автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Хоровая спадщина А.Л. Вейгеля (стилистические и текстологические проблемы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Хоровая спадщина А.Л. Вейгеля (стилистические и текстологические проблемы)"

Pro OD

-1 MAR ВЧ

чікїстерсттю шютри УКРАЇНИ кийськ» л£р:.хзна кокозрваторія їм. is.i. «коагашго

йэ правах рукап

іУсарчлі тш воттшшїш

ХОРОВА СШША А.І. В2ШШ /СТИЛЬОВІ. ТА.ТЖСТШІС!?ЇЧНЇ ІРОБЗІШ/

. .. 17.00.02 - Музичне местеатю -

Автореферат ДИ09СТШІЇ НЭ ЗЕОбутТЯ наукового ступеня і;£ГГГ£~ЗТ!: .. мястазрвоанавства - •. ' •

Робота-виконана на кафедрі теорії музика Київської державної консерваторіЇМм. П.І. Чайсовського

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства ГЕРАСІГЛОВА-' ПЕРСИСЬКА Ніна Олександр і 8нЗ -

■ Офіційні опонента: донїор Мистецтвознавства

ЛАЩЗЙКО Анатолій Петрович;.

. кандидат мистецтвознавства '

■ . ІЕЧ2НК0 Людмила Василівна . ■

Провідний заклад - інститут мистецтвознавства, .фольклору •

та етнології їм. М.Т. Рильського Академії наук Украї.-іи.

Захист дисертації відбудеться ”Х^Ч' .пг'.тг.-с1993 р.

о " 1$*" голені на.засіданні спеціалізованої- Радл. Д .09<5Л4.0І по захисту дисертацій на здсбуітя наукового ступеня доктора . наук при Київськії державній консерваторії ім. П.І. Чакковсь- .

кого за адресою: 252С0І» Киї б-І, вул. Карпа Маркса 1-5/11, • '

2 поверх» ауд. 36.; . .. • . • . ■. , -

3 дисертацією;можна ознайомитися в бібліотеці ксн-:*рвз-тсрії. '. . .

. Автореферат розісланий . 1953 р. '

■ . ' ' 'Ч* * V, ,» У «. . 2 -

Вчений- секретар спеціалізованої .

Раде кандидат маотецтБознавстза. !УЙ(](/

Іч"я Артемія Веделя досить відоме сьогодні в Україні.

Ме звяюги назгватг гвго тс ряд а імеязш те я ваг славетних нзпілх спі?ь:тч;:зя:-кі в - Мгнс.глг Ьгогзонсько го та Лхггря Зоргяч.чськсго. ' "Г достаті. т-генгче могутні а?л9яги,• тш** аать — нз своїх плечах д:л7 £по:-:у кадзї музичної історії, ягдлвчЕ сйбои її символи, і. рот в історія не Сула однаково прд;;дльно:с до бо і х трьох, .-ікло Бе і>з аоьсьпоиу і Бортнянському пзжадкп Ех з п5Ві:оГ' мірою гдддзлз данмяу поваг. фа зацікавленості, дрксьятладЕ їм ЧЕСдвйііі досдідішіял, кіп -я, статті, то Ве-дель до сех дір 'яз зув узсстзспей тгг.сї •,'тсг::. СглЕлазя парадоксальна ситуація, за якої яшроко відомий композитор .зддддадсд кзсдрздд: загадкою, існуюча в нашій уяві скзріса як легенда ркз особа. Зігсс'-іг 2-3 тверд та деко з його біографії, ми необачно наділили генія української музики звая--нямп'дилетанта, самоучки, самородного таланту. То;г/ сьогодні, бака~чи підняти на належная рівень свою національну гідність,'ми сованні нарздті придаватися увагяіше до одного з кордфзїв своєї культури, еіддети йо:зу належне і надалі з гордістю проілоаляга Юго іи!,я, пслгсчаоь перед іеепяе народная сгоев музичною історією. • '

Творчість Аке«ія Л~і:"янозгча Веделя /1707 - ІЕОЗ/ припадає нз Б 0-20 роки ТУШ от., тсото дульм і надійний період роз-взтгу "орового духовного докцзрту - хапру, по гзр?.*сн:Г:но пс-едпав у сой і різні спавсбг точного и«г.гзен!я /тюліфокічндЯ і гемозокно-гармонпякй/, різкі стг-ті /саоокко і ісгас.тдгдзм/, різкі ссерд кузгчної творчості /цегя:.-епу і світську/, різні трвдддії /яроізсійяі та карсті/, нерест:. рхзкі йгдіонедь-ні культург /українську, росіггькт. нільську, італійську, німецьку, • австрійську/. херова-г творчість А.Веделя, з гг.і2 • центральне місав посів .дано зяпсовного концерту, яздзвгїзйно покзрозз з точки зору їідоЗр&їєнчл г ній ти веклід-дд і окдаддед прсдесіь, їло 2:доувдлгсг ь иугкддог/у глдсггдтЕі іізго епехд. ■ '

• Згкггпчно цікава для нас 4- творча оообзстість кдтея в її цілісності як-фе нема н неп і опальної культури. Ьадслівча • РІ5кї2!:Я;-5;* гуавв.-ГЕчг йкоз;й«в та кузетнЕ» талантом еєдекої Віїуиіійгїі, Ьегкь.стгайев дгдггггку ауру, до кеьніняо зрдча-й5вуг *утддві Дуді. Сагсзсиа кокпойдтора •зупкахонус в часі.

•і просторі, не зза~зючй ні ка чг-зсь кктодатію, ні ез чдюоь

2 - ''

байдужість, всупереч відвертим заборонам і сором"язливим замовчуванням. Любов народна зберегла її, 1, нарешті, настав час осмислити витоки цієї любові, зазирнути вглиб та спробувати осягнути вшир те непересічне явиие, яким є творчість видатного українського майстра.

Меток? нашого дослідження було поглиблення ісчуячюс уявлень про сталь композитора, сціяка сучасного ста;.у збереження його доробку та виконання текстологічної роботи, спрямованої за підготовку його наукового видання.

Наукова новизна роботи полягає, пари за все у підході До хорової спадщина А .Веделя не як до, певної сукупності творів з чітко закріпленими рад і назавжди текстами, а як до широчезного масиву списків творів у різних редакціях і варіантах, що виникли в процесі двохсотлітньої виконавської практики.

Весь цей масив можна юділити на три групи текстів: автографічні рукописи, їх списки/рукописні та друковані/ і, нарешті, списки /теж рукописні та друковані/ тих творів, що не дійшли до нас в оригінальному вигляді. Відповідно до характеру матеріалу в дослідженні певної групи текстів домінує той чи інший метод - стильовий, порівняльний або текстологічний аналіз. В дисертації вперле робиться спроба створити’кздель”стіша А.Ве-деля на основі вивчання його автографів, які досі розглядалися лише фрагментарно. Далі я ця модель виступає в ролі критерію оцінки неоригінальних дяерал - друкованих редакцій, рукописних списків та фономатеріалів. Кінцева мета цієї частини дослідження - побачити авторський текст твору крізь пізніші нашарування, навчитися відокремлювати задум автора від роботи його співавторів.

-: Відповідно в рамках нашого дослідження вирішувалися такі

завдання: . '- . - ' .

І/ пошук інформації про нотні джерела та розшуки самих творів А.Беделя; узагальнення, перевірка та доповнення нотографічних даних, що містяться в літературі;

2/ "розшифровка", тобто перевод текстів автографічних рукописів у сучасну систвиу нотації;

3/ аявліз 12 концертів Із автографу А.Беделя з метою виявлення характерних, особливостей стиля;

4/1 порівняльний аналіз оригінальних текстів п"яти концертів з їх друкованими редакціями; оцінка друкованих текстів

та визначення найбільш систематичних редакторських втручань;

5/' текстологічний аналіз ряя.У творів, шо дійшли до кас у декількох списках, з метою-гіпотетичного визначення міри їх наближення до втраченого авторського тексту;

о/ огляд фонозаписів творів А.Веделя з точки зору походження та якості виконуваних творів.

Актуальні сть обраних напрямків дослідження зумовлена не лише не розробленістю дано? проблематики у сучасній літературі, а й проблемами сучасної виконавської практики. Процес повернення до.життя нашої духовної спадщини надзвичайно складний, навіть у нинішніх умовах демократизації. Відсутність . достатньої кількості доступних і якісних нотних матеріалів -з одного боку, та непідготовленість виконавців до робота з джерелами - з іншого, спричиняються до того, цо нерідко музика віддалених епох постає перед сьогоднішнім слухачем у спотвореному вигляді, а будучи зафіксованою у грамзаписах та нових виданнях, вводитиме в оману вже й наступні покоління.,Згадана ситуація і визначила практичну спрямованість нашого "до-, слідження, яке мав закласти осноду для подальшої роботи у напрямку підготовки текстів веделівських творів до видання.

Окрім цього, результати вивчення джерел та спостереження над стилем композитора можуть бути застосовані у вузівських учбових курсах історії української музики, хоровзї літератури, джерелознавства, музичної текстології.

В роботі над темою використовувалася різнопланова література. Важливу методологічну роль відіграла в дослідженні монографія Д.С.Ліхачова "Текстологія" /Л., 1983/, в якій розкриті принципи та прийоми роботи з текстами творів віддалених епох. Так, буяй використані поради дослідника стосовно вивчення текстів в одному та декількох списках /підведення варіантів, відокремлення систематичної правки від спорадичної, визначення вставок та пропусків, оцінка редакцій, вибір “кращого тексту"/, а також принципи роботи з друкованими джерелами й текстами, що готуються до друку. - _

Основою для вироблення підходів до-аналізу стильових особливостей хорових концертів А.Веделя стала музично-теоретична література, зокрема з проблем стилю /праці М.МпхаЙлова, С.Скребкова, В.Медушевського, Н.Горяхіної, МЛобанової/. '

Прагненням ввести творчість А.Веде ля у музичний контекст його епохи було продиктована звернення до літератури з питань історії української та російської музики а/ узагальнюючого характеру /дослідження їД.Грінчзнка, О.Ііреєр-Гкзченкр., шеститомна академічне видання "Історія української музика1', прані Е.Асаф"єза, Ю.Келигпа, Т.Лівановсї, 0.Орлової, С.Скребкова, М.Фіндейзена/; б/ літератури, присвяченої творчості сучзсннкіз А.Ееделя - М.Бзрезовського, £.Бортнянського, С.Дзгтярьова, М.КонцезЕпа, СЗавадова/ роботи В.Іванова, .Ч.Рщзревої, С.Скреокова, Л.Фадоровської, Л.Хіврич, ІЛ.Юрченка та ін./; в/ літератури, з проблем яаиру хорового коздерту /дослідження

Н.Герзсетозої-Парслдської, М.Рицарєвої, Е.Успенського/. .

З мато» поглиблення уявлень про ту загальнокультурну атмосферу, в якій відбувалося становлення особистою:і А.Ведаля та його творчості, в роботі над таиою була такая використана література філософського та літературознавчого змісту /праці

А.Балпцької, Г.Гукозського, Д.Ліхачова, ГЛосквичово?, В.Нічяк, П.Солова, В.Федорова/. ■'

Окремий розділ роботи присвячений аналізу літа ратай, ідо безпосередньо стосується ниття та творчості А.Зздаля. оскільки відповідні дані до сих пір на була узагальнені та критично осмислені. ■ ’ •

Ст-уктуоз та’ оті сет роботи. 'Дисертація викладена на 204 сторінках і складається із вступу, трьох глаа. гаключакня та списку використаної література. У додатках /77 сто? і есе.'' міститься узагальнення нотографічної та дискографічної інформації, нотні приклада. ’ ■ " : • •

- Глава І "Уа^свя спг^нкя ■■>..Г..'Чсг?Г" те

нотггігс дхегелзу11 складає? ься з’.трьох розділів: ".Хітерзттраі . джерела для вивчення біографії і творчості композитора", "Нотні друковані джерела", "Нотні рукописні матеріали". • ..

’ 1.1; Перегне біографами: А.Л.Зідзля стали його учні та •

близькі друзі - вігемпй саізак і кзгаозягер Петро Турч^ніаов /1779-1856/, КК2ІІ білзау частику своїх ангобісграфічнід: записок присвятив спогадам про улюбленого ччиталя*, та півчий

1 Див.:' Протоиерей П.И.Турчаяанов. Автобиогра-гая // Домзаняя'

бзеада. - І5£С. - £ 2 - 6.

Василь Зубовський, згодом ієромонах КисЕо-Печерської Лаври Т'арттаа’,' /нас. 1775 о./. їх спогади лягли в основу всієї до-:;:ортнєвс; літератури, присвяченої А.Веделя, .сапед якої, безперечно. - виділяються статті Б. І.Аскоченського /1654 - i860 pp./ тз Б.Г.їїетрушзвського /початок XX ст./.

Кс.'о сучасних праль надзвичайно обмежене. В I9SS р. в Мьїо—Погр:вийшла \*.оног рафія Ігоря Соневкцького, в якій розглядалися проблеми біографії композитора та нотографії його творів. В 1969-19?І рр, були опубліковані статті та бзоаура

В.О.Кука, де узагальнювалися результати розшуків архівних матеріалів, які дозволили встановити та уточнити цілий ряд фая- , тів біографії А.Веделя. Нарешті. в І97І р. зиГшла єдина музикознавча стаття, присвячена творчості композитора*.

Основна загадка біографії А.Веделя - причина його ув"яз-неяяя в 1799 р. і до кінця життя в будинку для божевільнях -досі не розв"язаяа остаточно. Біографи дають різні пояснення з цього приводу - починаючи від справжнього божевілля композитора і кінчаючи чисто політичними мотивами. Безсумнівно, трагедія, що сталася, була наслідком конфлікту особистості та навколишнього світу. '

А.Г.Ведель жив у складний період нашої історії, коли після остаточної ліквідації Запорізької Січі /1775/ та офіційного закріпачення селянства /1783/' загострювалися-протиріччя срео-яально-кр; :тоснЕцької Системи, зростало зубожіння широких верств народу. Праоодно, ні умови спонукали небайдужу думку до пошуків істини та справедливості. Світогляд А.Веделя формувався під вплквоу ідей гуманізму та поосвіглиптва, які ше Т:

У ДРУГІ? половині ХУСі ст. були досить впливовими у Києзс-Моги-лянськії* академії, де навчався майбутній композитор. Очевидно, найбільшу роль у визначанні його світоглядне: позицій відіграв £тико-гуманістичний яапокмок з українському просвітництві, яскраво представлений у творчості Д.Туптало, М.Козачинського, Г.Кониського, Г.Сковороди. Відомо, то пісні останнього Вадель дуае любив. В той яе час неможливо не помітити, шо спосіб

* Боровик М.К. Про виливи народної пісні на малод_ку А.Веделя// Українське музикознавство. - Вип. б. - К., 1971. - С. 137152.

гдття композитора багато в чо;лу був поДібигі* до способу ягттл валгаого філософа', ІТ.Турчанінов називає Еедаяя спразяяім .. '

пссгагком і аскетом в умовах мирського жття. Гостхо аігіузя-ЮЧ2 чузу недолю., вії: роздавав. біднякам всі се'ої rpcsi та осо-бкті рзчі. Б його лдсїзх -до її.Турчзніяога проглядав усвідомлення ангйгумзнйоот-і ізнувчого суспільного устрсс. .3 кзс також вгалгше, е,о в останнії! парад уа":-іикак.-;-'л гарі ся ускладнялася його стосунки з дзркзоя, 'ко, мзЗуть. оуло наслідком ' пар-збузання в Kgsво-ЯечзрськіЙ Лаврі, зтзча з якої стглз. гтвр- -п*ш кроком па шляху до трагічної роззиязкг. Думається; що араіп та уз"язнзяня на булл головкою трагегіг'о композитора. Останні його листя, опубліковані В.Асксчзнськ::.'.! ра^зм з азто-біографізю її.Турчлніксз.з, які піхто з біографі з досі не кггу-взз і не команіузчв, свідчать про тз. що композитор пзоззлз кслс сальну трагздіа внутрішнього порядку. -

Еззумозно, ссобляазсті'внутрішнього сзігу А.Вадглл позначилася на його творчості, і сама з ізкіяс-худозкіх ет:-г;згп:ях його творів слід пера за зса цг/кат'а її. інгпвідуалько-сгі'льову спацитіку. Для концерт і з композитора .характерна глгоока ег/т-ріояя конфліктність, виражена чзсез 'монолог і чн: от ь протистояння о ах добра і зла. Централ-.ют стзе' ідея моральної отійпості ладаяа, яка страздаз, алз• ззяяашться віздано-з своїм ідзчлам. Зміст кся?г.ікгагх сггуаціЯ має ке лгігг оссоастзй характзр: s's-ДЗЛІЗЗ'ЛИЙ гзрой НЄМОЕ бп §5КУ07Є на собі E3C5, КОИГЛ'ЗКС сус- • пільнгд протиріч тз коральніп’ колізій', порсдакшах його часом, варіпг/ача їх у 5ілософо&ка-віач«і?. raossm, ' у з*д~0й1діі0'Тг: до • сдзгафікз врссзітгкдькг/ ідеології. ■ • ■

Трагічна доля А.Вадзля певного міро» ссі'/моєі’л-.ї і поДодшу ДОЛЮ ЙОГО ТЕСрІЗ, які протягом усього- Ґ.ЇХ ст. 'заборонялося за- . ко:г/зага в храмах та вядавата. Але всуг.-,.ач с;;іц;г':.г::м нзкз- • зам вона завзсг активно функціонувала з музлчноглу ззр?дсвяаї, розпогсядяуючлгь рукопасяггл шляхом. Звідзг - валяча знз кількість варіантів текстів та ссоблязз розпозсшзніет = стаділ:-::. •

• яка на була своєчасно зібрана та -каталог!зазана.. Ось чому сьогодні п-зрзд нами пост аз ttpodssiia зідтзорзяяа її У позному обсязі та у вагляді, максимально наближеному до срлгіяально-

ГО. ' '

Паршгм кроком на цьому шляху з узагальнення нстсгра^ічнг: ,

данї!х, ю чіct.ttecs в ггєps.Trc::, mcv", зоптема. ;

пгрл;::: "озліл гл:Зі; І. Тут tekw.: акілізус::сл література, ь які? є_свїцчєі:ня щодо. якост і • коти» ппегел.- nfirnf-

ттісл лр^:'л.;/.'а Езтгрсг-кс: л амлг-сг: рлл/ гз /ггллсл—

лг"-зн::" .\;г.тгг-лольгасаго. "..".і-:;”.Гр:г:чгя&і, C.bscsos,

І.Сс"сг:'”і.ксгс/, :.г:: ь:я снінкі- сшл" тз лугокн^ї ь,?:;т:;:гі ІЬСРІЬ К^'ЖЬЛТЗра /тсч-сі- сОГУ В. АСКСПЄНСЬКГГС. л.ПреОЗГЕЯі’ІСг-кого, З.Металова,-Е.їїгтрукгвсьхегс-, М.Гріячгнкс, С.Пэсср-?"?-Ч2;:кс, ;:.Г;?:с;:\:-зз:-Герс.'паьКоі. '.

1.2, Ітсрі Л.Л.Вег^дл почали груиухйтлсд а ій02 року. -Вони 2іс:огкли у ьліазшстзах П.К.Селіззрстовз і ?ор.д;-',с,тва “"''гг'с-к'тгтпсе голо", у LiiiStfSRX Слексанаро-.Ьвв?ь?ої ііа«рг. курна?;is ‘".‘узіікй с зекке” та "ГукэвсЕатйо для сельеккх ззстн-ре.**’‘ /зягчнз часткче вруковаясс творів Вєлєде зберігається в нотному ті "ділі рссг£:ьхо? дедкавнсї 6Ияіо?*кк, чузэтнэчу та -іотсргчному Еіпілгс LetiTps.'tEo'i н&уковсі бібліотек;, ім.З.І .Tst-кздаького АН Указі'кг/. Оскільки s усісї-літерзтузЕ, то чіс-тить- встогрс січну ікфоркшію, вайбілк; ггсвпі і точні лан! ross-ст звіє ні в мокогр2я.ії І.Сонзюдіьиого, га з:г^Т02-хузсл::ся-аа\;е £І2. !!Е у Зг.кгг-:і p€SV.~bT?.?ib ШкОГО к-л?^екк- ?pjr.5hSK5S ZF.<~

рЄЛ . _ -

Диккенс, І.Соне;;;;"ькгй nntonsae с пі смтустьсл у епх2;:-:л:: гтолслу "'"дш к пея:-.є" літ; оедпісііою Мг,;:г-Злз Гель? Jen аг. cr-:сіг.и якої;, сгетз чэсу с>улй ккьезекі ге кордон. Заг.гекг, гс-слігкж каі>огсгь »::тсвкірчі знакч егдрукс яз текст :ь /д::?;?х з літегт:: М.-П./, £ i2Y.cz. zztz. ео зспсгізгзгть у зозкугд: с.-кз;: тзл"';і2. :;с сьогодні гілсмо, п:э К.І’оглїїс&поу були і:;:лл: :

ЗІ? ::г'чойїв Ьсв;:«звеї, IV побрів Літургії се. іогчаа Златоуста,

? когдіЕртів та б-окремих тззріз. Cepsa них с такі, an jrnci не зіігігггг.. .

ио стосується ;іп:пл гсгань, там бг.слсся. їр.з~.:::'- zipzz зояовкетя дані І.Сонзшиькогс. Так, у роботі тас;ге наводлть-ся іпфсяаація яро ряд впднкь її.К.Селіверотова /вегзяпя погпсгт тексту исбковної та неогяопазові рдазЕнк о»г?=?/тт :: ^тттгп. п

Т2Х"-::. тсіо ’’локл^нпл гтьег;і;г і:л лі’^гг' т. '-н?г::н Н£:::зі::л л —

??Р?і1 s гЕТг.гргїг; гг/'г-озггсрз/, і:;:заняь. п;д-рвіак-

Пі^г Г.Пстр7:';-2;сь:.с;-с. /oKsiv. .£:-?■■-.ж 1<Сиж - 'Л.Л.І-ь. гу^^їііо-'узакп^-ірк;. г:. ц:~. І г& П. -

1911 р., це ще 7 хворів у збірниках І9ІЗ-І9І5 рр.Л Еидання Олександро-Невської Лаври, інформація про які повні ста відсутня у монографії І.Сонввкцького /цілий ряд творів під редакцією Н..їебедєва, Є.Азєєва у збірках І9І2, 1913, 1915 рр., І.В.С., І.В.С. та К.Ї.К.1- 1917 р./, деякі інші, а також сучасні видання. .

Шляхом співставлення вихідних даних знайдених текстів ' творів, даних, и;о наводяться у літературі, тз інформації з

об”яв про продаж нот різним видавництвами в дисертації ро-

биться спроба узагальнення щодо обсягу друкованих джерел. Складність цього завдання полягає, з одного ооку, в, існуванні у ряді випадків по декілька творів Ваделя, написаних на один словесний текст, з‘іншого - у відсутності вказівок на тональності творів та видавничі знаки у об "язах про пподаж нот та з каталогах бібліотзк. Після ідентифікації творів наступною проблемою є ідентифікація текстів, тобто визначення, тл є той чи інший текст окремою редакцією, чи вія просто па па друкований з іншого видання.

Результати дослідження друкованих дхемл в сгакцентсованому вигляді викладені у додатках до дисертації, які містять список збірників, списки творів, зд входять до їх -складу, загальний перелік творів з відомих дяерел, список творів, шо вперше згадуються в роботі, перелік творів у об "явах про продан нот різними видавництвами. список творів, авторство яках підлягає перевірці, і, нарешті, інформація про видання, які потрібно розшукати.

1.3. Творча спадщина А.Л.Веделя надзвичайно широко представлена в рукописних списках, які несуть багату і різнобічну інформація. Так, безцінна значення мають списки неопублікова-них творів і, звичайно, автографічний рукопис, що включає неповну /шість номерів/ літургію св. І.Златоуста та 12 хорових концертів. Інші ж рукописні тексти можуть прадстзалятц інтерес як варіанти друкованих. Вони розширяють наші уявлення про розповсюдження теорів композитора, а записи, ео зустрічаються на полях рукописів, іноді містять інформація про закопаній творів і навіть їх оцінку.

В дисертації розкривається наукова цінність рукописних матеоіялів, и;о зберігаються в Державному центральному музеї 1 Розшифрувати абревіатури на вдалося. '

■зif-неї культури ім. мЛ.Глінкк /м. Москва/, Центральному іс-Г"’.чко-.'.у архіві /•.!. Санкт-Петербург/,..підкреслиться •,^ЗЛІСТЬ викопйстаяня'з текстологічна дослідаанккх чернігівської латлії сукоп::сів, аяа основну увагу приділено розгляду руко-с>юf колекції творів Ведаля у фондах ЦНБ ім. 2 Л..?арнэдсько-АН Уздв’яи. На парггхура-авторраф композитора, 5 теозіз з голосная із і8С?-ісіі PP.. які знаходяться у оуаопзгясму Відні ^і^тіотек::. та значка кількість руксяасів з фонду .Члїзоь-[ д/хо$вої зкадзмії. У додатках до дисертації дається огляд :з;щії з *ояду К£А, в якій було виявлено 67 списків тверіз [элл. іяссоглмція дрр ліа відсутня в каталогах: ^ібліотекл. Са-; й оізніг; гзоріз, що в різних варіантах ’іервпасані у збірниках - 4 партитурах та 10 поголос пиках, '".afete чверть загальне/ кількості списків виявлено серед анонімних гзяс-/в тому Ч'ЛСЛЇ невідомий концерт "Приклони, Господи, ухо е", ЛЯ ї.икор/. . ’

Глава П ,ґСт::льозі. одсп хорезях кояц-зотіз з. автограф егтеля" складається з шестя розділів: "Взаємодія словесного ’лузачаого рядів", "Рпзиічнч оггсиіззція”, "Особливості 'лзле-:•!". 'Тпп'лонічи? чоза і токазькай розвито'-.'’. " їактуряо-тзмб-2 ?СЗГСЗГ2КЯЯ", "НсжтсзеціЯяа побудовз'’. Аналіз авгоглькпх :тіз 12 кокнестів дозволяє с&дзотг уявлення про інядзідузль-РТДЛЬ КГ.МЧОЗЛТОСй ЯК ЗЭЗК7 "--ДКІОТЬ ЗЇСТЗ’ЛКО оргзяі зсвзвяс ■^нггз музіиної мсвй" *. Вибір саме тгкего аспекту дсслідзен-г/чойЛзЛ.:;! чес0хідн:ст:з створення стельової ■'•лода.-гі", яка 5 ■лі могла зйхоо??гезуватгея в роботі з яаорггіязлвн:ма гікс-і. Ог.т.е, для конлзртіз А."здаля характерним S слідуюча: ■

І. Органічна «дяість словесного тексту і музики як на с*-о-змістовному рівні, тзк і на рівні акцентно-довготної чо-а.і. -неявна .узрмстзосча золь гвгсіу, дочгязэча з размо-ів-і ос:-:і;гчу;очі композицією, пре наростаючій танзащії до чвакня ініціативи суто музичним началом, зманпаяяя у піз-конаертах такс? сазї наповненості.

л. Пзакоасае голод Іннл ритмом як фактором інддзідуаліза-

с ійлов М.К. Ст!’ЛЬ з vy^jxa: іісследз ізн::з. - Музыьз . : _ , - J .. і І?.

ції тематизму, його розвитку, фактором оновлення та об"єд-яакня "атерізлу, дснамізації та урівноваження фзрми. Складність ритмічних малзнків. Характерність таких прийомів, як ритмічна відповідь у фугатно; побудовах, ритмічна імітація., яка значною пірол збагачує кантовіїй тип співвідношення голосі з у тріо, тощо. ■

3. Молодечкз -вкнахідлнвість. Розвиненість гомофонної ме-

лодії як самоці.чиої система, що виростає з багатоголосної тканини та лозі дає в ній центральне місце. .Специфічний і.что-їі£цій:п5 стрій, генетично пов"язакяй з українсько® пісенністю, і водночас - досить велика пасма вага елементів, запозичених з західноєвропейського інтонаційного фонду. Широкий діапазон звуковлссткік контурів /часто це октава, децима, іноді ундецима/, різноманітність зворотів та їх комбінація, іцдпзідузль-КІСТЬ СЕНТаКСНЧПОІ побудови значної частини-мелодій, утворення різне; типів мелодій, складність, вигадливість мелодичних КЕЛЗИКІЗ. ПОЗ ІЛЬКИХ тріо, ЕИКОКЗЯЯЯ ЯКИХ вимагає віртуозної во-КЕЛЬКОЇ ТЕХНІКИ. • ' .

4. Повноцінне класична гархоЕія, яка, породжуюча мелодій та управляюче hse, еодночйс ,з£зна& і зворотньої дії: вертикаль нерідко зідкорвсзься .горизонталі, логіці мелодичного розгортання. Звідси походять певні "недоліки" у гслосозеденні, ео іноді трапгляться у концертах Веделя /паралелізми, ненормативні подвоєння в акордах/.

5. Гармонічність взаємовідносин ведучої мелодії та друго-

рядних, блє;кз позбавлених індивідуальності голосів становить характерну властивість фактури. Концертам з автегргзу пвктамє нз рухливість хорової тканини, багатоманітність фактурних при-£оміе, посилення ролі ансамблів, перенесеній-на них пункцій експонування теагтечного -кгтаріглу У ооаішпж частинах циклу. . -

-£. Принцип тематичного контрасту, гцо є одним з провідних Еор-.’.стіг рчкх факторів у ьакрі духовного концерту, доповнитеся у рлді творів Веделя тендепцісо до тєкзтечяої повторності, утвореякнь.: лгігтрпт.-'ічких зззрагів,-монорит'лічного тематизму, кікроіЕт-онаційного розвитку. В той ке чес характерною рисою розгортання катеріЕду є tor о снодленет за рахунок зміни -гояалї Еоггі, текбріЕ, глибинксго процесу з^уксвисоткої та рзгміч-

: гаоіактнсст: .

7. Рал&гяпість тз структурна сфоршгв ні з?ь .тведтгзму- сбу- -

з.'г"с--ксг.!ясзг:іляу"зззасйз.тіст:-> з садках розділу часгл.чл як їіраз/лс, чзстяг::: длдлу. Частина скяг.ззегьзя з 3-4 зідка і! розділів, що розрізняються зя сеозго анутріа-кісю •.7’С'О'О, пзм иа зсз, за тспсм акспоь"тіі:;;!ої діллнкк. £->> стаг::чн;сг^ у мзс^гагзх частика, ваклккааа чаргтааня®* :ггее::о с2.мсст::»'іич розділів. кечиястезіся д.т:-:л”:”Сй' рсзв::т-Д.ЛЛІ резяіліз. ■Т'сгдз частин цхкяу різко:л£:ііт;іа: зезе-л одночастинні форми, тричастин::* форди типу АЗАТ. АА-В,

К . ’-1с?:‘.і:’г.';гт-7.гЛ - АІ£3, АБСВ-. 1 "іс::::: лСгігрізх

і. - і.

Іожз, яс ".посзасту пнгда гссташа яз ія" та "Ко Господу внег-схоразта міг'/ саоотврігагться розростання розділів за ра- , с-к іатзнскйікації секзанційнсго розвзгзу та вввззннз агіізо-

• - іутаво сервдаїнс-го типу. Б цілому я форма у юкцертаі . зля відрізняється пропорційні ста, сйалансованістя різнай руги, по шиї зняттям її у розвинених заключно побудовах.

8. Т'ізкомааітність структури циклів, з яках варіюється

кількість частая /З, 4, 5. 7/. так і іасл!гсвяіс?ь різні::: гтііЗ. Про?з гзгздьнся та:-ггз:піов е формування чотпри-г'і-.'-іогс лг/ату з гоагоріот^мг г,оз:л:->а::/.г паглоа і трет:.окі ?:'.на.мп та ргліфоліч:-;/;,;: яру.'сю і чатззргот.

Ь пілгу жсдез зрсслгі: ьлслсзсх про зякізть, гармат іч-сті.т-3 хо^зазс кспцзггіг Бзезля. Сама пл зкутріп::л логіч-■г. л:л;~м: іть стглсзої скгтзмл, на нглу дрдку, і д-заана р •і'зпззіл^яіг-.ч крцт^чіем. що нкл иасбяіддо каруззггся з л*>;::;2 сті£:с;і з :стік:: :;ср/ авторства тзкзтіз тл:: ТБОріз, н.-і діиакз. до на з, з оригінальному вигляді. - ■

Р^о |5| .^Уг^^лтїр •*•- Л _ ^ ^ з .-г з ~г ;• гу '--с-тчо'"

—^ ^л^.тскладаєг»ск л врьсх ооьділіз: "лзрзктгрлстл-рухслз<іх< .редакцій кояца'ртів з аяхогра^у"; "Спроба дослід- . а текстів у декількох .сітгскгщ прг зідсутпості оргтіяалу",

:тслсгічя;:й огляд фоисматарізлів’’. ' _ ' '

;'пзл ~з~"зго 'рсліхлу псллгпла н тему, есс ллллом поріз-л ГіГ’роськіії тайопз гґ'лг: ксгцготіз Л.Еедалл з .їх редзя-.

і скза-с-и уяаданпя про хаоактзр з:л:н, до зі-ссглдся, з мз-і'л.ітіи'сго зс22узж«.ї цл: знань ггрл оцінці друксвангг таяд-

тіе тих творів, шо не збереглися в автографічному вигляді.

Під тайм кутом зору були співставлені автографічні та друковані тексти концертів "В молитвах неусыпающую Богородицу1' /ред. І.B.C. та К.І.К./, "Помилуй мя, Господи" /ред. М.Лісіцина та І.В.С./, "Поколе, Господи, забудеши мя", "Ус-лыши, Господи, глас мой" та "Боже, законопреступницы воста-ша на мя" /ред. М.Лісіцина/.

Порівняльний аналіз показав, шо основною тенденцією редакторських змін було спрощення - ритму, мелодика, гармонії, тонального руху, фактури, цо нерідко.набувало систематичного характеру. І це не дивно, адже видання пе'ршого двадцятиліття 12. ст. мали на меті не увічнення спадщини композитора ХУШ ст., а більш широке застосування її у богослужебній практиг ці. При цьому, безумовно, редактори виходили з сучасних їм поглядів на функції і зміст церковної музики. Ангорам редакцій, вочевидь, не.бракувало теоретичної освіченості, проте їм на вистачало музичного обдарування, щоб по-справжньому відчути дух, стель веделівських творінь. В усіх редакціях /меншою мірою - у М.Лісіцина, білшою - у І.В.С. та К.Ї.К./ виявляється нерозуміння редакторами таких важливих стильових ознак, як логічність, урівноваженість композиції, динамічність розгортання, мелодичне богатство, національна визначеність тематизму, варіантна змінюваність матеріалу. Наслідком цього нерозуміння стало порушення гармонічності стильової системи творів та зниження їх "jаокнього рівня. Найбільшого спотворення зазнав текст концерту "В молитвах неусыпающую Богородицу" в редакції І.В.С. і К.І.К., де, наприклад, в першій частині тільки 4 такти лишилася без змін, у другій змінився лад середнього розділу /мінор замість макору/, а третій розділ взагалі зник. Надзвичайно висока концентрація виправлень, щоправда, більп дрібних, у редакціях концерту "Помилуй мя, Гос-2здг" І.З.С., в та кок М.Лісіцина.

. Кількісна та якісна вагомість редакторських правок у зга-Лйнга текстах, по персе, робить недоцільним їх використання у виконавській практиці, а по-друге, вимагає надалі обережного стєзЛЄйнй до інзйх друкованих вйдаиь.

В шстугшоуу розділі главе Е проаналізовано ряд дсуко-

ни текстів твсріз, що на збереглася у зягляді азгсграфіз: шерт ’Тла с ом моим" з редакція* ’5.Голк:ізояа /вдззякя зурка-"'■!уо;кз и пйкга"/ тя І.2.С. і К.І.К. /"Сбор:а:к коклартоз я сгсепзяааго .хора А. Баде ля а СЛзггярвва",- ’і 27.їїагрсграз, :зксз!:гро-Казсь:<а Лавра, вззвваї-ь ЇЇ.М.Кірсвз. 1317 р./; хор йаазн м’лс” з редягаіжг 'Д.Лігіцгаа /"‘чяорзчгскзя хресхсаа-:я церковного лан::-’’. - Гчш. І.’- Слб. вкда-ець ЇЇ.К.Сзліззрс-,з, 130г с./ та К.Л-збедсвз /"Сборнпк песнопений розакс аззо- . із для малого-смешанного хорз из прояззздзя::?! сст.ра:.;зннщс аз-;позп. ’> 15. - їїетрогрзд, апексакдро-Нззаькз Лазра, ейдззєць , ».Кірзез, п/р/'; "Лрмсса св. Паахи** в резекції Н'.Лебздвзз • ’Сборник духовно-музыкальных пасногтаяяй разных авторов для зоольшого с*.;гпззпого хооа”. ■» 5. "Кз Цззтзой їзгсда". - Петрс-:ад, Олсксандро-Невська лавра, вада ведь П.М.Кіреев, 1913 р./

з анонімній редакції /видання товариства "Нотно-наизноз дело"/; ріо "ІІокаянля отверзя ма двэра" з чотирьох редакціях - В.Пат-г глазського /"А.Л.Ведзль. Избранные духовяо-іщгзикавьние аро-зведания". - Бесплатное прзлсяэнка к зуряалу "Руководство для зльиялх паста рай". - Ееп. II. - Київ, 1911 р./» НЛзбедсва. "Сборник Духовт-музыкальик песяоланлзг разных -аэгорсз дягг абольлого смешанного хора". Піл ред. й.Ст.Аззєва. .’і 2. "Из сстнол трлсг.г.'1. - Саб. Слзкезкзрс-Нззська Лавра,-вддзвель .М.Кісгег, 1912 Р-/. М.Ліс:л2па /видання П.К.Саліаарсгсва/ та яояімяіЗ рузозяеній резанції.

Л.л20 з тенета;-: редакцій "Ирмссав сз. Пасха.” присутні -сїз : ячелзняі . але не з ж тзка зрізні резходязкня /на кал погляд, гадзклія М.Лаб-здгза повинна бути блллечез до втраченого ззтсрсь-;ого такгту/, .то в пілгс .рплздхах відмінності значно вагояіг.і: . і регааці? ідадагвісока тиагреу. "Гласом моей" зона сгссрться ігрукгу-рц аааяу, ■ в редряіі? М.Яізіпгізі хору "Злажзн иуг," -г.і=ггаоз-.гс ознг;', а радячії 1.3.С. і Х.І.Х. концерту Тлзгсм .’о;аг' відбулася левна заміна частика матеріалу.-- Ргдапці? тріо ’Покаяния отзерзи ми дварп" такса містять велгку кількість варіантів, частина з яках псв"дзаяа зг з'ліяоз виконавського саа-:у /обробка для хосу Н.Лзбздеза та невідомого рздактора, варіанті: для солоацо І, П та басу в рздакції ".Лісіллнз/. Б білкаос-гі ~лпад:<із :.:л зіцдазі» ааревагу. варіантам В.їїзтрулгвсьхсго,,*

креіцим з точки зору мелодичної виразності, функціонально-гар монічної логіки, композиційної побудови, а також взаємодії музики й словесного тексту.

Поряд з доступними нам сьогодні друкованими та рукописи ми списками багатий матеріал для текстологічного дослідження хорової спадщини-А.Ведеяя може бути одержаний завдяки фоноза писам. В тексті останнього розділу глави Ш дається огляд ря ду фонозагшсів', що мав на меті з"ясувати, який саме текст /р дакція/ озвучений в кожному конкретному випадку і яку нову точки зору текстології інформацію несе даний запис. У додат яах до роботи міститься дискографія, яка включає відомості п дореволюційні та сучасні записи творів композитора, а також пргводяться окремі цікаві варіанти, записані з грамплатівок магнітофонних стрічок /записи тріо "Покаяния" хором московсь го храму Христа Спасителя п/к М.В.Карпова, 1913 р., Ф.І.Щалл пі ним, 1932 р. та американским хором "Думка" п/к С.Комірног 1990 р.-; записи хором Ленінградської митрополії д/к П.Гераси мова концертів "Днесь владыка твари” та "На реках Вавилонски 1377 р./.

~ Актуальною проблемою сучасного виконавства є ставлення словесного тексту творів церковної музики. На прикладі запя хором "фрески Ьиєва" п/к О.Бондаренка "Ирмосов св. Пасхи" А. деля в роботі показано, наскільки б делікатно не був зроб ний переклад з однієї мови на іншу /в даному випадку - з цес восяов*янської на українську/, все одно вік спричиняється т редагування нотного тексту і впливає на звучання твору. Ті» більш очевидною є неприпустимість повної заміни словесного т ту /хор "Тебе поем", соль мінор з текстом "Блажен, кто в Бої 'пребывает* у виданні Всесоюзної Ради євангельських хрисггян-бгптистів, 1908 р. та з текстом "й тебе, Господь, взнваа, я" запису Камераого хору церкви християн-ацвантесхів сьомого де п/к Е.Соколовської/.

В цілому^огляд фзномагеріалів показав, по незважаючи нг те, що на сьогодні записані все блгзько ЗО творів А.Веделя, звуковий "портрет" митця ще ве створено. Так. з 12 концерті цо дійми до нас в автографічному вигляді і, отже, найбільш показові цсдо стилю, на платівки записані лише 3, причому 2 них - у найгірЕях редакціях. Тому завданням найближчого часз

- І5~ - ' ' ‘ '

: стати розширення репертуару хорових колективів за рахунок існих текстів. ■

іїідсужвути результати текстологічно: досліджень твор-

і спадщини А.Д.Веделя, слід підкреслити,.що джерелознавча -за для вивчення’ доробку композитора надзвичайно широка і яв: собо'о практично неосяжний масив списків з незліченною кіль-зтю текстових варіантів. Проте на данному етапі продовження д/кової роботи ще заливається безумовно необхідним.

Видання творів д.Еадаля, що не- дійшли до нас в авгографіч-лу В2ГЛЯ5І, як бачимо, є иадзвк^зііяо складною і відповідаль-о слравохз. Нз ряді прикладів у роботі розкритий запропоновані метод вирішення проблеми авторського тексту шляхом вибору ггоміїт з ідем ж - "кращої" /такої,'що найбільш відповідає . ильезкм орієнтирам /редакції. Втім, і її, як правило, на мож-утотоянювати з втраченим оригінальним текстом. Не будуча зальною з точки зору чистоти стилю, вона може бути удоскона-нога за допомогою "інкрустації" окремими варіантами з інших ' дакцій. Таким чином, перед дослідниками творчої спадщина мпознтора відкривається можливість створення гіпотетичних кстів, а для майбутніх видавців - можливість видавати "кра-" редакцію без варіантів або з варіантами, гіпотетичний' текст о одразу декілька редакцій. ,

Звернення до широкого кола джерел, введення у науковий іг нових-нотних матеріалів дозволило в роботі не лика розрита уявлення про обсяг творчої спадщини А.Вед еля та заклас-: основу для її подалшого текстологічного дослідження, а й глебита знання індивідуального стилю композитора. Результата алізу його хорових концертів засвідчують, що творчість мстгця лежить до тих "яскравих, значних музичних стилей, які мають лику культурну цінність";-характеризуючись "чіткого контраст-сто по відношенню до інших і водночас внутрішньою заверше-СТЮ, ЛОГІЧНІСТЮ..."*. : ’

Якщо останній аспект стилю композитора досить докладно ісвітлений в роботі, ТО ЙОГО СПІВВІДйСреЯНЯ з Ішимі спорід- .

МедукевскиЯ В.В. Музыкальный стиль кая> семиотический объект// Сов. музыка. - 197Э. - 3. - С. 32. ,

пзналя музкчнами-явгаама розглядалося фрагментарно і потребуй 'под елаз ех .досліджень. Проблема індивідуального стилю А.Веде-ля в контексті іцдсвідуальпих стилей Кого сучасників є досить складкою, незважаючи ка всі ті 'відмінності, то лекать на поверхні і. одразу єпрзВазвться на "слух. Не підлягає сумніву спецгї-ічність інтонаційного строя та харагстеру обрааксст і найбільа яскравих вгделіЕоьк»: концертів,, цілий ряд особливості багатоголосся, а такай формотворення, починаючи з тема-тпзму і кіачаачи побудовою свялу. .Ойаай міра виявлення автора ської ійДЕВхауельиості неоднакова в різних концертах, а ш білив з ішкгзнргх - літургічниг хорах, і ги осах тог,о. . Та-Е2М чгкок, Б орбіту Е0ПЛІаЕЄНЬ-М35 вішочзтсся проблема єдності індивідуального стглкг.композитора .-в жанровому, а крім того в еволвціїшгу аспектах, оскільки навіть в рамках умовного деї лу 12 концертів.з автогрвйг/1793-1738 рр./простежується суттє ва-єводеціе. ...

. Проблемним теког є дослідження ІНЕЕВІДуаЛЬІЮГО-СТЕЛЮ А .Вед еля в аспекті його .сгізвідксзення з аєлгкти егйхаяьввмЕ . сгалямг. Еегумовно, СЕКтезувчи-ргсн: декількох стилеЕ - барок-ЕО, .'глгсщвзіу, сентпмзнтглізму, - він все' ж такс базується т .аагальпоюзсйчкій основі', і це об“еднує його з історично пара-яедьквкя яввдиг певно» ііорйіагсвністя, по,, прародно. утруднює .вайвлэкаа індивідуальної <нієіи$ікв. В той ев час згаданий .во* депт аналізу. стилэ.с■ кадзвгчзйяо .актуальним,, оскільки в тзор-чіС спгдцЕкі А.Веделя існує, цілей ряд творів, авторство яксх сукківне і підлягає перевідні. . -

■ Творчість А.Я.Всделя, що виникла, на-загвльнокласичному грунті, асикілювавзл досвід заіідяосзроаеігської музика, водно час представляє карзвгчзйно яскравий зразок освоєння українсь кях -вародкопіоенккхджерел. Кульмінушк, текам чином, в гага пій тепдешії розвитку кааого музсчксго мкстсцтва.ХУЕ ст., во ка з а слуго в;/с надалі на глибоке .-дослідження саме як вааливий ет£Д-стайоіеєзне національного стйлп української професійної 'кузгкд. . ' •• ' ' •

■. . ■ . . . - 17 - ' , .

СЇЇЮОК ЇІРЛІІЬ, СЇГУШІКОВАНЖ З J£AEGI ПРСЕЛгЖ

1. Відродження // Ііузика. - 1989» - 'і 5- - С_ 18-13. — - —

З друк. "арк. - .

2. Творчість А.Ведаля і деякі тенденції розвитку вігчизая—-го музичного мистецтва хУЕ ct.//Українська музачна культура нулого і сучасності j міжнаціональна:: зз"язхах: Збірка cts- : й доходах музикознавців України. - К.: Київська державна коз-взаторія,' 1969. - С. 73-66. - 0,4 друк. арк.

3. ’’'згодіічяі рекомендації по гаоведешш гемагачкого ввчо— ■ "Перлини.української-музика'1. - К.: Знання, IS30. - 43-с. -

о друк. З ріг. ,., , . - - • - ' - . ' . '. ' ' - -

- 4. Рукзядспа колекція творів .А. Be де ля з. бібліотека, Киїдсь-ї академії// 3 історії української музотної культура: Тама- ■ чнай з-Зірнак наукових праць. - К.: Київська даріаан.. конс-ар-торія, 1991. - G. 64-74.0,6 друк. арх.. " .

5. Дванадцять, концертів з автографу -А.Я.Вздзля // Українсь-- ■ . музична спадщина. - Bart.-II. -r К.: Музична Україна, план:'.

192 p..- І друк, зрк