автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Украинские говоры Северной Буковины в историческом и лингвогеографическом аспектах. Фонетика, фонология

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинские говоры Северной Буковины в историческом и лингвогеографическом аспектах. Фонетика, фонология"

?Т 6 ол

Л^АЦЮНАЛЬНА АКЛДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ ^ ^ Гнститут укршнсько'1 МОВ11

На правах рукопису

Герман Костянтин Федорович

УКРАШСБК1 ГОВ1РКИ П1ВН1ЧН01 БУКОВИНИ в ¡сторичному та лшгвогеограф1чному аспектах Фонетика, фонолопя

Снещалынсть: 10.02.01 укра'шська мова

Автореферат дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора фьчолопчних наук

Кихв 1996

Диссртащею е рукопис.

Робота виконана на кафедр i icropii та кулвгури украшсько! мови Чсрншсцышго дсржашюго yiiincpcHTcry ¡м. Юр'1я Федьковнча.

Офщ1йи1 ононснти: доктор фиюлопчиих наук, професор

Бензепко Стен an Пилппонпч, доктор фиюлопчппх наук, професор Закрсвеька Ярослава Baciuiiuua, доктор фьчолопчппх паук, професор МатнЫс luaii Григорович

Прошдиа оргашзацЫ - Ужгородськин державна ii утверситет

Захист дисертаии »(дбуДеться "11" лютого 1997 р. о 14 годин'! на заЫдаин! ciicuia;ii;(onanii(»V ичсиоТ ради № Д 01.94.01 для захисту дисертацШ на здобупя наукоиого ступени доктора фиюлопчних наук при lucTnryri украТнсышТ мопи HAH Украшм (252001, КиТн, иул. Грушеиського, 4).

3 диссрташсю можиа ознакомится н наукошй 6i6:iioreui 1иститугу укршнськоТ моии HAH Украши - м.Киш, пул. Грушеиського, 4.

Г

Автореферат розхлаиии " с1чня 1997 р.

Учений сскретар спец'|ал1зовано1 нченоТ ради

кандидат ф'молопчних наук fa^i Л. М.БЕРЕГОВЕНКО

Тона досл1л^?нпя - "УкраХлсьп! гов1ркк П1ви1чно1

Букоптш в.1стсричнону та л1нгвогеограй1чному асгшкт1. Фонетппа, ^снологгя" — сбрана автором тому, то фонетику укралнськп:: гов!рох п!вн1чно1 Буховшт значена ше недо-статньо, хоч м!сцев1 оссблнпост! могзлення пиипляються тут досать внразло. Слма иа ц1Гх територэ.! збереглося чимало рсл1!:т1э слов' лнсько! старовшш, яки:; ¡'.о р!дображають жодн1 пясьмоз! пам'яткл. На цнх зепля::, розм1г:эннх у самому центр! Европи, протягом тисячол1ть псрахроэдизлнсь пажл!;э1 торгов! та военн1 шляхи, стикались життев! !нтсреси р1эни:1 плсиеи 1 народ1в, багатьох держав. Усе це не могло не поэначнтнсь на розвнтков! мовн населения краю, детальна вивчеинл яко! ; араэ дуже потр1бне.

Актцальн1сть теми полягяе в тону, що фонетика гов1"ок Буковшш описана неловко, а кипе д1алектне мопленкя С ояшг* 1з найвагЕл;!а1пнх джарал об' активного шгачення.! сторИ укра-1нсько1 нсзн, з'ясувлння стлях1в становления норм л!торатур-но! мовн, выявления а::т:;зпп:с процес1в, що в1дбува;оться в усному народному мовлеин! на сучасному етап! його розвитку. Системнин опис гов!рок дас иатер!ал для правильнсД 1 детально! класиф1кац!1 укра1исьгсих тернтор!альних д!алехт1в, э'лсуэапня характеру пзаемовплив1в п1~ гов!р:сами укра!нсько1 нови, взаснодИ н1згс д1алеягаш1 1 л!тературною нсася. Д1а-ла>:тни"1 натсрХал засэ1дчуз зв' язкн укра5.нсько1 нови 3 мойамн 1неих народ!в.

Д1алектнзми с япвш:и, перехонливимн 1 красиомовшкш св1дкамн 1стор11 мовн.

Длссртац1я станознть 1нторес не т±льхи для знагщ!в ухра1нсько£ нови, але а для слав!ст1в узагал!, для ±сторн-, археолог1э, егпографхо, краезнаБц1п та педзгог!в.

Зараз, у six соц1альчих та пол1тичних зи1н, ocbíhs-hoctí населенна, т©ритор!альн1 д!алекти, що 1сиували протя-гом багатьох стол!ть, вм1нюються як система. На жаль, посту-пово втрачаються й tí д!алехти1 риси, що становлять «1нн1сть для мовознавчо! науки, icTopii народу, матер!ально1 культура та 1нпшх наук.

ÍctopIb вивчення фрнетики ухрагнсь^их гов1рок Буковини. Перш! принаг1дн1 спостереження над окреиими явищаыи фонетики буковинських roBipox належать перу 1.Верхратського, який у 1908 poqi опубл1хував статтю "Дещо до говору буховинсько-руського"-.

Опис окремих рис буковинських та гуцульських.гов1рок на територН Буковина' энаходимо в npaqi. i . 31лин.ського "Карта ухра!нсьхих roBopiB о пояснениями" (Варшава, 1933) .

Повн1ш1 в1домост1 маемо в статтях М.В.Леоново!-: "До характеристики rosipOK п1вн1чких район1в Буковини"(1958), "Сп1льн1 риси буковинських та 1нших гов1рок п1вденно-зах1д-ного иар!ччя украхнсьхо! мови" (I960), "Голосн! звуки в буковннських говорах" ("!963), "Приголосн! звуки в буковинських говорах" (1964).

Першу спробу опису фонолог1чних систем укра!нських roBipox Буковини зробив ф.Т.Жилко у працях "Фоиолог1чн1 особ-ливост! укра!нсько1 мови в пор!внянн1 з íhmhmh слов'янськи-ми" (Киав, 1963) та "Фонолог1чн1 особливост! вокал!зму укра-Лнських д!алехт!в" (Khíb, 1964) . фрагментарный опис фонетики roeipoK Буковини энаходимо у книгах цього ж автора: "Говори украхнсько! мови" (Khíb, 1958) та "Нариси з д1алектологН украхнсько! мови" (Khíb, 1968).

Фонетиц! укра!нсьхих rosipox П1вденно1 Буковини присвя-чен! ctbttí flocyjiflhhkíb з РумунН: М.Павлюк, Í-Робчук "Фоно-лог!чн1 системи укра£нських гов!рок РумунП" (1971), "Реф-лехеи давн!х о, е в нових эакритих складах в укра!нських гов!рках РумунН" (1973), а також I.Petrut "Fonética graiu-lui hu^ul <iin valea Sucevei" (Bucure|ti, 1957) .

Ц1нну !нформац1ю про фонетику гуцульських та буковинських roeipoK энаходимо в книз! Б. В. Кобилянського "Д1алект i л!тературна нова" (Ки£в, I960).

Матер1ал з icTopii украхнських гов!рок Буковини míc-титьоя в статт! В.Ярошенко "Укра1нська нова в молдавських грамотах XIV-XV ст." (1981) .

tctopifi окремих яёиц снстеми голосних гуцульських та букопипсьхих гсв1рок висв!тлена а хклз! A.M.Залесьхого "Вокалом п1вденко-зах1дннх говорив укра1ксько1 мови" (Knia, 1973) та у статтях цього ж автора: "фонетическая интерпретация отдельных явлений вокализма юго-западных говоров'укра-инского языка" (1967), "Деяк1 явиша вокал!зму покутсьхих го-в!рок з погляду фонолог!!" (1971), "Про конвергенц!ю дапн!х [ы] та [i] в п!вденно-зах!дних говорах укра!нсько! нови" (1973), "Палатальные шипящие в говорах украинского языха" (1973), "Роз^!змення [а]-[е]. п!сля серэдньояэикового [й] у п!вденно-зах!дних rcr.opax укра1нсько1 мовн" (1978), "Пара-днгматичн! i синтаксичн! умови функц!онування шиплячих у гу-цульсьхому говор!" (1903).

Характеристику деяких фонетичних явшц укра!нсьхих гов!-рок Буховини маемо у статт! С.П.Бевзенка "До походження флекс!! -е в !кенниках типу з!лля в п!вденно-зах!дних д!алек-тах" та його хннз! "Укра1нсьха д!алектолог!я" (1971).

Опис ухрад.нсьхих гов!рох Буковшш дають хннгн К.Ф.Германа: "Взаемод!я укра!нсько£ л!тературно! мови з териуор!-альниии д!алектами" (Черн!вц!, 1983), "Укра1нськ! гов!ркн П!вн!чно! Буковшш в !сторнчному та л!нгЕОгеограф!чнсму аспект!. Фонетика, фонолог!я" (Чёрн!вц!, 1995), "Атлас украгн-ськнх гов!рок П!вн!чно1 Буковини. Фонетика, фонолог!я" (Чер-н!вц!, 1995) та статт! "Иптсрферентная диалектная зона в лннгвогеографическом освещении" (1986), "До icTopii ус!чених сл!в у гов!рках.укра1нсько! мови" (1977), "Буховинсько-мол-давськ! граноти X1V-XV ст. - пан'яткй староукраХнсько! мовн" (1992). . "

- зробитн л!нгвогеограф!чний опис фонетично! та фоно-лог!чно! систем укра£нських гов1рок (на сучасному етап1 розвитку) TGpnTOpii П!ви!чно1 Буковннн;

- досл!дити icTopin виннхнения, розвитку i формуваиня д!алехтних явит, пояснити причини, як! эумоаили зм!ни;

- встановнти, яким с внутр1п»с тернтор!айьйе ^ленування гов!рок, податй детальну, tioBiit; 1х КЯасиф!ка1|!ю;

- з'ясувати, в якйх зв'язках перебувають г6в!рки Буковини з !ншими укра!нськими;

- вивчити взаемод1ю укра1нських гов1рок Буковини э д1а-лектамн як слов'янських, так 1 неслов'кнських нов;

- розкрити взаемод!ю укра!нських гоа!рок Буковини з сучасноя украхнськод л1тературнога мовою;

- показати автохтонн1сть укра1нсько! мови на Буковин1.

записи з1 136 го&1рок, эроблен! автором за спе'д!ально створено» для ц!е! мети програмою, а також магн!тофонн! записи суц!яьних текст1в тих же гов!рок. На основ1 з1браного мате-р1алу складено 334 карти, анал1э яких л!г в основу досл1дження. 1ншим джерелом були науков! прац! з д1алектно! фонетики та грамоти Х1У-ХУ1И ст. з Буковини.

Наукова новизна праи!:

- зроблено повиий опис фонетичнох та фонолог!чно! систем ус1х украд.нських гов!рок на територ!! П1вн1чно1 Вуковини у просторовому та часовому аспектах;

- розкрито 1стор1ю розвитку гуцульських, буковинських та под1льських гов!рок на досл1джуван1й територИ;

- створено детальну й об'ективну класнф1кац1га гов1рок Буковини;

- описано взаемод!ю гов!рок Буковини з сус!дн1ми укра-1нськими гов1рками;

- внявлено результати впливу укра1нсько1' л1тературно! мови на д!алектне мовлення;

- встаиовлено, що укра!нськ1 гов1рки розвивалися на цих зсплях упродовж стол!ть, що укра!нська нова на Буковнн! с автоктонио.з.

Еаз.ильтлтп прогддг.ного лослЛпкеняя ног,уть бути вико-рнстаи1 при виклгданн1 у вузах укра1исько1 д!глсктолог11 та ±стор!1 укра1псько1 мови, для написания п1дручник1в з цих дис1дипл!н. Учител1 пасовнх ек1л можуть застосовувати результати досл1дження при випченн! сучасно! укра!псько£ л!тера-турно! нови в уповая конкретного д!алектного оточення. Праця зац1кавить 1сторик1в, оск1льки новний фактаж переконуе, що зеил! Буковини з найдавн1ших час1в заселен1 слов'янським ет-носом, а розвнток укра1нсько! мови в!дбувався на цих землях пост!йно. Робота корисна для мовозиавц1в-слав1ст±в, теоре-тнк!в загалыюго мовознавства, етнограф!в та краезнавц!в.

6

На основ! дисертацдЛ автором розроблено 1 видано нав-чальний пос.1бн1{к "Йааемод1я укра1нсьхог л!тературно1 мови з тернтор1альннмн д1алгакта!1И" (Черн!вц!: ЧДУ, 1983. -74 е.). Цей спецкурс читаеться для студен-г!з-ф!лолог1в Черн!венького державного ун1верситету.

Апробузання прап!. Дисертац1я обговоргавалась на зас!-данн! В!дд!лу д!алектолог!! ¿нституту укра£нсьхо1 нови НАН Укра1ни, на зас!данн! кафедри !стор!1 та культури укра!н-сько! мови "Ччрн!вецьхого державного ун!верситету 1н. Юр!я Федьковича. Окрем! роздали у вигляд! наукових допов!дей об-говоргавались на XIV Республ!канськ!й д!алектол-~г!чн!й нарад! в м.Киев1, XV Респу5л!кансьх!й д1алектолог!чн1й нарад1 в м.Житомир!, X^Всеухрагнськай славд.стичн!й хонференцИ у Черн1вцях, 1сторико-краезндвч!й конференц!!, присвячен!й 50-р!ччк> возз'еднання Буховиии з Украиною, Всеухра!нськ!й науков!й конференц!! "Ухра1нська мова на Букопин!" та багатьох !нших.

3 томи дисертац!! видано три книги та 18 публ!хац!й.

Положения, що виносяться на захист.

1. На м!сц! б!льпост! фонем праслов'янськоа систеш! VI ст. в сучасннх украа.нських гов!рках Буховшш фунхц!оаус не яхийсь один звук, а велика к!льк!сть звукових континуан-т!в (див. с.11-25). 3 другого боку, той самий звук виступас континуантом багатьох. праслов'янськпх фоном. Такни стан спричиненнй законами звукового розпитху укра!нсько1 мови та сусп!льними умовами. Все це разом узяте породило складни д!алектну диференц!ац!га.

2. На тернтор!! Черн!вецько1 облает! г.оширен! три типи укра1нських гов!рок: буков"нськ:!, гуцульсьх! та под!льськ!. Буковинськ! гов!рки д!ляться на чотири р!зновиди:

буковинсько-надпрутськ!,

буковинськ! з деякими рисами гуцульських,

буковинськ! з деякими рисами наддн!стряиських,

буковинськ! з деякими рисами под!льськнх.

3. Гуцульськ! гов!рки П!вн!чно1 Буковини поиирен! в Карпатах, охоплюють весь Путильський район ! г!рську частику Внжницького на зах!д в!д л!н!1 Бижниця - Багна - Бе.регомет -Мигове. На сх!д в!д ц!е! мея! розташований ареал буковин- _

сьхих гов!рсх, ко охоплюе паредг!рну зону Вижницьхого та л1-состепову зону К1цмакського, Заставн1асьхого, Сторожинець-кого, Глибоцьхого, Новоселицького, Хотинсьхого та зах!дну частину Кельмакецького район!в до jiinii Груш!вц! - Бузовиця

- Нелип!вц! Кельменецького району. Дал1 на сх!д вуэьхою смутою йде зона под!льсьхих гоз!рок П1вн!чно! Beccapaöii, як1 охоплюготь сх!дну частину Кельменсць.кого та весь Сохирянсьхий район. Буховинськ1 гов!рки з деякими. рисами гуцульських мають межею на заход! л!н!ю Вижниця - Багна - Верегомет -Мигове, на сход! - Банилхв (.чад Черемошем) - Коритяе -Банил!в-П!дг!рний. На'сх!д Б1д них поширен.1 буховинсьхо-надпрутсьх! гов!рки, як! простягаються до л!н!1 Кисел1в -Веренчанха - Валява - Чорн!вха - Слобода - Зелений Гай. Бу-ковинськ! гов!рхи э деякими рисами наддн!стрянсьхих знахо-дяться на п!вк1ч в!д л±н!1 Кисел!в - Валява - Малий Кучур1в

- Горош1вц!. На п!вноч! цей ареал доходить до Дн!стра. Буко-винсьх! гов!рхи з деякими рисами под!льсьхих на заход! мають межею л!н!га старого австр!йсько-рос1йського хордону (Валамут!вха - Грозинц! - Рингач - Новоселиця), на п±вноч1 простягаються до Дн1стра, а на сход! - до л1нИ Груш1вц1 -Бузовиця - Нелип1вц1.

4. Ус! назван! типи гов!рок дужо внраэно розмежову-ються фонетнчнимн д!алектники !зоглосам;1 (див. с.31-39).

5. Причинами складно! днференц!ац11 украгнських rosipox на Буковин! були сусп!льн! умови: тривале !ноземно пану-вання, яке часто заливалось, безх!нсча! перенесения державник хордон!в у р!зних напряиах, характер етн1чиого заселения краю. Нала .значения також м!жд!алект:ш !нтерференц!я сус!д-н!х укра1нсьхнх говор!в, м!жмовк! контакта, взаемод!я м!ж л!тературного новою ! тернтор!альникн гов.1ркамн.

6. Дрхеолог1чн1 досл!джеиня (М.Ю.См1шко, Л.В.Вакулеи-ко, В.О.Т* .¡ощук) показугать, цо слов'янсьхе плен'я хорват!в жило в цьому крах вже в перш! стол!ття н.е. (Герман К.Ф. Атлас..., с.76-79). Г!дрон!м!я Буковини, Карпат, Сх!дного Прихарпаття, Придн!стров'я та Придунав'я е чисто ухра!н-сьхого, сформованою до XIV ст., мае д!алехтн! риси буковин-сьхнх rosipox (Герман К.Ф. . Атлас ..., с.84-85). Староухра-1нсьха мсыа била державною мовою Колдони в XIV - XVII ст. Hansi спсстеретсння виявляють нерозривн! ланцюги поступових

д!ахрон!чних фокетичних зм1н,- олеуенти яккх збереглись у р 1.3них гов!р;:ах Буковини. Ц«э п!дтэорджуа думку, що укра£н-ська мова формувалась 1 розвиЕалась тахож на територ!! Бухо-вини. Стже, ухра£иська мова на Буковин! е'автохтонной.

Декларап1я.__оссбкстого ьнески дисертанта у розробку наикових рез'ч'льтат1в_дисеотаи11. Дисертац!я а результатом 27-р1чно1 прац! автора. Була рсзрсблена спец1альна програиа збору д!алектннх иатер1ал1в, ор!ентопана на особливост! го~ в!рок територ:.! Буковини, цэ охоплюс 651 питания. За ц!ею програмою автором з1брано д!алехтний матер!ал у 100 насело-них пунктах Буковини 1 36 селах сум!жних областей. У тих же м!сцевостях зроблено звуков! записи суц!льних текст1в на магн!тофон!. 3!браний матер!ал дозволив створити книгу "Атлас укра!нських гов!рок П!ви!чно£ Буковини. Фонетика, фо-нолог!я" (Черн!вц!: Час, 1995. - 410 е.), яка м!стить 334 карти та супров!дн! до них матер!али.

На основ! атласу, звукових запис!з гов!рок та писемних паи'яток XIV - XX стол!ть з територН Буковини автором написано монограф!ю "Украгнськ! гов!рки П!вн!чно£ Буковини в .историчному та л!нгвогеограф!чному аспект!. Фонетика, фоно-лог!я" (Черн!вц!: Рута, 1995. - 392 е.).

Згадан! книги лягли в основу докторсько! дисертац!£, яка с першим поз ним системним опнеом уехх р!зновид1в гов.1рок Буковини. Подаеться нова детальна класиф1кац1я, розроблена на основ! харт атласу. Описано 1зоглоси, якими розмежо-вуються вс! типи гов1рок. Детально проанал!зовано тз описано 1нтер§>еренц1ю м!ж украГнськими гов1рками Буков игл та сун!ж-них земель, вплнв укра£нсько£ л!тературно£ мови на д!алектне мовлення. На мовних фактах розхриваються причини виникнення та 1сторхя розвитку вс!х р13новид!в украхнських гов1рок до-сл1джувано1 територН■ Праця вводить у науковий об1г новнй, великий за обсягом 1 вагом1стк> мовнин фактаж !з ч!тко окрес-леними ареалами та анал!зом як у план! синхрон!!, так ! д!а-хрон!£. Праця мае наукове, прикладне ! сусп1льне значения.

Метоли посл!дження - л!нгвогеограф!чннн !з застосуван-ням, у м!ру потреби, пор!вняльно-!сторнчного та описового. ±нформац!ю про звуков! зм!ни, що в!дбулися на досл!джуван!й територ!£, одержано з карт д!алектних явищ пор!внянням !зо-

глос, а також э.1ставленням д!алектних форм ухраз.нських гов1-рок П!ви!чно1 Буковини з в!дпов!дними формами сус!дн!х д!а-лект!в укра!нсько! мови та дг>;>к1х слов'янських мов — сп1ль-нослов'янсько!, старослов'янсько!, давньорусько! та старо-укра!нсько1. При погреб! для пор!вняння беруться форми 1ншнх 1ндоевропейсьхих мов, найчаст!ше - германсьхих та романських.

Фактаж л1нгвогеограф!1 допомагае встановити шляхи роз-витку певних д!алектних явищ, м!сце 1х виникнення та причини, що призвели до зм!н, час 1х появи в мов!, початков1 ареали, напрямн наступяого поширення ареал!в. Домогтися цьо-го можна, ^кщо одночасно з територ!алышм поширенням мовного явища вивчаеться 1стор1я його розвитку, враховусться в!днос-на хронолог!я фонетичних зм!н, живомовн! явища з!ставляють-ся э ткни ж формами в генетично спор!днених мовах та 1х д!алектах, а матер!ал усного мовлення пор!внюеться з тим, що дають пам'ятки письма р!зних пер!од!в розвитку.мови.

П!драхунки дають можлив!сть оц!нити, в якому напрямку розвиваеться явище, звужуеться воно чи розширюеться, стае активн1шим чи занепадае.

Застосування р1зиих метод!в-дослЛдження допомагае глибше проникнути в суть явгеца, краще зрозум!ти його.

' Структура роботи. Дисертац1я склаяаеться з! вступу, трьох розд!л!в, висновк!в, списку скорочемь, алфав!тного та порядкового покажчик!в назв населених пункт!в, бланк1вки карт, карти класнф!кац!1 украхнських гов1рок П!вн!чно1 Буковини та списку л!тератури.

ЗН1СТ РОБОТИ

У вступ! висв!тл»еться проблема опису живого народного . мовлення на фонетичному р!вн!, окреслено !стор!ю вивчення украЛнських гов!рок Буковини. Автор визначае об'ект досл!-дження, характеризуй матер!ал, на основ! якого писалася пра-ця, формулюе мету роботи та основн! положения, що виносяться на захист. Дал! розкрито наукове та практичне значения робо- ■ ти, окреслено методолог!» та методи наукового анал!зу, да-еться !нформац!я про х!д апробац!! дисертац!! та впрова-дження результат!з досл!дження, в практику. Наприк!нц! даеться декларац!я особистого внеску автора в розробку наукових результат!в дисертац!!.

ю

У першому розд1л! "1стор!я фонетичиих зм!н в ареаль-ному аспект!" анал!эуеться д1алектн^ л!нгвогеограф!я на те-ритор!! П!ан!чно1 Буковини.-За вих!дну основу беруться фоне-тичн1 явища сп!льносй!днослов'янсько! мови VI ст. н.э. Дал! просл!дковуються IX поступов.1 эм!ни 1 вияаляються результат»! цих процес1в, що збереглися в гов!рках до наших дн!в.

На м!сц! етимолог!чного голосного *[1] виступае широ-хий спектр звук1в: (0 » > [ие], [е11] , [с] , [п], а також нуль звука. На початку слова у гуцульських гов!рках голосний [1] не втратився,'-' а зм!нився в 1ис] : исгра, исиакше", нескрл, Иеван, ИегН£(т, немн' 'не. У бук винськлх гов1рках Хотинського 1 Ново-селицького(район1в на початку слова голосний [I] збер!га-еться: ¡гра, ¡скра, та, ¡иде. У межир1чч! Дн!стер-Прут маргинально засв!дчуються форми з приставним приголосним [,П перед [I] : .¡¡гра, ¿¡пакте", ,Ппан, .¡¡гла, .¡¡скра. Голосний [а1 на м!сц! [I] засв!дчено в и!лькох словах: анакше, аначе",^аначе". Втрату початкового [I] маемо в словах: гра,ми'а, але паралельно до форм иегра, иемн'а. Приставний голосний [¡] виявляеться дужэ р!дко в буковинських гов!рках надпрутських: ¡ржа', ¡рж' е. Частое на початку слова виступае голосний [ие] •. нерж'а,нерж'в та з прнставними [jl.tr]: ,]'иерж' а, гнержа. У Глибоцькому район! засв1дчена форма з метатезою - рМж'Н. Посл!довна еволюц!я цих ферм:

р'дж'а »+ рдж'а » иердж' & риедж' а V ¡рж' ё

*Рьдж'а ¡рж'а рЧж'а.

Ч -г" ¡ржа » ^ржа ;

р'ж'а ржа .¡иержс1 оржй

рж' а у

рнеж' а исрж ' а ** исржй »->• иеражй

иерж' ё гиержй

У середин! слова буковинських гов!рок етимолог!чний го-л'осний *£П представлений ц!лнм спектром звук1в з р!зн.йм ступеней обниження: [11, [и], [не], [е] . Континуант (П внступзс в середин! слова п!сля шиплячих та на к!нц! слова п!с.! л м' якого приголосного [т' ] : хлопч' ¡¡с, ш' ¡рока, н<ш'|ет' ¡, ходнет' I. У гуцульських гов1рхах коптинуантом етнмолог!чного голосного * [¡] п!сля твердих приголосних виступае звук [пе]: лнест,

11

зн®ма,чнссто,Miicjinej,тихо,ciLm• П1сля м'якнх приголосних [«Г], [Ц'] ; Is'] , [р'] у ненаголошен1й познцИ - голосний [i] поч' 1нат' 1, трох' i, хлопч' 1к. П1сля приголосних Сд' ], [т' ], [н' ] континуантом етимол. * [i] с звук ['ие] : д' 'иек' ij,r' 'иехо, н' 'йеткв. Континуант [с] засв!дчений в окремих словах: оден, вешня.

Голосний fb] п<j> вс1й досл1джуван1й територИ зм!нився на [1] : д' 1д, т' 1н', л' 1то, с' iiio. В1дхилення спостер1гаеться в словах цулуватн та'цупко.

Етимолог1чний голосний *[с] представлений звуками: [е],

teM], [ие], [еа], ['еа], [1], [в], [о], [у] . У гуцульських roeipxax

на вс!й територИ, а в сус!дн1х буковинських маргинально

'етимолог!чний голосний *[е] репрезентуеться п1сля тверднх

приголосних звуком {еа] : бсариег, сеала, зсалиен' . У буковин-

ськнх roBipxax у ц!й поэицИ виступае континуант [е] : берисг,

села, зелиен'.. П1сля шиплячого [ч] та в!бранта [р] голосний

1/1 ' *[е] зн1нгеться в [a]: u' hiapa, учара, траба, грабл' I. У п1вн1ч-

н!й частив! К1цманського та . Заставн!всьхого район!в п!сля приголосного [j] етимолог!чний *[е] зм!нюеться в to]: Maja, rpaja, KyjJ, nynyja, flBoja, Tpoja. У зак!нченнях !менник!в серед-нього роду типу з1лля, насшня засв!дчусться звук [е] : з!л'е, насЧн'е, колос'е, жнек'е. У гуцульських гов!рках п!сля приголосних Гд'J,[t'j,{«'3 на м!сц! етимолог!чного *[е] виступае континуант ['с8]: д''еариево, т''самно, н''сатр'i. Сп!льносло-в' янське звукосполучення початку слова * [je-] зм1нмлося в [о] : олиен', ос' in'. Однак числ!вник однп та пох1дн! в!д нього у букопинськнк гов!рках Кельменецького району маготь початко-ве £ je-3 : jeдIÍ:¡) j<Wa, jejaaan' ¡т' . У буковинсько-иадпрутських гов!рках у повноголосих формах спостер!гаеться втрата го-лосного [е] другого складу п!сля приголосного [р]: черно, • се,!рда, чснрвшс, дерио. Зм1на [е] —> [о] п!сля шнплячих та [j] непосл!довна. Голосний [е] зм!шзсться в [р] т!льки в словах, де п!сля твердого приголосного наступного складу стояв лаб1-ал!зований голосний: жонова, жолоб, чоло, чоботи, жолуд' . Якщо в наступному склад1 п!сля твердого приголосного сто!ть нела-б!ал!зованнй голосний, зм!ни [е]~>[о] немас: жсинати^, uieact«j. У гуцульських гов1рках у займенникових формах звукосполучення [je-] на початку слова збер!гаеться неза-лежно в!д якост! звук!в наступного складу: jero,jeiuy.

Репрезентантами етимолог!чного голосного *[ь], що зна-ходився в сильн!й поэиц11, виступаю/ь звуки [с], [еи], [не] , [ея], [I], [о]. У гуцульськйх гов!рках поширен! континуантн [е°], ['са] , [1] : леау, уссаго, д' 'спн', т' 'с!,ек', м' ИГ 1. У буковин-сьхих - хонтинуаяти [е) , [не], [о] : ден', днеру, ст'Ыок. У

слабк!й позицИ голосний [ь] втратився. Результата другого

' ' '

повноголосся виявлено в трьох словах: перех,тсрсн, дсрсн (пор. вьрхъ,тьриъ, дьрнъ) .

Етимолог1чнин голосний *[<£] носовий представлений звуками: [а], [еЬ'Че11], [нс}, [¡], ях! п!сля м'яких приголосних вн-ступають у тих же пос..щ!ях, що й континуэкти етимолог!чного голосного * [е], оск!льки голосний [я] будь-якого походжання п!сля м'яких приголосних переходить у голоси! переднього ряду [с], [ен] , [ис], [¡] : з'ст' (Ге1Г), мн' «¡"со, тр' нссти, мн' ¡кн^ . П1сля твердих приголосних конгинуантпм носового виступае

в букоаичських гов!рках звук [а]: жатн(тиснутп) , пиставса.

Етимологачний голосний *[ы] репрезентований континуан-тами [и], [нс], [с], СI] . П!сля твердих приголосних засв!дчу-ються зчуки [и] , [нс] , [е] : снен'¡у, рпба, бек (пор. емнощ., рыба, быкъ). П!д впливом л!тературного мовлення в цих же словах вимовляють також звук [и]: сип, риба, бнк . Обнижечня до [е] маемо лише з окремих словах - сирец' (смрець). У буковин-ських гов!рках у прсф!кс! пм- голосний [ы] зм!шшся в [¡] : п' ¡братис, в' 1биетис, в' ¡¡П}катие . У гуцульськйх гов1рках п!слл приголосних [д'], [т'], [и'] етимол. *[ы] зм1мився в ('ис] : д''нсхаг'1, т'|нскят'¡,н''нст'¡. П!сля 1нших приголосних виступас звук [ие] : миелом, пр»рнет'1, сиер. .

Континуантами етимолог!чного голосного *[а] виступають звуки [а], [е], [е11], [ие], [¡], [о] . Голосний [а] маемо в середин! слова п!сля твердих приголосних: брат, дар, запах, хата. П1сля м'яких приголосних голосний [а] зм!нився в звухи переднього ряду [е] , [е11], [пе], [I] : ^гм'еи, л'егатне, ш'еипка, •Ге"с. У ненаголошен1й позиц!! основи сл!в п1сля м'яких приголосних (а] эм!нився в Ш : ж'1бне;и1'1пкие,]1щ(. У эак1нчен-нях голосний [а] в буковннсьхо-надпрутсьхих, гуцульсьхих та под1льських гов!рках эбер1гаеться: вол' а, брнсхн' а, молодиец' а. У п1вн!чн!й частин! К1цманського та Заставн1вського район!в голосний [п] нав!ть у захЛнченнях сл!в п!сля и'яких приго-

лосних зм!нюеться и [с], [I] : молоднец'е, брисхн' с У буковин-

сьхих та гуцульських гов!рках на м!сц! *[а] у зак!нченнях

чолов!чих власних 1мен засв!дчуемо голосннй [о]: Бор'о,

Вас'О) Дус'о, Кол'уи'о, Тол'о (пор. ухр. л!т. Боря, Вася, Коля,

Толя). Ця зм!ну [ а ]•—> [о] сл!д роэглядати як тенденц!ю до

вир!внюванкя форм чолов!чих власних !мен за зразком тих, де

голосннй [о] сто!ть п!сля твердих приголосних: Гаврило,

Данило, Павло, Петро. Бтрата початкового гсиосного [а] вияв-

/ /

лена у двох власних !менах: Гиф'уа, Ниц'а (А^аПа, Лппа) -

Континуантами етимолог!чного голосного *[о] виступають звуки [1] , (и1'1]', [у] , [о] • Голосний [о] виступае на початку слова, в середин! слова перед твердими приголосними та в к!нц! слова: обрус, ол' ца, об' ¡д, зор' 1, кол' ба, соф' 1т, добро, ней' о, с'1дло. У нових закритих складах гуцульських гов!рок п!сля твердих приголосних *[о] зм!нився в [иы] : бнЬ1б, киыт, охнь,к', гиыск'• Однак у тих же гуцульських гов!рках п!сля пом'якше-них приголосних [д'], [т'], [и'] етимолог!чний *[о] зм!нився в [1]: д'1м, т' ¡к, и' ¡ч', н' ¡с. У буковинських гов1рках *[о] у нових закритих складах пе'рейшов посл!довно в [I]: б'1б, к'1т, г' ¡ст', 64л', с' ¡л' . Перед складом з наголошеним [у] буковинських гов!рок голосннй [о] упод!бнюеться до [у] : гулубка, !>' . \ А -кугут, кужух, луиух. Перед складом з наголошеним [а] голоснии

[о] не зазнас зм!н: колач", богато, богач.

Етимолог!чний голосний * [*ь] у слабк!й позиц!! втратив-ся: два, сто, зло, хто. У сильн!й позиц!! вокал!зувався, зм!нив-шись в [о]: сон, садок, мох, рог, кров. П!сля сонорних [р], [л] м!ж приголосними звук *[т>] втратився, що стало причиною по-явн складних груп приголосних [крп], [дрв] , [дрм], [блм], [блшч] та !н. У так!и позиц!! тверд! сонорн! [р],[л] ставали складотворчими, що сприяло появ! п!сля них голосного [и]: крн^вави1-^, дрисп'тГа, дриемба, блисматйе, трисвога, глистатнс, голосний [ие] не с континуантом [ъ], але роз-винувся на м!сц! зниклого [ъ]. .

Р!зниця в наголос! давала р!зн1 вар!анти зм!н по тери-тор!!. Так, у слов! съхн^ш у наддн!ирянських гов!рках наголос падав на перший склад, а тому голосний [ъ] вокал!зу-вався, виникла форма сохнутн. У буковинських та гуцульських гов!рках наголос падав на другнй склад, редукований [-ь] у

слабх1й позицИ зних, внасл!док чого одержали iiray форму / * слова - схнутн, схне.

Етймолог1чний голосний реал!зуеться хонтинуантом

[у], що CToiTb на початку слова перед твзрдим приголосним

(угри, угол', >зи) , у с<гредчн1 слова м1ж твердими приголосними

(рука, гуска) , ni-сля таердого приголоского перед м'яким

(ч' нс1шут' I, шч1«езнут' i) , у xíhuí слова як п£сля твердих, так

i п!сля м'яхих приголосних (руку,слуго]у) . ¿ктервокалышй [j]

в орудному siflMÍHKy зникае, а голосний [v] зм1ниаться в [у] :

/. i^i. /

pyKojy —> р> коу, долоие.|у —> до.юпиу.

Етимолог1чний * [и] представлений по£л1довно хонтинуантом [у], то вживаеться в ycix позиц1ях початку, середини та х1нця слова: • узори1-, урожа), кожух, л ул' ка, воду, Гал' у. На зах1д в!д л1н1а Заставна - Как'яна - Турятха в частин! буковин-ських та в гуцульсьхнх гов!рхах у невелик1й к!лькост1 сл1в виявлено зм1ну [у]->[о]: богаз, бомага, борак, отроба, охиал' , що е результатом rinepxopeKqii.

Значними д!алектними в1дм!нносТями характеризуешься i система консонантизму.

Губн! прнголосн1 вимовляються твердо перед голосними [а] , [о] , [у] , [е] , [не] : иода, баба, мама, факл' п, пусто, до мснс, мислнс.|. Твердо вимовляються губн± в позицИ перед 1ниимн приголосними та в к1нц! слова: облнет'1, рн

петит' 1, блоха,

птах, млака, фраинше, голуб, слуп, сум. На mícuí спхльнослов' ян-

сьхнх звукосполучень * [bj] - * [pj], * [vj], * [mj] на досл!джуван1й

територИ маемо два ряди континуант!в: [6j] , [nj], [nj] та

[бл], [пл], [пл]. В1дпов1дно i п1зн1ш1 за походженням звухо-

сполучення [ф|] i [фл): Звукосполучення губннй плюс [j] ха-

рактерн! для гуцульських гов1рок та сус1дн1х з ними буковин-

ських: pÓ6jy - poujyT, луп|'у - jiynjyT, Tp^Jijy - траф]ут. Сх1дна

частила буковинських та под!льськ! гов!рки П1вн1чно1 Бесса-

pa6ii маготь звукосполучення [бл], [пл], [пл], [фл]: л'убл'у,

хупл'у, ло'пл'у, трафл'у. П1сля губнрго [м] приголосшш [j] у

гуцульських rosipKax та сус1дн1х з ними буковинських, упо-

д!бнкючись до попереднього носового приголосного, зм1нився в . , i /i ¡i, [п] : ломи'у, мн' ека, мп' егка, ми' eco, памп it' .

На сх1д в1д цього ареалу засв1дчуеться 'звукосполучення [Mj] : Mjata, mja'co. У середин! слова в подицИ перед наступнйм

глухим приголосним губний [5] ь\-рачас д2в1нхЛ сть: горобчнек, бабка, дуб, голу п. У гуцульсьхих гов1рках та буковинськнх приголосним [и] перед губним [м] зм!нюсться в [м] : обми1'ти1'—> о.ммиетни. обман—> ом.ман Два приголосних [мм] можуть стягу-ватись в один эвух: оби' ¡.Г пнс —> омм' ¡л' пнс —> ом' ¡л' пи0, обм' !н—> омм'¡и—>ом''ш. Цей ареал просл1дковуеться далеко на п1эдень яа торито'р11 Румун:.! аж до Дунаю в ухраз.нських

^ л

г1дрон1мах. Так, назви р1к Штшс, Шпша походять в1д давн!-иих украхнсьхих назв Рибник, 1'пбиа, де зв.укосполучення [би] зм!нилося в [мн].

Приставний приголосний [и] ьиступае перед голосними заднього ряду [у] , [о] та перед [П , що походить з [о] в новому закритому скп*д1, у букошшсьхих говхрках та под1ль-аъких П1вн1чнох БессарабИ: поко, нос рп, птоп', н' ¡и, п' ¡шш.

Губний [ф] часто засв!дчуеться в словах 1ншомовного походження : фирш1'], ||)' ■ р«|, фудул' нп^, фацарнн^, фолоснс'тиесне, фаска, ф' ¡на, сифк. Приголосний [ф] вживаеться 1 в укра-хнсьхих словах на м1сц1 Гм»] . ф'¡гт, ф'¡ргка, фороп, фял'ко. На м1сц! [х] : футро, <| ;.стн1':ш, ф> |риепи, фур1ониенн У власних назвав на м!сц1 грецького (у)' Ф' 1лнсп, Стисфан, Остаф' ¡, .1осисф,1

'аф'уа, Мн'-'кн'-'фор.

Передньоязиков! м'як! прнгслосн! мають багато д1апехт-яих особливостей. Дуже поаирена зм!на [т']-»[к'], [д']->[г"1 перед ус!ма голосними та приголосними звухами, а також у к1нц1 слова у вс!х гуцульсьхих та буховинсьхих гов1рхах:

I ( / ^ / / / /

к' 1сто, к' ела, к' иетуватнс, брак' а, г" 1ло, г'еку]у, баг' о, брак' о, гнь|ск', буг ' . Не-ме переходу [ т' ] —>[к'Ь [д* ]->[г"] перед континуантами * [¡] : тиехо, жистие, пиесатис, днск' ие|, дисво, перед голосним [нс] на м!сц! етимолог1чних * [е],*[о] у новому закритому склад1: пот'¡к,тЧл' ко,пост' ¡у.

Континуантами етимолог!чного звухосполучеиня МйЛ ви-ступають звуки .■ {д' ], 1дж' ], [дж], [ж], [ж' 3 > 1г" ] Розвиток цих звук1в мав таку посл!довн1сть:

[Д' }■+[!"]

У гуцульсьхих гов1рках поширен1 форми саг' у,хог"' у,раг' у Йаралельно - сад' у, ход' у, рад' у у мовленн! молодшого покол1ння населения. Буковкнськ! та под1льсьх! гов!рки мають контину-

ант [ж] : сажу, х($жу, ражу, сижу. У зон! ЛнтерференцИ цнх двох

ареал!в эасв!дчуеться контннуант [дж] : ходжу, раджу, ш'джу.

11' якнй приголосннй [ж'] поииреннй в гуцульських та буковин-/ /

ських гогирках: сяж'и, меж'н. У Застаннгвському, Нозосв-лицькому, Кельменецькому та Сскирянському районах маргинально виявлено Лорми з контннуантом [дж'] : сиедж' у, ш!едж' у. '

На н!сц! стимолог!чного сп!льнослоз'янського эвухоспо-лучення *[Ш засвечен! звуки [ч], [к' ] : ев'¡чу, трачу, молочу, що характерно для сх!дних район!в Буковинн. У гуцульських говЛрхах та сус!дн!х з ними буковинських потираний контн-нуаит [к']: сп'¡к'у, трак'у, молок'у.

ЗвукоспоЛучення зм!нилося в [и], а *[ч1]->[ш):

' ' ./ 'р 'с '

кажу, кажу, р 1жу, криЧпу, писшу, тешу.

Праслов'янське эвукосполучення рэпрэзентуеться

хснтинуаитами [шч], [ш'ш'], [ск'] : машчу, пушчу - в сх!дн!й частин! буковинських та в под!льськнх го&1ркаЯ; миш'ш'у, пуш'ш'у — в цонтральн!й частин! буковинських; мясц' у, пуск' у — в гуцульських гов1рхах та сус!дн!х э ними буковинських.

Праслов'янське *[/(!]] репреэентуеться контииуантами [ж' ], [ж], [не' : ], [ж'д' ], [д'ж' ], [ж'д'ж' ], [з'д'ж' ], [ж'п' ], [жч] [ш'ч'] , [с'ч'] . Ц! звукосполучения роз^инулися в,так1й посл!довност!:

*{злЛ»->[зд',1]»->[з'д'Л»>[з'д'д' ]»*[з'д'ж' [ж'д'ж' ]=» у [ж' ж' ] »-[ж' ] » [ж] [ж'д'ж'] *.[ж'ч']»>[ш'ч']»»[й'ч']

Мжч] • [ж'д' ] »» [д'ж' ]

Контннуант [ж'ж' ] пошчрений в буковинських та под!ль-сьхих гов!рках П!вн!ч.но1 БессарабИ: др'1ж'ж'1, дрй^ж'ж'!, дрбж'ж'1. У гуцульських гов!рках, спорадично — в буковинських попиреннй контннуант [ж']: др'£ж'е. В буковинських го-в!рхах межир!ччя Дн1стер-Прут - др'бж'д'ж'1, др'Ыс'д'жЧ. Форма др'1ж'ч'1 - зр!дка в под!льсьхих; др'шГчЧ- по сус!д-ству з румунською мовою; др'1ж'д'1 - маргинально у Придн!-строз'др'ожа засв!дчено дв!ч! в Новосзлицькому район!; др'13'д';я'I — два рази в Заставк1вському; др'ад'ж'е— два рази в Кельменецькому Сорми дрЧжчата дрЧс'ч'с - по одному разу в Хотинсьхсму район!. Н?йб!лг>и поширений контннуант (ж'] у

17

гуцульських, [ж'ж'] - у буковинських та под1льсьхих гов!р-ках. 1нш1 континуанти мають наргинальний харахтер.

На Micui сп1льнослов'янсьхого звукосполучення *[bkj] до-сл1джувано! територп! засвечено чотири континуанти: [ш' ч' ] , [ш>|], [ш' ni' ], [нГ ], що язляють собою в!дбиття р1зних за давн!ст;г з1Лз!в fiiaxpoHii. Процес витворення цнх форм пройшов довгнк шлях ф'онетичних smîh: [ск]]»>[ск' j]»+[c' к'j]»» [с' К' К' ] »» [с' ч' I»' [иГ ч' ] [шч]

. *'[ui' г' ш' ]»->[ш' ш' ] »»[ш' ] Найб!льш пошнреник у буковинських та под!льсьхих го-¿¡ipxax е хонтинуант з твердим звукосполученням шиплячих [шч] - шчупатне. На правобережж! Прута с ареал з м'яхнми звуками [ш'ч'] : ш'ч'упати1. На територП буковинських roBipox у К1ц-¡.анському район1 спорадично засв!дчений хонтинуант [ш'иГ] -ш'ш'упатне. У гуцульсьхнх гов1рках в1дбулося стягнення [ш' ш' ]-> [нГ ] : ш'уиит'1.

На Micui звукосполучення *[kt'] на Буковин! засв!дчен! г.онтинуэнти [,ч' ], [кт] . Перший розвинувся в результат! довго-го процесу фонетичних зм!н:

*[кт' ]»>*[«' т' ]»>* [т' т' ]&»*[■' : )*.*[т"!!' ]"»>[ч' ]ам[ч] Континуакт [ч] в !нф1н!тивних формах е найб!льш пошире-ким, охоплюе тёритор!ю scix буковинських та гуцульських roBipox, а частхово i под1льських: пе"чйс, в«;ючйе, тоучйе. Звукосполучення [кт] на Micui етимол. *[kt'] засвечено тЗ.льки в формах !нф!н!тив!в i лише в под1льсьхих гов1рках~ IliBHi4Hoi БессарабИ, де ця риса утворюе невеликий, але суц!льний ареал у Сокирянському район1 : пе"ктие, волоктйе, тоуктйе.

На Micui етнмолог1чного звукосполучення *[gt'] на до-сл!джуван!й TepHTopii засв!дчена дуже складна i розгалужена система. континуант!в: ^

[ч] - гуцульськ! гов!рки та сус!дн! буковинськ!; 6'1чие; [чч] — зр!дка в гуцульських roBipxax: б'1ччие; [гт] - под1льськ1 гов!рхи те сум!жн! буковинськ!: б'1гтие; [жт] — маргинально в Хотинському район!: б'¡жтие; [ш'т'] - там же перед Ш'• ctçhuj't'I; [шт] - там aie перед [ие] : 6' ¡штие;

[ui'iu'j — у Ставчанах К1цманського району: егриш'шМ; [жч], [х'т] - по 2 рази в' Нозосзлицьхому p-Hi: б'1жчие, б'1*тнс-;

Ï8 -

[шч] - два рази в хотинському Придн!стр6в'д.: бЧшчие; [чт], [гч], [\ч] - по одному разу в к!цманському район!:

СТрйСЧТ11С, етрис|'41!е, (.'!1>ииХЧИс .

Серед нерегулярних зм1н гуцульських та буковинських гов1рок засв!дчений перех1д [ш]»-► [с) в слов! сл'уб. Ця зм!на е впливом польсьхо! мовн. Форма сл'уб утворюе компактний ареал, купи входять повн1стю гуцульськ1 та буковинськ! го-з!рки на територ!!. що входила до складу АвстрИ. У под!ль-сьхнх гов!рхах П!вн!чно1 Бессараб11 засв!дчена ¿ома шл'уб.

У гуцульських та буковинських гов1рках в окремих словах засв!дчена зн!на £ч} на [и] , "яка належить до нерегулярннх _зм!н: чи »» цн, через цёрнез. Частка чн утворюе суц1льний . ареал, який об!ймае под!льськ! та буковинськ! гов1рхи Хо-тинського, Новоселнцького, частково Заставн1вського район1в.

Як у буковинських, так 1 в гуцульських гов1рках шипляч! прнголосн!, залежно в1д звукового оточення, можуть бути твердими 1 м'якимй.

Перед голосним Ш шипляч! [ж' ], [ч'], [ш'],[дж' ] завжди м' як!: кожЧука, иож'1, дужЧ, каж'1т, порож'£т, б'1ж'1т, зб'1ж'1, грош'!, паш'Ь коркош'!, 1шенГ{т, лиеш' ¡г, ш'1фа, доушЧ, глйебш'!, грушЧ, ибчЧ, оиуч'ь пануч'1, ч'1п, уч'»т, пнеч'гг, ч'1му, хлоичЧк, стрйеч'!;. апдзк' ш' ¡р, дж'1Га, Дж'1миер, дж' П1дж'орие М'яко вимовляються в гуцульських гов!рхах шипляч! прнголосн! перед голосними перед.чього ряду [не] , [е] , що стоять на м!сц! етимолог!чних "*[а],* : ж'иебрак, ж'йеба, ж'йело, пуж'нел», ж'ех, ж'ёбра, ж'¿рва, ж'сл', ж'ёт'Ь ш' иетрал'пГ нснкамие, лош'иск6м, парш'ёк, кош'ера, верш'ёк, лош'ёк, ш'ёск'!, коч'ён, коч'неп6м, по«'ненйт'!, ч'ес, ч'иепун; дж'ёндра, дж'ёрга, ч'иес, ш'йепка. Кр!м цього, паралельно вжнйаються форми жаба, ш1пка, час.

У буковинських гов!рках Новоселнцького та Хотипського ранон!в, а також у под!льських гов!рках П!вн!чно! БессарабИ шипляч! в ц!й позиц!! тверд!. Перед голосним [а] шипляч! ножуть вимовлятнея ! твердо, ! м'яко, залежно в!д походжання цього голосного та наявност! або в!дсутносгт! морфолог!эац!1. У гуцульських гов!рках ! частин! буковинських, що розм!п"эн! блнясче ко гуцульських, вс! шипляч! м'як! перед тнм голосним [я], який сам е зак!нчениям або включении у"Ъак!нчвння: -'а,

-'ам, -'амие, -'ах. Тобто шипляч1 м'як1 перед голосним [а]'

у зак1нченн1 називкого в1дм!нка одкини !менник!в ж!ночого роду першах з1дм1ни м!занох групи: мнеж'а., саж'а, пр'йеж'а, руж'а, одёж'а, огорож'а, нош'а, каш'а, мош'а, душ'а, фл'йеш'а, гу'ш'а, кул ел' а. туч'а, онуч'а, груш'а, каписруш'а, суш'а, грйеж'а, пропажа, туш'а; у давальному, орудному 1 м!сцевому в!дм!нках множкни цих же !ненннх!в мёж'ам, пр'ёж'ам, "нбш' ам, ' душ' ам, туч'.ам, куч'ам; мсж'амн0, пр'ёж'имис, душ'ами0, т\ч'амне, куч'амне, огорож' амии, руж'ами0; намёж'ах, па нош' их, на туч'"ах, на груш'ах.

Те саме в !меннихах друге! в1дм1ни цхшано! групи чоло-в!чого 1 середнього род!в: нож'а, кош'а, паннсч'а, бисч'а, бородач'а, топарнеш'а; в!дпов1дно у давальному, орудному х м!сцевому в1дм1нкс*/.* множини: пож'а.м, нож' амйи, иа нож'ах; у прикметниках ж!ночого роду к'якох групи в називному в!дм!нку однини: дуж'а, бож'а, у присв!йних займенвиках наз. вхдм. множ.: наш'а, наш'а; у пор1вняльному ступен! прихметннх!в наз. в!дм. одн. ж1н. роду: душ'ш'а, нйсш' иГ а, к'йиш'ш'а. У букоринсьхих гов!рках Хотинського району у ц!й позиц!! шипляч1 також м'як1. "олоеннй [а] в зак!нченнях зм1нився на [е] : грйсж'с, нош'с. Однак у 61льиост1 буковинських гов!рок та под!льськкх гов1рках П!вн!чнох БессарабИ шипляч! фрикативн! [ж], [ш] тверд! - грйежа, ноша. Тверд! ! м' як! форми шиплячих утвэрюють компактн! ареали.

1ншою с дистрибуц!я твердих ! м'яких африкат [ч]~[ч'].у позиц!! перед зак!нченням -а. Тут м'як! форми мають б!льше поширення, утворюючи велик! й др!бн! ареали аж до сх!дно! меж! досл!джуваного рег!ону. Так, у слов! туча е дв! форми -тверда ! м'яха. Форма туч'а утворюе великий ареал на заход! Буковини, охоплюючи вс! гуцульськ! гов!рхи ! буковинськ! Вижницького району, б!льшу частину буковинських К!цмансько-го, Глибоцького та Сторожинецьхого район!в. Другий невеликий ареал - у буковинських гов!рках Новоселицького та Хотинського район!в, трет!й, ще менший, - на самому сход! облает! в под!льських гов!рках. Кр!м цього, в буковинських гов!рках Заставн!вського району м'який [ч'] засв!дчуеться перед за-к1нченням -е, що сто!ть на м!сц! -а: онуч'е, туч'е.

Под!бна дистрибуц!я форм твердих ! м'яких шиплячих ! в непрямих в!дм!нхах. Форма давального в!дм!нка множини мёж'ам, ибш'ам охоплюг гуцульськ! й буковинськ! гов!рки

одним компактним ареалом .Форм» меж'оч, нбнГем-у буковинських Заставн1вського району, проте з б!льиост1 буковинських Хотннського i Кельменецькогс раионХв та в под1льських гов!рхах nouHpoHi тверд! шияляч! [ж] , (in] перед зах!нчениям -ам: межам, -ношам. Форма орудного в1дм!иха внявляе дещо част1шу ф1ксац!ю м'яких ииплячпх [ж'], [ ш'] : мйж'ампе, нош'ами0 - у гуцульсьхих гоз!рхах та буховннських Важнаць-кого, Глибоцьхого, Сторожинецьхого й К1цмансьхого paitonin; мёж'еми0, нош'еми0 - у Заставгизському район.1'. У частим! буковинських rop.ipox Новоселицького та Хотинсьхого райои!в, а такс ж у год!льських гозхрках Сокирянсь\ого та Кельменець-кого районов эасв1дчен! лише тверда форми шиплячих в орудному в!дм!нку - межами1-", ношами0.

Ферми орудного з-!дм!н.<а з африкатога [ч']~[ч] мають значно б1льшу х1льк1сть м'яких форм пор1вкяно э фрикативннми [ж], [ш] - туч'ами*-', туч'емн*-*. Форма тучами*-* охоплюв частину буковинських rosipox К!цманського, Глибоцьхого, Вижницького, Сторожинецького, Новоселицького та Хотинського раГюн1в i частково Хельменецького району.

Фонолог!чна олозиц1я твердост!~м' якостх шиплячих [ж]~[ж']

наявна перед голосним [ие] . жйстие ~ ж'йртпе' жир ~ ж'иер. Вона стала можливо» тому, цо аип/шч! впмоэляються твор'до перед [нс], який походить з pasnix [i] , [ы] (;кйтн, жир), i м'я-хо перед [ме], що роэпинувся э fa] будь-яхого походження п!сля м' яких" приголосних (ж'и1'гнс, ж' иер) . У позиц1х перед [о] гуцульських та буковинських ronipoK фрнкативний шиплячий [ж] вимовляеться т1льки твердо: жорм, ,жорнйетис, жонопА, жолоб, доужбк, боржбк, жбуи'¡р, жблуг',. AOyrnej, ножбукла^, жом, ббжому, обжора. Отже, фонолог!чна опоэиц!я [ж]~[ж'] в позиц11 перед [о] в!дсутня. М'який [ж'] засв1дчешш т!лькн в тих словах, де в1н розвинувся 1э [дж'] внасл!док спрощення проривного елемента [д] в африкат1: С;к'олй, w'ira.

У буковинських гов±рках спорадично засв!дчуеться м'яха вимова I ш' ] перед [о]: ш'о, ш'бс, Ш'обйе, najra'dy, що е, безумовно, впливом под!льских гов1рок, тому що в тих же говз.рках у згаданих словах 1ншнх мовц!в засв!дчуемо тверду вимову [hi] . то, шос, мтбйе, najui6y. Отже, ця м'ях!сть тахож нерелевантна. У буковинських гов!рках кореляц1я [ш] /-' [ш'] перед голосним [о] вАдсутня.

Африката [ч'З в!«р!зняеться в1д 1нших шнплячин неуста-лен!стю вимови стооовно хореляц!! твердост!-м'якост1. У тих самих словах у мовленн1 одн1с! люднни шиплячий фрикативний може бути твердим 1 пом'якшеним. У,мовленн! старшого псхо-л!ння част!ше засв!дчуеться м'який або нап!вм'який шиплячий 1ч']: боч'ок, н'1ч'6, Г'исч'6к, ч'олоп'1ч' ок, ч'о, ч'оло, ч'йботне, ч'овён, ч'ибаи, ч'6унник, ч'олан, ч'брн11иЛ ч'орнйец'1. ч'орт, диич'6к.

М'який приголосний [ж'] в позицИ перед ч)] засв!дчу-еться в гуцульськйх гов!рках у формах д!еел!в 3 особи множили т!лькн тих, як! в'1нф!н!тив! перед суф1ксом -ти мають голосний [и] (порожйтм, пажити, пражи'ш) : норбж'уг, иаж'ут, праж'ут. ,

По вс1й досл1джуван1й територ!! шиплячий [ш] в позиц11

/

перед голоснин [у] вимовляеться найчастние твердо: шутср, шуба, шуфл'и, шуфл'ади, шути^, шукати0, шурувати0, душу, грушу, пйешут, брешут, кулешу, нашу, вашу- М'яха внмова [ш'] перед [у] засв1дчена в ус!х гуцульских та в б!льшост! буховинських гов!рок Лише в тих словах, де [ш' ] стоить на м!сц1 [ш'ч'], що с результатом спрощення пртолосних -[ш'ч']»>[ш']: Яирш'у, дот'у. У гуцульськйх, б!льшост! буховинських та под1льських гов!рках П!вн!чно1 БессарабИ шиплячий [ч'] перед [у] вимовляеться м'яхо: ч'удо, ч'ужйе], ч'убёрка, ч'убок, ноч'упатие, ч'ур'пи0, ч'уж'а, тч'ут, мёч'ут, кр'Чч'ут, волбч'ут, му'ч'ут, хбч'ут, клйеч'у, ч'утне.

Занепад эредукованого' [¡] призв!в до сус!дства Ш, з попередн1ми м'якимн приголосними [д'], [т' ], [з'], [с' ],[ц' ], [л'], [н'], [ж' ], [ч'], [ш' ] . У ц!й позиц11 приголосний [Л зазнав прогресивно1 асим!ляц!1 з боку попередн!х м'яких приголосних, внасл!док чого виникли подвоен! приголосн! [Д' : ] , [т' : ] , [3' : ] ,[С : ] , Щ' : ] , [л' : ] , [и' :],[*':]. [ч' : ] , [Ш' : ] . Отже, посл!довн!сть цих зм!н мала такий характер: знануё»* зиан^ё»* знаи' :ё. Однах на досл!джуван!й територ!! це по-двоення м'яких приголосних не эбереглося, оск1льки подвоен! приголосн! стягнулнся в один звук. Так виникли форми, як! засв!дчуються в гуцульських, буковинських та под!льських гов!рках П!вн!чно1 Вессараб!!: жиек'ё, галуз'е, колбе'с, м'1ц'у. з'1л'е, знан'ё, збЧж'ё, облйч'е, пЧд&»Гс. На сх!д

в1д л1н11 Ер1док - Валамут1вха - Добрнн1вц1 - Погорил1вка -Чорн1вха - Луховиця - Михайл1пха - Старий Возчинець п1сля' стягиених яриголоснкх сто!ть заххнчоння -а: >тсиук'А, галр'и, колос'а, з'хл'а, знан'а, оолйсч'а. Пд.д ппливон под1льсьхих гов!рох та ухра1псьхо1 л!тературно! мовн вжнваються також 1 форки з подвссними прнголосними в под1льських гоп!рхах П1в-н1чно1 БессарабИ: жиет'т'А, колос'с'а, з'£л'л'а, знии'п'б, зб'£ж';к'а, облйч'ч'а, п' ¡ддат' нГ а. Ц1 формн ф1ксуютьсл також у бухозинсьХнх гов1рках Ковоселнцьхого, Застаз151ьсьхого, Глибоцьхого та Сторожинецьхого район!в. Там же зр!дха засв!дчуються форми з подвоенимн прнголосними 1 зак1нченням -е: знай'и'ё, жик'к'е.

У гуцульських .та буковинських гов!рка.ч задньоязнховий твердий приголосний [г] :«асво!вся. м!сцевим населениям разом 1з запозиченнмл словами з румунськох, молдаясько!, угор-ськод., н1мецьхо1, польськог. та тюрксько! мои: гаури, газдй, гарбф^ка, варга, гогоша, голданй1-*, го], гбтур', багб, гугл'а, гурскне], гуте^, гуш'я, гмЧна, гропй, труп, гл'анц, грёчно. П1д вплнвом запозичених сл1в звук [г] стае наст1льхи эпичним, що згодон почннае вживатися 1 в словах слов'ян-ськнх. Част1пе це м1сцев1 д!алектизми: гбнта, Ганок, Гудз, дога, грунт, Грнес, Гйауг, грал'!, гн'1т, гр'£сиек. М'який эад-ньоязикошш [I" ] в досл!джуваних гов!рках мае дпа р1зних по-ходження: з 1ноземного [д] у запозичених словах - Г''нерд1н, г"йерлие,|, г'.'иерголиец'я, г'Чма, г"амб&тяе(, Г'Ч'ця, г"н°шёфт, Г' Чп£хт та 1н.; м'який приголосний [Г'] розвинувся також 1з сильно палатал1зоваиого середньоязпкового [д'' ]: Г'Чд, г''$учпепа, г"»не, наг'' ^а, хог''£т, пропаг''у, Наг''у, м'Чг'', сп6з'£г''.

Приголосний [Г''] пост1йио м'яхий перед голосним [1] на вс1й досл1джува1!!н територИ- г' ' 1д, г'Чтн0, г^'Чучина, наг" ' у а, хог'Чм, пр'ег'Чм, молог''(, упсрег''!, позаг'Ч, Г'Чк'ко, г"'¡лётка, г'Чп'мста, г" 'пеорт"¡на, на слог''I; перед голосним [пе]: г'пердаи. г'йерлиеч', Г'иерголиец'п, г'йепЭ' 1тис, хуг''йек; перед голосним [е] незаяежно в1д його походження: бог'ёк, г'ек, г'ёку]у, г'ёднек, г" ёрла, г'срлйнка, г"ёг'а, г' ' елпек4ч' . Перед голосним [а] у г„уцульських та буковчн-ськнх гов!рках вживаеться т±льки твердий приголосний [г]: гаудуи, гйуря, гяздА, гарбф'^з, дога, парга, ганок, горувАтие,

гадзул'а. К'якай приголосний [г"] перед голосним [ц] на "вживасться в гуцульських гов1рках в основ! сл!в, бо п!сля м'яхнх приголосних [а] зм!нився на [с] , [ен] , [ие] : г''ек, г" ' ёк^у, I" ' вдиск, ш'еипка та 1н. Сднах приголосний [Г'3 в цих гов1рхах може стояти перед голосним [а], цо належить до эах!нчення: г'йиг"а, гоуг'а, баг'а, полаГ'а, Паран'г'а, тйнг'а, Твердий 1 м'ялкй приголосн! [Г]-[г"] а гуцульських гов!рках творять фонолог1чн1 опозицИ: Гаура г'аура, ломага ~ ломаг'а. Отже, ц1 звуки е фонемами.

Гуцульськ!, буковиксьх! та под!льсьх! гов1рки П!вн!чно! Вессараб!! знають фонеми /к/,/к'/ двох р!зних походжень: етимолог1чн'ого [к]: к'ф, кёл'н'а, кйеснутне. кадуб, кблесо, кужЧл', сорок, км'1ц; новий [к''], який розвинувся !з сильно палатал1зЬваного [т'' ] : жиек''а, ск''ётис, к''кто, коек''6л, мол6к''у, гак', охш' . Давн1й, етимолог!чний [к], в!домий на вс!й досл1джуван!й територ!!, може бути твердим (качка, коп&тме, кусен', екло) -! пом'якшеним (к'1н'ммс, к'£т). Новий [к'') т!льки м'який, причому сильно палатал1зоваиий: к'Чсто,

к''ёгит1»е' к''ок''а, V' ' ук' ' ч'л . Звук [к''] засв!дчений у гуцульських, буковинських говорках, а в под1льських далеко не вс!х. Т!льхи спорадично эасвз.дчуеться [к''] в гов!рках Сокирянсьхого району. У ц!лому ряд! под!льських гов!рок [к''] вживаеться в тих самих словах паралельно з [т']. Кр!м цього, м'який задньоязнковий [к'] прийшов !з запозиченими. з . !итих мов словами, к'шо, к'¡оск, к'1рха, к' нсрд, крак'йс. М'як!сть задньоязякового [к'] перед голосним переднього ряду [О с новою, як ! сам голосний, що розвинувся з етимол. *[о] в новому э'акритому склад!. Власне, це й зумовило розвиток и'якост! (к']: к'¡р, кЧт, к'1н', кустка, к'!тлнск, к'1ш, п'!шн'й. Перед голосним [ие] эадньоязнковнй [к] може висту-пати ях твердим, так ! м'яким. Тверд!сть-м'як!сть [к)~[к']

перед голосиим Си6] релевантна: кйеламае (к1лограмами)~ к'йеламие (грнжею) , п6кие (до того часу) - п6к'Ие (пташка). М'як!сть приголосного [к'] характерна д^я гуцульських та частинн сус!дй!х буковинських гов!рок, але не притаманна под!льським П!вн!чмо1 ВеееарабИ. Перед голосники заднього ряду [а], [о], (у) в осно?э1 сл!в приголосний [к] твердий: капйлок, кйука, кагйл, кбда, кйдуб, калйе7Ис, калаббн'п, калпмйр' , калататне, камаяйк, кенЁтв®. У к!нцз слова еткмолог!чннй приголосний * [-к]

твердий: коэак, кулак, сардак, камааак, уламок, мак, сорок,

Звук, [к] у позицП перед л.наими приголосними, як i Hiss двома консонантами., пост±йно твердий: кваппетие, кв'1тнп, клбпЧт, клака, кнйвгл'1, крак, KpynieTHu, клсцок.

Приголоск! [xj , [х' ] утворюють фонолог1чн1 ог.ознцЦ-.

лиеха - лиех'а, суха ~ cyx'ci. У гуцильсьхих rosipxax перед голосним переднього ряду [i] , який сто!ть на Micui етикол. Mi], вжнваеться м'яхнй приголссний [х'] ■' хЧба, х'1таика, х'1лйетис, трбх'1, блбх'ь РахЧл'а. Перед голослик [ны] на Micui * [о] в новому захритому схлад! виступае твердий прнго-лосний [х] : хиыд, oxiiwi<' , тхиыр, с.\нмд. У буковинсьхих та под1льських rOBipxax перед голосним [i] будь-яхого походжен-ня завжди виступае м'який [х' ] : х' 1д» ox'iK', тх'1р, х'1б&, pax'iymien, s'icen, РахЧл'а, х'¡V'1'катие, схЧд. Перед голосними задньогс ряду [а], [о], [у] прнголосний [х] постл.йно твердий: , хаб&р' , Х&ука, хаутур, халаш, хапати0, ueKxapmiej, хата, харч, блиеха, порохамие, пухатне], холод. У х!нц! слова [х] твердий: дах, prjnax, страх,- мох, здох, мух, рух, стух, пух, дух, пух, пбтр'ух,- макух, кужух. У'позиц11 перед 1ншими приголосннми задньоязиковий [х] завжди твердий: хлептйди0, x;ii6, хлоп, хмарио, хмиез, храм, хрест.

Нап1вм'яка аимова фарингального [г'] у буковинсъхнх ronipKax та под1льських п1вн1чно! ВоссарабИ засв!дчусться т!льки перед [¡] :. г'1рко, or' ianii°j, Г'1ск. 0ск1льки на м1сц! етииол. *[о] в нових захритих складах в гуцульськнх roaipxax розвинувся голосник [nw], то перед цн'м голосним фарннгаль-нин [г] твердий . гймр'ко, orub,;i,miej. гпмск' . гныр'копйтпс|, п1мрчйц'а. Перед голосними [ис], [е], [а] , to], ty] фарингалышй [г] твердим на вс!й доел!джуван!й ТариторИ: nte6'lths, гнрлистче, п«ечкп. гнетйена, гнертбн, г&ибисл' , г6зднс, гёпатн0, гйза, гакупатн6, гяман, гандрие, галуика, гарйэд, г&гка, ¡гйч'1. У познцН перед глухими приголосними п середин! слова, а також на стнку сл1в фарингальиий [г] orЛушуеться: М'1г пратнс, ст'1г с'ina, борг tbij, вбро^ KSpdje, noM'ij tdtod'1, si'irTHe, вбгко, nn'iruiii®, Moj4iie.

Коля cnocTcpiraeHo icTopi» розвнтку системы голоснйх та прнголосних звук1в укра1нських rosipoK Йугеояшш в!д вн«1дно1 система VI ст. i яо наших дн!в, то впадйе у в1ч! велика р!з—

HOMaHÍTHÍCTb хонтинуант1в на пор1вняно аевелик1й територИ пощирення. Цв результат складно! icTopii розвитку укра!н-сьхого мовлення на Буковин1, членування територИ р1зними державними утвореннями (Русь, Галицьке княэхвство, татарсьхе ханство, Угорщина, Польща; Молдова, Туреччина, Австр1я, Ро-с1я, Румун1я). Часто ц! Земл! були пошматован! на частини м1ж сус!дами. При цьсму гов1рки роовивались у р1зних умовах, а тому давали неоднаков! реэультатн. Виникали р1зн1 д1адект-н1 масиви, що збереглись до наших дн1в.

Дуже ц1кавим е те, що на Буковин1 збереглися aci д1а-хрон1чн1 ланхи розвитху звук!в у тих лее граматичних формах, ajo дало мажлив1сть рехонструювати ix розаитох. Ця обставина 6 дохазом того, гцо розвиток укра!нсько1 нови в1дбувався по-ctíhho саме на ц1к Ьемл1, звуков! зм1ни формувалися на míc-ц1, а це означав, 140 украхнська мова на Буковин1 е авто-хтонна. Тут у гов!рках Буковини збереглися до наших дн!в не т!льхи к1нцев! результати звукових эм!н,а й yei 1сторичн1 ланхи поступових зм!н хожного is звух!в. Ця обставина спро-стовуе вигадки 1она Hic-ropa та 1н. , що украХнц! н1бито прийшли из Буковину в останн! стол!ття з Галичини.

У другоми розп1л1 "4>онолаг1чна i звукова система укра-1нських roBipox i:iani4KoI Буковини" подано повний анал1з гуцульсько! гов!рки села Розтоки Путильського району та буковинсько! гов1рки села.Дуб!вц1 К1цманського району як типов1 приклади фонетичнйх систем мовлення на досл1джуванхй територИ.

Наголошений вокал1зм гуцульсько! гов!рки села Розтоки иас семифонемну систему голосних: /1/, /и1,1/. /не/, /еа/, /у/, /п/,/а/. Харахтерною особлив!стю гов1рки с наявн1сть чоти-рьох голосних переднього ряду [¡],[иы], [нс],(са], де .голос-ний [и"] стохть на м!сц! етимолог!чного *[о] в новому за-критону склад1 (пиыу, рны), miib,j) . Поява цього звука перед-, нього ряду високого п1днесення, що сто!ть за ступеней п1дне-сення нижче голосного ti], але вице голосного верхне-обнйже-ного п!днесення [ие] (виеу, риеу, MHcj), призвела до обниження le] в капрям! до (а], внасл1док чого виник звук [еа] (лсау, клеан) . Наголошен.кй вокал1эм гуцульських гов1рок у залежно-ctí в!д твердост1 чн м'якост! попереднього приголосного мае дв1 структури:

aj наголсшеннй вокалЛзм б) наголошеннй вокал!зм

п!сля тпордкк прнголосннх; п!сля и' яких прнголосннх:

Г«|"1 [у] Ш {у]

[и® J ['"и] [о]

[еа] . [о] ['еа]

[а] la]

Звук ['не] е рйал1эаторои фенеил /не/, а звук [*аа] -фонемн /с"/ пЛсля и'яких прнголосннх.

Хоч обниження голосного [и] до [е] ioj позначгемо знаком [11е] як у гуцульських, так i в буковинськнх roaipxax, проте в буковинських це обниження менш пом!тне. Обнияенмл [не) наростае в м!ру просування на зах!д досл1джуваного региону, а зм!на [о] на [у] - в tiipy просування на .ся1д.

Таблнця поэиц!й наголошених голоеннх гуцульських roaipox1.

ПозицН в1дносно приголосник Голосн1 ат ат' таг га тат' т'ат т'а т/ат'

/I/ - - - - + + +

/и"/ - - + + + - -

/ие/ + - + + + +

/ся/ - - + + + + + +

/у/ + + + + + + +

/о/ + + + + + + +

/а/ - - + + + ' + + +

Ненаголошений вокал!зм гуцульських гов!рок пае у своему склад! ш!сть фонем: /I/, /и1'/,/ие/,/у/, /о/, /а/.

Система ненаголошеного вокал!эну гуцульських гов!рок п!сля твердях прнголосннх складаеться з шести эвук!в:

[нЬ!] [у]

[ие1

[о]

[с»]

[П]

* а - символ1эуе будь-яхий голосинй, т,- буль-який тверднн приголосний, т' - будь-якнн м'який приголосний, + - сказаний голоснай вживаеться в ц1й познцП, - - голосний на вжипаеться s ц1й поэицИ.

Система ненаголоденого вокал!зму гуцульських гов1рок п!сля м'яхих приголосних схлада^ться з п'яти эаук!в:

Ш Су]

[IIй] [о]

[а] (частково)

Позиц11 ненаголоаеного вокала.эму:

Голосн1 фонени

Ш /и"/ /ис/ /с»/

/у/

/о/ /п /'

Початок

слова

Середина слова К1нець слова

л1сля п!сля гисля л1сля

к'яних твердих м'яхих таеряих

пригол. пригол. 'пригол. пригол.

Прим1т*и

+

+

/ис/~/е11/»-»-/IIе /

/о/^/у/,/оУ/ -

перед наголош /у/ шелч м'яхих приг «рех. в /с/, /I/

Система консонантизму гуцульських гов1рок П1вн1чно1 Вуковини складаеться з 38 фонем, у тому числ! 21 твердих приголосних - /б/, /пI, /и/, /м/, /ф/, /д/, /т/, /з/, /дз/, /с/, /ц/, /л/,/н/, /р/, /ж/,/ч/, /ш/,/г/,/к/,/х/, /г/ 1 17 м'яхих приголосних - /д' /, /т' /, /з' /, /дз' /, /с' /, /ц' /, /л' /, /н' /, /р' /. /ж' /, /дж'/,/ч'/.,/ш'/,^/,/г'/,/к'/,/х'/. .

Наголошений вокал!зм буковинсько! гов1рки села Дуб1вц1 схладаеться з шести фонем: /»/,/ие/, /е/, /у/,/о/,/а/.

Наголошений вохал1зм п1сля твердих приголосних схладаеться з п'яти звук!в:

[ие]

Ге]

[у]

1о]

[а]

+

+

+

Система наголошеного вокалЛэму пЛсля м' якнх' приголосних у буховинських гов!рках мае ш!сть звух!в: Ш

1У1

[че]

[с] [о]

[а]

Ненаголошений вокал!зм п!сля твердих приголосних складаеться э п'яти эвук!в:

1у]

. ["е]

[е] [о]

[а]

П1сля м'яких приголосних ненаголошений вокал!зм складаеться з п'яти звук!в:

[П

1у]

[че]

[о]

[а]

Ненаголошен1 голосн! буховинських гов!рок мають валику к!льк!сть перезвук!в, эагальне уявлення про як1 дае таблиця:

Ф о н е м и

/I/

/не/ /е/ /у/ /о/ /а/ Прим!тхи

+

4 +

+

+ + + + +

Алофони

Ш ["]

[ис] [е»1 [е]

[еа]

[а] [о]

[оУ]

[у] [у°]

Умопн1 познаяення: + - в1дпов1дна фонема репрезентуеться, алсфоном, позначеним у цьому рядки/ - — фонема на репрезентуеться позначеним у граф! алофоном.

+ + + + +

+ Эн1ка [в«] в [е] факультативна — порезвук

факулътативний

+

+ первзвук[а]в [о] факультативнЕЙ

Система приголосних гов!рки села Дуб!вц! К!цманського району Черн1вецьхо1 облает! складаеться з 32 фонем, у тону числ! 22 твердих приголосних: /б/,/п/,/п/,/м/,/ф/,/д/,/г/, /3/, /с//ц/, /ю/, /л/, /и/, /р/, /ж/, /ш/, /ч/, /дж/, /г/, /к/, /к/, /г/ 1 10 м'яхих приголосних /д'/,/т'/,/з'/,/с' /,/ц'/,/дз' /, /Л'/,/н'/./р'/./]/.

Р1зниця м1ж звуковими системами цих гов!рок полягае в тому, що в гуцульськ1й гов1рхи села.Роэтоки е голосн! звуки 1иы], {'нс] < ['са] , [«ц] та м'як1 приголосн! [дж' ] , [ж' ], [ч' ] , 1ш'), {г" ], [к' ], [х' ), яких немае в буков»нськ!й гов1рц1 села Дуб!вц!. Однах нанбз-льша р!зниця м!ж ними двома говдрхами полягае в дистрибуцИ фонем та 1х функц1онуванн! в мовленн1, що видно !з наведе.чих вице схем.

У третьому роздал! "Походження укра1нських гов!рок'П!в-и1чно1 Буковини" описано !сторичний розвиток ус!х тип!в го-в!рок досл1джувано! територН. а тахож подано !х хласиф!ка-ц!ю з урахуванням дистрибуц!г континуант!в голосних 1 приголосних эвук1в, що розвинулись на м1сц1 праслов' янсьхо! зву-ково! системи VI стол!ття н.е., та фунхц!онування в д!алехтному мовленн!.

,Укра!нськ1 гоь!рки П!вн!чно£ Буковини д!ляться на три групи: буковинськ! (БГ) , гуцульськ! (ГГ) та под1льськ! (ПГ). Буковинськ! гов!рки мають чотири р1зновиди:

буковинсько-надпрутськ1 (скорочено БГ I) , буковинськ! з рисами гуцульських (БГ II), буковинськ! з рисами наддн!стрянських (БГ III), буковинськ! з рисами подд.льських (БГ IV) . Буковинськ! гов!рки охоплюють всю р!внинну ! передг!рну Буховнну, зах!дну частину П!вн!чно! Бессараб!£. 1х межею на заход! е Вижниця - Багна - Берегомет - Мигове, де вони контактують з гуцульськими, а на сх!д продовжуються до л!н!1 Груш!вц! - Бузовиця - Нелип!вц! Кельмен,ецького району, де вони межують з под!льськими гов!рками. Ареал буковинських гов!рок поширений на п!вдн! в Сучавському пов!т! Румун!!, на п!вн!<шсму заход! мае свое продовження в покутських. По Дн!стру буковинськ! г$а1рки межують з наддн!стрянськими.

Гуцульськ! гоа!рхи локал!зован! в г!рськ!й частин! Вуковини на зах!д в!д буковинських у Вижницькому та Путнль-ськсму районах.

зг

Под1льсьх1 гов1рки П1вн1чно1 EeccapaQii поширен1 на сх1д в!д буковииських у Кельменецыссну та Сокирянськоиу районах.

Ьоглоси, iikiimh гуцульськ! гошркн в1дмежовуються в!д буковпнськнх

1) У ГГ п!сля пом'яхшених приголосних [д'],[т'], [п' ] фонема /е/ реал!зуеться звуком ['еа] : д''ёабр'а, т' н''ёабо, д''еан', св'1т' жн''еац. У ВГ фонема /е/ п1сля прнголосннх [д],[т],[н] реал1зуеться звуком [о]: дёбр'|( тёплие], нёбо, ден'( свЧтёл, жнец.

2) У ГГ вживаеться звук ['ас] на м1сц! фонемн /ие/ будь-якого походження п1сля м'якнх приголосниХ1 [д'], [т'], [н']: д' 'йеуно, т' 'йехо, н''йстка, д''йенГ ¡л', т'нс, н'аетне.

3) У ГГ п1сля вс1х твердих приголосних, кр!м [д], [т], [н], репрезентантом фонемн /е/ виступае звук [е°]: лёахко, бёарнег. Те саме в словах. бёардо, пёарт'1, веар'х, мёарва, фёарма, зёарно, сеарп, цёаго, лёада, жёарт'I, шёрск', чёарга, рёабра, гё°укатЧ. У БГ репрезентантом фонемн /е/ п1сля acix приголосних виступае звук [е] : легко, бёрег. То сама в словах: бёрдо, пёртне, вср'х, мерка, ферма, зёрно, серп, цёго, лёда, жсртие, шсрск' , чёрга, рёбра, гёндие.

4) У ГГ репрезентантом фонемн /не/ п1сля вс!х приголосних, кр1м [д], [т], [н] виступае звук [не] : сйела, 6ueT'i, нерж'а, сиен, исмн''ёа, nncn6, сннок. У ВГ репрезентантом /не/ п1сля вс1х таердих приголосних також виступае звук [ие], однак в!н

менше обнижений,- н1ж в^.дпов!дний звук гуцульських гов1рок: сйела, бйетнс, иержа, псиакшие.

5) У ГГ звук5 [ны] с на м1сц! етимолог1чного'*1о] в новях закритих схладах: внын, бйЬ1ршие, пйысл'1, Миь|, фиыст, шнЬ1ск', кнып', ворйыт, охйык'. У ВГ на м1сц1 етимоло-г!чного *[о] в новнх закритих складах засв1дчуеться звук [i]: n'in, б'£л'ше, п'к-л'а, м'I, ф'¡ст, г'1ск', кЧп'.вор'Ст, ох'¡к'. Але зр!дка по вс!й територИ ВГ ф!ксусмо також вжнвання голосного [и] на м1сц!" *[о] в новому закрнтому склад!: вин, риг, Miij, гнек' , бйлше, сик, рнк.

6) У ГГ у преф!кс! пие- засв!дчуеться посл!довно голсс-ний [IIе]: вйенестне, вйебнетие, вйедати®, пйекластие. У БГ виступае посл!довко [i] у преф1кс1 I—: в'тиестне, в'1биетпе, в' £датис, в' ¡класти®.

7) У ГГ посл1доено ф1ксусмо ус1чення х1нцевого складу вс1х 1мвн людей у'хличнЛй форм!: Ina, .Vlap'i, Васйе, Пар&; ДокЧ, Килйе, чого немае в буковинських говорках.

8) У ГГ перед эак1нчвнням -а приголосний [ц'] эавжди м'який: молодйец' а, одопйеи' а, к' ирнйец' а, паЛинйсц' а. У БГ I, II/XV приголосний [и] перед зак1нченням -а диспалатал1зу-вався: молодика, одоийца, кирнйца. паланйци.

9) Для ГГ релевантною е р1зниця м!ж пои'якшеним [н'] i м'яким [н''] у позицИ перед голосним [i) : у него rop6arucj н' ie //Ш1ынн" ¡своду //наH'i ноиафусгкн // tii°чуда процс11? и"! . У

БГ I, II рАэниця м1ж пом'яхшеним та м'яким також ще в!дчу-ааеться, але опоэиц1я /н'/~/|Г'/ вураченаТобто, рЛзниця в н'якост1 приголосн-ifо стала нерелевантяою, збер1гаеться лише опозиц!я мЛж твердим [и] та м'яким.

10) У ГГ приголосний [j] у позицИ п1сля голосних [i], [иы] спростився: л'ша, 6'ina, Мар'£ка, д'1кис. У БГ вжива-ються паралельно обидв1 форми: л' 1ка - л' ijna, б' шя - б' ijxa, Map'£ка - Мир'i.jKa, д' жкне - д' ijKnu. У БГ IV вживана т!льки форма з tj]:;i'ijiia, o'ijiia, Map'ijua.

.11) Як у ГГ, так i в БГ иипляч1 иожуть бути тверднми i м'якими. Одкак у ГГ частота-оживания м'яких шкплячих набага-то вища. Так, у Г'Г засв1дчуемо: к&ш'а, мнсж'а, онуч'а, сйж'а, дбш'ка. У БГ маемо в!дповд.дн! форми з твердыми шиплячими: каша, мнсж&, онуча, сажа, дошка.

12) У ГГ ненаголошений [е] п!сля м'яких приголосних [Д'Ь [т'], [и'] зм1нюеться на [i] : fl'iyj&Tiicj, дЧбл'б, д'ipea, Т'1бёа, т'шёр, n'iмало, нЧмй. Р1дше в ненаголошен!й позицЛ! эасв1дчуемо форми з Се11] : д"сарёа. у вс1х БГ п!сля [д], [т], [н] абер1гаеться [е] : AcjfjfeTHcj, дебл'й, гепёр, ннема, иенма.

13) У ГГ поширен1 повноголосн1 форми: д''ёариево, ч'исриевйек, голова, бород&. У БГ вживаються форми, в яких втрачений ненаголошений голосний другого складу: дёрво, чисрвйек, чёрво, голвб, борда. Якщо наголос падае на другий схлад, випадання голосного немае: сорбка, болото, очиерёт.

14) У ГГ ненаголошений *[i] на початку слова не втра-тився, а зм1нився в [ие]: иегл6, иемн' 'йа, исгрйтие, Иегн&т -У ВГ поширен! форми гла, гблка, jirra£, мн'е, мн'а.

, 15) ГГ не мають насл!дк1в другого повноголосся, за вимятхом слова толока. У БГ ц! насл1дки збер1гаються у

32

словах iejii.ii, терпва <- тцкп,, иёрнсх <- пьр.л». Отжо, у ГГ -верх хапЛЧ НГ - вёрп^ч \ar.i

16) У ГГ середнього роду нагагь зак1нчеа.чя -с: иенсЧл'ё. У Б Г -¡уяваоться паралельно дз± форми хз зак±н-ченням -с. иЧсЧл'ё, иесЧ.чё. Поряд э цим пошнрен1 форми !з эак!нченняк -а: вес'ЬГа, вЧс'£л'а.

17) ГГ не знзвть залишк1в форм дво!ни зiя !ненник!в середнього роду, дк! при чнсл1вников! два стоять у форм! множили. д«о;е кол" и. дг.фе]ец. БГ мають залиикн форм двохкн з1д !меншге1а середнього роду тальки у називнону ы!дм!нку сднннн : ;;п'1чб."Я1ег'1, дпЧ.К']цЧ, диЧпЧкнЧ. .»

18) У ГГ'форма родового в!дм!нка множини 1менник1в- I а!дм1нн лае основу на приголосннн без зак!нчення: вулпец, голйь,у, «аг. У БГ ця ж п1дм1нкова форма май эак!нчення-¡у: вулкан' £у, гол' (у, хат' и .

19) У ГГ форма яа-зивного в!дм!нка чнчлАвника одни мае форму 1з звухом [':1е], цо репрезентуе фонему /и/: од''йен. У БГ у 'цьому числ1вннху здсв!дчуеться голосннй [е]: одён, воден, .рдён.

20) У ГГ поиирен! форми вказ!виого займенника цесб! У ПГ - снсё)

21) У ГГ Форма 3 особи множили д!есл!в II д!ев!дм!ни мае зак1нчеиня -I,-е: нос'»', нос'с, хбгЧ, хог'с, пбс'ут, хбг'ут. У БГ попирай! форми нос'а, хог.'а.

¡¡голос;». якнмн ш>,и.н,<ыи гошркп пщмежочутться В1Д букпвннськнх ■

1) У ПГ вхиваеться преф!кс вн-: вйенпсст.че, 1!йсб11етн, вйег:!атие. У БГ IV, як ! з ус!х буховинських гов!рхах, сжкваеться преф.1кс в'Ч- : п' шести6, в' £йиетие, о'нтсп?5е.

2) У ПГ на м±сц! етимолог!чного *[о] в новнх закрнтих складах посл!довно внступае голосний [I] : б'£л'1Ш1е, пЧсл'а, в'¡н, мЧ]. У оГ IV - пэралельн! форми з голосними [I], {и} : о'¿чыие-бйлвж, п'кд'а — пйсл'а, пЧн-впи, м'у-ми).

3) У ПГ погшрен! форми !з "синкопою другого складу: с'одп'а, с'бдпЧ; сбдп'а. У БГ IV вживаеться повна форма

С' 6п>'!М ' I . СЧе? «7ДТТ1!е .

4) У ИГ поштрен! форми без нристзвного [j] перед голосни?*:? 1р. 1*1с] : ¡ржа, чсржя. У ПГ IV поширен! форми з приставкин ! ¡; л олоошми в авлаут!: .рржй, .¡>!1'р;чй.

.33

5) У ПГ в слов! )м'я початховий голосний [}] эбер1гаетьск: |мн'й, у ЕГ IV в!н втрачений: ми'а.

6) У ПГ на м1сц! сп!льнослов'янського звухосполучення *[М'] засвечено [кт] : пе"ктцс. У ВГ IV - [ч]1 пеичис.

¿^У-ПГ. на м1сц! сп!льнослов'янсьхого звухосполучення *[вГТ^засв^дчуеться [гт] : б'£гтис. У БГ XV вживаються хонти-нуанти [гт], [ч], [ш'т] : б'хгги®, б'£чне, б'хш'тн0.

8) У ПГ к!нцевий [л] збер1гаеться без зм!н п!сля [1] , що сто!ть на м1сц! етимолог!чного *[о] в новому захритому схлад1: ст'1л, к'¡л, п'1л. У БГ IV !засв1дчена.'дв1 форми: ст' 1л,' х'1л, в'¡л, ст'«у, кМу, »'¡5.

9) У ПГ перед голосним [о] вживаеться приставний приголосннй [г] : гб£тра- У БГ IV - приставний [п] : ибстра.

10) У ПГ сполучення прнголосних [дн]»-► [ни] : гони'!; у БГ IV ~ звухосполучення [дн] : гбднМ. ;

'11) У ПГ поширеннй ях твердий [р], так 1 м'який [р'] в тих же позициях: говбр'ат, говбраг. У БГ IV -м'який [р* ] гоУвбр'а, гопбр'ат.

'.12) У ПГ приголосн! [д'], [т'] збер1гаються без переходу в 1нш1 звуки: д'!д, г' кто. У БГ IV засв!дчуемо перехЛд прнголосних [д' ] [г' ], [т' ]>►* [к' ] : г Г ¡д, к'кто. Паралельно вживаються форми д'щ-г'!д, т'кю-к' ¡¡сто.

' 13) У ПГ форма давального в!дм1нка множини 1менник1в I в1дм1ни твердо! групи мае зак1нчення -ом: л'уд'ом, д'п'ом. У ВГ IV зак!нчення .-ам, -исм: л' уд' ам, л' уднсм.

14) У ПГ форма орудного в!дм1нка однини 1менник1в I в1дм!ни м'яко! групи мае зах!нчення —еЗу, -о]у: нустйсне]у, вйсши^у, пустйсн' , вйешн'<уу. У БГ IV - зак!нчення -еу: пустйецеу, вйишиёу. Окремими вкраплениями засв1дчуються форми, под!бн1 до тих, що в ПГ: 1»устйен'о]у, ийсшн' о]у, пустйенуу, вйсшне]у.

15) У ПГ форма орудного в1дм!нка однини 1ненник1в IV. в1дн!ни нае эак1нчення -'ом: тёл'ом. У БГ зак1нчення -'ам: тел'йм.

16) У ПГ числ!вник один вживаеться з приставним при-голосним []] : ]1дёи. У ВГ IV - одён, воде».

17) У ПГ числ±вник, чотирн мае форму чотйерие. У БГ IV паралельно Нживаються дв1 форми: чотйерие, штйсрне.

18) У ПГ форма орудного в!дм!нка особовнх займенннк!в я - ми6]у, ти - тобб]у. У ВГ .- мноу, тобоу.

19) У ПГ форма орудного в1дм1нка присв1йного займенника ж!ночого роду однинн мае зак!нчення -у: св6]у (головому), а також зак1ичення -ojy: спо^у (головку), -вд: сво]е|у. У ВГ -эак!нчення -оу: «нуоу.

20) У ПГ форма орудного в1дмз.нка однини означального займенника весь у ж.\иочому род1 мае зак1нчення -о]у, -е]у,

Ус' 6.1'У / усё,!'у, \с' ¡.¡¿¡у. У БГ - зак1нчення -оу: ус'бу.

21) У ПГ форма 1 особи однини д!еслова тепер!шнього часу I д1ев1дм1ни -л'гУу. У БГ IV - :щс]у, лл' у, л' а]_\.

22) У ПГ форма 3 особи множини д1еслова II д!ев1дм1ни: ибс'ат. У КГ IV - нос'а. .

23) У ПГ неоэначена форма д!еслова ходнти-- ¡стй°, ,}стие. У БГ IV -¡1Ие, .¡тнс.

1зоглос11, якими иук()Г|Пис1.ко-:гали|)у'гсы;| гоЫрки ыдмежовуються вщ буковинськнх з деякн.мп рисами гуцульськнх

1) У БГ I репрезентантом фонеми /с/ в наголошен!й по-зиц11 виступае звук [е], який вживаеться п1сля вс1х приголосних: дсн', св'1тёл, жнец. Цю ж форму заевд-дчуемо 1 у БГ II. У той же час, подАбно до гуцульських гов!рок, засп!гчено форми з голосним ['еа] пз.сля м'яких [д'], [т' ] , [н']; д''еан', св'1т''ёял, жи''еац. А п:1сля 1нн;нх приголосних репрезентантом фонеми /е/ внетупае звук [с3]: беариег, мёаишие|, зёалнен', лсан.

2) У БГ I репрезентантом фонеми /ие/ а наголошен!й по-зиц1х е звух [пс], яхий вживаеться пд.сля вс!х приголосних: дйеуно, тйехо, пйетка. У ЗГ II эасв1дчен1 р!зн1 репрезеитанти фонеми /нс/ в наголошен1й поэиц11. Звук ['не]-п1сля м'яхих приголосних [д' ], [т' ] , [н' ] : Д' *йеупо', Т 'йсхо, ц! 'иетка. Звук [нс]-п!сля вс!х 1ншнх приголосних: .миср, лйстн", игй'-ти0.

3) У БГ I посл1дс-.;'0 вживаеться преф!кс рМ-: в'£ш1естнс, в'тратие, в'£гпатие. У БГ II засв!дчуються паралельн! форми префЛкса в'|~, вие-: в'£ннестпе - вйспсстис, в'£пратне-

пйепратис, в'£гнатис- вйегиатие.

4) У БГ I континуантом етимолог!чнрго [о] в нових захритих складах виступае звук [¡] : моз'£л' , уз'а'р, дапц'£ука,

с-¡к, рос'£у, с'¡л', пл'гг, лЧм. У БГ II на м!сц! етимолог1чного [о] в нових эакритнх складах вясиваються паралельно два. континуанти [П, [пы] : моз'£л' -мозйь,л', уз'£р-узй1,р, с'1к-сиЬ1к, с'¡л' - спыл', ллЧт-плиглт.

5) У ВГ I п1оля шипля^чих нерегулярна эм1на [е] на [о], внасл!док чого вживаються " дв! форми: жнеийтн^, wouaniej. У ВГ II под1бно до гуцульських гов1рок засвечена посл1довно т1льхи одна форма KnenäTiiej.

6) У БГ I засв!дчен! форми гблка, гла. У БГ II - форма 1з зм±ною початхового [i] на [иы] под!бно до ГГ - ксглй.

7) У БГ I перед складом з наступним наголошеним [у] голосний [о] попереднього складу зм!.нюеться на [у] : куг/г. У ВГ II голосний [о] т!льки наближаеться до [у] : коУгут.

8) У БГ I т.вердий приголосний [ц] перед зак1нченням [а]: молодй^ца, одоайеца. У БГ II засв!дчусться форма;под1бна до гуцульських гов1рок^-з «'яким [ц'] : молодйец'а, одовйец'а.

9) У ВГ I с залишки форм дво1ни в1д 1менник1в середнього роду в називному в!дм!нку однини: дв'iколес'!, двЧвЧкц'Г У ВГ II вживаються форми множини: ABÖjeo'lKÖn.

10) У БГ I зах!нчення -е в 1менниках середнього роду колбе'е. У БГ II вживаються форми 1з зак1нченням .-I: колбе'i.

11) У БГ I форма орудного в!дм1нка однини 1менник1в IV в1дм!ни тёл'ем. У БГ ц - тел'im.

Ьоголоси, якнми буковинеьк1 гошрки з деякимн рисами надднктрянських в1Дмежовуються вщ буковинсько-надпрутськнх

1) У БГ III п!сля ойнов на -j зак:1.нчення -с зм1нпеться на -а: Kyjä, дгуа, дв6ja, rnöja (орф. двое, твое, куе, дае) . У БГ I

в тих самих формах сл1в вживаеться зак!нчення -е: ку)ё,да]ё, flBÖje, TBÖjc.

2) ВГ III голосний [а] п!сля м'яких приголосних зм1нгоеться на [е], [не] : ж'йсба, ш'йспка, ж'етие, jiж'cк. У ВГ I паралельно вживаються форми з голосним [а] i з голоснимн [е], [нс] п!сля м'яхих приголосних: ж'йба-ж'ёба, ж'йеба, час -ч'иес, ш&цка-ш'йепка.

3) У БГ III зак!нчення -а п.1сля м'яких приголосних зм1нюеться в [е], [i] : ¡рж'ё, д'ЦийецЧ, саж'1, ейдж'е. У.ВГ I зак!нчення -а: ¡ржй, д'уийец'а, д'шйеца, сажа.

4) У- БГ III голосний [о] перед складом з наголошеним [у] зм!нюеться в [у] : чуму, кужух, кугу т. У БГ I - чоУму, ч'1му, чиему.

5) У БГ III на м1сц! сп1льнослов'янських звукосполучень [3j], [cj] засв1дчуються шипляч! [ж] , [ш] : кошу, ношу, вожу, лйжу У БГ I на- тому м1сц! ф!ксуемо в!дновлен!

36

приголосн! [з' ], [с' ] ; кбс'у, нбс'у, пбз'у, лаз'у.

6) У ВГ III голосний [1] у спв1 цЧлупАтн. У ВГ I -голосний [у] : нулувати.

7) У БГ III немас залншк1в форм доо!ни в 1менннкан середнього роду: доб.)'а в'ition, дпб,|п кол'(е.. У ВГ I засв!дчуються эалишки форм дьоз.нн в!д 1монник1в середнього роду: даМ B'iKii'i, дп'iколите' i, да' i jcjiii.

8) У БГ III форма орудного з1дм1нка однини 1менник1в I в1дмани : меж'ём. У БГ I - межбу, межёу.

9) У БГ III форма орудного а1дм!нка множили 1мениих1в I в1дм1ни: iioiü'cm, мё:ч'см. У ВГ'I - меж'ам.

10) У БГ III форма орудного в1дм1нка множини 1менннк1в I в1дм!ни м'яко! групп: пбш'емп0, мбж'емне, туч'смие. У БГ I - м6ж'ампе, нбш'амне, тучами0.

11) У БГ III форма м!сцевого в!дм!нха множнни 1менних1в I в!дм1ни MimaHoi групи - намёж'ех. У БГ I - на мёжах, па мёж'ах.

12) У БГ III вживаються дуже широко енкл1тичн1 форми займенник!в и'с, н'а (орф. мене), ми (меш) , т'1 (тоб!) . Паралегыю вживаються i повн! форми: миснё, мене, мнЧг!, тоб'1. У БГ I функцЛонують.т!льки повн1 форми эаймешшк!в -

мепё, мнснё, мисн'i, toS'i.

13) У БГ III - форма 2 особи однини в!д д!еслова лнтн:

лл:'пш. У ВГ I - лйе,}ст, лйе,{!цт.

14) У БГ III форма 1 особи иножшш паказохзого способу -ход'£мо, ход' i,M. У БГ I - ход'£м.

15) У БГ III хлична форма множшш 1мешшк1в II в!дм1ни Твердо! групи брат'е. У ВГ I - брйк'а, братйе.

1зоглоси, якнмн букошшськ! ronipicii надпрутськ! П1др1зняютьсл в!д буковннськнх ronipoK з делкнми рисами под!льськпх

1) У БГ IV 1меиники середнього роду мають т!льки эах1нчення -а: ш1сс'1л'й. У БГ I 1 БГ III у цнх жо граматлч-них категор!ях сл1в засв1дчуемо зак1нчення -е,-а: пЧс'ЬГё, n'ic'u'a.

2) У БГ I та ВГ III голосний [а] будь-якого походження п!сля м'якого приголосного переходить в [е], [ие], [i] : к'ёгпе, ш' ick' с, ж' иср; р!дие засв!дчуеться форма з голосник [а] -т'агне, к'агне. У БГ IV : вхшваеться : посл1докно голосний [а]: т'йгне, к'агне.

3) У ВГ IV перед голосними [¡] , [и®] початку слова вживаеться приставний [j] : JiieiiäKiiine, jln&Kiuitc, _|иерж6, jlpxä. У ВГ I та в ВГ III приставного [j] перед [неЬ [1] на початху слова немае: иеп6кише, аийкшис, нержй, 1рж' ё

4) У ВГ IV поюирена форма э голосним [а]: рйзнисца, зр!дка п1д вплнвом ВГ III вживаеться форма рЧзнйц'а. У БГ I поширен1 форми р'1знйец'а, у БГ III - р'1знйец'а. У ВГ I паралельно вживаеться також форма ружшлец'а.

5) У ВГ-IV ненаголошений голосний [о] в поэицИ перед наголошеним [у] наступного складу зм1нгаеться в [у] : гулубка, кужух. У В£ I в так1й же позицИ або збер!гаеться голосний (о], або наближаеться до [оУ] : кожух // коУжук. У частик! ВГ I эасв!дчуеться т1льки форма з голосним [о] - кож\тс

6) Для БГ IV характерна послХдовна зм!на давнього [I] на [и]: хл6пчиек, тр6хие, киешён'а, поб'1шчис, прие.)шлйс, мйтие, схбдиет. БГ I i III властиве эбереження давнього [i] : хлбпчЧк, Tpöx'i, пр'1шлйе, MäT'i, к'1шёы'а, поб'Ьпч'!, cn'ieäji.

7) Для БГ IV характерною е зм±на давн!х звукосполучень ръ, лъ, рь, ль з редукованнм у слабк!й поэицИ в [о] : дрова, KpoBÜBHej. У ВГ I засв1дчуемо форми дрисвй, крнсвйшу.

8).У БГ IV форми з епентетичним [л] п!сля губних [б]., [п], [в], [м], [ф] : л'убл'у, к/пл'у, лбвл'у, лбмл'у, трйфл'у. У БГ I та БГ III п1сля губних приголосних в1дновлений давн1й [j] : H'y6jy, Kynjy, лбв]у, лбиуу, траф]у.

9) У БГ IV на Micqi сп±льнослов'янського звукосполу-чення *[gt'] виступають континуанти [гт], [ч] : 6'irrne, б'£чие. У ВГ I поширен1-[шч'], [ч' 1 # [гч] : 6'iui4'i, б'£ч'не, б'£гчне. У БГ III винвлена т!льхи форма б'£ч'нс.' Особлив1стю, яка' вид1ляе БГ IV, е наявн!сть у них хонтинуанта [гт] .

. 10) У БГ I збереглися результати друго! палатал1зац11 приголосних: на дбшц'!, улбшц'Ь надосц'1, улбсцЧ. Особлив1стю БГ IV е наявн1сть на ц!й територ!! спорадично засв!дчуваних форм з в!дновленим задньоязиковим приголосним [к]: на дошк' ¡, улошкЧ.

11) У БГ IV пошнрений давнл.й [л]: стЧл, кЧл, вЧл. У буковннських I, II, III у цих словах давн!й [л] зм!нився на [у]: CT'¡у, к'¡у, в'¡у.

12) У БГ IV приставкий приголосний [п] засв1дчуеться а багатьох словах, де лого,немае а Лнших буковинських: nöc'iii', uoko, iioripöii, nupariIе.

13) У БГ IV - зм1на звукосполучечня fuii] на (ми], що с иасл1дком прогресивко! асим!ляц11 за назальн'1стю p'1'мпя. У БГ I, БГ III збер1гасться звухосполучення [пи]: p'iyna.

14) У БГ IV - шл'уб. У деяхнх roßipxax - сл'уб. У БГ I, БГ III - т1льки форма сл'уб.

15) У БГ IV - твердий приголосний [л] у формах к'1лко, t'Liko. У нас.п. 67-69 ЗГ IV засвз.дчено веляризац1п твердого (л] 1з зм!нога його ла [у]: ic'iyKo, т'1ук». У БГ I. та III поширена форма з м'яким [л'] : к'Li'ко, т'й'ко.

16) У БГ IV - сполучення приголосних [ст' ] у к1нц! основи: шч'аст'а. Сполучення приголосних [ск' ] : й!'йескЧ, шч'йеск'ие, шч'icK.'i. Те саме в БГ III - шчаск'с.

17) У БГ IV звухосполучення [жн] , [;ид] : к0жнпе], кбжди6.]. У БГ I та III - Ti-льки [жд] : кбжди^.

18) У БГ IV паралельн! формн д'¡д - гЧд, т' (сто - к'кто. У БГ I та в БГ III - т!льхи i3 переходом [д' ]*•»(»"}» [т']»*[к']: гМд, к'кто.

19) У БГ IV - мауна. У БГ I та III - малпа.

20) У БГ IV форма орудного в!дм1нка одннни 1менник1п IV в1дм!ни тел'ам. У БГ I та III - тёл'ем.

21) У БГ IV вживаються формн орудного в!дм1нха ia закЛнчениям — ojy: 3iuienojy Tpastojy. У частин! БГ IV поширена форма знелёиоу трапбу. У БГ I та БГ m - т!льхи 1з зак!нченням -оу: знелёноу трапбу.

22) У БГ IV форма числ!вника 90: деу^анбсто, деп'шбсто, д' ioncnöcTo, дпсвнепбсто. У БГ I та III поширен1 форми на - дйес'ик' : дсу,рдиссёк',, ;tevjiдиес' ёк' .

23) У БГ IV n'jaTCÖT. У БГ I та БГ III - п|ак'с6т э м'яким нриголосним [к'], iijcKCOT.

24) У БГ IV - л'%, лй^у, л:'у. У БГ I та III поширена основна форма лй^'у. Шд впливом под!льсьхнх гов1рок в окремих гов!рках БГ I та БГ III з'яэнлнся формн л'4|у.

25) У БГ IV - л'П)'еш, лй^'сш.

2 6) У частнн! БГ IV поширена форма ход£мо. У вс1х 1ншнх гов!рках БГ IVjXk i в БГ I, вживаеться форма ход{м.

рисновки. Ехоном1чн1 та пол!тичн.1 умови на територП Буковини, що е центроом Свропи,'Були надзвичайно складними й нвсприятливими. 3 IX ст. ц1 земл! належали Ки1вськ1й Рус1, з полоаини XI ст. входили до складу Галицько-Волинського

д

кия-з1вства, але з середини XIII ст. почалося довге 1ноземне по-неволення.: Золота орда, Угорщина, Польща, Молдова, Туреччн-на, Австр1я, Румун1я - ось т1 сили, що волод!ли цими землями в р1зний час, впливали на 1х етн1чний склад та мову. Кордони держав-завойовмик1в пост!йно м.1нялись, проходили з п!вноч1 на п1вдень, з! сходу на зах!д. Це створювало неодна-ков! умови'для розвитку укра!нсьхих гов!рок Буковини, д1лило IX, спричинювало р1зн! м1жмовн! впливи. Д1алектне усне мовлення внасл1док цього стало територ!ально диференц1йова-ним, несе на соб1 сл1ди 1стор±1, що зрозум!ло вже э -анал1эу системи звукових континуант1в, ях! стоять зараз на м1сц1 праслов'янських фонем VI ст.

Укра1нсьха мова розвивалась на ц!й територП безпе-рервно, поступово, залишаючи в гов1рках сл1ди свое! еволю-ц11. Це видно на приклад! ланцюг1в фонетичних зм1н у словах. Укра1нськ1 гов1рки Буковини зберегли вс! ланки цих посту-пових зм1н:

['а]

[е]->['а] V

1'е| —> [*еи1 —> Ги| —>

с'в'атйти

С'в'Дтйти »-»• с'п'атйги

в'стйтие»+ с'в'еИггйтие »-► с'в'итйгпе »»с'вЧтйтис

Крънйц'а »-► крнйц'а »► крннйц'а крпнйц'а »► к'исрнйц'а »> кЧрнйец'а

Ц1 фонетичн! зм!;ш переконують у безперервност! розвитку 1 глибок!й древност! ухра1нсько1 мови на Буковин.1, авто-хтонност! укра!нц1в на цих землях.'

Безп1дставними, видуманими е твердження румуиського 1сториха 1она Н1стора, що укра!нц1 н1бито появились на Буко-вин! т!льки в часи австр!йського панування, переселившись з Галичини. Проти 1.Н1стора говорить 1 те, що стара укра£нська мова була державною мовою Молдавського княз!вства з часу

40

його виннкноння у середин! XXV ст. i яс 80-х рок!в XVII ст., св!дченням чого с буковинсьхо-моедаоськ! грамоти, писан! с.тароукра!нсько:о. Це була л!тературна нова укра!нського населения, що жило тут на багато стол!ть panitta, н!ж почалася волосьха колон!зац!я. У питали! державно! мовн Молдови во-лохи успадкували status quo в!д ханцеляр!! Галицьхо-Волин-ського хняз!вства, якому належали ц! зе::л1.

Анал!з д!алехтних ареал!в та 1зсглос, проведений на ос-нон! 334 карт прац! "Атлас укра!нсьхих rcBipox П1вн!чно! Бу~ ховини", пох?.эуе, пдо yxpaiacbxi гов!рки Буковини кають три р!эновидн: гуцульськ!, буковинськ! та под!льськ!.

Археолог!чн!, антрспон!м!чн! та топсн!м!ч.«! досл!дження переконупть у тому, що в основ! етносу Гуцульшини найдав-н!*шим коренем був один !з род!в б!лих xopaäTis. У XIII ст. сталося дозаселення краю потомками улчч!в та тиверцями з Подн!стров'я та Придунав'я. У XIV-XVIII ст. мала м!сце во-лоська колон!зац!я. Вс! ц! етн!чн1 зм!ни, !ноземне панування та !эольоване життя в горах породили гуцульськ! говарки.

Буковинськ! гов!рки розвивались до XIV ст. п!д сильннм вплзгаом мовлення Наддн!стрякщини i Подхлля. Лоява в!дм^нно-стей, притамаиних для буковинських гов!рок, поясниеться вхо-дженням цих земель протлгом багатьсх столхть до складу Молдови, що була васальиим княз!зством Оттомансьхо! порти. Дер-raBHi кордони Туреччини надовго в!д1рвали гов!рхи Буксвини в!д !нзшх укра!иських, зумовили ix тривалий розвиток в умо-г.ах !золяц!!. Так формувалися-деях! !н.човац!йн! рисн, вшшк-ли умови для збережепня арха!чних мовних рис, цо стали сг.рийматкся як д!алектн! в!дм!нност!-. П!сля 1775 р. Буковина була в схлад! Австр!!, в результат! цього в!дноаилнсь нор-

мальн! контахти буковинських roBipoK з покутськими i над--ди!стрянськими.

Буковинськ! roBipxii з деккими рисами гуцульських поши-рен! на територ!!, яка ран!ше входила d ареал гуцульських. Однак nifl тривалим ! сильним впливом буковинських гов!рок, як! серед м!сцевого населения вважагаться б!льш престшмими, в!дбулося зм!щення на користь остани!х. К!льк!сть д!алектних рис буковинських гов!рок на ц!й територ!! зросла наст!льки, що з часом стала визначальноо. Ареал гуцульських гов!рок звузився в абсолютно перева;гаюч!й б!лыпост! фонетичних ! граматичних рнс, хоч збер!гся ще в досить я!дчути!й к1лько-ст!, особливо в лексиц!, менше-в фонетиц! та словозм!н!.

41

Вуховинськ! гов!рки з деякими рисами наддн!стрянських охоплюють територ!» ЗастаппХащшт. На 1х формування значний вилнв Мали паддн!стрянськ! гов1рки через давн!й адм!н!стра-тивний цент^ цих земель - л!топиене м!сто Васил!в. Через ц! зеил1 проходив таксис шлях 1з Галича б Придунав'я та Причор-номор'я. Все наведене стало причиною припливу в цю м!сце-в!сть в ХЫ-ХЗЛ/' ст. значно! к1лькост! людност! з Подн!стро-в'я, що поэначилося й на м!сцевих гов!рках, як! виябляють значку к!льк!сть д!алек*них рис, притаманних наддн!стрян-ським гов1рхам, хоч абсолютно переважають риси буховннських.

Буковинськ! гов1рхи з деякими рисами под!льськнх охоплюють Хотиищину в 11 да^ц^ому обшир!. Ц! гов!рхи зазнали эначного вплнву з боку лод!льських з р!зних причин: сус1дства з под1льськими гов!рками, поселения в минулому значно! к!лькост! людност! з Под!лля. 3 1812 по 1918 р!к Хотинщина входила до складу Рос!!. Контакти з буковинськими гов!рками булн перерван!, зате дуже посилились контакти з под!льськими> що сприяло появ1 тут значно! к!лькост! д!а- ; лектних рис под!льських гов!рок, хоч основою 1 переважаючнм елементом е риси буковинських.

Найб1льш типовими для цього рег!ону е буковинсько-над-прутськ! гов!рки, поширен! в Кз.цианському, Глибоцькому, Сто-рожинеиькому, частин! Заставн!вського й Новоселицького район1в.

Ретельне наукове обстеження д!алектно! мовно! ситуацИ у П!вн!чн!й Буковин! показуе, що в результат! об'едиання вс!х укра!нських земель в един!й держав! посилилась !нтерфе-ренц!л укра!иських гов!рок, яка стала умовоя нових конвергентных процес!в у нов!. Зкачного розмаху набув вплив укра-т 1нсько! л!тературно! мовн на вс! територ!альн! д!алекти.

Характерн! фонетнчш особлшюст! гуцульськнх говфок:

1. На м!сц! етимолог!чного голосного *[о] в нових за-крнтих складах засв!дчуеться посл!довно континуант [иы] п!сля вс!х твердих приголосннх, кр!м [д], [т] , [и] : вйыспа, ппЬ1г, спык, узймр> гимск.

2. П!сля приголосннх [д],[т],[и] коитннуантом етимоло-г!чного *[с] виступае звук ['еа] : д''ёарнево, дот''ёабие,н''ёаго.

3. На м!сц! етимолог!чних *Ш,*[ы] п!сля приголосннх {Л1, [т] , [н] засв!дчуеться звук ['и®]: д' 'исм, т' 'не, н' 'йет' ¡, д' 'йек' ¡, т' 'йехо, н' 'йстка.

4. Голосний [к] дуже обнижвний у напрям! до [6], реал1-зуеться п1сля зс!.х притолосних, кр!м [д], [т], [н], звуками [не], [еи] : лйела.зиема, Пукооённа,г1с"лёИние].

5. Голосний [с] обниженкй у напрям! до [а], реал!зуеть-ся ззуком [ея] па.сля ас1х приголосних, кр1м . [д],[т], [и]: Пёитро, зёирио, лёахко.

6.' П1сля приголосних [д] , [т] , [н] голосний [!]<-* [е] пом'якпуе приголосн1 снльн1ше, н!ж голосний [П<—*{о]. Ця р!зниця в пом'якшеанА е релевантною: т' /к (<*- токт.) - т' ' 1к (<-тсклт>),н' 1с («• нос) - н'' ¡с (<-НСС.Т1.).

7. Приголосннй [,П у поэицИ пд.сля [)] втратнвся: л'1кя (л!т. л!нг<а), П' н;а (бшка), м' 1 (м1н),сп' 1 (сп1й),Мар' н<а (МарШка).

8. Етимолог1чний голосний *[Н на початку слопа не втратнвся, а зм!нився в [не] : негла, исгратне, Игнат, немн' ё".

9. У власИих 1менах втрачаються вс! звуки, що стоять п1сля наголошеного голосного клнчного в!дм1нка: Ый, Мпр(, Дми, Мннб (пор1ря.! 1ианс, МарЬшо, Дмйтре, ¡Инкбло) .

10. Система вокал!зму гуцульськнх гов!рок маг с1м фонем: Л/, />1Ы/, /ис/, /са/, /у/, /о/, /а/.

11. Для ГГ яарахтерннмн с фонолог1чи1 опознр!!:

/ж/~/ж'./ - жнетне - ж'Истне, хшер ~ ж'нер;

/ш/~/ш'/ — Паша ~ нлш'я, моша - мош'я;

/к/-/к' / - лисха' лих' Л, суха ~ сух'а'.

Характер!» фонетичт особлнпост1 т1лькп букошшсышх гпшрок:

1. Редукц1я голоеннх [о], [е] у другому ненаголотеному склад! повноголоеннх форм: борда, голпа, дёр4о, се"рда, чёрпо, ченрпйк, чолв'ш.

2. Обнижения голосного [и], його морфолог1зованнй пере-х!д в [е] в окреинн словах: одён, пёпш'а.

3. Голосний звук [»] у преф1хс1 ш'-: пЧбпетн°, о' шн°стпс.

4. Стнерд1ння приголосного [ц] перед голосним [а] у за-к1нчаннях 1мешзик1о ж1ночого роду I в1дм1нн: спЧдпйцп, молодима, в'|$ца, удовйца.

5. Спроцоння' груп прнголоеннх [ст' с] 13 [с] : инебт.

6. Континуантсм ззуп.осполуч<з!шя Бпстулакггь ззуко-сполучсння [ж'ч'1, [т.* ч']: ч' ¡, лрин'ч'1.

Характер»! особлнпосп подиьських гопцюк:

1. Синкопа другого складу в слсаах с'бди'а, с'бднЧ, ебдн'я.

2. Збереження початхового гслосного [1] в слов! ¡мн'а, в буковинських - лиг'а.

3. На м!сц! сп!льнослов'янських эвукосполучень *[Ы'], Мв''] засв!дчуються континуанти [кт], [гт] : пенктйе, б'£гтис. У буковинських - пспчие, б'£чис.

4.'Приставний приголосний [г]: гбстра, гбко, горатн, гог!рбк.

5. Приставний приголосний [j] у числ!вниху одни: ,)1дё!1, ,|1денйц'1т'.

6. 1нф1н1тивн1 фории типу: ¡стие, б'шГ тне (л1т. 1ти, б!гтн) .

7. Зак1нчення -ом у давальному в1дм1нху: л'уд'ом, д'(т'ом. Також у фэрм1 орудного в!дм!нка одннни 1менних1в IV в!дм!ни: тёл'ом, орл'бм.

8. К1нцевий [л] збер!гаеться без зм!н п!сля [П, що сто!ть на м!сц! етимолог!чного *[о] в новому закритому склад!: ст'1л, к' 1л, в'11. У буковинських - ст'и?, к'»у, б'1у.

9. Форма орудного в!дм!нка присв!йного займенника ж1но-чого роду однини мае зак!нчення -у. cв6jy (головоЗу) . У буковинських - зах!нчення -оу: сво^бу (головбу).

Археолог!чн!'досл!дження також беззапервчно похазують, що слов'янсьх! племена жили на територ!! Буковини вже в перших стол!ттях не. Вони е предками сучасних укра!нських нос!1в гуцульськнх, буковинських ! под!льських гов!рок.

Через школу, пресу, рад!о, телебачення укра!нською л!-тературною мовою на П!вн!чн!й Буковин!. оволод1па абсолютна б1льш!сть населения. Нав!ть представники нанстаршого поко-л!ння, молод!сть яких припала на роки, коли циыи землями во-лод!ли ц!сарська Австр!я ! корол!вська Румун!я, ях! не одержали осв!тн, добре розум!ють все, коли з ними сп!лхуються л!тературною Мовою. Все це позитивн1 моменти в розвитку укра!нсько! мови на буковин! за останн! десятил1ття.

Значна частина укра!нського населения добре волод!е румунською мовою. Особливо це пом!тно в зон! фронтальннх контакт!в укра!нських гов!рок з румунськиМи, а також у селах, де разом Проживають укра!нц! ! румуни.Такою ж м!рою румунське населения волод!е укра!нською мовою. Це сприяе н!жд!алектн1й !нтерференц!1 у лексиц!, але не мае н!якого вплнву на фонетичну систему укра!нсько! мови.

44

OcHOBHi полояення дисвртац!х в1дображен1 у таких публ1кац1ях автора:

1. Укра1нськ1 гов1рхи 1Ивн±чно1 Буковини в 1сторнчному та л!нгвогеограф1чному аспект!. Фонетика, фонолог!я. -Черн1вц1: Рута, 1995. - 392 с.

2. Атлас укра!нських гов!рок П1вн1чно1 Буковини. Фонетика, фонолог1я- Черн1вц1: Час, 1995.- 410 с.

3. Езаемод1я укра£нсько£ литературно! нови э територ1алышмц д!алектами. - Черн1оц1, 19S3. - 74 с.

4. Навчальн! .завдання для проведения д1алектолог1чно1 практики. - Чернхвц!, 1975. - 40 с.

5. Буковинсько-молдавськ1 грамоти XIV-XVII ст- - пан'ятки староукра1нсьхо1 мовн //До виток!в назви краю Буковина: Теэи доп. 1сторико-*раезнавчо1 конф.- Черн1вц1,1992 -С. 100-101.

6. До icTopii ус1чених сл!в у гов!рках ухра!нська1 мовн // XIV Республ1канська д1алектолог1чна нарада: Тазн доп. - К. : Наук, думка, 1977. - С. 66-67.

7. Интерферентная диалектная зона в лннгвогеографнчоском освещении //Среднерусские говоры. - Калинин, 1986. - С. 3-9.

8. Укра1нськ1 гов1рки Буковини // Проблема icTopii та хуль-тури украгнсько! мовн.- Черн1вцг.: Рута, 1995.- С. 43-57.

9. Древн! топон1ми УкраЛни в 1ншомовних пйсьмових дж'ерелах // X Всеукра1нська слав!стична конференц1я. Тези допов1дей. -Х.1. -Черн1вц1: ЧДУ, 1992. -С. 5-7.

10. Полон1зми в буковинських та гуцульських гов1рках украгнсько! мовн // Bukowina. Europa w miniaturze. Praca zbiorowa. - Warszawa, 1995. - C- 107-112.

11. Походження етнон1ма "гуцул" та топон!ма "Гуцулыцина" // Гуцули буковинського краю. Матер1али науково-прахтично! конференцИ. - Вижниця, 1994., - С. 11-13.

German К.F.

Ukrainian North Bukovinian dialects in historical linguo-geographical aspects. Phonetics, Phonology (manuscripts) . The dissertation for Doctor of Philology Scientific Degree .on epeoiality 10.02.01. - Ukrainian language. The Institute of Ukrainian Language. National Science Academy of Ukraine. Kiev, 1996.

The investigation presents phonetic and phonologic system analysis of Worth Bukovin.'.an Ukrainian dialects in areal aspects, their historical development. Moreover, their detailed classification ia made; interdialect interferencial phenomena °are revieled; the interaction of Standard Ukrainian and Ukrainian territorial dialects is described.

The dissertation is supplied with atlas comprising.334 linguo-geographical naps.

Герман К.Ф. Украинские говоры Северной Буковины в историческом и лингвогеографичесхом аспектах. Фонетика, фонология (рукопись). Диссертация иа соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Институт украинского языка НАН Украины. Киев, 1996.

В работе представлен анализ фонетики и фонологии украинских говоров Саперной Буковины в ареальном аспекте,' показано их историческое разпитне, подается детальная классификация, раскрыты междиалектные интерферентные явления, описано взаимодействие украинского литературного языка и территориальных говоров. К диссертации прилагается атлас, содержащий 334 л-ингвогеографлческиа .карты.*

Ключов! слова: буг.овинськ! гов!ркк,' гуцульськ! гов1ркн, коитинуанти, 1зоглоса, ареал, л1нгвогеограф1чшш аспект, ззукосполучення, система голосиих,

д1ахрои1чннй розвнток.