автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Частки украинского языка з погляду их складу, функций и семантики

Полный текст автореферата диссертации по теме "Частки украинского языка з погляду их складу, функций и семантики"

Київський державний педагогічний

інститут Іи.М.П.Драгоцановв

Не прввах рукопису

ДАВНДШО Йикола Олександрович

ЧАСЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ «031! Э ПОГЛЯДУ ІХ СКЛАДУ, ФУНКЦІЇ ТА СЕМАНТИКИ

Спеціальність ІО.02.02 - українська мова

Авторвфарвт дисертації на здобуття вчоаого ступеня кввдидатв філологічних нвук

Київ - 1993

Робото виконане в Одеському державному педагогічному інституті ім. К.Д.Уідинського Науковий керівник - доктор філологічних ввук,

, ирофесор БЗВЗЗНКО С.П.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор ГРИЦЕНКО П.Ю.

- КЗНДИД8Т філологічиих наук, доцент ГОРОБЕЦЬ В.Й. нровіднз зстанова - Херсонський педвгогічний інститут

Захист відбудеться 18 червня о 1^.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.113.01.03 в Київському державному педагогічному інституті ім.И.И.Драгоцзновв, іі.Киів-252030, вул.Пирогова, 9

З дисертацією иояша ознайомитись в бібліотеці інституту

Авторефервт розісланий 17 травня 1993 року

Вчений секретар

спеціалізованої ради Вишневське Г.П.

Частки як специфічна частина мози в останні десятиріччя почали привертати увагу лінгвістів. Про це свідчать насамперед праці і.К.Кучеренкз1, Ю.Г.Скиби2, В.і'.Колодезнєва3, і.О.Кисельова4,

І.Р.Вихованця’’, К.С.Симонозої6, Т.М.Кіколзевої7.

У мовознавчій літературі фіксуємо неоднорідний підхід до визначення та функціонування часток у мові й мовленні. Так, І.Р.Ш-хоззяець ввзггає, цо частки функціонують як аналітичні синтаксичні морфеми, досить своєрідно визначає статус часток І .К.Кучерепко, об"едну»чи їх у складі як власне часток, тз.ч і вигуків.

Аналіз публікацій з дослідкуваної теми переконуе нас в тому, цо прсблеііа часток остаточно не розв"яззна, нз влріпено, зокрема, питання про меяі цієї категорії слів, класифікацію їх, береться під сумнів наявність лексичного завчання, приналежність до частин мови тощо, в українському 'мовознавстві частки це не описувались з позицій цілісності.

. асе вищесказане визначає актуальність дисертаційної теми. .

Мета роботи - узагальнити фрагментарні, розрізнені дослідиення часток у комплексну розробку, описати цей розряд слів з діалектикою становлення в мові й мовленні й охарактеризувати його структуру, зміст і функції.

1. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія. - Видввн. Київ, у-ту, 1964. - 4.2. - 159 с.

2. Скиба Ю.Г. Семантика и функции частицы как служебного сло-

ва // Курс лалций для студантов-фмологов. Кн.З. - Черновцы, 1969. -67 с. '

3. Колодезнев В.М. О некоторых семантических особенностях

частиц и их изучении в современном русской языке // Уч.зап.Кали-НИНПИ. - Т.66. - Ч.І. - 1969. - С.223-237. '

4. Киселев И.А. Частицы в современных восточнославянских языках // Автораф. докт.дисс. - М., 1976. - 41 с.

5. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-грамаїичноиу аспекті. -К.: Наукова думка, 1978. - С.244-248. '

6. Симонова B.C. Формирование состава и развитие функций модальных частиц в украинском языка // Автореф, канд. дисс. - К..,

198 2. - 28 С.

7. Николаева Т.М. Функции частиц в высказывании /На материала

славянских языков/. - М.: Наука, 1935. - 169 с. ■

- г -

Яя мзтэ передбачае розв'язання таких завдань:

1. Розкрити специфіку частки як у иікросистемі службових, так

1 самостійних чвстик мові;. . .

2. Визначити статус .частки серед частин мови.

3. З погляду найновіших досліджень двій науково обгрунтоване визначення часток /хаг. і робочо/.

4. Виявити кількісний склад часток.

5. Здійснити опис часюк у фуккціонзльно-семзвгичноиу плані.

Методи дослідження. При дислї дже нні фактичного матеріалу використовувався описовий метод, який пзредбэчав спостереження, узагальнення і класифікацію матеріалу,, а також статистичний і аіставлювальний методи при виявленні кількісного складу часток.

Ц'8іарі8лои для дослідкеиая стали худояні тексти українських письменників кінця ОТ - XX століть, з яких нами дібране близько ІОО ООО прикладів вживання часток, найбільш типові з яких введено до тексту дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні на широкому фактичному матеріалі перілої спроби цілісної і комплексної характеристики часток української мови, в теоретичному узагальненні дотеперішніх праць про частки як специфічну частину мови. У практичному вспекті вперта здійснено повний опис часток з виявленням їх кількісного складу, особливостей семантики із функцій. ■

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження мокуть бути використані під час проведення лекцій і практичних занять у вузвх, прк веденні спецкурсів а лівгвістики і стилістики тексту, психолінгвістичних основ усного мовлення, в розділах лексикології, семасіології і синтаксису, у . процесі написання курсових та дипломних робіт, а таков з учнями загальноосвітніх шкіл у гуртковій та позакласній робогі.

Апробація роботи здійснювалась нв звітних наукових конференціях викладачів Одеського.державного педагогічного інституту ін. К.Д.Ушинського, на міжвузівських конференціях, присвячених вивчанню творчої спадщини Т.Г.Шевченка, М.«.Коцюбинського, Я.А.Ко-ыенського, проблемам дитячої літератури. Матеріали дослідження використовувались такоа під час виступів перед учителями на облас-вих курсах підвищення кваліфікації учителів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, ДВОХ розділі 5, ВИСНОВКІВ, списку творів худияньої літератури, що стали джерелом дослідненая, списку наукової літератури, списку прийнятих скорочень.

У вступі обгрунтовується актуальність тени, її новизна, мета та завдання роботи, матеріал дослідження, визначаються проблемні питання, які виносяться на захист, зокрема:

1. Складн”.л і суперечливий елях осмислення і характеристики часток виправдовує виділення їх у своєрідну службову частину мови.

2. Для повнішого і об"ектизного осмислення часток слід опиратись на їхню комунікативно-прагматичну функцію в процесі безпосереднього /усного/ і відстороненого /писемного/ спілкування.

3. Висока вживаність часток підтверджує природний потяг людини до інтенсифікації й актуалізації мовлення для більш ефективного самозиракення і впливу на співбесідника.

4. Слід погодитись з думкою А.А.Мецлера* про причетність до категорії модальності всіх видів і підвидів часток, і, водночас, про доцільність виділення в самостійний розряд часток модальних.

. 5. Аналіз наукової літератури про частки переконує нас з тому,

що їх не варто вилучати з системи частин мови і наділяти статусом аналітично-синтаксичних морфем, незважаючи на співвіднесеність їх з інсими частинами мови та морфемами.

П е р □ и й розділ дисертації "З історії вивчення часток" присвячений розгляду таких питань: І. Становлення категоріального терміну "частка". 2. Монографічні /комплексні/ дослідження часток.

3. Аспектні дослідження часток у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві. 4. Категорія модальності як заглива і дотична галузь до осмислення часток. 5. Проблема визначення і класифікації часток.

І. З точки зору сучасної граматичної термінології термін "частка" /"частицы"/ вперие запропонував М.І.Греч^, маючи на увазі прийменник. В українській же термінології цей термін був рекомендований у 1926 р.З державною правописною комісією і утвердився в

1. Мецлер А.А. Структурные связи в тексте /Пареніезниз конструкции/. -Кишинев: Шїиинцз, 1937.- І44с. '

2. Греч Е. Практическая российская грамматика. - Спб.,'І835.

3. Москаленко Н.А. Нариси історії української граматичної' термінології. -К.: Радянська іакола, 1959. - 224 с.

празописі 1933 року. Довгий час, як відомо, у мовознавчій лі ге— ратурі в і ь унизався у двох значеннях: широкому іі вузькому. В широкому значенні під "частками1' /зО.о частковими словами/ розумілися не лише власне часті, а прийменники, зв'язки, тобто всі службові розряди слів. У вузькому розумінні термін "частка" почав укивзгись з к і над XIX століття. У подальшому більшість граматик підводять . їх під родове поняття "службові слова.", "службові частини мови", "кеповнозначні частини мови" і т.д.

2. Найбільш помітні монографічні дослідження часток пов"язвні з іменами Б.В.Виногзадова*, Л.М.Чистякова!2, Г. І.Чирви**, Ю.Г.Скиби^, І .О.Кисельова5, Т.М.Ніколаевої.

В.Б.Виноградов у відповідному розділі своєї праці узагальнив величезний фактичний матеріал про частки, дав їм визначення, описав значення і функції різних груп часток, здійсняв їх класифікацію. . .

Ка початку 60-х років комплексне вивчення часток цілеспрямовано здійснюється з позпцііі їхньої функції, своєрідної семантики, класифікації та походження. До числа найбільш вагомих досліджень про частки мокна віднести і поз цю Н.ІЗ.Швадоз зі. йдеться яро її розділ у російській граматиціь. Синтаксичнісіь підходу приз зла дослідницю до розуміння часток як чисто граматичних /синтаксичних/ елементів, які своїм значенням зобов'язані особливостям структури речення. ■

1. Екноградоа В.В. Русский язык /Грамматическое учение о

слове/. - !и.: Высшая школа, 1972. - 614 с. .

2. Чистякова Л.С. Частицы ь современном русском литературном языке Ц Авгореф. канд. днсс. - Л., 1949. - П с.

3. Чирва Г.К. Частицы в современном украинском языке // Авто-

роф. конд. дисс. - К., 1950. - 16 с. .

4. Скиба Ю.Г. Семантика к функции частицы как служебного слова. - Кн.З. - Черновцы, 1969. - 67 с.

Ь. Киселев 11.А. Частицы в современных восточнославянских языках // Автореф. дот.дисс. - М., 1977. - 41 с.

6. Русская грамматика. Гл. рад. Н.Ю. Шведова. - М.: Наука. - 1980. - Т.1.

Природа і функції часток, закономірності їх виникнення і розвитку з позицій комунікативної і прагматичної лінгвістики розглядаються в монографічному дослідженні Т.М.Ніколаєвиї. В роботі на матеріалі одинадцяти слов'янських мов характеризуються функції часток у висловлюванні. Спеціальні підрахунки часток'за данини етимологічного словника службових слів, які подаються в дослідженні, у значній мірі увиразнюють походження частск. Кількісна структура часток слов'янських мов, починаючі; із старослов'янської, розглядається з органічній єдності зі структурою висловлювання.

Значний інтерес становить думка дослідниці про те, що уважний аналіз функціональної семантики частки дає право на висновок, що у будь-якої частки е своє знзчянвя.

Виразним з прагнення автора підвести читача до думки про безпосередність опису часток.як елементів мовної структури.

Важливим етапом у річищі монографічного дослідження часток е праця І.О.Кисельова. Вступаючи в дискусію з О.О.Шахматовым, 0.11. Гвездевим, які стверджували, що для часток характерним є лише граматична значення, автор вважає, що "слід гозорити на про відсутність лексичного значення часток, не про зменаену значимість їх, в про своєрідність лексичного значення, його рухомість, про різні ступені значимості різних розрядів часток чи навіть різних часток у межах одного розряду" /с.7/. Нам імпонує такий підхід. Істотним є висновок, що формування часток в українській і білоруській мові пов'язане з народною розмовною мовою . більшою мірою, нія у російській.

• 3. Сарзд аспектних досліджень на перше місце виступвють праці

•> Г

про модальні частки, зокрема - К.С.Сішонової та Н.П.Гальони*, з в російському мовознавстві - Н.О.Широковой, Д.С.Светлишевз3, І.О.Ни-' сельовэ^, в яких описуються окремі розряди часток.

І-. Гальона Н.П; Функції модальних часток //Укр.мова і літер, в школі. - 1990. - № II. - С.23-28.

2. Широкова И.О. Сравнительные частицы в современной русском литературном языке //Уч. зап. Казан, у-та. - 1957. - Т.ІІ7. -Кн.2.-Вып.1. - С.100-1 Об.

3. Свеглышев Д.С. Состав и функции эмоционально-экспрессивных частиц в современном русской литературном языка //Автореф. канд. дисс. - М., 1955. - 19 с.

4. Киселев И.А. Указательные частицы в русской и белорусском язюке // Авгореф. канд.дисс. - Минск, 1966. - 19 с.

Характеризуючи модельні частки, що Функціонують в сучасній українській літературній мові те діалектах, К.С.Симоиова помічає виразну тенденцію до збільшення їх кількісною складу. Бона приєднується до переважаючої на сьогодні думки про доцільність виділення трьох семангико-функціонельних розрядів часток: І/ логіко-семан-тичнкх; 2/ модальних; З/ емоційно-експресивних. Ми підтримуємо такий підхід, не звбуваючи водночас про багатозначність і поліфункці-ональність часток, про взаємодію модальних часток з іншими розря-двми і групами частск. Погодгуемось ми також з виділенням об'єктивної модальності /в якій переважають два компонента думки: ствердження і заперечення/ і суб"ективної /в якій засвідчується сумнів чи невпевненість мовця щодо достовірності висловленого, а відтінками ірреальності-, гіпотетичності/. К.С.Симонова прагне з погляду комплексності всебічно обгрунтувати статус модальності і модальних часток. Сильною стороною роботи є обраний метод- органічне поєднання синхронії з діахронією.

Розробка Н.П.Гальони має чітко виражений практичний ухил. У ній широко і досить індивідуалізовано охарактеризовано гіпотетичні частки наче, ніби, буцім та інші, йдучи за іншими дослідниками, Н.П.Гальоно справедливо вважає, що слід відмовитись від традиційного погляду на частки, цо "розглядаючи частки серед йєповнознвчнйх слів, не можна ігнорувати властивого їй особливого лексичного значення". Згодні ми з думкою дослідниці про'ге, що в .

' речокнях і висловлюваннях багаті функціональні відтінки органічно поєднуються з емоційно-експресивними.

Предметом вивчення ■Д.С.Свєтлишева та І.О.Кисельова у сучасній російській мові є розряди емоційно-експресивних і вказівних часток. Дослідники розмежовують'їхні функції і значення б синтаксичних конструкціях різного типу.

Поки що поодинокими є публікації, присвячені вивченню часток в говорах і ДІ8ЛЄКТВХ.

В окремих статтях і методичних матеріалах аналізуються частки б н л о, д в а е, >в/5/, ну и, о /ой/ та інші. Чимало публікацій про семантику і функції заперечних, вказівних, підсилювальних чисток описуються в науковій літературі /назви праць подамо в кінці дисертації у розділі "Список наукової лі тара тури"/.

Помітним явищем 2 історіографії часток є, на нзшу думку, стзття З.М.Колодезнезз. Її чзтор узагальнює як комплексні, тзк і аспектні дослідження часток., зберігаюча принцип історизму, традиції, орієнтуючись на органічне поєднання теорії і практики. '

4. Очевидним в факт, що вивчення часток перебувзз у взаємо-

зв'язку з осмисленням категорії модальності в загальнотеоретичному аспекті. З часу виходу узагальнюючої праці 3.В.Виноградова, найповніше зиклздено погляди вчених на природу модальності з прзці А.А.Меилера. Б розділі "і: о дальність висловлювання і модальність тексту" автор дослідження аналізує погляди вчених Л.Є.Єрмолзєвої,

З.Г.Адмоні, Г.А.Золотової, І.Р.Гзльперпнз. Зін зважає, що модальність' речення з ознакою всього змісту висловлювання, його семантичною, а не структурною ознакою. -

З дисертації аналізуються також праці вчених, що досліджують природу модальності /В.Ф.Сабзліна^, С.П.Бевзенко2, А.М.Бордович3,

І1.С.Черткова^, Е.О.Нуиикян5/* •

5. У роботі аналізуються існуючі з лінгвістичній літературі

визначання часток. Зазначається, що вихідною точкою для багатьох дослідників, включаючи авторів.підручників, е виноградізська дефініція часток: "Частками називаються класи слів, які звичайно не мають самостійного реального значення, а вносять, головним чином, додаткові відтінки в значення інших-слів або ж слухать для вираження-різного роду граматичних /а звідси, і логічних, і експресивних/ відношень"6. . '

1. Шабалина В.С. Роль частиц в выражении модальних значений в

русском языке // Уч. зап. ПолоцкПй. - Знп.І. - винск, 1953. - С.179— 192. '

2. Беззенко С.П. До питання про модальні слова в українській мові /-/ Наук. зап. Ужгород, у-ту. - Т.37. - 1959. - С.І88-І9І.

3. Бордович А.М. К вопросу о модальных словах и их семантических разрядах //Уч. зап. МикскПИ. - 1966. - Вып.б. - С.331-346.

4. Черткова М.С. О функционально-семантическом соотношении модальных слов с частицами и союзами //Уч. зап. -ИГЦИ. - 1970. -ге 332. - С.26І-27В.

5. Нушикян Э.А. Типология интонации эмоциональной речи. - Кчев-

Одесса: Вища школа, 1986. - 167 с. •

6. Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Бу-лзховського. - К.: Радянська сікола, 1951. - Т.І. - С.335.

У дослідженні подано іакок визначення частки Н.Ю.Пьедовоа,

І °

Л.І.Коломійцем та Л.П.Федоренко1-.

Автор даної роботи в поняття "частко" зклздзє такий зиісі:

Чзсгка - це своєрідна слуабозз частина мови, в йенах якої розряди і групи об'єднані комунікативно прагматичною функцією, підсилюють у процесі спілкування слова, словосполучення і речення, надаючи їм тих чи інших сигузтивно-коатекстузльних суб"єкгивно-модальних відтінків. У ряді випадків ці відношення поєднуються з функцією модифікацій дієслівних категорій та функціональних тішіз речень. Одним словом, це - своєрідні інтенсиви, прагмалексеми.

Розглядаючи питання класифікації часток, зазначаємо, що ця проблема винятково складна і до кінця на розв'язана'. Ьільиість класифікацій є робочими і потребують доопрацювання. Робочою е й наїла класифікація, згідно з якою ми виділяємо в дисертації такі розряди часток; І. Частки, що актуалізують семантику висловлювань та їх частин, вносячи додаткові семантичні та емоційно-експресивні відтінки. 2. Модальні частки. 3. Емоційно-експресивні частки. Словотворчі частки. 5. Формотворчі частки.

Другий розділ має назву "Склад часток, їх розряди і функціонально-семантична класифікація".

В мекзх персіого розряду аналізуються такі частки:

1. В к а з і в н і частки /ген, он, о н- о н, о н- о н-

о а, онде, оно, о н н о, о с а, от, ось, ото, ,

О Т с 8, О Т т 0, 0 ї Ц Сі оце, о, с Ь ІД 0, 1.0, І О І о,

С Є, Ц Є /. • . •

2. Означальні часіки, серед яких, виділяються дві

підгрупи: а/кількісно - означальні / ледве не, май ке, мало не, трохи на, чи не/;

б/визначувальні /власно, просто, рівно, саме, точно,

як раз/.

3. Б И Д І її Ь І! і частки, серед яких виділяються дві підгру-

пп: а/ о б м е ж у в а л ь к о - з і; д і л ь н і / б о д а й, всього-на-всього, : б / ! /, і/й/, лише ■

/л и ш/, лишень, навіть, оно, от, просто, тільки, хіба, х о ч /х о ч а/; б/підсилюзаль-

1.С у ч а с н а українська літературна нова. Морфологія /За ред. акад. І.К.Білодіда. -К.: Наукова дужа, 196Э. - С.501.

2. Сидоренко Л.П. Русский язык. У-У І кл. - М.: Поосвецание,

1969. - С.2й7. ‘

в о - н д і л ь н і /в, а д ж в, а я, б у л о, воно, в п р О С І, в с а /у с е/, г е т ь, г я т ь-г а т ь, д а, д з к, д е с ь,

д а д в л і, ке /ж/, -і /й/, коли, л а д ь, л а д в а,

лише /лиш/, лишень, навіть, навпаки, н о, н у, о, о й, о ж, о н, о і ж а, ось, о т о, о т о ж, о ц е,

о і } і, ох, пак, попросту, п р о с т о, -с, с е ,

с з м е, г а, і о ж, і а ж а, гак, с о б і, г а м, гає,

т и, т о, того, і о і, і у й, т у й - т у й, з ж 0 /в ж 0/,

х.оч /хоча/, це, ще/.

II. М о д в л ь н і частки. У маках цієї групи виділяються такі підгрупи; І. Модально-вольові частки /з н у, б и /б/, давай, д а в а Я г а, ну, куцо /нум,

нумте/, хай, н е х а й/. 2. Власне модальні

частки /далебі, десь, ледве /л е д в и/, тобто, х і б а, х о ч /х о ч а/.- 3. Порівняльні частки

/б у ц і м, б у ц і м г о, м о в, м о в б и, м о в б и г о,

наче, нвча б,, начебто, ніби, нібито, себто, тобто, цебт о/. Ь. Стверджувальні частки /авжеж, ага, вмі нь, вт'о, а тож, аякже, гаразд, добра, еге, згода, зрозуміло, ну, прекрасно, розуміється, так, гаки, та к-

іо, г о-г о, у г у / у м г у/. 5. Питальні частки

/а, а б о, а л а, г а, а г а, з а /щ о з а, щ о то з в/,

н е в ж е, н у, с п р а. в д і, т а к, х і б а, ч и, щ о, я к/.

6. Заперечні частки, в межах яких ми виділяємо: а/ в л а с н е звперечні /н а, н і, в н і, а н і-н і, н і-н і, ні- ні- ні/; б/ конгаксгувльні та ситуативні /а в ж а ж, о г а, а я к ж а, а г е, д з, т а м, т е ж/.

Ш. Зноційно-акспресивн і частки, в межах яких виділяються: а/амоційно-експресивн і частки /ач, і ч, к у д и, от, ото, таке, т о - т о, х і б а,

що /то/ з о, як, який/; б/ підсилювальні

частки /а, адже, вже, же /ж/, і /й /, л и ш е /л и ш/,

лишань, ой, о х, п р о с і о, таж, гам/..

IV. Словотворчі частки /б у- д ь-, -н а б у д ь, к а з н а-, х т о з н а-, б о з н а-, -з а в г о д н о, -с ь,

д а- /-д а/, н 0-, н і-, -б и /б/, -г о, -ж 0 /ж/, -таки.

V. Формотворчі частки /б и /б/, бодай, був /була, було/, хай, н е х а й/.

1.1. В к в з і в н і частки набрали поширення переважно в

розмовному мовленні та в діалогічному жанрі. Серед названої групи найпоширенішими за частотою зживання є частки ОН, ОСЬ. Частка ОН вказує на щось віддалене: А о н з-зв гам виглядає стзвок неначе полотно /Т.іііевченко/; - ка якийсь дакт чи подію: 0 н до тебе

восени прийдуть старости. Готуй рушники /І.Нечуй-Левицький/; - ввивається при висловленні наказу, спонукання, прохз'ння: Піди о н краща та подивися, що ївоя доня робить нв винограднику!.. /{«.Коцюбинський/.

Чвсткв ОСЬ вказує не особи чи предмети, які знаходяться блияче чи поруч. Для неї характерні такі аиечаная: -уживається при вказуванні нв кого-, цо-небудь: Ось могила козацька, це місце колись звелось Скарбне /0.Гончар/; - на предмет, який кому-набудь передають чи пропонують: -Ось тобі, лицарю, грамоткв моя, - лагідно проказав Гармаш, простягаючи загорнену в сувій грамоту козакові /Н.Рибвк/; - при уточненні або конкретизації обставин: Ось де зійшлись! - каже той, пізнали;; Василя /П.Куліш/.

Близькими за значенням до часток ОН, ОСЬ в частки ОТ, ОТО,ОЦЕ,

ТО.

За сферою вживання вказівні чвсгки можнв поділити на такі групи: в/ загальновживані, які характерні як для літературної, гак і дівлекгної мови /он, о г, ось, о г о, і о, ц е/; б/ розмовно-просторічні /онде, ондечки, осьось 0, ОСІСЬ 0, ■

о с ь д б/; в/ дівпєкїні чи літературні з відтінком архаїчності

/с е, с и/, о т с є/; г/ рідковживані /о н н о, ’ о г г о/.

Наведені і в міру можливості прокоментовані- словникові етапі засвідчують, що основна функція вказівних часток -вказуваги на предивні, особи, явища, події тощо, які перебувають на певній відстані або х з позицій адресанта заслуговують нв особливу увиту. Нерідко вони вступають в сполучення з іншими частками, утворюючи нерозкладні синтаксичні сполуки типу: ось воно що, Он воно як та інші, уживаючись також у функції емоційно-експресивних, тобто підсилювальних. Місцезнвходяання вказівних часток на рівні комунікативно-синтаксичному довільне. '

1.2. Означальні частки ввиваються для підсилення, увиразнення повнозначних слів у складі вольової позиці! промовляючого: Тим часом Ілько ледве не на всю вулицю розказував, що він працва коло бетономішалок /Гр.Тютюнник/; Я нічого не думав, а просто ми лузався краєвидом /іА.Коцабинзький/; С а м а про це я хотів б;; то Зі сказвтк /С.Склярекко/.

В цілому означальні частий близькі до прислівників. У зв"язк; з цим моина констатувати, цо зони павною мірою зберігають зв"язки з останніми і їх можне назвати це прнслівникамк-часжами. Як і вказівні, вони набувають відтінку видільних та підсилювальних часток. Місцезнаходження їх з реченні довільна.

I.3. Серед видільних часток найпоширенішою є частка ТІЛЬКІа ■/група обмежувально-видільних/ та частки І Д/, ОСЬ, ОТ /група підсилювально-видільних часток/: Один тільки Карно на брав участі з цьому концерті /3.Винниченко/; Тут будемо іі ночувати, -сказав він дружині /С.Скляревко/; 0 т тобі 0 гора безсмертно. Думав вічно кити, Ак приходиться до неї Голозу схилити /С.Рудонський/; Сидимо ми біля млина, бідкаємось. Як ось хлопчики, цо там купалися, витягли з-під млинового колеса щупака /3.Тулуб/.

Видільні частки виражають обмеження чи виділення в процесі .формування рочень-висловлювань переважно другорядних членів речення. -Більіл поюраві - підсилювально-видільні частка. Місцезнаходження видільних часток довільне, за винятком -С, О-, КО-.

Видільні частки в цілому но позбавлені модального значення та амоціґшо-експрасивних відтінків. На початку речення вони нерідко виконують роль своєрідного детермінанта.

__ II. М о д в л ь н і частки становлять порівняно велику групу і виражають спектр таких семантичних і емоційних відтінків як сумнів, припущення, спонукання, заперечення тощо. За комі ікаїивно-

• прагматичною функцією в рачаннях-вксловлюваннях сарод них иогша виділити дві групи. У складі першої: а/модально-впльо-з і; б/ власна модальні; в/ порі вняльні.

У складі другої - а/ стверджувальні; б/ питель-и і; в/ з в па р е.ч н і. Останні вживаються для оформлення різних типів рзчень: розповідних, питальних, окличних, епонукальних.

II.І. Модель н о-воль ов і частки уживаються пзре-вэяно для вирвавння сумніву: Гнат обійшов увзсь двір, заглядав

по всіх кутках - галяти нема. Гната взяла тривога. Ану ж да замерзне, дурно, під тином? /М.Коцюбинський/; - підсумку роздумів:

Н у, батько нічого собі, - тільки дивиться на на Чайчанка, в чараз його голову згори... /ІА.Вовчок/; X а й це було коротка, блис-квзично зустріч нз фронтових дорогах, та в душі вона залишилась нз всй ниття /О.Корнійчук/.

- 12 - , '

Окремі модально-вольові чесгки б и /б/, д в й /д з 'в'в й, д а в 8 й т в/, й ї її, х в Й, н е х а й близькі до формотворчих часток.

11.2. Влвсне-модаль.ні частки вживаються з значенні можливості виконання дії: - Ачей та хвилина, Отр зологин-ко із часом би знов злилась, заткалась би знову в живу основу і барвами звйнялась /І.Виргвн/; - для вирокання здивуввння: -Тобто тобі аж нічого-нічогісінько? - якомога байдуже й навіть насмішкувато кидає він /В.Винничанко/; - виражає вагання, припущення з якогось приводу: ...Хіба у ворожки, завважив один з молодших /Л.Маргович/.

11.3. П о р і в н я л ь н і частки уживаються для вираження непевності у достовірності висловленого: Вся громада стояла мов беа духу /І.Франко/; - сумніву,достовірності щодо висловленого в реченні: На обрії, з-під великої хмари, ідо н 8 ч е поспісшлз на захід, прослизнула вузенька смужка світла /Л.Первомайський/; - при вираженні сумніву, узагальнення висловленої думки.: - Так себто я брешу?-тут Вовк гукнув йому /Л.Глібов/.

Окремі групи часток близькі за значенням: мов-мовб'и-мовбито; наче-нвчаб-начебто; немов-немовби - немовбито; неначе-неначобт о; ніби-нібито; себто-цебто-їобго. .

II. Ч. Стверджувальні частки уживаються переважно для ствердження якої-небудь думки і виражають згоду, підтвердження тощо: /Михайло:/ А ви будете обидві? /Панас:/ Авжеж /И.Сгариць-кий/; А г в, в г о, - згідливо мовив головз сільради, хоча й не все втямив /Є.Гуцало/; Так! Кити і любити, ненавидіти, їсти. Сміятись, прагнути спалити кораблі! /ІЛ. Рильський/.

Найпоширенішою серед стверджувальних часток є частка гак.

У зночанні частки ТАК вживається переважна більшість стверджувальних часток: авжеж, ато, атож, аякае, угу.

• 11,5, П в і в л ь н і частки вживаються як допоміжний ззсіб •• при оіормлонні питальних речень з відтінком здивування, недовіри:

Та н а в т. в к ми про пвсіку-забули?! - Здивувався головз /0.Вишня/; - слуить спонуканням до відповіді: -Ну, а вона? - напружено спитала Настя /3.Тулуб/; підсилюють запитання: А ти, мабуть, бзгзтс світу об"їхзз? Ге ж? - перейшов Кузько на свою любиму гему /Г. ї.оїюнішк/; - укизаліься як відгук із з звертання, або при псрепи-

- ІЗ,- .

тузанні непочутого: - Г а, Максиме, чуєш; слухай мені сюди!? - запитав він свого побраіица /Н. Рибак/.

II. 6. З в п а р е ч н і частки зживаються для аиракення заперечення. Нзйпоииранісими частками цієї групи е НЕ, НІ. Іклі з частки є їх варіантами, це - а н і, а н і-н і, и і-н і. Частка Н2, вживаючись перед присудком, виражає позна заперечення, а в позиції перед ікекми членами речення - неповне: Н а повергався тільки Кзрпо /3.Тулуб/; Ке багряницею, аз золотом - Хибою кров"ю він кипить, Тому його людським кіотом По віки вічні ке змістить /.«.Рильський/.Б дослідженні серед заперечних часток виділяються дві підгрупи: в/ власне заперечні; б/ контекстуальні і ситуативні частки. З значенні контекстуальних і ситуэтивних виступають перевзнно стверджувальні частки, які, залежно від контексту, мояуть вживатись як заперечні: - А я к ж а, дуже ти ї“; потрібний, - мотав головою Еась-коз.. Надрукує карточку і бувай здоров /Л.Парвомайськкй/; 2 г а,

і учора казали "дам бублика", і позавчора /М.Кропивницькиіі/.

Отке, модальне значення часток виступає в перезваній більїзості стосовно всього речення-вислозлювання. Особливо це характерно для рачень з частками /х і б з, н в в я е, щ о з а/, з частками мо-

дально-вольозіши/в н у, д в й, н у ц о, х в й/, стзірдкувальними ■

/т а к, а в ге е к, в т о к /, заперечними /ц і, а н і/.

Якщо вказівні частки засвідчують, як правило, ефект, т?.к би мовити, вмотивовано! присутності, то модальні - внутрішніх збуджень .і внутрішньої присутності. Вваяаємо за доцільне підкреслити, ще у елзснє модальних часток аспект формотворчий оргзнічно поєднується з комунікативно-прагматичним. Окремі порівнювальні частки можуть вгніватись з різних стилях мови. Так,частки як, н а ч а характерні :в основному, для розмовного стилю, а м о з, н е м о в - літа-ратурно-худоікнього. .

Оскільки в скрокому розумінні модальне значення з позиції категоріальної модальності характерне для всіх груп і підгруп часток, модальні частки вимагають особливо пильної уваги. Адже модальність, як категорія, є об"сднупчов семою стосовно всіх розрядів

часток.

У мокзх модальних часток досить помітною є тенденція до ситуз-тизно-контекстуально І омонімічності і полісемзнтичності. Ца стосується передусім часток о, п у, з в з а і, еге. Останні,

до всього, разом з деякими іншими с твердну вальними частками нерідко стимулюють емоційко-зацікавлеьий діалог між співбесідниками.

П. Бмоційно-експрвсизаі частки підкреслюють емоційну сторону мовлення, посилюють його виразність. Серед емоційно-окспрвсизних часток виділяються дві підгрупи: а/ емоційно-експресивні частки; б/ підсилюзапьні частки. Емоційно-експресивні частки впиваються для вираження захоплення чи незадоволення:

Я к багзто зажать для творчо! художньо! натури вракнння дитинства! /0.Гончар/; - при висловленні сумніву в здійсненні бвкзного: Куди йому вже до Риму? Хіба як здохне чорт у рові /І.П.Котля-ревський/; - щоб привернути увагу на кого-, що-небудь: Пацюк тиловий, - недобре подумав, коли переступив поріг. А ч як показує зуби /Д.Міїяенко/., ■ .

Підсилювальні частки ке виражають додаткових семантичних відтінків, а лише підсилюють емоційну сторону мовлення: Яким ж о справді прекрасним і осяйним буде наш день на оновленій землі!

/0.Довженко/; - Ярино! А несіть ивидце води, бо діек8 порожня! /ІІ.Ко-цзбинський/. _

Отже, група емоційно-експресивних часток за значенням близька до вигуків, проте на відміну від них частки виражають перехідний ■ емоційний момент. Вони можуть також вступати в логічні зв'язки з членами р'ечення. їх слід ввагати компонентами того чи іншого члена речення, з яким вони логічно пов"язані, значення яких вони посилюють, уточнюють, збагачують додатковими емоційними відтінками.

І, нарешті, зв"язок між емоційно-експресивними частками і. реченнями менш тривалий, ніж між вигуками і реченнями.

Характерними особливостями емоційних часток слід вважати такі:

- в основі "лексичної значимості їх лежить емоційний відтінок;

- емоційні частки можуть виступати зі значенням еквіваленту рочен-ця; - як правило, емоційні частки знаходяться на початку речення;

- емоційні частки можуть посилювати емоційно-семантичну виразність будь-якого члена речення;

- вони можуть вступати в різні сполучення з іншими-частками.

ІУ. Словотворчі частки вживаються для творення нових слів. В сучасній українській мові вони використовуються переважно для творення неозначених займенників та прислівників. Ряд часток, крім того, використовуються і для творення інших частик мови.

Серед словотворчих частот за їх функціями виділяємо тл:і:

1. Чзстки, що служать для творення неозначених займенників та

прислівників: з б и-, а н і-, б о з н в- /в о г з н в-/, б у д ъ~,

- н е б у д ь, д е-, к а з н в-, - а в в г о д н о, -с ь, х т о з-

н 3-, Ч О р Т З і! В-.

2. Частки, зв допомогою яких творяться заперечні займенники та прислівники: н в-, ні-, в р і-.

3. Частки, за допомогою яких творяться .сполучники: - б и /б/,

- Я Є /ж/.

4. Частки, за допомогою яких творяться прислівники:о н~, о с ь-.

5. Частки - б о, -н о, -т о, -т а к и, що підсилквть значення слова, якого стосуються.

В дослідженні характеризуються також самостійні та н е с з ;.і о о т і й я і частки. Самостійні частки можуть вичлено-вувзтись з новоутворених слів і займати довільну позицію,а несамостійні вживаються лише у складі слова, до якого вони приєднуються:

н а-, н і —, -б и /б/, -д е /д е—/.

У. Формотворчі частки вживаються для творення аналітичних форм умовного:„та наказового способу. Частки б и /б/, крій того,.вживаються і для утворення аналітичної форми минулого часу умовного способу: Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку, Була б його спіймала - зозуля ізлякала: ку-ку /П.Тичина/.

Частки хай, нехай - рівнозначні. Бони вживаються для утворення аналітичної форми наказового способу і вирзаають дозвіл, згоду, побажання тощо: Хай рвуть залізом жили й груди, а я клянусь своїм життям, що Батьківщині вірна буду й плюю в обличчя ворогам /В.Сосюра/; Нехай же вічно жива велике наие товариство /0.Довженко/.

Частки б у в, б у л в, б у л о вживаються для творення передминулого чи давноминулого часу: Никита Григорович, старшій брат поета, спробуввв було привчити його /Шевченко/ до господарювання, але всі зусилля його були даремні /Спогади про Шевченка/.

Формотворчі частки, які вживаються для творення ступенедих форм прикметників і наближаються до морфем /н а Й-, щ о-, я ку, -с я, що фактично перейшла в розряд постфікса, з також іншомовні частки /в а її-, д е-, ф о н~ та інші/ в дослідженні не аналізуються.

З наведених загальних конструктивних позицій моетз зробити такі конкретні висновки:

1. Труднощі у визначенні природи, складу і класифікації ча'с-ТОК пов"язані з тим, що в практиці лінгвсдидакгичних і лінгвістичних досліджень усі службові частини мови і, зокрема, частки, занадто відсторонені від синтаксичного рівня, усіх аспектів, .комунікативного синтаксису, без додаткового осмислення органічно! залежності висловлювання в процесі його формування від денотата, вдре-санта і адресвта.

2. Різнобічне осмислення чзсюк на вищому рівні зумовлюється підвищеною увагою до модальності в широкому і вузькому розумінні, виділенням в окремий розряд модельних слів та усвідомленням їхнього зв"язк.у з частками. Слід відзначити при цьому помітне зростання в останні досятилітгл функціонально-семантичного підходу до вивчення

'мови і мовлення, впровадження з практику лінгвістичних досліджень таких відгалужень як лінгвостилістика, соціолінгвістика.

3. Одним із недоліків попередніх досліджень було те, ЩО 3 більшості випадків після часто повторюваного традиційного визначення часток, автори статей, посібників і підручників переключали свої . зусилля на їхню класифікацію, закріплюючи монопольне полонення того чи іншого розряду, відсторонюючись від об'єднуючих рис. В результаті уявлення, про природу часток і своєрідність граматичного значення їх нпрідко.розсіюзались.

4. Зважаючи на те, що виникнення і життя часток невіддільні

від невимушеного безпосереднього спілкування, діалогічного емоційно-розумового напруження, від функції впливу, вважаємо цілком закономірним переважання їх у стилях розмовному і художньому, у жанрах лірико-гумористичних і сатиричних. ’

5. Створюючи колорит невимушеності, відтак непідготовленої імпровізованої розповіді чи репліки, частки водночас інтиміеують відношення між співбесідником, автором і читачем, мовцем і.слухачем.

6. Подана в дисертації класифікація часток, яка опирається на досвід попередників, носить пошуковий робочий характер. Хоча нами ■

і виділяються частки, що виражають різні семантичні' відтінки слів1'

і рочень, частки модальні тв емоційно-експресивні, ми розуміємо деяку умовність такого поділу, оскільки, вважааю, що спільним знаменником для всього розмаїття часток є модальність, що всі вони в конкретній ситуації і конкретному контексті пов"язані з емоційно-семантичними відтінками, і мово може йти про перевагу одного з них, що названі відтінки поширюються на все висловлювання. Нз початку ж речення вони нагадують своєрідний детермінант.

Основні положення дисертації відобрзаено з іаких публікаціях;

1. Частки з сучасній українській мові. Методичні рекомендації до курсу морфології сучасної українсько! мови./У співавторстзі/. -Одеса, 1980. - 56 с.

2. Методичні рекомендації до вивчення геми "Частка” у середній школі за оновлансюї-програмою з української мови.- Одеса,І98І. - 36 с.

3. Емоційно-експресивні часгки в сучасній українській мові // Методичні вказівки до спецкурсу для студентів П курсу філологічного факультету. /У співавторстві/. - Одесг, 1982.- 24 с.

4. Матеріали до спецкурсу "Частки в сучасній українській нові" для студентів П курсу /український відділ/ дгнної форми навчання.

/У співавторстві/. - Одеса, 1983. - 56 с.

5. Місце і роль часток у ранній Шевчекковій поезії //Тези доповідей та'повідомлень на обласній міавузівоькій науково-тзоретич-ній конференції, присвяченій 175-річчи від дня народження Т.Г.Сез-чанка 19-21 квітня 1939 р. -4.2. - Одеса, 1989. -С.12-13.

6.До питання про функції часток //Сляхи посилення практичної спрямованості у закладанні близькоспоріднаних /української і російської/ мов // Тези доповідей міжвузівської нзукозо-мегодичної конференції 25-28дкстодада 1990 р. - Одеса, 1990. - С.77-73.

7. Змоційно-експреоизні частки та їх функції в дитячих оповіданнях !.і.1,1.Коцюбинського //Тази і матеріали доповідей обласної міжвузівської науково-методичної конференції ІІ—15 празнй 1991 а. -

■ Ч.І. - Одеса, 1991. - С.91-92. '

8. На сляху системного і комплексного.значення мови та посилення його практичної спрямованості. /У співавторстві/. //Я.Л.Ко-ненський і педагогічна сучасність // 36.матеріалів міжнародної наукової конференції 23-35 вересня 1992 р. - Одеса, 1992. - С.85-86.

Підписано тю 7руху 14.05.1393р.Об.0,9.5о^ат 60хЄ4 І/І5. Друк офсагнлп.Тир.100.8ам.І»5.Безплатно.

ДОД ІЩІІ м.Драгомгиова,,Кн’-'в,Пирогова,9.