автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Украинская сакральная монодия: история, тексты, музыкально-стилевые наслоения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская сакральная монодия: история, тексты, музыкально-стилевые наслоения"

РГ6 ^1^ональна мРична академия Украши 1м. П.1. Чайковського

УДК 783 (477) (09)

ЯС1Н0ВСЬКИЙ Юр1й Павлович

УКРА1НСБКА САКРАЛЬНА МОЛОДЫ: 1СТОР1Я, ТЕКСТИ, МУЗИЧН0-СТИЛЬ0В1 НАВЕРСТВУВАННЯ

17.00.03 - музичне мистецтво

Автореферат

дисертадй на здобутгя наукового ступени доктора мистецтвознавства

КИ1В 1998

Дисертащею е руконис

Робота виконана на кафедр1 iciopü музики Вищого Державного Музичного шституту iM. М. Лисенка у Львову Мастерство культури та мистецтв Украши

Науковий консультант: академж Академн мистецтв Украши,

доктор мистецтвознавства, прафесор ЛЯШЕНКО 1ван Федорович, замдувач кафедри музично! украЫстшси, Нащональна музачна академия Украши iM. П. I. Чайковського

ОфщШш опоненти: доктор мистецтвознавства

ВЛАДИШЕВСЬКА Тетяна Феодоспвиа, завадувачка шдгйлом давньоросжсько! музики Центрального музею давньоросшсько! культури та мистецтва 1м. Atwpia Рубльова (Москва); академик HAH Украши, доктор ¡сторичних наук, ирофесор 1СА6ВИЧ Ярослав Дшггрович, директор 1нституту украшознавства HAH Украши in. I. Крип'якевича (Лыив); доктор мистецтвознавства. ирофесор П'ЯСКОВСЬКИЙ Irop Болеславович, Национальна музична академш Украти in. ПЛ. Чайковського, ирофесор кафедри теорИ музики (КиГв).

Провщна установа: Одеська державна консерватория iM. А. Иежданово!, кафедра icTopii украшсько! музики та музично! етнографи. MiHicTepcTBO культури та мистецтв Украши

Захнст дисертацй вщбудетьск « Ц» червня 1998 р. о 15 год. 30 хв. на засщанш спещал]зовано! вчено! ради Д 50.27.01 по захисту дисертацш на здобуття наукового ступени доктора наук у Нащональшй музичнш академл Украши ш П. I. Чайковського за адресою: Ки1в-1, вул. Городецъкого, 1/3, 2-й поверх, ауд. 36

3 дисертащею можна ознайомитися у б^блштеш Национально! музично! академн Украши iM. ПЛ. Чайковського

Автореферат розшлако « ¿Я травня 1998 р.

Вчений секретар сиещалЬовано! вчено! ради, ¿ЧУл j? -

кандидат мистецтвознавства, доцент '""/у IM. Коханнк

Сакршхьнш моноди (гамнографн) належить одне з читъних мюць у духовнш спадщиш украшського народу. Протягом багатьох столпъ ця творчють була одним з найвиших проявш мистецького осягнення Божо! мудросп, музикальнох ментальностх та профе-сшно! майстерностх украшшв.

3 друго! иоловини 16 ст. гамнограф1я прискорюе свш розви-ток в Укра'шх 1 в наступну бароккову епоху досягае свое! кульм1наш!\ Реформуегься нотация, створюються численш ното-лшШш пам'ятки, великого розмаху набирае музично-стильове оновлення; поснлюються емошйш барви сакрально!" моноди', яка сприймаеться не лише як важливий складник церковно! служби, але й як явище мистецтва. Самх сучасники характеризу-хоть монодшш пкнеспхви як г^ло крлсное, 5гЫо прекрасное I умиленное.

У тюнш едносп з1 словом укра'шська гимнограф!я виробляе яскраву музично-поетичну образшсть, оригшалыху систему музичного мислення, прийоми хнтонування, приннипи формотворення та композицхйно! побудови. Тут вщбуваеться дифузгя з шсенним фольклором, з хпсцевими музично-обрядо-вими I художньо-образними системамх{. Вщбувався складний процес творчо! еволюцц, коли вшмирали стар1 принципи i формувалися новь Багатовисовий перюд активного розвитку гимнограф1чного мистецтва значною лпрою вплинув на форму-вання особливо! музично-мистецькох ментальностх украхнського народу.

У той же час у бароккову добу значна частина гимногра-фхчного репертуару, х насамперед жанр каношв та ¡рмоав. ор^ентувалася на стилктику давшших епох. Вщбувалася свщома рецепцк давн1х творчих надбань у раннъоновтхю добу, що забезпечувало иш культур! мистецький континухтет. Одним з проявш тако! культурно! тяглост] було створення на пороз! Нового часу величания князю Володимиру, що було одним 1з вияв^в зм1цнення вторично! пам'ят!.

В епоху украхнського Барокко завершуеться переор!ентащя з вхзантшськох культурно! спадщини на нову заххдноевропейсысу культурну традицио. Виробденню ново! естетики ! стил!стики сприяла нова хвиля вплив!в ггасшзантшсько! культури, зокрема балкано-слов'янсько!, що несла шдвищену емоцхйну образшсть,

ноги засоби виразносп, усвщомлення .чистенько! вартосп церковного сп1ву. А це сколихнуло ыюцеву шмнотвор'псть, штенсифку-вало п розвиток 1, вреит, стимулювало розвиток украшсько! сакрально! монодп барокково! доби. Сакральна монод1я накопичуе багатий мелодичний фонд, що став основою форму-вання национально! професшно-вокально! класяки. Яскравим евиченням цього розквпу е поява багатъох сотень у тисяч нотолшшних 1рмоло!в — ствочих книг пол1функщйного засто-сування, що забезпечило 1м виняткову сошально-мистецьку значимють 1 популяршсть. Тисячний корпус збережених пам'яток 1рмолоя I став предметом нашого дисертацшного дослхдження.

Сьогодш, лапрнк^нп! 20 ст., сакральна монод1я посщае поки що надто скромне мкце в актив! украшсько! культури. Бона продовжуе жити лише у прикладнш функцц \ то далеко не у найкращих сво!х зразках. I якщо у свт за останш лесятир1ччя спостернаеься велике защкавлення сакральними монодичними культурами, то стосовно Украши цього сказати не можна. Причини тут рпш: значна часова дистанция, втрата повноти функцюнування, змша естетичних уподобань, похшне зниження професшного р!вня носив церковного с шву та ш. У 20 ст. щ об'ективш передумови посилилися негативним вщношенням до Церкви 1 церковного мистецтва тоталшфноТ системи. До того ж давш форми нотного запису (невмелш, кулизм'яш) не дають достатньо аргументованого прочитання нотних текстов.

Зусиллями багатьох дослщншав-мед1ев1ст1в створена певна культурно-кторична ! мистецька коннепш'я русько-украшсько! сакрально! моноди як до'прньо! гшки вшнтшського церковного сшву.

Музична мед1евютика ставила 1 розв'язувала актуальш науков! завдання та проблеми, над якими працювало багато поколшь дослщникш. Украшська тематика була 1 залишаеться в кол1 штереав також росшських науковцгв, оскшьки розвиток украшсько! 1 росшсько! пшнографн часто проходив в одному р1чтш, де вони перегшталися, йшли паралельними потоками, збертаючи при цьому свою окредпштсть. Значно ближчою до украшсько! була бшоруська культурна спадщина; в перюд кульмшацшного розвитку у 16-17 ст. обида культури розвивалися в едннш Польсько-Литовськш держав!.

Науковц], головно росшсыа, зосередили коло дослщжуваних

пнтань на двох центральних проблемах: джерелознавч! аспекти та питання дешифрування ноташй. I це зрозумшо, оскшьки лише при добре опраиьовашн джерельшй 6a3i та перекошивому прочиташи нотного тексту стае можливим усшшний розвиток широкого д1апазону наукових розробок сакрально!" монодп.

Проте ряд об'ективних передумов, зокрема специфжа самого матер1алу, зумовнли зосередження головних зусиль на проблем! дешифрування нотних текспв. Радянсысих дослщшшв до цього спонукали ще й несприлтлши обставини в умовах панування бшьшовицько1 ¡деологи, що значно звузило коло питань uiei проблематики. Нова генерашя иауковшв обирала переважно дешифрування нотаци та cyMi>Kni з нею питания, що не стимулю-вало понгуюв нових джерел i пам'яток. А це спричиннло велику диспропорцию \пж наявним фондом нотованих рукопиав i невеликим 1х числом, введеним у науковий o6ir.

В УкраМ, де музична мед]ев!стика навпъ не набула оф1и1й-ного визнання, ui трудно mi були ще большими. Досить сказати, що у головному осередку музикознавчо1 украп-пстпки — вщдип музикознавства Гнституту мистентвознавства, фольклору та етнографц iM. М. Рильського НАН У крап ш — взагагн не було фах]вщв-мед!ев1спв (ця ситуан1я не змшилася i по сьогодшшнш день).

I все ж можна говорите, що ниш музична мехнегпстика в УкраУш вже формуеться як предмет наукових студш. Тому дуже важливо, щоб цей початковий етап виробив необхцпп передумови, вщиовщну наукову методологию та джерельну базу для майбутн!Х дослщжень — розширених, i поглиблених.

На съогодш найактуальншпш завданням музично! мед1ев!с-тики е введения у науковий o6ir усього фонду збережених пам'яток1. Повнота введеного нами у науковий o6ir рукописного фонду гимнограф!чних пам'яток забезпечуе максимально охоп-лення хронолопч них, територ1альних i етнокультурних вщга-. лужень. А це повинно стати базою для диференцшованого вивчення музично-стильових явищ, всеохопних культурно-icTO-

1 Див., наприклад: MracekJ. Slavic Musicology in the United States of America: Some observations Relating to Research and the Problems of Bibliography, Archives and Soures// Musica antiqua. Acta scientifica. —III. — Bydgoszcz, 1972. —P. 615-636; Влацышевская Т., Лозовая И. [Про наукову конференцию Памятники культуры. Итоги. Открытия\Ц Советская музыка. -1983. -№ 3. -С. 125-126.

ричних i мистеиьких зктавлень, осмислення вторично! рол1 сакрально! моноди у подальшому розвитку церковно! музики та становления нашонально! музично! культури як в циому, так i в окремих й аспектах — рельефне i повне виявлення музичних центров, сшвочих шил, продуктивних етнолокальних зон.

Защкавлення украшською сакральною монод1сю з'явилося ще у минулому столггп. Тод! здебшьшого це були росшсью дослщники, яи так чи шакше торкалися й украшсько! спадщини. Проте у ix поле зору потратила дуже обмежена юлыасть пам'яток, що не перевишувала десятка рукошклв. Ч1тко й однозначно визначав нотолшшш 1рмоло! як украшсыа пам'ятки проф. Московсько! консерватора протснерей Д. Разумовський2. Плщними були працх I. Вознесенського, який вивчав украшський церковний cniß за рукописними пам'ятками3. Тож йце у 19 ст. було закладено основи вивчення украшсько! сакрально! моноди, сформувалася наукова проблематика, вироблеш певж науков! методи, як! стали вшправним пунктом i для укра!нських дослщншав.

В Укра!ш nepmi npaui з icTopi! церковного cnißy мали переважно комшлятивний характер (П. Сокальський, П. Ба-жанський, С. Сиротенко, А. Кривенький). Лише праця П. Ба-жанського М1стила деяи власж спостереження над сакральною монод!ею, головно Галич» ни. Глибиа дослщження створили згодом О. Дзбановський, Б. Кудрик, Ф. Стешко, П. Маценко; зокрема, вони виерше розпочали вивченням самих нотних пам'яток. Дуже добре в украшськш сакральшй моноди ор!ен-тувався О. Кошиць.

В останш 50 роив icropiio украшсько! гимнографи поважно дослщжуе М. Антонович4. Проживаючи за межами рщно! земл!

- Разумовский Д. Церковное пение в России. —Москва, 18671869. -Вып. 1-3.

3 Вознесенский И. Образцы осмогласных распевов: киевского, болгарского и греческого, Рига, 1893; он же Осмогласные роспевы трех последних веков православной русской церкви, вып. 2: Болгарский роспев, Киев, 1891; он же Церковное пение православной Юго-Западной России по нотно-линейным ирмологам XV1I-XVIII веков. -Москва, 1898. -Вып. 1-3.

4 Antonowycz М. The Chants from Ukrainian Heirmologia. - Biltho-ven, 1974; ejusd .Ukrainische geistliche Musik. —München, 1990; Антоно-

у Голландн, bíh вперше bbíb у науковий o6ir шлий рад нсвщомих рукописних 1рмоло!в з Нашонально! б1блютеки у Варшава, вивчав oKpevii жанри украшсько! гимнографн та пор]внював ix з вшн-тжськими зразками, дав uLaicny музично-стильову оцшку украш-ському 1рмолою та присвятив сакралыпй монодн окремий роздщ у пращ з icTopii украшсько! церковно! музики (1990).

Новий етап дослйжеиь украшсько! гимнографй та и иотних пам'яток розпочався у середиш 60-х роив, коли вперше на науковому piBHÍ була усвшомлена роль рукописних нотних пам'яток (О.Я. Шреер-Ткаченко, Н.О. Герасимова-Персидська, О.С. Цалай-Якименко). Згодом О.С. Цалай-Якименко устшно розв'язала проблему прочитання кшвськоТ нотацп, що гпзниие пщтвердило дослщження Ю.Н. Холопова. Дослщжуються музично-теоретична та естетична думка (О.С. Цалай-Якименко), болгарський nanie. (О.С. Цалай-Якименко, Л.П. Корнш), кшвський (О.С. Цалай-Якименко, О.В. Шевчук), грепький (О.С. Цалай-Якименко, Ю.П. Ясшовський, Г.М. Васильченко-Михно), музично- ¡сторичний фон украшсько! гимнографй (О.С. Цалай-Якименко, Ю.П. Ясшовський), и вплив на партесний cniB (Н.О. Герасимова-Персидська), шкшьну драму (Л.П. Корнш). TBopnicTb Д. Бортнянського (В.Ф. 1ванов) та in. У нашш кандидатсысШ дисертаци «Становления музичного професюналпму на УкраМ (на матер] ал i захйшоукрашських нотолшшних 1рмологюшв 16-17 ст.)» (1978 р.) значно розши-ршхось коло рукописних пам'яток (100 спистав), переважна бшьшють яких вперше була виявлена та введена у науковий o6ir.

Метою цього дисерташйного дослщження е комплекс не i системне дослщження всього збереженого фонду украшських нотатшшних 1рмоло!в. Вперше у практик! музично-мед1ев1стич-них студш вводиться cbítobhh фонд нотолшиших 1рмоло!в, описают нами та укладешш у хронолопчний каталог як додаток до монографи «Украшсьга та бшорусьга нотолшшш 1рмоло! 16-18 стодггь. Каталог i кодиколопчно-палеограф1чне дослщжен-ня» (Льв1в, 1996, 72 друк. арк.).

Головний 3MÍCT дисертацшного достижения полягае у вивченш icTopii иотолшшних 1рмоло!в, що охоплюе широкий

вич М. Música sacra. 36ipi-nik статей з icropií украшсько! церковно! музики. —JIbbíb, 1997 (на с. 251-255 опубликована повна 6iñjiiorpa(j)ÍH його музикознавчих праць).

спектр проблем: вщ походжения та историчного розвитку тип!в богослужбових нотованих книг до появи друкованих нотолшшних 1рмолош. Комплексний пщх!д е визначальним у нашому дос.'п-дженш й охоплюе наступш важлив1ии аспекти:

■ джерелознавча та археограф1чна проблематика (ночинаючи з археографиних обстежень фондосховшц давнк рукопиав);

• палеограф!я словесного i нотного текстов;

• зм1ст i структурна типолоня 1рмоло!в;

• жанровий репертуар, мелодичний фонд i музично-стпльов1 наверствування;

• кул ьту р но - i сюр ичн i, сощальш та мистецью аспекти.

Упродовж майже тридцятилхтнк пошук1в у книгосховищах

Украши, Бшоруси, Литви, Pocii та Полыщ, а також за лгсерату-рою i науковими описями (загалом охоплено 23 краши), виявлено й опрацьовано свгговнй фонд рукописних нотолшшних 1рмолош (1111 пам'яток). На miciwx рукописи вивчалися de visu: склада-лися науков1 описи, визначалося датування i локал1зувалася територк походження, вивчався "ix зшст i репертуар, особливосп структурно! оргашзаш!, редакци та мелодичш варианта. Була створена спешальна методика археограф!чного опрацювання цих пам'яток, яка уточнювалася, корегувалася та обговорювалася на спещальних конференции i дискус!ях з провщними вченими-мед1евктами та археографами у KneBi (Гнститут рукопиав НБУ, Археограф^чна комзая HAH Украши, 1нститут лггератури), Львов! (Вщдш рукогшан ЛНБ, Гнститут украшознавства im. I. Кри-п'якевича, ЦД1АЛ, Надюнальний музей, Музей ¡стори книги при Картиншй галере!), у Mocrai (Державна б ¡бл ¡отека Pocii, Консерватория, Державний кторичний музей, Музей im. А. Рублъова, 1нститут балкашспшг i слов'янознавства РАН, Археограф1чна комкья), Санкт-Петербурз1 (1нститут росшсько! лггератури, Нашональна б1блютека Pocii, Консерватор1я, Б1блюте-ка РАН, Гнститут icTopii РАН); бьтышсть цих MaTepianiB опублцсо-ваиа у вигляд! статей, матер1ал1в i тез.

Здшснеж нами пошуки й археограф1чне опрацювання рукописного MaTepiany дозволили вижрити величезний i найдавт-ший пласт укра'шсько! професшно! музики — сакральну монодпо. D,i пам'ятки густою верствою покривають майже всю етшчну територда Украши та Büiopycii, виявляють вкраплення в Pocii, де створювалися представниками укра'шсько! д1аспори. Виявлена цша група найдавшших нотолшшних пам'яток кшця 16 —

початку 17 ст., що засвщчуе !х походження з р1зпих протографш. На цьому фош дана нова ¡сторична ощнка вщомому Супрасльсь-кому !рмолою 1598-1601 рр.

Суцшъпе 1 комплексне вивчення усього збсрсженого масиву рукописних 1рмоло!в спрмило гндкритпо шюл 1 иептр1В украш-ськоТ сакральное монодй (КиТв. Остри, Льв1в, Перемишлъ, Луцьк, Крем'янець, монасгир! — Киево-Печерський, Киево-Михашив-ський, Кнево-Видубицький, Киево-Межипрський, Ушвський, Лавр1вськнй, ПочаУвський, Спаавський, Манявськнй скит, Бшьський, Кур'язький, Полтавський Хрестовоздвиженський та ш.), продуктивних етнолокалъних зон (Кишшина, Жлтомирщина, Черншвщина, (Лверишна, Полтавшина, Занор!жжя, Волинь, Подшля, Слобожаншина, Лемювщина, Бойившина, Закарпаття, Буковина, Пшпр'я, Перемишльщина, Пщтяшшя, Берсстейщина та ¡н.).

Центральною проблемою нашого дисертаццшого дослщження е визначення змлсту твчих зб1рншав та 1х структурно! оргашзаш'!. Виявилося. що гимнографгпп шснестви добира-лися переважно за ягасною ознакою: на лшшт ноти пободали насамиеред те, що мало найбшьшу мистепьку вартють. Були виявлет' стшкх законошрност!, ян лежали в основ1 гругтуванш; шсенного репертуару. Анагпзуючи причинно-наслщков1 зв'язки, вдалося виявити комплекс культу рно-кторичн их, генетичних I мистсиьких передумов появи, кристал1заци та еволющ! структур-них тип)в 1рмоло!в, шо вперше здшснено у схщнослов'янськш музичшй мед1ев1стиш. Виявлено сгаш типи структурно! оргашза-цй укращських 1рмолот, встановлено принципи вщбору твчого репертуару, виявлена найбшьш продуктивна у мистенькому вщно-шенш верства шснесгав1в I роз крип причини шдвишепого штересу до певних жанр1в.

Такий ракурс дослщження дозволив вийти на широи 1Сторико-культурш узатальнення: структуры! р1зновиди 1рмоло!в, приниипи оргашзацп шсенно-пшнографкного матер1алу були зумовлеш новою естетикою, яка в Украшл формувалась у русл1 ренесансного гумашзму та ранньобарокково! естетшси.

Грмоло! е основним джерелом для вивчення музично-стильових явищ сакрально! монодй Укра'ши перюду и найвшцого розвитку, що дозволяе вперше вийти на загальну музично-юторичну проблематику становления нащональното музичного мистецтва. I не лише укра'шського. Нотолшшш Грмоло! дають

дуже багатий 1 поки-що мало використаний матер1ал для вивчення динамки розвитку музичних зв'язгав, як у межах схшнослов'янського та постазантшсысого культурного ареалу, так 1 в загал ь н ое вроп е й с ькому контекстт Тобто, Грмоло! е важливим матер1алом 1 для вивчення ранньо! хсторн та конкрет-них форм адапташ! сакральною монод!ею вгзантшського обряду захщноевропейсько! музично! естетики 1 статистики.

Нотолшшш 1рмоло! дають яскравий матер1ал для вивчення ироцесу формування нацюнального професшно-му-зичного стилю, який кристашзувався у взаемодц трьох стиле-утворюючих чинншав: по-перше, це первинна греков1зантшська основа, включаючи нов! ренесансш струмеш у вшляд! новогрець-ко! I новоболгарсько! стилистики, по-друге, асимшяшя окрсмих стильових елементш европейсько! ренесансно-барокково! культу-ри ¡, по-трете, глибинний синтез \ поспи на дифуз!я з мюцевою народношсенною культурою — як з давшми, так 1 новишми и наверствуваннями.

Багатий 1 зовсш недослщжений матер1ал дають 1рмоло!, що походять з етшчного погранлччя Украши — особливо на меж1 з Польшею, Угорщиною, Моддав1ею, Словаччиною. Цътком ймов!рно, що тут можна виявити аналопчш процеси взаемоди, як! добре вшом! за фольклорнпми материалами.

У дисерташйному дослщжеш змхст нотолшшних ТрмодоТв розглядаеться також у контексп музично-стильових наверству-вань, жанрово! та богослужбово! систематики тснесшрлв. Гимно-граф!чна стилистика розглядаеться у трьох фундаментальних музично-стильових аспектах: псалмодшному, тсенно-гимшчному та ме.шматичному. Анаттичш спостереження приводять до важливого висновку про вирйнальну, дом1нуючи роль тсенно-гимшчного стилю як нашонального стилю украшсько! сакрально! монодн. Розглядаються шшев1 стильов! наверствування, а також запозичеш натви, гх переосмислення 1 творча переробка на украшському грунтг При цьому звертаеться увага на ладоштона-цшш особлипосп, метрорхтичш та формотворч!, як! складають багатовар1антну парадигму монодшного мистецтва.

Стилеутворююча проблематика, часов] й територ1альш наверствування, запозичення й адапташя чужого стильового досвщу розлядаються пи кутом зору музично! текстологи. Такий пщхщ вюсликаний як загадьною !сторико-текстолопчною спрямо-вашстю дисертацшного дослшження, так ! повною нерозробле-

шстю Ш€1 проблематики в 1'стор11 сакрально! монодп. Мно-жпншсть текстш, !х часова й стильова вгбращя змушуюють до глибшого студшвання й осмислсння самого поняття музичиого тексту. У музичну мед1ешсткку вперше вводимо поняття основный текст, вар1анть архетип. Розв'язання ше! проблематики допомагае впритул наблизитися до розробки теори мистецького стилю укра'шсько! сакрально! монодн.

Нотш 1рмоло! дають дослщникам багатий матер ¡ал 1 для вивчення шших аспекпв музично-стильво! проблематики. Щнними е матер1али для музично-сошолопчних питань: ¡стор1я гимнограф1чних нотованих зб(рник1в як ¡йддзеркалення ствацьких 1 ширших музичних ¡нтереав суспшьства, сприйняття украшсько! гимнограф^чно! традиш! в Роси, Моллаво-Волошин!. Значний ¡нтерес викликають матер1али щодо вивчення особи сшвця, регента, вчителя 1 переписувача-редактора нотних 1рмо-ло!в. У цьому вщношенш у музичшй медшистиш в1зантшсько-слов'янського культурного ареалу вивчаеться сошальний 1 професшний статус переписувача-сшвця, визначаеться р!вень йогб професшно! пщготовки, характер творчого обдарування, особливосп мистецьких смаив тошо. Виггаорено творч! бюграфи окремих переписувач1в-укладач!в 1рмоло!в — Йосифа Крей-ницького, Олександра Смеречанського, Федора Якубинського, 1оана Югасевича, Леошда Хоцятовський, Гаврила Аранесовича та ш.5, шо збагачуе юторш укра'шсько! музики яскравими постатями-персонал1ями. Вперше робиться спроба пор^вняння творчого статусу дякоучигеля-дидаскала 1з захшноевропейським кантором, а в кторда укра'шсько! музики вводиться поняття канторсъка культура.

Нотолшйш Грмоло! е також важливими пам'яткамн украшсько! книжно! культури. Шелл появи книгодрукування в Укра'пи ш пам'ятки стають головними нос1ями рукописно! традицп впродовж 17 1 18 ст. Тут виробився особливий декоративно-мистецький стиль у яскравих народних \ бароккових шатах, що привернуло увагу дослщнийв книгознавщв I мистеитвознавщв (П. Жолтовський, Я. Запаско, Г. Логвин, Н. Герсимова-Пер-сидська).

Результата дисертацшного досл1дження формують вже

5 Ясиновський Ю. Сошальна фуикшя украшських нотних 1рмоло!в// Рукописна та книжкова спадщина Украши. — Кшв, 1994. — Вип. 1. -С. 63-72.

вторинну, науково опрадьовану фуйдаментальну базу для багато-CTOpoHfiboro вивчення украшсько! сакрально! монодп, як у мЬкнародному контексту так i в репонально-нашональному аспектах; створюють передумови для переходу паукового опращовання украшсько! гимнограф!чного мистецтва вщ фрагментарних i часткових питанъ до поглибленого спсшад!зова-ного i комплексного и студтовання. Наше дослщження послужить надшною базою для створення у недалекому майбутньому синтезуючнх монографий розробок нових спешалЬованих вуз!всь~ ких KypciB з icTopi'i i Teopi'i украшсько! музики, музично! славютики, врешй icTopi'i сакрально! музики слов'яно-в1зан-тшського культурного ареалу.

Дисертащйне дослщження виконане на кафедр! icTopi'i музики Вищого Державного Музичного шетитуту ш. М. Лисенка у Львов!. Науковий консультант — академпс Академ!! мистецтв Украши, доктор мистецтвознавства, професор 1.Ф. Ляшенко (Нац!ональна музична академля Украши i\i. П.1. Чайковського, Кшв).

Тема нашого дисертац!йного дослщження тюно пов'язана з комплексною розробкою нацюнально! програми розвитку ютори i теори нашоналыгоТ культури та мистецтва, з Д1яльшстю Центру музично! украппстики Нацюнально! музично! академп (кер1вник академ1к Нацюнально! академп мистецтв 1.Ф. Ляшенко), Гнститутом украхнознавства im. I. Крип'якевича HAH Украши (директор академж HAH Украши Я.Д. 1саевич), Науковим Товариством ¿м. Шевченка (голова чден-кореспондент HAH Украши О.М. Ромашв), а також з музично-медхевютичним осередками Московсько! i Санкт-Петербурзько! консерваторш, Осередком вивчення давньо! музики у Bapimusi (кер!вник доктор Тадеуш Мацеевський), Льв!всько-Варшавською М!жнародною школою гумаштарних наук Схщно-Центрально! бвропи (KepißHUKH професори Ярослав 1саевич i бжи Аксер).

Мета i завдання дослщження зосереджуеться на такш пробле матиц!:

• юторична типолопя та функцюнальш особливосп богослуж-бових нотованих зб!рштв (В!зант!я, П!вденш слов'яни, Кишська Русь),

• Генеза та icropia укра'щсышх монодшних кодекс!в,

• зм!ст i структуры! типи украшських нотолшШних 1рмоло!в, генеза, типолопчш паралел!,

• нотолшпший Грмолой як пам'ятка украшсько! сакрально! монодп та книжно! культури,

• теоретичш аспекти музично! текстологи у контсксп пам'яток сакрально! монодп,

• нар!антшсть музичного тексту як основа його функшону-вання,

• штеграшя етнолокальних та шонашоналышх меяодичних пласт1в як основа формування нащонального субстрату украшсько! сакрально! монодп Нового часу (кшвський нате).

Методолопчною основою дослиження став комплекс метод ¡в музикознавства, джерелознавства, палеографа, кодикодоги, текстологи, компаративно! кторп та лшгвютики, мистецтвознавства. Системний метод став об'еднуючим фактором цшсного осмис-лення дослшжуваного матер1алу.

Наукова новизна дослшжешш полягае у наступному.

• Вперше у музичшй ме;иевютиш виявлено, науково опрацьо-вано \ введено у практику наукових дослщжень свповий фонд нотованих гимнограф1чних пам'яток одше!, украшсько-бшорусь-ко! традиип — нотолшшш 1рмоло!. Впчерпшсть опраньованого фонду пам'яток на декшька порядив пщвищуе пад1ЙЛ1сть I вагомкть науково-теоретичних висновгав.

• Вперше у музичнш мед1ев1стиш поставлено й розв'язано ряд актуатышх сьогодш проблем: 1) систематика богослужбових нотованих пам'яток схщнослов'янського ареалу та мкце серед них нотолшшного 1рмолоя, 2) сутшсть 1рмолоя як синтетичного багатожанрового зб1рника, 3) Грмолой як пам'ятка рукописно! книжносп, особливосп палеографа нотного I словесного тексту сакральных гаснесшв1в, фонд маргшальних зaпиciв як джерело до штори Ш1Х пам'яток, 4) функии нотного Трмолою як богослуж-бового, так I практичного поабника для вивчення церковного сшву та музично! грамоти, 5) особа переписувача-ствця-редак-тора, його професшний 1 сощальний статус.

• Вперше у слов'яно-в1зантшськш гимнографц украшська сакральна монод1я у повному обсяз1 дослшжуеться за жанровим репертуаром I стидьовими наверствуваннями.

• Нарешп, вперше у музичнш мед1ев1стиш поставлено комплекс питань, иов'язаних з текстолопею нотного гимнограф1чного тексту, розв'язання яких готуе надшну базу для податьших глибоких студш музично! стшйстики.

Практичне значения отриманих результат! в спрямоване на

створення фундаментально! бази дли майбутнк бшьш спешаль зовних i диференцшованих дослщжень як власне украшсько! сакрально! монодп та и мгжнародних зв'язюв, так i загальних теоретичних основ давньо! музики. Результати археограф1чних i кодиколопчних спостережень сприятимуть подалъшим конкрет-ним опрацюванням украшсько! рукописно! книги, формуванню науково! теорГ! украшсько! музично! палеографа i кодикологн. Висновки i теоретичш узагальнення мають практичне значения для вуз1вських KypciB icTopi! украшсько! музики, стануть основою cneu,KypcÍB з icTopi! украшсько! церковно! музики, музичного джерелознаства i текстологи, пор1Вняльних студш сакрально! монодн тощо.

Апробавдя результате наукових дослщжень вщбулася на бага-тьох м!жнародних i всеукра'шських наукових конгресах i конференциях:

• науков! конференш! музикознавшв-мед1епк"пв Невские хоровые ассамблеи: Прошлое и настоящее русской хоровой музыки, Санкт-Петребург, 1981, 1984;

• мджнародна конференция музикознавщв-мед1ев1спв Памятники культуры. Итоги. Открытия, Москва, 1982;

• наукова конференция , присвячена 100-р!ччю в!д дня народження М. Гршченка, Кшв, 6-7 червня, 1988;

• наукова конференция Укратсъка археограф1я: стан перспективы розвитку, Kh'íb, 1988;

• м!жнародна конференшя Укратське Барокко у европейському контекстг, Льв1в-Олесько, 1989;

• Перший i Другий м1жнародш конгреси украййепв, Ки!в, 1990; JlbBiß, 1993;

• VIII, IX i X Музикознавч! конгреси Musicae Antiqua Europae Orientalis, Бидгош (Польща), 1991, 1994, 1997 рр.;

• мЬкнародна конференция Славяне и их соседи: Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время, 1нститут слов'янознавства i балканистики РАН, Москва, 1-3 червня, 1994.;

• Перша i Друга украшсько-польсью науков! конференш! Música Galiciana, присвячещ icTopi! музики Галичини, Ряипв (Польща), 1995; Гвано-Франювськ, 1996;

• XIX М1жнародний конгрес в1зантишспв, Копенгаген, 1824 серпня, 1996;

• мЬкнародна конференшя музикознавшв-'мед!ев!спв, присвя-

чсна 130-л1ттю Москоисько! консерватора, Москва, 3-8 вересня, 1996;

• науков! сесп 1 конференш! НТШ у Львову 1990-1997;

■ мшнаролна наукова конференц1я, присвячена античжй 1 в1зантшськш традшш у культур! Центрально-Схщно! Свропи, Варшава, 29-30 листопада, 1996;

• мЬкнародна наукова конференция Украшське музичне Барокко, Кшв, 5-6 грудня, 1996;

• \пжнародний колокв4ум музикознавшв-мед1ев!ст1в, присвячений греков1зантшськи! церковнш музиш та и рецепци, Париж, 12-15 грудня, 1996;

• м1жнародна конферешия, присвячена кишському митр. Петру Могил!, Супрасль (Польша), 7- 8 червня, 1997;

• наукова конференция Церковна музыка: аспекты досиджения, Км!в, 18-20 листопада, 1997.

Основшш зм^ст дисертацшного дослиження

Дисерташя складаеться з1 вступу, чотирьох роздшв основно! частини 1 висновюв; доповшоють пращо список використано! лгеератури та нотш прислали (25). До дисертацп долаеться наша опубликована монограф1я «Украшсьй та бшорусьга ното-лшшн! 1рмоло! 16-18 столггь» з дол учения! каталогом ното-лшшних 1рмоло!в, що охопдюе опрацьоваш та використаш у дисерташйному дослшженш джерела, а також список прийнятих скорочень (назви фонд!в, «¡блюгек, арх1в!в, важлшйии перюдичш видання).

У встуш обгрунтовуеться актуальшсть теми, проблематика в!гвчення украшсько! сакрально! моподп, методолопя 1 методика дослшження, окреслюеться коло опрапьованих джерел, подано юторюграф!чний огляд теми достижения, уточнюються хроноло-пчш рамки 1 термшологгя.

У першому роздш! «Джерела украшсько! сакрально! молоди та нотолшшних 1рмоло!в» розглядаеться генеза сакрально! монодц, ¡сторш \ типолопя богослужбових нотованих книг (в1зан-тшських, балканослов'янських та давньоруських) та !х функш!, локал1зуються пам'ятки швденноруського походження, вперше вводиться у науковий оби- група украшських 1 бшоруських кулизм'яних рукопис1в 16 ст. Головне коло питань зосереджуеться навколо проблеми типологи богослужбових нотованих книг.

Гимнограф1я — пе особливий вид музично-поетичного мистецтва, джерела яко! ховаються у найдавнших формах релшй-

но! творчостк старогрецька м!фолопя, давньоегипетський 1 дав-ньоеврейський релншний епос, старошдшсьи веди 1 давньо-¡ранська Авеста, релтйш гимни Шумеру 1 Вавшону. У цьому ж русл! розвивалося релншне мистецгво давнк слов'ян та !х предюв: шсенш обрядов! жанри, шсш-хвали, мапчт заклинания.

На протай величезного ¿сторичного перюду (принаймт 5000-6000 роив) гимнограф1я нагромаднла величезш багатства, «як у плаш иейно-образному, так 1 в стшистиш, ритмщ!, в способах побудови тексту, в палир! штонацш, у м!сткосгп, емкосп змислу 1 почутгя»6. При цьому у ц розвитку, не дивлячись на велша часов! вшсташ та р1знишо тигав культур, перерви у розвитку традишй не було.

Християнська гимнографш, органично вв1бравши досягаення сво1х попередншав, 1 в першу чергу греко-сиршську рел!пйну творчють ! старозавшшй храмовий став, за свою двшюячолггшо кторш зумша створити власш духов но-мистецыа шнност!.

Украшська сакральна монолля (гимнограф1я) майже у повному об'ем1, в уск и жанрах 1 формах, типах нотопису 1 богослужбових книг, у музично-стильових наверствуваннях була запозичена з В1зантп, активно використовуючи твденно-сло-в'янську рецепцпо. Протягом досить короткого часу Кишська Русь створюе оригшальну музично-поетичну культуру нисемно! традицн — культуру гимнографн (сакрально! монодп). Тож на княжу добу припадае перший етап формування украшсько! професшно! музики, який визначив ц сутшсть на багато виав наперед.

На украшському гручгтг запозичена гимнограф1я починае активно трансформуватися. На 12 ст. цей вид професшного м уз и ч н о - п о етпч но го мистецтва набирае виразних мюневих рис. Одним ¡в свгдчень народження ново!', кшвсько! плки в!зантшсько! гимнографн е формування власно! безлшшно! нотацп, яка вийшла з вУзантнгсько! нотацн куаленського типу.

На початковому еташ формування русько-украшсъко! гимнографн дом^нуе штенсивна перекладацька д!яльн1сть; ногч служби \ п!снесп!ви в 11-13 ст. створювалися зрщка. Великим поштовхом для розвитку украшсько! гимнографн 14-15 ст.

6 Прохоров Г. К истории литургической поэзии: Гимны и молитвы патриарха Филофея Коккина // ТОДРЛ. —Л., 1972. —Т. XXVII. -С. 122.

послужила нова хвиля слов'янських переклад!в, внкликана швденно-слов'янським культурним тднесенням (так званий другий швденно-слов'янський вплив).

Вже в княжу добу формуеться з\пст 1 типолопя нотованих лiтypгiйниx книг, що складае основу лля подальшого розвитку ствочих перекладних кодека» у схцших слов'ян, зокрема, укра'ш-ського 1рмолоя 16-18 ст.

Головне коло богослужбових нотованих книг сформувалося шс у В!занти, газнше було сприйняте балканськими слов'янами, а згодом 1 Кшвською Руссю. Книги формувалися за двома принципами: за жанрами та службами. Жанрова типолопя вщби-вала навчалыю-освпш потреби (Грмолог, Стихирар, Кондакар), а богослужбова - власне службой! (Окто!х, Мшс!, ТрюдО.

Збшьшення кшькост1 богослужень та !х ускладнення посилили навчальш вимоги до сакрально! монодп, що зумовило перевагу жанрових тишв лггурпйних книг. Саме такий тип нотованих книг иереважав у княжу добу, 1 саме вони були найчастпие поптстю нотованими книгами, тод1 як богослужбов! типи кодексов нотувалися значно р!дше 1 переважно еш'зодично.

У межах кожного з двох тигли нотованих книг спостерпчиоть-ся !х струкгурш р1зновиди, як'} вщбивають або ж певш етноло-кальш чи кул ьту р н о -! сто р ич н 1 особливост!, або ж навчально-педагопчш вимоги.

Подальша еволюшя богослужбових нотованих книг у наступ-ш перюди вщбувалася шляхом пошугав оптимального нотованого зб!"рника универсального змкту, яким I став украшський нотол1-ншний 1рмолой. Снершу формуються окрем1 скорочеш типи празничних зб1'рнигав — Мшея празнична, Стихирар празничний, Окто!х воскресний. Врешп з'являеться синтетичний ушверсаль-ний зб1рник, який у росшськш практищ отримав умовну назву певческий сборник (наприклад, вщнайдений 1 описаний нами кодекс 16 ст. Единое. 37, Д1М). В У крапп з'являеться стислий тип тако! книга, репертуар яко! обмежувався святковими (праз-ничними) жанрами та найважлившшми службами. Прообраз украшського 1рмолоя бачимо у давньоруському Кондакар!, друга половина якого складалася ¡з перемшних шснесшв1в р!зних жанр!в. Фактично назва Кондакар е умовною, як 1 н украшському зб!рнику назва 1рмолой, осильки обидва зб!рники включали вщповцщо не лише кондаки чи ¡рмоси, але й мостили ще й вибран! шснесшви р1зних жанр1в.

Розробка означених питань дозволила пшйти до проблеми етнолокально! атрибуцп пам'яток. Давно вже назрша потреба по-новому i поглиблено дослгдити питания терминального походження рукописно! книжност1 княжо! доби, зокрема, ното-ваних пам'яток. Поки що ж сьогодш вважается a priori, що шби-то майже увесь масив рукописних пам'яток 11—14 ст. е твшчноруським за походженням, оскшыш швденноруськ! и¡ом-то загинули в пожарищах татаро-монгольсько! навали та тзшших воен на теренах Украши. Н е о б гру нто в а н о ю е також теза про занепад культурного життя у Швденнш Pyci, починаючи з 12— 13 ст., що викликало начебто згасання центрш книгописання, як! перемютилися на П1вшч. Тому, як слушно вщзначав ще В. Металлов, багато росшських вчених «очень склонны отказывать нашим древнейшим славянским рукописям в киевском происхождении, приписывая им обычно происхождение новгородское»7. Див ним е i те, як справедливо зауважив той самий дослщник, що серед збережених безумовно кшвських рукопиав зовам немае лпурпйних книг i лише декитька Сиангелш вщносять за походженням до Киева, Галичини та Волиш8. I це при тому, що лпурпйш книги взагал1 збереглися якнайкраще, a ix ¡снування було першою необхгцшстю церковного життя.

Нами вперше здшснюеться спроба локал1зувати ряд нотованих пам'яток княжо! доби як швденноруських за походженням - це Cnixiipapi Син. 572, Q.n. 1Л5, Калужп. 19, 1,6713, Син. 279, Мшея Тип. 96, Трюдь Тип. 137, [рмологи Хшандарський уривок i Воскр. 28, а також ненотний ПоГ. 55, можливо, бьтышсть Кондакар1в, зокрема так званий Типографсь-кий Устав i Коидакар. Про швденнорусью, зокрема, галицько-водинсьй нотоваш пам'ятки збереглися лггописш та шил писемш згадки, як! ми вперше комплексно вводимо у науковий o6ir музично! мед1ев1стики.

Сакральна монодия (шмнограф^я) княжо! доби була першим етапом становления музичного професюналпму в Укра!ш. Вже тод! був сформований, кодифжований i пристосований до MicueBfix умов гимнограф1чний репертуар; визначилася його жанрова система, вдосконалювався невменний нотопис, на основ!

7 Металлов В. Богослужебное пение русской церкви в период домонгольский. —Москва, 1912. —С. 178.

8 Там же. -С. 179.

якого сформувався оригшалышй мкцевий ркшогшд — кулиз-м'яна ноташя; формуеться самобутня музична стшнстика, вини-кають тснестви на честь руських святих. Все це шдготувало мщш основи для подалыиого \ бшьш ¡нтесивного розвитку в Укра'ш! як сакрально! монодп, так 1 професшно! музики в иглому.

У другому роздш розглядаеться руконисний фонд нотолшш-них 1рмоло!в. Комплекс джерелознавчо! проблематики охогапое наступнг питания: сховиша \ 361'рки рукописних пам'яток, !х науковий опис, кодиколопчш 1 палеограф^чт завдання, хроно-лопчну I територ1альну локашзацто рукописш, друковат видання.

Вже у найдавнипих збережених списках кш. 16 -поч. 17 ст. укра'шський нотолнпйний Грмолой виявляе стали шдивцдуальш ознаки, яга проявляються як у зоптшньому виглядц так 1 в зм1ст1 та внутршгньому наповненш — музичшй стшистиш. Успадкувавши основш риси в^зантшських та слов'янських гимно-граф^чних нотованих книг, русько-украшський нотоваиий кодекс пройшов тривалий час розвитку \ сформувався як оригшалышй синтетичний багатожанровий зб!рник. Поряд з в1зант!йсько-слов'янською ОСНОВОЮ, у НОТОЛШШНОМу 1рМОЛО( ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ше й пепш точки дотику з захщноевропейською гимпограф1чною книгою — в1д елементш оргатзацп кодексу та художнъого декору до суто европейсько! форми фпссаш! оновлено! стилюти-ки — п'ятилшшного нотопису.

Нотолшшш 1рмоло! як пам'ятки украшського гимнограф!ч-ного мистецтва не л ¡Гнили до нашого часу в оригшалах чи автографах. Численш списки створювалися у р1зний час, у р!зних мюцевостях 1 р1зними переписувачами-сшвцями. Тому ВС1 вони мають бтъпн або мении вщмншосп — як у зовнйдньому вигляд!, тип! художнъого декору, графин та орфографй словесного та нотного тексту, так 1 в добор! самих текстгв 1 способ]в !х компонування в кодекс! та його роздЬтах, нарепт, в музично-стильовому наповненн1. «Почти каждая певческая рукопись, — ' писав С. Смоленский, — интересна с внешне-художественной, чисто технической ее стороны и со стороны внутренней, относящейся к содержанию написанного, всегда имеЕощей какие-либо особенности или подробности местного или субъективного свойства»9.

9 Смоленский С. О собрании русских древнепевческлх рукописей в Московском Синодальном училише церковного пеиия. — С. 10 (отд. оттиск из Русской музыкальной газеты за 1899 г.).

Тому говорит» про 1рмолой як пам'ятку церковно-ствочого мистецтва, строго кажучи, е нев1рним, оскпьки така певною марою е абстракщею10. Про музично-шсенний (як 1 мовно-лггературний) стиль можна говорите лише вщносно кожного конкретного примфника — списка, оскшьки ва рукописи! 1рмоло'{ дшшли до нашого часу з бшьш або менш яскраво вяраженими ¡щщвадуальними рисами. У нашш пращ використо-вуемо поняття «список» як кожний конкретний пртапрник рукописного Грмолоя.

У 171 до середини 18 ст. украшсько-биторусью нотолшшш 1рмоло! переживають перюд свою найвищого розвитку. 1х розповсюдження охопило вел ига центри та периферцо, р1знома-штш школи та локалыи територи, вийшло за межа украшських [ бшоруських етшчних земель. Масовий характер '¿х створення був наслщком небувалого пщнесення церковно-музично! освгги, для яко! Грмоло! були основними навчальними пособниками. 1нтенсивна продукцш саме нотолшшних 1рмоло"!в була зумовлена 1 реформою нотопису — кулизм'яш кодекси швидко вийшли з ужнтку 1 шел я 16 ст. в Украш! та Бшорусп не вживалися. Кулизм'яний натвусний нотопис швидко забувався, що також стимулюваяо масове створення нотолшШних 1рмоло!в.

Але найважлившою причиною швидко! \ масово! появи нотолшшних 1рмоло1в був ршгучий стильовий злам в укра'шськш гимнографй", що настав у 16 ст. Музично-стильове оновлення вщбувалося у взаемоди двох протилежних тенденцш. 3 одше! сторони вщчутними були захщноевропейсью впливи Ренесансу 1 Барокко. А з шито"! — змщнювалнея тенденцн до посилення трздишйних зв'язюв з в1зантшським культурним ареалом. Форму-еться мистеньке середовище, в якому азе но переплелаея праця митшв-професюнал!в, народних майстр1в 1 митшв-чужшгшв. У ■пенш взаемоди цих тенденцш 1 напрямгав формуеться нащональ-ний тип украшсько! сакрально! монодп.

Украшський нотолйнйний збфник е багатожанровим пюен-ним кодексом, якнй сдабрав сшвп з р1зних богослужбових нотованих книг в1зантШського обряду; свою назву 1рмолой отри-мав вщ найпоширеншгаго жанру — ¡рмоав.

1ншою характерною рисою украшського 1рмолою е вибраний

10 Пор.: Лихачев Д. Текстология. —Ленинград, 1983. —С. 98-99; Жуковская Л. Текстология и язык древнейших славянских памятников. —Москва, 1976. —С. 10-11.

пюенний репертуар 1 переважно святковий. Тобто, основну увагу було прид1тено не стшьки повнот1 шмнограф1чного репертуару, скшьки його яюсному вщбору; отож естетичш критера були визначалышми. Тут вщобразилася загальна властивють украшського мистеитва, то на пороз1 нового часу зазнала виразиих впятив. Вьтродження. 1деали прекрасного, високомис-тецького, майстерного стали визначалышми у вибор1 образно! тематики та засоб!в мистеиько! виразовосп й техтки.

У другому роздш вперше опрацъовуеться та вводиться у науковий оби репертуар 1111-ти списгав нотолшпших Грмоло'ш 16-18 ст., а також друкованих видань 1700-1794 рр. Уа пам'ятки комплексно опраньоваш з точки зору археографа, кодикологп 1 палеографп, атрибутоваш територ1ально I хронолопчно. Вияв-лено 220 1мен переписувачш, визначено !х сошальний 1 профе-сшний статус, який внразно ототожнюеться з ф1гурою зах!дно-европейського кантора. Дослщжено палеографш словесного I нотного тексту, що дозволило зробиги цший ряд нових орипналь-них висновктв. Щ розробки створюютъ фундаментальну базу для на ¡ф 1 зномангшплих дослщжень у подальшому як сакрально! монодп, так 1 вивчення спешальних питань книжно! культури, художньо! оздоби рукописно! книги, мскнародних культурних зв'язгав.

У третьему роздш розгляцаються змют I структура 1рмоло!в — за жанрами 1 службами. 3 одного боку, пе питания власне репертуару, тобто внутршнього наповнення нотолишших 1рмо-ло!в, а з шшого — питания цшеного укладу укра!нських гасенних зб1рншав, визначення !х типологп та структурно! оргашзаш!. Успшне розв'язання ще! проблеми стало можливим за умови охоплення повиого кола збережених джерел — рукогшених 1 друкованих нотних зб1рнюав.

Укра!нськш11рмолой значно обмежив коло нотованих гасне-сшв1в. Цьому сприяла, зокрема, добра оргашзашя музично-сшвочого навчання та надежна гпдготовка професшних кадр!в.

Нотолшшншг Трмолой — це багатожанровий гимнограф1чний зб1рник, куди увшшли вибраш сшви укра'пгсько! Церкви. Свою назву вш отримав вщ основного жанру - 1рмоав. Вже сам тптульний аркуш вказуе, що перед нами не лише книга ¡рмоав, а саме зб1рник: Ирл\©лой или Осл\оглдсник, Ирмолой или соворникь ДОГМЛТОВ 1 т.п. .

У загальних рисах Грмоло! М1стятъ наступне коло церковних

стшив. Цснтральний г найб!дьший роздш складаютъ (рмоси, до яких у кожному глас! додано найважлившп сгави воскресного (недшьного) богослужения з Октоаа (догматики з богородични-ми, сщадьш, степени! антифони). Наступну велику групу шснеств1в становлять стихири на вибран! свята всього року; сюди ж у порядку церковного календаря приеднаш найважлившп та найяскравшп гпсиесшви Постно/ та ЦвШноТ ТрюЫ. Окремий невеличкий розды складаютъ подобт стихирам на 8 глаав. На початку зб^рника знаходяться найваждивнш сшви головних служб в1зантшського обряду: Всенощного бдетя, Утреги та Лтурги, а також окрем1 доповнення з Требника.

Виникненню 1рмолоя передував тривалий час пошугав едино! гимнографмно! нотовано! книги. Тут переплелися давш в^зантш-сько-слов'янсью традици, жива мкцева практика та захщноевро-пейсьга впляви. Запозичений у княжу добу комплекс богослуж-бових нотованих книг поступово пристосувався до мшцевих умов ! виробив певн! уподобання та узвичаеш типи. Найближ-чими за будовою майбутнього украшського 1рмолою були Кон-дакарт Згодом кондаки, що вчратили провшне м1сце в украшськш сакральнш монодп, випснили ¡рмоси, 1 зб1рник Кондакар поступово перетворився у зб1рник 1рмолой.

3 перюду Кшвсько! Рус! зберпся показовий нотований зб1рник, який ще ближче гидводить до змшту й структури 1рмолоя — це Празники ¡з вставками з Цвтно1 Трюдг першо! половши 13 ст. (Соф. 385), що мостить канони й схдалыи на свята всього року. На нашу думку, цей зб)рник е Празничною М'шеею, об'еднаною з Тр'юддю. Шзшше саме таким буде календарно-мшейний структурний тип 1рмолоя. Р!зниця полягае в тому, шо 1рмоло! обмежуються ¡рмосами, тод1 як у зб1рнику Соф. 385 е повн! канони. Шзшше, коли ств повних канон1в призупинився й ствали лише ¡рмоси, такого типу зб^рник — Мшея з Трюддю — трансформувався в окремий роздш 1рмолоя календарного типу.

3 гизшших кулизм'яних рукопшлв до типово! структури 1рмолоя наближаеться зб!рник першо! чверт! 16 ст. Волок. 249 (ДБР) Вш мае вже самоназву €рмолой, хоча насправд!, як ! в наших випадках, е зб!рником р^зних жанр1в. Тут мютяться воскресш сшви Окто'!ха (арк. 1-151 зв.), ¡рмоси, стихири та деяк! шин сш'ви на свята у календарному порядку, починаючи з недш! перед Р!здвом Христовим, включно з сшвами Тр ¡од!

(арк. 151 зв.-170); обиходш та деяю iHiui додатков1 сити (арк. 170 ЗВ.-182); указ стихирам та ¡рмосам (арк. 183-220 зв.). Отже, ней тип рукопису за своТм укладом i структурою е одним з прямих попередшшв норматив! го! структури укршнського Трмолоя.

Декьтька новознайдених украшських i бшоруських кулизм'я-них 1рмол01в другоТ половини 16 ст. уже повшстю нишовщаготь типолоп! нотолппйного Грмолоя.

Важливим джерелом формування структурно! оргашзацп укра'шського Грмолоя були молдаво-волосьи нотова1Й зб1рники. Спираючись на шзньотзантшег.ю Пападики, Азматики, АколуF-тики, Псагтчхи, молдаво-волоська гимнограф^я виробила особли-вий тип единого нотованого зб1рника. Вони мютять стви Велико! BcHipni, Jlhyprii, вибраш стихири з Mine! та Tpiofli й деяю iHiui nicHecniBii. Найбшыяу увагу туг пршшено перемгнним сп1вам BenipHi, Утреш та JliTyprii! 1. Саме такий тип структури мають збережеш три Манявсьи 1рмоло!.

На формування типологи укра'шського Грмолоя певний вплив мали також захщноевропсйсьга гимнограф1чш зб1рники, як! в период шзнього Середньов1ччя та Вщродження також обмежили коло нотованих nicHecniBiB — Антифонар, Градуал, Канцюнал. На особливу увагу заслуговують протестам с ью Каншонали, якл, як i в випадку з Грмолоями, включають найнеобхнншшй гамно-граф1чний репертуар у едину книгу, укладену в календарному порядку.

Важливою проблемою вивчення украшських 1рмоло!в е питания структурно! оргашзаш! 3MicTy. З'ясовано, як вщбу-валося групування niceHiioro матер1алу i як! чишшки визначали культурно-кторнчну основу р1зних структурних ТИГПВ.

Нами виявлено три основш структурт' типи 1рмоло!в, умовно назван! нами жанрово-тематичним, календарно-мтейним i гласовим. Невелику групу списюв складае грецький структурний тип, вщомий грепьким Грмолопонам; декшька списив мають особливий структурний уклад.

У 16-17 ст. украшська гимиограф1я переживала период свого найвищого творчого розвитку. Саме TOfli формуеться орипналь-Ш1Й тип niceHHoro гимнограф!чного зб1рншса, спершу в кулизм'я-нш, а пот]м в нотолшшнш систем! запису. Вибраний характер репертуару, що ор1ентувався на святкогя nicHecniBii, оригшальш структур Hi типи, за яким стояли певш лпургшш завдання,

11 Pennigton A. Music in Medieval Moldavia. —Bucharest, 1985.

практичш потреби у вивченш церковного сшву та музично! грамоти, а також творча шппатива музично-стильового пронесу — все це свщчить про глибои псремши в гимнограф1чному мистецтв! Укра'ши, що були сгнвзвучш загальному оновленшо культури й мистецтва ранньоновппьо! доби.

У четвертое роздал! «Стил еутворю ю1 и процеси в д зеркал! музично! текстологи» розглядаеться комплекс питань, пов'язаних з музичними текстами: визначення понять музичний тв:р, музич-но-!сторичш стил! в украшському 1рмоло'{, типи мелодичного тексту, мехашчш помилки, нате и як нашстотнший елемент вщобрадження творчого процесу.

У параграф! «Теоретичш аспекти музично! текстологи» вперше на матер!аш сакрально! моноди формулюються основн! поняття музично! текстологи, головною метою яко! е зрозумшня музнчного тексту, в!рне його прочитання, виявлення помилок, реконструкц!я тексту на основ! багатьох спискав, редакшк ! стил!стичних вщгалуженъ. Кожен 1рмолой дае певну транскрил-ц!ю нотного тексту ! двох абсолютно однакових рукопис!в, ! нав!ть друкованих видань, не бувае.

Лгтературннй текст гимнограф!чних п!снесп!в!в змгнювався набагато повшьнше, н!ж музичний. Правильшсть чи автеитич-тсть музичного тексту не було змоги перев!рити на ¡стиншстъ. Натеусна практика розповсюдження, особливо ж у безлшшному кулизм'яному запису, сприяла його змтам, постшному рус! у вщповщност! з !ндивщуальшстю сп!вака, мюцевими сгнвочими звичаями чи ширшими етнолокальними традиц1ями та м!жнарод-ними вшшвами.

Текстолопя гимнограф!чних п!снеп!в!в — це !стор!я кожного конкретного тснеству. Вивчення ¡сторГ! тексту створюе важлив1 передумови для штерпретацн зм!сту ! форми твору та його статистики.

У музищ новшгього часу таким творцем е конкретна особа, тобто композитор. У музиш давнш, зокрема в сакральшй моноди, функцй творця тексту поширюються на переписувача-редактора-сп!вня, який так чи гнакше стае сп!вавтором тексту шснесшву. Причому, його д!яльн!сть е усвщомленою ! тому несе на соб! вс! ознаки творчого процесу аж до стилеутворення.

Спостереження над текстами гимнограф^чних тснесп!в!в, передовым над !х мелодикою, вщкривае перед музикознавством широи можливост! вивчення ствочих шил ! центр!в гимногра-

ф1чио1 культури в Укра'пп, напрямюв 1 стшив цього мистецтва, його щеолопчну заанГажовашсть. Це створюе над1йну основу для вивчення творчого происсу в укра'шськш сакральнш монодй у широк!й ¡сторичнш перспектив!. Тож твердження Д.С.Л!хачова, шо «текстолопчш дослщження не фундамент, на якому будуеться вся наукова фшолопчна праця»12, у нашому випадку набирае особливого змюту, змщшое наше переконання у правильно обраних ор1ентирах.

Гимнограф1чний п!снеств дуже р!дко юнуе поза циклом. Здебишиого вш становить штегральну частину бшьших твор1в, яй разом утворюють велику трамщу християнського богослужш-ня. У щй дуже складшй ¡ерархи гимнограф!чних шснеств1в можна виявити своерщний синтаксис чи цик.Фнктъ. Пкнесппзи можуть утворювати або пари (догматики з богродичними, сиалъш за I 1 2 стихолопями, псалми з Алл.:луя\ш, двотспщ та ш.), або тр1ади (стеденш з трьома антифонамн, тригаснш) чи б!лыш цикли (чотиригаснш, канони з 9 шсень). Для текстолога дуже важливим е встановлення принцшнв едност1 тексту та визначення у цьому рол! власие музичного елементу.

Шснесшви можуть передувати чи завершувати певш роздшг служби чи цикли (наприклад, прокимни передують евангельсь-ким читанням, причасники — обряду св. Причастя), вклинювати-ся у бьтыш цикли (кондаки в канонах шсля 3 шсш, сщалый теля 6, величания та стихири перед 9 шенею) чи завершують цикли (свшгльш теля 9 тст канон у). Очевидно, що не можна упускати ! вае!' побудови служб, у як! входять ц1т! цикли шснесшв!в: Вешрня, Утреня, Об]дня (.Штурпя), Панахида, Акафист, Молебш служби та ш.

В устх випадках текст ! його едшеть залежать вщ м1сця 1 функца у служб!. Розвиток одного шснесшву може також перери-ватися шшим (згадаш кондаки 1 сшальш в канонах) або молитвою (друга частина Херувимсько!' теш Яко да царя).

Окремо стоггь проблема тексту як зразка в подобних — подобш стихирам, хрмоси як моде;п тропар1в каношв, подобш на Бог Господь, Господи возвах 1 деяы шил.

Вниикае складна ¡ерар.т головных \ тдрядных пicнecпiвiв, провгдних 1 додаткових, у яких функцп ! значения тексту змшюють свою сутшсть ! роль. При вивчення и!е! проблематики вагоме м!сцс займае опрацювання давшх Титкотв 1 Уставов церковного

12 Лихачев Д. Текстология. —С. 29.

с шву. Тому розумшня текспв гимнографчших шснесгшне невщ-дшьне вщ осмислення давшх форм богослужения.

Отже, в музичпш мед^евктиш маемо справу з особливим 1 дуже складним поняттям текст тснеству. Його меж1 досить рухогш й завдання дослщника полягае у тому, щоб вловити законо\пртсть цього руху, його динамику та напрямки.

У музично-стильовш диференщацп текст1в мають певне значения виявлеш нами структурш типи 1рмолош, яга обумовлеш певними юторико-культурними факторами та функцюнальними засадами. Так, жанрово-тематичний уклад Грмолоя, то нав'язуе до давнйних слов'яно-руських джерел 1 в Украии культивувався головно у великих монастирських осередка, вщображав як давший музично-стильов! наверствування, так! новшп елементи музичпо! стил1стики. Натомють календарно-мшейний уклад бшьше ор1ен-тувався на вужчу мюневу етнолокальну окремшшсть. А гренький струкгурний тип частице звертався до новогрецько! стилктики. Гласовий уклад, що сформувався на завершальному етат структурно! еволюцц 1рмолоя, тяж!в до ушфкаш та стабшза-цй музично-творчих процес1В.

Кожна окрема пам'ятка мае свою внутрйиню музично-стильову диференщашю, що залежить вщ жанр1в пюнесшвгв та Ух богослужбових функцш. Тому говорити про якийсь единий музичний стиль кожного окремого рукопису — на вщмшу вщ суто словесних пам'яток (наприклад, бвангелгя, Апостола, Псалтиря та ш.), де мовт нормативи розповсюджуються на весь текст пам'яток, незалежно в1д жанрово! диференщацп текс™ — стосовно гимнографхчних зб1рнигав не доводиться. У кожнш конкретнш пам'ятщ можна говорити 1' про явища архшч-ш, 1 узвичаеш, 1 новотвори.

При музично-текстолопчних дослщженнях часто виникають проблеми визначення, що вщноситься до твденнослав'янсько! спадщини I греков1зантшсько'1, що е русько-украшсысим творчим надбанням, а шо е етнолокальним вщгалуженням чи, врешп, шдивщуальною творчою манерою переписувача-сшвця. У лшпмстищ под¡6 на проблема вже давно набула визнання, а на материал! старокшвсько! спадщини — рукописних ввангелш — добре опрацьована Л.П. Жуковською13.

При сшвставленш багатьох списив вдаеться виявити певш

13 Жуковская Л.П. Текстология и язык друвнейших славянских памятников. —Москва, 1976.

локальн! та ¡ндивщуачьш особлнвосп музичного тексту, як\ охоплюють наступне: 1) виб1р ключ!в-звукоряд!в (абсолютних ! релятивпих), л ад ¡в 1 тональностей, 2) рнтхпчна система та специ-фЫа метр и много групувапня, 3) композиципн особливосп форми.

Музична стшпстика шснесппм укра'шсько! сакрально"! моноди е дуже р1зноманггною. Це персдовам яскравий I сокови-тий мелос догматиюв, гимшчний стиль тсснь-од ¡рмоа'в, лакошчш речитативш форми псалм!в, у яких слово е головним ноаем релшйно! ъте!, врент розлога !мпров!зашя мелодичного потоку, що наближаеться до мел1зматичного стилю (наприклад, Аъгшуя чи Херувимсъка теня), де за словом залшпаеться майже суто мнемошчна функшя. 3 ¡ншого боку, можна говорити про д1ахрош'чне ствюнування арха!чних верств сгпваннх текст! в, текст]в нов^ших, що виникли в результат! поступово! творчо! еволюни. врешп текспв модерних, що з'явилися на завершалы гаму етагп розвитку сакрально! монод!!'.

Гсторична зм!нн!сть музично! стшнстики зовам не означала, шо попередня стил!стика повн!стю зникала чи стиралася в нам'ятк Вщбувався складний пронес нарощення нового на давню основу, поеднання нового з уже ¡снуючим, пристосування давн!х форм ! засоб!в до нових тем, щей ! образ!в. Отож поява нових ст!ШЬОвих потоюв аж [¡¡як не означала вщмшу чи запере-чення давн!х; можна говорити про поступове розширення музич-но-стильвого д!апазону.

Стилютнчш наверствування охоплюють три головш музично-¡сторичш стши: псалмод!ю, гимн ! мел!зматику, хоча й вони, як уже мовилося, внявляють себе не в однаковш м!р

Музично-текстолопчн]' завданпя суттево вщр!зняються вщ фшолопчно! текстологи. Перед нами не стоггь проблема рекон-струкци авторсъкого тексту чи архетипу. Головне — це виявлення динам!ки творчого пронесу на основ! сшвставлення багатьох сниск1в, що в к!н!ц!-к!нц!в стае одним з показниюв еволюц!! музичного стилю.

Все ж завдання текстолопв-мед!ев!ст!в як л!тературознави!в, так 1 музикознавщв у головному е схожими: вивчення !стори тексту на вс!х етапах його ¡снування вщ часу його створення через численн! списки та редакцп, яка виникали за час його активного жиггя14. Це ! е суттю шзнання цшеного музично-творчого процесу гимнограф!чних пам'яток.

14 Пор.: Лихачев Д. С. Текстология. —С. 23.

Науковш розробили струнку систему понять р1зних тишв тексту, яку розглядаемо з урахуванням нашо! специфпси, тобто мова йтиме про мелодичний текст.

Авторського мелодичного тексту у сакральнш м о ноли практично не кнус.

Архетип — це найдавшший мелодичний текст, вщ якого виводяться текста гимнограф1чних тснеств1в, у нашому випадку це буде найдавншшй нотолшшний запис.

Ширшим поняттям, шж архетип, е протограф — текст, вщ якого безпосередньо або через посередництво кшькох егшеюв виходить дослщжуваний текст.

Р1зночитання — це текст, що мае певш мелодичш вшмш-носп, яка, проте, ¡стотно не мшяютъ самого мелодичного тексту.

У росшськш юторюграфи, головно в фшолош та лшгвютищ, мщно утвердилося поняття ¡звод, пш яким розумйоть СТИХШИ! переробки тексту, тобто п е и 1ч е с пр ям о в а н 1 його змши, зумовлеш активними процесами на певних територ1ях, нашональних чи регюнально-локальних15. У науковий оби введен! таи поняття як болгарский извод, сербский, древнерусский. Проте на тереш ехгдних слов'ян у стосунку до украшсько!, бшорусько! чи росшсько! рецензш лгтератури, як 1 сакрально! монодп, цей тepмiн чомусь не застосовуеться, а вс1 пам'ятки писемносп до 15 ст., включаючи й нотованц називають древнерусскими.

Редакщя — це цшеспрямоваш змши в тексту за якими стоять певш стпльоя!, щеолопчш чи видавнич1 завдання.

Праця над украшськими гимнограф1чиими текстами сьогодш тйьки-но розпочинаеться. Головним завданням на цьому етагй е виб1р найтипов!Ших 1 найбшьш репрезентативних текспв, якомога точнпие !хне прочитання та публйсацн. Прикладом тут може послужити д1ялыисть 1вана Франка, який все свое евщоме житгя розшукував, прочитував 1 публжував тексти давньо! украш-сько! лператури. I при цьому постшно пщкреслював, шо докладн1 студи над цими творами «ще не можлив!, поки велика сила рукописного матер1алу лежить не опублжована, а те, що опубликовано, порозкидано по ргзних виданнях, не зведено до купи I не оброблено як слш»16.

Окреслена проблематика не може бути розв'язаною раз !

15 Там же. -С. 141.

Франко I. П. Житсцкий. «Энеида» И.П. Котляревского и древнейшие списки ее// 316р. те. у 50 томах. —К., 1982. —Т. 33. —С. 50.

назавжди. Одш шггання сьогодш лише ставимо, шип ставимо i частково розв'язуемо, причому, здебЬчылого лише у першому наближенш. Тому про 0CTaT04HicTb висновюв на первинному eTani текстолопчного опращоваиня гимнограф1чних niciгесjгîbïb за вщсутшстю методологи' i методики аншпзу музичних TBopiB давньо! музики, слабких знаниях лпургшно! функш! сакралъних nicftecniгйп, особливо в ïx ¡сторичнш еволюци, не може й бути мови. Ми лише на nopo3i справд1 глибоких текстолопчних студш над nicHecniBaMU укра!нсько! гимнографи. Тому сьогодш дуже важливо осмислити музично-теоретичш аспекти uieï дис-циплши.

У музичнш мед1ев1стищ утвердилося переконання, що гимнограф!чш шснестви, як продукт музично! творчостг Середньов1ччя, вгдзначаються стаГмлыистю i незмпнпстю мелодично! основи. Катвусиий характер його передач: зосередив творч! зусилля лише на вщтворенш вже досягнутого художнього результату. Цен тип творчоси був санкщонований загальним переконанням про божественну волю у arari творчосп, незмшшсть i непорушшсть яко! була самоочевидною. Звиси аношмний, ¿мперсональний характер творчосп, де губилася авторська ждивътуалынсть.

Але у ренесансно-бароккову добу конфесшний космополитам Середньогмччя поступаеться намаганням утвердитн MicueBi мистецьга традицп зусшдлями певних сшвочих шкш i творчих пшивщульностей. Виявом нового пщходу до творчого ироцесу в укра'шсьюй гимнографи стае поява мелодичних BapiaH-tîb — nanieie, що стало головною формою творчо! еволюци украшсько! сакрально'! монодп ренесансно-барокково! епохи17.

У богослуженш вгзантшського обряду склався дуже давшй звичай од ni й Ti ж шснестви (нереважно лпурпйш) виконувати pi3HHMii натеши у будн! дн! та на свята. В б уд Hi дш належало сшваш строгим i простим натвом, близьким до речитативу, а в недшьш (BocKpecni) та прашичт дн! вживалися значно багатш! ■напгвип. Простой лпургшний cniB буднгх дшв I. Вознесеиський

17 У роансъюй ¡сторюграфн аналопчним поняттям с роспев; теоретичне обгрунтування цього явища зробив C.B. Фролов (див.: Фролов С. Многораспевность как тмполопгческое свойство певческого ■искусства// Проблемы русской музыкальной текстологии. —Ленинград, 1983. -С. 12-47).

18 Wellesz Е. A History of Byzantine Music and Hymnography. — Oxford, 1961. -P. 29-30.

назвав обичним1Э. 3 часом авторитет обычного сшву 3pic i був освячений церковного традищею як каношчний (наприклад, у po3yMiHiii теолопчного трактату Святоградец, гр. 'АуюттоА[тг|с).

Недшьш (воскреси!) та празничш служби супроводжувалися урочистшшм i бшыл розвинутим мелосом. Вже nepBicHi християни мали досвщчених cnißuiB, як1 володьти мистецтвом палшоди, тобто вмши розсшвувати богос.тужбо]я тексти р1зними мелодшми-наш'бдлш20. Таю nicnecniBH, як Бог Господь, що е мелодичною моделлю для Tponapiß Утреш, мали pi3Hi Bapiat-гти для щоденних i святкових служб, то ч1тко вщзначаеться в 1рмолоях: повседневный (буденний) або ж празничний нашей. Подлбш Bapiamii мали причасн!, богородичш та деякт шин жанри.

На мелодику празничних wnieie вгишвала також практика сшву великих кафедральних coöopiB i монастир1в, як! були провщними осередками i школами церковного cniBy, де формува-лися яскрав! MicueBi виконавсько-творч1 звичаТ.

Для означення мелодичного Bapiamy у нотолшщних 1рмолоях вживалося визначення nanie, у старослов'янськш фор.Mi написания ндп-Ьлъ, ндп-Ьд^. Найдавншй форми його написания знаходимо у Супрасльському ¡рмолоТ I, 5391: wt нди-клд л\ондстнрл супрлского (арк. 271), млггЬло\' лчонлстырА Супрдсльского (арк. 429), у кшвському списку бл. 1629 р. ДА 85 Л. мдгИ;л острозкий (арк. 163 зв.). Нерщко тай вказ!вки обмежуються ремарками колгдР[ско£], по (МВ-50, арк. 70, 71).

У народнорозмовному середовшщ слово нап±л часто прибирало укра!шзовану форму nanie, як це можна ino;ii побачити у самих рукописах — наприклад, в 1рмоло1 Муз. 7753 е записи ки«вск«го ндп-fcbtf, болгарского нда-Ьв^ (арк. 28 зв., 87, 87 зв., 111 зв. та im); таку ж укра'ипзовану форму запису бачимо i в списку Муз. 5407 (арк.143, 169 зв. та ш.), на титульному аркуип 1рмолоя Крейницького — 1рмолой ндггквоу волгдрского (Титов 1902), у Манявських кодексах.

Термш nanie як мелодичний BapiaHT церковного nicHecnisy в украшськш ¡сторюграфи вживали i продовжують вживати П. Бажанський, О. Кошиць, Б. Кудрик, О. Дзбановський,

Вознесенский И. Образцы осмогласия роспевов: киевского, болгарского и греческого. —Рига, 1893. —С. 49, 180 та ш.

Разумовский Д. Церковное пенис. —С. 8.

П. Маценко, О. Горбач21, М. Антонович. Визначення iianie сто-совно украшсько! практики вживас i росшська юторюграф1я, починаючи вщ В. Ундольського22. Тому немае сенсу вживати ней термш у сучаснш форм! написания паств, як це роблять деяи сучасгв музикознавць Слово nacnie розмнвас термшолопчну сутн1сть цьото явища як особливого мелодичного eapiamy сакрально!" моноди.

Отжс, Hanie — не певне коло пшнограф1чних мелодш-BapiaHTiB, що склалося у тш чи iHiuiii мюцевосп, MOHacrapi, катедрЦ школ!, i прийнятий спершу певною мюцевютю, а згодом перейшов у загальний ужиток23.

В Грмолоях розр!зняються три регюнально-нашональш верст-ви Hanieiв: 1) грецька, 2) балкано-слов'янсьи, 3) украшська та бшорусьга.

Грецьга (тобто новогрецька), балкано-слов'янсьга (також молдаво-волосыа) нате и в украшських Грмолоях демонструють яскраву музично-стильову окремлшпсть, утворюючи окр ему i досить розлогу паралельну верству до найважливших русько-украшських nicHecniBiß. Гх витоки сягають noBimoi фази в^зан-тшсько! та поств1зантшсько! культури й окреслюються 13-16 ст., тобто перюдом так званого колофонного стилю. Не без пщстав що яскраву епоху «¡зантшсько! сакрально! монодп пор1внюють з мистентвом Ars nova2i.

Калофонний cniB (гр. шХофшвос — прекраснозвучний, мило-звучний) базувався насамперед на власне музичних засобах аираз-nocTi та формотворення, звшьнивши музику вщ щыьно! огнки слова. Церковш сгпви збагачутаться »¡ртуозними мелодичними вставками-кад еншями (кратими, анени, mepepiewu тощо). Окрелп склади розсп'туютъся розгорнутими вокализами, нерщко в1ртуоз-ного характеру. Складний тпртуозний стиль зумовив перевагу

21 Показово, що термщ наше спещально окреслюс i постшно вживае вдомий мовознавень О. Горбач (див: Горбач О. 3 icropil украшськоГ церковномузично! термшологп. —Мюнхен, 1965. —С. 9, 18 та ш.).

22 У идольский В. Замечания для истории церковного пения в России// Чтения в обществе истории и древностей российских. — Москва, 1846. -№ 3. -С. 1.

23 Ряжский А. Учебник церковного пения. —Москва, 1890. —С. 31.

24 Williams Е. The Treatment of Text in the Kalophonic Chanting of Psalm// Studies in Eastern Chant. 2. -1971. -P. 171-180.

сольного виконання т. зв. калофонарами або монофонарами.

Цсй прекраснозвучний стиль активно засвоюе украТнська гимнограф!я; у нотолшшних пам'ятках bíh вгдомий як грецъкий i болгарський натви.

Вже найдавшип нотолшшш Грмоло! ннця 16 - початку 17 ст. — Льв1вський, Долинянський, Сугграсльський — фжсу-юють нате и nía назвою грецыиш та з грецъкою шдтсктовкою.

Украшсьп 1рмоло1, завдяки переведению гимнограф1чного репертуару на hobíthg нотолшшне письмо, дозволяють зрозумпи стильову сутшсть грецького nanieу. I хоча глибии науков1 студп гце попереду, все ж можна стверджувати, шо окремишисть грецького нате у в украшському гимнограф1чному репертуара е безсумшвною. Ця вщмшшсть особливо виразно спостернаеться у метроршшчшй оргашзапн. Грецький нате виявляе яскраво окреслену характершсть i стильову самобутшсть, зокрема, високорозвинуп форми муз ич но-словес но го в1ршування. У грецьких nanieах в1ртуозно розроблена система метроритмши, що базуеться на rpi часом1рними пропорщями як у р!зних масштабах, так i в розмагтих долях, що створюе особливу драматурпю чергування довгих i коротких долей. На piBHi метрш-стоп виникае напруга взаемодц р1знотривалих метргв, а на вишому piBHi музично! форми формуеться струнка архггектонгка музмчно-в1ршованих рядив i строф25.

Реиепшя новогрецького калофонного стилю украшською сшвочою практикою вивела украшську гимнографш на вищий pieeHb багатостильово! трамщи й стала важливим естетичним ор1ентиром для власиого стш1ьового досвщу — кишського натву.

Парадельним i значно ширшим за обсягом в 1рмолоях е болгарський nanie, який також мае яскраву стилеву окремйи-шсть. Иого супроводжують ремарки волгдрский нлгг!;а, по водгдрсн^, волгдрское. Завдяки високооргашзованш систем! метроршшчних

25 Цалай-Якименко О., ЯсиновськийЮ. Греко-в1зантшсъка гимнограф1я в контекст украшсько! культур и 16-17 стол ¡ть/У Другий АИжпародний конгрес украиаспйв: 1сторгограф1я украшознаства, Етнолог'ш, Культура. ДоповШ i повгдомлення,- Лыпв, 1994,- С. 163-166; вони ж Греко-византийская гимнография в контексте украинской певческой культуры XVI—XVII вв.// Славяне и их соседи, вып. 6: Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время. - Москва, 1996. —С. 169-173; Yasinovskyi Y. The Repertoir of the Greek Chant in the Ukrainian Hymnographical Anthology HeirmoLogion // Música Antiqua. Acta Scientifica. X. -Bydgoszcz, 1994. -Vol. 1. -P. 375-380.

1 формотворчих засоб1в, а також яскравш святковш образности, болгарський нате вже давно привернув увагу дос.пдшшв (I. Воз-несенський, Е. Тончена, О. Цалай-Якименко, Л. Коршй).

Виникнення болгарського натеу як нового ренесансного явиша пов'язане з новою хвилею пьзйому Болгарсько! держави у 13-14 ст. В епоху так званоо Другого Болгарського царства 1 реформ шщмарха бвфилпя церковний сшв у Болгарп зазнае грунтовного стильового оновлення 1 невдовз1 ця новоболгарська музична стшнстика, збагачена ренесансними струменями, набувас поширення в Укра'пп. Саме ця оновлена стилютика 1 е болгар-ським нате ом в укра'шських [рмолоях.

Л. Корнш виявила в нотолшшних Трмолоях 280 зразйв болгарського натеу, репертуар якого охоплюе рЬиоматтш жанри 1 шснесшви. Окре\в списки у цьому вщношенш е особливо репрезентативними; вони створювалися у великих центрах гимно-граф!чно! культури Украши та Бшорусн: у монастирях Жиро-вицькому, Маиявському, Лавр1вському, у \нстах крайнього заходу украшського етносу Любачев!, Канчуз!, Лежайську. Поширення цього натеу на зах1дн1х рубежах Украши та Быорусп добре в'яжеться ¡з загальною теиденшею до посилення релишно! та культурно-мистецько!' опозицц латошському Заходов].

Окремиишсть болгарського нате у особливо виразно помт-га при його пор1впянш з украшськими натвшм. Композиция болгарського нагие у мае досить нормативну куплетно-строф1чну форму, де кожиа мелодична строфа с майже точним иовтореншш початково! строфи; тод1 як для укра'шських вар1аштв характерна бшьша складш'сть вар1антно-строф1Чно'1 композици. Щкаво, що украшсыа вар1анти у р1зних списках мають ширший спектр вдивгдуальних особливостей, тод1 як болгарсыи вшначаються бшыиою стабьтьшстю 1 норматившетю.

3 Балкан також походить сербський наш'е, але його репертуар в 1рмолоях дуже обмежений — всього чотири зразки. Стшпстично вш близький до болгарського нате у. 1нод1 в Грмолоях зустр1чаються молда во - волоськ1 нате и, яю е м(сиевою редакшею грецького, болгарського та сербського нап1в!в.

1нтенсивне функшонування чужонащон&тьних наптъ викли-кало в украшськш сакралыпй моноди мюцеву творчу реакцта, що зумовило появу етнолокальних р1зновщпв — юпвського, острозького, волинського, пщпрського та ш. Коло м!сцевих натв\в е досить широке й охоплюе р1зт етнолокальш територп,

велик! гимнографши центри 1 школи. Ми не ставимо соб1 за мету вичерпне охоилення проблеми натвхъ 1 нащонального стилеутворення; нашою метою е насамперед виявлення та осмис-лення на музично-текстолопчному р1вш окремшшоеп мюцевих та шонацюнальних натвхв.

У рукописах захщноукрашського походжеиня найпопулярнь шим м!сцевим нате ом е руський нап1в. Етношм руський мщно увшшов у свцтом1сть Захщно! Укра!ни 1 зумовив иояву таких культурно-¡сторичних парадигм як Руська земля, Руське воеводство, руська нац1я 1 русин, руська мова. У цьому сена зрозумишм стае поняггя руський нате як чпсцевий у найшир-шому зиаченш в межах Зах1дно'{ Украши. Найменування руський нате не зустрхчаеться у рукоиисах Центрально! 1 Схишо! Украши та в Бшорусп, де у тому ж значенш виступають позначення кшвський 1 простий натвп.

Репертуар руського натеу охоплюе 20 шснесгпвш, серед яких найпопулярншшми е кондак Пресв. Богородиц! (33 списки), Бог Господь (14), пол ¡елей Хвалгге ¡мя Господне (10) та по дскитька спискзв Воскресни Боже, канон в недшю Цвггну, стихира на Зйлестя св. Духа Царю небесний, задостойник О Теб! радуется. Як бачимо, акцент виразно падае на шснесшви Угреш.

У под1бпому значенш вживаеться назва простий наше. Як синошм руського натеу, його поширення охоплюе централь-но-украшсыа земл1, Схцше Подшля, Слобожанщину, а також Бшоруспо. I лшпе шод! вш трапляеться в захщноукрашських списках (наприклад, у списку 1690 р., створеному у м!стечку Бовшев! на Прикарпатп (НД-112). Цей нате асоцйоеться з поняттям проста мова, шо вщносилося до ново! л!тературно! мови на народнорозмовнш основь Додатков1 ремарки уточнюють розумшня простого натву: простий кшвський нате (Акс. 2691, (^-208) чи руський простий (091/283).

Хронолопчно простий нате зустр!чаеться у рукоиисних пам'ятках у 1638-1752 роки з виразним акцентом на другу половину 17 ст. Бшьшого поширення вш здобув у БЬторусн, де представлений у р!зномаштному репертуар!. В Укра'гш вш не набув особливого поширення ! зустр!чаеться головно у репрезен-тативних пам'ятках: Лукаш. 75, у кодексах Йосифа Крейницького (0-361) та Бовиивському (НД-112).

Репертуар простого натеу е майже таким же, що й руського натву, 1 у тш же юлькосп шснеспцлв (20). Найпопулярюшими е кондак Пресв. Богородищ (20), Воскресни Боже (5), стихира

на Благовшення Днесь благодать (4), .ГНтурпя (6). Наявшсть у рукописах JliTypril простого nanieу засвщчуе його значимкть.

Поява острозького nanie у як одного з найяскравйних явищ украшсько! гимнографп була ticho пов'язана з культурно-оск'.тньою роллю Острога останньо! чверт! 16 i початку 17 ст. Водночас його виникнення зумовлене загальними музично-стильовими процесами, шо вщбувалися в тогочаснш Украпп. До нашого часу дшгало чимало джерел i факт!в, яга засвщчують, що музичне мистецтво Острога вказаного перюду займало важливе ¡viicue культурному i мистенькому жигп Украши.

В Остроз1 сформувалася Minna школа свхтського музикування i церковного cnißy, яка opieнтyвaлacя як на традицшну в1зан-тшсько-слов'янську спадщнну, так i зазнавала захщноевроиейсь-кнх вплшпв. Тож на цьому nii розктит сакрально! монодн в Остроз1 е цшком законом1рним i найбьтьшим виразннком цього процесу була поява особливого мюцевого nanieу — острозького. Спираючись на власну волинсько-ки!вську церковнотсенну традишю, культивуючи новоболгарсью та новогрецью натвп, вбираючи HOBiTHi захщноевропейсьга стильов1 струмеш, острозька сшвоча школа в останшй чверт1 16 i на початку 17 ст. зумша створити иовий стнльовий напрямок у сакральнш монодн Украши — острозький nanie. Виникнувши в Остроз1, цей nanie швидко набув визнання в yciii Укра!ш, в Биюрусн, а також проник в Росно.

Найчаспше острозький нате зустр^чаетъся у псалмх Блажен муж (72 списки). Популяршсть цього псалму i саме в острозькому naniei, очевидно, була пов'язана з його змктом, де осуджуються Ti, що вдуть на coeim нечестивых. В умовах м1жконфесшного протистояння пам'ять про OcTpir була одним з найважлившшх чиннигав гуртування прихильниюв православ'я. Дуже показово, що псалм Блажен муж острозького naniey фйссуе льв1вський першодрук 1709 р.; у перший половиш 18 ст. вш залишаеться . ще дуже популярним, був вщомим i в 19 ст.

Музично-стильовий анальз острозького nanieу, здшснений О. Далай-Якименко у пор!внянш з болгарським i кшвським натеами, показуе, що вш е одним з важливших етапш трансфор-мацн болгарсько! статистики на укра'шському rpyirri26. Музично-

26 Цалай-Якимснко О., Ясиновський IO. Музичне мистецтво давнього Острога// Острозька давнина. —Льв1в, 1995. —Вип. I. — С. 78-88.

гимнограф1чний матер1ал добре пштверджуе особливу роль Острога у творчш адаптацп балкано-слов'янсько!, новогрецько!" та латинсько! культур останньо1 чверп 16 ст.27

Волинський нате нав'язуе до стногеограф1чно1 зони Украх-ни Волиш. Тут яскраво виявляеться самоусвщомлення uici територп Украши як одше! з найпродуктив1иших у розвитку церковного сшву. За рукописами вш охоплюе середину кшець 17 ст. Найдавнгший його запис знаходимо у бгторуському списку сер. 17 ст. Муз. 3053, де волинський nanie мае ще й додаткову ремарку острозкое. Терпторцшьно щ пам'ятки оточують Волинь з швденного Заходу (Любач1в i Лежайськ, Домаиявський монастир), з Швдня (Манявський скит на Прикарпагп), з Швноч1 (Бшоруая). Два з цих списив монастирського похо-дження (Манявський скит i Доманнвський монастир), третш (бшоруський), хоч i не означений, але також, ймовфно. монастирського походження; два з параф1яльного середовшца (Любач1в i Лежайськ). Bei ui списки е виразно репрезентативними й окреслюють значн1 осередки церковного сшву.

3 Волинню пов'язаний також крем'янецький nanie (гид м1ста Крем'янець), яким розешвана Херувимська теня у Жировицькому ¡рмолоТ I, 3367. Кам'янецький нате, ймов1рно, пов'язаний з м1стом Кам'янець (тепер Камшь-Каширський) — бдин свят (Осс. 3688/ I), як львiвcький — 3i Львовом. Зрщка також зустр1чаються nanieu гл1б1вськ1й, куп'ятицький, п1дг1рський, харк!вський.

Певне Micue у нотолшшних Грмолоях займають бшорусыа nanieu, яю зосереджеш переважно у бшоруських списках: б1ло-руський, вшенський, кутешський, литовський, мирсь-кий, могил1вський, слуцький, смоленський, супрасльсь-кий. Найдавшшим i найпоширеншшм е супрасльський nanie, що пов'язаний з вщомим монастирем бшя Бшостоку. Мирський нате очевидно слщ пов'язувати з Мирським монастирем в Бшоруси; розумшня uie'i назви як свггського сшву е помилковим. Биюрусыа. натеи в укра'шських списках майже не зустр1чаються, отож 'ix присутшсть у тш чи тшшй иам'ятш майже однозначно евщчить за и бглоруське походження.

27 Пор.: Мидько I. Острозька слов'яно-греко-латинська академш. —Ки1в, 1990; Ясшовський А. Роль Острога в культурних взаеминах Украши 3i слов'янами i греками// Острозька данина. —Льв1в, 1995. — Вип. I. -С. 97-103.

У бароккову епоху укра'шська сакральна монод1я в ш'лому усвщомлюеться як яскраве нашональне явище — кш'вський нате, як завершения музично-стильово! еволюцп сакрально!' монодп. починаючи з старокшвського сгпву княжо! добн, через нов1 стильов1 знахцткн шеля монголо-татарсько! навали до сгр1м-кого злету у paнньoнoвiтнiй час. На цьому шляху вшбулась активна адаптац1я греков1зантшсько! сакрально! монодп та и слов'яно-балкансько! рецепци, а також поступове зблнження з захщноевропейською культурою.

Кш'вський нате формувався у р1чшш трьох репональних музично-стильових традишй: 1) греков!зантшсько! — новогреиь-кий нате, 2) балкано-слов'янсько! — новоболгарський нате, 3) мюиева творчють — кш'вський (точнппе новокш'вський) нате.

Ня стильова трюда у бароккову добу забезпечувала тягшеть I безперевшеть культурно! ор1снташ! украшсько! сакрально! монодп, що в умовах латинсько-католицько! експансп сприяло збереженню релшйно! та наш'оналыго! ьдентичносп. Тож укра'шська сакральна монод1я була динам1чною системою, I Г! розвиток забезпечувався не лише внутршпими ¡мапентшши чинниками, аде й зовюшшми стилеутворюючими факторами — новогрепьким 1 новоболгарським напгеами.

Кш'вський нате зародився як нате мшпево! кш'всько! школи. Поступово гмн виходить за етнолокальш меж11 стае репрезентантом загальнонашонального мистецтва сакрального сгпву Украши. Суголосними поняттями стати кшвська нотация, кшесът востваки, кшвськ\ граматиких\

Усвгдомлення поняття кшесъкого настае у другш чверт1 17 ст. у киево-могилянську добу, коли Кшв знову виходить на мюце провщника полггичного, церковного 1 культурного життя Украши I стае виразником загальнонацюналышх штерес1в ¡' в церковному сшвт

Вперше назва кш'вський нате з'являеться у другш чверт1 17 ст. — в 1рмолоях з Гайсина (ДА 91 Л.), з Верхрати (Акс. 2616), у кш'вських списках меж1 20-30 роюв 17 ст. (ДА П.350, Акс. 2932). 3 середини 17 ! до середини 18 ст. зразки кшвського натеу зустр1чаються майже у кожному повшетю збереженому рукопису.

28 Цалай-Якименко О. Взасмсшя «Схщ-3ах1д» 1 Бсрестейська утя у стаиовлеши музичного бароко в Украп-п // Берестейсъка утя / укратська культура XVII ст. —Льшв, 1996. —С. 65-105.

Територ1альне розповсюдження иього нате у охоплюе всю Украшу вщ захщних границь украшського етносу — 1рмоло1 з Коросненщини (С?-352), з Кринищ (БА-17), Канчуги (Калужп. 15) — до схщних кордошв Украши (список з Луганського коша, Поточш надх. 326).

Репертуар кшвського натеу охоплюе стшке коло гпснсспннв, окрем1 цикли 1 служби. Найпоширешшою службою кшвського натеу е Лггурпя 1оана Златоустого, яка, починаючи з середини 17 ст., присутня майже у кожному списку. Дуже часто з Лйурги видшноться окрем! шснесшви ки'шського натву. Алл1луя (Муз. 7753, 1,5585), блаженш (Акс. 2973, Син.п. 890), ектени (091/ 126), причасники (НТШ-235, Пог. 409) 1 особливо Херувимська гпсня (ПоГ. 391, Син.п. 1086, 1,2831). Поява Лпургн кшвського натеу, очевидно, пов'язана з добою митрополита Петра Могили; можливо, вш брав безпосередню участь у ц формуванш, що добре в'яжеться з його дшльн1стю по впорядкуваншо церковних служб 1 богослужбових текспв Укра1исько1 Церкви.

Популярною була також празнична всчгрня служба Всенощне бдеше ки1'вського натеу, яка виникае, мабуть, тод1 ж у друпй чверт! 17 ст.; до того ж часу вщносять 1 найдавншп списки (ДА 91 Л., Акс. 2932). Серед окремих шснеспшв кшвського натеу з Всенощного бдешя найпопулярнпиим е псалм Блажен муж.

В Утрет кшвським натвои найчастиие спшаеться осмоглас-ний цикл Бог Господь. 3 шших часто вживаних п1снесп1в1в ки1вського натву вщзначимо задостойник О Теб1 радуется (найдавшший запис вщноситься до 1650 р., Р-58), кондак Пресв. Богородищ (Акс. 2602, Лукаш. 79, ЦД-374).

Побутував також особливий нате Киево-Печерського монастиря. Це Ашилуя (Соф. 112/ 645 С., Перетц 214), псалм Блажен муж (Рук. 103, НД-103), кондак Пресв. Богородищ (Б-22-71), Л1турпя (Б-19-127, Разум. 95), задостойник О Теб1 радуется (ДА П.350). Звертае на себе увагу поширення печерського натву у списках з крайшх захщних границь украшського етносу — Любач1вського Рук. 103, Лежайського НД-103, а також у бшоруських списках. Значно шзшше з'являеться найменування лаврський на/ив — виключно у списках 19 ст., яш були створен1 у Киево-Печерському монастир1 (КН. 2082, Син. п. 39, КН. 2087).

Отже, термш кишський нате за рукописними пам'ятками виступае у трьох р!"зних значениях. У локатьному розумшю кшвський нате протиставляеться острозькому (псалм Блажен

муж, Всенощне бдеше — до середини 17 ст.). У пшршому значенш (Лпгурпя, Всенощне бдеше — з другоУ половини 17 ст.) ней нате сприймаеться як загалыюнацюналышй. Л ггурпя киУвського натву не мае альтернативних вар1анпв в одному рукописи а з другоУ половини 17 ст. до Лгтургп киУвського натеу у ширшому значенш приеднуетъся Всенощне бдеше, яке випснило острозький вар1ант. Врент найширшого значения кшвський нате набувае при перенесенш украУнськоУ сакрально! моноди в Росчо, де вона в шлому отрнмуе загальне найменуван-ня — киУвський нате (з кшця 17 ст.). Тому в украшських 1рмолоях, створеиих у Рос1У, значно частше вживаються позначення киУвського нате у, тобто ним термшом охошпоеться практично весь репертуар украУнського Грмолоя.

У висновках шдкреслюеться, що у ранньонош'тню добу — добу украУнського Ренесансу 1 Барокко, багатовщова сакральна монод1я входить у кульмшацшну фазу свого розвитку. Спираю-чись на власну старокиУвську спадгцину, постшно ор!внтуючпсь на в1зантшську гимнограф1чну традишю 1 коректно засвоюючи новггш захщноевропейськ1 здобутки, украУнська сакральна монол¡я (гимнограф1я) завершуе свою еволюнио створенням у 16-18 ст. яскравого мистецького суцвгггя етнолокальних ствочих шил — кзивсько'У, волинсько'У, острозькоУ, пщпрськоУ, крем'янець-коУ, межипрськоУ, харщвськоУ та ш. Гнтесивний синтез слов'яно-греко-латинських музичних традишй на мюцевому украшському Грунт1 забезпечив киУвському натеу як з а га л ь н оу кр а! н с в к о м у стильовому явшну одне з чигьних мюць у европейському музич-ному мистецтвг

OciiOBiii положения дисертащУ опублжоваш у таких працях:

1. УкраУнсьи та бшоруськ! нотолшшш ГрмолоУ 16 — 18 столпъ. Каталог i кодиколопчно-палеофаф1чне дослщження: Монограф1я. —Льв1в, 1996 (72 др. арк.).

2. Перша схшгослов'янсьга нотш видання // Укратське музикознавство. —Кшв, 1975. —С. 128—137.

3. Беларускгя 1рмало1 — помнш музычнага мастацтва XVI— XVIII стагоддзяу// Мастацтва Беларуси. —1984. —№ 11. —С. 50-55.

4. Ленинградская коллекция древнепевческих рукописей украинской традиции// Прошлое и настоящее русской хоровой культуры. —Москва, 1984. —С. 101-105.

5. 3 icTopi'i музики захщноукраУнських земель XVI—XVII

ст.// Украшсъке музикознавство. —Кит, 1986. —С. 107-116.

6. Львовский ирмолой конца XVI — начала XVII в. // Памятники культуры. Новые открытия. 1984. —Ленинград, 1986. -С. 168-175.

7. Джерела вивчення украшсько-бшорусько-росшських музичних зв'язкЬ XVI — середини XVII ст.// 3 ¡стори укратськаХ музично! культуры. — Кшв, 1989. —С. 9-24.

8. Методолопчне значения науково! спадщини 1вана Франка для вивчення ¡сторн украшсько'1 музики// 1ван Франко / свгтова культура. -Кшв, 1990. -Т. 2-3. —С. 86-88.

9. Украшська пмнограф1я в европейському контексп// Украшсъке барокко та европейський контекст. —Кит, 1991. — С. 219-224.

10. Источниковедческие проблемы древнего певческого искусства: к вопросу о типологии певческих рукописей// Музыкальная культура Средневековья. —Москва, 1992. —С. 98-99.

И. О напевах в украинских певческих рукописях// Музыкальная культура Средневековья. —Москва, 1992. —С. 41-43.

12. Балкано-слов'янська традищя 1 питания походження украшського церковного ству// Проблемы слов'янознавства. — Льв1в, 1993. -Вип. 45. -С. 132-135.

13. Генеза украшсько! гимнографп'// Украшська музыка: традици I сучасшсть. —Льв1в, 1993. —С. 4-21.

14. Украшський нотолшшний 1рмолой як тип гимнограф1ч-ного зб1рника: змют, структура// Записки НТШ, т. 226 (=Пращ Музикознавчо! ком ¡с и). —Льв1в, 1993. —С. 41-55.

15. Украшська гимнограф1я в м1жнародних зв'язках// Украшське Барокко. —Ки1в, 1993. —С. 235-243.

16. Церковна музика в юторн украшського музичного мистецтва// Релшя в Украшх. Дослхдження, матер'шли. — Кшв— Льв1в, 1994. -Вип. 2. -С. 122-127.

17. Сошальна функшя украшських нотних [рмодо'т// Рукописна та книжкова спадщина Украши. —Кшв, 1994. —Вип. 1. — С. 63-72.

18. Музична б1блюграф!я в контекст1 украшознавства// Б1блюграфЫ украшознавства. Вип. 2: Битограф1я та джерела музикознавства. —Льв1в, 1994. —С. 3-6.

19. Нотний 1рмолой Гаврила Аранесовича як пам'ятка схщнослов'янських музичних зв'язив// Б1блюграф 'ш украшознавства. Вип. 2: Б1блюграф1я та джерела музикознавства. —Льв1в,

1994. -С. 20-23.

20. Украшсыа нотш видання XVIII ст.// Б'ьблюграфЫ yicpa'i-нознавства. Bun. 2: ЫблюграфЫ та джерела музикозпавства. — Львш, 1994. -С. 23-29.

21. Znaczrnie cparchii Pszemyskiej w rozwoju ukrairiskiej muzyki eerkiewnej // Pohka-Ukraina: 1000 latsqsiedstwa. —Pszemysl, 1994. — S. 403-420.

22. The Repertoir of the Greek Chant in the Ukrainian Hymno-graphical Anthology Heirmologion// Musica Antiqua. Acta Scientifica. X. -Bydgoszcz, 1994. -Vol. 1. -P. 375-380.

23. Величания як жанр украшсько! гимнографи// Icmopin релтй в Украж. —Кш'п-Лыш!, 1995. —Вип. 3, ч. 5. —С. 530-532.

24. Greek Chants in the Ukrainian Hymnographicai Anthology Heirmologion// Byzantium: Identity, Image, Influence (=XIX International Congress of Byzantine Studies). —Copenhagen, 1996. —No. 6333.

25. М1ж Сходом i Заходом: украшська музика на шляху вщ середньоЕЙччя до ранньоногптнього часу// Musica Galiciana. -Rzeszow, 1997. -Т. 1. —S. 35-42.

Ясшовсышй Ю.П. Украшська сакральна мошедя: ¡сторш, текста, музично-стильов1 наверствування. —Рукопис.

Дисерташя на здобуття наукового ступеня доктора мистецтво-знавства за спешальшстю 17.00.03 — музшше мпстецтво. — Национальна музнчна академия Украши ш. ПЛ. Чайковського. — Киш, 1998.

У праш розглядаеться ¡стор1я украшсько! сакральн! моноди (гимнографи) у пер ¡од и найвишого розвитку i фжсаш! у ното-лшшнш систем! запису музичних текстов (16-18 ст.). Вивчаються генеза, ¡стор!я, джерела, музичш тексти та музично-стильов1 наверствування. Вперше у музичнш мс^невктищ вивчення сакрально!' моноди спираеться на повний свгговий фонд рукопис1в . одше! традицп — нотолшйш 1рмоло!, яи у абсолютнш бшьшосп виявлеш 1 опрацьоваш самим автором. Запропоноваш нов1 методи м1ждисциплшарного дослщжешш джерельно! бази сакрально! моноди. Музичностильош' спостереження пов'язаш з компллексним дослщженням музичних текста.

Kлк>чoвi слова: украшська сакральна монод1я, ¡сторш, джерела, музичш' тексти, стгшстика.

Ясиновский Ю.П. Украинская сакральная монодия: история, тексты, музыкалыю-стилсвые наслоения. —Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора искусствоведения по специальности 17,00.03 — музыкальное искусство. — Национальная музыкальная академия Украины им. П.И. Чайковского. —Киев, 1998.

В работе рассматривается история украинской сакральной монодии (гимнографии) в период ее наивысшего развития и фиксации в нотнолинейной системе записи музыкальных текстов (16-18 вв.). Изучаются генезис, история, источники, музыкальные тексты и музыкальностилевые наслоения. Впервые в музыкальной медиевистике изучение сакральной монодии строится на полном мировом фонде рукописей одной традиции — нотнолинейных Ирмолоях, которые в подавляющем большинстве выявлены и обработаны самим автором. Предложены новые методы междисциплинарного исследования источниковедческой базы сакральной монодии. Музыкальностилевые наблюдения увязываются с комплексным исследованием музыкальных текстов.

Ключевые слова: украинская сакральная монодия, история, источники, музыкальные тексты, стилистика.

Yasinovskyi Yu.P. Ukrainian Sacral Monody: History, Texts, and Musical and Stylistic Stratification. —Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree by speciality 17.00.03 — musical art. —National Musical Tchaikovsky Academy of Ukraine, Kyiv 1998.

The thesis deals with the history of Ukrainian sacral monody (hymnography) in the period of acme of its development when it was fixed by means of the linear system of musical notation (sixteenth through eighteenth centuries). The genesis, history, sources, musical texts, and stylistic stratifications are examined by the author. It is for the first time in the Middle Ages musicology that the study of the sacral monody is based on the complete stock of the manuscripts of the same tradition preserved world-wide, that is the Heirmologia which are studied in the overhelming majority by the author himself. The new approaches to the interdisciplinary study of the sacral monody sources are suggested. The musical and stylistic observations are connected with the complex investigation of the musical texts.

Keywords: Ukrainian sacral monody, history, sources, musical texts, stylistic.