автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Историко-лингвистический аспект формирования украинской фразеологии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историко-лингвистический аспект формирования украинской фразеологии"

На правах рукопису

\_____

УЖЧЕНКО Віктор Дмитрович

ІСТОРИКО-ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

10.02-02 — українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Дніпропетровськ

1994

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі філологічних дисциплін і методики їх викладання в початкових класах Луганського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка Східноукраїнського університету.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Скрипник Лариса Григорівна

доктор філологічних наук, професор

Лисиченко Лідія Андріївна

доктор філологічних наук, професор

Поповський Анатолій Михайлович

Провідна установа — Донецький державний університет.

Захист відбудеться 24 лютого 1994 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 053.24.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті за адресою: 320625, м. Дніпропетровськ-10, пр. Гагаріна, 72, філологічний факультет, корп. 1, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

і 1

Автореферат розіслано « » січня 1994 р.

Учений секретар спеціалізованої ради, доктор філологічних наук,

професор . _ М. П. Коломієць

Основоположні думки Б.Ларіна, до яких він прийшов ще в 50-х роках, - не була усвідомлена можливість і необхідність розробки фразеології як історичної, точніше, як історико-лінгвістичної дисципліни; необхідна істортчна розробка фразеологічних матеріалів за всіма доступними джерелами; походження, шляхи й закономірності утворення фразеологічних сполучень мояуть бути з"ясовані тільки при історичній побудові фразеології1 - зберігають свою'актуальність і до сьогодні.

За підрахунками В.Мокієнка, із 15 тисяч робіт лиш одиниці присвячені історії та етимології стійких сполучень. Відставання діахронічної фразеології породжує довільні етимології, сповільнює фразеографічну роботу, знизує рівень стилістичних студій, залишає неохопленими глибокі шари української етнокультури. Необхідність таких досліджень зумовлюється і нинішньою етвонаціональною ситуацією, підвищеним інтересом до витоків традиційної духовної культури-, етнічної історії2.

Основи історичного /діахронічного/ вивчення фразеологічних одиниць /ФО/ закладали 0.Потебня, І.Срезневський, О.Шах-матов, М.Сумцов, І.Франко, Л.Булаховський, Б.Ларін, В.Вино-градов. В останні десятиліття плідно працювали О.Мельничук, Л.Коломієць, В.Архангельський, М.Толстой, В.Мокієнко.Ф.Ян-ковський, І.Лепешев, М.Шанський, Ю.Гвоздарьов, Ф.Медведев, Л.Скрипник, 0.Юрченко, М.Демський та ін. Названий підхід до історичних студій адекватно відбиває еволюцію цілісних, відносно стійких /із допуском варіантності/, відтворюваних і експресивних висловів - фразеологізмів, які перебувають у русі не тільки в плані узусної норми, а й иирше - "у плані постійних коливань.зрушень.іновацій, постійної "плинності"^,

І

Див.: Іарін Б.О. Про народну фразеологію // Укр. мова в шк. - 1959. - №5. - С.30-36; Ларин Б.А. Очерки по фразеологии // Ларин Б.А. История русского языка и общее языкознание.

- М. ,1977. - С.137.

2

Українці: Народні вірування, повір"я, демонологія. -

K.,1991. - C.6.

З .

Див.: Тараненко A.A. Языковая семантика в ее динамических аспектах. - К.,1939. - С.З.

•актуалізації плану вираження й плану змісту, взаємодії синхронії та діахронії, узуального й локального. Центральною проблемою історичної фразеології є становлення й розвиток фразеологічного корпусу. Однак на часі не тільки опис фразеології окремої пам"ягки минулого, певного етапу розвитку фразеології і навіть не ляше етапів, які змінюють один одного /праці С.Бабкіна, Л.Коломієць, О.Федорова, О.Юрченка/, а й ряд інших питань, які становлять зміст історичної фразеології в широкому розумінні, а саме: проблеми генезису /етимологічний аспект/, показ "кристалізації ідіоматики" /Е.Ларін/, виділення активно функціонуючих фразеологічних моделей і прояснення "темних" висловів, порівняльно-історичні студії, які передбачають уписання українських ФО в історико-лінгвістичний контекст насамперед слов"янської фразеології, аналіз дигаміки ФО в середині тематично-ідеографічних, предметно-тематичних груп* підгруп, варіантно-синонімічних серій тощо, систематизація генотипів ФО як лінгвістичних номінацій елементів матеріального й духовного життя українців - фразеологічного джерелознавства. Проблема початкових етапів формування фразеології, її витоків стає питанням етнокультури - серцевини екстралінгвіс-ичного. Ми віддаємо перевагу саме термінові "етнокультура": цим ми підкреслюємо, по-перше, основоположну роль народу в матеріальних і тухсвних здобутках і, по-друге, зосереджуємося на і~іомах народного /на противагу ідіомам книжного/ походження.

Гостра потреба у вивченні названих питань викликана й іншими причинами: відсутні фразеографічні праці різного тии/, тільки-но розпочинається вивчання мовнокраєзнавчого та мовно-країнознавчого /культурно-історичного/ аспектів фразеології. Окремі спостереження дії лінгво-семантичних чинників, зокрема метафоризації й метонімізації, не можуть замінити їх дослідження на широкому матеріалі, особливо під кутом зору еволюційних процесів. Історико-етимологічна характеристика ФО надзвичайно важлива не тільки для визначення загальних еволюційних тенденцій у фразеології у зв"язку з історією народу, а й для СТИЛІС”ИКИ, ширше - культури мовлення.

Актуальність нашого дослідження визначається тим, що в українському мовознавстві бракує монографічних робіт історичного плану, у яких би на широкому матеріалі

розглядалися особливості співвідношення синхронічного й діахронічного підходів до механізму процесів фразеотворення, взаємодія центральних і периферійних зон у фразеології, вияв інтра- й екстралінгвістичного при формуванні народної фразеології.

При осмисленні еволюції фразеологічного корпусу склалася концепція: формування української фразеології в і'сторико-лінгвістичному аспекті най ефективніше досліджувати за умови врахування секаатш:а, діахронічних змін та етнокультура як джерела генезису ФО. Ззідск випливає основна мета роботи: з"ясуватя семантичні засади формування української фразеології, опасата лінгвістичні механізми й семантичні фактори, становлення вторинних мовних знаків, показати динаміку еволюційних процесів, узшштл до історяко-ліягзістячного аспекту. дослідження етнокультуру українців як джерело формування $0.

■ Досягнення мети передбачає такі завдана г:

1/ обґрунтувати слізний характер ідіом і врахувати його роль у фгрмуванні фразеології; 2/ доказати можливості вияву й важливість глобальних семантичних інгредієнтів як збудників фразеотворення; 3/ визначити характер, особливості становлення й роль внутрішньої форми висловів у фразеотворенні; 4/ гроана-лізувати моменти архаїзації та іновації окремих зворотів у межах тематичних та семантичних груп; 5/ з"ясувати шляхи форму вання фразеологічного складу, його визначальні лінії становлення, зумовлені актуалізацією певних сем лексем-складників ФО, безперервним процесом виникнення вторинних мовних знакіг; 6/ прояснити етимологію українських "непрозорих" виразів;

7/ систематизувати основні групи генотипів ФО; 8/ окреслити активні фразеотворчі сфери матерігяьної й духозної культури;

9/ підтвердити факт заміни - з плином часу - одних фразео-твірнях сфер іншими. •

Джерелами дослідження стали фразеологічні матеріали, взяті 1/ з художніх текстів понад 100 українських письменників; 2/ із публіцистичної літератури, періог-іки;

З/ з історико-етнографічних, фольклористичних збірників та наукових праць 0.Потебні, М.Супщова, М.Костомарова, А.І.’етлинсь-кого, П.Куліша, 1.Франка, Ф.Золкова /Вовка/, М.Драгоканова, Ф.Колесси, З.Гнатюка, Д.Яворняцького, О.їереценка, ІЛ,'лнжури,

з

М.Максимовича, тритомної праці Е.Грінченка, п"ятитомної -

В.Еухевяча, семитомної - ЇЇ.Чубянського та ін.; 4/ із фра-зоологічних, історичних, єтипологічних, діалектних словників; 5/ із Еласних записів /до 50 тис. карток/. Для зіставлення залучаються фразеологічні зібрання В.Даля, В.Черняшо-ва, С.Максимова, М.Міхельсона, ІЛдзстрова, І.Снєгірьова,

В.До^ровольського.І.Носовича, Є.Ляцького, С.Адальберга, Ю.Кржя-жанівського, К. Коптського, Й.Заоралека, Б.Сихти та інших.

Із багатьох українських лексико- 1і фразеографічних праць виділяємо: "Яриповісті посполиті" Кликентія Зіновієва як одну з найповніших /до 1500 виразів/ і найбільш ранніх робіт з народної фразеології /рукопис кінця ХУП - поч. ХУШ ст./; "Українські приказки" М.Номиса /1864/ - пам"ятку "живої та плодотворної любові до рідного слова" /М.Сумцов/ з реєстром у 14339 висловів; "Словарь" Е.Грінченка /1907-1909/ як працю, що "об"єктивно відображає різні сторони життя народу.., особливо у фразеології” /М.Еажан, О.Білецький, І.Еілодід та ін./, а танок двотомний Фразеологічний словник української мови •

Г.Удовиченка /1984/ й академічний Словник української мови в

11 т. /1970-1980/ як найповніші до останнього часу зібрання суч£іної української фразеології.

Зрозуміле звертання до діалектних виразів. Ареальна проекція фразеологічк то матеріалу "посилює інтерпретативний бік діечектс”рафії як історії мови"1. Дані говорів /говірок/ допомагають: 1/ відділити авторську фразеотворчість від діалектних виразів, 2/ виявити тенденції й логіко-лінгвістичні механізми фразеотворення, 3/ повніше представити групу, поле, серію, структурно-семантичну модель, 4/ подати історичний розвиток фразеологічного корпусу на Г'вні мікролокалізмів, 5/ об"-єктивніша -изначити фразеопродуктивність окремих етнокультурних сфер, 6/ використати ареальні звороти для з*ясування генезису етимологічно непрозорих Ф0, 7/ відмежувати питомий вислів од запозиченого: узвичаєність, широта розповсюдження, схожість моделі фразеотворення, "вростання" Ф0 в мовну систему свідчать про її народид. корені.

Упер з в науковий обіг уводиться діалектна фразеологія,

------1--------------------------------

Див.: Гриценко П.Ю- Моделювання систем діалектної

лексики. - К.,1984. - С.157.

зібрана в 287 пунктах Луганської /переважно/ та донецької областей з реєстром у 1234 вирази, опрацьована прн підготовці видання "Матеріалів до фразеологічного словника схід-нослобожанських і степових говірок Донбасу" /1ЭЭЗ/, і блг-зько 400 фразем Охтярщнл /Сумська область/, які прецста-вляють західнослоболннські говірка.

У дослідженні взяті до уваги дан: АУМ, лексико- і фразе-ографічних праць М.Онишкевича, П.Лисенка, І.Франка, Н.Вархол та А, Івченка, В.Чабаненка, Словника гуцульські«: говірок, витяги з етнографічних праць А.Ониаука, К.Голозацького, О.Гри-гаі, П.Литвинозої-Еартош, Х.Ящурзаяського, К.Сементовського,

В.Іванова, В.Василевка та ін., опясл окремих регіонів: "Бой-ківщина" /1983/, "Київське Полісся" /1939/ і под., численні публікації в "Киевской старине", "Запорожской старине", фрагменти словників та досліджень Я.Гриценка, Й.Дзендзелівського, М.Доленка, М.Корзонюка, 3.Лазера, А.Поповського та ін.

. Головням о б"є кюи дослідження обранг ідіоми / за Б.Виноградовим - фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності/ - одиниці семантично неподільні, синтаксично нерозкладні /П.Дудик/, "власне фразеологізм" /Н.Еаб^ч, О.Ку-нін/, "вівці розряди" ФО /Р.Лопов/, "серцевину" фразеології /А.Назарян, Ю.Аваліані/. Якраз ідіоми як одиниці найбільш гомогенні за характером змісту й логіко-семантичяимя механізмами їх формування, з глобальною семантично» трансформацією . прототипу ставлять у центрі своїх досліджень Л.Авксентьев, М.Алефіренко, Д.Еаранник, В.Білонокевко, І.Гнатюк, Р.Зорівчак,

В.Калашник, М.Коломієць, В.Кононенко, Л.Лисиченко, Г.Удовичсн-ко та ін. У свій час /1931/ 6.Поливанов пропонував назвати "особливий відділ" мовознавчої науки "ідіоматикою".

Методологічною основою роботи є діалектичний метод, який передбачає аналіз усіх явищ, зокрема мовних і мовленнєвих, у взаємозв'язку, системі, взаемоперехо-дах, у їх динаміці, що відповідає процесуальним аспектам формування української фразеології.

Складність об"єкта аналізу в жага є використання сукупності методів дослідкення. На перше місце ставимо метод структурно-семантичного моделювання, суть якого полягає в об’єднанні літературного звороту з його численними варіантами в українській та інших слов"янських мовах і діалектах/В.Мокієнко/... Та-

кі моделі варіюються залежно від територіальної та хронологічної диференціації, а їх наповнення відбиває різні інтра- й екстралінгвістичні фактори. При 'історичному вивченні фразеології модель визначається не тільки на основі її структурної організації, а й з урахуванням семантичного результату /М.Палев-ська/. Використовуються також: діахронічній, зіставнкй, соціологічний, описовий, лінгвокраїнознавчий методи, кетод компонентного аналізу, частково - метод статистичних підрахунків та метод психолінгвістичного експерименту.

На захист виносяться такі полонення:

1/ статус фразеологізму як історично змінної одиниці базується на здатності на кожному новому етапі розвитку успадковувати його семантичні, структурні й стилістичні параметри /елемент^, що мояливо тільки за умови визнання його слівності, а яз ком-понентвості;

2/ українська ідіоматика, засЕ;дчуючи свою національну належність «ерез марковані елементи, символіку, вибір об"єктів номінації, культурно-етнічне бачення дійсності, яка фіксується в елементах внутрішньої форми, у мотивації ФО, все ж не становить чогось ізольованого насамперед у слов'янській, а почасти

і і. європейській фразеології і; здатна до моделювання;

З/ процес формування фразеології розглядається ае тільки як заміна одних фразек інегмв, а як строкатий і густий спектр стру-кг 7РНО' семантичних іновацій;

4/ історико-лінгВі-отачній аспект' формування народної фразеології передбачає встановлення зв"язку фразеотворчого процесу з дійсністю. ФО завади зберігає свою історико-семантичну природу, спостереження над якою приводить до її першоджерела, віль-носинтаксячного прототипу. Форі./вання фразеології виявляє тісний зв"яг..,к матеріального й духовного, але в кінцевому підсумку зводиться до домінанти матеріальної етнокультури;

5/ мовно-синхронічнийаналіз формування фразеології без ураху-в-ння діахронічного плану веде до некоректного групування фразеологічного матеріалу, спотворює історично вивірену картину генезису української фразеології;

6/ істор-ко-лінгвістичний аспект дослідження ФО найбільш ефективний за умови врахування їх семантики, діахронічних змін та етнокультура як їх джерела.

е

Названі вище положення уявляються такими, ідо мають теоретичне значення. Вони найтісніше пов"язані з проблемами, про які говорилося при характеристиці актуальності й завдань дослідження. •

Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані насамперед фразеогра-фами: адже й досі некае історико-фразеологічного, етимологічного й зведеного діалектологічного лексико-фразеологічного словника української мови, відсутні іеторико-етимологічні позначки біля ФО у навчальних словниках, підручниках. Науково вивірений матеріал знайде своє застосування у вузівських посібниках з історії літературної мови, діалектології, стилістики, семасіології, Фразеології, зокрема - історичної, у практиці викладання вузівських курсів /лекції, спецкурси, курсові й дипломні роботи і т.ін,/, може стати основою /частиною/ етнокультурно-фразеологічних праць, увійти до українознавства як інтегральної дисципліни, що виокремлюється з моввіґ освіті, й представити там національно-фразеологічну картину світобачення, включитися до банку всеохошшючої українознавчої іи- . формації.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що практично вперте в українському мовознавстві зроблена спроба на широкому матеріалі проаналізувати взаємодію лінгвістичного & екстралінгвістичного в історичнотлу роз-зитку української фразеології, показати місце етнокультурного ґрунту в генезисі /формуванні/ ФО, за допомогою методу структурно-семантичного моделювання висвітлити ряд ''темних" ФО, з "ясувати динаміку ідіом на окремих ділянках української етнокультура, указати на зміну цкерел активного поповнення фразеологічного складу, зокрема на сучасному хронологічному зрізі.

Висвітленню намічених проблем підпорядкована й структура дослідження. Воно складається із вступу, трьох глав, висновків, покажчика інваріантів ФО, що так чи інакше були предметом історико-лінгвістичного аналізу, умовних скорочень джерел і списку література.

У з с т у п і обґрунтовується актуальність тема, розкривається її наукова й практична цінність, визначається го-

ловний об"єкт, джерела, методологія і-метода роботи, формулюється концепція дослідження, його новизна й структура, ставляться завдання, головна мета, викладаються вихідні теоретичні положення, види апробування дослідяення.

У першій главі - "Семантичні основи формування української фразеології" - визначається природа ФО з погляду синхронії й діахронії, взаємодія лексики й фразеології в семантико-еволгаційних процесах. Головна увага звернена на такі питання: роль окремих-слів як семантичної основи формування $0, здатність деяких слів-складників виступати у функції транссеки, тобто "пронизувати" при фразеотворенні різнострук-турні розряди усталених виразів, роль внутрішньої форми ФО у-їх становленні.

Проблема слова як складника фразеологізму не знайоа задовільного пояснення. ФО формуються зі слів, співвідносяться зі словом, хоча не тотожні слсзу ні семантично, ні стилістично, ні функціонально. Різниця в понятійно-логічних корелятах виявляється і в способі представлення позамовного змісту, у винятковій етнокультурній насиченості: у фраземі поряд з ідіоматичним /переносним/ значенням є ще й додатковий семантичний компонент, пов"язанийіз діахронічним її осмисленням. Ба семантику ФО, напрямок фразеотворення накладає відбиток окреме слово /яопор..е слово", "семантичний центр”, "семантичне я;ро" І код./, що принципово заперечує повне їх "розчинення", робить проблематичним "хімічні сполуки" Еаллі-Виноградова. У дисертації це показано на прикладі ФО з власними назвами, словами-символами й транссемами, : :

Проблема "власне ім"я та фразеологізм" ставилася в працях М.Сумцова,' М.Толстого, О.Фідорова, 1.Скрипник, Б.Ажкюка та ін. З ¿сторичного погляду вимагають з"ясування такі питання, як достовірність відбиття фактів фразеологізмами з власними назвами, випадки "гіперизму" в поясненні витоків г-чеших ФО, співвідношення оніма й символу.. Виділяється група ФО, пов"язаних із достовірними фактами /добувсь як під Очаковом/. Із часом мода відбуватися "специфікація" виразу: ФО, яка побідувала й раніше, на якомусь етапі "прив"язується" до важливих подій чи відомих історичних імен. Вислів висипався хміль /Хмельницький/ із міха, та показав ляхам лиха /Номис,

Й664/^ М.Костомаров коментує так: "Прізвище Хмельницького ■ спонукає називати його просто Хмелем, оскільки в народі існував символ, що підходив до характеру Богдана"**, Власна назва з усталеною конотацією може також розгортатися в словосполучення, домінуюча сема закріплюється фразеоконтекстои, а слово значною мірою зберігає первинні параметри.

. Варіюванню у ФО підлягають і власні назви, наприклад: заробив як Заблоцький на милі /як Хома на вовн і. Шльома на оренді, подільське Дуиько на рибі та ін./. Майже кожен із варіантів не тільки мовці, а й дослідники намагаються якось історично чи локально ідентифікувати /К.Вуйціцький, М.Номис, І.Носович, І.Франко, С.Адальберг та ін./ - цьому сприяє саме синхронічний ізольований підхід до ФО. Проте вказати на конкретні витоки ФО не можна. Якщо зважити, що на Лівобережжі вислів заробив як Заблоцький на шлі вживається рідко, його можна досить приблизно локалізувати західноукраїнським мовним регіоном, Білоруссю /зарабіл як Заблопкі на мыле/ та Польщею /аагомг Jak їаЬґоскі na ту die/. Серед численних варіантів, що їх містять фразеологічні зібрання, затрималося декілька, особливо аналізований. З погляду діахронії тікий ' шлях цілком пр :родний - од вільного словосполучення з широкими варіаційними потенціями до нормативного літературного вживання з обмеженою кількістю варіантів^. •

Вислови з псевдовласними назвами пов"язані з намаганням конкретизувати ФО й посилити /відновити/ їх образність /за ііаоя Непитайла. галицьке за короля Одвтда/. художньо-семантичним засобом яких є калакбур. Звідси постійне вагання, нестійка рівновага: історично прив"язатя вираз до відомих реалій включити його до лінгвістичної моделі. І.Франко спочатку онім Потала в діалектної^ ^ислові випровадив сі на По-талове "умер" пояснює місцевим фактом /ґрунт Потали був відданий під кладовищ^, а потім справедливо вказує на гру слів.

І

Українські приказки, прислів"я і таке інше/ Спорудив

М.Новдс. - Спб.,1864. Далі - М.Номис і номер виразу.

2

Костомаров Н. Историческое значение южно-русского народного песенного творчества// Костомаров Н.И. Собр.соч.:Ист.

моногсафьл и исслед. - Спб.,1906.-Кн.8. - Т.21. - С.534.

З.Мокиенко В.М. Славянская фразеология.-М. ,1989. - С. 10-23.

Виділяється великий розряд ФО зі словами-символами: ВТОПИТИ СВОЯ ГОЛОВУ, перейти З ПОРОЖНІШ відрами /дорогу/. водити хліб-сіль. лавати гарбуза та ін. Символ багатоярусний, розширює свій зміст, однак у той яз час робить його цілком визначеним1. ФО зі словачга-символами виростають на міцному ґрунті матеріальної та духовної етнокультури /у дисертації проаналізовані ФО зі словами поріг, лівий, осика /осиковий/. чорний: зарости: заеЦь /заячий// Давність символів або забуття генетичних коренів окремих висловів певним чином експлікують локальні ФО. Опоетизоване 1.Франком з горіха зерня, наприклад, сприймається зараз як "міцний, неприступний". На батьківщині автора вживане здоров як горіх, лемківське -красна як бы на рріхох была вихована "дуже красива". У своїх "Приповідках" порівняння дівчьи як горіхове зерньи

І.Франкб пояснив: "здорове, гарне, шле" /раніше поняття краси збирало в себе & поняття здоров"я/. Так викристалізувався чудовий літературний образ, що має глибокі народні корені.

Розрізняють фразеологізми зі словами-символами й фразе-ологізия-сямзоли. Останні здатні вторинно метафоризуватися: чорний воРоя /давній символ нещастя/ —* "машина, яка забирала репресованих"; розвивати енантіосекічні значення: скатертю дорога2 та ін.

У дисертації робиться спроба намітити діахронію формуван-нг ФО : і словами-символами: 1/-предмети реалізації /реалії/

—► 2/ їх вербальне вираження /слова прямої номінації/ —»

З/ ФО, сформовані за участю слів-сямволів.

Як бачимо, лексеми-символи протягом тривалого часу домінують у семантичній структурі усталених висловів, виступаючи помітніш фразеотворчим чинникоь..

Частковим виявом символіки в стійких мовних одиницях -ідіомах, складнях термінах народного походження б транссема -спільна сема, яка об"сднує різноструктурні утворення за озна-

1 Арутюнова Н.Д. Метафора и 'дискурс /Вступ.ст./ //Теория метафоры. - М. ,19*4). - С.25.

2 У 0.Потебні те 0.Афанасьева вираз уживається ще з вихідно» семантикою: побажати скатертю дорога, тобто гладкої і ейсливої,"щоб путь лежала скатертю".

кою якогось відхилення від "канону", тобто від чогось узви-чаеного, середнього, природного, і яка в найзагальніїному плані експлікується як "несправжній, неприродний, незвичайний". Демонструючи часову й просторову стійкість, вона сдричинш "нелогічність" варіантів /циганське сонне бурлацьке сонце, котяче сонце, російське казанское солнвшко/. не узгоджується г. гаданим етимологічні»' образом /часом пояснюють, що циганським воно називається току, що цигани пере -їадкають із місця на місце при місяці/, сянтезуз різнохарактерні мовні утворення /циганське сонце, циганське тепло "холод", гогганський табір "безладне скупчення людей", закарпатське цкгак’с’кьй дошч "дощ при сонці", болгарське хшганско ля-то. пор. бабине літо, тобто "несправжнє літо"/. Намагання дослідників знехтувати загальним /транссемою/ і констатувати якийсь конкретний, частковий план /метафоричний, метонімічний; етнокультурний/ викривляє розуміння історико-лінгвістичного аспекту Форг.5ування ФО типу циганське сонне. солом"яна вдова. підсунути свиню, вовчий паспорт /білет//ко.тен з цих образів пояснений у дисертації/. .

Формування фразеологізмів "регулюється" їхньою чнутріш-ніои формою: з^на - своєрідний відбиток "колективного мовного чуття" звичайного носія мови й органічно ,пов"язана з готива-цією виразів. Кожен із них їлає свій "поріг відомості"; її втрата - свідчення хронологічних змін. ■

З метоп дослідження ступеня мотивованості ряду ФО /всього - 24/ протягом 10 років був здійснений психолінгвістичний експеримент. У. ньому брали участь п"ятсот інформантів, які відповідали на запитання "Чому ми так говоримо?" Одержані такі дані. Чотири вирази на сучасно*^ етапі зовсім не мотивовані: забивати б&ки. на всі заставки, і.а всю губу, на руку ковінька. Наприклад, перший вираз експлікували так:"баки - це великі чани з водою”, "залатувати на пароплаві баки" та ін. /всього зафіксовано п”ять виразних напрямків спроб мотивування/. До первісної ознаки - "забивати очі" ніхто не наблизився. ІГять висловів /вялаущ по воді писано. л"ятами накивати. п"яте, колесо до воза, дивитися вовком і жити як собака з кітакод/ виявилися мотивованими. До напівмотявованях відносяться 15 ідіом - шкала правильних відповідей /"поріг відомості"/ від 7.6% /точктя

її

баляси/ до 32.2%/брати ноги на плечі/ пор. ше: засміятися на кутні - 10,8%, не розлий вода - 12,8%, і вухом не веде -29,8%,/. Таким чином, звичайно уживаний поділ ФО на мотивовані й немотивовані повинна замінити детальніша градація: йот-вовані - напівмотивовані - немотивовані, яка більш адекватно відбивав динаміку категорії "затемнення".

Проаналізовані в першій главі семантичні основи формування фразеологізмів дозволяють зробити один з найважливіших висновків про "слівність" ФО, що виявляється: 1/ у певному виокремленні слова у ФО, 2/ у перенесенні Його смислових і конотативних ознак на ФО, З/ у створенні певного силового поля дії окремих складників, 4/ у вияві транссемності окремих слів, 5/ в особливостях становлення внутрішньої форми ФО, яка є . "формою багатьох форм".

Друга глава - "Лінгвістичний аспект формування української фразеології" - присвячена показу шляхів формування фразеологічного складу, інтрамовним основам становлення ФО, актуалізації певних сем лексем-складників вислову в процесі творення вторинних мовних знаків номінації, взаємодії загаль-номовного й локального в розвитку фразеологічного запасу мови.

У найзагальнішому плані етапи історико-лінгвістичного розвитку фразеологічних стереотипів із вільних словосполучень накреслив Б.Ларіь. 1/ утрата реалії, того життєвого досвіду, яглща, якому відповідає словосполучення в своїй номінативній функції, 2/ семантичне збагачування /метафоризацід/. З/ утрата деталей, скорочення, 4/ можливе порушення первісної граматичної структури. Дослідник тут орієнтувався насамперед на немотивовані чи напівмотивовані вирази /“утрата реалії"/, а семантичну трансформації) розумів ік метафоризацію - у широкому смислі, ¡нашому дослідженні: деталізуються вдди метафоризації, окреслюються сфери дії і розглядаються такі засоби /чинники/ фразеологізації, як метафоризація у вузькому розумінні,, метонімізація,' евфемізація /формування евфемістичних фразеологічних універсалій/, каламбур, структурно-семантичні фактори /конденсація, деривагтя, нарощення, контамінація/.

!к і а $ о р і з ац і я як семантичний чинник фразе-ологізації вільних словосполучень ґрунтується на актуалізації й перегрупуванні лексичних сем і фразеологічній транспо-

зиції1. При цьому метафора приписує об "єднанню двох множин сем ознаки, які притаманні "пересіченню цих множин"'*; вільно словосполучення відщае вторинному утворенню свій "семантичний корінь" /Д.Шмельов/. Фразеологічні метафоризовані сполуки формуються на основі просторових /на віячепі/. смакових /лакомий шматочок/, кольорових /братися молоком/, зорових /чоботи каші просять/ та ін. вражень. Перенесення мовно-фразеологічної форми з одного референта на- інший найчастіша здійснюється: 1/ з предмета на предает /довга пісня/. 2/ з особи на особу /вольний козак/. З/ з істоти на предает- /білі мухи/. 4/ з предмета на особу /не остання спиця в колесі. 5/ з істоти на особу /попадати в сіті/.

Динаміку переходів від метонімії до метафори демонструють, наприклад, зоофразеологізш. Так, тримали хвіст трубою /бубликом/ стосовно тварин - метонімічні ’’лести", стосовно людей - як подальший етап перенесення - метафори /пор, ще: видирати зубами, вискалювати зуби. випусках" назу-Ш/.

Фразеологізація метафоричних сполук відбувається з руслі раніше чи зараз активно діючих структурно-семантичних моделей: одного ?амісу. одного роду, одного плоду, /з/ одного поля ягоди: одного кодла /І.Нечуй-Левицький/, птиці з одного сідала /К.Гордієнко/. одним миром мазані, луганське одним маслом мазані, одним ликом шиті /М.Старицький/, поліське всГе ч

з одного кубла, лемківське у едно бе'сдо ткані: едного плота коли, одного тіста книш. /Номяс.№7978.7979/. російське донсько одной кладки, польське Зесіпе^ кигпі та ін. Спостереження на1*, подібними моделями дозволяє простежити за логіко-лінгвістич-яим механізмом формування ФО, за наповненням моделі, за ретроспективою /'застарілі/ й перспекті зою, уписати українські вислови до спільнослов'янського фразеологічного контексту.

У дисертаційному дослідженні аналізуються ідіоми, що постали внаслідок власне метафоризації і вже різною мірою втра-

------1---------------------:---

Див.: Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразоо^разования.

- Ростов-н/Д,1977. - С.73-75; Алефірєнко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків,1987. - С.21-23.

2 Дгбуа 2.,Пир 5.,3делян Ф. и др. Общая риторика. -М.,1936. - С.200. . ■

із

гили внутрішню форму: облизня діймати, чоботи: каші просять. робити з губи халяву, у халяву вступити. Чумацький Віз, сек-тябРьом дивитися. луганське гнати гусей "говорити неправду”.

'! е т о н і м і з а ц і я у фразеології значною мірою ізоморфна метонімізації в лексичній системі й виявляє себе особливо продуктивно за такими асоціативними лініями дотич-нос' і: час - його виміри через характеристичні денотати: від колиски, до сивого чуба: простір - його реально-побутові виміри: куди й ворон кістки не занесе, палицею кинути: дія, стан - їх просторові деталі дотичності: бувати на лаві й під лавою, сховати в стару скриню. Найповніше метонімізація виявляється в контексті системних і динамічних /діахронічних/ факторів. Послідовність семантико-предметних зрізів ФО топтати ряст можна представити так: і/ початок весни визначайся її прикметами, 2/ поява рясту супроводжувалася ритуальними діями, 3/ топтання рясту символізує життя людини /ігор.' метонімічні формули: "одне після другого", "одне внаслідок другого", "одне представляється через друге" та ін./. Образ топтання " рясту стоїть поряд з іншими периферійними метонімізмами: шоб на той гол діядати сону топтати /Номис,й332/, топтати землю. деи,_> ішліцитно - галицьке /хтось/ не вийде на зелену траву /І.Зранко/.

У межах мето:.Імісяих зворотів виділяються синекдохічні ФС. в с нові яких лежать квантитативні параметри /копійка перепадає кому, очей не появляти/. У ЩіОму руслі експлікується вже дещо затемнена ідіома до ноги, пор. знищити до ноги ; у М.Грушевського: "На світанні всіх побито - ноги не випустили"; в українсько-польському словникові І.Вагшіевича - вищезли до гласу. Слово нога тут репрезентуз значення "істота, людина", як і глао.. ; . .

Е в ф е и і з а ц і я найтісніше пов"язана з дисфєміза-цією і явищами табу. У деяких випадках вона діє як певна традиція, як данина колись живим виявам духовності, наприклад відповідь на запитання "куди йдеш?” /у Крим по сіль, по дрова у гай - у роботі згадується до 50 подібних висловів/. У сучасній мові гус1.о представлені делікатні, непривабливі або "заборонені“ сфери.

Есфемізовані сфери засвідчують особливо тісна дераплетен-

ЕЯ лінгвістичного й етнокультурного, загальновживаного & локального. Інтенсивно евфемізуються поняття "обманювати, брехати”, "красти", "пити, бути ґянш", "бути вагітною", "порушувати вірність у коханні", "старий" і тіол., спричинюючи формування численних фразеологічних перифраз. Серед нау иоша ви ділити дужа насичені варіантно-синонімічні серії, які набувають фактично статусу універсалій /див. .зокрема, праці Е.Успеи ського, У.Вейнрейха, С.Удьмаяка та ін. Д970//. У дисертації в окремий розділ виділені дві такі серії - "померти; поховати

і "бути дурним". Перяа серія інтенсивно поповнюється мікро-локадьшши ФО, які відбивають мікролокальні реалії. Під ними розуміють реатії, соціальна або територіальна основа яких вужча навіть вузьколокальних1. З обстежених нами 420 населених пунктів Східної України /Донбас/ виявилося,' що до 390 /93%/ маніфестантів поняття "поховати{померти", припадає па мікролокалізни. Серед них розрізняють ФО, в основі яких лежать: 1/ особливості рельєфу, де розташоване кладовкпг /піти на гору/, особливості рослинного покриву кладовища /понести в сгони/, локальні об"ектя стосовно кладовища /піти за сади/, назви села, селища, району міста і под. /відправитися на Ряб-рикове. перебратися на Косіора/. ім"я сторона кладовища чи ішаі метонімічні вияви дотячності /ліга до Камлика/. Кількісні параметри їх певною мірою засвідчують тенденції фразеотво-рення на найнижчих ярусах фразеологічної системи.

Заклвчає главу аналіз структурно-семантичних чинників формування фразеологізмів - конденсація, деривація, нарощення й контамінація. Конденсацію, очевидно, слід виводити від 0.Потебні, який розглядав її у руслі стосунків мік поетичніш творо?л і словосполученням /словом/ і розумів такий процес як "згущення думки". Найчастіше до окремого виразу конденсуються анекдоти, народні парта /зробив з деі.еи’а пияк/. Під фразеологічною деривацією розуміємо творення похідних ФО на базі існуючих /м"яко стелити <- м"яко стелить, та твердо спати/. Недостатня увага до генетичного аспекту приводить до перебільшення ролі деривації: менші за обсягом ФО майже завади кваліфікуються як похідні.

_—^------- --------------------- _

Див.: Влахов С.,Флорин С. Непереводимое в переводе. -М.,1986. - С.71.

Однак аналіз показує, що входження окремих фразем до паремій -річ звичайна. У вибірці, зробленій із фольклорного збірника паремій з реєстром у 15 тис. одиниць1, зафіксовано досить багато /до 400/ парамій, до складу яких входять самостійно вживані фраземи /пор, на один копил дідько всіх ляхів строїв/ Чи обов'язково сполуки ранній птах, рання пталгка - фразеологічні деривати, наприклад, паремії рання пташка пшеничку клгое. а пізня очки дере? Адже звороти рання пташка /ранній птах/ . вільно корелюють з іншими ад"єктивно-субстантйвними фразема-ми цього плану і всередині паремії /рання пташка-пізня пташка/. і в мєяах структурно-семантичної моделі: перелітна пташка. обстріляна птипя. білоруське ранняя птушка. польське гапиу ріак та ін. Природніше тут припустити можливість фразеологічного нарощення-як подалысзВ роз/ і і

виток уже існуючого образу /див. ще: не святі горшки ліплять. а брусяни /Ерусівка Біловодськ.р-ну на Луганщині/, кум королю. сват Т^рєиєнку /приклад Л.Скрипник// Мовленнєва к о н т а -м. і и а ц і я /підкрутити гайки і хвости /й.Стельмах/ = підкрутити гайки-с накрутити хвоста кому/ - прообраз мовної: вона накреслює напрямки еволюційних процесів. У дисертації обсто ює'^ься думка про контаміновану природу мовних фразеологізмів пройти Крим і Рим і мідні труби, грати головну скрипку, точе-ти ляси з баляндс .сак . . . • . '

П:заналізовані в другій главі фактори формування фразеології дозволяють твердити, що становлення фразеологічного складу супроводжується процесами різкої часової глибини, по-в"язаке із затуханням і оновленням образності. Найактивніше виявляє себе метафора й метонімія. їх розрізнення у фразеології вимагає проникнення в протстип, в етнокультуру, що переводить сє..;антико-лінгвістичний аспект формування ФО в історк-ко-лінгвістотний. Особливо відчутну печать етнокультури несуть на собі- євфемізація і каламбур. Спостереження над струк-ггрно-секантичшши факторами засвідчує дві тенденції: структурне скорочення ширших контекстів і згущення думки /конденсація, деривація/ і структурне ускладнення, розгортання образу /нарощення, контамінація/. ■ .

.. —Л .. ■ ...... ■ '

•“■Українські народні прислів"я та приказки. - К. ,1963. -791 С. '

Питанням витоків ФО, фразеопродуктивності різних сфзр матеріального й духовного життя народу, хронологічним змінам і просторовій взаємодії узуального й локального, а також cnpoöaa прояснення "темних" /"вапівтемнтх"/ зворотів присзя-чена третя глава - "Етнокультура як джерело формування української фразеології".

Проблеми семантики успішно розв'язуються лише з урахуванням позамовних даних, про що свідчать здобутки етнолінгвістики. Фразеологічне джерелознавство пов"язане з проникненням в етнокультуру мовлян, віддзеркаленою прототипами /генотипами/. ФО. Прототип ФО розуміється як узагальнене надслів-не вільносинтаксичне /найчастіше/ вираження елемента етнокультури, подане як денотат - одиниця семантики, що являє собою обсяг значення об”єкта. У свов чергу обсяг етнокультурного компонента як джерельної база ФО пов"язуеться з мінімальній.!, але достатнім відрізком тексту, оптимально розгорнутим переказом етноситуадії. Відбір ФО дяя детальнішого розгляду базується на таких засадах: загальновживаність виразу, неактуальність, "затемнена” мотивація, компактність опису. Останка значною мірою забезпечується класифікацією генотипів.

Систематиг’точи усталені вирази з погляду їх зв"язкїз із позамовною дійсністю, фразеологи /як і лексикологи/ класифікаційні розряди називають по-різному: "тематичні класи", "предметно-тематичні групи", "ідеографічні рубрики", "семантичні поля",, "тематичні чи семантичні мікрополя" тощо. Глава відкривається оглядом спроб систематизації фразеологічного матеріалу, які робилися рядом учених - М.Алефіренком, О.Куні-ним, А.Аксамітовим, А.Генсьорським, Т.Черданцевою, Л.Еуторе-вою, Ю.Гвоздарьовим та ін.

Найвідсмішим, очевидно, став термін поле /теоретичні й методичні засади його виробилися наса«яіеред на матеріалі лексики/, яким позначають сукупність мовних одиниць, об"єднаплх спільністю змісту, що відбивають понятійну, предметну або функціональну схожість1-. До його виділення можна йти від поняття /ономасіологічняй підхід, розроблений Й.Тріром/ 1 від слова /семасіологічній підхід В.Пордига/. Саме поле структуруєть-

■ * Іингвистический знциклопедичесиза словарь. - М. ,1990.

- C.S80.

ся на основі різних взаємовідношень складових елементів /нульова опозиція, еквівалентна опозиція, приватигна опозиція, Д23"йНКТіІЕНа опозиція і под./1.

Належність до фразеологічного поля визначається за допомогою когяюнентів-ілдикаторів, а часто і внаслідок попередньої "д&фразеологізації". При діахронічному /ретроспективному/ підході звичайно спираються не на фразеологічне значення, а на денотативно-сигніфікатявний елемент вільного корелята, на вихідний образ, внутрішню форму.

Із часом внутрішня форма може зазнати переорієнтації. Цьому сприяють: 1/ звукові та семантичні зближення, 2/ випадання з активного вжитку того чи іншого складника ФО, 3/ постійна актуалізація семантики & форми. ФО, 4/ омонімічні збіги та ін» Розглянемо названі випадки.

1.'Звукові та семантичні зближення реалій засвідчує <50 збити/ся7 з пантелику. Варіант збити з*Пантелику П.Еілецький-Носенко пов'.'язуе з "горою в Греції", як і М.Міхельсон для російського съ панталыку сбиться. Проте аналізований вислів ' уписується до продуктивної моделі "збивання з правильної путі" 'й ка основі питомих українських реалії: збивати з панте-ля*.у. з пливу, з плигу /"Словавь" Б.Грінченка/. збити з пуття; збивсь з пантелику і пуття /М.Пулевич/, пор. польські: аМс я рапіаїуки'.і .к^поер^, аЬіс а tгopu, а Ъоли.. Якщо прл-й.-яти • ояснення .©.Піскунова /пантелик - "толк, ум, рассудок"^ тоді звичайніш хід думки, здатність ясно мислити сприймаються як звичний шлях /хід/ якоїсь дії /пливти, плигати, йти тропою, витримувати певний.тон - ЛІНІЮ ПОЕЗДІНКК, іти своєю путтю і код./. І навпаки, збитися з дороги. західноволиксь-ке збетися а пгутя "зійти з ¡гра ільного життєвого шляху" Ді.Корзої ж/, російське сбиться о ноги "зійти з істинного шляху" /"Словарь русских донских говоров”/, СПЛИСТИ З РОЗУК?. зьихати а плету /словники Б.Грінченка та П.Білецького-Носвн-гп/. Е<3итк6я7з пантелику. отже, - втратити розумний плин Дід, шлях/ думки, "ЗІЙТИ 3 розі'му".

* Кпраулов Ю.Н. Структура лексико-семантического поля// Филол. науки. - 1Э72. - И. - С.57-68.

2 Пискунов Ф. Словарь кивого народного, письменного и актового язика русских южан. - К.,1882. - С.178.

2. Вараз пя всж> губу поєднується з дієсловами та іменниками. 1/ З діс-аловаул - шпетити, верещати, лаяти, реготатися: "Оліьяїських япеткв на ви rvóv..."/Í.Котляревський/. Слово губа тут ооматлзм: укр.заст.і діал. - "рот"; 2/ 3 іменниками - назвами осіб: пан /панія, діал. г'азда, господар, хазяїн /хазяй/, купець, дівчина, хлопець, дука/ на всю губу; із назвами неосіб - гріха на_всю губу /Т.Шевченко/, Саньке^ на всю губу /словник А.Кримського/. У другому випадку значення ФО на всю губу пов"язаяе з просторовими уявленнями й наближається до схожих медалей, у яких варіюється друга частіша: парубок на все село: "...На’ вся Полтаву будеш бага-шрі"/Я.Костенко/; "Будеш, паном на всп Вксаїночку". Ктч до розуміння етимологічного значення зяразу дають контексти та пу: "Багач на всю губу-губеснію.. ."/В.Ьлизнс-пь/: ”У тебе човен на всю губернію.. ."/0.Довженко/. Фор&їування ФО з просторовому значенні яов"язане з давнім значення?,! слова губа -адміністративно-територіальна округа" /ОТІ/, "скругь .

3. 'йшовим прикладом діахронічної актуалізації s тематична мікрогрупа ФО, пов"язана з колишніми умовами їзда: входити в/своп/коліи. виходити з_/своеї7 колії, попадати в колію. Часом їх виводять із мовлення залізничників, дроте це пізніша транспозиція: ка грунтових грузьких дорогах веллкво було тріскатися колії. Ковальські .за походженням вирази бтатя в кліиі кого, зімкнулися клівіі. брати в леззта кого,що подаються з

зз"язку 3 'ДІЛКИ військових. • ■

4. Омонімічні збіги спричиняли різночитання ФО тршгатя ніс за вітром, яку нерідко відносять до ¡юрських "просолених словечок" /Е.Вартаньян/. Ф.йелввдев указує на часи "парусного флоту". Проте ще М.Похрозський звернув увагу на "цікаві асиміляції з тваринами“ як-от французьке Хе chien qui a le ne* au vent. Пер. екстралінгвістичний, матеріал: Стратон Страто-новяч завздк ніс трголав за вітром. gK_flocaiS4êHgfi_3âeiP>-.» /зоології й природолюб твердять, що тварини звичайно лягають носом проти вітру/ і лінгвістичний: тршагаІШШЇШ?! носа за вітром, ловигя пасом, куди вітер зіа /яке/, ШХХ /дивитися/, звтдк вітер вів /І.Вирган, М.І£?лаиська/<» лугаа-

СрезневскиЗ И.И. Матариала .дез словгчч -Древнерусс: зго язика. - Спй.,1893. - Т.І, - С.€07.

ське держати хвоста за вітром /Свистунівка Сватівськ.р-ну/; вуха за : ітром тримати /В.Кулаковський/..Наведені аргументи дають підстави віднести аналізований вислів до зоофразеоло-гізмів.

Генотипи ФО часом значною мірою ідентифікуються й на тлі етнокультурних контекстів, зокрема фольклористичних /па-ремій/, як-от вихідна форма вислову з-під землі дістати: дорогий товар з-під землі йде /метал/, як немає закопаних грошей - то він вбогий піп^. ' _^: ..........

Кожен з підходів - і суто лінгвістичний, й етнокультурний - взаємно доповнюють оди« одного, більш об"єктивно ідентифікують прототип. Історія повинна вкластися в строгий лінгвістичний абгтрактний аналог, що відбиває існуючі в системі мови закони утворення мовленнєвих одиниць і індиферентний до конкретних виявів, з другого боку, модель повинна бути перевірена етнокультурою, історією, маніфестантами моделі. Так, фразera на олин копил, на одне копито варто розглядати на фоні інших й у зв"язку з повнішими варіантами й валентними . виявами: на один копил зшиті /зроблені, скроєні, побудовані/ серед локальних виявів: буковинське на одно кулко /кулко -"кільце", візерунок на тканині/, лемківське на едной копыто "однакове, шаблонне", є реалізаціями моделі з інпим лексичним наповненням: на один ашин /кшталт, штаб, манір/. на од-. ну мірку, з урахуванням іномовних реалізацій моделі: біло-^ руське на адзін капыл. російське.Іркутськ все на один намёт скроены /намет - "шаблон для кроїння взуття”/, все на один покрой, польське па jedno kopyto wszyscy,кашубське rob' іс vsetko па Jedno шоаїо /modio - "взірець, модель"/ та ін.

Пря домінанті лінгвістичного аспекту інтерпретації структурно-семантичної моделі виділяються спільні, інваріантні елементи / "на+ один-* назва мірки"/, певним чином нехтують позамовними деталями. І навпаки, виявляючи увагу до екстра--------------------------;-------- ' ■ . . ■ ■ ■

Пор. дані з рукопису селянина "Острожск.у. Волынс.г.": "Вь урочищі Гайдамацким?; курень...о 12 шаговь закопано 12 шапокь денегъ разныхъ"; "...три бочонка, два золота, а одень серебра" та ін. /"Сборник материалов по малорусскому фольклору’/ Собр. іл.Н.Малинка. - Чернигов,1902. - С.381-385, записи ■« 1,4,9,10,12,14,17/.

лінгвістичних моментів, ватсливо вказати не тільки на сферу первісного функціонування прототипу ФО на_оЖ9_ЖІ1І,:$. на одне копито /копил і копито - іиЄвоькє приладдя/, а навіть на деталі . Використання одного з названих підходів збільшує вірогідність ПОіЧИЛКЙ. * .

Конкретний аналіз матеріалу дозволяє влділитл два найза-гальніші класи ФО: "лядина" й "природа". Перлий обЧднуе иа підкласи - "матеріальний світ" і "духовний світ", а другий -"жива природа" й "нежива природа". Далі виділяються дрібніші класифікаційні розряди: "тематично-ідеографічні групи" /"побут", "проф сії", "соціальні реалії", "тваринний світ", "рослинний світ", "час", "простір"/; "предметно-тематичні групи" /'реалії повсякденного життя”, "трудові процеси по господарству", "одяг,взуття", "їздова справа", "кравецтво", "ковальство", "заробітчанство”, "сім"я, спорідненість", "народні знання", "вірування, звичаї, обряди", "ворожіння, прикмети", "книжність, освіта, наука" тощо/, які в свою чергу можуть членуватися на ще дрібніші групи /підгрупи, мікрогрупи/. Так, предметно-тематична група "народні знання" включає тематичні мікрогрупи "народна медицина", "народна астрономія", "народна метрологія". Названі рубрики подані в дисертації у вигляді, схеми систематизації основних груп фразеологічних генотипів української мови /етнокультурний аспект/ і е своєрідним планом розташування розділів у третій главі.

Цілком зрозуміло, що навіть найдрібніша мікрогрупа можо бути предметом монографічного опису. Для детальнішого аналізу взяті такі групи /мікрогрупи/, як "професії", "соціальні реалії”, "вірування, звичаї, обряди" /серед останнніх - весільні й похоронні/, "тваринний світ”, "народна метрологія", "наука, техніка, культура" - як иотужні джерела української фразеології. .

На основі словників встановлюється зниження функціональної активності, зокрема, ковальських виразів: між.молотом

Вяраз на одне копито не так давно розумівся більш буквально: чоботи справді шили на одну колодку - без визначання лівої чи правої ногя. Цей крій належав до найдавніших, а на території Прикарпаття й Карпат затримався "о початку XX т. /див.: Гуцульщина. - К. ,1іі87. - С.142/.

і ковадлом, холодиш“ коваль "слюсар"; косарських, жниварських! жати на с дик сніп "жита; у згоді”, підрізати п"яти кому, ціпом їхати "їхати двома кіньми, разом запряженими"; мисливських: стояти на гону: соціальних: відпускати на оброк, з хазяйства зсадити. На початку IX ст. ще були у вжитку вислови згінні дні, в году бути "служити наймитом рік", по голах ходити. £ стагики піти, у займані бути, іти на Басатбію. За словником Б.Грінченка нами виявлено понад 600 висловів, які в сучаснгх лексикографічних працях або зовсім не фіксуються, або даються

з позначкою "ісг," /історичне/. Серед юридичних усталених формул до застарілих, вузьковзсиваних, периферійних відносяться: закладати позов, загинати крючки, гіпцульські поклика-ют до поава. чвисудятот кару, бойківські право побити, права і ходи, зажите право та ін.; серед ФО, які відображають покарання, тортури, неволю: давати субітки. каюати готом, лемківське впхати їглу-г.уд ну'хоть. посадити в куну "заставити каятися", замикати в колодку, на публіку сісти, у палі стояти /пор. атакувати до ганебного стовпа/ та ін,

‘’Забуті переказкУХ.Касарес/ спричинили забуття мотивації численних висловів. У дасертаціїному дослідженні робиться спроба відновити реалії, що започаткували такі ФО, як підвести під монастир /із мовлення жебраків/, піїтезти ьоза^ /з мовлення картярів/, діяти тихою сапою /про особливий вид саперно" роботи - вести таємні підкопи/, утяти до гапликів /із мовлення кравції/, попастися в матню /матня * "середня частина невода"/, ловити окунів /із мовлення рибалок/, голити в мос-кагі /до 1874 р. усім рекрутам голили передню частину голови/, видно пана по халявах /як знак соціальної нерівності/, бкткй жак /як соціальна характеристика школяра/, межу пвреоратк кому /як відгомін соціальних аспектів межування/, пам"ятковий прочухан /як форма покарання/, залити за шкуру сала /як натяк на середньовічні форми покарання, дізнання/ та ін.

Спірні щодо тлумачення ФО, наприклад брата в шори, три-

mj мттт‘" я ■ " ' - ~ 1

Пор. в Ісаєвича, сдного з кращів знавців ігор XIX ст.: "...хто програв, тут вважається той, кому дістається на вінець уся купа карт. яка нагадує собою аавантакений.віз"/Иса~ евич С.Н. Малорусские народные игры окрестностей Переяславля//Киевская старина. - K.,1887. ~ Т.18. - C.465/.

щчя себе в Еіосах /у граматиці О.Павловсьяого що убрать у шо-сд/, здавалось, моядгть мати подвійне мотивування, оскільки шора - це й "бокові цятки на вуздечці біля очей коня, щоб не лякався", і "кінська упряд". Проте вписані до моделі "зв"яза-пості”, пор. брати в поси. Ссати в шенкелі, тримати у вітаах кого, дейкати в трензелях кого, лемківське тривати як коні в

Є П" ’ " " "■ ' ' ■ "

лттх кого, галицьке держати остро в віжках, кашубське нас ко50з кгоїко V ІескасЬ /іеска - "дотти?. ремінь"/- підказать, ’до первісно йшлося про кінську уаркж, а не бокові щитке.

У кеда., вірувань та повір"їв - основи світоглядних уявлень лидей - подана спроба пояснити: перенесення за аналогі-ез дій матеріального світу на духовний /із поли в полу/, витоки ФО /чеката як каня яоегу/. моясливі межі й сферу дії народних символів як фразеотворчях чинників /підкова на азстя/ детермінацію духовного матеріальним /сміття з хати /не/ виносити/. Так„ наприклад, із поли в полу, з-під поли, з пот, ружобяття подоа - вислови, ідо відображали різні нокеитх торгової таємниці, а потім були перенесені на весільні обряда. Пола виступала символом торгового договору: волів на ко-кей на Харківщині приймали з поля; мати виводила коней полою і посипала жито вслід молодим /Полтавщина/; під час докован відбувалося рукобиття полоза, як при хупівлі-продажу /Подільська 2 Полтавська губ.,, див. праці Милорадовича, кубинського, Подвисоцького/. '

Духовна сфера, зокрема обряди, є щедрим джерелом формування етнографічних фразеологізмів. Повчально порівняти два цккдн сімейно-побутових обрядів - весільні та похоронні.

Етнографи весільні обряда найчастіше ділять на три гру-цн: передвесільні, весільні й післявесільні. Відповідно до цього групуються й ФО: 1/ передвесільні /просити в старости. кгта сватання/. 2/ весільні /заводити на посад, викупати аап-¡52» 3/ післявесільні /пропивати батька, яита колотити/. Словники сучасної вовк дуже рідко фіксують етнографічні вяразя -пзрггадно зі словом рушник /подавати руїдники/. закон /закон бсати/. хліб /пові отапт хліб/. До реєстру могли б увійти такі етнографізки: хшоеятн в старости, йти в старости, ШЖШ£-тя тля, ставати ка заручини, заводити /садовити/ на посод.

Польові дослідження показують активне функціонування й певних сУрядів, і їх фразеологічних назв. Так, на території двох областей - Луганської та Донецької - на основі матеріалів, узятих із 160 населених пунктів, було проведено спеціальне дослідження з метою вияснити, чи вживається весільний обряд "забивати кілок" /результати подані в дисертації в двох таблицях/. 1. Виявилось, що забивають кіл, кілок, чіп, чіпок, клин, клинок. Названі слова формують відповідні етнографічні Ф0. 2. Оскільки обряд супроводжується вживанням спиртного, паралельно формується два семантичні ряди корелятивних фразем: а/ вербальне виражена«1 весільного обряду: забивати кіл /кілок, чіп і т.ж./ - "У травні Микола Лопата забив чіп -одружив останнього сина"; б/ пити горілку: "йдемо до Висоць-ких кіл забивати - готуй сирівцо". Обидва ряди співвідносні

з синонімічними виразами типу водити козу, палю забивати: подвійне їх значення /'первинна і вторинна фразеологізації/ було вже зафіксоване в "Словарі" Б.Грінченка. 3. При ліченій кількості вербальних фразеологічних номінацій спостерігається "дифузність", символічна багатозначність етнокультурного компонента, узагальненого в генотипі Ф0, пор.: "у ідо хату невістки більше не потрібні", "у цьому дворі останнє весілля",

"з двору виганяють нечисту силу, прибивають її кілком", "прибивають сина до хати" та ін.

Похоронні /поховальні/ фразеологічні етнографізми передають наближення смерті /ніс загострився/, останні хвилини життя /зачиняти конати/, перші після смерті години /дзвонити по оті/, обряджання /на лавт перебратися/, поминання душі /справляти дев^ять днів/ та ін. • .

Діаметрально, протилежні обряди - весільні Е похоронні -в діахронічному плані виявляють певну спільність. Забуття звичаїв, "спрощеність" в обрядах і ритуалах спричинюють також вихід $0 з активного вжитку. Відійшли на периферію, а то й забулися весільні ФО, пов"язані з "коморою", а серед поховальних

- ті, що були започатковані іграми при покійникові /"усака печуть. зайці купувати, тешуть дуби, млина грати та ін. .

Див. велику їх кількість у дослідженні: Гнатюк В.Похоронні звичаї і обряди//Етнографічний збір.::ік.-Львів, 1912.-Т.31-52. - 0.227,269,292,238,296,239,242,267,171,274 та ін.

Якщо зважити, що поховальні обряди не відзначалися такою колоритністю, як весільні, то відповідно менша їх кількість -явище закономірне. Існує відмінність і в їх номінації: перші практично дзеркально відбивають реалії, метафоричний гено-статус других пов"язаний з евфемізацією страшного поняття.

При похованні майже всяка дія набуває магічного значення, виконується зі строго регламентованими правилами, іменується "маскувальними" перифразами.

Значну частку серед стійких висловів складають зоофразе-ологізми. За вибіркою із СУМ , приблизно кожний 30-й вираз відбиває спі..зтереження людини за твариною: її поеєдінкою, способом життя, зовнішнім виглядом тощо. Розгорнутого коиентаря вимагають напівзатемнені чи затемнені вислови.

Звичайне побутове сприймання вислову катюзі по заслузі пов"язує його зі словом кат /катюга/. Проте в Климентія Зіно-вієва - по заслузі котюзЬ: пізніше в Номиса - котюзі /котузі. катузі/ по заслтзі /Й70089/, навіть у словнику І.Виргана й М.ПилинськоІ - котюзі по заслузі /І961/.

Слово котюга сприймалося з двома значеннями: дериват від кіт і "домашній собака" /у гуцулів/. Друге значення, як правило, зустрічається в говірках південно-західного наріччя, а вираз катюзі по заслузі є уживаним у всій Україні. Здається, що першість належить котові-шкідлившз /шкодливий кіт, кииька-шко-дливка/. Ї.Снєгіеьов ще в 1 пол. XIX ст. спеціально уточнював семантику слоза котюга: котузі. /коту/ по заслузі /1831/. Пор. ща в "Енеїді" І.Котляревського: "...давали в пеклі добре Хльо-ру, всім йо заслузі, як котам". .

Вислів вискочити як Пилип з конопель М.Номис пов"язує зі

шляхтичем родом із Конопель Сандомирського краю, який "вбовт-нувся в річ без ладу" /Й3153/. Таке пояснення чи не найпоширеніше, особливо в польських джерелах /А.Грасовський, К.Вуй-ціцький, П.Шпилевський та ін./, проте навіть польські дослідники /С.Адальберг/ тривали його "баєчкою про шляхтича Пилипа". У дисертації висловлюється думка про можливість подвійної мотивації ФО вискочити як Пидипт з конопель, польське WJT-

waï sis Jak Pilip - konopi.Перща пов"язується з діалектним

словом пилил "заєць", як це розуміють С.Адальберг, Ю.Кржпжа-нівський, М.Розвадовська, Ф.Медведев, А.Ак зкітов та ів.

Тоді вираз вискочив як Пилип з конопель*уписується в кзоомо~ дель": вигдався як заєць з конопель, *..як заєць з-піл куша,

••.як Пилип з кукурудзів: вилетів як горобець із стріхи, галицьке вилетіла як гала з колопеяь. як гособець з конопель /Ї.Вільде/, білоруське діалектна васкачіу. як ттевень з кана-нвль• .

Проте є а інша модель: вихопився як. козак з маку, вискочив. як голи# /голий козак/ з маку, вискочив, як Кузьма з мз,— SI» ...як ГІанько з каку. ...як Пилип /Сень.Мартин, Тепеико/ ? конопель - тобто пов”язана з назвали осіб.

Взаємодію людини й природи, взаємопроникнення одних мір в інші ілюструє народна метрологія. Міри довжини визначаютьсяз 1/ за частини я людського тіла: ні на волосину: 2/ за фізичками можливостями людини: /як/ штихом кинути: гліри часу - 1/ за мірами довжини: на заячий скік. 2/ за його наповненням /діями, подіями/: до третіх півнів. З/ за видами робіт: в оранку. 4/за святами: на Паску. 5/за небесними світилами: гуцульське по косарьох /Косарі - "Оріон"/, 6/ за положенням сонця стосовно предметів: сонце в два дубg. 7/ за певними моментами доби: £ обідню годину. 8/ за природники діями: багато води утекло:мі-ри площі - І/ за кількістю затрачуваного на обробіток часу: на один день косіння. 2/ за кількістю висіяного насіння: нива в одну кадь. З/ за кількістю зібраного врояазо: на одну косову сіна.

Визначально» рисою народкометрологі^'іих мір е їх приблизність, яку Ë відбивають ФО: у зріст людини /spies бував pis-ним/, своїм аоаином міряти, палицею кинути, на воловий риж.. сонце на два буки, v перші півні. Діапазон розбіжностей, наприклад ‘’перших півнів*, встаноЕйеНЕЙ на основі п'ятнадцятії джерел, - від 10 год./за Е.Грінченком/ до 3 год,/Полісся/.

Заключає главу розділ "Науково-технічний і культурний прогрес і фразеологія". Установлено, що НЇК-фразеологія /фразеологія, пов"язана з розвитком науки, техніки й культури;/

іЮ.Кршшанівськіїй нізявае і рік першої фіксації виразу -1562, і парив подібне пояснення у Б.Уліедьовського /1754/. Автор Праці "Kowa icsiqga przysïow і wyraiea praysïowiowych pol-stich“ щедро цитує eûpiанти EKpasy під рокада І758Д763, 1830,1834,1852...аж до 1954, що ваалкво в історичному клані.

в останні десятиліття настільки інтенсивно вливається в літературне мовлення, що відтісняє традиційні сфери поповнення фразеологічного складу /побут, вірування, обряди тоїдо/. Динамічний процес фразеотворення спричинює значні пропуски в за-гальноковйжх словниках. Так, у СУМ пропущені: бурхлива реакція. викликати резонанс, випробовувати на міцність, відкритим текстом, груба матерія, жити у вакуумі, зворотний зв"я-зок. піддослідний КРОЛИК, пускати проб НУ КУЛЮ. УВ іг/кнути червоне світло перед ким, чим, звуковий баряяр. від нуля до ключа. чорний ядшс. прохідний бал, залкшати/ся/ за кадром, спускати на гальмах та ін. У 80-х роках зактивізувався вираз перекривати кисень. Прикметою науково-технічного й культурного поступу стало інтенсивне проникнення КТК-лексем і НТК-слово-сполучень до розмовно-діалектного мовлення: дайте бідному на, машину, злітаються як сови на аеродром /записи М.Доленка/, виламується як муха на мотоциклі, дурний по самий радіатор. зливати воду /0.Юрченко,Д.Ройзензон.С.Ройзвнзон/, личить як корові акваланг, багато як дірок на пеоГокаоті /В.Чабаненко/. Професійне мовлення гірників Донбасу спричиняло такі відшарування, як порожняки ганяти "казати неправду", попадати в обвал "потрапляти в скрутну ситуацію", судити спиною розпили "байдикувати”. З мовлення боксерів приііпші вирази удар нкстэ пояса, тримати на дистанції. спортсменів-гравців - один нуль на мою користь, шахістів - попадати в цейтнот та ін.

Спостереження над формуванням НТК-фразеологізмів відбувається практично на наших очах і дає можливість порівнювати фразеологічні зрізи невеликих проміжків часу, стежити за наростанням їх ідіоматячності тощо.

У в'исновках підсумовуються результати дослідження, подаються узагальнення згідно з визначеною основною метою, завданнями й положеннями, винесеними на захист.

Фразеологічна одиниця являє собою діалектично суперечливу єдність семантики й структури, синхронічного сдокою і діахронічних змін, лінгвістичної абстракції та етнокультурної конкретики. Роздількоофорклекість уможливлює широку варіантність лексем у фразеосхем. Процес варіювання, власти-

вий історичному розвиткові фразеологічної’системи, о результатом багатосторонніх зз"язків слова й ФО. ііря ньому синхро-

нія оперує постійними контекстами, а діахронія - непостійними. Як гс горична змінна одиниця, фразеологізм на кожному новому етапі успадковує принаймні частину структурно-семанти- . чних параметрів, що можливо саме при його співності, а не компонєнтності. ; ’

' Розчиненая слів у ФО до рівня "хімічних сполук" зале-речується аналізом власних імен, символів і лексем-транссем. Власні імена, дещо втрачаючи функціональні ознаки, зберігають, проте, "генофонд" національних реалій і несуть значну етнокультурну інформацію, Лексеми-символи групують навколо стрижневої ідеї факти киття, витворюють численні усталені семантико-структурні різновиди. Транссеми постійно вібрують під тиском НЕрОДНОеТИМОЛОГІЧНИХ усвідомлень середнім мовцем, зумовлених найчастіше перебільшенням екстралінгвістичних факторів. ' ■ . .

Формування фразеологізмів'базується на розумінні внутрішньої форми як початкової точки зору на окремі реалії і зачіпає фундаментальні поняття лінгвістики: зв'язок мови з матеріальною чи духовною культурою, синхронії й діахронії. Внутрішня форма $0 виступає як елемент вербалізації етнокультурних контекстів. Представлена у $0 через значення й структуру вільного словосполучення, вона виступає як узагальнення внутрішніх форм їх складників і найтісніше пов"я-зана з екстралінгвістичними реаліями. Зміни останніх спричинюють забуття еттеологічної основи, а постійна її актуалізація, "прояснення" в узусі веде до переоформлення внутрішньої форми, до затемнення етимона, до зниження порогу відомості. Детальніша градація ступеня "затемнення" виділяє найбільш численний розряд налівмотивованих висловів, які більш адекватно відбивають хронологічні інтрафразеологічаі зміни. ■ ' ' •

Формування фразеології - це відбиття процесів різної часової глибини, згасання й оновлення образності, безперервне становлення ідіом, де активно виявляють себе метафора, метонімія, евфемізм, каламбур, а домінуючу роль відіграє антропоцентризм, яким пронизана вся система переносів. Зв"язок з етнокультурою пертих двох чинників фразеотворення менш помітний, двох інших - виразніший. ■

Переплетення мовного й позамовного, діахронічного й синхронічного демонструють також конденсація, деривація, нарощення 2 контамінація. Окремі думки про семантична скорочення та семантичне згущення, які висловлював у свій час 0.Потебня, були майне канонізовані. Насправді ж динаміка Ф0 - це стільки я скорочення /конденсація, деривація/, як і структурне ускладнення /нарощення, контамінація/.

. Історичний аспект формування народної ідіоматики передбачає встановлення зв"язку фразеотворення з дійсністю - хай і суб"єктивно, соціально-прагматично /селективно/ пізнаною.

Ф0 завади зсерігає свою семантичну прароду, спостереження над якою приводить до її джерела, вільносянтахсачного корелята, що є її минулим станом, її генотипом. Важливо при цьому встановити продуктивність джерел, генотипів. Дим і зумовлена спроба їх систематизації: сконцентрований однорідний матеріал особливо наочно виявляє історичну змінність, іновації, плинність семантики, структураі перетворення, перебудову образного змісту. Аналіз конкретних виразів духовної сфера ілюструє глибину їх етногенетичних витоків і, характеризуючи фразеологію як акумулятор духовної культури, указує на чільне місце закону "нівелювання й розчинення специфічних відкінпос-тей" - синекдохічкого представлення дійсності, на символізацію дій /обряди, ворожіння, замовляння/. У кінцевому підсумку духовна сфера підпорядковується матеріальним умовам життя /при всій складності їх взаємовідношень/, хоча вплив мови на формування етнокультура - наприклад, установлення нових мотиваційних звмязків між денотатом і $0 як знаком номінації -теж наявний.

В еволюційному розвиткові <50 постійно виявляється діалектична взаємодія - 1/ лінгвістичного й екстралінгвістичного: на .фразеологію тисне загальна мовна система з усталеними формами й категоріями, намагаючись знівелювати своєрідність ФО,

з другого боку, фразеологія'постійно виявляє свои скстра^інг-вістичність, національно-етнографічну марковаяість, актуалізує семантику й форму; - 2/ синхронічного й діахронічного: "у кожному даному ста .і мови є такі факти, які з точки зору пізнішого стану уявляються його зародком"/В.Винокур/, діахронія

- "послідовність синхрояій" /Е.Бенвеніст/. Усякий етап еьолю-

ції виразів с одночасно і синхронією, і діахронією. Протиставляючи їх, ми відділяємо ФО від своїх джерел - генотипів, ширше - від етнокультури. Зміни не приводять до відриву нового стану фразеологічної системи від попереднього. ,

Історико-лінгвістичний аспект формування фразеології включає не тільки генезу та аналіз різних станів фразеологічного корпусу, які змінюють один одного, а й увесь спектр семантичних, структурних, образно-експресивних іновацій ФО, пов"язаний з їх динамікою в часі: вторинну /третинну і под./ фразеологізацію, метонімічно-метафоричні переходи, утрату мо-тквації і переоформлення знаку значення, становлення енантіо-семічнях зворотів, конденсацію і деривацію /рух від ширших до вужчих контекстів/, нарощення, контамінацію /розгортання обращу/, структурно-семантичну актуалізацію, тісну взаємодію центра й периферії, загальновживаного й локального, звільнення від екстралінгвістичного контексту, заміну однієї джерельної бази/сфери/ іншою та ін.

Обрана в дисертаційному дослідженні методика дозволила підтвердити чи заперечити, уточнити або запропонувати свою іс-торико-етимологічну версію для ряду активно вживаних /рідше -діалектних/ ФО, як-от: битий жак. брати в шори, вилами по воді писано, вискочити як Пилкд з конопель, вовчий паспорт. 2. халяву вступити, входити в /свою/ колію, давати вовчого білета. дивитися сентябрьом. діяти тихою сапою, до ноги /зящдити^ до ручки, дутєля з"їсти, залити за шкуру гала, замітати сліди. заробив як Заблонький ка милі, збити/ся/ з пантелику. з горіха зерня, катюзі по заслузі, ноги на плечі, підкова ка щастя. підсунути свиню, попа в решеті возити, попадати в лабети, робити з губи халяву, тримати ніс за вітром. /як/ зінське шеня. діалектні - за короля Одвуда. галицьке сі на смереку дивите. брат Нібенімеда /луганське/ та ін. А це неможливе без уваги до лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів у сукупності.

. Основні положення дисертаційного дослідження відбито в таких публікаціях:

1. Народження і життя фразеологізму. - К.:Рад.ик.,1988.

- 279 с.

2, Українська фразеологія: Навч.посібник для філол.фак. ук-тів. - Харків:Основа.Ввд-во при Харків.ун--ті,1930. - 167 с. /у співавт./.

зо

3. Вивчення фразеології в середній школі: Посібник для

вчителя. - К.: Рад.шк.,1990. ~ 175 с.

Рец. : Муромцев І.В., Савченко Л.Г. // Укр. мова і літ. в шк. - 1992. - Æ2. - G.88-89.

4. Фразеологія сучасно! української мови: Учб. посібник. Харків: ХДУД977. - 62 с. /у співавт./.

Рец.- А и д е р а й. //Мовознавство.-1978. - М. -С.84-86.

5. Українська мова: 36. вправ. - К.: Бвда шс.,1985. -255 с. /у співавт.Л

6. Матеріали до фразеологічного словника східнослобожан-ських і creLJBHX говірок Донбасу. - Луганськ,1992. - 112 с.

7. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови: Навч. посібник для вчителя. - К.:0світа,1993. -

287 с. /у співавт./.

8. Внутрішня форма фразеологізму в зв"язку з внутрішньої} формою слова //Мовознавство. - 1993. - ЙЗ. - С.23-30.

9. Становлення ir '.еологічнаї одиніщь//Укр.шва і літ. в як. - 1978. - .412. - С.39-46 /у співавт./.

10. Індявідуально-авторські видозміна у сфері фразеології //Укр. мовознавство. - К.-.Вища шх.Вид-зо при Київ, ун-ті, 1979. - Вил.7. - С.55-63 /у співавт./.

11. Слова-сшязодз в народній фразеології //Уяр. мовознавство. - К.:Вища шк.Вид-во лрк Кнїв.ун-ті,1987. - Вш.14. -С.14-21.

12. Фразеологічна контамінація як семантичне явиза і як

стилістичний прийом //Вісник Харків, ун-ту. - .1109. - Вап.9 /Філологія/. - 1974. - С.63-70. -

■ 13. Власні назви як основа формування української фразео-

логії //Проблеми філології: 36.наук, праць, присвячений 70-річчю ін-ту. - Луганськ,1993. - С.84-91.

14. Елементи етимології в роботі кад слово«// Ужр.кова і дії, в шк. - 1969. - $7. - С.59-62.

15. Индивидуалььо-авторскао вриеин- етаявстячесвого scso-льзования лексики и фразеологии в произведениях Остапа Виш тав// Вопр.фразеологии,5. 4.2: Тр.Самарканд.ун-та да,А.Вазон. Н.е.

- Самарканд, 1972. - Вьга.219. - С.264-272,' :

16„ яЙі пуху ні пера" .чи ®Ні пера кі Wfxj4¡f //?Шв олово. - К.:Наук.думнаД972. - Bas.6. -я QjggeOg, '

17. Один із способів-трансформації фразеологізмів у творах Остап- Вишні// Вісник Харків, ун-ту. - №38. - Вип. 8 /Філологія/. - 1973. - С.55-63.

18. Деякі особливості становлення фразеологічних одиниць української мови// Вісник Харків, ун-ту. - №183. - Вип.12 /Філологія/, - 1979. - С.16-23 /у співавт./.

19. Якому катюзі по заслузі? //Культура слова. - K.: Наук.дукка,1980. - Вип.18. - С.46-48.

20. Творення слів на базі фразеологічних одиниць// Вісник Харків, ун-ту. - №237: Дослідження з російського і українського мовознавства та літературознавства. - 1982. - С.54-61.

21. Вискочити як Пилип з конопель //Укр.мова і літ. в шк. - 1983. - №10. - С.71-72.

22. Фразеологічні парадокси// Укр.мова і літ. в шк. -1984. - №4. - С.75.

23. Водою не розіллєш //Укр.мова і літ. в шк. - 1985. -№12. - С.66-67.

24. Далеко куцому до зайця! //Культура слова. - К.:Наук. думка,1987. - Вип.32. - С.59-60.

25. Перифраза и фразеологическая едшшца//Лингвистичес-кие единицы в языке и речи: Проблемы становления и функционирования. - Ворошиловград,1988. - С.3-27. Депон. в ЛНИОН №37254 от 21.03.89 г.

26. Треті півні //Укр.мова і літ. в шк. - 1988. - №4. -

С.70-73. '

27. Чумацький Шлях//Культура слова. - K.:Наук.думка,

1990. - Вип.38. - С.60-61.

28. Тримати ніс за в і грок//Куль тура слова. - К.:Наук. думка,19Э0. - Вип.39. - С.50-53.

29. Весільні фразеологізми// Укр.мова і літ. в шк. -

1991. - №5. - С.86-88.

30. Фразообразующая роль слов-символов:/На материале украинской фразеологии/ //Динамика лингвистических единиц в языке и речи. - Луганск,1992. - С.2-30. Депон. в KF'OH РАН J546495 от 15.05.92 г.

31. Становлення та сучасне функціонування поетичного образу "калиновий міст" //Українська мова: Історія і стилі. -Харків:Основа.Вид-во при Харків.ун-ті,1992. - С.150-160 /у співавт./.

32. Традиції Г.С.Сковороди у фразеології Остапа Вишпі// 36.тез доп. і повідомлень респ.наук.конф., присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С.Сковороди /1722-1794/. - Харків: Вид-во ХДУД972. - С. 122-124.

33. Фразеологізм як смисловий центр пов ідомле ння//Питан-ня фразеології східнослов'янських мов: Тез.респ.наук.конф. -К. :Наук.думкаД972. - С.51-52.

34. Фразеологізми як мовний засіб створення Г.Квіткоо-Основ"яненком словесного образу Шельменка//2<3.тез і повідомлень респ.наук.конф,,присвяченої 200-річчю з дня народження класика укр..ііт.Г.Ф.Квітки-Основ"яне;ка.-Харків,1978.-С. 131 -133.

35. Вчення 0.0.Потебні про внутрішня форму слова і фразеологія// Тєорча спадщина 0.0.Потебні й сучасні філологічні науки: Тез.респ.наук.конф. - Харків,1985. - С.82-83.

36. Мокиенко В.М.Образи русской речиИсторико-этимологические и лингвистические очерки фразеологии. - Л.:Изд-во ЛГУ, 1986 /Рец./ //Рус.яз. и лит. в сред. учеб. заведениях УССР. -1986. - М2. - С.72-73.

37. Калалник B.C. Фраэотворення в українській поетичній мові радянського часу: Семантико-типологічний аспект. - Харків :Вшца шк.Вид-во при Харків.ун-ті,1985 /Рец./ //Укр.мова і літ. в ви. - 1986. - S6. - С.79-80.

38. Калашник B.C. Фразообразование в.украинской поэтической речи советского периода:/Семантико-типологичесхий аспект/ //РЗ. Общ. науки в СССР. - Сер.6 /Языкознание/. - М. -1986. - №1,- С.174-178 /у співавт./.

39. Фразеология "Толкового словаря" В.Й.Даля как объект этимологизирования// Творческое наследие В.Й.Даля в идейнонравственном формировании личности: Тез. докл. и сообщений четвертых Далевских чтений. - Ворошиловград,1988. - С.92-93.

40. Грінчеяківський "Словарь" як джерело етимологізування української фразеології //Борис Гршченкэ* $?3«.доп.респ. науж.-аракт. конф., присвяченої 125-річчю від дня народження видатного укр. письменника, вченого, громадського діяча. -ВорошиловградД98£ - С.144-146.

41. Евфемізація як чинник і спосіб становлення фразеологічних одиниць і фразеологізованиі утворені//^.А.Потебня - ис-

зз

следователь славянских взаимосвязей: Тез. всесоюзн. науч. . конф. 4.1. - Харьков, ХГУ.1991. - С.133-134.

42. Етнолінгвістичний аспект ппродаення фразеологізмів// Мова в системі початкового навчання: Тез. респ. наук.-практ. конф. - Полтава,1991. - С.171-172.

43. Про реєстр фразеологічного словника говірок Донбасу/ Регіональна наук.конф. "Культура Дніпровського регіону в контексті загальноукраїнської культури". - Дніпропетровськ,1991.“

С.116-117.

44. Фразеологічний компонент мови творів Григора Тютюнника// Тез. доп. наук.-практ. конф., присвяченої творчій спадщині Григора Тютюнника. - Луганськ,1991. - С.20-21.

45. "Псе:, до власні" назви як основа формування українських фразем //Тези доповідей міжвузівської науково-практичної конференції "Шляхи поліпшення підготовки вчителів початкових класів до роботи в національній школі". - Дрогобич,1992. -

С.43-44.

46. Етнокультурний фразеологічний компонент Грінченко-вого "Словаря" //Проблеми творчої спадщини Бориса Грінченка: Тез. доп. респ. наук, конф., присвяченої 130-річчю з дня на-родяення Бориса Дмитровича Грінченка. - Луганськ,1993. -

С.42-43,