автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Философия культуры О.Э. Мандельштама

Полный текст автореферата диссертации по теме "Философия культуры О.Э. Мандельштама"

ШВСЬШ УН1ВЕРСИТЕТ in. TfiPACft ШЕБЧЕНКй

1". ~ Л л i

i о С.;

На правах рдкопису

1 1 НОЯ 1396

МйРТИНЮК Катерина Миха(ШЕна

Ф1Л0С0Ф1Я ШЬТЯРИ О.ШЩЕЛЬИТШ

Спеицальнгсть 09.00.05 -

ICTOpia фГЛОСОф!!

Автореферат дисертацп на здобуття надкового ступеня - кандидата фглософських наук

ШВ - 1996

Дисертац1ею е рукопис,

Робота виконана на кафедр1 теорп та хстори фмософи Кигвського университету хм, Тараса Шевченка,

Науковий кер!вник - доктор фглософських наук, професор

Кушаков ЮрIй Вячеславович

0ф1цхйн1 опоненти:

1) доктор ф!лософських наук, професор Малахов В1ктор Аронович

2) кандидат фхлософських наук, доцент Сухоруб Тетяна Дмитрхвна

Пров!дна установа - Кигвський державннй л1нгв!стичний ун1верситет

Захист В1дбудеться 18 листопада 1996 року на зас1данн1 спец1ал1зовано1 вченот ради Д 01,01,06 по захисту дисертацгй на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) ф1лософ-ських наук в Кит'вському ун1верситет1 1м. Тараса Шевченка (252017, Ки1в, вул.Володимирська, 60, ауд. 330).

3 дисертац1ею мокна ознайомитксь у науков1й б1блготец1 Ких'в-ського ун1верситету (вул.Володимирська, 58).

Автореферат розхслано "___"____________ 1996 р.

Вчений секретар спец1ал13овано1 вченог ради, кандидат фглософських наук, доцент

ДЦенко В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн!сть теин досл!д«ення

Осип Мандельштам - явище незвичайне I непересгчне в 1стор1!г св 1 тово*г лиератури. Як поет ввже з периих крок1в творчого шляху визнаний I в!доиий. Проте фглософ!чн{сть Мандельштама, цо лежить в основ! вс1х його лгтературних доробок, сучасниками 1 послЦовниками практично не пом!чалася,схована ореолом таемннчост1 I загадковосп як самого поета, так I його виадкано? та ел!тарно¥ музи. Мандельштама видгляе серед них невтомне прагнення до цШсного свгтогляду, невдоволе-нтсть сурогатами думки, установка на всеохватке, орган!чне бачення I розукпння св!ту, сприйняття людини в Н глибинних ¡сторичних коренях. Широка об{знан1сть { жива зац!кавлен1сть досягненнями сучасног науки - гуман!тарно1 та природничот -склала основу роздумгв мислителя над двома головнями питаниями: суттш !сторГУ та вторичного буття, якг визначаються ним через категор1Ю культури.

Ставим на шлях самостийного, незалежного розвитку серед р1вних держав, Украина постала перед необХ1дн!стю звиьнення в}д тиску комунктичних догм I одночасно опини-лася в загальноевропейському контекст! звгльнення в!д жит-тевих ор1ентац!й, властивих техногенн!й цивШзацП. Тому особливо нагально постае необхгднгсть вивчення культуротвор-чого Д0СВ1Ду лвдства.ор!ентованого на розробку ново¥ матриц! ценностей, незаленно в!д нацхонально? та громадянськот при-належност! його творцгв. Досв1Д, набутий Мандельштамом, ц!-кавий при усвЦомленнг цих засновав не лише як частина хс-торичного минулого, хоча нав!ть цей аспект ванливий для 1с-

тор!т ф1лософ11, покликано? зберегти неповторнкть минулого, ввести в об!г його культурну спадщину, заповнити пустуюч! локуси на картх загальносв!товох думки, якщо такг е. А без анал1зу творчост1 та св1тогляду Мандельштама немонливо в належкой повнот! та глибинг осмислиги росШькд 1дею,специф1ку XI !дейно-тематичного формування, внесок рос1йсько1 рел!г1й-но? ф!лософ!'1 к!нця XIX - початку XX столхття в св!товйй ф!-лософський континуум. Йктуальн1сть спадцини Мандельштама мае ще одне тдгрунтя. Коло питань, що в нгй пхднгмаються, акту-альн1 в контекст! тематичнох' спрямованост! та проблемно? за-цгкавленост! зах!дно'х посткласичноУ фглософ!¥, що, на нашу думку, обумовлюеться сп1льн1стш граничних буттевих засад кнування культури та людини як такох на рубеж! стол!ть.

Сучасна фхлософська думка багата прикладами асим!-ляцхУ проблемного поля антропологгчних, рел1Г1езнавчих, культуролог1чних студхй, одними з яких е канри л!тературного твору.Це е ще одним свЦченням того, що класичн1 ф1лософськ! доктрин«,як! вивищували розум як едину самодостатню пхдставу побудови логгчно завериенох ф!лософськох системи,поступилися н!сцем некласичним ф!лософськиы текстам, як! до свого змгсту вводять феномени баяань, хот!нь, вол1нь окремо¥ людськоУ особиетаси. Врахування дано¥ зигни вимагае в!д досл1дник1В принципово м!кдисципл!нарного характеру розв!док, де однгеи з обов'язкових складових сл1д визнати ф!лософський аналгз лпературних форм, Запропонована дисертащя спрямована на розробку такох форми, яка б виходила !з вищезазначено'х специфики досл!дницького матергалу.

Бона е першим кторико-фхлософським вивченням св1-тогляду Мандельштама га його творчо? спащини, якх хоча й

виступали вже предметом наукових студгй, але не ф1Лософ!в, а л{тератцрознавц1в.

Центром ф!лософського зр1зу ев догляду Мандельштама е ф1лософ1я культури, що визначае проблемне спрямування да-ного дослгдження. Автор насамперед зосередауеться на тих моментах, як1 св!дчать про ориг!нальн1сть та самобутнкть культурософських доробок Мандельштама в панорам! сучаснот йому ф1лософсько¥ думки.

Р1вень науково? розробки проблеми

Мандельштам належав до числа "табуйованих" мислите-П1В у колишньому пгдкомун1стичному сусп!льств1. Л!тературна енциклопедхя 30-х рок1в писала: "Творчхсть Мандельштама е >судожн1м зобракенням св!домоет! крупно? буржуззи в епоху «1я двома революции" [72, с.75?]. 1Нслямовою Л.Пинського р публхкаци нарису "Розмова про Данте" ( 1957 р.) та вгд-зерто коньнктурним вступом до збгрки вгрипв в с ер I т "Б1бл!о-гека поета" С 1973 ) вичерпуеться вся впчизняна Л1тература гих часгв про Мандельштама. Системне вивчення його творчоси за кордоном починаеться з виходу в ев!т в 1955 р. в Нью-йор-{у "3!брання творгв" росгйською новою за редакщею Г.Струве га Б.ФШпова, Науковою базою заруб'1яного манделыпамознав-:тва е випущений в 1974 роц! Д.Кубелгком довхдник "Словник ¡1риованог моеи Осипа Мандельштама", де кожне слово дане 31 !каз1вкою стрхчки його використання, перио? стр1чки в!рша, 'ома та стор1нки, Семидесятг роки ознаменован! виходом моно-•раф1й про Мандельштама: Кларенса Брауна (1973), Шльса 0. ¡гльсона ( 1974 ), Стгвенса Бройда ( 1975 ), Дяенгфер Байнес 1977).

Мальденштамознавчу л!тературу, що маеио на нин1шн1й момент, мовна роздглити на чотири групи. Першу складають спомини, як1 окртм 1НформацГ1 б1ографхчного характеру мгс-тять свтдчення про коло гктересзв, хвшшачих поета в той чи 1нший пергод творчостI, гпднятих ним проблем,, вшворення реакцН сучасникхв на твори, вияв власнот позицИ стосовно них I таке {нше. Передовым це три книги спогад1в НадН Мандельатам, а таков публ1каци 0.Блока, А.йхиатовот, Л.Г!н-збург, й.Волошина, З.Ппп1ус, В.Шкловського, Георг. 1ванова та 1н. Перша зб!рка, сумуюча ц{ публ1кацгт, вийила друком в 1995 р. у видавництвх "Наш дои" пхд назвои "Осип Мандельштам I його час".

До друго¥ групи ми в!дносимо литературу "аполо-гетичного" характеру, яка призвела до яктсно? зм1ни у в1дно~ шешп до творчос^ Мандельштама,його мгсця в панорама "сргб-ного вгку" росгйськох культури. Иатер!али цих розвгдок вико-нали вакливу роль, привернувши увагу читачхв та спец1ал1ст1в до автентичного вивчення постап мислителя, Окремо видтлимо стагп Ш.В./Ннника (в эб1рц1 в1раг1в Мандельштама, Петроза- ' водськ, 1990) та Т.В.Сургановот (е збгрц! "Слово и судьба", Москва, 1991), в яких вЦстежуеться прагнення дослгдникгв вийти на б!льи глибокий ргвень анал!зу,

Розробки перших двох груп мають суттеве значения з огляду згбрання та систематизацп фактичного матер!алу, кот-рий використовуеться як натер1ал власне ф!лософського та лх-тературознавчого анал1зу в роботах, вЦнесених нами до двох наступних.

Третю групу складаить працг, присвячен! аналхзу ок-ремих творгв, як правило, лоетичних, чи ¥х цикл!в. 1х пере-

важна бхлыпсть - це публхкаци зарубхжних автор1в, як! коя-ний окремий твгр прагнуть побачити як модель светового цоо-го 31 своею множиною зв'язкгв, В1Дноаень, п!дпорядкувань. С.Бройд, анал1зуичи ставлення Мандельштама до револищН, до-сить детально зупиняеться на В1ршах "Сумерки свободы", "Декабрист", "Век" I доходить висновку, що загибель старого, за йанделыгтамом, веде до загибел! народяеного в!ку; щоб спасти останн!й, слЦ зрозуипи дуву помираючого столптя г скле?ти "двух столетий позвонки" [89, т.1, с. 1023. Фран-цузький дослгдник 6.Етк!нд, аналгзуючи трилог!ю про столНтя "Век","! января 1924 г.", "За гремучую доблесть", стверджуе, що поет рухаеться 81д вгри в спас1ння лвдини людиною до в!ри в природу як останне джерело добра 1 називае це "естетичним самоспростуванням Мандельштама"!131, с.2413, Польський лхте-ратурознавець 6»! Фаргно, здгйснюючк анал!з в!рша "Золотистого меда струя", робить висновок про пульсара в ньоиу по-тужного еллшського начала. В.Террас на приклад! "Грифельной оды" показав функц!онування цитати Лермонтова "Выхову один я на дорогу" I "Река времени в своем течении" Держав1на. Це, на думку досл1дника, створюе гармонгйний синтез романтично? та класицистично? концепци часу: часу, що створюе I охоро-няе, ! часу, що знищуе людсып цшносп.

Серед рос!йськомовних дослгдншав варто в!дм!тити серед багатьох тнших М.Л.Гаспарова, б.В.Завадську, 1.М.Се-менко, В.А.Коиелева, Й.В.Науменко, М.В.Кейлах, В.А.Св!тель-ського, а також Ю.В.Лев!на, який склав частотн1 словники твор!в Мандельштама, вивчив фонетичн! прийоми, роз!брав близько десятка в1рш!в шзнього периоду творчостг поета. Вартг уваги ! розробки В.Й1мукевича, зокрема його спостере-

ження над звукосимволон Мандельштама "Ось" в текст! декыь-кох вграпв ("Мандельштамхвська зб1рка", Москва, 1991 р.).

йежують з Ц1ею групою твор!в публ!кацг5г, спрямован! на анал1з певних творчих етап1в поета чи певних жанрових груп його творчост!, що св!дчить про тенденц!ю узагальнення в рамках дано¥ групп. В цьому контекст! сл!д окремо в!дзна-чити книгу рос!йсько1 дослтдниц! КСеменко "Поетика пгзнього Мандельштама", що вийшла в Рим! в 1986 р. йнал!зуючи самий складний пер!од творчого иляху поета, дослхдниця називае його модернктом [там гее, с Л 25}, при цьому не втрачаючи зв'яз-к!в з попереднгми, антимодернктськими етапами творчост!, розглядае це як лог!чний наслЦок, особлив!сть Мандельштама як "поета повноти" [также, с.275]. Нгмецький лхтературо-знавець Вольфганг Влотт в свогй монографи (Франкфурт,1981), досл!д»уичи Л1рику Мандельштама, просл!дкував роль античних котив!в в н!й, й югославський ф!лолог-слав!ст, продовжувач традиц!й рос1йсько1 формально'* жколи, Н.Ф.Тарановський, який одним з перших на Заходг звернувся до творчост! Мандельштама ще в 1930-т! роки, присвятив сво¥ прац! як окремим в!ршам ("9 по лесенке приставной", "Концерт на вокзале", "На розвальнях, уложенных соломой" 1 ш.), так ! темам (христианство { !уда¥зм), мотивам (бджоли, оси), як1 п!зн!ие об'ед-нав у книгу (Лондон, 1976).

Нареит!, четверту групу складають власне науковх, тяа!юч1 до академ!чного стилю, публшац!^ системного уза-гальншючого характеру.

Значний запас наукових даних та необхгднгсть 'тх узагальнення призвели в 80-п роки до виникнення нового типу дослгдкення - концептуально): монографи, що знаменуе собою

новий етап у розвитку мандельштамознавства. Насамперед сюди сл1д вгднести дослгдяення М.Струве, представлене на пошуку-вання докторського ступеня в парижському унгверситет!, автопереклад якого з французы«? на росгйську вийиов у Лондон! 1990 року. На сьогодншнхй день це едина фундаментальна пра-ця рос!йськоа ыовою, присвячена аналгзу творчосп та свгто-сприйняття Мандельштама. Три частини, спрямован! в!дпов1ДНо на аналхз аиттево"? долг, фглософсько-мистецьких поглядхв, конкретних в1ршгв, е досить вдалою спробою заповнити вели-чезний аналхтико-науковий вакуум, який склався. Звакаачи на те, що в одн!й, нав!ть сам1й об'емнгй, монографх¥ охопити всього неможна, постае необх!дн1сть продовяення початот ро-боти. Типом концептуально? монографп е також дослгдження Г.Фрейдша "Строкат! одеж!: Осип Мандельштам г його М1фоло-Г1Я самоподачг" СБеркл1, 1987 ), предмет якого - Мандельштам як автор М1фу про себе, як харизматичний тип письненника, що зумгв стати в центр! складного культурного феномену. Щкавош е I попередня монограф!я дослЦника (КембрIдж, 1978 ), де анал1зуеться впяив на Мандельштама разок з ф!лософ1еи 18ел-Л1нга платон1всько¥ теорН знания як пригадування, що дозволила поету примирити 1ден плину часу з 1деею поспйност! культури.

Серед публгкац1й рос1йських досл1дникгв слгд окремо видДлити менап за розм1ром, але не менщ глибок! за зм!стом роботи С.С.йверинцева. Насамперед, це велика вступна стаття до двохтомного видання твортв поета 1990 року, а також пуб-Л1кац11 в журналах "Знамя", "Новый мир" та гн, Роблячи спро-бу створення духовно? б!ографгх поета, в якостх наскр1зно¥ теми його роздум!в в!н видгяяе 1деи в!рност! початку Iстор1¥

як принцип творчого дхалогу, як тривогу за 1Стор1в, яка для поета г процесом розвитку та самовияву культури. Для п!д-твердження цих та 1нших тез дослтдник анал!зуе особливостг поетики Мандельштама.

Привертавть увагу публхкацН В.В.Мхиукевича, зокрема його стаття "Доев 1д особистого беземертя в поезГ1 Мандельштама" в зб!рц! "Слово и судьба". Щкавим е введения поета в загальнофхлософський (Кант) та загальномистецький (Малевич) контекст. Стаття "Принцип синхрон11 в гпзнгй творчосп Мандельштама" також мхетить в соб1 багато ц!кавих спостережень. Щнн1сть науковох розробки М.Я.Полякова, опубл1ковано¥ в якостI вступу до зб1рки "Слово г культура" за назвов "Критична проза О.Мандельштама", полягае в тому, цо вона вихо-дить далеко за межг заавленого назвав. ДослЦник робить спробу розглянути проблеми поезП та прози мислителя в рамках культуролог 1чнот концепци, яка, щоправда, окремо не видияеться. Проте, доля коньюктурносп, що все ж мае мхеце, не дае змоги автору оглянути творчхеть Мандельштама та його св{тоглядн1 оргентири бхльш безпристрасно I в значно ширшому загальноевропейському контекст!.

ДослЦник Е.Завадська в свотй публ1кацгг в альманасх "Лики культуры" (Москва, 1995) "Небесний 1ерусалим та иляхи до нього, накреслен! поетом Осипом Мандельштамом" пов'язуе проблематику мислителя з теологхчнон традтцею рос!йсько1 ф1лооофп', розглядае тексти поета як альфу 1 омегу тексту Б1блП (Об'явлення св. 1вана Богослова).

Поповненню текст!в ц!еI групи сприяе плхдна робота ком!с1т по л!тературн!й спадщин1 Мандельштама, ниншне, трете, з!брання яко¥ в!дновило роботу в 1986 роцх 1 зусиллями

якого створено групу по вивченню творчосп мислителя. В 1988 роц! в 1КЛ1■пройили пер®1 мандельнтамгвськ! читання, на ма-тергал! яких створено збгрку "Слово и судьба" (Москва,1991), що ьастить дуае щкавт публ1кацП як сп1ввгтчизник1в поета -С.С.аверинцев, В.Б.Мхцкевич, В.В.Мусатов, Т.В.Завадська, ¡ОЛ.Девш, М.Л.Гаспаров, Г.С.Померанц, - так I заруб1яних досл!Дник}в - С.Нарголхна, О.Ронен, Е.Рейнольде, б.Еткхнд. На конференщт до 100-р1чча Мандельштама та Цв1таево¥, що пройшла в Феодос!? в жовтн! 1991 р., прозвучали досить зм1с-товн! доповш, як1 показали зацхкавлен!сть дослгдникгв, в тому числ1 I в!тчизняних, у дан1й проблематиц!. Вгдм1тимо розробки I.А.Балашово¥ (Ростов-на-Дону), Б.ПЛваннжа (Чер-нхвцП, В.А.Комелева (Череповець ), А.Б.Науменко Шмферо-поль), Д.Б.Пена (Ростов-на-Лону), Стефани Певан (Флорен-

Проте, у роботах бхльшост! !з вииезгаданих авторов не е ч!тко окресленими суто ф1лософськ! засади творчостг Мандельштама, тз не завади чико наголошуеться, що нархжним каменем його концепц£т е проблема культури як певного духовного феномену гстор!т ладства. Спец1альний фхлософський ана-л!з св!тоглядних переконань мислителя через вивчення Ух стрижневот категорп залииаеться перспективним, й потужну наукову базу для нього вие створено. Саме таке спрямування дослхдницького потен^алу 1 врахування того, що вс1 св1то-глядн1, 1сторичн1, мистецькознавч! та хншг погляди Мандельштама групуються навколо категори культури, утворюючи досить об'емний I змIстовний пласт культурософських 1дей, дасть змогу осягнути його творч1сть як цтлтсне у свохй мно-аинност! явище.

- 10 -

Зобс1м невивченим лишаеться аспект взаенозв'язку 1дей Мандельштама з проблематикою зах1дно¥ ф!лософ!!г XX ст. Так. поза увагою досл1днкк1в перебувають погляди поета щодо онтологН ыови та слова, як! наближають його до герменевтич-них розробок Ргккера, Хайдеггера. правило, дал1 характеристики поетики в рамках акыетзму дослгдники не йдуть. Це ж стосуеться I взаенозв'язку Мандельштама з Данте, а через нього з традицгеи середньовгчного евгтовЦчуття. Хоча саме тут бере св1й початок етико-естетична самосв}дом1сть автора.

Окресливши ступгнь науковот розробленост! проблеьш, маемо змогу виразнше сформулввати мету та конкретно завдан-ня нашого досл!дження.

Мета та завдання досл!двення

Метою дослхдаення е аналхз фглософського ядра свпо-гляду О.Мандельштама, стрикнем якого е фхлософ1Я культури мислителя, та розгляд культурософсько? проблематики, що неш об1ймаеться, на баз! його творчого доробку. У зв'язку з цим перед досл1дникои постае низка завдань:

- з'ясувати змгст категори культури у Мандельштама;

- проаналгзувати в тлумаченн! культури як суми духовного потенц!алу людства специфику розробки О.Манделытамом т'1 етрижневого чинника - християнства; виявити рестршицю як метод розгортання культурософських поглядхв мислителя;

- зд!йснити анал13 культури Середньов1ччя як чи не най-бIльш гармон1йного, за Мандельштамом, етапу розвитку людства; закцентувати увагу на тих Тг чинниках, як! видавться йому найсуттев!шими;

- згрупувати тематично-1дейне ргзномагття творчого до-

робку 0.Мандельштама навколо зазначених моментов через вияв просторово-часових координат його культурософсько¥ концепцГт як середовища для зд!йснення тих чи !нших и форм та конст-рукц1й; в якостI просторово? координати вид!лити епоху Се-редньовгччя, притаманний ¥й спосгб мислення, а часово? -конфес1йН1 типи христианства, рел!г!йн! пошуки мислителя в тх царинг;

- спираючись на отриман! в досл1дженн1 результати, з'я-сувати м1сце 0.Мандельштама на контурн1й карт! ростйськот фтлософсько1 думки; показати спхльнхсть проблематики, ним розраблввано!, з свгтовоа ф!лософ!ею XX ст.; означити можли-вгсть залучення культурософсько'1 спадщини мислителя до осмис-лення найпекуч!иих проблем лвдини та культури сучасност!.

Об'ектон досл!дження е фиософське ядро св!тогляду 0;Мандельштама.

Предметом досл1д«енпя окреслено фглософ1в культури

поета.

Теоретична, нетодолог!чна та даерелознавча основа дисертац1'1

Теоретичн! засади дослгдяення сформован! вивченням та осмисленням в ракурс! дослгдяуванот проблеми широкого кола днерел. Залучен! ргзн! прац! впчизняних та заруб1аних досл!дник!в, що за вище представленои класиф1кац!ею вгдно-сяться до вс!х чотиръох труп твор1в. Лля виразн!иого окрес-лення сакобутн!х поглядгв Мандельштама, а також в ц!лях встановлення генези дедких його гдей використан! ! працг його найближчих сучасникхв, як то: М.Бердяев, В.Брюсов, С.Булгаков, ВячЛванов, Л.Нарсавтн, Д.Мереаковський, В.Розанов,

Вол.Соловйов, й.Платонов, /1.Шестов; й.Бергсон, Й.Гейзхнга, Г.Квнг, П.Рхккер, П.Т£лл!х, б.Трьольч, Ф.Н1цше, й.Ивейцер та хн., - 1 попередникхв: Дхонхсгй йреопаг!т, П.Коиестор, йвгу-стин, Данте ! !н. Автор окр!м згаданих залучае такой куль-туролог1ЧН1 дослгдкення В,Д1Льтея, б.Кассгрера, Г.Рхккерта, О.йпенглера, роботи по середньовтччю Грановського, Раб!нови-ча, а такок науковх розробки, спрямованг на розв'язання проблем« д!алогу культур /Б.Б1блер, М,Бахтин, М.Бубер/. Оск!ль-ки автор прагне до виаву основоположних гдей, як! складають ост!в культурософськох' концепц!¥ О.Нандельитама, то теоретичною основой дисертац1т е передуем прац! четвертой групи твор1в, а саме т! з них, як! за канром наблизаються до концептуально? монограф!!. Найб1льи близькими для нас за свохыи науковими параметрами та св1тоглядною ор!ентац!ею е роботи К.Струве, Г.Фрейд!на, В.Терраса. С.йверинцева, В .Мшукевича.

Методолог!чнг принципи анал1зу грунтуються на засадах уникненкя спрощення, редукц!он!зму, невиправданох тривх-алхзаци, !деолог!зацГх тем та проблем; визнання самоц!нно-ст! I самодостатноси кошох нац1онально1 фглософ1г у структур! духовно'1 культури лидства, враховуючи разом з цим, що розвиток рос!йськох ф!лософсько¥ думки, в силу ряду обста-вин, е складним д!алектичним процесок, а такок тс, що однх-ею з основних його рис е плюрализм гдей та теор!й. Дослгдкення побудоване на основ! типологгчкого /тематичного/ п!д-ходу, з використанням елементгв генетичного Лсторичного/, наприклад, стосовно репрезентацп двох основних л!тературно-фхлософських теч!й того часу - акме1зму та символ1зму - у творчост! та свхтогляд! Мандельштама; при цьому автор свхдо-мо утримуеться т в!д всеохопно'т сциентизацИ проблематики, !

В1Д проголошення недоторканост! окремих II тлумачень. Важли-В1 методологгчн! аспекти при з'асуванн! значения звернення Манде ль ¡лама та його сучасникгв до середньов!чно1' дамки були запозичен! у таких представникхв ф1лософсько¥ герменевтики як П.Р1ккер, Г.Гадамер. Автор використовуе такон деякх методолог 1ЧН1 принципи сучасних компаративних та м1ждисциплшар-них студ1й. и шдход! до 1сторико-ф1лософського матергалу кер1вноя е сучасна парадигма стосункгв фглософп з ^сторгею свого становления, згЦно якох фглософ!я е не ао !нше як множнна нередукованих одне до одного вчень, коане з яких вгдтворюе особливост! св!тосприйняття конкретно-гсторичного часу 1 сп1ВВ1дноситься з етичною суттв загально!сторичного процесу.

Визначаичись в обсязг литературно? спадрнк мисли-теля, а також у жанрово-тематичному р1знома?ттх його твор!в, СЛ1Д зазначити наступне. Дяерелознавчу основу досл1днення складаить насамперед т: твори Мандельштама, в яких розгляда-еться ф1лософська, культуролог1чна та исторична проблематика. Автором вивчалися пращ 0.Мандельштама проза?чного яанру, в основному програмовх статт!, як то: "Слово 1 культура", "Ранок акмегзму", "Про природу слова", "Зам1тки про поез1ю", "Кгнець роману", "Гуман1зм I сучасн1сть" та 1н., - та твори, присвячен! певним персонал!ям: "Розмова про Данте", "Чаадаев" 1 1н.; використовуеться також автобиографична проза "Шум часу", "бгипетська марка"; поетичн1 твори, насамперед зб!рок "Камень", "ТНзМа", а такон деяк! зразки пгзньо? л!рики Мандельштама. Досл{джувались також листи, чорнов! нотатки, рецензп, внутргшн: реценз!? I 1н. Представлен! в дослЦаен-Н1 творя вЦповхдають р1зноплановост! творчостг мислителя та

- 14 -

репрезентують.основн! його iдет.

Наукова новизна дослхдження

Дисертащя е перишм дослтдзенням ф!лософського ядра св!тогляду Мандельштама, стержнем якого е культурф!лософ!я; саме такий птдхЦ дозволяе окреслити мгсце поета-мислителя в icTopif рос1йсько¥ та cbitoboY фглософх?.

Основн! елементи новизни:

- культура е гарантом майбутнього для Мандельштама;

- ця культура е свповою культурою i в центр! i'f cToiTb христианство;

- в icTopii культури вке була еталонна епоха - епо-ха Середньовхччя, цо е найбхльи органгчнош, за Мандельштамом;

- моделлш осмислення будь-яко? культури, в тому числ! i середньов!чно¥, е архпектура;

- другий найсуттевхший i'i вимхр - мова та слово;

- слово хоч i е коррелятом камена, воно репрезентуе життя, рух як його основний елемент,

Теоретичне та практичне значения роботи

Результати дисертацхйного дослгдяення можуть бути використан1:

- для лодалыво'1 роботи по збереженню , культурно? спадщини иинулого на основ! розум!ння того, що збереаення культури сьогоднг е питания збереження киття;

- для поглибленого вивчення icTopii рос!йсько¥ та cbItobox ф1лософ11 культури у вс1й множинх та самобутност!, для в!дсл1дковування основних напрямкхв фхлософп XX ст.;

- для подальшого ф!лософського анализу творчого до-

робку Мандельштама через введения його поетат1 в поле ро-с!йсько¥ ф1Лософсько¥ думки та а загальносвповий контекст, для пор!вняльного анализу його фглософгУ культури з гншими культурософськими концепциями;

- полозення дисертацГх можуть бути використанх л1-тературо- та мистецтвознавцями у розробцг теми, враховушчи предмет ¥х дисциплин.

йпробац!я роботи

Основн! полокення дисертац11 обговорявалися на за-с!даннях кафедри теорI¥ та хстор1х ф1лософ!¥, науково-прак-тичних сем!нарах для аспгранпв фглософського факультету, "Днях науки" молодих науковц!в /1996/ фглософського факультету. Про окремг результати дослШення автор пов1домляв на науково-практичн!й конференцг?, присвячен1й 65-р1ччи Нман-ського дервавного педагоггчного 1нституту /1995/, а також на 1нших' реНональних наукових конференц1ях. Ряд положень ди-сертацП опубл!ковано в зб1рках наукових статей.

Структура дисерта^У

Мета I завдання дослЦження, його методологхчна спе-цифгка визначили структуру дисертацг?, яка складаеться 13 вступу, двох роздШв, висн0вк1в та списку лиератури, Н вступ! окреслюються та обгрунтовувться актуальнхсть, загаль-Н1 методолог!чн1 принципи та новизна дослхдження. В першому роздхл! висвгтлюеться та частина фглософП культури Нандель-итама, в якхй розглядаеться культура як св1товлаштування конкретного гео-иторичного простору на матер!алх культури Середньов1ччя як найбиьш досконалот, 0ск1льки мислитель зо-

середжуеться не на соц!альному чи !сторичному розглядх епохи, а на вияв! глибинного зм!сту основних и складових, иукавчи альтернативи сучасност!, то Д0СЛ1ДНицький матер!ал згрупова-но таким чинов, ¡цоб в!дтворити той зм!ст репрезентанте часу, який виявляеться важливин для Мандельштама. Друга частина роботи присвячена розгляду !ниох вахливог площини розгортан-ня концепцГ? поета, де культура е сумою духовних надбань лвдства, його всеохватним горизонтом, стрижневик моментом ЯК01 е христологхя. Автор аналхзуе пошуки поетом предметно'? хнтенц!ональност1 христологгчного зм!сту культури, а такоя т! утворення, через як! в!н себе виявляе,

Вакливим принципом для структурування роботи бачить-ся ще й такий. Культура Середньов!ччя е просторовою характеристикою ф!лософ!¥ культури Мандельштама як деяко? модел! свиовлаштування, христолопчний змкт культури складае тем-поральний ви&пр його концепцгх. Враховуючи континуальн!сть даних категорий, що е вхдображенням концептуально? цШснос-т! поглядхв мислителя, вважаемо за необх!дне спочатку про-анал!зувати конкретно-хсторичний час, а пот!м його мета!сто-ричний змгст, розглядаючи св!тогляд Мандельштама в аспект! розгортання категори часу. Коли 8 висх!дним в його анал!з! е просторовий зм!ст континууму чи хронотопу, то видаеться за дощльне побудова першо? частини дисертац!? у вигляд! фазового простору, в якому мнокиною точок е сукупнгсть вс!х мож-ливих стан!в системи, а другох - як модел! простору под1й, п!д яким в науц! розуи!вть накладення на декартову систему координат часового визначення. Слхд зазначити, що мова при цьому йде про реальн! форми д!йсност!, як1, не будучи про-сторовими за зм!стом, виявляються просторово-подхбними за

своею структурою.

ОСНОВНАЯ ЗИСТ РОБОТИ

вступг обгрунтовуеться актуальность проблеми. що досл1джуеться, визначаеться мета { завдання роботи, виклада-еться загальна характеристика методолог!?, яка застосовуеть-ся, формулюиться головнг результат« досл!дкення.

В первому розд1л! "Орган!ч!сть культури Середньо-в!ччя - основа дн1версальност! ¥¥ форм в культурософ!? Ман-дельитама" анал!зуеться комплекс !дей поета, в яких поняття культури виступае в форм! вторично? специф!кац1¥, яка е найбхльа органтчнов г може бути визнана взгрцем для наступ-них епох. Мандельштам пропагуе необх!дн1сть вгдновлення ду~ ховних засад середньов!чного св!тогляду, розглядаючи епоху як раивний остр!в в подальний долх людства ! його культури. Периа частина к!стить анал!з саме цих гдей мислителя.

В перэому параграф! "Генеза епохи як умова гсторич-но? варт!сност! ¥? культури" досл!дяуються погляди поета на те, що гсторична 1ндив!дуальн!сть та самобутн!стъ культури обумовлен! перевагою тих чи пших фактор!в в процесг становления, вплив яких ! е визначальним для ¥¥ характеристики. Особлив!стш п!дходу мислителя до розгляду епохи е видтлення в якост! основних наступних ?¥ складових. Перше. Римська культура як в певному сенс! наступкиця еллШстично?, а та-коя як носгй власно?, полгтично?, правничо-державно?, в!й-ськово?, традиц!?. й оск!льки звертання до Риму як !деалу державно? м!ц5 е традиц!йним ! для рос1йсько¥ культури, ос-тання виступае у поета як продовжувач !дей середньоз!ччя, яке е ¥т потукним двигуном. Другий, не менш важливий для

Мандельштама фактор - киття варварських народ!в, що вперме активно д!ють на арен! европейськоУ гстор!¥. Колективна ед-н!сть германських племен внесла саме ту нову енерг!ю, якоУ потребував час. Увага йандельштама до умов формування епохи мае двояке спрямування, а саме: в напрямку кращого ! повш-шого вивчення епохи, осягнення УУ глибини, а такса для ство-рення проекц1т в новий !сторичний руб1ж - злам стол!ть, формування нового сусптльства - з Ц1ллю вир!иення проблем ново-утворених структур.

В другоид параграф! "Основы! культурно-гсторичн! чинники часу в аспект! в!дтворення ними духовного начала" доводиться, ¡но для Мандельштама основною рисою середньов!ч-ноУ культури е и орган!чн!сть, яка розкриваеться через сп1вставлення головних складових культури з елементани, що властив! вхдкритому типу сусп!льно-культурних структур. Дана корреляцгя зображуеться як гарант того, що засаднич! положения культурно-!сторичного зр!зу гарантуються на пост!й-ному д!алоз! з шфракторичним зм1стом культурного розвитку, а тако» близьк! до осягнення глибинного онтологхчкого р!вня культури. Основополоана риса часу визначаеться метафоричною формулою "душа, що в!дкриваеться". Бона в контекст: доробку мислителя характеризуе особливост! свпобаченна середньов!ч-нох людини, як! полягаать у сп!вуживанн1 двох св!тогляд1В -язичницького ! християнського, двох моралей - закритого ! в!дкритого тип!в. З'ясовуються ! гногх УУ семантичн! складов!: застеренення вIд розриву з д!йсн!стю через заглиблення в мр!йливост1 !деалу з альтернативою II творчого перетворення; означення т!еУ основи, на якгй умокливлгаеться д!алог культур та культурний синтез.

- 19 -

Специф1ка походу Мандельштама до характеристики гнших чинникгв часу, що полагав в актуал!зацп вгдтворення ними духовного начала. Саме з таких позиц!й розглядае поет основне', на його думку, досягнення епохи - арх!тектуру, яка, вт1лгавчи одночасно I матерхальнг символи, I просторов! рит-ми, виявилася найближчою до свгтоглядних оргентиргв часу, В застосуванш каркасног системи вбачае поет символ духовного розкргпачення лшдини, зняття перепон у ¥1 сп1лкуванн1 з в1чностю. Собори, побудован1 за такой методов, знаходяться для нього в центр! модел1 св!ту, впорядковують його хаос. Саме як антитеза хаосу, який поборюеться творчими зусиллями 1стор1¥, арх1тектура у Мандельштама стае одним хз основних культурософських понять, моделлю осмислення будь-якох культури.

Поет зосередяуеться ще на одному дхтитд! епохи - университет!, який вйе не просто символ!зував хдеш поеднання простору, иироту обхвату, але й брав активну участь в т¥ ре-ал!зац!¥, розвивамчи хнтелектуальн! вхдносини мха европейскими нацхями 1 сприяючи розповскдаенню духовних спрямувань в дуже иирок!й сфер!; а також на не менш ванлив1й в комплекс! соц1окультурних зв'язкхв часу та в систем! його погляд!в хде¥ кхста, Останна тему Мандельштам виводить з площини ур-бан!зац1¥ до розгляду св!тово¥ генеалог1¥ мхста як явища людськог культури. 1т розробка мае двояке спрямування: мхсто як праобраз небесного граду, вгчного М1ста, 1 як потукний семантичний комплекс, що пов'язаний з темой Петербургу, Мос-кви та Киева.

Третхй параграф "Асоцхативно пов'язан1 з Середньо-в!ччям хсторичн! та культурн! структури, ¡50 мхстять основнх

штенци часу в неспотвореному виглядх" присвячений дослгд-женню того тематичного комплексу культурософських поглядгв поета, який пхдтвердйуе «ивуч!сть та дтевхсть знайдених ним фундзментальних засад св1тобудови, пройшовии апробацию часом. Вагомим був внесок Мандельштама в св!тове дантознавство, а також в даслхдження в1рменсько¥ культури.

Та частина поглядхв Мандельштама, що стосуеться историчного зризу культури, е просторовов характеристикою його культурф1лософськот концепцхх г за своею будовои набликаеть-ся до фазового простору, де ынояиною точок е сукупнхсть всгх момивих стан!в системи.

В другому роздШ "Рел1ггйний стрияень культури як нос1й ¥¥ зм!сту для Мандельштама" анал!зуеться !ниа ваалива площина культурософсько¥ спадщини поета, пов'язана з розу-м1нням культури як суми духовного потенцхалу людства. Автор доходить висновку, що христологхчний змгст культури е стрияневим для даного ¥¥ рхвня.

В першому параграф! "Илях до теолог!¥ культури через конфес!йН1 типи християнства" з'ясовуеться духовна ево-люцхя поета в царин1 релхг!йно1 св!домост!, етапи творчого поауку духовного наповншвача знайдено¥ ним в культурно-арх1-тектурних засадах Середньовхччя найбхлыа досконалох для сус-пхльно-культурних структур форми. Такими рубежами е релхгхй-но страхований марксизм, культурпротестантизм як б1льи по-мхркований вархант протестантизму, в лоно якого хрестився поет, католицизм, т!сно пов'язаний хз захопленням постаттв та думками П.Чаадаева, православ'я як характерна риса росхй-сько¥ культури, Унхверсальнкть християнства, яка складае остхв культурософських погляд1в поета, е результатом пошуку

сильно? iHTerpauiftHQT основи його конфесхйних тип1в, а не палке спов!дування позицхй будь-акого одного. Бона у Ман-дельитама отримуе св!й найповнхиий вияв тод1, коли перетина-еться це з одн1ею ун1версал1еи - культурою. Погляди поета е ц1кавою розробкою хдей теологгг культури.

Цгннхсть свот'х !дей поет-мислитель завжди перев!ряе шляхом встановлення ix дхево1 проекц!¥, що зблиауе його з традиц1ею рое1йського ф1лософування з Ti постхйним пошуком соц!альноТ активност!. Тоя актуальним для нього е взаемо-зв'язок культури ! держави, перыорядшсть гуканхтарнот пол!-тики для суспгльного буд!вництва.

Культура на даноку, якхсно вищоиу piBHi ¥¥ гснуван-ня е для Мандельштама метахсторичнош цгннхстш, органхчним зв'язкои всього сущого, представленого як сукупний духовний досв1д кторичного розвитку, що в кожн1й етворен1й форм1 ув1ков1чуе прояв верховно! св!домост1; культура тому здатна викокати роль рятсвно1 сили в умовах соцгально-хсторичних та культурних катакл1зм1в шляхом прилучення до скарбниць духов-них надбань людства, до нивильних сокхв онтологхчних П1два-лин яиття. При використашп терм1нолог1чного тропу свого часу "туга за св1товои культурою" Мандельштам поборюе спокусу ср!бного стол1ття ро^йськоз" поез!¥ замкнутися в ел1тарн1й ностальгГт шляхом вказгвки виходу у св!тову культуру, яким е дух08н0-арх1тектурнх принципи середньовхччя.

йналгз самобутност! погляд!в Мандельштама автор зд1йснве иляхом ix сп1вставлення з близькими хдеямк як cniB-вхтчизникхв поета - Д.Андреев, М.Бердяев, С.Булгаков, Л.Кар-сав!н, Д.Мерекковський, й.Платонов, В.Розанов, В,Соловйов, С.Франк, П.Чаадаев, представники евразхйства та хн., так i

зарубхкних досл!дник1в - й.Бергсон, й,Гей31Нга, Ф.Шцие, П.Тхллхх, Н.Фрай,

В драгому параграф! "Проблематика лхтературно-фхло-софських теч1й початку XX столптя в творчост1 поета" розви-ваеться теза про те, що основним творчим методом Мандельита-ма як фглософа культури е метод рестрикцГг, себто обмеження поняття невеликим об'емом, судження - невеликою сферой, хдех - одним 13 р1вн1в XI розгортання. Доводиться, що область по-етики, в як1й теор11 вгршуванна значно менше, нхж фхлософп, е проекцией багатьох культурф!лософських погляд!в поета.

Двояке тлумачення Мандельштамом категорГт культури, що в!дображае дворхвневу Н структуру, латентно пов'язане з1 спов!дуванням поетом теоретико-програмних засад двох потуж-них ф1лософсько-лхтературних течгй XX ст, - символтзму та акмеУзму. Культура, трактована як скарбниця духовних здобут-•К1в лядства, те, на що мае вказувати символ, самовизначилась для поета лише п!сля того, як ним був знайдений II конкрет-но-1сторичний вар!ант, що набликаеться до иеалу, тобто пхсля 'осягн'ення хсторичних урокхв середньовгччя. йкметзм поета е тому якхсно вищим р!внем символизму, а не його антиподом; а прихгд на позицхУ ново'1 школи св1дчить не лише про поворот в литературной творчост!, але й про повну фУософсь-ко-св!тоглядну змгну, що полягала в поверненнг в!д безт!лес-нох хдех до 11 конкретних проявхв, вхд в1чност1 до !стор!¥. Теор!я домашнього елл!н!зму та с!мейност! культури ! мови е у Мандельвтама реал!зац!ею вимоги акмехзму про бгльиу ч!т-к^сть образ1В I понять. В!дзначаеться вклад поета в розробку гдейно-нистецьких засад означених теч!й, вказуеться на особ-ливост! розумгння ним усталених академ!чних терм1нтв.

- 23 -

Третей параграф "Слово як стрияень культури, носхй 14 спрямованостх до вищих ценностей буття" мгстить дослхд-яення погляд1В Мандельштама на проблем« мови, яка внступае стерянам культри, носгем едност1 та самобутностг народу про-тягом вс!ех його 1сторН, та слова як П серцевини. Автор анал1зуе специф1ку розробки поетом дуалхзму слова, яке по-в'язане з означуваною рхччв, I з П {деею, в парах слово-ргч, слово-Пс!хея. Вице окресленг положения конкретизують гдеш Мандельштама про повернення до початковот едностх, цШснос-тх сприйняття та реч1, глибини I повноти бачення.

Погляди поета-мислителя е оригшальнои розробною проблем герменевтично? онтолог!?, продовженням гумбольдхв-сько? традици мовного розумхння як свхторозум!ння. Автор репрезентуе той погляд на поез1ш Мандельштама, зггдно якого вона е спрямованои на в!дновлення онтолопчнох пам'ят! народу через розкриття загублеких в хсторг¥ властивостей слова, а тому пантопгчною, панхрон!чною, панепгстемологхчною.

Погляди поета-мислителя, дослгдженнш яких присвяче-другий роздхл роботи, е часовою характеристикою його куль-турфглософсько'? концепцп, а система цих поглядхв за свохми характеристиками наближаеться до визнаного в науц! простору под}й.

Н висновках пЦводяться узагальншч! пхдсумки до-слхдження. Акцептовано увагу на тих !з них, якх стосуються культурософсько1 концепцхх поета вцхлому, а не лише окремих т¥ ргвн!в, Окреслено перспективи подалыго? розробки проблем дослхдження, означена можливхсть залучення творчог спадщини Мандельштама до осйислення проблем людини та культури сучас-ност!. Визначено м!сце поета-мислителя на контурн1й картх

- 24 -

рос1йсько¥ ф!лософськоУ думки,

Qchobhi результати проведеноУ роботи можуть бути викладен1 у виглядх тез:

- стержнем свттогляду Мандельштама е ф!лософ1Я культури;

- категория культури вир!вгуе у нього проблему людського буття, репрезентуе глибинн! його структури; еталонноа ¥х формой е культура Середньов!ччя, а основними характеристиками - слово та кам!нь, як! несуть життя, рух, розвиток;

- проблемно-тематичне спрямування, а такой особливост! ф!лософування органично вписуить Мандельштама в коло pocift-ських ф!лософ!в, як! е фундаторами росгйськот !деУ. Ц!нн!сть внес'ку йоета-мислителя' в скарбница культурософського потенциалу людства полягае, насамперед, в оригинальней розробц! вве традиц!йнот для рос!йсько¥ фхлософ!'! iдет соборносп в царин! культури;

- можна такок стверджувати про певну сп!льн!сть та cnis-звучнкть культурософськоУ проблематики Мандельштама !з за-х!дноевропейською фглософхеш XX ст., проведене дослщження показало наявн!сть таких зв'язк!в.

Ochobhi положения дисертацхг, fi витоки, промхжн! .висновки, перспективи подальших дослщкень викладен! в на-ступних роботах:

1. Людина з точки зору науковот та релггчйноУ онтолог!У, //Гуманпарн! науки: проблеми, пошуки, перспективи. -Збгрник наукових праць. Бипуск I, Частина I. - Умань, 1993. С.45-56. /у сп!вавторств!/,

2. "Три зустр1ч!" Осипа Манделыитама//Гуыан!тарн! науки: проблеми, пошуки, перспективи. - Зб1рник наукових праць. Ви-

- 25 -

пуск III. Частина I. - Ямань, 1994. С.41-43.

3. Концептуальн! основи фхлософхг 0.Манделыитама//Вiсник Кихвського ун!верситету, Cspia: фхлософхя, полгтологхя, Ви-пуск 23. - К. ;Кихвський унхверситет, 1995, - С.128-134.

4, Проблема взаемовхдносин культури та деркави як ваяли-вий чинник формування громадськоУ позицП вчителя / На приклад! культурф!лософп" Мандельштама/ // Проблеми п1дготовки вчителя нацгональнот школи. - Тези доповхдей науово-практич-нох конференци, присвяченог 65-ргччю Нманського державного педагог!чного шституту, - Нмань, 1395. - С.49.

5/ Фглософ{я культури О.Мандельштама в acneKTi категорий простору та часу. // Тези наукових доповгдей та виступхв ви-кладач1в, докторантхв, acnipaHTiB, студенпв. - Ки¥в, 1996.-С.28.

Мартынюк Е.К. Философия культуры О.Э.Мандельштама.' Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Киевский университет имени Тараса йевченко, Киев, 1996.

Защищается рукопись диссертации, посвященной анализу философского ядра мировоззрения О.Мандельштама, а именно, его центрального компонента, которым является философия культуры. Определяется место культурфилософии Мандельштама в панораме русской философской мысли, а также в мировой куль-турфилософской традиции.

Martynyuk Е.Н. Philosophy of Q.E.Mandelstaa's culture. Dissertation presented to acquire candidate degree in philosophy, speciality 09.00.05,the history of philosophy. Kyiv State University named after Taras Shevchenko. Kyiv, 1996,

The paper under laintaince is devoted to analysis of philosophical nucleous of Kandelstas's vieus, папе 1 y it's central component presented in philosophy of culture. Ir this research work the place of Mande 1 Stan's philosophy of culture in the development of Russian philosophical thougtl and world culturephilosophyical tradition is deteriined.

Клшчов! слова: фыософгя культури, середньов1ччя, теологтя культури, онтолоНя слова.