автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Эволюция иллокутивных глаголов в английской речи 16-20 вв.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция иллокутивных глаголов в английской речи 16-20 вв."

РГ8 ОД

<1 ^ \9ш3всьмй УИШРСКТЕГ імені Т.г. іШЗВЧЕНКА

На правах рукопису.

УДК ЗОІ.25 : 802-02к

НАГАЙЧУК Валерія Валер і їв на ЕВШЩІЯ ІЖУТИВНИХ. ДІЄСЛІВ В АНШЙСЬКІЙ МС8І 16 - 20 СТ.

Спеціальність 10. ОЙ. 04. - германські мови

Автореферат дисертації на здобутта вченого ступеня

кандидата філологічних наук .

їй їв 1 1953

Роботу шконано на кафедрі англійської філології Київського університету ім. Т.Г. МвБченка

Науковий корівник- кандидат філологічних наук, доцент Верба 1.Г.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Яізачко С.О.,

'• кандидат філологічних наук

Вуніятова 1.Р.

Провідна організація - Львівський університет

Захист відбудеться "_______„ 1993 р. о 10 годині

на засіданні спеціалізованої ради д 068. 18. II при Київському університеті хы. і’.Г.Шевченка /<¿52030, Київ, бульвар Иевченка, 14, актовий зал/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університозу.

Автореферат розіслано _________" 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

Лисенко В.1.

Закономірним і логічним розвитком лінгвістики на сучасному

0 талі є становлення історичної прагмалікгвістики і вивченая в цьог^г плані різних аспектів локуції та ілокуції.

Центральне місце у даній роботі займають і-аокуткьні дієслова, які складають одну з важливіша: частин ілокутивного акту.

До сьогодення ілокутивні дієслова вкз становили те*ду різних досліджень, які модна було б об "єднати одним словом - синхронічні. У той ке час шляхи і закономірності розвитку цих дієслів у англійській мові залишились до цього часу пало розробленими.

Велика кількість досліджень з синхронії "а невиправдано ігнорований історичний підхід до вивчення мова і мовлення не сприяли поглибленому- тя Бсосгоронпьоьу їх розгляду як сиотекг у тісному ЗВ"ЯЗІЗГ з лвдськоз діяльністю. Всяке ж історичне вивчення мови кас справу' не з зовнішньою сторопоз явищ, а з внутрішньо будовою самого історичного процесу, розвитком об"екту як сястеш.

Сучасний етап розвитку прагашчг'И, як, втіа, і лінгвістика в цілому, характеризується новим ступенем істортчнях дослід гань. Дослідника дійеггп до висновку, що синхронічний та історичний аспекти тісно поь"язані нія оебс© ял частини єдиного цілого. Історичн і дослідження моду и істотно розвинута і, доповнити картину наших знань про мову і твленвя. Не випадково тоьу виникла необхідність з"ясувати і вивчити причини відмінностей сучасного стану мов від документально іасвідчуганого малого їх стану.

У псданій роботі ми здійснили спробу простежити процво •

розвитку англійських ілоіутившх дієслів від 16 до 20 століття на матеріалі англомовної драматургії. В роботі розглядаються ілоку-гавні дієслова в історичному плані у меяах історичної прагматики

1 встановлвється ряд якісних змін, що шли иісце в системі ілояу-тивних дієслів протягом 16 - '¿0 стеліть, а також робиться висновок про досить значну кількісну стабільність цієї систени в процес і

- 2 -

історичного розвитку е глійської мош.

Актуальність поданого дослідження обумовлена загальними завданнями історичної лінгвістики, які цсшгаоть у необхідності вивчення мовних реалій у дхнаміді. Вадливість поєднання історичного вивчення мови і мовлення, неаивченість закономірностей і харак-геристик розвитку ілокутившгх дієслів у перформатиьша висловленнях в еолійській мові, перспективи майбутніх мданих змін на основі вео виявлених, - ці причини і зумовили своєчасність даної роботи, Ілокугивні дієслова становдять осноьу для вивчення і класи-ф ікації ш'Еовлень аа прагматичними тішами, і діа>:ронічний їх розгляд виступав як одна з ва2ошвііш >. задач історичного мовознавства. Ті зміни, яких ааанала система мовленнєвих дієслів в ході розвитку мови в цілому, е загальная для всієї англійської мови.,' Ось чому вам» мовленнєві дієслова і було взято за об"екг дослідження. ■ -: : ■ V •- v-■ -■; ' . .."

Матеріалом дл розробок стала англійська та американська драматургія останніх п"ятц століть загальним обсягом у 11 000 сторінок. Розгляд розвиту ілокутизних дієслів цочшає'іься з ралньонс оанглійського періоду, оскільки само у цей час з "являються драшїургічві твори а зафіксованими мовленнєвими акташ, ио надає матеріал, необхідний дяя дослідження.

Основна мета даної роботи - воебічне комплексне вивчення ілокутизких дієслів у процесі їх історичного розшису від 16 століття до цього часу.

У відповідності з зазначеною метеш поставлено такі завдання дослідження: 'v.

1/ уточняти поняття "ілокутатне дієслово” і виявити лизна-пальні ознаки ілоцутквних дієслів,

¿/- провести історичну розроби найважливіших аспектів розвитку

- ■ .. - з - '■ ; , .

ІЛОЯуТИВНИХ' дієслів в англійській мові у плані виявлення основних змін, а такса їх стабільності,

3/ дата історичний огляд фуккціювання ілокутиших дієслів у англійській мові, починаючи з і6 століття,

4/ виявити залежність між тилами мовленнєвих актів і діесло-ваш, що їх виражають, а також співвідносність mis структурними особливостями висловлення і його комунікативним наповненням у різні часові відрізки,, "'

5/встановити залежність міз змхнаш в (|унісціюванні іловутив-нлос дієслів та історичніши змінаіи соціального середовища.

Сьогодні історична прагітіягвістяга представлена окремиш працями, Тому наукова новина даної робота заклинається у вперта здійсшвваній спробі коїшлексного шзчення ілоісутивних дієслів у діахронічному аспекті, у встановленні особливостей їх функцію-ванкя на різних етапах розштіу англійськоїмови.У роботі окреслений кількісний склад груп мовленнєвих дієслів у різ- і часові пе-ріодн, визначені їхні значення і якості. ■ .

То орегичда значення поданої дисертації криється в тому, що вона робить конкретний вгіесок у подальший розвиток історичної ■прагмалінгзістини, спраяс розробці проблем комунікативної лінг-вістякк, історії англійської шви і мовлення та діахронічного вивчення мови як соціального явища в тісному взаємозв'язку з соціальною практичною діяльністю людини.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати , .

можуть бути використані' в курсі загального мовознавства у розділах "Мова і мовлення" , "Діахронія у мові і мовленні" , "Метамов-лення" та ін. Основні положення дослідження можуть оути застосо-валі у методичних та практичних рекомендаціях з курсу історії англійської мови, у спецкурсі з прагматики, на практичних заняттях при вивченні англійської розмовлої мови, при написанні курсових

і дипломних робіт з даної тематики. ,

Відповідно до мехн дослідгешія та нов"язаних з нзю завдань на захист виносяться такі положения: .

І/ ІЕонутЕвн© дієслово- це таке метамовне дієслово, яке характеризує ілокутивну силу мовленнєвого акту і поєднує в собі дві обовпязковх семи - локутлвну та ІЛОІ^ТЗЇВНу.

2/ Ілокутивні дієслова мокна умовно поділити на 1Ь груп відповідно класифікації ошісутаних ними мовленнєвих актів. КЬіькісті. груп ілокутквних дієслів не є постійною І змінюється у різні відрізки часу. Так, група дієсдfe із семою "схвалення" має місце тільки у 16 столітті, потім вона зникає. Проте у сучасній англійській шві набувають можливості впиватися періюр-мативно дієслова .зі значенням ‘'сваритися, докоряти", що дає змогу виділити їх в окрему групу. , .

З/ Не є незмінною і кількість самих ілокутавша дієслів, іцо становлять ту чи іншу групу ..овленнєвих актів. Набуваючи нових значень, чи хублячи ті, що вони мали у процесі розвитку англійської мови, делкі ілоьутивні дієслова мігрували з однієї групи ■ в іншу. При цьому могла говорити як про інваріантність ілокутивної семи, так і про. її зміну.; Однак, найчйсзльніііиш на протязі досліїнауваного період; залидшзться групи. іл оку тивних дієслів, -що описукть моьлещієві акти повідошень ®а. сгоердавнь- /аг>ечге, аГПл, сопГІгтлИесІеге, etc. /, прохань /ргву, bes, ask, .etc./, ВИМОГ І НаКаЗІВ /іеяьгЛ,- сопиепе, огЄвг, etc. /, ритуальні МОІіЛЄННЄВ І, АКТИ / congratulate, thank, etc./, спеціалізовані мовленнєві акти /invito, bet, bless, etc./.

*1/ Значною мірою, зл«вщу’еться кількість перфортатявних моз-ленаєзих актів з ілояу'тивігшш дієсловами. Спостерігається перехід екешііцитно виракеної кої.^нікативиої інтенції /у іб от./ в іюкіадіно 5ира«ену-/у: 20. ст./. . .

5/ Протягом останніх п"яти сталіть система ілокутивних дієояіа зазнела певних трансформацій. Найхарактернішими е якісні зміни, у той час, як кількість ілокутивних дієслів у різні часові періоди практично не змінюється. .

G/ У процесі становлення англійської мови найбільших змін зазнали такі Ілокутквні дієслова: pray, beseech, crave,charge, protest,

scold, reproach І Д6ЯКІ ІНШІ* .

7/ На протязі всього досліджуваного періоду їлокутизні дієслова в перформатив них висловленнях були спроможні зайтати будь-яке положення відносно пропозиції, яку вони описували, що не мало істотного значення і практично нз впливало на зміст висловлення.

Апробація основних положень дисертації проходила на семінарах молодих вчених факультету іноземної філології Київського університету /1990, 1991, 1992 p.p./, у доповідях на науково - практичних конференціях молодих вчених Київського університету. Все- ( союзній конференції "іункціональні і семантичні кореляції мовних одиниць" /1990 р./, на засіданнях кафедри англійської філології Kf.

Структура роботи визначена поставленими завданнями дослід-женвя. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, вио-новків і додцтка. ’

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, визначається об’’ект дослідження, висуваються мета і задачі, зазначається теоретична та практична цінність роботи, її актуальність.

У першому розділі дається огляд літератури і дослідяень, присвячених проблемам теорії мовленнєвих актів в цілому і ілоку-тивному акту зокрема. Подаються деякі з існуючих класифікацій .мовленнєвих актів, на основі яких.виводяться класифікації дієслів у різні часи. • . . .

Другий розділ приешчений вивченн» стану; ІЛОКІ'ітаніІХ дієслів.

у ранньоновоа^глійський період. Дається їх якісний і кількісний аналіз. : . ■■ . ..

У третьому-розділі розглядаються ілокутивні дієслова, що вказалися у 17 - 19 століттях. Дається класифікація цих дієслів згідно з іло^тивною силою висловлення, що вони вираадохь..

Четвертий розділ присвячений сучасному стану їлокутнвних дієслів. Характеризуються особливості і зміни їх дунвдіювання на сучасному етапі. '

У "коновках підбито підсумки всієї роботи, ї додатку приводиться зведена таблиця ілокутивних дієслів, у якій подається характеристика вжизання ілокутивних дієслів у різні періоди у процентному відношенні.

Основний зміст роботи.

Одним з основних індикаторів ілокутивної сили висловлення виступає їлок^тивне дієслово. Ці дієслова набули у різних дослід-жзннях різних назв: - дієслова мовлення, дієслова комунікації або комунікативні дієслова, мовленнєві дієслова. Ми будеш додерлу-ватись терміну "ілоі^тивке дієслово" як такого, яке найточніша відоб;>а*ає прагматичне призначення цих дієслів, а такоа терміну "мовленнєве дієслово" як тотожнього Пощ у випадках, коли мовлен-нєвиі: акт розуяіється як ілоі^тивний акт.

Ці дієслова в*е становили предмет дослідження о тієї чи іншої точки зору, проте до цього часу залишилась невивчеиою їхня евалзоція. ' ■ ' ■: . ■ . • ., • ■■■■■.■ ■

Ііай,петальніиО і всесторонльо проаналізовані ілокутивні діє-слога:у- робогі Цочепцова 0.1V /і$Ь8 : 14/, який дав таке визиа- • чеш^ч іяо:-угнв.ного дієслова: це ДІ5С.Ч0В0, для якого суть ваяли-

: - 7 - .

зим s наявність двох сем - а/ локутивної семи і б/ і^овупшної ¡вмк. Ця, услід за Почепцовим О.Г., також виходимо з подібного зозуїління сухі ілокутивного дієслова. Ніякого іншого істстноіч . : гавантаженна, окрім визначення прагкати чної спрямованості вислов-[вкня, ілокутнвне дієслово не несе, і якраз ця обставина робить loro метамоБиим: воно не входить у пропозицію, а лише прагматично шзначав її.

Треба зазначити, що відокремлення іло^утивних д і гелів від іокутявнях та яерлоі^тиіиаос è дуад умовним, такоа як і відоіфем-ієння локутизного» ілокутивного та рврло^тивного актів у мезах ¡овленнєвого. акзу. Більша часина ешв ліокутивнях дієслів можуть визначеному контексті набувати іяоі^ттіюі сегш, не язяучи ява ро перлокутзвні дієслова, в семантиці яких завади присутній іло-утлвшй К0?.2І0НЄНТ. ■

На основі проаналізованого фактичного матеріалу, а гакои пкористовувчи дані Вврщуерена /1980 г G-7/, Ткачеь..о Р.Г. Д977 : 00/, Богданова В.З. 1985 :'гЬ/ у дисертації надається список локуютніодівслів з 204 одиниць, якай, проте, не претевдуе на акінчвнкість і остаточність. .

Існує првна залеямість мхл типа«я ілокутіів»іих актів і ілоку-¡шшми ді словами, де означав» що для когного тяпуиокутавітх ктів існує певна кількість так званих "чисто" ілоі^тавних дієслів, їі характеризують саме даний ілохутивний акт. Очевидно, ці діє- • юва складали» ядро його ясшя ілокуції, а всі інші дієслова, іромояьі олисуватяцей ілокутивний акт у різнік контекстах -зго периферію.

З ішшом часу дієслова, що спешїфіодють ілоадтиг іий акі і > дають його ічОі<уїивну склу, стали іса рідше ваавйтпся пеК'Орш-івяо, тобто у першій особі твпврішадго часу активного стану

індика тазу, Ця втрата оула збалансоїана іншими засобами ьиявлєшія ілонутивної скли репліки. У драматургії одним з таккі. засобів стала ремарка. Якщо me прослідку ямо за кількісним шитком ілоку-тавних дієслів у аигло -американській драматургії останні?.п"яти століть, то ваявится, що rnfexe всі мовленнєві дієслова перейшли з мавдешсвого акту в ремарку, що вводить цей мовлекж-ший акт, що підтверджу в їхню метамовау сутність. Так, у Шексшра, наприклад у будь - якій з його трагедій міститься більше перформатиших мовленнєвих актів, ніж у двох десятках сучасних драматургічних творів. У драматургів '¿0 століття спостерігається широке зживання ремарок, «о підбиває мета- та паралінгвістичний характер передачі ілокутивної спрямованості мовленнєвого акту, який міститься у редлнці. ■■ ■■,.' : ‘ :

З цього виходить, що перформативні висловлення оули характерною рисо» англійської мови ранньонсооанглійсьзсого періоду, Пзрформативне дієслово було спроможне не тільки реалізовувати ілокутиьну сипу висловлення, але & і підсилювати або ослаблювати її, регулювати набір ілоііутиБнах сил. ’

а?и вржіішли такі групи перформагив ів ранньоновоангл ійеького періоду на основі класифікації перформативів Апресяна Ю.Д.

/1S86 : ¿0&-U10/ і згідно з їх прагматичним навантаженням:

х/ ПОВІДОМЛвЯНЯ І Ствердження —' аеьиге, аі'іізта, declare, grant, etf '¿/ Зізнання - confesé, '

3./ Обіцяння “ 3WCitre, 'ргопіве, veribcl, etc. . . ,

4/ Прохання — request, ask, pray, implore, beseech, teg, etc.

Ь/ ПрОПОЗКЦІЇ — propose, oiler. '

t/ Поради - ftdvie«. ' ■ л ; :

*7/ Иопередяеїйя' X пророкувана^ — warn, lorevam, prophecy.

Ь/ ЬИЇ.‘0ГИ І НЗЛСЗЗй —оєпаьс, cor.Anóf claln, insist, etc.

9/ Заборони і заперечення - ban, iorbid, deny, etc.

10 / Схвалення “ approve, commend,

II/ Звинувачення “ accuse* , .

12/ Пробачення - forgive, pardon, excuse.

ІЗ/ МОВЛеННСЗІ рИТуаЛІІ — salute, £ieet, thar.k, congratulate, etc.

І4/ Спеціалізовані MA — bet, Invite, complaire, etc.

Кількісний аналіз показав,.mo найуживанішими у 16 столітті

ВИЯВИЛИСЯ такі ДІЄСЛОВІ: /pr'yth«»/, bGtoech, tharJi, warrant, confess,

Kharge, assure, ewear, proteet І. ЗЬИЧаЙНО, Група МОВ'ЗІШГВИХ ДІЄСЛІВ,

що визначають мовлення у його різних проявах -

оау, вреаК, іаІИі tell.

Докутивниш ці дієслова можуть вважатися лите у відриві від контексту. У контексті ж вони набувають певної ілокутивної сяш, тобто стають носїяг/и певної прагматично ї інгенції мощя. У різних кон-гекстах ці дієслова спрсмоані ідентифікувати різні мовленнєві акти. Так, у 16 столітті, ці дієслова бралг участь у таких мовленнєвих актах: ■ .-.■■■■ ■

І/ Найчастіше це акт переданая якої-небудь інформації, або акт ствердаення: . . . .

I say it is the moon that shines ьо bright. /Shak., 281/, .

2/ Лука часто ці дієслова, особливо дієслова ” ЯВУ", висипали у ролі вигуків. У цих випадках зони не несли ніякого прагматичного навантаження і використовувалася для того, щоб привернути увагу співрозмовника: /, .

>в that, 1 pay, be, hec born all things well. /Ehalc., 3?5/. / .

З/У мовленнєвому.акті вимоги, наказу; : . .

Г еау, away* /Shak., 951/. . . .

4/У мовленнєвому акті пророкугання:

І єау it shall be єоі /ohak., 705/. .

Також ці дієслова слромзкні були вяслошкваиг ^.окуташу сглу. прохання, благаній, заперечення, обгцдакя, порати, 'іошо.. ,

Треба відзт,ччиги, що подібна прагматична пал і œ м ія лсфшвних дієслів простереться тільки у ранньоновоанглійаькаиу 'теріоді. Посзушво вони йозбуьахгься цієї полісемії, a разом а нею і частотності вяизаши. У сучасніїі англійській мові вони практично не зустріч, іться v пер&ормативних моааеннввих актах# '

) Ііеіфорултиве од завади відповідають всій в тнем, що стсять перед ¡OBMZ. Існує ЦІЛИЙ ряд ВИНЯТКІВ, СПГОГНОЗуїеТИ ЯКІ J кок-кре'йіого дієслова МСКЛИВО їільки з допомогою контексту, Ооь яві ще, оіфіг канонічної, граматичні форма могло іфаЕмати ілокутивне дієслово у пеіпюріїатившіх висловленнях ї 16 столітті:

• І/ Перша особа однини простого майбутнього часу активного стану індикативу:

Vhy now I’ll pledge you, c*ptftjr. /Jon., 241/. .

'¿/ Перша особа мяокике простого телерішього часу активного стану, іяямсативу: ' ... ■ ' ■ . • • ■ ■. ■ ■ : .-. . ■■■

... го we aiu-ver bim. /ЦіаЛ., 470/. .

З/Еліпс пепформазгїшяої час уши висловлення:

Pi’jrthee, bo оогЛont. /Shell,, £В/. . ■ . .

4/ Умовний спосіб ари дієсловах типу "прохати, рекоиедцуваяа, питати, остерігати": ; . • •

Vhs.t.r.nîce ths devil ss ieviîlsti, 1 vuicd ask you? /Jeu., J8/. •

: Е/ Включення y .гіерфоїшглв piaraix модальних слів:

... î жигЛ пега.* cor.losE... /У-Лґіои, ¡>¡>5/,

6/Вклітчоння у склад перфоркатиЕу інших гра^тичних та лексичних підсишких засобів:

... І tut çram youjr е&х in pilvato. /Jcr., Л4І/. .

■У іфсдеоі cpoi-o розвиту англіі.сьш мова зазнала ряд якісних зрій, до, г свет чергу, пооначшісся на групі ілоадуиБник дієслів. \ Хоча ь У< - Іі) століттях у перйорьагявнах вггсловленаях продозяуагь

. . ■■ . .. . - її - ■ ■■■ ' використовуватися практично ті я самі ілокутивні д голова, що й в 16 столітті, що підтверджується фактичним матеріалом, проте кь місце і деякі якісні відмінності. ■ ’ ■

Деякі дієслова, що використовувалися у 16 столітті перформа-тявно, у 17 - 20 століттях втрагяли ідо аодаивість; а деякі з них : взагалі практично перестали використовували». Де такі дії слова як:

forewarn, forswosr, 'blase,. diEolaia,aaviee, bid, comnand, coiatcnd, ргоеіаія, invito, salute, greet, pardon,request, oak, complain, approve, HO MOJBHa СКаЗаТИ, D|0

ці дієслова зовсім еийішгн з yaaw. Одная* у порівнянні з ранньо-ковоанглійським періодом Іі £.ітявяісіь настільки знизилась, «о вав у 17 - 20 столі тих їх вхаваніси» носить епізодичний хараотер.

Стала вкаватися порформатквио дієслова, що раніш так не використовувалися: catechize, introduce, order, argue, contradict, alio«, refúae, defy, object, agree, denounce, admit, *

Ці зміни всередині içyna ілокутивнях дієслів привела до того, що трохи зміг;*лася і класифікація перфорштавшис мовлеішбвих актів, що приводилася нами для рг шьоновоаигл ійоьксго періоду. Яокутивн і дієслова, що .були дуже популярні у 16 столітті, втратили у 17 - 19 століттях сваовжизаніоть, і приклади з ними дуае шлочисельні.

Проте такою к багаточисельнсю залишилась група перформати-зів з семою ипрохшіня", arte і в ній спостерігає ться значно скоро-іеїшя кількості вживань коаногб з дієслів, кр входять до її складу

' ртлу, imploré, entreat, «rave, conjure, etc«/. КаІЗуйИВЙН 1&ИМ H6 ТІЛЬКИ

і ціей групі, але й взагалі в групі порфоркатавних дієслів, зали-іаеться дієсловорх»у", хоча й воно істошо різниться від відго>-ідного дієслова 16 століття, Номгтно знижується його кредикалівг їсть, воно все більш набуває характеру парентетичного елементу, ' кгукного маркеру мовленнєвого-^ акту : .

іу, ріау, fent lemer. - I diun't expect tliis usaje /{¡herid., 48/.

' • ■ ■ ■ ' • ■ . • ■ I •

Група заборон і заперечень відозмінилася у 17 - 19 століттях у групу згод і заперечень. До неї додалися дієслова, які раніше НЄ вживалися перформапшно: egree, reluee, denounce, contradict, objecti What I object to is their lorn. /Show, 124/.

Цікаве® особливості, притаманній деяким мовленнєвим дієсловам, є та обставина, що вони допускають при собі заперечення.

При цьоьи зміст дієслова змінюється к протилежний, але. сам мовленнєвий, акт не перестає бути мовленнєвим актом. Так, заперечення при дієслові " dem'" заперечує не сам мовленнєвий акт, що описується "цим дієсловом, а лише переводить дієслово з одного прагматичного класу в інші:: ’

I deny not that my lather vas brought ¿own to be a poor bankrupt. /Show, 2X4/.

Те ж саме відбувається з деякими іншими дієсловами - заперечення змінює їх зміст на протилежний, але мовленнєвий аут при цьо-щ все-ж таки має місце, правда, це вже'інший'мовленнєвий акт, який повинен бувби бути описаним у випадку стверджувального речення іншими. /частіше за все антонімічними/ перфорьлтившши дієсловами ;

I confess not my fault - I deny it; I blame you not - I justify you, etc. .

У той sa час заперечення позбавляє мовленнєвої суті цілий ряд ілокутштх дієслів. Інакше кажучи, якщо мовець заперечує ілокугивну соку, закладену у певному ,ілокутявноаду д¿голові, він тим сашм у деяких випадках заперечує і сему мовлення, тобто не продукує ніякого мовленнєвого акту. Так, наприклад, у випадку:

1 invite . ou not не Існує акту запрошення, I don't apologize you НЄШЄ акту прощення І Г.Д. : . . . - ■ ■ .

Д^СЛОВО " proteat", яке мало у 16 столітті чітко означене значення "запевняти", "робити заяву", у 17 - 19 століттях разом з цим значенням, що збереглося, починає вживатися ьі значенням "заперечувати" яке поступово стало у ,нього домінуючім.

-ІЗ -

Якісних змін зазнали і деякі інші ілокутиші д і солова - одні

з них набули зовсім не притаманних їм у 16 столітті значень. Так,

наприклад, дієслово "«»«мл « загубило сеш, гкі мало у 16 столітті -"прохання" і "заперечення". У 17 - 19 столтнх взно мало такі значення: І/стверджувати, <:/ ручатися, гарантувати, 3/ дуие активно ьикористовувшіося у вигуках. Деякі інші дісслова втрапиш перїюрматквність, почали зживатися описово, наприклад, advise,

еотатепсі* etc« . :

’ . . ч ■ '

Перформативні мовленнєві акти 17 - 19 століть, такок як і

L6 століття, не завади відповідали вимогам класичного перфорштішу, Зкрім таких самих, як і в 16 столітті, відхилень від форми кано-іічкого перформатнву, у 17 - 19 століттях з "явилися і деякі інші:

1/ Непрямий. імператив: - ' .

bet ire varn you ... /Show, 212/.

2/ Теперіщій подовжений час: :

I am expressing ny righteous contempt for commercialism, /Sow, >;6/.

З/ Слова /модальні і неюдальні/, що висловлюють психологіч-гкй стан мовця у момент ¿исловлешш. Подібна модальність відріз-яеться від звичайної значно більшою мірою емоційності і експре- .

явності; . ■ . ; ' .

бя forced to insist or. a cenee of the worda... /bhow, 217/.

4/ Однина минулого часу активного стану індикативу: .

only wanted to explain» you see /Show, 46/.

5/ Перуюргативне висловлення у вигляді підрядного підметового:

.. what I object to іо, their forr.. /Show, 12і/. • .

6/ Перфорюативне шеловлення у вигляді підрядного умовного:

зок, you, iriends, ii І шау advise you, when she'a going... let her so. /Show, 26$' /.

На наш догляд, на збільшенні кількості граматичних форм пер-зрматг-шного зк::лоблє;шя позначився розвиток англійської мови .

: : : . . / ■ ■ ■ Г;--^ ; " .

в ціжшу, в з зді якого значно поширилася парадигма дісслава, з "явилися нозі форми модальності,* а також і деякі немовні факто- : ри - зміни ■/ певній мірі соціального середовища, послаблення соціального отже ту в результаті лібералізації суспільства, баяа'тш мояія збільшити кількість інформації, що песо в собі один

мовленнєвий акт, не подлрюючи при цьому £ого рамок. .

Доалідукчи. еволюцію ілокутивних дізслів на протязі останніх л”ятії століть, т дійшли висновку, що ці дієслова маять відносну кількісну стабільність у часі, що нідобраяаеться у и практично незмінній кількості'-у різні часові відрізки. Очевидно, ідо ста-кількість моака пояснити стійкістю форм і способів соціальної взаємодії лвдей, в ідбятої у сфер і повсякденного мовного спілку-валня. Проте, хоча кількість ідолутивних дієслів не зазнала особливих амін у ході розвитку англійської мови, змінялася їхня якісна роп. у мозяенкі. Сьокдаі характерним для них стало шшііцитнє : вираження ілоідгтивної сили. Індимція її у висловленні у сучасній англійській мові здійснюється іншими ьасобами - жестами. ціціксп, інгонаїїіею, а у драматургії - ремаркою. Кількість мовленнєвих аетів з ілояутивинми діаславамирізко змекпувілся, хоча сама кількість цих дієслів залишеться практично тіев Не моада також говорив про абсолютний вихід із вживання тих чи інших мовленнєвих актів. Ті аміни, які мали місце всередині колного типу мовленнєвих ; актів, етосуютчхя, в основному, частотності вішваяня ілокутивних дієслів у різні чвеові періоди, варіативності форм Вліітку перфор-шткениі висловлень, тощо '

- Ті мовленнєві акти, які маю» у своїй структурі у сучасній аішяійській мові пврформатшше дієслово, і.ідмічені О.иі.ьіиоЕс'гиліс-тичііою зайаі-зленістю, більшою «ледійніств, деякі з них ~ більшою

ОфІЦІЙГІІСП).

■ ■' . ■ ■ '' V: \ ' - іь - v" .

Проте, не дивлячись ка явну малочисельність перформатиших актів, група іло^тивних дієслів достатньо валика, і вона розкладається на ті ж семантичні групи» що й ілокутивні дієслова 16 і . 17 - 19 століть. ’ : ■ . \ " ■. ■ ■ '

Еідмінною риссю ілокутивних дієслів сучасної англійської мови є той факт, що ті з дієслів, які все я таки використовуються перформативно у драматургії 20 століття, вяе не мають трго широкого спектру значень, який вони маля у 16 столітті, а деякі з них ще й в JL7 - 19 стсдіїтях. За дієсловом, як правило, закріпилося одне, найхарактерніша дяя нього згачення, у якому він і зустрічається перформативно. ' v

Найуживанішим все & таки залишається дієслово " praf, хоча його семантика певним чином змінилася. Продовжує актишо скорочу- ; ватись кількість його вживань, якісно змінюються і ного значення. Тенденція до його перехіду у слуабову чаотину мови, яка почилася у 17 - 19 ст^ніттях, лродовздб поглиблюватися. Практично, основною формою вжитку дієслова "Рлу" стає вигук, частіше за все зі aja-ченням "будь ласка", і в ньому розумінні з ним починав конкурувати віоук и і»1®““ ", який поступово і витісняє його. У сьогоденні дієслова " сшт*1» і «beeeeeh ” е в достатній мірі архаїчними, і поодинокі приклади з ними набувають певної стилістичної забарвлеНОСТІ. • V ' ■■ . \. ■ ■ V ■ ■:

Група дієслів з семоа "задоволення", яка зникла з перйорма-тивного вжитку у 17 - 19 століттях, у сучасній анииу.ській мові не відновилася,- хоча не мояна сказати, що дієслова, які входили у цю групу у 16 столітті, перестали вживатися зовсім, - просто вони стали використовуватися описово. ' . ■ .

Сталл вьаіватася перформативно дієслова, для якда раніше ця Функція не була притаманною - дієслова зі значенням "докоряти",

- 16 - . ' "сварити". Хоча приклада з ними небагагочкеелхні, вони, ‘однак, мають місце, і їх, очевидно, мокна виділити у окрему групу - груцу ДОКОрІВ, іДЄ Такі дієслова: repreach, scold, quarrel* -I reproach myself so bitterly, /tiaughan, І65/. -

. Таким чином, на загальному' фоні зниження чисельності nsp-формаїзшних мовленнєвих актів у сучасній англійській мові, з "я вдається група дієслів, для яких в принципі не характерне перформа-тивне вливання, але які можуть вживатися перформативно у певних контекстах. Поява такої групи не може вважатися.правилом, а, ско-' Ріше, винятком із загальної тенденції до лімітування перформа-тивних висловлень у сучасн ій анод ійській мов і.

Тенденція до скорочення вживань ілокутивних дієслів у сьогоденній англійсьггій .лові дає можливість припустити, що поступово вони вийдуть із повсякденного вжитку як надмірні елементи вислов-ленкч. Процес відмирання перформативних висловлень не е стрімким, він проходить поступово, але неу^мьно. Ілокутивна с^а висловлення на дановд етапі вирааається в інший спосіб - цешгми сте-реотипічними формулами в усному спілкуванні і авторськими заува-зениш і решрісамг у драматургічнозд' діалогічному мовленні. Наявність ілокутивних дієслів у таких випадках виступав не тільки необов,,язковою, а й надмірною, бо немає необхідності дублювати вав виражену ;соі»уніхативну інтекцію мовця.

'Гак, як і раніше, у сучасній англійській мові спостерігаатьс відхялекня від класичної форми иерфорг/ативного висловлення. Проте раніше частотність перфорігіатявІБ була набагато більшою, ніж г а раз, і тому відхилення і що мали: місце, розглядалися наш саш як винятки з правила. ■ Сьогодні картина змінилася. При дузке обмеженій кількості перфолмативних мовленнєвих актів часті відступи від встановлених вимог вже не можна вважати влпадковиш, Очевид-

- 17 - .

но, це пояснюється тим, що у тих випадках, колії сьогодні використовується перформашвшш. ілокутивний акт, його вжиток породжується бажанням автора зробити.своє висловлення більш емоційним

і виразим. А використання різноманітних граматичних форілул замість гіршої особи однини активного стану індикативу, а такок лексичні« таграматичних способів посилення прайлатичної інтенції ще більш сприяє висунутій задачі. Форми, яких набував лерформатив-не висловлення у сучасній англійській мові, відповідають тіш від-, хиленням від правила, які'каяк місце раніш і приводилися над® вище. ■ . ■ ' ;

На основі всього викладеного можна заключіїти, що сучасний стан системи ілокутіпзких дієслів і описуваних, кими перформативних висловлень визначається не тільки діючими сьогодні комунікативника правилами і умовами мовленнєвого спілкування, - воно постає як результат всього попереднього розвитку англійської мови, тісно пов"язаного з ооці&шшш змінами суспільного середовища. Саме толу мовленнєва дідльністі повинна розглядатися, не тільки в .

синхронічному, але й у діахронічно^ аспектах. . ;

Протягом останніх п”яти століть група ілокутквша дієслів зазнала якісних змін. У той ке час кількість ілокутивних дієслів у різні часові періоди коливалась душ незначною мірою, і б цьої^ відноніенні група ілокутквних дієслів наблікаеться до стійкості та стабільності граматичних елементів, а ке. лексики, як моша Зуло б чекати. Якісні зміни набагато значніші. . .

Один з основних висновків, який підтверджується татаріалоії! їаного дослідження, є висновок про поступове, але неухильне зкорочення сфери вжитку перформативних висловлень, як таких, які іублдагь комунікативну інтенція адресанта мовлення, ідо виража-зться іншими засобаїяї.

ідокутивчі дієслова, що вживаються у сучасній англійській мові, використовуються для більшої емоційності, яскравості, екс-

- 18 -

пресивності, а також у спеціальних стилях /ділової,®', дішломатич-

Основні положення дисертації відображені у стаїїях:

X/ Фразовые глаголы в системе речевых.глаголов современного англиі5ского языка// Вестник КІУ, Романо - германская фвлаяогия.

Вып. 24, 1990 г, С. '¿І - 23. ;

<;/Употребление иллокутивных глаголов со значением "просьбы” в ранненовоанглийокоьі языке // Вопросы романо - германской филологии / Киев, 1^80 г. - Ь. - Рус. - Деп. в ИШ10Н АН СССР, УДІ-С 80<;Д: ?/ Употребление некоторых иллокутивные глаголов в директивных речевых актах в английском языке 16 в. // Тезисы конференции "функциональные и семантические корреляции языковых единиц"

17••-••19 апреля 1990 г.,г. Киев. С.: І41 - Ы'л. , / •

4/ Ілонутивні дієслова як засіб експлікації комунікатішної іігївщії в англійській мові 16 - і;0 століть // В ісшік Романо-

германська філологія. Вил. 4» 19& р. С. 77 - 81.

ному, тощо/,

/

ШК!ЖП-"ВК'’

2&КЗМ-Н ^щ.ЮО І995[_г