автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Гуманистическая ориентация европейскойфилософии: тенденции и противоречия

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гуманистическая ориентация европейскойфилософии: тенденции и противоречия"

СЕН №5

ка прозах рукопису

ЩИГСЄА Лвдмила Григорівна

ГУМАНІСТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ ЄВРСПЕЙСЬЮІ ФІЛОСОФІЇ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА СУПЕРЕЧНОСТІ

1/

оаоаоа - історія філооофіі

*■*7$

■ /

АВТОРЕФЕРАТ ,

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філософських наук

Дніпропетровськ - 1995

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на.кафедрі філософії Харківського державного.педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник: кавдидат філософських наук, професор

бФІИЕЦЬ Олександр Петрович

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

. МОРОЗ Іван Антонович

'• • * кандидат філософських наук, доцент

КАРПЕНКО Іван Васильович

Провідна організація: Інститут філософії НАН України

Захист відбудеться// вересня 1995 року об/3 *00 годи на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.053.24.06 при Дніпропетровському державному університеті / м. Дніпропетровс пр. Гагаріна, 72, корп. І, ауд. 307/.

Автореферат розісланий серпня 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Актуальність теж даесртгційного дослідження визначається змістом реалій сучасного соціокультурного буття, a cam, необхідністю толерантного співіснування багатьох культур і цивілізацій, що вговтає когерентності ггрсоідних життєвих

цінностей: це стає безперечно вахигоим ка тлі глобальних проблем

додства. Вюдаення Украінм до світової систат вимагає нсооі, гуманістичноі тарздегж жслення. У XX ст. особливого значення набуває ідея історично і ролі особистості *'a важливості

індивідуального юомгюнеита для позитивності циаілізаційких

процесіа Філософська ретроспектива, висвітлхкни тенденції та суперечності гуманістичноі орієнтації, сприяє пояуку яляхів подолання тих суттєвих єязнетенційних втріт, які характеризують сучасний кризовий Ста» суспільства. Передумово» втілення ехзнетенційного виміру буття е ствердження таких екзистєнціалів, як духовність і свобода, без яких свідомість передавав

безповоротну духовну ікасякці»

Пресетом дисертаційного доедіддання виступає розвиток європейської філософської думки, його етапи і проблематика.

Об- єктсн дослідження е прсеідаі тенденції європейської гуманістки і амбівалентність та . суперечливість самоі

гуманістичноі орієнтації. "

Отупінь розробки проблему Буття людом у світі і соціумі -проблема, яку філософська європейська свідомість розглядає з часів Сократа, і яха виріяувалась завхда по-ріаному залехно від геокультурно і темгарально зумхіяених цінностей цивілізації, цо проблему ставила. Згідга з цим використовувались різні понятійні засоби та аксіоматичні постулати. Гуманістичні орієнтації сучасності найкраще розкриваються в екзистенціальних

дослідженнях. Тему в дисертаційній роботі розглядається зміна

гуманістичноі проблематики на вировому історико-філооофськсму

матеріалі, а такох дослідауються ідеї, «о містяться в працях сучасних західшх фіяософів-екзистенціалістів. У здійсненому

аналізі автор спирався касатеред на робот І. Канта, Ф. Н Достоевського, & Е Оолоейова, а такса Н Аббан' яно, К Бепчтева, К Бубера, X. -П. Сартра, а фреыкла і К Велера. Значний вплив на зміст доноі роботи справили праці а & Лосева, X. Маркса, Зі «ізейда, С. Фрсяюа, Ф. А Хайєха.

У сучасній філософській літературі СНГ значна кількість робіт присвячена гуманізму та питанням його утвердження як принципу соціального життя: Це, насамперед, роботи Баруліна а С , Васильева Л. С ,„ Кантора К. К , Клюева О. Г. , Кочергіка й Н. , Лапіна И І. , Макутона а Я., Мігрвняна а К , Мороза І А. , Пухішксва а К. та іниих. Особливо вагами є внесок в розробку соціальних питанні * тукан іату представниками київсько і вхопи

філософів Бехеяхінско І. С , Гсрак Г. І. , Да< яноеичем а й ,

Крамарок П. Я , Хуценком а Ь , Лобасш а Сі, Лосевим І. а , Оеиенсвим ЕГ., Тарасенком V. <& . Тихсншнчем аа,

Винкарукш а І. та ін

Зміст самого фєнсмену на загальнофівооофсьюзму рівні

дослідаувався в працях Батічева Г. С, Береглзго Н к , Гуревича Л. С , Любутіна С1 , Калініна а а , Панфілсеоі Т. а , Ребкало а а , Фролова I. Т. та ін

В етичнему плані проблему розгляділи: Апресян Р. Г.,

Бераін а г., Борзих а а, єессшсе а к, гояевхо и а , Давидов НИ, Давидович а , Ісвчух КТ.,- Нартинкк I. о. , Рябев а Ф., Скрипник ай, та ін.

Значний науковий ітєрес складають роботи, в яких

досліджуються історичні надфікаціі гуманізму та його вплив на специфіку взаємодій людини з різними формами соціуму. Це, «асажеред, праці Аверінцева С С , Баткіна А н , Бахтіна К К , Гарнцева М. О , Григср' яна Т. ?. , Заіченко Г. А., Сукинського а а , Лкхачова Д С. , - Лазарева В а , Медведева І. а. Лосева й<&, Ревякіноі І. а, ті ік. Зокрема, гуманістичні орієнтації украінськоі філософії досліджувалися в роботах таких філософів, як Бичко А І., Хтр а а , Захара Ь С , Кажуба К а , Лук н І., Паславський 1 а , Пшшвець Л. а , Рсмєнець а СХ , Чижевський Д. та

Ці безумовно грунтсені та глибокі дослідження зосереджували увагу переважно на індивідуалістичному змісті гуманізму, одіак недостатньо висвітлювали Його зміст як відістення, тобто його спрямованість на іняога В дансму дослідженні автор поєною нірою намагається подолати це упущения

Аналіз гуманізму в даній літературі проводився головним чином соціологічно, конкретно-історично або методологічна Прицьаму суперечливість змісту гуманізму і амбівалентність його орієнтацій на були спеціальним предметом дослідження Змістовний хе підхід до пробдеж, очевидно, вимагає розширення понятійного спектру і дослідження у цьому зв'язку категорії особистісноі самореалізаціі 7а іі гуманістичних засад Тому автор звернувся до праць вітчизняних та зарубіжних філософів, в яких розглянуті важливі гуманістичні принципи змістовності ладсьтого буття в екзистеиційнсму і неекзистенційному аспектах До найважливіших для даного дисертаційного дослідження відносяться праці таких учених як Берзін й Г. , Біблер а С , Бистїицький Е К. , Бичко 1 а , Горелов а а , Давидов И К , Дилигдасышй Г. Т. , Каган К С , Кассірер, Коган Л. К , Еон I. С , Кримський С & , Ксенофонтов а I. , Лноіс К. С , Макарданвілі Н , Ніюскович В. , Ортега-і-Гасоет X , Рікер а , Сохадь Л. В , Табачковський а Г. , Федотова а Г. та ін.

едина точка эору в цих роботах відсутня, цо беззаперечно не свідчить про помилковість підаодів. Відцаюки належне науковому та практичному значенню робіт, в яких аналізується вказана проблема, дисертант не прагнув знайти спільне рїження, оскільки переконаний у відсутності такого Концепція, запропонована у даному дослідженні, враховує очееидаість зв' язку історичних форм гуманізму зі зміною ціннісних критеріїв лодши Екзистенційні підвалини цих змін поки чо чітко не визначені, і эв' яэок цей не до кінця досліджений. Звідси і внходеть актуальність подальдоі розробки цієі проблемі

Ната дисертаційного дослідження полягає в визначенні різних засобів вирішення проблем* гуианістичноі орієнтації, пов'язаних

із можливостям! особистісноі самореалізаціі. Автор починає аналіз із витоків гуманістичної проблематики задля визначення кола проблем, цо стоять перед філософською свідомістю ' .

Реалізація означено і мети передбачае розробку таких конкретних завдань;

- простехигй етапи гуманізації філософської думки в Європі і визначити провідні гуманістичні орієнтири, котрі домінували у певні історичні епохи;

- розглянути суперечності в інтерпретації гуманізму представниками сучасно і філософської думки;

- визначити умови і джерела конструктивної самореалізаціі

особистості; ••

- розглянути в контексті гуманістичної парадигм< суттєву амбівалентність тй суперечливість гуманізму;

- структурно-змістовно Проаналізувати свободу і духовність як вахливі екзистенціали людського буття і фактори становлення особистості; теоретично обгрунтувати іх раль і значення для різних форм творчо і (кснструхтивноі) самореалізаціі;

- визначити специфіку розробки пробпеж гуманізму в українській філософії

Теоретична та методологічна основа дослідження Методі класичноі раціональності, *о містять принцип збігу історичного і логічного, використані автором при написанні первого розділу, досить ефективні в контексті історико-філооофського аналізу, не давали задовільних результатів при розгляді феномену особистості Тону десертант здійснив спробу використання феноменологічного та екзистенціального інструментарію Філософський синтез, лоєдаання в одному дослідженні двох підходів, став методологічним підгрунтям даної роботи, дозволив відійти від загал ьнспїийнятих рівень і отримати нові результати у вивченні проблеми.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні і розгляді суперечливості гуманістичної орієнтації, а також аналізі проеіддах екзистенціалів, необхідних для самзреалізаціі особистості, і іх гуманізуючого впливу. На грунті узагальнення

історико-філософського матеріалу зроблено спробу проаналізувати зміст гуманізму в екзистенціально-аитропоюгічному аспекті в контексті сучасних соціокультурних реалій. .

Внаслідок проведеного аналізу отримані такі кдуксєі результати, які і виносяться на захист.

- Доведено, чо гуманістична проблематика складається в цілісну

систему завдяки особистісному виміру лвдши, 40 вперие

зустрічається у християнстві Християнство орієнтується на абсолютну особистість, орієнтація на лодську особистість

починається з епохи Відродження. Практичне втілення гуманізму в реальність досягається через ітеративиість його принципів. Використання рефлекс і і не тільки забезпечує розвиток

гуманістичної орієнтації в різних галузях суспільної

свіджюті, а й сприяє подальвій ідеологізації суспільної думки.

- Дсеедено, що гуманізм - суперечливий процес світоглядної орієнтації з альтернативними евсшхційниж теидєнціяш, через який реалізується трансцендентна сутність лкдеик

- Розкрито, ко індивідуальний практичний інтерес виконує роль вихідюго мотиву діяльності особистості, має амбівалентний характер, спирається на егоізм і є засадою сагореадізаці ясдини у іі поступаль«с«у русі в напрямку ідеалу.

- Обгрунтовано, що духовність укорінена в саману людському бутті,

але не є рсдоесе відзнакою лвдіни. І і екзистенційний зміст міститься в здатності особистості до самзкокструювання, в здійсненні себе як проекту. Особистість духовно реалізує себе в трьох вимірах: в діалозі-комунікації, в творчості і в

емоціі-переживанні; у кожнім із цих вимірів лкдані відкривається деяка грань буття; ца відкриття завжди індавідуальна.

Практичне значення роботи полягає в дослідженні питань, по мають оенсожиттєвий зміст. Рад теоретичних положень маже використовуватись викладачами вузів, гітазій та ліцеїв у загальних курсах філософії, історії культури, соціології,

антропології, філософіі культури, етики, спецкурсах і спецсемінарах, а також вчителями середніх икїл. Окрім того, деякі фрагменти дисертаційного дослідження до певноі міри мажуть бути корисниж для соціальної політики в Україні.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, кожний із яких налічує по тім параграфи, висновків та списку літератури.

Апробація роботи. Деякі матеріали, положення і висновки дисертації знайили відображення у виступах автора на таких науково-теоретичних та практичних конференціях: Міжнародній

конференції "Проблеми діагностики і прогнозування соціально-економічних.ситуацій" (м. Іривий Ріг, 1392); Міжнародній науково-практичній конференції "Дееїантна поведінка неповнолітніх і молоді (к. Харків, 1934); Українській науково-практичній конференції "Змінюючийся світ та проблеж гуманістичної освіти в школі" (м Бердянськ, 1992); в регіональній конференції в м Донецьку “Цілісність художнього твору і проблеж його аналізу і інтерпретації" (жовтень 1932); Харківських Сковороданських читаннях, присвячених 270-річчю з дня народження Г. С Сковороді (листопад 1992); Науковій конференції молодих вчених (п Харків, 1991) та ік

ОСНОВНИЙ ЗКГСГ Д КЕРТЯЩ

У вступі відзначено актуальність теж дослідження, сформульовані мета та завдання, показані головні джерела та методологічні засади аналізу теж, схарактеризований ступінь розробки проблеж, розкрита наукова новизна, теоретична та практичне значення роботи.

У певному розділі - "Становлення ідей гуманізму в історії еарспейськоі філософії" - розкрита неодаррідаість процесу розвитку гуманістики в європейській філософській свідомості у період до XX ст. вклкмно Особлива увага приділяється дослідженню концептуальної суперечливості ідей цінності життя та духовного

світу лкдони та теоретичних засад толерантності і їх сліввідасвення

В §1 - "Рефлексія як фактор гуманістичної проблематики" -здійснений аналіз філософських уявлень про лвдшу в дрантачний та античний періоди, в епоху народкення християнства, у середні віки та епоху Відродження: Як доводиться в дисертації, архаічні Формі

миспанкя континуальні і не здатні до теоретичного відособлення ладом, існухноі в умовах колективістського синкретизму. У зв' язку з чим гуманістична проблематика в ті часи' існувати ке

я

могла. Петлі гуманістичні орієнтації виникають ззвдяки рефлексі і, яга реалізує потреб» духу, чо, доторкатись буггя, усвідомлює оеба Якчо це буття мислиться як тотальність, то людина бачиться часткою тотальності, якчо як абсолют, то лвдиа виступає носієм властивостей абсолюту. •

На думку автора, антична підкореність ледом колективу (тобто спільному) не могла скласти витоків особистішого виміру віття, у зв'язку з чим в готичному світі була присутня гуманістична проблематика, але не існувало гуманізму як цілісної світоглядаоі систем» (тобто він виступав у своій прафстмі). Цілком певним досягненням античності є постановка пробіле»», проте поставити проблему не означає іі вирілнти. В античності зустрічались спроби розглянути деякі аспекти гуманізму (аналізувались свобода, духовність, доброчесність, *астя тоцо), але, незважаючи на велике значення цих спроб,вони були досить обмеженюи, Ідея космополітизму те* не набула псяирення як масова. Суперечності гуманістичної орієнтації складались із розмаїтості антропологічних дефініцій і визначень стану дугевного та інтелектуального комфорту. ' .

Дисертант доводить, *о європейська перссналістична градація виникає тільки на засадах ранньохристиянського світогляду. Саме тут вперое в історії філософської думки раціональна рефлексія приходить до оообистісгого виміру людани по аналог і і з абсолютною особистістю; це забезпечило зв'язок гуманістичних компонентів, але виключно в моральніснім аспекті. Свобода всиїі в християнстві

розглядалась як внутріжній акт свідомості, цо ухилялась від безпосередіьоі жрськоі діяльності і шмагала оцінки в категоріях обоє' язку. Розкривати зміст самосвідомості через терміни добра і зла, християнство одночасно і підюсило індавіда до космічного сполучення з Богом, і знищувало онтологічний ав' яаок лвдськоі духовності із земним Етична орієнтація загалом виявилась недостатньою, оскільки стверджувала авторитарні методи керівництва не тільки вчинками, але й духовним світом лсдей. Протиріччя християнсько і орієнтації особливо рельєфно визначились у процесі догматизації церкви, кани ворожість до еретазму суперечила проголошеній у ЄЬангеліях любові до заблудпого, релігійна щирість» оберталась на безпощадність, а сакральне за змістом протиставлялось лвдрьксму як мерзенному. Проте християнство започаткувало світоглядну парадигму, за якою імператив лвдяності став провідаю*" у європейській гуманістично орієнтованій філософській свідомості і накреслив у значній мірі нляхи іі подальшого розвитку.

Сутність гуманізцу епохи Відродження полягала у відаові віл надаірноі авторитарності офіційного християнства, в орієнтації не на абсолютну, а на лвдську особистість Др безумовних досягнень ренесансної кшцєпціі особистості належить переконання у високім призначенні іі як суб" єкта творчості і ствевдкення права особистості на розвиток своіх здібностей. Надзвичайно важливим» є також виправдання гуканістаж епохи Відродження лкщрькоі чуттєвоі природа. Проте раціснальна рефлексія, кснцєитрукни увагу на лкдській особистості, породжувала "фангош гуманізму", коли безпосередній зміст індавідуальності перетворювався на провідай критерій маралі індивіда. Ітеративи свідомості заливали поза увагоо принципи лвдяності і набували негуманного змісту, оскільки орієнтувались на потреби космічного "ego". Спонентсм ренесансного індивідуалізму виступила Реформація, яка склала підіуржи формування інгернальносх) типу особистості і підносила останню не через безмахність здібностей і титанізм, а через релігійну екзальтованість. Але реформаційне розуміння лхцяни як суб' екта

діяльності сполучалось із ідеє» божественно і приреченості, «о заперечувало свободу волі індивіда

Суперечливість гуманістичних орієнтацій християнського та ренесансного світогляду отримала втілення і педальне поглиблення в біль* пізних концептуальних системах та філософських напрямках §2 - "Особливості розвитку гуманістичних ідей у Візантії та східвосяов' янському регіоні” - присвячений дослідженим витоків та змісту ранньо і украіяськоі гуманістики. Аналіз починається з розгляду гуманістичних орієнтацій візантійської ' філософської свідомості, іі ссціокультурних відмінностей. На думку дисертанта, візантійська гуманістки - відрізняється від європейської відсутністю індивідуалізму і невизначеністю соціальної групи-носія гуманістичного світогляду, а також те власні суперечності (ідеал аскетизму та теопогема спасіння, катафатизм та апофаткзм). Саме наявність таких суперечностей і привела декого із дослідаиків візантнзму до помикшоі думки про відсутність візантійського гуманізму взагалі. *

Здійснений у 82 аналіз ссціокультурних умов формування етносвідомості слав' ян дає підстави стееткувати, ио характерною ознакею давньослсв" янського світогляду була його іитеративність та етична орієнтованість Доповнена запозичене*» у Візантіі рефлексіею, вена визначила специфіку антропологічних орієнтацій в Україні До протиріч української самосвідомості азтор відносить нормативність жслення <якій суперечить ідея самовладдя), ідеал

Г - V*

мислителя-книжнкка <і протилежний йому образ героя-захисника), практичну скерованість свідомості й ірраціональне обгрунтування буття через пемутгя і “серце", демократизм і релігійну регламентованість хиттевого світу.

Проте саме ці суперечності епдочинилн відкриття українським* жслителяж сутності гуманізму, який, на думку автора, засновується на деох засадах: рефлексії та імперативності, і

* Гігдеедев К П. Византийский гужниэк XIV - XV та - Ленинград, 197Є -С а

доводить деі ідеі - самоцінності лодши і толерантності лвдського співіснування Сполучення цих ідей, які переплітаються иі* собою та розходяться, забезпечує поступальність європейської гуманісти ні

Дисертант вказус на в і/цінності європейського філософського телепня від української філософської думки, які базувались на методологічному підході до буття переважно

раціонально - даскурсивнсму в Європі і морально - практичному в Україні Зокрема, це позначилось надтешу, *о відкриття гуманізму професора»» КМА не отримало достатнього логічного обгрунтування і залишмось блискучо» інтуїціє». -

На тлі зростання національно і самхвідсмхгі українського народу внесок українських жслителів в розвиток гуманістичних орієнтацій філософської свідомості становить велику цінність, цо і энусмло авторе провести відповідає дослідження.

В ІЗ - "Трансформація гуманістичних ідей у Нові часи — аналізується процес перетворення провідай гуманістичних ідей -самоцінності лхдони і толерантності - на цілісне єдине розуміння лодськоі екзистенції В контексті дослідження автор позначає суперечності просвітительськоі антропологічноі ксицепціі, які, на його думку, були наслідком розриву між сфертж використання рефлексіі та принципу імперативності. Згідю з поглядами просвітителів, лкдена детермінується оточуотими соціоприродаиш факторами, сутність іі редукована до розуму, а вчинки визначаються егоімичндаи потребаж. Таких пемілок проте зміг уникнути вітчизняний філософ XVIII ст. Г. С Сковорода. Глибоке проникнення в духовний світ лвдини допомогло йому визначити такі три засновані на рефлексіі ітеративи самосвідомості, як самздосліддєння, конструктивна самореалізація через “еродау працю" і толерантне буття лкдотва в "гоцньому Іерусалимі". Екзистенціальний зміст його вчення полягає в знаходженні' виходу із станів розцепленоі свідомості через безпосередаість вчинку у подію зустрічі ледини з самою собою, а витоки такого розуміння лкдони сягають кисео-могилянськоі антропологічної традиції Проте

гуманістична орієнтація Г. С сковороди була також ке вільною від суперечностей, які містились в його евдемзністських ідеях

Синтез усіх пошуків і відкриттів гуманістичних орієнтацій був здійснений І. Кантом. Тому автор дослідження приділив велику увагу аналізу ідей цього глибокого мислителя Відатоехуючись від "традаціі розуму", Кант поставив за мету подолати іі обмеженість зверненням до мзральнісного категоричного ітеративу, яким започаткував новоєвропейський ідеал особистості Ідея особистої відіовідальності за результат боротьби між добром і алом, що тениться в кожній лвдській дуті, протолоиена це раннім християнством, отримує у Канта вигляд "максим доброі вслі" і визначає потреби самодетермікаціі, а пізніже буде підхоплена російським екзистенціалізмом, зокрема Ф. Достоевськин Узгодженою із "розумною лодською сутністю" має стати політична організація суспільства, яка втілить закони "розумної дійсності" у соціальне буття.

Іде і Канта отримали діалектичне продовження у німецькій класичній філософії Дослідження концепцій Фіхте, Оеллінга, Гегеля і Фейербаха дозволило дасертанту сформулювати думку, що німецька класика, орієнтуючись на раціональну рефлексію як на провідай інструмент виявлення суттєвих характеристик самоі лвдини, і і матеріально-духовних потреб, покладали за головний чинник лодськоі екзистенції сукупність соціальних та моральних ітеративів, які тли корегувати розвиток цивілізації в напрямку ствердження лвдяності у глобальному масятабі Одначе при цьому суспільні інтереси мали пріоритетне значення, а особистість змушувалась до добровільної вЦмови від свободи на користь необхідності. Це означало певну ідеологізацію суспільноі свідомості і вимогу соціальної інкарнаціі особистості

В контексті основноі мети дослідхення аналізуються антропологічні орієнтації вітчизняної філософіі, які, та думку автора, складають дві тенденції- колективістську (Чернишевський, Герцом, російський анархізм), та особистістю - релігійну (П. Г. Юркевич, Вл. Соловйов, російський

екзистенціалізм). Першу з них у зв' язку із зневагою до особистості не можна вважати гуманістичною, друга продовжує "градацію серця". започатковану іце києзо-могилянцяш та Г. С Сксвородаа

Вивчаючи численний історико-філософський матеріал, автор прийде® до таких висновків.

Відправним пунктом європейської гуманістики стала рефлексія Тому розвиток гуманісти ки пов'язаний із зростанням самосвідомості На думку дисертанта, європейські гуманістичні срієнтаціі отримали розвиток в двох головних парадигмах християнській та індавідуалістечній. Християнство наділило особистість особливим превіденційним значенням, проте, співвідаовукни лвдшу з Творцем, перетворквало і і на інтерпретатора божественних ідей. Парадигма індавідуалізму, наділивші лвдей головним предикатом божественності - свободою творчості, - проте, не брала до уваги моралжіоюго змісту іх спів-бутгя, спів-існування.

Східаослсв' янський культурний архетип на грунті християнськоі парадагми заснував градацію, за якою Бог виступав в етикетній формі, а лодина не лімітувалась догматсм (як у католицтві), а виражала вчинком даровану Богом свободу, зміст і цінність вчиню, визначалась рефлексіє», яка одик розумілась не дискурсивно, а як екстатичне, переживання, “серце" (російський екзистенціалізм).

Західноєвропейська гуманістична традиція спирається на розум В руслі християнськоі парадигми вона орієнтувалась на такі природі і засаді ліонської духовності, які могли бути раціонально обгрунтовані '(напр. , теорія І. Канта). В руслі індивідуалістичної парвдигж раціональна градація, поділяхии буття на наявне і достеменне, вимагала різник засобів оволодіння ник у первому випадку - творчого підходу, у другому - утилітарно-практичного (Французькі матеріалісти).

Раціональне дослідження гуманізму як суперечливого, амбівалентного процесу дозволило дасертанту висловити думку, по

- 13 - -

гуманізм не має власного конкретного змісту, а е концентрованим вираженням відображених у свідомості цінностей культури. *

У другому розділі - "Суперечності гуманістичної орієнтації і подута вляхів самореалізаціі особистості в сучасних

антропологічних концепціях" - увага зосереджена на філософському аналізі змісту гуманістичних принципів, які формують засади конструктивної самореалізаціі особистості з погляду некласичноі філософії- Необхідіість такого повороту, на думку автора, викликана самим складом сучасної гуманістки, яка розглядає лвдину як денамічний феномен, що має ціль у власній

суб" єктивності. Саморвалізація в такому разі становить

суперечливий процес індивідуалізації, де вихідшм етапом є індивідуалізм у своїй крайній, егоїстичній Формі, а кінцевий ототожнюється з усіє» повнотою уявлень про ідеал, які реалізуються в структурі особистості В даному контексті використання раціональних засобів аналізу особистості не буде достатнім, оскільки, як вважає дисертант, не дає досить грунтовної картини змісту особистості, тему до виходіть із принципу тотожності буття і свідомості. Проте каузальність суб" єктивності мас інакяі засаді розвитку, аніж реальний світ. Лвдеька свідомість відображує соціальну і природну дійсність не прямо, а в інтерналізовансму в "я" вигляді, залежному від трансцендентно і лвдськоі сутності. Тему автор вважає за потрібне спробувати запобігти схематизму в розгляді саноздійснення лвддаи иляхом визначення тих гуманістичних засад, котрі забезпечували б позитивний для суспільства' результат, тобто виступали як конструктивні

Дисертант робить спробу звільнити висновки, отримані у первсиу розділі, від реіфікаціі раціональною рефлексіскх Кожна з

* Дисертант не поділяє досить повиреноі точки зору на гуманізм як на явиде універсальне, надісторична Дна : Баткин Л. И

Итальянские гуманист сталь жизни, сталь мьиления. - К : 1978,

- а 8-а

трьох дискурсивно обгрунтованих прсаідних орієнтацій європейської гуманістичної свідомості, розглядаючи зміст лгодського буття, задає йому певні засаді Іидшідуалістична тенденція спирається на діяльнісну орієнтацію лкдщи в реальному світі, ірраціонально-християнська виносить ці засаді в надчуттєву сферу, раціонально-християнська знахсдіть іх в самій ладші, в інтелігенціях духу. Дисертант вважає, цо феноменологічна транскрипція цих світоглядаих напрямків дозволить ліквідувати іх . зовніиню суперечливість і подати дані засаді у вигляді екзистенціалів. Суперечливість використання терміна "екзистенціал" представникаж сучасних антропологічних концепцій спонукала автора до пеяуку власного визначення Під екзистенціалаж розуміються абсолютні уиави проективності свідомості, укорінені у безпосередності людського буття. Три параграфі другого розділу присвячені аналізу змісту трьох вказаних засад, розглянутих як екзистенціали, з використанням відповідного методологічного інструментарій

В §1 - "Егоїстичний інтерес та його гуманізація" -

розглянуто штоки процесу сзмореалізаціі лцдеж. У контексті даного дослідження автор звертається до ідей Маркса і Фрейда, які з протилежних позицій намагались прояснити суперечливий процес лвдськоі діяльності Маркс, нагодовуючи на практичній орієнтації свідомості, висував вимогу гуманізації практики як єдіного варіанта ствевдхення реального гуманізму, проте розумів індивіда як тотальність, втілення й уособлення соціальних детермінант. Фрейд усю потребу діяльності засновував на лібідозних компонентах психіки. Прагнучи подолати обмеженість попередніх утилітарно-прагматичних концепцій, Маркс і Фрейд самі не запобігли одтосторокності - трактування натуралізму поведінки лвдши (соціального або природюго) як форт самзреалізаціі. Дисертант намагається зняти цю сдоосторонність за допоюгою категорії "егоїзм" і "его”, оскільки вона зв'язує і соціальне, і біологічна Використання цісі категорії, на думку автора, дозволить розглянути лвдину на тільки як біосоціальну істоту, але

і як осоОістість, підеалини діяльності якоі пое' язані з фенамзкодогічними особливостями індавідуальноі свідомзсті

Пост класичне розуміння лодши виходать із іі інтижоі причетності до об єкта. Ця щичетність кабувлс виразу інтенціі на. суте, якдо об'єктом є прєдютка реальність Су&ехг, здійснюючи інтєнцію на. певний о$ єхт, амуашнй поринати в сутнє, в тсй час як його потреба в самзреалізаціі вимагає звернення до буття Егоїзм як прагнення індивіда до оволодіння сутнім,. мохе відкрити ладдаі крізь присутність (при-суті) сутнього просвіт буття, -явдо тільки сутнє не є уявність У реалізації сооєі хиттєвоі програми індавід виступає носієм приватного (егоїстичного) інтересу, ЧОМУ провідшм мотивом його діяльності і є індивідуальна, а не соціальна потреба. І ячо вірка теза К. Маркса щодо діяльності як проекції суттєвих сил індазідз, го егоізм, тобто, спонукальний фактор діяльності, налеяить до найважливіших структур чистої свідомості Або, інакве, егоїстичні інтереси і потреби (як і потреба в самзреалізаціі) Формують цілі, котрі вимагають свого втілвшя через діяльність. Дані цілі не детермінують жорстко поведінку явдюи, вени данамічні і коралкються "так-буттям", його фактамиіста

Дисертант проіснує власну типологію егоїзму, зміст якоі конкретизує за допомогою методу феноменологічно і редукції У дасертаціі виділяються такі формі егоїзму:

1) егоізм псеедінказий, який може виявляти себе в девіаціях вчинків, як реакція на гтробдематичність об- єктивних умов лвдського існування (ефект надіщдани);

2) егоізм спсамвацький, обумовлений специфічним ставленням

індавіда до привласнених цінностей матеріального характеру (ефект Плкжкіна.); .

3) егоізм свобода, специфіку якого обумовлює і складає девальвація регламентам ійшх принципів- на рівні спільностей (ефект тотального неприйняття);

4) егоізм несвободи, який е акумуляціє» усіх форм відаухєкня

. а) відчуження від політичного хиття (ефект авторитаризму), б)

економічне відчуження (ефект тотальної злиденності), в) відаужекня від культури (ефект маргікальності), г) відчуження від сім' і ( ефект дефамілізаціі), д) відчуження від щкроги (ефект Екжяліпсису), е) відчуження від результату праці (ефект Сізіфа), ж) відчуження лкдани від ладини (ефект чужинця);

5) егоізи пгиреченості, котрий побудовано на відиязі від реальної дійсності і виході у псеедореальність (ефект барабажкн).

Визнання щмродіості егоізму не є одіозначним визнанням його як позитивної лвдськоі якості даний феномен пандо можна розглядати ях амбівалентний, тобто його прояви можуть бути як функціональний (де він е основою індивідуалізації і активності), так і деофукщішальнюи (де його цілком засновано на егоцентризмі). Оцінка даного феномену - похідеа від його скерованості, а остання в свою чергу залежить від "так-буття", тобто, відчуттів свідомості від зіткнення з реальністю Відаю, цо переякеади на шляху до цілі роблять іі це більи бажаною і стимулюють індшід/альну волю на певуки засобів іі досягнення Якщо цілі особистості можуть бути досягнуті в принципі, то "так-буття'' знаходиться у рівновазі Рівновага ця досить нестійка і легко порушується абсувдніспо буття, котре виступає навіть не стільки як втрата цільових оеисожитгсвих орієнтирів (адае вони Присутні у яккайзавгсдоіае абсурдаін світі), скільки як втрата засобів досягнення цілі. Іоктроль над розподілом даних засобів у суспільстві опосередкований сажм суспільством. Осціум, тиснучи на вищезгадані засоби, значнеє мірою звужує перспективи індивідуального самовизначення і виступає як знеособлений, дегуманізований. Лкдані, чо прагне виразити себе інтегрально, запивається або страждати, або регресувати. Дисертант, дотринуючись думки, чо ноуменальний зміст особистості не підмрядаоеу ється модифікаціям, вважає, цо зміни відбуваються безпосередньо в ”так-бутгі". Індивідуальний практичний інтерес, таким чином, виконує роль вихідюго мотиву діяльності особистості В разі розоирення полів впливу сутнього цей інтерес

поляризується з екзистенцїаламі. Це відбувається під впливем дасксмїюрту "так-буття", у зв'язку з чим створюється база для гіперактиваціі "его". Отже суспільство, забезпечуючи (чи не забезпечуєм) лод=й засобами досягнення іх сдосохиттєвнх цілей, впливає на "так-буття" і тим самим може здійснювати відаосну кореляцію егоїстичних самзпроявів у масових касвтабах

При визначенні суті егоізму важливо не ототожнювати його з егоцєитризмж У суттєвій пцфоді лкданя закладені і тенденції, що зрівнсеахують "ego" і виявляють себе в орієнтації на ті принципи милосердя і співчуття, гасі не задаються ссціокультурною парадигмою, а вічні і онтологічно нездоланні Наявність таких більа високих засад дозволяє говорити про духовну практику особистості

У §2 - "Духсеність як засіб саиореалізаціі особистості" -обгрунтовується екзистенціальний погляд на форт духовно і

діяльності як на пуяурки ехзистенційного буття особистості Проблема духовності не мзн* дискусійна, аніж проблем, егоізму. в дасертаціі зроблена спроба обміркувати різи підході до вивчення цього феномену, у зо' язку з чим виділяються такі модуси його аналізу сучасними західеиж та вітчизняним* дослідам Kant Духовність - це •

- умжа цілісності суб" єкта, оскільки вона здійснює гармснізаці» суб- єктивних критеріїв із конкретний діяїи індавідів:

- наповненість суб екта, оскільки лкдакз. розаирос поле своєї еюистенціі за рахунок достеменних цінностей;

- дхерело еєнеоаиттєвоі орієнтації, оскільки включає механізм

напруженої внутрішньої праці над собою; •

- неповторність суб' екта, оскільки складає засада унікального внутрілнього світу особистості;

- безмежність суб екта, оскільки процес самоудоскшалення має невпинний характер

В контексті висновків першого розділу дасергант повергається до традиціі, яка виносила засада буття за обрії власне лїздського і покладала їх в абсолютному понадсистежоцу універсумі, а.

' - 18 -завдання персональної екзистенції вбачала в перекладі його змісту в лкдську іманентність на етико-духоеноку грунті (а Саясейсе, представники російського екзистенціалізму). Зверіаия до релігійних концепцій а Соловйова, і Ф. Достоевського привело дисертанта до думки, «о дшвий релігійний досвід вирівуе завдання "обоження лодишГ через здійснення абсолютних ітеративів, які функціонують як на особистішому, так і на загапьноссціальному рівні В реяігійно-еюистенц ійноцу аналізі зберігаються і отгимують подальший розвиток ідеї самзудоскокалекня індавіда; пркцьону духовність досліджується не в октичнску (як належна до інвоі сутності), а в антологічному аспекті, тобто як укорінена, у беапосєредіьсну лздськему бутті Суперечливість і динамічність індивідуальних процесів самзудосюкалевдя складають поліфонію життєвих орбіт, епіцентром яких виступає катарсис - очищення через страждання (Ф. Достоєвсьхий)

Духовність посідає особливе місце серед феноменів ледськоі свідсгюсті, оскільки задає напрямки індавідуальних практичних орієнтацій і складає підаалики архітектоніки життєвого світу. Автор переконаний, що духовність не є ні родове» відзнакою лвд<ни або суспільства, ні іх ментальністю, ні сукупністю фо*и суспільної свідомості, як це ‘ стверджувалось в окрема дослідженнях радянського періоду. Структура духовності визначається іі екзистенційним змістом, іі здатністю аумзеити різноманітність засобів орієнтації лхдани в світі, а життя духу репрезентувати як. відносини. Останні визначають специфіку ставлення лкдани до світу, яке виступає ях духовна комунікація з природою, культурою, іижсю живою істотою тсцо. Дисертант звертає увагу, цо комунікації, характерні для соціальних систем тоталітарного типу, не сприяють затвердженню онтологічного статусу лхдони, отже,, не мають гуманістичного забарвлення Гуманістична оріштація вимагає діалогічних зв' язків із світом та лвдьж, входження у кооргинати спільного буття з “ти". Класифікація відносин “я - ти" Мартином Бубером і дослідження діалогічної комунікації К Бахтіним стали підставою дня розуміння

іх як тотальних і склали підмурки власне авторської концепції структури духовності Не претендуючи на універсальну істину, автор формулює гіпотезу, за якою особливістю духовного виміру відносин є його темторяльі'ість, «о вимагає розглядати ці відносини як актуалізацію минулих комунікацій. Останні викликають напруженість сьогодення і складають змістовність форм потягу до ідеалу. Підпорядкована темюральності, духовність має складну структуру, і виражається, по-пер*е, як ставлення до інвоі суб ективності (діалог-кскунікація "я - ти"), по-друге, як інгроекція на об єкт креативного інтересу (творчість), і, по-третє, як емоційне наповнення індивідуальних психічних станів, цо виникають у відповідь на екслектацію "ти". У ході подальшого дослідження дисертант розглядає кожну з цих форм окремо і зазначає іх роль у формуванні особистісноі зрілості.

Діалогічність "я - ти", яка складає перший компонент духовності, презентується авторок як ціннісне ставлення до світу, природи, іниоі лвдши. Феноменальна безпосередність свідомості, яка включена в діалог-в ідюяекня, розкривається в термінах всеедиості зі світом, тобто відкритості для екзистенції Нестача діалогічнокскунікативних відносин переживається лкдансю як самотність, відчуження від буття,

Стрихнем міхлвдсьшх відносин "я - ти" автор дослідження вважає любок Якщо діалог-комунікація здійснюється на соціальному рівні, то любов - на особистісному і висловлює вищий гуманістичний зміст категорично-імперативного розуміння "ти" як абсолютної цінності Любов як інтенція духу отримує інтерпретацію у ставленні до дитини (батьківська любов), ставленні до ближнього (християнська любов), ставленні до всього лвдства (колективістська любов) і у ставленні до коханої особи (любов -ерос). Докладний аналіз вказаних форм любові дозволив авторові відзначити іі внутрішню суперечливість, розглянути іі специфіку у за' язку з християнською парадигмою і пов' язати і і з такими провідними категоріями екзистенціального аналізу, як смуток, тута, самотність, смзрпь, щастя тоца

Існування другого хомпснєнта структури духовності забезпечується іктеиціонзльним змістом свідомості Проекція "я" на світ звільнює дух для креативноі діяльності, внаслідок чого спрацьовує механізм творчості В руслі дасертаційного дослідхення визначаються функції даного феномену у гносеологічному, культурологічному та аксіологічнсму аспектах.

ІНД1ВІД ке тільки здійснює проекцію "я" на зовнішній світ, але й приймає світ через емоційно-чуттєві стани, завдяки чому спрацьовує третій складай# та суперечливий компонент духовності -емоц ія-переживакня, яка с первинною реакціє», екстатичним синтезом "я" і світу. Феноменологічне розуміння емоційності спирається на неі як на засіб виходу за межі персональної одиничності, як на прагнення зробити елемаитсн життєвих обріів онтологічну сутність світу. Емоційність - необхідний, але не самодостатній комкзнеят духовності Умовою одухотворення емоціі, як підкреслює автор, є іі зв'язок із гуманістичними імперативам! свідомості, певним ціннісно-змістовним каркасом

В кінцевому підсумку робиться висновок, цо духовність не просто фшомэн, який втілюється через відавения, слухить темпоральною формою самокснструтціі свідомхггі і не піддається завдяки трансцендентному змістові ніякій алгоритмізації Вона не апріорна і не задається соціумом Вена, на думку автора, залеяить від зусиль особистості в певному культурному просторі і є екзистенціалізм, фундаментальное засадо» змістовності людського існування, а кожен з іі елементів прочиняє людині деяку грань буття, знімає відчуженість і переборює обмеженість егоїзму.

В § 3 дасертац ійного дослідження - "Свобода в контексті гуманістичної орієнтації" - ставиться завдання визначити функціональний зміст свободе як екзистенціала, який сприяє розгорненню одухотвореної діяльності лкдани. Звернення філософі і XIX- XX ст. до антропологічної проблематики зумовило специфіку розгляду свободи як засаді лвдського життя в безпосередНх конкретно - індивідуальних формах його прояву. Логіка дослідження, вимагакни звернення до традиції, виявила раціонально-дискурсивні

джерела розуміння свободи як необхідності. Це спонукало дасертанта розглянути ілюзіогенний механізм рефлексі і, яка ототохкквала родову несвободу з індивідуальною залехніспо, завдяки чому закони сутнього перекосились їй процеси буття, а лоддаа редукувалась до біосоціальнога

З точки зору автора дослідження, таке розуміння свобода заливало осторонь найінтижіяий коміонент лвдськоі діяльності, а саме, здійснення себе як проекту в безмежних обріях форм самоактуалізаціі.

Дисертант, розглядами підході європейської філософі і до свободі, звертається до концептуальної ідеі Канта про свободу як суто людський засіб буття На відііну від зовнішноі детермінації природаих законів, моральні закони лвдина упроеадіуе собі сама, і сама ці закони складають архітехгсніиу тттсвого світу, підмурки аксіологичиого ставлення до буття та визначають зміст

особистісних духовно-практичних орієнтацій кохноі лкдини. Автор доведіть, що критика Канта * Іиллером і марксизмом, які звинувачують філософа у ригоризмі та абстрактності висловлених ітеративів практичного розуму, спирається на черговий "фантом гуманізму", створений раціональністю - переконання, до різноманітні суб' ективні моральні критерії нзхливо привести до спільного аксіологічного підгрунтя

Авторська інтерпретація кантівського ентологичного підходу до свобода як самохснструюзання і добровільного прийняття на себе мзральнісного обов'язку приведіть до висновку, що свобода е

господарем ладського буття, за яке особистість несе

відповідальність перед собсжх

Далі в дисертації досліджуються суперечності розуміння свобода у некласичній філософи XX от. , _яка розглядає цей

екзистенціал у метафізичному вимірі. * Автор має підстави стверджувати, цо використання феноменологічних і екзистенціальних

* Тобто, на думку дисертанта,філософський підхід до цієї проблеми грунтується на трьох аспектах: гносеологічному (цо розглядає

методів не ліквідує протиріч розуміння змісту цього феномена, 40 і відзначається при аналізі ідей Бердяєва про свободу як абсолютну умову самореапізаціі і одночасно каральний обоє' язок лвдіни; при розгляді концепціі "етичного скептицизму" Сартра,який обгрунтовує зміст свободи "початковим спонтанним вибором" і перетворює іі на прокляття, трагічну приреченість; при зверненні до поглядів Камо,для яхого свобода с вибір лвдмою своєі сутності всупереч ілюзіям абсурду. Разом з тим дасертант фіксує спільні риси екзистенціального розуміння свобод* а) свобода - це вихід у невідома і свідома відозва від залежності; б) свобода містить свою ціль у собі самій; в) вона здійсненна ж свобода волі лиие при соціальних гарантіях свобода діяльності. В підсумках до §3 автор відзначає есаистенційне значення свобода як корелята буття, оскільки вена е єдиною можливістю для лвдши виконати своє призначення; Тону свобода, вимагає великої відповідальності, і тому ж такою поаиренею у лвдському суспільстві стала втеча від свободи, прагнення звести іі до гносеологічних дефініцій. Обмеження свобода, як вважає дисертант, заперечує гуманістичне ставлення до лвдини, оскільки переокоджає особистісній самзреалізаціі

В кінцевому підсумку автор акцентує увагу на космічній унікальності людани. Але разом з тим ця унікальність не здатна повністю виявитись, доки існування лвдіни відокремлено від іі неповторної сутності. Щоб зяяти відчуження, необхідна самореалізація особистості, передумови якоі - діяльність, духовність, свобода.

У висновку визначаються шляхи розвитку європейської гуманістки і перспективи педального дослідження, ставляться проблеми, лов' язані із соціальними умовами гуманізації лкдегаа

свободу як зовнішню і обгрунтовує вибір мети і засобів іі досягнення), онтологічному («о покладає вибір внутрівнїх імперативів власноі поведінки і сенсу життя), та метафізичному (як інтуїтивне визначення власноі неповторності та здатності до творчої діяльності).

По темі дасертаціі опубліковано такі роботи:

L Феномен эгшзадии и. его мэсто в обчестеа // Пробаси даагностихи и прогноэмрсёаняя " са^иально-экономгчестех ситуаций. Теаиси (В соавторстве), -£ , 1292. - с 120-122.

2. Яокотерапія свободою, або досвід девіднтного гуртохитку. // Матеріали міжнародної каукозо-практичноі конференціі“Девіантка поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу". -

Харків, 1994. - с 99-101. а Анти тоталітарний протест Є. Замят іка і цілісність гуманістичного ставлення автора до ждини в романі "Ми". //

Целостность худояаствєнного произведения и проблемі его анализа. Тезиси - Донецк, 1982. -с. 23-25..

4. 0 необходимости гуманизации оэдерхания социальной справедливости. // Изменявшийся мир и проблема гуманитарного образования в Еысяей ахала. Тезиси (В соавторстве). -БЕРДЯНСК, 1992. - a 147-1491

5. Роль Г. G Сковорода в ооисленні ехгистєнціального аспекту світогляді- // Філософська, педагогічна та літеірвтуїно-жстецьда епадаика Г. С Сксвврс&і Тези. <В співавторстві). - ЖрктЯ Ріг, 1991 -с. 32-33..

6. Філософська рефлексія як основа са-юрвалізаціі ладши в гуманістичній ксицєпціі Г. С Сковороді // Тези доповідей Харківських Скоеородинських читань, присвячених 270-річчю з дня народження Г. G Сковорода. - Харків, 1992. -36-3& .

7. Українська та зарубіжна культура Навчально-методічний посібник для студентів педагогічних вузів (В співавторствіX - Ірнвнй Ріг, 1895 - 200 а

ShtcMtova L <3. Huoanistic Orientation of the European Philosophy: Tendencies and Contradictions. Dissertation presented to acquire candidate degree in the History of the Philosophy, speciality

09.00.05 - History of the Philosophy. Dnepropetrovsk State University, Dnepropetrovsk, 1385.

The objective of this investigation is the developoent of humanistic orientations of the European philosophy. It shows also the oain contradictions end tendencies : East-Eurcpean orthodox.

West - European rationalistic and individualistic given as three existenti&ls. Using the phenonenologica.1 nethods the hmanisa is understood in close connection with the problen of the self-realisation of the person.

Титова JL Г. Гуманистическая ориентация европейской философ»: тенденции и противоречия Диссертация на соискание научной степени кандидата фиооофскшс наук, специальность

03. 00.05. - история Силософии. Днепропетровский государствеккьй университет, Днепропетровск, 1995.

Целью исследования является процесс гуманистической ориентации европейской философии. В диссертации анализируются противроремия и ведущие тенденции этого процесса восточноедрспейская религиозная, эаладаоевропейская

рационалистическая, - западеовдропейская индивидуалистическая тенденции, взятье в экзистенциальном аспекта Использование феноменологических методов позволяет связать содержание гуманизма с категорией самореализации личности.

Ключові слова; рефлексія, ітератив, гуманізм, екзистенціал, самореалізація, егоізм, діяльність, свобода, духовність, ждана.