автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Жанровые особенности романа Ф. Сологуба «Творимая легенда»

Полный текст автореферата диссертации по теме "Жанровые особенности романа Ф. Сологуба «Творимая легенда»"

ОДЕСЬКИИ ДЕРЖАВНИИ УН1ВЕРСИТЕТ ¡м. 1.1. Мечникова

РГ6 од

- / ДПР 2300

у

МОИСЕСВА Ольга Павлина

УДК 882 (092) Сологуб

ЖАНРОВ1 ОСОБЛИВОСТ1 РОМАНУ Ф.СОЛОГУБА "ТВОРИМА ЛЕГЕНДА"

Спецтпьн'ють: 10.01.02- росшська л/тература

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Одеса - 2000

Дисертац1ею ерукопис

Робота виконана в Одеському державному университет! ¡м. 1.1.Мечникова Науковий кервник:

кандидат фтолопчних наук, доцент Муай Валентина БориЫвна,

Одеський державний умверситет ¡м. М.Мечникова, доцент кафедри роайсько! лггератури.

Оф)ц1йн) опоненти:

доктор фтолопчних наук, професор Московшна 1рина /еан/'вна,

Харювський нацюнальний ужверситет ¡м. В.КаразЫа, професор кафедри росмськоТ лтератури;

кандидат фтолопчних наук, доцент Чернявська Д:на Сементна, Одеський державний уншерситет ¡м. 1.1.Мечникова, доцент кафедри теори I методики викпадання лтератури.

Провщна установа: Днтропетровський державний ужверситет.

Захист вщбудеться "Я/ ' кв1тня 2000року о "13.30" годиж на зааданж спещалпованоТ вченоТ ради, шифр К 41.051.02 в Одеському державному умверситет1 ¡м.М.Мечникова (65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.91).

3 дисертацею можна ознайомитись у науковШ б!блютец1 Одеського державного ужверситету ¡м. 1.1. Мечникова (65026, Одеса, вул. Преображенська, 24).

Автореферат роздано "2,! " березня 2000 року.

Вчений секретар спец!алЬованоТ вченоТ ради

6. М. Черноюаненко

Актуальшсть теми. Романистика Федора Сологуба являе собою на диво самобутне явище в росгйсыай Л(тератур1 Своерщтсть поетики х фьтософська насичсшсть його творив викликаготь Ьперес 1 сьогодш.

Художнш св'п- Сологуба знайшов свое пай 61 льш повне вираження у ромашстиш автора. Створен! у рамках символгзму, романи письменника вщображаготь еволют'ю цього напрямку. Рання гворчють Сологуба багато у чому ор1ентуеться на ре;шстичний пласт культури, а також на натурализм. Надал! дя тенденвдя збернаеться та ¡спуе в романах письменника з активним експериментуванням у галу31 форми 1 зшсгу, котр! вщображають формування символ1стсько1 естети т.

«Творима легенда» являе собою один з найцкавших текспв Сологуба. Експериментаторський за своею природою, цей роман е творчою лабораторией), в яюй художньо втшюються основш принципи символ'ютськоТ естетики ! формуються вдасиш поетигд авангарду нош прийоми художнього письма.

Одним з найбшьш важливкх аспект ¡в у вивченш художньо\' своервдност1 «Творимо! легенди» е жанрова структура. Жанр цього твору шддано значшй трансформаци пор!вняно з традицшнога системою жанр!в.

Дослщження жанрозоТ природи роману дозволяе вияснити суть його новаторства, а також скоригувати уявлення про початий cимвoлiзмoм 1 дал! розвинутий авангардом процес «жанрових криз 1 коливань».

Роман «Творима легенда» довгий час був поза сферою дослщницького ¡нтересу лЬерагурознавства. За жиггя письменника вщ не зустр1в належноГ уваги \ оцшки критики через новаторство свосУ форми (як зазначив X. Баран, «Творима легенда» порушила «горизонт 0Ч1кування» читацькоУ евщомоеп). Радянське лггературознавство роман замовчувало.

Единим монографгагам досл1дженням «Творимо! легенди» стала видана у 1960 рощ за кордоном робота Й. Холтхузена «Роман-трилопя Федора Сологуба («Творима легенда»)».

Останшмн десятилтями роман Сологуба потрапив у поле пильноУ уваги Л1тературознавщв, культуролопв 1 широко'! читацькоУ аудитора. Цей штерес цшком обгрунтований. Адже «Творима легенда» вщгворюе життя людського сощуму, скинутого у прерву сгптових - сощальних I природних — катастроф.

1снуюч1 роботи порушують лише окрем! аспекта поетики «Творимо!' легенди», залишаючи вщкритими багато актуальних питань вивчення роману. В сучасному лпературознавств! все ще не дослщжено творчий експеримент письменника. Про це евщчить 1 вщеутнкть академ1чного видання «Творимо! легенди».

Ми досл!ДЖуемо поетику роману, зосередившись на його жанровш

природь Г1 свосрщшсть вюначасгься тим, що, як форма шзнання дшсносп, роман водночас е втиенням 1 модел1 св1ту.

Таким чином, мета нашоУ дисертацшно"! робота полягае у дослщженш жанрових особливостей роману Сологуба «Творима легенда». В:дтак ми ставимо наступи! завдаяня:

- обгрунтування жанрового статусу твору Сологуба як роману 1 м1фу чи «легенди» водночас;

- виявлення жанрових форм 1 утворень, яю складають ушверсальний жанровий конгломерат «ТворимоУ легенди»;

- досшдження переважань тих чи шших жанр!в у поетичнш систем! твору як фактора, що вгдображае свгтоглядш установки автора;

- розгляд «Творимо!' легенди» як твору, що знаходиться на стику символктсько! та авангардистськоУ естегик;

- виявлення авторськоУ концепци свгго-1 людиноустрою.

Дослшження «Творимо!" легенди» проводиться нами також в еволющйшй

перспектив! творчосп письменника.

Практичне значения. Проведене нами дослщження логлиблюе наявш на сьогодш уявлення про прозу росшського символизму I романштику Ф. Сологуба зокрема. Матер1али 1 висновки дисертацп можуть бути використаш в розробщ курсу лкератури юнця XIX - початку XX столлтя, спецкурсу з творчосп письменшшв-символюпв зокрема, Ф. Сологуба у вузк Матер1ал дисертацц може бути застосований у навчальному поабнику для вчителя середньоУ школи з основ лггературознавства. Праця мае теоретичне значения як спроба анал1зу символктського роману, взаемодп в ньому ромашчного 1 утопичного начал, реальности 1 фантастики, розкриття зв'язюв М1Ж ф^лософськими та щеанкми пошуками письменника з дшсшстю, яку вш створюе в роман!.

Апробавдя результате дисертацц. Матер!али дисертацп допов!дались на М1жвузтськш конференцп «Роди ! жанри лггератури», присвячен!й пам'яп Г.А.В'язовського (Одеса, 1997), на конференцп «Питания поетики», присвяченш пам'яп С.Шльйова (Одеса, 1997), на мшнароднш конференцп «Творчество Федора Сологуба . Проблемы изучения» (Санкт-Петербург, 199В), на республ^анськш конференцп « Питания творчост! ! б!ографи О.С.Пушкша» (Одеса, 1999).

Публжацп. Основ» положения ! результата досладження вщображеш у п'яти наукових статгях.

Структура дисертацй". Дисертац1я складаеться з! вступу, чотирьох роздшв, загальних висновыв ! списку використаноУ л!тератури

(207найменувань). Повннй обсяг дисертаци - 192 сторшки, обсяг без списку джерел- 180 сторонок.

Основшш зм1сг роботи

У встуш обгрунговуються характер 1 завдання дослщження, визначаеться сгупшь його актуального га науковоГ новизни.

У першш глав1, «Критичний огляд .птератури», викладаеться ¡сторм вивчення росшського символ1зму 1 символ!сгського роману зокрема, анал!зуеться тепер1шнш стан сологубознавства, сформульоваш методолопчш принципи досл!джоння, даюгься теоретичш настанови вщносне жанровоГ природи роману 1 символштського роману зокрема.

Вшначаеться важл ивюгь праць самих символов для розумшня кторико-лЬературиого концепту символ1зму 1 його основних смислових ас пекл в, рол1 символу 1 лпфу.

Першим основш положения символютськоУ програмн сформулював Д.С. Мережковський в лекцп «Про причини занепаду 1 про нов1 течи сучасио! росшсько! лкератури», прочитано! у 1£92 роцк Найбшьш послщовно теор1я символ1зму була викладена у стагтях А. Белого 1 ВячЛванова. А. Белий намагався створити теорпо символу з позицш гносеолопУ. Вш декларував трояке завдання художника-симвсшста: «ж иттетвор ч! сть», «теурпя» 1 «переживания». Вяч. 1ванов стверджував релтйне призначення символ!зму 1 характеризував символов як «теурпв», котр: виявляють божественний зв'язок сущного. На вщмшу вщ А. Белого, вш ототожиював символ1зм з теурпею. Для нього «теурпчне томлшня художника», будучи тшьки «еросом» - намаганням до втшення, кшець кшцем аиркиуеться в «техшчну об'ектив1защю», тобто форму.

Визнаючи свою позицш с1швол1ста, В. Брюсов як гол овну особливють символктського мистецгва видшяе суб'ективЬм. Саме в ньому, на його думку, полягае вщмшшсть символютського мистецтва В1Д реагпзму.

Принципове значения мае стаття О. Блока «Про сучасний стан росшського символ1зму», в якш поет-символкт постае як «теург».

.Штературна ситуашя рубежу вшв знайшла воображения у працях багатьох письменниюв 1 крнтиюв — сучаснимв Ф. Сологуба. Найбшьш щкавими е роздуми Р.В. 1ванова-Разумника, М. Волошина, А. Волинського, О. 1змайлова. В них, зокрема, розкриваегься гносеология символизму, його естетичне новаторство I цшшсть.

Як основш, що розкриваготь природу символ ¡зму, в дисертаци наводяться дослщження В.А. Саричева «Естетика росшського модершзму. Проблема «життетворчостЬ (1990) 10.В. брмшовоУ «Теор!я 1 образний св1т

росшсысого симвсышму» (1991).

Окрем1 аспекта поетики симвсшзму 1 його генезису розкрип у статтях С.С. Гречишкша, О.В. Лаврова, Д.С. Максимова, З.Г. Мшц, Л. Сшард, Н.Г. Пустипно!.

Значне мюце в глав! выводиться сологуб1вськш концепцн символЬму. Пщкреслюеться, що Сологуб мислить символом ширше, шж лкературний напрям. Письменник оспорюе формулу «мистецтво - дзеркало життя» 1 робить парадоксальний внсновок про те, що, скорше, жигтя е дзеркалом мистецтва.

Цю тезу Сологуб обгрунтовуе такими пояснениями: в основ! всього сущого лежить Сдина Воля; мистецтво, прозр1ваючи 'и суть \ закон руху, зображае жнття як «частину свггового процесу», в!дтворюе сутшсть СЕнтобудови. На цьому грунт! моделюсггься мшлива ¡сторична дашсть.

3 ще!' точки зору Сологуб розр1зняс «високе мистецтво» 1 «наГвне мистецтво». До високого мнстецтва, виразником якого на даному еташ став символ1зм, Сологуб зараховус Пушкша, Лермонтова, Тургенева, Толстого. 1хнш реагизм, на думку Сологуба, за сеосю суттю символ1чний.

Високому мистецтву Сологуб протиставляе мистецтво «наТвне», яке зводиться до простого кошювання життя, як це характерно, наприклад, для натурализму. Безпосередньо ж символштське мистецтво е для Сологуба способом перетворення свпу, тобто життетворч1Стю.

У глаз1 дано огляд дореволюцшноТ критики про Сологуба. Основний акцент в анал1з1 зроблено на статтях Р. 1ванова-Разумника «Фед1р Сологуб», К. Чуковського «Нав'1 чари др15ного бюа», Л. Шестова «Поез1я 1 проза Федора Сологуба», в яких робиться спроба цшсного анал1зу творчост1 письменника.

3 огляду на те, що останшм часом до творчосп Ф. Сологуба виявляеться значяий читацький штерес, у робоп анал!зуеться 1 такий жанр критичного дослщження, як вступна статся (автори М. Д!кман, М. Утехш, В.Б. Муравйов).

Найбшыи широко 1 р1зноаспектно творчЬть Ф. Сологуба розглядаеться в наукових публкащях X. Барана, О.В. Лаврова, З.Г. Мшц, М.М. ПавловоТ, Н.Г. Пустипно!. Значну питому вагу в науковш л1тератур1 про Ф. Сологуба займають арх1вн1 документа та текстолопчш дослщження. Це законом1рно: уточнения обсягу 1 текстолопчного складу творчо! спадщини письменника повинно передувати безпосередньому аналЬу його поетики.

Останшми доапдженнхми е книги А. Пайман «кторк рсийського символ1зму» 1 В.О. Мескша «Криза свщомосп1 росшська проза кшця XIX -початку XX стол1ття», котр! вписують творчють Сологуба у загальнокультурний контекст епохи. Значний дослщницький штерес мае

книга «Невиданий Сологуб», що побачила свп у 1997 рощ. До неТ увшшли численш невидан! материли, що збер1гаються у сологуб!вському фонд! 1РЛ1.

Характеризуючи ¡снуюч1 сьогодн! у лкерагурознавств! концепц!!' символ!стського роману - С.П. 1льйова та Н.В. БарковськоТ, - ми у своему досл!дженн! дотримуемося запропонованого С.П. Гльйовим визначення символ!стського роману як твору, в якому фундаментальне м!сце належить категор!!' символу! Д1алектично пов'язан1й з ним категорн М1фу.

Кр1м загальних праць, в яких зроблена спроба ц!л!сного анал1зу символ!зму ! визначення мкця та специфки символ!стського роману, .розглядаються, звичайно, Т1 дослщження, предметом яких безпосередньо стала проза Ф. Сологуба. Це праця А.Г.Клейман «Рання проза Федора Сологуба», дисертацшне дослщження М.М. Павлово!' «Творча ¡стор!я роману Ф. Сологуба «Др!бний бк:».

У свош робот! ми докладно зупиняемося 1 на шших романах Сологуба, уточнюгочи динамку естетичних ! свЬоглядних змш у творчосп письменника. Дослщжуеться, як змшюються його етичш, естетичн! доктрини 1 принципи психолопзму.

Роман «Творима легенда» е найбшьш «символ!стським» з уах роман!в, створених Ф. Сологубом. Час його написания - 1907-1913 роки, коли Сологубу стають близькими ¡деГ молодосимво.-тму.

Установка на дем1урпю, на створення дшсност1 характерна для багатьох твор!в Сологуба. Але у рош перюди творчост! письменника вона втшюеться у р1зних формах. Дем1ург!чною функщею над!лений кожний страждаючий, не задоволений життям герой Сологуба. Особист!сть, намагаючись вирватись з оков буденност!, створюе свш власний св!г, котрий по-р!зному корелюеться з! свггом ДЖСНОСИ.

«Творима легенда» стае текстом, у якому !дея дем!урпчноТ творчост! доведена до свое!' лопчно"! межь Фактично це единий твф, що намагаеться реально змшити дшсшсть у ащповщност! з життетворчими установками символ!зму. Вш в!добр.ажае ¡дел Каббали, закладеш у св^оглядну суть символ!зму. Дем1урпчна установка тексту Сологуба вимагала адекватно!" форми вираження. Експеримент ¡з зм!стом став ! експериментом з формою. Перш за все в!н виявляеться у жанрошй природ! роману.

В глав! анал!зуються концепци, в яких розкриваеться природа епосу ! його жанр!в.

Прийняте в дисертац11 поняття еп!чного жанру спираеться на концепц!ю А.О. Слюсаря, в якш жанр подаеться як едшсть форми роду ! типу твору; причому роман розглвдаеться як синтетична картина життя, котре сприймаеться як складна., суперечлива цтюшсть.

Основним для цього дослщження е пор1вняльно-кторичний, а також типолопчний методи. Кр1м того, застосовуються герменевтичний метод i метод ¡нтертекстуального анашу.

У другш главц «Шляхи здшснення художнього синтезу в ромам Ф. Сологуба «Творима легенда», мова йде про те, що основним принципом створення «ТворимоУ легенди» як символу буття- в- культур1 1 бшын широкого - бутгя культури е синтез. Вш, безумовно, домшуе у твор1 над анал1зом 1 проявляеться на р1зних ¡ераршчних р!внях твору.

При цьому суть синтезу полягае у взаемодп 1ронп та лирики, що забезпечуе псшвалентшсть «ТворимоУ легенди», и сенсопороджуючу глибину. На жанровому р1вш шшвалентнють продукуеться з1мкнеыням утопи (яка тяж1е до Л1рики) 1 сатири (яка тяж1е до ¡рошУ). Та перш за все - жанром пародп, здагним за своею природою сумюгити протилсжш, заперечувальш 1 стверджукш, тексту альш прочитання.

Як л1ро-етчний тв1р, «Творима легенда» наближаеться до жанру балади. Це виправдано також 1 тим, що художнш св1т сологуб^вського роману сшввщносигься з баладною установкою на ¡ррацюнальне осягнення свпгу, з активним використанням фольклору 1 мютичним колоритом.

Сиигетичнють «ТворимоУ легенди» проявляеться також як поеднання у текст! двох творчих манер — 1мпресютстсько1 та експресюшстськоУ.

Намагаючись довести до кшця принцип «все у всьому», Сологуб удаеться не тшьки до синтагмагично!, але й до парадигматичноУ побудови художнього св1ту. Парадигматична, тобто лейтмотивна побудова тексту забезпечуеться в ромаш ¡мпреаошстським, «телеграмним» стилем. Водночас ¡мпресюшзм «шдривае» зсередини синкретизм «ТворимоУ легенди» «монтажного» побудовою св1ту (провщним принципом орнаментальноУ прози).

Ьшресюшзм диктуе 1 жанрову нестшюсть роману: розмивання меж, розривання традицшних художн1х жанр1в публщистичною полемшою, аж до введения у текст юридичних документаз.

Експртошзм покликаний зобразити в «Творимой легендЬ> житгя у його гранично характерному виглядь На жанровому р1вш вш породжуе поетику пперболи, фотеску, карикатури.

Взаемод1я у текст! експресюшстськоУ та ¡мнресюшстськоУ манер спричиняе порушення лопчних зв'язюв ¡, таким чином, породжуе основний для авангарду естетичний ефект очуднення.

Установка на всеохоплювашсть буггя реал1зуеться I як м1фолопчний ушверсалвм. Вш присутнш у роман! як:

- ашмктичне мислення автора (звернення до народно! демонологп,

одухотворения природи);

- загалыюсимволкгсью шфи (про дволиысть диявола, преображения свггу Красою);

- наскр1зш м1фологеми творчосгп Сологуба (до статусу м1фологем вщноситься i автоцитащя).

Космос у срлдомосп Ф. Сологуба (як i його героя) подшено на три онтолопчш реальности буття, небуття та шобуття. Гнобугтя - це CBiT лфики, свое! Mpii i творчо! енерги.

1нобуття автора пересжаеться з шобуттям героя (садиба Триродова, земля Ойле).

У той же час, будучи одшею з штенщй свщомосп автора, Триродов все-таки не ¡дентичний йому. Герой - лише потенцшна можливкть сшвюнування, втшення вселенсько! самосв1домост! письмеиника. Сологуб створюе ще одну утоninny Д1Йсшсть — Сполучеш Острови, i вони е життсвою реальшстю для Триродова.

Дем1урпчний потен ц1ал - правда, не реалгзований так масштабно, як у Триродова, - мктять у cc6i й iHmi героГ гвору (Слисавета, Ортруда, Танкред).

Таким чином, yci repo'i в тш чи i.'imifr Mipi реалЬують в художиьому CBiTi роману естетичну програму автора. Це пов'язано з солшсичним св1тоглядом Сологуба, зумовлюючим сприйняття його творчост! як художньоУ об'ектив1зацн авторського Я. Письменник живе у кожному ¡з своУх героУв, тому що кожна особисткть - це штенщя одного Я, едино! св1товоУ дупл у

його свгкшдчугп.

Синтезувати всю культурну традицию в художньому тексп роману дозволяе принцип гри. Сологуб уперше в лЬератур1 4iTKO визначае новий тип автора i героя (Homo ludens), котрий став архетипом авангардно! творчостк

Гра у Ф. Сологуба, незважаючи на ¡манентио властив! \и деструктивт тенденщУ, залишаеться грою письменника-символюта: це буд!вна, а не руйнуюча CBiT гра. I яйцо в авангард! Л1тературна гра призводить до декрарх1зац1У зм)сту, то гра у ромаш Ф. Сологуба часто надшяе понятгя новим 3MicTOM чи змктами i будуе на Ух перетинах нову метакультурну реапынсть.

Гра в естетиш Сологуба приршносгься до мктер1альноУ д11", котра прилучас людину до гармоншного. Таким чином, вона дае ¡мпульс до оновлення життя, стае засобом його перетворення.

Ггровий св1т «Творимо! легенди» створюеться творчим зусиллям як автора-творця, так i головного героя, над1леного дем1урпчним комплексом.

Своерщним шдексом гри в ромаш стае маска: свгг «Творимо! легенди» карнавальний, принцип маски е основним в зображенш персонаж1в (не

вщм1няючи при цьому IX трапчносп). Маска дозволяе автору «при\пряти» рази! личини, лиературш традицп, через яю завжди просв1чуеться Сдиний Лик.

Адекватною формою вираження ¡грово! модел1 свггу «ТворимоТ легенди» стала казка. 3 ус1е! системи семютичних опозицш, котр1 оргашзовують казку, Ф. Сологуб вид1лле та актуал!зуе двк свое/чуже [ живе/мертве. Вони стають базисними опозищями, що моделюють свгг роману.

Претендуючи на всеохопшсть буття 1 на воображения його сутшсних закошв, автор конструюе текст, у якому вдаеться до поетики фантастичного.

Маючи великий потенщал умовностей, фантастичний образ дозволяе проникнута у свгг сутностей, який ховаеться за свггом явищ.

Фантастика в ромаш Сологуба функцюнуе як синтез и р1зних осмислень.

Казкова фантастика дозволяе поеднати реальне та ¡рреальне у единш площиш дшсносп «ТворимоУ легенди». 3 казкових корешв зростае ще одне жанрове утворення фантастики, що функцюнуе в ромаш, - наукова фантастика.

Основне семантичне поле фантастичного, заявлене жанрами казки I науково'1 фантастики, розширюеться за рахунок 1 нтер те к сту ал ь н о го введения у розповщь фантастики яггературно!. «Базовими» джерелами для цього стають романи «Примара» Е.Д. Бульвер-Лотона 1 «Портрет Дор1ана Грея» О. Уайльда.

До поетики фантастичного при четна створювана автором у ромаш м^фопоетична стихи. Тут можна говорити про миготливу модальшсть фантастично! оповщк шфолопчна картина свггу, будучи реальшстю для автора, стае фантастикою у сприйнятп рецишента. У той же час вона може залишатися реальною для читача з ¡.дентичним авторському способом мислення.

М^фолопчна фантастика сприяе породженню в ромаш м1фологем (Сонця-Зм'ш, тихих д'1тей, земл-1 Ойле), в основ1 яких лежить схема синтетично! сдност! р1зних тиг11в фантастичного.

Специфика «Творимо!' легенди» як модершстського тексту обумовлюе ще одну особливкть фантастики в ньому: ¡ррацюнальне визначае весь порядок Д11 як долю (фатум).

1люз1ю модел1 Всесв1ту дозволяе створити синтетичний хронотоп «Творимо! легенди». Базовими просторово-часовими образами е для роману казковий, легендарний та кторичний хроногопи.

У гндсумку глави ми характеризуемо «горизонтальну» класифкацпо простору О. Ронена 1 пропонуемо свою, «вертикальну» класифжацто, котра, на наш погляд, бьчьш адекватно ввдображае просторову структуру роману.

У третш глаш, «Ромашина основа «Творимо! легенда» Ф. Сологуба», вказуеться, що оргашзуючим центром оповвд виступае головний герой трилопУ Георгш Триродов.

Енерпя перетворення свпу, що властива рубежу столггь, визначала 1 особливий тип героя: ним стала нова, змшена людина, або надлюдина. У нщшеанств1 1 соловйовств1 - двох головних щейно-естетичних ор!снтирах ропйського символ!зму — головною стала ¡дея перетворення людини, набуття нею ново!" екзистенщальноТ якоси.

У русл! цих тенденцш образ Триродова сприймаеться як сологуб!вське бачення надлюдини чи, за термшологкю самого письменника, «новоУ людини».

У типологн художн!х образ!в образ Триродова стае безпрецедентним -це герой-дем!ург, що творить св!ти. Головним завданням Триродова як дем!урга е створення гармоншного бугтя. Це завдання вш вир!шуе, проектуючи ¡деальний сощально-полкичний устры ! зм!нюючи внутр!шню сутшсть людини. Причому другий момент виявляеться найбшьш важливим для облаштування ¡деального космосу, а тому ! головним у д!яльност! Триродова (в!н реал^зуетъся у створены Триродовим дитячо!' колон!!').

Колошя Триродова — це гармон!йний св!т, в якому вчител! 1 учщ зум!ли загнуздати в соб1 Зв1ра. За Сологубом, людська природа несе в соб! жорстоку зв!рину сутшсть. Говорячи мовою психоанал!зу, це темна, «досв!дома» частина псих!ки, осереддя руйшвних сил природи, як !Т трактуе услщ за А. Шопенгауером Сологуб.

Протистояти звфинш сутност1 здатн! лише одухотворен! культуры основи,! Триродов представлений у роман! як носш культури ! творчост!.

Докладний анал13 образу Триродова дозволяе Д1йти до висновку, що, незважаючи на визначеш гран! його як надлюдини, вш не стае принципово новим виршенням конце:пц!!' людини у Ф. Сологуба. Герой-дем!ург, як ! ¡нш! персонаж!, також шдвладний законам бутгя, що тяжшть над людиною, в!н не переборов зачароване коло безшнечних повторень житгя ! не зм!г осягнути ¡стану.

Йому не чула гр1хи: ! помилки. У 10-й глав! I частини роману Остров натякае навггь на садизм Триродова, що мав мкце у минулому. Його дисгармошйшсть виявляеться ! у в1чних коливаннях м!ж «м1сячною мр!ею» Лшт! сонячною Свою.

Погоджуючись з Н.В. Барковською у тому, що Триродов-автор «втомлений! тоскний», ми не приймаемо пропитания дослщницею роману як «прко!"», а не «солодко'1» легенди. Це сприйняття Н.В. Барковська обгрунтовуе мотивною побудовою главок роману (вона являе собою р!зну

штерпретащю тем сон-кохання-смерть). Ми пщкреслюсмо, що в поетичнш систем! роману сон, кохання i смерть с трьома р1вноправними онтолопчними категор1ями, котр! ур1вноважують одна одну. Таким чином, кохання i смерть зр!внят у правах на стариках сологуйвського твору, i жоднш з них автор не говорить Hi «так», Iii «н!», залишаючи можливим будь-яке прочитання i виносячи його в проекщйне майбутнс свое'1 несюнченно!', як життя, легенди.

Встановлюючи, що герой Сологуба е ромашчним, хоча й не класично-роман!чним (вш задуманий як образ надлюдини), ми вщзначаемо, що саме романна форма як найбшыл гнучкий i «в1чно постаючий» (визначення М.М. Бахтша) жанр могла природно вмютити незвичайного навпь для себе героя.

Класичнш традицп не вщповщае i шлях розкриття його образу. Людина в уявленш письменника - явище внутршньо незмшне, позачасове. Тому, створюючи образ героя, Сологуб моделюе його характер, долю i шлях за м1фолопчною парадигмою. Як м1фолопчне шдгрунтя, в «Творимш легендЬ> виступае весь континуум л1терагури, що розум1еться як единий неом1фолог!чний текст. Для штерпретаци героя продуктивш при цьому як окрем1 текста, так i нелпературш жанри - зокрема казка i легенда.

Основним штертекстуальним джерелом образу Триродова е, на наш погляд, роман С. Бульвер-JIirroHa «Занош». Bin проектуе на сологуб1вського героя риси «лпературного розенкрейцера», надлюдини Занош.

В основ1 оповщ! про остаточний Biiöip Триродовим шляху лежить казковий сюжет, який за своею структурою наближаеться до чар!внох казки, не втрачаючи водночас мотивацпо i психолопзащю. Використовуючи архаТчну форму, як цього вимагав неом1фолопчний, теурпчний характер творчосл, письменник надшяе Ti сучасними йому мотивуваннями та реагпями.

Сюжет «ТворимоТ легенди» вмщуе в co6i структуру класично! чар1ВноГ казки, гранично сугестизовану в останшй глав! першо"! частини роману. Розмова Триродова з князем Давидовим висвплюе основн! фшософсько-бутгев! ¡де! роману, а для цього Сологуб використовуе форму, котру в даному контекст! можна назвати «архетитчною», — сигуацпо фольклорной' napißnoi казки i ситуацш б!блшну. Вони ствпадають в основнш для них ¡деТ порушення заборони, що у бйлшному сюжет'1 розум'1еться як кара, а в napisnifi казщ - як лкв!дац1я нестач!, зумовленоТ порушенням. При цьому «Творима легенда» виявляеться ближчою до казки.

Моделюючу образ Триродова легенду ми анал!зуемо, сп!вставляючи Г! з вфшем О.С. Пушк!на «Жив на cBiTi рицар б!дний». Вдалчаеться, що, як i пуцшнський герой, Триродов надшений «комплексом блудного сина». Лопка розвитку роману не приводить героя до примирения з Творцем. BiH

залишаеться сином, який бунтуе, сумшваеться 1 кидас внклик Богу. У дьому ракурс! розповщь про Триродова читаетьея як жит1с новоТ людини, котра прокладае до ¡етини власний присвятний шлях, альтернативний шляху християнгькому.

У ритм! стввщнотсння побутового, ¡еторичного та м!фолопчного плашв побудоват ! центральш жшоч! образи - Слисавети ! Ортруди. На вщмшу В1Д головного героя, чий образ генеруе в соб! ргап жанров! модели Тхш образи змодельован!, в основному, за г.пфолопчними схемами (як авторськими, так! загальнокультурними).

Як автореька схема виетупае М1ф про Альдонсу-Дульщнею, а також апокриф!чний переказ про двох дружин Адама, який контамшуетьея у евщомосп автора «Творимо!' легенди» з м!фолопею еонячного ! м!еячного евшт в росйськш релтйно-фшоеофгькш традицп.

М1втична двоедшгть Ортруди ! Слисавети у ф!лософському план! звучить як амбхвадентшеть аполошчного та Д1ошсичного начал.

Важливою смисловою ланкою у побудов! жшочих образ!в с мотив еротики, пов'язаний з темою кохання ! пристрасти Сенс любовних захоплень королеви Ортруди (Танкредом, Астольфом, Карлом Реймерсом, Афрою) конструюс м!фологема про Ерота як погтшного прагнення до краен ! блага, запропонована в Д1алогах Платона «Федр» ! «Бенкет».

Четверта глава, «Етологтче начало у романI Ф, Сологуба «Творима легенда», присвячена дослщженню жанрових угворень утопи та сатири, якими у твор1 представлен! огнови етологп.

Про утоп!ю етосовно роману Сологуба варто говориги в двох значеннях-як про втшення в текст! елеменгпв жанру утопи ! як про задум вп'лити «Твориму легенду» в жття.

Суть еимволктеькоТ утопи - у транеформуванш дшеноет! у кращий (!деальний) евгт. К спецификою е установка на миттеве здшенення та м!фолопзм.

Ф. Сологуб зближуе утошю ! ниф на функцюнальному ! на семантичиому р!внях. На р!вш функциональному утоп ¡я бачитьея пигьменнику як щеальний важ!ль змш у сощум!. На семантичному р1вш вона являе собою м!ф про «золотой в!к».

Анап!з утопи в ¡нших романах Сологуба дозволяе визначити особливост! и функц!онування в «Творимш легенд!» як апофеоз утоп!чного. Утошя доведена в трилопГ до меж! можливого свого здшенення, але тут же виникають ! внутршш протир!ччя - нев^повщшегь м1ж ¡нтенц!ями жанру ! авторською евщомштга.

У «Творим!й легещи» Сологуб зближуе класичну, етолопчну утоп!ю та

утошю антропоцентричну (яка тракт/е внутршне перетворення людини як 3aci6 досягнення ктинноГ свободи).

Максимально наближаючи repos до свого ¡деалу, Сологуб змальовус гранично утошчну особист1сть. При цьому, створюючи особистюну утошю, bîh зближаеться з романтичною традищею: в Триродов1 ствкнують два типи романтично!' особистосп - бунпвннй Еолелюб i шляхетний мршник.

Для анализу етолопчно!' yroniï Сологуба ми застосовуемо xeopiro утошчного дискурсу I. Смирнова. Зпдно з його концепщею, утошя являе собою cnociô скасуваши вщчуження, спричинсного якимось життевим ¡нсгитутом (сощальним, нащональним, релшйним i таке шше). Основним вщчуженням, яке зшмае утопия Сологуба, в ромаш е опозищя природного/культурного.

У творчосп Ф. Сологуба символютська опозищя природного i культурного ускладнюеться авторською концепщею двох сутностей культури. Якщо письменник веде мову про «живу» культуру, котра не вичерпала м1фи, що лежать в и оопот, то задана опозищя втрачае свою актуальность, перетворюючись у тотожшсть. Навпаки, коли культура ототожнюеться з реакцшним побугом, то дихотом1я природного i культурного стае основним ядром, навкруги якого формуегься утошя. Ось це i е основне «вщчуження», яке зшмаегься утошею Сологуба. Щоб уникнути понятшно'1 двозначносп у вживанн! термшу «культура», ми вважаемо за краще позначити опозищю природа! i культури у творах Сологуба як протистояння природного i неприродного.

На найбьльш «видимому» pÎBHÏ це протистояння виявляеться у топограф1чн'|й картин1 роману.

Природа у свггорозумшш Сологуба е стихшним житгестверджуючим началом, м1рилом «натуральносй». У «Творимш легендЬ природа icuye у трир1вневш систем! координат.

По-перше, це Л'ишй сад у mîctî Скородож'1. Прост1р MicbKoro саду ¡нтерпретуеться Сологубом як окультурене 3i знаком «Minyc». Мертва культура гранично вщчужуе 'fi носив В1Д природи.

Сад Триродова являе собою секуляризований проспр 31 знаком «плюс». У цьому випадку опозищя зшмаегься, природа i культура диоть як синерпсти. Культура одухотворяе шстинктивне житгя природи. Та ж, у свою чергу, забезпечуе безсмертя як В1чне вщродження.

Нейтральною зоною, яка з'еднус два протилежш типи простору, е nie. Jlic, що оточуе mîcto, 36epirae конотащю втыкм стихи: природно!', життестверджуючо!, але i тако'1, що таль небезпеку.

Ще одним гостроактуальним для Сологуба сощальним ракурсом,

включении у смислове поле природного/неприродного, е тема дитинства i шильного виховання. Вона розкриваеться у русл! поетичного контрасту. Неприродний урбашстнчний npocTip несумкний ¡з щасливим дитинством. У зв'язку з цим виникае тема замучених д1тей, яка продовжуе традици Достосвського i Некрасова (гл. 13), i тема Т1лссних покарань (гл. 30, 25).

Як утошчне протиставлення показано життя Д1тей у колони Триродова i на Сполучених Островах.

У сюжетнш макросхем1 роману утотчний конструкт виглядае таким чином:

I частина трилоги - зображення героя, який волод1е потенцшною здатн1стю втшити в житгя yToniio, тобто ¡нтенщя Утопи;

II частина трилоги — npocTip, де yronii намагаються здшснитися, тобто погенщя У Tonil;

III частина трилоги - зустр!ч двох перших умов як необхщшсть для втшення Утопи.

Момент 3ycTpi4i, як зав'язка ново!, ¡стинно!' Утопи, складае вщкритий eni;ior роману.

Таким чином, утошя Сологуба, прагнучи до максимального свого вираження, все-таки свщомо недовтЬена в роман!.

Основними причинами, що заважають повному втшешпо утопи, називаються насту nHi:

- протир1ччя ьнж феноменолог! чною суттстю жанру утопи i свщомютю автора «Творимо!" легенди»;

- амб1валентний характер сологуб!вського мислення, що прагне зблизити в художньому cßiri протилежш величини;

- утотчний макг.иу:ал1зм письменника.

Визначаючи жанров ий статус уривку про Ойле, ми трактуемо його не як утошю, а як фантастичну (мютичну) побудову.

Антагошстом стосовно утотчно!" основи виступае в «Творимш легендЬ> сатира. Ii засобами змальовано протиставлений колонй' Триродова св1т, а також оточення королеви Ортруди. Виявляючи генезис i особливоси ¡снування сатири в «Творимш легенд]», ми вндтемо так! аспекта:

- ретушування трзгедшност! (пов'язане з появою нового героя -здшснювача yronii);

- вживання бшьш смьтаво! гротескно!' фантастики, яка часто виходить за меж1 рсалютично!" тишзадп i поеднуеться з фантаз!ек> автора;

- поява на сторшках роману пол!тично!" та !деолог!чно!' сатири;

- розширення д!апазону сатиричних засоб!в (в]д ipomi до сарказму) i

ширший виб1р об'скпв сатири (губернська ¡нтелкенщя, монастирський устр1Й, свггське товариство, сучасш поети 1 вчеш, тема «маленько! людини», промова чиновника 1 т.д.).

У глав! вщмтеться також, що однкю з характерних жанрових рис «Творимо! легенди» е наявшсть публщистичносп. Бона реал!зуеться в двох ¡постасях: як кореспондентське висвгтлення подш першо! росшсько! революци (його тдгрунтям стала периодика 1905-1907 рр.) 1 як декларащя сваоглядно! та естетичноТ позицп автора (за формою 1 змютом це етвалент статей Сологуба про мистецтво).

Найб1льш характерною ознакою «Творимо! легенди» е и пародшшсть. Парод1я поеднуе в соб1 ДВ1 концептуально важлив1 для роману ознаки: ¡рошю та гру. Пронизуючи всю ¡ерархда поетики роману (сюжет, мову, стиль), парод ¡я служить засобом д!алогу письменника з традиц}ею 1 е наслщком його творчо!' установки - будувати твф з тканини «друго! реальности), тобто л1тератури. Таким чином, Сологуб принципово семютизуе реальшсть «Творимо! легенди», пщносячи!!, фактично, в третш ступень реальность

Найбмьш значущим у ромаш е пародмвання на р1вш жанрових форм, тому що саме жанри, постаючи як культур!» образи св1ту, створюють смислове поле полшогу культур 1 традищй.

Як культурн! штампи, Сологуб вводить в оповщь елементи рицарського роману, готичного роману, мелодрами 1 детективу.

Жанр рицарського роману звучить ¡рошчним дисонансом у художшй структур! твору, виявляючи «маскове» лицем!рство рицарства Танкреда.

Жанр готичного роману виконуе, на наш погляд, дв! функци у «Творим!й легенд!»:

1) забезпечуе на жанровому р!вт !снування м1стичного хронотошчного «коду» твору;

2) як ! рицарський роман, створюе ще один, !рон!чно осмислений образ свку.

Масова лггература представлена в «Творим!й легенд!» двома своши основними жанрами - мелодрамою (сюжетна лшк, пов'язана з 1могеною Мел ладо) 1 детективом.

Розглянувши мехашзм кнування детективу, ми робимо висновок, що Сологубу св!тоглядно чужа фшософ1Я цього жанру, спрямована на пошук ктини емтричним шляхом. Та водночас продуктивним виявляеться анализ детективного начала на в!ртуальному просторовому р!вн! взаемода автора-рецишента. Уявляеться, що прагматично весь роман побудований як пошук ктини, яку автор пропонуе читачу побачити за кескшченною грою традищями! жанрами як культурними оболонками свпу.

Роману Сологуба властива двоУсткть. Пошук ктини представлений у ньому як процес, що е разом з тим перетворенням життя, втшенням у нього Miijjy. Ця двоУсткть виявляеться у поеднашн жанровоУ природи i назви твору: роман i легенда (або М1ф). Однак пошук ктини - об'ективно кнугача риса «ТворимоУ легенди», mni як життебудова - суб'ективна мета и автора.

У висновках шдбиваються загальш т'дсумки дисертацшного дослщження. Вщзначаеться, що cnociö кнуванпя «ТворимоУ легенди» можна визначити як форму «граничних» жанрових устремлшь: практично кожен жанр вмщено у неспециф1чш умови, i вш функщонуе в аспектах, що суперечать один одному.

У зв'язку з цим шдкреслюсться, що законами внутршнього саморегулювання жанровоУ форми «ТворимоУ легенди» е вщцентрова сила, котра розмикае кордони жанр'ш, i сила доцентрова, яка визначае жанр фанично характерно, шзнавально. Ця взаемод1я двох протидиочих дозволяе твору бути сум1жним вщносно кожного жанру i в той же час утримуе його вщ роздр1бненосп i аморфност! форми.

Основн! результата днсертацп вадображеш в таких публжащях:

1. Особливост1 психолопзму в роман! Ф. Сологуба "Творима легенда" i "Др1бний 6ic"// 1сторико-л1тературний журнал, 1998. - №4. - С. 55-60.

2. Сатирическое начало в романе Ф. Сологуба "Мелкий бес"// Роди i жанри лггератури. — Одеса, 1997. - С. 214-218.

3. Поиск прекрасного как способ преодоления мира зла в романе Ф. Сологуба "Мелкий бес"// Слов"янсысий зб1рник. - Одеса: Маяк, 1997. - Вип. 4.-С. 208-217.

4. Стихотворение А.С.Пушкина "Жил на свете рыцарь бедный..." в поэтической системе романа Ф. Сологуба "Творимая легенда"// Вопросы творчества и биографии A.C. Пушкина. - Одесса, АстроПринт, 1999. - Вып. 1.-С. 156-162.

5. Сказка как форма синтеза в романе Ф.Сологуба "Творимая легенда"// Проблеми сучасного лггсратурознавства. - Одеса: Маяк, 1999.-Вип.4.- С.218-229.

6. Имя и жанр в романе Ф. Сологуба "Творимая легенда" //Записки з ономастики: 36. наук, праць,- Вип. 3.- Одеса: АстроПринт 1999,- С. 74-82.

АНОТАЩЯ

Моисеева О.П. - Жанров! особливост1 роману Ф.Сологуба «Творима легенда». - Рукопис.

Дисертацш на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук 31 спещальност1 10.01.02- росшська. лггература. - Одеський державний ушверситет ¿м. Ы.Мечникова, Одеса, 2000.

В дисертащУ дослщжуеться один ¡з найц1кав1ших твор1в росшсько'У символютськоУ прози- роман Ф.Сологуба «Творима легенда». Доводиться, що «Творима легенда» створювалась як текст, який мав синтезувати в соб-1 зм1ст людськоУ культури. Мехашзмом включения «ТворимоУ легенди» в загальнолюдське культуролопчне поле стали жанри як форми, що сконцентрували в соб! сенс культурних епох. Базовими жанровими алгоритмами, моделюючими реальшсть «ТворимоУ легенди», е роман, легенда, утошя, казка, сатира.

Як характер»'! жанров1 ознаки «ТворимоУ легенди» називаються також публщистичшсть та пародгавання на р^вн! жанрових форм, що вщтворюе смислове поле полшогу культур 1 традищй.

Кпючов1 слова: жанр, символ1зм, авангардизм, роман, легенда, м1ф, фантастика.

Моисеева О. П. Жанровые особенности романа Ф. Сологуба «Творимая легенда». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02- русская литература,- Одесский государственный университет им. И.И.Мечникова, Одесса, 2000.

Диссертационное исследование посвящено изучению жанровой природы романа Ф.Сологуба «Творимая легенда».

Актуальность работы обусловлена необходимостью изучения и адекватного толкования текста экспериментаторского романа Ф.Сологуба -одного из интереснейших текстов символистской прозы. Кроме того, исследование жанрового уровня позволяет выяснить смысл новаторства Сологуба- художника и скорректировать представление о начатом символизмом и далее развитом авангардом процессе жанровых кризисов и колебаний.

«Творимая легенда» явилась произведением, долженствующим, по замыслу автора, сконцентрировать в себе смысл человеческой культуры. Текст трилогии, воспроизводящий процесс творчества, предполагал пересоздание существующего мира и установление в нем новых, гармоничных основ бытия.

Понимание, в духе жизнетворческих идей младосимволизма, текста как глубинного аналога Бытия, способа пересоздания мира, определяет статус существования «Творимой легенды» как развернутого символа, «текста о тексте». Жанры представляют собой наиболее емкую форму, сгустившую энергию культурных форм. -Являясь слепками с литературных эпох, жанры включают произведение Сологуба в общий культурный контекст.

В процессе исследования мы приходим к следующим выводам:

- основными формами организации художественного материала становятся в произведении Сологуба роман и легенда (миф);

- жанровый синтетизм является для «Творимой легенды» способом существования как универсального текста;

- активное использование пародийного начала на жанровом уровне определяет подчеркяугую литературную «вторичность» реальности «Творимой легенды», ее принципиальную семиотизацию;

- в жанровой системе романа существенная роль принадлежит сказке, утопии и сатире, что определено мировоззренческими установками автора;

- границы жанровых образований в повествовательной ткани «Творимой легенды» принципиально размыты; эта диффузия жанров в романе происходит в русле общей тенденции модернистской литературы к слиянию жанрово-родовых начал н противоречивое единство и отражает формирование авангардного образа мира как Хаоса.

Проведенное нами исследование дополняет имеющиеся на сегодняшний день в науке представления о прозе русского символизма и романистике Ф.Сологуба в частности. Материалы и выводы диссертации могут быть использованы в изучении эволюции творчества Ф.Сологуба и генезиса русского авангарда, а также в практике вузовского преподавания.

Ключевые слова: жанр, символизм, авангардизм, роман, легенда, миф, фантастика.

Moisejeva О.Р. Genre peculiarities of F.Sologub's novel «Tvorimaja legenda». - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology, speciality 10.01.02- Russian literature.- Mechnikov State University of Odessa, 2000.

The thesis establishes one of the most interesting works of Russian symbolism- F.Sologub's «Tvorimaja legenda». The novel was being created like a text containing the essence of human culture.

By means of genres symbolising different epochs of human culture (models of mentality) the novel starts functioning like a key to the world culture.

The main genre models creating the reality of the «Tvorimaja legenda» are: novel, legend, Utopia, tale, satire. The most characteristic indications of «Tvorimaja

legenda» are: indestructible connection with reality of everyday life (it is typical for newspaper style) and ironic reflection of a definite genre (like parody a love story), which contributes much to the vivacity of polilogue between epochs and traditions. Key words: genre, Symbolism, Vanguards, ovel, myth, science fiction.