автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Художественный мир Пастернака-лирика.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественный мир Пастернака-лирика."

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імЛ. МЕЧНИКОВА

■ 1 о ОГі 2 Ь ОКТ 20С0

ІВАНОВА Олена Андріївна

УДК 882 (092) ПАСТЕРНАК

ХУДОЖНІЙ СВІТ ІІЛСГЕРІІЛКА-ЛІРИКА

Спеціальність 10.01.02 - російська література

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

0деса-2000

Робота виконана в Одеському національному університеті імЛ.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник -

кандидат філологічних наук, доцент Чорноіваненко Євген Михайлович,

Одеський національний університет ім.І.І. Мечникова, доцент кафедри теорії та метод ики викладання літератури

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Газизова Аміш Абдулаївиа,

Московський педагогічний державний університет, професор кафедри російської літератури XX століття;

кавдвдат філологічних наук, до цент Сауленко Людмила Лук’янівіга,

Одеський державний політехнічний університет, доцент кафедри культурології.

Провідна установа - Київський національний університет

Захист відбудеться “26“ жовтня 2000 року о 1330 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім.1.1. Мечникова за адресою: 65058, м.Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.91.

З дисертацією можна ознайомтесь у науковій бібліотеці Одеського національного університету ім.1.І. Мечникова (65057, м.Одеса, вул. Преображенська, 24).

Автореферат розісланий “19 ” вересня 2000 року.

імені Тараса Шевченка, кафедра російської літератури, Міністерство освіти і науки У країни, м. Київ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Чорноіваненко Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. У представленому дослідженні розглядається лірика БЛастерпака як художній світ, і присвячене воно вивченню даної поетичної системи виключно в зазначеному ракурсі. Вбачається, що подібний кут зору є особливо репрезентативним для вивчення своєрідності будь-якого художньою явища, відтак залишається актуальним д ля літературознавства, що продовжує пошуки продуктивних методів аналізу результатів творчої діяльності митців. Осмислення художньої системи Пастернака-лірика як нєпое торною мистецького витвору з виявленням тих якостей, котрі визначають його художню цінність, вельми важливе для історико-літературної науки. За останній час її збагачено доволі серйозними і глибокими знаннями про унікальність художнього досвіду поета, але водночас не позбавлено необхідності нового осягнення цього явища, погреби нового вирішення вже поставлених потань та знаних проблем.

Борис Пастернак безперечно належить до тих персоналій історії словесності, котрим у літературному процесі нинішнього століття відведено головні ролі. Однак, залишаючись органічним у загальнокультурному контексті XX століття, він являє собою поодиноку постать завдяки так званій «фатальній оригінальності» (кажучи словами самого поета), а його творчість, перебуваючи в спектрі найакіуатьніших тенденцій розвитку сучасної літератури, прикметна найвищим ступенем художньої своєрідності, що спонукає дослідників до ізсе нових осягнень цього феномену.

Рецепції'творчого доробку Пастернака свідчать, що актуальність митця в сучасному літературознавстві забезпечується не лише статусом одного з найвизначніших російських письменників XX століття, не тільки світовими масштабами таланту, але передусім тим, що його мистецтво усвідомлюється ж невичерпний матеріал і для істерико літератури их, і для теореіико-методологічних висновків та узагальнень. Прикмето, що помітні своєю значущістю події в літературознавчому процесі нерідко виявлялися спродукованими вивченням творчості саме цього митця, що збагатило філологію не лише науковими спостереженнями над пастернаківською художньою системою, але й оновленням розвитку теоретико-літературознавчої думки (В. Топоров, ¡.Смирнов, А. Жолковськии).

Естетична цінність творчої спадщини Пастернака очевидна для сучасної науки, в якій є чимала кількість серйозних та глибоких досліджень створеної мигцем художньої системи. Цим зумовлена поява такої галузі літературознавства, як «пастернаковіювство», що особливо акшвно розвивається протягом останніх 10-15 років і пронизана пафосом пошуку того напрямку літературознавчого дослідження, котрий сприятиме цілісному осягненню цього складного, багатогранного та самобутнього явища російської літератури XX століття. З-поміж спроб осмислення специфіки пастернаківської поетичної системи найпомітнішими та найвагомішими є опис особливостей художнього мислення поета (Р. Якобсон, Т. Меркулова,

Л.Флейшман), вивчення процесу становлеі га його творчої індивідуальності (І. Бушмшт, Р. Вроон, А. Карпов, І. Фоменко, А. Штеїенко, О’Коннор, Ю. Лоїман), специфічна увага до орієнтації поета на міф та ріпуал (В. Баєвський, П. Червинський, О. Тюлєнєта), аналіз генетичних і типологічних зв’язків, що є втіленням літературних сходжень та загальнокультурних наближень (В. Мусатов, Л. Гінзбург, Є. Епівд, АЛаврзи, ДясКоппер, М. Павловець), визнання тжкіння пастернаківської художньої думки до творчої естетики футуризму, авангарду, кубізму, сюрреалізму (Ж. Ланн, Л. Флейшман, Д. ді Сімгаічіо, А. Юнггрен, Є. Фаршю). Пошук відповіді на головне питання пастері іакознавства сучасною наукою дозвзляс визначити провідну його тенденцію, яка базується на проективному методі гналізу художньої системи міпця, що, уможливлюючи накреслення точок її сходжень та відштовхувань з іншими художньо-естетичними системами, не повното мірою сприяє виявленню та класифікації прикмет її власної унікальності. Критична література, присвячена Пастернакові, підівердаує висновок, що його тюрчісгь викликає неоднозначні, інколи несумісні, діаметрально протилежні трактування: егоцентризм лірики, максимально можлива суб’єктивність чи дійсна «близькість до натури», звертання до «самбі- речі»; метонімічнісіь чи метафоричність художнього мислення; активність «я», довільність його мисленнєвих ходів чи підпорядкованість зовнішнім ипшвам світу, споглядальність; змістовний традиціоналізм, повернення до класичної естетики чи захопленість авангардизмом та формальне експериментаторство. На думку автора дисертації, суперечливе прочитання своєрідності лірики Пастернака не тільки припустиме щодо створеної поетом художньої системи, але й провокується нею, точніше, тим художнім феноменом, який юна породжує. Саме тому обмеження творчості митця відомими науці уявленнями про характер сучасної літератури одразу обертається значними її спотвореннями, а рівень продуктивності дослідження даного художнього явища є прямо пропорційним до ступеня усвідомлення унікальності його позицій у літературному контексті. Необхідність такого підходу до проблеми дослідження художньої системи Пастернака-лірика, ще базувався б на визнанні первинності даного художнього феномена та принциповому невписуванні його в будь-який контекст ¡ібо ж визнанні вторинності контекстуальних впливів, зрештою й визначає актуальність д аного дослідження.

У реферованій д исертації здійснено спробу встановлення критеріїв такого підходу до художньої системи, внаслідок якого екстраполяція на явище, що вивчаєпля зовнішніх по відношенню до нього закономірностей була б мінімальною, а дослідження максимально сприяло б розкриттю самобутньої його природи, що є вельми актуальніш для пасгернакознавсгва Дослідження групується на уявленнях щодо жих художго система впорядкована таким чином, що все наявне та вартісне в ній засноване ні внутрішню породжених засадах, у зв'язку з чим і стає можливим набуття адекватнії самому явищу, що розглядається, уявлень про нього.

Запропонований підхід набуває особливої ваги сьогодні, коли літературознавч дослідження переважно зосереджені на вивченні закономірностей, виявлених; ;

з

іітературному та загальнокультурному процесі, що нерідко приз воді пь до вилучення зі фери наукових інтересів художнього твору (художньої системи) як самостійного іредмета вивчення, оскільки гой визнається вторинним продуктом роботи культурних та іітературно-естетачних механізмів. Твір являє собою взаємодію множинних культурних одів і дискурсів, але він передусім продукт естетичної діяльності - унікальний та амодосгашьо цінний художній феномен. Особливість твору полягає в його здатності творення дечого, що може існувати тільки в ньому, а це свідчить про факт виникнення удожньої реальності і спонукає до розгляду даного новоутворення, виходячи з юзуміння його власної природи та її законів.

Зв’язок робота з науковими програмами, платами, темами. Дисертація иконувалась протягом 1996-1999 років на кафедрі теорії та методики викладання [¡терагури Одеського державного універсі ггегу ім.І.І. Мечникова в контексті колекпівної еми “Інтеграція і модифікації в родах і жанрових різновидах літератури XX століття” як іослідження особливостей поетики ліричної художньої системи.

Питання про цілісність тюрчої спадщині! Пастернака в науці розглядається ііалекгично: і як її єдність (14. Лотман, А. Магометова, А. Юнггрен, В. Топоров), і як роншогічно проявлена мінливість (В. Баєвський, Л. Гінзбурт, А. Жолковський). відносно завдань даного дослідження продуктивною виявляється ідея цілісності та іесуперечливості поетичної системи Пастернака, що закономірна для всіх її проявів. У юботі обгрунтовується позиція, згідно з якою уявлення про корінні відмінності раннього” та “пізнього” Б. ГІасгернака не носять радикального характеру, бо переважна іільшість принципово важливих параметрів його творчості взагалі не змінювалася. Цим умовлено те, що в роботі головна увага приділена розглядові лірики як об’єкта (осліджешш, але до аналізу також залучаються й інші пласти творчості митця: проза, ггатгі про мистецтво, листи, чернетки.

Предметом вивчення виступає лірика Б. Пастернака як поетичний феномен, хвглянутий під кутом зору його художньої онтології. Перед бачається, що застосування Иного підходу дозволить дссягги основної мети дослідження: висвітлити своєрідність удожнього бачення Пастернака, розкрита специфіку створеної ним художньої системи, кобливим чином організовгюї і функціонуючої згідно з власними законами, вдатися до нтерпретацй' законів та ме?анізмів організації цієї системи, що передбачає пояснення юяви специфічних - пгістезнагавсьюіх - рис, образів речей та явищ особливостями іаконівїх поетичного буття, яке вони отримують у художньому світі поета.

Хоча досвід наукового осмислення проблеми художнього світу твору вже тагромаджено літераіурожеслвом, актуальність його вивчення не втрачається, адже ще іе з’ясовано його природу, так само гостро стоіть питання про теоретичне обгрунтування методику аналізу. Крім того, необхідне також термінологічне впорядкування і ¡изначення статусу поняття «художній світ» у літературознавстві.

Таким чином, у дослідженні посгаоїь два комплекси пигань: тюретичного та практичного порядку, у зв’язку з чим досягнення поставленої в дисертації' мета передбачає вирішення наступних завдань:

1) простежити історію вживання терміну «художній світ» і формувати наукової категорії' «художній світ», встановиш типологічні особливості, сутність категорії, вписати її в контекст інших літературознавчих категорій, запропонувати визначені ш терміну;

2) описати художній світ лірики Б. Пастернака у випаді законів його існування тажигтяречей і явиїцуньому;

3) виявити і проаналізували його константа: структуру і ха)эактер перебігу процесів у ньому;

4) розглянути закономірності організації художнього світу лірики Б.Пасгернака;

5) визначиш і прокоментували способи втілення художнього світу Пастернака-лірика в пости чном\' тексті.

Методи досвдгшшя. Реалізація поставленої меш, необхідність розв’язання зазначених завдань та специфіка матеріал}' визначили методологію роботи та методи дослідження. Вивчення лірики Б. Пастернака являє собою іманентно-дескриптивний аналіз закономірностей художньої системи поегга Оскільки лірика розглядається з точки зору опису законів створеної в ній художньої реальності, а також з огляду на проявлені ія в ній авторської, читацької та персонажної свідомості, дослідження передбачало застосування герменевгшчного та феноменологічного методів. Визнання художньої системи внутрішньо детермінованою структурою та необхідність текстуального її аналізу змусили звернутись до струкіурно-сематичних методів. Коло теоретичних робіт, що склали методологічну базу дисертації, досить широке. Значною мірою на напрямок дослідження вплинули ідеї, викладені в роботах філософського, культурологічного та літературознавчого спрямування, які належать М. Бахтіпу, МБуберу, Г. Гадамеру, М. Гаспарову, VI. Гіршману, Е. Гуссерлю, Ю. Лспмаїїу, М.Мамардашвілі, Ц. Тодорову. Розуміння автором дисертації' особлнвсхлей ліричного типу художнюго твору закладено пращ ми С. Бройтмана, С. Гіндіна, Л. Гінзбург, ОЗабужко, Ю. Левіна, В. Моренця, В. Сквозникова Головні засади гіастернакознавства представлені роботами В. Баєвського, Б. Гасгарова, А. Жолковського, 1. Смирнова, Є.Фарино, Л. Флейшмана, А. Юнггрен, Р. Якобсона. Багато корисної інформації було знайдено в матеріалах міжнародних наухових конференцій, присвячених творчості Б.Пасгері іака, та критичних статтях останніх, років.

Наукова новизна дисертації зумовлюється багатоаспектним висвітленням художніх якостей поепиної системи Б. Пгсгернака, які визначають її неповторність та художню варгіснісгь. Лірика Пастернака доаіідаується як поетичний феномен з огляду на худсюкнє буття поетичної системи, оригінальність якої пояснюється законами породженого нею художнього світу. Загальнонауковим принципом, котрий

застосовується у дисертації, стало спостереження, яке грунтується на свідомій відмові від усіх видів порівняння й абстраіування об’єкта дослідження, внаслідок чого контекстуальні та інгергекстуальні елемента визнаються чинниками вторинної ваги - як матеріал або ж продукт робота художньої системи, для якої первинно актуальними є власні закони. Особливості стратифікації художньої системи, її формальна та семаншчна організація траюунлься як способи об'єктивації художнього світу, а постійні прийоми визнаються засобами його втілення в художній текст. Вперше особливості функціонування категорій «автор», «герой», «читач» у структурі художньої системи поета досліджуються як реглізація функцій світопороджуючого суб’єкта (осмислення і організація художньої реальності в едіпіе ціле), пояснюючись місгеріальним характером подієвосгі в художньому свггі Пастернакаглірика Новим є також трактування поетичних прийомів втілення образу світу Б. Пастернака в структуру ліричного тексту на основі його просторової (,тоііологіі: нскгоіюграфчтї) орієнтованості, що пояснює безсюжетне моделювання подієвосгі в ргімках цієї поетичної системи, ді іскретно-статичний характер її художнього бачення. В дасергащї показано, шр комунікативний статус ліричного тексту Пастернака, розглянутий як спосіб повідомлення про його художній світ, характеризується змістовною діалогічністю, а слово про світ - суб’єктивоване, інтимне, несамоцінне. Передбачалось, що таке скерування роботи створіть умови для послідовно-несуперечлнвопз опису унікальності художнього досвіду Б. Пастернака, давши можливість співвіднесення закономірностей організації різних рівнів художньої' системи.

Теоретичне і пракпічне значення роботи зумовлюється тим, що в ній здійснюється науково обірунтована інтерпретація своєрідності і закономірностей художньої системи лірики Пастернака, а тому результати дослідження стануть корисними для істориків літератури. Дисертація має також цінність як спроба встановити термінологічну чіткість у трактовці категорії «художній світ», проаналізувавши наукові погляди на художню реальність твору, і представити метод продуктивнішого її використання в академічному літературознавстві для аналізу художніх явищ, запропонувавши концепцію твору як художнього світу. Матеріали та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, знайти своє застосування в практиці вузівського викладання історії' літератури XX століття і теорії літератури, зокрема в розробці та викладанні загальних курсів і спецкурсів означеної тематики.

Апробація результатів дослідження. Наукові наслідки роботи обговорені на семінарах і засіданнях кафедри теорії та методики викладання літератури Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова (1998, 1999 рр.) та аспірантському семінарі кафедри російської літератури XX століття Московського державного педагогічного університету. Основні її положення висвітлювались у доповідях на науковій міжвузівській конференції «Роди і жанри літератури», присвяченій пам’яті проф. ГАВ’язовськоло (Одеса, 1997), конференції' «Питання поетики», присвяченій пам’яті

проф. С.П. Ільйова (Одеса, 1997), міжнародній конференції «Русская литература XX века; проблемы изучения и преподавания» (Москва, 1998).

Пуйігікації Основні результати дослідження відбито у 7 публікація.';.

Обсяг і структура робот Мета та завдання дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (305 позицій) та додатків (10). Перший розділ присвячено теоретичній проблематиці, пов’язаній з категорією «художній світ». В інших розділах дисертації ведеться аналіз художньої системи Пастернака-лірика в аспекті, який визначено в першому розділі. Обсяг робот без списку і перетури та додатків становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У всіуга обірунтовуєіься акіуальнісіг обраної теми, формулюєтеся мета, метода та завдання дослідження, визначається методологія робота, її наукова новизна, доводиіься теоретична і практична цінність Автор дає докладну характеристику сучасного пастернакознавства, акценіує узаіу на найголовніших тенденціях вивчення особливостей художньої системи Б. Пастернака, констатуючи доцільність спрямувати власного дослід ження.

У першому розділі, “Твір як художній світ: проблеми методологи”, розглядається теорія і методологія художньої реальності, осяїнуїі сучасним літературознавством, викладається власне розуміння твору як художнього світу. Спеціальному аналізові піддано філософські засаді даної категорії та передумови її формування, що водночас не зміщує дослцркення в інші, нелітершурознавчі, сфери.

У підрозділі 1.1. першого розділу, "Зміст виразу "художній світ: множинність ЬаперпреттріГ, констатуєшся полісемічнлй характер вживання виразу “художній світ5’ у науковій та крігтичній літературі, його термінологічна нечіткість та метафоричний характер. Йдеться про те, що проблема витчеш ія твору як художнього світу залишається маловивченою наритою літературознавчої науки (особливо теоретичний та методичний її аспект), незважаючи на достатню кількість робіт, присвячених ш. Далі обстоюєіься думка, що для розуміння специфіки художньої творчості вивчення літератури як художньої реальності є завданням першочерговим, адже юно акценіує увагу на категоріальній ознаці літератури - здагносіі створювати самоцінний художній феномен який і позначається як художній світтвору (системи творів). Вираз “художній світ тору” який претендує на термінологічну досконалість та понятійну змістовність, обов’язкове має базуватися на уявленнях про природу самого поетичного явища ж художню реальності, а твір як художній світ має складати самостійній предмет як теорегачнопс осмислення, так і практичного дослідження, що й дає підстави та імпульс для подальшо розробки загальної мегодологіїтвору як художнього світу.

У підрозділі 12. цього розділу дисертації, “Вивчення художнього світу літератури, котрпрі, теорії і методи. Прс&чема вт\петиі\ на основі багагоаспектного вивченш

потань літературознавчого пізнання твору як художнього світу доводиться, що в науці найбільш послідовно виршкашть себе два напрямки підходу до цієї' теоретичної категорії. Прихильники першого з них визнають художній світ відтвореною зображеною реальністю, аналіз котрої являє собою дослідження прийомів і способів утілення/моделювання її образу в структурі твору за законами поетики (Д. Лихачов, ЮЛошан, Б. Успенський, В. Федоров, Ф. Федоров, А. Чудаков, ін.). Таким чином досліджуються образи явгтц та процесів художнього світу, які визначають його структуру, заповненісгь та з;ікони функціонування і реалізуються в творі як “персона^’, “деталь”, “портрет’, “інгер’ф”, “ситуація” (сппика художнього світу), “подія”, “сюжет”, “художній часопростір”, ‘Ісонфлікг” (динаміка художнього світу) тощо. Ефеїсшвніше д аний підхід застосовується до анатазу художнього світу літератури з високим ступенем зображальності (епічні наїцюві утворення, реалістичні за методом твори). Прибічники другого напрямку в розумінні твору як реалізованої художньої реальності, сповідуючи концегшдо суцільної текстуалізації реальності (ідеїР. Барта, Л. Вітгеншгейна, Ж. Деріди), аналізують художній світ ж тип мовної реальності, тип дискурсу (М. Гаспаров, АЖолковський, Ю. Лазебник, ІО. Левін, 3. Мінц, І. Смирнов, Ю. Щеглов, Р. Якобсон, ВЛрмак, ін.). На думку вчених, що дотримуються означених позицій, матеріалом літератури є слово, а не матеріально-духовна дійсність, а за найменуванням предмета в тексті не стоїть предметний денотат з просторово-часовими координатами, він залишаться суто словесним. В якості об’єкта дослідження тут постає поетичне висловлювання як спосіб означування і сірукіурування художньої реальності. Аналіз та опис художнього світу ж мовної реальності тексту визначають методи лінгвопоегики та семангачної поетики: побудова семантичних полів, асоціативно пов’язаних значень (вони складають категоріальні ознаки художнього світу), укладання та подальший опис частотних словників ангорських висловів та лексичного складу (заповнення художнього світу), виявлення способом семантичної деривації провідних тематичних мотивів та комплексів тексту (структура та характер процесів художньої реальності) тощо. Статистично-лінгвістичний характер методів дослідження художнього світу як мовної реальності тексту передбачає найпродуктиві ііше їх застосування до аналізу творів невеликих за обсягом та. жорстко струкгурованих (ліричних за родо-жанровою природою та модерністських і постмодернісгських за методом).

Обидва підходи об’адгує увага до проблеми втілення художнього сві ту в струкіурі твору на всіх його рівнях, з одного боку, та визнання залежності організації поетичного цілого від авторської концепції світу, з іншого. Тому вони можуть розглвдпися комплиментарно, сумішуючись у рамках одного дослідження, що й демонструють праці Ю. Логмана, 3. Мінц, В. Топорова. Небезпека, що криється в застосуванні обох підходів, пов’язана з можливістю змішування проблем генезису художнього світу та його внутрішньої структури. Модель світу автора, йоло код чи концепція дійсності -абстрактна категорія, що лежить в основі формування досить конкретного одиничного феїюмеї іу - художнього світу - і не є чинником йоло внутрішньої організації, як і мовна

та духовно-матеріальна дійсність - матеріал для побудови художнього світу, а не сама поетична реальність.

Автор дослідження приходить до висновку, що оскільки художній світ не тільки втілюється у творі, але й уперше набуває своїх характеристик внаслідок спрямованої на його створення естетичної дальності і аж ніяк не існує поза твором, то без відповід і на питання про природу художнього світу 5к таку неможливо аналізувати засоби його втілення в структурі твору, тому що вони мотивовані закономірностями художньою світу. Іншого способу дослідження, окрім іманентного, для художнього світу бути не може, адже він є внутрішньо обумовленою цілісністю, яка проявлена в кожній частці художньої системи. Лише у разі дослщжеіия самодовліючої природи художнього світу стає можливим аналіз способів його втілення в сгруюурі твору.

В заключному підрозділі 13. першого розділу, “Художній світ: природа і мова опису”, систематизуються погляди на сутність твору як художню реальність і методику його літературознавчого аналізу, детально йдеться про становлення і внутрішню організацію художнього світу, який є, з о,їного боту, аналогом характеристики самого твору як художньо-естетичного феномену, аз другого - літературознавчою категорією, за допомогою якої досліджується здатність тюру бути художнім світом.

Матеріалом художньої реальності є фрагменти існуючої поза твором дійсності, оформлені за допомогою літературних прийомів ж художньо-словесні образи, що в творі стають реаліями, фактами його художнього світу. Твір як художній світ залишається актуальним, допоки триває самоочевидно та відтворюється на власних засадах, - ж даннісгь. Методологічним н;іслідаом цього є визнання художнього світу причиною самого себе та готреби його опису у виглвді констатації і дескриптивної реєстрації.

Художня реальність є наслідком естетичної діяльності і включає учасників останньої як свої сіруюурні елеметпи. їх функціонування розглядається як активність самого художнього світу і реалізація його закономірностей у поведінці автора, героя, читача, які є актантами (світопороджуняими суб’єктами) художнього світу твору. Кожна конкретна актуалізація художнюго світу - одне з можливих ймовірно спродукованих самим художнім цілим проявлень дії законів його художнього бупя. Варіанти ж актуалізації художнього світу твору наперед передбачити неможливо, вони мажуть бути констатовані лише постфактум, адже механізм їх породження невіддільний від конкретного факіу естетичної діяльності. Саме тому таке важливе значення макпь у літературознавстві дескриттшвні методи дослід ження рецепції художніх творів.

Поетична система впорядкована таким чином, що в ній можливе існування на засадах її власних законів, з яких постають також уявлення про неї, тобто вона організована ж топос, реальність. Саме таке розуміння природа художнього явища дозволяє розглядати його ж художній світ, свідченням чого є, на думку дисертанта, і сама історія виникнення й функціонування даної категорії в науці (погляди Г. Гепиія, Ф.Шеллінга, В. Бєлінського, Г. Гадaмq)a, ін.). Кожен елемент художнього цілого,

розглянутий з точки зору його художнього буття, є реалізацією загальних законів художньої реальності, а йога струкіура - засіб утілення художнього світу в структуру породженої ним художньої системи. Про доцільність такого підходу свідчить і сучасна філософія науки, де останнім часом активно розробляється концепція множинності реальностей, поява якої епродукована усвідомленням необхідності адекватного дослідження отолотічності таких явищ, як сон, фантазії, змінені стани свідомості, естетичні реальності (Є. Ковалевська, С. Хоружий, ін.).

В цьому ж підрозділі [»боги автор звертаєіься до поглздів на художній світ як різновид віртуального свігу таж засіб побудови квазіреальності й доводить думку про те, що він, на відміну від віртуального, не заміщує собою, не імітує та не симулює об’єктивну дійсність, не творить її гілердублів, а є особливим, художнім, типом буття, що дається читачеві ж художньо-естетичний досвід.

Пропонується таке робоче визначення категорії “художній свіУ’: художній світ -літературознавча категорія, покликана описувати твір ж тип реальності, що виникає внаслідок спрямованої на його створення естетичної діяльності, під час якої виробляються закони і способи існування вигаданих автором художніх явищ, котрі набувають статусу едино повноважних при кожній актуалізації даного художнього феномена Художній світ в контексті літературознавчою дослідження являє собою формально-змістовну категорію, що описує максимально чітко та мотивовано закономірності художнюї системи в термінах законів виникаючого в ній художнього світу. Знання цих законів ні з чого зовнішнього не випливає, а розуміння їх є умовою можливості осягнення всіх закономірностей у художній системі, яка є внутрішню організованим цілим.

Другий розділ, “Худо:«ній світ Пастернака-лірика: характеристика якостей і закони існування”, являє собою дескригтшвно-герменевггичний опис художнього світу ж існуючого феномена, його законів, структури та характеру протікання процесів у ньому. У підрозділі 2.1. подасться огляд наукової літератури, де піднімається проблема вивчення лірики Пастерисіка як художнього світу і доводиться обмеженість та фрагментарність вирішення цього питання сучасним пасгернакознавством (МАлексеева, Г. Гиржева, А. Жолковський, А. Креганін, Н. Кузіна, Ю. Лазебник, ЮЛевін, Ю. Щеглов, В. Ярмак), а також констатується, що художній світ Пастернака-лірика не розглядався, як це мало б бупі, з точки зору законів його художньої онтології.

У підрозділі 22, “Хсратеріститшюпейхудооюпюго світу Постер юка-лірика: матерктшо-тічеснш та духовио-смисловт таїш реальності", на основі дескриттговно-герменевтичного аналізу встановлюється духовно-тілесне походження реалій художнього світу Паотрі така-ліріжа Ця реальність, маючи тілесно-матеріальний статус, характеризується ще: й внутрішньо-духовним стшусом, завдяки наявності в ній сфери «родової суб'єкттюсті», до якої виявляється причетним усе існуюче. Ця реальність характеризується тілесністю і духовністю як двома обов’язковими та невіддільними своїми жостями: тут немає тшої, бездуховної тілесності, як і безплотного,

нешіленого внутрішнього ідеального змісту. Крім того, для даної художньої системи опозиція «внутрішнє/зовнішнє» є нерелевантною, замість неї діє механізм вільної підстановки: явища внутрішнього порідку подаються як тілесноподібні форми

(свідомість ліричного «я» - внуїрішня тілесність, наповненість речами), а тілесність являє собою форму, яка здатна нести внугрітіїітьо-духовне, юна зберігає думки, почуггя, переживання, враження та передає їх, тобто послуговується ними як власними ознаками. Як наслідок, емоції, почуття, враження стосовно об'єкта нерозривно пов’язуються з самим об’єктом і складають його невід’ємну прикмету; явищам світу притаманна здатність викликати стани-враження, бо юни наділені внутрішнюю енергією; мати відчуття й проникагися внутрішнім станом, за Пастернаком, - прерогатива всесвіту взагалі.

У межах даного художнього світу все наділене однаковими величинами вимірювання, існує на одаих і тих же засади, має загальні властивості, виготовлене ніби «з одного шматка», з одного матеріалу реальності, за одними і тали ж закономірностями та характеризується загальною спорідненістю та фундаментальною пов’язаністю всього з усім. Цим пояснюються особливості відносин ліричного «я» зі «світом», побудованих на зміщенні співвіднесення «я»\«не-я», «свсє»/«чуже», ЦИМ же пояснюється відповідність пастернаківської лірики означенню «пейзаж душі» та «природний пейзаж» одночасно. Автор дослідження не погоджується з досить популярною в пастернакознавстві думкою про тяжіння Б. Пастернака до пантеїзму, пристрасть поета до оживлення природних явищ та матеріальних речей, створення їх персоніфікованих богоподоних образів. У межах даного художнього світу все існуючі є одноприродеіим, таким, якому притаманні внутрішні та зовнішні виміри, що внзначає мислення про навколишнє та сприйняття його за принципом аналогії. Подібність розцінюється як свідоцтво внутрішньої спорідненості явиш, що мають спільні жості, а зовсім не екстраполяція людської вимірності на світ.

У підрозділі 23, “Проірсуапьність у художньому світі Пастсрііака-лірш'сі\ викладається ідея містеріальної природи пастернаківської реальності. Насампцхд констатується, що світ Б. Пастернака відзначається динамічним характером: його зіткано з густої мережі вчинків і відносин. Шляхом струкіурно-семаншчного аналізу окремих ліричних текстів доводиться, що художній світ Пастернакаглірика розгоргаєіься безпосередню <оуг і зараз», завади конк[)еший, не може спостерігайся відчужено як незмінна, перебуваюча в собі сутність, і дійсний лише для того, хто бере: в ньому участь, оскільки ця реальність пульсує, заново створюючись щомиті. Подібно до місгеріального дійства, вона залучає все і вся до участі в тому, що відбувається, і відводить кожному певну' роль у цьому процесі. Художній сеіт з таким потенціалом подієвосгі має безліч актантів - суб’єктів, надоєних енергією, волею та здатністю до дії

Явища поетапного евпу Пастерна<а - функції, які ще мають виконатись і визначитися в практичному порядку, за іх роллю в містерії що відбувається. Те чи інше явище подається тут як подія його втілгння, процес надбання світом і має ознаки

виконаної роботи по того створенню, що і визначає процесуапьнісгь художнього світу Пастернака-лірика, який ;саракгеризуєгься суцільною подієвістю та постає як реалізований акт, виконаї іе зусилля, результат проведення певної роботи.

У підрозділі 2.4., “«Торкаит» і «діалог» як способи іщтіт жіац у художньому світі Пастеріаксніірика'’, йдеться про принцип, який лежить в основі існування речей та явищ у художньому світі ІТастернака-лірика, - взаємонадбання. Цьому світові властива незмінна погреба в «іншому», як у собі самому, що встановлює проюкативний статус речей у ньому. Закон даного художнього світу полягає в тому, що будь-яке явище зорієнтоване на власне оточення як можливість реалізації в ньому свого існування. Цим законом вимірюються жили і смерть художнюю світу Пастернака-лірика Жши -означає накопичувапі та впрачаш енергію, діяти і зазнавати впливу, відкриватися всесвіту, апозаконгактнісіь таізоляція-це смерть.

Взаємонадбання як спосіб існування речей та явищ у художньому світі Пастернака-лірика являє собою процес взаємодії, який передбачає двобічну участь-реагування контактерів і є суб’єкт-суб’єкгним (особисгісним, за принципом «я>м<ги») типом взаємин. Контакт здійсниться на рівні матсріатьнофізичному як контакт-торкання (проникнення, змішування, доторкання та ін.), який призводить до змін зовнішнього вигляду світу, надбання ним нових рис та ознак; а на рівні духовно-смисловому - як конгакг-діалог (розуміння, сперечання, дискусія, обмін внутрішнім досвідом), який реалізується як надбання нових вражень, почуттів, переживань. Наявність у пастернаківській реальності матеріально-тілесної сфери забезпечує зовнішній контакт, а духовно-смисловий вимір (сфера родової суб’єктивності) - можливість діалогу-контакіу окремих суб’єктів світу'. В процесі контактування між учасниками встановлюється «канал зв’язку», виникає обмін жостями, ознаками, народжується спільний досвід у спільному топосі взаємонадбання.

Третій розділ дисертацій “Внутрішньо організоване ціпе художнього евгіу Пастернака-лірика”, ядлте собою системно-цілісне дослідження способів внутрішньої організації даного світу. Чішниками смисл о- і формотворення всіх рівнів художнюї системи як цілісності вішаються категорії «автор» і «читач», на аналізі яких і зосереджено увагу в цьому розділі. Вони трактуються як реалізація функцій світопороджуючого суб'єкта та як умови осмислення й організації художньої реальності в певну єдність. у підрозділі 3.1, “Ліричніш тип організспрї художнього світу", постає аналіз ліричного способу організації цілого художнюї реальності, згідно з яким моделювання художнього світу здійснюється в особистісі nix категоріях, категоріях «я» (В. Моренець, Л. Гінзбург, О. Забужко, В. Сквозников, ін.).

Підрозділ 32., “Позиція автора як світопороджуючого суб’єкта в художньому світі Постерюка-лірика ”, присвячено розглядові ліричного «я» Пастернака як способу естетичного бачення світу. Ліричний суб’єкт поета характеризується особливою природою акіивносіі, що полягає у спогляданні світу і фіксуванні проявів власного бупя (проявів власної суб'єктивності) як проявів активності світу. Пасивність «я»

Пастернака, на яку так часто звертається увала в кригачній літературі, є наслідком установки на ненав’язування предметові шасних уявлень про нього, що передуюіь безпосередньому кошакіу з ним. Реальність постає як «самосебе-розіфиваїоче-бупя», а ліричний суб’єкт Пастернака визначається я к інстанція, через яку' світобупя стає собою у факті надбання його свідомістю «я». Світ ж активно бутсєве начало сгіриймаєіься ліричним «я» ж інший існуючий суб’єкт. «Я» впускає світ у себе і переживає світу собі як відділене від «я» інше «я», звідки й витикає уявлення про “родову суб’єктивність” світу. Визнання одноприродносіі явищ свгу породжу є організацію бачення цього свіїу на основі принципу “понад бар’єрами”, що встановлює можливість будь-яких зближень речей і явищ на основі закону фундаментальної пов’язаності всього існуючого.

Такий тил мислення про світ являє собою «шслення-у-світі» і грунтується на визнанні персональної причетності усвідомлюючого до світу. Уявлення, знання, істина про світ постануть ж результат внутрішньо і робота свідомості та характеризуватиметься і фактографічністю, і суб'єктивністю водночас. Виконання ж функції’ організації світу' в єдине ціле можливе лише з однієї придатно''для цього позиції - позиції учасника процесу розкріптя світом самого себе - і реалізується як рівновага між дією та споїтощанням.

Шляхом текстуального аналізу доводиться, що в ліриці Б. Пастергеїка спостерігається суміщення контекстів оповідача-спостерігача і діючого в контексті того, що відбувається зі світом. Позиція суб’єкта нарації - максимально іцгцівщуалізована, локалізована «тут і тепер», в координата?: топосу самої події і невіддільна від дії та враження, нею спричиненого, що пояснюються матеріальним характером художнього світу Пасгернакаглірика Загальна картина того, що відбувається в світі, є відкритою структурою, яка складається з декількох позицій, що належать суб’єктам дії, - декількох систем оцінювання, декількох просторових, планів. На те, шр відбувається, відсутні сторонні погляди, властивості речей подаються як енергія, в якій вони перебувають, певна життєва ситуація (містеріальне дійство) кохання, творчості, розриву, грози, приходу осені, впливу якої підпорядковується весь світ, а художнє бачення його стає сповідальним, документальним та багатоплановим.

Акшвнісп, ліричного «я» Пастернака по відношенню до світу - відкрита активність, та, що запиіує, провокує, відповдає; а не охоплює і завершує бачення реальності. Позиція світопороджуючопо суб’єкта відзначається повною вішегеніспо в саму подію спілкування зі світом, з якої і організується бачення художньої реальності як цілого. Художній світ Пастернака-лірика естетично нестійкий, оскільки не має позиції, яка б ззовні завершувача його бачення. Світ подано в етичних характеристиках діючого в ньому. Естетичні показники не спростовуй лься, визнаючись як такі, що належать самій реальності, а не погляд на неї, і описують життєдіяльність як творчий процес. Явище володіє художністю в самому жилі, а мистецтво включається в творчий процес природи, постаючи серед світових речей. Гарантією істинності побаченого в світі є освоєння реальності на основі переживання її" ліричним «я».

В останньому підрозділі 33. третього розділу дисергацщ “Читач як

свтопороджуючийсуб’єкп художнього світу Постер юка-лірш", категорія «читач» розглядається ж особливий компонент художньої системи твору, який організує його сприйняття. Оскільки світ у художній системі Б. Пастернака існує як враження, то чуттєве його переживання - единий спосіб надбання змісту, зафіксованого у тексті. Чигання - такий же акт розуміння, а значіпь, творчий акт, як і створені ія (¡юрми твору, що втілює зміст досвіду ліричного «я» про світ. Продуктом процесу ЧІШІННЯ повинно сгаш те саме враження, яке раніше сприяло виникненню твору. Художній зміст не є дежою думкою чи ідеєю, котру ангор закодував у тексті за його образами. Зміст реалізовано у тексті як механізм, який за умови його сприйняття породжує в свідомості читача необхідне враження стосовно ситуації, тоді', що відтворено в тексті. Завдання мистецтва, за Пастернаком, - стати «джерелом насолоді»), тобто бути «фактом з живими наслідками», відгуками. Текст же сам по собі - ескіз, етюд до можливого народження всесвіту. Внаслідок такої установки контекст читача втягується в загальний контекст пода явлення світом самого себе, розмикаючи рамки художнього тексту в життєву реальність. Такий тип співвідношення тексту та зображеної в ньому реальності близький до «маніфестаційпого» гюо '(перформативного» типу, для якого характерна актуалізація под ій, про які розповід ається, в процесі їх сприйняття.

Тому, ж організоЕіане ціле художнього світу Пастернака-лірика законами його поетичного втілення і ях створюються умови для адекватного їх сприйняття читачем, присвячено четвертий рвділ дисертації, “Зовнішньо організоване ціле художнього свпу Пастернака-лірика»” Художній світ Пастернака-лірика - буття, що зростає, становиться, змінюється і не є рівним самому собі будь-якого наступного моменту. Завдяки цьому лірика, що його втілює, має чітко виражений подієвий план. У підрозділі 4.1., «Втічения динаміки художнього світу Пастернака-лірика: сюжет і фабула», аналізується фабульносюжетний устрій лірики Б. Пастернака Оскільки створена нею художня реальність має два модуси існування (матеріально-тілесний і духовно-смисловий), то подієвісіг представлена в кожному з них, будучи виразником динаміки духовно-смислового руху (внутрішньої зміни) і руху просторово-матеріального (зовнішньої зміни) в ньому, а наявність чітко вираженої фабульності -категоріальна ознака ліричної системи Пастернака. Модель, яка описує динаміку художнього світу Пастернака-лірика і характер годієвосгі у ньому, може бути представлена, на думку' автора дисертації, наступною умовною схемою: «Стихія -атрибуг-індикагор - зміщений світ». Подієвісгь у пастернаківському світі виявляє активність самої реальності. Стихія - динамічна сила, нічим не стримана, яка наділена енергією, необхідною для здійснення будь-яких дій у даній реальності. З числа найбільш показових акгангів художнього світу Пастернака-лірика в дисертації виділяються такі: «зима», «весна», «літо», «осінь», «кохання», «розрив». Усі вони існують як сили природні, оргшічиі в рамках художньої реальності, що здатні до самореалізації. Кожна з них має власний характер впливу на світ, але виявляється і розцінюється кожен факт впливу як творчість, притаманна самому' житло. Вгшив стихії на світ має «прикмета»

(супроводжувальні ознаки, знаки проведеної робота), за якими він може бути впізнаний. Вони визначаються в дослідженні ж атрибути, іцдикаггори стану світу. Результатом дії стихії є зсув світобудови, який формує певний стан світу (у внутрішньому та зовнішньому планах). Побудована схема, подієвості є загальною схемою всякого процесу, що має місце в реальності і реалізується у фабулі ліричного тексту даної художньої системи.

Що стосується формально-зображальної (сюжетної) організації’ по,дієвості в ліриці Пастернака, де процесуальної, подано як послідовно організований спосіб її бачення, то вона представлена ж зміни, що даклься «в кінцевій відірваності окремою стану» (пастернаківська термінологія) художньої реальності, оскільки мистецтво втілює сам «градус зміщення реальності» дією сили (стихії) на неї. Динаміка світу кристалізується у моментальному, миттєвому його сталі, який фіксує найвищий момент здійсненого зміщення світобутія. Світ, що перебуває в стані руху, постає ж окрема застигла поза світу. Динаміка пастернаківського світу пргігне втілення в пластиді, набуття визначеності, фіксованості. Світ, з одного боку, - енезгія, світовий промінь, з іншого, ця енергія залишає після себе застиглі форми, » яких зберігається. Тілесність світу, що спостерігається, - відбиток сили, яка його пронизала, виконавши певну роботу. Ці спостереження дозволили зробити висновок про те, що сюжету ж розгорнутої послідовності бачення подій лірика Б. Пастернака позбавлена, бз подає не сам процес, а його цілеспрямування - результативність. Моделююча художній світ свідомість розщеплює те, що відбувається, на сеґменги - окремі самостійні миттєвості - і фіксує їх, приписуючи дійству значення і смисл. Те, що здалось випадковим у момент його виникнення, фіксується ж таке, що має чітке функціональне призначення і місце в загальній процесуальності світу. Причинність не привноситься в світ свідомістю ліричного суб’єкта ж його здатність довільної асоціативності (як це подекуди трактується в науці), а представляє собою розуміння з цієї позиції того, що відбувається, ж наділеного каузальністю в самій реальності.

Підрозділ 42., “Образ як форма, гцо втілює художній світ”, присвячений аналіюві пастернаківської поетики в аспекті струїсіурування образу світу лірики миіця. Вся незвичайність створеного поетом образ;/ світу пов’язана з тим, що в зображенні поетичної реальності акцентовано момент, коли речі, які проходять процес творення, застигли на півдорозі, коли сліди перетворень вже почали проступати і виявились схопленими художньою свідомістю.

Принцип художнього моделюванні світу, що використовується Пастернаком, грунтується на сприйнятті будь-жого явища через метонімічну опосередкованісгь середовищем, що його втілює, і метафоричне стягування всередину змодельованого явища того, що його перетворює. Ця особливість пояснюється взашонадбанням як законом існування в художній реальності Пасгернака-лірика та суцільною дієвістю, постійною самоактуалізацієго світу. Світ постає нероздільним в акгі творення/переробки, бо все в ньому охоплюється єдиною силою творчої перебудови. Речі, предмети, явища

світу втрачають свою відокремленість, переходячи у класне оточення як у свою нову іпостась-рсапізацію та вбираючи все навколишнє за принципом кої гіакіу-взаємодІЇ «всього з усім».

Для образу світу, надамо зафіксованого в ліриці Б. Пастернака, характерне просторове втіленім. Про лір, що наділений різноякісністю, становить основну характеристику образу світу з ознаками топологічності та топоірафічносгі. Смислова єдність речей, подій, явищ розкривається поетом не в порядку часоюї послідовності, а синхронно, за внутрішньо рефлективною логікою такого цілого, яке оформлене як топос, що здолав хронос, - в єдиній просторовій площині. Просторова локалізація дозволяє втілти та продемонструваги «конгакгність» - найважливіший момент існування художнього світу Пасгернака-лірика Опозиції, в які вкладається опис простору в цій реальності, - <абли»шня/віддалення» та «надбання/відбирання». Основними просторовими показниками тут виступають «просгорнісгь», «тіснота», «хаос». Опис простору завжди максимально розкргокений, дискретний, детальний і статичний, що ще раз доводить неможливість ¡:юзгорнугої сюжетності вданій художній системі.

Час у художньому світі Пасгернака-лірика виведено назовні, подано через форму простору, в просторових координатах. Дія і зміна як її результат - характеристики часового порядку - в художній системі Пастернака також подані через просторове втілення. Процес, який має бути зафіксованим в оповіді, подається як опис «масових сцен», що помічає не саму дію, а її учасників та характер змін, що відбулися в світі.

В останньому підрозділі 4.3. четвертого розділу дисертації, “Текст ж організоване виаіоачювання про художній світ: слово про світ”, увага приділяється комунікативному статусу лірики Б. Пастернака з точки зору розуміння тексту як повідомлення про художній світ. •

Аналіз ліричного гавдемгсення про художній світ через дослідження внуїрішньокомунікагивноп) статусу тексту (експлікованого автора та адресата повідомлення) -засвідчив, що художня система Пастернака підтверджує чималу кількість звертань до сіпуації діалоіу. Останній являє собою д іалог суб’єктів свідомості, а не тільки риторичний діалог суб'єкте; мовлення, що визначає наявність у ліричному повідомленні про світ декількох суб’єктів-комунікангів. У даній художній системі пріоритетною є множинність рівноправних між собою трактувань того, що здійснюється й про що повідомляється. Позиція, зі якої ведеться розповідь, максимально суб’єктивована з мовного погляду. Предмет, под ія, явище подаються в світлі чиєїсь позиції, так би мовити, з чийогось голосу. Спою про світ - несамоцінне і невіддільне від контексту, який його породжує. Манера мовлення про світ з огляну на його зовнішньо комунікативний статус не є втіленням філософських роздумів «людини взагалі» або ж реакції стороннього спостерігача, вона інтимна та особистістю орієнтована й внутрішнім устроєм розрахована саме на таке читацьке сприйняття.

У висновках формулюються загальні підсумки дисертаційного дослідження. Художній світ - це якість твору, здатного продукувати унікальний самоцінний художній

феномен; а також літературознавча категорія, покликана описувати художню систему як поетичну реальність. Твір ж художня реашіість має розглядатися з погляду на закони його художньої онтології, що визначають свофіднісгь певного художнього явиша та всі особливості його організації(вт іутрішній устрій, художнє оформлення, сприймання).

Констатується, що аналіз художньої реальності Пастернака-лірика з огляду на зазначене розуміння категорії «художній світ» включав три етапи: а) дескрипшвно-гсрменешичний опис художншпо світу як існуючого феномена, аналіз законів, структури та характеру протікати процесів у ньому; б) системно-цілісне дослідження способів внутрішньої організації світу (функціонування категорій «автор», «герой», «читач» в якості світопороджуючих суб’зсгів); в) вивчення об’єктивації' художнього світу в структурі твору за законами поетики, що передбачало текстологічне та струюурносемангичне дослідження сюжіїгно-фабульного рівня лірики Б. Пастернака, структури художнього образу даної поетичної системи, включаючи його часово-просторові парамеїрн, та аналіз комунікативного статусу ліричного тексту. Наголошується, що окремі елемента та різні цієї' художньої системи характеризуються взаємною впорядкованістю та відповідністю внутрішнім законам художнього світу Пастернака-лірика.

Основні положення дисертації ізикіадені в таких публікаціях:

1. «...Места и главы жизни целой...» (изобразительность лирики Пастернака) // Слов’янський збірник; Східнослов'янські літератури. - Одеса, 1997. -Вип. 4.-С.230-241.

2. Образ в конгексті категорії «художній світо (зі спостережень над поетичною системою БЛасгернака) II Проблеми сучасного літературознавства. - Одеса, 1997. -Вип. 1.-С.179-190.

3. Організація процесів в художньому світі поезії Пастернака // Історико-літерагурішй журная - Одеса, 1998. - №4. - С.68-74.

4. Поэтика поступка в художественной системе Пастернака // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство. Журналістика - Вип. ПІ.- Т.1. -Дніпропетровськ: Ввд-во Дніпропетровського ун-ту, 1999. - С. 20-27.

5. Художественная система БЛПастернака: черты эссеисгачносги и биографизма Проблеми сучасного літераіурознавсгЕа-Вип.5.-Одеса; Маяк, 1999.-С. 163-171.

6. Особенности художественного мира в лирике Пастернака // Роди і жанри літератури: 36. наукових праць за матеріалами конференції, присвяченої пам’ягі преф. ГАВ’язовського.-Одеса, 1997.-С. 162.-166.

7. Художественный мир БЛасгернака в мифологическом контексте // Духовна спадщина Київської Русі - Одеса, 1997.-Вип.2.-С. 168-178.

АНОТАЦІЯ

Іванова ОА.-Худажній світ Пастернака-лірикх-Рукопис.

Дисертація на здобугігя наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 - російська література. - Одеський дерасавшш університет ім.І.І. Мечникова, Міністерство освіт і науки України, мДдеса, 2000 р.

У дисертації дослід>ю/еться художня система лірики Б. Пастернака в якості ¡удожнього світу, що нею породжується. Доводиться, що даний підхід суттєво розширює имки наукового дослід ження специфіки окремого феномена літературного процесу шляхом іналізу його художньої онтології, залишаючись у межах дескритгивно-іманентного опису художньої системи із застосушінням феноменологічного, ієрменсвпічного, текстологічного па сірукіурно-семашичного методів.

Художня реальність Пастернака-лірика має матеріальний характер, розгортається безпосередню <сіуг і зараз», завжди конкретна, не надається для відчуженого спостереження й дійсна тільки дпя того, хто бере в ній участь. Вона пульсує, створюючись кожної миті заною. Контекст становлення-проявлення реальністю самої себе на рівні поетичного його вгілення суміщує, обіймає контексти всіх учасників естетичної діяльності (автора, героя, читача), а образ світу, що вині ікає в ліричному тексті, має просторові ознаки - ознаки того граф ічносгі та тополоіічносп. Пастернаківське ж слою про світ - максимально суб'єктивоване і невіддільне від контексту події', що відбувається у світі і зі світом.

Ключові слова; художній світ, естетична діяльність, художня система, лірика, образ, структура, сематичнаі (|юрмальна організація, світопороджуючий суб’єкт.

АННОТАЦИЯ

Иванова ЕА Художественный .мир Пастерпака-лнрнка. - Рукопись.

Диссертация на соисісашіе ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. Одесский государственный университет им. И.И. Мсшнкова, г.Одесса,2000 г.

В диссертации осуществляется попытка внутренне непротиворечивого описания художественной системы лирики Б. Пастернака как уникального образования с выявлением тех качеств, которые определяют его художественную ценность, поэтому исследование посвящено рассмотрению лирической системы Пастернака в качестве особого поэтического феномена - художественной реальности. Подобный ракурс лигералуроведческого анализа специфики художественного явления актуален как дпя пастернаковедения, осознающего необходимость изучения своеобразия созданной Пастернаком художественной системы на основании целостного ее описания, так и для теории литературы, продолжающей поиски адекватных методов анализа художественных феноменов.

В данной работе литературоведческий анализ особенностей и закономерностей поэтической системы осуществляется путем анализа ее художественной онтологии, что

переориентирует анализ художественной системы в сферу законов ее художественного бьпия. Исследование целого художественной системы Пастернака-лирика проводится на основе комплексного подхода, кагоры"! опирается на единую научную теорию поэтической системы как художественного мира, чта создает условия дня последовательно-непротиворечивого описания уникальности художественного опыта Пастсрнакаи интерпретации отдельных свойств данной лирической системы.

«Художественный мир» - литературоведческая категория, призванная описывать произведение (систему произведений) как возникающий в результате эстетической деятельности уникальный феномен, с одной стороны, и качество самого произведения бьпъ художественным миром, что означает создание условий, при которых вырабатываются и обрегакя статус единственно полномочных законы и способы актуализации вымышленных автором художественных явлений, с другой. Между закономерностями художественного мира произведения и организацией художественной системы (внутреннего ее строения, художественного оформления и восприятия) существуют взаимно однозначные соответствия.

В связи с таким пониманием природы художественной реальности исследование художественного мира Пасгернака-лиртка включало три этапа: дескриптивпо-терменешичсское описание художественного мира как существующего феномена, анализ законов, структуры и характера протекания процессов в нем; систем! ю-цел оатое исследование способов внутренней организации мира (функционирование категортй «автор», «герой», «читатель» в качестве миропоровдюшдх субъектов); исследование объективации художественного мира в структуре произведения по законам поэтики, что предполагало стругаурно-семиотический и семантико-текстологический анализ сюжетно-фабульного уровня лирики Б. Палернака структуры художественного образа данной поэтической системы, включая его пространственно-временные параметры, а также анализ коммуникативного стгалуса лирическоготексга.

Художественная реальность Паспрнака-лирика отличается мисгериальным характером, будучи растущим, становящимся и не равным в каждое иное мгновеше самому себе бытием, которое приобщает к хбе, устраняя возможность отчужденности и наделяя каждого ролью в происходящем. Способ организации процессуальносш в художественном мире Пастернака-лирика может быть сведен к схеме, являющейся общей для всякого события, имеющего здесь место: «стихия (сила-чувство, несущая изменения в мир) - агрибуг-ивдшеагор (орудие воздействия на мир и фактор проявления воздействия) - смещенный мир (новое состояние мира)». Художгсгвенный мир Пастернака-лирика сплошь активен и п]юцессуапьго проявлен, в нем наличествует множество актантов, выполняющих: колоссальные объемы работы, в результате которой рождается мир и все в нем.

В лирике Пастернака иа уровне организации ее художественного целого наблюдается совмещение контекстов созерцающего (автора), действующего (героя) и воспринимающего (читателя) в контексте происходящего - контексте совершающегося

процесса сгановлешт-проявления реальностью самой себя, что определяет такие ее черты, как максимальная су&ьесттность и столь же предельный факгографизм, эстетическая неустойчивость и этическая ориетированносгь, опсрыгостъ и многоплановость.

Закон всеобщего родства и фундаментальной связности, характерный для вещей, явлений, процессов художественного мира Пастернака-лирика, обеспечивается

одновременной повсеместной и безраздельной телесно-духовной одноприродностью всего существующего в нем, а способом существования в данной реальности яатяется взаимообретение, сгроящс«ся по типу субьекг-субьекгных отношений как взаимодействие-касание и взаимодействие-диалог.

Образ мира Пастернака-лирика (юплощение художественной реальности в структуре лирического текста по законам поэтики) имеет пространственные показатели, отличаясь топографичностью и топологичносгао, моделирование мира максимально статично: динамика стремится к фиксированному воплощению, в связи с чем, при ярко выраженной фабульностн данной поэтической системы, ее характеризует принципиальное отсутствие развернутой сюжетности.

При рассмотрении лирических текстов Пастернака в качестве сообщений о художественном мире окатилось, что коммуникативный статус лирики Пастернака характеризуется диалопгчносгыо, причем диалог представляет собой не только диалог субъектов речи, но и субъектов сознания, отчего сообщение о мире - полистилисгично, индивидуализировано, интимно и несамоценно.

Ключевые слова: художественный мир, эстетическая деятельность,

художественная система, лирика, образ, структура, семантическая и формальная организация, миропоро’лдающий субъект.

Summary

Ivanova Е A The artistic world of Pasternak’s poetry. - Manuscript

Thesis for Candidate degree in Philology, speciality 10.01.02 - Russian literature -Mcchnikov State University of Odessa, 2000.

In the thesis die artistic: system of Pasternak’s poetry is investigated as an artistic world produced by that system. It is proved 1hat this approach extends the boundaries of scientific research of the specificity of a separate phenomenon of literary process by means of analysing its artistic ontology, with analysis remaining within the bounds of immanent hermeneutic description of the artistic system, textology and structural-semantic investigation.

The artistic reality of Pasternak’s lyric poetty is notable for its mysterial nature, it reveals itself “here and now”, is always concrete and cannot be observed estrangedly, it is actual only for those who participate in it This reality pulsates and is at each moment created anew. The reality’s formation-manifcstation context on the level of its poetic realization unites all the participants of aesthetic activity (author, character, reader) and the image of the world which arises in the lyrical text has space markers - topographical and topological. Pasternak’s w'oid about surrounding