автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Влияние возрождения Болгарской государственности на развитие связей общественности Украины и Болгарии (1878-1885 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Влияние возрождения Болгарской государственности на развитие связей общественности Украины и Болгарии (1878-1885 гг.)"

"ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рикопису УДК 940.2

Субботін Владислав Миколайович

ВПЛИВ ВІДРОДЖЕННЯ БОЛГАРСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ НА РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗКІВ ГРОМАДСЬКОСТІ УКРАЇНИ І БОЛГАРІЇ

(1878 -1885 рр.)

Спеціальність: 07.00.02. - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття паукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк — 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії Донецького державного університету

Науковий керівник - ЄРХОВ Генадій Петрович, доктор історич

них наук, професор, завідувач кафедрі: нової та новітньої історії Донецького державного університету.

Офіційні опоненти - ДОБРОВ Петро Васильович, доктор історичних наук, професор кафедри історі: України Донецького державного університету,

ДОКАШЕНКО Галина Петрівна,

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України і економічної ' теорії Горлівського педагогічного

' інстітуту іноземних мов

Провідна організація - Кафедра історії України Запорізького державного університету

Захист відбудеться “/У“ 1997 р. о го

на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 06. Об. 01. з присуджені наукового ступеня кандидата історичних наук у Донецьком державному університеті (340055, м. Донецьк, вул. Університетськ 24, ауд.^У).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліоте: Донецького державного університету.

Автореферат розіслано 1997 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

Структура дисертації. Дане дисертаційне дослідження побудовано за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на параграфи, заключення, переліку використаних джерел і літератури (72 назви), а також додатку - іменного показника, що відповідає меті та завданням роботи. Загальна кількість сторінок - 173.

Вступ. Актуальність дослідження. Вплив відродження Болгарської державності на ті чи інші сторони громадського життя є однією з найважливіших вузлових проблем болгарської історіі. Головними особливостями держави, що утворилася внаслідок російсько-турецької війни 1877-1878 рр., були яскраво відбитий національний характер, демократичний тип організації влади і суспільного устрою. Крім того, визволення Болгарії і відродження її державності обумовило проведення радикальних реформ, здійснення перших кроків державної розбудови було безпосередньо пов’язано з політичним й ідеологічним розвитком країни в передвизвольний період.

Ці риси болгарської державної розбудови були значними чинниками участі в неї найширших мас суспільності, яка на всіх етапах відтворення національного суверенітету користувалася значною дружньою підтримкою українського народу. Традиційний характер належить українсько-болгарської співпраці в усіх галузях громадського життя. Спорідненість мови, культури, етнічної психології та історичної долі, географічна близькість, подібність природних умов сприяли контактам народів України та Болгарії. Після створення самостійної Болгарської держави зазначені обставини зумовили наповнення громадської взаємодії новим змістом. Громадські контакти проявилися тією спеціфічною сферою суспільного життя, де, незважаючи на всю складність міжнаціональних стосунків, плідно відбувався процес взаємоспілкування народів. Українсько-болгарські громадські зв’язки стали важливим елементом рішення провідних завдань державної розбудови. Серед них: зміцнення національного суверенітету, завершення утворення системи керівництва суспільством, вирішальна консолідація нації шляхом возз’єднання країни, а також культурний розвиток післявизвольної доби. Зазначені обставини засвідчують про велику важливість громадської співпраці для Болгарії перших років існування суверенної держави. Це робить дуже актуальним вивчення питання про вплив процесу відродження Болгарської державності на розвиток українсько-болгарських громадських зв’язків. Необхідність розгляду характеру і наслідків подібного впливу, аналізу усього спектру чинників, що у ньому проявилися, а також відсутність узагальнюючих робіт з проблеми зумовили вибір теми: “Вплив відродження Болгарської державності на розвиток зв’язків громадськості України і Болгарії (1878— 1885 рр.)”.

Предмет дослідження. Предметом дослідження виступає виявлення закономірностей дії об’єктивних та суб’єктивних чинників на тенденіії і динаміку процесу суспільної взаємодії під впливом державної розбудови у Болгарії.

Об’єкт аналізу. Об’єктом дослідження є весь комплекс факторів,

що зумовили вплив відродження національної державності в Болгарії на українсько-болгарські суспільні зв’язки, а також форми та механізми такого впливу.

Стан наукової розробки проблеми. Існуючі монографічні дослідження, в яких у тій чи іншій мірі порушується українсько-болгарське громадське співробітництво у період, що цікавить нас, можливо умовно поділити на декілька груп. Першу з них складають праці загального характеру щодо українсько-болгарських зв’язків. Велике значення мають монографії П.С. Соханя “Вогонь вічної дружби”1 та “Очерки истории украинско-болгарских связей”2. У них докладно досліджуються контакти між народами України та Болгарії від часу їх зародження до середини 70-х років нашого століття. Серед важливіших періодів взаємодії народів зазначаються контакти, що відносяться до часів становлення Болгарської державності. На підставі документальних даних відбито генетичний зв’язок українсько-болгарських взаємовідносин кінця 70-х - першої половини 80-х років XIX століття з попередніми етапами співробітництва.

Історичним традиціям українсько-болгарської взаємодії та її розвитку присвячена монографія В.Т. Дмитрука “Сторінки вікової дружби. З історії болгарсько-українських зв’язків XIX - початку XX ст.”3 У неї, крім того, звертається увага на головні прояви співробітництва в громадсько-політичній, науковій, літературній сферах та мистецтві, зроблено висновок про активізацію українсько-болгарської взаємодії після Квітневого повстання 1876 р. в Болгарії і визволення країни.

Деяким методологічним аспектам присвячена монографія Г. Ге-оргієва4, яка узагальнює досвід дослідження проблем болгарського державотворення. Її автор розглядає питання пов’язані з роллю держави у житті нації, спираючись на дані етнографії. У праці велика увага надається розробці категорій держави та етносу.

Однієї з вузлових проблем впливу процесу становлення болгарського суверенітету на громадську активність - питання взаємовідносин Болгарської православної церкви та держави торкається дослідження К. Кожухарова5. Хоча ця робота в основному відображає реакцію церкви на створення Болгарської землеробської народної спілки (БЗНС), у ній розглядається громадська діяльність Болгарської православної церкви напередодні та в перші роки після проголошення самостійності Болгарії.

1 Сохань П.С. Вогонь вічної дружби. - К.: Наукова думка, 1966. - 287 с.

2Сохань П.С. Очерки истории украинско-болгарских связей. - К.: Наукова думка, 1976. - 290 с.

3Дмитрук В.Т. Сторінки вікової дружби. З історії українсько-болгарських зв’язків XIX - початку XX ст. — Львів: Вид. Львівського ун-ту, 1958. - 60 с.

4 Георгиев Г. Освобождением и етнокултурното развитие на българския народ, 1877— 1900. - София.: Изд. на БАН, 1979. — 265 с.

5Кожухаров К. Българският земледелски народен съюз и религията. -София: Изд. на БЗНС, 1961. - 32 с.

з

Надто цікаві для вивчення обраної теми праці, що відбивають зв’язки й традиції дружби різних регіонів Болгарії та України. До них відносяться книга А.Д. Бачинського та М.Д. Дихана “Справжні другарі“1, а також колективна праця, присвячена контактам міст Одеси та Варни2.

Важливі дані наводить монографія М.А. Бірмана3, у якій спеціальний розділ відведений структурі болгарського суспільства після визволення та тенденціям її змін. Це дає можливість розглядати розвиток українсько-болгарської громадської співпраці крізь призму перетворень у складі населення Болгарії, які відбувалися під впливом державотворення.

Слід зазначити, що більшість монографій наведеної групи відбиває українсько-болгарську взаємодію з певних методологічних позицій. При цьому головна увага належить розгляду співробітництва в галузі поширення революційної ідеології серед тих чи інших осередків болгарської громадськості.

До наступної групи досліджень можна віднести праці, що торкаються розвитку болгарської культури. У них не тільки простежуються основні етапи історії науки, мистецтва, літератури Болгарії, з’ясовуються причини виникнення різноманітних явищ культурного життя, розглядається діяльність видатних осіб, але й надається велика увага зв’язкам болгарської культури з культурою інших країн і народів.

У науково-довідковій бібліографічній роботі Крістіни Гечевої4 зібрані дані про всі болгарські видання та дослідження іноземних авторів щодо проблеми болгарського національно-культурного Відродження, до того ж, багато з них не обмежуються цим періодом, але й захоплюють культурні явища більш пізнішого часу, підкреслюючи їх генетичний зв’язок з передвизвольним періодом. Слід виділитити значення узагальнення розвитку культури Болгарії епохи зародження та формування буржуазних відносин, з якого дослідниця почала свою працю.

Ціла низка досліджень щодо розвитку болгарської культури присвячена участі головних соціальних груп у громадських діях і культурних процесах у країні, що дозволяє зробити висновки про характер суспільних та культурних процесів у Болгарії та поставити питання про

1 Бачинський А.Д., Дихан М.Д. Справжні другарі. - Одеса: Маяк, 1990. — 210 с.

2 Бачинский А.Д., Дыхан М.Д., Стоянов К.С. Истоки: Очерки исторических связей Одессы и Варны. - Одесса: Маяк, 1990. - 136 с.

3 Бирман М.А. Формирование и развитие болгарского пролетариата 18781923 гг. - М.: Наука, 1980. - 352 с. '

4 Гечева К. Българската култура през Възраждането: Библиография: Българска и чужда книжнина, 1878-1983. — София: Издателство на БАН, 1986.

- 862 с.

їх зв’язок з українсько-болгарським співробітництвом1.

Наступна група праць присвячена взаємодії болгарської та української громадськості у сфері науки та освіти. До того ж книга Л.В. Горіної2 розкриває зазначені аспекти крізь призму особистості Марина Дрінова

- видатного болгарського вченого другої половини XIX століття, активного державного діяча визволеної Болгарії, одного з організаторів національної болгарської системи освіти. У книзі розглянуто не тільки головні етапи громадської та науково-просвітницької діяльності М.С. Дрінова, але й подається докладний аналіз виникнення, розвитку та взаємодії важливіших напрямків культурного життя Болгарії, простежується їх вплив на світогляд інтелігенції країни. Стосовно проблеми підготовки кваліфікованих професійних кадрів для Болгарії йде мова в роботі Л.В. Степанової3. У монографії навчання молодих болгар у світських та духовних навчальних закладах України оцінюється з кількісного та якісного погляду, що дає можливість з’ясувати роль інтелігенції, яка пройшла підготовку в українських землях у громадському житті Болгарії перших років існування самостійної держави.

Кількість фахівців, що навчалися в університетах європейських країн, у тому числі в Україні, порівнює болгарський дослідник І. Танчев4. Нові дані щодо проблеми освіти болгар в українських містах, формування болгарських національних училищ силами діаспори викладено у статті М. Люлюшева5. У розкритті цього питання В.М. Нічик6 робить акцент на

1 Божков К. Българска историческа живопис. - Част 2. От Възраждането до 1944 година. - София: Български художник, 1978. - 373 с.; Божков А. Култура и културни институции в България след 1978 г. (до първата световна война) // България 1300. Институции и държавна традиции / Отв.ред.: Е. Бужашки. - София: Издателство на Българското историческо дружество, 1981. - С. 347-370.; Единение народов - единение культур: Украинско-болгарские культурные связи: История и современность / Сост.: С. Балинова, В.А. Захаржевская и др. - К.: Наукова думка, 1987. - 262 с.; Львова Е.П. Искусство Болгарии. Очерки. - М.: Искусство, 1971. - 180 с.; Гачев Г. Неминуемое: Ускоренное развитие литературы. - М.: Наука, 1989. - 431 с.

2 Горина Л.В. Марин Дринов - историк и общественный деятель. - М.: Издательство Московского университета, 1986. - 208 с.

3 Степанова Л.И. Вклад России в подготовку болгарской интеллигенции в 50-70-е гг. XIX в. - Кишинев: Штиница, 1981. - 214 с.

4 Танчев И. Българската държава и подготовката на специалиста с европейско образование (1878-1885) // Исторически преглед. - 1991. - № 10. - С. 70-87.

5 Люлюшев М. Поглед върху българските централни училища в Бесарабия през втората половина на XIX в. / / Българите в Северного Причерноморие. Изследвания и материали. - Том втори / Съст. П. Тодоров. - Велико Търново: Издателска къща Аста, 1993. - С. 152-161.

6 Ничик В.М. Киево-Могилянская академия и болгарская культура //У истоков общности философских культур русского, украинского и болгарского народов. Сборник статей / Ред.: B.C. Горский. - К.: Наукова думка, 1983. - С.79-103.

радиційний характер українсько-болгарського співробітництва у галузі світи. А.І. Доронченков1 відзначає існування спеціального плану навчання олгар в Україні, на розробку якого певний вплив мала звичка вихідців Болгарії до природних умов півдня України.

Історія діяльності організації болгарських емігрантів - Одеського болгарського настоятельства у стислому вигляді викладена у статті М.Д. [ихана2. її автор, торкаючись мети та завдань настоятельства, зупинився а його участі у майбутньому болгарської молоді, що поступала до авчальних закладів України.

З проблемами українсько-болгарських суспільних зв’язків у галузі росвіти тісно пов’язані питання шляхів та способів формування олгарської національної інтелігенції. Існуючі дослідження з цього при-оду:і дозволили автору дисертаційного дослідження на підставі ізноманітних джерел зробити свій внесок в розробку цієї проблеми.

У самостійну групу можна відокремити дослідження структури іолгарської держави з правознавчого погляду. Вони дають оцінку теоріям а концепціям державного устрою, які мали найбільшу популярність у олгарському суспільстві. До цієї групи відноситься моногарфія М. індрієва та Д. Ангелова4, стаття відомого історика П.Н. Мілюкова5, ослідження М. Гринчарова6.

Таким чином, короткий аналіз історіографії свідчить, що проблема пливу відродження Болгарської державності на розвиток українсько-олгарських суспільних зв’язків у літературі спеціально не ставилась. Іільшість аспектів українсько-болгарського співробітництва розкрито

1 Доронченков А.И. “Записки о мерах образования в России славян” как сточник к истории российско-болгарских отношений / / Материалы III (риновских чтений, 25-27 октября 1994 г. - Харьков, 1994. - С.43-45.

2 Дихан М.Д. З історії розвитку російско-болгарських зв’язків другої оловини XIX століття (Одеське болгарське училіщне настоятелство) / / Пр.

Одеський ун-т. - 1958. - Вип. І. - С. 147-161.

! Паскалева В. За икономическата и подитическата дейност на едрата уржоазия в емиграция през 70-те години на XIX в. / / Исторически преглед. -977. - № 2. - С.80-82.; Радкова Р. За връзките между интеллигенцията и уржоазията в българското освободително движение / / Исторически преглед.

1977. - № 2. - С.90-92.; Трайков В. Два аспекта на буржоазията в българското ационално-освободително движение / / Исторически преглед. - 1977. - № 2.

■ С.82-86.; Шарова К. Българското национално-революционно движение и арата буржоазия / / Исторически преглед. - 1977. - № 2. - С.71-80.

4 Андреев М., Ангелов Д. История Болгарского государства и права. - М.: 'Ысшая школа, 1962. - 465 с.

5 Милюков П. Болгарская конституция / / Русское богатство. - 1904. -19 8. - С. 193-202.

с Грънчаров С. България на прага на двадесетото столетие. Политически спекти. - София: Издателство на Отечествения фронт, 1986. - 309 с.

фрагментарно, з загальних позицій, при чому, головний акцент робитьс на взаємодію у справі відновлення та ствердження суверенітету Болгарі' З приводу багатьох питань українсько-болгарської громадської взаємод праці істориків обмежуються лише постановкою проблеми і констатацієь фактів. Все це свідчить про недостатність висвітлення впливу болгарське державної розбудови на українсько-болгарське громадське співробітництв в існуючих дослідженнях.

Мета дослідження. Виходячи зі стану наукової розробки пpoблeм^ об’єкту і предмета дослідження, автор визначив і мету дисертації - аналі основних факторів впливу процесу державної розбудови на українське болгарську суспільну взаємодію, з’ясування специфіки громадсько співпраці між Болгарією та Україною в 1878-1885 рр., відбит закономірності розвитку суспільних контактів під впливої державотворення, а також тенденцій їх здійснення.

Завдання дослідження. Зазначеною метою продиктовані основь завдання дисертації:

- відокремити та систематизувати основні фактори об’єктивного т суб’єктивного характеру, які обумовили особливості розвитку українське болгарських суспільних зв’язків в умовах становлення Болгарське державності;

- розкрити ступінь впливу процесів завершення формуванн буржуазної держави, конституційного будівництва, нових тенденцій культурному житті на українсько-болгарське громадське співробітництве

- проаналізувати та співвіднести традиційні форми українське болгарських контактів та нове у взаємоспілкуванні народів;

- простежити роль суспільного співробітництва у вирішенні су: тєвих проблем Болгарії кінця 70-х - першої половини 80-х років XI] століття та подати його історичне значення.

Хронологічні рамки. Автор торкається проблем українсько-бо.і гарської громадської взаємодії, які відносяться до початкових етапі існування суверенної Болгарії. Цей період охоплює 1878-1885 рр., тобт час від повного визволення Болгарії та проголошення самостійне Болгарської держави, що ознаменувалося підписанням Сан-Стефанськ( мирної угоди (3 березня 1878 р.) до возз’єднання північної та південне частин країни (вересень 1885 р.)

Територіальні рамки. Регіоном дослідження є Україна та Болп рія в їх сучасних кордонах, які визначають рубежі заселення болга{ ського та українського народів. Подібні межі обумовлені міжнаціональна характером українсько-болгарської громадської взаємодій'. Крім того, певн значення має тей момент, що досліджувані країни належать д чорноморського регіону й мають схожі природні умови. Ці чинники тако; мали вплив на розвиток взаємоспілкування двох народів, що відбилося н громадської співпраці.

Методологічна та теоретична основа. Теоретико-методологічної базою даного дисертаційного дослідження є комплексний системний підхії який базується на принципах історизму, об’єктивності та науковості, щ

ередбачає розгляд обраної теми з врахуванням закономірного історичного озвитку та у зв’язку з конкретними умовами, відбиття об’єкта дослідження різних відношеннях та розвитку. Автор також керувався принципами роблемно-хронологічного, порівняльного, структурного і логіко-налітичного розгляду обраної теми.

Джерельною базою дисертації є матеріали, які знаходяться у фондах ітчизняних та російських архівних закладів: Центральному Державному сторичному архіві України (ЦДІА України), Київському міському ержавному архіві (КМДА), Відділі рукописів Центральної наукової ібліотеці ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України (ВР [НБ), а також Архіві Зовнішньої Політикі Російської імперії (АЗПРІ, м. \осква).

Перелічені джерела за походженням та характером умовно озподіляються на чотири групи. Першу складають документи державних станов та органів Російської імперії, що містять дані про суспільну ктивність у Болгарії та в осередках болгарської діаспори в Україні. До ругої віднесено матеріали громадських організацій. Третю групу кладають особисті документи та листування впливових діячів науки, ультури та суспільного руху. До четвертої можна віднести бібліографічні а археографічні видання, що вийшли у світ як у період, найближчий до ого, що розглядається так і за недавнього часу’1, які містять різноманітні татистичні та довідкові дані.

Найбільша цікавість належить матеріалам, що стосуються підготовки

о святкування тисячної річниці смерті святого Мефодія (ф. 442 ЦДІА ’країни), громадської діяльності болгарських студентів, які навчалися у иївському университеті імені св. Володимира, документам щодо вступу навчальні заклади молодих болгар, дані про походження болгарських тудентів (ф. 16 КДМА), листування керівництва Київської духовної кадемії та редакції теологічного журналу з Болгарським Екзархатом з итання співробітництва у справі видання “Болгарського духовного існика” (ф. 711 ЦДІА України), дані про стажировку болгарських ійськових в України (ф. 315 ЦДІА України), листи болгарських суспільних іячів та церковних ієрархів до О.О. Потебні та І.В. Платонова (фф. 045, 2046 ЦДІА України). Низка архівних документів, щодо болгарського тудентсьтва в Україні несе примітку “унікальна справа".

З метою з’ясування тенденцій впливу відродження Болгарської ержавності на розвиток українсько-болгарських громадських зв’язків икористано мемуари видатного державного діяча О.М. Дондукова-орсакова “Записка про болгарську конституцію” (ф. XIII ВР ЦНБ). До

1 Брокгауза и Ефрона энциклопедический словарь: В 86 т. - Т. VII. / Ред.: .Е. Андреевский, К.К. Арсеньев, Ф.Ф. Петрушевский. - СПб.: Изд. Брокгауза и фрона, 1891. - 794 с.; Славяноведение в дореволюционной России, иобиблиографический словарь. - М.: Наука, 1979. - 429 с.; Энциклопедический юварь Брокгауза и Ефрона. Биографии. Репринтное издание: В 12 т. - Т. 1. / тв. ред.: В.М. Кареев, М.Н. Хитров. - М.: Сов. энциклопедия, 1991. - 799 с.

того ж публікація нового документа стосовно правового стану та основні напрямків діяльності Одеського Болгарського настоятельства, зроблеї

Н. Червенковим1.

Важливим джерелом стали документи, сконцентровані в Архі Зовнішньої Політикі Російської імперії. Вивчені та використані справи фонду російського віце-консульства у Софії. Серед них привертаю' увагу листи педагога та громадського діяча Т. Мінкова, що датовані 1879 1881 рр., у яких він наводить току зору частини болгарської діаспори Україні на державну розбудову та конституційний процес у Болгарії.

Аналізуючи джерела, автор використовував порівняльно-історични ретроспективний та хронологічний методи. В цілому, залучені джepeJ забезпечують наукову достовірність та об’єктивність роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у дисертаї зроблена спроба комплексного аналізу проблеми, яка не oдepжaJ потрібного відбиття в літературі. Розглядається сукупність історичні умов розвитку українсько-болгарського суспільного співробітництва ' комплексу громадсько-політичних, культурних, наукових, церковн релігійних контаків Болгарії та України. Розкриваються шляхи і форл впливу різних аспектів державної розбудови на суспільну взаємодію, п обумовили її активізацію. На основі документальних матеріалів робиты спроба повніше висвітлити ті сторони українсько-болгарських громадські зв’язків, які раніше не розкривалися або розглядалися з тенденційні позицій (взаємообумовленість громадських зв’язків і остаточн консолідації болгарської нації та об’єднання країни; проблема суспільн активності болгар в Україні після Визволення; участь Болгарськ православної церкви в українсько-болгарському громадської^ співробітництві).

Практичне значення. Результати та висновки дисертаційного д слідження можуть бути використані при розробці лекційних курсів історії Болгарії, південних та західних слов’ян тощо. їх можна врахува' при з’ясуванні місця та ролі держави у розвитку суспільного житт порівнянні форм та методів державотворення і впливу держави і соціальну активність у різних народів. Крім того, сучасні політичні дія1 установи й організації, що здійснюють ті чи інші форми міжнародно співробітництва, на наш погляд, спроможні, опираючись на доскона. дослідження досвіду українсько-болгарського громадського співробітницте

1 Червенков Н. Одеското българско настоятелство - защо престава съществува? (Документален източник) / / Българите в Северно’ Причерноморие. Изследвания и материали. Том втори / Сьст. П. Тодоров. Велико Търново: Издателска къща Аста, 1993. - С.186-192.

ювніше використовувати його досягнення для зміцнення плідних стосунків /ііж народами. Це може стати одним з актуальних напрямків міжнародної йяльності незалежної Української держави, оскільки дозволяє формувати сомпоненти її зовнішньої політики з врахуванням історичних традицій 'а етнопсихологічних особливостей народу, характеру контактів і взаємодії ! сусідами.

Наукова апробація. Основні положення, текст і висновки дослідження обговорено на кафедрі нової та новітньої історії Донецького

і,ержавного університету. Дисертація була рекомендована кафедрою до ¡ахисту. Принципові положення роботи знайшли відбиття у виступах івтора на міжнародній (III Дриновськи читання, Харків, 25-27 жовтня 1994 ).) та загальноукраїнських конференціях (Богдан Хмельницький: життя, цяльність, історія і сучасність, Донецьк, 27-29 грудня 1995 г.; Проблеми ■уманизації освіти в Україні, Донецьк, 24-26 червня 1996 р.), курсі лекцій

і історії південних та західних слов’ян, який було прочитано у Маріупольському гуманітарному інституті, а також викладені у публікаціях.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, формулюються іого мета і завдання, подаються хронологічні і териториальні межі, робиться шаліз використанних джерел, наводяться дані про наукову новизну і ірактичну цінність дисертації.

Перший розділ “Розвиток національної державності Болгарії па українсько-болгарські громадські зв’язки“ аналізує систему )б’єктивних та суб’єктивних факторів, що обумовили активізацію /країнсько-болгарських зв’язків у кінці 70-х - першої половині 80-х юків XIX століття.

Звільнення Болгарії і будівництво самостійної держави відкрило якісно -ювий етап в історії українсько-болгарського співробітництва та сприяло юдальшому зміцненню дружби між двома спорідненими народами, /країнсько-болгарські суспільні контакти розглядаються як цілий комплекс складових громадського життя, що охоплював практично усі напрямки стосунків між Україною та Болгарією. Вони знаходился під безпосерденім шливом процесу болгарської державної розбудови і були спрямовани на юзгортання національного суверенітету. Завдяки цьому українсько-Золгарська громадська взаємодія набула низки характерних рис. По-перше, іемократизація дій болгарської громадськості та її міжнародних контактів іначно поширювала соціальну базу Болгарської держави. Це давало змогу нддати пріоритет традиційним формам і напрямкам міжнародних стосунків Болгарії, у першу чергу, українсько-болгарській взаємодії. По-іруге, українсько-болгарські громадські зв’язки під час становлення 5олгарського національного суверенітету переживали активізацію на підставі спорідненості національної психології українського та болгарського

народів. Акцентування уваги на традиціях державності власного народ було одним з головних факторів національної консолідації як в Україн так і в Болгарії. Пошук шляхів демократизації державного устрою тако) було однією з домінант суспільного життя обох народів. Головниі критерієм оцінки ступеня демократизації концепцій побудови суверенно держави можливо вважати повагу до національних почуттів, мови традицій інших народів. По-третє, відродження Болгарської державнос' вело до зміни форм українсько-болгарського громадського співробітництв; на перший план виходять його науково-культурні та церковно-релігійь компоненти. По-четверте, вплив державності на життя суспільств проявився у посиленні прагнення до стабільності, що знайшло відбиття розвитку українсько-болгарських громадських зв’язків.

Другий розділ “Українсько-болгарська громадська взаємоді в галузі просвіти, науки та культури” присвячений суспільном співробітництву у сфері побудови болгарської національної систем народної освіти, а також розглядає громадську взаємодію як факто розвитку художньої культури Болгарії післявизвольного період} Співробітництво у цих сферах досліджується в єдності з громадсько політичними контактами, з’ясовується роль суспільної взаємодії виникненні нових явищ культурного життя, до того ж якісно нові тендени громадських зв’язків порівнюютсья з традиційними формам взаємоспілкування народів.

Державна розбудова зробила можливим швидкий перехід болгарськ< культури з маргінального стану культури пригнобленого народу, досягненн минулого якого були забуті, до розвинутої національної культури, усі форм якої представляють єдиний організм в умовах панування рідної мови т дії національних закладів.

Проте болгарський уряд вважав першочерговим завданням в галу; культури формування сфери технічної освіти і підготовку а і міністративних кадрів. В наслідок подальший розвиток образотворчог та виконавчого мистецтва знаходився у межах громадської ініціативі Головними завданнями українско-болгарського культурног співробітництва були ідеологічне забезпечення потреб суспільстві подолання роз’єднання, що було викликано пануванням фанаріотів передвизвольні роки, вирішальна консолідаця нації шляхом об’єднанн Князівства та Східної Румелії. Рішення цих проблем здійснювалося шляхо взаємодії у справі підготовки болгарських національних кадрів, а тако; контактів у галузі літератури і мистецтва. Болгарія вступила до епох самостійного розвику, маючи великі прошарки населення, що перебувал у патріархальному стані. Освітня справа, мережа навчальних закладів, укомплектованість кадрами знаходилася у стані кризи. На кінець період}

що розглядається, країна вже мала добру для того часу систему навчальних закладів, рівень освіченості населення вже можливо було порівнювати з європейськими критеріями. Це, в першу чергу, було наслідком діяльністі науково-педагогічних центрів України, які концентрували зусилля вчених, громадськості та болгарської діаспори. Саме в Україні, завдяки діяльністі громадськості, зародився прообраз болгарської національної школи. Силами провідних вчених була проведена розробка навчальних програм та методик освітньої справи. З відбудовою Болгарської державності основні положення цієї системи були відтворені на її землі. Але й після Визволення в Україні проходило навчання болгарської молоді, яке охоплювало всі ступені від початкового до вищого.

Одночасно з просвітницькою роботою йшло плідне наукове співробітництво. Науковцями України та молодими болгарськими вченими була написана ціла низка монографій та дисертацій. Це, в першу чергу, відображало зріст інтересу до проблем слов’янознавства та піднесення національної свідомості у Болгарії. Крім того, була розгорнута діяльність із зібрання та зберігання пам’яток болгарської культури та історії. Наслідком цього напрямку громадської взаємодії було закладення бази музейної та архівної справи у Болгарії.

Українсько-болгарські суспільні контакти у сфері мистецтва знаходилися у тісному генетичному зв’язку з попередніми епохами їхнього розвитку. Об’єктом уваги була народна творчість, фольклорні явища. Одночасно громадське співробітництво було підпорядковано прагненню залучити до сфери болгарської національної культури кращі зразки світової культури. Все це стало підставою спрямованності взаємоспілкування українських та болгарських діячів культури на узагальнення досягнень фольклору, дослідження світового досвіду, синтез нових ¡методів.

Третій розділ “Вплив відродження Болгарської державності на українсько-болгарське церковне та релігійне співробітництво“ торкається участі Болгарської православної церкви у суспільному житті визволеної Болгарії. Вивчається роль та місце духовенства у системі українсько-болгарських контактів. З’ясовується значення співробітництва болгарських та українських церковних ієрархів для вирішення проблем соціально-політичного та морально-етичного характеру.

Болгарська православна церква (БПЦ) була впливовою громадською силою, яка прагнула до скорішого вирішення головних завдань, що стояли перед молодою державою. Духовенство підтримувало багато демократичних ініціатив віруючих, а іноді прагнуло очолити їх. У нових умовах існування самостійної Болгарської держави воно шукало шляхи збереження своєї традиційної ролі. До того ж БПЦ користувалася поміркованою державною підтримкою, котра однак поширювалася лише

до певних меж. Ці обставини обумовили активну участь болгарського духовенства у міжнаціональних стосунках Болгарії і, в першу чергу, в українсько-болгарському громадському співробітництві. Церковно-релігійни суспільні контакти були орієнтовані на підтримку православ’я у Болгарії, його захист від тих ідеологічних впливів, які провідні ієрархи вважали такими, що не відповідають культурній традиції країни. Крім того, розвиток співробітництва у цій сфері був викликаний потребами громадсько-політичного життя самостійної держави.

Взаємодія священиків і віруючої спільноти України та Болгарг здійснювалася в єдністі з іншими видами громадських зв’язків, Духовенство зробило свій внесок у розвиток просвіти та науки. При цьому БПЦ і українські церковні структури враховували значну уваг) спільноти до питань слов’янської історії, велику популярність кирило-мефодієвських свят. Під керівництвом Київської духовної академії тг Слов’янських комітетів були розгорнуті історичні, історіографічні тг джерелознавчі дослідження, а також публікація найбільш цікавих з них.

Заключення дисертації містить висновки та рекомендації, у яки* сформульовані узагальнення головних результатів дослідження, висловлені пропозиції щодо розвитку плідних традиційних українсько-болгарських стосунків. Рекомендації стосуються використання досвід) суспільної активності та громадських зв’язків, ініціатив авторитетни> діячів в слов’янознавстві, а також для вирішення гострих проблем політичного, національного та релігійно-конфесійного плану.

За результатами розгляду впливу відродження Болгарсько' державності на українсько-болгарську громадську взаємодію у суспільно' політичній сфері, галузі освіти, науки й культури, а також церковно релігийних контактів автор дійшов наступних висновків;

1. Відродження Болгарської державності відкрило нову епоху в історГ взаємодії Болгарії з сусідніми країнами. Розбудова національного суверенітету розчистила шлях кардинальним перетворенням у політичній економічній та громадській сферах. Визволення країни відіграло ролі буржуазно-демократичної революції й зробило можливим формування суспільства нового типу. Болгарія була залучена до загальноєвропейського процесу створення національних держав. Законодавчі умови розвитку самостійної Болгарської держави були закладені підписанням Сан Стефанської прелімінарної мирної угоди, основними рішеннямг Берлінського конгресу, прийняттям Тирновської конституції 1879 р.

2. Становлення Болгарської державності характеризувалося взаємодією цілої низки об’єктивних та суб’єктивних чинників, які здійснилг вплив на всі сторони суспільного життя, у тому числі, й на українсько болгарське співробітництво. Серед них можна відокремити:

- формування зв’язків народів Болгарії та України цієї доби на базі багатовікової традиції взаємної підтримки прагнення до волі й незалежності;

- перебування громадськості під впливом етнокультурної та психологічної спорідненості народів України і Болгарії, яка базувалася на географічній близькості, подібності культури та звичаїв, а також спільності багатьох рис історичної долі. Наведені обставини були не тільки однією з історичних умов розгортання співробітництва, але й потужним фактором, що зумовив його спрямованість;

- вплив загального піднесення соціальної активності під час державної розбудови на українсько-болгарське громадське співробітництво проявилося участю різноманітних суспільних сил у розробці концепцій державного устрою та визначенні подальших перспектив розвитку.

3. Громадське співробітництво народів України та Болгарії періоду, що розглядається, було спрямовано на вирішення найголовніших завдань, які поставив сам хід державної розбудови: досягнення повної незалежності, об’єднання Князівства та Східної Румелії, завершення консолідації нації, протидія реакційним діям монарха, не допущення чужерідних ідеологічних впливів у країні.

Громадська взаємодія у світі перелічених проблем несла у собі:

- інформування широких кіл про події, що відбувалися у самій Болгарії та на землях, які ще залишалися під контролем султанської Туреччини, акцентування уваги на справедливих вимогах болгарського народу;

- пропаганда возз’єднання у складі єдиної Болгарської держави усіх земель, що населені переважно болгарами;

- виявлення політичного підтексту у діях керівництва католицької церкви та кількох протестантських конфесій, чиє проникнення у Болгарію посилилося після утворення самостійної держави. Завдяки співробітництву болгарських та українських церковних ієрархів, духовних навчальних закладів, фахівців з історії церкви вдалося доказати, що дії нетрадиційних для Болгарії конфесій часом йшли у протиріччя з прагненням більшості народу до зміцнення власної державності.

- українська та болгарська суспільність брала участь у створенні такої важливої складової частини державності, як національна школа. Цей напрямок співробітництва об’єднав у собі зусилля науково-педагогічної громадськості, провідних наукових і навчальних центрів України, активістів болгарської діаспори.

- у сфері громадської ініціативи перебував також розвиток образотворчого та виконавчого мистецтва, становлення національних наукових шкіл, перед усім у галузі гуманітарних наук, формування основ

бібліотечної, музейної та архівної справи. Цей аспект громадського співробітництва тім більш важливий, що офіційні структури часто не приділяли належної уваги культурному розвитку.

До числа чинників, що здійснили вплив на розвиток українсько-болгарської громадської взаємодії, можна віднести зміни у структурі суспільства, які відбулися після проголошення самостійності Болгарії в наслідок розвитку національної системи народної освіти, створення органів керівництва державою, соціального розшарування; трансформацію світогляду болгарського народу після скасування феодальної ізоляції як країни у цілому, так й окремих її регіонів.

Проблеми, які виносяться на захист:

- Українсько-болгарська суспільна взаємодія 1878 - 1885 рр. була логічним продовженням традиційних контактів Болгарії та України. В перші роки існування самостійної Болгарії вона переходить в якісно нову фазу свого розвитку, що обумовилося формуванням у Болгарії буржуазно-демократичного суспільства й пов’язаними з ним об’єк-тивними та суб’єктивними чинниками.

- Дослідження комплексу українсько-болгарської громадської взаємодії свідчить, що вона сприяла вирішенню головних соціально-політичних завданнь, які стояли перед Болгарією. Активізація громадських контактів стимулювала подолання негативних процесів, в наслідок чого взаємодія між народами стала важливою складовою частиною державотворення.

- Пріоритетними формами українсько-болгарського суспільного співробітництва були розробка концепцій державно-політичного устрою суверенної країни, ідеологічне обгрунтування та захист болгарського національного суверенітету, формування основних державних інститутів, зміцнення духовної взаємодії народів Болгарії та України.

Публікації автора.

1. Взаимосвязь возрождения Болгарской государственности и развития болгарско-украинских общественных связей / / Конфликты социальные, национальные, идеологические, конфессиональные, международные: опыт конкретно-исторического развития. Сб. ст. / Под ред. И.Ю. Чарских. - Донецк: Изд. ДонГУ, 1997. - С. 56-67 (0,6 п. л.).

2. К вопросу о методологии рассмотрения украинско-болгарского общественного сотрудничества в период возрождения Болгарской государственности (1878-1885 гг.) / / Материали доповідей вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу по результатах науково-дослідної роботи. Історичні науки, політологія / Ред. кол.: В.Ф. Бурносов, В.М. Нікольський, Р.Д. Лях та ін. - Донецьк: ДонДУ, 1997. - В

2 кн. - Кн. 2 - С. 274-278 (0,4 п. л.).

3. Историография украинско-болгарских общественных связей (1878— 1885 годов) / / Доклады ІП Дриновских чтений, 25-27 октября 1994 г. -Харьков, 1994. - С. 61-63 (0,4 п. л.).

4. Возрождение Болгарской государственности и болгарско-украинские общественные связи / / Материалы научной конференции: Богдан Хмельницкий: жизнь, деятельность, история и современность, 2729 декабря 1995 г. - Донецк, 1995. - С. 31-32 (0,3 п. л.).

5. Историография украинско-болгарских общественных связей периода становления Болгарской государственности // Материалы докладов вузовской научной конференции. - Донецк, 1995. - С. 107-108 (0,3 п. л.).

АННОТАЦИИ

Субботін В.М. Вплив відродження Болгарської державності на розвиток зв’язків громадськості України і Болгарії (1878—1885 РР-)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук з спеціальністі 07. 00. 02. — Всесвітня історія. Донецький державний університет. — Донецьк, 1997.

Робота присвячена основним напрямкам впливу процесу відродження Болгарської державності на один з головних елементів активності соціального організму - українсько-болгарськи громадськи зв’язки. Аналізуються причини набуття українсько-болгарським громадським співробітництвом приоритетного характеру у системі зв’яз-ків Болгарії

3 іншими народами, розкриваються головні фактори розбудови національної державності на українсько-болгарську громадську взаємодію.

Субботин В.Н. Влияние возрождения Болгарской государственности на развитие связей общественности Украины и Болгарии (1878—1885 гг.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 02. — Всемирная история. Донецкий государственный университет. — Донецк, 1997.

Работа посвящена основным направлениям влияния процесса возрождения Болгарской государственности на один из главных элементов активности социального организма - украинско-болгарские общественные связи. Анализируются причины приобретения болгаро-украинским общественным сотрудничеством приоритетного характера в системе связей Болгарии с другими народами, раскрываются основные факторы влияния восстановления национальной государственности на украинско-болгарское общественное взаимодейситвие.

Subbotin V. N. The influence of the renaissance of Bulgarian statehood on ukrainian-bulgarian social collaboration (1878—1885).

Thesis for competition for a scientific degree of a candidate in history in speciality 07. 00. 02. — The World History. Donetsk State University. — Donetsk, 1997.

This work considers the main factors conditioned the activization oi ukrainian-bulgarian social collaboration under influence of the renaissance of Bulgarian statehood in 1878-1885. The causes of priority character of ukrainian-bulgarian social co-operation in the sistem of bulgarian contacts with other countries has been analised, the problem of state institutes and community interaction has been discovered.

Ключові слова: вплив, державність, розбудова національного суверенітету, громадськість, співробітництво, контакти.