автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Этнография украинского гончарства (Левобережная Украина)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Этнография украинского гончарства (Левобережная Украина)"



жтяоэ çmmfàw wtffy&ß ®я арийка«?

шжжшш шшсрж

lUIIAin

Ф^Шй®«

ШШШШШ)®

%/HFWWTiTOîrfntïFii3inm ¡l/umtsim

hè

PO 9.

Дисертахцсю е монографш "Етнографш украшського гончарства: Лшобережна Украша" (К.: Молодь, 1993. - 408 е.: ш.)

Робота виконана в 1нституп мистецгвознавства, фольклористики та етнологп ¡м. Максима Рильського АкадемП "наук Украши

Офщшт опонеити: доктор ¡сторичних наук, професор,

член-кореспондент Академи наук Республши Молдова

B. С. Зеленчук

доктор ¡сторичних наук, професор

О.О.Бобринськиё

доктор ¡сторичних наук, професор

C.А.Макарчук

Провдага оргашзащя: 1нституг народознавства Академн наук

Украши, м.Льв!в

Захист вщбудеться 1994 р.

на засщанш спещашзовано1 пчепо! ради Д.016.36.01 в 1нституп мистещ-возиавства, фольклористики та етнологи ¡м. Максима Рильського Академи наук Украши за адресою: 252601, Киш-1, вул. Михаила Грушевського, 4

3 дисертащею можна озиайомитися в б1блютещ 1нституту мистецтвозцавства, фольклористики та етнологи ¡м. Максима Рильського Академи наук Украши за адресою: 252601, Киш-1, вул. Михайла Грушевського, 4

Автореферат роз1сланий " 1994 р.

Вчений секретар спещалаовано! вчено! ради кандидат

1ваыш вчево1 ради, * „

фыолопчних наук О.О.МиКНТеНКО

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Д0СЛ1ДЖЕННЯ.

Актуальность теми. Серед найважлившихзавданьукраУнськоУетнолопчно? науки на сучасному еташ п' розвитку, в як'юно нових умовах побудови незалежноУ держави, чшьне мкце займае вивчення традицшно-побутовоУ культури. Осюльки всебмна характеристика етносу й науковий анализ складних процеа'в його складання та законом!риостей функцюнування можлив! лише на основ'1 спекальних досл1джень вс1х компоненте народно? культури, в яких виявляеться етжчна специфка, особливе значения для етнологп набувають досл!дження традицШних промисл1в та ремесел. При цьому ми звертаемося, передовом до керамжи -уж'кального полИнформативного джерела, що виступае своерщним ¡ндикатором еволюцм етжчних ознак давжх народт, засобом етнокультурноУ ¡дентифкацп. Традиц|'йне гончарство, вщображаючи складжсть етн>чних процеав давнини, дозволяе реконструювати найр1зномажтжш1 вияви життед1яльносп людського сустльства.^

Гончарство - одне з найвамобутжших явищ земно? цивЫзацн - на кожному ¡сторичному еташ свого ¡снування специф1чними прийомами зафксувало р!зноман1тн1 вияви функцюнування народноУ культури, в тому числ1 характер виробничих сил I сусп'тьних вщносин, особливост! господарськоТ д^яльносп, свтоглядн! уявлення етноа'в. Разом з ужитковою функц^ею (забезпечення людини посудом для приготування страв! збер^гання продукта, материалами для будшельноУ справи) воно виконуе не менш важливу роль знаковоТ системи, яка дозволяе народам ор1ентуватися I гарможйно спЫснувати в навколишньому середовищк Використання глиняних вироб|Е для задоволення духовних потреб, Ух символтно-мапчж функцп включали гончарство в ритуально-сакральну сферу життед1яльност1 етноав.

Глинян! вироби, як ( саме гончарне виробництво, нтот не були статичним, застиглим явищем культури: вони чутливо реагували на вЫ суттев! змжи в традиц'|йному побуп, умовах ¡снування кожноУ етносоц1альноУ групи, вщображали розмагпсть взаемозв'язша \ взаемовплив1в рЬних народ1в. Ц1 змжи ф!ксувалися в форм!, орнаментиц!, асортимент! твор'ш, склад'| глиняноУ маси I т.п. Внаслщок цього гончарство е одним ¡з найважливших джерел для виршення багатьох проблем, починаючи з етногенезу, етжчноУ ¡сторм, генетичних 1 етнокультурних зв'язюв мЬк народам^, амейного) громадськогопобуту! завершуючи проблемами духовно?' культури. Його вивчення сьогодж перетворилося в самобутню галузь знания, що приваблюе увагу ¡сториюв, етнограф1в, археолог!в, мистецтвознавцш, соцюлопв, учених природничих наук.

Предмети гончарного виробництва - найбшьш поширений материал археолопчних досл!джень - ховають у соб1 важливу ¡нформацш про духовне життя украУнського народу минулих епох. Форми виробщ, орнаментика -закодований свгогляд, в'щображення космолопчних, естетичних уявлень наших попередник(в. В'|тчизняне гончарство багатомажтне у своУх стильових, функцганальних, художж'х виявах, мюцевих традиф'ях. I це закономфно, адже в УкраУж ¡сторично склалися умоеи для виникнення самобутжх осередюв ремесла (на кшець XIX ст. ¡снувало понад 700 гончарних центра) 31 своею власною долею, яю, незважаючи на Ухню територ1альну вщособлежсть, належать до одшеУ культури, одного народу. В побуп населения ще й доа збернгаються рудименти далекого минулого, ям дозволяють реконструювати генезис / еаолюц!ю старовинного заняття в його етжчжй своерщносп, визначити м'|сце й роль в традифйно-побутов1Й культур! украУнцт.

На жаль, ми не можемо похвалитися знаниями про власну гончарську ¡сторто, бо глнбокого, систематизованого л1топису гончарства УкраТни ми не маемо. Немовби й чимало написано про украТнське гончарство, проте й пониш немае не тшьки загальноТ ¡стори, а й всебмного досл^дження ¡сторичноТ дол'| жодного центру гончарства з ¡менами його майстрш, династ!й, родовод1в; з описом технолопчних прийом1В роботи та секрет приготування глин, анго&в, полив ( т.д., М1сцевих професмник звичаТв, особливостей побуту майстр'ш; з класифжац!ею гончарних виробт, Тх орнаментики, з фотол1тописом осередкш. У галуз! вивчення традицжного гончарства в УкраМ практично вщсутня наукова джерело-Ыформацжна база. Духовною целиною покоиться етнографы украТнського гончарства, шд я кою маемо на уваз! вивчення комплексу м1фолопчних уявлень про гончарство та гончарю, профеайноТ обрядовосп, особливостей домашнього побуту майстрш, вжиткових 1 семютичних функцш глиняних виробт та ¡нших народознавчих аспектш побутування ремесла. Хоча перил спроби збирання вщповщних матер1алш у гончарних осередках були зроблеш' ще в ХУШ ст.

ГИзнання значения гончарства та предмете його виробництва в житл украТнського народу можливе лише в тому випадку, коли вони вивчаються в ясному завязку 1 взаемозв'язку з життям сусшльства в цюому, адже одна з найважлив1ших прикмет ремесла полягае в проникненж глиняних виробт практично в ус! сфери життед!яльносп людини. Щоправда, доа гончарство б1льше вивчалося як явище материально? культури, тобто як сукупнкггь рукотворних глиняних речей 1 пов'язаних з Тх виготовленням трудових навик|в, прийомш роботи, покликаних задовольнити В1тальн1 потреби населения. Анализ його як одного з внзначальних символ1в культури в контекст! сваоглядних уявлень етност, шзнання системи вщношень мЫ< гончарними виробами 1 повсякденною дыльжстю людей, виявлення Тх етжчноТ специфики \ знакових функцш переважно залишалися поза достдницькими ¡нтересами украТнськоТ етнолопТ.

Стутнь разробки теми. !сторюграф/'я. Одним ¡з перших про особли-ве значения гончарського ремесла в забезпеченж життедшльност! суспшьства, про м'|фолог1чне осмислення образу гончаря висловився на початку ХУШ ст. украТнський поет Климентж ЗЫовнв у своТй рукописна збфц1 в'фш1в. Дещо Ызшше О.Шафонський в Грунтовному опису Чержпвського нам^сництва (1786 р!к) на тл! загальноТ характеристики основних гончарних центрт краю подав ужкальн'1 свщчення про цеховий устр1й I звичаТ тогочасних гончар'ш. Його вщомосл частково доповнюються материалами, з|браними на Полтавщиж уже в середин! XIX ст. М.Арандаренком.

В друп'й половин! XIX - на початку XX ст. в перюдиц'[, виданнях губернських 1 пов!тових земств, статистичних ком1тет!е з'являлися окрем! статп, заметки, повщомлення про гончарство. Зацжавлення промислом виявляли статистики, ¡сторики, етнографи, економ'|сти. Особливою актиан!стю була позначена Тх дюльжсть на Л|вобережжй УкраТн!, головним чином у Полтавсьюй губернп. В 1662 роц| побачила св!Т стаття, вперше присвячена короткому опису гончарного промислу одного центру - с.Шатрища Новгород-Сшерського пов|'ту. 1Т автор -П.Маевський - вивчивтехнолопю кустарного виробництва, особливоот випалювання глиняних виробт, традицшж способи л<чби та продажу посуду. Плщно дослщжували гончарний промисел також О.Зайкевич, В.Василенко, С.Лисенко, М.Пакульський та ¡нш1 етнографи, статистики, котр1 разом з вивченням економки промислу звертали увагу на етнограф!чж особливост! гончарства: побутов! умови життя гончар1в, локальш особливост! технолопчного процесу.

В л ¡тку 1893 року археолог ! етнограф 1ван Зарецький за дорученням Полтавського губернського земства зд'|йснив комплексне обстеження гончарства губернн. ВЫ зШрав цшж матер1апи, яю розкривають особливос^ технолопчного

процесу гончарства, домашнього побуту, профеайних звичаУв гончарш. Книга 1.А.Зарецького "Гончарный промысел в Полтавской губернии" {Полтава, 1894) стала першою в Росп мсжограф'|ею, в як!й знайшли широке вщображення численж економнн! й етнографиж питания функцюнування традицжного гончарства.

Невдовз1 побачили св1т й ¡нин публжац'и, присвячеж гончарству окремих репошв I гончарних центр1в, зокрема орипнальж етнограф!чш нариси про ремюниюв Олешж I Отшного, ям належали перу етнографт М.Могильченка та М.Русова. Ун!кальж фольклорж твори, яю дозволяють реконструювати мфолопчн! уявлення про гончарш та Ухню профеаю, семантику глиняних виробш, записали в той же час вщом) украТнсыо фольклористи й етнографи Б.Гржченко, М.Драгоманов, ПЛванов, О.Малинка, 1.Манжура, В.Милорадович, М.Номис, М.Сумцов, П.Чубинський та ¡ниш. Багато фактт про побутове застосування гончарних Еирсбш, Ух символку з1брав В.1Д. в стагп "Пища и питье крестьян-, малоросов с некоторыми относящимися сюда обычаями, повериями и приметами" (1899 р!к).

3 праць першоУ третин^ XX ст. вид'шимо дв1 стагп, яю стали етапними в етнографмному вивченж украУнського гончарства. Передова'м вщзначимо статтю етнографа Л¡д¡V ШульгиноУ "Гончарство в с.Бубжвщ на ПодЫлГ. Назначивши, що "дуже маЛо досл1джену сторшку з побуту гончарш становлять Тхж звичаУ, вфування та забобони, що про них трапляються лобЬкж вщомосп в наилй лЬературГ, » авторка частково заповнила прогалину в знаниях про традиц!йно-побутоЕ! особливосп гончарського життя, 3|бравши велику юльюсть ужкальних етнограф!чних матер1ажв ¡з побуту бубжвських гончар!в. Це дослщження й доЫ залишаеться неперевершеним за повнотою, фактолопчною насичежстю опиЫв звичаУв I обряд ¡в ремючиюв знаменитого центру народного гончарства.

Того ж року (1929) була надрукована стаття етнографа в в ген и Спасько? "Глечик з хрестиком". У цьому "етюдов1 з циклу "Чержгшське гончарство", як I Л.Шульгина, наголосивши, що, "на жаль, ж молочарсью забобони, ж забобони, що Тх зв'язано з посудом, ж питания про ритуальний посуд на УкраУж не мають ще свое!' окремоУ лтератури", вона поставила питания про походження та семантику поширеного на /Мвобережж'! звичаю гончарш писати на молочному посуд! хрестики. Поштовхом до написания статп став придбаний незадовго до того (1926 р1к) в с.Шатрищ! димлений глечик з таемничим хрестиком на шийф. Таким чином було започатковано етнографмне вивчення глиняних виробш украУнських гончар« з точки зору Ух символьного, мапчно-ритуального осмислення в контекст! народних звичаУв I обряд|в.

В 1930 роф молодий досл!дник Я.Риженко опублжував велику статтю про народж форми гончарних вироб(в Полтавщини, в якж аналЬуеться Ух побутове застосування, часов! видозмши та походження.

Названими статтями Л.ШульгиноТ, £.Спасько! та Я.Риженка в основному й завершилося щлеспрямоване студтовання етнографи украУнського гончарства. Несприятлива пол1тична ситуащя, що склалася в краУш, зробила неможливими будь-яю досл!дження а цьому перспективному напрямку. Сформован! в УкраУж народознавч! центри були лЫвдоваж, а бтышсть вчених-етнографт репресоваж.

Ттьки в 1959 роц! зчяаилося ¡сторико-етнограф|чне дослщження К.1.Матейко, присвячене керамщ! захщних областей УкраУни, в якому е ¡сторичний огляд розвитку народного гончарства, аналЬуються етжчш особливосп технолопчного процесу гончарного виробництва, традицШний асортимент, декорування й орнаментика вироб1в, подаеться стисла характеристика гончарних осередюв та словник рем!сничоУ термЫолог».

Протягом останшх десятил1ть науков! дослщження гончарства зосереджуються передовом на мистецтвознавчому анализов! глиняних виробш, вичленених з навколишнього середовища, поставлених поза сукупн'|стю всЫ обставим життя гончар!в. Деяк1 етнографичж моменти побутування гончарних вироб!в, важлив1 аспекти функцюнування гончарного промислу вщзначеж в досл1дженнях мистецтвознавц1Е О.С.Данченко та Ю.П.Лащука. Единою роботою, в яюй поставлене питания м1фолопчного осмислення гончарства на основ! вивчення фольклорних текстт схщнослов 'янських народ ¡в, була стаття лен'шградського етнографа О.Л.Топоркова "Гончарство: мифология и ремесло" (1984 р'|к). Останшм часом активЬувалася дшльнкгть фшолопв, як| серйозно вивчають професшну термшолопю укражського гончарства, передовом на/¡¡зобережшй У краж I - М.Ф.КривчанськоТ, Н.В.Левун, Л.С.Спанат1Й.

В плаж з'ясування м!сця гончарства в картиш св1ту, символжи, семютичних функцШ гончарних виробш, 1х рол! в народны обрядовосл! культових ритуалах важливими е узагальнююч1 концелтуальж досл1дження рЬних явищ духовноТ культури О.В.АнтоновоУ, А.К.Байбуржа, О.О.Бобринського, В.В.1ванова, В.Я.Проппа, Б.О.Рибакова, В.К.СоколовоТ, С.О.Токарева, В.М.Топорова, О.М.Трубачова, Т.В.Ц'т'ян та ¡ншмх.

Нареигн, ¡сторико-пор1вняльне вивчення окремих явищ культури, реконструкцЫ перв1сних уявлень про гончарство, гончарю ! глиняж вироби неможлив1 без залучення до анал1зу типолопчно под'|бних даних шших етноав, дослщжень традицжно-побутово! культури рЬних народш, що належать перу зару&жних авторш (А.Аарт|, Р.Адрюола, С.Боркес, 1.Георпева, Д.ДжютЫдра, С.Джорджета, Н.Вархол, О.Воропай, Дж.Мелларт, Б.Оля, Дж.Фрезер, Р.Шарма та ¡нш1).

ХронологЫш меж! досл/дження. Хронолопчж меж'| роботи - XIX - початок XX ст. - пергад наивищого розвитку гончарства УкраТни; час, коли в писемних джерелах були найповншезафжсоваш особливосй традицжно-побутовоТ культури, що дозволяють визначити роль '1 мкце гончарства як у матер1альнж, так \ в духовжй сферах життя укражського народу. Гончарство XIX - початку XX ст. -основна джерелознавча база вивчення його етнографмних особливостей, оскшьки саме до цього часу професмна обрядовкть гончарт, гончарж вироби I традифйж способи Тх застосування в побут1 вщзначалися значною консервативного, збер|гали локальн1 особливосп, як! сформувалися протягом тривалого ¡сторичного перюду.

Територшльш меж/ дослЮження. Тернтор1ально досл1дженням охоплена Л1вобережна Украина в межах власне Гетьманщини ХУИ-ХУШ ст. Пщ впливом ¡сторичних обставин, своерщносл етнокультурних, сощально-полп'ичних I природно-географЫних умов тут сформувався самобутшй ¡сторико-культурний репон, для гончарних центр'т якого характера сшльшсть законом'фностей розвитку, схож! побутов1 особливосл, тривюсть взаемних економмних I культурных зв'язкш, глибок'1 корен! м1сцевих гончарних традицж. За сучасним адмМстративно-територ1альним подшом, це територЯ ПолтавськоТ, ЧержпвськоТ, швтчно-захщних райошв СумськоТ, схщних КиТ'вськоТ, твнмно-схЦних Черкасько'Т, л'шжчних ДншропетровськоТ, швденно-захщних ХарювськоТ, п1вденних райожв БрянськоТ областей. Для сшвставлення та анап!зу також залучеж вщповщж документи та даж з усього терену УкраТни, достидження традицжно-побутовоТ культури ¡нших народов.

Мета /* завдання досл/'дження. Метою роботи е комплексне доандження гончарства як суттевого компонента, семютичного феномена народно! культури, | вщображення в ньому основних духовних настанов украТнськоТ народноТ свщомосп; анал1з етнограф1чних прикмет гончарства, визначення його м1сця й рол! в систем! традицШно-побутовоТ культури украТнського народу; вивчення

генезису гончарських традиций, народних поглядев на гончарство I гончаре; виявлення принцип!в функцюнування механизму створення гончарних вирошв I реал!заци Тх пол!функц!ональност! в побуп.

Для досягнення ц1еТ мети в робот! виршен! так! заедания:

- з'ясування м!сця гончарства в м!фолог!чн!й картин! св!ту;

- визначення ознак генетичного зв'язку сучасного ремесла з гончарством стародавних чаЫв;

- через систематизац!ю й анализ факта використання в побуп населения Л!вобережноТ УкраТни основного матероалу гончарного виробництва -глини виявлення принципа освоения минералу, народних уявлень про його ритуально-мапчж властивост!;

- реконструкщя образу гончаря I його професн в стародавжх космоло-пчних уявленнях укражцш, у дохристиянських в!руваннях \ культах, особливостей його трансформацп шд впливом пануючоТ релтТ;

- осмислення джерел складання м!фолопчних уявлень про гончарство;

- етнолопчне вивчення гончарних цех!в, зокрема еволюцп профеайних орган!зац!й ремюниюв з часу Тх виникнення до повного знищення;

- анал!з профеЫйних звичаТв та обряд!в гончарт, визначення особливостей середньов!чноТ оргашзацн праф в гончарств! та !Т влливу на виробництво, формування виробничого, громадського 1 с!мейного побуту майстрш;

- досл!дження обрядив, присвячених культам покровителю гончарства;

- систематизац!я архаТчних елементт язичницького св1тосприйняття, що супроводжували технолопчний процес гончарного виробництва, який вписувався в космолопчну схему створення людини; особливостей реалЬацГГ комплексу м!фолопчних уявлень, що в!дбувалася через систему обряд!в, правил 1 припист, котр| регламентували операцн подготовки сировини, формування ! випалювання вироб!в;

- вивчення особливостей побутування стародавньоТ форми безгрошового обмшу ! розвитку оптового продажу глиняних виробт; особливостей виникнення й розвитку принципш функцюнування самобутн!х репональних метролопчних одиниць ! систем, що склапися в гончарних центрах Лшобережжя;

- систематизация й анал1з матер!ал!в про м!сцев'| термжолопчн! системи розр1знення I обл!ку глиняного посуду, залежно вщ його виду та величини;

- реконструкцЫ часових зм!н специф1чно гончарських метролопчних одиниць; ч

- визначення особливостей функцюнування традицмио-побутовоТ культури в середовищ! окремо! групи людей, специфика якоТ визначалася профеЫйним заняттям;

- етнолопчне студшвання причинно-наслщкових зв'язк!в у систем! "людина-предмет", яка включае в себе особливосп використання предметт гончарного виробництва, Тх символ!ко-мапчн! та побутов! функцн в забезпеченн! життед1яльност1 людського сусп'шьства;

- вивчення аспектш формування асортиментного складу гончарних вироб!в в р1зних гончарних центрах;

- анашз фактш ритуал1зованого використання керам!ки в мапчжй практик, пов'язанж з основними етапами в житт! людини {народження, одруження, смерть); в звичаях та обрядах землероёського циклу, як! моделюють основн! сем'ютичн! характеристики глиняних вироб!а;

- вивчення способ'« воображения в керам'щ! антропоморф'!зму як принципу теоретичного осмислення св1ту;

- визначення ознак персон'ф1кацп й гежтальноТ символен гончарних вироб1в;

- вивчення семютичних асгекп'в використання глиняного посуду в побут); анализ основних, найбмьш суттбвих семютичних опозищй, пов'язаних ¡3 застосуванням керамжи; визначення головних напрямюв Тх символьного, знакового осмислення в мфолопчнм картин 1 св1ту;

- збирання й систематизащя розлорошених джерел, що висвгаюють етнограф!чн1 особливосл гончарства;

- окреслення нерозв'язаних наукових проблем етнографм украТнського гончарства.

Окремим розд!лом етнографн украТнського гончарства с технолопя виробництва (способи розр1знення, особливост! видобутку й обробки глини; формування, сушшня 1 випалювання виробт; традицжж прийоми Тх оздоблення; типи й конструктивш прикмети ¡нструменлв, крупе 1 горжв); народж професжж знания гончаров, що вв^брали в себе багатовжовий досв'щ народу в освоенш природного минералу. Враховуючи те, що ц1 аспекти загальноТ теми мастково опрацьоваж ¡ншими дослщниками, автор обмежився анал1зом звичаТв, як'| супроводжували процес виготовлення гончарних виробш та ¡нших етнографнних прикмет гончарства, котр'1 дос1 не стали предметом спец1ального вивчення.

Методология та методика дас/н'дження. За основу вивчення гончарства взято методичну настанову, творче кредо видатного украТнського етнографа 1 фольклориста Миколи Сумцова, сповщуване вменим: "Наука не знае др1бниць у народному житп, для неТ все однаково важливо".

В основу наукових студш етнографн украТнського гончарства були покладеш принципи й методи вивчення традифйно-побутовоУ культури, розроблеж провщними вченими УкраТни та заруб!жних краТн. Методолопчж прийоми досл^дження грунтуються на комплексному пщходк окрш етнограф|чних матершлт, до анал!зу широко залучалися даж ¡сторп, археологи, фольклористики, мистецтвознавства, лжгв!стики, семютики, метрологи та деяких ¡нших наук.

В основу ¡нтерпретацй етнограф^чних матер^алт був покладений поршняльно -¡сторичний метод. Р|зн1 форми його використовувалися для вивчення загального й особливого в народних поглядах на гончарство та глиняж вироби, пошуки генезису, поширення та типологп окремих явищ, пов'язаних ¡з символжою та використанням гончарних вироб!в. Реконструкция перв1сних уявлень про гончарство стала можливою шляхом ¡сторико-генетичних пор1внянь. Зокрема, застосовувалися методи пережитое та археолого-етнографмних аналопй. Використовувався також метод як простого, так I включеного спостереження в польових експедиц\ях 1 в стацюнарних умовах (Ошшне). Отримання масових матертл1в здшснювалося за допомогою опитування, в тому числ|' анкетування, ¡нтерв'ю за специально розробленою програмою-запитальником.

На у ново новизна досл/дження. Здшснене автором комплексне досл'щження в флому е новим перспективним напрямком розаитку украТнськоТ етнологн. Це значне досягнення втизняно! гумажтарноТ науки, яке забезпечуе украТнському народознавству прюритетш позицн в свт у справ! етнолопчного студювання одного з найдревшших ремесел людства. У робот! вперше в украТнськш етнолопТ розроблено концепц!ю гончарства як самобутньоТ форми втшення етн!чного свггогляду, певного типу св|'тобачення, способу рацюнальноТорганЬацп середовища життед1яльносп й заоезпечення духовних потреб люди ни у вщповвдносп з досягнутими на той чи ¡нший вщрюок часу космолог1чними уявленнями, знаниями; ужкального явища духовноТ культури, нерозривно пов'язаного з

матер1ально об'ективованими явищами культури в сфер! виробництва I споживання. Це перша в украУнськж етнолопчиш науц/ праця енциклоледичного характеру, в як1й узагальнеж народознавч! аспекти побутування гончарства, зджснеж систематизац|я й глибокий анал1з численних фактов, що вщображають м!сце стародавнього заняття ! предмете його виробництва в систем! традицжно-пооутовоТ культури украУнського народу.

Багато наукових проблем вперше поставлен! й усшшно вир!шен! автором. Зокрема, йому належить першкть у з'ясуванж м!сця гончарства в м'|фолопчн!й картин! св!ту, реконструкцГ? космолопчних уявлень украТнц|'а про гончарство, узагальненн! звичаеаост! лрофеайнихоб'еднань гончарт, анал!зов! професжно? обрядовост!, вивченн! звичаТв продажу гончарних виробш та самобутньо? гончарськоУ метролог!?, узагапьнюючж характеристик домашнього побуту майстр!в, студ!юванн! традиц|йних правил поводження з глиняним посудом та його використання у родинжй ! календаржй обрядовости народжй медицин!, замовляннях I ворожшж, мапчжй практиц!; визначенн! ознак семютичного характеру гончарства та гончарних виробш.

Алробащ'я дослВження. Основн! результати дооидження доповщалися й обговорювалися на М!жнародному симпоз!ум! керамЫи «Традищя ! сучасн!сть» (Норвег!я, 1990), М'|ж,народному фестивал! европейсько? керам!ки (Великобритажя,

1992), МЬкнароджй науков!й конференцн «Етнограф!чна спадщина I нацюнальне вщродження» (КиУв, 1992), Всесоюзна науковШ етнографмшй конференц!?' (Омськ, 1987), Першому всеукраУнському симпоз!ум! гончарства (Ош'шне, 1989), республ!канських (КиУв, 1984, 1987; Хуст, 1988) ! обласнж (Полтава, 1989) наукових конференцюх, республканському науково-практичному семЫар! (Ки?в, 1985).

Результати досл!дження обговорювалися й рекомендован! до захисту на зааданн! в!дд!лу етнологГУ 1нституту мистецтвознавства, фольклористики та етнолоп? ¡м. Максима Рильського АН Укра?ни {протокол N»5 в!д 22.06.1992 року).

Автор висловлюе щиру вдячжсть сво?м науковим кершникам - доктору ф'шолопчних наук[ 1.П.Березовському |та доктору ¡сторичних наук А.П.Пономарьову за багатол!тне сприяння усшшному здшсненню наукових студш, доброзичлив! поради й побажання, висловлен! тд час опрацювання теми. I Пцбл/'кощ'Т. НайважливЫ результати доЫджень автора опубл!кован! в наукових друкованих виданнях Укра?ни. Основний зм'ют роботи воображений в монографп "Етнографш украУнського гончарства: Л!вобережна УкраУна" (К.,

1993), що е першою як в УкраУн!, так I за кордоном узагальнюючою енциклопедичною працею з етнографп гончарства. Ця тема знайшла також широке в'щображення в трьох ¡нших монограф!ях, двох брошурах та в тридцяти оджй публЫащУ в книгах ! пер!одичних виданнях, в тому числ! в одному заруб!жному. Загальний обсяг опубл!кованих роб1т по тем! досл!дження складае близько 78 друк. арк.

Практичне значения досл/'дження. Одержан! автором результати мають важливе сощально-культурне значения, В!Д1Грають позитивну роль в процесах нацюнально-культурного в!дродження украУнського сустльства. Зокрема, п!дчас опрацювання теми автор прийшов до усвщомлення необх!дност! створення спец!ал!зованого багатофункцюнального Нацюнального центру достдження, збереження та популяризафУ гончарськоУ спадщини УкраУни. Теоретичною базою для вттення Ц1е*1 !де? стали результати наукових студж. Подалыш зусилля, спрямован! на реал!зац1Ю ц)еУ !деУ, оули вдоначеш проведениям республжанського науково-практичного семжару «Гончарний промисел УкраУни: проблеми ! перспективи» (КиУв, 1985) та Першого всеукра'Унського симпоз!уму гончарства «Традицн ! сучасн!сть» з республ!канською науково-практичною конференцию

«Гончарство УкраТни: минулейсьогодення» {Ошшне, 1989). Вонитакож увжчалися урядовою постановок» про створення в Отшному - одному з наибольших центров народно! творчост! - Державного музею-запов!дника украТнського гончарства. Нин! практична д!яльнють спрямована на формування в його склад! Нацюнального музею гончарства, Етнопарку (експозицп просто неба традицжного побуту украТнських гончар'ю), Центру вщродження гончарських традицж (Творч! гончарн! майстерн!, Колепум гончарства, Дитяча школа народних мистецтв), Центру популяризацГТ укра'жського гончарства (Виставочний комплекс, Мистецька крамниця), Видавничого центру (видавництво, друкарня), Центру ¡нформацп та джерелознавства украТнського гончарства (Гончарська Книгозбфня УкраТни, Нацюнальний Арх1В укра'жського гончарства, Аудгов!зуальний Фонд украТнського гончарства, 1нформац'|йно-анал!тичний сектор), Центру досл!джень укра'жського гончарства, Центру фундаментапьних студж светового гончарства. Центру спец!альних метода досл!дження керамжи.

Матерели для досл'щження збиралися за складеною автором програмою-запитальником, опубл!кованою Музеем гончарства {Ошшне, 1988). Вона використовуеться в польових експедиц!ях заклад!в науки ! культури, передовом Нацюнального музею-заповщника украТнського гончарства в Огншному. Результати досл!дження стали основою для розробки науковоТ концепци Музею гончарства та положения про музей-запов!дник; вони будуть вщображеж в його тематичнш структур! та тематико-експозиц!йному план!.

Одержан! матер!али використовуються в практичнж д!яльност! осередюв народного гончарства УкраТни, в заходах, спрямованих на в!дродження кращих мистецьких традиц!й украТнських рукомесниюв. Вони також вв!ллються до узагальнюючих праць з украТнськоТ етнографп, ¡сторп художжх промисл!в ! ремесел, стануть частиною спец!альних народознавчих програм у вищих ! середжх навчальних закладах, школах народних мистецтв тощо.

Автор ставзасновником.упорядником та науковим редактором Нацюнального культуролопчного щор!чника «УкраТнське гончарство». За внесок у справу дослщження та популяризацн надбань украТнського гончарства автор нагороджений ср!бною медаллю ВДНГ СРСР.

Стрцктцра досл/'дження. Робота у вигляд! монографп "Етнографш украТнського гончарства: Лшобережна УкраТна" (К.: Молодь, 1993. - 408 е.: ¡л.) складаеться ¡з вступу, п'яти роздшв, зак'жчення та додатк'т (фольклорж текста, таблиц!, список джерел; ¡менний, географ!чний та предметний покажчики, резюме рос!йською та англжською мовами). ДоЫдження про!люстроване ужкальними фотозжмками к!нця XIX - першоТ половини XX ст., як! зафжсувапи традицшний побут гончаров, основн! форми та орнаментику гончарних виробш.

II. ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДОСЛ1ДЖЕННЯ.

У встут'обгрунтовуеться виб!р теми, розкривасться ТУ актуальжеть! наукова новизна, формулюються мета ! завдання, визначаються предмет дослщження I ступ!нь розробки теми, хронолопчш й територ!альн! меж!, даеться характеристика джерелознаачоТ бази дослщження.

Перший розд'ш - "М/фолог/чм аспекта украТнського гончарство" -присвячений з'ясуванню м!сця гончарства в М1фолог!чжй картин! св!ту, визначенню ознак генетичного зв'язку сучасного ремесла з гончарством стародавжх час!в. В!н складаеться з двох пщроздтш. В першому з них - "Глина в традицшно-побутовш культур/ украТнцВ" - через систематизафю й анал!з факт

використання в побу-п населения ЛшобережноУ УкраТ'ни основного матер!алу гончарного виробництва - глини - виявляються принципи освоения мжералу, народж уявлення про його ритуально-мапчж властивост!.

Зародження гончарства було т!сно пов'язанезтривалим перюдом застосування глини в мапчжй практик та в будтництв! ще в ранньому палеолт. I в XIX ст. основною сферою вжиткового (господарського) використання глини, окрЫ виготовлення керам!ки, було спорудження житла. Поширеним типом сшьськоТ хати була так звана мазанка, конструктивну основу яко? складали дерев'ян! стовпи, заплетен! лозою. Таю ст!ни з обох бокт обмазувалися товстим шаром глини. В|ДОМ|' також буд|'вл1 з набивно'Г глини; вальков! хати, складен! з довгастих валик!в глини, зам!шаноТ з пос!ченою соломою; сирцев! хати - зведен! з невипаленоТ' цегли. Але незалежно в!д конструктивного типу стши житла зовж ! всередин! обмазувалися глиною. Глиною також накладалася стеля, щ!льно наоивалася призьба, вимазувалася дол'шка. Широким спектром мапчних властивостей над!лялася глиняна обмазка варистоТ' печ1. В досл!дженн! наводяться численн! приклади звичаТв та обряд!в, пов'язаних !з побутовим застосуванням глини.

Узагальнюючи наведен! факти використання глини, автор звертаеться до аналогш тисячол!тньоТ давнини. Застосування глини для обмазування внутршжх ст!н, п!длоги та стел! житла в!доме на територм сучасноТ УкраУни щонайменше з чаав раннього неол!ту (середина У1 - початок IV тисячол!ття до нашоТ ери). Одним або ю'лькома шарами глини вимощувалася ш'длога жител. 3 глини зводилися печ! та вимощувалися в!дкрит! вогнища. В!дом! численн! модел! жчтел, вил!плених з глини, як! були присутн! в язичницьких ритуалах, обрядах. Для неол!тичних племен характерн! буд!вл! !з цегли-сирцю, ор'|ентоваж за сторонами св!ту. Дерев'ян! та очеретян! перекриття обмазувалися глиною, а внутршн! ст!ни святилищ - б!лою ! жовтою глиною з наступним залощенням ус!еТ поверхн! й оздобленням розписом. Орнаменти виконувалися чорною, б!лою ! червоною фарбами - трьома основними кольорами, якими ! гончар! розписували посуд. У глинобитних буд!влях трип!лы4'|в нижня частина ст!н обпалювалася, фасади розписувалися жовтою I червоною фарбами.

Споруджуючи житло, люди створювали замкнене середовище, в!дособлене в!д зовжшнього св!ту, яке було над!йним сховищем в!д можливих п!дступ!в навколишнього природного оточення. Ц!лком виправдано внутрмжи прослр хати з ус!х бок!в, знизу й зверху оточувався, обмежувався шаром глини: виникала £правжня глиняна оболонка, своер!дне маг!чне глиняне силове поле, яке в св!тоглядних уявленнях населения Лшобережжя розглядалося як важлива умова пщсилення захисно!' рол! помешкання, як необхщний функцюнальний елемент забезпечення нормальних умов для життедЫльност! людини. Характерно, що в под!бну глиняну оболонку, потойб!чне житло - могилу («домовину» - д!м, будинок), людина потрапляла й шсля смерт!. Вчен! зазначають конструктивну схож!сть стародавн!х жител ! поховальних буд!вель. На досл!джуван!й територ» могили викопуються й до сьогодшшнього дня в шар! глини, внасл!док чого домовина з т!лом поюйника потрапляе в глиняну камеру. Згадаймо при цьому характерн! для стародавжх землероб!в поховання спапених пок!йник!ву глиняному посуд!', що спонукае до думки про м1фолопчне осМисленмя прагнення й шсля смерт! залишатися шд мапчним захистом глиняноТ оболонки.

УкраТнську назву глиняного посуду «корчага», як! спорщнеж терм!ни в !нших слов'янських мовах, деяк! л!нгв!сти вважають тюркського походження, причому джерелом називають форму, наближену до алтайського кигбик, кагсак, що означае «ящик, труна». Поюйниюв ховали в посуди окр!м ¡нших причин, ще й тому, що ц! м!сткост! (глечики! горщики) були символ!чними образами материнськоТ'

утроби, а смерть саме й уявлялася, як повернення до материнського лона. Це засвщчуеться й л!нгв!стичними даними. Стародавн! народи вважали, що люди не тшьки були зроблен! з глини, а й ставали нею теля смерл, тобто поверталися до висх!дноТ субстанци космологмного акту творения. Символнним втшенням «початково! глини» ! водночас ¡деТ универсального, в'много потойб'много людського житла саме й був поховальний глиняний посуд.

Глина як частка плодоносноТ земл1 повинна була забезпечувати мешканцям буд!вл! I власникам посуду добробут, багатство, невичерпн!сть життевих благ. 3 тотожност! в м!фолог!чнш картин! св!ту простор!в, обмежених, окреслених глинобитними ст(нами й поверхнею глиняного посуду, випливае й близьюсть семантики просторового образу житла й посуду. У традиц!йних культурах вони наваь оздоолювалися под^бними орнаментальними мотивами та композициями з однаковим структурним членуванням як у горизонтальному, так ! у вертикальному планах (орнаменти зосереджуються переважно в середнш та верхнж частинах). Прикладом тотожност! семантики глиняного посуду й житла може бути й однакове орнаментування в!нець, горлечка, плечиюв енеол!тичного посуду I сп'н глиняних моделей жител символ!чними зображеннями змш-оберепв. Асоц!ац!я посудини з покришкою ¡з хатою - поширений мотив украТнських народних загадок I приказок.

У другому п1дрозд1Л1 - "М/'фолог/'чи/ уявлення про гончарШ" -реконструюеться образ гончАря ! осмислення професп в стародавжх космологмних уявленнях украТ'нц'ш, у дохристиянських в!руваннях I культах, особливост! його трансформаци п!д впливом пануючоТ' рел!г!Т.

Гончарство - найдавн!ше ремесло, нерозд!льно пов'язане з такими визначальними категор1ями буття, як земля (глина) 1 вогонь. До ос!б, котр! поспйно мали справу з цими косм!чними субстанцюми, творили з мжералу закжчеж форми, в тому чйсл! антропоморфн! й зооморфж, за допомогою священного вогню надавали |м мщност! в побут'| й в1чност! в час!, склалося особливе ставлення як до богор!вних. Гончарство як явище культури, що уособлювало творчу сутжсгь людини, сп!вв!дносилося з м!фолог!чною картиною св'|ту ! на р'тж макрокосму вщтворювало щеТ косм!чного порядку. В свщомост! перв!сних сустльств д!яльн!сть гончаря ототожнювалася з величними актами творчост! надприродних сил. Узагальненим виявом цих перв!сних. поглядш на сутн!сть гончарства стали поширеж на вс!х континентах м!фи про Бога - н!бито першого гончаря, який а глини вилтив першу людину, а нер'щко! всю св!тобудову.

Под|бним чином глумачили появу першо? людини й т! народи, як! в далекому минулому населяла територ!ю сучасноТ Укра'Тни. В!д часу хрещення Рус! тут поширйлася й утвердилася б!бл!йна верс!я про походження земного життя. Зокрема в Украж! вважалося, що Бог створив як людину, так! р!зн! народи з глини (!з земл!). Особливим антропогошчним актом постае д!йство оживления людей ! над!лення !'х душею. В УкраТн! вважалося, що як Бог вклав душу в людину, так ! гончар вкладае душу у виготовлений ним посуд. Ознакою наявност'| ц!еТ душ! в посудов! була його ритуал!зована функц!ональн!сть ! сакральжсть. Посуд, виготовлений гончарем, набував ознак душ! т!льки п!сля випалювання в печ!: рем1сник не м!г вкласти душу в щойно сформований посуд. В!н м!г зробити це тшьки опосередковано, за допомогою творчо?, мапчноТ сили вогню. Так') погляди в!дпов!дали м!фолог!чшй картин! св!тоутворення, де людина твориться !з земл! (глини) I води, а душа з вогню ! пов^ря. Вони знайшли в!дображення I в схщнослов'янському фольклор!.

Визначальн! якост!, «чесноти» посуду залежали в!д особливостей вкладеноТ в нього «душ!», в!д того, що передавав йому творець-ремюник. Допоки глиняний вир!б залишався м!стилищем, в якому щось могло знаходитися, «мешкати», де

було пристановище для «душ!», в!н жив 1 слугував людям. Втрата ж посудом цЫсност! заданоУ гончарем форми I передбачено!' актом творения вжитковосп, функцюнальност!, потрюносп означала втрату «дупл». «Бездушний» - розбитий, тр!снутий горщик ставав нкому непотр!бним, а тому знаходив свж останнж притулок в земл! точнганько так, як I людина.

1снування череп'яного посуду уподЙнюеться до життя людини I сп!вв!дноситься з його основними етапами: народженням, життям ! смертю. Особливо багатий матер!ал для роздумт дають загадки, що мають паралел!зми в змалюванш визначальних в!х «життя» горщик!в. В украУнському фольклор! створення глиняного посуду асоц!юеться з легендами про створення першолюдини - Адама, з мученицьким життям сина Божого 1суса Христа. Сам же гончар, творець цих речей, у народнж св!домост! постае самостжною творчою силою - дем!ургом, його д!яльн!сть упод!бнюеться до БожоУ, а професшне вм!ння, майстерн!сть сприймаються не !накше, як Божий дар, Боже Одкровення.

В бтьшост! легенд для створення першоУ людини береться червона глина, можливо, за аналопею з червоним кольором кров!. Опосередковану вказшку на «божественний» характер червоноТ глини маемо в лайках-прокляттях, як! в середин! XIX ст. пооутували в УкраУн!. В багатьох гончарних осередках УкраУни миски та кухл! виготовлялися виключно з червоноТ (рудоТ) глини - глею. Така виключжсть породжена не лише особливостями сировинноТ бази промислу, технолопею гончарного виробництва! тим, що для цих вид!в столового посуду не потр!бна була бтьш вогнетривка глина, бо вони не ставилися на вогонь. Важливо те, що з цих вироб!в безпосередньо вживалася Тжа, внасл'|док ч зго вони могли стати реальним шляхом проникнення до людського орган!зму I орожих йому сил.

П!д рудою глиною уявлялася земля, зам!шана на крое! Бога, а тому виготовлений з неТ посуд над!лявся особливими мапчними властивостями (симпатична, охоронна маг!я). В такий споаб людина едналася з Богом, заручалася його покровительством, подбно до практики християнського бого-служ!ння, де в!руюч! з ц!ею метою причащаються червоним вином ! хл|бом -«кров'ю! т!лом» 1суса Христа. У виготовленн! столового посуду з червоноТ глини, як ! в пофарбуванж його в червоний кол!р, вт!лювалися також уявлення стародавн!х народ!в про те, що життева енерг!я циркулюе в орган!зм! разом ¡3 кров'ю: дотримання символ!ки кольору було одн!ею з передумов мапчного забезпечення високоТенергонасиченост! !б!олог!чноТактивност! глиняних вироб!в.

Контакт ¡з червоною мискою чи кухлем шд час прийому Уж! виконував охоронну функц!ю - захищав людину в!д можливих п!дступ!в злоТ сили (контактна маг!я), попереджував ТУ проникнення разом з'| стравами до оргажзму. Саме ця обставина змушувала гончар!в, як! виготовляли посуд з б!лоУ глини, покривати миски всередин!! на в!нцях тоненьким шаром р!дкоУ червоноТ глини - «черв!ньки», «рудьки». 3 Ц1сю ж метою на весшлях страви подавали в червоних глиняних мисках. На Полтавщин! з червоно-коричневоУ глини - глею - гончар! виготовляли особливий веальний ритуальний посуд - глечик для варено/. Весглля - дшство, п!д час якого в!дбуваеться еднання двох род!в (еднання кров!). Головжй !деУ вес!льного спектаклю п!дпорядковувалися вс! атрибути, зад!ян! в обряд|, в тому числ'| I глечик для варено!. Розяивання нареченою ритуального напою вс!м родичам з одн!еТ посудини,! до того ж виготовленоУ з червоноТ глини, символ¡зувало об'еднання двох род!в, освячувало Ух кровну спорщнежсть.

Ц!нн'| матер!али для реконструкц!У давн!х уявлень про гончар1в та Ухне ремесло дають перекази, опов!д!, небилички тощо, записан! на Л!вобережн!й УкраУн! наприк!н14! XIX - на початку XX ст. Найпоширен!ший сюжет цих жанрт народноУ творчост!, заф!ксований у вс1х сх!днослов'янських народ!в, - зустрм гончаря з живими покжниками - упирями, в!дьмаками. Навколо цього основного мотиву

склалися pi3Hi вар'|анти дивовижних пригод гончар'ю.

Bei ¡стори з гончарями в'щбуваються тод!, коли вони Уздять сшьськими шляхами й торгують своУм посудом. (Постжж поУздки гончар1в - традиц1йний enoeiö збуту ix продукц!У). Виявляеться тюний зв'язок незвичайних под!й з мотивом дороги, руху, як'| в народжй свщомост! пов'язувалися з комплексом уявлень про нечисту силу ! смерть.

Символ1чний смисл мае й та обставина, що гончар н!коли не прагне заночувати посеред села, при якомусь дворищ,!, де було б значно безпечшше. Традиции! уявлення м!сцевого населения в кожн!й оилиц! змушують гончаря зупинятися Т1Лйки на кладовищ! або поб1ля нього, i в такий enoeiö уже наперед створюеться ймов*1рн|сть, передумова його зустр!ч> з упирем, Бмьше того, нередко й хата гончаря стоУть на старому закинутому кладовищ).

Проте, виявляеться, гончар! нер!дко й жили на цвинтарях. Побшя сшьських поховань часто знаходилися м!сця розробки гончарних глин. Проживания гончарш на кладовищах або ж поб!ля них - не випадкоа!сть, а побутове вщображення давн!х язичницьких поглядш на гончарство як на священноджство. Це архаУчний пережиток ще з тих част, коли гончар! виконували жертовн! функцп, осооливо ж у ритуалах, пов'язаних ¡з в!дправленням культу предюв, вшануванням померлих. 3 огляду на роль гончаря як посередника м!ж cb'itom живих i cb'itom мертвих його помешкання на Micui поховань знаходить цшком лопчне витлумачення. В стародавн]'х джерелах знаходимо також вщголоски язичницьких час'ш, коли гончар! мали безпосереднс вщношення до ритуальних д!й з кров'ю, можливо, в рол! жерц!в у обрядах жертвоприношения. Святилища, ймов!рно, знаходилися в м!сцях Ух пост!йного помешкання (видобутку глини ! виготовлення посуду) поряд з похованнями одноплемЫник!в.

Джерела дозволяють стверджувати про ¡снування в свщомосп народу своер!дноУ сили притягания м!ж упирями та гончарями, сутжсноТ спор!дненост! м!фолог!чних ! реальних ос!б. У тих випадках, коли горщечник виконус роль промЬкноУ ланки в сгплкуванн! М1Ж св!том живих i cb'itom мертвих, у бмьшост! пригод в!н мае справу з упирями як представниками потойб!чного св!ту. В украУнському фольклор! гончар в б!льшосл випадкш протиставляеться упирю, зображаеться позитивною силою, яка зводить нан!вець ус! його зусилля i помисли. Це своер!дний вияв аткнення добро'! й злоТ' сили, в якому майже завжди перемогу здобувае перша.

Акцентування уваги на зв'язку упиря-чартника з гончарем засв!дчуе особливе становище останнього в с!льському середовищ! минулих епох. Численж билички про Ухн! зустр!ч! - то трансформован! пережитки тих 4acis, коли гончар виконував функци жерця перш за все в обрядах жертвоприношения, в яких значна роль вщводилася ритуальним д!ям з кров'ю жертовних тварин або ж людей -сшввлчизниюв чи воропв, дорослих чи д!тей. Так! жертви в!дом'| в слов'ян-язичник!в. Улир| - це люди, померл! неприродною смертю, а саме такими й були особи, принесен! в жертву богам. Водночас упир! могли бути й божествами, служителями культу яких виступали гончар!. Якщо ж цим надприродним силам приносили в жертву кров, зрозумкою стае нестримна пристрастьТх фольклорних образ'т - ynnpie - до кровосмоктання.

Причетжсть гончаря до ритуатзованих маг!чних д!й з кров'ю - цим другим за значениям енергоноаем людського орган!зму (п!сля душ!), матер!ап!зованим вт'шенням космосу, вищого св'|ту виявляе його сакральжсть ! включения в сферу космолопчних уявлень. А традицт передних сусп!льств влаштовувати культов! центри, до яких включалися святилища, м!сця поховань одноплемжниюв, насамперед знат'1, i житло жерц!в, у вигляд! пережитк'ш затрималася в звичаях проживания гончар!в поблизу кладовищ та пагорб!в. Впродовж bik!b жертовн!

функцн гончар|а жвелювалися I зникли, а гончарство в очах сучасникш втратило сакральний зм!ст. Часткове збереження в народному саЬогляд! пам'ят! про колишне високе сусшльне становище гончар1в~жерц|в було тим Грунтом, на якому стало можливе зближення м'|фолопчних образ1а упиря гончаря.

В ¡нилй груш етнограф1чних матер1ал1в образ гончаря осмислюеться на нижчому р1вн! сакрал|'зацн: майстер змальовуеться чартником, людиною, котра знаеться з таемничими силами природи. Гончар в украТнському фольклор! виразно надшяеться чаршною силою: в:н може замовляти, викликати в людини вс!ляк! ф!зичн! вади. Щоправда, ц| негативн! дн викликаються не бажанням заподшти комусь лихо, а найчаст!ше постають вщповщдю на образу майстра, своер'|дним способом самозахисту. Помина тендеицш надтяти мапчними властивостями не мкцевих гончарт, а тих, хто приТжджав здалеку, жив у ¡ншж мкцевосп й в и ступа в представником ¡ншоТ локально? етнографмно? групп.

Фольклорж матер!али зображають гончаря характерником, який вм!ло ор1ентуеться в складжй ситуацн, швидко приймаевольов! р!шення; в!н надшяеться могутньою силою, яку збер!гае до глибокоТ старости В ¡нших життевих ситуациях гончар - це мудрець, тонкий психолог, який глиооко розум!еться на особливостях людського спшкування, взаеморозумжня, своТми порадами готовий допомогти кожному, хто потрапив у б|ду. В народних опов!даннях гончар за р!зних, ¡нколи несподтаних, конфлктних обставин поводить себе чемно, з лочуттям власно? пдност!. ВЫ ум!е постояти за себе, не прощае зневаги й глузування над собою, прагне провчити кривдника. Народна моральзабороняла красти посуду гончарт, яю, за народними уявленнями, могли причарувати ! таким чином покарати злодю.

На завершения розд!'лу анал1зуються факти, ям свщчать про високе положения гончаров у соц'шьнШ ¡ерархн суспшьства, м;фолопчну спорщнежсть профес!й гончаря та коваля. У сустльнж св'щомосп населения Лшобережжя до початку XX ст. збер!галися пережитки тих далеких час!в, коли гончарство вважалося одним ¡з найважлив!ших ремесел 1 коли гончар займав чшьне м!сце в соц!альжй ¡ерархн перв!сного суспшьства, коли в>н був нос!ем певних свггоглядних уявлень тих чи ¡нших етж'чних спшьностей на початкових етапах ¡сторичного розвитку. Рудиментарж в!дголоски про колишне значения гончарства в жигп людей вбачаються в тому становищ!, в якому були гончар! в громадському бутт! с!л та м!стечок у друг!й половин! XIX ст.

Внаслщок жвелювання архаТчних погляди на роль гончаря в сусшльств!, на сутн!сть йога професн в народ| склалися приказки: «Не свят! горшки лшлять». Вони розв!нчують ореол святост!, богопод1бност! д'|яльност! гончарт. Вбачаеться прагнення поставити гончаров у однакове становище лоршняно з шшими професшними трупами, вщчуваеться суто людське его?стичне бажання заперечити ще ¡снуюч!, ще збережен! в народн!й пам'ят'| язичницью погляди на гончарство як на священноджство.

Дрцгий роздш- "Професшна обрядовкть гончарЮ" - присвячений анал1зу особливостей функцкэнування традицжно-побугово? культури в середовищ! окремо? групи людей, специфжа яко? визначалася професжним заняттям. Загапьн! св^оглядж уявлення укра?"нц1в знайшли воображения в обрядах I культових ритуалах, що супроводжували виробництво й збут глиняних вироб!в, д|яльн'1сть цехових органЬацж майстрш, профессии! свята тощо.

В першому п|'дрозд|'л1 - "Гончари/ цехи /НвобережноТ УкраТни ХУИ -початку XX ст. - на синхронному ! д^ахронному р!внях досл!джуються характерна прикмети д1яльносп професШних об'еднань гончар!в, В умовах економмного життя Л!вобережно? УкраТни гончарн! цехи, як ! багато ¡нших, знайшли сприятливий грунт для свого тривалого ¡снування. Перш! сптки гончар'|в тут з'явилися задовго до появи класичних цех!в, як1 оформилися в 30-40-х рр.

ХУН ст. На цей час майже вся означена територ1я зазнала експансп феодально-!* Лолыщ 1 ввжшла до складу магнатських землеволодЫь. Тому перш! актов1 документи на право заснування цехт видавалися м!щанам польською адмжкпрацкю або ж окремими магнатами, яю вбачали в них передовом економ1чно-профеЫйш товариства. Цей погляд визначиа характер Т'хньоТ дшльност! та внутр!шню орган1зац!Ю.

Самостшний гончарний цех утворювався за наявносп не менше трьох майстрш. Новостворений гончарний цех складав для себе статут, який затверджувався магистратом (ратушею). Його положения захищали членш цеху в!Д конкуренцп позацехоаих майстрт \ торговцев. Детально регламентуючи стосунки м!ж майстрами, вони одночасно виключали можлив!сть конкуренцп м1ж ними.

Цехи дбали про добробут майстрш шляхом встановлення уаляких умовностей та обмежень. Вони поступово оформлялися в консервативж корпорацм, де повне усунення суперництва I виняткове право на ремкничу працю не дуже сприяли розвитку галуз! в цшому. Цехова продукцЫ не завжди була найкращим з того, що виготовлялося тогочасними гончарями. Не стримуваж в своТй робол та ¡н1ц1атив1 цеховими статутами, нер1дко саме "партачГ' ставали ноаями прогресу в ремеслу усгншно займатися яким вони могли лише за умови високоТ якосп, досконалост1 своТх вироб'т, невтомних пошукш нових доцтьних форм та технологмних прийомш виробництва.

Гончарж цехи прагнули до встановлення монополи на виробництво 1 збут виробт. Постжне згадування цього монопольного права в цехових «вшьностях» виявляе вузьшсть тод'шишх мкцевих ринк'ш збуту продукцп й надзвичайно сильну конкуренцию з боку позацехового ремесла, розвиток якого не в сил1 були зупинити цехов! обмеження \ заборони. Нестихаюча боротьба М1Ж майстрами I «партачами» за ринки збуту розхитувала цехову систему, сприяла ТТ розкладу. Цехи вели боротьбу I з тими ремюниками, як! мали право займатися ремеслом, але вщмовлялися виконувати цехов! обов'язки. При цьому козацька старшина, особливо ж сотенна, не займала ч1ТкоТ позицм I схилялася то на той, то на ¡нший б'т, зважаючи на сво? реальж пожитки.

Нерщко цехов! майстри, прагнучи позбутися т!сних рамок цехових обмежень, поселялися в маленьких мктечках та селах, де сам-! ¡нколи ставали засновниками нових цех1в. Саме в такий спосй в останнШ чверл ХУШ ст. гончарж цехи виникали у великих селах, що згодом отримали статус М1Стечок. Внутршньоцехова орган'|зац'|я прац'| сприяла спещалЬац'й' майстр'т у певжй галуз'| виробництва. Розширення номенклатури гончарських профеай - особлив1Сть розвитку цехового гончарства другоТ половини ХУ11 -початку ХУШ ст.

3 першоТ половини ХУШ ст. цехов'! оргажзаци Л|вобережноТ УкраТ'ни дедал'| чаапше потрапляли в пщпорядковане становище щодо козацько? старшини. Вони обкладалися новими податками, як! з часом закршлювалися юридично. Добробут ремюникш попршувався. Серед них зростала майнова нер'тжсть. Цехи й ражше не були однорщними софальними оргажзмами. Незважаючи на жорстку регламентацию пр'ац1 майстр1в, завжди видшялася багатша, впливов!ша частина гончарш, котра переважно й керувала ремкничими об'еднаннями. Нижчу сощальну верству становили лщмайстри й учн!. Експлуатоваш майстрами й практично усунут! в!д вир!шення будь-яких цехових справ, вони перетворювалися в найманих робЬниюв.

У нових економ|чних умовах гончарж цехи поступово зм'жювали св1й характер. НаприкЫщ ХУШ ст. значно послаблюеться, а з початком XIX ст. [ зовам зникае боротьба цехт з «партачами». Якщо на початку ХУШ ст. вони ще збер'|гали одностановий, мщанський характер, то через швстсшття Т'хн!й сощальний склад

значно розширився. До них записувалися вих1дц1 з рЬних соц1альних груп. ЕволюцШж змЫи в економщ'1 ЛтобережноУ УкраТни й породжеж ними тенденц'п в розвитку мюького ремесла поступово руйнували класичну цехову оргажзащю працЬ вихолощували п суть. Цей процес ¡нтенсивжше в1дбувався в тих населених пунктах, де ремесло активжше переростало в др1бнотоварне виробництво, швидшими темпами розвивалися товарно-грошов1 вщносини. Статутж обмеження ставали затюними. В перилй половин|' XIX ст. окрем! майстри залишають цехи й вщкривають власн! невелик! майстерж мануфактурного типу.

До середини ХУШ ст. гончарство Л|'вобережжя концентрувалося, головним чином, у мктах местечках. Протягом наступних ста роюв - до другоТ половини XIX ст. - вони втрачають колишж монопольж позицп великих ремкничих центрт, особливо ж осередк!в гончарного промислу. За цей час або зовам зникли гончарн! цехи, аоо ж рЬко скоротилася чисельжсть майстрт у них.

3 другоТ половини ХУШ ст. поглиблювався процес вщокремлення ремесла в1д сшьського господарства. Сшьське ремюництво, довгий час стримуване мкьким цеховим ремеслом, на тл1 заспйних явищ в останньому економмно змщжло. На сел! зросла чисельн'|сть ремюниюв, у тому чисш й гончарш. Для бшьшосп з них ремесло стало основним заняттям. Падения впливу цехш вщкривало широкий проспр для ¡н!ц'|ативи с'тьських гончарт, виробництво яких набувало ч1тко вираженого товарного характеру. 1з села в м!сто ринув потк кустарних виробш. Цьому сприяли й тогочасж законодавч! акти, що регулювали торпвлю в м!стах. На початку XIX ст. гончарне виробництво концентруеться в м1стечках 1 селах, ям вщтод1 стали провщними осередками промислу. Не випадково в деяких з них пережитки цехового ладу збер1галися до початку XX ст.

АналЬуючи еволюцго гончарних цехш наЛтобережнШ УкраУж, натрапляемо на парадокс: гончары цехи одними з перших почали зникати в першж половиж XIX ст., але водночас саме вони в пережиткових формах \ затрималися тут найдовше. Наприюнц! XIX ст. гончарж цехи д1яли в кшькох населених пунктах Лтобережжя: Глинську, НЬкиж, Тулиголовому, Хомутф, Ямпол!, можливо, й у Семежвци

Визначальними прикметами профеайних оргажзацж гончар1в на завершальному етап! Тх ¡снування були:

1. Формальна збер1гання оргажзацшноТструктури класичногоцеху (цехм1стер, молодчий, ключник, братчик).

2. В!дсутжсть сувороТ регламентацн вах сторж пращ братчиюв. Лише окрем! форми д1яльност'| цеху оформлялися колишжми цеховими звичаями I регулювалися на основ1 звичаевого права.

3. Повна втрата професжноУ (лише гончар!) та становоУ (лише мщани) замкнутости

4. Звуження сфери Д!Яльност1 гончарних цех«, зменшення Ух рол1 в економмному та громадському житп М1ст, мктечокта ал. 3-помЬк колишжх функцж збер!галися: взаемодопомога м!ж братчиками (пом'м цеховим на випадок скрутного становища, кредитування, стльне володЫня глинищами); культово-похоронна (сшльне вщзначення релтйних свят, поховання братчикш); церковно-благоджна (пожертвування церкв! корогов, юотш, св'мок або ж грошей); судова (покарання штрафом на випадок_крад!жки чужоТ глини I т.п.).

Найглибший I найтривалший сл¡д' у побуп гончар1в залишила ттьки одна-едина функщя цехш - ритуально-поховальна, що була оджею з головних у Т'хжй Д1Яльносп протягом усього перюду ¡снування. Першими зникли тг ознаки цехш, яю були безпосередньо пов'язаж з профеайною специфкою ремесла. I навпаки, т"| функци, як! переховували в со6\ загальнолюдський змкт, загальнолюдсью цжносп, прокнували до часу коршних змш у побут1 рем1сниюв мкт I ал

ЛовобережноУ УкраУни в 30-х роках XX ст. Вщтод! вступила в завершальну фазу державна радянська политика лЫвщацм самостшного, економ!чно незалежного рем1сництва. Набирав оберлв траг!чний процес «одержавлення» ремкникт, Ух несильного кооперування й перетворення на колгоспне селянство.

В другому шдроздш!' - "Професшш свята гончарШ. Свят/ - патроны гончарного ремесла"- розглядаються джерела формування гончарських сврт, дослоджуються обряди, присвячен! культам покровител1а гончарства.

Давно язичницью культи, шд час яких в!дбувалися жертвоприношения, общинж - свята аграрного характеру под впливом пануючоУ релИУ з часом трансформувалися в обрядовость, пов'язану з певними календарними святами, приуроченими до днт християнських святих - Миколи, Петра \ Павла, Юр!я Змосборця, Михайла, 1лл! та шших. Ц'| свята були неперехщними, тобто в|дзначалися в одж й т1 ж дно року, що вказуе на Тхнж тГсний зв'язок з календарними (астрономнними) циклами в природ!. В основному саме цо свял й були патронами гончарних цех¡8.1 не випадково: таке становище випливало з тю функцюнальноГ рол!, яку брав на себе гончар шд час зджснення давшх ритуалш жертвоприношения й поклонЫня богам. На той час ритуальж жертвоприношения виродилися в подарунки церкв! у вигляд! св!чок та в р1зн| складчини, братчини, сшльж общи 1 колективж трапези, що супроводжували релопйж свята. Важлива под!я в житт! гончарщ - канун. Якщо головним елементом цього свята в давж часи була карпогонмна мапя, то в XIX ст. визначальною стала комужкативна функцоя обряду. До того ж з к'жця стол!ття канун усе бшьше вироджувався в пияцтво внасшдок поступовогр новелювання традиц1йноТ обрядовосто, П суттсвого зм1сту.

Вщом! деяю свята, яю обов'язково водзначалися цеховими майстрами, та ¡мена святих, котр! вважалися патронами гончаров. На Ловобережж! гончар! мали передусо'м щорнуо профеайж свята, що приурочувалися до оджеУ з дат церковного календаря, а саме - до дня святого - покровителя гончарного цеху. УкраУнсью гончар! не мали единого «небесного заступника»: в кожному гончарному осередку майстри вшановували того чи ¡ншого святого, залежно в!д мшцевих обставин, у першу чергу, в|'д особливостей ¡сторичного розвитку, складання осередку та наявносп в поселенж церкви на честь того чи ¡ншого святого. Так, у друпй половиж ХУШ ст. в Черн^ово гончарний цех вважав своУм покровителем Покрову Бргородицю. 1У образ зображався на корогво та на цошцК В той же час гончар1 Н|жина вшановували святого Юрю. На корогв'о гончарного цеху Глинська Роменського повоту в другой полоаино XIX ст. були намальоваж апостол Петро з ключами та апостол Павло з мечем о книгою.

У рукописних материалах бвгени СпаськоУ натрапляемо на звктку про гончарське свято в Н|жин|': «Гончарське свято - в1Второк на Масницю; в цей день в лрим'|щенн1 управи влаштовувавсяпоминальнийобщ «задщами» (у складчину)...». Як бачимо, ця под1я в житт! гончарш мала ч!тко виражений характер вшанування померлих, вщзначення культу предюв. Важливе значения для вияенення народних уявлень про суть гончарного ремесла мае один, здавалося б, малопом1тний факт ¡з життя гончарного цеху м.Глинська. Там ¡снувало ще одне гончарське свято, под час якого записували до цеху нових майстрю. Вщбувапося воно лише один раз на р|к, на Дух1в день.

У християнських уявленнях через сходження Святого Духа на окремих оаб останж над!лялися надприродними можливостями, сакральними функцоями; Ум передавалося Божественне натхнення. 1дея Святого Духа була близькою до народних язичницьких уявлень про гончаров, як дем1урпв, культурних героУв, нареот, ремосников, надшених мапчною силою, дшльжеть яких у передних суспшьствах мала сакральний характер. Виявляеться також зв'язок свята з вогнем, шд яким у смисловому контекст! релтйного в|рування уявлялася

надприродна творча сила («Святий Дух»), а гончарська професш мае безпосередне вщношення до культу вогню. В л!тератур'| зафЫсований лише один випадок будтництва гончарями церкви на власж кошти. За легендою, гончарний цех м. Потелича на Льв'шщиж в 1502 рощ на мюц| старо? церкви Бориса I Пшба збудував новий храм. В'|н був присвячений саме Святому Духу - факт сутевий, осюльки такожвказуе на близьккть ¡деУ Святого Духа св'ггоглядним, професшним уявленням гончарт.

Профеайж свята ремкниюв-гончар'щ мали однаковий смисловий контекст, як I обрядовость хл|боробського населения. Ця еджсть обумовлювалася синкретизмом св1тогляду первкних етжчних сшльностей незалежно в!д специфики профеайних чи сощальних груп, як1 входили до Тхнього складу. Традицшна народна обрядов'юъ у дж християнських святих, як1 вважалися ице й покровителями гончарства, спрямовувалася передуам на вшанування земл!. Обряди супроводжувалися жертвоприношениями МатерКгодувальнищ у еигляд'| закопування Тж1 I деяких ритуальних предметт, влаштуванням спшьних трапез. Як правило, культ земл! оргажчно зливався з культами вогню та померлих предкт. У такий способ вдаеться вичленити в систем! народних уявлень I в!рувань безпосереджй зв'язок в минулому лрофесм гончаря з в|"дправленням язичницьких культов земт I вогню, з весняно-л!Тн'|м землерооським циклом роб1т. 1деолопя стародавжх гончар1в була своер1дним концентрованим ритуал!зованим уособленням ¡деологи землеробш. Солярний культ, небо з його запасами небесно! вологи, зм!на сезон'1в, круговорот часу - круговорот життя, яю, за визначенням Б.О.Рибакова, знаходилися в центр! св'иогляду хл1бороб1в, водночас були чшьними елементами гончарськоУ обрядовост!. Розвинене гончарство - лопчний результат соц!ально-економмного, культурного розвитку передних людських колектив|'в, що перейшли до осщлого способу життя; феномен культури, викликаний до життя культовими та побутовими потребами землеробського населения, I саме тому гончарство е визначальною прикметою перш за все землеробських цивЫзацж.

Пережитком давшх хлторобських обрядив ¡з жертвоприношениями, що заюнчувалися громадськими обидами, були освячення глинищ, що практикувалися гончарними цехами до початку XX ст. У даному раз'| ми маемо приклад залишкоаоУ форми стародавнього культу земл1, який супроводжувався жертвоприношениям I ритуальною трапезою. Мапчж дп гончарт обмежувалися сферою |'х безпосереднього контакту ¡з землею на глинищах. Поеднання ж язичницьких \ християнських елеменп'в у вщправленж культу стало закономфним результатом тривалого панування християнськоУ ¡деолопУ на дослщжуважй територн. Комплекс свтоглядних уявлень, пов'язаних з професшно-ритуальною специфжою ремесла, з часом втрачав щльжсть, жвелювався й забувався. На завершальному еташ побутування гончарськоУ обрядовост формальним виявом культу земл! залишалося приурочене до дня певного християнського святого професжне свято гончарш, перв!Сний смисл якого майстрами вже не усв'щомлювався.

Народж уявлення про гончарство виявляють ткний зв'язок ремкничоУ професи з культом предк'ш, вщправлення якого, ¡нод| в дещо завуальованому вигляд!, було визначальним моментом у профеайних святах гончарв. Про це св|дчать I численж билички про зустрн гончар'т з представниками потойб!чного св!ту - упирями, 1 особлива увага до вшанування померлих шд час гончарських свят, I символ!чж знаки на корогв! гончарного цеху Глинська, де, окр1м християнськоУ символжи, були зображення молошника, сонця, частини М1сяця, дв'| бмыш \ дв! менцл восьмикутш31рки: перед нами ч|тко виявлений космогожчний мотив, з яким у народжй свщомостм пов'язувалося посмертне ¡снування людини. 3 цими косм|'чними символами стародавж слов'яни пов'язували уявлення про

нерозривний зв'язок людськоТ дол! з далекими планетами, сетами. Гончар! через в'щправлення культу предюв поставали провщниками косммних зв'язкш мЬк минулим I майбутжм.

В третьему тдрозд!л! - "ЗвичаТ гончарування" - дослщжуються архаТчж елементи язичницького свпасприйняття, ш,о супроводжували технолопчний процес гончарного виробництва, який вписувався в космолопчну схему створення людини; через анал!з системи обряд!в, правил 1' прилист, котр! регламентували операцп подготовки сировини, формування випалювання виробт реконструюються стародавн! уявлення про гончарство.

Професшжй д!яльносп гончарш притаманж як архаТчж елементи язичницького свЬогляду, так I нашарування уявлень шзшшого часу. У гончарному промисл'| Лтобережжя збереглися вщголоски до!сторичних част, коли населения ще ттьки освоювало гончарську майстершсть, пристосовувало глину до своТх життевих потреб. У багатьох осередках ! дос! побутуе вираз для позначення процесу виготовлення гончарних виробт - «лшити горшки», «глину лтити», - який заф!ксував первюний спосю виготовлення глиняного посуду.

Гончар! розрЬняли багато сорт!в глин, властивост! яких значно варшвалися. Найб!льше ц!нувалися вогнетривю глини, з яких виготовляли найр!зноман!тжш! вироби. До глин легкоплавких, придатних для виробництва обмеженого кола предмет!в (миски, цегла тощо), ставлення було менш шанобливе. Природа гончарно? глини ототожнювалася з природою кам'яного вуплля. Вважалося, що вона знаходиться в поспйному розвитку, а тому на вибраних м!сцях невдовз! наростае знову.

Приступаючи до копання глини, гончар! спершу хрестилися, прохаючи надприродн! сили сприяти Тм у роботи В народному календар") ¡снували дн!, коли суворо заборонялося копати глину. Фольклорн! сюжети вказують на ритуальну залежжсть м!ж глиною I вшануванням померлих (культом предк!в). М!нерал асощювався з мкцем перебування т!л померлих, а нерздко й сам виступав Т'х уособленням. Традиц!йне копання глини гончарями - з п!зньоТ осени до ранньоТ весни, окр!м практичноТдоц!льност1, знаходило ще й м!фолог!чне обгрунтування. В народ! вважалося, що земля взимку ваптна, накопичуе в соб! житгедайну силу для прийдешнього року. Це спонукало гончар!в користуватися природними дарами саме в зимовий пергад, коли в земл!, а отже, ! в глин!, був максимум плодотворно/ енергн! коли мжерал був найбшьш придатний для «народження» з нього глиняних вироб'т.

Гончар! особливо пшлувалися про своТ нехитр! й нечисленн! ¡нструменти, кожний з яких був пристосований майстрами до своТх ¡ндивщуальних уподобань ! був результатом Тхн!х хай ! незначних техжчних пошук!в. Основн! ¡нструменти гончар!в, головним чином круг ! ножик, над!лялися мапчними властивостями, як \ особа Т'х власника. В!д них у значжй м!р! залежала пл!дна праця гончаря, бо джерело його усшху визначалося не ттьки досконалим знаниям таемниць ремесла, опануванням техжчних прийомш роботи, а й використанням зручних у робот!, досконалих ¡нструмент. У середовииу гончар!в вважалося, що, втративши ¡нструменти або продавши Тх, можна оуло позбутися й благополуччя в професшжй дшльностп. Гончарний круг часто переходив у спадщину як найб!льше багатство.

Гончарська робота була оточена всшякими пов!р'ями ! обставлена ритуал!зованими д!ями. Вважалося, що вс1 процеси гончарного виробництва залежать в'|д вол! божественних сил, як!-або сприяли майстрам у ремесл'|, або ж, навпаки, перешкоджали. Тому усшх у гончарств! забезпечувався не тшьки техн!чними знаниями, а й залученням на свШ б!к надприродних сил. Приступаючи до роботи, гончар спершу звертався до них з проханням допомагати в робот!. В XIX ст. це дшство виявлялося в хреслнн! та виголошенж коротенько? молитви.

1нших обрядових д¡й, пов'язаних ¡з початком роботи гончаря за кругом, на територп УкраУни не зафЫсовано.

В давнину архаТчний гончарний кругосмислювався (за формою I призначенням) як чоловгче життедайне начало - фалос. Чаклування за кругом гончарш, Тхн» мажпуляцЯ з глиною ототожнювалися з актом заашднення \ народження нового. До такоТ ж думки схиляе \ споаб розташування гончаря щодо гончарного круга (вкь проходить межи жг гончаря) I сшльна назва верхньоУ частини круга 1 фалоса (головка). Додамо також \ те, що саме з виникненням гончарного круга вчеж пов'язують видшення спещал1ст!в-гончарт. Зв'язок процесу виникнення й еволющУ гончарного круга з сую чоловиою сферою дюльносп знайшов адекватне в'щображення в уявленнях про нього як символ чоловКюУ сутносп. Ця символка найбшьш виразно виявлясться в його фалопод1бност!, але цим не вичерпуеться. Старовинний «шльонський» гончарний круг ¡з цлстьма шпицями був своер^дною «гончарською» об'емною моделлю язичницького символичного знака - колеса з ишстьма шпицями - символа неба \ сонця, як! в м|'фологн уособлювали саме чоловну суть. На ртж шдсвщомосл гончаров проявлявся ще прадавжй космолопчно-язичницький асоц!ативний зв'язок пом'|ж гончарним Кругом 1 Сонцем. Трималася ймовфно специфмно гончарська традицЫ обожнювання й уславлювання енергетики Св1тила.

Водночас висловимо здогад, чи не е ножний гончарний круг також 1 своер|дною моделлю светового дерева з його тричленною структурою: сшдняк-веретено-аерхняк = кореневище-стовбур-крона ~ пекло-земля-небо. При цьому робота гончаря за гончарним кругом могла набувати символ!чноУ тотожносп ¡з ритуалом жертвоприношения, здшснюваного жерцем в максимально сакральному м!сц| - центр1 св!ту, який, як правило, марюрувався свтовим деревом. Подано до того, як св!т у мфолопчний час був розгорнутий з т!ла жертви, так 1 формування посуду за кругом починалося 31 свободного жертвоприношения гончаря надприродним силам, що в XX ст. в УкраУж зводилося лише до молжня перед початком роботи, а в 1ндм виявлялося у вилтленж 1 виставлянн! на гончарному круз1 глиняного фалоса. Ця своерщна жертва символЬувала первкний сакральний матерел (творчу потению) в акп косммного творения св!ту, який на ртж макрокосму поставав висхщною субстанц|'ею для формування нових вироб^в.

У народ! дуже високо цжувалася профеЫйна майстержсть гончар!в. I не лише тому, що посуд вмшого майстра завжди був добротним, високоУ якосп, довго слугував у господарсш. За народними вдуваниями, майстержсть гончаря була равнозначною його мапчним зд|бностям. Чим вфтуозшшим був ремкник, тим, вважалося, бшьше вж був посвячений у таУни надприродних сил, тим багатшим спектром мапчних властивостей надтявся виготовлений ним посуд. Для цього майстер добирав рЬж сорти глини, змшував Ух до сх'щ сонця, в суботу або в якийсь певний день року; брав воду для змадування глини до схщ сонця; гончарував у певну пору дня, за вщпов'щноУ фази Мюяця; крутив гончарний круг у протилежному напрямку, формуваа посуд 31 шламаччя ) так дал!. Нарешт!, фЬично-психолопчний стан гончаря в момент «чаклування» за кругом значно впливав на фЬичж' та мапчж властивосп' виготовлених ним виробт. Недарма ж усшшне заняття гончарством викликало валяш чутки, повф'я про зв'язок гончаря з таемничими силами.

Страх перед примхами вогню, хвилювання за К!нцевий результат м'юячноУ пращ в поеднанж з чар!вними метаморфозами, що вщбувалися в горж шд час випалювання (стовпи диму, сажа на черепках, висока температура, розпечежсть до червоно-бшого кольору), сприйняття палахкотливого горна як живоУ, рухливоУ таемничоУ субстанцл - все це в уяв| людей асощюаалося з надприродним, демонмним середовищем, з могутньою незбагненною силою. Тому вс| ритуальж

дм гончар!й 6'шя горна набували форми жертвоприношения, задобрення надприродних сил. Майстри прагнули заручитися тдтримкою божеств, як1 володти могутньою природною стих!ею - вогнем, I одночасно захистити випалюваний посуд вщ усшяких сторонжх негативних впливш; очистити горно В1д злих сил або ж принайми! нейтралЬувати Тх дГГ.

Традицжна гончарна шч на Л1вооережжЬ як I на ¡нших сум|жних територЫх УкраТни, мала круглу форму. Розжарене горно вщкритого типу викликало асоц!ацп з небесним св'пилом, осмислювалося як символ сонця, в чому вщображалися солярж язичницью культи мкцевого населения. Гончарна П(ч, як I гончарний круг, за аналоп'ею форми ¡зсонцем уявляласятворчим, сонцеподйним началом. Форма горно - коло - виконувала функцю оберега, наджного захисту вкладеного в шч посуду В1д будь-яких тдстушв злих сил. Саме тому I в пригодах з упирями гончар для захисту своТх горщиюв в'|д непередбачених обставин обкреслюе навколо них ежом домовини малчне коло.

В четвертому гидроздш! - *Традищит форми продажу гончарних вироб/'в" висв1тлюються питания збуту, реалгааци гончарноТ продукци: звичаТ збирання в дорогу, традиц|йн! способи складання посуду на вЬ I його транспортування, обставини торпвл! на ярмарках та торгах; фактори, що впливали на усшшний збут; особливост1 побутування стародавньоТ форми безгрошового обмЫу й розвиток оптового продажу виробш.

В останньому шдроздЫ другого роздшу - "Народна метрология в гончарному промислГ- головна увага зосереджена на доолдженж особливостей виникнення I розвитку самобутжх реп'ональних метролопчних одиниць I систем, що склалися в гончарних центрах ЛтобережноТ УкраТни; систематизацн й аналЬов! матер'юшв про м!сцев'| терм'жолопчж системи розрЬнення й облику глиняного посуду, залежно вщ його виду та величини; реконструкцп часових змЫ специфично гончарських метролопчних одиниць.

Тривале заняття гончарством жителю окремих ал та м!Стечок ЛшобережноТ УкраТни вело до поступового розширення асортименту глиняних вироб!в, якими задовольнялися потреби населения в столовому, господарському, ритуальному та ¡ншому посуди Залежно в!д вжиткового призначення посуд виготовлявся разного розм'фу (величини), для означення якого з'являлися спец^альж терм'ши. Таким чином, у кожному гончарному осередку склалася характерна лише для нього термжолопчна система розр!знення череп'яного посуду. Бона воображала р1вень розвитку промислу, техжко-культурж досягнення центру та його зв'язки. з найближчими гончарськими поселениями.

Одним ¡3 найдавжших вид!в глиняного посуду е горщик. 1нш'| реч'| з «посудного асортименту» гончарськоТ продукци часто е похщними ещ нього. Водночас горщик був найужверсальжшим виробом за способами його застосування. Тому й бьльш розвинена метролого-термжолопчна система розрЬнення величини глиняного посуду притаманна саме терщикам 1 виникла у зв'язку з Тх побутовим застосуванням. Ця система могла частково переноситися на жший посуд (в межах ¡снуючого асортименту), якщо термжи Тх власних систем розрЬнення не отримували достатнього розвитку. В окремих гончарних осередках для деяких видт кухонного \ господарського посуду, переважно глечиюв I маютер, склалися сво'Т термжолопчж системи Тх розрЬнення за величиною.

Особливютю гончарного промислу Лшобережжя було виготовлення гончарями не бшьше 5-6 величин одного виду посуду. Так, горщики були здебшьшого шести величин, з яких п'ять постшно використовувалися в побут!, а одна виготовлялася на замовлення. П'ять величин мали полив'яж миски. Глечики, мак!три I тикви -переважно три величини, хоча траплялися й двох, чотирьох, п'яти. В цтому ж юльюсть величин (розм!р!а) того чи ¡ншого посуду визначалася ртнем розвитку

гончарства в тому чи ¡ншому осередку, спец1ал(зац1ею М1сцевих гончарт, особливостями сировини та побутовими потребами населения.

Самобутж системи л'мби I розрЬнення глиняного посуду склалися тд час оптовоТ торп'вл!. Основною одиницею л|'чби глиняного посуду була сотня: в одному випадку - це сто окремих предмет, а в другому - набагато б'шьше. Перша, звячайна сотня називалася рядовою, без укладу, одинарною, на одиначку. Бона була вщома гончарям задовго до появи скупникт I оптовоТ торпвл|', а наприкшщ XIX - на початку XX ст. використовувалася виключно для лЫби простого, полив'яного посуду.

За звичаевою домовлежстю М1Ж гончарем та скупником рядова сотня однакових за величиною вироб1в не продавалася. (Т складали так, щоб до неТ входив посуд р!зного розм|ру, ¡код) - р(зних вид|в I в неоднакоЫй юлькосп. Для одних гончарних осередюв ктьюсть рЬного посуду в сотж була бшыи-менш сталою в кожного гончаря протягом певного часу, хоча все ж таки поступово зм1нювалася залежно В1Д кон'юнктури ринку та вимог скупникт. Для ¡нших центрт, де жило небагато гончарт, сотня була дуже мшливою, нав1ть якщо й складалася з одного й того ж набору предмет.

Ускладнення збуту глиняноТ продукцм в XIX ст. призводило до посилення конкуренцп м1ж окремими майстрами. Щоб захистити покупцш, окрем1 гончар! в скрутному становищ! до звичайноТ сотж додавали по кшька штук посуду безкоштовно або ж за дещо нижчу цЫу. Це приваблювало покупщв. Така, спершу незначна, а пот!м дедал! ¿¡льша надбавка д'|стала назву уклад, а видозмжена рядова сотня - сотня з укладом, укладна сотня, гуртова сотня, набуйний щот. Процес утвердження сотн'| з укладом вщбувався нер!вном1рно в уах гончарних центрах Лтобережжя: в одних вона набула широкого роз-повсюдження, в других - т!льки з'являлася, в трет|х - спЫснув&ли зародков!' й розвинеж форми рядовоТ сотн'| I сотж з укладом. Кшьмсть «укладу» в кожного гончаря могла бути рЬною 1 становила в!д кшькох штук до сотж або й больше вирошв.

Дещо ¡ншим шляхом складалася, розвивалася видозмжювалася л'мба полив'яних мисок, яю рЬнилися м!ж собою за формою та величиною. Протягом XIX ст. з розвитком оптового продажу гончарних зироб!в поступово склалася числшникова система назв мисок, залежно В|"д Тх розмф!в. Числ'шникова основа лЫильних назв мисок пояснюеться вщношенням означуваних ними предмепв до одиниц! вим'|ру, якою була найбЫьша миска - «одиначка»: вона приймалася за ддиницю либи вах мисок. Водночас з'явилася \ своерщна одиниця для ствставлення р!зних розм!рЕв, встановлення Тх еквшалентност! - «штука». Пщ оджею штукою «одиначки» розум'|Ли одну миску, на одну штуку «двмника» йшло дв1 миски в1дпов!Дно меншого розм!ру, «тржника» - три \ т.д. Такий «поштучний» рахунок значно спрощував облт виробш 1 дозволяв ужфЫувати систему цш на рЬновелик) миски, адже одна «штука» «одиначки», «двжника», «тржника» I т.д. коштувала однаково.

У друпй половиж XIX ст. в народному гончарств! /ПвобережноТ УкраТни все частше виготовлявся полив'яний посуд, хоча в сукупнж юлькосп гончарних вироб|в вш ще становив незначний процент (небшьше 10%). Над його створенням працювали переважно заможж майстри, оскшьки цей напрямок гончарного виробництва вимагав затрат бшьших коштт. Внаслщок таких обставин, якоТсь своерщноТ системи л1чби полив'яного посуду не склалося, а для його оптового збуту була пристосована термжолопчна система лЫби полив'яних мисок, тобто «кругова сотня».

Особлив!Стю гончарного промислу К1нця XIX - перших десяти л ¡ть XX ст. було прискорене розширення виробництва та використання в побуп полив'яного

посуду, надзвичайна розматсть його розм!р1в. Це впливапо на систему л!чби виробт I виявлялося в зростанш чисельносп основних метролого-термЫолопчних одиниць «кругово! сотнЬ. Якщо в першому десятил'пт'| XX ст. найменшою величиною полив'яного посуду був четверик, то в подапыиому послэдовно з'явилися: п'ятерик, шестерик, десятерик, двадцятерик.

Безпосередньою причиною появи нових метролопчних одиниць л!чби не завжди було розширення асортименту глиняних виробт. Часпше це викликалося складними соцоально-економмними процесами < протиршчями в гончарному промислЬ Початок XX ст. ознаменувався подальшим зубож'1нням гончаров. Оджею з болючих проблем для них стала реалозацт власно? продукцн. В жорстоюй конкурентнж боротьб1 за ринки збуту окремо майстри вдавалися до всшяких хитрощ1в, одними з яких була змЫа усталених, традицШних у дажй мшцевост! величин посуду. Скупники йшли насамперед до тих кустарщ, яю виготовляли посуд дещо бУльших розмыт, ан|'ж шил.

У функцн специфично гончарськоУ м1ри засвщчуеться також слово «горно», - тобто гончарна шч для випалювання посуду, яка одночасно була й м1рою -найбшьшою единицею визначення к!лькосп гончарних виробш. Мстюсть горна визначапася в гончарських сотнях, ям за необх'щност! могли перераховуватися а штуки одиниць посуду. Для кожного гончарного осередку ¡снувала своя традиц|йна величина малого, середнього 1 великого горна.

Самобутня народнометролопчна лексика гончарних осередюв ЛтабережноУ УкраУни в основному тотожна I е результатом тривалого ¡сторичного розвитку, народно» культури. Бона засв'|дчуе т!сний взаемозв'язок мок рЬними поселениями в минулому I постае безпосереджм наслодком етжчмо! однорщносп м!сцевого населения - ноая певних культурних здобуткш у даному ремесли Деяю вщмжност'о в термЫолопТ були викликаж локальними особливостями традицжно-побутово! культури, неоднаковим ршнем розвитку та поширенням гончарства в окремих центрах. Народна метрология гончарт Люобережжя в основ! своУй едина з мфами, що використовувалися майстрами ¡нших ¡сторико-географмних репожв УкраУни.

Специфтно гончарсью метролопчж одиниц1 про'оснували на дослщжуванж територн до 1930-х рр. На той час там вщбулося примусове кооперування кустар'ов-гончаров у форм! арт!лей, колгоспних бригад тощо. Скупники втратили своУ позици в промисш, Ух заменила державна система постачання сировини та збуту гончарськоУ продукци. Постановою РНК СРСР вод 21.07.1925 року на територп СРСР було запроваджено, як обов'язкову, метричну систему мор. Вщтод1 розпочався активний процес витснення з лобуту давжх метролопчних терможв, яю, власне, й не могли зберегтися в умовах тотального руйнування традицЖно-побутовоТ культури. Сьогодж Ух пам'ятають лише найстар1ил майстри в ¡снуючих гончарних осередках, та й то багато що з того вже п!шло в забуття. В деяких центрах з кустарною формою виготовлення посуду серед гончарт побутуе ряд величин, пов'язаних, в основному, з обробкою глини («куль», «кобила», «пласток», «грудка»), але часто метролопчж значения Ух р"|зняться в"|д традиц'шних виморювальних стандарте. НароднометрологЫна лексика перейшла в розряд архаУзмов.

Третш розд'м - "Домашнш побит гончарШ". Вон складаеться з чотирьох пщроздол!в - "Умови життя", "Особливосгт' домашмього виробництва", "Передача професшноТ майстерност/ за межами ам'Т", "Сшейний побут гончар№" - 1 присвячений анализу особливостей функц'юнування традицШно-побутовоУ культури в середовищ! окремоУ групи людей, специфжа якоУ визнача-

лася профес!йним заняттям, а саме - гончарством.

Активн'ють роботи гончар'ш, яка совпадала з виготовленням того чи ¡ншого виду посуду, мала сезонний характер. 8 р1чному робочому цикл! гончарш видшялися пергоди особливо напружено? прац!, що обумовлювалося рЬким зростанням попиту на певн! види посуду напередодж великих ярмарюв, МасляноТ, Р1здвяних свят, Петр!вського посту тощо. У зв'язку з цикл1чним характером роботи гончарш принапдно згадаемо спробу Б.О.Рибакова здшснити функць ональний розпод|л в!домих на сьогодж сюжет трипшьського керам'много розпису за циклами сшьськогосподарського календаря. Вчений видшив кшька цикл!в аграрно-мапчних обряд|'в, до яких приурочувалося, ймов|'рно, виготовлен-ня певного посуду ! глиняних скульптурок з в'щповщними сюжетами розписш, а саме: 1) весна (оранка, с!вба); 2) початок червня (сходи, рослиншсть); 3) л!тне сонцестояння; 4) зимов! новор1чн'| свята. Видтен! досл!дником слов'янського язичництва пергоди (цикли) в основному сшвпадають з традицШними сезонами активЬацн споживчого попиту на гончарн! вироби та ¡нтенсивност! роботи гончарш в УкраТж в друпй половин! XIX - на початку XX ст. Зважаючи на такий зб!г побутових явищ, В1дд|'лених одне вщ ¡ншого майже п'ятьма тисячол1Гтями, можна стверджувати про безперервжсть основних гончарських традиц!й на територи сучасно? УкраТни щонайменше з чаав неол!ту та безпосереджй зв'язок гончарства з хл!боробською культурою, з в!дзначенням землерооських культ!в. Цей висновок пщтверджуеться й вщповщшстю визначених циклов головним календарним перюдам локал!зац|'У свят святих - патронш украУнських гончарш. Давж язичницьк! культи, до яких здебтьшого й приурочувалося випалювання певного виду посуду, особливо ж ритуального, в тзиШ часи трансформувалися в обрядове вщзначення свят християнських святих.

Для гончарного промислу Лшобережно? УкраТни XIX - початку XX ст. характерною була сезонжсть I в тривалосп заняття ремеслом. Для ошьшосп майстрш гончарство було единим засобом до ¡снування протягом року. Вони не мали орноТ земл!, а з 0,25 - 0,5 десятини присадибно! дшянки неможливо було прогодувати с!м'ю. В той же час значна частина мешканцш гончарних осередкш поеднувала гончарство ¡3 землеробством, причому це робили як заможн!, малоземельна так I безземелье гончари

Для заможних хл!бороб|В гончарство було допомЬкним промислом, яким вони займалися в зимовий час, коли повжстю завершувалися польов!' роботи. Овд зазначити, що гончар!, як! поеднували ремесло ¡з землеробством, як правило, не в!дзначалися особливою майстержстю. Виготовлений ними посуд був посередньоУ якост! й розпродувався т!льки завдяки дешевизн!.

Впродовж тисячол!ть основною формою передач! й збереження профеайноУ майстерност! в гончарств! було учшвство. Проте в XIX ст. почали наростати тенденцн до його занепаду. ¿¡льсью громади, зац!кавлеж в розвитку м!сцевого рем^сництва й стурбоваж поступовим зменшенням числа учит, нав!ть приймали спец!альн! розпорядження про направления молод! до найбшьш вправних майстр!в. У друпй половин! XIX ст., й особливо на початку XX ст., гончар! Полтавщини майже повсюдно вщмовлялися вщ набирания учн!в. У деяких гончарних центрах, наприклад у м. Городищ!, воии брали учжв т!льки з гончарських с!мей. Передбачаючи загострення конкуренц!У, майстри з шдозрою ставилися до кожного, хто виявляв бажання навчатися гончарству.

Наслщком в!двертоТ неприязш до учжв було штучно стримуване зростання чисельност! майстр!в, а заодно й гальмування технолого-економ!чного розвитку промислу в цшому. Гончарство все бшьше поглиблювало своТ корпоративн!, консервативж поривання. К!льк!сть бажаючих опанувати гончарство скорочувалася ще й внасл!док об'ективних процест, що в!доувалися в економ!ц! краТни -

населения поповнювало передовом т! промисли ! ремесла, яю на той час здавалися б!льш випдними економ!чно. Гончарство ж до них не належало, що визнавали й сам! рем!сники.

За ¡н!ц1ативою земств наприюнц! XIX ст. почала утверджуватися нов!тня форма передач! профес!йноТ майстерносп: в деяких гончарних осередках засновувалися показов! гончарн! майстерн! навчально-виробничого характеру. В них працювало к!лька гончар!в ! одночасно навчалися учнК Перша така майстерня була вщкрита Полтавським губернським земством у Ошшному в 1894 роц'к Надал! вони з'явилися також у Олешн! ЧернтвськоТ губ., Постав-Муц'| та Глинську ПолтавськоТ губ., Нов!й Водолаз! та Межир!ч! Харк!вськог' губ. В 1895 р. в м. Миргород! було засновано художньо-промислову школу !м. М.В.Гоголя, яка довгий час залишалася единим у Роси гончарським навчальним закладом под!бного типу.

Середньостатистична гончарська родина складалася з 4,9 члена. Цей показник був дещо нижчим, ашж в ц!лому середня чисельн!сть ам'!' в УкраТн!. З'ясовуючи' обставини домашнього життя гончар«, не можна обшти увагою внутр!с(мейний розподш прац!. В гончарному виробництв! було зайнято близько 61,19% ус!х член!в амей гончаров, майже пор!вну чоловЫ!в ! ж!нок. У кожн!й родин! кшымсть працюючих, зрозум!ло, була р!зною. Найб!льш типовою сл!д вважати ам'ю з одним гончарем. Значно р!дше траплялися родини з двома ! майже як виняток з трьома ! б!льше гончарями.

У гончарному промисл! УкраТни н!коли не було вузькоТ спец!ал'|зацн майстр'ш у межах окремих ланок технолог!чного процесу (виготовлення посуду, доглядання за ним, оздоблення, глазурування, випалювання тощо). Гончар був единим творцем своТ'х вироб!в, починаючи з приготування глини! завершуючи випалюванням посуду в горнов!. Лише на окремих допом!жних етапах роботи йому допомагали дружина, Д1ти чи ¡нш! родич!: зам1шували глину, готували сум!ш! для поливи, розставляли щойно сформований посуд на п'ятрах, слщкували за його висиханням, доглядали за ним, пщносили до горна, давчатка 12 - 16 роив малювали миски, крайкували горщики, а Тхн! матер! розписували й обр!зали миски, робили дитяч! ¡грашки, перепалювали свинець, посипали посуд поливою, мололи на жорнах машляк (фарби). '

Серед гончар1в процент грамотних був значно вищим, н!ж у землеробського населения. Багато з них ум!ли читати й писати, охоче в!ддавали своТх д!тей до школи, хоча поширенню загальноТ осв!ти перешкоджало масове залучення п(дл!тк!в до гончарного виробництва. Спадкова передача профеайноТмайстерност! в|д батька до сина була основною формою збереження наступносп, спадкоемност! й нацгональних тредицш ремесла.

Скорочення кшькост! учн!в у гончар!в аж до Тх повиого зникнення було формальною, так би мовити, зовшшньою ознакою прогресуючого занепаду гончарства. А внутр!шньою прикметою цього регресивного процесу стало порушення "становост!" промислу, поступове руйнування професШно-родинноТ замкнутость спадкоемност!, наступност! в передач! профеайних знань. Якщо ран!ше сини обов'язково продовжували справу батыш, то з юнця XIX ст. звичайним явищем став В1дх!д д!тей гончар!в у деяк! !нш! ремесла та промисли, як! в тогочасних економ!чних умовах отримували стимули для тимчасового п!днесення. Проте не сл!д думати, мовби в гончарських родинах ус! члени були зайнят! гончарним виробництвом чи принайми! допомагали майстров!. В друг!й половин! XIX ст. цього майже повсюдно не було, навить у тих ам'ях, яю не мали орноТ земл! й жили виключно з ремесла. Одн!ею з прикмет наростання протирм у гончарному промисл!, полршення умов життя ремкник'т, масового зубожшня , став регулярний щормний вщх!д дружин, д!тей, а ¡нколи й самих гоичар!в на

тимчасов! роботи в навколишн!х та далеких краях.

Професшне заняття позначалося на формуванн! естетичних смак!в майстр!в, Ухн!х манерах поводження з родичами, знайомими 1 зовам незнайомими людьми; до певноТ м!ри визначало Ух осв!тн!й ртень, об!знан!сть з тими под!ями, що вщбувалися навколо них. Поапйн! поТздки на далек! та близью базари, ярмарки, тривал! контакти з разними людьми (покупцями) формували в них власний погляд на навколишнж св!т, здатн!сть до самоспйних суджень про розмаУт! под1У "1 явища довколишнього життя.

В!дм1нност!в побутових умовах життя, в художньому р!вн| створюваних речей пом!тн! також ! в середовищ! гончар'ш одного й того ж гончарного осередку, залежно в!д конкретно! спещалЬаци майстрщ на виготовяенж певного виду гончарних вироб|в. У даному випадку професжна майстершсть, осв!чежсть, а нер!дко й заможжсть, занезначними винятками, зростали по висхщнж: цегельник-кахельник-горщечник-мисочник-посудник.

Четвертий роздм достдження - "Предметы гончарного виробниитва в традицшно-побцтовш культур/ украТнцШ" - мае десять шдрозд!л!в, як! Ц1ЛК0М присвячен! знаков ¡и характеристиц! глиняних виробш, етнолопчному вивченню причинно-наслщкових зв'язкт в систем! "людина-предмет", що включае в себе особливост! використання предмет! в гончарного виробництва, Тх символко-маг!чн'|! побутов! функц!У в забезпеченн! життед!яльност! етносу. Гончарн! вироби в!д!гравали суттеву роль в комплекс! народноУ звичаевост!, в|рувань ! уявлень, через як! й реал!зовувалися семютичж функц!У творщ гончар!в, передавався наступним поколжням накопичений досвщ.

Впродовж тривалого ¡сторичного перюду до XX ст. в кожному гончарному осередку усталилася певна к!льк!сть традицтних форм глиняних вироб!в, як! виготовлялися гончарями ! якими задовольнялися потреби м!сцевого населения в М!*сткостях для приготування 1 споживання страв, збер!гання продукт!в, виконання господарськихроб!т, забезпеченнянормальнихумовжиттед!яльност!, вщправлення рел!г!йних культ!в. Кожний предмет мав что визначене й закр!плене звичаевою практикою функщональне призначення, поза яким в!н практично не використовувався. Р|зн! аспекти формування асортиментного складу гончарськоУ продукци майстр!в Л!вобережноУ УкраТ'ни анал!зуються в першому шдроздт! -Гончарт вироби в традицшиому побут/. Асортимент".

Вжитковим призначенням глиняних виробт обумовлювалася Ухня форма та оздоблення. Змжи форм вироб|В у ¡сторичному процес! були пов'язаж з Ух постжною диференц!ац!ею, еволюц!ею в!д пол!функцюнальносп до все вужчоУ вжитково-символ!чноУ1спец!ал!зац!У.

Кожному виду посуду були притаманн! своУорнаментальн! композицп. Одн!ею з найважлив!ших функц!й орнаменту було привернення уваги доброд!йних сил ! захист в!д злих. Орнамент - своер'щна граф!чна система-обер!г, яка захищала вм!ст посуду в!д "зглазу", передач! йому псих!чноУ енергп людей ¡з сильним негативним б!ополем. Про жформативно-охоронну роль кераммних розпис!в св!дчить канон!зований у час! виб)р тих частин поверхн! посуду, як! сл!д було оздоблювати. Зокрема весь посуд мае тричленну структуру: розпадаеться на три головн! частини - шийку (горловину), тулуо! низ (денце). Для людей найважлившою уявлялася верхня частина - вжця, шийка, плечики (в мисках - криси), аж до "пука", "пузця" - точки найб!льшо1 опуклост! виробу, що воображало принцип антропоморф!зац!У посуду: орнаментом маркфувалися т! м!сця, як! в прообраз! посудини - людин! - вщповщали, найважлив!шим органам забезпечення життед!яльност! людського орган!зму, а саме: голов!, шиУ, плечам, грудям (мозок ! серце). У даному випадку орнаменти виконували таку ж роль, як ! нашийн! прикраси людини, вншит! манишки I ком!рц'| сорочок, пояси.

Асортимент, ступ!нь своерщност! гончарних вироб!в залежали eifl м!сця й характеру виробництва (природно-кл1матичних умов, способу i ржня життя мкцевого населения, специфики його господарських занять, наявност! глини i и якост'| тощо). Загальний культурно-осв'пшй р!вень розвитку гончар!в визначав Vxh'i можлиаосл художнього осмислення джсносп, що вщображалися в художшх достоинствах виготовлених ними вироб!в, у як'| кожний творець "вкладав усю свою душу". Як правило, чим б!льше гончаров мешкало в гончарному осередку, тим рЬномажтжшою була 7хня продукцш, тим вищоУ якосп вироби. Конкуренщя значно! кшькост! майстрш примушувала "ix постжно дбати про художн! й вжитков! принади cboVx витвор1в. Навпаки, в тих селах ! местечках, де працювало лишень Х1лька гончарш, як'| забезпечували гончарними виробами навколишн! поселения ' i не вщчували серйозноТ конкуренцн з боку "чужих" ремкниюв, не знали творчих змагань у своему середовивд, в б'тыиост! випадшв виготовляли посуд невисоко! якосп, вузького асортименту, без будь-якого прагнення видшитися своТми витворами.

Асортимент глиняних вироб!в, якими задовольнялися потреби рЬних населених пунктш, був риномажтжший передовом у тих поселениях, як'| знаходилися ближче до гончарного осередку; з В1ддаленням в!д нього асортимент збщнювався. Гончарний посуд, характерний для того чи ¡ншого осередку, воображав побутов! потреби населения. Проте стд мати ма уваз1, що можпивост!' гончарт виготовляти певний посуд залежали не лише в!д ТхиьоТ професжноУ майстерност!, а й в!д фЬичних властивостей м!сцевих глин, технолопчних досягнень промислу.

Bei глиняж вироби, за винятком деяких виробш будтельно-арх^ектурноУ керамжи (кахл!, цегла, грузила, труби, димар! i т.п.), мали узагапьнюючу назву -посуд, посудина, характерну водночас ! для виробш ¡з скла, дерева, металу тощо, як! застосовувалися для приготування чи споживання Тж1, напоУв, зберкання харчових продукт, начиння. Тмьки для глиняних виробш ¡снувала родова назва - горщики, горшки. В УкраУж горщик взагал! постае символ1Чним уособленням гончарства, зв!дки й сам процес виготовлення посуду ще називаеться робити горшки, займатися горшками, л'тити горшки. Тобто на весь глиняний посуд переноситься назва основного предмета гончарного виробництва. Кожний посуд мав свою видову назву, а в межах виду могли складатися термЫолопчж системи розрЬнення вироб|в за величиною (глек, гладиш, глечик) i за формою (глечик, гладишка, кушин, тиквастий глечик). Для видового розр!знення посуду суттевими були його формотворч! та функцюнальн! характеристики, а не окрем'| детал'|, елементи.

Асортимент гончарних виробш не був раз i назавжди усталеною нормою. ВЫ змжювався разом ¡з змшами в побутових умовах життя людей. Од ж види й форми посуду шдмирали, ¡нш'| з'являлися. Цей дтлектичний процес формотворчост! тривае й донин!, незважаючи на те, що сучасне широке розповсюдження промислових товар)в призводить до вит!снення традицжних м!сцевих форм посуду, до нтелювання ix етнмноУ специфики.

Мандри по р'|зних губержях у пошуках риню'в збулгу, постжний продаж виробш через багатолюдш ярмарки, що збирали мешканцт р'вних повтв, губернж, а нер!дко й краТн, збагачували гончарськ! традицй технолопчними, конструктивними, декоративними елементами, запозиченими в шших центрах народноТ творчост1 Вони невдовз! могли зникнути як чуж1 мкцевж культур! або прижитися ! з часом оргажчно влитися в традицжн! уявлення краю. Гончар! чутливо реагували на потреби покупц'ш, слщкували за конъюнктурою ринку. Якщо з'являвся попит на як!сь нов! вироби, вони в!дразу ж прагнули освоУти ix виробництво.

Водночас не сповтьнювався процес в'щмирання окремих традицжних форм посуду. Скорочення рЬновидш керам!чних форм, зб!днення асортименту вказували

на занепад гончарного виробництва, звуження ареалу поширення глиняних виробт. ,Ц| негативна для гончарного промислу процеси посилилися наприкжщ XIX ст., коли в побут мюьких I все часпше сшьських жителш проникали фабричж товари, насамперед фаянсовий посуд. Полит на гончары вироби починав падати. Конкурентоздатжсть гончарних вироби падала I виаслщок значного консерватизму в робот! бЫьшосл гончара, яю не виявляли ж найменшого бажання ур'яномажтнювати асортимент, застосовувати краще оздоблення, поливу, жили за принципом "чим швидше (61'льше), тим краще"., _

В'|дсутн1сть джовоТ' протиди негативним тенденфям у юнцевому результат! призводила до занепаду промислу, до поеного зникнення гончарства в тому чи ¡ншому осередку. А в ¡снуючих дониж гончарних центрах поступовий занепад традицжно-побутовоТ культури, який спостертаеться з початку XX ст., активЬац'ю етножвелюючих процеав призвели до значного обмеження символ!Чних, знакових функцж глиняного посуду. Домжуючою, а в бшьшосп вйпадюв чи не единою, стала вжиткова функщя. Семютичний статус гончарних виробт рЬко звузився.

"Правила поводження з глиняным посудом" -другийтдроздм четвертого роздшу. Народний етикет визначав правила поводження з череп'яними виробами, найперше - з кухоиним \ столовим посудом. Детально регламентувалося, як сшд Д1яти в тж чи ¡ниш життевж ситуац», щоб одержати вщ посуду максимальну користь, щоб вж сприяв виконанню вах домашшх роб1т, забезпечував господарям довге I щасливе життя.

Вперше людина вступала в контакт з новим посудом, купуючи його в гончаря на базарь При цьому обов'язково легенько стукали по горщику, глечику 1 т.д. й уважно прислуховувалися, як вЫ вщгукнеться. Ж'жки верили, що "якщо звук глухий, то це горщик - борщ у ньому не буде вдаватися. Якщо ж звук тоненький, дзвжкий - горщиця, все зварене в ньому буде смачне". Наведений приклад поводження з посудом виявляе елементи його персожфкаци в народних уявленнях. Горщики мають голос, вщгукуються своер!дними звуками на певж ди людини (постукування). "Мову" посудов! давав вогонь: т'шьки випалений вж М1Г говорити - дзвенпи.

За тембром "голосу" глиняних виробт жжки розр1зняли Тхчоловну (горщик) або ж жжочу (горщиця) сутжсть. Саме з горщицею - уособленням у посудов! Ж1ночого начала пов'язувалося вдале приготування страв, у чому маемо приклад перенесения визначальноТ жжочоТ функци - д'ггороджня - на посуд, через уявлення про здатжсть останнього "породжувати" смачж страви. За тембром звучания при постукуванж визначалася I якшть посуду. Якщо вж дзвежв- значить був цшим I добротним, а якщо гулко брижв - це було в1рною ознакою його пошкодження.

На .Швобережж! звичайним було, коли, купуючи новий глечик, "його не беруть за вжця (верхнж край), а опускають всередину руку 1 пщжмають, нащупуючи, чи с на дж пуп (горбовина), осюльки наявжсть цього пупа об1цяе гарний зб|'р сметани". Под|бними жестами, що ¡м ¡ту вал и собою акт заплщнення (в даному випадку глечик - символ жжочого начала, жшочого д'ггородного органу, I рука -символ чоло81чого начала), супроводжувалася куп1вля глиняного посуду I в населених пунктах Житомирського Полнея. Впадае в око сакральшсть, важлив|'сть в очах покупцш цього мапчного акту, його сп'тзвучжсть з актом заплщнення. Вимоги не торгуватися, не ставити посуд на землю - характерна мапчж прийоми, особливо поширеж' в практик замовляння, знахарства, чаклування. В бтьшосп випадк!в ц'| мапчн! ди притаманж кушвл'| глечиюв - посуду для молока, який втшював у соб'| жточе начало.

Кушвля-продаж гончарних вироб|'в обставлялася й деякими ¡ншими обрядовими дшми, як! мали тотожний контекст. Вважалося позитивним знаком, якщо в глечик

натрушувалося сшо чи солома з гончарськоТ "куч!" (воза з посудом). Це зиову ж таки пов'язувалося з яюстю молочних продуктов, головним чином ¡з сметаною, яка Bifl цього 6уц!мто краще зсщалася. До повернення додому заборонялося витрушувати або ж видмухувати сшо (солому) з нового глечика. Вшена в сухж рослинносп ¡дея багатства, примноження була головним мотивом рЬних д'ш з нею тд час продажу-купшл! глиняних виробш. Мап'чна сила ciHa (соломи) передавалася посудовК

Властивосп нового посуду надал! залежали в'щ способу його nepaicHoi обробки господинею. Тому спещальна обробка щойно куплених горщикш та глечикт набула форми своерщного ритуалу, пщ час якого виконуваж дГ( набували функцн оберега вм')сту, внутр'пинього простору вироб'т в'|д злих сил. Одночасно Ui мажпуляци передавали посуду захисну мапчну силу.

Hoei горщики (глечики) обливали всередиж розчином житнього борошна й випалювали в ne4i. Bei ui нескладш процедури з посудом виконували дв! головж функци - захисну й мапчну. Вважалося, що при цьому noeyfloei надаеться мщжсть, водостжюсть, значно продовжуеться строк служои. Не менш важливою була друга функция. Вмочання глиняних виробт у розчин борошна, власне, в хл!б -символ достатку, багатства - було мапчним актом над|лення самого посуду плодюч1стю, а отже, i забезпечення його власнику заможного життя. Це була обов'язкова передумова уешшного приготування в горщику смачноТ страви.

Дуже часто глечики обмивали молоком. Це робили переважно з "бГлими" глечиками, осшльки "чорж" уже були загартоваж способом димлення, а тому й не потребували додаткоцрТ обробки. Ймов'|рно також, що piaHe поводження з "бтим" i "чорним" посудом зумовлювалося побутуючою символжою кольорт. Так, у схщнослов'янських народщ ¡снувало noeip я, мовби в чорному глечику утворюеться больше сметани, а в чорному горщику - каш'|. Чорний кол1р асощювався з землею, з и плодючктю i дарами.

Обробка глечиюв молоком гарантувала господиням швидке утворення застойки, максимальне задания еершкш, сметани ("для помоч!, для 6'шого молока, для товстого сиру, для густоТ сметани, для жовтого масла"). Змащування жиром ctihok глечикш уявлялося необхщною умовою високоТ жирносп при-готовлених у них молочних продуктов.

Okp'im горщик'|в та глечиюв, весь ¡нший новий посуд, що використовувався в побул населення ЯшобережноТ УкраТни, додатковШ обробщ не шдцавався. Його ттьки ретельно вимивали i ошпарювали окропом. На деякому посудов! ще писали вупллям на зовжшшй поверхж денця хрест, який тлумачився як оберег посуду i його вм1сту в1д злих сил. Остання д1я характерна в основному щодо горщикш та глечиюв. Причому особливою турботою ж'ток був захист горщиюв, у яких щодня готувалася !'жа.

Для обробки посуду населення Л(вобережжя використовувало також вщвари трав, як( в народней уяв! надшялися мапчними властивостями. До nie? процедури жЫки ставилися вкрай серйозно, бо були переконаж в п ефективносп. До трав, над!лених чудод)йними властивостями, належить перш за все чистотт звичайний. Його народна назва - глекопар, глечкопар, гладушник, гладишник - в!дображае об'ект безпосереднього застосування трави в пооуп. Чистот^ варили у eofli, якою пот1м парили посуд, здебЫыиого глечики. Така увага саме до tiie'i трави знаходить рацюнальне обгрунтування, якщо врахувати н сильно виражену антимжробну, протизапальну flito. Бактерицидна Д1я препарате чистоллу виявляеться щодо ряду м'|крооргажзмт, в тому числ| до туберкульозно! мжобактерн.

Чистоттом парили в основному глечики, тобто посуд, призначений для тримання молока. Звщси походить ¡ще одна народна назва чистоллу - молошник. Якщо ж врахувати, що корови хвортоть на туберкульоз, бруцельоз та ¡нил

!нфекц!йн! хвороби, а через заражене молоко захворювання могло передаватися людин! (заражения туберкульозом через кишечник найчаспше мае мкце при споживанн! молока хворих кор!в), то цшком зрозум1лим ! необходним е застосування чистотолу. Народний досвщ п!дказав надойний профшактичний зас!б проти поД!бних ¡нфекцжних захворювань. Це ж сприяло кращому збер!ганню молочних продукт, осюльки в оброблених глечиках гальмувався розвиток молочнокислих бактерой I молоко довго не скисало.

Окр!м чистот!лу, глечики ще парили маренкою запашною (народна назва -гладишник), парилом- звичайним (народна назва - гладишник), його р!зновидом парилом волосистим (глекопар) та материнкою звичайною - одшею з найпопуляржших у народной медицин! локарською рослиною. Усо цо рослини мають досить виявлену антисептичну, протизапальну д!ю. Вони ароматичн!, \ ця ознака тлумачилася як сприятливий фактор приготування в глиняному посуд! смачних молочних продукт!в.

В народ! склалася думка, мовби обробляючи посуд вщварами деяких трав, над!лених мапчною силою, можна було впливати на його вм!ст, тобто на т! процеси, що вщбувалися всередин! горщика чи глечика. Так, наприклад, якщо в глечиках погано зс!далася сметана, рекомендувалося парити Тх травою, яка так ! називалася с!дач (оман високий, дивосил).

3 уах функц!й гончарних вироб!в одн!ею з найважлив!ших було приготування в них страв. При цьому спец1альними правилами обставлялося приготування Тж! в печ! та способи поводження з глиняним посудом. Кожний вид посуду мав конкретне призначення, сферу застосування, що усталювалося побутуючими в той чи !нш!й м!сцевост! звичаями. Господин! суворо дотримувалися освячених воками звичаевих норм. Тому будь-яю випадки нехтування ними, а отже, ! використання глиняного посуду не за його безпосередн!м призначенням, в народнш уяв! тлумачилися як ознаки б!ди, нещастя.

За народними пов!р'ями, вжитков! якост! посуду визначалися не тЫьки особист!стю гончаря, а й емоцжним станом т!ео' людини, яка вперше готувала страву в новому горщику. До сьогодн!шнього дня побутують уявлення, немовби властивост! посуду, його довгочасне слугування визначаються також! характером, звичками, старанн!стю ж!нок, як! ним користуються.

(гнорування правил нер!дко призводило до небажаних насл!дк!в, викликало оп!ки, ошпарення та !нш'о хвороби. У такому випадку знеболювання ¡нколи зд!йснювалося маг!чними прийомами. Необережне поводження з посудом у очах господин! мало ¡нформативний характер, пров!щало як!сь под!и Чи не найг!ршою прикметою було перекидання горщика з борщем або кашею в печ!. Вважалося, що с!м'ю в такому випадку сшткае яке-небудь лихо, зав'яжеться сварка.

Особливо детально регламентувалося користування столовим посудом п!д час Тди ! п!сля неТ. Народний етйкет забороняв споживати страви з того посуду, в якому вони готувалися, зокрема з горщиюв. За спостереженнями Бориса ГрЫченка, "коли об!дають - не кладуть ложки так, щоб держално лежало на столо, а другий конець на другу миску, щоб злидн! не лазили в миску". За народними уявленнями, миска своею формою (колом) оберогала и вм!ст, а отже, й людину вщ проникнення до не'о злих чи просто небажаних сил. I лише розмикання кола, порушення замкнутост! середовища ложкою призводило до втрачання мискою мап'чних властивостей. Ц! маг!чн! захисн! властивост! миски могли нейтрал!зуватися \ металевими предметами. Для запоб!гання псуванню продукт!в ворожими людин! силами вимагалося закривати покришками весь посуд з! стравами, найперше з тими, як! запишалися на н!ч.

На завершения процесу трапези необхщно було своечасно помити посуд з тим, щоб в!н був повн!стю п!дготовлений до наступного прийому ?ж!. Народний

етикет забороняв залишати на н!ч непомитий оп!сля вечер! столовий посуд. "Ильки в окремих випадках, викликаних в!дправленням рел!пйних культ)в, дозаолялося й навггь вимагалося залишати посуд немитим. Найбмьш характерне таке поводження з мисками та ложками напередодж Р!здва.

Дещо ¡нший комплекс свкоглядних настанов, пов'язаних з уявленнями про людську Долю, регламентував миття кухонного посуду та частково ложок. Вважалося, що вноч( до господи навщуеться Доля, для якоУ необхщно залишати щось попоУсти. А тому "кажуть, що взагал! нколи звечора не треба перемивати ж горщиюв, н! ложок, а то Дол! жчого буде Усти; ось чому хоча деяю господин! ! перемивають звечора посуд, зате кладуть в окремий горщик що-небудь ¡з страви для Дол!". Навмисне, символьно осмислене залишення брудного посуду, 1 не будь-якого, а саме кухонного, в якому готувалися страви, пояснюеться прагненням змоделювати, п!дкреслити стан незавершеност! д!У, що в даному випадку мало мапчно-символ!чний контекст, зм!ст якого полягав у забезпеченн! ! пщтримц! добробуту, благополуччя, матер!ального достатку с!м'У.

Головним ! майже единим м!сцем збер!гання глиняного посуду була хата. В!н був нев!д'емною ознакою внутршнього простору дом!вки. Розташування посуду мало символ!чне осмислення в оргажзаци ¡нтер'еру житлового прим!щення та життя селянськоУ с!м'Т в шлому. Кожний вид глиняних виробш мав конкретне традиц!йне м!сце збер!гання ! використання. Зокрема, частина кухонного посуду (горщики, ринки тощо) трималася б!ля печ!, шд прип!чком, на пришчку. Деякий посуд стояв шд лавою, що йшла вздоаж ч\яьноУ стши, I навпъ на лав'|, на т!й и частин!, що знаходилася навпроти печ!.

До ст!ни б!ля дверей завжди п!дв!шувався мисник - спец!альна поличка для столового посуду. Там виставлялися в ряд мальован! миски, деякий ритуальний посуд, кухл!, а також дерев'ян! ложки I склян! вироби. У заможних господар!в мисник замшювався невеликою наст'шною шафою - поставцем, судником. До ч1льноУ стЫи, понад передп!чним та покутн!м вжнами, прикр!плювалася довга дошка - полиця. ТУ краУ, як ! в миснику, завершувалися "кониками" - р!зьбленими стил!зованими ф!гурками к!нськоУ голови. На полищ "догори дном" виставляли кухонний посуд, а саме - горщики. Глиняний посуд з1 сшавами чи шшими продуктами ще збер!гаася в погреб!, що влаштовувався здео'шьшого в сшях.

Таким чином, увесь наявний у с!м'У посуд не розставлявся по вай хат!, а мав певне традиц!йне локальне м!сце збер!гання. В б!льшост! своУй в!н зосереджувався навколо дверей - виходу з к^мнати - та б!ля печ|. Це функц!'онально найдоц!льн!ше, найзручн1ше м'юце для тримання посуду знаходило ще й символмне осмислення вязичницьких в!руваннях. Глинян! вироби виконували роль своер!дних внутр!шн!х кордон!в, оточуючи !снуюч! входи-виходи житлового прим!щення - двер!, п!ч, в!кна, через як'| пщтримувався зв'язок мЬк внутр!шн!м замкненим середовищем ! зовн1шн!м св!том ! через як! було можливе проникнення до хати ворожих людин! надприродних сил. Щоб забезпечити родин! спок!йне, щасливе життя, вберегти член1в с!м'У й нажите ними добро вщ п!дступ!в як ¡нших людей, так ! злих деможчних сил, запоб!гти лихов), й необх!дний був розставлений поблизу виход!в, мов на сторож!, глиняний посуд. Над!лений мапчними властивостями, В1Н у даному випадку розглядався не ¡накше, як обер!г родинного добробуту I благополуччя, обер!г в!д пристр!ту, Захисне мапчне поле гончарного посуду шдсилювало, доповнювало I п!дстраховувало захисну оболонку, утворену глинобитними ст!нами, дол!вкою ! стелею хати.

Зосереджен! в особливо вразливих мюцях людського житла гончарн! вироби - важлива умова збереження цтьност!, гармон1Йност'| внутр'|шнього св'пу с'|м'У. Охоронна функц!я посуду п'|дсилювалася кахельними коминами печей з р!зноман!тними графмними язичницькими знаками-символами чи орнаментами та

р!зьбленими образами-символами мисника i полички. Для наджного захисту житла, особливо ж родинного вогнища, вщ злих духш теракотов! орнаментован! Kaxfli вмазували i в димохщ.

Мисник i поличка з кониками, рЬьбленими розетками, солярними знаками -своерщн! образи божественно! колкнищ, що несеться по небеснт сфер! (мисник i поличка не випадково кршилися аж пошд стелею). I везе вона у далечжь небесне життедайне св!тило - Сонце, уособленням якого постають розставлен! на поличках миски, тарел! (для украТнського фольклору досить характерне ствставлення тареля й сонця).

Роль посуду в семантиц'| мЬфоушаерсуму значною Mi рою визначалася ще оджею семантично важливою властив^стю - рухомютю в хат!, здатж'стю зм!нювати свое м!сцезнаходження. Тобто гончарн! вироби, на вщмЫу вщ хатжх мебл!в, могли перем!щуватися в простор! дом!вки, хоча i не в дов!льних, а в певних, усталених звичаями напрямках, виноситися за меж! житла, зм!нювати свое просторове положения (перевертатися догори дном, ставати на ребро).

Непотр!бний у даний час посуд збер!гався на горищ! перевернутим догори дном ("туди жщо не впаде - буде чистим"). CkpiM хати, посуд ще Mir триматися в комор!, вид!лежй з хати в окрему буд!влю, та в льоху. За меж! кожного з цих замкнених середовищ в!н виносився назови! тшьки тимчасово i з одн!ею метою: для суш!ння шсля миття.

Для л!вобережного сшьського подв!р'я звичайним явищем був тин, на кшках якого вив!шувалися горщики, глечики. Посуд, виставлений на тинах, - це своерщний обер!г подв!р'я i всього господарства селянина. 3 под!бною метою в казках дворище негативних героУв обставляеться над!тими начасток!л людськими черепами, яю в стародавн! часи теж використовувалися як посудини. Часто на дворищ!, поб¡ля хати, втикалася в землю велика пика або й ц!ле засохле деревце з сучками, на яких розв!шувався посуд. На подвф'я виставлявся виключно об'емний посуд - нашвзакритий, що ускладнювало проникнення до нього ворожих для людини сил. Обов'язкове перевертання його догори дном теж виконувало функц!ю оберега внутр!шнього простору.

Надтання посуду на сучок, заповнення останжм отвору знаходило вщловщне символ!чне осмислення: це була !м!тац!я акту "заплщнення" посуду, внасл!док чого примножувався його вм!ст ! забезпечувався добробут господар!В (пор. ¡3 звичаем опускати руку в новий глечик год час його Kynisni). Напевне, символьно значущим був ! факт встановлення тину чи плляки з сучками на земл!, як! у випадку з розв!шуванням на них посуду виконували роль медаатора, через який горщики едналися ¡з землею, переймали УУ силу й достаток.

В третьому пщроздш - "Глиняний посуд 'у родиинш обрядовостГ -детально анал!зуються факти ритуал!зованого використання керамки в мапчжй практищ, пов'язанж з основними етапами вжигп людини (народження, ожруження, смерть). Значения гончарних виробш, породжених до життя синкретичною творч1стю наших далеких предк!в, полягало не стшьки в них самих, сюльки в контекст1 Ух побутового застосування. Посуд набував сакрального, символьного значения й споена реал!зовував своУ функцГУ через pi3HOM3HiTHi ритуали повсякденного життя, через обрядов! джства, п!д час яких встановлювалися зв'язки з! св!том надприродного, з богами, з предками.

Глиняний посуд застосовувався в мапчних дЫх, спрямованих на збереження ваптност! та ycniiuni пологи. В народ! вфили, що в окремих випадках за допомогою глини можна було нашкодити майбутжй дитин!. Для новонароджених глина, навпаки, виконувала роль оберега. Приштати пород!ллю приходили жтки -родич; та сусщи. Пригощання починалося з того, що баба чи кума давали пород!лл1 гор!лку i миску з вщсипаними в неУ трьома ложками страви. Завершувався

общ ритуальним розбиванням горщика з кашею. Для цього застосовували палицю, качалку. 1нод! кум трич! п!дн!мав горщик, а пот!м розбивав його об спл. У середин! XIX ст. в деяких поветах Чержпвщини горщик розбивали во учасники обряду. Обрядов! формули-побажання, що висловлювалися п!д час розбивання горщика та поТдання каш!, вказують на зв'язок ритуалу з шлюбною та аграрною маг!ею, з'| зд!йсненням жертвоприношень, оск!льки каша в давнину приносилася в жертву богам, сонцкэ. В черепки в!д горщика клалася каша або ж ¡з них пили гор!лку. Траплялися випадки, коли черепки викидалися на грядку, щоб краще родила городина (гарбузи).

Без гончарного посуду неможливо уявити традицжну вес!льну обрядов!сть в УкраТн!. В драматичному д!йств! народного веалля гончарн! вироби ви-користовувалися значно ширше! в б!льшому асортимент!, ан!ж у будь-яких ¡нших обрядах життсвого циклу людини.

1жа на весшлях готувалася в горщиках. До столу вона подавалася в череп'яних мисках ! в таршках. Цей вид посуду част!ше за ¡нший ф!гуруе у вес!льних обрядах. Характерна прикмета мисок, що, певно, й визначило Ух М1сце в ритуалах, названа в одн!й з весшьних п!сень: "ой приймайте миски та тар!лки"="ой приймайте все кругленькее", тобто в даному випадку визначальною була кругла форма мисок, тар!лок. На них клався хл!б, коровай, жито, с!ль; наливався мед, гор!лка - вс! т! реч!, як! в народнж св!домост! символ!зували багатство, добробут! плодюч!сть новоствореноТ ам'Т.Частуючи учасниюв весшьноТ драми, на тар!лц'| гидносили чарку. Якщо хтось не пив, то виливав гор!лку в тар!лку.

В широкому використанн! глиняних мисок у вес!льних ! родинних обрядах в!добразилися стародавн! м!фолог!чж уявлення, в яких миски в контекст! ритуал!в, особливо ж пов'язаних ¡з жертвоприношениями, осмислювалися як своерщний образ Всесв!ту. Вид!ленням у косм!чн!й модел! св!тобудови чотирьох стор!н св!ту пояснюеться символ!ка цифри "4", чотиристоронност!, що супроводжуе обрядове застосування мисок: з чотирьох краТв миски хрестопод!бно п'ють воду, на спл ставлять миску з чотирма паляницями, п!д час новормних гадань на миску з водою хрестопод!бно кладуть чотири соломинки, шд час перезви миску з пир!жками обгортають двома рушниками ! двома червоними поясами (2+2=4). Миска, заповнена водою (вареною, гор!лкою), в такому випадку - уособлення св!тових вод, св!тового океану. Шлюо у м!фолог!У осмислюеться як косм!чне еднання протилежних св!т!в,! цей процес безпосередньо пов'язуеться з! свп-овими водами. Та й результат цього шлюбу - народження ново? людини - нев!дд!льний вщ символ!ки космосу, а отже, в!д св!тових вод, роль яких в архаТчжй картин! св!ту уявлялася ун!версальною.

Косм!чний символам води об!грувався в ритуал!, де спшьне черпання ложками м!цного напою з црски - своер!дне причащання учасниюв обрядового дшства до одного джерела'косм'|чноТ енергп - мусило забезпечити Тм добробут ! щасливе життя. До того ж вода - символ життя, а вес!лля саме ! е актом, через який звичасве право "санкцгануе" появу в майбутньому нового життя, потенц!я якого освячувалася сптьним причащанням.

Названими виробами не обмежувався асортимент вес!льного посуду. На Л!вобережн!й УкраТн! гончар! також виготовляли спец!альний ритуальний посуд, яким користувалися виключно на вес!ллях. В!н р!знився в!дбуденного, щоденного вжитку посуду як за формою, так ! за оздобленням. Перш за все сл!д згадати глечик для варено! (носатка). В!н завжди виготовлявся з червоноТ глини (Глею)! був чи не единим видом посуду, окр'|м мисок, який щедро оздоблювався рослинним орнаментом, або ж його елементами. В ньому до столу подавали варену - ритуальний хмтьний нап!й, що символ!зував здоров'я I силу молодих ! якому приписувалася плодотворна магтна сила.

На Полтавщиж та в л!вденнмх лов!тах Черн!г!всько"| губернп до складу веального посуду входили також куманц'|, барила та скульптурний посуд у вигляд1 баражв, лев!в, nÎBHie, идосимвол!зували амейний достаток i багатство, благополуччя. У цьому посудов! тримали горшку, наливки та ¡нил Hanoi'. Барани та леей одночасно використовувалися i як св!чиики. Hanoï, KOTpi виливалися з утроби скульптурного посуду, асощювалися з кров'ю вилтлених тварин, ïx життевою мапчною силою, що було пережитком давжх язичницьких обряд!в жертвоприношень з ритуальним поТданням тварин чи ¡'хньоТ Kpoei. Уявна кров мала забезпечити молодим здоров'я i молод!сть. Характерно, що ритуальний зооморфний посуд виготовлявся в образах fjoraraï худоби, яка надшялася особливою плодючою, вщтворюючою силою. Його семантика пщсилювалася i тотожною символ1кою глиняно'Т уявно'Т вовни, якою оздоблювалися ni ритуальж вироби.

Завершальний етап життя людини на Земл! - смерть. У народних обрядах, пов'язаних ¡з цим трапчним моментом людського ¡снування, гончарний посуд використовувався як мктюсть для кануну, води, жита, кайл i в семантичному контекст! д!йства виконуваа функцию посередника, нав(ть способу стлкування м!ж свггом живих i cbîtom мертвих.

Традицшним звичаям використання керам!ки в звичаях та обрядах землеробського циклу (веснянки, великодн!, р1здвян! свята та ¡н.) присвячений четвертий шдроздЫ - Глиняний посуд у календарних обрядах".

До певних календарних свят приурочувалося виготовлення гончарями посуду та ритуальних предмет!в, як! нер!дко були в центр! обрядових д!й. Ранньою весною, коли д!вчата вперше починали ствати веснянки, варився горщик Kami, виносився на вулицю, закопувався i прибивався к!лком. Мотивування закопування гощика р!зне, a !нод! протилежне одне одному. У веснянках обрядов! дп з горщиком розц!нюються як чарод!йство, а головним мотивом д!йства постае шлюбна мапя. Впадае в o4i жЫочий характер обряду, його зв'язок ¡з символ!кою плодючост!. Навесн! в центр! уваги хл!боройв було забезпечення родючосп земл! в поточному роц!. Тому маг!чне викликання, ритуальне забезпечення цього проходило лейтмотивом весняно! обрядовост!, а найб!льш виразним побутовим уособленням плодоносних сил земл! буа саме горщик ¡3 кашею. Закопування горщика- вияв симпатично'!'мат: як часточка земл! - глиняний горщик - повниться минулорЫними життедайними плодами (кашею), так i вся земля - велетенська посудина - повинна виповнюватися щедрими дарами. В звичаТ' закопувати горщик з кашею вбачаються також рудименти колишжх жертвоприношень земл!.

Особлива роль в!дводилася глиняному посуду в новор!чному цикл! календарних свят. В!дпов!дальним моментом цих урочистостей було насамперед приготування та пощання ритуально? страви - кут! з узваром, яка готувалася трич!. Етнографмж джерела наголошують на тому, що в УкраТн! повсюдно напередодн! Р!здва кутя й узвар готувалися обов'язково в спещально для цього куплених нових двох горщиках з покришками. Адже Р|здво - свято народження нового св!ту, а тому й посуд мав бути новим, ритуально чистим.

Огляд гончарних вироб!в, як! використовувалися в календарних обрядах, буде неповним, якщо не згадати про звичайжсшью, знайом! кожному з нас ще з дитинства глинян! разноголос! свистунц!. Вони вилтлювалися майже в ycix гончарних осередках, ! це приурочувалося здеб!льшого до весняно-осЫжх землеробських свят. Гончарн! ряди на торгах ! ярмарках минулих стол!ть так само, як i храмов! свята в УкраТш, неможливо уявити без гордих баринь з курками i без них, вершниюв та ¡нших свистунц!в у вигляд! вс!ляких тварин - кониюв, коникт з трьома головами, птах!в з бичачими та ¡ншими головами, баранчикш, твниюв, курочок, качечок, чаечок з чаенятами тощо. Вся ця антропоморфна !

зооморфна пластика була пов'язана з аграрними та скотарськими культами. УкраУнськ! керам|чн'| бариж - символен! оорази антропоморфних божеств -продовжували традицп ще трипшьськоУ культури. Вчеж гадають, що под^ж статуетки тритльсько! культури виготовлялися переважно до Н0В0Р1ЧН0Г0 циклу заклинальних обрядов та до сезонних свят, близьких до весняного I оа'ннього ровнодення. Под'юну роль виконували й глиняно свистунц!. Загальнопоширеною е прикмета, що шум I свист'шня в!дганяють нечисту силу. Тобто свистунщ, за допомогою яких видобуваються цо звуки, - це своерщж обереги вщ усякоТ нечист, перш за все обереги дтей. Ними супроводжувалося в'щправлення майже всох землеробських культов, релтйних свят, для яких суттевим було забезпечення ритуально! чистоти середовища виконання обряду.

Широко розповсюджен'о повор'я про використання глиняного посуду у вщьомських чарах, спрямованих на "псування" коров ! "в!дбирання" в них молока аналЬуються в п'ятому шдроздМ - Глиняний посуд у зЗичоях / обрядах, пов'язаних ¡з молочным господарством". Серед гончаров Ловобережжя мщно тримався звичай писати на глечиках маленький хрестик, який мкцевим населениям тлумачився як своер'щний обер!г вод псування молока в'щьмами. Хрест (хрещик) писався опискою по щойно сформованому на крузо глечику. Рщше це робили ножиком (гончарським) по поверхн! виробу. А димлений посуд м!тився хрестиком виключно гончарським ножиком. П'щ час польових досл'оджень протягом 1980-х рр. нам не вдалося почути вщ населения Лтобережно! УкраУни ¡ншого обгрунтування цих дм, окр'|м вищезгаданоУ мотивацп ("щоб в!дьми не псували молоко"). Як запевняли щоразу гончар^ акт позначення мапчним знаком посуду не приурочувався до якоУсь конкретно! дати церковного календаря чи подо!'. Ночого не говориться про це о в етнографочжй лггературо, присвячешй украУнському гончарству.

Вважалося також, що хрестик на простих глечиках писався \ з тоею метою, щоб "краще в'щстоювалося молоко", "щоб багато молока було", "щоб в"|дьми коров не псували". Деяю дослщники писания хрестика пов'язують з! Зб!рною суботою на першому тижно Великого Посту. Цей день в народному календаро тлумачився як важливий момент концентрування в господарств! певних речей, продукта харчування, тобто якихось життевих благ. А для жЫок важливо було забезпечити висок") надоУ молока, доборну яюсть молочних продуктов.

Гадаемо, в давнину ¡снували уявлення, мовби чудод!йний вплив Зб1рноУ суботи через хрестик передавався посудов!. Написаний саме в цей день, в!н володов бтьшою мапчною силою, ажж хрещики, поставлен! в ¡нил дж року. Цей ефект шдсилювався виготовленням посуду пщ час вщправлення служби в церкв! ("в!д Достойно до к'онця служби БожоУ"). Написания хрестш тольки в день ЗборноТ суботи, можливо, було локальною специф1кою гончариих звичаУв с. Шатрища, оскольки в ¡нших гончарних центрах УкраУни подана виб!рковкть не зафоксована: наприк'|нц'| XIX - на початку XX ст. там мотили глечики в будь-який день. Не виключено також, що доти 1 в них ¡снували яюсь обмеження, приурочения до конкретних дат, джв тижня, але вщомостей про це в лотератур1 немае.

Допускаемо, що писания хрестимв на глечиках пов'язане ¡ще з одним звичаем, водзначеним етнографами минулого столоття в окремих пов!тах Полтавщини. Там на першому тижн'о Посту люди ухилялися вод споживання -варено! Уж!, в тому числ! й страв, що готувалися в глиняному посуд!. 1снував комплекс уявлень, за якими посуд на цей час характеризувався негативними ознаками, був здатний на ворож'| щодо людини ди. До того ж вважалося, що посуд, у якому ран!ше готували скоромн! страви, був цим самим опоганений ! втрачав ритуальну чистоту. Ось чому, наприклад в Ошшному, вфуюч! для приготування страв шд час релИйних после завжди купували новий глиняний

посуд - п'|сний посуд. Нейтрал!зац1я небажаного впливу на людину опоганеного посуду, а також намагання зберегти молочж лродукти, як1 шд час пост! а не вживалися I яких за вимушений час збер!гання назбирувалося досить таки багато, - можливо, й здшснювалися за допомогою самооутнього звичаю гончар!в. Нанесения на молочний посуд хрестика - мапчний спос!б захистити його вм'ют, а через цей вм'ют / люди ну в!д негативного впливу лихо? сипи.

Зважаючи на антропоморфизм глечикш, можемо провести паралель м!ж людиною ! ними: "хрещик" писався виключно на шийц1 глечик'щ, I люди теж саме на шиУ носили всшяк! обереги вщ "зглазу", одн!ею з разновидностей яких були ж!ноч/ нашийн! прикраси, в тому чис/н й хрестики. До того ж староукраУнськж назв1 нашийноТ прикраси - ожереле в!дпов!дае словенський терм!н огге1)е у значенн! "груди ! шия корови". Отже, маемо зв'язок мЬк прикрасою I молочним господарством стародавни слов'ян. Писався хрестик на шийц! глечика як воображения архаУчноТ градицГУ носити обереги на шиУ: за старовинними трактатами саме шия вважалася одним ¡3 трьох м!сць максимально! концентрацп життедайноТ енерш людськрго оргашзму ! УУ взаемоди з енерпею навколишнього св!ту (космосу). Оск!льки "зглаз" - це передовс!м негативний вплив на психану енерпю, цшком лопчне застосування превентивних заход!в, спрямованих на захист цшьност! як енергетичноУ оболонки (поля) людини, так ! УУ символьного двшника - глиняного посуду. Одним !з таких мапчних оберепв I був хрестик.

Нев!д'емною належжстю глечи^в УкраУни, окр!м хрестика на шийц!, був невеликий гузирчик посередиш денця всередин! посуду. Вш називався пуп I мае вигляд маленького стержня, зр|заного конуса. Пуп був важливою родовою ознакою посуду, пов'язаного з молочним господарством. Його робили гончар! спец!ально шд час формування виробш на гончарному круз! з того самого фльного шматка глини, що й посуд.

Вибираючи глечики на базар!, ж!нки завше встромляли руку всередину й намацували там пуп. Вважалося, що чим б!льший в!н був, тим краще, оск!льки в<д його наявност! й величини залежала кшьк!сть! як!сть молочних продукт!в. Глечик без пупа купували неохоче. Аналогична мотивацЫ нал!плення внутр!шнього виступу в молочному посуд! в!дома на Под1лл!, в жжочому гончарств! г!рських район!в Таджикистану, де до останнього часу збер!галося чимало архаУчних прийом!в гончарськоУ роботи.

Поява виступу на денц! - в!дображення належност! гончарних вироб!в до комплексу язичницьких уявлень про божественну Мат!р-богиню, результат антропоморф!зац'и глиняного посуду. Наявн! етнограф!чн! матер!али з Л!вобережноУ УкраУни переконують, що в св!домост! народу глечик був символ!чним образом жжки, уособленням ж!ночоУ сутност!. В!н використовувався виключно для тримання молока та молочних продукт ! асоц!ювався передовс!м з ваптною ж!нкою (пород!ллею). Схож! погляди на посуд для молока вщзначеж етнографами в р!зних рег!онах св!ту.

Можна припустити, що пуп глечикш уявлявся своерщною моделлю пуповини, через яку мати зв'язуеться з плодом. Характерний для численних М1ф!в зв'язок акту утворення св!ту з пупом земл! на р|вн! м!крокосму знайшов адекватне в!дображення в пупов! глечика, який викоиував роль ретранслятора, через який мапчна сила посуду (глини, земл!) передавалася його вм!сту, сприяючи поб!льшенню необх!дних для людини продуклв. Вчен! висловлюють також здогад, що пуп в глечиках м!г розглядатися як глиняний екв'талент, символ!чний образ ж!ночих грудей. Цей суттевий елемент осмислювався як джерело пост!йного прибування молока в глечику, як гаранля його збереження й невичерпност!. Концепцш родючостг вт!лювалася в алегоричн!й асоц!ацн - "глечик-ж!нка-плодоносна сила земл! (природи)".

В прадавж часи виготовлення гончарями-жерцями молочного посуду обумовлювалося комплексом свкоглядних уявлень про верховн! божества. Ц| вироби призначалися, передовым, для ритуал!в, пов'язаних з вщправленням культу родючосп, який нередко виявлявся в обожненн! велико!' рогатоТ худоби. В!дображенням архаТчних язичницьких в!рувань е археолог!чний посуд ¡3 стяшзованими зображеннями гол!в, ропв биюв (кор!в), сосками (д!йками) кор|в тощо.

Наступи! три шдроздти- "Гпиняний посуд у народнШ медицин!'", "Глиняний посуд у замовляннях та ворожтнГ та Роль глиняних вироб/в у магЫтй практиц1 замовляння дощу .

Гончарш вироби широко використовувапися в народжй медицин!. У давнину майже вс! лжи готувалися 8 череп'яних виробах, найчаст!ше - в горщиках, I саме значне поширення предмета гончарного виробництва в перв!сну епоху сприяло освоению всшяких л!кувапьних в1двар!в. В окремих лжарських приписах спец!ально вказувався розм!р посуду, 8 якому сл!д було готувати наст!й, в!двар тощо. Л ¡кар!, знахар! були обЬнаж э 4изико-х!м!чними властивостями черепка (на емшричному р!вн!)! з тим впливом, який вш справляв на л!ки. Тому в л!кувальн!й практиц! часто вимагалося користуватися новим горщиком. Така вимога пояснюеться тим, що в народнж уяв! новий горщик, щойно шдданий ди вогню п!д час випалювання, вважався "чистим". Одночасно забезпечувапася стерильн!сть посуду - вж не був засм!чений рештками Уж!, де могли розвиватися хвороботворн! мжрооргажзми. А це мало суттеве значения в досягненж усшху п!д час лжувальних процедур.

Для приготування деяких лмв у новому горщику чи глечику пробивалися маленьк! д!рочки. За допомогою д!рчатого посуду здеб!льшого готувалася особлива ол1я для л1кування р!зних хвороб, наприклад раку на губах. Деяк! л!ки готувалися виключно в полив'яному посуд!, який при цьому Майже в уах випадках замазувався тктом. Використання т!ста обумовлювалося язичницькою символикою ! було важливим елементом сакрального джства знахаря. Кп\6 виконував функц!ю оберега, захищав вм'|ст посуду в!д зовжшнього вщкритого середовища! одночасно тдсилював л!кувальну Д1Ю рщини.

Вщом! приклади використання глиняного посуду в лкувальжй практиц! виявляють його роль в народн!й медицин! не лише як м'юткостей для тримання чогось, а й як предмет!в з певними ф!зико-х!м!чними та мапчними властивостями. Стародавн! народи знали про ун!версальн! властивост! глини, а тому широко застосовували мшерал ! вироби з нього в лжувальн!й практищ. П!д час тра-дицжного споживання страв з гончарного посуду м!кроелементи глини поступово, в незначних дозах, потрапляють до людського оргажзму, справляючи на нього цшющий вплив, постаючи одним ¡з джерел заоезпечення його м'жеральними речовинами, необх!дними для п!дтримки здоров'я, нормального обмжу речовин, зб|льшення тривалост! життя. До того ж глина не м!стить у соб1 компонент!в, як! п!д час дотику до харчових продукт утворювали б сполуки, шк!длив! для людини. Тому глазурований посуд, у якому шар поливи унеможливлюе безпосереднж контакт природного м!нералу з Ужею, не справляе такого доброджного впливу на орган!зм, як теракотов! вироби, що впродовж тисячол!ть були неодмжними супутниками життя людини.

Глина також мае низьку теплопров'|дн!сть, унасл!док чого гончариий посуд, на в!дм!ну в'|д металевого, тривалий час збер'|гае температуру вм!сту й повшьно охолоджуеться. Причому м!нерал однаково довго утримуе ! тепло ! холод. Ц! ф!зичн! властивост! позитивно впливають на як!сть л!к!в (ф!тотерап!я) та страв (д!етолопя), що готуються в череп'яному посуд!. У теракотових глечиках, тиквах, маютрах довго збер!гаються, не псуються, залишаються прохолодними вода I всшяю' напоУ. Нарешл, е дан! про ще одну цжну властивкть глини - вони досить

активно поглинають ¡з розчижв радюактивж катюни стронщю та цез!ю - найбшьш поширеж забруднювач! навколишньогосередовища. У медичнж практик нованього часу починають застосовувати ужкальж магжтж властивост1 керамжи, яких im надають оксиди зал1за та деяких рщкоземельних металш.

.»Ретельний niflöip посуду (майже виключно череп'яний, новий або ж старий, простий чи лолив'яний, полив'яний зсередини або ж зсередини i ззовж, замазаний tictom чи глиною), виб|р способу приготування (речовини варилися чи спалювалися, смажилися) - весь цей широкий спектр ритуальних умовностей вказуе на те, що глиияний посуд сам по co6i осмислювався в народ'| як важливий фактор, передумова усшшного ткування. Bih не ттьки доповнював чи тдсилював дно р1зних речовин, а й сприяв збереженню й повжшому виявленню ix щлющих властивостей. Тобто посуд розглядався як самостшний носж мапчноТ сили.

Хвороба часто розглядалася не як вияа фЫолопчних порушень в оргаж'зм!, а як насл!док втручання, негативних вплив1в надприродних сил. Тому для Ti лжування застосовували заклинания та валяю "очиснГ дн. Рщко яке медичне втручання не поеднувалося з мапчними процедурами, психотерапевтичний ефект яких не СЛ1Д недооцЫювати. Bipa в здатжсть глиняних вироб'ю впливати на Ti чи iHiui життев1 процеси знайшла адекватне вщображення в численних замовляннях, як! в бшьшосп випадюв спрямовувалися на лкування людей Bifl р1зних хвороб. До атрибут священнодейства ворожок найчаспше входили глечик, рщше горщнк, а також веретено, голка, н/ж, велика ложка, ллян: кульки i т.п. Bei ц( предмети надмялися мап'чними властивостями. Субстанц*ею, що об'еднувала, концентрувала ix д'ш, була череп'яна миска. Саме миска в мажпуляцюх замовляння постае визначальним фактом збереження ритуально'! "чистоти" води, а отже i ¡Т мапчноТ сили. Найбшьш вщпов'щальним моментом замовляння вважалося перевертання глечика, горщика чи кухля. Акт перевертання посуду - це мапчна дш нейтрал1зацп несприятливого для людини середовища. Миска з водою ж виступае або засобом знищення злих ворожих сил, або ж промжною ланкою (мед1атором) у цьому процеси

Найважливш'! весняно-л!тн'| обряди давнини TicHO пов'язувалися з мапею "небесноТ" води, а використання при цьому предмете гончарного виробництва зумовлювалося уявленнями, моаби зв'язок ¡з дощем, здатжсть викликати й припиняти атмосферж опади належать до основних мапчних властивостей глиняних вироб'ш. Така взаемозалежжеть випливала з аналоги: як посуд е М1стк!стю для рщини, так i небо тримае в ceoi'x закоморах дощ>, вологу. В народ! вфили, що, виконуючи певн! ритуальж дп з посудом, можна викликати аоо ж зупинити опади. Деяю дослщники вказують на значущ!сть у даному випадку зв'язку посуду з вогнем i з кишнням води, яю й могли асощюватися з громом та процесом творения хмар.

Поширеним елементом обряду викликання дощу на Л'|вобережн!й УкраТ'ж, як i в ¡нших сум1жних репонах, було вкидання в колодязь горщикш. Причому в мапчжй практик вимагалося користуватися здеб1льшого краденим посудом: необхадний для обряду горщик чи глечик треба було слершу вкрасти у eyeifla, гончаря або вдови. Имов!рно, що акт викрадання посуду ¡м1тував викрадання дощу. Виконавцями ритуалу були дшчата або вдови, KOTpi видшялися з-помок ¡нших за ознакою ритуально!' чистоти. На Чержпвщиж етнографами також вщзначеж випадки вкидання в колодязь горщикш, наповнених борщем, що мало характер жертвоприношения.

В УкраТж дуже поширена дитяча пюенька: "1ди, ¡ди, дощику, зварю тоб! борщику: чи на дощ, чи на сонечко? Очини, Боже, оконечко!" Оорядове заклинания дощу д|тьми вщтворювало забутий на той час релтйний ритуал дорослих. В традицжному звертанж збереглися вщголоски давжх ритуальних

жертвоприношень надприродним силам, персожф^ацкю яких виступае дощ. Задобрювання дощу здшснювалося як з метою його викликання, так i задля припинення. У мапчних дтх "пригощання дощу" горщик намагаються шдняти якомога вище, що вказуе на звернежсть прохання до неба ("поставлю на дубочку", "поставим на вербГ, "поставлю на ropi"). Тобто в обрядах викликання дощу суттевим моментом едотримання опозицп верх/низ. Можливо, традицшний на Л1вобережж1 звичай сушити горщики та глечики на юлках тижв теж мае якесь в'|дношення до зв'язування чи розв'язування дощт.

Досл1дженню особливостей вщображення в KepaMiui антропоморфЬму як принципу теоретичного осмислення св1ту, визначенню ознак персожфкацп й гежтальноТсимволжи гончарних вироб!в присвячений пщроздш "Глиняныйпосуд

- символЫний образ людини".

Одними з перших глиняних вироб!в були маленью скульптурки - зображення людей i тварин. На територм сучасноУ УкраТни антропоморфна та зооморфна глиняна пластика вщома з неолггу. Тод| ж у побуп племен з'явився глиняний посуд, nepeicHi форми якого моделювали, наслщували, символ!чно уособлювали -собою людське тЫо, окрем! його частини.

Мфолопчжй картин! св1ту притаманна антропоморф1зац|'я космосу. Секобудова пор1внюЕалася, спшставлялася з'| структурою людського тша. Виявом цих уявлень були м|фи про створення космосу з розчленованого т|ла першолюдини -вед1йського Пуруил, скандинавського Ыру тощо. Антропоморфизм як принцип теоретичного осмислення св'ггу знайшов лопчне вщображення i в пооутових предметах, створюваних людиною.

АрхаТчний антропоморфЬм в осмисленж форми посуду щейдониж збергаеться в термЫологи гончарного виробництва, побутов'|й лексиц'| УкраТни. Елементи людського т!ла немовби проектуються на глиняний посуд. У фольклоржй, побутовш, профеайжй лексиц| Лтобережжя поширен! таю назви частин посуду: шийка (шия), горло, носик, вушко (вухо), ручка, плеч'|, пузце (пузо), боки та ¡нии. Деяю назви елеменлв керамжи ототожнюються з частинами тта тварин: рильце, копитець. Найбшьш повне спшпаджня цих термшв спостер1гаеться в глечиках, форма яких бтьше нЬк будь-який ¡нший посуд ¡мггуе людську ф!гуру.

Окрем1 назви частин посуду ототожнюються також ¡з елементами простору, як| можна розглядати в семютичнж опозицп верх/низ. Горщики, глечики та inuji вироби мають зверху край, берег, а внизу - yrip (утор), пень, дно. Деяю назви акцентують увагу на об'емносл форми, протяжное^ в npocTopi - пук, пучок (вщ

- опуклий). Ус! ui термами вщображають погляди на посуд як на самостжне замкнене середовище, узагальнену модель Всесв'|ту.

Оскшьки в язичницью часи глиняний посуд моделював, уособлював собою не лише людську постать, а й зоабно людську голову, в mob'i склалися тотожж поняття для означення конструктивних основ посудини i голови - черепок i череп як окрем1 частини чогось целого, в даному випадку виробу й тша. В деяких гончарних осередках Чернтвщини, скажмо, в Олешнянському гончарному райож, на черепок звично кажутьчереп. 1снують i ¡ний спорщнен! терм'жи: череп'я, череп'яний, чержь, черепиця, учереплювати тощо. Bei ц! слова мають епшьну праслоа'янську основу - сегръ, що означас "глиняний посуд, горщик". Слово "череп'яний" е синожмом до слова "глиняний" i в основ! сл!в "череп" (в тому числ1 людський череп),"черепок"лежатьуявлення про глину. HapetuTi, й, за м|фолопчними сюжетами, людина, а отже, й череп и, як i посуд, вил'тлен") з глини.

У докерамЫну епоху люди користувалися не лише дерев'яним, плетеним, шюряним i кам'яним посудом, а й черепами тварин та панцирами черепах. Голова людини (i тварини) вважалася м'ютилищем життедайних сил. Вона була символом народження, продовження роду, життя. Черепи мертвих могли вщокремлюватися

в'|д тола й збер!гатися в святилищах. Така сакрал'озацш череп ¡а характерна для багатьох народна св!ту. В укражських народних загадках череп'я пор!внюеться з к'остками, й, напевно, не випадково. Адже глиняна формувальна маса археолопчних гончарних виробт нередко мктить у соб1 перепалеж костки. Археологи висловлюють ппотезу, що, можливо, це були к'остки людських черетв. На територп УкраУни в похованнях катакомбноТ культури (ХУШ - ХУН ст. до н.е.) трапляеться посуд, вилтлений з'| штучного кальциту (сум'ии др!бно потовчених р!чкових черепашок, дерёвного вуплля ! теку, зам'ошаиих на клейкж в'язк'ш речовиж), до складу якого ¡нколи входять подробней! юстки людського черепа. Ц1 вироби повностю належали до сфери культу, осктьки були непридатж для практичного використання. В поселениях цо'еУ ж археолопчноУ культури украонськими археологами водкрита цша серЫ черешв з глиняним моделюванням рис лиця пок!йникш.

У похованнях катакомбноУ культури п'ознього пертду в ГПвжчному Причорномор'У та на Приазов'У спещально приготовленою глиняною масою замазувалися отвори очей, носа, вух, рота, ¡нколи вилтлювалися ню ! губи. Поверх глиняноУ обмазки наносилася вохриста фарба. Звичай моделювання череп'щ, як 1 Ух ритуальне вшанування, т1сно пов'язаний з культом предкт 1 культом вожд'т. Не виключено, що головними виконавцями сакрал!зованого д|'йства були гончар!-жерц|\ Археологи припускають, що черепи з моделюванням рис лиця належали вождям або жерцям. При цьому в!дзначена законом!рн1Сть: на черепах дорослих (приблизно з 18 рок!в) детально пророблялися же, оч'|, рот, вуха, в той час як у Д1тей 'о П1ДЛ1ТК1В цо частини лиця тольки замазувалися глиною без вид!лення будь-яких деталей, У зв'язку з цим можна гадати, що глиняна маса иадУпялася превентивною, захисною функщями. Закриття вах отвор!в черепа мапчним м¡нералом унеможливлювало проникнення до голови - мктилища душ'| о творчоУ енергм - злих сил. В!кова диференцЫ^я в повнот! моделювання черепа обумовлювалася не тшьки р'озним соц!альним станом покойников, а й ¡снуючими в суспшьство уявленнями про ритуальну "чистоту" дггей '( п!дл!тк1в. Для захисту внутрмерепного простору останжх достатньо' було загального змазування глиною, то р) яку дорослих сл!д було додатково акцентувати увагу на особливо вразливих м!сцях-очах, ротов!, вухах, носов! (потенцшж шляхи проникнення до черепа лихоУ сили).

Сл'од згадати ще про одну спорщнену назву - черепаха. Дуже поширений сюжет украУнського фольклору - ототожнення череп'яних мисок ¡з черепахою. В народ! побутувало пов!р'я, мовби з черепах зб!гае вода ! роса. Тому вщьми, щоб в!двести в!д поселеиь дощов'о хмари, умертвляли цих тварин. Схожа прикмета пов'язувалася I з полумиском. У стародавнох м!фах ! ритуалах черепаха часто виступае символом земл!. Зв!дси, напевно, й виникае зв'язок черепаха-земля-глина-миска.

М'ясо в мисц! - чи не е це жертва, яка в давнину приносилася черепахам як духам озер, р!к, джерел? Адже в!домо випадки принесення ш'вня {= м'ясо) I черепа коня (= миска) в жертву водяному (= водна стих!я). Черепаха в традицшних уявленнях була уособленням жЫочого начала,! незвичайн! пригоди в украУнському фольклор!, повязан! з нею, тежтрапляються саме зж!нками. Прадавня лексика европейських народов, як ! сучасна лексика слов'янських народ!в, ф!ксують обрядовий, ритуальний зв'язокнерепок (череп) - миска (горщик) -жертвоприношения.

Ритуали сивоУ давнини в пережиткових формах збереглися ! в календаржй обрядовост( украУнцш. Так, на Ло'вобережж! пережитки давжх жертвоприношень богам з використанням мисок збер!галися до початку XX ст. у форм! принесення до церкви так званих "мисочок" - варениюв, пиропе ! курей на другий день Роздва та Великодня. За деякими джерелами, вказ!вки на цей звичай сягають ХУ1 ст. Характерно, що й один з атрибутов релейного побуту на Полтавщиж, а саме: полички, на яких стояли ¡кони, теж називалися термжом, пох!дним в!д слова

"миска" - "мистничками". На Полтавщин! до поч. XX ст. у вжитку була специальна велика миска-ринка, яка застосовувалаея виключно для заш'кання в н!й птиц!. Називалася вона "гусятницею". Можливо, ц'( звича?-теж рудименти язичницького обряду жертвоприношения з використанням глиняного посуду, зокрема миски.

Нарешт!, в УкраУж поширений звичай розливати в миски ритуальн! напоУ: варену, узвар - в родильних обрядах; варену та горшку - у веЫльних обрядах (напоУ й пили з миски); канун (розведений мед) - у похоронних обрядах. А молод! та дружки в перезву несли батькам на мисц! запечену курку, здмснюючи в такий спосго своер!дне жертвоприношения одного роду ¡ншому. До того ж теля поТ'дання з миски курки (пир!жк!в) вона розбивалася, тобто виконувалася д1я, притаманна передовам завершал ьнш фаз! язичницьких обрядш жертвоприношения. У бшьшост! обрядових ситуац1й миску з хл!бом, особливо ж коли вона ставилася на покуп - найб'шьш сакральному м!сц! хати теж сл!д розглядати як своерщну форму зд!йснення жертвоприношения надприродним силам, евд яких залежав дооробут учасник!в ритуалу.

Саме миска в чисельних замовляннях I ворожшнях постае головною умовою, засобом передач! мапчноУ сили, психшноУ енерпТ, а в прадавж часи ц! таемнич! ритуал'13ован1 д!У, чаклуванна належали до виключноУ сфери дшльност! жерц!в, я/сими >в обрядах жертвоприношения й вщправлення культу предюв нерщко виступали саме гончар! - творщ гончарних вироб!в.

Маютра з маковим зерням (пшоном, горохом) 1 макогоном входила в систему гежтальноУ символен: поставала символмним образом акту заплщнення, в якому кожний предмет уособлював: машра - жЫочий д'иородний орган, ж!ночу сутжсть; макопн - чоловжий статевий орган, чолов!чу сутжсть; мак - чолов!че ам'я. Так! погляди знайшли воображения в украУнському фольклор!. Прикметно, що бшышеть народних загадок про мак!тру закодовуються в образ ам'Т, де мати - маютра, батько - макопн, Д1ти - зерня.

Ототожнення глиняного посуду з людиною виявляеться як у сшльнш термшологчжй систем!, так I в над!ленн! його суто людськими властивостями. За народними загадками та приказками, посуд може перем!щуватися в простор!, виявляти емоц'п.

У фольклорних матер'олах глиняний посуд найчаст!ше упод!бнюеться людин!, дуже р!дко - тваринам ! як виняток - деяким рослинам. Коло тварин, з якими пор!внювався посуд, обмежене традицшним господарським оточенням селянина. Своерщним виявом зооморф!зацн гончарного посуду е надання йому форми тварин - баражв, левт, птах'т.

Традицмш ремесла як об'екти д/)я семютичних студ!й якщо не ¡гноруються взагал!, то лише частково залучаються до анал!зу внасл!док того, що знаковий характер цих форм виробничо! д!яльност! людини менш явний, ажж у ¡нших сферах культури. Тому в завершальному пщроздш! четвертого розд!лу -"Семютичт функци гончарних вироб/в"- розглянуп в досл!дженж приклади використання керамжи в народних звичаях I обрядах, правила поводження з нею у побут!, як! е матер!альним полем реал!зац!Т знакових функц!й речей, дозволили видшити основн!, найб'шьш суттев! сем!отичн! опозицп, пов'язан! з традиц!йним застосуванням гончарних вироб!в, проанал!зувати Ух ! визначити головж аспекти символ'|чного, знакового осмислення цих вироб!в у м'|фолопчжй картин! свиу.

Через сп!вставлення сем!отичних опозицШ виявляеться двоУста роль посуду в житт! людського сусшльства. В одних побутових ситуац!ях в!н справляе позитивний вплив або ж принаймн'| збер!гае нейтрал!тет у ставленн! до людини; в ¡нших, навпаки, пров!щае неприемност!, потрапляе в сферу д!У негативних, ворожих людин! сил.

У побут! населения УкраУни застосовувався в!дкритий, нап!вв!дкритий ! за-

критий посуд. Для з'ясування символьного осмислення цих формотворчих ознак глиняних вироб!в спершу розглядаеться семютична опозищя закритий/вщкритий. В народ| вважалося, що чим вужчий OTßip посуду, тим надШжше ein захищений В1Д проникнення в нього небажаних сил. Саме тому для довготривалого збер!гання продуктов харчування, зб!жжя тощо використовувався, головним чином, нап!вв!дкритий та закритий посуд. Ознака "вщкритий" характеризуе гончарн! вироби з негативного боку - вони майже незахищен! в'|д впливу лихих деможчних сил. У в!дкритост! вбачалася небезпека для людей, а тому в мисках - найбмьш вщкритому посудов! - продукти, страви тримали недовго, лише шд час трапези, а якицо й залишали надовше, то обов'язково накривали зверху другою мискою. Звичайним явищем було, коли, починаючи об)Д, господар хрестив миски, наповнен! Тжею, виганяючи цими д1ями зл! сили, котр! могли зашкодити людиж.

Миски широко використовувалися в родильнж та вес'тьжй обрядовост!. 1хня форма характеризуемся такими ознаками, як плоска, необ'емна, вщкрита. В обрядовост!, пов'язажй ¡з народженням дитини, все це уособлювало в!дпов!дний стан жжки в момент полопв i в ц!лому мало забезпечити Тй збереження ваптносп, усп(шн! й легк< пологи, гарне самопочуття. Для мисок суттсвою була ознака "плосюсть", яка визначала незахищежсть, в!дкрит!сть цього виду посуду. Ця властив!сть мисок застосовувалася в симпатичжй Mari'i чар!вник!в.

Для наш'ввщкритого посуду захисна роль вщводилася покришц!, яка була важливим елементом охоронноТ магм. Покришка - функц'юнальне доповнення до б"|льшост! вид!в нап!вв!дкритого i деяких вид!в вщкритого посуду, особливо ж того, в якому готувалися страви. Для порожж'х вироб!в вона вважалася зайвою. Безпечжсть для людини вм!сту посуду, вщгородженого в!д зовжшнього св'|ту покришкою або якимось ¡ншим непереборним бар'ером, нав!ть якщо туди й потрапляли зл! сили, - поширений мотив народних казок, легенд, притч тощо. Отже, для подолання можливоТ негативно! дн ворожих людин! сил ¡нколи несгбх!дно було загнати ix у посудину i створити там замкнене середовище. В тому випадку посуд утворював захисне мапчне поле, яке нейтрал!зовувало sei шк!длив! впливи на людей.

Дещо ¡накше поводилися з порожжми виробами вщкритого й нап!вв!дкритого типу. Основним способом ix захисту було перевертання - посуд, не зад1яний у господарств!, на кухн!, не наповнений чим-небудь, збер!гався (сушився) здебтьшого в положенн! догори дном - п!д лавою, бшя печ!, на миснику, на горищ!.

Вважалося, що перевернут! вироби - безпечн! для людини. У такому положенн! п!д ними створювалося особливе середовище, нейтральне щодо людини, несприятливе для д(ЯЛЬНост! ворожих 7й сил ! взагал! для будь-якого вияву життездатност!. Перевертання посуду широко практикувалося в знахарств!, замовляннях.

Одним ¡з д!йових способов захисту найбшьш вщкритого i найбмьш чутливого до впливу злих сил посуду - мисок, окр!м звичного перевертання догори дном, був ще один вар!ант порушення усталеного функцюнапьного положения -ставлення на ребро в миснику чи на полиц!. Функщю оберега виконували й орнаменти, якими оздоблювапися миски. Незахищежсть, вразлив!сть, а водночас i значим!сть отвор!в посуду акцентувалися оздобленням Тх в!нець орнаментами, як|" виконували функц!ю оберега. При цьому солярна символжа розпис!в п!дкреслювала зв'язок верха посуду з космосом.

Утил!тарно-символ!чне призначення мали в!нця глиняного посуду. Надаючи мщност! вершку виробу, протид!ючи можливим ф!зичним зусиллям зверху ! з бок!в, вони брали на себе також роль символ!чно-маг!чного оберега м!сткосп, внутр!шнього простору. Дещо в!д!гнут!, потовщен! або ж в ¡нший enoeiö видтеж в!нця ф!ксували й п!дкреслювали найб|льш вразливе м!сце - OTßip, оточували його

мапчним полем (колом). В народних обрядах захисна функц1я вмець шдсилювалася обв'язаною навколо них червоною стачкою, вовною тощо, як! теж надмялися благоджними маг!чними властивостями.

Вм'1ст закритого посуду, його внутршнж об'ем могли зазнати впливу злих сил Т1льки внасл!док порушення замкнутости ц!льност! глиняних вироб!в. До такого могло призвести, скаж!мо, розбиття посуду абожчасткове пошкодження. Тут ми шджшли до розгляду контексту ще одше? семютичноУ опозицн - цший/розбитий. Факти розбиття посуду зафксован! в р!зноман!тних життевих ситуац!ях ! несуть в соб! розмаУте символ!чне значения, витлумачення.

Одним !з визначальних чинник!в збереження посудом своУх позитивних вжиткових, маг!чних властивостей було збереження ним щльносп задано!' форми. В гончарств! перв!сну форму предмет теля випалювання змшити неможливо. Це чггко усвщомлюаалося, а тому будь-як! спроби, випадки порушення форми розглядалися як дм, що ведуть до втрати посудом своУх родових ознак. У фольклорних матер!алах звертаеться увага на обмеженють часу ¡снування посуду, в чому в!и упод!бнюеться до людини. Програма м!фо-ритуального життя посуду моделюеться в!дпов!дно до основних в!х людського життя (народження, шлюб, смерть).

М!сцем зосередження багатьох хвороб, нещасть м!г стати глиняний посуд, якщо зл! сили потрапляли до нього. П!зн!ше разом з! стравами вони проникали до людини, спричиняючиТй вс!ляк1 страждання. Тому одним !з ефективних засоб|8 маг!чного л!кування в!д деяких хвороб було розбивання посуду. Ця д!я, п!д час якоУ знищувалася причина захворювання, особливо популярна в замовляннях. Сл!д врахувати, що розбиття посуду - це акт переведения його з одного стану (ц!лий) до ¡ншого (розбитий). Зм!на мапчних властивостей посуду, що в!дбувалася при цьому, неодм!нно мусила викликати протилежн! зм!ни в людському оргажзм!: хвороблив!сть поступалася мюцем здоров'ю.

Посуд розбивався не т!льки з метою вил!ковування, а й з тим, щоб попередити захворювання чи як!сь несприятлив!, негативн! д!У надприродних сил. Розбиття глечика чи горщика також нейтрал!зовувало позитивну або негативну д!ю його вм!сту ! той вплив, який в!н м'г справити на людину.

Горщик з кашею був головним у обряд!, що виконувався "на Наума", коли починали вчити д|тей. Якщо дитина хворшаабо погано росла, розбивали горщик з кашею, що можна розглядати як жертву надприродним силам 1 як вияв симпатичноУ магн: розбивання горщика - зм!на його стану - мало вплинути ! на стан, самопочуття людини.

Паджня посуду з наступним його розбиттям р!внозначне смерт! посуду. Одночасно це ! один !з способ!в знищення його негативного вмюту, злих сил, що там переховувалися. Розбиття унеможливлювало подальше застосування посуду за безпосередн!м призначенням, а отже,! вплив його на людину. Безпосереднж зв'язок м'[ж посудом ! людським життям виявляеться в обряд'| розбивання горщика п!д час винесення мерця з хати. Смерть людини супроводжуеться "смертю" П символ!чноУ модел! - двжника - горщика. Цей акт розглядався як зас!б ефективноУ маги, спооб захисту в!д под^бних нещасть у майбутньому, адже при цьому знищувалися т! потаемн! сили, котр! вже привели до смерт! оджеУ людини й могли завдати иикоди ¡ншим.

Окремо розглядаеться ритуальне биття посуду, яким супроводжувалися основн! моменти в жигл людини. Цей ритуал ознаменовував початок або завершения певного циклу. Так, розбивали горщик з кашею п!д час хрестин. У вс!х сх!днослов'янських народов в!доме обрядове биття посуду на весшл!. Про обрядовий, ритуальний характер розбивання св'щчить! поводження з мискою п!д час завершения вес!лля: коли з'Удалися курка ! пирожки, принесен! в мисщ

молодими ! дружками до батьк!в, миска розбивалася об одв!рок.

Акт биття посуду прикметний не тшьки л'шв'щац/ею якоТсь негативно/ сили, а й просто виявленням, визначенням ТТ ноая, особливо ж коли ц! ди - вияв помети, ворожого ставлення до людей.

Часткове поажодження горщика також вело до втрати ним цшьносп й неможливост! подальшого використання за прямим призначенням. Користування в господарств1 д1рявим, щербатим чи битим посудом вважалося поганою прикметою

- це могло накликати бГду, а тому господин! прагнули позбутися таких вироб!в I натом!сть придбати в гончарш новий горщик, глечик ! т.д. Т|льки злидн! утримували ¡нколи людей вщ цього.

Мапчними властивостями надтялися й частини посуду, проте не будь-якого, а розбитого п!д час виконання певних ритуалш. Так! черепочки продовжували виконувати вжитков! й символ!чн! функцГТ. У ритуальмих д|'ях черепок часто сим80Л1зував побшьшення достатку, родючост'1; в ¡нших обрядових ситуащях - це символ роз'еднання. На хрестинах з черепюв Тли кашу, пили горшку, Тх також викидали на грядку, щоб краще родила городина, хл!б. На весшлях пиття з череп'я сприймалося як образлива д!я, як вияв громадського осуду людиж, котра зд!йснила аморальний вчинок.

Населению УкраТни важливу !нформац!ю про навколишне середовище I вплиа його на життед1яльн1сть кожноТ людини давало символ'|чне пояснения наповненост! або ж порожнеч! череп'яного посуду, тобто ¡снування сем!отичноТ опозици повний/порожшй. У народних в!руваннях поб'|льшення вм)сту горщик1в сприймалося в позитивному план!, а зменшення, навпаки, трактувалося негативно.

В украТнському фольклор! семантика мотиву повного горщика трактуеться як уособлення багатства, благополуччя, родючост!. Тому ритуальн! д!Т з повним посудом найчаст!ше зустрмаються у весняному цикл! календарноТ обрядовоси, в родильних, 8ес|'льних звичаях, покликаних забезпечити Тх учасникам достаток ! щасливе життя. На це спрямовувався обряд закопування горщика з кашею навесн!, в ритуалах вибору м!сця для хати тощо. Повн! горщики - символ життя, продовження роду. Мапчна сила посудини з кашею пор!внювалася !з таемницею народження нового життя в дивовижному твор'шн! природи - яйц!. Тому перший глиняний посуд чаав неол!ту мав переважно яйцепод!бну форму. Повн! горщики

- ознака заможност! господаря, усп!шного ведения ним господарства. Та й сама земля в уявленнях ! ритуальнж практиц! землероб!в поставала велетенською посудиною з Тжею.

Народний досв!д звертав увагу на необх!дн!сть дотримання в усьому м!ри. Вих!д страви з посуду - акт розривання захисного кола, утворюваного в!нцями посуду. Тому горщик повинен бути повним, але не переповненим. Бо в противному раз! в!н в!щуватиме нещастя, а саме - смерть одного з члежв ам'Т. В той же час це "правило не поширювалося на приготування деяких ритуальних страв, переповнення якими посуду об!цяло щасливе майбуття, а недостатжсть, навпаки, пророкувала смерть.

Таким чином, наповнення посуду доверху, зосередження чогось у його верхнш частин! мають позитивж насл!дки для людини. Семантика верху розкривалася через р!зноман!тж ритуальн! ди", зор!ентован! на утвердження !деТ багатства, родючосп. Водночас чим нижче розм!щений об'ект спостереження (вм!ст посуду), аж до самого денця, тим б!льша небезпека вбачаеться в цьому.

Семантиц! "повного" прямо протилежне означения "порожнього" - символ!чного вираження безплщност!, злидн!В, нещастя. Порожнеча посуду в народжй свщомост! тлумачилася в негативному план!, бо приховувала в соб! небезпеку для людини: там могли зосереджуватися, переховуватися небажан! сили. Тому порожнечу прагнули нейтрал!зувати наповненням або перевертанням.

Сл!д згадати й про семютичну <?позиц1ю новий/старий. 1снував ц!лий ряд звичаУв, здебшьшого пов'язаних ¡з выправлениям рел!пйних культ, в яких вимагалося користуватися тшьки новим глиняним посудом. Вироби, як! ще не були у вжитку, уявлялися "чистими", не опоганеними дотиком до р'вних страв чи участю в "гр1ховних справах". Вони вповн|' володши мапчною силою, що передавалася Ум в!д гончаря та вогню. 3 часом мапчжсть посуду слабшала й поступово зводилася нажвець.

В УкраТж ритуальних умовностей суворо дотримувалися, коли варили фарбу для великоджх крашанок - для цього орали тшьки новий горщик; коли готували родвяну кутю i узвар - теж обов'язково в нових горщиках i з новими покришками; коли чаклували, ворожили, особливо ж на Новий piK.

Ритуальною чистотою i прихованою за цим поняттям вимогою дотримуватися ппени обумовлювалося широке застосування нового посуду в практищ народно?" медицини. Hobi горщики й миски купували на весшля. Новий горщик розбивали п!д час винесення мерця з хати. 3 новим посудом асоц!ювалася змжа фЬичного стану людини, особлиаостей усталеного способу життя, побутових умов, а тому його дарували на нове господарство, Новий посуд Mir викликати hobi явища, поди.

Старий посуд характеризувався ознакою "нечистий". Bin уже не мав перв!сноУ мапчноТ сили, добротносп й мщносп; його захисж властивосп не вщзначалися необхщною ефектившстю; вЫ приховував у co6i значну долю ризику й небезпеки для того, хто ним користувався. Тому застосування старого посуду в звичаях та обрядах виключалося взагал!.

Востанньом(1роздшдосл1дження-"1сторична пам'ять про гончарство /¡¡вобережноУУкраУни"-систематизоаан1 й проаналЬоваж факти воображения гончарських термМв в топожми, пдрон!ми та ономастици

III. Висновки.

Результати проведених дослщжень дозволяютьзробити так! основж висновки:

1. Гончарство - феномен культури, покликаний до життя господарськими i культовими потребами землеробських цившаацм. М!фолопчний образ гончаря, як i уявлення про його профеаю, склався на основ! ¡деолопУ стародавн!х землеробов. Профеая гончаря в.минулому була безпосередньо пов'язана з обожненням i уславленням Сонця, вщправленням культт земл!, вогню i предкт у контекст1 хлюоробсько! обрядовост!. Священнодейство - визначальна прикмета гончарства.

2. Роль гончарства в забезпеченж життед'юльносп найдавжших етноав була неоднаковою на рЬних етапах ¡сторичного розвитку. Первкно глиняж вироби використовувалися переважно для вщлравлення релтйних культш i в календаржй обрядовосп, тобто першочергове значения мали не господарсько-виробнич'|, а ритуально-сакральж функцГУ гончарства. 3 розвитком ремесла, зокрема з вдосконаленням технолог» обробки глини та УУ випалювання, зростала його роль в задоволенж в!тальних потреб людини. При цьому одночасно з розширенням асортименту i вжиткових функций глиняних виробт ускладнювався, збагачувався все новим змютом комплекс свкоглядиих уявлень про Ух символтж функцп.

3. В давнину народи! погляди на гончарство як лрофеаю складалися п!д впливом насамперед двох визначальних ознак професп: можлив!стю моделювати, вщтворювати в глин! живих ¡стот, що ототожнювало виконавця цього д!йства з вищою творчою силою, i зв'язку з вогнем, через посередництво якого глиняним виробам передавалася мапчна сила творця. Вважалося, що гончар не т'мьки ■ понжстю залежить вщ таемничоУ могутньоТ природноУ стих», а й досконало

володое УУ творчою потенцоею. BiH сам поставав елементом охоронно! мапУ щодо ¡нших труп населения (всього населения етжчноУ групи), оск1льки був неп'щвдадним негативной доУ злих сил. А це ставило його в особливо умови поршняно з представниками ¡нших профеайних занять i визначало його високе сусшльне становище в давнину.

4. Виникнення й поширення гончарства нерозд'ольно пов'язане з розвитком ¡нституту жрецтва, що виконував важливу роль политичного, ¡деолопчного кершництва родоплем'онних етн'очних утворень. Саме жерцо були творцями першого штучного продукту людськоТ дюльносп - керам'оки. Глина виявилася ¡деальним матер1алом для образного виявлення, моделювання свотоглядних уявлень. Жерц|-гончаро тримали в своУх руках ужверсальний ¡нструмент творения i впливу на споввотчизниюв самобутньо! знаковоТ ¡нформативноУ системи (орнаментика, писемжсть тощо).

Спорщнений з вищою творчою силою, гончар повинен був стати проводником (транслятором) Го ¡дей i припис!в на земл1 в рол! жерця ¡, щонайменше, в пов'язаних з вогнем культових ритуалах, в|"д|'гравати проводну роль. Родоплемо'нж культов! центри - "храми" були своер!дними первюними гончарними майстернями, де жерцо-гончар! водбуваяи священнодойство з глиною! вогнем. Напевно, основно етапи процесу виготовлення глиняних вироб!в у загальних рисах е воображениям головного д!йства жертвоприношения, здойснюваного в найбшьш сакральному мосц! первосноУ етн'очноУ групи. Ритуал!зац!я вс!х стор!н професжноУ дояльност! гончаров в XIX - на початку XX ст. - архаТчний пережиток обрядових дш жерц!в п!д час в!дправлення стародавжх культ!в.

Жерцьгончар! як представники певно! етжчноУ групи виконували роль своер!дного сусп!льного ¡ндикатора, вщгукуючись на cyneei зм'они в св!тогляд! одноплем)нник!в ! в'одображаючи в своУх творЫнях лобутуюч! уявлення про м!фолог!чну картину св!ту. Ц! справжж лотописщ епохи ф!ксували УУ особливост! специф!чними прийомами: через форму вил!плених предмет!в та систему орнамен-т!в-символ!в. Тому й упод!бнювався посуд BceceiToai, а його орнамент доповнював ц! космолопчж уявлення, був оргажчним елементом образно! символочно-¡нформативноУструктури глиняних вироб'оа, знаковим вщображенням свгоглядних уявлень. Bei орнаменти були етжчно марюровано, завдяки чому фоксувалися й передавалися наступним покол'онням осиовж св1тоглядж настанови етност. Вони, як i форма виробов, для даного й сус'оджх з ним етносов виконували етнодиференцоюючу роль у межах опозицн ми / не ми i одночасно брали на себе етноштегруючу роль, об'еднуючи людей для завершения стльних справ. Жрець-гончар у первюних колективах був глашатаем евггоглядних ¡дей i мав виняткове право фксувати Ух у "глиняних письменах". В прадавж часи гончар! були й пол!тичними вождями, сакрально-ритуально' функцн яких закономо'рно випливали з контексту м|фолопчного осмислення гончарства, мосця заняття в картин'! св'|ту. Тривалий час ¡снувала монополия жрецтва (правлячоУ династп) на гончарне ремесло.

5. Зафоксоваж етнографоею пережитки архаУчних уявлень про гончарство дозволяють видолити п'ять основних етапщ еволюцн народних поглядев на гончаря: 1) гончар - Бог; 2) гончар - демоург; 3) гончар - посередник мЬк евкам живих i ceiTOM мертвих; 4) гончар - чаровник; 5) гончар - ремкник.

6. В основi гончарських свят лежать астрально культи найдавжшого хл1боробського населения сучасноУ територ'о! УкраУни; вони були складовою частиною аграрних свят, як! поступово трансформувалися в обрядове вщзначення свят християнських святих. Свял - патрони гончарства в перв'осних сустльствах були божествами, служителями культу яких виступали гончарЬ

7. Глина в народних в'|руваннях над'оляеться мапчними i шлющими

властивостями. Людина прагнула оточити себе, як у реальному, так I в потойб!чному житт!, своер!дною глиняною оболонкою, п!д якою почувала себе безпечно з боку ворожого Ти зовжшнього св!ту 1 де створювалися необх!дж, символично осмислен! умови для емкого ¡снування душ!.

8. Мсце! ролыончарствавсистем!традиц!йно-побутовоТкультури визначаеться р!зноман!тжстю I збалансоважстю вжиткових ! семгатичних функцж гончарних виробт.

9. Глинян! вироби в ¡нтер'ер! житла були важливою умовою збереження цтьност! внутр!шнього середовищажиттедшльност! людини, оберегом амейного добробуту в!д негативного впливу злих сил. Глиняж вироби на подв!р'| - оберг садиби 1 всього господарства селянина. Багато вироб!в включен! в систему гежтально! символам.

10. Правила поводження з гончарним посудом - складна система ¡нформацп про маг!чно-символ!чну роль гончарних виробт у житт! людини. Вироби цшком реалЬовували своТ функцн т'шьки через рЬномажтн! ритуали, звичаТ' I обрядов! д!Т', котр! й визначали семютичж характеристики речей. За Тхньою допомогою встановлювалися зв'язки людей 31 св!том надприродного, з богами, з предками. Гончарн! вироби в народних звичаях ! обрядах виконували важливу роль у сприйнятт! людиною св!ту, утвердженн! позитивного досв!ду ! передач! його наступним покол!нням, освоенн! простору.

11. Форми глиняного посуду моделювали, символ!чно вт!лювали собою людське т!ло або ж окрем! його частини. Миска - основна форма пом!ж гончарних вироб!в, як! використовувалися в ритуальних жертвоприношениях.

П!дсумовуючи вже зроблене, в дослщженн! також окреслюються контури нагально!" д!яльност! украТнськоТ етнологп в напрямку всеб!чного осмислення "гончарського" феномена людськоТ цив!л!зацп. Насамперед незайманою д! лянкою етнографи укражського гончарства видаються таю науков'| проблеми, як:

- залежн!сть форм виробт вщ характеру страв, що в них готувалися; в>д продукт!в, що в них зберкалися; в'|д специф!ки господарських роб!т, у яких вони зад!ян!; особливост! та правила приготування страв у глиняному посуд!;

- залежн!сть орнаменте в!д функцюнального призначення та форми гончарних вироб|в;

- розпис глиняних вироб!в як космолог!чна ¡нформативна система; його символ !чн!, охоронн!, маг!чн! функци; витлумачення, дешифрування орнаментальних систем 1 на п основ") створення узагальнюючих хронолопчно-територ'шльних атлас!в керам!чних розпис!в;

- народн! профеайн! знания гончар!в;

- медико-б!олог!чн! аспекти використання глин ! глиняних вироб!в;

- ф!зико-х!м!чн| досл!дження глиняних мае, структури черепка в!д найдавн!ших част до сьогодення ! створення украшсько! керамохронологи.

Оч!кують поглибленого студтовання так! розд!ли етнографп украТнського гончарства, як народна технолопя гончарного виробництва, народна термжолопя. На черз! освоения величезного масиву археолопчних гончарних матер!ал!в.

Основнi публтацп автора по тем! досл/дження

I. Монограф», брошури.

1.УкраУнське народне гончарство: Програма-запитальник для дослщження традицжного гончарства та збирання етнограф'|Чних матер!ал1В. - Отшне, 1988. - 29 с.

2. Наукова концепц1Я Музею гончарства в Отшни - Oniume, 1988. - 24 с. (В cnieaBTopcTBÍ з Ростиславом Забаштою).

3. 3 досв'щу робоги по шдтримц! й розвитку гончарства Oíi'iwhí в друпй половин! XIX**- на початку XX столЬь. - Ошшне, 1989. - 61 с.

4. Гончарство ЛтобережноУ УкраТни XIX - початку XX стол!ть i в!дображення в ньому основних духовних настанов украУнськоУ народно! свщомосп. - К., 1991.282 с.

5. Етнограф1я украУнського гончарства: Лшобережна УкраУна. - К., 1993. -410 с.

6. 1люстрований словник народноУ гончарськоУ термЫолопУ ЛтобережноУ УкраУни (Гетьманщина). - КиУв-Ошшне, 1993. - 280 с.

II. Стагп.

7. 3 минулого в майбутне míct // Пам'ятники УкраУни. - 1985. - N»3. -С.49-50.

8. Роль ¡ заедания скансенш у cnpaei дослщження та популяризацм гончарного промислу // МузеУ народноУ арх'|тектури та побуту, принципи створення, проблеми розвитку в cb¡™¡ постанови ЦК КПРС "Про полшшення ¡дейно-виховноУ роботи музеУв": Тези доп. наук, конф., 6-7 вер. 1984 р., м.КиУв. - К., 1984. -С.112-115.

9. Кто же горшки обжигает? / О судьбе знаменитого гончарного промысла. // Советская культура. - 1986. - 30 янв. - С.6.

10. Народне мистецтво УкраУни на XII Всесв!тньому фестивал1 молод1 i студент // Народна творчгсть та етнографю. - 1986. - №3. - С.90-92.

11. Експедицп "ПУ" // Пам'ятники УкраУни. - 1986. - №1. - С.47.

12. Щоб не спинивсь гончарський круг // Пам'ятки УкраУни. - 1986. - №4. -С.ЗЗ.

13. Розчарування в очжуваному, або Новий погляд на crapi проблеми OniuiHÍ // Л^тературна УкраУна. - 1986. - 4 вер. - С.5.

14. Гончарш цехи ЛтобережноУ УкраУни XVII - поч. XX стол!ть // Народна творч!сть та етнографш. - 1986. - №6. - С.33-39.

15. Гончарный промысел Украины: современное состояние и задачи пропаганды традиций // Роль этнографии в идеологической работе и в ускорении социально-экономического развития общества: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф. "Этнографическая наука и пропаганда этнографических знаний". - Омск, 1987. -С. 165-166.

16. Народж системи л1чби в гончарств'1 на Лшобережж1 УкраУни (XIX - XX ст.) // Народна творч1сть та етнограф!я. - 1988. - №1. - С.46-49.

17. Народне мистецтво - першооснова духовного життя народу // Тези доп. наук.-практ. конф, з питань охорони та використання памяток народного мистецтва. - Хуст, 1988. - С.21-24.

18. Експедиц1я "Щоб не спинивсь гончарський круг" // Пам'ятки УкраУни. -1988. - №3..-С.50.

19. До лтопису народного кахлярства Полтавщини XVII - початку XX столяь // Пам'ятки УкраУни. - 1988. - №4. - С.53-55.

20. (Александра Селюченко:"... вклонитися музеев!" // Памятки УкраТни. -1989. - №3. - С.6.

21. Пилип Явдак - видатний майстер полтавського кахлярства // Народне мистецтво Полтавщини: Тези наук. доп. i повщ. наук.-теор. конф., приев. 70-pt44io Полт. худ. музею, 1-2 червня 1989 р., м. Полтава. - Полтава, 1989. - С.49-53.

22. Отод! ми заходимось! / Ошшня - гончарна слава УкраТни // Культура i життя. - 1989. - 3 вер. - С.7.

23. Плекаймо древо духовносп // Образотворче мистецтво. - 1990. - № 1. -С. 12-13.

24. Гончарне диво Полтавщини // КиТв. - 1990. - №6. - С.156-158.

25. Клейма ошшнянсько'Т цегли // Старожитносп. - 1991. - 4.2-3. - С.6.

26. Завтра завжди шзно // УкраТнська культура. - 1991. - №11. - С. 16-17; №12. - С.4-5.

27. Мифологические представления о гончарах // Етнограф'мна спадщина i нацюнальне вщродження: Тези доп. i noeifl. мЬкнар. наук. конф. - К., 1992. -С.175-177.

28. Ошшнянський музей гончарства // Полтавщина: Енцикл. довщ. - К., 1992.-С.619-620.

29. Ошшнянський музей-заповщник украТнського гончарства // Полтавщина: Енцикл. дов^д. - К., 1992. - С.620.

30. ТаТна правмного мовчання // УкраТнське гончарство: Нацюнальний культуролопчний щор'|чник. - 1993. - Кн.1. - С.8-23.

31. Зберегти надбання украТнського гончарства // УкраТнське гончарство: Нацюнальний культуролопчний щорЫник. - 1993. - Кн.1. - С.82-93.

32. Народна метролопя в гончарному промисл! ЛшобережноТ УкраТни XIX - XX ст. // УкраТнське гончарство: Нацюнальний культуролопчний щор!чник.

- 1993.-Кн.1.-С.380-385.

33. Народне цеглярство Полтавщини XIX - першоТ половини XX ст. // УкраТнське гончарство: Нацюнальний культуролопчний щорнник. - 1993. - Кн.1.

- С.386-399.

34. Ун|'кальна пам'ятка кахлярського мистецтва Полтавщини // УкраТнське гончарство: Нацюнальний культуролопчний щорЫник. - 1993. - Кн.1. - С.400-410.

35. Сад Посвячених Душ // Качкан Володимир. Жива глина: Мандртка в минуле та сьогоджшне Оп^шного. - От'шне, 1994. - С.5-9.

36. М1фологмн1 уявлення про гончарство // УкраТнц!: 1сторико-етнофаф1чна монографш. - Оп(шне, 1994 . - 0,6 друк.л. (готуеться до друку).

37. Oposjnja - den ukrainsKe keramikkens hovedstad; Opplysninger om ukrainske kunstnere // Ukraina - Norge: tradisjon i utvikling OICS - 1990 [ Oslo International Ceramics Symposium - 199u ] / Utstilling pa Norsk Folkemuseum 6.6.-1.7.1990. -Oslo, 1990.-C.5-10.

Академ'ш наук Укражи 1нститут мистецтвознавсгва, фольклористики та етнологн ¡м. Максима Рильського

На правах рукопису

ПОШИВАЙЛО Олексаидр Миколайович

Етнографш украТнського гончарства {/Нвобережна УкраГна)

07.00.07 - Етнограф!»

Автореферат дисертацГГ на здобуття наукового ступени , доктора ¡сторичних наук

н

Опшне, Вндавиицтао Национального мумю-запоащннка украшського гончарства в Опшному

Лкературннй редактор i коректор Художник i техшчний редактор Комл'ютерний M<i6ip

Директор випуску

НАД1Я попсуенко

ЮРКО ПОШИВАЙЛО СВ1ТЛАНА МОРОХОВЕЦЬ В1КТ0ИЯ ГИРМАН 1ГОР ПОШИВАЙЛО

Видано накладом Нацюнального музею-заповщника украТнського гончарства в Опшному

ПЦпмсано до друху 24.01.S4. Формат 60хВ4 1/16. Патр крейдованмй 115 г. TapHiTypa Text Book. Друк офсетний. Умоан. друк. бри. 2,6.

'"TfkfaZfU***

Вндавництво Национального музею-залоа|дника украмського гончарства в Ошшному

оп1ш(~ " - «.г.««

идее, Полтавщина, 315120, УкраТна тел./факс (8-05353) 945-53

© Олесь Пошивайло, 1993