автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Государственно-созидательная деятельность В.К. Винниченко (март 1917 - сентябрь 1920 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Государственно-созидательная деятельность В.К. Винниченко (март 1917 - сентябрь 1920 гг.)"

ИІІЗСЬШ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА. ШЕВЧЕНКА

ЛОЗИНСЬКА Леся Олександрівна

ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ В.К.ВИННИЧЕНКА /березень-І9І7 - вереоень 1920 рр./

Спеціальність 07.00.01. - Історія Україна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук

ГЕ ОД

На правах рукопаоу

Кчїв - 1996

Дисертаціє» е рукопис. •

Дисертація виконана в Київському університеті імені Тараса Шевченка

Науковий корівник Офіційні опоненти

Провідна організація

- доцент, кандидат і сторічних наук, Гусса В.І.

- профосор, доктор і сторічних • наук Мусіекко В.В.

- старший науковий співробітник, кандидат історичних ішук Гоцуляк І ,Л.

- Український державний педагогічнн університет іи.М.П.Драгоманова

Захист відбудеться "¿0" НЛуО•і 1996 ропу о на засіданні спеціалізованої вченої ради К.ОІ.01.38. по захис дисертацій в Київському університеті імені Тараса Шевченка з* адресою: 252001, и.Київ, вул. Володимирська, 60, аудиторія №.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка /^ул.Володимир ська, 58/і '

Автореферат розісланий 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, доцент

О.П.Гончар

Розробка і визначення шляхів розбудови Української дертави значною мірою спираються на історичний досвід її народу, на теорію і практику визвольного руху, на ідейно-георетичні гістанозн і практичну діяльність визначних вітчизняних громадсько-політичних діячів. До них, безумовно, слід віднести Володимира Кирило-вича Еинниченка -> одного з піонерів українського націоналіного відродження на початку XX століття, заснсакика Центральної Ради і Української Народної Республіки, першого голови її уряду, який зробив вагомий внесок у теоретичну розробку і практичне здійснення ідеї незалежної соборшї України.

Успіхи Я негативні результати боротьби українського народу під час визвольних змагань І9І7-І920 років багато в чому пояснюються сильними та слабкими сторонами особистості В.К.Винки-ченка, його теоретичною зрілістю та суспільно-політичними по-глддами. Правдиве відтворення історичної картини подій в Україні першої чверті XX століття неможливе без звернення до цієї неординарної постаті, її грохадсько-політи'іної діяльності на теренах вітчизняної історії.

За умов становлення с;ліасної Загатопартіяної системи в Україні пеьна частина її політичних сил декларує прагнення наслідувати І примножувати традиції вітчизняної соціал-демократії початку нинішнього століття. Тому вивчення і розуміння особи В.К.Ііинниченка, як одного з фундаторів і керівників національної соціал-демократії, яка брала активну участь у державотворчому процесі, набував не тільки наукового, але й практичного значення. •

Однак, не все з творчої спадщини й практичної діяльності

В.К.Зинниченка пройшло перевірку часом, а тому і не прийнятне сьогодні. Але вадливо залучити до національної духовної скарбниці перлини тих його ідей, які допоможуть Україні проаналізувати і засвоїти досвід державотворення в буремні І9І7-І920 роки, з найменшими втратами прийти до справжньої незалежності.

Суперечливі постаті ніколи не належали і сьогодні їх не можна віднести до кон"юктурних, "вигідних" політичних фігур. Сешэ таким був 3.Винниченко, ім"я якого,- як авторитетного полі точного діяча, визначного борця за свободу та загальнолюдські цінності, видатного письменника за умов тоталітарного режиму вилучалося з вітчизняної історії, на довгі роки було приречене на згадку у сполученні із стандартними ідеологічними ярликами: "український буржуазний націоналіст", "член антинародної Центральної Ради", "голова контрреволюційної’ Директорії" та інші.

1 прояви такого "чорно-білого" бачення історії і сьогодні доводиться долати дуже важко. • .

Тому протиставлення різним міфам, спрощенням і перекручен нлм історичного змісту і значення державотворчої діяльності В.К.Винниченка дійсно наукових знань, грунтовних і неупередже-них висновків про нього виступав не тільки актуальним завданням, але й справою честі віїчизнхапз: дослідник*в-Стан наукової розробки проблеми

При підготовці дисертації враховано стан дослідження дано проблеми. Історічні видання, публіцистика, мемуарні і літерату рсзнавчі праці свідчать про значний інтерес до вивчення державотворчої діяльності Б.К.Винниченка. Але реалізація багатьох задумів науковців через труднощі об "вшивного характеру залишилася незавершено», набувала суперечливого, навіть тенденцій-

з

юго розв"язання.

Першою спробою короткого узагальнення гроиадсько-пол* тич-юТ діяльності З.К.Еишшченка стала брошура Ю.Тищенка, партіЛ-[ого однодукця Володимира Кириловича, під назвою "Хто такий ¡зпшиченко", яка носить публіцистичний характер. Автор робить ясновок, що "на протязі всього періоду життя далоюсии були дли Ішнкченка особисті інтереси: в свободі українського працюючого кду пін бачив свою свободу, я його щасті ба-шв своє щастя".* і 20-ті роки дана проблема не стала об"сктом спеціального нау-ового дослідження. Про В.К.Ьшниченка велася мова тільки у прг-ях, присвячених політичному гиттп в Україні дореволюційного походу. Про нього, як актиЕного діяча Революційної Української артії, йллося в монографіях В.Доропетса, О.Гермайзе.^ Крім то-

о, історики того часу, висвітлюючи діяльність РУП, згадували н воїх працях ім"я В.К.Бннниченка, в тому чи іншому контексті, иходячи із власної оцініс? ісласового та національного характо-у партії.^

.Тищенко Ю. Хто такий Емняич8нко.-К.,І9І7.-С.І6.

.Дорсїсенко 3. Революційна Українська Партія /РУП/.-Львів-Київ, 1921; Гер/айзе 0. Нариси з історії ^рролюційного руху на Україні .-К., 1929; Його з. Матеріали до історії українського руху за світової війни //Український археографічний збірник. -К.,1926.-Т.І.-С.271-354.

.Див: Равич-ЧеркясскиЯ М. История КоьшунистнческсЯ партии /больиевиков/ Украинн.-К.,1923; Бензя II. До історії революційного руху на Україні //Еиття і революція.-І92б.-МІ.-С.82-89; Щупал С. "РУП" в період 1905 року на Київщині .//Життя і революція. -1926.-№11.-С.76-81.

- Зазначимо, що хоча В.вінничанко а вересня 1920 року жив аа кордоном, його публіцистичні твори видавалися в Україні ще близько 15 років. Майже до 1933 року літературні твори входили до пграм шкільної освіти, були об"ектом літературознавчого дослідження, реальніш фактом життя української літератури. Однак,

» цей період поряд із охвальними оцінками* прозових і драматичних праць В.К.Вкнни<гонка в умовах ідеологічного тиску поступово починали з’являтися негативні відгуки Його державотворчої роботи доби Центральної Ради і Директорії, висуватися звинувачення у

О

пропаганді "дрібнобуржуазної ідеології . Що врешті привело до однозначної оцінки ідейно-теоретичної спадщини і практичного досвіду В.К.ЕИнтленка як "антинародних".

Тривалий час дослідження окремих аспектів державотворчої діяльності В.К.йіню»ченка були зосереджені за межами УРСР, але без відповідних архівних джерел розглядалися фрагментарно, переважно у загальному історичному контексті періоду революційних змагань 1917-1920 років на Україні. Про це свідчать праці, безпосередніх учасників тих подій, яхі у своїх висновках і оцінках діяльності В.К.Е.ґп;пг!«нка були категоричними, однозначними, що зайвий раз свідчить про суперечливість і своєрідність постаті останнього.

1.Див.: Донцов Д. Криза української літератури //ЛН8, Львів.-ІУ. 1923.-Кн.4.-С.351-270; Мамонтов Я. Сучасна українська драмопись.-Харків.-192.3; Кисіль 0. Украінськи.** театр.1925. /Цікаво, що в другому виданні цієї книги /1968 р./ окремий розділ про творчість В.Винниченка відсутній/.

2.Див.: Парадиський 0. Володимир ынниченко. Лступна стаття до кн.: Винниченко В. вбрані тіюри.-Харків,1929; Донцов Д. Каса і провід //ЛНВ, Львів.-Ш, І930.-Кн.3.-С.2*3-2Т9.

Цэ стосується праць Д.Дорояенка, К.Левицького, А.Андрієвського, І.Мазепи.1

Висвітленню революційних подій в Україні 1917-1920 років

* О .

присвятив цикл своїх праць П.Мірчук," в яких, дається оцінка діяльності Ейннкченкаг "поєний брак політичного досвіду", "засліплення соціалістичною фразеологією" та "абсолютне нешіння 6aw.ni дійсність".*" Аяе в той яю час автор дуко часто звертався до по. літнчно-публіцистичноХ спадщини В.К.ЕМнниченкь. Зокрема, дослід' яення "Трагічна перемога" насичене цитатами з книги Володимира . Кнриловггча "Відродження нації".

Позитивно характеризує В.К.йшниченка в переговорах доле-гаді І Центральної Ради а представниками Тимчасового уряду весною-восени 1917 року 0.Юрченко.^ С.Гольдельман, розглядаючи роа-виток національних віднооин з Україні в І9І7-І920 роках, ь своїх працях особливу увагу приділяє розкриттю поглядів В.К.Вінничанка

1.лоровенко Д. Історія України /1917-19^3/.-Ужгород,1930; Левиць кий К. Великий зрив /до історії української дерлавності від березня до листопади ЮІ8/.-Львів,1931; Андріевський Л. Нація в поході.-Берлін,1941} Мазепа і. Підстави налого від-родяення.-Б.М.,І94б; його я. Україна в огні й бурі революції /І9І7-І9^І/.-Б.М.,І960.-Ч.І.; І95І.-Ч.П.

2.Мірчук П. Трагічна перемога.-Торонто,1954; його я. Українська. визвольна справа і українська оиі граці я.-Торонто, 105-1; його я. Українсько-московська війна /І9І7-І9І9/.-Торонто,105?; Яого я. На історичному закруті.-Торонто,1958.

3.Мірчук П. Україноько-московська війна.-С.8-9.

4.Юрченко 0. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в повному аспекті.-і&>юсен,І97І.

ка проблеми державного будівництва, визначенню його позитивної ролі у відновленні вакону про національно-персональну автономію в добу Директорії.* „

Певний інтерес викликає праця Е-1. Руд нкць кого "Від Мирного до Хвильового", де окремий розділ присвячено творчості В.К.ВіШ-ниченка. Зазначаючи, цо Еолодимир Кирилович иалеяав до тих пись-мешшків, які шіли "переносити у твори безпосередньо питання, які хвилювали в якусь хвилину його самого та українське громадянство", автор, разом з тим полемізуючи з приводу відомої Виц-ничєнкоеої тези про "чесність з собою", підкресловав: "Великі прикмети та великі хиби перемішані в творах Бикняченка так само, як у його громадській діяльності, що не раз дивувала своїми несподіваними "змінами", де тактика впливала на ідеологію®.^

На особливу увагу заслуговує творчий доробок літературознавця Г.Костюка, для праць якого притаманний вивааешій, науковий ПІДХІД ДО вивчення творчого І ЖИТТЄВОГО ЕЛЯХУ В.К.БіШКИЧОН-

'о

ка, його державотворчої діяльності.- Доцільно згадати, цо завдяки Г.Костюку в 1951 році була створана Вгатиченківсьіса комісія Української Вільної Академії Наук, а з 1958 року весь архів

1.Гольдельшн С. Жидівська національна автономія на Україні /1917-1920/.-Мюнхен,1963; Лого ж. Листи жидівського соціал-демократа про Україку.-Відень,І964.

2.}удницький М. Від Мирного до Хвильового.-Львів,1936.-С.307-327.

3.Костюк Г. Володимир Винниченко та його останній роман.-Нью-Йорк, 197 І; lloro s. Вступне слово до "Щоденника". В.&шничен-

ка //Винниченко Ь. -Щоденник.-Т.І.-І9ІІ-І920.-Еіцмонтон-Нью-йора, 1980; Його я. Зустрічі і прощання. Спогади.-Кн.І.-Едмонтон,

1987. . -. - —

В.К.Еаіяшченка перейшов у розпорядження УВАН і ніші знаходиться з архіЕосхов;щі Східноєвропейської історії та культури Колумбійського уніворситзту. t це донині зберігав свою шттеву си -у t гпачення питання, яке поставив літературознавець у своєму "Вїд-гср::тс"у листі до всіх українських емігрантів, розсіяних по світі, до неіх українців доброї волі, до всіх, хто дорожить недбаліші напої культури": "Я знио, - писав Г.Костпк, - що за езое довго і надзвичайно активно - творчо і політично - зиття В.Внн-ииченко иаз ду=з багато як особистих, так і .ідейних ворогів. Ало нето в аспекті бачення вічнії* культурних проблем ші но uc-ol-o стати в;пг,а особистих чи партійних амбіцій?"*

Можливості, що відкрилися понад десять років точу у справі перооснислення нашого »сшулого, кардинально зміни~и справу наукової розробки коріН’.СОС проблем вітчизняної історії. Відновлено видання худоаніх, політичних і публіцистичних праць В.К.Ешш:;-чешеа, цо спр»яло зроотаїпсо інтересу широкого загалу читачіл на тільки до творчості визначного письменника, ало і до його діяльності- як державного діяча.

Перші конкретні відповіді на такі запити містилися в наукових і публіцистичних розвідках сучасних українських иітерату-

о

рознавців. Відзначимо серед них М.Жулинського, перу якого на-

1.Сучасна Україна.-Мюнхен.-1951.-6 липня.

2.КулинськиЙ Ы. Болодюшр Еинниченко /І8С0-І95І/ //Літературна Україна.-1989.-ЗО листопада; його з. Художник, распятый на кресте политики //Дружба народов.-1989.-М2.-С.І47-І6І; його

а. Усі оорок років життя //Київ.-1990.-ГЭ.-С.88-50; Його а. його пером водила сана історія //Вітчизна.-І99І.-К2.-С,бО-63 та інші.

лежить ціла низка публікацій, присвячених відновленню правда про тернистий.еиттсвий шлях і творчий доробок В.К.Шннмченка, його місце і.роль в історії української держави і культура.

Проблемі взаємозв'язку художньої творчості та ідейних пор©-кональ і пощуків В.К.Еинниченка, їх еволюції присвячені аміс-

товні статті П.Федченка, а також публіцистичні матеріали І.Дзо-

*2 1 • вопіна, С.Драцюка. ,,

Наприкінці 60-х - початку 90-х років науковцями-історіїхами було опуО'лікоЕано ряд об"ективних статой, в яких на основі вивчення архівних джерел висвітлювалися окремі сторінки політичної біографії В.К.йшниченка дореволюційного часу й періоду революції І9І7-І920 років в УкраїніЦікаві відомості про останні # # . 4 роки життя та діяльності В.К.Бштичонка містяться у публікації

В,Біленка.^ ;

І.Оедченко П.Оцінюємо ь класових позицій. Про політично обличчя і художню творчість З.Вшшичетіа //Київ.-І987.-РІ2.-С.49-59; його х. Останній роман В.Вкнниченка //Вітчизна.-І989.»

ГСЗ.-С. 41-42. . '

2.Дзеверін І. Суперечливість таланту //Пралор.-І989.-РІ.-С.ІО-II; Драцвк С. Ор$ей краси і силп //Галичина.-199І.-7 березня.

3.Див.: Лозицький В. Чи був Володимир Винниченво членом КП/б/У? //Літературна Україна.-1989.-24 серпня; Смоленчук М. Помилки у жандармському циркулярі //Київ.-І990.-Р6-7.-С.ІОв-І09; Са-марцев І. До біографії В.Еинниченка //Архіви України.-1991,- : Г-4.-С. 72-74; його х. "Сам ледве не божеволів..." //Колода газета.-І99І.-РІ.

4.Віденко В. Борги досі не сплачені //Сільські вісті.-1992,-

17 червня. ’

Поступове накопичення знань з історії визвольного руху п Україні на початку XX століття, грунтовне ознайомлення з ідей-іпает поглядами : державотворчою діяльністю Володимира Кирило-Е!ча сприяли стЕореннп передумов для подальшої наукової розрсб-пн цієї проблеми. 3"являвться статті І.Хніля, В.Лозіщького, М.Саппи,* в яких висвітлювалися деякі аспекти еволгції суспільно-політичних поглядів В.К.Винниченка, робилися спроби створеная його стислої політичної біографії. Проте суттєво» всдою, за влучною характеристикоп З.Солдатенка, було те, що "їх вихідні позиції та логіка аналізу, зроблені висновки не тільки но збіга-

р

лися, але найчастіпе мали протилежний характер".

Об"ектом зростаючої уваги науковців у останні роки все більше стає вивчення процесу становлення, розвитку, спрямованості суспільно-політичних поглядів З.К.Вшшичонка, їх ролі і значення у вирішенні складних завдань дертавотвортх процесів в Україні. Доцільно назнати змістовну роботу ¡З.Солдатенка, в

І.Уміль І. Політична діяльність Винниченка //Український історичний журнал /далі - УІ):/.-1909.-Г7.-С.82-91; Яого я. Свой среди чужих, чужой среди своих /политический портрет В.КЛІШ-ниченка/ //Радуга.-1991.-1,^.-0.80-90; Лозицький Іі. Не сприйняти нових роалій: сторінки політичної біографії В.Пинни-ченка'//Під прапором ленінізму.-"’12.-С.73-7?,; Ного ж. Післямова до репринтного видання тіо(.у !!.Винниченка "відродження нації".-В кн. Винниченко В. відродження наці ї.-К. ,1990.-4.111,-

С.536-542; Саппа М. Виюшченко і РнкоеськиЙ //Вітчизна.-1990.-Ш.-С.131-143.

¿.Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В.К.Винниченка в добу української революції //УІН.-І994.-Г6.-С.І5.

якій розглядаються корінні питання їх еволюції в добу української революції І9І7-І920 років. Автор.зосередив свою увагу на Енішкченківській національній ідеї, яка з весни 1917 року була сакумульована в концепції української революції. Але не «окна не погодитись з висновком, що із "завершенням революції вичерпав себе, свої нзординарит потенції і один з її найяскравіших, невичерпні« романтиків".^ Результатом копіткого вивчення праць

В.К.Винниченка, його листування і щоденникових записів, а такса опрацювання широкого кола архівних матеріалів стали статті

О

• Н.Кічігіної і Н.Киронець," в яких розглядається дана проблема. Останнім часом вийшли з друку декілька праць узагальнююче-

О

го характеру, де поряд з висвітленням складних, гостродискусій-* них проблем становлення української державності чільне місце ' відводиться внеску видатних осіб визвольного руху /сер^д них і

1.Солдатенко В. Назв, праця.-І994.-ІР6.-С.І5-26; -І995.-РЧ.-

С.13-22.

2.Кічігіна Н. Політична концепція В.К.Винниченка //Політологічні читання.-1594.-К.-С. 68-74; Миронець К., Кічігіна Н. веде-ралістична лондонці я В.К.Винниченка //Вісник Київського університету. Історія.-Etm.33.-K., 1995.-С.І05-ІІ2.

3.Див.: Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії.-К.,І993.{ Сергієнко П. Соборна Україна: від ідеї до киття.-К. ,1953.; Шморгун 0. Україна: шлях відродження /економіка, політика, культура/.-К.,1994.; Малик Я.,

Вол Е., Чуприна В. Історія української державності.-Львів, 1995.; Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст.-К.,І995.; Українська політолоіія: витоки та еволюція. Навчальний посібник.-К, ,1995. ■

(t

В.К.ЇЇПЛПІЧеНПЗ/ в цой процоо, Але ця постать БЮфвСЛЕСТЬСЯ досить схематично, однобоко, а джерельну базу для вивчення його ідо'Лко-політіічнік по гладі в складають, в основному, відомі твз-р*і "Відродження нації" та "Заповіт борцям за визволення".

Tarr.íü чтп’сц, аналіз історіографії даної проблеми свідчить про оросіавчкЛ інтерес до вивчення пляхів формування ідейних наглядів г доркавотворчої діяльності В.К.Йшниченка. Дослідника ¡sxo на обмежуються тільки викладоц результаті в своїх наукових лопухів, аго Я рогзароать та поглиблвять коло знань з тих чи іншії: аспектів його творчості. Причому, намагаться, долаючи застиглі схсїді і отакпи, говоротн про його переконання і гзіттовнА плях оЗ"сктнвно, нзупоредзено, но уникаючі! дисвусійності окремі« питань. •

Рааои з тім, в деяких наукових працях, а особливо у тублі-цастлчихх статтях та виступах, шва Дцо про З.К.&шниченна ллз а: про ”функціо::ера"# у якого шягтевкй илях, конкретна діяльність з зміна посад і «ісцл перебування, а складна боротьба і протидія конкретним історичним особам часом підмінюється, а то Я створюється досить проблематика співвідноаеннл позктивіюх і негативних рис особистості Володимира Кирилокича, що на дає змоги читачод скласти його об’єктивну харсистеристику.

Крій того, його напрузена робота в Центральній Раді, її уряді, Директорії, нелегкі стосунки з українськими державними та громадськими діячами, з тому числі в еміграції, залишаються поза увагоп дослідників. В результаті, все зазначене вицс переконливо доводить необхідність подальшого наукового аналізу еволюції його ідейних поглядів не тільки sa часів революційних перетворень, алз Й в період еміграції, дослідження і висвітлення основних етапів

громадсько-політичної діяльності В.К.йшниченка у їх взаємо-оз"язку і нерозривній ЄДНОСТІ ЕПрОДОЕа всього його життя.

З урахуванням наукової актуальності проблеми, стану її розробки, практичної значимості визначені теїа і конкретні завдання дисертаційного дослідження.

Об"ектои досліднення в аналіз участі В.К.Вшшиченка у революційному русі в Україні на початку XX століття, державотворчій діяльності після лютого 1917 року, в умовах утЕзрдаєння більао-вицької диктатури в післяжовтневий період, громадянської війни, перебування в еміграції.

Хронологічні -рамки дослідження обумовлені прагненням розглянути процес формування суспільно-політичних погляді в В.Еисві-ченка на початку XX ст., його дериавотворчу діяльність доби української революції /березень 1917-вересень 1920 рр./? а такса ї-урботу про подальшу долю України в роки еміграції.

Мета дослідження полягає в тону, щоб на основі грунтовного вивчення політично-публіцистичної і епістолярної спадщини Володимира Кириловича Виїшичеака із залучення« значного кола архівних джерел, матеріалів преси, мецуарної літератури, з врахуванням новітніх досягнень історичної науки здійснити системне і послідовне висвітлення корінних напрямків державотворчої діяльності цього визначного діяча українського національного відродження. При цьому автор намагалася показати процес її розвитку і сутність через призму української національної ідеї, втілення в життя віковічних мрій та сподівань українського народу про волю та суверенну державу.

Не претендуючи на вичерпне висвітлення проблеми, автор зосередила свою увагу на вирішенні таких завдань:

- проаналізувати ідойні погляди В.К.Винниченка, визначити їх зміст, основні етапи розвитку в історичному контексті Ного громадсько-політичної діяльності;

- ;і"ясувати роль і місце В.К.Винниченка в становленні і піднесенні визвольного руху, в політілному яитті Україш п до-роводвційний період;

-висвітлити основні напрямки діяльності В.К.Винниченка, спрякозаної на розробку ідейно-теоретичних засад уіграїнської державності та їх втілення в реальну практику дергсавотворення в 1917-1919 роках;

- виявити і проаналізувати причини і сутність розбіжностей

Володимира Кириловича з політичним курсом більиовиків у 13191920 роках; ■

- показати процес дальшого розвитку світогляду В.К.Винни-ченка, його бачення перспектив відновлення унраїнсьної державності, з"ясувати основні напрямки його громадсько-політичної діяльності в період еміграції.

Світогляднои основи^ дослідження стали новітні наукові досягнення в галузі соціального пізнання, цо торкаються принципових підходів до аналізу суспільних явищ і процесів, політики, як сфери реалізації інтересів потреб різних соціальних груп Е контексті загальнолюдських приоритетіь, ролі особи в її формуванні і реалізації. Важливе аначення мають принципи історизму, об'єктивності, єдності історичного і логічного, дотримання яких спонукало автора дослідження до висвітлення теми в проблемно-хронологічному плані.

Джерельну базу дослідження складають політично-публіцистичні й літературні твори В.К.Винниченка, його епістолярна спадщина,

. ІЧ

щоденникові нотатки, в яких висловлені думки і міркування, що дозволяють простежити еволюцію його суспільно-політичних поглядів, містяться конкретні факти, оцінки подій, роз'яснення власної позиції, аргументи в ідейному протиборстві. Це дає змогу досліднику, використовуючи їх широку палітру, відтворити історичну картину громадсько-політичної діяльності Володимира Кириловича, як визначного представника українського визвольного руху.

До другої частини джерел належать документи й матеріали, яві зберігаються в архівних установах. Автором детально опрацьовано 25фаідів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об”вднань України, Центрального державного історичного архіву України, Рукописного відділу Центральної '»ауковоХ бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України.

Архівні документи і матеріали умовно можна поділити на З групи. До перлої з них слід віднести листування В.К.Винниченка з редакціями та книговвдавництвами, з другими та однодумцями, членами родини, чорі.зтхи його виступів у Центральній Раді, які зберігаються у фонді Центрального державного архіву вицах органів влади та управління України /фонд В.К.Еишшчонка/.*

Другу групу архівних джерел складають документи і матеріали, які свідчать про активну громадсько-політичну діяльність В.К.Віш-ни«енка, відтворюють складну політичну ситуацію, за умов якої йому доводилось діяти, йдеться про документи української соціал-де-мократичної партії, матеріали про її діяльність, протоколи засідань Центральної Ре^и, Генерального Секретаріату, різноманітні

І.Центральний державний архів випри, органів влади та управління України /далі- ІЩАВО України/, ф.1823.

листи, відозви, чорнетки Універсалів, заяв, у розробці яких Йрав безпосередня участь Володимир Кирилович Винниченко.*

Матеріали жандармсько-поліцейських установ Російської іипе-рії складають третю групу архівних джерел. Вивчення звітів жандармського управління лро діяльність української соціал-демократії, в тоцу числі й роботу В.К.Винниченка як члена ЦК УСДРП, агентурних відомостей про його переміщення в межах України та за кордоном, участь в діяльності організаціт "Українська громада" в Парижі, протоколіп допитів і його особистих листів, матеріалів про ув"язнення в •Лук"янівській в"язниці дозволили автору розширити коло знань про Володимира Кириловича, як одного з провідних

р

діячів визвольного руху в дореволюційний період.

До третьої частини дкерел відносяться спогади учасників українського визвольного руху, діячів культури тощо. Зрозуміло, С,0 в працях, написаних безпосередніми активними учасниками або свідками революційних подій, висвітлення оюземих сторінок біографії В.К.Винниченка, зображення його позицій в тих чи інших політичних і життєвих ситуаціях мають суб"єктивїий, часом протилежний характер. Ко всі, хто залишив свої спомини, були виваженими, конкретними і коректними в оцінці місця і ролі В.К.Еинни-ченка в суспільно-політичному литті України XX століття. Проте цінним в мемуарній літературі є те, що в ній наЕодяться численні факти і епізоди, розповідається про події, які не знайшли свого документального підтвердження, значною мірою передасться вся напруга соціальної і політичної боротьби,.гострота ідейних супе- .

1.ЦЦАВО України, ф.1063, ІІІ5.

2.Центральннй дерзавшій історичний архів Україна /дад - ЦДІА України/, ф.274, 275, 301, 317, 1439.

рочноотей, виявляється авторсько ставлення до даної особи, що дає змогу пояснити мотивацію дій і поглядів ввдини, про яку ^цетьс*;.*

Четверту частину джерел, залучених до вивчення даної проблеми, сісладають иатеріали періодичних видань різної політичної спрямованості, яв в Україні, тав і за до] доном. Ознайомлення е тат /автором опрацьовано 16 гурнальшк і 29 газетних кідань, що Ежсодали друком у 1905-1950 роках/ дозволило краще зрозуміти зміст і сутність зрушень і перетворень, яві відбувалися в українському суспільному нитті, що впливало на позиції) і погляди Володимира Кириловича Вкнниченка.

Цей джерельний пласт привернув увагу тим, що само в пері одичних видшшях надруковано низку політико-публіцистичішх праць

І.Романович-Ткачегаго Н. На дорозі до революції /Уривки зі споминів/.-К.,І925.-Ин.4{ Галаган М. З моїх споминів.-Б.М., 1930.-Т.4.; Дорошенко Д. Война и революция на Украине,-В кн. Революция на Украине/по мемуарам белых/.-М.-Л.,1930; Русова С.

1!ої спомини.-Львів,1937; Войнаренко 0. З гетьманських часів. Спогади самовидця з року І9І8.-Дейтройт, 1950; Чикаленко Є. Спогади /І86І-І907/.-Нью-Йорк,1955; Артшенко Ю. Події і ляда на моєму шляху боротьби за дериаву І9І7-І9бб.-Чікаго,І96б; Станімір 0. Моя участь у визвольних змаганнях І9І7-І929.-То-ронто,І95б; Шкільних Ы. Україна у боротьбі за державність в І9І7-І92І рр.:,Спомини і роздуми.-Торонто,1971; Назарук 0.

Рік на великій Україні. Конспект споминів з української революції. -Нью-Йорк, 1978; Кедрин І. Михайло Грушевський - не один, а більше їх. /Спогади і рефлексії/ //Український історик,-Нью-йорн.-І984.-Т.2І.-Ч.І-4; Грушевський Ы. Спомини //Киїа.-1.989.-$8.-С, 107-131; ЩО.-С.ІЇЗ-ІЗб.

Володікіра ІОірплоБіїча, які ніколи більше но перевидавалися; містяться його виступи та іпторз"п, публікуються відгуки та рецензії на твори талановитого письменника та політичного діяча. Значний інторос виюшваэгь матеріали ¡цотигневика "Носа доба", у спонуканні та редагуванні ягого безпосередньо брав участь Володі-'.я гр КирияоЕіга. Цей часопис особливо вазшішій для розуміння оеолгції поглддів і імлрлгяіз діяльності В.К.Бпшкченгл з І920-І92І ротах.

Еіуяопа новизна диезртеції полягао а тоу;-, "О автороц зроблено одну о перших спроб наукового доолідаення формування і стаиовлсісгя світогллду В.К.Еалпічснгл, на оволвціп /пса спраз-яяко гнавша пишв е::с::с:лчко і політично аиття • тогочасного українського суспільства. Спсташо і послідовно виспіглсло на-пр.”!т^ державотворчої діяльності Еолод:шнраКпр:!лоіз!Ріа, роз-кргго їх оргапіч:г::Я оз^-тлоп з роалізацісз української національної ІДОЇ. Погл^іло, гр ЕТІЛЄ2ПІЯ В ЗІТТЯ ЙІННИЧСіГЛ ПОЬіГОі. концепції поєднання недіспального і ссціал^лого елоеолоізія, засад українського дзракотЕорсшя проходило оляхегі псгзуау.влае-кзе форм і ігзтодіз їх здізаксізя»

Аналіз кгісту саопачегшх процзсіп дозволив автору гщідити три, взас;-'споз0яза!2і і разсгі з там самостійні за своїм тгутріп-ніа згіістсу, основні хронологічні пері ода громадсько-політичної діяльності В.К.Еппиченка: пераяй - 1900 - березень 15 т7 року; другий - березень 1917 - латай 1919 року; третій - лвтаД 191° -1951 рік. .

Автором шерпе вводиться до наукового обігу група архівних документів і матеріалів, які висвітлюють громадсько-політичну діяльність В.К.Вйшгаченка, здійснено ряд уточнень в його полі-

тичній біографії, зроблена спроба визначити авторства Володшлі-ра Кирияовича декількох листів і документів. ' .

Практичні значення дисертації, на дуику автора, полягай в *. зму, що вона вносить певний вклад в наузовз усагальнетіл і висвітлення державотворчої діяльності В.К.Виншменка.Цз .дао змогу дослідникам, викладачам, лекторам а історико-поліяїчішї проблематики влкористовувати в своїй роботі конкретні і-а достовірні факти і події а його ниття. Матеріали дослідаєшщ їлолуть 6'у'Л! враховані при підготовці та виданні матеріалів і> історії Україна вінця XIX- початку XX століття, при підготовці еідповідшк спецкурсів у вищих та середніх навчальних закладах.

Науко:а апробація дисертації проводилась на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського університету іионі Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дослідаення відображені в публікаціях автора, а такон у доповідях на Иікиародній та Всеукраїнських конференціях.

Характер і завдання дослідження визначили зміст і структуру дисертаційної праці, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків, а таноа списка використаних джерел і літератури.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теші, визначається її йота та завдання, аналізується історіографія проблемі і ступінь її розробки. Розглядаються методи дослідження, використані даерела, обгрунтовується наукова новизна.

У пеотоиу розділі - "Громадсько-політична діяльність В.К.Винниченка в дореволюційний період" - розглядається процес формування його ідейно-політичних поглядів, становлення ке політика. та громадського діяча в період з 1900 по беро-

ій

zt-'лъ 1917 ¡:o~y. Цо логічний результат усвідомлення Володкиирси Кпрнлоютеи, гп і гиачпсз часткпоа української революційної ио-геді, носб~гдпсс-л переходу від "культуршїцтіхг" попередніх діячі я визвольного руху до ЦІ£ЄСЯрГ£:0В2Н0Ї визвольної боротьби Кр-ЗТі! російського сшлодср^австгл ПЛЯХСП СТВОр-СШІЯ РОБОЛЯЦІШГОЇ зргг.'іі'ігдП ссціал-демохраткчного спрямування, вироблення сфок-тасная форм і методів залучення народних нас для розв"яз2ння цього історігягого аавдгівш. Розробка і відстоювання В.К.Еинни->k:ii;om оригінальної концепції необхідності впрівання соціальних і національний проблей українства а їх норозриішсау взаєиозв"яз-:_7 і позднакні стело одним з яейткотавіа його політичної діяльності з порорзволвційиі роп:. В.1{.2:щзаіченпо, як один з теорати-вів українського паціекалько-вигвольного руху, cúteos на арену ОИТИГ.іОГО ПОЛІТИЧНОГО ГПТ5Л 1917 poirv, усвідомлтачи нообхід- . пістг> створення української дорсага на засадах автономії та фэ-дораліецу.

Сакэ а цоЯ дорзползціПігпП порі од були закладені основи дор-павотвортої діязшоегі З.К.Йзгютсіїгд та її світоглядні підва-лкна. Сімнадцять pesia підпільної революційної боротьби проти еоігодерзавстга, нелегальні пзрзходп черзз кордони, тарин, підпілля, вкцупеиа еміграція - цз то серздаовица, в яяому формувалися його ідейні Я полігктагі поглздк. Досвід ровожціпкоі. роботи допоміг Сому відстоивати si принципи, ffiti вій ввпгав едино віршам. А в його світогляд вхэ годі було закладено два основні напрягши: лабов до України, всього українського, косгршзіо баяаяпя гпборота для рідного пргз і ігароду ¿у долз, яка варта Boro иоалн-ігстяи та здібностям, і віра в перзтворешш суспільства па основі «сціаліетичних ідей. Само я цоЗ час вій здійснив вагоv*Я внзеоз

но

у становлення і розвиток соціал-демократичного руху в Україні.

На особливу увагу заслуговує публіцистична, літературно-художня та видавнича діяльність В.Вошиченка в ці роки, яка, не з вашими на всі суперечності, значною мірою сприяла згуртування національно свідомого українства.

У другому тю злілі - "Дерзавотворча діяльність В.К.Вннничен-ка /І9І7-І9І9 роки/" - автором аналізується Його громадсько-політична діяльність а моменту обрання заступником Голови Центральної Ради, Голови першого уряду до лютого 1919 року, коли він пі-вов у відставку та виїхав до еміграції, де в поступовоцу і суперечливому розвитку знаходило втілення в життя ідеї автономного і федеративного устрою в "муках і крові" на руїнах Російської імперії, утверджувалася практика розбудови і захисту суверенної демократичної Української Народної Республіки.

Досліджується та важлива роль, яку відіграв В.Винниченко в розвитку складних і неоднозначних стосунків міх Центральною Радою та Тимчасовим урядом, простежується ставлення його до більшовиків, гетьманату, до відновлення закону про національно-персональну автономію в добу Директорії та іншо.

В.К.Винниченко мав своє особисте бачення тодішньої ситуації на Україні, перспектив її дальшого розвитку та орієнтирів.

В період І9І7-І9І9 років можна чітко простежити еволюцію його суспільно-політичних поглядів на питання державності України: від автономії в складі Російської Федерації до самостійної держави. І все ж таки ідеї про майбутній федеративний зв"язок із демократичними республіками Росії ннм не відкидались, а знаходили розвиток в його громадсько-політичній діяльності.

Цей, дуже ємкий та насичений політичними колізіями період,

21 . ■ ціштП паї, що історія надала В.К.Вигаяпзенкові унікальну можливість здійснити свої ідейні теоретичні позиції, безпосередньо брати участь у написанні иайяз всіх декларацій і універсалів УНР, безпосередньо впливати на розвиток подій націснально-яиа-польного руху, гагтя Україна та її народу. Володіосгр Кириловетг упродспз кількох років займав корівні посада в уряді України і двічі не с«іг утримати Еладу з своїх руках, що випадало на долз по першого дерзагоого діяча.

Алтор обгруїітовуо полозегаи про те,. цо х:д роволзційішх подій в Україні, труднощі а реалізації програм українських демократі з, розгортання братозбиггсої війпя спонукали В.К.Виїптченка до подальшого відстсзвашш необхідності Еиріпення завдань українського даркаготсорсігія вклхса Егаіз:аяоз"язакого і одночасного сдіГ,5П«лпа Ездоркадьпп перетворень з соціальній і національній с$зріх суспільного гпгтя. В результаті він опинився мід двона салеиз - таборгіга соціалісг-гасш і еитисоціалістичним, одосуваа-ча дедалі більша ворогів як серзд парного, так і другого.

У трзтьоздг розяі. і - "Ідея суспільно-політичного розвитку України в діяльності В«К.Вгаш:ічетш в еаігреції” - йде мова про то, що за кордоном вій прикладав максимум зусиль для вирішення долі України, хі дерхавотвороння. В громадсько-політичній діяльності того часу знаходили своє відтворення намагання реалізувати власні переконання шляхом згуртування своїх однодумців, створення різних' організацій, розширення літературної і видавничої справи, активними контактами з пресою і грошдскістю.

Авторі каголоаув, що еміградійннй період громадсько-політично І діяльності Володимира Кириловича не був таким активним, як два попередні, у зв"язку з тим, що він не міг брати ¿езпосеред-

• гг

на участь в подіях на Україні, але цей період мав місце, і цього не иоіїна но враховувати. Драіга його еиття і як політика, і іш митця, загос-рилася, викристалізувалася сама на цьсіу етапі, Володимир Кирилович, чий могутній талант, кипуча енергія, глибокий розум,, дива виша працездатність були направлсіїі ка благо Ув-раїни, нгюавзди був вигнаний а рідної ооилі, за свободу якої боровся та страхдав, цо вносило оленант траті вму в його еиття і творчість*

Б період еміграції суспільно-політичні погляди В.К»Втшн-ченка еволюціонували в напрямі досягнення своєрідного скибіозу своїх традиційно соціалістичних переконань а постулатами "кон-корцизму" і "колоктократії", форцуляжми ідез залучення українства до світової цивілізації, до перебудови соціаяьно-еконоійч-івос і полі тіпана підвалин .дераашог о устрою УРСР на'дійсно демократичних засадах, орієнтованих не на класові, а загальнолюдські цінності.

У висновках підбито підсумки та узагальнено ооновні результати дослідаення. Державотворчу діяльність Володимира Кириловн-ча Ікнниченка доцільно розглядати як безпосередній результат намагання конкретної особи зробити свій внесок у загальний розвиток української визвольної боротьби, дати власні відповіді на питання, поставлені її ходою, довести доцільність перетворення в хиття тнх чи інших заходів, реалізація ягах, на думку Володимира Кириловича, мала сприяти розв"язаюто корінних проблем української революції і державотворення.

Ідейні погляди В.Вшшиченка, форми ізасоби громадської і політичної діяльності знаходилися у постійному розвитку і збагаченні, зваяаючи на історичні умови, що складалися, на політичну

ситуація, п;о такоз омікапалася, на накопичення власного органі-ооційного і політичного досвіду. їх еволюція мас безпосереднс практично значення для вивчення актуальних питань дореволюційного визвольного руху в низі Я державі та процесу дертавотворс-п-ня доби української революції. Здобутком теоретичних позукіз В.К.Еиншчснка стало обгрунтування ідеї державності України з фор,:і національної автономії в складі ьийбутньої, побудованої на федеративно-демократичних засадах, Росії.

НакоппчсяиЯ різнобічний політичний і організаційний досвід дозволили В.К.Віниичспку відігравати визначну роль у подальшому розвитку визвольного процесу в часи української революції. Ситуація, г,о склалася з Україні після литого 1917 року, спонукала Володиігкра Киргиоигса на реалізація своїх ідейнпс переконань в державотворчій діяльності. Сам5 у цей час він зосереджував пер-сочзргову увагу на обгрунтуванні необхідності вирішення завдань по розбудові української доріави пляхеи органічного синтезу соціальна і національних нонентів суспільного язіття. Досягнення органічного зв"язку у шріпенні національних та соціальних проблем - о квінтссенцісп власної каціонально-нолКігчної концепції В.К.Еинниченка. ‘

Значний позитивний внесок було зроблено В.Винниченком у розробку теоретичних підвалин української державності. Вони чітко окреслені в усіх деклараціях та універсалах УЕіР, в яких Володимир Кириловнч намагався провести ідею суверенності України у федеративному устрої майбутньої держави, змусити суспільні процеси розвиватися за услідошговаїпсяі ідеалами.

Після жовтня 1917 року нешшуча хода подій призвела В.Винни-ченка до висновку, що за обставин, які склалися, рівноправної фе-

■ 24

дерації України а Росією чекати не доводиться, тому слід покінчити з непевний становищем та проголосити самостійну оуверенну українську де^ла^. Але до цього його спонукали не власні ідей-о-теоретичні переконання, а кардинальні зміни, яві відбулися о житті колишньої російської імперії та в тогочасній практичній політиці. Ідеї я федералізму ним не відкидались, а знаходили подальший розвиток в громадсько-політичній діяльності, відображались в публіцистичних творах, частково зміняючись, «окрема, о напрямку організації відносин в союзів європейськими країнами, що дало б, на його думку, можливість комплексно внрівютк всі' національні та соціальні питання. '■

Основні аспекти дисертаційного дослідження викладені в публікаціях автора:

І.В.К.Вюшиченко про відношення єврейської національної меншості до автономії України /березень 1917 - січень І9І8рр./ //Єврейське населення півдня України:•історія і сучасність. Тези до наукової конференції,- Запоріжжя,1992,-С.51-53. ¿.Філософські роздуми В.йінниченка: проблеми аналізу й самоозна-чення. //Політологічні читання.-І992,-ГЗ.-С.230-243./У співавторстві з Гусєвим іЗ.І./.

3.Володимир йшниченко про автономію України. //Українська дер-

жавність: історія та сучасність. Матеріали наукової конференції.-Київ,І993-.-С.152-153. '

4.В.Винниченко про українське питання /по сторінках журналу "Ук

раинская жизнь" //Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавсїва.-Луцьк,І993.«С.27-28. .

5.Дещо з непрочитаних сторінок життя В.Винниченка. //Розбудова детавн.-1994.-іга.-С.34-39./У співавторстві з Гусєвим В.І./.

6.В.Винниченію та єврейська національна суспільніоть: до шггая»

ня про автономію /березень 1917- січень 1916 рр./ //бврвйсь-же населення півдня України: історія та сучасніоть.-Запоріл-жя,І995.-С.2б-29. ' •

7.В.йашиченко та иіиістеротво в єврейських оправ /1916 - 1919/ //Єьрейоьке населення півдня України: історія і сучасність. Тези до наукової конференції,-Запоріжжя, І995.-С.36-40./У співавторстві а Гуоовнм В.І./.

Лозинская Л. А. Государственно-созидательная • деятельность В. К. Винниченко

/нарт 191.7 - сентябрь 1920 гг./

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Киевский университет инени Тараса Шевченко, Киев. 1996.

Зашиъаетси текст диссертации, в которой на основе многообразных источников рассматривается государственно-созидательная деятельность В, К. Винниченко р период с нарта 1917 по сентябрь 1920 года. Рассмотрен широкий круг проблей, относящихся к исследованию украинского национального движения и решения □опроса о государственности Украины. _

Lodlnr.Kala L. A. The State organisation

aKtlvltles of V. VinnlcheriKo (March ci 1917 - September of 19?.0>

The theais presented for academic degree of Kaodldat of historical oi UKralne. Kiev Taras ShevchenKo University. Kirv, 1996.

The text of the t.he3is is based on various sources and in devoted to the State organisation activities of V.Vinmchetmo

within a period from March of 1917 to September of WO year.

Wide range of problems 'related to the study of UKraine

national movement aiid solution of a problem concerning the

State system of UKraine.

Ключові ¿'лона: Українська держана, національно-визвольним рух. українське відродження. уг.ьіїіь і.ка революцій. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ погляди, державотворча діяльність. грона/нч-ко-політична діяльність, іюя і 'пічна 6 іогі аі і н.