автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Инфинитивные конструкции как средство выражения логической модальности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Инфинитивные конструкции как средство выражения логической модальности"

ОДЕСЬКІМ ДЕРКАВШИ УНІВЕРСИТЕТ їм. І.І.Мечникова

на правах рукопису

ШШНА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК ЗАСІБ' ВИРАЖЕННЯ ЛОГІЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ

Спеїйальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фїлологічішх наук

Одеса 1У94

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Дніпропетровському держав юму аграрному університеті

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

Провідна установа - Запорізький державшій університет

Захист відбудеться 15 грудня 1994- р. о 13.00 год. на' засіданні спеціалізованої вченої ради К 068.24.08 - .

з філологічних наук в Одеському державному університеті за адресою: 270058 Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.129 .

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Одеського державного університету.

Автореферат розіслано // 1994 р.

доцент Астахова Лідія Іванівна

Офіційні опонента - доктор філологічних наук.

професор Бересняв Сергій Данилогіч кандидат філологічних наук, доцент Яцій Михайло Захарович

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Сучасна лінгвістика все інтенсивніше займається вивченням змістової сторони мови. Проблеми семантики знаходяться в центрі ;.'ваги сучасного мовознавства ке тільки тому, що через цей аспект розкривається комунікативна суть мови, ала й тому, що змістова сторона мови безпосередньо поєднана з пізнавальною діяльністю людини 1 є по-іівм дії багатьох суміж- * mix наук - філософії, гносеології, літературознавства, Інформатики та інші, цо вивчаьгь процеси формування 1 передачі знака в системі мови.

Одним з таких досліджень є дана робота. Вона присвячена вивченню інфінітивних конструкцій як засобу вираження логічної модальності. Еибір теми зумовлений двома основними причинами: ' •

1. недостатнім рівнем дослідженості інфінітивних конструкції у сучасному мовознавстві;

2. відсутністю єдиного критерію при визначенні синтаксичного статусу інфінітива і, як наслідок, Існуючою в мовознавстві непослідовністю при віднесенні Інфінітива до різних членів речення в аналогічних, конструкціях, що проявляється

в суперечливих судаетшлх мовознавців відносно цих конструкцій. Вирішзшія даних питань є досить актуальним на сьогоднішньому етапі розвитку мовознавства.

МЕТА ТА ЗАВДАїШЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мстп даної роботи полягає в створенні мовної системи логічної модальності. Мата дослідження зумовила постановку 1 вирішення таких завдань:

І. семантичний аналіз модальних компонентів інфінітивних конструкцій;

Г. семантичний аналіз інфінітивних компонентів;

3. вия. лоння характеру взаємозв'язку компонентів конструкції; .

4. визначенні синтаксичного статусу Інфінітива.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНІЙ. Дослідження виконане на

матеріалі художньої прози, суспільно-політичної хроніки та науково-технічної літератури. Для- аналізу художньої прози відібрані твори німецьких авторів XX століття: Т.Мєннч. Д.Нол-ля, Л.Фейхтвячгера, Е.Штріттматтера та Інотіх. Науково-технічна прозв представлена науково -технічним журналом und

,Е1зєїГ. Матеріалом для аналізу політичної хроніки послу: аїли газети "Neues Beutaciilaad" і "Deutsche Tribune".

ДОСТОВІРНІСТЬ ПОЛОЖеНЬ ЛІДГВЄРДЖУЄГЬСЯ ДО.’ЛІД”ЄШІЯМ . текстового масиву, що містить ІОО 000 випадків вживання Інфінітивних конструкцій. _

Для Е^рішоння поставлених завдань використовувались методи семантичного та прагматичного аналізу.

Наукова ноаизна роботи полягає в тому, що інфінітивні конструкції розглядаються як семантична 1 синтаксична єдність.

Е роботі пропонується структура поля модальності 1 його ми-ро-noj’lB. Категорії "шоохідність", "мокливість" 1 "золя" розглядаються в їх взаємозв'язку, при цьому категорія "воля" впершэ виділяється в полі модальності.

На захист виносяться такі /голожекня дисертації:

' І. Інфінітив у сполученні я будь-яким модальним компонентом являй собою семантичну 1 синтаксичну єдність.

2. Семантична сполучуваність інфінітива з модальним компонентом строго вибіркова. *

3. Інфінітивні конструкції завади входять до складу присудка, тому виділення функцій інфінітива як другорядного члена речення видається неправомірним.

4. інфінітиви та інфінітивні групи досліджуваних конструкцій звичайно виражають психічний стан суб'єкта.

5. В рг.лі модальних компонентів можуть виступати не тіль-

ки дієслова, що виділяються в граматиках як модальні, та синонімічні їм дієслова, але також словосполученн; 1. безособові конструкції. .

6. Паралельне існування відносно великої кількості модальних компонентів для вираження того ж самого виду модальності зумовлене, з одного боку, строгим семантичним вибором Інфінітивів у відношенні до модального компонента конструкції, а з другого - спеціалізацією модалъых компонвгтіь, що вживаються для вирааенБЛ того ж самого виду модальності.

Теоретичне значення дисертації пов'язане з розробкою в ній загальних проблем модальності і теорії лексико-синтаксичшг полів. .

- З -

Практичне значення роботи пЛглгає в тому, що її оснс ті. положення та в-сновкл можуть бути використані в практиці викладаїшя німецької мови у вузі при вивченні/тем "Модальність” та "Інфінітив". • * .

АПРОВАЦІЯ Р060ТИ. Про результати дисертаційного дослідження було повідомлено в доповідях на таких науково-теоретичних конференціях: '

1. міжвузівській конференції "Гуманізація 1 гуманітаризація - пріоритетний напрямок державної політики України в галузі віщої освіти" в м. Дніпропетровську - 1992 р.

2. наукошх підсумкових конференціях Дніпропетровського держуніверситету - І969-1992 рр.

Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри Іноземних мов Дніпропетровського державного аграрного університету.

Ка матеріалі дисертації опубліковано 4 статті.

Характер основних завдань 1 методи їх дослідження визначили структуру роботи', яка складається з вступу, трьох розділів, висновків і бібліографії. Першиї* розділ - '’Про стан питання в сучасному мовознавстві". Другий розділ - "Аналіз інфінітивних конструкцій, що складають поло модальності".

Третій розділ - "Поле модальності".

У "Вступі" Формулюються мета 1 завдання дослідження, його наукова новизна, теоретична 1 практична значимість, а також положення, що виносяться на захист; характеризується матеріал та методи аналізу.

У першому розділі подаються вихідні теоретичні положення 1 визначається об’єкт дослідження.

Друг/й розділ присвячений аналізу Інфінітивних конструкцій, що складають поле модальності. В’ньому проводиться семантичній аналіз модальних компонентів інфінітивних конструкцій, а також дослідження їх взаємозв'язку.

У трлі,ьо,.'у розділ розглядається поле логічної модальності тг його складові частини: мікрополя "необхідність", "можливість" і "воля". '

І.Іета роооти - побудова поля модальності. Для цього був проведений семантичний аналіз модальних, та інфінітивних, компо-

нентів конструкцій, що виражають необхідність, можливість І волю. Семантичний аналіз модальних компонентів показав, що в потому мікрополі фушсціонуг один, я досить велика кілі -кість модальних компонентів, що зумовлено двома взаємодіючими факторами: • .

1. спеціалізацією модальних компонентів;

2. семантичним вибором Інфінітивних компонентів.

Аналіз показав, що кожний модальний компонент, який використовується у сполученні з Інфінітивним компонентом, не може бути замінений ніяким іншим модальним компонентом, тому цо при такій заміні думка, що виражається, уявляйте собою вже зовсім інший факт об'єктивної дійсності.

З другого боку, аналіз Інфінітивних компонентів показав, що воші, як 1 модальні компоненти, Еідіграють в Інфінітивній конструкції активну роль, проявляючи у відношенні до них семантичний вибір.

Результатом взаємодії цих факторів є,інфінітивні конструкції, які абсолютно однозначні в певній ситуації 1 повністю виключають для мовляиша можливість вибору, тому що будь-яка заміна спричиняє зміну предиката.

При проведенні семантичного аналізу ьяутрішьоі структури мікрополіб виявилось, що для вираження того самого виду модальності вживається відносно велика кількість модальних компонентів. Семантичний аналіз показав, що однією з причин цього є спеціалізація модальних компонентів.

Під спеціалізацією модальних компоненгів ми розуміємо вживання тільки одного модального компонента для вираження певної думки 1 неможливість вживання для вираження цієї думки іншого модального компонента.

Найбільш загальний модальний компонент у кожному мікропо-лі являє собою центр модальних компонентів, що виражають необхідність, можливість та волю. .

Але бувають випадки, коли сама через сзоє загальна значення центр модальних компонентів не може бути використаний для виражання якоїсь конкретної думки. Годі в ролі модальних компонентів використовуються інші дієслова 1 словосполучення.

Щ модальні компоненти знаходяться в стані додаткової дистри-

буції у відношенні до центру модальних компонент Ні та до інших модальїшх компонентів, ідо вживаються для виражйшя даного виду необхідності, можливості чл волі. Лід додатковою дистрибуцією мї розуміємо вживання певного модального компонента в такому контексті, в якому не зустрічається ніякий інший модальний компонент, піо функціонує в цьомі к виді необхідності, можливості чи волі.

. Особливо яскраво спеціалізація модальних компонентів проявляється в тему випадку, коли модальні компоненти, що виражають один вид модальності, вживаються в сполученні з одним Інфінітивним компонентом. Так, в мікрополі "воля" модальні компоненти auJTordcrn, einladen 1 bitten виражають crxo- . нукання до дії. Есі зони зустрічались у сполученні з інфінітивнім компонентом Plata nehmen . Під час аналізу виявилось, що дієслово аиґїогйет виражає спонукання вищестоящою особою у відношенні до нижче стоячої, дієслово bitten , навпаки, -ішзкчестоящею особою у відношенні до вищестоящої, а дієслово einladen - спонукання у відношенні до особи з рівним соціальним статусом.

Окремим видок спеціалізації модальних компонентів є вираження заперечення. Заслуговує на увагу той факт, що вираження заперечення проводиться не лише зідопомогою механічного додавання заперечення nlcht до лексеми в стверджувальному значенні, але Я іншими способами. Ця закономірність характерна для всіх мікрополів.

Обмежування тішу kaum, r.ur, fast вживаються для підсилювання заперечення. Воїш чітко виділяють із загальної маси дій дію, виражену інфінітивом, підкреслюючи необхідність чи можливість виконання цієї дії або волю до її виконання.

Пов-_. і категоричне заперечення .виражається з допомогою запитання. Контекст завжди переконує нас. в тому, що позитивної відповіді н.і дане запитання практично не існує. Саме для того, щоб підкреслити немо:клт*в1сть позитивного вирішення, 1 вживається запитання.

Особливої уваги заслуговує такий спосіб вираження заперечення, як вживання іншої лексеми. Наприклад, в мікрополі "необхідність" у ролі заперечення до модального компонента

- в -

•ліїіззеп вживається модальний компонент nicht brauchen, в мі-крополі '’можливість” антонімічними є модальні когюненти lertlgbrlngen 1 nlcht wager , а в мікропорі "воля" пара модальних компонентів trachten - vermelden також являють собою варіант заперечення -з використанням Іншої лексеми. . 1

Найцікавішим засобом вираження заперечення є такі спо-лучеігня модального та Інфінітивного компонентів, які, вживаючись у стверджувальному значенні, виражають негативне ставлення до даної дії, негативну оцінку дії з боку окремої оссЛі або всього суспільства.

Під семантичним вибором Інфінітива ми розуміємо сполучення Інфінітива тільки з одним іе модальних компонентів для вираження певної думки 1 неможливість його сполучення з іншими модальними компонентами для вирглання цієї ж думки. Ми вважаємо, цо Інфінітив не є "пасивним" придатком модального компонента, а відіграє в інфінітивній конструкції активну роль. Будь-я'га конкретна думка має адекватне вираження відповідних модальних відносин. Для повної реалізації цієї функції обидва компоненти конструкції - модальний та Інфінітивний - є активними, так ідо Інфінітивна конструкція становить собою результат їх взаємодії. З боку модальних компоненті'' це проявляється в їх спеціалізації, з боку Інфінітивів - в їх семантичному виборі. Обидва компоненти даної конструкції взаємообумовлені.

У відповідності з комунікативною установкою Інфінітивні компоненти вибирають єдиний можливий у даній ситуації модальний компонент, що рівнозначно відсутності будь-якого вибору.

При проведенні семантичного аналізу інфінітивних конструкцій були визначені семакласи Інфінітивів, після чого досліджувалась їх сполучуваність з різними модальними компонентами, що вживаються для вираження одного виду модал?ност1.

При Цьому виявилось, що семантичний вибір інфінітивів у відношенні до модальних компонентів прояв/меться таким чином: ’

, І. з боку всього семакласу;

2. з боку окремих інф-’чітивів одного семакласу; .

3. з боку одного інфінітива, що актуалізує різні значення.

Інфінітивні компонента необхідно розглядати в кожній конкретній ситуації у зв'язку з загальним контекстом.' для того щоб не допустити помилок під час визначення їх сполучуваності з модальними компонентами. *

Інфінітиви дієслів часто багатозначні. Для того, щоб актуалізувати тільки одне, необхідно в даній ситуації значення, вони "виоиракгь" різні модальні компоненти. Так, Інфінітив зеїіеп у сполученні з модальними компонентами, що обслуговують мікрополе "необхідність", може актуалізувати 1 пряме,

1 переносне значення. У першому випадку вибирається дієслово тиэзеп, а в другому - модальний компонент кегтюзеп зеіп.

Поло модальності включає, як уке було сказано, мікрополя "необхідніст’", "мокливість" і "воля", що взаємозв'язані та являють собою тріаду: теза - антитеза - синтез. Мікрополе

''необхідність" об'єктивно представляє у цій трізді тезу, тому що виражає, згідно визначенню, однозначний зв'язок між явищами об'єктивної дійсності, який не передбачає заперечення. Мовнім підтвердившим цього служить вживання модальних компонентів мікрополя "необхідність" тільки в стверджувальному значенні.

Мікрополе "можливість" є в тріаді поля модальності антитезою. Фгстично дане мікрополе виракає неможливість здійснення дій через несприятливі обставини, непереборні перешкоди, нездатність суб'єкта, викликану фізичними чи психічними причинами. Модальні компоненти мікрополя "можливість" вживаються з запереченням, ідо підтверджує об'єктивність визначення "можливості" як антитези.

Необхідність і можливість становлять собою єдність протилежностей, обидві складові якої не можуть існувати одна без одної.

Необхідність 1 можливість є категоріями, що існують об'єктивно, зовні і незалежно від волі суб'єкта. Воля, навпаки, є категорією суб'єктивною. Вона виражав вшшп або спроби впливу суб'єкта на навколишній світ. У зв'язку з суб'єктивністю волі кількість модальних компонентів, цо функціонують в мікрополі "воля", з найчисленнішов, тому що вона відображає різноманітність суб'єктивного світу, тобто суб'єктивного

• сприйняття І впливу на все, що оточує л.:дину.

Напевне, саме тому, що воля є об'єктивно Існуючою категорією, яка виражає суб'єктивне відношення, соня по розглядалась раніше як модальна категорія. Але аналіз показав, і.о саме мікрополе "воля" є синтезом в тріаді поля модальності, тому що воно виракає наміри 1 спроби здійснити ліі, які можуть реалізуватися або не реалізуватися. Модальні компоненти мікрополя "воля", що вживаються в стверджувальному значені11, мають, як правило, 1 заперечний варіант.

Внутрішня структура мікрополів, незважаючи на гх відгін пості, є аналогічною структурі поля модальності 1 становить собою тріаду: рівень підсвідомості - рівень свідомості - норма ^ як синтез рівнів підсвідомості і свідомості.

До першої групи - рівень підсвідомості - належать такі БКДИ необхідності, МОЖЛИВОСТІ 1 ЕОЛІ, які сприймаються суб'єктом не свідомо, а підсвідомо та Існують на рівні інстинктів. Суб'єкт керується ними, але не може пояснити, чому він ді: саме так.

Друга група видів необхідності, можливості і волі представляє рівень свідомості. Ця група становить собою різні мотиви вчинків 1 дій людини, що формуються на сг ідомому рівні. На цьому рівні суо'єк- здійснює свідомий вибір на користь якоїсь дії з метою пристосування до навколишнього середовища, до вимог і норм моралі певної соціальної групи, до якої він належить, чи суспільства в цілому. Людині повинна врівноважувати свої інстинкти 1 вимоги моралі, діяти у відповідності з нормою, тому що вона є членом суспілтства. ■

Третя група видів необхідності, можливості 1 волі є вираженням -норм, традицій, моралі Існуючого суспільства. У відповідності до цих вимог кожна людина повинна співвідносити свої вчинки з загальними положеннями, прийнятім у суспільстві і вираженими найчастіше у формі моралі. Припускається, що існуючі в суспільстві норми є однаковими а-'ія всіх членів суспільства, тобто конкретної спрямованості на який-небудь суб’єкт у даному випадку немаг.. Тому-для вираження загальних норм в усіх мікрополях вживаються безособові конструкції з є З'.

Таким чином, за допомогою безособових конструкцій суспіль-

стпо регламентує поведінку його членів, ставлячи до их пеєні вимоги, осуджуючії чи заохочуючи їх дії.

Сліп зазначити, до нагмошл дослідами є мікрсполе "воля". Гак. наприклад, його складова частіша - спонукання до дії - не завад: розглядалась в граматиці як модальне, категорія.

Спонукання виражак, на нашу думку, волю суб'єктг у відношенні до іншої людини чи групи людей. Суб'єкт намагається вплинути на них з мотею здійснення своїх бажані., дій, виражених інфінітивом, через них, а не самостійно. Діапазон вираження спі-нукаїпія дуже широкий: прохання, заклик, наказ, примушення тощо. Різні способи спонукаїпія ^иракою1: моя Еі.дпов1;;іо різними модаль ним! компонентами. Якшо ми уважно розглянемо модальні коміганен-ти, то побачимо, ідо Існує взаємозв'язок між модальними компонентами мікрополя "необхідніс.ь" 1 модальними компонентами, що виразить спонукання в мікрополі "воля". Так, в мікрополі "необхідність" функціонують .акі модальні компоненти - аи^елдГеп зеіп, аі^еГопіи'г веіп, Ьеа іігга8І чеіп, дчгг'.'шпдеп г°1л. ЦІ модальні компоненти виражають необхідність, причиною яке. є бажання, вимога, тоОто вираження волі з Соку іниої особи чи групи осіб. У мікрополі "воля" функціонують м'яльні компоненти аиГгиГеп, аиПопІеги, ЬеаиПгадеп, а^1п§еп, які саме а виражають волы суб'єкта у відпсиешіі до 1н:ої особи. .

Така к відповідність спостерігається 1 між деякім? модальними компонентам1' мікреполг "можливість" 1 жкиш модальшпж компонентами мікрополя "ЕОЛЯ". В мікрополі "МСии’ЗІСТЬ" Існують модальні компоненти квіпе І^ПсЬІсеії ІгаЬеп, Шсї іаМд з 1п, ез ібї ЩсМ £езгатїеІ, ез ізі пісМ егІаиМ, що виражають неможливість виконання суб'єктом певної дії, причому ця неможливість обумовлена впливом з боку іншої: особ-;. В мікрополі "воля" їм відповідають модальні компонегти егибдІісЬеп,- Іе-ҐаКієеп, пісїії geзtatten, пІсМ егІаиЬеп, .леї виражають волю суб'єкта у відношенні до Іншої особи. *

Воля, зумовлена нормами моралі, в однаковій мірі відноситься до гсіх членів суспільства, 1 відповідно до неї суспільство дає оцінку поеним вчинкам його членів. Тому для вираження даного виду волі вживаються бозособові конструкції з ез 1 оцінювальними прикметниками та імен .жами. У даному випадку

суспільство нч нав'яз/-: безпосередньо суб'єкту певну лінію поведінки. Це робиться через оцінки: приємно - неприємно, доцільно • недоцільно, красиво - некрасиво, достойно - недостойно 1 т.д. Таким чийом, здається, що суб'єкту надається СЕооода вибору, але мається на увазі, ідо суб'єкт вибере позитиві'і установки суспільства, тому що це становить норку. А все, що виходить за рамки норми, заслуговує осудження.

Оцінювальні модальні компоненти передають відношення до дії, що виражена Інфінітивом або Інфінітивною групок, з точки зсру її відповідності нормі, отже, правильності - неправильності, доцільності - недоцільності, бажаності - небажаності 1 т.д. Діапазон відтінків суб'єктивного відношення до дії дуже широкій, тому для відображення його в мові використовується дуже Еелкка кількість модальних компонє”т1е. Слід відзначній, до у різних лэдей Існує різне уяелєння про норму: те, що становить норму для однієї людини, може не Е^ажатись такою з точки зору інеог. Цей факт такок є однією з причин існувгшія великої кількості оцінювальних модальних компонентів.

Центрами модальних компонентів мікрополів "необхідність", ."можливість" і "воля'' є відповідно модальні дієслова гшззеп, кбппегі і wOllen. Беї Інші модальні компоненти знаходяться у в їда» панні до них в стані додаткової дистрибуції.

■ Відношення дода_.сової дистрибуції особливо чітко видно в тих випадках, коли для віражокня іонної думки вживається не центр модальїгіх компонентів, а периферійний модальний компонент. "

В мікрополі'"необхідність'', наприклад, для вираженая дій ггоофесійного характеру вживаються модальні компоненти ІгаЬеп і-ги, Ьеаи1;га£І зєіп 1 уегрПісМсЧ зєіп. Дієслово ІіаЬеп + ги виражав постійні службові обов'язки суб'єкта. Модальний компонент тегрПісІїіег аеіп рирау.ає службову зобов'яганість, яка оОмзкувться часом, а модальний компонент ьеаиПга§1 ееіп виражає якраз одноразове службово доручення.

В.мікрополі "можллвість" для впратення неможливості виконанім дії професійного характеру вживається дієслоьо лісМ йигГзп. .

В мікрополі "йо.пя" для ЬИр.'їЖОІЧЇЯ спонукання до дій -про-

фесійного характеру вживаються модальні компоненти ьеґеіііеп, етрХеЫеп 1 ^зиИгаяеп. Дієслово Ье^Ыеп виражав наказ вищестоящої особи. Дієслово ешрїеііієп вживається нля виражен ля спонукання з боку особи, яка ш має пр£ша наказувати, а може тільки давати рекомендації професійного характэру, як, наприклад, лікар. Дієслово ЬеаиП.п^еп виражав доручення, яке дається суб'єктом особі, ао зв'язана з 'чім професійно, але незалежна від нього. Маютьсг на ува:«1, наприклад, ділові зв'язк.і мін клієнтом і банкіром, адвокат'м тоїдо.

Приведено дослідження інфінітивних конструкцій, що обслуговують мікрополя "необхідність", "МОЖЛИВІСТЬ" 1 "воля", привело до таких висновків: ■

Проблема модальності а не тільки лінгзісткчшм. ллє я філософською. Неоднозначне трак' уваїшя модальності в філософії зумовило різне розуміння модальності в мовознавстві. Категорія модальності визначається одними лінгвістами як семантична, Іншими - як синтаксична, а деякі вчені вважають іі граматичною чи логіко-граматичлою категорією.

У даній роботі розглядується мовне виражегаїя логічної модальності, лід якою розуміються відношення ’’необхідність’’, "можливість" і "воля".

Логічний зміст з’єднаний з певною мовною формою. Логічна модальність виражається за допомогою інфінітивних конструкцій, які складаються інфінітирної групи, що називає дію, 1 діь-слова - одного чи в поширеній.групі, - яке виражав один з трьох видів модальності:, необхідність, можливість, волю.

Протиставлення логічної модальності лінгвістичній є причиною багатьох неясних явищ у цьому розділі лінгвістики. Наслідком цього в, зокрема, той факт, цо інфінітив традиційно вважаються складовою частиною присудка тільки в сполученні з .модальнім, синонімічним медальному чи фазовим дієсловом, а з будь-якому іншому сполученні розглядається як другорядний член речення .

Використовуючи системний підхід до аналізу, ми звертєкмось до поняття "поле" і вважаємо, що всі 1нфініт;гвні конструкції є компонентами поля модальності.

Існування логічних категорій ''неоохіднісіь'', "можливість"

; "ьолп" зумовило виділенім мікрополів "НЄОСХІДНІ'ТЬ", "можливість " І ''вол*" як складових частит поля модальності.

Хоча категорія "воля" і розглядається в філософії, проте вона є мало досліде нею. Крім тог*’, вона ніколи не розглядалась у взаємозв’язку з категоріями "необхідність" 1 "мом-лівість". Тк показу^ аналіз інфінітивних кон?трукц1й, "воля" є категорією модальності 1 входить разом з "необхідністю" 1 "можливістю" в поле модальності. Всі ці мікрополя знаходяться в тісному зв'язку. утворюючи- самодостатню систему, ідо розвивається.

Поле модальності побудоване за принципом тріади, де необхідність є тезою, можливість -а'титезою, а воля - синтезом. "НеоС-ідністі ’ виражає однозначний внутрішній зв'язок між явищами об'єктивної дійсності. Модальні компоненти мікрополя "необхідність" вкиззються в стверджувально у значенні. Мікрополе "можливість" як антитеза виранає неможл/г.ість здійснення дії чи виникнення яв.лца, при цьому модальні компоненти даного мікрополя можуть вживатись тільки в негативному значенні. Мікрополе "воля” є синтезом, що виражає вдалі чи невдалі наміри, бажання 1 спроби,здійсняти дію. Модальні компоненти цього мікрополя вживаються як в стверджувальному, так 1 в заперечному значенні, але нес.дм_ляо з гтатнвним відтінком.

Всі мікрополя мають такой структуру трігди, побудовану від^овід^о такій ознаці: підсвідомий рівень - свідомий рівень -норма як синтез підсвідомого 1 свідомого рівнів.

’ До підсвідомого рівня наложать такі види необхідності, можливості 1 волі, як! виражать Інстинктивні дії суб'єкта, ідо не мають чіткої котквації.

До свідомого рівня належать ті види необхідності, молиіи-‘ -вооті та волі, що виражають свідомі мотиви вчинків ладани, 'її підкорення нормам та узгодження її дій з вимогами суспільної моралі.

Норма, як синтез підсвідомого 1 свідомого рівнів, є вираженням правил, традицій, і/орзлі Існуючого суспільства. Норми, іцо Існують в суспільстві, однакові для всіх, тому їх мовне вираження здійснюється лише за допомогою безособових конструкцій з ез. Семантичнім аналіз цих конструкцій показав, що в кожному мікрополі 1 на®кожному рівні функціонує відносно велика

- ІЗ -

кількість модалыпк ко;.лопе:іт1в. Цэ явище віжликсіяв двома при-чташ: спеціалізаціє в кадзлишл котонвптів 1 семаг-ичним Г’і-бором Інфінітивних КГШОР«ЗІЇТІВ. '

Спеціалізація .модальних компоночтів означає, що ксякА модальний компонент викоригтовуеться для вир£ ::9н.’:я певної думки І не мсже бути замінений іншим без зміші вислов чктано'ї думки. Яскравім прикладом спеціалізгціі модальних компонентів є вираження заперечення, яке може здійснюватись за допомогою декількох способів: додаванням частки пісЬї до модального компонента, що вживається ,в стверджувальному значенні; підсиленням заперечення зо допомого") обмежувань типу кант, лиг, Іаьі;; шітаїшям, що логічно містить у собі негативну відповідь; вяі-вашям.1"щог лексеми; загальнім негативним змістом фрази. '

Семантичній вибір інфінітива означає сполучуваність Інфінітива для вираження певної думки тільки з сдіпш модальним компонентом 1 не сполучуваність Тюто для виражень? цієї ж думки з будь-яюи іншим модальна* компонентам. С їлаетичний вибір інфінітива свідчить про активну роль інфінітивного г.ок~ понгнта в інфінітивній конструкції. •

Всі інфінітиви за характером дії, яку воші називаїл^, оО’єктиено поділяються на три рівні, ідо відповідають оіоло-гічному, психічному 1 соціальному видам буття люди?! тз складають тріаду. ■

Інфінітивний компонент у сполученні з модс-л^нчм компонентом створюй фонетичну, синтаксичну I семантичну єдністг, значення ЯКОЇ не ЕКТІВЗЕ. Із механічного поєднання значень йогд складових, а являє собою якісно нове утворення. Будь-яка змі-н$ його складових спричиняє зміну його семантики.

Інфінітивні конструкції можуть виконувати.в реченні ТІ-ІЬ-ки одну функцію - функцію присудка. •’

Основи! полонення дисертації викладено в таких пргцях:'

І. Семантические особенности инфтоштивных конструкций ми-іфополя "необходимость" // Функциональная-семантика. - Днепропетровск, 1991. - С. 20 - 25. ■

3. Структурны" и семантически^ особенности инСянитивша конструкций. - М., 1989. - 16 с. - Деп. в ШМОН АН СССР

07. 08.- 1939, й 39163.

3. Глаголы побуждения и изучение психологии человеческих отношений //; Гуманізація 1 гуманітаризація - пріоритетній напрямок державної політики України в галузі вищої освіти. -Дніпропетрвськ, 1992. - СИМ.

4. Семантические и синтаксические особенности модальних

компонентов микрополя "воля" // Пути совершенствования преподавание иностранных языков и повышения их роли в гуманитарном образовании специалистов. - Днепропетровск , IS94. -

С. 18 - 23. '

Амэляпа С.Н. Инфинитивные конструкции.как средство выражения логичесі ой модальности.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10,02.04 - германские языки, Одесчсий государственный университет, Одесса 199*1.

Работа посвящена,исследованию инфинитиышх конструкций, обслуяоизащих микрополя "необходимость", "возможность” и "воля". Установлено,, что инфинитивный компонент в сочетании с мо-

- дальним компонентом составляет фонетическое, синтаксическое и семантическое единство, значеіше которого не является суммой . начений его составляющих, а представляет собой качественно но вое образование. Любое изменение еро составляющих вызывает из-менешю его'.семантики. Иифиштішніїе конструкции могут выполнят: в предложении только одні' Функцию - іііушсцию сказуемого.

Amelina S.N. The Infinitive Constructions аз Keans ol . , Logical Modality Expression. -

■ Dissertation for an academic degree or Candidate of Phi-

lological science on a speciality 10.02.04. - Germanic languages, Odessa State University, Odessa, 199<1.

The work: considers the analysis ol Infinitive constructions, which, attend to the wlcroi’ieids "necessity", "possibility'' and "'"ill", it is determined that Infinitive component In cojuc^lon with modal com;-nent Is phonetic, syntactic and semantic unity, bhe leaning of which Is not the sun of it3. components meaalng3 but offers absolutely new formation. Any

iange of Its components саизез the ciiangs or Its semantics. ie infinitive cor.Jtructlons can realize the only function In іе sentence - be a predicate

Ключові слова:

(фінітивпі конструкції, логічна .лодальніс.ь, Н0Л9 нодпльності.

frltHl . і'ТЬ/ У Зйі'. 6 S Ь ~ I DC