автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Местоименные слова в структуре современного украинского языка

Полный текст автореферата диссертации по теме "Местоименные слова в структуре современного украинского языка"

РГБ ОД

I С СЕЦ рАЦГОНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ """ 1НСТИТУТ УКРАШСЬКО! МОВЙ

ОЖОГ АН Василь Михайлович

УДК808. 3-2

ЗАЙМЕННИКОВ1 СЛОВА У СТРУКТУР! СУЧАСН01 УКРА1НСЬКО! МОВИ

Спещалыисть 10.02. 01 -украшська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття наукового ступеня доктора фшолопчних наук

/ -Г

Кт'в- 1998

Дисертащею е рукопис.

Роботу виконано у вшшп icxopii та граматики украшсько! мови 1нституту украшсько! мови HAH Украши.

Науковий консультант - член-кореспондент HAH Украши,

доктор фшолопчних наук, професор Вихованець 1ван Романович. 1нститут украшсько! мови HAH Украши, завщувач вщдшу icTopii та граматики украшсько! мови.

Офщшш опонента - доктор фшолопчних наук, професор

Гуйванюк Нша Васшпвна. Чершвецький державний ушверситет меш Юр1я Федьковича Мшстерства освгги Украши, завщувач кафедри укра!нсько! мови;

доктор фшолопчних наук, професор Сологуб Нша Микола!вна. 1нстихут украшсько! мови HAH Украши, провцщий науковий ствробтшк вщдшу стшйстики та культури мови;

доктор фшолопчних наук, професор Шульжук Каленик Федорович. Ршненський державний педагопчний ун1верситет Мшстерства освгга Украши, завщувач кафедри украшсько! мови.

Провщна установа - Донецький державний ушверситет Мшстерства осв1ти Украши, кафедра украшсько! мови, м. До-нецьк.

Захист вщбудеться «¿2.» вересня 1998 року о 14 годит на засщанш спе-шалгзовано! вчено! ради Д 26. 173. 01 для захисту дисертацш на здобуття науко-вого ступеня доктора фшолопчних наук при 1нстшуп украшсько! мови HAH Украши за адресою: 252 001, Ки!в - 1, вул. Грушевського, 4.

1з дисертащею можна ознайомитися в oioaioTeui 1нституту мовознавства iuem О. О. Потебш та Гнституту украшсько! мови HAH Украши за адресою: 252 001, Кшв - 1, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розюлано <Н9 » серпня 1998 р.

Учений секретар спешал1зовано! вчено!

ради кандидат фшолопчних наук --У Л. В. Ажнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦИ

Aктyaльнicть теми. Проблема розподшу сл1в за частицами мови залишае-ься одшсю з найскладшших проблем загального мовознавства (III. Балл к I. Гавранек, О. М. Пешковський, £. Курилович, Л. Теньер, Л. В. Щерба, !. В. Виноградов, В. М. Жирмунсышй, В. Адмош, В. I. Кодухов, А. М. Мухш, . К. Кучеренко, О. П. Суник, I. Р. Вихованець й ш.). У а спроби створити не-уперечливу класифжащго с;пв (частин мови), у якш би було адекватно витлу-гачено семантичну та граматичну природу займеннигав, Тх статус \ мюце, на ду-[ку самих мовознавщв, не увшчалися ycпixoм.

В 1Стор11 вивчення займеннигав виокремлюють два протилежш погляди: ) займешшк - особлива повнозначна частина мови; 2) займенник не е само-тшною частиною мови. У европейськш граматичнш традици, починаючи ще з шоллонш Дискола, займенники квал]ф1кували як окремий клас сл1в. Це тракту-ання збереглося до наших дгпв 1 достатньою м1рою поширене в багатьох зага-ьнотеоретичних працях. Шдставою для виокремлення займеннигав у самост1Й-у частииу мови, як ведомо, е Тх специф1чна семзнтична ознака - здатшсть ука-увати на предмета, ознаки, ознаки ознак, не називаючи Тх, тобто дейктична ¡ункцм. У представнигав другого тдходу займенники не набувають статусу кремого частиномовного класу анв (теория про граматичну неодноршшсть рономшативних компонентов особливо набула поширення в граматичних роз-щках XX ст.), тому що не виявляготь у повному набор 1 трьох р1знорщних ди-)epeнцiйниx ознак: 1) не мають властивого ядру лексичного значения, бо не на-явають, а вказують на об'екти (предмета, якост1 предмета, дГТ, стани) навколи-шьоТ дшсносл; 2) не мають притаманних лише 1м морфолопчних категорш; ) не мають свой (первинноТ) синтаксичноТ функцп у структур! речения. Вони озподшяють Ух мЬк такими повнозначними класами, як ¡менник, прикметник 1 рисл1вник (у росшському мовознавствк О. М. Пешковський, В. М. Мигирш а ш.; в украшському: О. О. Потебня, I. К. Кучеренко, I. Р. Вихованець, автори щручника «Граматика укра'шськоТ мови. Морфолопя» та ш.). Вщома також проба виокремити займенники в специф1чний лексико-семантичний тип сл!в. о складу якого В. В. Виноградов зараховував лише предметно-особов1 займен-ики та пох)дн1 в)д них.

Виб1р теми дослщження зумовлений тим, шо займешшков1 слова не були б'ектом спещального, всеб1чного вивчення, а саме: з урахуванням трьох аспекте синтаксису (формально-граматичного, семантичного I комушкативного), су-упностей кaтeгopiйниx характеристик, що стосуються морфолопчного, слово-31рного I власне-семантичного р5вшв. Великий науковий штерес становить спе-иф1чне сгаввщношення семантики займенникових сл!в у сфер1 мови й мовле-ня: узагальнено-вказ1вний характер Тх категоршноТ семантики в мов! й мов-гннева опосередкована конкретшсть Тхшх лексичних значень иов'язана з конк-

ретною ситуащею, з певним контекстом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок ди-сертацшного дослщження пов'язаний i3 комплексною науковою темою вщдшу icTopii та граматики украшськоТ мови 1нституту украшськоТ мови HAH Укра'ши «Граматика сучасно! украшськоТ лпературно! мови», тема роботи затверджена вченою радою 1нституту украТнсько1 мови HAH Укра'ши, узгоджена в такому формулюванш в рад1 з координацп наукових дослщжень у галуз1 мовознавства в Украшь

Мета i завдання дисертацп. Метою роботи е дослвдження займенникових сл1в, ix лисця i функцш у систем! сучасно\' укра'шсько1 мови.

Досягнення зазначено'1 мети передбачае виконання таких конкретних за-вдань:

1. Виявити, класифшувати й систематизувати займенников1 слова.

2. З'ясувати морфемну i словотв^рну структуру прономшативних субстан-тив1в, ад'ектив1в i адверб^алышх с:ав.

3. Проанашзувати iMMirpauiimi й е.чиграцшш процеси у склад! прономшативних лексем.

4. Визначити штегральш морфсшопчш характеристики, за якими займен-ников1 слова корелюють ¡з власнечменниками, власне-прикметниками й влас-не-приапвниками, i вщмшш, спсцифкчш, притаманш лише ш, що дасть змогу квал1ф1кувати щ одинищ як гадкласи вцшовщних самостшних частин мови.

5. Охарактеризувати формально-граматичш i семантико-сиитаксичш влас-тивост1 займенникових сдш на piBHi синтаксем, у словосполученш i простому реченш.

6. Визначити функцй' прономшативних елементш як засобш поеднання предикативних частин у складношдрядних речениях ¡з субординативними коре-ляцшними й дстермшантлим зв'язками i речеиь у надфразних едностях.

3 метою розв'язання поставлених диеертантом завдань окреслено джере-льну базу, методолопю й методику дослздження.

Об'ектом пропонованоТ роботи е займенников1 слова, як1 функшонують у реченневш структур! чи тексту джеоелами - твори художньо'1 ллгератури й не-художня спадщина укра'шських письменниыв (мовознавч1, лггературознавч1, .ui-тературно-критичш npaui, ешстолярц, щодешшки, записники тощо), сучасна публщистична литература, усна народна творчють, матер!али р!зномаштних сло-вниюв, матер1али Лексично! картотеки 1нституту украшсвкоТ мови HAH Укра'ши. Фактичний матер ¡ал, Д1браний шляхом сушлыкм виб1рки й окремих ф1кса-цш, становить понад 50 тис. одиниць.

Для розв'язання поставлених завдань застосовано методолопчш засади: 1)про розумшня мови як явища об'ективноТ реальное^, що оргашзовуеться. функцюнуе й розвиваеться за законами д1алектики; 2) про едшсть загального i часткового; 3) про едшсть форми та змкту.

Методи дослщження. Специфка дошпджуваного об'екта i мета дисертаци ¡умовили використання таких лшгвютичних мето;ив: синхронно-описового, дистрибутивного, з1ставно-пор1вняльного, трансформацшного метод1в, методов комплексного, компонентного аиал1зу i моделювання, методики функцюнального 1нал1зу.

Наукова новизна одержаних результата роботи полягае в тому, що це перла спроба в укра'шському мовозиавспп системного й комплексного аншизу за-шешшкових ел! в; обгрунтовано не-частиномовний статус займенникових сл1в -ui основ! детального дослщження семантичних, морфолопчних, синтаксичних, ;ловотв1рних та шших характеристик; вир1знено сукуппосп граматичних кате--орш на TJii кардинальних частин мови; переквал1фпотвано семантичш розряди ¡айменникових сл1в; висвп'лено семантико-синтаксичний, формально-граматич-шй i комушкативний д1апазон займенникових слш у структур! синтаксичних >диниць: мiнiмaльниx одиниць (синтаксем), словосполучень, простого та скла-шого речень i надфразних едностей. У дисертаци введено в науковий ooir значили за обсягом та вагомктю новий фактичний матерхал.

Практичне значения одержаних результата. Матер ¡ал и дисертацй' викори-:товуватимуться: 1)для подапьшого вивчення загальнотеоретичних проблем -раматики; 2) для з'ясування окремих питань морфемки i словотвору; 3) при /кладант чи доповнснш морфемних, словотвгрних i тлумачних словниив; 4) у туково-дослшпй i науково-пошуковш poöoTi з астрантами, студентами, pi3-шми категор1ями учшв.

Результата здшсненого наукового дослщження впродовж останшх роив /же впроваджуються при читанш дисертантом курсу синтаксису сучасно! укра-нсько1 мови та спецкурсу «Актуалып питания ухра'шсько1 граматики» для сту-lemriB Юровоградського державного педагопчного университету ¡меш Володи-,шра Винниченка.

MaTepiaiin дисертацй' доцшьно вводити i в шюльну практику з метою по-ппшення викладання украшськоТ мови.

Апробащя дисертаци. Результати дослщження обговорювалися на науко-)их конференшях професорсько-викладацького складу Юровоградського держа-шого педагопчного утверситету iMem Володимира Винниченка (1995 - 1998 >р.), на засщаннях в1дд1лу icTopi'f та граматики украГнсько! мови 1нституту укра-нськоТ мови HAH Украши, де виконано роботу. 3 тематики дисертацй" виголо-цеио науков! догговш на м1жнародних конференшях (Донецьк, 1994; Банська зистриця (Словаччина), 1997), на всеукра'шських (Донецьк, 1995; Кшв, 1995; Херсон, 1995; Тернопшь, 1996; Запор1жжя, 1996; Чершвщ, 1997), багатьох peri->нальних та ушверситетських (Тернопшь, 1995; 1996; Полтава, 1995; Херсон, .996 тощо). Матер1али достдження апробовано й у форм1 тез доповтдей на нжнароднш конференцй" (Банська Бистриця, 1997), всеукра'шських конферен-цях, на заеданш кафедри укра'щсько! мови Юровоградського державного педа-

гопчного ушверситсту ¡мет Володимира Винниченка (лютий 1998), на засщан-Hi в1дд!лу icTopii та граматики украшсько! мови 1нституту укра'шсько!" мови HAH Украши (березень 1998).

Публкацп. Основн1 положения дисертацй викладено в двадцяти шести пу-б.'пкац1ях загальним обсягом понад двадцать п'ять друк. арк., з-пом1ж них мо-нограф1я «Займенниюш слова в граматичнш структур! сучасно!' укра'шсько! мови» (Кшв, 1997. - п'ятнадцять друк. арк.), вгамнадцять статей. Решта публжац» - тези доповщей, виголошених на хпжнародних, всеукрашських та репональнга конференщях.

Обсяг i структура робота. Дошпдження складаеться 3i вступу, п'яти роздт л\и, висновгав, списку цитованоТ та використано! л1тератури, що нараховуе 51: найменувань, списку джерел фактичного материалу, списку умовних скорочень таблиць. Повний обсяг дисертацй - 388 стар ¡но к, обсяг дисертацшного дослт дження без списюв науково! лпгератури i джерел - 322 сторшки.

ОСНОВНИЙ 3MICT РОБОТИ

У BCTvni обгрунтовано актуальшсть теми дисертацй, зазначено зв'язок те ми дослщження з науковою проблематикою установи, у якш виконано роботу сформульовано мету i завдання достдження, визначено новизну роботи, окрес лено теоретичну i практичну цшшсть одержаних результат та форми ix апро баци, зазначено млыасть та обсяг публкацш, як! вцтображають основш резуль тати дисертацшного дослшження.

У першому роздш «Система вщмшювання займенникових сл1в» проана Л13овано особливос-п словозмши пр.ономшативних субстантив1в i ад'екпшв, Т wicue в систем! вщмшювання ¿менних частик мови.

Займенников! ¡мешшки, що сшввщносш i3 власне-субстантивами, хараи теризуються дещо специф1чною парадигмою словозмши. Так, особов1 ¡менник -nepnioi i друго! особи (однини та множини) i зворотний себе вщмшюються з субстантивною парадигмою, причому при словозмда виявляються специф1Ч1 ознаки, що вирпняе ix з-пом1ж класу ¡мешшка. Для прономшативних особови субстантивна nepmoi i друго'1 особи характерною ознакою ix словозмши вист; пае суплетив1зм основ. У називному вщмшку особов} прономшативш cyöerai тиви я, ти мають нульове закшчення, а в займенникового ¡менника себе вщс; тня форма називното вщмшка. Проиомшативним субстантивам я, ти, себе вл; стив1 OMOHiMi4Hi форми родовий - знахтдний (флсксчя -е) - меи-ё, теб-ё, себ-давальний - лпсцевий (флекия -Г) - мен-i, тоб-(, соб-i. В орудному вщмшку bi ступае закшчення -6ю (мн-дю, тоб-ою, соб-дю). Особов1 займенников1¡менник ми, ви характеризуються однофонемними основами i в називному вщмшку м ють флекспо -и (м-и, в-и). У родовому, знахщному й м1сцевому вщмшках пр ном1нативн1 субстантиви nepino'i i друго'! особи множини функцюнують ¡з закг ченням -ас (н-ас, в-ас), у давальному - -сш (н-ам, в-ам), в орудному - -ал

(н-алш, в-а.чи), причому парадигму шенника ми побудовано за принципом суп-летив!зму.

Особово-предметш прономшативш субстантиви, яш представлен! додат-ковою граматичною ознакою - категор1«о роду, лише в називному вшмшку од-нини I множини виступають ¡3 флекЫями субстантивно! парадигми (чолов1чий рщ -0 {вт-0), жшочий р1Д -а (вон-а), середшй р^д ~о (вон-о), множина -й (вон-й), а в непрямих вщмшках, окр1м орудного вщмшка одншш жшочого роду, вони змшюються по;цбно до прикметниюв, що дозволяе зараховувати Тх до ад'ектив-но1 парадигми. Прономшативний субстантив вони змшюеться, окр!м називного В1дм1нка, за мшюною ад'ективною парадигмою, збершиочи ч1тку законом!р-[псть: якщо вщмшкове закшчсння поеднуеться з вар1антом основи /й/, то слово-форми зб1гаготъся з м'якою груиою прикметнигав, пор.: их, ш - ситх, син'т, якщо - з /н/, то сшввщносяться з твердою, пор.: (на) них, ними — жовтих, жов-тими.

Парадигма особово-предметних займенникових ¡мешшюв здебшьшого зб1гаеться з ад'ективною, дещо виокремлюеться шдспстема словозмши проно-мшативного субстантива жшочого роду, що однак не дае шдстав стверджувати про наявшсть окремоТ прономшативно-ад'ективно! парадигми, осильки тут, по-перше, ткно перешнтаються залишки субстантивно! (малопродуктивно!) й ад'-сктивноТ, що впявляе актившсть, словозмшних систем, по-друге, видшення про-ном1нативного субстантива во на в окрему парадигму зруйнувало б цшсну систему особово-предметних займенникових сага. Протиставлення основ Ш 1 /н/, /н'/ зумовлюеться фонетичним контекстом.

Питально-вщиосш займенников! ¡менннки хто, що вщмшюються за ад'ективною парадигмою, причому основа називного вщмшка /хт/, /шч/ протиста-вляеться основам непрямих вимшгав /к/, /ч/, що зумовлено ¡сторичними фоне-тичними процесами. Для парадигми шггально-мдносних займенникових ¡мен-ниюв характерна також омошм1чш форми: хто в родовому г знахщному вщмш-ках набувае форми к-огд\ у що омош.\пя трапляеться в називному 1 знахщному вщмшках (щ-о). В1дмшков1 закшчсння хто я що в непрямих вщмшках, окр!м знах иного, корелюють, розб!жност1 в знахщному вщмшку пов'язаш з позна-ченням ¡стот/ неютот займенниковими лексемами. При вгдмшювант питально-81дносних прономшативннх субстшгпшв не спостеркаемо шягшх вщхилень вид вд'ективно! парадигми твердо! групп.

Квантитативш неозначеш 1 заперечш займенников1 ¡менники вимшюга-гься под1бно до питально-вщносних су оста! пи в ¡в, однак у прийменникових спо-гуках прийменник ставиться м1ж класифтацшно-функшональним маркером, золь якого виконують афшси, 1 власне-займенниковим словом, напр.: м до кого, н з кйм, ш на кому; будь у кого, будь ¡з ким, будь на кому тощо. Особ/ишстю не-эзначених прономшативннх субстантив1в ¡з постфшсом -сь с те, що в орудному идмшку паралельно з формами кимсъ 1 чимсь функщонують вар!антш форми

колюсь, чилюсь, у яких з'являсгься встазна /о/.

Займенниксда ад'ективи, що здебшьшого вщмшюються як власне-при-кметники, характеризуються спсциф1чними парадигматичними ознаками: посе-сивш прономшативш прикметники чолов!чого роду в називному вщмшку стру-ктуроваш вар1антом основи Ля й-/, а в уах шших формах однини й множини -/мой-/, що зумовлено морфонолопчшши змшами - чергуванням голосних фонем Г\! - /о/. Кр1м того, родовому вщмшков1 чолов1чого й середнього роду однини притаманна основа /м-/, хоча паралельно функцюнуе й модифшований вар1-ант основи /мой-/. Парадигма присвшних займенникових прикметнимв нале-жить до мшаноТ групи ад'екпдав, оскшьки в родовому в!дмшку флексй" коре-люготь Ь твердою групою вщмшювання, а в орудному й мкцевому (вар1антна форма (на) мот) - ¡з м'якою, хоч посесииш прономшативш ад'ективи (йдеться, зокрема, про словоформи чолов1чого 1 середнього роду) характеризуються спе-ци([ичними ознаками, що дозволяе говорити про законом!рност1 ад'ективно-про-номшативно"! парадигми (наявшсть у мгсцевому вщмшку вар1антно1 форми на -ш, флекая -ему в давальному й мюцевому вщмшках). Форма жшочого роду моя в о длин! здебшьшого вщмшюеться за аналопею до м'яко! групи власне-ад'-ектив!в (уи вщмшки, за винятком родового й орудного, де до основи, яка закш-чуеться на /й/, додаються вщповщно флексй -/еш/, -/ейу/ (орф. -а, -ао): моег, моею). У множит парадигма присвшного займенникового прикметника лип та-кож побудована на основ1 м'якоТ групи. Посесиви теш (-/е/, -/а/, -/г'/), свш (-/с/, -/а/, -/О) вщмшюються так, як 1 мм.

Присвшш займенников1 прикметники першо! \ друто!' особи (наш, наше, наша, наш!; ваш, ваше, ваша, ваии) та третьо\" особи (/ш/хтй, /ш/хне, /ш/хня, /ш/хт) за парадигматичними ознаками розподшяються м1ж твердою й м'якою групами вщмшювання.

Прономшативш питально-вщносш ад'ективи який, котрий в одниш 1 мно-жиш своТми вщмшковими закшчениями повшстю дублюють парадигму твердоТ групи власне-прикметнигав. Форми жшочого роду займенникового прикметника чия змшюються за м'якою групою, пор. парадигму ад'ектива моя. Парадигма прономшативних прикметниив чояов1чого й середнього роду (чий, чие) пере-важно структуруеться м'яким вщмшюванням, тшьки в мкцевому вщмшку по-ряд Ь формами /чий-ому/1 /чий-1м/ функцюнуе вар1антна /чий-ёму/, яка випадае з парадигми, однак це не дае пщстав в ¡дно сити парадигму чолов1чого/ середнього роду до мшаного типу: про належшсть аналпованоТ лексеми до м'яко'1 групи свщчить також кшцева м'яка приголосна основи -/й/. Очевидно, вар1антна форма м1Сцевого вщмшка вщбивае парадигму власне-займенникових прикметншав як шдвсласу ад'ектив1в.

За парадигмою питально-вщносних прономшативних ад'ектив1в вщмшю-ються заперечш й неозначен!.

ЕИдмшковим формам дейктичних займенникових прикметнимв прита-

манна морфонолопчна вар1атившсть основ 1 ознаки твердого та м1шаного влас-не-ад'ективного вщмшювання.

В1дмшков1 форми квантитативного займенникового ад'ектива весь харак-теризуються морфонолопчною вар1антшстго основ - /вес'-/, /вс-/, /вс'-/, /вс'ш-/. За складом флекеш парадигма чолов1чого й середнього роду, окр1м називного вщмшка все, аналопчна до м'якого типу въдмшювання прикметшшв, напр.: весь, всьогд, всъому, вам, (на) всъому, (на) вам. Парадигма прономшативного ад'ектива жшочого роду будусться на основ! м'якоГ групи з елементами займен-никово-прикметникового вщмшювання, що виявляе себе у формах родового й орудного вщмшгав - вс1ес, ваею. За м'яким типом тлдмшгоються анал1зоваш ле-ксеми в множит, форма орудного вщмшка р1зко вир1зняеться з-пoмiж шших форм парадигми сво1М специф1чним закшченням -ша, яке, очевидно, виникло ще в староукра'шськш мов1 внаслщок впливу форми орудного двоТни неособо-вих займенникових сл!в (илш, т-кма, сим а).

Гнил прономшативт квантитативш ад'ективи (сам, самий, кожний, жод-иий) вщмшгоються под1бно до прикметник1в твердо! групи. Для займенникових прикметитав чолов1чого роду кожний, жодний, самый у називному вщмшку характерна варкштш форми: 13 флекекго -ий, що поеднуеться з основою /кожи-/, /жодн-/, та ¡3 -0, що поеднуеться з морфонолопзованими основами /кожен-/, /жоден-/; форми /сам-0/, /сам-ий/ вир1зняються лише вар1антами закшчень.

Специфша ¡йдмшгавання питально-вщносного скыъки й дейктичного стг-льки займенникових огив полягае в тому, що 1"м властивий едино можливий на-б1р флекеш, який не допускае вар1аптносп.

Другий роздал «Морфемна 1 словотв1рна структура прономшативних сл!в» складаеться з двох тдроздшв. У першому з них «Морфемна структура займенникових сл1в» розгаянуто морфемне членування прономшативних ошв. У мово-знавчш лггератур! це питания висвилено недостатньо повно. Щодо членування прономшативних компонента на морфеми автори тдходять з р^зних позишй 1 пропонують протилежш розв'язання. Одш дослщники вважають \'х нечленова-ними, що вир1зняе займенников1 слова вщ власне-субстантив1в 1 власне-ад'екти-в1в. Але Ух кореляшя в текст1 з морфолопчно членованими ¡менниками, при-кметниками та присл^вниками дае тдетави для висновку про функцюнальне на-ближення прономшативних сл1в до своерщних текстових морфем. Нам здаеться, що займенников1 ¿менники, прикметники 1 приапвники можна розглядати як морфемно членоваш, тому що в субстантипш 1 ад'сггив1в ч1тко виокремлюються морфеми флекеш (мш-0, м-ого, мо/й-е/му, мо/й-Ум, (на) мо/й-е/му, (на) мо/й-Ум), отже, вони формують ряди под1бних за структурою айв (¡з стльним закшченням), але при цьому варто наголосити на суплетив1зм1 IX корешв (/йа/-0 — мен-е, ме/н7-1; вш-0 — й-ого, н-им, /н'/-ому та ш.), а в присл\вшшв - префж-сальт, суфксальт1 коренев1 морфеми (де-сь, коли-небудь, по-ваш-ому тощо).

Найпоширеншими серед прономшативних субстанпдав 1 ад'ектив1в ви-

стунають двоморфемш компонента (коренева морфема + флексш). Сюди належать особов1, особово-предметнл, зворотний 1 питально-вщносш шснники, напр.: /йа/-0, ти-®, м-и, в-и; вш-0, вон-а, вон-о, вон-и; себ-е, хт-о, щ-о; дейк-тичш, посесивш 1 квантитативш прикметники, напр.: той-®, т-а, т-е, /т'/4; цей-0 , /ц'-а/, ц-е, /ц7-1; вг!с1-0, в/с'-а/, вс-е, в/с'М; сам-0, сам-ий, сам-а, сам-е, сам-и'жоден-0, жодн-ий, жодн-а, жодн-е, жод/н'М; тш-ий, тш-а. тш-е, тш-ц мш-0 мо/й-а/, мо/й-е/, мо/й-1/ та ш. У називному вщмшку форми я, ти виступа-ють як членоваш (/йа/-0, ти-0), видшяги флекспо -и у прономшативному шен-нику друго! особи однини, на що вказують деякх дослщники (I. Т. Яценко), не-мае пщстав, осюлыси для ти не характерш шип спорщнеш форми з пропонова-ною основою т-1 тому ш коренева морфема т-, ш закшчення -и в нш не можуп бути виокремлеш (I. К. Германович). У формах иазивного вщмгнка множит прономшативних субстантив1в першоТ 1 друго! особи м-и, в-и виокремлюютьс; заинчення -и на осаов1 того, що вони виступають окремим лексико-граатичнт розрядом 1 як шдклас субстанпшв входять у загальну парадигму шен, пор.: м-и

в-и—рук-и, книг-и тощо.

Значна кшыасть посесивних прономшативних ад'ектитв належить д< групи займенникових сл!в Ь непохщною основою (/мш-/, /теш-/, /свш-/, /наш-/ /ваш-/ що в називному вщмшку однини поеднуеться з флекаями -0 (чол.), -/а (жш.),' -/е/ (середы.) однини та -Н/ - множини. У непрямих вщмшках посесив; представлеш такими вартантами основ: /мш-/ — /м-!, /мой-/', /теш-/ — /те-, /твой-/- /свш-/ — /се-/, /свой-/. Прономшативш присвшт прикметники наш, всп у вс!х вщмшкових формах зберЬають ту саму непохщну основу, яка взашодге непрямих вщмшках з ад'ективними флекаями. У склад! посесивних прономик тивних ад'ектив^в фпссусться членований компонент ший п похщною основой до коренево'1 основи приеднуеться суфшс вщшнкот закшчення корелюют ¡з формами присвшних прикметнигав ¡з непохщною основою.

3-иом1ж дейктичних прономшативних лексем зиршшються слова з неш хщними й похщними основами той-0 (т-а, т-е, /т'М), цей-0 (/ц'-а/, ц-е, /ц /н так-ий (так-а, так-е, так-Г), о-той-0 (о-т-а, о-т-е, о-/т'/4), о-цей-0 (о-/ц7-, о-ц-е, о-/ц 7-1), о-так-ий (р-так-а, о-так-е, о-так-1). Похщш основи здебшыши

включають до свого складу прсфжсальш морфеми.

Питально-вщносш прономшативш субстантиви хто, що /шчо/ належа до членованих утворень: у них чпко виокремлюеться коренева морфема 1 фл гая -о. У називному вщмшку коренев1 морфеми реалпукиься у вартантах 1хт 1шч-1 а в непрямих - /к-/, М. Серед складних дериват. похшних вщ питальн вщносних тырних основ. поштно видшяюються багатоморфемш утвореш хт-о-не-хт-о. хт-о-хт-о. щ-о-щ-о. До непохщних основ належать 1 основи з йменникових прикметнигав який, чий, котрий, тшькн лексема чип у називно: вщмшку мае нульове закшчення (чий-0). Ънш вщмшков! форми шггально-в! носних ад'ектив!в (в одниш й множит) сшввщносяться з вщповщнимн влас!

прикметниковими формами, пор.: чи/й-е/—си/н'-е/, чи/й-а/—си/н'-а/, чи/й-У— си/н -//; котр-е — жовт-е, котр-а —■ жовт-а, кот/р'-\/ — жов/т'-И тощо. Скгльки структуруеться похабно до дейктично! прономшативнси лексеми спиль-ки: флексия -и поеднуеться з похщною основою.

Проиомшативш квантитативш ад'ективи чолов1чого роду в початковш форм1 функцюнують [з нульовою флекскю -0 (сам-0, увв/с'/-а, кожен-0, жо-ден~0) 1 заюнченням -ий (сам-ий, кожн-ий, жодн-ий, тш-ий), причому сам, самый, кожен, кожний, жоден, жодний характеризуются вар1антними основами: нульове закшчення поеднуеться з основою з голосною фоне,мою /е/ (кожен-0, жоден-0), матер1ально виражена флекая /-ий/ взаемодк з вар1антом основи з випадною фонемою (кожн-ий, жодн-ий). Парадигма ушверсалышх про-номшативних ад'ектив1в аналогична парадигм! власне-прикметниюв (однина: чол. 1 середн. рщ у родовому вщмшку мае закшчення -ого, жшочий - -о'г, у да-вальному й мкцевому ~ чол., середн. -ому, жш. -/; у знахщному - -ого, ->■; в орудному - -им, -ою-, у мкцевому гпдмшку, кр1м -ому, грамеми чол. I середн. роду також функцюнують ¡3 паралельною флекскю -¿и; множина: у родовому й мкцевому вщмшку закшчення -их, -¿с; у давальному - -им, -¿и; в орудному - -ими. -ша.

Морфемна структура заперечних 1 неозначених прономшативних одинипь в!др1зняеться вщ питалыго-вщносних Т1льки словотворчими формантами. Спе-цифнса приеднання префшсальних морфем до основ полягае у втрат] цшсност! слова при штерпозици прийменниюв у прийменникових конструкшях, напр.: ш з ким, будь на кому, казна в кого та ш.

Займешшков! присл!вники як незмшюваш слова характеризуються вщсу-тшстю афшса-флексн (де, там, тут, тепер, куди, навщо). 3-ном!ж них продук-тивш одноморфемш слова, хоча трапляються ! дво- 1 багатоморфемш форми (<пд-тод1, де-съ, ¡¡¡-де, де-коли, аби-як, по-наш-ому, де-не-де тощо). Якщо в прономшативних субстантивгв 1 ад'екпшв -будь, -небудъ, -сь репрезентоваш як постфшси, то в займешшкових присл^вниках - це суфшси, осюльки вони приед-нуються до кореневих морфем.

Морфемна структура займенникових сл1в мае 1 свою специфку: деяким формам притаманш ушкалып, властив! тшьки 1м вщмшков! закшчення (пор. -ас у формах родового 1 мкцевого вщмшгав особових прономшативних субстанции ми, ем).

Другий шдроздш «Словотв1рна структура займенникових сл1в» характери-зуе деривацпшу систему прономшативних елемептт. У сучасшй украшськш мов1 для творения прономшатипних похщних використовуються р1зш способи деривацн, з-пом1ж яких продуктивними виступають афксальш, зокрема префш-сальний (казна-, хтозна-, бозна-, нев1дь-, бу/д'/-, де-, не-, в1д-, з-, т~, по-, на-: ка-зна-хто, хтозна-чий, бозна-куди, нев1дъ-де, будь-як, деколи, неабиякий, в1ду-сюди, зе1дт1ля, школи, повсюди, насттьки тощо), суфксалышй -/с'/, -бу/д'1,

-небу/д', -шде, -таки, -е, -о, /-ак/: зыдкисъ, де-небудь, куди-шде, того-таки, такте, всяко, всяк 1 т. д.) 1 постфксалышй (-/с'/, -бу/д'/, -небу/д' й ш.: хтось, десь, що-будь, який-небудь тощо).

Словопирна структура займенникових огив продуктивно репрезентована емоцшно-експресивними слсвотворчими афксами. Значения демщутивност: передають словотв1рш типи прономшативних субстантив1в, ад'егпшв 1 адвер-б1альних атпв, утвореш за допомогою суфкав суб'ективноТ опшки. У сучаснш укра'шськш мов1 таи типи непродуктивш 1 становлять замкнет ряди. Проте це не означав, що вони не поповнюються. Демшутившсть не \cuye в чистому вигля-де, вона здебшьшого взаемодк з пейоратившспо. 3-пом1ж словотв1рних тигйв ¡з значениям демшутивноеп виокремлюються модел1 з афксами -е/н'/к-, -е/н'/ки, -есе/н'/к-, Асе/н'/к-, -Ус'/Ин'/к-, -Ус'/Ин'/ко, -г/с'Лчк-, -у/н'/к-, -усе/н'/к-, -у/с'ИМ/к-, -у/с'Лчк-, -ечки: саменъкий. тчогенький, якенькн, всесенъкий, кожшсенький, отакшнький, тхтогшнько, такшчкий, отакунькгш, отакусенький, усюсшький, кожшоачкий, такечки. Як непродуктивш й нерегулярш фксуються розмовш 1 д1алектш словотв1рш типи, що структуруються суфксами -есесенечк-, -есе-не/н'/к-, -есесене/н'/к-, -есенечк-, -Ус'/к-: самесесенечкий, самесененький, самесе-сененький, самесенечкий, салиський.

Займснников! слова з аугментативним значениям завжди супроводжують-ся суб'ективно-експресивною семантикою. Найпоширешшими тут виступають словотв1рш типи 3 афксами -енн-, -езн-, -е/ц'/к-: такенний, такелезний такеле-цький.

Префксально-суфксальним способом утворюються здебшьшого займсн-ников1 присл1вники, вони мотивуються прийменниковими КОИСТруКЩЯМИ, при-йменники яких трансформуються функцюнально й разом ¿з суфксами реашзу-ють свою деривацшну властивють. Префксально-суфксалышй словотв1рний тип репрезентований такими моделями: префксом на- (навУ) \ суфксом -о в по-еднанш з тв1рною основою питально-вщносного субстаитива що - нащо, на-вщо\ префксом по- 1 суфксом -ому (-ему) в поеднанш з тв!рними основами по-сесивних ад'ектив1в: по-ваиюму, понхньому; префксом в-1 суфксом -/у/ в поеднанш з тв!рною основою квантитативно-заперечного прономшативного ад'ек-тива: вшчи/йу/; префксом зо-1 суфксом -ш та префксом перед-1 суфксом -ш у поеднанш з тв!риою основою кшьюсного прономшативного субстаитива: зовам; передует, передовст тощо.

Деривацшш процеси в структур! прономшативних иохшних супроводжу-ються морфонолопчними явищами, яга досить часто взаемодпоть мш собою: перетягуванням наголосу (хто - дехто. коли - /аколи. школи, по сво/йё/му - по-евд/йе/му), накладанням початкового сегмента афкеально! морфеми на кшцевий тв1рноТ основи (тчого - шчоггегнъко), штерфкеащею (такйй - татвський, ваш - вашинеький), альтернащями голосних 1 приголосних фонем (/е/ з ¡а! - ве/с'/ -всесенъкий, м'якоТ приголосноТ з твердою - ве/с/- всёнький, твердо! з м'якою -

кджний - кож/н71сенькгш, шнплячсн 3i свистячою - наш - по-на/с'/ки, свнстячсп з шиплячою - нас - наш, вас - ваш тогцо.

Пор1вняно з афксальним способом складанню выводиться незначна роль при деривацн прономшативних компонентов. Юкстапозити творяться здебшьшо-го шляхом повторения тих самих сшв (редуоткацн), шод1 з деякими видозмь нами повгорювального слова, що супроводжуеться переважно штерфшсащею (редуплшащя змшаного типу): хто-хто, що-що, хто-що, хто-не-хто, де-де. де-не-де, десъ-не-десь, коли-не-копи, колись-не-колись, як-не-як, якось-не-якосъ, р1д-ше - складання синош.шчних або антошм1чних: так-сяк, десъ-школи, десь-тде, десъ-колись, туди-сюди, сюди-туди, там туда,

Tiiipni займешшков! основи досить широко використовуються для творения власне-субстантив1в, серед яких продуктивними виступають афшсалып по-хщт, утвореш префксальним (о- ~ особа), суфксалышм (-ic/mV- - muiicmb, ina-Kiuicmb, -ин- - всячина, /-ак-/ — свояк) чи префшсально-суфксальним способом (eid- i -е/н'/к- - Iпдсебенька) й ш.

Ад'ективи утворюються вщ темпоральних i локативних прономшативних присл1вниюв за допомогою афшсального (його р1зновиду - суфксального) способу деривацн' й розподшяються лпж дегалькома непродуктивними словотв1р-ними типами: -н-: повсюдный, звгдусьчъний, абизтдк1сний\ -шн-/-ешн-: колишнш, modiiunm, тутешнш, тамтешнш, ткудиштщ -ськ-: тутеський; -ое-: шяковий.

Словотв1рний тип ад'сктив1в ¡з постфжсом -к- i 'гарною субстантивною основою - непродуктивний i репрезентований поодинокими похщними: тзчи-мний. TBipHoio основою для анал1зованого прикметника виступае форма орудного вщмшка заперечного займенникового ¡менника тщо - Hi з чим. Як непродуктивний виступае в украшськш мов! словотвфний тип прикметниюв i3 пост-фшсом -н-: шчийний. Непродуктивним так само виступае i словотв1рний тип ад'-ективш з префжсами роз- i пере-: розтакий. перетакий.

Про фyнкцioнyвaння займенникових сдш як пшклаив ¿меннимв, прикме-THUKie i прислвшшв свщчить також той факт, що вони досить активно можуть виступати тв1рними для Д1есл1вних похщних. Вшсубстантивш, вщад'ективш й в1дадверб1альш д!еслова здебщьшого структуруються за словотв1рною моделлю: деривацшна основа прономшативних сл1в + словотворчий афжс -ка-. Субстан-тивш основи репрезентоваш особовими (я, ти, ви), питальними (хто, що), ад'-ективн! - посесивними (мш), дейктичними (той) прономшативними формами, адверб1альш - локативними (там), темпоральними (modi), питальними (куди), напр.: якати, тикати, викати, хтокати, щокати, тамкати, тодкати, куди-кати. У ддалектному й розмовному мовленш також фшсуються Д1еслова, утво-peni за шшими словотв1рними (суфксальними) моделями, напр.: co6i - соб(чи-ти, тякий - шяковти, будь-коли - будь-колитися, школи - тколитися, де -дейкувати. За префшсально-суфшсальною моделлю (обез- + -г'-) утворюються тшьки поодиною вщпрономшативш д:есл1вш похгдю, напр.: В5ддалешла так ви

мене, Що обезтебйш I сни (П. Мовчан). Хоча Д1есл1вш форми функцюнують здебшьшого в розмовному мовлсшп, про IX закршлешсть 1 поширешсть в укра-ч'нськш мов1 свщчить те, що вони продуктивно використовуються як тв1рш слова для дериваци в1д,вдесл1вних шшдних (субстантив1в й шших Д1есл1в): якати -якання, хтокати - хтокало, тогокати - тогокало, кудикати - кудикало 1 ти-катися, розтамкатися, розтодтатися.

Третш роздш «Транспозицшш процеси у складг прономшативних сл1в».

У мов! виокремлення семантико-граматичних розряд^в сл!в (лексико-гра-матичних клаив, частин мови) вщбуваеться за декшькома параметрами (озна-ками) - семантичним, морфолопчним, синтаксичним, а похщних компонента -1 за словотв!рним. Ядро кожного лексико-граматичного класу формують одини-ш, що «характеризуются вима властивими даному класов! ознаками», з-пом!ж яких семантичш «е глибинними факторами, що визначають синтаксичну 1 мор-фолопчну спешалпацпо» (I. Р. Вихованець). Однак досить часто шд «впливом функцюнальних потреб» трапляеться транспозиция одша частини мови до шшоГ - вщбуваються м1жкатегоршш переходи.

Ввдповщно до концепцй чотирикомпонентно'1 системи частин мови (шен-ника, д1еслова, прикметника 1 приапвника), яка грунтуеться на гетерогеншй кла-сифкаци (и семантичного, морфолопчного й синтаксичного аспекта), розр!зня-емо 1 три ступеш переходу частин мови - семантичний, морфолопчннй 1 синтак-сичний. Транспозищя здебшьшого спричинюеться перемщенням тк! чи т'г частини мови в нетипову для неЧ синтаксичну позицш (позицшним змшснням), редукщею компонента, якому вихщний трансформ шдпорядковувався (або з яким корелюе), чи змшою в морфолопчному оформленш граматично пов'язано-го з ним компонента й вщповщною змшою синтаксичних функшй.

У зв'язку з входженням прономшативних компонента як шдклаав до яде-рних частин мови - ¿меннигав, прикметнигав I присл1вниив - доцшьно, на нашу думку, диференциовати прономпшйзацпо на субстантивну, ад'ективну й адвер-бгальну.

Залежно вщ спрямованосп транспозицшних процеав (вщ займенникових елемештв як шдкласу субстантишв, ад'еклтшв чи прислпзнигав або до них) роз-р1зняемо в систем! прономшативних компонент с\пграцшну й ¡мм1Гращйну трансформащю, яка вщбуваеться в межах чотирикомпонентного класу айв (за традицшною класифкащею - повнозначних частин мови) 1 поширюеться на одинищ не-частиномовного статусу - анал1тичш синтаксичш морфеми (у тра-дищйному витлумаченш службов1 частини мови - прийменники, сполучники 1 частки). Ем!грацшну й шмпрацшну трансформащю зараховуемо до зовшшшх дериващйних процеав, оскшьки переход вщбуваеться \пж класами с:пв (мшча-стиномовний перех1д) (прономшативний ад'ектив субстантив, прономшати-вний субстантив —> ад'ектив, прономшативний субстантив присл!вник -емпращя\ ад'ектив -4 прономшативний субстантив - ашИращя), мга класами

с:ш) 1 службовими морфемами (прономшативний субстантив —> частка, прономшативнин ад'ектив частка, прономшативнин ад'ектив —> предикатив). Од-нак у мов1 вибуваються транспозицшш процеси в межах того самого класу (прономшативний субстантив —> власне-субстантив, власне-субстантив —» прономшативний субстантив, прономшативнин ад'ектив —> власне-ад'ектив, власне-ад'ектив —> прономшативний ад'ектив тощо), яю квашфшуемо як внут-ршш.

Ьшпрашйна трансформащя в систем! займенникових с:пв. У граматично-му лад! сучасно'! украшсько'1 мови поряд ¡з власне-прономшативними словами як шдкласами вщповщних частин мови фшсуеться велика трупа невласне-за-йменникових одишщь - прономшал1зованих утворень (прономшал13оваш суб-стантиви, ад'ективи та д1еприкметники). Перехщ сл1в з шших частин мови до займенникових зумовлений втратою чи послаблениям Тхнього лексичного значения й набутгя ними генерал¡зуючо-дейктично!" семантики. Серед прономшаль зованих сл1в найбьтьщу групу становлять прономшал13оваш ад'ективи (власний, окремий, останнш, певний, вгдомий, р1зтш, рпноматтний, даний, цыий, перший, лтший тощо): Розкажу я вам, братия, про випадок з власног практики (О. Вишня); Недалеко вщ комори переливаеться мюячним полум'ям обмолоче-ний стгжок, вгтрець пщшмае окре.т соломинки \ обзиваеться в них... (М. Стель-мах). Займенников1 слова вказують на ознаку, яка ¡спуе в дшсносп й вщома мо-вцев1, хоча за певних умов не названа в даному комушкативному в!др1зку.

Близьким за значениям до транспознпв прикметникового походження ви-ступае проном1нал1зований компонент один. На думку И. О. Дзендзе.-пвського. прономшалгзащя слова один грунтуеться на тому, що в уах випадках такого вживання в! и передае не конкретну хшьтсть предмспв, а означено (або неозна-чено) вказуе на того чи щось, про кого чи що вже згадувалося. Здебшыиого транспозит один виконуе вказ1вну фуикщю, дублюючи семантико-синтаксичн! характеристики дейктичних займенникових ад'ектив!в, напр.: В серп! бедного молдувана надля боролась з жадобою дико!' помети ! часом лереважало одне по-чутгя, а не 1кше (М. Коцюбинський).У структур! речения анал!зована лексема може функцюнувати з уточнювальною вказ!вною семантикою - «той самий»: П!сля смерт! батька та матер! (вони шд холеру померли одного-таки й року) громада оддала сироту далек!й родичи! (П. Мирний). Поеднуючись ¡з запереч-ною часткою яг, один близький за значениям до заперечних прономшативних лексем тхто, шякнй, жодний, напр.: Ш один полк евпу не втримався б на цш проклят!й дамб!... (О. Гончар). Порядковий квантитативний прикметник другий також гйдлягае проном!нал!заш1 ! виступае часто з кшьгасним значениям (близький до прономшативного ад'ектива шший): Хоч ! сова, аби з другого села! (Нар. тв.).

У науковш л!тератур! не ¡снуе едино!' логляду щодо квал!ф!кац!!' елемеипв типу тощо, 1 так дал/ (г т. д.); / таке тше (! т. ш.); / таке подгбне (г т. п.), г по-

дгбне (¿под.). Словники здебшьшого зазначають незмшювашсть цих сл!в, не вказуючи на '!х частиномовну належшсть. Оскшьки таю одинищ вживаються в ишц перелку (однорщних члешв простого ускладненого речения чи однотип-них синтаксичних конструкцш) 1 шдкреслюють його неповноту, можливкть продовження (чяко виявляються анафорична й дейктична прономшативш фун-кди), вщносимо !х до контамшант!в 13 значениям прономшативних 1 аналггич-них морфем: Але насмшюсь висловити припущення, що читача неодмшно заш-кавив би художшй тв1р про звичайне кохання чи романтичну подорож тощо (Г. Сивокшь); Совесть, честь, правдивють, В1ртсть; т. д. I т. п. на словах якнай-упевнешше визнаються, але шдивщом вони не переживаються, перестають бути його внутршньою потребою (М. 1гнатенко). Незмшюваний елемент тощо за-ступае собою не тшьки однорщш компоненти, виражеш !менними частинами мови (здебшьшого субстантивами), а й члени речення, оформлен! Д1есловами, напр.: Маруся шиша до хати, а стара почала поратися по господарству, догодо-вувати курей, виганяти гусей та вутят до р!чки, робити мюиво для свит тощо (Г. Хоткевич). Особливктю прономшативно-незмшюваних контамшанпв е те, що вони тгсно пов'язаш з категор1ею неозначеносп.

Емпрацшна трансформация в систем! займенникових сл!в. Одним ¡з вид1в м!жкатегоршно! транспозицн виступае субстантивац!я, причиною яко! е змша категоршно! функш! транспонованих компонента. Займенников! субстантиви, потрапляючи в позицта именно! частини складеного присудка, набувають конк-ретност!, виражаючн значения «той, що не мае шякоГ ц!ни, ваги тощо»: Пам'ять вщбирае ! в!дстоюе веч ц!нност!, без яких людина тщо (П. Мовчан). Синтакси-чна субстантивацм займенникових прикметншав виявляеться у випадках переходу присубсгантивного ад'ектива (словоспояучення модс:п Б. + Ас1.) в !менник шд впливом контексту. Под!бно до власне-!менниив субстантивован! прономь нативн! ад'ективи вступають у валентний зв'язок тз дкепвними предикатами або функцюнують як головний компонент словоспояучення, взаемод!ючи з атрибутами, субстантиващя супрозоджуеться одночасною модифкащею грама-тичних категорш вщмшка, роду ! числа. Пор. заперечний прономшативний ад'-ектив ж!ночого роду тчия, який у процес! трансформаци виконуе роль ¡менника - вказуе не на ознаку предмета, а називае сам предмет: На обличч! 1нни Варла-мово! уемшка з'явилася вже давно, тшьки-но диктор оголосив результата. Оця тчия для не! величезна перемога (В. Собко).

Пор!вняно з прономшативними ад'ективами адверб!алый слова значно менше зазнають упливу субстантивацп, оскшьки, як зазначають дослщники, «це узгоджуеться з найглибшою [!х] перифершшетю» (I. Р. Вихованець); трансфор-мац!я спричинюеться модиф!кац!ями реченнево! структури 1 позищею за-йменникового присл!вника, у яку вш потрапив унасл!док цих модифкацш. Суб-стантивуються переважно локативн! або темпоральш адверб^альш слова в усно-розмовному, художньому стилях, напр.: - Будь-яке вядиме <<Десь», обране вами

за помешкання, завжди в1ддаеться на мшпсть безжального захланного «Скрсзь» (Всесв1т). Транспозишя займенникових лексем в ¡менники вщбуваеться то/й, коли присл1вники виступають в позищУ гпдмета або керованого другорядного члена речения (наявний початковий ступшь субстантивацп - синтаксичний), напр.: За В1чним отим «школы» все не могла Обратись Вутанка иршпдати сестру (О. Гончар); ...вш [Галшей] школ и не заспокоюеться на навколишшй дшсносп, завжди прагне прорвати меяп свого тут-1-там (Г. Токмань). Субстантивоваш трансформи вступають у формально-граматичш вщношення з компонентами речения/ словосполучення - функцюнують як головш компонента в атрибутив-них пщрядних конструкщях.

Прономшативш слова лише зр!дка пщлягають ад'ективаци, здебшьшого транспонування вщбуваеться в межах того самого класу: займешщковий при-кметник переходить у власне-прикметник (внутрпиньокатегоршна транспози-щя), напр.: Платня шчого - краща, шж по тгиих сторонах (М. Коцюбинський). Ад'ективащя прономшативного прикметника тший вибуваеться за умов утрати ним узагальненого дейктичного значения й набуття конкретного.

У мовленш для вираження адверб1альних семантико-синтаксичних вщ-ношень поряд 13 власне-субстантивами досить продуктивно використовуються прономшативш ¡менники. 3-пом1ж присл1внимв значну групу становлять ашш-тичш компонента, що в процеа адверб1ал1защ1 у зв'язку 31 хмшого синтаксично! позши1 тдмета, прид1есл!вного керованого другорядного члена, присудка та присубстантивного залежного другорядного члена на позиппо детермшантного другорядного та пртоесл1вного некерованого другорядного члена починають виступати з новою (обставинною) синтаксичною функщею. По суп, у межах того самого лексичного значения утворюються функцюнальш деривата, що пе-редають обставинш семантико-синтаксичш в1дношення й детермшантш або присл1вш синтаксичш зв'язки. Для вираження присл1вникових семантико-синтаксичних вщношень широко використовуються прийменниково-вщмшков! прономшативш форми: ашинтична синтаксична морфема-прийменник - при-йменник-адверб1ал5затор - виступае засобом переведения вщмшкових форм прономшативних субстантив1в (родового, давального, знахщного, орудного \ мь сцевого) у позищю присл1вника 1 засвщчуе синтаксичний перехщ ¡менника в нрис;пвШ1к, оскшьки морфолопчн! 1 лексико-семантичш ознаки при цьому не зазнають змш. Транспозицшна аналптична синтаксема функцшнально нейтрал1-зуе морфолопчш категорн займенникових сл1в (I особливо категор1ю вимшка). Аналгшчш трансформи розр13няються ступенем адперб1ал1зацн I продуктивтс-тю вияву в синтаксичнш структур! речения. У детермшантшй реченнез1й структур! адверб1ал130ваш прономшативш субстантиви (аналшмш присл1вники) здебшьшого передають локативну й темпоральну семантику, напр.: Кругом того по деревах-сусщах тут 1 там розсишся чорш госп (О. Кобилянська); Концерт тривав досить довго. Лише наприттр нъого виступили в!дом1 сшваки (Розм.).

Перехщ прономшатишшх сл1в до службових сл1в. Займснников1 слова мо-жуть трансформуватися в частки. Найхарактернниими ознаками партикуляцп виступають: 1) утрата прономшативними компонентами зв'язку з денотатом; 2) утрата анафорично!/ катафорично! 1 дейктично1 функцш; 3) утрата граматич-них категорш (вщмшка, числа, роду тощо); 4) неможливють утворювати слово-сполучення й виступати членами речення; 5) набуття узагальнено-видшьними прономшативними словами «ново!" функцп - здатносп певним чином обслуго-вувати слово, словосполучення, речення» (€. М. Сидоренко) - надавати Тм до-даткових вщтйтв. Продуктивними виступають частки, похщш вщ прономша-тивних субстанпшв, ад'ектив!в 1 адверб1альних с;ив: вш, воно, мет, ти, тоб1, що, це, С001, сам, сама, саме, увесь, куди, де, тут тощо: I що воно за дитина, шяк не заплаче (К. Горд!енко); - Що то - мати! - через скшьки часу глухо промовила баба... - П зневажають, з хати виганяють рщш дшт, а ш усе-таки шкода... (П. Мирний); Куди вихце в п очах стояв Федькович, аде ж щкав1 його, власне, не в!рнн, а - оповщання (В. Слмович) й ¡п.

Прономшативш компонента в граматичнш структур! речення втрачають ознаки займепниковост! й виступають засобом поеднання елсмишв речення (узагальнювального (уточнювального) слова й уточнюваного ряду однорщних члешв речення чи уточнюваного слова, предикативних частин складносурядних 1 складношдрядних конструкщй або окремих речень - «всувають IX (слова 1 речення) у структуру складшшого цшого як зв'язану едшсть» (В. В. Виноградов): Весшьний обряд складаеться з трьох частин, а саме: заручин, сватания 1 весшля (Весшля, I); Як у суспшьстш, так 1 в житп Академ1\' глибою змши стають постшно дшчим фактором (Наука 1 культура). Сполучники займенникового по-ходження морфолопчно не членуються й не виконують семантико-синтаксич-них та формально-граматичних функцш члешв речення. На окрему увагу заслу-говують так зваш вщносш прономшативш одинищ (сполучш слова), яю в структур! складного речення служать засобом поеднання пщрядноТ предикативно!' частини з головною чи з окремим и компонентом. На вщмшу вщ сполучшшв, сполучш слова, з одного боку, виражають семантику вщношень, з ¡ншого - виконують семантико-синтаксичш та формально-граматичш функцп члешв речення, при трансформацп Ух легко замшити субститутами - повнозначними ча-стинами мови з тими самими категоршними значениями, тому таю компонента, на нашу думку, слщ квалгфшувати як прономшативно-кон'юнкцшш контамша-нти, напр.: Та хто забув про Суще 1 Грядуще, той мае м1зкувати якнайдужче (I. Драч); Правовий порядок в Укра'ии грунтусгься на засадах, вщповщно до яких шхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодав-ством (Конст. Укр.); Я тшьки там жадаю жити, де виросла моя душа (Д. Пав-личко) тощо.

Четвертий роздш «Категоршна спещашзащя 1 семантична диференщашя займенникових ошв» складаеться з дванадцяти гпдроздипв. У першому гпдроз-

дин «Категор1я вщмшка» показано, що в1дмшков1 форми займенникових ¡мен-ншив i займенникових прикметниюв на формально- i семантико-граматичному ртнях переважно дублюють вщмшки власне-субстантив^в i пласне-ад'ектиз^в. хоча у займенникових ¡менникш категор1я вшмшка мае своерщний вияв. Частица субстантшмв позбавлена деяких вщмшкових форм, зокрема вщсугня форма називного вщмшка у зворотного займенникового ¡менника себе, заперечних шкого, ткого. Вторинш функцп прономшативпих компонентов значно бщншй, що, очевидно, зумовлено \'х синсемантичшстю. Так, гюр1'вняно з власне-1менни-ковим орудним орудному займенникових субстанпшв не властна i семантико-синтаксичт функцп пор^вняння, сукупносп, обмеження та темпоральносп. Продуктивна тенденшя щодо використання орудного власнемменникового в склад1 предикативно! основи зовам не поширюеться на аналопчну форму про-номшативного субстантива. Орудний прономшативного субстантива як перифе-ршний компонент речення бшыпою Miporo виступае прид1еслпшим членом, тод1 як для орудного власне-субстантива характерна й приад'ективна позишя. Клич-ний в1дм1нок займенникових ¡менншав репрезеятований тшьки в першому ти-пов1 - кличний, виражений субстантивом друго! особи, сполучаеться з найбшыы вщповщним його семантищ д1ес:пвним предикатом наказового способу. Кореля-шя прономшативних лексем ты, ви з формами кличного вщмшка власнеЛмен-ншав i переймання ними на себе апелятивно! функцц уможливлюе вживання !'х у рол! звертання: Ну, ви, ходггь сюди! (Л. Украшка); Ану, ти, ворушись! (В. Ко-заченко). За допомогою кличного вщмшка передаеться вказ1вка на адресата мо-влення, однак вщсутня пряма номшащя його, хоча у розмовно-побутовомумов-ленш функцш номшаци можуть виконувати компонекти i3 «конденсуючим вщ-носним словом». OKpiM семантико- i формально-граматичних ознак, характер-них для вокатива власне-субстантив)в, кличний займенникових ¡менниюв набу-вае додатков! експресивно-оцшш вщтшки, яга, функцшнуючи в усно-розмовно-му мовленш i текстах, що його вщображають, посилюються через виокремлення окличною штонащею, напр.: Слухайте, ви, KOTpi ¡3 чубами, як дереза, i ви, мам-зельки, з хвостами, захриплт на ronoci. Чи вам сниться ночами небес 6ipi03a. I так звана пшениця на так званому Konoci? (А. Малишко); Слухайте, ви, що где!" розплямкали, чшми руками ту скелю роблено, - воскресла думка, встае над ула-мками, живою водою правди покроплена (Л. Костенко).

У другому шдроздш «Категор(я роду» встановлено особливосп розподшу займенникових cjiib за родами. Kaxeropia роду займенникових сл1в, взаемодшчи з граматичними категор1ями ¡стот/ неютот, особи/ неособи, семантикою «недо-рослост!» та стат1, належить до категорш пром1жного типу, бо 1) не Bci проно-мшативш лексеми (маемо на уваз! передовам особов! прономшативш лексеми ми, ви, ящ перебувають поза сферою и дп) охоплеш шею морфолопчною кате-ropiero; 2) вона, пов'язуючись ¡з формальними класами, вщр1зняеться «вщ оста-

hhíx наявшстю хоча б миимуму семантично! дотичкост! до вираження змюту висловлювання» (I. Р. Вихованець).

Р1Д у прономшативних словах виступае то як класифкуюча категор1.я (прономшативш субстантиви з р1Вноправним ствкнуванням семантико- i формально- граматичного змкту), яка tícho пов'язана з категоркю íctoth/ нектотп, то як словозмшна (прономшативш ад'ективи з формально-граматичною дот-нантою), яка шдпорядковуеться i зумовлюеться категоркю роду власнечмеи-hhkíb. Саме назви ¡стот родовою диференвдацкю (оиозишя чолов1чо1/ жшочоТ стал) тдтримують ¡снування семантико-граматичних функцш категорп роду, напр.: Прийде вг'н, tbíii милий, довгожданий, той чужинець (О. Ольжич). Якщо у власне-1менник1в формальт показники ввдграють вщносну роль у родовому po3pÍ3Heniii (пор., наприклад, маскулшатив Олекса, у якому формальш чинники жшочого роду суперечать реальнш в1днессност1 до чолов1чого роду, тут основну роль вдаграс семантика (семантико-граматичний 3míct), то в прономшативних субстантив!в вт, в она семантико-граматичний i формально-граматичний змкт ствкнують як pÍBHonpaBHi, вони однаковою Mipoio виступають засобом дифе-ренщадй" грамем чолов!чого та жшочого роду.

Важливими показниками у родовой диференщацп нрономшативного суб-стантива середнього роду воно - сшввщносного як Í3 назвами íctot, так i не ¡стот

- вщзначаються формальш чинники (флекая -о). Формально-граматичний 3míct щодо семантико-граматичного в прономшативноТ лексеми середнього роду, очевидно, необхщно розглядати як домшанту, осгальки займенниковий ímchhhk воно здебшьшого вказуе на субстантиви-назви не1стот чи персошфковаш предмета.

Розподш м1ж родами займенникових слш, ям вказують на íctot (хто, де-хто, абихто, хтосъ, будь-хто, казна-хто, хтозна-хто, хто-небудь, nixmo), здш-снюеться за синтаксичним критеркм у конструкщях ¡з координованим дк-словом-предикатом чи узгоджуваною прикметниковою формою. Вщповщно до взаемодй íx Í3 дксловами дшсного способу минулого часу (Хтосъ крикнув, упав i зомлгв (О. Ольжич), умовного способу (Марков1 що? € скрипка у Марка. Де хтось би плакав, а Марко заграе (Л. Костенко) маемо граматичне вираження тшьки чолов14ого роду. Як доположний синтаксичний 3aci6 поряд ¡з дксловами минулого часу й умовного способу виступають вщокремлеш поширеш друго-рядш члени речения, виражеш дкприкметниковими чи прикметниковими зво-ротами, напр.: Меш не треба слави, аш грошей, аш щоб сильний свпу похвалив,

- аби хто-небудь, мислт возросший, до мене часом слух свш прихилив (JI. Костенко). За поеднання з узгоджуваними (координованими) формами при-кметниыв чи дкприкметнимв чолов1чого i жшочого роду i вказшш на ocio чо-лов1чо'1'/ жшочоТ ста"п спостеркаеться хитання щодо родово!' диференшацп, напр.: Хто веселий там сидить? i Хто весела там сидить? Хто cudiel i Хто си-dlia'l Хтось, перевшний, як зерно, у грунт поези впаде (JI. Костенко). Катего-

ршна узгоджувальна функщя грамем чолсшчого роду в цих випадках спрямо-вана переважно на вщображення розр13нення ¡стот. Досить часто узгоджувальна функщя грамем роду займенникового ряду х/по корелюе з Тх семантичними показниками: Я р1чку побачила раптом. Питаю: - А хто ж ти так а! - Я Альта, я Альта, я Альта! - тонесенько плаче ржа; То хто ж ти така? - Як твое ¡м'я? -Чи варта тако!' плати? - Поепя - рщна сестра моя. Правда людська - наша маши (Л. Костенко). Прономшативш субстантиви хто, будъ-хто, абихто, хтосъ, де-хто, казна-хто, хто-небудъ тощо вказують на особу жшочого роду синтак-сично, маркерами для найменувань оаб жшочо!' стат! е як дкслова-присудки, так 1 прикметников1 та дкприкметников! атрибута.

У прономшативних субстантив!в типу хто наявна приватквка о поз шля -чолов1чин рщ не виражае стать ¡стогн (Хто прийшов? (Бона! Вт1), жшочий р!Д указуе на жшочу стать (Хто така!). За родовою характеристикою займенников1 ¡менники (маемо на уваз1 прономшативш лексеми хто жшочого роду) стоять ближче до субстантшмв-назв роду д1яльност1, занять, посад, звань людини (/н-женер, ректор, директор, майстер тощо), де днференшащю стат! не закладено у форму слова, марковану граматичним чолов1чим родом. Однак м1ж ними ¡сну-ють деякл розб1жност1 за родовою характеристикою. Хто може поеднуватися з прикметниками 1 дкс.товами чолов!чого 1 жшочого роду, маскулхзми не взае-модйоть з ад'ективами у форм! жшочого роду.

Займенников1 ¡менники що. дегцо, абигцо, щось, що-небудь, будь-що, каз-на-що, хтозна-що, шщо, як1 вказують на нектот, належать переважно до серед-нього роду. Граматичне значения роду тут виражасться синтаксичними i конте-кстуальними засобами: В неводах зливи щось cpiбнo тршочеться: риба льхтарш (Б. Рубчак); Учорашнш голодранець, ледащо, п'яничка, ще вчора вам селом по-неважуване шщо, — сьогодш з садистською насолодою розправлячося з «куркулем» (В. Базилевський). Под1бно до прономшативних субстантив1в хто 1 його пох!дних, лексеми назв-нектот ряду що втягуються в морфолого-синтаксичну систему засоб!в маркованост! за родом.

До омошм1Чних родових форм належать займенников1 ¡менники я, ти, яю пов'язаш з назвами ¡стот (чолов1чоТ { жiнoчo'í стат!, «недорослост!») чи пер-сон!ф!кованими предметами. Мовознавщ здавна наголошунали на подвшних зв'язках компонента я, ти з категор!ею особи, а звщси \ з родом: вони можуть безпосередньо вказувати на особу (мовпя чи сшврозмовника), тод! рщ !х визна-чаеться за статтю, а можуть опосередковано сп!вв!дноситися з особами, тод! ргд ¡'х визначаеться родом того ¡менника-субститута, на який вони вказують: Я жив колись в простому куреш Над озером з ясними берегами (О. Ольжич); Ти ходиш по В1чних задуманих росах, А я тебе, мамо, 1 доел не стр^в (I. Драч). Омошм!чш родов! форми сянтаксично диференц!юються узгодженими (координованими) словами: д!есловами-присудками в родовш форм! минулого часу - Я буе - не-я. Прокинувсь я - ! я вже Ти (П. Тичина); Довго, довго я буе ¡3 собою в бою (В. Со-

сюра); Ти глянула поглядом владним, безжалкна муза (Л. Укршнка); Я хочу ба-чити свгг розшпощеними очима. Я ще таке маленьке... (I. Драч); А коли я, без-збройна, 1М попм вийду назустр1Ч, то вони позадкують, сам1 не знають чому (Л. Костенко); Тож не дивуйсь, що, визволившись з брану, Ти, зранена, зустрща нас, сишв... (С. Маланюк); Добридень, люди! Вбитий на аагу, я спам'ятався в зорянш пустел! (Л. Костенко). Родова налсжшсть прономшативного субстанти-ва ти також може встановлюватися за допомогою звертань: О моя степова Ел-ладо, Ти й тепер антично-ясна (С. Маланюк); Чи ти чуеш, нечуйвтре? (В. Св1-дзинський); Добрашч, сонечко! 1деш на захщ... Ти бачиш Украшу - привггай (Л. УкраТнка). Тут разом 13 синтаксичними показниками взаемодпоть анафори-чш (контекст), оскшьки звертання, виражеш здебшьшого субстантивами, мк-тять пряму вказ^вку на конкретний рщ.

Прономшативний субстантив ви (Ви) ¡з вв1чливо-пошанним значениям чи у функцп експресивного компонента конструкци корелюе - за наявносп узго-джених (координованих) форм - з1 стаггю позначувано! особи, напр.: Який Ви старый! (О. Гончар); Побачу Вас саму в мютт, то шдшду (I. Вшьде).

Займенников1 ¡менники себе, шкого, тчого подшяють за родами на основ1 синтаксичного критер!ю - взаемодпочи з вщокремленими атрибутивними компонентами, напр.: себе, веселого; себе, веселу тощо. Хоча ана/пзоваш компонента функщонують з ущербною (неповною) парадигмою: у них В1дсутш грамеми називного вщмшка, протиставлення чолов1чий/ ссредшй рад можливе у знахщному вщмшку, пор.: себе, веселого — себе, веселе.

Граматичнш категорн займенникових прикметнимв, якщо 1'х пор1вняти з категор1сю роду в ¡меншшв, властива некласифжуюча ознака; категор1я роду ад'ектив1в стввадиоситься з окремою словоформою, а не з лексемою, а отже, виступае як словозмшна. Категория роду субстантив1в 1 ад'еютшв тюно пов'я-заш мис собою: рщ прикметшшв маркуеться родом ¡мешшыв (мае тдпорядко-ваний характер) 1 водночас передбачае наявшсть роду в останшх. Напр.: Куди йдемо? Який лишаем оп'д? (Л. Костенко); Хто ж розсудить!? Який суЫя !? (I. Ба-гряний). Категор1я роду прономшативних ад,ектив!в виражаеться морфолопч-ними засобами: мш, моя, мое; жоден (жодний), жодна, жодне; такий, така, таке; який, яка, яке н ш. Спостерпасться функцюнальне розщеплення кшцевого елемента на власне-флексио, призначену для вираження вщмшкових закшчень, 1 флекспо-суфжс, призначену для вираження грамем роду, з вщповщною гра-ф1чною штерпретащею в конкретних словоформах, пор.: чол. рщ - мш, мого, моему, мот, (на) моему; жш. - така, тако'г, такт, таку, такою, (на) такш; се-редн. - це, цього, цьому, це, цим, (на) цьому тощо.

У тдроздш «Категор1я числа» зазначаеться, що на займенников! ¡менники категор1я числа поширюеться непослщовно. Опозицш однина/ множина все-редиш парадигми мають тшьки вш, вона, воно — вони. Тут категор!я числа виступае як словозмшна. Однак поршня ко з власнелменниками займешшков! суб-

стантиви З-oi особи, хоч i мають морфолопчш засоби вираження числового протиставлення, характеризуються своерщшстю вияву. Лексемам вш, вона, воно властив! омо!Им1чн1 форми миожиии (пор. вш - воин, вона - вони, воно - вони). Якщо у власне-1менштв множина представляе предмет розчленованим на од-наков1 одноргдш цшсш частики (мппмум flni), виражен! грамемою однини, то в займенникових ¡менниках цшсш частини (особи, предмета) можуть виступати як однорщними, так i неоднорщними, l'x може бути м^шмум дв1 або три, пор.: категорй' числа власне-субстанпдав —■ cmi:i - стали (сты + emit...) i займенникових ¡меншгав — din - вони (ei/t + вт...), вона ~ вони (вона + вона...), воно -вони (воно + воно...) - вказгвка на предмета позамовно'! дшсност!, розчленоваш на ДВ1 однаков! одноршп частини; вони (вгн + вона), вони (вт + воно), вони (вона + воно) - вказ1вка на предмета, розчленоваш на дв1 неоднорщш цшсш частини i вони (вш + вона + воно) - вказгвка на предмета, розчленоваш на три неоднорщш частини. Кшьюсть oci6, репрезентована формою вони (та й ми), значною Mi рою залежить вщ характеру предиката. Так, двовалентш дкело-ва-предикати реципрокно! семантики у форм! множини передбачають участь двох oci6 - суб'ектно! й об'ектно! субстанщальних синтаксем. Про функшону-вання прономшативного субстантива вони, ми як компонента, що по'еднують у co6i особи (суб'екта i об'екта), евщчать модифкашйш процеси, як! вцюува-ються mi ж Р13НИМП структурними типами простих речень, пор.: Вони листуютъ-ся — Bin з нею листуешься — Bin листуетъся з нею тощо.

Особов! заГ(меннико1Й ¡менники я - ми, ти - ви не виражають «чисте» протиставлення за числами, не угворюють опозицй однина - множина i не можуть розглядатися як словоформи одшо лексеми, оскшьки ми включае не бага-то я, а <?и - не багато ти. Лексеми ми, ви мають imiii значения. Ми (якшо це слово не стосуеться одного я ) означав: я i ще хто-небудь шший чи шин (я + ти, я + ви, я + ти + вт). ЕПдмшност! в структур! плюративних форм займенникових ¡менникш i власне^мешшюв типу столи полягають у тому, що значения множини власне-субстантив!в грунтуеться на об'еднанн! кшькох однотипних предмета, а плюративне значения займенникових ¡меннимв - р1знотипних (ми по-значае множиншеть oci6, до складу яких обов'язково входить мовець, ви - множиншеть oci6, до складу яких входить адресат повщомлення).

В украшськш MOBi вживаються дв! групи особових займенникових айв множини: синтетична (морфолопчна) форма множини й аналогична форма, як! чггко виражають опозицпо неозначена множина/ означена множина (одна група вказуе на необмежену, недиференц!йовану к!льк!сть денотата, шша належить до означеного, обмеженого колективу): Ми, люди, живемо серед родини... (М. Орест) — А ми з тобою обминем торжища, де гендляр! вимахують пером (Л. Костенко). Складен! форми множини здебшьшого вживаються тод!, коли вони вказують на обмежену кшьккть референт!в (однак не бшьше двох), якщо Тх бшьше, шж два, використовуеться синтетична форма множини. На диферен-

щйовану кшыасть денотат (бшаршсть) аналогично! форми множини вказують квантори-конкретизатори не-займенникового значения, напр.: Меш тепер здае-ться, що шгде на ципм свт вже нема чужини, поки ми вдвох з тобою (Л. Укра-шка). •

Функщонування в м<ш аншптичних множинних форм (сполуки особового займенникового ¡менника л:;- а прийменниково-1менниковими або прийменни-ково-займенниковими конструкциями) ткно пов'язане з поняттям «шклюзива» й «екслюзива» - включениям чи невключениям (виключенням) сшврозмовника. Оскшьки в укра'шськш мов1 немае морфолопчного шклюзива й ексклюзива, 1'х значения передаеться сполученням огив: От ми йдемо. Идемо удвох iз ним; Ми з нею довго в пол1 говорили, не чули навить гуркоту дорн (Л. Костенко); Яш ми з тобою ще будем багатк.. (А. Малишко); Ми з вами живем в нелегкому столггп (€. Летюк).

Прономшативш субстантиви себе, хто, дехто, хтосъ, хто-небудъ, хто-зна-хто, будь-хто, казна-хто, пов'язаш з позиаченням ¡стот, не мають морфо-лопчних засобш для вираження протиставлеиня однина/ множила, числова опо-зишя в них виражаеться синтакеично (координованими чи залежними узго-джуваними формами): Вш не уявляв себе старого', Ми не уявляляемо себе старимы; Дншр реве - то в1н бореться й живе, Царство сонне тане, тоне, Бо при-йшла весна... Хто ж могутнш забороне Встати й нам од сна? (Г. Чупринка).

Словам що, дещо, щось, що-небудь, будь-що, казна-що, хтозна-що, пов'я-заним ¡з позиаченням неютот (з якими значеннево сшввцшоситься ¡дея рахун-ку), числове протиставлеиня не властиве, оскшьки немае ш морфолопчних, ш синтаксичних засоб1в для його вираження, пор.: Вш молиться... 1 н1жио-променяете щось свпиться з-пщ дикого чола (О. Ольжич); Щось нове ожило в меш, сповнило енерпею все молодече тшо (Ю. Збанацький). I неможливо щось св/-тяться, щось нов1 ожили. За свош стосунком до категорп' числа анал^зоваш прономшативш субстантиви корелюють ¡з власне-субстантивами типу сани: вш-мшшеть полягае в тому, що власне-субстантив пов'язаний тшьки з «синтаксич-ною множиною», а займенниковий - з «синтаксичною одниною».

Деяка половинчаспсть категорп числа проиомшативних ¿менниюв (наяв-шеть в одн1€1 частини словоформ числа семантико-граматичного змшту, а в ш-шо! - формально-граматичного) спорщнюе Тх ¡з власнечменниками. Однак м!ж обома трупами кнують ктотш вщмшностк морфолопчна категория числа в за-йменникових ¡менниках являе собою суто клacифiкyючy категорио, реамзую-чись у формах числа з формально-граматичним змктом не в межах того самого слова, а в формах р1зних лексем, у власнечменниках вона бшьшою м!рою е сло-возмпшою граматичною категоркю.

Четвертий шдроздш «Категорш особи» характеризуе систему особових прономшативних лексем. Система особових займенникових слш пов'язана з актом комушкацп: вона включае мовця (мовщв), адресанта комушкацп' (перша

особа), стврозмовника (сшврозмовниыв), адресата комушкаци (друга особа) i об'ект комушкацй" (третя особа). Основна опозишя системи особових проном!-нативних субстантивна в укра'шськш MOßi - це протиставлешсть за участю/ не-участго в /цалозк я (мовець) - перша особа i ти (адресат) - друга особа вказують на учасниив д1алогу (комушканпв в актах мовлення), ein (вона, воно) - третя особа, яка вказуе на неучасника д!алогу. Однак опозишя oci6 за участю/ неучас-тю "ix у комушкатшзному aicri значною Miporo ускладнюеться, коли розглядати и не як схему, не як абстрактш вщношення, а як реальш, ят вщбуваютъся у naci й простора Так, прономшативний субстантив третьо\" особи може позначати су-б'ект комуш'кацй', учасника диалогу в часовому плаш (в минулому чи майбут-ньому) i об'ект комушкаци, предмет диалогу щодо моменту мовлення, напр.: Я чув, як ein Tooi пов1домив про наш! плани. Категор1я особи коредюе з катего-piero локативносп/ тсмпоральносп, про що св1дчить функшонувашш прономша-тивних субстатлшв у реченневш структур!. Точкою вщлшу в просторово-часо-вш кореляцп виступае займенниковий компонент першоТ особи однини я.

В особових прономшативних компонентах, окр!м категорй' комушкатив-1исть/ некомушкатившсть, синкретично зиражеш шип семантичт категорп: мовець/ слухач, персональшсть/ ¡мперсональшсть, граматичний рщ, число тощо.

Прономшативш субстантиви першо! i друго!" особи становлять центр функционально!' категорп персональное™: вони вказують тиьки на людей; особово-нредметний субстантив ein (вона, воно, вони) структуруе периферию персональ-HOCTi, оскшьки корелюе з особами й неособами (пов'язаний ¡з персональшстю/ ¡мперсональшстю): Степан лишився сам перед розчиненими дверима. Клунки гуляли йому плече, i ein скинув 'ix додолу (В. ГПдмогильний); ... пот!м кшька зажких i лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом розбилися на чьому i покоталися вниз по сухш шерсти, i раптом вони заскакали скр^зь - по 1ЮДЯХ, по конях, ПО pi.'IJli... (Гр. Тютюнник).

1з категор!ею особи т1сно взаемодшть nocecuBHi, неозначен!, штродукти-iHi, екзистенцшш, питально-вщносш i заперечш прономшативш слова, як!, про-е, функшонують як синкретичш реченнев! компонент, поеднуючи особовкть з неозначен!стю, посесивн!стю, питальшстю тощо.

У п'ятому шдроздш <<Категор1я квантитативност!» писвгглено проблему .атегорп гсшькост! займенникових сл!в. Займенников! слова як модифкатори та иразники KinbKicHOi семантики можуть формувати pi3Hi аспекти вказаного зна-ення, на основ! чого виокремлюють тай групи квантитатив!в: неозначен!, iH-родуктивн!, екзистенц!йн!, ун!версальн!, заперечш. квантитативи-конкретиза-ори.

До неозначених належать прономшативш лексеми, структурован! афкса-ги -сь, казна-, хтозна-: хтось, щось, якийсь, хтозна-хто, хтозна-що, хтозна-кий, казна-де, колись та in. Визначальною рисою под!бних одиниць на pißHi се-[антики е вказ!вка на нев!дом! (Hi адресатов!, Hi адресантов!) неозначеш об'ек-

ти, i'x ознаки, ЯКОСТ1, ознаки ознак: Таи весел!, безпечш й зухвал1 ще хвилину тому, зараз вони стояли зшчеш, настрашеш хтозна-чим (В. Бережний) тощо.

Гнтродуктивш проном!нативш компонента вказують на невщомии оо'ект, однак в1н невщомий лише адресатов!, адресант про цей об'ект мае певну гафор-мац!ю що фксусться в мовленн!, таким чином, !ндив!дуал1зуе иого, виокремлю-ючи fa ряду можливих, напр.: Сумл!ння - р!ч тендатна ! марка. Вже дехто з ньо-го й пилу не стирае (Л. Костенко). Вщмшшсть м!ж неозначеними та штро-дуктивними квантитативними проном!нативними елементами гюлягае у вщсуг-ностУ наявност! певног шформацй про об'ект у мовця, хоч як у першому, так i в другому випадках вона недоступна адресатам.

Особливнлъ екзистенщйних займенникових сл!в полягае в тому, що, на-aixb не вказуючи на об'ект, ознаку чи ознаку ознаки, вони дають ш деяку характеристику, прив'язуючи IX до певного родо-видового ряду, напр.^Може, девчина в шшого до нестями закохана, в якого-небудъ тракториста аоо серцегда-завклубом, а ти для He'i величина безконечно мала (О. Гончар).

До ушверсальних ств належать за традищйною квагафшащею bci озна-чальн! проном!нативн! слова eci, сам, самий, весь (увесь), усякий, кожен, кож-ний пший, iniue, всюди. Зважаючи на ¿хню неоднотипну семантику, вони фун-кщонують як основш квантиф!куюч! елементи мовлення з об'еднувалышм значениям. Поряд з цим, вони в певних контекстуальних та мовленневих ситуащя> здатш модифкувати й шип вщношення (штродуктивш, екзистенцшш), що лшш шдкреслюе ушверсальний характер цих лексем.

Складником заперечних лексем неодмшно е преф!кс hi- та питально-вщ носна прономшативна тв!рна основа: тхто, шякий, тчий, ткотрии, нгде i т. д.

Перифер!ю категорп квантитативност! становлять прономшативш конкре тизатори {той, цей, такий, ст1чьки, там, modi) тощо, як! досить ч!тко виража ють кшьюсн! в!дношення, напр.: Це той чаклун, якого й доа згадують у них сел! з любов'ю й страхом (В. Шевчук). За допомогою вказхвних заименникови сшв конкретизуеться предмет, особа, ознака, локшпзащя а ряду подюних, зосс

реджуючи саме на ньому увагу адресата.

Категор!ю посесивност! п!даано анашзу в шостому шдроздш!. Присвип займенников! слова (посесиви) входять до конструкшй найршюманпшших с. мантичних i синтаксичних тишв i виступають важливим засобом оформлеш труп як! являють собою складники будь-якого виду тексту i функщонують ; елементи вираження анафоричних зв'язк!в. Посесивну конструкшю структур ють два обов'язкових компонента: повнозначний субстантив 13 будь-яким зн ченням i посесив, який м!стить указ!вку про те, що в ситуацн наявнии ще од. елемент - особа чи предмет. Посесиви подобно до особово-предметних прон м!нативних сл!в указують на особу ! на стосунок до uiei особи. У контекст! з йменников! слова виконують ршюмантп функцй: по-перше виступають !3 де ктичним значениям (указують на особу); по-друге, е засобом поеднання а

тецедента й ¡меш, якого стосуеться посесив. Посесив шдивицушпзус ¿м'я шляхом визначення анафоричних в!дношень у контекст чи дейктично'! вказ^вки, сшввщносячи ¡м'я посесивноТ групп з кореферентним елементом: Сопато, в\зь-ми мене на крила сво'Сх вогняних мелодш (I. Драч). Окрьм ¡дентифшашйноУ фун-кци прономшативш посесиви виконують також диференцшну. На мовпя 1 сшв-беадника (особу чи персошфкацио) вказуе посесив у форм! перше!" 1 друга особи: Мш сон, мш голос неспогайний в мо'ш трапчшй Батьгавщиш (Б.-1. Анто-нич); Страждаю, мучусь, 1 живу, 1 гину, благословляю бшь тво\'х тенет (Л. Кос-тенко). I наша хата бша поросла 3 усм1хненими вшгами до сонця (О. Луши). Посесив у форм1 третьо"1 особи може вщсилати до мовця, про якого повщомляе-ться в текст! 1 який перебувае в пол! зору учасниюв комушкацн, а також до зга-дуваного в текст! кореферентного ¡мен!, напр.: ...з кожного в!рша на тебе спо-к!йно дивиться поет. Сто'ггь ! дивиться. А з-за його плеча, з!першись пщбори-дям на його плече, виглядае його сет (М. В!нграновський).

Про належнють проном!нативних сл!в до класу субстантсшв ! ад'ектив!в св!дчить активне втягування Ух у сферу категори експресивност! (шдроздш «Ка-тегор!я експресивност!»), найпоширешшими засобами вираження яко! виступа-ють р!зноман!тн! суф!кси. Для займенникових прикметник!в характерне активне використання афакЫв !з дем!нутивно-пестливим значениям. 3-пом!ж прономша-тивних ад'ектив!в здр!бн!ло-пестлив! суфшси досить активно взаемод!ють з основами квантитативних прикметник!в. Найпоширен!шими тут виступають демь нутивш аф!кси -есеиьк-, -1сеньк-, -¡сшьк-, -еньк-, -юсенък-, -юсшьк-, -юс1чк~, -Шчк-, напр.: самесенъкий, самШнький, саменький, усенький, кожнюсенький, усюстький, такшчкий тощо. Аугментативне значения характерне для дейк-тичних ад'ектив!в отакезний, отакенний. В ешстолярному стши, зо1фема в ли-стуванн! Ольги Кобилянсько!' та Лес! Укра'шки, поширет субстантивован! за-йменников! ¡мекники ¡з здргбншо-иестливими суфксами -1чок-, напр.: Нехай мш хтоачок дорогий вибачить, що хтось не зараз кому вщписав (Л. Украшка); Дорогий Хтос1чок\ Хтось до дорогого бьтенького так давно не обзивався, що аж встидно тепер писати (О. Кобилянська).

Експресивне значения в украшськш мов! оформлюеться не тътьки за допо-могою проном!нативних компонента, утворених суфшсальним способом, а й похщних 13 префксом нате-, напр.: Натвхтосъ нам погрожуе (Ли. Укр.).

Окр!м деривац!йних аф!кс!в, за допомогою яких утворюються демшутив-но-аугментативш похшш, в украшськш мов! поширен! синтаксичш конструкцп з проном!нативними компонентами, як! в певному контекст! виступають з емо-цшно-експресивним ¡рошчним значениям, здебшьшого ¡з негативним згрубь тим. Така семантика передуам закр!плена за прономшативними субстантивами зоно, сам, шщо: I це «воно» було верховним народом (В. Базилевський); ...кожей смертний м!г упритул п!д!йти до Самого [«добрий царьок» М. Горбачов] й

порозмовляти з ним, шби з 31 сво1'м кумом... (Р. 1ваничук); I як тшьки ие Нщс шдняло руку на Велета? (С. Пушик).

У восьмому 1 дев'ятому шдроздшах схарактеризовано категорн локатив-ноет! й темпоральност1.

Засобами вираження категорн локативпосп в граматичному лад! сучасно украшсько! мови виступаюгь не тшьки класи ели), а й гндкласи ¡меншшв 1 при сипвюшв - прономшативш компонента. Прономшативш лексеми в функцн об ставин кватфжують як так!, що входять до структури речения здеб1льшого н; засадах факультативно! залежносй й, отже, не заповнюють обл!таторних синта ксичних позиц!й, не виступають конструктивними в структурних схемах, хоча 1 граматичному лад! украшсько! мови трапляються предикати, семантична при рода яких вимагае поширення обставинними аргументами, що виражають лока тивш вцшошсння. Просторов! аргумента виконують функцш обл!гаторного по ширювача в тих випадках, коли вш передбачений д!есловом-предикатом, вира женим шформативно недостатньою лексичною единицею. Детерм!нований еле мент реал!зуе сво! сполучувалын потенщ!"! разом з обставинно-локативним чле ном виступае важливим компонентом структурно-значенневого завершенн конструкцп. Обставинн! аргументи виконують функщю своерщного конкретиз; тора локал!зацп дй", вказуючи на вих!дний чи к!нцевий пункт руху, перебуванн або розташування в простор! тощо: Був там митар посеред них (Л. Украшка Товд неси [в!тре] мою душу Туди, де мш милий (Т. Шевченко).

Категор!я темпоральност! тшно пов'язана !з вторинними часовими пред! катними синтаксемами простого речения ! сшввгдносними 13 ними предикатш ними темпоральними частинами складногадрядного речення. Темпоралыпст грунтуеться на протиставленн! одночасшсть/ р1зночасшсть явищ, яке с домша! тою часових протиставлень,! на протиставленн! неозначешсть/ означетсть «> розгалуження притаманно! часовим вщношенням семантично! ознаки тривт ст!» (I. Р. Вихованець), !"х кшьгасно-темпоральш вияви. Часов! синтаксеми, В1 ражаючи темпоральш вщношення миж вих!дннми елементарними простими р ченнями, реал1зуються в сво!х семантичних, морфолопчних або морфолого-си таксичних вар!антах. Темпоральн! проном!нативн! предиката! синтаксеми в о новному репрезентован! прийменниково-вщмшковими субстантивними форм ми, у яких на семантико-синтаксичш вцшошення вказуе прийменник,! темпор льними займенниковими присл!вниками. Одночасшсть в украшськш мов! пов' зана ¡з темпоральними формами в + зн. в., в + мкп. в., з + ор. в., за + ор. в., за род. в., на + зн. в., на + мк;ц. в., при + мюц. в., серед + род. в., посеред + род. в. (об) + мкщ. в., впродовж + род. в., наприктщ + род. в., протягом + род. в., г час + род. в., одночасно з + ор. в., у ход1 + род. в., у процеа + род. в. 3-пом форм одночасност! найбшыну групу становлять прийменниково-прономшатш сполуки на позначення неозначено1 (частково!) одночасност!, як\ т!сно корел ють ¡з темпоральними адверб!альними словами, пор.: Вона тепер так лапднс

солодко обзивалася до ne'i [Парасюци],.. хоч при miu школи не забувала крадь-кома.. хрестити все (М. Кошобинський); - Так же буде поле, як тепер, ситти, \ хмарки лст1ти в невщомий час (В. Сосюра).

На загальний стосунок наступиост! щодо часового opieHTnpa (дно, под1Ю i т. ih., шсля яких щось шдбуваеться, настае, з'являеться) вказують прономша-THBiii сполуки з приймешшком теля, по, напр.: Пожвавлення жшочого руху вщ-булося теля того, як Украша стала незалежного державою (Слово i час); ...За кшька дшв по тому опера-сатира була повшетю npocniBana на квартир1 Драго-манових (Р. Гванченко). У розмовному й ддалсктному мовленш на шслячас ука-зують також прономшативш присл1вники (1х убивають, але тиша, шо настае затаи, знаменуе перемогу духу (Кшв), для яких, однак, бшыпою Mipoio характерна семантика вихщноУ чи юнцево'1 меж! часу, напр.: eidmodi, eidmenep, Ьотепер, doci, доти тощо: Bidmodi збтто небагато часу, а молодий маляр став уже учас-ником декшькох виставок у республик та за Ti межами (В. Носа) тощо.

Загальний стосунок передчасу щодо темпорального opieHTnpa репрезен-тований аналпичними конструкциями з елементом перед (перед тим (сим, цим), до, поперед, напр.: 36ipKa I. Калинця «Лад1 i MapeHi» (1987 р.), що входить до циклу 36ipoK «Невольнича муза», включае в себе чи не найостаншше, написане автором перед тим, як В1дшти В1д поезй i больше не робити навпь спроб зверта-тись до не\' (С. Яковенко); Прожив життя, як iiicino, а до того багато що навши розгубив (Б. Чепурко). 1з аналопчним значениям функщонуе i складений спо-лучниковий 3aci6 перед тим, як у складношдрядному реченш розчленовано'1 структури: Перед тим, як вечеряти, Гнат, вийшовши на ганок, тонко засвисти (1. Муратов). 1з визначенням часовод неозначено! наступносп в украшсьшй mobi пов'язано функщонування сполуки на потш, напр.: Та вщеутшеть професшноТ шдготовки тимчасово вщеунула його творч! плани на nomiM (В. Носа).

Компонента з часовим значениям корелюють ¡з предикативними части-нами, як1 разом i3 головною формутоть темпоральш семантико-синтаксичш вщ-ношення, пор.: По обцн все завмирало. Шелл того наставала тиша...; По обш все завмирало. Todi наставала тиша...— Коли по об'щ! все завмирало, наставала тиша; Навпъ modi, як людина згорить, совесть людини продовжуе жить (М. BiH-грановський) — Навгеь теля того совкть людини продовжуе жить i т. д. Щодо lii, виражено! в головшй частиш, пщрядна предикативна може передавати тем-торальну семантику одночасносп (дп предикативних частин збкаються) i pi3-ючасносп (передчас - для залежноТ частини вщбуваеться рашше вщ дй голов-(oi: шслячас - Д1я шдрядноТ вщбуваеться шсля ди головно'О, напр.: Доти ягнята жачуть, поки матпр бачать (Нар. тв.); На якийсь час теля того, як вш одружився : Домною, «дурш думки»., почезли (М. Коцюбинський); Коли в червошм по-lyM'i заграви Веч1ршй обрш тихо догорить, Почути слово хочеться ласкаве, Зу-;тр]ти друга доброго в ту мить (М. Марф1евич); Люби, як сви i свило, Укра'шу,

допоки твш свпилышк не погас (Б. Чепурко); Заки я вш.муся до иовкти, треба сказати кшька сл1в про листа (Всесв1т) тощо.

У шдроздии «Категор1я пошанносп» розглянуто особливосп кореляцп анашзовано! категори з категоркю експресивностг Зазначено, що категор1я по-шанност! репрезентована в основному прономшативними особовими компонентами друго! особи. Передуам формування категорн пошанност! вщбуваеться на ош ти/ ви 1 пов'язуеться 13 ступенем знайомства з адресатом: при звертанш до незнайомих чи малознайомих людей функцюнуе займенниковий ¡менник ви, до знайомих, близьких - ти, пор.: То музика нагадуе про Вас, то раптом ця осшня хуртовина (Л. Костенко) — ...моя яюбове, ти-як Бог - я вже не в!рю, що ти с (Д. Павличко). Хоча ця диференцшна ознака дуже часто втрачаеться (за певно! мовленнево! ситуацп гз комушкативною, стшнстичною метою спостершаеться форма ви замкть ти (при сварш М1Ж близькими, рщними) 1 навпаки - ти маемо на мкш спод1ваного ви (при звертанш до незнайомих людей, де прономшатив друго! особи однини функцюнуе з емоцшно-експресивним згрубшим (грубим) чи фамшьярним, пашбратським значениям): Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуеш, як тебе я ганю, Зевес! (I. Котляревський); -Що з тобою балакати: ти чоловш темний, вщсталий, - казав нарспт боець 1 скрушно махав рукою (О. Гончар). Здебшьшого форма ви була поширена щодс близьких, старших за вшом ос1б, з якими сшврозмовник перебував у родиннш стосунках (до матер 1, батька тощо): - Ви не журпъся, мамо. Я ищу в найми (М. Коцюбинський). Категор1я пошанност! також ткно пов'язана з .категорией: ¡стоти/ нектоти, однак якщо прономшативний субстантив ви взаемодк лише : назвами ктот, зокрема людей чи персотфшованих предмета, то ти корелюе яг !з назвами нектот, так 1 ктот. Таким чином, диференшащя вв1чливосп/ невшч ливост! здшснюеться не стшьки на основ! протиставлення ¡стоти/ нектоти, скт льки особи/ неособи. В осташпй час у сферу пошанносп втягуеться прономша тивний субстантив друго! особи однини ти. Пошанне ти передаеться на письм великою л!терою, напр.: Якби я вмерла, я просила б Бога, щоб Ти, моя далека безмежна, недосяжна Кршно, була меш небом (В. Вовк).

Валентш особливосп займенникових сл1в з'ясовано в одинадцятому пщ роздпп. 3 категоркю вщмшка ткно пов'язана категоргя валентност!, ця кореля щя мотивована ! знайшла свое гадтвердження в р1зномаштних трансформации Оргашзуючим центром речения виступае семантичний предикат, який у сучас шй украшськш мов1 здебшьшого репрезентований класом дкапв (первинним; нос1ями валентносп), однак поряд ¡з вербальними предикатами дп, процесу, ста ну, функцюнують предиката якосп та стану, виражеш субстантивами, ад'ек тивами й адверб1альними приапвниками. Перемшуючись у первинну для дн слова синтаксичну позицпо, 1менников1, прикметников1 чи приставников! кол поненти втрачають сво! первинш ознаки I починають уживатися з предикатш ною семантикою: на формально-граматичному рхвн1 координують ¡з головни

членом шдметом, на семантичному - заповнюють свою валентну рамку найрп-номаштшшими аргументами. Предиката якосп в1др1зняються вщ предикатив дн, процесу i стану як так!, що позначають статичну, внутршшю, невщ'емну щодо релята-предмета ознаку.

Осктльки np0H0MÍHaTHBHÍ слова функщонують як шдкласи частин мови, то вони вщпов1Дним чином i корелюють (на власне-семантичному píbhí) з в:д-пов1дними предикатами - предикатами якосл чи стану, репрезентованими в ре-ченневш формально-синтаксичнш структур! власне-субстантивами, власне-ад'-ективами i власне-присл!вниками. У мовленн! предиката якост! чи стану, ре-презентоваш проном!нативними субстантивами, ад'ективами й адверб!альними словами, сприймаються як сиитагматично неповш, незавершен!, що здебшыного заповнюють свою залентну рамку л!воб!чним аргументом-суб'ектом чи (значно р!дше) правоб!чним аргументом-об'ектом ¡з компаративною семантикою, тобто вистуиають як moho- i бгвалентш. Л\воо1чний аргумент функцюнуе як суб'ект якост! при одновалентних i двовалентних предикатах. Семантико-синтаксичну позицио об'екта в!дкривають двовалентн! займенников! предиката якосп, як! набули бивалентное™.

Одновалентш предиката якосп передають найр!зномаштннш ознаки, що в мовленн! набувають конкретного лексико-семаитичного наповнення, пор.: А ти - все та ж... (G. Маланюк). Предиката Í3 семантикою стввщносноТ м!ри якосп (Сии шший, шж батько; В!н такий, як слон тощо) вир!зняються додаванням по-зици правоб!чно!" валентност! субстантивних компонентов у функцп об'екта по-р!вняння.

У сучаснш укра'шськш mobí досить поширеними виступають предиката, зиражеш присв!йними займенниковими прикметниками. Вони передають посе-:ивне значения i функщонують як одновалентш предикати з л!воб!чним лекси-шо вираженим суб'ектом посесивностт, напр.: Вина моя, твоя, Не наша (М. Ца-жнник).

1нод! одновалентн! предикати якост! репрезентоваш анал!тичними кон-■лрукщями, у яких прономшативний ад'ектив сполучаеться з квантитативними фисл!вниковими чи прикметниковими компонентами трохи, зовсш, якийсъ i юд.: Bíh трохи шший; Bíh зовсш не такий; Bíh якийсъ не такий тощо.

Пор!вняно з íiiec.iiBHHMü предикатами, у яких л!воб!чна валеитн!сть може ¡ути лексично вираженою ! лексично невираженою, проном!нативн! предикати авжди взаемод!ють з експл!цитними аргументами-суб'ектами.

Займенников! слова п!длягають внутр!шньому семантичному членуванню п!дрозд!л «Семантична диференщащя займенникових сл!в»), шо грунтуеться на í кореляцн з власне-!менниками, власне-прикметниками i власне-присл!вника-м. Вони, по-р!зному сшвв!дносячись !з мовною узагальненою вказ!вн!стю i мов-ениевою опосередкованою конкретн!стю, рознодыяготься на семантичш роз-яди, як! об'еднуються в три групи -дейктичш, анафоричн! i квантитативн!.

I. Дейктичн1 прономшативш слова пов'язаш з учасниками комушкати-вноТ ситуацй" чи з кому Hi катив ною ситуащею i подпшоться на 1) особовг. 1мен-ники i посесивн1 прикметники (1 i 2 особи однини i множини: я, ти, ми, ви; лай, теш, наш, ваш), атрибутивш прислшшки способу дп (по-моему, по-твоему, по-нашему, по-вашому), яю вказують на адресанта чи адресата мовлення; 2) власне-BKa3iBHi: прикметники той, отой, цей, оцей, такий, отакий, присл1вники - локативно (тут, отут, там, отам, туди, отуди, сюди, осюди, звгдти, 3eidmi.m, звгдси), темпоральш (modi, omodi, тепер, отепер, зараз), причини (тому), способу дп (так, отак), Мфи i ступеня (стаьки, настшъки), анаштичш лексичш

морфеми (стьчьки).

II. Анафоричн1 займрнииков1 слова виражають послщотний_,зв'язок шж одикйцямй висловлення чи тексту, до якого вони входять, i пов'язаш а'бо з попередшм, або (рщше) з наступним його антецедентом (чи частиною) корефе-рентними вщношеннями. До анафоричних належать: I) особово-предметш прономшативш субстантиви третье! особи (вт, вона, воно, вони), прономшативш посесивш ад'ективи (його, и, Ъснш), атрибутивш присл1вники способу дп (по-його, no-Ti, по-1Хнъому)\ 2) вказшш ягасш прономшативш ад'ективи {той, отой, цей, оцей, такий, отакий), локативн! (тут, отут, там, отам, туди, отуди, сюди, осюди, 3eidmu, зв1дття, 3eidcu), темпоральш (modi, omodi, тепер, отепер зараз), причиной! (тому), способу дп (так, отак), Mipn i ступеня (стиъки, на-стьчьки) прономшативш адверб1альш слова й аналпичш морфеми (стьчьки) 3) 3BppoTHi займенниковг слова себе, сет, по-своему, 4) шдноснг прономшативн субстантиви (хто, що), прономшативш ад'ективи (який, котрий, чий), обета винш й атрибутивш прономшативш присл!вники (де. куди, зв1дки, коли, вшколи доки, поки, допоки, чому, навщо, нащо, як, сктьки, наскшькй).

III. Квантитативн1 займенников1 слова До uiei групп належать так розряди: 1) неотначеш шешшки, прикметники, приыпвники i аналкичш мор феми, утвореш за допомогою словотворчих афкетв -сь, хтозна-, казна- (хтосг хтозна-що, казна-який, котрийсь, хтозна-чий, десь, десь-не-десь, хтозна-Kydi казна-куди, хтозпа-з<пдки, колись, хтозна-чому, якосъ, казна-як, хтозна-скыък тощо); 2^ штродуктивш прономшативш субстантиви (дехто, дещо), ад'ектив (деякий, декотрий, дечий), обставинш локативн! i темпоральн1 адверб1альш слс ва (де-не-де, де-де, декуди, подекуди, деколи, коли-не-коли, тколи, inodi); 3) екз! стенщйт займенников! ¿менники i прикметники, що утвореш за допомого! преф1КС1В аби-, будь- i постфкав -небудь, -будь (абихто, будь-що, який-небуд чий-будь й in.), займенников! присл1вники з префкеами аби-, будь- i суф1ксам -небудь, -будь у свош структур! (абизв1дки, абиколи, будь-куди, будь-як, де-н, будь, коли-будь, як-будь тощо) i аналппчш прономшативш морфеми (скыыш-н будь, сюльки-будьУ, 4) ушверсальт (весь, увесь, всякий, кожний (кожен), жо. ний (жоден), шишй, сам (самий), всюди, enpisb, seidycinb, seidyewdu, завжд всяк (всяко), такше, по-всякому, по-тшому 'у, 5) заперечт, ям вказують на В1ДС

THÍCTb ocio, предмета, ознак тошо (uixmo, шщо, тякий, шкотрий, жадный (жо-ден), híhuü, níde, uidé, шкуди, ni3eídm, школи, твгдкали, тяк, шсктъки); 6)щь талый, що вживаються для оформления запитання про oci6 (хто) або предмета (що), про ознаки, якост1 чи належшсть предмета (який, чий), про м!сце (де, куди, звгдки), час (коли, (йдколи, поки, доки, допоки), причину (чому), мету (нащо, на-вщо), Mipy (сшьки, наскшыш), cnoci6 дп (як), про порядок i кшьккть предмета при Л1чб! (котрий, сшьки).

П'ятий роздш «Функцп" займенникових cjiin у синтаксичних одиницях» складаеться з чотирьох шдроздшш. У першому пщроздш «Семантико-синтак-ch4hí властивосп прономшативних komiioiiciitíв простого елементарного речения» охарактеризовано функцюнальш властивосп займенникових c;iia на piam синтаксем.

Основна синтаксична одиниця - речення tícho пов'язана з мппмальними семантико-синтаксичними елементами - синтаксемами, що виокремлюються на ochobí семантико-синтаксичних вгдношень i характеризуються зовшшшм спря-муванням на вщображення стоеуныв М1Ж предметами i явшцами об'ективно\" д1-ííchoctí.

3-пом1ж чотирьох предикатних прономшативних синтаксем помгаю Bupi-шяються предиката hkoctí, що позначають ностшну, внутршню, невщ'емну додо предмета ознаку. У систем! мови предиката якосп, на вщмшу вщ предиката дп, процесу i стану, «стосуються параметр!в вщносноТ незмшносп, стаб¡ль-ioctí, n0CTÍiÍH0CTÍ, BHyrpiiiiHboí належност! предметов!» (I. Р. Вихованепь) i в :труктур1 просто) чи ускладнено! конструкцн виконують формально-синтаксич-iy роль присудка, напр.: Невже не можна, мш народе, у«м сказать, що ти е ти, то страшно нам на tuxí води через kíctkii tbo'í ira!... (в. Сосюра). Здебшьшого aKÍ присудки являють собою одновалентн! предиката, як! своею aÍBo6Í4Hoio ва-ентшстю програмутоть семантико-синтаксичний суб'ектний компонент: Але це се - не те, не те, Про що молився я i марив (С. Маланюк). Серед двовалентних редиката якостт, яга надзвичайно поширеш в украшськш mobí i характеризую-ься розма'птям лексичних р!зновид1в позначуваних ними ознак, прономшатив-i репрезентован! т!льки одним - предикатом ¡з узагальненою семантикою м!ри coctí, що конкретизуеться в контекст!, напр.: Батько був неповороткий, вайлу-1тий. Син став шший, шж bíh. Займенников! предиката в правоб!чнш валентно-•i вимагають оолнаторно! синтаксеми у функцп об'егсга.

На периферн перебувають предиката! займенников! синтаксеми Í3 значен-[м кшькоет!, як! функц!онують у позицп головного члена простого елементар->го речення, напр.: 1х було двое, a bíh - сам (М. Чабашвський). Прономшатив-предикати членуються на двг тдгрупи: предиката, шо вказують на точну, оз-чену гальккть предмете, i предиката, як1 позначають неозначено-кшьккну эчно не визначену) сукупн!сть предмет!в.

Прономшативт предикатш синтаксеми в систем! сучасноТ украшсько! моей характеризуються специф1чними, властивими тшьки Тм, функцюнальними р! зновидами. У формально-граматичшй позици аналогичного присудка присвшн ад'екгиви типу свш. мш, теш, наш, ваш тощо виконують семантико-синтаксич ну функцйо посесивно! предикатно! синтаксеми: Вина моя, твоя не наше (М. Даринник). Предикати посесивност! як типов! одновалентш предикати гид кривають тшьки свою л!воб!чну позиц!ю, заповнюючи п суб'ектними синтаксе мами.

У структур! простого речення предикатним компонентам у !х л1воб1чнп валентност! шдпорядковуються суб'ектн! синтаксеми, що на формально-грама тичному р!вш можуть виконувати роль п!дмет!в 1 другорядних член!в речення Суб'ектна синтаксема реал!зуеться у сво!х вар!антах, диференщащя яких зумо влена характером предиката.

Головними семантичними вар!антами суб'ектн о! синтаксеми виступают синтаксеми у функцп суб'екта дп ! стану. Так, предикати дп валентно зумовлк ють суб'ектну синтаксему, що позначае активного виконавця д!!' - агентивна сг нтаксема. У цш функцп звичайно використовуються субстантиви - назви ¡сто': Йду в простори я, чулий, тривожний (П. Тичина). Функц!я суб'екта дй е дом нантною щодо вар!ащтв суб'ектно! синтаксеми. Займенникова суб'ектна синта* сема досить широко представлена й у своему вар!ант! - функцп суб'екта стан; яка тдпорядковуеться предикатам стану. На вщмшу вщ агентивних, синтаксем у функцп суб'екта стану характеризуються ознакою пасивност!. Морфолопчш ми вар!антами суб'ектно! синтаксеми стану виступають здебшьшого проном!н; тивн! субстантиви у форм! називного ! давального вщмншв, напр.: Ми любим працю (Н. Забша); Дуже мет легко. Дуже мет трудно (Л. Костенко). Значно м< ншою кшыастю репрезентован! конструкцп 13 знах!дним суб'екта стану, яки сполучаючись ¡з предикатами, вираженими д!есловами типу лихоманити. мор< зити, тгпати, трясти, трусити, нудити, бере участь у реал!заци семанте\ нос!я суб'екта стану: - Чогось лихоманить мене, - здригнувся Левко й перед; косу Григор!ев! (М. Стельмах). Функцш суб'екта дп I стану у формальних од: ницях реал!зуе також \ грамема родового в!дм!нка, ршювиди суб'ектного знач ння якого грунтуються на особливостях семантики вццпе^вних ¡менникш. пасивних конструкц!ях функц!я суб'екта дп виражаеться грамемою орудного 1 дмшка.

1з суб'ектними синтаксемами дп та стану найпешше пов'язан! суб'ект синтаксеми процесу, як! в простому елементарному реченш взаемодшть з одн валентними (у р!дких випадках - двовалентними) предикатами процесу ! спр чинен! !х семантико-синтаксичними властивостями: Хто туг був, хто тут пл кав, слиявся, рад ¡в! (О. Пахльовська).

Фунвдя партитивного суб'екта в семантичнш структур! речення вираж; ться сполуками займенникового ¡менника у форм! родового вщмшка (однини

1Н0ЖИШ1) з квантифжаторами багато, мало тоию 1 зумовлена лексико-семанти-[ними процесами - накладанням семи квантитативносп на сему предметносп, (аир.: Але багато з нас додому не прийшло (В. Сосюра).

Як нерегулярн! й непродуктивш в укра'шськш мов! виступають займенни-:ов! синтаксеми у функцн суб'екта илькосп: Було Гх з добру сотню (Ю. Смо-:ич).

У структур! простого неелементарного семантично ускладненого речения - конструкци з подвшними присудками - функшонують прономшативн! синта-:семи, як! поеднують у соб1 декшька суб'ектних значень. Синкретизм суб'ектно!" интаксеми зумовлений подвшними формально-граматичними зв'язками [ се-гантико-синтаксичними вщношеннями з дкаивночменними предикатами, [апр.: Я ходив гордий... (О. Довженко).

Семантичне членування об'ектно"! синтаксеми зумовлюеться передуам ва-ентшстго предиката. Вщиовщно до характеру предиката об'ектна синтаксема ;иференцпоеться на семантичш р!зновиди, з-пом!ж яких основним виступае иитаксема об'екта ди. Однак якщо субстаншалып синтаксеми об'екта дп про-;уктивш в клаа власне-субстантив1в, то серед ирономшативних переважають интаксеми об'екта процесу 1 стану, напр.: Ми зустрши а; Матер! було жаль йо-о\ т. д.

Адресатна синтаксема пор!вняно з суб'ектною й об'ектною мае б!дшший [аб!р семантичних 1 морфолопчних вар!аппв, що пов'язано з особливютго сема-тико-синтаксичних ознак адресатносп: актуашзащя адресата-аргумента вмоти-овуеться наявшстго суб'ектно"! синтаксеми. Основним морфолопчним вар1ан-ом адресатно! синтаксеми в сучаснш укра'шськш мов1 е давальний вимшок, пешал!зований на вираженш семантико-сиитаксично! функцн адресата ди: Нам айбшьше аплодували, бо ми були сво! 1 добре знаш (А. Камшчук). Навколо редиката, кр1м адресатно! синтаксеми, об'едиуготься суб'ектш й об'ектш, утво-юючи своерщний семантичиий комплекс. У рол! морфолопчного вар1анта ад-есатно! сиитаксеми виступае 1 родовий тдмшок, що функцюнуе як" аналогична юрма. Вираження адресатно!' функци прийменниково-в!дм!нковими сполуками умовлене пересуванням родового прийменникового з перифершно! (детермша-тио!) позици в нашвперифершну позищю давального. У сферу адресатносп тягуються прийменники для, до, як! з родовим вщмшком також указують на до-аткове посесивне значения, напр.: - Слухай, козаче, теню русалки, - То ж я ля тебе стваю! (Л. Украшка). Категор!ю адресатносп виражае ! синкретичний личний вщмшок, який, окр!м потенц!йного суб'екта дп', вказуе на адресата во-ьово! ди.

Основною морфолог!чною дом!нантою шструменталыюТ синтаксеми ви-гупае орудний безприйменниковий пцимшок у свош первиннш семантико-син-аксичнш функцп. Прийменниково-в!дм!нков! сполуки представлен! здебшьшо-з грамемами ¡з вторинною семантико-граматичною функшею.

Локативна синтаксема, що зумовлюеться семантичною природою преди ката \ вживаеться при трьох розрядах просторових ¿песлтв: дксловах власнс-лс кативних, просторових процесу та да, членуеться на декшька семантичних морфолопчних вар1ант1в. Квал1фкащя значенневих рпновид!в здшсшоеться н основ1 двох семантичних параметр1в - динам1чного/ статичного й оркнтуючоп Серед локшпзацп щодо просторового ориентира виокремлюються значения вн; тршньо!/ зовшшньо! локашзацн щодо вертикально'!/ горизонтально! о«, локал зацй за ознакою близькосп/ далекое^, локагизацп на ос1 верх/ низ, локашзац перед/ за просторовим оркнтиром, локагпзацц \«ж просторовими оркнтирам! локшпзацп по колу. Семантико-функцюнальний ряд динам1чшсть/ статичшс! диференщюеться на так1 р1зновиди: контактшсть/ дистантшсть, спрямовашст неспрямовашсть. Морфолопчна вар^антнкть локативно! синтаксеми предста] лена прийменниковим мкцевим, знахщним, родовим, давальним I орудним в1, мшками: Рожева зоря зайнялася над землею, зверху и простяглася чорна хмара. вщ того вона здавалася ще червошша (П. Мирний); За рогом цим шпиталь аг ськовий, я в тм працюю (В. Сосюра); Хо сидить посеред галяви, а навкруги йо, пануе мертва, прикра тиша (М. Коцюбинський);

1з спрямовашстю пов'язаш вщмшюш форми прономшагизних субстант в1в, яга взаемодтать ¡з диналпчними дксловами. Динам1чт локативш вщноше ня утворюються на основ! кореляцп з просторовим об'ектом. Щодо просторов го оркнтира можна виокремити таю вар1анти локативно! динамично! синтакс ми: 1) локатзацш позаду об'екта, що рухаеться; 2) локалпацпо лшшну; 3) лоь Л1зац1ю щодо оркнтира, який рухаеться в протилежному напрям1; 4) локал!зац в напрям1 перетину руху предмета тощо, напр.: Побачив його Тарасик та й тих нько, тихенько за ним (М. Коцюбинський); Пошвни скупчилися за мат1р'ю тшьки !х чорн! брови мигтши ¡з-за неТ (М. Вовчок).

У другому шдроздш «Функцп займенникових ошв у структур! словосг лучения» "проанатзовано сполучувашсть займенникових сл!в.

Синтаксичний критерп!, як в1домо, передбачае виокремлення частин мо на основ! конкретно! формально-синтаксично! позицп в синтаксичних одщ

цях, зокрема в реченш.

Пор!вняно з власне-1менниками прономшативт субстантиви характс{ зуються дещо послабленою активною валентшстю. Очевидно, це зумовле тим, що займенников1 лексеми можуть «уживатися абсолютивно, без обов'яз) вих присл1вних поширювач1в, вони утворюють синтетично виражеш гпдме що не вимагають обов'язкового поширення» (Н. Л. 1ваницька). Особой! про: мшативш субстантиви мають здатшсть поеднуватися з компонентами весь, с 13 значениям виокремлення чи узагальнення, один (близький за значениям сам), напр.: Стояв я сам посеред нив чужих, немов покинута оффа (П. Тичш Ти вся - жага, ти вся - горшня, Ти лук, стрша ! тетива (М. Рильський); Я зн; не покинули мене лиш ей одш, вщколи я прикутий (П. Тичина). Займенник

¡менникн першоТ особи (однини чи множини) у функцп опорного компонента можуть поеднуватися з преймешшково-субстантивними конструкщями (власне-¡менниками або займенниковими ¡менниками) у форм1 орудного вцшшка однини/ множини з прийменником з, унаслиок чого утворюються сполуки N nom +.? + N ¡nstr (Ми з тобою у смсрт! безсмертш обое (В. Кордун), яю tícho пов'язаш з по-няттям ¡нклюзива й ексклюзива.

У mobí зрътка функцюнутоть i сполуки займенникових ímchhiikíb, перший компонент яких особовий субстантив у форм1 давапьного вщмшка, а другий -прийменниковоЧменникова конструкщя (N dativ + з + N ¡П51г): А нам з тобою - до CMÍxy! А нам з тобою - не cmíuhio! (JI. Костенко). Таи сполуки виникли внасл!-док трансформацш речень, у яких прийменниково-1менниковий компонент ви-ступав при дксловах другорядним членом речения, пор.: Друже, друже! Геть з журбою! Народились ми для бою. Нам ira разом з тобою Прирекла любов — Нам з тобою íth разом. Сполуки модел! нам з тобою виконують функцш одного члена речения - синтаксеми суб'ектного типу.

Як вцюмо, особовим займенниковим ¡менникам (головним компонентам) не властиве поеднання з атрибутивними членами - прикмепшками. Такг означения в1докремлюються в препозицй" чи постпозицй' i виступають ускладнюваль-ним елементом простого речения, напр.: Може, Данте тебе осшвав, Незабутню, калеку, несмглу (С. Будний). Неможливють означальних c.iíb утворювати з про-яомшативними особовими субстантивами словосполучення зумовлена, очевидно, семантикою останшх: для займенникових лексем характерна абстрактшсть, ■ж а не дозволяе ím изаемод1яти з конкретними поширювачами атрибутивного ти-лу. У коитексп функцюнальш можливосп займенникових компонентов зрос-гають, при них можуть уживатися невщокремлеш атрнбутивш поширювач!, що :а1дчить про активне втягування прономшативних субстантив!в у «сферу дн» тсне-шеннитв (означальш препозитивш поширювач1 продуктивна при повно-¡начних субстантивах), напр.: Отам-то милостивы ми ненагодовану i голу засту-сапи сердешну волю та й цькуемо (Т. Шевченко). Неозначеш прономшативш лева здебшьшого позбавлеш можливосп сполучатися з вшокремленими непо-ииреними означениями. Атрибутивш компоненти при прономшативних голов-шх не вщокремлюються, оскшьки вони i синтаксично, i семантично tícho юв'язаш М1Ж собою. Пропуск будь-якого з них неможливий, бо спричинить по-)ушення зм1стових вщношень mí ж компонентами (елементи словосполучення юповнюють один одного): означения виступае уточнювальним, конкретизую-[им членом щодо неозначеного прономшативного домшантного слова.

Окр1м особових займенникових ошв, яю поеднуються з прийменниково-менниковою консгрукшею (N „от + з ( Ь ) + N ¡„str), продуктивними виступають полуки N пот + 3 ( ¡3 ) + N gen- У poní головних компоненпв функцюнують про-:0MÍHaTHBHÍ субстантиви ряду хто, що, BKa3ÍBHÍ й квантитатшлп: хто з та, тосъ Í3 них, хто-небудь 1з них, будъ-хто з нас, що-небудъ ¡з цього тощо, напр.:

Може, хто з Ваших знайомих теж причиняться до доброго дша... (М. Коцюбин ський); Кожний з них почувався галузкою зелено! р^здвяно! ялинки (В. Вовк) íh. np0H0MÍHaTHBHÍ субстантиви хто, що (i шшдш вщ них), дейктичш i кван титативш, взаемодночи з шшими прономшативними чи власне-субстантивним словоформами, здебшьшого вказують на виокремлення частини 1з цшого.

Обмежешсть прономшативних сл1в викоиувати функщю головних компс нентгв у сдовосполученш зумовлена, по-перше, вщсутшстю в них конкретног речового значения, по-друге, бщшстю складу. Однак це не перешкоджае ím дс сить активно брати участь у творенш семантично i синтаксично иеподшьни сполучень cnie, ям в речснш виступають одним членом, причому категории значения визначаеться прономшативними (синсемантичними) одиницями, a ni ксичне - ад'ективними (автосемантичними).

Займенников1 ¡менники в рол1 залежних компоненте словосполучень п< реважно дублюють власнеЧменники i повтстю залежать в\д валентности голо них KOMnoHemiB - Д1есл1в чи шших безособово-предикативних одиниць, Hanf Хрещатим мохом i коханням нас оплете нестямне щастя (Б.-I. Антонин); Дяку: доле, mo6i i вам, о батьки mo'i 6í;ihí (М. Орест); Meui сниться мш храм. Ме сняться золочеш бат (Л. Костенко). Однак riopiBfinio з власнечменниками Д: займенникових субстантив1в характерна деяка специфжа: oco6obí прономшат bhí компонента у форм1 родового вщмшка не можуть утворювати словосполуч ння з ¡менником, хоча поеднання двох субстантошв (N nora + N gen) досить пош peHi в mobí: будинок батька, хустка óaóyci й íh. Займенниюш {менники у фор родового ввдмшка можуть взаемод1яти лише з вцшеотвними субстантивам! TOfli вони виступають Í3 значениям об'екта дй: запроилення мене, тебе, нас i т.,

Прономшативш ад'ективи, як i власне-прикметники, продуктивно утс; рюють словосполучення, виступаючи залежиим компонентом, напр.: Я неиав джу брехню У всякш одежг... (М. Рильський).

У третьому шдроздш розглянуто функшональш властивосл займеннш вих сл1в у структур! складного речения.

У CTpyKrypi складного речення, формально-синтаксична будова якого 4 рмуеться вщповщними синтаксичними зв'язками, спорщненими з синтаксич! ми зв'язками м1ж членами простого речення, i виокремлюваними на його ост компонентами, займешшков! слова виступають важливим засобом виражеи шдрядного зв'язку.

Прономшативш слова, приеднуючи шдрядну частину до опорного ело субстантива (складношдрядне речення нерозчленованоТ структури з тдрядн присубстантивно-атрибутивним компонентом), вступають в анафоричш вщ: шення з 1менником-антецедентом: так, наприклад, у реченш Лише в сльози згасла на вустах, Я вчув далщь палаючу й солону (Д. Павличко) субститут пов'язуеться з антецедентом слъоза кореферентними вщношеннями, оскш: вони сшввщносяться з тим самим об'ектом (референтом) позамовно! дшснос"

3-no.\fi;K атрибугивних присубстантивних складношдрядних речень вир!з-няються так1 с клади! конструкт'!, у яких гндрядна предикативна частина поед-нуеться з опорннм словом за допомогою аналогичного компонента. Елемснтами складеного сполучного засобу виступають сполучник що й предметно-особов! npoHOMinaTHBHi субстантиви вт (вона, воно, вони). У пршменниковш позицп сполучник що виражае тшьки наявшсть шдрядного зв'язку, не вказуючи на характер семантико-синтаксичних вщношень М1Ж предикативними частинами складного речення. Остльки сполучник виступае як асемантичний, то семанти-ко-синтаксичш вщношення передаються за допомогою анафоричного предмет-но-особового проном!нативного субстантива, який, окр!м семантико-синтаксичних функцш, служить також засобом поеднання частин у складнотдряднш конструкцн, напр.: Важко переошнити вшив, що його справив на nepe6ir украшсь-ко! icTopii Богдан Хмельницький (О. Субтельний) i т. д.

Специф^чну групу складного речення становлять конструкци 3i сшввщно-сними опорними словами прономшативного типу (релятами) в головнш частил:. Корелятивш елементи розпод1ляються на вяасне-дейктичнк той, та, те, такий, така, таке, там, туди, звгдти, спильки, так, modi, доти i невласне-дейктичт (у цш функцп використовуються прономшативш компонента шших семантичних розряд!в, як! в контекст! набувають вторинно! вказ1вно! ознаки): займенников1 квантитативш слова - все, всякий, кожний, тший\ заперечш - nixmo, тщо, Hide; неозначен! - дехто, дещо, хтось, щосъ, десъ\ шод1 вживаються як сшпвцносш тага присл!вники, як тут, сюди, всюди, eeidcu: Бо не мине тому без кари, хто, в cepui стамувавши гшв, тзьме нас на печал1 мари в!ддать 3CMiii на перегнш (I. Калинець); Там, де пустка замють серця, Порятунку вже не буде!... (М. Вороний); Прощаю ecix, хто запод1яв мет зло (О. Довженко). Щодо предикативних частин - головноТ та гпдрядно! - реляти функшонують як своертдш морфеми: 1) об'еднують 3MicT шдрядно! i головно! частини в одне шле; 2) виступають по-казниками формально"! i змктово!" незавершеностт головно! частини, и семанти-ко-граматично"! визначеноеп як компонента складно шдрядного речення.

За формалыю-синтаксичного оргашзашею з-пом!ж прис;шзних складнош-дрядних речень пом^но виокремлюються пор!вшшьно-об'ектш прикомпаратив-Hi конструкцн, яга описово позначають один i3 об'екпв пор!вняння. За семанти-ко-синтаксичною структурою анал1зован! конструкцн сшввщносш з простими речениями з двовалентними предикатами, функцпо яких виконують форми ви-щого ступеня пор1вняння; тдрядна предикативна частина, що поеднуеться з опорним компонентом-компаративом у головшй частиш, у пор!вняльно-об'ект-ному прикомпаративному складношдрядному речення заступае субстанщальну синтаксему. Залежний компонент складно! конструкцн взаемод!е з головним за допомогою пор!вняльних сполучнигав шж (ашж),як. У головнш предикатившй частиш опорними словами виступають синтетичт форми вищого ступеня nopie-няння прикметнигав i прис.'ивниклв. До компаратив1в зараховуемо квантитативш

прономшативш лексеми тший, шакше, яю, по-перше, формують конструкций прикомпаративного типу на основ! того, що в структур! Тхнього значения наявна вказ1вка на пор1вняння, по-друге, вони утворилися шляхом приеднання до коре-нево! морфеми ин- суф!кса вищого ступеня ад'ектива -ьш-\ иньший —> тший: I не хочу я тшо1 дол!, Як народу служити завжди (В. Сосюра); У цих розмовах сам на сам з людиною шшого, далекого свпу Хаеаький почував себе зовс!м шакше, шж тд час розмови з своТми товарищами по збро! (О. Гончар). Пщрядна частина в указаному типов! складного речення передбачувана, облпаторна i структурно закр!плена (вона здебшьшого розкривае конкретний зм!ст проном!-нативного предиката, вираженого синсемантичними компаративами в головшй предикативн!й частин! - тший, такшё).

За допомогою прономшативних приапвшшв де, куди, зв1дки поеднуються локативн! тдрядш частини з опорними компонентами-даесловами головно! час-тини, це д!еслова, значения яких м!стить у co6i вказ!вку на просторов! вим!ри дп - мшцезнаходження, перебування, рух. Залежш частини пщпорядковаш предикатам i зумовлюються IX правоб!чною обставинною валентшстю, напр.: Тург глядь - аж BiH уже серед моря... трохи не луснув з серця, з горя, Та Mycie плшпь де жив отець (I. Котляревський). Залежно вщ лексичних значень опорних ком понент!в i ix семантико-синтаксичних валентностей виокремлюють дв! груш локативних прид!есл1вних (школи функцпо предиката виконують шил частиш мови) складношдрядних конструкц!й: 1) складнопщрядш речення, тдрядш час тини яких виражають м!сце i пояснюють onopHi статичн! предиката, напр.: Тра ва росте, де захоче (П. Тичина); 2) складношдрядш речення, тдрядш частиш яких виражають значения напряму руху й пщпорядковаш опорним динам1чнш предикатам, яю виражен! д!есловами, напр.: Забудь усе й лети, куди життя нес

в orai труда (В. Сосюра).

3-пом!ж прид!есл!вних складнопщрядних речень помпгно вирпняютьс конструкцп, пщрядн! частини яких виражають з'ясувально-об'екгга в!дношенн й пщпорядковаш предикатам у головн!й частиш. Вони структуруються опорш ми д1есловами з правоо1чною об'ектною валентн!стю. Це д!еслова мовлення, рс зумово! д!яльносп, псих!чного стану, волевиявлення, вщчуття та !н. 1иод! в пс зицп опорного слова головно! частини можуть стояти шпп предикативш слов; Пщрядн! частини поеднуються з опорним компонентом за допомогою проном нативних сполучних сл!в хто, що, який, чий, котрий, де, куди, зв1дки. коли, я, напр.: Я не знаю, хто першим повщав мен! Украшу мою дорогу, барвшкос (Т. Севернюк); Я часто не знаю. Не знаю, де хвшн Стають золот!, де багрян< тривожш (I. Драч); Ви знаете, як липа шелестите У мшячш веснян! ноч (П. Тичина) тощо.

Пщрядн! детермшантш предикативн! частини в полшредикативних ко. струкщях розчленовано! структури здебшьшого поеднуються з головною част ною за допомогою семантичних сполучниюв, сполучн! слова функшонуюгь л

ше у структур! складного речения з шдрядною детермшантною локативною ча-стиною. Речения з детермшантною залежною частиною мкпя виражають просторов! вщношення (м^сце дп, процесу чи стану). ГПдрядна поеднуеться з головною за допомогою сполучних ошв ¡з просторовою семантикою - де, куди, зв1д-ки\ Де котиться мЬк голубях лупв Хмарина н!жна з бшими плечима, Я продаю сонця - оранжев!, туг!, 3 тривожними музичними очима (I. Драч). Складнопщря-дш детерм!наитн! речения !з залежними локативними частицами протиставляю-ться складнопщрядним ¡з присл!вним залежним компонентом мкця. Зв'язок м!ж гпдрядною 1 головною частинами в детерм!нантних складних конструкщях е не-передбачуваним! факультативним.

3-пом!ж складношдрядних речень вир!зняються складнопщрядш констру-кцп з супровщними (приеднувальними) тдрядними частинами, для яких характерна специф!чна формально-синтаксичиа ! семантико-синтаксична структура. Пор!вняно з! складнотдрядними детерм!нантними речениями супровщн! мають зещо модиф!кований шдрядний зв'язок, засоби поеднання ! семантико-синтак-:ичн! в!дношеиня м!ж головною ! шдрядною предикативними частинами. Зале-кний супров!дний компонент поеднуеться з головним за допомогою анафорич-юго сполучного засобу - прономшативного елемента що в рЬних вщмшкових формах. Якщо детермшантний п!дрядний зв'язок поеднуе пщрядну частину з •оловною частиною, то в супровщних з! змютом головно! семантично сгпввишо-:иться анафоричне слово, опосередковано переносячи цей зм!ст до шдрядно! чаянии, що дозволяе деяким мовознавцям квал!ф!кувати !х як складнотдрядт ре-!ення з детермшантно-кореляцшним шдрядиим зв'язком, напр.: ... «Кобзар» з юку в р!к виростае у сво!й свшшй слав!, чому сприяе зрослий м!жнародний ав-оритет УкраТни (О. Гончар). Головна частина складноп!дрядного речения з пщ-1Ядиою супровщною за формальними й семантичиими показниками завершена, вдрядний зв'язок у цих конструкщях не передбачуваний компонентами струк-урно! оргатзаци головно'! частини. Однак шдрядна частина через наявн!сть у ш формального показника пщиорядкованост! - анафоринного прономшативно-о субстантива що - в семантичному план! вшграе супровщну роль, передаючи ореляц!ю з головною частиною.

У четвертому тдроздш «Функцюнальш властивост! займенникових сл!в у груктур! надфразних едностей» виевплення зазначеного питания подано в зь гавленн! з властивостями проном!нативних елемент1в реченнево! структури.

У синтаксичнш систем! украшсько! мови на комушкативному р!вн! з-по-¿ж синтаксичних одиниць пом!тно вид!ляються одшшщ вищого рангу - над-разш едиост! (складн! синтаксичш цип), яю, як зазначають мовознавщ, струк-/роваш низкою речеиь (як простих, так ! складних), об'еднаних ритмомелодш-ями, семантичними ! синтаксичними в:днощеннями, що виражаються лексич-ими, лексико-граматичними 1 граматичними засобами. У лшгвктичнш лкера-ф! юнують р!зн! тдходи щодо природи, меж 1 суп надфразних едностей, проте

здебшыпого вчеш наголошують на нсоохцшосп опису '¿х у зв'язку з типолопею речення, виявом текстоутворюючих потенцш його як сегмента складшшоТ син-таксично\' оргашзацп (Г. О. Золотова, В. Шинкарук, К. Ф. Шульжук). Речення е найвищою одиницею у структур! мови 1 вихщною одиницею структури мовлен-ня, отже, \ надфразно'1 едностт За синтаксичною оргашзащею надфразна едшсть е найближчою до тако! синтаксично! одинищ, як складне багатокомпонентне речення. М!ж складниками надфразно1 едностс - речениями т! сам1 змктов! вщ-ношення (протиставш, зютавно-протиставш, приеднувальш, пояснювальш, по-р1вняльн1, наслвдков!, причинов1, темпоральш, локативш тощо), що й М1Ж пре-дикативними частиками складних конструкшй. Компонента у надфразних едно-стях под1бно до предикативних частин у складному реченш поеднаш штсшацш-но (в усному мовленш), лексичними, формально-граматичними 1 синтаксичними засобами. Проте вщ складного багатокомпонентного речення надфразна едшсть вiдpiзняeтьcя послаблении зв'язком мгж його складниками, бьзьшою Тх грама-тичною самостшшстю; спостершаються суттев! розб1жносп 1 в засобах поед-нання елемент1В речення 1 надфразно! едностт Зокрема, у надфразних едностях важливу функшю поеднання речень в одне едине цше виконують займенников: (анафоричш) компонента, яю виступають як власне-анафоричш - функцюнуюп у постпозици щодо субститута-репрезентанта попереднього речення: Слово, мо ва - не просто будматер1ал, а твое покликання. Вони -1 совесть, 1 правда. 1х нем; про будень { про свято. Вони - одш, едиш. Без них не дихаеш (Б. Харчук); Ой Лебедин отой\ Що там кошося... Сюльки там перемучилася, поки бшети взя ла. А люди, люди! Поид прийшов, ну моя мала Олька й скопила в тамбур. ТоЫ ) до 1лька, що стери коша на вокзаль Впхнула коша, сама влвла, пойд рушив,; 1лько й зостався (С. Гуцало) чи катафоричш - препозитивш: Cьoгoднi я вперпк почув його. Пгвденний втер колихав сосни 1 приносив з собою тепло. 1з-за б ¡ли: хмар, що проносилися над землею, де-не-де проглядувало шжне, ясно-сине, вс сняне небо (О. Ольжич). У надфразних едностях анафоричш й катафоричш про номшативш елементи можуть заступати не лише субститути-компонент! (слова) чи сполуки (сполучення сл1в, словосполучення), а й речення чи сполук! декшькох речень.

висновки

У структур! сучасно"! украшсько! мови займенников1 слова, враховуюч гетерогенну класифкацда частин мови - и семантичний, морфолопчний та сип таксичний аспекти, розпод1ляються м]ж трьома повнозначними класами - ¡мен никами, прикметниками 1 призывниками.

Прономшативш компоненти як шдкласи ядерних частин мови формуют 1'х периферпо, осюльки характеризуются узагальнено-дейктичною семантико! (тшьки опосередковано представляють щось, указуючи на предмети, ознаш

ознаки ознак), яка лише а конкретному контекст! набувае вщповщного напов-нення, заступаючи лексично повнозначш субститута - власнемменники, власне--прикметники! власне-присл1вники.

Для прономшативних лексем характерний високий ступшь абстракцн, який лише в мовленш конкретизуеться, наповнгоеться левним речовим змктом за взаемоди з антецедентами ргзних структурних типш.

На р1вш словозмши парадигматична система прономшативних субстан-тив1в 1 ад'ективп! здебшьшого корелюе з вщповиними парадигмами власне-суб-стантивт 1 власне-ад'ектив^в, водночас характеризугочпсь епециф1чними В1дмш-ковими формами, що аж шяк не суперечить загальноприйнятому твердженню про прономшативш слова як шдкласи вщповщних самостганих частин мови.

Морфемна структура займенникових компонента репрезентована чле-нованими одиницями, з-пом1ж яких виокремлюються двоморфемш - з корене-вою морфемою в поеднанш з флеюлею (прономшативш субстантиви й ал'ек-тиви) або в поеднанш з афшсами (прономшативш адверб^альш слова). Спеии-ф1чною ознакою, що вир1зняе 1х з-пом1ж шших клаав ! шдклаав, е те, що прономшативш деривати функщонують 1з постфксальними морфемами, причому вони р1'вном1рно розподшяються як серед субстантшлп, так 1 ад'ектпшв.

Особливютю займенникових 1меншшв ! прикметшшв сучасно'1 укра'шсь-ко'1 мови е те, що вони формують ряди под1бних за структурою сл1в, оскшьки в них ч1тко виокремлюються морфеми-флексй. Морфемна структура змшюваних займенникових особових 1 особово-предметних ¿меншиав характеризусться су-плетгшзмом кореневих морфем. Займенников! присл1вники як репрезентанта незмииованого класу сл1в машфестозаш здебшьшого двоморфемними (корене-во-аф1ксальними) безфлексшними утвореннями.

1дентичшсть прономшативних лексем з ¡менниками, прикметниками та присл1вниками виявляеться й у словотворенш. Оскшьки вони здавна виконують у мов1 р!зш граматичш функца - вираження основннх титл зв'язку елемента тексту, кванторно!' шформацн та семантико-синтаксичних вщношень у реченш та м1ж речениями, й у зв'зку з цим менше змшювалися пор^вняно з шшими лек-сичними трупами (про що свщчать 1 особливост1 !"х словозмши), то при зшгаен-ш цих двох тенденщй 1 з'явилися особливосп деривацн займенникових сл!в. Найпоширеншими способами для творения займенникових похщних виступа-ють афжсальний (його префнссальний, суфксальний I постфксальний р1знови-ди) 1 безафпссний (осново- та словоскладання). На морфемному шв\ при дерива-цшних процесах вщбуваються морфонолопчш змшп. що продуктивш й серед ¡нших клаав агав украшсько'1 мови, - перетягування наголосу з тв1рноТ основи на флекспо, альтернацп голосних г приголосних фонем, штерфи<сашя, яка усу-вае скупчення декшькох приголосних фонем, ел1з!я. Досить часто вони взаемодь ють.

Про входження займенникових сл!в до класу власнечменшшв, власне-

прикметниив \ власне-пришпвнимв свщчить 1 те, що вони досить активно ви-ступають мотиващйною базою для творения вщпрономшативних похшшх.

Займснников1 слова пщлягають переходов! до шших (повнозначних чи службових) частин мови I контамшанпв: субстантив1в, ад'ектив!в, адверб!аль-них с;пв, партикулятив1в, прономшативно-кон'юнкцшних контамшант!в. Окрзм цього, вони функцшнують як елементи синтетичних 1 компонента аншптичних сполучнимв.

За морфолоачними ознаками прономшативш слова ¡дентифпсуються з ¡мснниками, прикметниками [ присл1вниками 1 повшстю або з певними модиф1-кащями дублюють морфолопчш категорп ядерних частин мови. Прономшатив-ним субстантивам притамашп три морфолопчш категорп власне-субстантива: вщмшка, числа й роду, а прономшативним ад'ективам - граматично залежш, пщпорядковаш вщповщним категориям означуваного компонента-субстантива морфолопчш словозмшного характеру категорп роду, числа й вщмшка. Морфо-лопчиий паралел1зм займенникових прис;пвник!в ¡з власне-присл!вниками ви-являеться в морфолопчнш безкатегоршност!, а отже, й незмшносп. Диференш-ацп в реашзацп цих морфолопчних категорш прономшативними субстантивами 1 ад'ективами встановлюються в текст!.

Стввщносшсть займенникових елементсв ¡з класами сл!в — ¿менниками, прикметниками ! присл!вниками - спостеркаеться ! в синтаксис!. У структур! речения прономшативш лексеми корелюють ¡з власне-субстантивами, викону-ючи формально-синтаксичну роль головного й другорядного, прид!есл!вного чи приреченневого, члена речення), а також семантико-синтаксичну функщю су-б'екта, об'екта, адресата, знаряддя, локатива; власне-ад'ективами, виконуючи роль формально-синтаксичного присубстантивного другорядного члена реченш - атрибута; власне-присшвниками, виконуючи типову присл!вникову формально-синтаксичну функщю прид!есл!вного некерованого чи присл!вного керова ного другорядного члена або детермшантного другорядного члена. Репертуар вторинних синтаксичних функц!й займенникових сл!в вужчий, н!ж в!дпов!дни> субстантив!в, ад^ектнв'т та адверб!альних сл1в, але в текст! виявляються ! Тхн спеииф1чн! функшонально-синтаксичш особливост!, зокрема здатн!сть викону вати функц!ю анафорично-катафоричних скреп - поеднувати елементи тексту 1 бшыш, складн! синтаксичн! одиниц!, переводити речення в присубстантивн; формально-синтаксичну позицда, роблячи його екв!валентом присубстантивно го другорядного члена, або в присл!вникову формально-синтаксичну позищк роблячи його функшональним екв!валснтом обставинного детерм!нантного дру горядного члена речення.

Основш положения дисертацп викладено в таких публжащях:

1. Займенников! слова в граматичн!й структур! сучасноТ украшсько'! мс ви.-К., 1997.-231 с.

2. До проблема вивчення займенникових ошв в укра'шсьгай MOBi // Тео-эетичш проблем« граматики: Тематичний зб. imvK. праць. - Донецьк: Дон держ /н-т, 1995.-С. 92- 100.

3. Займенников! слова в систем! сучасно!' укра'шсько!' мови // Сучасш зроблеми навчально-виховного процесу вшцоТ та середньо!" школи: Матер ¡ал и вдповщей науково-практично!' конференци докторант-i асш'раипв inстатуту -Юровоград, 1996. - С. 84 - 86.

4. Особливост! функцюнування займенникового слова ми // Дивослово -1996.-№5-6,- С. 13-14.

5. Функшональш властивосп займенникових ошв у структур! складного >ечения // М1ф. Фольклор. Л!тература: Наук. зб. - Черкаси, 1996. - Ч "> -С 344 -147.

6. Категор!я числа займенникових ¡меннигав // Мовознавство - 1996 -2-3.-С. 55-60.

7. Категор!я роду займенникових сл!в укра'шсько!' мови // Актуальна про-¡леми граматики: Зб. наук, праць. - К.; Юровоград: Юровоград. пед. ¡н-т 1996 -Зип. 1.-С. 45-55.

8. ФункцП займенникових сл1в у структур! словосполучення /./ Актуальн! [роблеми граматики: Зб. наук, праць. - К.; Юровоград: Юровоград. пед ш-т 996. - Вии. 1,-С. 77-85.

9. Структура прономшативних сл!в сучасно!' укра'шсько!' мови // Акту-льш проблеми розбудови наш'оналыю!' освпи: Зб. наук.-метод. праць. - К.; [ерсон, 1997. - Ч. Ш: Проблеми подготовки вчителя. - С. 125 - 128.

10. До питания про вивчення прономшативних квантитатшйв в укра'щсь-¡й MOBi // Актуальн! проблеми розбудови нацюнально!" ocBini: Зб. наук.-метод. раць. - К.; Херсон, 1997. - Ч. П: Специфша навчально-виховного процесу по-атково! ланки освгги. - С. 125 - 128 (у сшвавтортй з В. I. Дмитруком).

11. Функцюнальш властивосп займенникових ел!в у структур] складного ечення // Мовознавство. - 1997. - № 1. - С. 43 - 48.

12. Система ввдмшювання займенникових ел]в в украшськш MOßi // Нау-QBi записки Юровоград. держ. пед. ун-ту. - Юровоград, 1997. - Вип. XI. - Се-¡я: Фтол. науки. - С. 62 - 68.

13. Ем!грацшна трансформащя в систем! проном!нативних с:пв // Питания овознавства: Зб. наук, праць. - Юровоград, 1997. - С. 153 - 159.

14. Категор1я вщмшка прономшативних субстантив!в // Актуальн! пробами граматики: Зб. наук, праць. - Юровоград: Юровоград. держ. ун-т 1997 -ип. 2.-С. 79-93.

15. Прономшативш компонента як засоби вираження посесивносп // Ак-'альш проблеми граматики: Зб. наук, праць. - Юровоград: Юровоград держ i-т, 1997.-Вип. 2.-С. 106-115.

16. Предикатно-суб'ектш прономшативш синтаксеми в структур! просто-

го речения // 36. наук, прапь викладач1в Кам'янець-Подшьського держ. лед. ун-ту. - Кам'янець-Подшьський: Абетка, 1997. - Вии. 3. - С. 42 - 49.

17. Функшонування прономшативних синтаксем у реченневш структур! (субстанщальн! базов) синтаксеми) // Проблемы! питания синтаксису: 36. наук, прадь. -Черщвцк Вид-во Чершв. держ. ун-ту, 1997. - С. 83 - 91.

18. Транспозицшш процеси у склад! прономшативних шив // Проблеми граматики I лексикологи украшсько'1 мови: 36. наук, праць / Нац!ональний педа-гопчний ушверситет 1м. М. П. Драгоманова. - К.: Правда Ярославич!в, 1998. -С. 36-48.

19. Категор!я валентноеп проном!нативних компонентов у реченневш структур! // Система I структура схщнослов'янських мов: М!жкафедральний зб. наук, праць. - К.: НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 1998. - С. 161 - 167.

20. Займснников! слова в моВ1 твор!в О. Ольжича // Формування громадян-сько1 свщомосп молод!: Тези й матер!али Всеукрашсько! наук.-практично'! конференций присвячено1 роковинам Олега Ольжича. 24 - 25 лютого 1995 р. -До-нецьк: Дон. держ. ун-т, 1995. - С. 257 - 259.

21. Вивчення займенникових сл!в у вуз1 // Гумаштарна освгта й проблем! виховання молодт - Херсон, 1995. - Вип. II. - С. 92 - 94.

22. Прономшал1зоваш слова в украшськш ! рос!йськ!й мовах // Проблем! зиггавно1 семантики: Матер1али Всеукрашсько1 науково\' конференш1. - К., 1995 -С. 158- 160.

23. Займеннихов! слова в «Говор! батюшв» 1вана Верхратського // Нацю нальна наукова конференщя, присвячена 150-р!ччю В1Д дня народження видат ного украшського вченого-природодосл!дника 1вана Верхратського: Матер!ал] конференцн. - Тернопшь, 1996.-С. 18.

24. Анафоричт займснников! слова у структур! укра'шсько! мови (на мате р!ал! мови твор!в Тараса Шевченка) // 3 Украшою в серси: 36. матер!ал!в. ■ Херсон: ХОБГ, 1996. - С. 87 - 88 (у ствавторет з I. М. Жигорою).

25. Займенниюда синтаксеми в реченневш структур! украшсько! мови , Актуальш проблеми синтаксису: Матер!али Всеукрашсько'! науково!' конфсре! цн, присвячено! 85-р!ччю 1.1. Слинька. - Чершвцп ЧДУ, 1997. - С. 51 - 53.

26. Прономшативш слова в синтаксичнш структур! украшсько'1 мови Кеп-ОБреМупе а регереЫупе pohlady па ]'агукоуй котишкасш. - Вапзка ВуБШс; 1997.-8. 33.

АНОТАЦ1Я

Ожоган В. М. Займенников! слова у структур! сучасноТ украшсько1 мов] - Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня доктора фътолопчних наук спешальност1 10.02.01 — украшська мова. - 1нститут укращсько'1 мое НАН Укра'ши, Кшв, 1998.

У робот! дослужено актуальш проблеми частиномовного статусу займе:

икових сл1в: система ïx вщмшювання, морфемна i словотв1рна структура, се-антична класифшащя, особливося функцюнування в граматичному лад1 суча-101 украшсько'1 мови, транспозищйш процеси, граматичш категорп, формаль-э-граматичш i семантико-синтаксичш характеристики.

KmoHoei слова: займенникове слово, займенниковий ¡менник, займеннико-ш прюсметник, займенниковий присл!вник, морфемна структура, словотв!рна руктура, транспозиция, семантико-синтаксична класифкащя, формально-син-.ксична класифжащя.

АННОТАЦИЯ

Ожоган В. М. Местоименные слова в структуре современного украинско-языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук i специальности 10. 02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка \Н Украины, Киев, 1998.

В работе исследованы актуальные проблемы частеречного статуса место-генных слов: система их словоизменения, морфемная и словообразовательная руктура, семантическая классификация, особенности функционирования в амматической структуре современного украинского языка, транспозиционные оцессы, грамматические категории, формально-грамматические и семантико-нтаксические характеристики.

Ключевые слова: местоименное слово, местоименное существительное, стоименное прилагательное, местоименное наречие, морфемная структура, эвообразовательная структура, транспозиция, семантико-синтаксическая клас-|шкация, формально-синтаксическая классификация.

SUMMARY

Ozhogan V. M. Pronominal words in the structure of modern Ukrainian. -inuscript.

Thesis submitted for Dr. Sc. (Philology) Degree. Speciality 10. 02.01 - the rainian language. - Institute of the Ukrainian language, Ukr. Nat Acad Sci iv,1998.

The research is dedicated to investigating the status of the pronominal words: system of their declination, morphemic and derivational structure, semantic classi-ition, peculiarities of functioning in the grammatical structure of the modern Ukrai-n language, transpositional processes, grammatical categories, formal-grammatical I semantico-syntactical characteristics.

Key words: pronominal word, pronominal noun, pronominal adjective, prono-lal adverb, morphemic and derivational structure, transposition, semantico-synta-al and formal-syntactical classification. n //