автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Украинские отвлеченные существительные в общеупотребительной и терминологической лексике.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинские отвлеченные существительные в общеупотребительной и терминологической лексике."

Львівський державний університет ім.І.Франка Спеціалізована вчена рада Д.04.04.12

РГ6 ОД

- На правах рукопису

УДК 483:(412.22+413.164)

М И К И Т Ю К Оксана Романівна

УКРАЇНСЬКІ АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ В ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІЙ І ТЕРМІННІЙ ЛЕКСИЦІ

10. 0^. Ор| - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Львів - 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови

Державного університету "Львівська політехніка"

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України ПОЛЮГА Лев Михайлович

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Прикарпатського університету ім. В.Стефаника ҐРЕЩУК Василь Васильович; кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Львівського державного університету ім. І.Франка ОЩИПКО Ірина Йосипівна

Провідна організація - Рівненський державний педагогічний

інститут, кафедра української мови, м. Рівне

Захист відбудеться " А^І" 1997 р. о год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.04.04.12 у Львівському державному університеті ім. І.Франка (290601, м.Львів, вул. Університетська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету ім. І.Франка (290005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розіслано ¥" _^г£ййб2і997 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцентЗ.М. ТЕРЛАК

- 1 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена необхідністю цілісного вивчення загальновживаних та термінних абстрактних іменників у лексичній системі української мови на основі максимально повного фактичного матеріалу.

Абстрактні іменники (далі АІ) були вже об’єктом вивчення у працях 0.0.Потебні, І.І.Ковалика, В.В.Веселітського,

Г.А.Уфімцевої, Н.П.Романової, Л.М.Полюги. В.В.Ґрещука. Л.М.Третевич та ін. У цих дослідженнях аналізуються абстрактні слова загальновживаної лексики української мови найчастіше з погляду словотвору. Проте розуміння закономірностей розвитку мовної системи неможливе без вивчення загальновживаних слів та термінолексики, бо остання налічує більше як половину лексичного фонду сучасних мов. Тому опис термінології як мікросисте-ми лексичної системи літературної мови є актуальним у сучасному мовознавстві, адже на основі лінгвістичних узагальнень можна побачити спільні закономірності розвитку загальновживаної і термінної лексики, що дозволить, з огляду на структуру терміна та спосіб його творення, виробити загальні засади і конкретні правила аналізу термінних систем.

Опис абстрактної лексики (загальновживаної і термінної) є актуальним завданням сучасної лексикології, незважаючи на те, що значні успіхи в цій галузі вже досягнуті: визначено поняття терміна та терміносистеми, проаналізовано основні термінології, охарактеризовано українську абстрактну лексику XIV -першої половини XVII ст. Проте абстрактні іменники сучасної української мови системно ще не були предметом розгляду.

Словоцентричний напрям лінгвістичного дослідження з елементами синхронно-діахронного аналізу дозволяє виявити тематичну різноманітність та значну чисельність АІ в лексичній системі мови, показати основні закономірності використання абстрактних одиниць у термінології, що відповідно допомагає прогнозувати системність унормування абстрактів у термінології, простежити вплив загальновживаної лексики на термінну і навпаки, з'ясувати спільні та відмінні риси лексико-семантич-них явищ у загальновживаних та термінних АІ, виробити принципи укладання термінних словників, вирішити ряд прикладних проблем термінознавства, що й визначає потребу у цій роботі.

Об'єктом дослідження дисертації є лексико-семантичні параметри загальновживаних і термінних абстрактних іменників (простих слів) сучасної української мови, зокрема абстракти науково-технічної термінології, а також інших терміносистем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною комплексного дослідження науково-технічної термінології, яке проводиться Технічним комітетом стандартизації науково-технічної термінології Держстандарту та Міністерства освіти України при Державному університеті "Львівська політехніка". Робота відповідає профілеві наукових планів кафедри української мови Державного університету "Львівська політехніка".

Мета і завдання роботи. Мета дисертації - подати семантичну характеристику та маркування АІ, виявити тематичні групи загальновживаних та термінних абстрактів у лексичній системі сучасної української мови, дослідити процеси термінізації і детермінізації АІ.

Відповідно до поставленої мети визначаємо такі завдання:

1) простежити взаємозв'язок конкретного та абстрактного значень у слові;

2) розглянути тематичний склад загальновживаних АІ української мови;

3) виокремити тематичні групи абстрактів у науково-технічній термінології;

. 4) знайти семантичну межу між загальновживаним словом і терміном, простежити термінізацію та детермінізацію абстрактів;

5) охарактеризувати семантичну структуру загальновживаного абстракта;

6) проаналізувати метафору та метонімію як, засоби вторинної номінації у процесі творення термінів;

7) виявити ступінь абстрактності у словах різних терміносистем;

8) указати на власне-українські, запозичені та гібридні слова в науково-технічній термінології і розкрити їх взаємозв’язок;

9) подати рекомендації щодо упорядкування АІ у науково-технічній термінології;

10) проаналізувати функціонування лексико-семантичних явищ (полісемії, омонімії, паронімії, синонімії, антонімії) у

- з -

загальновживаних і термінних АІ.

Джерельною основою дисертації є:

1. Загальні словники. Словник української мови в 11-ти

томах (далі СУМ), а також додаткові джерела ("Малоруско-нїмец-кий словар" Є.Желеховского та С.Недїльского (Жел.), "Словарь

російсько-український" М.Уманця, А.Спілки (У.С.), "Словарь

української мови" Б.Грінченка (Гр.) та ін.), у яких найточніше зафіксовано лексичне багатство української мови кінця XIX -початку XX століття.

2. Термінні словники. "Російсько-український технічний

словник" (РУТС), а також: 1) матеріали 30-их років - І.Шелудь-ко, Т.Садовський "Словник технічної термінології (Загальний)" (Шел., Сад.), і.Шелудько "Словник технічної термінології. Електротехніка" (Шел.), В. Дубровський "Російсько-український техничний словник" (Дубр.); 2) діаспорні видання - М.Савчук

"Німецько-український електротехнічний словник" (НУЕС), П.іііте-па "Словник чужослів" (СЧ); 3) сучасні термінографічні праці -

В.Перхач "Короткий російсько-український електротехнічний словник" (ЕТС), В.Панфілов "Короткий російсько-український словник електротехнічної термінології" (СЕТТ), "Короткий російсько-український науково-технічний словник"/Укл. ¡0.Токарський (НТС). Автори цих словників у міру можливості фіксують сучасний рівень розвитку науково-технічної термінології.

3. Вузькосистемні словники. Д.Г.Гринчишин, 0.А.Сербенська

"Словник паронімів української мови" (СПУМ), "Словник іншомовних слів /За ред. О.С.Мельничука" (СЮ, Л.М.Полюга "Словник антонімів" (СА), П.М.Деркач "Короткий словник синонімів української мови" (Дерк.), Св. Караванський "Практичний словник синонімів української мови" (Кар.), О.Демська, I.Кульчицький

"Словник омонімів української мови" (СОУМ).

Список використаних джерел налічує 19 позицій.

Картотека нараховує 15051 абстрактний іменник, що типологічно зафіксовано у словопокажчику та додатках N 1,2,3,4.

Методологічною основою дисертації є вчення про наукове пізнання, дослідження та цілісний аналіз словникового складу мови як системи, що ґрунтується на єдності діалектичного, історичного та гносеологічного аспектів вивчення мовних явищ; твердження про постійний зв'язок чуттєво-конкретного та уза-гальнено-абстрактного в мові, що виразно простежується в лексичній підсистемі абстрактних іменників; учення про типологіч-

ний підхід до лексико-семантичних явищ та зведення його в єдину теоретичну картину.

У дисертації використано лінгвістичні методи, що ґрунтуються на словоцентричному аспекті дослідженння, де вихідним є лексема як ієрархічно організована та історично усталена сукупність словоформ і словозначень (смислова структура слова), а саме: описовий з елементами динаміко-синхронного та діахрон-ного аналізу, порівняльно-зіставний, типологічний, статистичний, дефінітивний.

Наукова новизна дисертаційної роботи. У дисертації вперше системно проаналізовано АІ сучасної української мови, виділено тематичні групи АІ у загальновживаній і термінній лексиці, указано на розбудову семантичної структури АІ при вторинній номінації (термінізації і детермінізації), розкрито системні взаємовідношення в загальновживаних і термінних АІ.

У дисертації розглянуто походження АІ, зроблено спробу на основі зібраного матеріалу виявити ступінь абстрактності іменників у різних термінних системах.

Теоретичне значення роботи. Отримані результати та зроблені на їх основі висновки з’ясовують процеси вторинної номінації (термінізації та детермінізації АІ), виявляють тематичні групи загальновживаних і термінних АІ, підкреслюють їх системність у лексичному складі української мови. На матеріалі АІ досліджено зміну лексичного значення слова внаслідок метафоричного і метонімічного найменувань, виявлено співвідношення між первісною і новою семантичною структурою лексеми, просте-жено явище полісемії, синонімії, антонімії в загальновживаних та термінних АІ. Проаналізований матеріал свідчить про постійний розвиток лексичного складу мови впродовж її історичного розвитку, дозволяє прогнозувати формування терміносистем.

Практичне значення. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані під час укладання термінних та інших словників, під час читання курсу лексикології сучасної української мови та спецкурсів з проблем семасіології, зокрема проблеми вторинної номінації загальновживаних і термінних аб-страктів. Теоретичні узагальнення і висновки можуть послужити основою для практики творення нових термінів та для унормування термінології на сучасному етапі.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка вперше створила найбільшу картотеку українських АІ, дослідила різноманітність

тематичних груп загальновживаних та термінних АІ, специфіку виникання термінів і взаємозв’язок їх із загальновживаною лексикою, виявила зміну семантичного обсягу слова в напрямі від конкретного до абстрактного та навпаки, проаналізувала взаємозв’язок загальновживаних та термінних АІ, простежила ступінь абстрактності в різних терміносистемах,

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Державного університету "Львівська політехніка" і кафедри української мови Львівського державного університету ім. І.Франка. Про окремі положення і результати дослідження було повідомлено: на 1-ій, 2-ій, 3-ій та 4-ій Міжнародних наукових конференціях "Проблеми української науково-технічної термінології" (Львів, 1992, 1993, 1994, 1996), на 1-ій Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми медичної термінології" (Львів, 1993), на Міжнародній науково-теоретичній конференції "Функціональна граматика" (Донецьк, 1994), на Всеукраїнській науковій конференції "Українська термінологія і сучасність" (Київ, 1996), на наукових читаннях, присвячених 90-річчю від дня народження професора Івана Ковалика, "Актуальні проблеми українського мовознавства" (Львів, 1997), на Міжнародній науковій конференції "Сучасні проблеми лексикографії" (Харків, 1997).

Різні аспекти досліджуваної проблеми відображено в одинадцяти публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел, додатків (діаграма та три таблиці), бібліографії (251 позиція) та словопокажчика; викладена на 282 сторінках, з них 176 сторінок основного тексту.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан дослідження проблеми, визначено об'єкт та джерельну основу роботи, сформульовано мету, завдання та методи аналізу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення дисертації.

І розділ "Абстрактні іменники в лексичній системі української мови" складається з двох параграфів.

У першому параграфі "Взаєлюзв’язок конкретного та абстрактного значень у слові" проаналізовано розвиток абстрактних значень на базі конкретних. На цю особливість іменників уперше звернув увагу 0.0.Потебня, який твердив про первинність

конкретного значення, на базі якого виникало абстрактне.

Поділ іменників на конкретні та абстрактні на основі ло-гіко-предметного змісту відносно умовний, оскільки часто в одному слові є і конкретні, і абстрактні значення, що зумовлене переносним уживанням слова. Нерідко такі лексеми набувають ще емоційного забарвлення. Наприклад, конкретний іменник муза ("у грецькій міфології - одна з дев’яти богинь поезії, мистецтва та науки”), ужитий переносно з позитивною оцінкою як урочисте слово набуває абстрактного значення ("творче натхнення, його джерело" та "творчість поета, його мистецтво"). Пор. ще: кон-

кретне значення іменника солодощі ("кондитерські вироби, ласощі і т.ін.") і абстрактне ("вищий ступінь задоволення; насолода, втіха").

Емоційно нейтральний іменник жовч з конкретним значенням "гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина..." використаний у переносному значенні стає абстрактним з негативною оцінкою -"почуття ворожості, недоброзичливості, злоби"; лексема мамона у прямому значенні - "бог багатства" (конкретне), а у переносному - "жадібність, ненаситність" (абстрактне).

У системі мови поряд з узвичаєним творенням абстрактних значень із конкретних, успадкованим ще від праслов'янської мови, діє протилежна тенденція: конкретні значення розвиваються на базі абстрактних. Наприклад, у багатьох віддієслівних іменниках поряд з абстрактним значенням дії виникло конкретне значення результату цієї дії. Також вторинним є значення конкретності в іменниках на зразок бригадирство, єпископство.

Простежений історичний розвиток семантичної структури слів дає підстави виявити, що часто неможливо провести межу між конкретною лексикою з денотативно-сиґніфікативним типом її значення і абстрактною лексикою з сигніфікативно-денотативним і з лише сиґніфікативним значенням. В іменниках можна виокремити і денонативні, і сиґніфікативні компоненти, що сприяє їх вільному функціонуванню залежно від комунікативних завдань мовлення. Основним розрізнювальним критерієм конкретних і абстрактних іменників є, перш за все, аналіз їх прямого значення, детермінованого типом денотата і сиґніфіката.

У другому параграфі "Сетнтчна характеристика абстрактних іменників" проаналізовано лексичне значення слова у зіставленні з поняттям, яке передається за допомогою словесного знака ("предмет - поняття - лексичне значення - слово"). Зв’я-

зок лексичного значення і поняття очевидний. У загальновживаних словах поняття є тільки основою лексичного значення, а в термінах поняття і лексичне значення здебільшого збігаються. Виокремлення тематичного складу абстрактів базується на номінативних значеннях слів, але складна природа іменника, його семантична структура та граматичні значення вимагають розгляду всіх сен слова.

Усі АІ української мови можна поділити на тематичні групи.

АІ - назви людської сутності налічують 5057 слів, що становить 36,6% від усіх загальновживаних абстрактів нашої картотеки. Іменники цієї групи передають людський досвід, знання, уміння (грамота, здібність, талановитість); вдачу (витримка. мужність, рішучість, щирість); моральні принципи, погляди, переконання (безкорисність, безкультур'я, кредо, мораль): фі-

зичний стан організму (змога, наснага, натуга, сила, снага); почуття людини (кохання, любов, ніжність) та ін.

У сучасній українській мові значна частина АІ (5007 слів, що складає 36,2% від загальної кількості абстрактів) використовується на означення процесів, дій та способів їх виконання (зсув, зсування, простягання, скид, шукання). Ці абстракти є і загальновживаними, і термінними лексемами, чимало їх у технічній термінології.

АІ на означення властивостей, якостей, характеристик предметів чи істот становлять 1534 лексеми, що складає 11,1% від усіх загальновживаних абстрактів. Ці АІ дають найзагальні-шу оцінку можливості чи неможливості, досконалості чи недосконалості здійснення чогось (адекватність, досяжність, імовірність); виражають особливості технологічного процесу (автоматичність, несправність, спрощеність, швидкість); називають властивість чи характерну особливість певних предметів, систем, геометричних тіл (асиметрія, ламкість, магніттість, овальність); указують на ступінь вмісту, склад, наявність або на відсутність чогось у речовині (борошнистість, порожнистість, фосфоричність).

Окрему групу творять лексеми, які характеризують стосунки між людьми. До цієї групи належить 1145 АІ, тобто 8,3% від усіх загальновживаних абстрактів (знайомство, кумівство).

АІ - назви наук, видів мистецтв, учень та їх напрямів (432 слова, тобто 3,1% від загалу абстрактів) належать і до термінної, і до загальновживаної лексики (алгебра, гіпотеза,

кантіанство, теорія).

В окрему групу об’єднуємо АІ, що називають суспільні відносини, отже, тяжіють до суспільно-політичної лексики. Цих лексем 165, тобто 1,2% від усіх абстрактів (війна, напад, парламент, рада, суд).

Назви, що передають явища природи, є дуже своєрідними з погляду вияву абстрактності (153 слова, 1,1% від усіх загальновживаних АІ картотеки). До них належать ті іменники, що означують стан погоди (безвітря, засуха, негода, присмерки).

Абстракти, що номінують структуру чи побудову чогось, налічують 153 слова, тобто становлять 1,1% від загальної кількості АІ (пропорція, програш, схема).

АІ з часовим значенням - 114 слів, 0,8% від загальної кількості загальновживаних лексем (вечір, вік, день, доба, досвіток, проміжок, тривалість).

Абстрактні іменники - просторові назви налічують 69 слів, тобто 0,5% від загалу слів (заглибина, низовина, обшир).

II розділ "Зміна семантичної структури абстрактних іменників" складається з трьох параграфів.

У першому параграфі "Ступінь абстрактності в загальновживаній і терміниiü лексиці" виділено три групи слів.

"АІ - частково термінні слова різних наук" - абстракти, що належать до загальновживаної і спеціальної лексики. Наприклад, загальновживаний іменник лкшент має такі значення:"1) те саме, що мить; 2) певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь; 3) окремий бік якогось явища..."; але цей АІ стає терміном астрономії (момент сходу), авіації (момент відновний, момент обертальний), механіки (момент міцності, момент пусковий) та ін. (див. РУТС). Частково термінізованими є такі загальновживані слова: ввід ш-■ Щвхн., дуття техн., ім-

пульс Фізл., фіз., недостатність мед., рівність мат.

Порівнюючи загальновживані та термінні значення слів, простежується різний ступінь абстрактності. У загальновживаній лексиці ці слова не мають своєї дефініції, тому абстрактність їх дуже висока. У спеціальній лексиці ці ж назви передбачувано встановлюються для відповідних понять, за словом закріплюється дефініція, яка відповідає поняттю певної галузі знань, визначеною є семантична окресленість терміна. Отже, відбувається термінізація загальновживаного АІ, яка й приводить до зниження ступеня абстрактності.

В українській мові, як показує семний аналіз абстрактної лексики, крім термінізації загальновживаних слів, є ще зворотний процес - детермінізація термінів. Наприклад, астрономічний термін кульмінація ("проходження світила через небесний меридіан") переносно означає "найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь"; медичний термін летаргія означає "хворобливий стан, схожий на сон, з майже нечутним диханням і пульсом", а переносно - "цілковиту нерухомість, бездіяльність". Пор. аналогічну часткову детермінізацію лексем апогей асту., базис філос., дисгармонія лщз-. інстинкт біол.

Поглиблене вивчення лексико-семантичних процесів розкриває і ступеневий перехід одного слова в різні розряди: загальновживана назва -►слово з термінним значенням -►загальновживана назва. Наприклад, слово діалектика виникло на означення "уміння вести суперечку, полеміку, застосовувати логічні докази", згодом стало філософським терміном - "всебічне вчення про рух і розвиток, революційний метод пізнання і перетворення світу", а потім цей абстракт знов набув загальновживаного значення - "процес розвитку, рух чого-небудь".

Ступінь абстрактності у детермінізованих загальновживаних словах є значно вищим, ніж у їх мотивуючих іменниках-термінах.

Окрему групу складають абстракти, утворені на основі термінізації конкретних слів. Наприклад, свічка - це паличка воску, а в фізиці означає одиницю виміру сили світла; або ж абстрактне термінне значення таких первісно конкретних іменників як актив Фін.. німфа зоол., склад зуам. та ін.

У мові постійно існує процес взаємодії між різними стилями. Тому на основі загальновживаної лексики виникають терміни

і. навпаки, внаслідок детермінізації виникають загальновживані слова.

"АІ - власне-терміни різних наук" - поліспеціальні слова, які номінують поняття в кількох терміносистемах. Вони виникають унаслідок суперечності між обмеженою кількістю слів та безмежною кількістю понять різних наукових галузей. Наприклад, іменник аглютинація у біології означає "злипання, склеювання в грудочки й осідання завислих у рідині мікроорганізмів або окремих клітин...", а в лінгвістиці - "спосіб творення граматичних форм і похідних слів у деяких мовах (тюркських, фінських та ін.)". Пор. ще такі поліспеціальні лексеми: азимут

астр., геод., військ.: еліпс шп., лінґв.; конвекція фіз.,

гідр.. метеоу.: соляризація мед., ¡¡ют- та ін.

У поліспеціальних словах ступінь абстрактності неоднаковий, що залежить від наукового поняття, яке називає слово в певній терміносистемі. Наприклад, ступінь абстрактності лексеми амортизація в економічній терміносистемі ("поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зношування") є вищим,ніж у термінології техніки ("пом'якшення дії поштовхів, ударів у машинах, літаках і т.ін. за допомогою спеціальних пристроїв").

У більшості багатозначних слів усі семи мають абстрактне значення, і лише невелика кількість слів в одній терміносистемі є абстрактним, а в іншій - конкретним іменником. Наприклад, іменник диференціал у математичній терміносистемі має абстрактне значення - "довільний приріст незалежної змінної величини", а в техніці - конкретне, бо називає механізм; секвестр у юридичній галузі - це "заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування державним майном" (абстрактне), а в медицині - "ділянка омертвілої тканини, що відділилась від здорової" (конкретне).

"АІ - власне-терміни однієї науки" - найменування певної наукової галузі чи техніки (або абсолютні терміни). За ступенем вияву абстрактності умовно можна виділити: 1) суспільні

терміни (найвищий ступінь): 2) природничі терміни (ступінь

абстрактності у кожному слові неоднаковий); 3) технічні терміни (абстрактне значення прямує до конкретного). Терміни в одній науці мають різний ступінь абстрактності.

Найвищий ступінь абстрактності виявляється у логічних (антитезис, дедукція, силогізм), філософських (абсолютність, детермінізм, дуалізм), юридичних (ембарго, оптація, оферта) термінах. Досить низький ступінь абстрактності в природничих термінах; означуючи фізичні, хімічні, біологічні, геологічні властивості чи процеси певних явищ, АІ тяжіють до сиґніфі-кативно-денотативного значення (абразія геол. . активація Фіз. . екстрагування хім.. схрещуваність біол. та ін.). На найнижчому ступені абстрактності перебувають технічні терміни (догартовування /иет., затушовування буд., ізолювання ел., тампонаж гірн.).

У другому параграфі "Термінізація загальновживаних абстрактних іменників" простежуємо зміну семантики слова внаслідок метафоризації, метонімізації та апелятивації.

У термінній, як і в загальновживаній лексиці, перенесення

найменування на основі подібності ознак чи функцій предметів є продуктивним засобом зміни значень. У системі абстрактних іменників метафоричне найменування пов'язано з такою закономірністю, як перехід від конкретного до абстрактного у процесі тер-мінізації загальновживаної лексики. Наприклад, лінгвістичний термін АІ корінь ("головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми") і математичний ("величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число") виникли внаслідок переносного вживання конкретного іменника корінь ("підземна частина рослини"). Запозичені терміни АІ базис Філос.. баланс бгіхг.. матерія ек. також стали абстрактними в результаті метафоричного найменування.

Шляхом метафоричної номінації утворилися й терміни на основі подібності функції предметів, хоч тут спостерігається конкретизація у значенні частково термінізованого абстракта порівняно із загальновживаним словом. Наприклад, застаріле розмовне слово заневолювання означав "дію за знач, заневолюват: 1) поневолювати; 2) робити залежним, не вільним від чого-небудь", а в термінології механіки іменник заневолювання набув нижчого ступеня абстрактності і використовується переважно у словосполученні "заневолювання пружин у кільця". Див. також метафоричну номінацію в термінах байдужість, вакансія, втомлюваність, міцність, пасивність, тертя.

Метонімічне найменування полягає в перенесенні назви з одного предмета чи явища на інший за суміжністю. В абстрактній лексиці найчастіше це віддієслівні іменники. Розходження значень могло відбуватися і в самих дієсловах, і в іменниках, які спочатку виникли на означення процесу, а згодом почали називати предмет. У багатьох багатозначних іменниках одна сема є абстрактною, інша - конкретною. Наприклад, конкретного значення набувають абстрактні слова, що називають кількість чого-небудь, отриманого внаслідок дії (доплата, облюлот), пристрої або їх частини (злив, накриття, вентиляція), місце дії (заслання, об’їзд), різноманітні товари (екіпірування, імпорт), групи людей (десант, імміграція, командування) та ін.

Нерідко термін виникає внаслідок перенесення власної назви особи на поняття, тобто відбувається процес апелятивації: ампер, ват, вольт, герц, гільберт, джоуль, кулон, кюрі, ламберт, максвел, ньютон, фарада та ін. У цьому випадку наявний

семантичний розвиток слова від конкретного до абстрактного.

У третьому параграфі "Семантична характеристика науково-технічної термінології" АІ - власне-терміни ділимо на тематичні групи.

АІ - назви процесів налічують 638 слів, що складає 52,2% від усіх досліджуваних науково-технічних термінів. Це АІ на означення: виробничих процесів (ароматизація хім.. ізолювання

ел. . імерсія фіз.. квартування гірн.. переприймання радіо, юс-тирювання геод. та ін); фізичних, хімічних, геологічних, біологічних реакцій, явищ чи процесів, які відбуваються в природі, наслідком чого є зміна речовини, її властивостей (адаптація біол.. гідроліз хім. . деполяризація Фіз.. діагенез gez ол.): дій. пов'язаних з фінансами та економікою (дисконт Фін.. реконверсія §kJ; математичні терміни (апроксшиція, логарифмування) .

АІ - назви числових і геометричних понять налічують 250 слів, що складає 20,5% від усіх науково-технічних термінів (апекс асту.. інтеграл мат.. катет мат.).

АІ - назви особливостей, якостей, властивостей предметів (217 слів, що складає 17,8% від усіх слів науково-технічної термінології) означують фізичні властивості тіл (невагомість, провідність), особливі прикмети фігур, ліній (векторіальність, несумісність), стан економіки, особливості руху коштів (затовареність, рентабельність), особливості геологічних порід (сланцюватість, тріщинуватість).

АІ - назви одиниць виміру складають особливу групу слів (80 абстрактів, тобто 6,5% від усіх науково-технічних термінів) . Наприклад, вольт - одиниця виміру напруги (абстрактне значення) та кількість напруги електричного струму (конкретне), рентген - одиниця виміру електромагнітного проміння (абстрактне) та кількість рентгенівського проміння (конкретне).

АІ - назви часових понять як одиниці терміносистеми налічують 37 слів, 3,0% від усіх науково-технічних термінів (еоліт, епоха, ера, кембрій, міоцен, пліоцен).

У сучасному термінознавстві існує думка про необхідність пріоритету власне-мовних термінів, тому і наявні рекомендації щодо уникання запозичень, що, однак, не передбачає їх викорінення. Ретроспективний аналіз принципів термінотворення (діяльність ІУНМ) дає підстави зробити висновок, що вихідним принципом роботи термінологіє 20-30-их років була орієнтація

на народну мову, хоч укладачі технічного словника І.Шелудько та Т.Садовський використовували значну частину запозичених термінів. На наше переконання, на певному етапі варто вживати і власне-український, і запозичений термін, а практика їх використання відбере найдоцільніший. Однак лінгвістичні вимоги щодо нормативності того чи іншого спеціального слова можуть мати лише рекомендаційний характер. Остаточне залучення терміна до вжитку повинно завжди узгоджуватися з фахівцем відповідної галузі знань чи виробництва.

III розділ "Лексико-семантичні явища в абстрактних іменниках" складається з п’яти параграфів, у яких проаналізовано системні явища (багатозначність, омонімію, паронімію, синонімію, антонімію) у загальновживаних і термінних АІ.

У параграфі "Багатозначність" виявлено, що однозначних АІ (моносемантів) порівняно мало, більшість лексем (а потенційно всі) багатозначні, різні семи яких є результатом вторинної номінації.

Щодо полісемії у термінології існують постійні застереження. Одним із суттєвих недоліків багатозначного терміна є те, що він у межах одної дисципліни називає два чи більше поняття. які є цілком різними. Найчастіше це спостерігається тоді. коли одна лексема означує властивість і силу (твердість), процес і явище (випромінювання), процес і силу (тиск) тощо. Подолати таку багатозначність важко, оскільки обмеженою порівняно з великою кількістю понять є кількість кореневих морфем, крім того, багато термінів виникає в результаті метафоричної та метонімічної номінації загальновживаних слів. Тому багатозначність - це природне явище в термінолексиці, зумовлене традицією функціонування терміна, неможливістю довільного вилучення його із системи.

У параграфі "Омонімія" проаналізовано загальновживані і термінні лексичні омоніми серед абстрактних іменників, які часто виникають унаслідок розщеплення багатозначного слова.

Для терміносистем характерне явище міжнаукової омонімії, коли за термінами закріплені різні дефініції і функціонують ці омоніми в різних терміносистемах (вольт1 ел. і вольш2 спот.; кома1 грам, і кома2 мед.).

У параграфі "Паронімія" виокремлено загальновживані АІ (виплата - оплата, стрес - струс), а також іменники-терміни та загальновживані слова (активація фіз., хім. - активіза-

ція фіз. - активність, афект псих. - ефект), що вступають в паронімні відношення. За характером семантичних зв'язків серед абстрактів можна виділити синонімні (виплата - оплата - плата, повінь - повідь) та антонімні (еміграція - імміграфія, еволюція - революція) пароніми.

У параграфі "Синонімія" охарактеризовано синоніми в загальновживаній і термінній лексиці. До термінів синонімами нерідко стають термінізовані загальновживані слова, що й порушує вимогу про відсутність синонімів у термінах. Наприклад, одне із значень полісеманта заряд є термінним (Фіз. "кількість електрики, наявної в якому-небудь тілі"), однак ця сема вступає у синонімні зв'язки із загальновживаним АІ наснага ("фізична енергія, сила"). Термінна синонімія за багатьма параметрами відрізняється від подібного явища в загальновживаній лексиці, адже відсоток підсвідомого у термінології мінімальний, тому теоретично у терміносистемі синонімії не повинно бути, однак практично синоніми-терміни існують, що є однією з проблем термінологічної і термінографічної роботи.

У параграфі "Антонімія" описано абстрактні лексеми, що вступають в антонімні відношення. Антонімія в термінології зафіксована значно ширше, ніж у загальновживаній лексиці, оскільки в науці часто одне поняття-термін вимагає до себе поняття з протилежним значенням, що й передає антонім. Нерідко це слова безпрефіксальні та префіксальні (адекватність - неадекватність мат., хлорування - антихлорування хім.).

Аналіз антонімних пар показує, що їх мікросистема перебуває у тісній взаємодії зі структурою полісемантичного слова. Семантична структура АІ є складним явищем, яке можна схарактеризувати тільки з урахуванням його всебічних зв’язків із поза-лінґвальною і лінгвальною дійсністю.

У "Висновках" узагальнено основні результати роботи:

1. Іменники, зважаючи на їх зв’язки з денотатом чи сигніфікатом. поділяються на конкретні та абстрактні. У семантиці кожного іменника по-різному домінують денотативні або сиґніфі-кативні компоненти, тому абстрактне і конкретне значення потрібно не протиставляти, а розглядати як взаємопов'язані елементи семантичної структури слова.

2. АІ сучасної української мови входять до різних тематичних груп і складають (за нашими підрахунками) 15051 слово.

3. Аналіз АІ свідчить про взаємозв'язок загальновживаної

і термінної лексики, що простежується у частковій термініза-ції, детермінізації лексем та в розвитку термінних абстрактних значень у конкретних загальновживаних іменниках.

4. У кожній терміносистемі АІ мають різний ступінь абстрактності. Семантична структура абстрактів в технічній тер-

мінології часто міняється внаслідок метафоричної та метонімічної номінації, а також апелятивації.

5. Аналіз лексико-семантичних процесів в АІ свідчить про

те. що для термінної лексики, як і для загальновживаної, ха-

рактерна полісемія, омонімія, паронімія, синонімія та антонімія. Найбільше термінів вступає в антонімні відношення, значно менше в синонімні, омонімні. Усі ці відношення взаємозв’язані, часто вони зумовлені семантичною структурою багатозначного слова.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. До питання про багатозначність і синонімію термінів

(на матеріалі абстрактних іменників) // Науково-технічне слово. Бюлетень Видавничо-термінологічної комісії Державного університету "Львівська політехніка". - Львів, 1994. - N 1

(3). - С. 53-58.

2. Формування абстрактних електротехнічних термінів // Вісник українознавства Державного університету "Львівська політехніка". - Львів, 1995. - Н 296. - С.133-138.

3. Абстрактні іменники у словотвірному гнізді кореня -ход- // Українська історична та діалектна лексика. Збірник наукових праць. - Львів. 1996. - Вип. 3. - С. 207-214.

4. Способи подачі термінів-абстрактів у лексикографічних працях // Сборник научньїх трудов по лексикографии /Под ред.

B.В.Дубичинского. - Харків, 1997. - С.58-60.

5. Творення електротехнічної термінології на основі абстрактних іменників // Тези 1-ої Міжнародної наукової конференції "Проблеми української науково-технічної термінології".-ЛЬВІВ, 1992. - С. 81-83.

6. Національні та запозичені абстракти в медичній термінології // Тези доповідей 1-ої Міжнародної наукової конференції "Актуальні проблеми медичної термінології". - Львів. 1993.-

C.42-43.

7. Абстрагування й узагальнення в процесі термінотворення// Тези 2-ої Міжнародної наукової конференції "Проблеми українсь-

- 1Є -

кої науково-технічної термінології". - Львів,1993. - С.137-139.

8. Взаємодія семантики дієслів і віддієслівних абстрактних іменників у процесі термінотворення // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції "Функціональна граматика". - Донецьк, 1994. - С.134-135.

9. Загальновживані слова у функції наукових термінів // Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції "Українська термінологія і сучасність". - К., 1996. - С.36.

10. Поліспеціальні абстрактні іменники сучасної української мови // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції "Проблеми української науково-технічної термінології". - Львів, 1996. - С.32.

11. Як виникають слова? // Освітньо-науковий і студентський тижневик "Львівський політехнік". - 1997. - Число 20

(2175). - ЗО травня. - С.5.

АНОТАЦІЯ Микитюк O.P. Українські абстрактні іменники в загальновживаній і термінній лексиці. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 -українська мова. Рукопис. Львівський державний університет ім. Івана Франка, Львів, 1997.

У дисертації на матеріалі лексикографічних джерел української мови кінця XIX - XX століття проаналізовано абстрактні іменники в загальновживаній і термінній лексиці, розглянуто їх взаємозв'язок, показано творення термінів на основі вторинної номінації, визначено ступені абстрактності терміносистем, описано лексико-семантичні явища в абстрактних іменниках.

Ключові слова: абстрактний іменник, лексико-семантична

структура слова, загальновживана і термінна лексика, терміні-зація, детермінізація, ступінь абстрактності.

АННОТАЦИЯ

Мыкытюк O.P. Украинские отвлеченные существительные в общеупотребительной и терминологической лексике. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Рукопись. Львовский государственный университет им. Ивана Франко, Львов, 1997.

В диссертации на материале лексикографических источников украинского языка конца XIX - XX века проанализировано отвле-

ченные существительные в общеупотребительной и терминологической лексике, рассмотрено их взаимосвязь, показано образование терминов на основе вторичной номинации, определено степени отвлеченности терминосистем, описано лексико-семантические явления в отвлеченных существительных.

Ключевые слова: отвлеченные существительные, лексико-се-

мантическая структура слова, общеупотребительная и терминологическая лексика, терминологизация, детерминологизация, степень отвлеченности.

SUMMARY

Mykytyuk O.R. Ukrainian abstract nouns in common and terminological vocabulary. Dissertation for the Candidate Degree of Philology. Speciality 10.02.01 - The Ukrainian Language. Manuscript. Ivan Franko State University of L'viv.

L'viv, 1997.

Based on the lexicografical materials of the Ukrainian language of the end of the nineteenth and of the twentieth centuries abstract nouns in common and terminological vocabulary are analized. The author studies their interconnection and the term-building which is based on a secondary nomination and determines the degree of abstractness of terminosystems, lexical-semantical occurence of abstract nouns.

Key words: abstract noun, lexical-semantic structure of a word, common and terminological vocabulary, determination, the degree of abstractness.