автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Документы и материалы по освiту в Западной Украине 1921-1939 годов как историческое джерело

Полный текст автореферата диссертации по теме "Документы и материалы по освiту в Западной Украине 1921-1939 годов как историческое джерело"

П;- :П‘ інститут української археографії

АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Нд правах рукопису

КИСЛИЙ Василь Миколайович

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ПРО ОСВІТУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ І92І-І939 РОКІВ ЯК ІСТОРИЧНЕ .ДЖЕРЕЛО

07.00.09 - Історіографія, джерелознавство та методи історичного дослідження

Автореферат дисертації на здобуття наукового отупеня кандидата історичних наук

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті історії України Академії наук України і

' Науковий корівник - доктор історичних наук, професор Санцешч Анатолій Васильович .

Офіційні опоненти: 1. доктор історичних наук, професор Сарбой Віталій Григорович .

2. кандидат історичних наук ї^бльов Олок-сандр Сергійович Провідна організація - Інститут українознавства ім.І.Крип"яко-

вича /Н Україїш /Львів/

Захист відбудеться "?/" 1994 р. о ^ год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.43,01 по захисту дисертацій в Інституті української археографії АК Україна /254050, Київ, вул. Пугачова,. 12/2 /

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії АН України

Автореферат розісланий 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Тодійчук О.В.

і. короткий аміст роботи

Актуальність теми дослідження. Своєрідний, важкий і суперечливим був історичний шлях Західної України у складі Польської держави протягом 20-30-х років XX ст. Українська населення краю зазнавало національного та соціального гноблення з боку властей. Насамперед це стосувалося с<}ери освіти. Антиукраїнський шкільний закон від ЗІ липня 1924 р.; безпідставне закриття українських шкіл і відкриття натомість польських або утраквістичних /двомовних/; часткове звільнення або примусове переведення на території з переважаючим польським населенням українських учителів; катеї'орична відмова властей відкрити Український університет у Львові; переслідування діючих у 1920-1925 роках напівлегальних Українських високих шкіл у Львові; намагання через утраквістичну систему навчання з переважанням польської мови виховати західноукраїнську молодь у польсько-шовіністичному дусі, не шануючи свого національного - таким були основи освітянської політики польських властей в 'західній Україні. Про все до переконливо свідчать різноманітні історичні джерела -газети, журнали, законодавчі і статистичні збірники, листівки, архівні документи тощо.

Само тому об"бктом дослідження обрано опубдіковані документи та архівні джерела з питань початгової, середньої, професійної і вищої освіта в Західній Україні періоду входження її до складу Польці. Отже, у географічному відношенні поняття "Західна Україна" у даній праці вжито щодо тодішніх Львівського, Станіславського, Тернопільського і ІЗолинського воєводств, а також Холмщини, Ломків-щини, Шаляшя і Надсяння.

Стан наукової розробки проблеми. Окремих історіографічних і джерелознавчих досліджень з питань освіти 20-30-х років у Західній Україні немае. Починаючи з 20-х років до нашого часу щодо освіти опубліковано ряд значних праць історичного плану і велику кількість статей, які висвітлюють лише окремі аспекти проблем.

Вивчення історії освіти у Західній Україні досліджуваного періоду пройшло ряд своєрідних етапів. На початковому етапі, у 20-ЗС-х роках, висвітлювалися окремі питання теми переважно в публіцистичному плані по свіжих слідах історичних подій. Виділялося дві основних тенденції; 1.. української освітянської громадськості, що вболівала за важкий стан української школи в умовах панування Польської держави; 2. польських авторів, що намагалися виправдовувати гнобительську політику властей щодо освіта корінного населення Західної України.

В кінці 30-х років, з включенням цього краю до складу УРСР ' радянські автори, керуючись абсолютизованим класовим підходом до історичного минулого, сконцентрували уваг/ на викритті гнобительської голі тики польських властей щодо освіти українського населення, на питаннях революційної боротьби в краї. Ця тенденція продов-нувалася і далі протягом тривалого часу. Досить обмеженою була джерельна база цієї літератури. ;

Досить активним і плідним дослідженням з порушеної проблеми 50-60-х років сприяла зміни у політичній обстановці, пов"язані з "хрущовською відлигою", розширення джерельно-літературної бази. Зокрема в цей час оцублік ваііо чимало праць на матеріалах окремих областей. .

Більш поглиблене, ній раніше, вивчення проблеми відноситься до 70-х - першої половини 80-х років. Ряд праць охоплював досить широкий спектр питань. Саме в цей час значною мірою виявляється зближення дослідницьких позицій радянських і польських істориків у прагненні до історичної істини. '

Нарешті, останній етап досліджень, що розпочався 8 другої половини 80-х років і триває донині, характеризується відмовою від хибних ідеологічних стереотипів, від тематичної обмеженості, намаганнями істориків охопити всю різноманітність досліджуваної тематики.

Більш докладний розгляд історіографії досліджуваної проблеми міститься у викладі- змісту І розділу дисертації.'

Мета даного дослідження - розкрити наукову цінність опублікованих та архівних джерел з питань освіти 20-30-х років у Західній Україні, що конкретизується такими завданнями:

- провести узагальнення щодо використання в українських документальних збірниках документів з даної теми;

- на основі історіографічного аналізу праць істориків зробити висновки про ст^н використання ними відловідних джерел;

- охарактеризувати тематику використаних документів;

. - залучити до наукового обігу якнайширше коло джерел з . .аної

теми; '

- на підставі вивчених документів розкрити характер взаємовід-

носин у галузі освіти українського населення Ьахідно: України з польськими державними органами. .

Хронологічні межі дослідження - 1921-1939 роки, тобто період порівняно мирного розвитку подій у Західній Україні після українсько-польської та польсько-радянської воєн до розпаду Польської дер-

яави у 1939 р.

Наукова новий на дисертаиі ї ау коали на тіш, що впоршо:

- зроблено спробу неуіюредженого історіографічного аналізу праць з обраної тематики, виявлення різних тенденцій і напрямів досліджень в галузі освіти;

- узагальнено аналізуються опубліковані у радянських документальних збірниках матеріали стосовно освіти;

- піддано систематичному аналізу опубліковані документи а даної проблема;

- охарактеризовано та введено до наукового обігу значну кількість раніше не використаних дослідниками архівних джерел.

Дана праця - перше дослідження історичних джерел з питань освіти 20-ЗС-х років у Західній Україні. ■

Теоретичні та методологічні засади дисертації полягають у плюралістичному підході до узагальнень та висновків досліджуваної тами із застосуванням всеосяжного принципу історизму. В основу побудови /структури/ роботи покладено проблемно-тематичний метод. При виявленні сутносншс параметрів аналізованих джерел застосовуйся істо-рико-порівняльний метод, а при розв'язанні суперечливих ситуацій -діалектичний.

Піякгичне значення -дисеї/гаці ї цолягае в тому, що результати дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих правд, з новітньої історії України, при викладанні відповідного курсу, у науково-експозиційній роботі музеїв прії доборі матеріалу з питань освіти, при поповненні відповідних рубрик архівних каталогів.

Текст дисертації і додатки до неї можуть бути використані при підготовці окремих історичних досліджень.

£жеиельну базу дослідження складають чисельні опубліковані джерела та документи Центрального державного історичного архіву /ЦДІА/ України у м.Львові, Центрального державного архіву громадських об'єднань /ЦДАГО/ України, державних архівів Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської і Тернопільської областей.

документи громадських організацій і оО"єднань представлені у дисертації джерелами з фондів Української парламентської репрезентації/представництва - авт./, Коцуністичної партії Вахідної України /КПСУ/, Професійної організації українського студентства західних земель Україна /Пріорусу/. Наукового товариства' імені Т.Г.Шев-

ченка /ЇІТИІ/ у Львові, Львівського відділення студентського Сошу "МІоЗгіе4 чгагесНроІака".

Історія офіційної ницої освіти у Західній Україні знайшла відображення переважно у фондах чотирьох львівських вузів: Університету Яна Казимирі), Львівської політехніки, Академії ветеринарної медицини, Академії закордонної торгівлі.

Лонци Українського університету, Української високої технічної иколи /УВІВ/ у Львові містять основні матеріали про українську вищу освіту 20-х років. . ,

Українські приватні початкові та середні учбові заклади значною мірою характеризуються документами Українського педагогічного товариства /УІІТ/ "Ріцна школа", кураторій Львівського і Волинського шкільних округів. г

, Державна початкова, середня і Професійна освіта представлена фондами як згаданих кураторій, так і шкіл, гімназій, ліцеїв.

Значний матеріал щодо різноманітних виступів студентів та учнів, проведення шильних плебісцитів, діяльності Українських високих шкіл у Львові міститься у документах восводських управлінь, ста-роств, органів поліції, суду і прокуратури. '

При роботі над дисертацією були використані путівники по державних архівах Волинської, Івано-Франківської, Львівської,Рівненської, Тернопільської областей.

Піддано аналізу інформацію щодо освіти, вмішену в опублікованих законодавчих і статистичних збірниках Польської держави, схарактеризовано матеріали періодичної преси, насамперед газет і журналів, а також листівки, ялі безпосередньо стосувалися досліджуваної теми.

Заслуговують на увагу істориків також різні директивні документи з питань освіти /програми навчання, положення, статути, тві-ти тощо/.

У дисертації проведено аналіз передрукованих у радянських документальних збірниках джерел з досліджуваної темі.

Апробація роботи проводилася у відділі історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України Академії наук України.

П. СТРУКТУРА ТА КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається із вступуі трьох розділів, що виділені за видам досліджуваних матеріалів, висновків, додатків, покажчика

використаїшх джерел та літератури.

, У вступі дасться обгрунтування вибору теми дисертації, показана її актуальність, практичне значення, науково новизна, ризничені мета і завдання дослідження, зроблено стислий огляд використаних джерел.

У першому розділі "історіографія проблеми" проаналізовано опубліковані статті і монографії з питань освіти на Західній Україні, видані протягом 20-початку 90-х років XX ст. Ще під час досліджуваного періоду вийшли роботи переважно публіцистичного характеру І.Герасимовича, К.Федоровича, С.Легнерта, С.Квятковського, С.IIіко, Ф.Слівіньського, З.Урбаньського, що частково порушували питання теми. Автори, які відображали інтереси української освітянської громадськості, наголошували на тому, що українсьна початкова і середня освіта цілеспрямовано скорочувалася Поліською державою. Цей напрям вивчення теми представляли роботи І.Герасимовича і К.Федоровича.*

Радикально пвстровні польські публіцисти виправдовували все зроблене Польською державою в Західній Україні Ш-30-х років XX ст. у галузі освіти як необхідні кроки на шляху виховання гідних польських громадян. Облудно твердячи про вищість польської науки і культури над українською, ці автори представляли введення двомовності у навчанні з перевагою польської мови, ліквідацію українських і запровадження на їх місці польських шкіл благом для українського народу.^ Бони мали досить послідовників ишштково серед польських

ДОСЛІДНИКІВ.

Інший напрям студій з даної проблеми концентрував увагу нагролі школи у житті суспільства, на її взаємовідносинах з церквою,** З точки зору нашого дослідження корисним у цих працях в певний матеріал про діяльність шкіл Західної України, що подавався разом з відомостями про освіту в корінній Польщі.

1 Герасимович І, Українсьхі школи під польською владою. - Станисло-вів, 1924; Федорович К. Українські школи в Галичині у світлі законів і практики. - Львів, 1924

2 Геїі^кі и. икгоійсу V/ Роїзсе оіігосігопе,}. - Магегау/а,1931} ЦгЬаЬ-Бкі 1. Нпіе^гобсі пагоі1о«е ж Роїзсе. - Мс.гзгаі»а,1933 1 іппе.

3 Див: ЯаїаЬап їаїка о піе2а«1а1'о§6 агкоїу и Роїасе ш сЬукііі оЬес-

. - ї.с<1і ,1927і 5Н«'іпбкі Р. бгкоіпісіио ргу«а1пе іу Роїзсе ^vЗpoЗ!'czesneJ. - 1933 і Іппе.

—в—

Польський дослідник С.Логнерт у написаній у фактографічному плані книжці про шкільну справу в Малопольщі навів чимало статистичних відомостей про склад шкіл, учнів і вчителів у Краківському, Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах у 1922 -1923 роках. * -

До кінця 30-х років відноситься своєрідний етап висвітлення питань освіти в Західній Україні. Переважно в публіцистично^ плані радянські автори В.Мінаев, С.Човдаров, Д.Мін, Г.Мінський, М.Констан-тинов писали про освіту у Західній Україні під гнітом міквоєнної Польщі. Особливо грунтовніша були статті С.Чавдарова і М.Константинова.

Досить плодотворним щодо дослідження даної теми слід ввакати період 50-60-х років. Певний поштовх до деяких позитивних змін в історичній науці дала так звано "хрущовська відлига". До політично-' кон"юнкїурнкх ювілеїв /40-річчя та ЕЗО-річчя Жовтневої революції/ вийшли у світ документальні збірники з історії Західної України, які містили і документи з питань освіти досліджуваного періоду. На сприяло розгортанню відповідних досліджень.

У 50-60-ті роки активно послідкували питання освіти в Західній Україні історики та педагоги О.С.Татенко, О.П.Кондратюк, В.І. Кали-нович, І.С.Навлюк, Л.АДваненко, В.В.Дітянський, М.М.Гршценко,

М.П,Герасименко і Б.К.Дуцикевич, В.І.Варецький, В.Ю.Маланчук, Л.Г.Ба-їк, М.М.Еолянюк, М.Й.Зільберман. У їхніх працях питання освіти розглядалися через призму класової і революційної боротьби населення Західної України. Даний погляд до останнього часу був домінуючим в українській радянській історіографії.при висвітленні будь-яких питань, пов"язнних з історією Західної України 20-Зи-х років XX ст.

У вищеназваний період істотний вклад у дослідження даної проблеми внесли і польські дослідники, які підійшли до неї більш зважено і різнобічно, нії їх довоенні колеги. Тик,аналізуючи становище з освітою для меншин, С.Мауарсберг приходить до справедливого висновку, що Польська держава у той час не дбало про їхню національну освіту, намагалася будь-що'ополячити українське населення.^ Цього автора можна віднести до того напряму в історіографії, який започаткували І.Герасимович і К.Федорович і якого в основному дотримувалися надалі радянські дослідники.

1 ЬеЬпегі б. Згкоіпісіио у/ Маїороїйсв! - Іл¥Ою,1924.

2 МаиегвЬегб 3, Бгкоіпісіио ро^згесИпв <11о тпієЗагобсі и Роїзсе « Іаіасіз 1918-1939- - Зіей1ое,1975.

Найгрунтовнішимя працями періоду 70-х - першої половини 80-х років були монографії українського історика Л.Г.Бпїка та польських М.Іваніцького і 3.Конечного.*

Незважаючи на кон’юнктурно-публіцистичного характеру заголовок, книга Л.Г.Баїка так само, як і праця М.Іпвніцького, грунтується на великому, часто оригінальному джерельно-літературному матеріалі, містить певні корисні висновки та. узагальнення. Але тзикликад подив твердження польських істориків про те, що у шкільній справі українське населення мало вільний доступ як до польських,так і до українських шкіл і держава у цьому нікому но перешкоджала, що не відповідає ді йсності.

Для останнього періоду в історіографії даної проблег.пі - другої половини 80-х років - до нашого часу - характерним с відхід від ідеологічних догм, и;о привело до переоцінки багатьох історичних подій з історії України. У цей час дослідники більш ротвльно стали вивчати такі питаннл,як діяльність Українського університету та Української високої технічної школи у Львові /М.Буцко, Ю.Редько, ІІ.лобзей/, роботу різних українських освітянських громадських орга~ нізацій /Р.Пастух/, становище західноукраїнської інтелігенції 2030-х років /О.Рубльов, В.Солонинко/тощо.

Таким чинсм, можна констатувати, то’наукова література з питань освіти в Західній Україні 20-30-х років с досить значною, охоплює чимало важливих напрямів. Але вона на дас більш-менш закінченого уявлення про цілу проблему. А шоб його одержати, необхідно проаналізувати систему історичних джерел. ■

Другий розділ "Характеристика опублікованих джерол" присвячено аналізу матеріалів вміщених у документальних збірниках, газетах, журналах, листівках, інших друкованих виданнях. >

У дисертації аналізуються найбільш важливі законодавчі і розпорядчі акти у галузі освіти, опубліковані в офіційних "Відомостях законів Польської Республіки" /"Огіеппік изїаи Наесгуроароіііе;} Роїакіе^"/.

Окремі законодавчі акти у галузі освіти, розпорлдкення кураторів шкільних округів на їх виконання, питання переведення і звіль-

I Еаїк Л.Г. За освіту для трудятах,- Львів, 1983; Ііиапіскі м. ойиіа-Іа 1 вгкоіпісішо икгаіЬзкіе \» Роїасе V ІаІасЬ 1918-1939.-ЗІеЙІсе, 1975; Копіесгпу 2, Бгкоіпіс^іяґо &ге<1п1е тіазіа Рггету&Іа.-Ргге.т.у&І, 1985. •

нення учителів, організації шкіл нв території Волинського, Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств висвітлено на сторінках офіційних /службових/ журналів кураторів Львівського та Волинського шкільних округів.

Окрім законодавчих збірників і періодичних видань нормативно-розпорядчого характеру інформація шодо кількості шкіл, учнів, учителів, вузів міститься у статистичних збірниках "Зіагуа^ка вгкоіпі-йіна ", які видавалися протягом 1933-1939 років Головним управлінням статистики Польщі. Вищенаведене управління публіковало також збірники про загальноосвітні школи Польщі у 19^5/26 та 1930/31 навчальних роках,

Б останніх двох збірниках інформація подавалася на рівні одного населеного пункту, тобто за географічним принципом.

, Відомості щодо конкретних шкіл, гімназій, ліцеїв містяться у їх друкованих річних звітах, які виходили здебільшого на правах рукопису. Вони, на жаль, збереглися не повністю.

У вигляді книг і брошур видавалися також навчальні програш, статути і положення про певні заклади.

У численних радянських документальних збірниках, здебільшого присвячених революційно-визвольній боротьбі, вміщувалися і документи освітянського характеру. Такі збірники переважно мали регіональний характер і готувалися по окремих областях. Основною джерельною базою для них послужили документи відповідних обласних архівів.

У дисертації проаналізовано 12 українських радянських і І польський документальні збірники. У радянських виданнях стосовно освітянської тематики переважали джерела, у яких містився показ виступів студентів та учнів за свої права, їхнього тяжкого матеріального становища. Певне місце приділялося також Українському університетові у Львові як чиннику революційної боротьби. .

У єдиному .тематичному польському збірникові слід виділити документи, пов"язані з розглядом питань освіти у польському Сеймі та внесенням щодо цього петицій, законопроектів комуністичною посольською фракцією. '

У дисертації розглядаються у джерелознавчому плані періодичні видання суто освітнього характеру /"Учитоль", "Українська школа", "Учительське слово"/, часописи учнівської і студентської молоді /"Наш шлях", "Спартак", "Новий шлях", /'Піонер", "Молоде життя", "Студентські вісті", "Студентський вісник "Поступ""/, преса загального характеру /"Нова культура", "Знання", "Громадський голос".

"Діло"/ та інші.Питання освіти порушуються у багатьох листівках, частина яких містить унікальну інформацію про відповідну діяльність тієї чи іншої партії, організації, а також про певні події.

Матеріали періодичної преси свідчать про те, що серед українського населення та політичних партій краю прослідковувався ряд' тенденцій відносно освіти.

Перша з них пов"язана з роботою в галузі освіти на благо українського народу за допомогою легальних засобів, в умовах панування Польської держави в Західній Україні. Типовим представником даної лінії слід вважати Українське педагогічне товариство "Рідна школа". З певними заввагами сюди ж можемо віднести і Українське національно-демократичне об'єднання /УЩО/ та ряд інших українських політичних легальних організацій 20-30-х років. Вони обстоювали еволюційний шлях до незалежної самостійної української держави.

Представники другої тенденції закликали до боротьби за українську школу та вищу освіту в руслі класових, революційних змагань населення краю проти польської окупації, за встановлення влади рад і возз"еднання західноукраїнських земель з радянською Україною у складі СГСР. Ця тенденція знаходила свос відображення у пресі Комуністичної партії Західної України /КЇЇЗУ/, Комуністичної партії Польщі /КІШ/ та інших прокомуністичних об"еднань ДСМЗУ, "Жицв", "Піонер", Ділове об"єднайня поступового студентства західних земель України та еміграції /ДОІІС/, " Академічний комітет оборони СРСР", "Антифашистський академічний комітет" та інші/.

Типовими представниками третьої тенденції були члени Організації українських націоналістів /ОУН/. У своїх виданнях /переважно листівках/ вони закликали силою здобути українську школу, як стратегічна мета висувалася збройна боротьба проти існуючого польського режиму і проголошення самостійної соборної української держави.

У третьому розділі "Нсуковий аналіз архівних матеріалів" схн-' рактеризовано види і зміст архівних документів, подано їх аналіз.

Архівні джерела з досліджуваної теми зосереджено у численнях фондах, частина яких безпосередньо відноситься до освіти. Адо чимало відомостей з теми міститься і у фондах місцевих польських органів державної влади і управління, поліції, суду, прокуратури, я також громадських організацій, особових фондах.

У документах місцевих органів поліції значна питома вага яелг— хить донесенням і повідомленням про: діяльність Українських писоми икіл у Львові; виступи студентів та учнів; події, пов"язяні із

веденням шкільних плебісцитів, віч і зібрань населення з питань освіти. Аналогічною є тематична спрямованість документів місцевих органів суду і прокуратури, хоча у них здебільшого фігурують такі види Джерел як протоколи допитів і рішення суду про винесення покарання.

Оскільки у воєводських управліннях був відділ безпеки, восвоци разом із підлеглими їм повітовими старостами безпосередньо підпорядковувалися міністрові внутріпніх справ Польщі, то громадська безпеко була основою їх роботи. Тому зміст і форма багатьох документів вищонаведених управлінь були дуже близькими до документів поліції.

До того я, остання постійно надсилала воєводам і повітовим старостам цо відома і вжиття налшших заходів усі найважливіші, з їх точка зору, документи. •

Своєрідними матеріалами серед фондів воєводських управлінь і повігоних старости слід вважати протоколи народ при яооводах і старостах та їх річні звіти. У цих документах певне місце належить відомостям про освіту. •

Декілька тисяч архівних справ налічують фонди кураторій Львівського і Волинського шкільних округів, що відали початковою, фаховою, середньою і позашкільною освітою на місцях. Це розпорядження міністерства віросповідань і освіти,,кураторів щодо організації навчання, заробітної плати вчителів, оплати за навчання у середніх ико-лах; справи про зміну мови навчання у школах; декларації населення, внесені при проведенні шкільних плебісцитів щодо мови навчання; статистичні відомості про кількість шкіл то учнів; запити українських послів /депутатів/ у польському Сеймі щодо зловживань польської адміністрації стосовно українських шкіл і школярів; фотографії, річні звіти, плани будівництво приміщень шкіл; матеріали про надання приватним школам статусу прирівняних до державних; рішення польських судових органів про мову навчання в окремих школах тощо.

Серед вузівських фондів виділяються два великі комплекси. Перший - це архівні документи чотирьох польських державних вузів Львова і другий - матеріали Українських високих шкіл /УМ/ у Львові,

До першого комплексу належать розпорядження міністерства віросповідань і освіти щодо організації навчального процесу, оплати за навчання, надання стипендії і матеріальної допомоги студентам, заробітної плати професорсько-викладацькому складу; каталоги успішності студентів; оголошення і звернення ректорів до студентів у зв'язку з виникненням заворушень у львівських вузах.

Значну частину архівних документів другого комплексу складають: різноманітні довідки, статті і повідомлення про діяльність УВШ; книги запису студентів.

Як у державних вузах Львова, так і в УВШ були такі документи як статути або їх проекти, протоколи засідань ректоратів, професор-оьких рад, листування. •

Доповнюють ващеназвані фонди документи громадських організацій і товариств. .

У фонді Профорусу здебільшого документи стосуються УВШ у Львові, оскільки саме існування ІІрофорусу було зумовлене діяльність Українського університету та Української високої технічної школи /УВТШ/.

У фонді КІІЗУ привертають увагу документи Допоу - студентської організації, створеної комуністами на противагу Профоруоові і Цеоу-сові.® Зберігаються проект статуту, періодична преса Допсу /бюлетені, журнали/, листування.

У фонді УНТ "Рідна школа" найважливішими документами слід вважати річні звіти, листування, статистичні дані, відомості про перевірки українських приватних шкіл.

Окремі матеріали щодо освіти е у фонді НПІ1.

Серед архівних джерел Української парламентської репрезентації заслуговують на увагу протоколи її засідань, на яких розглядалися питання освіти.

Окремі документи стосовно темп містяться в особових фондах діячів Допсу і КГОУ Л.Кухто і М.Вовка, відомого українського історика і громадського діяча М.Кордуби. Зокрема у щоденнику останнього описуються різні суспільно-політичні події і діяльність Українського університету у Львові у І92І-І925 роках.

Архівні дяорола з питань освіти маяя свої особливості. Найбільш повні комплекси документів з теми збереглися у фондах польських державних вузів Львова та кураторій шкільних округів. Окропі документи /наприклад, деякі листівки/ е власне єдиним джиролом з історії тієї чи іншої установи, організації, товариства.

У ряді фондів бракує окремих впжлявих документів. Наприклад, у фондах УВШ у Львові збереглися но всі протоколи засідань сенатів і рад професорів. .

кЦесус - Центральний союз українського студентства західних асшідг України та еміграції.

Протоколи засідань організацій, установ, товариств здебільшого складалися однією особою - секрогарем і затверджу далися на наступних подібних зібраннях, У більшості протоколів поверхово занотовувались або Й зовсім не зафіксовано виступи учасників засідань.

Як правило, не наводились підготовчі та допоміжні матеріали до протоколів.

Найбільший за обояюм комплекс документів щодо досліджуваної теми відклався у вигляді листування - петицій, меморіалів, донесень поліції, інтерпеляцій, інших різновидів листів.

Географія листування, яка здебільшого зберігається у вигляді машинописних копій, була досить широкою /СКІА, Канада, Чехословаччи-на, Австрія, Німеччина, УРСР і т.д./ Більшість листів не має конвертів, шо часто утруднює виявлення автора, адресата, встановлення доти написання. ' '

До багатьох донесень поліції, протоколів допитів як речові докази часто додавалися листівки, статути, інші конфісковані документе, Тану вищеназвані матеріали у процесі вивчення потрібно розглядати разом, у комплексі.

' Окремі листи не мають підпису і дати. Одні і ті ас документи /наприклад, листівки/ зустрічаються у різних фондах.

В цілому розглянуті архівні матеріали істотно доповнюють опубліковані джерела і разом з ними становлять струнку систему документів з даної теми.

У висновках підведено основні підсумки дослідження:

- серед періодичної преси Західної України найбільший обсяг освітянської інформації є в газеті "діло" та часописі "Учительське олово";

- за вміщення окремих статей на освітню тематику рад газет і журналів у зазначуваний період аазнав конфіскації;

- обсяг архівних документів з питань освіти, які зберігаються в архівах України, становить декілька десятків тисяч справ. Складені вони здебільшого польською та українською, часткоро - німецькою та французькою, ьрідка - латинською мовами;

- в історіографії з питань освіти 20-30-х років у Західній Україиі прослідковуються три напрями: пропольський, проукраїнсь-кий і педагогічно-освітній;

- жодна із опублікованих робіт в українській радянській і польській історіографії не містить огляду праць попередників і не має

аналізу джорел;

- у працях істориків використання як архівних, так і опублікованих джерел щодо освіти носило епізодичний характер;

- поряд із періодикою українські радянські доолідникп /за синятком Ю.Ю.Сливки/ при написанні своїх праць використали винятково матеріали архівів України і навпаки - усі польські дослідники опиралися у своїх працях на катеріали здебільшого польських архівів;

- вивчені дарола свідчать, що протягом 20-30-х років XX от.

керівні кола Речі Посполитої діяли в ангаукраїнсьяоиу дусі, намагаючись будь-що ополячити'українське населення у Західній Україні. ■' у ■ . '

На захист, виносяться ..тпкі-лрдожщня:' • •

1. Різні види опублікованих джерел /офіційні документи, статистичні публікації, документальні збірники, періодична преса, листівки та ін./ піддаються джерелознавчому аналіау з мато» виявлення- ступеня відображення у лих досліджуваної теми.

2. Архівні матеріали вивчаються під кутом зору виявлення їх достовірності та репрезентативності, а такок ввздення до наукового обігу нових відомостей з даної проблеми, що істотно доповнив дані наукової літератури та опублікованих джерел.

3. Розглядаються основні напрями історіографії оовіти 20-30-х

років у Західній Україні та джерельна база відповідної наукової літератури. _ '

4. На основі аналізу різноманітних дяерел доводиться, що Польська держава у 20-30-х роках XX ст. провадила політику денаціоналізації у галузі освіта щодо українського населення Західної України.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора :

1. Революційний рух студентської та учнівської молоді на за-

хідноукраїнських землях у "О-ЗО-х роках XX ст. // Молоді учені -суспільствознавці УРСР - 70-річчи Великого Ьовтня: Тези республіканської науково-теоретичної конференції. - Львів, І9Ь7.- С.35-36. ■

2. Методичні рекомендації по використання документів Держархіву Львівської області по історії освіти в науковях, пгітааЬіно-пропагандиотських і культурно-освітніх цілях. - Львів, ІУЬ8.- 14 с.

3. Освіта на Західній Україні у 20-ЗС-х роках XX ст. // Архіга України. - 1991.- £ 4,- С.24-28.