автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Атрибутивные словосочетания в структуре информационного тексто /на материале украинской периодичеойой печати, теле- и радиопередач /

Полный текст автореферата диссертации по теме "Атрибутивные словосочетания в структуре информационного тексто /на материале украинской периодичеойой печати, теле- и радиопередач /"

рт Б Ой 17 Ш

Дніпропетровський державний університет

На правах рукопису

ОДИНЦОВА ІЬлина Степанівна

АТРИБУТИВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В СТРУКТУРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ТЕКСТУ / на матеріалі української періодичної преси, теле- і радіопередач /

- I0.02.03 - українське мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ

1995

Робота виконана при кафедрі української мови Дніпропетровського державного університету,

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор БАРАННИК Дмитро Харитонович .

Офіційні опоненти: -

1. Доктор філологічних наук, професор ДУДИК Петро Семенович.

2. Кандидат філологічних наук, процесор ЯВІР Валентина Василівна ,

Провідна організація -Львівський державниіТ університет.

Захист відбудеться 11 л ". пфесінЛ 1935 року

о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 053. 24. 04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктори філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті / 320625, м.Дніпропетровськ, ДСП—10, пр. Гагаріна, 72, філологічний факультет, корп. І, аудиторія 604 /.

З дисертацією мскша ознепомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського університету. ,

Автореферат розісланий "______11_________1995 року. -

Вчений -секретар '

спеціалізовано'! вченої ради доктор ірілологічних ниук.профес

ЗАГАЛЬНА ХАГАКГЕГИСТШ ДОСЛІДИШ

Проблемо словосполучення в найрізноманітніших її аспектах цікавило багатьох учених з давніх пір і досі залишасться однісю з актуальних проблем сучасного синтаксису. Помітний внесок у розробку теорії малого синтаксису зробили Г.М.Удовиченко, О.С.Мельничук.П.С.Дудик, 2.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, В.О.Горпинич, В.Д.Горянин, Л.И.Горницька, В.В.Виноградов,

М.И.Прокопович, Н.В.Иведова, Л.П.Столярова, Г.О.Золотова, Т.О.Тудіна, Н.І.Філічєев, Б.В.Бурлакова, В.М.Ярцева, О.С.Ах-манова та ін. . .

Незважаючи на значний лінгвістичний інтерес до проблеми словосполучення, досі за лишаються суперечливими питання про, їх структурну організацію, функціональне призначення, про взаємовідношення словосполучення з іншими мовними одиницями / оловами і реченнями / тощо.-

Об'єктом нашого дослідження е атрибутивні словосполучення / АС / в інформаційному тексті.

В історії мовознавства виділення атрибутивних відношень мік словами має давню традицій. АС розглядалися'на рівні членів речення / М.В,Ломоносов, О.Х.Востоков, МЛ.Греч, 0.0.Шахматов, 0.0.Потебня /, словосполучення / П.Ф.Фортунатов,

О.М.Пешковеький, N.М.Петерсон, В.В.Виноградов /, синтагми / Л.В.Щерба, І.І.Иеаанінов, Є.В.Дротсвич /.

Хоч у тлумаченні атрибутивних відношень помітні деякі варіації, в основному вони розумілися як відношення, при яких предает./ субстанція / супроводжується певною. ознакою, якістю, властивістю, тобто "метою всякої атрибуції с ... відмежування референта від однойменних з ним фонових об’єктів пляхом актуалізації субстанціонального поняття1* / С.Д.Коцнельсои /.

Однак при визначенні атрибута часто до уваги бралися різ-

ні критерії. Одні дослідники керувалися лише формальними особливостями залежних компонентів і відносили до означень лише узгоджені слова / О.О.Погсбня, О.М.Псшковоький, 1.1.Мещанінов, Є.В.Кротевич /. Інші у своїх міркуваннях опиралися ще й на семантичний фактор / Ф.І.Буслаєв, О.М.Гвоздев, О.С.Скоблікова, В.В.Баба,йцева,’Л.Ю.Максимов/. Треті необхідною умовою існування атрибутивних словосполучень вважали залежність другорядного члена від головного субстантива / І.Р.Вихованець, В.В.Явір,

В.І.Чуглов та ін. /.

Актуальність дослідження зумовлена кількома причинами: а/ беззаперечний статус атрибутивних у мовознавстві одержали лише словосполучення з ад'єктивованою залежною частиною, годі як функціонально-семантичций підхід до класифікації .мовних одиниць дозволяє вбачати атрибутивний зв"язок і між сполученнями слів з іншим морфологічним виракеїшям. Особливо суперечливими в цьому відношенні є синтаксичні конструкції з девербативом / віддієслівним іменником ) у ролі стрижневого компонента;

б/ досі в науковій літературі відсутня класифікація семан-тико-синтаксичних відношень, що витікають між конституентами АС. Лише окремі з їх аспектів розглядаються з орієнтацією на частиномовне вираження компонентного складу аналізованих словосполучень;

в/ у сучасному мовознавстві зиеуно зріс інтер.ес до гивчен-ня специфічних особливостей окремих функціональних стилів. Не становить винятку в цьому відношенні Й інформаційний, який виділився в окремий функціональний стиль порівняно недавно і потребує ще грунтовних досліджень йогч особливостей на різних мовних рівнях. АС були предметом спеціального дослідження лише у полі газети, причому з орієнтацією на опис даного матеріалу в курсі російсько^ мрвм як іноземної У ,дисертація С.О.Петрова /.

Атрибутивні словосполучення у порівняльному аналізі з урахуванням "фактури мови" кожного, з каналів масової комунікації в мовознавстві ще не вивчалися; ' -

г/ "На сьогодні сфера дії впливу засобів масової комунікації .дуке широке, гону можна сказати, що сучасний мовний узус складаються під безпосе|еднім впливом засобів масової комунікації і визначається нею" . АС о продуктивним синтаксичним масивом на означення різних суспільних новацій та інших реалііі об'єктивної дійсності, ЯКІ ПОСТІЙНО оновлюються і змінюються.

І хоч мова засобів Мбсової інформації загалом неодноразово вивчалася з погляду культури мовлення, однак спеціальних досліджень АС у нормативно-стилістичному аспекті не проводилося.

Мета дослідження - представити в синхронно-описовому плані багатоаспектний аналіз АС і виявити особливості їх функціонування в інформаційному тексті.

- Мета дослідження визначає конкретні завдання: .

- провести комплексний аналіз АС на гібкоико-фрвзоологічно-му, сїруктурному та морфолого-синтакоичному рівнях / виділити семантичні групи та структурні типи словосполучень, описати номенклатуру АС у вигляді наявних моделей з властивими для кожної моделі морфолого-синтакоичними характеристиками /;

-визначити роль АС у здійсненні комунікативної функції інформаційного етили, тобто з''ясуЕвти, яким вимогам комунікації відповідають АС в інформаційному текогі; '

- проаналізувати семантико-скнтакскчні відношення між компонентами АС і способи їх реалізації;

- виявити нові тенденції в розвитку даних синтаксичних структур в інформаційному мовленні;

^Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. - К.: Науково думка, 1990. - С. 50.

- дослідити АС з точки зору нормативності їх уживання те дати практичні рекомендації щодо поліпшення мовної культури інформаційних матеріалів. . ,

Відповідно до мети і.завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів, включаючи описовий, диогрпбутив-ний, трансформаційний, порівняльний та метод статистичного аналізу. . •

Дисертація написана на матеріалі виборок з інформаційних текстів радіо, телебачення і преси. Загальне їх кількість становить біля 18 тисяч фіксацій. Фактичний матеріал зібраний за 1990 - 1994'роки. Джерелом його послужили інформаційні радіопередачі / "Новини", "Реклама", "Останні вісті", "Інформаційний випуск", "Реклама, Інформація.-Оголошення", "Година пік"/, телепередачі / "Новини", "Українські телевізійні новіти", "Вечірній вісник", "Актуальна камера", "Дніпро", "Реклама" / та інформаційні канри газет / "Радянська освіта", "Освіта", "Молодь України", "Літературна Україна", "Робітнича газета", "Спортивна газето", "Культура і киття" /.

• Науково новизна дослідження полягас в самому функціонально-семантичному підході до вивчення природи АС з урахуванням співвідношення мій організацією змістового плану і плану вираження. Новим такрж е виАвлення стилетворчих особливостей мови радіо; телебачення і преси в межах единого інформаційного мовлення і участь при цьому АС. Якщо мова газети більш досліджена/порівняно з іншими засобами масової комунікації, то роль АС у реалізаг ції інформаційних завдань мови радіо і телебачення досліджується вперше. Вперше також робиться спроба функціональної типології АС з погляду комунікативного синтаксису.

Теоретичне значення зумовлюється новизною і актуальністю дослідження і полягає в лінгвістичній кваліфікації формально-

: 5

граматичних і функціонально-семантичних особливостей АС на сучасному мовному зрізі, у.-виявленні нових явищ у межах ційї субстантивної конструкції і в інтерпретації її особливостей у кожному із засобіс масової інформації.

■Практична цінність полягає в нояливостях використання результатів дослідження при викладанні теоретичного і практичного курсів сучасної української літературної мови, в журналістській практиці та при укладанні довідників з культури мовлення,

На захист виносяться такі положення;

І. Атрибутивні словосполучення є продуктивним оловеенгм масивом у структурі інформаційного тексту, які, загалом демонструючи закономірності сучасного українського мовлення, на всіх рівнях мовної системи проявпявть специфічні для інфорка— ційного стилю особливості, зумовлені характером інформаційного мовлення в цілому і відмінностями в способах передачі повідомлення в кожному із засобів масової комунікації.

, 2. Характер номінації та структурна будова атрибутивних словосполучень зумовлюють поділ всього корпусу АС на відповідні лексико-семантичні групи / ЛСГ / , типові для мови масової комунікації. ,

3. До числа АС належать конструкції з опорним іменником

будь-якого походження і залчйним компоненто« у присубстсштив-ній позиції, що зумовило поділ словосполучень на такі моделі; А*/і, К'ІЇМ, АМ/и^ ЛІ+Ааіу . Кожна з названих

моделей .характеризується властивими їй егилєтворчини особли- ■ воотями в межах інформаційного мовлення.

4. Багатотво семантико-синтаксичних відношень, ио виникають між компонентами АС, дозвояявть передавати найрізноманітніші ознаки, які хорактеріізують поняттєву сферу інформаційної мовлення.'

5, Наявність вноривтішних словосполучень в аналізованих текстах свідчить про недостатню' увагу до мовного оформлення інформаційних матеріалів, що, в свою чергу, веде до необхідності дати практичні рекомендації щодо усунення мовних огріхів в інформаційних текстах раді о, телебачення і преси.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження, обговорювалися не науково-практичних конференціях / Тернопіль, 1991, 1994, 1995 /, на наукових чиганнях, присвячених пам"яті професора Івана Ковалика / Тернопіль, 1993 /, на наукових конференціях Тернопільського педінституту / 1690 - 1994 рр. /.

Основні висновки дослідження відображені у п"яти публікаціях. .

Структура дисертації. Робота складасться зі вступу, двох глав, висновків, списку використаної літератури, додатків. У дисертації наводяться 5 діаграм і 5 таблиць. Бібліографія нараховує 315 найменувань.

Основний зміст дисертац.ії

У вступі обгрунтовується вйбір теми дослідження, її актуальність; визначається об’єкт, мета, завдання 'і методи дослідження, називається його матеріал і джерела; розкривається наукова Новизна роботи, її теоретичне і практичне значення; формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першій главі "Особливості формально-граматичної структури атрибутивних словосполучень в інформаційному тексті" аналізуються лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості АС, типові для мови масової комунікації. Перша глава складається з трьох розділів.

У першому розділі "Лексико-фрвзеологічна і структурно характеристико атрибутивних словосполучень" з"ясоауетьгя характер

; 7 ■' атрибута і денотатя в інформаційному тексті, виділяються регулярні ЛСГ за типом номінації, подэбться структурна типологія досліджуваних словосполучень.

Всі реалії об"єктп№ого світу піддаються акту номінації і в мовленні одержують свій матеріальний вияв через словесне вираження. В інформаційних текстах АС фіксують різноманітні політичні інститудії, нові суспільні погляди, нове суспільне ниояеНг 1ІЯ . . .

Логічну сутність кокного конкретного поняття, вираженого ДС, представляють два логічних компоненти - атрибут і денотат. Денотат у масовій комунікації мислиться дуже широко: це і конкретні предмети, і дійові особи, абстраговані поняття, часова 1 просторова співвіднесеність тощо: •'

дипломату політично .акція, поточний момент та ін.

У.кожному АС денотат супроводжується атрибутом, який у конкретних мовленнєвих умовах актуалізує одну із його усіх потенційно можливих ознак. Атрибут і денотат перебувають між собою у родовій і видовій залежності, де атрибут / видове значення / ксниретизус і обмежуg зміст основи-денотвта / родове значення /. Тому кокне бінарне словосполучення можно зобразити логічною схемою А +0 , де А - атрибут,/) -денотат. '

По-інізому співвідносяться мін ообоо атрибут і денотат у багаточленних АС, у яких атрибути приєднуються один за одним у оинтвгматичному ряді, актуалізуючи щоразу нові ознаки. У таких АС попереднс означення розглядається нами у складі основи-дено-тата, а кожне наступне некладве на свій денотат нову смислову площину і утворює нове поняття, у склад якого входять як ознаки

• 8 '

Схему багаточленного АС з багатоступеневою залежністю можне зобразити так: А+ІЦ+... * ц. + йп-*.

Вибір атрибута при конкретному денотаті в інформаційних текстах зумовлений рядом причин: характером самої фактологічної інформації, ситуаційним контекстом, індивідуальністю інформанті валентними властивостями поеднувальних елів.

В основі лексичної валентності лежить явище колокації, яке базується на семантичних властивостях поєднувальних слів, Коло-каційні властивості в значній мірі передбачають наявність того чи іншого атрибута при даній основі.

В інформаційний текстах зустрічаються атрибутивні словосполученню з облігаторною і факультативною валентністю. В АС з об-лігаторнов / обовиязковою / варентністю компонентами виступають лексеми релятивної семантики / гостра передвиборна боротьба. иржлирість розвиватииоранлу /..а в словосполученнях з факультативною валентністю конституентами е абсолютивні слова / найсучасніше медичне устаткування, легендарна висота /.

. Спостереження зв лексичною ярйродою АС також показали, що існує цілий ряд словосполучень, у яких при передачі логіко-пред-метного змісту проявляаться пєенє закономірність:- з усіх ишкли-ацх ознак досить часто атрибут фіксує-лише ту, яка становить постійний контекст при даному денотаті, моє здатність до відтворення в різних засобах масової інформації і характеризується великою частотою вживання. Перелічені ознаки атрибута переводять такі АО у розряд власне інформаційної фразеології: міжнародна арена, ¡зовнішня політика., офіційний візит, двосторонні.

.відетии падг • ■ . '

За типом номінації / пряме, безпосередня чи переносна, -опосередкована / всі АС інформаційного тексту поділяються на дві веннкі групи: -І/ АС первинної номінації та 2/ АС вторинної номінації. - .

У свого чергу ЛС'первинної номінації здатні виражати два типи інформативних мовних значень: логіко-предметне та інформаційно-оцінне, цо п зумовнліо їх поділ на е/ АС із власне інформативним значенням та б/ АС з інформеційно-оціншім значенням. Запропонована класифікація дозволила згрупувати оналізоввні структури в окремі ЛСГ з урахуванням номінативних особливостей кожної з них. . ' .

АС з власне інформативним значенням передають Иінтелектуальну" інформацію, яка звучить здебільшого на почетку інформаційних випусків та в перших замітках інформаційної хроніки: ви-борие законодавство, державний бюджет, ринкові відносини і под.

АС з ійформвціііио-оціннин значенням у мові маоової комунікації вживаються для передачі меліоративного і пёйоративного значення і можуть мати експліцитне та імпліцитие вираження: суспіль-^ не оновленні, радіальні здобутки; расова дискримінація, політична блоквда. - ..

Особливісте ЛС в інформаційному мовленні в також те, що вони характеризується лексичною строкатістю, розмаїтістю словникового складу. Тут в однаковій мірі вживаються іншомовні запозичення і питоме слов'янська лексика, застарілі слова і неологізми, старослов'янізми і фразеологізми, розмовні елементи і кодифікована книжна лексике. ,

.АС вторинної номінації в інформаційному тексті трапляються значно рідше, ніж названі вище, і являють ообою звичайні метафо~ ри, метонімії, оинекдохи і перифрази: горячі дебати, нестримний ціновий вибух; вечір молодої поезії, офіційний Київ; шанувальии-ки українського олова, міжнародна виставка дитячого малинка; олу-жителі,Нельпомениі охоронці правопорядку. До цієї групи ми віднео-ли також ті словосполучення, які за своею' суттю о стягненими ек* віЕалентами висловлювання на.основі семантичного перенесення і

~ 10 ;

які у лінгвістиці кваліфікуються як синтаксично зв"язана метонімія: хлібна погода, автобусне біде,'цукровий-дефіцит.

Для всіх АС вторинної номінації характерним е те, що вони творяться за принципом семантично ускладненої ксгеренції і характеризують якісну сторону інформаційного мовлення. Орієнтація на комунікативну функцію накладає на них свої особливості: зменшення ролі суб'єктивного фактора /.ніж, наприклад, у художньому стилі /, соціальнооцінне значення, що дозволяв говорити про їх інформацііїно-типізований характер. ,

Структурну будову словосполучень визначають ступінь зли-тооті компонентів, кількість складників, характер синтаксичного зв"язку мі» ними, спосіб поширення стрижневого слова.

4 У досліджуваному текстовому матеріалі, крій синтаксично вільних АС, досить часто зустрічаються й синтаксично нерозкладні словосполучення, які в дисертації згруповані в найбільш типові структурні моделі.

Проблема структурної організації словосполучень у лінгвістиці ще не знайшла свого остаточного теоретичного вирішення, свідченням чого е різні,підходи до її висвітлення,'різні критерії, різна термінологія. Та найбільш правильним,.на наш погляд, е групування усіх словосполучень на прості, складні і комбіновані. -

Найнижчий ступінь у структурній ієрархії займають прості АС, які найчастіше утворюються зв"язком узгодження / багатоукладна економіка 7. а також зв'язками керування / проблеми радіології / та прилягання / крок уперед /.

' В інформаційному стилі багатокомпонентні АС відчутно домінують цад бінарними / * тому числі й серед простих /', тобто наявну яскраво виражена тенденція до багаточленності. За своїми конструктивним^ можливостям^ складні і комбіновані АС характери-

. . II

зупться різноманітнійтиіформально-структурної будови, що унеможливлює дати повчу топологію їх моделей. Велика активність родового відмінка сприяс утворенню цілих геиетивних комплексів із синтаксичним процесом розгортання.

В досліджуваних текстах, де ftic принцип "максимум інформації при мінімумі мовних засобів", нерідко словосполучення піддояться впливові, різних дериваційних процесів, що в результаті веде до зміни їхньої структурної будови. В основі будь-яких дериваційних змін лешіть явище семантичної конденсації, суть якого полягао в тону, що цп ж саму значеннєву інформацію, можно передати мсілиоо кількістю мовних знаків. Конденсати, утворені на основі атрибутивного зв"язку, в інформаційних текстах представлені такими операціями: І/-словоскладанням / райсільгоСпхімія. проф-спідкцУ; 2/ егіревіеціеВ / голови РАПО, гонщики з СОД /; 3/ суфіксальною універбецієо / колишній курне піст "Молодіжки", купони номіналом 50 кр_б_/; Ч/ субстантивацією / збірна Німеччини, ранні, з ерн ов і/} 5/о емв н ти к о-с ин та ко ичн ос компрес іди / висока якість, питання приватизації /

У другому розділі "Морфологічні особливості атрибутивних словосполучень в інформаційному тексті" АС характеризуються•в точки зору морфологічного вираження їх компонентного складу з урахуванням категоріальних'властивостей головного й залежного слів. Різноманітність формального вмракення компонентів АС зумовила поділ їх на типові моделі.

Класичною моделлю атрибутивних словосполучень е поєднання опорного суботаитива і залежного вд"вктива /А +V Конструкції з таким морфологічним вираженням компонентів у граматичній літературі характеризуються як найбільш тісні, найбільш зйиті, які в структурі цілого- ВИО.ПОВЛПЕ8ННЯ являчть соббю неподільний автономний комплекс.

12 . .

, В інформаційному тексті в ролі залежних компонентів у таких АС вживаються прикметники, дієприкметники, порядкові ЧИСЛІВНИКИ то прикметникові займенники. Найпродуктивнішими серед них е відносні відсубстантивні прикметники, які здебільшого передають назви різних закладів, термінологічні та географічні назви, різноманітні абстраговані ознаки тощо, тобто передають ознаки-відіїошвішя.

Якісні прикметники частіше вживаються із вказівкою на раціональні ознаки / важливі політетні. ріше.ннл / і спорадично називають емпіріПиі ознаки / мокрий сніг/. Деякі виражають якісно-г'ррдуальні ознаки з різним ступенем прояву їх інтенсивності / найголовніший момент., багатюща літературна скарбниця /.

Одиничними "вшв.плися випадки вживання в аналізованих текстах присвійних прикметників. Мале їх частка пояснюється, на най погляд, порівняно більи^ участю в кодифікованій мові родового приоубстантивного із значенням приналежності.

АС із залежними дієприкметниками передають ознаки, які вказують нв дію як процес / попереджуючі иртоди /, та ознаки, які вказують на дію як результат її проячу / розглянуті питання/. Поєднання означальних властивостей з процесуальними зумовлене дією предикативного начала.

У ролі атрибутивних субститутів в інформаційному стилі вживаються також займенники, еокрема присвійні, вказівні, о^іачаль-цІ та неозначені. Усі АС із залежними займенниками виражають абстрактні ознаки, які для.свого розуміння відсилають до того акту мовлення, в якому-вони йули використані, тобто займенники не мають свого постійного денотата і виконують роль дёйктичних слів.

Порядкові Числівники в інформаційному стилі найчастіше виражають' порядок слідування важливих з точки зор$ соціальної інформації подій. Деякі з цих числівників характеризуються розвита ком у них якісного значення / як правило, це словосполучення з

числівником ’’перший"-/: перші кроки, перші трудові гроші І ПОД,

В аналізованих текстах зустрічаються текой ЛС, у яких в атрибутивній функції вживаються числівники інших розрядів / влаона кількісні, рідше збірні та дробові /. Хоч граматичні особливості, їх і відрізняться від особливостей словосполучень моделі-^ * І/ , всіх їх об’’едігуб одна опільна властивість - виражати кількісний вияв ознаки.. ‘ •

Досить часто при головному субстантизі означеннями виступав _ вть семантичні кореляти прикметника,"неморфологізоввні" прикметники, які виражаються відмінковими і' прийменниково-відмінковими формами іменника^ інфінітивом та прислівником, тобто такі АС наби-реить вигляду иеузгоджених означень. '

Найпоширенішо«) ^ориоп прояву такої атрибутивності в інформаційному стилі є вживання форм непрямих відмінків у ролі залежного компонента А.С: пам’’ятки культури, події дня. Модель такого словосполучення Авляс собою "номінативний біном" і передається охемов ,де індексом ^ позначена відмінкова форма залежного іменника»

У твких конструкціях спостерігаетьоя диспропорція між поняттями функціонального синтаксису і традиційним морфологічним вираженням. Такі випадки у сучасному мовознавстві кваліфікуються як явище оин** таксичної дериваці-ї. Серед АС ціаї моделі зафіксовані такі чаотко-, ві модифікації: . Уоі переліче-

ні відмінки синтаксично ізо^ункціональні з частинами мови прикметникової парадигми. Першість в оформленні атрибутивних відно-оень належить родовому відмінку. Ознака, виражена словоопояучен-нями даної моделі, граматично ускладнена і семантично сконденоова-і на, ідо зумовлене контамінацією лексичного і'граматичного факторів.;

Конструктивним елементом АС наступної моделі виступае прийменник, який разом із залежиш субствнтивом виконує роль неморфологізоввного атрибута. Виступаючи формальним засобом

вираженії» атрибутивного зв"язку, прийменник задає дві позиції: перше змінна займав ліву позицію і являє собою головний компо-нену АС, а друга займаа відповідно праву позицію і е виразником ознаки названого у лівій позиції предмета: події за кордоном, реклама в пресі. . .

У .структурному відношенні ці конструкції є продуктом складнях МОВНИХ перетворень. Це словосполучення РЄЧЄНН0ВОГО рівня, тобто первісно виникли в умовах речення. Та внаслідок пропуску внутрішньої ланки в структурі висловлювання / в основному дієслівної / зазнали впливу синтаксичного опрощення і стали конденсованими мовними одиницями з інпдіцитно вираженим змістом. У мові масової комунікації вони є продуктивними одиницями і засвідчують собою зростання аналітичних форм висловлювання.

Серед часткових реалізацій АС даної моделі зафіксовані такі модифікації: /касе, .

Відсутність давального відмінка у ролі залежної прийменниково-відмінкової словоформи пояснюються, мабуть, тим, що релятивні морфеми-флекоії давального відмінка в своєму матеріальному вираженні тотожні флексіям місцевого, а вживання р.й&ом з прийменником остаточно переводить залежну словоформу у розряд одиниць з локальним значенням. .

В оформленні атрибутивного зв"язку беруть участь прийменники, різні зй своїм генетичним походженням і за структуро*)'; але перевага надається простим перед складними, первинним перед вторинними. Іноді вони виступають у ролі омонімічних засобів, оформляючи різні змістові відношення / д е т ао_і^мпш^т-касе т, поїзд-ка_^до^То£онто'/, а подекуди різні прийменники, виступаючи синонімічними одиницями з різним матеріальним вираженням, вказують на споріднений зміст / ^етал_і^ до^конпакт-касет, двигуни _для. мопедів/ Пластшзість інфінітива виступати, у .ролі атрибута / модель

АЧі»-*/ порівняно із словосполученнями попередніх моделей в інформаційному стиді не е особливо продуктивною. Цей акт номінації відбувається на основі лише колокаційних властивостей компонентного окладу АС. Критеріям поєднання компонентів таких словосполучень виступає лексичне значення головного субстантива. Як правило, це лексеми із сильно вираженою облігаторною валентністю.

Тому атрибутивний інфінітив несе подвійне смислове навантаження: крім свого функціонального призначення - вираження ознаки - він ще компенсує інформаційну недостатність опорного слова: прохання допомогти, бажання мітингувати.

У семантичному відношенні АС даної моделі лексично обмеке-ні, тобто інфінітив проявляв здатність поєднуватися не з усіма іменниками, а лише з визначеною трупов 'їх. В основному це лекбеми з абстрактним значенням і з наявним відтінком модальності. В аналізованому текстовому матеріалі в ролі таких лексем відчутно превалюють мовні одиниці з семами "намір", "рішення","заклик'1, "ба-жання'1, ■ .

Найменш продуктивними в усіх засобах масової інформації виявилися словосполучення із залежним прислівником у ролі атрибута / модель /Маеіи/: підказка згори, поступ вперед. Обмезкена їх кількість, очевидно, зумовлена тим, що аналогічну-функцію з успіхом тут виконують прийменниково-відмінкові форми, у яких прийменник переводить залежні іменники у прислівну позицію і вони в порівнянні з прислівниками сприймаються як граматичні синоніми.

. У третьому розділі "Синтаксична характеристика атрибутивних словосполучень в інформаційному тексті" з'ясовується місце атрибутивного зв"язку серед інших синтаксично подібних зв"япків, досліджуються особливості синтаксичного поєднання компонентів АС у різних моделях, аналізуаться порядок слів як один із чинників оформлення граматичного зв"йзку міні озийчецняи і означуваним еловой .

Атрибутивні словосполучення на синтаксичному рівні утворитеся но основі підрядного зв"язку і характеризуються однобічною спрямованістю з яскраво вираженою субординацією мі;;; головним і залежний його членами. У лінгвістичній літературі відзначається близькість атрибутивного зв"язку і синтаксичних відношень, ним оформлених, до інших, дещо схозлих синтаксичних зв'язків. Так, досить часто при характеристиці атрибутивного зв'язку проводиться паралель-між предикативним / зв"язок координації /,

8позитивним і комцяетивним зв^'язками. Предиквтивні й атрибутивні зв"язки розглядаються як взаемоперехідні, перетворювані, осКілЬ-.ки виражають відношення між предметом і його ознакою. Однак для АС характерне ознака, яка в рамках актуальної інформації виражається безвідносно до часових, модельних, особових характеристик, тобто безвідносно до дійсності. ' • ' ' .

Ще тісніше мезкуо атрибутивний зв"язок з епозитивним. Спільним для них е те, що в них акт номінації здійснюється одночасно з з елементами характеристики, тобто предмет називається з властивими йому ознаками. Але сам характер ознаки і фррмально-граматич-ні заооби її вираження в апозитивних і атрибутивних конструкціях різні. В АС ознака ніби дане в предметі безвідносно до часу, а в апозитивних структурах вона приписується предмету в момент мовлення / Д.Д.Чеснокова /. Між компонентами АС переважас граматичне Вираження залежності, а в апозитивних конструкціях підрядніоть виракааться здебільшого семантичними засобами, : .

Перехідними мік предикативними і атрибутивними відношеннями вважаються комплетивні, які виникають внаслідок інформаційної неповноти стрижневого слова. Однеку кожному конкретному словосполученні з комплетиіним зв'язком досить яскраво виражені або атрибутивні, емЗо об'.'сктні, або обставинні .відношення. Тому словосполучення типу близько 800 делегатів, товари масового попиту

і под. у нош ому дослідженні віднесені до атрш5утіігішх СНИТОК-

сично нерозкладних словосполучень. '

Атрибутивний зв"язок в українській modí виражається у граматичних формах узгодження, керування і прилягання, які по-різному проявляють себе в інформаційному тексті.

Типовим’ зв'язком для АС о зв"язок узгодження, який представлений моделлю . Повне граматичне узгодження с основ-

ним для словосполучень даної-групи і в однаковій мірі вжиіастьоя у всіх засобах масової комунікації. Серед іниих .чого різновидів зрідка зустрічається смислове узгодження / французьким колега /, умовно-граматичне / спільне комюніке / та аиоціативно-граматич-не / вітчизняні ВМС /.

АС із зв'язком керування представлені моделями íZ+j/b-j та ■ V-vbttbf^y тобто наявне безпосереднє і посереднє керування. Усі АС з цим зв"язком до певної міри синкретичні, тобто ускладнені об"єктними, суб"ектними та обставинними відношеннями: коментарі спеціалістів, ініціатива вузу; зустріч у верхах, звістка-про ' землетрус.

В інформаційних текстах інколи зустрічаються АС з подвійним керуванням, коли головний компонент одночасно поширюється двома різними залежними словоформами / гроші на рахунках у_ба^ jkjj, ціни за домовленістю залежно від якості/ У таких словосполученнях водночас накладаються- одна на одну дві смислові площини, чим збільшується інформаційна виразність висловлення.

■ Зв"язок прилягання репрезентують АС моделей ^Airtf і Моєї/. Цей зв"язок вважається не стільки граматичним, скільки семантичним. Цю групу поповнюють також словосполучення з так званими "невідмінюваними1' або "аполітичними" прикметниками, у яких залежний компонент потенційно наділений формами словозміни, але в. даних синтаксичних умовах прилягай до стрижневого сЛОеа у своїй

• І8 . вихідній формі: урожай-92, рахунок 6:0 і под.

■ Порядок слів в атрибутивних словосполученнях відіграє суттєву роль при визначенні істинних смислових відношень між їх компонентами. Нормативним в українській нові вважаються препозитивне розташування атрибута для узгоджених означень і постпозитивна його позиція для неузгодження.

В інформаційному тексті ця закономірність іноді порушується і має свот особливості. Вони викликані рядом-причин: інверсійним вживанням слів у термінологічних одиницях, де такий порядок вважається нормативним / посуд алрмініавийаганповани.й /; дією узуоу, тобто традиційним, узвичаєним вживанням / порядок денний/; бажанням більше актуалізувати увагу реципієнтів / вершини моралі загальнолюдс ьк оїУ і специфікоо спонтанного, безтекстового мовлення / невизначеність якась певна.4/.

Друга глага "Функціонально-семантична характеристико атрибутивних словосполучень в інформаційному тексті" присвячена розглядові питання про семантнко-синтаксичні відношення мій компонентами АС, виявленню функціональної специфіки даних словосполучень то аналізу вживанню АС з точки зору їх нормативності. .

. Багатство морфолого-синтаксичних форм компонентного складу АС веде відповідно до розмаїття смислових відношень, ними переданих. Враховупчи формальну структуру АС, усі наявні семантико-синтехсичні відношення між їх компонентами можна згрупувати у -два розряді;: І/ власне атрибутивні / модель / і 2/ уоклад-

нені атрибутивні відношення У усі неузгодаені означення, які

• являють собою контамінаціи означальних і об"ектних або означальних і обставинних відношень /. АС з ускладненими атрибутивними

• • . - \ • і

відношеннями належать до синкретичних словосполучень, тобто між їх компонентами виникають подвійні відношення, зумовлені, як правило, бісемантизмом головного компонента / девербатива, у якому

акумулюються іменникова та дієслівне семи /.

Традиційною кке стала думка про ге, що у мові масово-політичної інформації відбувається взаємодія двох мовних функцій -власне інформативної та експресивної. В межах власне інформативної, на наш погляд, можна виділити три найбільш загальних функції, у вираженні яких беруть участь АС: частковокомуніка-тивна, яку репрезентують складні і комбіновані АС / оскільки ІіОНИ часто являють собою цілі мовленнєві блоки, які і відрізняються від повідомлення лише відсутністю необхідної модальності та інтонації завершеності /; номінативна, яку представляють ті АС, які перейшли'до розряду одиниць лексичного рівня / їм властива де й індивідуалізуюча функція, оскільки вони інформують про одиничні предмети та факти /; інформаційна, якою наділені більшість АС, котрі у своїй вужчій спеціалізації виражають квалітативну, дублетну, обмежувальну, описову, видільну та інші функції. ’

У- вираженні експресивної функції беруть участь атрибутіь-характеризатори, які, окрім того, що називають певні реалії, дають ще їм відповідну характеристику. Тому експресішна функція пряно пов"язаиа з емоційно-оцінним мовним значенням. В інформаційному тексті таку функцію виконують розмовно-просторічні та іноотильові елементи, тропізовані висловлювання і стилістично марковані морфеми, елементи екопресивного синтаксису / інверсія, парцельовані конструкції, називний уявлення /.

Неабияку роль у мові масової інформації відіграє орієнтація на преоупозитивні фактори, а також використання одів пропо-зитпвної семантики /. в основному відносних прикметників /, які в досить ємнісними з точки зору функціонального навантаження і дозволяють передавати інформацію про окладні референтні ситуації.

' Оскільки АС в аналізованих'текстах виступають одиницями иїї-

сового .мовлення, то вони виконують й інші функції, зумовлені суспільним ііого характером. Передусім це когнітивна функція, завдяки якій людина глибше пізнає навколишній світ; прагматичне, з допомогою якої ножна впливати на почуття людей; регулювальна, яка сприяє популяризації літературних норм серед масового споживача.

За своїй стильовим призначенням серед АС досліджуваних текстів найчастіше трапляються одиниці офіційно-ділового та наукового мовлення, а також "вкраплення" художнього те розмовного стилів. Вдале поєднання нейтральних у стильовому відношенні мовних одиниць з іностнльовіїни елементами якраз і становить специфіку АС в аналізованому текстовому матеріалі.

Помітна різниця у вживанні АС в писемних та усних формах комунікації, що природно випливає з особливостей усного і писемного мовлення. У мові преси компоненти АС являють собою загалом кодифіковані одиниці, які характеризуються відносно сталою нормативністю, доцільністю вживання, художньою образністю, різноманітністю структурної будови, звичним порядком слів тощо.

У використанні АС в межах усних форм комунікації можна виділити два нормативних рівні: і/ дикторське мовлення, яке нвге-дус писемний варіант масової комунікації, і 2/ авторське мовлення, яке представлене зканрами інтерв"» й репортажу і мас експромтний характер. Кожному з цих рівнів характерні свої особливості у використанні АС. ' •

Атрибутивні словосполучення часто набирають вигляду стандартизованих мовних одиниць, яким протиставляються експресивні форми висловлювання. Ця взаамодія простежується в усіх засобах пасової комунікації і виступає, як стійка закономірність, як "єдиний конструктивний принцип" У В.Г.Кос-томаров /. -

В інформаційних текстах часом мокни спостерігати лексичні,

граматичні та стилістичні- неточності, які е порушенням літературної нормі). Хоч на них неодноразово вказувалося в дослідженнях з культури мовлення, їх кількість у мові масової комунікації ніяк не зменшується. У нашому дослідженні проаналізовані мовні явища, пов"язані з неправильним використанням АС на всіх мовних рівнях. . '

Вивчення специфіки АС у структурі інформаційного тексту дозволяє зробити такі висновки:

1, АС в інформаційному тексті с продуктивними мовними одиницями, які мають свої особливості на лексико-фразеологічному та морфолого-сннтаксичпому рівнях. Незважаючи на незначні відмінності їх функціонування в мові радіо, телебачення і преси, що зумовлені специфікою кожного з каналів масової комунікації,

в загальному можна говорити про їх інформеційно-типізований характер.

2, Аналіз атрибута і денотата у масовій інформації дозволяй стверджувати, що АС виступають мовними знаками реальних . предметів, явищ, понять, які е соціально значущими. Виявлені ЛСГ засвідчують тематичне багатство поняттєвої сфери, в репрезентації якої беруть участь АС.

3, Компоненти АС можуть поєднуватися між собою на основі простої когеренції в їх прямих номінативних значеннях або семан-

..тично ускладненого перенесення, що зумовило їх поділ на АС первинної і вторинної номінації. Для АС первинної номінації домінуючою є інформаційна функція, а в оловоогіолученгіях вторинної номінації більш яокраво виражене.оцінне значення.

4, Спостереження 'за лексмко-фрозеологічншш особливостями АС дають право оудйти по стільки про кількісні зміни словника інформаційного стилю, скільки про багатство його якісного окладу, АС можуть бути інформацШіш-ш и штамп, а можуть «а диви ти пред»

22 -метан поетичного звучання; мокуть прямо називати об"екти, е можуть здійснювати найменування' через інтенсифікацію якоїсь їх ознаки; в одному контексті мокуть поєднуватися канонічні й оказіональні лексеми, збіль'лусться фонд загальновживаної лексики за рахунок іншомовних запозичень.

5. Структурну будову АС характеризують тенденції до багато-

членності і до лапідарності. Багаточленними в основному виступають складні і комбіновані АС, які мають вигляд генетивних конструкцій і пояснюються активною участю в інформаційному мов лей-ні родового присубстантивного. Тенденція до лапідарності зумовлена явище!! синтаксичного опрощеній і використанням слів пропо-зитивної семантики. . ■

6. Аналіз морфологічної будови АС показав, що ознаки, ними передані, виражаються граматично диференційовано. Крім традиційно узгодженого їх вираження, наявний цілий арсенал граматичних засобів, які ізофункціопальні з словами ад"ективкого типу словозміни, але не одержують їх категоріального оформлення. Такі АС

с свідченням складних процесів контамінації лексики і граматики.

7. На комунікативно-синтаксичному рівні АС виступають полі-

Фучкціональними одиницями, репрезентуючи повідомлення з різних точок зору. Крій власне мовних функцій / номінативної і.сигніфі-катнвної /, можна говорити й про когнігивну, соціально-прагматичну, рекламну, регулювальну та інші функції, тобто АС у досліджуваних текстах виступають словосполученнями з підвищеним функціональним навантаженням. '

■ 8. Літературна норма розглядалося нами з позицій стильової норми, і в такому висвітленні нормативними для’АС вважаються яскраво виражений стилістичний дисонанс, принцип асоціативного приєднання. Однак виявлені анормативні явища свідчать про недот-статній рівень уваги до культури інформаційного мовлення і вимв-

гають його суттєвого поліпшення,

9. Спостереження за семантико-стітоксичними відноиіенн/ши між компонентами АС показали, що неузгоджені означення / АС з ускладненими атрибутивними відношеннями / більше підпорядковані закону комунікації і виражають конденсовану ознаку, що е особливо цінним для інформаційного мовлення.

10. АС з різними типами синтаксичного зв”язку і різним морфологічним вираженням дуже часто виступають коре^ерситними одиницями і в умовах масової комунікації в разі потреби виконують роль семантичних еквівалентів. •

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях автора:

1. Атрибутивні словосполучення як мовні знаки, що виховують національну свідомість // Учитель національної шкоди: Тези доповідей науково-практичної конференції. -Тернопіль, I9SI. -

н. 2. - с;: ш - т. . , '

2. Структура атрибутивних словосполучеїт і дериваційні процеси в інформаційному тексті // Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових читань, присвячених пам"яті професора Івана Ковалика. - Тернопіль, 1993. - С.-142 - 145.

3. Про семангико-синтаксичні відношення між компонентами атрибутивних словосполучень. - Депон. в ВПП НВЕЦ "Верас-Еко" і

. ІЗ АІ1 Бєларусі: Ресстр. №411. - Мінськ, 1994. - 21 с.

4. Вплив засобів масової комунікації на підвищення культури мовлення майбутніх, вчителів //Науково-методичні засади використанім засобів і навчальної техніки у початкових класах: Республіканська науково-пр&ктичиа конференція. -Тернопіль, 1994. -

С. 86 - 87. '

5. Проблема культури мовлення у засооах касової інформації/’/ Мовив освіта в контексті завдань української середньої і

2Ц '

Иколи: Матеріалі: науково-практичної конференції-. - Тернопіль, 1995. - С. 124 - 126. .

Odyntsova G.S. Attributive word-combinations in the structure of the informative text / based on material of the Ukrainian periodicals, TV- and radio broadcasting /. ТІiс dissertation for compétition of scientific degree of Master of Philological Sciences or speciality 10.02.02 - the Ukrainian lungu.'fgc. Dnepropetrovsk State University, Dnepropetrovsk, 1995.

The manuscript of the dissertation is defended which ІВ the first scientific attempt in the research of the functional peculiarities of th¿ attributive word-conbinations in the various means af mnss nedia, .' '

Шпу-aspectful analysis of the attributive word-combinntionr is done on various linguistic levels from the point of the cormunieative syntax. The comparative method of the investigation allows to find out peculiarity of the functioning of the attributive word-conbinatitms in the every mentis of mass media

language / radio, TV, periodicals / keeping within the general informative stylc.lt gives the possibility to enrich the theory

of functional stylistics of literary language.

The materials and data rcccived as a result of the research илу be applied in tho studing course of modern Ukrainian literature language, in the journalist practice and aleh in the publication of the referoncé-books on culture of speech.

Одинцова Г,С. Атрибутивные словосочетания в структуре информационного текста /на материале украинской периодической " печати, теле- и радиопередач /..

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук то специальности 10.02.02 -украинский язык. Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1995. ■ '

Защищается рукопись, которая является первой научной попыткой исследования функциональных особенностей атрибутивних словосочетаний в языке средств массовой коммуникации. Многоаспектный анализ атрибутивных словосочетаний произведен на разных языковых уровнях о позиций коммуникативного синтакоиса. Сравнительный метод исследования позволяет установить специфические особенности функционирования атрибутивных словосочетании, в языке каждого из средств массовой коммуникации / радио, телевидения и печати / в рамках единого информационного стиля, что способствует обогащению теории функциональной стилистики литературного языка.

Полученные в результате исследования материалы могут быть использованы в процессе преподавания курса современного украинского литературного языка, в журналистской практике,' а также при издании справочников по культуре речи. .

Ключові олова: атрибутивні словосполучення, інформаційним текст, атрибут, денотат, лексична і синтаксична валентність, лексико-семантичні групи, оннтаксична деривація, контамінація, оинкретизм.