автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Левая оппозиция в IV Государственной Думе России

Полный текст автореферата диссертации по теме "Левая оппозиция в IV Государственной Думе России"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СИЧОВА Вікторія Вікторівна ЛІВА ОПОЗИЦІЯ З IV ДЕРЖАВНІЙ ДУМІ РОСИ 07.09.02 ■ Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступоня кандидата Історичних наук

На правах рукопису

Харків - ШЗ.

Дисертація с рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, проф. Кучер

Олександр Омелянович

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук,проф. Харитонов Володимир Львович

кандидат історичних наук, доц. Чорний Дмитро Миколайович

Провідна організація:

Сімферопольський державний університет

Захист відбудеться _Ліш£пс^1996 р. о 15 год. на засідан спеціалізованої вченої' ради Д.02.02.08 в Харківському державно* університеті (адреса: 310077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. IV - 65).

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науков бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розісланий

й ■Шіх8‘ГУ<Ді996р,

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Е.П.Пугач

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність теми. На сучасному етапі в умовах створення незалежної' держави аналіз досвіду Державної Думи Росіі, як і представницьких закладів інших краін, безумовно, буде мати позитивне значення. IV Державна Дума - останній дореволюційний парламент-виробила значно розмаїття форм та засобів політичного рішення конфліктних ситуацій, яке в повному обсязі використовувала ліва опозиція. Будучи найменш чисельною в парламенті, вона, на відміну від інших фракцій, була зацікавлена у радикальних перетвореннях, яких потребувала більшість населення Росії. Робітниче, національне та аграрне питання, що піднімали лізі в IV Думі, і зараз викликають гострі суперечки. Цим обумовлений вибір теми дисертаційного дослідження "Ліва опозиція в IV Державній Думі Росіі'.

Об'єктом дослідження є діяльність в IV Державній Думі лівої опозиції, яка складалася з більшовиків, меншовиків та трудовиків та протистояла як думській більшості, так і царському режиму.

Хронологічні рамки дослідження обумовлені часом фуннціонування IV Державно] Думи, яка почала свою роботу 15.11.1912 р. та була розпущена за Наказом 26.02.1917 р. Цей період охоплює насичені бурхливими подіями в економічній та соціальній галузях передвоєнні часи та роки світовоі війни, сповнені революційних очікувань.

Територіальні рамки дослідження: Росія у межах 1912-лютого1917 pp.

Стан наукового дослідження теми: Вивчання діяльності IV Державної Думи Росіі.зокрема, її лівих фракцій, почалося з першого року If роботи. Ця література містила на тільки відомості інформаційного характеру,як, наприклад, біографі? депутатів1, але й елементи аналізу платформ та позицій окремих партій2. З 1917 р. до теми парламентаризму в РосіГ звернулася зарубіжна історіографія, емігранти, які досить високо оцінили роль Думи в період війни і напередодні революції3.

1Боиозич М.М. Члены Государственной Думы: Портреты и биографии; IV созыв, 1912-1914.-м.,1913; Четвертая Государственная Дума: Портреты и биографии.-СПб., 1913.

‘‘Зиновьев Г.Е. Выборы в IV Государственную Думу и наши задачи.-Париж, 1912; Зорин Ю. «выборам в IV Государственную Думу.-Кишинев, 1912; Васильев П.Н. Наши социалисты.-Спб., 1912; Первый год жизни Четвеотой Государственной думы.-СПб., 1913; Гредескул НА Четвертая Государственная Дума как этап в политическом развитии России.-Екатеринослав.1914. Хирьяков А.М. Десять лет трудовой группе.-СПб., 1916,

Russian realities and problems.-Cambridge, 1917..

На противагу ім В.І. Ленін неодноразово давав скептичні відгуки про діяльність Думи, парламентським формам боротьби взагалі. Його характеристики меншовиків та трудовиків як "дрібнобуржуазні партії*1, позбавлені наукової та політичної ваги, нажаль стали з 20-х років обов’язковими ідеологічними шаблонами радянської історіографії. Причому, в той час особливу увагу привертали воєнні роки, бо війна прискорила революцію, а діяльність IV Думи в 1914-1917 роках була одним з суттєвих компонентів визрівання революційної кризи у країні2. При вивченні діяльності лівих фракцій IV Державної Думи радянські історики виходили з хибного стереотипу про нібито домінуючу роль більшовиків у робітничому, національному та селянському рухах3. Це протиставлення більшовиків іншим представникам лівоі опозиції як обов'язкова умова дослідження випливало з ідеологізації та політизаціі суспільних наук.

Перелічені тенденціі збереглися і в 30-60 роках“’, наприклад, в роботах Ф.І. Каліничева5. Література про персоналії також присвячена більшовицьким депутатам з метою створення певного класового стереотипу революціонера6. Але деякі дослідники не стали ігнорувати факти на догоду пануючій концепції. Так, ЕД.Черменський7 вдало висвітлив взаємодії фракцій IV Думи, в тому числі соціал-демократичної, В.Дякін8 показав внесок меншовиків в розробку думськоі декларації від

1Ленин В.И. Полн.собр.соч.-Т.21.-С.242.246.272,284,472; Т.22.-С.223-229,247-248,334,342; Т.25.-С. 324; Т.26.-С. 1 £8,2&7,ЗІ7.

Граве Б.Б. К истории классовой борьбы в России в годы империалистической воины.Июль1914-февраль1917.Пролетариат и буржуазия.-МЛ., 1926.

¿Антошкин д. О профессиональном движении служащих.-М.,1925.

Галкина п. Большевики в IV Государственной Думе//Борьба классов.-1935.-№ 11; Романов ФА Рабочее и профессиональное движение в годы первой мировой войны и второй русской

-----------------^ .1917).-М.,Ш9; Габ Т. Выборы в IV

у по рабочей курии.-Киев, 1954.

_________ ___некоторые вопЪосы думской тактики большевиков//

Вопр. истории КПСС.-195/.-№ 4;Он же. Из деятельности рабочих депутатов Государственной Думы //Вогір. истории КПСС.-1960.-№ 4; Он же. Новые материалы о большевистской фракции IV Государственной Думы //Вопр. истории.-1960.-№2.

Лопатин И.В. Николай Шагов.-Ярославл_ь, 1938; Виноградов Л. Федор Самойлов.-М.,1961; Дроздова К.Ф. Матвеи Константинович Муранов: Историко-биографическии очерк.-Харьков,1958; Меленевський А., Курій Г. Григорій Петровський.-Киів, 1968.

Черменский ЕД. Выборы в IV Государственную Думу//Вопр. истории.-1947.-№4; Смже. Россия в период империалистической войны. Втооая революция в России (1914-март 1917).-М., 1951,1954.

“Дякин B.C. Русская буржуазия и царизм в годы первой мировой войны (1914-1917).-Л.,1967.

26.07.1914 року, Д.Колесниченко1 вперше приділила серйозну увагу трудовій групі, празда, в роки першої російської революції.

На відміну від радянських, закордонні дослідники намагалися створювати більш об'єктивну картину місця та ролі небільшовицьких партій у політичному житті Росі/2.

Безпосередньо об'єктом дослідження так звані непролетарські партії стають у другій половині 60-х років, але їх програмні положення з робітничого, національного та селянського питань викладаються під рубрикою ’краху" та "банкрутства*, а також боротьби з ними більшовиків3 В 70-х роках уаагу дослідників4 привертає довоєнна діяльність більшо вицькоі фракції IV Думи, але суть іх лівоблокизму трактується вузько,по-ленінські. В той же час С.Тютюкін6 простежив еволюцію ставлення до війни соціал-демократичної фракції М.Чхеідзе та трудовиків на чолі з

О.Керенським. Е.Бурджапов® показав роль IV Думи напередодні ЛютневоГ революції, та виклав цікаві відомості про подальшу долю представників лівої опозиції. .

Вже з початку 80-х років спостерігається відхід від стереотипу "дрібнобуржуазні партії* стосовно меншовиків та трудовиків7 Але майже немає ніяких підстав говорити про які-небудь концептуальні зміни у

1 Колесниченко ДА Возникновение и деятельность трудовой группы// История СССР.-196/.-№ 4.

Radkey О. The agrarian foes of bolshevism: promise and default of the russian socialist revolushionaries February to Oktober 1917.-New York,1958.

Гусев К.В.,Ерицян ХАОт соглашательства к контрреволюционности: Очерк политического банкротства мелкобуржуазных партий з СССР.-М., 1966; Большевики в борьбе протиа мелкобуржуазных партий в России(1910-1920):Сб.ст.-М.,1969; Бурмистрова Т.Ю. Национальный вопрос и рабочее движение э России. Ленинская политика пролетарского интернационализма. 1907-1917.-М.,1969.

Цехновичер Л .Я. К истории думской левоблокистской тактики партии большевиков//Учен.записки Курского пед.ин-та,-Орел,1970.-Т.58; Кочетов Ю.И. Деятельность большевистской фракции IV Государственной Думы(1912-1914)//Учен.записки Перм.гос.пед.ин-та.-каф.истории КПСС.-Пермь, 1972.-Т.89; Зайчиков Г.И.Думская тактика большевиков (1905-1917Д-М..1975.

■’Тютюкин С.В. Война, мир, революция.Идейная борьба в рабочем движении. 1914-1917.-M..1Ö72.

Бурджалов Э.Н. Вторая русская революция. Москва. Фронт, периферия.-М., 1971.

'Непролетарские партии России в годы буржуазно-демократических революций и в период назревания социалистической революции: Мат-лы конф.-М.,1982; Большевики в борьбе с непролетарскими партиями, группами, течениями: Мат-лы конф.-М.,1983; Непролетарские партии России. Урок истории.-М.,1984; Непролетарские партии России в трех революциях.-М.,1989. .

літературі сер.70-х-1987 рр.. І все-таки у монографії А.Авреха1, статтях

О.Бахарева2 здійснена вдала спроба показати взаємодію та єдність ліво! опозиції IV Думи по ряду питань.

В 1989 р. в умовах динамічної демократизації суспільства,зокрема, відродження багатопартійності, змінюється підхід до вивчення історії політичних партій Росії до 1917 р. Так, робота ЛЦехновічера3 та статті4, що виходили з початку 90-х рр., сприяли усуненню однобічності у вивченні діяльності більшовиків у Державній Думі, переоцінки ролі парламентських форм боротьби та страйків.

Співробітництво російських істориків з зарубіжними, що розгорнулося з початку 90-х років, допомагає визначенню основних напрямків дослідження даної проблеми, з'ясуванню внеску більшовиків, меншовиків та трудовиків в розвиток політичної культури російського суспільства, об'єктивному вивченню їх концепцій, перегляду їх позицій щодо внутрішньої політики самодержавства6.

Для досліджень останніх років характерний багатопартійний історико-психологічний підхід, ’олюднення’ історії, не протиставлення та викривання, а об'єктивний аналіз діяльності партій8.

---и.--------------

1Аврех А.Я. Царизм и IV Дума. 1912-1914.-М..1981; Он же. Распад третьеиюньской системы.-М.,1985.

Бахарев А.К. Критика Лениным избирательной платформы трудовой фуппы в период выборов в IV Думу//Вестник ЛГУ.-1985.-1№13 • Он же. О тактике большевиков по отношению к Трудовой фуппе на выборах в IV

Думу (1912)//Вопр.истории КПСС,-1989.-*$ 8.

Цехновичер ЛЯ. Школа политической борьбы: Из истории участия большевиков в думских избирательных кампаниях 1906-1912 гг,-Тула.1989.

Максимова Т.О. Газета ‘Луч'//Вопр.истории.-1991.-№ 6;Кирьянов Ю.И. Массовые выступления на почве дороговизны в России(1914-февр.1917)// Отечественная история.-19УЗ.-1Ма 3; Розенталь И.С. Пражская конференция: мифы и реальность//Кентавр.-1992,-№ 6-6.

Авторханов А. Государственная Дума - школа демократии и трибуна революции//Согл8сие.-1991.-№2; Реформы или революция: Россия 18611917 гг.-СПб.-1992; Галили 3. Лидеры меньшевиков в русской революции. Социальные реалии и политическая стратегия.-М.. 1993; Авангард пролетариата - миф и реальность. Маккин Р.Б. Санкт-Петербург в межреволюционный период: Рабочие и революционеры.Июнь 1907-февраль 1917.-Нью-Хеивен и Лондон.-1990/Ютечественная история.-1992.-№3; Хеймсон Л. Об истоках революции //Отечественная история.-1991-№6.

Политическая история России в партиях и лицах.-М.,1993; Политические деятели России 1917 г.: Биографический

словарь/Ред.П.Волобуев.-М.,1993; История политических партий/ Ред.А.Зевелев.-М.,1994; Алымова Н.И. Электоральный абсентеизм на выборах в IV Государственную Думу в оценке партийной прессы //Политические партии России.История и современность: Теэ.докладов республ. науч.конф.-Орел,1994.

Узагальнюючі роботи, які дозволяють визначити сутність внутрішньо] та зовнішньо] політики самодержавства, в останні роки майже звільнилися від ідеологічного пресингу та вантажу політизованих оцінок1.

Таким чином, незважаючи на значні успіхи вітчизняно] та російської історіографі?, в історичній літературі ще й досі немає єдиноі думки про роль Державної Думи РосіГ, а тим більше синтетичної праці, цілісної уяви про діяльність її лівих фракцій. Відсутні комплексний підхід щодо вивчення лівої опозиції IV Державної Думи, об'єктивна оцінка взаємин усередині соціал-демократичної фракції, між усіма лівими фракціями, внаслідок чого зберігаються диспропорції та фальсифікації у вивченні складових частин лівої опозиції. Так, у висвітленні більшовицької фракції переважав описовий, безпроблемний підхід з метою створення виключно позитивної оцінки її діяльності. Парламентська робота меншовиків та трудовиків не приймзлася до уваги як предмет самостійного дослідження, ігнорувався їх внесок у розвиток політичної культури, вони розглядалися у протиставленні до більшовиків, замовчувалося про єдність дій всіх складових частин лівої опозиції в IV Державній Думі. ,

Мата і основні завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності обраної теми та ступеня її наукової розробки. Метою даного дослідження є комплексне вивчення лівої опозиції IV Державної Думи Росіі.

Виходячи з означеного, автор ставить перед собою такі завдання:

- Переглянути традиційну версію про сутність лівоблокистської тактики у виборчій кампанії до IV Державної Думи Росії та підсумгаї виборів лівих.

- З'ясувати принципи формування лівої опозиції IV Державної Думи та надати характеристику її складових частин, тактичних настанов, уточнити причини розбіжностей, розколу, складних стосунків між її фракціями.

- Довести безгрунтовність ненаукових характеристик, які існували в радянській історіографіГ, щодо оцінки позицій небільшовицьких фракцій.

- Показати єдність дій лівої опозиції у питаннях критики внутрішньої

політики уряду. ,

- Дати аналіз еволюції поглядів лівої опозиції на війну і їх ставлення

до революції . ...

Аврех А.Я. ПАСтолыпин и судьбы реформ в России.-М., 1991; Наше Отечество: Опыт политической истории: Ч.1.-М.,1991'. ‘ -

- Визначити місце та роль меншовиків, більшовиків і трудовиків : парламентській роботі, їх внесок у розвиток політичної культури.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в історичніі літературі:

- Зроблена спроба комплексного підходу у дослідженні лівої опозиц

IV Думи з метою ліквідації диспропорцій і фальсифікацій у вивченні ' фракцій і визначення їх ролі у розвитку парламентаризму.

- Досліджені тактика та взаємодії під час виборів більшовиків меншовиків та трудовиків, а також використання ними різноманітна форм думської роботи.

- Визначені пріоритети • в основних напрямках критики лівимі фракціями різних аспектів внутрішньої політики уряду.

- Простежені зміни у поглядах на війну, революцію представників ліве опозиціГ на різних етапах воєнних дій.

Новизну роботи також харакгерізуе введення в науковий обі широкого кола архівних матеріалів.

- Біографічні довідки представників лівої опозиції, матеріал про зміні 1і складу, 11 запросну та законодавчу діяльність у IV Державній Дум ззедено у 20 таблицях, самостійно виконаних автором.

Методологічною основою дисертації с головні принципи історичною пізнання - об'єктивність та історизм.

Відповідно до завдання і мети дослідження добиралися ті аналізувалися джерела:

- матеріали виборчої кампанії до IV Державної Думи Росі? та і підсумки (друковані, архівні);

- програми та виборчі платформи партій;

- стенографічні звіти засідань IV Державної Думи;

- додатки та покажчики до стенографічних звітів засідань IV Думи;

- огляди, журнали діяльності комісій, відділів, фракцій IV Думі (друковані, архівні);

- протоколи засідань лівих фракцій IV Думи (архівні);

- стенографічні звіти допитів та показань, наданих у 1917 р. 5 Надзвичайній слідчій комісії Тимчасового уряду;

- листи та статті лідерів партій різних напрямків, чиновників царствуючих осіб;

- листи робітників та селян до фракцій та окремих депутатів І\ Державної Думи;

- матеріали періодичної“ преси;

- мемуари представників різних політичних напрямків, депутатів IV Думи, іноземних послів та державних діячів.

Аналіз програм та виборчих платформ допоміг з'ясувати принципи формування лівої опозиції IV Державної Думи. Важливе значення для вивчення позицій фракцій парламенту, їх ставлення до всіх питань внутрішньої та зовнішньо? політики царизму, характеру та змісту парламентських форм боротьби мають стенофзфічні звіти засідань IV Думи1. Цілісну уяву про роботу фракцій, комісій та окремих депутатів надають "Огляди діяльності"2, журнали комісій, протоколи засідань фракцій, які в основному відклалися в ерхівних фондах РДІА та ДАРФ. Цікаві уточнення щодо позицій фракцій парламенту та ставлення до них І взагалі до Думи влади мають показання їх лідерів в Надзвичайній слідчій комісії Тимчасового уряду3.

З 20-х до 80-х рр. у збірках документів та матеріалів4 діяльність більшовицької фракції IV Думи висвітлювалась окремо від інших представників лівої опозиції. Тому суть таїсгичних розбіжностей між ними було з'ясовано завдяки порівняльному аналізу статей та листів лідерів різних партій та напрямків5. Колорит епохи чудово передав преса того часу. Уважний аналіз мемуарів6 при іх зіставленні допоміг автору позбутися тендеційності та заідеологізованості у висвітленні діяльності всіх частин ліаоГ опозиції в IV Думі, визначенні ролі парламенту в політичній системі РосіГ.

1Див.,наприкпад: Гос.Дума.Созыв 4-й.Сес.1-я:Стенсгр.отчеты,1912-1913,-

Спб.,1912-1913.-Чч.1-3 [заседания 1-811; То жа.Сес.5:Стеного.отчеты, 1916-1917.-Пг.,1917.

Диз.,наприкпад: Трудовая группа в IV Государственной Думе: Обзор деятельности с 21.01. по 5.04.1913 г.-СПб.,1913 Диз.,наприклад: Падение царского режима: Стеногр.отчеты допросов и показании, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства: В 7 т.-Л.;М.,1925.-Т.З.

74ив.,наприклад: Большевистская фракция IV Государственной

Думы/Сост.М.ЛЛурье.-Л.,1938‘ Государственная Дума в России: со .документов и материалов/Сост.Ф.И.Калинычзв.-М.,Т957. Диз.,наприкпад: Дан Ф. Социал-демократия и Государственная Дума.-СПб.,б.г.;Ленин вМ. Итоги выборов//Полн.собр.соч.-Т.22;Мартов Ю.О. Материалы по истории русского освободительного движения.-Берлин,1924.-Т.1; Милюков П.Н. История русской революции.-Киев, 1919.-Т.1.-Вып.1.

•Див.,наприклад; Самойлов Ф. По следам минувшего.-М.,1934; Меритеев Воспоминания о выборах в IV Госдуму: Воспоминания выборщика в 4-ю Государ.Думу по Московской губернии //Путь к Окгябрю.-1923.-Вып.2; Страна гибнет сегодня: Воспоминания о Февральской революции 1917 г.-М.,1991; Бьюкенен Д«.Мемуары дипломата.-М.,1991

В цілому джерельна база по темі дослідження цілком достатня і достовірна для розкриття теми.

На захист виносяться такі положення:

1. Фракції більшовиків, меншовиків і трудовиків - органичні складові частини лівої опозиції" N Державної Думи Росії, які захищали інтереси робітників і селян, і були непримиренними супротивниками царизму. Визначення меншовиків і трудовиків як дрібнобуржуазної та буржуазної демократіГ безпідставно, бо їх програмні вимоги об'єктивно були спрямовані на революційні зміни в суспільстві.

2. Пріоритетними в діяльності лівих в Думі були три напрямки -робітниче, націойальне і аграрне питання. Розбіжності, що були між фракціями в думській роботі носили тактичний характер. Однак меншовики і трудовики висували нагальні ‘мінімальні* вимоги трудящих, намагаючись пом'якшити гостроту соціальних суперечностей. Більшовики, як правило, скептично ставлячись до парламентських засобів боротьби, закликали до здійснення “максимальних* задач.

3. Причиною розколу об'єднаної соціал-демократичноі фракціі IV Думи було екстремістське устремління більшовицького ЦК, який вимагав беззастережного і безперечного підпорядкування фракціі центру та партійним директивам. Розкол ослабив всю ліву опозицію, ускладнив її становище в парламенті, що мало негативні наслідки щодо розвитку соціал-демократичного руху в РоссіГ.

4. Меншовики і трудовики, будучи краще за більшовиків підготовлені до парламентської роботи, ефективно використовували всю різноманітність ?Г форм, чим зробили суттєвий внесок у розвиток політичної культури російського суспільства.

5. Антимілітаристські настрої лівих на початку війни знайшли відображення в інтернационалістсьюй позиції депутатів меншовиків, більшовиків і частково трудовиків (голосування проти воєнних кредитів). Аналіз документів дозволив спростувати твердження про беззастережну прихильність більшовицьких депутатів до ленінськоі концепції поразництва. Наприкінці війни фракціі меншовиків і трудовиків об'єднались на позиції лівого крила інтернаціоналістів. На відміну від більшовиків вони обстоювали не соціалістичну, а демократичну революцію, між тим побоюючись її руйнівних наслідків під час війни.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в підготовці загальних курсів з політичної історії

Росії, України, спеціальних курсів з історії" політичних партій та рухів. Досвід вивчання лівої опозиції, в IV Думі може бути корисним громадськості, політичним діячам нашої країни, РосіГ зараз, коли так гостро стає питання про розвиток демократії, парламентаризму, побудову правової держави.

Апообаиія результатів: Основні положення та висновки дисертації обговорені на кафедрі історії Росії Харківського держуніверситету, на засіданні Вченоі ради історичного факультету ХДУ. Матеріали дослідження доповідалися на 5 наукових конференціях: конференції з проблем музеєзнавства та історичного краєзнавства (Харків, травень 1993р.), двох конференціях молодих істориків, проведених Харківським відділенням МАСІ (Харків, квітень 1994р., травень 1995р.), конференціях ’Политические партии России. История. Современность' (Орел, жовтень 1994р.) та "II Астаховські читання' (Харків, листопад1994р.). Основний зміст викладений у 9 публікаціях (трьох статтях та июсти тезах).

Структура роботи. Дисертація викладена на 176 сторінках, написана у проблемно-хронологічному плані і складається з вступу, трьох глав, висновків та додатків: приміток (7стор.), 20 таблиць, списка джерел та літератури (21 стор.).

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, вказується на об'єкт дослідження, його хронологічні та територіальні рамки, аналізується історіографія і джерела, визначається мета та завдання роботи її наукова новизна та практичне значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першій главі - ‘Створення лівоі опозиції IV Державної Думи* - дана характеристика ставлення до парламентаризму всіх складових частин лівої опозиції (соціал-демократів та трудовиків), іх основних гасел, тактичних установ у виборчій кампанії до IV Думи, визначені труднощі при формуванні фракцій ( 6 більшовиків на чолі з Р.Маліновським (потім Г.Петровським); 7 (8) меншовиків на чолі з М.Чхеідзе; 10 трудовиків під головуванням спочатку В.Дзюбінського, потім О.Керенського) та принципи створення лівої опозиції (24 чол.). Аналіз документів з'ясував, що саме спільність цілей, програм, платформ,електорату обумовлювали лівих ще в ході виборчої боротьби неодноразово створювати блок. Але єдність лівих сил не завжди була міцною. Внаслідок директивного тиску на депутатів

більшовиків з боку ЦК та ВЛеніна, які штовхали іх до екстремістських дій та сектантської тактики, "лівоблокизм" застосовувався вибірково, не поширюючись навіть на однопартійне меншовиків, тому, нажаль, суть його так вузько і трактувалася в радянській історіографі!'до кінця 80-х рр. Ця фракційна боротьба призводила до нерозбірливості та поблажливості щодо своїх і стала причиною розколу соціал-демократично'і фракції на початку другоі сесії Думи, що теж послаблювало лівих. Ретельний аналіз підсумюв виборів спростовує точку зору радянських дослідників про більшовиків як представників більшості робітників. Порівняльний аналіз представництва лівих депутатів вказує на широту меншовицького елекгорату - робітники, городяни, селяни,- який перебільшував такий у трудовиків. Між тим, умови парламентсько! діяльності робили необхідним єдність дій більшовиків, меншовиків та трудовиків в межах парламенту, відсуваючи на другий план відмінності у тактиці.

У другій главі - "Ставлення лівоі опозиції IV Думи до внутрішньої' політики уряду* - досліджуються три основні напрямки діяльності лівих фракцій у IV Думі: робітниче, національне та селянське питання. Виходячи з аналізу форм парламентської діяльності, що застосовувалися лівими,' автор дійшов висновку, що робітниче питання було іх пріоритетним напрямком діяльності. Це особливо яскраво відображено у тематиці запитів, серед яких вено складало 2/3 всіх запитів лівих (83 з 129: 73 соціал-демократичних, 10 - з боку трудовиків). Ліва опозиція на перший план висувала правові аспекти робітничого питання, вимагаючи дозволу робітничого друку, організацій - профсоюзів та лікарняних кас, економічних страйків, розширення сфери застосування страхового законодавства, скорочення часу роботи. В цьому питанні автор як ніде простежив єдність дій лівих, що спростовує пануючу точку зору про меншовиків та трудовиків як представників дрібнобуржуазної та буржуазної демократії.

Багатонаціональний склад лівої опозиціГ - 2 українця, 2 литовця, 2 поляка. З грузина, 15 росіян - обумовив широкий спектр іх інтересів по національному питанню. Вони піднімали найбільш гострі його аспекти: становище народів Кавказу, евреів, поляків. Але, головне місце в їх діяльності в цьому напрямку займало українське питання (тільки запитів 5). Аналіз документів показав, що меншовики не ігнорували програмної вимоги про самовизначеність націй, як стверджувалося радянською історіографією. Вони конкретизували 11 нагальними потребами, як то

використання рідної мови у школах, судах, органах місцевого самоврядування; а самовизначеність національностей - у вигляді культурно-національної І політичної автономії. З ними в унісон лунали вимоги трудовика. Національний аспект приваблював більшовиків лише в контексті соціального та політичного питань. Вони виступали не стільки на захист прав національних меншостей, як стверджувала радянська історіографія, скільки на захист робітничого класу національних окргйн Росії. Вони не ініціювали внесення жодного запиту з цієї проблеми,хоча підтримували меншовиків та трудовиків. А тому визначено, що ліві присвятили національному питанню 14 запитів, а не, наприклад, 18, які нібито внесли тільки більшовики.

До афарного питання рівень уваги з боку соціал-демократів та трудовиків була неоднаковою. В діяльності трудовиків воно займало домінуюче місце. Серед них були представники від селянськоі куріГ, навіть двоє селян за родом занять, серед меншовиків - один. Усі ліві фракції виступали на захист правового становища селянства, наполягаючи на поширенні земств у наіональних окраїнах, ліквідації установи земських начальників та волосних селянських судів. Але у лівих були різні підходи щодо рішення селянського питання. Так, більшовики не приймали урядового курсу через свій максималізм, визнаючи тільки но вірним в політичному розумінні націоналізацію землі. Меншовиків не влаштовували насильницькі засоби адміністрації', які заважали швидкому ходу модернізації Росії. Трудовики були супротивниками сутності столипінської реформи - знищення общини.

Будучи прихильниками радикальних засобів, більшовики закликали маси з трибуни Думи до боротьби за поліпшення свого економічного та правового становища. Штовхаючи маси до насильства у вирішенні соціально-економічних проблем, вони перешкоджали затвердженню в Росії законнності, сприяли формуванню деструктивної психологи, мимоволі виправдовуючи репресивний курс уряду, Меншовики, не заперечуючи значення боротьби робітників, вважали за необхідне та можливе часткове рішення питань в рамках політичної боротьби з метою пом'якшування соціальної напруги. Трудовики визнавали тільки парламентські засоби роботи. Нажаль, радянська історіографія недооцінювала коректності дій меншовиш та трудовиків, що прагнули парламентськими засобами підготувати підстави для соціальних змін.

Аналіз тематики виступів представників лівої опозиції, іх запитів, законопроектів надає підстави щодо висновку про демократичну спрямованість діяльності не тільки більшовицької фракції, як вважалося радянськими дослідниками, але й меншовиків і трудовиків. Слід відзначити, що іх виступи носили не тільки агітаційний, але й конструктивний характер, бо підкріплювалися з боку меншовиків та трудовиків законодавчими пропозиціями. При активізації робітничого та селянського рухів критика лівих примушувала парламент та уряд прискорювати розробку законопроектів, що трохи поліпшували правове та економічне становище трудящих.

У третій главі - "Ліва опозиція IV Думи під час першої світової війни. Лютневої революції*- показана еволюція поглядів на війну всіх складових частин лівої опозиції, їх ставлення до уряду, революції на різних етапах соціально-політичного розвитку Росії. Війна, що почалася, розколола лівих на оборонців та інтернаціоналістів. Не обійшлося і без розбіжностей всередині кожної фракції. Проаналізувавши сутність інтернаціоналістської позиції, автор дійшов висновку, що в радянській історіографії вона трактувалась вузько. Під нею розумілося тільки ліве крило інтернаціоналістів, внаслідок чого пацифістський центр розглядався як перехідний ступінь між табором оборонців та інтернаціоналістів, не кажучи вже про правий фланг останніх. Документи свідчать, що соціал-демократи IV Думи на протязі війни визначались незмінною прихильністю інтернаціоналістським гаслам міжнародних соціалістичних конгресів. В радянській літературі на відміну від зарубіжної відсутній серйозний аналіз еволюції поглядів лівих фращій на війну. Так, аналіз документів вказус, що більшовицькі депутати IV Думи не встигли проникнутися поразництвом. Більшість депутатів меншовиків пройшли шлях вагань від пацифістського центру (липень1914р., січень1915 р.) до боку правого крила (вересень1914) і далі - до лівого крила інтернаціоналістів (вересень-листопад1915-лютий 1917 р.). Більш складну еволюцію поглядів на війну зазнали трудовики: з позицій вимушеного оборонства (липень 1914 р.) до оборонства (січень1915 р.); з переходом на позиції пацифістського центру (липень 1915р.) І далі - до лівого крила інтернаціоналістів (лютий 1916 р.). Підтягуванню до меншовицьких позицій трудовики зобов'язані О.Керенському, який, будучи есером, випереджав членів своєі фракції1. Поразки на фронтах, нездібність та небажання російського уряду вести розумну внутрішню політику

об'єднали у лютому 1916 р. ліві фракції на позиціях революційного виходу з війни та кризи. Тому ленінські звинувачення меншовиків та трудовиків у соціал-шовінізмі, соціал-патріотизмі, закріплені в радянській історіографії, не витримують критики. Але слід наголосити, що при зовнішній схожості позиція лівої опозиції IV Державної Думи відрізнялась від закликів цимервальдської лівої: перша розуміла здійснення буржуазно-

демократичної, а не соціалістичної революції. Між тим соціал-демократи та О.Керенський до вересня-жовтня 1915 p.. трудовики - до лютого 1916 р. не бажали революції в умовах війни. З листопада 1916 р. в умовах нагнітання протистояння між владою та народним представництвом, поглиблення загальнонаціональної кризи ніхто не мав сумнівів щодо її неминучості. Своїми виступами в Думі, критикою уряду ліві об'єктивно готували підстави до революції. Між тим, навіть вони не очікували революції у лютому 1917 р. Коли після революції ліві стали правлячою силою і усвідомили декларативність та нездійсненість своєї вимоги негайного припинення війни, вони відступили на позиції так званого ‘революційного оборонства* (вислів Чхенкелі).

У висновках підбиті підсумки дослідження і сформульовані загальні рекомендацій

1. Об'єктивна спрямованість програм соціал-демократів та трудовиків, на відміну від інших фракцій IV Думи, передбачала шлях революційних змін в суспільстві. Між тим передвоєнна історія IV Думи у висвітленні діяльності лівої опозиції надавала Росії шанс та можливість реформістського шляху як альтернативи резолюції'. Саме ліва опозиція своєчасно піднімала найбільш гострі питання, врегулювання яких ПОМ'ЯКШИЛО би протиріччя в суспільстві.

2. В питаннях критики внутрішньої та зовнішньої політики царизму ліва опозиція виступала одним фронтом. Причому, меншовики та трудовики з усією серйозністю ставилися до парламентської діяльності, були готові до компромісів, поступовості і послідовності в досягненні мети, цивілізованого співробітництва із своїми політичними опонентами.

3. Ліва опозиція IV Думи своєю діяльністю сприяла залученню трудящих до політичного життя, політичної культури, придбанню досвіду законодавчої роботи та вирішенню гострих соціальних конфліктів цивілізованими засобами. Цей невеликий досвід парламентаризму, аналіз помилок, до яких призводить форсування подій, може бути використаний сучасними представницькими органами влади.

Основний зміст дисертації викладений в таких публікаціях автора:

1.Ставлення революційно-демократичної опозиції до національного питання в IV Державній Думі II Український історичний збірник.-Харків, 1992.-ВЙП. 37/93.-С.135-144.

2.Ставлення революційно-демократичної опозиції' до українського питання в IV Думі //Міжнаціональні відносини на Півдні України: Історія та. сучасність: Тези Всеукраїнської наук. конференціГ.-Запоріжжя ЗДУ, 1993.-Ч.ІІІ.-С.195-199.

3.М.ІСМуранов - депутат IV Думи від Харківської губернії: до перегляду оцінки депутатської діяльності //Проблеми музеєзнавства та історичного краєзнавства: Тези наук. конференції.-Харків ХДІК, 1993.- С.63-64.

4.Еврейский вопрос в IV Государственной Думе: отношение к нему революционно-демократической оппозиции //Єврейське населення Півдня України: Дослідження і документи: Щорічник.-Запоріжжя,1994.-Вип.І-С.41-48.

6.Тактика левых на выборах в IV Государственную Думу (1912г.) // Материалы международной конференции молодых историков.-Харьков, 1994.-С.193-197.

б.Отношение социал-демократов и трудовиков к внутренней политике правительства: запросная деятельность левой оппозиции IV Думы в довоенный период (ноябрь 1912-июнь 1914гг.) II Политические партии России.История. Современность: Тезисы докладов и сообщений науч. республ. конференции.-Орел, 1994.-С.228-231.

7. К пересмотру деятельности левой оппозиции IV Государственной Думы //Материалы науч.конференции, посвященной 30-летию кафедры историографии, источниковедения и археологии ХГУ(И Астаховские чтения).-Харьков, 1994.-С.73-74.

8.Ставлення до війни лівої опозиції IV Державно! Думи//Вестник ХГУ: Сер.История.-Харьков, 1994.-№385.-Вып. 28.-С.102-112.

Э.Отношение большевистской фракции IV Государственной Думы к ленинскому лозунгу пораженчества// Европа в XX веке: Путь от войны к миру: Материалы международной науч.конференции, посвященной 50-летию окончания II мировой войны.-Харьков, 1995.-С.115-118.

Сычова В.В. Левая оппозиция в IV Государственной Думе России.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всеобщая история. Харьковский госуниверситет, Харьков, 1996.

Защищается диссертация, основные положения которой изложены в 9 научных работах. Они содержат комплексную характеристику левой оппозиции IV Государственной Думы России, ее парламентской деятельности, эволюции взглядов на войну. Представляя радикальную оппозицию режиму, левые фракции в предвоенные годы своевременностью постановки острых вопросов (рабочий.национальный, крестьянский) в Думе давали России последний шанс и возможность реформистского пути как альтернативы революции. Однако неприятие постепенности модернизации со стороны большевиков, радикализация масс, паралич власти в условиях войны исключали возможность реформаторской инициативы. Будучи не в состоянии смягчить социальные противоречия, левая оппозиция объективно способствовала революции как выходу из кризиса.

Sychova V.V. The left opposition in the 4th State Duma of Russia.

The thesis for seeking of scientific degree of candidate of historical science on spesiality 07.C0.02 - the World History, Kharkiv State University,Kharkiv, 1996.

The thesis, the main ideas of which are declared in 9 scientific publication, is defended. They include the complex characteristic of the left opposition of the 4th State Duma, their parliamentary activities, the development of their views on the war. The left groups were the radical opposition to the regime. However they gave the last chance and opportunity for the reformative way as the alternative one instead of the revolution in Russia, because they intime raised the questions (so as working, peasent and national questions) before the war. The bolshevic regection of slow modernization, the increase of radicalism of mass, the paralyses of the supreme power excluded the opportunity of the reformative initiative during the war time. The left opposition were unable to smooth over social contradictions and they promoted the revolution considering it the way out of the crisis.

Ключові слова: парламентаризм, IV Державна Дума, ліва опозиція.

Підписано до друку 4.10.1996 р. Формат 60x84 1/16

Тираж 100 прим.

AT КІПІ. Ризограф. м.Харків, 310022, Держпром,пр.Леніна,1, 6 під’їзд, 7 поверх.