автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.08
диссертация на тему: Формирование личности средствами музыки (философско-культурологический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование личности средствами музыки (философско-культурологический анализ)"

0$РК1ВСЬКИЙ ДНРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

(Й'-'ПР^-

На правах рукопису

ШЕРЕМЕТ ЛЕОН1Д ПЕТРОВИЧ ,

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 ЗАСОВАМИ МУЗИКИ 1Ф1ЛОСОФаЬКО-НУЛЫУРОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ13)

17.00.08 — ТЕОР1Я 1 1СТОР1Я КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ ^

дисертацн на здобуття наукового ступеня доктора фКюсофських наук

Харк]в—1994

ХАРК1ВСЬКИЙ ДЕРЖАВШИ УН1ВЕРСИТЕТ

'1

На правах рукопиеу

ШЕРЕМЕТ ЛЕ0Н1Д ПЕТРОВИЧ

(ЮРМУВАННН ОСОБИСТОСЙ ЗАСОВАМИ МУЗИКИ /5ЦЮСОФСЪЮ-КУЛЬТУРОЖ»Г1ЧНШ АНАЛ13/

17.00.08 - Т0ОР1Я 1 *СТОР1Я кулыури

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦИ НА ЗДЗБУТТЯ НАЛЮВОГО СТУПЕНИ ДОКТОРА «шйоасьних НАУК

ХАРКАВ 1994

Дисертацтею е рукопис.

Робота виконана на кафедр! культуролог!I >'кра1нського дер-авного педагоггчното унгверсктму Ы.П.Драгоыанова.

Офштйга _опо ненти:

. Доктор фхлософеьких наук, професор ГОРДГеНКО Анатолхй Терентаевич. Днститут фхлософгТ АН УкраГни/

2. Дзктор ф1лософських наук,

професор СУХАНЦЕВА Вхкторхя Костянтшпвна /Луганський пединститут/.

3. Дэктор фьлоеофських наук,

професор ШТОВ 1гор Павлович /Харивський тнститут мистецтв/.

Провгдна установа - кафедра фглософг! Черкаського педагогхчногс хнституту.

Г

Захист вхдбудеться ОУ И94 року о ДЦ'

годиш на засхданяг Спецхвл13овано1 ради Д 02020& при Харкгвськоцу державному ушверситетг. Дарктв, м.Свободи, 4/.

3 дисертащею можна познайомитися в центральнхй науковгй 616-лхотец1 Харкгвського державного университету.

Автореферат роэ1Сланий » г>~ О^ч 1994 р.

- э -

Г. Загадьна характеристика роботи.

АктуальнГсть теми досл!джекня.

Сгрихневов проблемою сьогодення I найближчо1 1сторично1 перспек-тиви е для иодства проблема свХтозбережекня. Усв1домлення цього те далеко не д1йшло до р1вня загального св1тов1дчуття, бо сугтеречить усьому культурному п1дгрунтю ЕвропейськоГ цивГлХзацХХ, зибудованоТ на цГнностях свХтаперетворення. До того ж весь реальний склад сучасно1 техногенноГ циз1лХзац11 несумХсний Тз принципом свГтозоереження I його культурно антропалсгХчною конкретиэац1ею - принципом самообме-кення Г м1нГмал1зацЛ. Огже, реальна проблема, котру потрХбнэ вирХ-шити, щоб подолати сучасну кризову ситуааГв, в як1Я знаходиться людство,- це проблема поеднання - духовно I практично - наязио1 установки на свГтоперетворення 1з налеинов установкою на св!тозбережен-ня. I лвдство у прав1 розраховувати на фГлооофГа у справ! духовного обгрунтування-шляхТв I механХзмХв доеднания цих установок у подаль-шому розвитку- нашо! цив1л1зац11.

. ГЕо-д'руге, о51д вГдзначити, що масштаба! зрушения, котр! в1д-булися останнГми роками, рХзко эагсстрили проблему абсолютного I вГдносного. РуйнацГя 1деологХчно-пропагавдистськоХ системи кра!а со-ц!ал1зну, зХткнення усталених уявлень- I с торе огип1в 1з реальн1ст» виявило 1х багато в чому штучний I нежиттевия характер. ВнасаГдок цього масоза св1дом1сть вабула склддно1 Г нестХйкс! структур». [Го-ряд Гз пларалГзацГеп! ц1нн&них ор!ентир1в в нХй спостер!гаетъся'ут-ворення певних "пороянин". Все це иабузаз своер1дних форм вияву в повед1нц! I д!яльност1 I огсремих лвдеЯ» I цГяих соцГадьних груп,. Ото* надзвичайно1 актуальной! дабувае проблема, ггошуку I айгру^*у-в^ння деякого мГрила, певноХ "одиниаГ™ масштабу оц1нки I дП. X «я ' "точка в!дл1куи мае нести у собХ в1дч,утн1 ознаки абсолют нсстХ. ГГра-чоиу ц1 ознаки айсолзотност! мадией бути ^кчми, до пХд-тягает» сб-грунгуванга, а от же, 1ктелектуальн!й та емояХйнТя Т отерпнет ад IX.

Таков; реальной "точке®- вХдгЛяу", " одтгацр.в маептабу" ус1х оц1нак I орХентацХй е особистГсть» Визнания цьего а важливим над-банням Европейськ:о1 цив1л1заа!Х, ао дозволяв бХльшост! розвк^утях храХи свХту вести пол1тику I розвивати спХвробХтництво ка засадах парозумХння. Права I свободи особистостГ стали крнтерТем ецГнки великих I малих под1й, завдань X зобов"язана> у мехах мХзнарсдного спХвтовариства. Протз, ¡»деться ггокицо лита про морально-правоае з».-значения особистост! абсолвтним масштабом лвдського Тону ваш«. %

- b -

й тут щз не все до к1нця э"ясовано. ГГодекуди виникагть суперечност! м1к правами особистостГ I правами народу, I способи роз»'«эання иих суперечностеа не завжди и окна вважати в1дгшв1дними до. ствердкува, них загально-людських цГнностей.

Огке, на нашу думку, визнання особистостГ як основного масштабу люде ьк. ого буття ¡це погребу.? свего докладного фТлософського обгрукгування. Вонь, »окрема, мае показати, що "абсолвтн1ст>" осо-бястаст! як феномену лшдсъкого буття спираеться саме на те, цо в н1й несуперечливо поеднутггься /точн1ше, можуть поеднатися/ тенден-цП до св1топеретворення I свГтозбереження.

Кр1м того, в рсэбудовГ ново! украГнськоГ держави проблема. особистост1 е. оди1ею э вайважлив1ших. Ото ця проблема роэглядалась в мину л оку в пол1тичному, Гсторичноиу, педагог1чному, психо л ог1ч ному, фГлософському, естетичнсму та Гнших аспектах'в досить активнТй форм1, то сьогоднГ «I досл1дження, 1х змГст, нас не задовольняе I пютребуе значноГ зм1нк, перш за все методологГчного п1дходу у спра-в1 вирГшення проблема лвдини; особистостГ, яка так гостро постала в сучасний пер1од.

Людина нового суспГльства, яке будуемо, мае бути свГдо-мим, творчкм, дГяльнГсним, культурним учасником 1сторичного проце-оу, а не "гвинтиком", як це було в роки будГвництва соцТалТстичного суспГльства, д* мала м1сце абсодитизацГя ссцГально-економГчних за-коном1рносгей, що привело до викривлення Гсторичнаго пронесу, який мав майже во! рвеи, що характеризуеть регресивний розвиток суспГльства. „

Особливо бракуе вагомих теоретичних, фГлософсько-есте-

твчних розробок провлем, де б розглядалась особистГсть в контекстГ ОучасноГ ся»1о-хультурно1 дГйсностГ, »окрема, таких як, рол» музики у форму ванн! особистостГ.

НаведенГ м1ркування гшясшшть, чому автор звертаеться до розгляду проблем« особистостГ, ЙТльш тога, чому в1н прагне sa-свГдчитв II стри*невий - подо сучаг.и.оГ ф1лософсько1 проблематики -характер. I це незважавчи на численнГ розвГдки на теми особистостГ, виховання, форму вання ново! люди ни тощо, у недалекому минулому.

Oipaia саме в тому, чо на думку автора, в контекст1 су-часна! соцГально-ГсторичноГ I духовно-культурноГ ситуацП вся проблематика, пов"я»ана I» особистГотв.иас бути суттево переосмислена. Грунтом для ifbого стане тлуиачення особистостГ не в соц1аяько-ви-ховному, ба навГть "модельному" вим1р1, а у вимГрГ лвдс»коГ онто-жогП, коли особистГсть ви значиться слециф1чнов формою людського

буття- ТодХ I тах1 вузлов! для ц1лих роз*1лГв нашего соц1альна-гу-манГтаряого знания ггоняття, як "формування особистост1", повиннГ бути переосмислен! Г мають набути нового зм1сту. В цъому шлан1 по-новому в1дкриваеться I тема "музика I особист1сть".

ОнтологХчний пГдхГд дозволяв гсобачити, що багатом1рна в»а.емод1я особистост1 1 иузики з1дбуваеться семе у бутт1 I сама музика усвХдомяюеться вже не як штучно проду кована людьми умовна ре-альнХсть, а як певния вияв дядського буття. Тому I II роль у про-цес! формування особистост! сл1д розглядати. теж по-новому - не стХль кш ж засХб впливу чи суто вихсзноГ д!Г, скГльки як реально фу гас-ц1ануючий за законами самого лвдського буття фермотворний чинник гроцесу ствердженна I розгортання життевого пронесу яюдини.

Пздаемо, но ц1 мЕркування пеанов; м1рою характеризует* погляди автора про актуальн!оть вийраноГ проблеми. Проте вГдмГтимо вд ряд важливих обставин?

ГГо-перше, проблеми культури в сучасний пер1од значнов м1рои: п-ривертавть увагу в мХжнародних орган1зац1ях, зс.срема в СНЕСКО.

Гк>-друге, нагаяьною потребов сьогодення е зимога да дер-асавних Хнститут1в- формування особистост! «асобами культури якомога. ближче наблизитись до освоения украХнського надХоналъного ненталХ— тету»

По-трете, музична практика сучасност1 ставить нев1д-кладн1 проблеми у прочес! формування особистост! засобами музики, як1 пов"язан1 з рХзночитанням, часом, крайне протидяжних зразгЛв музична1 творчостХ. Таке вГдношення до музики, так I до особистостГ, потребуй глибского звукового дослХдження сп1ввХЖношення I вза-емод11 цих феноменГв»

В1ддавчи належие ндукхтому I практичному внвеку, зро-бленагаавими дослХдниками I педагогами в естетичне вихозання особистост!, одГд констатувати, що можливост1 мучяки в пяан1 формування особистост! ще недостатньо вивчен! Г доолГдкен!»

ОгупГнь вивченост! та досл1дженос?Х прбблеми.

Сучасним спробам осмислення ролГ музики у процес! становления розвитку особистост!, передувала певна фГлософська тра-диц!я. ХТ кяасичний пер1од бере початок ще з давньб-грецьких, ан-тичних часХв. Так, у ваукогих працях Щфагора, Платона, Ар1стс?«~

- б -

ля та багатьох хнших ми знахрдкмо nepmí спроби пехай хсч не anpi-шення, але постановим науково проблеми форцування особистост: засовами музики. IIotím ця проблема в тих чи хнших вариантах про низу вал а творч1сть фхлософхв та муэикоанавцхв епохи Середньовхччя í Вхдрод-ження.

Значна традищя щодо обгрунтування сощально-виховно! рол: цу-зики проймае культуру укра1нського народу протягом кхлькох ст0л1ть. Ця проблема nocíдала значне вдсце у творчостх Г.Сковороди. Серйоз-hí мхркування з цього приводу виеловлювали пров1дш украТнсьм ком-позитори М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведэль та íh. Чимало уваги осмисленню музики як феномену людського дулу, mí спя i рол i Г1 в культур: прадхляли тгредставники шмецько! класичноТ фхлософх!: • Кант, Гегель, Швллхнг та еететики романтизму.

Щкавг хде! подо при роди i сощального функвдввання музики энаходимо у фглософськоиу доробку А.йопенгауера, Ф.Щще, Е.Гуссер-лд, М.Хайддегера та íh.

Значдай внесок у рояребку фглософг! i сощологИ музики зд1й-енили 0.Шпенглер i Т.Ддорно, проте в новiraifi европейськгй фглосо-фН ми не sнаходимо спещальких дослхдвень, присвячених цгэично-ес-твтичнов^у вихованню i, ширше - рол1 цуэики в процвех становления лодсыгоГ OCOÓtfCTOCTÍ .

Ориггнальку фхлософську теорхю музккк розробив росхйський ра-дянський фглософ 0.Ф.Лосев.

Вахко знайти фхлософа наш! сучасностх, який би не займався проблемами особистостх,'але найб1Льшо1 уваги цхй проблем1 .вгдгали так1 нашх сучасники як Ю.Л.Афанасьев, б.К.БистрицькийД.В.Еичко, А.Т.Горд1енко, 1.А.Зязюн, Л.Т.Летук, ВД.Иазепа, В.М.Нхчкк, В.В.Се-лхванов, О.М.Семашко, Ю.В.Перов, Х.П.ЕЫтов, К.П.%дря, Х.З.Цвхотст-ро та ÍHmi.

Велика увагь. придхлялась проблеш формування особистостх виз-начними радянсысими педагогами. На - Ш.Амонашыхл1, В.А.Сухомлинсь-кий, М.Д.1%>титн та хншх.. Чимало цхкавого зроблено цими вченими. Okpím опису практично! робота в 1х творах mí стяться певт уэагаль-нення, як1 мають велике значения в плат поширення Тх практичного досв!ду. В саоГх роботах щ автори викладамть сво! погляди подо виховноГ рол i цузики, охшеувть конкретщ прийоми аикористання музики в педатоГ1чихй практтц. Про те 1х висновки i по ради не виходять за uená емпг ричних узагальнень.

Принципово важлНвии досягненням у теоретичному музико-

- Т -

зназствГ стала ГкгснацГйна теорХя Б.Я.Язорського та Б.Ь.Асаф"ева, де Еязначаеться оеновикй нос1й соц!ального змГсту музики, я с мая яизначальний впгав на формувания ссобистост1 в ггрсцес! II сгтГлкузалия з музикоа. Те ор1я 1нтонац11 I сьогодн! виконуе методояогТчн! функцП створення нових п1дход1в до ггрсцесу формузання особистоетГ засобами музики. Нззважаючя на те, що 1нтонаы1йна теорГя музики сггри-яла суттево п1днесенню теоретичного музикознавства процес формувак-ня особистост! засобами музики для сзого всебГчного дослХдження лотре буе розгляду в б1льш широкому контекст1, який надае ц1й проблем! сучасна естетика.

Проте розгляд проблеми формувзння особистост!. засобами музики, вир1шенкя II в сучасн1й естетиц! показуе, що грунтовнГсть I перспективн1сть забезпечуються гтлХдними ф1лософоькими Гдеями, аде-кваткими витлумаченню природи лвдини I природи особистост!»

В цьому планГ значноТ уваги засяуговувть дослХдження Ю.А.Кремлы>ва, В.К.0ухаздево1, Т.В.ЧереднГченко, Н.А. ОчеретовськоГ та 1нших, теоретико-музйкознавський досв1д яких пХднесений до ф1жо-софсько-естетичнаго р1вня» ,

Засауговують також уваги дослХдження М.Г.Араноськога, В.0.Сган1шевського, АЛ.Мухи, (З.Г.Коствка, О.С»31нкевич, С»Н.Шанг1-на та 1н„

В роботах автор1в цього напрямку доех1дження поряд з великою заслугой мало прид1ляеться уваги додо специф1кк функцХонуван-ня музично! культурк, механ1зм1в впливу 1Г на людику в план! II жит-тевого процесу, в ф1лооофсько-естетичному аспевст1.

Досягнення музикознавц1в та педагог1в.важитинуть б1льше, -коли 1х поставит« на грунт оучасна1 теорИ оообистостГ, яка розроб-няеться в сучаснГй психологП в традицХях Л.С.Виготсысого, С.Д.Ру— 61нштейна такими досл1дниками, як К.А.Абульханова-Слааська, В.О.Ро-манець та 1н.

Щодо дослХдження нацХсГнально! духоаиа1 культур* Укра1-ни сл1д зауважити, що певн1 засади для вивчення визначено1 нами: проблем у тому напрямку дають Где1 ряду' мислитея1в иодо специфХхи на-ц1онального ментал1тету, нацХональиого характеру. С*1д згадати перед уйм Г.Осовороду, Н.Костомарова, И.О.Бердяева, О.ВЬенгдера, В.С.Со-. довйова, М.Драгаманова та 1н.

?азон з тим сд1д в1дм1тити, що ряд важливих, крупних проблем, пов"язаних з розглядом проблематики дакого дисертацГйногя дослХдження, залишились поза увагов наших наукових спец1ая1стГв»

не знайшли сеого грунтовного наукозого осмислення, зокрема так!, як: вплив музики на формування особиегост1 в аспектГ комплексного пГдходу 8 урахрванням с оц1ально-П"сихолог1чно1, фХлософсьхс! та музи— кознавсько-педагог1чно1 специф1ки музики, роль музики у -становленн!, вГдродженн1 I розвитку нац1онально1 духовно! куяьтури УкраГни та 1н.

Загальну методолог1чну базу даного дисертац1{*нсго досл1д- . кент стакоБйть октояог!чний л!дх;1д в дослТдженнГ лвдини Г культури, ьо е конкретяим виязом онтолог1чного повороту, зд1йснюванпгс в св1то-в1й фХлософП осташТх десяткрГчок I стверджуваний останн1м часом у в1тчияняному соц1ально-гуман1тарному знанн!. Саме в цьому контекст1 були оприйнят1 I левним чикок розвикуг! деякГ 1деТ, шо д1сгали свое обгрунтування в теоретичному музикознавств1 / зокрема - 1нтонац1йна теорГя Л.Яворського, В.Асаф"ева та 1н./.

Емгйричним базисом дося1дження слугували матер1али з Гсто-рИ музично1 кульгури Еврши I .зокрема, Укра!ни , I передус1м факти I емп1ричн1 узаг&льнення в галуз1 музично-естетичного вкховання.

Головною метов дисертацХйного дослХдження е ф1лософсько-естеткчщй аналДз музики в контекстГ ос ков них 1дей онтологИ людини^ф^.-

вияву людського буття в1дпов1дного за сво-1ми суттевими характеристиками подо смислово1 структури особистост1 Г вдатного через не справляти Хстотний формотворкий далив на II основ-н1 складов1.

Головна мета дослХдження передбачае постановку I вир1шен-ияряду б!льш часткових, алз в заем опов" я зан их з нею завдань:

- Вйзначеяня особис-тост! як сб"екту ф1лософсько-естетичного досл1д-г шення; .

- Вияв структури особистост1 в II онтолог1чному аспектЦ

- ВисвГтлення специф1чно1 прирсди музики як буттевого феномену?

- Виявлення формотворних можливостей музики у процес! киттед1яльнос-т1 особистост1;

- Анал1э 1сторП музячно! культури в аспектГ II соиГально-виховно! функцИ;

- Анал1з р е] музики як вежливого чикника у розвитку творчо1 актив-

ностГ особистост1;

- Пока» гйрмон2зуючо1 функцП музики в пропес1 формування особис -

тоет1;

_ Досл1даення специф1ки вт1лення укра1нсько! ментальност1 в музич-и1й культур! укра1нського народу I впливу укра1нського кузичнаго мен-т&лХтету на формування особистост1;

- Виявлення особливо! рол! музики у в1дтворенн1 I формуванн! тако!

зластивост! особистост! як II в1дкрит1сть.

Новизна дисертацХйкого дослХдження полягае в низц! полозке нь

I висновк1й, серед чвдх найважлив1шими е:

Лцсертац1?.не досл!дженнЯ виконане автором на основ1 ново! ¡юнцепцП формування особистоот1 засобами музики:

- ГГроаиал1зована в данХй робот! проблема особистост! дозволила ви-явити, що вора е специфХчним проязом буття, суттевими характеристиками якого ей ступают! ун1кальн1сть, безпосереднХсть I здатн1сть дч синтезу I перетвореннп смисл!в» За своею структурою особист1сть сг?а-новить взаемозв"язок таких суттевях смислових характеристик як: творча активн1свь, гаркон1йн1сть, нац!онально-етн!чна ментальнГсть, в1дкрит1сть, як1 мають прояв своГх смисяових аналогХв у музицГ, бо вона вбирае з себе I свозр1дно репрезентуе под1евГсть буття, зона е специфГчшм буттевим феноменом Г значно збагачуе смислотвврн1 ре-сурси особистост1 I людського буття взагал1.

Огже, сп1лкування з музикою розширюе внутрХнце поле свобо-ди, продукуе т1 структури особистХсного буття, що можутъ бути споро» для внутр1шнього вт1лення творчо! активност1, гармон!йност1,нац1о— нально-етн1чно! визначеност! X в1дкритост1 особистост!. Говорячи уза-гальнено, музика формуе особист1сть як певну ун1каяьно-духовну, ц1-лГсну систему, в як1й гармон1йно узгоджусться Г п1дпорядковуються

II отруктурно-смислов! елеменги.

■ - Висловлен! нов! !де! щодо особистост!. Як об"ект ф1лософськс-естетичного досл1дженкя, на в1дм1ну в1д II соц1ояог!чно! X психолог1чно1 проекцИ, особист1сть е спецйф1чним ви-явом буття, суттевими характеристиками якого виступавть ун1каяьн!сть, безпосередн1сУь I здатн!сть до конценгруванкя I перетворення смиол1в.

- "0ообист1сть постае на перетинГ смислових л1н1й буття як стала форма концентрацИ, оформления I п1днесения смислу. Розглядувана таким чином особист1сть за своею структурой: становить собою взаамопов"яза-нхеть таких суттевих зизначгноотей як-от : творча активн1сть, гармо-н1йн1сть» нацГонально-етнХчна визначенГсть I в1дкрит1<2?ь;

- Виявлено, що найближчим хорелятом особистост! в- бут?! виступае культура, котра не може позбутися особист1снсго начала без того, щоб не перестати бути культурой. Тому I естетичний вин!р культури е не-в1д"емноя характеристикою буття I сутн1сно! самореалХзацП особистост!;

- Встановлено, ас музика постаесвоерХдним аналогом особистХсного буття. Под! б но до особист осп Г, нузиу.а е ностГйна самозмХна I»

реженням певно1 смислово! визначеностГ, а отже, мае властивост1 са-мооогрунтування. Принципово поБ"язана.1з розгортаннам свое! смислс-. во1 цШсност1 у час1, вона.як I особист1еть характеризуешься унГ-кальн1стю, неповторнХсгю. Музика вбирае в себе I своерХдно репрезен-туе под1ев1сть буття Г ции значно збХлыпуе смислотворнГ ресурси осо-бистост1 I людоьк ого буття взагал1. Музика - це пев на сфера I спо-с1б ад1йснення скис«. Пе смисл, акцентованкр I розгорнутий' у час! •I эакрТпдеяий г межах специфХчного муяичного простору, це змХна I збереження смислу, це тривалХсть I структурован1сть смислу, нарешт1 це само сбгруктування I самозростання смислу.

Основним способом зд1йснення смислу в музиц1 е 1нтонуван-ня. За вс 1мг. цими параметрами музика виоуупае як буття, суттево спо-р1дкене 1а особистГстю. 1в той же час в1дм1нне в1д неХ. В1дм1ннТсть м1ж ними погягае в току, до музика - це б агат о е чому умовний св1т, хоча ця умовнТсть не позбавляе його рис визначеност1 буття. Через те смисловГдтворення особистХств музичних форм передбачае попередне Прил,учения особистост1 до них, осягнення в1дпов1дною музичною мовою.

- Проведено анал1з IcTopII иуэично1 культур» Европи з боку II соцХально-виховних функцТй, явий виявляе певну законом!ркГсть II роз-витку;. Законом1рк1сть ця полягае в тому, до Тз зростанням зр1лост1 музично1 культури в н1й все б1льшу роль в1д1грае св1доме прагнення coulywy до посл1довного застосування нузики як засобу формування со-ц1аяьно бажаних властивостей людими. 0*же,йдеться про зростання рол1 иузичнс-естетичнсго вихованкя в загалькому процес! соц1ал1зац11.

- Об грунтована думка: Якцо творчГсть - це реальний процес I по-в"язаний в1н 1э peaльним зрушенням у бутт1, то творча активк1сть що-хо св1ту мае риси буття потенц1йного J, т1льки в особистост! знаходить д!йсний свХй грунт. ОгобистХсть виступае справжнХк носХем твор чо! активностХ, а ця остання е нев1д"емнов ознакос особистост!, скла-довос II смислово! структур«. Творча активн1сть - це перзе поеднан-ея буття а! свободен. А тому це е кеобх1дна рнтологХчна передумова творчост1, II грунт. Формою 1втеграц1 Г моклквостей, що робкть Ix yclx разок реальким чинником 1снування 1 зд1йснення творчо! активностХ

як окладcboI смислово! структур« особистост! е ХнтенсивнХсть житте-

д!ялькост1 останкьоТ.

Оуттевики характеристиками творчо! вктквност! особистост! також е : потеш1йна диферевд1йован1сть /установка на здХйснення конкретних твсфчих актЬ/; потенц1йна 1отегрован1сть. /установка на 5д1йонення э кожному творчоку акт1 yclx творчмх сил I здатностей/.

Музика з великое безпосереднГстю втГлпе у соб1 ту фундамен-тальну якГсть мистецтва, що робить. його своерГдним досвГдом свобода. НевимушенГсть почуттевих стан1в людини в?1лветься в музиц! з бГль-шов безпосереднГств I переконлгаГстю. Через те сп1лкування з музя-'tou розширие внутрГшнГ зони свобода, продукуе тГ структур« особис-tIchoto буття, до можуть стати опоров для внутрГтнього т*г1лення тварчоГ активност1 особистостГ бути матерГалом I навГть грунтом са-мотворення особистост!.

Потребувчи певних зусиль для ГГ осмисленого осягнення, му-•зика продукуе здатнГсть до духовного напруження, стимулюе 1нтенсив-нГстъ життедХяльностГ особистостГ як важхиву передумову творчо1 ах-thbhoctIJ

- Зисуваеться I аргументусться така думка : У висвГгленн! 1с-тотноГ posl гармонГзуяноГ рол1 музики у фориуванн! особистостГ сут-теве значения мае те, «ю в ГсторГГ фГлософсько-естетичноГ думки бу-хо вирой явно ттокяття внутрГшньо1 I зовн1иньо1 гармонИ. ВнутрГшня гармон1я особистостГ становить взаемну вГдпозХднГсть сут^ кГских сил людини, «о визначаа м1ру ГГ цГлГсност1 I ун1версаль'ност1, досяжну на даному щаблГ соцГахьна-Гсторичцого I культурного розвит-ку'. Вона е вадкочас Г зм1стовноп, I формальной характеристик ос осо-бистостК Зозн1аяя гармонГя характеризуй узгодженГсть вкутрГщнГх складових соцГуку та процес його взаемодИ а природой. I коли музика мае чимал! можливостГ щодо с причинения внутр1акьо1 гармонП, то TI можливост! щодо гармонГзадП I зовнГшнього буття особистостГ аГяк не можна перебГльиуваги. ГармонГзувча функцГя музики виявляеться тут лишэ через регулювчий вплив на органГзацГв форм поведГнки окре-мих людей Г груп через запровадкення у масову свГдом1сть певних установок I зразкГв поведГнки:, що акумулввть у собГ гуманГстичн! ежист. Людина схильна до ор1ентац1Г на гармонГияий баланс, на гар-монГйну завершенГсть ситуацП. Мистецтво допомагае лвдинГ досягти гармонГйного балансу, Г в тому його важлива -воп?го»но значуща функцГя:, яка, на нашу думку, ще недостагньо визначена Г винчена ее-тетгасой. Музичне мистецтво, як нГяяий Гнший соцГальний Гнститут, во-яодГе здатнГств формуват'и гармонГйне, цГлГсне свГтовГдчуття I цим eywee епркя« формуваннв цГлГсноГ, гармон1йно! особистостГ. Гармо-нГзуючий вплив музихи на особистГсть виявляеться гакож у тому, ¡цо вона виступае вагливим емсцГйио-об разним засобом узгоджеяня свГто-гляду лвдини I ii св1товГдноыення, 1х гармонГйного поеднання. Ци роль» музика може виконувати тому, до сама являе собоэ пеану мГру

гармон1йност1 того чи 1ншого типу культури, кристал1зац1ею притаман^-них 1й гармон1зуючих потенц1й.

- Встановлено, до особливе значения музики у формувайнГ особис-тост1 поЁ"язане з II роялю як д1йового засобу прилучення явдиви до нац1онально1 культури, до глибинких засад культурного буття даного етносу » Музична культура, як I Гнш1 галуз1 нац!онально1 культури. виступае ланкою гатосередкування м1х нац1ональнов ментальк1ств I ста-"лими: духовними структурами особистост!, духовним базисом 1Г життед!-яльност1 взагал1. Причому безпосередньо вос1ем I пров1дником нан1о-нального начала в музичн1й культур1 виступае нац1ональния музичний ментал1тет.

- 3"ясовано, що ментальн1сть - це ядро св1домост1 сукупного суб"екта, що базуеться на п!дсв1домому, специфГчне стале св1тов1д-чуття I св1тосприйняття, но багато в чому визначае мотивац1йну сфе-

. ру духовного життя I реальну поведГнку даного суб"екта. Кац1ональна ментальн1сть е кев1д"емнов приналежн1ст«г духовного I практичногв життя народу, справляе значний вплив на спос1б його життя, псих1чний склад I в к1вдевому рахунку - на виб1р народом свое! 1сторично1 до-л1. Нац1ональний менталХтет виступае певнов формов закрГпленкя Г кон-кретизацП нац!онально1 ментальностТ. В1н являе собов певну систему неусв1домлйвано. функцХонувчих норм практичного, морального, релГгГй-ного, естетичного життя даного народу, то становлять найб1льш стал1 структури мотивац1йно1 сфери нзд1онального духу;

Нац1ональний нузичний ментал1тет характеризуешься насампе-ред тим, цо включае специф1чн1 риси нацГонального мелосу, притаман-с ного данону -народу, а також - загальне сбгрунтування /на р1вн1 не-усвГдомлюваних мотив1в I зразкГв естетичноГ поведГнки/ жанрово! структури музичного мистецтва даного народу, загально-прийнят! тра-диц11 сп1лхування з музиков I нов1 традицИ музично-естетичного ви-ховання тощо.

НацГональний музичний ментад1тет до певио1 м!ри е формов коккретиэацП I нац1онально1 менталъност1 як такоГ I нац1онального менталитету, але з переважавчим виразом в ньому рис саме менталГте-ту. &1дси I запровадження автором саме тери1ну "НацХональния музичний менталГтет", який, можлпво, буде уточнено в наступних дослГд-женнях.

- Показано, до суттеве значения в конституванн! нацГонального музичного ментал1тету мае пов"язан1сть I взаемозбаг&чення нац1он<?ль-них 1нтонац1й, ритм!в, гармонИ та 1нших специф1чних компонентТв

музики. Коли к у музичиому твор1 н!як не прослуховуеться його нацГ-снадьно-кулътуряа основа, то.зм1ст «ого втрачае один Тзчи не най-важлив1ших каналГв стверджеяня у формах музичного сприйняття. Загаль-ноллдське значения його внасл!док иьвго стае багато в чему проблематичном. Озоблива роль у втГленн1 змГсту кац!онально1 ментальност1 в музичн1й культур! даного народу належить 1нтонац1йн1й сторон1 музики. Саме вона безпосередньо виражае особяивост! психХчного складу I притаманнГ йсму особлизостГ переживания подГй свого Гсторичного I повсякденного життя. Тому 1итонац1йна сторона е визначальнов в музичиому комплекс! щодо 1нших його складових, таких, як мелодГя, ритм, гармонХя та 1н., що мають бути об1,еднан! в одке цГле I становити гар-мон1йну едн1сть - у сфер! формування св1домост! особистост1, II на-цГонального мегаалХтету. В той же час не слТд забувати, ад розвиток музичноГ культури, по-перле, суттево пов"язаний з динам1кою соцГаль-ного I культурного буття народу, а по-друге, становить певний процес смислового розгортання внутр1шньо! логГки побудови, зростання I ствердження власних потекц!й даного етносу, котр1 находять свого адекватного виразу у музичних формах."

Ось чому Гнтонац1йна сторона не волод!е абсолютно моно-гсольним правом на вираз сутност1 музики:. Деяк1 под11 життя лвдей, в1добра*уван1 в музиц1, заставляють 1итонац1в промовляти до нас засо-бами ахцентованого ритму чи навХть жахливоп дисгармонТею. 3 1ниого беку, пошук нових виразних засоб1в приводить музикакт1в до переос -мискеиня звичних музичних форм, до зкГни 1х скисяово! струхтури.

- Показано, то творча активйсть саобистост!, та грунтуеться на 1Г внутрХшнГй гармонХйностГ Г ц1ж1снастГ, набугае характеру з!дкри-тостГ, (сотра виступае сьогодн1 як 1стотно актуальна фундаментальна риса особи стаст!, котра, моэгаиво, стане базозев у перспектив! гадального розвитку яодини, пробуджувана р1энимк чинниками сучасного життя. Хюдська ун1версальн!сть може бути спотворена, коли будс штучно пере— пинятися у своему розвитху, буде стикатися з межами нац!онально1 культури як перепонами на шаяху до вселвдськост1г I музичка культура що в б1льш1й м!р1,ар1х вербальна культура, пой"езана 1з преднетнГ-ств, мотливо дае бГльший прост1р для вияву I ствердження р1зних форм иодсысо1 ун1версаяьнсст!. Оср1к тога, 1стор1я музична! культурй за-св1дчуе, ¡цо творча 1ндиз!дуальн1сть, виступавчи носГем певних рис нац1ональноГ ментальност1, в той же час знаменуе собой розрич наи1-о на ль н о~Щу льту рн ог о конт!нуума, спричиняе до перервност! традицИ I,

ствердкуючш свое людське право на новину, свободу в1д обкеженостХ, тин самим парадоксалько виражае загальнолэдсысе начало, привносить його в нацХональку культуру. Отже, музична культура виступае природам виявоь: I пров1дником яидськ"о1 ун1версальност!, дХйовим чииии-кои вХдкритост1 лвдини долвдини, народу до народу, дюдкяи до культур», а культури до людини.

Теоретична I практична значимГсть дослТдження.

Положения, обгрунтоваи! в дисертац11,_ можуть, бути використанГ в науково-теоретичнХй робот!, як певнТ ф1жософоькс>-естетичн1 орХек-тири в художнТй практиц1, в орган1зац1Г д1яльност1 закладТв культури Г ос об див с у сфер1 музично-естетичного виховання. Зскрема практично зкачущшм може бути св1дома ор1ентац1я на ствердження музики II гар-монхзувчо! функцп I як чинника розвитку тв0рчо1 8етивн0ст1 ос оби е-тост1. СЫдоме використаякя надбакь вад1онально! муз/чно! кухятури сггрияе п1днесенню нап1онаяьно1 саиссв1домост1 народ!в Укра1ни, без чгого формування ц1л1сно1 осебистостХ в кап час не може бути повно-цХнник.

В той же час сл1д всеб1чно виксристовувзги иождивост1 музич-но1 культури вод о розвктку такс! актуально! на наш час риск особис-тоот1, як II в1дкриг1сть, щс дае реавьну основу для гарнокХйного по-еднання П св1домост1 I дХяльностХ, нацГоналького I загаяьнолюдсысо-го*. Все це може бути конкретизовано I реадХзоване:

- при читанн1 курс1в з иузично! естетики, ф1лософських проблем музикознавства як у вищШ екоя!, так I при впрок ому загад1 культурно-освХтнХх, иузнчикх назчадьних «акладХв;

- при читакн1 курс1в я теорИ та 1сторП культури, нормативах курс1в з естетики, 1сто?Н кувнки;

_ у прахткчкХй робот! з музиказ-ьно-естетичного виховання при вивченн1 питакь про сучасну моходХжну кузик&льяу культуру, при нздан-нГ допомогк практика* музичио-естетичнаго виховання молод!жно1 нузич-но1 культура та * мет ос- актив! зааП впливу музики иа фсрмуванкя осо-бистост1.

Э<1ст I висновки дисертацП виклададис* автором на дек1лькох кауково-теоретичних республ1канських та м1жвуа!всышх конференц1ях, а такс« у яекц1ях для спец1ад1ст1в » музичво-сстетичнаго виховання у Мел1тшодьсько*у, Ошвяяпсысоку та ГлухХвсьзсому районах, у прота-гандистськ1я робот! сере* голод! ряду областей УкраХни, а також у

яекц1ях ГлухЬсъкого державного педГнституту, читая-чи курой з тео-pll I ICTopII cbItoboI та в1тчизняно1 культури та з естетики.

Агпзобац1я роботи. Основний зм!ст дисертацП в1добра*е- ' jjo у публХкацХях автора, зокрема вмонографХях ; "Роль музики у розвитку творчо1 активностГ молод!", /робота депонована в 'Чнформкуяь-тура" 616л!отеки 1м. ВЛ.йенХна в Г987 р. - 228 е./, "АктивХзацХя людського фактору засовами музики"/Москва, робота депо> нована в "1нформкультура" б1бл1отеки Хм.В.1 Лен1на в 198? р. -329 с.., И503/ та "Формування особистост1 засооаяи музики" /Суми, 1992 р. - 235 е./ а таксх у ряд1 статей I тез.

Положения I основний змГст дисертацП абговорявакись на зас1данн1 кафедри суспГльних наук ГдухГвського педГнституту, на кафедр! фГкссофП та культуролог!! Ки1в:ького педагог1чного Гнотитуту -Гм.Н.ГТ.Драгоманоза. Результата дослХдження епробувались на рХзних наукових конференц1ях: як республ1кансышх I регХональних, так I м1асвуз1всьетх.

IX. Структура дисертацП.Для вир1шення ochobhoI ц1л1 I задач досяГджеккя потребувалось. спочатку розробити фГлюсофсько-естетичну концепцГн анал1зу ulel проблеми. ГГот1м увага прид1дялаеь обгруигуваннк актуальностГ роботи, II .теоретичноГ досл!дженост1, шоказ новизни тощо. ЦГ та Тиш1 матер1али складаоть змГст вступноГ частики дисертацХХ.

Сл1дуючим кроком нашоГ роботи була вивчення методалогГч-них особливостей X фХкософс&кий анал1з деяких чизначень, як1 виггли-вають 1з дослХдхення взаечаггов"язаних феиокенХв / мчзика I особис-т1сть/ /це розд1л I/.

Наступний крок у лог1ц1 дося1дження, який базувався на матер1алах пепереднього роздГлу, полягае у необхХдност! осмислення Г дГалектичному взаемозв"язку усГх основних кгомпонзнтГв дисертацП. Це аналХз впливу музики. на форяуяання творчаГ активноотГ особиотос-т! як смислово! складов о! зстакньо! /роздХл II/.

Дасягнутий рГвень дослХдження зуховиз мпххявХстъ розгля-W1 проблему ГармонГзувчоГ функцХГ музики /розд1л ОТ/. .

Подальткй лог1чний рух предмету дослГдження вимагае pos-гляду глибинних механХзм1в формування особист ост! у взаемод11' з иу-зюсою /розд1я ГУ/.

У роздХл присвячений досл1джвннв такоГ проблеми як музич-на культура Г формування вГдкритостХ особистостГ. Да.«1 йде закляч-не слово I список використано! лГтературк.

III. Ооновний змГст роботи.

У вступ1 сбгрунтовуеться вибГр теми, II акгуальн1сть, характеризуемся ступГнь II розробки, визначавться ц1ль I основн1 »ав-дакня досл1дження, описуються теоретичнГ та емп1ричк1 джерела, роз-криваеться наукова новизна I теоретико-практична, значимТсть полокень, як! вицосятюя на захист.

7 1, розд!л1 "Музика як формотворний чинник процеоу становления особистост!" показано,но егрижневов проблемою сьогодення I иайближчоТ 1сторично.1 перспективи для яюдства е проблема св1тозбере-ження. У вир1шенн1 ц1е1 проблема лвдство влрав1 розраховувати на ф1-дософ1в,яка в змоз1 в1днайти певну "точку в1дл1ку", "единице масштаб} ус1х оц1нск I ор1ентац1й, своер1дних форм слог о вияв.у в повед1нц1 I д!яльност1 I окремих людей, I соц1альних труп.

Так (ж реальною "одиницею в1дл1ку" е особистГсть. В контекст! сучасно1 соц1ально-Тсторично1 та духовно-культурно1 ситуацП проблематика пюв"язана 1з особист1ств суттево пвреосмислветься автором. Грунтом для цього е тлумачення особистост1 ке в соц1ально-виховному," имадельному"»ии1р1, а у вимГрГ зподсысо! онтологП, коли особист1сть визнаеться специф1чнов формою людського .буття. В цьому план1 по-новому розглядаетюя I тема "Музика I особист1сть", ь також переосмио-люеться сам процес "формування" особистост! засобами музики.

0нтолог1чний п1дх1д ггокаэуе, що багатом1рна взаемод1я осо-бистост1 I музики вГдбуваеться саме у бутт1 I саме музика усв1дом-лветься вже не як штучно продукована людьми умовна реальиГсть, а. як певний вияв людського буття. Тому 1Г роль у гтроцес1 формування осо-бистост1 дисертан? розглядае по-новому, не стГльки. як зас1б впливу на лэодину чи суто виховний аас1б, ск1льки як реально функц1онувчий за законами самого людського буття формотворний чинник процесу ствердження I становлення ждатевого процесу людини.

Проводиться анал!а позицЦ ряду досв1дник1в соц1ально-пси-холог1чно1 та ф1лософсько-естетичйт>1 таколи минулих рок1в, якГ спирались на с оцГадь и о-д1я ль ну природу особистост1, но дало певн1 методо-лог1чн1 гиоди в гуманХтарних науках'.

Проте, сама лог1ка реал1звц1Г в ф1лософ11 д1яльнГсного п1д-ХОДУ Приводить до зале речения претензГй принципу д1яльност1 на все-охопадючу д1ю у г&луяГ соцГально-ГУманГтарного знашш. Паралельно в психологП зростае сукн1в щодо правом1рност1 розгляду особистост1 т1лькк як системи р1зних вид1в дГяльност!.

- Г7 -

Г дГйсно, ос об ист Теть, е для дГяльност! II найближчим корелятям, без-посереднГств тих смлслГв, що зуиовлрвть в значн1й «1р1 найперше II характер, спосГб здГйснення, 1нтенсивк1сть, внутрТшнв узгоджен1сть II елемент1в. В цьому гглан1 особист 1сть виступае щодо д1яльност1 як "адаптований св1т" /згадаемо давно ф1яософську 1дею про збГгання и1кро- I макрокосму/, як концентрованГсть смисл1в.

Ця тенденц1я до розгляду особистост! як самодостатньо1 реальност1, рГвноправноГ чи навГть вищо1 щодо ХГяльностГ, ао не на-була у нас ще достатньо1 глибини, - ця тенденцТя ч1тко заявила про себе в заруб1жн1й фГлософП та психояогП ще в 30-1 роки.

Ия традиц1я була закр1пдена I розвинута представниками так звано1 гуман!стичнб1 психологИ /А.Масдоу, К.Роджерс, В.Франк л/. В сво1х досл1дженнях вони виходять 1з того, то особист1сть - це спе-цкф1чна реальн1сть, фундамеотальне призначення яко! полягае в тому, Еоб бути в1дшукачем I нос1ем смислу... А поняття см'/слу, за тверд-женням В.Франкла, включае об"ективн1сть, ¡50 не вводиться до д1яль-ност1. Тому смисл не можна дати явдинГ, його потр!бно знайти 1 .

В1дтак особист1сть 1ерестае бути у проекцН науково! ре-флексП т1льки окремим нос1ем продукованих соцГумом властивостей, а набирае рис бкттевого феномену, вклвчаеться до загального контексту буття.

3 1ншого ж боку, розум1кня осббистостГ як специф1чного бут^ тя стверджувалося в низц! досл1джень, присвячених безпосередньс сами лядин!, в межах народяувано1 не без трудной в Гдодаткових зусиль вГтчиэняно! ф1лосбфсъко1 антрополог!!. Поряд 1з об грунту ванням сп1в-р1вневост1 лвдини I особистост1 як феномен1в буття ми знаходимо тут -розробку таких важливих для ф1лософсько-естетичного досл1дження особистост! понять,' як-от: "беэпосереднГстъ", "ц1л!сн1сть", "гармснХй-н1сть,", "творча активн1сть" та 1н.

НарестГ, важливим I зчконом1рним, кроком на яляху усв1дом-леного започаткування оптолаг1чно'гсгп1дходу ? доелт^женн! особвстос-т1 стали розпочатГ у 80-х роках вирок1 дослХдженкя культури як сПе-циф1чно людсько! реальностГ. Стимульован! пГдготовков до ХУЛ Все-айтнъого ф1лосо$ського конгресу /Монреаль, 1983/, а пот1м осмислен-ням його резуяьтат1в, ц1 досл1дження в значнГй м1р1 допомогли подо-

I/ Франкл В. Человек в поисках смысла. -1990, с.37.

М.: "Прогресс",

лати "сумативне" I "технолог.Гчнз" розумХння культури, ио набули по-ширення в 60-х - 70-х роках серед представникТв 1сторичного матерТ-ал1зму I наукового комун1зму I в значнГй м1р1 сприймалися як. нет од ста, с лог!чн1 установки фах1вцями у галуз1 естетики.

Поступово склалося Г закрГпилося розумХння хультури як специфика! форми людського буття, форш закрГплення I .транслтцИ смслГв. ГТринагГдно ровроблялися в онт>олог1чному плак1 покяття: "сп^лкування", "досб1д", "ц!нност1" та 1н. Саме. таке спрямування мали працГ науковц1в КиТвського 1нституту ф!лософ11 АН Укра1ки.

Онтолог!чний п!дх!д, що стверджуеться сьогодн1 у ф1лосо -фП людини, мае на уваз1 не ту онтолог1ю, яку критикував свсго часу 1Г.В.Копн1н. Тод1 п1д онтолог1ев розум1ли побудовану на узагальнен-- н1 даних природкччих наук, передус!м ф1зики, загальну картину об"ек-тивного св1ту, який зводили в принцип! до природк. Зрозум1ло, щс в1д— роджувати таку онтолог1ю в тепер1шн1й естетиц1 було б страшенним анахрон1змом. Онголог!я, що зустр1ч1 з нею потребуе сучасна естети-ка, - це вчення про людське' буття у вс1й його специф1чност! I в1д-м1нност1 в!д буття природного.

I все ж, п1дкреслимо, в сучасн1й естетиц! онтолог1чний п1дх1д ще не заявив про себе. 0собист1сть не виступае в н1й сб"ек-том спец1ального досл1дження. II ц1кавить митець, рецеп!ент, публ!-ка , а не особист1сть як така. Шоправда, чималс праць, в яких до-сл1дкуються естетичн1 потреби, естетичн1 эд1бност!, естетичн1 сма-ки: тощо. Здавалося б, в ц1лому вони кають окреслити "естетичний портрет" особистост! загалом. Але, по-рерше, так1 дослХдження , будь-то •суто наукового чи есгетико-педагог1чного характеру, не тяж1вть до взаемодсгговнення, а по-друге, вони ф1ксувть власне певн1 елементи Г р1вн1 поихолог1чно1 структури особистостГ, а не II суто естетичк1 ознаки.

На нашу думку, найпершою умовов визначення особистост1 як об"екта ф1л.ософсько-естетичного досл1дження е встановлення 1Ь сутте-во1 в1дм1нност1 в1д лвдсько1 особиьтост1 в II психолог1чному вим1-р1. Природньо, I структури 1х мвиоть суттево р1знитися м1к собою.

Як об"ект ф1лософсько-естетичного досл1дження, особист1сть, авичайно, мае т1 к озкаки, як I особист1сть взагал1, яков вона по-стае в меках ф1лософсько1 онтологИ людини, I тГльки за умови.коли доса!дження особистост! в межах естетиси буде ф!лооофським 1,пере-

дус1м, спиратися на фллософське бачення яюдини, »оно зноже ¿получи-та суто естетичн1 оэнаки людського буття 1з фундаментальними характеристиками буття гтдим» у cbItI. С*1д просто не з®бувати, що ф1да-оефське знания становить ядро усього комплексу естетичних знань. Аде воно мае саравляти свТй спрямовуючий I Хктегрувчий вплив I на пе-риферГп. Огжэ онтолог1чн1 1нтеиц11 в естетицГ забезпечувть буттевий фундамент для характеристик естетичних почутт1» Г переживань., як Гх безгтосередн1сть, творча наповяенТсть, катартичнХсть тсщо. Т^бто дае грунт в реальнХй особистост1 усьому тому, ®о естетики звично покладали у меж1 естетичного в1дношення. 0собист1сть виступае носХем, п.о-роджувачем Г адресатом естетичного саме тому, до вона е косХем I в1дшукачем смислу, саме Tojiy, до через своп безпосереднХсть I через культуру зона включена в буття.

Ях. реальний грунт естетичного, особист Хоть являе с.сбсв • особливе утворення, мало знане нами I назряд чи визначене з 6о/.у езов1 етруктури. 1з усього сказаного /I -не сказаного/ вище про специф1ч-к1сть представленостГ особистост! в-II онтолог1чному вимХр! виггливае, що звична для нас, bochobI сво!й пеихоясг1чна, модель етруктури особистост! тут не п1дходить. ПотрХбно визначити як1сь нов! структур«! параметри /а не потреби, орХентадИ тоао/ для структурно! характеристики особистост! як об"екту ф1лософсько-естеткчного дослХдження. На нашу думку, сд1д визначити як так! специф1чна естетичн! "складов!" етруктури особистост1, такГ II ознзхи, як-от: творча ахтивнХсть, гармон1йн!сть, нац1онально-етн1чна визначепХсть, в1дкрит1сть. Можли-во, вояи ке зилерпують собою yclel етруктури особистос?1 в II еоте-тичному BiíMlpI, але для ц1лей даного досл1дження 1х достатньо, ясб езначити можливост1 музики як засобу формування особистост!.

3 точки зору роэгляду естетичних- форм вияэу особистост! . I естетичних форм ствердження особистХсного начала музика ггостае свс-ерГдним аналогом особист 1снога tfTTS» ПодХбно до особистост!, музика е самозмГна !з збереженням певно! смислово1 Ш13наченостГ, а-отже, мае властивост! самообгрунтування, принципово псв"язана Гз розгор-танням csoe'l смислово1 ц!л1снсст1 у час1, вона, як I особистГсть, характеризуемся ун1кальн1стс, неповтсрн1ств. Цузика вбирае в себэ I своерХдно репрезентуе лод1ев1сть буття I да* значно эбХлъпгуе сми-сготворн! ресурси особистост! I дадськсго буття взагая!.

Ця смислова слсрГдненГсть лвдсысоГ осойистостГ I иузики ,<5ула ломТчена вта давно, Г хо П осмисяення так чи так зверталкоя

чимало мислител1з yoix народТв св1ту. Але оотакнХми десятилГттями склалася небувала соц1альна-еететична ситуац1я, що потребуе" свого грунтовного переосмисдення. Йдеться про теt що м1сце I роль музики в хитт1 людей зросли незмХрнс. На протяз1 уclel 1сторП ладства зу-стр1ч з музикою. була для особистост1 справжньов под1ею. Вм1ння про-дукувати музику /хоча 6 прости? сп!в/ цхнувалося I в той чи Тдиий <этос!б заахочуваяось. Сп1лкування Тз музиков покладало безперечну смислову межу м1ж повсякденним I святковим, буденнкм I. сакральннм тоцо. Музика завкди була переконливим засв1дченням ун1кальност! лвд-оького буття у cbItI I разом з тик - укор1неност1 лвдини в бутт1, Н здатност1 бути прилученос до абсолюту.

(¿же, безперечним фактом сучаоного соцХально-культурного життя е те, що музика функц1онуе вже не т1льки як музичне мистецтво, але I як певна об"ективна реальн1сть. В цьому випадк'у вона д1,е або нейтрально подо особистостГ / як прости*» звуковий фон, такий собХ . стсронн1й шум/, або негативно щодо не1- як щось таке, що спричиняе страждання. Саме на цьому грунт1 виникавть втома, роэдратування, по-бутав! конфл1кти. "

Or же, така музика, що за музику не сприймаеться, б1льв того, спр'иймаеться як яось чуже I ворохе, в1д1грае деструктивну роль щодо особистостГ I певних ланок соц1ального буття. Все це св!дчить' про те, що музиц1 притаманнГ неабияк1 буттев1 властивост1. Вона виступае щодо ладського буття певною буттевою силою, органХзувчою I сми-слотворнсв чи стих1йною I руйнуючов силою в1дпов1дно до срцГально-культурко1 ситуац11,

Досл1джувчи проблему "Музика як формотворний чинник становления особистост1",'автор вважае, що формування - це нев!д"емна I пост!йна ознака процесу розвитку як процесу необоротних як1сних зкГнГ а по-друге, це системна як1сть розвитку, що вклвчае I 1нте-

• груе в £061 р1знГ вияви X етапи иабуття тим, щс розвиваеться, харак-■ теристика ц!л1сност1. Тому формування - це не накладання на перебу-

ваючу у процес! розвитку систему певно1, заздалег1дь визначено1 фор-ми, а набуття нею у процес! самозмХн певних властивостей оформленос-тГ, що стають, 1нтегрувчиоь I зроставчк, грунтом виникнення справ-жньо1 ц1лГсност1. В1дтак пронес фориування передбачае взаемод1Ь I поеднання Внутр1шн1х потекц1й того, що розвиваеться, 1з молсливостя- . ми, як1 надаеть для 1х реал1зац11 зовн1шн1 умови, зокрема це - 1нша

• сторона взаеиодП.

- г! -

Скаэане справджуеться I издо процесу формування особистостГ I рол! в цьому процесГ музики. ПередусГм про це св1дчить смислова под1бн!сть структур особистостГ I музики. Визначимо деякГ ей яви цГе! подХбност1.

Нййперше, спорХдненХсть особистост! I музики виявляеться э тому, ще це так1 феномен», буття яких суттево визначаеться часом. Що музика е мистецтвом часу, - це загальнов1домий факт. Музика висту-пае вддо людини Г як безпосередня смислова явленГсть часу з усГма його модусами I якостями. 3 Гншого ж боку, час е чи не найсуттевГшои характеристикою особист1еного буття. Людина не може Хснувати, не проймэхгчись уся часом. Конечн1сть - це такVIЯ фактбуття особистост!, в!д якого вона не може абстрагуватися, ан! 1гнорувати його практично. Тривал1сть, перХодичн1сть I конечн1сть тривання ув1ходять до самого стрижня людського життя. Через те особист1сть не може не бути буттям 1сторкчним, кавХть, коли вона нХчого не зд!йснюе визначного. Особис-т1сть сама Хснуе як подХя в буттХ, I вибудова особистХсного буття, формування особистостГ необхХдно пчредбачае здатн1сть лвдяни до зна-ходження, освоения Г здХйСнення подХй як форм явленост! буттевого смислу, у час1.

Музика ж е, власне. таким феноменом людського буття, ¡до являе собою безпосередне буття часу. Хо того ж час, явлений в музиц! у безпосередньо в1дчуван!й формГ, але для свого повного освоения осо-бист!сть потребуец1я1сного вияву особистостГ, певноГ мобГл1зацГ1 ТГ смислових ресурсГз як специфХчно! форми буття. Тому сприяняття I освоения музичшх форм сприяе змГстовлому формуваннв I зростаннв особистостГ. Огже, музика виступае для особистостГ дГевим засобом "приручения" часу, виробляе у неГ здатн1сть опановувати часом, самостГй-но управляти часом свого життя.

Формотворний вшив нузизж на оообистХсть у порГвияннГ до Гнших видТв мистецтва е бГльш дГевим сане внаслГдок II /музики/ ви-разно! буттевост1. Вона майже вХдьна вХд дидактизму; що в!н часто-густо викликае до себе спонтанний опХр^ особистостГ, котра вТдчувае, ща IX "виховупть'Ч Коли е мистецтво без повчання.'Чо це - музика.

У IX роздГл! "Вплив музики на формування творчо! активности як смислово! складовоГ особистост1" диоертар,> констатуе, ¡50 осо— бист1сть становить собой унГкалъний вияв буття: це перетин смислових л£нГй сущого, концентрадХя Г офррмленГсть смислГв Г разом з -гим Гх триваяХст ъ у час1. на межХ суи^ого, на пороз1 трансцендентного. Г ад далеко не що можна про ке1 сказати. 0собист1сть в II онтсно. г1чному вимХр! кч е чимось однозначно визначуваним. За сзоХм суто'он-

талог1чним змГстом вона являе собою складну смисяову структуру. ^ Т1 чи т1 II характеристики, складов! "елементи" параметри тоис, не . галеко не досл1дженТ кокна окремс, а тим б1лыае у 1х взаемозв"р9-ках I взаемозалежностях. Хоча, звичайно, в нов!тн!й фГлософЛ, оссб-диво в ф!л6соф!1 XX сто*1ття, наявн1 певн! зжобутки в цьому П:лан1. Найперае, це роэробдвдана в екз1стенц1а*1змГ та перссналЬм! 1дея . уц1кал>н6ст1 особист1сного буття в р1зких П варХантах /Гдея поки-нутостТ люди ни, 1дёя наперед визначеност1 лядини тощо/. По-друге, це 1дея свобода як основно! оэнахи особист ост!, аж до тези про виннЕст* свободи щодо буття у М.О.Бердяева. По-трете, це 1дея про . трансцекденування як специф1чний спос1б зд1йснювання особист1сного буття, яке, Щ оправ да, рсзум1лося дещо по~р!зному - в1д Кегкегора до игумак1стично1 психолог!!" В.Франкла.

Г, нарепя1, 1де1 про смислову визначен!с?ь дюдського бут- . тя, його спср1днен1сть 1з буттям культури.

В ф1лософоько-естетичному аспект1 смислова структура осо-бистостГ - ми мусимо розглядати особист1сть дещо в 1гаому маситаб1. Загальн1 II смислов1 параметри - свобода, трансценденування, страк-дальн1сть тощо - те, жо, услГд за Хайдеггером, можна було б назвать еЕз1стенц1алами, н!би розпгливаються, виходять за "рамку", перетворю вться на вагальний смисловий контекст. НатомХсть виступають 1з глибинк так би мовити , "м1кроструктурип особистостГ, зокрема, тГ, чо характеризуют естетичнГ якостГ особист1сного бутгя. У потуках . певного критер1ш для вид1лення цих суто естетичнкх якостей особис-тост1, основних складових II структур^, якос вона постае в естетич^ ному вим1р1, дод1льно, на кашу думку, эвернутися до двох точок в1д-л!ку - до дидсько! безаосередност1 I художнього твору як I /грунту, 2/ певно1 завершеност1естетичного в бутт! людини. •

Зверт^ючись до розгляду феномену творчо1 активност!, ми з'иушек! констатувати, що саме поняттк "творча активн1сть" кабула в 70-х - 80-х роках широкого тсаирення. Однак, широко вжпване в пар-т1й!!ИХ документах I в ф1лософсько-с£>ц1олог1чп1й та г.роиагавдистсыШ л1тератур1, воно так I не д1стало свого пояснения, тим б1лыве науко-во1 розробки, залишаючись скор1ше престижним стильовим зворотом. Про творчу активнХсть /трудящих, молод1, ж1ноцтва, в1йськових тощо/ йшлося, коли треба-було писати чй говоркти про д1яльн1стк т!еГчи 1нио1 соц1ально1 групи, чи ус1х член1в сусп1льстза взагал1 в суто позитивному контекстГ. Огож необх1дн1сть вк1стсвно1 розробки понлття "творча ахтивн1сть" назр!ла це в першГй половин! 80-х ри:!в.

Власне ф1лооофський п1дч!д передбачаг розгяяд творчо! активност! як певногс прояву и!я1енЬс?! аддини в контекст! II соцГальяо знзчущс1 дГяльностГ, Б психологТчких «а дсслТджениих зкд1яявться - як. визна-чуЕан! ознаки акт изноет I суб"ект& / прямому суб"еиом тут виступае особистГсть чи окрема трупа/, 1н1«1ативн1сть у прояв1 певних рстуу.о-■м» зйбвостей.

Для б1хьи зм1сто»ного визивчення поняття творчо! активнос-т1 ке раз сп1вв!днесемо йсго 1з по'кяттяк творчост!. 0зтанн1 дослГд-' ження творчежт! на фГлософському р1вн1 /передусГм це прац! А.Т.Шу--м1л1н& I В.1.Нов1кове/ показувть складн1сть I багатом!рн!сть цьогг феномену. Зокрема, виявилось, то творчХсть не мсясна тлумачити як безперервки« процес продукувань чогось неодм1ннонового. Бона завк-ди включав I коментрепродуктивжйБтдГяльност!. Оср1м того, творч1сгь визначавться д!йснов творч1ств лише за умови II певно! завершеностГ, апредметнення в результат!.

Творча активн!сть - це н!як не сукупн1сть творчих акт!в в тому чи 1нпому вид1 д!яхьноет1. Це I не II зм1стовногпредметне ядро. Це сам cnoeld поеднання ледани 1з провесом ¿1ялькосг1, сам базис д1яльного розгортанкя ц1л!сност1 людських здатностей, укоренений в самому лвдському бутт1. Творча актквнГсть не закр1п.-веться в предметах, результатах д1яльност1. Формою. II реа*1зац11, II доспим опредметненням виступае творче вГдноиення. (Заме творче в1дно-шення Г Опосередковуе творчу активн1сть I процес д1яльност1, висту--паючи його безпосередн1м спонукальним чинником I надавчи йому твердого характеру.

Те,'що спор1дгаое творч1сть I творчу активн1сть, - цз 1х позитивно-конструктивний характер, спрямування до творения. Заздяки 1м буття набувае якостГ самозростання. Не випадково М.О.Бердяев тлу-мачив творчГсть як випередження перетворення св1ту.

Але якщо творч1сть - це реальнир процес, I повиязаний в1н 1э реальними .зрувеннями в бутт1, то творча активнГсть подо св1-ту мае рис и буття потенц1 иного I т1льки в особистост! з находить дГйсний св1й грунт. ОсобистГсть втетупае сгеравжн1м нос1ем творчо! sktkbhoctI, а ця оотанмя е нев1д"емкою ознаков ссобистост1, складо-вов II смислово1 структури. •

Цей особливий онтоюг1чниР статус творчо! активност1 -II "балансуванкя" на ме*1 буття д1йсного I потенц1йного - вказуе на наявнГсть у не1 ще од.ч1е1 IctothoI властивост1, що надае 1й все ж таки певноГ сталост-1 цьому дивному .феномену особист1сного буття, такого близьхого до становления. Ия ех!сть творчо! активност!, за-

вдяки як1й в она закр1плюеться в смислов!й структур!" особисгост1, -це докор1нна II пов"язан!сть 1з свободе». Щось повинно 1ти !э лвлики, I це е те, що е творчХсть переважно, творч1сть нового I ще небу-лого. Це щось не е щось, а н1що е свобода, без котро! нема творчсго. акту. " .

Огже, творча активнХсть - це перше поеднання' буття з1 свободою. А тому це е необх1дна онтолог1чна передумова творчост!, II грунт. Свобода тут це не набула предметних виявХв, не е д1яльн1стл вибору, як то звично для вс!е! новоевропейсько1 традицП. Але вона вже покладае мелу власне особистГсного буття I виявляе себе як фун-даментальний епосГб його ствердження. А тому творча активнХсть постав як перша сзнака оформленост1 особистостГ як певного буття.-Огже, виникнення I закр.1плення творчоГ актив ноет Г як найзагаяьн1ио1 здатноот1 до творчост1 - до творения I самстворення - е необхГднов умовов I вежливою ознаков формування особисгост1. ,

Все, що було сказано цодо свободи як конститутивного чин-ника творча! йктивнаст1, не е сухо абстрактном фГлософузанням. Все це мае пввний соц1альний I прикладной смисл. Так, руйнування команд- . но-адм1н1стративно1 системи в соц1алГстичгах кра1нах Еврогги зробило вчевидним, що абмеження соц1ально! свободи у тих чи 1нших П виявах, гальмуе розвиток., руш1йнов силов якого е саме яюдська творч1сть, а цп останн» /бо вона таки не може не гсробкватися з-п1д бриа гсовсяк-часного контроли I адм1н1стративного визиску/ суттево зб1днюе. Нав1ть в науц! не можна досягти 1стстних результат1в, коли особист1сть не в1дчувае се<^ тут особистХств, коли тут нема сво1х "зон свободи". Обмеження, ¡до приходят! до творча! актиЬност! особистостГ 1з самого ссцГального буття. гальмують розвиток само1 соц1ально1 системи, ро-блять II нежигтездатнГстнов.

Иузика з великою безпосередк1ств втХлие у соб1 ту фун-дамеотальну якГсть кистецтва, що рсбить його своер1дгаш досв1дом свободи. Невимушен1сть почуттевих стан1в людини вт1лветься в музиц1 .з 61 яь и он безпосередкГств I переконлквГстю. Через те сп1лкування з му-зиков розвирве внутр1шн1 зони свободи, продукуе т! структури особкс-. т1снаго буття, вд можуть стати опорою для внутрХшнього вт1лення твор чо1 актизност! особистост1, бути матерХахом I кавХть грунтомсак.о-творення особистостГ.

Хоч творча активнГсть прагие до езого втХяэння в пред-метн1й творч1й д1ялькост1, вона все к,, будучи" певнов оформлению аесбистГсного буття, е нос!ем певного окислу. Смисл Г! саме в тому.

що гона виступае формою по едяання' буття I свобод и. I цим вона пере-вишуе будь-яку творчХсть — як вняв повноти, точгйше.сповненост! осо-биотост!. Смислом Н е отже, внраз смислово! обернекост1 особистос-т1 до св1ту.

Смислова сгговненТсть особистост1 як специф1чно1 форми буття представлена в творчХй активност! у вигляд1 багатства, ба на-вХть надлишку мокливостей. Бо скисли тут ще не пов"язан1 1з пред-метн1стю свХту, а лике 1з згорненоо в огобиот1сть предметн1стю-II потенц1алу, що е певною модифХкацХею трансформованих у своер1дкому 81!утрХшньому простор! особистост1 конкретних культурних смисл1в. Отже, "предметним т1лом" творчо1 активност! особистост1 е усе ба-гатство мокливостей здХйсиення останньо1. Але щоб можливост1 Висту-пали як щось реальне / бо кожна сама по соб! можливХсть - це те, Чо тХльки реал1зуаться/, вони Повинн1 набути яко1сь певноХ форми, _ гговинн1 бути якось ХнтегроланХ. Ц1ею формою 1нтеграц11 можливостей, ¡50 робить 1х ус1х разом реальним чинником 1снуванкя I здХйсненвд творчо1 акт но от I як складсво1 смислово1 структур« особистостГ е Гнтенсивн1сть киттед!яльност1 останньо1.

Анал1зуючи думку про фуккц1онування вол! особистост1, автор стверджуе, що окр1м енергетичного забезпечення, яке в1дбуваетл-ся через концентрац!ю екергетичних ресурс1в орган1зму людини, що бувае досить часто, в екстрекальних ситуац1ях неусв1домлено, мае ще бути I II сутосмислрве забезпечення - той вольовий ресурс, цо кор1ниться в самому особистХскому бутт1. Саме наявнТсть такого внут-р1шнього ресурсу робитъ людину вольовою, а його в1дсутн!сть сгтричи-няе до безволля. Йдеться, власне, про те, що можна було-б назвати досвХдом успХху. К окна усп1шна дХя в1дкладаетюя деяким смисловим п1дсумком в житгевому досв1д1 особистост1, чи нав1ть народу. I цей досвХд стае хатал1заторсм щодо внутр1шн1х можливоотей, сприяё 1х 1нгеграцХ1 в !нтексигн!сть киттед!яльност1, п1дтримуе Хснування I зд1йснення творчо1 активност!. Т^му- здоров"я I обдарован1сть, завдя-ки яким зд1йснення тих чи 1нших дГй значно полегшуеться, е сприят-ливими умовами, .хоча I те сбов"язковими, умовами для формування

творчо1 активност1.

Навдаки, невдал1 спроби, неефективн1 д11, "конденсуючись1 у своему п1дсумку в досв1д невдач, спричиняють до згортання I зм1-стовного зб1днення творчо1 активност1. Негативкий доов1д виступае в рол1 суттевого обмекення свободи,. а через це дейоюте творчу ак-тивн1сть як Гстотну складову особистост!.

■ В цьому планГ музика може з1д1гравати двоХсту роль що-до формування твочоГ ахтивност! особистостХ. В pasi II в1дпов1дност1 -иодо бажань I оч1кувань юдияи в она е надзвичайко ефективним зас fleo« роэдарення, поглиблення I увольнения особистГсного досвХду усп!^ ху. Не випадхоао ж ми отримуемо населсду в1д повторного прослухову-Еання.музичного твору, що нам сподобався, ба нав1ть просто знайо-f.:orc твору / бо раз знайомий, то вже став до деяко1 м!ри cboIk, освоении/; Ще бГльше можливостей для цього при сприИнятт1 масштабниу музичних форм - опер, симфон1й, оратор!й тощо. Тут д1е в1дкритий ще Аристотелем закон отримання естетичного задоволення в1д "вп1знання незнайоиого' незнайомця". Вид1ляючи окрем! музичн! теми, просл1дко-вуочи на протяз1 усього твору 1х рсэвиток, трансформац1ю, ре ретин 1з Гншими темами, олухач набувае досвТду усп1шкого застосування cboIx зд!бкостей, ефечтивно! реал1зацЛ своТх потенцХйних можаивос-тей, а разом 1з тим I досв!д яодолання г.евних труднои!в у зибудов1 ц1л1сного музичного сприйняття. Все це стае грунтом для закр!плення в його особиет1сн1й структур! творчо! активност1 I II подальшого на-повнення смисдок. Тому в1домий I широкозживания висн1в, ¡цо спХлхуван-ня з серйознсю музиксю збаг&чуе людину, можна розум1ти I не метафорично: музика д1йсно эбагачуе лгдину досв1дом усп!вного вияву його ' гласно! особистост!, принножуе II творчу актнвнТсть.

&г*е музика, як форм отвори«!» чинник процесу становления особистост1, наййдыа ефектмно д1е тодГ, коли вона д!е як система музично! культура.

Зауважимо, чарещт1, що муз.'.ка здатна спричиняти до формування творчо1 активност! особистосг! через те, що сама особяетХстъ е справжнХм нос!«м I первинним шаром куяьтурноотГ- стрижневого моменту культури як такоХ. Поза особистХсним началом, тим бХльсе у супротвоетГ до нього. лвдська активность не е творчов, тойто позитивно-конструктивное, смислсво обгруктов.ансв. Все, що руйкуе особист 1сть, те жеформув чи зовс1м эводить на нХвець X творчу активи1сть Ось. чому иатовп нездатен на творч1 дП. Ось чему доесть прсблематич-нии видаеться сьогодн! таке пощирене ¡це неаддавно поняття "творча активнТсть мае".

Ик лже зазаначалося, творча активнХсть становись toSoo липе першу, ще досит> абстрактну офэрмленХсть особистХвкого буття. Це поеднання бугтя з своббдов, що сама -е не е достатньо визначенов, а, за словами М.О.Бердяева, несе в собТ вс1 таемниц! свГту ./"Само-

и! знания: спрсба ф1лософськоТ 'автоб!ограф1Г/. Через те творчи ах-тивн1сть особистсст! м1стсть в соб1 поривання назустр1ч свГту, готов-н1сть псд1лиТися з ним своГми смиелами. Це те, що мокна було б..назвали моментом сп.св1дузальност1! що вт1люетьсл у всякХя справхк1я твор-чост1, але - найбГльае - в мистецтв1. А те, в свою чергу, здатне I навТть повинно закрТпжзати I продукувати оправлена людську суб"ек-тивн1сть,

Характеризувчи основн1 специф!чн1 моклизостГ музики /лад, гармон1я, ритм, ГнтбнацГя та 1н./, ¡подо формування творчоГ активное-тГ особистостГ автор дГйшов сл1дувчих висновк1в, як1 вказувть ча те, що оаобливостГ, що особливост1 музики сприяють розвитку двох таких специф1чних моментГв творчоГ активностГ як фундаментально! характеристики суб"екту дГяльностГ: I/ ГГотенцТйна диферекц1йован1сть твор-чо1 активност1, загальна установка на звершення творчих акт1в: ие характеристика д1яльност1, але не сана д1яльн1сть у всьому своему об"ектов1, тобто - творча ак^ивнГсть. Сама по соб1 творча активнТоть. строго кажучи, не мае конкретних цГлей Г кенхретних результатГв, а приводить до конкретнйх результат!в т1льки будучи введена в русло конкретного виду д1яльност1. Це позитивне ядро д1яльност1,основна суб"ек-тивна передумова. Але д1яяьн1сть, яка позбавлена творчо1 активност!, втрачае зм1стовну значим1сть, поск1яьк<* вона позбавлена суб"ективногс зм1сту I носить сугубо репродуктивний характер. Через це творча ак-тивнГсть аотетДйна ГГ диференц1йован1сть означав к1нечку спрямова-н1сть на II реал1зац1ю в конкретному вид1 д1яжьност11 2/ ГГотенцГйна 1нтегрозан1сть - установка на реал1зад1в в кожному творчому акт1 вс1х творчих задатк1в.1 зд1бностей в 1х синтетичнХй ц1л1сност1*.

Од.наче, самою наЯважлив1шоп характеристикою, специфГчнов рисов музики е те, що II мелодико-1нтонац1йнГ, ритмо-темпов1 I гар-мон1Цк! особдивост1 випливавть 1з лвдсько1 сутност1. При цьому вони проявляються через умовно-художньо-емоц1йн1 образи, в яких н1би-то закодована певна 1дея.

Разом з тим, потр1бно п1дкресяити , що нев!д"емн1 власти-вост1 музичного тону, правильн1сть I напру*ен1сть, нокна розгляда-ти як чинники, що сприявть розвитку таких властивостей лвдсько1 життед1яльност1, як, в1дпов1дно: а/уотановка на оформлен!сть, впо-рядкован!сть ахтивност1, б/ Гнтеноивн1сть киттед1яльност1, установка на напрухення творчих сил I зд1бностей. В розгорнутому вигляд!

все це я находить св1й прсяв у музичн1й гармонИ. Неважко бачити, ею згаданГ характеристики людсько1 життед1яльностГ мають саие без-посередне вТдноиенна до творчоХ активност1, виступають компснен-тами II смислово! структур«.

В свою черту, творча ах?ивн1сть людини не т1льки реая1-зуеться .1 своер1дно закр1плюеться в нузиц1, аде й сама збагатшуеть-ся за II рахунок.

РоздХл III- ГармонХэувча функц!я музики.

Вивчавчи гармон1зуючу функцГю музики у процес! формуван-ня особистост!, автор передус1м досл1дяуе зм1ст I методологГчну роль понять "гармон1я" I "музична гармон1я". Анал1зуеться,становления цих понять в 1стор1Г ф1лософсько-естетично1 думки. Показу-еться пов"язан,1сть суто естетичного зм1сту цих прнять з 1деалом людини, що набирав р1зного характеру в р1зн1 1сторичнГ епохи. Основною смисловою л1н1ев гтошукХв цього напрямку було становления 1де1 гармон1йно розвинуто! особкстост1.

Для вис»1тлення 1стотно1 рол! гарм'он1зуючо| фуккцЦ музики у формуванн1 особистост! суттеве значения мае те, що в Гсто-рИ ф1лософськр-естетично1 думки було вироблено поняття вцутр1ш-ньоГ I зовн1шньо1 гармонП. Досить згадати потужну платон1вську традиц1ю, докдадно розроблене Г.Осовородоп вчення про м1кро- I , макрокосмос.

ВнутрГшня гармонГя особистостГ становить взаемну в1д-по»1дн1сть сутМсних сил людини, що визначае м1ру И ц1л1сност1 I ун!версальност1, досяжну на даному цабл1 соц1ально-1сторичного I культурного рчзвитку. Вона е водночас I зм1стовною, I формальною характеристикою особистостГ.

ЗовнГиня гармон1я характеризуе узгодженГсть внутрГш-н1х склад овил соцТуиу та процес його взаемодП з природою. I коли музика мае чицал! можливост1 иоао спричинення внутр1шньоТ гармо-н11, то II медлив ост! щодо гармон1заи11 зовн1ишього буття особистост! н1як не можна переб1льшувати; Гарион1зуюча фуикц1я музики Еиявляеться тут лише через регулюючий вплив на орган1зац1ю форм поведТнки окремих людей I груп, через запровадження у масову св1-дом1сть певних установок I зразкТв повед!нки, що кристал1зують у собТ гумаиГстичн! смисли. Екстраполюючи у сферу музично! культури поняття гармонИ, ми зустрТчаемос» з тим, що поняття це аабувае тут дек!лька значен». Наприклад, гармон1я у вузькому розумГнн! -

це конкретна система музично-лог1чних.зв"язк1в. I бГлыа «широкому ро-зумГннГ гармонГя' - це вираанГ засоби музики, що. будуютюя на поед-нанн1 музичних звукГв у спГвзвуччя I посл!довност1 цих сп1взвучнос-тей в умовах ладу, фугешГй, тональност1. " '

НайбГльш повноцХнний вялив творХв музичного кистецтва можуть справля?и на формування гармонГйно I всебГчно розвицуто! особистост1 при умов1, коли ,зм1ст I форма 1х будут к в1дпов1дними, адекватн» подо потреб I можяивостей розвитку сутнГских сил яоди-ни в данГй соц1ал1ко-1с?оричк1й I культурнГй ситуацГГ.

Оцнах, коли ми говоримо про гармон1ю зм1сту I форми в музичному тврр1 I св1тогляду особистостГ, до сприймае цю музику, то слГд вТдзначити окремо деякГ особливостГ самого свГтогляду особистостГ-, Вони можуть бутк рГзнГ:

Наприклад, кожна людина меже сприймати музику, прибГй моря, шум л1су,1 т.п. по рГзнсму.. Так, людина вГруюча ноже сприймати це як символ присутностГ бога, торговець - базарний пум, воГн - гом1н на полГ бою I т;п. Гншими словами, в сприйняттГ кожногс мае мГсце особисте бачення свГту.

Може мати мГсце I така ситуацГя, коли "закладений" у муничний твГр авторський свГтогляд перебувае в тГсному зв"язку з його об"ективним змГстом.

.ТвГр'може виражати соиГаиьно-суспГльний, загальноприй-нятий свГтогляд, який регламентуе поведГнку людей в повсякденнГй пракгицГ. ГармонГзуюча функцГя музики проявляеться в тому, що вона виступае важливим ечоцГйно-образним засобом узгодження свГтогляду людини Г II св1тов1дношення.

Св1тогляд, спрямований на реалГзацГю суспГльних про-гресивних 1деал1в людсько! життед1яльност1.

Ней далеко не повний перел1к особливостей свГтогляду складае основу формування свГтогляду СсобистостГ в процес! ГГ сп1л-кування з музикою.

КатегорГя "музична гармонГя" як вид художньо! гармонП бГльв складна. Бона як окреме, як особливе Г одиничне по вГдновенн» до загального.

В ц1й коккрети1й музично-естетичнГй категорГГ акумулю-ються I виявляються еднГсть Г боротьба протилежностей, таких як пре-красне Г потворне, вис оке I низьке, трагГчне Г ксмГчне в 1х специ-фГчноиу вГдбиттГ щодо спгцифГки музичного мистептва.

, Разом з тим процес становления поняття. конкретного виду гармонГГ, наприклад, музичноГ, пае конкретно-Гсторичний характер

I проходить за законом заперечения заперечення. Тому, якщо ггрсака-лХзувати стан I сутн!сть музично! гармонП на сучасному р!вн1, то можна знайти -г! ос об «в ост! формування IT, як! мани м1сце в почат-ков!й стад11 функц!онування загальноГ ф1лософсько1 категорН гармо-г н1я.

. Зв1дси можна ярооити висновок, що доц!льн1сть дН I жит-тя, гармонТя, 1нтона';1я, ритм та Тнш! особливост! музики складають едн!сть р1зноман1тност1, що входить повн1ств в гармон1в людського життя, в н1й ояоер1дно трансформуеться.

ЗГвдинч схильна до'ор!ентац11 на "гармон!йний баланс", на гармон1йну заверсен1оть ситуацП. Особливо цэ виявляеться у дюдию: в гармон1йних ситуацГях - найважлив!иа суттева особливХсть II. Гармон1я як основоположний фактор взаемодН людини з д1йснГс?ю, фактор узагальнення II /д1йсносг1/. Мистецтво допсмагае люднн! до' сягти гармон1йного балансу, I в иьому його важлива соц1аяьно-зна-чуща функц1я, яка , на нашу думку, ще не достатньо вилчена в есте-тичн1й наутд!.

Музичне мистецтво, як н1який Хнший соц1альний Хнотитут, волод1е здатн1стю формувати г&рмонХйне, цХлХсне св1тов1дчугтя ле-дини посередництвом сприйняття нею художн!х образ 1в. I не т1льки це ц1л1сне св1тов!дчуття, а й 1нш1 складов!' частини, що впливасть на становления I розвиток сутн1сних сил яюдини.

I чи не найб1льш1 можливост! 1з вс1х вид1в мистецтва що-до гарион1зуючого вплйву на формування особистост1 мае саме музика.

В гармонП суть - гармонХйна м1ра>- сп1вв1дношення,к;ом-гтлексн1сть I ритму, I гармон1йно-1нтонац1йного супроводу, I гучнос-т!, I багатьох Гнших специф1чних особливостей музики.

Розкриваючи питания про гармон1эупч! можливост1 музики в1дпов1дно до 0лециф1ки II жанрХв, автор обгрунтовуе так1 положения:

- У дещо трансформованоиу вигляд1 ми сприймаемо сьогодн1 I сп1в, I танець, I мара. 1х видова специф1ка в силу розвитку дещо в1д!йсла в1д безпосередност1 сприйняття, як' це було в ранн1й пер1од становлення.лядства, з одного боку, а з 1нпого - наблизялась до яв-дини в силу розвинутост1 I вдосконалення II здатност1 по-новому сприймати ц1 жанри. Проте, як нам здаеться, з назваких жанр!в саме сп1в робить пор1вняно б1льтий гармон!зувчий вплив на людину к1ж 1нш1. Це, розум1еться, не означав, що ми умисно применшуемо досто-1нс?ва I значения впяиву 1ших нузичних жанр1в на розвиток особистост!. HI, навпаки, сп!в т1*ьки тодГ! буде б!кьш ефективним, коли

Кого будут* супроводити I всГ IheI жанри, я едяост! в сии зможуть в1д1грати 61лье ефектину роль, н1ж пор1зно. Але при цьоку w вид1-ляеко те, що цей жанр займае провГдне м1сце I у формуванн! особис-toctI, î цей момент не мгаша упускати з поля зору, коли нова йде про музично-естетичнэ вихогакня оообистост1, особливо дГтей I молод!;

На п1дтвердження.тако1 думки сл1д сказа?и, до жанр масо-зо—побутово! п1сн1 волод1е здатн1ств збуджувати велику част и,чу в1д-чуттХв издини, вклсчагчи I моторику, I тактильно- зГбральн1 в1дчут-тя, тобто лвдина б1лыг ц1л1сно бере участь у сприйняттГ музики, са-ме цього жанру, н!ж при еприйнятт1 1нших жанр1в, взятих ркремо.^

У зв"язку з розвитком науково-техн1чнсго прогресу появилась тендгнц1я в естетичнсму розвитку сусп1яьства I ссобистост!, яка веде до ослабления яктивност1, участ1 народу в масогому хоровому сл1г2» Хнаксе кахучи, пом1тно лсслаблюеться 1н?ерес яг:раз до массэо-народксго, п1оенно-хорового I танцевального жанру в кузиц!.

•При цьому, в1домо, що саке цей жанр в музиц1 е пров1дним I визначальнин у етаяовленн1 музично! культури (народу в п1яому, в тому числ1 I класичних II зразк1в.

Визначальне I основой ояожне и1сце налекить г.казаяому жанру тому.що на його.'основ! в1дбуваеться:

- збудження IfiCTHHKTlB самоствердження, самозбереження, самов1дтворення I т.д.;

- вХдбуваеться фермування спраяхнъого - прогресивного пси-хоф1з1олог1чного стану лсдини, при яксиу соц1альна сторона сутност1 людини набувае дом1нувчого значения;

- б1льв активно виявляеться випереджуюче в1дсбраження на ochobI уявяекня, асouiатигного мисленкя, формупться 1деали майбут-

нього; т

гармсн1зуеться св1доме I н«св1доме, формуочи s людин!

нздське. .

.dgtnmot проблеме® дослГдження е деяк! психоф1з1олог1чн1 особливост! сприйняття музики та 1х значения у формувакн1 ос'обистос-т1. 7 геяких дослТдженнях ггсихофШслогП I педагог1ки рздякських вчеккх показан о, но у вяпадку втрачених леди нов функцТй одних сен-ссрних систем спркйняггя, звуково! чя зоровс! 1нформац11, вони ус-п1ен0 мехуть. зам1коватися I компенсувкгися за рахунок Ihsmx сексор-аях систем, гахих, як тс1ряно- I ске лет но- м'язевих.

Розд1 е ГУ. Укра!нсышй музичний ментал!тет I формування особистост!.

Вивчгшчи цв важливу проблему, особлива увага звертаеться в1дпов1дним 1деям в1тчизняних мислител1в /Г.Сковороди, М. Драгоман о-, ва, М.Костомарова та 1н./. йвтор також широко використовуе досд1д-ження як представник1в марксистсько! д1адектики, так I вчених не. марксист!в, таких як О.Шпенглер, М.Бердяев, Э.Фрейд, Х.Юи? та. Хнших. У традиц1йн1й марсистсько-лен1нськ1й концепцП про св1тогляд за основу покладено певний, побудований на св!домому сприйняттГ навколиш-нього св1ту, принцип. Що ж торкаеться анал1зу проблеми ментальност1 . певного народу, то цього п!дходу, побудованого липе на науков1й, д!-алектично-матер1ал1стичн1й основ!, виявяяетьск замало I за нами, як справедливо писал З.Фрейд, залишаеться право високом1рно в1дм1тить, що под!бний св1тогляд наст1льки ж б1дний, наскХлъки I невтХшний, що в!к не враховуе домагання людського духу I потреб людсько! душ!. /З.Фрейд. Введение в психоанализ.- М»,Наука, 1989, с.ВДО/. При б1яып детальному анал1зов1 виявляеться, що багато скяадових частин св1то-гляду не лежить.на поверхн! св1домост!, а знаходитьсяв в глибоких Щдвалинах п1дсв1домого, складаючи одну 1з суттевих стор1н ц!лого, яке визначае над!ональну ментальн1сть певного народу. Особливо така ц1л1сн1сть виявляеться прианалГз! духовно1 культури, зокрема муэич-но! нац!онально1 ментальност1 укра!нського народу,яка значноп м!рою грунтуеться на еДностГ св1домого I п1дсв1домого начал людсько! душ1.

• Резвмуючи коротенький виклад м!ркувань щодо понять мен-тал1тет I менталЬн1сть, автор приводить визначенкя цих понять, за-лзшавчи право 1ншим досл!дникам продовжить вивчення ц1е1 важливо1 проблеми. Зокрема, ментальн1сть визначаеться як ядро св1домост1 су-купного об"екта, що базуеться на п!дсв1домсму, специф1чне стереотип-не св!тов1дчуття I свГтосприйкяття, що багато в чому визначае моти-вац!йцу сферу духовного хиття I реальну повед1нку даного суб"екта. Укра1нська музичка менгальн1сть - це так! психо-фГзХологХчн! та со-ц1альн1 особливостГ ухра1нського народу, як1 мають специф1чний зм!ст I форму, що проявяяються у музичнХй культур! Укра!ни, як! певною мХров визначавть нацХональну самсбутнТсть, самосв1дом1сть, св1то -бачення та св!тосприйняття народу Г певною м1ров впливазоть на у.о-тивац1йну сферу повед1нки в життед1яльност1 та побут1 людей, пере-бувавчи у вХдноскому стан1 мобХльностГ, але завжди е ц1леспрямова-ною на загальнолюдськ! цГнност!.

У Досл1дженн1 питания про св1тогляднир зм1ст укра£иського музичного меотал1тету та його вплив на формування особистостГ дисер тант використовуе таке поняття, як народкий свГтогляд, змХст якого вводиться до того, що це - самобутнГй св1тогляд/ це спричинена культу рнд-Гсторичними умовами система погляд1в, переконакь, 1деал1в, що е основою народно! духовностГ Г знаходить вияв в 1дейн1й, морально-ес-тетичн1й спадщин1, традиц1ях I звичаях укра1нсько1 нац11. СвГтогляд розкрявае народне ставлення до пркроди, лгдини, пояснее сенс хиття, мГсце лвдини в ньому.

У трактовцГ поняття свГтогляд зизначальне значения мають 1н-теграц1я I граничив узагальнення у кожной 1а'функц1й св1домост1 /знания, самосв1домГсть, ц1ленаправлен1сть/, та п1дсв1домост1, вкяю-чаючи екстрасенсорику, тощо.

На думку дисертанта, народкия св1тогляд I науково-д1аяек-тичний свГтогляд, а такок св1тогляд особистостГ повини1 функц1онува-ти у д1алектичному взаемов!дношенн1 1з свГгоглядним зм!стом музичного мистецтва I справляти дом1нуючий вплив на свГтогляд особистост1. Завданням гуман1стичного виховання молод1 повинно бути не липе формування творчо1 та соц1аяьно1 активност!, як на не акцентуять деяй1 досл1дники, або к творчих зд1бностей чи хисту. 3 цього призрду в на-ш1й науковХй л1тератур1 говориться достатньо. Головне полягае в тому, щоб в основу розвитку творчо1 активност1 молод1 засобами музики було покладено гуман1стичне св1тоглядке начало, I особливо формування на-ц1онально1 г!дност1, почуття особистостI в1ддов1дальност1 за долю ового народу". За таких умов усп!вн1ше будуть вир1шувати~я: завдання по форму ванню загальнолюдських 1деал1в, ц1нн1сних <ц)1ентац1й, в ц1лому гармонГйно роэвинуто1 оообисгоот1. Досл1дауючи питания Гсторичного аспекту становления укра1нського нац1онального музичного ментал1тету, автор використував особливост1 становления на Укра1н1 нац1онального духу, дуи1 народу Ъ 1сторичному план!. ОсобливГ характерн1 властивос-т1 укра1нсько1 ментальност1 ми зустр1чаемо у музичн1# культур1 Укра-1ни в ХУ1-ХУ111 столХттях, коли свого розкв1ту набула кобзарська I л!рницька п1сня про козацьке життя, про соц1ально-наи1ональну справед-лив1сть та несправедлив1сть, що супроводжувала життя укра1нц1в. Типов! риси у музичн1й культурТ, як1 в1дображавть подв1йний гн1т народу, проявлявться, з одного боку, в1д ш>неволювач1в прив1лейовано1 пансько-чиновницько1 верх1вки Укра1ни, а з 1ншого - вГд поневолюва-чГв'Гноих держав: ПояьщТ, Рос!!, Туреччини та Тнших. Характерними у

цъску в1дневвнн1 е п1сн1 баадурист1». Тах, у хазхах сяГпого бандуриста ми эна&одимо осяГвування так« рис духовно«! ухраГкського народу, ях хобов до лраа! ях найважяивХвоХ сутн1сно1 сихи особистос-т1. Разом з тим ганьбихось хедарство, байдуж'сть до прац! та Гнш1 нвгативнГ риои освйиотост1.

Широка вихористанкя фояьхяору у профвоГРнТя иузичнХЯ гворчост! »унсвмо ововрХдку будову ГнтонацГй, ив ход!?, гармонХХ Г ритму кузичнвх твор1в чаоу ХШ-Х7Г11 стояХть. Ив дав на» право стверджувати, чо на цей час набуз сзого високого розвитку I зрХяовт! украГкський музичний мелос, якии до того Хснуаав. нТби "розсипаний" у п1снях, бахадах, думах, хобзарських, хозацысих чи чухацьких пХс-кях, до пввно! мГри вХдобрахасчк украХнський наиХонахьник ментах!-

т9г.

Ооойнианй впхив на розвитох ухра1нсько1 музичнсГ кулму-ри, а разом з тих I на станозяення кузично1 нацХснахьноГ ментахьиос-?1 ухра1к«1в оправив ярофес1йний внесок М.П,Длецького/1630-Гб99р.р./ У иьому в1дношекнХ вехику роль зГграха його тесрГя композицП. Муз иг но-хомлозиторська твор1я М»П.Д1х«цького профвеШного спХву маха та-хох значний впяив ях на розвитох церковке!, ов1тсько1 украГнсьхо! хуяьтури, так I на розвиток европейоько! кузично1 кухьтури.

Епоха Ш1-Х7Ш ет; бужа найясхравХпов у розвитку I роз-цвХтанн! проф8с1йно1 музики укра1нського народу. Фундаторами цХвГ хуяьтури, з оонот1 яко1 хекаяи ооновнГ риси украХнського нацХояаяь-ного музичного *ентая1тету, буяи М.Березовсысия, Д.Бортнянсьхий, А.Ввдвяь, П;Турчан1нов та 1ни1.

Оамв з цих час1в на ГкраХнХ запсчатковувться прсфес1йна музична ихояа ях у церковному, так I в свТтоькому аспектах. Про це ов1дчагь високопрофвсГйно виконан! твори, як1 визнаваяись тод1 за храа1 у Европ1: опери М.Березовського "Деиофонт", концерг "Не отвер-. жх мене во врею? старости", опери Д.Бортнянського: "Креон", "Аяк1дя, "Кв1нт #аб1я", "$екеов" та 1н. Хоч твори, як! бухи створенГ згада-ники композиторами; сп1ваяись росХйсьхов мовоо, проте мелос Хх був яокравим вт1хенкям ухра1ноьхо1 нац1онахьно1 кузично! ментахыюст!.

КХиець ХУ1& стояХття I початок ШХХ иа Укра1н1 знамену стьоя не я тим, що в ней пер1од закладавться нов! традицИ у рсзвкт-ху музичноХ хуяьтури, за основу яко! берутьоя вХков1чн1 традицХХ у руея1 укра1ноького нац1 скального менталитету.

На эм1иу фундаторак ухраГнсько! ахадем!чно1 пргфэсХй-но! течИ у музиц! приходить гухах-Артемовськкя, Щциноький, Вер-

бицысий, Воробкевич, Аркас, Йчинський, Сокальський, ЛисеЯко та 1н,, як1 доводить. розвиток музично! культури Укра1ки до еисогог{1 рЬшт зр1-я-встI I традицЦ ulel культури стаю?i важливим внесу.ом у скарбницс свТтово! музично! культури.

Вивчаючи взаемовГдношення нацХонаяьного I загальнолвдсь-кого в укра!нськ1й нац1окальн1й ментальност! та Гх влливу на усрмуван ня особистост!, автор стэерджуе, що сусп1лы-:е буття певного народу вХдображаеться не безиосередньо через рГзн! форми суспХльно! свГдо-ност!, в тому чисг! I через мистецтво, а опооередковано через гтсихХч-кий склад людей та через пеих1чн1 особлйвостГ, що виявлявться 7 нац!-ональиХй своер1дност1 музичного мистецтва.

Коли йдеться про становления та розвиток укр&1нсько! музично! культури, то неодм!нно приходиться говорити про народну му-зичну творчГсть, яка стала грунтом, як для церковного, так I ceítсякого Укра!нського профес1йного мистецтва. Народна пам"ять донесла до нас 1з самих давкТх часГв через п1сню, думи, балади тощо самсбутнТр. менталГтет, яки? розкривае дуг¡y I дух укра1кського народу.

1стор1я украГнсько1 музикально! нанЮнальноГ ментальност! починаеться з так званих обрядових п1сень, в яких в1дображено жкття народу це задовго.до прийнеття християнства на Укра1н1. Пот1м з"явля-ютьоя 1сторичн! nlcftl, де розкриваються драматичн1 I траг1чн1 часи Гетер!! укра!нського народу. Ge I козшьк! п1сн1, I чумацьк1, побутов? баладк, рел!г1йн! Исаями I канти, в яких просдавлялися сам! найважяи-в!и1 характерн! особливост1 естетичного, морального та 1ншого мента-лХтету.

В обрядових п1снях в1добракено життл предк1в за праГсто -ричиих час1в, де одне 1з пров1дних м!сць пссХдае сз1тогяядний smIct духовного киття стародавнього слав"янина, його мХркування про св1т, р.ого будову, про м1сце жюдини в цьому cbItI. В цих пХснях в1дбивавть-ся оспХвування сопця I з ним пов"язаного хл1боробського культу землХ. Таким чином, народилися колядки I иедрГвки, п яких оспХвувались под!! зики, веснянки, ягХяки та Гни Г, де йшяа мова про весклн! под!!. JIIt-н!й пер1од характер>:зували купальськ! та ХншТ пХснХ. Oslfwlfl перХод знаменувався обжинковими та вес!льними п1снями.

1сторичн1 п1сн! - це породження в основному ХУХ-ХЛХ ст. Як' в1домо, це був досить напружений час в 1стор1Х нашего народу, на-певнений трагХчкики та катастрофГчними подХями. UI-подП ве могли не вХдобразитись в укра1нськ1й народн1й муэичкХй творчостГ, в кентальнос-т1 укра1нського народу. Як св1дчить"1стор1я розвитку духовко1 культури в Укра1нГ за чей пер!од, майже вс! 1сторично важлив! педП життя

I боротьбк украХнського народу в!дкладен1, описан! I змальован1 як у словеснГй, так I в музично~п1сенн1й творчосг! народу.

Псих1ч.нкй склад нац!1 б1льш менш адекватно не може ви-явитись в одному якому-небудь музичкому твор!. 81н наст1льки склад- ■ ний I всеб1чний, що в1дкрити його можна лише в ц1лому комплекс! су-купност! жанр1в музичного мистецтва.

Г роэум!ня1 гссихологХчного складу нацИ не можна забу-ъати про те, що И ого формування I розвиток носить мсб1льний, дина-мГчний характер, Тобто, вХн весь час зазнае зм1н. Гадаемо, можна при-пустити, що психХчний склад нацХ.Г мае визначений д1апазон р1зноман1т-ност1 функц1онуванпя э музичних формах.

Правда, це можна проотежити >як на р!вн1 св!домост1 ек-спериментальним адяхом, так ! на 1нту1тивному р1вн!.

ОекХльки нгиЛональн! особливост! муз дай виявлязться в емоц!йно-образнХй побудов! твору, то тут веяиг.у доля !нформац1! весе чуттззо-рацХонаяька форма п1знання. При. цьому чуттева сторона дом!-нуе над рац!ональяою. Эвичайно, судження ц1 носять д!алектний характер, як! дають иождквТсть визначити м1ру в гармонХйному поеднанн1 ХнтонацИ, гармонП, ритму та !йших особливостей музики. Ця м1ра слу-гуе певним покааником нац1онально1 специфХки музики того чи Тншого . народу, едн1еп з дХйсних сзнак його нац1онального ментал1тету.

В ХСторичному процес1 розвитку в музиц1 кожного народу утворивться с "в о! специфХчн! для дано! культури .композиц!йн1 структу-ри I форми, в р1э;них нац1ях, народ!в ьони мавть певн1 в1дм!нност1.

Так, наприклад, можна сказати, що сучасна европейська як класична, так I ест рад на. музика збагачуе св!й зм1ст I форму не т1льки влементами нац1онального псих!чного складу р1зних народХв Езропи, але нав!ть Тнших контикент1в, що особливо яскраво виявляеть-ся через зм1ну ритмХчно! структур« музкчних творХв.

Мк далек1 в!д розум1ння загальнолвдського в мистентв! як поширення музичних творХв одн1е! кацН серед багатъох 1кщих народХв. Оуттеве значения мае взаемонасичення нац1ональних 1нтонаа1$(, -ритм1в, гармонП та 1нших опециф1чних рис музики- р1зних нацХональних . культур. Коли ж у музичному твор! н1як не просдуховуеться його на-ц1онально-кулътурна основа, то зм1ст його втрачае один !з чи не най-важливХтаих каналХв ствердження у формах сприйняття музики. Загально-лвдське значения його внаслХдок цього стае багато в чому проблематичном.

' Особлива.роль вт1лення змХсту нац1онально! ментальност! в музичн!й культур! даного народу належить !нтонац1йн!й сторон! музи-

ки. Саме вона безггосередньо виражае особливозт1 псих1чного складу даного етносу, притачанн! йому осо6лйбост1 переживания полТй свого 1стори-1ного 'I повсякденного життя.

Тему 1нтонац1йна сторона е визначальнов в музичному комплекс! щодо 1нших його складових, таких як мелсд1к, ритм, гармонХя • тощо, як! маять бути об"еднан1 в одне ц1ле 1 ст&новити гарконТйну еднТсть у сфер! формування св1домост! особистост!, II нац1онального ментал!тету. В той же час не сл1д забувати, до розвиток муэично1 культури, по-перше, суттезо пов"язаний з динам1кою ооцТалькоГо I культурного буття народу, а, по-друге, становить певний пронес' сми-слового рсзгортання внутр1ишьо! лог1ки побудови, зростання I стверд-ження власних потенцХй даного етносу, но зиаходить сз1й адекватний вираз у музичних формах. При. цьому нер.1дко творча 1ндив1дуальй1сть, внступаючи нос1ем певних рис нац1онально1 ментальност1, в той же час знаменуе собою розрив нац1онально-культурного конт!нууму, спри-чиняе до перервност! традиаП I, стверджувчи свое лвдське праве на новику, свободу в1д абмеженост!, тим самим парадоксально виража? за-гальнолядське начало, привносить його в нац!ональну культуру.

Ось чому 1нтонац1йна сторона не волод1е абсолютно моно-тгольним правом на вираз сутност1 музики. Де*к1 подИ життя людей, в1дображуван1 в музицГ, примушують 1нтонац1йно. "промовляти" до наб згеобами ахцентованого ритму, чи нав1ть жахливов дисгармон1ею. 3 1н-пого боку, пошук кових виразник1в засоб1в приводить музикант1в до п^росмислення звичних музичних форм, до зм1ни IX смислово1 структу-. ри. Так народжуеться додекафон!чна музика Еьонберга та 1няих. Н? сто!ть осторонь маг!стрального оляху розвитку св1тово! музично1 культури I сучасна укра1нська музика. Це так1 представники II, як Леся Личко, В.Д.Зубицький, Ю.ЯЛщенко, В.В.Яльвестров та 1н.

Роблячи п1дсумки цього роэд!лу, дисертант п1дкреслюе, що з поняття "загальнолвдськ1 ц1нност1".особистост! входять як со-ц!ально типов!, так I природн! /психо-ф1з!ологГчн!/, такт ст1йк1 I тилов1 характеристики II 1ндив!дуальност1, що характеризуют сус-п1льний зм1ст II сутност! в верозривному, а точн1шё, в д!алектично-му взавмозв"язку э природнТм зм1стом ц1е! 1ндив1дуальност1. 5 процес! становления особистост! Г засвоення нею духовних, зокрема му-зично-культурних, моралытх та 1нших ц!нностей, як1 мавть загально-лвдський характер, доступно для вс1х людей, але не вс1ма вони при-свокгаться. Особливо це стосуеться таких категор1й людсько1 сутност1, як здатнТсть сп!вчувати, сп1влереживати, проявим михосердн1сть тощо. В реал!зааП цих та 1нпих проблем в нашому сусп!льствГ сьогод-

н! бракуе випробувано! на практиц! систем» музичного виховання особистост!, де о враховувались I загальнолвдськ1 принципи формування особистост! в д1а,1е&тичиГ5гвзаемод11 з принципами формування нац1о-нально1 ментальност1.

У 5 роздГлХ "Музична культура I формування в1дкритост1 особистостГ1 показано, що в ход! ф1лооофсько-естетичного досяГдквння особистостГ як об"екту виливу з боку музики I м,узично1 культури в цХлсму ми псслХдОвно розглянули так! складов! смкслов! структури особистост! як творча активность, гармон1йн1сть,иац1онально-етн!чна т?и-зцачен1сть. ПХсля того, як вони дХсталй а дан!й прац1 свое пояснения, не взажо бачити, ¡цо м1ж ними е певчий смисловий зв"язок., пеэна ксор-динацХя. Творча, ахтивкГсть доповиюеться гармон1йн1ств. Разом вони становлять деяку в1дгосну смислову заверьен!сть, деяку вХдносну за-верщенХсть особистХсного буття. Нац1онально-етн.1чна визначен1сть эна-менуе собою переход на Гнший, б1льи конкретний р1вень органХзац!! I зд1йснювання оссбиотост1. 3 одного боку, це р!вень особливо пор!вня-. но з тим загальним, на якзму стверджуеться творча активн1сть Ггармо-н1йн!сть особистост1. Але, з !ншого боку, це б1льш високий ступ!нь на шгмху здГйсиення ук1кальностХ-особистХснего буття. А сайе укХкадь-н1сть - нагадаемо - е найб1льщ фундаментальков його характеристикою.

На цьому б1льш "високому" р!вн1 оходження смислового зм1сту. особистост] до-ствердження його специф1чност! у вс1я його по-внот1 структурна орган1зац1я особистост1 теж мае бути певного м1рою завершена. Саже, слХд вХднайти I осмислити таку складову смислово1 структури особистостГ, що е взаемодопозгеовальною. ! корелятивною щодо нацГонально-етнТчно! II визначеносгХ.

Найперше, корелятом щодо нац1онаиь«о-етн1чно! визначеностХ особистост! виступае загапьнолюдськ1сть, тобто ствердження осо-бист1сного начала в контекст1 загальнолвдського зм1сту.Прилучення до загальнояюдського, д1йсно, долае меж1 нац1онально-етн!чного, рятуе в1д загину оообист1сного начала в безособових за сво1м характером р1зних формах етн1чного ероХзну. Але сп1вв1дносн1сть Хз загальнолюд-ським повинна кати в сам1д особистост! грунт для себе. Таким грунтом I е, на нашу думку, така як1сть особистост!, яку можна було б назва-ти II в1дкрит1отв. Вона нет1льки доповнюе нац1сналъно-етн1чну визна-чен1сть особистост1, становлячи разом 1з нею смислову пару. Вона до' певно1 м1ри повторве найсуттев1ш1 ознаки творчо! активност! I тим нХби замивае смислову структуру особистост1, надае 1й характеру справжньоС ц!л!сност1.

При лучения до загаяънокюдського /а музика виступае

могутн1м засобом цього/ виов1тлюе певну смислову незаверсенЕсть на-ц1онально-етн1чно1 визначеност! як суттепоТ характеристики ;,собис-тГсного бутт'я. 3 одного боку, акумуляиХя особистГстю нац[ональмо-ет-н1чних смисл1в, укор1ненТсть в нацТональнс-етнТчному бутт!, суттвва пов"язан1сть II жкттед1яльност1 1з тими чи 1ншими виявамк науТоннль-ного менталГтету надае особистостГ стан стГйкост!, визначаг П / I. достименно II/ "дЬянку"'у свМ. 3 1ншого ж боку, зосередже-нГсть т1льки на нан1онально-етн1чному суттево звужуе сферу контакту особистост1 з ус1м смисловим ун1версумом природк I культурк, зб1д-нюе II 'мокливост1 для самозбагачення I самозростання. Внутр1ишя ста-л1сть I тривале самозростання особистостГ передбачають притаманнТсть 1й такого типу св1тов1 в1дношення, який слусно, ка наку думку, визна-чено В.А.Малахсвим як в1дкрите св1тов1диовення- Зм1стом ¡»ого е сбер-ЯенГсть до буття, здатнХсть пройматися його синодами I прихозанимк його тенденц1ями, здатнГстю втГлсвати Гх в своГй життздГяльноотГ I перетворввати себе на справжне "спТвбуття буття".

ВГдкритГсть особистостГ передбачае певнТ передумсви для свого виникнення. Зона зумовяяеться передусТк певнкм смисловим на-повненням особистГсного буття, мокливХств для нього продукувати I приносити новий смисл у св1т. Не дивно, то здоров! д1ти, закохян! -та всГ, хто в той чи той спосГб причетний до самозростання буття, -в1дзначавться в1дкрит1ств, неупереджен1ств, цедр1ств. 1,навпаки, негативний- досв1д - досвГд невдач, несправедлив ост I, досв1д не зас хуже них страждань тоас - деформуючи особист1сть, спотворюючи II жит-тев! смисли, лХдрквае в1ру до людей I до рэГту взагал!, ройить хю-дину /а то I ц1лий народ/ п1дозр1лим, стриманим у виявленнГ думок I почут? 1в, эакритои у соб1. Коли ж життед1яльн1сть особистостГ скль-даеться нормально у згодГ 1з буттям соц1уму I 1манентними законами власного буття, тод1 зверненГсть назовн1, до контакту з 1ншими осо-бистостями, з1 св1том е св1дчення II смисловоГ самов1дпов1дкост1, _ сприяе стверджеинв II усталеност1 в бутт!.

В1дкрит1сть особистост1 певнов м1ров свсер1дно повторпе в концентрованК» форм1 ту II визначенТсть, яку ми ранТше -характеризу-вали як творчу активн1сть. Бона так само тГсно пов"язана з потен-ц1йн1ст» буття, з його смисловою в1дкрит!стю, але в1др1зняеться тим, що сама конституеться як спрямування до внесения нового смислу в бут-' тя, вг.ступае як певний смисловий контГнуум, що поеднуе особистТсть . як деяку структуру з 1ншини особист1сниш структурами, з соц1умом, з буттям в цГяому. Тому способом, яким найперше здГйснюеться в1д-

крит1сть особистост1, в д!з.яг-г.

На перли« погляд, дХаяог суперечить за своею сутнХств такХй фундаментальна характеристик особистХсного буття, як його ун1каяьн1сть. Але це тХльки на пероий погляд. УнГкальнГсть I непо-вторнГсть не руйнуються, а п1дтвердхувгься самим фактом комун1кац11 Хз-таков ж кеповторн1стю I ун1кальн1ств. Бо в комун1кацХ1, в д1алоз1 зона, набувае характеру сттравжньоХ под11, тобто досягае нового, ви-щого буттовог® смислу.

Налог е способом творения взаемност! - взаемнгм визнан-нян , одним буттям смислсво! даност! Хиаого. Г, як не парадоксально, саме ця взаемнГсть дшомагае у час никам дХалогу б1лыа повно в1дкри-.тися, ба навХть самим краде п!знати самих себе. Налог отверджуе не-упередаенХсть щодо себе Г'щодо Гнших, сприяе позбавленда в1д усякого роду 1люэ1й I пересудХв. Тому чесний, д1йсно вГдкритий д1алог е реально» основой людсько1 солХдарностГ, котро1 так потребуе нал час.

Qpte вГдкритХсть особистостГ набувае з сучаснХй соц1аль-но-1сторичнХй I духовно-культурн1й ситуацП неабиякоГ важливостГ.' Бона е тим дХйсним грунтом нзупередненога спГлкування, тояеракгнос-т1 I порозумГння м1ж людьми, но не зал ежить в!д дХХ дертавшх структур X в1д ХдеологХчних моделей, а мае сво! корен1 в самих фундаментальных характеристиках лвдського буття. А в1дтак сприяння викик-ненн» X розвитку вХдкритостГ як визначеност1 особистостГ мае бути сьогодн1 неодм1ниов турботою при органГзадИ процесу формування осо-бистостХ. I музика з II виразними буттевими характеристиками мае чималХ можливостГ для цього.

Вже сам процесуальний характер музики своер1дно в1дтво-рюе I в1дхрит1стъ особистостХ, I Ictotho сприяе II закрХпленню I по-даяывому розвитку. В музичному звучаннТ безпосереднъо вГдчутний рух' людських смислТв, Хх спрямування до сполученост1 з 1ноими смыслами. Все це також ознаки особистХсного буття. I свХт музики багатоманХт-но вХдтворюе Хх, незважавчи на те, що, на поверхневий погляд, вХн становить собою певну сукупнГсть в1дносно завершения, замкнених щодо буття форм.

йузична форма, дГйсно, являв собою певну цГл1сн1сть. I ми наголоаували на цьому, коли мова йшла.про гармонЕзуючу функцГю музики. Тепер же слТд пХдкреслити I Те, що самим музичким формам притамакка анутрГаня вГдкрит1сть. Найперте, зона закрХплена вжз в сам! я побудив! музичних твор!в. В найгармон1йн1шйх в них мае мХсце

иевр1вноваг:ен1оть звукових сполучень. Саме це виклккае рух смислу э музичному матер1ал1, без чого музика не була о. здГйснен»;?и Хнтону вання смислу. I характерно, що логГка розвчтку европейо-кс! музики ствердкуе зростаинл в музиц! потреби I здатност! рХдтворвгати в1д-крит1сть особистостГ I людськсго буття-взагал!. Про це вже иедво-значнс заявлено в творчсст! Бетховена. Р1хард Загиер иже овУдомо стверджував принцип в1льно становтовако! форми як. принципу ново! музики. В цьому ж налрямку, хоча й зовс1м по-1ксому йшли творч! пошу-ки Клода-Дебпсс1. Творч1сть австрал1йського композитора Манера е прикладом того, як грздиц!йн1 музкчн! форми трансформуються п1д напором надлиикового для них змГсту. В його музиц1 в1дчуваеться запит принципово нових засоб1в музичного висловлввання, запит, що знайшов в1дгук в додекафонГчнХй систем1 Шенберга. I не випадково, що Томас Манн поеднав особист1 I творч1 риси Малера I ¡йенберга в образ1 ком. позитора-новатора Деверкюна у своему музично-ф1лософському роман1 "Доктор Фаустус". .

Та в найб1льш1й мХрГ в!дкрит1сть музично! форми виявля-еться в самому способ! функц1окування музики, в характер! II побуту-вання. Справляючи на ли дину найбезпосередн1ший-щодо Хнших мистецт.в естетичиий вплив, музика разом 1з тим для свого реального зд!йснек'-ня потребуе якнайбХльше опосередкування. Музичний твГр створпеться композитором, котрйй у своХй творчост1 спйраеться на ная1ональний мелос I звичну для нього I слухач1в ладово-гармонХйну систему. Пот1м тв1р сприймаеться, осмислсеться, а вже потТм виконуеться музи-■ кантом-виконавцем-. У раз!, коли створена оркестровий твГр, м1ж композитором I безпосередн1ми викокавцями виникае ще постать дирнгента. Г т1яьки в процео1 виконання музичного твору виникае феномен музичного сприймання масовим слухачем. Проте, I це останне, може бути опосередковане поясяювальним словом музичного критика чи музика яга просвХтника. Огож, як бачимо, у пронес! зд1йснення музичного твору мае м1сце багато ланок, кожна 1з яких мае можяив11.ть деио ям1нювати вих1дн1 смисли чи вносити новий, св1й додатковий смисл у смислову структуру музичного твору.

Внасл1док цього в музиц1, як н! в як ому 1нтому вид! мистецтва, смисл набувае ,значно1 свободи. Але це не е процес сткх1й-нсго розмивання вих!дно1 форми деяко1 "ентропН" смислу. И. Свобода смислу здХйскветься тут у культурнЬ орган!зован1{, форм1 - у вигляд1 ХнтерпретацП - 1гаерпретац11 виконавсько1, диригентсько1, саухацько!, теоретично-критично!. I, кожна форма 1нтерпретац11 зд1й-

снзеться як певний вид творчост!, а отже, з необх!дн1стп неое на со51 в1дб'лток особистост!. .

Г&даемо, не буде переб1шаенням сказатк, що Гктерпре-са-ц!я безпосередньо в1дтворве I рзпрсзентуе в саиХй Фуякц1снальн1й структур! музики яквиду'мистецтва таку фундаментальну визначе-нГсть особистост!, як II в1дкрит!сть. Разом з тим можлив1сть I на-ьХть необх!днХсть 1ктерпретац11 для смислово! эавероеност1 музично-го твору е д[евим читшком, ио сприяе формуванню в1дкритост! особистост!. ПередуоХм це стосуеться, звичайно, тих, хто безпосередньо бе-ре участь у процес1 здШснення -музичних форм, у ародукувакн! 1х як спзцифХчних форм дюдського буття. Але й для слухач1в можлив1сть по-своему !нтерпретувати зм!ст музичних твор1в, коли ця моклив1сть реал!эуеться як здатн1сть до осмисленого музичного сприрмання, е суттевим показнюсом 1х смислового багатства I подалывого духоввдго зростання 1х особистост!.

1снуе думка, що складна I роэгалуджзна функц-1ональна структура музики св1дчить про суттеву деформацХв II як соцХоку льтур-ного Хнстэтуту. Приб1чники ц1е1 повицП ладн1. вбачати "чистий", не зайканий негативном вгиивом цив1я1зац!1 образ музики в II в життево-практичних формах II зд1йснення /фольклор, обрядова музика, сучас-иий хеп!н1нг/. 1нтерпретац1я, хсч I виконавська, розглядаЬться як те, що надае музиц1 додаткових, не лластивих 1й функц1й I значения. На нашу думку, позицГя ця невГрна. I невГрна оаме тому, що розгля-дае музику саму по соб1, поза смисловим контекстом людського буття, зокрема, поза зв"язком II 1з буттям особистГсии. Сале з в!докрем-ленкям в ХУГ - ХУХ1 столГгтях викокавсько1 музично! д1яяьност1 в1д композиторсько1 творчосг1, а згодом 1з виникненням музично! критики I теоретичного музикоэнавства, музика як особливий соц1окультур-ний Хнститут набузае свое1 зр1лост1. I головним тут було вид1ленкя з окремий вид творчост1 музичного виконавськсго мистецтва. А ознака творчост! йому надае саме право на Iнтерпретац1в. А 1нтерпретац!я це пХдхреслимо особливо - це не е вияв професХйних /техн1чних/ якос-тей виконавця, а вияв його суто особист!сних ознах I ос об лив ост ей.

ВарештГ, суто 5м1стовною ознакою зр!лост1 музики як со-цГ'окультуриого 1кстит.ут,у е II здатн1сть бути у в1дпов!дност! до потреб I запитГв людського буття. Огож музика виступаз д1йсним за-собом самозростання особистост1, коли сприяе формуванню II як ц!л!с-ноТ структури. Конститування в структур! само1 музики 1нтерпретацП як деяхого механ!зму, спроможного позитивно впливати на формування

вГдкритостГ особистост1, е свГдченнлм про в1дпов1дн1сть цих структур, а стже говорить про зр1л1ст> музи; и у функцХонально-структурно-му в1дноиенн1.

Докладний профес1йний аналТз розвитг.у музично-виразиих засоб1в в музиц1 XIX - XX стол1ть повинен засв1дчити, що- в н1й все б1лыз зростала I посилювалась ?енденц1я до в1дтворення I ствердгення trkoI важливо1 визначеностТ особистост1, .як II в1дкрит1сть.

В1дкрит1сть особистост! знаходить своер1дного в1дтворення I втГлення" в музиц1. Музика як дГевий зас1б стверджеиня II у проще*-cl життед1яльност1 особистост1 реал1зуеться тод1, коли д1е як роз-горнута фуккц1окаяьна структура, тобто як музична культура. Тепер доц1яьно розглянути вплив на форкування особистост1 тако1 галуз! музично! культури, як музично-естетичне виховання.

В заклвчному слов1 дисертант п1дводить п1дсумки дослТд-ження, показуе перспективн! шлчхи подалыиого вивчення I розробкк проблем в русл1 тематики дано1 дисератц1йно1 роботи.

OohobhI положения дисертацН, викяаден! у сд!дуючих публ!кац!ях автора; I*. Активизация творческого потенциала молодежи средствами музуки. Меяитополь, 1987. - 228 с. Депонирована в ЕИО "ВДормкультураТос. б-ки; СССР, №1582 /Менограф1я/.

2. Активизация человеческого фактора средствами музики. - Мелитополь, 1987. - 329 с; Депонирована в НПО "Информкультура" Грс.б-ки СССР, #1603 /Монограф1я/.

3. Формуваняя особистост1 засобами музики. Су ми: Мр1я,1992. -235 с, /МонографХя/, /укр/.'

4. Соц!ально-психолог1чна тип1зад1я особи та II значения для аг1та-ц11 I пропаганди /Питания наукового комун!зму,- Ки1в,197!.Вип.14. с.37-42 /У сп1вавторств1 з А.В.К1суно/./укр./.

5; ХХУ съезд КПСС, о всестороннем развитии личности средствами музн-кальной культура. -Запорожье: Знание-, 1977. -14 с.

6. Роль эстетического воздействия музнки в комплексном подходе к воспитанию' личности. -Запорожье: Знание, 1978.- 50 с.

7. Содержание понятия творческая активность человека. - Киев, 1984, 23 с. Деп. в HFfflOH АН СССР, * 17533.

8. Природа музики и fifi специфические возможности в развитии творческой активности человека. -Киев, 1984. - 19 о. Деп.в №10 Информкуль-Тури Гоо. б-ки СССр им. В.И.Ленина, » 738.

-

9. Развитие творческой активности в процессе муяюсально-эстетичес-кого воспитания молодежи. - Мелитополь, 1987. -28 с. Деп. в НИО "Ий$ормкультура" Гос. б-ки СССР им. В.И.Яенина, »1556. 10'. Мотивационная сфера личности как психологический фактор развития ее творческой активности. - Мелитополь, 1987. -19 с.Деп. в ИШОН АН СССР, » 29842.

11. Н&которие аспекте влияния музики на развитие творческой активности молодежи. - Мелитополь, 1987, - 25 с. Деп. в НИО Йнформкульту-ра Гос. б-ки СССР ии.В.И.Леника, 1Я576.

12. Культура-как процесс взаемодействия человека и природ» /Экология и культура // Тезисе Всесоюзного теоретического семинара "Мировоззрение и научное познавие". Часть II. -Луцк, 1989. -с. 105 - 10?.

13. Методические рекомендации к самостоятельной работе по курсу марксистско-ленинской этики. -Славянск, 1989. -27 с ./У сп1вавторот-в1 з В.Г.Нестеренко/.

14. Методологический аспект понятия "целесообразная воля" в системе, реализации потенциала человеческого фактора /Санаторно-курортное течение бохькнх о заболеваниями нервной систем», органов опор» и движения //Тезиса научно-практических работ Республиканской каучно-пра*-ктическм* работ Республиканской научно-практической конференция. -. Славянск, 1990, -2с.. .

15. Национальное и интернациональное в музжкальной культуре /актушагни? проблеме интернационального и патриотического воспитания,—

- Глухов, 1991. - 2 с.

16: Поняття "укра1нська менгальнГсть", "менталГгет", "музичний меи- ' тал1тет" як важлив1 фактор« народознавства // Використання народоз-навчого, краезнавчого катер1алу в навчально-виховному процес1 /Мат. науково-практично1 конференцП/. -Глух1в, 1993. -2 с. /У сп1в-авт орств! 3 П обе режною. 1.Я./