автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Украинско-немецкие связи в контексте европейской интеграции (90-е годы XX века)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинско-немецкие связи в контексте европейской интеграции (90-е годы XX века)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РБ ОД

9 ИЬп ^07

МАРТИНОВ Андрій Юрійович

УДК 940.5(477;430)

УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКІ ЗВ’ЯЗКИ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (90-ті роки XX століття)

07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ -1997

Дисертаційне дослідження у формі рукопису Робота виконана в Інституті історії України ИАН України

Науковий керівник: доктор історичних наук, старший науковий співробітник, завідуючий відділом Інституту історії України НАН України Віднянський Степан Васильович.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, головний

науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Гулевич Віктор Наумович; кандидат історичних наук, консультант Адміністрації Президента України Горенко Олег Миколайович Провідна установа - Київський університет ім.Тараса Шевченка, кафедра нової і новітньої історії

Захист відбудеться "уЦі" 1^ФІЧл>}іЯ1997 року о годині

на засіданні спеціалЙоІгапої вченої ради Д 50.17.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул.М.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України

Автореферат розіслано р.

Вчений секретар ^

спеціалізованої ради г/уУя ' і і > і

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Українсько-німецькі зв’язки мають багату історичну традицію, яка засвідчує їхню важливість як для розвитку обох народів, так і для загальноєвропейського історичного процесу.

Найважливішими історичними подіями кінця-ХХ століття, поряд з об’єднанням Німеччини і розпадом Радянського Союзу, є утворення незалежної України, яка стає важливим чинником формування нового європейського устрою на межі ХХ-ХХІ століть.

Поступово формується стратегічне партнерство України і Німеччини в Європі. Відносини між двома державами відіграють сутгєву роль у стабільному поступі європейської інтеграції. Інтенсивний розвиток всіх напрямків українсько-німецького співробітництва сприяє здійсненню системних реформ в Україні, розвитку зв’язків з Європейським Союзом, в якому об’єднана Німеччина займає провідне місце.

Головним пріоритетом ФРН у 90-ті роки є поглиблення процесу європейської інтеграції у відповідності до національних інтересів. Україна мас зайняти своє місце серед німецьких пріоритетів в Центральній та Східній Європі. У цьому плані великого значення набуває формування в Україні німецького лобі, д в Німеччині -аналогічного українського. Саме обопільна зацікавленість визначає історичну перспективу розвитку міждержавного.співробітництва.

Висвітлення головних напрямків українсько-німецького співробітництва дасть можливість зрозуміти сенс проблем, які перешкоджають формуванню партнерських відносин між двома державами, що створить шанс для - розробки дієвих ідей та засобів генези функціональної моделі розвитку зв’язків між двома народами у наступному тисячолітті.

Актуальність аналізу українсько-німецьких зв’язків у контексті європейських інтеграційних процесів обумовлюється; по-перше, необхідністю комплексного дослідження впливу українсько-німецьких відносин на формування та перспективи реалізації європейської інтеграційної політики України, по-друге, потребою визначення значення економічних зв’язків з ФРН для структурної реформи вітчизняної економіки, по-третє, значенням українсько-німецької правової взаємодії для формування громадянського суспільства та •

адаптації правової- системи України до норм європейського законодавства, по-четверте, важливою роллю, яку відіграє Німеччина у визначенні місця України в новій європейській системі безпеки. Всі ці чинники роблять тему дослідження актуальним науковим питанням та суттєвим фактором практичної реалізації європейського напрямку зовнішньої політики України.

Предметом дослідження обрані головні напрямки українсько-німецького співробітництва на тлі європейського інтеграційного процесу. Неможливо показати розвиток відносин між незалежною Україною та об’єднаною Німеччиною поза цим контекстом, оскільки європейська інтеграція суттєво впливає па сучасні міждержавні стосунки.

Об’єктами вивчення і аналізу є три взаємопов’язані складові обраної теми: 1.Україна і Німеччина в 90-ті роки, спільні інтереси, цілі, зміст і форми співробітництва; 2.Проблеми реалізації пріоритетних напрямків українсько-німецького співробітництва; 3.Актуальні аспекти взаємодії двох держав у процесі європейської інтеграції.

Хронологічні межі дисертації охоплюють 90-ті роки, тобто період від здобуття Україною незалежності та об’єднання Німеччини, становлення міждержавних відносин у нових історичних умовах до реального початку процесу прийняття нових членів в НАТО та ЄС, формування партнерських українсько-німецьких відноснії (1991-1997).

Метою дослідження є комплексний аналіз стану, тенденцій розвитку та перспектив українсько-німецького співробітництва в умовах поглиблення інтеграційного процесу в Європі, висвітлення ролі Німеччини у формуванні зв’язків України з європейськими та трансатлантичними структурами. Такий підхід дає можливість поставити головне питання аналізу європейського напрямку зовнішньої політики України у зв’язок з визначенням досі нереалізованого потенціалу українсько-німецьких відносин. Це ставить складні методологічні проблеми перед дисертантом. .

Прискорення історичного розвитку свідчить про ущільнення історичного часу, що актуалізує дослідження сучасності. Водночас неможливо визначити в історії день, який є межею між минулим і сучасним. Бачення'сучасності однаково залежить від сприйняття минулого та прогнозування майбутнього. Наші думки про майбутнє впливають на аналіз минулого і сучасного. З цієї точки зору дисертант намагається дати новиіі фактичний матеріал і робить спробу йото теоретичного

--Ї -

осмислення і тлумачення. Але будь-яка концепція пізнаного історичного процесу трансформується, оскільки нові факти відкривають в минулому істину, непобачену памп. Ці роздуми спонукали дисертанта визначити методологічний підхід до розгляду теми, заснований на поєднанні конкретно-історичного та політологічного аналізу. Автор використовує індуктивний метод збирання та узагальнення фактів, систематизації матеріалів за хронологічно-проблемним принципом.

Використовуючи такий науковий інструментарій, у відповідності до мети дисертаційного дослідження були визначені його конкретні запдішип:

- простежити за процесом формування позиції об’єднаної Німеччини щодо незалежності України в історичних умовах демократичних змін у посткомуністичних країнах;

- показати розвиток українсько-німецьких політичних відносин як на міждержавному, так і па загальноєвропейському рівнях;

- з’ясувати стан, головні проблеми та перспективи економічного співробітництва Україні! з Німеччиною як головним економічним партнером серед країн-членів Європейського Союзу;

- розкрити провідні тенденції втілення у суспільну практику наслідків

українсько-німецької правової взаємодії на тлі процесу адаптації українського законодавства до імперативів голознЛх правових актів Європейського Союзу, Ради Європи; 1

- вивчити процес формування нової європейської системи безпеки

через призму прийняття нових членів в НАТО та розвиток українсько-німецьких військових контактів; '

- дослідити роль та дії Німеччини на сучасному етапі розвитку ЄС;

- проаналізувати значення зв’язків з ФРН в процесі реалізації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС;

—зробити спробу аргументованого прогнозу розвитку українсько-німецьких відносин в умовах генези зв’язків України з Європейським Союзом;

- всебічно розширити фактографічну і джерельну базу дослідження сучасних українсько-німецьких відносин, європейського інтеграційного процесу і запропонувати нові підходи до їх подальшого концептуального дослідження.

Основні положсішії дисертації, що виносяться на захист: політичні українсько-німецькі відносним як на міждержавному, так і на загальноєвропейському рівнях розвиваються динамічно, мають широку правову базу. Налагодженню зв’язків між незалежною Україною та об’єднаною Німеччиною сприяють контакти між парламентарями двох держав, становлення взаємодії між політичними елітами. ФРН є пріоритетним політичним партнером України в Європі;

суттєве відставання українсько-німецького співробітництва в економічній сфері від політичної обумовлює повільний теми гепези партнерства України і ФРН. Необхідно запікавши німецьку економічну еліту у розвитку економічних зв’язків па всіх рівнях;

правова взаємодія між двома державами охоплює весь комплекс відносин, має міцний фундамент, але існують значні проблеми з реалізацією досягнутих домовленостей, що не сприяє забезпеченню пристосування вітчизняної правової системи до європейських норм. Адміністративно-правова реформа в Україні має забезпечити адаптацію національного законодавства до потреб взаємодії з європейськими інтеграційними структурами; об’єднана Німеччина прагматично-помірковано поставилась до національно-державницьких рухів у колишньому СРСР. Така позиція обумовлювалась необхідністю збереження стабільності в Європі, погребами забезпечення мирних умов для виводу радянських військ із Східної Німеччини, німецькими національними інтересами на пострадянському геополітпчному просторі. Здобуття Україною незалежності мирними, демократичними засобами відкрило нову сторінку в історії зв’язків двох народів;

Німеччина відіграє, виключно важливу роль у процесі •європейської військово-політичної інтеграції, тому налагодження українсько-німецьких контактів у військовій сфері мас особливе значення для розбудови нової європейської системи безпеки; на межі ХХ-ХХІ століть об’єднана Німеччина залишається рушійною силою' процесу європейської інтеграції, тому поглиблення українсько-німецького співробітництва у всіх

сферах взаємодії сприятиме набуттю Україною статусу асоційованого члена Європейського Союзу.

СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ

Відсутність часової ретроспективи подій створює значні проблеми. З одного боку, це заважає сприйняттю цілісності сенсу історичного періоду, з іншого боку, історик стає літописцем свого часу. В цьому контексті особливо важливо творчо осмислити праці попередніх дослідників. Радянська історіографія традиційно значну увагу приділяла історії Німеччини, її ролі в Європі, аналізу відносин між СРСР та ФРН і НДР. Значний внесок у наукове осмислення історії Німеччини та у дослідження українсько-німецьких зв’язків зробили вітчизняні науковці різних генерацій: Апатов С.І., Власов С.М., Гулєвич В.Н., Зав’ялов А.С., Кулинич І.М., Кудряченко А.І., Марков К.М., Мироичук В.Д. та ін. '

Що стосується питань дисертаційного дослідження, то його окремі аспекти висвітлені в працях вітчизняних та німецьких авторів, які з метою їх наукової оцінки можна умовно поділити на чотири групи: 1 .Дослідження, які торкаються сучасних проблем історії України;

2.Праці, присвячені історії об’єднаної Німеччини;, З.Література з проблем українсько-німецьких зв’язків в 90-ті роки; 4.Історіографія питань розвитку європейської інтеграції, яка торкається предмеїу дисертації.

До першої групи належать дослідження сучасних питань історії України, зокрема політичних процесів в новій незалежній державі. Роботи Литвина В., Луканова Ю.В. та деяких інших авторів започатковують процес осмислення новітньої вітчизняної політичної історії.1 Головні тенденції реалізації економічних реформ в Україні висвітлюються у доповіді Л.Д.Кучми, яка одночасно є авторитетніш джерелом, дослідженнях Дзюбиха С. та Ривак О., Кудряченка А.І. та Грабарчука Г.О., Опришка В.Ф.2 Але загалом суперечливий процес

1. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та викопавці.-К.,1994; Луканов Ю.В. Третій президент.Політичний портрет Леоніда Кучми.-К., 1996; Українська державність у XX столітті; Істормко-полігологічнии аналіз.-К. ,1996.

2. Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ.-К.,1994; Дзюбик С., Ривак О.

Основи економічної теорії -К.,1994; Ог ... ісо В.Ф. Міжнародне економічне право -К.,1995.

економічних реформ в Україні не знайшов адекватного відображення в сучасній літературі.

Пріоритетні аспекти українсько-російських відносин дослідили німецькі науковці О.Діль та О.Мольден.1 Активізація українсько-німецьких відносин в 1993 році стимулювала видання змістовних збірок статей під редакцією Г.Хаусмана, А.Каппелера, Ф.Гольжевські.2

Значний внесок в осмислення процесів, які відбувались наприкінці 80-х - на початку 90-х років" у колишньому СРСР, зробили провідні науковці Інституту східних досліджень та міжнародних відносин (м.Кьольн), зокрема Г.Сімон, Х.Фогель, Х.Тіммерманн, Х.Альтріхтер.3

Другу групу опрацьованої літератури складають праці, присвячені історії об’єднаної Німеччини. Зокрема, Кудряченко А.І. та Грабарчук Г.О., залучивши широку джерельну базу, проаналізували проблеми об’єднання Німеччини у загальноєвропейському контексті. Цікавий матеріал з цієї проблематики подано у збірнику "Объединённая Германия: политико-культурные и социально-экономические

аспекты".4 На значну увагу заслуговують праці німецьких дослідників, присвячені цій тематиці. Розвиток НДР наприкінці 80-х років докладно досліджено у монографіях Х.Вебера, Г. та У.Цуккертів.5 Німецьке питання у загальноєвропейському вимірі аналізується у змістовних монографіях провідних істориків ФРН І.Гайсса, Й.Райха, П.Бендера, К.Каизера та англійського історика Т.Аша.6 Еволюція зовнішньої

1. Ole Diehl. Kiew und Moskau. Die Ukrainisch-mssischen Bezicungen als zentrales Problem

deutsher und europaischer Sicherheit.-Bonn.,1994; Otto Moldcn. Die Europeische Nation. Die neue Supermacht vom Allan’,ik bis zur Ukraine.-Miinchen, 1990. .

2. Guido Hausmann, Andreas Kappeler, Ukraine Gegenwart und Geschichte eines neues Staates-Baden-Baden ,1993; Frank Golczewski. Geschichte der Ukraine-Gottingen.,1993; Andreas Kappeier. Kleine Geschichte der Ukraine.- Miinchen., 1994.

3. Gerhard Simon. Nationalismus und Nationalitetepolitik in der Sowjetunion. Von der Totalitaren Diktatur zum nachstalinschen Gesellschaft.- Baden-Baden., 1986,

Gerhard und Nadja Simon. Verfall und Untergang des Sowjetischen Imperiums - Miinchen.,1993; Helmdt Altrichter. Kleine Geschichte der Sowjetunion (1917-1991).- Miinchen.,1993.

4. Грабарчук Г.О., Кудряченко A.I. Взаємовідносини ФРН-НДР: від визнання до єднання -К ,

1994; Кудряченко А.І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини.-К-, 1996; Объединённая Германия: политико-культурные и социально-экономические аспекты.-М., 1992. „ ,

5. Hermann Weber. DDR Griindriss der Geschichte-Hannover.,1991; Gudula und Ulrich Ztickert. Die gettrente Geschichte.-Leipzig., 1992.

6' Ігшушеї Geiss. Die Deutsche Frage I806-1990.-Manneheim ,1992; ■

Jens Reich. Rucker nach Huropa. Zu neuen Lage der deutscher Nation.-Miinchen , 1991;

Tiniothi Garton Ash. 1m Nainen Europas. Deutschland u.id geteilte Kontincnt.- Munchen , 1994; Peter Bender. Die "Neue Ostpolitik" und ihre Folgen. Vom Mauerbau bis zur Vereinigung -MCmcben., 1995; ‘

Kail Kaiser. Deutschlands Vereinigung Die Internationalcn Aspekle -Bergisch-Gladbach , 1991

політики Німеччини наприкінці 80-х на початку 90-х років об’єктивно досліджена в працях М.Ціммера, Х.Хакке.1 Аргументовані висновки цих праць відкрили нові можливості для ретельного дослідження ролі Німеччини в Європі.

Значення об’єднаної Німеччини в європейській системі безпеки зокрема аналізується в працях Власоаа С.Н., Єлісєєва М.Г., Снапковського В.Є., ці проблеми ретельно розглядає міністр оборони ФРН Фолькер Рює.2 ,

Важливе місце серед опрацьованої літератури займають праці, присвячені дослідженню українсько-німецьких зв’язків в 90-ті роки. Кудряченко А.І., Грабарчук Г.О. розглядають відносини між Україною і Німеччиною у широкому контексті міждержавного співробітництва, Яцншин М.М. проаналізував розвиток культурних зв’язків, Євтух В.Б., Чирко Б.В., Павленко Ґ.В. дослідили становище етнічних німців, в Україні.3 Проаналізувавши ці праці, які в цілому є суттєвим внеском у дослідження актуальних- проблем українсько-німецьких зв’язків, дисертант зробив висновок про доцільність комплексного аналізу визначеної проблеми. .'

Четвертий - історіографічний блок стосується питань розвитку європейської інтеграції, які кореспондуються з предметом дисертації.

Різні аспекти цього питання докладно проаналізовані в працях Баранозського В.Г., Чубар’яна А.О., Шенаєва В.Н., цікаві точки зору на європейську інтеграцію репрезентовано у збірці*" 1992 год: новьіе

Manias Zimmer. Nationales Interesse und Staatsrason. Zur Deutschlandproblcm der Regierung Kohl 1982-1989.-Paderborn., 1992; . '

Christian Hacke. Weltmacht wieder Willen. Die Aussenpolitik der Bundesrepublik . Deutschland.- Frankfurt-am-Mein., 1993.

2. Власов C.H. Европейская безопасность в контексте германских интересов.-К., 1991;

Елисеев М.Г., Снапковскнй В Е. Два германских государства и европейская безопасность: история и современность.-Минск., 19S9; Volker Ruhe. Der Bundeswehr und <Jie Europeische Sicherlieit.-Bonn., 1994.

\ Кудряченко A.I., Грабарчук Г.О. Україна і Німеччина - двосторонні відносини на початку 90-х років.-К., 1994; Яцишин М.М. Українсько-німецькі культурні зв’язки кінця 80-х -90-ті роки XX ст. Дис...канд іст.наук.-К., 1997; Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні. 1920-1990.-К., 1994; Павленко Г.В. Німці на Закарпатті.-Ужгород... 1935.

коїпурьі Западной Европы". Грунтовний довідковий матеріал подає Д.Геген.1

Місце та роль об’єднаної Німеччини в Європейському Союзі об’єктивно показані у довідкових виданнях під редакцією М.Реттінгена, К.Вейрінгер, О.Габріеля, Ф.Бретгшнайдера.2 Втім, наявна література з теми, обраної для дисертаційного дослідження, не дає комплексного аналізу розвитку українсько-німецьких зв’язків на тлі європейської інтеграції в 90-ті роки. Відтак є необхідність у грунтовному осмисленні досліджуваної теми на основі нових підходів і оцінок. :

ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДИСЕРТАЦІЇ

В процесі написання дисертації одним із важливих завдань здобувай вважав вивчення і використання різноманітних за походженням та змістом опублікованих та неопублікованих документів. Серед опублікованих документів треба виділити тексти Конституції України та Конституції Федеративної Республіки Німеччини., Були використані "Відомості Верховної Ради України".

. Дисертант опрацював матеріали "Вестника министерства иностранных дел СССР", "Документы, касающиеся сотрудничества между ЕС и Россией". Ці джерела дали можливість провести порівняльний аналіз розвитку співробітництва між ЄС та Росією, ЄС та Україною. Досліджуючи тенденції розвитку європейської інтеграції, автор використав офіційні документи Комісії Європейських Співтовариств, офіційні матеріали реалізації програми "ТАС1С".3

Аналізуючи процес формування нової європейської системи безпеки, дисертант широко використав різноманітні матеріали', зокрема програми НАТО "Партнерство заради миру". Серед найважливіших міжнародних документів треба виділити текст Маастріхтського договору.4 Важливе місце у дисертації посідають офіційні інформаційні

V Барановский В.Г. Западная Европа: военно-политическая интеграция. -М., 1993; !992 год новые контуры Западной Европы.-М , 1992; Геген Д. У «лабіринті Європейського Союзу.-К., 1995.

2. Oskar W Gabriel, Frank Brettschneider. Die Europeische Union: Staaten im Vergleisch, Strukturen, Prozesse, Poiitikinlmlte -Darmstadt, 1994;

Moritz Rottinger, Claudia Wejringei. Handbuch der europeischen Integration Strategie-Stmktur-Poiitik im EG - Binnenmaikt AVien , 1991,

' Bulletin dei Europeische Union, Bui' jfin of European Communities

4 Программа НАТО "Партнерство no имя мира".-Брюссель, 1994.

- у -

матеріали Федерального уряду Німеччини, а також матеріали Поточного архіву Посольства ФРН в Україні.1

Цей комплекс джерел дав можливість зосередити увагу на актуальних документах, які розкривають найважливіші аспекти розвитку Німеччини та Європейського Союзу в 90-ті роки.

Але головна увага дисертанта була спрямована на пошук та аналіз документальних матеріалів, присвячених генезі українсько-німецьких міждержавних відносин та стану і перспеїа'ивам співробітництва України і Німеччини в європейських інтеграційних структурах. В цьому комплексі документальних матеріалів пріоритет має "Спільна декларація про основи відносин та співробітництво між Україною і ФРН". Аналіз статей цього документу та процесу його реалізації дав можливість автору дослідити головні напрямки українсько-німецького співробітництва, виявити ступінь ефективності відповідних форм міждержавних відносин.

В процесі написання розділу дисертації, в якому аналізується стан і . перспективи розвитку відносин України з Європейським Союзом та роль Німеччини в ньому, дисертант використав матеріали Поточного архіву Міністерства закордонних справ України. Це дало змогу проаналізувати головні положення Угоди, про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом, залучити неопубліковані документальні матеріали в науковий обіг. На нинішньому етапі дослідження специфіка теми не дає можливості широкого використання архівних матеріалів, але' це не стало на перешкоді дисертант)', використовуючи . наявний комплекс. документальної інформації, розв’язати завдання дисертаційного дослідження. Автор поставив перед собою мету систематизованого аналізу актуальних питань європейського напрямку зовнішньої політики України через призму її відносин з Німеччиною. Це обумовило потребу наполегливого дослідження 31 найменування українських, німецьких, російських та англомовних' періодичних видань. Фактичний матеріал . періодичних видань органічно доповнював офіційні документальні матеріали, що дало можливість включити нові факти в історичний контекст.

'. Оег Усгт§ \-оп МаавіїісЬі иЬег (ііе ЕіігореіісЬе ІІпіоп -Вог.п, 1993; РгЄББЄ иікі (Ііе І?іГ0ППа!І0ПатІ сіег ІНІПСІЄ5ІС£ІЄГиП£

Дисертант частково використав мемуарну літературу провідних німецьких політиків. Цікавим джерелом, зокрема, стали опубліковані

в ФРН стенограми бесід М.Горбачова та Е.Хонеккера.1 Аналізуючи внутрішньополітичні питання розвитку ФРН та роль об’єднаної Німеччини в Європі, автор використав мемуари Гельмута Коля, що дало можливість подивитись очима одного з провідних європейських політиків на предмет дослідження дисертанта.

Різноманітна за походженням; формою та змістом джерельна база мала сприяти аргументованому вирішенню всіх поставлених завдань, всебічному висвітленню головних аспектів українсько-німецьких зв’язків у контексті європейської інтеграції.

Наукова новизна дисертації визначається насамперед постановкою і розробкою досліджуваної теми, її виокремлення їз ряду традиційних для історичної науки тем в окрему наукову проблему і запровадженням та обгрунтуванням нових концептуальних підходів до її висвітлення. Такий комплексний історпко-політологічний аналіз дав можливість дослідити сучасний історичний етап українсько-німецьких відносин в об’єднаній Європі, запропонувати можливу модель вітчизняної європейської інтеграційної політики з врахуванням пріоритетних напрямків українсько-німецького співробітництва. Теоретична значимість:

- проведено комплексний аналіз сучасного розвитку українсько-німецького співробітництва в умовах європейського єднання;

- фактичний матеріал дисертації, її основні положення та висновки можуть бути використані для подальшого дослідження цієї теми;

- запропоновані у дисертації практичні рекомендації і висновки можуть . застосовуватись для ефективнішого налагодження

• інтенсивного співробітництва України з Німеччиною та європейськими інтеграційними структурами;

‘.БрандтВ. Воспомішания.-М., 1991;

Helmut Kohl, lch wollte Deutschlands Einheit.-Berlin., 1996;

Hans-Dietrich Genscher. Zukunftsverantwortung.- Berlin., 1990;

Hans-Dietrich Genscher. Erinerungen..- Berlin., 1995;

Richard von Weizacker. Von Deutschland nach Europa. Die Bewegende Kraft der Gechichte-Berlin., 1991;

Daniel Kiichenmcister. Honecker-Gorbatschow. Vierai.gengesprache.- Beilin , 1993

- результати дослідження можуть бути враховані фахівцями МЗС України у ході перспективного планування пріоритетних завдань реалізації європейського напрямку зовнішньої політики;

- матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у вузах гуманітарного профілю при вивченні відповідних тем, написанні підручників з історії міжнародних відносин, розробці спецкурсів з проблеми українсько-німецького співробітництва.

За структурою дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Обсяг рукопису 176 сторінок. Кількість назв джерел і літератури - 80.

СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначені її предмет, хронологічні межі та завдання, розглянута історіографія проблеми, проаналізовані джерела, вказано на наукову новизну і практичне значення дисертаційного дослідження. .

У першому розділі "Пріоритетні напрямки співробітництва України і Німеччини" проаналізовано основні питання еволюції позиції ФРН щодо незалежності України, міждержавне політичне співробітництво, проблеми економічної взаємодії. г

Зокрема, у першому параграфі "Позиція об’єднаної Німеччини стосовно незалежності України" зазначається, що у новітній історії Європи-синхронізувались процеси об’єднання Німеччини, розпаду СРСР та здобуття незалежності Україною. Підкреслюється, що політична еліта Німеччини помірковано поставилась до процесу суверенізації радянських республік, оскільки треба було забезпечити об’єднання Німеччини в мирних умовах, заради цього необхідно було вести справи з дієздатним союзним центром, здатним відповідати за міжнародні зобов’язання (Дпс. с.24). Невизначеність ситуації в СРСР ускладнювала формування позиції об’єднаної Німеччини щодо незалежності України. Стратегічний вектор зовнішньої політики ФРН на початку 1991 р. був спрямований на зміцнення процесу прискорення європейської інтеграції, на посилення геополітнчних позицій в Центральній Європі. Об’єднана Німеччина була занепокоєна загрозою неконтрольованого розпаду СРСР, який міг дестабілізувати ситуацію в Європі (с.25). Канцлер Г.Коль робив ставку на розвиток відносин з Росією, що було страховим полісом в умовах розпаду СРСР.

. Історична зміна позиції ФРН від палліативної позиції сприйняття політичної реальності до перспективної концепції розвитку

співробітництва з Україною відбувалась поступово. Німеччина об’єктивно сприйняла геополітичне значення України для стабільності в Європі, тому що саме її незалежність робить незворотньою трансформацію континенту, яка відбулась в 1989-1991 роках (с.26). Національні інтереси спонукали Німеччину активно реалізовувати нову східну політику. .

Протягом 1991-1994 років визначились стратегічні цілі політики Німеччини стосовно України: підтримка незалежності і Соборності України, розвиток співробітництва заради політичної стабільності та економічних реформ в Україні, сприяння налагодженню

співробітництва між Україною і Європейським Союзом.

Концептуальна модель сприйняття України, як рівноправного партнера в європейських справах сприяє конструктивному розвитку всіх напрямків українсько-німецького співробітництва (с.ЗО).

В параграфі "Політичні відносини" підкреслюється, що на відміну від українсько-німецької економічної взаємодії, політичне співробітництво розвивається динамічно і майже без проблем. Політичні зв’язки України і Німеччини проаналізовано на тлі політичної історії двох країн (1992-1997 років) з врахуванням процесу політичної інтеграції в Європі.

Дисертант виділяє та висвітлює такі періоди розвитку українсько-німецьких політичних відносин: пепиіий від об’єднання Німеччини і проголошення незалежності України (1990-1991 p.p.) до червня 1993 p., коли була підписана Спільна декларація про основи відносин і співробітництво між Україною і Німеччиною. Для цього періоду притаманним є значний вплив російського чинника, налагодження українсько-німецьких міждержавних зв’язків на якісно новому етапі європейської інтеграції та пошук форм і засобів їхнього розвитку (C.31-J7). Другий пепіод хронологічно охоплює 1994 рік.. Для нього характерним є формування нового політичного середовища взаємовідносин в умовах дострокових виборів Верховної Ради України, обрання,Президента та чергових виборів до Бундестагу ФРН. В цей час Німеччина сприяла підписанню Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом (с.37-41). Третій пепіод з середини 1995 р. до вересня 1996 р. був пов’язаний з налагодженням політичного діалогу між новими суб'єктами влади в

двох державах. Особлива увага акцентується на аналізі взаємодії Верховної Ради України і Бундестага ФРН, оскільки міжпарламентське співробітництво сприяє формуванню правового фундаменту міждержавних відносин, реалізації важливого процесу ратифікації відповідних угод. На підтвердження цього в дисертації наведено чимало фактів (с.с.42-43, 49-50, 54-55). Наголошується на важливості збереження здобутків міжпарламентського співробітництва як дієвого механізму розвитку міждержавних відносин. Аналіз четвертого періоду зосереджено на проблемі формування українсько-німецького партнерства та прогнозі розвитку політичного співробітництва на історичну перспективу. Розбудова українсько-німецького політичного співробітництва має стратегічне значення, враховуючи, іцо ФРН є членом "великої сімки" провідних індустріальних держав і відіграє важливу роль в Європейському Союзі. Проаналізована взаємодія двох держав в структурах Ради Європи та Організації з безпеки і співробітництва в Європі (с.с.43, 50, с.54-55).

Росія запишається важливим чинником в українсько-німецьких відносинах. В цьому контексті проаналізовано німецько-російське політичне співробітництво. Канцлер Г.Коль, підкреслив, що німецько-російські відносини в 90-ті роки є найкращими в історії (с.54-55). Водночас ФРН намагається гармонізувати політичні пріоритети відносин з Москвою та Києвом. Німеччина вітала підписання 31 травня

1997 р. в Києві Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Росією.

Наведений в дисертації матеріал свідчить, що політичне співробітництво України і Німеччини у загальноєвропейських структурах сприяє самовизначенню України в Європі та позитивно впливає на розвиток нової якості партнерства на континенті. Реальних форм набуває консультативна участь України у роботі "Веймарсікого трикутника" (ФРН-Фрапція-Польща) (с.58). Україна підтримує Німеччину у намаганнях здобути статус постійного члена Рс.ди Безпеки ООН. Українсько-німецький політичний діалог органічно поєднується із загальноєвропейським процесом та взаємодією на світовій арені (с.с.49-50, 58-59). Підкреслюється, що імперативною залишається потреба прискорення роботи над Договором про дружбу і співробітництво, який має стати фундаментом для українсько-німецького партнерства в Європі в XXI столітті (с.62).

В параграфі "Економічне- співробітництво" проаналізовано головні проблеми, форми та перспективи розвитку економічних зв’язків. Підкреслюється, що цей напрямок міждержавних відносин є стратегічно важливим для налагодження взаємодії України з європейським економічним простором. Об’єктивно Німеччина зацікавлена в Україні як перспективному економічному партнері, але становлення такої моделі економічних відносин ускладнюється наявністю різних стадій розвитку економічних систем двох країн, повільністю виходу України з економічної кризи (с.63-64). Німеччина займає перше місце у торгівлі України з країнами-членами Європейського Союзу (товарообіг у 1996 р. становив близько 3 млрд. ДМ, з Росією 18 млрд.ДМ), але номенклатура українського експорту' в ФРН залишається обмеженою, незмінною є тенденція збереження від’ємного для України сальдо у двосторонній торгівлі. Україна потребує стратегічних інвестицій в інноваційні галузі, які працюють на експорт. Це особливо вал слино в процесі реалізації національної моделі економічної реформи (с.64-67). Стратегічне значення в цьому контексті має українська концепція розвитку економічного співробітництва з Німеччиною. Виступаючи 6 липня 1995 р. у Франкфурті-на-Мапні перед німецькою економічною елітою, Президент України Л.Кучма назвав пріоритетні для України галузі інвестування (с.70-72).. Але німецький бізнес буде зацікавлений в цьому лише за умов послідовної реалізації міждержавної Угоди про уникнення подвійного оподаткування та Угоди про взаємний захист інвестицій (с.78). Наголошується на потребі налагодження зв’язків між українським та німецьким дрібним та середнім бізнесом (с.72-73).

В контексті аналізу проблем створення функціонального механізму інвестиційної діяльності висвітлено питання підвищення ефективності двостороннього міжбанківського співробітництва, зокрема використання досвіду німецьких банків для розбудови та вдосконалення банківської системи України (с.75-78). Проаналізовано сферу інтересів та форми діяльності провідних банків Німеччини в Україні (с.80). Українсько-німецьке міжбанківське співробітництво відіграє важливу роль у проведенні економічних реформ в Україні, розвитку

торгівельних відносин, але глибока економічна криза, повільне зміцнення вітчизняної банківської системи обмежують потенціал економічного співробітництва (с.81-82). Німецькі банки займають провідне становище у фінансовій системі Європейського Союзу, що

має стратегічне значення для вітчизняної економіки, враховуючи перспективу створення Монетарного союзу ЄС і потребу початку (після

1998 р.) переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Наголошується на потребі створення в Україні привабливих умов для німецьких приватних інвестицій, оскільки можливості широкого державного кредитування фактично вичерпуються, зважаючи на радикальні кроки до скорочення дефіциту бюджету в процесі адаптації Німеччини до критеріїв Монетарного союзу ЄС.

Україна обирає вектор економічної інтеграції, намагаючись зберегги присутність на ринку країн СНД і просуваючись на європейський ринок. В цьому контексті проаналізовано вплив на Україну німецько-російського економічного співробітництва (с.83). Росія є важливим економічним партнером України. За обсягом торгівлі з Росією ФРН майже наздогнала Україну, яка вимушена конкурувати з німецькими товарами на російському ринку. Дисертант звертає увагу на недостатнє використання можливостей українсько-німецького співробітництва на ринку третіх країн (с.72,80). Політика захисту національних товаровиробників не повинна обмежувати простір торгівельного співробітництва. В цьому контексті вступ України до Світової Організації Торгівлі (СОТ) може сприяти формуванню нової якості українсько-німецького економічного співробітництва, зокрема через уникнення антидемпінгових процесів, що заважають розвитку торгівельних відносин з Європейським Союзом (с.84-85). .

Підкреслюється,'що ефективність і швидкість економічних реформ в Україні с визначальним чинником для розвитку відносин з Німеччиною та для визначення темпу і можливостей інтеграції України в європейський економічний простір (с.85).

У другому розділі "Реалізація потенціалу українсько-мімецьдого партнерства" проаналізовано, зокрема, проблеми українсько-німецької правової взаємодії та вплив військово-політичних контактів двох країн на формування нової європейської системи безпеки.

У параграфі "Актуальні аспекти правової взаємодії" доведено, шо від стану правового врегулювання проблем взаємовідносин залежать умови, темпи та ефективність міждержавного співробітництва по всіх напрямках. Україна посідає своє місце у сучасній Європі, що вимагає адаптації української правової системи до відповідних норм процесу європейської інтеграції. Проаналізовано головні форми чкраїнсько-

німецького правового співробітництва: консультативна допомога ФРН в процесі проведення в Україні правової реформи, взаємодія на рівні Ради Європи, в сфері захисту прав людини та національних меншин, співробітництво між правоохоронними органами України і Німеччини, здійснення правової допомоги громадянам обох країн (с.86-95).

Зазначено, що процес адаптації національної правової системи до аналогічної системи корм Європейського Союзу уповільнюється відмінностями історичного і соціально-політичного розвитку суб’єктів взаємодії, різними стратегіями розвитку правових систем (в Україні формується національна державна правова система, а в країнах ЄС національні правові системи поступово адаптуються до імперативів європейської інтеграції), адміністративними перешкодами та перманентними змінами українського законодавства (с.87). Пріоритетними напрямками правового співробітництва з Німеччиною є удосконалення законодавства, яке регулює економічні відносини, адаптація національного законодавства до ■ європейських стандартів захисту прав людини, створення сприятливих умов для системної інтеграції українського національного законодавства в європейську правову систему, зокрема через реалізацію складових державно-правової реформи: парламентську, адміністративну, судову і

муніціпальну реформи (с.88-89). Важливу роль у функціонуванні правової держави відіграє Конституційний суд. Україна може, зокрема, використати процедурний досвід Конституційного суду ФРН (с.92). Модерна правова держава захищає і реалізує неподільні права людини. В цьому контексті важливо інтенсифікувати роботу з правової допомоги громадянам обох країн, необхідно поглиблювати взаємодію правоохоронних органів України і Німеччини, зокрема, у попередженні злочинності та усунення її причин (с.94). Підкреслюється, що правове співробітництво охоплює всі сфери українсько-німецьких відносин і залишається ■ пріоритетним питанням створення фундаменту українсько-німецького партнерства та адаптації майбутньої реформованої правової системи України до європейських стандартів, але сучасний рівень українсько-німецького правового співробітництва ще не відповідає цим вимогам (с.95).

У параграфі "Нова система європейської безпеки та українсько-німецькі військово-політичні контакти" проаналізовано сучасні проблеми європейської безпеки з врахуванням тенденцій розвитку військово-політичних зв’язків у трикутнику Україна-Німеччина-Росія,

у контексті розширення НАТО та перспектив реформування ЗахідноЄвропейського Союзу (ЗЕС). Ретроспективно висвітлено процес історичної трансформації європейської системи безпеки (с.96-98). Зазначено, що Німеччина відіграє особливо важливу роль в процесі адаптації країн Центральної Європи до членства в НАТО...Наголошено на фундаментальному значенні німецько-французького військово-політичного партнерства для зміцнення європейського флангу НАТО. Проаналізовано процес налагодження зв’язків Росії та НАТО з точки зору інтересів України. Ретельно досліджено головні напрямки співробітництва України з Північноатлантичним альянсом за програмою НАТО "Партнерство заради миру" (с.100-115). Це дало можливість за критерієм розвитку військово-політичних зв’язків України та НАТО виділити періоди становлення співробітництва: перший - від проголошення незалежності України до приєднання до програми "Партнерство заради миру"; другий * з 1994 до липня 1997 р.

- пов’язаний з активною участю України в "ПЗМ" та у налагодженні відносин з трансатлантичними та європейськими військово-політичними структурами за активного сприяння ФРН; третій - від Хартії Україна-НАТО до остаточного визначення місця і ролі України в новій європейській системі безпеки (с.115).

Проаналізувавши основні форми співробітництва між Збройними силами України та Бундесвером ФРН (с.116), автор зазначив, що українсько-німецьке військово-політичне співробітництво сприяє процесу реформування українського війська через обмін досвідом громадянського контролю над. армією, планування війського будівництва, перепідготовку офіцерських, кадрів,- спільну участь у проведенні міжнародних миротворчих операцій. Німеччина надала допомогу Україні в процесі ядерного роззброєння. Головною проблемою, яка заважає поглибленню військових контактів між двома країнами, є питання фінансування цих заходів (с.118). Важливою є позиція ФРН щодо набуття Україною статусу асоційованого члена Західно-Європейського Союзу, що стратегічно важливо в контексті розширення і посилення європейського флангу МАТО. Німеччина, будучи центром військово-політичної інтеграції в Європі, вважає Україну гарантом міцності фундаменту пової європейської архітектури безпеки.

У третьому розділі "Перспективна модель європейської' інтеграційної політики України"' проаналізовано відносини між

Україною і Європейським Союзом. Оскільки Німеччина є рушійною силою європейської інтеграції і одночасно головним партнером України в Європі, у параграфі "Німеччина і Європейський Союз" висвітлено важливу роль Європейського Співтовариства в процесі об’єднання Німеччини, значення політики ФРН для створення Монетарного союзу ЄС та реформування структур ЄС.

Зокрема, доводиться, що Німеччина досягла швидкого об’єднання завдяки прискоренню процесу європейської інтеграції (с.119 - 122). Проаналізовано вплив політики ФРН на розвиток Європейського Союзу в першій половині 90-х років (с. 122-129).

Підкреслюється важливе значення стабільного зростання німецької економіки як головної передумови створення Монетарного союзу, який визначить історичну перспективу європейської інтеграції в XXI ст. (с.133-139). Дослідивши сучасне внутрішньополітичне становище ФРН, дисертант наголошує, що вибори 1998 р. до Бундестагу визначать політичний курс Німеччини, спрямований на пріоритетне розв’язання національних проблем, як передумову продовження зусиль по об’єднанню Європи (с. 139-145). Проаналізувавши розвиток європейської інтеграції в 90-ті роки, автор підкреслює, що ресурси Європейського Союзу неспроможні забеспечити одночасну реалізацію великих історичних завдань - створення Монетарного союзу і прийняття нових членів в Європейський Союз. Тому Німеччина наполягає на пріоритеті створення до 2002 р. Монетарного Союзу, а після структурної реформи Європейського Союзу вирішувати проблему прийняття нових держав-членів (с.145).

У параграфі "Роль ФРН у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом" проаналізовано вплив Німеччини на реалізацію європейської інтеграційної політики України і зроблена спроба визначення перспектив розвитку відносин України з Європейським Союзом з врахуванням німецького чинника. Висвітливши головні етапи формування зв’язків між Європейським Співтовариством і країнами Східної Європи, здобувач проаналізував ключову роль ФРН у процесі політичної інтеграції України в єдину Європу. Про це свідчить, зокрема, процес розробки та підписання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. Німеччина відіграє рушійну роль в процесі налагодження конкретних напрямків співробітництва України з ЄС. Матеріали дослідження свідчать, що успішно

розвпвається політичний діалог, позитивну роль відіграє Тимчасова торгівельна угода між Україною і Європейським Союзом (с. 146-168). Підкреслюється, іцо для інтеграції України в європейський економічний простір необхідно розв’язувати фінансові, торгівельні, соціальні проблеми так само ефективно, як їх вирішують економічні системи країн-членів Європейського Союзу. Зазначається, що в першому півріччі 1999 р. Німеччина буде головувати в керівних структурах ЄС, до того часу Україна може зробити вирішальні кроки до набуття статусу асоційованого члена Європейського Союзу, шо відкриє нову сторінку в історії відносин України з ФРН. Асоційоване членство України в ЄС може стати формою історично тривалого співробітництва без органічного членства в ЄС з одночасною активізацією структурних реформ економіки та адаптації національного законодавства до критеріїв Європейського Союзу. Тільки за цих умов інтеграція в Європейський Союз стане проблемою часу, а не вибору.

У висновках дисертації зроблені узагальнення з головних проблем дослідження (с. 169-176). Зазначається, що:

- історична перспектива об’єднання Німеччини вимагала від

політичної еліти ФРН прагматично-поміркованого та відповідального ставлення до національно-державницьких рухів в колишньому СРСР. Здобуття Україною незалежності демократичним шляхом відкрило можливості для налагодження українсько-німецького міждержавного співробітництва, яке. стало таким же незворотнім процесом, як і поглиблення європейської інтеграції * (п. 1); -

- економічна криза в Україні уповільнює розпочатий процес формування політичних партнерських відносин між Україною і Німеччиною як на міждержавному, так і па загальноєвропейському рівнях;

- Україна і Німеччина перебувають на різних стадіях економічного розвитку, вирішують неадекватні завдання. Загальний економічний потенціал України в кризових умовах розвитку ледве дорівнює економічній потузі найбідніших федеральних земель Німеччини. Лише поступове зближення рівнів розвитку економік зробить українсько-німецькі відносини дійсно

' тут і далі дии.нідпоііідиу позицію у списку опублікованих праць

партнерськими і взаємокорисними, відкриє перспективу тіснішого економічного співробітництва, формує перспективу міждержавних відносин. Водночас, процес гармонізації української національної системи права та систем права ФРН і ЄС уповільнено різним історичним і соціокультурним розвитком суб’єктів взаємодії, різними стратегіями розвитку правових систем. Сучасний стан правового співробітництва України і Німеччини не забезпечує органічної адаптації вітчизняної правової системи, до норм європейського права;

- об’єднана Німеччина стала центром формування нової системи

європейської безпеки, що робить українсько-німецькі військові контакти особливо важливими для України. ФРН відіграє важливу роль в процесі-налагодження зв’язків України з НАТО та ЗЄС(п.5). ФРН розглядає стабільний розвиток рівноправних українсько-російських відносин як важливу складову нової європейської системи безпеки. Подальша перспектива українсько-німецьких військових контактів залежить від фінансування цих заходів, що може відкрити для України перспективу активної участі у європейській військово-політичній інтеграції; .

- серед головних пріоритетів Німеччини в Європейському Союзі

можна виділити: створення Монетарного союзу як основи конкурентноспроможності ЄС у глобальній економіці XXI ст., подолання безробіття на рівні ЄС, прискорення формування механізму спільної зовнішньої політики і єдиної політики в галузі безпеки, наближення структур Європейського Союзу до його громадян; . .

- Німеччина активно сприяє налагодженню зв’язків України з Європейським Союзом. Політично ЄС необхідний для України, але економічно вона не готова до високих стандартів європейської інтеграції. Враховуючи забезпечення Німеччиною незворотності європейської інтеграції, Україна шукає своє місце в об’єднаній Європі через розвиток стратегічного партнерства з ФРН (п.4);

- в першій половині 1999 р. Німеччина головуватиме в керівних структурах ЄС, в цей час Берлін знову стане столицею об’єднаної держави, почнеться якісно новий етап європейської історії, пов’язаний зі створенням Монетарного союзу. Саме на цей час

припадас "момент істини" на переговорах щодо асоційованого членства України в ЄС, що ставить перед українською дипломатією мету максимально ефективного використання відносин з Німеччиною заради відкриття принципово нової сторінки історії співробітництва України і ФРН як на міждержавному рівні, так і в європейських інтеграційних структурах.

АПРОБАЦІЯ 1 РІВЕНЬ РЕ,\Л13АЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні відділу історії міжнародних зв’язків України Інституту історії України ПАН України. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у наукових публікаціях автора, а також у доповідях на міжнародному семінарі "Україна та країни Центральної та Східної Європи: досвід, проблеми, перспективи співробітництва у сфері міжнародної політики та безпеки м.Київ(12-13 червня 1997 р.), Атлантична Рада України, Київський Інститут міжнародних відносин, Фонд Фрідріха Еберта; Міжнародній конференції "Україна-Німеччина: Економічне та інтелектуальне співробітництво (ХІХ-ХХст)" (м.Дніпропетровськ, 2-3 жовтня. 1997 р.); Міжнародному науковому симпозпумі "Українсько-російські відносини в контексті Європейського співробітництва" (м.Ужгород, 20-21 листопада 1997 р.).

ОСНОВНИМ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНИЙ У ТАКИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЯХ

1. Україна в стратегічних планах Німеччини., Україна в зовнішньополітичні/і концепції об’єднаної Німеччини.//Українська державність у XX столітті.Історико-політологічниП аналіз.-К., 1996.-С.249-251.

2. Україна в стратегічних планах Німеччини//Політична думка., 1996,-

№1.-с. 10-12. .

3. Українсько-польсько-німецьке військово-політичне співробітництво у контексті розширення НАТО//Студії політичного центру "Генеза", 1997.-№1.-с.39-41.

4. Парламентський міст Київ-Боїні зводиться обопільним

бажапням//Вічс, 1997.-№8.-е. 135-140.

5. Об’єднана Німеччині і нова система європейської бешекн// Євроатлантичний вісник, 1997.-.М" 1-е: 10-14

Мартшюв А.Ю. Українсько-німецькі зв’язки у контексті європейської інтеграції (90-ті роки XX століття) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних паук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія, Інститут історії України НАН України, Київ, 1997.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу розвитку українсько-німецьких відносин у 90-ті роки та ролі ФРН «.у, налагодженні зв’язків України з європейськими інтеграційними структурами. На основі вивченіш й узагальнення досвіду співробітництва запропонована модель вітчизняної інтеграційної політики з врахуванням пріоритетних напрямків реалізації українсько-німецького партнерства. Висновки дисертаційного досліджений можуть бути використані в практиці для подальшого розвитку зв’язків України з Німеччиною та європейськими інтеграційними структурами.

Ключові слова: Українсько-німецьке співробітництво, європейська інтеграція, політика, реформі!, партнерство.

Мартынов А.Ю. Украинско-немецкие связи в контексте европейской интеграции (90-е годы XX века) - Рукопись.

Диссертация на соискание, учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история, Институт истории Украины НАН Украины, г.КИев, 1997. .

Диссертация посвящена комплексному анализу развития украинско-немецких отношении в 90-е годы и роли ФРГ в формировании связей. Украины с европейскими интеграционными структурами. На основе изучения и обобщения опыта сотрудничества предложена модель отечественной европейской интеграционной политики с учётом приоритетных направлений реализации украинско-немецкого партнерства. Выводы диссертационного исследования могут быть использованы на практике для дальнейшего развития связей Украины с Германией и европейскими интеграционными структурами.

Ключевые слова: Украинско-немецкое сотрудничество, европейская интеграция, политика, реформы, партнерство.

Martynov A. Ukrainian-german connections in the context of the european integration (90-years-XX centyary) - Manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the contender of historical science on speciality 07.00.02 - World history, Institute of the history of Ukraine of the National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 1997.

The dissertation is devoted to the complex analysis of the development ukrainian-german relations in the 90-years and the role of Germany in formation of the connections of Ukraine with european integrationai by structures. The model of the domestic european integration policy with the priority directions of the realization of ukrainian-german cooperation is proposed on the hose of the Research and of the generalization of the experience of cooperation.

The conclusions of the thesis should be used on the practice for the Fature development of (he connections of Ukraine with Germany and european integration Structures. 1

Key words: ukrainian-german cooperation, european integration, policy,

reform, partnership.