автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Антропонимия Северной Степи Украины

Полный текст автореферата диссертации по теме "Антропонимия Северной Степи Украины"

} О ФЕВ даПРОПЕГРОВСЬКИЛ Д2Р&\ЕШ УНІБЕРСИГЯЗГ

На правах рукопису

чП

УЛРТЖГА ГЯЯНА ВАСИЛІВНА „ л0" Г

сл

АНТРОПОНІМІЯ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

10.02.Сі - українська мсаа

АВТ0Р332РАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук -

Дніпропетровськ - 1997

' • Дисертацією в рукопис

Робота виконана на кяфвдрі укр&їиськоі мови Кіровоградського дер*авного педагогічного інституту

. Науковий керівних - доктор філологічних наук,

. професор

Горлинлч Володимир Слек-' ■ сандрович

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

' професор

Поповський Анатолій . Михайлобич

. V кгздидат філологічних наук

' доцент

Хоміліна Галина Яківна

Провідна установа - Донецький університет

Захист відбудеться " <££>9 1597р. о ■І& год

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. СЗ.ОІ.Іо із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Дніпропетровському держанному університеті (320625, «.Дніпропетровськ, пров.Науковий, ІЗ, корп.І, філологічний факультет, ауд.904).

З дисертаціє») можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету

Автореферат розіслано 1597 року

Учений секретар (] . _

спеціалізованої ради /, ПРИС^А/Л) Т.С.

Анаролонімп є кєбід"єшоо частиною лексичного складу мови. Поряд; з інїїими словак воші налузать до функціонально активної групі; і току е носіями тих ознак, що характерні лексиці ззіголі, і тих, що властиві лише їм. Наше дослідження присвячене вивченню граматичної та морфемної структури антропоніміє, їх лексико-семантичнсї .бази. '

Акт уалья: сть теми обумовлена необхідні ста вивчення прі-ззпцєег.х найменувань як з метою ошсу антропснімікска. окремих регіонів, так і в зв”язку з-дослідженням загальної картини української антропонімії, розв"язанням цілого ряду теоретичних і практичних завдань антропоніміки і ономастики.

Джерельна база дослідження. Йатеріал для даної роботи зібраний на території північно-правоберешого Степу - в 150 населених пунктах сучасної Кіровоградської області. Віддаль мія ^.кре.мимі населеними пунктами, із яких проходив .збір -матеріалу, • складає від 10 до ЗО км. Відносно рівномірна досліднена вся територія Кіровоградської області. . ■

Дкерелаш лінгвістичного /антропснімного/ штеріалу стали записі: студентів української філології Кіровоградського державного педагогічного інституту, зроблені з І993-І996рр. під час діалектологічної практики під керівництвом завідуючого кафедрою української мови професора В.О.Горшшича.

Укладено словник пріззиц кітелів північно-правоберепнсго Степу, з якого в дану роботу ввіПлло 15 700 прізвиц з зага..^-ко:о кільяісти'носіїв 90 242. Як допоміжний використовузть'ся матеріал апєлятивної лексики із ” Словника' української мови41 /т.І-ХІ/, "Словарл української мови" /т..І-ІУ/ Бориса Грінчен-ка, "Е'ла^слогі'Чного словника української мови-"'/т.І-Ш/, діалектних регіональних словників. У, процесі аналізу залучався ¡матеріал із "Морфемного слОЕНика"/І933/ Л.Ц.Полеги,' словника- , довідника "Морфемний аналіз” /т.І-П/ /1220-1931/ І.Т.Лценка, словника-довідника "Власні імена людей" /1986/. ■’ •

'^с-та і завдання дослідження. ГолоБна мата роботи - розглянути грама.и-:кі особливості цріззщ Північного Степу з точки ' зору реалізації в них категорії роду, числа й відмінна, дослідити морфемну структуру антропонімів, виявити їх специфіку, • встановити допрізЕшцеву семантику твірних основ прізвищ досліджуваного регіону. ■ ' . •

Щоб досягти'поставленої мети, передбачаєїь ся: •

1. визначити структурно-граматичні риси, які виділяють ан тропонімію як субсистему в системі лексики української мсви;

2. розглянута найпродуктивніші суфікси, що а показниками роду та засобами для розрізнення антропоніміє субстативної та ад"ективної форми;

3. цроьести розчленування антропонімних основ на морфи, визначити систему кінцевих /антропонгмоутворовчих/ суфіксів;

4. класифікувати всі антропоніми на групи за кікцезим

суфіксом їх основи; ,

5. розглянути сполучувальні можливості кожного форманта;

6. виявити морфемні моделі степових антропонімів;

7. дослідити лексичюїй__еклад-і-Еияви::и специфіку лєк СіІЇ-ІКІІ /апелятивних/ Гіантропонімічних основ прізвищ;

8. розкрити роль річних класів української онімічної та апелятивної лексики у формуванні прізвищ;

9. визначити імена, закладені в антропоосновдх;

10. виявити ацзлятивне і онсмастичне багатство української човп, відбите в прізвищах. \

■ Методика дослідження. Основним методом нашого досдідікгння е синхронно-описовий. При розкритті генезису окрєшх антрзпо-основ використовується порівняльно-історичний метод. 0дні;м із визначальних у дослідженні є зіставний метод.

З конкретних лінгвістичних прийомів дослідження застосову сгься: прийоми етимологічного аналізу цри встановленні каціо-нальномовної налезності антропооснов, прийоми семантичного аналізу використовуються при вивченні апелятивної лексики в основах прізвищ. Ще один прийом - систематизація та класифікація прізвищ, утворених на основі апелятивної лексики. При визначенні складу різноманітних груп антрополексем та антро-поформантів застосовується кількісній“: аналіз^ Деякі прийоми ареальної лінгвістики використовуються при визначенні території функціонування окремих антрополексем. *

Використовуються загальноприйняті прийоми проникнення в морфну структуру слова: поділ слів на морфи здійснюється лля-хом зіставлення кожного подільного слова з однокореневими йому словами і корегується наявністю структурно тотоаких слів які мавть у своєму складі такий ае афікс. Із врахуванням того

3. .

що серед ектропонімів значна частика входить ліспе в один ряд ' зіставлення /за афіксом/, застосовується і поділ за аналогією до існуючих у мові зразків. При морфемному аналізі антропоніміє застосовуємо прийом розчленування антрояооснови "з кінця".

Наукова новизна робот:;. Особливість даного дослідження полягає у його комплексності - поєднанні граматичного, морфемного та лексико-семантичнсго аспектів аналізу, який здійснюється на матеріалах раніше не дослідггувгної отстой: гнтропонімів.

Еперпе за об"єкт дослідження обрано граматичну і морфемну будову антропсніміз і еияелєно граматичні ознаки /рід,число, зідмінок/ прізвищ іменникової та прикметникової форми, посткореневі морфеми, що входять до їх складу, виявлено дів загальних закономірностей і специфіку в їх сполучуваності.

. Новкзнсо є і той (¿.акт, що з роботі впєриз ошісано лексичну базу прізвищ північно-правобережного Степу.

Б дисертації використано відомі принципи і прийоми морфемного аналізу, але застосування їх до антропонішої" лексики тез є новизною пропонованого дослідження.. ■ 1

Теоретичне і практичне значення роботи. Дана робота с одніс о із спроб повніле розкриті: специфіку граматичної та морфемної структур« моей, сприяти прогресові' у дослідггнні лексики української моей.• ' . . •

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних та практичних проблем лінгвістики.' Вони сприятимуть скресленню загальної перспективи розвитку укра- ' їнської антропонімії, установленню її територіальних особливостей, виявлення основних закономірностей її розвитку. Ними межа скористатися,у дослідгсннях з історичної лексикології,' діалектології, морфеміки," а такоа історичної граматики української моей. їх молна використати для зіставлення-при створенні узагальнюючих праць зі слов"янської' антропонімії, ііри укладанні в майбутньому стовпика української історичної антропонімії, словника прізвищ та словника морфем української

ЫОВИ* ‘

Крій цьсго, результати аналізу антропонікійного штеріа-. лу мо.~уть бути використані у дослідгеннях з етнографії, а такого у процесі викладання ряду лінгвістичних дисциплін: у кур-

сі історії сучасної'української мови, спецкурсах і спецсеміна-рах з морфеміки та антропоніміки.

Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідлїїкня обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Кірсьо-градського державного педагогічного інституту, на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького с;сладу Кіровоградського державного педагогічного інституту ім.В.К.Зпнн:--ченка /1995р., І99бр./. .

Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох публікаціях.

На захист виносяться такі наукові положення:

ї. Українська антропонімія - субсистема лексики української мови, підпоредкована"ТГ‘4'Ойе'їй^аш,' авденгуаційним та граматичним законам. . •

2. Антропонімія І-.внічного Степу, при всій своїй незнач-

ній специфічності і яка полягає в тагу, що порад із загальномов-ниш принципами діють і регіональні ономасткчні універсаліі , все-таки за систему мови не виходить, а підлягає її основним граматичним законам. . ■

3. Валентність суфіксів в основах антропонімІЕ в основному відповідає законам сполучуваності їх в основах неонікних іменників та прикметників сучасної української літературної мови.

. 4. Сполучуваність антропонімоутвораю-іих суфіксів е прі-

звшцевих основах -бувас двох типів - кореневою і суфіксальною.

5. За кількістю морфосполук в основах антрепонімів суфікси поділяються на максимально валентні,.багатовалентні та мінімально валентні.

" б. Словотвірна позиція антропоформанта в основі відносно кореневої морфеми впливає на його здатність поєднуватися з пенною кількісто морфем: чим віддалєніду позиці» займає формант в основі, тим з меншою КІЛЬКІСТЮ морфем він поєднується у ній. .

7. Найвищим ступенем антропонімізації в період становлення прізвищ Степу відзначаються апелятиви, закладені б основах близько 72% прізвищ; найбідніде представлені відтепонімні антро-поніми /3,9%/. Порівняно високим ступенем активності у прізви-щетворенні досліджуваного регіону характеризуються імена /близько 12%/.. ■

, Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох

и. .

розділів та узагальнень. До робот.. додаються: ■ список умовних .

скорочень, список скорочень використаних дгерел, список, літе- •. ратури, а також три "Додатки" /морфотактичні словники субстантивних та ад"єктивних суфіксів б антролоніших основах і таб- ' лині, що відобракають різноманітні кількісні характеристики сполучуваності су^іксіг/. .

Зміст роботи. У вступі обгрунтовується вибір теки, її актуальність, визначено нсзизну, теоретичне і практичне значеній роботи, вказано методи і прийомі аналізу, джерела фактичного матеріалу. . •

У перлону розділі "Граматична будов.; прізвищ" розглядаються граматичні особливості прізвищ Північного Степу з точки зо- . ру реалізації в нчх категорії роду, числа й відмінка.

Специфі-шими властивостями антрспбніма, як і власної на-зеи взагалі, s його конкретність та тенденція до індивідуальності, одиничності. Це й визначає його морфологічну будову, а звідси і оптимальну модель-інваріант, а іти є імеккнк або прикметник у називному відмінку однини. Інваріант антропоніма за своєю структурою нота бути кореневим словом чи безафіксним утворенням /Тсгб, Гад, ~ук/; дєрпватпвннм /афіксальним/ утворешіям /Віденко, Шевчук/; композитом, що виник на базі апелятивпої лексики або як вторинне відекомастичне утворення /Боголюб. Білокінь, Верн;ауб/. ' • . ■

Однина в стабільною граматичною ознакою антропонімного інваріанта, відсутність форми uhoskhh - Гісго від"єиким показником у ДКХОТОМІЧ.ЧСМу ряду ОДИНИЧНОСТІ //МКОГСІННОСТІ. Отгз, ' провідною тенденцією розвитку морфологічної структури антрепо-німа є тенденція до одиничності, Іїнонинні антрополексеми - це варіанти пего оптимально; моделі. • ■

Категорія роду імені /іменника і прикметника/,'а звідси-антролоніма зокрема, ,s зовніпньою формою’слова. Родова категорія визначається етимологічно або історично, а домінантне положення однієї з трьох родових форм антропоніміз встановлюється сіатистично.

Антропонімія досліджуваного регіону представлена трьома родами, які співвідносяться так: із 15 700 прізвнц на спільний' рід припадає 50%, на жіночий - 25,2%, на чоловічий - .24,8%.

Б.«? саме процентне співвідношення дао підставу’ визначати- спіль-

•• б. ■ ■ • . ний рід основним.. • - " •

• У морфологічному- відношенні рід СВОЇЛЇ корінням, сягає. це івдоеврспейського,-а пізніше праслов"янськогс субстрату і проходить -у фуикціІ• перао’елеыента через-усі етапи розвитку. Дсгс поетапна-'кореляція'- іде за окремими, суфіксами,- які закріпляються за ‘певними структурами і таким чином самі’ стають' індикаторами :родуі '■ . .

Крім того,- що-суфікси-індикатори.роду, вони ще е й засобом для розрізнення прізвищ іменникового-та прикметникового типу.-;Так-,• 130-суфіксів утворюоть' понад 52% прізвищ іменникового"- типу і для -творення "адиєктЙБних-аитропокішв вяито 22 суфікси. ‘ ' . ' . - . - .

■ Характеризуючи ці антропсфорцанти,.спочатку вказусмс на їх походження, первинну функцій та сучасні фонетичні варіанти. Далі, виходячи із функціонування даного суфікса на рівні апе-лятивів і на -рівні' прізвиськ, визначаємо шляхи і умови йогс антоспокімізації. При цьому, крім фактів із місцевих народних говорів, широко залучаються також факти лам"яток і дані сусідніх мов.'Тільки після цього вже визначається кількісний склад прізвищ, носіїв з даним суфіксом, їх лексико-семантичні іа структурні групи твірних основ, акцентуаційні'.особлкБосїі^іо-калізацію прізвищ даного типу. 4

" Степова антропонімія засвідчує, кількісну пєрезагу іменникових- структур /8 106/ над прикметниковими /7 590/, а тим самим і їх домінантність, що в свою чергу аж ніяк не ставить під сумнів правомірність співіснування з іменниковими і прикметникових антрополексем.

' Правомірність співіснування двох типів структур у антропонімії робить‘-допустимой'і'варіантність '/чи яараїелізц/' ''тих яе типів в окремих антропонімах. В 'основі такого'паралелізму лежить процес субстантивації прикметника,.тобто поступове^ втрачання ким властивості’косі я ознаки й набування здатності 1‘' індентйфікувати! Так склалося, наприклад, із ухвсреіаія&и на . -ин, -а, які 'є або іфикметникаки, або'іменниками. ' ’ '.

" У другому розділі "Морфемна структура антропонімів досліджуються валентнісні властивості іменникових та прикметникових суфіксів у.відіменних та відапелятивнях прізвищах.

У підрозділі "йор^емна структура відіменних прізвищ"

Екзнзчавться абсолютно Блиьані імена у формі прізвищ та влас-. не відіменні прізвища. . ... . • ■•• •

Серед прізвищ, які являють собою абсолютно вливані імена, найцінніша® для морфеміки є. прізвища,- які збігапться з-квалі-,-таїтивага, оскільки, саме ці прізвища є суфтксальними.-утвсрешяііи їх зафіксовано 396._ Могиа твердити,- 40 існув- цілісна^ система..-;_ .спеціальних- оніксів, які,- служать для творення конотативних-/ивбліїатиБних/ імен. Кайцродухтивнішиш з них є такі суфікси., суб'єктивно' оцінки: -укЛук/, -чук», газас-о,, -ець. -к-q..; ;;

КонотапіБні суфікси- можуть, бути однозначній« і- багатозначними» Однозначні суфікси завжди формували-, або тільки гіпокорхс-тичне, або вєйоратхзиє значення,; негалеяно- зід характеру-твір-. ної еонові'. - повної ‘-іі; усіченої. Багатозначні суфікси і;їли два знечєкня: і гіпоксркстичнє, і псйсративне в.залежності від типу твірної основи. Якщо багатозначний суфікс приєднувався .до усі •■''них і гіпокористизних основ, то формувалося, конотативне ім"я з гіпокориетичшм значенням. Серед розглянутих нами конотативних суфіксів лігше один багатозначний суфікс -к-о, реята -однозначні. .

Порівняно високим ступенем активності характеризується власне відіменні прізвища /з прізЕКщеутвсровчиии суф-ікєаш/ -I 229. 7 більшості їх основ лежать різні форюі особових імен /гіпокркстики та квалітаткви/, Як від повного імені, так і від його ^орк: прізвища утворюються за допоюгос спеціальних суфіксів. Найпродуктивніші з них: -енк-о, -укАук/, -чук, -ськ, -ів

/—ОБ, -ЄЕ/, -ИН /-Ін/. •. ' ’

Зсі антропзсскоЕХ зазначеної групи характеризуються пов- . ков MopjfeíCHoo подільні сто. Антропоформанти новуть виявляти.', кореневу та суфіксальну валентність., ,, ”, " - , '

Коренева сполучуваність, срізвищеутворюючих суфіксів еи- .. являється в їх поздкакні безпосередньо 5 коренями. . , . ,...

Суфікс.-льна валентність антррпоформангів;виявляється че-. рез поєднання їх з суфіксованиии основані.. ' ' " '

'Найбільш .сполучувальні. можливості tras суфікс -ин/-ін/, ' який приєднаться до 9 морфів: -иш-, -ч-, -к-7"-уш-,''’-ун-, ' " -ут-, -&n-, “ОХ—, -03-, Другнг сполучувальшіми моюшзо'стя-і-і: є суфікс -ів /— об, -є з/, цс поєднузться з^7-морфами:1'-К-, -Є-НК-, -ПК-, -Н-, -oí:-, -ай-, -ус-. Недивлячись ка' шірокі спо-'

.лучувальні можливості цього суфікса, наЛтипозіасо для нього е коренева валентність /із 180 відіменних прізвищ на -іб /-он, -ев/ у 120 - антропоформант приєднується безпосередньо до корен У підрозділі "Морфемна будова відапелктивнчх прізвищ* розглядаються специфічні морфемні особливості ВІДсД"зКТИВНЛл Ті' •відсубстантивних антропонімів.

• Серед антропоніміє прикметникового тлпу Б ид і л Я ІС Т Ь С ЯІ

І/-прізвища у формі членних прикметників і дієприкметників з закінченням -ий у називному відмінку однини в чоловічих на-

■ ■ звах і ->а- в жіночих, які оформлені суфіксами -ськ-, -н-, -ев-, -ат-, —ист—, -ан-, -еньк-; '

2/ прізвища у формі присвійних прикметників з нульовий оакін-. ченням у називному_исдмікку-однани -в-чоловічих назвах і -ав жіночих, які оформляються суфіксами -is- /-on, -ев/,-;ш . /-ін/. ■

Встановлено,-що кількісно переваяаать антропонімп перлої Груди. Xх - 4 535 /59,74%/. Назв другої групи - З Q55 /40,25*/.

• '• Антропоніііи. обох груп в сучасній українські“: літературніг. мові е назвами; тобто іменниками. Але за своїм походтанням, формод* відмінюванням вони е црикметшками. Отел:, вивчення сполучуваності'суфіксів, що оформлюють ці антропоніаи, є час-тинов дослідження сполучуваності прикметникових суфіксів.

* ' Основи антропоніміє прикметникової ферми характеризуються неоднаковим ступенем подільності. Частина з них was неподільні основи, бо являє собоо антропонімізовані прикметники, які не членувться на морфі /прізвища на зразок Чорний/.

’ Інші основи мають здатність абсолютно членувалися /типу Суховий/ або ж належать до основ, яким властива' лиае іормаль-на подільність. Нормально подільними є основи тих актрепоні-мів, в яких у доформантніґ. частині виділяється морф не співвідносний на' синхронному рівні ні з відомими апелятивами, ні з онішми..У’ них чітко виділяється кінцевий формант, але еони втратили здатність до (¿труктурно-еемантичного членування. -Для більшості суфіксів, що розглядаються, пєр:-вака!очо:с є коренева сполучуваність. Виключно кореневу валентність виявляють антропсформан.и -ів /—оз, -ев/, -йот, -еньк у прізвищах з • закінченням -ий /-а/ з називному відмінку. Л::лв форман.1 -ськ- частіше поєднується'з су^іксованиш основані.

Виявляючи кореневу Еалзніність з основах 312 антропоні-:.:із /~У,2.%/, оу|ікс -ськ- поєднується переваето з апелятива-;.;н різних тематичних груп /назви рослин, птахів, явищ природи, дкуспі ;нлх вражень, преріалів, речовин, основи іших груп,' по з "яз ¿.них із жттедіяльністю л,сдини/. У 45 утвореннях антрс-ПОфсрЧиНГ поєднується З ОСНСЕа.'.ІИ інлих власних назв-гідроні- , мів, назв територій: Д/камські:“!. Кримський, що' відповідає ЛСріКМ його 53ЛЄНТНССТІ з літературні й українській мсві.

Суфікс -ськ- має перевл-лаячу направленість на суфіксоЕа-кі основи, з я:шх поєднується з такими морфа; аі або субморфаїзі: -із- /-оз,-а в/ /Дуб о в оь ••:>:"/. -ин- /Тразинсс-киЕ/. -ан /-ян-/ /Бабансокпл/, -аз /-ял-/ /Волязський/. -єн- /Р.уженеьклй/; -ар-/Бяиарський/. • Найчастстнізкш є пседканнл антрспоформанта -ськ- з морфами -ів- /І 150/, -ян- /150/, -ан- /105/.

За ступенем суфіксальної валентності прикметникові антро-пс'їсрманти поділяються на три групи:

І/максимально залянтні суфікси, які в основах прізЕИЩ поєднуються біль’2е ніж з 10 морфемами; ' ■ _

■ 2/багаюзалент.чі суфікси, які б основах' прізвищ поєднуються з трьома і більше мор^аізі;• .

З/суфікси з наявною суфіксальная валентністо /пседнуп-ться з сдним-двсма суфіксальними морфа:« в основах

• прізвищ/.

Максимальну валентні:;:ь зикзлязгь суфікси -ин/-ін/,

-і:; /-ов, -ев/.

Найсільзі спслу-’уьлльні мо.тлпзссті має суфікс -ин /-ін/, який поєднаться з 27 різними мсрфа:^і: -к-, -ин-, -ак-, -ух-,

—ин—, -ан-, -он-, -аз-, -ов-, - ув-, -ил-, -ал-, -ул-, —ур—,

-ар-, -ух-, -их-, -ах-, -сл-, -ил-, -ул-, -ут-, -ат-, -от-,

-ач-, -аг-, -иц-.

ДруГПМ за СПСЛучуЗ'іЛЬНЖЛ ІІСЯЛИВСС'-ГЛіЗІ з суфікс -Із /-о з, -аз/, що приєднуються до 12 мсрфів: -к-, -ик-, -пн-,-ару

— ОЛ—, —у.1!—, —сіК--, —аК—, —ІлШ— , -¿.Ч— , — ЄНК— • ,

Група б5.Рсгос-лєктйях суфіязіз об"еднуо форманти -ськ-,

—н—. Ко;кн;;і“: з них ло'одьузть 'я з 5 рі-.-:-:.".’.іі :.;срфа;::.

Але не з усг.:.г з названих із чь:рспос^ормзн'ги сполу-■іс.’о.зся однаково -а Т-.к. г/'-ін-/ лніле з одки» . суфіксом -к- иссдчуетьгя "і- :І2е: у ¡:?:з«хца:с на -ин /-ін,-

/АТ%/ зафіксовано сполуку -к -г.н /-ін/. На всі .т. і ¡їді 26 суфік-сів.задгацзе'і’ься.даше 45 прізвмц. • .

■ ■ Суфікс -ів./-ов, -ев/ .часто поєднується з морі аж -ек/-гп/ -68 Аан/; /в 50 основах/. Із інпсіші.-ІО-морфаїм сполу-иеіь.ол дкае. в. 57. основах, ;цо свідчить.про і:і нетиповість.

Ана^і?, .позиціІ -.едтропйфо.рианта^відносно. корєкл дозеслгз зробити висновок: чий віддаленіший суфікс,-відгпонгттово; мор-феш,.тим зг«е:шро кількісто «орфів він ікжє рпслучатися. Так, суфікс -ИИ /-Ін/ у третій:післякорекевій позиції поздяуетьсл з основами ».ДКІ оформляють СЯ 8 рІЗНЯ-Ш с/фіксьім, а у Другій -з 27, ' ' \ \'ї- " V ' .

,, У тексті дисертації пості Яко наводяться структурні моделі антрелмнімних основ, які -.наочна ілюструють..сполучуеолььі нежтич-вості антропоформантів ї& їх позиція в ослові відносно кореневої ыорфедо. Зразок такої моделі:

Загальна модель морфно? структури антвопскіше- ни --сік-.

ан/-ян/

Ів/—ОВ. —еВ,’^ І

\ 1

\!

І (

\ї

• V

- -І

ЄН —•

ав /-яв/ -

‘ ’ 1ар " ' —- ' - ■

. ' 4 ' . - ,* ‘ ' ... -. ^ . ,

Сдну.і! із' вазоквик"'завдань'вивчення сяо~у-:у£гногті и:р£віг є виявлення' форфльнкх' и' обиєгснь/'Аналіз їх д:;~а: ант|>опэос-незах показав,' що' в к.:х діють ті .я'формальні обіктгкня, -цс і ь ке'скіни;.-: основах.'Так, ‘су;ікс -ськ- іагцрнєднуссас* вільно де

«Г

. . . . .їх.. : • . ■;

'мотивуачих, лкі закінчуються задньоязиковим!, .глотковим;' ШП-' ЛЯЧЯКИ та СВИСТЯЧИМИ -передньоязиковими приголосними. .

Тгксго т;шу конт&к-г стаз ' иожливіім -лише внаслідок персоно- -логічного процесу .зміни фінальної- форми: задньоязикова ’//сви- -стяча м"гл-а, шшляча У/ «"яка свистяча, .тверді: свистяча // м"пк&- сги6тя*а::ЕаЙрацькиК, Боровкцький."' ' - ’• ? '

Ноянр •пріза;гце як родова назаа особи нлле.'лігь' до ризраду , іменників,• 'том/ ' вивчення ‘сполучуваності суфіксів*-цо офори-. .1 ля?Уі-ь ■•су5с:-,апТК8ні -антропонімії, в частиною 'дослідження' ва- -лектносїі іменникових суфіксів. '■

Антропонічи субстатйвког’о типу, -за наявністю чи'зіДсут-ністо в основі .гфікегльнзх'іюрфзм; поділяються'на:дв?-ррупЯ'-' подідьні Длєіжі/ і неподільні /нечленимі/. Лише Невеликі'- -кількість /54 лрізагаца - 0,%/ утворена від неподільних ноти-зуігчмх, а тому їх основа не ділиться на морфи.- і . ; . -Серед антропонімів іменникової форми в:*.ділнаться основи з повноп морфемнол подільністю /типу Весбенхо/ і формально0 за кінцевим формантом/. '

Субстантивні антропоферманти виявляють і кореневу, і суфіксальну валентність. . . ' •

Для наі’прод/ктиБніашх формантів /-енк-, -ук/-*ук/, -чуя, -к-о, -ик-, -ець-, -йч-, -ок/ переваяазчбо я коренева валентність. Встановлено, що чим продуктивніший ан,ропоформант,тии і^-ірші його сполучувальні можливості. '

НаГ.більаі сполучувальні можливості 'має суфікс -енк-о,який поєднується з ¿0 різниш морфами -ар-, -ач-, -ч-, -ич-, -ат-, -ул-, —и.ч-, -ун-, -ов-, -ан-, -ур-, -лл-, -от-, -уч~, -ут-, -04-, -ИП-, -.10-, -ер-, -ЗБ-. . '

Другим за епелучувальними мо”чизсстя?.м є суфікс -ук/-'ук/, -чук, ще приєднується до II морфі в: -ар-, -ш-, -ал-, -о в-, -єн-, -ан /-як-/, -ат-, -ач-, -ол-,.-ій-, -ч-._ . ' ' .

Група багатовалентних суфіксів об ^еднує форманти -к-о,

-як, -ець. Суфікс -к-о псзднувться з 9 морфами, суфікси -ик, -ець мл;огь »*ск.дазість сполучатися з 7 різний,? морфами. _ ,

У відапелятквних іменникових прізвищах. иіділяеться . це понад 120 суфіксів..За ступенем прод/хтирнссаі вони різні..

Одні з н:;>: у.зс.р.озть'до ЗО прізз:іщ /-¿р, -ач, -ул, -аз/, іклі - едне-дза , -і;сь, -аб-а, -лл-о/. Зід продуктивних антро-

' • ■ . І£. . ПСфорИЗНТІБ ВОНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ТИМ, 43 КайїЬ иенші сполучува-ЛЬН.І МОЖЛИВОСТІ - фср-'.уйТЬ лише однесу*ікені основи, тобто ' сполучаються безпосередньо з коренем. .

Розділ "Лекспко-сомантична база прізвищ Степур освітлює встановлення допрізвкщевс“ семантики твір^.х основ пріввищ. Генезис твірних основ прізвищ визначає , такі семантичні категорії прізвищ: а/прізвмца, в основі яких ле.т-ать особові власні іиена /длов"янські автохтонні із християнські/; б/прізвища, в основі яких лекать апелятивн. Ко.тлій із категорій присвячено скрешП підрозділ. . -

У категорії прізвиц, цо постали на еснзві слов"янськкх автохтонних імен, важко роз?£оксЕуатьск прізвища, основи .які::: витлу&ачуп-ться і як відапелягпвкі слов"янські автохтонні імена, і як новіші вуличні прізвиська, бо нє протиставляються одні одним ні за якими структурними ознакам;-. Оскільки

.міг ШМИ ЛСЕйТЬ Н& рІЕНІ ОНІМІЧН'Л СЄІКІК7ИКИ, ТО ДО СЛОЕ^Я»

еьких автохтонних імен відносимо ті ЕІдапелятивні утворення, які належать традиційного народного іизнника і за сні!лч-ні>« семантикою е безсумнівні::.::: о-лоз" ямськими автохтонним;: і нападе:: іиена, що спрлі:о2ані на збореггкня дитині жїтл/ти- • пу НаГна/; іі:ен?., які вказують на послід^ьу.ість народження дитини в сіїгї /типу Тр°тяк, Шестак/; ікекь, які вказу;оть на ставлення батьків до новонародженого /типу ¿ддан. Кохан/. ІЬ;5лсЬ!0о ь і зідкоьпззигні деривати, кореневі морфеїм яки;: співзвучні 2 апелягпБаци чи апслягпвпн:,::; кореням:, оскільки надійних критеріїв їх розмазування у сл"ь"янськіп снсігасіипі досі це не вироблено.

Прізвища Сїепу відбивань у свої:, основах такоя. христі:-янські іиала. Кількість прізвищ, утвореная від різних ііак, залежить від таких факторів: І/полулдрнсаті конкретного і*мені в час творсин* прізвищ; 2/частогп фіксації цього’ імені в церковному календарі; З/наявності іконних варіантів. Рексяструп-сис зфигтшшс»іа:Л іа&шшк, зькладен::;“ у пріовицах: групуска варіанти імен в іиенні гнізда і на основі нього визначазм. кількість і частотність прізвищ, утворе них на базі цих імен та їх варіантів.

У підрозділі '"Тспг.нікні ссниги" народяться відтопокіь:.-:: прізвища. Бон,: енд~ V.ь цр • лродугткі-кіс.і- принципу актрепл-.і-

ІЗ.

мідної номінації за територіальнов ознакою. Відїопоніині прізвища структурно співвідносяться з катоПконімаш та відтопо-німкими ад"ектонішми. Дослідження структурних типів відтопо-нішііх прізвищ дозволяв зстаноритк вшівання в катойяснімічній функції таких суфіксів: -ськ-, -ець, -енк-о, -ак, -ик,-уиАук/.

Апелятивні основи вивчаться на основі семантичного аналізу зідапелятивних прізвищ. Він полягаз у розкритті семантичної структури слів - твірних основ прізвищ, яка становить сукупність окремих варіантіз лексичних значень слів, а також у об'єднанні їх у ленсихо-семантичні групи. Кількісний склад лекскко-семанти^ник груп зідтвсрае полісемія та омонімію апе-лятпзіз, тому на основі кількісного аналізу зстановлссться продуктивність лексико-сємантичних груп у процесі антропонімі-зації апзлятивіз. Показником продуктивності аделятивів у мэ-жіл семантичних груп е кількісна характеристика црізвищ з відповідними апелктивами з антрспооснозах. Розподіл аделятив-нсї лексики за групами здійснюється в ме.тлх категорій погіпа регзоппііа та аоаіпа іпрогаопаїіа.

З категоріїповіда рвгаоааііа найіовніїле представлені прізвища леїгсико-семантички’х груп назв атрибутивних та аген-тизних; з категорії! попіпаіпрвгаспаїіа - прізвища лексико-сємантичкої групи назв предметів побуту, знарядь праці та їх

-ІЙСГИН. ,

Установлено, ¡до прізвища, утворені на основі апелятизіз із ьиаченкям особи, кількісно переважають над прізвищам;?, ще відтворюють з антропоосновах виключно апелятиви нессобозі.

Кількісне представлення лексико-семантичних груп в антропогенезах прізвищ залеяи.'ь зхд багатства лексияс-секантичних груп та ВІД СПрСАІОїИОсті твірних основ задовольняти діючі в суспільстві принцига номінації. ‘

В узагальненнях викладаються основні висновки, які одержані з результаті дослідження.

1. Галузь антропонімії, при всі? своїй незначній специ-

фічності, яка полягає з тому, що поряд із заг&льноиоЕняш принципами! діють і регіональні снсмастичні універсалі!,зсз-тагл за систему моей не виходить, :■ підлягав її основним граматичним законам. .

2. В ролі прізвищ мояуть виступати особові імена як з

. И. ■

прізвищеутвЬрюпчими суфіксами, так і без них. Кількісно більшу групу складають прізвища власне відіменні /з прізвщцеутвсртопй-ми суфіксами/. У більшості основ власне відіменних прізвищ лежать різні форми особових імен /гіпокристики та квалітативи/.

Як від повного імені, так і від Чого форм прізвища утворізють-ся за допомогою спеціальних суфіксів. Найпродуктивніші з них: -енк-о, -ук/-’ук/, -чук, -ськ, -іе /—се, -ев/, -ин /-ін/.

З.Длй антропоніміксну-Північного Степу України характерним є неоднаковий ступінь подільності антропоосков: більшість із них характеризуються повноа морфемною подільність, меншість

- формальноо, що зумовлено втрато:: с/чаекоо мовс-с мотивуетия основ. .

4. Іменникові та прикметникові суфікс:: б основах антропонімія виявляють двз типи Еалетності: кореневу і суфіксальну. Але для рідковживаних субстативних формантів характерної:

є тільки коренева сполучуваність.

За ступенем суфіксальної валентності антропоиімсуїворю-г/чі форманти поділяються на максимально валентні /-ин, -ів-, -енк-, —ук—/—’ук/, -чук/, багатовалентні /-Н-, -ськ-, -к-о, -ик-, —ець-/ і мінімально валентні -ист-, -ан-, -екьк-/.

Суфіксальна сполучуваність максимально валентних формантів ьи-.являється у їх здатності поєднуватися більше і-іх із 10 різниш морфами. Багатовалентні антропсформанти сполучаються більае ніг із трьома морфами, а мінімально валентні - з 1-3 морфами.

5. Аналіз особливостей сполучуваності кіішевих суфік-, ' сів антропонімія іменникової та прикметникової форми показав,

цо валентність їх в основах власних назв в основному відповідає зггадьномовним законам‘сполучуваності.

6. Словотвірна позиція ан-.ропоформакта в осноеі впли-

ваз на його здатність поєднуватися з певноо кількість морфів: чим близьке знаходиться антрзпекімоутвораг/чи;- суфікс до кореня, тим шрау валентність вняглде; чим віддаленішій він еід поняттєвої морфеми, тим з менлоа кі.'іькісга моргів моке поєднуватися. . '

?- І 769 прізвищ /12,2^/ містять антрспооснови спірної етимології, тобто такі, що даять м: гливість двояко чи трояко інтерпретувати етимолог і -:ку привале“::! сть їх твірних основ.

8. Генезис ¿вірн::л :сг.ов прізг/щ г-.::?і:: їас такі семзк-

ІО. .

тичні категорії прізвиша/пріззища, в основі яких ленать імена; б/прізвища,в основі яких дє;кать топонімі; з/прізвища, в основі яких летать апеляткБН. .

9.У результаті підрахунків прізвищ з однозначное мотивацією •.зірки:: основ та виділення окремої групп црізвіщ- з основами спірної семантики встановлено,що відіменних прізвищ на досліджуваній їеркторії II,7£, аідсопсн імніїх - 3, ,відапелятивних - 72%.

Г.0.В антропоссноізах 1520 прізвлщ закладено понад 224 імен християнського календаря /специфічних католицьких імен - 4, православних - 220/. Несумірним с співвідношення чоловічих та зіначих імен. йсіГ.з:-лцо;г в чагтогкість прізвищ, утворених від .таких імен /попккл імзн, їх варіантів і гіпоксристкк/: Іван, ^едіо. Григо-£І£. Василь. Андрій, Павло, Петро, Степан.

11.Близько 56С пріззиц відтворюють у езоїх основах тспокіїгл.

Значна їх частка серед прїззкд Пізнічнсго Степу свідчить про продуктивність принципу актропоніміЕної номінації за територіальною ознакою. ' •

12. ІС ¿36 пріззіпц мотивуються алелктнвнею лексикою українсь-

кої' ілобк. Вони сб"єдну;зться в 26 лексико-семантичних групах. Категорія повіла регзспжііа • -представлена 5 402. прізвищаш з 12. ледойкеї-еємані'ични:: груп;категорія потіла іирвгяспаїіт - 4 436 прізвищами з'ІА лексико-сенк-.нтнчнлх груп. З категорії назв осо-, бозпх найіоаніла представлені прізв::ща лексико-семантичних груп назв ангрибутиэних та агентивких; з категорії назв неособових -прізвища лексико-семакти ікої групи назв предметів побуту, знарядь праці га їх частин. '

' Основні полозяення дисертаціЛного дослідження відбито з . таких п„ ""лікаціях: •

І.Інлсмозні елемент:-! у прізвищах північно-правобере:кного Степу// . Проблем;: регіональної ок^касті:ки:Тез;і доповідей і повідомлень.-К., 1994.- с.35-37

2. Словотворчі типи українських прізвищ пізні -ло-празеберєжнего С-.епу/УСучаскі проблемі: навчально-з^хозниго процесу вищої та. середньої иколи:Патеріал.і доповіде.” каук.з^-пракги-:ної конференції докторантів і .зпірдьтів інституту.- Кіровоград, 1995.-с.76-73.

3. Длкьміка лріззид української к;в:і/, Актуальні проблеми україн-

сьіюгс сло?о'.вору:‘.іатеріали ‘¡Д к-укон.::* -літань,присвячених пам"яті проф.1.1.Ков«лак&.- Ізано-*ракківсь&■ , 1295.- З.І0І-ІС2. _ ■

4. Відобра-нення 5 українських пріз:ч;а,а:-: історії та культура нації// Українська ниці она.-: ьна ідея: м.::і/лє,' сучасне, майбутнє

Марталота Т.В. "Антропоншя Северной Степи Украины”. . Диссертация /на правах рукописи/ на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -украинский язык. Днепропетровский’государственный университет Днепропетровск. 1997г.

В диссертаций исследуется грамматическая структура антропонимов, сочетаемость суффиксальных мор^е»: в их основах, определяется дофамильная семантика основ. Установлено, что антропонима исследуемого региона за систему языка не входит, а подчиняется ее основным грамматическим законам, валентность су^икссв в основах фамилий в основном соответствует законам сочетания их в неонимном словообразовании.

Материалы диссертации ысгут использованся в преподавании курса современного украинского языка.

Hartaloga Ї. Y, "Anthroponyisie of the I-othem Steppe

TBeraiae". Eias«rts.tion /hevin^ the right of sranuecript/ en в ее-king the acadecic degree of Caadidate of Science /iliililigy/, spaciality -10.02.01 - ÜScraiuicn language. Itaepropetrovek ctate ^ciTarnity. ltaepropetrovek, 1997.

5hesie gira* eaalyaaa of tb* graEutical atructur* of aathro-psayedae, valaacy of euffix Borpheoes in their eteas, Tre - sur-вале ««ssatic* of their ateos ie defined.

It is fouad ont thet antfaropüayaie of the reaearched regios doasn't so out of the ayates, of the langaage» it £ubsiita to its каіп gr*aa*tieal rulee, volancy of «uffixes in аигпак« eteas corresponda to tbe vales су rules in neonyt vord f ore* ti on. The raterial of the diesartatioii оц can te uoed in teaching the laatityta cuurst of the codera Tíarainien Iiterary laagubge.

Юшчоьі Uioba: njiíobí^e, доПріз&пцгьи семантика, валентність,

сп; лу-;ур.л'іс'і’ь и*ср,-.ек. .

Эак. .-^., Ікрьв {£Ю г.Кяровсград ож&мивмо? пвчязд.