автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.04
диссертация на тему: Киевская школа гравюры (середина 1610-х - 1718 гг.)
Полный текст автореферата диссертации по теме "Киевская школа гравюры (середина 1610-х - 1718 гг.)"
РГ6 од
АКАДЕМ! Я НАУК 5ГКРА1НИ
I петиту т1 ыястецтв^анавогва, фольклористики та етнологИ 1мен1 М.Т.Рильоького
На права! рукопису
ФОМЕНКО Валентин Миколайович
ШВСШ ШКОЛА ГРАВЮРИ /СЕРВДИНИ 1610-х - 1718 рр./
17. 00, 04 - образотворче мветецтво
Автореферат
диоергац!! на здойугтя вченого ступени доктора мистецтвознавства
Ки1в - 1993
Робота виконана у BijwUi образотворчого мистецтва 1нститу-' ту мистецтвознавства, фольклористики та етнологП iM. МЛ'.Риль-ського АН Укра1ни.
0ф1 цiйнt опоненти: доктор !сгоричних наук, професор,
акадешк АН Укра пш 1СА6ВИЧ Ярослав Дмитрович;
доктор мистецтвознавства, професор М1ЛЯЗВА Людмила Семен1вна;
доктор мистецтвознавства 0В31ЙЧУК Володимир Антонович.
Пров1дна орган¡зац)я: Державний музей укра!нського образотворчого мистецтва Укра!ни.
Захист в!дбудеться WnBfW о 14 годшИ на зас!данн! спец!а-л<зовано! вчено1 ради Д 016.36.01 по захисту дисертац1й на здо-буття вченого ступеня доктора наук при 1нотитут1 мистецтвознавства, фольклористики та етнологП 1м. М.Т.Рильського АН Украши за адресов: 252001, Khïb-I, NEII, вул. М.Грушевського, 4, IV повер.
3 дисертац!еп можна ознайомитися в б i блiотец! 1нституту М4Е ira. М.Т.Рильського АН Укра1ни.
Авторефзрат роз!сланий_дз&Ш* I993 року.
Учений секретар спец!ал1аовано1 вчено1 рада, кандидат ф1лолог!ч-аих наук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЪРЮТШ. РОБОТИ
Актуальн1сть теш. В iCTopil Укра1ни ХУП-лУШ ст. - епоха над-вичайно багата на доленосн( соц1ально-пол!тичн1 та культурн! noli. Це чао високого злату над!онально! самосвЦомост! украш-ького народу, що утвердкувалася у rocTpta i драматичн1й бороть-i за здобуття належних йому суверенних прав,'.Достойного м1сця у Швдружност1 народ!в бвропи. Нац1онально-визьольна боротьба, апо-еем якого стало Велике повстання 1648 р., стимулювала високв на- • i она льне в!дродасення в /кра ¡ н i, залшивши яскравий яарб у духовому доступов! народу, позначлвшись високиьш здобутками в yclx qepax його культурного зкиття, 'зокрема в образотворчому мистецт-i. Важливе. Micue у розвитков1 осганнього посыла гравюра. Спиракь :ись на багаг! Micueai традицп, вона одночасно. оперативно гид- • :оплювала i розвивала cbíücí tbophí i да i, широко користалася з ев-юпзйського худоглього досв!ду, торуючи шляхи новим формам мис-'зцького вислову.
ttouix рег1ональних граверських осередк1в, що ¡снували на той :ас в yKpaiHi, видЬтяеться кшвська школа. На арену мистедького ;иття вона виходить у серздин! 1610-х рр., виявляючи себе як яви-ie художньо зрiлв i яскраве. Це час, коли Ки1в повертае cotíi втра-:ену з великокняжих час1в роль пров1дного загальнонац1опального ¡ycni льно-пол!тачного та культурного центру. Matee до к!нця ХУШ ;тол!ття високий духовний авторитет Micia, не лише на укра!нських |емлях, а й серед народ!в усього православного ареалу, п1дтриму-швся завдяки шпдаий д!яльност1 гут друкарн! Печерського монас-■иря та Киево-Ыогиляноько! колегП, згодом академП. Навколо обох [их заклад1в гуртувалася ¡нтелектуальна ел1та Укра1ни. У Ix ctí-iax д^тавали ¡деолопчне обгрунтування прогресивн! соц!ально-по-
i iтичн i й-духовн! в1яння доби. Тут (¿ормувалися i зв!дси поширю-
iaлися по Bciii УкраШ, а часом й за ¡i мезп, передов!, зашпднз-
ii патрготичними i гуман1стичними ¡деалами естетичн1 погляди i [ультурш поч1Шаннл. Саме з обома названный: закладами майстри щвньо! ки1всько1 гравюри були бэзпосередньо í tícho пов"яззн{ у iBoiíi д1яльност1. Вони працювэли на замовлення означених ueHTpiB, но випливали з грошдсько-пол1тичних га культурно-ocBiTnix потреб )CT3HHix, особливостзй оргашзацН íx багагопланово! дптльности
-z -
Завдяки цьому. сама кшвська гравюра знаходилися н(би в еп!цент-pi ¡сторично визначальних npouecÍB духовного життя тогочасно! Укра1ни. Упродовж ¡снування даьньсн кшвсько! гравюри, П майстра-ми було вироблено багатий арсенал своер!дних, лише 1й притаманни: формально-образних виражальних засоб1в, 1конограф!чних прийодив тощо. Це надало творам к'.пвсько! гравюри нзповторного колориту, що дало npHBiд О.О.Сидорову, характеризуючи П, д!йти справедливого Еисновку: "Уся ця безл1ч е продукц1ею одн!е! школи, одного стилю" i, що ки!вська гравюра являе собою "важливе худокне яви-
ЩЗ"1.
Ут1М, ки!вська школа гравюри ¿УП-.ХУш ст., як неперес!чне i yuicHe явмщэ в iciopii мястецтва Укра1ни^ дос1 не була об"ектом спец!ально! уваги вчених. На думку автора дисертацн, актуальною для сучасного мисгецтвознавства е сама по соб i проблема досл!д-ження окремих мист-зцьких шк!л, що в р1зний час (снували в Укра1н niд TepMiном "школа" у дзному' випадков1 маеться на уваз! значний комплекс пам"яток, створених у конкретному географ1чному perio-fii, центр!, у певний етапний в його 1 стор! i пер10Д, лк1 харак-теризуються в1дпов1дниьш сшльними загальноестетичними та худож-ньо-стилi стичними рисами. 0станн1 детерм!нувалися як сталими míc-цевиш культурними традиц!ями, так .i сусп1льно-пол1тичаими й ду-ховними ценностями, що були притаманн1 часов i, в який жили i пра-цгаали TBopai цих пам"яток. У под!бному розум1нн1 даний терм!н вжяваеться у працях Г, 1. Вздорнова, М.Д.Драгана, В.М.Лазарева, М.Я.Л1бмана та i н. Продуктивность досл1дження принципово важливо! проблематики нац!Онального шстецтва в такому ácneKTi засв!дчуе остання монография В.А.0вс1йчука "Майстри укра!нського барокко. 2oBKÍBCbKiiíi художн1й осередок" (К., 1991).
Особливо актуальним наукове'осмислання спадщини саме ки!в-сько! школи гравюри означеного пер!оду видаеться у зв"язку з тим, що дос! майже на защлиш творив пшшх вдщв мистецтва Киева й
* Сидоров A.A. Оформление украинской печатной книги 2-й полоеины .ХУЛ в. // Гусева A.A., Каменева Т.Н., Полонская И.М. Украинские книги кирилловской печати -Ш-лУй вв.: Каталог изданий, хранящиеся в Государственной-библиотеке СССР им. В.й.Ленина. - В.2. -Т. I. - М., 1981. - С. 9.
- а -
1адцн1прянщини, створених до iUhuh .Ш ст. Саме гравюра у uiit ¡итуацп служить неоц!ненним матер!алом для спроби реконструкц!i Гтид1с1ично1 вводщИ миотзцтва на сх{дноукра1ноьких землях t до-юыагае скласти певна уявлення про тогочасне мистецтво Укра1ии в ;!логду- Це, у свою чергу, дае можлив!сть торкнутися ш одн1е| важ-1иво1 проблеми, що доо! опец!алхнб не вач1палася 1сториками укра-1ноького мистецтва, хоча стосовно мистецтва ряду 1шиих народ!в ¡х!дно1 Sipопи.вона активно ставиться i диснутуеться. Деться про ¡изначення особливостей розвитку нац!ональних мистецгв на ix златому eranl, в пер1од подолання дистанц!I в1д Середньов1ччя до [ового.часу. Для укра!нського шсгецтва цэ - к!нець ХУ1- середи-ia ХУЛ ст. Саме тод! окладалиоя надзвичайно IctothI риси hju!o-[ального художнього бачення, що д!стали свое! реал!зацП у друг!й . юловин! ХГО-ХХ ст. 3"ясування Micuenol специф!ки таких рис доэ-оляе вира зн line простежити пшолог! чно-стад1альн( ос о б лив ос т! озвитку мисгзцтва сх1дноевропейського perioHy в усьому багатст-i Ix нац1ональних модиф1кац1й 1, В1дтак, повя1шз в!дтворити си-тематизовану картину загальноевропейського художнього поступу на ого в1дпов1дному ваяливому этап!.
.¿ронолог1чн1 рамки досл!джвння. У дйсертадИ розглянуто icro-ia ки!всько! школи граыори за пер!од в!д середши 1610-х до 716 р. Перша дата,- це час появк перших ь!домих гравюр, видру-уваних у виданнях новозасновано! друкарн! Печерсько! лаври. Оо-ання дата - це piK, коли монастир одIткало стихЬШа лихо - ве-ичезна пожека. У полум"! згор!ли практично усi дерев"ян! гравюр-i Mime й частково були втрачен1 м!дн1. П1оля пожеж! було онов- -ено майжё весь асортиыент гравюр, що викориотовувалися у п1зн1-их лаврських виданнях. Саме у цей час фактично зм1йювться f склад айстр!в ки!всько! гравюри. KpiM цього, на рубеж! 1710-20-х pp. иходить■низка указ1в'св1тсышх ! церковних влад, якими лавр! бу-о суворо заборонено друкування будь-яких новях книг, кр!м тих', о того ж виключно богослужбових, що були видаван! гут до пожеж!. казац! эаходи__вельми негативно позначилися на розьитков! гравер-гва у мЧстШоготештцчний-репертуар з тих п!р був майже повн!-тю обмежэний сюжетами, пов"язаниш ¡з зм!стом вкрай одноман!тно1 родукцП-лаврсьюн друкарнi. t хоча гнсдя пожеш до рлкця ХУШ ст. з створюсться чимэло висококласних TBopiB талановитими майстрами
кшвсько! школи гравюри, 1718 р. е Ч1тким водод1лом в И 1сторП. Починаючи з 1720-х рр. в1Дбуваються й лриродн! зм1ни у стил!стиц1 кшвського граверства, в1дпов1дно до загальнсн еволюцН Мистецько-го лроцесу в УкраШ.
Стан вивченост1 досшджуванцх проблем. Окрем! аспекта ¡сторП кшвсько! гравюри, творчост1 деяких ¡"1 маистр1в злзвна знаходя-ться у кол1 уваги багатьох вчених. В¡домоет! про не! з"являються на сторшках окремих видань починаючи з перших десятил!ть минуло-го стол!ТТя. Шстяться вони, зокрема, у працях б1бл1ограф1в та 1с торик!в книги Б. 1.Сопшова, П.М.Строева, 1.11.Сахарова, В.Т.Ундо-льського, I.П.Каратаева, П.П.Пекарського, И.О.Максимовича, В.в.Ру глянцева тощо. Твори гравюри у под!бних працях звичайно ф1ксують-ся, як компонент певного друкованого ввдання. Першим увагу на дав нШ ки!вський есташ звзрнув М.1.Снег1рьов. Ц1 нн! матер1али про ки!вську гравюру м!стяться у працях з 1сторП друкарш Печзрсько! лаври та Ияево-Могилянсько! академП. Це робота В. I.Аскоченсько-го, Д.Вишневського, С.Т.Голубева, МЛ.Петрова, Ф.1.Титова. У них твори гравюри розглядаються^передус!м.як пам"ятки ¡сторичн!, ¡х автори практично не торкаються 1х художшх особливостей.
Етапними у вивченн1 ки1всько! школи гравюри стали пращ слов-никового типу Д.О.Ровннського, якии вв1в до наукового об!гу вели-чезний ¿актичнпй матер¡ал з досл!дауваного предмету. Вядатняй вчений був сином свого часу. Естетячним ор1ентиром для нього були традицП акадзм1чно! школя. Тому твори давньо! укра!нсько1 гравюри, на його думку,.не маля свого оригинального обдиччя й Н1-бсто цмком були зор1ентован! на зах1 дн! зразки, а та кож уявля-ЛИСЯ ЦОЫУ В ОСНОВНОМУ ГрубИМИ Й НИЗЬКОГату'ИКОВИШ за ХуДОКН1М р11 нем. Ут1и, прзц1 Д.О.Ровннського стшлулювали активнии ¡нтерес до давньо! сх1днослов"янсько! гравюри. У грунтовних реценз1ях В.В. Стасова на роботи дослшшка пуститься низка додатюв та }стотшн критичних зауважень щодо них. Зокрема, В.В.Стасов аргументовано слростував. думку Д.О.Ровннського щодо цкпковито! залежносп укра-1нсько1 гравюри В1д зах1дноевропейсько!. Сернозний мистецтвознав-чий анализ И, зрослений В.В.Стасовим, дозволив ученому -диу,еренц| йовэно шд!йти до оц1НКН сгил!стично1 розмаНост! давньо1 укра!н-сько! гравюри. Само В.В.Стасов перший видIлив у нш "кшвську шк( лу", вв1вдш цел тзрм1н до наукового об1гу. Важлив! допоенвиня до ?.атзр!ал1в про ки!вську гравюру, опубликован их Д.О.Ровипськш, зооблигп • ii.fi.Собком. Чяшло нових фэктдчних вхдоыосгзй, дотшших
до творчосп кшвськах граверов, опубл1кували на рубек1 Ш-XX ст. В.П.Горленко, H.H.IctomIh, 0.1 .Соболевсышй, ВЛ.Срезнев-ський та О.Л.Бам, К.В.Широцький, С.П.Яремич.
У 1920-х рр. побачили св!т грунтовн( досл1дження М.Голубця, П.Клименка, I.П.Крип"якевича, М.С.и1акаренка, СЛ.Маслова, 0.J.Некрасова, 1.С.Свенц1цького. Маючи у сво!й б(льшост1 книгознавче спрямування, !х окрем! прац! дали ц1нний як фактичяий, так i ана-л1тичний матер1ал про давню укра!нську гравюру, зокрема й шпв-ську. Биэначний внасок у вивчення останньо! зробив П.М.Попов. Вче-ний упершэ зарзестрував i описав ooiHi давнхх украшських гравюр, подав HOBi в!домост1 про життя i творч1сть багатьох майстрхв, де-котр$ э яких доти не були в1дом! досл1дникам. Велика заслуга П.М. Попова полягае й у тому, що bih накреслив перспектива вивчення украшсько! гравюри ст. як складного 1 розьштого мисте-
цького ябищз, репрезенгованого спадщиною ряду самобутн!х perio-нальних шк!л э ix своер1дниш м!сцевими худонньо-образними та ст'и-л1стичшши особливостями. ¿Валику д!нрiсть для вивчення khibcbkoI гравюри ^УП-ХШ ст. становлять I npaqi П.М.Попова 1960-х рр., що побачили св{т п!сяя довготривалого переду св^домо! протвдН вив-ченню укра1нсько! худокньо! старовини; зумовлено1 хибними пол^ич-^ ними настайовами, брутальною реал1зац1ею ате{стично'1 доктрина. Серед праць, що в цей nepiOÄ побачили cBir за рубежами Укра1ни, ма-ють бути згадан1 розв1дки В.6.С1чинського. У них уперше зроблено спробу поел!довно в1дтворити еволюц(ю давнього укра!нського гра-верства ХУ1-ХУШ ст., прщилано 1стотну увагу гворчост! ки1вських майстр^в..
Основн! етапи розвитку й художн! ос о Слив octi кщвсько! книж-ково! гравюри ст. грунтовно проанал!зовано у досл1дкен-
нях Я.П.Запаска. Значив Micqe окремим питаниям iciopii ки!всько1 граверсько1 школи прид!лзно у присвячених гравюр! працях ui.А. Алек-сеево!, Дж. Д.А.Барн^кота, А.О.В"юника, М.Т.Гембаровича, 0.0;Гу-csboI, Т.Н.Каменево!, Г.н.логвина, А.Г.Сакович, B.I.Свенщцько!, О.О.Сидорова, Дя. С.Г.Симмонса, Д.В.Степовнка, Ю.ЯЛурченка, Б.Г. Чубинсько!, В.Ф.Шштова. Ц!нн1 спостерзження щодо паы"яток дав-нього кшвського граверсгва м1стягь досл!дження з р1зних питань укра!нського мкстзцтва, що належать перу П.О.Б1лецького, М.Д.Дра-гана, П.М.ЮлтоЕського, В.Маркада,' Л.С.Шляево!, Й.А.Овс¡Лчука,
2-432S
книгознав'П студП Т.О.Биково!, А.С.Зьорново!, I.Я.Каганова, ГЛ. Коляди, Я.Д. 1саевича, С.О.Клеп1кова.
Мета та ооновн! завдання досл1дкення. Метою дисертацП е си-стематичне 1 посл!довне в1дтворення единого 1 цШсного процесу еволюцП ки!всько! школи гравюри з часу И виникнення I до 1718 року. Для реал!зацП визначено! №ТИ поставлено так1 завдання: 1) проанал1зувати ¡сгорико-культурний контекст, в якоаду створюва-лася 1 хила ки!вська гравюра; 2) встановпти пер1одизац1ю II роз-витку; 3) досл!диги стшпстичну еволюц!ю, акцентувавши на кoлi соц1ально-пол1тичних та 1деолог1чних чиншшв, що зумовлювали II особлшэост1 на р1зних ¡сторичних етапах; 4) просл1дкувати жанро-ву динамику; 5) розкрити зв"язки ки1вського граверства з ¡ншими видами укра1нськогг образотворчого та декоративно-вжиткового ми-стецгва, образотворчим фольклором, литературою, театром, а також ■гогочасною осевою, (¡.¡лосо^ською та естотичною думкою, рел1Г1¿ними уявленняш, детермпшван1сть П особливостями народного св1то-сприйняття, нац10нального менталитету; 6) досл!дити особливост! сощального функф онування твор1в р!зних жанр!в; 7) з"ясувати коь плакс фактор1в, що визначили своер!дн1сть художньо-образно!, сю-жэтно-тематично! й ¡конограф1чно! специдлки кшвсько! граверсько1 школи, що виргзняе II твори пом1ж продукцН пших граверських осе редк!в Украши того часу; 8) проанал!зувати творч1сть проь1дних шпвсышх мзйстр1в ргзцп, звернувши увагу на 1х творчу ¡ндив1ду-альн1сть; 9) висв!тлити процеси 1нтеграцП досягнень ки!вських гравер ¡в за межами Киева та Укра1ни, виявити 1х роль в м1жнарод-иих кулътурних контактах;
Методолог1чною основою дисертацП е принципи системност1 та ¡(¡торизму. Це перздбачае коьшлексне, проблемно-шстацтвознавче досльдження: шпвсько! школи гравюри у зв"язку з 1ншимй спор!дне-шши чи типолог1чно близькими культурними явиивми з урахуванням не лише-1х синхронного стану, а й д1ахрони. Поставлен! у дисертацП завдання визначили сукушпсть основних вжитих метод!в: опи-сового, I ^з1ставно-тшолог1чного, пор1вняльно-1сторичного.
У загальнотеорличному - мистецтвознавчому та культуролог¡чнс му - ос;.ксленш проблем, порушених у дисертацП, основою стали досл1дааь.:я Ы.Л.Алзксеево!, 0.1. та П.0.Б1лзцьких, Я.Бялостоцько-го, И.с.грушевськох'о, М.Д.Драгана, 11.и1.жолтовського, Я.II.Запаска,
[.ВЛваньо, Я.Д. 1саевича, В.1 .Крекотня, Г.Н.Логвина, СЛ.Маслова, Г.С.М!ляево!, Д.С.Наливайка, В.А.0вс1йчука, П.М.Попова, А.Г.Сако-зич, О.О.Сидорова, В.1.Свенц!цько1, Я.О.Софроново!, Л Л.Тананаево!, ).Ф.Шматова та ряду 1нших учених.
Основним джзрвльним матер¡алом роботи послужив корпус прак-рично вс1х в!домих твор18 ки1всько! гравюри досл!джуваного пер!о-1у, як! дос! збереглися або в1дом1 за згадками в даерелах. Пере-'лянуто майже вс1 1люстрован1 ки1вськ1 стародруки, деяк! з р!зним ¡кладом гравюр, окрам! колекцП естамп!в, що збер!гаються в ряд1 ¡нягосховшц та музе!в Укра1ни, РосП, Полыц!. Простуд!йовано л!те-1атурн1 дкерела (у тому числ! на м1кроф1льмах), в яких м!отдться 1ан1, дотичн! до'предмету доол!даення.
Наукова новизна досл!дження. У робот! вперше зд!2снено систе-атичне комплексна досл!дження одн!е! з рег!ональних шк1л давньо! кра1нсько! гравюри - шнвсько!, в:д часу II появи до 1718 р. Ок-1вм1 аспекти II !стор11 зач!паються у численних публ!кац!ях. Проз, у деяких з них побутуе масив легйндарних твердазнь, що стосу-иься певних момент!в розвитку ки!вського граверства, побудованих а неп!дтверджених фактами г!потезах. Деяк! з них, сприйнят! некритично, мандрують з одн!е1 книги до 1ншо1. УдисэртацН схарактери-овано творч!сть уо!х ки!вських гравер!в означеного пер!оду, окре-их - уперше.
Практичне значения роботи. Матер!али й' теоретичн1 положения исертацП можуть бути використан! При написанн1 роб1т з !стор!1 кра!нського мистецтва ХУЛ-ХЛЦ ст., навчальних пос!бник1в, у про-ес! викладання 1сторП культури та мисгецтьа в учбових закладах, узейн1й робот! (уточнения атрибуц1й граверських паи"яток, орган!-ац!я експозиц1й давньо? укра!йсько! граф!ки тощо).
Апробац1я роботи. Автором п!дготовлено монограф!» "Ки1вськё иола гравюри ХУП-.ХУШ ст." (45 а.а.). II рукопвд рекомендовано до зуку Вченою радою 1нституту мистзцтвознавства, фольклористики та гнологН !м. М.Т.Рильського АН УкраГни. Частину названо! моногра-¡1 в доопрацьованому, як дисертац!я, вигляд! було обговорено на ильному засгдашп в!далу образотворчого мистецтва та сектору )родного мистецтва !нотитуту й рекомендовано до захисту. П ос-звн! положения м!стяться в роботах, наведених напрак!нц1 авторе-:рату, а також викладалися у виступах на республ1канських кон^а-
рзнц1ях иСоц1альна роль книги" (Ки1в, 1983), "Т.Г.Шевченко t су-часн1сть" (Ки1в, 1989), юв!лейному зас!данн1 Б1дд|лення л1терату-ри, мови та миотзцтвознавства АН УкраIни "Роль Киево-Могилянсько! академП в культурному еднанн! слов"янських народ!в" (Ки1в, 1982), wiжнэродн!й конференцП "Укра1яське барокко i м1жнародний контекст' (Олэсько, 1989).
Структура роботи визначена комплексом проблем досл1дження, його метою та завданнями. Дисертац1я шс дв! частини. Основний текст (437 сторшок машинопису) складаеться з вступу, п'-яти роз-д1л1в,' BHCHOBKiE, списк1в прийнятих скорочень та використаних л1-тературних джерел .(940 позицШ. Додатки включають перел1к 1люст-panift i сам! ¡люстрацП (120 фотографШ.
ОСНОВНИЙ ЗЫ1СТ РОБОТИ
Вступ. присвячено обгрунтуванню актуальности досл1дження, характеристик стану науково! розробленосг! його проблематики, форму люванню основних ц{лей 1 завдань дисергацИ, викладу Н методо-лог!чно! та даэрелознавчо! основи, науково-теоретично! новизни 1 практично! значимости Уперше вЦтворено 1стор1ограф1ю проблеми.
Розд!л I. Дочатковий nepiofl розвитку гравюри у Киев! (середина 1610-х - 1620-Ti pp.)
Доба, на яку припадав виникнення кшвського граверства, була переломною в 1сторП Укра1ни. Унасл1док Любл1Нсько! унН (1569) майже Bci укра!нськ! земл! потрапили nifl юрисдикц!ю Польсько! ко-рони. Дедал! .брутальн1ших форм набували заходи, спрямован! на аси-М1ляц1ю укра!нського населения в Реч1 Посполит1й. На порядок денш було поставлене питания самого 1снування укра!нц1в, як окремо! ет-Hi4Hoi сшльност!. Суперечливою { дуже неоднозначною за сво1ми спонукальниш мотивами була лрийнята 1596 р. у Брест! церковна ун1я, наслои яко! для додальшо! icTopil Укра1ни важко переб!ль-шиги. Бона розколола укра!нське сусшльстьо навп1л. Широк1 маси людност1 не п1дтримили ун!ю. В умовах вхдсутност! власно! держа-BHocTi, саме православна церква послужила для укра!нц!в консол!-дуючим фактором, "прапором нашоналъност1 в тим час!" (М.С.Грушев ський). Адже за конфес!йним протистоянням стояли реальн! життев! ¡нтереси.
Польсько-католицька експанс!я не г!льки не загальмувала куль-турниИ розвиток на украшсышх землях. Бона дала 1м могутн!й 1 гл— пульо. Чим гостр1ших форм набували соц!ально-пол!тичне, нац1ональ-не й рел!г!йне гноблення, тим б1льшо! сили набувала протид!я 1м. Це д!стало свое! матзр1ал!зацп у п1днесенн1 нац!онально! само-св!домост! народу, виявилося у культурному злет!, який в остан-Н1й третин! ХУ1 ст. переживають Галичина, Волшь, що перш! прий-няли на сзбе ударну хвилю Инонационально! й !нов!рно! експансН. Саме тод! винякае укра!нське друкарство. Воно сприяло не г]льял розгортанню аргументовано! теолог1чно! полемши з католиками й униатами, а й стимулювало розвиток национально! осв!ти, л^ера-" тури, мистецтва. Незвалаючи на вкрай негзтивн! у сво!й сут! ооц!-алъно-пол!тичн1 нэсл1дки,включения укра!нських земель до складу Реч! Посполито!, воно об"ективно ¡нтенсиф!кувалодолучення укра!н-сько! культури до надбань культури захдаоевропейсько!.
8 великою стримк1стю в^дбуваеться розаиток нов"язано! з книгою гравюри. ГКсля появи порто! лицзво! гравюри ¡з зображенням апостола Луки в укра!нському першодруц! - с^дор^вському "Апостол!" що побачив св!т у Львов! (1574 р.), низка дзревср1з!в з"являеться на стор!нках книг, як! виходять з 1нших новоэаснованих на зах]д-ноукра!нських землях видавничих центр1в. Серзд них вид1ляються двГ, так зван! балабан1вськ!, друкарн!', що д!яли на початку 1600-х рок!в у Стрятиш та Крилос!. Тут було видано лише шлька книжок, як1, однэк, в!дзначащться надзвичайно високим р1внам мистецького оформления. Деравор!зи, що прикращають !х, ц!кав! з погляду стил!стики, в!дбпток особливостей яко! виявляеться в ус!й того-часн1й укра1нськ!й гравюр!, зокрема кшвсыШ. В умовах ¡ноземно-го поневолення нац!ональнз мистецтво звичайно переходить, як це було I в тогочасн!й Украш!, на середн1й та низький р1внI, розви-ваючись у с^ар! рем!снич1й та цеховНЬ Контингент мистщв звичвй-но поповнювався за рахунок села. До'того ж, руипйними силами на-ц!онально-визвольно! боротьби на той час виступали демократичн! сили. I мистцт, I заыовники-споживач! значною м!рою були зор!енто-ван1 на народа смаяи та уподобання. Тому-го таким еяльним був фольклорний струм!нь у тогочасному мястецтв! ! гравюр! зокрема. Шднесзння нац!онально! самосв1 домоет! народу сво!м наследном мало п!дсилення уваги до старожитн!х в!тчизняних худошпх традиц!й. В Укра!н! вони у великокняжу добу були надзвичайно високши I в1-
3-4'323
ками свяго береглися в оперативна мистецьк!й пам"ят1, хоч 1 д1с-гавали специф!чних трансформац!й - стил!стичного "зниженюГу прак-Т1щ! ма ксгр¡в-ре м!с н ик!в. Нарешт!, згадана актив1зац!я м!жнарод-них мистецьких зв"язк!в сво!м насл1дком мала широке звернення до зах!дноевропейського мистецтва. Попервах це особливо виявилося у мистацтв! зах1дноукра1Нських земель, полшац! опального Львова. У картин! тогочасного украшського мистецтва спостер1гаемо складний силкЯоз давн!х нац!ональних традиц!й, зах1дних вплив!в, цементукь чим началом якого оув образотворчий фольклор. Ус 1 ц! особливост1 ! притаманн! грэф!ц! балабан1вських видань - стрятинського "Служебника" (1604) га крилоського "Ввангел!я учительного" (1С06). В ос-танньому вмщано три перни в укра!нському граверств! сюжетн! дере-ворхзи, протоориг!нялами яких були твори Л.Дюрера та Г.З.Бегама, що явно потрапили до рук галицькпх майстр!в у вигляд1 рем!сничих регопк. Звертае увагу стюпстична ¡нтерпретац!я зразк!в. Вони трактован! опрощено, з вилущенням багатьох деталей, постат1 вир!шено дещо огрублено, пропорцП ф!гур дз(1ормован1, порушено л!н!йну перспективу. Рем1и1сценц!1 середньов!чних традиц!й тут очевидно пере-пл1таиться з фольклорними принципами художнього узагальнення. Твори при цьому набуваюгь яюсно нових рис, притаманних образотворчо-му фольклоров!, з його в!тальн!стю, оптим!стичн!стю св!тосприйнят-тя. Це ж стосуеться ! фронтисписних святител1в у згаданому стрятин-ському виданн!. Багатьма досл!дниками у деяких з под!бних твор!в справедливо вбачаються ренесансш риси. Ця думка под!ляеться I в реферован1й прац!. Одночасно робигься уточнения щодо цих складних за стил!стичною визначешстга твор!в. Зокрема, пропонуеться розгля-дати 1х у контекст! маньеристично! стил!стики у II "низових" формах. Це дозволяв ч!тк!ше визначити стад!альн! особливост! переходу украшського мистецтва В1д доби Середньов!ччя до Нового часу. Як в!домо, класичний Ренесанс у чистому вигляд! !снував лише на його батьк1вщин! - в 1талП. На п1вн!ч В1д Альп в!н в основному виявляв себе в "маньеристичшй редакц!!" (Я.Бялостоцький), "маньеристично-му зсув!" (Л.М.Батшн). Правом!рною е постановка питания про манье-ристичний етап у рос1ИткоБ1 сх1дноевропейського, а, отже, ! украш-ськаго шютзцтва. Поряд з "високими"(дв1рськимйТр!зновидами маньеризму, !снували "низьк1" (бюргерсьио-рем1снич!). В Укра1нгне було поредуыов мля розвитку маньеризму в його "високих" проявах. Стил1с-тика л: багатьох тогочасних твор1В укра!нського мистецтва, зокрема . й гравюри; може бути визнаною маньеристичною, або я близькою до ос-
ганньоь Уся спшстична розмаЖсть тогочасного укра!нського мистецтва, пеБна р1Ч, нз вичерпуеться маньеризмом. 1снували й твори "позастильово! л!н!I" (0.ЬРотенберг). До них, зонреш, в!дносять-зя пам"ятки,в яких ц1лком дом!нуе народна начало й когр1 досить важно кодаф!кувати з точки зору ¡сторичного стилю.
Ки1вська книжкова' гравюра у сво!й стшПстищ на першому етап! звого !снування з виникненням " друкарства продовжуе галицыи градиц!1.,Це мало 1 опосередкоЕаний, глибшший характер (загально-' укра1нськиЛ мистецький стад!альнш! поступ) I прям! причини. На по-?атку ХГО ст. культура зах!дноукра!н ських земель потрапляе у кри-зовий стан у результат! гострого посилення соц!альних ! полшн-•шх утиск!в з боку польських влад. Ки1в, що знаходився на околи-дйх Реч! Посполито|, перебував у быьш виг1дних лолтиних умовах. Зплив католицизму л ун!! тут був послаблений селннсько-козацькши эухами, багат! монастир!, на чол! з Печерськшл, твердо стояли на эборон1 В1ри дредк!в. До заснованого туг Богоявленського братства, /твореного на зрэзок льв!вського, вступило Запор!зьке в^йсько на юл! з гетьманом, що значно п1дсилило позкцп православ"я. 1620 р. 5уло в^дновлено правоолавну ¡ерархш. До Киева з Галячини ем!груе ряд визначних !нтзлёктуал!в, що перед тим працювали а на друкар-:ьк!й нив! (П.Беринда, Л.3изан1й, Т.Л.Замка та ¡н.). Саш лаврська *рукарня достала на баз! придбаного монастирем устаткування зане-пало! стрятинсько!. До Киева зв!дти перейшло ! ряд граверських <л!ше, в1дбитки з яких використано у ряд1 М1сцевих'друк!в, зокре-ла первгсгков! ки!всы<ого книговидавницгва "Часослов!" (бл. 1616).
Важлпвшд фактором, що одразу ж наклав в1дбиток на характер ■исцевого граверства, була наявн!сть у шютзцтв! Киева сталих ви-:оких традиц!й, жизим св1дченням яких був монуме'нтальний живопис срам!в великокняжо! доби;.!снували, очевидно, й стародавн! ¡кони, $разки яких можна бачити на окремих гравюрах, розвивалася м!н1атю-)а. Ц! традиц!! береглися й ВарТювалися, надаючи усьому ки1воькому шстецтву неповторного колориту. ' .
Ки!вська гравюра висгупила на арену Ыйстецького жигтя як ху-^ожньо зр!ле явище, що н!би не зналб учн!вського пер!оду. Можливо (О м!ста прибули й гравери-галячани. Очевидно, до граверсько! спра->и долучилися й М1сцав1 шс'тецьк1 кадри. Адае р!зб"ярське мистецт-ю тут мало стал! традицП. Дос! зацШли, зокрема, наб!мчан! тка-[ини, як! дзтуються часами Кшвсько! Рус1. Питания про час появи ' Киев! гравюри - в!дкрите. В!рог1дно, як I у Львов!, вона з"явн-3*
лася щэ у додрукарський nepiод, бо ж i у EBponi деревор1з виник у вигляд! есташпв у догутенберг1вську добу. Нетривк{сть матер!а-лу.паперу, зм1ни художн!х смак1в, военш лихол!ття не сприяли збзрехсзност) под1бних пам"яток.. 1нтенсивний розвиток книжково! гравюри був зумовлзний, KpiM imioro, й тим, що граверам на той час добра платили, б1льше hik художникам, HKi готували рисунки для них.
Характерн! ознаки саме ки1всько1 школи гравюри як в ц!лому, так i на першому етап! if ¡снування, виразно виявилиоя в худож-ньому оформденн i первого лаврського фундаментального видання. Це - "Лнфолог1он" (1619). Кр1м багато! орнаментики, bih включав числен Hi ¡люстрацп i уперше репрезентуе "укра!нський" тип (О.О.Сидоров) схлдноолов"янсько! книги. Видання в1дкривае розк1шна форта. Бона являе собою портал црково-ордерно! конструкцП.. Дании тип компо-зиц!й, опанований вже галицькою гравюрою, на ки!вському rpyHTi д1-стае безл1ч1 вар1ювань. KpiM pi3Horo типу лицевих зображень, сю-жетних мотив!в, форта включае статуарн} зображення Ahtohih та seo-дос!я на тл1 б1чних шлон1в, Суто ки!вська ¡конограф1я стае з тих nip одшею з типових ознак ы1сдевих твор1в. На багатьох лаврських гравюрах подаються зображення ¡нших ки!вських святих, пам"яток MicueBoi арх1тектури, а Успенсышй храм поретворюеться на свого роду видавничу шрку друкарн1 Печерського монастиря.
Деревор{зи книги.складають дв1 групи. Перша - цз зображення двунадесятих свят, улюблэних украшоькимк ¡конописдями. Встановле-но, що 1Конограф1чними прототипами для цих деревор1з!в послужили гравюри венещанських (так званих божидар1вських) друк1в. ix ¡ко-нограф1я у свою чергу була зэпозичена з давн1х в1зант1йських, а т< кож греко-1тал1йських ikoh. У робот! розшрено коло укра!нських гравюр, що робшшся за венец!анськши зразками i не т1льки у Киев а й у Львов1. РафЛновано елегантн! за стшпстикою венещанськ! де-ревор1зи у ix ки!вськ1й штерпрзтацП детали певного спрощення. Одночасно, бони набули нових рис - декоративности, в1дкрито! спонтанно! неудзредженост! у тра.ктуванш образ!в, збагатилися новою виразною ритмикою, тонке чуття яко! на. шдсв(домому piBHi було за луц притаманне майотрам з фольклорним маотацьким мислешшм. Другу груяу деревор1з!в сгановлять твори, зразком для яких явно послужи ли тогочаип М1сцез1 ¡кони, точаше - прориси з них. Про цо св!д-чить сьоср}дна Л1неарна манера ix вик'онання. Деяк1 з гравюр yiei' групи вра^ають буягочою дзкоратквшстю. Ikohh! зрязки явно niдцанi
тут сильнИх народа ¡и транс^.ормац! I. На в1дм!,ну вЦ живописи! в, гравери.не були жорстко обмежен! 1конописним каноном. Кшакова гравюра нв стэновила о5"ект культового поклон!ння, 1й не молшш-ся. Окрем! гравюри книги, а також виданого роком п!зн!шэ "Служебника",' юють монограмм Т, ГГ, ГИТ, спроби розши&рування яких ок-ремпми вченими уявляються непзреконлышми.
Особлива м!сцз в |стор!! ранньо! ки!воько! гравюри належить трьом широко в1домим м!н!агюрам до панег1рика К.Саковича "В1рш! на жалосний погреб.., Петра Конашввича Сагайдачного" (1622). У робот! дан! твори розглядаються як еламент художнього с!штезу, який представляв потираний у кра1нах европи католицького кола похова-льний ритуал ("погребальна помпа"), роэроблений за вс!ма законаш шк!льно! драматург!! сцвнар!ем. Портрати взб!жЧик1в з под1бних панег!рик!в, наск!льки можяа судати з поЛьського досв1ду, функц!-онували й в окремих в1дбитках, роздавалися п!д час кал!бно! цере-Мон!!.
Деревор!зи найб!льш ранн!х ки!воькях богослужбових видань мали православну !конограф!ю. !х репертуар був зор!ентований на тра-диц!йн! дал !конопису свяети. Православие духовенство виявляло впе- " ртий спротив миотзцьким яовац!ям у галуз! 1конограф11. Воно висту-пало попервах прогя використання эах!дних (1нов1рвих) зразк!в. Киття диктувало 1нш! вимоги. Розшрення корпусу видаваних богослу-абовях друк1в айтребувало розишрешш*1конограф11 1люстрац!й. Тра-Яиц!йний Iконопис, з його пор!вняно обмеженим арсеналом тем 1 об-раз!в, на м£г задовольнити видавц!в. Цэ стало передумово» широкого звернення лаврських майстр!в до зах!дних гравюр як зразк!в. Адже тоД!шн! художники рем1оничо-цехового кола (а до них належали й уо! друкарськ! прац!вники, зокрема гравери), як правило, предавали за зразками. У робот! в!дзначаеться, що практика багатого прйкрашання лаврських видааь, як ! повоюдно в бвроп!, була зумов-лена не лише т!льки прагненням зробити зм!ст видань б!лыа дох!'дли-вим для спожйвача (як зверхньо заявляли тод!шн{ !нтелектуали: "для письменних - текст, для неписьменних - картинки") або ж суто ас-тэтичними мотивами. Усе це шло м!сде. Сд1д брати до уваги, що книга була джерелом великого матер1ального эиску. Багаго!люстрован| ж видання спродщзувалйся краще. Автор заперэчуе побутуючэ тверд-ження про "демократизм" тод!шн1х друкованих княг, а, отже, I гравюр. Цей "демократизм" був ду*в в!дяосним, бо така книга коштува-ла дорожЧе рукописно!, за яку по ц!н! правили часом як за хату.
4-4329
- 14 -
Звернення до зах1*дних гравюр подибуемо вжэ у таких виданнях, як ■ "Бес 1ди на д!якня святих апостол1в" 1оанна Златоуста (1624), "Толкован!е на АпокалШсис" Андр1я, арх!епископа Kecapi! Каппадо-к!йсько! (1625), "Tpioflt nicHta" (1627), "Тр!од! цв1тн!й" (1631) тощо. Зразками для багатьох двревор1з!в у названих книгах служили м!дерити з численних н¡мецьких, польських, голандських "Б!б-л!й". Нер1дко це були peMicHml репл1ки з твор1в А.Дюрера, Г.Го-льбейна Молодшого, Л.Кранаха Старшого, Рафаеля тощо. Ш твори були "вчорашн!м днем" европейського мистецтва. Але саме вони, а не висок! зразки,вабили киян. (Под1бну ситуац!ю спостерхгаемо I в пев-них жанрах Л1тератури). Причина тут у тому, що щ, часом низько-гатунков!, твори були близькими 1м за духом. Переважно вони мань-ериотичн!. Отже, зах!дний маньеризм слугував безпосередешл "зраз-ком" маньеризмов! украшському. Ки!вськ1 шстц! аранжирували за-х!дн1 зразки у дус! м!сцевих смак!в, орган1чно вводили !х до кола нац!ональних мистецьких !нтерес!в. Часом, однак, мае м!сце майке точке образотворче "цитування" зах1дних гравюр.
Серед rpaBepiB, що полишиля сво! п!дписи п!д гравюрами у названих виданнях,- монограм!сти ТГ, ЛТ, ЛМ. Останшй був особливо продуктивним i талановитим майстром. У робот!, однак, заперечують-ся спроби пов"язатк цю монограму з конкретними особами, що працю-вали тод1 у ки"1вському друкарств1. У деревор1зах згаданих книг звертають увагу два характерних момента. Твори з одн!ею й Tieio ж монограмою часом надто р!зняться стшпстично. Це е зайвим п!дтвбр-джеяням того, що гравери слугувалися з рисунк!в !нших художншив. Не е стаб!льним ! суто техн!чне вдконання гравюр. Майстри часом були дуже "нер!вн!" у сво!й творчостЬ
Засадичн! особливост! кшвського граверства ць ого час у вираз-но характеризуют!, деревор!зи "Тр1од1 п1сно1". У виданн!, KpiM орнаментики, 125 сюкетних кошозиц!й. Вони маять розма1тий формат, по-р!зному заверстан! на лшальтах. Де надав книз! "п1стрявогоп ви-гляду, настроюючи читача-глядача на урочистий, п!днзсено-рад!сний лад. Гравюрам книг притэманна стил!стична калейдоскопiчнIсть. Якщо деревор^зи "BipiuiB" позначен! виражзними рисами народного прим!ти-ву, то в повторениях ¡кон переважають риси слов"янов!зантизуючо! CTiuiicTiiKii. Сп1лышм'майже для вс!х гравюр е ix надзвичайна деко-■ратиЕН1сть. Числзнн! твори,виконан! за зах!дними зразками,мають сиыультанну побудову. Деяк! з них несуть ряд типових ознак, характерних для укра!нськ01 гравюри. Деться про "елег знти реал!стично-
ctí" (Д.С,Дихачов) - введения до складу традиц!йних за зм!стом композиц1й сцен, запозичених з реального життя. Так, у гравюр! "Притча про блудного сина" (ТТ) з "Тр1од! цв!тно1" зобракено Адама у вигляд1 укра1нс.ького селянина, що opa ниву, бву, яка колише дитину. Введения под!бних елзмэнт!в, гак само, як I фольклориза-д!я окрзмих образ1в, призводило до сакуляризац!1 гравюри. Шляхом заземления, олюднення, побутов!зац1Í в!дбувалося "рел!г!йне роз-магн!чення" (В.¡.Крекотень) лагендарних сюжет1в, пзрсонаж!в, ситу-ац!й, в яких вони взаемодили м!ж собою.
У Киев! з'явшшся перш!' сх!днослов*явськ! ц!льнограв1рован! лицев! виданяя. НайранЬе а них - "Святц!" (Í629). На дванадцяти аркушах змоятовано рег!страми - поставленный один на один горизонтальными рядами - ростов! зобрааення святих та в1дтворэння овят-кових сюжет!в на кожний. день м!бяця. Даяв! 8 аркуш1в мають моно-граму П.Беринди (ПБ), його сигнет (м!сяць-молодик !з э!ркок^ а га кож монограму ЛМ.
Тандэм обох монограм подибуемо й у так званих "лаврських листках", що мають бути в!днесен! функд1шально до jlhctíbok, як! набу-ли особливого поширення у Зах!дн1й бвроп! у добу Ре%ормац1i. Деяк1 3 них являють чист i естампи, - перш! вЦрм! в УкраШ. 1нш, в!д-друкован! ап!стограф!чно, кнйжниы манером, зустр!чаемо на одному apKymi, часто з текстом, декотр! з них в!дбит! по книжках у ви-гляд! !люстрац!й. Ц1 дерзвор!зи св!дчать про пост!йне збагачення арсеналу виражальних засоб!в ки!воько! гравюри. Ур!з'номан|тнюються гили штрихування, багатоман!тн!шою й виразн!шою стае граверська ц!и!я, досконал!ше моделюються форми, активно використовуються св>-глот1ньов! ефекти, .контраста! з!ставлення чорного штриха чи шшми а б!лизни паперу. До вищих досягнень давньо! укра¡нсько! граф.!ки ають бути BiíiHeceHi деревор^зи "Неопалима Купина", "Чистота аки 1виця", "Темница богоугодная святих осужденных". В останньому тво-1, надзвичайно емоц1ональному за трактуванням образ!в, до ма^Гви-!нченост! доведана комдозицШе ршення. Можливост! даревор^зу як ехн!ки поднесено автором твору до вис от, яких не досягав жоден тогочасних украТнських, а може й сх1днослов"янських ксилограф!в. робот! .запаречуеться усталене в л!тератур! тверджэння, що так! вори задарма роздавалися прочанам. Вони коштували недешево 1 були, к ! на' Заход!, розра*ован1 на б!дних мандр!вних пропов!дник!в,
отр! використовували ix у сво!й дидактичшй Д1яльност1. Також в!д-¿ *
кидаеться, як недостатньо вмотнвована, широко побутуюча вэрс1я, що П.Беринда займався грав!руваиням, хоч його монограма ! сигнет стоять на ряд! гравюр. Усе говорить на користь того, що виконав-цем б!льшост1 з них був монограм!ст ДМ. Нема кодних п!дстав твер-дити, що стосунок до гравзрсько! прац! мали Степан та Лукаш Бе-ринди.
7 Киев! з "яв.'шюя язйстар1ш1 в/дом! в Укра!н1 друкован! анги-м!нск. У робот! розглядаетъся генеза цього виду гравюри. Анал!зу-ються основн! комдозиц!йн! прийош побудови под!бних твор!в, ха-рактерн1 для цього пэр1оду. Вже у цей час з"являеться !х найб!льш 1радиц!йний композиц!йний тип, пов"язаний, мабуть, з !конограф!ею л1тург1йяого гапгарсгва. Це "П оклада ння т!ла .Христа до труни". Автор звертае увагу на те, що не можна, з чим стикаемося часом у д!-тератур!, дату освячзняя антим!нса ввахати датою його створення. Освячзння окремих екземпляр1в могло в1дбутися дзсятир!ччями п1з-н1ше, п1сля виготовленяя в!дпов!дного кл!шэ.
Кр1м лаврсько!, у м!ст1 упродовж короткого тзрм!ну працюва-ли де дв! друкарн! - Т.Взрбицького ! С.Соболя. 1х оформления мало чим р!зниться в!д граф!ки лаврських книг. Гравюри для ус!х них. робили одн! й т! сам1 майстри. На увагу заслуговують дв! гравюри. Цз - форта "Часослова" (1624), видэного Т.Вербицьким. Ыабугь в яод-ному 1ншому тогочасному укра!нському дерзвор!зов1, як у цьому, з його соковитою орнаментикою,кр!зь маньеристичну оболонку,та яскрав( •нз виступэе "ренесансне ядро" (Л. ЬТананаева). Друга гравюра -форта "Окто!ха" (1628) С.Соболя - перший ки!вський м!дерит. Це тв^р.мгсцевого гравера. Поява цхе! техн!ки на кихвському терен!, як перзд тим 1 у Львов!, мала на той час спорадичний характер.
Розд!л Д. Кшвська школа гравюри у др.уг!й третин! ХУЛ ст.
Взлике повстання 1648 р. стало одним з найб!льших катакл!зм!в в укра!нськ!й !стор!1. "Р!вних йому за масштабами, силою I насл!д-ками важко зналти на перших етапах !стор!! европи"*. Зд!йснен! Богданом Хмельяицьким спроби закладання шдвалин укра!ясько! дер-жавк-ст! справили значний вплив на нац!ональну.св!дом!сть народу в, наступи! часи. У цю ,добу великих надЫ 1 спод1вань його творч! сили знаход^ть вияв у бурхливому розкв!тов! культури. Важко примен-шити далзкосяжн!сть насл!дк1в, як! мав акт 1654 р., за яким Л!во-
1 Субтзльний 0. Укра'ша: 1стор1я. - К., 1991. - С. 115.
- Т7 -
бережжя i Ки!в приеднувалиоя до Московсько1 держави.
Значний карб в fcropli укра!ноько! кулыури полишила д!яль-Hicrb митрополита Петра'Могили. 0рган!зац1я ним 1632 р. колегН стала визначною под!ею духовного життя, стимулювала прогрео в його р!зних галузях, сприяла далыд!й )н те град! i Укра ¡ни в европей-ський культурний прйцес. За П.Могили в!дбуваються зм!ни в орган!-зацП друкарсько! справи, що на могло не позначитися й на книж-ков!й гравюр!. Звання друкаря, як в часи П.Беринди, коли д!ею справою займалися вчен1-!чтелектуаля, перестав бути почесним, а друкарство "художеством печатним". Я» ! ранше на Заход!, воно поступово ц!лком перетворюеться на ремесло. Лишз для особливо важ-ливих видань готуеться спец!альне оформления, к!льк!сть яких, що-правда, зростае. Гравери частше позначають сво! твори не лише мо-. нограмами. У п!дписах з"являються !мена.
Шк!льна вчен1сть нового,"латияського", типу, що утверджувала-ся паралально з розбудовою кшвсько! ocbith, доставала вияв у га-луз! л!тератури. Одним з таких видань був "EBXapicTnpiOH" (1632) - паяег!рил на честь П.Могили. Даний'тв!р за сгил!стичними'озна-ками мае вже яскраво виражен! риси барокково! риторики, символ!ко= алегорично! обрззност!. Стильов! процеси на р^зних д1лянках духов-но1 культури йшли дуже асинхронно. "Мудр!" л!тератори оперативн!ше за переважно, простолюдин{в-художник1в>долучалися, головне через польське посередництво, до здобутк1в зах!дно! культури, Ки!вська гравюра поперздньбго часу була практично в,!льна В1Д вплив1в риторики. За стил!стикою 1 люсграц!i до цих твор!в позбавлен! формаль-них барокковнх рис, ут!м образн!сть, якою оперують Ix автора, опо-г внена оуто бароккового ыатафоризму. Широко використовуються ембле-матичн!, у тому чясл! геральдачн! мотива. Завдяки литератур! в гравюру потрапляють запозичен! з антнчяосп образи. До тих nip ix не знало 1 укра!нське мистецгво. Цей процес проходить в загальному pi-чищ! розшяреняя даерел "обраэно1 матер!i" (В.1.Крекотень), ур!зно-ман!тневня I! життевих основ, збагачення сюжетно-гтематичного репертуару твор1в. В!дбуваеться далыаа секуляризац!я зм!стово! пал!три ки1всько1 гравюри. Даачи образотворчу !нтерпратац!ю закладено! у под!бних творах л1тературно! програми.майстри-маньеристи прагяуть приступнгма ш засобами по-своему передати вкиван! в них барокко-в! тропи, в основ1 яких лежить "rraxslKa неспод!ваностеа" (Д.Чижев-ський). Як склада! образотворч1 ребуси, зрозум!л1, коли що, най-вужчому колу !ятелектуал1в,вигяядають гравюри ряду тогочасних лати-
S -4323
номовних 1 польськомовних панег!рш ¡в. Це, наприклад, форти до твор1в Ф.В.Баевського " Теп(бЛ1Л ПпепИ ^¡'о* (1646) та Й.Калимона "/с/«>}*ге*,е... ю»кйу "(1647).
!х зм1сгов! пригашнна надзвичайно складна символ;ко-емблематична образн!сть. Под!бн!, здавалося б, самодостатн! екзерсиси л1терато-р!в 1 мистц!в не були позбавлен! глибокого сенсу. Адае .ХУЛ ст. "було часом важким, сповненим траг!зму, кожен день був насиченид. ■ передв!стями бур! 1 катастрофи. Творц!, що зм!цнювали й випробову-вали сво! духовн! сили у художнШ гр/, були саме людьми, котрих тод! потребував сам час"'. У деяких з тод!шн!х латиномовних пане-г!риках з"являеться к1лька м!дерит!в. Автори !х - нев!дсм!.
Б1льш плавно в1дбуваються зрушення у формах художнього висло-ву в !люстрац!ях до богослужбових книг. Багато сп!льного у стил!с-тиц! мають деревор!зи "6вангел!я учительного" (1637) з такими у "Тр!од! цв!тн!й" (1631). Можливо, окрем1 гравюри в обох виданнях робили одн! й т! ж майстри. У дус! слов"янов!зант!йсько! стил!сти-ки трактовано образи Христа й найближчих його сподвижник!в. 1х по-стаг! часом стагичн1, сяут! у прояви сво!х емоцЫ. Нов! риси вис-тупають у трактуванн! образов Перес¡чних - "земних" персонаж!в, що були об"ектами чи св!дками чудес, творимих Христом. Окремим з них притаманна форсована, експансивна кестикуляц!я, !мпульсивн!сть поз, оголена експресивн!сть почуттгв. Актив!зуеться й арсенал суто фор-мальних засоб!в мистедького вислову, у гравюр! "Притча про милосердного самаритянина" активну роль, наприклад, В1д!грае висх!дна ком-позид!йна д!агональ, що вносить елемент динам!ки у в1дтворену сцену. На окремих да ре вор ¡зах ыожна спостер!гати зрушення в характер"] трактування облич. Вони часом д!отають якщо не психолог!чного нга-ансування, то, в усдкому раз1, передають певн! характери, р!зн! настро!, часом !мпульоивн1 переживания. У б!льш ранн1х гравюрах в обличчях здеб'1льшого ф!ксувався в1к д^йових ос!б чи вп'лювався отан-дартно-стереотипний "благовидний" вираз. Наростання драматизму у трактувэнн! образ!в, напруяеност! в композшиях. об"ективно в1дцзер-калювало реальну атмосферу тод!шнього киття. 3 другого боку, все це можна розглядати ;.к передв!стя отил!стичних зрушень в гравюр!, поступового хоч I упов!льненого зсуву П у напрямков! до барокко.
* Чижевский Д. К проблемам литературы барокко у славян //¿Меъ - Ж. - Вл^иича. - 1971. - С. 38.
Новаторський характер мають деравор1зи до книги А.Кальнофой-ського " Г«Аа.1оилЯГ1г.А " (1638), в як!й описано нов! чудеса, що сталися у йечёрському монастир!. Видання юло сприяти п1двиденню авторитету православ"я у ползм!ц1 в католиками, що заперечували чудотворн!сть ки!вських святинь. У книз! вм!щено три перш! в!дом! укра1нськ! грав1роваН| карти. Вони являють собою оитуац!йн1 плани, в1дпов!дно-Блшш1х ! Дальн!х лаврських печер, а також план Киева. На ода!й з гравюр монограма ЛТ. Зображання на даревор1зах вытворено частково н!би з пташиного лету, частково шд кутом. Добра видно на гравюрах в!дом! ки!вськ! споруди, храмов! I цив!льн!. Б!лып!сть э них на сьогодн! в трачен! або ж мавзть ц!лком 1ншяй екс-тер"ер. Плани рясн!ють Ц1кавлми побутовкми деталями, численн! ки-1вськ1 гравюра е неощненними документами для !сторик!в арх1тек-тури. У робот! зроблено ряд спроб !дзнтиф1кацП окремих йпоруд на таких гравюрах. Деревор1зи дуже дакоративн!. Цоправда, хх автор явно не був обтянений знаниями в галуз! картограф!I. Чисто у гто-тетичн!й площйН1 знаходиться побутуючз тверджеяня, що план Киева р! зало два чи б 1льше-гравер!в.
ЛТ брав участь у створзнн! деревор!з!в до одного а найважли-в1ших тогочасних видань - "Требника" (1646), що готувався п1д без-посередн!м наглядом П.Могили. В!дкритйй до сприйняття !нтернац10-нальних культурних набутк!в, митрополит, водночас твердо стояв на-оборон! православ"я, чистоти його догмат!в. Цим були викликан! його заходи по виправленню богослужбових книг з матою наближення укра!нсько! обрядовост! до грзцько!. Одним з результат!в-цих за-ход!в ! було.видання ц!е! фундаментально! книги. Для виконання гравюр до не! 31 Львова було запрошено в!домого майстра 1л!ю. У Льво-в1 в1н звичайно додавав до свого ¡мен! ще й л!теру А. Ф1гуруе во-на ! на бауатьох ки!вських деревор!зах. Разом з тим, на багатьох . ки!вських гравюрах цьому !мен1 сус1дигь л!тера С. М.П.Собко свого часу висловив г!потезу, що 1снувадо два гравери, в!дпов!дно до р!зних л!тар при ¡ыен!. На цю гшогезу згодом звернув увагу лише один П.М.Попов. Решга досл!дник!в до сьогодн! ведз ыову лише про одного майстра, що носив це !м"я. Проведений у реферован1й прац1 анализ граф1чних приШлЛв, взкитих у даревор1зах з р!зними п!дписа-ми, схиляе автора до визнання справедливоет! висунуто! М.П.Собком
г!потези. £*
До кращих твор!в 1л1I А належить форта, що представляв другий основний тип подЮних гравюр - рослинний. За титулом йде стор1н-ковий деревор!з \ з зображеннямя, в котрих, як I на форт], вт!лено тему евхаристично1 жертвк. Ця композиц1я започатковуе новий тип укра!нсько! книжково! гравюри, яку звичайно називають авантитуль-ною. Така назва не зовс!м коректна. .Хоч так! гравюри друкувалися на непарних стор!нках на початку видання, йшли вони не перед, а шсля титулу. Тв!р кладе початок низщ под!бних концептуальних за зм!стом сшвол ¡ко-алзгор.ччних гравюр, згодом вм!щуваних у багатьох виданнях. ТрадицП компонування под!бних твор!в в!д!грали певну роль у вироблзнн! особливостай побудови станкових панег!ричних ес-тамп1в - конклюз!й.
¡люстрацП до "Требника" виконан! пзреважно на сюжети р!зних ташств. Деревор!зи, створен! 1л!ев А та ЛГ, надзвичайно р!зно-характерн! ха композишями та стш^стикою. Тут I симультанн! зоб-раження, I побудови, що складаються з окрзмих сцен у клеймах, часом обрамлених картушами. Конструктивною основою зображень з к!ль-кох картуаив служить класично мэньерястична орнаментика. Бона свое-р!дно "тримае" композицш под1бних твор1в. Реальний ^шористичний мотив (з елементами м!сцево! рослинност!) своер!дно "перзливаеть-ся" у суто дзкоративний, н!би р!зьбл,знип з дерева арабеск, що "за-висае" у простор!. В усе це самодосгатньо орнаментальне розма!ття часом вплетено крилат!•дитяч! гол1вки, введено мотиви тканин. Маемо тшовий ! чи не найяскрав1ший за формальною довершзшстю в ук-ра!нському граверств! приклад вт1лення притаманних юньеризмов! рис. Це - конструктивна асьункцюналыисть, р1знохарактершсть вжи-, тих декорагивних еламентсв, спонтанно-розкута "хоиглювэнпя" ниш.
Щкавий елемент оздоблення "Требника" - герб П.Могили. Гераль-дичн! композиц! I, починаючи з перших кшвських друк1в,- майже не-одмхнний атрибут б!льшост! з них. У ХШ. ст. укра!нське сусп!льство охошзла своер!дна "гербома^я" (В.М.Перетц). Це явище св1дчило не лише про станову амсПппсть. Воно об"ективно промовляло про зро-стання нац!онально! самосвЦомост! сусп!льства. Формально геральдика, що являв собоп прикладний вар!ант емблематшш, еволюц1ону- • вала в"1д пор1вняно простих форм до .пишнодекоративних композиций. Ки1вська гравюра дала особливо вишукан! !х зразки. 1з забороною ориг!нального друкарства на ГетьмаН1цин1, герби з ки!вських видань практично зникають.
- Zl -
До вершин укра!ноького мистецгва належать 133 1люстрацИ до неэд1йсненого видання "Б!блН", виконан1 Шею А упродовж 164549 pp. (Деяк! досл!дники безп!дставно вЕажають, що було виконано бл. 150'деревор!з!в). Б!лын!сть з них мають формат поперечне квадро, вм!щен! звичайноурамки з однол!н!Шшх та подвоених сыуг. 1дея публ1кацП лаврою другого укра!нського видання книги мала за-ов!дчити новий ciyníHb зростання нац!ональчо1 самосв!домост!. Су-сп!льно-пол1тична ситуац!я в УкраíнI, очевидно, визначила nplopn-тети у вибор! сюжет1в для 1люстрування. Така селекц!я насл1дувала мету дати.опосередкован! в!дпов!д! на численн! rocrpi проблеми, що збурювали розум I душу народу, запропонувати суголосн! доб1 мо-ральн! настанови з позид1й найвищого хрисгиянсьпого авторитету. Зроблен! у цикл} сироби п!знати i зрозум!ти косм!чн( гастаби ото-Чуючого людияу св!ту, визначити у ньому м1оцв окремоI особистост!, осягнути омисл I значения И вчинив, отосунк!в м!ж людьми i народами лишлися без mítkoí в1дпов1д1. Св1т у св!домост1 особистост! барокково! доби втратив колшнню гармон!ю, наповнившись часом невиршуваними протир1ччями. Анал!зований цикл св!дчить про остаточне утвердження у ки1вському граверств1 барокко, як на р!в-н! св!тоглядному, :ак i формальному. Барокко в Украíнí почияае св!й noxiд паралельним до маньеризму потоком. У стшпстиц! гравюр 1л1I А обидва потоки сп!в1снують у дйфуз!йному вигляд!. Риси нового стилю в них виявляються не ' ■ ..; шляхом суто формалышх ба-роккових декларацШ. Вони орган!чно вплетен! в образотворчу тканину TBopiB, дають знати про себе в структур! художнього мислення, образн!й драматурги. У po6oti наголошуеться, що спроби вважати 1л!в А не лише гравером-виконавцем, а & художником (цз дослгдяика-ми звичайно констатуеться однозначно),можуть розглядагися сьогодн! лише в гШотетичнШ площпнь Однак, ск!льки б сп!вавтор!в не брали участь у створена! циклу, лишаеться фактом, що окрем1 його твори..-становлять справки! шедеври укра!нсько! гравюри. Багатьом дере-вор!зам притаманна яадзвичайьо висока,суто граверська маестр!я, глибоке розумшня виражальних можливостей дэравор1зу. В окремшс гравюрах часом дивуе не лише !х загальнолюдзька г1лософ1чн1сгь, а й своер!дна - позачасова формальна гармон!я, що Hi коли не втрачае свого емоц1онального заряду, здатна хиилювати й сучасного глядача. У сповнен!й напружено! експрес!! композицН нБес!да Мойсея з Богом" змальовано особливо! форми хмари, що химерно клубочаться на видно-
крузi якимись небачещаш в природа казковиш пасмами-сп1ралями. Вонибезпосередньо асоц1юються з трактуванням небесних сишй у ряд! полотен В.Ван-Гога. КомпозицП гравюр циклу мають ово! зах^д-н! оршМнали. Утгм, це - на "Б1бл1я Шскатора". Оотання в Укра!н1 тод! ще не була в1домою.
Старозав{тн( гравюри 1лП А, доаовнен! комплектом новозав!т-н!х деревор!з!в з ки!воьких видань 1620-х pp., лавра видавала час в}д часу, починаючи з 1676 р., у вигляд1 ц}л!сних з<Ярник1в 1лю-отрацШ до Старого й Нового Зав1т1В з в!даов1дною друкарською па-г!нац1ею аркуш1в ("Б1бл1я 1д1Iй, "кунштова Б1бл1я"). Видання являло собою укра!нський вар¡ант зах1дноевропейських лицевих видань типу "Б1бл1й б1дних", як1 були розрахован1 на незаможних проповедник^.
Автором лицевого "Арокал^сису" (1646-62), що складаеться з 25 Кошозиц1й, був Прокод!й. Деревор1зи Прокоп ¡я не приэначалися для ¡люстрування книги. Цикл являе собою Ц1льнограв1роване (бло-кова) видання з текстом (-типу згаданих "Святщв"). Тут не гравюри iлюструать текст, а текст коментуе зображзннн. Поява циклу була симптоматичною. У добу соц1альяих кагакл!зм1в завжди зростав интерес до есхатолог!чних motkbib. Апокалштичне "эвгрине число" -666, пов"язувалося з прийдешШм 1666 p. Отае, як t б1бл1йний цикл 1лП А, "Апокалипсис" Прокоп1я генетично пов"язаний з реальними киттевими ¡нтересами доби. 1конограф1чними прототипами композищй деревор1з1в Прокоп1я були гравюри н!мецьких або польських "Б1бл1й" ХУ1 ст. Точне встановлення такого джерела - завдання часом невдяч-не. Одна й та сама "мандр1вна" 1конограф1я, як i певн! л!тератур-н! сшети, "блукала" э видання до видання, не знаючи кордон!в, трансформуючись десятки pa3iB. Прокоп1й не Mir зр1внятися з Шею А у волод{щи р!зцем. КомпозицП його твор!в виконано ло-рем!сни-чому добросов!сно, досить чистим, проте одноыан!тним i сухим штрихом, що, однак, у Mipy предметно й материально моделюе форму. Не будучи "явищзм" в icTopii ки1всько1 гравюри, даний цикл засв!дчуе, проте, широту тематичних imapeoiB ы1сцевих художник1в.
Визначною под1ею в icTopii укра1нсько1 культури ХУЛ ст.,стало видання "Патерика Печерського", в якому опов¡даетвся ¡сгорая сла-ветного монастиря. У реферован1й прац! уперше даеться дзтальТшй анал13 великого циклу ¡люстрации до твору. BiiKonani вони переважно Шею С i лише частково Прокоп1ем. (Приналеш1сть останньому монограы КР та КП, що трапляються nU деревор}зами i звичайно при-
- гз -
писуються йому в л1тератур!, - питания, що потребуе додаткового вивчення). Шдготовяа 1 видакня давньо! яам"ятки мало виражене пол1тичне п!дгрунтя. Перед тим П.Могилою було канон!зовано 118 лаврськйх подвижник1в. Зверяення до славних стор!нок нац! ональ-но! !отор!I в тих умовах мало сприяти !деолог!чному обгрунту-ванню споконв!чних суверенних прав укра!нського народу.
"Патерик Печерський" не був богослужбочою книгою, в1н призна-чався для читання вголос. Под1бного видання доти яе знала жоднь-з сх!дноевропейсвких друкарень. Наявн1сть велико! к1лькост! !лю-страц!й надае книз! виг ляду альбому для уважного розглядання. У ре-ферован1й робот! дано загальну характеристику "Патерика Печероь-кого". як л!тературно! пам"ятки, що кеобхшо дая анал!зу !люст-рац!й. Зя1йснено пор1вняння деревор!з!в видання 1661 р. 'з зобра-женнями, що 1люстрували перед тим окрэм! сюжети, як! м!стяться у твор! (мШа тюри Ра дз ив I л л г вс ь кого ру к ошю у, Ки1всько1 псалтир!). Встановлено, що не лише !конограф!чних, а й тематичних сп1впа-дань у гравюрах.з м!н!атюрами немае. КомпозицН даревор!з!в у сво-!й переважя!й биылосп е цьчком ориг!нальними. Лише у вГдтворен-н! образ!в Антон!я ! $еодос!я'була вже певна усталена !конограф!ч-на традид!я. Жоднкх тра.дид1й у зображенн! новоканоюзованих чеи-д!в бути ще не могло.
Книгу в!дкривае складна грав!рована фортя. В основ! II леиить, як 1 в титул! "Требника", мотив древа - саду -вертограду. Даний мотив був популярний з середньовИних час!в. Пов"язаний з !стот-нимя 1деолог!чними га естетичними уявленняш, в!н являв собою один з пров!дних засоб!в барокково1 символ!загп и У вигляд! ун1-версально! модел! алегор!я саду, завдячуючи здатност! до надзви-чайно! вар!ативност!, пол!сешнтичносг1, дрегендувала на в!дтво-рення будь-яких за масштабн^тю ! смксловою ампл!тудою понять. В!д косм!чних до !снуючих на побутовому р1вн1.
Багатозначний зм!ст мае образ древа 1 на форг1 "Патерика". Ти-полог!чно в1н близький до "древа 1есея" - одного з найпоширен!ших семантичних вар!ант1в мотиву. На гравюр! древо виростае з буд!вл! . Успенського собору, обаб1ч якого стоять Антон1й : &одос!а.'Г!лки лози заповнюють б!чн! частини рамки. На галузках - кв!тки. У IX чашечках - погрудця печерських угодник!в. В образ! древа тут вытворено перэдус1м родов!д лаврсько! братН. Форта майстерно вико-' нана у вжкван!й р!дко в украшському деревор!з! манер! - б!лигл штрихом по чорному.
Символ}ко-алвгоричний зм!ст мае авантитул. У його центр! кри-лата апока л Этична Богородиця, що ос!няе мафор1ем Успенську церк-ву, оточану брат1ею. Навколо клубочаться декоративно розм!щзш хт-ри, п!дкреслшочи несцокШу атмосферу, що пануе в твор!, Недостат-ньо аргументованими е твердження П.М.Нолтовського, що комаоэиц1я цього авантитулу 1 деяких 1нших кшвських гравюр повторюють Тонограф!» роо!йських прапор!в.
Переважна частина гравюр у текст! присвячена окремил подвижникам, !люструе опов!д1 про них. Тх побудова часом мае характер жит!йно! 1кони: середник-!менник ia зображенням святого i клейма, де йдзться про його мироьк! подвиги. Свое ставлення да литературного твору художники виявили в!дбором сшет!в для fлюстрування. Оообливу увагу прид!лено сюжетам, як! делали можлив!сть широко представити тогочасн! хиттев! реалП. Аджз тод1, коли IcTopiH' ще не сприймалася як процес, под!I багатов(ково1 давност! змальовува-лися у формах д1йсност! ХУЛ ст. Часом це еп!зоди, згадан! у текст! лише поб1шо, але Ix образотворче прочитання розкривало простер для творчо! фантазП. Чйсланн! композщП яоеднують в codi "елемен ти реал!стичност!" та фантастичн! мотиви. Увагу прид1лено в!дтво-ренню гостросюкетних момент!в твору, що змушувало читача-глядача активно сп!впереживати ndpeöiroßi в1дтворюваних подШ
>Судожня мова творiB б!лыцост! дйреьор!з!в в!дзначаеться великою простотою. Разом з тим, Шя С I ПрокопШ демонструють доскона ле володШня техн!кою деревор1'зу. Граверська л!н!я Б!дзначаеться великою розма!т1стю, м"яко окреслюе силуети постатей, моделюе обся ги. Дещо простодушн!на!вно-патр!архальН1 образи, сповнен! одухох вореноет! 1 поетичност!. Закладений в основ! TBopia циклу глибинни патр!отичний зм!ст, вишукан!сть вжитих sacoöiB мистецького вислову роблять його визначним явищам тогочасного укра!нського граверства.
Розд!л Ш. Ки!вське граверсгво останньо! трзтини ХУЛ от. - 1718 р.
Розпочтаеться цай лер!од у лихол!ття Ру!ни. Перемога Великого повстання 1648 р. по смарт! Богдана Хмельницького обернулася спалэхом складних суперечок щодо далъших шлях!в роавитку Укра1ни. Нап!всформоване укра1нське сусшльство переживав розбрат. "В!чний мир" (1686) м!ж поляками i роялизма мав сво!м драматичаим насл!д-ком остаточний розпод!л укра!нських земель Mix р!зшшя державами, що тривав майже впродовж трьох стол!ть. Приеднан! до Московсько!
держави Ки1в 1 Л!вобереяяя, що дЮтали назви Гетшэнщшш, на той час мала пор!вняно сприятлив! для культурного розвитку умови. 1н-ша справа, що рос¡йськ! монархи, прагнучи до утвврджзння абсолютизму, вели поот!йний наотуп на II самовряднЮть. Певна стаб!л!-зац!я пол!тично! ситуацН на И землях в!дбуваеться за гетьманот-ва 1вана Мазепи. На цей час припадав "друга золота доба укра!нсь-кого мистецтва" (Д.Антонович) п!оля великЛяжих час1в. I.Мазепа був одним з найбагатших феодал!в бвропи. В1н пословно сприяв зм!цненню 1 збагачзнню отаршини. Саме з цього саредсвиша йшло нова . соц1альне замовлення мистецтву, нац!ональний меценат. Це розкри-вало певн!, щоправда,обмежен! можливост! для окремих прояв1в мистецтва у його б!льш високих, н!ж перед тим, формах, лоч. в целому, розвиток укра!ноького барокко, як 1 маньеризму, в!дбував>я на "се-рэдньому стильовому р!вн!, головним чином у шильному середовищ! (на м!ському, др!бношляхетському, козацькому ! церковно-монастир-ському соц!альному терен|/"*.
•Даний пер!од - час утвердження в ки!вськ1й гравюр! м!дериту. Ускладнення творчих завдань, що постали перед майстрами р!зця,яким. доводилося виконувати витончен! барокков! композиц!I, вимагало б!льш ф1л!гранно! ¿ехн1ки. Шоправда, 1 в деревор!з! продоЕжуегься вир!шення складних форма льно-худоян!х проблем. На арену мистецько-го життя в цей час виходить ц!ла плеяда нови,г гравер!в, визначних ! перес!чних за р1внем мистецького хисту. У реферовашй лрац! упер-ше детально проанал!зовано творч!сть ряду з них.
Киево-Могллянська колег!я-академ1я в цей пер!од виступае генератором нових сусшльних та культурних !дей, суголосних яол!тичним 1 духовним в!янням доби. Близьк! до не! д!яч! сприяли кодиф!кац!1 засадичних постулат!в барокково! ёстетики на укра!нському грунт!. У робот! уперше вид!ляеться ! розллядаеться як специф!чна художньо^ образна ц!л!сн!сть група гравюр, що (люструюгь твори письменник1в академ!чного кола. В основ1 г-,х новаторських гравюр лежить не стIльни традиц!я, усталена в деревор!зах до богослужбових видань, ск!ль-ки догматично-етичн!, церковно-!сторичн! системи, вироблен! ки!в-ськрю теологГчнога вчен!стю. Це - сторШков! гравюри (переважно йор-ти та авантитули) у таких виданаях, як "Мир з Богом чолов!ку"( 1669),
* Крекотень В.И. Теш науки в украинской барочной поэзии 30-х годов ХУЛ века // Барокко в славянских культурах,- М., ¡982. - С. 274-275.
I.Грааля, "Ключ розум1а!я" (1659) Д.Барановича, "В!нэц Христов" (1688) А.Радивиловського тощо. Склада! комдозищйяо, ц! деравор!-зи маюгь багатошарову символ!ко-алегоричну образность, засобами яко! розкраваеться комплекс 1дей, що хвилювали тод!шне оусп!ль- • ство, даеться оц!нка конкрэтним 1сторичним под¡ям сучасности
Дещо побитому пролягали шляхи розвитку книжкового деревор1зу у традиц1йних виданнях богослужбового репертуару. Процес оновлен-ня форм шстецького вислову в них йшов упов!льиено. Даються взна-ки традидН маньериотично! стил!стики, наявн!сть яких можна спо-стер1гати нав!гь в окремих творах першо! трзгини наотупного сто-л!гтя. Однак певн! формальн1 зрушення, хоч ! з хронолог! чним за-п!зненням, посгупово 1 неухильно дають знати про себе ! в под!б-них творах. У дисертац!! уперше деталькз авал1зуеться творч!сть дуже працьовитого монограф!ста АК, якого деяк! досл!дники безп!д-ставно зм!шують з льв!в"янином Афанас!ем К. Еволюцш творчос?! цього мэйсгра демоне труе ос облив ост г утвзрджзння яи!воько! книж-ково! гравюри у богослужбов1й книэ1 на барокковому грунт!. Творам з названою монограмою притаманна велика декоративн1сть. КомпозицН вир!шено, як правило, плодикио. 1м характерна самодоотатня орна-менгальн!сть. Остання наокр!зь пронизуе образотворчу канву твор1в як з монограмами АК, 1К, ВЛ, гак ! численних кеягдаисаних дерево-р!а!в в "Акаф!стах" (1677), !'Чаоослов1" (1679), "М!не!" (1680), !нших тогочасаих виданнях. 1дюстрацН до'всього корпусу богослуж-• бових вадань лаврсько! друкарн! тих рок!в,при усьому розма!тт! 1х 'стил!стичних особливостей,-мають собою багато сп!льнйх рис. Завдяки сюшШ фольклоризацН IX образотворчо! ыови вони ваблягь своею п1даесено-оптим!стичною, рад!оною емод!овальною тональн!стю.
У робот! вперше дано розгорнуту Характеристику творчост! да одного вязначного ксилографа перзх!дно1 доби - йеодора А. Як ! деяк! його колеги, в!н в!дцае данину давя!м традиц!ям. Зокрема, йому Належить ряд повторень гравюр 1620-х рр. "Маг!я" апробовано-го зразка продовжуе !снувати й для значних творчих постатей. Разом а тим, в!н також не раз взорував на зах1дн1 маньеристичн! зразки, досить точно повторюючи !х формально-стил!стичн1 особливост!. У ряд! твор!в Феодора А, що Типово для ус!е! укра!нсько! давньо! гравюри, наявн! елементи католицько! тонограф!!. На це м!сцев! ду-ховн! влади доп!ру дивиляся кр!зь пальц!. Деяк! твори майстра ви-разно барокков!. Концентрований вияв ново"! стил!стики яскраво про-стежуеться у деревор!з! "Дар Давид" ("Псалтир", 1697). Композиц!! прктаманна надзвичайна пишн!сть й п!дкреслзна театральн!сть.
Народне розум!ння образ1в притаманне гворам сучасника Феодо-ра А - 1ванов1 Реклиноькому. Його "Богородиця Милування" ("Акаф!-сти", 1695) - один 1з кращих гвор!в давнього кшвського дёревор!-зу. його образи сповнен! високо! одухотворенност1 й тонко! поетич-ност!. На злам! стол!ть заявляв про себе ще один талановитий май-стер книжкового дэревор!зу - Марко Семенов. У його роботах багато сп1льного з творами Феодора А, особливо у 11ир1шзнн! форт. Р!зно-ман!тним е репертуар його сюжетних гравюр, позначених великою декора тивИ!стю, часом п!дсиленою соковитим орнаментальним обрамлениям. Як ! Феодор А, М.Семенов робив копН з ранн!х кжвських де-ревор!з!в. У робот! наголошуеться, що по м!р! розвитку ки!всько! гравюри в н!й виявляються виражен! консервативн1 риси. Не т!льки коп1юються стар! м!сцев1 гравюри. Новостворен! роботи систематично сус!дять на стор!нках тод!шн!х видань з в!дбитками з старих кл!ше. В!дбуваеться своер!дна "канон!зац!я", як в !конопису, пев-них !конограф!чних схем, художн!х прийом!в.
М!дерит у Киев! широкого розповсюдження д!стае з к!нця 1680-х рр. Особливо часто в цей час в!н вживаеться в есташах та малотиражних книжкових виданнях панепричного типу. Переважна б!ль-ш!сть таких м!дерит1в шла складну символ!ко-алегоричну. образность. В основ! 1х композиц!й звичайно лежала певна л!тературна програма, розроблена за ус!ма законами барокково! риторики, та поетики._ Т!с-ний зв"язок тогочасного м;:стецтва з л!тературою - в1ддзеркалення одного з аспекг!в типового для барокко художнього синтезу. Пор!в-нюючи працю живописця та поета, Феофан Прокопович писав тод!: "Цей переносить сво! задуми фзрбаш на картину, а той словесними ф!гу-рами ! в!ршами на сторшку. Унасл1Док цього, думаю, спор!днен!сть поез!! з живописом I прославилбоя присл!в"ям, яке говорить: поез!я е живопис, а живопис - н!ма поез!я" . Характерно, що'для багатьох тогочасних Л1тературних панег!рик!в була характерна специф!чна "в!зуальн!сть стилю" (Р.Лужи: ':). Численн! тогочасн! поети ! пись-менники нередко використовують у сво!х творах "зоров!" образи, за-пбзичен! з твор1в живопису та гравюри.
. У Киев1 певний час працював визначний майстер м!дериту ! жиьо-писець 1ван-1ннокент1й Широький: Саме завдяки йому' гравюра на метал! тут утвердауеться як р!вноправна з деревор!зом техн!ка-. 1Лай— . стер активно користувався й офортом. Окрему групу роб!т мистця
Прокопович ф. Сочинения. - М.-/1., 1961. - С. '405.
огановлять ¡люстрацН до панег!рик1в. Дзв!нка декоративн!сть, ви-сокий р!вень техн!чного виконання притаманн! символ¡ко-ембламатич-ним коьшозид1ям, що штардретують зм!ст дещо стереотипних за. метафорикою панзг!рик1в С.Яворського "£<Лв у(о$и " (1689) та П.Орлика "Л>/>о«еяе» $&А/пас/t¿ "О69?). До кращих ¡дюстрзгивних роб!т I.Ширського налекить цикл гравюр до панехЧрика Я.Орновсько-го "Дол^у ниЫпт " (1705). Вони в!дзначаються багатством I нестандартною композиц!йних р!шень, розма1т1стю й ориг1нальн1сгю вживаних образ!в.
Ч.Щирський - автор першо! в1домо! укра!нсько! конклюзП - нового жанру м1оцевого еотампу. Це - панеПрик 1вана Обидовського (1691). Тв1р несе в соб! вс! основн! художньо-образн! й стшпстич-н! особливист1, притаманн! укра!нським - 1деритам цього типу, явля-ючи розвинутий композицШний 1х вар1'ант. Сво!м зм!стом конклюзП базпосередньо були пов"язан1 з шк1льною вчен!стю. Складен! за л1-тературною програмою, под!бн! твори являли собою орган!чний компонент синтезу, який представляли театрал!зован! академ!чн! свята. Найчаст!ше конклюзП готувалиея до урочистих.академ!чншс диспут1в. 1нод1 вонв м1стили тези таких диопут!в, як конклюз1Я ¡.Обидовського. Зв!дси й назва деяких з них - теза, тезис. 1нод(, конклюзП лише !нформують про характер, склад учасник!в 1 час проведения вро-чисто! !мпрези. Под!бн! твори виконували ие й' функц1ю аф!ш-об"яв, являючи собою найб!льш ранн!й прояв мистецгва плакату на схгдно-•слов"янських теренах. Розк1шн!, друкован! на шовху прим!рники конк-люз!й звичайно дарувалиоя виоок!й особ!, на честь яко! влаштовува-лося свято, Апофеозний. обра а тако! особи звичайно стояв у центр! смнелово! канви конклюз1й, ббразн!сть яких м!стила складну етикет-ну систему в1доов!дних глориф!кац!й. На.багатьох конклюз!ях вмещено портрети адресат!в. Таким чином, вони з!грали вакливу роль у розвитков! цього жанру в гравюр!. Окрему трупу конклюзЫ станов-лять естамди.не пов"язан! з! святковим ритуалом й призначалися вик-лючно для презентування.
Конклюз1-я I.Обидовського мае типову для панбг!рик!в, складену з численник образотворчих елемент!в символ!ко-алегоричну композите. Бона мае ч!ткий под!л на "верх" Л "низ" - сфери небеса!, на-повнен! божественный силами, ! землю, да мешкають Ввичайн! люди. М1ж обош цими рег!страми !снуе трений-метафоричная зв"язок ! вза-емод!я. Под!бне дуальне членування побудови багатьох конклкшй ма-
ло пи собою глибокэ ф!лософськз п!дгрунтя. Адже у св!домоот! то-гочасно1 людини таке членування було цритаманне не лишэ усьому комплексу духовних явкщ св!ту, а.й матер!альним предметам. Характерно, що кожна деталь в конклюз!ях мае свою пару по вертикал! чи по горизонтали Автор ц!лком под1ляе думку М.А.Алексеево! про без- ' п!дставн!сть здавна усталзного в л!тератур! твердження, що цей тв!р - перероблена гравюра Л.Тарасевича.
На приклад! даного твору в робот! уперше зач!паеться питаг.ш, що дозволяв зрозум!ти дзяк! стил!стичн! особливост! багатьох ук-ра!нських мистецьких твор1в того часу, йдеться про специф!чний арсенал - "етикетний фонд" (О.С.Дышн) рух!в, поз, жесИв, емо-ц!йних стан!в персонаж!в. Запозичений в!н був з шк!льного театру. У спец!альних захдаих, передус1м еау!тських, пос!бниках з теорН театру було ч!тко розгламентовано сцен1чну поведШку актор!в. Театр служив эразком для художник1в, а образотворче мистздтво для драматичного (з гравюр запозичувалися, наприклад, костюми, в яких виступали актори тощо). У дисе'ртац! I обгрунтоваяо спедиф!ку сприй-няття й реал!зацП цього "етикетного фонду" в укра1нському театр!, а, в{дтак, ! гравюр К Ця специф!ка була зумовлена як м!сцевими моментами !сторич1 >го порядку, так ! особливостями укра!нсько! ментальност!. Удисертац!! розглядаються й 1нш1 есгампн! твори 1.Ширського, серед яких особливо вид!ляеться конклюз!я на честь П.Колачинського (1697-1701). Вказано на б8зп1дставн!сть атрибуцН деяких анон!мних'м!дерит!в як робН цього мистця.
До найважлив!ших постатей на терен! укра!нського граверства, чия творч!сть частково була пов"язана з Киевом на злам! стол!ть, належать Олександр-АнтонШ та Лев Тарасевич!. Багато у б!ограф!1 цих мистаив - нез"ясовано, У робот! звертаеться увага на безп!д-ставн!сть ц!лого ряду ¡снуючих в л!тератур1 тверджень щодо 1х жит-тя I творчост!. В!дкритим лишаеться питания про те,де вони, як 1 I.Ширськяй, опанували св!й фах. До ки!вського периоду творчост! О.Тарасевича може бути в!днесеним з певн!стю лише один м!дерит, що мае в!дпов!дний п!ддис. Це - зображення святого Мелет1я Ант!о-хШського (1693), позначений високою фаховою мае^тр^ю. Автор пр-д!ляе аргументований виснпвок М.А.Алексеево!, що саме Олександр, а не Лев Тарасевич,працював у Москв!, виконуючи роботи на замов-лення клеврета цар!вни Соф!! Ф.Шакловитого.Позбавланим доказозост! уяв^теться твердаеяня про ¡снування "школи" О.Тарасевича, що лобу-туе нав!ть у фундаментальних досл!дженнях.
- 30 -
Лев Тарасевич (сама Лев, а не Лаонт!й, як його звут?> вчан! з легко! руки В.В.Стасова), перебував у Киев! впродовж стислого теры1ну. У л!тератур! йоыу приписано ряд гравюр, що належать }н-шим майстрам. Завдякя цьому, помилково збглыауегься пер!од його життя 1 творчоГ д!яльность Л.Тарасевич задишв по соб! багату мистацьку спадщину. В1н був i рисувальником, t гравером. На замовлення друкарн! Печерського монаотиря ним було виконано ряд ы!дарит!в для богослужбових книг та цикл !люотрац1й до другого видання "Патерика Печерського" (грудень, 1702). Шж гравюрами Л.Тараоевича та деревор!зами 1лi1 С у виданн1 uiei-книги 1661 р. е cniflbHi риси. У деяких гравюрах Д.Тарасевича явно використано 1конограф!ю твор!в.останньо! книги. Про це св!дчить ! дзеркальний обарт деяких композиц!й м!дериг!в' ctOvOehd в1дпов1дних деревор!-siB. Багато гравюр у видзнв! 1702 р. оригШальн! за побудовою. 1люстрац!I Л.Тарасзвича - роботи ыайстра-про^есiонала европейсько-го вищколення. В1н вы!ло використовуе в cboix творах широкий вира-жальний реоурс м!деритно! rexHiKu: класично! гравюри, пунктирно! манери, офорту. Циклов! притаманна велика жанрова розма!т1сть. Тут I побутовГкомпозщ! i, портрета! твори, батальн! сцени, араз-ки ки1вського пейзажу. Розглядуван! гравюри знаменують новий крок на шляху ооягнення укра!нським мистецтвом образу людини. Проник-лив!сть психолог(чних характеристик притаманна внутр!шньо насна-жзниы образам Матв!я та lepeMii Прозорливих, Лавренг!я Затвоника. У сповненому духовного просв!тлення образ1 Нестора д!топиоця ви-разно звучать гуман!стичн! ноти. Середовище в окремих м!двритах насичене бурхливим барокковим рухом, ракурсами, р!экими компози-UiitHUMH д!агоналями, сильними пластичними !нтонац1ями. Експрес!я сповнених театрально! патетики поз ! жест!в пероонаж!в, вираз!в 1х облич в окремих творах межуе з певною екзальтова!пстю, не типовою для укра!ноького барокко.
Гострога, драматична напружен!сть сюжетно! ситуац!! у ряд! твор!в овоер!дао "розряджаегься" через чудо. У ц!лому м!сгичяий елеменг у творах Л.Тараоевича виявляеться значно виразн!ше, н!ж у роботах 1л!! С. Маемо тут новий етап модиф!кац!1 поганського комплексу, еволюц!я якого в уявленнях православних, зокрема демоноло-г!чних, у р!зних виявах простежуеться до наших дн!в. Прим1тною ри-сою окремих твор!в Д.Тарасевича е увага до соц!альних мотив!в. Зо-креьа, це - характерна i для тогочасно! л!тератури - теш багатст-ва ! б!дност1. На ряд! гравюр зустр!чаемо яскрав! аображення народ-
них тип!в, виразн! образи простих людей, с!рих 1 вбогих, об!йде-них долею кал!к I жзбрак!в. Сам факт, хай чисто об"ектив!стсько-го зач!пання под|бно1 проблематики, мае принципове 1сторико-ооц!о-логччнз та художньо-естетичне значения. Ширшае коло творчих зац!-кавлень мистц1в у повитому в!дтворенн! життевих реал!й. Побутов! подробиц! тогочаоно'1 д1йоност! наповнюють численн! твори циклу. Особливу увагу прид!лено змалюванню р1зниг трудових процес1в. Усе це робить !люстрацП до давнього твору ц!нним джерелом аутенти'.--но! !нформэц!5 про життя Киева на рубеж! ХУЛ 1 ХУШ ст.
1703 р. Л.Тарасевич створив за власнимималюнками дв! гравюри !з зображеннями Дэльн ix 1 Ближн!х лаврських печер, що вклеювалися згодом у ввдання "Патерика". Як ! под!бн! гравюри ЛТ, 1л!1 С, Н.Зу-брицького, вони являють собою виконан! дуже декоративно гитуац!й-н! плани, своер!дн! карти-пут1вники, Вони, очевидно, мали розпов-сюдження i у вигляд1 станкових TBopis.
Талановитим майстром м!дериту був сучасник Л.Тараоевича - Стефан Савицький. Bin виявив себе майстром панег!ричного естампу, ство-рював композиц!! на б1бл!йно-м!фолог!чну тематику. Ц1кавим р1зно-видом тод!шнього м!дериту були рамки, що спец!ально готувалися для прикрашання титулыих аркуш!в рукописних книг. У кращих з них но-в!тн! стил1стичн1 в!яння поеднувалися з традиц!ями мШатюри. 1н-терес з цього погляду становить виконаний С.Савицьким титул до ру-копису Ф.Прокоповича " De dutcAkctoiica" (1707).
У дисертацН уперше анал1зуеться творч!сть трьох талановитих майстр!в, як! працювали у Киев! виключно у жанр! панег!ричного ео-тампу. Це - Захар!я Самуйлович, 1ван Стрельбидький, 1ван-1лар1он Мигура-Плаксич. ЬСтрельбицький в1домий. передус!м як автор enf-таф!ального портрета В.Ясинського"(1707). Тв1р мае стандартну, по-ширену на той час повсюдно в бвроп! композиц1йну схему, - овал на постамент!'. В 1нтерпретац11 мистця традиц1йне репрезентативна зо-браження (пояоне, трохи три ^ерт! вправо) набувае виразних рис, притаманнйх кращим зразкам национального портрета ХУП-ХУШ ст., що часом вражають гостротою тонко спостережених в житт! характеристик модел!. У реферован!й робот! зроблено спробу рек лструкцН б!огра-ф!1 I.Мигури. В!дкинуто помилков! й сумн1вн! придущення й тверд-ження, щп стосуються II. Простежено еволюц!ю тв'орчост!.цього майст-ра. Декотр1 з його панег1рик!в позначен! сильними впливами народного млстецтва. Особливу увагу привернуто до конклюз11 на честь ЬМазепи, в як1й дано апофеозний образ гетьмана. ЬМигура був чи
не единим з укра!нських майстрха гравюри, якого сучасники поц1-новували не завдяки його "позамистацькому" авторитетов! (э!н об!й-мав висок! церковн! посади), а,передус!м, як художника»
У га луз! кшшшао! та есташно! гравюри працював Данило Галя-ховський. В!н брав участь в о$ормлацн1 розк^шного "ь'вангел!я" (апракос), виданого лаврою 1707 р. Вищим адобутком його творчост1 була дос! втрачена панег!рична гравюра на честь ЬМазепи (1708). Ив1 р мав тидову для под!бних тьор!в символ!ко-алегоричну образ-н!сть, складну побудову. Шднесена гетьману в!д ¡мен! академично! сп! льном кокклюз!я коацэнтровано в! добра зила комплекс патр!огич-них уявлвнь передовик предотаввик1в укра!нського сусп1льства. Цв один у ряду духе обижен ого кола твор!в тогочасного миотецтва, в якому укра!нська национальна 1дея прозвучала у такому концгнтро-ваному вигляд!* Шдарит, як зм1с50», гак 1 формою, ыохе бути вынесении до надзвичайно нечисленних прояв1в високого стильового р!вня на м!сцевому грунт!. Прикладом вияву барокко в його в!днос-но ел!тарн!й форм! може служиги й анон!мна конклкшя 1708 р. на честь Б.Е.Шэреметева. Бона справляе значнз враження декоративною пиш1стго, вик!нчен!отю кошозид!!, вишукан!стю техн!чного виконан-ня.
До пров!дних укра!ноьких мистц!в того часу належить Никодим ЗуСридький.. В!н був одночасно гравзром ! рисувальником, працював у техн!ках коилогравюри ! мдариту. Ним виконано низку ориг!каль-них гравюр до ки!вських друк!в. У рефврован^й робот! детально роз-глядаються !люстрац!! до книги "1.уЛка !еропол1тщ<а" (1712). У н!й д!сталн своер1дного постулювання основн! норми морал! тод!шнього сусп!льства. Охарактеризовано коло в!рог!дних протоориг!нал!в, особливост! тематичного рейертуару та зм!ст !люстрац!й..1х у р!з-них вар!антах видання в!д 62 до 70-ти. 3 них лише одна, на то звер-нуто увагу, мае монограму гравера. У м!н/атюрних розм!ром гравюрах впадав до ока певний посп!х, подекуди неохайя!сть у техн!чному ви-конанн! твор!в, Бживання офорту давало авторов! вс! можливост! для ф!л!гранно! проробки форми, що-й продемонстровано ним у ряд! його !нпшх твор1в. У дисартацП наголошено на тшовост! даного. явивд для давньо! укра!нсько! гравюри - не лише деревор1зу, а й м!дериту У с во! й робот! нав!.ть визначн! мистц!-проф«с!онали часом виявляли себе суто фахово майстрами дуже "нер^ними". 1нод! дуже важко про-сл!дкувати ч!тко !ндив!дуальн! риси творчост! левяого майстра, як! часто нев!лювалися. Це мае принципове для досл1дник!в давньо! гра-
вюри значения: атрибуция неШдписаних гравюр вимагае велико1 обе-режност! ! в1дпов!дальност1.
П1сля под!й 1709 р. в!дбуваеться певний спад у мистецтв! Геть-манщини. 3 конклюэ!й, пов"язаних з Киевом,збербглося в!д цього часу гри. Перша, на честь Б.П.Шереметева (1713), мае несгандартну композид1ю. На н!й вытворено образ Богородиц! БратоькоК Тв1р надзвичайно дзкоративний, забарвланий св!т п;м I теплим емоцЮналь-ним тоном. Для нього характерна самодостатня орнаментальн1сть. ¿ли-бинн1 фольклорн! засади твор! тут, однак, не дзкларуються, а звучать дещо п1д сурдину. У техн!чному виконанн! м!дериту вгадуеться рука майстра, високо! профес!йно! виучки. Друга академ!чна конклго-з!я (1713) традиц!йна за побудовою. I! композиц1я нагадуе театра-льну сцену. Тв1р позбавдений барокково! патетики, в1дзна"аеться скромности в добор; формальних засоб1в. Присвячено його ки!всько-му митрополитов! 1оасафов! Кроковському. Конклюз!я весе в соб! ряд патр!отичних ! гумаюстичних !дей, уславлюе Киево-Могилянську ака-дем!ю, И роль в лштт1 укра^нського сусп1льства.
У робот! анал!зуюгься специфика нових формально-образних та !коногрд(^1чних особливостей антимше-н.о! граф!ки, як! усталюються в розгляданиЛ час : збер!гаються упродовж значно! частили ХУШ ст. Ц1 нов! риси особливо вияскравлен1 у антим!нс!, освяченому 1694 р. патриархом Адр1аном, познэченому трьома зага*ковими монограшми. Лише одну з них можна приписати ЬШирському.
Заборони церковних влад на продукування еста,.1п!в, зокрема па-перових ¡кон, насл1дком сво1М мали пор!вняно обмежену к!льк!сть таких твор¡в, що продукувалися лаврою. Остання у свою чергу люто паресл!дувала сво!х конкурент!в у ц!й галуз! - самод!яльних май-стр!в. У реферован!й прац! анал^зуються причини, ?авдяки яким ки1вська 1 в ц!лому укра!нська гравюра типу народних.картинок мала у сво!й переважн!й б!льшост! рел!г!йкий зм!ст. Це згодом при-звело до масового поширення т Укра!н! рос!йських лубк1в. йракте-ризуються причини наявност! попиту на палеров! образи, оообливо-ст! 1х побутування. Авторами таких твор1в були звичайно майотри- . проф-ес!онали. Часом у вигляд! естамп!в поширюва.лся книжков! гра-вюри. Увагу прид!лено висококласним естампам, особливе м!сце серед яких пос!дають численн! повторения м!сцевих чудотворних образ!в, передус!ч, зображення головно! святин! Печерського монастиря в1з„.1т!йсько! ¡кони II ст. "Ушпння".
- 34 -
роздал }У. Ки{вська граверська школа середияи 1610-х -1718 рр. I тогочасне укра!ноьке мистецтво
Картина загальноукра!кського художнього контексту, в якому розвивалася I функц!онувала ки1ьська гравюра, була б не повною без урахування I! контакт1в а (ншими видами тогочаоного укра!н-оького образотворчого I декоративно-вжиткового мистецтва. У короткому роздШ, присвяченому даному питанию, висв!тлено принципо-р! особливост! таких контакт!в. 1х активн1сть була зумовлена тим, що гравюра тод! була розповсюджувачем !нвенц!й та нових художнIх !дей, слугуючи мистцям 1конограф!чнш зразком. Велика популярн!сть, яку шла ки!вська гравюра в середовищ! укра!нських художник!в, була зумовлена не Т1льки II стаб!льно високими, суто мистецькими до-сто1нствами. Своею популярн1стю вона значною м!рою завдячуе тому авторитетов!, яким користувався повсвдно в Украш Ки1в. Адяе в чаои розгортання визвольно! боротьби, пер!од Великого повстання, добу пол!тичного розчленування укра!нських земель, м!ото являло собою оимвол еднання духовних сил народу в його оборон! нац!ональ-них !деал!в, спротиву соц!ально-нол1тичному гнобленню та насадкен-ню катол!цизму й ун!1.
Як зазначалося, художн!х пам"яток ХУЛ ст. з! Сх!дно1 Укра!ни майже не абереглося. ТрадицП ки1всько! гравероько! школи у цей час виявляються, головне, у мистецтв! зах!дноукра1нському. У робот! розглянуто низку фект!в, що св1дчать про вихористання ¡конографП ' ки1воьких твор!в такими граверами, як 1л!я А, Афанас1й К, ВФЗ, В.Ушакевич та 1н. Т1ся1 контакта м|ж льв1вськ1ш ! ки!вським граве-рськими осзредками уособлюе творч!сть е.Завадовського. Вжэ най-б!льш ранн! ки!вськ! гравюри послужили зрааками малярам, до розпи-оували Свягодух!вську церкву в Потелич!, Святоирський храм у Дро-гобич!. У монументальному живописов!'використання ки!воьких нраз-к!в мало м!сде ! у композиц!ях ст!нопису Тро1цького собору Густин-ського монастиря тощо.
У робот! наводяться в1домост!, що промовляють про в!дгом!н ки!воьких градиц!й не лише в галуз! ¡коногрзф;!, а и на р1вн! ¡дей-но-вм1стовному в станковому малярств!. Це можна спостер!гати, на-праклад, у творах окрешх визначних майстр!в Жовк1вського худож-нього осередку, у композид!ях типу "Здвиження Чесного хреста" тощо.
Здобутки ки!всько! гравюри д!стали в!дгом!н у багатьох тво-рах декоративного га. декоративно-вжиткового мистецтва. Гравюра сприяла утвердженню в под!бних гворах ново! отил1стики, служила засобом розповсодження орнаментальних мотив1в. Завдяни !й у декоративному р!зьбленн1, зологарств! тощо д1стають поширення в!дра-ф!нован! у творах гравер!в ст!йк1 композиц!йн! прийоми, декоративно виразн! образотворч! формули емблемного характеру, гераль-дичн! кошозиц! I. Не без впливу гравюри, наприклад, популярное'1 набув мотив древа з п1вф1гурами персонаж!в (чи го предк!в Христа, чи печерських угодник!в) у чашечках квШв на галузках. На золо-тарських оправах, предмета* культового начиння тощо нер!дко по-дибуемо надзвичайно ц!кав1 аранжирування конкретних гравюрних композиц!й. Окрем! гравери нер1дко виступали й як майстри золо-тарсько! справа, вправно волод1ючи мистецтвом грав1руваиня по ма-талу, або ж як !нтрол!гатори, вигоговляючи форми для тиснения на ашр! книжкових оправ. Не лише поеднання тексту, граф!чного оформления та пол1граф!чного виконання становили на той час ху-дожн1й синтез, який називаемо мистецтвом книги. 0рган1чними скла-довими цього синтезу були й золотарство, а також !нтрол!гаторсь-кэ вм!ння, в яких часто давали знати про себе набутки гравюри. Неправомерною уявляеться спроба ¡дентиф!кацп золотаря Фядора 3 з гравером Теодорой А.
Вплив гравюри на ¡на! види мистецтва, взаемод!я з ними, не-р1дко вЫбувалася б!льш складно. У реферован1й робот! простежуеть-ся взаемозв"язок конклюз!й розвинугогб типу, з притаманною !м "комплектн!стю композиц!й" (Ы.А.Алексеева) та ¡конами "Покрова Богородиц!". Под1бний композиц!йний тип рашше з"явився в гравюр!, тому е п!дстави говорити про використання I! досв1ду живописцами. Ут1м, маемо тут не мзхан!чне запозичення прийому, виробле-ного в одному вид1 мистзцгва, майсграми ¡ншого. У формах 1нтерп-ретац!! окремих тем,- скисет!в, образ!в м!ж гравюрою, ¡ншими видами образотворчого й декоративно-вжиткового мистецтва, а також л!те-ратурою, театром ! нав!ть музикою, часто пов"язаних у барокковому ■ синтез!, до якого входила 1 арх!тектура, на р1зн"х ровнях 1снувз-ла-типолог!чна под!бн1сть й т!сний, глибинний внутр1шн!й контакт. Вир!шуючи певн! творч! завдання представники р!зних еид!в мистецтв спиралися на сП1льниИ для них специф^чяий базовой св1тоглядний . ком 1зкс. Приклад практично! художньо! реал!зацП одного з аспекты цього комплексу - "небо" ! "земля" в конклюз!ях, як вияв ду-
альност! уявлень тосочасно? людини про оточуючий св!т, котр! в ц!лому, да того ж, бут густо забарвленими особливостями нелокально! ментальност!.
Розд1л У. ТрадицП ки!вського граверства р миотецтв! ¡нших народ!В
У перших трьох розд1лах реферовано! прац! йшлося про засво-ення ки!вською. гравюрою творчих набутк!в мисгецтва ¡нших народ/в. На душу автора, ьижнародний контекст, в якому вона розвивалася, П м1сце у загальноевропейському художньошу прочее!, мають вигля-дати опукл!ше за умови врахування фактов 1нтеграцП досягнень кн!вських майстр1в р;здя за межами Украгни.
Мхжнародн! контакти ки!всько! граиори зд!йснювалися у к!лькох основних формах. Знакомство з Н набутками в^дбувалося завдяки великому поширенню за рубежами Украпш ¡люстрованих ки!вських ви-дань, шляхом взаемних по!здок шсгц!в, а гакож м!грац!! гравюрних дошок. У кожному конкретному виаадков! зв"язки ки!всько! гравюри з шетецивом левного народу, в р! зн! час и детерм!нувалися переду-о}м. т!ею чи 1ш10ю м!рою сп1впадання творчих завдань, як! доводи-лося виршувати художникам на р!зних нащонадьних теренах. Значнис вплив юпвсько! гравюри виявивоя в мистецгв! православних народов, позбавлених власно! державное!I, що потерпали в!д шонац!опального й рел1г!йного гноблзння. Ки!в як форпост "благочестиво! в!ри", його культура ! мистецтво особливо !шокував таким народам. Умови ! форми нац!онально-визвольно! боротьби укра!нського народу, зок-рема у духовн!й дарин!, служили 1м наочним ! Конструктивна» прикладом.
Глибокою пошаною Ки!в, його культура користувалися в Б!лорус1, яка знаходилася у под!бних, що й Укра!на, пол!тичних умовах упро-довж значно! частили ХУЛ ст. Зм!цненню зв"язк!в Киева з Б!лоруссю безпосередньо сприяла д!яльн!сть там С.Соболя. У робот! розгляну-то приклада звернення до укра!нсько! граверсько! традицИ талано-витих майстр!в могилевсько! школи. Ки1вськ! зразки були в!дом! й майстрам !ншх граверських осзредк!в Б1лорус!.
Т!сн! зв"язки у галуз! друкарства 1 гравюри Ки1в шдтримував з Ыолдав!ею та Волощиною. Початок 1м було покладено Т.Вербидьким, який перэн1с евди свою д!ядьн!сть г Киева. У волоських виданнях 1630-40-х р. використано нимало граверського матер!алу, привозе -ного друкарем г Киева, зокрема деревор!зн1 кл!ше, з яких у м!сце-
вих ввданнях робилися в1дбитки. Культурн! зв"язки э рег!оном п1д-силилися за час!в П.Могили, що налажав до роду молдавоьких госпо-дар1Б. У ясських ввданнях з"являютьоя деревор!зи Ш1 А. Деяк! з них, як встановлено автором, е в!дбитками з дошок, до того вико-риотаних у льв!вських друках. Кл1ше !нших його гравюр, виконаяих у Львов! й в!рог!дно , у Киев!, могли пзредаватися, як це часто робилося, для друкування у тамтешн!х книжтх. Автор не под!ляе думки, що 1л!я А обов"язково мав !здити гуди особисто. Kontí з ки-¡вських гравюр у молдавоьких i волоських виданнях, зроблених míc-цавими майстрами, подибуемо нав!ть на початку ЛХ ст. Значною м!-рою завдяки використанню ки!вського досв!ду,м!сцева книга набула "укра!нського вигляду" (Г.I.Коляда). У реферован!й прац! також узагальнено матер!али про контакти ки!всько! гравюри з м'.стецтвом Болгар!l'.
Значний 1нтерес до набутк!в ки!всько! гравюри спостер!гаемо в PociI. Bíh розвивався в русл! широкого звернення до укра!нсько-го культурного досв!ду в щлому. Як зазначаё Д.С.Лихачов, "без Укра!ни неможлива була б уся рос!йська культура ХУЛ ст., без Киева, Киево-Печерсько! лаври, Киево-Могилянсько! академП, без. укра-1нського барокко'"^. У дисертацП уперше прЬстежуеться процес зв"яз-kíb ки!всько! гравюри з рос!йськш млстецтвом, визначаються його етапи, що детермШувалися конкретними факторами еволюцН сусп!ль-но-пол!тично! i культурно! ситуац!! в Рос!!. Перший наступив nic-ля "смутного"часу. Тод! велико! ваги набули традиц!! Укра"1ни у по-лем1ц! з iHOBÍpu,HMii. Другий розпочався добою, розколу, коли онадс-бився укра!нський досв!д ун1ф!кад1I церковно! обрядовост! за орто-доксальким.: грецьккм зразком. Трет! й егап припадав на петровськ! часи. До Рос 11 запрошуються численн! KniBCbKi ку'льтурн! д!яч!, широким потоком йдуть ¡люстрован! друкован! видання. .
У московських лицевих зб!рниках зразк!в для художник!в ("под-линиках") ХУЛ ст. стикаемося т посиланням на авторитет "киевских листов". Мотиви, запозичен! з кшвсько! гравюри, подибуемо в гравюрах до першо! рос!йсько! друковано! "Б1бл!1" (1663). На укра!н-.
* Деяк! дошки ранн!х ки!вських деревор!з!в подибуемо у виданнях В1льно та Варшави.
^ Лихачев Д.С. Киев - мать городов русских // Ксторичеокие традиции духовной .культуры народов СССР и современность. - К., 1987. - С. 13-14.
оький манер побудовано композицН (¿орти 1 авантитулу книги. У ре-ферован!й робот! наводиться низка факт!в про 1нш1 звернбння росШсь-ких мистц1вдо ки!всько1 1коногра^11 у допетровськ! часи. Особливо Ц1кавим в використання ки!вських традиц!й не лише на р!вн1 !ко-нограф!чноыу, а й ф1лосефсько-концептуальноаду, зокрема у створен1й С.Ушаковим !кон! "Древо Московсько! держави" (1668). У Рос!! був добре в!домий "Апокал!псис" Прокоп!я. Активно'запозичувалися орна-г ментальн! мотиви не лише гравюрою, а й декоративно-вжитковим мис-тецтвом. Ки1вська гравюра в1д1грала не останню роль у становление рос!йського лубка.- опечатку на дерев!, а згодом 1 ва м!д1.
Особливо 1нтенсиф!куегься вплив традиц!й укра1нсько! культури на рос!йську в добу петрове ьких реформ - пер!од р!зкого переходу в!д Середаьов!ччя до Нового часу. В!дпоыдний злам в!дбуваеться в царин1 духовного життя рос!йського сусп!льства. Це - доба "прискорбного розвитку мистецтва" (Н.М.Коваленеька). Рос!йська культура не лише безпосередаьо користалася з досв!ду укра1нсько! культури, пристосовуючи його для конкретних потреб свого розвитку. Укра!на в!д!гравала важливу посередницьку роль у засвоенн! зах!дноевропей-ських культурних набутив, як! жад!бно всотувала Рос!я. Рос!йське иистецтво цього часу в!дзначаеться надзвичайним динам!змом. Воно оильно пол1тизуеться, вабувае аПтацШо-пропагандистоьких рис, практично!-|утил!гарних форм, покликана служити утвердженню, ус-лавленню гранд!озних соц!ально-пол!тичнйх перетворень. Багатьом Його сворам стае притаманним своер!дний "панег!ричний стиль" (К.В. П!гарев). У ц!й ситуац!! особливо зроотае роль Гравюри в систем! вид!в тод!шнього мистецтва, завдяки Н здатност1 оперативно реагу-вати на швидкяй переб!г под!й в житт! сусп!льства.
У рефероваШй прац! розглянуто роль Ки1вських традиц!й в утвер-дженн1 у роо1йськ!й гравюр! жанру конклюз!й. Анал!зуються особли-вост! використання м!сцевими художниками ки!всько! 1конографИ, представлено1 передус!м кникковою граф!кою. Висв!тлюеться роль д!яч!в кивво-могилянського кола, теоретична та практична, у впро-вадаэяя! на росШсьхий грунт символ 1 хо-алегорачяо] рбразяоег! та бароккового метафоризму.-Простежуються вияви.традиц!2 украшсько-го, зокрема ки!вського, граверства у творчост! мистц!в, як! були вах!дцями з Укра1ни. Порушуеться ряд питань, пов"язаних з впливом набутк1в ки!всько! гравюри на рос!йське декоративна мистецтво (у тому чясл!, уперше, - на композицН прапор!в) ! не лше столичне,-
а й провгнц(альне.
У висновках п!дбито п!дсумки, зд1йсненого в дисертацИ си-зтематичного анал1зу еволюцП ки1всько1 школи гравюри з часу II шшшення у серэдин1 1610-х pp. I до ¡718 р. У результат! прове-кеного досл!дження доробок ки!всько1 школи гравюри, представлений «юленними !менами галановитих майстр!в, постае як визначне явище з icTopt i мистзцтва Укра!ни. У творах кшр^ьких гравер!в прямо чи эпосередковаяо з1добразалися яерздсв; для свого часу сусп!льно io~ ilwmi Iдеi, що виникли на хвил! могутнього п!днесення нац!ональ-ioi самосв!домоет! украшського народу, ¡мпульс якому дало Беляке юветання 1648 р. Щ !де! набули ф!лософсько! та естетично! коди-i)iKan!i у кол! д!яч!в, як! гуртувалиоя навколо Печерського монас-гиря. з його потужн!м друкарським осередком. i Киево-Мог-лянсько! академП. 3 ниш Mic-дева гравюра упродовж усього часу ового 1сну-зання (до К1нця ХМ) була т!сно пов"язана зм!стом i формою, opieH-суючись на ¡деолог!чне ецрямування д!яльност! названих культурних 1ентр!в, так само як ! тогочасна л1тература, театр, з якими вона ricHo й розма'ио взаемод!яла. В робот! визначено три основн! заса-щич! джердла, що живили творч!сть ки1вських гравер!в i. в!дпов1д-ю MiicmiB, як! 1.рэцювали в 1нших видах тогочасного украшського листзцтва. Це авгохтонн! и!сцев! худодн 1 градацп, генетично пов"я-зан! з градиц1ями. мистйцгва великокняжо! доби. Друге досерело - гра-мцП зах!дноевропейського мистецтва, що засвоювалися ки!вськими листцями головне за посередництвом гравюри. Вони модиф!кувалися ia ки!вському грунт! в1дпов1дно до М1сцевих !деолог!чних та есте-гичних потреб, органично вводилися до opciiти нац!ональних художн!х iHTepeciB. Трете джерело - це трэдицП образотворчого фольклору. Зони особливо сильно виявляли себе .в. Укра!н1, що не знала на той iac власнoi держзвностч 1 для мистецтва яко! притэманн! виражен! je мокра тичн! риси. Саме могутн!й фольклорний струм!нь, що наскр!зь 1ронизуе художньо-образну канву ки!всько! гравюри, виступав тим среативним i цемэнтуючим фактором, який 1нтегрував у едина, нац!о-тльно неповторнз художне ц!ле I киеворуськ!, t зах!дноевропейськ! :радицП. Усе "це. зумовлювало локальну своер!дн1сть комплексу хулож-1ьо-образних i сЬшстичних особливостей, як! вир^зняють твори ки-,'воьк! в!д проду^ц! I iнших граверських осерддк1в Укра'ши. Дэняй у, _ ;исертацП знал!$.творчо! спадщини ки!вських г,айотр!в,дозволив та-iOK нростежити "жайрову динам!ку киГвсько! гравюри, а такок И сти-
д^тичну еволщ!в, шляхи ц!е! еволиц!!: в!д маньеризму, якяй ба-гато в чому прийняв на себе реаесансн1 функцП, до барокко. Автором аапропоновано вер1одизац!ю розвитку ки!вського граверства, яка може бути поширена на все укра!кське млстецтво розглядуваного пер!оду. Запропонована пер!одизац!я не вповн1 сп!впадае з такою, що прийнята в сучасному мистецгвознавств!. Базуючись на визначених у робот! особливостях стил!стичного поступу ки!всько! гравюри, а, отже, й мистецтва Киева та Цвобережжя в ц!лому, • з!ставляючи !х з характером стил!стики мистецтва зах!дноукра!нського региону, автор робить висновок: мистецтво Укра!ви у своему розвитков!, хай не синхронно, а синхростад!ально, проходило г! х стильов! егали, до й усе сх!дноевропейське ширше - европейське мистецтво. Нац1о-нально своер!дне за формою ! зм!стом, гоно орган!чно доповрюе розма1ту картину загальноквропейського художнього процесу, його важливо! законом!рно! типолог!чно1 стад!! - доби переходу в!д Середньов!ччя до Нового часу.
Будучи явипем яскравим, сповнаним динам!зму ! в!тальност!, ки!вська гравюра справила вплиь на !нш! види тогочасного укра!н-ського мистецтва. И набутки эасвоювалися ¡листацтвом !нших наро-д!в, що сприяло пл!да!й м!жнародк!й культурн!й взаемод!!, взаемо-збагаченню нац!ональних культур.
У висновках також конспективно простекено тягл1сть традший ки!всько1 гравюри в украшському та заруб!жному мистацтв1 упродовж ХУШ-Х1Х ст., набуття ними "другого дихання" у XX ст. у творах ук-ра1 некого модерну, передуа!м у спадщин! Г.ЬНа'рбута.
Основн! положения дисертацП викяадено у роботах:
1. Григор1й Левицький I' укра!нська гравюра. - Кшв: Наук, думка, 1976. - С. 36-58.
2. Кй!вська граверна .школа ХУП-ХУШ ст. // Образотворче мистецтво. - 1980. - № - С. 27-29.
3. Киево-Могилянська академ!я та !! роль у розвитку укра!нсь-кого образогворчого миотацтва // Народна творчеств та етнограф!я. - 1981. - Л 4. - С. 24-31.
4. Рос!йська народна картинка на Укради // Народна творч!сть та етнограф!я.~ - 1982. - Я 5. - С. 51-61.