автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Вiдтворення художньоi системи роману М.Ю. Лермонтова "Герой нашего времени" украiнскою мовою i проблеми прозового перекладу

Полный текст автореферата диссертации по теме "Вiдтворення художньоi системи роману М.Ю. Лермонтова "Герой нашего времени" украiнскою мовою i проблеми прозового перекладу"

К'ПЕСЬКЙЇ УНІВЕРСИТЕТ ш. ТАРАСА ШЕЬЧЄНЇІА

ггг од ■

2 о та і;.г;

Иа правах руксг.ксу ПАЗЮК СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ '

ВІДТБОРЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ СКСТЕІЯ1 РОМАНУ ЦЮ. ЛЕРМОНТОВА "ГЕРОИ НАШОГО ЧАСУ" УКРАЇНСЬКиЮ ЮБОК) І ПРОБЛЕМИ ПРОЗОВОГО ПЕРЕКЛАДУ ' ' "

Ю.01.08 - теорія літератури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

,Робота виконана «а кафедрі історії російської літератури Київського університет'/ їм. Тараса Еіевченка '

Науковий керівник: - доктор філологічних наук, професор І. Я. Заславський

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор К. В. Костенко ' - кандидат філологічнії:: наук,

. доцент С. М. Русова

Провідна організація - Дніпропетровський університет

Захист відбудеться " іда^ року

о год. на засіданні спеціалізованої ради

Д. 068.18.21 при Київському університеті їм. Тараса Шевченка за адресою: 254017, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14. .

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці , університету, . .

• Автореферат розіслано " № " 1394 рСКу

Учений секретар спеціалізованої ради, ■ кандидат філологічних наук доцент ’

СучаенкЛ стан наукового знання про довксшдаїїй c-vst матає кавах підходів при доолідж-нні тих чп іншіх яків; »>•-. матеріального, таї: і духовного життя суспільства, ідппм д таких підходів у філології' можга Евалати системне вігоченнч ТЕорів літератури, яко все частіше знаходить відгук в пращ ч літературознавців та теоретиків літератури. Ц° роботи 0.0. Бупміна, Е. Герштзйн, K. Н. Грпгор' яла, ¡1C. Кагана, Г. Д. Кло-чека, ¡0. Е. Мана, О. іі. Иахайлової, 5. Т. Удодс-ва, А. В. 'Іедоро-ва, M. Е. Храпченкз.

Вивчення творчої спадщини М. Ю. Лєрмонтова багате традиціями, що починаються з пердзіх відгуків В.Г. В?лінськог~ на твори тс’ді щй зовсім малознаного автора. Природно, ідо о плином часу змхнвгависи й оцінки, творчості М. Лєрмонтова у дослідженнях літературознавців та критиків. Сьогодні вжз маємо бо і підстави для системного аналізу як yaic'f творчості, ТЗГ. І ОГ.реіГОХ ТЕСріЕ митця.

Актуальність обраної темп визначається тим, що кожній худомпй твір репрезентує собою певну систему, яка : визначає метод досліджння такого об'єкту. Цей метод полягає в системному аналізі. Взаємодія культур, літератур - це об'єктивний процес, що потребує всебічного вивчс-ння, на по звертать увагу багато -вчених (0. І. Гайяг-іеру, ЕШд'ярних та ін.). Е цьому процесі помітну роль відіграють худохві переклади, й однією з актуальних і окладних проблем е науці пре художній переклад є проблема перекладу із близьких чов. Бверненмя :и. до явінд цього процесу (художніх перекладів) уявляється нам також справою актуальною і потрібнеє.

В процес і дослідгання автор дисертзціі:

. 1) аналізує художі систему роману "Герой нашого часу";

2) епдвляє стурктурно значущі складові елементи роману;

3) відзначає роль об'єктивних та суб'єктивних факторів, ідр призводять до траснфориаці і худокнього образу, системи оригінального твору е цілому при перекладі українською мавок. спираочиоь при цьому на те, шр дослідження української версії роману потрібно розглядати як більш поглиблене вивчення оригіналу.

Матеріалом вивчення є роман IL Ю. Лєрмонтова "Герой на-,шого часу", українська версія роману в перекладі 0. Л. Кундзіча (редакції 1951. та 1964 p.p.), а також переклади Г. Хоткевича "Передмови" до "Героя нашого часу" та уривків з повісті "Бела".

Методом вивчення є системний підіад, необхідний при дослідженні такого складного .художнього1 цілого, яким бачиться ронан 1.1 Лєрмонтова. Поряд із ціім методом використовується порівняльний аналіз стилістичних осо' яивостей рома-ду та перекладу, системне вивчення структуриоригінаду та її

Відтворення б українеаких перекладах.

Мс-гсдолог ічидн ооное-сю робота є діалектичний принцип системності, що передбачає' дсол'іджкня системних зв'язків складного цілого- в його взаємозв'язках з рештои таких самих об'єктів. - ' . '

Наукова новизна роботи полягає в спробі системного аналізу "Гарсл нашого часу*’ та його українського перекладу. ’Еарто гауважити, ідо переклади -поетичних та драматичних творів ¡L а Лєрмонтова не раз слугували за об'єкт дослідження літературознавців тв лінгвістів, котрі збагачували літературознавчу науку й перекладознавство новими цікаЕиші спостере-иенняии. З-помік. таких досліджень Еарю назвати пращ І. Я. Заславського, В. Копті лова,- П, ?аекіпої, -Ф. Фірсанової. Переклад, лез роману "Герой нашого часу" українською мровою залишається і дотепер практично кедосліджним, що й зумовило asiopa цієї ■ роботи звернутися до української версії вершинного твору М Ю. Лгршвтива. • - •

і ал ковс - практично значення -досд і дивина полягяє у тону,

. що воно иже бути використане на вузівських студіях з історії російської літератури, теорії літератури, літературної критики та літературних зв’язків, історії та практики українського переклгду. , ' .

' длрооаіпя pcDojü. Результати деяких положень цієї літературно ї розвідки, були вчкиадеяі на лзрмонтовоькій конфе-реціі (Грозний, 1984); наулово-методичній конференції "Актуальні питання сучасного лернонтозкавства" (Київ, 1989); на засіданні кафедри теорії літератури (Київ, 1994)_. Апробація здійснювалася також в процесі цідготовки матеріалів до друку.

Структура роботі). Дисертація складається із вступу, трьох'розділіЕ, заквиие.шя (висновків) та переліку літератури, ц& пае 207 найменувань російською та українською мовами. .

Положення, шо виносяться на захист: - • • ' ’ .

• 1) В основі койкого художнього твору лежіть- певна

система, ар потребуй дсслідиання для його правильного сприй-

• ияття та розуміння.- Ілюстрацією даної тези є роман "Герой . нагого часу" як складна художня система. Необхідність

системного .аналізу складнях о&'єктіб - це вимога сучасного -цауковс-го поівуку.

- 2; Риекреилэння підсистем із художяьаї системи роману,

• -їх детальна характеристика та .визначення - їхніх

Езаешза'язкіз. ' ' . . •

- £; Стііяеідноеєіікя "оригінал - переклад*'’ - як 'складна

■ діал*5кт:;'і,.а цілісність, ■

' , ’ 4) 'і.налгз хз^сшьс; екстеш ь цілому та і.ї складників в

' сіі'лсіу.іґ: н.раїі роману. . наявність ■ об’єктивного •г а;£-’елиглсгз ¿акторіг, ер впливають на трансформацію ху-

■ - з - . .

докнього образу при перекладі, та на зміну орієнтирів читацького сприйняття. ..'

5) Естетична функція оригі дальнего та відтвореного в . іншомовному просторі твору. ■ ■ . ,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується доцільність цієі" на5т-;0Е0ї розвідки та її актуальність, ' формулюються мета - і завдання роботи, розглядається історія питання, розкриваються наукова новизна та практична значимість дисертації.' ——

ШршИ розділ реферованого дослідження ("Роман М.'Ю. Лєрмонтова "їерей нашого часу” яг. худоккя система") присвяченій аналізу художьої систеші теору, харгктеристиці голевних компонентів цієї систем;:, з метою повнішого і об'єктивнішого опису художньої цілісності роману, розглядаються лёрмонтез-навчі роботи, в ■ яких досліджувалися ті чч інші компоненти системі "Героя нашого-часі'*'. Оолучавться праці І. Л. Андроникова, Іі!1 Еахтіна, Р. Г, Еелінсь'гстп, Д. Д. Благого, В. Є. Вацуро, І. Виноградова, Є. Г-зрштепн, R. VL Гріїгор'яна, Б. И. Ейхенсзума, Ю. Н. Лотмана, й. В. Мана, -В. і,й,яуйлоз;.а, В. 11 Шр-ковича, Є. ¿L Михайлово:, А.!,І Соколова, Б.Т. Удодова, A.B. Здорова, У. Р. Ссжга, Л S. лрапченка та ін.

Скстеике дослідження ХУДОЖНЬОГО твору сгря!!0вак9 на ВИ-.язіення складових -частка. естетичного цілого, цо взасмо-пов'язаяі, взаємозу:,¡озлені та’ б звсїії єдності компонують викінченні1! хуяо>з:іії образ, неповторні-::! сам:* через поєднаная ЦИХ елементів у ПОВНУ СТРУКТУРУ- Еірис пдаг-іено дослідниками, ¡50 "пзмдее ■ высокскудожотгеное произведение - ото ;:е- . повторигао',. единственный в с боєм роде организм, приспособленный к выражшнз неповторимого художественного сшсла. И поэтому связи мекду его компонентами нопог-терішн. £от почеку лостикэние поэтики высокохудожественного произведения - рто всегда открытие"/ .

Еизначзкзчи художній твір як систему, астер цюї робс-ти1 намагається розглянути рокан Н. Лермонтова "Горой нашого часу як складний системний об'єк"1, цо складається з таких

ІКлочек Г. Д. Методология системних псследсзапий инднЕпдуаль-НОЙ ПОЭТИКИ отдельного литературного ПрСИЗЕеДеКІШ, An^Ofi-X'i-рат ка соискание ученей степени доктооа. ¿илелегиче-оких ноуу;, -К. , 1SSS. : - С. 35-3?. Досліджеаніг лготикп яг, окремого товру так і творчості письменника в цілому лрпезя-гет-.) 6зга~о пгпцл сучасних українській: оч::::л;с.- Ц; pefeт;: Л л. г і л.--, го, И. I. Дубкни,' й. И Кодака, ¡¡.Е. Кссгікьо чг in. '

с-леиенгхв: і) Система образів (персонаж;в) рої,¡ану. 2) Пейзажна система. 3) Система автор-оповідач- герой. 4) Стиль лерионтовського роман-•. 5) Лінгвостилістична система. 6)

Композиція "Героя иалогс часу". 7) Психолог ізм. 8) філософська система.

Така градація набхідна аби краще збагнути сутність Лєрмонтове ького роману,проникнути в художній сеіт автора, дослідити процес перетворення автором об'єктивної ДІЙСНОСТІ б естетичну єдину цілісність, до здатна "зупинити мить".

Поглиблене розуміння системи роману нємоіхлиеє без аналізу причин його виникнення та подальшого розвитку. Дуже важливі також зовнішні умови, за яких з’являється певний .об'єкт. .

Звада/вчи нз час та причини появи роману Іі Ю. Лєрмонтова, відзначимо, ідо російська література вке у СТІП от. була в тісному зв'язку і з,, літературою західноєвропейською, .власне була однією з частин цієї метасистеми. Багато наукових розвідок присвячено вивченню цього 5пає.\кззв’ягку літератур (роботи А. У. Докусова, А. Мазона, Б. В. Томашевського, А. В. Се-дерова та ін.). Зв'язок цей проявлявся в перекладах творів західноєвропейських авторів російською мовою, в численних наслідуваннях, у сприйнятті російсько» літературою абстрактних понять та збагаченні літературної мови метафізичною ' лексиксв.

У касовій літературі згадувалось, що появі образу Пе-черіна сприяла ціла низка теорів вітчизняної літератури, в яких знаходимо його ''попередників''. Таким чином, стає очевидним тея факт, ер стЕорення_ !А Ю. Лєрмонтовим образу "героя нашого часу" було мокливим на’ грунті художніх прозрінь- в європейській та російській літературах. Боно стало своєрідним узагальненням розвитку суспільної думки перші третини XIX сторіччя в Росії та Західній Європі.

З першої половини XIX сторіччя почала утворюватись система сеітсеоі літератури, шо суло б неможливим без взаємозв’язків та взаємовпливів усік зі складників, себто національних літератур. £ подібній ситуації процес:-: взаємопроникнення ідей, світоглядів і т. ік. з/являються нам закономірним;:. '

До світово: літератури роман Е ¡0. Лєрмонтова увійшов яв соціально-психологічний твір, який ввібрав у себе пануючі течки гору не лише російського суспільства, але й європейського. Намагання знайти відповіді на суттєві питання свого часу призвели до створення образу "героя часу". Таке завдання могло бути здійснене лаз* за допомогою складних форм роману, однією з яких і є т'ґг ’.ой нашого часу1' ц Лєрмонтова

Автор дисертації вяокр». шсе декілька, систем ’Терся нз-пего часу". IU системі: пое'ясон; слло з сдноя в естетичну ціл:-:::;й ciiovупог:; : т:;р:

- Б -

сбраз, все « гони гберігвють в творі t гідносну с-рою , г.ь-МОСТ-ІЙНІСТЬ.

Система сбразіа рсизшу 8 гслсяним г*реен - Я««грітш • в центрі є одпгв з' найсіигадиіоик s роїлшіі, 'Д.т аиеї-Ума вгччкгх час в себз портреті*. яерссшшв, ї/ мої ні. партії тз ЛОГ:ОМ, ЯКИМ ПШЇШСЯ РОЗДУМІ H5 ItЛіЧИ Ш‘їСі1*К:і, аг.О ft решти персоналі D тпсру. ' .

.' Персона:« r.c.-ua: s п-зяютей Ш’л-іу відтікши; ту чп іншу рису характеру гароя, вкк&жажь у Шчогляз ріст роздуми іа спонукають до дії. Сгсгупки Печер:на з іт:мк парзс-наизідії - цо пепна система погляд is головного гйреп па лсдс-к та девкошяшй сзгг. Е Е JfepvoHTCs гапльову? всг ці стосунки в росвятву; підкреслтт тім садам улгт'івгз.ть ситуацій, s

ЯКИХ ОПИНЛЄТ1СЯ ІІЄЧО|ЛН. , . ’

Otatsm ойрчзів pcimy ті око псь*яаала і пг-реллітастьсії г реет о а систем твору, зокрема, з га^взмюи.' КзрткчН прлродл з "Геро: изеого часу“ - то худокніп ЪзсГб, -со дешлгае проникнути в складкзй • аяугршпй еаїї головного героя та тнтх яерсонгмів. Яєвний дсевід &рі!Ьіітсвз-;{:;дзш'::з две смогу 'Яермонтс-зу-прсзаїху дібрати. nscfcstjHi сарая психологічного зиажпання і створит» психологічний колорит твору, а відтак втілити в худдая?оиу образі гармонійна поєднання духовного стану лвдіпш та оаїту, ю її оточує. £ романі немає запита замадьсЕск чи пеетаж;в.. іткі б "гаді" влаокітм міт-тям. Бої вени ергашчш зв'язки та. несуть’ твm смислове навантаження. .

ЛерИОН£ОЕОЬК1!Я стиль відрізняє система ' ав-тор-оповідач-герой, цо визначає особлив юті, ремзяу "Герой нашого чзсу" зокрема його шяюзицш. Ця система послуговується ДО ВСзбїЧНОГО розкриття сутності 'того явища,- що його подає нам образ Печорта. Вхдшшдая аву<?р-г?рой ке раз поставали предметен пилі но і уегга лі тературееиаьці в, які, щоправда, деко однобічно тракгуЕови ц» прсблеку, Про цзп недолік лтратурезітчоі нзуки спг;2:-»дляго писав ?.і м, Бзхгін: "Csvum обичкш пвгэншм дз*® з серіегном и добросовестном историко-литературном труд» является черпать биографический материал из произведений и, обратно, обьязнять бисграфкеЛ данное произведение, причем соверяинно достаточными представляются чисто фактические оправдания, то есть поп-.росту совпадение фактов ййзяя героя и автора,.."- .

Авторське ставлс-няя до героя не вміщується у намаганні віддзеркалити власне "я". Створення худо:ю:юго образу є процесом твореній зове І» плаз го світу, ер ire ножа бути тотожним авторові як реальній людяні. ,

і. Eaxuw \L IL Эстетика словесного творче»,- гва. - М. ,1973.

С.11 , . • '

із система автор-герой тісно пов'язана проблема стилю твору, шр її часто аналізують та беруть за самостійний со’ект вивчення. Стиль лермонтовського роману багато в чому зумовлений епохоп, в якій «ош і творив автор, йому провидено було стати виразником двох епох. Б. ІІ , Ейхенбаум відзначав, -:г; Лєрмонтов підбив підсумок класичному періоду російської поезії та підготував пзрєхід до створення нової прози, "’.-¿того требоЕалз история - и это было сделано ЛерМОН-

ТОЕШ.".1' ■

' ВПСЧВННЮ стилю "Героя нзвсгс час-/' присвячені роботи Е. Герате пн, Є. йіхагілової, В. Удодова, Ю. Лотмана та багатьох інших дослідників творчості !.і.Ю. Лермонтова. Різноманітні яв проблематика питань, так і підходи, со пса'ягані з вивченням стилю лерконтоБЗького роману.

Голсвні ознаки стили "Героя нашого часу" визначаються численними та різноманітними відношеннями і взаємодіями ке ліга.е персоналів роману, зле П різних систем твору, гармонійно поєднанії:; автором в одне ціле. Для стилю роману властива також діалектичнїсть складових його компонентів: "герой не только сбгекг своих о себе размышлений, а и частица, деталь, хотя и крупная, шгляа^я, созданного автором мира".2 Складний внутрішні Я світ героя, перетинаючись зі світом ІН2ІІХ Л»ДЄН, З ДОВКОЛИШНІМ світом в цілому, породжує безліч

■ нових відкошені створює іншій світ, іншу' реальність, яка ьт:люстьсл б худоиньому творі та живе власним гяіттям. Дсегє жтїтя твору неможливе без адаптації стилю до нових умов. Ки-вий організм, відкрита система - це една з якісних характеристик, цс притаманні стилю лермонтсвськогс роману як еисс-кохудсжсму твору. ' '

Стиль художнього твору великою мірою визначає його мова, лг.чгкостнлісг.тага система. Розглядаючи систему мові; лер-конговськсгз роману, не мс-кка проминути увагою'те значення, ло його мала творчість Лєрмонтова у збагаченні та вдосконаленні літературної мови.

Лєрмонтов ВІДРОБЛЯЄТЬСЯ еід тих застарілих мовно-стилістичних норм і трздішій, ідо були притаманні літературі кінця XVIII - початку XIX сторіччя. Усунення архаїчних, засобів спостерігаємо в>;е у ранніх таврах Лєрмонтова. Він каксималько иа&аихуггьоя до розмовної мови свого ' часу, зберігаючи при цьом7 зразкову правильність літературної мови ("Издзя", "Демон", "Героя нашего времени"). НаПбільсого -розвитку та досконалості мова Лєрмонтова досягла в романі "Ге-

1. .’¿¡кеабаум Е.М. Лєрмонтов. Опот иггорчкс-гят&ратурнсй опенклі. -Л. , 1-924. - 0. 155.

2. Мелихова Л. С, ст. Стиль. Лермонтовская энциклопедия. -М., 1981. - С. 5=10

рой нашого часу*'. Своєрідний порядок слте у реченнях, наявність неповних речень, вигуків, незакінченість ¡Граз roa це дужа близьке до рогмоЕг.сго стилю, і, разсм з тим, зазначені особливості, ЗаЕДЯКП !/ИСТЄЦЬКОМУ таДаНЇСВІ ЛерМСНТЗЬ'А, створюють привабллЕИй зразок літературної мови.

. Досягнення Лєрмонтова у збагаченні літературно: мови полягає також, е активному залученні до тексту сеоі:с творів абстрактної лексики, Ер її конче потребувала тогочасна літературна мова. Нємохтнео уявити помологічно насичений роман Лєрмонтова без.лексики, dio відобро:к?.с псітчнмн етап л::-дей.

Одним 8 ГОЛОВНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЕИСОКОлУДОЖОГС твору 0.ЗНУДИ виступає, його мова. Про нову лермонтевськсто роману, ногу його поетичних і драматичних тгорів написано безліч робіт, г.

ЯКІЙ ДОСЛіДШГО Ті ЧИ інші ОСОБЛИВОСТІ. ДОМІНУЮЧОЮ рисок дави "Героя накого часу" є її "матеріальна залежність"' від художньої цілісності твору, естетичного "поля" реніну. Читач не помічає власне самої.мови як явища самостійного. .

Все частіше об'єктом дсслідмзнкя стає інтонація художнього твору. На нашу думку, це надзвичайно складне завдання, що вимагає аналізу усієї худокньої системі, оскільки інтонаційна сьрямоваяісгь того чи нікого твору зародяуетгел у співвідношеннях та взаємодії уоїх без . винятку складників художньої цілісності. Окрім того, на інтонація "Героя кашо-го часу" в даному випадку впливає що й незвичайна композиційна система, що'викликала свого часу досить бурхливі суперечки та розбіжності в трактуваннях дослідників.

ЕивченІш ксі,'.позиці з" "Героя нааого часу*' яаЯ’Пстіке ¿‘водилось до Еизначс-нкя. часу написання складових частин роману, що хсчз я важливо саме по собі, проте не є визначальним фактором в побудові твору. Таку нетрадицігають ксмг.озиці j роману юхаа пояснити тим, що для автора небайдужим було сприйняття читачем його твору. Оскільки голови::;.! для о,втор а був не опис пригод свого героя, а зебралення йеге складного внутрішнього світу, то й компонування складових частик роману було підпорядковане цій меті, п;о зв’язано з pana поставленою проблемою - автор-герой.

Однією з чинних особливостей "Героя нашого часу" є пси-хологюм роману, пр проникає на всі рівні худежіьоі структури. В історії російської література, цей твір справедливо називають першим соціально-психологічним та філософським романом. ■ ' '

Складний внутрішній світ героя твору постає перед'читачем в монологах Печоріна, його роздумах/ про сенс буття, .виразно проступає у його стосунках з »затій персонажами. Психологізм "Героя нашого часу" також мокнй виділити як одну із систем роману. Наживим складником психолог ізл.їу як системи є 'самоспостереження та самозвіт про нього. Еільшз того, він.

- е -

рсзаирге мол; психологізму. показуючи героя яв тільки в процес; садааїшдіау, ■ але н рсзкривзе неабиякі можливості героя апссгерггзп: психолог чина отак штих персоналів, передбачати їх задумі, рукнуьати гхт пязки та продати відповідно, о цим слино правильні рішення* Пси всьому таку лермонгавський героії не холоднокровний і безжальній ьивснаьець своєї сильної еслі,. а людина, щз сприймає ■всі події близько до серця, проводить крізь своя свідомість, і саме це робить героя ще нещасні ким ній йога "гертви",

й.’ганкя, ш їх поставив лері'снтов у романі, дозволяють з повністю назвати "Героя иааого ч&су" філософським романом та означити а ньому художньо цілісну систему, яв виконує філософські функції. Fot.SK насичений філософськими катє-. ГОРіЯМИ’ ! ПОНЯТТЯ«!!. Свобода та необхідність, протиріччя, одиничне та загальне, сутність і явище, зміст та форма, необхідність та випадковість, і.юмзшість.та дійсність присутні в роман і та виконуюсь як гносеологічну, так і естетичну . функції. Проблема вадзервалення філософських ідей в творчості ЯармонтоЕа яв Недостатньо вгачена і вважається дуке перспективною для сучасного лермонтознавстЕа. Існують окреш розвідки а цього питання, проте цілісної системи, яка б ЕИріЕуьала ц». проблему, немзг. Наявні біографічні дані про Лєрмонтова не дозволяють дати вичерпну відповідь на питання . про світогляд та філософські погляди письменника За спробу вирішити ці питання в сеоїх роботах бралися В. Асмус, І. Вії— ноградов, Н.Ней.ш та ін. - • ■

Філософська сііст?і.!а роману "Герой насого часу”, як і реала з названих нами рзніие, існує- не ізольовано, а у взаємогв* язку в іншая системами, ар взаємно визначають сд-на одну. ’Такий подія носить, звісно, . характер умовний, а потрібний вік саме дії того, цоб повитеє визначати цілісну систему художнього ТЙОРУ та 'ії компонентів. .

'Терся нашого часу", його система' є худсянім пере-осшелс-нням даного світу, але світу не. замкненого в часі і просторі. Цін,: і зумовлена відкритість системи роману.

. Коротко камучи, твір продовжує лити та привертати до себе уг-агу читачів : дослідників багатством свого змісту.

й£2ІШ Розділ присвячений теоретичній проблемі перекла-дознанства і має назву ."До проблемі "ервгінал-переваад" в пе-рекладознавстЕг. ■ .

Твір Літератури, ІДО увійлов у нову для себе систему художньо/ культури та певним чином вплинув на неї, селі заснае ка собі ДІЮ ьілнсшень, Цр існують , Б Ці8 системі. Це ТІ відЕоаазня, як: закономірне рсзвркЕаг.ть у перекладеному

творі НОВІ ЗВ'ЯЗКИ, ОЗрПЧИНЯК ’¡І тим самим до руху структурні елювіях систенп твору, • Ер ¿ЗЯШЬДВЗЯ до цього ка "ДРУГОЇ,Г/ плані’’/ лудоиііП переклад (л:-; відтворення сриг:иа5гік>го тексту) Є не ще Ї!ИЄ,Я1; СДИН 13 ’ШЛЯ’ІІВ тискання ДОВКОЛИШНЬО-

■ - я -

світу. Перекладач Еиступає ліс суб'єкт пізнання об'єктивної реальності, яку відтворив у своєму творі автор оригіналу. Саме існуваня об’єктивного процесу пізнання, що не залежить від волі людей, . е. чільним мотиваційним аспектом діяльності перекладача, мсиїлквс, і не завжди усвідомлюваний ним. А безліч інших моментів перекладацької діяльності, що ледать на поверхні, можна розглядати як вторинні, як наслідки зазначеної причини. Пізнати, завдяки перекладам, те, що стало надбанням іншого народу, іншої культури - ось голови: причини, мета і призначення перекладу, існування якого є об’єктивною необхідністю.

Правдиво стверджує Б. С. Криса: " Вся про&лематика ху-

дсвдсго перекладу будується на необхідності • Пізнати й осес'::и світосприймання іншого народу, втілене в системі художніх цінностей "оригіналу. "г й- ,

• Вивчення новостворених засобами інших моз ■художніх оригіналів здійснюється, головним чином, за допомогою методів лінгвістичного чи літературознавчого аналізіЕ. Дехто з учених поєднуй ці методи, які насправді є необхідною умовою вивчення художнього твору як цілісності,- котра мовними засобами відтворює яудояній образ. Доволі розповсюджений метод порівняльних характеристик оригінального та відтвореного тексту. Багато уваги приділяється вивченню перекладів як складових частик комунікативного процесу,та ролі перекладів у взаємозбагаченні літератур і духовної культури народів.

• Перекладознавство має розвиватися, отох, доконче потребує нових стежок у дослідженнях. Використання традиційних методів у дослтдяенні відтвореного тексту не дає баланого результату, оскільки в них зводиться до розгляду, того чому ггарєізлздач запропонував цей, а не інший варіант перекладу оригінального тексту або якоїсь частини його та констатації (в більшості випадків надто суб'єктивної) вдалого чи невдалого відтворення репліки, пейзажу, портрета персоналу і т. ін. Недоліком таких робіт є те, що вони проводяться поза зв'язком із системою самого художнього твору і мають, з огляду па це, часто характер метафізичний, ир сповна пояснюється "молодістю” пєрекладознавства як науки та необхідністю проходження цього етапу розвитку, коли спершу; досліджуються окремі елементи система'.' позачергово, а вяз' потім з'являються умови для системного вивчення досліджуваного об'єкта як складної системи. Це загальний илях усіх наук в цілому та окремих галузея. Не становить винятку й філологія. . . !

S сенс в тому, пюб розглядати відноа._:;ня '

1. Криса Б. С. Світоглядні аспекти худодвдгього перекладу.

- К. , 19S5. - C.Q

■ - 10 -

"оригінал-перавлад" як складну систему з ■ численними структурними елементами, ' Це потребує від дослідника аналізу за . такою схемою , ‘ ■ . '.

, і) оригінал ТЕОРУ; 2) переклад цього твору; 3) • взаємовідношення системи "оригіналчкреклад" з урахуванням історичного, літератітлюго. та культурного контекстів; 4) роль перекладача в системі "оригінал-переклад".

Запровадження в сферу досліджень співвідношення "оригінал-переклад" як єдиної цілісності ' допоможе -уникнути . багатьох суб'єктивних оцінок при аналізі твору, перекладеного іншою мовою, а отя», вірно оцінити факт входження до художньої літератури іншомовного твору та його місце в новому, культурному середовищі. • ■ '

S огляду на висловлені міркування, можна зробити висновок. про необхідність дослідження співвідношення "оригінал-переклад" як складної диалектичної цілісності.

В третьому розділі дисертації ("Про переклади роману "Герой нашого часу" українською мовою") розглядаються українські переклади "Героя какого часу".

Дотепер відомі два переклади ’’Героя нашого часу" українською мовою. Це переклади Г. ХЬткеЕііча та 0. Л. Кундзіча. ' Власне- кажучи, як таким' може бути названий.лише переклад

0. Л. Кундзіча, Г. і'Ьткєеич переклав тільки передмову до роману • та уривок із "Беж", Багате ширшім полом для спостережень є переклад "Героя нашого часу" українською мовою 0.Кундзіча. Цей переклад має дві редакції; 1951-го та 1964-го років, в окремих випадках вони суттєво відрізняються одна бід одної. ■ Перші рядки твору віддая'і пейзажу, що посідає' в творчості Лєрмонтова значне місце і виконує складні функції в романі "Герой нашого часу". Перекладач (0. Л. Кундзіч) вдало відтворює лаконічний лердаятовський пейзаж,' Він на практиці • показує безперспективністьбукЕалі стичного' ставлення до- ■ перекладу, і його аргументи досить переконливі саме . у відтворених краєвидах, де погрібне якнайточніше дотримування бриті налу. Та перекладач, не копіює лерюнтовський пейзам, ’ а знаходить найбільш точне відтьоренкя його засобами українсько! мови, що передають сутність змальованих картин. Перекладач вміле вводить українського читача, в світ прекрасних картин природи, стЕсренвх Лєрмонтовим: "Всупереч передбачен-ям мого супутника погода прояснилася ñ обіцяла нам тихий ранок: зграйки зірок хшернкки узорами спліталися на далекому небосхилі і одна по одній гасли в міру того, як білястий . відблиск сходу розливався по темному склепінню, осяваючи поступово гтрімкі схили гір, вкриті незайманими снігами".

. В лоїгуках погрібного слова перекладач- інколи, вдасться до набірного трактування окремих деталей краєвиду. Так, в П“рг::;ї редгяц:: Є. Кундзіч перекладне: праворуч і

ліворг-і гребнггір/одші EiiEjai від одного перетикали-

- íl -

с я, тяглися, вкриті снігами, чагарником... що повністю відповідає російському "пересекачись” в оригіналі. Пізніше перекладач змінює це слово на ■ "перехрещувалися" , яке в . корені своєму має за основу, хрест, проте в оригінальному тексті в даній картині немає спису гір, які б, перехрещувались одна з одною, складали форму хреста, поняття ж останнього є головним п семантичному полі дієслова "перехрещувалися". Виникає картина, якої в першоджерелі немає. .

Відтворення О. Кундзічем пейзажних замальовок "Героя нашого часу" в цілому-відповідає пейзажам пераодиерела.. Окремі неточності при відтворенні деякі« деталей картин природи не порушують ЦІЛІСНОЇ системи пейзажів, шз її співвіднесено у романі з людиною-та її внутрішнім світом.

Система сбразів (персонажів) "Героя нашого часу” яка включає портретні характеристики ке піддається відтворенню українське» мовою так, як пейзажна. Завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що Лєрмонтов широко застосовує ' (практично вперле уводить до російської літератури)- психологічні мотиви. Правильно відзначає Б. Т. Удодов, що "...в "Герое нашего времени "происходит оригинальнейшее -соединение физиологического очерка с индивидуально-психологической'

характеристикой. Этот чисто лермонтовский сплав ' особенно ярко проявляется в портретах романа"/

В системі сбразів роману центральним є образ Лечоріна, навколо якого об'єднується решта персонажів, поз'язаних з ним певними стосунками; що відзначено, багатьма лермонтознав-цтаи. В повісті "Бела" читач знайомиться із "самохарактеристикою" героя,своєрідною сповіддю. Переклад її здійснено достовірно, і ми -¡схемо говорити про ТОТОЖНІСТЬ значень елементів оригіналу.та перекладу: "Слухайте, Максиме Максимовичу, відповів він: "У мене нещасливий характер: чи виховання

зробило мене таким, чи бог мене так створив, не знаю, знаю ' лише те, що коли я є причиною нещастя індіпх, то й сам не кенл неясний. Звичайно, це для них погана втіха, але річ у тому, що ке так". . .

Своєрідним у творчості Лєрмонтова є співвідношення МІК автором та сповідачем, з одного беку, і героєм йеге творів,' з другого. -

Беручи до уваги міркування Бєлінського про те, що Пе-черін - це і є "отчасти сам Лєрмонтов",. ми в повістях "Тамань", "Княжна Мері" та "Фаталіст” зустрічаємось, таким чином, ІЗ ДПЕОЕИЖНІїу сплетінням особистості' автора твтру, . сповідача та головного героя одночасно. Розгляд нами мовних

• і Удодов Е. Т. М. Ю. Лєрмонтов. ї/дсжстзенкая инягангтггьпсоть й творческие процессы. - Есрсаэж, 1373. - С. Є24

'- 12 - . • партій персонажів в .українському перекладі дозволяє ьияеити способи відтворення перекладачем лінгвоаздлістичної системі оригіналу, його психологізму,..відношень автлр-опоаідач-герой.

. Еідтесршчи моені партії роману, лзрєкдадач доволі часто вдавався до гмін в другій редакції, що свідчить про пс-ені труднощі, пов'язані, з перекладом монологічної або діалогічної мови. В деяких випадках перекладач не досить точно відтворює мову персонажів роману в особливих, не стандартних , • так би мовити, ситуаціях, де особливої значущості набувають усі відтінки та нюанси авторської думки:

"Шщ вы меня презираете, пли "Або ЕІІ ставитесь до мене з очень ліобите! - сказала она ■ ' лрєзирством, або духе любите! наконец голосам, в котором - сказала вона ¡¡арешті голо-

были слезы". сом, в якому були СЛЬОЗИ".

' В українському тексті зелхюний динамізм цієї фрази за рахунок її подовження. В подібному стані лади говорять кироїюши, різкішими фразами, шр ш t знаходиш у Лєрмонтова.

. В тексті 0.Кундзіча немало и бездоганно відтворених . мовних партій. Головний діалог, наприклад, в повісті "Максим Максимович" відбувається шя. Печоршим та штаЗс-капітакои. . Невеличкі ЗМІНИ Е другій рєд&кції носять, ь основному, ' стилістичний характер та є семантично нейтральними. Цей важ- -дивий для розуміння образу Печоріна діалог' достовірно в^ворений перекладачем. Зустрічаються, одначе, окремі мовні партії, ар суперечать авторській думці в оригінальному тексті: - ' ' , ■ '

"Ваш дерзкий поступок.'.. я "Ваш зухвалий вчинок ... я .

должна, я додана .вам еге . повинна йог.р. .простити, бо ’ простить, потому что-по- дозволила^..'“ . ' '

зволіла..." . ' '

• В перекладі обійдено займенник "вам". Вдавалося б, в результаті цього мало що змінюється, однак в оригіналі за допомогою заименкжа наголошується на тому, ' шр потрібний вчинок прощається саме Печорі ну. Комусь іншому княжна Мері не дозволила б такого поводження з собою. ’ В українському ж тексті відсутність займенника припускає можливість думки про те, вір такий вчинок прощається як провина сама по собі, себто з огляду на те, ідо його вже було вчинено і княжна поставлена перед цим- ¿актом. Вона повинна пробачити i;sñ вчинок ТОМУ, цо змінити вла нічого неможна, ■ все відбулося саме по ссої. Створюється сражэння, що вняжна Игр і' дозволила б-таке ставлення до' себе з боку,кого завгодно, хто -б ,в цю хвилину спинився поруч неї, як Печорін. Одначе лермонтовський текст дає нам зовсім інші образ княжни. В український вереї = ш

- 13 - .

також не відчуваємо ставлення княжни до Печоріна, тоді як в оригіналі займенник "вам" багато чого говорить про почуття княжни до героя. Тут. вперше проривається в неї напівпризнання в своїх почуттях, ідо практично не відображено в перекладі цього уривку. Е даному разі можна відзначити, що переклад було гроблено на поверхневому рівні тексту без передачі глибинної структури оригіналу..' -

Приклад творчого вирішення в передачі фразеологічних зворотів демонструє 0.Кундзіч:

"Не бойся,-прибавил он, хитро "Не бійся, - додав він,хитро

взглянув на Грушшцкого,- все глянувші на Грушкцького, -вздор на свете!.. Натура - ду- все дурниці на світі.-., лиття ра, сгдьба - индейка,а жизнь- гроша ламаного не варте... копейка!" Деом снэртйм не бути, а од-

- нієї не минути!"

Цей приклад засвідчує ■ також і ге, що перекладач дуие точно відтворив деякі погляди, як головного персонажа, так, почасти, й самого агтсра, доказ чого знаходимо у словах Пе-чоріна (повість "Фаталіст"): "Адже гіршого за-смерть нічого

не станеться - а смерті не минеш!" ' ■

Відтворення 0. Кундзічем психологізму "Героя нашого часу" не викликає якихось серйозних заперечень. Численні монологи, самспризнання, щоденникові нотатки Печоріна передані перекладачем 'з. еєдикои достовірністю. Те ж саме мрхна сказати і про всі "сповіді" героя. Лексико-семантична

відповідність, внутрішня напруженість,. інтонація першо-диэрела - все ііе уміло збережене О. Кундзічем. -

Печорін знає досконало не тільки власні, але й чужі, потаємні сторони душі. "Вона нєзадоволена з себе; вона себе обвинувачує'в холодності... О, це "ераз, головка перемога! Завтра вена захоче винагородити мене. Я все це знаю налам' ять' - ось ш нудно! " Дзуга редакція (1964р.) останніх слів цього уривку ("ось чому мені скучно!") дещо ЗМІНЮЄ смисл лермонтовського висловлювання про причину нудьги героя. Якщо перса версія вірно відтворює"оригінальний т-:-кст ("Я есє это ухз знаю наизусть - вот что скучмо!") та його спрямованість на об'єктивні, незалежні від волі героя 'обставини, що призводять його до таких епснсвкіе ("ссь- що нудно"), то слова "ось чому мені скучно!" з наголосом на займеннику мені можна оцінювати як певні риси характеру, лк: притаманні Печорту природно. Але ми знаємо, п:о це не т?? 2

даному разі використаний займенник призводить до вігчуі розбіж-гсетей з оригіналом в дгвількс:-: підсистемах ¡-к.тшу (інтонаційній, лікгвс-отнлістичні.й. пс;ссслогі ”.н і й, і:л г-:іс».-вій та систем: автор-г^рей}.

. його часу", А повість "Фаталіст" в цьому плані посідає виз-

■ начальне місце, підсумовує світоглядні роздуми героя. Його розум намагаються вирішити найскладніші, "останні" питання 6',ттл. Як вірно зазначка І. Виноградов, шр досліджував філсссї^їкпй аспект "Героя нашого часу", "тут счет идетьена

. рабсгхэ копейки, їм по рыночному курсу сделок с собственной совестью. Тут дело жестокое И серьезное, тут платят Ж13НЫ0, не сглеетЕОванием, душа проходит безднами действительного ада, и перед нами истинная высокая трагедия, а не балаганный '+'зр'о. І'лубинній безысходный скепсис, всеобще и полное отрицание, разъедающее сомнение в истинности сужестЕОЕачия гуманистических идеалов, - вот действительный крест печоринской душ:, -е гнетукая ноша".'’ , . ■

• Псбісхь, а разок із нею увесь роман, закінчується іГілос^фсшію; роздумами Печорі на, якиші він ділиться з ¡’■аксимом Максимовичем в розмові про присуд долі людської. Ці ' рездуш ногять і напружений характер, їда-його також досконало відтворне перекладач: "Г;ри всьому цьому як би, здасться,

не ¡зробитися фаталістом? Але хто знає напевне, переконаний він у чому, . чи ні?.. І як частс ми вважаємо за переконання здаву почутв -вйо промах розуму!., я люблю піддавати сумкіЕу все: цей нахил розуму не заважає рішучості харак-

теру: навпаки,, іцрдз мене, то п сакзди сміливіше йду вперед,

■ колі: не знаю, іде на мене чекає".

Аналіз художньої системи роману "Герой нашого часу" в . українській версії 0.Кундзіча показав, . пу перекладач ТБорчо : вирішує поставлене перед ним завдання, намагаючись донести до читача цілісність оригінального тексту. Не раз. 0. Кундзіч демонструє здатність вгадати, вміло інтерпретувати, дібрати •необхідних стилі етичних засобів в процесі перекладу. В біль-‘ газті зіігздкіе це йому вдається. В окремих епізодах неадек-, ватка передача япого-кебудь елемента в Тій чи інеіій системі твору призводить до порушення структурної єдності першоджерела, : ьк?іг-:ає розбіжність у сприйнятті . оригіналу та

перекладу на художньо-образному рівні, що видається небажаним. Порушенню, ідо виникають ьавіть на рівні, лексемі під час перекладу, ¡„ожуть спричинитися до негативного зміщення в

макроструктурі тексту. Це ще раз засвідчує наявність в ху-

дожньому творі системної основи,' :і цілісності та взаємодії елементів, з якій вона складається. Проте мекча стверджувати, що перекладач, в основному, зберіг .яри відтворенні уклаіксікою мовою стилістичну зсрганізованість тексту . оригіналу, уникнувши в вільгості випадків негативних вміщзнь

• содо першоджерела. Це є головною заслугою перекладача, '

!. Виноградов її. Сїглоеофзкпй роглзн Лер’.іонтсва/Ліовий мир. -1а64. - X 10. - С, 20 '

- Id - '

оскільки самії таю емікня • t сприяє адекватному їтіл-пііл естетичної функції оригіналу в перекладі. '

У "ааключенні11 подасться висновки та визначаються по--дальші шляхи у вивченні поставлених проблем... Зазначпдо головні з них:

. і. Концепція даної роботи пслягяє у визнати систем-

ності художнього твору, об'єктивного зв'язку оригінал’/ к перекладу, щр визначає і сам метод дослідження неізезішіс

об’єктів. В нашій роззідці неможливо сбіїїтиол Без анзлігг/ тп синтезу. Аналіз художньої структури роману "Герсл натаго часу", вивчення складових частин твору дозволили при розгляді української' вереї і ї роману визначити, наскільки достовірно-відтЕорекі перекладачем' елементи структута оригіналу, ¡до складать єдину цілісність, аби вони так слш природно змогли в процесі перекладу синтезуватися в ху.гж:іи цілісність. Аналіз української версії підсистем реману п:.к:-зав, шр число стилістичні!;:, ритмічних,' лекоико-семанти'-тпл грудень незначне і не. призводить до суттєвої відмінності- у сприйнятті оригіналу та перекладу. Цілком ясно, щр поділ дослідницького процесу ка аналіз та синтез, в певному

розумінні, умовний. Аналіз та синтез -снують як спіьіідно-шення діалектичної єдності та взаємодоповнюють один одного. Аналіз окладників досиджуваного Об'єкта.дає нолі знанні: як про елементи самого об'єкта, -так і про його цілісність. Синтез характерних і визначальних частин, властивостей, відношень в єдину цілісність створює с-браз даного об'єкта, підсилюючи тим самим значущість, необхідні сіті гтрухтурних , елементів, якійл притаманні .лише певні ¡власні функції в системі об'єкта. Зазначені процеси мають безпосереднє відношення і до проблем перэкладозназства. ■ ■ 1 .

2. Е запропонованій роботі здійснено спробу системного '

аналізу художнього твору та його перекладу з використанням тих методологічних категорій та понять, як: можуть бути застосовані у літературознавстві та перекладогн?встзі як ка- . укоЕіій інструментарій. Так, досліджуючи, наприклад, проблему відношень "оригінал-переклад", дисертант вважає, щр с всі підстави розглядати цю складну цілісність за . допомогою філософських категорій суті та явища, де переклад виступає яг. прояв сутності ор.чг і пального тексту. - . ■ •

3. Аналіз систем роману показав, щр еоііи виступають як 'відносно самостійні художні структури. їх органічна єдність створює неповторне естетичне "поле" лермонтовського 'роі/іну, ставить в один ряд із світовими шедеврами худомиьої літератури. Дослідження означених систем в українській sepe її 0. Кундзіча дає смогу визначити ''¡частоту'; от рунтурни:: пзруигнь 2 порівнянні з і»рводк:р»лоій . І:с 'кіл?кість " та ЯКІСТЬ не Призводить З біЛЬКОСТі с-гоїй'до ГЛІібііШШХ .ГГРУЗКЧІЬ 'макроатішотипя оригіналу, д;о дозволяє зробити епсної^к. про

високу художню якість' здійсненого перекладу першсд>гйрела. Ьезперечним досягненням 0. Кундзіча є передача інтонаційного забарвлення лермс-нтовського тьксту, яка в більшості своїй грунтується не на прямому значенні слів та виразів, а у взаємодії на другому, ' так би мовити, "плані" їх лексичних полів, в перетині, в • особливій організаційній структурі всього твору, коли лексеми викликають одна в одної необхідну інтонаційну значущість.

4. Відтворення українською ¡.твою ■ роману Лєрмонтова -велика заслуга перекладача, їло гробив надбанням української літератури твір, який читають народи всього світу. Незважаючи на втрати, цо неминучі при перекладі ікеомоеного теору, можна стверджувати, що переклад здійснився та посів одне з високих місць не лише серед перекладів творіЕ Лєрмонтова, але- й у всій українській перекладній літературі. ■

У "Заключенні" також зазначається, що автор дисертації бачив снос завдання в системному аналізі вершинного твору 11 Кл Лєрмонтова та українській версії 'Тероя нашого часу", маючи на меті заповнити ту прогалину, щр існує в системному вивченні ТЕору та критичній літературі врдс відтвореного українською мовою роману Лєрмонтова, який здійснив 0. Л Кундзіч. . ■

Основні положення дисертації відображені в публікаціях: ■

1. Лєрмонтов в работе над рукописью.-Русское языкознание.-Киев, изд. КРУ.-1989'.-й 19. ' •

2. Об украинском переводе романа Ы. ¡0. Лермонтова "Герой

нашего времени". , /Актуальные вопросы современного лерыонто-вэдения. Литературоведение /Материалы и методические рекомендации для общих и специальных курсов/ - К. ¡1339. •

3. Співвідношення "оригінал-переклад" в сучасному

перекладазнавстві //Доел:дмення з філології. - Збірник наукових праць. -К. ,1393. - '

4. Про український переклад "Героя нашого часу" //Питання літературознавства, - ЧерніЕЦі,1994. - /Н.

Зам. 238,тираяс 100. ВІШ 'Кніьськвй університет' 252017, КнІв-17,Б,Шевченка, 14,