автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Метафора как выразитель стиля М.Н. Коцюбинского

Полный текст автореферата диссертации по теме "Метафора как выразитель стиля М.Н. Коцюбинского"

\ О ^

' ОДЕСЬКИМ ДЕРЖАВНИМ УНІВЕРСИТЕТ

імені 1.1. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

Матвєєва Тетяна Петрівна

Метафора як виразник стилю М. М. Коцюбинського

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Одеса - 1 9 9 6

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Ізмаїльському державному педагогічному інституті

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ДРОЗДОЗСЬКИЙ Володимир Петрович

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор ЮНІИКИЧ Володимир Олександрович;

- кандидат філологічних наук, доцент СЕМЕНЕНКО Лариса Анатоліївна

Провідна організація - Херсонський державний педагогічний

інститут

Захист дисертації відбудеться " б ” березня ' 1997 р.

о ІЗ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради з філологічних наук, шифр К.05.01.12 в Одеському державному університеті /270058, м. Одеса, французький бульвар, 24/26, ауд. 130/.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського державного університету.

Автореферат розіслано "!(? " ¿иЛН/Лу' 199 т^р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Огляд практичних втілень ключових стилістичних знань і напрямків стилістичних досліджень пересвідчує в тому, що протягом останніх десятиліть у центрі уваги дослідникіз мози і стилю письменника стає орієнтація на справжній стилістичний аналіз: у єдності змісту і форми, структури і функції, логічного і психологічного, емоціонального й раціонального. На шляху реалізації такого підходу до аналізу стилю принципового значення набуває зивчення з позицій цілісності і комплексності такого істотного композиційно-мовленнєвого компонента художнього твору, як метафора. Маючи нахил до підвищеної повторюваності і семантичної активності, метафора найбільш повно і глибоко виражає особливості тзорчої індивідуальності письменника, є суттєвим елементом його стилю. Вчення про метафору має дозгу історію, однак інтерес до неї не пригасає і сьогодні. Багатоманітність творчих шукань і концепцій стосовно неї засвідчуємо в працях Н. Д. Арутюнової, Іл.М.Зозк, С.С.Гусєва, К.К.Еоль, 0.0.Тараненка, ЗДі.Телії та ін.

Актуальність дослідження зумовлена увагою до проблеми вивчення індивідуального стилю письменника, що спричиняє пошуки тих засобів і прийомів, які сприяють якнайповнішому пізнанню ідейно-художнього змісту твору, допомагають виявити духовний світ епохи й автора, осягнути діалектику письменника і персона-жіз, а отже, грунтовніше дослідити стиль.

Мета дисертації - цілісний і комплексний аналіз метафоричної системи в творчості М.¡¿.Коцюбинського. Досягнення сформульованої мети передбачає вирішення завдань.' пов"язаних з виявленням в усьому спектрі художнього мовлення тзорїв М.Коцюбинського засад метафоризації, визначенням її ключових слів та семантичних полів, вивченням життя слів-образів у динаміці і діалектиці індивідуального художньо-образного смислотзорення, що дозволить по-новому підійти до проблеми імпресіонізму М.М.Коцюбинського.

Об"єктом дослідження обрано художню спадщину М.М.Коцюбинського, предметом - метафору письменника.

Матеріал дослідження складають 43 твори М.М.Коцюбинського.

З названої кількості творів виписано 5000 найвиразніших метафоризованих слів і словосполучень разом з художньо-образним конкретизуючим мовленнєвим оточенням, вирізнено 3000 найближчих слововживань у спектрі ключових метафоричних семантичних полів. В

окремих випадках нам допомагало звернення до рукописної спадщини і матеріалів власної бібліотеки письменника.

Мвготтика дослідження підпорядкована основним завданням і має комплексний характер. Основним методом обрано спектральний аналіз стилю письменника з позицій цілісності і комплексності.

У роботі застосовано також описовий, семантяко-логічний методи, а також елементи кількісного та контекстуально-ситуативного методів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше розглядаються зметафорвзовані повторювані ключові слова і вислови в усій творчій спадщині Копрбвнського з дотриманням принципу хронологізму і наступності, виявлено лейтмотиви і метафорично-семантичні суб"єктивовані поля, що підтверджують думку про необхідність сприймати всі твори Коцюбинського з позицій цілісності, вловлювати в них глибинний індив іду ально-худоші ій контекстуальний підтекст; здійснена спроба схарактеризувати стиль письменника на основі метафоризованої і системної художньо-образної конкретизації; вперше укладено своєрідний метафоричний словник письменника, що сшорює можливість наочно збагнути його стиль в діалектиці становлення.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в розробці актуальних для лінгвостилістики принципів вивчення індивідуального стилю письменника з позицій цілісності і комплексності на основі метафоризованої і системної художньо-образної конкретизації, в розширенні і збагаченні підходів до розуміння суб'єктивованої ідейно-художньої семантики, в утвердженні нового рівня й окресленні нового аспекту дослідження індивідуально-художнього мовлення. ,

Практичне значення роботи полягає в тому, що дані дисертації сприятимуть становленню так званої динамічної семасіології, допоможуть поглибленому прочитанню як окремих творів., так і всієї творчої спадщини М.Коцюбинського. До матеріалів дослідження можна звернутися при викладанні вузівських курсів з лексикології, лінгвістичного аналізу тексту, при читанні спецкурсів, підготовці курсових та дипломних робіт, у шкільному курсі вивчення мови. Словник ключових метафоризованих слів може прислужитися при укладанні словника мсви М.Коцюбинського.

з

На захист виносяться такі положення:

1. Свій образ автора та його мовленнєву структуру М.Коцюбинський виражає особливо повно й концептуально в комплексі засобів і прийомів метафоризації,

2. З творчості Коцюбинського метафора е одним з основних композиційно-мовленнєвих елементів, з яким пов"язані найважливіші ключові художньо-образні та ідейно-тематичні лінії і лейтмотиви всього письменницького доробку.

3. Ключові метафоричні слоза-образи у їх мовленнєвому оточенні дозволяють поглянути на весь спектр метафоризованих конструкцій як на одне масштабне складне синтак-. сичке ціле, побудозане значною мірою за законами періодичного мовлення.

4. З допомогою метафоризації та ікакомовлення письменник органічно поєднав позерхиевий белетристичний зміст у межах кожного твору з глибинним, підтекстозим змістом на рівні контексту всієї тзорчої спадщини.

5. Свій образ автора та його мовленнєву структуру Коцюбинський починає виявляти ще з першого твору.

6. Своєю всеосяжною і глибокою метафоризацією навколишнього світу, що перебувала у згоді з поезією Т.Г.Шевченка та з багатьма жанрами народно-поетичної творчості, автор досяг адекватності зображуваної дійсності.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрах української мова Ізмаїльського педагогічного інституту та Одеського державного університету ім.

1Л.Мечникова. Результати дослідження повідомлялись на республіканській конференції "Проблеми вивчення наукозої і художньої спадщини Г.С.Сковороди" /Харків, 1992/, на міжвузівських наукових конференціях "Творча спадщина М.М.Коцюбинсь-кого і сучасний літературний процес" /Одеса, 1989/, "Т.Г.Шев-ченко і Переяславщина" /Переяслав-Хмельницький, 1990/, "Класична педагогіка і філологія в світлі сучасних завдань шкільної і вузівської словесності" /Одеса, 1993/ та Обласній науково-методичній конференції, присвяченій 125-річчю з дня народження М.М.Копрбинського /Чернігів, 1989/.

Окремі фрагменти дисертації використовувалися при викладанні вузівською курсу "Сучасна українська літературна мо-

ва", в спецкурсах та шкільній практиці. Матеріал дисертаційного дослідження засвідчується в 3 публікаціях.

Структура роботи. Матеріал дисертації, її мета та основні положення, що виносяться на захист, зумовили струк-

туру і зміст роботи. Вона складається зі вступу й чотирьох розділів з окремими підрозділами, висновків, списку використаної літератури та додатка - "Словник ключових метафоричних слів-образів".

Зміст роботи.

У "Вступі" обгрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюється мета і завдання дослідження, розкривається наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, характеризуються матеріали і методи дослідження.

У першому розділі дисертації - "З історії вивчення стилю М.М.Коцюбинського, метафори і метафоризації в його творах" - з'ясовуються оснозні напрямки вивчення стилю Ко-

цюбинського, здійснюється невеликий екскурс в історію дослідження метафори з творчості письменника. Подібний дослідницький аспект виправданий тим, що різноаспектний "принцип насичення" завади допомагає вийти на новий виток знань, а це веде до змін у попередніх класифікаціях, ускладнює попередає теоретичне узагальнення, примножує знання про пізнавані об"єкти дослідження, дає нові можливості для їх практичного застосування, а отже, й для розширення кола нових спостережень /З.М.Русанівський, 1988/.

Аналіз існуючої наукової літератури з кодюбинськознав-ства засвідчує, що творча спадщина письменника опрацьована широко і багатоаспектно. На сьогодні маємо чимало літературознавчих розвідок, в яких досліджувались питання про життєвий і , творчий шлях письменника, його суспільно-політичні погляди, особливості його тзорчого методу і стилю. Значний внесок у розроблення цих питань зробили М.С.Грицюта /1961/, ІЇ.И.Кслескик /1964/, Н.Л.Калениченко /1959; 1967; 1984/, М.Коцюбинська /1959/, З.Х.Коцюбинська-Єфименко . /1955; 1959/, М.О.Костекко /1969/, Ю.Б.Кузнецов /1989/, А.З.Еед-звідський /1962/, Н.С;Над"ярних /1960/, М.М.Потупейко /1964/, Ф.А.Приходько /1965/, П.П.Хропко /1958/, З.З.Фащенко /1963/ та ін. Досить грунтовно досліджено питання щодо зв"язків твор-

чості М.Коцюбннського з фольклором і творчістю інших письменників в пращх М.С.Грвпрти /1958/, В.Я.Зввняцковського /1987/, В.В.Фащенка /1961/, П.Филиповича /1926/, Т.КЛорної /1957/. Особливо ж широко названий аспект висвітлено в матеріалах наукових збірників і конференцій, що різного часу присвячувалась творчості митця. Коцюбинський і Стефаник, Коцюбинський і Б.Грінченко, Коцюбинський і Райніс - ось далеко не повний спектр таких розвідок.

Лінгвістичні дослідження творчості М.Коцюбвнського також характеризуються різносторонністю. Чимало зробив для вивчення комплексу лінгвістичних одиниць в художньому мовленні писіменника І.К.Білодід /1986/. Вивченню питання про лексичну синоніміку в художніх творах М.Коцюбинського присвятив свою кандидатську дисертацію Л.С.Паламарчук /1957/. Простежено питання про ідіоматичні вислови в творах Коцюбинського Д5.И.Богдан 1956/, порівняльні конструкції /Г.Я.Дое ненко 1969/, безособові речення /С.Д.Єр?.'Якоза 1963/, відокремлені члени речення /Д.Т.Кроть 1959/, надфразні єдності /О.С.Пивоваров 1958/ тощо.

Досліджувалось і питання стилю, про що засвідчують лінгвостилістичні праці К.Д.Дорошенка /1964/, В.ЇЇ.Дроздовсько-го /1984/, Л.Д.Іванова /I960/, В.І.Масальського /1965/ та ін.

В результаті аналізу праць названих авторів виявлено: дослідження стилю письменника здійснювалось з різних позицій, під різнили кутами зору, що зумовлено відсутністю в стилістиці художньої літератури єдиних методів лінгвостилістичного аналізу індивідуально-художнього стилю, хоча пошуки найбільш ефективних засобів і критеріїв такого аналізу ведуться з початку XIX ст. Більшість лінгвостилістичних досліджень творів М.Коцюбвнського спрямовано на функціонально-стилістичне витлумачення мовних явищ, які є характерними для художнього мовлення письменника і становлять стилістичне ядро його творчості. Осібне місце в числі лінгвостилістичних праць займає дослідження стилю М.Коцюбинсько-го, здійснене В.П.Дроздовськвм /1984/, якай у галузі аналізу стилю художнього твору керується ідеями Л.В.Щерби, В.В.Ви-ноградова, Г.О.Винокура, О.М.Пєшковського, Б.О.Ларіна, Т.С.Гря-цютенка, М.П.Кожиної, М.О.Рудякова, Л.О.Новикова та інших, чиї

праці спрямовують нас на перехід від вивчення ізольованих мовних явищ до освоєння цілісних художніх структур, скеровують до багатоаспектної проблеми вивчення життя слова в художньому творі, до проблеми художнього перетворення слова та якнайглибшого розуміння суб'єктивованої ідейно-художньої семантики.

Дослідження стилю М.Коцюбинського вченими-літературознав-цями пов"язується перл за все з творчим методом, яким користувався письменник. При цьому велика увага приділяється питанню про його зображальні принципи, зокрема про імпресі-оністачність його творчої манери. Помічено, що в розв'язанні цього проблемного питання імпресіонізм письменника то повністю заперечувався, то визначався як частковий елемент, то стверджувався як основна, визначальна ознака стилю М.Ко-цюбинського. Вагоме місце серед літературознавчих досліджень питань стилю М.Коцюбинського займають фундаментальні праці П.Й.Колесника /1964/, Н.Л.Калениченко /1959/, Ю.Б.Кузнецова /1989/.

Питання про метафору М.Коцюбинського в науковій літературі про творчість митця також не є новим. Воно порушувалось в працях М.С.Грицюти /1961/, Н.Л.Калениченко /1959/, М.Коцюбинської /I960/, П.Й.Колесника /1964/, В.І.Ьіасальського /1965/. Результати досліджень в більшості випадків є чіткими і незаперечними. Разом з тим умотивованим буде висновок про те, що на сьогодні в нашому розпорядженні лише дуже загальні відомості про ту чи іншу сторону процесу метафоризації в творчій спадщині письменника, тому що дослідження процесу метафоризації здійснювалось або принагідно, у зв"язку 8 вивченням художньої майстерності письменника, про що засвідчують праці названих дослідників, або лише в окремих творах, як це ми бачимо в роботах ¡0.0.Аре-шенкова, М.М.Скиби /1987/, Л.В.Бублейник /1988/, В.І.Вовк /1986/, З ,П.Ковальова /1979/ та ін. Цілісного і комплексного підходу до вивчення метафоричної системи М.Коцюбинського, подібного до того, який здійснюється в нашій роботі, ще не було, як і не було до цього часу спроби спеціального дослідження стилю М.Коцюбинського з позицій метафоризації. Погреба ж у цьому величезна. По-перше, вона зумовлюється високим ступенем насиченості текстів письменника розмаїтою метафо-

рою; по-друге, своєрідністю метафоричного процесу; по-третє, специфікою самого феномена метафори, яка е "універсаль-

ним знаряддям мислення і пізнання дійсності", а в художньому мовленні бере участь у створенні індивіду ально-ху-дожнього світу письменника, відображає особливості його творчої індивідуальності і, ясна річ, допомагає виявленню

та характеристиці його стилю.

У другому розділі - "Семантичні і функціональні особливості різноструктурної метафори М.Коцюбинського" - з позицій цілісності і комплексності стверджується, що метафора Коцюбинського, як правило, безпосередньо зв"язана і спирається на оснозні номінативні значення слів, які належать до конкретно-предметної лексики. Метафоричне слово-перетворення відбувається на базі загальнонародних асоціацій, близьких для сприймання цростим людом. Зокрема, метафоричного зсуву в більшості випадків зазнають слова на

позначення різноманітних предметів побуту, явищ прароди, назв рослин. Особливо багатою є метафоризація в спектрі лексико-семангичного поля, пов"язаного з природою. їїра цьому помічено, що природа у Коцюбинського - олюднена жива істота. Олюднений світ природи взаємодіє з людиною, входить у сферу людських відношень, що надає художньому мовленню глибокого ліризму і філософського звучання, на-

приклад: "Семен лежав горілиць, звертаючвсь зі своїми питаннями до неба, а воно, холодне та темне, байдуже бли-

мало у відповідь на ті гарячі питання бідного наймита" і г. д.

У плані підтекстового авторського бачення великої ува-

га заслуговують метафоричні структури, в яких на об"єк-тивно-швні, конкретно-побутові значення опорних слів чітко проступає нашарування індивідуально-авторських смислів. Внаслідок цього вона набувають об"ємного художньо-образного підтекстового значення, стають семантачно багатомірнн-

ма, в значній своїй частині символічними. Більшість із

них, характеризуючись смисловою узагальненістю і алегоричністю, відзначаються соціальною намагніченістю в межах наскрізних ідейно-тематичних ліній. Число і об"ємність таких індивідуально-авторських висловлювань збільшується в

процесі ідейно-художнього зростання автора, особливо в творах останнього десятиліття.

НайЗільш вживаними семантичними типами метафори в творчості Коцюбинського є: X. Метафоричні конструкції, в яких на місці іменника, що є назвою істоти, виступає іменник, що є назвою неістоти /"сполохана річка”, "сміялась царин-ка"/. 2. Структури, в яких на місці іменника, що позначає назву неістоти однієї семантичної групи, виступає також іменник категорії назв неістот, але іншої семантичної групи /"парус сонця", "світло витече"/.

Семантичну структуру більшості метафоричних конструкцій обох лексико-семантичних типів становлять перехідні дієслова зі значенням конкретної дії /переважно фізичної/ та неперехідні, що позначають стан, зміни стану, розвиток ознаки, рух у цросторі, зовнішні прояви психічних процесів, звучання /"човни тікали", "сміх танцює", "мак спочиває"/.

Надзвичайно багатими за своєю семантикою є метафоричні конструкції, в яких завдяки синестетичному вживанню прикметників поєднуються ознаки слухові, зорові, дотикові, властивості фізичної і психічної сфер /"сірий дзвін коріння", . "матовий голос"/. Винятково місткими соціально-оцінними одиницями в прикметникових конструкціях виступають кольорові лексеми "чорний", "червоний". Набуваючи символічного значення, вони відіграють велику роль у створенні алегоричного підтексту, виступають мовленнєвою формою ви-рахення світоглядних позицій автора.

Іменникові метафоричні образи, що являють собою гені-тивні конструкції, відзначаючись виразною індивідуально»авторською новизною, здебільшого виражають зовнішню подібність ознак предметів і явищ, різноманітні вияви процесів і явищ фізіологічної, психічної, інтелектуальної сфери, соціально-оцінні значення /"шерсть ячменів", "регіт грому", "сум сонця"/.

Істотною ознакою семантики багатьох метафоричних сполук є оксиморонність їх смислової структури, що має особливу вагу в психологізації й актуалізації ідейно-семантичної сторони висловлювання. Так, метафоричний вислів "цвіт смерті", вирізняючись незвичністю семантики, а отже, й ху-

дожньо-образною індивідуально-авторською своєрідністю, не тільки увиразнює образно-емоційне звучання уривку, а й разом з алегоричним образом агави та висловом "цвіт агави" вті-

лює найглибинніші роздуми письменника про власну творчість. Асоціювавши останні твори й погляди з цвітом агави -цвітом смерті, Коцюбинський повів далі думку, висловлену ще з епізоді новели "Невідомий": творчість - це та "нитка", що єднає смерть з життям.

Розгляд семантичних типів метафори доповнюється аналізом семантики опорних ключових метафоричних словоформ. Взяв-

ши до уваги такі фактори, як повторюваність, необхідність, концептуальність та образну значущість, автор роботи доводить, що в спектрі метафоричних структур опорними і ключовими є слова-символи: земля, сонце. небо, хмари, вітер. море, світло, світ, дорога, душа, серце, очі, руки, правда. слово. прат. обов"язок. сірий, червоний, чорний тощо. Згинатись у різних художньо-образних мовленнєвих контекстах, вони відіграють визначальну роль в організації структурно-семантичної єдності творів письменника, безпосередньо пов"язані з ідейно-тематичним спрямуванням твору, очолюють тематичні лінії в творчості письменника, розкривають образ автора і його ідейно-естетичні засади. Семантика їх реалізується на підтекстовому рівні в контексті всієї літературно-художньої спадщини.

У третьому розділі - "Структурні типи метафори та синтаксичні особливості їх реалізації" - доводиться, що се мантнчне багатство 2 оригінальність метафор, незвичайність і різнослрямозаність асоціацій набирають вияву в неабиякій кількості різноманітних структурних моделей, у специфіці їх синтаксичної будови та функціонування.

Найпоширенішими з них є: дієслівні конструкції; атрибутивно-іменні; генітивні словосполучення; конструкції з не-поширеною і поширеною прикладкою.

Кожна з названих моделей має свої різновиди, свої особливості функціонування. Так, серед конструкцій зі зкета-форизованими дієслівними словоформами досить часто вживаними є: І. Метафоричні предикативні структури /"В чорному небі кліпали зорі"/. 2. Дієслівні конструкції, в яких зметафо-ризована дієслівна словоформа у граматично незалежному вжи-

ванні поєднується з граматично залежним іменником у формі непрямого відмінка /"сині дзвіночки сіяли холод на трави"/. 3. Конструкції з орудним відмінком, які виступають засобом оживлення мертвої метафори /"Гречка подлила білим пінистим шумом"/. 4. Метафоричні структури із граматично залежним дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом. При цьому спостерігаються різні варіанти співвідношення дієсловачірисуд-ка і звороту: а/ дієслово-присудок являє собою метафору, а дієприслівниковий зворот виступає в прямому значенні /"Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки"/; б/ дієслово в прямому значенні в ролі присудка співвідноситься з метафорою в дієприслівниковому звороті /"Перескочив окіп, скупавшись в материнці і полинах...”/; в/ дієслово-присудок і дієприслівниковий зворот містять у собі метафору /"вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував

трави на полонині"/.

Атрибутивно-іменні метафоричні конструкції також розпадаються на кілька різновидів. В більшості випадків - це сполучення зметафоризованих ірамагично залежних прикметників із означуваними іменниками /"жадна земля", "сумна трембіта"/. Досить поширеними є конструкції зі зметафорнзоза-ними відокремленими прикметниками, дієприкметниками, дієприкметниковими та прикметниковими зворотами /"там вітер віє в міжгір"ях, напоєний дроком і полинами"/. У складі атрибутивно-іменних метафор часто зустрічаються й такі, в яких у переносному метафоричному значенні виступають конструкції, що являють собою підрядні означальні речення

/"Я був наче п"яний од духу дикого полину, що залляв

скелі і напоїв повітря своїм диханням"/. Генітивні конструкції функціонують, як правило,, в двочленних словосполученнях, але часто можуть ускладнюватися метафоричним оз-наченням-епітетом та рядом однорідних словоформ /"синя дрімота цросторів"; "тихе дихання води й очерету"; "свято і радість живого тіла"/.

. Метафоричні конструкції з прикладкою функціонують у , двох різновидах: І. Конструкції, в яких прикладка приєднується до базової словоформи метафоричного вислову безпосередньо /"чорний павук - турбота"/. 2. Конструкції із

займенниковими словами: той, та, те, ті; цей, ш, де, ці

/"Хвилює на сонці нива, та божа постіль"/.

Метафоричні образи виявляють себе не лише у двочленних і тричленних метафоричних структурах, але й у складі багатокомпонентних конструкцій, де метафоричні структури виступають не ізольовано від найближчого слозесного оточення, а взаємодіють з ним, утворюючи складні метафоричні висловлювання, в яких дростенуються переплетення простих переносних ознак з дуже ускладненими, злиття прямих і переносних значень, об"єднання зображально-описових, оцінних і психологічних характеристик та ознак. Показовими щодо нього є передусім конструкції, з яких іменна метафора узгоджується і взаємодіє з дієслівною, а також метафоричні структура, в яких метафора, підпорядковуючи собі більш широкий контекст, накладається на порівняння. Об"еднані за змістом, вони сприймаються як єдине ціле, що дає надзвичайно яскравий образ зображуваного /"сміх сипазсь їй із горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу"/. Понад те, дуже часто зживаними в творчості письменника є конструкції, в яких метафора голозного речення взаємодіє з метафорою в підрядному означальному реченні, утворюючи складний метафоричний вислів, та конструкції, які являють собою метафоричний ланцюг однорідних членів речення /"Зона не могла здержати сміху, непереможної о, л"яного, що клекотів у грудях і лиш як піну викидав окремі слова"/.

Взаємодія і взаємозв"язок метафор у творах Коцюбинського є поширеним явищем і з межах складних синтаксичних конструкцій, абзаців і цілих розділів. Знаслідок цього складаються тексти, де переважає непрямий спосіб зображення дійсності, де метафори є не окремими вкрапленнями, а утворюють суцільний метафоричний контекст з суцільною метафоричною тональністю. Своєрідною ознакою таких структур є також поєднання в них метаїор і слів, вжитих у прямому значенні. Отже, зображуючи різні відтінки дійсності, Коцюбинський дозволяв собі суміщати й різні принципи - прямий і непрямий. ,

У четвертому розділі - "Стиль Коцюбинського в спектрі метафоричних ресурсів з позицій цілісності і діалекти-

ки становлення" - особливості індивідуально-художнього моз-лення Коцюбинського на рівні метафоричності розглядаються не на невеликих контактних сегментах тексту, як це роби-

лося в попередніх розділах, а на основі висвітлення дис-тантних асоціативно-смислових зв"язків з позицій усієї творчої спадщини і діалектики становлення стилю письменника.

За такого підходу все, проаналізоване раніше, злилось в єдиний образ автора, який, використовуючи всі потенційні мокливост і мови і мовлення, органічно поєднав процес обра-зотворення зі смислотворенням, щоб відтворити свій час,

виразити себе і свій ідеал.

З позицій підтексту всієї творчості письменника в роботі доводиться, ідо взявшись до пера, зорієнтувавши себе

на слоза-діло, Коцюбинський завдяки . оригінальній авторській стильовій манері алегоричності /івакомовлення/, основні оз-

наки якої актуалізуються в алегорично-метафорично-сшволічно-му мовленні, навдивовижу затовчено зашифрував свої потаємні прагнення, об'єднавши образ автора в двох іпостасях -

"народного вчителя" і "сільського доктора". На основі символічної художньо-образної конкретизації цілком умотивовано можна трансформувати: "вчитель народу" і "доктор соціоло-

гії". Зразки такого мовлення розгорнуто вже в першому абзаці першого прозового твору "Андрій Соловійко, або вченіє світ, а невченіє тьма"... Тут з погляду санекдохальності доречним і вмотивованим буде синонімізувати внутрішню форму топоніма Босівка з топонімом Україна. Отже, в контексті тво-

ру і творчості перед нами - "знайомий незнайомець".

Виявлені на підтекстсазому алегоричко-мегафорично-символіч-

кому рівні багаточисленні єдиноспрямовані асоціативно-смислові зв"язки між різнооб"ємними і різнодисгантнима кон-текстемами, в центрі яких багатоголосе лірично-філософське

авторське "Я", засвідчують досить суттєвий для творчої лабораторії письменника принцип відлуння, який підтверджує

думку про необхідність сприймати всі твори Коцюбинського з позицій цілісності. Найопукліше це увиразнюється в річищі дистантних асоціативно-смислових зв"язків між опорними, повторюваними словами-символами, а також новели "

з іншими творами. Прочитана і освоєна з позицій письменни-

ковох творчості в цілому, вона сприймається як максимально сконденсований алегоричн о-ме тафорично-символічн ий материк, який притягує до себе худоЕньо-образний зміст попередніх і наступних творів, як центральний /командний/ цілісний вислів, побудований, як і вся творчість, за принципом періодичного мовлення. Особливо помітним є асоціативно-смисловий дотик новели до етюдів "Хмари", "Утома", "Самотній”, "Сон", об"єднаних заголовком - окімом "З глибини". .

Прокладати від твору до твору "бїласті дороги", Коцюбинський використовує на підтекстовому рівні естетично вагомий і вмотивований белетристичний сгает, беручи його, так би мовити, за пакувальний матеріал для найпотаємні-ших своїх прагнень і почувань. Ось чому згідно з вимогами белетристичного аанру він уявно побував і ка засланні, і в камері смертника, навчився перевтілюватися, "влазите в ящуру" своїх героїв, долучаючи до цього власний голос і оцінку.

З позицій цілісного сприймання творчої спадщина письменника в роботі стверджується, що свій с-тнль Коцюбинський започаткував ще в перших своїх творах, зокрема в казочках та оповіданні "Андрій Соловійко, або вченіє світ, а невченіє тьма". Дотик до них з погляду алегоричності й симзолікя дає відлуння в інших творах та всій літературній спадщині письменника і засвідчує його потяг до мовленнєвого артистизму. Тому справедливо і їх взяти до розгляду в прозовій спадщині Коцюбинського. В спектрі алегоричності перші дві казочки особливо виразно супряжені з низкою ключових для всієї творчості висловів у творі "Андрій Соловійко, або вченіє світ, а невченіє тьма", який за життя автора не мав публікації, і як доводиться в роботі, не лише через художню недосконалість, діалектні чи просторічні слова. Прочитання його з нових позицій відкрило: це твір програмний. Багато думок із нього, в тім числі і таких, як палка любов до України, бажання присвятити себе її національно-культурному відродженню, працювати на просвіту народу і піднесення його національної свідомості, не ляше відлунилося, а й набуло розвитку в усій подальшій творчості письменника.

Окремо розглянуто проблему періодів у творчості Коцю-

бинського. Виявлено, що поділ творчості М.М.Коцюбинського на два періоди не викликає сумніву. При цьому, спираючись на ключові алегорично-метафорично-символічні слова, висловлювання й контекст, автор роботи доводить, що перший період завершується етюдом "Цвіт яблуні" із вказівкою на жанр усіх творів, написаних до етюда /оповідання, повість, казка, картини із щоденника, акварель, образок/. Другий починається з наймасштабнішого твору "Гаіа тсгазпа ", який, як і подальші речі, не має авторської вказівки на жанр. А підзаголовок "З сільських настроїв" виразно зіставляється з передостаннім абзацом етвда "Цвіт яблуні": "Я дивлюсь на се воскове тіло, і дивний настрій охоплює мене". З наступному абзаці словосполучення "дивний настрій" доповнюється і конкретизується словосполученням "мій дивний настрій". Як показує текст і підтекст повісті "Іділ, жог^л-г»-*'", саме з настроїв "Цвіту яблуні" автор починає не лише досліджувати, пізнавати, а й формувати сільські настрої на ниві життя. Висловлюється думка Е про те, що і другий період творчості засвідчений вододілом на рівні "Упіегтсгт-о". Звідси випливає, що другу частину твору "{кіл* треба читати за часом її

надрукування в 1910 році, а не відразу після першої частини, яка вийшла друком ще 1903 року. Важливо зіставити в цьому, гак би мовити, третьому періоді наймасштабніші після "Земля" слова - символи: "сонце" - "бог-сонце" -

"сонце як капітан".

В художньо-образному втіленні свого естетичного ідеалу М.Коцюбинський спирався на поетику Т.Г.Шевченка, про що засвідчують істотні і об"ємні ремінісценції до Шевчен-кового художнього світу, теж величезною мірою алегорячно-симзолічного. Зокрема, можна думати, що в синонімічній тріаді "Хмари" - "ті діти землі і сонця" - "душа поета" свою душу і свій естетичний ідеал Ь1. Коцюбинський єднає з Шевченковим. Так само, напевне, єднається метафорично-символічний образ "темна комора" в Шевченковій поезії з образом "ієрогліфів" у творі Коцюбинського "Сон" "та тьми невідомого" з твору ”2уиісі.упе,хго”. Співзвучність помітна і в алегорично-метафорично-символічному описі

села Босївки. Визискувана гнобителями не лише матеріально, а к духовно, мала Босівка у Коцюбинського - це Україна, як і в Шевченка "вся країна" - теж Україна. Зони "по-

виті красою", але мусять вмиватися гіркими сльозами.

За результатами дослідження всього спектру засобів метафоризації сформульовано висновки, які складають значення

і новизну даної роботи:

- метафорична система з творчості Коцюбинського дуже

розгалужена. З контексті творів письменника е і власне

метафори з усіма різновидами тропів /метонімією, синекдо-

хою/, і символи, і алегорія /інакомовлеккя/;

- до сфери метафоризації та інакомозлекня письменник

широко залучає слоза на позначення явищ природи, предме-

тів повсякденного життя, побуту, багатомакіття кольорів. Багато з них він виводить на орбіту символіки;

- характерними в стильовому спектрі автора є персоніфіковані образи, в яких сзіт природи ззаємодіє з люди-

ною, входить у сферу людських почуттів;

- метафоричні образи реалізуються з дзочленних і три-

членних структурах, однак часто ма^і метафоричного контексту поширюються у складі багатокомпонентних конструкцій, аб-запів, розділів і цілих творів /"Цзіт яблуні", "З глиби-

ни", "7н.-£ег«іел_хс>", "Сон", "На острозі" тощо/, які на основі алегоричності сюжетотзорення можна сприймати як розгорнуту метафору;

- винятково суттєву групу в спектрі метафоричності ста-

новлять ключові слоза - символи, які, характеризуючись підвищеною повторюваністю і семантичною активністю, очолюють

тематичні лінії творчості письменника, дозволяють поглянути на весь спектр метафоризованих конструкцій як на одне масштабне складне синтаксичне ціле, побудоване значною мірою за законами періодичного мовлення;

- асоціатизно-смислові зв"язки між різнооб"ємнши і

різнодистантними контекстемами підтверджують думку про не-

обхідність сприймати всі тзори Коцюбинського з позицій цілісності;

- в оригінальній азторській стильовій манері алегоричності Коцюбинський органічно поєднав поверхневий беле-

триствчний зміст у межах кожного твору /крім етюдів/ з глибинним, дідгекстозим змістом на рівні контексту всієї творчої спадщини, виявив потяг до мовленнєвого артистизму;

- в аспекті духовного сходження автора можна виділи-

ти два періоди. Перший завершується етюдом "Бріт яблуні", другий починається твором могускмои". Другий період

засвідчений і вододілом на рівні ";

- Свій стиль Коцюбинський започаткував ще в перших своїх творах, зокрема в казочках та оповіданні "Андрій Соловікко, або вченіє світ, а невченіе тьма";

- в художньо-образному втіленні свого естетичною ідеалу ¡¿.Коцюбинський спирався на поетику Т.Г.Шевченка.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях:

1. Метафора як виразник стилю письменника // Про шляхи

вихозання читачевої майстерності. Методичні вказівки до курсів з укр. та рос. літератур. - Одеса, 1989. -

С. 49-57.

2. Семантичні і функціональні особливості різноструктурної метафори М.Конюбинського // Вопросы филологии: Сб. науч. трудов. - Измаил, 1933. - С. 32-37.

3. Генітивні метафори в творчості М.Коцюбинського // Зодросы филологии: Сб. науч. трудоз. - Измаил, 1994. - С. 14-16.

Matveeva T.P. Metaphor as an expressive means of the style of Kotsyubynsky M.M. The dissertation presented for the degree of master of Philology in specialized field 10.02.01 - the Ukrainian language Odessa State University named after Uetchnikov I.I., Odessa, 1996.

The dissertation presented for the defence is the first scientific altempt in the investigation of Kotsyubynsky*s style based on the metaphoric and systemic image-fiction concrétisation.

Metaphoric system of the writer is analised in complexity and with consideration of chronologic and consistent principles. The metaphor is investigated both as to its semantics and peculiaritie of functioning, assositive relation and structural organisation, of the texts and from the view point of dialectic creation of the writer’s style.

Матвеева Т.П. Метафора как выразитель стиля М.М. Коцюбинского. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Одесский госу -дарственный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 1996.

Защищается рукопись, которая является первой попыткой научного исследования стиля М.М. Коцюбинского на основе метафорической и системной художественно-образной конкретизации. В работе с учетом принципа хронологизма и последовательности проведен комплексный и целостныйанализ метафорической системы писателя. Метафора исследована как с точки зрения ее семантики и особенностей функционирования, ассоциативных связей и структурной организации текстов, так и с позиции диалектики становления стиля писателя.

Ключовт слова: метафора, стиль, нтлтсннй аналтэ, образ

автора, КошбинськиР.

Підписано до друку 22.11.96г. Формат 60x84/16. Ум. друк. арк. 1.0. Обл.-вид. арк. 1.0.

Тираж 100. Зам. 112.

Відділ оперативної поліграфії Центру “Міжнародна освіта" тел. 227-12-75, 227-37-86