суттсву його особливють: йому була властива домшанта конструктивного сенсу перетворення (на вщмшу, наприклад, вщ культу насилля в точочаенш pociiicbKiii поезп': i йдеться не тшьки про Маяковською, а й, скаж1мо, як це не парадоксально, про деяю твори Блока, хоч обидва иоетп заплатили за це по cyxi ргзною, але однаково страшною uiiioio). В цьому розумшш «Розсмрпяне Шдродж'ення» стало емешацкю УкршиськоУ революци (що ¡манентну спорщнешсть поезп ii революцп ш'дкреслюе Ю. Лавршенко, коли називае "Соняшн1 кларнети" П. Тичнни «конгежальним естетичним ужверсалом кражи, то в телюричнпх

зрушеннях мае у нашоналыпй революцн 1917 року прокннулась до подолапня зовншшього i внутрнинього рабства, до нового жнття» (22). Якщо, гювторимо, Жовтиева револющя була сошальпа, то УкраТпська - нашональна, що ií зумовило дсструктвпий пафос першоУ, з п иобудовою "нового cBiry" на руТнах минулого, i пафос иобудови другоУ, яка бачила зведення свого "нового CBÍTy" на фундамент! вщродженоУ та модершзованоУ традипп як великий креагивний акт взаемопов'язання роз1рваних дотн фрагмент часу у великий час новоУ IcTopii.

Тому украУнський Модершзм висловлюе не "кшень часу", як велика частнна гвропейського Модершзму, а початок Нового часу. Револющя с воскреспшям люднпи, що отрнмус довгождаипй дар свободп, вщкривае себе cbítobí, i co6i - cbít i цший ушверсум. Звщси оригшальие явище "кларнетпзму", яке можна вважати украУнським вар1антом европейського Символпму. HaííxapaKTepuiiiioio ознакою украУнського Модершзму в ней перюд с створення шлковито орппналышх культурних моделей, як-i BÍJibiio взасмодпоть з естешчним контекстом тогочаспоУ Свропи.

У Пщроздип "Павло Тачана" поет, «Повий Орфей», кажучи словами М. Зерова, розглядаеться як найбшыиа постать в украУнськш поезп того часу. Це поет, нитуючи Т. С. Ешота, «сенсуально)'думки» («sensuous thought»). Iloesbi Тичинн розмнкас iipociip форми, вщмовляючпсь вщ будь-якого посиланпя на вже icnyi04¡ пи in opi ашзацп поетпчного тексту (як1 можуть бу ги iipiicynii в noiiiií форм1 лише у вигля;н вщгомону, "луни"). Наскщьки пол1фо1Йчною, пол1валентною, багатотональною е реалыйсть, настщьки гнучкою i рецептивною стае поетична форма. Поет деструктурус BÍKOBÍ4ny традицпо римованоУ поезп, радикально трансформус версш|нкаторсы<у техшку. Розбит1й на уламки реальпосп вщповщае розколотий на р13носпрямоваш ¡мпульси ísipiii. Це, так би мовиги, "конструктивна деструкщя" поетичноУ матери в пошуках пол1фонн новоУ епохи. В "Соняиших кларнетах" знаходимо иовий поетичний м1ф сонячноУ субстанци природи, музичного промшня, що передають ритм космосу, який змушуе нас пригадати "Адошса" {Adonáis) Шелл], а ще "Лимони" (/ limoni) П. Монгале (ям виходягь друком, однак, 1921 р., через три роки июля книги Тнчипи). Шедевром трапчноУ jiipiiKH с "Замють coneTÍB та октав", синтез верл1бру й поетичноУ прозп. Це, може, одни з найвищих за своею етикою естетичний документ столтя. Пволюшя (чн, точниие, шволющя) поезй' Тичинн в пщрежимний перюд служить парадигматичним прнкчадом нишенпя режимом великого художника.

У Пщроздш "Школа нсокласикЫ" акцент ставиться на орпгшальнш природ! ще'У "класнчноУ" формп Модершзму та на п зв'язку з свропейською традицию I з античними ремпйсценшями. Щоб зрозумш! парадоксалышй модершзм неокласиюв, сгнд зоссредитись на "внутрйшйй формГ' щеУ ноезп. У авторш шсУ школи ноезш сгае елгтарною 1 стоУчпою формою оиозшш нов1тньому варварству, яке, однак, лише продовжуе вжами повторювану практику насилля. Натомють справжнш Модершзм - це справжня свобода, отже, може вшьно вщкритися назустр1ч будь-якому естетпчному доамду, нав1ть класичному. Кр1м усього, нсокласнки, може, перни ппуУтивно в1дчули ириховану небезпеку снорщненосп дссакралпуючо1 о експерименту Модершзму з "неребудовчпм" божевшлям комушчму. Новим каноном для футуристш е вщсутшсть канону, який тим не менше фактично нав'язуеться, не зпрш вщ норматнвноУ поетики в минут епохи. Л неокласикп саме через сонет висловлюють концепцно "абсолютноУ свободи", оаильки не форма кодпфжус текст, а текст кодифжуе форму.

Неокласики "вцтмовились" також вщ сучасносп, але лише тому, що в Ухньому розумпнн категор1я часу е цижом внутршшя. Тому взаемонакладання \ взаемопросв1чування епох стае невербал1зованою декларацию свободи художника вщ зовпшшього диктату як ¡сгоричних детерм'шацш, так 1 запрограмованих сстетичних коднв. Ставши явшцем "антимодерного Модершзму", неокласики в непрямий спопб поапдовно опрогестовуюгь нов1 стереогшш Модершзму, протиставляючи культу дюшсшськоУ чуттевосп аполлошвський ращоналгзм, оптимктичному пафосу епохи ¡рошчний скепсис щодо сумшвнпх результатов прогресу, полпичнш актуальностт -елгтарну надчасовють штелекгу. В такт"! сносчб "парпасизм" неокласиюв означав глибоко пережитий естетизм як визпання елпарно'У су11 мнстецтва, його вродженоУ фшософ1чноУ основп. Пщроздш включае анал1з поези М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича, М. ДраГ!-Хмари, Освальда Бургардта (Юрш Кле!1). Школа неокласикт стала одним ¡з фундамент1в штелектуально-герметичноУ вггки украУнськоУ поезн. Традшня неокласиктв, переплавлена в иоезп С. Малашока та шших поеттв ПразькоУ школи, вщкрила шлях украУнськш иоетиш до сюрреалгзму О. Зуевського та Е. Анд!евськоУ.

У ГПдроздш "Футуриш" йдеться про радикальну змшу естетичних орюнтацш украУнськоУ поезн. Футуризм радикал1зуе проблему формп, руйнуючи будь-яку апрюрну форму I концептуалгзуючи дем!урпчпу свободу формотворення. Разом з тим, пор1вняно з палшським та росшськпм футуризмами,

украУнськии футуризм не е апологетом пафосу насилля. Детально аналгзуеться твор'псть М. Семепка. 3 особливою увагою простежуюгься паралнгмати1пй лши в його творчосп вщ екстатичного символ1зму через нестримний смщпвий експерпмеп пипзм до п'ркого "скепсису форми", що повшьпо "здасться" перед лицем всеирисутнього божевишя епохи. Серед iinniix репрезентаттв Футуризму: Г. Шкурупш. О. Опсаренко, О. Влпзько. Врай щкавим естетичпим яшпцем е пародЫ на Футуризм П. Crpixii.

3 iniinix вндатннх поет1в, проаналгзованих у цьому Роздш, -М. Бажан, С. Плужник, В. Свщзинський, М. Йогансси, В. Сосюра, Б. I. Ангонич. Зокрема Антоним розглядасться як одна з ключових посгатей новоУ поетики, то народплася в кадрах украУнського Модершзму.

Роздп IV Проза та i'i oaioeni nocmami

Особливосп прозп впвчаються у cßi^i ментальное^ «лператури впаУзму» (М. Хвильовпй) та через призму новпньоУ свронейськоУ наративноУ техшки, насамперед "потоку свщомостГ, «папмузикалгзму» (термш С. Малашока) та in. В коптексп тогочаспоУ радянськоУ проз» украУнська проза нього пертду становнть урпкальне явище. Оскщьки найкривавипою сутичкою з битыиовизмом була сутичка саме УкраУни, украУнська Л1тература ста с штерпрегатором par cccellence прпроди бшьшовизму (не в полпичному, зрозумщо, а в фшософському ioiioni).

Дослщник з особливою увагою зупинясться па М. Хвильовому як найбшыи репрезентатившй i багатовнм1рнш постат1 в контекст1 тогочасноУ украУнськоУ прози та украУнського культурного i пол1'тичиого життя. Тичииа, Хвильовпй та М. Кулии - не тр1ада "екклез1аспв" УкраУнськоУ революцГУ. Вбивство MaTepi в "Я - романтика!" означае кшепь св1ту. В украУнськш лггератур1 це був завжди осташпй nopir (згадаймо "Що записано в книгу життя" М. Коцюбинського). Теиер Гюго перейдено. Тепер уже все дозволено. Це велнке супер-Я в пазв1 сигшипзуе народження «буд1вничого нового св1ту», «нового Адама» (Ф. Фюре [Füret]), що розвертае в протилежний 6ik icTopiio i стае Антихристом. Але не "зовнпшп снлп" Зла змушують його до цього, а неспод1вна патолопя «внутрпиньоУ людиии», над дослщженпям якоУ працювала стара украУнська фшософ1я в сковородишвському ключ1, пов'язана з шлою парадигмою сврогтейськоУ листичноУ фшософГУ. «Лен!н-антихрист явив'.я. мш сипу, а ти проти мене», - попередила тичишвська мати ("Чистила мати картоплю..."). I те: «'Пльки й е у нас ворог - / Наше серпе. /

Благословт., мамо, шукати зшля, / Шукатп згпля на люлське божевшля» ("Biiina").

Ссрсд пшшх дослщжуваинх aBTopiß - В. ГИдмогилыпш, Г. Косинка, Г. Михайличснко, В. Домонтовпч, I. Сснчснко. Додаеться також панорамннй огляд мсншпх лпературннх постатсй.

В. Впнниченко аналпуеться в Десятш частиш, прпсняченШ jiiTepaTypi дшспори. Тут мютнться також Пщроздш "Проза режиму: Тридцип роки".

Poidi.i V

Драматурггя та рсво.шщш театру.

Kino »((пгурчтитп мистешнва

Чшьною постаттю в цьому anajiiii с J1. Курбас. Автор розглядас спецпфжу його нововведень у тсатралыпй сфер! як частицу великого модершстського ексиеримепту свропейсько!о театру. Дослщжуеться творчють М. Кулппа, якпй виявляс себе як впдатна постать трансформатора театру у всеевропейському масштаб!. Через моторошну алюзпо глобально! "сгерео-грп" (не лише в г11сксгiiрiвсысс!,\ту, а й у п!рандслл!вському ceHci: театр у icaipi) драматург ";иагностував" pinii форми божевпшя сучасного cui'iy, як! вели його до глобально!' катастроф». «Минуть те роки, десятки рок!в, i ними трупами можна буде оперезати всю землю [...] по екватору», говорить меланхол!йпий пророк в "Маклена Граса". У "Закут!" самогубця вмовляе сам себе прппинитп «цю комедпо». Сдиннй, хто залишиться живий у niii агшкал!птичн!й "комедп", - бюсг Jlciiina. «Леншов! oni всм!халися»... Псречитанпя укра'шсько! jii гератури цього часу в ключ! есхатолопчпоУ правди XX ст. не лише заевщчуе и свропейську перспективу, а й доводить, що украТнська л!тература ¡под! прогиостпчно вппереджала "культурний час" Сврогш.

Серед iniinix драматурпв мова йде про Я. Мамонтова, I. Кочергу, К. Бурев1я, С. Чсркасепка.

Виходячи з того, що "Розстр!лянс Вьчроджепня" становило собою оргашчний культурний синтез, до розмовп про лпературу додаються мистецьк! екскурси (див. насамперед у шдроздишх: "Олексапдр Довженко мЬ/с кто та j.limepamypoio " , "Модернам у фигуративных мисшецтвих та в мушщ" ).

Культура «Розсф!ляного Вщродженпя» робить украУпську культуру орган!чпою частииою свропейського Модершзму. Разом з тим ней культурний феномен мае бути иобачений також i як одна з найевщомйиих i найпосл!дови!ших у Сврош форм громадянського супротиву ¡нтелектуальноУ ел!тн проти тотал!тарноУ системи. 3arioßiT niei ejiixn: етичний niiMip

громадянина, mo мае мужшсть виступити проти системи насилля, не може бути вщчуженпй вщ обов'язку художника, для якого свобода та ишовапп стають правилом життя.

ЧАСТИНА ДКВ'ЯТА

«АЛЬТЕРНАТИВА ВАРИКАД»: ВЩ СОЦ1 АЛ 1СТИМНОГО РЕАЛ13МУ ДО НЕОМОДЕРН13МУ (1939-90-Ti роки)

Розди I

Пол'чпичпа и суспиьиа дипалйка Укра'ти <?/'<) 1939 року до сьогодш: aid тоталшшризму до псзалсжиоспи

Детально ашипзуються фази та особливосп ДругоУ свгговоУ вшни па територп Укра'йш. Заторкуються осиовш контроверсшш вузли проблеми. Зокрема в захщнш icropioiрафи с тендешпя робптн акцент на укра'шському колаборацюнтп, омннаючи проблему становища УкраУни гпд сталшським режимом та проблему цишчних полггнчпих альяпсчв Заходу з Pocicio (BpeniTi, знову ж таки за ним стояла прпцшьпа радянська пропаганда). В даному дос.нджеши послщовно доводиться, то в глобалынй сугпчш двох гогал1гариз\пв Украша була лише "обмшпою монетою". Зокрема в Пщроздип "Аптипацистськчй та антчрадяпськш.i Рух опору" анал1зуеться практично майже невщоме на Захо;» питания Руху опору украУнських naniонал1стичних сил (ОУН та УПА), спрямованого як проти нацистськоУ, гак i проти радянськоУокунани.

У Пщроздин "Повоспнчй nepiod. Сталипзм" робпться акцент на проблем) возз'еднання захщноукраУнських земель ¡з Схщною УкраУною. Це, так би мовити, едино познтивний, але все ж великий здобуток УкраУни: вперше "дв! Укра'йш" офпцйно оппняються в склад! уштарноУ державноУ структури.

Аналнзусгься повосниа стратепя сталшського терору, яка ведеться по Bcix "фронтах" укра'шськоУ ¡дентичносп: мова, культура, школа, церква, ар\пя. Зокрема розглядаеться драматичне становище УПА, затиснутоУ м1ж каралышм наступом польськпх та радянськнх uificbK. Захщна УкраУна продовжуватиме почупати себе пщ чужоземним пануванням.

Особлива увага звертасться на проблему змши етно-нацюнальноУ структури украУнського сусп!льства в повосипий час, зумовлеиу зншценням нацистами свреУв, вьч'Уздом полячзв та HiMniB, депор rauieio кримських татар. В утвореш нацюгальш "порожнини" влилися pociiici.Ki nificbKOni, партшш,

адмппстративш "верхи". Це збщмило укра'шське сусгнльство, чия багатокульгуршсть становила iioro ¡сторичну свосрщшсть та багатство. i внесло в iioro структуру конфлпапу бшоляршсть мгж укра'шською бшышстю та pociiícbKoio mchiijíctio (23), де зокрема владш структур» иерсбувал» в руках меншосп, »срсгворююч» то осга»»ю на "п'я гу колопу" Цен тру.

У Пщрочдьй "Епо.хн Хрущови" автор намагаеться внести KopeKuiio в стереотипне, на iioro думку, уявлення, ноширене чокрема на Заходи про радикальний ¡сторнчний змкт "вщлпги". Дивлячпсь на цю проблему ч украшськоТ точки зору, бачимо, i»o в Укра'пп ця "втдлига" трпвала »едовго i швндко чмшилась репрсаями. Словом, iiojii'i пчна амбпшлен mici ь Хрушова була набагато впрачшшою в Укра'пп. Особлив»» акцепт робиться чнову ж так» на мовнш проблем!, на nponeci "деруафкацп", яки» в реальное™ мав луже поверховнп характер. I1ато.\псть реформа ocbítii, в яку був введений нов»» »р»нцпп - можлшпеть вибору мови навчанпя. - насправ;и счала ефективпнм меха»пмом тоталыюУ руспфжацп'освп» на новому eiaiii.

Чьчьна ж проблема i »ití Частинп, i »ього РоздЬу - роль протесту ипелтенц» нроти Системп, та в »¡лому значения дисиденгського руху Укра'шп. Розмова про це ведеться в I I¡,чроз;илi "Протест штелйсици та фальшива «eid.uua»" . Взявши за точку вЬ'цпку щс перш i iipoiecm 1955 р., можна вважати, шо onoutijifi YKpaiuchKoi iunu\v,>eunu була першим ру.хом протесту проти режиму в Раднпському Couni i в кожному paii була частнною першоТ хвплi протесту в »¡лому у Схщшй CBponi. Це засвщчус громадниеьку зрЫсть иипелектуалыин елипи Укршии, яка мала мужшеть розпочати процее демократично! трапсформани сусшльства в час», коли сам Захщ uiu двозпачш ¡три з крашою, шо пеухильпо бачилась як радянська "Роая". I знову ж так» це одне з пптань не просто недослщжених, а й елементарно npoirnopoBainix на Захо/ii, де фактпчно булп знаш впключно pociiícbKi дисидеити. Введения науково ooiрунтованоТ icTopií укра'шського днсидентського руху в ¡CTopiio антикомушстично)' опозицн в Сврош та в »¡лому на Заходи необхщне для нотлиблепо] о розумпшя Mexa»¡3M¡b радянською Bapianry юталпаризму, зокрема його нацюнального (чи, точнппе, антинаш'онального) аспекту.

У ГПдроздш "Брежнсвський lacmiii" автор окреслив полтнпп силуетн тогочасноТ Укра'шп (IO. Шелест, В. Щербппьк»й), зушшився на xapaKiepi peiipeciii ia русш]мкашйно1 о теку у вщповшппй перюд.

II¡дрозд¡л "Реформи Горбачова i Украиш" панорамуе рух протесту в Укра'пп 80-х pokíb. У захщнш пол^ологп домшуе точка

чору, зг¡дно з якою причини краху радянськоУ системи слщ шукати в еконокпчних механпмах. Небагато доондшшв (Жан Дашель, Daniel) схилып иадапати перепагу национальному фактору. Автор досльт/кеппя. подшяючн шо осташио тезу, вбачас основну причину пепоапдовпо1 о характеру полпики Горбачова в iioro педоопнпн (або й просто пероïyMÏimi) нашонального питания, до того ж ускладненого багагонацюнальиим спектром тодйпнього СТС'Р.

Завершалышй ГИдроч/пл - "Крах 1мперп. Украиш як суо'скт icmopiï" - акцентус на вирппалыпй рол1 вибору Укранш в момент осгаточно)" кричи колншпього СРСР. Ашипчуються та кож чдобутки, прорахупки i трудпопи першого егапу украшсько)" незалежносм. Одшпо з на/icepiiomiiinix "блокад" в укра'шськш icropiï завжди був "дегермппзм" нав'язанпх чужою волею рииень та проекттв. Сьогодш ж нечалежшеть Укранш вщ ¡нших очначае зокрема. н чалежш'сть В1Д само)" себе. Демократ1я, на шдмшу в!д нечрушпост i "великих систем", с прочесом. Тому сьогодш icropin Укранш не с нерухомим проектом чужо'1 "iipoBUeiinifnioï" всмн, а вщкрнгнм простором Дп'.

Розди II Лшсратура 40-50-х poKÏe

У шдроз/нлах " По ai я i вита " , "Проза: .призм проти пафосу " , "Сатира i «euiuucei уемпики»" , "Драматургия: "театр c.\iepmi" Корншчука" розглядасться проблема сшввщпошепня тогочасно)" украшсько)" лператури з феноменом вшни га з реалыиспо режиму. Йдеться про поез1ю П. Тнчини, М. Рильського. М. Бажана, В. Сосюри, А. Малишка, про jiipiiKiu вшпи (В. Булаенко). В проз1 розглядаються дв1 найбшыш поста ri пього перюду: О. Довженко та Ю. Яновський. Украшська проза того часу зумша протиставитп риторши як основному стилютичному модусу режиму HenoBTopuicTb одинокого людського голосу. Як свого часу leniii Тнчини, так у цсй перюд гешй Довженка с емблематичпим прикладом не лише руйшвно)" силн режиму щодо творчосл, a ii здатносл художника знайти форми протистояння. Цкаво пор1вняти icTopiio "захованнх щоденннктв": Р. Роллана i Довженка. Побел!вський лауреат-"гумашст" холв порятуватн комушетичну ¡деологпо, - коштом свого мовчання про п жертв. Украшськип письменник хопв врятувагн сдину i осташио pin, якш Bin був господарем: «стичну присграсть».

Аналпом постал О. Корншчука автор холв показатн, як ш'дрежнмна "л^ература смерт!" виленяла Модернпм як Литературу життя". В 1933 р. кшчас самогубством Хвильотшп. В 1933 р. арештовують Курбаса i Kyjiima. В 1933 р. Корншчук

уславиться як автор "Загибел1 ескадри". Божевьтьний Малахш, як i попередив Кулйп, napeniTi, побудував «новпй cbît». Але ней «iioBiiii cbît» виявився не «голубе iiimo», а "Червопс Himo".

Рок) ¡л III Бунт ттслиеыци в 60-mi роки

У Пщро здпп - "«L'Homme rùvoltù» в укратських координатах"- дослщжусться перший свщомпй бунт Людшш протн Систем» в шслясталшсьм часи - бунт нистдесятнимв, з якого пост ала нова юторична i нова естетична свщомюгь yKpaïiicbKoï лнератури. В цьому cenci пистдесягництво в своТй ochobî було де\пурпГше. Воно створювало Mamepim культуры па нротивагу Антиматери культуры, продуцентом яко! був режим, послщовпо прогиставляючи шдвалинам режиму конетигупшш блоки ново!' ментальносп, а вщтак i нового сусшльсгва.

Але, при Bciii його естетичнш та полптшнш актуальности «глпбинна структура» цього явища виводить його далеко за межз укра'шського культурного контексту. Це насамперед екзнстешййппй бунт, вписаний у перспективу "фтософського напрухчсння" Сврони повоенного часу. ПНстдссятництво сягас cboïm коршням фшософн екзистенщал1зму, насамперед у його французскому Bupiairri (Г. Марсель, Ж.-П. Саргр, А. Камю, М. Мерло-Понл, С. де Бовуар, А. Сент-Екзюперц Е. 1онеско). Феномен ппстдесятннюв необхщно бачити в контекст ticï епохальпо! кризп, в якИ! сучасна людина вщкрнвас остаточну для себе правду: вона живе у cbîtî, цЬжовито вщчужепому вщ потреб пщивщуума. Породжеш «сном розуму» сусшльсгва створили всесвпш завихорення божевшля. Цього не можпа зупииити. Цього ие можна виправити. Залишасться птлях самотпього бунту, вщтак i "абсурдного" (24).

Тому явище ипстдесятниюв вщкликаеться до революцшного для сучасно! фшософп образу: L'Homme rùvoltù, «збунтовано! Людшш» Альбера Камю, який бачить шлях порятунку в нщивщуалыий вщновщальносп людшш перед сусшльством i перед собою самим. Кредо Камю - «Я бунтую, отлее, я iсную», - це екзиапенцшна основа шктдесятшщтва.

Шютдесятннки прозрши ту «пограничну ситуацио», вжпваючи термш К. Ясперса, яка поставила !'х перед проблемою выбору. Лише indueidya.ibuuù eu6ip, за Камю, який долас меж! его!'зму, виявляе в людшп и моральну щентичшеть. А ця моральна щентичшеть i е справжньою свободою, що пов'язуе людину з пппими людьми (lonriancbKa колектнвна духовшеть, яка пробуджуеться в моменти ¡сторичних криз). В цьому cenci етичний обов'язок мае ушверсальну ninnicTb. Ось тому подш л1тератури на

"ангажовану" й "неангажовану" - хвороба сучасно! псевдоестетично! критики, - не всього лише перевернута догори дном радяпська аполопя л1тератури "громадянеького обов'язку". I "я", i "ми" нпетдесятниюв означало вщроджепня tící вбито! Системою «внутршшьо! людини», яка воскресла через cbíií бунт. Тому в конгексп пнстдесяппшв лпература як «альтернатива барикад» (Л. Коетенко) не означае ni полтгзапп культури, ni есгетнзаш! полгтикн. Означае - теля десятшить коматозного стану ií ¡еторичного небуття - повернення культури до своп ¡манентно! природн. Культура знову ставала моральною, критичною i есгетнчною cbúiomíciю сусшльсгва.

Hina цього вибору була висока. Цша иього вибору була свобода, а часом i саме жпття. Лле, повертаючи людиш сенс етично! поведшкп, ппстдесятнпкп вивели людину з-пщ anoHÍMno'í днктатури "всезагального". Заппнотизоване безнад1ею суспшьство прокпнулось. Час зрушився з м1сця. У непроникному тумаш ¡деолопчних абсгракцш, (|)алыпивнх щеологем почали проступати рпсн конкретного cbíгу, конкретно! Батьтвщини, конкретного майбутнього. Генспшчпии код иовоТ УкраТни буе атюрешш ипстдесиптиками, якч субл1мували автентичш риси елir;ipuoV та европоцентрично! природн модерно! укра'шсько! культурн.

Дал1 в Роздш иодаеться загальна панорама нистдесятництва, аналгзуються иидапп иауково-нублщистичш твори цього перюду (I. Дзюба, М. Браичевськии, В. Чорновш, Л. Лук'яненко, М. Руденко, С. Сверстюк, М. Осадчий). Розглядасться динамка вщродження гуманпарпих дисцинлнг, експонуються нов i штерпретативш opiemiipn в ¡сторюграфн та icTopi! лиератури. Подаеться поб1жнпй огляд ново! школи перекладу та домшуючнх мистепькпх гендеицш (кто, живонис, скульптура, музика).

Бунт ппстдесятнпмв став початком виходу УкраТии з ¡еторичного нсбуття ще за радянських 4ac¡B i вщкрив дорогу боротьб1 за пезалежшеть кра'пш у 80-ri роки.

РоздЬ IV Поена та Ti ембяематичш noemami

Поез1я займае чшьне Miene в npoueci л1тератури, тому що вона е основним естетичним hocícm eneprií "я" та його збунтовано! inocTaci. ИПстдесятництво не с л1тературною школою, а суспшыю-фкософським явищем, тому в лперагурпому iiponcci феномен пнстдесятшщгва репрезентуватимуть окрем1 масштабш ностап з великим д1апазоном естетичних opienTaniií.

Потребуе уточнения термш "неомодершзм". Вщомо, що bcí сучасш впзначення з часткою "нео-" чи "пост-" е достатньо приблизиими. Лле "пост-" с завждн калькою. На думку автора.

нпстдесятництво народжувалось як hobíthc вщображення культурного синтезу 20-х pokíb i як вияв ¡манентно'1 enepriï эстетичного оновлення. Термш "иеомодершзм" може бути виправданий тим, то йдеться про вЬтгворенпя динамжи лператури художнього експернменту.

Серед naii6ijibiii репрезентагивних постагей анал1зуюгься Jlina Костенко, В. Стус, I. Драч, М. Вшграновський, В. Симоненко, Д. Павличко.

Розди V Розвиток прозы

У сфер1 проз и дослщжуються два домшукми напрямки: «химерна проза» та ¡сторична проза, а також Ухпя взасмодйя. Мова йде також про hobí форми реалютичпого письма та про сшввщношення модусу "офщшно'Г лперагури з иовими експреснвними тендешцями.

Об'ектами дослщження е найваго\ппп для ргзних напряммв ок-peMÍ постам (Г. Тютюнник, В. Шевчук, С. Гуцало, В. Дрозд, П. Загребельний, В. Земляк, О. Гончар), а також загалыш перспектива нара гивпих жаир1в.

Розди VI Лппература 70-90-х pokíii

Розглядаеться доля i специфжа иоколпшя "амдссяпишв", ям започатковують герметичну, естетську та "десакралгзуючу" лшпо в украшськш поезп'(М. Воробйов, I. Калинець, В. Голобородько, В. Осадчий, Трипа Жиленко, П. Мовчан, В. Кордун, Любов Голота, Л. Талалай, Соф1я Майданська).

Закшчусться розмова па Nouvelle vague вкшдесятнишв (I. Малкович, I. Римарук, Ю. Андрухович, В. Гсрасим'юк, Наталя Дзюбенко, В. Цибулько, О. Лшпега, О. 1рванець, В. Неборак, В. Медвщь, С. Пашковський), з урахуванням новпх критичних opieHTauifí (Тамара Гундорова, Coлoмiя Павличко, М. Рябчук). Осердя uieï поези - слово в його фшолопчному Bii\iipi. Звщси культ "гри 3Í словом", фшолопчна "ейфорЫ" експеримешу заради експеримепту. Водночас це поколпшя нродемонсгрувало грунтовну теоретичну i творчу здатшеть до критичного перегляду стереотишв, до утвердження нових парадигм естетичного пошуку.

Завершальний Пщроздш - "Лппература па переходi mí ж тотшшпарпзмом i свободою" - ставить питания про необхьчтеть, але й травма гичш'счь цього переходу. "Внугршшя" проблема цього переходу нолягас в тому, що розбалансовашсть культурно! динамжи Украши в XX ст. перешкоджас "переживанию" лперагури як opi ашчноУ даносп та híjiíchoctí. Переосмислення и

онтолопчноУ та естетично!" парадигми щойно почалось. Тому нерщко полеплена енерпя старих конфлжпв "переганяе" зуенлля повнх сиптез1в.

"Зовншшьою" проблемою с неминуче в сучасних умовах зпкнення \ сшвмфюванпя з ¡ншнмн культурними реальностями, насамперед захцншми, а також мутапп сусшльства шд впливом ше! зустр!чг 3 одного боку, нисьменник \ читач бшыпе не становлять собою симбютичного »¡лого, як у часи, коли громадянське сусшльство ¡дентифжувалося з культурою опозипн. 3 ¡итого боку, як це не парадоксально, захщна культура, на цьому першому еташ зближення, виявила насамперед свпЧ омологаишний ногешпал. Словом, коордниати культурно!' омологаци змпнуються, але незмпшою залишает1.ся проблема нового "колошалпму", конфлжту лнж елпарною та масовою кул!»турою, протистояння влади (ново!) та опозицп, необхгдно! для виживання культури. Лле, врент, ця проблема ниш стосуеться вас! культури в шлому в так званому цивип'зованому евгп. Перехщ вщ "закрптого сусшльства" до "вщкрнтого" дав можливють выбору, а отже, й трудноннв \ ризику. I тому постать «збунтованоУ людини» сьогодш набула свое!' неочжувано!" актуальность

ЧАСТИЦА ДЕСЯТА

УКРАШСЬКА Д1АСПОРА: 1СТОРИЧШ ЕТАПИ, ГЕОГРАФ1ЧНА КАРТА, ПОЛ1ТИЧНА ТА КУЛЬТУРНА ДШЛЬШСТЬ I РОЛЬ

Розди I Загшьний скскурс

У шй частит розглядаеться юторична паиорама формування укра'шсько! /паегюри у евт, ¡сторичш етапн п становления, Г! шетитушйна структура ! культурна специфжа в залежносп В1Д геополпичнпх ареалпв и розеелення.

УкраУнська диаспора шгерпретусться як явите по-свосму ушкальне на тл1 загальнпх законом1рностей евронейськпх д1аспор в шлому. Це насамперед д1аспора ¡нтелектуальна, яка становпла собою також надзвичайно впливовий полпичний фактор. Специфжа тс!' д1аспори полягае в тому, що протягом багатьох десятил1ть радянського режиму вона була послщовною политичною опозшнею та единим хранителем 1 захисником духовпих I шшть матер1альних цшностей укра'шсько!' культури, -Т1е'1 культури, яка була у себе на Батьювщиш заборонена, забута, великою м1рою зннщена. При цьому укра'шська /ааспора неухильно збер1гала \ захишала свою культурну щентичшеть,

незважаючн на те, що и полпичне становище - пор'шняно, екажамо, ¡з паралельними явшцами pociiicbKoi чи польсько! дшспори, - було злачно драматичнине i складпнпе. Наприклад, ппсьмеппики "старшого поколшня" pociiicbKoi'д1аспори (топ же I. Буши i навпь дсщо шзшшс М. Цвсшева) вжс в 60-ri роки були визиаш великими постатями pociiicbKoi лператури, при Bcix ¡деолопчних "корекщях" та обов'язкових "виправдалышх" коментарях. Але Bci без вииятку ппсьмеппики укра'шськоГ ;иаспори десятшпттями були Ьк1с noire (чориим постраховиськом) Системи, щлковито "ворожим", вп™'сненим шаром украшськоУ культури (не рахуючи риторично!' паузи 60-\ рокмв, коли режимш механпми "впустили" в Украшу кмлькох письмепникт, щоб зразу ж IX "вппустити"). Природпо, будь-який зв'язок украшських eMirpanriB i;j землею батьмв був унеможлнвлеипй.

Так укра'шська Д1'аспора опииилася перед необхцппстю створити альтерпативний культурный npocmip, який би взасмо/цян ¡з локалышм культурним котекстом ia - пиотетпчио, в майбутньому, - з власпою культурою. Впасчидок uiu ситуацв иостали MiiMLiJii труднопц в nponeci "повернення" цих письмениикзв в укра'шську культуру, в nponeci реконструкцм динамн<и укра'шсько!' лператури з оргашчним введеипям в и корпус eMirpaniiinoro ареалу, вже не кажучи про спстемне осмиеленпя post factum пинсиосп укра'шсько!' кулыури XX ст.

Цжавим питания с також становище укра'шсько! /цасиорн в pisnnx кра'шах. Звнчпо з ноияттям "диююри" пов'язуються захщш кра'пш. Одпаче укра'шська /ц'аспора прнсутня також i на Схо;ц Свропп, хоча, зрозумгчо, причини i модальное™ и формування зовам innii. В синтез! можна сказати, що становище /йаспори вщбивас piBeiib нпвшгзоваиосп кра'пш перебувапия. Вщтак практично лише па Заходи диаспора могла копсолщуватися в культурнпй фактор i огрпмаги шетптупшне представницзво. Д1аспора, перетворюючпеь на iianionajibiiy мепшину, вщчувас на co6i ripecinr аспмишцшно!' пол1тпки, яка характерна для Bcix без впнятку кра'ш. Ргзниця полягае в масштаб! та формах nic'i пол1тики. Скажзмо, асимшяторсьм тенденци спостер1галпся як у Канади так i в Полыш, алс, незважаючи на це, в Канад1 paniinc, а в Польпй iii jniine так чи шакше перемагали демократпчш прпнцшш в розв'язанш питания пплокулыурпих та ¡шпомовних реальностей. Натомють цих позитивних змш жодним чином не вщбулося в Pocii, де укра'шська д1'аспора школ и не отримала статусу нашонально! меншини i вщповьтно була асимшьована репресивними або ж просто бюрократичными методами. Якщо, умовпо кажучи, п'ять мшьйошв укра'пнпв у евтп маюгь conii кулыурних ¡нститушй, оевтпнх закладцв, opraniii друку, то н'ягь

мшьйошв украУнщв у Роен не диспонують щонайелементарнйною формою культурно! автономн. Бшын того, вони не визнаш нав1ть як меншина. Саме тому л1тература д1аепори могла мати мюце лише в кол1 так званих цившзованнх кра'Уи, - 1 в цьому випадку термш "цивипзований"таки й снравд1 вннравданий.

Розди II Посз1я дшспори

Розглядаючи проблему розвитку поези, - але ця проблема стосуеться також \ прози, - в л1тератур1 украУнськоУ д1аспори на Захода автор ставить питания про л1тературну еволющю на основ1 "генераншноУ динам1'ки". Розумночи умовшсть под1бннх подшв, автор все ж вбачас структур!» вщмпшосп в двох великих лпературпих явищах: украУнсью письменники, як1 прибули на Заход теля краху УкраУнськоУ Народно!' Республжи \ перемоги бшыповизму, та письменники, ящ опинилися на Заход1 в результат! ДругоУ св1товоУ вп'ши.

Одшею з найщкавшшх проблем у цьому плат е, на думку автора, зв'язок письменника з Багьмвщиною. В цьому сена письменники "старшого поколшня", як1 ви'Ужджали на Захщ уже сформованими творчими особнстостями та полтппшми ф1гурамн (С. Малашок, Ю. Клен [О. Бургардт], В. Виппиченко), мали оргашчнин зв'язок з мовою 1 проблемами украУнськоУ реалыюетт. Вренпт, 1хгиII вигзд на Захщ бачився Ум також \ як едина можлшнеть продовжувати полггичну боротьбу за укра'Унську пезалежшеть у демократичному свт. Можливо, вони так »¡кол» й не стали до кшця "захщними людьми", 1 Захщ продовжував залшнатися для них "географ1чннм", а не духовним мкцеперебуванням.

1нша справа - "молодше поколшня", письменники, як1 мусили покинутн УкраУну в дуже молодому вин (Е. Анд1евська, О. Зуевський та т.). 1хи1Й зв'язок п Батькшщнною був суто психолопчний, I не шс ¡з собою т1сУ болючо'У "фЬичностГ, характерно! для письменниюв попередньо! ем1грацшно! хвилк Загалом, очевидно, можна тверднтн, - знову ж таки, повторимо, 13 значною часткою умовносл, - що демаркацшною лннею м1ж двома етапамн еволюцп украУнськоУ л1тератури в д1аспор1 була, власне, Друга св1това вшна. В цен момент вщбуваеться перехщ вщ лператури нщ знаком югоризму та етичпи. пршшишв до л1 тсратури радикального, шо;п тшть провокативного естетизму.

Важливою проблемою е також питания мови. Протягом столптя, внаслщок суто "генерацшних" проблем та фппчного вщриву вщ Украши, вщбувалось повшьне, але неу.чнльне вщчуження украУнськоУ мови д1аспори вщ мови Батьювпщни.

Якщо старпп пнсьменники вщТжджали з лшгвютичними ресурсами, сформованпмм на Батькчвщиш, пнсьменники молодшого поколшня зршппали профестйно в ргзнпх лшгв1стичних контекстах. 3 одного боку, не штовхнуло пронес розвитку лпературноУ мови в бж дедал1 бшыно1 абстрактноезт, герметизму, сюрреалгзму, майже некомушкабельно! о, - хоч 1 здебшыпого блискучого за своею фантаз1ею, - вербального солшсизму. 3 нппого боку, необхщшеть взаемодп з ншшми лшгвютичними кодексами зумовила пошук нових стилютичних та лекепчних репстр1в, а вщтак забезпечила 1 стимулюючу перспективу постшного експресивного оновлення.

Постичний 1 прозовий наративппй снос украшськоТ д1аспори стае екзистенцшним лпописом людипн XX ст. з п «бездомшетю духу», - людини, яка втратила життево необхщш точки вщлжу: родинт зв'язки, д1м, грунт пщ ногами, корпшя, вндиму траекторпо майбутнього. Вщтак неприсутшсть конкретнпх, ¡сторичних рефератв бугтя компепсуеться референтами ¡деалышмн. Драмагичне вщчуття недосяжпоТ "граш" - порогу Батьмвщини, який не можна переступнтн, - допомагае "стерти" експресивш "кордони" \ завоювати соб1 у слов1 ту свободу, в якш вщмовлено в буттг Пнсьменники украГнськоТ д1аспори стають «громадянами украшсько1 мови». I не, можливо, один з найбшьших здобутмв 1исТ культури, в контексп якоТ народився повий укра'шськнй иисьмепник як сучаснин иисьмепнпк, чнею единою Батьювщиною с Слово.

Проаналгзоваш иоеги в Роздин "Посия д'шепори" - С. Малашок, О. Ольжич, О. Тел1га, О. Лятуринська, Л. Мосендз, Ю. Липа, О. Стефанович, Ю. Дараган, Н. Л1вицька-Холодна, М. Орест, Т. Осьмачка, С. Гординський, О. Зуевський, В. Барка, Е. Ан/невська, В. Вовк, I. Качуровський, Ю. Тарнавський, Б. Бойчук, Б. Рубчак.

Розда II Проза д'шепори

Перед украТнською д1аспорою особливо гостро стояла проблема взаемоди культури I полппки. Н1пй не бракуе критичних зауваг - серед яких е й слуппи, - з приводу полтгзацп культурних завдань д1аспори. Автор даного досгпдження вол1'е, однак, ноставитп питания шакше. Полпичний за культурнпй здобуток /наспори можна було б побачити також \ в синергстичпш едносп полггично1 та культурно'1 д1яльносп, - незважаючн на ¡манентний конфлжт м1ж ними, який часто виливався то в екстремгзаппо "полтшного внбору", то, навпакн, в екзальтацно "естетичного вибору". Можливють под1бного гпдходу диктуеться

спеииф1чшстю украУнськоУ ситуацп, при якш надто часто полтпша опозшця та культурна опозшця становилп собою два аспекти одного феномена. Вреит, в даному випадку общда форми опозицп були звернеш проти структурно аналопчних явшц - тоталЬуючих систем, полпичного режиму та сощалютичного реал1зму, що стояли на нерешко/п вшьного розвитку шдивщуума та суспшьства.

Важливим пунктом шшлпу е той факт, що на Заход1 була не тппчена - частково несвщомо, а частково й шлеспрямовано -вкрай важлива особливкть украУнськоУ штелектуалыюУ опозицп. За роки й десятшпття, проведет в пастщ радяиського та нацистського режнмт, йпелектуали украУнськоУ /паспори розвннули особливу полтишу чутливють до трапчних щеолопчних шволгоцш XX ст. Також вони виявили здатшсть до безпомилкових полтншнх прогноз1'в, то часто йшли супроти течГУ "заспошйливоУ" чи амб1валентноУ суспшьноУ думки. Через те вони були чи не першими письменниками Свропи, якл - згадасмо того ж самого В. Винничепка, чи Ю. Клена, чи I. Багряного, -мали громадянську мужнють виявити генетичиий зв'язок м1ж комунгзмом та нацизмом. Як вщомо, це 11 доа одна ¡з "заборонених тем" як на "СходГ, так 1 на Заход!. I це також стосуеться й шпшх кардинальних проблем: наприклад, механгзм \ природа сталшськоУ репреспвноУ системи, Великий Голод в Укра'пп, дкиностика росшського ¡мпер!алгзму в исевдопролетарському швар1а!гп. Вже не кажучи про оцшку Ленша та РосшськоУ револющУ 1917 року: пор1вняння, скаж1мо, аналЫв Винниченка I Малашока з вщповщними анал1зами росшських штелектуал1п, яю бачили есхатолопчний вим1р под1й (Н. Бердяев, В. Розанов), могло б становити цжавий напрямок для дослщжепня. Крапп письменники украУнськоУ д1аспори були "пророками незручноУ правдн". I це с факт великоУ етичноУ ваги в ¡сгори всього XX столгпя. I, можливо, ще багатьма недоошнена наука для нашого часу.

Розглядаеться творчшть таких письменниюв: В. Винниченко, I. Багряний, У. Самчук, Д. Гуменна, Н. Королева, Ю. Косач, I. Костецький.

Окрем1 авторн - насамперед Ю. Клен (О. Бургардт) та В. Домонтович - проаналповаш задля композицшноУ зручноетт у Восьми! частшп, присвяченш л1тератур1 "Розстршяного Вщроджения".

Розда 111 УкраХнознавство dlaciiopu

Йдеться про великий внесок науковщв украУнськоУ д1аспори у розвиток укра'шознавства на Заходи у створення мехашзм1в рецепцп украУнськоУ проблематики в демократичному свт. Окремо ведеться розмова про iciopiio лггератури та лпературну критику, а також про iciopiio i полпологио. Мова нде зокрема про складне питания, заторкнуте вище, методоло.ччиого дисконуппсту випчизняноХ украХшстики. Протягом семи десяти л ¡ть укра'нпстика украУнськоУ д1аспори та укра'нпстика в УкраУш рухались ni6n двома роними, ¡иод! паралельними, а ¡нод1 и перехресними кол1ями, не маючи жодноТ змоги взасмодп. Причому укра'нпстика украУнськоУ /паснори значною Mipoio еволющонувала пщ внливом захщних методолог^!, в тон час як на радянських теренах оиозицшна укра'нпстика розвивалася у постшному протистоянш до офщшного укра'шознавства, шлковито кон'юнктурного. Вщтак сьогодш стоУть непроста, але цжава проблема вироблення меха/излив inmerpciifiX них двох форм науковоУ еволюцн укра'ипстики в сдине nijie.

У даному дослщжеши автор ставить також jioci недосгатньо ще вщчуту, однак важливу проблему: характер стосупкчв л1беральних сил Заходу з дисидентським рухом у краУнах, що перебувалн пщ комушстичним режимом. Pin у mi, як ми вже згадували, що украУнська уиаспора стала об'сктом систематичиоУ полггичноУ шструменталгзацн не лише з радянського боку, але i з боку Заходу. В контексп Другого свггового конфлжту дтспора онииилася в щеолопчшй nacmi м1ж двома тоталггаризмами. Що ж до перюду "холодноУ вшни", то тут позищя украУнськоУ д1аспори була використана з метою антирадянськоУ пропаганди. Коли ж Захщ внявпв защкавлешсть у спшкуванш гз "схщннм блоком" як монолном, де СРСР був снношмом Poci'i, украУнська д1аспора, - як i в цшому украУнський дисидентський рух, - був смарг1нований як па полпичному, так i на акадсм1чному piBiii.

Г.маргшовашсть укра'шознавства д1аспори в захщному cbitI, однак, не припинилася в момент падшня "залгзноУ зав1си". Насамперед тому, що деструктивна д1я фактор1в, що спричинилися до niei емаргшованостй не могла вичерпагися за такий короткий час. KpiM того, проголошена на Заход1 щея кншя "нащоналышх держав" насправ/п не вщповщас реальность Адже систематичне вивчення культурних ареал1в, якч шсля 1989 року постали також i у BHMipi неодержав, стало можливим саме завдяки дн полшшних механтпв.

Вщомо, то "росшськонентричний" характер захщноТ славктики становить собою пелнку проблему й доа, \ не лише для украТнозпавства. Зокрема визнати паритетиий статус украТнозпавства означас також перегляпути щлпй ряд ¡сгор!о1 рафшпих та культуроло! ¡чних схем русистики (починаючи хоча б гид "карамзшськоТ" схеми в ¡сгори чн вщ "шахмат овськоТ" -в ¡сторп слов'янських мов, вже не кажучн про численш иохщш стереотппн). Под1бнпй перегляд ставить гид сумшв пший ряд консолщованих концепцш, якз були основою славштичнпх студш в минулому (скажчмо, полппчна, культурна 1 лшпистична "едшсть" схщиослов'янського православного ареалу. "марппалыйсть" та залежшсть вщ Центру нсросшських кульгур цього ареалу, "лептимшеть" колошзацн тощо). Вщтак одш'сю з основних проблем розвшку украТнозпавства сьогодш с перетворення його ¡з "внутршшьоТ" диецпплпш на дисциплину комучп'кативну, штетровану як у сумгжш, так \ в листании культурш контексти (25). Ндегься зокрема про пеобхщшеть щонанактившшоТ взасмодп украТнозпавства насамперед з русистикою га полошегикою, - за умовп, що перегляд константних стереотишв перетвориться пе на конфронтацпо, а на штелектуалышй стимул до взаемпого збагаченпя. Це сгосусться як концепшйного та методолопчного р1вшв, гак \ структурно-шституцшного р1вня (насамперед введения украТнозпавства в ушверсшетську систему ЗахщноТ Свропн та посплепня йот ирисутпосм на Захо;й в шлому). Вреппт, ней пронес вщбувасться сьогодш. одпак поки що иадто повшышмп I неринучпми темпами. В кожному раз1 саме модершзований контексгуалыю-компаративштський напрямок дослщжень здатний особливо нереконливо виявитн природну присучтиат укршпсько)' культуры в координатах культуры свропсысько)'.

У Роздш розглядаються концепци розвитку украТнськоТ Л1тератури та окремих и перюд1в Д. Чижевського, В. Петрова-Домонтовича. Ю. Лавршенка, Ю. Шевельова. I. Кошелтця. Серед ¡сторпкш особлива увага присвячепа В. Лппинському, Д. Дорошснку, I. Борщаку, I. ЛпсяковьРуднипькому. В иоб1жпому огля;п згадуюгься також сучасш дос.пдники, яю - разом з вищезгаданими науковцями та з вченими "материковоТ" УкраТни, -широко прпсутш в кшга зокрема на р1вш посилань, пор1гшянь, цитат.

!'о к)и IV

Пад'ишя режиму / зустрЫ д'шепори I Батькнащшою

Насамкшень стаиться проблема злпггя воедино "культурного часу" ;наспорп з "культурним часом" материковоТ

УкраУни. Автор трактуе оригталыиш /ителектуалышй набуток украУнськоУ дшспори, - як науковий, так 1 творчий, - як оргшичну чистину украУнського культурного континенту XX ст. Бшыи того, у складному процеа повернення украУнськоУ культурн на Батьмвщину спостернались не лише позитивш ефекти довгожданоУ пгтсгра[п!', а й конфлштш сигуацн некомушкабельност1 та взасмного прогиставлення. Це, без сумшву, лише фази й форми штеграцн, неминуч1 як у своему позитивному, так \ у своему негативному виявг Основне ж те, то альтернативний культурний прост1р д1аспори, в перюд, коли материкова УкраУна була об'ектом рпних форм дезинтеграци свого культурного 1 сусшльного буття, допомк звести воедино фрагмента украУнськоУ реальность роз1рваш м1ж р1зними тота;нтаризмами, реконструюючи цтснкть кторичноУ та культурно)'нам'япй краУни. Тривалють украУнськоУ д1аспори в чаа, ТУ ¡нтелектуальний внесок у становления незалежноУ УкраУни сьогодш с ще одним виявом багатовим1рнос1т украУнського культурного сипу, його "вродженоУ" ¡сторичноУ здатносп повноцшно функщонувати в щонайширших культурно-¡сторичних контекстах.

Замгсть в11сповк1в:

«Д е р эк а в а Слова»

Завершуючи екскурс в уже реал1зовану духовну та штелектуальну ¡сюрпо УкраУни, знову звернемось до актуальное^ них проблем сьогодш. "УкраУнська ¡дея", на вс1х станах свою формування 1 консолщаци, мала два основш концепцнйи компонента. В плаш полтшному не була "республжанська традишя", в плаш культурному - «етична пристрасть», кажучи словами О. Довженка. "УкраУнська ¡дея" в1ддавна була закодована в европейських конпепшях республки, свободи, толерантности демократичного плюрал1зму, - тобго аспектах, яю, власне, характеризують шдвалини «вщкритого сусшльства», вживаючи пророчу формулу Карла Поппера. Через те "украУнська ¡дея" не могла не протиставити себе ¡мперському деперсоналгзованому мес1ангзму та непроникному ексклюзивгзму "росшськоУ ¡деУ", яка вела лише до "замкненого суспшьства", з иемииучою загрозою енгрошУ. Вщтак, "украУнська ¡дея" з самих початкш свою ¡спуваиня була цшком модерною, а отже, с особливо актуальною 1 в наш час.

3 щеУ точки зору до сьогод/и кторична роль УкраУни полягала в тому, щоб бути останньою цитаделлю свронейського ев/ту у нравославно-слов'янському арест. I саме тему, що не едина краУпа православною репону, яка вп!ьно ! свщомо оберталася у свш

латинськоУ культури i була вщкрита на спрнйняття пппокультурних шнностей. При nciii часом непослщовностз цього пронесу, саме завдяки цьому укра'шська цпвшзашя випродукувала полггичш й культурш модели генетично близью до моделей свронейських. В riii частит Свропи, де людина завжди онинялася лише безликим шструментом всемогутньоУ державно!" системи, УкраУна завжди боролася за утверджения гумашстичного, антропоцентричного бачення св1ту. I, навпаки, перюдична "швшчна варваризашя" УкраУнн була завжди - i щонайпрше, що с i сьогодш, - л'сно пов'язана з примусовим вщривом Bui пього свого хромосомного свропейського коду. За не Украша завжди платила "Великою РуУною". За це Украша сьогодш може заплатит» втратою незалежностц втратою свободи, - найдорогошнншпш спадком стол1ть неперервноУ боротьби.

У своУй останшй KHini - The Grand Chessboard, "Велика Шах1вниця", - Збпнев Бжезшьсю називае роздщ про Pociio тривожиою формулою: «Чориа ;пра». Як вщомо, "чорш д1ри" мають максимальну гравггацшну силу. Вони ноглпнають Bei навколишш свтша. I caMi не випромппоють жодного свгаа.

"4opni д1ри" завжди винятков1 i не шдлягають загальним бюф1зичним законам. А саме повага до загальних правил е запорукою нивтгзованого життя та спшкування i окремпх людей, i шлих народ1в. Адже зовам не випадково одним ¡з джерел сучаспоУ свропейськоУ демократ с "Суешлышй контракт" великого Руссо.

Тому у винадку УкраУни с ще один вкрай важливий шлях до цпвшгзованого життя, с ще одна, безперечно, вкрай европейська eiônoeidb на ¡мпер1алютич1Й синдроми сучасного св1ту, спрямоваш па шдкорсння чи й на зннщсния Iniiioro. В природ! украУиськоУ кулыури - i це одна з незаперечних ознак и свропейськост1 -повага i шкавюгь до 1нпюго с орпипчною i глибоко закоршеною. Для украУиськоУ культури питания «хто я?» виключало можливють бути "кимось" за рахуиок ¡итого, тому завжди було пщпорядковане проблем! д'ш.чогу та ствжиття з /ниши. Не випадково, зокрсма констптуювання УкраУиськоУ держави завжди вело за собою спробу розв'язати питания паритетного становища iniinix иарод1в па своУй територи. На жаль, цей факт майже школи не отрймус належного но1Йиувапия в ¡сгорпчних анал1зах. А сьогодш це бшыи шж актуально. Hiini в украУнському сусшльств! е життево важлпвнм консенсус нац'юналышх менишн, Ухня сшльна праця над розбудовою УкраУиськоУ держави, при необхщшй взаемшй поваз1 них меншин одна до одно!" i bcîx разом - до проблем i потреб nie!' держави, до и' культури, до "и мови. Йдеться про так-i велик! меппппш, як роаяни чи евреУ, йдеться про поляюв

чи татар, йдегься про нечисленш меншини греков чи бшоруав, -Bei Bonn маюгь себе почувати оргашчною частиною укра'Унського суспшьства, в штересах цього сусшльсгва i у своУх власпих штересах. Нелегко зиаити р1виовагу в цьому npoueci. Але Bin с умовою sine qua поп для новноцйшого буття УкраУнськоУ державп та для 'ГУ оринйчноУ iipncyniocri в KOJii цивийзованих держав.

Така УкраУна, справд1 Bipua европейськш природ! своп культурн, не захоттши бути "Малороапо", нав1ть не поставила перед собою питания стати "Великою УкраУною", на кшталт "Велико! Pocii" чи "Велико! СербИ". В цьому ознака того, що нова УкраУна, якщо не по гранить в одну з чпеленних сконом1чних чи мшпарних пасюк сучасиого евггу, можс огрпмати, iiapenni, ушкалынш ¡сторичний шанс бути "Малою Свропою". Тому сьогодш питания европоцентричних opicHTanin УкраУни - це укра'Унське «бути чи не бути».

Але запоруку под1бноУ еволюцп УкраУнп слщ шукати саме в Tin спецп<|мч1пй для iT цивийзаци субординаци полиничних opiaimaifiü культурным векторам. Ця субордпнашя, як ми намагалися довести, мала й своУ негативн1 сторони. Але в шлому саме украУнська перюдпчна бездержавшеть спрняла створеншо украУнського гюлггнчного класу з штелектуальноУ елггн. Украшсьм иисьменннки i вчеш, як1 ставали до керма УкраУнськоУ Державп, не булп ciuibni в тому, що сьогодш пазивасгься Realpolitik, гобго часом жорсюка, часом щппчна "uojiii пка реального". Але вони запропонували, шдкреслимо ще раз, вкрай шкаву модель Idealpolitik, хай часом ирограшну в luiani пол1тичному, але завждп переможну в плат етичному.

У гакий cnocio украУнська лггературна цившзашя довела також силу i вагу Слова в mpueanni ¡старинного буття наци. Загнана в епичш резерват!' pijintx iMnepiii, розаяна по континентах, ня вжами бездержавна пащя створила «Державу Слова» (М. Орест). Hnni, коли саме Слово, самс лпература i "нетранспортш", тобто "neiMnepcbKi" мови переживають глнбоку кризу, ця наука на украУнському rpynTi безцшна, i не лише для УкраУни.

УкраУна, яка в!ддавна протиставляла себе омологацшним процесам, що Уй нав'язувала Ух 1мпер1я, завждп иослщовпо й самовищапо захнщала необхщшеть збереження культурно'! ¡дентичностк Через те вона, ¡сгорично випередивши що актуальну Hnni проблематику, здатна сьогодш заевщчити важливють нього вибору, виходячи з уевщомлення того факту, що цивЫзац1я дкиога починаеться насамперед з поваги до культурно)" та лшгв1стичноУ спсцнфжи ргзннх народш, иеоцшенного багатства автентично!

европейськоУ традпцп. А саме ця проблема е справжшм випробувапням для НовоУ Свропи.

Цитоваш джсрела:

1. N. Davics, Europe. A I listory. - New York. - 1996. - P. 41.

2. С. Маланюк. Пармси ло icTopii нашоУ культурп, в кн.: С. Маланюк, Книга спостережень. Ciarri про литературу. - КиУв. - 1997. - С. 18-30.

3. Дин. 1>. Успенский, История русского лшературншо языка (XI-XVII пи.). - Мюнхен. - 1987; М. Colucci, R. Picchio (a cura di), Storia dolía civilta letteraria russa. - 2 voll. - Torino. - 1997. - Vol. II. - P. 580-581.

4. Г. IlinropaK, Формуваппя i диалектна диференшашя давньоруськоУ мони. - Kmíh. - 1988; lloro так», УкраУпщ: звьтки ми i наша мова. - Кшв. - 1993.

5. М. Грушевськин, 1люстрована iciopin УкраУнн. - КиУв. - 1992. - С. 89.

6. R. Biague. Europe, la Voie Romaine. - Paris. - 1993.

7. Э. Аучрбах. Мимесис. - Москва. - 1976.

8.11. Goldblalt, La rinascita slava orlodossa // M. Colucci, R. Picchio, op. cit.

Vol.1. P. 102.

9. Cf. S. Salvi, Tutte le Russie. Sloria e cultura degli stati europei della ex Unione Soviética dalle origini a oggi. - Firenze. - 1994 (лив. також y niíi khiijí рочдьч Ucraina).

10. L. Montagnani // Storia della civilta lettcraria russa. Dizionario. Cronología. Torino'! - 1997. - P. 350.

11. Див.: M. Грушевський, Звичайна схема "pyccKoii" icTopii й справа pauioiia.TbHoio укладу icropiY схщнот слов'янс!ва // Сборник статей но славяноведению. - Санкт-Петербург. - 1904 (передрук в кн.: П. Кравцш, Вишд нрав УкраУни: Документ i Maiepiajni до iciopií украУнськ-оУ iio.tíшчиоУ думки. - Ныо-Иорк. - 1964; англ. нерекл.: The Traditional Scheme of "Russian" History and the Problem of a Rational Organization of the History of the Eastern Slavs // "The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S." (New York). - 1952).

12. R. Dahrendorf, I dilTicili conlnii della libcrale Huropa // "La Repubblica" (Roma). - 1.05.1999.

13. (j. Harbari. Cosacchi // Storia della civilta russa. Dizionario. Cronologia.

Torino. 1997. P. 64.

14. H. Яковеико, Родова ejiira - nociíi "контнуУтету реалш" mí>k княжою Русею i козапькою УкраУпою // "Сучаспют ь". - 1994. - № 1. - С. I 18-124.

15. Пор.: В. Hímiík, В. Литвинов, Я. Сгратш, Гумашстичш i реформацшш Ltei на УкраУш (XVI - початок XVII ст.). - КиУв. - 1990.

16. Цит.: В. Пашбудьласка (ni;i ред.). Нашоналып пронеси м УкраУш. IcTopiH ia сучасша ь. - КиУп. - 1997. - 2 i т. - Т. I. - С. 238-240.

17. С. Грачош, УкраУнська культура XVII ст. i Сиропа // О. Мншаиич (iii:t ред.). УкраУна XVII ст. м1ж Заходом та Сходом Свропи, L'Ucraina del XVII secolo tra Occidente ed Oriente d'Kuropa (Marcpiajiii Першого УкраУнсько-Ьалпйського CHMno^iyMy 13-16 всреспя 1994 p.). - КиУп. - 1996. -■ С. 17, 20.

18. В. Шевчук, Козапька держава. Егюди до iciopri украУиського держано i норення. - Кшв. - 1995. - С. 297.

19. Цит.: В. Пашбудьласка, цит. тв., - С. 232.

20. 11. Трубецкой, Общеславянский элемент в русской куль.уре // К проблеме русского самосознания. Сборник статей. - Париж. - 1927 (передрук в жури.: "Вопросы языкознания". - 1990. - № 2, № 3); див. також: G. Dell'Agata,

Nikolaj S. Trubeckoj с la lingua ucraina // G. Giraudo, L. Calvi (a cura di). I.'Ucraina del XX sccolo. Padova. 1998. P. 55-66.

21. Cf. A. Graziosi (a cura di), l.ettere du Kharkov: La carcstia in Ucraina e nel Caucaso dcl Nord nci rapporli dei diplomalici ilaliani. 1932-1933, Torino. -1991; ID., Stato e industria in Unionc Soviética (1917-1953). - Napoli. - 1993; 1D„ Collectivisation, riivoltes paysannes et politiques gouvernementales a travers les rapports du GPU d'Ukraine de fiivricr-mars 1930 // "Cahiers du Monde russe"-1994. - XXXV (3); Л. Грациози, Большевики и кресп.яие па Украине, 19181919 голы.-Москва, - 1997.

22. Ю. JlanpineiiKO, Рочстршянс Вшроджсння. Ли rojioi ¡я 1917-1933; Поепя, проча, драма, eceii. -11ариж. - 1959. - С. 934.

23. Дин.: О. Субгелыши. Украина. 1стор1я. - Кит. - 1991. - С. 421.

24. Пор. О. Черненко, Ноне духовно сшгошдчу11я н постих украУнських дисидепив // В. Яременко, С. Фсдорепко (шд ред.), УкраУнське слово. Хрестмапя украУнсько'У .liiepaiypa ia jiiiepaiypHo'í кришки XX ci. -3 п. -КиУв. -1994-1995. - T. III. - С. 440-450.

25. Нор.: I. Длоба. УкраУна i ertir (папередодт ненадежное ri) // 1. Длоба, Мгж кулыурою i политикою. - КиУн. - 1998. - С. 6-27.

Ocnoniii положения диссртацн викладено в таких иуп.пкашнх:

1. Civilla Ictteraria ucraina [УкраУнська л^ературна иившвашя]. Roma, Carocci Editore. 1998. 1104 pag. (65 др. арк.).

2. / rapporli italo-ucraini nel contesto délie relazioni aitlnrali Ira ¡'Ucraina e ¡'Occidente europeo [1талшсько-укра'Унськд jb'híkii в kohickcií стосупкш мгж Укра'шою та t вропснськпм Заходом] // ltinerari di idee, uoniini e co.sc (ra l'Est e t'Ovcsl europeo (Átti del Convegno Intcrnazionale. Udinc, 21-24 novembre 1990) (u cura di M. Eerrazzi). - Udine. Aviani Editore. - 1990. - Pagg. 231-240 (0,6 др. арк.).

3. // com etió di lempo e di storia nella poesía di Una KoslenKo [Конценшя часу та iciopií в iioeiii Jliiin Костсико] // "Ricerche Slavisticlie". Roma, I.a Fenice Edizioni. 1992-1993/2. - Vol. XXXIX-X1.. Pagg. 95-166 (4.2 др. арк.).

4. La poesia ucraina oggi: l'esislenza come resistenza [УкраУнська поеня сьогодш: ¡спуваиня як oiiip] // "Si serive". - Cremoiia, Amministrazione Provinciale di CYemona. 1993. Pag. 71-75 (0,3 др. арк.).

- Долучено переклад aino.'iori'í сучасноУ украУнсько'У поезн: Л. Костенко, В. Сгус, M. Вин раповський. I. Жнленко, В. Голобородько, Ю. Лпдрухович,

0. Забужко. О. Лимита. I. Мадкович, I. 1'пмарук. - Pagg. 77-157 (4,7 др. арк.).

5. II paradigma storico della cultura ucraina: Ira Bisanzio e ¡'Europa [1сгорична нарадшма украУнсько'У культура: мгж Buairricio га Свропою] //

1.etterature di Fronlicra. - Roma, Bulzoni Editore. - 1994. -- № 1 (Gennaio-Giugno). Pagg. 207-240 (2 др. арк.).

6. Украйш: шлях до Свропи... череч Копспиштишчюль. Стаття перша. ¡апоричпий dvaiisu данпьоÏ укршпсьмп л'ипершпури: Biuinmi» ни Сиропа? /I "Сучасшсть" (КиУв). - 1994. - № 1. - С. 54-68 (0,8 др. арк.).

7. Украйш: шлях до Свропи... через Копспиштипополь. Стаття друга. CoifivM та ocoóiicmicnih в украииькш кулыпурнш меишилыюспи: киицепщя.

копфлЫт, евоиощя II "Сучасшеть" (Кшв). - 1994. - № 2. - С. 101-116 (0,9 др. арк.).

8. Проблема спадщипи « укршпськш культурi та формы и ¡мперсько)' екепропр1аци // Belarus, Lithuania, Poland, Ukraine, '¡'lie Foundations of Historical ami Cultural 1'raiHtions in East Central £'wf>/Ji'(lntcm;ilional Conference, Rome. 28 April 6 May 1990) (Eds. J. Kiocvowski, Ja. Pelenski el at.), - Lublin-Rome. Institute of Hast Central Europe. Foundation John Paul II. - 1994. - Pagg. 119-136 (1 др. арк.).

Tiumaczenie na jKzyk polski: Problem dziedzictwa ir kultur:e ukraicskicf ora: fonny ¡ego imperialnej ekspropriacjL - Ibidem. - Str. 137-152.

9. Dante in Veraina [Данте и УкраТш] // Dalla Bibliografía alia Storiograpa: I.a critica dantesca nel momio Jal 1965 al 1990(a cura di H. Esposilo). - Ravenna. Л. Longo Editore. - 1995. - Pagg. 185-197 (0,7 др. арк.).

10. CuMÓitn кулыпури та ideo lorií в УкршЫ XVII ст. II УкраТиа XVH cm. \n.vc Уаходои ma Сходом Сиропы (Мат epiajiii Псршою Укра'шеько-11ajiiiiei.Koiо ciiMiiojiyMy, 13-16 нереспя 1994 р.) (шд ред. О. Мшпапичи). -Кн'ш-Венешя, lucimyi Jliieparypu i.\i. Т.Г Шевчепка НЛП Украпш, Фундашя Джорджо Mini (Венешя), Укра'шськпи М1жнародниа Komíict з нигаиь науки i культури при ПАН Украши. - 1995. - С. 85-113 (1,5 др. арк.).

I I. Lellcraliira Veraina (1960-19901 [Украшська jiiTepaiypu (1960-1990)] // Enciclopedia Trcccani, Г Appenilíce. - Roma, Istitulo della Enciclopedia Italiana. -1995. - Pagg. 618-619 (0.2 др. арк.).

12. // Barocco (Idle len e rutene: i! suo nudo nello sviluppo della cultura ucraina e bielorussa e la sua funzione mediatriee [Пароко ругснськнх земель: i'ioro роль у розшпку укрлУнськоУ i ói.'iopyci.Koí культур ia Гюго поссредипш.ка функшя] // // Barocco leiteraiio neipaesi s!a\i{i\ cura d¡ (i. Brogi Bercoff). - Roma, La Nuova Italia Scienlifica. - 1996. - Pagg. 185-221 (2,1 др. арк.).

13. Vcrainistica come disciplina-"fantasma" [УкраТшстика як дисшиипиа-"прнвнд"] // Che cos'u FVcraina? 1Цо такс i 'край/а'.' (Alii del Primo Congicsso Italiano di Sludi Ucraini. Vene/ia, Maggio 1993) (a cura di G. Giraudo). - Abano Terme (Padova), Piovan Edilore. 199бГ- Pagg. 107-151 (2.7 др. арк.).

- 2° вид.: Padova, Edilori Veneli Associati. - 1998. - Pagg. 97-132.

14. Укрсписька nimepamypa очима Заходу: форма та причини абераци И Mame/iia и/ ¡'ретього Копгрссу Mi.vciiapoóiio'i Acoiiiaiii'i УкраЬюзпавстка (шд ред. О. Мшиаипча). - Кшв. 11аукова думка. - 1996. - С. 18-26 (0.6 др. арк.).

15. Стаи i статуе украию¡панства « коитекспи ima.iiiicbKoi c.iaeicmuKull "Wissenschaftliches Sammelwerk der Ukrainischcn Ereien Universit;il in Mbnchen". Mi.nelien-L'viv. - 1996. - Pagg. 9-30 (1.2 др. арк.).

16. Veraina ira (¡recia e Sci:ia [Укра'ша ипж Epenieio та CkÍ(|)Ício] // Poesía del Mediterráneo (a cura di E. Beltini). Milano, Marzorati. Milano. 1996. Pagg. 477-481 (0.3 др. арк.).

- Долучено переклад фрагмспi in поеми Л. Косгепко "Ск|фська О.иссея". - Pagg. 482-497 (0,9 др. арк.).

17. La russifieazione delFUcraina nel Novecento: ohiettivi, inodalita, risultati [Руспфжашя Украши в XX столггп: мета, формл, результата] И L'Ueriiiiia <lei XX secolo (Atti del Secondo Congresso Italiano di Studi Ucraini Venezia, Dicembre 1995) (a cura di G. Giraudo e L. Calvi). - Padova, Editori Veneti Associati. - 1997. - Pagg. 129-166 (2,2 др. арк.).

18. Евгеп Маланюк: интерпретация Гоголя (в контексте русской "анти.'оголевекой" полемики) // "Russica Romana" (Roma). 1997. IV. С. 91137 (2,7 др. арк.).

19. Scuohi iicraiiia di traduzione: aspetti storici, teoriei, linguistici [Украшська школа перекладу: ieiopii'iiii, тсоретii4iii, mobhí аспект] II Material/ del Convegno in nccasione delict Presidenza italiana ilell'Unione Europea "Verso un 'Unione europea allurgala ad Est: quede molo per la traduzione?" (IVIaggio 1996, Trieste) (a cura di A. Padellaro). Roma, Ministero per i Bcni Culturali e Ambientali, Uivisione Editoria. - 1997. Pagg. 153-178 (1,5 др. арк.).

20. Tnoji'ticiiih liHinti Франка як модель культурно-ницшшпыин стратеги II lean Франко - пиеьмешшк, миелитель, громадяпип (Maiepiajni Mi)Knapo,rU!oi иауковоТ копферешш, Яbuiu, 25-27 переспи 1996 p.) (мщ ред. М. 1лышцькою га Ь. Якимовпча). - JIi.bíb. Chi i . - 1998. - С. 19-31 (0,8 др. арк.).

21. Киее,о-Могилянеьк<1 акаде.\ня як фактор становления naifioiuubiwi еамобутпоепи укршнеькоi культура: парадокса еволюци II PROSPHÜNEMA. Miscellanea historien & philologica hiroslavo Isaievyu Sexagenario dedícala (шд ред. R. Якнмовича), IncTiiryi украшозмаиства ím. I. Крмп'якевича МЛН Укра'шн, Mi>Kiiapo;iiia Лсошашя Укра'11 lie 1 in, Льиш. - 1998. - С. 453-464. 739 (0,7 др. арк.).

Анотащя

Пахлковська O.G.-Я. Укра'Унська липературна цивЫзащя.-Монографш палшськон) мовою. - Рим, 1998. Дисертащя па здобуття паукового ступеня доктора фЬтолопчних паук за спещалмпстю 10.01.01 - украУнська л1тсратура. - 1пститут лперагури ¡.м.Т.Г.Шевчспка ПАН Укра'шн, Khi'b, 2000.

"Украшська ллературна пивгшзащя" е першим на Заход! комплекенпм доел ¡дже пням, яке вщтворюе mucíi4o.iimttiü континуум укра'шсько! ллератури вщ biitokíb до сучасносп. Основнии результат доошдження - постання icmopii Укра'йш як ¡ишеГрально'У чаетини свронейсько'У ifiteiii3aiiii. Нове пропитания icTopií укра'шськоТ цивипзацн, розглянуто!' в ycix cboíx BUMipax - BÍ;i ¡сторико-полпичного до фшософсько-лпературного, - виявляе контину'пег посередницькоТ функнп, а шдтак i цент/нпыйсть Украиш в nponeci 3ycTpÍ4¡ (i з1ткнення) \пж гумашетичнпм Заходом та православним Сходом. У момент народження Hoboí Свропи це дослщжепня доводить свронейську ¡дентич/исть "украУисько'У idei", закодовапо1 в свропеиських концепщях республжн, свободи, толеран гноен, демократичного плюрал1зму, - тобто в тих аспектах, як-i, власпе, с шдвалинами «вщкригого сусшльства». В такпи ciioció украУнська культура постае як циви/зац/'я дииогу i як ueeid'cMuuíi нротагонк т свронейськоУ icmopii'.

Ключош слова: «геокультура», лтсратура як цивЫзащя, континуум [украшсько! лггератури], ел1та, секуляризацш, "республжанська традищя", культурна щентичшеть, нацюнальна

сшдомють, Свропа гши Константинополь. "Кшвська шнйлпашя", "Московська ш1Н1Л1чац1я", "вгзашшська доба" - "нашоиальиа доба" [украУнсько! лператури], "украТиська ¡лея", цпвь'нзат'я дшло! у. «вщкрите СуСШЛЬСТВО».

Аннотации

Пахллпска О.Е.-Я. Украинская литературная цивилизация.-Монографии на шальяпском языке. - Рим, 1998. Диссертации на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. -Институт лнтсратури им.Т.ГЛПевченко НЛП Украины, Киев,

2000.

"Украинская литературная цивилизация" является первым на Западе комплексным исследованием, которое воспроизводит тысячелетний континуум украинской литературы от первооснов до современности и которое аналитически доказывает неразрывную связь между особенностями украинского культурного универсума и его европейскими истоками. Исследование построено на двух доминирующих методологических приппипах, новых для шгтерпретативной традиции украинской литературы. Прежде всего, с цслыо охватшь основной спектр украинской проблематики, в диссертации использован цивилизациоппый подход (согласно концепциям Дж. Внко, О. Шпенглера, А. Тойнби), позволяющий рассматривать украинскую культуру в диахронном и синхронном измерениях как "живой организм" во всей сложности элементов его исторической морфологии. Инкорпорация литературы в общую историко-культурную динамику бытия нации дала возможность радикально расширить параметры ее контекстуальности. В результате подобного подхода украинская культура предстает как целостная система идей и как глубоко разработанная, самостоятельная система ценностей, пребывающая в постоянном развитии и находящаяся в непрерывном диалоге со смежными, а также и с более отдаленными культурными системами в широкой панораме славянских и в целом европейских культур. Второй методологический принцип базируется на новом видении украинской цивилизации, органично интегрированной в европейскую систему координат. Данный метод является основополагающим для раскрытия "глубинной структуры" украинской культуры, для определения жизненно важных векторов ее эволюции.

Таким образом, основная задача исследования - построение целостной концепции интеллектуальной истории Украины как интегральной части европейской цивилизации, иными словами, создание новой системы координат для переосмысления роли и места Украины в современном мире. При определении металогических подходов к основной цели исследования автор исходил из проблемы внешней рецепции Украины в целом, прежде всего в Европе и вообще на Западе. Преодолевая фрагментарный и хронологически непоследовательный образ Украины, который сложился вследствие дисконуитега ее государственности, автор реконструирует украинский континент как унитарный . и самодостаточный в своем внутреннем разнообразии геокулыпурный феномен. В исследовании воссоздается парадигматическая целостность украинской цивилизации, в синкретичной связи национальной оригинальности этой цивилизации с ее глубинным европейским характером. Диссертация доказывает, что цементирующим фактором унитарности украинской нации и культуры является именно ее европейский характер.

Рассматривая диахронический срез эволюционной динамики украинской цивилизации, автор прослеживает генетическую связь между древней и новой украинской литературой, производя пунктуальную реконструкцию механизмов культурной трансмиссии между Киевской Русью и Новой Украиной. С этой целью, в частности, разработан вопрос атрибуции литературных явлений древнего периода, исходя из национальной специфики украинской цивилизации как цивилизации нолицешпричной, то есть цивилизации нескольких церквей, нескольких языков и вследствие этого отчетливо проявленного культурного полиморфизма (в отличие от в целом моноцентричных культур православно-славянского ареала), а также исходя из системы ценностей, выработанных в недрах "киевской традиции" («древнекиевского Гуманизма», если употребить термин Е.Маланюка). Л именно эта система ценностей, и прежде всего ее постоянное - конфликтное или гармоничное - взаимодействие с европейской традицией, обусловили оригинальность украинского духовного мира и конструктивное содержание его трансформаций.

В анализе механизмов преемственности между древним и новым периодами украинской литературной цивилизации, определяемыми в диссертации как "византийская эпоха" (IX -ХУШвв.) и "национальная сноха" украинской литературы (XIX -ХХвв.), в изучении природы несекуляризованного характера культуры, имеющего место вплоть до конца XVIII вв., автор сосредоточил свое внимание на нетипичности, а во многом и парадоксальности украинского варианта православия, открытого к

восприятию европейского интеллектуального опыта. Поэтому в диссертации исследуются формирование и идентичность "Киевской цивилизации" и "Московской цивилизации" как двух антиномически противоположных историко-культурных явлений, учет специфики которых радикально меняет геополитическую и культурную перспективу славянского и общеевропейского консорциума.

Новое прочтение истории украинской цивилизации, рассмотренной во всех своих измерениях - от историко-политического до философско-литературного, - подтверждает континуитет посреднической функции, а значит, и центральность Украины, одного из основных культурных "медиумов" Старого Кошинснта, в процессе сложной встречи (и конфронтации) между гуманистическим Западом и византийским Востоком. Более того, украинская культура раскрывает себя как решительный "разлом" византийского монолита, как индивидуальный "вызов" «олнстической» (Карл Поппср), то есть тотализирующей Системе. В этом смысле украинская культура, с полутысячелетнсй борьбой Украины за политическую независимость и культурный суверенитет, исследуется как интеллектуальная революция вдоль всего культурного меридиана от Константинополя до Москвы, пытающаяся модернизировать неподвижную иератическую "икону" византийского мира. Предлагая свою интерпретацию этой интеллектуальной революции, автор исходил из сознания неотложности этой задачи, стоящей перед критическим аппаратом украинской культуры, - задачи, позволяющее! открыть путь к современной концептуализации статуса Украины в Европе, а в результате и к построению новых отношений Украины с ближайшими соседями и с Западом в целом. В момент рождения Новой Европы это исследование доказывает европейскую идентичность "украинской идеи", закодированной в европейских концепциях республики, свободы, толерантности, демократического плюрализма, - то есть в тех аспектах, которые являются философским и правовым фундаментом «открытого общества». Таким образом, украинская культура предстает как цивилизация диалога и как неотъемлемый протагонист европейской истории.

К.иочепме слова: «гсокультура», литература как цивилизация, континуум [украинской литературы], элита, секуляризация, "республиканская традиция", культурная идентичность, национальное сознание, Европа гег.чи.ч Константинополь, "Киевская цивилизация", "Московская цивилизация", "византийская эпоха" - "нащк нальная эпоха" [украинской литературу,1], "украинская идея", цивилизация диалога, «открытое общество».

[украинском литературы], "украинская идея", цивилизация диалога, «огкрьпос общество».

Annotation

Pachlovska Oxana. Ukrainian Literary Civilization. The monography in Italian. - Rome, 1998. The dissertation for the degree of Doctor of Letters in speciality 10.01.01 - Ukrainian Literture.- The T.G.Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 2000

Civilta letleraria Ucraina is the first comprehensive study invesligating into the millennium of ihe history of Ukrainian literature, which stretches from its early origin to modern times. As a result, the history of Ukraine is viewed first and foremost as ¡¡art and parrel of European civilization. The number of different angles the investigation is actually carried out - be they political, historical or strictly literary - are anyway conducive to highlighting the basic mediatory function of Ukraine, and therefore its very centrality in the difficult process underlying the encounter-clash between a Humanistic West and a Byzantine Hast. In a time when a Europe is getting larger and looking also to the East, this study witnesses to the European identity of the Ukrainian idea, codified as it is in European concepts such as that of individual freedom and responsibility, of tolerance and democratic pluralism, in other words in the very same concepts which are the foundation of an «open society». Thus Ukrainian culture proves to be a civilization of the dialogue, and in its own right an inalienable part of European history.

Key Words: gco-culture, literature as civilization, continuum [of Ukrainian literature], iilite, secularization, "republican tradition", cultural identity, national consciousness, Europe v.v. Constantinople, the "Civilization of Kyiv", the "Civilization of Moscow", "Byzantine era" - "National era" [in Ukrainian literature|, "Ukrainian idea", civilization of the dialogue, «open society».