автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Харьковское общество распространения в народе грамотности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Харьковское общество распространения в народе грамотности"

£ фД ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІ? На правах ру«п“у

КОЛОМІЄЦЬ Тетяна Василівна ^

ХАРКІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПОШИРЕННЯ НАРОДІ ГРАІЮТНОСТІ (1869 - 1920)

07.00.0^ - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Харків - 1995

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана б Харківському державному університеті.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

РИБАЛКА Іван Клїшєетійович

Офіційні, опоненти - доктор історичних наук, професор

СііРЕЕй Віталій Григорович

кандидат історичних наук, доцент ПМХТІЙ Іван Степанович

Провідна організація - Полтавський державний педагогічний

інститут ім. В.Г.Короленка

Захист відбудеться 11 & РУ^иЫЛ- 1995 р. о /б5~ год.

в ауд. ІУ-65 на засіданні спеціалізованої вченої-ради Д 02.02.08 в Харківському державному університеті (адреса: 310077, и.Харків, пл. Свободи, 4 ).

З дисертацією мокяа ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського деркавного університету.

Автореферат розісланий "Зд » ШШнЛ' 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І алініченко Е.В.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми. Харківське товариство поширення в народі грамотності - периа в Україні, ідо входила до складу Російської імперії, громадська культурно-освітня організація, започаткована передово^ інтелігенцією Харкова 24 березня 1869 р. з метою "поширення грамотності і початкових корисних знань" серед най-бідніших верств населення. Товариство, діяльність якого була відома не тільки в Україні, а й у всій Росії,по праву заслуговує на об’єктивне викладення своєї історії з першого до останнього дня існування. Крім того, історія Товариства - одна із сторінок історії харківської інтелігенції, університетської професури, більшість якої входила до складу цієї організації. Сучасна інтелігенція може пишатися своїми попередниками, маючи прекрасний приклад для наслідування. Разом з тим, актуальним є вивчення діяльності Харківського товариства грамотності і як крайового, місцевого культурного осередку другої половини XIX- початку XX століття в контексті загальноукраїнського й загальноросійського культурно-освітнього руху.- Написання історії такого осередку -справа досить складна, проте краєзнавчі проблеми повинні зайняти чільно місце в сучасних історичних дослідженнях.

Необхідність поглибленого вивчення основних сфер діяльності Товариства - шкільної та позашкільної - має важливе практичне значення як цінний досвід для сучасної педагогічної й культурно-освітньої роботи. -

Хронологічні рамки дослідаення - 1869-1920 рр., тобто від дня затвердження міністерством внутрішніх справ статуту цієї організації - 24 березня 1869 р., що став і датою заснування Товариства, і до 1920 р., коли Радянська влада націоналізувала останні заклади цієї організації, відмовившись від приватної та громадської ініціативи в культурно-освітній роботі, передавши її цілком до державного відання.

Територіальні рамки дослідження - Харківська губернія України, що входила до складу Російської імперії. Статутами Товариства передбачалася його діяльність тільки в менах цієї,губернії, проте в деяких аспектах ця діяльність переростала установлені межі, набуваючи не тільки всеукраїнського та всеросійського^, навіть, всеєвропейського значення.

Стан наукового дослідаення проблеми. Діяльність Харківського

товариства поширення в народі грамотності в складовою частино» більш широкої проблеми, пов’язаної з розвитком народної освіти як в Україні, так і у всій Російській державі взагалі. Це слід мати на увазі, подаючи історіографічний огляд літератури. Крім того, історію вивчення цієї проблеми слід підрозділити на кілька етапів, кожний з яких має свої особливості.

Історіографія проблеми бере початок взе з другої половини XIX ст. У цей період питаннями народної освіти займалися багато педагогів та істориків як, наприклад, М.Бунаков, І.Корнілов, Г.Фальборк, В.'Чарнолуський1 . Насамперед, це роботи загального характеру, в яких розглядалися юридичні, економічні, соціальні та педагогічні аспекти народної освіти в межах Російської імперії. В них автори вказували на окремі недоліки політики царського уряду, особливо в галузі початкової освіти, висловлювали невдоволення обвезенням прав зеиств у відкритті початкових шкіл, організації педагогічних курсів, заснуванні вчительських семінарій. Педагоги И.Х.Вессель, і.І.Явкул, К.Д.Ушинський^ доводили необхідність впровадяення саме народної системи освіти і вказували шляхи, якими можна досягти цієї иети. В працях О.С.Пруга-віна та П.Русофіла^ обговорювалася доцільність негайного впровадження загальної обов’язкової початкової освіти в пеках Російської імперії. Якщо О.С.Пругавін висловлювався за одночасне введення як загальної, гак і обов’язкової освіти, то П.Русофіл наполягав на поетапному впровадкенні в життя цих заходів,

Дебетувалося в дореволюційній педагогічній літературі й питання про роль земств у розширенні мережі початкових навчальних закладів. Так, В.Я.Абрамов^ стверджував, що до введення земства

* Бунаков Н.Ф. Избранные педагогические сочинения.- U., 1953; Корнилов И. Сборник исторических материалов для истории просвещения в .России,- СПб.,1895.-Т.2; Фальборк Г., Чарнолусский В. Народное образование в России,- СПб., Б.г. та інші.

^ Бессель Н.Х. Очерки об общем образовании в системе народного образования в России.- М., 1959; Ушинский К.Д. Вопросы о народных школах// Собр.соч.- М.; Л., 1948.-Т.2; Янжул И.й. В поисках лучшего будущего.- СПб., 1893.

^ Пругавин A.C. Запроси народа и обязанности интеллигенции в области умственного развития и просвещения.- М., 1890; Руссо-фил П. Народное образование в России,- ларьков, 1900.

^ Абрамов В.Я. Что сделало земство и что оно делает ? - М., 1884. '

в Росії не було народної освіти в повному розумінні цього слова. Цей висновок намагався спростувати О.С.Пругавін-1-, доводячи на фактичних прикладах, що-причиною різкого збільшення початкових шкіл була не конкретна установа чи організація, а економічний розвиток Росії.

Проблемами народної освіти в Україні в дореволюційний час займалися українські громадські діячі, педагоги та історики: Ы.С.Грушевський, Б.Д.Грінчанко, М.П.Драгоманов, Х.Д.Алчевська,

. ?

С.Ф.Русова . Бони очолювали рух за навчання в українських школах рідною мовою, виступали за розширення шкільної мережі в Україні, вказували на провідну роль народного вчителя в усіх цих процесах. В роботах вищеназваних авторів йдеться про історичне значення рідної мови й рідної школи, без яких немислиме ні політичне, ні економічне, ні духовне відродкення України. Спираючись на думку всесвігньовідомого Я.А.Коменського, французьких подагогів-янсеністів, українські педагоги, посилаючись на власний досвід, доводили згубний вплив навчання російською мовою українських дітей. Ці догляди поділяли й російські педагоги К.Д.Ушинський, М.І.Пирогов5 та інші.

Для дореволюційної літератури характерна наявність великої кількості праць, присвячених біда вузьким проблемам народної освіти: різновидам і типам шкіл, формам і методам позашкільної освіти, діяльності культурно-освітніх закладів. Так, із усіх типів шкіл, до існували в Росії в другій половині XIX - на початку XX ст. (державні, церковноприходські, земські, приватні та ін.) більшість педагогів надавали перевагу недільним школам як найбільш доступній формі навчання грамоті підлітків та дорослих. Питанням організації шкіл, їх програмам, характеристиці навчаль-

-1- Пругавин A.C. Запросы народа к обязанности интеллигенции в области умственного развития и просвещения.- М., 1890.

2 Груиевський М.С. Про українську мову і українську школу.-K., 1991; Грінченко Ь'.Д. народні вчителі і вкраїнська школа.-K., 1906; його а. На беспросветном пути: Об украинской школе.-K., 1906; його ж. Якої нам треба_школи.- К.,1917; Драгоманов Ы. Народные школы на Украине.- ü-енева, 187?; Русова С.Ф. З з’їзду •вчителів// Світно.-І9ІІ.-Січень.-Кн.5: її ж. Українські земства в справі заведення народної освіти// Світло.-19II.- Листопад.-Кн.З.

5 Пирогов Н.й. О воскресных иколах//йзбр. педагог.соч.-М.,

1953; Ушинский К.Д. Вопросы о народных школах// Собр.соч.- М.;

Л., 1948.- Т.2 та інші.

них посібників для таких закладів присвячено цілий ряд праць, в

ЮЛ'МЧ* ГтМЛ ТГ-г -г ^Г1Г\ІІ-ТТ)ПТ -І-ГТЯЧГ ПОТТПЛП ЛТТ) V 77 Я ТГТтатЭПТТ/П1»1 СІ Т? Лі^ланлто

X У#Я J і. X Л.и^ік і. Лі ^АЛ.1<ЛЛ. Аі Л ІУ А * .и ) іі. • *7 • Д V *><-1 5

СЛ.Ыирополъського*. ■

Значна кількість монографій та курнадьних статей містить в собг теоретичні розробки, а такок практичні поради з питань позашкільної освіта. Розглянути основні форми культурно-освітньої роботи, прослідкувати § них взаємозв’язки і взаємовпливи, з’ясувати практичне значення позашкільних заходів намагалися в своїх працях В.П.Вахтеров, С.Ф.Русова, С.Сірополко^.

Практику організації народних читань, їх зміст, використання технічних засобів досліджували в своїх роботах Д.Вахтеров і Т.В. Леонтьев-5. Про відкриття народних бібліотек, їх фонди, методи роботи з читачами, пре іноземний досвід у бібліотечній справі писали С.Сірополко, член Харківського товариства Л.Б.Хавкіна та іниі^. Значну кількість праць було присвячено народним будинкам, ідо вважалися чи не найвицим досягненням культурно-освітньої діяльності на той час. Як організувати та вести народний будинок, як перетворити його на справжній центр духовної та матеріальної культури, в чому полягало його суспільне значення - на ці і багато інших питань намагалися відповіси.в своїх працях П.Крітський, член Харківського товариства грамотності В.Я.Данилевський,

Ф. Дьяков"5. '

Безпосередньо, дослідженнями'діяльності Харківського товариства грамотності в сфері народної освіти в період до 1917 р. зай-

^ Алчевскай Х.Д. Полгода из аизни воскресной вколы.-СПб.,1895; Абрамов Я.В. Наши воскресные школв. Их прошлое и настоящее.-СПб., 1900; його а. Частная воскресная школа в Харькове и воскресные школы вообще.- М.,1877; Миропольский С. Школа и общество: Частная Харьковская женская воскресная школа.- СПб., 1892 та інші.

^ Вахтеров В.П. Внешкольное образование народа.-М.,1896; Русова С.Ф. Позашкільна освіта. Засоби та її переведення. Лекції.-Б.н.,

Б.р.; Серополко С. Основные вопросы внешкольного образования.-їй., 19 ХЗ.

- 3 Вахтеров Д. Народные чтения.’-СПб.,1897; Леонтьев Т.В. Народные чтения.- Петрозаводск, 1913. ■ ' ,

^ Серополко С. Народные библиотеки.-М.,1910; Хавкина Л.Б. Библиотеки, их организация и. техника.-СПб.,1911.та інші.

^ Критский П. Как устроить и вести народный дом. Общедоступный справочник.-Ярославль, 1915; Данилевский В.Я. Народный доы и его общественно-воспитательное значение//0тчет о деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности за 1898 год.-Харьков,1899; Дьяков Ф. Народные дома- очаги духовной и материальной культуры в деревне.- Ї.І., 1915. .

малися самі члена Харківського товариства*, їх роботи мають не тільки історіографічну цінність, а є й джерелами з даної проблеми через те, ідо деякі фактичні і статистичні дані з історії діяльності Товариства, особливо’за перші роки його існування, в архівних матеріалах відсутні.

Найбільш важливою серед цих праць є робота 0.А.Дідріхсона,написана як історичний звіт діяльності Товариства до його 40-літ-нього ювілею^. Автор намагався подати історію Товариства через діяльність його окремих закладів та установ. Будучи членом цього Товариства, О.А.дідріхсон деякі події описує, посилаючись на власний досвід і спостереження, що є особливо цінним. Більшість фактів і цифр він бере зі щорічних звітів про діяльність Товариства. Тому цю працю можна розглядати і як дкерело з історії Харківського товариства грамотності.

Суто історичним дослідженням можна вважати розділ "Общество грамотности" у праці Д.і.Еагалія та Д.П.Міллера^ йро історію міста Харкова. Тут автори приділяють значно більше уваги позашкільній роботі Товариства: міський бібліотекам, комісії народних читань, спорудзенню народного будинку, видавничій діяльності. Питання шкільної справи, які Товариство вважало основою своєї діяльності, висвітлені стисло. Такий підхід,у даному випадку, виправданий, бо автори не ставили за мету написання спеціальної праці з історії Харківського товариства грамотності.

В перші роки Радянської влади - в 20-ті - першій половині 30-х років XX ст.- вийшло небагато праць узагальнюючого характеру з історії народної освіти. їх автори - Д.Злькіна, Є.Кединсь-

^ Брандт А. По поводу предполагаемой при Харьковском обществе распространения в народе грамотности мужской ремесленной школы им. н.О.Бородаевского . -Харьков, Б.г.; Ннхшфер П. Издательская деятельность общества гранотности//Южный край.- 1914.- 19 янв.; Пономарева 3. Очерк аизни народного дома Харьковского общества грамотности. Пятилетие Харьковского народного дома общества грамотности// Труды первого съезда деятелей народных университетов и других просветительных учреждений частной инициативы. СПб.,3-7 янз. 1908 г.-СПб., 1908; Турский И. ^З-летке Харьковского‘общества грамотности// Юзнвй краи.-1914.- 23 марта; шимнов А.П. Двадцатилетие Харьковского общества распространения в народе грамотности.-Харьков, 1889; його а. доклад о всеобщем начальном обучении.- Харьков, 1896.

^ Исторический обзор деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности (1869-1Э09)/Сост. А.А.Дидрихсон.-И., І9ІІ.

^ Багалей Д.И.,Ыиллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования: В 2 т.- Харьков, 1912.- Т.2.

І -Küß, J|.Чехов - обмежувалися розглядом різного типу початкових

екіл, намагалися з’ясувати значення й місце позашкільних навчальних закладів у системі народної освіти та принципи їх оргзіїі-взції. _ -

Друга половина ЗО-х - 40-і роки - період, який найбільше зазнав негативного впливу авторитарного режиму, не сприяв і дослідженню проблем, пов’язаних з визначенням місця і ролі інтелігенції, яка легальними методами роботи в другій половині XIX -на початку XX cs. поширювала освіту серед народних нас. Праці цього періоду вкрай тенденційні і концентруйсь увагу тільки на недоліках системи народної освіта дореволюційної Росії .

Більш інтенсивна розробка питань початкової освіти як в Україні, гак і в Росії другої половши ХіХ-початку XX ет. розпочалася в 50-х - першій половині 80-х рр. Так, H.A.Константинов і В.Я.СгрунинськиЙ^ у своїх нарисах з історії початкової освіти в Росії вважали за наяезне показати історію розвитку початкової школи і педагогічної думки, намагалися довести, що цілий ряд питань початкової освіти в Росії ставився і вирішувався більш успішно, ні-s у країнах Західної Європи та Америки. Вагливі дані про рівень грамотності народу, шкільну иереку, икільні реформи другої половини XIX ст. містяться в працях Ш.і.Ганеліна, B.S. Смирнова, О.В.Ососкова та іниих^. -

Проблематиці культурно-освітнього рівня робітничого класу України присвячені праці В.І.Кізченко5, в яких вперие в історіо-

^ Блькина Д.Н. йчерки по агитации, пропаганде и внешкольной работе в дореволюционной России,- М.; Л., 1930; Недынский В. Внешкольное образование, его значение, организация и техника.-Ь'., 1918; Чехов Н.В. Типа русской школы в их историческом развитии,- М., 1923 та ін. .

d Константинов H.A. Очерки по истории средней школы (гимназии, реальные училища).- М., 194? ; Шацкий С.Т. Годы исканий/ Очерк

о дореволюционной школе в России.- H., 1935.

^ Константинов H.A., Струыинский В.Я. Очерки по истории начального образования в России,- М., 1953..

^ Ганелин Ш.И. Очерки по истории средней школы в России второй половины XIX века.- М.;Л., 1954; Смирнов В.З. Реформа начальной и средней школы в 60-х годах XIX века.- М.,1954: Ососков A.B. Начальное образование в дооеволюционной России (I86I-I9I7). -М., 1982.

^ Кхзченко B.I. Культурно-освітній рівень робітничого класу України напередодні революції І905-ІУ07 років.-K., 1972; її к. Первая российская революция к культурный процесс на Украине.-K., 1984.

графії радянського періоду досліджується розвиток загальної і професійної освіти робітників України наприкінці XIX - на початку XX ст. З одній'із робіт у розділі "Позашкільна освіта та культурно-освітня робота серед робітників України"-*- автор пише про Харківське товариство грамотності - найстарішу громадську освітню організацію в Україні, і перераховує заклади Товариства та напрямки його діяльності.

Діяльність перших недільних шкіл ка Україні, їх роль у Гхода-' льшому розвитку народної освіти, участь революційної молоді у відкритії цих закладів проаналізовано в дисертації В.Т.Білана, монографії Г.Є.Іураковського, статтях і.Є.Еаренбаума і Р.Я.Їау-біна2.

У ряді досліджень радянських істориків Г.і.Чернявського,С.А. Піналова, А.Е.Виноградова'1 розглядається становище позашкільної освіти в пореформений період у Росії. Ці автори в своїх працях звертаються до історії позашкільної роботи Харківського товариства грамотності.

На початку 80-х років вийшли з друку дві статті, що висвітлювали різні аспекти історичного минулого Товариства. Робота

В.ІЇ.КамЕшникової^ про діяльність Харківського товариства грамотності наприкінці XIX - початку XX ст. характеризувала основні напрямки його позашкільних заходів. Друга праця М.Л.Гоиона5 роз-

* Кізченко В.І. Культурно-освітній рівень робітничого класу України напередодні революції 1905-1907 років.- С.67.

^ Білан В.І. Недільні школи на Україні (IS59-I862): Автореф. дне. ...канд.іст.наук.- K., 1967; Іураковский Г.я. Из истории . просвещения в дореволюционной России.- Li., 1378; Еаренбаум И.E. Мемуары Н.П.Бэллина и обиественкое двинение в конце 50-х - начале 60-х годов XIX века// Революционная'ситуация в России в I85S-I96I годах.- М.,1970; Таубия Р.Я. Я.Н.Бекман и Харьковско-Киевское тайное общество// Революционная ситуация в России в I859-IS6I годах.- М., IS63.

^ Чернявский Г.И., Пиналов С.А. Внешкольное образование в России в пореформенный период (I86I-I895 гг.).-Харьков, 1962.-Вып. 1-2; Виноградов А.П., пиналов С.А., Чернявский Г.й. История культурно-просветительной работы в СССР.- K., 1983.

Камышникова В.П. Діяльність Харківського говаоиствэ поширення в народі грамотності (кінець XIX - початок XX*століття)// Культурно-освітня робота: Респ. ьіявідоізч. зб.- 1983.- fö 8.

5 Гомон М.Л. Л.Н.Толстой і Харківське товариство грамотності // Рад. літературознавство. - IS8I.- £ 10.

повідала про ділове і творче співробітництво, що тривало протягом ТрЬОХ ДЄСЯ5кліть мі* ВИДаТНЮ»-РОСІЙСЬКИМ письменником, почесним членом Харківського товариства л.к.їодсїШ і діячаий цієї організації. ’ •

В другій половині 80-х- першій половині 90-х років вітчизняна історіографія поповнилася новими-працями з даної проблеми. Заслуговують на увагу дві роботи загального характеру. Е перпій-про розвиток народної освіти і педагогічної думки в Україні від часів Київської Русі і до початку XX сї.1 - в одному з розділів характеризуемся стан початкової народної освіти другої половини Іїх ст.; в другій - розвиток народної освіти і педагогічної думки нз Харківщині на початку XX ст.^ . .

В цей період була написана стаття ВД.Кізченко і А.П.Ткачука^, в якій висвітлюється діяльність Харківського товаряства грамотності, зокрема, його народного будинку через призь'у революційних подій 1905-1907 років.

В останні роки вийшла монографія М.Л.Гомона "І.Н.Толстой и харьковчане"^, в якій розповідаегься про співробітництво Л.М. Толстого з харківськими педагогами, що входили до Товариства грамотності. .

Підводячи підсумок, слід відмітити, що історіографія проблеми включає чимало праць загального характеру та декілька статей, що висвітлюють окремі аспекти діяльності Харківського товариства грамотності. Проте відсутня спеціальна праця, яка б давала уявлення про діяльність Харківського товариства грамотності з дня його започаткування і до 1920 року.

Завдання даного дослідження - вивчення історії Харківського товариства поширення в народі грамотності за весь період його існування (з 1869 р. до 1920 p.).

Виходячи з означеного, автор ставить за мету вивчити такі

питання: -

—і------

х Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X - початок XX се.)*- К., 199І.

О

ь Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині.

- Харків, 1992. , . ^

^ Кізченко В.І., Ткачук А.П. міяльність-Харківського товзрист-ва^поширекня в народі грамотності// Укр. ici. аурн. - 1985.-

^ Гоион М.Іі. JI.H.Толстой и харьковчане.- Харьков, 1993.

- історію започаткування Харківського товариства, його статути, структуру, форми та методи роботи;

- діяльність Товариства з галузі шкільної справи (різні типи икіл - початкові щоденні загальноосвітні, ремісничі, недільні; шкільний педагогічний, довідково-педагогічний, санітарний комітети та комітет літніх колоній);

- позашкільну культурно-освітню роботу Товариства (народні читання, народні бібліотеки-читальні, видавничий комітет, комісію по видавництву "Народної енциклопедії", народний будинок, комісію "розумних розваг").

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це перша узагальнююча праця, в якій досліджується історія Харківського товариства поширення в народі грамотності за весь період його існування, включаючи всі основні напрямки його діяльності, а сане:

- всебічно висвітлюється історія заснування Товариства, вказується на роль передової інтелігенції в цьому процесі; на основі архівних дзерел подається історія прийняття його статутів (1869 р. і 19II р.)> характеризуються органи управління Товариства, його структура, фінансування, визначаються найближчі

та перспективні плани його діяльності, найважливіші напрямки роботи;

- ретельно досліджується найголовніша сфера діяльності Харківського товариства - пкільна справа; початкові навчальні заклади поділяються на гри групи - щоденні загальноосвітні, ремісничі, недільні; визначається роль шкільного педагогічного та довідково-педагогічного комітетів Товариства як загальноміських координуючих центрів з питань шкільної початкової освіти; висвітлюється діяльність єдиного в Європі санітарного комііету Харківського товариства та його дігища - літніх шкільних колоній; робиться висновок про триєдину кету шкільної справи Товариства - освітню, виховну, оздоровчо-профілактичну;

- всебічно розглядаються позашкільні заходи Товариства, розкривається значення народних читань для освічення безграмотного населення; як складова частина процесу збільшення грамотного населення розглядаються народні безплатні бібліотеки-читальні -міські та сільські; вказується на всеросійське значення діяльності видавничого комітету та комісії по видавництву "Народної енциклопедії"; вперше в історичній літературі подається огляд діяльності позашкільної комісії ("розумних розваг") та вказує-

гься на цінність її теоретичних розробок;

- найваадивіиі цифрові дані дисертації зведені автором у габдйці (3,ч,і5 - складені авторок самостійно, 5-14 доповнені автором, починаючії з 1909 р.). ■

На захист виносяться такі полоаення:

І. Для народної освіти другої половини XIX от. велике значення мала громадська ініціатива передової інтелігенції, яка розпочала створення різних культурно-освітніх громадських організацій. Серед них найстарішим і найвизначнішим не тільки в Україні, айв усій Росії було Харківське товариство поширення в народі грамотності. Досвід його культурно-освітньої діяльності нав всесвітнє значення, про що свідчать нагороди, здобуті на всеросійських та міжнародних виставках. .

' 2. Свою діяльність Товариство зосередило в двох напрямках -шкільному та позашкільному. З перших днів існування воно приділяло- головну увагу відкриттю початкових народних училищ різних типів, намагаючись поєднати в них навчальну, виховну і санітарно-профілактичну роботу. В своїй масовій культурно-освітній діяльності Товариство удосконалювало вке існуючі форми позашкільних заходів і запроваджувало нові, більш прогресивні та ефективні. У всіх справах Товариство покладалося виключно на ініціативу та благодійність інтелігенції, діячів науки, культури, багатих підприємців. ' ►

3. Досвід, нагромаджений Харківським товариством грамотності протягом усього періоду його існування, не втратив своєї актуальності й сьогодні. Його слід вивчати, аналізувати, систематизувати, щоб, поєднуючи з новими досягненнями, використовувати в сучасній-педагогічній і культурно-освітній роботі.

Бідповідно до завдання.і мети дослідження добиралися та аналізувалися джерела:

- офіційні документи місцевих органів влади;

- документи й матеріали діяльності Харківського товариства

грамотності (друковані та архівні); ,

- статистичні відомості (друковані та архівні); -

- мемуари діячів Харківського товариства грамотності (дщковані);

- матеріали періодичної преси (газетні).

В Дераавнону архіві Харківської області (далі- ДАХО) в фонді, де зібрані документи канцелярії Харківського губернатора (ф.З),

відклалися матеріали, що мають безпосереднє відношення до зап' чаткузання й подальшої діяльності Харківського товариства грамотності. В дисертації використані таков: документи й матеріал! з фонду Харківського у справах про товариства і спілки присун твія ($.29) з приводу заборони діяльності Товариства, обговорення та затвердаення його нового статуту в І9І0-І9ІІ pp. Рішення про надання матеріальної допомоги Харківською міською уі равою, губернським та повітовими земствами Харківському товариству містяться у відповідних архівних фондах ДАХО, щорічних звітах Харківського товариства грамотності (ф.4-5, 304-).

Важливі відомості про діяльність Харківського товариства грамотності містяться,перш за все, в друкованих загальних щорЬ нях-звітах Товариства та окремих звітах його комітетів і комісій. Проте друковані звіти видавалися з перервами (з 1879 р. і 1889 р.) або зовсім ке видавалися (в останні роки існування Ті вариства), з тому ці прогалини могнз заповнити, використовуючі матеріали архівного фонду ДАХО (ф.200) "Правление Харьковскогі общества распространения в народе грамотности”.

Статистичні дані - досить важливий показник діяльності Харківського товариства. Вони містяться як у друкованих, так і в архівних джерелах. ' .

Під час написання роботи була використана література ыеиуа] ного характеру, що належить перу діячів Харківського товариств грамотності^-.

Цікаві матеріали про діяльність Харківського товариства надруковані в газетах "Харьковские губернские ведомости” и "Юані край”.

Таким чином, мовна констатувати, що дьєрельна база даного j

слідження цілком достовірна і достатня для виконання поставлених завдань по розкриттю теми.

Алчевская Х.Д. Еолгода из еизни воскресной школы (из записной тетради учительницы воскресной школы).- СПб.,1895; її а. Передуманное и пережитое: Дневника, письма, воспоминания.- М.. 1912; Баллин Н.П. 50 лет моей кизни-(Развитие моих социальных стремлений)// Революционная ситуация в России в 1859-186I годе

- м.,- 1970; Белоконский К.ІІ. В годы бесправия (Дань времени. ЧЛ.).- М.,-'1930; Калмыкова А.М. (Воспоминания)// Полвека для книги (1866-1916).- U.,1916; її s. Встречи с л.Н.Толстым// Вестник литературы.- 1921.- Ш 9(33); Русова С.Ф* Мої споыини (1879-1915)// За сто літ.- К., 1927.- Кн.З; Хэвкина Л.Б. Харьковские коллективные труды в издании Товарищества Д.И.Сытина// Полвека для книги (1866-1916).- М., 1916.

Практичне значення робота полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані пря читанні загальних курсів

з історії України, спеціальних лекцій з історії рідного краю, при підготовці курсових, ДИПЛОМНИХ робії, у музейних експозиціях і просвітницькій роботі. Досвід діяльності Товариства в шкільній справі дуге корисний для сучасних педагогів, бо саше тепер відбувається процес становлення нової національно! школи, йдуть пошуки раціональних фори, методів та прийомів навчально-виховного процесу. ' ,

П. СТРУКТУРА й КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків

1 додатків (посилань, приміток, таблиць, документів, фотографій, списка даерен та літератури).

У вступі обгрунтовується актуальність теми, вказується на об’єкт досліднення, його хронологічні та територіальні рамки, аналізуються історіографія та джерела, визначається мета й завдання роботи, її каукова новизна та практичне значення, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - "Заснування Харківського' товариства грамотності" - подана загальна характеристика початкової школи в Західній Європі, де протягом XIX ст. ііри найдіяльнішій участі урядів було завершено перехід до початкової безплатної обов’язкової освіти. Після цього там з метою підвищеная рівня знань .приступили до організації спеціальних позашкільних закладів і курсів, які поєднували загальну і професійну освіту.

На європейському тлі стан народної освіти в Росії, і в тому числі з Україні, що входила до її складу, виглядав досить скромно. Царський уряд витрачав на потреби народної освіти тільки

2 % від загальної суш деркавкого бадаєту, в той час як Англія-10 % дераавних асигнувань, Франція - 6,4 %, Прусія - 6 %.

Розвиток економіки в другій половині XII ст. змусив царизм стати на шиях реформування початкової освіти. Але шкіл - церков-ноприходських, міністерських, земських, недільних та приватних -було недостатньо. '

Спостерігаючи такий невтішний стан справ, передова інтелігенція розпочала активну роботу, яка вилилася в створення різноманітних культурно-освітніх, товариств.

Підгрунтям для утворення першої в Україні культурно-освітнь організації - Харківського товариства грамотності - стали кеді ні школи 1859-1862 рр., що об’єднали провідних університетська професорів. ’

Датою заснування Товариства вважається день затвердження мі ністерством^внутріаніх справ його статуту - 24 березня 1869 р. Цей статут був внутрішнім регламентом діяльності Товариства, згідно з яким будувалася структура цієї організації, здійснюва лися зносини з іншими установами та закладами, чітко визначали ся права та обов’язки членів Товариства.

І І9ІІ р. Харківському'товариству під тиском адміністрації довелося прийняти другий статут, який, по-перше, врятував Това риство від закриття, а, по-друге, був керівництвом до дії протягом останніх дев’яти років його існування.

. Вке протягом периого року Харківське товариство грамотності оформилося організаційно, сформувало органи управління: загаль ні збори, правління, ревізійну койісію, чітко визначило найбли; чі та перспективні плани діяльності. Досить вдалим вирішенням проблеми керівництва всіма напрямками роботи Товариства була ідея першого голови правління М.М.Бенетова про організацію акрі шіх комісій і комітетів. Починаючи з 80-х років ХІХсх,., Товарні тво поширило свою діяльність на всю Харківську губернію-, орган: зувавши вість повітових відділень, що після прийняття статуту І9ІІ р. перетворилися на самостійні товариства грамотності.

У другому розділі - "Діяльність Харківського товариства поті рення в народі грамотності в галузі шкільної справи" - досліди; аться заходи Товариства, спрямовані на удосконалення системи пс чагкової загальної та професійної освіти. На відміну від сїолщ них комітетів грамотності, Харківська товариство основну угагу приділяло не позашкільній освіті, а шкільній справі. З метою ві роблення широкої програми саме в цьому напрямку Товариство склі кало в 1870 р. йерший з’їзд учителів народних шкіл Харківської губернії. Відкриття власних шкіл Харківське товариство розпочав вже з 1869 р. зі спеціально пристосованими приміщеннями, шкільними бібліотеками, .висококваліфікованими педагогами.

Товариство намагалося втілити в життя найпередовіші методи та форми навчання і виховання підростаючого покоління. З метою демонстрації значення і моклквостей різних форм навчання воно

відкривало школи різних типів: щоденні змішані загальноосвітні (Моокалівська, російсько-єврейська, Ново-Павнізська), ремісничі (Харківська жіноча реміснича, декоративно-малювальна ім. М.й.Бо-родаевського, Безруківська хутірська, Богодухівська аіноча реміснича), чоловічі та ахночі недільні (харківські міські та повітові). .

Щоб поставити шкільну справу на кіцну основу, в 1301 р. Харківське, товариство створило. шкільний педагогічний комітет. Вирішення деяких проблем, що ставилися комітетом на порядок денний, мали всеросійське значення. До думок коиітету прислухалися не лиие місцеві працівники освіти, а й педагоги всієї країни. Пізніше цей комітеїї переріс у Харківське педагогічне товариство.

Значення педагогічної діяльності Харківського товариства грамотності у всеросійському масштабі проявлялося в роботі довідково-педагогічного •комітету, створеного б 1900 році. Прекрасна педагогічна бібліотека, довідкове бюро допомагали ініціаторам у справі народної освіти своїми порадами у відкритті народних акіл, організації педагогічних курсів, виборі підручників для ■ навчання. Довідково-педагогічному комітету вдалося втілити в життя давню мрію діячів Харківського товариства - зорганізувати шкільний пересувний кузай наочних приладь.

Харківське товариство грамотності демонструвало всебічний підхід до шкільної справи. Школа - це не тільки навчальний та виховний процеси. Школа - це стан здоров’я дітей, фізична культура, проблеми санітарії та гігієни. Для нагляду за санітарним станом всіх народно-освітніх; закладів товариства та за здоров’ям учнів в 1897 р. було засновано санітарний комітет, куди увійшли всі лікарі шкіл Товариства. Педагогічна література свідчить, що цей кокітег був єдиним ке тільки в Росії, а й у країнах Європи та Північної Америка. ■

Санітарний комітет виділив із своїх рядів особливу комісію для організації шкільних літніх колоній, яка в 1903 р. перетворилася на комітет літніх колоній з власною інструкцією і своїм керівним апаратом. Члени комітету відкривали колонії в най-скрутніші роки війни та резолюції, вкладаючи в справу оздоровлення дітей власні гроші, працю, ідеї. -

Так, діяльність Харківського товариства грамотності в галузі шкільної справи була спрямована на вирішення досить актуаль-

них проблем, демонструючи громадськості той рівень, на який слід було б підняти народну освіту у вседеряавному масштабі.

Третій розділ - "Позапкільна освіта Харківського товариства грамотності". До теоретичного і практичного вирішення проблем позашкільного характеру Харківське товариство приступило чільк по тому, як шкільною освітою почали займатися органи земського й міського управління* Саме 90-ті роки минулого століття сталк періодом, коли головну ініціативу Товариство спрямувало на поз шкільну освіту. З’являлися нові та вдосконалювалися старі форм

і методи культурно-освітніх заходів. П’ять безплатних народний бібліотек і шоста при народному будинку були відкриті Товарної вом у Харкові. Завдяки самовідданій праці членів комітету сілі сіких бібліотек Харківського товариства грамотності і субсидія ¡до надходили від зеиств, Харківська губернія вкрилася мереаею народних бібліотек і вийшла на друге місце з Росії за їх кільв ст».

Проте діяльність Товариства в бібліотечній справі не обмету валася тільки відкриттям бібліотек. Товариство проводило знач*, методичну й організаційну роботу, видаючи "Керівництво до влаї тування безплатних народних бібліотек-читалень", "Зразковий ке талог для безплатних народних бібліотек-читалень", що витрщш дев’ять видань, "Принципи складання рекомендаційних списків", ¡до розходилися значними тиражами но всій Російській імперії. Книжкові склади Товариства обслуговували, окрім Харківської, it иі губернії країни, надсилаючи за знияениш цінами літературу земським установам, попечительства!! про народну тверезість,прї ватним особам та ін.

Досить активно працював комітет по видавництву книг для не роду. Близько 170 назв книг тиракем більш ніж 2,5 млн. примірників розійшлися по всій країні під грифом "Харківське товарне тво грамотності". Йдучи назустріч побажанню простих людей маті доступ до точних наук, Товариство розпочало 25-тисячниц тираае видання багатотомної "Народної енциклопедії наукових і приклад них знань" у 14- томах і 21 книзі.

Одним а найвизначніших досягнень Харківського товариства грамотності стало будівництво і діяльність народного будинку на Кінній площі Харкова. Спираючись на досвід в&е існуючих подібних закладів, харківський народний будинок невдовзі стаз одним із кращих, відомих як у Росії, так і далеко за її ыежат

У 1915 р. всю позашкільну роботу, яку проводило до цього Товариство, сконцентрувала в собт комісія "розумних розваг", о 1917 р. -позашкільна комісія. За незначний термія нею було організовано цілий ряд курсів з позашкільної освіти, прочитано в народних аудиторіях 338 лекцій, організовано народний університет за участю кращих професорсько-викладацьких сил міста Харкова.

Довідкове бюро, довідкова бібліотека,_ клуб працівників позашкільної освіїи, створені комісією, надавали безплатні консультації, координували й активізували діяльність найрізноманітніших товариств і організацій, що займалися проблемами культурно-освітньої роботи серед народу в масштабах ке тільки Харківської губернії'та України, а й усієї Російської імперії.

Значення позашкільної діяльності Товариства полягає, перш за все,у тому, що вона була спрямована на потреби найбіднішого населення країни. Так, серед абонентів безплатних бібліотек Харківського товариства близько 47 % було селян, 41 % - міщан, з більше 400 бібліотек комітету сільських бібліотек обслуговували виключно сільських жителів. Maiîse 100 % слухачів народних, читань були селяни і робітники,-причому безграиотні. Все це ще раз доводить, що діячі Товариства перебували на слу&бі у демократичних верств населення.

■ У висновках підведені ’Підсумки доеліднення і сформульовані загальні рекомендації: '

1. Для розвитку народної освіті? другої половини XIX ст. велике

значення кала громадська ініціатива передової інтелігенції, що вилилася у створення культурио-освітніх організацій. Серед них одним з найвизначніших було Харківське товариство поширення ї народі грамотності. *

2. Діяльність Товариства грунтувалася на благодійних засадах. Саме Товариство Tes існувало завдяки ініціативі, енергії, поаер-твуваннямДнтеліганції,-діячів науки, культури, багатих підприємців та банкірів, чиї імена занесені до списків довічних та почесних членів Товариства.

3. Основою своєї діяльності Товариство вважало розвиток початкової шкільної освіти. В цьому напрямку воно досягло значних успіхів: педагогічним досвідом Товариства користувалася вся країна, до його думок прислухалися у міністерстві народної освіти. Ідеї, запроваджені в школах Товариства, не втратили своєї актуальності Й сьогодні. •

4. Позашкільна робота Харківського товариства грамотності г

еднувзла практичні й теоретичні заходи. Довідкові видання Тове ркства, продукція видавничого кощтоту розходилася значними т> раками в українських губерніях, у центральних та південно-схі? них регіонах Росіг, в районах Сибіру та Кавказу. Харківське тс вариство вдосконалювало й урізноманітнювало форми і методи лое шкільних заходів: від простих народних читань воно поступово г рейшло до грандіозних театралізованих вистав, від розрізнених лекцій - до лекційних наукових циклів, а потій - до мандрівної народного університету, від видання дешевих кникок - до багате томної фундаментальної "Народної енциклопедії наукових і прикладних знань". '

5. Харківське товариство через своїх членів Х.Д.Алчевську,

С.Ф.Русову, Н.Иіхновського та інших було тісно пов’язане з українським культурно-національним рухом і робило багато корисне го для української справи.

6. Діячі Товариства відкликалися на всі подіїйчні події в

країні, допомагаючи під час війни пораненим солдатам, дітям, біженцям. -

?. Харківське товариство поширення в народі грамотності всі різноманітність форк і методів своєї роботи підпорядковувало головній своїй меті - слукіянт народу.

Основний зміст дисертації викладений у таких публікаціях автора: . .

1. Харківське товариство грамотності і недільні- еколи//Вєсї Харьк.ун-та.- Харьков, 1993.- й 374. Іістория--Внп.27.-С.50-56.

2. Ремісничі школи Харківського товариства грамотності// Де подування в УкрНІІНТі від“14.08.92 р. за № І234-Ук.92 -1,0 друк.арк.

3. Статути 1869 р. і І911 р. Харківського товариства граиоз ності// Депонування в УкрНІІНТі від 03.10.94 р. за № 1927 -Ук.94 - 1,0 друк.арк.

4. Харківське товариство поширення в народі грамотності// Релігійна традиція в духовному відродженні України: Матеріали Всеукр. наук, конф.- Полтава, 1992.- С.153-154.

5. Недільні школи Харківського товариства грамотнеєті//Прос леми історії національного руху на Україні (до І9і?р.): Тези доповідей. Друга Всеукр. наук.-їеор.конф.-К.;Ьіиколаїв, 1992.-

Ч.П.- С.7-8.

в. заснування і діяльність Харківського товариства поширення в народі грамотності// йсгоркя и археология Слободской Украины: Тез. докл. и сообш,. Всеукр. жонф., посвящ. 90-летию ХП Археологического съезда.- Харьков, 1992. - С.37-38. .

?. Ремісничі школи Харківського товариства грамотності // Культура України: історія і сучасніотьі'Респ. наук.-теор. конф. 26-28 жовтня 1992 р. Тези доповідей.- Харків, 1992. - С.52 -54.

8. Повітові відділення Харківського товариства грамотності // Духовна культура, етнос, грздщії населення історико-геогра-фічних районів України та засоби їхнього виявлення в сучасних умовах: Тези доповідей.- Харків, 1994. -.С.І0І-І02.

Коломиец Т.В. Харьковское общество распространения в народе грамотности. Диссертация на соискание ученой степени кандидат« исторических наук по специальности 07.00.02 - история Украины, Харьк. гос. ун-т. Харьков, 1995.

Защищается диссертация, основные полоконля которой излоаеш в 8-ми научных работах и публикациях. Они освещают историю Харьковского общества распространения в народе грамотности с 1869 г. по 1920 г. по двум основным направлениям - школьному i внешкольному образованию. Установлено, что деятельность Общесз ва имела не только всеукраквское, но и всероссийское значение плане культурно-просветительной работы среди неимущих слоев населения.

Xoloraiyetz 5.V. Kharkov Association of Spreading Literacy amor People. Thesis for the candidate degree in Arts (History) in subject area 07.00.02, History of Ukraine. Kharkov University, Kharkov, 1995. .

The main principales of the Thesis presented for the defenc are stated in 8 scientific works and publications. They eluci-cate the history of the Kharkov Association of Spreading literacy among People from 1869 to 1920 in two main directions schooling and out-cf-school education. It'3 been established that this Association’s cultural-education activities among the poor, had not only all-Ukrainian, but also all-Russian significance.

Ключові слова: Товариство грамотності, шкільна справа, позашкільна освіта. •

Key words: Literacy Association, school subject, out-of-schoo] education.