автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Лингвистическая модель испанской диалогической речи: принципы грамматического построения диалогического текста.
Полный текст автореферата диссертации по теме "Лингвистическая модель испанской диалогической речи: принципы грамматического построения диалогического текста."
ПГ8--0Й
Кглрсыцш лгспверсшет т. Тараса Шепчет;л
- 8 опт .адь '
На правах рукопису УДК 806.0:801.5
ГЕТЬМАН Зоя Олекс11Вна
Л1НГВ1СТИЧНА МОДЕЛЬ 1СПАНСБКОГО
Д1АЛОГ1ЧНОГО МОВЛЕННЯ: ПРИНЦИПИ ГРАМАТИЧНО! ПОБУДОВИ АIА Л 01' IЧ Н О Г О ТЕКСТУ
Спецыльшсть: 10.02.0i - романсьх! мови
АВТОРЕФЕРАТ
днсертацй ;ю здобуття паукового ступени доктора фиолоп'ппп? наук
Кшв 1996
Дисертащею с рукопис.
Робота виконана на кафедр1 теорп та практики перекладу романських мов Кшвського университету im. Tapaca Шезченка.
Науковий консультант •
Офщшщ опонецш
Прог.1дна установа:
академгк АН Braqoi школи Украйм, доктор фьнолопчких наук, професор ЧЕРЕДНИЧЕНКО O.I. доктор ф!ло \опч!шх наук, професор ПОМ1РКО P.C. доктор ф1лолопчзшх наук, професор РИЛОВ Ю.О; доктор ф1лолопчннх наук, професор КРЮЧКОВ Г.Г. Ки'шсышй державний лштсшчний унгверситет
3 ахи ст в1дбудеться
1996р. о 10 год. на зааданш
спещал1зовашш ради Д 01,01.09 при 1Сишському университет! ¿м, Тараса Шевчеыка за. адресою: 252033j м;Киш, бульвар Тараса Шевченка. 14, актовий зал.
3 дисертащсю можна озпайомитися' в науковш- бхблютещ утверситету (Kmlb, вул. Володимирська, 5Б), '
н о " ^ "
Автореферат ромсллио " " 1996р.
Вчешш секретар спещалиованоТ ради кандидат фиолопчних наук,
доцент Белова А. Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Реферовану дис.ертащю присштчено вквченню загально-теоретичних питань кпанського розмовного мовлення, ^малопчного тексту як конструкту розмовного мовлення 1 як своер1дшя тдеистеми тексту та його конструктивних одиниць. У робот! дослЦжуються граматика д^алспчного тексту та и одиниц!, шшлеш на п«11 тр4ДИЦ1йоного сшггаксису. Анал1э кпанського розмовного мовлення 1 Д1 алогичного тексту в граматичному аспект! дозволив виявиги системность граматичних (синтакситних) одиниць у межах 1снуючо1 модем кпанського розмовного мовлоння, яка репрезентуеться д^алопчним текстом. Усе це сприяло вид1\енню нового разделу синтаксису тексту в межах текстолшгаспош -1нтеракц10нальн01 грдматюси, що виникае на грат тродшпйного, сти-мсшчного та експресивного сингаксису.
Актуальюсть теми. У зв'язку з появою текетолшгшспгки як екремо! галуз1 мовознавстви, що за своею суттю с пперсинтаксисом, эакономфним видаеться функцюналышй шдх1д до тлумачеюш тдомих могших одиниць, а через те нових вид)в граматик, яи неминуче шдштопхуються В1Д трядшпйного синтаксису. Саме завдяки цьому нам эдаеться можливим розглядатн традиц)шшй синтаксис як потетийну основу для сгапаксично! дериваци. Розроокл I еоретичних основ 1спанського д!алопчного мовлення та граматики дюлопчного тексту лише починаеться 1 названа галуэь школи не виячалася кома\ексно як шдповЦна система упорядкованих одиниць. ¡нтеракцюнальний шдх!д до теоретичного виачення мови як анаково! системн в1дкривае перспективи для комплексного досл1д;кення юшшського д1алопчного мовлення, текстуально оргамзованого у межах композитйного стандарту ■ д1алопчного тексту. Поява окремих публжацШ, присвячених
¡спанському розмовному синтаксису (М. Крьядо де Валь, А. Нарбона Х1менес, А. Вкара Таусте, окрем1 розд1ли праць В. Байнхауера), поглиблюють знания про кпанське ¿цалопчне мовлення у теоретичному 1 практичному аспектах. Теоретичне осмислення текстовог оргатзацп юпанського д1алопчного мовлення, виэначення законом! рностей функцюнування сингаксичних одиниць 1спансько'1 . мови у простор! д1алопчного тексту, послЦовне розмежування текстових одиниць та граматичних одиниць ддалопчного Фексту й IXия корелящя, розгляд специф1чних усталених Л1нгв1стичних явгац у граматиц! д1алопчного тексту эдшснюеться у межах нового виду кпансько! граматики - шгеракцюнальшп. Кошекстова за своего суттю, ця граматика дозволила внявити певну системность у мовленнешй реалЬаци одиниць традиц^йного с1штаксису у межах дгадичного сшлкування. Ширше, завдяки розкрштю мехатзму стандартизацп нереченневих побудов граматики дхалопчного тексту, вона сприяла проведению кодифшаци ¡спанського л!теротурного розмовного мовлення на р1вш граматики, Отже, об'ект дооидження е комплексним 1 эазначеним у назв1 днсертацн: ¡сцанське розмовне мовлення у д1алопчному тексп як конструкт! диалог! чно! форми сшлкування, який мае певну граматичну побудову.
У прикладному аспект! отримам теоретичш результата дозволяють розглядати д1алопчну комунжащю як д1адичну мовленневу д1яльтсть. К основу складас реплшування; вона спираеться на архггектошчну 1 комуткативно-мовленневу шдсис-
о
теми д1алспчного тексту 1 зумовлюе сиятаксичш побудови та 1хнго комушкьтивну спрямовашсть. Тим самим визначаеться поведшка комушкаштв 1 граматичне оформления д1алопчно1 комушкаци у композшцйному стандарт! мовлення, яким е ддйлопчний текст, У -
зв'яэку з Ц11М ша час вивчения 1спанськ01 мови як шо земно! и умовах штучно створюваних комуткативних ситуаций знания правил узгоджуваносп граматично! комушкативно1 едносп конституен'пв Д1алопчного тексту е обов'язковим для устшжм комугакаци шляхом ■здоезпечогпш зв'язиостт вглх гпдсистем д1алопчного тексту. Практич-не застосування результатов досллдження може використовуватися в практпц] викладання 1спансько'1 мови за умови комунжатипного подходу до викладання ¡ноземних мов, при укладанш шдручниюв та учбових поабниюв. Широкий спектр порушених проблем, пов'яза-пий з ргзними галузями лшпзктики (граматикою, лексиколопею, спшстикою, сопюлйгттнстикою), та нетрадшпйна методика аналгзу д|алопчного тексту дозполяють викорнетовувати отримаш еисновки И" плыш у Б1дпотдних мовошавчих курсах 1 спецкурсах, а й у гужжних з лнпвктнкою днсциплшах • теори мовленнсво'1 д1яльно с.п, герменевтиць Таким чином, комплекс!ге,досл1джепня гаьшсько ю розмовного мовлення у межах композицшного стандарту д!алопч ного тексту видасп.ся новим 1 актуалышм для мовознавства як у теоретичному, так I в практичному плат.
Основною метою проведенного досллджешш с комплексне штечешш системно-функцюнальних зи'язюв граматичких одиниць, яю функщонують у простор! д1алопчного тексту, корелюють з його В1ЛП0В1дними одиницянн 1 шдлягають модицлкацнгм стосошго його шдсчсгем у межах нового розд1лу текстол^нтспжи - ¡нтер-акг(1опально'1 граматики. Для досягнення поставлено! мети роэ-п'язуеться ряд конкретних завдань.
Заедания зт-алыюгеоретичпого плану.
1. Визначити мгсце ¡спанського розмовного мовлення як оснопн д1алопчного тексту в систем! пол]функцюнально1 ¡спансько! мови.
2. Зктавити критерп кодифшаци 1спансько'1 мтературно! мови та ¡спанського литературного роэмовного мовлення.
3. Подати д1алопчний текст як гадсистему тексту э урахуванням ангропоцентричного та пггеракщонального характеру мовлення.
4. Проанал1зувати загальт тенденци структурно-смислово! схеми д1алопчного тексту, виявити його текстов! одинищ.
5. Виявити можливоеп ¿нтеракщонально? структура /уало-пчного тексту у межах його граматики, визначити одиниц! граматики ¿далопчного тексту.
6. Дос.л1дити специфжу формування одиниць 1Нтеракд1онально1 граматики, переглянути 1 розширити поняття про суть таких явищ, як предикативгасть 1 емпсис, яга е досигь важливими для формування одиниць 1нтеракц1онально1 граматики.
Завланш конкретно аосманицького плану:
1. Розкрити в 1нтеракц1 ональтй граматищ елементарш перетворення 1 спанського словосполучення I речения.
2. З'ясувати структурш особливос л таких одиниць !нтер-акщональжм граматики, як /далог!чна макрофраза 1 фразема, та мехашзм иснього утворення.
3. Виявити системш взаемозв'яэки речения ! фраземи як синггаксичного деривата.
4. Розмежувати одиншзр мови й Одинищ мовлення в межах шгеракщонально! граматики.
5. Роз'еднати текстов! г грамапяш одинищ ддалопчного тексту.
Нвукова новизна робота полягас в тому, що /далопчний текст
як продукт мовленнево! комушкацн тлумачитьсп з позици /цалопчносп мовленнево! ^яльносп: у д!алопчиому текст! ф!ксуеться Й екашкуеться загальнотекстова категор!я /Далопчносп. яка не
може бути эведеною до окремса категорц адресативност1 \ яка шдтворюс бшаправлегасть тексту. Конкретно наукова новизна визначаеться такими положениями:
- визначено новий розди текстомнгастики Ьггсракцюнольну граматику. яка эаймаеться вивчеиням мехатзму кореляцн. мовиих одиниць у структурно смислов1Й схем1 Д1алопчного тексту;
• виявлено специф^чн! единиц! ¡йтеракцюнально!' граматики, а саме: д^алопчну макрофразу I фразему, ях1 утворюються завдяки потегацйним можливостям одиниць традищйного синтаксису -словосполучення 4 речения;
• осмислено специфжу мевних явищ, що беруть участь у форму ват » одиниць )нтерахцюнально1 граматики;
- проанал1зовано сшвв1дношення текстоних одиниць д]ало-пчного тексту й одиниць и ггеракц1 овально! граматики;
- показано роль ¡спанського мтературного розмовного мов лення в структурувашв д1алопчного тексту;
розкрито вэаемозв'яэок угно! 1 писемно! форм ¡спанського розмовного мовлення;
- представлено загальну схему дтлопчного стлкування.
Теоретично значения дисертшцйного доемдження визначаеться запропонованим тдходом у роаробц1 новкх принцишв аналз .у ддалопчкого тексту як конструкта дмлопчно! форми сшлкпммш; обгруятувшпшм коицептуальних основ ¡нтеракцюнально? граматики як граматики д1влоптного тексту; видиенням нового роэдму у текстолшгастиць
Мстоди 1 матер1али дооидження. Методолопчною основою доемдження с системний шдхц до ощнки мовиих 1 мовленневих явищ та Д1яльтсний тдхЦ до мовленнево* комушкацп. Це зумовлюе
застосування таких метод]В, як метод текстового спостереження та метод конгекстуально-семангичного ан&мзу. Як допом1жт застосовувалися методи ¡манентного анал1зу, спостереження, зктавлення одиниць, що досл1джуються, . дескриптивний метод. Базою для доаидження послужили Aiaлoгiчнi тексти э в1дпов1дними комушкативно-мовленневими репстрами, яга вз'дтворюготъ кому! акативно - дис курсивга аспекта ¡спанського литературного розмовного мовлення, фцссоват в прозових 1 драматичних творах.
Апробащя реэультатш досллдження. Результата досмдження викладеш у прац! "Текстовий анал1з композищйного стандарту ¡спанського ддалопчного мовлення", у роздш колективно! монографп "Мови европейського культурного ареалу: роэвиток 1 взаемод1я", у 43 статгях, у 32 тезах до конференцШ, науково-методичних прадях, а також були представлен! в наукових доггов1дях на наукових 1 науково-практичних конференщях. За матер!алами дооудження був шдготовлений \ ирочиганий на факультет! шоземно? фшэлоги Кишського утверсигету ¡м. Тараса Шевченка спецкурс з граматики Д1алопчного тексту. Запропонована концепция була представлена у доповЦях на кафедрах {спонсько! фиологп (1985р.), теорп та практики перекладу ромонських мов (1992р.), на Вчешй рад! факультету шозешкн фиологп цього ж закладу (1993р.), на кафедр; шоземних мов Украшського шституту м1жнародних вЦносин (1991р.), в 1нсгагуп шдвищення квал1фпсацИ вчител^в мкха Киева (1991р.). Окреш висновки досл1дження кпанського д1алопчного мовлення були заслухаш на фьлолойчному • факультет! Гаванського утверсигету (1980р.), в 1нс?ыгуп мови та л!тератури Академ» наук Республш! Куба (1980р.), на фиолопчних факультетах Мадридського
ушверситету Комп\утенсе (1989р.) та Гранадського ушверситету (1996р.).
Положения, що виносяться на захист:
1. Д1алопчний текст як мовленневий TBip становить повшш стандарт, що визначаеться змшою комуишативних ролей. За своею архпектошкою шн немас аналопв i не може бути змшаним з ¡шлими видами тексту. Д1алопчшш текст у сткмстичному аспект! характеризуемся вар1втившст|о. Вона знаходить свое кошфетне вплення в конотуванга лексичних одиииць i деяких граматичнкх побудов залежно В1д сусшльно-практичрки сфери застосування д1алопчного тексту.
2. Д)алопчнкй текст може об'еднувати у склад мсвленнсвого Ц1лого pi3iri стильоп1 стратиф(кащТ мови. BiH не змшуеться з розмовним мовлеш)ям, яке визнасться одшею i3 форм нацюнально!' л1тературно! мови.
3. Загальш закономфносп побудови д1алопчного тексту (реплжа, AiaAori4!:a едтстъ, тематичний блок) не вступають у иротир^ччя з фунххуоналышм вибором мовгаос форм залстгко ш'д його функщй, тобто у ньому прюритетне мкце в1дводшъся стил1стиц1 BiiyrpimiiboV побудови,
.4. Граматичш одинмц (фразема, речения, д{алопчна макрофраза), яю утворюютъ парадигми, с ка^дхом дп законо-М1рносгей кокструювагаш конкретного мовлегагегюго зрззка ддалопчного тексту. Слово, словосполутогпш i речення, KOTpi тдлгггають у д1«лог!чному текст! актуал^заци, утворюють нисловлення. При цьому мовна форма в1дбираеться is ранние визначених мовою можливостей, а саме - визначених внутршшьою
побудовою дгалоггчного тексту та функциональным вибором мовиих одиниць.
5. Понятгя д1алопчного тексту i литературного розмовного мовлення визнаються корелюючими. Формою виявлення останнього с д1алопч!всть як основна функщональна спрямовашсть. Граматичну норму в Д1алопчному тексп складають тШизоваш синтаксичш структури, яга е обов'язковими у функщональних умовах дДалопчносп, 1нгеракцюнальна граматична норма дозволяе адекватно виражати не тальки референтну, але й комуткативну (д1алопчну) сигуащю стлкувания за допомогою синтаксичних побудов внасл!док д1алопчно1 мовленнсво! дгяльносп. Вона пов'язуе мову i мовлення, з одного боку, та мову, мовлення i д1алопчний текст як лшгастичний конструкт ддалопчного стлкувания, з 1ншого.
6, 1нгеракщональна граматична норма мае умверсадький характер i пов'язана з Bapiarramacno мовних одиниць, гнучгастю синтаксично? модел!, прагматичним стввЦношенням синтаксичних побудов, ыадкнуваннйм р1зноструктурних 3aco6is вираження того ж самого значения.
7, 1нтеракщональна граматика оперуе тими ж одиницями, що i традищйна. При проведенш сингаксичного анализу д^алопчного тексту и базовим поняттям залитаеться речения. Синтаксичний анал1з малойчного тексту спираеться на його арх1тектошчну i комуткативно-мовленневу шдсистеми. 1нтеракщ ональна граматика репрезентуе синтаксис д!алопчного тексту, вона с контекстового
о
граматикою, хоча в П основ! лежить контекстово в!льний синтаксис.
8. Д1алопчйа макрофраза е одигащею ¿нтеракцюнально! граматики, яка вЦтворюс конкретний »«еракщональиий процес як взаемодио суб'екпв, що знаходяться у суб* г.ктно-суб' сктнкх
шдносинах. Бона репрезентуе внутршньо об'еднане синтаксичне ц)ле, яке мае в!дпсдадну протяжтсть у простор! 1 характеризустъся вершкешлгою синтаксичною поемдовшетю горизо! ггальних висловлень, визначених рольовимн стосункамн комушканпв.
9. В щтеракцюналыий граматищ нггегрантом синтаксично\' структури речения виэначаеться словосполучення, що кв<шф1ку-сгься як сингаксичний дериват у процеа утвореште фразем. В юрархи мовних одиниць воно знаходиться М1ж речениям та словом 1 набувае у д1алопчнШ макрофраз! комугокативно\' значущость Огже, в ¡нгеракцюнальшй граматшп комумкативно-прагматичними одшштдями е слово, словосполучення, речения.
10. Иггеракцюнальна граматика посд1гуе граматику ремкента 1 респондента на шдмщу шд традищйно1 граматикн та комушкативно1 лшгастики \ будуеться за принципом "мовна форма зм'ст, смисл",
Обсиг 1 структура роботи. Обсяг основного тексту дисертацп становшъ 390 сторонок. Дисертащя складаеться ¡3 вступу, двох частин 1в1дпов1дно 3 14 глави), загальних висновгав, б1блюграфи, до списку яко! занесено 709 на?я, у тому чиЫ 372 шоэемними мопами, Список пккористано! художпьо! лиератури нараховус 103 позицц.
освоений ЗМ1СТ РОБОТИ
У перш1Й чаг.тшп 'Чспанська л1тературиа норма та теорш ¿палопчного мотзлмшя" проанал^зован] та критично осмис.лот оснонш положения про ¡амнське лп'ературне розмовне мовлення як ' рЬноплд пац1оналыю1 мови, про композищйний стандарт ¡спанського д^алопчного моплешш (яке представлене таким лпотистичним конструктом, як д^алопчний текст) та про функцюналып р13новиди д^алопчних текспв у межах запропоно-
ю
вано'1 концепци штерахцюнального шдходу до д1алопчного стлкування.
1спаномовт дослщшки вЦстають певним чином В1Д сучасно!
тенденцн вивчення кпанського литературного розмовного мовлення
у процеа мовленневого стлкування, а саме його функцюнування у
р1зиих видах текспв. Розмовне мовлення привертае увагу
юпаномовних дослЦшшв лише з ганця 70-х рогав ХХст.
Запропоноввний Г. Сальвадором термш "фемюлопя" ("фемолопя")
скор^ше стосуеться вивчення д1алекпв ¡спансько! мови
ГЦренейського твострова та латиноамериканських Д1алехт4в (терм1н,
прийнятий 1спанськими вченими) у Межах розмовного мовлення. 3
цього факту випливае проблема стввЦношення 1спанського
розмовного мовлення та 1спанського литературного мовлення. В
1спансыий лшгастищ в1дзначаються таю опозицн, як розмовне
мовлення - писемне мовлення (В. Байнхауер), книжне мовлення -
лиературна мова - простор1ччя (Т. Сандру Ольтеану), парадигматичш
виносини розмовного мовлення з л1тературноЮ мовою (М. Секо).
Коотекстовий п1дх1д до розмовного та лиературного мовлення
пропонус А. НарбоНа Х1менес; X. Поло шдкодить до дано!' проблеми
з точки эору стил!стично1 стратифжацп ¡г.панського розмовного
мовлення, змнпуючи при цьому понштя "розмовне мовлення" та
"стиль", тирше - "розмовне мовлегам", "д1алекгне мовлення",
"мовлення конкретного автора" (персонал^). Р. Альфаро називас
розмовне мовлення Ифам1льярним стилем".
в
До цього часу не визначено понятгя Чспанське розмовне мовлення". Проблема ускладнюеться пол1функцюнальга стю ¡спансько! мови, яка викликае подальше ускладнення визначення меж кпанського розмовного мовленнй. Вважасмо, що дати
"""""" и
однозначне иизначешш феномена литературного розмовного, мовлешш навряд чи можливо. По-перше, воно не може ототожнюватися з диалогом, осильки функщонуе в Д1алозг як одшй 1з форм мовленнево! д1яльносп. Про це промовисто св1дчать пращ М. Крьядо де Валя, який вперше в ¡спатстищ зробив спробу описати •розмовне мовлегак в загальшй теорц д!алогу. По друге, л1тературне розмовпе мовлешш може бути представленим, зпдно з каналом комуткаца, усною або писемною формами, яга реа,изують опозица "безпосередня ситуативна прикршлешсть" :: "опосередкована ситуативна прикр^плетсть". Таким чином, л1тературне розмовне мовлення е формою кнування полшащоналыкн ¡спанськсм мови у двох р1зновидах - усшй. та писемшй формах, що не допускае опозицн Л1тературнш мот або стльотй стратифтаци, д1алектмй стротифшацн полшацюнальжм мови. Розмовне мовлення с загальним ¡¡оняттям 1, на нашу думку, одшею ¡з форм ¡снупагпш мови. Ця форма не с однородною; л1тературие розмовне мовлення становить один я ц складнигав. КрЫ того, залежно в1д типу тексту (усна форма або писемпа), який репреэентуе розмовне мовлення. та щдтворюе ' сигудцао сшлкування, розмовне мовлешш може маги характеристики як лпчфатурного (кодифжованого) розмовного мовлеш«и в1дпов1дно до сфер ияашання в сустлъшй д1Яльносп носив мови ' (стшистична стратифшащя литературного розмовного мовлення), так 1 нел^ературного розмовного мйплення, для якого не характерна кодиф1кац)я.
Якщо визнати правомерною тезу яро те, що розмовне мовлення с рЬновидом национально! литературно* мови, тод1, за нашими сиостереженнями, диференЩац1я нацЬнальних вар1акпв ;спансько{ мови эдшснюеться саме на р1вш мовлеиня д, зокрема, розмовного
мовлення. Нагцональному варшватво б1льш тдпорядкована референтна ситуащя, шж комунжативна. Саме цим можна пояснити той факт, що вар1атившстъ значно чаепше спостерй-аеться на . лексичному р!вш, шж на граматичному. Коли йД'угься про нацюнальну вар1атившсть ¿спанського розмовного ^овлення у межах комуткативжн ситуаци, яка у сукупносп з референтною ситуацию > складае специф1ку /цалопчного тексту, то вона пов'язана з национально культурною специфшою сощально! штеракцн.
Загальна характеристика розмовного мовлення пол^функщо-нально1 ¡спансько! мови випливае з ¡сторизму ¡спансько!' мови: стандарт пол1функцюнально1 мови виявляеться В1ртуальиим в1Дносно мовленнево» реалззацн. кторизм мови ствв^дноситься з внутрнптмй процесами знаковой системи; ¿сторизм мовлення - з процесами, яи мають мкце у межах сфери функцюнування мови, тобто в сусшльст. Лггературне розмовне Мовлення - це лише один з р!зновид1в л!тературного мовлення, яке регулюеться литературного нормою, 1спанське лиературне мовлення регулюеться мовленневою нормою, загальною для уах нацюнальних вар!анпв. Норма литературного розмовного мовлення коливаеться в конкретних нацюнальних вариантах ¿спансько! мови; вона базуеться на единШ норм1 пол1функд1оналЫЮ1 ¡спансько! мови 1 випливае ¡з загально1спанського стандарту литературного мовлення. Норма мовлення регулюеться мовною компетенщею як базисом 1 мовленневою комяетешцею як надбудовою. Мовна норма лежигь в
о
основ1 1сторично! мови; мозленнсва норма характеризуе кожний окремий вар1анг пол1фушщоно,\ьно1 мови I конкретну сферу його практичного вживання. В останньому випадку мовленнева норма сшвв1дноснться 31 стшетичною; мовна норма сшльно! ¡спансько!
мови характеризуешься bíahochoio стабш>гаспо, обов'язковклто для всього монного ареалу, пов'язанзстю ¡з системою мови, вар1атившстю р!зн0р1вневих одикиць, закладених Ц)ею системою. Норма загально-л1тературного ¡спанського мовлення, як нам здаеться, характери-зуеться дш1ам1эмом, зумовлеис!» системою мови, пов'язашспо з комугакативною ситуащею.
Ягацо виэнати базис, нацюнальну лдтературну мову, як кодифь ковада явище, том сл1д визнати також i право литературного розмов-ного мовлення на кодифжацйо. Разом з тим кодифшащя нацюналь-Hoi лггературно! мови i литературного розмовного мовлення яюсно pisHi. КоАиф1ка£йя neptnot - це кодекс правил bíahocho системи мови; кодифжащя лггературного розмовного мовлення - це зведення пра-ви\ bíahocho двох титпв ситуаций, яю лежать и ochobí М1жособового сгплкупання, bíahocho типу тексту. Вважаемо за до-щльне ввести поняття д1алог1Чно1 кодиф1кади, яка грунгусться на пршщитп реплжування. Т »жетона кодифшащя ддалопчного тексту - це,
наприклад, эакр¡плешш певних эначеиь за питаниям i bíaiiobíддю:
ALBA. - ¿Qué pensabas?
MARCOS. - Que esta vez era posible que quisieras... recibir a alguien
(A. Sastre).
Д|алопчнШ кодифшаци тдлягають апелятиви та "перемикачГ теми; звернення, засобч виходу з комушкоци, зокрема фраземи-A¡aAorÍ3M:f, зясоби, що стимулюють комуткацто, тощо.
У межах сосеюрпкькоУ дихотома "мова - мовлешш" шдлягають перегляду одинищ граматичного piniw. При цьому сл]д виходити з таких принцитв Teopií мовознавства: мова - це система энагов, мовлення - це система мовленневих д!й; мова i мовлення маюгь власт одиниц», яю е конгруентними, але не тотожннми; комуккативний HaMip mobhoí одинищ носить гартуальгшй характер,
оаиниця мовлення ре&шуе певний комушкативний нам1р у конкретному сощально-мовленневому контекст; функцпо одиниць мовлення регулюе стала мовленнева схема тексту, що в1дпов1дас жанрово-композицхйному стандарту сшлкування.
Будь-яке сшлкування передбачае шгерсуб'ективну комунжацио: мовленнева комунзкшня взагал1 пов'язана з принципом д1алопчносп мовлення (Цен М. М. Бахтша). Завдяки антропоцентричносп мовлення конверс1я мови. у мовлення зд1йснюеться як перехЦ в^ртуальних концештв у концепти конкретних мовленнсвих феномешв. 1нтеракцюнальну д1яльтсть, що пп-ерпретуеться нами як р1зновид текстово!, сл!д розглядати як безперервнин етно-соцю-культурно психолопчний континуум. Останшй самоспйно витворюе суть 1 структуру вербалыкн поведнпси, яка регулюсться мовною 1 мовленневою компетенцгями комутакщтв.
До композищйних схем мовлення належать р1зш види текстш як фшсованих усномовленневих, так 1 письмових повЦомлень. На наш погляд, сл1д розр1зняти тага понятгя, як текст 1 дискурс: дискурс структуруе текст, тобто тд ним смд розумгт мовленневу ¿дяльшсть, у той час коли Текст е результатом вда д1яльносп. Осюльки текст входить у систему комушкаци, головною рисою яко! е • комушкатившсть, то систему тексту оцд визначати як сукупшсть эв'язаних та спнтдносних, цшсних, внутршшьо упорядкованих об'сктгв. Тексти не е однорогими ш функционально, ш структурно через те, що континуум реально! д^Дсност! р^зноманшшй. Тексти прнстосовуються до умов комуткативного серед овища, шее визначаеться як фрагмент дШсноеп, що тзнаеться та розчленовуеться суб'ектом зпдно з його когттивним станом. Заядяки ангропоцещричнос-п тексту, середовище його
функщонування обов язково включае в себе респондента з його когштииним станом; це дозволяе доповнити визначення середовшца функщонування тексту прлгматичшши умовами шжособових в1дносин. Пристосування системи тексту до комунжатижгого середояища здшсшоеп.еи эапдяки с<шорегуляцй, що вплнвае не лише на зм1ст ЯК1СПОГО характеру, а й змйпос саму структуру тексту. У досл!джешп д^алоплпшй текст визначаеться як тдпов!дна подсистема тексту, що мае свою жшфову специфику I характернзуеться трьома компонентами; сферою функщонувапня, тематикою 1 ситуащею г.шлкувашш. Ця тдсистема мае свою композицшио-комбшаторну оргашзяшю, специфику форму завдяки дшдкттй м!Жособов!Й нзасмодм. Д1алопчн11Й текст ирийнято розглядати як жалропо-комиознщйннй стандарт пооутового сшлкуадшш та художньо'1 лпературн. Виажасмо за потртпе наголосиш передуам на тому, що його релевантною категорию с '«¡га ль ({от сксто ¡> а категор!я д1алопчност1, Текстова категория д!алопчносп визначаеться на ба-л ко!щепцн д^лопчносп спшсувашш та мислення, зг!дно з якою вона представлена в будь яаий сталш чоплегтпстй схе>.«, якою с текст, Вони ексшицкшо присутня у д^алоггшому тексп, в йохо жанрово коьшозиц1йяй схем1; в иштх сталих мовленнсвих схемах д^алопчна структура як ноай ще1' текстово? категори може вшйтатися в семантико-пр®гмй7отну структуру тексту 1 бути при цьому иербально ¡мплщнтною. Обов'яэковою алйстнвкстю д1аломч'ного тексту с наявшсть у ш»ому д1алоптпю1 структур«, спштднссно! з комунжаптного ситуащето.. Дголопчиа ситуецш стандартна за своТми параметрами I регулюсться жанрово-композищйними схемами д^алогтчного тексту та глнлми нормами.
функцюнальтсть тексту базуеться, насамперед, на такому понята, як "комуткатившсть" - здатшсть нести оргашзовану i ■ щлеспрямовану шформацно в таких формах мовлення, як монолопчне, д1алопчне, описове. Текст, незалежно вЦ його жанрово-спшстично! приналежносп, становить в1дпов1дну багатоярусну систему, констигуснги якоГ вступають в ¡.ерарх1чну взаемодпо. Дискреттегь тексту виявляеться нами на внутр^шньотекстовому та граматнчному р1внях. Вкутридньотекстоаий ревень вклКзчае авторський задум 1 комуи катившсть. У /цалопчному тексп виявляеться така його внyrpiшньoтeкcтoвa особлив1сть, як безпосередня реакц1я-в1дпов1дь на авторський задум. ГИд авторським задумом ми розумкмо комуткатгезш взаемопов'язаю пггенцп ремгёенга ч респондента. Це положешш правом^рне як для усного ддалопчного тексту, так 1 для його писемно! фжсацп. Кр1м того, дгалопчний текст у художньому творГ передбачае шгерентну наявшсть третьо'1 особи з авторським "надзадумом", що Д1е в межах д1алоггчного макротексту, який утворюеться шляхом нанизування мнфоуалопв, кожний 1з свом задумом. Дискреттсгь хуДожнього д1алопчного тексту матфестуеться на внутршньотекстовому р^вш у вигляд1 "конститутивного моменту" (термш М.М. Бахтша), який складасться з "авторського надзадуму" та множинносп аягорських задумв, У зв'язку з зазначеною . дискреппстю художнього Д1алопчного тексту лггературне розмовне мовлення аранжуеться Б1дпов1дно до "надзадуму" та безл^ч! "задум1в". Беручи до увага множипний характер особи ремгёента I респондента, а також автора художнього Д1алопчного тексту, сл1д вЦзначиги нацюнальне варповання литературного розмовного мовлення в художньому ддилопчному тексп. Але, як вже р отите зазначалося, це вартавашш
торклгться- ■здсб;/млг:с лексичпсго наповненш композищй^о-струк.-iypiroi схеми ¿¡езлоггшо! о тексту, сама схема. станозиг» уиверсал1ю.
породлснк» молоичного тексту псг'пзаис* 3 'iuiulm поьйттим, як
компетешця. TpiaAa "мова - мовлення - мовленнсва д1яльтсть" дозволяе встанооттш тага кореляцн: мова - мовна компетешця, мовлення - мовленнсва компетенщя, мовленнсва /ляльгасть -¡нтеракцшнальна компетситця:. Розпод!л оербал5>но\' комп стеши на мовну та мовленнсву деякою гарога с умовним i мае прикладний характер: ~r.:-r;Tí\Kaiiii«iB ' 5:г.*.тпетс-нтя полягас у практачнеку üo\o,'.iith¡ мовною компетенцию, в jmíhhí вживати нов:« одшапн. !нг»р-»кцю1МЛ1.ни KOMii'TicnniH пов'язана i" -шанням
Г.НуТ]>1шНЬОМОВН1ГС та 30RH7 Ш КЬОМОВННХ ЧШ1ниюп ПрОТ1КеННЯ монле.чнезоУ komvickchúí. У д^ллопчшо: текстах iнтерагац опальна компетенц1я с необх1дною для выявления еннтагсекчних умов вживания Ticí або ¡шло! конструкцн у bí,viobíaxioctí до умов реплжупання, ÍV можна визначигн як окреме пиятг.гппьт комиикативноТ комиетешщ. Комушкатгашу компетенцпо емд ризглядати тс здаттсть мовця привести мо;кливост1 конкретно! комуткат!шно1 единица яка хврактеризуеться вар^ативтетго, у ШАПошдт'сп- ? обгтасттпамтг i характеристиками комуншативчого акту. lin-еракц! опальна компетенция манифесту сться у здатног.п комун'каита тдбнрати ¡з шаг.ов^дного нпзентаря мозних знагав та правил íxHboí сполучураиост! гралсП'нчм одгашц! з петою утворгння такоТ мовленнсво! структури, як д1алопчний текст.
На граматичному piBHi констнтуснтами мовленнсво! одинитц вшцого порядку с слово, словосполученкя, надфразова едшеть. Якщо граматнка тексту керусться принципом граматичносп структури,
який передбачае в)дповЦтсть граматики комуткативнш компетенца, то/д штеракцюнальна компетенция полягае в усвЦомленш синтаксичних умов використання tící або imno'i конструкци у композицшному стандарт! AÍo\ori4Horo тексту. Граматичтсть структури полягае у дотримант правил сполучуваносп caíb у мовленнсвих посмдовностях та адекватностх . цих посмдовностей ситуацй', в ягай вош! вживаються. У д1алопчному тексп послЦошпсть не лише горизонтальна, а й вертикальна, тобто у дйо вступають мехатзми imeparaji онально'1 компетенцп, яга акумулюють мовну компетешцю, мовленневу компетенщю та поведшку комущкштв.
Специфжа коду д1алопчного тексту пов'язана з його штеракщональною структурою i мае таи ознаки: фразем!заЦ1я та ситуативна прив'язашеть. Явище фразем1заци пов'язане з кнуванням мгшмальних структур - фразем, яга поза д1алопчним текстом не
можуть бути семантизованими:
TRINI. - Buenos, señora Generosa. ¿Por el vino?
GENEROSA. - Sí. Y a la lechería
(A.Buero Vallejo).
Вони обов'язkobo пжорпоруються у граматичш структури 6ÍAbuii за обсягом i е ■ складовою частиною структур них формувань, що сшвв1дносягься з архиектотчиою одишщею ¿далопчного тексту -AÍaA0ri4H0io едшетю. Структуры . формування набувають характеристик! AiaAorilHoí макрофрази, полшредикагивного утворення:
ESTEBAN. - Florencia, ¿el doctor no le ha dicho a usted nada?
FLORENCIA. - Nada, ¿de qué?'
ESTEBAN. - De una herencia que pertenece a Raimundo, de un nombre, que es el suyo, y él no ha llevado nunca.
FLORENCIA. - Nada me ha dicho, se lo aseguro a usted. Yo nada sabía
(J.Benavente).
Ситуативна прив'язашсть граматнчних структур як визначельна ознака колу А'алопчпого тексту виявляеться у тому, що синтаксична структура пркстосовуеться як. до само! д1алопчно1 ситуаци, так 1 до регшкування. У широке поняття ситуативно» прив'язяносп! входить рЬш ыовн! явища 1, нас&мперед, елштичгасть та ¡мпмцитшсть. Перше взноситься до структури, друге - до смислу граматтгшо! конструкцн.
Оскмыод у межах ¿нтеракщональюм граматаки спостеркаетьсЖ зпязок м¡ж структурою мови I мовлеиням, то в тй виявлясться ¡нтерсистемна дистрибущя сгоггакситошх засоб!в, якч в!дтпсртое специф1Ку Тхньо'| спшстично!' рсал13йД11 у дюлспчному спиктсашп. При цьому сиостеркаетъся певний зв'нзок мгж текстом 1 стилем. Завдяки цьому виникае рпшщя тж стилями мови I стилями мовлешш. Стил! мсвн сптшдносеться з граматипною системою мови, стиль мовлешш - з граматнчними шдсистемами в1дповЦ.них текеив, для Д1алог)чного тексту ■ з штеракшональною граматикою. За В.В. Внноградопим, мовленнса стгш ор^ентутоться на ситуацио мовлення. Дослздник яизначае два бога? мопленнсвих стил!в: лнптцстнчшп! як особливостг побудови мовлеиня (що пажлнво для специфично! арх1тектотки д1алопчиого тексту) та екстрплшпистичний, який нЦбивас особливост! ситуацп стлкування (дли д1алопчного тексту -це д1адо!'!'л:я структура ситуацп стлкування та антропоцентричшсть моглошы). На нашу думку, фушацональш стал] можил диференцповатн на рт:п мовлешш на основ! таких параметров: емсшйно-сигуативного, фуш-сцюкально-ситуативного, соц{ально-ситуативного. У сучасному тдход1 до стилю вс! ф параметри змшань Вважаемо, що складов! стилю сллд шутсати у текстг та у стереотииносп одиниць р1зиих мовних р1вкш у цЩ композ'гарйтй
структур!, яка регумоеться мовленневою нормою, притаманною тексту в!дпов1дно до його стало! структурно-з№стовно1 схеми. На- ■ ступна штерпретащя, яку >ш пропонуемо, с дощльною при прове-деша сгешстичноТ диферепщацп д!олопчних текстов. Завдяки сво!й композихрйюй схе>п д1алопчний текст Б1дтворюе ситуатквн! парам етрисп1лкуваяня ¡, передуам, функцюнальш. Стереотипшстъ охсплюс не -плькн, i не спльки стал! структурт схеми синтаксичних побудов, Бона стосуеться, насамперед, динамнси цих Побудов, що знаходигь конкретне вттлення у структурних моднфисащях схеми речення в умовах ;уалопчного сшлкування 1 виявлясться завдяки наявнссп д1олопчного сшлкування. Стереотитпсть у ддзлопчному текст! мае тенденцпо до грамат1&ал1зацп, тобто становшъ характеристику 1нтерокцюнально1 граматики, хоча в лексичному плат вона також заслуговус на увагу.
Текст та стиль зп'язуються через спьцстичну можливнггь виксркстання одишщь мови для перш ого - у синтагматичному аспекп, для другого - у парадигма-тачному. Типолопя ддалопчного текст/ визначаеться функциональною цъчеустановкою, що пов'язано з референтною та хомуткативною сигуацшми, яи лежать в основ* д1алопчного тексту. При стимстичнш диферегоцацп ¿Далопчного тексту береться до увага також позамовна ситуация як жанрово-спшсгичний найр. 3 першо; тези вшшшае наявтсть у дДалоггчному текста двох смислових ЛШ1Й: предметно-лопчно} 1 ситуативно!. Предметно -логична лшш може буш типолспзованою лише у термшах лопки, вона пов'язана з наьцром мовця в^дноско суджекня або системи суджепь щодо 1хньо1 штииносп по о хкбносп, основу яого становить аргументоцт як система доказш. У «алопчному тексгп можнл пнддлнти числент типи ергументаци ¡, як
насмдок, таю тдтнтш ¿¡длопчного тексту, як алетнчний та «кцюиальшш. Ллетичний длалопшгий текст обгрунтовуе поди, оцагюючи ix тим чи 1шпим способом:
- Yo no rebajaría los precios, pero si puedo dar una comisión a ustedes, si es que ustedes me dejan tener un almacén en h caseia. En ¿ste papd « explica por escrito.
Vicente colocó el sobre junto al cenicero y la botella de cerveza.
- Si usted se molesta en leerlo, verá que yo ...
- Vicente, comprendo su idea. Usted, que pretende ser el único proveedor de la colonia, ofrece sus condiciones. ¿No es eso?
(J. García Hortelano.)
В акгуапалышх д^алопчних текстах ставиться за мету викликати вербалыгу або поведпткоэу реакцию респондента на спо?гукання
через доказ. nt-реконанпя. сгоордження. залитання:
- No lema nada, Olga. ¡Se ha puesto usted a temblar!
- Soy una tonta - se excusó, reponiéndose.
-1 íay veces que por una insignificancia, como ahora, me asusto..
(L.Spota.)
Яйцо визнапення алеткчних та акцюнальних AiaAorinHHX текспв
базусться на номшатшшому 3Micri висловлення як основного
емнелозого елеменга дДалопчного мовлення, то так звава
суб"сктпвов&ш д5алопчн! текста грунтуютъея на комушкатипному
3MÍCTÍ висловлення, якнй сшвв1дноа1ГЬся Í3 самим актом комушкаца
та комунжантами:
ELISA. - No, no. ¡Mi Susumto, mi santa, santa mia!
SUSIJRRTTO. - As?, asi; Dora conmigo. Me asusta que no llores
(J.Bcnavente).
К<Ж1-екстово-вар1йтилне членусання ' л"1алопчного тексту передбачае pism форми комбшвцн мовленневнх комутквтинннх эасобш для формувапня в4дпогаднаго шфорнпцШного значения: алетичного, акЦ1 опального, суб"схтивованого. Загальнонизнпним с зв'яэох м)ж 1шгрюючок> та респонсивною репликами. У зв'язку э дик
ми видмяемо опцюнальш шщпокга регшки, hkl обов'язково мають
корелювати з респоисивними репл1камн у таких вариантах:
аф1рмативкому ¡негативному та апробативному|дискрепаипюму: JOVEN. - Buenos días. SEÑOR. - Buenos días. ¿A la oficina? JOVEN. - Sí, señor. ¿Usted también? SEÑOR. - Lo mismo. (Bajan emparejados.) ¿Y esos asuntos? JOVEN. - Bastante bien. Saco casi otro sueldo. No me puedo quejar. ¿Y usted?
SEÑOR. - Marchando. Sólo necesitaría que alguno de estos vecinos antiguos se mudase, para ocupar un exterior. Después de desinfectarlo y pintalrlo, podría recibir gente.
JOVEN. - Sí, señor. Lo mismo queremos nosotros
(A.Buero Vallejo).
Неопцюнальм шщтюч! репмки можуть мати отльки один
BapiaHT респонсивних реплж:
- ¿Es usted, Bartolo?
- Sí, ¿Con quién hablo?
- Con el alcalde
(LAlvarez de Toledo).
Частина друга "Д^алопчний текст я*- об'ект ¡нтеракцюнальноТ граматики" приСвячена розгляду теоретичних передумов формування штеракц1онально1 граматики та ü одиниць.
Ягацо реплжування шдшидуалазуе дДалопчний текст, то у структур! ддалопчного тексту, кр!м реплж, на piBHi надфразово! едносп вид1ляемо ддалопчну едгасть як пггегровщгу структуру, яка становить едшсгь предметно-гематичиого плану i однотипшсть мовно! реал1заци помгж Мцпоючою i розв'язуючою решйками i яка е лопко-семантичною едшстю. Тематичний блок квал1ф1куеться як с ем антико -функтр ональне утворення, смислова одиниця ддалопчного тексту.
С/ад пндштти два типи регоик за Тхньою роллю у шдпюренн; зм1стовио1 зв'язносп дюлопггного тексту: референщйноформукга, що в1дтворюють референту ситуащю, 1 текстоформуюш, до останшх належать метатекстов! структури, яга виконують комушкативно-прагматична функци. Вищезазначеш единиц! архггектошчно!' шдскстеми д1алопчного тексту корелюють з певними елементами граматики д!алопчного тексту через те, що арх1тектошчна тдсистема задае не ттлькн сво! конструктивш елементи, але й власт види конструкций, тобто власну граматику 31 своТми единицами.
Абстрактна схема дылогишого тексту будуеться за «налопсю до схеми речення, але на ь.ицому ¡срарх1чному ршт за нижчими абстракшши схемами мовних одишщь. Отже, граматика дллопчного тексту пояснюе мехашзм предищювашш граматичних структур в ¡срархИ його констигус!п1в. В ¡нтеракцюналыай граматитр елементарним перетворенням шдлягають слова, слоеосполучс!шя, реченкя. ГИд елементарним перетворенням слЦ ' розумтти ектавалентш щодо смислу модифисацп сннтаксично! одиншц. Фактично йдеться про незначга змши смислу: вош пов'язащ з граматичною вар^агившетю сишаксичних одшшць 1 сташстичною марковашетю.
Щодо слова, то в пггеракшоналышй граматшц йому мдшгдено роль буд1вного материалу не тпльки словоснолучеШа 1 речень, а й власне штеракщональних одшшць - фразем. Поеднання номшатив-носп 1 комушкативноси у слот становнть його елементарне перетворення в ¡нтеракцюнальгай граматищ. Будь-яка одшпщя мови акумулюе номшативтеть 1 комуткатишисть, коли сшввдодостъся з
позамовною ддйсшспо, опосередковано вюшляючи преднкагившсть на сингахаачноку р1вт.
Словосполучення угворюклъ складш номшативи (див. пращ О.С. КубряковЫ) з шгерентною предпкагившстю, яка посднуеться з д^алопчною в шгеракщ'оналыпй граматищ. Щодо елементарних перегворень речань в ¡нтеракщоналыпй граматищ, то 1х ускляднення позамовною лдйстстю вихликае змшн на периферп, не торкаючись ядра. Елементарш нереггворення речения здШснюютъся завдяки номшатипним одиннцям, яю, в свою черту, також шдлягають перегворэнням. Речения в штерахщональшй граматищ збер1гае свою двочланшсть 1 е базою для утворення одиниць штеракщонально! граматнкн - фраземи I д1алопчно1 макрофрази.
Дгалопчна макрофраза становить семангико-сшггаксичну одиницю надфразово! сингакгики. Бона утворюсться ствв1дносними висловами, граматично оформленими речениями, словосполу-ченнями, окремими словами. При цьому спшвадносш вислонлення знаходягься у в^ддасинах предикативно! та темарематично! залежносп й угворюють комушкатиетю-струкгурну завершетсгь. Принцип об'еднгшия форм ал пав дДалоггчноГ макрофрази прагматико -тематичний. ДДалопчна махрофраза притамаина синтаксису тексту 1 е одиннцею рольово! граматнкн, як 1 "ненориатнвш* структура, ксгтр1, за нашою термшолопею, формуклъ фраземи. Ост ант 1снуюгь лише у структур! /ДалопчноТ макрофрази. Це означас, що в ^шй мають щсце вйношення комуткативного р1вня, 1 тому вона нидшгсться на гшерснягаксичному р1вш. Разом з там утворення ддалопчно! макрофрази грунту егься на переггит та взаемодд мовних р1вшв. На не! екстраполюються характеристики надфрзового р!тш. Спнгаксичний
зв'язок пошж д1алопчних макрофраз - теж нлдфрезавий. Отже, ддалапчну макрофразу тот втоначаемо як специфгагу надфразову
структуру у межах штеракшонально! граматихи:
TINTÍN. - Si, sí; vamos a hacer una casa de campo.
FEDERICO. - Sin toas, muy bajita, un piso ттаёз más
(J. Benaverrte).
У д1алопчнш макрофразг представлет текстов! в!дносини "суб'скт-суб'ект", wkí визначають TI формальну структуру. Референгцю Д1алопчноТ макрофрази складають ваднопгення м£ж объектами реально? дшсносп, i вона вгдображуеться через TeKcroui елементи. Фразема семантизуеться через реферепцпо: цстшгавлюються зв'пзки М1Ж е it стр лл i нг ri cirron гмт \ об'ектамн, чдношеннями i в^пошдною структурою у межах ддалопчноТ макрофрази. Д|алопчн1 макрофрази завждк двочленш завдяки пи.ьносп етпстем1чних концегшв реигтенга та респондента, ítxi в1дтворюються у висловлеянях - формативах ,\ia\orÍ4ifot макрофрази.
Кожнин форматив AÍaAorÍ4Hot макрофрази слЦ розглядати як сшггактико-семенпгпту структуру в!дпов1дно1 комуткативгоТ спрямованоеп. При цьому сшвшаносяться ди1 взаемозуиовлегй та пзасмозв'язат комушкативт функци: стимулююча (яка вклгочае так! фушопона^ьно-комугакатхшгп форми монлення, як пов1домлення. занитання) i реактивна (як в^дношеннп до стимулу через пошдомлення, запита гош, спанукання, одшку). Огже. дгалопчн« махрофраза акумулгое у co6i два компонент: змгстовно фактуальну шформацца i прагматияну установку.
У ¿Далоггшщ макрофраз1 íchvs семаншчне ядро (йпщююча репдйса). яке, подобно до предикату, задае тдповЦне число аргументов, тсбто семангичних актакпв. На цш тдстав! д^алопчш
"макрофрази можна формамзувати за структур ними схемами, з одного боку, та за семангичними, з ¡ншого. Кхня структурна форма/азащя базуеться на дистрибуцн формативов. Дом1нуючою с вертикальна, дистрибуция - власне д1алопчна, яка полягае у проспективному входженш формативов, яш с екшва\ентними. Шд екв1валентшстю оид розумгги появу двох або бш>ше одиниць в одному текстовому проеторь ДДалопчна макрофраза мае р!знии текстовий проспр. Якщо еквгваленттсть - релевантна ознака вертикально! дистрибупи, тод! релевантною ознакою горизонтально! - с пос/йдовшсть, яка полягае у лнайтй сполучуваносп ¡срарх^чно залежних 1 зв'язаних одиниць. Визначеыня меж д1алопчно'1 макрофрази регулюсться потешрйною катафоричгостю базового формативу, осгальки вш передбачас продовження, та потенщйною анафоричтстю другого формативу, яка полятас в ачафоричтй В1дсилц1 одного формативу до другого. Таким чином, конструктивною ознакою д!алопчно! макрофрази € сукупна структура вертикального та двох горизонтальних синтагматичних ряддв. Домшуючим виступас вертикальний синтагматичний ряд, завдяки якому можлива асшплящя, котру сл1д тлумачити оготожнюванням, або ¡мтшциппстю, що призводнть до фразем1эацп.
1снус обмежэшеть на снолучувашсть форматив1в .едалопчно! макрофрази. Видшкмо такий наб1р обмежень: _ комуткагивш аспект оргаиазацц д!алопчного тексту, поеднання мовно! предикативносп з контекстовно-мовленневою, розвинений апарат лексичних фунюуй як маркер1в д1алопчно! макрофрази, що утворюють и дискурсивну рамку.
. 3 точки эору свое! грамагично! характеристики д!влопчна макрофраза утворюе сдиний зшетовно-граматичний ряд, формативи
якого об'сднат актантними або атрибутивними в1дношеннями. Актантна конф1гуращя передбачае зв'язок форматшпв за типом
управл1ння:
- ¿Está el señor alcalde?
- ¿De parte de quién?
- Del Sr. juez.
- Un momento
(I. Alvarez de Toledo).
Атрибутивна конфп-уращя пов'язуе один форматив з швшм за
типом нрйлягання або узгодження:
- ¿En qué calle?
- Mesón del Duque, al final
(I. Alvarez de Toledo).
Зазначет конфпурацп д1алопчно1 макрофрази встановлюються медяки явищу предикативно! оберненбеть йдеться про те, що предикативи д1алопчно'1 макрофрази потребутоть переконстру-ювшам в!дпов1дно до парадигма-итогах вЦпосин усередига Aia,\orr:noi макрофрази.
ДЁалопчт макрофрази як одтшщ пп-еракщонально1 граматики здатт утворювати синтактико-комушкативш парадигми та бути розкласифжованимн за семантичними схемами. Семантико-комунжативт пши д1алог1чних макрофраз бувають шформативними (розпов1дт, дескриптивш, десигнативю) та акщональт. Процес формування Aia\orÍ4HHX макрофраз базуггьсп иа принципах фушещонувшшя мовних одишгць у мовлешв; при цьому мають Mici;e тага явшца, як редуплжащя, ампмфшащя, екешйкащя, компреая, субститущя, розгортаиня предиката або доповнення, снлепсис.
У д1алопчному тексп емд швдлити два загальш види зп'язку: пггертекстуалышй, притаманний архггектошчтй тдсистемг д1алопчного тексту, та штратекстуальний, що 'охоплюе його
комушкагивно-моленневу шдсистему. В архггектошчшй тдсистем! когеренттсгь забезпечуеться редухшкагрсю «герез проспекцйо {ретроспекщю. У комушкативно-моаленнев1й пЦсистеш штеракщ-ональний характер зв'язностх сл!д розумгги як иапрямок комушкативно! шгенцД. Узагальнещ види зв'язку у дгалоггчноку текст!, таким чином, мають свш власний проспр дiü. ГДд ним емд розужги референщйну функцш лштастичних елеменпв у межах певного. BÍApisKy дхалопчного тексту, а саме йога констигуенпв або одиыиць його храматики: дейкгичний, модальний, дистрибутапний, часовий та пресупозшдйсш яростори.
Б штеракцюнальнШ граматтар нами вводиться поняття "категорш векгорносп*, шд якою caía розумгги узагальнене значения лнпйносгп, послЦовносгп, направлено«!. До мосниг мехашзм1В ü оформления сл!д иднести жонхатенацйо, яка нмнцус приеднання або синтаксичну шыдекщю та текстовии нексус у hhtahaí сурядносй або шдрядногп; peiTepaqiro з субстнтутивним зв'язком у вигляд! анафори-катафори та р1зними видами редушикацп, репрезентаци: супреаю, до яко! належитъ згортання структура, елщсис, фраземтзащя, апоаопеза; ешфатизащю другого формативу д1алопчно1 макрофрази за допомогою lo que стрзтсгур; парентезн витального типу, ¿vedad?, ¿es verdad?, ¿eh?, ¿que le parece?; слова-речешш si, no та íxm заменили. Ka^eropia векторносп може бути виявленою лише на над фраз овому piBui й у межах штеракцшнально! грамптики. Вена не вегупае у протираччя з власно текстовими видами зв'язку, прягаианшаш усам шдомим сталкм схемам тексту, зокрема ддалотдаму: темп-реи ятичний, пресупозищйний те лентой зв'яжи ' причинно наыйдкового характеру. Бона вмпцус прагматичный зв'азок форматив!» доалопчно!
макрофраэи, формативи яко! узгоджуються за ¡ллскутивною
ф'/ПКЦЮЮ.
На с[-ггггакс;тоюму ршга внутрштч! зп'язки у .\1ШЙпопу ланцюжку дгаюптлого тексту зддйаггоготься- через кореляцио, и^с^о^шш I иа рши. яор^слсЛ-а^их иох^ииа-^
через категорию часу, рЦше роду та числа ¡менниххв 1 займентоав; па комуткатнвному р1Вш - через нооборотне посування те?! г рем виповино до комупкатавно-нггенцюнально! спрямованость 3 точки зору текстовоТ перспективн та комугакативного дша^пзму доречно говорит про акомодоцйо засосчв зв'язку. Бона передбачае тпрсеристеняя уах без винятку .эасобт ээ'язку. для забезпечепня г.о:?з1! та когереэтносп 1 зумовлюс семшптгпп змшп самих «онекчор!в на тдсгав1 г<нього входження у ьотгкропг.' новлекнг.г?у ..цтуоццо, тобто смислоге присгосувоння до умов функщо^тмштя.
Меламзм гсоеднашш компонеетш .умсптиого ггг.сгу в сдш«1# комлекс дозволяс ствердлг/ватк, що в його структурой орган! загрУ оеругь уметь сяолучштси I сполу-пгикев! утворшшя, грамаппппв! зиаче1шям яких е поеднания одишщь мовлення. Однак, у групу " -.г.риГ поту.аплмють й ¡или службео; '¡лепит мот!, зотфема чаегки. ^ цоЕиознальа частый. цент прис\1вш1ЕИ, .исслнпа згюрогк,
займешшки, Внаслддск Ш1фокого контексту 1 конкретно! граматичноГ сихуаци останш зазнають лексико-семанхичних змш.
Парадигма цгггрокцшиальшк грамапяних побудов псв'язаиа оезпосередньо з порушешшм послздовросп монлепня у. лдалопчному гекси як у межах однзе! регшки, так 1 в межач ддалопчио! макрефрази. Йдеться про явище апоаопези, же пов'язане э передачею суб'ектпЕно-модальних значень у д1алопчному текст:
PEPE. - El mejor recuerdo que su amigo se lleva de Moralsda es... ¿Lo
digo?
CARLOS. - Claro que lo dirás... No es que me importe, puedes decirlo
(J. Benavente).
Вважаеться, що це явтце характерне для емощйио-оцшних речень та речень характеризацп, яю не мають у своШ семантичтй структур! оцшного компонента. Оцшна модальшсть формуеться саме апокошчнэю конструкцию та пресупозшцйним компонентом в ií семантичтй структур!. Якщо апокотчна конструкцш констатуе реальний стан речей, тобто об'ективну модальшсть по в1дношенню до предмета мовлешш, тод1 синтаксично зумовлена апокошчною конструкпдею модальшсть CKopiine взноситься до ремп-ента, гадкреслюючн його збуджений стан i, в)дпов1дно до цього, його поведднку i вплив на респондента, регулюючи цим модальшсть висловлешш останньото.
Апокошчш структури е елеменгами розмовного синтаксису; в AÍaAOTÍ4HOMy текст! вони виконують роль сигнамв розмовност!. Явище апосюпези caía видшгги в пггеракцюнальтй граматшц, беручи до уваги немовний ряд. Апокотчш структури спираються на стандартизоващ загальномовщ модем, тобто вони сшввц.носяться з повною .стуктурною схемою в1дпов1дного типу речешш, на ochobí яко1 завдяки комунйкативно-синтаксищйй оргашзацп речешш Можлипа реконструкщя ixHboi комуткативно? самодостатностт. В ocíiobí апоаопези лежитъ в1дома тенденщя розмовного синтаксису до пекомплетивкосп. Помилково вважати апокошчш конструкцй незаюнченими висловлешшми. 3 опорою на загальну шформащкэ вош! квал!ф1куються нами як рекурентш, притамант' граматичшй система icnaiicbKoi мови, що функхдонують у певшй форт мовлення, а саме у ддалопчшй. •
У д1йлспяному тексп некомплетквтсть пов'язена з наявтспо едино! сшуаци i • мае_ компенсацШшхй характер за рахунок збереження предикативность Якщо вэяти окрему решшсу, то вона некомплетивна щодо синтаксичноГ структури, сття'дносиоГ э нею; реплша як компонент ддалопчно! макрофраэи не може бути некотлетивною через те, що вона ir ошкуе сшггвксичку структуру попереднього компонент. При цьому caía розр!зкяти три, окреш явшца: текстову хмплжацио, елшсис i фразежзоцш. Щ три явища "гають едшу .основу - комнресно icnancMcoro впслоЕлення. Структурно некомплетивт peneinresi конструкцн функцюнуютъ у мовленш як завершет комуткативт одигащь У зв'язку з цим ми виддлясмо абсолютняй або парадигаатичняй елшсис, який е нормативно граматичним: елМнований елемеит речения реконструюсться is структурно! схеми граматичного речення, bíh эеклвдепяй мовою, П системою i входить у мовку кс-мпетенщго носш iciidHCbKoi мози. Bin e диско тчтушшним, i його зв'язок з композшцйним стандартом неяосийннй. Важливою умсвою
параднгматичного елтсиса с збернання семантичкого обсягу:
- Enrique...
- Sí, papá
(J. García Hortelano).
Ендофоричний та екзофоричний елшсиси е донтстю иоплекня: тексту обо Ko«yí»ÍKaT5iniroí сптушзд, тобго носягь синтетм¡тпннй характер. В окзофоршшому e/áncuci штерпретащя ел!мшованого елемента зджсшоеться bíahocho комуткатизно!" ситуади, пропозиц1я конденсуеться у реплщп
- ¿El retrete? - preguntó Cíti'co, amodorrado.
- Al fondo - le señaló Iñaquc
(J.A. Zuníunegyi).
Ёндофоричний елшспс випливаг з мижливост: тлумашгги хожне
речення bíahocho шгерпретацп пгшшс речень:
- Estoy cansado, sobrina.
- Pero cansado, ¿de qué?
- De tanta farsa
(J.A. Zunzunegui).
Ёндофоричний елшскс неоднородной, bíh mícthtl y co6i так званий тектошчиий, при якому ельмшовашш елеме:гг виновлюсться з мовленневого лаяцюжка, Í3 структури д1алопчного тексту; парцельований елшспс визодиться з базово! (пащюючоТ) роп.мки. Якщо у парадишатичному емпсиа превалюс процес cynpecií, тод! у синтагматичному на перше Micye висуваеться явище реституцп. Некомплетившстъ пов'язана також з текстовою пресупознщйною eicoHQi-iicio, яку можна детермшувати як пресупозгтшний е/апсис.
У звяэку з некомплеиштсгю граматичних дталопчних побудов вважаемо за дсщльне ввести поняття "ретрогреая". Лпнйтсть мовлення припускае вЦсутшеть окремих члешв вислозлекня, сшввЦноских з членом (членами} попередтх висловлень, внас.идок чого вныикаготь непоат, ел]птичш та фразем1чн) побудови. В ochobí мехатзму ретрогресп лежигь текстова дистрнбуцгя, дгалопчкий р1з!Ювид sikqí бере участь у формуванш д1алопчно! макрофрези. Залежно bía эасмМв ñ реамзаци можна вид1лкти там В51ди ретрогреси: текстова, реченнсва, семантичнл.
Явище фразешзада вЦтворзое процес формувшпш д1алопчни>: фразем, кк1 вйповшноть лопко-граматичному предикату. Предикативну основу фрезами закладено поза й структурою, а ockobhí риси, на нашу думку, тага: формуе судженнк'у малопчтй макрофразг, у семантичному аспекп ашзв1дносиггь висловлення з позамовноы дШсшстю; у комушкатнвному - тщляе у висловлешп
рему. Явище фразем^зацп грунтуеться на мовному елнгаМ й с явшцем реченневим (текстовим): мовний елшсис дозволяе ситуативно "прив язувати" фразему. При свтуативнШ фрезем1заци невербамзоване ддеслово реконструюсться лише за ум ови наявносп ситуацц стлкування, що передбачае як саму ддалопчну сигуашю, так i фонов! знания сшврозмовнигав: Una peseta de sal - dijo (M. Delibes), При контекстуальнШ фразем1зацй невербал!зоване д>еслово можна реконструювати лише а лшгастичного контексту обо яопереднього
вйсловлення:
- ¿Pero para qué te has molestado?
- Para verle a él contento
(J.A. Zunzunegui).
Граматичиа структура набувае статусу штеракцюнвльноГ bíahobíaho до синтагматично? aíhíí арзитеКтомчних конституенпв «уалойчного тексту. В ¡нтеракщоналмпй граматид! вступають у дно параметри i мехашзми, flxi неможливо cnocfepiraTU при arraAÍai окремих вислоплень. Синтагиатична модулпщя пперакц! опально! граматично!" структура викликана змшами ттораметрш лексичного i синтаксичного характеру шд впливом íhujo! модуляцн, si зм1щуваш!ям значенневого i граматичного центров. фраземи - це продукт сингаксичноТ, а спме техстово! (комуикаткнно!) деривацп, У nponeci текстовоТ дериваци эм1нюеться структура одинищ, яка с первннною. Дериващйга шдношення mítk фраземою та «оморфним речешшм випливають Í3 синтаксичноТ сполучуваносп одиниць. У д!алопчному тексгп ступить регулярносп дериващйних процеав досить великий. При цьому л^гайна дгрттватря полягае у згортеяга пред1Ткапгоност1.
За своею побудсвого фраземи здеб1льше - слопосполучення, що мають згорнуту предикативность, Ця особлшпсть фразекн
'выводиться з характеристики словосполучення як единица, яка знаходиться м±ж номшащею та комуткащею. Для вах номшативник одиниць пригаманний ономасюлопчний ¡зоморф^зм: у процесп найменупання фрагмента д1йсносп словосполученням виникас особливий характер смислових г граматичних в^дносин М1Ж ономааолопчним базисом 1 ознакою, яка предицтосться цьому базису. На цШ шдстав1 окрем! словосполучешш можуть ствпадати з пропозищональними побудовами. Словосполучення акумулюе номшативне значения; граматична номшагуя в ньому реалпуеться через вЦношення м!ж його компонеотами; ситуащйна номшащя актуал1зуе зв'язок М1Ж лекигчною ) граматичиою номшащями. Саме на цьому ) грунтусться функцюнально-семантична категорш предикативность Вока дозволяе квал1ф:кувати словосполучення як згорнуту пропозищю, екв1валентну актуамзованому речению, тобто висловленкю, Ддалопчна "прив'язашеть" словосполучення допомагае ггростежити Ьоморфгпсть номшатива-словосполучення 1 пропозицп-словосполучення. Пропозшия-словосполучення с одшею з однниць граматики • д^алопчного тексту - фраземою, Най61льшу 1 найснециф1чшшу групу д^алопчинх фразем складаюгь безособой! формн дДсслова, яга мають искраво виражеш пропозицюналът модел! з1 згор1Г/тою предикатшзтстю.
За дериващею фраземи можна поддлнти на фраземи як композита ендодентричного характеру 1 фраземи як композит« екзоцентричного характеру. Коли вщДляготъся ендогешв фраземи, то в дно вступають закона побудови речешм на осноп1 мотиву сингаксичпоТ спрямованосп та синтоксичного значения. Коли шодляються екзогегап фраземи, то в дш вступшоть, поряд 13 законами конструювання речения, дискурсивш закошшрносп.
Таким пином, фразема як фундаментальна одиниця штеракцюнально? граматики утнорюе один 1э аспехспв формалыю-ЗМ1СТОВНОГО боку ддалопчного тексту зовдяки суб'ективно-модально-комушкативному значению, яке забезпечуеться- уаею фразем1чною схемою I не шгеодиться з жодного й компонента, Видиясмо тага о знаки фразем, яка дозволяють квамфпсувати !х тс пропозиц!!: потенщйна сингагматичтсть, пропозшцональшсть, вторишпсть походження. (дернвацпЬйсть), функцюиалг.на перспектива (спрямовемсть), абсолкшйсть поэицн, ствв1ДНостсть з шформативнкми одиницями /Далопчного тексту, в1дносна стаб1льшсть, ' комутакатившсть, ретроспективгасть (р1дше проспекгивтсть), розмовйсть.
Фразем1чн1 модел1 штеракцюнально! граматики будуються на сшггаксичних моделях. Фразема - це факт мовленни, речення -экакова одиниця мови. ¡хтй взаемозв'язок зумов.чений синтезом мовних р1в5пв: граматичного 1 комуткативного, Сингаксичт модем пиступаготь ншарьантом, тобто абстрактною единицею граматичного р1вня; фраземгчна модель - мовлешгева вар1антна peaлiзaцiя абстрактно! мовно! одними на комуткативному ршга, сшввЦносна з висловленням. Рухомсть модели двоскладового речення у д!алопчному текст1 полягас в реверс!! як основ! репрезентаци. Явшце реверси е текстовим 1 характерним лише для диалогичного тексту. Пршщип реверс!! базуеться на онафоричтй функцп фразем, що характеризують репрезентацию, або на субституцп (слова-речення я!, по, мод ольга слова, внгуки, звернення). Субститущя ! рспрезентащя маютъ у спо!й основ! реперешзну корелягцю: субституцш грунтуеться на вториншй немшацн, а репрезентац!я - на розчленуванш складно! форми або структурн.
Структуры! схеми фразем стачдартизуються за двома принципами: синтаксичним, а семе реченневим та морфолоп чним, а саме словосполучувальним. 1нтеракщональна граматична парадигма фразем входить до граматично! парадигми д!алопчного тексту як К складник. Вона с релевантною ознакою граматики диалогичного тексту й ¿зоморфна граматичшй парадигм! тексту. Для речення первинга дв1 функцп: лопчна 1 комушкативна, для фраземи - ттльки комунжативна. У реченш присутт предикативность, семантична структура як лопчне виношення М1ж компонентами предикативно! основи, комунгкативне значения, що м1стить у соб! акгуальне членування. Фразем а харакгеризусться опосередкованою, формально не вираженою предикативтстю; семантичиою структурою як сп1Вв!дношенням з позамовною с иту шц ею помгж нульовим компонентом 1 експлщигним компонентом предикативно! основи через граматичиий ! семангичний зв'язок; комунжативним значениям, забезпеченним ремою у висловленш. Щодо прагматичного потенщалу речення! фраземи, то'вш збпаеться.
ВЦ фразем-пропоэицШ в1др!зняються фраземи-д1алопзми, яю визначаються як рекурентш поведшков! ряди 1 е заготовками для конкретних комушкагивних ситуацШ, що повторюються. Характеристика фразем-д1алопзм1в зводиться до таких параметр1в: узагальнений характер функционального значения, прагматична нерелёвантшсть, статус д1алопчних паренгез через те, що вони е конспггуентами форматшйв ддалопчно! макрофрази.
У композицШному стандарт! /Далопчного тексту в процес! утворення ддалопчних фразем шдрядш речення вшграють важливу роль у формувант усгалених вираз1в фразеолопзованого типу, а також сингаксичних • фразеосхем. Мова йде про самоспйне, без
опори на головне, функцюнування шдрядних речень: Cuando meen las gallinas; Como dos y tres son cinco. При цьому ix слхд вгдр1зняги bía парцельованих та im-егрованих пЦрядних речень. Вони виникли як насл1Док ел!псиса головного речения; йдеть • про так званий структурно-текстовий елшсис: в!дношення М1Ж двома структурами (квазнндрядним та невираженим головням) тдрядно-дагегровага. Якщо imerpoBam та парцельоват шдрядш речення несуть т!льки щформащйний 3MÍCT, то так эваш квазт!дрядт речения маготь ще й конотвтивне значения - оцйше. Головною умовою, що впливае на стуктурну оргатзагЦю складношдрядного речення у д1алопчному тексп, с MÍcue модcaí у структур! само i рспл!ки як формативу А1алопчно1 макрофрази або в межах власне AiaAori4Hoi макрофрази.
Складносурядш речення в пггеракцюнальтй граматигц - явище конвенщональне. Конвенщальтсть випливае з того, що сурядшсть як вид сгаггаксичного ээ'язку рштгостатусних одиниць мови у межах ¡нтеракцюнально! граматики повшпи мати зовам нтше тлумачегшя. Решики об'еднуються у д!алопчному текст1 за принципом координаца piBHOcTaTycHHx конституснпв, що не залежить вЦ семшггихо-сштгаксичних стосутоав М1Ж ими, Це положешвд ще раз тдкреслюе правом1рн!сть nanio'i тези про те, що д1алопчна сдшсгь, куди входять рхвностатусш реплпш як конституагги д1алопчного тексту,. не може бути одиницею його граматики. Тхня координация (сурядшсть) е текстовою, а не граматичною. Таким чином, текстова координация (сурядшсть) конституенПв д^алопчного тексту може квалхфжуватися як перифер!йний вид зв'Язку, тобто лопко-текстовий. Перифер1йний характер сурядност! в i ит е р a iu;i о н аль га' й граматшц спостер!Гесться у ланцюжку i виявлясться у посл!довносп кочструктннНнх сдшпщь дзалопчного тексту. У цьому значени
остант е сурядними в iepapxit • архиектотчио! тдсисгеми л1алопчного тексту. ПериферШна сурядшсть не може бути обернеиою, вона иашаровуеться на yci визначеш нами вили зв'язку форматашв . ддалопчно! макрофрази, Разом з тим перифер!йна сурядтсть е недостатньою для формування AiaAorÍ4Hoí макрофрази як одинищ 1нтеракцюналыю1 граматики, 1нтеракд!ональна сурядтсть координус i розподьляе послиовтсть одиниць щтеракцюнально! граматики виповЦно до смислу ipci носл1довност1. Вона с одним Í3 3aco6iB формування д1алопчно! макрофрази з р1Вностатусних одиниць. Периферией сурядтсть акумулюе угаверса\ыо р1зновиди синтаксичного зв'язку: безсполучниковий зв'язок сурядносп та Еодрядносп. Ьгтеракцюнальна сурядтсть сп1вв1дноситься i корелюс з периферийною, вона зор1енгована на вертикальне соположения функцшнально р1вностатусних одиниць пггеракцюнально'! граматики будь-яко'ь струкгури (предикативно! i непредикативно!). 1нтеракцюнальна сурядтсть машфестусться одночасно синтаксичними й лексичними засобами, 3 одного боку, штеракцюнальна сурядтсть спираеться на семантику р1вностатусних одиниць штеракцюиально! граматики, з шшого, - на певнз покаэники: частки, вставт слова, вк<швт та анафоричт займенники, на взаемодт модального значения остантх. Особливктю 1нтеракц1онально1 сурядносп е невиражешсть семантичних (сомпоненпв, стльних для р1вностатусних
пггеракщональних одиниць:
ARTURO. - El coche tiene gasolina suficiente. No tiene por que vernos nadie hasta Madrid.
NIC. • Y vamos a tu casa
(A. Sastre).
Можна припустити, що суряднкть як синтаксичний вид зв'язку первииною сферою вжитку мала ддалопчне мовлення.
У загальних висновка* викладеко концепцию д^алойчного тексту та його граматично! побудови. Видиено тага специфшаци характеристик {спанського ддалопчного тексту, яга с новими для сучасно! ¡сиаистики:
1. Диферешращя ¡спансько!' мови здШснюеться саме на р1вт мовлення, эокрема розмовного. 1спанське л!тературне розмовне мовлення визначасться вар1атившспо в!аносио передав референтно! ситуаци. Що стосуеться нелокально! вар1атинносп {спанського лггературного розмовного мовлення у межах комуншативно! (ддалопчно!) сигуацК, яка у сукупноеп з референтною складас специф!ку ¿далойчного тексту, то вона пов'язана з нац1ональио-культурною спецификою сощальноУ ¡нТеракцп.
2. Стльна 1спанська мова сформован? як система функцюнальних можливостей, але вона не характеризуеться единою 1 усталеною нормою. МовнШ норм! сп1льно1 кпансько! мови притамант: вЦносна стабь\ьтсть, обов'язковкть для усього мовного ареалу, нерозривний зв'язок 13 системою мови, вар1атившсть р1знор1вневих одиниць, закладених щею системою. Ознакою норми загадыкнспанського л1тёратурного мовлення с динам1эм, зумовле!шй комуткативною ситуащею, "в1дпов1дтоть" до сукупносп звичок.
3. Визнасться кодифшац1я (спанського литературного розмовного мовлення вЦносно комугакативно! ситуацп у межах д!алопчного тексту, Вводиться поняття "д!алопчна кодифшагця" як феномен, в оснотп якого лежить принцип реплжування. Д1алопчна (текстова) кодифпсащя - це закршлення значень для
'питания 1 рЦповх^, засоби встуцу у комунжахцю, викоду з не1, ц шдтримка, тощо.
4. Вводиться пошгття "комуткативна норма синтаксису мов-лення". Остання задас синтаксичним поб уловам вЦповЦну си-туац1ю вжигку у д1алопчному текст!, в якому, в свою черту, штеракцшнальна граматична норма дозволяв адекватно виражати мовними засовами не пльки референтну, але й комушкативну (^¡алопчну) ситуацпо сшлхування через вживания сингаксичних структур у Д1алог1чшй мовленневШ д1яльносп.
5. Вперше иропонуеться функщонально-стилктична класифЬ кац1я кпанських д1алопчних текст на лпдстав! ртзномантгних мовленневих функцШ та суспш»них сфер використання д1алопчного тексту. Крш предметно-лопчно! л1нн, у д1алопчному тексп беретъся до уваги референтна, . комуткативна Интерактивна та мотиващйна) ситуаца; завдяки цьому можна видьлити тага тдтипи д1алопчного тексту, як алетичний, акцюналышй, суб'ективований.
6. Одинищ штеражцюналыкм граматикй грунтуються на структурних схемах кпанського простого I складного речень г моделюються випов1дно до синтаксично! деривацп. У формуванш Д1алог1чно1 макрофрази беруть участь семантико-сишаксичт засоби зв'язку, яга виявляють загальноприйнятт 1 суто д1алопчш функцн та значения. Фраземи походить э простого речения та словосполучення або утворюються внасл!док фразеолопзацп за законами системи 1спансько'1 мови. Власне кпаяськими за способом деривацц е фраземи, утвореш безособовими формами д1еслова, та фраземи-д1алоп зми.
7. СкладнопЦрядш речения в шгерекщональтй граматищ мають тенденций до антиелШсиса, а саме до ел1мшаци головного
речения. Яскравим прикладом можуть служити квазшЦрядт речения як синтаксичт деривата Синтаксична деривагуя не торкаеться структури складносурядних речень у д1алопчному текст! Йдеться не про синтаксичи деривата, а про мсдифшащю поняття "сурядшсть" як наоидку 1нтеракд1онально1 структури д1алопчного тексту та перегляд рол! традищйних сполутнитав сурядносп, яи функцюнують на piBHi тексту.
Основн! положения дисертацп в1добрая:ено у 75
публисащях, найважлтпшими э яких с:
1. Текстовий анамз композиодйного стандарту ¡спанського д1адопчного мовлення. - КиТв: Видавничо-пол1граф1чний центр "Кшвський утверситет", 1994. - 96с.
2. Д1алог як форма 1спанського розмовИо-л1тературного мовлення//Мови европейського культурною ареалу: розвиток i взаемодш. Колективна монограф1п. - Kh'íb, 1995. - С, 168-178.
3. Роль синтаксичних 3aco6iB зв'язку у структурнш оргашзаци д1алогу//Universidad de La Habana (Куба). - 1981. - № 213. - С. 138-157 (icn. мовою).
4. Про складнотдрядга речення у AÍo\o3Í//Universidad de La Habana (Куба). - 1981. - № 215. - С. 161-171 (icn. мовою).
5. Граматична природа висловлення-вЦповЦ! у д1алопчшй сдносп//Santiago (Куба). - 1981. -№ 41. - С. 83-100 (icn. мовою).
6. Семантика синтаксичних засобш зв'язку у д1алопчному текстт//Уе1то (1сйатя). - 1981/1982. - .№№ 50-51. - С. 25-32 (icn. мовою).
7. Апеллятивы и "переключатели" темы в диалоге// Содержательные аспекты языковых единиц: Сб. науч. статей. - Киев, 1982. - С. 72-75.
8. Неличные формы глагола в диалоге//Вестник Киевского
утпшерсигета. Серия романо-германской филологии. - 1984. - N? 18. -С. 89-91.
9. Линейная последовательность в диалогическом тексте// Проблемы лексико-грамматической семантики романских языков в
их национальных вариантах: Метод, рекомендации по курсам романского языкознания. Ч, I. - Киев: Киевск. ун-т, 1985. - С. 27-28.
10. функциональные связи конституентов диалогического текста//Функционирование единиц уровня предложения в структуре текста: Метод, рекомендации к спецкурсу по лингвистике текста. -Киев: Киевск. ун-т, 1985. - С, 22-30.
И. Стилистика д1алопчного мовлвнця//Islas (Куба). - 1985. -N° 80. - С. 58-68 (icn. мовою). .
12. Граматика i сттшстика шдмета - займенника в ¿спанському MOBAemá/VUniversidad de La Habana (Куба). - 1985. - № 217. - С. 154166 (icn. мовою).
13. Нарушение последовательности речи в диалогическом тексте//Вестник Киевского университета. Серия романо-германской филологии. - 1986. - № 20. - С. 89-91.
14. Стилистическая дифференциация сга!таксических единиц и коммуникативная интенция в диалогическом тексте//Конститутив-ные единицы предложения и текста: Метод, рекомендации по курсу теоретической грамматики испанского языка. Киев: Киевск. ун-т, 1986.-С. 11-16.
15. Функция подлежащего в семантико-синтаксической организации композиционно дифференцированных текстов //Вестник Киевского университета. Серия романо-германской филологии. -1988. - № 22. - С. 30-34 (в соавторстве с Б. В. Лигвчненко).
16. Речевая реализация некоторых синтаксических построений в пьесах Э. Кинтеро//Грамматические и лексические аспекты регионального варьирования иолинациональных языков: Сб. науч. трудот - Киев: КП^Л^ 1988. - С. 59-62.
17. Я—^иЛвая индивидуальность и смысловое интегрирование в диалогическом тексте//Вестник Киевского университета. Серия романо-германской филологии. - 1989. - № 23. - С. 22-25.
18. Высказывание и его грамматические корреляты в диалогическом тексте//фнлологические науки и методика их преподавания: Научно-метод. материалы. - Житомир: ЖВУРЭ, 1992. -Вып. 6. - С. 34-36.
19. Mobhí та текстов! одиниц! д1алопчного тексту//Спитакеис, семагпика i прагматика мовних 0д1шиць: 36. наук, праць. /За заг. ред. О.М. Стариково!/: Киш: НМК ВО, 1992. - С. 34-38.
20. Текстуальные фроземы и их отражение В лексикографии/Современные проблемы лексикографии: Сб. науч. трудов. -Харьков, 1992. - С. 179-182 (в соавторстве с A.A. Рус едкой).
21. Ддалопчний текст у нацюнальному вар1юванш icnancbKoi мови: норма мови i норма мовлення//Стара i нова Романш: проблеми i перспективи. - Киш: В1пол, 1993. - С. 34-37 (icn. мовою).
22. Этнокультурная специфика функционирования обращения и диалогическом общении.//Язык и культура. Вторая международная конференция: доклады. - Киев, 1993. - С. 62-68 (в соавторстве с A.A. Русецкой).
23. Основш законом1рност1 структурування граматики д1алопчного тексту (на MaTepiaAi сучасиоК ¿спансько!" мови) /Лноземна ф1лодопя. - 1993. - Вип, 105. - С. 76-81.
24. Апосиопеза как явление грамматики диалогического текста (на материале испанского художественного диалога) //Лингвистические исследования: эволюция и функционирование языка: Сб. науч. статей. - Екатеринбург: Уральск, пед. ун-т, 1993. -С. 110-114. •
2.5, О единстве номинативного и коммуникативного начал « словосочетании как компоненте диалогической накрофразы / -'Социолингвистика. Лексикология. Грамматика: Межвуз. сб. науч. трудов. - Пятигорск, 1993. - С. 20-25 (в соавторстве с Л.А Русецкой).
26. Место иропозициснальиьгх. установок н структурно-смысловых схемах текста//Л!ятшсшка текста: Сб. науч. трудов. -Пятигорск, 1993. - С. 38-43 (я соавторстве с Т.П. Архипович),
27. Испанская литературная разговорная речь в диалогическом тексте//Романская филология: Ежегодный сб. науч. трудов. Том I. -Нтсзтерттбург: Уральск, пед, ун-т. 1993. - С. 41-47.
20. Ушверсальгасть зага\ьнотехстово1 категори Д1алопчност1 (щодо адресатинносп тексттв мютиродних документов) //1ноземна ф1лолопя. . - 1994.' - Вип. 107. - С. 52-57 (у ствавторств1 з-Т.П. Архипович).
29. Бездксавш структури у Д1алопчному текст! та i'x переклад (на матерю/а ¡сианського художнього д!алогу)// TeopiH i практика перекладу: Укршнський наук. зб. - 1994. - Вт. 70. - С. 88-95.
30. Диалогическая макрофраза и её х ар актер нстики// Вопросы рс-мано-германской филолоши . (лексикология, грамматика . и текстология): Сб. науч. трудов. - Пятигорск, 1994. - С. 34-38.
31. Обращение как единица стилистического синтаксиса// Предложение и текст: структурно -семантические характеристики: Сб. науч. статей. - Киевск. ун-т, М., 1984. - С. 141-145. - Деп. в~ ИНИОН АН СССР. - № 18647. - 11,11.84г.
32. Функционирование личного местоимения уо в испаноязычной речи//Структурно-семант1хческие исследования романских и германских языков: Сб. науч. статей. • Киевск. ун-т, М., 1985. - С. 115-121. - Деп. в ИНИОН АН СССР. - № 20844. - 22.05.85г.
33. Некоторые моменты коммуникативно -прагматической ориенгированости в диалогическом тексте//Прагматика речевых единиц: Сб. науч. статей. - Киевск. ун-т, М., 1986. - С. 111-117. - Деп. в ИНИОН АН СССР. - № 267338. - 4.09.86г.
34. Диалогический текст как подсистема текста (на материале современного испанского языка)//Проблемы синтаксиса романских и германских языков: Межвуз. сб. науч. трудйв. - Ленинградск. гос. пед. ин-т. - Л., 1989. - С. 68-80. - Деп. в ИНИОН АН СССР. - № 39586. -22.09.89г.
35. Роль личных местоимений в формировании коммуникативного аспекта испанского диалогического текста//Теоретические проблемы лексики и грамматики испанского языка: Сб. науч. статей. - КГПИИЯ, Киев, 1991-1992. - С. 25-28. - Деп. в ИНИОН РАН. - № 46935. - 14.08.92г.
36. О речевых интенциях в интеракциональной грамматике (на материале испанского художественного диалога)// Коммуникативно-прагматические аспекты изучения языка для специальных целей: Сб, науч. статей. - Киевск. ун-т, Киев, 1992. - С. 34-40. - Деп. в УкрИНТИ. - № 457. - 8.04.92г.
37. Огражение фразеологизированных фразем в лексикографических источниках//Теория и практика терминологической лексико 1рафии: Сб. науч. статей. - Киевск. ун-т, Киев, 1992. - С. 41-45. - Деп. н УкрИНТИ. - № 924УК92. - 24.06.92г.
38. функционирование слов и словосочетаний в качестве самостоятельных высказываний в диалогическом тексте// Современные проблемы романистики: Тезисы V Всесоюзной конференции по романскому языкознанию. Том I. - Калинин, 1986. -С. 63-64.
39. Интегрированные подсистемы диалогического текста// Семангика целого текста: Тезисы выступлений на совещании (Одесса, сентябрь 1987), - М., 1987. - С. 37-30.
40. О выделении интеракциональных граматических структур в грамматике диалогического текста//Проблемы функционального описания языковых единиц: Тезисы докладов. - Свердловск, 1990. -С. 19^20.
41. Место диалогических фразем в грамматической системе испанского язык«//VI Всесоюзная конференция по романскому языкознанию. Современная проблема романистики: прагматика, семантика, синтаксис: Тезисы докладов. Том I. - М. - Воронеж, 1991. -С. 44-45.
42. Интеракциональная грамматика как контекстная грамматика //Методы сравнительно-сопоставительного изучения романских и германских языков: Тезисы докладов. - Ярославль, 1992.
- С. 40-41.
43. Единицы грамматики диалогического текста// Новое в лшп'вистике и методике преподавания нностраш!ых язьпсов: Тезисы докладов. - Пермь, 1992. - С. 164-165.
44. Отражение управленческой концепции общения в грамматике диалогического текста//Проблемы языков для специальшЛх целей, научной и профессиональной коммуникации: Тезисы докладов международной научной конференции. - Киев, 1992.
- С. 45-46.
45. "НереченневГ псбудови в д1алог1чних текстах неспор1днених мов та íxhc м1сце в практшц вивчення шоземно! мови// УкраТпсьгп мога г» базова у вивченн1 шоземних мов: Тези AoiioniAcñ науково-практично! конференци. - Ки!в, 1992, - С. 12-14 (у cniBOBTopcTBÍ з О.М. Бортничук).
46. О смысловой структуре диалогического текста// Лингвистический знак как когнитивное и культурог'енное сбрззопатгае: Тсзпш докладов. - Санкт-Петербург, 1392. - С. 26-27.
47. "Ненормативш" структури в граматшц .малопчного тексту// Проблеми aíhíbíстихи тексту та лптюметодики: Тези доповЦей. -Льв1в, 1992. - С. 167-168.
48. К вопросу о формировании коммуникативного потенциала композиционно дифференщфопанных текстов различных ясанров'//
•Дискурс тк аргументация: Тезисы докладов. - Пятигорск, 1992. -С. 25-26.
49. Разговорная речь полинациональных языков и её роль в формировании текстов//Ареалогия: проблемы и достижения: Тезисы докладов. - Минск, 1993. - С. 96-97 (в соавторстве с Л.А. Русецкой).
50. Про статус розмовного мовлення в д1алопчних текстах неспор1днених мов (¡спанг.ько! та укршнсько!)// 1спанська мова 1 культура в сучасному свт: М1жнародна науково-практична конферешця. - Ки1в: КДПНМ, 1994. - С. 13-14.
51. фразема як сингаксичний дериват// Л1нтстичш та методичш проблеми викладання мови як шоземно!: Шжнародна коиференщя. - Полтава, 1994. - С. 93-94.
52. М^сце р!зних вщдв компетенца у створент нацюнально! мовно! картини свпу в ,\1алопчному текси// Проблеми з1ставно! семантики: Матер1али ВсеукрашськоУ науково'| конференци. - Кшв, 1995. - С. 192-193.
Getman Z.O. The Spanish dialogical speech linguistic model: principles of a dialogioal text grammatical structure.
Dissertation for the Doctor of Philology Degree / Manuscript, speciality 10.02.05 - Romance Languages. Taras Shevchenko Kyiv University, Kyiv, 1996.
The paper investigates the Spanish dialogical text grammatical structure, the literary colloquial speech being a basis of a dialogical text. A dialogical text as a type of the text includes three systems: a structural system, a semantio system and a communicative system. The dialogioal text grammar is qualified as an interactional one and it is proved by the mechanism of such text creation, i.e. by means of making replies, Thus the interactional character of speech communication makes it possible to consider the dialogical categon/ to be common to all kinds of text. The paper also shows the mechanism of interactional grammar units formation. Such units include Words, wotu-combinations, sentences as well as syntactic derivatives, i.e. special units typical of a dialogical text such as phrasemes and dialogical macrophrases.^^^^1^ '?2<;5£<is^a^anmiatieal units interact with
textual constituents of a structural dialogical text system, i.e. a reply, a dialogical unity, a thematic bloc. The interaction of textual and grammatical units of a dialogical text, types of connection between them and their grammatical peculiarities make it possible to represent a Spanish dialogical speech in the form of a model.
Гетьман З.А. Лингвистическая модель испанской диалогической речи: принципы грамматического построения диалогического текста.
Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.05'- романские языки, Киевский университет им. Тараса Шевченко, Киев, 1996.
В работе исследуется грамматическая организация испанского диалогического текста, языковую основу которого составляет литературная- разговорная речь; Диалогический текст как подсистема текста включает три системы: архитектоническую, формально-смысловую, коммуникативно-речевую. Грамматика диалогического текста квалифицируется как интеракниональная, что вытекает из Механизма создания диалогического текста путем ренлицировання; отражает интер-аюуюнальныи характер речевого (текстового) общения; позволяет признать категорию дкалогичностн общетекстопой. Показан механизм фор'шропания единиц ннтеранциональной грамматики, которая, кроме базовьк синтаксических единиц; слова, словосочетннняг, предложения, включает синтаксические дериваты, собственные единицМ - фразему и диалогическую макрофразу. Перечисленные грамматические единицы взаимодействуют с текстовая, коястй+yeirraMll архитектонической подсистемы диалогического текста: репликой диалогическим единством, тематическим блоком. Взаимодействие текстовых н грамматических едшшу, диалогического текста,
выделенные виды связен между ними и их грамматическое оформление позволяют представить испанскую диалогическую речь в виде определённой модели.
Ключов1 слова: штераодональна граматика, сшльна ¡спанська мова, Л1тературне розмовне мовлення, висловлення, дискурс, компетенция, дшлопчна макрофраза, фразсма, словосполучення, модель речения, модель фраземи, фраземшащя, национальна норма, кодифжащя, антропонентричнгсть мовлення.
Шдт.до друку 2о.С'7.9бр.£ири&т ¿Схо4/1^.мрук .-¡1с Па111р офс. Ум.друк.арк. 3,0. Тираж 100 пр.
Друкарня Упр. ГЦвдеьнг.-Злх 1д 1." I з■: 1
М.Ки1в,НуЛ.1иСО!:КО ,Г>