автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Лексика гончарства восточнополесского диалекта

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лексика гончарства восточнополесского диалекта"

со

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.П.ДРАГОМАНОВА

ОД

На правах рукопису

БЕРЕМ ШК Валентина Миколаївна

ГОНЧАРСЬКА ЛЕКСИКА СХІДНОПОЛІСЬКОГО ДІАЛЕКТУ

Ю. 02. ОЬ

10.02.01 - українська нова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ 1396

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук

професор Гриценко Павло Юхимович

Офіційні опоненти - доктор Філологічних наук

професор Бевзенко Степан Пилипович, кандидат філологічних наук доцент Романюк Петро Федорович

Провідна установа - Інститут українознавства

ім.І.П.Крип’якевича НАН України .

Захист відбудеться 19 червня 1996 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої радії К 01.33.04 в Українському, державному педагогічному університеті їм.М.П.Драгоманова (252030. м.Київ, вул.Пирогова, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Українського державного педагогічного університету їм. М.П.Драгома-нова

Автореферат розіслано 18 травня 1996 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої рада Г.П.Вишневська

Актуальність дослідження. Стан дослідження гончарської лексики, яка фуннціонуе в українських діалектах, не можна ви. знати задовільним, оскільки до сьогодні немає докладного монографічного опису цієї лексики та повного II словника. Відомості про гончарську лексику в українських діалектах обмежуються окремими статтями Г. Г. Дідківської, М.Ф.Кривчанської та ін. Досі відсутня інформація про склад, семантику, геограмо, мотиви номінації, генєзу цієї лексики східнополіського діалекту. І хоча останнім часом з'явилася спеціальна праця про гончарство Лівобережної України (Пошивайло 0. Етнографія українського гончарства. -- Київ - Опішне, 1993). все х вона не вирішує зазначених проблем, оскільки в ній інформація про східнополіське гончарство подана фрагментарно 1 не спирається на нові дані - сучасне обстеження центрів гончарства Східного Полісся. Тому залишається актуальним докладний збір 1 опрацювання лексики вказаного регіону, зокрема 1 з’ясування відношення гончарської лексики східнополіського діалекту до відповідної лексики суміжних українських, російських та білоруських діалектних зон.

До гончарської діалектної лексики належать як вузьколо-кальні одиниці, так 1 поширені на значній українськомовній території та спільні з літературною мовою назви. У зв’язку з недостатнім вивченням цієї лексики на всьому українськомовному обширі досі залишаються не дослідженими східнополіські локаліз-ми; до того ж у наш час залишилося небагато осередків, де виготовляється посуд та Інші побутові речі з глини.

Нотоэ дисертації с вияв центрів виробництва глиняного посуду. створення повного реєстру гончарських термінів на підставі польових записів та зафіксованих раніше різними джерелами матеріалів, аналіз їх складу, структурної організації та відношеная до лексики Інших українських та суміжних білоруських 1 російських діалектних зон.

Завданням праці є:

1)збір за спеціальною програмою 1 систематизація лексики гончарства з усіх збережених до сьогодні центрів виробництва гончарського посуду на Східному Поліссі:

2)здійснення семантичного аналізу гончарської лексики;

3)окреслення давніх та Інноваційних шарів досліджуваної лексики;

4)встановлення відношення гончарської лексики східнопо-ліського діалекту до цієї й лексики сумісних діалектних зон.

НатерІалон дослідження послужити .польові записи автора, здійснені у 88 населених пунктах Чернігівської області (Бахмацький. Борзнянський. Городнянський. Ічнянський, Коропський, Корюківський. Менський, Ніжинський Ріпкинський. Невгород-Сі-верський, Семенівський, Сосницький. Чернігівський, Щорський райони). Сумської області (Глухівський, конотопський, Кролевець-кий, Шосткинський, Ямпільський райони). У процесі обстеження гончарських центрів зафіксовано лексику на позначення 238 понять, пов’язаних з гончарним промислом. Використано також опубліковані та рукописні джерела з української діалектології

- з -

(словники, атласи, збірники текстів, картотеки до Атласу української мови та Загальнослов’янського лінгвістичного атласу).

Методологічною основою дисертації е принципи .системності та історизму, які передбачають дослідження явищ у взаємозв’язках та історичному розвиткові. Окреслені в дисертації завдання розв’язуються за допомогою описового 1 зіставно-типологічіюго методів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено системний опис гончарської лексики східнополіських говірок, з'ясовано її структурну організацію, виявлено укра-їнсько-білорусько^-росіпські. украінеько-білоруські та українсько-російські Ізоглоси у галузі цієї лексики.

Теоретичне і практичне значення дисертації визначається тим, що спільні для ряду денотатів лексеми та дериваційні зв’язки відображають зовнішню структурну 1 функціональну подібність реалій та в цілому системний характер -словникового складу говірки, який виявляється у розподілі слів за лексико-семантични-ми парадигмами. Метафоричність, метокімічність, лексична субституція зумовлюють появу вторинних назв, які ускладнюють семантичну структуру лексем. .

У науковий обіг введено значний за обсягом новий лексичний матеріал, який може бути використаний у лексикологічних дослідженнях. для створення "Словника гончарської лексики". "Словника українських народних говорів", при підготовці "Лексичного атласу української мови". 8 також у навчальній роботі.

Апробація роботи. Дисертація обговорена на засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Окремі положення дослідження викладалися у доповідях на звітних наукових конференціях викладачів Ніжинського педінституту (19ЭО-1995 рр,). на Всеукраїнській науково-практичній конференції (Херсон, І995 р.), Міжнародній науковій конференції (Гомель, 1996 р.): важливіші полонення дисертації відбиті у чо-

тирьох публікаціях. .

На захист виносяться такі положення:

1.Лексика гончарства східнополіського діалекту утворює складну систему з різними типами відношень у межах тематичної групи (ТГЛ). Розвиток семантичної структури лексем детермінується денотативним планом, у переважній більшості змінним, та типовими моделями семантичної еволюції лексики говірок.

2.Назви гончарського посуду неоднорідні за походженням;-більшість назв цієї групи лексики складають давньоруські елементи, які здебільшого сягають праслов’янських основ; власне українські Інновації становлять незначну частину, а запозичення складають близько 1035.

3.Типологія Ізоглос лексики гончарства показує, що досліджувана мовна територія об'єднується контактними та дистантними зв’язками з Іншими українськими (середньо- та нижньонаддні-

. прянською, піБНічнослобожанською. середньополіською, покутсько-буковинською) діалектними зонами, суміжними 1 віддаленими білоруськими та російськими зонами. З’ясування ареалів поширення

гончарської лексики сприяє глибшому розумінню етапів становлення східнополіської виробничої лексики в цілому 1 гончарської зокрема, дає змогу виявити вузьколокальні утворення. Найбільше локалізмів відзначено серед назв окремих видів горщиків та глиняних мисок, менше - на позначення посуду для пиття, ринок та інших різновидів гончарських виробів. ’

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів . висновків 1 додатків, останній включає "Словник гончарської лексики східнополіського діалекту", Індекси аналізованої лексики, списки джерел, літератури та умовних скорочень, а також карту "Центри гончарства Східного Полісся".

У Вступі розглядається проблематика 1 напрями дослідження лексики гончарства східнополіського говору, розкривається історія розвитку гончарства та регіональні особливості цього промислу на Східному Поліссі, подається короткий огляд етнографічних джерел про способи виготовлення 1 форму, орнаментацію гончарських виробів та систему продажу. Окремо висвітлюється стан дослідження гончарської лексики східнополіського діалекту, подається короткий огляд лінгвістичних джерел лексики цього промислу.

У вступі також обгрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета 1 завдання роботи, визначаються джерела, методи дослідження. Підкреслено, що особливість гончарного промислу Східного 'Полісся'було виготовлення гончарами не більше 5

- 6 розмірів одного виду посуду ■(напр.: горщиків виготовляли

лише шести розмірів, з яких п’ять - постійно використовувались у побуті, а один - на замовлення). По п'ять розмірів виготовляли й полив'яні миски. Глечики, макітри 1 тикви - переважно по 'Гри, Інколи - по два. чотири, п'ять розмірів. Кількість величин (розмірів) посуду визначалася рівнем розвитку гончарства в конкретному осередку, потребами населення, спеціалізацією місцевих гончарів та особливостями сировини.

Перший розділ "Лексика на позначення глиняного посуду" присвячений аналізу структури цієї ТГЛ. Відзначено, що * складі лексики східнополіських говірок назви гончарських виробів становлять розгалужену групу, ідо зумовлено структурою реалемного плану - багатим асортиментом гончарських виробів.

Гончарство на цій території здавна було дуже поширеним промислом; у кожному осередку виробляли різноманітні глиняні вироби, зокрема, горщики, глечики, миски, чашки, кубки, чарки,-бонки та 1н. У східнополіському говорі досі існує багато назв різновидів посуду, який виготовляли й з інших матеріалів: дерева, металу, скла. Найпоширенішими назвами дерев’яного посуду були: 'лшска, по1лумисок, х'л’ібниц'а. сосонка. 1 лож*ка; 1 ку-

холг, 'кубок, дз1банок. 1чарка; поширеними назвами скляного посуду. зокрема для пиття, досі є 1келих. ‘чарка. 1 кубок, 'коуш. Частина посуду виготовлялася як з глини, так 1 з металу, проте особливість матеріалу це відбита в опозиції назв. Спільними для глиняного і металевого посуду, напр.. є назви к'ру&ка, 1 кубок. Прототипами сучасних металевих глечиків є відповідні глиняні

вироби: г'лечш. кума' нец‘. но' сота. Досі поряд з глиняними

співіснують скляні та металеві вироби, які номінативно не розрізняються: каган1 єц’, 'л'ул’ка, ку'рушка та ін. Поряд з гон-

чарством останнім часом постала нова галузь виробництва - виготовлення посуду із художнього скла.

Упродовж тривалого часу, до XX ст., у кожному гончарному осередку Існувала усталена кількість традиційних форм глиняних виробів, які виготовлялися гончарами для задоволення потреб місцевого населення, зокрема для приготування 1 зберігання страв, тривалого зберігання продуктів, здійснення різноманітних обрядів. Кожен предмет мав закріплене практикою призначення, поза яким він майже не використовувався.

Призначенням глиняних виробів зумовлювалися іх форма та оздоблення. Зокрема, форма горщика пристосовувалася для приготування різноманітних страв у домашній печі: посуд, який ста-

виться безпосередньо на жар (ринки), має високі трубчасті ніжки, що дає змогу підставляти дно ринки під вогонь. Для зручності перенесення великого посуду на ньому роблять вушка (ручки), напр., у макітрах, мисках-яндолах. Посуд для тривалого зберігання рідини, напоїв має вузьке горло, що дозволяє його закривати. Посуд, з якого виливають рідину, має маленький носик на вінцях (глечики, тикви, ринки).-Форма барильця для води надає посудині стійкості при використанні в полі.

Історія реалій свідчить, що сучасна кераміка у своєму розвитку досягла високого художнього і технічного рівня. Поява

швидкохідного гончарного но»чого станка Із шпицями, двох'ярусного гончарного горна та використанння свинцевої й безсвинцевої поливи підвищили якість виробів - посудно-побутової та будівельно кераміки. Першу групу виробів складають різні типи посуду, який диференціюється за: і) формою, 2)місткістю, 3)призначенням у побуті, 4)використанням у ритуалах, 5)оптовому продажу. б)характером поливи. 7)наявн1стю оздоблення. Увесь посуд у говірках досліджуваного регіону мав загальну назву 'посуд. по1 суба, на1 чин':а.. Крім посуду, до першої групи належали деякі побутові вироби (трубки для куріння, лампадки, кадильниці).

Посуд розрізняється за такими ознаками: 1)формою або її

окремими деталями, 2)розміром, 3)місткістю, 4)%псобом виготовлення. .

Серед усіх гончарських виробів'найбільшим розмаїттям форми відзначаються горщики. У східнополіських говірках зафіксовані такі їх назви: сшоу'бун, 'росле гориі'ч'а, гар1 тата 1 бол'шийе

‘високий полив’яний горщик*; плос*кут. 1 вибочениґ 1 зоршчик ‘широкий полив’яний горидек’; ш'хоїпка. ма'ле горш'ч’а. гор1 шат 1 м'ек'шийє. 1 сортик не1 вибочениї ‘низький полив’яний горщик*. За призначенням розрізняють ва[р' іЦниї. нева1 р'іуниї 1 гориічики

- відповідно, 'міцний' 1 ‘неміцний'. Назви горщиків у інших говірках не диференціюються за призначенням.

У назвах "польових" горщиків, які використовуються для носіння їжі на поле, відбита диференційиа ознака будови реалії:

1пара, 1парка. трн'і'ки. двоТн'і'ки. дв'ії' н’ата. де її1 н'ак

'два спарені горщики', блЧз'к'шла ‘два-три спарені горщики’, траґ'н'ат 'три спарені горщики’. До цієї групи назв належать вин'а 'два спарені горщики'у вигляді динГ, тхква 'два спарені горщики , сплющені знизу доверху’. Окрему групу складають назви посуду для квітів, фруктів: ’ваза, 'вазка, 'вазачка, бу'кет-н'ік. бу(кетн'Іца, цв'іт’ник. ке‘Іт1 ник, ив’е'точн’ік 'посудітна для квітів’, «а1 котрих 'квітковий гсрщик у формі невеликої макітри’, 'ваза, 1 еазка, хрук'шоуніщ'а 'посудина для фруктів’.

Деталям горщика, які нерідко є й деталями Іншого посуду, притаманні спільні назви, які ув'язують мі* собою мікрогрупи назв, співвідносних з глечиками, мисками, макітрами: напр., дно. 1 денце, 1 денечко. д1 ните, епцрд 'нижня частина посуду’, пук, о'пука. пу'чок 'середня випукла частина посуду’, в'ін,

1в'інчик, в'є1 н'ец, бриж, ру'бец’, 1коло 'верхня частина посуду у вигляді рубчика', п'леч’і. 1вийемка 'спадина між вінцями і випуклою частиною посудини’. .

Для зберігання молочних продуктів призначаються переважно глечики. У східнополіських говірках глечики без вушок мають назву зла1 дишка. гла'дишечка. За формою розрізняються: з'лечик, з'л'ечик (зл'ек, гл’цук), 'гарлоч, ■ зла1 дита. ку1 шин, куушин (глек від гла1дишки відрізняється наявністю ручки 1 пипки на вінцях). Подібну до глечика форму має більш витягнутий зла1 Зуш-чик. Реалія зафіксована в сусідніх російських та білоруських селах, де має таку ж назву. Назва шк'еасгпиГ з'лечик 'глечик з широким горлом для зберігання молока, води’ засвідчує перехід-

ність форми реалії від глечика до "тиквк"-горщика з високою звуаенею шийкою. Зовнішня ознака глечика нерідко зумовлювала появу описових цазв з вказівкою на форму реалій: ш'йатї г'ле-чик ‘глечик з довгою шийкою’, бо'кашї, 1 вибочениї 'глечик з опуклими боками’, за1 укениТ, ушко1 ьиХ. перее1 йазкуваш’Ґ - 'глечик з вузькими. ' неопуклими боками’, за формою вирізняється ще 1сирка 'глечик з відбитим горлом чи надбитою шийкою'

Серед типів посуду для рідини окрему групу становлять лексеми 'тиква (1 ткоука, 1тиквочка) 'глиняна посудина випуклої форми для води’, п1лоска ‘плоска глиняна посудина для води’, во18'анка, вад'а' киї з1лечик ‘глечик для води', ку'бита ‘посудина озальної форми з вузьким отвором для води’, кор'чага ‘продовгувата коротка посудина для води', бак1 лага (бак'мшРка.

1бокяа) ‘продовгувата з високою шиєю посудина для води; ба1 рил'цв. бо'чонок ‘посудина у вигляді бочечки’, 'йин'а 'посудина, яка формою нагадує диню', кумі'неп', ку'шн ‘кругла посудина з високою шийкою для води та спиртних напоїв'. Семантика назви кули1ней' деталізується за допомогою означень, що входять до словосполучення: зак1 ритиґ куш1 нєц’ 'куманець з середньою

частиною у вигляді круга без просвіту', овткритиҐ кут1 ней' ‘куманець з середньою частиною у вигляді круга з просвітом'. За своїм ь.глядом куманці бувають давнішої форми - прос1 тиТ кума1 кец' - і новішої - спил'Iі зоеаниҐ куш1 нчц" (з ручкою у ВИГЛЯДІ хвоста 1 з носиком у вигляді головки птаха чи звіра). Поширеними на території Східного Полісся донедавна були г/иняні

пляшки. бутилки. графини, які останнім часом витіснені з ужитку відповідним скляним посудом.

Поширеною серед назв гончарського посуду у східнополісьішх говірках є лексема ,шска. Поряд з цією узагальненою назвою Існують лексеми йан'дот. ла'хапка ‘велика миска, здебільшого з двома вухами', 'таз'ік, та*зон ‘велика миска з двома вухами та прямими незаокругленими вінцями’, 1бал’ Ша. ба'д'їїка ‘низька миска з двома вухами круглої чи овальної Форми', ж'луюпо 'писка прямокутної форми для зоління білизни’, 1бодн'а ‘глибока полив’яна миска для зберігання сала', 1кад'іб 'висока миска з прямими боками й розширеними вінцями, яка використовується для годування худоби’, по1 шїниц'а 'глибока миска з вухами для помий'. Особливості форми посудини передають описові словосполучення зарш1 чечншїе 1миски. розложиста, в"ін' часта 1 тска; зафіксовано також назви різновидів мисок: сал’а1 тирка 'миска се-

реднього розміру для салату'. • па1 лушсок, та1 р'єлка ‘низька, розложиста мілка миска з великими вінцями, використовується для других страв’.

Окрему мікрогрупу назв утворює номінація ринок: 'ринки

‘округла чи продовгувата глибока посудина з кришкою для засмажування м’яса, овочів', у'т'атнии'а ‘ринка для засмажування качатини ', гу' с'тниц'а ‘ринка для засмажування гусятини', жа'роун'а ‘ринка для засмажування будь-якого м’яса чи картоплі', поро1 с'отнии'а 'ринка для засмажування свинини', даФн'іца 'ринка для засмажування м’яса чи овочів'. Назви посуду для збе-

рігання їстівних запасів утворюють окрему мікрогрупу: 1 бан'ка,

з1банка ‘глиняна посудина циліндричної форми для зберігання круп, меду', с1лойік. сло1 ї ‘глиняна посудина циліндричної форми для зберігання варення'; назви посуду для пиття; {чашка, к1 ружка, кі/оуш. чеир:пак, 'кухлик, кух'метка, п’Iітун. 1 п^рГ-ниц'а, кар'вата, кау'раска. У досліджуваних говірках відзначено абсолютну синонімію назв посуду для пиття: кі^руш - ч^р'пак, кар1 еапка - кау'раска, 'чашка - к'рукка.

Головною класифікаційною ознакою для назв горщиків є місткість, величина реалії. Найбільші горщики у східнзноліських говірках мають назву стау'н'ік, зо'л'ін.чік, ’сал'н'іиа, оди'нец’. (ю'л'ак; горщики трохи меншого розміру - с^'ноз, ж'лукто, в'ладовец'. ва'реХка, 'п’ідворотен"; горщики середнього розміру

- о'б’едн’ік, подо' б’едн’ік, ка'лаш, йадо'вец', рту1 ник, по-до'динец’, подсуо' нозок, бе'зименец’: найменші горщики - ек1 ладиш, злиуник, зли1 оач, нероз' иак, гар'шга. гар1 н'сітка, пи'шун-чик, мо'лошпик, 'каш'ник. При цьому на диференційну ознаку розміру накладається інша - призначеним. Так само послідовно відзначена різна величина й у назвах глечиків: лю'лошник. гла'ди-шечка, (1л), 1гарлоч. 'чашка, к'ринка (0,5л). гла) діша,

куу'ишн, г'лечик (3-4 л), з'лаЭиш (5 л); при цьому узагальненою назвою є г'лечик. .

Аналогічна диференціація простежується 1 серед назв мисок: найбільші миски - ла1,танка, е’е'лМкайа 'м’іска, ша'зок, йан'Оола, си'рун; середні - с'е'р'ебн'айа 'м'іска, 'вазска.

1 міс очка, зли1 бока 1 миска, 1 соусник, 1 лазс ка, іго1 лушсок; найменші - 1покришка, ста'лова 1миска, та'р'іел'. яа'лайа 'м'іска. та'рЧлка, б*л'удТце.

Поняття ‘посудина великого розміру для води, солонини’ у східнополіських говірках передається як словосполученнями ма'к'ітра стау'н'ічна, ~ п'ідворош'нееа, ~ зол'їн.’и'кова, 1 п'і -калка так 1 окремими лексемами тко'т’ер, дако'т'ор. ма* котра: велика (на 5 - 6 л) макітра - лексемами ва1рейечна ма'к'іш-ра, п’ідво'ротн’а найменша - кала'шева ма'к'ітра, ліа1 кошик.

За Яісткістю назви глиняного посуду у східнополіських говірках розрізняються зрідка: однол'іт1 ровиХ, двол’іт1ровиї,

трил’іт1ровиї ‘горшчик 1 под. Ще рідше ця модель номінації виявлена в назвах мисок: дес'атл'іт1 ровй 'миска, пйатиац':атиі’ і т'рова aвац'.'аmllл’tm,роеа ~ ’миска'; залежно від вмісту так само розрізняються 1 назви глиняних банок: л'іт'ровайа 'банко. двохл’іт' ровайа трохл'іт1роеайа ~.

Диференційною ознакою назв посуду зрідка виступає спосіб виготовлення, здебільшого при номінації горщиків: 1 жоуіп'і,

‘син1 і 'горшчики. за1 курени?, 'чорни? 1 посуд, 1 сивиҐ та ' димчастих посуд, чер'вониХ 'посуд.

Вдалося зафіксувати поодинокі факти номінації: г'лечик із

х'рестиком, ~х'решчиком, хреиі'чатї св’а1 та зла1 дшіка, коли на шийці для молочного глечика написано маленький хрестик, магічний оберег вмісту посуду. .

За характером мотивації аналізована лексика поділяється на

таку, що має прозору мотивацію, 1 таку, що втратила відчутний зв’язок з мотиватором, - демотивована чи із затертою мотивацією. Типовими мотиваційними ознаками серед назв посуду виступають: а)дія. б)Інша реалія, в)ознака, г)властивість, ґ)як1сть виробу. Численною підгрупою назв глиняного посуду з прозорою мотивацією є похідні від назв дій, для виконання яких цей посуд здебільшого використовується: ва'р’ін:ик, ук'ладиш. злий'ник, за'л'і-

н:ик, 1 мазел'ник. пи'тщ/н, пи'пцінчик. 1 п^о'Ґниц'а. че*рпак. мар-'ґун, св'є' т'іл'н'ік, паа'в'есн'ік, свистун'ц’і, б'р'азкал'ц'а: такий же мотив номінації мають 1 назви деяких частин гончарського посуду: ру1 бец\ за* х^а, 'пойас. Похідними від назв інших реалій є назви горш'чок, кв’Ш'ник, ив'іт'нкк, цв'е'точн’ік, н'іч'ник, к'ринка. 1 бочка. 1чарочка, 1 сал'н'іци, з у1 с’атниц’а. у'т’алтии’а. 'масл'ен’іца. медау'н’іиа; абад'ки. 1 е' 1 нчик. кра1 йок. 1пупчик, га' лоука. 'дужка, г1 руди, 'ишйа, 'пузо, п'леч'і.'вужо. с'т’^кки. Незначну за кількістю групу назв утворюють лексеми, які зберігають зв’язок з назвами ознак: Пало1 вец‘. 1розшир, 1 вийемка, бере1 кок. ‘коло. Група лексем, що

мотивована формою виробу, об'єднує назви блЧз1 н'ат. 1 дин'а,

1покришка, пу'чок, о'пука.

Назви гончарського посуду з непрозорою мотивацією поділяються на а)генетично питомі лексеми, б)запозичення. Генетично питомсю, але формально видозміненою є назва кар'вата (давньоруське карвсша 'церковна скарбниця'). ‘

Окрему Групу назв гончарського посуду з непрозорою мотива

цією становлять запозичені слова, серед яких можна виділити ранні (XII - XIV ст.), пізні (XV - XVII ст.) та нові (XVIII -XIX ст.) запозичення. Раннім запозиченням у гончарській лексиці є кор'чага (з тюркських); пізніми - кума1ней' (з тюркських).

1 бодн'а. 'куіол\ к!руя“ка (з німецької через польське посередництво). Нові запозичення: к1 варт (з латинської через польське посередництво), ко'наука (з німецької через польське посеред ництво), 'келшс, по'л'ак, з1 банок, 'бал'ійа. с'лойік (з польської), бу'кеш'ік, та'р'ілка, друш'лак. йан'бола, 'лазка, ба1 рило. 1супн'іца (повністю лексема, або твірна основа - з німецької). 'шска (з народнолатинської через польське посередництво), 'соусник (основа - з французької), ла/и1 падка (з середньогрець-кої), 'л'ул'ка (з тюркських), кон1 фетщ'а (з італійської).

Демотивованими назвами є ко'рец’, 'банка. Окремі лексеми мають затерту мотивацію. Це нечисленна група слів на позначення глиняного посуду та назв його частин: ма'х'ітка. бу'кагпин'ка.

У другому розділі "Східнополіська лексика гончарства на тлі суміжних діалектних систем" розкрито зв’язки гончарської лексики східнополіського говору з Іншими українськими діалектними зонами та контактниими 1 дисіантними діалектами білоруської. російської мов. З’ясування цих зв'язків сприяє глибокому розумінню етапів становлення східнополіської лексики гончарства. Спираючись на свідчення лексикографічних 1 лігвогеогра-Фічних джерел, аналізовану лексику поділяємо на: а)східнопо-

ліські локалізми; б)лексеми, зафіксовані у багатьох українських

говорах; в)лексеми, поширені в українських 1 російських говірках, а також в українських 1 білоруських говірках; г)лексеми, які є спільними для українських, російських 1 білоруських говірок. •,

Слід зазначити, що власне поліських локалізмів аналізованого говору порівняно небагато. До них відносимо: подо' б'едн’ік 'горщик на 2 - 2.5 л’. в'мдовец’ ‘горщик на 10 л\ ка'лаш ‘горщик на 2,5 л’, 0ало'вец' ‘горщик на 7 - 9 л\ о9и‘неу' 'горщик на 20 - ЗО л\ поЗо'винец' ‘горщик на 4 - 5 л., сцпх ноз 'горщик на 8 - 10 л’, пу°8суінозок ‘горщик на 4 - 5 л' . бе'зи-мекнец’ ‘горщик на 3 л’, по'л'ак ‘горщик на 1 л\ зливник •горщик на і л’. поузли1 вач ‘горщик.на 8 - 10 л\ нероз1 пак ‘горщик на 1 л’. траї'н’ата ‘зліплені докупи три глиняні горщики для носіння їжі на поле’, г'лечик із х1 рестиком ‘глечик для молока, на шийці якого виписаний маленький хрестик’, кау'раска. 'пурїкица’ ‘посудкни для пиття’, пад'в’єсн'ік ‘глиняний світильник’, ку' рушка-чорто1 гонка , ‘глиняний посуд для ладану, який використовували при окурюванні хати’, 'лозка ‘миска’. Історичні джерела також не фіксують цих лексем, тому не можна з певністю визначити час їх можливої появи.

У східнополіському та інших українських діалектах джерела фіксують назви борт'і& ник ‘горщик, у якому варять борщ',1 п'ід-воротен' ‘горщик на 10 л’, ук1 ладиш ‘горщик на 2 - 3 л’, ке'іт-ни'к ‘горщик для кімнатних квітів'), 'тиква 'горщик для води’, 'супн'іца 'миска для супу’.

Наявні лінгвогеографічні та лексикографічні джерела дозволили встановити коло українсько-білоруських, українсько-російських та українсько-російсько-білоруських Ізоглос.

До українсько-російських спільних форм належать: плос1 куша, 'каш1 ник, еме'такиц'а. нсч'нЧк, 1 бовн'а, медау1 н’іщ. кума* нец\ кар1 ватка, ку'рушка, йендо1 ва. бад’1 йа, багрило. Назви плос'куша та бад’'йа джерела Фіксують з XIV ст.. 'бодн’а, йен-дол1 а - з XVI ст.. а кую'нец’ та ба1 рило - з XVII ст. Інші лексеми мають інноваційний характер.

На іюрубіжжі між українською 1 білоруською мовними територіями пролягає смуга перехідних говірок. Східнополіські говірки межують безпосередньо з південно-східними білоруськими говірками (гомельськими), з Іншими білоруськими говірками вони перебувають у дистантних відношеннях. Спільними для східнополіських і білоруських говірок є лексеми о1б'ебн'ік, стоу1бун, пи'тунчцк,

парн'і'ки, б'ліз1 н'ата, бу'кєтнЧк, по'лу/тсок. к'варт, по'лшТ-І .

ниц’а, цукор1 ниц'а. п'л’ота, 1каОЧб, 1 бал’Ша, 1 ринка, б'р'аз-кота. сеис1 тул'ка. сту1 нЧк.

Окремо виділяємо лексеми, спільні для українських (східно-поліських), російських, 1 білоруських (суміжних) говірок. Серед них знаходимо явища різної часової глибини, відмінні за умовами виникнення в досліджуваних говірках і напрямами формальних і семантичних трансформацій. Ця група лексики найчисленніша. Для прикладу розглянемо назви на позначення глиняного посуду для молока. ,

. - 1& -4 '

східнополіське гла' дтка ‘глечик без вушка для молока’ -російське брянське ^з'лаЗьшіек, донське гла1душка, південне (без докладнішого територіального окреслення) гла1 дшка, західне зла1 йш - білоруське могилівське ла1 дшка, 'ладт, мінське, вітебське. слуцьке зла1 Эшка, г'ладт, гла'дшьїк'і.

. Східнополіське глек, з'лечик. г1лечинок 'глечик з ручкою’ гл'ек, гл'ок, гл’цук, г'л'ечш. г'лади‘ш ‘великий глечик’ - російське курське, смоленське, брянське гл'ек, гл’ок 'глечик з ручкою’, воронезьке гл'ек ‘вузька глиняна корчажка’, брянське гл’ок 'горщик з носиксм для зберігання конопляного масла’, курське, смоленське гл'ек 'глиняний рукомийник’, красноярське г'л’ечка ‘кринка з молоком’, курське, воронезьке, орловське г'л'ечик, смоленське з1 л'еч'ек, архангельське гла' дун. курське яла' док. калузьке гла' душ - білоруське лоєвське гл'ок. гл'ак ‘горщик з коротким горлом’, могилівське зл'а'чок. мінське зл'е'ч’ек, вітебське гал’'йак. берестейське з'лэшык 'маленька чарочка'. .

Східнополіське 'зарлоч 'глечик’ - російське орловське, тверське, брянське, калузьке гор1лач, тверське, новгородське, псковське, калузьке зор1лан., гор'лач'ик. рязанське, кемеровське зор1 ланка, казанське зор'лач 'дійниця’, калузьке гор'лук, гор'л'ич'ик 'кринка без носика та ручки для молока’; томське, пензенське зор'л'акка, тверське зор'.л'анч’ик - білоруське могилівське •зарлоч. ‘зырлач, мінське, слуцьке гар'/юяш, зар'лач, гар'л'ак ‘жбан’.

- 19 -

Східнополіське 'г'ірка 'глечик з відбитим горлом' - російське Краснодарське г’и'р'ун, з'е'р'укч'ик ‘маленький кувшин’

- білоруське лоєвське 1г'ірка. берестейське 1гэрка, 'гэрочка 'гладишка з відбитим верхом'.

Східнополіське ку'ш'ін, ку'тн ‘глечик, графин' - російське орловське, воронезьке, тамбовське, брянське, курське, кубанське, Краснодарське ку'шин, брянське ю/ ішн’ик, владимирське ку1ф'т. вятське куш'тан. пензенське куу'иіин'и.к, пе.чзенсі^е ку'тн: пор. такой вятське кур1 шин, калузьке кву'тн - біло-

руське могилівське, вітебське, гомельське, гродненське ку'шын, кук1 шын. кау'шын, ку1 шынок. куу'шт, кук'шынчык.

Східнополіське к'ринка, кри'ноука ‘глиняна посудина для молока" - російське куйбишевське, томське к'р'инка ‘посудина дга молока’, рязанське, псковське, івановське к'р'инка ‘горщик для молока з однією ручкою', тульське, пензенське к'р'инка 'кружка місткістю від 2 до 5 склянок’, архангельське к'р’инка ‘глиняна миска для вершків, посуд для тіста’, архангельське, новосибірське к'ртка-гон'чарка ‘горщик для .молока’, к'ринка с’ер'е1доеааа 'горщик місткістю до 5 л’ - білоруське лоєвське, могилівське к1 рынка.

У Висновках синтезовано спостереження над назвами предметів гончарського виробництва. Відзначено, зокрема, що тривала заняття гончарством жителів окремих сіл та містечок Східного Полісся зумовило поступове розширення асортименту глиняних ви* робів. якими задовольнялися потреби населення в столовому гос-

подэрському, ритуальному та іншому посуді, що відбилося на складі, структурній організації та семантиці назв посуду.

Номінація реалій вказує на чітке протиставлення груп назв кухонного, побутового посуду та на актуальність ряду диферен-ційних ознак реалій, що відбиті в їх називанні, зокрема, форми виробів (розрізняють високі й широкі посудини, приземкуваті широкі і сплющені; овоїдної, циліндричної 1 конусоподібної форми; з ручками 1 без них; з покришками та без них). Диференційними ознаками у назвах глиняного посуду найчастіше виступають Форма 1 призначення, рідше - місткість, в поодиноких випадках - літраж та спосіб виготовлення. Серед засобів номінації гончарського посуду переважає однослівна, зрідка спостерігається номінація у формі усталеного або варіативного словосполучення.

Спостерігається взаємозв'язок між елементами мікрогруп

лексем, співвідносних з різними реаліями; передусім це стосу-

ється назв деталей посуду, які ув'язують у цілість всю ТГЛ.

Значна частика назв гончарського посуду має прозору мотивацію, лише деякі - непрозору; численна підгрупа мотивованих назв зберігає зв'язок з назвами дій та інших реалій (їк1лаЗиш,-чеИрІпак, б'р'азкал'це: це'е'шочн'ік, кри1 чоука): з назвами

якості виробу та їх властивостей, ознак зберігає зв’язок незначна кількість назв посуду. Велику групу слів з непрозорою мотивацією складає формально трансформована 1 запозичена лексика (гла1 бита, ло1 хан' а, кага1 неп ’; куш1 ней ’, ко1 ноука,

куу'іиин). ' .

Географія східнополіської лексики гончарства на тлі суміжних діалектних зон засвідчила наявність локалізмів, які зафіксовані в одному - двох гончарних центрах Східного Полісся; ареали окремих лексем сягають суміжних середньонадніпрянських. північнослобожанських, південноволинських говірок, окремі -продовжуються у степових говірках. Незначна кількість ізоглос сягає покутсько-буковинських, лемківських, закарпатеьких говірок.

Континуум російської діалектної мови на різну глибину пронизують елементи, спільні із східнополіськими говірками; ареали окремих лексем охоплюють не лише говірки лорубіжжя, утворюючи перехідну смугу вздовж мовного кордону, а й віддалені зони, утворюючи острівні ареали. Переважна більшість лексем, спільних 1 для східнополіських говірок, побутує у центральних російських говорах (орловській, тульській, рязанській, смоленській, тамбовській). Східнополісько-білоруські ізоглоси охоплюють здебільшого суцільні суміжні ареали, лише зрідка - відірвані, віддалені. ,

' Ареали ряду лексем охоплюють українські, російські 1 білоруські говірки. '

' Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1.3 лексики східнополіських гончарів // Полісся: мсва. історія. культура. - К., 1995. - 0.5 а.

2.Робота вчителя-словесника в умовах місцевої говірки //

Методика. Досвід. Пошук: проблеми вивчення 'шкільних курсів мови. літератури, українознавства. Науково-методичний збірник,- -•> ВИП.2. - НІЖИН. 1995.- С. 84-88. .

3.Роль мови у вихованні особистості // Гуманітарна освіта

1 проблеми виховання молоді. Матеріали 1 методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції 14 - 15 березня 1995 року, - ВИП.2.- Херсон, 1995. 127-129.

4.Архаїчні елементи лексики східнополіських гончарів // Славянские народи и их культура в соврененном мире: Метернали международноп научноД конференцій. - Гомель, 1996. - С. 121-123.

Berezlmyak V. Н. Lexia of the Pottery Handicraft of Lhs Eastern Woodlands' Dialect. The Dissertation presented for degree of the Candidate of Philology. "The speciality: 10.02.01

- Ukrainian language, Ukrainian state Pedagogical University named after M.P.Dragomanov, Kyiv, 1996. ■

The Dissertation is dedicated to the research of the lexis of the pottery handicraft of the eastern woodlands’ dialect In the vlen of Its structural organization, semantics and etymology. Proper corrections are established in the work between pottery lexis of the eastern woodlands' dialect and the lexis of the same thematic group of the closely-related dialectical Ukrainian, russln and bielorus&ian zones. Dynamics of the developasnt • of archaic and neu layers of the denominations anallzed is being observed.

і. з -

Бережних В.Н.. Лексика гончарства восточноползсского диалекта. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Украинский государственный педагогический университет им. И.П.Драгонанова, Киев. 1996.

Диссертация посвящена исследованию лексики гончарного промысла Восточного Полесья • с точки зрения -состава и-семантики, структурной организации и происхождения. В работе определяется отношение гончарной лексики восточнополесского диалекта к аналогичной лексике этой ;ке тематической группы смежных диалектных украинских, русских, белорусских зон. Прослеживается динамика развития древних и более поздних по происхождению анализируемых наименований.

Ключові слова: говір, говірка, ареал поширення, східнопо-

ліський діалект, семантика, тематична група лексики.

Підписано до друку Формат 60x84 1/16

Ум друк^рк. 0,9 * Обл^кмрк. 1,0

Тираж 100. Зам. W4 1996р. БмллагннЛ ГІоліОафд«ціі ІН'Ту кто^УкраІинНАЙ України Ки».І, Груимомг», А ■