автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Линейная синтагматика кинакем в консонантных группах готского языка.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Линейная синтагматика кинакем в консонантных группах готского языка."

ру й од 2 О МК'Л

Київський державний лінгвістичний університет

На правах рукопису

ВАСЬКО Роман Володимирович

ЛІНІЙНА СИНТАГМАТИКА КІНАКЕМ У КОНСОНАНТНИХ ГРУПАХ ГОТСЬКОЇ мови

Спеціальність 10.02.04 — германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теоретичної та експериментальної фонетики германських та романських мов Київського державного лінгвістичного університету

Науковий керівник — доктор філологічних наук

професор Почепцов Г.Г.

Офіційні опоненти — доктор філологічних наук

професор Перебийніс В.І.

— кандидат філологічних наук доцент Євченко В.В.'

Провідна установа — Одеський державний

університет імені І.І.Мечникова

Захист відбудеться ЗО травня 1997 року о 10 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.26.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Київському державному лінгвістичному університеті/252150, Київ, вул. Велика Васильківська, 73/.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці університету.

Автореферат розісланий 25 квітня 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради % професор М.П.Дворжецька

Об’єктом реферованої дисертаційної роботи є дво-, три- та чотирифонемні консонантні групи, реалізовані в ініціальній, медіальній та фінальній позиціях в словах готської мови.

Предметом дослідження виступає лінійна синтагматика первинних фонологічних одиниць /кінакем/ у консонантних групах готської мови, а також особливості та закономірності її реалізації.

Теоретичні положення сполучуваності приголосних фонем у давньогерманських мовах розроблені в рамках енергетичної теорії мовлення /Таранец 1981/В останні роки в працях вітчизняних вчених розглядаються тенденції розвитку фонемної структури слова та складу в історії германських та слов’янських мов /Гавриш 1994; Гремалюк 1994; Димирова 1994; Куліна, Михайлова 1994; Шульган 1994/.

На сьогоднішній день виконано ряд робіт, в яких розглядається сполучуваність фонем в термінах диференційних елементів, що трактуються як первинні фонологічні одиниці нижчого рівня інтеграції, тобто одиниці менші, ніж фонема. В цих дослідженнях автори вводять в процедуру фонетичного і фонологічного аналізу диференційні елементи, що дозволяє по-новому сформулювати закономірності сполучуваності фонем і зробити більш глибокий аналіз їх функціонування /Бондарко, Зиндер 1966; Григорьев В.И. 1962; Епизаренкова 1961; Перебийніс 1970; Полякова 1985; Alarcos Llorach 1976; Chomsky, Halle 1968; Giegerich 1995; Jakobson, Waugh 1987; Kenstowicz 1994/.

Проте синтагматика диференційних елементів як первинних фонологічних одиниць, тобто їх сполучуваність у структурі фонеми і в фонемних комплексах, ще потребує подальшої розробки.

Не виявлено на матеріалі різних мов, у тому числі й готської, особливості сполучуваності первинних фонологічних одиниць — кінакем, що складають консонантні групи початку, середини і кінця слова, не систематизовано їх основні комбінаторні моделі, які пояснювали б закономірності фонемної синтагматики, не встановлено також

типологічні характеристики функціонування системи кінакем при формуванні звукових оболонок одиниць вищих рангів у давньогерманських та інших індоєвропейских мовах.

Мета дослідження — аналіз синтагматичних відношень первинних фонологічних одиниць —кінакем, які структурують ініціальні, медіальні та фінальні готські консонантні групи, що дозволить визначити особливості й закономірності їх комбінаторики, а також дасть можливість по-новому описати механізм сполучуваності приголосних фонем готської мови.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- встановити інвентар дво-, три- і чотирифонемних ініціальних, медіальних і фінальних консонантних груп готської мови;

- аналіз лінійної синтагматики кінакем, що виконують функцію конструктивних елементів цих консонантних фуп;

- відбір і систематизація комбінаторних типів кінакем, характерних для всіх трьох позицій в готському слові;

- опис сполучуваності кінакем як фонологічного механізму, що визначає можливості об'єднання приголосних фонем готської мови.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається важливістю встановлення закономірностей та особливостей лінійної синтагматики кінакем у структурі слова, необхідністю подальшого дослідження механізму сполучуваності та несполучуваності фонем для виявлення універсальних типологічних і специфічних рис окремих мов з урахуванням законів фонологічної еволюції та взаємодії мовних підсистем.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в термінах кінакем досліджена синтагматика приголосних фонем готської мови. Саме це дослідження дозволяє запропонувати нову інтерпретацію конструктивного механізму сполучуваності приголосних фонем, що складають дво-, три- та чотирифонемні консонантні групи початку, середини та кінця готського слова.

Матеріалом дослідження послугували дво-, три- та чотирифонемні консонантні групи, що займають ініціальну, медіальну і фінальну позиції в

з

двох тисячах сорока семи готських словах. Інвентар консонантних груп готської мови складений на базі лексики порівняльного словника готської мови З.Файста /Feist S. Vergleichendes Wörterbuch der gotischen Sprache. Mit Einschluss des Krimgotischen und sonstiger zerstreuter Überreste des Gotischen. 3. neubearb. u. verm. Aufl. - Leiden: K.J. Brill, 1939. 710 S./, що

нараховує дві тисячі шістсот вісімдесят вісім слів. Дані цього словника уточнювалися за допомогою інших словників готської мови: Köbler G. Gotisches Wörterbuch. - Leiden: E.J. Brill, 1989 - 716 S. та Tollenaere F. de, Jones R. L. Word-Indices and YVord-Lists To the Gothic Bible and Minor Fragments. - Leiden: K.J. Brill, 1976 - 583 p.

Методика дослідження базується на методі дистрибутивного аналізу. Дистрибутивний критерій дозволяє врахувати всі комбінаторні типи первинних фонологічних одиниць, що є конструктивним матеріалом консонантних груп, і описати їх в термінах контрастних і гомогенних сполучень, які здатні показати тотожні та розрізнювальні відношення кінакем у лінійному, синтагматичному аспекті.

Визначення структурних взаємовідношень первинних фонологічних одиниць базується на принципі бінарності, що онтологічно притаманний системі мовних одиниць й особливо яскраво проявляється в системі лінгвістичних одиниць, що належать до нижнього рангу макросистемноі ієрархії.

Метод простого підрахунку слів дозволяє виявити частотність використання окремих синтагматичних типів первинних фонологічних одиниць і, таким чином, показати ступінь їх продуктивності в мові.

Особливість даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно розвиває теорію В.Я. Плоткіна, згідно якої первинною фонологічною одиницею є кінакема — диференційний елемент, який трактується як самостійна найменша фонологічна одиниця.

Теоретична значимість дослідження полягає в застосуванні дистрибутивного методу щодо аналізу лінійної синтагматики кінакем. В

дисертації проаналізовано існуючі підходи до вирішення проблеми лінгвістичного статусу первинних фонологічних одиниць — кінакем.

Одержані результати емпірично підтверджують положення, згідно якого фонологічні першоелементи посідають нижчий рівень в системній організації мови.

Дисертація є першою спробою розпочати дослідження синтагматики кінакем у давньогерманських мовах, що дасть можливість доповнити типологічний опис функціонування фонологічних систем та механізми сполучуваності й несполучуваності фонем в цих мовах.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що результати аналізу фонологічної структури консонантних сегментів готської мови, виконаного в термінах первинних фонологічних одиниць — кінакем, можуть бути використані в курсах порівняльної граматики індоєвропейських мов, вступу до германського мовознавства, порівняльної та історичної граматики германських мов, теоретичної фонетики й у спецкурсі з діахронічної фонології германських мов, а також при написанні курсових та дипломних робіт.

Основні положення й результати дисертації проходили апробацію в доповідях на наукових конференціях в Київському державному лінгвістичному університеті /1986 - 1996 роках/ та в семінарі з діахронічної фонології германських мов у Санкт-Петербурзькому відділенні Інституту мовознавства Російської Академії наук /Санкт-Петербург, 1993/. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теоретичної та експериментальної фонетики германських та романських мов Київського державного лінгвістичного університету.

В результаті проведеного дослідження сформульовано такі положення, що виносяться на захист:

1. Дослідження лінійної синтагматики первинних фонологічних одиниць доцільні й необхідні, оскільки вони дають змогу розкрити механізми сполучуваності й несполучуваності фонем, виявити закономірності й особливості формування звукових оболонок одиниць

вищих рангів, встановити універсальні й специфічні для окремих мов типологічні риси фонемної структури слова, морфеми, складу.

2. Лінійна синтагматика модальних і локальних первинних фонологічних одиниць — кінакем у консонантних групах готської мови залежить від позиції консонантної групи у структурі слова та складу по відношенню до складоносія, а також від морфемної структури слова.

3. Конструктивною основою консонантних груп готської мови, що виконують найбільше функціональне навантаження, є лінійні синтагматичні контрастні об’єднання модальних та локальних кінакем; комбінаторика гомогенних кінакемних сполучень можлива, проте її продуктивність у мові досить низька.

4. Реалізація кінакемних об’єднань в ініціальних консонантних групах регулюється виключно фонологічною системою мови та дією тенденції до наростання сонорності, внаслідок чого інвентар комбінаторних типів консонантних груп початку слова досить обмежений.

5. Різноманітність та багатство інвентаря фінальних і медіальних консонантних груп забезпечується варіативністю кінакемних послідовностей, комбінаторика яких функціонально підтримується морфологічною системою мови, Середина та кінець слова в готській мові є зоною взаємодії фонологічної системи мови /системи первинних фонологічних одиниць — кінакем/ і словозмінної та словотвірної системи для забезпечення оптимальних умов функціонування мови. На фонемному рівні це означає реалізацію і продуктивність таких модальних і локальних комплексів кінакем, які не були і не могли бути реалізовані на початку готського слова.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох глав з висновками до кожної з них, загальних висновків, додатку, бібліографії.

У Вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність і наукова новизна, визначаються мета, завдання і методологічна база, теоретична значимість і можливість практичного використання

результатів проведеного дослідження, виділяються об’єкт та предмет, формулюються основні положення, ідо виносяться на захист.

У Главі 1 викладено вихідні теоретичні положення про наявність у мові лінгвістичних одиниць, менших, ніж фонема, міститься критичний аналіз інтерпретації фонеми як первинної лінгвістичної одиниці, розглядаються відношення до проблеми визначення первинних фонологічних одиниць багатьох авторів і приводиться аргументація на користь самостійності фонологічного статусу кінакем — диференційних елементів, що трактуються як самостійні фонологічні одиниці.

У Главах 2, 3, 4 розглядаються синтагматичні характеристики кінакем, що складають ініціальні, фінальні та медіальні консонантні групи готської мови. Знання кінакемного складу кожної приголосної фонеми готської мови дозволяє визначити число теоретично можливих комбінаторних об’єднань кінакем. Аналіз лінійної кінакемної синтагматики в консонантних групах типових готських слів, тобто слів германського походження і асимільованих запозичень, дає можливість виявити комбінаторику кінакем, що реально існувала і була характерною для готської мови, а це сприяє виявленню її найважливіших закономірностей. Зіставлення теоретично можливих об’єднань кінакем з тими, що реально існували в консонантних групах готської мови, дозволяє вказати випадки їх лінійної синтагматичної несполучуваності, тобто нетипові та нехарактерні для консонантних груп готської мови комбінаторні об’єднання кінакем, які могли бути представлені в консонантних групах неасимільованих запозичень. Аналіз лінійної синтагматики кінакем в консонантних групах типових готських слів дозволяє виявити потенційно можливі для готської мови консонантні групи, що слугує визначенню всього конструктивного потенціалу слова в готській мові.

Викладення матеріалу супроводжується вісімнадцятьма таблицями, що демонструють закономірності кінакемної синтагматики, які регулюють сполучуваність приголосних фонем готської мови.

Дане дослідження є розвитком одного з аспектів теорії кінакем — синтагматичного, що дозволяє встановити закономірності та особливості сполучуваності й несполучуваності фонем. В дисертації аналізується лінійна синтагматика кінакем, що складають ініціальні, фінальні та медіальні консонантні групи в словах готської мови. Підсистема консонантних кінакем готської мови подається в Таблиці 1. Вона являє собою ієрархічну єдність чотирьох ярусів; підсистема

Таблиця 1.

Парадигматична система консонантних кінакем готської мови

Категорії Субкатегорії Опозиції Кінакеми

Модальна перепонна зімкненості зімкненості +

незімкненості -

проточності проточності +■

непроточності -

звукова шумності шумності +

нешумності -

сонорності сонорності +

несонорності -

Локальна активна лабіальності лабіальності +-

нелабіальності -

зацентральності зацентральності +

незацентрапьності -

пасивна задентапьності задентальності +

незадентальності -

консонантних кінакем об'єднує дві категорії — модальну та локальну, кожна з яких має у своєму складі дві підкатегорії. Модальна категорія

об’єднує кінакеми, що відображають спосіб творення перепони та звуку: перепонна та звукова підкатегоріі відповідно. Перепонна підкатегорія об’єднує дві опозиції кінакем: зімкненості та незімкненості; проточності та непроточності. До складу звукової підкатегоріі входять дві опозиції кінакем: сонорності та несонорності; шумності та нешумності.

Таким же чином структура локальної категорії складається з двох підкатегорій: активної та пасивної, що вказують на участь активних та пасивних органів мовлення в артикуляції приголосних. В локальну категорію входить розгорнута активна підкатегорія з опозиціями передцентральності /лабіальності/ та зацентральності, причому остання охоплює в ролі субстантної реалізації своєї позитивної кінакеми палатовелярну та фарингальну зони. Дві позитивні активно-локальні кінакеми сполучаються у структурі лабіо-велярних приголосних фонем к”, к Пасивна підкатегорія має у своєму складі одну опозицію зацентральності /задентальності/, позитивна кінакема якої входить до структури проточних приголосних фонем ї, г, г. Як активні, так і пасивні локальні опозиції кінакем орієнтовані на природний центр артикуляції, що створюється язиком як активним органом та задентальною зоною як пасивним органом.

Для опису комбінаторики кінакем в консонантних групах необхідно перш за все визначити їх суттєву рису, що відрізняє синтагматичні відношення кінакем у межах фонеми від їх комбінаторики між сусідніми фонемами. Консонантні кінакеми можуть утворювати в системі як контрадикторні опозиції — зімкненість / незімкненість, так і контрарні — зімкненісіь / проточність. В рамках фонеми кінакеми, як правило, сполучаються одночасно. Серед одночасно сполучуваних кінакем у фонемі може бути тільки одна кінакема із контрадикторної опозиції. У Таблиці 2 подається кінакемна матриця приголосних фонем готської мови.

Сполучуваність кінакем між фонемами, на відміну від їх одночасної /нелінійної/ сполучуваності у фонемі, здійснюється в лінійній послідовності: у консонантній групі гр, наприклад, лінійна реалізація

Таблиця 2 Кінакемна матриця приголосних фонем готської мови

Фонеми

Кінакеми Р 1 к к" Г 0 ь ь V СІ а 2 9 т п ч \л/ г 1 І

зімкненість + + + + + + - + + + + - - - -

проточність - - - - + + + + + + + + - - - - + + + +

шумність + + + + + + + + + + + + +

сонорність + + + + + + + + + +

лабіальність + - + + _ - + + - - - + - _ + - . -

зацентральність - + + - - + + - - - + - - + - - - +

задентальність 0 0 0 0 0 - + 0 0 0 - + 0 0 0 0 0 + - 0

позитивних перепонних кінакем може бути описана як проточність/ зімкненість, а в негативних — як незімкненість / непроточність. Лінійні реалізації позитивних кінакем у таких випадках одночасні з лінійними реалізаціями негативних кінакем.

Для опису лінійної міжфонемної синтагматики консонантних кінакем вводиться термін “контрастне сполучення“ /контраст/, тобто сполучення двох рівно- або різнознакових кінакем, що утворюють в системі контрарну або контрадикторну опозиції, і “гомогенне сполучення“ /гомогенність/ — сполучення двох рівнознакових однорідних кінакем. Таким чином,

синтагматичні типи модальних кінакем у консонантній групі ер можна визначити як перепонний контраст проточність / зімкненість та звукову гомогенність шумність / шумність. Кожна приголосна фонема готської мови має у своєму складі певний набір кінакем /див. табл. 2/, знання якого дозволяє визначити число їх теоретично можливих комбінаторних типів.

У словнику З.Файста виявлено тридцять дві двофонемні ініціальні консонантні групи:

рг Ьг Іг СІГ кг к"г дг и Ог Ьг \«г

рі Ы кі ді ТІ 01 Ы ЗІ \«І

гіу/ Б\«

Ьп кп Ьп БП

зпп

зр

Бк

Інвентар двофонемних ініціальних консонантних груп /ІКГ/ дозволяє визначити ті синтагматичні типи кінакем, які реально існували в типових готських словах і тому є характерними для готської мови. Це, у свою чергу, дає можливість сформулювати основні закономірності сполучуваності кінакем в ІКГ.

У двофонемних ініціальних консонантних групах реалізовано вісім комплексів модальних кінакем /КМК/, тобто об’єднань модальних перепонних та модальних звукових кінакем /табл. З/.

При реалізації в ІКГ готської мови перепонних контрастів зімкненість/ проточність та проточність / зімкненість, перепонних гомогенностей зімкненість / зімкненість та проточність / проточність, у звуковій підкатегорії реалізовано лише три комбінаторних варіанти: звуковий контраст шумність / сонорність, звукові гомогенності шумність/

шумність та сонорність / сонорність. Звуковий контраст сонорність/ шумність в готській та й в інших давньогерманських мовах не реалізований. На заборону його реалізації вплинула тенденція до наростання сонорності в міру наближення до наголошеної голосної фонеми. Тому таке синтагматичне об'єднання позитивних звукових кінакем усувається з арсеналу засобів формування звукових оболонок лінгвістичних одиниць вищих рангів.

Таблиця З

Комплекси модальних кінакем двофонемних ініціальних консонантних груп готської мови

Комплекси модальних кінакем

Кінакеми КМК 1 КМК 2 КМК 3 КМК 4 КМК 5 КМК 6 КМК 7 КМК 8

зімкненості +- +- ++ -+ -+

проточності -+ -+ ++ +- +- -н-

шумності +- +- +- +- +- ++ —

сонорності -+ -+ ++ ++ -+ -+ — ++

консонантні групи рг рі кг кі Хг Хм к"г кп Ьг Ы сіг дг сіу/ ді Ьп \х Л 0г 01 6« Ьг ІіІ sw БІ БП БГП Ип эр БЇ Бк wl

Найбільш продуктивними в ІКГ готської мови є об’єднання перепонної гомогенності проточність / проточність зі звуковим контрастом шумність/ сонорність (КМК 5): /г,/І, вг, ві, Ого, кг, М, ¡іи, в/, напр., /го/)в, І>гт, 1)іоаМ, кгаик, Маі/з, зіеіі^в, вгоагів, /гата^сів, ^¡іиИап, І)іиа5иі)а\ перепонний контраст зімкненість / проточність зі звуковим контрастом шумність/ сонорність (КМК 1, 3): рг, рі, ії, ко, кі, кг, к^г, Ьт, Аг, Ы, $І, £г, ¿гу, напр.,

praggan, plat, krusts, twos, triu, klismo, qrain in iba, trauan, twalib-wintrus, brufys, dragk, blinds, gramst, dwals, brofrar, drusun, blotati, gramjan, brofyrahans, drugkanei, glaggwaba, grundu-waddjus\ перепонний контраст проточність / зімкненість зі звуковою гомогенністю шумність / шумність (КМК7): sр, st, sк, напр., spill, staffs, skohs, spinnan, stainjan, skaf)is, spcdiza, stiurjan, scapia.

Внутрішньофонемна комбінаторика модальних перепонних кінакем у готській мові реалізується в двох варіантах, а внутрішньофонемна комбінаторика модальних звукових кінакем — в трьох варіантах /див. табл. 2/, отже, теоретично можливе число внутрішньофонемних комбінацій модальних перепонних і звукових кінакем — шість, а число теоретично можливих міжфонемних об’єднань модальних перепонних й звукових кінакем — тридцять шість. Таким чином, готська мова використовує лише незначний потенціал кінакемних модальних комплексів /КМК/— вісім із тридцяти шести.

Сполучуваність локальних кінакем в приголосних фонемах регулюється іншими правилами, ніж комбінаторика модальних кінакем. У двофонемних ІКГ зареєстровано шістнадцять комплексів локальних кінакем /КЛК/ зі ста сорока чотирьох теоретично можливих. Лінійна синтагматика локальних кінакем у двофонемних ініціальних консонантних групах готської мови описується в термінах рівно- та різнознакових контрастів та однієї локальної гомогенності:

1/ лабіальність / задентальність та його дзеркальне відображення: рт, fr, br, wr, sp, sw, srn ;

2/ зацентральність / задентальність та його дзеркальне відображення:

кт, hr, gr, k°r, sk ;

З/ лабіальність / нелабіальність та його дзеркальне відображення: pl, fl, bl, wl, bn, tw, 6w, dw;

4/ задентальність / незадентальність та його дзеркальне відображення:

зп, ві, ії, От, Аг ;

5/ зацентральність / незацентральність:

М, кі, %1, кп, кп;

6/ локальна гомогенність негативних кінакем:0/.

Як модальні, так і локальні кінакеми створюють певні синтагматичні об’єднання всередині консонантної групи і тим самим визначають особливості сполучуваності консонантних фонем початку готського слова.

Аналіз сполучуваності модальних і локальних кінакем в ініціальних консонантних групах готської мови показав: важливою закономірністю, що регулює синтагматику кінакем у двофонемних ІКГ, є реалізація в них хоча б одного контрасту / модального перепонного, модального звукового чи одного локального/; у двофонемних ІКГ можливе об’єднання модальних кінакем у два контрасти /перепонного і звукового/; гомогенні об’єднання кінакем зустрічаються рідко; гомогенності позитивних локальних кінакем відсутні взагалі; кінакемні контрасти не відрізняються значною варіативністю, що на фонемному рівні виражається в наявності порівняно небагатого в кількісному відношенні інвентаря готських ІКГ.

В ході дослідження встановлено інвентар двофонемних фінальних консонантних груп /ФКГ/, який нараховує сімдесят п’ять сполучень приголосних: гр, тЬ, ії, пі, г$, т/, гО, Г!,, гИ, пп, пі, Ір, И, М, І%, І/, 10, Із, Ік, II, Іти, тЬ, ті, т/, та, тг, г,іт, пЬ, пА, пк, пО, пв, пг, пп, г ¡к, г/к'", т$, гия, А, {з, Оз, Оп, 01, Ог, 5і, зк, її, ьп, гсі, гп, гі, М, кї, кп, кі, кти, рз, Ьз, Ьп, Ьг, {ї, її, Аз, сію, Аг, кз, кп, кт, к'"з, ціп, £п, %1, %г.

В результаті аналізу двофонемних ФКГ зареєстровано двадцять чотири комплекси модальних кінакем /КМК/. Найпродуктивнішим комбінаторним типом модальних кінакем є зімкненість / проточність та сонорність/ шумність: т/, те, пз, пв, напр., типі), цитз, /іт/, вию, цепе, Уігаіпз, /иІ$іпв, іпайгдіпз, пазеіп5, %а-Игаіпеіпч, а/іитат, и/-1таішеіпз, тіА]а-зреішапв, ип-^а-киват, кіе^пі-віакеіпз, а/Іга-апазІоАеіпз, а/-зкіиЬапАапз, и/аг-Наизеіпз. Значною частотністю характеризуються також такі

об’єднання кінакем, як зімкненість / проточність, шумність / сонорність; проточність / проточність, сонорність / шумність.

У двофонемних фінальних консонантних групах у порівнянні з ІКГ лінійна реалізація модальних кінакем відзначається помітно більшою варіативністю, що безпосередньо позв’язано з варіативністю хронологічних реалізацій звукової кінакеми тону — кінакеми сонорності. Якщо в ІКГ вона реалізована виключно перед вершиною складу, то в занаголосній частині слова в готській мові такої жорсткої регламентації послідовності кінакем звукової підкатегорії не спостерігається. На фонемному рівні це означає, що сонорні фонеми могли входити до структури ФКГ в ролі як перших, так і других сегментів.

У фінальних консонантних групах реалізовано двадцять чотири комплекси локальних кінакем /КЛК/. З шістнадцяти комплексів, реалізованих в ініціальних консонантних групах, у ФКГ зареєстровано п’ятнадцять. Решта дев'ять комплексів характерні лише для фінальної позиції. Лінійна синтагматика локальних кінакем у двофонемних фінальних консонантних групах описується в термінах рівно- та різнознакових контрастів, гомогенностей локальних кінакем:

Контрасти

1/ задентальність / лабіальність та його дзеркальне відображення: тЬ, гр, г/, пп, Ьг, Ьз, рї, /з, іиь, те, шг;

2/ задентальність / зацентральність та його дзеркальне

відображення:

гк, ьк, і)к4', %г, gs, кг, кв, Нб, ;

З/ задентальність / незадентальність та його дзеркальне

відображення:

ПІ, ТО, 2СІ, 2/, Г(, ТП, ЇИ, 2П, СІГ, ¿5, вт, вв, І5, П5, П2, ÍS ;

4/_______зацентральність / незацентральність та його дзеркальне

відображення: ----- ----

$1, М, кп, $п, gt, Уіп, М, 1$, ІИ, пк;

5/ лабіальність / нелабіальність та його дзеркальне відображення:

Ьп, ті, /І, сію, Ір, І/, Ію;

6/ зацентральність / лабіальність: кш, %т .

Гомогенності 1/ лабіальність / лабіальність: тЬ, т/, тт ;

2/ зацентральність / зацентральність:

З/ задентальність / задентальність:

ге, ;

4/ локальні гомогенності негативних кінакем:

И, Оп, Н, пв, псі, пі, пп, Ісі, їв, II, ві.

Дослідження синтагматики модальних і локальних кінакем у двофонемних фінальних консонантних групах готськоТ мови показало, що їх конструктивну основу складають переважно контрастні сполучення модальних і локальних кінакем; у порівнянні з синтагматикою кінакем в ІКГ модальні та локальні контрасти в ФКГ характеризуються більшою варіативністю, внаслідок чого інвентар двофонемних ФКГ в кількісному відношенні значно більший від інвентаря двофонемних ІКГ; гомогенні об’єднання кінакем можливі, але їх функціональне навантаження значно нижче, ніж у контрастів.

При встановленні інвентаря двофонемних медіальних консонантних /МКГ/ груп було виявлено сто шістдесят чотири сполучення приголосних. Чотирнадцять МКГ тотожні ініціальним консонантним групам: рг, ЬІ, Іг, ки, кг, /г, /І, Сґм, кг, зі, яи, пп, вт, зр, и>1;

Сорок одна МКГ аналогічна фінальним консонантним групам: тт, тЬ, пп, псі, пі, пк, пв, П5, щ, т\к, ф'", тт, тп, гр, тЬ, ті, ті, г#, г/, тв, тк, г$, II, Іги, Ір, її, Ш, 1%, І/, їв, Ш, їв, ї5, %п, /в, /І, Оп, кз, М, хсі, гп.

П'ятнадцять МКГ мають місце як в ініціальній, так і в фінальній позиціях: в!, вк, бп, Ьп, Ьт, <1т, сію, кп, кг, %г, gl, От, 01, кп, кі.

Дев’яносто чотири консонантних групи відмічені тільки в медіальній позиції:

тп, mw, mr, ті, mj, тр, mg, пт, ти, пт, ni, nj, nb, ng, п k“nf, nh,

nhw, wj, тт, rw, rv, rl, rj, rk, rlF, rz, Im, In, lj, Ib, Ik, sf, sO, sh, stí", sb,

sd, sg, sif, sr, sj, pn, pt, pj, bb, bd, bw, bj, tt, tg, tm, tn, tj, te, tz, th, dg, dh, dj, kk, kd, kO, km, kj, gd, gf, gw, gj, ff, fO, fh, fhw, fb, fd, Jk, fg, fm, fn, fw, fj, 06, Of, Og, Bj, hh, hO, htti, hj, hu’j, zg, zm, zw, zj.

В результаті аналізу лінійної синтагматики модальних кінакем у двофонемних МКГ зареєстровано двадцять дев’ять комплексів модальних кінакем /КМК/. Найпродуктивнішими комбінаторними типами об’єднання модальних кінакем у позиції середини готського слова є: зімкненість/ зімкненість, сонорність / шумність —mb, mg, nb, nd, ng, r¡g, mp, nt, nk, nk“, f]k, T]kw, напр., wambu, fram-gahts, un-bi-maitans, af-grundifya, riugo, un-wcniggo, ano-trimpan, íinteins, nn-kunja, un-qcf)s, drugkans, sigqan; зімкненість / проточність, шумність / сонорність—рт, tr, tm, kr, kl, pj, tj, kj, bl, br, bw, bj, dr, dw, dj, gr, gl, gj, gw, напр.,ana-praggan, wúna-triu, tmtrarkes, weitwofys, akran, ainakla, daupjan, af-slaupjan, fetjan, sokjan, gibla, obraba, twalib-wintrus, hleibjan, sibja, fadreiti, ga-skadweins, weitwodjan, ga-ligri, aglifja, augjan, bidagwa\ проточність / проточність,

шумність / сонорність — }т, fl, fw, fj, вг, 01, Ow, Oj, hr, hl, hj, hwj, sr, si,

sw, sj, напр., uf-rakjan, af-linnan, af-walwif)S, wifyra, maljleins, fijat/wa, nifyjis, swaíhra, ga-hlaiba, aurahjons, us-runnan, us-luneins, us-walteins, nasjan; проточність / зімкненість, шумність / шумність — ft, fk, ht, sp, st, sk, зГ, fb, fd, fg, Og, sb, sd, напр., aftumists, uf-kunlji, nahta-mahts, waíla-spillon, us-huísta, and-hruskan, laus-quifyrs, uf-bauljan, af-dai¡jan, uf-gairdan, m H}-garda-waidjus, us-baugjan.

При аналізі синтагматики локальних кінакем двофонемних медіальних консонантних груп /МКГ/ встановлено, що їх сполучуваність характеризується найбільшою з усіх позицій варіативністю: зареєстровано тридцять комплексів локальних кінакем /КЛК/. З шістнадцяти комплексів, що виявлено в ІКГ, у медіальній позиції

реалізовано п’ятнадцять, а з двадцяти чотирьох Ю1К, відмічених у фінальній позиції, в медіальних консонантних групах реалізовано двадцять три.

Лінійна синтагматика локальних кінакем у двофонемних МКГ характеризується рівно- та різнознаковими контрастами, гомогенностями позитивних та негативних локальних кінакем.

Контрасти

1/ лабіальність / задентальність та його дзеркальне відображення:

рг, Ьг, /г, /5, тг, ар, ьЬ, в/, ьт, яи, гт, тгм, пп, гш, го, гр, гЬ, г/;

2/ лабіальність / зацентральність та його дзеркальне відображення: т$> тІ> ЮІ> V]' Д< А1’ ЇІ> кт, кт, ;

З/ зацентральність / задентальність та його дзеркальне відображення:

кг, $г, кг, кч, гк, гк, гу, ї/с, йЬ, у, 2£, 2/ ;

4/ задентальність / зацентральність:

ї /і1", г/Г;

5/ лабіальність / нелабіальність та його дзеркальне відображення: тп, рі, рп, Ьп, /І, /п, ті, гі’І, Ы, Ы, }І, /в, іїп, ки, пт, пи>, пЬ, п/, вги, в/, &о, Іт, Іт, Ір, ІЬ, І/;

6/ зацентральність / незацентральність та його дзеркальне

відображення:

кі, $1, кі, кО, ко, М, %іі, кп, $п, Іт, кі,

0%, 0/, іі$, сік, сі), Ік, І§, Ік, //, пк, п$, пк, пtg, №, (/;

7/ задентальність / незадентальність та його дзеркальне відображення:

бі, яи, гп, ті, т, гО, гсі, гі, іО, яі, ні, гА,

Іт, f2/ пг, п$, Ог, ¡¡г, к;

8/ незацентральність / зацентральність:

пк", пк";

Гомогенності 1/ лабіальність / лабіальність:

/И“, тт, тій, тр, тЬ, Ъш, ЪЪ, /т, /о, /Ь, //;

2/ зацентральність / зацентральність: к"/, т\кш, т]к, т£, кк, Щ, Ш ;

З/ задентапьність / задєнтальність:

5 г, ь'э, гг, ге, гг ;

4/ гомогенності негативних локальних кінакем:

Іп, И, Оп, пі, пО, псі, 16, пп, пі, Ы, Н, 06, 61, 10, Ісі, II.

Аналіз лінійної синтагматики модальних і локальних кінакем у двофонемних медіальних консонантних групах готської мови показав, що для них характерна комбінаторика кінакем, яка виражена модальними і локальними контрастами, що слугують конструктивною основою двофонемних ФКГ та ІКГ, внаслідок чого частина медіальних груп виявляється ідентичною двофонемним фінальним та ініціальним сполученням приголосних фонем; значна частина двофонемних МКГ, що характерні лише для середини готського слова, побудована за існуючими в ФКГ та ІКГ моделями комплексів модальних і локальних кінакем; функціональне навантаження гомогенних об’єднань кінакем незначне.

В три- і чотирифонемних консонантних групах слів готської мови реалізуються, як правило, кінакемні об'єднання, що зареєстровані в двофонемних сполученнях приголосних. Синтагматика кінакем у трифонемних ініціальних консонантних групах детермінує їх структурні особливості: можливість виділення в кожній з них двох сполучень приголосних фонем. В три- і чотирифонемних ФКГ реалізуються з основному кінакемні об’єднання, характерні для двофонемних ФКГ та ІКГ; переважна більшість трифонемних ФКГ закінчується проточною фонемою /5 /, яка виконує функцію словозмінного форманта. Три- і чотирифонемні медіальні консонантні групи побудовані за моделями комбінаторних типів модальних і локальних кінакем, що зареєстровані в двофонемних МКГ.

Результати аналізу дозволяють зробити такі висновки:

1/. Визначальним моментом лінійної синтагматики кінакем в ініціальній позиції, що зумовлює реалізацію модальних кінакем перепонної підкатегорії, є спосіб об’єднання кінакем звукової підкатегорії. Наслідком такої жорсткої регламентації хронологічної послідовності звукових кінакем є найменший порівняно з ФКГ та МКГ інвентар двофонемних ініціальних сполучень приголосних. Саме тому не реалізується на початку готського слова звуковий контраст сонорність/ шумність як такий, що знаходиться безпосередньо в позиції перед складоносієм. Модальна перепонна гомогенність проточність/ проточність, об’єднуючись зі звуковим контрастом шумність / сонорність і звуковою гомогенністю сонорність/ сонорність, має в готській мові найбільшу частоту використання /сімдесят п'ять та двадцять один відсоток відповідно/.

2/. Позиція кінця слова представлена такими синтагматичними типами модальних кінакем, які не були і не могли буги реалізованими на початку слова. Велике поширення серед сполучень приголосних в цій позиції мають звукові контрасти сонорність / шумність і гомогенність шумність / шумність, загальна частота використання яких становить сімдесят вісім відсотків. Реалізація вказаних комбінаторних типів кінакем підтримується морфологічною системою готської мови. Найпродуктивнішими комплексами модальних кінакем у двофонемних ФКГ є перепонний контраст зімкненість / проточність і звуковий контраст шумність / сонорність, а також перепонна гомогенність проточність/ проточність і звукова гомогенність шумність/ шумність.

З/. Двофонемні медіальні консонантні групи представлені найбільшою кількістю комбінаторних типів модальних кінакем. На варіативність лінійних реалізацій модальних кінакем в серединній позиції слова впливають також і такі фактори, як неодноскладовість та неодноморфемність слова в готській мові, префіксація та суфіксація, складення основ. Частота кінакемних модальних комплексів в медіальній позиції розподілена майже рівномірно; це пояснюється тим, що і

медіальна, і фінальна позиція в слові є ареною взаємодії різних мовних підсистем, рівнодійна яких спрямована на оптимальне структурування, розрізнення і функціонування кінакем у мовних одиницях.

4/. Лінійна синтагматика локальних кінакем у двофонемних консонантних групах готської мови представлена рівно- і різнознаковими контрастами, а також гомогенностями негативних і позитивних кінакем. Найбільша варітивність комбінаторних типів локальних кінакем, як і модальних, виявлена в медіальній позиції /дванадцять локальних контрастів і чотири гомогенності/; найчастотнішим способом хронологічної послідовності локальних кінакем у двофонемних медіальних консонантних групах є об’єднання у структурі сполучень приголосних лише негативних кінакем /двадцять відсотків/. У двофонемних ініціальних консонантних групах не реалізована жодна гомогенність позитивних локальних кінакем; частота контрастів становить дев’яносто шість відсотків. Спосіб об’єднання кінакем регулюється виключно закономірностями початку складу.

5/. У три- та чотирифонемних сполученнях приголосних готської мови реалізуються модальні перепонні й звукові, локальні активні й пасивні контрасти кінакем, характерні для двофонемних консонантних груп, що дає можливість виділити в їх структурі дві або більше консонантних груп.

6/. Дослідження лінійної синтагматики, аналіз і систематизація основних комбінаторних типів кінакем, що слугують конструктивними елементами консонантних груп готської мови, дозволяє описати закономірності сполучуваності приголосних фонем і виявити причинну зумовленість цих закономірностей. Проведене дослідження дає можливість стверджувати, що варіативність кінакемної синтагматики спричинює різноманітність і багатство інвентаря консонантних груп

готської мови___

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

1.0 фонемной оболочке морфемы // Изучение динамического аспекта сегментных и супрасегментных единиц звучащего текста: Сб.

научн. трудов. - К., 1988. - С. 131-137.

2. Quest for the Ultimate Language Units // IATEFL-Ukraine Newsletter. -1996. - № 6. - P. 8-9.

3. Proto-Indo-European Occlusive Consonants and Their Diachronic Transformations in Common Germanic // Studies in Communicative Phonetics and Foreign Language Teaching Methodology. - Kyiv, 1997. - P. 14-17.

4. The System of Consonants and the Paradigmatic System of Kinakemes in Gothic // Studies in Communicative Phonetics and Foreign Language Teaching Methodology. - Kyiv, 1997. - P. 31-32.

5. Consonantal Clusters in Gothic // lATEFL-Ukraine Newsletter. - 1997. -№ 7. - P. 25-27.

Анотація

Васько P.В. Линейная синтагматика кинакем в консонантных группах готского языка. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 — германские языки. Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 1997.

Предметом исследования является линейная /межфонемная/ синтагматика первичных фонологических единиц /кинакем/ в консонантных группах готского языка, особенности и закономерности ее реализации.

Анализ синтагматических типов модальных и локальных кинакем готского языка показал, что их конструктивную основу составляют преимущественно модальные /преградные и звуковые/ и локальные /активные и пассивные/ контрасты; гомогенные сочетания кинакем возможны, но их частота значительно ниже.

Vas’ko R.V. The Linear Syntagmatics of Kinakemes in the Consonantal Clusters of Gothic. Thesis /manuscript/ for the Candidate Degree in Philology, in Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 1997.

The object of investigation is the linear /interphonemic/ syntagmatics of the ultimate phonological units — kinakemes in the consonantal clusters of Gothic, peculiarities and regularities of its realization.

The analysis of the syntagmatic types of modal and locational kinakemes of Gothic has shown that their constructive basis is formed mainly by the contrastive combinations of modal /obstructional and phonal/ and locational /active and passive/ kinakemes; homogeneous combinations of kinakemes are possible but their frequency is much lower.

Ключові слова /key words/: кінакема, фонема, опозиція,

парадигматика, синтагматика, лінійність, категорія /модальна, локальна/, підкатегорія /перепонна, звукова, активна, пасивна/, кінакемний комплекс, комбінаторний тип, частота, (kinakeme, phoneme, opposition, paradigmatics, syntagmatics, linearity, category /modal, locational/, subcategory /obstructional, phonal, active, passive/, kinakemic complex, combinatorial type, frequency).