автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Знаковые функции изделий ткачества в обрядовой культуре украинцев

Полный текст автореферата диссертации по теме "Знаковые функции изделий ткачества в обрядовой культуре украинцев"

Р Г 6 £ЩціОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА Г ^ ЕТНОЛОГІЇ їм. М.Т. РИЛЬСЬКОГО Вчена рада ІМФЕ ім.. М.Т. Рильського НАН України

Босий Олександр Георгійович

УДК 902.7.

ЗНАКОВІ ФУНКЦІЇ ВИРОБІВ ТКАЦТВА У ЗВИЧАЄВО-ОБРЯДОВІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНЦІВ

спеціальність 07. 00. 0^^ етнологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2000

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук Скрипник Ганна

Аркадіївна, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України.

Офіційні опоненти :

член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, Паплюк С. П., директор Інституту народознавства НАН України;

кандидат історичних наук, Поріцька О.А., доцент кафедри фольклору та теорії музики Київського національного університету культури і мистецтв.

Провідна установа: Київський національний університет

ім. Т.Г. Шевченка.

Захист відбудеться " 20 " червня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.227.01 Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

Автореферат розіслано ....

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук

Микитенко О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема ритуалу та ритуальної символіки - безумовно одна з найважливіших проблем сучасної етнології, оскільки мас безпосередній вихід у сферу актуальних питань сучасної філософії, естетики, психології, історії культури. Як відомо ритуал і символ виконують ряд життєво важливих функцій у культурі: вони виступають активними регуляторами соціальної поведінки людини, інструментом її адаптації в етнокультурі, центрують ідейно-ціннісні орієнтації тощо.

Прикметно, що символи знаходять найповніше вираження своїх сутнісних характеристик і властивостей саме у звичаєво-обрядовій сфері діяльності людини. А відтак, у цьому контексті для дослідників набуває наукової актуальності і проблема форми та змісту ритуальних символів, що втілюються у матеріальних компонентах обрядів, важливих складових елементів ритуалу, його змістових категорій..

Серед великої кількості обрядових атрибутів, що відносяться до класу предметних символів, автор зосередив увагу на виробах домашнього ткацтва - продуктах одного з найдавніших жіночих ритуалізованих ремесел, в яких законсервувалась велика кількість рудиментів архаїчного світогляду. Тому вони є надзвичайно інформативними для дослідників, адже несуть інформацію про специфіку народного світосприймання.

Вивчення знакових характеристик предметних ритуальних символів в етнологічному аспекті дає матеріал для розв’язання важливих проблем теорії ритуалу, є основою для проведення порівняльних досліджень з метою виявлення генетичних та етнокультурних зв’язків між народами, нашарувань у загальній обрядовій системі. Це допомагає глибше зрозуміти принципи творення символічних образів та логіку їх використання в ритуалі, що дозволяє певним чином зрозуміти глибинну суть і самої традиційної культури.

Аналіз літератури показує, що ряд питань, які стосуються теорії ритуалу, його світоглядних засад, розкриті в ній з недостатнім ступенем повноти, а тому названі аспекти цієї проблеми потребують подальшого вивчення та узагальнення. Назріла потреба і в апробуванні певного методичного досвіду вітчизняних та зарубіжних дослідників на досить обширному емпіричному українському матеріалі.

Мета і основні завдання дослідження. Мета даної роботи -з’ясування міфо-ритуальних аспектів такцтва, а саме: виявлення міфологічної семантики матеріальних компонентів обрядів та закономірностей їхнього функціонування у звичаєво-обрядовій сфері українців. У зв’язку з цим у роботі поставлені такі завдання:

• виявити особливості міфо-ритуального контексту етнокультури українців, в якому вироби ткацтва наповнюються сакральним змістом;

• виявити специфіку магічних уявлень українців, пов'язаних з категорією "надприродне";

• проаналізувати обрядові функції ряду виробів, продуктів домашнього ткацтва в контексті світоглядних уявлень українців та локалізувати їх місце у міфо-поетичній моделі світу;

• виокремити компоненти знаковості обрядових реалій та визначити фізичні характеристики предметів ткацтва, якими зумовлена їх обрядова символіка;

• з’ясувати механізм дії магічних обрядів, які грунтуються на традиційних уявленнях про «надприродне», комунікація з яким реалізується за допомогою виробів ткацтва;

• структурувати виявлені міфо-ритуальні функції та семантику обрядових предметних символів.

Об'єкт дослідження. Об’єктом дослідження є традиційна обрядовість українців, що пов’язана зі сферою жіночої господарської та ритуально-магічної практики, в якій збереглось особливо багато рудиментів архаїчного світогляду та ритуальних дій магічного характеру.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є матеріальні компоненти обрядів, продукти жіночого домашнього ремесла - нитка, мотузка, пояс, рушник та ін.; система світоглядних уявлень, та традиційні уявлення про "надприродне" що стала основою магічних ритуалів, в яких обрядові атрибути виступають як соціокультурні знаки.

Методи дослідження. Заявлена нами проблема знаковості обрядових реалій найефективніше може бути розв’язана при поєднанні методів структурно-семіотичного аналізу з елементами ретроспективного та порівняльно- історичного підходу. Це дозволяє системно осмислити факти народної культури, зокрема, дає можливість проаналізувати і класифікувати досить велику кількість етнографічного матеріалу, виявити певні внутрішні правила поєднань елементів в обрядовій системі (яка розглядається, перед усім, в типологічному аспекті, а не етногеоірафічному чи генетичному). З метою виявлення конструктивних елементів міфоритуальної структури ми розглядаємо обрядові реалії з кількох точок зору: за предметами та їх прагматичними функкціями; за міфологемами; за зв'язками предметів з категорією "надприродного"та ін. Узагальнені таким чином факти подаємо у вигляді таблиць, побудованих за еквівалентністю, тотожностю дій, спільністю семантичних полів та ін.

Наукова новизна . Запропонований автором погляд на обрядову систему (на відміну, наприклад, від загальних описів сімейних та календарних обрядів, які включають велику кількість різноманітних

ритуалів і обрядового інвентаря), дозволяє бачити обрядовість багатогранніше, як цілісну динамічну і саморегулюючу структуру. В ній кожна ритуальна дія чи обрядовий атрибут виступає, як традиційно обумовлений елемент світоглядної системи, що включає в себе увесь комплекс уявлень носіїв традиції і різночасових нашарувань. Дослідження є однією з перших спроб у вітчизняній етнології здійснити комплексний аналіз уявлень українців щодо категорії "надприродного", яка

безпосередньо проектується на обрядову атрибугику. Автор вперше розкриває психологічний механізм магічних ритуалів, які передбачають спілкування людини з "надприродним" через посередництво

сакралізованих виробів ткацтва, розробляє їх класифікацію. Новою в досліджені проблем ритуалу і ритуальної символіки є і спроба автора здійснити типологічну класифікацію традиційних обрядів з точки зору функціонування в них певної обрядової атрибутики, що дозволяє виразніше розкрити поліваріантний і саморегулюючий характер ритуалу, дозволяє узагальнити символіку та функції обрядових реалій, виявити нові специфічні риси традиційної моделі світу українців.

Практичне значення. Дослідження має як теоретичне, так і

практичне значення, оскільки відповідає завданням сучасної етнології, поглиблює студії закономірностей розвитку природи та суспільства, сприяє міждисциплінарним реконструкціям архаїчних світоглядних систем, дає матеріал для етнологів, що розробляють різні аспекти теорії ритуалу. Результати роботи можуть бути використані при викладанні спецкурсів з народознавства в системі середньої та вищої освіти. Стануть корисними для подальших досліджень світогляду та обрядів українців. Є сенс продовжити дослідження залучивши повніше матеріали сусідніх та споріднених культур. Проведене дослідження сприяло виявленню нових аспектів проблеми, які вимагають спеціального аналізу, зокрема, символічно-магічна роль виробів ткацтва у комунікативних актах як варіанти жертвоприношення, в народній медицині, знахарстві; язичницька символіка вузлів та плетених орнаментів ("в'язь") в книгах та архітектурі часів Київської Русі; традиційні уявлення пов'язані з категорією "надприродне" та ін.

Апробація роботи. Робота була апробована в процесі викладання лекційних курсів, прочитаних автором в Кіровоірадському обласному Інституті удосконалення вчителів у 1997-2000 р., та в Кіровоградському державному педуніверситеті ім В. Винниченка, на наукових обласних, республіканських та міжнародних конференціях : "Культура півдня України", - Одеса, 1991; Сучасна українська етнологія: проблеми та перспективи розвитку, - Київ, 1994; Актуальні проблеми сучасного етнографічного музейництва,- Черкаси, 1996; Україна, українці, українознавство,-Кіровоград,-1996).

За темою дисетації автором було опубліковано такі наукові праці:

1. "Традиційні символи у магічних ритуалах українців", Наукове видання.

- Кіровоград,- 1999.-192с.

2. Знакові функції тканини у звичаєво-обрядовій сфері українців. //Етнічна історія народів Європи. Вип.4. Київ: УНІСЕРВ. 2000. - С.114-117.

3. Знакові характеристики «обиденних» прядених і тканих ритуальних предметів-символів. //Наукові записки. Випуск 12. - Кіровоградський державний педуніверситет ім.. В. Винниченка",- Кіровоград,- 1998.-С.120-124

4. Символічний предмет-знак - медіатор у часі //Діяльність музеїв просто неба у збереженні культурної спадщини.- Київ: ІМФЕ НАН України, 1997.

5. Обрядові предметні символи - носії архаїчного світогляду. //"Кіровоградщина на зламі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи" (матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції).-Кіровоград,- 1999.- С.133-139.

Джерельна база. Основною джерельною базою даного дослідження є етнографічні матеріали кінцяХІХ-початку XX ст., сучасна етнографічна література, журнальні публікації вітчизняних та зарубіжних дослідників. Використано етнографічний фактаж, що зберігається в рукописних фондах ІЕФМ ім. М.Т. Рильського НАН України, матеріали наукових конференцій та польових етнологічних досліджень, які видані Асоціацією Українських етнологів та Українським етнологічним центром. В роботі значне місце займають експедиційні польові матеріали, зібрані автором у 1993-1999 p.p. Хронологічні межі вивчення об’єкта -^ІХ-ХХ ст., але, як матеріал для порівняння задіюються окремі факти і більш ранніх періодів історії культури.

Ступінь наукової досліджепості проблеми. Українська традиційна обрядовість та символіка, як наукова проблема починає цікавити дослідників приблизно з середини ХІХ-го ст. Саме цьому аспекту культури присвячено ряд грунтовних праць М.Костомарова, який розглядав фольклорні та предметні символи, як результат образного відбиття явищ дійсності. Важливий внесок в осмислення принципів символічного означення світу, які відобразились у народних обрядах зробив О. Потебня. Він одним з перших сформував психологічну концепцію магічного світогляду, розкрив знакову природу символу. З середини 19 ст. етнографічно-дослідницька діяльність повсюдно активізується і набуває поглибленого характеру. Народні вірування досліджують Є.Р. Романов. П.В. Шейн. Виходять грунтовні праці І. Сахарова, М.Забиліна.

Наприкінці ХІХ-го поч ХХ-го ст. розвиток промисловості та урбаністичні явища зумовили поступовий занепад традиційних ремесел, обрядовості та світогляду селян. Тому у багатьох дослідників виникає активний інтерес до проблем традиційої культури, і вони спрямовують свою увагу на збирання емпіричного матеріалу. Це, зокрема, матеріали, зібрані на Полтавщині В.П. Милорадовичем, на Харківщині П.В Івановим, на Чернігівщині Д. Грінченком, на Херсонщині В.Н. Ястребовым, в карпатському регіоні В.М. Гнатюком, В. Шухевичем, на Волині А.Н. Малинкою, В.Г. Кравченком та ін. Обширний емпіричний

матеріал ліг в основу узагальнюючих праць П. Чубинського, X. Вовка, В. Марковича, але і в цих дослідників - матеріальні компоненти обрядів -найменше висвітлена сторона їх описів. Обрядова атрибутика та її роль в обрядах, зокрема весільних, більш цілеспрямовано висвітлена в теоретичних працях М. Сумцова. Обряди, що включають

ритуальне виготовлення "обиденних" речей, досить широко проаналізовані багатьма дослідниками того часу, зокрема, Д.К. Зеленіним,

ІІ.Я. Нікіфоровським, Д.М. Щербаківським та ін.

У 20-Х-30-Х роках на Україні значно активізувались етнографічні дослідження. Вивчення етнографічних явищ набуває наукового і планомірного характеру. Помітного в цей час є діяльність В. Кравченка, який надавав важливої ваги проблемі наукової класифікації в етнографії, розробляв тематичні запитальники для поглибленого вивчення обрядів та обрядової атрибутики. В цей час виходять теоретичні праці українських дослідників під егідою Всеукраїнської Академії наук: К. Копержинського, К. Штепи, К. Грушевської, Є. Кагарова та ін. Зокрема, Є.Г. Кагаров досліджує психологічний механізм продукуючих і охоронних магічних ритуалів в основі яких лежать народні магічні вірування. На основі цього розробляє їх класифікацію, частково звертає увагу на символічно-магічні функції обрядового інвентаря. Науковим осмисленням символічних функцій народного одягу у слов’ян в цей час займається Н.І. Лебедева. Тканина, нитки, вузли як традиційні магічні засоби знахарського лікування досліджуються М.Д. Торен.

У 80-х роках з'являються узагальнюючі праці С.Є. Сидорович, О.І. Никорак, які стосуються проблем класифікації та обрядових функцій одягу та художніх тканин, що входять до інтер’єру житла українців.

В другій половині 60-х років в етнокультурних дослідженнях починається період семіотики,. З проблемою семіотичного статусу речі у сфері ритуалу пов’язана більшість праць дослідників Тартуської школи. Зокрема, П.В. Іванов зосереджує увагу на явищах природи, як базових елементах творення сюжету ритуалу та означування обрядової атрибутики.

В.М. Топоров розкриває глибинний міфологічний зміст "першоречі" в традиційному космогенезі.

В 70-ті - 80-ті роки особливе значення отримує етно-лінгвістичний напрям у вивченні слов’янської давнини, пов’язаний з діяльністю Н.І. і

С.М. Толстих. Вони розробляють граматику обрядової мови, досліджують символіку предметів і дій, як кодів (предметного, акціонального, вербального та ін.) - елементів специфічної обрядової структури. В руслі семіотичного підходу до реконструкції давніх форм культури, працюють А.К Байбурін, який досліджує різні аспекти ритуалу, зокрема, семіотичний статус речей у контексті міфології, а також Є.С.Новік (який розкриває структуру ритуалу "першотворення", аналізує традиційні уявленя про категорію "надприродного"). У 80-90-х роках етнографічні дослідження набувають нового розвитку, і стають стаціонарними. В них поєднуються різні методики, що дає змогу дослідникам узагальнити і осмислити велику кількість етнографічного матеріалу. Міфо-ритуальні аспекти традиційної символіки розкривають Б.А.Рибаков, Г.І.Трубіцина О.Л.Топорков, Л.М. Русакова, Г.С. Маслова, А.А. Лебєдєва, Т.В. Ців’ян, О.В Лисенко, О.А Постолаки, В.Фадзеєва та ін.

Науковій розробці теми сприяло використання загально-теоретичних положень і висновків українських дослідників матеріальної культури. Символічно-магічна роль предметного інвентаря родильних обрядів розкрита в працях Н.К. Гаврилюк. Стабільні компоненти весільного обряду українців: структуру, символіку дій і обрядової атрибутики дослідила В.К. Борисенко. О.О. Боряк детально проаналізувала етичні та ритуальні аспекти традиційної технології домашнього ткацтва. Питання світогляду та обрядово-господарського життя жіноцтва як головного носія специфічних традиційних знань, планомірно досліджуються в монографіях і публікаціях О.В. Курочкіна, Г.А.Скрипник,. В.Г.Балушка, О. Найдена, Т.А. Ніколаєвої, Т.А. Романець, Т.В. Кара-Васильєвої, О.А.Поріцької, І.В. Пошивайла, М.Р. Селівачова та ін. Відзначимо, що сучасний рівень розвитку етнології як теоретичної науки визначають праці й інших дослідників, які працюють на рівні синтезу наук: етнографії, психології, історії, археології, філософії, естетики, семіотики та ін. Адже саме такий підхід дає змогу розглядати одні й ті ж явища культури з різних сторін, бачити і розуміти їх повніше, об'ємніше, багатогранніше.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків, містить 22 таблиці. Бібліографія включає 273 джерела. Повний обсяг дисертації 177с.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано вибір та актуальність проблеми, її теоретичну та практичну значущість, розкрито наукову новизну, висвітлено ступінь дослідженості проблеми, визначено предмет, мету та завдання дослідження, охарактеризовано методи роботи.

У першому розділі "Обрядові атрибути як соціокультурні знаки”

автор розглядає предметні символи-вироби ткацтва як структурні елементи світоглядної міфо-поетичної моделі світу українців.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що символіка ряду виробів ткацтва, продуктів одного з найдавніших домашніх ремесел української жінки, пов’язана з рядом загальноіндоєвропейських міфологем, що належать до елементів архаїчної моделі світу. Українська міфо-ритуальна система фіксує кілька знакових утворень, що виступають у ролі моделі Світу. Зокрема, це фольклорний образ Дерева Життя; у образотворчому геометричному коді це хрест та стилізовані антропоморфні образи (андрогенні божества). Але в обрядовій сфері переважно реалізуються варіанти досить абстрактної, просторово невизначеної, а, очевидно, і найбільш архаїчної картини Світу, що моделюється у свідомості носіїв традиції двома полярними семантичними сферами "свого" і "чужого", людського і потойбічного світу, медіатором між якими виступає Космічна Пуповина, Нитка Життя, Змій, матеріально втілені у ритуалі в нитку, мотузку, стрічку, пояс. їх символічно-магічні функції зводяться до таких основних положень: народження всього живого в природі; підтримання життєдіяльності та кругообмін життєвої енергії (сила родючості); забезпечення переходів для "вічно живої душі" з "цього" світу в "той" і навпаки. З цієї точки зору "пуповина" як важливий функціональний елемент моделі Світу, або і вся модель - виглядає досить ідеальною і зручню для комунікації людини з Природою, адже вона зрозумілим чином організовує світопорядок. При цьому, Світ може згортатися до розмірів предметного символу (нитки, мотузки, поясу), і таким же чином може знову і знову розгортатись (народжуватись) з нього.

Така модель світу в українській традиції доповнюється уявленнями про існування магічних сил, які наповнюють Всесвіт і циркулюють між його зонами та об'єктами, а відтак проектуються і на предметне середовище обрядів. Віра в наявність цієї магічної сили в тому чи іншому сакралізованому предмегі-знакові (нитка, мотузка, пояс) зумовлює особливі способи спілкування з ним носіїв традиції. Це прагнення контакту з такими «священними» речами, щоб сприймати їх магічну силу або ж використовувати в своїх цілях. Наявність певної надприродної сили традиційно приписувалась народною свідомістю і сировині, з якої виготовлялись вироби ткацтва. У зв'язку з цим льону, коноплям, вовні відводиться активна магічна роль впливати на загальну родючість, програмувати долю людини і сприяти їй, захищати, лікувати та ін.

В першому та другому підрозділі першого розділу розглянуто світомоделюючі можливості предметів-знаків виробів ткацтва у ритуальних ситуаціях "початок". Символічне повернення до "початку", до "джерела життя" мовою ритуалу надалі програмувало «правильний

космогенез», а відтак фізичні та духовні якості людини, впливало на подальшу її долю. При цьому вироби ткацтва, виготовлені в умовах ритуалу (що теж відповідало традиційному космогенезу), маркерували собою певні етапи цього процесу: рослинне клоччя, як сировина для виробів ткацтва, отримувало семіотичне означення ”першоречовини"(Хаосу), з якої в процесі ритуалу повинен був творитися Космос - предметний світ та обрядові персонажі, що змінюють свій соціальний статус через ритуальну "смерть - народження" коли перебувають в лімінальній фазі у «ритуалах переходу» (народження дитини, її хрещення, у весільному та поховальному обрядах).

Обрядові функції ниток, мотузок досить різноманітні. Вони утворюють різноманітні міфопоетичні форми зв’язків сфер: духовної, біологічної, соціальної. Саме ці зв'язки і лежать в основі їх міфологічної семантики. Адже згідно з народними уявленнями, ритуалізований процес прядіння розглядався як процес "творення світу", а випрядена жінкою нитка виступала священним знаком -"першоріччю", яка зв’язувала протилежні семантичні сфери: "свого" і "чужого", "початок" і "кінець", земний і потойбічний світи, з’єднувала у свідомості носіїв традиції воєдино всі життєво важливі зони Космосу. Саме тому вона пов’язувалась із джерелом життя, вмістилищем "магічної життєвої сили" й наділялась високим семіотичним статусом, який зближував її ритуальні функції з

уяслсппями про функції Коомічиої Пуповиии, звідси і ивтафорииив

сприйняття нитки як концепції людського життя..

Знакові функції нитки, мотузки, стрічки тісно пов’язані з їх натуральними функціями і відповідають зв’язкам та характеристикам названої сукупності предметів, повторюють ці зв’язки. Звідси випливає висновок, що форма предметного символу не може бути довільною. Вона соціально і функціонально визначена у відповідності з фізичними властивостями матеріалу. А відтак, на засадах ізоморфізму та натуральних властивостей предмета, створюються символічні образи, що відображають як конкретні речі, так і абстрактні поняття. Безперервність, надійна протяжність, міцний зв’язок - ці властивості в українській традиції приписувались крученій мотузці, що виступала в ролі прив'язі для худоби і сприймалася своєрідним мірилом щастя господаря. Ряд обрядових значень мотузки зумовлені її здатністю до зав'язування на вузол. В таких випадках актуалізуються ідеї створення нової цілісності, зв'язку, ідеї сили, сприяння або порчі ("мені як зав'язано"). На рівні обрядової символіки обігруються і такі прикмети мотузки, як схильність до розривання, неминучість вияву кінця, тоді вона співвідноситься з певними етапами людського життя. Отже, ритуальна значущість нитки, мотузки, стрічки визначалась їх такими елементами: *

• матеріалом та фізичними властивостями, що реалізуються через принципи: переплетіння, скручування, зв’язування, оперізування,

роздвоєння; правильністю технології виготовлення;

•приналежністю певним обрядовим персонажам, часом та місцем їх виготовлення, дотриманням вимог виконавцями ритуалу (ритуальна чистота, вікові обмеження, утаємниченість ритуалу);

•ритуальний статус такої реалії зумовлювався її зв’язками з міфологізованими образами Долі, Шляху, Пуповини, Нитки Життя";

•архаїчними уявленнями про "живу" природу, пронизану магічними силами, котрими прагне заволодіти і керувати людина.

З точки зору знаковості предметних символів - виробів ткацтва, надзвичайно інформативним є традиційний укранський пояс. На основі розглянутого етнографічного матеріалу виявлено найчастіше вживані його обрядові функції та символічні значення. Передусім, це залишки архаїчних уявлень, які пов'язані із загально-індоєвропейським міфологічним пластом. Вони лежать в основі ритуалів, де пояс уподібнюється Змієві - першопредку, Космічній Осі, Центру Світу або "Космічній Пуповині", яка з'єднує воєдино людину і животворні сили Космосу, а тому часто використовується у продукуючих ритуалах. В такому разі пояс-пуповина виступає і міфологічно значущим маркером життєвого центру людини. Як джерело життєвої сили, він сприяє довголіттю, щастю, талану, здоров'ю, родючості, лікує бездітність, а також відображає віковий та соціальний стан людини в соціумі, сприймається носіями традиції як символ опіки роду, родових божеств тощо. В українській традиції тканий пояс - це стійкий символ-оберіг. Згідно з цією

ідссго па пьоїму зооражаготіїоя змієподібні орнаментальні омугн о

поєднанні з ромбами. З ранньослов'янських часів зміїну символіку поясів відтворюють і різноманітні традиційні плетінки. У сфері ритуалу пояс акцентовано використовувався як річ, що характеризувалась протяжністю

- тому часто виступав символом дороги через міфологічні перешкоди. Ця ідея актуалізувалась у поховальних ритуалах, коли на поясах опускали домовину в могилу, де вони (як і рушники) уподібнювались "шляхам" у "той" світ. Пояс виступав у ролі медіатора в часі, коли використовувався у дівочих гаданнях, зокрема, на Андрія. З архаїчними уявленнями українців про живу природу пов'язане використання поясів у ролі агентів магічних перетворень: з попа - кінь, з хлопця - вовкулака тощо. Багатозначна символіка поясу охоплює й інші актуальні для носіїв традиції ідеї (здоров’я, примноження життєвих сил, добробуту).

В третьому підрозділі першого розділу розглядаються окремі оказіональні обряди, в ході яких виготовляються одноденні ("обиденні") речі. Мста цих обрядів полягає в тому, аби за допомогою ритуалу зняти певну психологічну напругу, що виникає в колективі в результаті

повальної хвороби, стихійного лиха чи війни. На знаковому рівні ця втрачена рівновага усувається в ритуалі серією обмінів (священних жертв -рушник, нитка, пояс), які інтерпретуються дослідниками як "смерть-відродження". Ритуали цього типу моделювали і сам Всесвіт (в момент його виникнення), відтворювали й найсакральніше -"першотворіння -першоріч", яка втілювалася в предметних символах: "обидешшй" рушник із вишитими орнаментами- знаками - модель Всесвіту, "обиденна" нитка, -"Космічна Пуповина"та ін.

Подібний глибинний космотворчий та стабілізуючий зміст простежується і в ритуальному виготовленні інших "обиденних" речей: поясів, сіток, полотна, одягу, які за віруваннями могли надприродним чином виливати на подальшу долю людини та інші явища світу. В усіх моментах актуальною є універсальна космологічна тема "початку", важливості створеного"першого", яке перебувало біля "джерела життя", а тому було магічно найсильнішим і найнеобхіднішим для забезпечення життя людини. А відтак, основні ідеологічні мотивації та архітектоніка ритуалів цього типу будуються на ідеї світотворчої значимості і магічної сили "першоречі", на її медіативно-комунікативних засадах.

Традиційний рушник займає особливе місце серед комплексу обрядової атрибутики українців. Він супроводжує всі життєві етапи людини від колиски і до могили. В групі предметних символів, виробів ткацтва, саме рушник отримує свій найвищий семіотичний статус етнічного символу, виступаючи "символом роду", "оберегом щастя", дарунком і "найсвященнішою жертвою". Рушник - це й важливий комунікативний знак-медіатор між полярними семантичними сферами «свого» і «чужого»: родовими колективами, людським і природним світом. Він виступає і в ролі універсального магічного оберегу, засобу ритуального очищення, лікування.

У другому розділі - "Категорія "надприродне" і ткані предметні символи у контексті світоглядних уявлень українців" розглядаються: традиційні вірування, пов'язані з категорією "надприродне", які безпосередньо проектуються на предметне середовище обрядової сфери; виявляються основні властивості магічної сили як знакової характеристики предметних символів; досліджується механізм магічних ритуалів, які передбачають спілкування людини з "надприродним" через посередництво предметів-знаків; розробляється їх класифікація.

Етнографічні матеріали засвідчують, що в українців, як і в багатьох інших традиційних культурах, до останнього часу існує ряд стійких колективних уявлень, пов'язаних з вірою в існування таємничого надприридного світу. Його дієвими агентами в комунікації "людина -природа" виступають дифузні образи демонів чи духів та надприродні понадчуттєві магічні сили, які ніби розлиті у Всесвіті і пов'язані з

певними специфічними природними об'єктами, людьми або речами. Народна свідомість і нині засвідчує віру в магічні властивості «особливих» предметів-знаків (обереги, "наговорені" речі та ін.), а також віру в чудесну силу і самих магічних прийомів.

Ритуальна "активність" таких речей визначається певними знаковими характеристиками, які нав’язуються їм в залежності від контексту ритуалу. Саме цим зумовлюється бажання носіїв традиції заволодіти магічно "сильними" предметами і використовувати їх у своїх потребах: у сімейних і календарних обрядах, лікуванні, ворожбі. Відзначимо, що подібні фантастично-релігійні елементи та вірування українців, в цілому типологічно аналогічні з відповідними у міфологіях інших народів світу.

Особливістю українського варіанту категорії "надприродного", що проектується на предметне середовище обрядової сфери, є місцевий синкретизм, що включає взаємопереплетені архаїчні елементи тотемізму, анімізму, фетишизму та пізніші християнські нашарування. До сьогодні зберігаються серед населення численні залишки вшанування матеріальних предметів, які наділяються надприродними якостями. Це ритуальне використання рушника в якості оберега, "мертвецьких" стрічок, Четвергової нитки тощо. До явищ цього ряду можна віднести і використання талісманів та амулетів, які "приносять щастя", застосування їх в ролі магічних засобів в народній медицині, ворожбі.

Розглянуті матеріали засвідчують, що в основі більшості ритуальних актів лежать ті чи інші засоби первісної контактної магії, які мають забезпечити поєднання об"єкта із "священним" предметом, щоб в такий спосіб здійснити перенесення магічної сили. Задіяна в таких випадках обрядова атрибутика слугувала її як провідником так і джерелом. Часто від певного сакралізованого предмета очікувалась конкретна магічна дія, так ткацька основа, на якій сиділа вагітна жінка, мала сприяти тому, "щоб добре ріс льон і було рівне полотно. В родильній обрядовості українців у ролі стимулюючого засобу для породіллі використовувались предмети, котрі наділялися позитивною продукуючою магічною силою, яка мала передаватись безпосередньо через дотик. З такою метою червоний або літургічний пояс попа клали на живіт. А лікуючись від безпліддя, жінка мала носити пояс або одяг багатодітної матері. В усіх випадках семантичний зв’язок реалії з первинним обрядовим текстом добре усвідомлювався носіями традиції. Особливою магічною силою наділялося промовлене слово, яке перебирало на себе значення магічної дії. Словесна формула ніби акумулювала внутрішню енергію невидимого впливу («напускати ману»). За віруваннями магічна сила слова при допомозі заговорів могла перейти на на хустку, нитку та ін. Причому, "наговореними" речами користувались як з метою захисту, так і з метою порчі.

Серед обрядового інвентаря виділяється окрема група речей, які особливо "сильні" в магічному розумінні. їхня винятковість пояснюється тим, що вони створені в особливих умовах, або отримали статус предмета-знака у попередніх важливих обрядах: їх освячували в церкві, ними дотикались до магічно "сильних" предметів або людей тощо. Це: перша випрядена нитка 12-річної дівчини, Четвергова нитка; крижмо, "обидешшй" рушник, мотузки з небіжчика, з церковного дзвону та ін. Наділяються магічною силою і опредмечуються також і абстрактні понятття: туга, печаль, пристрасть, любов. Вони часто по'язуються з конкретними речами, а тому інколи, щоб "запалити коханням" хлопця, дівчата прагнули непомітно втерти його своєю хусткою.

В українських віруваннях про "надприродне" можна виділити окрему сферу архаїчних уявлень, коли "священне" в предметі оцінюється знаком "мінус", в такому разі наближатись до нього або контактувати з ним небезпечно. У обрядовій сфері фіксуються архаїчні уявлення про те, що хворобу (як втілення нечистого, злого духу, що знаходиться в предметі), будь-яку скверну можна змити подібно брудові або передати на інший предмет. В таких випадках активна магічно-очисна роль часто відводилася рушнику, який мав вбирати в себе всяку нечистоту та порчу (ритуальне миття рук у родильних, весільних і поховальних обрядах). В знахарському лікуванні існує цілий ряд очисних ритуалів типу "відноси", ідея яких полягає в прагненні передати "духа" хвороби на сорочку, пояс,.нитки з вузлами. Таким чином звичайні речі в ритуальній сфері виступали специфічними суб'єктами комунікації: наділеними магічними властивостями, а часом і власною волею, вони ставали неначе приналежними до ЖИТТЄВОЇ сили людшш, здоров'я, благополуччя сім’ї і цілого ролу.

В третьому розділі "Знакові функції предметів ткацтва у звичаєво-обрядовій сфері" аналізуються найпоширеніші ритуальні акти, в яких задіяні вироби ткацтва, а саме: ритуальне зв'язування, покривання та оперізування; досліджуються символічно-магічні властивості вузлів.

Етнографічні матеріали засвідчують, що у традиційному семіотизованому часо-просторі звичайні дії відображають міфологічну семантику. Адже у сфері ритуалу, як наслідок первісного магічного містицизму, будь-яка реальна дія вважалась магічною, а відповідно і будь-яка магічна - реальною. Тому ритуальні предмети отримують своє знакове трактування переважно через характерні для них або спрямовані на них дії (часто з вербальними формулами), які теж допомагають виявити "глибинний" зміст обрядового атрибуту.

В першому підрозділі третього розділу розглядається міфо-поетична символіка обрядового "зав'язування - зв'язування - розв'язування, а також магічний вузол, як - феномен традиційної культури. Показано, що своєрідним семіотичним феноменом, який існує в багатьох, як архаїчних

так і в сучасних традиційних культурах, виступають магічні вузли, зав’язані на нитці чи мотузці. З ними пов'язана велика кількість різноманітних народних вірувань і ритуальних дійств, ворожби, знахарства та ін. Для носіїв традиції вузли стають зримим знаком психологічної фіксації певних думок, бажань, переживань, а тому людина очікує від них магічного сприяння у своєму житті (напр. зав'язування пуповини). Вузлам-знакам надається багатозначна, оберегова, відгінна, лікувальна, продукуюча символіка. їм притаманна функціональна двонаправленність, а тому вони адекватно використовувались одночасно як засіб шкідливої магії ("дання", ”відноси""закрутка"), так і як засіб захисту від неї ("наузи", вузли-обереги). Визначальними при цьому були установки адресанта та мотивацій його поведінки. Це зумовлювало й існування ряду заборон на зав'язування вузлів, зокрема, для вагітної жінки, нареченої тощо. При цьому бралися до уваги міфологічні та магічні уявлення щодо самих мотузок чи ниток, котрі поєднувались з традиційною символікою вузлів (магічна сила «заговореного» вузла; продукуюча сила вузлів на нитці, витягнутій з поясу жінки).

Символічно-магічний акт "зав'язування - розв'язування" у звичаєво-обрядовій сфері українців слугує для реалізації ряду ідей, які відображають зв'язки різноманітних семантичних сфер: соціальної,

біологічної, духовної. Метафоричні значення цих ритуальних актів

утоорюшті. сииволіцинй ряд ідей: знищення зла, переьіаги, сприяння,

формування Долі тощо. У весільних обрядах - це психологічне програмування і фіксація життєво-важливої ідеї єднання двох родів, створення нової сім'ї тощо. У поховальній обрядовості акти "зв’язування" переважно виражають символіку заборони, захисту від пануючої навколо сили смерті (як відносно учасників поховального обряду, так і щодо самого небіжчика). Ритуальне "зв'язування" - це і засіб утримування магічної сили речі, коли, наприклад, ниткою оперізують коровай, карачун чи останній сніп на полі. Поєднання ритуальної дії "зав'язування" з символікою вузла як джерела магічної сили зумовлює його використання як дієвого магічного засобу у ворожбі, лікуванні та ін.

В другорму підрозділі третього розділу розглядається оберегова символіка тканини, що реалізується через акти покривання обрядових персонажів та різноманітної атрибутики тканиною. Аналіз ритуалів цього ряду дозволяє стверджувати, що їх теоретичною основою стали універсальні вірування в оберегові властивості тканини, які зумовлені, передусім, традиційними уявленнями про процес ткацтва як аналогічний процесові творення Світу. До елементів міфологічної картини світу відноситься і такий унівесальний знаковий елемент тканини, як хрест, що утворюється від переплетіння ниток основи і утка (як відомо, цей знак у багатьох культурах світу у графічно-геометричному коді моделює Центр

Світу, а будучи включеним в структуру тканини (при поєднанні з якістю "багато"), зумовлює міфо-поетичне сприйняття тканини як сітки-моделі Світу. Саме тому "верхній" світ свідомості носіїв традиції бачиться як "сітка неба". Таким чином, семіотично значимим елементом у структурі тканини, який зумовлює ряд її знакових функцій, виступає хрещате переплетіння ниток (хрест - магічний захист, хрест + багато = захисна сітка). Тому у сфері ритуалу спостерігаємо активне використання тканини та елементів одягу як універсальних оберегів. Вони наділялись магічною здатністю бути непрохідним, захисним кордоном між полярними семантичнми сферами: "свого - чужого". За народними віруваннями, через символічно-магічні акти "покривання" тканими виробами, згідно з принципом дії контактної магії, здійснюється передача позитивної (сила родючості) або негативної магічної сили (засоби порчі: відноси, наговорені речі тощо) на інші об'єкти. В таких випадках тканина або вироби з неї, що вже отримали статус знака, використовуються як джерело магічної сили.

В третьому підрозділі третього розділу розглядаються ритуальні дії ' оперізування предметами ткацтва. Класифікуються варіанти створення замкнутого магічного кола, як моделі універсального оберега. Аналізуються лікувальний (оперізування безплідної жінки) та негативний аспект оперізування як засіб нанесення порчі. Такі фізичні характеристики ниток, мотузок, поясів як протяжність, здатність зав'язуватись на вузол (символ сили), в поєднанні з міфологічними уявленнями про них, як про образи Пуповини (джерела життєвої сили), Життєвого Шляху, Долі, зумовлюють використання цих речей як універсальних оберегів. Відтак, оперізуючи предметами ткацтва, або роблячи це символічно словом, носії традиції створювали численні варіанти магічного кола, яке мало захищати від злих сил, всякої порчі зовні, забезпечувало недоторканість (невидимість) людини, забезпечувало захист хати, криниці, двору, села, тобто всього, що знаходилось в ньому.

У висновках дисертації зроблено узагальнення з головних проблем дослідження. Етнографічні матеріали засвідчують, що на межі ХІХ-ХХ-го ст. характер звичаїв і обрядів українців вже зазнав значних змін. Соціально-економічні перетворення, фабричні товари та інші урбаністичні явища, що проникли в сільське середовище, викликали нерівномірний процес трансформації суспільства, почали катастрофічно нищити традиційний світогляд, побут, обрядову сферу та ремесло селянства. Зменшувалось виготовлення саморобних ниток, тканин, стрічок, хусток, рушників. Все це призвело і до втрати магічної основи обрядової атрибутики. Раніше сакралізовані в умовах ритуалу речі, позбавившись свого "семіотичного статусу", відповідно перестають бути і культурним фактом. Спостерігаємо і процес перетворення міфологічно вмотивованих

ритуальних дій у несвідомі пережитки, які мають характер уніфікованих святкових карнавалів, конкурсів тощо.

Але і до сьогодні в традиційній культурі українців збереглись численні рудименти архаїчного світогляду, де речі функціонують в ролі знаків. Як залишки магічних уявлень використовуються нитки, мотузки з вузликами, пояси та ін., які мали колись охороняти людину і сприяти їй. Існує віра в небезпечність ряду "особливих" речей, означених знаком "мінус"("відноси", "наговорені" речі тощо). Фіксується віра і в чудесну силу та дію самих магічних прийомів. В народній свідомості зберігаються нечіткі поняття про існування надприродного світу і його представників: демонів хвороб, духів природи - носіїв магічних сил. Живучість способів знахарського лікування, ворожби засвідчують наявність у носіїв традиції архаїчних колективних вірувань в надприродний зв'язок між речами і явищами природи, в містичну спільність всього буття. Частіше це пояснюється словами: "щось таки є". Ці вірування сьогодні практично втратили свою первісну, міфологічно обумовлену основу і здійснюються скоріше автоматично, як данина традиції, як жарт, а інколи - і "про всяк випадок."

У світоглядній картині наших предків вироби прядіння й ткацтва займали важливе місце, виступаючи фактором етнокультурного моделювання оточуючого світу, засобом адаптації людини в природі і соціумі. В основі цього лежав як традиційний народний досвід, так і архаїчні ірраціональні знання стосовно предметного світу. Найбільшою мірою це проявилося в обрядовій сфері українців і, зокрема, в особливостях функціонування предметних символів, виробів ткацтва. В цьому контексті виділимо їх найголовніші специфічні закономірності побутування:

• оскільки в народній уяві ткання слугувало універсальною моделлю світу, яка пов’язувала народження, життя і смерть людини з стихійними силами природи, тому у міфопоетичній свідомості епохи освоєння природних матеріалів жінка постає творцем-деміургом,чарівником, здатним володіти космічними першоелементами, енергіями та стихіями світу, а її ремесло (як священний акт творчості, аналогічний космогенезу) пов’язується в народній уяві з магією, чаклуванням, знахарством тощо;

• сакралізовані в рйтуалі вироби ткацтва теж уподібнювалися з насиченим життєвими силами першоелементами природи, космічною речовиною як джерелом життя, іншим світовими символами та образом жінки;

• речі, що мали певне відношення або доторкались до сакралізованих об’єктів, персонажів чи предметів, теж вважалися священними, перетворювались у специфічні "живі" знаки, що мали певні магічні властивості, які залежали від контексту ритуалу.

Розглянуті нами етнографічні факти засвідчують, що:

• сакралізовані обрядові атрибути виступають засобами зберігання і передачі складного специфічного комплексу інформації, в якому виділяється утилітарний, соціальний, ідеологічний, світоглядний, естетичний, знаковий та інші аспекти;

• наявність знакового аспекту функціонування речей в культурі підтверджує їх "духовне" призначення, засвідчує їх функціональну поліваріантність, якісну невизначеність; речі, яким штучно нав'язані не притаманні для їх фізичної природи характеристики, виконують роль носіїв міфологічної семантики, центрують світогляд людини, упорядковують навколишній світ;

• предметні символи як соціокультурні знаки виконують роль регуляторів соціальної поведінки і інші важливі психологічно-адаптативні та інформаційно-комунікативні функції;

• ритуальний (семіотичний) статус речі, що відображає конкретне співвідношення "знаковості" і "предметності", визначається етнічною приналежністю, часовими рамками, ритуально-побутовим контекстом та деякими іншими факторами.

Використання тканини та виробів ткацтва в обрядовій сфері українців носило не стільки раціонально-практичний, скільки символічно-магічний характер. Специфічними характеристиками предметів-знаків є їх семантична багатозначність, невичерпна змістовна глибина, що зачіпає архаїчні світоглядні пласти. Звісно, це зумовлює складність трактування змісту обрядової реалії, адже часто кілька глибинних міфологічно-символічних змістів її можуть бути актуальними одночасно, головного чи єдиного змісту взагалі може і не бути; визначальним завжди є конкретний обрядовий контекст. Така специфіка природи культурних символів і образів, якими здавна оперувала людина, забезпечує живучість культури вцілому, її здатність до саморегуляції, трансформації в нових культурно-історичних умовах та трансляції в часі.

Отож, виконуючи важливі інформативні та адаптативно-комунікативні функції в культурі, предметні символи - вироби ткацтва, відтворювали певні норми людської поведінки, відображали певну систему цінностей, виявляли основні світоглядні концепції носіїв традиції, давали змогу людині з традиційним світоглядом реально відчувати невидимий світ, освоювати його і керувати ним. Насичені міфологічною семантикою, ці речі є цінним джерелом інформації для науковців в процесі вивчення явищ духовної культури, дослідження принципів етнокультурного моделювання оточуючого світу та реконструкції елементів міфологічної картини світу слов’ян.

17

АНОТАЦІЯ

Боснії О.Г. Знакові функції виробів ткацтва у звичаєво-обрядовій культурі українців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05.-етнологія. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі міфологічного змісту та закономірностей функціонування класу предметних символів - продуктів ткацтва: нитка, мотузка, стрічка, пояс, полотно, хустка, рушник та ін., у звичаєво-обрядовій культурі українців.

Автор досліджує компоненти та принципи надання знаковості обрядовим реаліям; розглядає особливості міфо-ритуального контексту, в якому речі наповнюються сакральним змістом; розкриває міфологічну семантику ритуальних дій, народних засобів та прийомів ворожби, гадань, знахарства; виявляє специфіку магічних уявлень українців пов’язаних категорією «надприродне», які безпосередньо проектуються на обрядову атрибутику; з’ясовує механізм магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з "надприродним" через посередництво предметів-знаків, здійснює їх класифікацію. Виявлені міфо-ритуальні функції та семантика предметних символів узагальнюються у вигляді таблиць.

Ключові слова: предметні символи - вироби ткацтва, традиційний світогляд, магічна сила, вузол, зв'язування, покривання, оперізування.

SUMMARY

A. G. Bosiy. Simbol functions manufactured articles of ritual culture of Ukrainians. - Manuskript.

Dissertation for a Candidate's Degree in History, Specialisation 07.00.05 -Ethnology. Kyiv, 2000.

The dissertation deals with the problem of the muthological contents and principles of functioning the object simbols of - weavving production : threads, strings, girdles, linens, necker-chiefsetc of ritual culture of Ukrainians in connection with it the autor investigates the beatures of ritual behaviouz of ceremony personages; analyses a mechanism of the magic ceremonies which prowide people's communication with "supernatural"; opens a muthological semantic of the national methods of hostility, fortune-tellings, sorsery. It is made a classification of magic rituals, which provide people's communication with "supematurals", exposed the main semantic fields of senses of object-simbols - weawing production of ritual culture of Ukrainians.

Key words: object-symbols - weawing production, magic power, knot, binding, covering.

АННОТАЦИЯ

А.Г. Босый. Знаковые функции изделий ткачества в традиционых обрядах украинцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05.-этнология. Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины, Киев.-2000.

Диссертаця посвящена вопросу ритуального смысла и функций обрядовой атрибутики - продуктов домашнего ткачества. В исследовании на обширном украинском материале конца Х1Х-го - ХХ-го в.в. показано, что обычные предметы в сфере ритуала являются носителями мифологической семантики, имеющей отношение к архаическим вариантам картины Мира. Такие предметы-знаки выступают активным регулятором социального поведения человека, инструментом его адаптации в культуре, центрируют его идейно-ценностные ориентации.

В контексте мировоззренческих представлений украинцев рассматривается ритуальная символика нити, верёвки, пояса, рушника и др. На основе этнографического материала, класифицированного по предметам, мифологемам, по физическим свойствам и прагматическим функциям предметов ткачества, выявлены и обобщены основные их ритуальные значения и функции; определены физические характеристики и качества предметов, с помощью которых в ритуале моделируется их знаковая символика.В данном исследовании произведен комплексный анализ представлений украинцев о категории "сверхъестественного", которая непосредственно связана с разнообразными знаковыми фукнциями предметов ткачества. Исследуется психологический механизм подобных магических обрядов, разрабатывается их классификация. Используемый автором принцип классификации этнографического материала позволяет рассматривать обрядность, как целостную динамическую структуру, в которой каждое ритуальное действие или атрибут выступают, как традиционно обусловленные элементы мировоззренческой системы, которая включает в себя весь комплекс представлений носителей традиции и разновременных напластований.

Изучение знаковых характеристик предметных ритуальных символов даёт материал для решения важных проблем, касающихся теории ритуала, является основой для проведения последующих сравнительных исследований. Они помогут глубже понять принципы моделирования символических образов, логику их использования в ритуале.

Ключевые слова: предметные символы - изделия ткачества, традиционное мировоззрение, магическая сила, узел, завязвание, покрывание, опоясывание.