автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Внутренняя форма слова в художественном тексте

Полный текст автореферата диссертации по теме "Внутренняя форма слова в художественном тексте"

¡.¡ 3 ш^титутукраКнськоЗЕмови

НАНУКРА1НИ

^ Ш! 1098

ГОЛЯНИЧ Мар1я 1вашвна

УДК 481.833.415.412:418.2

ВНУТР1ШНЯ ФОРМА СЛОВА В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТ1

10.02.01 - украшська мова

Автореферат дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора фшолопчних наук

Кшв - 1998

Дисертащею е рукопис

Робота виконана на кафедр! украшськоТ мови Прикартатського ушверситету ¡меш Василя Стефаника, МО УкраГни

Науковий консультант доктор фшолопчних наук, професор,

академк АПН Укра'ши КОНОНЕНКО В1ТАЛШ1ВАНОВИЧ, Прикарпатський университет im-Василя Стефаннка, ректор

Оф1цшш опоненти : доктор фшолопчних наук, професор

КОЧЕРГАН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ, КиТвський державний Л1нгвютичний ушверситет, завщувач кафедри загальнош та украГнського мовознавства

доктор фшолопчних наук, професор ПЛЮЩ МАРШ ЯК1ВНА,

Нацюнальний педагопчний ушверситет ¡м.Михайла Драгоманова, професор кафедри украГнсъкоГ мови

доктор фшолопчних наук, професор ГУЙВАНЮК HIHA ВАСИЛ1ВНА,

Чершвецький державний ушверситет ¡м.Юрм Федьковича, завщувач кафедри украшськоТ мови

Провщна установа 1нстшут украшознавства ¿мЛвана Крип'якевича

HAH УкраГни, вщдш украшськоТ мови, м.Льв1в

Захист в1дбудеться 23 вересня 1998 року о 14 год. на засщан спещалЬованоГ вченоТ ради Д. 26.17 3.01 в 1нституп украшськоУ мови HAH Укра'11 за адресою: 252001, КиТв-1, вул.Грушевського,4.

3 дисерташею можна ознайомитись у öiSnioTeiü iHcrmyiy украшськоГ moi HAH УкраГни (КиТв, вул.Грушевського,4).

Автореферат розкланий 21 серпня 1998 р.

Вчений секретар спещал1зовано"1 вченоТ ради кандидат фшолопчних наук

Л.В.Ажнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальтсть теми. Сучасш проблеми розвитку украУнського ювознавства зумовлюють прюритетшсть i актуальтсть функцю-ального аспекту дослщження мовних явищ, при якому кожна одини-Я мови розглядаеться кр1зь призму мовленнево-ментальнох д1яльнос-\ людей, важливою умовою яко! е внутршня форма (ВФ) слова.

Науково-методолопчш засади розумшня внутр1шнь01 форми лова закладалися з найдавниних часгв. Мислителц починаючи з ятичних, розглядали особливосп людського тзнання, походження сутшсть мови, дослщжували взаемозв'язок 1меш й того, що 1мену-ться, роль слова у тзнанга 1 в текстуальному представленш його результата.

Безпосередньо чи опосередковано ВФ слова займалися не тшьки ллологи, але й психологи, фшософи, культурологи - представники 11зних наукових напряммв 1 шил (Л.А.Булаховський, Л.Вайсгербер, ГС.Виготський, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, В.Вундт, Г.-Г.Гада-*ер, Т.Гоббс, Я.Гримм, Е.Гуссерль, Е.Касарер, Г.Лейбнщ, О.Ф.Лосев, ^.Мар-п, В.Порщг, 1.Ф1зер, П.О.Флоренський, Г.Штейнталь, ЪД.Юркевич).

Спещальному розгляду ВФ мови, ВФ слова присвятили свог гращ В.Гумбольдт, О.О.Потебня, Г.Г.Шпет, а в наш час - В.М.Руса-пвський, Т.Р.Кияк, О.С.Сштко, В.С.Перебийню; В.В.Бибихш, В.Г.Ва->ша, Н.Т.Мигирша, Б.О.Плотников та ш.

ВФ слова знаходиться у пол! зору 1 тих учених, що дослщжують ^разеолопю (Н.С.Ляшенко, ВЛ.Крепель, В.Д.Ужченко), зютавну лек-;ичну семантику (М.П.Кочерган, В.К.Манакш), засоби експресив-гост1 тексту 1 символ1защю лексичного значения (В.П.Ковальов, ЗЛ.Кононенко, Т.В.Матвеева, Л.П.Черкасова), лт;ратурозпавч1 1спекти художнього тексту (М.О.Рудяков).

Однак у сучасному мовознавств! внутршня форма слова не ¡найшла ще надежного висвилення 1 залишаеться важливим об'ектом иукового вивчення, що пояснюеться як и пол1функщональшстю, ;кладн1стю вияву, так I суперечливютю штерпретацш взаемовщно-пень мови I мислення, змгсту \ форми, знака 1 образу, поза якими теможливо визначити лшгвютичний статус ВФ слова.

Всеб1чна характеристика ВФ слова вимагае залучення даних 313них аспекпв дискурсу, знань про приховаш мехашзми комушкацп,

вплив ситуативного 1 сощально-культурного контексту на значения слова та його функцюнальне навантаження в текст.

Розвиток текстознавства (Р.Барт, С.О.Васильев, В.П.Григор'ев, С.Я.Срмоленко, Ю.М.Лотман, Л.О.Пустов1т, С.А.Реферовська, Н.М.Сологуб, Л.О.Ставицька, М.Фуко, Р.Якобсон та ш.), спрямо-ваний на з'ясування природи, характеру, функцш тексту, розкриття його сутносп, структурно-семантичних 1 прагматико-ощнних параметров, закотв гюбудови, формального 1 смислового зв'язку його компоненте, мехашзму смислоутворення, також вимагав пошуку категорш, яю допомогли б виявити глибинш "шари" буття слова, а для цього виводили б значения мовно!" одинищ за меж1 окремого "текстового" р1вня \ внаслщок реконструкцн тексту, модифшаци тра-дищйних змктових категорш виявляли б у ньому приховаш значения.

Одшею з таких категорш, що вциграе важливу роль у тексто-творенш й актуашзащх закладеного у тексп потснцшного смислу, е внутршшя форма слова.

Таким чином, проблема "виутрипня форма слова в художньому текси" виникла як результат законом1рного розвитку текстознавства, стшйстики \ тих мовознавчих дисциплш, що дослщжують значения слова. Вона зумовлена 1х виходом у площину функцтнального, комушкативно-прагматичного аспекту бачення свого об'екта.

Дослщження текстотв1рного й образотворчого потенщалу ВФ слова, виливу текстових категорш на природу, характер 1 функди ВФ слова дае змогу виявити глибинну сутшсть 1 ВФ слова, 1 художнього тексту як завершено? цшсноеп, IX взасмопроникливють 1 взаемо-залежшсть, внасладок чого у тексп та у ВФ слова оприявлюються приховаш значения, вщкриваються нов1 русла образотворення.

У публшащях, присвячених ВФ слова \ художньому тексту, щ категорй' переважно розгаядаються окремо: ВФ слова - без грунтов-ного анашзу функцюнального навантаження слова, його зв'язюв з шшимй мовними одинидями, тобто поза текстом, а текст як смислопо-роджувальна величина - поза когерентно-синтезуючою функщею ВФ слова та системою вщношень, репрезентованих нею.

В едноеп тексту 1 ВФ слова, на перетиш текскуплрно! функцй ВФ слова \ "внутршньоформноГ ор!ентаци тексту можна розкрити природу, характер ВФ слова, и здатшсть пропюзувати дискурс -впли-вати на формування семантики ключових сл1в, окремих слово-сполучень, речень, тексту в цшому, виступати засобом когези, сприяти

»рмуванню його конотативних значень, додаткових смислових »ирощень, мотивувати художнш образ.У художньому текст! зкриваються функцп ВФ слова, яю представляють и як багато-м1рну, прагматично значущу величину, що вщзначаеться потенцш-ю готовшстю до актуал]'зацп. Саме тому об'ектом дослщження рано ВФ слова в художньому текст!.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, кст як найбшьш об'емне семантико-синтаксичне, стшистичне,.праг-тико-ощнне явище е недостатньо дослщженим в украшському вознавствй Не розкрит! теоретичш засади утворення тексту, прин-пи його структурацп, не виявлено функщональне навантаження ислопороджувальних елемехтв художнього тексту, не чггко визна-;и таю поняття, як "межа тексту", "конститутивна одиниця тексту" 1н; е лише окрем1 пращ, що розкривають щдивщуальний стиль сьменника через мовт засоби (С.Я.Срмоленко, Н.М.Сологуб, Э.Пустовгг, Л.О.Ставидька та ш.). Повнота розв'язання названих облем зал ежить вщ дослщження текстотшрно!' функщ"! ВФ слова: 4плексне, р1зноб1чне вивчення внутршньосемантично!' структури 10жнього тексту невщдшьне вщ ВФ слова як його конститутивного ислопороджувального 1 образотворчого компонента.

ВФ слова - це один ¡з важливих засоб!в виявлення ВФ тексту !, мною м1рою, внутр1шньо! форми мови. Ця категор1я постшно зебувае у фокус! семасюлопчних, словотв1рних! ономасюлопчних )аметр!в слова (О.А.Земська, О.С.Кубрякова, Б.О.Серебренников, Л.Тел!я). Лшгвютичне моделювання об'егспв реальности, форму-[ня нацюнально-культурно!1 мовноГ картин свггу також здшсню-ься з урахуванням квал!ф!кативного потенциалу ВФ слова.

Дисертацшна тема "Внутр!шня форма слова в художньому ;сп" пов'язана як 13 прикладною тематикою 1нституту украшо-1вства при Прикарпатському ушверситет!!м.Василя Стефаника, так загальнотеоретичними дослщженнями проблем функцюнування шнсько!' мови в рамках реа/пзаци державно!' науково!' програми 1Коном!рност1 розвитку мов! практика мовно! д^яльностг".

Мета 1 завдання дослщження. У сучаснш л!нгв!стичн!й ератур! ВФ слова переважно розглядаеться як суто мовне явище, включене у "м!ждисципл!нарн! сфери" (ф!лософ!ю, психолопю, ътуролопю, етнолопю, лггературознавство), хоч саме "ргзнопара-•матичне" (ДЛ.Руденко) оточення, розгляд п не тшьки в ракурс!

"фшософп ¡мет", але 1 як точки вщбиття комушкативних аспектгв мови, виявляють у ВФ слова "л онтолопчш властивост1, яга в межах одше1 парадиши (Ю.С.Степанов), одного гносеолопчного ракурсу не були достатньо "прозорими".

Оптимальним засобом розкриття "штерпарадишатичного" характеру ВФ слова е аналЬ художнього тексту.

Текст як завершене смкслове цше е таким завдяки функцю-нуванню в його семантичних межах сл1в з "яскравими" внyтpiшнiми формами, яй за своею природою зор!ентоваш на вих1д за меж! зовншшьо! форми слова - в контекст, ситуацпо, в певний культурно-часовий \ етнолопчний простори.

Тому мета робота - розкрити природу, характер \ функцп ВФ слова в художньому тексп з позици "штерпарадигматичностГ ща категори.

Вщповщно до ще!" мети визначаються так! основш завдаиня:

- розглянути онтолопчний аспект ВФ слова, п статус як першо-образу, що поеднуе довербальну 1 вербальну стади номшативяого акту, як знака в1дношень м1ж р1зними штенсюналами, закладеними в словах, що надае цим вщношенням р1зно! значущост1 як в утворешн ново! одинищ, так 1 в п функщонуванш; представити ВФ слова як внутршнш когштивний код слова, який сшввщноситься з тими параметрами поняття, на основ1 яких формуеться нове;

- з'ясувати комплекс теоретичних питань, пов'язаних Ь роз-криттям функцй'ВФсловау формуваню семантико-ономасюлопчних параметр1в слова;

- розкрити конструктивний, стратифшацшно-когерентний характер ВФ слова в художньому текст!, и значения у формуванш макро-1 мкрообраз1в, смисловог бататоплановоста тексту, його асоща-тивних осей;

- виявити текстолшгвктичш потенцн ВФ слова у художньо-образнш реалхзац!! словотв1рно! еистеми, и вплкв на семантику г функцюнування р^зних одиниць системи словотвору в художньому тексп;

- розкрити статус ВФ юпочового слова як базисного елемента онтолопчно'1 основи художнього тексту;

- дослщити лшгво-креативний, образотворчий характер внутршньо! форми ключових СЛ1В у художньому текст!, и роль у творенш й структуращ! тексту.

Наукова новизна одержаних результате. Наукова новизна 5оти полягае в тому, що в нш одержуе подалыний розвиток вчення о ВФ слова, грунтовш основи якого заклали В.Гумбольдт 1 Э.Потебня.

Вперше в украшському мовознавств! з урахуванням досягнень часно! лщгв^тичног науки внутр1шнш форм1 слова дано ноаспектну загальнотеоретичну характеристику, розкрито функцп ) слова в художньому текст!, показано п роль у процесах тексто-)рення й образотворення.

ВФ слова представлена з позици "штерпарадигматичност!" -лшгвютична й психолого-фшософська категории що сприяе реаль щ семантико-стшистичних, комушкативних 1 прагматично-оцшних жливостей тексту, виявляе в ньому глибинний сутшсний змют.

1нтерпарадигматичний пщхщ е наслщком розвитку положень Э.Потебш про ВФ слова як категор1ю, що виражае вщношення ;сту думки до свщомостс1 е центром образу, модельованого словом, такому ракурс! ВФ слова не розглядалася.

У дисертацшному дослщжеши вперше в украшському мово-шстш виявлено функцюнальне навантаження ВФ слова в реашзацй сстоор1ентованих можливостей одиниць системи словотвору, вставлено ВФ юпочового слова як важливий смислотв1рний еле-нт онтолопч1ю1 основи художнього тексту.

Введено у науковий 001Г новий фактичний матер1ал, який засвщ-: конструктивний текстотвгрний характер ВФ слова.

Практичне значения одержаних результате. Результата эведеного досл1дження мають значения для розв'язання ряду эблем теор1'1 значения 1 тексту (зокрема, змкт \ форма: проблема ерпретацш; ВФ слова I проблема значения; ВФ слова 1 текст як [с; ВФ слова I мехашзм зм1стоутворенпя в художньому текста; ВФ )ва 1 поетичний щолект; ВФ юпочового слова \ типолопя щю-ш1в), для подальшого поглиблення наукових засад украшського :стознавства, а також для розкриття через ВФ слова украшського донально-культурного компонента значения, закодованого в худож-эму текста

Положения, матер1али 1 висновки дисертацп можуть бути вико-;тан! при пщготовщ праць ¿з функционально! семасюлогп, дерива-юп1, текстознавства, при виконанш дослщжень ¡з загального вознавства, л1тературознавства, а також при розробщ програм \

вщповщних лекцшних курсив, при написанm навчальних поыбник i шдручшшв з укра'шського мовознавства та з лшгшстичного аналг тексту. Вони допоможуть учителев1 украшсько! мови i лггерату[ знайти нетрадицшш тдходи до опрацювання художшх текста, i розкриття шдив!дуального стилю письменника.

Результата i матер1али дослщження знайшли застосування пр читанш автором спецкурсу "Образотворчий потенщал ВФ слова структур] художнього тексту" для студетлв-фшолопв Приказ патського университету 1м.Василя Стефаника, а такок циклу лекдш лшгастики тексту слухачам обласного институту шслядипломж ocBi™ (м.1вано-Франк!вськ) та в публшащях методичного характер мета яких - допомогги учителевх виробити в учшв навички uiHrsic тичного анализу тексту.

Особистнй внесок здобувача. У робот1 використано М1ждис цшшнарний шдхщ до трактування ВФ слова, що дозволило розкрит i'i онтолопчний статус, по-новому розглянути ii структуру (ВФ слов складаеться з ядра i перифери), вида (е аналггична i синтетична В< слова), роль у формуванш словотв1рно-ономасюлолчних параметр! слова, дата нове визначення ВФ слова як концептуально! ознаю закршлено! в слов!.

Особистам внеском здобувача е i те, що по-новому розкр* ваються характер i функцй ВФ слова в художньому текста, визначс еться ВФ ключового слова як конститутивний елемент онтолопчнс основи художнього тексту, як зас1б його творения i структуращТ.

Апробащя результатов дисертацц. Результата дисертацшног дослщження обговорювались на засщаннях кафедри украшсько1 мов Прикарпатського ушверситету ¡м.Василя Стефаника в 1990-199 роках, на засщаши вщдалу лексикологй' i вщцшу стшпстики та куль тури украшсько! мови Хнституту утфашсько! iyiobh HAH Украши 1998 р. Науков1 доповщ та повщомлення з теми дисертацй виголошу вались на м!жнародних, всеукра'шських та репональних наукови конференщях: Юровоград, 1985,1987;1вано-Фрашавськ, 1986,198' 1988,1989; Шжин, 1987; Суми, 1988;Чершвщ, 1988;Тернопш>, 1985 Ташкент, 1982,1991; Льв1в, 1991; "Семантика мови i тексту" (Гвано Франювськ, 1990, 1993, 1996); "Стефаншйвсьи читання" (1вано Франивськ, 1991, 1993, 1996); "Актуальш проблеми словотвор украшсько! мови" (Терношль, 1993); "Свгг щей Ольги Кобилянсько!' (1вано-Фрашавськ, 1993); "Гуцулыцина: перспективи Ti сощально

духовного розвитку в незалежнш Укра'пп" (1вано-Франивськ, 1994); "Словотв1р як вияв динамки мови" (Льв1в, 1994); "Актуальш проблеми укра'шського словотвору" (Твано-Фраюавськ, 1995); "Семантика мови i тексту: Проблеми анал1зу тексту в сучасшй наущ" (1вано-Франмвськ, 1996); "Б.Лепкий - художник слова" (1вано-Фран-ивськ, 1997); "Творчгсть А.Малишка в контекст! лЬературного проце-су XX спшття" (Кшв, 1997); "Wasyl Stefanyk i jego epoka" (Krakow, 1998).

Публжаци. 3 теми дисертацй' о ny6ni ковано монографпо "'Внутршня форма слова i художшй текст" (11,25 др. арк.) i 24 пращ загальним обсягом 10 друкованих аркунпв.

Матер1алом дослщження послужила укладена автором картотека, яка нал1чуе майже 500 художшх текст!в - зразив украГн-сько1 л!тератури, в яких ВФ слова виконуе pi3Hi текстоор!ентоваш функцп.

Текста д1браш так, що ВФ слова сприяе представлению як типо-вих, системних явищ, так i шдивщуально-авторських, оказюнальних.

Бшышсть картотеки становлять текста украТнсько'! класики, е я так!, що представляють украшський модерн i постмодерн.

Пояснюеться де тим, що:

- аргументация припущення про чсгтлхптарний i образотворчий характер ВФ слова вимагала широкого текстового "простору" i допускала зближення усталеного (основного) i того, що бьтышстю сприй-«аеться як марпнальне;

- зразки текста постмодерно'! лггератури дали змогу перевгри-ги гшотезу, за якою ВФ ключового слова - стратиф!кацшно-<огерентна ознака будь-якого художнього тексту.

У дисертацй" використано даш тлумачних, етимолопчних :ловник1в украшськоГ, росшськог та шших мов, матер!али Лексично!" картотеки 1нституту мовознавства ¡м.О.О.Потебш та ¡нституту /кра'шськоУ мови HAH Украши.

Методолопчною основою дослщження е положения:

- едшсть змюту i форми - ДВ1 нерозривно пов'язаш i стввщ-rociii сторони креативно-мовленнево1 д!яльносп людини;

- смисл бутгя - конститутивна ознака самого буття, сутшсть псого розкриваеться через видиме i не може бути до юнця оприяв-:еною;

- хуцожньо-естетичний об'ект - це художне цше, де кожний

елемеит реашзуеться через взаемовщношення з шшими структурними компонентами 1 з художшм цшим.

Методи дослщження: описовий, зютавний з викориетанням дистрибутивного 1 компонентного анал1з1в, а також прийомгв перифраз 1 моделювання, видшення \ класифжаци сутшсних внутршньо-формних характеристик слова в художньому текст!.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦЙ

Мета 1 завдання дослщження зумовили структуру роботи, яка складаеться 31 вступу, чотирьох роздшв, що включають с1м шдроздь л!в, висновюв з кожного роздшу, загальних висновюв, списку викорис-таних джерел (446 найменувань), перел1ку скорочень I перел!ку та пояснения спещальних термиив. Обсяг дисертадп - 381 с.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У встуш обгрунтовуеться виб1р теми, и актуальшсть, форму-люються мета й основш завдання дослщження, з'ясовуеться прак-тичне значения роботи, п наукова новизна, зв'язок з науковими програмами й темами, перел1чуються форми апробацй результат дослщження, вказуеться на особистий внесок здобувача у розробку теорп ВФ слова. ...,,

У иершому роздш! - "Внутршня форма слова: хсторш, проблема, ттерпретацгг (вгд слова до дискурсу) "- розкриваються передумови й основш етапи формування поняття "внутршня форма слова", з'ясовуються ршп подходи до щтерпретаци ВФ слова, обгрунтовуеться законом!ршсть зближення двох категорш - ВФ слова ! художнього тексту як дискурсу, формулюються теорегичш засади розкриття квагифжативного потенциалу ВФ слова, анализу п функцш в художньому текст!.

Пщкреслено, що щея внутршньо!' форми виникла ще в античш часи й уособила те, що сприяло розкритпо сутноеп реч!, було засобом и конструювапня 1 тзнання.

Внутршшя форма - це те, що дае цшстть уяв!, що вщкривае гармонпо образу через трансдендентальну щею едносп. Така форма-не струюурована величина. Вона скеровуе не до частин, а до цшого, бо лише в едносп зовшшнього \ внутршнього народжуегься цшьний образ.

Поняття "ВФ" в догумбольдтаську епоху складалося посту-

пово, формуючись передовсчм у фшософських системах (Платон, Аристотель, Плотш, Фичшо, Бруно, Шефтсбер1 та ш.).

Основш положения, що узагальнюють генезис поняття внут-р!шньо1 форми:

- ВФ - одне 13 значень платошвського ейдосу: "прообраз", "норма" чи "правило"1;

- внутршшя 1 зовшшня форми нероздшьш (Плотш), хоч мо-жуть протиставлятися (внутр1шня - зовшшнш, змшнш 1 "само-знищувальнш" (Бруно);

- ВФ творить 1 моделюе змют;

- ВФ пов'язуеться з усш, що е в бута: в!д окремо!' реч1 до цшс-но-косм1чно1 величини;

- ВФ - багатоаспектне утворення, один ¡з аспекпв якого -естетичний (щея "внутр1шнього" художника" за Дж.Бруно, а також поняття краси у працях А.Шефтсбер1);

- ВФ - образотворча, не структурована субстанция, скерована до цшого, а не до окремих частин (Плотен);

- опосередковано (через р1ч) ВФ пов'язуеться з1 словом 1 процесом найменування;

- неомовлена ознака, що ляже в основу найменування х назива-тиметься ВФ слова, залежить вщ сприйняття реч1 номшатором. М1нлив1сть псих1чного складу мовця у кожний момент сприйняття ним може видшяти будь-яку ознаку (М.Кузанський, Н.Мальбранш).

В.Гумбольдт першим пов'язав поняття 1 термш "внутршшя форма" 1з мовою й мисленням людини, "н "дклынсним" характером, створивши орипнальну концепщю ВФ мови.

Головне у нш:

- ВФ мови взаемопов'язана з такими поняттями, як дух, мовна д1яльшсть (породження, синтез);

- вона не мислиться поза системно-цшсним представлениям буття мови, поза мовлешгево-креативною д1яльшспо мовця;

- ВФ е виявом зм!сту мови, яка постае як цтьний динам1чно-конструктивний феномен;

| - ВФ мови виявляеться лише в контексп культурно-смислового простору наци (народу).

'Шпет Г. Внутренняя форма слова /Этюды и вариации на темы Гумбольдта/. М.:ГАХИ, 1927.-С.54.

Про ВФ слова В.Гумбольдт не згадуе. Поняття ВФ у нього не структуроване.

ВФ слова представлена в невербал1зовано-поняттевому cTani, не вщокремленою вщ ВФ мови. Д!яльний характер ВФ е запорукою того, що в нш ¿мплщитно реагазуеться дух "внутршнього художника". За Гумбольдтом, цей "дух" знаходить особливе вираження в мистецтв!, зокрема в поезп, де зовншня i внутр1шня форми - не суперечшсть, а умова едносп структури, тобто вчений спроектував ВФ у русло поетичних контекстов, вщкривши у слов1 нову "внутрш-ньоформно-поетичну" перспективу.

Розвиваючи вчення В.Гумбольдта про ВФ мови, О.О.Потебня створив концептуальну модель, якою пояснив "згущення" думки в слов1 i концентращю значения в 3MicTi хуцожшх TBopiB. Важливим структурно-семантичним елементом й е ВФ слова - одне з ключових понять у лшгво-фшософськш систем! О.О.Потебш.

У працях ученого немас единого визначення ВФ слова. Кожне з них видшяе у позначуваному шшу ознаку, шший буттевий шар, даю-чи змогу трактувати поняття "ВФ слова" р1зноаспектно, а саме як:

- закодоване у слов! етимолопчне значения;

- внутрпиню сутшсть, що надае слову i мов! неловторностц

- основний конститутивний елемент образу;

- зм!стотв!рну структуру;

- 3aci6 репрезентаци певних в!дношень;

- носш об'ективного зм!сту;

- знак, основу пор1вняння двох семантичних обсяпв;

- "вщношення зм1сту думки] до свщомост!; вона показуе, як уявляеться людин! и власна думка" .

Визначення характеру ВФ слова у працях О.О.Потебш дас можливкть глибше зрозум!ти ¿зоморф!зм триедино! структури слова й художнього тексту, що е основою концепцн ученого про сутн1сне бутгя поетичного тексту i його структуру.

Згщно з ц!ею концепц1ею, ВФ слова е творцем поетичност! (символ!чност1), а и забуття спричинюе "проза!чн1сть" слова. У худож-ньому TBopi, за О.О.Потебнею, "е Ti ж стихн, що й у слов!: змгст (або щея), вщповщний чуттевому образу чи розвиненому з нього понятно;! внутршня форма, образ, який указуе на цей змют, в!дповщний 'Потебня A.A. Мысль и язык.-К.:СИНТО,1993.-С.74.

уявленшо (яке теж мае значения ильки як символ, натяк на певну сукупшсть чуттевих сприйнять, або на поняття) i, HapeuiTi, зовшшня форма, в якш об'ективуеться художнш образ"1.

Bei складники взаемопов'язат i взаемозумовлеш. Без жодного з них неможливий аперцептивний процес i сприйняття художньо-естетичноТ значущосп слова (тексту), однак домшантним елементом, який "оживлюе" змют, який е "духом" тексту, все-таки е його ВФ. Завдяки ш поетичний TBip стае багатозначним i здатним промовляти бшьше, шж "мютиться в самому образ!".

О.О.Потебня спрямував увагу на пошуки шдивщуалыгого в гекст1, розкриття його сутносп. Думки вченого про безперервшеть життя мистецького твору в нескшченних процесах сприйняття не втратили свое!' значущосп i в контекст1 найновших лшгво-фшо-софських i л!тературно-естетичних концепцш XX ст. (Р.Барт, M.M.BaxTiH, В.М.Волошинов, В.Г.Григор'ев, Г.-Г.Гадамер, М.Гайдег-гер, В.Дшьтей, РЛнгарден, О.Ф.Лосев, Ю.М.Лотман, М.К.Мамар-дашвш, Ж.-П.Сартр, П.Ршер, М.Фуко, А.Уайтхед, Р.Якобсон та ш.).

О.О.Потебня внутриишо неоприявлену основу тексту назвав ВФ, inini вчеш цей термш не використовують або застосовують не в такому значеши. Як стверджуе I.Oi3ep, для декого вона ототожню-валася з "естетичною уявою" (Кроче), з "творчим принципом мовле-ного розу|ду" (Фосслер), з "джерелом енергй поетичного творения" (Шпщер) .

За М.М.Бахтшим, приховаш смисли реал1зуються через "д1а-лог". E.Kaccipep вважае, що можлзшеть глибинного розумшня i пояснения р1зних форм культури (мова, релпчя, мистецтво, наука i т.д.) як цшого здшснюеться на основ! "символу", "символ1чно'1 функщ'Г', "символично! форми"; за К.Юнгом, творчий процес - це процес одухотворения архетишв, \xiie розгортання i пластичне оформления, що сприяе глибшому розкриттю i розумшню фрагмента бутгя; на думку РЛигардена, приховане мютиться у веш семантичнш потужноеп слова, фрази, тексту; cyraicrb мови (слова), за М.Гайдеггером, - бути "домом буття". Проникнута в цей "д!м" - означае зрозумгги те, що "утаене" i м1стить в co6i "под1ев!Сть" (готову до розкриття, до "просвилення").

'Потебня A.A. Мысль и язык.-К.:СИНТО,1993.-С.128.

2Ф1зер I. Психолшгшстична теор!я лггературн Олександра ГГотебш: Метакритичне дослщження.-К.:Обереги,1996.-С.16.

I

Р.Барт вважае текст пеним сплетшням культурних код ¡в. Шзнати йо-го - це розшифрувати взаемодда "множинносп структур", наявних у текст!. На думку Ж.Дерриди, глибинтсть тексту може бути виявлена завдяки комбщуванню текстового простору, нескшченно1 вщьно! гри значень (аналопчно у Й.Хейзшги), децентруванню текстово'х струк-тури.

У названих автор1в, незважаючи на своерщшсть розумшня тр!ади "мова (слово) - культура - текст", що представляе р1зш лшгвктичш, психолого-фшософсыа, культуролопчш чи лгеературо-знавч! школи, сшльне одне: ствердження наявноста в текст! внутрш-ньо'1 гпибиншм сутност], яка не може бути до кшця виявленою 1 яку О.О.Потебня називав ВФ тексту.

Паралел1зм, аналопчтеть "трьох стихш" у слов! й текст! с умовними, але заслуга О.О.Потебш полягае в тому, що вш "вщновив колтю науково1 сдадкоемностг' (Ю.Мшералов), розвинув поняття ВФ, яким послуговувались мислител! до В.Гумбольдта { його послщов-ники.

Поза внутршшьою формою слово, текст не могли б мислитись щлюними утвореннями, бо не було б "уевщомлення едаоей чуттевого образу" (О.О.Потебня), не було б сили, яка "визначае течио думки" (В.Гумбольдт). Через поняття ВФ гаибшерозкриваеться вар!атившсть плану змюту 1 плану вираження мовних одиниць, повнпие представ-ляеться IX семантика. ВФ слова - де зааб прогнозування, семантич-ного наповнення слова, формування його семантичноУ структуря. "Вчення О.О.Потебш про внутршню форму слова 1 художньош образу - це одне з фундаментальних положень сучасно! филологи, яке об'еднуе р1зш напрями мовознавчих, лггературознавчих 1 фольк-лористичних дослщжень'".

Зараз, як 1 рашше, кемае одностайносп в тому, що таке ВФ слова ! який й лшгшетичний статус. Бо вона - це I "частина зм!сту слова", 1 "пучок асощащй", й "штерюризований образ", {"ознака" предмета, зафксована в слов!; ва щ величини здагш виражати певш вщношення (денотативного, семантичного, словотвхрного, фонетико-морфемного характеру) чи й сам! виступати вщношенням, "зв'язком".

У р!зноман!тноси трактування ВФ слова вщбито неоднаков! шдходи до анал!зу значения слова {мови в щлому: ономасюлопчний,

1 Русашвський В.М. Структура лексичноТ 1 граматично'1 семантики.-К.:Наукова думка, 1988.-С.14-15.

який розглядае з.шстмовних одиниць з пошяду 1х референцшшн спря-мованосп', I семасюлопчний, визначальним для якого е внутр1шньо-системш зв'язки 1 мехашзми семантичних змш мовних знаюв.

ВФ слова виступае як складне багатоаспектне утворення, пов'язане I з вщображальною ;цяльшстю людсько'1 свщомосгп, з проце-сами вербал1заци, опредметнення дшсноси, и осмислення через абстрактно-мовш величини, 1 з особливостями вираження думки через призму мовленнево-комушкативних нам1р1в мовця.

Останшм часом з'явилися пращ, в яких окрем! аспекта ВФ слова дослщжеш повшше, тж доа; зокрема виявляються прогностичт властивост ВФ слова, и роль як динам!чно1 основи, що регулюе семантичну структуру слова, простежуеться спроба типолопчноГ характеристики ВФ слова у похдаих утвореннях, акцентуеться на значущосп ВФ слова при дослщженш лексико-семантичних шхюв 1 в м!жмовному з1ставленш Гх структури (Т.М.Самборська, В.М.Бойчук, О.В.Тищенко та ш.). Незважаючи на це, ВФ слова як лшгвютична категория ще не отримала свого глибокого розкриття.

Р1зноб1чнють конститутивних ознак ВФ слова вимагае нового пщходу до обгрунтування и лшгвального статусу.

Таким подходом, на думку днсертанта, е штерпарадигматичний характер траюування ВФ слова. Суть його полягае в тому, що ВФ слова, як I мова, перебувае у фокуа трьох основних вим1р1в: семантики, синтактики 1 прагматики (Ю.С.Степанов, ДЛ.Руденко).

Кожей ¡3 цих вим1р1в - це певна парадигма, певний тип бачення 1 конструювання об'екта, це сукупшсть певних принцишв 1 форм мис-лення про нього, яга виявляють приховаш характеристики ВФ слова.

1нтерпарадигматичний шдхщ розглядаеться як м1ждисцип-лшарний. У вза€модоповнюваноспр1зних иараметр1в розкриваеться с д теть I суперечлив!сть характеристик анал1зоЕаио1 категорн, виявляються п сутшсш ознаки. Цей шдхщ враховуе досягнення сучасних лшгастичних 1 психолопчних теорШ, як1 трактують процес мовлення у контексп д!яльност! людини загалом (Л.С.Виготський, М.Т.Жинкш, О.М.Леонтьев, А.Р.Лур1я; Т.В.Ахутша, О.О.Леонтьев, С.Д.Кацнельсон, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, Л.В.Сахарний та ш.).

1нтерпарадигматичний шдхщ у трактуванш ВФ слова дозволяе глибше розкрити п через вивчення природи I характеру художнього тексту. Текст створюе той семантичний проспр, у межах якого найпов-

шше розкриваеться характер ВФ слова, и здатшсть синтезувати й стругаурувати художне цше, виступати засобом образотворення. 3 шшого боку, саме ВФ слова сприяе виявленню глибинно! сутноста тексту — його ВФ , повшше представляв структуру 1 категорп тексту, допомагае розкрити його словотв1рний потенщал2, через ключов1 слова оприявлюе онтолопчну основу художнього тексту, виявляе у ньому нов1 значеннев1 параметри.

У висновках з першого роздшу шдсумовуються основы! етапи розвитку поняття "внутршгая форма слова", наголошуеться, що на сьогодш немае едино! думки про лшгастичний статус ВФ слова, не виявлено и природу, характер 1 функцн у художньому текста.

На думку автора, розкриттю цього сприятиме ¡нтерпарадиг-матичний шдхщ у трактувант ВФ слова, розгляд и в контекста провщних лшгастичних, фшософсько-психолопчних, лгсературо-знавчих концепцш XX столитя.

У другому розд1л1 дисертащйного дослщження -"Квалгфмативний потенщал внутршньог формы слова " - М1ститься анашз ВФ слова у трьох аспектах: в онтолопчному, концептуальному й словотайрно-ономасшлопчному, на основ! чого ВФ визначаеться як концептуальна ознака, закршлена в слов!.

У першому параграф! - "ОнтологЫний аспект внутршньог формы слова " - шдкреслюеться: основною онтолопчною власгивктю мови е подвшне означування и одиниць - у систем!! в мовленш. Ця властив!сть ! е вих!дною теоретичною базою визначення онтолопч-них характеристик слова! його ВФ.

Процес омовлення факт!в позал!нгвально! дшсноста з опорою на ВФ слова як концептуальну ознаку залежить ввд завдань вщображення. Слово, характеризуючись ном!нативним статусом, введене у площину просторово-часових ! прееупозкцшно-ощнних координат мовленневого акту, набувае необмежених можливостей актуал!зацп системних значень. Мшяючи модус, слово зм!нюе

' Дослщники дають рЬш ввдповда, що таке ВФ тексту (див. пращ О.О.Потебт, Г.О.Винокура, М.О.Рудякова, А.[.Новикова, Р.В.ГПхманця та ш.). У цьому досшдженш ВФ тексту - кондешуальне поле, закршлене в текст!.

2 Проблема "Словотвф 1 художн1Й текст" до кшця не розкрита. Р1зн1 аспекти и розгаядали: О.А.Земська, О.С.Кубрякова, Р.З.Мурясов, ВЛ.Шадрш, Л.В.Сахарний; на украшському текстуальному грунт] - В.В.Грещук, О.Б.Грещук. ВФ слова, пов'язуючисъ 13 дериващйними процесами, е засобом художньо-образно'1 реал'тащ! словотв1рно1 системи художнього тексту.

мупцсть тих компонента?, що утворюють його семантичну струк->у, тобто 1 значущкть ВФ слова. Яисна визначешсгь буття ВФ слова кного разу шша, бо вона, хоч \ мае змютову усталешсть, у худож-ту текст! здатна змшювати сво! властивосп.

Розвившочись у напрямку мапстрального розвитку мовного ¡сту - вщ конкретного до абстрактного, - ВФ по-р13ному виявляе >ю живучють у слови може частково редукуватись або й повшстю асати", вщбиваючи змвдення акцентов у шзнавальному процес!.

У художньому текси ВФ слова перебувае на перетиш р1зномо-зацшних сил: нове ! старе, вщоме I невщоме, просте ! складне, [¡сне [ дискретне, нейтральне й експресивне, генетично укоршене, кал!зоване 1 безмежне в чаа 1 простор!, прове I серйозне.

ВФ слова як компонент форми слова 1 як компонент зм1сту, який ормляеться нею ж 1 зовншшьою формою, знаходиться в центр! >етину семантично!! формально! площин слова, яга мають "складну ^атоярусну будову" {Б.О.Плотников) \ широку ампл!туду: вщ шого злиття змюту! форми до часткового чи повного розриву мш< «и.

Поеднуючись ¿з зовн1шньою формою, ВФ "проростае" 1 в зна-1ня слова, 1 в значения речення, [ в значения тексту, сприяючи ;криттю у кожному з них нового змюту.

Бутгя ВФ слова ("що е ВФ слова?") невцццльне вщ того, "як на юнуе?". Переломлюючись через емоцй, прагнення людини, ВФ рияе розкриттю у слов!, реченш, в контекст! нетзнаного, виявляе с! не висловлене, яке, омовлюючись, леретворюеться !з "реч! в собГ' р!ч для нас".

У другому параграф! - "ВФ слова ~ концептуальна ознака, кргтена в сповг" - пщкреслюеться, що розгляд ВФ слова пов'я-гай з анаш.зом д!яльност! свщомосп, в як!й вщбиваються вс! модуси 1ування предмета, доповнен! п!дсв!домим як !мов!рн!стю вибору го русла, по якому пройде акт номшаци. Тут розглядаються таю няття, як концепт, концептуальна ознака, концептуальне поле, зкриваеться роль ВФ слова у представленш денотативного й сигт-<ативного компонента у структур! лексичного значения слова, у звитку концепта, анал!зуеться сшввщношення ВФ слова! суджен-, ВФ слова! поняття, акцентуеться на значущосп ВФ слова у форму-ш! концептуально! картини св!ту, закодовано! в мов!, у актах эвинно!! вторинно! ном!нац!й.

Внутрппньоформна концептуальна ознака забезпечуе появу I нейтральних одиниць, в основ! яких Ч1тко визначена дискретна базисна ознака, 1 тих, як! явно чи приховано мютять стшистично-оцшну характеристику.

У тих випадках, коли домшантним зм!стом внутр!шньоформно1 концептуально! ознаки с емоцшно-оцшне значения (жшка: лисиця, ворона; чолов!к: орел, горобець),! тод!, коли це значения не пщдаегься формальн!й експлжащУ, внутршньоформна концептуальна ознака передус!м представляе концепт. Водночас вона аюуал!зуе! Т1 знания про денотат, як! виходять за межт даноГ диференцшно'1 ознаки, що виявляеться на широкому комушкативному фон! - в "мовленневих ¡грах" (Вгггенштайн) - цшсних завершених системах комушкащй, особливо в художшх текстах.

У третьему параграф! - "ВФ слова у формуваннг словоптрно-ономасюлоглчнга параметргв слова " -пщкреслюеться, що екешшеацк внутршшьоформноУ концептуально!" ознаки здшснюсться насамперед через призму словотворчих засобгв, Ух зв'язгав, через систему слово-тв!рних категорш \ передаваних ними словотв!рних значень, як! виявляються в межах певних словотв1рних моделей. Словотворення, безпосередньо пов'язучись !з формуванням! функцюнуванням у мов! ономасюлопчних категорш, представляе об'ективш параметри моделювання похщних, надаючи внутр!шньоформн!й концептуальн!й ознац! об'ективного вим!ру.

У цьому параграф! розглядаеться сшввщношення ВФ слова з такими поняттями, як ономасюлопчна база й ономасшлопчна ознака, словотв!рне ! лексичне значения, словотв1рне гн!здо, внутр!шня валентшеть слова. Розкриваються види ВФ: синтетична ВФ -цшыго-оформлена величина, яка дор!внюе швар!антному значению слово-тв!рного гшзда; аналггична ВФ - розчленована, виявляеться через характер слолучуваносп тв!рно! основи й форманта! властива похщ-ним утворенням, в тому числ! й доеонвним, що забезпечуе ВФ слова здатн!сть виражати р!зш типи вщношень 1 сшуацш, а в художньому текст! актуал!зувати новий зм!ст.

У висновках з другого роздщу шдкреслюеться, що розкритп онтолог!чного, концептуального й словотв!рно-ономасюлопчногс аспекта ВФ слова формуе розумшня того, що становить ця лшгво-фшософська категорЬг, яю п функщонально-значеннев! параметра поза текстом, що е основою анашу Я функщонального навантаженш

художньому тексп (ВФ слова - це знак вщношень млж р!зними тенсюналами, закладеними в словах; це внутршнш когштивний >д слова). Як "асощативно-образна пщстава для оцшки" (В.М.Тел!я) та включае у процес шзнання аксюлопчш чинники. ВФ слова тетив! щентифисацшна, предикатна 1 реляцШна фунющ. 1мгапцитно нш закладена готовшеть до актуал1заци г смислотворення.

У третьому роздип - "Внутржня форма слова - стратифи щшно-когерентна ознака художнього тексту" - розглядаеться ункцюналъне навантаження ВФ слова в художньому текст!, розкри-1еться и роль у формуванш зв'язност! й цшсносп тексту передуем грез словотворч! засоби.

У першому параграф! - "Природа, характер / функци ВФ слова художньому текст/" - анашзуеться сшввщношення "текст - тексто-р!ентован! функци ВФ слова".

Текст - це об'еднана смисловим зв'язком посл!довн!сть мов-их одиниць, едн!сть його значения, зовшшньо!'! внутршньох форм.

Процес творения значень у текст! е безперервним. Кожний його гмантичний компонент перебувае в стан! потенцшно! активности

ВФ слова, базуючись на лексико-семантичному р!вш оргат-цщ тексту, актив1зуе I те, що закладено в семантичнш структур! кремого слова,! те нове, ще не вербатзоване, що утворюеться на [ших мовних р!внях - на перетит типолопчно в!дм!нних структур.

Як! текст, ВФ слова пол!фон!чна, е в!дправною смислсгтарною эчкою формування мотив!в \ виразником образност!.

Виб!р номшативноУ одиниц! !з яскравою ВФ зумовлюеться агатьма чинниками - комун!кативно-прагматичним, емоц!йним, :тетичним чи аксюлопчним -! сприяе розкриттю задуму письмен-ика. Такий мовний знак може мати р!зну шформацшну насичешсть, ишати р1зну позицда в структур! тексту, але як носш концептуально!" знаки разом з шшими мовними одиницями з "живими" внутршшьо-ормними характеристиками вш приховано чи явно е засобом когези текст!, формуе латентний емоцшшыдеолопчний р!вень дискурсу, знструюе асоц!ативн! вю!, сприяючи штеграцп художнього зм!сту. гкстоор!ентоваш функци ВФ слова можна простежити при анагиз!, шриклад, такого сегмента: Те, що для шших черепок чи бляшка, м нього [Росавського -М.Г.] р!ч ушкальна, заслухатися можна, коли ^ане дошукуватись у викопних предметах мапчного, нав!ть ¡ященного зм!сту, в як!йсь ужитковш реч! розгледить, скаж!мо,

античну оберегу, що мала обер1гати сюфа-степовика вщ злих сил, вщ поганих очей, вщ поразки (О.Гончар).

У цьому сегмента ВФ слова оберега, кр1м суто мотивацшно1 функцн (оберега - "те, що обер!гае"), виконуе ще й текеготарну: зако-доване у слов! значения е структурно-семантичною основою розгор-тання зм!сту тексту, сприяе формуванню його щльноста 1 зв'язноста (дескрипщя "те, що оберите" доповнюеться новими в!дтшками: "те, що е мапчним", "те, якому властивий священний змют", що поглиб-шое семантичний обсяг слова, розширюючи меш образу, сформова-ного на його баз!).

Внутр!шньоформт характеристики виявляються ! в загальних, 1 у власних назвах. ВФ власного !меш не лише актуал!зуе знания про денотат, не тальки вказуе на причину вибору мовцем саме щеТ !денти-ф1кац1йно1 ознаки, закодовано! в казв!, а е там семантичним стрижнем, що зв'язуе сегмент тексту, передаючи модально-оцшш значения, як! сформован! у ньому! стосуються носк власного !мен!. Актуал!зац!я ВФ власно! назви е засобом образотворення. Акцентуючи на вщмп'-шй, особливш ознац! зовшшноста героя, на характер! його дхяльноста, ВФ слова вщкривае в образ! додатковий смисловий вим!р.

Зм!на ВФ сл!в, сшввщносних ¿з тим самим референтом, вияв-ляе динамшу образу! внутр!шню зв'язн!сть тексту. Наприклад:

- Тебе як зовуть?

- Казав уже - Сивоок.

- Гарно. В тебе справд! сив1оч1. Таких я не бачив нжоли. Мабуть, не брешеш, раз у тебе таш очи А я - Лучук. 1 батько в мене Лучук, \ дщ. Бо вы дуже влучно стр!ляли з лука. I я (П.Загребельний).

I дай: А ось тепер звався [Сивоок - М.Г.] Божидар, ! в монастанн "Свят! архангели" сщпв над здобленням дорогих пергамен-них книг, д!йшовши цього вмшня всього лиш за два роки, що було р!ччю нечуваною. Тому й прозвано його Божидаром, бо тальки вгд Бога могло найти на чоловша таке небувале вм!ння (П.Загребельний).

У продеа розгоргання сюжету власна внутрипньоформна назва (!м'я героя, його прозвище! особливо пр!звисько), вмонгована в хуцож-ньо-естетичну, образно-лог!чну концепци тексту, по-новому щенти-ф1куе референт, представляе його у новому ракурс!.

Пор!вняймо окрем! фрагмента новели В.Стефаника "Кам!нний хрест".

... А ще 1вана кликали в сел! Переломаним. Мав у пояс! хибу, бо

все ходив схилений, як би два зштш краки стягали тулуб до шг. То його вггер шдв!яв...

... Ледви я добивси на гору. А на гор! такий вгсерець дунув на мене, але такий легонький, що аж! А пщ!ть же, як мене за мшуту в поперещ зачело ножами шиикати - гадав-сми, минуси!

Вщ ц1е1 иригоди 1ван ходив усе з!бганий у поясй а люди прозвали його Переломаний.

Але хоч той горб його переломив, то полкки давав добрь..

Чим стар ¡вся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба...

Не раз, як заходяче сонце застало 1вана наверх}', то несло його тшь ¡з горбом разом далеко на ниви. По тих нивах залягала инь 1ванова, як велетня. схиленого в пояс!. 1ван тод1 показував пальцем на свою тшь г говорив горбовк

- Ото-с ш, небоже, з1бгав у дугу! Але доки ш нога носе, то мус родити хл!б!

Внутр1шньоформна характеристика, представлена ир1звиськом Переломаний, понятгево детермшована: в концептл видшяеться та його ознака, що шдивщуал1зуе предмет. Експлшац1я щею ВФ певного семантичного параметра вибудовуе г сюжетну, й асощативну В1с!, яю шдтримуготься на словотв!рному р!вт спшьнокореневими словами - переломив, поломаному, - пор!вняльним зворотом як велетня, схиленого в пояс!, фразеолопзмом з!бгав у дугу, а також зближенпям слова-образу горб, що мае "природний" референт,! образу того горба, що в текст! передаеться як "вада", який невщцшьний вщ першого, перебувае з ним у причинов!й залежносп! н!би в мшатюр! повторюе його обриси, зближуючись !з такими образами новели, як життя, вж, хрест, доля.

Внутр!шньоформка ном!нацш, базуючись на окремому судлсеп-н!, у хуцожньому текст! знаходить функц!ональну "п!дтримку" на р!з-ких мовних р!впях. Поза текстом власне !м'я намагаеться "звшьни-тися" вщ свое!' внутр!шньо! ознаковос п, у хуцожньому текст! навпаки: функцюнально навантажена внутршньоформна ознака не пщлягае семантичному опрощенню. Бона моделюе текст! сприяе його дешиф-руванню.

У наведеному уривку внутр!шньоформна ознака номшацй Переломаний в!д звичайно! констатацй окремо! вади, побутово-приземлено!, зовшшньо! характеристики особи, трансформуеться в

образ велетня, схиленого в пояс!, що вивищуеться над земним, е сильн!шим за те, що змарнувало його в!к:

- Ото-с ш, небоже, з!бгаву дугу! Але доки и! ноги носе, то мус родити Х!Нб!

Кореференти 1ван, Переломаний, лоломаний, велетень, схиле-ний в пояс! розкривають градацию внутршшьоформно1 ознаки, умоти-вовують наказ - мус родити.

Вони, як! дескрипци мав у пояс! хибу, ходив схилений, як би два залгзт краки стягали тулуб до н!г, розгортають ! той ц!нн!сний аспект значения ("погано"), що закладений у шпочовому словьдом!-нан-п, виявляють здатшсть його ВФ !мплщитно виражати оцшку г, синтезуючи зм!ст сегмента, включати оцшний компонент значения у формування внутр!шньоформно1 прогресп.

У цьому параграф! пщкреслюеться, що в художньому текст! як образотворчо-концептуальнш систем!, кр!м наявних "позатекстових", видшяються так! основн! функди ВФ слова: когерентно-стратиф!-кацшна, образотворча, смислотшрна, квал!ф!кативно-мотивац!йна, !нтенц!йно-цш,ова, конструктивно-актив!зац!йна, ре!дентиф!кац!йна.

У другому параграф! - "Внутршня форма слова в реал1заци словотвгрного потенциалу художнього тексту"-доводиться, що в моделюванш плану змюту ! плану вираження художнього тексту важлива роль належить словотв1рнш систем! мови.

Розгляд елеменив художнього тексту через призму внутршь ньоформного значения у йога зор!ентованосп на словотв!рн! величини сприяе кращому осмисленню ВФ слова, словотв!рно1 одинищ! тексту як динам!чно1 системи.

Характер словотв!рно-зор!ентовано1 ВФ слова у художньому текст! розкриваеться через: 1)взаемодпо!суперечн!сть конвенщшюго позатекстовош значения аналкичнох ВФ слова! тих додаткових при-рощень, яких вона набувае в художньому текст!; 2) щентифжацпо об'екта р!зними кореферентами, яи спричинюють "д1алопзац!ю" внутр!шшх форм сл!в, унасл!док чого утворюються нов! значения ! виявляеться нова оцшка буття об'екта, закладена у дериватах ! 1х внутр!шн1х формах.

Оск!льки ВФ слова е знаком спрямування думки, и моделю-вання, у цьому параграф! розкриваеться дотичшсть внутршшьоформ-ного значения до шших значень сл1в, пов'язаних ¿з реал!защею комун!кативних нам!р!в мовця, простежуються особливосп взаемо-

зв'язку ВФ деривата i його семантико-синтаксично1 позици у тексть

У зв'язку з тим, що ВФ слова характеризуеться постшною вщкритютю та готовшстю до актуал1заци i сприяе створенню дифуз-них зон у текст1, звертаеться увага на особливосп актуал1зацп ВФ деривапв, реал!зацпо ix прихованих вщтшюв значень, розкриваються взаемозв'язки однакових i вщмшних синтетичних ВФ айв, ix семан-тичне взаемодоповнення, синошмхчне або контрастне "стикування", ix функциональна актившсть. Нетотожш ВФ сл1в не лише по-р1зному представляють лексичт значения, а й окреслюють ix вщмшш семан-тико-прагматичш й словоттрш иараметри, програмують у словах потенцшну roTOBHicrb входити в pi3Hi оцшно-стюпстичш структури.

Наириклад: Коло другоТ години з полудня, в цукерш Влодка, збиралися мало що не Bei поденш rocTi.

Приходив л! кар, що Bcix Л1чив, а свого кашлю не Mir вшнчити, приходив суддя. що лучше обсуджував, як судив, приходив учитель i розглядався за батьками cboix ученикхв, щоби в ix товариств1 крши-тися до сповнювання свого важкого обов'язку.., словом — збирався весь CBiT оапченоГ, штел1гентно"1 верстви одного з бшьших повпових мютечок (Б.Лепкий).

Характер иомшацш л!кар, суддя, учитель у даному тексп вияв-ляеться у кзлькох аспектах: Bei вони предметно детермшованз, позна-чають oci6 певно! професи, кожна з яких е HocieM синтетичного внут-ршшьоформного значения (виразником швар1антного значения вцщо-вщного словотв1рного гшзда) i передаеться формулою окремого судження: лпсар - "той, хто лпсуе", суддя—"той, хто судить", учитель— "той, хто учить". Bei згадаш номшаци у тексп мають "шдтримку" на словотв1риому piBHi: л!кар (лхкувати - вшнкувати), суддя (судити — обсуджувати), учитель (учити - учитися - ученик) i вюточеш разом з шшими епшьнокореневими одшшцями в процес текстотворехнш: похщне, представлене кожною 1з наведених лексем, знаходить у тексп зщповщну семантико-словотшриу актуалхзацно. Однак синтетична [шутршшьоформна епшьшеть TBipHHX i пoxiдниx не забезпечуе im ;емантично1 щльносп у тексп; актуаизащя похщних породжуе су-теречшеть мiж аналшгчною ВФ (суддя - "той, хто обсуджуе"), власти-юю названим словам поза текстом, i тхею, яка набуваеться ними у 'екстк '^гйчити" шших - i не вмгги вшпкувати свою кашлю; не судили - а лучше обсуджувати; не самому учити - а "кршитися до ;повнювання" cboix важких обов'язюв i3 допомогою батьгав, тобто

"диалог" "тв1рне - похздне" порушуеться формулою текстово! моти-вацп 1 суперечшстю внутр!шньоформних значень - в!ртуального (сис-темно-мовного) 1 актуального. А це змшюе I щншст ор1ентацц читача, 1 вихщну смислову базу тексту загалом, бо вцщовщае на питания: ким насправд1 е особи, що д^ятимуть у тексп.

Виступаючи вихщним моментом розгортання певнош значения, ВФ словау художньому тексп визначае нов! смислов! зв'язки. Включена у певний код, вона взаемодае з шшими кодами. 3 шшого боку, вщбиваючи лопчне, у поетичному тексп ВФ слова може бути ноаем 1 творцем алопчного. Поза текстом стверджуючи реальне, у певшй хуцожнш систем! вона здахна конструювахи нереальне, анал1зувати випадкове, сприяти дифузносп, взаемопроникненню значень I !х вцгшпав.

У художньому тексп ВФ слова виходить за меж! звичайно! перифрази, сфокусованоТу словотгарнш модель Вонанабувае здатнос-т1 вщкривати нове 1, формуючись як "гра згишв"(М.Гайдеггер), повертае образ у новий вим1р буття. Наприклад:

Як у нашому сел! Кранц в свт коваль..

1вану Безрукому Викували запнзну руку.

1вану Безногому Викували затзну ногу.

1вану Безсмертному Викували зал1зну смерть...

1з зал!за голов! Викували хату.

А на вшна ще нов1 В!зерунки - грати.

Що на першому вши Наче с!чень, наче сшг.

Що на другому в!кш Наче церква вдалин!.

А на третьому в!кн! Наче хлопець на вшш.

Наче мертвий, наче син, Крила матер! над ним.

То баба Ганна дуже просила, Щоб ш !з зал!за зробили сина...

А у нашому сел! Крапп в свт ковал! (Л.Кисельов).

Акгив!защя ВФ пр!звищ Безрукий, Безногий, Безсмертний е зм!стотв!рним чинником. На ¿мплщитних дискрипщях - "той, хто без руки", "той, хто без ноги", "той, хто без смертГ' ("нетдвладний смерт!") -! базуеться текстове заповнення значения: ковал! кожному можуть зробити те, хто чим обдшений, хто "без чого". Тому словотв!р-на модель "Префнсс + !менникова основа+суфпсс (чи 0)" може висту-пати основою утворення ! ненормативних пох!дних: безхатий, безгратий, "безсиний".

Кожен ¡з названих дериватов вщбивае р!зний ступшь осмис-лення дшсност! 1 р!зну .\iipy можливого, неоднаково сшввщноситься з реальним чи уявним референтом. У художньому текст! згадана словотв!рна модель не лише фшсуе той аспект ментально! д!ялъност1, який можна квал1ф1кувати як лопко-дискурсивний. Вона сприяе розгортанню м1фо-поетично1 д1ялыюст1 св¡домоет!, врощено! в образо- й культуротворчють народу.

Потенц!йна лексема безеиний ("той, хто без сина") передае момент життевого факту; що мае конвенцшний зм!ст, але цей же факт, пропущений через м!фо-поетичний код бачення, набувае !ншого вим!ру. ВФ слова 1 словотв!рна модель сприяють зближенню м1фо-поетичного та дискурсивно-лопчного вид ¡в ментально! д!яльноеи, що творить образ, сприяючи швелюванню р!знищ м1ж власною ! загальною назвами, м!ж конкретним 1 абстрактним.

Формула "хто без чогось" примушуе поетичну евщомють ожив-лювати неживе, екешпкувати приховане, омовлювати (уже в розгор-нутш синтаксичнш конструкци) не вербал!зоване.

Функцюнальне навантаження ВФ слова розкриваеться у цьому параграф! через р!знотипш словотворч! одинищ (узуального й оказ!онального характеру), пщкреслюеться, що у випадках наявност! "номшал!зовано!" афшеально! морфеми зам!сть матер!ально вираженого цшого слова ВФ лише частково омовлюеться, але вона здатна виражати узагальнене значения, спираючись на семантико-оцшний фон вербал!зованого словотв!рного ряду чи й цшого сегмента. Наприклад: Баришню Татьяну Сайгор - згадуе - десь бачив, г, звичайно, вш саме п, мабуть, не бачив, а бачив !х у сво'ш установ!, в !нших установах - сотнь Машин!стки, рем!нгтон!стки, стенограф! стки, журнал!стки. -|стки, с!р! - може, красив!, може, поган!, просто манекени, просто автомати, на яких можна прикрикнути...(М.Хвильовий). Актуал!зац!я формантного компонента словотв!рно! структури деривата, стил!стична марко-вашеть сегмента е тими засобами, що допомагають частково вербал!зованш ВФ семантично ! структурно об'еднувати сегмент.

У висновках з третього розд!лу шдкреслюеться, що в художньому текст! ВФ слова - стратифкацшно-когерентна ознака, бо зв'язуе, синтезуе художнш текст г на поверхневому,! на глибинному р!внях. Вона е засобом експресив!зацн тексту й вираження у ньому суб'ектив-но! модальност!.

У четвертому роздш! - "Образотворча проекцгя внутршньоХ формы слова в художньому текат " - анашзуеться здатшсть ВФ слова творити образ, бути ноЫем образности формуваги у текст! художньо-образну внутрйпньоформну прогресио.

У першому параграф! - "Внутршня форма ключового слова -базисный елемент онтологгчно'г основы художнього тексту" - доводиться, що ВФ ключового слова сприяе оприявленню ВФ тексту -концептуального поля, закршленого в текст!. Вона виявляе його буттевють: показуе, що е цей текст.

Розгортання ВФ тексту, як ! ВФ слова, починаеться з! стану першопочатку, що ув!брав у себе можливост! майбутяьо!' змши тексту, його вим!ри, як! перебувають у неподшьнш едносп, 1 концепц!я змгсту, виражена структурою тексту, не е константною: вона кожного разу по-шшому осв!чуеться ц!ею ВФ! при декодуванн! тексту шби заново народжуеться.

ВФ ключового слова не може повною м1рою виявити те, що знаходиться в "силовому пол!" двох амб!валентних величин: зовншшя форма - внутр!шня, але вона, як! ВФ тексту, мютить основу першопочатку. Хоч нею оприявлюеться лише окремий фрагмент бутгя, закодо-ваний у тексп, й "шлограф!чн!сть" (здатн!сть нести в частит шформа-ц!ю про ц!ле) дозволяе фшсувати м!сця найб!льшого "згущення думки", яга ведуть до його глибини - до ВФ тексту.

Ключове слово - онтолопчна основа кодування ! декодування тексту, бо весь його змгст сприймаеться через призму того осветления, яке зд!йснюеться ВФ тексту через це слово. На основ! анал!зу л!рично'1 драми 1.Франка "31в'яле листя" розкриваеться, що в ключовому слов! "спресовано" змют центральних значенневих ланцюлв тексту, що в ньому закодована динамжа глибинних форм конфлистност! зм!сту, що воно е смисловим ушверсумом, здатним розгортатися в текст!.

Ключове слово - не обов'язково високочастотний елемент тексту, але завдяки свош ВФ, пов'язанш !з ВФ тексту, воно вщкривае ту "тополопю шлях!в" (М.Мамардашвш), яка дае можлишсть побачи-ти повноту зображено1 ситуацй, фокусування зовн!шнього св!ту в шдивщуальному людському бутг!.

У другому параграф! - "Внутршня форма ключового слова -зас1б творения й структураци художнього тексту " - розкриваеться текстотв!рна функц!я ВФ ключового слова, акцентуеться й здатн!сть виступати значенневим центром тексту.

ВФ ключового слова не лише спрямовуе думку читача в певне уело текстотворення, а й тримае и в позицп певнош протистояння ¿знаному, готовносп до переключения на шшу "смислову в^ху".

Стабшьшсть авторського тексту 1 змшшеть творчих акпв вщомост! читача сприяють тому, що тир е штерсуб' ективно значу-дш, трансцендентним 1 водночас глибоко особиспсним.

ВФ ключового слова також е вщносно стабшьною (ядро найближчого етимолопчного значения") 1 змшною (його перифер1я): она не завжди та сама в процес1 актуально! перцешш 1 в кшцевому езультап штегративного сприйняття.

Через ВФ слова контури тзнаного отримують р1зну значупцеть. находячись на неоднаковш вщеташ вщ етимону (себе первинно!), ;ф слова може мютити 1 первюний, "забутий" змгет, поеднувати шька суперечливих вщтишв, яю окреслюють протилежш напрямки числового розвитку тексту. Як творець 1 носш образно-лопчного мету, ВФ слова (мислеобраз) е багатошаровим утворенням, яке трияе постшному перекодуванню шформащ! з лопко-поняттевого 1вня на образний 1 навпаки. Образ, побудований на ВФ слова, еребувае в сташ потенцшно! активное^ 1 готовий до переходу в [пшй образ.

У художньому текст! ВФ ключового слова розширюе свое тчення, формуючи "рельеф" внутршгаьоформно! прогресп.

На материал! поезш Л.Костенко, Е.Ацщевсько!, Т.Мельничука эзкриваеться характер зближення р1зних ВФ сл!в, що висвштюе этенцшш "ходи" образного змюту \ той самий факт, подно чи эедмет виявляе у вщмшних емодшно-оцшних модусах. Тут дово-тгься, що в художньому текст! ВФ ключового слова не лише е юобом семантичного творения, а й виконуе функцио його значенне->х етруюураци.

Р1зш сегмента тексту формують сво! аспекти ключового слова, продеи поетичного осягнення дшсност! ВФ ключового слова як »мшанта кожного такого сегмента здатна цей сегмент представляти. даинними гранями вона декодуе "свш" елемент чи фрагмент струк-ри тексту; за домшантним смислом ВФ читач може вщчувати "межу бражуваного простору" - те стикування внутршньоформних зна-нь, за яким ще образно-мисленневе утворення з шшою яюстю.

Структурац1я тексту ВФ ключового слова може здшсшоватися рахуванням даних синхронного р!вня мови, а може актуал!зувата

те, що вщшшло в значенневий пасив певно! мовно! одинищ, але е художньому текста вщновлюсться: "образотворчий" поттк свщомосп ексгийкуе опущен! ланки розвитку ВФ слова.

У цьому параграф! розшядаеться сгаввщношення ВФ слова, пое-тичного 1 внутршнього мовлення, значущють звуково! схеми ключо-вош слова як засобу його артикуляци, шдкреслюеться, що звуков! повтори сприяють семантичнш компресп тексту, динам1зують внутршньоформне значения, штенсиф!кують його, розширюючи образно-поняттев1 зв'язки ключового слова! його ВФ.

Звуковий образ ключового слова, реалззуючись у ргзнотипних звукових повторах, шдукуючи семантичн! зв'язки м1ж близысими I вцщаленими за зм1стом мовними одиницями, сприяе перегрупуванню семантичних блок!в, утворенню внутршньоформно! прогресн, допо-магае формувати статус ВФ ключового слова як синкрети, що виявляе ВФ тексту! представляе текст як завершене цше.

У висновках 1з четвертого роздшу шдкреслюсгься образотворчий характер ВФ слова. К референцшна! внутршньотекстова штен-цшшсть е резервом постайного формування нового образного змкту.

висновки

У загальних висновках пщсумовуються результати проведеного дослщження, накреслюються перспективи його розвитку, зазна-чаетъся, що традицшний шдхщ у характеристищ ВФ слова здебшь-шого не виходить за меж! структурно-системного анал!зу. Розвиток сучасних лшгвктичних дослщжень спрямований передус!м на функц!ональний анал!з мовних явищ. У зв'язку з цим зростае вага комун1кативно-д!яльнкнош пщходу до мови, у свгап якого вщбува-еться переор!ентад!я не лише лшгвктичних, але й багатьох етноло-пчних, культуролопчних, психолопчних, лпературознавчих проблем, серед яких одними з основних е: сшввщношення мови ! мислення, змкту! форми, слова! образу.

У фокус! дих проблем - процееи породження ! сприйняття мовних одиниць, яш, з одного боку, пов'язаш з формою ! змктом мовного знака як готово!' одинищ, з !ншого - стратепями мовця. структурою! типами його знания, зокрема мовного, з процесами кате-горизацп й концептуализащ! досвщу людини, тобто тим, що форму* цей же знак, але на довербальнШ стадн його !снування. Ланкою, щс

оеднуе довербальну 1 вербальну стада гснування мовног одинищ, атегор1ею, що вщкривае у нш ¡мплщитш значения, е п ВФ.

ВФ слова, розглянута в такому контексп, вже не може сприй-атися лише на семантичному р1вш. II розкриття вимагае штегратив-ого (штерпарадигматичного) пщходу, суть якого полягае в синтезу-ант р1зних погщщв на лшгвютичний об'ект з метою окреслення ого онтолопчного, гносеолопчного I функцюнального аспектов.

Реашзацш штерпарадигматичного принципу вивчення ВФ слова шагала внесения суттевих коректив у методику традицшних дослщ-:ень ВФ слова, починаючи вщ самого визначення ВФ слова, креслення и онтолопчних координат I закшчуючи и "виходом" за еж1 слова, проекщего ще1 категор1"1 на художнш текст.

У дисертацшному дослщженш ВФ слова визначаеться як гацептуальна ознака, закршлена в слови Вона сприяе опредмет-енню, перетворенню, ускладненню початкового змюту, творить, груктуруе мисленнево-емоцшие поле художнього тексту не як гзперервну пряму, а як сукупшсть р1знотипних зв'язк1в, яю, янтезуючись, взаемодшчи, представляють внутр1Шньоформне гачення як активно породжувальну дашсть. Саме тому значупцсть Ф слова у художньому текст! виявляеться на фон1 всього тексту як йстово1 завершеностт

У структур! амб1 валентного архетипу "форма - змют" ВФ слова 53ом ¡з зoвнiшньoю формою 1 значениям слова становлять оргашчну дають, взаемоперехщшсть компонента яко! забезпечуе мовнш оди-ящ Д1шам1ку самореатзаци, що найповтше виявляеться в синкре-1чному простор! художнього тексту; як когштивний код ВФ слова слючена в штелектуальну д1яльшсть мовщв 1 невщдшьна вщ прояву 1Коном1рностей функцюнування штегрально-динам1чних систем, на ;ноз1 яких ввдбуваеться перетворення просторово-часово! фрагмен-1рност1 думки у знания, що розширюе штелектуальт меж1 тексту.

ВФ слова як визначальний компонент ВФ мови - вщкрита личина I для суб'ективного, 1 для об'ективно-юторичного досв1ду. эна, "висв1чуючись" в шдив1дуальнш свщомосп мовця, функцюнуе, инюеться разом з нею, сприяючи формуваншо 1 вираженню нацю-льно! ментальносп як духовно-кторичного феномена. Вона оприяв-ж, шдносить 13 шибинних структур, де, власне, I зароджуеться мка, те образно-естетичне, метафорично-символ1чне значения, що ановить психолопчну детермшанту поведшки 1 свигосприйняття,

де артикулюеться той нацюнально-культурний компонент, яки виявляеться у принципах номшацп, способах словотворення т засобах вираження думки, у втшеностх Ti в художшх текстах. 1 художньому тексп ВФ виконуе таю функцн: когерентно-стратиф] кацшиу, образотворчу, смислотв1рну, квал1фкативно-мотиващшг штенцшно-цшьову, конструкгивно-актив1зацшну, рещентифкащшг

ВФ слова з и поспйною готовшстю до аюуал1зацй у худо» ньому текст! спрямована на формування й вираження ново! думкв образу (адех) чи i'x конф^гуращй. У межах образно-смислового BHMip тексту вона, розгортаючи потенщйну здатшсть актуалпувати hoe лшгво-мисленнев1 впорядкованосп, стае величиною, вюпоченою ; розвиток хронотопно: буттевосп художнього твору.

Здатшсть ВФ слова виражати й акцентувати основш вузлов i/iei, мотивувати центральш образи, тобто бути наскр1зною у текст] дае пщстави розглядати и як стратифкацшно-когерентну ознак тексту, як заабструктурно-семантачнохтрансценденци: вона сприя шзнанню окремо взятого тексту як завершеносп, повноти певноп художнього цшого, локашзованого в культурно-часовому 3pi3i, атакой представляе його як таке, що не вмицаеться у рамках власного бутт; (свое! "самост1"), а включаеться в образно-зм1стовий континуум шших художшх текстов цього чи шших автор1в. Текстотв1рний образотворчий характер ВФ слова, и здатшсть бути засобом когез! виявляеться у будь-яких текстах - i класичних, i постмодерних.

ВФ слова як креативно-генеративна величина потенцшш м1стить у co6i нов1 синтези й способи структурування, HOBi аспект! "пбридизаци" змюту, що в художньому тексп виявляеться в р1знома ттних принципах семантично!, асощативно-прашатично13в'язност й поляризаци зм!сту, в утворенш нових кореляцш та 1нвар1антн1п структур, якшредставляютьхудожшйтекстубагатовтаирносп йоп машфестацш через pi3Hi MOBui piBHi, зокрема словотв!рний. Pi3H одинищ системи словотвору е тими точками фокусування змгст) через яю ВФ слова представляе глибинш семантичш процеси, щ( вщбуваються в тексть ВФ дериватов акцентуе у тексто i справжн етимолопчне значения, i иародноетимолопчне, i поетико-етимо лопчне, що е засобом утворення асощативних образних структур.

ВФ юпочового слова - базисний елемент онтолопчно! основ] художнього тексту, бо вона сприяе актуагизацп ВФ тексту, розкрива його буттевють: показуе, що с цей текст. У художньому тексп В<

ючового слова виявляе лшгво-креативний, образотворчий характер: на включена у процес творения i структурацп художнього тексту, у >рмування його макро- i мкрообраз1в та смислово! багатоплановость

СПИСОК ОПУБЛШОВАНИХ ПРАЦЬ, ЩО

В1ДБИВАЮТБ OCHOBHI ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦИ

Монографи:

1 .Голянич M.I. Внутр1шня форма слова i художнш текст: энограф1я. ~ 1вано-Фрашавськ: Плай, 1997. - 178 с.

Статп:

1. Голянич M.I. Внутршшя валентшсть префшсальних /пгслт з ренями говор-, каз- та мов- // Питания граматично!' будови рашсько!" мови: 36. наук. пр. - К.: Вища школа, 1979. - С. 13-22.

2. Голянич M.I. Внутршшя валентшсть Д1ес1пвних утворень i3 эченням говоршня // Мовознавство. - 1980. -№ 3. - С. 65-70.

3. Голянич M.I. Внутршня валентшсть д1есл1вних утворень з цвшною префшсащею // Мовознавство. - 1981. -№ 3. - С.55-60.

4. Голянич M.I. Особливосп семантично'1 структури словотв1р-х гшзд i3 значениям говоршня // Актуальные проблемы слово-разовательных гнезд со значением говорения. -Ташкент: Укитувчи, 82.-С. 117-120.

5. Голянич M.I., Батюк Л Л. Складш утворення з компонентом в- у сучаснш украшськш мов! // Культура слова. - К.: Наук, думка, 53.-Вил. 24. ~С. 59-63.

6. Голянич M.I. Внутр1шня валентшсть ¡менникових утворень наченням говоршня в украшськш MOBi (у зютавленш з росшською бшоруською) // Лексична i граматична дериващя в украшськш si: 36. наук. пр. - К.: Вища школа, 1983. - С. 45-50.

7. Голянич МЛ. Внутршня валентшсть прикметникових корень i3 значениям говоршня // Дослщження з словотвору та сикологн: 36. наук. пр. - К.: Вища школа, 1985. - С. 64-68.

8. Голянич МЛ. Омошм1чш слова з коренями мов- та каз- у асшй украшськш мов1 // Украшсысе мовознавство. -1985. -№ 13. .58-63.

9. Голящгч МЛ. Внутрнння валентшсть постфшсальних д1есл1в

13 значениям говоршня // Мовознавство. - 1987. - № 2. - С. 48-53.

10. Голянич МЛ.Елементи лшгвктичного анал1зу тексту /; Початкова школа. - 1988. - № 11. - С. 16-21.

11. Голянич М.1.Кольористична лексика в новелах В.Стефаника // Стефаншавсыа читання: 36. наук. пр. - Вил. 1. - 1вано-Фрашавськ. 1990.-С. 133-136.

12. Голянич М.1. "Пщ лшгвктичним мнсроскопом". Мовно-стшнстична штерпретащя поетичних твор1в ¡.Франка // Франковг криниця: Вивчення творчосп 1.Я.Франка в школ1: Поабник для вчителя. - К.: Рад.школа, 1991. - С .87-104.

13. Голянич МЛ. Динамка лексично!' семантики // Матер!ал» лпжнародноГ науково1 конферендн "Семантика мови 1 тексту". - Ч.1П

- 1вано-Франгавськ, 1993. - С. 29-30.

14. Голянич МЛ. Смислове навантаження опорних лексем > новел! В.Стефаника "Синя книжечка" // Стефаниювсыа читання: 36 наук. пр. - Вип.2. - 1вано-Франювськ, 1993. - С. 103-105.

15. Голянич МЛ. Специф1чна лексика в!рувань гуцул1в /; Гуцульщина: перспективи п сощально-економ1чного 1 духовного розвитку в незалежшй Украшг. Матер1али наук, конференщ!' Першогс св1товош конгресу гуцул!в. - 1вано-Франивськ, 1995.-С. 110-112.

16. Голянич МЛ. Елементи Л1нгастичного анал!зу тексту та вдосталь // Обри. - 1995. - №1. - С. 24-28.

17. Голянич МЛ. Словотшр та художнш текст // Вюник Прикар-патського ун-ту. - Вип.1. - 1вано-Франк1вськ: Плай, 1995. - С. 29-35

18. Голянич МЛ. Внутршшя форма слова як швар1антни{ компонент словотирного пнзда // Актуальш проблеми укра'шськогс словотвору: Матер1али ПЫх читань, присвячених пам'ят1 професорг 1вана Ковалика. - 1вано-Фратавськ, Плай, 1995. - С. 47-48.

19. Голянич МЛ. Онтолог1чний аспект внутршньо! форми ело ва // Зб1рник наукових прадь: фшософ1я, сощолопя, психолопя. - 4.11

- 1вано-Франк!вськ: Плай, 1996. - С. 28-41.

20. Голянич МЛ. Внутршня форма слова в образнш систем! / Василь Стефаник - художник слова: 36. наук. пр. -1вано-Фрашавськ Плай, 1996. - С.101-107.

21. Голянич МЛ. Природа внутришньо!' форми слова в структур художнього тексту // Проблеми анал1зу тексту в сучасшй наущ: 3£ наук. пр. - 1вано-Франювськ: Плай, 1996. - С. 52-64.

22. Голянич МЛ. Внутр1шня форма слова - стратифжадшно-когс

>ентна ознака художнього тексту // Матер!али V м1жнародно1 сонференци "Семантика мови 1 тексту". - 1вано-Фрашавськ: Плай, 996. - С. 43-46.

23. Голянич М.1. Внутршня форма ключевого словосполучення ¡¿в'яле листя - базисний елемент онтолопчно!" основи л1ричног драми .Франка "31в'ял& листя" // 1ван Франко 1 нащональне та духовне пдродження Украши: 36. наук. пр. - 1вано-Франювськ: Плай, 1997. -3.12-21.

24. Голянич М.1. Текстотв1рний характер внутрганьо! форми ¡лова // Вюник Прикарпатського ун-ту. - Вип. 2 . - 1вано-Франювськ: Ъгай, 1997. - С.58-66.

Голянич M.I. Внутршня форма слова в художньому тексть-'укопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня доктора фшоло-1чних наук за спещальнютю 10.02.01 - украшська мова. - 1нститут гкра'шсько1 мови HAH Украши, КиГв, 1998.

У дисертацп внутр1шня форма слова представлена з позици нтерпарадигматичносп - як об'ект, що вивчаеться не лише мовознав-мми, але й шшими науками, як лшгвютична категор1я, яка сприяе >еал1зацй' семантико-стилютичних, комушкатявних i прагматично-щнних можливостей тексту, виявляючи у ньому глибинний сутнюний м1ст. Природа, характер, функцп внутршньо! форми слова в худож-[ьому текст! розкриваються передуам через призму словотворення. 5нутршня форма юпочових айв художнього тексту розглядаеться к 3aci6 його творения й структураци.

Ключов1 слова: внугр1шня форма слова, концепт, концептуальна знака, мотивовашсть, словотв1рне значения, лексичне значения, удожнш текст, зв'язшсть, цшсшсть тексту, дискурс.

Голянич М.И. Внутренняя форма слова в художественном тек-ге. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филоло-гческих наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. -нститут украинского язьжа HAH Украины, Киев, 1998.

В диссертации внутренняя форма слова представлена с пози-ж интерпарадигматичности - как объект, что изучается не только

языковедческими, но и другими науками, как лингвистическая категория, способствующая реализации семантико-стилистических, коммуникативных и прагматико-оценочных возможностей текста, выявляя в нем глубинное сущностное содержание. Природа, характер, функции внутренней формы слова в художественном тексте раскрываются прежде всего через призму словообразования. Внутренняя форма ключевых слов художественного текста рассматривается как средство его образования и структурации.

Ключевые слова: внутренняя форма слова, концепт, концептуальный признак, мотивированность, словообразовательное значение, лексическое значение, художественный текст, связность, целостность текста, дискурс.

M.I.Holyanych. Internal Form of the Word in the Fiction Text. -Manuscript. Doctor of Philology Thesis. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian Language. - The Institute of Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 1998.

The paper deals with the internal form of the word in term of interparadigmatism. Within this approach the internal form of the word is treated as the focus of linguistic and non-linguistic sciences and as the category contributing to the realization of semantic, stylistic communicative, pragmatic and evaluative potentialities of the text and actualization of its in-depth ontological content. The nature and function of the internal form of the word are illuminated primarily on the basis of word-building.

The internal form of key term in the fiction text is analyzed as a means of its formation and structuring.

Key Term: internal form of the word, concept, conceptual attribute, motivation, word-building meaning, lexical meaning, fiction text, coherence, completence of the text, discourse.