автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Демократия в Украине до и после 1985 года (историко-политологический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Демократия в Украине до и после 1985 года (историко-политологический анализ)"

3

1 1 ПОи

1НСТИТУТ НАЩОНАЛЬНИХ В1ДНОСИН I ПОЛ1ТОЛОГИ НАЦЮНАЛЬНОК АКАДЕМ11 НАУК УКРА1НИ

На правах рукопису

РИС1Ч Йосип Леошдович

ДЕМОКРАТЫ В УКРАКШ ДО I ШСЛЯ 1985

РОКУ

(1СТОРИКО-ПОЛ1ТОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ13)

Спешальшсть 23.00.02 - Псштичж ¡нСтитути

I процесн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацн на здобуття паукового ступени доктора пол1тичних наук

Киш - 1996

Дисерташею е рукопнс

Робота виконана на кафедр1 ф1лософп, соц1ологи та ¡сторм Днтропетровського державного аграрного ушверситету

Офщ1йн1 опоненти: доктор пол!тичних нау#

ЯКУШИК Валентин Михайлович,

доктор ¡сторичних наук ЛИТВИН Володимир Михайлович,

доктор полЬичних наук ЯРОШ Богдан Олексшович

Провшна орган1зашя - Национальна юридична акадекмя ¡мен1 Ярослава Мудрого, м.Харюв

Захист вшбудеться .лийълалг 1996 р0Ку о _ го*

диш на зас1данн1 спешал1зовано'/ вченоГради Д.01.67.01 в 1нститут1 нашональних вшносин - Г полполопТ НашональноУ Академп наук Украши за адресою: 252011, м.КиУв, вул.Кутузова, 8.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1бл1отеш Институту нашональних вшносин 1'пол|'толог1Т'НАН УкраТни (вул.Кутузова, 8).

Автореферат розГсланий (с^снХ. 1996 р0ку

Вчений секретар спешал1зовано'| вченоТ ради, кандидат ¡сторичних наук

.-/^¿'с . Ю.А.Левеноиь

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У краж i та ceiTi на протяз! XX стол'1ття наочно засв1дчнв нео б х i д н i с т ь ствердження демократу як основного принципу цн-вшэашУ, головно'1 форми полпичноУ оргашзаци, як верховноУ niiinocTi духовного розвитку.

ГЩвищення ¡нтересу до анал|зу демократичних npoueciB ocTaHHiM часом пояснюеться не лише намаганнями позбутнся мало-дослЫжених тем у гучажтарнШ сфер| науки, але й тими процесами, як! в1дбуваються в нашему еустльств!, коли стало очевидним, що незалежшеть УкраУни постае лише при наявносп демократп. Вона включае в себе сакраментальне право народу на свободу, самовнз-начення, co6opnicTb. JcTopi«. 60-х - початку 90-х poKie XX ст. засв1дчила також i те, що саме демократичний рух був головною складовою частиною нашонально-визвольноУ боротьбн украУнського народу.

Розв'язання злободенних проблем сучасносл неможливе без глибокого вивчения ¡сторичноУ детермшованост1 npoueciB, що в1дбуваються при становленж демократичного сусшльства в УкраУн! в KiHui XX ст., без розумшня характеру Ухнього взаемозв'язку та взаемозалежност1 вщ насл1дк1в прямого та побочного впливу на вс| сфери життя.

Суть, роль i визначальш етапи еволюцм демократичного розвитку i доа залишаються науково не осягнутою сферою об'ективно-го вивчення украУнськоУ полпичноУ науки. Лише nepiui кроки зроб-лен'| в тому, щоб розглянути демократ^ в УкраУж в кторичшй перспектив! формування демократичних традицж, як оргажчноУ складовоУ розвитку, наци та нашональноУ самосвшомост!, як загаль-нолюдськоУ цжностг

Сучасний пер1од розвитку украУнського сустльства особливо потребуе наукових лослижень демократичних npoueciB, яю безпо-середньо передували ¡сторичнж поди cbitoboto значения - проголо-шенню в 1991 рощ незалежност1 УкраУни. Без правдивого знания про минуле неможливо досягти цивЫзованостК сформувати осо-бисткть громадянина, здатного стати активним суб'ектом пронесу державотворе1жя, демократичного оновлення.

Актуалыисть i значения теми дослГаження також шдвищуеться практикою пол!тичного буття сучасноУ УкраУни, яке визначаеться змшою сустльноУ думки до понять демократ!), розчаруванням у частнни людей очжувапих надж на демократичж зрушення, енро-щеЬим трактуванням сутi демократп, силою тяглост* попереднього цосВ1ду. Наближення до вихшжх i сутжсних проблем демократичного розвитку внмагае осмислення поперелнього стану демократГУ,

ii нових рис'в умовах перех!дного nepioüy, коли вона набувае фор-машйного характеру.

Актуальнкть дослйдження проблем демократы зростае у зв'яз-ку з поширенням i глобал1зашею демократичного процесу в свт i потребами пошуку оптимально!' модел! поличного розвитку в УкраТш. •

Важливкть дослщження особливо посилюеться в умовах прийняття ново/ Конституци УираУни, коли демократ|'я, розвиваю-чись на конституцшних засадах, виступае Як визначальний ¡мпера-тив сучасностг

Предметом дисерташйного досл!дження е демократичний процес в Укра!ш, д1я тотал1тарннх метод1в, боротьба за утверджен< ня свободи слова, друку, выьннх виборш, з1брань та ¡нших консти-тушйних прав громадян; розвиток представницьких i прямих форм демократ!!, становления пол1тично! опозицм та формування багато-парт1йност1; характер пёрехщного перюду вЦ командно-адмшктративно! системи до демократичного, правового сусшль-ства. Об'ектом роботи е недостатньо вивчеш в теоретичному план!" та найбмьш icTOTHi з практично! точки зору сторони предмету' дослиження:

- форми, методи i мехашзми гальмуваиня демократичного розвитку в умовах тотал1тарно'| подлинно! системи i шд тиском змш поэтичных курс'ш та ix л1дер1в;

• д!яльшсть суб'ект1в демократичного розвитку: виборних opranie влади та самоуправлшня, народних депуталв, правлячоТ партм та опозицшних оргашзацш, дисидент!в, правозахисниюв;

- вплив на демократизашю украшського сусшльства П.Шелеста, В.Щербицького, ВЛвашка, Л.Кравчука, I,Плюща, С.Гуренка, О.Мороза, Л.Лук'яненка, М.Руденка, ВЧорновма, 1.Юхновського та ¡нших пол1тичних д1яч1в Украши; »

- де'мократичне волевиявлення народу через вибо'ри, сходи громадян, загальш обговорення документ, референдуми, в1че, м1тинги, демонстрашТ, страйки, петицй,звернення»

Bei ui складов! об'екту досл1дження розглядалися на тл1 со-шально-економ^чного i поэтичного процесу, що в1дбувався в Укра'|'ш у 60-Ti - 90-Ti роки XX ст. i характеризувався взаемоза-лежтстю та взаемообумовлежстю у своему розвитку.

Демократ^, яка асошюеться з 1985 роком, е лопчним продо-вженням поличного процесу, що розпочавс_я в 60-Ti роки ¡ мае си-стемне завершения в середин! 90-х poKtB. Ii Hoai тендеици розви-ваються в умовах побудови демократично!, правово!' УкрашськоТ держави, громадянського сустльства. В kihui 60-х poKiB - на початку 70-х завершилась змша пол1тичного курсу на збереження ¡сную-чо'| системи влади i л*кв1довувалися ri початки демократизаип. то пов'язувалися з ршеннями XX з'Тзду правлячоУ партн. Не днвля-

чись на це, не припинялась боротьба за демократию, нашональне в1дродження в УкраУт шд впливом об'екгивних закономфностей св1тового розвитку. Таке становище було характерним аж до другоУ половини 80-х роюв. 3 1986 року поступово, ¡нкоЛи непослиовно, половинчасто,- в умовах сильного опору старих пол1тичних структур розпочався шлях до ново? якост1 сусш'льсгва ■ до демократа та цн-вЫзаци. На початку 90-х рок!в стали фактами поличного жит-тя революцшш подм по утвердженню украгнськоУ державност! мир-ним демократнчним шляхом. Важливе значения в цьому процеа вшграли демократичш вибори, нов1 демократичш оргашзацп, а та-кож так! державно-пол1тичж документи як Декларашя про держав-ний суверештет УкраУни, Акт проголошення незалежност1 1 процедура проведения всенародного референдуму на шдтвердження цього Акту, поступове утвердження демократ^ в умовах складного пе-рехиного перюду.

Мета I завдання досл>дженнй. Метою роботи е критичний анал13 Г об'ективна ощнка причинноЧ обумовленост1 та ¡сторико-полиолопчного змкту процесу переходу к УкраУш в!д тотал1тарноУ полпичноУ системи до демократичного суспмьства Мирним еролю-щйним шляхом з використанням представницьких 1 прямих форм демократ!!. Для досягнення о значено') мети передбачаеться розв'я-зати в рамках дисертацшноУ роботи таю завдання:

- досЛ1дити механ1зм ди тотал1тарних методов, то були направлен! на гальмування демократичного розвитку, особливост1 еволюцГУ полпичноУ системи В1Д забезпечення функщонування пашвноУ рол1 компарти на державну владу до багатом1рност1 пол!тичного розвитку; . •

- вивчити специфшу та, особливост1 виборчоУ системи в УкраУш в ¡сторичшй ретроспектив!, в умовах пол!тичного плюрал!зму та со-шально-економнного реформування;

- проанал1зувати основшформи, методи оргашзацШного, 1дейно-пол1тичного становления пол1тичноУ,опознай в умовах репресш, пе-ресл1дувань, протиборства бюрократично-централ!зованого правля-чого режиму демократнчним прагненням 1 домаганням;

- на основ! матер!ал!в дисе.ртаци дати ¡сторико-пол(толог!чну ощн-ку, скласти хронологию проведения мпинпв, страйк1в, ¡нших форм прямоУ демократ?! 1 вияснити Ухню роль у становленн! демократа, у боротьб1 за проголошення незалежност1 УкраУни.

Методолог»чну I теоретичну основу досл!дження складае . система цив1л!зац!йних погляд'ш, що вЦображае гуман1тарн! принципи буд1вництва та розвитку украУнського суспГльства, загально-науйов! принципи об'ективност! та ¡сгоризму Ч конкретш досл1дницьк1 методи, що застосовуються в св1тов1й,науков'1Й прак-тиц!. 1У складовою частиною е Ыдходи та принципи до демократ!! як чагадьнолюдськоУ цшност!, сформульован! в Загальн!й Д^кларац!У

прав людини, в Прикшцевому Акт1 НБ£€, в Паризькш Хартм для новоТ бвропи, а також викладеш в'идатними заруб1жними та украшськими вченими Ар(стотелем, Платоном, Жан-Жаком Руссо, Ш.Монтеск'е, Т.Джефферсоном, М,Ганд1, Г.Сковородою, М.Косто-маровим, М.Драгомановим, М.Грушевським, В.Вернадським, А.Сахаровим, М.Руденком та шшимн. 1893 року Володимир Вернадский, зокрема, зазначав: "Мен1 здаеться, основою всього слу-жити повинен принцип демократП' в самому широкому розумшш слова... бдина форма суслмьства при свобод! особистосл • демо-крат1я. Це вища форма з точки зору розвитку свиомостГ.!

Специф1ка методологП дослЦження полягае у тому, що окрем1 його складов! перебувають на стику пол1голопчних, ¡сторичних та ¡нших галузей знань. Це визначило напрям дослщження, обсяг ви-користаних джерел, науково-довадковий апарат, 1сторшграф1чний анализ, сутн1сть концептуальних положень ! висновю'в. У робот! ви-користан1 предметно-хронолопчний, емшричний I системний, порт-няльний та ретроспективний методи.

Так! методи дозволяють визначити демократичну сутшсть 1 ре альний зм!ст ¡сторичних 1 полкичних явищ шляхом встановленн* зв'язку м1ж тенденщями розвитку та об'ективиим ходом сусального прогресу, проекш'ю ТхньоТ доктринально'1 сут| на реальш ¡сто-ричн1 процеси.

Використання пор1вняльного 1 ретроспективного метод1в анал1зу дозволило дисертанту сшвставити розвиток демократп, дт полпичних Ыститулв, 1дей та цЫностей в р!зних ¡сторичних умо-■вах. Поршняльний анал1з надае можливост1 вивчати полпичн! яви-ща ! факти як у ткному зв'язку з т!ею ¡сторичною обстановкою, в як1й вони виникли I розвивалися, так 1 в Тх яюсних змшах на р1зних етапах руху вперед. Пор1вняння окремих еташв I перюд|'в демократичного процесу допомагае виявити об'ективш тенденци його розвитку, зробити конкретний анал1з, простежити хронолопю та еволющю.

Метод ретроспективного анал1зу полпичних явищ, що.вико-ристовувався дисертантом при ¡сторико-пол1толопчному дос-Л1'дженш демократ!! до I п!сля 1985 року, сприяе розвитку про-гностично! функцм полпично! науки. Емшричний П1дх1д дае мож-ливкть досл!дити демократичну поведшку, громадську думку, полпичну культуру громадян на р!зних етапах поличного розвитку, вивчити вплив р!зних фактор!в на змщнення чи послабления шститут'т демократм. Системний шдх1д сприяв розкриттю т1еТ основи, системно'1 якост1, завдяки яким на загальному тл1 розвитку виявлялися важлив1 його елементи як одне шле.

' Вернадский В Н. Из дневника 1893 г. 7 февраля. Москва // Начало и вечность жизни. - М.,1989. - С.510.

Для всеб1чиого анализу проблем демократа дисертант засгосо-вував метод безпосереднього спостереження 1 участ!, вивчення документов, штерв'ю з учасниками под!й, арх1а автора.

У процеа наукового дослщження теми джередьною базою виступали законодавч'1 акти, ршення 1 Постанови Верховно!"Ради Украши, документн I матер1али м^сцевих орган1в влади. Джере-лознавчому дослщженню були п1ддаш програмш, статутш докумен-ти, постанови, декларац!!, заяви, звернення, ухвали пол1тичних ларпй та громадських оргашзащй у пер1од становления пол1тично! опозищ!, в яких м!стився як значний фактичний матер1ал, так I об-грунтування необх1дност! демократичного розвитку.

Цшн1 арх!вш документн, що засв!дчують стан I розвиток демо-крати, полпичних шстнтут1в 1 процеав, вивчалнся в центральнйх та обласних арх!вах Украши, в архивах м.Москви РосшськоГ Феде-раца. Важливе значения для розробки проблем мали документн ! матер1али з приводу становления нових ¡нститут демократм, л1кв1даЩ1 основ тоталитарного режиму, проголошення незалежност1 Украши, то мктяться в Постановах, Указах Верховно! Ради Укра'ши, » ПрезидГ! за 1990 - 1992 рр.

Автор вперше вводить у науковий об!г значну частину документ, що мають важлнве значения для формулювання пол!то-лопчних доктрин сучасност1. ! ,

раукода новизна днс<ртан1Г поля'гае в постанов«! пробле-ми та обгрунтуванн! авторсько! концепцГ! сутност1 демократичних процеЫв в Укра'йи до 1 шсля 1985 року, яка дала змогу виявип основш чинники, оСобливосг! та заксном<рност1 переходу до демократичного сусшльства 1 побудови незалежно! УкрашськоТ держави.

При цьому важлив1 складов! новизни визначаються у др^Д-

- стану науково! розробки проблем демократП в ¡сторичних I полгголопчних працях з урахуванням свпоглядно! еволюци, якнн дае змогу зробитн висиовок про те, що демократия е аажливим фактором прогресивного сусп1льно-пол!тичного розвитку 1 вЩгрэе виршальну роль при умов1, коли виступае як загальнолюдська шнж'сть; ■

- ¡сторико-пол!толопчного характеру не лише конкретних демократичних процедур, принцишв, представницьких I прямих форм, а й 1хньо1 комплексно! взаемодп, що випливае 1з особливостей I взаемозалежност! едино! пол1тично! системи;

- загальних теоретичних \ практичних д(й пол1тичних парт1й I виз-наченш характерних тенденцж демократичного розвитку в умовах ба^атопартШност!;

• механ!'зм1в протидп демократ!'! у 60-80-х роках та ¡7 залежност! ( .розвитку в!д змш п6л1тичиих< курив;

• icTopii, специфики та особливостей виборчоУ системи в УкраУш, УУ поступово'1 змши П1д впливом демократич'них тендеший;

- процесу становления пол1тичноУ опозици в умовах тоталпарноУ пол1тично1 системи, основних aaco6iB та еташв УУ орган1зац1йного та ¡дейно-пол^тичного оформления;

- використання м1тинпв, демонстрашй та шших форм прямоУ демо-KpaTii для актив1заци участ! мае у демократичних перетвореннях у краУш, для впливу на детермМзм перехщно^о першду;

у доведенн! висновку. що боротьба за демократа стала основною формою нац!онального вщродження. Цей поступ мав безперервний характер i включав легальж i. нелегальш нашонально-визвольш змагання, onip тотал1тарним методам, дисидентський рух, борЬтьбу за права людини;

в анал!з1 трудноицв i суперечностей демократичного процесу до i теля 1985 року, коли заметь опанування народних мае, ям е природного основою його сили, демократична орган1заци розпочали вну> тр1шню боротьбу за л1дерство, перевагу надавали пол1тичному тео ретизуванню, не висунувши достатньо плщних концепцШ щод| подальшого розвитку краУни. На суперечливкть демократичного pi; звитку впливае вЦсутнкть единого для Bcix загальнонащональноп, »нтересу; . '

в обгрунтуваннГ вненовмв: а) про притаманшеть украУнському сусшльству амб'1валентност'| в умовах становления нових демократичних 1нститут1в, що знайшло шдтвердження в. тдеумках проведе-них референдум1в, вибоР1в, громадських опитувань Электорату; б) про можлив1 тенденцп подальшого розвитку демократ» в УкраУш, коли з 1985 року формуеться нова демократична парадигма по-ведшки; в) про необх!дшсть оформления нових моделей сп1вв1дно-шення опозици i влади, прямих i представницьких форм демократи, пропорцШно-гмажоритарних засад функшонування виборчоУ системи; у визначенн! на ochobi полполопчних метод1в Е.Фромма, Д.Ркмена, В.Хагемана, Г.Лассуела, М.Вебера типолопУ поличного Л1дерства в УкраУц1 на протяз! 60-х - 90-х ромв XX стол^тя; в апробашТ та реал^заиПГ цившзацшного шдходу до демократи як загальнолюдсько! uiHHOCTi, що консолиувало пол1тичн1 сили в умовах боротьби проти тота1л1тарних метод1в i сприяло становлению громадянського суспшьства, правових в1дносин.

Теоретична { практична значуппеть результат дослижен-ня визначаеться новизною i комплексним шдходом до анал1зу поставлено! проблеми. Виршення завдань дисертац|йноУ роботи € важливим фактором розвитку полпичноУ думки в УкраУш як в теоретичному, так i в пол1тико-прикладному в!дношенш, бо дозволяе сформулювати ряд нових висновмв, проанал1зувати розвиток подш, я к! рашше не вивчалися, або трактувалися одноб1чно. Значения роботи полягае i в тому, що вона певною Mipoio заповнюе прогалини в

комплексному пауковому вивченш демократ» як цшсного явища пол1тичного життя. Авторське трактування деякнх положень теори i практики демократичного розвитку допоможе шдвищити р1вень взаемоди р1зних галузей гумаштарно? науки, пойлужити основою для подальшоТ науковоТ розробки проблем демократ)!.

Теоретична цшшсть дисертацп полягае також у тому, що Ti положения i висновки сприяють б1льш адекватному уявленню про генезис демократы в УKpaÍHi, боротьбу за не/ в останж роки перед проголошенням незалежност1 та i"í стан i тенденци розвитку теля 1991 року. Практичне значения дисертацшноУ роботи визначаеться тим, що в науковий o6ir вводиться нова концепщя щодо демокра-тичних процесс в Укра'(ж у 60-90-х роках XX ст. Матер1али дослщження можуть допомогти пол1тологам, пол1тикам-практикам, ¡сторикам, правникам у досл1дженН1 сучйсних проблем сусшльного ¡ державного життя УкраУни, при викладанн! вуз1вських гуматтарних KypciB.

Апробашя. Реэультати досл1дження викладеш в публташях, список яких додаеться. Днсертащя обговорювалася i була схвалена на кафедр! ф1лософГ|, сошолош та ÍCTopii Дшпропетровського arpo-ужверситету. Принципов! ¡деУ, висновки i рекомендац» обговорюва-лися у В1ддш теоретичних i приклаДних проблем пол1тологи 1нсти-туту нац'юнальних вЫноснн i пол^ологи HAH УкраУни. Ряд науко-вих проблем, досл!джених автором, висв^тлювалися у його виступах на науково-практичних конференциях, семшарах (м.КиУ'в, Дн1про-летровськ, Донецьк, JlbBÍB, 1вано-Франк)вськ, Москва) за участю вчених, пол1тимв.

Матер!али, узагальнююч1 висновки дослгдження впроваджу-ються в учбовий процес при викладанш автором курсу "Пол(толопя", "ictopia УкраУни i сучасний cbít", спецкурсу "Демократичш традишУ в УкраУш". Ряд наукових проблем, вивчених автором, знайшли вщображання в авторських програмах, як1 звучали по обласному paAÍo i телебаченню, а також публ1кувалися в центральних та обласних газетах.

Ддстов»рн|сть íxh'ix результат забезпечуеться документами i матер1алами, а також методикою, на ochobí якоУ виконана робота.

Ступшь наукодоУ розробки теми. Вивченню проблем демократичного розвитку в пер1рд, що дослЦжуеться, присвячена знач-на киьюсть роб|т досить ринопланового характеру. У залежност! в!д часу, в який були написаш tí чи ¡Hiui npaui, вони грунтувалисд на р)зних методолопчних засадах i в!др1знялися глибиною анал!зу реального змкту hojhtiímhhx процеав, ступеней об'ективносп, способом викладення матер1алу. ■■'"'*

У досл|дженш демократ)! до Í теля 1985 . року в УкраУи! видияються три пер!одн, протягом яких переаажали неадекватн! I навить'протилежш. один одному шдходи в характеристик демокра-

тичиих процеав, у ставленнг до демократ». Перший пер!од охо-плюе к!нець 60-х - 1985 роки. Робота досл!дник!в у цей час в основному була присвячена узагальненню досвиу про парт!йне кер1вництво органами народозладдя та громадськими оргашзашями, снстематизаци матер1ал1в по пропаганд! сощалктичноТ демократ». Пол!толопчш досл!дження проблем демократ!) адгёснювалися в рамках ¡сторп, философ!!, полткономн, юриспруденци 1 не повинн! були протир1чити доводам про неухильне зростання рол! компарт», про класову вииисть сощал^тично! демофат». Другий лер)од у досл!дженш теми пов'язаний з початком реал!зац» в 1985 рощ курсу оф!шйно1 влади на реформи ¡снуючого устрою ! закшчуеться в 1989 рош,.коли розпочинаеться змша пол1тично1 системи, заснова-ноТ на засадах тоталитаризму, визначаеться юридично вмотивована опозиШя, що обумовило виникнення р1зних концепцш у гумаЫтар-Н1Й науш, ¡ншо'1 методолог!! досл!дження проблем демократа'. ТретШ першд охоплюе час з 1989"р. до середини 90-х рок!в, коли науков1сть почала бути, визначальною, а ¡сторико-полполопчт дослиження штенсивно виходять на'нов! методолопчш ! теоретич^ принципи, украшська наука виходить 13 лещат загальносоюзного . мислення, набуваючи держав ноукрашського звучания. 3 1990 рок^ запроваджуеться нова наукова спещальшсть - полполопя.

Загальна характеристика ¡стор1ограф1Т та методолопчних тдход!в у перший перюд визначаеться тим, що об'ективне вщтво-рення пол1тичного процесу, яке грунтуеться на багатШ джерельшй та концептуальна баз), поступаеться в ш роки ¡деолопзованим роботам, що писалися п1д контролем партжноУ цензури. Хоча прац! цього пер1оду мали достатнш р!вень профес1онал1зму ! факто-лопчност1, але тхня творча суть обмежувалася офМйннмн канонами. 1 все ж варто погодитися з думкою шмецького политолога Яна Егберта, що колишня радянолопя не втрачае об'ект доапджен«я ! "ще' зберггатиме свое значения, допомагаючи краще зрозумЬи' пе-рех!дш процеси в нових державах".1

Проблеми демократ» хоча й дослщжувалися, але носили ло-кальний характер, Офщшною наукою вивчалась роль Рад, гро-мадських оргашзашй, парт1йне кер!вництво вама сферами життя. Майже не анал!зувалась демократична суть полпичноУ системи, ¡стор!я виборчих кампашй, прямих форм демократ» тощо. Докумен-тальш видання ршень комужстичноУ партП', присвячеш Дню Консти-туцГь черговим виборам до Рад, брошури, що пропагували р1зн1 постанови, резолюц» були основними з проблематики поличного зм!сту демократ!!. Безпосередне в!дношення до анал!зу розвитку демократа мали монографи А.Конашевич, Л.Гаврилюка, Л.Гайдукова, Б.Кузьмша, I.Орлова, Л.Юзькова. Робота А.Конашевич хоча й була

' Нгберт Ян. Перелом у Сх1днш бврош // Сучасшсть-1994.-№5.-С.79.

одн!ею з перших по такш пр'облематиЩ, але розвиток сощалктич-но!' демократ!! розглядався автором не через дш демократичних принцип!в та шститу^в, а,через п'ятир!чш плани.' Головною ви-р!шальною умовою розвитку демократ!!' в щй працГвиступае не народ, як нос1й-влади, а зростання рол! компартп. Не дивлячись на стереотипн!сть, притаманну для того часу, Л.Гайдуков у своТй мо-нографп поряд з традишйним анал1зом парт!йиого кер1вництва вис-ловлюе думку про необх!дн!сть формувати середшй клас у роб^тни-чих колективах, а також обгрунтовуе тезу про потребу б!льше уваги прид!ляти моральна сторон! р!зного роду економ!чних по-,чин!в, змагань та ¡нщ!атив2. ГОрлов розглядав роль I м1сце трудового колективу в розвитку соц!ал!стичноУ демократп, в тому числ! ! через анал!3 бригадноУ форми оргаЫзаци праци через эвернення до сощолопчних опитувань3. Але переважаючим у цих та ¡нших пра-цях науковшв був концептуальний п!дх1д, за яким розвиток демократ», УУ роль у сустльств!, пов'яэувалися э р1шеннями чергових з'Уздв компарт!У, а суть могла бути лише класовою.

Значну увагу досл!дженню проблем демократ!! в цей першд прид)ляв Д.Керимов. 6 в його роботах розд!ли про'представницьку I пряму демократ!ю, але Ух розгляд був досить узагальненим I декла-ративним*. Цжавою на той час була монограф1Я Л.Карапетяна5. У нш чи не вперше говорилось про необх!дн!сть розглядати со-ц!ал1стичну демократ!ю як таку, що розвиваеться на принципах гу-ман!зму ! справедливости Ця робота мае посилання на Г.Плеханова, що теж не заажди зустр!чалось лри розгляд! проблем демократ!!'.

Узагальнюючих праць про розвиток демократ!!' в УкраУн!, в тому числ! I сощалктичноУ, в зазначений пер1од не було. Деякий анал!з демократичного процесу можна знайти в книз! "Советская демократия. Очерк становления и развития" /М., 1983/, яка подае ¡сторичний нарис радянськоУ демократ!!', що було характерним ! для УкраУни. Але про об'ектившсть та неупереджен!сть цього досл!дження говорити важко, бо вся 1стор(я демократ!!' теж розгля-далась з класових позишй.

• ' Конашевич А.П. Деятельность Компартии Украины по дальнейшему развитию социалистической демократии.-К.,1985.• С.4-19,22,107.

2 Гайдуков Л.Ф. Партийное руководство экономикой развитого социализма.•

К., 1981,- С.131.

, 3 Орлов И В. По законам советской демократии.- М., 1984 - С.19-30. "4 Советская демократия в период развитого социализма /Под общред. Д.А.кер имова,- М., 1979; Керимов Д А. Демократия развитого социализма.-М., 1988 та ¡нш.

5 Карапетян Л.М. Научное управление и демократия - М., 1979. -С.64.

У 70-т1-80-т1 роки значна частика оубл1кацж з проблем демократ» виходила в сер» вид-цтва "Знания". У роботах М.Марченка, М.Фуруева, М.Дьомочкша, М.Ольшевського, А.Сел1ванова, В.Бондаря, Т.ДжафарлГ, укра'шських ¡сторик!в 1 правознавШв Л,Горд1€нка, В.Копейчикова, М.Проскури, А.Мшгазутдшова, О.Костюченка, Ф.Терехова мктився фактичний матер1ал про розви-ток демократичних процеав лише в межах монополи одше!' парт!! на владу. Серед названих авторов сфд в!дзначити роботу Т.Джафарл1, який нав1в у своему Д0СЛ1Дженж досить щкавий I незвичний для того часу досв1д щодо вивчення громадсько\' думки, а також акцентував увагу на потреб! посилення моральных вимог до кер1вник1в'.

Окремим аспектам розвитку демократ» в зазначений перюд було присвячено ряд докторських та кандидатських дисерташй. Назви 1 зм1ст цих праць шлком совпадали з вимогами офщшно! методологГ1 та стереотипних принцишв, хоча м!стили вони шкавий фактичний материл, у них висловлювались прогресивн! пропозиц».

У цмому ж, партШна, класова методология та принципи дос лтження в 70-тЬпер1шй половиш 80-х ромв все б1льше 1 б1льш цементували становцще кризи, що, безперечно, спричинило нега тивний вплив на зм!ст гуман1тарних наук. Освячення "партП' - дер-жави" як норми, як законом1рност1 фактично змушувало науковшв обгрунговувати те, що не вкладалося в об'ективний розвиток ци-в!л¡зац!*!, наукове сприйняття джсностЬ Б1лышсть автор!в без особ-ливо1 аргументацп выкидали намагання зах1дних вчених переконати в необх!дност> л1берал|заци та демократизац» радянського сусшль-ства шляхом в1'докремлення парт» вд держави. На критику зах!д-них пол1толоНв виборчо? системи в СРСР, яка не передбачала альтернативность офМйна радянська ¡сторюграф1я в1дповЬаа.ла твердженням, що висування, наприклад, одного кандидата на Депутатский мандат е радянською практикою. Пропагувались також стереотипш уявлення про безк0кфл1ктшсть розвитку парти 1 сусшльних в!Дносин, автоматичне эростання демократичное™ при кер1втй рол1 компартп, вииисть принцишв класовоаЧ над загаль-нолюдськими, незмшн^ть «нститут демократ», соц!альноТ структуры сусП1льства ! наЫональних вЬпносин, абсолютну ¡стину документе чергового партшного з'Узду, пленуму, конференц»; Проблеми демократ» в цей перюд поали важливе м!сце в нелегальна лЬературк Самвидав став у 70-т1 роки стихшною формою здшснення гарантованих Конститушею прав на свободу слова. В|Н набув популярное^ саме в зазначен1 роки, бо з кжця 60-х у самвидав! з'являються.статт1 з авторським Ыдписом, в яких з позицш ле-

' Джа<фарли Т.М. Изучение и учет общественного мнения в партийной работе,- М-, 1982; Його ж: Право вести за ^обой.- М., 1984.

ншських праць була зроблена спроба проанал1зувати гостр1 про-блеми демократм, прав людинн, соц!ального 1 нашонального ро-звитку УкраУни. Це булн роботи украУнських ¡сториюв, письмен-иик!в, журналклв, лпературних критимв. Серед зйборонених ¡сто-рико-публщистичних твор!В ¡нтерес у громадськосп викликали пращ ГДзюби, В.Чорнов!ла, б.Сверстюка, М.Брайчевського, О.Апанович, В.Мороза, М.Руденка та жших. Значиий фактичннй. матер!ал про порушення прав людини, нацшнальне пригжчення украУнського народу надавав самвидавницький журнал "УкраУнський в!сник" шд редагуванням В.Чорновма. 3 1970 по 1972 роки у Львов! вийшло Ш1сть випусмв цього часопису близько 100 прим)р-ниюв кожний. Про ¡стор!ю руху опору партжно-бюрократичшй систем! широко шформував самвидавський часопис "Хрошка поточних под!й", який виходив з 1968 по 1983 ¡Як у Москв1 1 нелегально розповсюджувався в УкраУнН.

Значний внесок у досл!дження кторн демократичного розвйт-ку в УкраУш був зроблений у щ роки вченими украУнськоУ д!аспори в Канад1, США, Шмеччиш, !нших краУнах2. 1976 року украУнський дисидент Л.Плющ ем!грував до Франий', де в 1977 рощ з'явилася друком його книга "В карнавал! ¡сторГГ про становище з правами людини в УкраУш. 3 1978 року УкраУнська Гельсинська Група почала видавати самвидавський 'Чнформащйний Бюлетень", а з 1980 року закордонне представництво УГГ публтувало в Нью-Йорку "Шсник репрес!й в Укр>Ун|" за редакцию Над» Св!тличноУ. 3 юнця 1977 року поширювались у самвидав! в УкраУш "ПозишУ украУнських пол1тичних в'язн1в" за л!дписом Олекси Тихого ! о.Василя Романюка, в яких йшлося про необхшшсть 'здобуття УкраУною державноУ незалежност), про и мкце в "кол! демократич-них краУн св!ту"3.

Науков! ¡сторичн! I пол!толопчн! прац! з проблем демократ!'! пуб-лжувались у цей пер!од у журнал! "Сучасн^сть", який видавався в Нью-Йорку. Саме тут також друкувались роботи 1.Дзюби, Л.Костенко, В.Стуса, б.Сверстюка та багатьох ¡нших забйронених автор!в в УкраУш.

Другий пер1од ¡стор!ограф!чного огляду охоплюе в!др!зок часу з 1985 по 1989-т! роки, коли стан гумажтарноУ науки виявився не в простому кмьюсному накопиченн! кризових явищ, а в суттев!й ломш сталнх стереотил1в ! схем, у назр!ванш глибокоУ траксформацп

' Максимова Э. История инакомыслия тиражом в 50 тысяч экземпляров // Известия,- 1991.• 7 мая.

2 !Див : Заруб1ж1П украУнш /С.Ю.Лазебник /кер.авт.кол/, Л.Ю.Лешснко, Ю.1,Макар.- К., 1991.•■ С.74, 76-77,107,108,143.

3 Див.: Жуконський А., Субтелышн О. Карие ¡сторГ| Украши.' К., 1991.• С.147.

досл1дницьких метод1в » наукових шдхрд|в. У центр! Ц1Е1 кризи стояли не система, не арх1ви, а сам дослщник: йому необхщно було зм!нювати сво> методолопчш 1 гносеологГчш принципи та ор'|енти-ри. Можливо саме це 1 стало причиною того, що найб!льш шкав! роботи, як1 висв!глювали невщом! сторшки з ¡сторп поличного розвитку, з'явилися спочатку в публщистищ, а в науков^й сфер5 хце залншались недоторканими проблемн методологи, система дефМшй, важкий тягар ¡деолоНзацГ/.

Змша парадягми СвЗд грецьк. вз1рець* приклад) в гумаштар-нш науц! роэпочинаеться з 1985 року I поступово формуеться як цШсний процес до 1989 року шд впливом пол^ики гласност! та на тл1 кризових явит у сощально-полпичшй та економ1чн!й сферах. -Ця змЫа включала в себе в1дмову вЦ догматизованого 1 нав1ть сак-рал!зованого марксизму 1 лешшзму як ун1версальних методо-лопчних каношв. .

Саме в ц!й нов!й парадигм! з 1988 року з'являються альтерна-тивн1 науков! прац!, посилюеться роль ктори, пол^ологп для су-часно! пол^ики, для передбачення можливого розвитку подж. Гу-маштарна наука в УкраТш розпочинае висвплювати принципово но-ву проблематику: анал1з демократичного розвитку в едност1 з ду-. ховним, культурним, нац!ональним вЦродженням. Уперше за багато десятир!ч наука тджмае нову глибину, яка вщходить вщ союзно-центрового погЛяду на ¡сторичну долю УкраТни I на сусшльнин ро-звиток узагал!.

Але переважаючою I визначальною тенденцию розвитку кторкграфп в цей период було загальнотеоретичне мислення в рамках лише соцклктичних концепцш. Прикладом може служити тема сошалктичного самоуправл1Ния, яка стала актуальною в межах досл!дження проблем демократ» в 1985 » 1986 роках. При цьо-му багато автор1В, ратуючи за сошалктиЧне самоугфавлшня, не^ро-били спроб анал!тично пщжти до сут! самого соц1ал1зму, якии па-нував у сусш'льств1, Звщси ВС1 спроби вивести на практичне вллення форми самоулравлшня наштовхувались на адмМстратив-но-командну систему, що характеризувала той реальний сащал1зм, у тому числ! й в УкраТш, ¡, безперечно, не дозволяла н!якого демократичного впливу.

В Украип в 1985,1986 роках виходять друком монографи, статт!, в яких акцентуеться увага на необх1дност1 розвитку демо-кратп, самоуправлшня у в1дпов1дност1 з р1шеннями чергового з'Узду КПРС, з'являються нов! роздан шд назвою "Поглнблення демократизму пол1тично'| системи". Автори в'|дзначають нов! акценти, що поширювалися в термшологм компартп, як вщображення початку нового поличного курсу. Але причини такого тлумачення розвитку не вияснялися ! не дослтжувалися. Кр>м того, стверджувалася

попередня формула, що "лише партчя е гарантом ) ноЫем демократ»"1.

Такий п1дх!д до аналЬу пол1тичноУ системи в умовах офшжно проголошеноУ политики гласност! 1 демократизацц був характерним також для монографш в.Ковешникова, М.Марченка, I,Рожка2. Ав-тори продовжували викриваги заруб1жних опонент1в з приводу 1хн)х тверджень про наявн1сть у СРСР тотал1таризму, що Ради е досить неефективш, формальш заклади та ¡нш. 1989 року вийшла книга В.Копейчикова "Гумашзм радянсько') демократ»". Цшава за змктом фактичного матер1алу ця робота, на жаль, залишалась на старих методолопчних принципах ! в1др1знялась в1д попередшх лише за кмьк1стю вживания слова гумашзм. Анал13 демократичних процеав в УкраТш шдтверджуеться чомусь сошолопчними опиту; ваннями в Москв!3.

У 1988-1989 роках з'являються роботи, яю можна квал!ф1ку-ватй як переходи! до нового поколения ¡сторшграф». 3 певнйми обумовленнями до таких праць взноситься публ1кац» В.Городяненка, Ф.Бурлацького, Ю.Бурт1на, 1.Бестужева - Лади4. У монограф» В.Городяненка на перший план досл1дження виходять проблеми шдвищення активности трудящих Украшн в управлшж виробництвом. Автор одним з перших у. цей период подае критичний огляд лператури попередн1х рок1в> Ф.Бурлацький анал!зуе Д1яльн1сть таких украшських Д)яч1в як П.Шелест, М.Шдгорний, на-магаеться дати визначення термшу "эаст1й" 1 досить усшшно роз-кривае мехашзм д» таких явищ, як стагнация сусп1льства. Ю.Бурт1н анал!зуе проблему гарантш народовладдя, як| в"ш бачить у зм!ш вкборчоТ системи, при якш не повинно бути ' кер1вно1 рол! ком-парт», доводить важлив1сть 1 необхщшсть для демократичного роз-витку 1снування такого- жституту як выставка посадових оаб. 1.Бестужев-Лада одним з перших разпочав анал!зувати феномен до-би Л.Брежнева в поличному 1 духовному розвитку.

У 1985-1989 роках зиачний вплив на пропаганду ¡дей демократ», хоча й у рамках офЫйного курсу, мали проблемно-те-матичш статт1 в головних органах компаргп "Правда", "Советская

' XXVII съезд КПСС о социально-политическом и духовном развитии советского общества /Авт.кол.:Н.Г.Сырцов /рук./, В.Г.Антоненко, В.Г.Колодько, К.С Лузин.- К., 1986 -С.38-42,45.

2 Ковешникоа Е.М. Партия, Советы, ускорение.- М., 1987; Марченко М.Н., Рожко И.Н. Демократий в СССР: факты и домыслы.- М., 1988.

3 ¡{опейчиков В В. Гуманизм советской демократии,- К., 1989.- С.4,73.

4 Городяненко В.Г. Опыт и проблемы повышения активности трудящихся в управлении производством,- К., 1989; Бурлацкий Ф.И. Новое мышление.■ М., 1989; Третья полоса. Хроника перестройки /Сост. Н.Н.Боднарук, Ю.Буртнн.-И., 1988; Бестужев-Лада И. Торжественный марш на месте // Неделя.-1988,- № 25.

культура", як1 нерщко передру.ковували.сь у газетах УкраУни, Поява таких публ!кац)й була пов'язана перш за все з ршеннями з'Тзд^в, пленумов ЦК КПРС, ям п1д кер1вництвом М.Горбачева з 1985 року почали змшювати пол!Тичний курс у сторону демократ» в рамках принципу сошал!зму та 1нтернашонал1зму. Викликали штерес статт1 П1Д назвою "Парт I поглиблеиня соц1ал1стично1 демократ!!'", "Соц|ал1стична демократ: творчкть мае", "Революшйна суть пере-будови" та )нип. Шсля с»чневого (1987 р.)»лленуму ЦК КПРС, ана-лопчних пленум1в ЦК компартП' УкраУни, обласних комитет розпо-чалась цша кампан1я по виевггленню ¡дей демократа гид рубрикою "Б1льше сошал!зму. больше демократ!!".

ЗначНа К1льюсть публ^каШй про демократ!» при збереженн! старих структур не могла не привести до накопичення критичного ставлення до самоУ сут1 демократ!!'. Це засв!дчують матер!али зустр!чей М.Горбачова з кер!вникаыи засоб1в масовоУ ¡нформаци, як! вщбулнсь у лютому 1 липш 1987 року. На остаин!й зустрМ тод!шн!й головний редактор газети "Известия" ¡.Лаптев заявив; "мен! эдаеться, шо у нас у вЫх накопячуеться певна втома в!,» гласност! I прямоти. ГЦд!йшов час нового поглибленого аналЬу процесу демократизадП"1.

Так1 нов! настро? в 1988 роц! внлились у масов! публЫац!!' з критикою культу особи Сталина ! сталМзму, з анал!зом радянсько-го бюрократизму, зловживань тощо. У пор1внянн1 з цнм новий курс в УкраУн!, як справедливо зазначае Орест Субтедьний, "лишався явищем р1дк1сним'1 вЦнссно притишеним"2.

Шсля того, як були звмьнеш у 1987-1988 роках пол!тичн! в'язш, з'явилась альтернативна офщгёнш ¡сторюграфП' концепшя погляд1в на сучасний 1 мииулий ¡сторичний < пол!тичний розвиток. Важливу роль у цьому вшграв поновлений випуском "УкраУнський вкиик", 7,8,9-10 числа якого вмйшли в 1987 роц!.' Привернув увагу громадськост! в1дкритий лист М.Горбачеву, який склав В.Чорновиь Цей документ мав програмовий, науковий характер, бо п!дн!мав важлив! проблеми демократичного розвитку, национального вщрод-ження УкраУни з нових позншй, за якими демократ!я виступала як загальнолюдська ц!ншсть3.Такий же П1ДХ1Д застосовувався 1 в статт1 В.Чорнов1ла "Дещо про "демократ^ по-Брежневськи". Неформальною орган1зац1ею - (Украшськнм культуролопчним клубом • у жовтш 1987 року був оргашзований альтернативний науковий веч!р

• Убежденность - опора перестройки // Правда.- 1987.- N февраля; Практическими делами углублять перестройку // Правда.• 1987,- 16 июля.

2 Субтельний О. Укра'ша. 1стор!я,- К., 1992 - С.461.

3 УкраУнський в(сник. Вип.7,8,9-10. Серпень, вересень, жовтень-листопад 1987 р.- КнТв-Jlboia. Передрук самвидавського журналу з Украши,- УкраУнське sh.ï-utbo Смолоскип,- Балтимор.- 1988.-,,Торонто,- С. 13,490.

на тему "БЫ плями укра'шськоУ ¡сторп", де приводились аргументи, що, не дивлячись на гасла перебудови, "стал1нська система продо-вжуе функшонувати". .

У шлому ж другий пер1од ¡сторюграф1чного огляду внявив не-спроможнкть-офщшно! науки адекватно осмислити лодп, викликаш пол1тикою гласность демократизаци. Якщо ¡стор1ограф1я 50-60-х рок1в вщзначена творчим пошуком у теорп та методологП гу-маштарноТ науки, що виявилось у появ1, чисельних дискусШ, гуртюв, секцш з питань методологи, то в другш половин! 80-х рок1в цього не сталося. Теоретична думка певним чином була па-ралЬована 1 це при тому, що зовшшня 1 внутр!шня свобода досл1дника стала набагато ширшою.

У цей же час, як 1 в попередн! роки, ц!кав! прац1 з'являються за кордоном. Одна з таких публ|кашй привернула увагу науковц!в в Украшь Це була робота Е.Монтеса "СРСР при Горбачови Б1льше сошал13му, б!льше демократи". Це видання ввшшло в число десяти бестселер^в на книжковому ринку ! усшшно конкурувало з детек-тивними романами. У роздШ "Вщ застою до. реформи" автор, роз-кривае змкт того процесу, що розпочався з 1985 року. Особлива увага прид(лялась розвитков! самоуправлшня народу, розширенню прав 1 свобод громадян, у цьому бачи'вся ключ до подолання шерци, споаб ефективно) боротьби з бюрократизмом.!

Вплив М.Горбачева на демократизащю радянського сусшль-ства привертав увагу багатьох европейських та американських вче-них. Серед них ели назвати Л.Фшера-Руж, Т.Нейлоре, Х.Брема, С.Бялере, . Ф.Бандь роботи яких у переклад! були опубл1кован1 окремою книжкою.2 Для цих автор!в розумшня демократичного ро-звитку в СРСР сприймалося лише через харизматичну особисткть М.Горбачева. Ш дооидники не звертали увагу на ¡мперську суть Союзу, на проблеми народов 1 респ'убл1к, як! в нього входили, в ?о-му чис-л! I на долю украшського народу.

Серед видатних американських пол1толопв З.Бжезинський першим подав анал1з ¡мперсько! сут1 СРСР I виклав лапку подальше!" боротьби украшського народу за незалежшеть1 його природне, демократичне право мати повноШнну самост1йну державу.3 Дж.Кенан, Ричард Пайпс теж прийшли до висновку в сво!'х працях, що демократ^ в УкраМ страждае в!д ¡мперсько'1 политики. Р1чард Шксон у 1988 рощ видав книгу "1999 - перемога без в!йни", де йшла

1 Epiando Montes, La URSS de Gorbachov. Mas socialismo, „trias democracia. México, Ediciones de Gultra Popular, 1987,- 138-143 p.p.

2 Див.: Что на западе говорят о перестройке? - М., 1989. .;

3 Див.: Бжезинський ЗСНгнев. Великий провал // Bcecslr.- 1992.-. М1-2, 3-4,

5-6. ■ .... - ;..;.. '.

мова про становище Укра'ши в Радянськрму Союз!.1

Б1лышсть заруб)жних учених при анал!з! ситуаци в Украш! виходили ¡з найб1льш впливово! на той час у политологи Заходу плюралктичноТ концепци (викладена в працях Г.Лаем, М.Дюверже, Р.Дарендофа, Р.Даля), яка була воображениям пост!ндустр!ального сусшльства. У той же час специф1чний характер поличного 'розвитку Укра'ши вимагав урахування в наукових дослЬцження за-критост! сусшльства, впливу тоталпарност!., антагонктичност! ¡нтереЫв. Це об'ективно спонукало анал1зувати р13Н1 доктрини де-мократп.

Трет?й пер}<?д науково? розробки теми - 1989 - середина 90-х рр. - характеризуемся штенсивним виходом на нов1 методолопчн! шдходи досл\дження проблем демократГ{, Розпочинаеться цей пронес П1Д впливом зм!ни внборчо-! системи, проведения вибор!в з еле-ментами плюрал1зму в 1989 1 1990 рр., появи в1дкрито'| опозиш'Т компартн. Саме в цей перкд практика демократичного розвитку довела необхинкть нового анал1зу процеав, значною м1рою спро-стувала попередн! оф1щйш концепци, а це об'ективно привело до появи нового поколЫня вже пол1ТолоНчно! лкератури та кторич-■ них, ф1лософських праць. •

Серед перших узагальнюючих книг, що пщпадають п!д таку класифтащю, на наш погляд, можна назвати роботу за загальною редакшею В.Журавльова2. Ця праця анал1зуе перюд, що вв1йшов в ктор1ю шд назвою "застой". У монографп було доведено, що обго-ворення проекту КонституцП 1977 року проходило формально 1 недемократично. Слщ, проте, зазначити, що арх1вних документ на шдтвердження цього висновку, не наводилося. Автори розглядали дисидентство лише як нову форму духовно} опозици, тод\ як це явище було, на наш погляд, формою зародження полгтичноТ опознан 1 мало за мету нацюнальне визволення. Не дивлячись на'по-зитивш сторони цього дослщження, автори ще не змогли до кшця розкрити суперечшсть деформацш, вс! складов! кризи, проблеми демократичного розвитку.

Популярною в 1989 рош була книга "1ншого не дано" !з серп "Перебудова, гласн!сть, демократ, соц!ал!зм" (М., 1988). Заглав-ними статтями в ц!й робот! були матер!али А.Сахарова, Ю.Афанасьева, ¡нших московських вчених. Другим виданням ¡з ше'| серн була книжка "Через терн!')" (М..1990). 3 точки зору кторп демократп це достатньо узагальнююча, широкомасштабна праця. Серед П автор!в були Л.Васильев, А.Ципко, В.Кисельов, В.Сиротюн,

' Див.: Болюбаш В. Яос!йський ¡мпер1алЬм у сучасшй публщистиш США // Жтературна Укра'ша,- 1993. - 18 люгого.

2 На пороге кризиса: нарастание застойных явлений в партии и обществе- / Под общ.ред. В.В.Журавлева. - М.,1990.

A.Бутенко, Л.Баткш, 1.Клямкш та шип. Серед проблем, що грун-товно досл1джувались, були так1, як криза сошал1зму, 1стор1я но-менклатури як антидемократично! форми, проблеми громадянського сусшльства, анал1з роботи перших з'Уздв народних' депутате, ста-ирвлеиня багатопартжности проблеми свобода 1 сучасний феномен стал1Н1зму та жил. € в шй робот1 ешзодичш приклади з ¡стори полкичного розвитку УкраТни, а проблема взаемода демократичного 1 нашонального анал1зувалась одноб1чно, серед автор1в не було жодного представника украшЬького демократичного руху.

Для методолопчного 1 концептуального осмислення проблем демократ» через розумжня и як загальнолюдськоТ ц1нност1 помпне значения вдаграв словник за редакц1ею рос!йського ¡сторика Ю.Афанасьева I французького краТнознавця Марко Ферро, який поширювався в Укра'Уш з 1989 року. У роэдш "Дисиденти" автори наводять ¡сторичш факти про участь у боротьб1 за демократа украшського правозахисника П.Григоренка, нащонально-культурних, рел!г1йних рух1в, самвидавськоУ л1тератури в УкраТн!'.

За кордоном безпосередньо украшським проблемам демократичного розвитку присвятив книгу А.КамшскКий, яка вийшла 1990 року в Мюнхен! шд назвою "На перехЩному етап!: "Гласшсть", .".перебудова" 1 "демократизашя на УкраУнГ.

В УкраУш под|'бних видань ще не було, а процес нового мислення в прлпичнш думц1 шшов за таким напрямком: по-першр, розпочалися публ1каци праць в!домих украУнських ¡сторик!в 1 пол1толопв початку XX ст. М.Грушевського, Д.Дорошенка, Н.ПолонськоУ-Василенко, В.Лилинського та шших. Важливе значения мало видання роботи Д.Яворницького про ¡'сторт запор1зько-го козацтва, його демократичн1 ' традицп... Викликала дискуст пол1толопчна доктрина "ел!тарного консерватизму" В.Липинського, як альтернативна демократична полпичшй систем!. По-друге. в 1989-1990 рр. в украТнських наукових 1 публщистичних журналах були надруковаш рашше забороненГ самвндавсью твори ГДзюби,

B.Чорнов1ла, б.Сверстюка, М.Руденка та багатьох мших щодо поличного становища в УкраУш. По-трете. в УкраУш були тшдзш книги заруб1жних науковц1в украУнського походжения, яю досл1джували ¡сторш УкраУни. Роботи А.Жуковського, О.Субтельного викликали великий резонанс I З1грали помечу роль у полпичнш дуыш. у розробш нових тдходш до вивчення проблеми демократичного розвитку, Оо висв1тлюваяи причини яктив1зацп дисиденського руху в 70-т1 роки, форми 1 методи боротьби демокра-тичцих сил проти пол1тичного режиму, заснованого на засадах то-тал1тарнзму.

'1 Опыт словаря нового мышления /Под общ ред. М.Ферро и Ю Афанасьева.• М., 1989 - С.412-415.

Ряд суттевих проблем дослщжувальноУ уеми проанал!зував в ¡сто-рико-пол1толопчному план! А.бвлахов у робот! "Криза КПРС: вито-ки та уроки". Серед них - причини падшня авторитету компартм ! глибокоУ УУ кризи. Науковим вщкриттям для пол!тичноУ науки, на наш погляд, було досл^дження автором процесу формування опози-цшноУ св1домост1. Аргументувалось також, що формула: виборч! ор-гани - частина парти; первинш орган!заци - основа, апарат - на служб! парт!» свщчить, то проведения якоУсь демаркацшноУ Л1Н1Т. М1Ж ними означав не що шше, як в!дх1д вщ реальности.

Першу спробу дослщити процес становления багатопарпйност! зд1йсннли авгори книги "Неформали. Хто е хто?" А.Громов, О.Кузж (М., 1990), У цш робот! дослЩжуеться сои!альна база опо-зищйност!, е звернення до ¡сторП" "неформальних оргашзашй" ^ УкраУни: "Товариства Лева", УкраУнського культурного товариства !м. Т.Шевченка та ряду »нших. Варто зазначити, що анал1з, здШснений авторами, не був п!дкршлений арх!вними документами, матер1алами з пер1одичноУ преси УкраУни.

1990 року стався перелом 1 в п!дход! науковщв до закордонноУ радякологи. Якщо ран1ше автори багатьох книг критикували, розв!нчували називал.и фальсифжашею, або вщкидали начисто вс! висновки захщних пол!толог!в, за внключенням окремих вчених -марксисте, тониш значна частина дооидниюв визнала, що в постанови! багатьох проблем вчен! ¡з Заходу булн близью до ¡стиниЗ,

3 1990 року значний вплив на зм!ну концелтуального ос-мислення проблем демократ!! почав вшгравати "УкраУнський ¡сто-ричний журнал", який всходить вщ однопартжного тлумачення сусшльно-лолпичних лроцес1в, в!д загальносоюзного мислення. Якщо в попередн1 першди цей журнал надавав перевагу статтям про парт|йне кер!вництво ¡нститутами поуйтичноУ системи, про мо-нопольну роль компартп в ц1й систем!, 1 лише одна ст^ття ГТкаленка3 розглядала розвиток демократ!'! ¡з загальнокторичноУ точки зору, то в зазначений перк)д публ^ацм журналу грунтовно розкривали протир|ччя демократичного розвитку, суть сталШзму, роль пол!тичних Д1яч1в УкраУни, висв1тлювали невщом! арх!вш до-кументи тотал!тарноУ доби. Це засвщчують- роботи Ю.Курносова, С.КульчиЦького, Д.Табачника, Ю.Шаповала, В.Рички, В.Смол!я, В.Литвина, А.Слюсаренка, Ю.Сиволоба, В.Савельева та !нших, як'| були опубл1кован'| в перш!й половин! 90-х рок!в. 1992 року на сторшках дев'ятого числа цього часопису вперше був проведений

' Евлахов А.А. Кризис КПСС: истоки и уроки.- М., 1991,- С.21,134,152.

2 Див.: Общественные науки в СССР,- ИНИОН. Рефер.журнал. Серия 5,-Х-б,- М., 1990- С.15-19

3 Ткзленко 1.В. Конститущя УРСР 1 документ« Верховно! Ради УРСР як ¡ето-ричн! джерела // У1Ж,- 1983.-№1,-С440-145.

круглий СТ1Л з проблем демократп на тему: "Шляхи до цивЫзова-Hoi державност! Укра'жи".

Велике значения для осмислення феномену i м!сця в пол1тич-нiй icTopii дисидентського руху, pojii демократу в IcTopii людства мали книги л'|дера правозахисного руху А.Сахарова. Його робота "Мир, прогрес, права людини" вмщувала "Пам'ятну записку Л.I.Брежневу", иобелшську лекц1ю, д'е проголошувалися слова на захист украУнських дисидент1в'.

Детальний анал1з icTopii' дисидентського . руху в УкраУж шйснив у 1991 poui украУнський ¡сторик Ю.3айцев2, Автор подае CTopiro "шестидесятник1в", розкривде роль украУнського дней-хентства в боротьб!" про'ти правлячоТ napTi'i, характер тоталУтарноУ юл1тичноУ системи. Однак, подаючи хрошку дисидентського руху 1. )оль його л!дер]в, автор не розглядае впливу цього руху на форму->ання демократично!" cbiäomoctI сусш'льства,. на становления ¡нети-ryTiB демократ)? в УкраТн!.

Важливе значения для розумЫня cyTi пол1тичноУ системи в гмовах "застою", дГУ тотал1тарних метод!в мало передрукування в 'краУнсьшй npeci мемуар1в пол1тичних д1яч!в, як1 стояли при владГ | 70-Ti • 80-Ti роки i м1стнли значний фактичний матер1ал про поди' I Укра'ни.. ,T?Ki публжацГГ спогад!в Г.Арбатова, Б.бльцина, ;.Л!гачова, С.Родюнова, П.Шелеста, О.Яковлева давали змогу ре-льно визначити права УкраУни, и г~залежн1ст~ь в!д московськоУ юл1тики. Лише з 1991 року з'являються ;под1бного роду видання краУнських пол1тнюв сучасноУ доби Л.Лук'яненка, В.ЧорновЬла, 1.Кравчука, В.Масола, I.Cahia, Б.Ол1йннка, ОгМороза, 1.Плюща та «ших.

1991 piK став поворотним fr досл1дженн1 лроблемн демократП',. о з цього пер!оду, особливо п1сля лроголошення" незалежност! 'краУни, головними темами дослШжень стали проблеми нац1ональ-о-державного в1дродження, становления демократичного грома-янського суспЬльства,. парламентськоУ демократй', багатопартШ-ocTi. Цшний вклад у розробку наукових Koiiuenuift такого спряму-ання вШграли nepiui коНгреси М!жнародноУ acouiatiii' украТн!ст1в, сеукраУнськ! та рег.1ональн1 конференцн.

Серед зарубЬкннх вндань останиьбго периоду стали BiaoMi рац! американського . вченого з Колумб1йськоГо ун1верситету '.Мотиля, в яких дослЫжуеться концептуальний контекст розвитку

Сахаров А.Д. Мир, прогресс, прав« человека.- Л., 1990,- С.22-31 ¡34-35,60-61.. Зайцев Ю.Д. Дисйденти: опозиШйний рух 60-80-х рр. // Стор1нки icTopii кражи XX стол(ття: Пос!бн. для вчител1в /За ред. С.В.Кульчицького. Упо-!д.: В.П.Шевчук, А.А.Чуб. Н.А.Дехтяръова:- К., 1992; Зайцев Ю. Дисиденти / Молодь УкраУни.- 1991.- 14-21 травня.

УкраТни i особливо и кер1вництво шсля грудня 1991 р.1 та робота Дж.Сороса "Ут^ердження демократа" (К., 1994), що поглиблюе сприйняття демократа як загальнолюдськоТ цшнот.

Змша парадигмы в науковш л1тератур1 вщбулась на початку 90-х poKiB i шд впливом публшацж праць В.Лешна, що ранше були закрит1 для, д0сл1дник1в.2 TaKi видання змусили науковщв критич-Hiuje' переглянути всю теоретичну i пол)тичну спадщину B.JIeHiHa, яка довгий час вЫгравала роль каношзованих методолопчних принцшав. '

Об'ективност1 та науковост1 прагнули дос'ягти автори перших пол1толопчних узагальнюючих праць. .Штопис книг за 1990-1995 pp. вм1стив жформащю про видання понад 150 праць, що мали пол1толопчний характер. Б1ля 40 з них вийшли друком у 1995 рощ. Лише шдручнимв (за щ п'ять poKie) з пол1толога було видано по-над 20. 3 точки зору теми дослЫження важливе значения мають роботи за редакщею А.Боднара, В.По.тульниц.ького, Б.Гаевського, 1.Дзюбка, О Тарасова, П.Серпенка, В.Якушина, С.Рябова. Найб1льш вдало ¡сторико-пол1толопчний п1дх1д до анал1зу проблем демократа, у тому числ1 за останш 30 рок!в, здшснений у робот1 за редакщею O.CeMKiBa.3

. Звернення до документа для розумшня полпичного процесу в Украпл при становленш демократичного сустльства було харак-терним для узагальнюючих праць за редакщею А.Слюсаренка, М.Томенка, Ю.Шаповал а, В.Сарбея, В,Смол1я, Ф.Турченка, Б.Яроша.

У 1994Л995' pp. опублшоваш грунтовш Д0сл1Дження полГТич-них процес1в украшських пол!толопв. Про це свщчать, зокрема, колективш монографп за редакщею Ф.Рудича, В.Полохала.4 Демократия розглядаегься в них як визначальний ¡мператив сучасность З'являються i nepmi рецензп на пол1Толопчн1 пращ. Заслуговуе на увагу такого роду стаття А.Коваленко, яка справедливо зазначае, що молода украшська пол!толопя зможе пщнятися до европейсько-го р1вня лише за умов повернення ¡з забуття та введения в науко-вий o6ir пол1тичних концепцш видатних украшських мислител1в, а

,1 -Olexatidr JJVlotyl. Dilemmas oi Independence Ukraine after totalitarianizm. -New York: Council on Foreign Relations, 1993;

Мотиль О. Структуры обмежекня й вих1дш уыови: пост!мперсыа держави i наци в Pocii та УкраУж // Сучасшсть.; 1995.-J69. -С.61-73.

2 Ленин В.И. Письмо В.М.Молотову для членов П-бюро ЦК РКП(б).19 марта 1922.Сов.секретно // Известия ЦК КПСС -1990.-ЛИ - С.191-192

3 Пол1Толог|я / За ред.0.1:Семмва.-Льв1в, 1994,- С.160-162, 268, 407.

4 Полпичш структури та процеси в сучасшй Украш /Ф.М.Рудич/ кер./.-К., 1995; Политолог!» посткомунЬму /В.Полохало/ хер.авт.кол.-К., 1995.

також вивчення надбань зах1дноУ пол1тичноУ думки.1 А пол1тологи М.Мокляк, ГДзюбко, М.Втчарик з цього приводу ще й зазначають: 'Чсторичного шдсилення вимагають сьогодншш пол1толопчш розробки". Особливо це стосуеться, на наш погляд, проблем демократа, бо тут поеднання метод1в ¡сторичного 1 полНолопчного анал1зу е вкрай необхиним. На актуальшсть такого пшходу звер-тають також увагу В.Кремжь, Ф.Рудич, А.Б1лоус, О.Гарань, В.Трипольський, С.Таран. Без ¡сторичного анал1зу ор1ентац!я лише на' класичну полЬолопю, яка утримуе полпику в жорстких лопчних рамках обмежуе розумшня характеру сусшльного життя.

!стор)я демократичного процесу в УкраУш активно досл^джува-лася на сторжках журнала "Сучасшсть". У 1992-1995 "рр. тут було опубл1ковано понад 20 статей з цих проблем. Привертають увагу роботи М.Мариновича, А.Бмоуса, С.Головахи, В.Рубана, М.Семиволоса, В.Серчика.

3 1992 року в УкраУн! розпочалося видання щоквартальника "Пол1толопчш читання". За чотири роки тут пост!йно публ1кували-ся стагп з проблем демократГУ, зокрема, В.Кременя,. О.Шморгуна, П.Задирко, б.Сверстюка, як! мали значения для методологи дослщження.

Велику увагу правов1й сторон! процесу становления демократу, у тому числ1 в контекст! св1тового I европейського досвщу, придмяв журнал "В1че", який видаеться з квЬня 1992 року. За 1992-1996 роки тут теж опублжовано к!лька десяткш стаг-'й 3 проблем розвитку демократичних процеЫв. Серед них важливе'значения мають роботи Ф,Руди>1а, В Трипольськбго, М.Михальченка, В.Кременя, В.Литвина, В.Якушика та жших.

Поряд 2 цими журналами/ питания демократичного розвитку-ставили на обговорення таю нов! часописи УкраУни, як "ПолЬична думка", "Пол1тика 1 час", "Ф1лософська-1 соц!олопчна думка", "Розбудова держави", "Кур'ер Кривбасу",-УкраУнський час" та ¡нши .

Серед монограф1чних видань у 1992-1995 рр,, як! досить грун-товно досл1джували так1 проблеми як ¡стор1я дисиденства,' утворен-ня багатопарт1йност.1, роль П0л1тичних д1яч!в, сл!д видмити роботи Л.АлексеевоУ, Г.Касьянова, О.Гараня, В.Литвина.2 На перше мкце в своему анал1з1 Л.Алексеева ставить украУнський нашональний рух, але лише в постановчому план! пов'язуе його з ¡мперською суттю СРСР. О.Гарань грунтовно проанал1зував полУтичш заяви 1 программ

' Коваленко А. Укра'шсьха пол1толог!я: проблем« та крайнощ! пер!оду становления / / Сучасшсть.- 1994.-№10. -С:73.

2 Алексеева Л.М. История инакомыслия в СССР. Новейший период.-Вильнюс-Москва, 1992; Касьянов Г.В. Незгодн!: укра'жськ) ¡нтел|'геити в дисидеитсько-му русI 60-80-х рок1в,- К., 1993; Гарань О. Убити дракона,- К., 1993; Литвин В.М. Пол1тична арена УкраУни.- К., 1994.

<51льшости партш в Укра!ш. Щнним е шдх1д'Г.Касьянова, який по-казуе вЫ проблеми дисидентського руху в контекст! еволюци то-тал1тарно1 систёми до крнзи 1 занепаду. В.Литвин головну увагу прид1ляе рол1 пол1тичних д1яч1в у сусшльно-пол1тичному процеа Укра'жи. '

На початку 90-х роюв було захищено ряд докторських дисер-тацж, що прнсвячувалися окремим питаниям становления багато-парт!Йност). Розпочався захист дисертацш з полЬолопчнмх спе-«¡альностей, що значною м1|$ою посилило фахов^сть дослгджень. Але автори дисертацш, як 1 попередшх науковйх праць не розгля-, дали демократична процеси як цШсний розвиток. Поза увагою 1досл(дник1в залишалися проблеми виборчих кампанш, впливу прямо! демократ» на становления демократичного сусшльства, ор-гашзацшний та духовний прочее становления опозицп в умовах по-силення тотал!тарних методов, змш пол^тичних курЫв.

. Отже, анал1з всього масиву дублшацш з питань; теми даслщження на протяз1 трьох пер1од1р и науково! розробки дозво-ляе зробити висновок, що в полкичнш науцгв повному обсяз1 розвиток демократа до I шеля 1985 року щё вивчений недостатиьо. Систематизоваш та узагальнююч! кторико-пол1толопчш роботи з дано! проблеми пёребувають на початковш стадп. Це також визна-чае актуальщеть досл1дження на р!ВН1 конкретного ¡сторичного дос-в^ду та досл1дження на р1вн! пол1толопчних доктрин.

• 2, СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦП.

У вступ» обгрунтовано актуальность теми, характер периоду, наукову новизну, подано аналГз використано! лператури I джерел, сформульовано мету 1 завдання дисертацшного досл1дження, визна: чено його методблопчну основу, теоретичне 1 практичне значения.

• У першому розд!д1 - "Демокра^я шд тиском тоталкарних метрД1Р I ЗМ1Н П0Л1ТИЧЙНХ курс!в" - анал!зуеться стан демократ» в Укра1'ч(. на р!зних етапах р розвитку. На формування цих етапш сутсевим чином позначались зй1ни пол1тичних курсив та !х л1дерш 1 ступ1нь тоталитарного тиску. Демократ|я'виступала головною причиною змш у сусп1льств1. Бона стймулювала розвиток полпично!' системи, вселяла над!» на цившз'оважсть, але й викликала оп1р Г пересл!дування правлячих структур.

Автор робить висновок, що шштичие кер1вництво Украши ц1сля втмови в!д стратег^'.на демократична оновлення з кшця 60-х рок1в практично ва питания громадського життя виршувало за до-помогою старих метод1в управлшня з опорою на бюрократилний апарат, а не народну ¡шщативу. Саме тому, на перший план у на-

стуш на демократию при змШ пол!тичного курсу виходила регла-менташя духовноУ сфери, згортання критики недолМв 1 культу особи.

Виясняеться мкце в политичному процес! УкраУни П.Шелеста, його протир1чливий вплив на нац!онально-демократичний розвиток. Наводяться арх1вш документи про стримашсть Ч пом1ркованкть П.Шелеста в умовах, коли явно починають •■ в!дроджуватися стал1нськ1 методи. За допомогою Ыдомих в пол!тЧ>лопУ метод1в Е.Фромма I Д.Р1смена сформульойан1 риси цього поличного л!дера як кер1вника "ринковоУ ситуаци" та людину "зовн1шньоУ ор1ентацЦ".

На приклад! обрання В.Щербицького парт!йним кер!вником в УкраУш аналиуеться стала практика. тотал!тарноУ системи, що пе-редбачае розвшчання свого попередника. Головним об'ектом критики П.Шелеста в 1973 роц! була його книга "УкраУно наша Р'а-дянська". Наводяться матер1али ¡з стенограф1чного заЫдання, на якому проходило обрання В.Щербицького. При цьому автор спростовуе твердження О.Субтельного в'шносно процедури выставки П.Шелеста.1

Виходячи ¡з концепшй сучасних пол!толог1в щодо тип1в Л1дер1в, а також ¡з ¡сторичних факт1в д!яльност1 В.Щербицького, його ставлення до демократ,!), автор в!дносить його до консервативного типу ,Л1дер1в (за дихотом!чним трактуванням л1дерства 1 класиф1каш€ю В.Хагемана), опорою якого була автократйчнз бюро-краля. За допомогою догматизму, секретност!, номенклатурное^, р1зних санкц1й проти демократичних свобод, бюрократ1я в УкраУш у пер1од перебування при влад! В.Щербицького набула рис е'тократп. До того ж мехажзм пол1тич|ного пакування 'в УкраУш йшов дал! класичноУ полполопчноТ схеми,. бо поеднував як тотал!тйрн1, так 1 ¡мперсью методи. Про розвито^ демократ^ судили за формальними/ кмьккними показниками. Завдало шкоди демократичному розвит-ков! 1 зневажливе трактування теорп самоврядування, державност1 1 народовладдя. •

Автор розкривае. методи конституц!йного забезпечення тоталитарное^ шляхом запровадження ст. 6 в Конституц!? 1 неконсти-туц!йного застосування номенклатурного принципу, режиму сек-ретност1, як! стали .окрецжми сощальними ¡нститутами,

Анал1з ситуац!) на початку 80-х рою'в ло^чно прив!в до не-обх!дност! повернення демократизацн сусшльству ! в 1985 роц1 правляча парт 1 УТ новий кер!вник М.Горбачов проголошують пол!тику гласности реформування пол!тиЧно'{ системи. Цей процес засв!дчуе двтермжанту суспЬльно-пол!тичних зм!н,' Особливе м!сце в поглибленн1 демократичного процесу займае XIX конфе-реншя компартп (червень-липень 1988 р.). Через анал1з 'ГУ стено-графнного зв1ту, -автор доводить принциповкть I д{ев1сть новатор-

Див.: Субтсльний О. Укра'ша. 1стор1Я,- С.445.

ських П1дх0д1в до демократ», започаткованих у резолющях конфе-ренц».

В Укра'ш! суттев! змши в сторону демократа розпочалися у 1989 рош шсля появи в1дкрито\ опозицй до компарт» та вщставки В.Щербицького. Новий вЦунк демократи розпонався з новими идеями 1 новыми лидерами. Роль лиерт мала в цей 'цер!од якщо не ви-р|шальне, то досить визначальне значения. Автор анал1зуе проти-р!чливий вплнв на становления демократи ВЛвашка, змшу св!то-глядних погляд1в 1 пол1тичних* Д1Й Л.Кравчука. Прид1ляеться увага так1й особливост! демократи в Укра'ш, як опозишйшсть до союзно-. го центру.

Автор приходить до висновку, що спроби повернутись назад до тоталтрних методт, посилення опору демократичним перетворен-ням розпочинаються 13 середини 1989 року, а з 1990 року вони на-бирають системного характеру по типу державного перевороту. При цьому дослщження кпстить авторську хрошку подш, що привели до > спроби захоплення влади у серпм 1991. року. Виясняеться також социальна база консерватизму, анал(зуеться концепшя "стратеги порядку", "ком1тепв порятунку", характер ¡мманентност1 в пол!ГИЦ1, лопка змш за формулою У.Ростоу.

. Мнрний розвиток под1й в УкраУш забезпечувався значною м1рою тим, що почалось становления парламентськоУ демократ», адже 15 травня 1990 року вперше в ¡стор» сучасного поличного розвитку Верховна Рада Украши як законодавчий орган почала функшоцувати за парламентским режимом. Шсля обрання Президента Украши (грудень 1991 р.) розвиток демократичних под1й почав уособлюватися не з компартией, а з д1яльшстю глави держави, Верховно! Ради, яка мала вже й сформовану опозицш шд назвою Народна Рада. Досл1джуеться ¡стор!Я постановки на порядок дня вииоги про незалежшсть Украгни, демократична змша владн теля позачергових вибор1в 1994 року.

У другому ро?д!Л1 - "1стор1я виборчих кампанш у перюд ко-мандно:адмш1стративно'Г системи I переходу до демократичного сусшльства* - доводиться, що вибори представницьких органов влади в пер1рд мирного переходу сусшльства В1Д тоталитарно! политично! системи до-демократи вдаграють вирйыальну роль. Виборча система е реобхщним компонентом ручасно! цившзаци, вщображае . ступшь демократичное™ сусшльства, свободи його громадян, '{хньсн полГтичио! культури. •

Автор анал1зуе д1ю концепцГ» "декоративно! демократ»", що була характерною для виборчих кампашй э кшця 60-х до "1989 року. Досл1джуються фактй, що показують, як формування складу Рад проводилось парт1йннми ком!тетами задов го до дня вибор^в, як впроваджувалась система соцшльннх квот, рознарядок. Виршальну роль у таких виборах вшгравав не голос виборця в бюлетеш, а по-

передня резолюцгя пол1тбюро ЦК КПУ: "Просити ЦК КПРС затвер-дити".1 До цього ели також додати 1 розгалужену систему контролю за обраними представницькими органами, коли навпь сесн Верховно! Ради переносилися 1 скликалися за р1шеннями полпбюро компарти. У науковий 061Г вводиться матер1али про написи на бю-летенях, про фактн голосування "проти", як поодкнок! форми альтернативно! точки зору щодо вибор!в 1 стану демократичности

Робиться висновок, що недемократичн! п!дходи до формування Рад негативно характеризують саму радянську форму народовладдя. Хоча потр1бно мати на уваз^ - I про це св!дчать наведен! в дисер-тацп документи, - що через систему Рад пройшла значна к1льк1сть людей, ям певним чином навчались управл'шським функщям. На-приклад, у 1985 роц1 вс1ма формами Рад було охоплено в УкраТш 1.059.188 детуталв.

Анал1зуючи перш! концептуальн! зм!нк у виборч!й систем!, як1 були закладеш в резолюци XIX партконференцП', а також перший еКсперимент у виборах, проведений у 1987 роц1, автор характери-зуе наростання альтернативност!, опозиц1йност1 до правлячо1 парти.

Вибори навеснг 1989 року проходили значно, демократичнее, але продовжувався контроль партшних орган!в за виборами (окружи! передвиборн! збори для в!дс!ву неугодних кандидат!в, партжна квота, альтернативна рознарядка). Саме через внбори вперше були обран! народними депутатами людй з (ншими погляда-ми ! програмами, шж того хот!ли в парторганах. Серед них на ро-звиток демократп мало вплив обраиня М.Амосова, П.Та'ланчука, Ю.Щербака, В.Явор!вського, Р.Братуня та шШих.

Робиться висновок, що важливою сторшкою-змЫй виборчоУ системи в УкраТш була робота/по обговоренню ! пррйняттю нового виборчого Закону в Украш-!, яка розпочалась з л!та 1989 року. Вперше, крш оф]цжного проекту, значний ¡нтерес мали альтерна-тивн! документи, розроблен! Республ!канським - клубом виборшя, ¡ншими авторами. •

Анал!з виборчоУ кампани на початку 1*990 року засвичуе по-ступове зростання демократичних !дей у сусп!льств!. Вперше оф!ц!йно д1яв опозищйний Демократичний блок Укра'ши, вперше також приймала !' обговорювала свою передвиборчу платформу правляча парт!я. Анал!зуеться активн!сть вибо'рщв у с1льських округах та местах, альтернатившсть по кожному округу.

Наводягься факти ¡з !стор!У постановки питания про запровад-ження в УкраУн! нового виборчого Закону, який би базувався на

• ЦДАГО Укра'ши,- Ф.1.,- Оп.32.- Спр.1591.- Арк.1;.Рос1йський центр збере-ження I вивчвння документе нов!тньоТ 1стор1"1,- Ф.17,- Оп.Юб,- Спр.2001,-Арк.24.

мажоритарно-пропорцшнш система Робиться висновок, що вход-ження демократа у св1домкть Людей через вибори у к!нц! 80-х - на початку 90-х роюв XX ст. в!д1грало вир!шальну роль для становления громадянського сусп!льства.

У третьому розд!л! - "Становления пол1тично'1 опозишУ, фор-мування багатопарт!йност1 та Ухнш вплив на демократичн! процеси в УкраУнГ' - ¡сторико-полЬолопчний анал!з демократ» розглядаеть-ся в таких системно-хронолопчних рамках: 1965-1976,19761988,1989-1995 ' рр. Сп!вставляючи р!зн1 етапи становления пол!тичноУ опозици, можна погодитись, що опозиц!йн!сть !снуе завжди у будь-якому сусшльств!. Р1зниця лише в тому, що в демократичному вона мае В1дкритий характер, захищена правовими нормами, мае своУ друкованГ органи. Под1бний стан розвитку в УкраУн! почав складатися на початку 90-х рок1в, коли ставлення до опозицшнос™ визначало стушнь демократичности

Духовно та оргашзацшно пол1тиуна опозищя складалась по-ступово, ще напередодн! дослщжувального першду, 1 бере св1й.початок вщ поодиноких факт1В опору ¡снуючому тотал!тарному режимов!, до яких вдавались Олекса Тихий, Юрш Литвин, Левко Лук'яненко та !нш!. 3 1965 р. формами опозица були вщкрит! протесту, петици, звернення, програмна робота 1.Дзюби "1нтер-нацГонал!зм чи русифтащя?", лист творчоУ молод! Дншропет-ровськоУ облает!, творч! поетичн! вечори, самвидав, поодинок! неле-гальн! оргашзаца. При цьому автор аналшуе д!яльшсть багатьох людей, яш в!д!грали пров!дну роль у боротьб! за демократ!ю, права людей, I серед них видшяе мужню роль В.Стуса у вЬцкритому о"пор! наступу на ¡нтелкеншю, смиив! акца В.Чорнов!ла за оборону за-суджених дисидент!в, у тому числ! й видання ним "УкраУнського В1сника". Вперще звёртаеться увага на спробу оргашзувати УкраУнське веления асошаца наукового прогнозування, що викликало роздратування в парт!йних органах. ;

Анал)зуються особливост! дисидентського, правозахисного ру-ху. Робиться висновок, що*оргашзащя в УкраУн! в 1976 роц! М.Руденком та його однодумцями ГельсинськоУ Групи в!д!грала роль у подальшому розгортанн! демократичних процеав.

- Значна частйна роздшу присвячена анал!зу процес!в, що розпочалися в УкраУн! шеля 1985 "року, коли на перший план опо-. зиц!йност1 внйшли проблеми еколопУ, помтичш та культуролопчш клуби, боротьба за абереження украУнськоУ мови I орган!зац!я просв!тницгва, вивчення замовчуваннх ! зэборонених стор!нок з ¡стора УкраУни, поновлення "УкраУнського в!сника". Роль народжу-ваного масового об'еднання Народного Руху розглядаеться у взасмозалежност! процеав опозицшност! та формування багато-партшност! ! украУнського нац!онального ренесансу. Подаються

ошнки метод1в боротьби проти народжуваноУ опозици, пол!толопчн! стали розвитку Руху.

Автор доводить, що 1990 pix став роком багатопарт1Йност1, коли вииикло 16 пол1тичних партш. При цьому в1дзначаеться, що з того часу, коли УкраТнська республ1канська парт1я 5 листопада 1990 року першою була зареестрована в Мшюст», пол^ична система де-юре перетворилася п!сля десятирн. однопартшност! в плю-ралктичну модель. Важливим також е анал1з становления опозицй' в самш КПРС nifl назвою "Демократична платформа". Через розгляд програмних документт б!льшост! парт!й та орган!зац!й дослщжуеться Тхне концептуальне бачення демократМ'. Виясняеться особлив!сть "пол!вшня" електорату з 1993 року.

Характерною ознакою формування багатопарт1йност1 та становления опозищйност1 на початку 90-х poniB буде поляризац'ш пол1тичних сил,навколо вишошення до союзного центру i його пол^ики. При цьому звертаеться у в ara на такий феномен поэтичного життя в Укра'ш!, коли в 1991 року почала проявлятися опо-зиц1я до УкраУни як держави. . .

У висновку автор не подняв думки «¡мецького пол!толога Яна Егберта, що диктатура комун!стичноТ парт!Т була скинута не сильною сусп1льнр;пол1тичною опозицнею, а ця влада сама розпалась у хаотичному з!ткненн! реформаторских i революц!йних- сил1. Це BipHo лише частково, бо, як показуе айал!з становления политично'/ опозици в Украж1, безперервн1сть нац!онально-демократичноТ боротьби, яка з kíhua 80-х рок!в набула рис мирно? -ре^олюцП, з1грала суттеву роль у надлом! командно-аДмш!стративноТ систе-ми, у формуванн! демократичного сусЫльства, i в проголошенн! не-залежносп Укра'ши. ' • / < . <

У четвертому роэлЫ - "Форми прямо! демократп - 3ac¡6 боротьби за нащ'ональне вщродження, демократш, справедлив!сть" • розкриваеться icTopifl м!тинг!в, демонстращй, страйк!в, акт1в гро-мадянськоТ непокори. Вони мали на р!зних етапах пол!тичного рйз-витку р1зний характер, вплив на соц!йльну' пол!тику, становления демократ!!, В!Дродження державностК Так з кшця 60-x.i до 1988 року автор наводить лише посдиною прояви прямо! демократп для боротьби за справедлив! соц!альн1 вимогй, за свободу слова i друку. У таких умовах важливе Micue вшгравали листй громадян, сходи жител!в, роб!тнич! збори. Не завжди вони мали вир!шальне значения, але сприяли поновленню справедливость вир!шенню ¡нших на*. бол1лих питань. Наводяться документи щодо обгово^ення статт! О.Пталова "Дума про хл!б", розкриваеться як офщшна, так i нео-фш!Йна сторона обговорення проекту КонституцП' 1977 року. ApxiBHi .документи св!дчать про накйпичення в народ1 прагнень до

1 Егберг Ян. Перелом у Сх(дн1й €вроп|// Cy4acnlcTb.rl994.-№5.-C.66.

демократизаца сустльства, до реформувакня ¡снуючоУ полпичноУ системи.

Значка частина розд|лу присвячена поличному розвитку шсля 1985 року, коли змшюеться ставлення до китинпв 1 демон-страцж. Доводиться, що 1988 р1к в УкраУш став першим роком широкого проведения мпинпв I демонстрацш, опозицжних владК У цей р1к в!дбулось до 20-ти такого роду заходш, як! мали респуб-Л1канський резонанс. 1989 року Ух було проведено 15, 1990 - до 50-ти, 1991 - до 40-а. Висвплюеться ¡стор1я першого м1тингу в Киев! 26 кв!тня 1988 року, присвяченого р!чнищ ЧорнобильськоУ катастрофы, оргашзованого УКК.

Автор звертаеться до анал1зу оргашзуючоУ рол! м1тинпв у ста-'новленш демократичного сустльства, коли вони почали вШгравати роль шститут1в демократп. Адже саме з натинНв виросли "Просв1та", Народний Рух, "Зелений св1т" та ряд ¡нших пол1Тичних оргашзащй. Пояснюеться причина популярное^ м!тинпв, що ор-гашзовувались у Москв1 та Ленжград1 ! мали вплив на розвиток подж в УкраУш. .

Автор анал1зуе характер змш у проведенш офщшних демон-страц!й 7 листопада 1 1 травня. Звернено увагу до подж, що стали-ся в райцентр! Нос1вка 1 вв.шшли в ¡сторш демократа як "Нос1вська мирна революшя". Пол^толопчним анализом цих подж автор доводить нове бачення рол1 прямо'{ демократа на в1дмжу в!д теорп соцшлога Г.Лебона. Робиться висновок, ш.о мпннг став пер-шою формою захисту молодоУ незалежностк а серпнев! пода 1991 року шдтвердили- доводи В.Винниченка, зроблеш на початку" XX ст., вщноенб того, що росшська демокра^я закшчуеться там, де розпочинаеться украУнське питания.

Важливе значения для демократичного прсщесу в цей першд вщарали страйки шахтар1в, що проходили в 1989-1993 рр. Страй-ковий рух, М1тииги I демонстраца були складовою частиною мирноУ революца в УкраУш, яка набирала рис нацшнально-демократичного оновлення. Також анал!зуються так! прям1 форми демократа, як В1че, референдум«. Полгголопчш оцшки двох референдум!в 1991 року в УкраУж засв1дчили притаманшеть ам&валентност! в украУнському сусп!льств1.

Робиться висновок, що прям! форми демократи з!грали прогре-сиану роль у боротьб! за сощальш права, нацтнальне в!дродження.

Особистий внесок автора полягае в розробщ важливоУ теми в сфер! гумаштарних наук 1 в п1дход1 до ТУ виршення шляхом выходу вщ однопартшних каношв, парт»йних схем I оцжок, пра-гненням до объективного анал1зу, залученням значноУ к!лькост1 документе 1 матер|ал!в. Це дозволило сформулювати так! .чауков1 рясиовмр. теоретичш положения 1 практичш лропозишУ, винерен!

на. зйхнсТ'

- в УкраТн! на протяз1 60-х - початку 90-х рок1в XX ст. вщбувалася безперервна нашонально-демократична боротьба як складова части-на наш'онально-визвольного руху украУнського народу, що в свою чергу спростовуе трактовану дотепер тезу про раптове здобуття УкраТною державно'1 незалежност! в 1991 рош, При цьому демократа вЫгравала виршальну роль перш за все при-умов!, коли во-на виступала як загальнолюдська шнн!сть; .

- у 1989 - 1991 рр. в УкраУш зд1нснилась мирна демократична рево-люшя, головним пол1тичним результатом якоУ стало проголошення незалежноУ, соборноУ УкраУнськоУ державн. РушШною силою ц1еУ революцГ! виступила ¡нтел1генц|я при п1дтримц1 роб!тництва 1 сту-дентства. Апогеем мирного революц!йно-демократнчного процесу стало студентське голодування у Киев1 в жовтн! 1990 року; и!о засв1дчило р1вноваг.у сил демократм 1 правлячих структур;

- змша пол1тичних курав 1 1хн1й вплив нд розвиток демократа в УкраУш значною м1рою залежали в!д стилю роботи, йнутр!шнього сВ1Тогляду, нац(ональноУ свщомост! П.Шелеста, В.Щербицького, ВЛвашка, Л.Кравчука, С.Гуренка, В.Плюща, О.Мороза, Л.Кучми.' Прихщ до влади цих кер1вник!в був зумовлений обстввинами (хоча й п!д тиском демократ)'/), а наЫональним л!дерством;

- до 1990 року в УкраУж становления багатопартшност! проходило на тл1 змши сустльного устрою 1 складалась така ситуац1я, яку в полЬологи сл1д квал1ф|кувати як "багат,опарт1йн1сть в умовах одно-парлйноУ системи". Це вплинуло на розвиток пол!тичноТ системи, коли у першш половин! 90-х рок1в сусп!льство залишалось'пол!тич-но не структурованим, не ¡снувало 1 правлячоУ партИ' в буквальному розумшн! цього покяття. Протирилив1'сть демократичного розвитку випливала також \ з того, що Довгий час не прийм^лась нова Кон» ститушя. новий Закон про вибори, а без них демократ!я немала того внутр!шнього коду, який пронизуе актнвнкть будь-якоУ ци-вШзаци;

• сош'альна база демократм почала розширюватися з 1985 року, пройшла випробування Чорнобильською катастрофою, набула зако-нодавчого захисту в ДекларашУ про державний сувер.ешЧет,, що стало противагою реставращУ про1мперського курсу, антидемократично! полынки в сёрпш 1991 року;

- 1985 р!к став переломним у зм)ш пол!Тичного ^урсу, але не епо-хальним для ¡стори демократичних процест в УкраУн!, бо тут ще до, 1989 року збер!галась атмосфера консервацП' всього нового в пол1тичному розвитку. А ¡з створенням масавого об'еднання Народного Руху, Демократичного блоку, Народно! Ради в парламент!, прийняттям Декларацп про державний суверен!тет для УкраУни : розпочалась нова'епоха ¡сторичного розвитку;

• маючи велик! демократнчн1 традиш'Ь украУнське сусп!льство, не дивлячись-на столптя авторитаризму, тотал1тарнзму, 1мперськоУ

¡нплантацм, зберегло ocHoeHi засади саморегуляци, i демократия в кшц! XX ст. поступово ставала основною тенденщею сусшльних bUhochh i пере'творювалась на домшуючнй ¡нститут в ycix сферах життя; ' •

- маючи великий потенщал оргашзованост!, вщповщальност!, дис-цишмни, демократ на початку 90-х poKie не виробила мехашзм!в протистояння таким, явищам, як анарх!я, охлокрапя, люмпешзащя, злочиншсть, корупщя тощо. Причиною цього бачиться те, що демократ, лЫвщовуючи верхшй, владний шар тртал!таризму, дуже пов1льно доходить до його нижн1х uiapie - до мшособистого р1вня;

- проведения ¡нщшованого з Москви референдуму 17 березня 1991 року за збереження оновлен^ого СРСР, не змогло зупинити зако-HOMipHicTb його розпаду, а ця тенденшя ще б!льше посилилась саме шсля референдуму. Цьому сприяло i те, що участь у референдум! взяли 9 ¡з 15 республик, а в ряд! республш, у тому числ1 й в Укра'1н1, проводилося паралельне редпублжанське опитування, яке виявило перевагу ¡де! суверештету; поди серпня 1991 року шдтвер-дили лопку розпаду СРСР саме через причини його ¡мперсько\' сут1, а результати референдуму 17 березня через организацию державного перевороту втратнли юридичну силу;

- пхштична опозищя в Укра'ш» ¡снуючому в 60-90-Ti роки ко-мушстичному режимов!, ¡мперськж пол!тищ ¡снувала на протяз! всього цього перюду. Найп0м1тшшу роль тут в^грали шестидесятники, дисиденти, правозахисники, УГС-УРП, Просв!та, Народний Рух, Народна Рада. Враховуючи той факт, що пол[тичний плю-рал1зм е важл.ивим атрибутомдемократп, який включае поряд'з ба-татопартшшстю i вщкритим пол1Тичним суперництвом опонування р!зних полпичних сил, було б дощльним забезпечити конститу-цшшсть оф!ц!йно внзнаноТ опозици як самостжного пол1тичного ¡нституту;

- демократия не розпочннаеться з-проголошення демократично! пра-Boeo'i держави, коли до цього пролягав значний перюд пр'игшчення нац!ональних драв, гальмування демократичного розвитку, репре-сивно{ пол|тики. М)Ж диктатурою i демократ!ею лежить перех!дний першд, тривал!сь якого залежить вщ едност! сусшльства, авторитету поЛ1тичних парт!й, конструктивного д!алогу м!ж. р!зними пол1гичн.ими силами, захистов! прав меншост!, опозицн, але при обов'язковш поваз! до свое? держави, при послщовному формуванн! п<?л!тично1 культури в громадян;

• враховуючи ту обставнну, що украшський" народ перебував у межах двох, а в деяк! перюди icтор!». t п'ятьох сусшльнр-псштичних систем, його державшсть характеризувалась по типу кваз! - держави, створення цшсноУ концепци демократичного життя з урахуван ням соборност! Украшн, pi3Horo нащонального менталитету е складним завданням ! понин!. Тому досви демократичних традишй

у попередн! роки, боротьба за дёмократто в 60-90-Ti роки е не: обхшним елементом наукового гидходу до вироблення концепцп державотворення, до застосування положень КонститушУ краУни. OcuoBHi положения дисертац» викладеш в публ1кащях:

1.1. IcTopia демократ!) в УкраУш /Виборй, митинги, демонстрацП в 70-т1-на початку 90-х рок1в XX ст./ Рис1ч Й.Л. Моногра-ф1я.- Дшпролетровськ, 1995,- 126 е.- Деп. в ДНТБ УкраУни 17.02,95, № 412-Ук.95/5,2 др.арк./.

1.2. Сторшки з icTopii' УкраУни: Нариси, статт} /Упоряд. Й.Л.Рис1Ч.- Дшпропетровськ: Ci4, 1993.- 94 с./4,6 др.арк,/..

1.3. Малов1дом1 CTopiHKH ¡CTopii' УкраУни,- 1С.: Вид-цтво "Знания" УкраУни, 1991.- 30-с./1,68 др.арк./ /На допомогу учням ишл, середшх навч. заклад1в, студентам вуз!в, викладача'м гуман!тарних дисциплш/ /KepiBH. автор.колективу/.

1.4. Пол1тична icTopifl. Пол^ична 1стор1я наприкшш XIX ст.: Конспекти лекц|й / Кол.авт.-укл. Наук.кер. А.'М.Черненко,-К.: УМК ВО, 1991.- 128 с. /Член авт.-укл./ 7,44 др.арк. Обсяг авт. тексту - 1,2цр.арк./,

1.5. Пол1тичка ктор1я. Соц1ально-пол1тичт процеси в 20-40-i роки: Конспекти лекщй / . Кол.авт.-укл. Наук.кер. А.М.Черненко,- К.: УМК ВО, 1991.- 93 с. /Член авт.-укл./ 5,5 др.арк. Обсяг авт. тексту - 1,2 др.арк./.

1.6. Полунина icTopifl. Супёречност1. й складност1 соц!&льно-полпичного i економ1чного розвитку св!ту та краши: Конспекти. лекцш /• Кол.авт>укл. Наук.кер. А.М.Черненко.- К.: УМК ВО, 1992.- 76 с.' /Член авт.-укл.'/- 4,4 "др.йрк. Обсяг авт. тексту - 1,8 др.арк./.

2. Статт! в наукових журналах } зб8рниках. тези допов!дей

' та ПОР1Д.9Мдець .

2.7. Документи партаргову-Дншропетровського обкому КомпартГУ УкраУни про о1дгуки трудящих облает! на статтю О.В.Пталова "Дума про хл1б" // ApxiBH УкраУни.- 1986.- № 5.- С.42-45.

2.8. Ленин - Сталину. "Мы удивлены,-что, отменяя единолично решение ЦК, вы ничего не сообщаете об этом нам..."// Молодой коммунист,- 1988,- № 7,- С.27-35.

2.9. Усеченная цитата // Век XX и мир,- 1989,- № 12.- С.8.

2.10. К проблемам демократизации. Не защищать, а переделывать // Коммунист,- 1990.-К» . 2.-С.52-53 " /Сгивавт.: А.П.Зражевський/.

2.11. От истории партии - к истории партий // Вестник высшей

школы,- 1990,- № 3.- С.49-50 / Сшвавт.: Л.Марчук, А.Зра-жевський/. „ ■

2.12. Вщображати нов1 реал})' // Комункт Укра'ши.- 1990,- № 5,-С.21-22 / Сшвавт.: В.Криворотенко /.

2.13. Поправки до спогад}в Петра Шелеста // Спадщина,- 1992.-№ 2., С.П.

2.14. Лог}ка ¡сторичного розвитку прн визначенш л1точислення нашого мкта // Борисфен.- 1992,- № 5.- С;8-9.

2.15. Маемо свж демократич'ний доев« вибор1в // В1че,- 1993,-№ 10,- С.112-115.

2.16. На чаа парламентськ} слухання // Борисфен,- 1993.-№ 10,- С.22-23 / Сшвавт.: Т.Побоча /.

2.17. Самопожертви в ¡м'я свобода 1 демократа // Кур'ер Кривбасу,- 1994,- № 19,- С.1-2.

2.18. Прюритети ринково) економ!ки в програмах } Д1ях пол}тич-них партш Украши // Академическое обозрение,- 1995,-№ 1-2,- С52-59.

2.19. Право народу бути самим собою // Кур'ер Кривбасу,-

1995,- № 30,- С.26-27.

2.20. Усвиомлення себе // Розбудова держави.- 1995.- № 5-6.. С.62-64. ■

2.21. Укра)'нське питания на ВсеросШських Установчих Зборах /або про ще одш пол1тнчш ¡люзн украшських соц1алкт!в/ // Розбудова держави.- 1996.- № 8.- С.45-48.

2.22. Пш тиском змши пол!тичного курсу // Кур'ер Кривбасу.•

1996.г ^ 59-6Е,- С.32-36.

2.23. Вибори в Укра)'ш в 70-90-т1 роки: в1и формал!зму до демократизму /4 Науковий В1сник Тернопмьського приладо-будвдого.шституту.- Сер.;"Гумаштарш науки",- Вил Л.- Тер-ношль, 1995,-С.56-70 / Сшвавт.: Л.Литовченко /.

2.24. Роль Советов депутатов трудящихся в осуществлении аграрной политики в 1971-1975 гг. На материалах Украинской ССР //.Актуальные проблемы аграрной истории. Сборник научных трудов.Днепр.гос.ун-тет.- Дн-ск:ДГУ, 1981- С.3-10 / Сшвавт.: М.Бондарчук /,

2.25. XXVII с>езд КПСС о повышении роли трудовых коллективов в развитии социалистического самоуправления народа //

' Вопросы-общественных наук.- Республ. межведом, науч, , сборник.- Вып.70,- К.: Вища школа, 1987,- С.40-46 / Сгпвавт.: Ф.Постоленко! М,Мельник /.

2.26. Активизация познавательной деятельности студентов на се минарском занятии в форме пресс-конференции // Вопроси общественных наук,- Республ. межведом, науч. сборник. Вып.77,-К.: Вища школа, 1989,-С,31-34.

2.27. Специфжа вузу I гумашстичш традица // Гуманитарник

вкник,- Вип.5,- Дн!пропетровськ: ДГ1, 1992,- С.19-20.

2.28. Роль общественного мнения в борьбе с бюрократизмом в АПК / / Философские и методологические проблемы научного обеспечения АПК / Материалы Всесоюзной научно-практической конференции/ 15-16 июня 1989 г.- М.: ВАСХНИЛ, 1989,- С.128-129 / Сшвавт.: А.Зражевський /.

2.29. Диссидентство как форма политической оппозиции в СССР // Современные политические партии и общественные движения. Тезисы докладов. Республ. научно-практическая конференция,- Донецк, 1991,- С,97-100.

2.30. Демократична траднцп укра'/нськоУ культури в творах 1.0Ненка на заняттях з IcTopi'i Укра'ши у вищТй школ1 / / Гуман1зац1я i гумаштаризаш'я - прюритетний напрямок державно! польтики УкраТни в галуз1 вищо! осв1ти. Тези допо-в'|дей м1жвуз!всько! науково-практично) конференцГ|,-Дншропетровськ: ДДУ, 1992.-С.94.

2.31. Укра'шська !стор!я та проблеми науки. 1 освпи // Укра'шська ¡дейна спадщина.- Тези Республ1канськоТ науко-во-практичноУ конференци,- Дншропетровськ: Д1Б1, 1992,-С.53.

2.32. Деморрзтичний досвщ вибор1в // Влада 1 власшсть в УкраУнь ВсеукраТнська науково-практична ко'нференЫя. M.JlbBie. 5-6 лютого 1993 р.// УкраУнський час.- 1993.-

№ 1(11).- С.44.

2.33. Проблеми демократ» в )сторичшй Hayui Укра'ши нй ,протяз1 70-х-90-х poKiB XX'ст.// Влада в УкраТн!: iCTopifl та су-часшсть. Тези ,допов!деА Всеукра'шськоУ науково-йрактичноУ конференци.- Дн1пропеУровськ: ДГ1, МО Укра'ши, 1994, 14 жовтня.- С.29-30.

2.34. Укра'шська ¡стор1я в контекст! cbitobhx та еврОпейських процес!в / досв1д та проблеми викладання/ // Стор!нки icTopii. Частика 7, Тези пов!домлень на сем^ар^нарадГ зав.кафедрами ¡сторичних, украУнозна'вчих дисцишпн "Досв1д вивчення ¡сторичних,. пол1тичних дисципл!н", 25-28 кв1тия 1995 р.- КиУв: КП1. 1995.- С.59-60.

2.35. 1нтел1генщ'я в дисидентському рус! Укра'ши /. 60-Ti-80-Ti pp. XX ст. // М!жиародна науково-практйчна конференйя 'Мнтелкеншя: суть, ¡сторичн! дол!, перспективи". Дншропег-.. ровськ. 13-14 червия 1996 р.- Дн^ськ: ДДГА, 1996,- С.139-140.

По тем! дослщження опубл!ковано також 20 наукових статей у

центрадьних та обласннх газетах УкраТни загальним обсягом, 6,2

др.арк. *

Rysich I.L. The democracy in Ukraine before and after 1985 (The historical and politological analysis).

The dissertation thesis for the degree of the Doctor of Political Science in the speciality 23.00.02. - the political institutes and processes. Institute of National Relations and Political Science'of the NAC of Ukraine, Kyiv, 1996. 1

The Manuscript of the thesis is defended, the subject matter is given in 35 scientific -works. The historical and politological analysis of the democratic development in Ukraine have been made. It is established that at the period under investigation the continuous national-democratic movement was taking place and in 1989-1991 the .peaceful revolution was going on; the political system and democratic paradigm have been changed. The conclusions are drawn out and the results can be used in the development of the institutions of civil society in the Ukraine.

. Рысич И.Л. Демократия в Укравде до и после 1985 года / -Историко - политологический анализ /:.

Диссертация' на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - Политические институты и процессы. Институт национальных отношений и политологии НАН Украины, Киев, 1996.

* Защищается рукопись диссертации, основное содержание которой изложено в 35 научных работах. Осуществлен историко-политологический анализ демократического развития в Украине. Установлено, что в исследуемый период происходило непрерывное национально^демакратическре движение, а в 1989-1991 гг. состоялась мирная демократическая революция, изменилась политическая система и демократическая парадигма. Делаются выводы, которые могут быть использованы при развитии институтов гражданского общества в Украине.

Ключов! слова: демократ, тотал1таризм, вибори, опозищя, багдтопартшшсть, пол^толопчш доктрини, пол1тична культура, суверенитет, диснденти, комцарт!я, м1тинги, страйки, демонстраций референдуми., наШональне вщродження, пол1тичний лЦер, пол1тичш шститути, полггичш проЦеси, Декларашя, Верховна Рада, Президент, Конституфя, права людини.