автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Эволюция жанра реквиема в аспекте трактовки темы смерти /реквием эпохи романтизма/

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция жанра реквиема в аспекте трактовки темы смерти /реквием эпохи романтизма/"

НЛП [ОНАЛЬНА И У 3 И Ч Н А А К А Д Е Н 1 Я У К Р А Т Н И _ „ 1нен1 П . I . Ч а й к о в с ь к о г о

о од

На правах рукопису

6Ф1ИЕНК0 АЛЕЛ 1 НА ГЕЛ1ТВНА

ЕВОЛСЦ Г Я ЖАНРУ РЕКВ1ЕИУ В АСПЕКТ! ТРАКТОВКИ ТЕНИ СИЕРТ! /рекв!ея доби романтизму/

17.00.03 - йузичне миствцтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисвртац1Т на здобутт* наукового ступеня кандидата кистецтвознагстза

КИТ8 - 1996

Дисертац1я е руколисом.

Роботу винонаио иа. кафедр! 1стор1Т заруб1«но! кузшки Нац1ональноТ иузичноТ акадеиН УкраТнк 1к. П. 1.Чайковського

Науковий кер1вник - кандидат иистецтвозиавства

НЕБ0/1ЯБ0ВА ЛАРИСА СЕРПйОРНА ОфIцIйн? опоненти - доктор ниетецтвознавства

Захист в?дбудвться "27" листопада 1996 р. о 15 год. 30 хв. на згс1данн! спец}ал1зованоТ вченоТ ради Д.50.27.01 по захисту дисертац!« на здобуття науксвого ступвня доктора наук при Нац1о-кзльн(й нузичн!й акадеиН УкраТии 1н. П. 1.Чайковсьного за адресов: 252001, КиТв-1, вул. Городецккого 1/3, II поверх, ауд. 36.

3 дисертацйю иожна ознаЯомитись у б)бя1отец1 Нац!ональноТ кузично! ахадеиП 1н. Я. ШайковСккого.

Автореферат роз!сяаний яовтня 1996 р.

ВчвниК сенретар.

спец(ал!зованоТ вченоТ ради,

кандидат нистемтвознавства I.Н.К0ХАНИК

ГОРЮХ{НА НАД{я ОЛЕКСАНДР{ВНА кандидат кистецтвознавства

СБЕЦЬ НАТАЛ!Я ВЛАДИСЛАВОВНА

Пров!дний заклад - Одеська державна консерватор!я I». А.В.КеядановоТ

ЭАГАДЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТЙ

Актуальи!сть течи. Протягоя багатьох стол!ть в галуз! нуль-тури, иистецтва, су:п1льного вмття вЦбуваюъся складх{ процеси фориуваиия, взаекодИ, !итеграц!Т ц!лого комплексу ф5лософсько- • етичних та худоянье-ествтичних проблем. ЛеякI з часом втрачавть актуальн!сть, Iна! потрапляпть а плсчину "е!чиих". Так, но пIд-владиими 1стор]Т виявляоться проблем* сутност! буття, «иття та сперт!, добра та зла точо. Козне понол1нмя згсвсюе I переосмис-лое ц! проблема по-своеиу, адяе часова обне*ем!сть лядсьяого аит-тя спркяе особливо загостреноиу, психолог!чнону поревиваннв д!а-

лектичиоТ зале«иост! сутиост! буття в!д сутиост! смерт!. В цюну

»

зиачени! феномен сиерт! зайяае в кол! "в!чн«х" тем лр!0рйтвтм! позицИ. Пронес осягнення р!зних аспент1з ц!еТ пробяени /з сстан-н1 роки особливо 1нтенсивний/ е мезичерпиим. МеаI в/цноТ таеини-ч! чораз вирвають. (На думку Саггтьох вчених Чтавлзння до снер-т1 - евого роду еталон, (ндинатор р!вня цив!л1зац!Т, яинй являе собов погляд 'а смстеии св!тосприймяття та ц!нноетея, чо {сиуать в еусп!льств!* ).

Отхе актуальн!сть вивчемня феномену еяерт! полягас в Яого здатност! суттсво розвирмти уявяения про одну з нааб!яьв ваяли-вих складник!в картинн св!ту, духовного ун!версуиу епохм, зрозу-и!ти деяк! аспенти взаеиодН /еоц!алшо-культурноТ, !сторнчио7,

^ Гуревич А. Филипп Арьес: Сиерть как проблема исторической антропологии. Предисловие // Арьес 0. Человек перед лицо» смерти. N.. 1992. С. 56.

психилсМчноТ/ колбнтивного та !нди»?дуа«»иого засоб!в сприйнят-тя :eiry, ро¿глянут* за р!внея вкразу р1зенк з*!сту I вронйкнутн в цей г.н6»аалеитик8 вар лодськоТ св)домост!.

ImepüC до проблем» сиерт! /яка зазядм була зав.'.иокн объектов теологiТ та ф!лософ{Т/, охогяое зараз яайае вс! сферн nf-знання: культуролог {¡о, fcToplo, естетиху, нодицину, зколоНи, ешстецтзознавство. Рел!г?йно-етичиа та науково-дося!диицкка л1-тература такого иапряику «aase неосяана. Проте кузикозиазство псчк цо не ставило парод себов закдання комплексного вивчения фвкоизну сперт! та його тесрчоТ 1ктерпротац1Т. В!дсутн!сть праць зазмачеио? спрямовамост! встулас у паане протир!ччя з худсвньос практик«, а зравтоэ, ! саноа природе® иузики говорит» про в?чиз. Однак зв'язок специф}чьоТ кетедологП дослЦеония иузичного тво-ру з повяним (дейио-астетични.4;! та ф|досо$стнии поредувовани вовв суттево поглибяти (а Ь<*оли 1 кардинально переоснислити) розуи!ннк коицеп"!я, в!днр*ти у звичайксяу надзойчайке.

В цьону аспахт! майб!льв г.срспективии« ввае , ;т>ся Еанр рек-вIему, из»1ть за ухятковое $уикц!со tIcho пов'взаний 1з «виден еяерт!. !стор*ко-сткяьсва oplентацIя даиоТ робот* на роиантичиу фазу еволпцП аанру обуковлена, в перву чергу, особяквов непоатор-hIctq, пЦкресленов !идав!дуал!зован!ста л!тург!йноТ концепцП, а таков е ц!лзиу Boro недостатков вквчен!ста. Нр!к того, проблематика роботи зкаходнться в русл! переоц!нкк та корекц!Т за-галкноврианятих погя«д!в на 1стормко-худоян! та культурно-есте-тнчн! процеей иинудих епех, зокрама, на сутн!сть худовнюге яви-цз романтизму. йосл!двеиня останюго дес«ткр!ччя перекопали в тону, до в!до*! пмтання романтизму, розглянут! п!д !нвии кутои зо-ру, в!дкряегсть ззиу "ОIлих лляи*.

Пета Г ззвдання аосл!ля8мня. Основной яето® досИдження г нойпявкснйя анал!з одного з проновистих язич Ш стоя1тт* - ф|-яософсько-ествтичного та яакрово-стальозсго феионеку рожаягич«о-го ренв1еиу /як засобу 1ндив!дуэл(>ного вт!ления 1двТ смерт!/. Переосиислення христ»1янсько-л!турМйноТ сутност! ианон!чного ган-ру розглядаеться в контекст! рел!г!9них поаух!в ронантмзиу. Особ-янва увага прйд1ляепся дося!даеннв 1дейио-естгтнчноТ концапцП коаного твору, !ндив!дуалкнии особливостян II худовнюго вт!лен-ня з врахузаннян спец«Ф?яй р!зких йац1ондя(,ко-йульту?них трзди-ц!й. З'ясуваиня вяях)'£ ! »'апряян?а у взаенод?Т дзох ¡$еноиен|в -юазмтачноТ сизрт! (Iдвймого) та роааитнчного рзкв!еиу (иузичио-го) оЗуиовлено такса прагнвнняя вплвчити в контенст в!до«ях мау-яозих концепц|й - "сяерть в 1стор!Т"сяерть а теблогИ", "смерть в культур!" - иоеу, иузикознавчу.

Теоретчго-яетошяог!чна основа дйсеРТЗЦ?Т. Робота груитугть-ся яа иетод! комплексного досл1дйення худоянье-естетичноТ концел-ц!Т рояантичного рзкз!еиу !з застосувчнняа ус1х худояи!* р!гн5в аузичного тг фу, зояреиа, Iнтонац!йно-дрз«атургIчноги, заирозо-СТИЛЮВ0Г0, формотоорчого Т050. Одним 3 ГОЯОЗНИХ И8ТЭД0Л0Г|ЧНМХ принцмп1в досл!даення е принцип едност! ф!лосо§сьно-!сторичного та лог!ко-анал1тячного р!ви!е л 5 знания явич худоякюТ культури. Ейп1рмчна база дося!днзння н1стить в соб1 нэтер1али не яме поа'з-ззн! <з сферов яузичноТ творчост! В мистецтвознавства, але а дан! з теологП, ф!лософ!Т, етвка, естетини тоцо. У робот! е наиа-гання врахуватн сучаский досвТд опрацазання хоикретио-1сторкчиоТ та $1лосо$сько-рвл!г!ймоТ !нфораацП. Дзяя! узагальнзкня з приводу причаи та иасл!дк!в неоднор!дного розвитну р!зноаай!тнях 0!лосо$сьно-рол!г1бнях "яодолвй" скорт! спровктован! на «оикретн!

об'скти досл!дяения - руиантячн! реиЛенм.

Натео?а-сн досл!двення с ш1сть роиаитичних рейвIемIв - Берлиоза, Вукана, Бракса, Лета, Верд!, Фора. В робот! визначаепся Мсце кояного теору ив шее у гдасИй твсрч!й сяа«кя1 иитцв, аяа й у ф1яософскио-1сторичнойу контекст! зах1дно-европейсккоТ культур» взагаяК Тону логНния видаепся введения в текст анзл!-зу реке 1 ей!в Моцарта та КеоубIмI, янI розглядаоться з точки зору коицептуаяьчоТ опозкцП класицистського та романтичного вар!ант1в трактовки IдеТ скерт!. Щнним дверелои необх!дних ф1лософсько-естетячккх, рел1гЯ&нйх, кторико-фантолоПчних в!докостей стала як загадка л1тература цих напряня!в (особливо в галуз! теологП), так ! кузмчно-критична, л1тературна та еп!стояярна спадщина ро-вант!в, цо вклеила деяч! ц1кав( розб1вкост! к!в л!тературно-ф! лосОськия та худовн{и в!дтворенняи влясмих погляд?в на проб-леву сиерт!.

Наукоеа новизна робот« полягае в порупвнн! орнг(неявного, яаяодося1д*еиого аспекту пробяе«*. Трактовка теии сиерт! /як концептуального "стривня* рекв1еиу, во в внг!ансккоиу визначенм! иае ун!версалкний зм!ст: в 1 д перво!ипулюу до к!нцевого результа ту/ розгяядаеткся через зв'язок з л!тург1йниии, {нанентно иузнч-нини огобливостяии аанру. Процес творения романтичного реквIсиу гперве досл!двуеткся комплексно, з урахуванняи суттевого впливу 1дей«о-ф1 яосоФського та худояню-естетмчиого зи!сту роиантичмоТ рел1г!аност! на процеси ванрово-стияювих трансфориац1й. Накси-валкне залучення усIх в!до»их на дамий иоиент !нфориац!йиих две-рел зазиаченого напряику дозволило пояенчтн ун!хальн{ властмвос-т! роиамтмчноТ фаз» ванровоТ евояпцИ река)сну через застосуваи-ия ун!версаяьнкх про«*!* д1аяектичноТ тр(ади "п!зиюго пер!оду

процесуального худовнюго ц! лого* (тврч!н Л.НеболвбовоТ).

Елементаии новизни цього досл1дявння косна вважати епроби знайти в процесах взаскодТТ екстранузичнкх та 1нтрамузичких компонент^ рекв1ему вfдбиток коннрвтно-1сторичноТ, духовно! ситуа-qJT. Усе не дало мо«лив1сть, з одного боку, зробити спробу довести худояню сахоц1нн1сть вербальноТ основи рзкв!сну, розкрнти нез'ясован! проблем« TT иузичного в!дтворсння, доклад: 1ле розгля-нутм прояви загального та особливого /канонНного та fндив1дуал1-зованого/ в трактовц! старовинного манру, а з 1наого - розвирити загальне уявлення про взаеиозв'язок особливостей вволюцП рек в Е е-чу з своерЦним духовния середовицеи XIX стол!ття, прим|ром, вплив на св(тогляд коипозитор!в 1дей Вопенгаувра, Селя¡ига; Шле-гвлей тоцо.

В робот! запропоновано в<дх1д аIд тенденц!й до левного спро-чення та схематизацП яанрово-стилювих та концетПйиих засад нэ-нон!чного аанру. Наголооуеться, ао тахий п?дк}д сузеречить сад 1Я природ! реквIегу, в як?п ознака поб(льност1 bis на початковону етап! аанровоТ еволвцП (на в1дн?ну з(д неси) демонструвала певну зТдприт!сть, роз1мкнен!сп, чо для тогочасноТ худовньоТ практики було безуяовния кроном вперед з точки эору новаторства I передба-чення иайбутнього. Для романтизму ця i ознака не лиге в!дкривала прост!р для свободи творчост! та аанрово-стилксаого синтезу, але Я ЦентиЯкувалася 1з проявои рояантично-рел1Мйного усв1домлення "потенц!йноТ неск1нченност1" реального твору нистацтза, надзадуму.

Поактичне значения ооботи. Певн! спостере«ення та результати досл1ддення мокуть бути використан! у вуз?вскких та училищних курсах нузично-(сторичних та тееретичнмх дисципл?н (заруб1вних та в!тчизняних). В1дпос!дн1 лоловення дисертац!Т доззолтт дояовни-

а

ти наукосу картину алях!в розвитку духовно? культур« Зах1дко1 Европи i, моьливо, зац!кавл?ть як 1нтерпретатор1в ррчантичних рек в! е м I в, так I комлозитор!в у процесI створення корих концеп-ц!й даиого «аиру.

В зв'язку з тми, 50 романтичний рекв1еи розглядаеться в ви-рокоиу контекст! t'»лософськйх та культуролог!чних проблем, даиий аспект досл!д*ения нове призернути увагу таков спец!ал!ст!в у галуз! ф!лософ!Т та культурологfТ.

На захист виидсено такf лоловення:

1. Спецн$!ка рел1г1йно-ф1яософськнх погляд!в на прсблеау сиерт1 суттево впливае на худо«ньо-естетичну концепц5й ренвIему

( в коенону конкретному випадку е засобон 1ндиз!дуально авторсь-коТ (нтерпретацП кансн!чного ванру.

2. Внутр!вньо и8однор!дний, контрастко-стильовий феномен романтичного реквкиу репрезентуе ф1досо$сько-худопне ат!яенкя |деТ сиерт! в ракурс! иеповторност!, багатозиачност!, еволюц!йност!.

' 3: Сути8сть романтичноТ рал!г!йност! вносить корективи в lepapxic в1чних ц!ниостей буття. Д!алектика протилевностей (иит-тя та сиерт!, лпдеьнего та божественного, иатер!аяьного та Цеаяь-ного то*о) узагальнюетьея в 1деях "потенц!йноТ неск!нчениост!", "рув1йноТ сили творчост!" як конкретних проявах бовественноТ, духовно! сутност! яодиии.

4. 1нтокац1йно-д; этург!чна та композиц1йнз роз1кннен(сть -иасл!док в(дкритост( рел1г!«ного та О!лосо«сько-естетичного заду-му рекв1еи1в XIX стоЛття - е вляхом реал1зац17 романтичноТ 1деТ тотокност! свободи з творч!сто в рел1г1йгону эначенн! цього слова.

5. Концэпц!йний р!вень роиантичних рекв1еи!в являе собов процес вэаеиодП та синтезу вербально-каион1чного (через зв'язок з

текстом I закладечими а ньону рел1г!йниии, ф!лософськиик, есте-тичниии !деями), !нтонац!вно-дрзматург[много (як (ианентно ну-эичного прояву 1ндивIдуал!зац!Т IдеТ снертО, езолвц1йно-*анро-80Г0 (по-перае, в ракурс! романтичного синтезу, по-друге, в контекст! явкц дестаб!л!зуячого етапу).

Дпообаи!я дося1д«-эния. Дисертац!я обговорювалася на заеданиях кафедри ?стор!Т заруб 1иио7 яузики Нац!она,"ьноТ нузичноТ Ака-ден!Т УкраТнн !м. П.1.ЧаЯковсьного 1 здобула позитивн! в!дгуки. Оснозн! пояозення дисортзцП буяи спрсбзззн! з иаукових допов!дях, зокрена, на зсвунраТнсьн!й конференцИ, присвячен(й аанрово-стиль-овим проблеиам зах!дноеврог,ейськоТ иузичноТ культури ПП-Х1Х сто-л!ть ("Яузика Зах!дноТ Европи ХШ-ХП ст. Творч!сть, виконаз(;тво, педагог!«а" /п. Сучи, травень, 1994 р./).

" Структура дисертаиП. Робота складасться з вступу, трьох глав ! висновк?в, забезлечена прии!ткааи до ковноТ глави та нотнини прикладами.

основная зя1ст явсертазп

У Вступ! обгрунтовуеться виб!р теми,. ТТ амтуальн!сть ! новизна, вкзначавться завдання досл!дяення та його структура. Детально розглядаеться загальна ситуац!я суч'асного иузикознавства, аю мае тенденц!о до значного розвирення "вглиб" та "ввир" кола науково-досл!дницьких проблем !з застосуванняи сун!аних досл!дяень в га-луз! психолог!!, сен!отики, аксиологИ, культуролог!Т, соц!олог!Т тодо, з петоо комплексного вивчення феномену "иузичного тзору" в багатоплановому контекст! лроцесуального худовнього цIлого. У за'язку э чин обгрунтовусться I коло проблей даноТ роботи.

У цьону розд!л! пропснуеться огляд пу5л!кац!й, ян! торкаать-

ся загальних проблем культовых жанр'е. I центр! уваги знаходкть-ся праця англ!йсьного вченого Д.Робертсона "Р<!кв!ен. Кузика *а-доби та ут!хи", яка на даний час и!стить найб!ль» об'еин! св!д-чення з п^облзи художню-естетичноТ та «анровоТ . еволвцИ рекв!е-иу. В цIло«у ж п!дкресл«£ться, ею 1нфорнац1 я про конкретн) зраз-ки рекв1еиу ьнрей обмежена. Взяьии псб1жно висв!тлюоться I ромгн-тичн! рекв!ени: а радяиському та в!тчизчянону музмкознавств! - це л^ве акалИичиий огляд в контекст! творчоТ спадчини конкретного нитчя. Сврвд небагатьох иузинознавц!» СРСР та УкраТни, «о зайиа-лкся данов проблем» ся1д в!дзначити А.Иохову (дисертац!я на здо-буття каукового ступеия кандидата нистецтвознавства, Д., 1980), Т.Безверху (дипломна робота, Харк!в, 1983) та I.Павинську (дип-лонна роботА, И., 1989).

На противагу цюиу лЦкреслюеться наочна необьг»ен1сть я!те-ратури, «о присвячена р!знии аспектам вивчення феномену смзрт!. В дисертацП робмться епроба систеиатизацП та узагальнення цих матер!алIв, «о не було зроблено дос! (зокрема, роэглянут! р!зн! лозиц(Г в теолог!!, ф1лософ!Т» науц!). В окрбиих спостереженнях подо пор!вняння р!зних науиових концепц1й "сиерт! в культур!", "снерт! в !стор1Т" (Ф.Ар'ее, И.Вовель, М.Бахт!н, ЙЛвйз!нга та !н.) наголоиуеться продуктквн!сть поглибяеного вивчення феномену сиерт! як складозоТ частини соц!альио-психолог!чноТ та культурно-вторично? "картини св!ту", «о в свою черту обумовлое включения дано! проблем* в контекст музинознавчого досл!дження.

Главд 1- Трактовка смеот! & русл! евоопейського !стооико-культурного проиеру. Зя!ст глаом *!стить, насамперед, досл!д1вн-ня !дейно-ф!лоеофських аслект!в жанру рекв!ему через наведення ретроспектив* р!эних погляд)в на проблему смерт! та охоплюе широкий

ТТ

!сторико-культурний д!апазсн. Спостеренення за процесани взаено-д!Т трюх визначальних ланок о культурн!й "картин! св!ту" - теоло-г1Т, ф!лософ!Т, мистецтв! - дозволили зробитк дзяк! узагальнення в!дносно литань формуваиня, розвитну, чвргування, паралелъного !снування тих чи !нвих "моделей" снерт! в коннретно-!сторичних умовах. ДIя дюх р!зних функц!й - зберэяения та зм!ня, - цо слэ-стер!гаоться на протяз! бзгатов!нового (снувакня дзох тип!в ку/л-тур (народиоТ, "см!ховоТ" та оф!ц!йно7, "серйозноТ" /за И.Бахт?-ним/), розглядаеться як суттевий компонент 5стор!Т сяерт!. В н/яь-туролоМчмому аспект! остання б!льа яскраво денонстру; фактор ие-о!внои1рност!, непередбаченост! з д!алектичному процес5 руху тэ споко», р!вноваги та пврвтворення, загального та осойл'.-гого. Бага-тоаспектна трактовка снерт!, яка е св!дченняи складносгЗ, неодно-р!дност! цього феномену, притананна кокн!й епос!: на засадах дво-. якост! "яолективного* та "1ндив!дуального", ад?8 ннояинн!сть, !ндвтеря)нован}сть 1ндив!дуального свИосприйняття посилаеться внутр!внюв ро-членован!сто колективноТ св!домоет!. Нсобх!дн!сть вироноТ часовоТ перспектив« в перо!й глав) обуповлеиа такой прагг ненняп п!дкреслити ! обгрунтувати систему ронантичиих погляд!в як в синтетичному (тобто, через багатор!внев1 зв'язки), тая ! ъ !ндив]дуая!зованопу проявах. Зокреяа» проголоввиня постулату "иу-зики як ТдеТ" було геиетично пов'язанв з усв!домлеиняи вс!х квич буття I лодеккого п1знання, е особливо снерт!, кр!зь призму иис-тецтва.

Процеси формування та розвитку роиантичних погллд!в итосовно проблеии смерт! розглядавпея на тл! ф!лософскяих концепц!в Гегеля, □опенгауера, 04лл!нга, Вявйериахвра, Влегеля, Гвго тодо. Врахо-вуеться а загальна духовна та худояньо-естетична атмосфера епохк,

до репразентувала культ "боаественноТ ген)альност!" в 1ррац1онал1-зац«Т, трансцгнденцП творчого процесу. Тому фснокен рояаитичиоТ сиерт! визначаеться як антянон1чио-процесуальиа тотэвн!сть смерт!-и!нця (до не причетна до нмстецтва, антиестетичиа), иаодухотво-реноТ сили иатерП та смерт!-неск1нченост1 (або крас* сяертП. Остання в зливаеться 1з загальнороиантмчиин явицем ф!яософсько-худовнюго панестетизму. У даноиу зз'язку пр!оритвт безпосередкьо-го, своер^ого, с1их1йио-1нстхн«тичного в худовн!й трактовц! теки сиерт! над рац!ональним, 50 лог!чно доведено романтмчиин вчен-няи про неск!нченн!сть 1нднв!дууну, розглядаепся яя визначаяьний синптон 1сторикс-хультурного розг.аду цШсиоТ са!до«ост! на ино-енмн1сть IндийIдуальни* погляд!в на сзЗт.

Розглянут! в даному контекст! сентемцП про смерть С.К'ерке-гсра дплойэгавть з'ясуватк деяк! причини романтичного в!дчав, цо криеться в яегах сакозахоплення та санозвеличвиня.

Глава Ееоявц|я ваиоу оаквкну д. аспект! естетйко-худокньоТ трактовки 1деТ рмерт|. Центр уваги становить знал!з рекв!ек1в Но-цзрта та Керуб1н1, адге сане в них сформувалися принцип», як! п!зн!вз застосуваяи романтики. Але попереди!» огляд, цо поб(вио торнаеться еволвцП канон!чного ванру з точки зору деканон!зуючих тендонц!й (та заионом!рностей суто иузичних зи!н: сим4он!зац!7, концертност), побудови нонер1в за структуров оперних сцен, зба-гачення 1нструментал!зму), пов'язуе ус! иайбутн! «анрово-стилюв! та худояньо-естетичн! поди$IпаиIГ рекв!ску з вербальиим перводве-релои - латииськии текстом як наивов формування та розвитку р!з-ких композиторських вере!« теми смерт!.

Зм!ст другоТ глав« впорядкпвусться в догIчн!й поел!довност! трьох парзграф!в. В §1 "Чормування провЦного зи!стовного помп-

лексу реив!еиу на основ! канонНного тексту" аная)з вербалкно-структурного канону заупок1йкоТ неси утворяе ст1йке уявлення про л!тург!йну функц!» тексту ян символу християнсккоТ иоде»! смерт! (складного переходу до потойб!чного со!ту, до "бсдественного при-тулку"). Проте р!зн! !сторико-культурн! та психолог!чн! фактори не викломали вар!ант!в в межах канону, зокрема, у сiдтвореннI есхатолоМчиоТ драма Евангел!я в "Dies irae" або чзрзз п!зн1ве введения молитви "Liberame". Незм!нними в, "в1чнимя" мотивами в ус! часи (в якост! !нвар!антного вербалкно-сеиантичного комплексу) заливалися requiem aeternam та lux aeternam.

В наступному роэд1л! - §2 "Ванрово-стияьова динам!ка рекв!е-лу" - анцентуеткся думка, so початковий етап еволюцП реквГему репрезвнтував нов! драматург!чн! якост!, але суттево не зм!нив теолог!чно-яристиянсккоТ концепцП л!тург!йного яанру. Проте коло моделей смерт!, заф!исоваиих в латинсккому текст! (сна, слскою, страадання, спонути, яертви, зв1лънення, рятунку) знайвло яскра-ве образно от!лення- !манки словами, мовлив!стк об'еднання л!-тург1йноТ фунччiТ зедячного ритуалу з !ндив!дуаякним'вт!ленням !даТ смерт! зав склада певну тенденц!о. 1)е знгйэло поел!довиу реад!зац1о в ренв!епах Иоцарта та ЯерубЫ, до обумовило нообх!д-н!стк Тх цЫсного анал!зу та лор1вняння в окреаому розд!л! гла-ви - §3 "1нтонзц!йиа драматург!я рекв1еи!в Ноцарта та Керуб!н| як зм!стоутворввчий фактор нових концепц1я смортС. На ц!й п!дстав| особливост! !ндив!дуал!зованого в!дтворення 1деТ смерт! вдалося вписати в контекст епохи (!з застосуванням загалкно!сторичних спостеревенк лераоТ гяави). 1ор!вияння нонцепц!й продемонструвало, з одного боку, вЦображення певних особливостей класкцистсккоТ мэ-дел! смерт!, з !наого - зазначило суттеву в!дм!нн!стк !ндив!дуалк-

ного вт!лення ванру як нася!док конкретного прояву функцШноТ Тр1адн п!знього пар!оду класицизиу. Тал, в Ре«в!еи' Керуб!и! ах-цантовано прояв заеервуочоТ, п!дсуиковоТ функцП, а в Рекв!еи! Моцарта - функц!Т передбачення, як(сного лереосмислення ванру.

Глава Романтичный /ванр. лракатург!я. вар|анти

кониепи!й/. Дана глава виступае анал1ткчиим центром роботи. Ана-я!э худовньо-естетнчких концелц!й зд1йсньеться в процес! досл!д-вен.ня !нтоиац!йно-образного зн!сту ковного. рекв!ену в хронологией посл1довност1. Конпозиц!йно-дранатург!чи! аналоги, як! е за-конон!рнмйи в контекст! {дейно-ванровоТ едност!, не вкклачззть, а нзв!ть п!дкрзслввть р!зн! трактовки тени снерт! в творчост! косного конлозитора-роиантика. Це вмявлягться при пор!внянн! особли-востей розв'язання конфл!кту в р!знмх творах, бо екслозиц!йни8 етал деконструе в ц!лому сп(/,ьк! драиатург!чн! законон!рност(. 1итенсивн!сть взае*од!Т !ндив!дуал!зованого та узагаяьиеного ви-зиачае структуру !нтонац!йно-образиого конфл!кту рекв!ену. Сут-н!сть■ смтуаи!Т - "серединного цабла н!г загальним, нерудомим в соб! станок св!ту та конкретное д!ео, «о розкриваеться в соб! для акцИ та реакцН" - реая!зуеться засобани !нтонац!йно-образноТ р!вноваги. Т!льки у Верд! та Вумана загострене зобрааення проти-р!ччя прискорюе початок кол!з!Т.

Конкретизац!я конфл!кту визначае драиатург!чну фуикц!о дру-

гоТ частинм реив!ену. Саме тут зд!йсноеться парох!д в!д "невизна-

2

ченост! до вт!яеиня конкретиоТ д!Т*. Ч!тка диференц!ац!я проти-

1 Гегель Г.». Эстетика. В 4-х т. Т. 1. И., 1968. С. 208.

2

Гегель Г.». Эстетика. Т. 1. Н., 1968. С. 213.

леяноетей, однак, е яте ор!ентиром до подалыого розвитку конфликту, адяа *визначеи1сп колЫТ" виявляе себе в иояноку рвк-вГенI по-своепу.

Суттсв! розб!иност! худо1ньо-естетичних*концепц1й починають-ся з ноиенту реакиЯ на нол1з!га. Початковий етап форвування ионф-л!нту в рокантнчних рэкв1еизх в!др1зняеться п|дкреслзиоо увагою до семантики скорботи, страядачня, процания. Причоиу, о река{е-иах Берл1оза, Вунана, Л1ста, Верд! скорботккй !нтонац|йнйЯ копп-? леке дедонструе якост! динаи!чност!» о!дкритост1, !нтенсивност! иодиф!кац!я. Своер!дн1сть втГлэння драматург 1чноТ фази дЦ ви-значаеться |ндив}дуаяьноо трактовкой п!дсункового розд!лу Секвен-дП Часгушоза". Ливе .в рв5в!еяа* Бранса I Форе цвй дранатург!ч-ний центр в!дсутн!й, но св1дчип.про особливост! розвитку конф-я!кту я!ричного типу.

Подальве розгортаиия 1нтонац1йио-образноТ драяатургН дэ-нонструе ц!казу законоа1рн1сть, яю характеризуе 61ь рояан-тичнмх ренв|ен1в. Дон!ианта узагальнвно-об,екти8|зованоТ сфора образност! вЦзначае початок нового втапу л1тург!Т - "оггегЬгии". Рекв1еи Форе е виняткон, бо "охгегЬзНш!" вичонуе коипозиц!йно-дранатург!чну функц!о початковоТ фази засвоення конфл!кту.

В тону в ракурс! розглядаеться I зи!ст кульи!нац11 "Ззпсгиз". Проте оч!куванвй результат, визип чаЗель розвитку (який би зд!йс-нввав позно розв'язання полервдиього напрудення) за своТии 1нто-нзц1Яно-образнинл яиостяни сприйяатся алог(чно, як саиоц!и- -ний символ, «о, ножливо, в св1дойост1 роиаитик!в вт!ловав уяву про !деал. Отав, куяи«!нац1я своер!дно вЦтворве роиантичну дво-Тст!сть, нев!длов(дн1с?ь прагнвннз ( результату.

Ковлйв!сть контрастиих вар!ант!в ро'зв'яэхи конфл!кту л!сля

такоТ кульн!кац1Т 1 е одним з проязfв культу ронантичноТ 1ндив1-дуальност!. Так, Шуман ц!лком присвячуе ф!нал Рекв1ему утверд-ввнню (деалу. У Берл1оза та Л)ста закгвчний етап реал!зуеться за принципом неслод!ваноТ розв'язхи. Повернення до 1нтонац1йно-образноТ сфери скорботи, стравдання п!сля cbItjioT кульм1нац1Т, очевидно, лов'язане в св!домост1 Берл(оза 3 в!доиим запереченням рел1г(йних «лях!в р(вення проблем буття. Проте синволи "св1тла" /(деального/ та "скорботи" /реального/ ствердвуються композитором в концепцЯ реквИму як вIчмI субстанц! 1ндив1дуально-осо-бистого сприйняття смерт!. У /!Iста неспод^ваний траМзи $iналу (з текстом "Libera ne" реая!зуеться вляхои ргптовоТ актив!за-ц1Т д!ево-драматичноТ ¡нгонац1йноТ сфери реквГему, sjo сприяе змЦвнню акцент!в у ц1нн!сних критериях буття на користь вÎч-ного поотирЕччя духу та спокоо. Немовлив1сть Тх примирения як висновон репрвзентуе драматично, загострено-суб'ективне р1вен-ня концепцИ рекв(ену (незвававчи на децо архаТчн! стильов! алвзП) i сиивол(зуе абсолютну несум!сн1сть виття та смерт).

Розв'язку конфд!кту монументально в1дтворено в Реивки! Верд!. Двофазов(сть кульм!нац1Т - бовоственного/"Sanctus"/ та лвдського /"Agnus Del"/ начал - виявилася стимулом багатопла-нового, неоднорЦного эмТсту ф|налу. Тут I еинтетичнив (итона-ц|йно-образний cbIt "lux aeternsn", i поновлгння катастроф« "Oies irae", I повернення ситуацП прологу. Аде все цв спря-новане н1би до иакопичвиня сили перед остаточним рац!онально-впевненим пориванняя ф1нальиоТ фуги як символу ц1леспрямованос-т1, дiевостf вол! до виття.

Тана в багатоплановкть притамаина ф!налу Рекв|ему Форе (при абсолетн!й протилевност! концепц1й). В ц!й "колисков!й сиер-

Т1" фуНКЦ{Я К0Л1з*Т рэалИуеТЬСЯ т1лкКИ В "Agnus Oei" (5ч.), тобто, в розд!л1, до виконуе, як правило, функц!о розв'язання конфл|кту. Але эагострення кол!з1Т в данону контекст! не озна-чае "переходу до д1Т", а лиао комстатуе напрувен!сть протистоян-ИЯ ЛЮДСЬКОГО /"t-iDera те"/ та боаествонного /"1л Paradisum"/ буття.

У трактовц! закяичноТ фази розвитку иои$л!кту "Н!кецьиого рекв1вну" Браиса яовна навести деяк! пзраяел! з обрззно-драна-тург!чнини ознакакн розд!лу "Dies irae" /яатннських рекв!ен!в Л1ста, Верд}, Форе/: ;тд!бн!сть "початку" V "и!нця* драяи на 1нтонац1йнойу та конпозиц!аному р!аиях зд!йснюетюя за допоио-гоа принципу "арки". Обраэний зв'язок розд1л1в "Denn es Mird" та "Dies irae" спрвяг в даиояу контекст! утворенно деякоТ за-гально-роиантичноТ текденц!? до повернення напрувено-дранатич-ноТ стадИ иоифл!кту. Ало цв не св!дчмть про замииен!сть, коло-об!г, а иавпаки, означае в!дсутн!сть яог?чного завервення I розникае концепц!о, бо повернення част!ае раптове, иеоч|куване, неп!дготовлене, кр!и того Г якfсть драяатнзиу децо 1наа. Насадки а передк!нцевоТ драматизацП в ковнову !з зазначених рекв!еи!в досить р!знонан|тн! та зуиовден! ц!л!сноо концепцию твору.

Проте ця р!знован!тн!сть - принироння антиноя!й (Верд!>, траг!чна нерозв'язан!сть (Л1ст), заперечення досягнутих вервин (Берл!оз) або заспоноения, в!д*ова в!д д!евого р!вення проблей« (Браяс, Форе), прославления !деэлу (Вуиан) - е особдивин проявои деякоТ загаяшоТ законои!рност!, сутн!сть яноТ полягае з рокан-тичн!Я трактовц! аанру. Уява роианткк!в про лодскку !ндив!дуаяь-н!сть як несн!нчвнниЯ, невичерпнкй я(кропроцес обуиовила nplopi.-тет особисто-суб'ектив!зованого над узагальнеиик («о в!дпов!дно

реал!зовано на !нтонац!йно-драматург1чному р!вн1).

Однак у складн!й взаенодП наскр!зних !нтонац!йно-смисло-внх !мпульс!в лрисутне лрагнеиня до в!дносноТ р1вноваги, бо ло-лярн! нос!Т конфл.!кту влливапть одно на одне I народяують нову як!сть. Очевидно, рел!г|яна первооснова л!тург)йного ванру збе-ркаеться нав!ть в уиовах в!яьноТ 1ндив1дуально-авторськоТ 1нтер-претацИ: романтична установка на д1алектичн!сть лозаособистого та особистого виходип з fдвТ ун1версал!зяу духовного буття.

Невипадково куль»!нац!янов

ЗОНОЮ РОНЭН1* чних рекв1ем!в ви-ступае "Sanctus" яи символ св!тла, (деалу, який вт!лветься вяя-хом зв(льненоТ в!д суперечностея едиост! людеькоТ та бояеетвен-ноТ сутностей. В ц!я "ру01жн1й" ситуацП рекв!ен!в, очевидно, концвнтруе.ться естетична уява романтикЬ про "красу сиерт!" як одну з форм романтично? рвл1г!Т иистецтва. Шдсумок концепцИ (або л!ричннй, або ф1лософсько-еп!чний, або д1сво-трагед1йиий), як правило, спрянований до едино! мети - подолання двоТстоТ лрм-роди сиерт! /в!д "иfяця" до "неск!иченност!"/. Це досягаеться за допомогою п!сляхульм!нац!Виого лоновлення потенц1йност! як иеобх!дноТ потреби лвдського духовного саиовдосконалення.

Ренв1еи, який на сеиантичному piвн1 в1дтворив романтична вЦчуття сиерт! в контекст! синтезу рел!г!Т, ф!лософ1Т, поез!Т, "Цеалького та реального, ratio (ун1версаяьного закону всесв!ту) та intuitio (розум!ння свIту через п!знання вдаскоТ сутностО, матер!ального та духовного",1 за scUa озиакапи деионструе ро-

1 Лорфирьева А. Русская символистская трагедия м мифологический театр Вагнера // Проблем« музыкального роиантизиа. Я., 1987. С. S3

мантичне прагиення до Идеального пору мистецтва". (Ливз в Рок-8(ейI Форе пом!тний пеаний поворот свЦэмост!, який знаиекуе початок нIнця романтичного захоплення иевичерпнIстю 1ндив1дууяу, руб!ану паузу перед новии траМчним ходом рекв!ем!в XX стол!ття).

У Висновках узагалкноюткся результати ф!лософскко-ествтич-них та анал!тичних спостеревень роботи, п!д80д*ткся п!дсумки. Досл1дяення 1нтонац!йно-образноТ драматург !Т рекв!ем1в виявило особлив! форяи синтезу л!тург1пноТ основи ванру 1з свободой творчост! (во зовн! нагадуваяо порувення канону) на р!вн! !нтра-нузичного узагальнення духовного зм!сту заулок!йноТ меси, який символ!зував перех!д в!д смерт! до виття. Отве, романтизм, э одного боку, н!би пристосував канон!чний ванр до своТх 1дей, з 1н-вого, - ув!браз в себе його багатов!ковий досв!д.

Усе це стало пЦставоа певноТ систематизацИ погляд!в сто-совно аиб!аалентного ванрового феномену романтичного рекв!ему. Тенденц!я до едност! на даному етап! дон1нуе над тенденц!ев до диференц!ац!7, оск!льки народвення будк-яиого особливого (у конкретному випадку - р!зноман1тних концепц!я I ванрових вар1ант!в рекв!ему) не мове не бути обумовлене загалкним (тут - ровантич-ним типом мислення). Спроба досд!двення сутност! романтичного рекв!ему зд!йсноеткся на р!вн! певних узагалкненк чодо оволяцИ ванру, !нтонац!йноТ драматург!Т та худовнко-естетичноТ концеп-ц!Т. Параледкно ствердвуеткся думка, во принцкпи, сп!лкн! для романтизму, стаотк особливими в ракурс! вивчення рекв!ему як моб!лкного ванрового феномену. Тут обумовяен!стк особливого (ро-мантичний св!тогляд) загаиним (рекв!см як ванр) проступав на р!вн! зберевення л!тург!йкоТ основи. Практично в ковному рев-в!ем! висв!тлоеткся !дея, яка е сп|лкноо для вс!х християн: ра-

son з Христом здобути досв!д т!лесноТ смерт!, цоб воскреснут« в Царств! Бохоку. Адво в Писанн! говориться: "Я воскрес!ння I виття. Хто в!руе в Пена, - хоч } вире, буде вити. I ковен, хто «иве та хто Bfpye в Иене, - пов1ии не вире* (1в. 11. 25-26).

Отве, лосл!довно розглянеио т1 р!вн1, цс констатують !нва-р!антн1 «анров! ознаки романтичного реквiену.

1. Аиб1валентн1сть романтичного рекв1сму /концептуально, ванрово-стильова, леисична/ виявила певн! риси лородвуючоТ сис-теии, яка складаеться, як в1домо, з пост!й. jT частини /!нва-р1анту/ та вар!ативноТ. Трактовка жанрового архетипу катилиць-коТ заулок!йноТ неси романтиками згIдно 1ндив!дуальноТ образно-стильовоТ систем» була своер1днин насл!дкои повиреного розум!н-ня канону - як д!алеитичноТ, а не догматичноТ нормативность Нанон1чн1сть рекв!еиу для композитора-романтика, очевидно, полегала не т!льни в законом!рностях культового ванру, латинсько-' го тексту, структури, але й в особливому !нтонац!йно-теиатично-му комплекс!, яки» би асим1лввав 1стор1о жанру в його мовливих вар!антах /драматург!чиих, структурах, лексичних/. Таким чиной, романтики окресдипи <ндив!дуаяьн1 вар!аити рекв1ену, суттев! оз-нгки яких набули якостей релрвзентац!Г. Тобто в IcroplТ даного ванру було вперве виявяено 1нтонац1йно-образну д!алоктичн!сть эагального та особливого, божественного та званого. Спояонв!чний ионфл!кт стравдання та Споков, виття та смерт! рвал!зувався в Фор«! напрувеноТ взаемодП. Тому в!дмова вIд вербального канону та в1льне звернення до текст!в з н!мецькоТ Б1бл!Т, твор!в поет!в-сучасьик1в ливе л!дтвердияо суттев! ознакм рекв!сиу.

Отве, поа!вар1амти1сть коицептуальних р!вень fдеТ смерт! в добу романтизму е нас*!дном п!дкресяено !ндив!дуая!зованоТ репре-

зентацИ рел1гМно-л!тург1РмоТ функц1Т заупок!йкоТ меси I втГ-лветься в авторсыМя модел! 1нтонац1йно-образного ионфл1нту кояного твору.

2. СвосрТднТсть етапу аанровоТ еволвц1Т романтичного реквиему трактуеться як кульм1нац1я дестаб1л1зупчоТ фази розвит-ку (за визкаченнян Н.Арановського). П|д цим кутои зору розви-реиня стильових мен, синтез епосу, драпи та л!рикн виглядае в ренв(ем! досить природньо. Таким чином, аанрова анориатнви1сть стае стимулом Фориування та розвитку нових якостей (у деск1й и!р! це в1дтворяе I ф1лософсьиу 1део рекв1ему: смерть - не лияе к!нець, алв й повзрнення до яиття). Проекц!* уцГверсапь-них закон!в д!алектично.Т тр1ади п1знього пврТоду процесуаль-ного худоянього ц(лого на процеси яанровоТ еаояоцН реив1ему довела, во романтична фаза демонструс функц[ян| влененти п!д-сумку, переходу-зв'язки, передбачення з "пЦвизеноо, переб?ль-веною ясхрав!сто,.. саиоц1нио 1зояьовамо» часом нав1ть неод-'• нор?дно*.1

Отае, коаен з розглянутих рекв?еи|в иоае сприйнатися I як вервина, иайб1яьв посл1довнв розкриття суттевого (1двТ сивр-т(), 1 як криза, руинування чогось принципово ваяливого (хрис-тияисько-теолоНчноТ концепцП буття, канон1чного тексту, ро-довоТ та ваировоТ «одел! старовинного реквкиу), иаревт!, як1с-

Неболвбова Л. Систеяко-стияевые проблем« австро-германского романтизма /типология поздних этапов в истории искусства/ // Исторические и теоретические проблема музыкального стиля. К., 1993. С. 61.

не лереосиислення старого та зародження нового (концепцП жмття та сиврт!, Бога та лвдини).

3. Концепц1я сиерт! в епоху роиантизму безпосередньо пов'я-зана э особливос.тяии дестаб!л!зувчого еталу еволвц!? жанру. Бона не визначилася як явице тип!зоване. В нест!йк! пер!оди (пере-х|дн1, п'знП взагал! не можна говорит* про типов!сть концепц!?, бо "прочее лоаук!в, властивий ции пер(одаи мистецтва, к!льк!сть типIв у худоян!й творчост! в одному часовоиу вим!р! р!зко зрос-тае (пор!вняно !з звичайним* часам«)".1

Концепц!я романтичноТ смерт! розглядаеться в даному контекст! як складова частина загального феномену романтично? рел!г!й-

ност1. Уявлення романтик!в про "едн!сть Абсолюту та бояеетвенно-

2

го, духовного начала в лвдин!", цо в!добргжае творчий процес, слряиувало еволвц!йииа, потенц!йний розвиток с8!домост( в русло рел!г!йноТ абсолвтизацП иистецтва. 1нвиии словами, романтики усв)доилввали процес п!знання Бога !манентно, як самол|знання, ян потенц1йну н4ск!нчзнн!сть. Тобто, абсолвтизувалася та набула л!дкреслено естетичиого зм!сту християнсьиа !дея про духовну сутн!сть лодини, створеноТ за образом I под!бн!ств до Бога-Творця, Проте в християнств! |снувало тако* I положения про актуальну (а ие лотенц|вну) неск!нчемн!сть Бога, цо вказувало на його трансцендентн!сть. Очевидно, для роиантик!в не 1снувало р!эниц1 • тому, цо "яотбнц!йна неси!иченн!сть прагнения знахо-

1 Небоявбова 1. Указ. ст. С. 66.

2

Порфирьева А. "Парсифаль" и его средневековые корни // Традиция в истории музыкальной культуры. Античность. Средневековье. Новое время. А., 1989. С. 115.

диться г абсолвтн!й эаяеаност! в!д актуально! иеск!нченност!

лосконалост!*.^

Uя релГг(Яна особлив!сть романтизму в1дкрила новI вляхи ви-

ходу за иеа! к|нцезост1: не через смерть, а через ииття, утотоя-

нене з имстецтвон, де саие потенц!йн!сть виявплася "такое one- .

рэц!ео сз!доност1, яка встановяов м|стмчну едн!сть к!кцевого I 2

неск1нченного". Такмн чином, саив в яви«! виття-творчост! акцен-товано транецендентну сутн!сть. Тому ! трактовка смерт! - дина-и1чна (в!д к?нця до неск!нченност1 )• ам6|валентна. Властное рек-в!еяан заперечення траг!зяу смерт! як завервення виття /класи-цистська концепц!я/ св!дчить про те, в роиантячи1й св<до-moctI нэтегор!я "к)нця*. не вас рел!г!йно-ф!лософськоТ та вста-тачно-худоаньоТ ц!нност1, адае "насл1док велмч! худоаника. floro (сторичний ycnlx знаходятьгя о зв'язку саме з мезак!нчен!сто,.. бо тут - початок, в!дкриття, цо вкаэуе на майбутне п чеяае про-

3

доваення" (Б.Барток). Отве, я романтична вт)яення (доТ сперт! в!дкрите, нерозв'язане, пронизана свмантикоо пи'тання. Висловлв-пчись метафорично I продоввуячи в!домня вагнер!вський афоризм про яузику, феномен роиантичиоТ сперт! аоана вазначита так: "Саерть означас на т!льки смерть! А неск1нченно б!льао...".

Проте в!дбиток ронаитичноТ потенц!йност1 в концепц!ях река!ей!в до подоланмя сперт! як к!нцевоТ категорИ деионструе,

1 Вывеславцев Б. Этика преобрааенчого Эроса. К., 1994. С. HI.

2

Порфирьееа А. Указ. ст. С. 112.

3

Цит. з: Сабольчи Б. Последние годи Листа. Будапевт, 1959. С. 83.

водночас» видози|нвне розум!ння християнстого постулату Воскресая ян в1дновлання порувзноТ едност} та «ихор!н»вання дверела смертность В1дпов1дно, загалкиороиантмчн} принцип« в даному ракурс! виглядаюп особяивия проявом ц|я1сного, (сторично сфор-мованого рея!г1йно-ф1лософс»>кого феномену рекв1еиу. Адае, не-зваааачн ча те, ею романтична рел(г!я иистецтва в!льно трактуе та 1ндк®!дуаякмо розвивае христмянськ! 1стини (прикладом, сто-совно Ьога), в розум}нн! смерт! залкваеться даво суттево сп)льне: 'асе яае бути вЦновлено, за вннятком недось^налост!. I яндо вит-va е досконал1вмм в!д скерт!, то смерть мае бути зниценоюО Йовливо, тому в ннояинност! 1мдив1дуальних концепц|й романтичного ¡зеквкму збер!глася рея1г1йна, я!тург1йна едн 1сть, иета на-тоямцькоТ заупок1йкоТ неси - просв1тлення вляхон снэрт! та пе-рех(д до внття в1чиого.

Осноен? ползвення дисертацИ знаявли вЫобразвння в таких публ!кац<ях:

1. "Ненецкая рэавием* й.Бранса в контексте процесса романтической трансфорааця« аанра // Проблемкая вура азстро-гериан-ского романтизиа. й., 1993, С. 42-59,

2. Канро&ая сп&цм|няб "Реивввна" Берлиоза в аспекте духсемо-нревствеиной проблоиат««» // йузвна Западной Езропы XtfII-XIX веков: творчество, ясполнйтвяьство, педагогика. Суни, 1994. С.42-49.

3. Реке1<й йоцарта. 2анр, драяатурПя, концепц!я. (Нетод-ч-ми8 пос1бия*). Яуцьк, 1996. 19 с.

1 Вивесягвцов Б. Этика преобравенного Эроса. й., 1994. С. 140.

Ефииенко Аделина Гелиевна. ЭВОЛЮЦИЯ SAHPA РЕКВИЕМА В АСПЕКТЕ ТРАКТОВКИ ТЕМЫ СйСРТИ /реквиен эпохи романтизма/.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. Национальная яузакальная Академия Украины км. П.М.Чайковского. ■ Киев, 1996.

Предлагаемо исследование впервые обращается к комплексному изучению феномена смерти в музыкальном искусстве. Его творческая интерпретация рассматривается на примере реквиема как аанра, наиболее тесно, по своей обиходмоя функции связанного с явлением скерти. В работе учтены современные тенденции музикознания к переоценке и коррекции общепринятых взглядов на истормко-худо-аественные воззрения эпох проведонх, в частности, на сущность зстетико-худояестэенного сидервания романтизма. Концепция каадо-го исследуемого реквиема сформулирована с учетов различных национальных культурных традиция, а такае в соответствии с инци-'■ 8ядуальнымя философско-эстетическини особенностями мировоззрения композиторов.

Результаты исследования показали, что:

1. Ройантичаснмй реквием как подчеркнуто индивидуальный, контрастно-стилевой феканеи явияся полноправна» репрезентантом худоаественной картина мира XIX века. Своеобразие роаантмчосних концепций смерти - проявление в действии романтической религии искусства.

2. Религиозная трактовка темы смерти - гарантия аизнеспо-собности аанра реквиема /сохранения его семантического инварианта/ в условиях различных историко-стилевых эпох и индивидуально-творческих позиций.

Yefimenko Adeline. EVOLUTION OF THE GENRE OF REQUIEM IN THE ASPECT OF INTERPRETATING THE PROBLEM OF DEATH (requiem of the Ro-»antism period).

This the9is Is for a candidate's art criticism degree on speciality 17.00.03 - musical art. National Music Academy of Ukraine n. by P.Tchaikovsky. Kiev, 1996.

Investigation submitted is dealing with the complex study of

%

the phenomenon of death in Busik art. Its artistic interpretation is based on the genre of requiem as the most commonly connected with the phenomenon of death. Modern tendecies in music studies aimed at revolution end adjustment of the generally accepted historical and cultural view points of the past centuries and on aesthetic essence of Romantisn in particular, ere taken into consideretion is formulated with accoutauce of different national and cultural traditions as well as in correspondence to individual philosophic and aestetic peculiarities of the conposers' world outlook.

The results of the investigation proved thati

1. Romantic requiem as essentially individual style-contrasting phenomenon has become an equeal representative of the artistic picture of the world in 19-th century. The peculiarity of romantic concept of death is manifested by the romantic religion in art.

2. Religions interpretation of the problem of death ensures vitality to the genre of requiem (Its semantic invariant) despite of different historical and style period as well as individual tendencies in art.

Нлсчов! слова: смерть, рекв1ем, 1ндив1 дуальна кснцепц!я, яIтургIяма основа, ионфя1нт. романтична рел(г1йн1сть.

tux:, 19У0п. Замор.-^Утир .-НО