автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Землевладение и экономическая деятельность православной церкви во второй половине XVI - первой половине XVII ст. на Правобережной Украине.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Землевладение и экономическая деятельность православной церкви во второй половине XVI - первой половине XVII ст. на Правобережной Украине."

НАЦІОНАЛЬНА АКЛДКМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РГ6 0Л

0 '' г ' •'; * - -т

*' > ■ ' - На правах рушпису

ГОЛОВАТА Иат*лії АіізтожТвїіз

землкболодппія та економічна діяльність православної

ЩІИСІІИ В ДІ’УПЙ ПОЛОВИШ XVI - ІГЕЇЧШЙ ПОЛОВШИ XVII ст.

па прлноїта.’К'лній Україні '

07.00.0)-Історії

АВТОРЕФЕРАТ днеертаві ііа здобут гя іілукпвого ступсіш ¡мц/іі(дат> історії'апіх іьгук

Київ - 1997

Днссртацісю с рукопис .

Робота виконала в Інституті історії України НАЛ України

Науковий керівник - доктор історичних наук, академік НА]І України ' Смолій Валерій Андрійович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Путро Олексій Іванович кандидат історичних наук, доцент Мордвінцев Вячеслав Михайлович

Провідна організація - Національний університет “Кнсво-Могшшіська Академія"

Захист відбудеться ^5555^199^ Р- о-''^‘‘’годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.17.01 для захисту дисертацій в Інституті історії України НАН України за адресою: 252001 м.Київ, пул. М.Груїневсьиого, 4, Інститут історії України НАН України.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України НАН України (вул. М.Грушевського,4).

Автореферат розісланий 997 р

Вчений секретар спеціалізован

Шип Н.А.

Заіальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси демократизації суспільства обумовили якісно попі зміни у вітчизняній історичній науці, зробивши можливим не лише вивчення ряду раніше “закріпнх" тем, але Я дозволивши неунсрсджепо поглянути па таку складову історії нашого суспільства як історія церкви. Вивчення історії церкви сьогодні потребус перегляду та комплексною підходу, а отже Я врахування серед інших аспектів її діяльності с<|>срн економіки. Трипалий час подібна проблематика розглядалась переважно в моралізаторському аспекті, грунтом для чого був сам факт наявності у церкви майна та його несумісність з первісними християнськими ідеалами аскетизму. За такого підходу церква та її економічна діяльність були вирвані з контексту історичного розпитку суспільства. Відновити поступовість можна було б, врахявуючи той факт, що церква с суспільним інсіитуїом і еволюціонує разом із суспільством, відбиваючи ступінь Його духовного, соціально-політичного та економічного розвитку, а також керуючись потребами, які сташггь перед нею власний внутрішній розвиток. Актуальним і важливим с вивчення проблеми церковної економіки та її взаємозв'язку з політичними, релігійними й економічними процесами в Україні з часу Люблінської унії до Визвольної війни українського народу, оскільки само в цей період у суспільстві відбувається пов’язана із формуванням національної свідомості еволюція, яка призвела до бурхливих подій середини XVII століття. Обраний напрям дослідження дозволяє деталізувати ряд аспектів життя українського суспільства доби пізнього середньовіччя та переходу до нового періоду історії, а також сприяє глибшому розумінню ролі церкви у соціально-економічних й політичних процесах та релігійному русі цієї епохи.

І

Слід відзначити, ЩО лане дисертаційне дослідження актуалізується тшшс подіями сьогодення, оскільки вирішення майнових питань займає по остшшс місце у відноеннах церков різних конфесій у сучасній Україні.

Об'єктом дослідження с православна церква як соціально-сягтомічннй інститут » системі суспільних відносин на Правобережній Україні в другій половині XVI - першій половині XVII ст. у відображенні архівних та друкованих джерел.

1 Ірелмет дослідження становить комплекс проблем землеволодіння та економічної діяльності православної церкви у взаємозв’язку з політичним, релігійним ти соціально-економічним розвитком Правобережної України в другій половині XVI - першій половині XVII ст. Відповідно до повноти репрезентації даної проблематики в архівних джерелах основну увагу зосереджено па вивченні вказаною иснекіу діяльності церкви на території Київського та Волинсько/о воєводств.

Хронологічні межі охоплюють другу половину XVI - першу половину XVII століття. Встановлення нижній) хронологічної межі обумовлюється політичними подіями 1569 р., в резульїаіі яких території Волині, Брацлавщини, Київщини та Східного Поділля були включені до складу Польського королівства, іцо справило помітний нплнп на суспільно-правове та економічне становите церкви в цьому регіоні. Верхня -визначається новою церковно-релігійною ситуацією, яка склалась в ході Визвольної війни українського народу.

Ступінь наукової розробки теми дисертації. Окремі аспекти даної проблеми частково розглядались дослідниками історії 'церкви. Однак, незважаючи на значну кількість праць, які у тій чи іншій мірі торкались церковного землеволодіння та господарства, ступінь висвітлення цієї теми не може вважатись задовільним, оскільки не створено жодної спеціальної наукової праці, де б комплексно розглядалось питання про засади та особливості економічної діяльності церкви в Україні в другій половині XVI - першій половині XVII століття.

Певне відображення тема матеріального стану церкни знайшла ще в богословській літературі та полемічних творах, породжених навколо-унійнимн змаганням« кінця XVI - першої половини XVII століття. Різкий осуд зловживань духовних осіб церковними багатствами містився у творах І.Вншенського: "Хай прокляті будуп, владики, архімандрити й ііумсни, котрі монастирі привели в запустіння і іючикили собі із святих місць філі.варки" У творі першої половини XVII ст. - “Літосі" серед спрямованих ирош феш-католицьмії церкви аргументів наводилась порівняльна характер 11 ста ка майнового забезпечення уніатський та православних установ. Змаліювуючн занедбаний стан шлись добре уфундо-вшіих волинських монастирів, які опинились в руках уніатів, ГІ.Могила протиставляв йому духовне піднесення в ряді прав'ослдвних чернечих обителей, яке спостерігалось тут; незважаючи на їх майже бідне існування 2. Несучи на собі карб полемічних прийомів, така література все ж досить об’єктивно відобра'/Кала сгановишс багатьох церковних інституцій иіслябсресгсіїськиї доби.

Питання земельної власності та традиційних церковних прибутків висвітлювалось в деяких працях першої* половини XIX ст. Насамперед слід відзначити доробок С.Ііолховітінопа, який, змаліювуючи різноманітні аспекти історії київської мшроиолії, торкнувся і проблеми утримання духовенства 3. Увага Я.Поцея зосереджувалась головним чином на таїхіму традиційному джерелі надходжень на утримання - кліру як десятини. На підставі Литовськії метрики та інших документів, у більшості дотичних історії Холмської спархії, автор викривав привласнення католицькою церквою десятин, які здавна належали православним релігійним установам, пов’язуючи непевне становище

1 Вишенський Івам. Твори.-K.J986.-G.59.

» Литос а11х> Іитіт...//ЛрЮЧР.-Ч.1.-Т.9.-С.287.

> Митроп. Квгеиии (Іхтоглгпшов). Оішсаннс Киево-Софігііского еобора н иісвсшй нсрархни.-К..1825.-2У1 с.; його ж : Оіпісаїте Киг&о-Печерсной Лдври.-К.,1826.-191 с.

православного духовенства (особливо сільської») із обмеженням громадянських яро» та свободи віровизнання русинів в Польщі і розглядаючи цю проблему в ретроспсктнпі з XIV до середини XIX ст. 1 З 60-х років XIX сг. велика кількість праць, присвячених історії релігійних установ Волині, була опублікована на сторінках “Вольшских єлархнальньїх всдомосісй”. Численні історичні розвідки про минуле волинських монастирів частково торкались і їхнього майнового забезпечення 2. Аналогічна інформація наводилась у віданому П.Батюшковим історичному описі Волині, який спільними зусиллями підіоіунали професори Київської духовної академії М.ІІеіров та І.Малишевський \ Підсумком всіх накопичених на той час даних щодо історії церков, приходів та монастирів Волинської єпархії стало дослідження ІЛ.Теодоровнча яке і на сьоіодиішній день елуїус основним довідником з історії релігійних інституцій 'Волині. Історії православної церкви на Волині та Київщині були присвячені праці А.Хойнацьшго,

І.П’ятницького, Ф.Ільїнсьюого \

1 РосЦ) 1. 7„Ъгог улшкттага \uslorycniych I ак1о\у Лмус/лс/усЬ ¿леетсст ко&ае!пусЬ па Пи&, роу.гщд Ме1гук Кго!гдаЛк1> когоппусЬ I ЬкпуяУсЬ, 1иЛисх <1скгс(о\у пяу гсулш1йс], гЫоги ргаж »уЫитта 1с(£1т гтеапусЬ, 1 тпусЬ «лдп^ск1пусЬ ¿осшпсШол1...-УУашаууа,1845.-104 ». .

1 Петров II. Крапаю сведсти о православных монастырях, в настоящее прей а не сущсстговуюпвк <1 Волынск, енарх. вед. 1867-68,№2.-С.32-40гК43.-С.49-58^'з4.-С.59-71^5.-С.91-97;К2б.-С.91-97^о7.-С.102-Г07;Л58.-С.135-148; ПероговскиЙ В. Бывшие ИраВОСЛаВНЫе ионастири В Г. ДубнС ВоЛЫНСЮЙ ГубсрННИ, ОСНО ЫННЫС пшшш Остроасскиыи // Волынск, еплрх. всд.1880.-Л'!>28-29.-С.1265-1286;Л'е31.-С.1374-1390; )<з32.-С. 1438-458;Х234.-С. 1537-155); Кудринский Ф. Мелецкий ионастыр).. Исторический очерк // Волынск.ешрх.есд,1887.-Л25.-С.140-148; Теодорович Н.И. К истории Колодюшкюого монастыря некогда существовавшего на Волыни // Волынск, ешрх. &ед. 1895.-Х922.-С.72*-739.

* Бяпошхов II.IL Вольнсь: Исторические судьбы Юго-Заиалнош края.-СПб., 1888 -416 с.

* Теодорович НЛ Историко-статистическое ошгсание церквей и приходов Волынской ешрхии.-Т.1-5.-Почаев,1888-1903.

1 Хойнацкий А.Ф. Очерки га истории православной церкви и благочестия на Волшш. -Зйггошф,1878.-208 с.; Ильинский Ф. Внешние состояние православна на Волыни.-Почаев, 1892.-304 с.; Пятницкий И. Очерк истории Киевский ишронолпн в период врсыеии ей отдельного существования от мнгроиолни Московский (1459-1686).-Мотлвя, 1891.-402 с.

Н цей же час різні питання історії церкви и Україні порушувались на сторінках “Киевской старини", “Трудах Киевской духовной академии", “Киевских епархиальных ведомостях”, “Трудах Подольского епархн-ального историко-стагисгическоіо комитета” Згадана тематика висвіти люналась також у працях російських істориків І.Чистовича та П.Карашсвича 2.

1 Іпсамнерсд дослідників приваблювали теми загальнорелігіймого та краезнивчого характеру. Роль окремих історичних діячів та церковних установ в релігійному русі цього періоду вивчали С.Голубев, М.Костомаров, К.Ьожовськнй, ІІ.Лебслинцсв, П.Голубовськнй та ііі. Однак, незважаючи на важливість даних праць для розробки різноманітних

*

аспектів церковної історії, питання землеволодіння та економічного життя церкви було відображене в них лише на рівні фіксації окремих документальних згадок тих чи інших маетностей.

Розвиток соціально-економічної тематики та дослідження проблем, що стосувались церковного землеволодіння й господарства, з середини XIX сі. значною мірою пов'язувалися з діяльністю Київсько! археографічної комісії (Тимчасової комісії для розбору давніх актів при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторі), до пріоритетних напрямів роботи якої належало також написання монографій на основі опрацьованих джерел. Першою спробою дати історичну оцінку майнового розвитку православної церкви а Україні

' Голубе» С. Чапддмо-русская праиослаяиаа церковь при митрополите Петре Мо-піле И Киевская старина. 1898.-Т.60.-С. 1-34,2-10-264,397-420;-Т.61.-С.2б-50, 202221, 309-356; йога ж : Кнево-ІІсчсрекаа аГкпсль ■ XVI и начале XVII столетиі // Киевские епарх. вед. 1Я7б.-№І.-Огд.2.-С. 1-107; Троицкий П. Киево-печерский пусгиіоіо-І їїікшілсвскиЛ монастирі. // ТКДА.1878.-Л'°9.-С.590-636;№12.-С.527-579; Сеірпіскнй Е. Исторіпеские сведения о приходах и церквах Подольской епархии // Гр. Подол, сшрх. нет.- стаї. кии. 1895.-Пшь7.-ХХП,611 е. та йша

■ Чистович И.А. Очерк истории западно-русской церкви: В 2-х части.-СПб., 1882-1884.-Ч.1-2; Караііісвнч ГІ.И. Очерки истории православной церкви ка Волыни.- СПб., 1855.-157 с.

була праця І.Ішшішсоа, опублікована у передмові до 1-ю тому 1-ої частини “Архива Юго-Западной России”. Негативне сприйняття даного вспеюу матеріального буття церкви зумовлювалось думкою, що багаті церковні мастки та королівське право подавання “духовних хлібів” в другій половині XVI ст. стали головною причиною розладу в православній ісрархіГ і в кінцевому результаті сприяли поширенню унії в цьому

» ■ краї, а отже единим наслідком "благих намірів благочестивих фундаторів”, які пожертвували численні маєіки для блашу сірою спископій, монастирів та церков, було “велике хпо для православної церкви" 1, Протилежну позицію щодо ролі земельної власності в історії церкви ТВ українського суспільства обстоював М.Владимирський-Буданов, розгля-' даючи дано питання в правознавчому ракурсі. На думку дослідника, ця частина земельної власності мала велике значення для загально-історичної долі України, оскільки православна церква, на основі якої в ХУІ-ХУІІ ст. "іуріувалась міць національної свідомості”, саме зі своїх маетностей черпала силу у своїй боротьбі за існування 2. Часткове висвітлення у виданнях Київської архсоїрифічної комісії знайшла тема церковних селян. Зокрема, її побіжно торкався І.Новицькнй, зауваживши, що в церковних маетностях розшарування селянських господарств та феодальний визиск були меншими, ніж у приватних, однак, незважаючи на “видиму м’якість відносин” релігійних установ та їхніх підданих, В першій половині XVII ст. спостерігалось стрімке зросіання економічної залежності селян, зумовлене збільшенням тягаря відробіткової ренти \ Широке йоло питань, пов'язаних з історією церкви порушувалось на сторінках “Чтений в историческом обществе Нсстора-лешішсца”. Проблема церновно-монатирського землеволодіння та ставлення до нього

> АрЮЗР.-Ч. 1 ,-Т. 1 .-К., 1859.-С. 15.

> Влддіширский-Будаші М.Ф. Церковное имущество в Юго-Западной России

XVI века //АрЮЗР.-Ч.8.-Т.4.-К.,1907.-С.16.

* Новицкий І.П. Содержание актов о крестьянах // АрЮЗР.-Ч.6.-Т. 1.-К., 1876,-С. 1-164.

гетьманської влади підіймалась у статтях О.Лазарсисыюго. Його “відмітною рисою” історик вважав ту обставину, що "після звільнення Малоросії від польської нладн” поземельні аісги монастирів не були “скасовані козацьмлю шаблею”, а їхні володіння навіть збільшились за рахунок перерозподілу власності католицької церкви

Наприкінці XIX - на початку XX ст. помітну роль у вивченні цсркпвно-рсліпйної проблематики починають відігравати Волинське церковно-археологічне товариство і Товариство дослідників Волині, вндавннчнмн органами яких були “Волынский нсторико-Артсологический сборник” й ‘‘Труды Обіцсепіа исследователей Волыни”. Значним внеском у розробку питань соціального та правового розвитку Волині стало дослідження О.Фотинськпго щодо історії монастирського селянства, документальною основою якого пос;іуіував архів Дерман-ського монастиря ( переважно вже другої половини XVII - XVIII ст.) 2.

Подібна тсмаїнка часіконо висвітлювалась тикиж в російській історіографії, де значного розвіптсу набули правознавчі студії церковної власності. Як правило, проблема розглядалась як з точки зору церковного, так і іромадянського прана. Такими, зокрема, були праці Б.Утіна, В.Мі-лкпіна, М.Горчакова, присвячені історикьюриднчннм спостереженням за еволюцією інсіиіугу земельної власності російської церкви. Тема церковного майна побіжно порушувалась в монографії В.Біднова, в якій основну увагу було сфокусовано на правовому статусі православної церкви в Jim »і та Польщі 3.

В польській історичній літературі дана проблематика розглядалась переважно марііпалі.но. Виняток становила праця О.Яблоновсьиого

* Латарспскиґі А.М. Акти по истории землевладения в Малороссии (1630-1690У/

ЧИОІІЛ. 1 8‘Х).-Кн.4.-С.Х5-П5; Гюю ж : Акты по истории монастырсюго землевладения в Малорнсии//ЧИОНЛ.1891.-Юі.5.-С.49-93.

> Фотинскнй O.A. Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни // Труды общества исследователеft Нольтн.-Т.З,-Жітншр,1910.-С.1-46.

> Ікднов І).Л. Православная церковь в Польши к Лнтвс (по Volumina Iegum).-Ііклтершюсллв, ІУ08.-510 с.

а

“¿лхЛа <Ціс]о№о", до широки використовувались документальні матеріали, шо стосувались українських земель, наводилась характеристика майнового забсзпсчсшиї духовенства обох конфесій та ставились на облік виявлені на той час маєтності духовних інституцій Київщини і Волині. Картографічним резулывтом роботи Яблоновського став складений ним атлас землеволодіння південно-руських земель Речі Посполитої '.

Дослідженні) с «»помічних аспектів діяльності церкви продовжувалися також у радянський період. В 20-х роках вітчизняна історіографія зберігала об'єктивний характер. Зокрема, цим відзначалась розвідка

О.Груиіевською “Господарство Київської митрополії та монастирів в XVI от." (“Україна”,1924,-Кн.З.-СЛ4-24), де зверталась увага на специфіку формування церковного землеволодіння, наслідком якої стала роздробленість церковної власності та сутгсві відмінності у розкиданих на великій території церковних частках, а також виділялись зумовлені цим особливості сільськогосподарської діяльності релігійних установ. Наприкінці 20-х років розробка релігійної проблематики була цілком підпорядкована атеїстичній пропаганді, значна роль у якій відводилась саме господарській діяльності церкви. Так, у праці В.Фаворською згаданий аспект існування релігійних інституцій висвітлювався з позицій поширеної на той час в радянській історіоірафії теорії “торгового капіталізму”. З наміром викрити “хижацький характер” церкви її економічній діяльності приписувались гігіерірофовані риси капіталістичного розвитку. Очевидним перебільшенням було й іиерджсння, що “духівництво було не чим іншим, як частиною української буржуазії” 2.

На початку 30-х років до питання церковного землеволодіння звертався І.Крип’якевич в студіях про державу Б.Хмельницького. Він відзна-

• Atlas histoiyczny Rzeczy Poepohtey Polskiej. Epoka przelamu vvieku XVI-go na XVD-sty. Dz.2: Ziemie Ruskie Rzeczy Pospolitey / Oprae. A.Jablonowsky.-Warszawa; Wiedcn, 1899-1904.

і Фаворський В.Л. Церква та національний рух їй Україні в XVI-XVI1 ст,-Харюь-Киїт, 1929.-124 с. ’

чип, що пзагмннм православної церкви та мозяцьмої держави в період Визвольної війин були позначені обопільною зацікавленістю 1. Значно ширше ця тема розкривалась у йот моноірафіі “Боїдон Хмельницький” (-К.,1654), де в ході аналізу соціально-економічного розвипсу Україно напередодні ін під час Визвольної війни приділялась увапі і стану церковного господарств, а саме монастирському землеволодінню й активній позиції гсгьмана тп старшини в захисті феодальних проз церкви.

В коіпсчхп загальної історії селянства України доби феодалізм висвітлював окремі моменти життя церковного селянства, переважно монастирських підданих, І.Бойко. Порівнюючи становите селян у масг-носгях духовних то світських землевласників, історик зробив висновок, що "феодальні повинності в монастирських володіннях майже не відрізнялись від повннностей у приватних мастках", оскільки принципи оріанізаиії феодального монастирського господарства були ті ссмі, що Й державних чи приватновласницьких господарств. Однак недостатньо обіруїгтваним ідагплн твердження, що в даний період “система регламентації в них селянських поининостей відзначалась особливою чіткістю, а нагляд за роботою...поставлений був значно суворіше, ніж у прнвитннх та державних мастках” 2 ,

В 60-80-х рр. з'являється ряд праць, в яких прослідховувались особливості еижомічиоіо жтптя окремих церковних установ, переважно у більш пізні періоди. Такими, зокрема, були роботи В.Андрісвсьюого,

В.Крикотуна, В.ПІндспка 3. Економічний етап кшолицьюгхта уніатських єпископських масіків па Правобережній Україні наприкінці XVIII ст.

■ Крип’«кевігі І.П. СтудіТ над держдпою П.Хмельницького // Записки НТШ.-Т.151.-Ль »15,1931.-С.І43.

• Воґіко І.Д. Сс.ипстяо України в другій половині X УІ-псрпгій половині XVII ст.-К..1963.-С.247.

> Ацлрігвський П.П. Про ПочаГг.ську лавру.-К.,19Л0.-40 с.; Кріпютун В.М. За мурами лаг.рн.-К., 1979.-80 с.; НІіілемто П.Л. Лавра-круппсііппііі капиташіст зкешіуатггор // Правда о Кнеі\о-Псчсрской лавре. Сб.стлсіі.-К, 1990.-С.22-50.

розглядав Л-Зінчениз Господарське життя монастирів, масштаби й форми пизнску монастирського селянства та прояви йото соціального протесту на Лівобережжі 30-80-х років XVIII сі. послугували темою досліджень В.Морлпінцсна 2. І Інтань соціально-правового статусу монастирського селянства торкався в своїх роботах О.І'уржій, аналізуючи еволюцію феодальних відносин на Лівобережній Україні и першій половині XVIII ст.3.

Зняття ідеологічних іабу викликало и 90-х рр. носилеиня ііперссу до церковної тематики. Першим комплексним дослідженням господарської діяльності церкви їв її місця в соціально-економічному розвитку Правобережної України XVIII - першої половини XIX ст. стали праці О.Крижи-нівсьмого \ З'явилось низка монографій та статей, в яких церква розглядалась як складова процесів українського державотворення середини XVII ст., звергалась увапі на різні сторони взаємин церкви та гетьманської влади *, Спостерігається виразна іенденція виходу досліджень економічних аспектів діяльності церкии за межі моралізаторських рамок 6.

1 Зінченко А.Л. Католицькі та уніатські єпископські uarwi iu І Іравобережтй Україні іилрнкішо XVUI ст. // УІЖ.-1У84.-Л2І.-С.98-104.

* Мордвиїпдев U.M. Торшво-нроиышлсшюе преднрніишагольсіво монастырей Лево-

бережной Укрални і XVUI веке.-К., 1988.-47 с.; йот ж: Социально-экономическое положение її антифеодальна* борьба монастырских креоын Левобережной Украине в 30-80-x гг.ХУЩ в.: Лвгорсф.днс.....канд.нсгн^’к.-К.,1980.-24 с.

>Гуржнй А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Шершне в первой половшіе XVni века.-К.,1986.-134 с.

* КрнжанівськнЛ О.П.Церква у алоалыцьскшюш'пюыу роїтгтку Правобережної України XVUI - першої полошиш XIX ст,-К.,1990.-128 с.; Його ж: Іраднційігі джерела церковшос доходів на Правобережній Україні у XVHI ст. II Вісник Київ, ущверсіпету. Істор. Науки .-К.,І990.-Вип.32.-С.53-58,

» Плохій С.М. До історії формувати політичного сскуллршиу на Україїіі (Ьогдан Хмельницький та Сильвестр Косов) // Секуліризаці* духовного жіптя на Україні в епоху іуманізму та Реформації.-K., 1991.-76-91; Сіепанкив B.C. Аїрарна політика Богдана Хмельницького (1648-1654) II Фсодажім на Україні.-К.,1990.-0.52-65; Сколій В.А.,Степанков B.C. Богдан Хмслыпи(ький: соїрально-іюлїпгпіий нортрет.-К.,1993.-504 с.; Харишин М.В. Боїдан Хмельницький і Українська православна церква//УІЖ.1995.-Хі>4.-С.92-100; №5.-С.57-66.

‘ Рнчка В.М. Про джерела та исношіі етани формувати церковно-монастирського землеволодіння у Південній Русі (друга половшіа XI-XV1 століття) // Феодалізм на Україні.-С.З-13; Ульяновський В.І.,Крижшіівсикиіі О.П.,Шіохій С.М. Історія церкви та релігійної думки > Україні : Навчальний посібник: В 3-х кн.-К.,1994.

и

Важливе місце посідала економічна ісіорі.ч церкви в дослідженнях російських істориків. Зокрема, науковий доробок 1і.Флорі, В.Натуго, АЛІовосельцсва, Я.Щаіюво, І.Ііудовніца, Я.Водирсьмого та інших мас безперечне значення для розуміння базисних явищ розвитку як господарства окремих церковних установ, так і цсрпошюі економіки в цілому, еволюції способів матеріального забезпечення та соціального розлнтку п мнеттах церкви на території Російської держави.

Починаючи з 60-х років, дана тематика знаходилась в центрі особливої уваги польських дослідників. Однак, як правило, їхні історичні розвідки обмежувались етнічними кордонами Польщі та католицькими релігійними установами. Серед праць польських вчених, а тзіло наукових інтересів яких входили українські землі, особливо слід відмітати роботи К.Ходипіцьиого, Т.Трайдоша, Л.Круліка та ГЛіггвина.

Таким чином, незважаючи на те, що дана проблематика в різний час опинялась в полі зору істориків, ступінь її дослідження не може вважагись задовільним. Фрагментарність та тенденційність існуючої а цього питання літератури споііукас до його перегляду і поглибленого вивчення за рахунок розширення документальної бази.

Джерельна бази дослідження складається з комплексу неоігублікованих матеріалів та археографічних публікацій. Найбільша кількість документів з даної тематики міститься у багатотомних серіях видаїп. Київської, Віденської та І ІетсрбурзьюІ археографічних комісій: “Памятники, изданные Киевскою комиссиею для разбора дрезних пктов’’-Т.1.-1С.,1898; “Архив Юго-Западной России”.-К., 1859-1907.-Ч. 1 .-Т. 1,6;-Ч.6.-Т. I ;-Ч.7,-Т.1, 2;-Ч.8.-Т.4; “Лкзы, относящиеся к истории Южной и Западной РосстГ.-Вилыю, 1863-1878.-Г. 1 -3,5,10; "Ахти, издаваемые Комнссиею, высочайше учрежденною для разбора древних актов в Вильно”.-Вилыю, 1865-1908.-Т.2,3,11,12,14,16; “Акты, относящиеся к истории Западной

и

Россия, собршшио и издание археографической юмиссисй”.-СПб., 1846-1853.-Т.1-5.

Важливе значення миють публікації документів ватіканських архівів: “Monumenta Uknûnae Historica".-Roma,1971 .-Vol.IX-X, підготовані A.Bc-ЛНЮШ збірки: “Documenta Pontificura Romanorum historia Ukrainac illus-tranta”-Roma, 1953-Vol.I; "F.pistolac metropolitarutn”-Roma, 1956,-Vol.1 -2; “Liticrae Episcoporum Historia Ukrainac illustnmtes”.-Roma,1972-1973.-\Ы.1-2.

Значний масив документів опрацювали і видали Ф.Лсоїггович, М.Довнар-Запольський, П.Жуюович. Частина матеріилш з даної теми надрукована в додапсах до праць С.Болховітінова, О.Фотинсьюзго,

С.Голубсва.

U даному дослідженні використані іажиж докуменіольні збірки: “Pamielniki Albrcchta Stanislaws X. Radziwilla kanclera W. Litewskogo, Wydanc z rekopismu przcz Edwarda Raczynskiego".-Poznan, 1839, “Pamietniki Panowania Zygmunta III, Wladyslawa IV i lana Kazimierza”.-Warszawa, 1846; “Vblumina l-egum. Pr/edruk zbioru praw staranicm xx. pijarow w Warszawic od roku 1732 do roku 1782 wydanego".-Petersburg, 1860.-T.2-3; “Історія України в докумсіггах і матеріалах”-К., 1941-Т.З; “Воссоединение Украины с Россией: Докумснп.і и материалы”: В 3-х томах.-М.,1953; “Докумсіпн вощана Хмельницькою (1648-1657)”-К.,1961.

В процесі робота нал даною темою автору вдалось виявити і ввести в науковий обіг нові документальні матеріали, які зберії аються в архівосховищах України, Росії та Польщі. Зокрема, матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Кисві (ф.4,-11, 24, 25, 130, 159, 221, 223, 2070, 2071, 2072, 2073, 2074, 2077, 2078, 2092, 2097, 2205, 2229), Центрального державного історичного архіву Укриши у м. Львові (ф. 9), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернодського (збірка О.Лазаревського, збірка Церковно-Лрхсоло-

гі'пюго музею), Російсьіето державного історичного архіву в Санст-Нетербурзі (ф.823 - Канцелярія західно-російських митрополитів), Архіву Головного Актів Давніх у Варшаві (Archiwum Warszawskie Radziwillow.dz.V.VIII; Archiwum Zamoyskich; Zbior rekopisow z Biblioteki Przezdzieckiego; Tzw.Metryka litewska, dz.IV, V,IX).

Використані у дослідженні документа прздстшілшоть всі основні види історичних джерел. Зп видовою ознакою та тематикою вони можуть бути поділені на такі групи: 1) законодавчі та регламентаційно-прщюві акти (королівські привілеї, іетьманські універсали, сеймові постанови тощо); 2) публічно- та приватно-правові акти (земельні нрнвілеї-данини та їх підтвердження, майнові угоди, заповіти, судова документація); 3) фіскальні матеріали (податкові реєстри, квіти, інвентарні опнси мастків); 4) матеріали до історії и>ік|ххійного житія (документація релігійних установ, офіційна кореспонденція та приватне листування церковних діячів); 5) документи господарського характеру (митні книги, книги прибуїків і втрат); 6) наративні джерела (літописи, хроніки).

Mera дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих документів та наукових розвідок з’ясувати засади і виявити особливості економічної діяльності православної церкви на території Правобережної України в другій половині XVI - першій половині XVII ст. Для реалізації мети дослідження дисертант ставить перед собою такі основні завдання :

- дослідиш шляхи формування та обсяг церковної земельної власності у другій половині XVI столі пя;

- розкрити вплив Берестейської унії 1596 р. на зміну правового та економічного статусу православної церкви та визначиш роль майнового питання у міжконфесійних відносинах постберестейського періоду;

- з’ясувати наслідки легалізації православної церкви для відновлення її економічного Потенціалу;

■ показати вплив подій Визвольної війни українського народу на цїрюшіе землеволодіння та місце майнових проблем у взаєминах українського православного духовенства і і-етьманської адміністрації;

- визначити чисельність та соціально-економічні характеристики цермаа-

ного селянства; ' ,

- встановити значення традиційних джерел прибутку в структурі церковних надходжень;

- висвітлити рівень розвитку сільськогосподарського й промислового

виробництва в церковних мастках та ваіу торговельно-грошових операцій в економічній діяльності церкви; .

Методологічну основу становить принцип історизму. Дослідження здійснене на основі загальнонауковнх методів аналізу та синтезу, узагальнення, снстемио-струкгурного підходу, а також таких спеціальних методів історичного дослідження як аналіз документів, історична реконструкція, порівняльно-історичний та проблемно-тематичний.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що автор на підставі широкого кола опублікованих та ноцовиявлених архівних матеріалів робить спробу комплексного вивчення економічної діяльності православної церкви на терені Правобережної України (переважно Київського та Волинського воеводств) в другій половині XVI - першій половині XVII ст., яка до цього часу не була предметом спеціальних наукових студій. В роботі показано вплив основних подій політичного та релігійного жипя даного періоду на шляхи формування й обсяги земельної власності церковних установ. Розглянуто питання кількісного складу, майнового розшарування та повинностей церковних селян. Проаналізовано структуру доходів церкви, методи господарювання та форми її економічної діяльності. ... '

Науково-практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України й монографічних досліджень з церковно-релігійної тематики,

для вивчення широюго тла проблем, поз’язяшгх з соціально-економічним розвитком українського суспільства другої половини XVI - першої половини XVII ст., а також для підготовки навчально-методичних, історНюо-краєзиапчих, науиово-гюпуляриих праць та в практичній'викладацькій діяльності.

Основні положення дисертації, які виносяться на зэхист:

- активізація процесу накопичення церквою нерухомого майна, яка спостерігається з кінця XV і протягом XVI ст. дозволила деяким релігійним установам зосередити в своїх руках значні земельні ресурси;

- в другій половині XVI ст. ряд великих духовних феодалів шляхом купівлі земель (|юрмутоть компактні земельні масиви, більш придатні для господарського освоєння ніж традиційно роздроблені церковні маєтності;

- економічне ослаблення православної церкви, яке було наслідком зміни П правового статусу в перші десятиліття після Берестейської унії 1596 р., найвиразніше прослідковувалось у Волинському воєводстві, однак на Київщині, заручившись підтримкою юазацтва, вона продовжувала зберігати значний економічний потенціал;

- зосередження в розпорядженні церкви великих земельних володінь та значної кількості залежних селян дозволили їй у другій половині XVI-першій половині XVII ст. провадити самостійну економічну діяльність, результатом чого стало зменшення ваги традиційних надходжень у сіруктурі її сукупних прнбугків;

- для економічної діяльності церкви даного періоду було характерним зростання значення товарно-грошових операцій та орієнтація значної частин церковних господарств на товарне виробництво, в зв’язку з чим набуває розвитку фільваркова система господарювання;

- функціонування церковних господарств забезпечувалось за рахунок праці залежних селян, правове та економічне становище яких та обсяги повинностей в цілому співпадали як з регіональними особливостями, так

і з загальними тенденціями соціально-економічного розвнгку України зазначеного періоду,

- події Визвольної пійіш значною мірою сприймались церковними ієрархами через призму їхніх корпоративних та економічних інтересів, а майнове питання посідало вагоме місце у взаєминах українських православних кіл га гетьманської адміністрації, яка намагалась вирішувати його як на рійні захисту інтересів окремих церковних установ, так і в загальнорелігійному контексті.

Реалізація, апробація та публікація результатів. Основні положення і результати дослідження апробовані шляхом учасгі в ряді міжнародних і вітчизняних наукових конференцій та історичних читань зокрема: на засіданнях П’ятого та Сьомого Міжнародних круглих столів “Історія релігій в Україні”(Львів, 1995,1997), науковій конференції “Українська козацька держава: Історія та культура”(Біла Церква, 1995), міжнародній науковій конференції “Богдан Хмельницький та його доба”( 1995), П’ятих Всеукраїнських козацьких читаннях “Українська держава: Витоки та шляхи історичного розвитку" (Київ-Чсркасн,І995) та у восьми авторських публікаціях.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, відповідаг ■його меті та основним завданням. Праця складається із вступу, трьох розділів, заключения, додатків, списку використаних джерел та лігера-' тури. Загальний обсяг тексту становить 175 стор.

Короткий зміст дисертації У вступі обгрунтовано аюуальність дослідження, визначено його предмет; хронологічні межі та методологічні засади, сформульовано мсту й основні завдання, проаналізовано ступінь наукової розробки даної проблематики та джерельну базу, вказано науково-практичне значення дисертації. .

У першому розділі “Землеволодіння православної церкви в другій половині XVI - першій половин: XVII ст.” розглянуто комплекс питань,

пов'язаних із особливостями формування та обсягом церковної земельної власності у XVI ст., а також із майновим станом православної церкви а період після Берестейської унії та на початковому етапі Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького.

Відзначено, що у XVI ст. продовжувався процес накопичення православною церквою нерухомого майна, активізація якого спостерігалась з кінця XV ст. Формування земельної власності в даний період відбувалось переважно традиційним "безвідплатним” шляхом - через отримання нерухомості у виїляді надань від приватних осіб. Кількісне збільшення земельних надань в другій половині XVI ст. певною мірою було пов’язане з активізацією ролі представників деяких магнатських родин, середньої шляхти та міського населення у релігійному русі. Водночас прослідковується тенденція до зростання земельного фонду церкви за рахунок купівлі земель. Скуповуючи суміжні з церковними маетностями земельні угіддя, ряд релігійних установ (насамперед митрополича кафедра та заможні київські монастирі) формують компактні земельні масиви, які були більш придатними для господарського освоєння, ніж роздроблені і розкидані в різних географічних зонах, в силу специфіки свою формування, земельні ресурси церкви.

Основна кількість церковного земельного майна у Волинському воєводстві зосереджувалась у власності двох волинських єпископій та ряду монастирів. Зокрема, Луцьио-Острозька єписквпія володіла 31 селом та

2 містечками, Володимире-Берестейському владицтву належало 27 сіл та

2 містечка у Володимирському та Луцькому повітах, 2 села та землі у Берестейському воєводстві. Крім того, земельну власність православної церкви на Волині складали близько 70 монастирських сіл.

Важливе місце в структурі церковного землеволодіння посідали монастирські маєтності також у Київському воєводстві, де протягом XVI ст. джерела фіксують назви понад 30 сіл Київського Пустинно-Мииолаїв-ського монастиря, близько 40 - Києво-Печерського та близько 10 сіл ін-

шнх монастирі». В цьому ж регіоні знаходилась частина майна Київської митрополії (17 сіл). (Див. дис.: с.34).

Показано, іцо впровадження церковної унії негативно вплинуло на темпи росту земельної власності церкви східноїт) обряду. За сприяння державної влади іре ко-католицька церква заволоділа значною частиною церковної власності. - Найбільш відчутними ці зміни були на Волині, де уніатам належали Луцько-Острозька та Володнмиро-Ьсрестейська гпне-изпії, а на початок 30-х років завдяки підтримці деяких магнатських родин - більша частина масшостей монастирів. (Див. дис/. с.50-53).

З’ясовано, що послабления економічних позицій православної церкви спостерігалось також і на Київщині, де основна боротьба між православною та греко-католицькою церквами розгорнулась за право коїпролю над Києво-Печерським та Пустинно-Миколаївським монастирями та їхнім майном. Однак в цьому регіоні православна церква продовжувала зберігати потужний економічний потенціал, що значною мірою пов'язувалось з активною позицією козацтва в захисті церковного майна. (Див.дис.: с.46-47,49-50). •

Реальна можливість легітимного розв’язання міжконфесійного кш-флікіу відкрилась перед православними після смергі Сигізмупда НІ. Зацікавлений у підтримці православних депутатів на сеймах, які передували його коронації, Владислав IV посприяв задоволенню їхніх вимог щодо повернення православній церкві статусу офіційної. Підписані 1-го листопада 1632 р. “Пункти для заспокосшія обивателів грецької віри”, а також виданий за згодою сейма “Диплом” (15 березня 1633 р.) фактично легалізували православну церкву й визначили механізм вирішення майнових суперечок православних з греко-католиками.

Законодавчі акти 1632, 1633 та 1635 рр. не стали гарантією вирішення всіх породжених Берестейською унісю проблем, проте в кінцевому результаті разом з легалізацією православної церкви вони призвели до її економічного посилення. Частково були відновлені позиції православ'я

на Волині, де з 1638 р. православний владика отримав повні права на Луцыю-Острозьку стінскппію та її володіння. Передача иравосланнм Вндубнцьмзго монастиря і СофіївськоІ кафедри з митрополичими маетностями дозволила остаточно витіснити уніатську церкву з Київщини. Зміцнення економічних позицій православної церкви п цей час сбумоз-люпалось також збільшенням числа земельних надань від приватних осіб. На період після 1632 р. припадає переважна більшість фугадушіз, отриманих церковними установами в першій половині XVII ст. на Правобережній Україні. ( Див. дис.: с. 72).

В розділі зроблено висновок, що події Визвольної війни значною мірою сприймались церковними ієрархами через призму їхніх корпоративних та економічних інтересів. Вагому роль у взаєминах українських православних кіл та гетьманської адміністрації відігравало майнове питання. Причини майнового характеру спонукали чернечі обителі, земельні володіння яких опинились в епіцентрі повстання, ще на його початковому етапі звернутись до Б.Хмельннцькпго за допомогою у захисті монастирської власності. (Див.днс.: с.77-78).

Зближення козацької та київської православної верхівки зумовлювалось обопільною зацікавленістю: з одного боку, підтримуючи церкву і зміцнюючи її позиції, гетьманська влада забезпечувала свою лггітим-иість і певною мірою створювала ідеологічні засади свою існупання, з другою - представники постмогилянськпго православ’я, які тривалий час в захисті своїх станових інтересів покладались на польський уряд, переконані успіхами повсталих, делегують ці повноваження гетьманській адміністрації.

Військові невдачі 1651 р. та здача Києва негативно вплинули на ставлення вищої православної ієрархії до гетьманської влади, показавши, що орієнтація на козаччину може бути небезпечною для церкви.

У другому потлілі “Церковне селянство” підіймаються питання соціально-економічного розвитку в церковних маєтках. З огляду на те, що функ-

ціонуванпя церковних господарств забезпечувалось за рахунок праці за-лежігих селян, особливу увагу приділено аналііу чисельності церковних підданих, їхньої майнової диференціації та розмірів повинностей.

Визначено, що в другій чверті XVII ст. у володіннях церкви в Волинському воєводстві проживало ~4,6 % населення даного регіону (Днвдис.: с.95)

Зроблено висновок, що наприкінці другого десятиліття XVII ст. основну частину населення церковних мастків становили піддані католицької та греко-католицької церков, і лише 4,4 % церковних селян належало православній. Співвідношення кількості димів в маетностях православної та грек»-католицької церков дещо змінилось лише у 30-х роках, разом із передачею православній церкві одного з найбагатшйх на Волині - Жидичинського монастиря (1633-1638, 1650-1652), а з 1638 р. -маетностей Луцької шнсюзгіії.

Підраховано, що більш вагомою частка церковних підданих була у структурі населення Київського воеводства, де, згідно подимним реєстрам 1634,1640 рр., вона складала 6,6 % від загального числа димів. Співвідношення церковних підданих виглядало тут на юристь православної церкви. Зокрема, в .маєтках православної церкви нараховувалось3139димів,католицької- 1165. (Див.днс.:с.97-98).

Як свідчать матеріали дослідження, правове й економічне становище церковного селянства та міра соціального визиску в церковних мастках в цілому співпадали як з регіональними особливостями, так і з загальними тенденціями соціально-економічного розвитку України зазначеної доби. Так, наприклад, більш пізня поява фільваркового господарства в Київському воєводстві в порівнянні з Волинським зумовлювала те, що відробіткова рента не набула тут таких значних розмірів як на Волині. До середини XVII ст. в Київському воєводстві переважають грошова рента та натуральні повинності. (Лив. дне.: с.104-106).

ЗІ

Майнове становище церковного селянства хяразстєр’.ізумлось загальною тенденцією зменшення зсмельшгх нзділіе, ¡до пояснювалось пе лише економічною політикою церісві!, а й зи!"шнм зростанням чисельності ’церковних селян. Це виразно ирослідмзвусться на прикладі Дер-ріп.нсьіюго та Жндичннського монастирів з кінця 20-:: до кінця 40-х рокіз. Як свідчать архівні матеріали, високий ш'дсогсіс малоземельних та безземельних підданих є характерним для церковних мастиостей з Кнїзсьюзму воєводстві, де ця категорія сягала 38 %. На кільшеті такзгх селян позначався таго» і загальний економічні!?} стан країни. Ь розвитком фільваркового господарства та промислового виробництва цей прошарок селянства значно' збільшувався. В розділі тахгвк звертається увага на привілейовані категорії церковних підданих - бояр (шляхетського за нешляхгтського походження), які виконували окремі послуги, адвокатські або кур’єрські, не сплачуючи при цшму грошової або натуральної ренти. (Дна. дас.: с.112-114).

Третій розділ “Церковне господарство в другій половині XVI - першій половині XVII ст.” присвячено дослідженню структури церковної еионо-мікн. Відзначено, що зосередження у руках церкви великих земельних володінь та значно? кількості ",але::яінх селян дозволило їй у другій половині XVI - першій половині XVII ст. провадити самостійну економічну діяльність, в зв’язку з чим зменшується вага традиційних надход-:жнь у структурі іі сукупних прибутків. Найвиразніше ця тендеція про-слідлювувалась на прикладі митрополії, еписшпій та заможних монастирів. Водночас вона не поширювалась на парафіяльне духовенство, оскільки такі статті надходжень як десятини та плати за обрядові послуги разом із прибутками від собистого господарства становили основне джерело його забезпечення. (Див.дис.х.119-120).

Організаційні засади та форми господарської діяльності церковній: установ, як правило, зумовлювались обсягом земельних ресурсів, кількістю залежних селян, які населяли маєтності, історнго-геогра-

фі'шнмн та економічними особливостями розвитку районів їх локалізації.

Зроблено висновок, що характерною рисою великих церковних господарств Волині булл порівняно рання орієнтація на товарне виробництво, що цілком узгоджувалось із запільною тенденцією розвитку економіки цього регіону і пояснювалось як високим рівнем землеробської культури, так і близькістю торгових шляхів. Значного поширення в господарствах церкви на Волині набувас фільваркова система господарювання. Натомість в церковних маетностях Київщини фільварквве господарство починає розвиватись переважно вже у першій половині XVII ст. і в даний період не відзначається такими обсягами як на Волині. (Диване.: с. 136).

Значний вплив на систему церковного господарювання справляла роздробленість та віддаленість маетностей, що було специфічною ознакою церковного землеволодіння. В зв’язку з цим у маетностях церкви особливо поширеними стали лісові та сільськогосподарські промисли, які часто носили сезонний хярактер, не потребували великих затрат праці і постійної робочої сили. (Див. дис.: с.137-139).

Як показує аналіз розвитку в церковних маєтках промислового виробництва, його масштаби значно поступались обсягам підприємницької діяльності релігійних установ більш пізнього періоду, однак і в цей час церква займала досить активну економічну позицію, впроваджуючи в своїх маетностях паперове та залізоробне виробництво. (Див.дис.: с.141-143).

З’ясовано, що для економічної діяльності церкви даного періоду було характерним суттєве зростання значення товарно-грошових операцій, зумовлене товаризацією церковного господарства. Збільшуються обсяги та різноманітність форм лихварської діяльності, яка еволюціонує від беззаетавних видів позики до т.зв. “відеркафу”. Популярним різновидом ірошових операцій церкви в цей час була таюож здача майна в оренду з метою його якомога ефективнішого використання. (Днв. дис.: с.162-165)

я

У Заключніші підсумовано результати дослідяскіш, сформульовано висновки, що випливають з розглянуто! теми.

З другої половини XVI - першої половини XVII ст. фактично розпочинається розпиток церковної економіки, я:а стплл можливою завдяки зосередженню в рутзіх церкви значної кількості земель та залежних селян. В цей час визначились основні чинники та загонсмірності господарського життя церкви, які позначились на II подальшому функціонуванні в системі соціальних інслпугів українського суспільства.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях :

1. Церковне землеволодіння у середньовічній Україні : релігійний тз світський аспект // Історія релігій в Україні : тези повідомлень 5 Міжнародного круглого столу. - Львів, 1995. -С. 111-113.(0,11 д. арк.)

2. Православна церква як культурна та соціальна складова українського суспільства періоду Визвольної війнн//Укра!нська шзацька держава: історія та культура. Матеріали наукової конференції, присвяченої 400-річчю

з дня народження Б.Хмельницьиого.- Біла Церква,1995.-С.12-16.(0,3 д. арк.)

3. Церква в політиці Вощана Хмельницького // Українська іозацька держава : витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріал» П’ятих Ессукршнськнх козацьких читань. -К., 1996. -С.50-56.(0,5 д. арк.)

4. Дерманський монастир: сторінки історії // Лкадшіа і світ. - 1995. - }<гІ 112. -С.30-34. (0,6 д.арк.)

5. Артикули, на які згоди потребусмо від панів римлян, перш ніж до єдності з Церквою римською приступимо ( До 400-річчя Берестейської унії) II Ліодшіа і світ.- 1996. - № 1-2. - С.34-38.(0,7 д. арк.)

6. Проблема взаємодії культур та Берестейська унія // Український історичний збірник - 95. Наукові праці аспіратів та молодих вчених.-Вип. 1 ,-К„ 1997.-С.25-31 .(0,6 д.арк.)

Golovata N.A. The landowning and economical activity of the Orthodox Church in the Right-Bank Ukraine in the second hnlf of XVI - first half of

XVII centuries.

The dissertation for Candidate of Sciences degree in History. Speciality -07.00.01 -History of Ukraine, Institute of History of Ukraine of the NAS of Ukraine, Kiev, 1997.

The dissertation, based on the wide range of sources, is dealing with the analysis of the peculiarities of the Orthodox Church landowning and economical activity in the Right-Bunk Ukraine in the second half of XVI - first half of XVII c. The primary research topics arc the structure of chuich incomes, the forms and methods of the church economical activity. In the wide sociocconomicul and sociopolitical context are examined the main components of church cconomy - landowning and dependent peasantry.

Головатая Il.A. Землевладение н экономическая деятельность православной церкин во торой половине XVI - первой половине XVII ст. на Правобережной Украине.

Диссертация (в виде рукописи) па соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины, Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 1997.

В диссертации на основе большого круга источников исследуются особенности землевладения и экономической деятельности православной церкви на Правобережной Украине во второй половине XVI -первой половине XVII вв. Основное внимание сосредоточено на сгрук-туре церковных доходов, формах и методах хозяйствования в церковных владениях. В широком социально-экономическом и социально-политическом контексте проанализированы базисные составляющие экономики церкви - землевладение и зависимое крестьянство.

Кшочові слова: православна церква. Правобережна Україна, церковне землеволодіння, економічна діяльність, господарство, церковні селяни.