автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Функционально-синтаксический анализ категории причинности в современной украинской литературной речи

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функционально-синтаксический анализ категории причинности в современной украинской литературной речи"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІ ЕРСИТЕТ ______ Імені Г. С. СКОВОРОДИ______________

На правах рукопису

Р Г Б ОД

ГЛОТОВА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

:г і:

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ КАТЕГОРІЇ ПРИЧИНОВОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

10.02.02. — Українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків — 19 94

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Науковий керівник:

— доктор філологічних наук, професор Дорошенко Сергій Іванович.

Офіційні опоненти:

— доктор філологічних наук, профгсор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України Мацько Любов Іванівна;

— кандидат філологічних наук, доцент Халчанська Олександра Володимирівна.

Провідна організація — Дніпропетровський державний

університет.

Захист відбудеться ________1994 р.

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 113.24.01 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди (310126, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди (м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розіслано

Вчений се спеціалізованої

ПРИХОДЬКО

-З-

Э оотачнз деоятиріччл у вавчзняі ошітаїссктних явщ ук-реЬчшїо' кови особливого розяиху оайпраз функціональний ася«®§.; гаег<Кзу8ансш Функціонального гіїдкоду до вивчешиї 'вявтакодсу дозволяв'розглядати в шдаій оперлі яялежк* до-різних иовяжс ріваЬ ?аоо^а:на оояозі спільності їх овмап-гячнгтс Фушг7ій. Його эпаеряоуаяпя зумовлене необхідністю розвафягга' лікгвістпчлі дослііеєяня, у яких би поряд з різ-езйш вивчанням «рви здійсіалався інтегруючий рІзнорІзнзвиЗ 'аналіз тв*ж засобів - кої^чигогі^жс, спнтакспчких, олово* їйідеюс*. яеаейчлю^а. основі спільності. їх функцій. Обэдаэ

ЦІ.'ЧЖПРЯШГ ОЖОШ®»ТЬ<!Я ЙІЛОООфОШШ ПРИНЦИПОМ СКСЇЗДЯОСТ і.

Дме. *' м&дедайОДя «««ївший підхід у віежах кожного ов^екта' Д5ел»давяяй. Ьошітшія я системи нови п-евггакги^иозд’ .. й . ГрЖйаТй«5СМ^, фОКбТ$І<ЩО*ДУ й СЛОВОТВІрНС^1,, «!’.';■? Л10Тї?ЧН0‘.?у Й фргщіеналшочу аглвех - парпйергосе зпедйшія сучасного кбвсааааотаа, . V ■ .

; ВкЗір тзгаг■дисертаційного дводІг-Жбяяя «родикіозвння, :*■ •:-гясго:бойу,.лог!коо розвитку лінгвістичної теорії-, зверяз-ко!>";эварвйэ,: до ровгтазу взавяодії влвйвятіврізк&х рівнів иа #йздіскпльяіії основі, а з Іааого - потребами"драктйкя екткяяого в:ївчвная кози, тз перздбачаз одержання інформації про ге, яішлй ояшівдями мочи виражається той чи і наго! погш-И'ЙНВЙ ЗМІСТ. . ;■

.Издяметой.ДРоліяхвняя в категорія причиносооті у'тпобк її вираягнпя н сучасній українській ко»І. У струкіурі моай вона рапрезчнтуе найбільш важливу і поакроку фу>®іі!ойальао-егкантяаду категорію, яка відображає? вопемэззияаоя І обушв~ лзяість процесів і явпа о5*єктшіпої дійсності.Ацепотребуя дальших кроків у Ід не Плькг фиоесфзькому Я лсгічпсїдг, а й лінгвіст іншому пізпаня!.

Актуакьаість даної теми визначається пергаочергоаиьк; завданнями сучесноГ ояятгаоичаоІ яаукп, яка прагне в поро-пективі до повного описування плану яміоту мовя І засобів його формального нлреяаняя. У-центр лінгвістичної .проблїКа-типи ставиться аналіз фуядаменташівх оешнтячящ: категорій їз окладною формаяшо-змістойоз) структурою, у числі яких а категорія причшотюсТі, . V ;

Мата роботя - дати опис існуючих у нозі і в исвлекні

вазосИв передо*., щжчвдозб! сеиаятики, цо інтеноивао у "являються на рівних повних рівнях завдяки усвідомленню мозцшк причина як язща реальної дійсності і як категорії, ідо мае бутвпередана відповідними мовнжи одшщями. Щоб .г,осш‘?*г СЕІ0І тти, необхідно роэБмяэагл твкГвшданяя:

1/ встановити корпус мовнкх засобів, ио передають щш-чйноіїі відношеная не рівні складного і простого рзчення,

2/ виявити в фуіШЦіонально-семаятЕчно.’лу полі ггрпчш он ості центральні 1 периферійні давні одиниці як його отруктурЕі КОЬЯОПвНЇИ,

3/' розкрити ієрархію одиниць мовної будови: сіщтакеич-дапс конструкцій, граідатичних форы слів і лексем - як засобів оформлення причяясвооті,

І/ проаналізувати напрямки розвитку гршлатикал і зоаелкх засобів вираженая яричиЕовоогі.

Новизна доолідкання полягає» в тому, шо категорія ери-чани розглядається в новому для сучр-'.но! науки аеаектіі на сьогодні ні в україніотаді, ні в русистиці не було праць, які б у функціональному плеяі розглядали ваеь кокачеко реалізації причинових відноішнь в одиницях різного сгупеня склад-нооті в простому і складному реченні. У реферованій рс'ОіМ це здійснено. Правомірність такого підходу до аналізу мовяйх одиниць грунтується на переконанні, ідо вивчення ощтйксйчко-го рівня як вищого, що оияїеяуе в собі елементи інших рівній, виявляє нові риси їх семантики ^функціонування. У роботі вперше поставлене питання про встановлення ієрархії СИНТаКОЕ’ШИХ одиниць, що формують причиновість.

Теоретичие а;шчаітя праці визначається одержанням додаткових даних для ровь"язаяня раду важливих пре иєм теорії функціонального синтаксису, -окрема: для розмежування сеиак-тико-силтакойчніїх і форАШьно-сіШ’акоични.'с функцій таких :оиатоксячішх одиниць, які-вирлжаоть причиновіоть, для вяяв-ЛЬННЯ рив фуИКЦІОНаЛЬІаО-ОеШ’ТЕЧНОГО ПОЛЯ при'-шовості. .Представлене в роботі ієрархічне групування мовних засобів иркчизовості мсае послуди'. л моделлю для з і ставного і типологічного опису причшіовооті в <шорідлеіш мовах, ііередуоім -у «ІйСІйеЬКНІ і білоруськії.

Результати дослідамчц зымодять практичне ааоуосу-»

вегшс при ггеяясйіїн І підручйкхіз І- посібник ів з о'штанойс'у українсько! коая дяя зу»!а, У вяаладайяі вузівського курсу сучао-до? уя’раїксда?'! мови, у розробці спещсурсів і спецсемінарів з ояк?згсянзу' простого І' складного рзчзння..

Методологічну- основу доедідаеняя стакозгшо діалектична розуміння взаемозз^ягку і взгемозалажюсгі різяорівивьях аовнгог ддлнщь. го мрдаь зяпчзяяя прйчяксзостІ, усаідгчлеида яосїійтк тій мовних ьасекЛв ;у зв*язгсу з розвитком Чшелгння носія.кова.’ . - . ■ .

Матодя аосл^шняя. В аналіз! могиік язкщ застосовувався йвредуоіа: опйсоввй. йетод,. гк*$ забеэтачвэ виділення' кеузаяь-кйх.конструкцій ка різких рівнях мовно! структур*: і засобів П*?ІЯЄЙИЯ С НЯХ ЩЩПИЯОВЙіс відвозвий Для веавлеяяя-' сзмаятіге-яш; азаи®зв”язкіь між вяаяіровьниаа структурами' вякорасто-вуиавзя тпаяс$орм?д1йяій метод. застосовувалися оря~

йекк зіставлення мозавх однята;® і «ютодика контекстуального і ксйаоявйтноро аналізу. В окрема вилазках -вкг.ористозіуиевся-'.і:ггл глете я етатпстнчягж підрахунків.

Дослідження здійснене на прикладах, узятих "З текстів дізнік фушц І спальних стилів української мочя,. а така» зразках усігоГ народно! творчості. і 'записах яивої регмсвяо? ».ювн;’

Апробація- положень дисертації, Матеріали дисертації йулй. представлені У вяотуп&х.И автора на республікзнсгжігс конференціях* Окремі полсксияя ! результати доел Ід~ення обгсворю-

■ валися на' доріадчх. підоуксоьюс наукових конференціях викла- -дачів і молодше: учених ларкІзеьхеге.держбйкого педагог Ічного .: ІвотйіуТу їм, Г.С. Сковороди, З теми дисертації опубліковано три статті 1 тс-гп. .

До захисту пропонуються тоя і полохання: - .

1. Застосування Функціонального підходу я аналізі категорії причянсвсс?! на маторіаіГ української мови дозволяй вп-вчати; під■одним, кутом зору яввда, які звичайно аналізуються окремо, і тіш самяи•охопити енутріанп єдність вихідних І пкіднях засобів передачі розглядуваного значення.

2, Виділення іуипіояельяо-сомаятнчяого поля причяяя, яке обіймав мовйІ - одгаад/, ио малть функціональну основу, дозволяв виявити вееь-лянциг поа^язанатх один з однлі різпо-рівневяї засобів досліджуваної категорії з II секянтігшшп

СЗКаКаМИ.

3, Фуикц іонр їьно-семачпгчнв поле лркчияовості включав

до свого складу граматичні засоби впраазиня, що становлять його центр, і граматисалізовані засоби, які посідеють періте-рійну позиціє у передачі причкновості. Крім цього, функціонально— сешітиада ііолє обіймав й ркі неграштіжалізованЕХ еннтаасичних одгвиць, для якйх прпчиновість е втсршшгш функцією, ■ ... . ’

4. Виявлена й дослідшінД, властивість синтаксичних одиниць переходити одна в одну свідчить про їх ізоморфізм. Од-Нйк [8оморфиши слід вважати дає ті синтаксичні конструкц]І, які грунтуютьоя на детермінаитних зй"язках і оемалтико-син-таксичшк відношеннях. Це - складнопідрядні і безсполучнжо-

в і рзчання з прячкповкм компонентом, прийменнішово-відміякові, безприйменникові форми, прислівникові конструкції і діепри-сліщийові ввороти. Усі інші структури, ХОЧ за невнях умов і набувать оричиновоі'С значення, до ряду ізоморфних не належать. . ' ' ' ' . ■

б. Ураховуючи те, що складнопідрядне речення причини конструктивно відбиває прлчииово-наслідкові деяотати-ситуації, його слід икаяатк основою ієрархічної будови граматичних І граматикалізованих причинових конструкцій, тобто вихідною конструкціє» для всіх інша, які е дохідними.

6, Прнчиновіоть становить у різних сферах мовлення одну . а важливих семантичних катеторій,. ввтеьнкя якої характерну зть-ся збільшенням арсеналу лексшо-граштичнщ. одиниць, що вира-амоть причинове значення. 3йявляються вторинні оцолучнакя, похідні прийменники. Розширення засобів нередачі причинової семантики активно діє у системі книжяого мовлення, в яко^у істотніш визнається формулювання диференційованої причкаовості* Використання нових сполучників- І прийменників цричинїгяе руй-, нуе основ граматичної будови, а становить лтае одну з тенденцій.'у І! розвитку, виявляв активізація того., ео е в мові, зав дядя чочу збагачу зтьоя. граматична і семантична структура мови, розширюються її стилістичні можливості.

. Структура і зміст роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, стяту-опрацьованоІ літератури Й переліку авторів, з творів тих '-.узяті пркигади.

У ’’Вступі” вїшначено с.едмет доалідшзтія, оогрунт&ванг

актуальність обрано! те®, сфорц/льоваиі мето І завдання розсад, її теоретична і йректапн® значения, положення, що в;г-'крояться на захват. ■ •.'. . .. '

2 першому розділі ."Теоувтятаі гвсздя розуміння прстиїоясо-ті" ровглядеоться І/ ззйємозв”язоі: фІЛОСОфСЬКОГО, логічного'. *'.ліні*в!ог чйого розумі.ііІЇЯ сричмовості, ‘ на основ! якого $ор-фпюєтьоя уаіяоявя'иро- отіЩіа# нрішнсвоот!- як лінгвістичної категорії, 2/ лрячшоб!сТЬ"як' об'єкт фуякціокзльядао-ййздП-» зу, 3/фУНкціональко-сомяяі'ичка поле як базове поняття функціонального сгат&каизу.

АйЯЛІЗ ТвОрв.ТКППЯК ОСНОВ К^ТеГОр! ї !'рйг»КНОВОСТІ Д03В0-

лкв запропонувати власне Визначання гіркчкповості'як лінгвіс-Тйчяоі’о явшг,е. ■ Існує '.'.'розуміння пртлновбс-ті ж майору козкзк явізд /яоксавдях і' граматичних/,. э. допомого»-які« зстаковютатьоя каузативні зідцеївеяня. ійг вбачаємо в причиновая?! зумйюгеае од?еггйэвоо дійсністю і законами кіп-гг'чяя зкачення, зяояовйіе ва оемванткко-*скятйкоичаш{ мовних засобах, з яких мативуйчиД' ксшонйгїї назгтао пріг-глчу дії чи ознака «аотозенсго або те йому пркчкновв обгрунтування. На ■ основ» такого розуміння категорії причине»ості стало правом!р-якії, виділення функдіояаіьао-семактпчябго поля прімаловості.

Під фу над І снаяьно-сетктичиш полей розуміється' система рівно-'різігаамх засобів юш, які взаємодіють завдяки• спільності. їх' функцій і базуються на ясбкіЗ семанткчній категорії. Фунщіо- . яадьнд-оемантично поле ирнчгабвості завдяки вакоряотакяю зо-' с об І в. • р і зр*х-мовних рівнів представляв аирокий спектр се-мзйтачио! варіативності, зскреби 'власне арпчкяознх і ускяад-кенгк значень: прячиновотдільовях', прлчшзво-допустовпх тоцо. Зумовлено цо: різноманітність формального втідея8я..яратевооо-наслідкові -в^юшзяь'. - У їх зкрздяни! беруть участь: І/ прв-лжативяі частій, 'які граматично дорівидаться простому ре-ч?нк». - у меках складного..речення; 2/ конструкції, відомі ЯІС эворотк /дізприслівйикові, ДІЄГфКН*Ч!ТН!?К03і, прикметникові, відокремлені прикладки, конструкції з як/; 3/ нпиймея-ннкозо-бідміяксбі і безприййеянякозо-відмінкеві форми;

4/ прислівники - у складі простого речення.

Спзц’іііка функціоаально-семантичпого поля причннозост! полягав в тому, до .ходяа з серел!чеякх'одитщь не становить

назви поняття при- іни, адже жодна з них ае в ноаШатичйдад позначенням причини. Значення причщш зотановяювтьия лисо яа оонові синтаксичних відношень.

Специфіка мовного виражання причиновеє?і виявляються •такса І в тому, що прпчгаові відношення во£**язуготь м!к собою не предмети, а події, ситуації. Це дозволяв псотйейтл кокну з взабмоэа"лэаних одинець на рівень простого неуокляд-явного /за термінологією І,Р. Вихованця / речення, у я::ому рефореятом е подія або ситуація. За знаковая л теоріє© ре-чзння не мете бути іменем предм та. А оскільки цо так, то будь-яка причинова конструкція /у тоиу числі й у складі простого речення / набуває реченневого осмислення, хоч виступав у вигляді згорнутого речення. Доказом цього е можливість перетворення вихідного складного речення на речення Іншої отрувтурно! охеда або на синтаксичну одшшдо неречзн-иевої природи, але, ясна річ, іа збереженням у всіх випадках спільності семантичного змісту, у нашому випадку - причино-вооті» пор.і "Сіно своєчасно вивезли і заскирдувазш, бо була погожі дні" - "Оіно ... заскфдували: були ..огопі дні" - "Сіно ... заскирдували завдяки погожим дням". Усі вони відбивають дві под11г "Сіко ... вивезли І заскирдувели" і "Бу.’-’а погожі дні".

Роздій другий "Вираження яричиноассті у складному реченні" вкяючзо три підрозділи, у яких розглядаютьоя окладаопід-Рядкі речення причини, безсполучникові складні рзчення'з компонентом причини і складносурядні з єднальним сполучнш<ш і/та/, частини якйх Передають причиново-наслідкові відйошея-ня. ■ , - . ' ■ ' .

Функціональний аналіз складнопідрядних реч' чь причини дає змогу уточнити набір фу нкті'н і в, уживаних у .цьому різко-виді окладних речень. З ряді' виділюваних у наукових джерелах простих сполучників, іцо фіксуються як функтиви енладнопІдряд-вюс причули, причиновими слід ’■изн'ати лише бо, оскільки, адже.

Серед нюс заг?льномовним е бо, -книжні. Сполучники що, добі-парний а ^о .. / то чьуез в‘чсутиість у 'рис -яифзреяці-йованкх ознак не иадмявть до фуяктивів. гфичйии. : - .

. /нялів прикладів із складеними ополучшссэмп дозволяє ствердяузати наяввість у просторічному і ттій.гектног«у мовленні

тазроко «кивапорс сполучника того_іло/до/| не відзначувачого в . пвуко»ійх дазрелах і пігрутожах. хоч яазизаютьоя- сполучники' тим щ, г.ат?іч д;о. рак- .як з кваліфікацією як "рідко ваш®!?' "застарі«І*, Крім щісгс» о проанач!зоаавому матеріал! вияв-. лапо по згадувакі аодяш дослідником складені сполучнски .

.причини'уклаІиськиТ моли: аід торо ао. з-того то. М!а тим їх

йинтпкаична функція як причинових фуятгивіз очевидна, йор.: "Олена, як $стшша иоятаачаяха,' о&разаяаоь з того, що'гість ка скоризтазся з її госгиішссгі і г,се мочене й Ебрена так і зададаяооя ка столі цілям та кепоідс.члм" /Г.Тктюннго?/; "і хлопчик почврввйів від того, що раптом ота» у центр! узагя" /І.Цшз/. Йо к до сполучно? вярвзів-типу у 5ч’’язку з таї уо,

•іо паші дай} фіксують не відіжічувакі Іншими авторами спо-лучяі зиразк ткм біпьт що. з уваги на ,те щи. Сяешіфіка кожного я оааіучнйх бцрйзів - у передачі відтінків смислових . відооезаь чрвдяха?явй.іх чаотая. Паяаяпя'я якомога точнійо с.грунтуватя причину дії вталийая до життя появу невк: сяо-дучиил.одиниць. • .

Місце безсполучяпхопчх складних речень як комунікативних’ опиняяь визначається з зіставленні з складзспідрадяша. Як свідчать факти, Зьзспояучішсові склади! речення а прітчпісвои частжіса співвідносні з склйднопідпгуічик» вркчяяі!. бони подібні за порядком резтааузаная предикативних частин причини? І! місце - в пссг~озу>ціІ. їх співвідносність підаресдиетьоя мочливістзо зняття чи встановлення сполучника прпчкнн мій пре-дщ<ятяші№..л частинами. Завдяки пьому їх мочна розгляпати т одиниці одного синонімічного ряду* Синонімічні зв"язки оаз-сполучниковік і скл&чнопідрядних причини фіксуються в усіх* крім о?ііяі’іно-ділового* стилях-українсько! мови. Однак ггя-тома зпга безсполучникових складних речень у кігаздих стилях незначна. Ке однакові 1,х кількісні показящи, наприклад, у науковому і художньому чи пуйліцисткчіюму стилях. У науковому.' егил*. безсполучникові складні рече: тя кількісно поотупа-йуься яорзд складнопідрядними. Розмовність, дпяаиізм повідомлення, властиві безспслучктсовпгг складним реченням, успішно використовуються в художньому, публіцистичному стилях. Разом з цдм мат ;рдали дослідззння виявили такі будови безсполучникових складнях речень з ког/лонентом причини, які у транс-

формозаному вяг"ед} «окна припустити лико в розмовно-побутовому стилі, Це структури, у яких причинсеа частин» поредавть-оя у форм і тггальйого речення, як-от: і "Вона /машино/ мчала

З велико» ШВИДКІСТЮ. Миижсві ж ЗДЙВЭДОСЬ, 11)0 волэ буксує Ий иіоаі. З Сярце тьохнуло: невже дот^далясь?"- /а. Збанащісші/ -"Серце їьсхнуло, бо невже догадались’’,

Зегальиовіиомі приклади вираження причкново-яасч(якового відношення складносурядним реченні, як, наприклад, у речеа-іН *Та До Йоіч>/молодця/кохана еерцз своє прккгтла, і загоїлись нони/раш^" /і'.Тщрннж/. Це в одним з вкгіедкі>і, коли складні кснотрукціІ, не маючи спеціальних граматичяьх засобів оформлення аричиново-нясл ідкових відношень /спг>~ лучних і асзмантичний/, передають їх завдяки семантиці предикатиЕЕИх частин, здатних вступати у відношення причини 1 наслідку.

Спеииїіка речень такого зразка в тому, що вона сяі.чнід-нопні не з складнопідрядними яричини і безсиолучниховиш причинового обгрунтування, а з окладпопідряднш.ш і оез<;по~ лучяиковими наоліжового різновиду. Тому ; :>ш; вступають у синонімічні відношення а складнопідрядними наелідковими і безсполучниковими а постпозитивним компонентом наслідку.

Отже, з трьох типів (жданнях структур, ялі функціонують Із значенням причини, даі відзначаються наявній?» грамаїкч-них /.окладлспіДрдітпі речення/ і граматикам ізованкх /гіесспо-лучникові окладні речення/ засобів передачі прачиновості,

У складнопідрядних речзинях відношення причини будуються на овмактичяих сполучниках, у безсполучникових - на граметшса-лізованих засобах: наявність у першій частині запереченая або явразу непевнзсті, кзможшгвоо*!, недосказаності дії, нн-зявання амочій тощо. У складносурядних, позбавлених: грашїич-ннк 42? граматикалізованих засобів, пручнново-наслідчсві відношення 'встановляються з семантики предикативних' компоненті» окладно! структури. ■' ■

Розділ третій "Вираження лричинових відношень у проотоцу семантично ускледнййому реченні" присвячений аналізові причинових сші'аксем: прийменником -іменникових утворень, без-йри-^ннккорих фс^рм, присл*вникір., а також діелряслівникових зв.роііа, що викоауть фнгіі! ,святякаеа; у щ.ому -а розділі.

анялізук'тьое відокрештеиі означення /діеарикмлтшипві і прикметникові.'звороти/,- відакра:«рв5 прюдадхи, у тому числі гі конструкції з ля, *кі поряд з своєю осяовяою спитакаїгшок фундацією - вражати озишсу особи, предмета - мйіоть причиновий відтінок. '

-Названі елементи ускледчоиого речення споріднює ге, що всі зони в похідними оиатакоичнюли одіПіГіями під складного речення, вторинними мійіиальшкя семЕНГико-сиитакоиччимк одиницями, утвореними згортанням однієї а частин складнопідрядного реченая. Відмінність. їх. полвгаа в тому, і№ приймении-козо-зІдеїякові й безприйменникові одиниці, дієприслівникові заорати,.. прислівники- це конструкції дотер'інаиткого, н Інші приіменного ТИПУ.

Функціональній оспект виявив потребу враховувати на тільки уча^гь прийменників у формуванні причинових відношень, а Й конструктивну функцію керуючого /стрилкевого/ слова, з дкшвоїупае у оинтаї ;ячнив зв"язок приймеяииково-в і доііякоаа сполука. У дослідженні констатується раніше не ьілзнячуяаяя конструктивна роль іменників і прислівників у створена.' при-» Чйновгл відиоіаень. До корпусу причинових прйііменників додано ■рчд вторинних прийменників, ;и цьо/о нз відзначених у науковій літературі. Засвідчується активна рола первині:.іх приЗ-меянтсів з,- еа, які у яозднєииі з іменниками виразно прячи-нової сеюаятігяи, такигли як п&ичвяа. ття:-..утаорпать вторинні прийменники з причин/;1/, з могизів. Ці факти становлять до-даясовйП доказ раяімз висловлюваного гягірдекшря про яе&амкне-ЧІОТЬ • ЗрИЙМйЬИИКОВОІ * систем.*. .

' - Аналіз, орудного і»евпр!їі'і.гленн|с:оясгс в причиновому значенні дозволив нз поголитися з тими авторами, які не визнають аа орудним безприйменниковим здатності передавати дичину.

Нааі сийстеретзішя овідчаті-, ідо орудний безприйменниковий чри-чвтний до йдверЗіьлізаці’ї і може виступати засобом виражений ; сього значення.Удн&к 'дев«укиївво, ао' вяражзняя пряшш йрудкимЗезприЙмвц-дакоаим знаходяться изперЧїїзрЦ сиктакокчяої ой«тєіли,йкіцо зістав,-лятк, наприклад, з прикладами - передачі. просторовій ь'іддсиавКї.. • Серед граматичних‘засобів втілений причини окрема мів-це поздають прислівники; номінативно значущі І приолівия-кові займенники. Вони рЬні щодо фуикціонвльно-отмьозої

рргайлз-гносїі.Номінативно вначушх прислівників причини-в нормованій література!?, моєї немаз: "з - одгшшді разциовію--ік-бутового сг*ла». ПркслІвнтаоаІ заЗшняшкй - функціональні «лекентк гагапышмовного вкитку. Номінативно .значущі при-'слізнгаш яаб/»п»*ь зпачвияя причини тільки завдяки сиатск-січному зп"дзку і егмаятгтчному відношення э дієсловом.

У зібраному матер і аг, | е анвчна груп? прикладів з дієприслівник овыи зворотамк прятагового значення, представлена у різник стиля* моря, крім офіційно-ділового, ЛЛвпри-сліввіки - тісрфологізоввмі засойя передачі причини; у них нэмав мортєа причинового гтачання. Оформлення причинових йілнсізені опирається головно ка сетпткку дієприслівника І діеолойз-приоудна, ■ які вступають у реченні в сетятіжо-ойк-Гаксичкі отоаунки. Прі?чяновісгь зумовлена псреаа&ко обо Я і варяслівнк-езга, ідз походять від дієслів на позначення псй-Г’чи&го чи фізичного стану /у цьому вкладку внутрішній стач особи став щшчшшй його дій/, б <5 о дівсловом-ирисудком, «о констатує психічний чи фізичній стан особи, спричинений як оно* діекі /у такому разі .зсв.чіьяііі чинник став причиною внутрішнього стану особи/, азо і дієсловом-пріісудком, і дієприслівником, які виренаеть внутрішній стан особи /у такому сні вві,численні причина грунтується на обох показниках внутрішнього стану осо3?/. Виратекня причини грунтується також ча відношенні дієприслівникіз 1 л іеслів-присудків ка по«-значення внутрішньо! 1 зовнішньо! рсакт’ії тварин, сукупності Іс.я нч подразнення оточення. Ка зовсім Інших лексичних значеннях дІв'-рисліяників і дівслів-пртсудків будується відношення причини у випадках, коли виконавцем лі! вкетупаз ке особа і не істота взагалі. У цьому внпядну основну гр>пу взаємодіючих членів речення становлять лексеми на позиачдн-' ня властивостей, щтзйі!чг?ячіг неїугкх ознак, я.'І коду-гь і діють як аршина, і,о констатується у висловпенн!. Це .а і доказом того, то дієприслівник не гр&цатйчягй,'грамагккал)-зований заоіб передачі причини, І г’Ідтвердиення’л раніше висловлювано! душги про вирішальну роль лексичного наповнення дієслів 1 дієприслівників, ідо вступають у езкантачні відношення.

■ 3 негряма'.якалізованкх засоЗів передачі причинового

значення розглядаються: відо-крештені о&пачечна- Уді еприкметая-козі І прйкг/лї.'іккігаї звороте/ і Ыдокрзмлчн! ярилладкп /у їоиу ччслі ; з яи/. їх озоорідність пол.тгас в тому, ио, бу-.цучи ечрл^'їіїпнтаи членами речення, г.они разугаад» дояатае-•вого значення прячкии, Тому вадавться великим пере<11 лькаикш ївардаеняя ікрзкях дослідник із про їз» ао дожі з тл койст- . рукціЯ, авярзюїзд, дівиракмотняки і діопртіеуиикояі звороти, оїоячіт в прйпезицП щодо означуваного слова, яиотуяачть тіль-№ з Функції причин*, Набуття ними підтінку причиновосгі залежить «е від позиції, яку вони займають у реченні, на з Ід того, при власніП чи нагальній казні вони стоять, а віч взаоиодІї лексичних значень атрибутивного компонента Я озпа-іуявдого слова. ■ '

У "Вионсвках" констатується:

1. Зуяиаіональяо-сштвкокчиий ііідхід в аналізі категорії прнчиновооті дозволив розглядати в єдиній системі належні до різяж рівнів мовні засоби на основі спільності іг. семантичних функцій 1 гим самим охопити внутрішня єдність вихідиьл » похіднкх одиниць розглядуваної категорії,

2. Виділення функціонально-семантичного поля причиновеє-' ті аагЗдзпечияо повнїгй опис моі.лю. одиниць, які берусь участь

в оформлен..! розглядуваного значення, виявило весь лліцюг поз^язагигх один з однім різкорівііаз"х засобів категорії прірга-новоогі. Зроблено це оперле на матеріалі сучасної '.українськоІ мови, . '

3. Серьл набору сиатакопчяих одиниць причини виділяються граматичні, граматжюл і зовані і неграматшсалізовзві структури, до граматичних у складному реченні налегать складнопідрядні, до граматикалізсваних - безсполучникові ,■ у простому: приймей-шіково-оідміякові, безприйулнкияові елементи й пр.чслшшси -граматичні, дієприслівниковий зворот - граматикал 1 зоваяи’Л, усі Інші засоси - неграмат.-алізовані.

4. Розглянуті в роботі приклади семантичної співвідносності різних конструкцій причини становлять Ілюстрацію відомого положення про те/ що система мрвй характеризується &в*да~ ком різнтс рівнів,-тому-8 прааускае пзретгн■!х'одиниць.■Вяае-тявіоїь яв одиниць переходити одні б одну незалежно від Того, чггць олово, ци’ словосполучення, чи речення дозволяє КОНОТі -

«уаат'ц «аявність ізоморфізму з аналізованих ковагруї'ціяк.

Однак не до язіх а них епстооовнє це поняття, Ізоморфізм, ач аідойО, грунтується по гляеіиияій спільності граматично? будови Сішгакопгчких олшгць на різні -простого І скла&яого речення» Тску лад» вдатність сачуййойчйис конструкцій ішредаваїи споріднене значенні ;к> означав ?:. Ізо-лорфиості. Дієприслівникові

ЙВОРОТІІ І ВІГСК^МТСІЇ t Ог/ІРЧСНЧЯ 3 аІЛГІІіКСМ ПрйЧІ»)!!! по Ізоморфії, Посскгетесл це СПСт.(ГфІЧНШ!І РІЮОЙШ їх ОИЯТйКвіПЯІК зі'"язі:ї(і і сшітйкскчішх аідноаоиь. На відміну від озкачяшш структур, .«ким власті прислівник зв"я.?ок, коаструкчІІ яря-чиніівого личекня будуютьая на дегермінант-них аЕ"лзках. ЦІ рігяі сацтакеячііі зв^/счся супроводжуйтеся & ріонами ьі гливая-к;ади: йлзйн*з слята:ссичяиі\щ Apr. гр/.олїв;іому 8а*/адсу/ 5 «0г ийатіс-сиїгтаксйчиїиіїй /*??. яетериіврнтімжіу. ев"йзку/. 0 огляду as да ІзоморІиігп,'.и слід апарати л<в» ті синтаксичні конструкції, які грунтуються па дотермікантюа аа"язках І се«ая-ткко-синтаксичяпл відксїїзннФс. Такими а складнопідрядні І безсполуші'кові з причиновоя прелгасі "ішнс» чво'гльою, причинові .сянтакеейіи: приймекаякові І безприйменникові, з морфо-логізовшііімв прислівниками, а такая діеприслІвнакозі звороти у фушгіП синтпказия. Уеі і на І структурі;, що за певних умов яа<5уааоть значень причини, не-Ізоморфні з ними як одиниці згасає синтаксичного, ярчелішого заИл:»к/. Лже у вторинні Г.

ФУНКЦІЇ В01Ш ІЗОЇ"/НііІ!ІОНг'Лі,НІ.

А.’Виявлення ізомс.р*кюс одиниць пов"..зак£> з розумінням' дериваційної-парадигми ре-юння, конкретно - з траясяоаиііів»-вихідного речоякл з речення ІнзбІ структурної схеми або в ошгеакоячцу едяии іу норєчзикевої природи при аверечеян'І - у всіх.випадках Інваріантно! семантики. Виходячи ;• того, wo складнопідрядне речення причіяи сво%> булопс» ЙІДбИВЯв прк--чиново-иаалідкоаі деяотати-глггуачі!, Лото слід пизлатл осново» ієрархічної будовг граматгічши { граг.итадалізопакжс причинових коаоїрухцій, його структур-, становить ссЗол .вихідну конструкцію, всі Знзі - ис/Лднї. На р<вкі складного речопяя -де безспояучнштозі рвЧПШіЯ, на рівні простого - чє приРменни-ково-відшшсозі, базпрГ'.Л?,:екіпиоз‘, ярисяівяпгсеві синтаксеші і д-івприслівякко»•’й зворот у функції' скятакс^ьп, 'утворені згортанням фо^мальио-січітагснчяо! структури складне"Ідрядиого

рочвивя причини. Цваїральнз місце серед конструкцій у складному реченні посідав складнопідрядне речення иричипя, у просто-щ ~ првЯмзиянковог'ЯІдиішсоаі' окнтакеош. Периферійно місца • зайкйють' бвзошодчяикові .'сюйдн! речення І діспрюсліанваоаі ь-орсяга. ЯраЯгш периферійну возщі» посідають синтаковмя з бозпряйкзик'вясвш'орудним причини і з прислівниками. Перші 'втрачають свсо позиці» у; зв"язку з антявним розвитком прийтя» ишопих конструкцій причина, які завдяки прийменникам забззпє-чують собі більш чітку семантичну диференціацію, що суттєво для хсгдунікативнкх потреб. Для ,других периферійність поясгоо-сться відсутністю системи семантично дігререкцІйованпх ТрИСЛІЗ-никія. Підрахунки показали, ще зяракеяия причиновеє?! з проо-•ЛК З скледижс рвчзннях РОЗПОДІЛЯЄТЬСЯ'Майже порівну:.по проо~ ті речення припадав близько 5б£ прикладів, АЛ% - на складні.

З'найбільшої, частотою у фуихції. причини виступають складно-ПІДРЯД!^ речення /42?»/, дещо з меншії» кількості засвідчуються приГімонииково-аІдиІі ;саі конструкції /Щі/.

5, Усзідшлвш:я пркчинзвоиті як «ьища реально! дійсності зумовило Інтенсивні пошуки зеообїв II виграадішя в мові, що спричиняло утворення нових похідних прийменників, наприклад, дякуючи, зв^Ш32_25* а такоя *‘0ВІК сполучників, як-от: а|Д того що. сі влучних виразів типу тим бідьт що. з'-.уваіл на те ЩО.. Широкки ВЯКОрйСТаКНЯМ вторинних прийменників і похідних сполучників характеризуються пзредуоім науковий оталь. ІІ& поясиюоться тим, ао вториш:; за своїм походженням'граматичні 1 граматшсалізовані засоби на відміну відпервшшкх характе-ризувть.оя вйссйш ступенем семантичної диференціації, що ьь.-безпечув 'точний вираз наукових доказів обгрунтуванням причини.

У цьому од&а з проявів еволюції мовної овстема, зумовленої діеи екстрвлінгйістичних факторів, потребами у розвитку оемаятичпо! структури ііови, обатвчання української мови граматвяяші 1 граматикалізовоншк засобами для передачі причини позитивно ^ вплинуло на аодшгьшу конкретизацію стилістичної дігїюраігпіадІ ї мови, зокрема стилістично маркованих алемемів наукового стилю. У цьому виявляється розвиток структури української літа-ратурно! мови в нових, умовах П фуиктибнування.

.7, Зроблен і в дисергац і І висновки т вичерпують ус їх питань ,ь08"яз**аих з вивченням категорії прячиновості в йучаояІЙ

українські і! йовІ.ВошгмолуТб йугд. уточнені Й розшипзн! по-' даяьсиз -ярзнгаіаеня«и у- сутніоті І вгйє?..узв,!я&оі; мовних одтгетаь, пов*штт а кйріехениіш прг-шт. Резудьтв доояід-кзш:я можуть послужити підгрунтям у розгортанні шйб,?ї-к?х ЯРся:/жвпь функціоауввнач оинтаксичакк ояпнщь цієї обзгашчкн.

Ссноин! пологеияя дано? лпсєрт&чН вксбітлопі є публікв-ц!яхі ■

1, Структура 1 семантика причияао-йасяідкавкс'безспояуч-Шкоу/л конструкцій /анотоване повідомлення/ // Програма:

3-ї наукове! когфрещН моя&т ечєнкх та ашглгцачіа за І58!М&90і)р, - Харків; ШІ, 1991, - 0,17.

■ 2, -Структура к ош>яткяг бвссовв;шх сложных койструктщй.

е їііошзяшшк обооиоашіяя в украинском ялике // Свогидою к орвгштозга язккоеиг едяиии* - Сборвкк научіш трудов. - Харьков; ХГШї, 1391. - С,Р4-86,

о. Ксйтрачіаеція ся»шротиаму у лі еприсл І вакковги: зворотах Із зннчанплм причти 1 мети // Лінгвістичні дсолілжешл. Збірнім наукових праць. - Бяп. 2, - Хаухі о: ХІЛі, !г52. -

С. іОО-ІСЗ.

4. іл-алястичеекиа особенности црітннпх совзов ь современна': украинском к русским языках // Стилистика русского язика: теоретический к сопоставительный "опектн. - Ч. II. Проб-.змы сояостаяигельноЯ втиянетяки'*. - Квев-Харьков, 1953. -о.іо-и.

Підписано до друку I7.Ob.94p.

Тираж 100 пр. Об»ем I д.а. Ум.'» друк, а.0,75 Безплатно йоруа? паперу 60x84 . Зыл. 2Л30

Друкарня Х&У; суя.Сукаька, Ті/70