автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Украинский язык в Словакии /Социолингвистическое и интерлингвистическое исследование/

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинский язык в Словакии /Социолингвистическое и интерлингвистическое исследование/"

нащональна академ1я наук украши 1нститут укра1нсько! мови

Г Г 5 ОД

'] 3

На правах рукопису

ШТЕЦЬ М1кулаш

УКРА1НСБКА МОВА В СЛОВАЧЧИН1

(Соц1ол1нгв1стичне та л.нтерл:1нгвл.стичне дослл.дження)

Спец1альнл_сть: 10.02.01' - укра!нська мова

Автореферат дисертацИ на здобуття наукового ступення доктора фл.лолог1чних наук

КМВ - 1996

Дисертац1ею е рукопис.

Робота виконана на кафедр1 укра1нсько1 мови та л:.тератури Кошицького ун1верситету iM. П. Й. Шафарика (Словаччина)

0фл.цд.йн1 опоненти: член-кореспондент HAH УкраЛни

Ткаченко О.Б., доктор фд.лолог1чних наук, професор Кочерга» М II , доктор ф1лолог1чних наук, професор Плющ М.Я.

Пров1дна органхзац1я - Кафедра загального i слов'янсько-

го мовознавства Ужгородського державного ун1верситету

Захист вд.дбудеться 4 червня 1996 р. о 1400 год. на засл.данн1 спец1ал1зовано1 ради Д.01.94.01 для захисту дисертацл.й на здобуття наукового ступени доктора ф1лолог!чних наук при Хнститут! укра1нсько1 мови HAH Укра1ни (252001, Khib-I, вул. Грушевського, 4).

3 дисертац1ею можна ознайомитися в б1бл1отец1 1нституту мовознавства та 1нституту украгнсько! мови HAH Укра1ни.

Автореферат роз1слано 23 квл.тня 1996 р.

Учений секретар спец1ал1зовано1 ради кандидат ф1лолог1чних наук

В. М. Ажнюк

- 3 -

загальна характеристика роботи Реферована- робота- присвячена розробц! питань теорИ нац!онально! мови, анал1зу проблем навколо становления лз.тературно1 мови на Пряшхвщин! в XIX - на початку XX ст. , запровадженню едино! укра!нсько! л1тературнсх мови в CxiflHiíí Словаччин! в середин! 50-х рр. цього стор1ччя, !! контактам Í3 cyciAHÍMH мовами та сучасним проблемам л1тературно1 мови в цд.й eTHÍ4HÍñ облает! .

Незважаючи на наявний доробок 1з питань icaopii л1тературно! мови Закарпаття i Сх1дно! Словаччини (Ф. Tíxkh, I. Панькевич, У. едл1нська, Й. Дзендзел1вський, Ю. Шевельов, В. Орос, в. Н1мчук, п. Чучка, б. Галас та íh.)/ загально-соц1ол1нгв!стичного та !нтерл!нгв:1стичного досл1дження нац1онально! мови Пряшхвщини дос1 не було.

Отже, актуальность __о.брано1„ теми обумовлена вл.дсутнл_стю анал!Тично1 npaiú, яка б у св!тл! еу^асно! соц1ол!нгв1стики га 1нтерл1нгв1стики розглядала фунлкхонування окремих форм /кра!нсько! национально! мсви за межами Укра!ни, в тому числ1 i в Словаччин!, де як ети!чна меншина проживають укра!нц! на 1ряш!вщин!. Про актуальн!сть д!ахронного со^!ол1нгв1стичного юсл!дження мов Карпатського ареалу говорили також учасники lepuioi м1жнародно1 науково! конферекц1i "Укра!нськ! Карпати: íthoc, !стор1я, культура", яка в1дбулася в Ужгород! 26 серпня -вересня 1991 р.

Об'актом доелгджрння е стратиф!кац!я н.ац!ональко! мови та »исв1тлення окремих питань Teopi i .lauionajibují мови в умовах гац!онально! меншини, досл!дження спроб -'будительсько!" ,нтел!генци русинов Угоршини XIX ст. створити л1тературну юву на ochobí закарпатоукра!нських говор1в, анал1з шлях!в

проникания ново! укра!нсько! л1тературно! мови на Пряш!вщину та 11 паралельного функц!онування поряд !з рос!йською 1 "карпаторуською" мовами до половини цього стол1ття, огляд мовно! ситуац!! друго! половини XXX - першо! половини XX ст. Окрема увага придхляеться запровадженню в Сх1дн1й Словаччин! на початку п'ятдесятих рок!в XX ст. едино! укра!нсько! л1тературно1 мови, умовам II функц!онування в !ншомовному оточеннд., зм1нам у 11 структур! внасл1док 1нтерференц1й та виникненню нового мовного дуал1эму п!сля 1989 р. - сучаснШ мовн1й ситуацИ.

Своер1дн1сть 1 складн1сть об'екту досл1дження визначили й основну мету роботи: вивчити в соц1ол1нгв1стичному план! процес становления та окрем1 етапи функц1онування национально! ла.тературно1 мови укра!нського етносу в Сх:1днл.й Словаччин!.

Для здгйснення ц1е! мети поставлено так! завдання:

1. Розглянути основн! поняття теор11 л1тературно1 мови з погляду 11 функц!онування в специф1чних умовах нац1онально1 меншини.

2. Встановити стратиф1кац1ю нац!онально! мови укра!нц!в Пряиивщини.

3. Подати типологию мовних контакт1в, форми б1л1нгв1зму та диглос11.

4. По-новому розглянути позал1нгвальн1 фактори, як1 визначали становления й розвиток л1тературно! мови в укра!нц!в Сх1дно1 Словаччини.

5. Проанал1зувс-.ти змл.ни в структур! укра!нсько! литературно! мови на Пряиавщкн!, що виникають як насл1док II взаемод!! з д.ншими мовами, зокрема !з словацькою мовою.

6. Визначити нин1шн1Й стан укра!нсько! л1тературно1 мови на

Пряиивщин1 й основы! тенденцИ в н1й.

Перел1чене коло завдань вимагало досл1дження значно! кхлькостх р1зноманхтних джерел. Використано матера, али, що збер1гаються в Державному арх1в1 Закарпатськох област1 (дал!-ДА30), у Районному арх1в! м1ста Пряшева, в арх1в1 колишнього Культурного Союзу укра!нськнх трудящих Чехословаччини, в Музех украхнсько! культурн в Свиднику та в приватному Р.рххв1 В. Кагааювсвкого в Кошицях. Як джерельний матер1ал послужила м1сцева перз.одика, особливо численн1 публ1кацИ в мд.сцев1й прес! про шляхи розвитку л1тературно! мови укра!нського етносу за Карпатами, дискус:.! навколо нацз-онально-мовних проблем, граматичн1 пос16ннки, пх.дручники для початкових шкхл, гхмназхй та спехиальних середн1х учбових заклад!в, твори украхнських письменкик1в Пряийвщини, нашх власн! експедицШнх записи усрого мовлення (лобутового й оф1ц!йного) 1нтел1генц11, студектства та учнхвськох молод!.

Нацхональна мова украхнц1в Пряшхвщини дое1 не досл1джувалась у такому аспект!, сбсяз1 н методами, як! запропонован1 в наш!й дисертацИ. Застосування соц1олхнгв1стичного подходу до вивчення украхнсько! мови в Словаччин1 значною м!рош становнть наукову новизну прац1. В 1стор1х ново! лз.тературно1 мор.и на Пряш1вщин1 пропонуеться така II перл.одизацхя: 1) ~ початок XX ст.

(намагання створити сп:1льну л1тературну мову для закарпатських 1 галицьких русин1в на баз1 п1вденно-зах1дних укра1нських говор1в), 2) 1919-1988 рр. (спроби запровадження галицького вархэнта украхнськох лз_тературнох моей й остаточний перех!д у 50-х рр. на едину украхнську л1тературну мозу) , 3) нин1шн1й пер1од (в!д 1989 р.; нова форма мовного дуал!зму, зумовлена спробою кодифд.кацхх "русинськох" мови).

роботи полягае в обгрунтуваннх

чотириступенево! стратиф1кацИ укра!нсько1 нац1онально! мови (лз.тературна мова, субстандартна форма л1тературно1 мови, 1нтерд1алект 1 територ1альн1 д1алекти) досл1дасуваного региону на противагу 11 б1нарного подл.лу (л1тературна мова -територ1альн1 дгалекти) на терен1 нац1онально! держави. Вз-дштовхуючись вз.д сучасних досягнень лл.нгв1стики, а також д.нших наук, у дисертацз.! по-новому трактуеться взаемод1я нац1онально! мови укра1нц1в Сх1дно! Словаччини 1з сус1дн1ми мовами та д1алектами. Розр1зняеться к!лька вар1ант1в двомовностз., напр.: б1л1нгв1зм, що 1.снуе при використанн1 рд.днох (украхнсько!) 1 нер!дно! (словацько!) л1тературних мов, або бд.ла.нгв1зм, що полягае у волод1нн1 ¿.ншими функцхональними формами (кр1м л1тературно!) нац1онально! мови укра!нц1в Пряш1вщини й д.ншою (нерд.дною) л!тературною формою (напр.: словацькою, чеською, угорською) 1 т.д. На пд.дстав1 цього вид:1ляеться 61л1нгв1зм звичний, народний, чи д1алектний, та б1л1нгв1зм культивований, стандартний, чи л1тературний.

На основ1 соц1ол1нгвастичних даних визначено специфику звуково!, граматично! та лексично! д-нтерференцИ в умовах контактування 1з сусз.дн1ми мовами, зокрема словацькою.

Результата дослд.дження можуть мати широке застосування на щгакшц!: в синтетичних прадях з л.сторИ укра!нсько1 л1тературно! мови, у в1дпов1дних вуз1вських курсах, у спецкурсах 1з сод1ол1нгв1стики, при створеннг узагальнюючих праць 1з л.сторл.1 украхнського народу та його духовно! культури. Спостереження й основн1 теоретичн1 положения дисертацИ можуть послужити в практичн1й д1яльност1 культурно-осв1тн1х прац1вник1в та вчител1в укра1:;сько1 мови на Прядпвщин1 й Закарпатт1 в 1э< зусиллях пз-двицити культуру рл.дно! мови.

У монограф 1.1 використано р1зн1 метода 1 прийоми досл1дження, насамперед пор1вняльно-!сторичний, з1ставний, описовий та безпосереднього спостер1гання.

на зас1даннях кафедри укра!нсько! мовн та л!тератури Пря-иивського Ф1лософського факультету ун1верситету !м. П. Й. Ша-фарика в Кошицях, де вкконано роботу. Науков! допов1д1 з теми цисертац1£ виголошувалися на славз.стичних з'!здах, м1жнародних конференц!ях у Пряшев! (1964, 1968, 1970, 1975, 1991, 1992, 1993 рр.) , у Снин1 (1991) , у Свиднику (1994 р.) , на Земплинськз-й Иирав! (1980, 1985 р.), у Братислав1 (1993 р.), у Загреб! (1978 р.), в Ужгород! (1971, 1991, 1992, 1993, 1995 рр.) в Эдес1 (1983р.), у Львов! (1993р.), у Киев! (1993, 1994, рр.) га у Варшав1 (1990, 1991, 1992 рр. ) .

3 теми дисертац!! публиковано близько 7 0 праць, загальний эбсяг - понад 6 0 друк. арк., серед них монограф1я "Л1тературна юва укра!нц1в Закарпаття ! Сх1дно! Словаччини" (Братислава, '.969) , книжка "Чому, коли, ! як". В1дпов1д! на основн1 питания ! життя укра!нц1в Чехословаччини" (1-е вид. Пряш1в, 1967, 1-е вид. Пряш!в-Ки!в, 1992, у стНвавторств!) , брошури 'Л!тературна мова укра!нц1в Чехословаччини" (Пряш1в, 1978); 'К с^агке "гиз!п8кеЬо" зр1зо,УП.ёЬо эагука" (Пряпив, 1991) "Киз!п!

икга^пс!?" (Прянув, 1992); "До питания "русинсько!" г!тратурно! мови" (Пряш!в, 1992); "Анал!з норм правопису т. ;в. русинсько! мови" (Пряш!в, 1992, у сп1вавторств!); "До учасних проблем нашого культурно - нац1онального життя" (Пряш1в, 992, у сп!вавторств1) .

1. Специф1ку нац!онально! мови за межами Укра!ни — в умовах

. Основн1 положения роботи обговорювалися

украЛнсько! нац1онально1 меншини Словаччини, де функц1онування нац1онально1 мови, зокрема II л1тературно! форми, зумовлюють специф1чн1 д.сторичн1, пол1тичн1, юридичнз., а також э.нш1 чинники.

2. Обгрунтування пер1одизац:х1 :.стор11 ново! укра!нсько1 л1тературно! мови на Пряцавщин1 на три пер1оди.

3. Становления тилологИ мовних контакт1в на досл1джуваному терен1 та визначення причин з.нтенсивност1 взаемодИ окремих форм нацд.онально1 мови укра1нц1в Пряшхвщини 1з сус1дн1ми мовами.

4. Уточнения поняття б1лд.нгв1зм, в якому вирЛшальним моментом уважаеться критерз-й соц1олог1чний — св2.доме опанування друго! (нерхдно!) мови з метою комун1кац1.1 з 1.нщомовним колектнвок, який дае можлнв^стъ визначити калька типхв та вар1ант1в б!л1нгв1зму.

5. Видз-лення в украхшив Словаччини двох етап1в поширення украхнсько-словацько! двомовностз.: а) увесь довоенний период, б) пер!од в:.д 1938/1939 рр. до сьогодна., причому час тривання б1л1нгв1зму буде залежати в1д процесу национального само-усвхдомлення населения цього региону, в1д дол1 нац1онально1 школи та рол! контакт1в !з материкового кра1ною.

6. Поширення диглосд-1 здеб^-льшого серед м1сцево! гуман1тарно1 1нтел1генц11, що волод1е укра!нською гов1ркою рд.дного села чк м1стечка й укра5.нською л1тературною мовою (актвна форма диглосИ) . Диглосною е й та частина населения, що в школ! вивчила украхнс^ку лз.тературну мову, проте в повсякденном5 житт! нею не користаеться (пасивна диглоп1я). Наявна такоя окрема форма диглосИ, що полягае у волод1нн1 одним трьоэ основних украхнських д1алектхв Схд.дно1 Словаччини та :1нтер' д1алектом.

7. 0собливост1 :штерференц1й у нац1ональн1й мов1 укра!нц:п

Пряш1вщини на другому eTani двомовност1 зумовлен1 соц1ально-полл.тичною перевагою словацького мовного колектнву: укра1нська мова незр1внянно б1льше приймае i3 словацько! мови, н1ж вд_ддае. Найтипов1ш1 явшца з_нтерференц11 наявн1 передус1м у д1алектному мовленн1 укра!нц1в perioHy Пряш1вщини. Звз.дти вони потрапляють в укра^нську лл.тературну мову населения цього краю. Явшца о-нтерференцИ в народнорозмовн1й mobî (в говорах) можна вважати первиныою, або безпосередньою, 1.нтерференц1ею, а 1х подальше перейняття украЛнською л1тературною мовою як вторинну, чи опосередковану, :1нтерференц1ю.

8. Становище нац1онально1 мови масиву Пряш1вщини пл.сля революцл.! 19 89 р. ускладнюеться у зв'язку з намаганням представник1в пол1тичного неорусинства кодиф1кувати т. зв. русинську л!тературну мову й запровадити ïï в школах, у npeci i т. in зам1сть украгнсько! лд-тературнох.

Структура i 3mïст роботи. Дисертац1я складаеться Ï3 вступу, п'яти розд1л1в, biichobkïb, додатк!в, списку джерел та списку л1тератури.

У "Вступт" сформульовано тему, мету та ochobhI завдання дослз.дження, обгрунтовано актуальнт-сть i новизну роботи, ïï теоретичне й практичне значения, визначено катер1ал i методи дослз.дження, подано перелз.к теоретичних положекь, hkl виносяться на захист.

У __першому_розд1л1 "Нац1ональна мова укра1нц1в Сх1дно1 Словаччини у св1тл1 соц1ол1нгв1стики" зазначаеться, що з процесом демократизацд.! сусп!льства Центрально! та CxiflHOÏ бвропи та виникненням суверенних держав зростае й роль окремих нац1ональних мов. Таким чином, збо-льшуеться й значения як внутр1шньо1 лл.нгв1стики (обох ïï аспект1в - 1нтралл.нгвд.стичного

та 1нтерл1нгв1стичного), так 1 зовн1шньо! (соц1ол1нгв1стики й психолл.нгвд.стики) .

Р1вень розробки теорл.1 национально! мови в сучасн1й славл.стиц1 вказуе на актуальн1сть шукання нових п1дход1в в осв1тленн1 11 окремих питань. При розгляд1 национально! мови досл1джуваного етн1чного рег1ону слз.д брати до уваги в першу чергу соц1ол1нгв1стичн1 фактори (Функционування укра!нсько! мови в !ншомовному середовши, б!л1нгв1зм ! под.)- Специф1чн!сть 1 складн1сть вторичного розвитку укра!нц1в Пряпивщини спричинила неоднаковий зм1ст поняття национальна мова в р1зн1 часи. Так, наприклад, у м1жвоенний пер1од уживалися на Пряпивщин! три л1тературн1 мови: закарпатський вар1ант укра!нсько! л1тературно! мови, рос:шська л1тературна мова та "язич!е". Таким чином, у поняття национальна мова в окремих частин населения входили, наприклад: а) росхйська лл.тературна мова та укра!нськ! д1алекти, б) закарпатьский вар1ант укра!нсько! л1тературно! мови та м1сцев1 украгнськ! говори 1 т.д. Такий стан речей зумовив те, що фактично в одн1е! национально! меншини прокламувалися аж три нацз.ональн1 мови. Мовний хаос на Пряпивщин! тривав до 1953 р., тобто до запровадження укра!нсько! мови як едино! л:1тературно1 мови.

Результата пор1вняння становища национально! мови (як 1 статусу !! окремих форм) в Укра!н1 та в украгнсько! национально! меншини в Словаччин1 вказують на !х певн1 в!даинност! щодо обсягу функц1й, сфер застосування ! т.д. Вживання укра!нсько! народнорозмовно! мови (укра!нських говор1в) обмежене родинним колом, др1бним С1льськогосподарським та промисловим виробництвом переважно в с1льських м1сцевостях, а укра!нсько! л1тературно! мови — культурно-осв1тньою д1лянкою. Саме тому п1д терм1ном

"национальна мова" укра!нсько1 меншини в Словаччин1 ми розум1емо мову цього еткосу, яку вона використовуе в повсякденному сп1лкуванн1 та в забезпечуванн1 деяких сфер свого культурно-осв1тнього та господарського життя.

Своер1дне становище национально! мови в умовах укра!нсько! етн1чно! меншини Пряпивщини спричинило й II стрдтифгкацгю. Щд поняттям стратиф1кац1я розум1емо розр1знення окремих структурних утворень нацо-онально! мови.

Дос1 не д.снуе спец1альних праць про стратиф1кац!ю национально! мови укра!нц1в цього регл.ону. 0р1ентац1я досл1дження переважно на укра1нськ1 говори Сх1дно1 Словаччини, а в останн1 десятил1ття й на питания функц1онування тут украхнсько! лл.тературно1 мови випливали з б:1нарного розум1ння национально! мови: л!тературна мова — територ1альн1 д1алекти. Але досл1дження вдавило вже згадану чотириступеневу стратиф!кац1ю укра!нсько! национально! мови.

Б1дштовхуючись в1д положень сучасно! теорИ л1тературно! мови, зокрема колишньо! радянсько! соц1ол1нгв!стики, в як1й розглядали диференц!альн1 ознаки л1тературно! мови М. М. Гу-хман, Н. Н. Семенюк, П. Ф. Ф1лз.н, е. Г. Туманян та 3_н. , в ттрац1 зазначаеться, що укра!нська лз-тературна мова на Пряш1вщин1 зберл.гае пост1йн1 ознаки. п1д якими розум1емо такл., що 11 характеризують як окрему форму 1снування национально! мови. Без збереження таких постл.йних ознак л1тературно! мови, як, напр., наявн1сть надд1алектного характеру, опрацьован1сть та впорядкован1сть, вона перестала б виконувати роль л1тературно! мови.

Ставлення л.ндив1дуум1в до загальноприйнятих ознак лз.тературно! лови в умовах укра!нського етносу Словаччини досить специф1чне.

У частини ьасцевих носд.хв лз.тературнох мови до такох ознаки як опрацьован1сть та впорядкованз-сть ставлення безпретенз:шне, в з.ншох - претензд.йне■ тобто з вимогою менш скрупульозного дотримування норм у1фахнськох лз.тературнох мови, зокрема на р1вн1 XI лексичного складу, а ще в з.ншох - з.ндиферентнд чи нав!ть негативне (прихильники колишн1х "москвофз.льських" чи "карпаторусинсысих" над1онально-мовних ор1ентацз.й) .

У вз.дношенн1 до такох ознаки як нормативнз-сть та рсадиф! кованхсть серед хнтелхгенцИ Пряш1вщини помз.тн1 дв1 тенденцИ: а) суворе дотримування единих норм украхнськох лз.тературнох мови, б) намагання створити якусь нижчу (субстандартну) форму украхнськох лз-тературнох мови.

Варто вказати на певн1 обмеження й у зв'язку з ознакою обов'язковост1 лз.тературнох мови. В умовах украхнськох нацз-ональнох меншини ц1 обмеження мають: а) об'ективний характер, що виявляеться, з одного боку, у вимоз1 дотримування закону про державну (словацьку) мову, який визначае обсяг 1 умови вживання мов нацз.ональностей у Словацьк1й Республз.цз., та, з другого боку, в намаганн1 представник1в полз.тичного русинства замз.нити украхнську л!тературну мову т. зв. русинською лз-тературною мовою, б) суб' г.ктивно - об' кктний характер ■ який полягае в тому, що в п'ятдесятих роках частина населения при переход! на украхнську лз.тературну мову не визнала хх як свок лз.тературну.

В умовах укра:".нського етносу Словаччини не можна говорите

мови. Найбз-льш иоширеним е художнз.й та публ1цистичний стилз-, меншою м1рою — д!ловий, науковий, що функцхонують тз.льки е галуз1 гуманз.тарниу. наук.

Укра1нська л1тературна мова не обслуговуе всхх потреб укра1нсько1 нац1онально1 меншини в Словаччин1. У план1 ун1версальност1 та полхвалентност! вона дл-литься хз словацькою л1тературною мовою.

До наведених ознак л1тературних нацд_ональних мов, вико-ристовуваних в умовах нац1онально! меншини, можна додати ще й так1: а) менший 1мун1тет до з.н!шзмсених вплкв1в, б) б1лыдий разбив м1ж усним та писемним р1зновидами украхнсько! лд.тературно1 мови щодо дотримування норм, в) слециЫнне стазленыя до окремих екзистенц1ональних форм нацл.онально1 мови (порхв., напр., сферу вживання диалектного мозлення у м1сцево! 1нтел1генц11) .

3 переходом на укра1нсвку национально -мовну ар1ентацз_ю в Сх1дн1й Словаччин1 (1953 р.) у комун1кацл_йний процес вступають дедал1 ширни верстви населения з р!зним р1внем опанування украхнсько! л1тературно! мови. Цей р1вень обумовлений д1алектною базою, в1дсутн1стю широкого спглкуванкя з Л-Ншими укра!нськими етн1чними територ1ями та контактами 1з словацькою мовою. Зокрема в усну форму укра1нсько! лз.тературно1 мови вноситься багата лексичних, але й деяких фонетичних та граматичних особливостей, уживання яких мотивуеться тенденцл.сю наближення укра1нсько! лл.тературно1 мови до м1сцево1 народно! мови. Таким чином, тут поступово структурно оформляеться дальша форма П-Снування нацз.онально1 мови, яку назвемо с.у.бстандартною. Ця форма нацз.онально1 мови цхлеспрямовано вжизалася окремими редакторами пряш:.всько! студИ украхнського рад1омовлення та артистами колишнього УкраЛнського народного театру в Пряшев1 у виставах для селян. У кл.нц1 60-х рр. письменник 1.Мацинський п1дготував пропозиц1ю щодо норм редакцд-йно! практики для вживання ц1е!

мови в газет1 "Нове життя". Сл1д П2.дкреслити, що вид 1лення ц1е! форми национально! мови, не зумовлене незнаниям норм укра!нсько! литературно! мови в 1ндив1дуальному мовленнл., а пв1домою зам1ною окремих елемент1в укра!нсько! л!тературно! мови, що трактуються як нов1 або нeвiдoмi, елементами м1сцево! народно! мови. Йдеться, напр. про замд.ну фонем у словах бути, що на бьгхи, што, невживання протетичних приголосних с, в (ор1х, улнця), уживання т2льки тих дублетних форм преф1кс1в-прийменник1в, що наявн1 в мл.сцевих говорах (од иього, одтяти) , оминання деяких iмeнникiв, прикметник!в, числ1вник1в 1 т. д.,напр.: заходи (слов. гасЬос1 - "туалет" уживаеться 1 в м1сцевих гов1рках) Ц1кавий, дев'яносто, бачити, тощо й д.н.

Складн1сть процесу проникания укра!нсько! л!тературно! мови в Словаччину, всього сорокар1чне I! функцз-онування як л!тературно! мови укра!нсько! етн1чно! област1 спричинилося до того, що об'еднуючим елементом ц1е! мовно! сп1льноти е не лхтературна, а национальна мова. Згаданий феномен був причиною появи ще одн!е! форми национально! мови — 1нтярпцалекту.

Шд :1нтерд1алектом розум1емо одну з форм национально! мови як надтериторцальний м!жд1 алектний зас1б сп1лкування, що охоплюе ocoбливocтi р1зних говор1в певно! територ:!!.

1нтерд1алект русин!в- укра!нц!в Сх!дно! Словаччини поширений, як правило, в м1стах 1 в мл.стечках здеб1льшого серед гуманл-тарно! 1нтел1генц1!, студентства та щк1льно! молода.. Причини появи л-нтерд1алекту полягають у намаганн1 пристосувати деяк1 специф1чн1 особливоста р1дно! гов1рки чи говору до д1алектних форм д.нших говор1в, поширених на бл.льш:цй територц.! або сп1взвучних 1з л!тературними формами.

Шсцевий 1нтерд1алект був (а часто 1 е) основною формою

неоф1цд.йного сп1лкування тутешньо! д-нтелл-генцИ русин!в-

укра!нц1в, засобом 1х с1мейно! комунд-кацИ тощо. В1н певною м!рою виконував 1 функцд_га усного р1зновиду вживано! на цз.й територИ ла.тературно1 мови.

Основою !нтерд1алекту групи мовц1в е гов1рка рхдного села (чи середовища — родини). На не! за певних умов нашаровуються особливост! !нших говор1в. Ц1 !нновац!! стосуються вс1х р1вн!в мови. Такий тип !нтерд1алекту можна назвати первиннин. Поряд спостеро.гаеться й хнший тип !нтерд1алекту — вторинний, або набутий переважно в м1ських родинах, де змалку д1ти засвоюють в1д батьк1в !нтерд!алект. Здебо-льшого про вторинний 1нтерд1алект можка говорити 1 в ос1б 1нонац1онально1 приналежност1 (напр., словакхв) , що його вивчили й використовують у мовному середовищ! русин1в-укра1нц1в.

У первинному а.нтерд1алект1 ще ч1тко в1дчуваеться належн1сть його носИв до певного територ1ального говору (напр. : наявнхсть рухомого наголосу в 1нтерд1алект1, що його вживають мовц1 1з Снинщини) . Навлаки, у вторинному :1нтерд1алект1 вже так ч1тко (або й зовс1м) не в1дчуваеться якась певна конкретна гов1ркова база. Бона вже в другого 1 дальших покол1нь стираеться (пор1в.;. напр.: :1нтерд1алект д1тей бд.льшост1 русин1в-укра1нц1в мд.ста Пряшева).

У галуз1 звуково! системи у первинному 1нтерд1алект1 спостер!гаються два п1дтипи. Для першого п!лтипу характерна семичленна система вокал1зму - х, и, ы, е, у, о, а, в якхй вхдсутн! секундарн1 у(у), ы, и як рефлекси етимолог1чного а. В згадан!й систем! звук и виступае як окрема фонема, и та ы е фонемами релевантними (выт1 - внти). У носИв цього пд.дтипу 1нтерд1алекту пом1тна тенденц1я до ун1ф1кац1! системи голосних

з вокал1змом укра!нсько1 л1тературно1 мови.

Для другого п1дтипу штерд1алекту, характерного для носИв

найб2.льш зах1дннх гов!рок, наявна шестйчленна система вокал1зму,

1 > Л ■

в як1й и виступае лише як "вариант, фонеми 1. Для цього пл.дтилу !нтерд!алекту властивий I менший ступшь пом'якшення приголосних перед'секундарним ± 1з етимолбг;1чного 0 (пор1в. кхн' та к'1н').

У систем! приголосних фонем"'1нтердхалекту характерна 61льша частотна.сть фонеми Е, :'Й1Ж у л!тературн1й мовх, уникання вузькоговГркового переходу свистячих с', а', у ш', ж' (ш'хно, ж'1л'а), збереження, под1бно як 1 в говорах, давньо! м'яко! вимови ы, да, 1 !н.

У морфолог1чн1й структур! !нтерд1алекту пом!тне тяж1ння до уникання деяких граматичних форм, напр.: а) невживання флекс!! - ом в орудному в1дм!нку !менник!в ж1ного роду (руком) ! зм!на 11 зак1нчення -оу (рукоу) , б) уникання повних форм прикметник!в середнього роду на -ой (доброй) ! зам!на !х формами на -£, (добре), в) вживання форм она зам1сть вна, г) замена д!есл!вних форм тепер1шнього часу мам, маш, мать ! под. формами маю, маш, мае 1 т.д., д) невживання частки ся перед д!есловом, але разом з д!есловом як у л1тературн!й мов1 (пор!в. она ся вчить та вчиться) , е) уникання залишк!в допом1жного д!еслова з колишн!х форм перфекта: уже-сь быу, што-сь робиу ! под.та зам!на !х формами ты уж быу, што ты робиу ! под.

Найб!лыи рухомим ! неокресленим видаеться лексичний склад !нтерд!алекту. В ньому теж пом!тна певна селекц!я лексичних засоб!в, напр., зам!на вузькогов!ркових слхв потя на пташка, сокачка на кухарка, ковт на зимник "пальто" ! ряд !нших.

У другому ррядтл! "Становления л1тературно! мови на Прятвщин! в XIX - початку XX ст." розглядаеться мовна ситуац1я в русин!в-

укра!нц1в TOHiuiHboï Угорщини на^передодн1 революцИ 1848 p. та полемд.ка навколо мовних питакь до розпаду Австро-Угорщини.

Культурно-ocbîthi д1яч1 Закарпатття [у наш1й монограф1! назва Закарпаття вживаеться не на позначення адаа.н:1стративно1 одиниц! (тобто сучасно! Закарпатсько! облает! Укра!ни), а в !сторично-географ1чному розум!нн1 {територ1я сучасно! Закарпатсько! област1 в Укра!н1 i тих терен1в Сх1дно! Словаччини, де проживав укра!нський етнос; звичайно у цьому розум1нн1 вживаеться назва Пряпавщина] першо! полевики XIX ст. I. Фогараш!й та М. Лучкай дотриыувалися традицхйного погляду на питания л1тературно! мови, функц1ю яко!, на !х думку, могла виконувати т1льки церковнослов'янська мова. Однак спостер1гаеться й певна вхдмхнн1сть погляд1в на л!тературну мову в обох д1яч!в. I. Фо-rapamift виступав проти творения нових граматик живих mob. М. Лучкай припускав можлив1сть створення л!тературнох мови на нароцнхй основ!, що наштовхнуло його на думку навести в сао!й гр=!матиц1 (G-"aMTiatica._SlaYO.-.Rii.cbena1_..183Q) паралел! живо! розмовно! мови русинхв Угорщини до форм церковнослов'янсько! мови.

Водночас обидва згаран! д!яч! визнавали належн1сть угорських русин i в до решти укра!нц1в (малорос!в) , a ix мови — до "малорусько! беехди", виступали проти латин!зац!! школи та л!тератури, лсмагаляся в1дковлення як зикладово! церковнослов'янськох, 'ш "слов'янорусько!" мови.

Консервативн1сть погляд1в X. Фогараиия та М. Лучкая на питания л1тературно! мови була зумовлена суспз.лько - !сторичнкми уковами розвитку руснн1в Закарпаття. Обидва д!ячА не усв1домл:-овали того факту, що в Сх!дн1Й Укра!н1 розвиток мови в1дбувався CBOiM шляхом, в iдм хнним вхд уявлень тогочасно! закар-

патсько! iHTenireHiiix.

Культурн1 зрушення в галуз! л1тератури, мовознавства та фольклористики, що в1дбувалися в Наддн1прянськ1й Укра!н1, пробудили й рух зах:1дно - укра!нських дхяч1в культури за введення в л1тературу живо! народно! мови. Прикладом такого намагання був збхрник "Русалка Дн1строва" (1837), що його видали М. Шаш-кевич, Я. Головацький та I. Вагилевич (прозван1 "Руська тр1йця") .

Мовна практика "РусЬко! трл.йц1" — використання п1вденно-захз-дного нар!ччя в "Русалц1 Днд.стров1й" — стала певним поштовхом до застосування народнорозмовно! мови в Закарпатт!. Питания живо! литературно! мови на народнхй основ! стало актуальним i3 середини минулого столз.ття.

У друг1й половин! XIX ст. на стор1нках вд.денського "Вьстника", льв1вських та закарпатських друкованих орган1в велася гостра полем1ка про шляхи розвитку л1тератури й литературно! мови. В угорських русин1в под1бно до того, як у галицьких, 1снували два основн1 MOBHi напрямки: "мооквоф1льський" та народний.

Прнхильники "москвоф1льського" напрямку (А. Добрянський, I. Раковський,Ю. Ставровський-Попрадов, I. Сильвай, О. Митрак, 6. Фенцик та iH.) виходили з положения, що нацз-ональне во-дродження слов'ян може настати т1льки за умови об'еднання ix навколо Pocii. Рос1йська л1тературна мова як мова могутнього народу з великою культурою i лл.тературною, на !х думку, повинна була стати мовою "загальнослов'янською", значить i л1тературною мовою закарпатських укра£нц1в, яких "москвофд.ли" вважали тз.льки частиною рос1йського народу, а !хню мову — одним is д!алект1в "русского языка". Прихильники цього погляду не визнавали окремого укра!нського народу i його мови, засуджували национально-демократичний рух украхнцхв, представником якого

були Т. Шевченко, I. Франко, Л. Укра1нка та 1_н.

"Москвоф1ли" усв1дошповали, що рос1йська л1тературна мова з правильною "московською" вимовою чужа для угорських русин1в, тому дехто з них висловлювався за росд.йську лд.тературну мову з м1сцевою народною /укра1нською/ вимовою 1 деякими мо.сцевими граматичними особливостями.

Формування народного мовного напрямку, найближче до якого П1дз.йшли дiячi прятвського центру (О. Духнович, О. Павлович, А. Кралицький), проходило як п1д впливом починань "Русько! трд.йцл.", так 1 пл.д впливом руху словак1в за кодифл.кац1ю свое! мови спочатку на зах1днословацьк1й д1алектн1й баз1 (кодиф1кац1я А. Бернолака) , а згодом на середньословацькз-й мовн1й основ1 (кодиф1акц1Я Л. Штура, що була проголошена в 1843 р.).

Серед нац1ональних вимог, як1 в 50-х рр. XIX ст. ставили закарпатськ1 просв1тител1 ("будител:.") обох нац1ональних ор1ентац1й, не була згадка про кодиф1кац1ю лд-тературно! мови на баз1 одного з м1сцевих нар1ч. У питанн1 лз-тературно! мови культурно-осв1тн1 д1яч! Закарпаття в1дстоювали т1льки необхз. дн 1 ст ь переходу в1д церковное лов ' янс ько I чи слов'янорусько! мови до живо! мови.

Уявлення про використання живо! мови як лл.тературно1 були в О^Лухноаина заплутан!. й суперечлив:.. В1н твердить, що вживае мову, якою говорять угорськ1 1 галицьк1 русини, оскл.льки ця мова зберегла чистоту "старой славенской матери". Поряд 1з традицхйним поглядом на лхтературну мову, який висловили ще його попередники М. Лучкай та I. Фогараш1й, О. Духнович закликае "украшати" й розвивати народну мову, але не за рахунок чужих "испорченныхъ произношен1й 1 выражен1й".

1з м1ркувань про лд.тературну мову, як1 О. Духнович висловив

у р1зних листах, статтях тощо, випливае, що вл.н виступав за створення на народн1й основ1 спхльно! л1тературно! мови для укра!нц1в Закарпаття й Галичини, очищено! вл.д чужих та вузькогов1ркових елемент1в, при чому пров1дне м1сце в npoueci творения 4ieï мови мало б належати галичанам. О. Духнович явно не погоджувався з намаганнями окремих галицьких автор1в писати мовою села чи округи, в якому той чи хншнй Д1яч народився.

У сво!й л1тературн!й практиц1 О. Духнович дотримувався настанови, яку в 1849 р. прийняв Собор учених Головно! ради русько! у Львов1. Зг1дно з ц1ею настановою твори для народу необхл.дно писати народною мовою, а науков1 твори — л1тературною мовою ("язич1ем" ) . Л1тературна мова (публ1цистичного i наукового стил1в) О. Духновича становить своер1дну сум1ш народно!, pocificbKOï i частково церковнослов'янсько! мов. Художн1 твори, зокрема поезИ, О. Духнович писав народною i поряд росп.йською мовами (остання 13 значною домз.шкою д1алектизм1в та церковнослов'ян!зм1в). Обмеженд.сть св1тогляду О. Духновича була причиною того, що в останн1 роки життя bîh не зрозум1в шлях1в розвитку л1тератури й л1тературно! мови в Сх1дн1й Укра!н1. Не зрозум1в О. Духнович i потяг частини галицьких д1яч1в до лз.тератури та ново! украхнсько! литературно! мови, який суперечив його нам!рам створити сп!льну л1тературну мову для укра!нц1в Галичини й Закарпаття.

Шркування про л!тературну мову укра!нц1в Закарпаття й Галичини iHiuoro просв1тителя О. Павловича (1819-1900) мало чим в!др1зняються Bifl погляд1в О. Духновича. Б1льш!сть його твор1в написана майже чистою народною мовою - маковицьким нар!ччям s дом1шкою рос1йських i р!дше — церковнослов'янських сл!в i форм. Однак О. Павлович уважав, що писати народною мовок

потр1бно т1льки для "простонарод1я" яко!сь област1 "Малой Руси", а в творах, призначених для всхх руських територ1й, сл1д уживати рос1йську мову, якою писав О. Духнович. В1н дор1кае галичанам за те, що в "статяхъ высшаго слога" не беруть до уваги погляд1в закарпатських д1яч1в.

Найближче п1дз.йшов до розумхння тих процес1в, що сприяли потягов! частини зах1дноукра!нських (галицьких) д1яч1в до укра!нсько! наддн1прянсько1 л1тератури й укра!нсько! л1тературно! мови Сх1дно! Украхни, письменник А. Кралицький (1834-1894) . Знайомство А. Кралицького з украхнського культурою Наддн!прянщини зумовило те, що в1н: а) единий !з закарпатських письменник1в 60-80 рр. минулого стол1ття писав чистою народною мовою, б) один !з перших уживав терм1н русин 1 укра!нець як синон!м!чн1 назви закарпатц1в, в) усва.домлював соб\ прина-лежн1сть цього етносу до украЛнського народу.

До закарпатських д1яч1в друго! половинн XIX ст., що вл.дстоювали самобутн!сть укра!нсько! мови, належав 1 Л^_Лоп£й (1856-1934). Його "Русько-мадярський словарь" (1883) був важливою подхею в розвитку л!тературно! мови на Закарпатт!.

Бд.льш1сть закарпатських просв1тител1в, за винятком к1лькох (О. Духновича, О. Павловича, А. Кралицького, частково О. Митрака), виступала проти вживання народно! мови, що спостер!гаеться в полем1ц1 про л1тературну мову, яка розпочалася ще в 50-х рр. минулого стол1ття в закарпатських пер1одичних виданнях.

У к!нц1 XIX ст. налагоджуються т1сн1ш! зносини закарпатц1в !з галицькими укра!нцями. Це мало значний вплив на наближення закарпатських культурних д1яч1в до народно! мови, на !х залучення до досл1дження народних говор!в, фольклору тощо (пор1в. досл1дження М. Врабля, О. Бонкала, Г. Стрипського та !н.).

Один 1з наведених досл1дник1в твердив, що культурна й мовна еднхсть закарпатських 1 галицьких украхнц1в тривала тд.льки до кд-нця ХУШ ст. (див. Г- Стрипський, Старша руська письменность на Угорщинь, 1907) . На п1дстав1 цього вхн робить висновок, що закарпатаи мають право висловитися за третю руську письменн1сть, котра "держить ся середньоь дороги меже тыми двома", тобто рос1йською та укра!нською. Саме цей погляд дае п1дставу вважати Г. Стрипського пров1сником З-дех творения окремого "угроруського" народу й окремох "угроруськох" л!тературнох мови.

Мовнх настанови Г. Стрипського використали на початку XX ст. й хнш1 представники т.зв. народовецькох 1нтел1генц11 (пор!в., напр. практичну граматику руськох мови А. Волошина, 1907 р.).

Мовне питания закарпатських укра1нц1в у склад1 Австро-Угорщини до к1нця не було розв'язане. Закарпатська народовецька д.нтел1генц1я д1йшла до усвз.домлення нацп_ональнох едност1 з галицькими украхнцями (а дехто з ус1ма украхнцями включно Сх1днох Украхни) й необх1дност! вироблення сп1льнох лл.тературно1 мови на народн!й основа.. Однак до вироблення такох спл-льнох мови не дхйихло.

Третл-й роздл.л "Украхнська л1тературна мова в Сх1дн1й Словаччинх в 1918 — 1988 роках" висвл.тлюе складний процес становления лл-тературнох мови украхнц!в у цьому етнхчному регЛонл., що тод1 входив до складуЧехословаччини, який був зумовлений р1зними позалл.нгвальними факторами. Одним 13 таких чинник!в була шкл.льна пол!тика, що застосовувалася вл.дносно "руських" шк1л державним управл1нням.

В украхнських церковних школах до першох св!товох вхйни згл.дно з законом 1907 р. К' XXVII навчання проводилось угорською мового. Посилаючись на цей закон, словацьк! шк:хльн1 власт1 не

дозволяли в церковних школах до зд!йснення перепису населения вживати народну мову, а т1льки державну - на цей раз словацьку.

Значною перешкодою впровадження в школи народно! мови буяа нестача п1дручник1в, яку м1сцеве вчительство намагалося подолати власними силами. В с1чн1 19 2 0 р. на нарад! викладач!в середн1х шк1л у Пряшев! було доручено окремим учителям скласти тдручники для "руських" початкових шк1л Сх1дно! Словаччини на "легкомъ, народу понятномъ языкь". Поняття "легка, зрозум1ла мова" пояснювалось так, що в текст! пос1бник1в необх1дно використати "сокровища языка народного", а термд_ни перейняти !з рос1йсько! мови.

Згадана нарада викладач1в прийняла вказ1вки, як1 стосувалися не тл-льки викладово!, а й л1тературно! мови укра!нц1в Пряпивщини взагал1. Ця ор1ентац1я була помилковою, адже вона, насправд1, в1дстоювала "язич1е". Свхдченням цього е "Грамматика русского языка для народныхъ школъ епарх1и Пряшевской" (1920), яку уклав О. Седлак. Хоча в граматши не використано "сокровища языка народного", проте рекомендуеться для ц1е! "рос1йсько!" мови використати м1сцеву традицио укра!нсько! вимови. Так виникае "прядивський вар1ант рос1йсько! мови".

Проти впровадження ц1е! мови в укра!нськх школи Сх1дно! Словачгаини виступала частина !нтел!генц1! на чолх з тод1шн!м епископом Д. Наряд1ем, яка домагалася вживання як викладово! народно! укра!нсько! мови.

Згодом, у друг!й половин! 20-х рр., !нша частина вчительства висловилась як проти впровадження народно! мови (як мови викладання^ так ! проти "пряцпвського варианта рос1йсько! мови". Вона в1дстоювала рос1йську мову (з незначними зм1нами в б1к м1сцево! вимови) як мову л1тературну для шк!л м1сцевого

укра!нського населения 1 для культурно-осв!тньо! сфери взагалл..

1снують ус1 п1дстави твердити, що на Прятвщинл., под1бно до того, як на Закарлатт!, в питанн1 лл_тературно1 мови поступово, вже в перш1й половин! 20-х рр., формуються так1 три напрямки: "русинський", чи "руський"; "русский", чи "москвофхльський", та народиий, чи "народовецький", тобто украхнський.

У 20—30 рру у Сх!дн1й Словаччин1 виходило дек!лька друкованих орган1в, у яких повн1стю в1дбит1 мовн1 суперечки. Найб1льше уваги првдиляли мовному питанию газети "Русское Слово" — неофз,-ц1йний часопис Пряш!всько! епарх!! (виходила в 1924-1938 рр.)/ "Народная газета", яку видавала "Русская народная парт1я" в 1924-1935 рр. та "Слово народа", що його видавали прихильники укра!нсько! национально-мовно! ор1ентац1а в 1931-1932 рр. У наведених та !нших газетах, в окремих брошурах, зб1рниках, календарях тощо було надруковано ряд статей, заьиток 1 т.д., як! св1дчать про те, що т.зв. "языковый вопрос" не можна вважати проблемою "суто ф1лолог1чною", як це намагалися довести представники окремих партп_йних угрупувань, а засобом, що використовували ц1 угрупування для досягнення сво!х пол1тичних нам1р1в.

Зусилля запровадити загальнонародну укра!нську л1тературну мову на Пряш1вщин1 через р1зн! причини не знайшло належно! п1дтримки серед м1сцевого населения. До таких причин слз.д в1днести як нагдональну дезор1ентад1ю м!.сцевого населения, зумовлену попередн1ми режимами, консервативность м!сцево! 1нтел1генц11, виховано! у колишн1х "карг.паторуських" школах, так 1 незац1кавген!сть чехословацьких властей припинити мовн1 суперечки, якх перешкоджали запровадженню в м1сцев1 школи 1 в культурне життя взагал1 едино! укра!нсько! л!тературно! мови.

По.сля 194 5 р. на Пряш1вщнн1 в1дкидаеться !дея створення окремо! "русинсько!" мови. Довоенна культурно-нац!ональна ор1ентац1я ("москвоф1льська" 1 "народовецька") спричинилися до того, що Укра!нська Нац1ональна Рада Пряна вщини (дал1 - УНРП), як представник укра!нського населения Пряш!вщини, санкц1онувала мовний дуал1зм (р1вноправне вживання укра!нсько! 1 рос1йсько! мов) , що гснував протягом 1945-1952 рр.

Мовна ор1ентац1я УНРП та !! друкованого органу "Пряшевщина" не була в згод1 !з твердженням про усв1домлення нац1онально! едност1 з укра!нським народом. Адже УНРП вживала як л1тературну рос1йську мову. Газета "Пряшевщина" друкувала укра!нською мовою т1льки дуже незначну частину матер1ал1в. Под1бна сктуац1я 1.снувала 1 в !нпих педагог1чних та культурно -осв1тн1х установах укра!нц1в Пряш!вщини (паралельне вживання двох викладових мов — рос1йсько! та укра!нсько!, паралельне вживання обох лхтературних мов в Укра!нському народному театр!, в Пряш!вськ!й укра!нськ!й студ!1 Чехословацького рад!о, у дитячому журнал! "Колокольчик" тощо).

У перш1 п1слявоенн! роки питания л!тературно! мови не було розв'язане на користь одн1е£. мови. Щоправда, сфера вживання укра!нсько! л1тературно! мови значно розширюеться. До визволення укра!нц! Пряш!вщини користалися р1дною "руською" л1тературною мовою (хоча тут функцхонували й !нш1 писемно-л!тературн! мови) в школ1, в художн1й л!тератур1, в прес1, частково в рад!омовленн1 та в художн1й самод1яльност1. Заслугою УНРП вона почала вживатися 1 як мова д!ловодства, зокрема м1ж укра!нськими установами. Такими установами, кр1м УНРП, В1дд1лу укра!нських шкл.л, Укра!нського народного театру та укра!нського рад1омовлення були й новоутворен1 инспекторства укра!нських шк1л у Сабинов1,

Стропковз., Меджилабхрцях х Пряшев1 та л.нспекторства культурно-осв!тньо1 роботи у Снин!, Свиднику, Бард1ев1 1 Стард.й Любови!. Тод! визнаною росд-йською лл.тературною мовою користалася й молод1жна орган1зац1я "Союз молодежи Карпат".

Причиною того, що 1 в п1слявоенний пер1од хдея загальнонароднох укра!нськох л!тературнох мови не знайшла надежноI пз.дтримки серед широких украхнських мае Сххдыох Словаччини, кргм наведених вице, були й так1 чинники: 1. Визволення застало украхнське населения не пз.дготовленим для того, щоб воно могло скористатися 1з тих можливостей, як! йому давали нов1 умови. Небагаточисленна м1сцева :.нтел1генц1я, вихована в старих "карпаторуських традшиях", що тод1 поддала пров1дн1 м!сця в УНРП 1 в ус1х 1нших культурно -осв1тн1х установах, була переконана в тому, що саме тод1 настав час для всеб1чного поширення "р1дного" росз.йського слова 1 рос1йсько! культури. 2. Залученню м1сцевого населения до росхйсько! мови й культури допомагали покликання на "русскость" закарпатських просв!тител1в минулого стол!ття, частина яких вживала згаданий "южнорусский" чи "пряшевский" вар1ант рос1йсько! мови х зараховувала себе до "русского племени". Цьому сприяла й та обставина, що широк! верстви м1сцевого населения й надал1 вважали себе "руськими", русинами, не усв!домлюючи того, що русин е синон1мом назви украхнець. Саме тому етнон1м украХнець тут поширювався 1з значними труднощами. Старовинна назва "руський" на Пряш1вщинх лише п:хдправлялась на "русский".

У кз-нхи 40-х рр. з ряд1в украхнськох л.нтел1генцд.1 з'являються поодинок1 голоси, якх домагаються припинення мовного хаосу, мовного дуал1зму. У червн1 1949 р. вз.дбулася в Пряшев1 нарада культурно-осв1тн1х прац1вникхв, яка висунула три основн1 вимоги:

а) впровадження в середн1х школах укра!нсько! мови як окремого предмета, б) об'ективне розв'язання заяв окремих громадян про змд.ну 1снуючо! укра1нсько1 викладовох мови (на словацьку), рекомендуючи залишити И такою, якою розмовляе мл.сцеве населения, в) вживання в школах тако! мови дл-ловодства, на якл.й проводиться 1 навчання в данл.й школл.. Здл.йснено було тл.льки першу вимогу. Украгнську мову було запроваджено як ви-кладову поступово в перших класах початкових шкл_л (у 1950/51 навчальному роцл.) , як обов'язковий предмет у школах другого та третього ступен1в (з другого п1вр1ччя 1950/1951 навчального року) та вл_д 1953/54 навчального року як викладову в ус1х типах шк1л.

Перехлд на укра!нську нацл.ональну ор1ентац1ю вл.дчутно сприяв нацл-ональному вл_дродженню укра!нц1в Пряш1вщини. Значно зрл.с суспл_льний престиж украцнсько! лл.тературно1 мови. На початку 60-х рок1в починаються деформац11 нацл-онально! полл_тики з боку компартп.йних та державних орган1в, як1 загальмували процес нацл-онального вл-дродження укра!нц1в Прядивщини, майже повнл.стю л1кв1дували украцнську шк1льну систему, звузили до мл.н1муму соц1альну базу украгнсько! лл-тературно! мови та створили знову прост1р для мовного хаосу й полл-тичного русинства.

Схл.дно1 Словаччини 1з сусл_дн1ми мовамн та д1алектамн" розглядаеться типология мовних контакт1в рег1ону Пряш1вщини, специфл_ка та основн1 етапи поширення бл.лл.нгв1зму, окрем1 форми диглосИ та явища лл.нгвально! л.нтерференцлЛ в галуз1 фонетики, граматики та лексики.

Для Схл.дно1 Словаччини характерна наявнл_сть багатолатеральних мовних контакт1в. Тут, на пор1вняно малл.й територИ, вживаеться

Взаемод1я нацл_онально! мови укра!нц1в

дек1лька л1тературних мов (словацька, угорська, до 1953 р. росд.йська, а в попередн1 столл.ття ще й латинська, церковнослов'янська й н1мецька) та д1алект1в (словацькл., угорськл., горальськ1 (польськл.) , н1мецьк1, л-диш) . У Схл.днл.й Словаччин1 спостерл.гаемо р1зн1 типи взаемодл.1 мов, напр.: бчизько спорл.днених ( слов ' янських) , спорл.днених (1ндоевропейсько1 с1м'1, напр.: н1мецьких 1 слов'янських говор1в), неспорл.днених, (угорсько! 1 слов'янських мов).

Багатогранн1сть контактов окремих екзистенц!ональних форм нацл-онально! мови укра!нц1в Прянивщини здл-йснюеться через посередництво двомовних ос1б. Б1льш1сть наукови1в бз.л1нгв1ямом уважае володл.ння двома лл.тературними мовами. Пл.д бл-лл_нгвхзмом мн розумхемо володл.ння (тобто свл.доме опанування другоI мови з метою комун1кацл_1 з 1ншомовним колективом) двома р1зними формами окремих нацл.ональних мов, напр.: володл.ння двомовною особою чи двомовним колективом диалектною формою нацл-онально! мови й лл.тературною формою л.ншо1 (нерл.дно!) мови, 1, навпаки, володд.ння лл.тературною формою рл.дно! мови 1 одн1ею з нелл.тературних форм (напр., д1алектом чи 1нтерд1алектом а под.) чужо! мови.

У конкретних умовах укра1нсько1 нацл.онально1 меншини в Словаччин! можна видл.лити так1 вар1анти двомовностл.: 1. б!лл.нгв1зм, що хснуе при використанн1 рл.дно1 (укра1нсько1) лд.тературно1 мови й нерл.дно1 лд.тературно1 мови; 2. бл.лл.нгв1зм, що полягае у волод1Ни1 л.ншими функцл.ональними формами (кр1м лл_тературнол1) укра!нсько1 нацл-онально! мови й л.ншою (нерл.дною) л!тературною формою (напр.: словацькою, чеською, угорською); 3. бл.лл.нгв1зм, що полягае у вживанн1 одн1е1 1з нелл.тературних форм нацл.онально! мови й нелл_тературних форм л.ншо! нацл.онально1

мови.

На пл_дстав1 наведеного розр1зняемо 61л1нгв1зм звичайний. нашдний чи дхалектний, суть якого полягае, як зазначалося вище, в розума.нн1 та в здатност1 реакцИ на З-нформацИ (внсловлювання) в :_ншому (чужому, нер1дному) мовленн:., без огляду на дотримування лл.тературних норм цього мовлення. Водночас можна говорктн про б1лд.нгв1зм культивований. стандартний, чн л1тературннй. який передбачае волод1ння лл.те-ратурними нормами обох мов та 1х реал1зац1ю в уснл_й 1 писемнхй форм1.

При розгляд1 б1л1нгв1зму укра!нц!в Пряш1вщини ми виходимо 1з соц1олог!чних позиц1й, 1з широкого розум1ння двомовност1 як здатност1 взаеморозум1ння д.ншомовно1 Л-нформацИ незалежно вп.д

р1вня знания друго! мови. Щоправда, р1вень волод1ння другою мовою (часткове або неповне — пасивний б!л1нгв1зм чи "повне" волод1ння другою мовою в 11 усна.й 1 писемн!й форм1 — акхивнш б1л1нгв1з.м) мае вир1шальний вплив на л_нтенсивнд.сть 2.нтерференцИ як важливого фактора розвитку мови - рецип1ента ("сприймаючо!" мови).

У довоенн1 роки на Пряш1вщин1 в основному була поширена

1ндив±дуадьна двомовнл_сть. У п1слявоенний час доходить до зм1ни соц1ально- економ1чних та сусп1льно - культурних умов життя русин1в-укра1нц1в Словаччини, що мало вир1шальний вплив 1 на змд.ну переважаючого д.ндив1цуального бд.л1нгв1зму на масовий. спорадичного на пашнентнш 1 под. Тобто в п1слявоенний пер1од став б1Л1нгв1зм чи пол1л1нгв1зм у молодшо1 та середньо! генерацИ необх1дною умовою здобування засоб1в до 1снування. Внасл1док цього зменшуеться й к1льк1сть одномовного (моноглосного) укра!нського населения х, навпаки, поширюеться кл.лькл.сть

двомовного населения.

1снують р1зн1 погляди щодо появи, часу тривання 1 дол! 61л1нгв1зму. Деяк1 досл1дники вважають, що процеси розвитку мовного контакту в1дбуваються за схемою: первинна одномовнл.сть -двомовнл.сть - вторинна одномовн1сть, тобто одна з мов (здебл-льшого р1дна) виходить з ужитку, а засвоена чужа мова стае "рл.дною" мовою. Час тривання двомовност1 в укра!нц1в Пряш1вщини буде залежати вхд дол1 национально! школи, процесу 1хнього национального самоусв1домлення та рол1 контакт1в !з материкового кра!ною.

У мовн1й практиц1 укра!нського населения Словаччини зустр1чаеться явище диглосл.!, що розум1еться як волод!ння двома формами национально! мови. Диглосною е здеб1лыпого м1сцева 1нтел1генц1я, що вживае укра!нську гов1рку р1дного села чи мцстечка й укра!нську ла.тературну мову.

Насл!дки мовних контакт!в наявн1 у вигляд! л.нтерференц1I в звуковШ систем!, граматичн1й структур! та в лексичному склад1 м1сцевих укра!нських говор1в. 3 д1алектно! мови ц1 явища 1нтерференц!1 потрапляють в украхнську л1тературну мову Пряш1вщини. Запозичення в народнорозмовн1й мов1 (в говорах) можна було б назвати пррвинноп; або беяпогеррпньою, !нтерфёренц 1 е.ю, а !х дальше перейняття укра!нською л1тературною

м1ж словацькою 1 укра!нською л1тературними мовами !снують 1 безпосередн1 мовн1 взаемини, а- отже, 1 явища первинно! !нтерференц1!. Однак пор1вняно недовгий пер1од функцл.онування укра!нсько! литературно! мови в Словаччин1 свхдчить про те, що укра!нська л1тературна мова не зазнала такого впливу з боку словацько! мови, як мл.сцев1 укра!нськ1 говори.

Явища звуково! !нтерференц1! спостер1гаються у вимов! голосних, в асим1лятивних процесах, в акцентологИ та 1нтонацИ мовлення.___

До д1алектних рис в усному украхнському лл_тературному мовленнг в!дноситься: в) вимова звука ы зам1сть и: сын, добрый, ты, д&гхати 1 под. , б) зама.на голосного е звуком и перед наступним м'яким приголосним та складом з и: зимл'а, дин', дис'ат', шилист1т1, в) специф1чна обнижена артикуляц1я давнього х в напрям! до и без пом'якшення попередн!х приголосних у деяких граматичних формах: на долой!, возит!, сад!л!, г) тенденц1я вживати в запозичених словах, зокрема в особових !менах, приголосний звук ф у позициях, де в укра!нськ1й л1тературн1й мов1 виступазоть кв, п: фасоля зам1сть квасоля, Филип замд.сть Пилип, Г) збереження, хоча й непосл1довно, давньо! м'яко! вимови р': пекар', рыбар'; така вимова наявна 1 в середин! сл1в: внр'х; е) наявн1сть у вс1х позиц1ях м'яко! вимови африката н' : V олов1к, ч'ересло, ч'мокат! ! под.

Менш поширеним явищем звуково! !нтерференц1! е _3Mi.HH_в

1ЫТЗРЛР£1ац1Х фонем, напр. : вимова звука в у к1нц1 сл1в як ф, що була поширена на першому етап1 функц!онування укра!нсько! л1тертурно! мови в Словаччинх (50-1 — 60-1 рр.): любоф, кроф та !н. М1сцев! укра!нц1 сприймали як основну опозиц1ю цих звук1в за глух1стю ! дзв!нк1стю, тод! як для укра!нсько! л1тературно! вимови фонеми а у к1нц! сл1в е характерним наближення !! до нескладового у. Под!бна ситуац1я спостер1галася ! в !нтерпретац1! укра!нсько! фонеми г, для яко! властива фрикативна вимога та опозиц1я дзв1нкого с до глухого х. ГИд впливом словацько! мови частина носИв укра!нсько! л1тературно! мови Пряш!вщини, зокрема в 50-х рр., вважала проривну вимову

фонеми С за основну: генерал, г±иназ1я, Гума, tine, гуталхн, ret ель, Германия, tpeifiM та iH.

Зустр1чаеться й наступний тип фонетично! 1.нтерференц11 -

приголосних е та ц. В укра!нськ1й л1тературн1й мов1 протетичн1 приголосн! в ряд1 сл1в стали л!тературною нормою. У м1сцевих украгнських говорах вони розвинулися т1льки в деяких формах сл1в, напр.: в'1уц'я, в'1сем, в'1н (але она, оно), Ган'а та л_н. В ус1х 1нших виладках протетичн1 а та г в1дсутн1: улиц'а, уж, уста, ор'IX, острой. Для м1сцевих носИв укра1нсько1 лз-тературно! мови 1х уживання здавалося надлишковим 1 зайвим.

Значного впливу зазнають окрем1 просрдичн1 елементи укра1нсько! лд-тературно! мови в Сх1дн1й Словаччин1. Йдеться передус1м про зм1ну м1сця наголосу, яка особливо виразно пом1тна у вихл.дц1в 1з д1алектного масиву з парокситон1чним наголосом: мач'оха, колесо, слота, смачний 1 под. (л1т. мачуха, колесо, сльота, смачний) . В:.дм:.нн1сть акдентолог1чно! системи укра!нського усного л:1тературного мовлення полягае також у послабленн1 сили наголосу.

граматично! норми, як1 набули певного поширення в нос11в украхнсько! л1тературно1 мови на Пряшхвщин!. 1Ц порушення граматично! норми бз-льш част1 в усному укра!нському лз-тературному мовленнд., н1ж у писемному р!зновид! украхнсько! л1тературно1 мови.

До морфолог1чно! 2.нтерференцл.1 можна в1днести м1жпарадигматичне вир1внювання в!дм1нкових флекс!й !менник1в, що наявне у мз.сцевих укра!нських говорах, зв!дки воно переноситься 1 в укра!нську усну, р1дше 1 в писемну форми

деяких фонем, зокрема протетичних

1нтерференцИ вважаемо т1льки tL порушення

лл.тературно1 мови. Цей процес онколи п1дтримуеться наявн1спо

аналог1чних флексий i в словацьк1й л:.тературн:1й mobí . Йдеться про так1- випадки:_а)_поширення зак1нчення дав. вз-дмд-нка -oai (-asa) колишн1х й-основ у дав. та оруд. в1дм1нках однини хменникхв сп1льного та чолов1чого родхв сучасно! першох bíamíhh: старостов!, слуговг, Миколовi, Бачовi (nopiB. словацьке starostoví, Bacovi); б) наявнхсть в оруд. в1дм1нку однини хменник i в чолов1чого роду першох bíamíhh флексИ -ш (старостом, слулгом, Сосюром) , яку можна вважати аналог1ею до в1дпов!днох форми хменникхв другох в1дм1ни: столом, Шевченком (nopiB. словацьке sluhom, Bacom); в) вживання зак1нчення наз. BiflMÍHKa множини -ose колишн1х хменникхв й-коротке основ i в деяких ¿менниках - назвах íctot першох та другох bíícmíh: слугове, старостове, дхдове, сус!дове, предкове, сынове, nopiB. "Якими хитрунами були багацьк! дхдове i вхцьове, такими хитрунами звиростали i xxhí синове та внуки" (Лазорик ф. , 1963); г) ви-користання зак1нчення -е в наз. вхдм1_нку множини хменникхв-назв oci6 Í3 суф1ксом -янин (-анин): селяне, слов'яне, пряш1вчане, лаб1рчане i под.

0дн1ею з форм граматичнох штерференцИ е й запозичення словацьких словотворчих аф1кс1в. Йдеться здеб1льшого про так1 суф1кси, що наявн1 i в украхнськд.й mobí, але вони в них в украхнськд-й л1тературн1й mobí не виступають. Очевидно, 4Í слова запозичен1 Í3 словацькох мови з наведеними аф1ксами: -арство - бджолярство (слов. vSelárstvo "бдж1льництво"), ветеринарство (слов, veterinárstvo "ветеринар1я"), nopiB. yKpaiHCbKi л1тературн1 форми вуглярство, малярство; -ник: складник (слов, skladník "завл.дувач складу", дериват "складник" в украхнськхй л1тературн1й mobí вживаеться з íhihhm значениям

- складова частина чого-небудь) ; -ааы (суф1кс для творения назв ос1б вд.д найненувань населених пункт!в): пряш!вчан, ужгородчан, кошичан, габурчан та л.н.

у м1сцевих укра1нських гов1рках сполуки а + с, с. + ш, е+ш при творенн! вищого ступеня пор1вняння прикметникхв зазнали асим1лятивних зм1н (регресивна асим1ляц1я): нишший, вишший, дорошший. Такий спос!б творения вищого ступеня прикметнивав нерз.дкий 1 в м:1сцевом:у усному укра£нському л1тературному мовленн1 (пор!в. словацьке vyës£, па.г6£).

У М1.сцев1й украХнськ1й лл.тературн1й мов1 в1д деяких безпреф1ксних д1есл!в творяться видов1 пари под1бно до того, як у словацьк1й мова.: нормал1зувати (недоконаний вид) анормал£зувати (доконаний вид), моделювати - вимоделювати, гармон£зувати - агармон1зувати х под., пор1в. словацьке normalizovany(недоконаний вид) - гпогтаЗЛгоуапу (доконаний вид), укра£нське л1тературне нормал1зовувати <1з суф1ксом -овува- для недоконаного виду) - нормал1зувати (суф1кс -ува -в д1есловах доконаного виду).

Для творения доконаного виду використовуються не т1 ж преф1кси, щойв укра£нськ1й ла.тературнл.й мов1, пор1в.: рости - авиростати, примирити - присм1ряти, ударятися - аударитися, красити -украшувати (укра£нське л1т. прикрасити - прикрашати) , прямувати - упрямити (пор1в. словацьке ирг1апк^а£ - ирг1атИ:), р1шнти - дор1шити, порхв. словацьке Г1ев16 - сЗог1е;з1£) (приклада з твор1в Лазорика, 1963).

Впливи словацького синтаксису на л1тературну мову укра!нц1в Пряиивщини досить пом1тн1. Вони виявляються в копо.юванн1 синтаксичних моделей (граматичне калькування), тобто в перенесешь прийменникових 1 безприйменникових конструкций,

д1есл!вних керувань, порядку сл1в тощо.

В укра!нськ1й л1тературн1й мов1 Пряш1вщини поширен1 конструкции з прийменником до, що вказують на д1ю, в яку хтось втручаеться, вступав тощо, напр.: вступати до бес:1ди, втручатися до чужих справ (пор1в. словацьке гаро;):1.£ эа йо с11зкиз1е, укра!нське л1т. встряти а розмову).

У мз.сцевому усному 1 писемному мовленн1 трапляються помилки в уживанн1 прийменника да, напр. : не прийшов до школи про хворобу (нормативне через хворобу, пор1в. словацьке перг1§1е1 с!о 8ко1у рге пегеос).

В усному мовленнз., в пресл., в рад1опередачах укра!нц1в Пря-пивщини нер1дко спостерхгаеться калькування словацьких сполук типу venova£ рогогпов£ ки1£йгпо-vychovnej с:_ппоз1:1 як безприйменникового прид1есл!вного керування звертати увагу культурно-осв!тн1й д1яльност1 (зам!сть "звертати увагу на культурно -виховну д1яльн1сть") 1 под.

Деяк! конструкцИ з укра!нськими нормативними прийменниками, яких немае в д1алектах украхнц1в Сх1дно! Словаччини та в словацькз-й мов1, р:1дко вживаються в л3.тературнз.й мов1 Пряш1вщини. В ix функцИ використовуються прийменники, що наявнх в укра1нськ1.й л1тературнз.й та в м1сцевШ народнорозмовн1й

мов1 .

1) Заметь сполук прийменником завади вживаеться конструкция з прийменником для: Приносили себе в жертву для перемоги.

2) Зам1сть конструкцз.й з прийменником почераз уживаеться прийменник через або крхзь: Нецез шит перевисала вишня.

3) Замхсть прийменника покрай з родовим в1дм!нком вживаеться у л1тературн1й мов1 укра!шив Пряпивщини синон1м1чний прийменник скраю: Скраю дороги стояли машини.

4) Замз.сть поеднань з л!тературним прийменником усупереч уживаються на Пряш1вщин1 форми з з.ншими укра!нськими л1тературними прийменниками, а саме: Hane.po.Kip, незважатчи на, пор1в. : наперекор хвороб!, незважаючи на економ1чн1 трудноии 1 под.

3-пом1ж услх вид1в 2нтерференц1Й синтаксична е найменш пом1тною. Причини цих впливхв, очевидно, полягають у близьк1й спор1дненост1 обох мов, у наявност1 однакових чи под1бних синтаксичних засобхв (напр.: прийменникових конструкций з прид1есл1вним керуванням 1менниками) як1, однак, мають сво! особливост1 в обох мовах. Словацьк1 елементи в украхнському мовному середовицд, як правило, граматично адаптуються, але часто збер1гають словацьк! елементи.

Як вз-домо, поповнення лексики вз.дбуваеться тжзренням нових сл!в у межах конкретно! национально! мови, з II буд1вельного матер1алу, за I! внутрз.шн1ми законами або лескичним запозиченням з !ншо! мови в результат! мовних контакт!в. У сучасних працях 1з !нтерл!нгв!стики лексичний склад мови вважаеться найб!льш схильним до 1.ншомовних вплив1в.

Специф!ка поповнення лексичного складу нац!онально! мови укра!нц!в Пряш!вщини полягае у частотност! лексичних запозичень - !! переваз! над "власним" творениям нових сл1в за рахунок внутр!шн1х ресурс!в, тод1 як у нац!ональн!й мов! Укра!ни мають, очевидно, обидва процеси поповнення лексики одинаков! передумови.

Важливо, однак, указати, як! шари лексики найчаст!ше поповнювалися !ншомовними лексичними запозиченнями. Хоча Р. д!алектна мова становить менший оп!р щодо !ншомовних вплив!в, н1ж л!тературна мова, однак ! вона приймала лише найменування

тих нових предметов, знарядь прац1, понять i под., для яких у не! не !снувало власного екв1валента. Наприклад, i3 нхмецько! мови ще за 4aciB Австро-Угорщини було запозичено ряд TepMiHir BiiiCbKOBoi сфери, що ix п1сля розпаду Австро-Угорщини зам1нили чеськ! або словацьк! назви, напр. : гвер (das Gewehr "гвинт!вка") , що його згодом витЛснила назва пушка (nopis. слов, puska, угор, puska), гелма (das Helm "каска"), тепер пр!лба (слов, prilba) , машингвер (das Maschingengewehr, "кулемет"), нин1 куломет (слов, gulomet) та iH. KpiM в!йськово! лексики, з н1мецько! мови попередн1х час1в запозичувалися назви р1зних предмет iß побуту, знарядь прац!, адм1н1стративно - дхлова лексика i т. iH. Напр.: Герок (der Gehrok "п1джак"), поряд i3 яким нин1 вживаеться запозичене !з словацько! мови сако (слов, sako) , б1гляйз (das Bügeleisen "праска") , поряд i3 жеглнчка (слов. zehlicka), сромбух. (das Grundbuch "книга земельних волод!нь"), тепер част1ше виступае поземкова книга (слов, pozemkova kniha) i под. ГИсля розпаду Австро-Угорщини зникають сусп1льно-пол1тичн1 та економ1чн! умови, що створювали базу ЦИХ МОВНИХ BIUIHBiB.

1ншого була ситуац1я в укра!нсько-угорських м1жмовних зв'язках. Вони залишилися безпосередн1ми (сум1жн1сть територ1й) i п1сля 1918 р. у зв'язку з тим, що частина угорського населения залишилася у склад1 Словаччини. Щоправда, 1нтенсивн1сть цих контакт1в, зокрема п1сля 1945 р., стала значно меншою через BifloMi причини (!ндустр!ал1зац1я Словаччини, м1грац1я населения та iH.). Як приклад угорських запозичень можна навести слова на означення р1зних предмет!в, ознак flii, npoqeciB i т.п., напр.: бироу (угор, birö "с1льський староста"), кир'т' (угор, kert "сад"), боканч! (угор, bakancs "rpyöi черевики").

кильтувати (угор, kôlt "витрачати") та л.н.

Природними, безпосередн1ми й найбл.льш масовими е украхнсько-словацьк1 mobhî контакти. ц! контакти стали бл-лып хнтенсивними п1сля 1918 р. й особливо пл.сля 1945 р., коли розриваеться колишня замкненл.сть украхнських сл.л, починаеться мл.грац1я за працею, розвиваеться освл.та, культура i тля 3 виникення Чехословацькох Республл.ки замл.сть угорськох словацька мова стала основним джерелом лексичних запозичень в украхнськл.й мов! Пряш1вщини.

Народне мовлення украхнц1в Схл.днох Словаччини поповнюеться цд.лим рядом запозичених i3 словацькох мови сл1в для позначення нових понять i3 таких семантичних дл.лянок, як напр.: адмл.нл.стративне управл1ння, суд, ф!нанси, торг1вля, ремесла, послуги, овоч1, страви, напох, одяг, взуття, тканини, реч1 повсякденного вжитку, освл.та й культура, громадсько-пол1тична сфера, вл.йськова термл.нолог1я, м1сто, назви буд1вель, примл.щень та ïx частин i под. Наприклад: даньовий уряд (danovy urad "вл.ддл.лення збору податк1в") , жадость (ziadost "заява") , колок (kolok "гербова марка") , пас (pas "паспорт") , вичап (vycap "розпивочний продаж", "пивна"), голич (holic "перукар"), крайчир, -ка (krajcir, -ka "кравець", "кравчиня i кравчиха"), обход (obchod "магазин") , боровичка (borovicka "ял1вцева ropijoca") , малиновка (malinovka "газована вода з малиновим соком"), наб^ток (nâbytok "меблл."), паска (pâska - "стр1чка"), д1вадло (divadlo "театр"), кружило (kruzidlo "циркуль"), тройугольник (trojuholnik "трикутник") , вибор (vybor "ком1тет") , чланок (clânok "стаття"), бодак (bod^k "штик", "багнет"), главень (hlaven "ствол", "дуло"), десятник (desiatnik "молодший сержант") , поплах (poplach "тривога") , вежак (veziak "висотний

будинок"/,--виклад /vyklad "в1трина"/, крижуватка /krizovatka "перехрестя"), ходба (chodba "коридор") та !н.

Словацьк1 лексичн! запозичення наявн1 i в укра1нськ1й л!тературн1й MOBi у повоенн1й Словаччин1. Вони част1ш1 в усному укра!нському л1тературнону мовленн1, н1ж у писемн1й форм1. 1нтенсивн1сть цих запозичень зростае пз.сля запровадження укра!нсько! мови як едино! л1тературно! мови у зв'язку з HeoöxiflHicTJO в!дбиття в нШ соц!ально-пол!тичних, !сторичних, географ1чних тй' j'h. особливостей життя укра!нц!в Пряп^вщини, для яких у не! не було належних в!дпов!дник!в. Стосувалось це перекладу укра!нською мовою назв нових установ, д1й, посад, профес!й i тли., напр: Referat pre ukrajinskö skolstvo -Реферат для украгисъких шк!л (слово реферат перейняте i3 значениям в!дд!л) i т.д.

У П1лтому_^розд1л1 "Сучасн! проблеми л!тературно! мови на Пряш!вщин!" розглядаеться мовна ситуац!я русин1в-укра!нц1в п!сля 1989 р., для яко! е характерним виникнення ново! форми ровного дуал!зму.

Демократичний прочее у Сх!дн1й Словаччин! п1сля листопадових noflift 1989 р. не припинив кризових явищ, що з к!нця 60-pp. ;постер1гаються в культурно-национальному житт! укра!нського этносу Пряш!вщини. Сучасн! вимоги консервативних сил про эизнання "!дентити", тобто самобутност! м!сцевого населения i аого культури, про необх!дн!сть кодиф!кац!! окремо! т.зв. русинсько! л1тературно! мови спрямован! на поступове звуження ;фери вживания укра!нсько! л!тературно! мови в Словаччин1.

Процес деукра!н!зац!! русин!в-укра!нц!в Пряш!вщини, що його iiR 1991 р. почало вимагати й проводили товариство "Народна зброда", ставить перед укра!нською творчою !нтел!генц!ею

завдання вз.дстояти укра!нську мову як едину л1тературну мову русин!в-укра1нц1в цього регз.ону. Необхх.дно переоц1нити дотеперд.шн:ш майже п!встор1чний перход уживання украгнськох мови як л1тературно! у Словаччин1, оц!нити 11 значения в розвнтку осв1ти 1 культури, але й визначити т1 хиби й помилки, що супроводжували процес II запровадження. Йшлось про деяк1 пуристичнх тенденцИ, що мали м1сце в 50 — 60-х рр., важку мову шк1льних п1дручник1в, вживания в художнл.й л1тератур1 "ун1ф!ковано1" мови, що II редактори часто позбавляли авторсько! 1ндивхдуальност1 та м:хсцевого колориту, але й тенденцэ.! вживання переважно сха.дноукра1нських фонетичних, граматичних, лексичних 1 т.п. форм ± уникання дублетних захз.дноукрахнських форм, що е наявн1 в м1сцевих укра!нських говорах, а водночас е I лх.тературними. В конкретних умовах укра1нсько! нацд-ональнох меншини в Словаччинл., очевидно, варто зважити й на можлив1сть створення прянивського вар1анта украхнськох л1тературнох мови, в якому повною м1рою в1дбилнся б назви м1сцевих реал1й, але й деяк1 м1сцев1 характера фонетичн! та граматичн1 особливостд., як це мало мз.сце в м1жвоенних граматиках I. Панькевича, Я. Неврлого та хн. Реал1зац1я цього нам1ру розум!еться як крок до демократизаций л1тературнох мови, як здх.йснення вимоги "наближення" л!тературнох мови до м:1сцевох мовнох ситуацИ, нарешта., як один 1з заход1в компромл.сного розв'язання питания л1тературно! мови украхнц1в Словаччини.

Сучаснх намагання кодифхкувати "русинську" л1тературну мову не випливають 1з суспхльно- культурно! необх1дност!, несприятливох мовно! ситуацд.1, незадов:1льнох мовнох практики, яка б затримувала культурний розвиток ц1ех нацд.ональнох меншини. ц! вимоги грунтуються на чисто пол1тичних м1ркуваннях кихькоя

л!дер1з полд-тичного неорусннства.

Кодиф1кац1я "русинськох" мови як черговий експеримент у культурно -пол!тичному житт1 цього етносу матиме багато негативних насл1дк1в. Сучасний вигляд "русинського" правопису та орфограф1чного словника св1дчить про !х фатальне наближення до словацько! мови, у чому ж, правда, полягае й основний нам1р неорусннства - деукра!н!зацхя мз.сцевого населения.

У висновках роботи подано теоретичн1 узагальнення щодо окремих соц1ол1нгв1стичних та 1нтерл1нгв1стичних аспект1в досл1дження нац1онально! мови украХнцхв Пряш1вщини, нам1чено деяк1 шляхи подолання сучаснох складно! мовно! ситуац!! цього етн!чного масиву.

Ochobhí положения дисертац1! та проблеми, що в híh вивчаються, в1дображено в таких публ!кац1ях:

1. Лхтературна мова укра!нц1в Закарпаття i Сх1дно! Словаччини /п!сля 1918 р. / - Братислава: Словацьке педагог!чне видавництво, 1969. - 169 с.

2. Л1тературна мова укра!нц1в Чехословаччини. - Пряш!в: Культурний Союз укра!нських трудящих, 1978. - 28 с.

3. Чому, коли i як. В1дпов!д! на основ! питания з життя укра!нц1в Чехословаччини. - 1-е вид. - Прянпв: Культурний Союз украхнсысих трудящих, 1967. - 82 е.; 2-е вид. - Пряпив-Ки!в: 1нтел, 1992. - 84 с. /У сп!вавт./.

4. К otázke "ruaínskeho" spisovného jazyka. - Пряшхв: Культурний Союз укра!нських трудящих, 1992. - 23 с.

5. До питания "рисинсько!" л!тературно! мови. - Пряш1в: Культурний Союз украхнсысих трудящих, 1992. - 16 с.

6. Rusxni ci Ukrajinci? - Пряш!в: Культурний Союз украхнських трудящих, 1992. - 28 с.

7. Анал1з норм правопису т.зв. русинсько! мови. - Пряш1в: Культурний Союз укра!нських трудящих, 1992. - 16 с. /У cnieaBT./

8. До сучасних проблем нашого культурно - национального життя. -Пряш1в: Культурний Союз украХнських трудящих, 1992. - 12 с. / У сп1вавт./.

9 . Üvod do staroslovienciny a cirkevnej slovanciny. - Presov: Pravoslävna bohosloveckä fakulta Univerzity P.J. Safärika v Kosiciach, 1994. - 234 s.

10. Система голосних у гов1рках niBHi4Hoi Лаб1рщини // Sbornik Filozofickej fakulty P.J. Safärika v Presove. - Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatelstvo, 1960. - S. 172 - 179.

11. 3 iCTopii розвитку л1тературно1 мови укра!нц1в CxiflHoi Словаччини в 20-30 pp.// Дружно вперед. - 1964. - № 10. -С. 22 - 24.

12. Умови розвитку л1тературно1 мови укра!нц1в CxiflHoi Словаччини// Тези доповхдей У1 Укра1нсько1 слав1стично1 конференцИ. - Черн1вц1, 1964. - С. 85 - 87.

13. 3 icTopii боротьби за л1тературну мову CxiflHoi Словаччини (1919-1939) // Науковий зб1рник Музею украхнськох культури в Свиднику. - Братислава: Словацьке педагогичне видавництво, Bifsjxin укра!нськох л1тератури в Пряшев1, 1965. -Т. I. - С. 259 - 279.

14. Основн1 риси усно! форми л1тературно! мови украхшив CxiflHoi Словаччини // Тези допов1дей: Республ1канська конферешЦя, присвячена вивченню законом1рностей усно! форми укра!нсько1 л1тературно! мови. - Полтава: Видавництво АН УРСР, 1965 - С. 33 - 34.

15. Наш дхалект i л1тературна мова // Дружно вперед. - 1966. -№ 7. - С. 7, 29.

16. Мова "Букваря" та imiiHx пос1бникхв О. Духновича // Олександр Духнович: Матер1али науково! конференц11. - Пряш1в, 1965. - С. 184-191.

17 . До питания про досл!дження мови О. Духновича // Олескандр Духнович: Матер1али науково! конференц1!. - Пряш1в, 1965. -С. 328-330.

18. I. Верхратський i Пряпивщина // Дружно вперед. - 1966. -№ 6. - С. 18-19.

19. Перший, украгнський друкований орган на Пряш1вщин1 // Дукля. - 1967. - № 2. - С. 52-54.

20. Розвиток укра!нського правопису // Дукля. - 1967. - № 5. -С. 82-83.

21. Газета "Слово народа" в боротьб1 за укра!нську нацд.ональну мову в Сх1днз.й Словаччин! на початку 30-х pp. // Науковий зб1рник Музею укра!нсько1 культури в Свиднику. - Братислава: Словацьке педагог1чне видавництво, В1дд1л укра!нсько1 л1тератури в Пряшев!, 1967. - Т. 3. - С. 329-342.

22. Питания л!тературно1 мови п!д час радянсько! влади на Закарпаттт1 (1919) // Дукля. - 1967. - № 3. - С. 70-71.

23. Боротьба за укра!нську л1тературну мову на Сх1днз.й Словаччин1 в 1919-1945 pp. // Жовтень i украЗСнська культура: Збхрник матер1ал1в i3 м1жнародного симпоз1уму. - Пряшхв: Культурна спд.лка укра1нських трудящих, 1968. - С. 284-291.

24. Деяк1 питания словацько-украгнських мовних коктакт1в // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Safarikanae Presovensis: Jazykovedny sbornxk. - Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatelstvo, 1969. - C. 103-109.

25. Розвиток украхнського правопису на Закарапатт! i в CxiflHift Словаччин! // Науковий зб1рник Музею укра!нсько1 культури в

Свнднику. - Братислава: Словацьке педагог1чне видавництво, В1дд1л украгнсько! л1тератури в Пряшев1, 1969. - С. 279-292.

26. Сурмач в1дродження // Дукля. - 1969. - № 6. - С. 63-66 (У сп1вавт.).

27. 1ван Ольбрахт про л1тертурну мову Закарпаття. // Дукля.-1970. - № 4. - С. 52-54.

28. До 155-р1ччя граматики О. Павловського // Дукля. - 1973. -№ 2. - С. 75-78.

29. Деякз. особливост1 синтаксу простого речения tobípok nÍBHÍ4Hoi Лаб1рщини // Педагог1чний зб1рник: 3 минулого i сучасного укра!нц1в Чехословаччини. - Братислава: Словацьке педагог1чне видавництво, В1дд1л украгнсько! ла.тератури в Пряшев1, 1973. - Т. 3. - С. 231-248.

30. Невп.дкладн1 завданнячехословацько! укра!н1стики // Записки наукового товариства Культурного Союзу украхнських трудящих ЧССР. - ПряШ1В, 197 5. - № 3. - С. 7-12.

31. Konfrontácia spisovnej slovenciny a spisovnej ukrajinciny // Studia Académica Slovaca: Prednásky XXI. letného seminara slovenského jazyka a kultúry. - Bratislava: Vydavatelstvo Alfa, 1976. - S. 525-540.

32. К problematike vyskumu ukrajinskych nárecí vychodného Slovenska // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Safaricanae: Dialektologicky zborník I. - Bratislava: Slovenské pedagogické nakladatelstvo, 1980. - S. 131-135.

33. Ciele a doterajsie vysledky dialektologického vyskumu v oblasti hornej Cirochy // Etnograficky vyskum zátopovej oblasti hornej Cirochy v okrese Humenné. Kosice: Vychodoslovenské vydavatelstvo, 1980. - S. 19-25.

34. 3 icTopii боротьби за л1тературну мову в Cxíííhííí Словаччин1

(1919-1938 pp.) // Annals of Lemkivshchyna. - New York, 1984. -Vol. 4. - S. 28-52.

35. Jazykovedná ukrajinistika na Slovensku. po roku 1945 // Slavica Slovaca. - 1984. - № 1. - S. 63-75.

36. Zvlástnosti zvukového systému a gramatickej struktúry nárecia obce Ruské // Horná Cirocha: Vlastivedná monografía zátopovej oblasti. - Kosice: Vychodoslovenské vydavatelstvo, 1985. - S. 472-499.

37. Konfrontácia slovenciny a ukrajinciny // Slovakistické stúdie. - Martin: Vydavatelstvo Matice slovenskej, 1985. -S. 313-318.

38. Воображения словацьких мовних елемент1в у лекснцх украхнських roBopÍB Сх1днох Словаччини // Dialektologicky zborník II. - Presov: Filozofická fakulta UPJS, 1986. -S. 83-90 /У cnisaBT,/.

39. Украхнськ1 гов1рки верхньо! Te4iï р1чки Цирохи // Науковх записки Культурного союзу украхнських трудящих ЧССР. - Пряш1в, 1987. - № 13. - С. 3-80 /У спхвавт./.

40. До питания нац1ональнох мови украхнц1в Чехословаччини // Дукля. - 1989. - № 4. - С. 42-48.

41. Украхнсько-словацьк1 mobhí в1дносини // Дукля. - 1989. -№ 5. - С. 41-46.

42. 1ван Франко - борець за едину загальноукрахнську л1тературну мову // HayKOBi записки Культурного союзу украхнських трудящих. - Пряоив, 1989, - № 16. - С. 155-162 /У спхвавт./.

43. Hobí напрями мовознавчих досл1джень // Дукля. - 1989. -№ 3. - С. 38-43.

44. Терм1нолог1я, пов'язана з год1влею св1йських тварнн i птах1в у говорах укра1нц1в Схз.дно1 Словаччини // Науковий зб1рник Музею укра1нсько1 культури в Свиднику. - Братислава: Словацьке педагог!чне видавництво, В1дц1л украхнсько! л1тератури в Пряшев1, 1990. - Т. 16. - С. 323-343.

45. Словацько-украхнський 51л1нгв1зм // Slavia Orientalis.-Warszawa: Polska Akademia Nauk, Komitet Slowianoznawstwa, Instytut Slowianoznawstwa, 1990. - № 3-4. - S. 415-422:

46. К otâzke kontrastivneho vyskuntu vokâlov v spisovnej ukrajincine a spisovnej slovenfiine // Acta Facultatis Phisophicae Universitatis Safarikanae: Konfrontacny a komparativny vyskum jazykovej a literârnej komunikâcie. -Bratislava: Slovenské pedagogické nakladatelstvo, 1991. -№ 8. - S. 125-131.

47. Результаты исследования языковых контактов в Словацкой Республике // Лексика в ОКДА. - Москва: Институт славяноведения и балканистики РАН, 1992. - С. 137-144 /У cniBaBT./.

48. Роль i м1сце I. Панькевича в становленн1 украхнського правопису на Закарпатт1 i в Сх1дн1й Словаччин1 // Матерiал науково! конференц11, присвячено! пам'ят1 1вана Панькевича. -Ужгород: Закарпатське крайове товариство "Просв1та", Закарпатський краезнавчий музей, 1992. - С. 183-185.

49. Нац1ональна мова русин1в-укра1нц!в Чехо-Словаччини та ïi контакти i3 cyciflHiMH мовами i д1алектами // Polono-Slavica Varsoviensia: Siowiano-nesïowianskie kontakty jçzykowe // Materialy z I Konferencji Komisji Kontaktôw Jçzykowych przy Miçdzynarodowym Komitecie Sîavistdw. - Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 1992. - S. 71-78.

50. Функц!онування укра!нсько! л1тературно! мови в ЧССР //

Дукля. - 1992. - № 3. - С. 32-33.

51. До питания "русинсько!" лд.тературно1 моей // Пам'ятки Украхни.-1992. - № 1. - С. 99 -105.

52. Дотепер1шн1 та сучасн! спроби кодиф!кац11 русько! мови в Сх1дн1й словаччин! // В1д Наукового товариства iM. Шевченка цо Украхнського в1льного ун1верснтету: Матер1ал мхжнародно! ¡layKOBOi конференцИ 12-15 червня 1991 р. - Ки1в-Льв1в-Пряиив-У[юнхен-Париж-Нью-Йорк-Торонто-с1дней, 1992, - С. 328-333.

53. О. Духнович i сучасн1 намагання кодиф1кацИ т.зв. русинсько! яови // О-В. Духнович i слов'янський obit. - Ужгорд: Закарпатська эбласна державна адш.н1страц1я, MiHicTepcTBo осв1ти Украгни, /жгородський державний ун1верситет, 1993. - С. 65-66.

54. Мовна ситуац!я русин1в-укра1нц1в Словаччини л1сля 1989 року // Другий м1жнародний конгрес yKpaiHicTis: Допов1д1 i 'юв1домлення. Мовознавство. - Льв1в: Шжнародна асоц1ац!я /KpaiHicTiB, Академ1я наук Укра1ни, 1993. - С. 157-161.

55. Ukrajinske narecia па Slovensku // Encyklopedia jazy-■covedy. - Bratislava: Obzor, 1993. - S. 462-463.

56. Шсце i роль 1вана Панькевича в культурно-осв!тньому та ~ромадському житт! Закарпаття // YKpaiHCbKi Карпати. Матер1али •ижнародно! науково! конференцИ: етнос, 1стор1я, культура. -Ужгород: Видавництво Карпати, 1993. - С. 582-588.

57. Fungovanie spisovnej ukrajinciny па Slovensku // Slavics 31ovaca. - 1993. - № 1-2. - S. 243-248.

58. Василь Латта i питания л1тературно1 мови та 1нтерд!алекту )усин1в-укра!нц1в ЧСФР // Науков! записки Союзу русин1в-'кра1нц1в Словацько! Республ1ки. - Пряиив, 1993. - № 18. -:. 35-40.

59. Впливи позамовних чинник1в на сучасн1 процеси розвитку

укра!нських roBopie CxiflHoi Словаччини // Проблеми сучасно! ареалоггх. - Кихв: Наукова думка, 1994. - С. 152-158.

60. До питания украхнсько-словацьких мовних контакт1в // Acta Hungarica. - Ужгород: м1нхстерство осв1ти Украхни, Ужгородський державний Унхверситет, Центр гунгаролог!!, 1994. -С. 55-66.

61. Сучасне становище церковнослов'янськох мови в Сло-ваччинх // Культура украхнських Карпат. Матер1али м!жнародно! науково! конференцИ . Ужгород 1-4 вересня 1993 р. - Ужгород: МПП "Г'ражда", 1994. - С. 639-644.

62. Украхнська л!тературна мова в Словаччин1 // Мовознавство. -1994. - № 2 -3. - С. 29-38.

63. 1ван Мацинський та його пропозиц1я "Норм редакц1йноз практики народнорозмовнош мовою для "Нового життя" // Науковз записки Союзу русин1в-украхнц1в Словацькох Республ1ки. - Пряшхв, 1994. - С. 79-85.

64. ПропозицИ словацьких укра!н1ст1в до пхдготовки ново] редакцИ "Украхнського правопису" // Мовознавство, - 1995. -№ 1. - С. 19-22.

65. Украхнськ1 антропон1ми на Пряш1вщин1 та хх вхдтворенш словацькою мовою // Вхдтворення украхнських власних наз! /антропонхм1в i TonoHiMiB/ !ноземними мовами /м!жнародна науковг конференц1я, Кихв 7-8 грудня 1993 р./. - Кихв: 1нститу: укра!нсько! мови HAH Укра!ни, Головне управл!ння геодезИ, картограф!! та кадастру при Кабд.нет1 М1н1стрхв Укра!ни, 1995. -С. 161-165.

66. До питания соц1ол!нгв!стичного вивчення словацько укра!нсько! мовнох меж! // Badania dialektöw i onomastyki n< pograniczu polsko-wschodnioslowianskim. - Bialstok: Uniwersyte;

^'arszawski Filia w Bialymstoku Zaklad Filologii Wschodnio-slowianskich, 1995. - S. 99-105.

Штец M. Украинский язык в Словакии /Социолингвистическое и чнтерлингвистическое исследование/.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических яаук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Институт /краинского языка НАЛ Украины, Киев, 1996.

Защищается рукопись диссертации, в которой представлена теория национального языка, выдвинуты принципы его четырехступенчатой стратификации и пути становления литературного языка украинского нацменьшинства в Словакии. Анализируется специфика функционирования отдельных форм национального языка украинцев Лряшевшины ь иноязычной среде, его обусловленность ограниченной социальной сферой и интенсивной языковой интерференцией. Оценивается современное усилие кодифицировать "русинский" литературный язык и новая форма языкового дуализма украинцев Словакии. Даются практические рекомендации решения языковой ситуации в рассматриваемой етнической области.

Shtec М. The Ukrainian Language in Slovakia (Sociolinguistic and Interlinguistic Analyses) .

This dissertation was prepared to maintain the stand for a Doctor's Degree in specialization 10.02.01- the Ukrainian Language. The Ukrainian Lnguage Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1996.

This is the defence of theses in which the theory of national language is introduced and the principles of its four stepped stratification and the ways of formation of the literary language of Ukrainian minority in Slovakia are emphasised. The specific character of the functioning of different forms

of national language of Ukrainians in Presov Region is analysed here and the dependence on limited social sphere and the intensive language interference is shown. In theses the contemporary efforts to codify "Rusin" literary language and the new of language dualism among the Ukrainians in Slovakia are evaluated. There are practical recommendations how to solve the problem of language situation in the examined ethnic region.

They key words: national language, Ukrainian language, Slovak language, language contacts, bilinguism, diglossia, interference, language dualism, language situation, language policy.

Ключов! слова: национальна мова, украХнська мова, словацька мова, мовн1 контакти, 61л1нгв1зм, диглос1я, 1нтерференц1я, мовний дуал1зм, мовна ситуац1я, мовна пол1тика.

Зам. 331/314/390 Тираж 100 Шдписано до друку: 3.4.96 р. м. Пряш1в EXCO s.r.o.