автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.04
диссертация на тему: Женское начало как культурологический символ

Полный текст автореферата диссертации по теме "Женское начало как культурологический символ"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Р Г Б ОД

- Э №К В9? На правах рукопису

' ...........................

Луценко Олена Анатоліївна Жіноче начало як культурологічний символ

09.00.04 — Філософська антропологія і філософія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харків - 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті. У- ’ ’ ''

кандидат філософських наук, доцент Морозко Любов Георгієвна

доктор філософських наук, професор Сохань Лідія Василівна

кандидат філософських наук, доцент Карпенко Катерина Іванівна

Харківський інститут культури

Захист відбудеться “2.9” 1997 року годині

на засіданні спеціалізованої ради Д.02.02.19 при Харківському державному університеті за адресою: ^

310077, Харків, майд.Свободи,4, ауд.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці ХДУ за адресою: 310077, Харків, майд. Свободи, 4.

Автореферат розіслано “ ЛІ " 11997 р.

Науковий керівник: Офіційні опоненти:

Провідна організація:

Вчений секретар » / -—

спеціалізованої вченої ради Старовойт B.C.

з

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останнім часом спостерігаємо особливу увагу суспільства до ролі жінок в економічному, політичному і соціальному житті. Актуалізація тендерних проблем призвела до зростання кількості наукових робіт, головною темою яких є жінка. У зв’язку з цим виникла необхідність філософського аналізу жіночої особистості, бо традиційно ідентифікація жінки була зумовлена переважно її біологічною природою.

Щоб сприйматись як жінка, жінка повинна була відповідати певному образу жіночості, шо часто розумівся насамперед як зовнішня привабливість, сексуальність, м’якість, пасивність, інфантилізм, конформізм -якості, начебто надані їй природою разом з її головним призначенням продовжувачки роду. Цей образ і сьогодні посилено впроваджується в суспільну свідомість засобами масової інформації. Однак, зміна в суспільстві відношення до природно-біологічного призвела до необхідності відрізняти біологічну стать (sex) як сукупність анатомічних особливостей і соціальну стать (gender) як соціокультурний конструкт, зумовлений певною • системою виховання, культурними нормами та традиціями. ,

Все більше визнання знаходить твердження, що тендерний стереотип, пов’язаний з уявленням про жіночу природну сутність або «жіноче начало», не є щось природне, а створюється суспільством і культурою.1

Ця нова парадигма актуалізує цінність культурологічних досліджень феномену «жіноче начало». Виникає необхідність в такому науковому аналізі, що дозволить «розчленити» феномен «жіночого», виділити його складові частини, відокремити реальність від уявного, ідеал від дійсності, тобто розглянути «жіноче начало» насамперед як культурологічне явище, обмежене в часі. Це дозволяє поставити питання про жіночу природігу сутність як про уявлення, що існує в певні культурні епохи і в певних етнокультурах та взаємозалежне від них.

Ступінь наукової розробки проблеми. Науковий ііггерес до жіночої особистості в світовій культурі простежується в роботах ще історичної давнини. Культурологічній підхід до зазначеной проблеми позначився в працях В.М. Хвостова, С.С. Шашкова, Е. Щепкіної, Г. Плосса та інш. Тоді ж з’явились перші дослідження в галузі диференційної психології статі (Макс Нордау, Г. Гейтманс, Вл. Вагнер та інш.).

Глибоким проникненням в проблематику' статі, любові, андрогінності позначений срібний вік російської філософії на межі ХІХ-ХХ століть. У

Див.: СмелзерН. Социологи*. - М., 1994. - С.342-343.

цей час виявила себе специфічно російська «теологія статі» (В. Соловйов, М. Бердяев, П. Флоренський, В. Розанов,' С. Булгаков, Л. Толстой, Ф. Достоєвський та інші). Її відрізняє містичне ставлення до жіночої краси і до жінки як до краси (Ф. Достоєвський), своєрідний статевий символізм (В. Розанов).

На даний момент існує численна література, яка у різних аспектах висвітлює проблеми статі і статевої диференціації. Однак, у вітчизняній науці надзвичайно мало праць, що розглядали б проблеми жінок і культури на основі методологічних принципів сучасної філософи людини.

На Заході феміністська культурологічна концепція активно розробляється в дослідженнях Б. Фрідан, С. де Бовуар, К. Гіліган, К. Хорні, Є. Вардімана. Вони, насамперед, аналізують причини тендерної дисгармонії, виявляють механізм формування соціокультурних установлень по відношенню до жінки. -

Не дивлячись на велику вагу в ідах роботах суто філософського аналізу, воші переважно соціально скоординовані і не дають визначення парадигми жіночого начата, орієнтуючись на виявлення соціальної сутності жінки. Цей напрям у феміністській літературі можна визначити як «фемінізм відмінностей» з гаслом «рівність в неоднаковості», який розглядає ментальні відмінності статі в якості паритетних, але суттєво різній:

Тут найбільш поширеним є розгляд «жіночого начала» в межах статевого деморфізму, який приймається деякими авторами за універсальний, У цьому ключі побудовані концепції багатьох філософів, які звертались до феномену «жіночого» як складової бінарної опозиції «чоловіче-жіноче», наприклад, теорія В А. Геодакяна, який визнає слідом за МЕліаде, головуюче місце статевого символізму і категорій статі в моделі світу. Більш цікавим уявляється підхід до питання про парадигму «жіночого начала» у французькому структуралізмі і постмодернізмі, де проблеми статі, сексуальності та еротизму стали наскрізними. Цьому напрямку віддає перевагу в останній час і феміністська філософська думка. У працях М. Фуко, Ж. Дерріда, Ж. Бодріяра та інших відбувається елімінапія бінарно-опозиційного, дихотомічного та дуалістичного мислення. Особливий інтерес викликає методологія визнання множинності (відмінності) Дерріда в підході до різних феноменів.

Однак, культурологічний аналіз потребує розгляду жіночого начала як особливої культурологічної категорії. І тут нашу увагу привертає символ як культурологічна категорія, що «спроможна охопити всеоб’ємлючу органічну модель, таку, як множинність в єдності»1, що є характерною озна-

1 Керло г Хуан Эдуардо. Словарь символов. - М., 1994. - С. II.

кою нашого феномену. Саме символ має різні аспекти сприйняття, які нарізно виявляють себе в культурі.

По тому звернемо увагу на дослідження символістського напряму в аналізі уявлень про жінку.

У символістському підході до проблематики, шо розглядається, можна вирізнити два напрями. Один з них - культурологічний, що оперує поняттям більш широкого історико-культурного контексту, включаючи загальні концепції навколишнього світу, класифікацію ного засадних понять, міфологічні уявлення і т.д. Інший, «соціологічний напрям» більшу уваїу приділяє впливу того або іншого типу соціальної організації на концепгу-алізацію понять «рід» і «стать». Обидва напрями характеризують «символістський структуралізм», вихідні установки якого розробляв Е. Арднер, а згодом розгорнули П. Сенді та Ш. Ортнер.

Е. Арднер стверджував, що представники обох статей можуть мати досить різні між собою моделі осмислення дійсності. Це знаходить відображення в міфах, релігійних та ритуальних оорялах. Моделі відрізняються характером включення в них універсальної дихотомії «природа-культура». Чоловічий образ будується на опозиції поняттю «природа», «жіночий образ» включає обидва елементи.1

На відміну від Е. Архшера визначний сучасний спеціаліст з «антропологічної символіки» Ш. Ортнер вважас, іцо символічна система єдина для суспільства в цілому. У редакційній передмові ло її збірника «Культурне конструювання понять «рід» і «стать», вона спеціально підкреслює, що предметом дослідження 14 публікацій, які ввійшли до збірника, с символи або системи символів, що варіюються від культури до культури і відображають уявлення про поняття «рід» і «стать».2

П. Севді в роботі «Влада жінок і домінування чоловіків»3 використовує крос культур ний підхід (дані по 150 племенних суспільствах з VI ст. до н.е. до сучасності) з доданням аналізу символіки міфологічних уявлень та релігійних вірувань. Положення автора, окрім установок поведінки стосовно «ролі стагей», включають важливий компонент усвідомлення навколишнього світу через символічні категорії, зокрема «базову концепцію симетрії світу і життя».

1 Rogers S. C. Women’s place: crit. rev. of anthropological theory // Comparative studies in society and history. - L., N. Y., 1978. - Vol. 20, №1. - p. 123-162.

2 Sexual meanings: The cultural construction of gender a sexuality / Ed. by Ortner S., Whitehead H. Cambridge, 1981. - 437 p.

3 Sandy P. Female power a male dominance: On origin of sexual inequality. Cambridge etc., 1981. - XVII, 285 p.

о

Все частіше символічніш аналіз використовується в дослідженнях, присвячених більш локальним проблемам статі. Прикладом конкретного використання символічного аналізу в системі спорідненості та шг.трішньосімешшх стосунків може слугувати монографія Л. Бсннет «Небезпечні зв'язки та священні сестри»: соціальні та символічні ролі жінок вищих каст в Непалі».1

Цей новий напрямок дослідженій жіночої символіки можна визначити як «антропологію символів». Дослідження такого роду проводяться переважно в рамках методологій структуралізму. Загальний недолік цих робіт - їх прикладний в масі своїй характер і відсутність досліджень узагальнюючого характеру. До того ж структуралістський підхід, на наш погляд, дещо спрощує розуміння жіночої сутності, не враховуючи множинності сприйняття «жіночого начала» і певні зміни в ньому, що створює деякі труднощі в розумінні символу як культурологічної категорії, одним з невід'ємних якостей якого, на наш погляд, є діалектика змісту і форми.

Відзначимо, що жіноча символіка розглядається також в концепціях езотеризму (Ю. Евола, Д.А. Андреев) та психоаналізу (К.Г. Юнг, Хіллман), однак, відсутність культурологічного аналізу робеть використання цієї літератури в тендерній проблематиці досить обмеженим. Архетипічна схема жіночого символа у Юнга, на наш погляд, не є безумовною. Разом з тим постановка проблеми символу в психоаналізі здається нам найбільш значущою для нашої роботи, оскільки дає змогу зрозуміти, яким чином не-усвідомлювані уявлення про жіночу сутність перетворюються у всезагаль-ний і універсальний символ.

Звертання до психоаналізу дає можливість, використовуючи кро-скультуршій метод, дослідши процес трансформації символу жіночого в різних культурах. Пр» цьому використання загальної теорії символу дозволяє розглядати жіночу символіку ЯК окремий [ІЩІЩІОК існування СИМйОЛЛ' 8 системі культури, шо і складає зміст даної роботи.

Мста тії основні зппдашіи дослідженні! Головна мета аиеер* таиіішого дослідження - кроскультуршш аналіз жіночого начала як універсального символу високого ступеню складності, шо має декілька аспектів сприйняття.

Для досягнення вказаної мети в процесс» дослідження вирішуються такі взаємопов’язані завдання:

- розгляд відомих філософських теорій з мстою встановити сшвіяис-... сеність сприйняття жіночого в культурі з смисловою структурою та основними ознаками символу';

' Bennett L. Dangerous wives and sacred sislcri: social a symbolic roles of high-caste women in Nepal. -N.Y., 1983. —XII. - 353 p.

- виявлення незмінної структури жіночого начала як універсального і складного символу: трансформація символу жіночого (зміщення основних аспектів сприйняття) в системі культури;

- аналіз ментальності як категорії культури, що може слугувати

предметним полем дослідження символічного жіночого: .

- послідовний аналіз символу «жіноче начато» як образних уявлень у всіх модусах культури, насамперед в історнко-культурних га філософських текстах різних епох;

- дослідження конкретних типів ментальностей а європейській куль-гурі, в тому числі експлікація основних ментальних установлень і феноменів культури, особливо значущих для жіноцтва:

- розгляд особливостей сприйняття символу «жіночо начало» в ме-жач національної - української ментальності. Вияв на його основі ролі української жінки в культурі свого народу.

Мегодо.іоіічною та. теоретичного основою дослідження с прані, що відображають сучасну філософську теорію символу, насамперед прані, що подають символістську концепцію, якаорісіггуг на всезагальність символу: Е. Касірера, К.Г. Юнга, Х.Е. Керлота, О.Ф. Лосева. К.А. Свасьяна Л. Голана та інших. Для досягнення завдань, іцо стояли перед автором, використовувались дослідження, які стосувались культурно-історичних типів і епох (Е.Б. Тайлор, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Строс. Л.П. Карсавін. ГТ.М. Біциллі, школа «Анатлів», Е. Фукс, Е. Фром), праці філософів, представлені класичними текстами певних культурно-історичних епох, шо слугують основою для культурологічних експлікація (Платон, Арістотель. Плутарх, Фома Аквінськші, Ж.Ж. Руссо, Г.Ф. Гегель та інші). Важливим матеріалом є також роботи вчених, які містять жіночу символіку (Х.Е. Керлот, М.М. Маковськпй, К.Г. Юнг). У процессі дослідження автор спирається на ідею зміщення аспектів сприйняття в смисловій структурі символу, що спостерігається в історії культури (Р. Генон). Питання про особливості сприйняття жіночого начата в українській ментальності аналізується з урахуванням робіт М. Костомарова, І. Книш, А. Потебні,

А. Фамінцина, І. Франка, Б. Цимбадістого, а також сучасних досліджень, які розглядають різні підходи до аналізу національного характеру (В. Осипчук, О. Козуля, і. Мірчук. М. Кисельов).

При роботі над питаниям про участь української жінки в культурі свого народу використовувались особисті результати пошуку дисертанта проведеного в архівах України.

Методом дослідження є філософські теорії символів на основі яких і розвинута модель, що слугує культурологічній рецепції символу. Предче-| той обрано соціокультурну обумовленість змісту символа «жіноче начало».

С

який розглядається в різних аспектах своєї смислової структури, схильної до трансформації. Об’єктом дослідження виступає «жіноче начало» як

символ.

Наукова новизна роботи визначається як постановкою завдань, так і низкою отриманих результатів. Положення, які виносяться на захист і складають новизну дисертаційного дослідження, формулюються у вигляді слідуючих тез:

- визначено, що «жіноче начало» є універсальний, всезагальний культурологічний символ, я.сий мас множинні аспекти сприйняття;

- запропонована культурологічна модель, яка дозволяє досліджувати символ жіночого як категорію культури. Модель припускає існування символу в культурі як послідовну трансформацію складаючих його смислової структури;

- показана зміна ментальних установлень певних культурно-історичних типів та епох, що задає трансформацію (зміщення ос-повних аспектів сприйняття) символу «жіноче начало»;

- розглянуто символ «жіноче начало» в контексті особливого типу' етнокультури - української ментальності;

- виявлені особливості сприйняття української жінки в культурі як символу; відтворена участь українок в культурно-національному житті народу певного часу.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Запропонований підхід в розумінні жіночого начата сприяє збагаченню наших знань в області соціокультурного виміру цього феномена, змістовно доповнює філософські розробки з проблем жіноцтва. Робота орієнтує дослідників на символістський підхід у складних ситуаціях суперечливих уявлень про жіночу сутність.

Результати дослідження можуть бути використані як в науковій, так і в викладацькій діяльності, бути включеними до курсів та спецкурсів з теорії культури і тендерної проблематики. Вони використовувались автором під час читання курс)' -«Історія та теорія вітчизняної і світової культури», покладені в основу спецкурсів «Жіночий рух в Україні» та «Жінка в свіговііі і вітчизняній культурі», які чигає автор в Сумському педагогічному інституті ім. А.С. Макаренката в ХДУ.

Апробація роботи. Основні результати дисертації знайшли відображення в трьох розділах підручника «Теория и история феминизма». Курс лекций. (Харьков, 1996), б трьох наукових статтях, викладені в доповідях на Міжнародній конференції «Жінка України: сучасний статус і перспективи» (Київ-Одсса, 1995) і на другій Сумській обласній науковій історико-краєзнавчіії конференції (Суми, 1994). Матеріати дисертації обго-

ворювались на наукових семінарах на кафедрі теорії культури і філософії науки ХДУ і а Харківському Гендерному Центрі.

Структура дисертацій Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.

II. Основний зміст роботи.

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, аналізуються ступінь та історія її наукової розробки, визначаються мета і завдання дослідження та його тсоретнко-методологічна основа, подаються результати, гцо складають наукову новизну роботи, характеризується практична значимість цих результатів.

Перший розділ роботи «Жіноче начало» як символ» присвячений пошуку теоретичного простору, в якому можливий культурологічний аналіз феномену «жіноче начало», та формуваїшю культурологічної моделі, то дозволило б досліджувати «жіноче» як категорію культури.

Зазначається, що жіноче начало відноситься до феноменів, особливо детермінованих культурою, які можна пояснити тільки через культуру. Автор вказує на множинний символічний склад цього поняття, його символічну структуру, про що говорять багатозначність уявлень, взасмовиключні висловлювання. З метою встановлення співвіднесеності сприйняття жіночого в культурі з смисловою структурою та основними ознаками символу в розділі розглядаються відомі філософські теорії символу (В.Ф. Шеллінг, російські символісти, О.Ф. Лосгв, К.А. Свасьян, Х.Е. Керлот, Е. Касірср). Відзначається, що концепції О.Ф. Лосева та Е. Касірера, зорісігговаііі на всезагальність символу, можуть слугувати методологічним орієнтиром для символічних досліджень культурологічного характеру. Людське пізнання, як підкреслював Касірср, за самою своєю природою є пізнанням за допомогою символів, а людське існування можна розглянути як буття, що плине в символічних формах.

Смислова структура символу виявила себе при порівняльному аналізі символу з іншими структурно-семантичними та культурологічними категоріями, такими як знак, метафора, алегорія, аналогія, архетип, міф.

Автор доходить висновку, що жіноче начало - це символ, оскільки являє собою оригінальну, ідейно-образну конструкцію, яка дана нам безпосередньо і інтуїтивно і мас великий смисловий зміст. До того ж у ньому є функціональїгість і відображення дійсності, амбівалентність, всезагальність і можливість розкладшшя в нескінченні ряди.

Показується, що порушення проблеми символу в психоаналізі допомагає зрозуміти, яким чином неусвідомлювані уявлення про жіночу сутність перетворюються на всезагальний символ. Здатність символу

поєднувати в собі різні і навіть протилежні значення психологи пов’язують з відповідними протилежними потягами та спрямуваннями психічної енергії. Саме тому символ жіночого завжди багатозначний, є сдніспо протилежностей. синтезом, рішенням протиріччя, але рішенням не раціоншіьннм. а ірраціональним, бо він є образ, а не поняття. Щоб зробити синтез, его здійснює рефлексію і робить вибір.

Зауважується, що, як символ високого ступеню складності, «жіноче начало» має декілька аспектів сприйняття. Ми виділяємо їх, спираючись на ідеї к'.Г. Юнга, який постулював наявність універсальних образів - символів (архетипів) колективного несвідомого, в тому числі жіночого. Показується, що до архетипів культури як до ідеї про колективні уявлення людства, звертались багато хто з визначних філософів. Той факт, що дуже часто ми осягаємо «жіноче» через якісь конкретні образи, цілком відповідає думці Юнга, що зміст символів відбиааєтея унікальною індивідуальною мовою, використовуючи одночасно мову образів.

Автор аналізує жіночі архетипи К.Г. Юнга і показує, що юнгівська архетипічна схема недостатня для втілення жіночого начала, а структура «культурного» символу має бути іншою. Узагальнення всіх рис, притаманних жіночим архєтипам, дає три головних аспекти сприйняття єдиного символу. Негативні аспекти спрішняття жіночих архетипів Аніми і Великої Матері мають безсумнівну подібність, воші зводимі до негативного аспекту єдиного символа «жіноче качало». Порівняльний аналіз архетипічної схеми Юігга, символу «жінка» у Х.Е. Керлота та деяких жіночих символів в езо-теризмі показав, шо переважаючим в західно-європейській інтелектуальній градиції є сприйняття жіночого також в трьох аспектах. Це - образ Матері або Magna Mater - батьківщина, рідне місто, або мати-природа, в головних рисах тотожний архетииу Великої Матері. Негативні аспекти сприйняття Великої Матері і Аніми, співпадаючи, дають ще один образ - Сирени, спо-куситглькн. І, нарешті, третій аспект сприйняття виступає в якості дівчини-иезнайомки, коханої, або душі-«Аніми» юнгівської психології, що в своїх вшшїх проявах мас софійні мотиви.

Визначається, шо символ «жіночого» є універсальним, бо в ньому є наявність внутрішнього зв’язку між символом і тим, що ним відображається. Мова йде про ідею передбачуваної природної сутності жінки, про те, то вбачається в ній головним, що нею маніфестуеться.

З’ясовується, що «жіноче начало» як символ зберігає свій зміст і має досліджуватись в трьох аспектах сприйняття протягом всієї культури, відбиваючись в міфах, релігійних уявленнях, на рівні буденного свідомого та в філософському знанні, будучи виявленням колективного несвідомого. При цьому жіночі архетипи як символічні конструкції через інтерпретацію

дешифруються в різні образні уявлення, виступаючи базовою передумовою для предметних інтерпретацій в масштабах всієї культури.

Виділення трьох аспектів сприйняття має бути важливим через троїстість, як один з принципів культури. Три аспекти сутності єдиного Р. Генон співвідносить з його функціями. При цьому відкривається цікава особливість, коли сприйняття символу пов’язується з втіленням одного аспекту, тобто ім’я одного з образів символу прикладається до всієї їхньої цілокупності. Ідея зміщення аспектів сприйняття в структурі символу дає змогу розглядати символ жіночого начала в процесі його трансформації відповідно до умов певного культурного середовища. Можна говорити про включеггня символічних уявлень про «жіноче начало» до моделі взаємозв’язку соціальних,' економічних та колектишпіх чинників.

Автор показує, що предметним полем при цьому може слугувати багата численність імиліщггних і подекуди неартикульованих ментальних установлень. Автор відокремлює деякі з них, особливо значущі для жіноіггва

- природа, сім’я, труд, любов, особистість. У розділі наголошується, що відповідно до сучасного розуміння ментальностей (в тому числі французькою школою «Аналів»), вона тлумачиться як низка колективних уявлень людини про оточуючий світ. їхня кореляція з нашим символом становить інтерес з точкп зору впливу їх на структуру символу.

У цьому теоретичному просторі має розгортатись культурологічна програма дослідження символу «жіноче начало» як конкретної культурної категорії в цілісній культурній традиції.

Другий розділ роботи - «Генеза символічного жіночого в європейській культурі» - присвячений культурологічній рецепції символу «жіноче начало» в європейській культурі, включаючи дослідження трансформації символу, основу якої становлять загальнокультурні пронеси зміни ментальних уявлень.

Показується, що сприйняття жіночого начала було детерміновано специфікою світобачення людини в давнину. Звертання до особливостей архаїчного мислення (Л. Леві-Брюль, К. Леві-Строс, О. Лосєв,

О.М. Фрейдснберг) дозволяє стверджувати, що подібну свідомість можна вважати не тільки міфологічною, але й символоутворюючою. Культурна функція символу полягає в тому, шо він надавав первісній людині готову форму для її світовідчуття і світосприйняття, в тому числі сприйняття «жіночого». Цс демонструється в роботі на прикладі жіночих культів давнини, де образ шанованої богині має глобальний характер, але носить протилежні риси: вона — мати-роднтелька і в той же час зла, жорстока, кровожерлива. Багатоаспектність, закладена в сприйняття «жіночого», достатньо відповідала синкретичним формам мислення людини первісної епохи і ста-

ла основою багатоаспектності в підході до тлумачення жіночої природної

суїності.

Зазначається, що масмо говорити про відповідальність первісних уявлень ментальності цього періоду, шо відображається в уявленнях про жінку. У більш загальному плані йдеться про виникнення ментальної символіки, що виявляє тенденцію до усталеності. Розгляд різних символів, породжених в давнину і тотожних жінці, сприяє розумінню символізму жіночих образів та їх характерних рис. Згідно з принципом Шнайдера, автор досліджує особливий ряд символів, що співвідносяться між собою і жінкою, будучи традиційним відображенням жіночого принципу - земля, вода, дерево, М ісяцьіжіночші рід в багатьох мовах), ніч, змія та іти. Аналіз жіночої символіки, зроблений за допомогою праць А. Голана, М. Маковського, К.Е. Керлота та ііпп., дозволяє підтвердити тезу про суперечність жіночого образу - він має позитивний і негативний аспекти сприйняття. З одного боку, жінка виступає як істота таємнича (вода), мінлива та непостійна (Місяць, змія), яка містить постійну загрозу (вода) і небезпеку (вода, Місяць). Вона заманює (вода, Сирена) і спокушає (змія, Сирена), являючи собою втілення зла (Змія). З іншого боку жінка співвідноситься з земним, природним життям (вода), яке пов’язане з животворними началами (вода, дерево). їй притаманна інтуїтивна мудрість (вода, змія) та потенційна сила (вода, ніч, змія), вона має велику духовність та енергію (змія).

Зазначається, що деякі з перелічених характеристик (енергія, мудрість, сила, активність) не відповідають традиційному баченню жіночої сутності, що склалась під впливом сексуальної символіки, де статева різниця виступає найбільш чітко і виразно. Слабкість і пасивність як основні складові жіночого принципу в сексуальній символіці майже повністю відсутні в загальному символізмі, що дещо обмежує використання першої при аналізі феномену «жіноче начало». На перший план в розумінні жіночого образу, який виступає крізь призму загальної символіки спостерігаємо сильний аспект сприйняття, пов’язаний з Матір’ю або Magna Mater. Ця фігура втілює в собі природне життя та животворне начало, велику потенційну силу та енергію. Другий аспект сприйняття (Сирена-спокусителька) в деяких своїх рисах має тенденцію накладатись на основний образ жіночої сутності. Особливістю с те, що третій аспект сприйняття, пов’язаний з духовністю та інтуїтивною мудрістю, ще мало проявлений.

Зроблені спостереження підтверджуються на міфологічному матеріалі. Аналіз жіночих образів давньогрецької міфології, зроблений на основі праць К.Г. Юнга, К. Ксрен’ї, Р. Грейвса, А. Голана,' О. Лосева та іти., показує, що уявлення про жіноче начало як про пасивне, а тим більше

утворювані звідси символи, аж ніяк не характерні для античної міфології. Тут. як і в жіночій символіці звертає на себе увагу зв’язок жіночого образу з енергією та активністю. Особливо це стосується хтонічного пласту грецької міфології, що відображає архаїчну релігійну систему, в якій не було ані богів, ані жреців, а були універсальні богині, які користувалися загальною повагою. Ряд жіночих міфологічних образів (Немезіда, Ксри, Єхидна, Гарпія, Сцилла, Горгона та інш.) відносяться до тих інертних образів хтонізму, які потенційно містять у собі велику рушійну силу. І хоча в античний період синкретичне сприйняття Великої богині Матері розпадається на безліч образів, які отримують свою спеиіалізацю - Феміда, Гості я, Геката, Демсгра, Гера, Афроднта, Артсміда, Афіна та інш., - риси войовничості, рішучості, навіть агресії становлять невід’ємну сторону їхніх характерів. Показується, що багатозначність жіночих міфологічних фігур та їх зв’язок з певними функціями дозволяє говорити про символічне сприйняття жіночого начала в античній міфології. Зберігаючи в тій чи іншій мірі риси давньої неолітичної богині, всі жіночі міфологічні образи являють собою відтворення тих чи інших жіночих рис, пов’язаних в єдине ціле псиним аспектом сприйняття.

Однак, починаючи з героїчного періоду грецької міфології, спостерігається тенденція до зміни обличчя жіночих міфологічних істот в бік їх пом’якшення, втрата ними минулих рис. сильного характеру. Роль жіночого елементу в релігійному світобаченні падає співвідносно втраті ■ жінкою значення в житті суспільства .

' Доводиться, що в культурній історії відбувається трансформація символу «жіноче начато». До цього призводить диференційованість якостей, сторін і різних сфер культури. Відношення окремих елементів, в тому числі чоловічого і жіночого, досягають певного ступеня протиріч. Якості, приписувані жіночому та чоловічому началам, набувають більшої протилежності та опозиційності.

Антична філософія, виступаючи теоретичною формою подолання античного міфу, дає нам певні ознаки трансформації символу жіночого.

Наявність суперечних і неоднозначних висловів про жіночу сутність (Платон, Плутарх, Сенека, О. Назон) свідчить про збереження символічної основи сприйняття, що підтверджується даними оцінки її в системі сімейно-родинних відносин або за принципом її функціонального призначення (Демосфен). В якості сексуального об’єкта жінку бачать як істоту загадкову і загрозливу, що манить і спокушає. Несексуальнин обЧкг втілюється в подобах матері і господині, які будучи дружніми, своїми, близькими, мають притаманні їм чесноти. Ці ролеві системи відображені в

дпох і більше аспектах сприйняття, що сполучаються в символі «жіноче начало». ■

У розділі відзначається тенденція до вичленення певних рис в жіночому образі, що відповідає зміні загальних установок світобачення. Той факт, що що скромність, слабкість, сором’язливість, мовчазність і покора (Арісготель, Пліній Молодший, Плугарх та інш.) становлять невід’ємну складову жінки, посилюючи поляризацію чоловічого та жіночого, свідчить про певну трансформацію змісту символу. Ця тенденція створює умови для посилення третього аспекту сприйняття (Душа) за рахунок зниження обрану сильної Матері. Виразно бачимо цс в давньогрецькому суспільстві, де масмо феномен гетер та приниження сімейної жінки. Показується. що зміна уявлень про жінку корелює з іншими уявленнями, які співвідносяться з нею - про любов, труд, природу, особистість.

У середньовіччі, з його схильністю спиратися на минуле і мислили символами, попереднє розуміння жіночого закріплюється, утворюючи певну традицію. Показується, що символ «жіноче качало», зберігаючи свою дачпю структуру, втілюється під впливом християнства в нові образи та фігури. Особливо сильний аспект сприйняття пов’язаний з образом Єви, який стверджує поляризацію між чоловічим та жіночим. Це створює передумови для приниження жіночої сутності. Послання апостола Павла, твори отців церкви (Св. Іеронім, Ф. Аквінський, 1. Скот), так звані «примєри» містять докази більш низької порізняно з чоловічою природи жінки. Водночас, жіноча сутність уявляється поєднанням як низьких, так і високих моральних якостей. Особливе значення автор надає розквіту культу Діви Марії в XII - XIII ст. Розгляд особливостей культу в працях К. Брука, Люсьспа Фсвра, А. Дюпрона, П.М. Біцкплі, Й. Хензінга, Л.П. Карсавіна, М. Степанянц дозволяє, зробити висновок про посилення деяких аспектів сприйняття жіночої природної сутності. Такі риси, як м'яка жіночність, доброта, ніжність, терпіння, страждання виявляють потяг людини того часу до людяності та милосердя. З ними традиція пов’язує своє ідеальне уявлення про жінку. Образ Діви Марії робиться втіленням вищих аспектів сприйняття жінки і визначає її функцію вищої доброчинності, втілення душі людини, його благодать, мудрість. Якщо людина пізнає себе в середньовіччі тільки по якійсь загальній формі - раса, народ, партія, корпорація, родина (Е. Фром), то в випадку з жінкою такою формою виступає Ті статева приналежність, яка саме з цього боку вписує її в існуючу структуру середньовіччя, надаючи їй в кожному окремому випадку певні характеристики спокусниці, Матері, або сексуальної чистоти та недоторканості - Діви.

Деякі дослідники пов’язують феномен культу Діви Марії з індивідуалізацією масової свідомості на той час (С. де Бовуар, Ле Гофф та

інш.). Показується, що еволюція суспільної свідомості н тенденція до індивідуалізації просліджусгься і в культі куртуазії, що склався в XII ст. Особливості культу куртуазії, досліджені рядом відомих вчених (Ж. Дюбі, И. Хейзінга, Е. Фукс та інш.) дозволяють автору розглядати його як фактор змінн в образі жінкн. Любов стає більш тонкого і жіночною, а в творах мистецтва ідеал краси набуває ніжності, м’якості і млосності. Культ куртуазії дістає великого значення саме тому, що в ньому відображасться не сама жінка, а її образ в очах чоловіка тієї доби (Ж. Дюбі). Очевидно, що сприйняття жінки в середні віки корелює також зі зміною поглядів на шлюб, сім’ю, труд.

Показується, що Відродження знімає антиномію між чуттєвим і духовним у сприйнятті жіночого. Краса тіла сповіщає тепер про красу душі. В цілому аналіз уявлень дозволяє говорити про зберігання символічної структури в сприйнятті жіночого начала та посилешш чуттєвого аспекту сприйняття в період Відродження. При цьому образ спокусительки маркірується позитивно, що вказує на накладання двох аспектів у структурі символу -Сиреійі-спокусительки та жінкн-Душі.

Культурологічні засади трансформації символу «жіноче начало» за новітніх часів аналізуються насамперед на прикладі феномену гоніння на відьом та течії романтизму ХЕХ ст.

Тілесно-емоційна сторона буття і те, що з нею пов’язане - сексуальність, жінка, — знову підлягає гонінню. Поновлення негативної ■ маркіровкм чуттєвого сприйняття демонструється в деяких документах егзхи («Молот відьом»). Зміна церковної ідеології, усвідомленім суб’єктивності людніш та деякі інші причини обумовлюють уявлення про жінку як про втілення зла, що підтверджується аналізом сучасних досліджень цього питання.

Показується, що одночасно з посіїлешшм ролі і значення сім’ї за новітніх часів, йде утвердження сфери особистого через закріплення авторитету батька і чоловіка. Ідея «природного права» щодо жінкн (Ж.-Ж. Руссо) огороджує «природне призначення статі» межами домашны о вогнища. Це демонструється поглядами французьких просвітителів, переконаннями І.І. Канта, Г.В.Ф. Гегеля та інш.

Раціоналізм епохи виявляє себе в заданності сприйняття жіночої сутності, в накладанні на неї певного трафарету, що збіднює жіноче начало, призводить до розмиття структури символу.

Показується, що в ХУПІ-ХІХ ст. відбувається остаточне формуваїпш образу «вічної жіночності». Письменники і філософи того часу намагаються визначити диференціацію статей через спектр жіночих якостей. При цьому спостерігається подальша абсолютизація антропологічних характе-

ристик жінки. Такі автори, як Ф. Ніцше, О. Вейнінгер, Макс Нордау відзначають повну ііггслгктуадьиу нерівноцінність жінки, її неспроможність до абстрактного мислешія, творчу слабкість та переважання почуттів над розумом.

Доводиться, що символізм посилюється в зв’язку з появою романтизму. Генітально-еротичні та емоційно-комунікативні компоненти сексуальності стають поступово самостійними, протилежними началами, що підсилює два аспекти сприйняття чистоти і гріховності. Погляди Фрейда, який розглядав жінку тільки як об’єкт сексуального взаємовідношення з чоловіками, можуїь слугувати за приклад культурної зумовлсиності таких уявлень.

Поступана поляризація чоловічого та жіночого начал, схильна до дуалізму, відображається в пом’якшенні жіночого образу. Типовими якостями жіночої сутності все більше стають ніжність, сентиментальність, чутливість, вразливість, легковажність, пасивність та залежність, що свідчить про псину трансформацію символу. Риси сили та енергії викреслюються з норми жіночого остаточно.

У третьому розліт» - «Символ «жіноче начало» в українській ментальності» - аналізуються особливості символічного сприйняття жіночого в національній ментальності, культурологічні засади існування символу «жіноче начало» в культурі України.

Зазначається, що запропонована культурологічна модель дослідження символу в культурі дозволяє розглядати уявлення про жіноче начало в межах національної,' а саме української ментальності. З урахуванням робіт з етнопсихології (В. Вундт, X. Штейнталь, М. Лацарус, Г.Г. Шпст) аналізуються поняття національної ментальності, національного характеру, його прояви. .

В основу аналізу покладено принцип етнопсихологічних концепцій М. Мід та К. Леві-Строса, згідно з яким не існує единого для всіх культур розуміння статевої різниці за виключенням прокреативної функції. Дослідження цих культурологів пов’язують уявлення про риси чоловічого та жіночого характерів з певним типом культури. Прн цьому основа для пов’язання рис поведінки в різних культурах зі статевою приналежністю розмивається.

Показується, що передумови подібного підходу містяться в роботах українських вчених, які прагнули дослідити психологічну специфіку етносу в цілому (Ф. Волков, В. Антонович, М. Костомаров, II. Чубипськнй,

І. Нечуй-Лсвицький). Оригінальні дослідження української мсіггальності (А. Кульчицький, Б. Цимбалістий) створюють підходи до вирішення проблеми особливостей жіночого начала в українській культурі. На думку

дослідників, становище в сім’ї жіккч, а саме ягінки-матері, важливе з точки зору формувати національної психіки.

З мстою дослідити українську традицію, яка склалась в Україні щодо ягінки-матері, її значення в національній свідомості, автор послідовно проводить культурологічну рецепцію символу жіночого в багагьох модусах культури. '

Безпосереднє звертання до жіночої символіки і до загальних робіт, присвячених темам слов’янської міфології (МД. Костомаров, О.С. Фамінцин, О. Потебня, митрополит Іларіон, Г.О. Булашев,

В. Осипчук), дозволяє стверджувати, що структура символу «жіноче начало» в українській культурі зберігається. Фігури слов’янських богинь - Мо-кошь. Лада, Леля, Берегиня, та інш., — відображають різні функції єдиного жіночого, свідчать про велике значення жіночих культів у давньо-слов’янській міфології. Типовим для язичницьких міфологій є переважаюча роль аспекту сприйняття, пов’язаного з сильною Матір’ю (Magna Mater).

Показується, що особливістю українського культурного розвитку є тривалість язичницьких міфологічних уявлень в духовній культурі слов’янських народів, збереження архаїчних поглядів, які призводять до закріпленім в народній свідомості поваги щодо жіночого. На думку деяких дослідників, матріархат як організована основа сімейного життя у сільськогосподарського населення України епохи неоліту знайшов своє виявлення в сучасному українському типі (І. Мірчук).

У роботі наводяться приклад» архаїчних «матріархати их» уявлень в українському фольклорі, нзродно-пісснній творчості, вказується на вплив етнічної традиції поваги до жінки на становище українки (вислови іноземних мандрівників). Відзначаються особливості культу Діви Марії в епоху козаччини, коли Богородиця втрачає абстрактний вираз, набуваючи виду земної української жінки. Історичні дослідження минулого (О. Левицький, Й. Ролле, І. Огієнко) підтверджують, що суспільне становище жінки в Україні було більш незалежнім, а характер всіх жіночих дій особливо активним. Показується, що тип української жіночої особистості завжди цікавив . багатьох письменників (І. Фршгко, П. Грабовський,

О. Єфименко та інші). Більш вільне і рівноправне сімейне станоппще українки вчені ггов’язували з демохратичнішим характером родини на Україні, що здавалось їм важливою особливістю. Про рівень морально-етичної духовної традиції, пов’язаної з іменем жінки в Україні, можна судити також по жіночих образах в українській літературі (Т.Г. Шевченко, Л. Українка, О. Кобилянська, П. Мирігиіі, Ліна Костенко та інші). Показується, що широке розповсюдження образу КерсгЩіі, тенденція до ідеалізації українського жіночого характеру свідчить про переважання псп-

ййго образу - жінки Матері, що говорить про збереження в українській культурі та ментальності аспекту сприйняття, пов’язаного з Magna Mater. Певні якості незалежності, сшш та енергії часто переважають в баченні типової українки. Це свідчить про життєвість фольклорної та етнічної традиції в українській хліборобській культурі, величезну роль в ній символічного світу. Зберігати архаїки в українській культурі почасти пояснюється потребами в культивації національно-особливого як виразної тенденції в розвитку національно-свідомого. Символ жіночого не зазнас явиої трансформації, зберігаючи давню зрхетипову структуру.

Показується, що сучасні дослідження в Україні, присвячені проблемам формування та розвитку української нації, як правило, відтворюють традицію сприйняття української жінки, слушно вбачаючи витоки її в особливостях етногенези українського народу, які втілились у поведінці та рисах характеру українки.

Звертання до конкрепшх фактів української соціокультурної історії підтверджує тезу про певну незалежність, активність та «самоуправиість» української жінки. Зосередивши свою увагу на культурній історії України другої половини XIX - початку XX ст„ автор наводить яскраві приклади широкої участі українок в літературному, мистецькому і науковому житті цієї доби. Хрисшна Алчсвська, Віра Яебедова, Нздія Виноградова, Дніпрова Чайка, Надія Кибальчич, Марійка Підгірянка, Марія Заньковець-ка, Соломія Крушельницька, О. Єфименко та інші (в роботі перелічено близько 60 імен), намагались включитись своєю творчістю в суспільне життя, підняти свій голос на захист прав жінки, прилучитись до загально-визвольного руху народу. Зазначається, що великі прояви жіночої активності можна бачити на педагогічній ниві, в роботі так званих недільних шкіл. . .

Показується, що пристрасне втручання українки в громадські справи, поггяг її до суспільного життя призводить до активної участі жінок у феміністському русі. Зародження нової жіночої свідомості, поява жінок нового типу - характерна риса української культури того часу.

Розглядаються особливості жіночого руху в Україні, якості, які виявляє в ньому жіночий характер. Жіночий рух в Україні був значним соціокультуріїим явищем, в якому жінка виступала суб’єктом соціальної, культурної, політичної активності. Жіночий рух утверджувався спільною дією соціальних, демографічних, етнічних, національних жіночих груп, об’єднаних єдиними духовними цінностями, системою норм, які регулюють поведінку і мають загальну символіку жіночих якостей.

У висновку подаються підсумки дослідження, що проводилося, сформульовано деякі перспективи подальшого розвитку теми дослідження.

Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях:

1. Розділи: «Женский образ в античной мифологии: культурноисторическая типология» (crop. 289-301), «Образ женщины в средневековой культуре» (стор. 322-345), «История женского движения в Украине» (стор. 371-382) // История и теория феминизма. Курс лекций. - Харьков: изд-во Ф-ПРЕС, 1996. - (Внесок автора - 2 д.а.).

2. Особливості жіночого типу в українській культурі // Концеїщія цілісності. Проблема духовності в культурі і науці. Вісник ХДУ №385/2. Вип. 4. - Харків, 1996. - Crop. 134-139 (1/4 д.а).

3. Особлітвості символіки жіночого начала // Актуальні проблеми філософії науки і сучасних технологій. Вісник ХДУ №388. -Харків, 1997. - Стор. 52-56 (1/4 д.а.).

4. До історії феміністського руху на Україні // Дух і космос: наука і культура на шляху до нетрадиційного СЕІтосг/р/щііяття. - Харків: ХДУ, 1995. - Стор. 124,128 (1/4 да).

5. Феміністський рух у Сумах в 1917 році як складова чзстщіа

жіночого руху на Україні // Матеріали Другої сумської обласної наукової історико-красзііавчої конференції. Част. І. - Суми, 1994. — Стор. 124-128 (1/4 д.а) '

6. Українська жінка в контексті проблем ухраїнської ментальності //

Жінка України: Сучасний статус п перспективи. Матеріали Міжнародної науково-пршстишіої конференції. КиївтОдеса, 1995. -Стор. 30-32 (1/8 д.а.). •

7. Відродженім духовності та ягіноне начало // Відродженая України: проблеми і перспективи (Тези Всеукраїнської теоретичної конференції). Вип. І. Проблеми духовності людвдн- Кіровоград. - 1993. -СТОР. 12^)4 (1/8 да.)

Lutsenko Helena Anatolievna, «ТЪе Women’s Beginning» as a cultural symbol». The dissertation thesis tor the scietific degree of Candidate of Sciences (Philosophy) in speciality - 09.00.04 - Philosophical Anthropology and Philosophy of Culture; Kharkov state university, Kharkov, 1997.

Contents of die thesis are reflected in the 7 published works.

We are looking at the cultural sources of «The Women's beginning» symbol. During our research, we found a consistent transformation of items of the main structure of the symbol which is set by change of mental customs of some cultural-historical types a epochs.

The offered model is used for understanding «The Women’s beninning» symbol in Ukrainian ethnocuiture.

Луценко Елена Анатольевна «Женское начало как культурологический символ». Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по спещгальности - 09.00.04 - «Философская антропология и философия культуры». Харьковский государственный универсигет, Харьков, 1997. .

Основные положения диссертации отражены в 7 публикациях.

Рассматривается проблема культурологической рецепции символа «женское начало». В исследовании, выявляется последовательная трансформация слагаемых смысловой структуры символа, задаваемая сменой ментальных установок определенных культурио-исггорігческих типов и О эпох. Предложенная модель используется для осмысления символа <окенское начало» в украинской этнокулътуре. .

Ключові слова: символ, жіноче начало, ментальність, архетип, жінка, трансформація. v