автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Усечение как морфологическое явление в русском словообразовании

Полный текст автореферата диссертации по теме "Усечение как морфологическое явление в русском словообразовании"

РГ6 од

;.одасЬКИЙ^ШВНИЙ УШВЕРСИТЕТ 1М. 1.1. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису Ш 808:815.5 6ДЦ1Н0ВА Св1тлана Миколахвна

УС1ЧЕННЯ ЯК Ы0РФ0НСЛСГ1ЧНЕ ЯВЩ£ В РОСГЙСЬКШУ

словотвогенн!

Спещальнхсть 10.02.01 - рос1йська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертащх на здобуття каукового стуг.еня кандидата фглологтчких наук

Одеса - 1994

Робота Еиконана в илроьоградському державному педагогичному тнститутх хм. Ь.К.Ьинниченка

Наукобий леях вник - доктор фтлояогхчних наук, профес.ор ГОРПИШЧ Еолодютр илександрович

СфтцхРнг опоненти:

- доктор фхлояогтчних наук, професор ДаСЛДЛ.-СЬКИй Еолодимир Петрович;

- кандидат фхлояогхчних наук, доцент Т.РИГУБ .поддай да Георг Нвна ■

ИроЕХДна устаноЕа - «ЕщпропетровськиГ дертаЕНк# унхьерснтет

Захист Б1дбудеться 17 латого 1994 року о 13 годинх на часчданн1 спецгал^оьано! ьчено! ради ч фхлолог1чнкх наук, шифр К 06o.24.0b в Одеському унхверс/тетх за адресою: 27005с, Одеса, Француз ькиГ бульвар, 24/26, ауд. 130. .

3 дисертац!ею мояна ознайо.ччтися е науков1Р бхбл10тец1 Одеського унхЕерситеву.

• I -

■ 'Автореферат роз I слано ¿Г» иъ/ел 1994 року.

Вченк"/ секретар т спеь,1ал13ованоГ Ечено! ради.

Можлив1Сть чи неможливгсть по"еднання двох морфем у слсвг зележить В1д структурних i семантичних вл&стивостей, заданих системою мови кореневим та афхксальним морфемам. Кожний семантич-ний розряд сл1в мае cßiß "комплект" словотворчих ресурсов, яким притаманн! як мгжрозряде«, так i внутрхрозряднг сполучувальнг властивост1. У mobi д1е тевденцгя до вгльного сполучування морфем, але вона повн1стю не реалхзуеться, осильте 1й протистогть текденцхя до обмеження у валентностх семантичного, Структурного, словотворчого, стилхстичного, узуального характеру. Для ix подо-лання в сх1дноолов"янсыотх та immix мовах сформувались так! мор-фонолог1чнг явища, якх усувають переппсоди i реалхзують словотвор-чий акт: усхчення, 1нтерфхксац1я, накладання морфем, чергуванкя, зм1на наголосу. Bei вони ргзною мгрою були предметом вивчення.з роботах Горпинича В.О., Земськох O.A., Лопатiна В.В., Максимова Л.Ю., Ковалика 1.1., Тххонова О.М., Милославського 1.Г., Улухано-ва I.G., КасевичаВ .Б., Чургановог В .Г.,-але зкодне з них не ста-новило монографхчного дослхдження на максимально великому i вхд-носно повному фактичному матерхалх. Така можлив1сть з"явилась П1сля влходу в евгт "Словообразовательного словаря русского языка" О.Н. Тихонова Д., 1985/. Наша робота присвячена одному э морфонолог1чних я виц - уехченгао основи. Gсноей твхрних слхв ро-ciRCbKOI !<овк подхляютьсл на тря ГруПИ! I/ основи, як1 повкгстп готовх до з"еднанкя з слозотворчим формантом без будь-яких мор-фонологхчних перетворекь: верб-а - зерб-очк-а /Т.150/, вред -вред-н-ый /Т.197/, коз-а - коз-очк-а /Г.449/, 2/ основи, недостать в структурному вхдношеннх для з"еднання з формантом без морфонологхчжх явтц: бут - бут-ов/щик, кролик -крольч-ат/кик, жених - таких-ов/ств-о, лис-а - лис-ят/ник /Т. 541/, 3/ осноеи, лиг маать надлишковх структурно-семантичш елементи, що пере-шкоджаить присднанню форманта. В такхй сктуацх! спрацьовуе про-цес ус1чення цих надайрностей, який i рэал1зуе словотворчий акт: вороб-ей - вороб-ышек, солов-ей - солов-ушк-а, лав-к-а - ла-в-оньк-а. Цьому явищу i присвячена наша робота.

Актуальность теки. Характерною рисоа роззятку мовозкавства останнього десятир1ччя е визнання морфонологхх як самостхйно1 дисциплхни, що вивчае граматичш функцхг звукових видозмхн мер-фем. Говсрячи про зростаючий ¿нтерэс до морфонолог1х,слхд сказа-ти, цо для створення повнох картини про ыорфонолог1чнх змхня як системних явтад необххдне всеб1чне вивчення складу, умов вииикнен-ня, закономхрностей лротхкання i функхцй морфонологхчних явиц.

¡до виникають при твореннх похгдшх вс1 х лексико-семантичних груп, х В1Д1менних зокрема. Проте багато питаяь морфонолог11 рос1йсько1 моей залишаеться малодослхдженими. Тому уявляеться актуальким монографхчне вивчення особлявостей морфонологхчних явшц, в тому чиелх г ус1ченкя при твореннг поххдних, виявлення регуляркостг використання усгчення як самост1йко, так I в комплексI з хншими морфокологхчкими явищами, з"ясуБання IX рол г в процесс деривацИ. Вивчення морфонологхчного усхчення в систем: рос^оьког мови логлибить наш уявлення про словотворчу систему росхйськох мови, збагатить морфонологию як роэдгл науки новими теоретичними спосге-реженнями, введе в науковий об1Г новий фактичдай матерIал, роз-ширить уявлення про закономхрност1 взаемопристосування морфем, якх беруть учать у словотворенш, дозволить глибше пхэнати механизм словотворчого процесс в рОС1ЙСЬКХЙ мовх.

Предметом дослтджокня е усхчення основ 1менник1в та прикмет-кикхв в росхйському словотворенш. Величезний фактичний матерх-ал в "Словообразовательном словаре русского языка" О.М. Тихонова змусив нас обмежитись усхченням лише 1мендах основ. Усхчення хнших тип!в основ заслуговуе окремого дослхдженкя. 3 цхег х причини в робот1 вивчаються лише умови, при яких в1дбуваеться ус1чен-ня в 1менних основах. Питания про уыови, коли ус1чення Ьленних основ не вгдбувасться, в робот1 також не порушуеться, бо воно .також заслуговуе саыост1йного дослхдження.

Загадьна цхль дисертацН - описати склад елемент1В, якг ус1~ каються, типи 1 функц11 ус1чення основи твхрного слова з проце-сг словотворення. Досягненню Ц1е1 загальнох мети сприяе вирхшен-ня таких конкретних завдань :

I/ показати, що ^С1чення е початковим етапом шдготовки мо-тивуючого слова до словотворення в тих випадках, коли воно мае структурно надаишковт елементи;

2/ описати типи, склад I функцн деформант1в субстантивних I ад"ективних основ; скласти повний перелхк деформантхв в рос1й-ськ1й мов1;

3/ виявити, ЯК1 деформанти в субстантивних I ад"ективгах основах зумовленх субстантивними, ад"ективними та дхесд1вними дериваторами;

4/ визначити дериващйно-морфонолог^чн: умови виникнення субстантивних I ад"ективних деформантхв /умови ус!чення фхналей/;

-35/ сформулювати деякг попередш правила застосування усхчен-кя в, прошсх слоютворення, _

Ка захист виносяться так! положения:

1/ функция усхчення - це шдготовка тв1рного слова до дерива-цхйного акту в тих випадках, коли мотивуюче слово мае структур« надлишки;

2/ довжина i глибнна деформантхв ругулюеться структурою та семантикою твхрнох основи, а для самих деформантхв Наявшсть або вхдеутнхеть семантики box hs е суттевою ознакою;

3/ деформанти складають певн1 групи фхналей, зумоаленх структурой дериватерхв, як1 мокна класиф1кувати;

4/ один i той же деформант моя® бути зумовлешй кпгькома де-риватораки;

5/ одна i та ж фхналь в силу свое? семантики перед одними де-риваторами усп<асться, перед тншиии - не ус1каеться,з5о ус1касть-ся- вибхрхово;

6/ для пэвнох частини деформантхв можа сформулювати правила i'x застосування в процесх словотворенкя.

?>1етоди дослхдження. У дисертахцх эастосовуеться метод синхронного зхстазлення шакт1в морфонологхчного усхчення в 1менних основах. У тих випадках, коли синхроычш даш потребують уточнения, враховуеться д1ахрон1чний аспект. Дистрибутивний метод эастосовуеться в робот: при анал1зх питань сполучення фонем i ыорфеы TBip-н^го слова та словотворчих суф1кс1в. Широке використання к1льк1с-ного методу дозволило повнше охарактеризувати морфонологхчне усi-чення в систем! вхдапелятивних поххдких. У дисертац.п використо-вуються такок прийоми систематизацп i узагадьнюючого ыоделювання.

Наукова новизна дисертац!! полягае в тому, ¡до вперзе зд1йсню-еться комплексна характеристика bcix вид!в морфонологхчного yci-чення в хмеиному словотвореши. У робот1 висвхтлюються питания, як! до ейх nip не були предметом монографхчного дослхдаення: ви-значення статусу елемент1в, як1 ус1каються, ix склад i морфоно-логхчш особливост1, взаемозв"язок усхчення хыекних основ з хнши-ми м opi о н о л о г i чшми явищами.

Матерхалом досл1джекня стали дан1 "Словообразовательного словаря русского языка" за ред. О.М. "Лхонова. Загальна кхлькхсть анал1зованих прикладхв складае 4838 одиниць, з них 3782 хменники i 1056 прикметникхв»

Теоретична Ц1тисть 'роботи. Результате роботи дозволять глиб-ле зрозумхти морфонологгчнл процеси взагалх. Вони мсжуть бути ви-користанх при поргвняльно-типологхчнгй характеристик мов. Робота вносить уточнения в Teopiio oiihcoeqï морфонологп: конкретизуе функцхональну залежшсть морфонологхчного усхчення на матер:алi росхйсьного iueni. Певши вкладом в роэватох загально'1 Teopiï сло-вотзорчо! морфонолог11, яка знаходиться в процесх становления, можуть послужити висновки про те, що X/характер морфонологхчного усхчення зумовлгаеться морфеукою i фонемного будовою тэхрних с.ив та словотворчих афгксхв; 2/ облхк складу усгчуваних елементхв /де-формантхв/ дозволить глибше розкрити механизм творения слхв рхз-них лексико-граматичних розрядхв i семантичних труп.

Практична значения. Дане дослхдження ыоже бути використане в декхлькох напрямках. Наеамперед, при читаннх спецкурс!в з мор-фонологи, словотворешш, при складаннх словотворчих i морфемних словниК1в, а також довхдникових посхбшкхв з морфонологхх i сло-вотворення pociîîCbKoï мови. Одержат данх можна використовувати як основу для подальшого-вивчення морфонологхх росхйськох ыови. Матер!али дасертацх ï можуть бути використанх на практичшх занят-тях студентагДи при вивченнх загальних курс i в i спецкурс i в з мор-фонйлог11, розрахованих на студентхв-фхлологхв. Одержан! данх можуть. бута використан1 i в хншх розд1лах науки про ыову: фоне-тиц1, морфологiï.

Апробацхя .роботи. Ochobhî висновки i положения дисертацХ1 апробованх: I/ на наухово-практичшй конференцхх "Прхоритетнх 'проблеми навчально-виховного процесу вицах та середньог шсоди /Нхровоград, 1991/; 2/ на республ1кансыпй науков1й конференцхх "Проблеыи З1ставн01 семантики близькоспор1дНених мов" /Черкаси, 1992/; 3/ на науково-практичнхй конференцхх "Актуальш проблеми педагогхки влщох та середньох школи" /Нхровоград, 1992/; 4/ на шдсумкових наукових конференцях /Нхровоград, 1992, 1993/; 5/ у навчальному посхбкику /Нхровоград, 1992/.

СТРУКТУРА Î ОСНОВШЙ 3M1GT РОБОТИ

Дисертац1я складаеться з вступу, чотирьох роздЪпв, виснов-кхв, списку джерел використано!' Л1тератури, додатку /таблиць/.

У вступ1 обгрунтовуеться актуальнхсть вибранох теми, визна-чаються мета i завданкя роботи, ïï теоретична Ц1нн1сть i практич-не значения, вказуються джерела матер1алу i метода доследкення, пхдкреслюеться наукова новизна дисертац!ï.

педдому роздглх "Деривационные функции усечения в процессе образования производных от именных основ" розглядаються ресурси в1дапелятивного словотвору. У широкому розушнш словотворчий про-цес включае -в себе такх положения: I/ до словотворчих елемент1в моей належать тв1рне слово, мотивуюча основа, формант, деформант /частина мотивушого слова, яка ус!каеться в процесх словотворен-т/; 2/ твгрна основа не с реально даною величиною до словотвор-чого акту, вона виникае в момент словотворчого акту, I до його завершения 11 точно визначити не моясна.

0ск1льки поXIдне слово - продукт багатьох словотворчих еле-ментхв, то можна видхлити так1 словотв1рн1 складов!: тв!рне слово, деформант, тагрна основа, формант.

Осыльки формант вхдрхзняе поххдне слово В1д тв1рного, тд видиити його в слов1 можка, пор1внюгачи пох1дне слово з твгрнов основою. Рхзниця цях двох величин дасть формант у пох1дному, а де-формант - у мотявуючому.

Ус1чення базуеться на закономерностях ыорфемних сполучень у слов1. Фхналь мотивуючого слова часто репрезентуеться такими морфемами чи звуковими комплексами, якх в данхй ыов1 або в окремих трупах слхв не сполучаються з пешими. словотворчими суфхксвми, оскхльки це иогло б дати нехарактерно незакокомхрнд звукосполучен-ня. Якщо структура перешкоди виникають в ыорфемних надлишках мотивушого слова, то в такому вкпадку вони ус1каються: лекц-йй-я -лект-ор /Т.529/, кещан-ин - мещан-ств-о /Т.607/, мизин-ец - ми-зин-н-ый /Т.607/, неандертал-ец - неандерталь-ск-ий /Т.659/.

Ваяливим, на наш погляд, е розыеяування таких понять: I/ усх-чення як морфонологхчке явище, що виникае на морфемному швх I 2/ ус1чення як спосхб словотворення. В хсторп вхдапелятивного х ономастичного словотворення вадомх так1 основш типи устиення: а/ афереза - ус1чення початкових ненаголошеиих складхв слова: Ан-тошй - Тонгй, не-дьзя - льзя /ок./; 2/ синкопа - ус1чення середнь01 частини слова: Ыа-ри-ца - Ма-ца, Ил-он-ка - Ил-ка; 3/ апокопа - усЫення кхнцевкх частин слова: Клим-ентий - Клим, кев-ролог-ий-а - невролог Д.660/; 4/ ус1чено-суЛ1ксальнх утворекня: Андр-ел-а - Андр-ей, осан-к-а - осан-ист-ый Д.уиз/; &/ аотев!-атурю скогочення: литфак, журфак; б/ усхчення з нульовою a^f¿к-...саш его;., поимитивн-нтый. ^^зримитив^ /1.818/.

-6. Bei тшш уехчення, за винятком четвертого типу., е способами словотворення. В них усхчення - не певшй допомхжний процес, а основний i вдиний enoeiö утворення слова. Усхчення як мор^оноло -гхч;:е'лвпта не може бути способом ело вот во ре ння, ие допом1жний проиес в1дпов1дно1 шдготовки мотивуючого слова до завершения де-реЕацхйного процесу: ком-едий-а - коц-ик Д.458/, зеб-у - зеб-оид Д.367/. До того ж, процес не обов"язковий для bcix поххдних, бо в систеьц моей iснують опозип1йш ЯБЩа /налриклад, хнтерйксашя/, як1 санкщонують утворення noxiflHoro слоей без усхчення: арк-а -арк-ат/ур-а Д.74/, арг-о - арго-т/изм Д.73/.

Усхчення як мор<?онолог1чне явище виникае в npoueci взаемодх! TBipral основ и з tbi рним cyitiKCOM для створення необххднкх структурно -семантичних умов творения слова. Тв1ркий суйкс, натрапля-ючи на певщ труднощ1 в з еднаннх э основою мотивуючого слова, вит1сняе TI•структура елементи, якх сТЕОрюють перешкоди для ре-ал1зац11 дереващйного процесу. Ус1чення i наступав тут при Т1й умовх, що шеля вицадхння деформанта.буде призднашй формант. Таким чином, усхчення, виступавчи наслхдком ко.мб1нування словотвор-чих мор-ем^ обов"язково передбачае формант. Враховуачи це, yci-чення як морфонологхчке явище можна вбачати Т1льки в усхчено-су-фхкеальних утвореннях типу Андр-юг-а - Авдр-ей, осан-к-а - оса-н-ист-ь-й Д.703/.

Усхчення як enoeiö словотворення, утворюючи новх слова, не виеодить !х за.ыежх свое! семантико-граматично! групи, в той час як мор<?околог1чне усхчення, по сутх, витхеняе Ti структурно-се-мантичн1 елементи, ЯК1 перешкоджають словотворч1Й систем! мови утворивати слова однхе* семантично* групи на базх слхв друго! групи, тобто переводить слова3одн1е£ семантико-граматичноi групи в 1ншу: праздн-ик - праздн-ова-ть Д.809/, посес-ий-а - по-сесс-и/онн-ый Д.801/.

Точка эору, эг1дно э якою ус1чуван1 в1др1зки можуть бути як мор^емами /значущими одиницями/, так i неморфемами /одишцями, як1 не мають значення/знайшла вiдображення в Граматиц1-80.

Для загального визначення цих Biflpi3KiB використовуеться терм1Н "йхналь", якиы позначаються sei кхнцевх фонеми основи мотивуючого слова, що усхкаються, зазнають певних морфошлогхчних змхн. _____________________г---------------

Орхентуючись на матергали одержаних нами дослхдаень, можна зробити' висновои про те, що деформантами можуть бути: I/ морфи /мотивиров-к-а - мотивиров-щик /Т.632/; 2/ субморфи /вет-вь - вет-к-а /Т. Г62/-;

3/ сукуптсть звукхв, якх матергально не сп1впадають ш з одним 13 еловотворчих морф1в': лес-тниц-а - лес-енк-а /Т.533/; 4/ окремг звуки /деп-о - деп-ов/ск-ий /Т.287/.

Щоб уникнути терм1нолог!чно1 вархантностх у визначеннх того, що ус1каеться, ми користуемося термином "деформант", запропонова-ним В. О'. Горпиничем в роботх "Теоретичнх питания В1дтопон1много словотвору сххднослов"янських мов" /с. 79/.

Величина деформанта залежить вхд морфотактичних можпивостей форманта в препозици /фхналь мотивуючого слова може складатись з двох-трьох морфем, з якими формант не з"еднуеться/, вхд семантики мотивуючого слова /велик1 параметри деформанта можуть стерта або загасити семантику етимона/, В1д структури мотивуючого слова, частгж всього сдноскладов1 чи двоскладов1 слова не можуть видхлити деформанта, а якщо зр1дка I видхляють, то м1н1мально1 величию?; вхд процесхв опрощения м1ж фхнальними морфемами мотивуючого слова /опрощения моке 31дбуватися в склад1 твхрнох оско-ви морфеми, яка рамше була деформантом/ I 1н.

В залеяност1 вхд того, чи е ус1Чувана фхналь морфом, части-ною морфа, яка мохе бути морфом, чи не морфом, усхчення дхляться • на иорхн!, нашвморЗш, неморфн!, а з залежност1 В1Д того, чи з"являеться ка м1сц1 усхченого Ехдр1зка новий морф, ус1чення Д1-ляться на субститутивт /зашнюванх/ х несубститутивнх. Усхчува-ний вхдргзок моке бути в склад! кореня /кореневе-усхчення/, М1Ж коренем I флексхею, а при 11 в1Дсутност1 - в К1нц1 слова /пхсля-кореневе ус1чення/.

Явищэ ус1чення тхсно пов"язане з явищем 1нтерф1ксацхг. Про-цес усхчення меже зумовлювати появу рхзних хнтерфхкс1в М1Ж моти-вувчою основою I тв1рним аф:сксом. Наприклад, в процес1 ус1чення деформанта -к-а мотивуюча основа виявляеться структурно I семан-тично недостаткьою для взаемод1Гз тв1рними суф1ксами хменкикхв -ник-, -к-а, -киц-а. Тому 1 виникають хнтерфхкеи -ель-; шкш-к-а -штш-ель/ник /Т.399/, -ат-: кош-к-а - кош-ат/ник /Т.484/ та хн. Перебуваючи з ус1ченням в опозиц1Йних в1дноз:енкях, 1нтерф1ксац1Я реалхзуе деревацхйний акт у тих випадках, коли усхчення х 1ншх морфонологхчш процеси вичерпують сво! можливост1. У цхлому г терфхкеахця, I усхчення служать однхй мет!: пристосувати тв!рну

-Б-

основу до утворення походного слова. Отже, I результата цих явищ спостерхгаються в пох1дшй, а не в твхршй основ1, яка сама по соб1 не потребуй шяких пристосувань.

Крхм 1нтерфхксац11, ус1чення Т1сно пов"язане з таким морфо-налогЫнгш ябищэм як чергування приголосних на морфемному шв1. Серед чергувзнь на морфемному швх найбхльш поширеке чергування по тьердост1-м"яксст1 перед приголосними лереднього ряду, а такок традкцхйнх чергування приголосних.

До числа морфонолог1чних явищ, пов"язаних з ус1ченням, налегать з!.ина наголосу. Ьа.'олос розглядаеться нами н^ приклад1 , " км.тснэнта. -кй~, за койпродуктиБкхшэго з деформантхв.

Хстотну роль у словотворешй В1дхграе комб1нащя ус1чення з 1кшкми морфонологхчними явищами, тобтс застосування ус1чення та кхлькох 1ншкх морфанологгчних явищ при утвсреннх поххдного слова. До них належать: "усхчення + 1нтерф1ксаидя'-ьзмхна наголосу": !щщ-к-а - шиш-ель/ник /Т.39Э/, "усхчення + г)лна нах'слосу": денд-ролог-ий-а - дендролог-ическ-кй /Т.235/, "усхчення т1нтерфхксац1я - чергування": бар-ин - бар-ств/енн-ый /Т.65/, "ус1чення+1нтер-фгксацхя + чергування +змхна наголосу": машин-к-а - мастн-кст-к-а /Т.531/.

Наявн1сть чи Б1дсутмсть комбхнащй морфонологхчних явищ, а тако.т. 1х характер зумовлюетьск структурко-фокетичкими особливос-тяки тв1рних слгв 1 фонематичными особливосткми ТЕгрних аф1кс1в.

Спостерехення показують, що не0бх1дн1сть в ус1ченнх ф1наль-них сегментхв твхрного слова зумовлюеться: по-перзе, явищами фо-нотактичного характеру, коли формант не моке приеднатися до моти-вуючого слова через надто складну структуру фшалп лес-тниц-а -лес-енк-а /Т.533/,' по-друге, явищами морфотактичного характеру, Коли фхиаль мотивуючого слова репрезентуеться такою морфемою, яка не допускав н1яких сполученъ в постпозицхх': :симмерий-цы - кимме-рий-ек-ий I /Т.428/,' по-трете, надлишковими явищами мотивуючого слова, як1 не обов"язков1 в складI мотивованого: колокольч-ик -колокольч-ат-ый /Т.452/.

Другий розд!л присвячений умовам усхчення ф1налей у В1дм1ню-ваких ¿менниках. У багагьох похадних словах, утворених вад 1мен-никовкх основ, Е1дбуваються рхзн1 ткпи усхчення. Однх з них зу-иовленл причинами морфотактичного I фонотактичного характеру, хн-шх - законом економного використакня мсзних ресурс1в. При цьому усхчення моке бути морфним: ковер-щик - ковер-щиц-а /Т.447/, кор-и-ов-ой - корм-о-смесь /Т.475/, напхвморфним: колокольч-ик - ко-

локольч-ат-кй Д.435/, корензним: кур-х-ак - нур^-ав-ий А.513/, зай-ац — зай-ушк-а /Т.362/. В пхлому при слозотворзннх Bip, газики кг в споет ер 1гагться такт типи yei чэння: I/ пхслякорзнзвз морфнз субститутишз: корзй-згх - горзй-анк-а Д.475/, меркантшг-изл - мервантил-ист Д.594/; 2/ пгслякорзкэвэ Hani шорфнз субститутишз: миграхи-й-а - мигра-ци-онн-ый /1,507/, ликшдеци-й-а — ликшдагм-онк-ый Д.539/; 3/ коренеэз субститутаще: матриарх-ат — матриарх-алья-ый Д.573/, золов-к-а - золов-уик-а Д.376/;

4/ посткорзнзвз морфнз i постяореневэ i-iani шорфнэ нзеубститутив-не: геолог-ий-а — геолог Д.216/, экзот-кч-зся-ий — экзот /Т.41./.

Есього нами зафгксозано SG Tunis фшалзй, яет yci казаться в npoiîeci дэривахд;. За кплкшьою сеиантииоэ вони подхляаться на такх групп: а/ назш асхб чолоsi40ï статг: -ЧпН/ЦИ-: добытчик - ррТот-чкц-а. Д.30/, сбор-:;..-с - сбор-сдап-а Д.116/, —iHï—г ангдичан-ик - енгличан-к-а Д.70/, -ffilv-: балоз-ник — балоэ-нип-а /Т.83/, -ДС-: авар-^п - авар-к-а Д.56/, -4В-: бэзбияотн-ик -бззбилзтн-кп-а Д.55/, -СС-: альбин-ос - альбик-изл Д.65/, -О?-:

директ-ор - дирзкп-ий-а Д.299/, -АНИН-: латин-янин - лагиняа-г^а Д.523/, -УН-: хваст-ун - хваст-оз/ск-ой /Т.324/, -ИСГГ-; лзйбор-ист лэйбор-иш /Т.529/, —А.К—: чуд-ак - чуд-их-а Д.382/, -ЛЧ-: шляхт-ич - пляхт-янк-а Д.402/, -И£-: товар-шц - товар-к-а /Т.235/, -СЧЬ-: евол-очь - свол-от-а /Т.821/, -ЗР-: скзн-ер -скен-iipoBa-^b Д. 110/, -lîAP.'.îX-: капт-енарлус - каггг-зр /Т. 418/, -AHÏ- сенук.гэкт - езнундч1роБа-<гь Д.86/, -ЧИН-А: мух-чин-а. -му.-ск-ой /Т.625/; б/ каззя о ci б -.аночо" статт: -АНК-А: куртиэ-ан-к-а - куртиз-ирова-ть /Т.515/, -QIH-A: хзн-щин-а - кен-ск-ий •Д.343/; в/ назви гтрэцмс-тгв: -К-: скрип—х-а - скрипач /Т.115/, -¿И-: граб~*~и — граб-и-гь Д.248/, —ИЯЬ-: картофель - картоп-к-а Д.416/, -,ЧИЦ^А: мель-ниц-а — мел-енк-а /Т.523/, ночни-

ц-к - но-г-енк-к Д.675/, -ОЧК-А: лаглп-очк-а - яамп-оц/щик /Т.521/, -4Г-А: клаэд-ш-а - кяаш-ат/ур-е Д.433/, -ОШЗД-: бэло-сипэд -вэло-.пром /Т. 14о/, -БЬ-: вет-вь - вет-к-а Д. 163/, -ТНИ1Г-А; ле-

с-тнис-а - лзс-енк-а Д.533/, коп-ейк-а - коп'-й-о Д.471/,

-Ж-А: ракоа-ин-а - раков-ист-кй /Т. 17/; г/ назш фхзхологхчних понять : -СНЬ-: лад-онь - лад-упк-и, -¿НЬ-: гол-ень - гол-япк-а /Т. 235/; д/ назш абстракгнгас понять та наукавих tsmîkîb: -¡Ш-: дальтан-изм - ддльтон-ик Д.268/, -ЕШДГЙ-А: абстин-еникй-а - ебсти-н-ент

/Т.56/, -АЦИЙ-А: агит-аций-а - агит-к-а /Т.59/, -ЕНЖ-:арс-еник -арс-ин /Т.74/, -ЦИй-А:абдук-ций-а - абдук-тор /Т.55/, -03-: гип-к-оз - гипн-о-логия /Т.219/, -С-: казу-с - казу-альн-ый /Т.405/, -УМ-: вот-ум - вот-ирова-ть /Т.196/. -ЕТ-: актиномиц-ет - актино-мик-оз /Т.64/, -ОН-: алейр-он - алейр-о-метр /Т.65/, -ИС-: ана-базис - анабаз-ин /Т.68/, -АТ-: матриарх-ат - матриарх-альн-ый /Т.578/, -ШН-А: оприч-нин-а - оприч-ник /Т.699/, -ЕСТВ-О: язы-ч-еств-о - языч-ник /Т.434/, -Й-А: абрази-й-а - абчази-онн-ый /Т.55/, -Е/РТЯ-А:ком-едаг-а - ком-ик /Т.458/, -АЗ.М-: плеон-азм -плеон-аст /Т.763/, -ИЦЯ1М-: механ-ицизм - механ-ист /Т.605/, -АЖ-: репорт-аж - репорт-ер /Т.37/, -И1ЕТ-: иммун-итет - иммук-н-ый /Т.389/, -ИТ-: менинг-ит - менинг-о-кокк /Т.588/, -ОСТЬ-:ревн-ость ревн-ив-ый /Т. 27/, -ЩЯН-А: мед-ицин-а - мед-ик /Т.583/, -0ДИИ-: плазм-одий - плазм-о-цит /Т.757/, -ИМ-А: септ-им-а - септ-аккорд /Т.91/, -Щ-Е: слоев-ищ-е - слоев-ц/ов-ый /Т.124/, -ЧБЗ-: стипль-чез - стипл-ер /Т.169/, -ШАНИй-А: декальк~оманий-а - декаль-к-ирова-ть /Т.281/, -АНС-: декад-анс - декад-ент /Т.281/, -ЕР-ИЙ: дейт-ер-ий - дейт-он /Т.280/, -АТИВ-А: ишци-атив-а - иници-атор /Т,392/, -АН-: мериди-ан - мериди-он/альн-ый /Т.591/, -Х-А: пас-х-а - пас-очн-ый /Т.727/, -ЕКС-: код-екс - код-ифяц/ирова-ть /Т.448/, -ИЗАТ0Р-: поляр-изатор - поляр-оид /Т.794/, -НИЙ-: со-зна-ний-е - бессозна-тельн-ый /Т.140/, -ИНГ-: ресл-инг - ресл-ер /Т.38/, -ИЧЕСТВ-0: электр-ичеств-о - электр-ик /Т.420/, е/ наз-ви роздхлхв наук: почвовед-ений-е - почвовед-ческ-ий /Т.804/ -ЕНИЙ-£, -ИК-А: ботан-ик-а - ботан-ик /Т.ИЗ/, -ИСТИК-А: араб-и-стик-а - араб-ист /Т.73/, -УР-А: архитект-ур-а - архитект-ор /Т.75/, е/ назви тварин, птаххв, 1стот та рослин: -ЭД-А: кун-ица -кун-ий /Т.5Ц/, -УС-:'арилл-ус - арилл-оид /Т.76/, -ОК-: чир-ок -чир-ух-а /Т.375/, -ЕНОК: порос-енок - порос-ят-а /Т.798/, -ЛЬ-: журав-ль - журав-ушк-а /Т.352/, -ЕЙ-: вороб-ей - вороб-ьшек /Т.191/, -Ей-А: мин-ей-а - мин-о-логия /Т.610/, -АДЬ-: лош-адь -лош-онок /Т.555/, -ОВДН-ЫЕ: сциф-оидн-ые - сциф-о-^едуза /Т.201/, -Ш-: инд-юк - инд-ейк-а /Т.392/, -ЕВ-: тетер-ев - тегер-к-а /Т.227/, -АЦ-:зай-ац - зай-ушк-а /Т.362/, ж/ назви матергал1в: -ЕУМ-: петрол-еум - петрол-ей/щик /Т.741/, -ОЛЕУМ-: лин-олеум -лин-о-гравюра /Т.541/, з/ назви примхщень: -АТОРШ-А: лабор-ато-ряй-а - лабор-ант /Т.518/, и/ назви сфер ^яльностх людини: -Л-Я: викоторгов-л-я - Еиноторгов-ец /Т.172/, -ОВЛ-Я: торг-овл-я - тор-г-ов-ый /Т.245/, х/ назви жителхв: кимиерий-Ц-ы ~ киммерий-ск-ий /Т.428/, т/ поодинокх назви: солн-ц-е - солн-ышк-о /Т.141/.

При утюрюваннх поххдп« хменнигав, пришетникгв, дхзслхз вх.д нгдахняваних 1менник1в в роЛ1 дзфор.1антхв шступають: оуфхк-си, елементи суфхкехв - морфи i звуговх частини юреня.

У Ц1Й rpyni TBÍpKicc дзформантами шяеились: а/ cyjiicc:i:-ii-, -ЧИН-, -QIK-, -Л1-, —IIH—, -Г,-, 4Í31-, 41СТИК-Л, -СГЬ~о, -«7,- , -ШИП-2, -GK-, -ОКОН-, -АНИН-, -ЛТ-, -iHZT-, -ОЧК-Л, -414-,

-ЖЦ-, -УН-, -ШЯ-З, 4ЭДЦ-А, -АК-; б/ морфи склада: еу^гксгз : -К-» 41К-> 4-И-, 4'.Гг-, 41Д-, -ÍÍIIÍÍ-A» -ЗСГБ-О, -il^-J; 5/ такие bí частини корэня, яга складаються з окного звука : -С-, -ТЬ-, -ЛЬ-, -Д-Я, -Д—3, -Ц-Ы, з srox звуйз: -АТ-, -XI-, -АЦ-> 4Щ-А, 410-, -ИТ—, 4И-А, -ЗГ-, -32-, -¿"ib-,

-3D-, -Р-, -CQ-, -ОС-, -CP-, —OH—, -CHb-, -G4b-, -Z'ii-, -X- , -УР-А, -УК-; 3 тсьох здукхв: 4Д1Я-А, -СМ-Я, 41И^-А, -A3J-, -ЧЕ2-, 4ШГ-, -T/l-, 4U1C-, -CA?r-A, -ОСГЬ-, -ЧШ-А, -JJIH-A, 4-ЖЦ-Н, -ЗйН-А; ^ 'чоткрьох зсугаз: -ЗИК-, -3,QiíU -¿ЩКН-А, -ИТЗГ-» -АТИВ-А, -ТНИЦ-А, —ЗРИ 2-; 3 п"я?и звугав: -ЗЗДЙ-А, -ИШ3.1-, -СИП2Д-; з шести звуотв: -ИЧЗСГВ-0, -ЛТОРИЗ-А, -0.1АШ,1-А; з сзми 3^vkíb: ЗКАЕЛУС-. Дэфоргланти мо-зугь скпадагися з цгох звуй з : -ШЦ 4ÍK-A, 421-, -¿XI-, -ОН-; з трьох знукх а: -НИК-, 4Í3J-, -CIB-, 41СГ-; з чотирьох звуетв: -АШ1Н-.

Ус1чекня оено hi именникхз спо ст эрт гасться при твореннх i хмен-hhkíb, i приклзтнингв, i aicmib. Не шяачоко txofpoí по позначно! частини мош, творения яцо! día основ хиенникхв суфаксаяь- • ним способом вхдЗувалось б и бэз усхчэння ochosí твхрного слова.

Дэформснти вхд.пнювалих ímshhukíb/38/ усгказться перед- су-фгксами ímshhhkíb/103/, пршметнигав /20/, axsmíb /9/. /fyca,'. таблида $ I/.

íliсля усхчэння Ыенникошх основ хнтерф1КС1В потребуешь тага суфхкси: а/ при творэнн1 ímshhi-ikí в: —к—, -ник—, -ниц-а, -исм-, -аций-а, -ний~е, -ик-а, -en-» -ал-, -ист-, -орий-, -н-я, -ер-, —щи к—, -ур-а, -оной-, -ин-, -ц-я; б/ при тюреннх пришетниюз: —ск—, -енн-, -ичзск-, -ичн-, -н-, -да-, -ami-, -ск-ой; в/ при TropeHHi дх^сл!в: -ирова-ть, -изирова-ть.

1нтзрф1ски шнигстть при ycí4eHHi таких Фшалей х.меккии в: -К-, -П-, -Ш-А, -ИК-А, 4Н-, -7С-, 4'Д-А, 41С-, -ЛЬЯ-,

-ЗР-, -AH-, -JH-, 413.1-, -даиа-, --гл-, ^[ЧЭСТЕ-О, -IKG-, -СЧК-А..

У Hi лому-г, ni сля уехчзння перед cy5iKca-,:n ьменшкхз 2'.:op<-стовусться 26 iHrepíiKCÍB, перед суфхксат приклетяиы в - 12 , пз-ред Д1есл1шши суф'хисами - 5 ÍHiepciícciB /д:в. 1У 2/.

• Ус^чення дефорлштхв перед дери шторами супроюдкуеться чзр-гу есннК',1 приголосних на морфемному и si. Найбгльп продукгишим е чэргувадня приголосних, парних за тверД1ст-л-м"як.1стю перед голос-;-5ия перернього ряду; чергувакня /л/:/л'/ перед суфхксом -щик-. Чоргування задаоязивэ апс з шиплячими /г/:/:с/, /к/:/ч/, /х/ : /л/, /ц/:/ч/ спостерхгаеться при тюренкх поххднкх р1зних частин мода; у нобагатьох noxiíjuix спостерхгаеться чергування /з/:/т/, /и/:/т/, /с/:/т/, /з/:/д/, /к/:/ц/. Нзтрадихдйнз чергуваякг приголосних /Ф/:/и/ спостерхгаеться в napí "картоф-ель - картош-к-а".

Найбхльау кхльгасть усгчзнь iMem-iuioBOi оснош 3J«0 влюнть такх TsipHi суфткси: гя дшкkí з: -чиц/циц/446/, -нац';щ- /519/, -i«- /80/, -ксГ-/22Э/, -чик-/60/, -к-а /279/, -ст&-о /12/, -ец-/120/, суф1кси суб"скгишо? овдкики /32/; гдкклетн/лкхв; -ск- /485 -«-/250/, -ичаск- /514/, -сльн- /61/, -к ш- /91/; cj сслi в: -иро ва-гь /49/, -изирова-гь /43/, -и-ть /15/, -ова-^гь /15/ /дав. таб-лиию 7/.

Найленшу кхльгасть умчзкь хменниково! оснош /один - два; приклади/ зумо влэтють тага твхрнх суфi кси ímзнниkí в: -знт-,. -онт-> -лен-, —ит—»- -аст-, -ино—, -од-, -j"'--, -ейк-а, -он-» -ур-а, -от-е -оид-; пркклетнккхв: -ив-, -чат-» -орн-» -w;íe—, -ш-, -арн-, -ан--ач-, ,-очн-, -тельн—; цхесл!в: -кса-^ь, -е-ть /дав. таблица J58

Мо-'1Ливхсть ррформантхв усхкатися перед ргзнкми суф1кскли нз одаакоЕа. В першу n"flTipKy за пропуктиапстю вхедрть деформанти -ílfi-, -К-А, 4IH-, -П-, —ÍÍK—. Дзформант -Ий-, що ycjкаяться перед 54 суфхкеами, с найпродукгишхшим щодз усгчекня перед еуфхкеами гменникхв /37/, принлзтникгв /Ю/, рхеслхв /7/ /дав. таблица 2,

Дзформанти -ЖЙ-, -ЕР-, -Д-А, -НЬ-, -íñK-A, -ОЧЬ-, -ИСТ-, -AS.','-, 4ЩуШ-> -KJIH-A, -AI-, -ЗНАРМУС-, 41НГЦ -ЗГ- ,

—ATOPtiíí-A, -AHC-, -C.I2-A, -АТИЬ-А, 4ТГ-, -Ofíl^, -K.I-, -СВД-ЬЕ, -СИПЗД-, -ШАНйЯ-А, -ОЛ5Ш-, 4115-, -ЛК-, -ИЗАТ0?-, 4IH0- yciKa-ються Т1льки перед одаим субстантишки суфтксогл /дав. таблици Дэфорланти —ДКК—А, -А1ГГ-, -SKC- yeíкаяться тхльда перед сексом дх с слова -ирова-гь /дихз. таблиго I/.

Накчаст1ие усхкаеться еуфткс -К-, цо мае значзкня особи •■si-ночо" ct¿j.tí та прздлета, -ЧИ1 3i эначэнкя-.i особи чолоехчо?

статх, еуфхке Л\?г- si зн&чзкнял raiysi науки i технхки, cy$ÍK-с-.', i -CTE-Q 3i зкачзшя.1 галуз! шробиицгва, суфхкс -

-.'Г.Л - ai значениям сфер людсько" ¿¡¿яльностх /дав. таблицу 5/

Серед хыенникових, прикыетникових I дхесл1вних суф1кс1в зу-:трхчашъся такх, якх викликавть ус1чення т1льки в одн1й позицхг. Гак, суфхкск -АКИН-, -й-, -ИЧ-, -АК-, -ИЩ-, -Ш- у назвах ссхб юловхчох стат1 ус1каютьсявпоодиноких зипадках. Серед 1менкикових :уф1кс1в IX нал!чуеться 18, серед прикметкикових - II, серед дхе-•Л1ВШ1Х - 2 с уф I кс и . /див. таблица 6/.

Третий роз^л присвячений умовам ус1чення ф1налей у нев1дм1-аованих хменниках. Невздлнюванх хменники, як1 закхнчуються на ■олосняй, е запозиченими I, як правило, характеризуються слабкою .ктиЕнхстю в росхйському словотворенн!. Для того, щоб надати IX сновам форму, необх1дну для процесу словотворення, використову-ться так1 морфонологхчн1 явища,як усхчення та хнтерф1ксац1я.

Деформантами в щй груш 1менникхв виявились: ф1наль -А-; ассак-а - массак-оз-ый /Т.537/, -Э-: ало-з - алой-к-ый /Т.66/, Н-: эрз-я - эрз-янии /Т.427/, -И0-; сольфедд-ио - содьфедн-иро-а-ть /Т.144/, -У-: катех-у - катех-ин /Т.417/, -ИНО-:аиан-ино -пан-ист /Т.746/, кантел-е - кантел-ист /Т.410/, -И-: алка--и - алкал-ическ-ий /Т.65/, -0-: нкдиг-о - икдиг-оид /Т.391/.

кря слэвотвэрекш вхд невгдейнгазаних ¿менкикхв спостерхгаеть-э тьчъки коренегэ усхчення: пальт-о - пальт-ец-о /Т.717/.

Усхчення оскози незхдмхкюваних 1менник1в в1дбуваеться при гвореннх хменникхэ, прикметитв, д!есл1з. Деформанта невгдм1ко-жкх шенвккхв /9/ ус1кавться перед суф1ксами 1мэнкик1з /27/, ' тикметкикхв /7/, дхеслгв /3/.

Шсля усхчення основи нев1дмшюЕаних хменникхз потребують ггерфхксгв такх суфхкси: а/ хменникхз: -ец-, -ник-, -адий-, -ц-ы, !икметник1в: -ск-, -нн-.

1нтерф1кси виникають при усхченнх таких ф1налей невхдахнюва-х 1менникхв: -И-, -£-, -0-, -У-. В цглому к, шсля усхчення ред суфхксаыи хменникхв використовуеться чотири 1нтерфхкси: -ин-, й-, —ов—, -щ-; перед суф1ксами прикметнишв - три 1ктерф1кси: в—, -крова- -ов-,' перед суф1ксами Д1есл1в - жодного.

Усхчення ф1налей нев1дм1нюваних хменникхв може супроводяува-ся чергуванням приголосних, парних за тверд1ств-м"як1стю. Б с,д-ау випадку виявлено чергування задньоязикових з африкатоп: ба-к-ко - бароч-н-ый /Т.85/.

Найб1льшу к1льк1сть ус1чень основи нев1дм1нюваних хменникхв иикавть суфхкси 1менник1в -ист-, -ец-, -ник-, -ик- 31 значен-л ос1б чолов1чо1 стат1, а також суф1кси -иссимо-, -ол-а, -ино-рхзних мистецьких термхнах; прикметник!в -ск-, -оа-, -н-; дхсс-в; -ирова-ть.

йоодикой випадки усхчень викликають суф1кси _1менни1ав:-к-а, -ус-я, -еро-, -аро-, -ц-ы, -онок-, -орк-а, прикметникхв:-ическ-, -оэн-; дхеслхв: -ова-ть.

Можливхсть деформант1в нев1дмхшваних хменникхв усхкатися перед р1зними суф1ксами не однакова. У першу трхйку за продук-тивнхстю входять деформанти -0-, -И-, -Е-. Деформант -О- е найпро. дуктившшим цодо ус1чення перед суфхксами хменник1в /19/, прикмет ник1в /4/, дхесл1в /2/.

Деформант -ИН0- ус1каеться тхльки перед одним суфхксом 1мен-ника -ол-а, деформанти -А- , -3- усхкаються Т1льки перед одним суфхксом хменкика -ин-, -ист- вхдпов1дно I перед одним суф1ксом прикметника -ов-ый, -н-ый, деформант -И0- усхкаеться т1льки перед одним суф¿ксом д1еслова;-ирова-ть.

Четвертой роадх" присвячений деревац1йно-морфонолог1чним умо вам усхчення ф1налей твхрких прикметникових основ. Прикметники беруть активну участь у процесх деривацх1, причому основи р1зних груп прикметникхв по-рхзкому використовуються в словотвореннх. Н б!льш продуктиЕШ типи ад"ективних основ активно утворюють поххд-нх слова.

Характерною особлквхстэ використання при дериващ:г основ при кметникхв с те, що в ряд1 словотворчих типхв у поххдне. слово входить лише усхчека основа: глуб-ок-ий - глуб-ин-а /Т.224/. Факт творения нових сл1в вхд усхчених основ пхдтверясуеться тим, цо, по-пер!!е, пох1дн1 слова семантичко еглввхдносятъся з тв1рними при кметниками, по-друге, тим, що в сучаснхй мовх вхдсутня хнша основа, з якою мокна було б пов"язати утворення таких слхв.

Бри творэннх поххдних хменншав, прикметникхв, Д1есл1в вхд--прикметникхЕ в ролх деформантхв виступають суф1кси, морфемк1 час-тини суф1ксхв, звуков! частини кореш.

У цхй груш твхрних деформантами виявиллсь: а/ суйгкск: -н~, -ск-, —ив—, -ивн-, -об-, —к—, -енн-, -тельн-, -ическ-, -еск-, -и^ -се-, -ин-, -ебн-, -ем-, -ом-; б/ морфемн! частини складних суфх? схв: —и—, -ск-, -еск-; в/ звуков! частини кореня, як1 складаютьсг з одного звука: -н-, -к-, -а-, з двох звук1в: -ав-, -ич-, -ел-, -да-, -он-, -оч-, -иль-, з трьох звумв: -ном-, -ичн-, -ойн~, -а| -авн-, -ова-, з чотирьох звукхв: -олог-, -атич-, -онич-, -анич-, -антн-, з п"яти звуклв: -ическ-, -истич-, -авлич-, -кеткч-,~оцио! з семи звукхв: -ЬШ2НТН-, -АТИЧЕСК-, -СЖЬСК-, з восьми звукхв: -истнческ-, -аЕлическ-, -номическ-, з дев"яти звукхв: -ологическ-

Творення поххдних В1д ад"ективних основ супроводкуеться морским, нал13морфним, кореневим г змшашм успениям, яке при цьсму мояе бути субститутавним чи несубститутизним.

Усгчення в основ: пряхметника вхдбуваёЗться при твореннх I Ь.;ек-никхв, I дхеслгв, рхдде - прикметникхв. Не виявлено яодиог значу-щог частини мови, творения яко! вхд прикметникових основ здхйснвва-лось б'л без ус1чення ад"вктиЕнох основи. Деформанти ад"вктивнох сс-нови /38/ усхкаються перед суфхксами гменникхв /55/, прикметникхэ /15/, дхесл1в /15/.

Усхчения основи ке е завершальшм етапом у твореннх похгдких. Тому в ряд1 випадк1в ус1чека;.ад"егктавма основа пстребуе хнтерфхкса-цЛ'таких суф1кс1в: при твореннх хменник1в: -еств-о, -ез-, -изм-, -к-а, при твореннх дхеслхв: -ирова-ть. Пхсля усхчення тв1рн01 ад"ек-тивно1 основи не виявлено йодного випадку використання хнтерфхкахв при твореннх пох1дких прикметшкхв.Хйтерфхкси виникашть при усшен-н1 таких деформантхв: -Н-, -СК-, -ЙВН-, -ТЕЛЬН-, -ИЧН-, -ЕМ-, - ТЕЛЬСл-.

1Нсля ус1чення основи лрикметникхв перед суфхксами гменнякхз використозуеться шгсть 1ктерф1кс1в: -нич~, -он-, -иц-, -ш-, -л-, —Ов—, перед суф1ксзми дхеслхв - 1нтерф1кс -ифиц-.

Усгчення ад"сктивнс"1 основи г гх взаемодхя з твхрними гфхкса-т супроводкуеться чергуванням приголоских на морфемному эвх.. Най-бхльш продуктивнимк е чергування приголоских за твердхстю-м"як1ств. Спостерхгаеться такой традицхйне чергування пригслосних /д/:/;к/, /с/:/ш/, /ж/:/г/.

Найбхлыяу кгльк-хсть усхчень ад"ективно1 основи викликають такI суфхкси 1менкик1в: -изм-,/5.2/, -ист- /18/, -ец- /22/, -ств-о, -еств-о /49/, дхеслхв - ирова-ть /23/, -изирова-ть /32/. Бзаемод1я ус1-чено! ад"ективнох основи з суфхксами прикметник1в представлена суфхксами суб"ектившх оцгнки -ехоньк-, -ешеньк-, -айш-, -ш-, -еват-.

Можлив1сть ф1налей ад"ектявних основ усхкатися перед рхзними суфхксами ке однакова. В першу п"ят!рку за продуктивности входять деформанти -Н-, -К-, -СК-, -0В-, -ИЧЕСК-. Деформант -Н- е найбхльш продуктивним за усхченням перед суфхксами 1менник13 /29/, прикмет-никхв /2/, дхеслхв /II/. Всього вхн усхкаеться перед 42 суфхксами /див. таблицю № II/.

Деформанти -ЙСТИЧЕСК-, -0Л0ГИЧЕСК-, -АИ1ЧЕСК-, АЗДИЧЕСК-, СЙ!-ЧЕСК-, -Н0МИЧЕСК-, -СЙН-, -АЛЬН-, -ИН-, -ЕБН-, -0НН-, -ОЧН-, -ЕС-ЦЕНТН- усхкаються тиьки перед 1нтерф1ксом -0- при твореннх склад-

-16-

них cjiíb /див. таблиц» ¡r- II/.

Деформанти -АВН-, -Ш-, -0ВАНН-, -ТЕЛЬСК- усгкаються Т1льки перед одним субстантивит: суфхксом /див. таблицю № II/.

Деформанти -АНТ-, -ДД- ус1каються Т1льки перед суфхксаыи дхеслхв -ирова-ть, -ствова-ть /див. таблицю № II/.

Ьайчастхше ус1кавться суфгкси: -н- 3Í значениям вгдношення до чого-небудь /124/, -ск- 3Í значениям належност1 /34/. В пооди-ноких Еипадках усхкаються суфхкси прикметнккхв -ем-, -ичн~, -ин-, -ебн- з р1зним значениям /див. таблицю № 14, 15/.

Поодинокх усхчення гумовлюоться суфхксаыи хменникхв: -ез-, -об-а, -ал-, -кяк-, -али-, -ино-, -по-, прикметник!в: -лив-, -ав-д!есл1в: -е-ть, -ова-ть, -вова-ть, -ича-ть /див.таблицю № 17/.

У шдсумках викладено найважливхих узагальнення, що випли-ваать з проведеного дослхдження.

1. Усйчення як морфонологхчне явище виникае TOfli, коли мо-тивуюче слово мае структуры надлишки, а словотворч! морфеми харшстеризуються морфематичною несум1снхстю .з надлишковими структурами елементами в основах мотивуючих слхв. Усхчення е тим сло-вотворчим засобом, що~ окреслюе межу мокливого накопичення морфем у C.40BÍ, усувас г.ромхздкх i важкг для вимови звукосполучення на "мхзкморфемному швг", готуе твхрну основу до з"еднання з твхр-ним суф1ксом, створввди тим самим умови для завершения деривацхй-ного акту.

2. У ролi усхчуваних елементхв можуть виступати суф1кси, ок-pcMi фонеми i íx комбхнацхг. Bci усхчуванх елементи називаить деформантами. Завдання , усгченнг» як одного з вайливих морфоно-лог1чних явищ - пристосувати основу тв1ркого слова до подалылого. акту деривацхх. Кхнцевим моментом ус1чення деформанта е приеднан-ня тв1рного a£iKca до мотивуючох основи.

3. Деформант - це морфемнх чи звуков! гегменти, hkí не' маитх семантики. Тобто основною вгдопншстю деформанта вхд морфеми е вхдсутшсть семантики уе1чуванох одиницх. Деформанти, як i морфеми, в1дтворювальнх одиниц1. Вони не е насл£дком творчого акту, а представляьгь так1 структур« елементи, як1 треба'знати i в не-осххдних умовах усуват;.. Деформанти вхдтворюються завжди, влас-TKBicTb"творения" 1м нехарактерна, тому вони е тчми елементами слова, що 1снують в пам"ят1 в ролi готозих одиниць, hkí неоххдно усувати в процесх творения пох!дного сгэва.

4. На характер i регулярн1сть ус 1чення при 1менному словотво-реннх вшивать структурно-фонематичш особливое?i твхрнкх оенов

Ix склад, Miene знаходхзння наголосу, кхлькхсть сдаадхз i слоя:-творчих суфхксхз, кхлькхсть лрпголосних з Фгнаях. У снстемх оу5-стантиших х ад"скгишюс основ росхйсько" mos; усхченкя за cnoim характером збхгасться. Загальнпм с морфне, налг згорфнэ i корекеез усхчення» Найбхль'л регулярном еияшлось корзизю усхчення суостак-тиздих основ /69,7?/ i кореневз усхчення ац"сигиэик осноз /54,5л/. Наймэнз про.цукгишкм 31ябилось hani шорфнэ усгчзнкл пк хп-знннко-згх /7,7£/, так i цригметнинэЕйх основ/5,5/.

5. Лосгальки в росхйському мошзнавствх гскують списки : су-фхксхв, npefiacxe. корзнхв /дав. "Словарь слу»эбн-лх морсом русского языка" под рэд. А.И. Куахецовой, Г.5. ¡ЗЗремо юй/, то впнккяа необххдахсть i мояллйсть скласти поший перелхк дэфсрмангхз ро-схйсько? моei. Наш овладений вхдаосно пошпй список деформантхв гменних основ i перелхк суфхксхз хмекникгз, приьмотшкхв та дхс-слхе, як" -шкликають усхчення то! чи хншо; Фхнаях. Одеряанх данх представлен! в таблицяг 1? I, II /дав. до датой на с. 166, IS I /.

Завода усхкаготься. деформанти з твхрних основах, п;о назиза-ють oci6 чолов1чо1 сгатх за рхзними оэнаката пэред суФхкссмк зх значениям назв ociö -кхкочо!. статх. 7щй лзксичнхй rpyni слхв еи-дгляють тага пари:

I/ деформакт -чик- i твхркий суф1кс -*зиц-а; 2/ деформакт -щик- i твхрний cyi'i кс -циц-а; 3/ деформант -ник- i т зхрний суфхкс -нип-а; 4/ дзформант -ик- i твгркий суфхкс -иц-а; 5/ деформант -ец- i твхрний суфхкс -к-&; 6/ дзфор&ант -ин- i т Ехрний су¿ii кс -к-а.

7. На основх проведэного анал1зу мо«на сформулювати деяга попередй прашла систематичного умчездя ф1налей при твореннх сл1р у процэсх мош:

I. Нкдо твхрне слово затсхичуаться суфхксом -чик/щик- i називао особу чоловхчо? статх, то при твореннх вхд нього поххдаого 3i значениям особи :siH040i статх фхналь -чик/щик- усхкаеяься пэред еу-Фхксами -чиц-а/щиц-а: кранов-щик - краноэ-цип-а, балет-чик - 6а-яет-чиц-а.

Z. Якщо TBipHQ слово заздичуеться cy^iксом -кик/ик- i назива-з осо-5у чолов1чо! craTi, то при творенщ В1.д нього noxi.zpcro эх зна-4енням особи "iiH040l статх фхначь -ник/ик- yciкаяться перед су-Ьхксами -нип-а/ип-а зх значениям особи чхночог статх: горнолшк-кк -'орнолъкн-иц-а, балов-ник - балов-ниц-а.

-183. Яйцо твхрне слово закхнчуеться суф1ксом -ец- i називае особу чоловхчо! craTi, то при творенш вхд нього noxiflHoro 31 значения! особи змночо1 статх фхналь -ец- усхкаеться перед суфхксом -к-а: абазин-ец - абазин-к-а, вфган-ец - афган-к-а.

4. йюцо твхрне слово заынчуеться суф1ксом -ин- i називае особу чолов1чо'з" статх, то при творенш В1д нього поххдного зх значениям особи Ж1Н0Ч01 стат! фшаль -ин- ус1каеться перед суф1ксом -к-а: агарян-ин - агарян-к-а, мусульман-ин - мусульман-к-а.

5. йкщо твхрне слово заончуеться суфхксом -истик-а, то при творенш вх;д нього поххдного 31 значениям особи Ч0Л0В1Ч01 стат1 фшаль -истик-а усхкаеться перед суф1ксом -ист-: араб-истик-а -араб-ист, монгсл-истик-а - монгол-ист.

6. йкцо твхрне слово заьанчуеться суфхксом -изм-, то при творенн: в1д нього поххдного ni значениям особи чолов1чо1 стат1 фхналь -изм- усхкаеться перед суфхксом -ист-: синдикал-изм - синдикал-ш ушон-изм - унион-ист.

7. Лицо твхрне слово закхнчусться суф1ксом -ик-а, то при творен-Hi в1д нього поххдного зх значениям особи чолов1чо:г статх ф1-нань -ик-а усхкаеться перед суфшсом -ик-: бион-ик-а - бион-ик, дкагност-ик-а - диагкост-ик.

Основний змхст дисертаци воображений у таких публша-

ц!ях:

1. Використання ыатер1алхв украхнсько: мови при вивченнх морфонолог1.1 pociftcbKoi мови на педагог1чних факультетах //Тези республхкансько1 конференц1х. - Черкаси, 1992. - С.24.

2. Склад i функцхх деформантхв в рос1йськхй ыовх //Тези на-уково-практично1 конференцП молодих вчених. - хйровоград, 1991, 1 С. 62-65.

3. Ус1чення субстантивних морфем -к-, -чик-, -щик~, -ин-, -ник-, —ик—, -ец- в процес1 творения поххдни:: //Тези науково! кокференц11. - KipoBorpan,, 1992. - С.'32-33.

4. Усхчення основ при субстантивному словотворенш в рос1й-ськ1й mobi. Навчальиий пос1бник. - Мровоград, 1992. - 21с.

vLoo^L/* /Йлдхнсша С.1А./