автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Этическая концепция немецкой социал-демократии (историко-философский анализ: Бад Годесберг, 1959 - Берлин, 1989)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Этическая концепция немецкой социал-демократии (историко-философский анализ: Бад Годесберг, 1959 - Берлин, 1989)"

РГ6 од

АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ

/ 3 ГЛЛ П 1933 1нституг фЬЮСОфи

На правах рукопису

ГУР BÎKTop 1лар1'онович

ЕТИЧНА КОНЦЕПЦ1Я НШЕЦЬКОГ СОЦ1АЛ-ДЕМОКРАТН

(кторико-фиософський аналв: Бад Годесберг, 1959— Берлш, 1989)

09.00.03 — icTopifl ф|'лософп

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття паукового ступеня доктора фьлософських наук

К hVB — 1993

Дисертащя виконана на кафедр! философ!I КШвського пол1техшчного ¡нституту.

ОфiцiИнi опоненти - доктор ф1лософських наук, професор БИЧКО I.B.;

член-кореспондент АН Укра1ни, доктор ф!лософських наук, професор ПАЗЕНОК B.C.;

доктор ф1лософських наук, професор QOPTOBA O.I.

Иров!дна оргашзащя - кафедра фхлософП Ки!воького

1нггенерно-буд1вельного хнституту.

Зарст в!дбудеться " i^" f^l^&^/^A^. 1993 року о "77 " год. на 3aciflaHHi cneuiaiJiiaoBaHoi вчено! ради Д 016.26.01 при 1нститут1 ф!лософП АН Укра!ни за адресов: 252001, Ки!в-1, вулЛрьохсвяшительська, 4.

3 дисертац1ею.ыокна ознайоыитись у б!бЛ10тещ 1нституту ф!лософН АН Укра!ни.

]

Автореферат роз1слано " & " /^(^¿/'¿гСъЯ—-1995 р.

Учений секретар спец1ал!зовано! вчено! ради кандидат фиософських наук

В.П.Козловський

-1 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦ11

Акт.уальн1сть тени досл1дження. Завершуючи свою ¡схоричну ходу,

XX стор1ччя збагатило людство новим досв!дом розв"язування ниттевих проблем, але водночас у багато раз1в ускладнило !х. Воно примусило якщо не вс!х, го багатьох людей, нав1ть ц!л1 поколения, засуын1ва-тись у ово1х 1деалах та ц1нностях, у способах !х обгрунтування й досягнення. У першу чергу постало питания про немонлив1сть насиль-ства людини над людиною, одних людей над пшими, хоч би якими бла-городними ц1ляни й наи1раыи всни керувались, хоч би гим вони його виправдовували - бомественшш проыислом, революцШюю теор1ею, кла-совим 1нтересом, нац1ональною 1деею, деркавно-шштичним обов"яз-ком чи нав!ть переконанням у сво1й 1сторичн1й ы!сII врятувати все людство на шляху до його ов!тлого ыайбутнього. Похитнулась в!ра в авторитет будь-яиого виду насильницько! боротьби людини за сво! права й пиереои, зросла дов1ра до засоб1в мирного розв"нзання нонфЛ1йт!в 0 усунення антагон!зн1в. I, звичайно, стало ясно, що вШна як спос1б розв"язання ы1адераавних,.ы1ннац1ональних, м!ннор-поративних та 1нших протир1ч неприпустима. Бона сьогодн1, й не т1льни термоядерна, эгубна для людства. Не дали бажаних результата усп!хи в галуз! розвитну науки й техн!ни. Загальнов1домиии е пов"язан1 з ними жахлив! за сво!ыи масштабами глобальн! проблеыи сучасного св!ту, що поглиблюють дегуман!зац!ю людини. йапередодн! .

XXI стор!ччя людсьне сусп!льство ото!ть перед необх!дн1стю оновлен-ня критерПв свое! киттед!яльност1, п1дведення п1д власну самосв!-дом1ст* таного фундаменту, який може витримати сьогодн1шн1 стресо-в1 перевантахення й аабезпечити формування ментальност1, що в1дпо-в1дае подихов! часу.

Сьогодн! потреба зпясування шлях!в гуман1зацИ сусп!льства, св1ту людини, I! рол! й м!сця у цьоыу процес! веде до етини яд до ф!лософоького способу п1знання моральних проблей та !х адекватного вир|шення. В1дпов1дно яеобх1дн1оть глибшого розум!ння морально! св1домост1, !! ам1стовних характеристик - найвахлив1ша умова эрос-тання вагомост! етики у систем! сучасного ф1лософсьного знання. Зроола значиы!сть методолог1чних засад етики, здатно1 реал!стично* в!дображати моральну проблематику людства з урахуванням його мину-лого й сучасного досв1ду. А з цього випливае питания: виходячи з яких начал може зд^йсшоватись як!сна перебудова морал! для практично! д1яльност1 за умов сучасно! сусп1льно! д!йсност1. в!дпов1дно актуал1зуеться питания гуман!стичност1 ц1нн!сних ор!ентац!й, етич-

но! нультури людини, в!д чого залекить вир!шення субстанц!йних проблем сучасного сусп1льства, й передовс!м головно! - вижити або нити.

Соц!вл-демократ1я, найвпливов1ший рух сусп!льно-пол1тичного киття, надае особливого значения етиц! як вир1шальноыу засобу духовного засвоення людиною себе, що як практична ф1лософ!я доэволяе людськ1й природ! творити форми свого сусп!льного буттп. Саме для соц1ал-демократизму !стотшш е визнания за етикою здатност! форму-вання вол! людей, що надае 1м едност! д!й, спрямованих на створен-ня сусп1льних передумов для г!дного людини життя. Визнання морального належного руш1йною силою в&аемод1! окремих 1ндив1д!в ян осо-бистостей приводить соц1ал-демократ !в до такого розум!ння етики, яке дае моклив!сть.не лише зор!ентувати формування вс!х сфер сусального життя на П найвищ! ц!ниост!, а й усв^домити зд!йсненн1сть цих ор!еитир!в. Тому, коли за основу соц!ал!зму береться моральна !дея, то п1д цим розум1ють i сусп!льний ycipifi, що базуеться на справедливост!, 1 гуманний спос!б життя. Зв!дси кр!зь призму свое! етини, названо! гумаи!стичною етикою, соц1ал-демократи розглядають момлив!сть I необх1дн1сть виправлення людством згубних помилок, яких воно припустилося.

Надаючи етиц! вир!шального значения при виробленн! программ олюднення CBiiy, соц!ал-демократизм у наш! дн! повинен був вироби-ти в!дпов!дну концепц1ю, що мае м!цний теоретичний 1 практичний по-тенц!ал. Зв!дси й зростання рол! значущост1 не лише само! етики у BnpiuieHH! гуман!стичних проблем з урахуванням соц!ал1стично! перс-пективи, але й у справ! консол!дацП р!зноман!тних сусп!льних сил по гуман!зацП сьогодн!шнього св!ту. 3 цього випливае, що соц!ал-• демократична етика, яка е базовим елементом демократичного соц!а-л!зму, водночас являе собою в!дносно самост!йний, ориг1нальний ду~ ховно-культурний феномен, правильне розум!ння якого мае важливе значения для сучрсного сусЩльного життя.

IcTOTHi характеристики соц1ал-демократично! етики на всю гли-бину та повноту.не монуть бути зрозум!лими без .знания етичпо!.кон-депцИ HiMeubKo! соц!ал-демократ!1, специф!чних особливостей I! становления. Сод!ал-деыократична парт1я Н!неччини, яка е найстар!-шим та найб!льшим загоном Соц1ал1стичного 1нтернац!оналу, {стотно впливае на формування теоретичних установ соц!ал-демократизму. Саме I! представники склали основу автор!в установчо! Франкфуртсько! декларац!! Соц!нтериу /1951 р./, а також Стокгольмсько! декларац!!

Принцшпв /1989 р./, яка мае вир1шальне значения для дсш людства. Бона - носШ теоретичних традиц!й социал-демократизму и водночас активний новатор, що знаходить нетрадицШн способи виршення проблем людини в !хньому зв"язку з д1йсн1стю, яка динам1чно змпшеться. Маючи велиний досв^д кер!вництва роб!тничим рухоы, н!мецыМ соц1ал-деыонрати мали велик1 ыожливост! апробувати сво1 соц1ал!стичн1 тео-рII в прантичый. д!пльност! по управлшню сусн1льно-пол1тичним жит-тям тако! велико! та авторитетно! у св!т1 кра!ни, ян ФРН, Т1сно взаемопов"язуючи у сво!й.д!яльност! теорш та практику, н!ыецьна соц1ал-демократ1я базуе П на консолгдацН р!зноыан1Тних напрпи!в сусшльно! думки та соц1ально-пол1тнчних сил з 1хн1ми особливими ¡нтересами. Це означав,.що вона в теоретичному та практичному в1д-ношешН здхйснюе курс, суть якого - мир.

Так1 миролюби! засади н!мецьио1 соц1ал-деыонратИ укоршюыться в "етиц! Годесберга". Прийняття Годесберзько! Программ принцип!в СИИ /1959 р./, внутр1шньопарт1йн1 та м1нпарт1йн1 диснусП навколо не! стали 1сторичною в1хою, яка остаточно переор!ентувала !дзоло-г1ю та соц!ально-пол|тичну д1яльн1сть партII на етнчн! засади, ио призвело, в1дпов}дно, до переосмнслення соц!ал1стнчно! ¡де! на грунт! ыорально-ц1нн!сних критерПв. Таким чиной, починаючи з Годесберга, сощал-деиократична етика оф!ц!йно набувае статусу ф1ло-софсьного способу осмислення гуман1стачних ¡деал!в у соц!ал1стич-н!й теорП.

Заворшився ц!лий етап еволюцШного розвитку этики соц1ал-демо-кратиэму, надання 1й пр!оритету в методолог1чних засадах формуван-ня програиних вимог як соц!ал!стичних, а отке, морально-ц1нн1сно зор!ентованих у сво!х зм1стовних визначеннях. Зрештою, цо означало утворення "гуман|стично! етики" н1мецько1 соц1ал-демонратП, яка мае свою саыостШу методолог!чну базу та оршмнальну систему теоретичних полокень, що аденватно виражають гуиан1стичний характер . принцип1в демократичного соц1ал1зму. ЗдШснилось становления соц1-ал-демократично! етики ян концепцН, що мае сво!, лише 1й притаман-н1 ф!лософськ| основи, методолог!чн1 принципи та специф!чну зм!с-товн1сть I! морально-ц1нн!сних установ та.п!дход!в до смисложиттет вих аспе1шв людського буття та способ!в 1х реал1зацП.

Вакливо п1дкреслити, що особливою I! рисою е не лише утримання всього того, що внесли до не! колишн! соц!ал-демократичн1 теоретики, котр! акумулюзали етичну думку.минулого. Вона не заперечуе аль-тернативн! й нав!ть коитроверзн! I! ¡деям р1зноман|тн! етичн! вчен-

ня, але навпаки, й у цьому II суть, вона засвоюе 1х, удосконалшчи тим саыим свою ыетодолог!ю та збагачуючи свою систему. Ян "гуман!с-тична етика", вона в1дсторонюе елементи одноб!чност!, неповноти, а отже некиттевост!, непрактичном! сво!х настанов, що сприяе II по-стШному вдосноналенню ян етини реал!стично!, тако1, що в!дпов!дае потребам часу.

Нагальн! проблеми сусп!льного розвитку виыагали в!д соц!ал-де-мократично! етики як!сних эм1н II методолог1чних принцишв обгрун-* тування морально-ц!нн!сних елемент!в соц!ал!стично1 теор1I та практики, коли перех!д в!д "де!деолог!зац!1и до "ре!деолог!зац!1" почав потребувати нових способ1в обгрунтування зв"язну морально-ц! нижних ор1ентац!й з реал!ями ниття. Швидкоплинн!сть переб!гу !сторичних подШ у св!т! та !стотн! зм!ни в соц!ально-пол!тичному житт!, еко-ном!чних умовах, духовно-культурному стан! сусп!льства, криза св!-тово! системи соц!ал!зму, зростання неоконсервативних тенденц1й на Заход! поставили перед соц!ал-демонратами низку складних завдань, вир1шення яких вимагало перегляду програмних принцип!в демократич-них соц!ад!ст!в, а отже.й внесения значних поправок 1 уточнень до 1хньо1 етично1 концепц!!, яка до того часу сформувалась як щось ц1-л!сне у ф!лософсько-методолог!чному та теоретико-зм!стовному в!дно-шеннях. Цей пер!од.теоретичних дискус!й, що розгорнулися в 70-80-х роках навколо ново! Прогреми, принцип1в, завершився II прийняттям на Берл!нському з"1зд! СДПН у 1989 р. Ян бачимо, тридцятир!чний .етап в !стор!1 н!мецько! соц1ал-демонратП в!д Годесберга /1959 р./ до.Берл!на /1989 р./, попри його стисл!сть, для сусп1льно-пол1тич-но! та науково-теоретично! II д!яльност! був не лише пл!дниы, але й вакливим стосовно того,.що це був етап завершения формування. етично! концепц!! СДПН, II оновлення й удосконалення як !дейно! ос-нови сучасного соц!ал-демократизму. Саме цей пер!од коыституювання етично1 концепц!! являе собою суттевий момент в !стор!1 н!мецько! соц1ал-демократ!1/, а тому його !сторико-ф!лософський анал!з е акту-альним ян у теоретичному, так 1 в практичному в!дношенн!.

Актуальн!сть такого анал!зу.зумовлена тим, що нов! соц!ал-демо-кратичн! та соц!ал!стичн! партП, сформован! за останн! часи у кра1нах Сх!дно1 бвропи, зокрема в Укра1н!, прагнуть етичного обгрунтування сво1х гуман!стично зор!ентованих програм. Поклавши в основу свое! д!яльност! загальнолюдськ! ц!нност!, вони виходять з розум!ння того, що складовою й нав!ть визначалыюю частиною самоос-мислеиня людства, а водно-час ! його р!зноман1тних сусп!льних сил,

за сучаоних умов е ян1сна зм!на морально! св!Домост!, II ц1нн!сних ор!ентац1й. У Ц1леспрямованому морально регульованому процес1 дося-гаеться або руйнуеться 1Стинно людське багатство, яне проголошуеть-ся цими партиями своею вищою метою. Зв1дси формування гуман!стично-го статусу морально! св1домост1, що залекить в1д етини, являе собою вир!шальний момент оновлення ментальност!, духовного св^ту людини. Цим пояснюеться актуалыисть проблем морально! наповненост! вс1х способ1в I вид!в сусально! д1яльност1, бо вона зд1йснюеться людиною, через людину ! для людини. В1Дпов!дно в теоретичних роз-робнах 1 практичних. д1ях партий, що спрямовують життед!яльн!сть людей I сусп1льний розвиток на соц1ал1стичну перспективу, з необх1д-н1стю вт!люеться моральна I етична проблематика. Тому знания етич-но! концепцП н!мецько! соц1ал-демонрат!1, розум^ння специф!ки II становления можуть вШграти позитивну роль у процес1 взаемокритич-ного сп!вв!днесеиня р!зноман1тних теоретичних точок зору щодо питания гуман!зацП сучасного св!ту й консолмацП демократична сил сусп!льства.

Варю зазначити, що досл!даення базувалось на оригишльних ма-тер!алах партШних документ1в, зокрема Годесберзько! I Берл!нсько! програм СДПН, творах соц!ал-демократичних автор1в. Проте необх1д-н!сть б1льш повного л конструктивного його здШснення вимагала роз-гляду-ф1лософсьно-етичних погляд!в 1нш1к фундатор!в сощал-демокра-тично! |деологП, насамперед Е.Бернштейна та Л.Нельсона. Але таний анал!з, у силу опециф1ви й визначеност! завдань досл!даення, зд1йс-нюеться головним чином у межах т1е! !нтерпретац!I, яка подана в до-сл1дауваних працях омЦал-демонратичних автор!в, а такок у в!ддот в1дних-парт!йних документах СДПН. Тане ж в1Дтворення в дисертацП знайшли е'тичн! вчення !нших ф!лософ!в, як! суттево вплинули на формування етично! концепцП н!мецьио! соц!ал-деыонратП, зокрема К.Р.Поппера, М.Вебера, Г.Альберта, К.-О.Апеля, Х.Йонаса, Ю.Хаберма-са та ¡и. Оск!льки.1сторико-ф!лософсышй аспект анал!зу етично! концепц!! н1мецьно1 соц!ал-демократ!1 передбачае в першу чергу до-сл!дасення II методолог!чних проблем, прид!лено значну увагу мало-вивченим ф!лософсько-методолог!чним проблемам бернштейн!ансько1 !.. нельсон!ансько! етики, а такск етики критичного рац!онал!зму. При цьому точка зору на них, на весь лроцес становления етично! нонцеп-цП Н1мецько! соц!ал-демоират|1 зв^льнена в!д 1деолог1чно! улеред-иеност! та вульгарного соц1олог!заторства. Питания щодо'взаемо-зв"язк!в марксизму та соц1вл-демократично1 етини розглядалось т1ею

a «

м- s

a .e

It- a о

и я ta

£0 Н О

03 03*0

о О -it

О Я

-а ~

— со

оз s я

a о та

i— ™ 03

сз я

« a «

s s

^ 3a я

Πs s

S SB

X S «<

О Ja о

g

b* Œ О hl о

Ь) л

СБ £П

a

1

со 03

о я

03

tr а

ЙС0 03

О а

• тз а

S m

и te а

S: i-Э M

й В S

» ß в

ы

к

Œ

Ja en

hl

<<

рз s

Я 03 SB

s а ~

СО

а о о?

•о «< д 03 О

В Я Ч tu s

И 1-3

о H

►з а

я •а

0 te a

1

ta я s

a X s

о о

S о

vs a о

ы ta

S" s

0 CD

01 w •с о оз la

a о

•о о

о Я о

И 03

со t¡ г i

s Ja со

г

о о

►3 Я

о та •а оз

1-3 .С

a

О О << hl

0 о

1

a s >■ a СО о к Ja >-i •s Et •а S J2 a ïa л 1-3 a a E о и Б о о >& S Ja г к

s CD a J3 03 03 о О со « о •а ta << a о M. СО a о » а М> CD CD 03

х Ц) « ►3 R •а a о h) a M ta оз a ы a to H a о ta- и hl а « S ч •о

св <-< H b< сз ^ ►3 О я « о tr< 03 Ja a О о •m • 03 • о О о s о

с о *o 03- M е со 03 l7< со •с 03 Ei- •—i в a CD E О ja о я со о ja я О я Б

ы о CD s: о • u ы я й со о CD E a a С a о » •а о а о о •о s «»

« со И о V3 га « H s Я a о 1-3 a О X es о a • а tu а со >& а ш 03

о •а tJ N о • о X a я 03 я ■a ta о so о о а о о 1-3 a со a

•а 03 « я ы •о о s ■ ©1 2я со Ec E E hi « ta tö ы ь» Ь" hl s о я

t—» a a о # —ч- 1-3 a 03 —t- s M • о a a a в оз • ш • я M* со a f= о

ы я M s a И a CD •а «с a a a . о о 03 о Я л ta S ^ о £ г 03 в

• (Я г Ec a • « О s tu tr< • a Е я a a о s О a CD t— S3 1—1 а 03

н ЕЗ • CD a & •о a 03 m » Vi w « a о Sc № Ja X я я a SC

о Р ta Я Ы о a a hi О >» m a Й tri a г • о X о i о

a H n tr< a ъ< О я s s S 1 я я о я я CD ч CD fe* CD Ж я я hl и Ja hl

о 1-3 та Я CD Я ♦о Я •а hi О ta CD •а M> a •a ta •о о о о CD о

ta м о S öd о ja a a s ш m a о •с 03 03 03 SZ îa а о а hl г

a a о Ее м* « о 03 03 о 1-1 ffl ч» tr" CD о •о M о о а а о о о со

03 •TÍ) a Ы Я •л S BS £ о о to • M o a >e< i—• п 03 s << о о ta я 03

CD •d •в • 03 a a о a О trt S о s о со se а M кг ы ы а о •а ►3

е "о CD l-t го о о s ta £ о £Я ■ о & •о ja я ■ о • ^ О 03 s Я 03 о

ы н a CO • I-* a и со к CO я • о a s аз M ta S а Я а s а ч •о

оз 03 •—— Ja • я s S X a о О • о 03 03 t—f S •a 03 • а о а оз Е я

hi s m н< • s о « со HO w a » ►tí a о о о 03 >е< о •а Л Л <<

03 ►a s F4 •о a я о о 03 я i a « я я Ol оз «< H о Е § a ы

CD о • О ■а к о о a a о tu о >а Ja о •а 03 tö я а ta а ш и» 03

я •а и œ a s tr« о a о •о C3 о ID *—. s со Ja tr« m s s 03 о ja м. о S a

•а ы s CD CD ta я J=¡ ta CD H о a 'а S о я ч о • 03 H ta s 03 s

s 03 a W a о а a о E 1 JTJ о <• s 03 о о я о s a 03 « за S 03 a £С ta

X ta a СО s hl a EI p о T3 —H •а о .в Ja я 1 л hi я Ä Г"* CD s со a н W 1

tn •а se «< •Ф л a В t-* ta И" s» a s •о § о a 03 о п. • s а со X о

a" И о <• со i —* E »-И a НЭ 03 я о Е5 ы Я EH о « г H a •а 03 ст\

CD •• со •• г о Ja 03 CD H »-з a • ►3 1-3 о о hi H 03 —f • la 03 « о о s a

В О • • со a a Ca Ol • 03 03 Е h) •а о b« H trt P •о а о CD Л о • 03 1

03 И ■a • я со О о г tr1 s о ж со о н « I—« g H О я Ol a

• • о • • « о a Я i-» •о о о S « «< о я оз а X в о •а s a

ы X со CO tö X я о îa о я s о «<; a о •о 03 а s ьа со CD со

s оз 1-й Sc s • a a ■а 1 03 CD H •-W • o о a a N«. J5 s »—> ч о X а H со 2; о

a a и a J3 î=à a h3 оз a Ol ЕС U« H CD CD я я 03 CO 1-3 а о ь< о a о S w

ы в ьЗ CD Ol ■S 1-3 о о a Oí м- a »-•> << H 03 • о a я ja о •d •а • 03

ti CD о ЕС оз a о s a О a tu я s a 5. • 03 о Ъ н a a

со t-Э та a >—«• л- О ta i—« s 1 о ta a ь» 03 о £ н» « « —1 о м. s t» s

a о: tr« Я s td * 1-3 03 H3 со ¥-4 1С a » ta a СО 40 а w X я X

a 3a 03 « « s a CD 03 о a 03 tz t— tr. tu •о hl

e м- ttí •о fci со ■с о О ■а ■с tt не s • << ja Б а • а a s 03 Я

a » « со »rJ Ja a ta fe CD td CD m w о CD S CD оз о ►3 a •о

»—» • fctí p; >—•• • Œ • g s CD >& • a^tsa со о Ja я О •a Я • я CD я a s 03

•о • a » • S Et X ta H о '- г a hi a о m a о О to а о о Л со J3

я о tK a • to • о £ S •а • 03 Я 03 о о a о о я 03 03 Ь1 tr- а m a

та a оз о tr) о a CD .G s t-i 03 JS Ol •о hl о а о «< s Ф о X

s Я 03 • •а •а ts со CD a ta e «< B м. E нз и* Е « H. и Я £ a hl Ы

►з •а CD CD Ht. a Я s СО 03 со CD Í3 03 л a Л «<3 a CD * CD b* о S со

s оз •a я ►3 a >a м- О X X ; - a • a о 1-3 a >—— a о 03 а CS а « ta

•с я CT) •• та со i* ra a О о я 03 о CD M* Ja g; >е- и я • о оз •с J3

a Я • s a m ы о я ta to • a ч •o о CD 03 оз 03 о оз a CD

о X Pi •D h3 tu Ы г s s •Ф 03 О 03 M H О ■a а о со со оз a со

CD • S • 03 a >—<- 1-3 H M со M CD tM a s 03 о • ja а о a a

аз a S я 1-3 о •а л 03 о ы И о a M о h3 о SS со fa о 03 H a

оз i—•• S s ЕЗ • ш a a я s о о >"3 a •n ЬЧ нЭ о • • о Л И со я

та С0 ч a •M л ai ХЗ о tn M. a • ►3 • •о a w о CD >е- НЧ td от а CD << о •а

о a M a M«- • Э 1 ta и ta о fci s g 03 a О со • о • со s о о

СО 03 CD со a •ч. > Я ч • a • ta a я a •а я ы t7Í ta в Se sc ß Ol

ч X! та та • я о CD я 03 bi a a о hl CD Я CD О 03 О о a

a CD •• о h) ы 1-3 о ■B со a со 03 s a о H о нз a а О h! hl 33 CD

a 1 с\ 03 CD Оз a Я 03 a 1-3 a a a 1 s 1 •с 03 tr< Ok О о a 1

i 5 Ja 1 1 о 1 ES 1 s о 1 л о i 1 i

a

чен!й критиц1 аба тлумаченны ф1лософських ! сощолоНчних погляд1в соц!ал-демократ!в на соц1ально-економ!чн1, сусп!лыю-пол1тичн1 проблема, п!длнгають анал!зов1 етично-гуман1стичн1 аспект. Особливо повний I деталышй !х анал!э здШснено в пронес! критики етично-го соц1ал!зму.

Узагальнення зм1сту критики етичного соц1ал1зму 1 етичного вчення сощал-деиокра'Лв показуе, що ьона зисередкена головним чином на двох виэначалышх проблемах. Одна з них полягае у з"лсуван-н! ф1лософського I наукового значении етикп в обгрунтувашп соща-Л1зму як морально! 1де1, що зд!йснкеться з альторнативннх марксизму позиц1Й. 1нша проблематика включав в себе критичний розгляд спроб застосування соц!ал-демократами "головних целостен" як засо-бу де1деолог!зац1! марксиетсьно-лен!нсьного соц!алыюго вчення, критики наукового комун!зму. Виявлнються причини зблшення нозиц!й неоиант1анства з гуман!зыом християнського вчення з його морально-рел!гпшимн настановами, за допомогоы яких заШсть революцПию! змпш соц1ально-економ!чних основ буржуазного суыпльства утверд-иуеться морально вдосконалення людей як головна передумова подолаи-ня в1дчуденал лыдини в оучасному суипльств!. Врешач-решт, критичний анал!з м1сця I рол1 етики в систем! соц!ал-демократичио! 1део-лог!! обмекений головним чином рамцями виявлення ненауковост!, з марксистсько! точки зору, характеру етичного соц!ал1зму.

Етична проблематика розглядаеться тЧльки з точни зору принципу !ндетерм1н!зму, який застосовуиться соц!ал-демократичними теорати-ками в так званому "суб"ективному иетод! соц!олог!!". Цим характеризуемся ! ступ!нь розробленост! ! розум1ння значуцост! етично! проблематики у соц!ал-демократизм1, зокрема в теоретичних засадах нплецько! соц!ал-демонрат!!. Анал!э лгтератури з цих проблем, таким чином, показуе, що, по-перше, залишилось поза увагою досл1дау-вачи! соц!ал-деионратично1 етини питания: чому ! як з методологии! I соц{олог{чно!, а зв!дси I з !сторико-ф!лософсько! точок зору стика - ядро демократичного С01цал!зму - дозволяв зрозуы1ТИ його . гуизн¡сгачшп! характер. Ио-друге, ышесешш на перший план !деоло-г!чниго аспекту П1дх0ду до етшш аозбаиляло кокливост! эрозумш! * 11 ли т.члыги пн вМнооно ианост1иний еленонт <;о;иде.чонратизму, ¡•ль ¡1 «ь ^<1!И!1)у'1 нIп духовно-нультуриий

оплачена лГгирпхури разом з працяш] |1Ш!г; 1 оищоло-

х*1и - О.Г.Ярооиицъкого, 0.1 Лптарснкг., А.Л.!'л.М.Л; хнн-гел! 1:ы!';го, ИЛ.Шииьнрука, I.и.Копа, Г: Л .!.'.:' • :.:а, П.АЛ ;'Ч|.цман,

В.П.Тугар^нова, 1.Ф.Надолыюго, б.Г.Федоренка, В.ГЛванова, ■ Т.А.Кузьмою!, Ю;0.3амошк1иа, Б.Т.Григор"яна, ЬВ.Бичка, М.В.Поповича, Д.Т.Горд!енка, Л.М.Суворова, Д.Ф.ВоляогоИова, ОЛ.Яценка, В.С.Пазенка, Л.В.Сохань, В.О.Курганського, Л.В.Коновалове!, Б.Т.6ф1мова, В.П.Андрущенка, ОЛ.Фортово!, Т.Г.Абол!но!, М.О,Булатова, е.К.Бистрицького, М.Ф.Тарасенка, В.Момова, А.Тодорова, Г.Хоппе та !н. - дае необх!дну основу для того, щоб зрозум!ти . зв"язок соц1ал-демократично1 етики з р!зними напрямками етично! думки, усв!домити значения II намагань не тальки розкрити налек-н!ск!сть. 1 ц!леполладання через ф!лософсько-св!тоглядн! аспекти людського буття, але й надати 1м наунового характеру. При цьому враховано досв1д !сторико-ф!лософського досл!даення, що знайшов св!И в!дбитои у працях К.-О.Апеля, ВЛ.Шинкарука, Ю.К.Мельв1ля, О.С.Богомолова, 1.В.Бичка, П.П.Гайденко, Ю.М.Давидова, Р.Дж.Кол-л!нгвуда, П.В.Копн1на, Т.Мейера, 1.С.Нарського, В.Гьосле, А.Ивана, В.С.Горського, В.М.Ничик, Ю.В.Кушакова, е.М.Причеп!я, 'Н.С.Юл!-но1. Тим'самим накреслен! шляхи й теоретична основа для б1льш по-глибленого та реалистичного вивчення социал-демократично! етики, становления II як тако1 етично! концепцН, що актуально визначае й виршуе ваяшш в теоретичному й.практичному в!дношеннях пробле-ми гуман!зацН сучасно! людини та II св!ту.

В!ддаючи належне науков!й ! практичнН! значимост! праць, в яких досл^дкуеться сыцал-демократичне тлумачення проблем гуман13-му з етично! точки зору, а надто загальнолюдеьких моральных цгн-иостей, разом .3 тим ще не ложна констатувати, що ц! питания про-анал!зован! достатньо в !х сучасн!й постанови! у сощал-демокра-тичних-етик!в. У зв"язку з цим залишилися не з"ясованими причини . звертання соц!ал-демократичних акс!олог!в до проблем взаемо.зв"яз-ку налекного та сущого, характер пошук!в наукового р!шення сп!в-в!дносност! моральних ц!нностей з об"ективною д!йсн!стю. Залишив-ся не розкритим, анал!з самого механ!зму обгрунтування моральних ц!нностей ! багато !нших положень, як1 мають в!дносно самост!йне значения у соц!ал-демонратичн1й етичн!й концепцН. Такими е проб-л'еми сп!вв!дношення морального ! матер!ального зац!кавлення, роз-глянут1 кр!зь призму стосунк!в "людина - сусп!льство"; питания зв"язку свободи вол! людини як самов!дпов1дально! ! сум1снов!дпо-' в!дально! особистост!; розум!ння морально! г!дност! людини як ви-значаль.ного'моменту в реформгстському тлуиаченн! гумагМстичних" ор1ентир1в - ц!нностей свободи,. справедливост! ! солидарности. Не

зиайшли ще достатнього висв1тлення сп1вв1днесеи1сть проголошених соц!ал-двмократами "головних цпиюстей соц!ал1стично! вол!" з бур-куазно-л!берал!стичним тлумаченням ц!нностеЙ свободи 1 р!вност! в 1идустр!ально-технолог!чному сусп1льств1; характер уточнения "головних ц!нностей" в сучасних офщШшх документах н1медько! соц1-ал-демократ!Т { працях П автор1в; б1льшою частиною не з"ясован! етичн! аспекти рефори!стського тлумачення концепцП "якост! киття".

Кр1м того, оск1льки етика е засадовим, тобто всталеним !дейно-теоретичним феноменом демократичного соц1ал1зму, ост!льки !снуе нагальна необх1Дн!сть розглянути еволюцпэ та головн! тендеиц!! роз-витку "гуман!стично! етики" преформхзцу, починаючи в1д бернштейн!-анського рев!з!он1зму !.нельсон!ансьного "етичного реал1зму" аж до дискуС1йних спроб конкретизацП "головних ц!нностей" на ф!лософсь-к!й основ! критичного рац!онал!зыу, розкрити методолог!» 1 меха-н!зм формування трансформац!I етичних погляд1в н!мецьких соц!ал-де-мократ1в у ц!л!сну етичну концепц!ю. У зв"язку з цим розгляд соц!-ал-демояратично! етики як етично! концепц!! вимагае повороту в б!к !сторико-ф1лософського анал!зу II становления як саыобутнього ду-. ховно-культурного явшца,.що е актуальним ! активно впливае на жит-тя сучасного сусп1льства. Спроба певною м!рою реал!зувати дей поворот узасадничила формулювашш головно! мети 1 п!дпорядковааих !й ' основних досл!днидьких завдань у ц!й прац!.

Мета ! завдання досл1диення. Головна мета дослдаення полягае . в тому, щоб показати, як.визначене принципом !ндетерм!н13му становления концепцН н!мецько1 соц!ал-деиократП на етапах етичного реа-Л13ыу, антрополерсонал1зму, критичного рад!онал!зму набувало характеру еволюц!! до конструктивного рац!онал!зму, й водночас показати, як "етика в1дпов!дальност!" знаходить методолог!чн! основи для реа-л!стичного розум1ння ! практичного вт!лення загальнолюдських гума-н!стичних ц!нностей. Головна досл!дницька мета зуиовила необх!д-н!сть розв"язання головних.завдань:

- розглянути сп!;вв!дношення "наукового дуал!зму" Е.Бернщтейна. ! "етичного реал!зму" Л.Нельсона як спробу методолог!чного ! зм!с-товного подолання асим!лятивно-сд!ентистсьного характеру наукового виведення марксизмом морального надежного !з об"ективно детерм!но-ваних умов сусального буття /сущого/; _

- простежити зд!йснення на основ! методу критичного рац!онал!з-му уточнень "головних ц!нностей" як досягнешш зв"язку морального надежного з даницц сусп!льно! д!йсност!;

- досл1дити, як у конструктивному рац!онал!зм1 взаемокритична перев!рка конкретноутоп!чних 1мперативних г!потез веде до трансфор-мацИ "головних ц!нностей" в нормативний компонент сукупного знан-ня;

- покозати специфику зм!ни емн1ричних засад в "етиц1 в!дпов!-дальност1", як! базуються на.новому антрополог!чному тлумаченн! екзистенц!! люднни як межово! ситуацИ м!ж виживанням ! життям.

У свою чергу потр!бно було вир1шити низку окремих проблем:

- вивчити причини й способи подолання "етичним реал!змом" ян чистого норматив!зму, так 1 сц!ентизму в етиц! на шляху в!дмови в!д теоретико-п!знавального п!дходу до морального належного;

- розглпнути процес редукування критичним рац!онал1амом науки до науково-теоретичного знания як результат ексшНнативиого, дис-' курс-консенсуального обгрунтування. •

Досл!дження вимагало розв"язання деяких додаткових завдань:

- рознрити, як на п1дстав! еклектичного по сут! синтезу "етич-ного реал!зму" ! критичного рац!онал!зму "науковий дуал!зм" Е.Бернштейна трансформувався в засадов1 иринципи методолог!чних основ конструктивного рац!онал!зму;

- показати методолог!чну едн1с'ть "формал!зму", "нсихолог!зму"

1 "матер!ал!зму" бернштейн!ансько! етики як умову переходу в!д г!-потетично-теоретичного знания до концептуально-теоретичного;

- з"ясувати, ян на основ! "мало! антрополог!!" ! "принципу в!дпов!дальност!" переглндаетьсп антропопсрсонал!стичне обгрунтування морально! норыативност! в процес! формування "етики майбут-нього".

Наукова новизна досл!даення полягае в тому, що в ньоМу систем-, но проанал!зовано й подано процес формування ц!л!сно! концептуаль-ност! соц1ал-демократично! етики, яка мае власну антуально функ-ц1онуючу методолог!ю, ф!лософськи обгрунтован!, структурно розгор-нен! ! логично вэаемонов"язан! пауково-теоретичн! положения з адекватним.в!добракенням морально-ц!нн!сних субстратов соц!ал!с-тично1 !де1, вт!лено! в ученн! демократичного соц1ал13ыу. В дисер-тацП сформульовано низку тез, що в!дзначаються досл!дницькою новизною ! п!длягаыть захисту:

- досл!даено розгортання ешпрично-критичних основ бернштеШп-ансько! етики в нельсон!анське критиио-шзнавальне •експл!кування етичних наукових принцип!в !з моралыю-психолог!чно1 смп!р!1 суб"екта, що оц!нше д!йсн!сть. Рознрйта тронсформащн "етичного

реализму" в 1ррац1онал1зм антропоперсона^Пстсьного методу етики Годесберзько! програми СДШ;

- розглянуто розумНшя "головних цпшостей соц1ал!стично! во-л1" як результат герменевтичного витлумачення бачень "нартшш людини". При цьому виявлено, цо антрополог^чно зор!ентована сп!вв1д-несен1сть морального надежного з персональною г!дн1стю автономного 1ндив1да позбавлена рац|оналыю-п!знавального зв"язку з об"ектив-ними уыовами його оусп!льного буття;

- виявлено фуннц1ювання "принципу переходу", що базуеться на критичному рац1онал!зм!, в!д норыативно-лопчних монет!в цюрму-вання ситуативного знания /"з"ясування"/ до нормативно-цшПсних його аспект!в /"управл!аня'У. В1дпов1дно уточнения "голоьних ц!н-ностей" свободи, справедливом!,. сол!дарност! як привнесения в них социально! зм1Стовност! обмежуе I! науново-теоретичну 1 практичну значим!сть утил!таристським !нструаентал!змом. Простеауетьсн ел1м!-нац1я ¡з морально-нормативно! иомпоненти сукупного знания смисло-життевого ц!лепонладання;

- з"ясовано, що надання безпосередньому емп!ричноыу знанию характеристик екзистенцШю! самосв!домост! суб"екта дозволяв реал1-зувати принцип плюрал1 етично! 1нтерсуб"ектност! у п1знавальног.у процес! отримання сукупного дециз!он1стського знания. Тим самим показано специф!ку фуниц!ювання метатеоретичиих засад яонструвтивно-рац!онал1стичного методу експл!кац!1 етичного ршення ян едност! нормативно-анс1олог!чного та аналшио-гносеолоНчного номпонент!в знания;

- розкрито включения в процес конструювання знания масштаб1з I нритерНв "етики в!дпов1дальност!" енов1гал!стичного обгрунтуванпя абсолютно! ц!нност1 життя ян визначальио! нетодолог!чно! засади. Виявлено наукову значшасть "само!нтересу", що виракае граничив ставлення людини до природи, для теоретичного розум1ння I практично! реал1зац!1 в соц1ал-демократичн!й етиц! майбутнього "головних ценностей" у статус! коннретно? нормативное!! морально! налеяш!с-ности Дискурс-консенсуальна концептуальн!сть етики Берл!нсыш1 Програми СДПН уможливлюе надання гуман ¡стичтш "основним вимогам" модусу реал!стичност!.

' Теоретичне ! практичне значения досл!даенпя. Отриман! результат важлив! для 0!льщ поглибленого ! конструктивного розумпшя гуман1стичних.!дей, що вкоришн! в положениях недогматичного марксизму, зокрема в його вченн! про 1стор1ю ! сусп!льство, що знайшло

-12- .

свое спедиф1чнв веления у теоретичных роэробнах Берл!нсько1 Прогреми принцип!в СДПН. Але головним чином - для формування у ф^лософ-ському i пауковому в{дношеннях обгрунтованих теор!й реформування дарин i структур сусп1льства на п!двалинах загальнолюдсьних мораль-них.ц!нностей. Вони слукать б!льш адекватному, тобто такому, що в1диов1дае гуман1стичнШ субстанц1йност1 ф1лоеофського знания, ос-мисленню сусп1льними t природничими науками морально-цп1н1сних ас-нектíb 1х концепц1й i теорШ.

Також вони сприяють формуванню методолог iчних основ плюрал1с-тично-консенсуального сп1вв1днесення pi3iuix соц1альних учень, у результат1 чого виникае можлив1Сть 1х взаемного збагачення i прс-дукування загальнозначущих науково-теоретичних настанов, за допо-могою яких досягаеться зор!ентована на головн1 моральн! загально-людськ1 цйшост! актуальна для сучасного людства практична ¡нте-rpauin дедал! ширшого розма!ття тенденций i сил сусп1льства з метою його гуман!зацП. В свою чергу, воно мае сприяти осмисленню cyTi i значиыост1 соц1ал-демократично1 етично! нонцепцП для розу-м!ння та змщнення ф1лософського i теоретичного базису критичного подолання догматичних напрлмк1в'у етиц! й революц!йно-радикал1ст-ських моральних кодексах з метою включения íx до консол1дуючого д1алогу.

0триман1 у нашШ npaui висновки та узагальнення можуть бути , використан1: -

- при викладанн! нормативних.KypciB: з icTopil ф!лософП, зо-крема п!д час освоения тем, присвячених неокант!анству; рев!з1о-

нiстському двобою з ортодоксальним марксизмом; виникненню i роз- . витку немарксистских ф1лософських учень XX стор!ччя та 1х-впливо-в! на формування ф1лософських'засад реформ1зму; з ф!лософ11 при впвчеши.тем, присвячених методолог1чним засадам сусп1льно! науки i формування науково-теоретичного знания; людшп, oco6hctoctí, сусп1льству; ф1лрсофН цШюстей; орган1зацП громадського i политичного киття сусп!льства; Культур1 i цивШзацП; ф1лософсько-со-Ц1олог1чним аспектам глобальних проблем сучасност1; з етики при вивченн! тем, що присвяченг методолаг{чним засадам етики як науки;, моральншл обов"язкам i моральним стосункам; взаемозв"язков1 мора-л1 та íhihhx форм сусп1льно! cbíaomoctí; моральн!й культур! особис-tocti i проблемам II гуман!заци; сучаснШ "етиц1 вЦпов^альнос-т1" як' етиц1 майбутнього;

- при винлад&шн ф!лософських спецкурсов з проблем виникнення,

становления й розвитку реызшНзму I реформ!зму; спецкурсгв з анал1зу взаемовпливу неомаркснстських ф1лософських учень на етичн! основн соц!ал-демократизму; етичних спецкурс{в з проблем впливу наунового знания I рел1г№ш! в1ри на формування иоралыю-ц1нн1с-них ор!ентац1й ! морально! культури "зр!ло! особистост!11;

- у виховн!й робот! при роз"ясненн! питань про сусп!льно-!сто-ричну значувцсть етичного соц!ал!зму ! його роль у гуман!зацН су-часного св!ту, переор!ентац!1 морально! св!домоет! людей на загаль-нолюдськ! моральн! ц!нност! ! сол1даризац!ю ¡хяьо! д!яльност! в ус!х царинах життя;

- у прантиц! громадсько-пол!тичних об"еднань, угруповань ! пар-т!й при розробц! методолог1чних засад ! науково-теоретичних поло-жень, спрямованих на реал!зац1ю загальнолюдсьних ц!нностей у сусальному житт!, зокреиа у справ! створення демократично! злагоди

у стосунках людей за сучасних умов розбудови дернави в УкраШ.

. Апробац!я дисертац1йного Д0сл1Дженнп. Головний зм!ст дисерта-цН взбито в публ!кац!ях автора, зокреиа в монограф!! "Етика псевдогуман13му" /Ки!в, 1987/, позитивн! реценз!! на яку опубл{кован!; в статтях, розд1лах колективних монограф!й, наукових зб!рни-нах ! журналах. Положения дисертацП обговорювались на науково-ме-тодолог!чних сем!нарах кафедри ф!лософ!1, г!рничо-техн!чного фа- ' культету, а також на науково-практичних конференц!ях професорсвко-викладацьного складу КиТвського пол1техн!чного !нституту, на науково-теоретичних семишрах кафедри ф!лосод?!I 1ПК при Ки!вському державному ун!верситет1. Результати досл!дкення апробован! на все-союзних I ресиубл!канських конференц!ях: "1сторичн! традицП духовно! культури народ!в СРСР та сучасна 1Деолог1Чна боротьба" /Ки-!в, 1982/; "Актуальн! питания теорИ та практики морального ! ес-тетичного виховання студент!в вуз1в { середн!х спец!альних учбових заклад!в" /Ки!в, 1982/; "ХХУП з'Чзд КПРС 1 актуальн! питания тео-рIГ та практики морального та естетичного виховання молод!" /Ки!в, 1984/5 "Актуальн! проблеми морального виховання студентсько! молоД!" /(Пнськ, 1985/; "Формування культури {нженерного мислення в Процес! навчания" /Одеса, 1988/; "Творч1сть як проблема ф!лософсь-кого п!знання" /Ки!в, 1989/; "Моральний зм!ст мистецтва та сучас-ний !деолог!чний процес" Ди!в, 1990/; "Ф!лософ1я та сучасний со- -ц!ал!зм" /Пери, 1990/; "Творч!сть: теор!я ! практика" /Ки!в, 1991/; "Проблеми антропбномИ" /Н1жн!й Новгород, 1991/; "Гуман!зц, люди-на, культура" /Дрогобич, 1992/. Висиовки дисертацП стали п!дста-

бою для овладения методичних рекомендац1й до программ курсу етики для техн!чних вуз1в Укра{ни.

Структура дисертацН. Для поставлених досл!дницьких ц!лей та завдань було потр1бно розглянути специф!ку соц!ал-демонратично1 етики, основи яко! закладались бернштейн1анським рев1з!он!змом, •що м!стив у соб! критику марксистского сц!ентизму з позиц!й нео-кант!анства. Це знайшло св!й розвиток у критико-п!знавальних характеристиках методолог!! "етичного реал1зму" Л.Нельсона /розд!л I/. Наступний нрон у логШ становления, отже Й досл!дження, провесу формування етично! концеиц!! н1мецько! соц!ал-демократ!1 по-лягае у розгляд! заснованого на в!дмовленн! в!д рац!онального ви-ведення моральних ц1нностей св1тоглядного нейтрал!тету соц!ал-де-мократичних етии!в, що призвело 1х до антропоиерсонал1стського тлумачення 1'ррац1ональних бачень "картини людини" як методу екс-пл1кування "головних ц!нностей" /розд1л П/. Пот1м отриман! узагаль-нення стосовно св1тоглядно-методолог1чних характеристик соц!ал-де-мократичио! етики як гуман!стично! вимагали пов"язаного з емп!рич-ною дШсн1стю засобу обгрунтування морально-ц!нн!сних ор!ентащй соц!ал!стичних програмних уставов, тобто.конкретизацП "головних ц1нностей" на методологшшх принципах критичного рац!онал!зму /розд!л Ш/. Подолання продуковано! на фундамент! критичного рац1о-нал!зму ел!м!нацП !з ¡нструментал1стсько! етики смисложиттевого ц1леПокладання було розглянуте й зд1йснене через надання принципов! емп!ризму екзистенцШних характеристик, у результат! чого кри-тико-п!знавалький процес отримання сукупного знания, яке поеднуе в соб1 морально-нормативн! й анал!тико-номолог!чн! компоненти, здШснюеться на методолог!чних п!дставах конструктивного рац!она- . л1зму /розд!л 1У/. Отримання децизшНстського знания для розв"я-зання актуальних глобалышх проблем сучасного св!ту з метою його гуман!зацИ та формування г!дного людини майбутнього в!дбуваеться як зд!йснюване н§| фундамент! "мало! антрополог!I" оновлення методологиях гидстав етично! концепц!! н!мецько! соц!ал-демократ!I, що зумовило потребу розгляду.!! зм!стовних визначень як "етики в1Дпов!дальност!" кр!зь призму-абсолютно! ц!нност! киття /роздал . У/. КрIм п"яти розд!л!в, дисертац!я м1стить вступ, зак!нчення та список вштрястано! л!тератури.

- 15 -

ОСНОВНИЙ 3MICT ДИСЕРТАЩ1 ■

У BCT.yni обгрунтовуються виб1р теии, !1 актуальн!сть, характеризуемся ступ!нь II розробленост!, визначаються мета i завдання досл1дження, описуються теоретичн! та емп!ричн! дкер'ела, розкрива-ються наунова новизна й теоретико-практична значущ!сть положень, що виносяться на захист.

У першому роздгл! "Науковий дуал!зм Е.Бзрпштейна та "етичний реал!зм"-Л.Нельсона - передумова етики демократичного соц!ал!зму н!ыецько1 сощал-демокра'ПI" розглянут1 !дейн! днерела соц1ал-де~-мократично! етично! нонцепцП, що внор1нен! у специ$1ц1 соц1ально! етики бернштеГнианства i практично! ф!лософ1! нельсон1анства, со-ц!ал1стична зор!ентован1сть ! гуман1с!ична зм!стовн!сть яких визначаються переглядом науково-рац1онал!стичних характеристик вир!щен-ня сусп1лышх проблем. При цьому показано, ян кант!анськ! методо-nori4Hi основополонення бернштеЙн1аноьно-нельсон1ансьних настанов !мпл!цитно цали в co6i перспективу формування етично! концешп! н1мецько! сoiiiал-демократii ян в!дносно самоотШного втачного вчвн-ня. Це знайшло свое в1добраяення в тому, що найб!льш icTOTHi положения, як i об"еднують i Годесберзьку, i Берл!нську Програми принцп-п!в СДПН, базуються на !,моральних ц!нностях соц!ал1стично1 вол!". Додерауючись бернштейн!анських !дейних традиц1й "етично! революц!!" у соц!ал!зм!, сьогодн!ын! II посл!довниии в!дмовляються в!д цШс-ного ф!лософсько-св!тоглядного оо'грунтування як вих1дш«х принцип!в, так i зм1стовних визначень соц!ал-демократично1 етики. Оновлення соц!ал!стично! програми, яке було зд!йснено в остаин! роки, зали-шило незмпшш розумгння !! як снстеми нормативно-цп1н!сн!х масшта-б!в, ося1льки, з точки зору соц!ал-демократ1в, програма не ыоже бути засновала на теорП, якщо шд теор!ею розум!еться ¡деальна система св!тогляду, ц!лей, завдань, метод!в. Водночас етично фундова-ний демократичний соц!ал!зм* набувае статусу нонцепцН, яка вмок-. ливлюе виршення науково-теоретичннх та ииттевих проблем з иозиц!! реального гуман|зму..

Проголошений Годесбергои принциповий погляд на соц!ал!зм як на йоральну ¡дею, яка моые виводитися з pismix напрямк!в Bipn та мис-лення, е насл1Дкоц бернштеГшанського ревiзioniзыу. В етичному ас-

* niд демократичний соц!ал!змом розумхехься принцип формування державного громадського ладу, в якому здШснюеться piBiia свобода для. bcix людей i в ycix царинах киття через сол!дарну орган!зац!ю сус-гПльства.

пект! це означало, з одного боку, в1дыову в!д асиы!лнтивно-сц1ен-тичного виведення соц1ал1стичного надежного з позицН1 марксистсько-го паукового 1ндуктив1зму, а з !ншого - перевитлумачення сусп1ль-но-!сторпчно! практики в план! фактичного досв!ду р!шення новсяк-денних проблем, зор!снтованого па "принцип товарисьност!" як мо-ральний закон. Марксистскому етичному мон!вму, таким чином, було протиставлено науково-етичний дуал!зм, коли як диснрнм!нован! по-стають танок покладен! в основу рев!з!он!зму установки ноонант1ан-сько! ф!лософН, як!, абсолютизуючи "чисту моральн1сть", в!дривали етичн! основи "реформ-соц!ал!зму" в!д сусп!льно-!сторичних реал!й.

Перегляд марксистского соц!ального детерм!н1зму, що започатку-вав формування етично! концепцП н!мецько! соц!ал-демократ!I, по-перше, мав завдання не т!льки протиставити Кому кант!аноький алр!-орно-моральний нормативам, але й в1дшукати в!дпов!дн! методолог!ч-п! обгрунтування теоретичного I практичного зпачущого сп!вв!дношен-ия норматив!зму та детерм!н!зму. У свою чергу, й це по-друге, по-шук розгортання необх1дних для зд!йснення етичного перевитлумачення соц!ал!зму методолог!чних принцип!в порушив головне питания -щодо роэробки тако! етично фундовано! науковост! соц!ал!зму, яка м!стила б у соб! можлив!сть лог!чно обгрунтованого поеднання сущо-го ! морально надежного. Контроверзу м1ж детерм^Измом ! нормати-в!змоы в етиц! Е.Бернштейн намагаеться розв"язати на шляху з"ясу-вання еширичиих фант!в п!знавально! ! практично1 д!яльност! авто-номних !ндив!д!в, об"еднаних, з одного боку, проблемно-ситуац!йни-ми детерм!нац1ями р1зних сусп!льних сфер, а з !ншого - сп1льними моральнимн вимогами категоричного !мперативу розуму. Це означало, що була актуал!зована пр!оритетн!сть морально! належн1сност! люди-, ни як творчого суб"екта перед п!знавально-анал!тичним знаниям сус-п!лыю1 д!йсност1, але методолог!чно несуперечливого способу поеднання цих компонент!в етичного р1шення як соц!ал!стичного знайдено не було. У результат! методолог!чний еклектизм, який виявився у не-можливост! на баз! критичного методу науково виявити не т!льки етичн! основи соц!ал!зму, але й нонкретнозм!стовн! характеристики ц!нн!сних ор!ентац!й з урахуванням анал!зу сусп1льно-!сторично! д1йсност1, мав вир!шальне значения для еволюцЛ етики як ядра демократичного соц!ал!зму. БернштеШпанське питания науки ы!стить у со-б! дуал!зм сущого та надежного, п!знаннп дШсност! та р!шення вол!.

Хоча науково-етичний дуал!зм не дав адекватного пояснения сп!в-л!дно2епня емп^ризму ! критицизму, проте в1н актуал1зував для ети-

ни ян "гуман¡етично! науки" проблему тлумачення знания в межах анал!тично! ф!лософ!!, ноли вих!дним моментом 1ндив1дуал1зуючого , методу стае емп1р1я сусп!лыю-!сторично! даност! окремо! людини. Анал1зований у "конструктивному соц1ал1зм!" Е.Бернштейна взаемо-зв"язок такого "реального емшризму" I "свободи критики" являе собою едн!сть формал!зму, лсихолоИзму та матер1ал1зну. Як елементи формування фундаменту конструктивно-ращонал!стичного методу етики, авторами Годесберзько! программ вони були сприйнятг одноб1чно -лише з позиц!й рац1онально /науково/ неп!знавано! вол! людини як суб"екта творения сусп!льних в!дносия, що редунувалися до сусп!ль-но-моральних стосунк!в. У результат! бернштейн1ансышй емп!рико-критицистсьний п!дх1д до науки з його запереченням науково! обгрун-тованост! ц!нн!сно зор!ентованих ршень сусп1льних проблем порушив питания про тан! методолопчи! засади етики, як! дозволили б знай-ти в1рог!диу взаемосп!вв!днесен!сть науковост! !! систем», цшне-ност1 характеристик теоретичних положень, а такок реал!стичност! !хн!х зм!стовних визначень.

Б!льш посл!довне поеднання еап!ризму ! критицизму для створен-ня етики ян "строго! науки" було зробленз представником психолог!ч-ного напрямку в неокант!анств! Л.Нельсоном /фрисляндська школа/. У застосовуванону ниц метод! "етичного реализму" за первооснову побудови етично! науково! систеии береться емигрпчний факт морально! оц!нни суб"екта, що п1знас, з яко! за допомсгою "зворотно1 де-дукц!!" /в!д насл!дк!в до подстав/ ексшпнуються принципи обгрунту-вання ¡мператив!в сощалгстично! морально! налешисност!. Особистина морально-психолог!чна емп!р!я суб"екта, що оц!нюе, В1д самого початку являе собою безпосередне "темпе" п!знання, яке песо в соб! цоилив!сть, що грунтуеться на самодов!р! розуму, на крипшпй самоиерев!рц1 функц1ювання методолог!чних принцип!в етики.

Оси!льки реал!зм нельсон!ансько! етики базуеться на !ндив!ду- . ально-ыоральному досвШ, а !! наулов!сть - на лог!ко-рац1онал!с-тичних "чистих формах" критини розуму, то самообгрунтованому в нри-тино-п!знавалыюму процес! науковому етичному положению !ианентний !мператив сараведливост!: з персонально! р1вност1 оц1нок випливае "чистий моральний !нтерес", яшш виракае р!вн1сть !ндив!дуальних !нтерес!в. В!диов!дно як у моральному закон! справедливое!'!, так ! в засадовому щодо нього моральному !нтерео! зпкладен! об"ективно-Ц1нн 1снI субстрати, коли об"ективн!сть виступае як певна надособис-т!сна, не просто формальна, а реал!стична цшпеть, пк загальна

/сп1льна/ для вс¡х р1вних суб"ект!в, тому I ян щось, що 1х поеднуе у моральну едн!сть /сп!льн1сть/. Тут з особливою наочн!стю виявлят еться протир!ччя науново1 етики Л.Нельсона, коли реал1отичн1сть II тез I настанов обгрунтовуеться ф!лософською чистотою, а строг!сть лог!чних суджень шунае свое! наочност1 в !ррац1оналыю-чуттевих да-них ешНрично! реальност1 людини як морального суб"екта. В процес! критично! самодов1ри розуму втрачаються суб"ективна зм1стовн1сть морального досв!ду й 1манентна суб"ективн!Й оц|нц! особист!сна реа-л!стичн1сть, оск1льни в1дбуваеться рац!онал1зац1я як абстрагування "морэлыю-психолог!чно1 емп1рП" 1 втрата лог!чною системою етично! науки новноти морального статусу суб"екта.

"Чиста" ф1лософсвка етика Л.Нельсона як практичне "природне" вчення на лротивагу практичному вченпю про 1де!, на думку нельсо-1нанц1в, започаткувала, але не завершила подолання кант1анського апр!оризму. Сл1дом за "етичним реал1змом", в1диидаючи рефлектован! апр1ор1 сиитетичн! оц!нки, фундатори етики демократичного соц!ал!з-му збер1гають радикальн1сть тези про психофгзичну реальность морального досв!ду, але при цьому иамагаються зробити б1льш Ч1ткою межу ы!ж сферами п1знання та р!шення, сп1вв1дношення сущого та надежного у процес! подолання бернштейн1анського науково-етичного дуал!зму. Зам!на Л.Нельсоном теоротико-п!знавального способу науко-вого обгрунтування етики критико-п!знавальним призвела до того, що звернений до еышричних аспект!в критично! ф1лософ1! суб"ентивний метод став автономним в1д емоцШш-морального ставлення людини до дшсност!. Реал!стичн!сть етичного знания, що базуеться на мораль-ло-психолог!чн!й емп1р!1, порушуе питания про значим!сть рац1она-л!стичност! як критично!, так ! аналп'ично! ф!лософ!! для науково . здШснюваного усв!домлення взаемозв"язку м!к.сущим 1 морально налезшим. У результат! !хня дивергентн!сть сво! реал!стичн1 характеристики набувае в емоц1Ино схоплюваних !ррац!ональних психоф!зич-них даних безпосереднього п!знання.

У другому роздШ "Антропоперсонал!стськ! основи "гуман!стич- . по! етики" Годесберзько! Програми принцип!в СДПН" анал1зуеться спе-циф!ко формування концепц!! демократичного соц!ал!зму, що знайшло свое вт1лення у зм1ст! програмних вимог н!мецько! соц!ал-демокра-тП. Б!дпов!дно розглпдаеться метод, на як ому базуеться процес кон-цептуал!зац11 само! етики - вчення про перебудову сусп!льства на гума!п етичн их засадах 1 на засадах морально! переор!ентац!I д!яль-ност! .людини як вольного ! в1дпов!дального творця сусп!льних В1ДНО-

ст. Отже, розкриваетьея природа соц1ал!стичних у сво!х визначеп-нях морально-ц!нн!сних етичних настанов.

Автори Годесберга, котр! спираються на |пдотерм1н1зм та Iрра-ц!онал1зм ян на п!дсумок бернштейн!ансько-нельсон{ансько! рев^з!! гегел!всько-марнсистського сц1ентизыу в етиц!, при формулюванн! етичних основ Програми принцип!в в першу чергу уточнюють "принцип товариськост!", а також 14млератив справедливое!!". Це зд!йснюегь-ся на шляху трансформацП морально-психолог!чних характеристик "етичного реал!зму" в екзистенц!йно-онтолог!чн1 визначення бачень "картини людини". В методолог!чному план! це вможливлюеться завдя-ки тону, що особист!сна психоф!зична реальн!сть ототожнюеться з переживаниям суб"ектом свого наивного буття. Емоц!йн! характеристики ставлення с'уб"екта до об"ективно! дШсност! поряд з конфл1кгно-кри-тичними засадами його персональност1 являють собою ензистенц!йно значущий акт виявлення добро! вол!. Св!тоглядно-методолог!чний он-. толог!зм являе собою буттеву устален1стъ моральних переживань 1ндн-в!дуально! людини як момент самоусв!домлення адекватност! свое1 суб"ектност! ! персональност! свобод!. Кр!зь розглядання переживань людини ян даностей фанту морального досл!ду ся'гаеться розум!ння -справжньо екзистенц!йних засад 11 реального буття, що не п!длягають рац!ональноыу п!знанию, осн!льни надана у факт! морального досв!ду самодов!ра розуму е.ензистеиц1йним визначеяням свободи вол1 яя-лер-в!сно !ррац!ональне. Тому розум1ння морально-ц!нн!сних засад !! !с-нування потр!бно шунати на шляхах герменевтичного витлумачення бачень "картини людини", цо м!ститься у чуттевому досв!д1.

Позбавлений рац!онально-лог!чного способу п!знання людини, П моральност1 опис самопереживаиь !ндив!дом сво!х уявлень про себе, а танож про ¡ншого водночас постае як зас!б розум!ння моральних ц:.нностей. Ввернення годесберзьких несон!анц!в до вкор!нених у по-чутт!.уявлень про людину робить !хню етику антрополог!чно зор!енто-ваною. При розгляд! даних у почутт! факт!в морального досв!ду Йдеться, таним чином, не про духовний досв!д як основу рац!онально-го п1знання, а про духовно-екзистенц!йне переживания людиною свое! жмттево! визначеност!, тобто ц!нн]сно! значущост!, сп!вв1днесено! !з зовншньою д!йсн1стю. Пословно проведена антрополог!чна критика розуму з позиц!й його самодов!ри необх!дно приводить до розум!н-ня персонально! г!дност1 автономного !идив1да як першооснови "картини людини". Оск!льки п!знания ц!нностей не мокна в!дшукати за до-помогою лог!ко-розумових судкень етики як наукоЕо! системи, ост!ль-

-гони поняття послуговують лише для передач! переживань як самоп!знан-ия людиною свое! морально! ц!нност1, п!д якою розум1еться в!дпов!д-п1сть цЬшсних суднень иииевШ значущост! суб"ента, що само-пере-живае. Зв!дси пост!йне зв1ряння, ян в!дзначають сощал-демонратич-н! представники ф!лософсько! антропологи в етиц!, наших розм1рку-вань про те, що говорить нам внутршнШ голос як нритер!й нашого в!льного сп!вв!дношення з собою й з1 св1том, е шляхом, що наблииае до висновну: кожний е самодостатньою моральною реальною. Шдсу— мок - як иетодолог1чна новац!я, що в1дпов1дае реал!стичним субстратам етики, виникае проблема "зв!рянням !х з безпосередн1м голосом почутт!в як бачень "картини людини", що в!дпов!дають герменевтично-му витлумачешш.

• Автори Годесберзьно! програми через внутршню, або к антрополо-г!чыу, критику рац!онал!зму в етиц1, а саме науковост! "етичного реал1зму", простежушть трансформашю "!стини розуыу" у "моральн1 ¡стияи", як1 вже розум1ються не як даност! практичного розуму, а ян вняв ¡ндив¡дуального паянного буття, що несе в соб! екзистенцШ-не протир1ччя психоф1зично! реальности Це означав створення "олюд-неного" методу в етиц!, що мае ту принципову специф1чн!сть, коли гпдставою формування етичного п1знашш стають ¡ррац1онально дан! в почуттевих баченннх людини "картини" !! буття, а спос1б ексшпку-вання морально! каЛекн1сност! як нормативного знания герменевтично здпюшоеться на !х фундамент!. ПодЮ'на методолог!чна модиф!кац!я призвела до таких засоб!в розумпшп природи моральних ц!нностей, в нких не може бути рац!онально-наукового решения. Важлив1 в практичному в1дношенн1 проблеми мети, смислу життя, дмерел ! критер1!в морального надежного вилучаються з галуз! науки й витлумачуються на рЫн 1 ¡ррацтшльних уявлень. 3 етики елНинуеться наука як зас1б теоретичного и!зиання моральних засад ¡ндив¡дуального ! сусального буття людини, отке й со^алгстично зор1ентованих моральних ц1ннос-тей, оск!льки неможлива обгрунтован!сть впщих практичних передумов моральних оц!нок.

Загальн! принципи п1знанин моральних субстратгв чуттевих оц|-нок кожно! окремо! людини не можна ращонально н! обгрунтувати, Н1 вивести як 1з розгляду сусп1льства, тан I з ¡сторп соц!ального життя, все одно як !х розум!ти - матер!ал1стично чи ¡деал!стично. ЫоралыП джерела. через тлумачення самоперегивдння суб"екта як адекватн! його екзистенцшпй реальност! зумовлюють модливост! етики лише ¡нтерпретувати ¡рра^ональну визначен!сть нерекивань люди-

ною ового буття - перв1сну залучен!сть до ц!нностей. Тлумачення бачень "нартини людини", того, "як воно е" /!снування/, водночас виступае як прояв моральних ценностей надежного буття. В1ра в жит-теву ц!нн!сть !снування автономно! людини стала, вреиш-решт, ме-тодолог!чним обумовленням головно! тези Годесберзько1 програми, в1дпов1дно до яно? "к!нцев! соц!ал!стичн1 1сгпш1" не можуть бути проголошеними не через нерозуы1ння 1 не через байдуж!сть до св1то-гляду або рел1Г1йних переконань, а з уважност! до р!шень в!ри нож' но! лнданп.

Уявлення про кожну людину як про самоц!нн!сного самодостатньо-го суб"екта, що усв1домлюе актуальн!сть свого наявного буття, в методолог!чному в!дношенн! являе собою установку на таке розум!ння в!дврнтост1 "картини людини", коли в тлумаченнях морально-чуттево-го досв!ду вона виступае як в1льна автономна особист!сть з! сво!мн особливими перекоианнпми, св1Тоглядом ! в1рою.. Метод соц!ал-демократично! етики, яка не базуеться на визначенн1 ф1лософськи зумов-лених вюпдних принцип!в.п!дходу до людини як першооснови розумп)-ня смисложиттевих.начал I! буття, вимагае не мати ! не давати жод-них !стин про не!. Зв1дси постае кардинальне методолоНчне положен-ня: з поваги до персонально! г!дност! ножного соц1ал-демократ!я не хоче нп<ому нав"язувати Н1 визначено! "нартини людини", Н1 в!значе-ного "розум!ння !стор|I", в!днидаючи при цьому визначену оц!нку того, що в людина у сво!й сутност! ! що становить сенс I! життп. Гер-иеневтичне тлумачення "картини людини" вможливлюе п!дх!д до моральних ц!нностей як ор1ентир!в на "одностайн! пол!тичн! р!шення" за умов р!зних !нтерес1в ! переконань.

Наючи в соб! сам!й вищу ц!нн!сть свого ¿уття, автономна особа передуе сусп!льству як духовно-вкзистенц1йна персона. Саме як персону людину в!др!зняе в!д усього сущого те, що вона мае здатн!сть ■ самосв1домост! ! саморозпорядження, над!лена свободою творця влас-них стосунк!в. Сенс свого наявного буття ! склад моральних ц1ннос-тей вона здобувае не в об"ективно детерм!нованих сферах, а в нада-н!й вол! II персони свобод!. Основан! на фундамент! персонально! г!дност! духовна свобода I моральна в!дпов!дальн!сть людини стають чинниками формування сусп!льно-!сторичного процесу, в якому розгор-* таються ! реал!зуються смислокиттев! лотепцИ людини як персони. Вони е умовою життед!яльност! особи, яка мае морально-ц!нн!сну суб-станц!йн!сть.

Маючи в соб! вищу Ц1нн!сть буття, автономна особа в г!дност!

свое! персональное!! е творцем сусп1льних умов життя. У цьоиу про-цес! продукування себе само! особа, янШ притаманне смислоспрямова-1Ш буття, эд!йснюе-"виб!р себе", ставлячись до життевих обставин, насамперед до 1ншо1 людини, ! тому П в!льним вольовим антам !ма-нентн! моральний обов"язок ! в1дпов!дальн1сть. Свобода вол!, що ви-значае д!яльне ставлення людини, перв!сно негативна - нею керуе ек-знстенц!йна тенденц1я свободи "в!д". Бона конфлктна не лише щодо св1ху причинност!, але й щодо виявлення вол! !нших людей. Проте мо-рально-позитивних характеристик свобода як ц!нн!сть, а разом з тим I людина як особист1сть набувають завдлки тому, що персонально-жит-теве буття особи мае с!ильн1сний статус. Дихотом1я персональност! ! соц!альност! трансформуеться у взаемопов"язан!сть людей ян мо-рзлыю-духовну сп!льн!сть, яка поряд з конфл!ктн!стю е {стотним моментом природи людини. Взаемообов"язон людей, зумовлений !х сп!ль-н1сним взаемозв"язком, п!дкреслюе Годесберзька програма, е вих!д-ним дли "головних ц!нностей соц!ал!стично! вол!". Моральне самоза-твердаення людсько1 !ндив!дуальност! не повинно розглядатися у ста-рол!берал!стичному розум!нн! в!дсутност1 внутр!шньо! взаемопов"яза-ност! людей; навпаки, його суть - у ц1нн!сному взаемов!дношенн! !х, яке о !манентною людин!-персон! соц1альн!стю. 1мпл!дитний моральному надежному енлад "головних ц!нностей" в!дбивае сп!льне сп!вв!дно-шення р1вних у сво1й г!дност! персон ! стае основою смислониттево! Д1ЯЛЬН0СТ! людини як особистост!,

Можлив!сть реал!зац!! через актуал!зовану свободу вол! житте-во! самотворчост! людини як прояву II персонально! самоц!нност! у нроцес1 формування сусп!льних в!дносин спираеться на "безпосеред-нШ моральний ¡нтерес". М1стячн в соб1 вище ц!лепокладання, цей "об"ективннй" або киттевий !нтерес протисто!ть матер¡альному або "суб"ективноиу" /опосереднованому/ !нтересу ! як такий, що визна-чае сп!влюдян!сть /сп!в-буттев1сть/ формування сусп!льства, взасад-ничуе 1ерарх1ю соц!ал!стичних моральних ц!нностей свободи, справед-ливост! та сол1дарност!. 1нтерпретац!я свободи у сп!вв!днесеност! з постулатом р!вност! в ГодесберзькП! програм! постае як перевага соц!ал-демонратичного розум1ння д!нност! свободи в систем! "головних ц!нностей". Зв!дси випливае ванлива для розум!ння специф1ки "головних ц1нностей" теза про те, що моральна зрШсть особистос-тей, як! самов!дпов!дально ! водночас сп!льно.-в!дпов!дально вико-ристовують свою свободу, моилива лише П1сля засвоення ними ¡нших ц!нностей, що базуються на ц!нност! свободи.

Mipa свобода людини - у межах, що допускаютьсп свободою !ншо-го, р1вного в сво!й персональна г1дност{; харантер Я - у взаемо-в!дпов1дальному доланн! можливого особистого свав!лля. Моральн!сть fx свобод« полягае в тому, щоб ножен розглядав свою свободу ян морально благо д1яльного формування р1вност| шанс!в на свободу для scix. Зв!дси фактично випливае, що ц!нност! справедливое^ й сол!-дарност1, янi залучаються для цього, за своГм зм!стом повинн! бути масштабами i ор1ентирами, завдяки яким егоГстичний 1нтерес до ' свободи як свавол! трансформуеться в моральний життсвий !нтерес як основу свободи кожного. Ц!нн!сть справедливост!, що виводиться !з р1вност! людей ян духовних персон, зд!йснюе свободу кожно! людини так, що 1ндив1дов1 в!дкривае р!вн{ права й р1вноц1нн1 житте-Bi шанси в сусп!льств!. Зазначен! р!вн! права й шанси на особисту свободу ц!нн1сть справедливоеi реал1зуе завдяки тому, що зобов"я-зусг кожного бути готовим у конфл!ктних випадках ставитись до 1нте-peciB свого партнера наст!льки серйозно I п1д час пор!вняння з! сво!м ураховувати так, н!бито в1н - його власний.

Справедливом ян форма долання конфл!нтiB на м!сце конкурентно! боротьби та випробування сил становить моральну зобов"язаН1Сть сп!льно! перев!рки переконань i сп!вв!дноиення 1нтерес!в, що вили-ваеться в.опосередкован!сть 1х моральним imepecoM для досягнення сол!дарно! едаост!. Кереосмислюючи моральн! засади сп!льно! д!яль-HocTi людей, зонрема антагон!стичний характер в!дносин Mia найма-ними працовнинами та власниками, реформ!стсьн! етики доходять впс-новку, що роб!тничий рух, який мае за мету ствердити гуман1зм у сусп!льств!, !сторично керувався сол!дарн!стю, яку сл!д розум!ти не як парт!йний принцип "бойового товариства" у боротьб! за влас-Hi 1нтереси, а як антрополог!чну сукупн!сть ус!х !ндив!д!в у сМльност! та з! сп!льн!стю. ЩшПсть сол!дарност! означав ун!-версально i водночас у особливих ситуац1ях конкретно витлумачену, спрямовану на загальн1 дП сл!в-людян!сть. Персонал!стський принцип piBHOCTi людей та !х взаемно! в!дпов{дальност! знаходить св!Л вияв у сол!дарност1 }?к головн!й ц!нност!, через яку розкриваеться ор!ентац!я bcix i кожного, незалежно в!д соц!ального статусу, на сп!льн1сть д!й в !м"я всезагального блага. 1манентний сол!дарнос-Ti масштаб всезагального блага свою морально-зм!стовну значим!сть знаходить у зор!ентованост! на забезпечення 1ндив1дуального само-визначення та самозд!йснення окремо! людини яквищо! ц!нност1.

Специф1ка "головних ценностей" як загалыюлюдських I неам!н-них у сво!й моралыНй субстандШюст1 знаходить св1й вияв у кон-кретних життевих модиф1кадЬ1х у залежност1 в!д конкретних сод1-альних умов реал1зацН людинош персонально-екзистенц!йних перед-умов свого буття. Ц1ын1сы1 характеристики персонально! г1дност! людини, взят! за початковий момент розум!ння 1х, дозволяють подо-лати .абстрактно-формальний статус ыоральних установок категоричного 1мперативу, що виводиться з постулату практичного розуму. Проте реал1стичн!сть "головних д1нностей'' досягаеться за рахунок 1ррац1онального 1х тлуыачення, що зд1йснюеться у продес! герме-невтичного опису бачень "картини людини", У п1дсуш<у втрачаеться лог1ко-рад1онал1стичний зм1ст, насл1дкоы якого е в1дсутн1сть ви-раженого науково-теоретичниц способом зв"язку м!ж моральними ц!н-ностяии та об"ективною д1йсн!стю сусшльства. Отке, ц1нн1сна нор-иативн1сть морального надежного не знаходить необх!дного для практично! д!яльност! сп1вв!дношення з каузально-анал!тичними елементаии знания для пол1тичних р!шень. Постала необх!дн1сть падания морально-ц1нн1сним ор!ентирам соц1ал1стично! д1яльност1 статусу науково обгрунтованих соцхальних 1ндикатор1в едност! стандарту 1 яност! киття.

В третьому розд!л! "Конкретизац1я "головних ц1нностей" на етико-ф!лософських засадах критичного реал1зыу" розглянут1 питания, пов"язан1 з необх!дн1стю пристосування гуман1стичних масшта-б!в демократичного сод!ал1зму до вииог пол!тично! практики, на-дання теоретико-п!знавальних характеристик нормативно-акс1олог!ч-ному критицизму соц1ал-деыократично1 етини з метою одержання в1-рог!дного сукупного дециз1ои1стського знания.

Анал1зуеться специф!чн1оть використання методу критичного ра-ц1онал1зму для уточнения "головних ц1нностей". Використання роз-роблено! критичним рад!онал1змоы теорП п1знання покликана сприя-хи формуванню в сод1ал-деиократичн!й етид! д1нн1сно зор1ентовано-го знания сод!ально! д!йсност1. Воно повинно отрииати статус радиального обгрунтування, щоб иати в соб! не в!дсторонену мо-ральио-1мперативну нормативн1сть, а д1л1сно-зм1стовну сукупн1сть акс1олог!чних I гносеолог!чиих елемент!в науково! теорИ. Склад-н1сть такого переходу етично! систеыи на науково-рац1ональний р1-вень полягае передус!м у тому, що зд1йснити. його немокливо н1 на П1дстав1 класичного рац!онал1зыу, н! на норматив1зм! ц1нностей акс!оматики. Для того, щоб етика виракала нов! параметр« науко-

воет!, що дають рац!ональне 1 зм!стовне знания сунупного статусу, необх!дне звертання до емп!рико-зм!стовного знания, науново-теоре-тичн! характеристики яного як рац1онального пов"язан1, однак, 1з традицШним кант!анським критицизмом. У методолог]чному план! ан-туал!зувалася проблема трансформац!! "чистого рац!онал1зму" через синтез його з "чистим позитив!змом" у "реал!стичний рац!онал!зм", якому !манентна !дея ор!ентацН на емп1ричн! дан!.

Специф1чна ¡нтерпретац!я рац!онал!зму, в якому забезпечуеть-' ся сукулна зм!стовн!сть гносеолоНчних ! акс1олог!чних елемент!в процесу п!знання 1 п1дсумкового теоретичного знания, головним чином полягае в перевитлумаченн1 К.Поппером та його посл!Довнинами сп1вв1дношення "емп!ричного досв!ду" 1 "критичного розуму". Розум-н1сть як актуально-людська реал!зуеться не в чистих актах ф!лософ-ського нритицизму, а в "рац10нальн1й суперечцГ1, що спираеться на факти особистого досв!ду II суб"ект!в. Реал!стичн!сть суб"ективно-вих!дного початну процесу п!знання визначаеться тим, що лгадина, яка критично ставиться до св!ту, в першу чергу виступае не просто як нос!й розуму, але й ян емп!ричний суб"ент п!знання, який, активно творячи, в наочно-емп!ричних сприйнят'тях, а пот!м 1 в лог!-ко-рац!онал!стичних формах мислення вт!люе свое суб"ентивне само-визнання. Сп!вв!днесен!сть емп1ризму I критицизму, що по-новому !нтерпретуеться, ставить иорально-ц!нн!сну нормативного у залеж-н1сть в!д специф1ни п!знавального процесу. На в!дм!ну в1д тради-ц1йного для соц!ал-демоиратично! етики розгляду нормативно-суб"ек-тивних проблем ян первинних критичний рац10нал!зм тлуыачить- !х як вторинн!, пох!дн! в!д гносеолог!чно-зм1стовних визначень етики як науки. Перегляд характеристик наукового п!дходу до едност! гносеолог!чних та акс1олог1чних номпонент!в теоретичного знания, я:'.а вт!люеться в критиц! рац!онал!стичного апр!оризму та есенцга- • л!зму, призводить до використання природничо-наукового методу на основ! не генерал!зац1I, а 1ндив1дуал1зац1! процесу п1знання. За вих!дний методолог!чний принцип береться п|знання сусп!льних явищ в аспект! проблемно-с'итуацШного детерм!н!зму, який в!днидаё ун!-версальну детерм!нован1сть соц!альнйх процес1в. Це значить, що п1д час тлумачення омп!ричних даних в!дбуваються ян енспл!кац!я методу формування нового сунупного знания, так ! реал!зац!я принципу критичност!, що визначае специф!ку науково1 рацгональност! способу обгрунтування морально! нормативност! сукупного знания.

Редукування етики як науки, що мае конкретизован1 ц!нн!сно-

норматива! ор1еитацП, до науково-теоретичного знания вметодоло-Г1чному в!дношеин! вимагае надати принципов! емп!ризму позити-В1стського тлумачення, коли вып1ричн! п1дстави сукупного знания ! процесу його екопл!кац!! д!стають характеристики суб"вктивно значимо1 практичност!. Емшрична методолог!я актуал!зуе рац!она-л!стичн!сть процесу п!знання через взаемокритичн1сть р!зних суб"ективних думок про вир!шення певно! ситуащйно!. проблеми. В!дпов1дно морально-ц!нн!сна нормативн!сть визначаеться .ломкою теоретико-гПзнавалыюго процесу як фал!б!л!стичного, а I! зм!ст грунтуеться на оц!нц! д!йсност! суб"екта, що шзнае, базуючись на утил!тарних потребах. Теоретико-п!знавальн! основоположения критичного рац!онал13му долають дуал!зм способ!в досл!дження "об^кт-каузальност!" ! "суб,,ект-нормативност!") осн!льки спира-ються на принцип критичного тлумачення ситуацШного сукупного знания. Зв!дси опосередкований характер взаемозв"язку гнооеоло-г!чного 1 акс!олог!чного момент!в теор!й, етична иауков!сть яких даеться в процес! трансформац!! безпосереднього, у досв!д! набу-того, субъективного знания в лог!ко-анал!тична, що е результатом !нтероуб"ентивно! взаемоперев!рко* зсЛ п1знавального процесу. На такому шлгасу формуетьоя нова "уречевлена когн!тивн!сть", !нтер-суб"ективнии статус яко! мае в соб! едн!сть лог!ко-нормативних установлень.

Взаеыопоршшння емп!рично-г!потетичних суджень про конкрет-ну проблему як процес 1х критично! взаемофальсиф1кованост! скла-дае водночас I пошук уточнено! /!стинно!/ теорП, ! метод одер-жання нормативно-ц!нн!сних компонент¡в теоретичного знания. Поед-нання на плюрал!стичному фундамент! емп!ризму ! критицизму веде до того, що утил!тарним характеристикам еып!рично! оц!нки, пер-винним для ;;ритико-рац!онал!стично! еп!стемолог!!, !манентною в "ешпрична лог!ка,,1 а не "в!льна екзистенц1йн1оть" морально! оц!нки. Тому обгрунтування цорально-ц!нн!сних елемент1в науково-теоретичного знания мае лопко-опосередкований статус, що пословно знаходить свое вт!лення в "принцип! переходу", а 1х зм!с-товнI визначення - в !мпл!цитноыу прагматичн1й оц!ац1 утил!тариз-Ц1. Коли в процес! п!знання емп!ричн! дан! д!йсност! е каузально-ноиолог'1чниыи, то й критична переварка еширичних г!потез, що зд!йснюеться на метатеоретичному грунт!, трансформуеться в мето-долопчний иорматив!зм лог!ки !! вт!лення в якост! з"ясування. Такому норматив!змов! адекватний норматив13м моральних настанов

управлптя як практичного вир!шення проблемних ситуации Логпт-методолог!чн1 характеристики норм переноситься на моралыш-ц!н-н1сн! нонпоненти знания на шдетав! того, що 1ндикативн1 вислов-леннп з"ясування, що розглпдаеться л!нгв1стично, несуть у соб1 !мперативнв навантаженнп.

Когн!тив1псть визначень морально-ц!нн!сно! нормативност! знания виявляеться в тому, що суттева функц!я дециз!он1стських суджень як морально-зм!сювних мае характер 1мперативно-ситуац1й~ них настанов для управл1ння соц!альними зв"язками. У п!дсумку . принципово позитив!стськ! характеристики емп!рично! методолог!! призвели етику критичного рац!онал1зму до того, що й нормативн! установления, поклинаШ конкретизувати "головн1 ц!нност!", ста-ють пох!дним елементом гносеолог!зму. Тому !хн!й соц!альний зм!ст залишаеться в утил!тарно-прагматичних межах.

Адекватн!сть лог!ко-п!знавзльно! нормативное!!, з"ясування нормативное!! управл!ння як соц1ального вир!шення ситуац!йних проблем своею методолог1чною основою мае !мпл!цитну 1нтерсуб"ек-тивност! п!знавального процесу екстраполяцш логичного техноло-г!зму на соц!алышй. НомолоНчно обгрунтований перех!д когн!тив-. ноГ технолог!Г в соц}отехнолог!ю нодае статусу рац!ональност! си-туац!йному на'уково-теоретичному знанию як сукупн!й едност! гно-сео- та акс!оиормативност!. Технолог!чна субстратн!сть дециз!о-н!стського знания не втрачае соц{ального значения, оск!льки його морально-ц!нн!сн| аспекти редукуються до коректно1 в гносеолог!ч-ному в!дношенн! 1нформзтивно1 нормативное!!. Отже, норматив!зм сукупного знания, який нонкретизуе "головн! ц!нност!", будучи результатом застосування "принципу переходу" в^д з"ясування до уп-равл!ння, базуеться на детермШстично вчраженШ тотояност! гно-сеолог1чного ! соц!ального технолог!зму. Емл^рична методолог!я . критичного рац!онал1зму дае можлив!сть на баз! ново!, фал!б!л1с-тично! лог!ни процесу п!знанля энайти рац1онал!стичиу сл!вв!дне-сегпсть сущого та належного /"факту ! норми"/»

Сутн!сна характеристика "принципу переходу" - 1нтерсуб"ёктив-И1сть,- з одного боку, е основою нормативност! критично пере'в!рю-ваних альтернативних суджень суб"ект!в п!энання, а з 1ншого - во-на ж через оц!ночно-к!льк!сн! характеристики само! суб"ективнос-т! обмекуе м!рою доц!льиост1 лог!ко-технолог!чно продуковану мо-ральну нормативн!сть. Оск!лыш диснус!Гшо с1ивв!днесен1 р!шення р!зноман!тних суб"ент!в трансформуються в ситуац!йне науново-тео-

ретичне знания, в якому мета i зас!б.вир!шення проблеми детерм!-нован! каузал^ями cauol ж ситуац1Йно1 д!йсност!, го нормативн!сть такого знания мае сую 1нструментал!стський характер. На цьому шляху, яний вводить акс1олог1чний елемент знания до р!вня зовн!ш-ньо1 доц!льност!, формуеться можлив!сть релевантного п!знання за-co6iB знаходаення ситуа^йно-значущих соц1альних р!шень. Оск!ль-ки вони caul е субстратом ситуац!йних детерм!нац1й, оспльки вони вт!люють в co6i зовншню доц1льн1сть р1шення ситуац!йно! пробле-Ш1, коли мета I засоби сп!вв!днесен! 8 причинно-насл!дковим рядом анал!зу.

Траисформац1я 1нтерсуб"ективност1 в !нтертеоретичн!сть, яка визначаеться методолог1ею фал!б!л!зму, не лише зводить норматив-н1сть "принципу переходу" до 1нструментал1стських характеристик. . чистого лог!зму, але й.ел1ы!нуе з морально-ц1нн1сно1 зм!стовнос-ii соц1ально! !нженер!1 смисложиттеве ц1лепонладання.

Проте надання критичним рац1онал!змом соц1ал-демонратичн!й етиц! статусу науково-теоретичного знания в практичному в!дношент-Hi мае в co6i можлив1сть критики цпнНсних р!шень, у процес! яко! може бути зазначено, якi п!знан! закони функц!ювання р!зноман!т-них сусп1льних сфер у певних-ситуац!ях сприяють реал1зацН piuieHb або перешкодаають поеднаиню fx з моральними принципами. Зв1дси виникае необх1дн1сть.пошуку зв"язк!в емп!ричного методу з наста-новаыи "гуиан1стично1. етики". Годесберзько1 программ, коли позначен! критико-п!зиавальн! уявлення про плюрал!стичний статус науг-ковост! та опосередкований характер взаемоэв"язку морального на-лежного та сущого в конкр.етиц! розгляду сусп1льних явищ ! вир!-шення !х за масштабами "головних ц!нностей".

У четвертому роздШ "Конструктивно-рац!онал!стичний метод етики як ш;юрал!стично! науки" проанал1зовано зд1йснений на емп!-рично-критичних засадах синтез критичного рац!онал!зму та "етич-ного реал!зму", який траисформувався в антропоперсонал!стичне тлуыачення "головних ц!нностей", розкрито cnoci6 надання мораль-но->ц!нн!оним компонентам науково-теоретичного сукупного знания сиисложиттевих характеристик, включения до програмних вимог демократичного соц!ал1зму етичних р!шень.

Розглядаеться оновлення !нтерсуб"ективност! метатеоретичного принципу отримашш BiporiflHoro дециз!он!стського знания в плюра-л1стично зд!йснюваному п1знавальному процес!. Наукове обгрунту-вання "головних ц!нностей'' постае як теоретикочПзнавальний про-

- - 29 ~

цас експл!кац!1 морально-ц!нн!сно! нормативном! знань !з енп!р! г суб"екта, що оц!нюе д!йсн!сть у процес! п!знання. Вих!дним моментом конструктивно-рац!онал!стичного методу соцгал-демократично? етики як науки стае, таним чином, морально-екзистеиц!йие самоус-в!домлення людиною себе в певнШ проблемны ситуацП, що знахо-дить свое визначення в конкретному науково-теоретичному знанн!. Науков1сть як адекватн!сть проблемного ршення заленить в!д мо-ральних настанов учасник1в ситуацЫного р1иення, в1рог1дяост1 1х ' анал!тико-п!знавальних зусиль, але визначаеться, врешт1-решт, нонсенсуально-компром!сним результатом взаемокрмтичного обм!ну думками.

П!анавально-зм!стовн! субстрати етики, як1 укор1нюютьсп в принцип! плюрал!зму, вт!люються в и,1на1сно~зор1ентоваае науково-теоретичне знания, Специф!ка рац!онал!зму, !манентного модел! методу отрицания знания, яке сукупно поеднуе в соб! гносеолог!чн! та акс!олог!чн1 компоненти, полягае в тому, що знаходяення-принципу виявлення цШсност! паукового методу не виводиться 13 роз-гляду природи предмета досл!джеяня, а вилливае з методолог!чних вимог взаемоперев!рни вс!х наукових судкень. Зд1йснювана реконст-рукц!я р13номан|тних точон зору е суттевим моментом конвергентного процесу конструювання конкретного знания про,реал5зац1ю сиис-ложиттево! субстанц!Йност! "головиих ц!нностей". Конкурентн! погляди в своГх л!знавальних виэначеняях та притаманних 1м зор!ен-тованих зимогах удосконалюються через альтернативность вшюсин, набуваючи в!дпов!дних принципов! плюрал!зму науково! значимом! та теоретично! масштабном!. Закладена в нритико-плюрал!стичних характеристиках конструювання конкретно! теорП наунов!сть етики являе собою сукулну едя1сть акс!олог!чно-нормативного та гносео-л^г!чно-анал!тичного компонент!в дециз!он!стського знания, яке ■ забезпечуе реал!стичн!сть р!шень.

Наповнення наукового знания реальним зм!стом через !нтер-суб"ективний взаемозв"язок анал!зу сусп!льних детерм!нац1й з "го-ловними ц!нностями" ¡{и нормативним компонентом можна зрозум!ти. на п!дстав1 трансформац!! перегляду'принципу плюрал!зму на н'ових теоретико-п!знавальних засадах. Детерм!н!стично визначен! сус-П1льн! зв"язки буття суб"екта, як1 п!длягають гносеолог!чному способу наукового п!знання, необх!дно сп!вв!днести з морально-, нормативною анс!олог1чн!стю ц!лепокладено! ор¡ентац!! субпекта. Проблема поеднання цих двох номпоненпв у дециз!он!стську сукуп-

н1с!Ь знаинн виршуеться шляхом транс$ормац1I !нтерсуб"ективних основ реал!зацП метатеоретичних характеристик конструювання про-цесу гНзнання в !нтерсуб"ектн!. Цим долаються ¡нтертеоретична обмежевать номолог!зму нритичного рац1онал1зму 1 водночас утил!та-ристська спрямован1сть нормативного "принципу переходу". Розгляд особливостей !нтерсуб"ектних основ етично! еп1стемологИ надае можливост! побачити, як завдяии метатеоретичноау способу поясшо-ються науков! характеристики обгрунтування коннретизац!! мораль-но-ц1нн1сних ор!ентир!в та критерПв.

Це ад!йснюеться на п!дстав1 укор!нення в конструктивний про-цес п!знаннн ¡манентних 1нтерсуб"ектним в!дносинам характеристик сусп!лышх в1дносин як спгвбуттевих, д1йсно людських, тобто хЦн-н1сно зор!ентованих. У цьому процес! метатеоретичного розгортання принципу плюрализму 1Нтертеоретич1йсть втрачае позитив¡стську сутн!сть метаетики й набувае !нтерсуб"ектно виражено! сусп!лыю-д1нн1сно! зм1стовност1* 1нтерсуб"ектн!сть як фундамент !нтертео-ретичност! процесу п!знання не дозволяв йому спрямовуватись до сц1ентично1 лох^стики, але надае можливост!, використовуючи П иритиио-п1энавальн1 елементи, досягти логхко-поняттевими засоба-ми реально-зм!стовних етичних знань. Отже, метатеоретичн!сть е необх!дною опосередкованою ланкою, що конвергуе в единому процес1 конструювання науново! теорП не лише р!зносуб"ективн1 точки зо-ру, але й, що особливо важливо, II гносеолог!чн! та акс1олог!чн1 компонент на грунтI !нтерсуб"ектност1, цо мае едн!сть суб"ект-об"ектних в!дносин буття людини як сусшльного.

Суттева для науковост! процесу конструювання сукупного знаинн консенсуальн!сть опосередковуе вс1 р!вн1 його становления - еин!-ричний,-Ппотетичний, концеитуальний. Особистий "д!йсний !нтерео П1знання" суб"екта, що визначае на емп!ричному р1вн1 моралып максими, актуально м1стить у собI перв1сний елемонт онал!тичного знания, а тому ностае як сукуина основа персонально! самосв!до-мост!, що транссуб"сятно вв1ходить у в1дносшш з в!дм!тними вIд своз! !ншими точками зору па вир!шення певно! соц!алыю! пробле-' ци. Иочаткош нпрматнвн1сть такого 1Нтереоу, що включена до ног. кретнох'о па^коьо-теоретичного знания, дозволяв сп!вв!длести в ньому на ¡ррац1опальному рйхзнI ц!нн!сннй маситаб вищою цп'епо-кладлннн /"галэьк! цйшоот!"/ а помолог1чно внрашшми сегцонт-детефллнацЬпак царин ибо нввщ суоп!лышго киттн, цо шзиаютьсн. Г1тле.шч1и вканик, як! ^.о^чльои и а такому кляху, иабувають

статусу г!лотетино-утоп1чних, що вони, яя "ноннретн! утопп", вв!ходять у взаемокритичн! в!дношення. Результатом дискурс-кон-сенсуально! 1х перевгрки в лог1но-рац1онал!стичному процес1 п1-знання е формування сукупного авс1огносеолог!чного знания.

Вищого р1вня реал!стичност1 тане науново-теоретичне знания набувае на шляху попереднього обгрунтування програмно! концепцН, що зд!йснюеться з певно! ф!лософсько-св!тоглядно! позицН. Зв!д-си включена до лошуну реалистичного сусл!льно-ситуац!йного р!шон-ня д1алог!чн1сть р!зних думок - в!д емп!ричного до ф!лософсько-концептуального р!вн!в - дозволяе соц!ал-демоиратичн!й етиц! на баз! принципу плюралгзму долати св¡тоглядно-мотодолог!чний догматизм I релятив1зм, здобуваючи в!рог!дне науново-теоретичне знания за допомогою конструктивно-рац1онал!стичного методу його обгрунтування..

У п"ятом.у роздМ "Новий антропологизм "етини в1дпов!дальнос-т1" Берлшсько! Программ принцип !в .СДПН" розкриваються назрШ-потреби перегляду етично! нонцепц11 н!мецько! соц1ал-демократ!1 вгдповгдно до об"ективних умов громадського киття 70-80-х рок1в, що характеризуются в документах СДПН терм!ном "св!т виклик!в та-загроз". Актуал1зувалися так1 проблем« гуман!зац!Т людсьного св1-ту, ноли першочерговкм завданням стала необх!дн!сть сновлення Го-десберзько! программ на засадах "мало? антрополог!1", що мае внести суттев! корективи в метод конструктивного рац1онал13му.

Автори БерлИюько! програми принцип!в виходять з того, що "динам!ка 1ндустр!ально1 цив1л!зац!1, збер!гаючи стару несправед-лив!сть у иНклюдсьних стосунках, створюе нов! енолог1чн1 загрози свобод!, здоров"ю, життю". Перед етикою постало головне питания науково обгрунтованого з"ясування ! застосування контролю як над силами творения, так 1 над силами деструкцП. Це знаходить св!й прояв у масовП! "втеч! !з сусп!льства", що иородяуе нов! залеж-ност!, людську пасивн!сть, девальвацию особистост! пк в1дпов!-дального суб"екта суешлыюЛсторично! творчост1. Ян н!коли зб1ль-цилися страх ! в!дчуття знесиленост! перед техн!ко-економ!чним. прогресом, який загрожуе самознищенням сво1м творцям. Виникла потреба переосмислення поглпд!в на науково-технгчний прогрес як ро-зумно контрольований зас1б досягнення необх!дних матер!альних пе-редуыов реал1зацп морально-ц!нн!оиих ор!ентир1в ! масштаб!в людсьного життя. Вважаючи за немонливе без критики "!нструментал!ст-сьного розуму" говорити про сп!вв1дношення техн!ки та свободи,

соц1ал-демократичн1 теоретики доходять висновку, що етична думка виказала свою неспроможн1сть ощнити й зрозум1ти насл1даи, а з тим 1 принципово нов! можливост! процесу створення "мегамашине-рII". Якщо в етиц! "якост1 життя" йилося про небезпеку насильст-ва над екзистенц{ею окремо! людини з боку породаеного техн1ко-економ1чним зростанням "стандарту життя", про загрозу певним со-ц}альниы трупам 1 територ1альним рег10нам, то сьогодн! постало питания про 1снування людини, культура, цивШзацЛ взагалК Диалектика сьогодення й ыайбутнього людства полягае в тому, що зосе-редаення людиною в сво!х руках небачено! влади 1мпл!цитно Мстить у соб1 як1сно нов1 зм1стовн! визначення морально! в1Дпов1дальнос-т1.

За таких умов на перший план виступае не просто виклик люди-н!, але через граничну небезпеку виявляеться ян безпосередня да- 1 н1сть загроза самим п1двалинаы людського буття. В1дпов1дальн1сть за майбутне, отке - питания про гуман1стичи1сть прогресу, стае пов"язаною 1з перспективою формування г1дного людини буття, у чо~ му ч1льне ы1сце пос1дае розгляд прогресу в аспект! еколоНчних проблем, як! вивначають взаемозв"язки людей. Йдеться вже не про морально-духовн1 аспекти життя "сусп^льства споживання" як негуманного, тобю приватн1, а про субстанции! проблеми людства, що несе в!дпов1дальн1сть за науково-техн1чиу д1яльн1сть з точки зору конкретно! небезпеки для людського майбутнього. В1дпов1дно в Бер-л1нськ1й програм! визначаються д{л1 та перспективи дгяльност! партЛ - вм1цнити мир та захистити природу, зберегти все, що ста-вовить ц1нн1сть, усунути будь-яку небезпеку, яка може загрожува-ти життю на Земл1. Належне екологхчне мислення актуал1зуеться з необх!дност! розробки ново! "етики в1дпов1дальност1", яка сприяла б найбШш реал1с1ичному прогнозуванню гуман1стичних ц1лей та ви-значенню засоб1в !х досягнення, спираючись на "головн! ц1нност! соц1ал1стично! волР. Щдлягають перегляду науков! характеристики етичного знания, коли б урозумгння виповиальност! набуло 1н-ших акцеит!в: вих1дним принципом морально! св1домост! стае в1дпо-в1дальи1сть за можлив1сть ! неприпустим1сть руйнування ииттевих засад буття людини. Науково-теоретичне передбачення загроз та !х усунення грунтуеться на новому тип1 сукупного знания, коли в этичному р1шенн1 реал1зац1я "головних цИшостей." з анал1тичною точн1с-тю ураховувала б киттев! небезпеки.

Отже, проблема "вижити - жити" актуал!зуеться як субстанцШш

характеристика осмислення "еколог!чно! розумност!". Оск1льки не-можливо винити без розумного самообмелення, наунов1сть "етики в1д-пов1дальност1" мае окреслити меж! д!йового самообмеження людини ян суб"екта Д1йсно1 "життево1 визначеностГ1. Це дозволяе не Ильки долати перешкоди, але й вир1шувати смисложиттев! завдання. Науков1Сть етики в1дпов1дальност! не обмежуе, а ц}ни!сно перспек-тивуе людськ1 прагнення як гуман!стичн!. Постала необх1дн1сть перегляду методолог!чних засад з огляду на еколог!чний ¡мператив '' глобал!стики.

Еколог1чна розумн!сть "ново! етики в!дпов1далыюст1" умонлив-люеться через переосмислення ф!лософсько-антрополог!чних субстра-т!в конструктивно-рац!онал!стичного методу^ ЗдШснгаеться кореля-ц!я статусу науковост! етики з точки зору взаемозв"язку натураль-но-природничого начала буття з вищими його ц!нностями, коли усв1-домлення життевих загроз стае базовим для трансформац!I енолог1ч-них детерм1нац!й у в!дпов!дну акс1оматичну ц!нн!сть. Еп!стемоло-г1чн! установления енспл!нуються з нэочних уявлень про небезпену, коли бачення негативного, тобто антижиттевого, в методолог!чному план! перетворюеться на вих1дне для позитивного виршення науко--во-теоретичних проблем як смисложиттевих. Процес досягнення реа-л!стичного в^дпов^дально-значущого знания /"угро-в!дпов!даль-ност!"/ як сунупного зд!йснюеться у такий спос!б: "мала антропо-лог!я", рев1зуючи "картину людини", витлумачуе II через едн!сть персони, природи, сусп!льства, тобто св!ту внутрШнього, св!ту навколишнього, св!ту сусп!лыюго. 1нтеграц!я розгорнутого багато-вим!рного буття людини редукуеться до енов1тал!стичних основ з наголосом на екзистенц!йно-граничн1й ситуац!!: "вижити - жити". В1дл0в!дн0 константою сукупно-цШсного наивного буття людини стае еков!тал1стична Ц1нн!сна II субстанц!йн!сть. А тому в мето-долоНчному та в зм!стовному план! процес формування в!дпов!даль-но-значущого науново-теоретичного знания фундуеться на абсолют- . н!й ц!нност! життя.

Еков!тал!стична ц1нн!сть, п!д якою розум1еться тепер не просто реал!зац!я морально! сп!льност! Духовних персон у соц!альних в!дносинах, а з"еднання !х на баз! природних умов сусп!льного буття, забезпечуе дШсну повноту людсько1 морально! г!дност! та И кореляту - "головних ц!нностей". "Вкинута" у небезпену, а не у свободу, сучасна людина свою г!дн1сть здобувае в свобод! В1Д иебезпеки, що моною Берл1нськ01 програми СДПН означав примат' тлу-

- м -

мачення людини як "частки природ«" над "íctotoíc сусп1льною". Мо-ральне ц1лепокладання опосередковуеться ставленням до природи, а тому ыорально-цшисна нормативн1сть в1дшшдально-значущого знания у cboSx зм1стовних визначеннях являе собою трансформац!ю еко-деструктивних сил у гуыан1стично творч1. Покладена в основу етич-ного процесу п1знання абсолютна ц|нн1сть як еколоНчне забезпечен-ня ниття не просто означав збереження його природних основ, а являе собою вже'сусп1льно-1сторичне актуал!зоване ставлення до природи як до цпшост!. Б точки зору оновлення етики як науки реаль-hí характеристики моральних цшюстей буття в позитивному план! визначаються ор1ентац1ею на в1льне самоздЫснення людини. Крите-р!ем морального самоствердеення. oco6hctoctí е П здатн1сть зрозу-uítií й практично упередити можлив1Сть катастроф«, осшльки кожний одиничний моральний факт безпосередньо взасадничуе "планетарно-св1юва в1диов1далыисть". Отже, проблема усунення загрози в мз-тодолопчному аспект! е.не внзначальним, а опосередковуючим моментом конструювання нормативно-цшн1сних ор!ентац1й.

Радукування методологiчних основополокень "етики в1дпов1даль-hoctí" до еков!тал!стичних начал вносить 3míhh в механ1зм iHTe— грування плюрал1стичних характеристик шзнавального процесу. Роэ-гляд наивного буття кр1зь призму "життево! небезпеки", що детер-MiHye характер ¡нтеграцН в ньому особистicHoro, сусп!льного i природного, змппое, в першу чергу, п1дх1д до принципу 1нтерсуб"-ектностi в етичнilí -ешстемологП. С1пв-людян1сть, визначена cniB-життевiстю, знаходить свое морально-цшйсне виявлення у науково-теоретичному знанн! "етики в1дпов1дальност1" на шляху витлумачен-ня життево-шзнавального iHTepecy як гранично "власного ¡нтересу" /само1нтересу/. Обгрунтування науково-теоретичного ситуац1йного знания.на шдстав! само!нтересу /з його двоединою характеристикою: "бижити - жити"/ веде до набування статичного i динам1чного аспекта моральною нормативною сукупного знаинн. Перший пов"я-заний з в1дповЦальн1стю за недопущения або понередаення завдан-ня втрат абсолютно! ц1нност! життя, Другий, пояснюючи смисложит-теве перспентування людсько! д!яльност1, спричинюеться í3 дискурс-консенсуса, осн!льни його основою стае акс^оматичне виведен-ня морально-иормативних характеристик сукупного знания опосере«-кованих "головних ц!нностей". Вони виступакщь як перв{сний момент позитивного рвения, а питания про небезпеку, хоча й мае статус вих1Дного /переживания страху/, е, однак, вторинним. Зв!д-

си випливае слециф!иа еков!тал1стачного науково-теоретичного ni-знання як концептуального з точки зору ф!лософсько~етичного на-повнення його д1алог1чност1 в лроцес1 антуал^эацП в!дпов!даль-HocTi та перспектування, зор1ентованого за масштабами свободи, справедливое!!, сол!дарност1, майбутнього. Занр1плен1 в Берл1нсь-кiй nporpai.ii принцип!в гуман!стичн! ор1ентири социал-демократично! етики тлумачаться в!дпов!дно як 3mïctobhî визначення "екотех-носоц!ал13му".

У 3ai(iH4enHi шдбиваються п!дсумки досл!даення, окреслюються можливост! розробки основноГ проблеми - з"ясування та реал!зацН загальнолюдських моральних ц!нностей. Визначаеться головне - положения й висновки досл!дження е актуальним матер!алом як грунтом для теоретично! i практично! д!яльност! громадсько-пол!тичних сил i парт!й, зокрема в Укра!н!, з метою гуман1зац!Г процесу розбудо-ви II державност!.

Основний 3MÎCT дисертац!йного Д0сл1Дження викладений в таких публ!кац1ях:

I. Гур B.I. Етика псевдогуман!зму.- 1£и!л: Пол!твидав Укра!ни, 1987.- 197 с. /рос. мов./

. 2. Гур B.I. Антропоетичла зор1ентован!сть лрограни гуман!за-цН "св!ту небезпек i загроз" /на матер!алах н!мецько! соц!ал-де-MOHpaTi!/ // Сощальна перспектива /ф1лософсько-методолог!чний анал!з сучасних заруб!жних концепц1й/.- Ки!в: Науиова думка, 1992.- С Л 55-172. /рос. моб./

3. Гур B.I. Проти дискрим!нац!! ленпюького вчення про роль науки i техн!ки у сучасному сусп!льств! // В^.1 .Лен!н i проблеми науково-техн!чно! революц!!.- Ки1в: Вища школа, 1969.- С.221-237.

Гур B.I. Криза морал! ! етичних Teopifl буржуазного сус- ■ п!льства // Бес1ди про комун1стичну мораль.- Ки!в: Молодь, I9731.-С.208-244.

5. Гур B.I. Новий Годёсберг: етико-методолог1чн! проблеми програмно! творчост! // Творч!сть ! ф!лософ!я.- Ки!в.: Вид. КП1, 1990.- С.221-230. /рос. мов./ , :

6. Гур B.I. Формування еколог!чно! культури студент!в у про-цес! вивчення сусп!льних наук // Формування особистост! майбут-нього iHKenepa у процес! викладання сусп!льних наук.- Ки!в: Вища шнола, 1990.- С.36-45.

7. Гур B.I. "Демократичный соц!ал!зм" та його творц!.- Ки!в: Знания, 1970.- 47 с.

- 8. Гур B.I., Рубанець О.М., Щириця Т.В. Мораль i еколог|я,-Khïb: Вид. КП1, 1989.- 21 с. /рос. мов./

9. Гур B.I. Соц1альна сутн1сть християнсько! етини у "демо-нратичыоцу oouiалIзиi" СДПН // Питания ате!зму.- Khïb, 1965.-Вип.1,- С.III-115.

10. Гур B.I. Миатаризм i християнська етика // Людина i CBil.- 1965.- № 8.- С.55-57.

11. Гур B.I. Дея1п аспекти проблеми свободи у сучасних Ueo-лог1в СДПН // Етика i естетика.- Ки!в, 1966.- Вип.2.- С.28-33.

12. Гур B.I. Про спроби в1дродження бернштейшанства в трак-тувашН проблеми гуман1зму // Проблеми ф1 лософхI.- Ки!в, 1966.-Вип.З.- C.I44-I5I.

13. Гур B.I. Питания гуман1зацП '4ндустр1ального сусшльст-ва".в "демократичному соц1ал1зм1" // Науково-техшчна революц1я

I II соц1альн! насл1дни.- Kiiïb, 1968.- С.52-56.

14. Гур B.I. 1ррац!ональна cyiHicTb "етичного реал1зму". Леонарда Нельсона // Проблеми ф!лософП.- Kmîb, 1970.- Вип.18.-

С. 87-98.

15. Гур B.I. Етичн! аспекти реформ1стсько! концепцП "akoctï акиття" i НТР // Етика i естетика.- Khïb, 1984.- С.40-45.

16. Гур B.I., Щириця Т.В. Оновлення щнн!сних ор1ентац!й су-часно! буржуазн-о-реформ1стсько! етики // Етика i естетика,- Ки!в, 1989.- Вип.40.- С.45-49.

Пщп. до друку. /£.C3.S>3. Друк. офс. Умовн. друк. арк. Л 3aM.j -iiiC-

Формат во* гч'/i ilanip еуЬс Обл.-вид. арк. /,S~ тир. юо

КиТвська кннжкова друкзрня пауково! книги. КкТв, Реш'ма, 4.