автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Категориально-грамматическая транспозиция относительных словоформ в русском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Категориально-грамматическая транспозиция относительных словоформ в русском языке"

Р Г Б ОД

; ;] СЕН 19г ■

КИЇВСЬКИЙ. УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

АХМЕТОМ Бахиткуль Наді ровна

КАТЕГОРІАЛЬНО-ГРШТИЧНА ТРАНСПОЗИЦІЯ ДІЄСЛІВНИХ СЛОВОФОРМ У РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступшш кандидата філологічних наук

К и І в - 1994

Дисертацією е рукопис

Робота виконана в Київському університету ім. Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор Б0ДДИР6В РОСТИСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

Офіпійни опоненти

доктор філологічних наук, професор БРИЦИН ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ

кандидат філологічних наук, доцент НЕГОМВДЗЯНОВ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

Провідна організація - Київський державний педагогічний

університет іи. М.П.Драгоманова

годині на еасіданні спеці аяізованої вченої ради К 068.18.16 в Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017, КиІв-17, бульвар Т.Шевченка, 14, ауд. 64.

З дисертаціє» казна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка /Київ, вул. Володидарська, 58, кім.10/.

Автореферат розісланий *1994 р<

Вчений секретар

Захист відбудеться " '/У'" 1994 року о

Шахова Л.1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Для сласної лінгвістики характерним є активізація досліджень, зорієнтованих на комплексна вивчання структури формально-граматичних, функціонально-комунікативних Я лексичо-семантичних параметрів серії певних граматичних категорій і граматичних одиниць у синхронічному і діахронічному аспектах. Саме такий підхід до аналізу мовних явищ певною мірою став концептуальним погрунтям у створенні теорії транспозицій. Транспозиція, як мовна реалія, в одним із проявів семантичного чи функціонального розвитку мош. Складність цього явища зумовлена передусім динамікою співвідношення асиметричних і симетричних тєвдєїщій формування структури мови. Найбільш вагомими і помітними у вивченні і інтерпретації мовнпс феноменів у такому напрямку були насамперед роботи Ш.Баллі, а такое дослідження О.'Зснерсена і А.Сеше, Я.Дамурета і Е.Піиона,

Ф.Брюно і А.Фрея, Л.Геньера і З.Куриловича, Г.А.Уфгмцавої і О.С.Куб рякової, В.Г.Гака і Ю.С.Степанова, 0.В.Бондарко і В.В.Бабайцевої, П.А.Соболевої і Тйхомитгавої та ін. Особливо тут важливою для лінгвістичної русистики е проблема функціональної транспозиції у системі частин мови. Як-свідчить .історія російського мовознавства, в теорії частин мови розроблялися різні класифікації частин мови: семантико-синтаксична 0.0.Потебні ...формально-морфологічна П.Ф.Фортунатова, морфолого-синтаксична класифікація А.О.Шахматова, семан-тико-граматична Л.В.Щерби, багатоступенева класифікація /система частин мови, система часток мови й структурно-семантичпі розряди поза цими системами/ В.В.Виноградова, граматична класифікація

О.О.Реформатського, лексична класифікація частин мови Ю.М.Скреб-нейа, А.С.Шхнєвача, лексико-семантична класифікація А.Н.Савченко. На-сучасному етапі найбільш поширена лексико-граматична класифікація частий мови,-що одночасно враховує граматичні й, лексичні властивості слова, але і ця класифікація не вирішує питання про природу категоріального значення частини мови, його вихідний або синтаксично обумовлений характер Д.І.Мещапі нов, В.І.Дегтярьов,

А.П.Савченко, Б.О.Серебреяніков та ін./.

Специфіка транспозицій дієслівних словоформ Далі - &СФ/ у тощу, що їх особові форми "підлягають переходу в інші частини мови надзвичайно рідко і лише при наявності семаятико-фразвологіч-

них або експресивних умов"1. Перехід ДСФ у повнозначні частини

................. ,

Ким О.М. Транспозиция на уровне частей речи и явление омонимии. ^

Ташкент: Фан, 1973. - С.8.

мови незначний. Наш знайдено лте декілька випадків транспозиції ДСФ в іменники, прислівники. Незначна кількість перехідних явищ зумовлена певною мірою специфікою загальнокатегоріального значення даної частини мови, словоформи якої у певних граматичних позиціях можуть нейтралізувати лексичні і граматичні властивості дієсловр але не набула ще нових категоріальних ознак. Транспозиція ДСФ знаходить своє відображення у різних типах і ввдах десемантизації і від все ща певної приналежності словоформа класу дієслова до нейтралізації чи до втрати як граматичних , тйк і лексичних ознак форм ді еолова - відповідно до функціональної характеристики тієї частини мови, до якої здійснюється факультативна транспозиція. Отже, актуальність дисертаційного дослідження полягав у вивченні складних процесів категоріально-граматичної транспозиції ДСФ як важливої лінії семантичного або функціонального розвитку гпаштичної структури російської мови.’ Наукова новизна роботи полягає у тому, що тут вперше 9 нових теоретичних позицій системно охарактеризований перехід ДСФ у модальні слова, частки і вигуки в аспекті трансформацій їх лексико-оемантичних і категоріально-граматичних ознак, тобто їх категоріально-граматичні транспозиції. ш

Основна мета дисертаційної роботи - визначення типів категоріально-граматичних транспозицій, їх системний опио і вдявленш загальних закономірностей переходу ДСФ в інші частини мови.

Мота дисертаційного дослідження передбагає розв"язакня таких завдань: •

- уточнити поняття транспозиції у категоріально-граматичному аспекті ;

т- виявити типологію категоріально-граматичних транспозицій ДСФ у російській МОВІ і

- визначити напрями десемантизації ДСФ при категоріально-граматичній транспозиції;

- охарактеризувати категоріально-граматичну транспозицію ДСФ у модальні слова;

- описати процес партикуляції ДСФ;

- проаналізувати явшце іитєр"єктавації ДСФ.

06"єіїт і матеріал дослідження - 21000 слововживань з 300 ДСФ, вибрані методом суцільної виборки з таких лексикографічних джерел: Даль В.Й. Толковый словарь живого великорусского йзнка: Т.1-4. - М.:Русский язык, 1989-1991; Ожегов С.И. Словарь русског

языка. - М.: Советская энциклопедия, 1970; Словарь современного русского литературного языка: В 17-ти т. - М.: Изд-во АН СССГ, 1950-1957; Словарь русского языка / Под ред. А.П.Евгеньовой:

В 4-х т. - М.: Русский язык, 1985-1983; Словарь русского языка Х1-ХУП вв. - М.: Наука, 1975-1991. - ЬыпЛ-17; Словарь древнерусского языка Д1-Х1У вв./. - М.: Русский язык, 1938-1991,-Т.1-4; Словарь русского языка ХУШ века. - Л.: Наука, 1984-1991,-Вып.1-6; Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. - М.: Госиздат иностр. п нац. словарей, 1958-1961. -Т. 1-4; Толковый словарь русского языка / Под ред. Л.Н.Ушакова. -М.: Госиздат иностр. и нац. словарей, 1935-1940. Т.1-4, а таков э текстів класичних і сучасних художніх й публіцистичних творів російських письменників. .

У дисертаційній роботі широко застосовувалися методи контекстуального аналізу та метод лінгвістичного о їм су, елементи методу зіставлення, іноді обробка матеріалу проводилась методом трансформаційного аналізу.

Теоретична значення дисертації визначаються тим, що результати дослідження поглиблюють.сучасні погляди на процеси за-гально-семіотичлих транспозицій у категоріально-граматичному аспекті, уточнюють і конкретизують їх етапи. У дисертаційному дослідженні розширюються парадигми характеристик складних процесів розвитку категоріально-граматичної системи дієслова і структури модальнії.слів, часток і вигуків російської мови.

•. Пту-.итична цінність роботи зумовлена тим, що її результати можуть бути використані у викладанні курсів "Загального мовознавства ", "Сучасної російської мови", а також спецкурсів і слец-с омі наріз з проблем теорії частин мови, граматичної і лексичної семантики.

Апвобапія -роботи. Основні полсконня дисертації викладені 1 обговорені на иауково-георетичних конференціях молодих вчених Київського університету ім. Тараса Шевченка /Київ, 1933-1Э92/, на "Першій міжрегіональній науково-практичної конференції з екологічних проблем Приаралля" /Кзюі-Орда, 1990/, науково-матодич-ній конференції Кзил-Ординського педінституту /Кзил-Орда, 1989/. на засіданнях кафедри російської мови філологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Зміст дисертаційного дослідження представлено у трьох публікаціях.

СТРУКТУРА t ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ .

У відповідності до мети і основних завдань дослідження визначено структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох глав, висновків, бібліографії і додатків.

У Вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, розкривається іі актуальність, наукова новизна, теоретична й практичне значення, визначаються мага, завдання, об"єкт, предмет і методи дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.

Пзпша глава "Категоріально-граматична транспозиція і динаміка граматичної структури російської мови" складається з двох параграфів.

. У п9пдюм7 параграфі "Специфіка транспозиції як динамічного явища" аналізуються різні трактування транспозиції і суміжних із нею явищ у сучасній лінгвістиці, пояснюється вибір терміна "кате-горіалько-граматична транспозиція", що інтерпретується як перехід слів із одної частини мови в іншу, зумовлений зміною синтаксичної функції вихідної частини мови, до ці зміни трансформують певним чином звгальнокатегоріальне значення слова /від збереженім його категоріально-граматичного зв"язку з вихідною частиною мови до повної його втрати/. Саме цим передусім зумовлено виділення двох типів транспозиції: у широкому /перевалю загальносемактичному аспекті/ і вузькому /переважно функціональному аспекті/ розумінні як категоріально-граматичного переходу з одній частини шви в іншу. Функціональна транспозиція ди$еренцветься за ступенем зв"яв-ку s вихідною частиною мови на такі види: 1/сильний зв"язок, 2/слабий зв"язок, З/нульовий зв"язок.

Функціональну транспозицію частин мови найчастіше розглядають на фоні різнотипних перетворень. Так, Маслов B.C., Удало-ва Л.І. та ін. перехід слів із однівї частини мови в іншу вваяа-ють частиною процесу мовної конверсії /утворення нового слова □ляхом переведення даної основи в іншу парадигму/. Але конверсія суттєво відрізняється від функціональної транспозиції частин мови, оскільки при конверсії змінюється вся система флексій /при переході цього не відбувається/. До того я тут "нова лексична одиниця утворюється не в результаті однократного акту словотворчості, як при будь-якому морфологічному утворенні - і в тому числі конверсії, - але в так чи інакше результатом слововживання"1.

^Тихомирова Т.С. К вопросу о переходности частей речи // НЦВШ.

Филологические науки. - 1973, Я5. - С.79

У російському мовознавстві проблеми транспонування на рівні частин мови досліджувались у рамках морфолого-синтаксичного засобу словоутворення, який в основному передавав сутність транс~ позиції: зміну категоріального значення з дифзронціаціею у морфологічній парадигмі і-у синтаксичній фултії Ді.3>.Лукін, З.П.Калв-

• чиць/. Прп трактуванні переходу слів з однієї частини мови в іншу як морфолого-синтаксичного засобу словоутворення вр осовуеться лише граматична форма слова і ії відповідність синтаксичній функції, але залишається поза увагою змістовна структура похідних.

У сучасному мовознавстві існують тахах іниі слово-

творчі концепції транспонування. Певно» підставою для віднесення транспозиції до словотвору е зміна значення основи слова або ії категоріальної характеристики вже як результату словотворчого процесу. Цри такому підході словотворче значення передає у похідному слові нове значення: вйо лексичне, або граматячяе. Тут функціональний гоган похідної одиниці визначається ії вживанням у мовленні. Аналогічних поглядів на роль транспозиції в словотворчих актах дотримується і Г.Мартан. '

Разом із тим слід відзначити, що більшість дослідників розрізняють транспозицій і словотвір, підкреслюючи їх мавпу різ-норівневість: словотвір співвідноситься з субстанціональністк, а транспозиція - з функціональністю. Розмежував ці явище ще Ш.Баллі, встановивші, що функціональна транспозиція синтаксична за своє» природою і належить виключно до граматики, а змішування ії зі слоьотвором безпідставне, тому що словотвір пов"язаний з лексикою.

За О.М.Кім, словотвір тісно пов"язаний як з лексичним, так і а- граматичним у мові, тому в результаті словотвору можливі зміни. таких мовних значень: референтного, категоріального, референтного і категоріального з одночасним утворенням новій значень.

Це дає можливість дослідникові визначати транспозицію' на рівні .частин мови як "породження нового категоріального значення за

• ' и 1

допомогою зміни синтактики .

В.М.Никитович розрізнює транспозицію і словотвір за такими ознаками: 1/за засобом утворення і 2/за значенням* У плані вира-аення похідні транспозитиви характеризуються тим, що вихідне означуюче для них - синтаксична морфема /синтаксична позиці я/,

Що е протичленом де словотворчих афіксів як нематеріальний знак. ^Киы О.М. Транспозиция на уровне частей речи и явление омонимия.-Ташкент: Фан, 1973. - С,Я

Цим похідні транспозиції відрізняються від нульової афіксації, оскільки у даному випадку похідне значення фіксується у самому слову, незалежно від синтаксичної позиції. У плані змісту похідні транспозитиья зверігшоть граматичну структуру /парздигматику, синтагматику/ вихідного'класу, утворюючи складну структуру переплетення вихідно? частини мови і похідної.

Іноді у вирішенні проблеми співвідношення транспозиції і словотвору послідовно не розрізняють у словотворі план синхронії /власно транспозицію/ і діахронії /діахронічну транспозиції}/.

Внутріпня форма терміна "транспозиція" /походить від средньолатинського -О^£<л9ро?іі і О "пеоеставлення"/ зумошіге

існування принаймні двох протичленів певної парадигми - "відношення" і "гооцесу". Тому транспозиція передусім - це "відношення”, але наслідком цього "переставлення" е рух, перетворення, що здійснюється за певно» схемою і має певні етапи /ступені/, тобто є "процесом". Отже, транспозиція, виникаючи як семантичне або функціональне зіставлення мовних явищ, одночасно є і відношенням, і. процесом. Транспозиція-відношення складається з вихідної -транспонованої одиниці /одиниці, що транспонується/, засобу транспонування і похідної одиниці - транспозитиву /одиниці, що виникає в результаті транспозиції/. За засобом одержання даних резуль-* татів розрізняються етапи, а також типи і вади транспозиції.

Між неповною /синтаксичною/ і повною /моофологічною/ транспозн-ці ся існує значна кількість перехідних випадків, лінгвістичний аналіз тих дозволяє зробити значний внесок у вирішення складних проблем динаміки граматичної структури мови, зокрема російської. Одним із напрямів конкретного розв"язання даного питанім е ішзна-' чення транспозиційного значення, що вирізняється від граматичного, лексичного, словотворчого, з одного боку, поєднуючи найбільш абстрактні властивості мови в означених аспектах, з другого, - маючи власну споцифіку, яка представлена в одночасному існуванні синхронічних /"відношення"/ і діахронічних /"процес*/ наслідків мовного динамізму. У транспозиційному значенні у синхронії головним е граматичний аспект /як при повній, так і при неповній транспозиції/, оскільки даний процес починається з вживання словоформи у невластивій їй функції, що у більшості випадків призводить до зміни частиномовного значення. Мовний характер транспозиції тут визначається перш за все як категоріаиьно-гра-мятичіпій. Зміна такого важливого компонента в системі парадигм,

як категоріально-граматичне значення, спричинює певну зміну лексичного значення /переважно в напрямі лексикалізації/, у діа ро-нії - словотворчо значення, що виступає як "результати впливу даного форманта з його категоріально-граматичними і лексичними характеристикам на дану вихідну основу /основи/ та їх катогорі-ально-граматичні і лексичні значення"1. Транспозиційні значення серед словотворчих значень віділлються свосю значною абстрактністю, пов"язаною з набуттям словом значення частини мови, в яку воно транспонуються.

У другому Парагвай "Типи і види категоріально-граматичної транспозиції дієслівних словоформ” обгрунтовується вибір ' об"єктя і матеріалу дослідження і аналізуються основні специфічні ознаки функціональної транспозиції ДСФ в інші частини мови.

У залежності від способу категоріально-граматичної транспозиції ДСФ в інші частини мови визначаються такі основні лінії їх десемантизації:

1. Дієслово —> модальне слово. Цей вяч транспозиції базується на відношенні процесуальної ознаки об”скта до відокремленого від нього значення суб'єктивної модальності. Цей вид транспозиції поширюється на ті ДСФ, семантична структура яких пов"язана або йола бути пов'язана з категоріет модальності.

2. Ді еслово — частка. Транспозиція ДС<5 у частки тел заснована на лексичні? десемантизації при значній актуалізації граматичного значення. Частки-трансгїозитиви висловлюють спонуку до дії, застереження, ірреальність тощо, їх семантика тотожня формам дісслів-них способів /або їх моднфі каці ям/.

3. Дієслово —> вигук. Цей вид транспозиції поширюється на .форми -наказового способу дієслів, що обумовлено семантичною співвідносносте імперативних вигуків з дієслівним імперативом. ДС-5 при транспозиції у вигуки втрачають своє лексичне значення і набувають узагальненого значення спонуку до дії.

Категоріально-граматична транспозиція ДСФ - це процес взаємодії двох класів, пов'язаний з втратою диференційних ознак вихідної частини мови і набуттям ознак похідної частини мови. Результати цієї взаємодії можуть бути різними. Граничними випадками можна вважати такі: 1/ слово, що входило до ядра дієслівних тт------------------------

Кубрякова Е.С, Типы языковых значений: Семантика производного

слова. - М.: Наука, 1981. - С.145

словоформ, втрачає свої вихідні ознаки і перетворюється в ядерний елемент іншої частини мови; 2/ слово, не втрачаючи граматичних характеристик дієслів, набуває властивості іншого класу слів. Колишні й нові ознаки можуть співіснувати в одному слові; їх кількість, приналежність /за походженням/ до тісї чи іншої частини мови може коливатися, тому і зв"язок із вихідною частиною мови тут різний - сильний, слабкий і нульовий:

1/ транспозиції з сильним зв'язком вихідної і похідної частин мови поширюються на слова з ізольованою особовою дієслівною фор :ою /’помню", "думаю"/;

2/ транспозиція з сяабкжли зв'язками міх частинами мови спостерігається у словах, що одночасно мстять у собі ознаки дієслова і іішої частини мови Лдопустим", "значит"/; склад ознак кожної з частин мови може бути різним; основна передумова функціонування цього типу транспозиції є співіснування названих ознак З/ транспозиція з нульовими зв'язками між вихідною і похідною частинами шви характеризує повний перехід ДОЇ> в іншу частину мови; як наслідок - транспозитиви тут мають т.зв. "максимум" лекснко-гпаматичних ознак нової частини мови /’пожалуй", "нажатая"/.

Факти існування даних типів і видів транспозиції дієслів свідчать про складність і певну суперечливість процесів граматичної організації мовної системи.

Визначаючи роль транспозиції у комунікативно-функціональному аспекті, ІД.Баялі перш за все звертав увагу на те, що між категоріальні заміни вивільнюють думку із замкнених у своїх категоріях мовних знаків і збагачують мову новими засобами вираження думки. Вторинні категоріально-граматичні значення, що виникають у процесі транспозиції, дозволяють, на думку О.С.Кубрякової, з одного бону, довести існування у кожній частині мови, як транспонованій, так і транспонуючій, власного загальнокатогоріального значення, з другого, - знайти мовний код сполучуваності смислів при транспонуванні слів різних частин мови, виявити мовні параметри провідного місця тієї чи іншої лексико-граматичної категорії у категоріальних парадигмах системи мови.

• Друга глава "Категоріально-граматична транспозиція ДСФ у модальні слова" складається з двох параграфів.

У пераому папагаа<6г "ДифереиціРні ознаки модальних сяів" розглядається проблема модальних сяів з позицій загальної тео-

рії частин мови. Модальні слова - це самостійна частина мови, яка характеризуються певним комплексом властивих їй диференцій-них’ознак.

1. Модальні слова, на думку багатьох дослідників, мають лише релятивне значення, утворюючи три лексико-с^мантичні групи на основі загального категоріального значення "суб"єктивно-логіч-на оцінка вислову", а саме : 1/об"єктивність існування фактів, явищ тощо Лразумоется"/; 2/суб”єктивне припущення реальності -ірреальності фактів, подій тощо /’"кажется"/; 3/відтікки думок мовця суб"сктивно-логічного характеру /"значит"/.

2. Даним словам властива специфічна граматична структура /нульова парадигма/, яка пов"язана з відсутністю словозшкувальних морфологічних категорій. .

. . . 3. У синтагматичному аспекті модальні слова сполучаються

з частками, а яв зі словами повнозначних частин мови. У реченні вони виступають як його своєрідний компонент: вставне слово, наявність або відсутність якого впливає на смисл усього речення або його окремих членів. Крім цієї функції, модальні слова виконують синтаксичну функцію нечленованого речення.

Зазначені категоріально-граматичні ознаки модаяьніх елі. сприяють переходу в них ДСФ.

. У'другому параграфі "Транспозиція ДСФ у модальні слова"

розгляд аютьг’ причини і умови, .які породжують порехід у модальні слова ДСФ. Категоріально-граматична транспозиція ДСФ у мода), ні слова /далі - МС/ інтерпретується як еволюційний процес, що призводить до втрати дієслівною словоформою своїх лексичігчс і граматичних ознак і появи у ДСФ граматичних ознак модальних слів. Основою цій парадигматичної трансформації е зміна функціональних характеристик слова. В.В.Виногрздов підкреслював, що втраті дієсловом головної .ролі у реченні сприяє ослаблення синтаксичних /граматичних/ зв”язків його з ішими словами речення, разом з одночасною втратою дієслівною словоформою й колишніх семантичних ознак, лексико-семантичний зміст яких внаслідок цього стає більш абстрактним.

Основними умовами транспозиції ДСФ є розрив синтаксичних зв"язків через еліпсис, редукцію членів речення, трансформацій складного речення у просте тощо, зокрема найбільш попиреинЛ засіб поповнення розряду МС - функціонально-семантична транспозиція присудка головного речення складнопідрядного речення у

результаті зміни предикативної функції. Даний засіб пов’язаний з якісним перетворенням структури окреміш складних речень у прості. Думки про виникнення МС і а самості іінкх речень шляхом "опущення", "зчеплення", "редукцій" висловлювалися ще Ф.І.Бус-лаєвим, А. 0. Шахматовым,' Д. М. Овсяиі ко-Кулі ковським, О.М.Падковсь-ким, В.В.Виноградовим та ін. Дійсно, у синтаксичній структурі російської мови є декілька типів складних синтаксичних конструкцій, у яких може початися десемантизація дієслова-присудка, його перехід у розряд МС, Насамперед це - складні безсполучникові речена , складнопідрядні речення і синтаксичні конструкції для передачи чужого мовлення. В даному випадку ослабленню синтаксичних зв"язків дієслова моле передувати компресія як один з виявів т.зв. закону "економії мовних засобів" /Г.Пауль/ у синтаксисі. Інформаційна насиченість вислову тут зменшується, хоч дієслово /присудок/ не підлягає редукції ,■ оскільки воно залишається основним носієм предикативності. Лише внаслідок граматично-структурної перебудови складного речення ді колово-присудок включається до другої частини цього речення, передаючи різноманітні значення /ппр., напр., транспозицію ДСФ "говорят" у розряд модальних слів/.

Як свідчить аналіз мовного шторіалу, у семантичній структурі того слова, від якого утворюється МС, мають певні семантичні передумови переходу з одній частини мови в іншу. Тому функціональна транспозиція в МС поширюється, зокрема, на дієслова з найбільш широким ситніфікативним значенням, що спричинює їх активне словоаживання у різних актуалізованих контекстах. Дієслова ж з конкретною семантикою і експліцитною ознакою процесе в категорію МС не транспонуються. Отже у розряд МС переходять лише ті дієслівні словоформи, що мають потенційні можливості для вираження модальних значень. Дієслівні словоформи російської мови, яким властивий перехід у розряд МС, поділяються за своїм вихідним загальним лексико*семантичііим значенням на такі групи: 1/діеолова розумової діяльності Лдумать", "предполагать"/. 2/дієслова сприйняття /"смотреть"/, З/ дієслова мовленнєвої діяльності /"говорить", "сказывать"/ і 4/дієслова можливості /’’мочь”/.

У граматичній системі російської літературної мови модальні слова дієслівного походження за своїми семантичними параметрами поділяються переважно на такі серії /розряді/ слів, що виражають:

1/ Припущення /"может", -"кажется", "нидать" та ін./, 2/ стверд-

. ження /"разумеется"/. З/різні модель но^логічні акцентати /"значит", "внходит" та ін,/.

' Категоріально-гра>.щитога3 аспект транспозиції ДСФ у мо-

дальні слова полягає у.тому, що тут перехід в іншу частину мови здійснюється в процесі певної втрати граматичного зв"язку із парадигмою інших форм, оскільки ДСФ, які транспонуються, мають можливість узагальнення, абстрагування від будь-якой конкретної особи, часу тощо. Характерним для таких ДСФ е наявність певних передумов до нейтралізації граматичних ознак ді єслова. Модальні слова дієслівного походження у граматичні системі російської мови співвідносяться з дігелова\гя у форглі інфінітива /'’знать"/, дієсловами у формі наказового способу /'’заметь"/, дієсловами у формі теперешнього, минулого і майбутнього часу дійсного способу /"смотришь"/. Подібні ДОЗ функці окать но відриваються від лексичної і від граматичної парадиг?ли дієслова. Тут відбувається до певної міри лексикалізація ДСФ. До того а у деяких дієсловах транспозиція поширюсться на на окреми словоформи, а на серії словоформ, що позначають собой різні форми часу, числа, способу дії і відрізняються одна від одної семантичним навантаженням.

У російські мові. є різні ступені відриву ДСФ від вихідної діо-. слівної парадигми. З точки зору збереження живих генетичних зв'язків з дієсловом М!3 поділяються на ті, що повністю відокремилися від генетично споріднених слів /'’пожалуй"/, і ті, які ще зберігають певні граматичні зв"язкі з вихідними формами /"говорят"/. Наявність у мові одиниць, які релрозеїггують різні ступені і форми категоріально-граматичної транспозиції /ініціальної -проміжної - фінальної/, свідчить яро мовленнєво-процесуальний динамізм модаляції ДСФ, оскільки його наслідком е створення у граматичній системі мови ареалу відкритих парадигматичних рядів функціональних омонімів, що розрізняються лише певними ознаками в актуалізованому контексті.

Тгетя глава "ДСФ у процесі партикуляції" складається з двох параграфів.

. Перший параграф "Частки як пеповнозначні слова в аспекті частин мови" присвячений визначенню місця часток серед інших частин мови за диферонціЯними ознаками цієї категорії слів.

Складність питань виділення часток у самостійну частину мови поясняється специфікою їх лексичного і граматичного значень, пов"япаних з існуванням у нові, з одного боку, номінативних юіа-

сів слів, як поняттєвих відображень реалій навколишнього світу, з другого - граматичних засобів організації цих класів слів у мовну комунікативну систему і особливим місцем часток серед цих засобів мовного зв"язку. У вирішенні проблеми наявності лексичного значення у часток виходиш з концепції О.І.Сшрніцького, який кожне слово розглядає носієм і граматичного, і лексичного значень: "треба визнати неможливим відсутність у неповнозначних слів лексичного значення, оскільки вони є все ж конкретними словами, оскільки значення, яке вислоатоється конкретним словом, е значення саме даного слова, значення словникове, тобто лексичне.. Заперечення наявності у неповнозначних слів лексичного значення е запереченням того, що вони є словами"1.

. .. Граматичне значення часток зумовлюється значною мірою контекстуальною семантикою. Якщо у повнозначних частинах шви лексичне і граматичне значення існують більш або менш автономно, маючи певну систему варіантів кожного з них, то категоріально-граматичне і лексичне значення часток харакгерізусться тісним взаємопроникненням і неможливістю їх чітко визначеної диференціації. . . '

. .Відрізняючись від повнозначних слів відсутністю номінативного значення і морфологічних парадигм, неможливістю вживання у функції членів речення, частки все ж надають "реченню або окремим його членам додаткових відтінків значення або певного емоційного

О

забарвлення, а також служать для творення слів і їх форм". . •

Частки також функціонально кодифікуються з-посеред інших неповно-значних частин мови.

- Важливим для коректної граматичної інтерпретації цього . розряду незмінюваних.службових сяіа є враховування.сучасних рішень проблеми ієрархії класифікаційних реєстрів часток і визначення основних ліній розвитку партикуляції з позицій діахронічної і синхронічної лінгвістики, лінгвістики тексту, _

---- - У другому папагпам "Партикуляція дієслівних словоформ"

розглянуті основні для системи російської мови передпосилки, ушг

Смирницкий А.И. Лексическое и грамматическое в слове // Вопросы грамматического строя. - И.: Изд-во АН СССР, 1955. - С.367......

%ротевич о.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів Г Відповід. рад. О.С.Мельничук. - К.: Вид-во АН УРСР, 1957. -

С.215. Див. також: Николаева Т.М. Частицы // Лингвистический энциклопедичедкий словарь. - М.:Сов. энциклопедия, 1990.-С.579-

вн Я результати переходу МСФ у розряд часток.

Партикуляція ДО є складовою частиною япиіца переходу у системі частин мови, специфічного своїми зв"язк£ши з категоріє» часток і категорією парадигм дієслівних словоформ.

' Проаналізований матеріал російської мови свідчить, іцо у частки переходять перл за все ті напівповнозначні дієслова, з яких граматично значення превалює над лексичним. Ці напівповно-значні дієслова входять до складу лексико-сомантичннх груп із найбільш загальним абстрактним лексичним значенням. За допомогою цих дієслів передаються видові, модальні та ін. відтінки семая-тико-граматичного значення. В деяких синтаксичних позиціях структури речення названі папівяовнозпачні ді єслова виступають лексично відокремленими, втрачають повністю або частково певні лексичні ознаки. Ця вторянка синтаксична функція супровідного члена речення не властива в цілому категооіально ді єслову і с т.зв. своєрідною "синтакснчною" причиною його десемантизації. По ступо по функція вираження різних модальних відтінків виходить у таких дієслівних словоформах на перший план, витісняючи власне лексичне значення слова. Абстрактний характер лексичної семантика сприяв десематизадії в перау чергу тих повнозначних слів, які мають більш узагальнене лексичне значення або о розгорнутими полі функціональними структурам. У лексяко-семаятичному плані функціональна партикуляція пострвється на ДСФ з абстрактною семантико®.

У реченні вони пов'язуються з практично необмеженим рядом слів, повністю або частково нейтралізуючи власне лексичне значення.

Цей розряд дієслів поділяється на такі основні тематичні групи:

1/ дієслова буття, 2/ дієслова мовлення, 3/ дієслова сприйняття, 4/ дієслова володіння тощо.

Двсемантизація дісолова в граматичних аналітичних струк-тувах російської мови певною мірою маха бути зіставлена з серіао фактів розширення явищ аполітизму в деяких індоєвропейських мовах. Щодо специфіки розвитку аналітичних структур російської мови, то тут, зокрема, при функціональній партикуляції ДС5 з двох однакових дієслівних словоформ наказового способу одна з них завади виконує роль підсилення імперативної модальності. Як правило, у частки переходить перша частина з двох форм наказового способу, що функціонують як своєрідне граматичне утворення, у якому основно смислове навантаження припадав на другий компонент.

Транспоновані ДО в формально-граматичному плані дифёрёп-

цююгься ва походженням на такі групи: 1/ форми наказового способу /"дай", "давай", "попробуй", "смотри"/, 2/ форми середи.р. мин. часу /"бивало", "было"/, 3/ форми тепер.часу /"бывает"/.

Ці дієслівні форми в певних синтаксичних і семантичних позиціях можуть виступати ізольовано від дієслівної словозміни. Відбувається тут лексикалізація граматичної форми.

У частки також транспонуються ДСФ, що виступають у функції присудка головних речень у складі складнопідрядних речень. Цьому сприяв семантична "спустошеність" головних речень, у яких залишається лише чисто формально-граматичне значення, оскільки інформація міститься у підрядному реченні. Зниження смислової ролі головного речення переводить його в інший синтаксичний план. Втрата сполучника і безсполучниковий зв"язок створюють умови для різного рода інтонаційних перебудов, структурних еліпсів, що сприяє зміні граматичного статусу дієолова-присудка. Це, в свою чергу, викликає структурну перебудову компонентів складного речення: включення ді єслова-присудка до складу підрадного речення. Колишнє дієслово-присудок починає передавати різні граматичні і модальні значення. Як результат перетворення складнопідрядного речення в просте виникли частки "бывало", "случалось", "вишь", "ведь". ’

Лексико-граматичний розряд часток відбиває складні і сто-, ричні зміни граматичної будови шви. В с во ему семантичному роз<* витку частки дієслівного походження пройшли довгий шлях катего--ріально-граматичних трансформацій. Деякі з них не мають у сучасній російській мові живих словотворчих зв"язків або формальних відношень з тими чи і шлиші ді єсловаш і сприймаються як непохідні: "бы", "ишь", "мол". Вони повністю втратили дієслівні властивості і набули властивості часток, складаючи ядерну групу цієї частини мови. Причини і основні етапи утворення даних часток мокна встановити лише етимологічно. їх походження може бути по^ в"язане з діахронічними перетворенням!: 1/колшніх описових форм дієвідміни або системи часу дієслова /ьбы", "было"/, 2/склад-них синтаксичних конструкцій /"де", "ведь", "выпь"/, З/розвитком аналітизму у мові /"дай", "давай", "пусть"/.

Таким чином, з точки зору збереження генетичних зв"язків зі словами, від яких вони утворені, дієслівні за походження частки умовно поділяються на два типи: і/частки, що повністю граматично ізольовані від споріднених слів, і 2/частки, що зберігають живі зв"язкі з тими чи іншими дієслівними формами. Чаотки першого

типу значною пірог тргзсформовані, зокрема і на фонвгяч/юму рівні /"де", "чай", "ишь"/, частки другого типу являють собор пери за все функціональні омоніми.

Четверта глава "Гнтор"єктявація дієслівних словоформ" присвячена категоріально-граматичної транспозиції ДСФ у вигуки і включає два параграфи.

У пєрдому параграфі "Основні проблемі* вивчення вигуків” вигуки оозглядаються як особливий живий продуктивний розряд слів, що мають свої ознаки, за якими і виділяються у специфічну самостійну незмінну частину мови.

Як відомо, вазиіивими дискусійними питаннями у теорії, пигу-гів е питання про молиіивість або неможливість визнання їх словом і питати про визначення їх як частини мови. Основні теоретичні лінії розв'язання цих складних граматичних питань такі: 1/вигуки не репрезентують мовний факт як явище людського мовлення /О.О.По-тебнд/; 2/вигукп ял різнорідний синтаксичний клас слів знаходяться поза межами частин мови /$.І.Буслага, Д.М.Овсяніко-Кулі-ковськнй, О.М.Литовський, Д.М.Ушаков, Г.Пауль/; З/вигуки зай-маггь ізольовану позицію п системі частин мови /ti.'¿.Фортунатов,

П.С.Кузнецов, А.0.Шахматов, В.В.Виноградов/¡ 4/вигуки належать до часток мови /¿.В.Ломоносов, О.Зсперсен/. Підтримуючи в цілому концепцію про вигуки як специфічну частину шви /оскільки вони, за словами В.3.Виноградова, містять у собі значення, яке закладено в них суспільством, і мають власні граматичні й семантичні ознаки/, звертасмо також увагу на те, що вигуки в певних випадках можуть функціонувати як речення або як модальні компоненти речення. Саме останнє дав підстави розглядати вигуки і з модальної точки зору. Цей підхід перетворг,сться на головний особливо при дослідженні категоріально-семантичної транспозиції повнозначних частин мови у вигуки, яким у даних випадках властива варіативність їх синтаксичної позиції. Кінцевим результатом транспонування у вигуки має бути, з одного боку, повна втрата локсико-номінативного значення /Л.В.Шерба, 0.1.Германович/, неділимість Й незмінність, синтаксична відокредаеність під інших членів речення, з другого беку - збільшення їх прагматичного навантаження п емоціонально-експресивному кяані, а в імперативно-модапьпому плані - розширення ілокути»ного й перлокутивного функціонування.

На словотворчими ознаками вигуки таж специфічні. Первинні звуконаслідувальні вигуки не кахггь генетичних збляхоггь зі мовами

інших лексико-граматичних класів. Але самі вонл широко використовуються а: матеріал для дієслівного і іменного словотвору, виступають основою для деяких продуктивних словотворчих моделей /"ой" - "ойкать" - "ойяаяье"; "ах" - "ахать" - "аханье"/.

Отже, специфічність вигуків полягає у своєрідності їх лексичної семантики, граматичних і словотворчих ознак.

Другий параграф "Перехід ДСФ у вигуки" присвячений особливостям ікьер"єкгивації дієслів.

У дисертаційному дослідженні явище інтер"єкгивації розглядається, з одного боку, як складова частина загальномовної тенденції переходу у системі частин мови /лексикалізація і граматикалізацій. з другого - як частковий специфічний напрям цій ійн-денції, що призводить до функціональної транспозиції деяких лексичних одиниць у розряд вигуків. Тут ДСФ втрачають поступово вихідне значення і розвивають емоційно-експресивне. Вке на початковому етапі інтер"єктивація дієслівних словоформ частіше відбувається в умовах переносного вживання цих форм.

• . 3 лексико-семантичної точки зору інтер"єктивація поширю-

ється на ті дієслова, які передають: 1/фратаенти мовленнєвої діяльності /"поговори ", "рассказывай "/. 2/характер поведінки ліщини /'извини ", "изводь "У, З/сприйняття /"гляди"/, 4/чє-кання /*дояидайся 5/інтенсівність пейоративних дій /"получай ", "вали "/• ’

Семантичні зміни лексичного значення слів, що виникають • внаслідок ііп,ер"єктивації, залегать від вихідного лексико-семан-тичного значення ДСФ: від актуалізації емоційно-експресивного значення вихідної форми до розвитку переносного значення /у більшості . випадків на основі іронічного переосмислення/, оскільки впгукове значення породжується у мовленні. Важливу роль у цьому грас зшка інтонації розповідного речення в емоційно-експресивну інтонацій окличного речення.

Окрему групу складають дієслова, що обслуговують сферу мовного етикету. Початково, за функціональним призначенням, вони вживаються в ізольованій синтаксичній позиції /"прости", "простите", "извини"/, тому при переході у вигуки такі ДСФ липе переосмислюються у лексико -семантичному плані.

- Тцтер"єктивація ДСФ формально виражається нерш за все у закріпленні незмінності певних форм і відривом їх віддієслівної парадигма. Типовою граматичною умовою переходу діселів у вигуки

є синтаксично ізольована позиція, що сприяє максимальному виявленню категоріально-вигукового значення. Ініціальним етапом процесу і нтер" єкгиваці ї можна вважати вживання ДС'Ї у функції окремого речення, іцо руйнує синтаксичні звиязкн дієслова, Ііже А.О.Шах матов звертав увагу на те, що "дієслівні форми стали вигуками тому, що втратили зв'язок з іншими дієслівними формами, що видно з неможливості змінювати їх так. як змінглоться інші дієслівні форми, тобто ді евідміїювати їх" . ■

Загальний івдекс вихідних граматичних і частково категоріальних параметрів ДС5, які функціонально транспонувались у вигуки, різноманітний. Це насамперед - ферми наказового способу, форми теперішнього і майбутнього часу дійсного способу, інфінітив. Переважно функціональна інтер"єктивація поширюється на ДСФ імператива /"брось", "рассказывай"/, мабуть, тому, що вони знаходяться, за словами В.В.Виноградова, на периферії дієслівної системи і, по-перше, намагаються відірватися від неї під тиском вигуків, по-друге, - імперативні формл, як і вигуки, мають спільну функцію волевиявлення.-

У висновках за результатами проведеного дослідження формулюються положення, які і виносяться на захист:

. 1. У російській мові транспонуються лиие ті багатозначні

дієслова, які мі стять у своеаіу значенні модальний або емоційно-експресивний відтінок. Тут спостерігається така залежність мія характером лексичного значення слова і здатністю його до різних видів транспозиції: чим ширше екстенсіоиал слова, тим більше імовірність функціонального переходу ДСЇ до неповнозначних частин мови.

2. Типи і ввди транспозиції ДС5 залежать від ступеня транспозиції вихідної форгяі як у морфолого-синтаксичному, так і у лек-сичо-семантичному шанах. їх градація обумовлена характером інтенсивності зв"язків вихідної ДС5 із похідною формою:

перший ступень - сильний зв"язок: одиниці цього типу транспозиції передають найбільш тісний зв'язок із дієсловом /до цій групи належать слора з ізольованою особовою дієслівною формою/;

другий ступень - слабкий зв"язок між частинами мови /тут транспозиція поширюється на такі ДСФ, які одночасно містять у ...............—

■‘•Шахматов А.А.Синтаксис русского языка, 2-е язд. - .5., 1941

собі ознаки ці еолова і іншої частини мови./;

третій ступень - нульовий зв'язок: максимальний відрив від парадигматики вихідної форми дієслова /характеризує повний перехід ДСФ до іншої частини мови; тут транспозитиви мають максимум лексико-граматичних ознак нової частини мовц/.

. 3. Процес переходу ДСФ до розраду МС, часток і вигуків у

російській мові здійснюється в синтаксичних умовах, пов"язаних з такими видами змін функціонування дієслова як предикативної одиниці: а/оказіональне синтаксичне фуіпщіонування вихідного слова, б/еліпсис членів речення, в/перерозподіл синтаксичних зв"яз-ків між компонентами речення, г/зміна інтонаційних структур.

. 4. Перехід ДСФ до МС характеризується лексичною і граматичною десемантизацієв ДСФ, передумовою якої є наявність у семантичній структурі дієслова можливості розвитку модальних значень.

5. Транспозиція ДСФ у частки у російській мові здійсняється внаслідок функціонального руйнування синтаксичних зв"язків дієслова-присудка в структурі речення, а такс® - як результат розвитку полісемії.

6. Інтер"€ктиБація ДСФ виникає в синтаксично ізольованій

позиції ді єслова-присудка. Загальний напрям семантичних змін -від поступової втрати вихідного лексичного значення до набуття нового, емоційно-експресивного. .

7. Категоріально-граматична транспозиція як основний вад транспозиції певної дієслівної словоформи спричинює зміну інших властивих слову системно-структурних характеристик у семантичній системі російської мови.

- - Основні положення дисертації представлено в таких публікаціях: .

1. Ыодаляция глагольних словоформ // Тезисы-докладов первой научно-практической конференции по экологическим проблемам При-аралья. - Кзші-Орца, 1990. - С.278-279

2. 1нтер*'єктивація дієслівних словоформ // Дослідження а філоло*-гії: Збірник наукових праць. - Київ: НМК В0, 1992. - С.91-96 '

3. Партикуляцік дієслівних форм // Сучасні проблеми філології:

Тематичний збірник наукових праць. - Київ: ІСДО, 1993. -С.160-105 '