автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Фактор региональных конфликтов в процессе формирования и реализации политики США в отношении СССР в 70-80-е годы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Фактор региональных конфликтов в процессе формирования и реализации политики США в отношении СССР в 70-80-е годы"

Р Г 5 ОД

1 9 СЕН 133'*

Київський університет ім.Тараса Шевченка

На правій рукопису

Гончар Борис Шхайлоьнч

Фактор регіональних конфліктів в процесі (бормування та реачізації політики СІМ' відносно СРСі' в '/0-80-і роки

Спеціальність 07.u0.03 - Всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук

Київ - 1994

..¡оертаціл є рукопис. Робота викопчтга на кафедрі нової та новітньої історії заруоіжшіх країн іі-л'вського університету їм.Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук гашінськіш Євгеніі: Євгенович

- доктор історичних наук, процесор Іиіричешсо і'аспль іірохсровлч

- доктор історичних. наук Поієхін Олександр Гюлоднкпровпч

її ров і дна організація - Київський педагог ічннії університет ? ¡'.і. Ы. Драгошн ова.

оахмст відбудеться вересня 1934 р. о •• /О годині і

засіданні спеціалізов;гої вченої ради д.UG8.lb.24 по захист; дисертації на здобуття вченого ступеня доктора історичних наук при Київському-університеті іи.Тараса Левченка /25201 ..¡.Київ-17, вул.Володкмирська.бО, ауд.349./

З дисертацією могла ознайомитись в бібліотеці Київського ун ьорснтету ім.Тараса Шев^нка.

Автореферат- розіспіно " А " Кіиі^ £^р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, доцент

Рудь -м. и.

Формування зовнішньополітичного курсу США вїдаосно Радянського Союзу після друтої світової вішпї /аж до IS9I у./ відбувалося під впливом різноманітних внутрішніх і міжнародно: факторів. Серед останніх неабияка значенім відігравала чі"іґ>-родні конфлікти, що виникали в різких регіонах Азії, Латинської Америки.

В умовах "холодної війни" країни так званого "третього світу" ставали об'єктом "формаційної", ідеологічної консрронтсдії Mis Сходом і Заходом, мі» СРСР і Снодучеішли Шіатаав Ачзраки. Будь-які конфліктні ситуації. що траплялися в молодих країнах, або мі» щш, а особливо, конфлікти, пов"язані :ї соціаяьію-полі-тичниш змінами, ставали складовою частиною алюрш;ано-радшс го суперництва.- Намагаючись досягти вигідного длл cctío балансу сип і розширити геополітичні сфери впливу, дві великі дер-їаііл стали на шлях силового втручання в регіональні ґ.оішііктії, перетворюючи їх у вогшада міжнародної напруженості, Достатньо угадати війну в Кореї /1950-1353 рр./, інтервенції} ШЛ у BVrsr;ui /1964-1972 рр./, зброШу участь СРСР в конфлікті в Афічшістшіі /1979-1989 рр./ та десятки інших, менш .масштабних конфлікти.

Якщо в пориі двсяїіфіччя після другої світової віїінл особливу актуальність "кризової дипломатії" продемонстрували Сполучені Штати, то в 70-і і в першій половині 80~х років - більш зміцнілий в збройному відношенні Радянський Союз. Геоно'пакчмиЛ "наступ" СРСР в 70-і роїш сприяв активізації о/.тарлканськше консервативних сил і спричинив зростання силової протидії "радянській загрозі" з боїсу Сполучених Штатів з 80-і роїш, що иппзвело до різкого загострення обстановки в світі. Американські правді-лі кола, особливо найбільш войовничі правоконсерватиші сияя, o ico -ристашіся посиленням напруженості "кризового протиборства" діл збільшення воєнного бюджету СШ і розкручування нового ватка гонки озброєнь.

Формування радянського напряму зовнішньої політики CIJA під— бувалося, з одного боку, під впливом об"ектившіх факторів активізації політики СРСР в кризових регіонах "третього світу" /:::: і під впливом радянського нарощування военного іютошплду/, г=

з другого - внаслідок суб'єктивних уявлень про причини, характер і мету цієї активізації. Оскільки кількість "прогресивних" режимів, що спиралися на підтримку радянської зброї, в 70-і роки різко зросла, то це сприймалося представниками американської зовнішньополітичної думки як гаополітична "поразка" США. Саме алармісте ька, надзвичайно тривожне і часто спрощене або ж перебільшене і перекручене сприйняття "радянської загрози" в регіональних конфліктах призвело до неадекватного реагування CHIA і ускладнення американо-радянських відносин.

Проблема подолання американо-радянського суперництва на регіональному рівні стала, поряд з необхідністю обмеження і скорочення ракетно-ядврної зброї, однією із найбільш важливих в діяльності керівництва СРСР і США.

Актуаяьність теми дослідження обумовлюється: по-перше, надзвичайно великим значенням відносин між СРСР і C11W для розвитку міжнародного життя і стану безпеки світу до початку 90-х років;

- по-друге, необхідністю дати неупередаений науковий аналізамериканського сприйняття радянської політики в конфліктних ситуаціях в Азії, Африці та Латинській Америці і розкрити їх вплив

па процес формування політики CHÍA відносно СРСР в 70-80-і роки;

- по-тротс, важливістю в"ясування сутності американських концептуальні« настанов "кризової дипломатії" та їх практичної реалізації в зовнішньополітичній стратегії США;

- іїо-чоїв&рта, гострою потребою пошуків шляхів політичного врегулювання багатьох регіональних конфліктів, що продовжують нести на сой і відбиток колишнього протйборства "наддержав"»

- по-п"яти, необхідністю відаови від суто ідеологізованих підходів до з"ясуишшя причин втручання СРСР і СІНА в регіональні конфлікти;

- по-шосте, нрагноишм »"ясувати роль і місце регіональних проб-яви в процесі нормалізації американо-радцнських відносин на рубок і ñ0-9ü-x років;

- но-сішмо, необхідністю використання історичного досвіду "кризе мої ¿до».«матіi'" CKüP і СіїіА молодою українською'дипломатіею в

з -

підходах до складних конфліктних ситуацій в різних частинах світу.

Актуальність теми дослідження визначає наукову проблему дисертаційної роботи: з"ясувати роль та значення регіональних конфліктів в Азії, Африці та Латинській-Америці як визначального Фактору в процесі формування зовнішньополітичного курсу СІНА щодо Радянського Союзу в 70-80-і роки.

Вирішення цієї наукозої проблеми обумовило вибір основної концепції дослідження одностаронне зовнішнє втручання, особливо збройне, а конфлікти країн Азії, Африки та Латинської Аме~ рики на боці однієї, із конфліктуючих сторін неминуче ваде до загострення регіональної і міжнародної обстановки та посилення конфронтації країн-супорниць, а також не мока привести до остаточного розв'язання місцевої проблеми.

Виходячи із зазначеної наукової проблеми та концепції," об"ектом дослідження р міжнародні відносини иов"язані з рогіо-йальними конфліктами в "третьому світі" в 70-80-і роки, а предметом дослідження е політика Сполучених Штатів відносно ?а-вдноького Союзу у зазначений період, при цьому першочергова увага приділяється процесу формування цієї політики.

Таким чином, мета цього дослідження - зробити наукові вис-говки щодо обгрунтування американськими теоретиками і практика-їй впливу "кризової дипломатії" Москви на процес розробки та іеалізації політики США відносно СРСР в 70-80-і роки.

Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання : / дослідити вплив регіональних конфліктів на геополітичне су-арництво СРСР і США на терен і "третього світу"; / висвітлити об'єктивні аспекти американського концептуально> сприйняття "кризової дипломатії" СРСР; ' показати роль і місце -регіональних конфліктів в пі дходах шінгтона до розрядки напруженості з СРСР в 70-і роки; ' розглянути проблему регіональних конфліктів у політичних скусіях в США щодо американо-радянськнх відносин на рубежі -80-х років;

з"ясувати сутність "кризової дипломатії" республіканськії/.

адміністрацій Р.Рейган? і Дда.Буша, показати її еволюцію; 6/ проаналізувати зміни в американських концептуальних настано-^ вах щодо взаємовідносин між СРСР і СІНА б сфері регіональних конфліктів наприкінці 80-х років;

7/ з"ясувати причини повороту від конфронтації до співробітництва СРСР і СІМ в регіональних конфліктах;

8/ розглядуїй політику СРСР і СШЛ щодо кувейтської кризи 1990 -1991 рр. і ґгроан&лізувати її вплив на подальший розвиток аме-рикако-радянських відносин на регіональному рівні; д/ висвітлити вплив "кризової, дипломатії" двох великих держав на загальний стан амарикаяо-раданських відносин; 10/ здіисшшї практичниіі огляд американсьішх рекомендацій щодо взаємодії СРСР і СІМ у врегулюванні існуючих конфліктів та зало-оіганні нових конфліктів міжнародного характеру; II/ зробиш висновш щодо практичного значення досвіду американу сько-радянського співробітництва в розв"язаіші регіональних проблем для можливої взаємодії СК1А з Україною а майбутніх регіональних конфліктах.

"/тюііолортчні межі дисертаційної роботи охоплюють період бід. початку 70-х років, коли СРСР і С111Д започаткували процес розрядки в міжнародних відносинах, до 1991' р., коли сталася дезінтеграція СРСР. Обиозудои роботу цими часовими рамками, автор ■:іілодп£. з таких міркувань: по-перше, саме з початку ?0-х років і:ід вплиіГ/У провалу американської інтервенції в Індокитаї в (піІ\ активно розроблялися коїщвнтуальні настанові! "кризової.

, як сектора американо-раданаьких відносин; по-друге, досвід розрядки 70-х років показав зростаючу роль регіональних конфлікті» в дестабілізації відносин мік СРСР і СІМ; потрете, розгляд евоіі;:ягі'г аііершшно-радянських відносин від розрядки ?0-Х р'.жів ю ьідновлошш "холодної війни" в першій половшії ь;()~л років, а потім дз нормалізації відносин між двома . ,'.)р;.-:аг,амн в другій половині 80-х років та їх співробітництва і. нонолшті гупвитської кризи І990-І1*>1 років, дозволяв створи-V.. цпітолу і пиізоршону картину вндпЕу фактора регіональних кон-■ ¡. інроци; форму вашш та реалізації політики США.

відносно СРСР.

Методологічною основою дослідження є закони логіки та. діалектики з урахуванням принципу історизму на грунті .аналітичного та історнко-лорівняльного методів наукового доолідерішя.

Намова новизна дисертації полягає в тому, що це пертю комплексне дослідження проблеми регіональних конфліктів як фактора формування та реалізації політики США щодо СРСР. В ро-роті:

- висвітлені концептуальні засади "кризової дипломатії" СІМ відносно СРСР;

- вперше у вітчизняній історіографії з нових наукових позицій розкрита негативна роль "кризової дипломатії" СРСР в"зруйнуванні політики розрядки і в повороті США від нормалізації ат-рикано-радянсысих відносин до конфронтації з СРСР не. рубежі 70-80-х рокіи; ^

- проаналізовані дискусії в політичних колах США з питань розвитку терякано-радянських відносин у сайрі рвгіональїшх конфліктів;

- досліджені роль і місце регіональних конфліктів в амерчкан-і.ькій стратегії глобальної конфронтації з СРСР на початку 00-х 'оків;

простежена еволюція підходів республіканських адатіпстргіцій •Рейгана"і Дж.Еуша до взаємодії з СРСР в регіональних коифлік-ах;

проведена наукова оцінка американських поглядів на можливості межі співробітництва СРСР і СНІ/1 в регіональних конфліктах, ікрема на їх можливі правила поведінки"; сформульовані деякі практичні рекомендації для української пломатії щодо підходів до регіональних конфліктів.

На захист виносяться такі положення: конфлікти, що виникали під впливем загострення соніальпо-по.оз-їних, єтяічно-реЛІГІЙНИХ, Прикордонних та інших с.упер'ЛШОС-\ в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, набували зодногоЗвучання" і виходили на арену світової пулЬтки

внаслідок суперництва між Сходом і Заходом, СРСР і США. Підтримуючи одпу із конфліктуючих сторін, дах великі держави не лише створювали безвихідну ситуацію в розблокуванні цих конфліктів,., ам ü загострювали міжнародну напруженість, ¡цо несло загрозу безпосереднього радянсько-ам&риканського протиборства. Біполярна бачення регіональних конфліктів перетворювало їх на один із "білій! важливих факторів взаємовідносин між СРСР і США; /лі.'УБсшня політики США відносно СРСР відбувалося значною мірою під впливом суб'єктивних оцінок американською зовнішньополітичною даною "кризової дипломатії" СРСР. Бідрвня ідаоло-гізованості цих оцінок, від домінуючих настроїв у політико-ака-демічному істеблішменті США залежав зміст концептуальних підходів Вашінгтона до регіональних конфліктів в контексті ашрикано-радякських відносин. Чим більша говорилося про "радянську загризу", тим більш войовничими були зовнішньополітичні настанови Сполучених Штатів;

- активність політшщ Радянського Союзу в країнах "третього світу" і масштаби його втручання в регіональні, конфлікти в 70.-80-і роки буди найбільш важливим фактором, що виливав на процес формування політики США щодо СРСР. Еволюція американо-радянських відносин від розрядки 70-х років до конфронтації- ВО-х років і знову до міжнародного співробітництва двох деркав на рубежі 80-80-х років багато в чому обновлювалася розвитком подій нав-. коло регіоналших проблем;

- специфіка аморикано-радяііського суперництва на регіональному рівні обумовлювала непослідовність і двоїстість політики СРСР

г США в підходах до врегулювання конфліктних ситуацій, в Азії, Африці та Латинській Америці в процесі нормалізації відносин між двома державами в другій половині ОС-х років. В Сполучених Штатах і Радянському Союзі зберігалися впливові сили, які намагалися досягти "сього", однобічно вигідного розв'язання деяких регіональних конфліктів. Такий підхід вповільнював процес розблокувати канфлктів, a з іншого боку зберігав певну недовіру У пза«;.5оні,цііоои'па>: і.Ьсі:ви' і Гешінгтона;

- перехід СРСР і СІІІЛ до співробітництва у врегулюванні кризи в Царській затоці, яка була викликана нєепровокованоп агресією Іраку проти Кувейту в І990-І99І рр., став не лише проявом остаточного припинення "холодної війни" і нормалізації радяисько-американськик відносин, але й свідченням нового , неупередкеного підходу до врегулювання регіональних конфліктів. На рубежі 0090-х років СРСР і СІНА фактично відійшли від регіонального суперництва, ставши на илях взаємодії в пошуках можливого розл"язап-ня локальних конфліктів;

-внадрах зовнішньополітичного ашолошщ СіііА постійно співіснували два головних напрями розробки концепцій клерикал о-радгше ы'лх відносин: традиційно конфронтаційний, консервативио-войовіштш1і напрямок і ліберальна, більм поміркована система поглядів. Поряд з конфронтаційними настановами,уряд Сполучених Штатів мов . можливість у відповідний момент скористатися йолігико-акглндаіч-ними розробками щодо зниження напруженості в шерінсаяо-радяк-. ських відносинах і униЛнення протиборства між двома державам/. Зокрема, в американському "пулі ідей" певне місце відводилося концепціям "комплексу поведінки" СРСР і США в конфліктних ситуаціях, поглядам на можливості та мед і їх співробітництва у врегулюванні та запобіганні регіональних конфліктів.

Формування зовнішньої, політики СИЛ і,зокрема,яморикано-ра-дянських відносин було дуяе складним і багатоступ інчатим процесом, до якого залучалися структури законодавчої /конгрес і його відповідні, комітети та підкомітети/ та виконавчої /президентеьтса "команда", держдепартамент, Рада національної безпеки, різноманітні міністерства і відомства/ влада. /Для більш докладного ознайомлення дав.: "Механизм формирования.внешней политики СїііЛ".

- М. ,1986/. Вирішальна роль владних структур у розробці і практичній реалізації зовнішньополітичного курсу Вашінгтона ішзпа-шт джбрельиу базу дослідження.

І. Документи конгресу, зокрема, ''Літопис конгресу", матері али злухання комітетів з іноземних справ сенату та палати нрздетав-іиків, звіїи комісій і підкомісій обох палат конгресу, а

- о -

:ібі'л; ксщраопоиів про і:-;озз;лгі в і.др.вд.'.єіш;:1. до:;у;.іенті: і иа-

законодавчого органу СКА дають улву про уорцуваїдш о^ічхШіої нопі,."і;а щодо яробішп а:,ср^»до-рпдш:сьіса зідиосігл;'-й. 7£уу;;бют в:и-:о;;ивчсї влад:;, їлогаїсрод оОіЦІі^і здявл і вис-••'(..' иросндоисіа G11 ти членів ї:: ад;Яиісїрсцііі, цо ддоцувапл-

л іілпх вгщашш:: "і ;огл;.::;еао зЗДрсша прооїіден^сьісігх .,іо;:унЕ,итіги, "¿злато:!!. дорс&впого дспарїалоп'су" va в іішигл збірка: доі:у:лшг;'із';. Ці дохуиоота даті коіл^шісл. оцЬ^тл а а кро-аналізуга-гл ойіцііиіу нозлці»-іа лі.лход; СЛІЛ до рїзі:охлгліi'£tr.x:c сзл-уацШ п країна:: і регіонах свіїу, ззі:ра.:а до р<д'іола:;ьшх зоїфгікїіз в коіїтокса-і анорллано-ргдеїеь::;:;-: відшкл:. Лдг.:о в СІІЛ, відзнач^ йідоі.;:::! ачзшй-.ісшаогаи: і5»у.ІІоттовськ:ііі, "на

1. дав. і;аі;р;;::йзд. Сопьгеааіопаі ftccord; Congressional Digest; First post-cold superpower summit, May 1990s Hearing before the Соїши, on і'ог'-іі;п affairs, House of representatives, 101st Сопь'., 2d sesa., June 13, 1990. - '.Vash,, 1990. NatiOfial Ripaztiean Дороге on Central Americas Hearings before the Gom-¡aittee on Foreign fieistions United bfcfttes Oenate 9Cth Con^r,, 2d a ess., i'ebr. 7-Й,1981. - <7ash,19«'W ilhe Reagan - Gogtachov

fiusualt and its implications for Uii - Soviet iielationss iiearinge ■before tha Coram, on Foreign Affairs, Houee of Representatives, 100fch Cong.,1st liesa. ,Dcc.'ie 1987. - flash. 1986; import of the delegation to the Uiddle Eaat ajsd Africa of the Committee 011 armed sex'v.iaes, House of fiepreaentativea 9УСЬ Congr,, 2d aeuo., /¿ay 28,1982.-Wash,, 1982, '.a

2. Departnent of the State Bulletin; Weekly Compilation of Presidential Documents; American Foreign Policy Baaic Documents 1977 - 1980. Department of State, - V/nrh., 1983? Anorican Iforeig Policy.Current Dow-iionta 19^- - flash.¿1985 і Public Papers of the Presidents of tho United States itonald Beagan. 1981-1982. -V/ash. ,1931-1982; Report of the Secretary of Defeaso Caspar ¿.Weinberger to the Congress on the F,Y,198!? Budget, F,?.198u.-Wash. ,1984iUni-cod States Foreign Pen і 1 у 1972. Hcport of the Sccrutary of State, - Muah., 1973. і - -ї: ж»

урядовому рівні завершується формування зовнішньополітичної лінії, як процесу усвідомлення папужим класом своїх зовнішніх інтересів і розробка відповідних цілей на засадах оцінка співвідношення сил на світовій арені і врахування політи ют інших держав"3.

3. Матеріали і документи передвиборчих кампаній президентів США, слухання конгресу з приводу затвердження на урядових посадах нових політичних діячів, матеріали з"їздів демократичної та республіканської партій1*. Цей різновид джерел розкриває основні напрями зовнішньополітичного мислення президента, членів його "команди" та керівництва політичних партій;

4. Мемуари президентів та відомих американських політичних діячів®. Незважаючи на певний суб"ективізм у висвітленні минулих подій, цей тип джерел доповнює і уточнює деякі моменти формування політики США відносно СРСР. і*

Важливе значення в дослідженні проблем, поставлених автором, мають матеріали експертного характеру6.

3. Петровоысий В.Ф. Американская внешнеполитическая мысль. -М., 1976. - С.II.

4. Presidential Campain 1976. Jinmi Carter. -Wash.,1978? Nomination of Alexander M.Haig, Jr.Hearings before the Comm. on Foreign Relations, Us Senate 9?s congr. 1st seaa. Jan.9-15,1981.-Wash. 19S1? domination of George P.Shulta; Hearings before the Comm.

on Foreign Eelation3, US Senate. 97th Congr. 2d sess., July 1.3, 14». 1982. - Wash, 1982^ та ІНШІ.

5. Буш Джордж. Глядя в будущее. Автобиография. -И., 1989; Рейган. Рональд. Жизнь по-американски. - М.,1992; Brzezinaki 2.

Power and Principle*, Memoirs of the national Security Adviser 1977-81L., 1983; Carter J. Keeping Faith} Memoirs of the president, -L.,1982$ Kissinger A. White House Yeara. - Boston, 1979; Hixon R.M. Memoirs. - N.Y., 1978 та ІНШІ.

6. Report of the President's Commission for a national Agenda for the Eighties. A national Agenda for Eighties. A nonpartisan Body of Distinguished American citizens analyse the problecs

Процес розробки "радянського" напряму зовнішньої політики СІНА базувався на дослідженнях розгалуженого апарату експертів, науковців-коноультаптів, радників, які об"сдаані в.різні центри-типу Хрслід.лицько'і служби Бібліотеки конгресу, РВДЦ корпореішін, Гаді мішародгдас відносин /Нью-Йорк/, Ашрікшіського иідарием-кііцького інституту, "Фонду споддаая", Центру стратегічних і мік-Кс'фодппх г;.'С/.хдаиг при І5корда'гауиськоцу університеті, "Комітету а іспуючзї избезшки", І^веровського інституту ио вивченню . проіЗлби війни, миру та революції та інших. У функції співробітників "рооутвих центрів" не входить прийняття безпосередніх • улаень; їх завдання - висувати альтернативні рішення, консультувати урядом установи в зв"язку з передбачуваними чи кризо-ь/зпі ситуаціям в різних регіонах світу.

Суб"ееташ експортного забезпечення е як академічні вчені, так і політичні діячі, які дуже часто виступають в одній і тій же іпостасі. Такі с,«значні аналітики, як Г.Кіссїндаер, З.Бке-аинськиіі, i,l.Ііїульмал, Ді^гс. Кі¿Улатрік та багато інших е одночасно політикг-'/и і практиками.

cuvi аес ГогіЛі tlws Priorities and possible choices for the Coming Ecaadc. - N.Y.,'198'1; Soviet' Policy and US response in the Third florid, heport prepared rei>reaentatives by the Congressional Лосеагс)і Servicu Library of Congress, March 1981. - Wash., 1981\ Таь Ooviat. Union and the Third Womd; a waterohed in Great Power Policy? Report to th'j Conn, on International Relatione, House о J.' r«pr;3acntatives b.y the Senior bpecialiat Division Cougreasio-nal reoearch service library of ConGress, Way 6, 197?. - v/aah,, 1W?S £аціе Defiant. US Foreicn Policy in the 19B0"a. - Boston; ioronto, -190.5» f'Ui£ilc resurgent?: The Boagan era in American fo~ reign Policy. - I,oai,onj'Joronfco,19875Foreign Policy Prioritise for the President» Toward a Future Agendo// A£I Foreign policy and Defense review. - Wash., 1980. - vol.2, ї'5. і Making; of America1 о Soviet Policy, Council on Foreign Relational. У.,1985. і та інші.

Іскерольна база дослідження "кризової дипломатії" Радянської'. Союзу, механізму її формування є досить вузькою внаслідок того, що будь-які архівні матеріали стосовно зовнішньої політики ОРСР заливаються закритими для досліджень. Важливо значення для роботи кали офіційні матеріали і документи 3"їздів народах депутатів і Верховної Ради ОРСР, заяви президента СРСР, звіти МЗС СРСР кінця 80-х років - І991 року7. Зокрема, велике значення мали матеріали П 3"їзду народних депутатів СРСР, в якій була дана принципова оцінка політичного рішення радянського керівництва в грудні 1979 року про введення "обмеженого" контингенту збройних сил СРСР в Афганістан8.

Розглянуті вище джерела стосуються вивчення як практики, тобто реальних міжнародних подій, поведінки СРСР і СІЛА в регіональних конфліктах та двосторонніх відносин в контексті цих конфліктів, так і дослідницької, концептуальної думки в Спояуча-них Штатах. У формуванні і реалізації зовнішньої політики США, зокрема в сфері американо-радянсмсих відносин, велику роль відігравали зовнішньополітичні концепції та погляді? американських теоретиків і політичних діячів. їх критичний аналіз має важливе практичне значення. "Без наукового аналізу подібного роду концепцій, що містять трактовку американськими теоретиками таких питань, як роль і місце відносин з СРСР в загальній сукупності завдань і пріоритетів американської зовнішньої політики в сучасних історичних умовах, цілі цієї політики стосовно СРСР

7. Наприклад. Вестник министерства иностранных дел СССР. -М., 1989-1991; Внешнеполитическая и дипломатическая деятельность СССР /апрель 1985-октябрь Г989 г./. Обзор МИД СССР //Международная жизнь. - 1989. - № 12. -С.3-117; Внешнеполитическая: и дипломатическая деятельность СССР /ноябрь 1989-декабрь 1-Ш г./ Обзор .МИЛ СССР //Международная жизнь. -1991.-ЖЗ.-С.7-163; "06 основных направлениях внутренней и внешней политика СССР". Постановление Съезда народных депутатов// Правда. - Ш>9. -

8. Лив. Правда.. - 1989. 25 декабря.

і ь5ає;.ій:ів"яоліс оігремих її елементів, важко зрозуміти процеси, що відбуваться в радьлсько-аморіяшіюьних відносин,ах, уявити парсіїоктпвц розвитку цих відносин у майбутньому"1', зробив тглоноіюк на початку 80-х років дослідник із Інституту США і Ка-

,ЦІ 0ІН1Р П.Т.ПодлосгпіЙ.

KpivtraiBiU аналіз американських копт/лщій дає можливість • . ;'їгт£г ВНГЯ7 шактору регіональних конфліктів на характер і особливості теоретичних підходів у СШЛ до розвитку відносин з СРСГ, показати роль рзгіональїшх конфліктів у формуванні практичного кург:у зовнішньої політики СІМ. Американо-радянські відносини значною мірою залежиш від того, кокна із сторін сприймала і оцінййаяа реальності мші£4>їдного кнття, а також, яку роль відводила ініиіії стороні в світових справах. "Багато чого в розвитку взаємовідносин між СРСР і СІ1ІЛ заломіть від того, як іОТ-ка із сторін сприимае оточуючий світ, - говорив на ралянсько-й'леріншіїській зустрічі на наіішщому рівні в листопаді 1935 р. М.С.і'орбелол. - Туї, як нам уявляється, особливо важливо мати чітко розуміти ісюркчішх реальностей, враховувати їх при формуванні попі ■rua;;. В дішому випадку маю на увазі і радянське і аглерціаншьке керівництво"^.

Міжнародне середовичів неминуче впливало в минулою і впливає тепер fia те, як і коли зовнішня політика (MA формується. Але коріння пронесу створення політики знаходяться в адарикалсько-г.:у суспільстві. Багато чого залежить від тога, як воно реагує на позитивні чи негативні зрушення в світовій ситуації для ре-алійапхї основних "цінностей" та ідоіі, пр спрямовують політику США на досягнення певних цілоіі. 11 Ці сприйняття і оцінки мікнарод-нї.'Х відносин і американської зовнішньої політики о частиною, аю дашо частиною, рушійних сил, через які Сполучені Штати фор-

0. ІІОДДаОіШИ 1LÏ. Американские концепции развития отношений с СССР. -M. ДУоО. - С.З.

СО. Повотска-пшрпканская встрэча на адсаем уровне. Келева 19?! ноября 19о5 года. Документы и-материалы. -М. ,1985. -С.27.

мулшть відповіді на виклики і можливості сучасник світових Справ, - зробили висновок в середині 80-х років відомі'американські аналітики О.Холсті і Ді.Розенау. - Їнчмш олопавд зовнішньополітичні сприйняття, система вірувань і орієнтації шіє-риканських лідерів - є визначальними для ролі, іцо їх відіграють- Сполучені Штати у .світі"**.

Таким чином процес формування і реалізації політики СІМ стосовно CPGP відбувався, з одного боку під виливом реальних зрушень в системі міжнародних відносин, зокрема внаслідок регіональних колізій, а з іншого - під впливом реагування на оточуюче зовнішнє середовище та його зміни аиериглнською політич-° ною системою.

Історіографія проблем. міра її розроблення. Вивчення процесів прийняття зовнішньополітичних рішень в США прлвортас увагу багатьох дослідників. В Радянському Союзі було підготюв-лено кілька дослідаень, в яких розглядалися загальні положення про формування концептуальних "пулів ідей" та проходження зовнішньополітичних рішень від експертних оцінок до їх практичної реалізації"2.

Проблема регіональних конфліктів в міжнародних відносинах і у зовнішній політиці США традиційно була об'єктом дослідження колишніх радянських фахівців-мікнародшлеів. Підвищена увага до вивчення питань формування і практичної реалізації політики СИЛ щодо СРСР пояснюється тим, що досвід минулого значно;;) мірою •впливав на подальші американо-радянсь«і відносини; його розуміння надавало можливість знаходити шляхи для подолання надзвичайно небезпечних конфронтаційних ситуацій в "третьому світі". Со-ред праць, присвячених цій проблематиці, що були опублікапаиг.

II- Holsti O.K., Eoaenau J.N. American Leadership In world affaira. - Boston, 1984. - P. ХИ.

12. Егорова E.B. CHIA в международных кризисах: политика логические аспекты принятия решений.-М.,1988: Кобрине;«'п. !Г.Я, Мозгошв тресты и внешняя политика США.-?!.,1966; М«-уплгз?«. формирования внешней политики CULI /Отв. ред. Г.А.ТгоАч^т'і, П.Т.Подлескнй.-и.,ІШЄ; Кокогаин A.A. C'äk: за йас-члом гп'... ной политики /вцутромтв '»акторы формирования rownVji »• • .ч їси американского :дапериалндаа/.-М.,ІЯ6І та íjctí.

в V'O-eij-i роки, є фундаментальні колективні дослідкешш під редакцією В.І.Гантмана, В.В.Ііуркіїїа, В.А.Кремешока, Є.Н.Примакова, І\0.Трофименка, О.В.Сергіива, Ї.С.Шаврова та індивідуальні монографії . В цих дослідженнях, та багатьох інших, що торкалися зовнішньої політики США, деякі аспекти взаємовідносин мік Сходом і Заходом, Сполученими Штатами і Радянським Союзом в регіональних конфліктах певною мірою розкривалися. Але, віддаючи належне висококваліфікованому вивченню міжнародних аспектів конфліктних ситуацій в "третьому світі", слід відзначити, що характерною рисою, властивою усім публікаціям, е надоірна ідеологізація, певна стереотипність і догматизм при. висвітленні зовнішньої політики СPCP і США, а також спрощені уявлення про

роль країн, що розвиваються, в суперництві мік Сходом і Заходом.

- 14 -,

Лише праці осташпх років поступово долали ці недоліки . В ниа

13. Международные конфликты. Под ред.В.ВЛуркина и Е.М.Примакова.

- М.Д972; ІДездународіше конфликты современдости. Под ред. В.11. Гактиана. - М.,1983; Локалыше взііїш. История и современность. Иод ред.И.Е.Шаврова. - М.,1901; СП1А и региональные конфликты /30-е годи/. Под роп,. В.А.Кремешока. -U..I99G; Региональные и локальные конфликты. Под ред. А.3.Сергеева. -М.,І£89; Яуркин В.В. США и ыездуныродио-политическио кризисы. М.,1975; Кремешок В.А. Політика США в раавиввиїчихся странах. Проблеми конфликтных ситуаций. I945-I97G. 41., 1977 та інші.

14. Звягб-льская И. Д. "Конфликтная политика" США на Гдишіем и Среднее Востоке /середина 70-х - вторая половина ВО-х годов/. -И.,£&9і'і; Кнолов А. Новое гюяиткч'оское мышление и региональное конфликты/'/ Н&нМО. - 1988. & 8; Ко досовский А. Зони риска в третьем мире //йо;донародная жизнь. - I9G9. -!<' 7; Носенко В.И. Советский Союз к "тре г-л: і ;.шр": политика и нравственность// СССР в мировом сообществе: от старого шилснмя к новому.М. ,1990; Спасов II. Эволюция подхода СШ к региональный конфликта?,і// МЭ и Ш. -1989.

- Л 3; Сударев В.il. Региональные конфлікти: проблема разблоїш-р,>ва.ч,ы //Латкиския Америка. - І9В9. І; Рвгпонаяїние кояфлж-тіі. - "Кругл-й г.тол" /А1еи,чуиародная :;шзнь,- 1989. -ii 10. та інші

критично аналізується політика СРСР стосовну країн "трот.'.оі'о світу" та конфліктів в його регіонах. Проте проблема регіональних конфліктів у контексті 'політики СІЧА зідноспо СРСР н<э .:аі.',Гг.ч іа, свого достатньо повного висвітлення ні в колишній радянській історіографії, ні в' сучасних дослідхоштях фахівців із країн ПНД і не стала об"сг.том спеціального дослідження.

В процесі проведення даного дослідження бу,яи враховані положення та висновки загалом небагатьох наукових ироц?, присвячених аналізу радячсько-американських відносин^'.

Незважаючи на певний методологічний детермінізм, читано досліджень радянських авторів, в яких розх'ля.давхься позиція американських політичних і наукових кіл з-питань зовнішньої політики ОТА, зберігають певну цінність для розкриття теж дисертації. Аналіз теорії та практики зовнішньої політики США, «о міститься в працях Г.А.Арбатова, А.А.Кокоиіша, І.й.Малашешіікі, А.ЮіМельвиля, Ю.М.Мельникова, АЛ.Нікітіна, Р.С.Овіппшсооа, С.М". Плеханова, І.Б.ПонЬмарьової, Є.І.Попсьа, Г.А.Трофиквчіе?., І.Г.Усачова, О.І.Уткіна, О.М.Яковлева та багатьох інших дослідників, дає можливість усвідомити концептуальні засади ог.;ерл;;ан-ської зовнішньополітичної стратегії СІНА. Серед сучаейг/. досліджень зовнішньополітичної думки СІНА слід відзначити працю одос;-_ • ких фахівців С.І.Алпатова, І.М.Ковага, П.Я.Райнова, ВЛЗЛ'лсбзоа16-

І5._ Замошкин Ю.А., Подлесннй П.Т. Дискуссии в СІІІА вокруг проблем развития отношений с США //Противоречия современного американского капитализма и идейная борьба в США. - М.,1984; Рогов С.М. Советский Союз и США: поиск баланса интересов. - П., 1989; Советско-американские отношения в современном мире/ Ста. ред.Г.А.Трофимэнко и П.М.Подлесннй. -М.,1987; ІІодлосннй И.Т. СССР и США: 50 гет дипломатических отношений.-М.,1983; Цветков Г.Н. СССР и США ¡отношения влияющие на судьбы мира.-К, га інші .

Сб. Алпатов С.М..Глебов В.В.,Коваль И.Н. .Райнов ПЛ. а;,і: оу-эеменнал шеакевэлятичвекая мысль. Анализ кокпягппг;1. •• ?т ч:^.-:у: толитологии 80-х годов. - Одесса,1992.

В Сполучених Штатах є надзвичайно валика кількість досліджень, присвячених проблемам мікнародних відносин, зокрема аме-рикаио-радшіським відносинам і "кризовій, даломатії" СРСР і CHIAv Оцішоючи прані американських фахівцхімлшгародників, слід відзначити, що в нолітико-икадамічноліу номялансі CD1A існували сут-тоьі розбіжності в концептуальних підходах до американо-радян-•..';гих відносин. особливо в контексті регіональних проблем Азії, ,".}!ріші та Латинської Америки. Ці відмінності виявилися як в суб'єктивній оцінці політики СРСР щодо країн, що р^виваюті.ея та характеру змін в різних частинах світу, так і в практичних реко-пеНЕаціях правлячій еліті С11ІА про напрямки американської зовнішньої політики стосовно Радянського Союзу. Серед теоретиків і практиків зовнішньої по/птшси США можна вичлвнити два головні табори: перший ршірезєнтуе американських учених, які дотримувалися, консервативних, войоввичо-олтирадяїіських і антикомуністичних поглядів; другий складався з представників поміркованого, ліберального напряму, які відображували погляде менш алар-місїоьких кіл правлячої верхівки США. В американській політології та історіографії ці два пануючих напрягли в американському gobhішньонолітдчному. і.шсленні визначалися різними назвами: консерватори і ліберали, глобалісти і регісналісти, агресивні та пристосуванці, реаяістя та ідеалісти і такс» інше.

7 тоіі же час варто мати на увазі, що'відмінності між щшц напрямами були часом досить умовними. До .того ж, воїш не заліг-• каиюя раз і назаввди застиглими і незмінній.«. Так ,серод кон-еерватявних теоретиків і практиків зовнішньої політики мокла було виділити групу найбільш непримиренних стосовно СРСР, так званих ниоконсерваторів або нових правих /У.Крістол, Е.Лутвак,4 Ф.ікли, Н.Подгорець, Р.ГІаішс, Ю.Ростоу, К.Грей, П.Нітце, Р.Кон-kesct, ІЇ.Стбері та інгіі,

Правоконйерватиьні політологи розглядали регіональні конфлікти переваїлю як форму боротьби з Радянським Союзом і "сві-'■оіл соціалізму". Бони відстоювали політику "силової дипломатії" ходо СРСР і вимагали відмовитися від будь-якого співробітництва

і переговорів з Москвою до того часу, поки Москва не змінить свою "поведінку" в*"третьому світі".

• В роки підйому хвилі консерватизму, в СШЛ наприкінці 70-х -початку 80-х років лави правих консерваторів різкозбільщидися. Навіть такі консерватори ж Кіссіндпер, Р.Ніксон, С.Соняенфєлд та інші, які були "творцями" розрядки на початку 70-х років, перейшли на рубежі 70-80-х років в табір лравог.онсерваторіз і закликали до регіональної конфронтації.

'Соред різних течій в політико-академічній громаді CfflA існувати незначні розходження :в,одо інтересів Америки в світі, що розвивається, обидва налряшг виступали за "обмеження" радян- '' ського впливу в різних регіонах світу і зберєкення молодих країн в капіталістичній системі. Суперечності мік ліберальними, riaií— більш поміркованими колами та консерваторами торкалися перл за все вибору методів і пріоритету засобів, ідо знаходилися в розпорядженні правлячих кіл СІМ в лротиборсгі з СРСР. Американський дослідник із Вашінгтон^ької Ради заморського розвитісу, колишній співробітник держдепартаменту адміністрації ДжЛСартера Кнтокі Леї'ік з цього приводу писав: "Але це не просто тактичні дебата. Вони відображують глибокі відмінності всцікці природа радикалізму в регіонах третього світу, серйозності небезпеки, яку створюють такі /радикальні,- Б.Г./ уряди для американських інтересів, рівня та причин їх зв"язків з Радянським Союзом, мсхі американського впливу на них і проти них та правомірності засобів, що можуть бути використані у справах з ними. Значна частина розбіжностей випливала із дискусій про те, що є головним для американських інтересів в "третьому світі" - змагання там з Радянським Союзом чи з самим "третім світом"*

Представники ліберального напряму /Дж.Кеннач, С.Коел, P.J/oi;-. волд, Р.Фолк, Дж.Хаф, Д.Холлоуей, Р.Гартхофф, С.Го£флаи, А.Я!г.с-

17. US Foreign Policy and Third World: Agenda 1965-86/ bd. by J.W.Sewell, R.B,?eirrt>ers, V.K'illab. Overscan Development Council. -Wash., 1985. - P.121.

^підкоп va ііііііх/ були схильні розглядати конфліктні ситуації я« са;.:лотпіні, позаясга.і від зовяташьої політики СРСР, хоч вони і:нкорп{!топува)шс5і радянським керівництво;« в своїх інтересах. ?о;.;у Сполучені Штати, па їх ду;.нгу, иошшні сконцентрувати свої ;;7с:гл/"л па ооціалілих і економічних проблемах, що їх створюють г.сіволіл;іііпі стгусції в "третьому світі", а не ііа комуністичній ■¡.дгрозі". ").оч нестабільність і громадянська боротьба в "тре-чіа.:у світі" інколі даатт, Радянському Союзу иозшгзістт. збільшити сііііі вплпь, вони часто обумовлені місцевими кричинши і можливо с исвід"сі.-;цоо частиною процесу розшпку"*0, - робиш висновок доллідішки із Гздг пашрського розвіїтку Д.Сівол і К.Конті.

шдстогочн п'гр;:;.:;-;ііісїь при реалізації зовнішньої політики, ліборллі.аі та напбігли помірковані- політологи ввахали за необхідно , з одного боку, «родовнувати протиборство з СРСР, але, головніші Чішои, гюлстико-долог.іатачшгші і економічними засобами,

не восшітяі, а з іншого - розвивати конструктивний діалог з пмн, з пето» зменшення загрози миру. "Ефективна політика відносно СРСР повинна будуватися на двох напрямах. Перше - це твердість, воєнна сила /без намагання досягти переваги/... Друге -співробітшгцта), 'готовність до переговорів, відновлення інтересу до спільного розз"язаішя проблем, а не протиставлення одних ¡•робло:/: іншим"19, - пропонував корівник програші радянській досілдиоль з Роді з міжнародних відносин Роберт Легводд.

Загострення мші&родної напруженості і підвищення небезпеки безпосередньої конфронтації мі;:; СРСР і СІМ внаслідок їх більш інтенсивного втручання в регіональні конфлікти в першій половині 80-х років змушували багатьох американських фахівців перег-.лдаутк езої погляди, здійснити своєрідніш поворот в бік відмови від найбільш агресивних засобів політики, що були характерні дня зовнішньої політика адміністрації Р.Рейгана. Правий консерватизм поступається місце.л центристським, помірковало-консервативним теї

Іо<. Ibidc-л. - Р.96. ','-). 1,~іу\>о1 а R. СодЬ&іпгіоігЬ without Controntixblon // Fox-aign

ЛсШсу, - 1 <у80. ~ w ад. •• Р.

денціям. В умовах реалізації Радянським Союзом нового політичного мислення в американській зовнішньополітичній думці формується "неідеологізований центр" /Г.Алпісон, Дк.йай, С.Еіапер, Дї.Ереелауер, М.Мендельбаум, Ч.Мейнс, Р.Такер, У.Хайленд та багато інших/. В, працях цих аналітиків нросліджув&чася занепокоєність тим, до подальше загострення регіонального суперництва між СРСР і ОТА могло призвести до иеперодбачузапих наслідків. Тому, навіть відносячись досить упереджено до змін у зовнішній політиці Москви в умовах нового політичного мислення радянського керівництва на чолі з М.Горбачовим, представники прагматично мислячих американців стверджували про необхідність коригування' "кризової дипломатії" Вашингтона''та розширення ініціатив на користь конструктивного діалогу в розв'язанні регіональних конфліктів і поліпшенні американо-радонських відносин. Перед американськими правлячими колами в кінці 80-х років, за твердженням Р.Такера, постало питання, "як відповісти на зростаючу розрядку з Радянським Союзом?"20.

Загалом, підхід американських теоретиків і практиків до "кризової дипломатії" США у відносинах з СРСР протягом 70-80-х років помітно еволюціонував і змінювався у відповідності з врахуванням світових реальностей і вибором стратегічних і тактичних цілей .зовнішньої політики, а також з врахуванням конкретних засобів реалізації цієї політики. До того ж, аналіз регіонального компонента в адарикано-радянських відносинах і розроблення ■політичних рекомендацій для державних діячів США відносно кожного окремого конфлікту в "третьому світі" значно відрізнялися. Проте, належність до тієї чи іншої течії зовнішньополітичної думки США до початку 90-х років, навіть при деякій умовності такого поділу, відображувало, з одного боку, різні суб"октивні сприйняття і різну ступінь'антикомуністичної упередженості американських фахівців-мікнародників, а з другого - їх різку реакцію на "кризову дипломатію" СРСР і США.

20. Tucker R.\1. Heagan's Foreign Policy // America and the World 1988/89. Foreign Affairs. - 1989. - vol.68, N 1. -P.

Щ:.частичка значения дисертації іюлягао е тому, що вона вирішує важливу наукову проблему, а результати дослідження допомагають більш глибоко зрозуміти витоки сучасної зовнішньої по- ■ літилп і дипломатії СІІІА.

Головні подокеї-шя та висновки дисертації використані гри . ?..:ігстобці узагальнюючих і спеціальних праць з історії міжнародно. відносин т?. історії США., а також при підготовці нормативних і спеціальних курсів з "Новітньої історії" і "Історії мішарод-иіх відносин".

Структура дисертації обумовлена поставленими цілями і завдання?,ш. В її основу покладений проблемно-хронологічний принцип. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, заключения, списку використаних дяврел і літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність, наукове і політичне значення теми дослідження, визначаються мета, завдання та предает дисертаційної' роботи, розкривається ступінь опрацювання проблеми в вітчизняній і зарубіжній історіографії, розкривається наукова новизна і практичне значення роботи, аналізуються документи і література, що були використані для підготовки дисертації.

В потому розділі "Регіональні конфлікти в контексті амв-риісачо-радаїїських відносин: деякі теоретичні і методичні аспекти дослідження" головка увага приділяється двом колам питань: І/ щюолойгам, ;іов"язаш;м з втручанням СРСР і США в регіональні конфлікти /причина, роль, наслідки/'; 2/ проблемам концептуального сприйняття в США "кризової дипломатії" СРСР.

Глобальне протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу після другої світової війни під відповідніші гаслами "стримування комунізму" і "інтернаціонального обоз"язку" підтримувати соціальні реведації та визвольні рухи визначало-підхід Двох держав щодо проблем країн "третього світу" - Азії, Африки та Латинської Америки і,в тому числі,регіональних конфліктів. Зви-кувачухучи один одного в "причетності" до утворення конфліктів з."третьому світі", СРСР і ПЩА ставали на шлях підтримки в них

"сзосї" мідітантної сторони, тобто займали "протилежні боки б«-рінсад", і , фактично, перетворювали ці конфлікти в об"еіда: ''фоп-гдаційного" суперництва.

Опрощені уявлення про то, що "перемога" однієї із "наддержав" в регіональних конфліктах буде свідчити про успіх Сходу чи Заходу,- приводили американських г радянських керівників до неадекватного реагування на розвиток подій в країнах, а«о розвиваються. США і СРСР, як показав досвід їх втручання в чксолькі конфлікти, зокрема збройно втручання в конфлікти у В'єтнамі і в Афганістані, кидаючи свою військову і політичну "вагу" та допомогу своїм "клієнтам", перетворювали ці конфлікти в "ірраціо-" наявні" для них самих і для місцевих країн.

По-перше* розвиток регіональних конфліктів в контексті аморикано-радлнського суперництва не ллше загострював міжнародну напруженість, але неодноразово наближався до небезпечної» меяі, коли на порядок денний ставилося питання про можливість застосування ядерної зс?рої.

ІІо-друго, спроби СРСР і США досягти "силового" розв"язания регіональних конфліктів виявилися безрезультатними; вони лише ускладнювали і затягували їх врегулювання, посилювали бідність і відсталість країн "третього світу".

Загалом існував діалектичний зв'язок між регіональними конфліктами і загальним станом справ.на світовій арені, рівнем міжнародної напруженості і загальною атмосферою у відносинах між Сходом і Заходом, Радянським Союзом і Сполученими Штатами. Відображенням взаємозалежності між регіональними копфііктауи і американо-радянськиш відносинами стали американські тчорії і концепці г, покликач і обгрунтувати "кризову дипломатію" ША.

Більшість із них ^"являлося ще пісжі другої світової иійшт, коли СРСР і СВІА опинилися втягнутими в "холодну війну". У подальшому зовнішньополітичні теорії і концепції ттбітфзгітсл, видозмінювалися т доповнювалися новими элементам;! у залтагост г від розвитку міжнародної обстановки і евотетції піїх-хцЬ и Л ,п конфліктів.'Па різних етапах з-Жііипог нс.тіглкя л ід,-»в* >.ч'.: перев?гя ттл' чіг {.чиж« коігч*я*суалгій:м »м2*"йігов>і'г. гл*.\ і»» -." і%

адміністрація проголошувала "свою" зовнішньополітичну доктрину, доповнюючи її власними теоріями і концепціями. Проте, незалежно від того, які теоретичні розробки здавалися для американських лідерів у той чи інший момент найбільш " зручними',' усі вони концентрувалися навколо догматичного постулата про "радянську загрозу" "шіттєвим інтересам" США.

ІІадзвігчаіиго .гіпертро$оваяі, викривлені і одночасно спрощені уявлення про "радянську загрозу" були покладені в підгрунття зовнішньополітичного мислення і практичної політики Вашингтона уодо регіональних конфліктів. Особливістю концепції "радянської загрози", за свідчення;/ колишнього члена Ради національної без- , пскя і Ради планування політики держдепартаменту США Роберта йиоясона, було: "інтелектуальна плутанина, помилкове сприйняття І надмірне перебільшення". "Коли американські творці зовнішньої політики намагалися оцінити ступінь радянської загрози і підготувати грунт для діяльності США в ситуації, яка менше ніж явно зачіпала значні американські інтереси, вони асоціювали що заг- • розу з будь-яким більшим регіоном, значнішою проблемою або грун-

от

товнішич інтересом", - писав Джонсон.

Концепції "колуніогичної ЗМОВіГ, "теорії доміно", "боротьби наддержав", "вакууму сили", "балансу сил", "національної безпеки", "стабільності тритього світу" та інші, розглядали регіональні конфлікти з геополітичшіх позицій протиборства, СІМ з Радянським Союзом.

Другий "розділ дисертації - "Вплив регіональних конфліктів на еволюцію підходів СМ до розрядки напруженості з СРСР в 70-^і роки", присвячений аналізу взаємозв'язку "кризової дипломатії" «СРСР і США з загальшш станом їх взаємовідносин в процесі зародження , розквіту і занепаду розрядки напруженості в 70-і^роки.

Якісно нова ситуація в світі на рубежі 60-х-70-х .:років, яка виникла у зв"язку а досягненням Радянським-Союзом приблизного ракетно-ядерного паритету із Сполученими Штатами та "синдром В'єтнаму", тобто небакання американської громадськості ми-

21. Johnson R.K. Exaggerating America'a Stakes in the Third iVorlct Coni'licta // International Security. - 1985/06 ,-vol.10. - Ho.?. - P.52.

ритися з інтервенціоністською політикою Вашіїїтона, поставили перед адміністрацією Р.Ніксопа завддоня по-новоілу оцінити міжнародну роль С"ІЛ, їх відносини з СРСР, особливо у сфері конфліктних ситуацій в "третьому світі". Яизнаючи ключово значення розрядки напруженості у відносинах з срср дла зменшення небезпеки протистояння і погоджуючись з необхідністю скорочеіп.'я їн-тервзіщіоніз.му в "третій світ", адаііізтрація Шксоиа намагалася зберегти глобальні інтереси сшл за допомогою "стабільної структури світу". "Стабілт-.ністт." передбачала візову або.зниження різня радянського втручання в регіональні конфлікти. Для дзсяг-ношія цієї шт;і Вашінгтоп паз намір використати політику "ув"я-зок". Якщо СРСР хотів мати вигоди від розрядки в гал1/з і обмеження стратегічних озброань, він пошшен, за твердженням радника з національної безпеки СШЛ Г.Кіссіидкева, проявити "стриманість у вогнищах конфліктів у всьому сзіт?'"й.

У спільному документі "Основи взаємовідносин мін СРСР і ОТА", який був підписаний в 1972 р., проголошувалася взаємна стриманість щодо конфліктів в "третьому світі". Але подальші події показали, що в умовах збереження і навіть посилення ідеоло гічного протиборства, ні СШЛ, ні СРСР не бажали дотримуватися "стриманості". Так, щоб вплинути на "поведінку" СРСР в черговому спалаху близькосхідної кризи в жовтні 1973 р., президент Р.Ніксоноголоси'боїіову тривогу усіх американських ядерних сил як на території СІМ, так і па заморських базах.

Небезпечний розвиток американо-рядяиських відносин під впливом близькосхідного конфлікту став додать сильним ішіульсом для заі'острення внутрішньополітичної боротьби в СІМА з питань розрядки. Як вважали правоконсервативні політологи, це був фактично перший удар по процесу розрядки. Проте иіяісих видимих неша-тивних змін у розвитку відносин між СРСР і СііІА в цей час не відбувалося.

Проблема регіональних конфліктів у сфері америкагго-радян-

22. Кіовіпдег Н. Міп^е Ноиее їоагв. - Р.1250.

- Цоаі;оп-Тогопїо.

ськзіх відносин стола досить гострою в;:;с в середині Ти-х років. Конфліктна ситуація навколо Анголи в I97S-Í976 рр., куди Куба і СРСГ направили свої війська і радашків для підтримки "иро-коыун і стичного ре^шу" ШЛА, була сприйнята в СИЛ як початок нової відверто агресивної, імперської фази раділемсої політики в "третьому світі".

Невдалі спроби уряді' США "кинути виклик" CFCP в Анголі /конгрес відмовився виділити додаткові кошти на підтримку про-вахідних угрудувань в цій країні/, які співпадали з поразкою вроамериканського режиму в Південному В'єтнамі, справили глибокий вплив на американське сприйняття розрядки. Адміністрація Джеральда Форда, який в кііщі 1974 р. заступив на посаді президента Р.Ніксона, зробила спробу "ув"язати" усі проблеми аш-рнкано-радансышх відносин з подіями в Анголі, зоюзша зупи-. нити переговори з проблем обмеження стратегічних озброєнь. Хоч спроби США відмовитися від процесу розрядки провадилися, події в Анголі доли в руки противників розрядки сильні аргументи для того, щоб відвернути цей процес.

В другій половші 70-х років активізація радянського втручання в конфліктні ситуації в "третьому світі" загострила гшіе-рпкано-радянське суперництво і поставила під сумнів продовження політики розрядки. Особливого звучання в америкаяо-радян-ських відносинах набули події в районі Африканського Рогу в І977-197В роках. В сомалійсько-ефіопському конфлікті СРСР підтримав Броітін, яка проголосила "соціалістичну орієнтацію". Калравлеаня кубинських і радянських військ в Ефіопію було сприйняте частиною американських правлячих кіл як свідчення широкого стратегічного наступу Москви-,- її спроб забезпечити доступ до Перської затоки.

Квітневий ї9?С,р. революційний переворот в Афганістані, ісламська р^волшія 1970-1979 рр. s Ірані, повалення проамери-каноькт-о pecxiaav А.Са'іосг. в Нікарагуа в лшіні 1379 р. та ішіїі ревоугшііні jtóíu; в країнах "третього світу"' створювали вракон-кя, в-j СіїД :з.ра":аогг:> кэ.г^рзль ггад ходом cbííC.-wc подій, що ці

- .Ті -

події відображують слабкість Америки. Осдяб.чОіЛід попі"нгіі ША. відбувалося па тлі "зростання" сігли с?0і\ а с;ї.іі- тт: сііриііма-ля американські політичні діячі допомогу Рад'-іїського Со;дзу "революційним" ре;:Л.\"ам і укладення міх тилі соіх,нкць.,сі:г договорів.

Особливо змїдіїілф прав'їячмх колах CILA усвідомлення. гоо-політнчпого віжліліу п боку СРС? після введочня "обмокеного нон-■гкигйиту" радянських .зіііськ в ЛіТтапіотач із кінці грудня J9?'.) р. Безпосередно збройно втручання Москич у ьнутріїліи слрявл Афганістану оііркгмалооя в Едиінггоаг як цполті н обозно чи; ¡х окспая-сіонтстсткл:-: зрушень в радянській гоакганіП політиці, як загроза дт na:rjxir¡ar.!ian:.!x ешргстеичшпс .¡корал еля країн Західної Європи, Японії і ОІІІЛ.

Реакція аг.:ерикалсы:эго керівництва на "кризову дипчогатію" СРСР була надзвичайно трлвокном. У відомому' посланні конгресу від 23 січня ID8í! р.яке стало основою так званої "доктрини Картери", шісрикапешгіі Гірознденг заявив, що "радянсіко вторгнення в Афганістан моко створити найбілга серйозну загрозу кару з часів другої світової віііни" і тону СРСР "пошпоп заплатити конкретну ціну"^3.

Афганістан став сиоорідтш "вододілом" ь аі.;ерикако--уацди-ських відносинах, приводом і причиною повороту СІНА від розрядки до конфролтапії з С?СР. З ініціативи адміністрації Картера було відкладено розгляд сенатом GUÍA, угода; про обнесення стратегічних озброєнь, яка була укладена в серпні IS79 р., обмежено нос-ставки зерна до СГСР, бойкотувалися Оді;лїііііські ігри а Москві в ІЖО р. і таке інше.

Радянське тогочасна керівництво недооцінювало, а часом свідомо нехтувало потмш.Шю негативи™ впливом регіональних конфліктів на розрядку напруженості. Втручання СГСР в конфлікти на Близькому Сході, в Анголі, Ефіопії і, особливо, в Афганістані підриваю довіру-в аітарикано-радякських відносинах. Одночасно варто визнати, що розрядка провалилася зовсім не тому, іцо

23. Department оГ the ßtafca Bulletin. - "1900. -vol.fcO, Но.2035. - Р. A.B.

- Г6 -

е цьому був вхшувашй лиш Радянський Союз. Відловідальність за цо надав 1 ка США. Передумови для "вшивання" розрядки ство-ркшалк обидві держави язе на глобальному рівні, так і в регіонах "третього світу". Проблемі регіональних конфліктів практично не були предметом серйозних обговорень між Вашингтоном і Москвою в 70-і роки. В діях обох держав простежувалася тенденція до загачування чи ігнорування власних дій, або ж приппсування агресивних намірів і дій протилежній стороні.

В розділі детально аналізуються політичні, дискусії в С1і!Л з питань розвитку американо-радшгських відносин на рубежі 70-80-х років. Головним напрямом цих дискусій було повернення до "силових" методів веденім дипломатичних переговорів з Радянським Союзрм.

В третьому розділі - "Еволвдія "кризової дипломатії" в зовнішній політиці республіканських адміністрацій Р.Рейгана і Дк.Еіуша", йдеться про вплив проблеми регіональних конфліктів на розробку американських концепцій політика США стосовно СРСР в 80-і та на початку 90-х років, американські спроби "кризового врегулювання" взаємовідносин між СРСР і США, взаємодію Москви і Вашінгтоіга у врегулюванні, регіональних конфліктів.

Саме усвідомлення Башхнгтоном того, що Радянський Соки дм-мігся значного розширення свого впливу в "третьому св гті'' і продемонстрував рішучість використовувати збройну силу за кордоном, значною мірою дало імпульс зростанню консервативних нас троїв в СІНА і, фактично, сприяло приходу в Білий ді?/ прайокон-сервативної адміністрації Р.Рейгана. Ця адміністрація з самого початку недвозначно дала зрозуміти, що розвиток американо-рйдян-оьких відносин буде залежати від характеру "поведінки" СРСР в регіонах Азії, Африки та Латинської Америки.

Проголосивши СРСР "імперією зла" і "винуватцем" будь-яких конфліктів у світі, адміністрація Р.Рейгана відродила курс на "відкидання комунізму" і "стримування СРСР". Розглядаючи майже усі міжнародні водії через призму антикомуністичної ідеології, Білій дім зробив ставку на досягнення вирішальної ракетно-ядер-

ної переваги в глобальному масштабі і забезпечення вигідного для СІ1ІЛ балансу сил на регіональна7 рівні.

Складовою частішою вооїшо-лолітачного протиборства СШ. з СРСР стала доктрина "ноогдобдліялу" /"доктрина Ронгана"/, У відповідності а якого розьапізваїшя.регіональних конфлікті:» було напіювлене на повалення "прокомуністичних" іюяшгв ново їзди в "третьої у олітю". Падаючі: значну лошззту лброою і гпом;г;: і оно-гзшд.гЛшгг-1 садам в Нікарагуа -• "контрас", йод;.": їх одам ь Лфі^иіі-с— тані, угруїгувапііям.УЬІТА в Анголі, гилпотіосіішл заготиі в Кап-пучії, С:ІД ¡¡оротвор.'опалп роріоп.алпіі кзи-Ьгікт» у знаряддя полі тил; сспіального ревшпу.

Казпр-зподоптапії розмах мілітаристських приготувань, відродження іптервенціонізму СІНА створювали реальну яагр>'зу загальній безпеці і ускладнювала розвиток а:.:орикано-раДгШсьі:ііх відносин, які на початку 80-х років Фактично були зачорахоиигш.

■¿ормування тя реалізація "кризової дипломатії" СІНІ, :іаці-лоної па рооиироіпві конфронтації з СРСР мали па маті такі конкретні вза<з;лліов"язані цілі:

- ослабити економізму Радянського Союзу і підірвати ¡іого політичний вплив та_позиції в світі;

- поразка прорадянського р^диу в конфліктній ситуації поошша була иродс.гонструвати банкрутство так званої "соціалістичної орісіггаціт" з країнах "третього світу";

- успіх іфоамерлканськлх "борців за свобод" і ослаблення СРСР ПОВИННІ були ЗМУСИТИ Лоскну Проявити бІЛЬ'Лу СТр'Л«Щ!ІСТЬ В"""третьому світі" :і піти но ишіху мристосунашія до Заходу.

І!оліт;п;а копшронтаці г, ідеологічної нетерпимості і непоступливості в політичній ейорі ашрігкапо-радянських відносин, їда була характерною для діяліності першої адміністрації Р.Рейгаиа, зазнала значних змін в Кв5-ПЮУ роках. Зберігаючи нопмінішш основні настанови зовнішньополітичного курсу СІЧА, адміністрація Реіігана продемонструвала го гавиість до певного взосморозумінвя і співробітника з СРСР в розв"язаіші гострих "периферійних" проблем. Ще під час виборчої кашаніт ІСШ р. Роіїган і чтени

Його уряду почали звертатися до талі мару і переговорів з СРСР. Миротворча риторіпл американських і'.ерівникгв,*/яка відображувала зміни в їх підходах до зовнішньої політики, стала своєрідніш "інстинктом самозахисту". Ескалація гонки озброєнь, різке загострення ашрякано-раднлської конфронтації в різних куточках світу, безпрецедентна напруженість ідеологічного протистояння, не могяі^викяикати занепокоєння в значної частини американського істеблішменту. Подальше погіршення американо-радяноьких відносин могло б призвести до непередбвчуваних наслідків.

Більш прагматичний підхід до відносин з СРСР зумовлювався також ростом розходжень мі;;: адміністрацією і конгресом з питань воєнних витрат та "кризової дипломатії" США, негативною реакцією західноєвропейських союзників на американську політику войовничого протистояння 5 СРСР, незначною ефективністю силового тис- • ку ка Москву. На переоцінку курсу США щодо СРСР найсерйознішим чином вплинуло також запровадження нового політичного мислення в структуру міжнародних відносин, яку висунуло радянське керівництво на чолі з М.С.Горбачовим.

"Відповідь" офіційного Вашінгтона на нові реальності була досить обережною і неоднозначною, а процес нормалізації відносин між СРСР і СИЛ проходив повільно і надто непослідовно. Загалом адміністрація Рейгана виявила добру волю в зменшенні небезпеки гонки ядерних озброєнь і продемонструвала зацікавленість у зменшенні гостроти регіональних конфліктів, особливо там, дэ зачіпалися їх інтереси. Проте, своєрідністю американської позиції було те, що вона націлювалась на врегулювання регіональних конфліктів за "сценаріями" Вшінгтона. Закликаючи до розв'язання гострих, вузлів регіональних суперечностей, адміністрація Рейгана не відаовлялася від силового тиску на СРСР, щоб зробити Його поступливішим.

Адміністрація Рейгана відводила проблемам регіональних конфліктів пріоритетне значення г. америкапо-радансьхому діалогу па найвищому рівні, який розпочався в листопаді 1985 р. в Женеві. Відаова СРСР від підтримки тат: званих "комуністичних" сил в кон-

фліитних ситуаціях і "насамперед, виведення радянських військ з Афганістану, повніші були стати фундаментом ¡пернкЕшо-радянськ домовленостей щодо регіональних проблем. Jai тенденції - готовність до переговорів і продовкйніїя суперництва п регіональних конфліктах - визначали сутність політики ОІІіА стосові.о СРСР до кінця прав я інші адліністраці ї р. Роіігана.

Поступовий відхід СРСР від ідеологізованого погляду на регіональні конфлікти,тобто відмова розглядати "третій світ" як арену конфронтації між Сходок і Заходом, а також вагомі конкретні досягнення аморикано-ргиуиюького діалогу в сфері контролі) над ядерними озброєннями, сприяла,зближення дім великих держав з питань врегулювання цих конфліктів. Початком цього процесу стадо підписання 14 хнттня 1988 р. в Женеві американо-радянської угоди про врегулювання конфлікту в Афганістані.

Курс адміністрації Лкорджа íyiua шодо СРСР на почать-/ її діяльності продовжував політику адміністрації Ряіігана: він базувався на поєднанні спроб налагодити співробітництво з елементами тиску на "норнфоріііпому" різні. Але поступова амсртсано-.радяиськиїі діалог набрав відкритого пошукового характеру. СРСР і CIÜA почали співробітничати'з подоланні кризовій явищ в Центральні]) Ліловіші, Афганістані, На Низько,му Сході, в Камбоджі, на Півдні Африки, на Афра:<шюько;.;у Розі тощо..

Наіібільаіст.: проявом такого співробітництва стали спільні дії двох деркав в подоланні кризи, викликаної агресією Ірак/ проти Кувейту в Т900—І9ПГ рр.

В розділі рооглядастьея позитивний вплив "периферійного" прп.шрипня СРСР і США на загальник стан ашриісано-раляноьких відносин, висвітлюються складні процеси внутрішньополітичної боротьби навколо "кризової" взаємодії" СРСР і CHIA.

П четвертому розділі "йокливості та мені співробітництва СРСР і США н розв"язпнні коіїфпіктнпх ситуацій в "третьому світі" розглянуті питання про ^піввадіошення інтересів СРСР і СІНА в їх взаємодії на регіональному рівні, про вадив внутрішніх та зовнішніх факторів на «морикаио-радялське співробітництво та лро "правила поведінки" двох дер;.сав в регіональних конфліктах.

~ OÜ -

Протягом понад 4¡.i рокії.' піст другої СВІТОВОЇ БІІІНИ "екс-. порт КОІІ'ГРП'ЗВОЛіЛЦЇ" ЗфОТЛ "с'іїстюрту революції" в поєднанні з Cl.püOajvíII ЗМІЦНИТИ і розширити свої геопояіткчпі Позиції ПОрОД-•/уволи г шізначая.г конфронтаційні інтереси GPGP і GUÍA, у будь-якому кажТ>чікті;>.о я чого воы: виявлялися Крім кон-

фронтаційних інтересів в амерпкано-радяпських відносинах на "периферійному" рівні існували такок інтереси, dio розходяться, паралельні інтереси і спільні інтереси. Головним співпадаючим ін--.vpecoM обох держав було запобігання безпосереднього воєнного зіткнення між ипми, що.могло привести до непередбачуваних наслідків.

Співвідношення елементів суперництва і співробітництва? СРСР ¡і США в регіональних конфліктах, як і тенденції в цьому співвідношенні, змінювалися в залежності від загального стану амернкано-рздянських відносин. Так, на етапі стабілізації розвитку відносин між двома державами це співвідношення набувало конструктивного характеру: відбувався поворот до зниження ролі конфронтації і підвищення впливу елементів співробітництва.

Стан і перспективи розвитку американо-раданського співробітництва у врегулюванні регіональних конфліктів визначалися складним переплетенням різноманітних ситуацій на міжнародній ароні та у внутрішньополітичному житті СМ і СРСР / співвідношенням впливу різноманітних політичних сил в 'американському суспільстві, успіхами процесів перебудови в Радянському Союзі, глибиною втілення нового політичного мислення в міжнародну практику, зовнішньополітичною діяльністю США і, загалом, станом відносин між. Сходом і Заходом/. До того-ж, ¡uoí подолати нашарування ідеологічного протистояння, інерцію месіанізму, традиційних прагнень CRÍA до роді "світового жандарма", потрібен

був П6ВІШІ-: Ч£'.С.

Усвідоїж'чиї иоигнвях катастрофічних наслідків конфронтації 'JPT.P і и "третьому світі", onoityкало tíarav-ох амзрцкач-ciJ'iii їслрс;:;ікіі:. і ;р>чі.тиків зззНияьсч голівки с.ч?рчутт увагу ¡л'сг■■УЛ'ог:1.". ( г-кг-і;"'!'/: і. --г/".■" \ і'?.-ію--

- ЗІ -

ведінкк" ario ж "правил гри"/ двох доркав у регіональних конфліктах. Варто відзначити, r¡o в умовах "холодної піЛм" Яетіигігон . і Гйооква puyi'toni були діугрйгду витися ciwiai.í>i4int;í цсппеаклх "правил поведінки", до регугсвалн їх с.уі:оріп:цтг,о і жсикудоіи небезпеку бОЗПОСаШ.ПДЬОЇ УОК!$рО>ПЛДП .

Серед пропоиовінпх ;илоріік.;шсгла;:,іп фах іштхь.-мі:ккаіюдшіка-ш "правил поведінка" ¡ло;.ша вдлілитк такі: <x%my$ara військову допомогу і відновитися від ност.'ічашш ко.ікрє'пшх систем озбросиня ¡з регіони конфліктних сн'гусаііп, особливо поблизу кордонів СРСР і СІІ'А; уникати ситуацій в и:пльн>".х KoitfvnKvax, які мох'яїг 6 посталити оліу із ядорних дор:»» ^лекок -

або визнати поразку, або вдатися до війни; стикувати ссоїх союзників від пвпороабачошіх дій; докладати зусиль, пацічолих на локалізацію існуючих конфліктів і запобігання нонях; розвивати взаємодію двох дор^'Л по "управлінню кризами"; домовитися про райони невтручання СРСР і СіііЛ та інші.

Нозвахлячи на нову політичну ситуацій сьогодення, рекомендовані "прьшілг і поводі іі.'.іі" , цо стосувалися іцїріоду і снування СРСР, зберігають лопну політичну пішїість.

!' зактачонні днеортанії підкрослкоться, що протягом 7080-х років політика Сполучена,: Ктатів стосовно Радні;оькогл Союзу кропила 'яолглцп від розрядки ','(>•>:. p-jr.iu до сплеску "холодної вііш" пораої пол.ншя 80-х рокіз і до нового понорнг.-н-ня розрядки ианорододиі дозінтеграції С'ГСР. Одш:и із найбільш важливих Заторів впливу па формування та реалійадЬ ціої політики стала сукупність пробле:-.;, зв"яаан.іх з регіональними кон-тдікташ, зокрема радянсько-шерикансько суперництво в цих '.онфліктух. Небажання ОРСР і СіІ\ "поступитися принципами" в бо-ютьбі за країни Азії, А*рииа та Латинської Ашгаши лк розори 'свосг" соціальної системи, значною мірою визначало . яАогшгзп х взаемонідносіш аж до рубпку so-VO-x років, ГЗошііі:ші.оі!олі-ігчні концоїщії Сі:іЛ і ОРСР .гграздадн однобічністю, гшгі(««ярои-істю, виправдовуванням іфлтиборства з "иульовим" результатом, олч будь-який успіх однгс'і стор-ячі пза*гшвя пораізко.ч ітої, а зв що ико.чнло ощ?г;і доїш пі пгсскиїося кориснпу її

суперник:*. в С5ГЛ набирали иатірвтт неомесіаноькі ідеї під гаслами "нелгло-.іалсзг.у" та опару "комуністичній загрозі''. Б СРСР пропагувалася докїр»яіа птдшшг.п національно-визвольних ру-;:ів і "світоного роволкціішого процесу", щоб підірвати позиції "міиіароднохо імперіалізму".

З позиції традиційного політичного мислення, ідеологічно біполярного баченій подій, ідо відбувалися в "третьому світі", регіональні конфлікти володіли певною "притягальною силою" для срср і сша, створювали спокусу скористатися ситуацією для розширення своїх ГС-ОІІОЛІтичних сфер впливу. Втручання великих дер жав в місцеві конфлікти перетворювало їх в небезпечне джерело міжнародної напруженості і радянсько-американської конфронта^ ції. І навпаки. З настанням доби нового політичного мислення і відходу від іделогізації міжнародних відносин з"явився шаьо реально оцінити справжні інтереси СРСР і США в галузі безпеки і, при підході до конфліктних ситуацій, надавати пріоритетне значення загальнолюдським цінностям, а не класовим і політичним інтересам. 3"являється розуміння того, що регіональні конфлікти отруюють міжнародну атмосферу, гальмують просування великих держав у напряму роззброєння, більшої довіри та розв'язання наі'шекучіших глобальних проблем. Обидві держави змушені були піти по шляху співставлений своїх геостратегічних інтересів і гкжугсів компромісних політичних розв"язань локальних сутичок.

Ретроспективний аналіз проблеми регіональних конфліктів в контексті політики США щодо СРСР дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. В умовах колишнього протистояння капіталізму і соціалізму будь-який більш-менш серйозний конфлікт в найбільш віддаленого районі нлачетЕ міг стати суттєвою проблемою американо-радан-еьких відносин і дазначати відноігепня світового снівтоваріют-г.а чи його частіш до одмісї із великих держав.

2. Важливім є.гсі^птоіі зростаючої вслемозіиюгзіосч'і світу в 70-00-і рлсі (.-"'ала діплосскгл пз'^ї^1 у між регіональними конфліктами і загальним станом міжмародаих опрзн, ріс?:*« »»лпр^уодооті

-

у світі, загальної.} а-шосфог/ою у підйомних мі:* СРСР і CIL'A.

3. Попередній досвід "кризової дипломатії" Сі!Л і СТЧІР ni сад другої спі іч>аої ізіі'иш пап двоїстий ви лип на іп'дходя .¡ітт держав до регіональних ,»Я'Ьліі:тів в VfWli-i роки. ;і ojjicro бону, су..яшй досвід агресії (ЯВА у П"г.тно;і по січгн ирйкппд.ч: дл.і радянського корівнпюта. Радїис:.к;гіі Сооз ротчирив о:>оо втручап.ч.ч в регіональні конфлікті: а;;; ноі;:і по зюШи;«> "свій Т)"сїнгім" з Афганістані. Сиолучоні Шузти після uopovr.oro тпріоду "нерано--чинку" »ід Ц"сч'иаму в "0-і р-.х:: тшеки статл на іклііх осікалацііі втручання в регіональні конфлікт;:.

з другого боку, нозр^кялте; на ііроо'їу 1птоно;ші«їі» протидії один одному на рогі'-.налш&іу рівні, GPOP і Olitt ишзга-лися уникнути ехтушші, подібних і:арібсі.іегіі кризі цч-й p. н умовах приблизного вхншо-страгеггшого наріїтоту мі:.с СРСр і Сі!!А, пр;г якому ні одна і;ч крпїн по ?латна виграти в ядерній війні, тобто н оітг.ношіг ■ і'.а глобальному рііші, глшлшості розвігтісу.прізюго збройного г-:чі.і>лїкту па рзгіоналі.ної/у рівні, були обмежені.

4. Американо-радянсько ¡тротиопратмо в рогіоюш.шїх юшфліктах справило згубїпгіі віш:а на розваго': уоіої сколеш міжнародних відносин: Сполучені Штати і І'алінсі.кий Сопа пазналл величезних матеріальних і моралмшх птртг, пойоді кра'і-ш Азії, AÔ-рпки та Ііатанської Аморикн, на торіїторії яких взштоя кровопролитні битви, стали цо бідншп.ш і підетальлі.\пі, а конфлікти, лк і раніше, ло рапв"язаш:ш.

Формування політик,! гаА шодо шдіїооші з СРСР відбувалося

¡ІД ВИЛИВОМ рІЗНОі.ЯШІТШІХ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ, 110СТІЙШГ/С і

ііиліївнх: факторів. Особливо місце еерел них займала "кризова Зіпломатіл" СРСР б "третьому світі". Лло ко ізласно політика 'оекші щодо регіональних конфліктів відігравала вирімашіу оль у внрооленні раяянпького напряму в зовнішній політиці ашіигтона /і Радянський Со-я, і Сполучені Штати мали на свос-/ рахунку чшало прикладів втручати в міоцені колізії країн иї, Африки та Латинської Америки/, а головнім чином суб"ек-івні оцінки та Оі'пшшяїтх представник; імк американської зов-

ніишьолслїтіїчиої еліти їііої налтгшаї. Вплав регіональних проблем на розроблеичя концеиїуальшвс настанов щодо підходів Ва-шіпгтона до відносин з с?0Р визначався таїзшлі чшиикамп:

І. Жорсткість і агрссквніть американських концепцій розвитку відиооми ? СРСР задеасгік від рівня вшив;/ консервативних чи яібораяьшх частроїв в ко»ітико-академ ічному істеблішменті СіііЛ, яізііі був тіспо іюз^'я заний з рівнем антнрадлпськшс і анти-і'о::уніспічтглх настроїв в американському суспільстві. Так, при. до владі адміністрації Р.Рейгана в 1981 р. на хвилі під-правого консерватизму, супроводжувався надзвлчайно агре-оившімд і небезпечними підходами Вашіні'тона до відносин з СРСР.

2.Значний вплив па зовнішньополітичні вирішення американського керівництва справляли адекватність, і об'єктивність оцінок "радянської загрози" інтересам СІНА, в "третьому світі". Чим тривожнішими і занепокоєними був: ці сприйняття, тим жорсткішим і войовжчям було реагування США на "кризову дипломатію" СРСР. Активізація втручання Радянського Союзу в регіональні конфлікти в 70-і і в першій половині 80-х років давала привід для американських теоретиків і практиків зовнішньої політики США звинувачувати Москву в зростаючій агресивності. 7 тоіі же час правоконсервативні експерти і урядовці свідомо перебільшували роль, місце і значення соціалізму як протидії інтересам США в різних регіонах світу.

3. Процес формування політики США відбувався в складнії і суперечливій боротьбі різних політичних сил. Традиційне співіснування і суперництво консервативних і ліберальних поглядів давали можливість яравяячш колам СІНА скорістатися "зручняш" для певного часу ідеями і концепціями. Характерною в цьому плані була еволюція підходів адміністрації Р.Рейгана до відносин з СРСР.

. В умовах деідаУдогізації зовнішньої політики СРСР в другій половині 80-х років? гіяльь'ості адміністрації Рейгана вашпгзе аиачоння цпбувадя концоппії "і'ош ристоького" напрямку, які по— егиурпги ИП і.родов";й"іія тее.ік\!,пт'чюгг' тоогу нп Радянський Гоу? .-9 нп ч-.'.сти іи-'гм: гі' .глогупа^гя ^/'''оноямт кок-

фліктів.

4. Протягом 70-80-х років, аж до розпаду СРС'Р, серед представників вояітико-акадвиічного комплексу СІііА залишалися значні розходження щодо амерлкапо-раядкської "кризової дипломатії": не було єдиної точки зору як стосовно методів і засобів протидії CPCP в "третьому світі", так і щодо підходів СІЧА до прогулювання регіональнії;: конфліктів. Проте американські зоп:ііш-ньополіткчні когщеіщії не виключали розуміння того, що і.;тк СІ'О? і США існують деякі спільні інтересі!, чи інтороси, що перетинаються, зв"язані норм за neo з усуненням небезпеки' лдорно: війни, запобіганню ескалації регіональних конфліктів, ідо могли втягнутії CPCP і GULA, в ядерну війну, ¡ta pyocuL 80-SG-x років склався впливовий "поміркований центр" із поміркованих консс-р-ваторів і лібералів, які активно виступали проти "блокового мислення" стосовно тодішнього Радянського Соязу, за стриманість політики на регіональному рівні. Виляв поглядів політологів і політиків, які наголошували-• па необхідності розбудови взаємовідносин СРСР і СІЧА та їх співпраці в політичному врегулюванні регіональних конфліктів ставав домінуючій при тор.;увашіі зовнішньої політики Б;йііпгтона.

Практична реалізація концептуальних настанов американської "кризової дипломатії" ctocodiio CPCP багато в чому залежала не лиш від зруаокь політичної ситуації в Сполучених Штатах, але й від того, якою була міжнародна обстановки В умовах проти-столння двох соціальних систем офіційний Вашингтон був вмуше-нпіі враховувати співвідношення сил /баланс сил/ míe світовими "центрами сили".

Певний вплив на політику США справляв і мораяьно-иолітич-<иіі клімат у світі, зокрема позиція американських союзників, і також країн Азії, Африки та Латинської Америки. Дослідаення рактики "кризової дипломатії" С!!'А в 70—80—ї роки підводить до аких висновків:

по-перше, безвідносно до розвитку міжнародного соредови-а, Сполучені Штати виявляли "гогошіість" до суперніщтва з

- зо -

СРСР в регіональних конфліктах і намагалися досягти такого їх розв"язашш, яке б відповідало американським інтересам. Рівень такого суперництва, його метода і засоби визначалися конкретною ситуацією;

по-друте, встановлення стратегічного паритету між СРСР і СІМ, ослаблення американського морально-політичного престижу в світі під впливом тривалої і безуспішної агресії США в Індокитаї та інші фактори сприяли зниженню рівня втручання Вашингтона в регіональні конфлікти в 70-і роки. Проте активізація "кризової дипломатії" Москви у цей час наштовхнулася па досить рішучий опір американського керівництва, яке вважало за необхідне навіть у несприятливих для себе умовах направляти розвиток подій в "третьому світі" у вигідне для США русло. Для досягнення своєї мети Вашінгтон використовував головним чином по-літико-дипломатичні та економічні засоби, зокрема надання таємної допомоги опозиційним силам, що вели боротьбу протиірора-дянських режимів. У відносинах з СРСР застосовувалася тактика ув"яэок - роэв"яэання широкого спектру радянсько-американських відносин ставилось в залежність від зміни "поведінки" Радянського Союзу в регіональних конфліктах;

по-третє, агресія СРСР проти Афганістану, яка викликала осуд в усьому світі, допомогла американським найбільш консервативним силам подолати "в"етнамський синдром" і повернути зовнішню'політику США на шлях регіонального і глобального протиборства з СРСР. Вашінгтон скористався регіональними конфліктами щоб "кинути виклик" Москві. США стали на шлях: реалізації політики "неоглобалізму", яка передбачала активну військову, економічну і політичну допомогу усім опозиційним силам, а також їх підтримку в поваленні "комуністичних" режимів» що спиралися на допомогу СРСР. Був зроблений наголос головним чином на силові методи зовнішньої політики: з одного боку Америку націлювала на досягнення загальностратегічної зверхності над СРСР, що вело до нового витка гонки озброєнь, а з другого - були розроблені широкомасштабні плані! аїлерпкано-радешського регіонального протиборства аж до безпосереднього воєнного зіткнення;

по-четверте, нормалізація взаємовідносин мій СГСР і США під впливам радянського нового політичного міоирння в другій половині 60-х рокі® не переконала американських лідорів в необхідності відлови від зусиль допомогти своїм "клієнтом" в досягненні їх пороюгл. Ало силові аасобп "кризової дипломатії" 0П1А були доповнені американа-радаппі.кіїш переговорами з питань врегулювання і подолання суперництва двох всісгглх деркав в регіональних конфліктах;

ио-н"л7с, прихід СРі.'Р і ОКіА до власизроаумішиї з питань ліквідації регіональної загроз:;, як гіропь-'лпсчрувап досвід подолання кризи в Перській затоці, не усунув иоапістп ііог>пого аї.горнкано-рд'унісьіог.) еушршштва в конфліктних ситуаціях "третього світу". Гдашігтої) Еаацгіз за необхідно ¡пдтршуиаті; своїх ісолтшш: регіональних ітртііеріи /наприклад УіГІТЛ в Лі і годі/ \> навіть в уловах доідрол'чгіелдії зовнкшиої політик.! Москва) продовжував розглядати СРСР лн гоонодітачного еуїшршіка,

В алсрпканаьіиїх кониоицілл і црктши сунорншмнл з СРСР в регіональних конфліктах неоне місце пі/ямдо«юь ііроблші про-гулшгшня цих коімУіїк'пі!, Наіібільм гострі з них, ги: наприклад арпби-ійряільсншіі коїіфліст, неол!ііоі«а->Бо стана«!' об'єктом радяисм:о-ялчі>;(і:аі;(Н.кіі;с консультацій і ао;«шмирів, або пї;;:нд~ родій¡х ф-лумів з уч.чотп СІ\;Р і <Ш. А до и умовах ідеологічного ирзтистзніїлл ;•,»<« "¡¡,ч<\і:.ор:.:гі.і", изасміїа недовіра порошку-пола спілілу зацікавленість а їх розп"лзашіі.

і&галх« С'.юяучоиі Штат« і Радянський Са.«з до серед.,шл 80-х рокіи видаляла пасивність ідодо а&аош.іх китаїстів з плтань роз-блокування регіональних кол-'Ні;с':ів. З коийою п зовнішній політиці СГСР нового издідашога гкіелошія в другій полоши і 00-х років,Спо;о'Чзмі Ііітатп, продовжуючи "пеоглобалістсько втручання" в конфліктні ситуації країн Азії, Африки та Латинської Америки, стали інтенсивно підіймати ¡ілташія про ¿и.юрпкагіо-радянську взаємодію в їх врегулюванні. Лло процес розбяокувашш конфліктів розштавск івдто ва:;йо і попільно.

Справа "гасіння іюшкн у тих чи інших районах земної кулі надто деяїканта, вона ьлшгос і терпілая, і обачливості, і

взасмоіюиаги інтересів, і готовності всіх сторін до конструктивного діалогу. Тут не повинно бути зволікання, штучного стримування пронесу мирного врегулювання і поспіху, силового підштовхування де прийняття тих чи і лиш: варіантів. Головну роль в розв"язаіші конфліктних ситуацій повинні'відігравати місцеві політичні сили чи країни. Дд;ке місцеві фактори буки головно« причиною усіх регіональних конфліктів, тому одного лише 'ч'-'ігноння обох деркав врегулювати їх було недостатньо. Проте, лиачення взаємодії СРСР і. СШЛ у врегулюванні конфліктів, до яких вони "причетні", вакко переоцінити.

Розгляд амерйкано-радянських відносин в галузі політичного врегулювання регіопальних конфліктів дозволяє зробити такі висновки :

1. Очевидно, що Сполучеігом Штатам і Радянському Союзу було вигідніше співробітничати у врегулюванні регіональних конфлт:--тів в "третьому світі", аніж намагатися загострювати гх.

2. Відхід СРСР і США в кінці 80-х на початку 90-х тюків від курсу на використання регіональних конфліктів в свої* егоїстичних цілях справив великий позитивний ефект як на американо-радянські відносини, так і на самі конфлікти. Взаємодія дьоу деркав ^грунтувалася на принципах балансу інтересів, довела свою ефективність і відкрила можливість досягнення розв'язки політичних ситуацій в "третьому світі".

3. Закінчення "холодної війни", різке зшгаення ймовірності "судного дня" не означало усунення загрози виникнення локальних війн, не гарантувало від спалахів регіональних конфліктів. Ці конфлікти могли бути ослаблені чи навіть розв"язані спільно Сполученими Штатами і Радянським Союзом, якщо б їх учасники погоджувалися передати їх сунеречкп на розгляд багатосторонніх форумів, де "наддержави" мають повний вплив. Зокрема великим потенціалом володіє 00Н, яка при спільній підтримці учасників Рада Безпеки могла і може відігравати роль посередника чи гаранта врегулювання регіональних конфліктів.

4. Світова ситуація і досягнутий рівень амерйкано-радянських

відносин на рубежі. 80-90-х років вимагали взаємної розробки і визнання "правил поведінки" СРСР і США в існуючих і можливих конфліктах в майбутньому. Вони повинні були створити механізм співробітництва двох держав, що дозволяв би вдаватися як до профілактичних заходів пс^запобігашпо конфліктів, так і до бнз-посереднього їх врегулювання в разі виникнення.

Зокрема, СРСР і ODA відкрили для себе широкий спектр спірних інтересів в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, таких як недопущення розповзання ядерної і хімічної зброї, припинення поставок зброї в нестабільні, або вяе охоплені полум"ям конфлікту раііоші тощо.

5. Американо-радянське співробітництво до розпаду' СРСР воа ще знаходилося у "фазі становлення", тому воно залишалося вразливим щодо можливих рецидивів "холодної війки"; наликі держави усе що були втягнуті в деякі регіональні конфлікти, які чокали свого остаточного розв'язання. Лише незворотність процесу взаємодії СРСР і С1І1А гарантувала б стабільність, мир і безпеку в світі, що сприяло б уникненню чп врегулюванню місцевих конфліктів.

Позитивний досвід амергасаяо-радянської взаємодії в регіональних конфліктах "третього світу" в кінці 80-х та на початку 90-х років має неабияке значення для країн, що утворилися в межах колишнього СРСР. Повна відмова від втручання у внутрішні справи зарубікних країн, сприяння міжнародним зусиллям у політичному розв"язаниі регіональних суперечностей, меткий ніж за 1 часів СРСР рівень зовнішньополітичної активності в Азії, Африці та Латинській Америці - ось головні риси політики незалежної Україті, Росії та інших країн СНД. Нові якості їх зовнішньополітичної діяльності визначаються не -лише заклопотаністю своїми внутрішніми конфліктами та тешім економічніш становищем, ало а наслідком поглиблення процесів демократизації та деідеоло-гізації їх зовнішньої гюяітгки. Очевидно, іцо для повного подолання нашарувань імперського мислення на міжнародній арені у внутрішньому китті необхідні значні зусилля і певний час.

Апробація робот;. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, зроблені в ході дослідження були предметом обговорення па засіданнях кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського університету ім.Тараса Шевченка. Результати,дисертаційної роботи були викладені в доповідях па наукових конференціях /міжнародник науковий семінар ^ Кяезі 4-5 іїсовтня 1989 - дав.Український історичний журнал а І с. 157-150; наукові конференції в Нижньому Новгороді 1969,1990,1991 років - див.Американский ежегодник І990.М.І99І г.; С.227-228; наукові конференції в Києві 1991 і 1992 років/.

Основні полонення та висновки дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Проблема регіональних конфліктівврадянсько-аїлериканських відносинах на рубежі 80-90-х років // Вопросы новой и новейшей истории. - К.,1993. - гё 39. -С.І2-23.

2. "Кризова дипломатія": СРСР і США в конфліктах "третього світу" /70-80-і роки/. - Київ, 1992. - 172 с.' /9,1 д.а./.

3. СРСР і США в регіональних конфліктах: уроки кризи в Перській затоці// "Третий мир" в современном мире. Материалы науч-

■ ной конференции. - Киев, 1992. -С.39-43.

4. До питання про роль арабо-ізраїльського конфлікту в підходах США до відносин.з СРСР /70-80-і роки/ // Динамика арабо-израильского конфликта. Материалы научной конференции.

- Нижний Новгород, 1991. -С.60-68.

5. Компоненти арабо-ізраїльського миру в 1990-і роки. їїідсум-

, ковий документ наукової конференції "Динамика арабо-израиль-? сяого конфликта". - Нижний Новгород, І991. /2 д.а. в співавторстві/.

6. Проблема регіональних конфліктів в американських підходах до відносин з СРСР /І985-1939 рр./ //Вопросы новой и новейшей истории. - К..1991. - & 37. -С.3-9.

7. Американські концепції "випробовування" нового політичного мислення СРСР в регіональних конфліктах //CÍ>JP;C11!A и "третий МИТ)". нчуччой гонфо;сэчцик. - ICuííb, 1991. -С.7-Ю.

8. Про роль СРСР .і США у врегулюванні регіональних конфліктів в кінці 80-х років // Вісник Київського університету. Істо-рико-філологічні науки. - К.,1991. - № 2. -С.ЗЦ-4І.

9. Проблема врегулювання регіональних конфліктів в радянсько-американських відносинах // Ленін, перебудова, соціалізм. Матеріали науково-теорєтнчної конференції. - К..Політвидав^ 1990. 0,4 д.а.

10. СРСР - США: "правила поведінки" в регіональних конфліктах,

- К,, "Знання". - 1990. -- І д.а.

11. Фактор регіональних конфліктів в політичних дискусіях в США з питань відносин з СРСР на зламі ?0-80-х років// Вопрссн новой и новеіішеіт истории. К. ,1990. !Ь 36. -С.3-Ю.

12. Американські конвенції "правил поведінки" СРСР і США в регіональних конфліктах /У Актуальные проблеми мокдународных отношений. Тезиси докладов к научной конференции. -Горький,1989.

- С.ГЙ-38.

13. Проблемі врегулювання рогіоналшгих конфліктів в американських підходах до стосунків з СРСР //Актуальные проблеми американистики. Материала научной конферннщш. -Т'орькші, 1990. -С. ШЗ-І77.

14. Регіональні конфлікти: иричини вшшкноиня, поренпктим врегулювання // Постник Киевского 'университета. .Меядународіше отношении и международное право. -К. ,1989. - ЇЬ 29, -0.58-83.

15. Регіональні конфлікті! в американських геополітичних концепціях "радянської загрози" і "життєвих інтересів" СІіІА // Вопроси новой и новейшоіі истории, -К.,1969. - 35. —С.ві-6'К

16. Регіональні конфлікти: необхідність нового мислення// Вісник Київського університету. Історичні науки. -1939. й Зі..

-С. Зб-ЗЯ.

І'?. Тихий окоан - зона підготовки агрзсії мілітаризму США// Конфронтация или діалог. Стереотипи антисоветизма в региональной внешней ночлтнко. - К...Чаукопя думка. Т9Н9. -С.370-279. 10. 'їакгор іжгфіплістнчних союзників в аіерпканськііі стратегії неоглобалізму// Шчроои нової; ;т новеішоіі истории.-К. ,1988.

- «? Зі. - (!. 77-Го.

19. Американська. політологія про радянсько-американоькі відносини в 80-і роки /регіональні аспекти/ //Вопросы новой и новейшей истории. -К.,1987. -С.52-60.

20. Необґрунтованість американських буржуазних фальсифікацій політики СРСР стосовно країн, що звільнилися// Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право. - 1986. # 22. -С.73-80. /в співавторстві/.

21. Фактор країн,що розвиваються ¿.американських концепціях "ув'язування" відносин СРСР і США /70-і - початок 80-х років/ . //Вопросы новой и новейшей истории. - К.,1986. - № 32. -0.63-71.

22. Критика зовнішньополітичних концепцій США відносно по.пгмс; СРСР в Африці /70-і роки/ // Вісник Київського-універі^ст Історичні науки. - ідбб. ІР 28» -С.24-30.

Зам. №302. тир. 100. ВПц " КиІвсь.чпГ; університет ' Київ. В. ¿Левченка , 11.