автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Мировоззренческо-языковая концепция украинских писателей конца XIX - начала XX ст. (На материалах наследия М. Коцюбинского, Леси Украинки, Б. Гринченко)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Мировоззренческо-языковая концепция украинских писателей конца XIX - начала XX ст. (На материалах наследия М. Коцюбинского, Леси Украинки, Б. Гринченко)"

Г* г О {^ПО

Нацюналъна академия наук УкраГни Гнстлтут украшсько! мови

Статеева Валентина 1вашвна

УДК 800.2; 801.316

СВ1ТОГЛЯДНО-МОВНА КОНЦЕПЦ1Я УКРАШСЬКИХ ПИСЬМЕННИКГВ К1НЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX ст. (На материалах спадщини М.Коцюбинського, Лес! Украшки, Б.Гршченка)

Спещальшсть 10.02.01. - украшська мова

Автореферат дисертацП на здобуття наукового ступеня доктора ф^лолопчних наук

Ужгород - 1998

Дисертащею е рукопис.

Роботу виконано на кафедр1 украшсько! мови Ужгородського державного университету.

Офщшш опоненти — доктор фиюлопчних наук, професор Черторизька Тетяна Купр1яшвна, 1нстнтут мовознавства im. О.О.Потебш HAH УкраГни, провщний науковий сшвробшшк;

доктор ф1лолопчних наук, професор, член-кореспондент АПН УкраТни Мацько Любов 1вашвиа,

Нацюнальний педагопчний шститут ¡м. М.Драгоманова, завщувач кафедр и стилистики;

доктор фиюлопчних наук, професор Полюга Лев Михайлович, 1нститут украшознавства HAH Украши Lm. Г.Крип'якевича, провщний науковий cnLBpO-

ÖiTHHK.

Провщна установа — кафедра icTopii та культур и украшськоТ мови Чертвецького державного университету.

Захист В1дбудеться 7 к {¡¿пькЯ, 1998 року о годит на засщанш епещал1зовано1 вчено! ради Д26.173.01 при 1нститут1 украшсько! мови HAH Украши (252001, КиТв-1, вул. Грушевського, 4).

3 дисертащею можна ознайомитися в 61блштеш 1иститугу украшсько! мови HAH Украши (252001, Ки!в-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розшлано лютого 1998 року.

Учений секретар спешал13овано! вчено! ради

кандидат фиюлопчних наук Ажнюк Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦИ

Актуальтсть теми. Виб1р теми дослвдження зумовлений галькома факторами:' 1) питания ктори украшсько! лггературно! мови становлять значний штерес у зв'язку з актуальными завданнями створення об'ек-тивно!, науково виважено! концепцп нацюнально! ¡стори Украши загалом 1 концепцп ¡стори украшсько! культури зокрема Укра!неька лтературна мова, як вщомо, - це не лише знаряддя, а й вагомий складник нацюналь-но! культури, найважливкш, за словами Юпенка, национальна ознака; 2) вагомим чинником гаднесення р^вня духовного виховання людини, р1вня гумаштарно! освт! е мовна осв1та. Надежного ж мовного виховання можна . досягги тод1, коли як' важлив! й актуальна будуть сприйматися не тшьки сучасш проблеми украшсько! мови, але и осмислюватимбться гсторичне минуле нашей .мови. Усвщодиення ¡еторн украшсько! мови у зв'язку з долею народу, тобто в контекст! укра'щознавства, "мае вазкливе евггоглядно-виховне значения" (С.Я.€рмоленко). У цьому плаш актуальне вивчення ю-тори лггературно! мовй, що, за словами В.В.НЬтчука, с "засобом консо-лщаш! народу, творения едино! духовно! культури". У розв'язант цих •завдань може допомогги творчють гтисьменнигав-класиыв, майстргв слова, яга формували Л1тературну мову. 1хш думки розкривають сутнють мови як ознаки наци, специфику слова в час1 та простор^ в ¡ндивщуальному, ситуативному вжитку, у впкористанш йога як засобу художнього зображення дшсностц 3) хронолопчт рамки дисертацшного досл1д;кення (кшець XIX -початок XX ст.) продиктоваш не ■пльки датами життя тих письменнигав, спадщина яких дослужена в дисертаци, а й особливим значениям цього перюду в нацюнально-культурнш еволюцп Украши Цю добу 1ван Франко назвав "Молодою Украшою", ос гальки в цей час украшсыса штелтеншя вдаодить В1Д культурництва 1 починае пошуки полтгчною розв'язання украшського питания — прагне домогтися р!вноправносп украшського народу, його культури, мови Вагоме лисЦе в украшському национальному руС1 цього перюду, як ( погтередшх етагав, поейдала мовна проблема, що було зумовлено нерозв'язанютю ще! проблеми в царськш Роен, гадне-вшьним статусом украшсько! мови, регламентащею офщШних сфер П вжитку (Валуевський циркуляр, Емський указ тощо). Украшсьга культур-:шки (ИКулйн) ставили питания про розвиток украшсько! мови серед найголовншдхх завдань нащонально-культурного поступу Украши. Такий и'дхщ до мовного питания був успадкований I новим поколшням укра-ясько! штелтенцц (один ¡з доказ!В - оргашзащя "Братство та рас ¡вщ в", яка снувала в 90-их роках XIX ст. 1 до складу яко! входили Б.гршченко, Vl.RoцюбшIсышй, В.Самшленко, М.Вороний та ¡л.); 4) обраяня за об'ект ди-«ртаци поглядав на мову визначних украшсьюгх письменнигав - М.Ко-

цюбинського, Лес1 Украшки, Б.Гршченка - зумовлене ще й там, що. питания ¡сторп лггературно! мови якогось перюду не можуть правильно розв'я-зуватися без урахування щеолопчних 1 полггичних позищй найввдатшших представникш сусгально!' думки та лггератури,. Яга зробили визначний ые-ад у практичну розбудову ще! мови 1.ч висловлювання про мову нерщ-ко дають ключ до правильного розумшня актуальних проблем розвитку л1тературно1 мови того чп шшого перюду. Нами опрацьована спадщина й ряду шших письмеинигав XIX - початку XX ст. (ТШевченка, ЛГлюова, ПКупша, М.Костомарова, ГНечуя-Левицького, М.Старицького. ГФранка, О.Коотянсько!, Мод Левицького), проте включите вci досладже*« персо-налп в дисертащю не дозволяють вгоюш щодо и оосягу; 5) висв1тлення мовного свита-ляду ппсь.менншпв актуальне ще й з метою повтшого 1 глпбшого шзнання 1хньо1 спадшцнн. М.Сумцов зауважуВав, що "для окреслення морально! особистост! письменника важлив!, з одного боку, його теоретичш погляди на мову, з другого - практичш прийоми користу-вання мовою"; 6) св!тоглядно-мовяа концепщя М.Коцюбинського, Лес! Украшки, Б.Гршченка хоча вже й служила за об'ект доелвдкення, проте вивчена неповно; ряд положень, що етосуються мовно) концепцп цих пиеьменнигав, потребують корекци.

Зв'язок роботи з науковими програмами. планами, темами. Наг прямок дисертащйного дослщження пов'язакий з комплексною науковою темою кафедри украшськоТ мови Ужгородського державного ун1верситету "1стор1Я украшсысо! мови та мовозиавства на Закарпатп в загально-украшському аспекта".

Мета i завдання дослщження. Мета дисертацн - -створити цшену св!тоглядно-мс.вну концегацю визначних з'крашських гшсьменшяао М.Ко-цюбинського, Леа Украшки, Б.Гршченка у зв'язку з 1хшм внеском у роз-в'язання аь-гуальних проблем нацюналыю-мовного розвитку Украши в кш-щ XIX-на початку XX ст. Для досягнення мети поставлен! тага завдання:

1. Охарактеризувати в загальних рисах сустльно-полггичт та соцю*-культурт умови, за .яких працювали М.Коцюбинський, Леся У кратка, Б.Гр1лчеяко.

2. Встановити зв'язок М1Ж сусгильними поглядаю1 украшських пись-менннюв та ¡хнЫ ставленням до мовних 1 мовознавчих питань.

3. Окреслити соцюкультурш, украшознавч1 теми, в межах яких гос-тро поставали питания украшсько'/ мови в зазначений перюд.

4. Висвнлита сукупшсть власне мовних та позамовяих чмнникш, що визначали характер шдивщуально1 мовотворчосп письменниша

5. Визначити теоретичке значения спадщини М.Коцюбинського, Лес\ У к} «инки БГршченка в рюзв'язанн! актуальних,проблем розвитку украш-"ьь':>! лггер.чт>рно! мови як репрезентантки национально! едносп.

6. Внести корективи в лггературу, присвячену окреслешй проблем, згщно з одердеанидш результатами дисертацшного дослщження.

Наукова новизна одержаних результата В украУнському мово-знавств! запропоноване дослщження е першого спробою системного й комплексного висвгглення св1тоглядно~мовно! концегшЛ визначних укра-шських письменнигав М.Кощобинського, Лес! УкраТнки, Б.Гршченка на со-щально-культурному тл1 доби. Робота заповнюе значш прогалини в нзуко-вому ос.мпсленш украшсько! культей кшця XIX - початку XX ст.

Хоча дисертащйне дослдження - ваго.ма частила гтередусш такш науково! гал>т51, як ¡стор1'я укра'шсько! л1тературно! мови, проте Гюго тео-ретдана новизна полягае у ширшому, власне украшознавчому, культуро-лопчному характера Дпсертащя: а) докладннле характеризуе свггогляд письменнимв М.Кощобинського, Леа Украшки, Б.Гршченка, доповнпвши його таким суттевим компонентом, як погляди на мову, нацюнально-.мовш позицп; вперше розкривае нев1до.\и до сьогодш сторшки д1яльност1 пись-менниюв у галуш р!дноТ культури та науки; б) уводить у ширилш науко-вий об!г значнии за обсягом та ваголпстю фактичний матер!ал, який хоча и був опубликований ранние, проте, розпорошений у численних джерелах, або зовам не досл^джувався, або вйкористовувався виб1рково й з ¡ншими акцентами; в) поглиолгое й розширюе, а подекуди и переглядае раншле опраиьоваш науковцями питания, зшмаючи елементи ¡деолопчних схем та кон'юнктури; г) дае ошнку мовного сштогляду письменнимв у контексп праць не тпьки з ¡стори украшсько! литературно! мови, у т. ч. й нових, до-яедапна не вщомпх радянським дослцтнпкам (Юпенка, Ю.Шевельова та ш.), але й лш;ратури з ¡нших наукових галузей (¡стора Украши, .птерату-рознавства, культурологи, педагопки тощо); г) сисв!тлюе питания про ставлення зарубЬкних Д1яч1в (передуам роайськйх) до мовних проблем в УкраТш на зла.лн двох столггь; д) вносить корективи в розумшня ряду складних (нер!дко дпскуси'ших) теоретичних мовно-фитософських, мовно-сошолопчних проблем, власне лшгв1стичних питань, що були актуальнимп йважливими на злалп XIX 1 XX ст., (про роль мови, нацюнальноТ культури в жигп народу; мкце нацюиального, зокрема й нацюнально-мовного, питания в суспиьному рус! Украши у XIX- - на початку XX ст.; об грунту-вання необх1днос'п р1вноправного та пол1функцшного статусу украУнськоУ нацюнально5 мови; необх1дшсть едино! украшсько! л1тературно'1 мови для Схвдно! й Зах)'дно|' Украши; питания про д1алектну основу та' мови I в зв'язку з цим питания про взаемодао р!зних вар1анпв украшсько1 .итера-турноТ мови (наддшпрянського, галицького, буковинського, закарпатського); джерела та шляхи збагачення новс'1 украшсько! лггературши мови; кри-тери мовно! норми, принципи гпдходу до оцшки р1зних стил1В мови - ху-дожнього, паукового, публщистичного та ¡н.).

Практичне значения одержаних результатов. Матер1али дисертацй сприятимуть створенню науково оогрунтовано! icTopi'i украшсько! литературно! мови кшця XIX - початку XX ст., знайдуть цшроке застосу-вання в галуз1 украшознавства, культуролога Результата дослщження ви-користовуватимуться у вузшсыай пракпед! - при читанш загальних кура'в не тпьки з мовознавства (передусш курсу icTopi'i укра!нсько! лггературно! мови, icTopii мовознавства, сучасно! украшсько! лггературно! мови, cnuiic-тики, вступу до мовознавства, загального мовознавства, ряду шших дис-циплш), але й з лггературознавства (icropi'i укра!исько! лтератури, icTopii украшсько! литературно! критики тощо), а також при викладанш навчаль-них дисциплш з тших галузей - icTopii украшсько! журналистики, icTopii украшсько! культури, icTopii Укра'ши, украшознавства, педагогией та iH.

Результата здшененого наукового дослщження впродовж ряду рокйз уже впроваджуються при читанщ дисертанткою курсу. icTopii украшсько! лп-ературно! мови та спецкурсу "Видатш дояч1 культури Укра'ши про украшську шву (XIX — початок XX ст.)" для студентш Ужгородського державного университету.

Матер1али дисертацй доцшьно вводите i в шкшьну практику з метою полшшення викладання укра!нсько! мови та л^тератури, а також ви-користовувати в р1зних формах культурно-npocBiTHbo! робота.

Особисгий внесок здобувача. Уci результата дослщження одержан! дисертанткою самостшно. Праць, написаних у ствавторст, немае.

Апробащя результате дисертаци. Результата дослщження обгово- . рювалися на наукових конференщях професорсько-викладацького складу Ужгородського держушве рейте ту (1981-1997 рр.). .3 тематики дисертацй виголошеш договод на 4 м1жнародних конференщях (Луцьк 1991, Ужгород 1993 та Ужгород 1995); на 1 всесоюзны (Москва-Ужгород 1991); на 9 все-украшських (Шжин 1987, 1990; Луцьк 1988, Черкаси 1988, Луганськ 1988, Черншщ 1988, Черндтв 1989, Ужгород 1993), багатьох обласних та ушвер-ситетських. Матер1али дослщження апробоваш й у форм тез доповщей на ряд! всеукрашських конференщй (Одеса 1987, 1989, 1990; 4epHiBui 1988, Льв1в 1989, 1990, 1992; Тернопшь 1989, Шжин 1990, 1вано-Франювськ 1990, Житомир 1990, Переяслав-Хмельницький 1990, Херсон 1991); на 1 всесо-юзнш (Свердловськ 1988); на засщант кафедри украшсько! мови Ужгородського державною университету (жовтень 1997), на засщанш вщдшу стигйстики та культури мови 1нституту украшсько! мови I1AH Укра!ни (грудень 1997).

Публпкнш. OcHOBHi полсисекня дисертацй' викладеш в 28 публь ьащях загальним обсягом 33,2 друк арк Серед публикаций 1 монография "Украшсьы письменники про проблем! j литературно! мови та мовознавства кщця XIX - початку XX ст. (На материал! еггадщгош М.Коцюбинського,

Лес1 Украшки, Б.Гршченка та ¡н.)" (Ужгород, 1997. - 408 с. (22,23 обл.-вид. арк.), 10 статей. Решта публ!кздШ - тези доповщей, виголошених на м!жнародних, всесоюзних, всеукрашеьких, релональних та вуз1вських конференщях.

Обсяг 1 структура роботи. Дисерташя складаеться з1 вступу, чоти-р>ьох роздшв, висновгав, списку використано! Л1тературм, який нал)чуе 870 найменуванн Обсяг дисёртащйного. дослздження без списку використано! лггератури — 400 е., повний обсяг роботи (з1 списком використаних джерел) - 441 с. •'

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У "ВступГ обгрунтовано актуальшеть теми дисерташ!, зазначено зв'язок теми дослщження з науковою проблематикою установи, у якш ви-конана робота, сформульрвано мету й завдання дослщження, визначено новизну робота, окреслено теоретичну й практичну цштсть оде ржа них результатов та форми !х апробацп, зазначено кшьгасть та обсяг пубд!каш1, яга вщображають основш результата дисертацшного дослщженн"

Перптй розщл "1стор1я вивчення проблем! "Украшсьга письменники кшця XIX - початку XX ст. про мову". Джерельна база та методолопя й методика дослщження" лпетить загальну характеристику означено! доби, подае огляд науково! лггератури за темою дисертацн, визначае актуалып завдання у вивченш теми, окреслюе об'ест, джерела фактичного материалу, методолопю та методику дослщження.

Св1тоглядно-мовна концегадя письменншав, обраних нами для ди~ сертацшного дослщження, шдлягала певному осмисленню (див. хресто-маэтю "Укра!'нсьга письменники про лтературу та мову" (К, 1961, упоряд-ники В.1ваннсенко та М.Коцюбгшська), "Хрестома'пю матер1ал!в з ¿стари украшсько! литературно! мови" ПДТимошенка (К, 1961. - Ч. 2), академм-ний "Курс кторц украшсько! лгсературно! мови" (К, 1958. - Т.1), .монографию М.М.ГЬишнського "Мовна норма г стиль" (К, 1976), дослщження О.Г.Муромцево! "Розвиток лексики украшсько! литературно! мови в друпй половин! XIX - на початку XX ст." (Харгав, 1985), пращ В.М.Заханевич, М.В.Павлюка, М.Г.Булахова, С.ПБевзенка та ш.). У цих працях окреслено лговознавчу тематику в спадоциш М.Коцюбинського, Лес! Украшни, КГршченка; подано загальний огляд деяких мовних дискусШ у друпй половши XIX - на початку XX ст., учасниками яких були 1 вказаш письменники; виевгглеио ставленая укращських письмешвдгав, зо крема Б.Грш-чеика, до неолопзмхв та лншомовних запозичень; охарактеризовано най-важлив'шп мовознавч! прам? Б.Гршченка. Найповниие на сьогодт виевгг-

лення мовних проблем на матер!ат листав 1Франка, М.Лисенка, В.Сте-фаника, ПМирного, ПГрабовського, а також М.Коцюбинського, Леа Укра-4 \нки, Б.Гршченка знаходимо в колективнш монографи "Жанри i crarci в, iCTopii украшсыал л1тературно! мови" (К, Í989), зокрема в и роздш "Ететоля'рний стиль в icropií ново! украшсько! лггературно! мови", авторами я кого е КВ.Ленець та М.М.Пилинський.

В останне десятиртя в Укранн з'явилаея низка важливих публша-цш, шо, крш шших питань, етосуютъся i мовйого свггогляду . М.Коцюбинського, Jleci Украшки, Б.Гршченка. Ili -публцсацн; ло-перше, розширюють джерельну базу досл^джень (сгаття Леа Украшки "Оцшка нарису програми украшсько! партн сощалгстичноГ', листи поетеси до М.Кривинюка, Ф.Волховськоп/, листи М.Коцюбинського до В.Винниченка- та" М Грушевського, ■ спогади М.Могилянського про М.Коцюбинського), а подруге, по-новому осмнслюють важлив1 проблеми спададини письменнигав, до яких наложить i св]тоглядночиовна концепцш (напр., монограф!я AIIorpiGHoro про Б.Гршченка 1990 року, книга "Б.Гршченко -М.Драгоманоа Диалоги, про украшську нацюнальну справу" (К, 1994), зшрник наукових праць "Леся Украшка í "нацюнальна щея" (К, 1997) та íh.). 1з найновшшх мовознавчих публжацш щодо дослщжувано! теми ште-рес становлять стагл ШО.Гриценка, 1ГМатв1яса (про вар1анти Л1тератур-Hoi мови у XIX-XX ст.), Г.М.Яворсько1 (про кудьтурно-семютичний аналш унормування ново"! украшсько'1 мови) та íh. Найдокладнкпа на сьогодш характеристик свггоглядно-мовноТ концепцн М.Коцюбинського, Леа Украшки, Б.Гршченка подана в мбнографп дисертантки (1997).

Новий напрям в украшському мовознавспта, присвячений вивченню св1тогля дно-м iBHo'i концепцн украшських письменниюв новоукрашсысого перюду, започаткувавшись ще до вШни (стаття МАЖовтобрюха "1ван Франко як мовознавець (Огляд праць з украшсько'] мови)" (К, 1941), у по-военну добу значно розширюеться кшьюсно (зростае не тшькй коло досшднигав вказано! теми, але й персоналШ, спада цина яких до-слдокуеться) та розвиваеться ягасно (розширюеться джерельна база дослвджень, тематика оцрацьовуваних питань, поглиблюеться анал13 тощо). Однак наявна наукова лп-ература далеко не вичерпуе hí характеристики перюду ганця XIX - початку XX ст. (Юпенко, ГШ.Плющ, ПДТимошенко, МАЖовтобрюх, ЬКБиюдщ, П.ЙХорецький, З.Т.Франко, .Ф.ТЖилко та íh.; вагоме .адсце в досадженш цього етапу посщають npaui Ю.Шевельова, зокрема fíoro монография "Украшська мова в перхшй половиш дваддятого. 'столптя (1900-1941) Стан i статус" (Сучаешсть, 1987), ni аналГзу проблеми "Укра5нсьга письменкики кшця XIX ~ початку XX ст. про мову". I сьогодш ц! питания залишаються актуальними для украТшстики з огляду ка юлька факторов: 1) потребуе перегляди* або даповнення, уточнения схе-

ма трактует ння свггоглядно-мовно! концепцп М.Коцюбинеького, Лес! Украшки, Б.Гршченка;' маемо' ¡ндмовитиея в;д типового дая радянсько! науки подшу Д1ЯЧ1в минулого на дв! доаметрально протилежш групп - ре-акцшну 1 прогресивну, необхщно позбутися в дослщжуватй тематищ ра-дянських ¡деолопчних схем, вульгарно-согцолопчного гадходу (звинувачен-"ня письменнигав у нацюнал1зяй, архаУзаторських, пуристичних позищях). Сл!д застосувати до вивчення мовотворчосп письменнигав еволюшпний •критерт, розглянувши II в конкретночсторичному середовинд, тобто не-оох1дно застосувати принцип, сформульований Б.Гршченком. "Епохи, - писав вш у етатп "Було, е, буде", — .маемо право судити з свого погляду, а людей поепнш судити з погляду Т1е1 епохи, за яко! т! люди жили"; 2) потр1бне наново виважене висвгглення ряду суттевих для ¡сто¡л']' украшсько! лггературно! мови питань, а саме: а) про стаатення украшських письменнигав до росшсько! культури, мови; б) про справжшй стан речей у дЬтянц! просв|тянсгва, про участь М.Коцюбинського, Лес! Украшки, Б.Гршченка в робо-п "Просвп-"; в) ставлення украшських письменнигав до модершстських течш у лп-ератур1 (¡мпресюшзму); г) погляди украшських письменнигав на питания про джерела розвитку I шляхи зба-гачення украшсько! литературно! мови ('¡хшй гадхщ до даалектигинв, нео-лопзлпв, запозичень, серед них 1 русиз.лпв); г) !хт позиш щодо д^алектних засоб[В едино! украшсько! Л1Тературно! мови та ¡н. Фактичний матер1ал, "паданий у нации дисертацн, дае гндстави для перегляду Й окремнх загаль-нотео{)етичних положень, 1 до сьогодш усталених в украшсьми лмгвютиш, як-от: 1) наприкшщ XIX - на початку XX ст. "уже повшетю ус в ¡до-млюегься твденн0-сх1дна основа украшсько! лтературно! мови, до яко! передов1 письменники укра'шського заходу намагаються наблизити свою мову (найб1тьше 1в. Франко)"; 2) у XIX - на початку XX ст. "не була ви,-роблена . наукова. концепция характеру ! функцш украшсько! мови"' (МЖПилинський).

3 метою розв'язання постаатених дисертанткою завдань окреслено джерельну базу, методолопю й методику лослщження.

Об'ектом дослцження служили передуем мовш позици укра!нських письменнигав М.Коцюбинського, Лес! Украшки, Б.Гршченка, тобто !хнш нацюнально-мовний евггогляд, а також ;ияльтеть, спрямована на утвер-дження украшсько! литературно! мови, на гаднесення !! культурного ртня.

Робота написана на ' нетраднцшних джерелах ¡сгори укра!нсько1 литературно! мови — нехудожшй сп^дщиш письменнигав (мовознавчих, лхтературознавчих, Л1тературно-критичних працях, пуоладютпц), егпсто-ляри, щоденниках, записниках, бюграф(чних джерелах тощо), хоча поде-куди впкористаш й художш тюри Материал добирався шляхом с утильного розписування зазначених текстгсв, яга вмцдеш в найповшших на сьогодш

зюраннях творш пнсьменнигав. Фактичш джерела дооиралися також з перюдики, шо виходила в цареьюй Роен, Авс цю-Угорицип, Польод. Частица фактажу Д1орана з наукою! лггератури, присвячено! творчеств пись-меннитв, Особливу цттсть цих джерел визначають дослшшкн, зокрема 1Франко. який листа письменнигав назвав "документами першо! руки" у впвченш ¿стори украшсько! культурп

. Для розв'язання поставлених завдань застосовано методолоНчт засади: 1) про важливу роль екстралшгвалышх (юридичних, полггичних, ¡сторичних, етжчних та ш.) фактор1в в еволюцп л1тературно! мови, особливо в патаювному сусп1чьств1, де мае мгсце нер!вн0правн1сть мов I де перед г]юмадянами реально постас проблема мовного виоору; 2) про значения мопнен оеобистосп у формуванш нашонально-мовно! св«слгос71; 3) врахо-вано зв'язок мови, культур л украшського народу з мовами й культурами шших нарохцв, пе{>едус!м ствтеритор1алышх, а також об'еднани.х умовами ¡снування в одшй держав! -

Дисерташйш завдання розв'язуиалися нами ¡з застосуванням метод ¡в . опису, зютавлення, методом дослщження лшгвальних та дшгастичних пи-тань 3" зв'язку з ¡сторкю Укра!ни, ¿сторкю лггератури, педагопкою, ¡сторь ею КуЛЬТурИ В ЩЛОМу, ТОбТО В КуЛЬТурОЛОПЧНОМу, СОЩОЛШШСГИЧНОМу КЛЮЧ!

Друтий роздал "Свггоглядно-мовна концепщя М.Коцюбинського" складасться з шести шдроздшт У першому з них "Роль М.Коцюбинського у вщетоюванш р!вноправного сустльного статусу украшсько! национально! мови" показано, що письменник, об'сктивно оцшюючи тогочасну добу, гли-боко уевщомлював важга, несприятлив! умови розвитку украшсько! литературно!. мови в Росшсьмй лмперн, зумовлеш позанацюнальними та внутрииньон.-цюналышми факторами (цензурш утеки, дерзкавна рез'еднашеть украшських земель, брак нацюнально! свщомост!, важш ма-тер|альш умови робота укра!нських гшсьмешшгав, у частой и громадськосп - небажання працювати, словесна демагопя, псевдопатрютизм тощо) ("Проект оргашзацн прихильнигав украшсько! лггератури", листа до В.Гнатюка за 1907, 1908 рр., до М.Жука вщ 10 (23) лютого 1912 р., до Свша-на за 1912 р., казка "Хо").

Ряд факт евщчить про активну громадянську позицио М.Коцюбинського в обстоюванш виьного функцюнування у1фашсько! мови. Це доводить, зокрема, ! участь письменника у дискусп з шггань украшсько! мови, яка вщбувалася в 1898 р. М1Ж газетами "Биржевые ведомости" та "Санкт-Петербургские ведомости". Якщо перша з газет у сво!х анотмних публькашях "От говора к языку" та "Хорольекий протест" не визнавала самосташост! уь-ра'шсько! мови та закликала до !5 регламента цп у функ-шональному плаш (заперечувала, кр1м художньо!, шил сусгпльш функци украшсько! мови), то друга статгею ДМордовця "От лингвистов

"Биржевых ведомостей" к лингвистам-авторитетам" та листом П.Стебницького (nil псевдоншом "Малороссиянин") аргументовако вщ-стоювала самостшшсть украшсько! мови, П право i здатшсть на pianooiq-ний ужиток. У пол ¡фу! i кпшн ому розвитку украшсько! мови, як пшеазуе анал13ована дискуая, одш (Д1ЯЧ1 украшсько'! культурн ДМордовпев, П.Стебницький) вбачали пгриродне право кожного народу, кожно! мови на власний розвиток, тобто життеву лопку, залучаючи для аргументами вмо-тивован1 фактори (кулы^рну практику ¡нагих народов, науков! свичення авторитетних учених свггово! величини (О.Потебш, О.Пипша, П.-И.Ша-фарика, Ф.М^клошича, А.Шлеихера, В.Морфшя та in.}, наглть внутри шп ¡нтереси Росшеько! держави, росшсько! культури), imui ж (автори таких пушнкацш залишалися невщомими; можливо, це одни ¡з доказ1в того, шо ni анонЬш салп якоюсь Mipoio вщчували: вони йдуть не в ногу ¡з життевою лопкою фак-riB) дивил лея на цей розвиток з погляду полггики, - захишаю-чи'неподиьшеть Росшсько! ¡мпери, борючись з украшською мовою як а проявом украшського сепаратизму. Це був саме той основний аргумент, яким мотивувалося переслщування украшського слова за царизму: ще в циркуляр! Валуева 1363 року зазначалося, що т. зв. укра'шофийв, якч вщетоюють украшську мову, "большинство самых малороссов упрекает в ■ сепаратистских замыслах, враждебных к" России и гибельных для Малороссии". У циркуляр!, правда, не сказано, як вирахували ту "бшышеть", бо насправд! i"i в Украпн »¡коли не було.

М.Коцюбинський, опублжувавши матер1али nici полемжи на сторш-ках. житомирсько! газети "Волынь", не ттльки акцентував увагу .украшсько) громадськосп на пекучих нацюнально-мовшгх проблемах кшця XIX ст., але й виклав власну позгалю стосовно цих питань Його висновок у га-зетт "Русский" язык в Галицпц": "Звичайно, авторитетне слово такого маститого письменника, як ДЛ.Мордовцев, мае бпьше значения, шж шкому не потрюна, бшьше того - шгадлива тенденцшшеть деяких оргашв друку, що зате.мнюе ¡нода найясшоп поняття", - яскраве евщчення солщарно! з ДМордовцем атасно! позищ! в цш полемщ! Заключи! ж слова М.Коцю-бинського у статт! "К полемике о самостоятельности малороссийского языка": "Нельзя не согласиться в данном вопросе с "С.-Петербургскими ведомостями", всегда по-рыцарски поднимающими голос в защиту слабейших и угнетённых" - служать шдтримкою положень листа П.Стебницького.

У лист! до М.Могилянського вщ 7.02.1912 р. зпаходамо гострпй осуд шовйнстичних погляд1в ПСтруве, продемонстрованих у ход1 полемики про украшське питания протягом 1910-1913 рогав, передуам у статп "Общерусская культура и украинский партикуляризм" (ж. "Русская мысль"). ПСтруве був прихильником "общерусской культуры", "общерусского языка" для Bcix народов царсько! Pocil, евщомо i рцыуче виступав

проти розвитку самобутньо! украшсько! культури, мови. Так, вш вважав, що створення середшх i вшцих шкш з украшською мовою викладання "було б нггучкою i шчим не виправданою розтратою nciixi4Hiix сил населения".

Про широкий демократизм М.Коцюбинськош свщчить його штерес до наиюнально-мовних проблем шших народов. Так, на егоршках га.зети "Волынь" вш вщстоював право якутського народу на навчання рщною мо-вою: "Бесспорно, только поднятием туземной культуры, а не навязыванием своей, хотя бы й высшей (тобто росшсько! - B.C.), можно добиться желаемых результатов, т. е. такой степени развития инородцев, чтобы они, гак губка влагу, могли воспринять плоды общеевропейской цивилизации" ("Свет и тени русской жизни").

М.Кошобикський впливав на пробудження в росШських культурних д1яч1в зацнсавлення укра'шською культурою, л!тературою, мовою, спонукав IX до пщтримки нацюнального поступу Украши. У лисп до дружини в1д 25.12.1911 р., над!сланому з Kanpi, вш з1знаеться: "Взагал1, дякуючи меш, тут вия&тяють великий штерес до всього украшського" (йшлося. про роайеьку штелпеншю а оточення М.Горького на Kanpi - ГБунша, В.Мнролюбова, Ф.Шаляпша, ЬЛадижникова, МЛ'ятницького, А.Амф^те-атрова, Модеста Чайковського," ЬГшцбурга та in.).

М.Коцюбшський, як стверджуютъ його листа до дружини вщ 25.12.1911 р., до ВГнатюка вщ 11(24).01.1912 р., фактично став шшцатором утворення в росшському журнал! "Заветы" (видавав з 1912 р. В.Миро-любов, мета - протистояння шовшютичним тенденщям серед штел)генцн Pociij вщдшу украшознавства; вш бага то зробив для практично! решнзацн цього задуму, зокрема щодо формування укра!нсько! автури. Однак нааари щодо цього журналу не здшснилися.

Очевидно, з шипативи М.Коцюбинського на анкету журналу "Украинская жизнь" (виходив у MocKBi i призначався для росшського читана), присвячену украшським питаниям, погодився' вщгукнутися . i МГорький, опубл!к>'вавши там статпо "О рзгсской интеллигенции и национальных вопросах" (вересень 1912 р.). У щй статп М.Горький pi3K0 вщмежувався вщ великодержавно-шовнистично! позицн ПСтруве, гпдкреслив, шо кращш, демократичны частит росшсько! штел1генцн не властивий шовшзм, вщстоював право кожного народу, зокрема й украшського, на виьний розви-ток нацюнально! культури, мови. Ця статгя, незважаючи на OKpeMi хибш чи иеточш м1ркування, ввдграла важливу роль у боротьб! проти шо-EiHicTif4Hiix текденшй i саме тому вккликала гострий осуд у табор) реакцп. Сам МГорький у лисгп до М.Коцюбинського вщ 29 жовтня (12 листопада) 1912 р. зЬнавався: "Статью для "Украинской жизни"' я написал плохо и мне стыдно. Но как меня ругают за неё патриоты великорусские".

Завдяки зусиллям М.Коцюбинського у журнал! "Украинская жизнь" (с!чень 1913 р.) було надруковано лист М.Горького до нього з приводу смерп М.Лисенка, у якому високо ошнено постать украшськога композитора

Друшй тдрозди "Письменник про викорнстання украшсько! мови в р1знпх сусгпльних сферах" характеризуй р1.з!!об(чну даялыпстъ М.Коцю-бннського в зазначеному напрямку. Письменник вщстоював (на сторшках газета "Волынь") безперешкодаий розвиток украшського театру ("чтобы народный театр принёс ту сумму пользы, какую он должен и может принести, необходимо, чтобы пьесы, входящие в репертуар народного театра, были написаны понятным, родным для народа языком. У нас, в Малороссии, народный театр должен быть малорусским" ("Свет и тени русской жизни"). Вш наголошува!в на потреб] функцюнування украшського на.уко-вого стилю (заяви про вщсутшсть в украшськот мов1 потенщйних можли-востей щодо цьога назвав "яловими"(лист до В.Лукича ид вересня 1892 р.). У лисп до М.Сумцова з нагоди 35-р1Ччя науково! д1яльносп (1910 р.) тдкреслив заслуп-1 ювьляра в розвитку украшсько! науково! мови ("Велика честь 1 подяка належить Вам, яко першому професоров!, що почав викла-дати, в межах росшсько! Украши, науку украТнською мовою. Ширу поша-ну викликають i Ваша твори - науков! й популярш, - складе;» украТнською мовою-. вони маюгь 1 матимуть велику вагу в гсторн вщродження украшського народу"). Як б ¡долю, у 1907 р. М.Сумцов з власяо! Ышатипи розпочав читати украТнською мовою курс украшсько! народно! словесносп в Харгавеькому ушверсите-п, проте незабаром ней курс заборонила Письменник дбав про розширення науково-популярного стилю (зокрема, сприяв публнсацп статей С.Чикаленка на альськогоспоцарсьга теми у журнал! "Селянин", пщкресливши в лисп до нього вид 21.12.1910 р.: "Мен! здаеться, що справа, в якш я пишу, наспльки важна, що варт заходитися коло не!").

У. листах ¡деться про необхццисть украшських перекладдв ("Тепер са.ме в украшсьюй лггератур! нам1чаеться пекуча потреба в переклад! на нашу мову европейських класишв, щоб не доводилося (як доа) - зазирати за всьогосвтнм добром до чужо! хати" (лист до О.Барвшського ¡эд 6.12.1892 р.). ' . •

У 1903 рощ у зв'язку з випуском альманаху "3 потоку життя" письменник разом« М.Чернявським виступив з програмою новаторського ¡юз-витку украшсько! л^тератури, яка, передбачаючи розширення та поглиб-лення проблематики украшсько! л^тератури, закликаючи украшських письменнигав, крщ селянсько! теми, займатися обробкою фьдософськнх, сощальних, психолопчних, юторичних та шших тем, прагнучи звернути увагу автор1в на шил верстви суспшьносп - на ¡нтелтеншю, фабричних робтшгав, в!йсько, представшпав мистецьких кш тощо, - ставила на ме-п

подальший розвиток 1 збагачення не ттльки рщно\' лгеератури, а й накрес-лма шляхи р1зноб!чного збагачення украшсько! лггературно! мови (диа . лист М.Коцюбинського та М.Чернявського до ПМирного вщ 10.02.1903 р. та ш.). М.Могилянський засвщчуе прюритет М.Коцюбинського у цш справ], зо-крема у випуску альманахов "3 потоку життя" та "Дубове л летя": "...Мав я ... иагоду пересвщчитись, що й в самш "шицативГ'.., а головне - в реашзацн и, перше кер1вне мкце належало Мхтхайлу Михайловичу, й зб1рки тт ви-йшли "з його духа печаттю", а без його проводирства й напружено} пращ чи й були б складен! Обидва циркулярш листа з закликом до письмен-нигав узяти участь в зб!рках на 99 % належать йому".

Всупереч несприятливим умовам, М.Коцюбинський виявив р13ношчну культуро-оевтш Д1яльтсть у чершпвськш "Просвт", головою яко! був вщ початку 11 створення (1906 р.). Листа подають шдомосп про важга умо-ви роооти в "Просвт". Так, у лисгп до АЛайковського вщ 3.03.1907 р. вш вщзначив: "Попросту не'дають жита "Просвт". Хочемо скликати збори — заборона; хочемо зробити театральну виставу - забороняють. Навггь концерт Лисенка на користь "Просв1ти" заборонили. 1здиш, гризешея, поясняет - шчого не помагае. Кажуть: ¡снуйте соб] на папер1, а жити не дамо. Жалггися шкому.." У лисп до цього ж адресата вщ 9.01.1908 р. пиеьменник нав1в когаю одного з офщшних документов, шдписаних черншвським губернатором Родюновим та правителем канцеляри Яригшим. Це була. вщповщь на клопотання петербурзького "Благотворительного общества", яке разом з чернтвською "Просвггою" просило губернатора дозволили при "Просвт" склад його видаиь украшською мовою. Змзст документа секрет-ний: "Ходатайство правления о[бщест)ва "Просвгса" в Чернигове о разрешении откр-лъ книжный склад мною признано не подлежащим удовлетворению ввиду особых вредных украинофшхьских целей, преследуемых этим обществом". У листах до ВТнатюка вщ 19.041907 р. та до В.Андрювського вщ 9.01.1908 р. М.Коцюбинсысий звертае увагу й на шил причини мляво) робота "Просвгги", що полягали в шерцн самих украшщв.

М.Коцюоинський особисто дбав про розширення рядов доячш >тфашсько7 культури (саме завдяки йому украшська Л1тература поповни-лася ще одним автором - М.Могиляисысим, який дебютував росшськомов-ними творами (див. мемуари М.Могалянського).

Мовно-естетичш погляди М.Коцюбинського шддано анал1зу ' в тгкнъо.му пщроздш робот Тут, зокрема, придшено увагу таким питаниям: 1. Роль М.Коцюбинського у збагаченш мовно! стилктикй,. 2. Схщно-\ъ(к1~}нсь:,я мовна практика в оцгнщ М.Коцюбинського, 3. Ставлення М.Коцюбичського до галицького та буковинського вар1ант1в л1тературно5 мчви, 4 Вимоглив)сть письменника до мови твор1В, 5. М.Коцюбинський прю джерела. та шляхи збагачення украшсько! литературно! мови, 6. Мова й

стиль свггово! класики в оцшц! М.Коцюбинського.

У листах, ирацях М.Коцюбинського знаходимо квал1фжовану пози-тивну характеристику мови твор1В багатьох украшських письменнигав -ГКотляревського (лист до ГГолтавсько! лнсЬкоТ думи (1903 р.); Шечуя-Левицького (лист до нього вщ 18.05.1909 р.); ГГанаса Мирного (лист до нього вщ 22.07.1898 р.); Леа Украшки (лист до Г.Липи вщ 21.12.1904 р); Б.Гршченка (лист до Б.Грпгченка в1д 26.05.1895 р.); Л.Яновсько! (лист вщ 15.07.1903 р.) та мови газета "Село" (лист до М.Грушезського вщ 18.01.1910 р.). Високо ощнив М.Коцюбинський мовне подвижницгво ГТ.Еулкпа ("Минуло вже чотири роки, - писав вш у лисп до ЬФранка вщ 18.03.1901 р., -як помер ПКугнш, - I дедаш все видншю й видниле стае, яку велпку вагу в нашому письменств!. мае це славне ¡м'я, а яку матиме сво!ми роботами, що ттльки тепер вия&тяються на свгг, - про це можна догадуватися. Могучий майстер украшсько! мови й творець украшського правопису, благо-родний поет "Досв1ток", перекладач Щекстрових I Байронових твор(в, а також Бюлп, автор "Записок о Южной Руси", "Чорно! Ради" 1 сили ¡нших Ц1нних праць - мае право на нашу велику повагу 1 вдячшсть. Перед штаи йога заслугами забуваються тепер -л иомилки, яга йому траплялося роои-ти, а виступае потреба пошанувати йога прашо!"). Хоча письменгчк зага-лом визнавав талант В.Вшшиченка, проте не схвалював надонрно! жар-гошзацп мови його твор'щ (лист до В.Винниченка вщ 29.03.1910 р.). За,уважения М.Коцюбинського мовного характеру, представлен! в рецензГ! на зб1рку М.Ф1тянського, гсьогодш, коли творчють поета штерпретуеться по-новому, заперечити важко. Тим бшьше, що у мовшй критищ тво[лв М.Фиянського М.Коиюоинський не був одиноким (див. О.Пчижа, М.Зеров).

Письменник подьляв думку "про потребу вироблення одностайно! лпературно! мови" в Украпн (лист до В.Лукича вщ 24.06.1894 р.), займаючи рацюнальну позицш компромгсу наддшпрянських I зах!дноукра!нських вар1ант1в, що по-мистецькому зреал!зовано 1 в його мовнш практищ Ке-руючиеь при застосуванш • даалектизлив критер1ем зрозумшосп 1 все-украшськосп лп'ературно! мови, М.Коцюбинський негативно ставився до надоярного !х уживання в лпгературних творах (скритикував мову прозово! збфки галичанина С.М.Ковал1ва "Громадсыа промисловцГ (Львт, 1899) за незрозумишй, надто локальнии характер (лист до В.Гнатюка вщ 22.11.1899 р.); прийнявши до альманаху "Дубове листя" тв1р О.Кобилянсько! "Битва", просив у не! дозволу вилучити вузью даалектизми, щоб зробити .мову зро-зумшою для схщноукрашського читача, тим самим сприяючи популяри-зацп твор!в О.Кобилянсько!, на Схдаш Укра!ш (лист до О.Кобилянсько! вщ 25.10.1902 р.); проводив мовау корекщю 1 власних твор1в, замшю'очи даа-лектт форми (гден, гдна, гднак, патриота, Ытгм - на один, одна, однак, патрют, дгтя/л та ш.) (лист до В.Лукича вщ 2406.1894 р.)

Одним ¡з доказав толерантного ставлення М.Коцюбинського до мов-них суперечок м!ж 'захщно- та сх1дноукра!нськими дшчами культури служить ! його оцшка редакцшио! замтси "До наших галицьких товариидв", надруковано! у № 55 газета "Громадська думка" за 9.03.1906 р. У замти впсловлено критичш зауваження щодо мови кореспонденцш, яш надсила-лися з Галичини (ця мова "тяжка", "незрозумиа" сходному читачев!, через що газета втрачас популяртеть). Автор заштки викладае мовне кредо не тпьки газети "Громадська думка", але й журналу "Нова громада": слщ орюнтуватися на а) народну мову, б) схщноукра'шську мовну практику -на мову Марта Вовчка, ХНечуя-Левицького, П.Мирного (у художшй сфер!), на мову М.Запрньо!, е.Чикаленка, М.Ганька та ш. (у публщистиш та нау-ково-популярнш сферО. Таким чином, зам!тка закликала галичан плекати слипу украшську Л1тературну мову на сх1дноукрашськш основ!. М.Коцю-оинський у лист! до В.Гнатюка вщ 26.05.1906 р. вщзначив: "В1дозва у № 55 "Громадсько! думки" вразила мене дуже не мило: бшьшого браку такту ! нав!ть несправедливости трудно допуститися. .„ "Громадську думку" не через те не читають, що там так погано (на думку "Гр[омадсько!] д[умки]") пишуть галичани, а тому, що вона взагал! не щкава, без сталого напрямку, а до того ще й гермафродитна; хоче заразом задовольнити ! штелпента, ! селянина А се неможливо".

3 великою вимогливютю ставився письменник до мовного оформления твору, осгальки був перекопаний у тому, що "мова у белетриетичному твор1 - половина, коли не оиьше, краси його" (лист до М.Могалянського юд 18.03.1912 р.). Вш неодноразово пщкреслював, шо задля досягнення ягасного результату потр1бна коштка праця ('"Пльки серйозна прапя над собою може дата право виступати пуашчно" (реценз!я на зо1рку М.Фглянсыгого). У листах М.Коцюбинського знаходюго докази велико! ви-могливос-п письменника до аласних твор!в (зауважував, напр., що з-гад його пера все виходить "блщим, анемчним, безбарвним" (лист до М.Мо-чульського Б1Д 30.11.1905 р.); у лист! до О.Аплаксшо! вщ 26.07.1910 р. з!зна-вався: "Вечное желание работать, порыв - и вместе с тем неудовлетворенность,-стыд перед собою за плохую работу. Столько лет работать и не создать ничего порядочного, ничего, чтобы удовлетворяло тебя, отвечало твоим художественным запросам и вкусам - ведь это же ужасно, ведь в атом целая драма").

Творчу лабораторио письменника у мовному план! розкривають 1) ква-пф:ьт)ваш мовш рекомендацн шшим письменникам щодо джерел та шляхш збагачення украшсько! лпературно! мови, 2) лиркувакня письм'ен-ниа про окре ж мовно-художш засоби атасних тв0р1в (гадроздш "М.Коцюбинський про джерела та шляхи збагачення украшсько! Л1тера-турно! люви"). Про впливи (украшсьга, росшоыа, свроиейсьга, передутам

скандинавсьга), яких зазнала мовно-естетична платформа М.Коиюбпн-ського, шформуе тдроздол "Мова й стиль свггово! класики в оцшш М.Коцюбинського".

Завершуеться роздал висвггленням питань "Думки М.Коцюбинського про правопис" та "М.Коцюбинський 1 мовознавча литература", короткими висновками

У третьему роздш "Свггоглядно-мовна ко!шепц1я Лес1 Украшки" зазаачена проблема вждатлюеться в десяти тдроздитах.

Погляди письменниц! на роль мови, нацюналыю1 культури в жптп народу схарастеризовано в першому пщроздал! У подручнику "Стародавня ютор1я схщних народов" (написаний 1891, а опублжований 1918 р.), у листах Леся Украшка виклала розумшня вагомо! рол1 в житп народу таких фактор1в, як нацюнальна мова, нацюнальна культура, шдкресливши: "А се, може, власне, ) есть найцшноше в людськш ¡стори - гсторш культури". Проте вона не перебиьшувала рол! мови в сусп1чьному життг У по гл ядах поетеси на щ питания вуочутний вплив М.Драгоманова.

Другой тдроздш "Засудження нацюнально-мовно! полгтки царизму" виевгглюе ставлення поетеси до царсько! политики у зв'язку з утиска-ми украшсько! мови Лист до О.Маковея вщ 12.11.1893 засводчуе, що-Леся Украшка уевщомлювала найголовшше - звужене функцюнуваннл украшсько! мови у СхщиШ УкраГш як результат урядово! полтжи царизму.

Леся Украшка в р1зних формах говорить про нацюнальний ппт в Украпп та про шляхи йога лжвдацп: а) прямо (у листах до О.Маковея), б) по-езотвськи, розповщаючи про аналстчт ситуацп в ¡сторп шил к народов - египтян, англшщв (пщручник з ¡сторн, брошка "Джон Мшьтон"); в) у форм! памфлету. Стаггя "Голос одни-! росшсько! ув'язнено!" (1896) спря-мована як проти тирана царизму, так 1 проти тих догав французько! культури, яга тдтримували царя, зокрема брали участь в офщшних торжествах на честь росШського царя Миколи П гпд час його в1дв1дання Францн 1896 року. Вона була написана французькою мовок>, оекттьки призначалася до друку у Францп. Стаття засв1дчус, що Леся Украшка, вщетоюючи права рцщо! культури на можнародному р1вш, популяризуючи правдиву шформацно про Украшу за кордоном, продовжувала справу свого дядька М.Драгоманова, який здшенював подабш акцн, зокрема, гпдго-. тував доповцц про царсьга заборони украшсько! мови на лпжнародш кон-греси письменншав у Парижа (1878) та Вщш (1880); г) у працчх проевтшцького характеру (стаття "Державний лад") ппсьменнния у своерщнш форм! (через дохщливе роз'яснення важливих суеппьно-полотичних понять - полггичний стрл!, залежна I незалежна держава, автономия, права людей, полтина воля тощо) поставила важлйьу проблему про необхщшеть здобуття веша тдневиьними народами та громадянами.

зокрема й укра':нцями, насамперед полггичних прав i свобод, р1внопрашюго статусу ук;юн1Сько'1 лтератури, мови; г) у статт) "Оцшка нарису программ украшсько! партн сошалкггично'Г (1901), що рецензувала програму Укра-ÎHChKvï сощалютично!' napriï, засновано!' в Галичиш 1900 року Б.Ярошин-ським. ьисловила прихильшсть до iae'ï полггично'; незалежност) Украши.

Третш пщрозди висв!тлюе проблему "Леся Украшка про лйеце на-цюналыюш, нащонально-мовного питания в суспшькому pyci". У "Зам1тш з приводу- сгатп "Полгптка i етика" (1903) поетеса переконливо доводить невисокий ступшь защкавленост! шею проблемою з боку тогочасного укра-'¿нського г{ю.мадянства.

Оскпькп позшйя Лес! Укра'шкп стооовно зазначеного питания сфор-мугалася iii.i значним впливом М.Драгоманова, то з метою б1тьшого уви-разнення думок письменниш в окресленш сфер! в дисертацп придоено увагу характеристик поглядев М.Драго.манова (1) визнавав, що в царсьгай Poei'i нацюначьна проблема, зокрема й украшське питання, ichye. Bîh за-суджував гнобительську пол ¡тику царизму стосовно Украши; 2) першим в icTopiï роайського сощалютичного руху порушив питания про необхщшсть врахування нацюнально! проблеми в даяльносп росшських револющонерт-марксиспв (зокрема, групп Лаврова в. Цюриху), гостро критикував лав-ровц1В за ¡гнорування нашональних проблем, зокрема. й украшського питания, за що вщ росшських марксисте (лавровщв) отримав назву "нашонал1ст", "сепаратист"; виступав за поширення сощалютично! лггера-тури нацюнальними, омнкретно украшською, мовами; 3) вщстоював поль тичну постановку украшського питання, тобто на перше мгсце ставив розв'язання полггичних, економ!чних та культурних проблем, вважаючи, що при цьомг дуде розв'язано й украшське питання. Це вщр|зняло йога вщ культуркиюв, як; свщомо заперечували полппчний аспект, розглядали: нацюнальне (украшське) гштаннй як першочергове завдання, нада.ючи йо-му виктючно культурницького характеру; 4) був переконаний у тому, що досягнути сощал1зму можна тшьки еволюцшним, а не революцшним шляхом i при вшьному розвитку мае, що в Poci'i та в У крапп треба вису-вати насамперед полгпг-пп лозунга, яга обов'язково включали б право нащй та ïx мов на р^вноправшеть; 5) осктьки важливою складовою частиною полтччно! боротьби вважав i боротьбу за нацюнальш права, то неодноразово порушував питання про завдання i змкт роботи в украшськш нацю-нальнш сфер!),

Леся Украинка, подшяючи думку про необхщнють шштично! неза-лежност! Украши, виклала осповш положения тактики для досягнения nid страгепчно'! мети в "Оцшщ нарису програми украшсько!" партн со-щалютично'Г' та в листуванш, зокрема, в недавно надрукованих листах до Ф.Волховського та М.Кривинюка. Як i М.Драгоманов, Бона вважала, що

украшським сощал-демократам СЛ1Д Д1яти посташю: передует необхино дбати про забезпечення федералюл-сько! программ, а ткльки згодо.м, теля впровадження uei федерал1з.му, - й про висунення сепаратистсыда!' про-гралти. Розглядаючп питания про способи досягнення сощал-демокра-тичних програм щодо лйжщацн не тьлькп еконолпчного, пол in (ч но га, ало и нацюнального питу в Украш!, обстоювала найреа льшшу, з и поглпду, скорму робота - виховну, нацюнально-просвггянську (цей шлях навивала педагопчним). Бона була прихильницею мнрних форм партшно! роботи. Така даяльшсть украшсько! сощал-демократн могла проводитися, з п по-гляду, в сгалщ з шшими украшськими парллями. Враховуючи переважно селянеький характер населения Украши, наголошувала, що пропаганда мае охоплювати не лллыш робтшюв, але й селян. Проте злпст та акцентч просвггницькоТ, "педагопчно'Г роботи мають В1дрюнятися. Зокрема, pooiT-ники, з погляду письменншд, потребували ширшо! й глиошоУ нащонально-куЛьтурноТ програлш, шж селяни, оскзльки серед селянства нацюнально-культурш традиш мщншп.

Важливим моментом нащонально-мовноУ концепцГ/ пиеьменниш було питания про стосунки укра'Унських партш з росшськими. Вона вважала, ¡но украшсьга партн повинш бути незалежни.ми i ствпранювати з ¡х лисьипш групами на принципах р1вноправност1 Леся УкраУнка аргументовано довела, що украшсьна соц1ал-демократия готова до такого сгавробтгицтва

У контекслл напедених лнркувань б1льш виразно постас й уметь Ле<п Украшки в перекладах сощалютичноУ лггератури украТнською лютою (ii переклад пращ польського сощал-де.лгократа Ш.Днспггейна "Хто з чого жие" (1902). Займаючись такою роботою, оона 4>актично вщетоювала nauio-нально-мовн1 пра&л украшщв.

У сфер! нацюнальних в]диосин письменниця лроголошзтзлла нацю-нальну piBnicTb, взаемоповагу, контакта лнж народами, еднання на них принципах при обов'язковому збереженш нацюналыго-культурноУ спе-цифши: "як pirmmt з р!вним, вьльний з вильним, не перевергаючись на чу-жонародний стрш, та й не ворогуючи з робплшка.чи шших народ!в" ("Додаток вщ впорядчика украУнського перекладу книжки "Xi'o з чого жие"). У "Лист! до товаришв" (1895 р.) серед в1Дстоюваних нею ¡деалш Леся Украшка вшзначила таш: "полтина воля, i oceiTa народу (р|дною любою - B.C.), i потреби нашого краю, i оборона прав народности i конечшеть здобування вол1 слова, хоч за кордоном, поки що (дш вУримо, що наше вео-неться нам)..." Представлений ,матер1ал доповнюе i коригуе уставлен! доне-давна в украУтстищ погляди на сусгально-полтгшу поаищю письменнищ, Ii нацюнальну свщо.тасть.

У четвертому щдроздьл "ВУдстоювання права украУнськоУ мови на всеб1чне функцюнування" гадкреслена велика заслуга Леа Украшки у

практичному забезпеченш пол¿функщйнocri украшсько! мови. Донедавна не висв)т:1Ювалоея пигання про культурницьку дояльтсть письменниц! як члена кшвсько! "Просвгга". Опрацювання епадшини Jleci Украшки дозволило впявити и активну просвтшцьку позицно. Так, ще в кшщ 90-х рогав XIX ст. у npaui "Спогади про Миколу Крвагсевського" письменниця викла-ла ьлаене розум!ння необхщносп, зм!сту та метод!в просвтшцько! робота з метою поглиблення нацюнального самошзнання. Прийнятними, з ïï по-гляду, були тага форми украшського просв!тництва: а) гурткова робота молод! з метою самоосвп'и в галуз1 украшознавства, задля удосконалення украшсько! мови (лекцп, реферата, дискусп тощо), б) легальш та нелегальна форми, за допомогою л)тератури та усним шляхом, тобто pi3Hi заходи, "oKpiM крутшських i терористичних". Зазначено pi3Ho6i4Hy дояльшсть поетеси в кшвськш "IIpocBiTi",

Письменниця шдготувала ряд праць просвтшцького типу (з юторн Украши, зокрёма про Хмельниччину, "Державний лад", "Джон Мшьтон" та ¡н.). У лиси до М.Кривинюка В1Д 13.11.1902 р. вона наголосила, що хоче взятием до проевгаицько! npaui методом Драгоманова, б1льш юторичним, . шж аптащйним

Важливу роль у розвитку украшсько! лтературно! мови ввдграла перекладацька даяльшеть письменниц!

Сустльно-полггичш умови в Укра;ш були несприятливими дая украшського перекладацтва (царсыа циркуляри забороняли украшсьга переклади, штел!геншя по-р1зному оцшювала переклад?]: а) проурядов1 кола ïx заперечували, аргументуючи свою позицдо непридатшетю украшсько! мови для та ко! справи (квал1ф!кували "стремление вывести язык (украинский - B.C.) из конюшни и корчмы в более облагороженные места" як "стремление сепаративное", глузували з перекладов ПКулкш, М.Ста-рицького, О.Пчики та. ïh.), б) частика штел!ген1д! (як росшсько!, так i украшсько!) називала украшсьга переклади передчасними; щ дога (зокрема, М.Костомаров), як прихильники поетагшого розвитку укра!нсько! л1терат>фно! мови, вважали, що насамперед потр:бне поширення осв!ти серед народу, а лише згодом а1стуал!зуеться даяльшеть i в шших дшянках мови, зокрема i в перекладацтв1

Ваяетшю наголосити, що украшсьга дояч! вбачали в перекладах cbîtoboï кпасики один i3 кардинальних шлях'ш збагачення укра!нсько! .•нтературно! мови I це мовне завдання ставилося евщомо (ПКулйи неод-но}>азово пцуфеслював, що займався перекладами з метою "дата южно-руському слову гражданство"; "шоб виробити форми змужичало! нашо! люби на поел угу мисл! всечолов^чШ" (лист до ПГалагана за 1857 р.). М.Старшдыаш наголосив: "Я уважав i уважаю ïx за найцшшший труд у дооу виховання мови: вони дають найкрашу пмнастику слову, найлinure

ширготь його ¡, кром того, збагачують щггальш засоби для народа на родной _ мот, а з там укоршяооть силу 1 1Й самой.." (лист до ЬФранка за 1902 р.). Украшських перекладачт чекали трудноодо, зумовлеш недостатньою ви-робленостю украшсько! лггературноо мови, водсутностю добрих переклад-них словнии& Вони змущеш були виконувати потройну роботу: а) пере-кладати, б) творити мову перекладу, в) укладати переклад!» словники Яа мовно трудпоид, зокрема, при переклад! праць француза Мороса Верна "Боблоя, ко о Старий Завот", "Сваоогелое", патропляла I Леся Украшка, про що свадчать II листа до М.Драгомансва,

Осгальки життевим кредо поетеси, як I II наставника, було як-пагоиьше ре ал ьн их справ, то це простежуеться 1 в сфер! перепаду, дока-зом чого е ряд фактов: 1) коли в 1911 р. П.Струве у статто "На разные темы", обстоюючи тезу едино! культур и для рофян, укра'о'Нцов 1 билорусов, виступив 1 проти перекладов ¡шшоми нацюнальнпми мовами (осром росшсько!) творт Овщоя, Гете, Верлена, Верхарна, - Леся Украшка ви-ршоила водповгсти догом - публ1кацкю украшських перекладав поезш Верлена I Верхарна, вважаючи, що "се буде значиги бшьше, нож усяка публицистична полешка" (лист до Ф.ППетруненка за 1911 .р.); 2) схвадьно сотрийняла налпр студентського гуртка "Плеяда" "братися за дало", тобто зайнятися перекладами; з великою охотою приймае запрошення прилучот-тися до щс'о справи; на прохання брата Мнхайла (члена "Плеяди") 17-рочна Леся склала об'емну перекладацьку програму "Плеяди"; пост'шно аосги-возувала перекладацьку роботу "Плеяди".

Станоалять штерес моркування Лесо Укра'онки про украошзашю перекладов не ттлькн в план! мови, але й змосту твор1в (замшу назв деяких рёалш, не хараосгерних для Уосраши, на зрозумин укра'онцялг, вщповодш !хном традш^ям). Так, при переклада з росШсько! .мови "Сказки о несправедливом царе" Ф.Волховського мала нам1р замшити поняття "Земсюш собор" виразом "Велика Рада" (реалоя з перюду козаччини) (лист до Ф.Волховського вод 29.11.1902 р.).

Осгальки основооо перекладацъкого кредо Лесо Укра'о'нки було усвщомлення, що поезио треба перекладати тольки з мови оригоналу, бо "онакше може вийти щось зовам далеке о неподобие", а також прагнення, врятуватися вод "уофа'онсько-росшського невежества", то це спонукало вошчати шоземш мови о саму Лесю Укра!нку, \о! друшв -'членов "Плеяди".

У п'ятому подроздол! "Погляди Лес! Украшкй на основу й шляхи розвитку украшсько! л!тературно! мови" висвгелення зазначеного питания подано на тл! мовно! дискусп 1891-1892 рокщ Леся Украшка, як о шил учасники дискусп, а тзноше В.Г.натюк, Мод Левицький, . Ф.Корш, М.Кошобинський та он,, зайняла в цьому гогганно компромгсну позищю, зазначивони: "Я тиоыси думаю, що зовсом нема чого став!то питания про

перемогу того чи ¡ншого ддалекту, адлсе Л1тературна мова мусить витвори-тись з ус ix д!алектш, без жадного насильства, сварки i колотнечГ (лист до О.Маютвея вщ 28.01.1894 р.). Де м1ркування поетеси стосувалося не первюно! бази (при зародженш ново) лггературно! мови у шнщ XVIIi - на початку XIX ст.), а sacooia Ii подальшого розвитку, зокрема i в перюд ведения дискусн - у кшщ XIX ст. Така концепц1я була рацгональною, мала юторичну перспективу.

Угадроздш висв1тлено погляди письменнищ на москвофшьство, на-родовство, радикальну течно в Галичиш.

У шостому пщроздш "Мовно-еететичш погляди Jleci Украшки" подан! мовно-ст1Иьов1 характеристики ряду схщно- та захщноукрашських письменнигав (О.Кобилянсько!, ХФранка, М.Старицького, Ю.Фёдьковича, В.Стефанигса), деяких захщноевропейських представникш .ттературн (Ади Неф), Б.Пруса, Г.Гауптмана). При оцшщ художшх TBopiB та перекладов Леся Украшка виходила з вимогливих крйтернв, що були зумовлеш на-, самперед власною мовно-художньою практикою письменнищ (у лисп до М.Драгоманова вщ 15.03.1892 вона писала: "Що ж до мене, то я тшьки renieBi можу простить кепсько збудований в!рш, та й то не завжди").

Лакотзм мовно-стильових ощнок Лес! Украшки не випадковий: за и мовно-естетичним кредо, це входить у завдання фах1вщв ("Hai« же кажется настолько бесплодным и неинтересным обсуждать великое произведение литературы с этой точки зрения, насколько странной казалось бы подходить к прекрасной, полной жизни картине с вопросами, годится ли она для панно или для плафона и какой краски в ней больше - красной или черной...") (стаття про драму Г.Гауптмана "Михаэль Крамер").

У сьомьму пщроздш подано м1ркування Лес! Украшки про науковий ■га публщистичний cnini (вважала, що наука ! публщистика мають говрри-ти "живою мовою", а не мовою "сухих, безстрасних мум!й" (лист до М.Драгоманова вщ 3.09.1891 р.); не мирилася з використанням гад час по-лемнс фубих, вульгарних вираз!в. (критикувала галицького сощал-демократа М.Ганкевича за вживання вульгаризму "псу брат") ("Замтш з привод.1,' статт! "Полггика i етика"); вщзначала великий популяриза-торський талант А.Кримського, любила стиль, тон його наукових праць (писав "дуже щкаво i живо", так, що його пращ з штересом читали i не-спешал!сти (йшлося, зо крема, про працю "Мусульманство i його бу-дучшсть", передмову до граматики украшсько! мови тощо).

Восьмий пщроздол "Прикпади цшфування украшсько! л)тературно! моей" м!стить почерпнет! з лисив м!ркування Лес! Украшки про окре mi слова й вирази украшсько! мови (вщстоювала лексеми: маятник (а не пендель. югвало) з огляду на укра!нський icopiHb цього слова, цимбал (а не юттви.1). розкштла, рв'яно, посилаючиеь на практику живого мовлення; на-

полягала на тому, щоб у друкованих книгах (зокрема, 1 з П зб!рках) позна-чалися наголоси, що сприяло б засвоенню литературно! норми; прислуха-лася до мовних порад: на пропозшдю ЬФранка зробила виправлення у . зб1рщ "На крилах гасень" (лист до ГФранка вщ 26.05.1892).

У пщроздш "Правописш зауваження письменницГ на фактах, по-черпнутих з лиспе Лес1 Украшки, схарактеризовано !! правописну пози-ц«о.

Четвергах! роздал "Теоретично засади та практична даяльшсть Б.Гршченка в процесс унормування украшсько! лотературно! мови кшця XIX - початку XX ст. (на материал! мовних дискусш)" мстить два тдроздали.

У гадроздш "Дискуси 1891-1892 рогав про шляхи формування украшсько! лггературно! . мови" подано найповшшии на сьогодш в украппстищ анал13 першо! всеукра'шсько! полемоки про украшську лпгера-турну мову кшця XIX ст. Ьнщатором 1 найактившшим учасником ще! дис-кусп став Б.Гршченко, започаткувавши I! статтею "Галицьк: вфцп", шо з'явилася в ж. "Правда" за 1891 рок (№ 8, 9, 10) гад псевдонимом Васооль Чайчен.ко. У. статп критично оцшюеться мова творов захдаоукрлшеькг гх пое-пв ГФранка, В.Масляка, Ю.Шнайдер, ДМлаки, С.Горницького, ГГрабо-вича, О.Мурашка, що друкувалися в "Зор!" протяго.м 1883-1889 рр. Б.Гр1н-ченко, крьм згадано! пращ, виступив у полем'що ще з галькома шштои, а саме: "Додаток до зам ¡тки "Галощько в1ршГ, "Кокорудз ! причинок до спору язикового", "Киька слов про нашу лотературну мову" (уа - "Зоря", 1891-1892).

Дискусоя 1891-1892 рр. порушила широке коло актуальних у кшщ XIX ст. проблем украшсько! л1тературно! мови, проте з огляду на об.ме-жений оосяг автореферату ми докладшше висвотлимо ттльки найваж-лив!ил з них (про едину л!тературну мову та !! компонента, джерела мов-ного зоагачення, критери нормативяосп, оцшку мовно! конкретики).

Б.Гриоченко висловив тага погляди: 1) водстоював едину украшську лотературну (у його термшологи - украшеько-руську) мову для сходу ! заходу Укра'о'ни; 2) у статп "Галицьк! шрил" иаголошував ттльки на сходооо-укра!нськш основ! ще! мови ("Проста .топка каже, що коли ! Украона . росойська, 1 Укра!на австршська' розумиоть 1 залюбки читають Кштку, Шевченка, Лезицького, Кониського, а Масляка, П1найдер1вну та ¡я. може розумгш сама Галичина, - то мусять укрангсько-русьга письменники писа-ти не так, як Масляк та Шнайдершна, а так, як Кв1тка та Шевчеотко"), за-те тзнкие уточнив: хоча основа едино! лггературно! мови мае бути схциго-украшською, проте-вона повинна засвоюв&ш (1 вже це здойснг-ое) краид здобутки ! заходкоукраонських письменнитв, учених ("Помилосою було ка-зати, що ми (тобто схщт украцпд - В.С.) гордуемо мовними здобуткамй

галяцькими. Назпаки!- Все гарне, що виробили та вироблять у мов! галича-ни. ми беремо 1 братимемо" ("Юлька сл1в про нашу лп-ературну мову"); 3) назначив об'сктивт причини ввдшнностей у мов1_ Схщно! та Захщно! УкраЗни; 4) вислозив критичт тркування стосовно галькох сотень слтв. впраз;в, як1 використовували захщноукрашсьга. поети, вщзначивши недо-речш, з його поглпду, д1алектазми,' запозичення (особливо з польськсл, росйсъко! та церковнослов'янсько! мов). ишп огр1хи.

У глдповщь на статтю "Галицью в1рпв" (точшше, на "¿1 першу части-ну) I Франко надрукував працю "Говоримо на вовка - скажьмо ! за вовка" ("Зоря", 1891). Позиция ЬФранка: 1) критично тдЩшов до "загального погляду на розвш нашо! мови", вислоаленого Б.Гршченком, зокрема зробив за кпд а) щодо неврахування ним конкретних юторичних ооставин, яга зумовилп специфшу мовного розвитку Галич пи и, б) стосовно "мовного пуризму" - тобто невикористання схщними письмешшкамн, навггь такими, як Леся У кратка, мовних надбань захщних украшщв; констатував об'ективно епричинеш вщмшносп у мов) Схщно! та Захщно! Украши; 2) усв1домлював потребу едино) Л)тературно! мови, проте вважав, що процес и иггворення ттльки розпочався; 3) тдкреслив, що тенденщя до форму-' вання едино! лггературно! мови за родил а ся в Галич иш з власного баисання галнцьких Д1яч1в, яга, з одного боку, оргенту.югься на краиц ехццш-украшсьга зразки - мову Шевченка, Квша1-Оенов'яненка, Котляревського, Метлинського, з другого — на мюцев1 даалектй; 4) аргументовано доводив право галицьких мовних елеменпв стати одним з1 складнгаов едино! л!те-ратурно! мови (на його дамку, об'ективна передумова цього - всеб1чтший ) нищий, шж у Схщнш Укра!н!, щейно-тематичний р!вень лггератури Гали-чини наприкпш XIX ст.). Важливо наголосити, що Франкова позгадя щодо полццалекшо! основи украшсько! лггературно! мови сформувалася ще за-довго до описувано! полемжи (див; його лист до В-Давидяка В1Д 3.07.1875 р.); 5) хоча з рядом Грдеченкових зауважень щодо мошки конкретики пого-дився. проте доводив, всупереч БТрщченков!, право на лп-ературний ужи-ток ряда ошв на тш гадстав1, що !х використовукггь крагщ сх!дноукра! нсьга автори — Шевченко (скала, боязливо), Квггка-Основ'яненко (неегста у зн. "молода"), Метлинський (лента) та ш.

Пщводячи тдеумок полемщ) м!ж Б.Гршченком та ГФранком, варто вщзначити: а) БГршченко в статп "Галицыа в!ршГ. допустив неко-ре1тнсть, огульно звинувативши вс)Х галичан у засмченос-п мови, поставивши 1Франка на один р)вень з друго- 1 третьорядними авторама Саме ае й спричинило використання статл консерватнвиими колами Галичини (зокрема, москвофиами) для наиад1в на украшсьга сили, передусьм ЬФранка; тон статп Б.Гршченка надто категоричний, подекуди й образли-вш1. 2) 1Франко зробив деяга постшш закиди опонент\' щодо загальних

проблем мовного розвитку (див. вшце), ознайомившись лише з початком статп "Галицьга в!ршз". Згодо.м ГФранко усвщомив це 1 через 10 роюв сут-тево скоригував власну ошнку вистугив Б.Гршченка, ввдзначивши найваж-ливншй результат ше! полемки: "газшше наше письменство йде пере-важно туда, куди вказав вш у тлй своШ статтГ ("3 остатих десятилпъ XIX в.").

Галицький педагог, учений 1л л я 1Сокорудз у стата "Причинок до спору язикового" ("Зоря", 1891) виклав таю м!ркування: 1) вщстоюючи един у украшську лггературну мову, ширше, нтс ХФранко, аргументував потребу залучення галичашзм!в (а) заххдний вар1аит (передуам у бшьш розвинених у Галичиш нехудожн!х стилях) дпспггь елементи, в&сутш в схцхноукрашськШ мовшй практищ); б) процес унормування мови в Галичиш поставлено на науковий грунт; в) тут досягасться вища естетика слова з огляду на ширше. використання украшсько! мови у стлкуванш штел1генцц); 2) порушив важливу проблему вироблення науковгос кри-терпв мовно! стандартизацн, закликав до створення праць з р1знлх дшя-нок моюзнавства (¡сторц мови, далектолоп!, порхвняльно-кггоричного мо-вознавстта, лшгвоепшстлки, дослцркень мови фольклору, словнигав, гра-матик та т.) з метою забезпечення цих критернв.

М.'Школиченко (псевдоньм поета М.СКононенка з Полтавщини) у статп "Чайченко 1 Франко" ("Зоря", 1891) приеднався до позици Б.Гршченка, висловив незгоду з деякими думками ХФранка (про значения мови в жито народу, про учасниюв процесу мовно! стапдартизади), зупи-иився на питанш про принципи лггературно! норми, пропонуючи таю кри-терп: хронолопчний (уникати застарпих сл1в), народностт (не вживати зайвих неолопз.М1в, запозичень, а доб1грати потрюш слова з народно! мови), авторитеттшх письменниюв (проте не вважав його ушверсальним). На засадах народное-!! вщетоював лтературшеть елт: впорядкував, напечатав, падруковшз збгрку (а не видав), занаегса (а не завгеа), перёказ (а не переклад), внхгд (а не ява - на сцеш), складка або сктщика, скупщина (а не збгрник), го/юс або поспг'е тега (а не мотив).

. . Познцш АКтмеЬкого. викладена у статп "Напи язикова скрута та спос!б зарадити лихощ" ("Зоря", 1Э91), зводилася до рекомендац!й: 1) пи-сата народною мовою; 2) питания про ресурси (сх1дш 1 заходи!) литературно! мови розв'язувати не мови ими суперечками, а практикою - написани-ми творами. Учений наголосив: "Те з нар^ч стане пануючим, яке зробить найбиьше на рщн1м пол1, - яке видасть найкранц писания (я розумш: "найкрацц змктом")". Це доведено практикою. 1нтенсившший ехццю-украшський вплив на литературу Захидно! Укра!ни у XIX ст. АКримський пояснив вищим эдейно-художшм змютом письменства Сходно! Укра!ни того перюду. Наголосивши на зростанк! у юнщ XIX ст. лггератури в

Захццнй Укра!ш (на першому шс1Д серед галичан поставив 1Франка), АКримський тим самим окре слив об'ектпвне гадгрунтя для поеилення рол! Галичини в духовно-культурному рус! вс!е! Укршни; для увиразнення рол! 1 галицьких елемента у творенн! едино! лггературно! мови; 3) висловив мркування ! щодо дискутовано! мовно! конкретики, вщстоюючи, зокрема, норматившсть ряду народних агш, а також неолопзм!в умовнктъ, зм(ст, вражтня, впечатплтня тощо.

ИЗерхратський тд псевдонимом Лосун опублжував статтю "У- справ! язиков!й ! декотр! замггки про книжки для укра!нського люду* ("Зоря", 1892). Його погляди: 1) виступав за едину л!тературну мову, вважав, що вона повнниа ор^ентуватися на говоря Наддшпрянщини та на шву сх!дно-украшсьюсс письменнитв тшьки у фонетищ та морфологи, джерелами ж збагачення лексики мають' служите ва говори украшсько! мови; 2) ви~ знаючи ировщну роль сх!дноукра!нського вар1анта у побудов! едино! лп~е-ратурно! мови, мав тверде переконання стосовно необхщност! залучення й галицьких, зокрема лексичних, елемент!в (бо Галичнна мае прехороший мовний матер!ал для збагачення не тальки загальноукрашського, а й за-гальнослов'янського словника; тут через сприятдивц1Л умови виробилася певна наукова термшолопя); 3) придал ив увагу проблем критернв лггературно! мови, зокрема обстоював тага, принципи: а) поширешсть, б) до-речшсть, в) ор!ентацйо на лггературш авторитета (взфцевою вважав мову схщноз-крапгськлгх письменншав I пол. XIX ст. — Котляревського, Квггки-Основ'яненка, Шевченка, Марка Вовчка, Гулака-Артемовського, Гребшки, Метлинського, Среми Галки, осгальки вони найкрахце вщоивають народну мову). Прюритетним вважав критерШ народност! ("Самим головним дже-релом нашим есть живучий язик люду"). Однак мав рацйо, заявляючи, шо "не можна кожне людове слово пхати у р1ч лггературну". При в1дбор! народних сл!в пропонував застосовувати й шил принципи: нащональний (на ц!й шдстав! заперечував л!тературн!сть слш дзгсь, дзгсякй, шц, оегиш, а пропонував вщповщно иинг, сегодня, днесь, днесъка; нич; противно,'щепах, навпаки, навряд, овсш); естетичний Пцрод ("Треба мати певну до-тепшсть язикову, снагу, одапчати зерна од полови"); 4) з метою ефекгивно-го застосуваяня названих кригерпв учеты закликав до мовазнавчих студм: а) доЕ-сладного ! всеб!чного вивчекия д1алект!в, збору диалектно! лексики, укладання даалеетних словников; б) штенсивних студШ з зстора украшськог литературно! мови, вивчення мови окремих письменнишв дав-ньо! та ново! лггератури, в) ознакомления в граматикою старослов'янсько! та шших слов'янських ! неслов'яксыетс мов; .5) Грунтуючись на'запропоно-ваних критер1ях лггера.турно! норми, розглянув мовну конкретику:., а) вщстоював як норму кародт слова невгста, ляти (! лъляти)" не ручу (також не ручуся), благати, кришталъ (1 кристпал), сцгжний, сшжистий,

гомт, говгр, звук та он. (1х заперечував Гронченко), етарядкувати, переклад (або перевод), завгса, дгя, справа, вчинок, ява (на сцено), мотив (посоп), з61рпик (або збгр, збо'рка), • гороти яких. виступав МЛПколиченко; б) вважав доречними в лотератур! шдизщуальт неолопзми людстпео, дШство (ох .заперечував БГршченко), запропонував власт неолопзми зтт (давати звгт), звгтувати (замкггь галицъкого спразозданс); несхвально ошниз нео-логозми, використат БТршченком: в^риюбудоеа, вгргиовник, нас.ч1люва-тися, невикрутиий, мовний мютлох, ре ¿я, знесилитися та ш.

Б.Грйстенко у заключшй стата полемоки пщ назвою "Колька с л ¡в про нашу лотературну мову" ("Зоря", 1892) иридолив значну увагу питанию литературного стандарту. Вамсливу роль в унормуваопп мови водводив кри-терио народносто, аргументуючи свою позицооо спецификою формування украонсько! л!тературно! мови (з метою вироблення мови для обслугову-'вання вс¡х верств громадянства (не титьки простого народу, але й щтелтекци), а також з метою ширшого розповсюдженнк цос! мови не-обходно, щоб вона не водривалася вод народно! розмовно! мови, з якою була обознана загалом ! зрускфи-сована укра!нська онтелтсощш тих часов). Однак, всупереч АКримському, не був прихильником точного когаювання далекие ("бачучи в народной мов! основу та материал задля нашо! литературно! мовот,. я перестертав, щоб не захаращувати мову невдалими прозшц!ал!змами"). У теоретичних подходах до слов з народно! мови був солодарний.з ЬВерхратським: при цьому слщ враховувати кзлька факторов - необхщтсть, доречнгсть, нацюнальний та естетичний критерп. Виходячи ■з цих засад, оцонив ряд мовних одиниць з погляду норми; заперечував ум отток форм струна, введена в дрогапе, видас звук, або звучишь, товста печеня, товстий борщ (сита печеня, ситий борш) (ввдстооовав 1Верх-ратський), смотрти—осмотряти, ся дттъ, тихое водов, тобой, померший (вщстоюзав А^Кримс'ький).

Критерий авторотгетнкх письменгадав Б-Гронченко вважав важливим принципом кодифокаодо мови, проте не перебигьолував його роло, усвщом-люгачи, що навнъ у мово визначних класигав (зокрема, о в ТГПевченка) трапляються невз1рцев1 мовш форми. Це зумовлено як кггоричкими протчи-нами (нёвироблешстю украонсько! лггературноо мови в часи Шевченка), так ! суб'ективними чинниками- (прихильностю Шевченка до старо-слов'ятзмов, особливо в останной перюд творчосп, большою увагою до пол-тавськоо говорки у пшкшлй творчосп (на початку творчого шляху поет виявляв большу схильтстъ до правобережних гетарок).

У статп вчений охараетёризував критерп нормативносто ¡ншомовних сл1в та неолопзмов.

ПГрабовський та В.Сам1Йленко сво! думки щодо дискусц виклали в листах. ПГрабовський стояв на позициях полдаалеэтно! основи лтгратур-

Hoi мови (лист до 1Франка вщ листопада 1891 р.); унормування л!тератур-но! мови пропонував грунтувати на принципах народности (йому вщзодив прюритет), естетичкостл. та авторитетних зразгав. В.Самшленко в цыюму луггримував БТршченка (лист до нього вщ 7.07.1092 р.). Добре усвщомлюю-чи MiHycosi явищд в роззэтку украшсько! 'лггературнсн мови на сход1 Украши (недостатюй роззиток нехудожнгх cranis), яга справедливо, на його думку, гаддан! критищ з боку галичан, розумдочи ix причини (об'ективга - полита царизму й суб'ектгтш - небажання в декког части-ни штелтснцп писати украшськога мовою науковц ггублщистичт прац1), -В.Сам!йленко аргументовано доводив (всупереч твердженням галицьких учасншш дискусп), що не титьки s Галичиш, але й у Схщтй УкраМ украшська лггературна мова розвивалася й поза художит стилем - у науцц публщистищ, перекладацпи тощо.

Другим гадроздал "Мовна полелика на сторшках журналу "Киевская старина" в 1903 рощ" розкривае маловщому в icropil ук-ра шського мово-знавства сторшку - дискусда з украшсько! стилистики лиж Б.Грщченком та СШелухшим, яку оргашзувао журнал "Киевская старина".

Об'ектом дискуса послужила мова передаюви "До читач1в" з альманаху "Дубове листя", автором яко! був БТршченко. Коли СШелухш на-друкував критичну статтю "Еще несколько слов о сборнике "Дубове листе" (Киевская старина - 1903. - Т, LXXXII), то в наступному HOMepi цього журналу з'явилася велика за обсягом (понад 40 стор.) поле.\пчна праця Б.Гршченка гад назвою "Неосторожность в важном деле (По поводу украинской стилистики)".

Обидва автори наголосили, що !х виступ спричдаений гаклуванням про виСоку культуру украшсько! литературно! мови, зокрсма' в галуз! пу-блщистики, науки (для позначення ще! мови БТршченко використав термш пауково-фиюсофська мова). Яйцо С.Шелухш основну увагу звернув на мовну практику, навивши бихя.40 давних orpixiB з передмози БТршченка (на його думку, передмова написана мовою, за яку б Кулкп, на честь якого випущено зб1рник, не похвалив Гршченка), то у вщповда БТршченка значка бигьше увата придглено icTopil та Teopii проблеми украшсько! стшйстики,

Характернзуюч!i украшську лггературну мову на anaMi столпъ, БТршченко визнае и недолши, зазначаючи об'ективш та суб'ективш причини цього явишд (вщсутшсть (у Сх1дшй Украш) утсрашських шк;л, де можл'иве було б систематичне студцовання нацюнально! мови; брак дже-рел для вивчення мови - словшшв, граматик, художшх та цшшх текстов, недостатня об1знанють. з живою народною мовою ново! генераци украшських пнсьменншов, що проживала переважно в листах). Вчений розглянув також питання про двовар1антшсть украшсько! литературно!

мови на схода i захода Украши, зазначив причину цього явища та окрестив специфжу обох BapiaHTia

Стосовно питания про джерела збагачення украшсько! литературно! мови позицн обох дискутантгв розшшлися: С.Шелухш обстоював т1тьки народну мову, а Б.Гршченко, квал1фшуючи це джерело як найосновшше, не виключав i шцп засоби - запозичення та неолопзми ("коваш слова"). Bin був хцлком свщомий того, що "нет литературного языка, который мог бы довольствоваться исключительно материалом народной речи". Учений придшив увагу критер¡ям мовно! норма

При оцшщ дискутовано! mobho'í конкретики автори демонстрували неоднаковий тдхщ: а) С.Шелухш спирався на власне мовне чуггя; б) Б.Гршченко ж повш полемжу в пауковому русл i, широко пщтверджуючи сво! лпркування фактами з украшсько! художньо! л1тератури, (¡юльклору, даалееттв, словнигав, граматик, пам'яток (сл1д мати на ysasi, що на той час у його розпорядження вже надшшли ле!ссикограф;чш мл терзали в!д "Киевской старины" для редагування ведомого словника).

У дисертащ! проведено анал)з ycix 40 обговорюваних у хода полемжи мовних одиниць у пор!внянш з сучасними нормами (при цьому використа-ко СУМ та шип норматив«! словники) з метою встановлення факту - хто а дискутант!в мав рацио з погляду нормативно! мовно! перспектива Так бу-ло доведено: 1) у переважнШ б1тьшос*п випадгав спрацювали перспективно обидва автори, оскшьки в сучаснй украшськШ лггературнШ мов! в р!зних «птспетичних ¡постасях вживаються майже bcí дискутоват форми (див. !хнШ перелж у висновках); 2) не уеталилися в еучасшй mobí як нормативш лише галька ctíb (опргчс, тюмгшник, виявлятися "з'являтися", завсЬди, здалпти "змогти, щось зумгги зроб!гпГ (!х вщстоював Б.Гр1нченко, але за-перечував СШелухш).

ВИСНОВКИ

L Нацюнально-мовш позицн становили вагомии компонент свтогляду М.Коцюбинського, Лес! Укра!нки, Б.Гршченка Питания украшсько! мови кшця XIX - початку XX ст. перебували в ico л i сустльних iHTepecie пись-менниюв, незважаючи на важга цензурш умови в царськв1 Pocii.

П Св!тоглядно-мовна концепщя письменниюв вироблялася передуам тд даею об'сктивних чиннигав - тогочасиого мовного буття в Украпп (HepiBHonpaBHicTb, недержавний статус украшсько! мови у bcíx репонах Украши, державна роз'еднатсть укра!нських земель, вщсутнють едино! украшсько! литературно! мови, !! неповпофункшйшсть та неунормовэнк-гь тощо). Отже, особлива увага укра!нських письменник!в кшця XIX - початку XX ст. до пзггань украшсько! мови зумовлена значною лпрою спе-

цифцсою нацюнально! культури й мови украшського народу7 в зазначену добу, зокрема нерозв'язашстю мовного шггання в У крапп, його вагомим мкцем у комплекс! завдань нащонально-культурного поступу Украши.

MoBni позици письменнигав формувалися i гад вплпво.м лггературк, конкретних постатей (пор. вплив МДрагоманова на свггогляд Jleci Украш-ки), а також були зумовлеш суб'ективними чинниками (небайдужим став-ленням звторщ до нацюнально-мовних проблем, уболйинням за долю украшсько! мови, !хньою активною громадянською позищею, а також тонким мовно-естетичним чуттям, високою вимогливютю до якоеп написаного тощо).

ГЦ. Сштоглядно-мовна концепщя М.Коцюбпнського, Jleci Украинки, В.Гршченка виявилаея в значшй за обсягом i р1зномаштнш за злйстом творчш спащциш письменнигав Бона охоплюе тага основш проблеми: 1) визначальна роль мови у розвитку национально! культурп та в самовизна-4eHHi народу, 2) обгрунтування ново! фьтософн украшсько! литературно! мови, !! raison d'être; 3) мюце нацюнального, нацюнально-мовного питания в нацюнально-культурному pyci, в сусгплыю-гтолгшчнш 6opoTb6i; 4) фор-мування сусгплыю! думки проти обмежень, заборон украшсько! мови царизмом; 5) вщстоювання права украшсько! мови на BceoinHe функцюну-вання та р1зномаштна практична дояльш'сть з метою реал!зацн цкч пол1функцшност1; 6) внроблення теоретичних засад щодо джерел збага-чення та шляхов розвитку украшсько! лпературно! люви; 7) встановлення мовно-естетичних критернв оцшки мови художшх творт, переклад4в, пу-блщистичних та наукових праць; 8) ставлення до правописно! практики, особливостей графши; 9) практичне унорлгування украшсько! лггературно! мови на фонетичному, лексико-фразеолопчному, граматичному та стилютичному ровнях; 10) творче сгнлкування письменнигав ¡з д!ячами шших кра!н щодо укра!нських нацюнальних проблем, зокрема в гал\та культури, мови

Розглянемо внесок художников слова у розв'язання актуальних зав-дань украшсько! литературно! мови кшця ХЕХ - початку XX ст. за визна-ченими проблемами.

1. Висвггленню питания про визначальну роль люви у розвитку на-цюналыю! культури та самовизначент народу бишшу увагу придалила Леся Укра!нка. Вщводячи Moni важливе лисце в житп та самовизначент народу ("вдачу, думки, свпогляд народу найбшьше видно з йоге вфи та мови, бо в !х одбиваеться все, щр думають люда! про природу та про самих себе"), Леся Украшка, як i М.Драгоманов та 1Франко, все ж не фетишизу-вала mobil У цьому !! погляди вщршнялися вщ уявлень певно! частини украшсько! ¡нтелшенщ! як на сходо Украши (М.Школ!гченко), так i на заход! (галицьга народовщ, прихильники часопису "Правда" - О.Барвшський,

О.Огановський, Ю.Романчук та ш.), яка розглядала мову (разом з нацю-нальними звичаями, обрядами, костюмом, ре.'ппсю, кшанським календа-рел1, киршшчною азбукою) як. нацюналып святош! (народовш), найдорож-чий скарб народу (М.Щколиченко та ш.)

Стосовно нащоналъно-культурного питания Леся Украшка подняла думку М.Драгоманова: в иацюнальшп культур; обов'язкова нащ'ональна форма, 3MÎCT же культури повинен вданачатися якнайбпьшим ¡нтернацю-нашзмом. Письменниця засуджувала ультранацюналютичш та расистськт гадходи до цього питания в середовишд cboïx сучасншяв, у лому числ! й укра'шських ¡нтелиентлБ (див. лист до М.Драго.манова в!Д 9.02.1894 p.), i в Л1тератур1 (зокрема, в ростйських тдручниках з icropiï).

2. Украшськ! письменники, вчет впступають творцями hoboï фило-софп мови, процес вироблення яко! розпочався ще в середшн XIX ст. (Т.Шевченко, П.Кулнп), 3i н те н с и ф1 кува вс я у 70-i роки (М.Старицький, О.Пч1лка та ¡н.), у кшщ XIX (О.Потебня) та на початку XX ст. (кр1м М.Коцюбинського, Лес1 Украшки, Б.Гршченка, ще М.Вороний, М.Чернявський та ш.). Новий тдхщ до украшсько! мови (raison d'être) був не0бх1дний для оборони uicï мови з огляду на п недержавний статус у тдросшсьтй Украш1

Осгальки, зпдно з новою ф1лософ1ею, украшська лггературна мова повинна випорлдати потребам не -пльки селян, але й hoboï штел1генцм, зв'язано! перевалено з листом, то в цю мову необидно включати й разного rjHiy шовацп, зокрема й урбашетичного походження, розилгрювати »'• даа-лектну основу з центрально! на центрально-захщну.

Обидга пелемжи, у яких брав участь Б.Гршченко, також служили усталепню ново! фьлософи мови, стверджуючи в улграшсьгай Л1тературнш mobi риси, не характерш с1льськш mobî, - шшомовш запозичення та нео-лопзми, идстоювали для Bcieï Украши едину украшську лггературну мову з використанням надбань як сходного, так i захщного BapiaHTia

3. Оскшьки Леся Укра!нка, як i М.Драгоманов, налеясала в суспьльно-полггачному pyci Украши до течи полтпов, а не культурник!в, вона придшила значну увагу й таким актуачьним проблемам. кшця XIX - початку XX ст., як м!сце нацюнально-мовного питания в сусшльно-полггичних рухах, передуам у програмах украшських та росшських со-щал-демократичних i револющйних napriit Iii питания становлять спе-циф!ку мовних позицш Лес1 Украшки - громадського даяча - у пор!внянш з шшими украшськими лисьменниками. Реально усв!домлюючи, що в украшському ¡ромадянстрл лише частина виявляла штерес до нацюналь-но-мовних проблем, сама Леся Укра!нка, шд значним впливом МДраго-манова, надавала великого значения цим проблемам у суспьлыю-полггичнш 6opoTb6i: а) нацюнальне питания вважала сутгевим i необхщним компо-

центом соцшлкггично! программ; б) бшьш актуальною на свш час в Укра!ш та Роен вважала боротьбу за полтин!, а не еконогачт права, а гад основ-ними формами полгшчно! боротьби розумша передуим мирт (педагопчш) засоби - словесну пропаганду- у комплекс полтншк свобод включала 1 р1вноправтсть нацШ та 1х мов; в) важливою й неоохдаою дшянкою гро-мадсько! роботи вважала украшомовну проевптшцьку, культурницьку даяльтсть серед украшського народу з метою йога самогпзнання та погли-блення нацюнально! свщомос-п; г) була пр их ильницею ще! суверенносп Украши; г) вбачала потребу в створенш укра!нських партш, незалежних вщ роойських, що будували б свое сшвробтшцтво з росшськими партгямм на основ! равноправности д) вже при зародженш груп РСДРП несхвально ставилася до централизму, великодержавних тенденщй, зокрема й у нацю-нально-мовшй сфер1

4. Хоча украшським письменникам, шшим даячам культури та науки кшця XIX — початку XX ст. не вдалося докоршно змшити статус укра!ксько! мов и де-юре, проте (хне ставлення до ще! пекучо! для тодац-ньо! Укра!ни проблеми було не байдужим. М.Коцюбинський, Леся Украш-ка, Б.Грщченко формували сусшльну думку проти заборон украшсько! мо-ви царизмом. Засвечен! непоодинога публ1чш вистутш - протеста пись-меннигав проти нацюнально-мовно! пол ¡тики царсько! Роен. Так, М.Коцюбинський: а) продемонстрував свою позицио щодо дискусн 1898 р., яка проходила на сторшках санкт-петербурзьких газет, вщкрито (через газету "Волынь") ставши на бош ДМордовця та П.Стебницьного, як! захищали самоспйшсть ! пол!функцшшсть украшсько! мови; б) гостро засудив шо-вннстичну позицно ПСтруве; в) публ1чно, всупереч заборонам, виступав з промовами укра!нською мовою. Виголосивши, услщ за галицькими та буко-винськими делегатами, украшсько.ю мовою В1тальний адрес гад час вщкриття пам'ятника ПСотляревському в Полтав! в 1903 рощ, М.Коцюбинський ув1Йшов до числа тих учасниктв полтавського свята, яга забезпечили ному особливе дясце в ¡сторн укра!нського нащонально-культурного руху: це свято, зпдно з твердженням ¡сторишв, стало першим публ!чшш евщомим протестом украшського громадянства проти утисгав украшсько! мови в царсьгай Роен; г) разом з шшими представниками украшсько! штелпенцп у 190.4 рощ звертався вщкрито (у форлп листа) до уряду з вимогою скасувати Емський указ.

Письменники вщетоювали нащднально-мовну р!вшсть як укра!н-ського, так I шших народов

Леся Украшка не тальки в р^знш форм - вщкрито та завуальовано (пщ "египетським, англшським серпанком") - констатувала гпдневшыпи; стан украшсько! мови в царсьгай Рос!!, але й виражала протест проти на-цюнально-мовного гнггу, вказувала шляхи забезпечення демократичного

сусгальства з1 всима необхцвшми полтгшими свободами, у том}' чиел! й свободою слова. Письменниця подпяла думку про стрателчну .мету украшеького руху - ¡дею суверенносп Укра'шп як засобу остаточного розв'язання украшеького питания.

Дуже вагам! набутки письмен нигав у фактичному забезпеченш р)зносфернош вживання украшсько! люби

М.Коцюбинський обстоював пол{функцшшсть украшсьмн мови р!з-ними способами: 1) виступивши в 1903 ршп (разом з М.Чернявським) з програмою новаторського розвитку украшсысо! л1тературп, здшсшш рево-лющйний крок 1 щодо р1зноб1чного розвитку та зоагачення украшсько! л!терату~рно! мови, 2) розширговав рамки украшеького письменства, ¡шщ-юючи нов! лггературш збфники та будучи основном реал!затором цпх ¡шщ-этив (напр., альманахи "Дубове листя" та "3 потоку життя"), 3) говорив про необхщшсть безперешкодного розвитку украшеького театру,. 4) в!д-стоював право та потенцшш можтнпостт украшсько! мови стосовно розвитку паукового стилю, 5) наголошував на необхЬдност! розширювати переклади украшеького мовою, б) придал я в значну увагу питанию про украшсысу школу, 7) багато зробив для популяризацп ук-рашських видань як в УкраШ, так \ за и межами (в Роса, Швец!!), 8) всупереч несприятли-вим обставинам, проводив р]зно:\ин)т;гу роботу як голова черннтвсько! "Просвлп"; 9) високо оцшював даяльтсть провщних Д1ячт украшсько! культур и й науки, яга на ДШ забезпечували тл1функцшшеть украшсько! мови (1Франка, В.Гнатюка, М.Грушевсыгого, В.Вшшиченка, е.Чикаленка, В.Леонтовича, С.€фремова та ¡п.).

Оскьльки Леся Украшка сповщувала кредо "Больше справ, шж ел ¡в", то вона немало зробила для практичного забезпечення пол!функш"шост! украшсько"! мови, займаючись (всупереч твердженням деягагх дослЦнигав', зокрема, ЬФ.Шимансько!) р)зноаспектною просв1тшщько-культуршщькою даяльшстю в рамках кшвсько! "Просвгга" та поза и межами (коматекту-вання б!олютеки "Просв1ти"; тдготовка реферат1в, допов!дей з укра'шо-знавства; тдготовка у 1907 р. разом з ПЖитецькпм, М.Лисенком,- Оленою Пчшкою клопотання до мцпстерства огаити в Петероурз1 про вщкриття по-чатково! народно! шкали з укра'шською мовою навчання в Киевг, вщвщу-вання гурттав молода з метою розширення знань з украшознавства, удо-с1соналешш украшсько! мови; написания науково-популярних брошур, статей для просвгги народу; читання украшсько! Л1тературп серед селян, навчання селян грамоти; надсилання книг для народного читання зиайо-мим сшьським учителям тощо).

Изноаспектна просвггницька даяльюсть М.Коцюбинського, Лес! Укра!нки, Б.Гршченка та шших украшських письменнигав юнця XIX -початку XX ст, сприяла (}х>рмуааншо национально! св!домост! укра'нипв. .

Об шири украшсько! мови зростали завдякп пе рекладацькй дояль-носп Лес) Украшки, Б.Грцгченка: а) вщстоюючи теоретично й практично (своЬш перекладами) право на юнування свггово! класики украшською мо-вою, письменники у важких умовах прямо! заборони украшських перекладов рсзширювали тематичш й стильов1 меж! украшсько!. лггературно! мови Це становить одну з1 специф!чних рис украшського перекладацтва; б) письменники не лише сала займалися перекладами, але й були оргашза-тора.\т та натхненниками перекладацько! робота шших (напр., М-.Коцю-бинський радив ПТичит перекладати дитячу л!тературу, пор. також даяльшсть Леа Укра!нки в "Плеяда"); в) украшеьга дояч) вбачали в перекладах кардинальний шлях розбудови, удосконалення укра!нсько! литературно! мови; г) у хода перекладацько! робота долалися мовш трудной«, зумовлен! нев;фоблешстю, неунормовашстю украшсько! лггературно!. мови, вщсутшстю добрих перекладних словниыв тоцдо; г) украшським доячам ■ культури ! науки, зокрема 1 Лес1 Украшщ, Б.Гршченку, доводилося докла-дати неабияких зусиль, щоо, дбаючи про високу я меть переклада, вивчати самим шоземш мови ! спонукати до цього шших; д) завдяки письмен-ницькому таланту та знанию мов вони амогли дати високояюсш переклади св1тово1 класики

6. Сприяння М.Коцюбинського, Леа Украшки ( особлшю Б.Гршченка поступов! укра!нсько! литературно! мови полягало у виробленш теоретич-них засад щодо ишях1в цього розвитку. Сюди йалежали питания про не-обхщшеть едино! украшсько! лггературно! мови, про Д1алектш засоби ще! мови, про джерела !! збагачення, критерп лювно! норми тощо.

М.Коцюбинський, Леся Укра!нка, уевдамлюючи необх1Дшсть едино! лггературно! мови для сходу 1 заходу Укра!ни, як 1 Мод Левицький, В.Гнатюк, Ф.Корш та ш., займали рацюнальну позищю компромюу в пи-танш про розплфення далектно! бази украшсько! лггературно! мови з центральноукрашсько! на центрально-захщноукрашську (доказом цього служить 1 !хня мовна практика), вщетоювали доречне поеднання наддншрянських ! галицьких елемента у сдашш украшськш лггературнш мов1 Письменники завжди виявляли належнйй такт, толерантшеть у мов-них стосунках днж захщно- та схвдноукрашськими письменниками, що сприяло змщненню зв'язьлв м1ж сходом 1 заходом Украши. Схвальну оцш-ку письмешштв достали тт захщноукрашсьм дога, яга працювали над ви-робленням едино! украшсько! л1тературно! мови, наближали галицький та буковинський варианта л)тературно! мови до схщноукра!нського (1Франко, Ю.Федькович, О.Кобилякська, В.Стефаник, ДМартович, О.Маковей, В.Лукич та ш.).

У критищ Лесею Украшкою м'осквофшьства (лист до МДрагоманова вщ 17.03.1891 р.) не було зневаги до росшсько! лп-ератури. Як вщомо, вона

займалася перекладами украшською мовою твор1в М.Гоголя, ГГургенева, Ф.Волховсышго та in, добре володала росшеькою мовою, писала нею деяга художш твори та лггературно-критичш прац1 Не будучи ирихильницею народовського культу "нацюнальних святоидв", до яких включалася й мо-ва,. поетеса, проте, схвально оцшювала даялыпсть галицысих народовшв,. спрямовану на фуншдонально-сттьову розбудову украшсько! лггератур-Hoi мови, друкуючи сво! твори у народовських виданнях Галичини. Пись-менниця подняла мовну платформу радикал ¡в (МДрагоманова, 1Франка, М.Павлика та in.), зпдно з якою для щдняття преспшсу укра!йсько! мови наидощльшше займатися не роамовами, а конкретною корисною роботою в ivjiyzi мови : N

Особливе М1сце у формуванш теоретичних засад щодо unaxiB роз-витку украшсько! литературно! мови займае Б.Гршченко. Виступивши шнратором та активним учасником мовних дискусш 1891-1892 i 1903 роюв, письмешшк сформулював свою позищю у працях, опубл^кованих у хода полемж. Обидв1 дискуси засвщчили:

а) учасники полемик добре усвщомлювали, що вщмшносгп м1ж двома вар1антами лггературно! мови - схщним та захщним - явшде не суб'ск-тивного, а об'ективного характеру, воно породжене умовами icropH4Horo сусгально-полгшчного розвитку обох частин Украши (тривапш перюдом державно! роз'еднаноеп, неоднаковим статусом украшсько! мови у Сх1днШ та Захщнй Укра!н!, спецификою perioniß, географ1чним фактором (р!зш мовш контакти, pi3Hi впливи тощо)]

б) учасники дискусш вляатяли бажання нав!ть в тогочасних умовах державно! роз'еднаносп украшських земель подолати щ об'ективш факто-ри суб'ектовним чинником - сгальними зусиллями украшсько! штелтенцп обох частин Укра!ни досягти мовно-л!тературно! едносп, а також пщняти р1вень украшсько! литературно! мови Bei учасники полемж обстоювали едину украшську л!тера турну мову,

в) у погляда на доалектну основу ще! мови в учасшшв полемжи початку 90-х рок!в спостерц-алаея загалом одностайшеть: провциу роль у itift MOBi повинно вцогравати твденно-схщне нар!ччя з огляду на важлта! фак-тори (поширешеть серед биьшо! частини народа, менша доалектна дифе-ренщащя, численшил талановитг репрезентант цього нар|ччя в украшсыой литература, що с справжнши майстрами слова (Котляревський, Шевченко, Квггка-Основ'яненко, Марко Вовчок, Кулш, Нечуй-Левицький, Мирний), проте в подальшому розвитку ново! украшсько')' летературно! мови !! складникам! повинш бути й шш нар!ччя, зокрема швденно-захддне. Деяга опоненти (ЬВерхратський) мали свШ погляд на це питания, але nixTO не вщетоював двох Л1тературних мов в Укра!ш, що перв!сно базувалися б на р1зному даалектному rpym-i - швденно-сх^дно.му (одна мо-

ва) та гавденно-захадному (друта). Н1хто з огюяент1В у полемвд 1891-1892 рр. не наполягав на гпдпорядкуванш лггературно! люви галичан сххдног украТнськш лговшй практищ або навпаки' Тобто думка (напр., ПДТи-мошенка, ШХПдюшз) про те, що Б.Гршченко (як 1 АКримський) "ультимативно пропонував галичанам писати мовою наддншрянщв", не мае пщстав Так салю не можна твердите (АПоф1бний), що ГВерхратський, ГКокорудз дотрилпталися хибких думок, зокрема, шби ГВерхратеький ви-лтагав ыд наддшпрянських письменнишв пишорядкувати свою мову га-лицькш ЛЮВН1Й практищ, що Шокорудз проделюнстрував "народовсько-рутенський пзтрютизм";

г) при обговоренш питань про джерела збагачення укра'Унсько! лие-ратурноУ люви дшишг висновюв: 1) найосновнаним джерелолг е народна люва (народницький, ,,етнограф1чний пдаад"), проте й ¡ния джерела (запозичення, неолопзлш) також виступають як неоох!дш (европе!затор-ська, прагматична познщя); 2) у дискусн 1891-1892 рр. викладено чита критери нормативноеп сл1з, почерпнутих з народно! мови, ¡ншомовних за-. позичень та шдивщуальних неолопзлпа Так, народне слово лгоже стати нормою в лигературнШ мов1, якщо вщповщае таким ознакам: 1) е не-обхЬцит, 2) доречним, 3) вщповщае нащональпому критерцо, 4) узго-джуеться з критергем естетичноса Б.Гршченко, як I ХВерхратський, вва-жав, що не вс! форми, уживаш в народнш мов!, дощльно використовувати в лггератур! Розглядаючи народну лгаву як основу украшсько! литературно! люви, пискиенник був проти !! захаращення невдалилш д^алектизлйлш. У цьол1у план! познщя Б.Гршченка не зГлгалаен з дулшою АКри.мського, який закликав точно в1дтворювати д!алект в Л1тератур1 А М.Кралшренко (Дикар1в) у стати "3. Украши', опублшованш у "Буковиш" за 1892 рш (№ 42), обстоював ! статистичний критерии радив за допо.могою статистики вганачити "анру поширення сл'т" в у ах украшсыяк даалектахЛ на основ! цього розробити едину мову.

Хоча в критериях норлитивносп народнорозлювних ошв, викладених ИЗерхратським та БХршченком, переважав "етнограф1чний шдоад" (ви-знання селянсько! мови за основне джерело збагачення украшсько!. литературно! мови, нащональний та естетичний принципи (див.: Г.М.Яворська), проте проголошувалася й теза про певшш вщх!д в'щ етнограф1зму, вщ ко-гаювання д!алект1в 3 огляду на це можна стверджувати, що позшяя Б.Гршченка, як ! ХВерхратського, в цьому гагганн! вщ.значалася вже в кшщ XIX - на початку XX ст. бмьшим прашатизлю.м, европе!змом, нЬк мовш погляди "кшвсько!" етнограф^чно'! лшгастично! школи 20-их рогав XX ст. (пор. кредо "кшвсько! школи": "для у1фа!нсько! лп-ератургга; мови була ■ едина важлива гад става - народна мова", тобто селянська (О.Курило).

Загалол! рацюналышм, тступовим був гцдоод Б.Гршченка й до ¡имю-

мовних аапознчень. Вш вважав, що: 1) зовам цуратися цих сл!в не слщ, дошльно запозичувати '¿х, якщо е потреба; 2) не варто вживати '¿х надмфу; 3) праволнрне диференцшне викорнстання шшолговно! лексики в ртних стилях , Важливо гадкреслити, що погляди письменника на пе питания спричинювалися 4 його розумшням призначення украшсько! лпх»ратури: вона мае бути спшьною для штел1генцн \ простого народу; 4) якщо з двох сл1в-синошм1В одне - украшське, а шше - запозичене, то пе)>овагу в лш?-ратурному вжитку треба вщдавати своему, украшському, 5) не варто бра-ти з чужо! мови вс1 слова, що мають стльноспов'янський коршь (на щй пщстав] заперечував русизм просееи^еиие. (просвЫш), хоча його коршь се/т 1 функцюнуе в украшсьгай мов!). При недотриманш такого принцппу в украшсыгу мову може полрапити значна частина спЬлыюкореневих сл!В з уах слов'янських мов, що, з погляди' Б.Гршченка, небажано; 6) необхщною умовою викорнстання лексеми в лггературнш мов] письменник вважав ' укражський характер не тшьки кореня, але й аф!кс!В (преф1кав, суфиолв), а також значения слова

У галицькому письменств! спостерц-алися явища, до яких письменник ставився несхвально. Йпиося про надм1р шшолювних запоз1гчень, особливо з польсько! та росшсько) мов, вшсористання паралелышх форм -украшсько! та запозичено! (лгозсчг - мозг). Б.Гршченко закликав письмен-шгга'в глибше вивчати народну мову з метою збагачення ¿птературно! мови передусш з цього джерела.

Визнаючи запозичення як другорядне джерело, Б.Гршченко реко-мендував зважати на стиль, у якому вживаеться жшомовиа лексика. По-зшда Б.Грщченка щодо запозичень не в усьому була тотожна "етнографлчно.му пщходовГ; це зближувало » з прагматшними, европе!за-торсышми поглядами.

Для визначення дощльносп л!тералурного югаггку неолопз.ляв ' Б.Гршченко запропонував таю критерп: 1) необхцппеть алова (полреба у слов1), 2) зв'язок ¡з новш! поняттям, 3) грунтування на незапозичених ко-ренях, 4) вщпав>д1псть дериваш! нацюнальним особливостям мови, 5) зро-зумшсть значения без спещальних тлумачень, 6) естетичшсть.

Критерн, запропоноваш Б.Гршченком у шдхода до народнорозмов-них, запозичених .сунв та неолопзМ1'в, загалом вщповщають сучасним нормам (дна М.М.Пилинський).

Полемша 1891-1892 рогав висвтиа нагальну потребу в розширенш й поглибленш р1зкоматтних лшгшстичних студш з украТнсько! лгови (з доалектологи, юторп укра!ясько! лстературно! мови, фонетики, лексикологи, граматшш, стшнстики, зокрема 1 лшгвостил ютики, пор1вняльно-¡сторичного мовознавства тощо), у створенш нових якомога повннпих довщнигав з мови' (словникш, граматик) з метою ефективнипого унорму-

вання укра1нсько1 лп-ературно! мовя

Зацшавлешсть письмен нию в мовознавчою лггературою (наприклад, М.Коцюбинеький виявляв штерее до праць О.Потебш, 1Франка, В.Гнатюка, Шечуя-Л евнцького, а також.до укра'/нських словнигав (Б.Гршченка, Уман-ця 1 Сгилки, СТимченка, Ф.Шскунова) свщчить, що письменники стежили не тиьки за художньою Л1тературою, вони розумиш вагу й значения лшгв1стичннх праць для осмислення мовно-юторичних процеов, фыо-софських проблем мовознавства, для унормування украшсько! лш?ратур-ноТ мови.

Матер1али обох дискусШ дозволяють внести певш корективи в нау-кову лпх^мтуру, пригвячену характеристихд мовного свггогляду Б.Грш-ченка, зокрема 1 його поглядав на запозичення та неолопзми. Так, всупереч твердженню (за винятком М.М.Пилинського та нов1ших праць О.Г.Муром-цево!) про иашоналютичну, реакцшну позишю Б.Гршченка, позшдю ¡гнору-вання шшомовних сл1в-штернацюнал1зм1в як позицйо виразно пуристичну, - наше досложення переконливо доводить, що погляди Б.Гршченка на шшо.мовш слова, задеклароваш гад час дискуай у кшщ XIX — на початку XX ст., загалом рацюнальш, прагматичш, вони вцшовщають сучасним гвдходам.

Критери освоения шшомовних сл1в у Б.Гршченка дещо. щирип, н1ж в:дзначають сучасн! дослщники (О.Г.Муромцева). Кр1м в!домих критерив (1) украш1.зац1А на р^вш фонетики 1 граматики; 2) наявтсть похщних; 3) високД частота ¿ст*, в украшсьюй лггературкш мови 4)' поширення в народшй мов'1;, - Б.Гршчепко ще зазначав: о) диферен-щйне використання шшомовно! лексики залежно вщ стилю; 6) за на-явност! сл1в-синон1м!в (украшського та запозичекого) перевагу вщда-вати украТнському; 7) недоц1лько запозичати з! слов'янських ков усг слова, утзореш на баз1 с п 1т ь н ос л о в' я н с ь к их корешв,

3 вгацеаикладеного материалу випливають ще й так! засгере-ження: а) об'ективнШ оцшщ поглядев Б.Гршченка та шших учаснгаав дискуси заважав вульгарно-соцюлопчний тдхщ до мовних i мовознав-чих фаетпв; б) теоретичш засади 1 практику письменнишв кшця XIX ст. треба оцшювати, враховуючи повноту фактичного матер4алу.

7. Вагомий внесок письменнигав у встановлення мовно-естетичних критерив оцшки мови художнIX твор1в, перекладов, публщистичних та наукових праць. Лггературно-естетична платформа М.Коцюбинського, Лес! Украшки формувалася на основ1 украшсько! та зарубЬкних лп-ератур. Так, лггературно-мовн.в! смак М.Коцюбинського, як засв1дчуе його ешсто-лярШ, вироблявся не ттльки шд впливом укра!нських пксьменнигав -Т.Шевченка, Марка Вовчка, ЬНечуя-Левицького, ПМирного, але-й завдяки творам ростйських доячгв лггератури (ФДостоевського, АЧехова, Л.Тол-

стого, М.Горького) та особливо европейсько! класики, переважно твтчно-европейсько!. Улюолёними авторами М.Коцюбинського, за йога влаоним з!знанням, були КГамсун, М.Метерлшк, АШшцлер, 1.Л!, КАхо, А.Гарборг, Г.-Й-Ид, Ю.-АСтршдберг, Пбсен, ЖРоденбах; Г. Д'Ани унию. €вропейськ1 Л1тератури, передуам скандинавсьга, були М.Коцюбинському, за 1101x1 ж словам!, бшьше до вподоби, шж слов'яисьга, оскпьки там вш зустр(чав "ширпп горизонти, б1льшу дефшшю в оброблюванш сюжеллп, у стилГ (лист до В.Гнатюка вщ 6.02.1904 р., до М.Мочульського В1д 30.11.1905 р., ви 28.01.1906 р.).

У названому ряда европейських клаеигав бпышсть належала до моде ршстсько го, психолопчного, ¡мпресюшстського спрямування, що справило вшив 1 на л'ггературно-мовш вподобання самого М.Коцюбинського.

'П схвалын мовно-стилютичш характеристики, яга письменники дали ряду художн IX твор!в та перекладав украшських письменнигав (М.Коцю-бинський - ЬКотляревеькому, Т.Шевченку, П.Ку.'пше:и1 Шечуев1-Левиць-кому, П.Мирному, Лес) Укра!нц1, О.Кооилянсьтай, О.Маковею, ЛЯновськш; Леся Украшка - О.Кобилянськш, Ю.Фсдьковичу, 1Франков1, В.Степняку, М.Старицькому), а також !х критичн! лпркування мовного плану (напр., М.Кощобинський - стосовно М.Фиянськюго, В.Винниченка), становлять особливий штерес для кггоригав украшсько! л1тератури, ¡сторигав украшсько! Л1тературно! мови, оскшьки були зумоалеш вимогливими кри-тер1ями, продиктованими передуам власним високим мовно-художнш р1внем письменниюв. Доказом цього служить 1 визнання М.Коцюб1шського та Лес! Украшки майстрами-велетнями в царин! худояшього слова, яке вони здобули як в Укра!ш, так 1 за кордоном Так, мову й стиль М.Коцюбинського високо оцшено не тшьки теля йога смерлл (Юпснко, С.Сфремов, ГКБЬлодад, П.Й.Колесник, В.ПДроздовський, М.М.Пилинський та ш. - його названо найвидатншвм стилютом украшсько! дожовтнево! прози), але щё за життя письменника, причому - представниками як украшсько! (ЬФранко, ПМирний, М.Мошлянськии), так 1 росшсько! (М.Горький, ААмфггеатров, Ф.Валховський, Б.Тимофеев, Иванов, ¡.Дроздов) та чесько! (В.Харват, ПБочковеький) кульлур. Леся Украшка, за оцш-кою флх!вц1в, пос1ла "чи не найвидатш'ше мюце" у розвитку украшсько! литературно! мови свого часу (Юпенко). 3. огляду на це ступшь об'ек-длжност1 суджень М.Коцюбинського та Леа Украшки про мову тих чи шших письменниюв, безперечно, зроетае.

М1ркування Лес! Украшки про науковий та публщистичний стил! нечисленю^ проте вони стосуються важливих сторш цих стил!в. Авторка вщетоювала шдив1дуальне, зокрема й мовно-стильове, забаралення пу-блщистичних та наукових праць, належну культуру мови, етику публ1чних вистугав, а також дохццтвгсть, ггростоту, зацжавлешеть викладу. У науко-

вих роавдаах вона була вимогливою до об'екггивносп викладу, вцщовщ-нскгп ¡стин1

Глибшому тзнанню тих критернв, з якими письменники шдходили •до оцшки явищ украшсько! та зарубежно! Л1тератур, допомагають факта лиетування. Багатий матер1ал цього плану м!стшъ етстолярш М.Коцюбинського, Лес1 Украшки. Так, ряд листа засвцщують надзвичайну ви-. моглнвгсть письменнигав до атасно! творчост), до слова

М.Коцюбинський радив молодим письменнпкам: а) постшно працю-вати над мовою, б) внвчата народну мову, зокрема фольклор; фольклор М.Коцюбинський (як ! ¡поп письменники) вважав одним э найважливихшх дже}х?л збагачення украшсько! Л1тературно! мови, в) займатися перекладами з шцшх .люв на укра'шську мову, г) рецензувати мову творив; критику вважав необх!дною подмогою у виробленш гарно! люви та стилю.

Познанию рЬних граней творчоТ лабораторц М.Коцюбинського слу-исать його мфкування про окрелп мовно-художш засоби атас и их творш, а саме: про важливкггь збережёння нацюнально-мовного колориту украш-ських твор1в при !х переклада шшими мовами, про доциьшсть укра!шзаци переклада з шших мов, про потребу добору точних образних вираз1в з' метою якнайглибшо! передач! ¡дейногр зм!сту твору (¡деться хоча б про вико-ристання слова-образу "зади" в новел1 "В дорозГ), про важливють дотри-мання милозвучностт (евфони) в украшськтй лггературнш мов! та ш. *

8. Лиетування М.Коцюбинського та Лес! Украшки В1сазуе на суттсв! ■момента !х правописних позицщ, а саме: а) обое шдстоюпали фонетичний

правопис, користувалися ни.м у власшй мовнш практиц!; Леся Украшка була прихильницею "драгомашвки" - фонетичного правопису, який засто-совували М.Драгоманов (у сво!х закордонних виданнях) та галпцьга ради-кали (ИФранко, МПаатик); б) однак з огляду на неусталенють тогочасного укра!нського правопису письменнпкам нерщко доводилося вщступати В1Д власних позицш, погоджуватися на друкувацня сво!х твор[в (зокрема в Га-личин!) шшими правописами, наприклад, етшюлопчним; в) хоча М.Коцюбинський за гад о.м виявляв толеранттсть у ставлент до р1зних правописних позший, проте добре усвщомлював необх!дн!сть единого правопису для Украши; г) М.Коцюбинський уважав доцьтьним (з метою тдготовки единого правопису) обговорите правописну проблему в прей; г) вщстоюване Лесею Украшкою написания окремих ошв (сл1зьм.и, Тролль, Дгана, кождш) закршилося як норма в укра'шськш орфографи, проте там праЕописш про-познци письменниш, як вйане, еъяне, инший, сеог, Украгна, не вщповща-ють сучасним орфограф1чним правилам (пор. суч. в'яш, мший, свог, Украгна). ' ■ .

9, Ваголп заслуги М.Коцюбинського, Лес! Украшки та Б.Гршченка у практичшй стандартизацн украшсько! литературно! мови ганця XIX - по-

чатку XX ст. Якшр шркування про унормування украшськоТ литературно! мови на фонетичному, лексико-фразеолопчному, граматичному та стшпстичному ршнях у спадщиш М.Коцюбинського та Jleci Украшки мають фрагментаршш характер, то в працях Б.Гршченка, зокрема в стат-тях, з якими письменник виступив гад час дискусш 1891-1892 i 1903 роыв, цим питаниям гфидалена основна увага.

Леся Украшка та М.Коцюбинськип вияатяли пильну утагу до слова, дбйгачи про точшсть, правильшсть, доречнгсть його уживання (диа, зокрема, зауваження М.Коцюбинського стосовно слововжпвань у поетнчшй soipqi М.Фшянського), вщстоюючи л^тературне використання riei чи шшо! лексеми на шдстав1 pi3HiLx критерпв нормативносп (уеталешсть у живШ мовшй практищ народу, звукрву глдпошдшсть у MOBi, яка служила джере-лом запозичення, естетичний, хронолопчний критерн тощо). Так, зокрема, вщстоюваш Лесею Украшкою лексеми маятник, цимбал, розке'ппла, рв'яно, ясний та шил слова i вирази виявгаися перспективнимн щодо нор-мативкосп - сьогодш вони е лггературно вживаними.

Важливо наголосити, що саме у квал1ф1кацй мовно! конкретики БГршченко (у хода дискусн 1891-1892 рр. було обговорено галька сотень фактов, почерпнутих в основному з лтератури Галичини) виявив розумш-ня icTopsiMHoi перспективи; переважна бълыхисть вщстоюваних ним лексем та форм е сьогодш нормативною, а саме: весталки, кличу, тсяць ceimumb кргзь eiKHO, хеиля, влити, лити, рушниця, не'займай, тут, не ручуся, дошкулъний, пасмыюеатьхл, знесилитися, мотлох, неокоеирпий, гжа, промтъ, про.тння, мгсяцъ, безодия, все, благою, скеля, скальный, стгови-ми, течЫ, мазок, крижпний, чудовий, оггтило, обачно, вередування, при-года, одвгдини та iH.

Дискус1Я-1903 року також сприяла усталенню бшьшосгп з обговорю-ваних у п хода мовних яв!пц як стандарта их: слаеетний, видруковано (надруковано) Кулйиеву працю; зазначити (позначити) риси його дгялЬ-Hocmi; перекинутггсъ (перевврнутисъ) на гиалупанк'ш; настояла (обстояла), щоб його вйЗдано до ггмнази; не мгг розв'язати задачу, не мгг зроби-ти алгебрагчного заедания; у гтназп ein до тнця курсу не добув i до ктця курсу не diituioe обо не довчився; постала (смалася, народгишся, виникла) думка; з колись чутого огъовьдання; ся pin перегикоджала йому в наущ; виечати слов'янсьщ моей; духовний у зн. "одухотворенный", за-клик та iH. .

На основ! вдщевикладеного можка стверджувати, що Б.Гршченко вше значний вклад в унормування украшсько! лггературно) мови не "пльки cboim словником, але й лтгвкггичними працями. Його mobhi позицй', зокре-ма й у галуз! стандартизацн украшськоУ мови, сформувалися ще до початку робота над словником. Hi позицй характеризувалися компромгсом, кон-

тамшащею двох гадходов до стандартного слова, що виявлялйся у ганщ XIX - на початку XX ст., - "етнограсфчного" та европе!заторського, прагматичного. Завдяки працям Б.Гршченка, шших письменнигав, учених уже на меж1 XIX ! XX ст. сформувалися основш засади науково! конце та! характеру 1 функшй украшсько! мови.

10. Частина росшських письменнигав, учених (ГГургенев, МГорышй, О.Шахматов, Ф.Корш, В.Шчета, газета "Санкт-Петербургские ведомости" та т.), захщноевропейських представнигав культури (Е.Ожешко, АСнсен та ш.) - не без впливу украшських дояч!В культури - у р!зних формах гпдтримувала дояльшсть украшських письменниюв у галуз! украшсько! мовотворчосп, передусчм через публшацн статей у перюдищ з викладом аласних позищй та шляхом популяризаци украшсько! лператури, культури в Рост! ¡ Свроп! Ц1 факта дозволяюгь не погодитися з думкою Юленка про те, що "росшське громадянство ввесь час було ворожим до наших на-цюнальних поривань, а в кращому раз! - було байдугким."

IV. Саме' коло порушуваних у творчост! М.Кощобинського, Лес! Украшки, Б.Гршченка проблем та глибина й орйгщальтсть !х висвгглення засвщчують визначальний вплив майстр1в слова на шторичний рбзвиток национально! культура Завдяки штенсивнШ даяльностт укра1нсько! штелтенцп, провщну роль серед яко! вщнравали украшеьга письменники, зокрема й М.Коцюбинський, Леся Укра!нка, БТршченко, у сфер! не ттльки лггератури, але й мови, в Украш ще в дослщжувану добу вже були сформован! нацюналыго-культурш пщоснови державно! незалежност1 .

Список опублшованйх праць здобувача за темою диеертаци

1. Украшськ! письменники про проблеми лггературно! мови та мо-вознавства кшця XIX - початку XX ст. (На матер1ал1 спадщини М.Коцюбинського, Лес1 Украшки, Б.Гршченка та ш.) - Ужгород, 1997. - 408 с.

2. Украшськ! письменники дожовтневого перюду про мову'// Укр. мова 1 ли\ в школ1 - 1990. _ № 11. — С. 35-39.

3. Питания л!тературно! мови в листах ГФранка // Украшське л1тературознавство. 1ван Франко: Статт1 та матер1али. — Льв1в,

. 1986. - Вил. № 46. - С. 81-88.

4. Дискус1я про украшську мову 1898 року // Науковий вюник Ужгородського университету. Сер1я фьлолопчна. Вид. 1. - Ужгород, 1995. - С. 51-57. . .

5. Мовш питания на сторшках закарпатсько! перюдики друго! пол. XIX - поч. XX ст. (до 1919 р.) // Украшська мова на Закарпатт! у минулому 1 сьогодш: Матер1али наук.-практ. конф. (Ужгород, 5-6 травня 1992 р.).- Ужгород, 1993. - С. 287-292.

6. Перемиське осв^тне товариство 1816 року — зачинатель просвгг-

ницького руху в Украш! // Науковий зб)рник товариства "Про-cBiTa" в Ужгородг Pîhhiik I (XV). - Ужгород, 1996. - С. 21-30.

7. До початюв проев1Тницького руху в Украпп // Календар "ПросвтГ на 1996 рж. - Ужгород, 3996. - С. 84-86.

8. Из секретов поэтического слова П.А.Грабовского. — Москва, 1985. - 35 с. - Рус. - Деп. в ИНИОН № 21665 от 18.07.1985 г.

9. Функционально-семантические преобразования в художественных текстах. - Москва, 1985. - 31 с. ~ Рус. - Деп. в ИНИОН Л"? 21635 от 17.07.1985 г.

10. 3 icTOpiî_ граматичного унормування украшсько! литературно! мови в перюд УНР (на MaTepia.ni "Украшсысо! граматики для са-монавчання" Модеста Левицького (Ромни, 1918) // Актуальш проблеми граматики: Зб^рник наук, праць. Вкл. 1. - Кшз~ Юровоград, 1996. - С. 16-23.

11. Статус русько! (украшсько!) мови в добу Петра Могили // Петре Могила та його доба в icropii украшсько! кульгури (до 400-pi44H з дня народження): Матер1али наук. конференци. - Ужгород: УжДУ, 1997. - С. 80-98.

12. Л.Гл1бов i питания мовозиавства // Гл1бовсьга читання, приев. 1б0-р1ччю я дня народження поета: Тези доп. Квггень, 1987. -Шжин, 1987. - С. 52-53.

13.' Про деяга питания слов'янського мовознавства у виевгглент 1Я.Франка // IX Республ. славют. конф. 12-14 травня 1987 р.: Тези доп. i повщ. 1. - Одеса, 1987. - С. 189-190.

14 ЬС.Нечуй-Левицький про украшську мову (на матер1алах листш, бюграф1чних джерел, статей тощо) // Творча шдивщуальтсть 1.С.Нечуя-Левгахького i л!тературний процес. Зб1рник тез доп. i повщ. респ. наук, конф., присвячено! 150-ргччю з дня народження письменника. ~ Черкаси. 1988. - С. 92-94.

15. Т.Шевченка про рщну мову // Т.Г.Шевченко i загальнолюдсып ¡деали: Тези доп. i повщ. на области м1жвуз!в. наук.-теорет. конф., присвяченШ 175-р1ччю вщ дня народження Т.Г.Шевченка. 19-21 кв1тня 1989 р.: В 3 част. - Одеса, 1989. - Част. II. - С. 5558. .

16. Мова й стиль О-Кобилянсько! в оцщц! письменниюв, критик!в, лп-ературознавц!в // Творч1сть Ольги КобилянськоТ у контекст! украшсько! та cbîtoboï лтсератури (До 125-р1ччя з дня народження письменнищ): Тези доп. i повщ. респ. наук. конф. (24-26 листопада 1988 року). Част. II. Мовознавство. - 4epHiBiti: Чернха держ. ун-т, 1988. - С. 69-70.

17. Здобутки й завдання ' укра!шстики у вивченш питания "Захщноукрашсый письменники дорадянського периоду про мову" // 50 poKiB возз'еднання ЗахщноГ Украши з Украшською Радянською Сощалютйчною Республшою у. склад1 Союзу PCP: Тези доп. та повщ. респ. наук. конф. Льв1в, 27-29 вересня 1989 р.

- Львш, 1989. - С. 295-29?.

18. До питания про шляхи пол!пщення викладання icTopii украшсько! литературно! мови // Методики! читання, приев. 80-!й piHimiü вщ дня народження М.М.ПМльника: Тези доп. та поза. 17-18 травня 1990 року. - Льв1в, 1990. - С. 77-78.

19. Роль Л.1.Гл1бова в розвитку й поширенш у.крашського слова (до icropii видання "Черниговского листка") // Литература та культура Полюся. Вип. 1. НЬкинська в ища школа (1820-1990). -НЬкин, 1990. ~ С. 182-184.

20. До питания про роль П.Кулдпа в icTopii укра!нсько! л!тературно1 моя и // Мова i культура наци: Тези доп. репон. наук.-практ. конф. 9-10 жовтня 1990 р. - Львш, 1990. - С. 10-12.

21. Питания ономастики в науковш та етстоляршй спадщиш украшеьких письменник!в кш. XIX - поч. XX ст. // Шоста респ. ономастична конф. 4-6 грудня 1990 р.: Тези доп. та пов1д. Теоретична та ¡сторична ономастика. Л!тературна ономастика. - Оде-' са, 1990. - С. 79-81.

22. Словник народно! фразеологп О.В.Шишацького-1лл1ча // Проблема украшсько! д!алектолог!1 на сучасно! етат: Тези доп. та повщ. XVI Респ. д1алект. наради - Житомир, 1990. - С. 131-132.

23. Мова Т.Г.Шевчецка в оцшщ П.Кулина // Т.Г.Шевченко i Переяс-лавшина: Тези доп.'та повщ. м!жвузпз. наук.-практ. конф., приев. 115-р1ччю написания "Запов1ту" та 150-р1ччю виходу "Кобзаря". 13-15 грудня 1990 року. - Переяслав-Хмельнидький, 1990. - С. 50-53.

24. К вопросу о роли экстралингвальных факторов в эволюции литературного языка // Соотношение синхронии и диахронии в языковой эволюции: Тезисы докл. Всесоюзн. научн. конф. (Ужгород, 23-25 октября 1991 г.). ~ Москва-Ужгород, 1991. - С.. 22-23.

25. Проблеми украшсько! мови кшця XIX - початку XX ст. в тво-•рах Дншрово! Чайки // Дншроза Чайка i-розвиток украшсько! культури: Тези м!жвуз1в. наук. конф. - Херсон, 1991. - С. 42-43.

26. Литання украшсько! Л1тературно! мови друго! пол. XIX - поч. XX ст. на сторшках журналу "Рщна мова".// 1ван Опенко (Не-, забутн! ¿мена укра!нсько! науки): Тези доп. всеукр. наук, конф., приев. 110-р1ччю вщ дня народж. проф. 1вана Опенка (26-27 травня 1992 р.): У 2 част. - Льв!в, 1992. - Част. II. - С. 175-177.

27. Ilepmi буквар! украшською .мовою О.Духновича та П.Кул1ша // О.В.Духнович ! слов'янський свп\ Тези доп. М1жнародн. наук, конф. 23-24 квгеня 1993 р. - Ужгород, 1993. - С. 79-30.

28. Перюдика PociftcbKo! держави початку 80-их poKis XIX ст. про статус украшсько! мови.// Тези доп. 49-о5 гпдеумково! науково! кокференци проф.-викл. ' складу фигол. ф-ту Ужгородського держ. ун-ту. - Ужгород,' 1995. - С. 84-87.

АНОТАЦШ

Статеева B.L Сп!тоглядно-мовна концепшя украшськпх письменниюв ганця XIX - початку XX ст. (На матер1алах спадщини М.Коцюбинського, Jleci Украшки, Б.Гршченка). - Рукопис.

Дисертащя на здобуття науковош ступеня доктора фитолопчних наук за спещальшстю 10.02.01 - украшська мова - 1нспгтут украшсько! мови HAK Украши, Кш'в, 1998.

У диеертацп на MaTepia.ii {лзномаштно! спадщини М.Коцюбшюькога, Jleci Украшки, Б.Гршченка вперше системно й комплексно (в культуро-лопчному планх) висвгглюються погляди цих письменниюв на актуальш питания украшсько! лггературно! мови ганця XIX - початку XX ст., !х подвижницька д!яльшсть у забезпеченш pißnonpaßnoro й pi3no6i4Horo функцюнування uici .мови, вклад в унормування украшсько! лггературно! мови, гпдвищення П культури; характеризуеться ста&тення культурних Д!.чч1в шших краш (передус)м росшських) до проблем украшсько! мови

Ключов1 слова: свзтоглядно-мовна концепщя письменника, pißHo-правшсть украшсько! мови, пашфункцшшсть украшсько! мови, едина укра!нська лггературна мова, джерела збагачення лггературно! мови, кри-терн литературно! норми.

АННОТАЦИЯ

Статеева В.И. Мировоззренчеасо-языковая концепция украинских писателей конца XIX - начала XX ст. (На материалах наследия М.Коцюбинского, Леси Украинки, Б.Гринченко). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Институт украинсюэ-го языка HAH Украины, Киев, 1998.

В диссертации на материале разнообразного наследия М.Коцюбинского, Леси Украинки, Б.Гринченко впервые системно и комплексно (в культурологическом плане) освещаются взгляды этих писателей на актуальные вопросы украинского литературного языка конца XIX - начала XX ст., их подвижническая деятельность по обеспечению равноправного и разностороннего функционирования этого языка, iix вклад в нормирование украинского литературного языка, повышение его культуры; характеризуется отношение культурных деятелей других стран (прежде всего российских) к проблемам украинского языка

Ключевые слова: мировоззренческо-языковая концепция писателя, равноправие украинского языка, полифункциональность украинского языка, единый украинский литературный язык, источники обогащения литературного языка, критерии литературной нормы. .

SUMMARY

V.IStatyeyeva. Lingual outlook concepts of Ukrainian writers of late 19th - early 20th century in the works (based on the heritage of M.Kotsiubynsky, Lesia Ukrainka, B.Hrinchenko). - Manuscript. .

Thesis submitted for Dr.Sc. (Philology) Degree. Speciality 10.02.01 -the Ukrainian language. - Institute, of the Ukrainian language, Ukr. Nat. Acad. ScL, Kyiv, 1998.

In the thesis on the base of the rich heritage of M.Kotsiubynsky, Lesia Ukrainka, B.Hrinchenko the first systematic culturological account of views of these authors on the urgent issues of the Ukrainian literary language of late ISth - early 20th century is given, their ardent activity in. providing equal and all-sided functioning of this language, their contribution to the standardization of of the Ukrainian literary language, to increasing its cultural level is described, the attitude of public figures of other countries (first of all, Russian) to the; problems of the Ukrainian language is shown.

Keywords: lingual outlook concept of a writer, equal legal rights of the Ukrainian language, multifunctionality of the Ukrainian language, the unique Ukrainian literary language, sources of the literary language enrichment, literary language standard criteria

Шшчсаю до яруку 23.02.98. Формат 60x90/16. Друк арк. 2,6. Замозлекня 3113. Тираж 100.

294013, м. Ужгород, вул.Гагарша, 101. В ¡дарите акцюнерне товарнство "Патент".