автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.04
диссертация на тему: Эллино-скифское искусство IV в. до н.э. (археологические памятники торевтики с изображением скифов)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эллино-скифское искусство IV в. до н.э. (археологические памятники торевтики с изображением скифов)"

1 6 ^МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ і МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ ? Гл‘!. УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВА

РУСЯЄВА Марина Вікторівна

УДК 739.2 (043.3)

ЕЛЛІНО-СКІФСЬКЕ МИСТЕЦТВО IV ст. до н.е.

(археологічні пам'ятки торевтики з зображенням скіфів)

17.00.Up- образотворче мистецтво

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

КИЇВ - 1998

Дисертацією с рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії мистецтва Української академії тецтва, Міністерство культури і мистецтв України

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор, член-

Офіційні опоненти:

Доктор архітектури, професор, млен-кореспондент НАН України,

Кандидат мистецтвознавства Росляков Сергій Миколайович.

Миколаївський художній музей ім. В.В.Верещагіна, замісник директора. Миколаївський філіал Київського інституту "Слов'янський університет”, завідувач кафедрою мистецтвознавства.

Провідна установа - Інститут мистецтвознавства, фольклористики і

етнології ім.М.Т.Рильського НАН України, м.Київ.

/иоо .

Захист відбудеться "18” червня 1998 р. о / 7 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.01.62.01 при Українській академії мистецтва. 254053, м. Київ-53, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української академії мистецтва.

254053, м. Київ-53, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20

кореспондент НАН України, академік • Академії мистецтв України,

Білецький Платон Олександрович.

Українська академія мистецтва, професор.

Крижицмшй Сергій Дмитрович.

Інститут археології НАН України, замісник директора з наукової роботи, завідувач відділом античної археології.

Автореферат розісланий

Вчений секрета спеціалізованої, вченої кандидат мистецтвозна

ВСТУП

Розвиток взаємозв’язків скіфської, в своїй основі давньоіранської, і вньогрецької культур на теренах України досяг апогею у IV ст. до н.е. утрішні процеси історичного поступу Скіфії зумовили нові потреби, що спри--іилися до виникнення своєрідного і неповторного елліно-скіфського мис-(тва - одного з найяскравіших в історії художньої культури давнього на-іення.

Таке визначення цього мистецтва як цілісного художнього стилю вперше то запропоновано всесвітньовідомим істориком М.І.Ростовцевим і нині виз-іться майже всіма вченими. Проте ще й досі немає узагальненого мистецт-жавчого дослідження оригінальних пам’яток торевтики, знайдених упро-зж ХІХ-ХХ ст. у скіфських курганах. Оскільки в межах дисертації немож-ю повністю їх розглянути, то об'єктом для вивчення обрано, головним юм, зображення сцен, в яких так чи інакше представлені образи скіфів, че ці витвори найбільшою мірою характеризують зміст і значення власне ііно-скіфського мистецтва.

Створені грецькими майстрами пам'ятки з реалістичним зображенням скі-і і різноманітних сцен з їхнього життя, сюжетів міфології і релігії складають ідість і славу не лише елліно-скіфського мистецтва, айв цілому культури заїни.

Актуальність теми. Великий суспільний інтерес до пам'яток елліно-фського мистецтва в останні десятиліття XX ст., про що свідчать численні :тавки в багатьох містах світу, зумовлює необхідність їх всебічного вивчення, сі вони використовувалися переважно як джерела для висвітлення окремих ань історії, етнографії, побуту, релігійних уявлень скіфського населення, дси, насамперед, випливає актуальність їх мистецтвознавчого дослідження.

Порівняльний аналіз з монументальним мистецтвом Еллади і літературни-свідченнями античних авторів дає змогу скласти цілісне уявлення про куль-у і взаємовідносини двох народів, які в давнину мешкали на теренах Ук-ни. Принципова важливість розробки цієї проблеми очевидна ще й тому, що >рія розвитку елліно-скіфської торевтики -також залишається одним з ма-іосліджених питань сучасного мистецтвознавства. Немає загальної картини мовлення і формування елліно-скіфського мистецтва в контексті класичного пгецтва Еллади й Північнопричорноморського регіону. Актуальність постав-юго завдання підтверджується коротким історіографічним нарисом, який дає лення про стан вивчення проблеми, що є темою дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-тація виконана згідно з плановою темою Музею історичних коштовностей >аїни - філії Національного музею історії України "Стародавнє ювелірне

мистецтво”.

Мета і завдання дослідження. Головна мета роботи полягає у бічному художньому аналізі та науковому осмисленні пам’яток торевтики і хом співвідношення світоглядів скіфів і еллінів, а також визначенні їх рс розвитку культури кочового населення Українського Степу (V ст. до н.е. Відповідно до цього розв’язуються основні завдання:

- розподілити пам’ятки елліно-скіфського мистецтва за сюжетами;

- виявити стилістичні особливості легендарних, сакральних і батальних сцен

- дати іконографічний та іконологічний аналіз зображень скіфів;

- на основі зіставлення витворів торевтики з відомостями античних авторів, археологічними джерелами і зображеннями на різноманітних творах мистецтва дати нові або відкорегувати вже існуючі інтерпретації окремих сюжетів;

- показати вплив монументального мистецтва Еллади на розвиток елліно-скіфської торевтики;

- спеціально розглянути і проаналізувати відомості давньогрецьких авторів про скіфів задля об’єктивної інтерпретації елліно-скіфського мистецтва;

- визначити, наскільки плідним є зіставлення літературних свідчень з творам мистецтва для вивчення історії й культури скіфських номадів.

Для реалізації цих завдань також розглянуто основні етапи історії їх чення; визначені методика, головні й допоміжні методи дослідження; скла/ каталог всіх пам’яток, які досліджуються в дисертації.

Джерельну базу дисертації в основному складають пам’ятки то тики із зображенням скіфів, знайдені в скіфських курганах на теренах Укр у ХІХ-ХХ ст. Хронологічно - це переважно IV ст. до н.е. - тобто весь пе| становлення і найвищого розквіту елліно-скіфського мистецтва. Вони зЄ гаються в Музеї історичних коштовностей України - філії Національного му історії України, Державному Ермітажі (Росія, Санкт-Петербург), Державном; торичному музеї (Росія, Москва), Британському музеї (Великобританія, Лощ і Метрополітен Музеї (США, Нью-Йорк); опубліковані в різних, здебільи археологічних, виданнях і численних каталогах міжнародних виставок. Оі того, використано відомості античних авторів, особливо Геродота, Плат псевдо-Гіппократа й Ефора про звичаї, зовнішній вигляд, заняття, релігійні лення й ідеалізацію скіфських кочовиків, а також відповідні пам'ятники м< ментального та декоративно-ужиткового мистецтва Еллади класичного і | ньоелліністичного часу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим у згоненим спеціальним дослідженням творів елліно-скіфського мистецтва як ц ного художнього стилю, що сформувався на місцевій основі в Північн Причорномор'ї загалом у (V ст. до н.е. завдяки взаємодії еллінської і скіфсь

з

гльтур. У дисертацїї вперше у повному обсязі зроблено мистецтвознавчий чаліз витворів торевтики із зображенням скіфів. Досліджені стилістичні й ху-зжні особливості образів, відтворених у різних за складністю побудови ле->ндарних, сакральних і батальних сценах. Висвітлено вплив монументального истецтва Еллади (скульптурного рельєфу, живопису) й світогляду художника-іліна на розвиток елліно-скіфської торевтики, її стилістику і декор. На підставі ставлення свідчень античних авторів з образами скіфів на виробах золо-ірства відкореговані деякі існуючі концепції щодо сюжетів і запропоновано іасні інтерпретації. Це дало змогу розширити наші знання і заповнити істотні югалини у вивченні елліно-скіфського мистецтва.

Практичне значення здійсненого дослідження полягає у можливості ікористання його результатів для написання узагальнених праць з історії 'льтури і мистецтва давнього населення України, в курсах лекцій. Матеріали (сертації можуть бути використані у роботі фахівців у галузі історії мистецтва, гори культури, для оформлення відповідних розділів музейних експозицій і іставок.

Апробація результатів дисертації. Основні принципи, положення і !зультати дослідження викладено у доповідях і тезах на наукових кон-еренціях різного рівня: "Музейні читання" (м. Київ, 1992, 1993, 1994, 1996, 198 рр.), “Історія і археологія Слобідської України"; “Проблеми археології івньої і середньовічної України” (м. Харків, 1992, 1995 рр.), "IV Міжнародна іхеологічна конференція студентів і молодих вчених” (м.Київ, 1996 р.), "Мир льтурьі: Человек, наука, искусство” (м.Самара, Росія, 1996 р.), “Жречество и іманизм в скифскую зпоху” (м. Санкт-Петербург, Росія, 1996 р.), “Херсонес в ітичном мире. Историко-археологический аспект" (м.Севастополь, 1997 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 20 іукових працях, у тому числі 10 статтях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із списку скоро-нь, вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків, останніх подано: каталог пам’яток елліно-скіфського мистецтва, ілюстрації і исок ілюстрацій.

Графічні рисунку виконано автором.

Обсяг дисертації. Всього - 296 с., текст - 176 с., список використаних <ерел - 24 с. (273 найменування), каталог пам’яток елліно-скіфського істецтва - 27 с., ілюстрації - 58 табл., список ілюстрацій -6 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ визначаються актуальність теми, зв’язок роботи з науковими ограмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, джерельна база, укова новизна, практичне значення і апробація результатів дисертації.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ЕЛЛІНО-СКІФСЬКС ГО МИСТЕЦТВА. За період розкопок скіфських курганів накопичилося чимал праць, в яких публікувалися і пам’ятки торевтики. Але в багатьох з них не виї чалися питання, безпосередньо пов’язані з темою дисертації. В історії їх до< лідження можна визначити чотири етапи, які принципово відрізняються одк від одного методикою і характером мистецтвознавчого аналізу відповідно р тих наукових завдань, котрі ставили перед собою дослідники у різні часи.

Перший етап (1850 - 1890-ті pp.). Головна увага вчених переважн зосереджувалася на з’ясуванні хронології і місця виготовлення унікальних ві робів північнопричорноморської торевтики з зображенням скіфських та еллії ських міфологічних персонажів [Древности Боспора Киммерийского, 185-Schwabe,1867; Furtwängler, 1883; Hauser,1889; Толстой, Кондаков,1889; Малм берг,1894; Шварц,1894]. Лише в деяких з них визначалися окремі особливос стилю і розглядалися сюжети [Стефани,1865].

Другий етап (1900 - 1930-ті pp.). Характеризуючи розвиток і художі особливості витворів торевтики з курганів скіфської знаті, вчені також не мал єдиної думки щодо їх датування і місця виготовлення. Одні в їх основу клал залежність сюжетів і стилістичного виконання від монументального живопису скульптури Аттики або Іонії [Фармаковский Б.В.,1911; Minns,1913], інші ж вражаючу етнографічну реалістичність образів і відмінність їх від багатьох ej лінських ювелірних виробів [Ростовцев, 1925; Rostovtzeff,1929]. Цей етап Хі рактеризується появою перших стилістичних аналізів окремих пам’яток еллін< скіфського мистецтва, які були відкриті у XIX і на початку XX ст. [Фармакої ский Б.В., 1911; Мальмберг,1913; 1914; 1917; Фармаковский М.В.,1922].

Третій етап (кінець 1940-х - 1960-ті pp.). У цей час, дослідник започаткували використання пам’яток елліно-скіфського мистецтва як джере/ для вивчення питань релігії [Граков, 1950; Артамонов, 1961], побуту, культур елліно-скіфських взаємовідносин і місця їх виробництва [Блаватский, 194 Гайдукевич, 1949; Иванова, 1953; Книпович, 1955; Прушевская, 1955]. Разом тим вони теоретично обгрунтували своє індивідуальне розуміння торевтик наприклад, концепція А.П.Манцевич про її фракійське походження [Манцеви 1949; 1951; 1962; 1962а], що зумовило виникнення наукових дискусій і сплес критики [Погребова, 1953]. .

Для четвертого етапу (1970 - 1990-ті pp.) характерний якісно н< вий ПІДХІД до проблеми вивчення скіфської історії і культури завдяки шир< комасштабним археологічним дослідженням степових курганів і відкриттю н< вих пам'яток елліно-скіфського мистецтва [Онайко, 1970; Мозолевський, 197 Ильинская, Тереножкин,1983; Манцевич,1987; Тереножкин, Мозолевский, 198. Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991]. Значною мірою було подолано прагнення оі ремих дослідників до переоцінки творчості власне скіфських торевтів, ігнор;

ння прогресивної ролі еллінської культури і її впливу на життя кочовиків внічного Причорномор’я [Хазанов, Шкурко, 1978; Мозолевський, 1978; Бла-тский, 1985; Schiltz, 1994]. У працях вчених розглядалися здебільшого зальні питання з військової справи [Черненко, 1975; 1981], міфології і релігії :іфії, для висвітлення яких залучалися різні зображення скіфів [Раевский, 77; 1978; 1985; Бессонова, 1983]. Найчастіше увагу дослідників привертають ¡кальні витвори, які тлумачать з різних позицій, але не розкривають усього ізмаїття творчих пошуків еллінських майстрів і їхній світогляд.

Короткий історіографічний огляд показує, що пам’ятки елліно-скіфської рєвтики IV ст. до н.е. спеціально не вивчалися у мистецтвознавчому аспекті.

> цього часу немає узагальненої праці, в якій у повному обсязі було б вис-■лено процес їх розвитку, проаналізовано стилістичні й художні особливості гатофігурних композицій, дано семантичну інтерпретацію сюжетів відповідно

> об’єктивного їх розуміння. Саме таке дослідження, на нашу думку, допо->же глибше зрозуміти залежність розвитку елліно-скіфського мистецтва від ладних культурних процесів, які притаманні для цього періоду історії дав-ого населення України.

ЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ЕЛЛІНО-<ІФСЬКОГО МИСТЕЦТВА. Методологічним підгрунтям дисертації є принцип ■оризму, який уможливлює вивчення пам’яток елліно-скіфського мистецтва ст. до н.е. в їх розвитку і взаємопроникненні еллінської і скіфської культур, ній здійснено спробу розглянути ці витвори як концентрований образ куль-ри в цілому, коли аналіз окремих творів торевтики допомогає усвідомити фе-імен одного з найунікальніших стилів - елліно-скіфського мистецтва як певної горико-культурної цілісності. Головною методологічною вимогою тут стає ‘Мплексний підхід.

В основу дослідження покладено принципи, що грунтуються на заставанні культурно-історичного методу, завдяки якому можна встановити ступінь лежності мистецтва від середовища (побуту, релігії, звичаїв і вдачі скіфських імадів), розкрити зв'язок мистецтва з античною літературною традицією, зок-ма з ідеалізацією художніх образів скіфів. Цей метод також дає можливість «слідкувати, як витвори елліно-скіфського мистецтва виступали одним з пробних факторів формування домінант духовного життя степових кочовиків зітогляду й етично-моральних орієнтацій).

Художній світ прадавнього життя скіфів і еллінів, їхньої релігії, міфології історії є творчо перетвореним відображенням і усвідомленням реальності, іленим античними торевтами під впливом оточуючого середовища та еллін-кої літературної традиції. Для визначення однієї з властивостей елліно-скіф-кого мистецтва - правдивості художнього зображення скіфів і відпов/д-

ності мистецтва реальності - необхідне використання гносеологічного підходу.

В античному мистецтві цієї доби можна визначити кілька способів уз. гальнення образу людини, котрі, безперечно, відбилися в пам’ятках еллін« скіфського мистецтва. Ідеалізація і типізація, конкретизація і індивідуалізац персонажів номадів стали основою для створення еллінськими майстрами х; дожніх образів.

Оскільки дисертація грунтується на комплексному вивченні пам’яток є* ліно-скіфського мистецтва, в ній також використано інші методи досліджень (формально-стилістичний, іконографічний, іконологічний, естетичний, порії няльно-історичний і типологічний). Вони вже застосовувалися багатьма вчений і стали традиційними.

Не менш важливим є питання датування витворів елліно-скіфського миі тецтва. Автором дисертації за основу взято загальноприйняту хронологію, ян детально і з надійною аргументацією розроблено у вітчизняних і закордоне виданнях.

Отже, застосування різних методів мистецтвознавчого та археологічног аналізу дало змогу визначити певні закономірності розвитку елліно-скіфськог мистецтва IV ст. до н.е. у контексті культури Північного Причорномор’я і миі тецтва Еллади того часу, результатом чого стали нові ідеї, гіпотези і підходи д інтерпретації відомих сюжетів на пам’ятках торевтики.

СВІДЧЕННЯ АНТИЧНИХ АВТОРІВ ПРО ЖИТТЯ І ЗВИЧАЇ СКІФІВ. Від білі шості творів античних авторів архаїчного і класичного часу вціліли лише окреї фрагменти. Але й з того, що залишилося, можна впевнено сказати, що жите. Еллади були добре поінформовані про населення теренів України VI - IV ст. р н.е.

Історичні розповіді Геродота і Фукідіда про скіфів.. Серед антични авторів, хто так чи інакше цікавився життям скіфів, провідне місце належит Геродоту - основоположнику історичної науки. У написаній ним близько сер» дини V ст. до н.е. праці під назвою "Історії в дев’яти книгах" одна з них четверта - була майже повністю присвячена опису Скіфії. "Батько історії" ро: повів про все, що йому було відомо про народи, які населяли Східну Європ Але найбільше різноманітних свідчень стосуються скіфів-кочовиків. Тривали час історична оповідь Геродота про них залишалася єдиною і найінфо; мативнішою. Навіть у IV ст. до н.е., коли скіфська знать була вже дещо е> лінізована, ніхто з еллінів не відважився зібрати про цей народ такі числені відомості, які зафіксовано Геродотом і його попередниками. Так, другий ви: начний грецький історик.Фукідід, хоч і здійснив своєрідну революцію в галу наукового викладу історії, написав про скіфів лише кілька рядків у великою творі "Історія Пелопоннеської війни".

Відомості інших авторів про скіфів. У грецькій і римській літературі і кінця Існування античної цивілізації вміщуються відгуки на зібрану в УІІ-ІУ . до н.е. інформацію про скіфів. Окремі уривчасті свідчення можна знайти в >езії Гомера, Гесіода, Анакреонта, Феогніда, Сафо, Есхіла, Софокла, а також орах логографів, зокрема Гекатея Мілетського, який мав великий вплив на ¡родота. Навіть знамениті філософи Платон і Арістотель не залишили поза іагою спосіб життя і звичаї скіфів. У трактаті псевдо-Гіппократа "Про повітря, >ду і місцевості" ретельно підібрано спеціальні повідомлення з еллінської тератури про цих кочовиків, які в інших творах не збереглися.

За римської доби Помпоній Мела, Пліній Старший, Амміан Марцеллін, Ва-:рій Флакк та інші повторювали свідчення, запозичені в авторів VII - IV ст. до е. Цікавість до кочових скіфів, їх способу життя ніколи не згасала в античній тературі. Але найбільше відомостей залишили письменники раннього часу, >ли йшов процес колонізації причорноморських земель і греки збирали про їх всі розповіді, проникаючи навіть у далекі місцевості Лісостепової України, івдяки цій інформації стали відомі легенди про походження скіфів, їх спосіб яття, релігійні вірування, звичаї, що має велике значення і для вивчення па-яток елліно-скіфського мистецтва.

Ідеалізація скіфів Ефором. Згадка в "Іліаді” Гомера бідних і спра-:дливих гіппемолгів (молокоїдів) стала однією із сполучних ланок для побудо-і багатовікової концепції про ідеалізацію північнопричорноморських кочови-в. Найбільшим виразником ідеї їхнього розумного життя був Єфор, велика горична праця якого мала значний попит у еллінів в останній третині IV ст. до е. Однак окремі уривки з неї залишилися лише в “Географії” Страбона. Важ-іву роль у становленні поглядів Ефора відіграло свідчення Геродота про ;переможність і мудрість скіфів.

Моралізуюча тенденція Ефора, його прагнення показати зразки для »слідування еллінам на прикладі найсправедливіших скіфів, які нібито жили в »леких північних краях ойкумени за законами природи, відрізняє цього горика від Геродота, котрий, навпаки, писав про реальне життя і жорстокі іичаї степових кочовиків. Тому розповіді Ефора вважають суб'єктивними і не ікористовують як історичне джерело. Але вони відіграли значну роль у ззвитку гуманного ставлення освічених еллінів до варварського світу, зокрема :іфів, історична доля яких упродовж тривалого часу була тісно пов'язана з внічнопонтійськими грецькими містами.

Таким чином, у творах античних авторів архаїчного і класичного періодів 'ло чимало цікавих сюжетів з життя скіфських кочовиків, які могли б заціка-іти багатьох художників. Під впливом цих творів, як буде показано далі, вони іготовили різноманітні художні вироби спеціально для скіфських царів і знаті.

ЛЕГЕНДАРНІ СЦЕНИ. Найбільший інтерес становлять унікальні пам’ятки т ревтики, в яких яскраво відображені різноманітні сюжети з легенд та герої ного епосу кочовиків на тлі реального життя і природного середовища. Дея сцени настільки реалістично відбивають побут і звичаї скіфів, що лише гїп< тетично можна вбачати в них відтворення легендарних переказів.

Багатофігурні композиції на чашах. Значне місце серед таких пам1: ток посідають срібні позолочені чаші з Солохи і Гайманової Могили. На перш (400-370 рр. до н.е.) зображено полювання юних вершників зі списами луками у супроводі собак. їхні дії у двох майже дзеркальних композиці; спрямовано до центра, де відчайдушно обороняються лев і рогата левиц Художник досяг високого рівня майстерності у зображенні безстрашних скіф на зляканих конях, що намагаються втекти від хижих звірів. Фігура левиці цапиними рогами - пряме свідчення того, що він знав якусь легенду про жор току тварину, наділену фантастичними рисами.

На барельєфному фризі чаші з Гайманової Могили (друга половина IV с до н.е.) теж розміщено симетричні групи: з обох боків старі розважливо-муд воїни, сидячи на узвишшях з каміння, щось зосереджено обговорюють; п ручками один із скіфів нахилився над бурдюком, а інший тримає голову качк яка виглядає з мішка. Багатофігурний фриз побудовано у повній відповіднос до класичного (строгого) типу рельєфу, який був панівним у пам’ятках елліні скіфського мистецтва. Скіфські вожді сидять майже у повній дзеркальнос один до одного. Різні предмети в їхніх руках, деяке розмаїття жестів і ракуі сів, багата орнаментація одягу і зброї підкреслюють динамічність і психолі гічну напруженість сюжету й дають найбільш повне уявлення про етнічний ти одяг і озброєння цього кочового народу. На чаші відтворено сцени, можлив пов’язані з легендарним переказом про врятування знатних скіфських воїн або вождів богинею, символом якої виступає качка. Одним з. доказів такої розуміння сюжету є схожа за формою чаша із зображенням качок зі Чмирев Могили.

З огляду на однакові за розмірами і формою чаші, техніку виконання систему їх орнаментального оздоблення, вони могли бути виконані в одн майстерні протягом певного часу. На чаші з Солохи простежується запозичені композиції з пам’яток малоазійської скульптури і її переробка відповідно ^ смаків замовника, а на гаймановій створено оригінальну композицію з велико симпатією до старих скіфів.

Сюжетні зображення на келихах. Торевти не відходили від звичні для грецького мистецтва значних інтервалів між елементами композиції, я створювали симетричне ціле, надавали образам більшої виразності. Яскрава зразком такого художнього засобу є чотири фризи на електровому келисі Куль-Оби. На двох перших представлено сцену натягування лука і бесіду Две

зждів. У двох наступних сценах лікування втілено одне з поширених в еллін->кій класичній скульптурі понять - "схемата” - здатності художника з ритміч-зю виразністю передати внутрішній духовний стан людини через певний рух ла. Саме цим сюжетам властивий психологічний драматизм і внутрішній гінамізм, а також плавність лінійних ритмів і розкутість рухів. Інколи фігури істково закривають одна одну, що допомагає передати відчуття глибини зостору. Майстер показує людину не тільки у розвороті на площині опуклої зсудини строго у профіль, ame й у три чверті, вірно передаючи при цьому грспективне скорочення.

До скарбниці елліно-скіфської торевтики належить і срібний позолочений ілих з Частих курганів із трьома сценами (по дві фігури у кожній), розді-;ними між собою незначними інтервалами відполірованого тла. Окремі сюже-і (передача лука, розмова двох бородатих скіфів і так зване напучування) зєднані між собою за допомогою жестів.

Барельєфні зображення на цих келихах другої половини IV ст. до н.е., звно, є своєрідними ілюстраціями до невідомого скіфського легендарного греказу про взаємовідносини вождів. Загалом композиції на них сповнені іутрішнього спокою і стриманості. Але різний підхід торевтів до стилістики і ‘хніки виконання виробів наклав свій особливий відбиток на кожну річ. У лордові композицій на келихах витримано принцип ісокефалії.

Центральний фриз чортомлицькоТ амфори. Майже вся поверхня зібної позолоченої амфори з кургану Чортомлик (340-320 pp. до н.е.) вкрита зноманітними зображеннями на трьох фризах. Головним із них є багато-ігурна сцена приборкування коней у середній частині амфори, сюжети якої знтрастують зі сценами терзання і птахами серед мальовничих квітів. Скульп-грна голова Пегаса, оповитого променистим вінцем, у нижній частині амфори -Чин з найяскравіших символів духовного єднання номадів з безкрайніми гепами і свободою в елліно-скіфському мистецтві. Фризові притаманний урів-зважено-спокійний ритм з цілеспрямовано підібраними сценами. Його пси-злогічним центром є фігура коня, котрого степовики намагаються повалити на їмлю. В основі просторового вирішення простежується вплив монументальної <ульптури Еллади. Головний закон, який визначає побудову фризу - взаємо-і’язок окремих фігур і обгрунтована присутність їх у сцені - чудово витри-аний торевтом. На чортомлицькій амфорі відтворено, певно, легендарний чи тічний сюжет. Проте, з якого б боку не підходити до трактування сцен на ьому оригінальному витворі елліно-скіфського золотарства, він всеодно дає аочне уявлення про засоби приручення диких коней і етнографічні реалії зчовиків. .

Сцени братання скіфів. Цікавий скіфський ритуал, обов'язковий при <ладанні угод [Herod. IV, 70¡, знайшов яскравий відбиток і в творах торевти-

ки. До найраніших його зображень належать золоті аплікаційні пластини поча ку IV ст. до н.е. з курганів Бердянський і Солоха, які за композицією і етиле виконання розділено на два основні типи. До цих пам’яток належить і вис( коякісна пластина-пронизь з Куль-Оби.

Спортивні скіфські двобої. Цілком можливо, що реалістичне зобр; ження боротьби двох кремезних скіфів на серії аплікаційних пластин з Чмі ревого, Верхньорогачицького і Єлизаветинського курганів, їх однаковий одяг вік, відсутність будь-яких елементів символіки відображають один із скіфськи героїчних двобоїв, писемні свідчення про які не збереглися.

Полювання на зайця знаходить паралелі в "Скіфському логосі” Герс дота [IV, 134[. У торевтиці - це унікальна пластина з Куль-Оби, композиція як< побудована на перехрещенні двох діагоналей: здибленого коня і вершник; спис якого націлено на зайця. За стилем виконання вона наближається до до< коналих аттичних мармурових рельєфів.

Скіфські вершники. На пам’ятках торевтики збереглося чимало поодинс ких зображень скіфів, наділених рідкісним етнографічним реалізмом у синте з ідеалізацією образів, що дає підстави для припущення про їхній зв’язок і скіфською історією і міфологією. Одне з перших місць посідають вершники яскраві символи скіфської культури - на кінцях золотої витої гривни перше половини IV ст. до н.е. з Куль-Оби. На аплікаціях з цього ж кургану напруж« но-динамічні фігури вершників дещо нагадують образ мисливця на зайця, щ вказує на їх виконання одним майстром.

Скіфи-лучники. Навіть Платон відзначав, що "скіфи однаково добр стріляють з лука обома руками" [І-едд. І, 9]. Взірцем вершника-лучника є, бе: перечно, зображення скіфського царя Атея на золотій монеті. Цей образ, як зображення лучників на платівках з Куль-Оби, найбільш відповідає усталеном уявленню еллінів про кочових скіфів. Разом з тим деякі витвори дають змог простежити поступовий занепад, недбалість і схематизм у виготовленні ти предметів, які мали широкий попит і потрапляли до серійного виробництва.

Отже, в розглянутих пам'ятках елліно-ск|фського мистецтва відбито ле гендарні перекази на тлі реального життя скіфів. У них також можна про« тежити своєрідне поєднання ідеалізації образів скіфів з етнографічним рег лізмом, змішування різних принципів умовності і природності, витонченої грац

і натуралізму, площинності і складної побудови композицій, симетрії і ледь пс мітних контрастів. Складні мотиви і рухи людей, ракурси і перетинання, проб лема простору й індивідуальна характеристика майже кожного персонажу ось що цікавило художників того часу.

САКРАЛЬНІ КОМПОЗИЦІЇ. В елліно-скіфському мистецтві збереглося дуж мало пам’яток, сповнених глибоким сакрально-естетичним змістом, які надійні

иожна зіставити зі скіфською релігією і міфологією.

Пектораль з кургану Товста Могила. Неперевершений шедевр елліно-;кіфського мистецтва другої чверті IV ст. до н.е. - пектораль складається з трьох, чітко відокремлених один від одного ярусів, що в цілому не порушують :тилістичної єдності нагрудної прикраси. Головним сюжетом твору є центральна сцена верхнього ярусу, де два напівроздягнені чоловіки тримають у зуках хутро. Кожного з них наділено індивідуальними, можливо, навіть портретними рисами, що становить найбільший інтерес серед усіх зображень :кіфів. Ліворуч і праворуч від них серед свійських тварин розміщено двох гкіфських служників. Скульптурна досконалість образів цього ярусу сягає 5ищого рівня пластичності. Гра тремтливо-ніжної світлотіні драпіровок контрастує з хутром тварин, підкреслюючи об’єм і створюючи враження водночас :покою і руху. Насичений трагічним динамізмом нижній ярус пекторалі з різно-чанітними сценами терзання і буяння рослин на середньому створюють незбутню композицію, яка вражає реальним відображенням життя і філо-:офським світосприйманням.

Головний сюжет на пекторалі. Беручи до уваги історію дружніх від-чосин між Скіфією і Боспорським царством того часу, коли було зроблено пек-ораль з Товстої Могили, та індивідуалізацію головних персонажів, які викоиу-оть певний ритуал з хутром, ми припускаємо, що в них слід вбачати двох пра-¡ителів - боспорського і скіфського - перед проведенням в Пантікапеї Великих [}іонісій і матеріальних таїнств, які мали б скріпити мирну угоду. їх високий :оціальний ранг підкреслюється не лише розташуванням у центрі такого уні-сального і дорогого предмета, як пектораль, але й торитами з золотими окут-ями і рельєфними зображеннями на них. Всі інші сцени на пекторалі, а також жремі речі з поховання її власника можна пов’язати з універсальним культом ^іоніса і загальною політикою двох династів як володарів царств. Складність ехнічного виконання, надзвичайно тонка проробка всіх деталей, високохудож-

іі зображення людей і тварин вказують на те, що пектораль виготовили в Афінах, певно, на замовлення боспорського архонта Левкона І для подарунка :кіфському цареві. Проте не можна виключати й того, що цього майстра за-іросили з Афін до Пантікапея, де йому було створено всі умови для праці.

Однак не всі витвори торевтики з багатофігурними сакральними композитами виконано в такому довершеному художньому стилі, як пектораль. Але юни також привертають увагу, бо свідчать про існування рядових майстрів і 'чнів, які теж прагнули відтворити власні погляди й уміння у творах мистецтва.

Зображення на золотій пластині з Сахнівки. На цій налобній при-срасі чітко вирізняються чотири, поєднані між собою, групи: у центрі - чотири-{зігурна сцена, головними персонажами котрої є жінка на троні і скіф, який поїть перед нею навколішки. Сюжетно з ними пов’язані фігури музиканта і

танцюриста. Праворуч від них двоє юнаків розливають напій з амфори у різні посудини. Ліворуч - сцени братання і жертвоприношення людини. Незважаючи на недбалий відбиток на пластині помітно самостійне сміливе вирішення сюжету, неповторність окремих сцен, глибоке знання анатомії людського тіла, вміння розташувати і поєднати окремі групи, підпорядкувавши їх дії задуму і загальному ритму композиції, її семантиці. Різноманітність поз і складних ракурсів, виконання кожним з персонажів відведеної ролі створюють незвичний колорит і динаміку. Драліювання одягу відповідає постановці фігур і значно пожвавлює композицію. На пластині представлено окремі сцени свята перемоги скіфів над ворогом у взаємозв’язку з культом Арея і Аргімпаси. Враховуючи яскраво виражену реальність зображених сцен, не можна виключати, що грецький художник у центрі композиції зобразив скіфську царицю і вождя. З таким святом логічно пов'язаний музично-танцювальний супровід навколо центральних персонажів, сцена укладання миру, розливання вина в посудини і жертвоприношення полоненого ворога.

Ритуальні сцени. В елліно-скіфському мистецтві, окрім багатофігурних, складних за композицією, змістом і символікою пам’яток збереглося декілька з простішими ритуальними сценами. Найбільш цікава одна з численних серій аплікаційних пластин із зображенням жінки на троні і юнака, який стоїть перед нею і п’є з ритона. Грецькі майстри займалися їх серійним виробництвом тому, що вони мали особливий попит у скіфів. У багатьох випадках це знижувало художню якість і призводило до схематизації та абстрагування образів.

До сакральних належить і рідкісна сцена на аплікаційних пластинах з Чортомлика із зображенням верховної скіфської богині Табіті, яка стоїть за двома кам’яними стелами з фронтонними завершеннями, юнака і вівтаря обабіч неї. Виконавець композиції був знайомий з азами грецького класичного мистецтва, але не спромігся майстерно її побудувати. .

З ритуальним винопиттям пов’язано дві серії мініатюрних аплікаційних пластин від жіночого головного убору з кургану Казенна Могила. Виготовлені у схематичній і недбалій манері вони зображають неозброєних скіфів.

Близькі одна до одної за семантикою і композиційною схемою аплікації з курганів Куль-Оба і Патініотті середини - другої половини IV ст. до н.е., виготовлені у вигляді прорізних фігурок скіфів. Імовірно, вони утворювали єдину композицію, від якої не збереглася центральна фігура богині.

З кургану № 4 в урочищі Носаки походить золотий перстень з оригінальним сюжетом. На щитку вирізьблено схематичну фігурку скіфського юнака, що стоїть навколішки, тримаючи в руках посудину, вінця якої спрямовано до розкритої пащі лева. Ця сцена відтворює ритуальний акт, можливо, .у культі божества, якому приносили в жертву лев’ячу голову після вдалого полювання.

Розглянуті пам’ятки торевтики наочно демонструють різні ритуальні сце-

ни, відбивають процес еллінізації скіфів, зокрема їхньої еліти, не лише пропагуванням антропоморфних божеств і багатством давньогрецьких орнаментів, але й значними досягненнями у розвитку мистецтва, хоча й представленого, відповідно до смаків кочовиків, лише дорогоцінними речами.

БАТАЛЬНІ СЦЕНИ. Кочовий спосіб життя скіфів, на думку давніх авторів, був головною причиною їх мудрості і непереможності у битвах. Батальні сцени, які торевти відтворювали на своїх художніх виробах, свідчать про войовничий характер цього народу.

Двобій грека із скіфами. Найраніша і найважливіша з батальних сцен, яка представлена на золотому гребені з кургану Солоха кінця V - початку IV ст. до н.е., є одним з виняткових прикладів врівноваженості композиції у пам’ятках прикладного мистецтва. Її центральним персонажем є вершник, котрий цілить списом у скіфа, кінь якого лежить під їхніми ногами. Художник вловив момент нерухомості на найвищому злеті драматичної напруженості двобою. Психологічно сцена наче спрямована на перемогу кінного воїна, але разом з тим вона недвозначно вказує на підступність ¡ хитрість скіфів. У розміщенні двох бокових фігур проявилося одне з основоположних відкриттів давньогрецької скульптури - контрапост Поліклета. Завдяки цьому у глядача створюється враження безперервного гнучкого руху, спрямованого до центра композиції -вершника на здибленому коні. Саме це наштовхує на думку, що скіфи разом протистоять вершникові. Адже з якого б боку не подивитися на гребінь, завжди побачиш воїна у стрімкому русі з націленим на вершника оголеним коротким мечем у напівзігнутій руці. Не виключено, що афінський торевт зобразив на ньому одну із сцен трагедії Софокла “Скіфи”. Враховуючи надзвичайно тісні контакти афінян з боспорськими царями, вірогідно, гребінь отримав у дарунок або купив хтось з царського роду, а потім через якісь обставини він потрапив до вождя Північнопричорноморської Скіфії.

Відтворення історичного переказу про битву старих і молодих скіфів. На срібному позолоченому окутті горита з Солохи початку IV ст. до н.е. збереглися чотири барельєфні фризи. Чільне місце серед них посідає зображення бою, психологічне напруження якого досягло найвищого рівня. Троє піших юнаків досить близькі до перемоги над двома старими скіфськими вершниками, які хоробро обороняються. Художника горита цікавить внутрішнє життя героїв, складність і пристрасність їх душевних переживань. Він акцентує увагу на психологічній характеристиці образів, виявляючи симпатію до старих чоловіків. Водночас це узагальнено-типові образи скіфів. На відміну від них майже всі інші зображення номадїв на пам'ятках елліно-скіфського мистецтва позначені більш індивідуальними або ідеалізованими рисами. Багатофігурну групу кінних і спішених воїнів змальовано в одному плані. Композицію скомпо-

новано на горизонтально-вертикальних акцентах, що чергуються між собою Постаті в ній пов’язані як зовнішньо - за допомогою перехрещення і нашару вання фігур одна на одну, - так і внутрішньо - через події. Діючі персонажі і динамічних позах справляють враження єдиного ритму рухів і емоційності, ще крім того, значно підсилюється жорстокою битвою тварин на верхньому ярусі.

В іншій стилістичній манері виконано зображення двох сцен битви літ нього скіфа з юнаками на шоломоподібному золотому предметі ритуально культового призначення з кургану Передерієва Могила другої половини IV ст до н.е. Можливо, це була висока кришка від великої золотої чаші, якою ко ристувалися у спеціальних обрядах. Фігури в обох композиціях не позбавлен своєрідності, хоча у позах і обличчях поступово зникає життєва реалістичність яку можна було побачити у попередніх батальних сюжетах. М’які полискі світла на шоломоподібному предметі підкреслюють ледь відчутну іскру руху який зароджується у щільно стулених або напіввідкритих від гніву вустах, ве ликих повних рішучості очах, у помірно напружених м’язах рук і ніг. Всі учас ники битви скоряються єдиному ритму руху і загальному настроєві. У юнаків • це, насамперед, прагнення врятувати своїх товаришів, у літніх скіфів - зни щення ворогів. Але на якому боці перевага, художник прямо не вказує.

У цих рельєфах змальовано дві різні версії з розповіді Геродота пре боротьбу старих і молодих скіфів [IV,3,4[.

Зображення баю греків з персами. Значний інтерес становить баре льєфна сцена бою еллінів і персів на золотих окуттях піхов меча з Чортомлик; 340-320 рр. до н.е., аналог» яким було знайдено в курганах Чаян біля м.Ніко поля і Восьмому П’ятибратньому на Дону. Торевт об'єднав фігури воїнів у п’яті компактних груп, розташованих на нерівній поверхні, яка імітує горбистісті землі. Це своєрідний "перспективний” показ поля битви: на передньому план стратег і десь на обрії кінь, що тягне за собою юнака. Індивідуальність поз динамізм всієї композиції підкреслено за допомогою багатих живописних дра піровок. Художник застосував нові засоби пластичного виконання фігур у рус з досить частим перехрещенням просторових планів. Сцени побудовано нг протиставленні енергії і безсилля, мужності і жаху, гуманності і жорстокості життя і смерті. Проте в жодному випадку художник не зобразив процес вбив ства того чи іншого воїна. Грецький майстер творчо підійшов до створенні своєї розповідної композиції. Вона вперше в торевтиці античних міст Причорномор'я передає драматично-емоційні сцени битви греків і персів, яки> скіфи теж вважали своїми ворогами. Перед нами перша незамкнена композиці; на пам’ятках елліно-скіфського мистецтва, де спостерігається тенденція перенесення на порівняно невеличкі рельєфи як засобів живописної композиції, таї' і скульптурних фризів нового "живописного" типу рельєфу.

Таким чином, художники відтворювали найбільш захоплюючі сюжети про

чудрість і винахідливість, силу і мужність як скіфів, так і еллінів. Вони керу-іалися високорозвиненим розумінням краси й естетичними принципами пре-срасного. їх більше цікавили пластичні можливості втілення цих сюжетів, виконаних у вишуканій техніці карбування і гравірування, ніж точна історична достовірність.

ЗИСНОВКИ. Внаслідок зближення двох найбільших етносів Північного При-юрномор'я сформувався своєрідний художній стиль, який увібрав у себе традиції скіфської і еллінської духовної культури. Початок його виникнення слід юв'язувати з Афінами, які дали тільки поштовх, як і в багатьох інших сферах сультури, до його формування і розквіту на Боспорі у /V ст. до н.е.

Для виготовлення високоякісних витворів золотарства застосовувалися зізні технічні засоби: басми методом металопластики, лиття за втраченими вос-совими моделями, гравірування, карбування, витискування і позолоти.

Універсальність образів скіфів у боспорському золотарстві органічно юєднана з уявленням про високе призначення мистецтва, в якому переплелося ірагнення не лише увічнити прекрасні міфічні образи й події, але й показати ■армонію навколишнього середовища і людини. Торевти, знаходячись під без-юсереднім впливом різних художніх шкіл, привнесли у свою тьорчість нові риги, ставили перед собою певні задачі, які ще так повно і досконало не роз-і'язувалися їхніми попередниками.

Найближчі сюжетні й стилістичні аналогії деяким зображенням на пам’ят-сах торевтики можна знайти в монументальних рельєфах Еллади. Різні за жладністю унікальні сюжети гребеня з Солохи і пекторалі з Товстої Могили зозроблено у прямій залежності від храмової скульптури. Фризи Парфенона іадихнули торевтів на створення образів вершників на гребені і чаші з Солохи, шлікаційних пластинах з Куль-Оби. Фігури грецьких воїнів на окутті піхов з •Іортомлика знаходять паралелі у монументальних рельєфах храму Аполлона в зассах, фризах Героона в Трисі і Мавсолею в Галікарнасі тощо.

На витворах золотарства яскраво простежується ставлення художників до іроблеми виразу обличчя, міміки і портрета. Тут можна визначити кілька нап-зямів: ідеалізуюча лінія (під впливом творів давньогрецьких авторів); етно-рафічний реалізм у показі скіфів; конкретизація душевного стану і спроба пе-зедачі індивідуальної зовнішності людини. Має місце також характеристика іавколишнього середовища, яке відтворювалося мінімально, атрибутивно: ліс -іерез дерево, степ - квіти, птахи і звірі, ріки і озера - водоплавні птахи і риби.

Різноманітні за сюжетами сцени (легендарні, сакральні й батальні) еллін-:ькі художники відтворювали в реально існуючому скіфському середовищі, що ■іає важливе значення для вивчення історії і культури кочовиків. Завдяки витворам елліно-скіфського мистецтва скіфи переступили межу зооморфіз-

му, сприйнявши еллінський антропоморфізм і уявлення про образи божеств і міфічних героїв, гуманне ставлення до людини. Таке залучення до найпе-редовішого на той. час мистецтва вказує на значні зміни в світогляді скіфів, особливо їх соціальної верхівки, її поступової еллінізації і сприймання цивілізованого способу життя.

За темою дисертації опубліковано 20 праць, основні з них такі:

1. Основний сюжет на пекторалі з Товстої Могили //Археологія. - 1992. -№3. - С. 34-46.

2. Естетичні принципи відображення скіфів у грецькій торевтиці //Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва із колекцій Музею історичних коштовностей України. - К. - 1993. - С.8-28.

3. Діонісійські сюжети на пам’ятках торевтики із скіфських курганів // Археологія. - 1995. - Na 1. - С.22-34.

4. Зіставлення свідчень античних авторів з зображенням кочових скіфів на пам’ятках торевтики //Археологія. - 1996. - Ns 1. - С.40-54.

5. Інтерпретація зображень на золотій пластині з Сахнівки //Археологія. -1997. - № 1. - С.46-56.

6. Jewellery art of ancient population of Ukraine in 8th century BC -1st century AD //Oro dell steppe dell’Ucraina. - Vicenza: Cariverona. Banka spa, 1997. -P.34-39.

7. L’art de l’orfèvrerie dans la civilisation ancienne de l’Ukraine du Vile siècle av. J.-C. au 1er siècle après J.-C. //Trés’ORS d’Ukraine. - Luxembourg, 1997. -P.30-32.

8. Відтворення історичного переказу про битву старих і молодих скіфів //

Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького. - 1997. -№ І. - С.55-62. ' .

9. Ідеалізація скіфів Ефором //Музейні читання. Тези допов. наук. конф. Музею історичних коштовностей України. - К- - 1996. - С.32-36.

10. Художні особливості окремих пам'яток торевтики IV ст. до н.е. із скіфських курганів //Матер. IV Міжнар. археол. конф. студентів і молодих вчених. Київ, Україна, 14-16 травня 1996 р. - K.: Видавничий Дім "Соборна Україна”. - 1996. - С. 162-164.

11. Батальные сцены в эллино-скифском искусстве IV в. до н.э. //Мир культуры: Человек, наука, искусство. Тез. докл. Междунар. научн. конф. ученых, аспирантов, студентов. 21-24 мая 1996 г. - Самара. - 1996. - С.113-114.

12. До питання про композицію та сюжет на золотих окуттях піхов меча з Чортомлицького кургану //Музейні читання. Матер, наук. конф. Музею історичних коштовностей України - філіалу Національного музею історії України. 17-18 грудня 1996 р. - К. - 1998. - С.40-45.

Русяєва М.В. Елліно-скіфське мистецтво IV ст. до н.е. (археологічні пам'ятки торевтики з зображенням скіфів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за :пеціальністю 17.00.05 - образотворче мистецтво. - Українська академія іистецтва, Київ, 1998.

Дисертацію присвячено дослідженню пам'яток елліно-скіфського мис-ецтва IV ст. до н.е. Вперше у повному обсязі зібрано й проаналізовано всі юбраження скіфів на творах торевтики. За сюжетами це легендарні, сакральні і батальні сцени. Культурно-історичний метод дав змогу розкрити зв’язок ілліно-скіфського мистецтва з античною літературною традицією, яка сприяла .-творенню ідеалізованих образів скіфів. Доведено, що торевти знали твори ‘еродота, Ефора, псевдо-Гіппократа й інших античних авторів. Встановлено, що <а розвиток елліно-скіфського мистецтва значною мірою вплинуло монумен-альне мистецтво Еллади, особливо рельєфна скульптура і живопис. Запропоновано нові й відкореговано вже існуючі інтерпретації відомих сюжетів на ворах торевтики. Доведено, що вони виступали одним з провідних факторів формування домінант духовного життя скіфських кочовиків.

Ключові слова: елліно-скіфське мистецтво, скіфи, торевтика, легендарні, :акральні, батальні сцени, ідеалізація, античні автори, монументальне мистецт-

іо, інтерпретація.

Русяєва М.В. Эллино-скифское искусство IV в. до н.э. (археологические памятники торевтики с изображением скифов). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по :пециальности 17.00.05 - изобразительное искусство. - Украинская академия искусства, Киев, 1998.

Диссертация посвящена изучению произведений эллино-скифского искусства IV в. до н.э. Впервые в полном объеме собраны и проанализированы все изображения скифов на произведениях торевтики. По сюжетам это легендарные, сакральные и батальные сцены. Культурно-исторический метод позволил эаскрыть связь эллино-скифского искусства с античной литературной тради-4ией, способствовавшей созданию идеализированных образов скифов. До-<азано, что торевты знали сочинения Геродота, Эфора, псевдо-Гиппократа и цругих античных авторов. Установлено, что на развитие эллино-скифского искусства в значительной степени повлияло монументальное искусство Эллады, в эсобенности рельефная скульптура и живопись. Предложены новые и откор-эектированы уже существующие интерпретации известных сюжетов на .

произведениях торевтики. Доказано, что они выступали одним из ведущи: факторов формирования доминант духовной жизни скифских кочевников.

Ключевые слова: эллино-скифское искусство, скифы, торевтика, легендар ные, сакральные, батальные сцены, идеализация, античные авторы, монумен тальное искусство, интерпретация.

Rusyaeva M.V. Hellenic-Scythian Art of the IV-th century B.C. (archaeological

toreutics monuments with Scythians images). - Manuskript.

Thesis for a Candidate’s degree by speciality 17.00.05 - Fine Arts. - Th< Ukrainian Academy of Fine Arts, Kyiv, 1998.

The thesis is devoted to study of works of Hellenic-Scythian art of the IV-tl century B.C. For the first time in full volume all images of Scythians on toreutic works have been gathered together and analysed. According to their subject) they are divided into legendary, sacral and battle scenes. The cultural anc historical method made it possible to expose the relationship of Hellenic-Scythiar art with classical literary tradition which favoured the creation of idealized image: of Scythians. It was proved that toreutics creators had known works b> Herodotus, Ephorus, pseudo-Hippocrates and other ancient authors. It was established that the monumental art of Greece, sculptural reliefs and painting ir particular, had to a considerable degree influenced the development of Hellenic-Scythian art. The interpretations of the famous subjects on toreutic works already in existence have been amended and new interpretations have been offered. 11 was proved that they had been one of the leading factors of forming of Scythiar nomads spiritual life dominants.

Key words: Hellenic-Scythian art; Scythians; toreutics; legendary; sacral, battle scenes; idealization; ancient autors; monumental art; interpretation.