автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Украинские политические партии и блоки в избирательноймуниципальной компании 1917 года.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинские политические партии и блоки в избирательноймуниципальной компании 1917 года."

Націоналіліа академій наук України Інститут ісіорії України

УДК 94/99 /477/

Ьоііко Во.іолнмир Ммколаііонич

УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І БЛОКИ У ВИБОРЧІЙ МУНІЦИПАЛЬНІМ КАМПАНІЇ 1917 РОКУ

07.00.01 Істрія України

АВТОРЕФЕРАТ лиссрінмії на члоб\ пя наукового ступеня каїиндаїа ісюріїчнііх наук

Киї» 1997

Робота виконана б Інституті історії України НАН України

Науковий керівник -

Офіційні опоненти :

Провідна установа -

доктор історичних наук, завідуючий відділом історії української революції Інституту історії України НАН України ВЕРСТЮК Владислав Федорович доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Київського університету ім. Тараса Шевченка БУРАВЧЕНКОВ Анатолій Олександрович кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгомаиова АНДРУСИШИН Богдан Іванович

Інститут національних відносин та політології НАН України, відділ етноісторичних досліджень

Захист відбудеться « 1997 р. о ч год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50. 17. 01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 252001, Київ-1, вул. М.Грушеиського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 252001, Київ-1, вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розісланий

Вчений секретар '

спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук

й<А #МСн{/

-У 1997 р.

У,

Н.А.Шші

1Л ГЛ Л ЬМЛ \ Л РЛ КЇ КРИСП! КЛ Д неї: РТЛ ції

Лкіуальмісті, ісми. Після поновлення иечалежиос і і України у 1991 р. набули поширсімія і сіали паш 11.11 моді чім и спроби пронести аналої ії між подіями 1917 р. іа сучасними. Чііичаііио. минуле залишиться минулим, але фамом і іе. иіо нп.шіі ісюричпоіо каїаклііму початку с голіпя ми відчу-ваі мо і досі. Сіни о час\ Л.Тоііпбі висловив думку: якщо та чи інша ци-иілііанія. не ні і ч ері кін піп спої о поіспціа.іу. б\де насильно поілипуіа іншою, ю це не обон'я іконо причводиіь до її таї послі. Може проймі деякий час (досип, ірпкалий) і піоімо чнишена кннілічанія поновим. сног існування, причому саме па іому еіані. на якому її б\ло перервано1.. Щось подібно, на пані иоі.іяд. відбулося іч Україною. Проблеми. що стояли перед українським ілспільсівом. б\.ш не ронГяіані. а насильно усунені. Серед ни\ чільне місце чаймає сіаионленпя місцеїюіо самоврядування і демокраіичиої полііичмої сисіеми и цілому, і ними і ієно пов'язані менш глобальні, але під того не менш важливі іимапня: харамер виборчої системи, набут тя партіями реальної наш н суспільсіні. йот політична струкіуралітація, іпагмиии між пар-ііями. реї іопа.іьпі особлииосіі щодо поширення впливів річних партій, рінепь полі нічної кл.іьт у ріі населення і а нраіілячої нерхінки, її спроможніст ь кер\наіи н крпіичпі моменти історії і іаке інше. Таким чином, проблеми, що стяли перед суспільством у 1917 р.. маїон. актуальне значення. Це вимагає деіа.іьиоіо нпнчепня спроби нирішешія їх вісімдесят років тому. Дослідження м\піцшіальної виборчої кампанії 1917 року надає таку можливість.

ОоЧкюм досліджеинн є пронідні українські і, в чв'язку з ними, російські, єврейські паріії, а саме: УІ1СР, УСДРП, УПСФ, РСДРП(б), РСДРП. ПСР, ГІПС. ІіУНД. ОССРП. І Іоалей-Ціон, сіоністи та їх об’єднання на виборах. Ці пар і ії охоплювали своїм впливом абсолютну більшість населення України у 1917 р. іа мідії ради вирішальну ролі, підчас муніципальної кампанії. В рач і відсу і носі і чі ікої мар і іііпої диференціації, насамперед в невеличких місіа.х. об'ємом дослідження висіупаюіь іакож українські над-нар і і і і 11 і орі ані ш ції.

І Ірсдмеїом лос.іі.іжєнші є передвиборча політ ична боротьба, діяльність наїваппх парііи під час підіоювкп і проведення міських виборів, їхні про-і рампі іа іакіпчпі иасіаноші. блокова іакіика. а ііайголоинішс — визначення нп.тшн наріііі н річних реї іонах України ча результатами виборів. Головна міаіа, насамперед, приділена українським парііям, оскільки саме на-ніона і ы 11 і іі факл ор обу мовив спеи і п[>і ч 1111 іі харак тер виборів.

І Ьміін’ч \ До*. 11.1 і.'! 11 і >і і сі орі і’.- К.. 1.1С . .27.

Хронологічні рамки дні'сріішії охоплюю іь норії).! з березня гю і рудень 1УІ7 р. У березпі-іравні ііїшш процес І ІІ к ЧНаїІОЇ ДЄМОКраіНЗаЦІЇ дум (поповнення їх ііецензовимп їласшшп) як підюіовчнй оіап до муніципальної кампанії. Саме іоді и думах з'явн шся перші представники полі нічною > країно псі. пронілні поліпічпі наріії напрані, опуналн муніципальні прої рами. ни чначалпсь основні напрямки блокової іакіпкп па виборах. Пік кампанії прпнадаг на іри літі місяці. Вопи сіалп часом перевірки можливості паріііі. часом реалі1чанії їх прої рамних підходів. О їжо. ю.іонпа унаї а н дп-серіації приділена само ньому періоду. Ладі нас ціканпп. якою мірою українські і.іасиі імоі.іи реалііуііаіп спої виборчі досяпіепня н нових думах, реакція міських дум па доленосні події осені 1Ч)17 р. і ду мська іакінка українських паргііі у тіі час. Названі події відбувалися юлоннпм чиіюуі у серппі-і рудні 1917 р.

Гсшрафічмі рамки роооіи. У дослідженні зібрані дані виборів по 12 уіісіах Київської. 9 Волинської. К Подільської. 14 Под пінської. 32 Чорнії інської. 12 Харківської. 6 Каїерппославської. 6 Херсонської. 1 Бессарабської. 4 Таврійської (включно і Кримом) іуберпіи (разом - 105). Огже. ча цінім і ком одною міста. і сої рафічпі рамки дисеріації обмежені 9 українськими губерніями. Вибір чіадаиих і у борній зумовлений тм. що у їх межах прожинала абсолюта більшісіь стічних українців, саме іу і. юлон-ним чином, роїіоріалась діяіьиісіь українських паріііі за була відроджена українська державнісіь у <|>ормі УНР.

Сгаи наукової розробки іоні. Всю літературу з тематики днееріації можна умовно поділити на кілька і рун. До першої відносяться праці бечпо-середпіх учасників подііі. яку н свою чергу можна поділиш на дослідження радянських авторів та їх противників ч українською табору. Для названої трупи притаманний не стільки пошук наукової істини, скільки обтрушування правильності власних вчинків і позиції під час революції. Характерною ознакою пігї літератури був переважно оптовий характер. часто важко зрозуміти де чакін'іуїться етап я. а де починаються спогади. Природно, що радянські автори головну увагу концентрували на діяльності більшовицьких організацій, толі як іншим, зокрема українським, не приділяли належної у ваги. Праці українських авторів надолужують що прогалину.

Радянські дослідники приділили муніципальній кампанії значну уваїу, однак розглядали її лише в контексті вивчення ситуації в окремих містах або реї іонах України, а не як самостійним предме т дослідження1. Жодної спроби

1. Николаенко Н. Февральская революция в Луганске // Л стопись революции,- 1927,- N.4,-( . .32-49: Шишков П.. Лагуткіш Ф. Славянок между двумя революциями // Ьорьба за Ок-іяорь на Лріемовшиие.- Харьков. 1929,- С'. 249-255; ІІопои II. Очерки революционных

узагальнення результатів виборів серед радянських дослідників н той час •(роблено не було. Натомість на такніі крок наважився відомий український ісюрик. представник державницького напрямку Д.Дорошенко. У першому тмі "Історії України" він вмісиш таблицю результатів виборів по 20 містах України як демоне і рацію незначною впливу у них українських партій1. Інші праці, написані українськими діячами, безпосередньо теми виборів не юр-ка.тись і стосуються запропонованої роботи лише в тому сенсі, шо дають власну оцінку політичних сил України в 1917 році: Це насамперед твори таких ліворадикальних українських політиків як В.Винниченко, П.Христюк2.

Друту групу лііератури складають праці закордонних дослідників. Серед них найбільш пікапа стаття американця В.Розенберга3. На основі газетних даних він проаналізував результати виборів по 130 містах і містечках Російської держави. Ллє дослідник не приділив належної уваги національним партіям. Так, українці і поляки об'єднані одним показником, Україна, як така, окремо не розглядається. Отже. В.Розенберг робить традиційну для багаїьох дослідників помилку: не відокремлює події в Україні під загально-російських.

Геми міських виборів торкались деякі історики української діаспори, які, на відміну під згаданого автора, розглядали події в Україні як самостійне явище. Так ІО.Борис, грунтуючись на результатах виборів у Києві, прийшов до висновку, що влітку 19] 7 р. шипів українських партій зростав, а більшовики "не мали скільки-небудь значної підтримки серед виборців."4 Інший відомий дослідник Т.Гуичак навів кількість мандатів, отриманих українськими парііямп у семи містах України як ілюстрацію їх мізерного впливу'. Взагалі, за кордоном дослідження муніципальної кампанії 1917 р. через недоступність необхідного обсягу документів не знайшло значного ро-ЗВИІ ку.

Праці радянських дослідників складають третю, найбільш значну групу лііераіурп. V' СРСР в 30-40-ві рр. все, що стосувалося парламентаризму, було під ідеологічною забороною. Цим можна пояснити відсутність до сере-

собипнї н Харькове оі июня 1917 тола до октября 1918 года//Летопись революции.-1922 - N.I.- С. 16-34 та in.

\..'ІчроиичікчД.І Історія України. 1917-1923.-Ужгород, 1932.-Т.I. Доба Центральної Рали,-С. 143. 144.

2. Ншппічсііко ІЗ. К Відродження ниції,- К., 1990,- Ч.1.; Хрнстюк П. Українська революція, іаиііки і матеріали до історії української революції.- Відень., 1921.- Т.І.

3. /ііікуі/wi; Wiliam. І lie Russian Municipal Dunn Plectoins of 1917. A Preliminari Compulation of Returns//Soviet studies.- 1969,- №2,- P. 131-163.

4. Bun \ J. The so\ ietisaiion of Ukrain 1917- P.’23.- Fdmoiuon, I9S0,- P. 166.

5. І'чічіік T Україна: перша половина 20 сю.ііпя.- К.. 1993.-С. 97,9S.

дніш 50-л рр. будь-яких досліджень з тематик» дисертації. У 50-ті (особливо у другій половині) ти в 60-ті роки з’явився ряд монографій радянських істориків, присвячених подіям 1917 року;в яких, між іншими питаннями, зверталась увага і на хід міських виборів. Однак всі ці праці (за виключенням У.Рядніпої1) досліджували лише окремі регіони України2. Від праць 20-х рр. їх відрізняє значно вищий науковий рівень, велика джерельна база, але зблпжуг ідеологічна упередженість в оцінці противників більшовиків. Звертає увагу, що науковці особливо часто використовували результати виборів у Донбасі, па прикладі міст якого вони демонстрували успіхи більшовиків.

Підвищення уваги дослідників до вивченні результатів міських виборів та діяльності різних партій під час них стався наприкінці 60-х-на початку 70х рр. Названому питанню присвячені статті ІО.Терещенка та І.Кураса'. Наіі-груніовнішою працею у згаданий період була дисертація ІО.Терещенка, яка стала основою виданої згодом монографії4. Муніципальна кампанія розглядалася в цілому по Україні цілком самостійно, на основі великого документального матеріалу дослідник висвітлив основні питання виборів. Хоч за вимогами часу автору довелось головний наголос робити на участі у виборах більшовиків, але значну увагу було приділено також іншим політичним партіям, зокрема українським. Фактично вперше була зроблена спроба ком-. плексиого аналізу їх виступу на міських виборах. Числові результати виборів, отримані Ю.Терещенком. стали на довгий час хрестоматійними. Дослідник підсумував дані виборів по 66 (у монографії 67) містах України. Ним застосовувалася традиційна для радянської доби схема поділу партій па гри

І. Ридніна У. І. Більшовицькі організації України в Жовтневії! революції.-К., 1958.-С. 118-121. ■

2. Кихтев С П. Коммунисты Донбасса в период подготовки и проведения Великой Октябрьской социалистической революции,- К.,1954,- С.7У-81,- Гончаренко II.Г. Советы Донбасса в 1917 году.- Сталине, 1957,- С. 89-92; Мошня.'а ЕЛ. Більшовики Харкова в Жовтневій революції.- Харків, 1959.- С. 109,110; Зе.іешок І.С. 1917 рік на Поділлі.- Львів, 1966.-С. 75-77; Борщевский В.Я. Рабочий класс и Советы Донецко-Криворожского бассейна в Октябрьской ревлюции,-Днепропетровск, І962.-Ч.І.-С. 181-184 та ін.

і.Терещенко 10.1. Участь більшовиків України в муніципальній кампанії 1917 року II Велика Жовтнева соціалістична революція - корінний поворот в історії українського народу .-К., 1966,- С.15-17; Терещенко 10.1. Політичні партії па виборах до міських дум України в 1917 році//Укр. іст. журнал .- 1970,- N.11.- С.48-53; Курас І.Ф. Більшовики України на виборах до органів місцевого самоврядування у 1917 році II Коммуністична партія в боротьбі за здійснення ленінського плану соціалістичної революції наУкраїні.-К., 1967.-С. 26-33.

4.Терещенко ІО.І. Політична боротьба на виборах до міських дум України у 1917році,-дис. на здоб. наук. ступ. кан. іст. наук.- К., 1971.; Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції,- К., 1974.

ірупи (буржуазні,'дрібнобуржуазні та більшовики). Такий підхід не давав можливості в повнін мірі висвітлити специфіку українських і інших національних партій. Вони трактувалися не інакше, як націоналістичні. Велика кількість малих і середніх міст залишилася поза увагою науковця, що створювало передумови для деяких помилок. Висновки за результатами виборів несуть на собі тягар часу, хоч, порівняно з попередниками, оцінки ІО.Терещенка значно адеквашіїні реаліям. Історик вважає виборчі до-сяі нення більшовиків лише показником зростання їхнього впливу, констатує перемогу поміркованих соціалістів (хоч і вважає її пірровою), поразку правих га лібералів. На думку дослідника, вибори показали подальшу поляризацію політичних сил напередодні соціалістичної революції. Відносно українських партій він вважає, що спроби лібералів створити національний блок провалилися. УПСФ висі упила слабо, УПСР і УСДРП не користувалися значним впливом серед робітничого класу, вибори виявили ознаки їх розкладу. Взагалі, виступ українських соціалістів розцінений як провал. На пашу думку, фактичні дані, зібрані ІО.Терещенком, корегують вимушені висновки дослідника.

У 70-ті рр. з’явилось ще одне спеціальне дослідження, а саме дисертація В.П.Крижанівськоіо1. Дослідник проаналізував результати виборів по 64 містах України, виправивши деякі фактичні неточності попередника. Було залу чено ряд нових документів, однак отримані результати близькі до даних ІО.Терещенка. В.Крижапівський вперше звернув увагу на значний успіх українських списків у ряді міст Полтавщини, Київщини. Водночас дослідник стверджував, що українські партії неухильно втрачали свій вилив на маси. Висновки В.Крижанівського, в основному, не розходяться з оцінками попередника. Основні тези роботи В.Крижанівського відображені у статті, що була опублікована згодом, та у спільній з В.Гусєвим монографії2.

Після розглянутої дисертації питання муніципальної кампанії опинилися в затінку на деякий час. Згодом до цієї теми декілька разів повертався

1. Кріїжаїїіеськіш ВИ. Більшовицькі організації України в боротьбі за здійснення ленінсь кого курсу партії на революційну мобілізацію мас під час муніципальної кампанії 1917 року,-лис. на здоб. наук. ступ. кан. іст.тілук.- К., 1974.

2. Крижапіаський ВИ. Парламентська тактика більшовиків у період боротьби за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну та її здііісення па Україні // Укр. ісг. журнал,- 1987,- N.8.-0. 26-37; Гусев И. 11., Крижановскіш li.fl. Іі борьбе за осуществлен!іеленинской тактики. Большевики Украины в массовые избирательных кампаниях 1917 года,-К., 1986,- С. 49-92.

І.К\рас‘. Однак ДНІІІ. ЯКІ НІН ИаВОДІШ. н основному груш увилися іш підрхун-ках попсрсдішкії). а висновки Gy.ni ірадіщіипнми. Крім І.Кураса питання, пов’язані з проведенням міських виборів, в різному ступені зачіпали В.Солдатенко, В.Полохало. Р.Встров, І.Кичтї, В.Коваль, Д.Яневський, 10.Афоніп-, але вибори їх цікавили лише и.контексті власних тем.

Маренні, при характеристиці радянської історіографії неможливо обминутії ряд ф) ндаменталмінх праць, що з'явились наприкінці 60 - на почіпку 80-х рр. і підсумовували попередні досяїнеппя радянських істориків. Процеси, що відбувались після лїоіого 1917 року, великою мірою зводяїься в них до поступового зростання впливу більшовиків. Інші події подаються в контексті боротьби більшовиків з їх політичними противниками, в тому числі і українськими партіями. Для характернсінкн останніх застосовувалось ідеологічне кліше буржуазио-націоналісіичні. Дослідники радянських часів наполягали на тоюжності процесів, що відбувалися в Росії і Україні, не визнаючи самого термін) українська революція. Результати міських виборів явно ие вписувались у накреслену схему, тому вони згадувалися лише побіжно’, а скажімо, в унікальнім багатотомній "Історії міст і сіл УРСР" про названі вибори, за невеликим виключенням, взагалі мова не йшла4. Показовим с те, що автори багатотомної "Історії Української РСР"

1. Курас І.Ф. Боротьба більшовиків України іа зміцнення союзу сил соціаліснічної революції і національно-визвольного руху (березень-жовгень 1917 року) // Укр. іст. журнал.-1976,- N.12.- С. 26-44; Торжесіво пролетарского ніперпанионализма її крах мелкооур-Ж)лзных парши на Украине.- К.. 1978,- С.150-153; Повчальним урок ісюрії,- К..І986,-С. 98-100.

2. СолОаіііаїко В.Ф., Полохало В.І. Боротьба більшовиків 1) країни за середні верстви міського населення як резерв соціалістичної революції II Укр. ісі. журнал.- I977.-N.2.- С. 1728; Ветров Р.//. Победа Октябрьская революції п банкротство меньшевиков на Украине,-Харьков,- 1983,-С. 84; Кччш'і И.В. За власть Соьеюв на Правобережной Украине,-Львов, 1986,- С, 28; Коваль B.C. Ворьба большевиков Украины против соглашательских партий в социалистической революции (марі-дскабрь 1917). На материалах Донбасса,- дне. на соиск. уч. степ. канд. ист. наук,- Ворошиловград. 1982,- С.116-121; Янет-кчйД.Б. Рабочий класс и буржуазия Украины в период общенационального кризиса,-дис. на соиск. уч. степ. канд. ист. наук,- К., 1988,- С.172.; Лфышп 10 В. Расстановка классовых и партпийно-политичсских сил в Донбассе в период подготовки и проведения социалистической революции,- дис. па соиск. уч. езеп. каид. ист. наук,- К., 1990,- С. 126127.

3. Короливский С.М., Рубач М.А., Супруненки П.П. Победа Советской власти на Украине.-Москва, 1987,- С. 103; Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції па Україні,- К.,1967,- Т.2.- С. 47, 79. 80; 159. 193. 220. 275. 342, 401.

4. Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область,- К., 1972.- С. 101; История городов и сел УССР. Киев,- К.,1979,- С.207; Черниговская облаегьл К„ 1983,- С.124; Історія Української РСР,- К., 1977,- Т.5.- С.108; История Украинской ССР.- К.. 1984,- C.116-117.

не змогли нанести загальних результатів виборів, хоч па гой час вони були вже добре відомі, і обмежилися лише деякими прикладами1.

Певним впииіком серед фундаментальних праці, радянської доби було дослідження І.Мінна, у друїому томі якою був параї раф, гірнсвячений муніципальній кампанії-. І.Міни панів дані по 50 і уберпськнх і 418 повітових і заштатних містах Російської держави, однак вони мали надто загальний характер. Крім юю, відображені результати лише провідних російських иаріій. українські ж не розі лядалися. Не підбиті окремі підсумки кампанії по Україні, зі адаиі лише деякі українські міста як приклади успіхів більшовиків. Дослідник досить тенденційно підбирав факти, намагаючись довести успіх останніх на виборах.

Злам у ставленні до підходів і оцінки участі в міських виборах українських партіґі і взаіалі прошвппків більшовиків стався в Україні лише з проїолошенням її незалежності. Праці нього періоду складають останню і р\пу літератури з тематики дисертації. Так, В.Стрілець і О.Бобина звернули увагу па ряд успіхів українських партій під час кампанії. В.Корольон підсумував результати виборів по 11 містах Таврійської губернії, що до того часу випадали з загальної картини виборів в Україні3. Найбільш широко і комплексно з робіт новітнього періоду муніципальна кампанія знайшла висвітлення у дисертації О.Мельника4. Дослідник (головним чином на грунті підрахунків Ю.Тсрешенка) проаналізував досягнення , українських партій. Зокрема, він відзначив невдалу в баїатьох випадках блокову тактику українських соціалістів на виборах, непорозуміння між останніми і українськими лібералами, недооцінку українцями ролі міських самоврядувань. прорахупки у програмних настановах, ворожнечу з росіянами. Резуль-іаі. отриманий українськими партіями. О.Мельник вважас певним успіхом. Однак, як ;ідя О.Мельника, так і ;пя інших згаданих науковців, міські вибори були лише частиною дослідження, воші не концентрували увагу на муніципальній кампанії.

І Істрія Української І’С'І’.-ІС., 1977,- Т. 5,- С.І08; История Украинской ССР.-К., 1984.-С. 116-117. •

2. Миші П.П. История Великого Октября,- Москва, 1968.- Т.2,- С. 649-654.

3. Стрі и’ць В.В. Державотворча діяльність політичних партій України (1917-1920),-дис. на здоб. наук. ступ. кап. іст. наук,- К.. 1992.- С. 24; Бобина О.В. Діяльність УСДРП в умовах української національно-демократичної революції 1917-1923 років,-две. на чдоб. на)к. ступ. кап. іст. наук,-1\.,!993,- С. 111, 112; Королев Я.Я. Таврическая губерния и революциях 1917, гола.-Симферополь, 1993.-С. 12,83.

4. Ме.гытк 0.0 Ставлення українських політичних партій до Всеросійських і Українських Установчих зборів,- дис. на здоб. наук. ступ. как. іст. наук,- К., 1995.- С. 80-37.

С) і же. можемо коне і а і уші їй, що іеіоріографія пніання досип, значна. Однак робіт, безпосередньо присвячених міським шіборам. було небаїат, усі ноші нрипадаюгі. на радянський період, тому шімаїакпт. переосмислення. псумереджеппх оцінок. Попередні дослідники, як иранило. не приділяли великої унаї и аналізу реї тональних та деяких інших особливостей України, ідо. на паш поіляд, треба зробиш. Крім юю. після Ю.Терещенка іа В.Крпжанівською дослідники оперували факіпчпо одними іі гпмп еіаіпс-ттічнпмн даними. На иаш поі ляд, це. шімаїаг спеціальної о дослідження з залученням нових джерел і розширенням числа місі , де відбу лися вибори.

Мі'ІОДО.ІОІІЧИОІО основою дослідження с прппцппп ісіорпзму іа обЧкшиностї. Для їх реалізації використані предмет по-хронолої ічнин. сч ру к і у рно-еис гема пічний. порівпялі.но-іеіорпчннн меюди. їх Поєднання дозволило розкріпи меіу та завдання роботи.

Головна мета дослідження иоляїас в юму, щоб на матеріалах муніципальної кампанії проаналізуват. як скорїісіалися українські полііичні иаріії (а разом з ннмп російські. єврейські) і національний рух в цілому можливостями полі пічної свободи яз я поширення свою впливу в містах України. Для досягнення цієї мсти авіор еіавпіь перед собою насту пні завдання: ' ' .

-- показані ступінь впливу українських иарііп на думи напередодні виборів;

— висвітлити виборчі платформи і блокову тактику партій (особливу уваі у звернути па репрезентантів українського руху) та просіежпги. як впливав вибір ті сї чи іншої тактики на кінцевцй результат виборів;

— проаналізувати характер взаємин між у країнськими партіями під час виборів та їх стосунки з іншими політичними чинниками:

— дослідити на основі результатів виборів особливості розгортання українського руху в різних за розмірами містах та специфіку регіонального розподілу впливів українських партій;

— виявити реальні можливості вплину представників українських партій на рішення дум після їх переобрання.

Основні шіло/ксппя дисертації, які виносяться на захист;

— Лютнева революція 1917 року зробила можливою появу прошарку політичного українства в міських думах. Це дозволило задовольнити на місцевому рівні, принаймні частково, кульїурно-освітні домагання українського народу.

— Муніципальні програми провідних українських партій корелювалися з платформами відповідних російських партій в багатьох питаннях, але вод-

почас і принципово відріііі>і:іііся посіановкоіо паціопально-полішчних вп-мої у критського руху. -

Керівшіціво українських парші не приділило належної уваги рочробці блокової гакіики. то нсіашвно гнілнпуло па перебіг кампанії. Українські соціаліст віддавали переваїу блокові і російськими партіями перед об'єднанням па національній оспоні.

Результати. оірнмані па ішборах українськими силами, п порішшпні з попереднім станом їхньою ішлішу на міське населення, можна вважати беззаперечним успіхом.

Скориставшись сиоїмп ниборчими досяі ненцями та ноною політичною сшуаціио н країні українські гласні досяглії маеоііого шппаппя міськими думами влади УІІР. то було однією і складоннх становлення української дсржавносіі.

Джерельну па і у днеер пінії станониіь комплекс документів і матеріалів з архівних фондів, документальних публікацій, преси і мемуарної літератури. Впкорпсіапі документи 21 фонду з 6 центральних і обласних архівів України і Росії. Насамперед;ііе матеріали фонду 1115 (УЦР) Центрального державною архіву ипіцпх органів влади і управління України (ЦДАВО), які містять листування інформаційної о бюро при оргкомітеті УЦР з інструкторами МІР іа оріанамп місцевого самоврядування. В документах фонду є також повідомлення з місць про підготовку, перебіг та результати кампанії, діяльність і кікпіьу провідних українських партій та їхніх опонентів.

У Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДЛІО) аімором опрацьований фонд 41 (єврейські національні партії і ор-іапііації). Мг-к іншими він містить документи, які висвітлюють взаємини на місцях єврепськнх і українських парші. результати виборів в деяких містах.

У державних архівах Київської та Чернігівської областей (ДАКО, ДАЧО) юловпу у паї у дисертанта привернули, насамперед, раніше не опрацьовані документ відповідно фонду 9 (Київське губернське по земських та міських справах прпеугетвіє) та фонду 145 (Чернігівське губернське по земських іа міських справах присутствіє). Згадані фонди зберігають статис-іичні офіційні дані результатів виборів по названих губерніях, с списки обраних гласних, протоколи засідань дум, які висвітлюють діяльність після виборів. , . .

У Державному архіві Російської федерації (ДАРФ) у фонді 1788 (МВС) зберігают ься повідомлення про хід реорганізації дум, зокрема, участь в цьому процесі представників українського руху. Інформаційні листки відділу по справах місцевого самоврядування містять повідомлення про результати виборів, однак вони головним чином присвячені російським партіям, до того

ж. як правило, повідомляють лише про кількість обраних гласних. Фонд 1789 (Головне управління по справах міліції) та фонд 1791 (Головно управлінні! по справах місцевого юсподарства) містять певніш обсяг повідомлень з місць про хід і результати виборів. Матеріали фондів надали можлиніст ь доповнити картину виборів в Україні новими даними.

В Російському центрі збереження і вивчення документів новітньої Істрії (РЦЗВДШ) головну увагу дослідника привернули: фонд 271 (Бунд) та фонд 272 (Поалеіі-Ціон). Значна частина документів названих фондів безпосередньо пов’язана з підготовкою міських виборів, рочкрпвас характер стосунків єврейських партііі з іншими, зокрема. українськими. Надзвичайно цікавими г доповіді з місць, що дають рочіорнуту картину політичної боротьби в містах України під час виборів, містять оцінки етапу і перспектив розвитку української о руху.

Реалі іації мені і завдань роботи сприяло використання ряду опублікованих матеріалів, виданих як в радянську добу1, так і після здобуття Україною незалежності-. -

Велнчечнпй обсяг інформації про вибори надає гоїочасна преса. В дисертації використано 90 найменувань іачег річних напрямків. Насамперед, це друковані органи провідних українських партій: “Нова рада” (фактично УГ1СФ).“Робптшчіі газета” (УСДРП),‘‘Бороіьба" (УПСР) та ряд провінційних газет і виборчих видань. Усі вони — неоціненне джерело для вивчення виборчої тактики партій, програм, вчаємип. Значну роль при підготовці дослідження зіграли газети російських партій, рад, земств, урядові, незалежні, а саме: "Социал-Демократ'’ (РСДРП, Харків). "Знамя труда" (РСДРП, Київ), "Земля и воля” (ПСР, Харків), "Вістник Полтавського губернського громадського комітету”, “Черниговская земская газета", "Киевская мысль" та багато інших. Співставлений іазстних матеріалів з архівними та опублікованими документами сприяло більш адекватному відображенню участі українських сил у міських виборач 1917 року.

Ряд свідче'нь про перебіг та результати виборів в окремих містах знаходимо як у спогадах діячів українського руху3, так і їх противників з табору більшовиків чи (в 1917 році) поміркованих російських соціалістів1.

1. Большевистские организации Украины: ортатпааионно-партинная деятельность (февраль 1917 - июль I9IS г\).- К., 1990.

2. Українська Центральна рада: документи і матеріали в двох томах.- Т.І.- К., 1996.

з. Груїиевський М.С. Спомини // Київ,- 1989.- N.l I.- С. 113-135; Фещеико-Чотвський і -Хроніка мого життя,- Житомир,1992,- С. 33; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції.-Прага, І942.-Ч. 1.- С.25-27; Андріївський В. і минулою.- Нью-Йорк, 1963,- Ч.І.-С. 73-83.

4. Нош Г.. Год борьбы,- М-Л.. 1925.- С. 16; Жуковський II. Подготовка Октября в Ккаїери-нославе// Летопись революции,- 1926,- N.1.- С. 7-40; Мчіьіх С. Октябрьская революция

В цілому наведений перелік джерел, па нашу думку, иадас можливість відтворити п основних рисах характер муніципальної виборчої кампанії 1917 року і у часи, у виборах українських партій.

Наукова новизна дисертації визначається постамопкою і розробкою досліджуваної теми, а саме:

- досліджена участі, представників українських організацій в процесі реорганізації дум навесні 1917 року;

висвітлена роль муніципальної кампанії 1917 року в розгортанні українського руху в містах України, організаційному становленні українських партій па місцях; вперше об'єктивно розглянуто тактику українських парші на виборах та її наслідки, розкрито характер взаємин з іншими політичними чинниками

запропонована схема розподілу впливів українського руху в містах різних регіонів України етапом на ліго 1917 року та з'ясовано, п містах якого типу українські спискп досягали найбільших успіхів і, навпаки, де вони зазнали поразки;

простеженні! головний напрямок діяльності в нових думах гласних, обраних за українськими списками,та досліджений процес визнання міськими думами влади УЦР;

залу чено ряд нових документів, що висвітлюють муніципальну кампанію іа у часть в мій українських партій;

порівняно з попередніми роботами, збільшена кількість досліджених міст (до 105), розширена географія (включено Крим). У нових таблицях врахована кількість голосів, отриманих надпартійішми українськими списками.

Практичне значений дисертації полягас в тому, то наведені факти та основні висновки, зроблені па основі конкретних результатів виборів в різних містах України, можуть бути використані для написання узагальнюючих

• праць з історії української революції, у дослідженнях з історії українських політичних партій, ,іліі укладання спеціальних курсів з історії України, а також для краєзнавчих досліджень.

АііроГіяііін роботи. Робота обговорювалася на засіданні відділу історії української революції Інституту історії України ПАН України. Основний зміст дослідження підбитий в авторських публікаціях. Головні положення дисертації доповідались на науково-теоретичних читаннях в Інститу ті ісюрії України (Київ, 1995) та па Міжнародній науковій конференції “Центральна

на 11о;пл!!іцііпе // Лімоімісь реііо.іюиііи -1922,- N.1.- С. 126-142; Кристтевский 11. Ьо.ть-шеиики п Одоссе н.іканунг Окіноря // Окіябрі.ская рсиолюшія: періте мя мі.іспіс.- Ха-рі.кон. 1923.- С. 607-616 та ім.

рада і український державотворчий процес (до 80-річчя створення Центральної ради)" (Київ. 1997).

Структура дисертації обумовлена метою га завданнями дослідження. її повний обсяг (включно з додатками і списком джерел та літератури) сгапо-шігь 198 сюрінок. Вона складається із вступу, трьох розділів, підсумків, додатків (14 сторінок, 11- таблиць) та списку джерел і літератури (15 сторінок.

210 паїв)- ,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Стартові позиції ироиідішч ііо.тіпічші\ сил напередодні иішоріп” розглянуто підготовчий період муніципальної кампанії 1917 !>•

Після лютневої революції Тимчасовим уряд у дуже стислий строк підготував і видав новий міський виборчий закон, який передбачав пропорційну систему голосування. Однак попередня політика царського уряду призвела до того, що, не очікуючи виборів, в містах пройшла так звана демократизація дум — поповнення їх складу пецепзовпми елементами. Українські партії на той час ше не мали розгалуженої мережі і не моїли серйозно вплинути на названий процес. В результаті в абсолютній більшості дум їх представництво мало символічний характер. Тим не менше вже сам факт появи політичного українства в думах і можливість піднімані із них національне питання нехай навіть в сенсі задоволення культурних потреб, було великим досягненням. Однак в нових умовах український рух погребував політичної Підтримки, а її за тогочасного складу гласних тоді було чекати (дис., с. 34, 35).

Водночас з реорганізацією дум політичні партії напрацьовували муніципальні програми. Платформи усіх партій складалися з конкретизованої соціально-економічної частини та з декларативної політичної. Значна частина вимог УСДРП, УПСР корелювалася з позиціями 1’СДРГІ. ПСР га відповідно УПСФ — кадетів. Для соціалістів було характерним намагання прискорити здійснення соціально-економічних перетворень, але, в принципі, за виключенням деяких положень у більшовиків, їхні вимоги буди реальними у майбутньому. Ліберали наголошували на більшій реалістичності своїх поміркованих пропозицій, які не передбачали негайного суттєвого втручання в економіку.

Більш значні відмінності існували в політичній частині. У соціалістичних партій переважав класовий принцип, демагогічна обіцянка побудови соціалізму. Більшовики ж висували гасла, що взагалі передбачали негайну зміну існуючого ладу. Ліберали наполягали на громадянському (кадети) чи

національному (ееефн) єднанні. Серед єврейської частішії населення подібні іасла висували сіоністи. Вданому випадку усі українські партії різник сгіря-' му ваш. відрізняла віл російських та єврейських вимога, насамперед, націо-нально-іерніорьільної автономії для України та необхідності федеративної переб\довп Росії. В резульїаті перед ними відкривалося дві принципові можливосіі щодо пошуку союзників: підтримати заклик лібералів

об'гдпа тої на націоналі,них гаслах чи обрати у году з російськими партіями за класовим принципом (дис., с. 52). У наведеному контексті створення українського соціалістичного блоку шил,їдало як компроміс. Вибір великою мірою іллсжаи від керівництва партій. Принципова відмінність муніципальних проірам усіх українських партій від російських полягала також у вимогах у країнізації деяких сфер міського життя. .

І? ході муніципальної кампанії УЦР фактично усунулась від розробки блокової тактики, що зіграло під час виборів негативну роль. Жодний з’їзд чи конференцій УСДРП, УПСР. УПСФ питання міських виборів не розглядали. а блокова іактнка обговорювалася лише в контексті інших питань. Виявилися деякі розбіжності в керівництві партій щодо цього питання. Українські соціалісти найбільш бажаним для себе вважали блок з російськими соціалістичними партіями, а ліберали — національний блок (дис., с, 57). В процесі обговорення питання іншими партіями з’ясувалося, що принципово неможливим був блок українців з кадетами та більшовиками. На певних умовах иоі оджувалися на блок меншовики, а найбільш схильними до співпраці з відповідною українською партією були російські есери. Сврейські пар і її не мали нічого прот и угоди з українцями, але фактично мова йшла не про українсько-єврейський блок, а про спільний виступ також з російськими партіями. Осібно стояли сіоністи з гаслом суто національного єднання.

У друтму розділі “Перебіг та результати виборів'’ розглянуто проведення іа результати виборів по регіонах України, підведено підсумки му ніципальної кампанії.

Під час міських виборів українським партіям вдалося досягнути певного успіху, проте за короткий термін вони не змогли подолати стійкої тенденції до несприйцяття української ідеї більшістю населення русифікованих міст. На прикладі великої кількості міст у різних регіонах України (Правобережжя, Лівобережжя, Півдня) автор досліджує передумови і наслідки утворення тієї чи іншої блокової комбінації під час виборів, вивчає стосунки між українськими, російськими, єврейськими партіями як провідними на той чає політичними чинниками, наводить їхні досяі ненця в різних містах і регіонах України. • •

За спостереженнями автора, муніципальна кампанія для українських сил починалась із спроб лібералів створити національний блок. Однак у більшості значних міст така пропозиція зустріла негативну відповідь з боку українських соціалістів (дис., с. 70, 71, 83, 90. 92, 100, 105, 115, 121-123). Серед останніх, незважаючи на конфліктні стосунки з російськими партіями, переважав потяг до спілки, як годі вважали, за класовим принципом. Лише відверто вороже ставлення росіян до українських домагань спонукало УСДРП та УПСР наважитися на самостійний виступ. Саме спілка останніх була, як правило, запорукою успіху українського списку (дис., с. 131). В досить складних політичних умовах літа 1917 р. в цілому по Україні за всі українські списки проголосувало 12,15% виборців, а саме: 8,10% за українських соціалістів (в тому числі за УСДРП 0,81%, за УПСР 0,22%, український соціалістичний блок 5,10%, за кандидатів у складі соціалістичного блоку 1,96%), лібералів 1.01%, за блоки, що йшли під національними гаслами і включали снмпатнків'різних напрямків — 3,05% (дис., с. 181, табл. №9). Підраховані також результати інших політичних сил. Серед російських партій впевнено переважали помірковані соціалісти, насамперед, есери; серед евреїв — сіоністи і праві угрупуваиня.

Вибори продемонстрували цілковите домінування прихильників українських соціалістів у національному таборі. Разом з тим під час міських виборів зрив національного блоку мав негативні наслідки. В ряді міст він був просто необхідним через зародковий стан українського руху. В ході виборів українські соціалісти розгорнули кампанію проти українських лібералів, ощо спрпяло усуненню старшого покоління діячів національно-визвольного!^^послаблювало позиції українців серед міського населення.

На думку автору отримані результ ати корегують деякі висновки попередників. Так, не можна стверджувати, що тактика національного блоку взагалі зазнала поразки', в ряді міст її застосування дало блискучі результати. Це свідчило, що за короткий проміжок часу вплив українського руху в містах швидко зростав. Водночас вступ українських соціалістів у блок з російськими, як правило, не сприяв успіху перших. '

Результати виборів підтвердили, що український рух мав різні ступені впливу на території України: від перемоги українських сил на Полтавщині до провалу у Тапрії. Наведену розбіжність автор пояснює особливостями розвитку українського руху в різних регіонах у попередній період. За результатами виборів можна стверджувати, що у великих містах вплив українських сил був найменшим і навпаки. Поразка у великих промислових регіонах і значних містах багато в чому мала фатальні наслідки для української революції (дис., с. 135). Міські вибори, які тривали декілька місяців, виявили по-

ступопе зростання впливу українських сил. За їх результатами, в принципі, чим далі був відсунутий у часі термін проведення виборів, тим більше шансів на успіх мали українські списки.-

Нарешті, порівняння результатів виборів у Росії і в Україні засвідчило, що при приблизно однаковому відсотку голосів, поданих за їх переможців (поміркованих росіііських соціалістів), партії, що репрезентували крайні полюси полі гичіюго спектру (більшовики і кадети) отримали в Україні значно менше голосів. На думку автора, це підтверджус суттєву роль національною фактора як стабілізуючого чинника в тогочасному політичному житті України та демонструс відмінності політичних процесів, що відбувалися в Росії та в Україні (дис., с. 140).

У третьому розділі “Взаємовідносин» українського руху і міських дум після виборів” розглянута реалізація українським рухом своїх виборчих досягнень.

За підсумками виборів українські фракції значно розширили свос представництво у керівних органах нових дум. Це сприяло зростанню уваги до національних справ. Перш за все українські гласні намагалися залишиш за собою керівництво народною освітою. Але в умовах революційного часу цьою виявилося замало. В руслі загальної тенденції полізизації муніципальної роботи українські гласні розгорнули в думах кампанію за визнання політичних вимог українського руху. З огляду на склад міських самоврядувань їм не завжди вдавалося досягти бажаного рішення, проте позитивна тенденція вимальовувалася досить чітко. У міських думах представники всіх українських партій діяли спільно. Жовтневий переворот поставив перед міським самоврядуванням в Україні жорсткий вибір: або визнати владу більшовиків, або підтримати УЦР як представника легітимної влади і разом з нею спробувати відновній закон і порядок. Суспільна думка виявила сприятливі настрої щодо визнання влади УЦР, і цією обставиною скористались українські гласні. Не без проблем, але переважна більшість дум вирішила визнати УЦР (днс., с. 161). Найбільш послідовно українські вимоги підтримували російські есери, ОЄСРП, сіоністи. Думи Півдня, Сходу та Півночі висунули деякі застереження, однак принципове рішення прийнято було, воно сприяло становленню української державності, означало леті гимізацію влади УЦР на всій території України.

У заключніші викладені основні висновки дослідження, а саме: після реорганізації міських дум навесні 1917 р. нечисленним представникам українських організацій вдалося частково добитися від них задоволення національних вимог у царині культури та освіти, однак розраховувати на політичну підтримку було ше завчасно. Для. муніципальних проірам

провідних українських партій притаманно захоплення модними соціалістичними ідеями. їх програми співвідносилися з платформами відповідних російських партій у соціальних питаннях, підрівнялися в національних і відкривали дві принципові можливості для українців', тактику національного блоку або угоду з близькими за ідеологією російськими партіями. Українські ліберали схилялися до першого варіанту, а соціалісти — до другого. Єдиної виборчої тактики вироблено не було. Зрив національної о блоку в ході кампанії мав переважно негативні наслідки. Найвдалішою виявилась тактика українського соціалістичного блоку, яка передбачала сполучення соціальних і національних гасел. Найуспішніше українські списки балотувалися в центральному регіоні України. Наявність національного фактора призвела до відмінності результатів виборів в Україні та в Росії. На час проведення кампанії результат українських сил був безумовним успіхом, вибори продемонстрували ріст їх впливу. Спираючись на свої виборчі досягненим українські фракції досяглії наприкінці 1917 р. масового визнання думами влади УЦР, що сприяло становленню-української державності.

У додатках (одинадцять таблиці.) підбиті підсумки виборів по губерніях та по трьох різних категоріях міст (в залежності від чисельності виборців); підрахована кількість голосів, які отримали українські кандидати у блоках з російськими та єврейськими партіями; "зроблена спроба виявити кількість голосів, поданих за сіоністів та за об'єднані єврейські списки. Основні положення і висновки дисертації викладені у публікаціях:

1. Злам Еллана-Блакитиого // Сіверянський літопис.- 1995,- № 6.- С. 48-56.

2. Приєднання північних повітів Чернігівщини до УНР // Сіверянський лію-пис 1996.-№5.-С.З-11.

3. Українські політичні, партії і блоки у виборчії! муніципальній кампанії

1917 .

р. //Сіверянський літопис,- 1997,-№ 1-2.-С. 3-19. .

4. Вибори до міських дум України: деякі узагальнення // Центральна рада на

тлі Української'революції / Науково-теоретичні читання в Інст итуті іст орії України/. - К„ 1996,- С. 53-64. :

5. Підсумки муніципальної кампанії 1917 р. для українського руху // Центральна Рада і український державотворчий процес (до 80-річчя створення Цепральної Ради) / Матеріали наукової конференції 20 березня 1997 р. - К., 1997,-4.1.-С. 211-220.

Бойко В.М. Українські політичні партії і блоки у виборчій муніципальній кампанії 1917 р. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.0i — Історія України. — Інститут історії України НАМ України, Київ, 1997. .

Захищається рукопис дисертації. На матеріалах муніципальної кампанії досліджується процес становлення і розпитку українських партій а також українського руху в 1917 р. Показаний їх вплив на міські думи напередодні виборів. Вивчені муніципальні програми і блокова тактика .провідних українських партій та їх політичних опонентів, Автор проаналізував характер взаємовідносин між ними під час муніципальної кампанії. Особлива ува-іа приділена можливості єдності дій на виборах українських соціалістів і лібералів, досліджені особливості поширення впливу українського руху в містах України. Отримані нові кількісні дані результатів виборів. Показано значення міських виборів 1917 р. для становлення української державності. Результати дослідження можуть бути використані для написання узагаль-' іпоючих робіт з історії української революції, підготовці спеціальних курсів З історії українських політичних партій, у краєзнавчих роботах.

Ключові слова: муніципальна кампанія, міські думи, український рух, соціалісти, ліберали. .

Бойко В.Н. Украинские политические партии и блоки в избирательной муниципальной кампании 1917 года. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 — История Украины. — Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 1997.

Защищается рукопись диссертации. На. материалах муниципальной кампании исследуется проце^становления и развития украинских партий а также украинского движения в 1917 юду. Показано их влияние на городские думы накануне выборов, изучены муниципальные программы и блоковая тактика ведущих украинских партий и их политических оппонентов. Автор проанализировал характер взаимоотношений между ними во время муниципальной кампании. Особое внимание уделено возможности единства действий на выборах украинских социалистов и либералов. Были исследованы особенности распространения влияния украинского движения з городах Украины. Получены новые количественные данные результатов выборов. Показано значение городских выборов 1917 года для становления украинской государственности. Результаты исследования могут быть использованы для написания обобщающих работ по истории украинской революции, подготовке специальных курсов по истории украинских политических партий, в краеведческих работах.

Ключевые слова: муниципальная кампания, городские думы, украинское движение, социалисты, либералы.

Boyko V.M. The Ukrainian political parties and hloks at the municipal election campaign in 1917. — Manuscript.

Л thesis submitted for the candidate of history degree with the specialization 07.00.01 — The History of Ukraine. — The Institute of History of Ukraine NANU, Kyiv 1997.

The manuscript of dissertation is maintained. The formation process and the development of the Ukrainian parties and also of the Ukrainian movement in 1917 is being investigated on the materials of the municipal campaign. It was shown their influence on the town council before elections. The municipal programmes and bloc tactics of the leading Ukrainian parties and their political opponents were studied. The author had analysed the character of the relations between them during the munisipal campaign. The particular attention was given to the possibility of the actions unity of the Ukrainian socialists and liberals. The peculiarities of spreading of the influence of the Ukrainian movement in cities and towns were investigated. The new quantitative facts of the elections have been got. It is shown the importance of the town elections in 1917 for formation of the Ukrainian State system. The results of this investigation can be used for the writing of the generalized works in the history of the Ukrainian revolution, for the training of special courses in the history of the Ukrainian political parties, in the works of local lore.

• T4ie key w'ords: munisipal campaign, town councils, Ukrainian movement, socialists, liberals.