автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Мовотворчiсть М. Стельмаха в контекстi украiнськоi народнопiсенностi

Полный текст автореферата диссертации по теме "Мовотворчiсть М. Стельмаха в контекстi украiнськоi народнопiсенностi"

' о Он

....... АКАПЕШЯ НАУК УКРА1НИ

! '':-'Г !$СТИТУТ МОВОЗНАВСТВА 1н.О.ПОТЕБН1 АН Ж РА I НИ

На правах рукопиоу

КОЗЛОВСЬКА ■ Лариса Степан!вна

МОЭОТВОРЧЮТЬ М.С^ЕЛШАХА В КОНТЕКСТ I УКРАШСЬКСН НАРОПНОП1СЕНН0СТ1

Спец1альн! сть 10.02.02 - украТнська мова

Автореферат днеертац! I на здооуття ьченох-о ступаня кандидата ф!лолзг!чних наук

Ки!в 1994

Дмсертащя е рукописоы.

Робота виконала у вгдцШ стил1стики i культури кови 1нституту укра1нсько! моей АН УкраТни.

Лаукопий херiвник -доктор ф1лолог1чних наук, професор Срмоленко С.Я.

и$1ц!йн1 опоненти: доктор фмологхчних наук, професор Черторизька Т.К.; . кандидат 1*)1лолог1«1Ш)с наук Ст;шов O.A.

Пров1дна оргашзащя -ЬиТвськяй дер^авниЯ педагоггодий yi:i верситет im.М.Драг оканова.

Захист вщбудеться £0 кв^тня 1994 року о 10 год. на засхданнг спегл шпзованоТ ряди / шифр Д 016.26.01/ для захисту дисертацтй на здобуття паукового стуаеня доктора ф1лолог1чнкх наук при 1нституп мовозьавства м.ОлЮтебнт АН УкраТни /2КСС1,1ш1в-1,вул.Грушевськог

3 дисертащею потна оанайсмитися в б{блтотецт 1нституту мовоэнав ства хм.О.Гютебш АН УкраГни.

Автореферат розfслано "_" березня I9S4 р.

Учений секрет ар спешагл зова.чо* ради

V.

Л1тературна мова як одна 1з форм нац!опальной мови мак серед своКх виток!в народкопоетичне слово, зокрема мову пленного фольклору. Саме в мов! фольклорнах зразк!в поняття про буденн! явища та подП лодського буття, перелит! Л повторен! покол!ннями, фор-муються в узагальнеи1 народной!сенн! формулы, виступають фольклор-кими символами. Народнопоетичний компонент визначае нац!ональний колорит л1тературно'1 моей. Процес цей в!дбуваеться ив лише в заз-наченому напрям!. Спостер1гаемо двосторонню взаемод!ю народкоп!-сенного слова 1 л!тературноУ мови. Мовнохудожня практика трансфор-муе ыародноп1сенн1 форми,видозм!нюе '¿хню семантику:"...щоб мова заливалась 1 народною, 1 високорозвиненою, н1коли не повинна эупи-нятись Н циркуляц!я В1Д народу до письменник!.в 1 граматист!в, а в!д них - знову до народу"/Гуш5,1985,165/. У мов! народно? п1сн1 допягнуто витого синтезу духовно* 1 художньо'1 краса слова. Обстою-ючи цю думку, М.Грушевський п!дкреслпвяв, що "сп!волюбн!сть Украхк-1пв мусить сягати дуке давн!х час!в; сШв 1 музика були нерозлуч-кими товарищами всяких видатн!ших хвиль кнття".

Цародноп1сенн1сть /ознака', пов"язана з характеристичними параметрами народноI п1сн1/ - категор!я складна. Бона може виявляти-ся як одна з дёкоративних деталей художньог моей, слукити створек-ию певного колориту/як зас^б стил5зац1I/,чи,орган!чно впл!таючись у роупов!дь, переплавляючись у мовнлй ов1 домоет 1 автора як елеыент творення худояшього образу, розкриватв глибину авторського заду-му 1 набувати статусу характерного мовомисленнл автора, ознаки його !ндив!дуального мойного стили.

Актуальность теми зумовлена неосШдн^стю теоретичного 1 практичного обгрунтуваккя народкогДсеккост! мова як багатоаспектного явища в стил1стичн)'й систем! литературно! мова, в!дсутн!стю моно-граф1чного досл1дження про трансформаид I Н конкретиих форм в Шостил! М.Стельмаха.

За магерЗал досл!дження править мова ел!чних твор!в М.Стельмаха /"Ш<5 1 с!ль", "Велика р!дня", "Кров лкшська - не водит","Правда 1 кривда", "1Уси=лебед1 летять", "ЩедриЯ веч!р", "Дума про тебе", "Чотири броди"/, що ув!йшли до семитомного видання твор!в /К.:Дн1про, 1982-1983/1.

Мова народно 1 л1сн! е словесним воображениям своер1дного ху-дожнього мислеши народу. Р1зним жанрам украЯнсько! народноп1сен-ност! /1сторичн1, чумацьк1, наймитськ!, календарно=оорядов!, родин-но=побутов! п1сн1/ властива певна, в1ками-вироблена система худож-н1х засоб!в. Образи=символи, пор!вняння, метафори, поетична фра-зеолог!я, ригм1ко=синтаксичн! структури, зберагаючи перв!сн1сть,, традиц!йн1сть зм!сту й форми, збагачуються новими семантичними деталями, л1тературно=художн1ми аооц!ац1ями. Шсенпий фольклор е постЩним дкерелом естетичних вракень, нового естетичного осмист ■лення дШсност! /Брмол. ,1907, 28/, яке не втрачав свого конструктивного-значеши серед одилиць стшп' стично! система л!тературно1 мови. Власяе, сприймання 1 оц1нюванкя читачем /слухачем/ п!сеяного тексту як цШсного художнього твору грунтуеться великою м!рою на естетичиост! /чи кеестетичност!/ зм!сту мовно! система тексту.

Естетячна функц!я е тим сп1льним, що по ял ну е мову фольклору з мою» худокньо! л1тератури, адке 1 об"ект художнього зображения в иик один - людина:"... зм!ст народноI поезП складае не природа, а людина, тобто те, що становить найголовн!ше в свЖ для людини". /Еот.,1985,166/. У нов! фольклору, зокрема ШснЬ в!дчутие прагнен-кя до сШльного, колективного/в1дпов1дна система усталених худож-ньо=зобракаль«их эасоб!в/. Специф1ка из к I функцИ в мова худож-ньо! л!тератури пов"язана з превалюшим 1ндив1дуальним, психоло-г!чно зм1нним началом, пост 1й ним пошуком свого власного бачення

^Дал! - Ст./том,стор!кка/

- 3 -

i в1дпов1дного худокнього зойраиення.

В 1ндив1дуальн1й мовн!й творчост1 в1дбуваеться переосмысления i поповкення народкогНсенних засоб1в висловлення. Заувакимо, що письыенник або 3depirae niceHHi текста в першоджерельпому вар1ан-Ti, або Ух траноформуе, вводить у поло нових acouiauifl, або ство-рюе тексти за моделлю народноп1сенно? мови.

В украЪ'нському л1?ературознавств1 творчя спадщина М.Стельмаха nociiPHO перебувала в пол! зору досл1дник1в /Бурляй I9S2 ¡Марко 1982 ! П"янов 1962 ; Семенчук ■ 1968,1976 ; Ткаченко.ХодосоЕ 1981/. У л!тературознавчих розробках вШначаеться, що одним 1з дкерел творчост1 письменнака е укра'шський фольклор: "Михайло Стельмах поклав на дук1 крала niсень у сво'1'й творчост! важлив! 1яеяно=стильо-Bi функцП. Саме завдяки niCHi його проза кабирае в1дчутно! 1сто-pirato'i Mi стиог.т1. Бона сучасна i водиочас, в крощому значена цього поняття - ретроспективна" /Ст., I,18/.

HapoHKoniceKiiicTb як л1кгвосткл1сгична категор1я не досл!д-кувалась на матер1ал1 роь>ан1в та полстей М.Стельмаха, хоча наск-р!зний народногосекиий струись е одн!ею з внзначальких озкак його Шостилю. Мовотворч1 стЬ Стельмаха - багатопланова худоккя система, в ueHTpi яко1 - oco6ncTic'ib письмеаника, власие св1тобачекия, осмаслеикя fiifloKOCTi i Е1Д0браженкя i'i у BiflcioaiAnift систем! мов-новиракальнах засосИв. Ми. не ставили завдання досл1дити sci аспвети

мовоптилю Стельмаха. Нас Шкавить специфика мовотворчопт! письменнака саме в контекст! няродноп!сенност! як стшМстичког катего-pi'i укрчУнськоУ л1тературно1 мови. И синтетичний характер /паркована фольклором семантика i в1дпов1дна система формальна* мовних засосЯв/ дае змогу простежити ориПнальне чи традицШне у звер-танн! пнсьменника до народиогИсенних дкерел. Досл1дження народ-HoniceHHOOTi мовн в творчост! М.Стельмаха окреслюе стан розробки

загальнотеоретичних питань щодо категорП народной сенност! в су-часн!й украхнськК! лттературй!«мовЬ

Отке, мета досл!дкення полягае втому, щоб на основ! анал!зу стил!стйчних 1 структурних особливостеА функц1онуванкя Шсенних текст!в, аразки яких уьпщенЗ в зб!рках народних п!сень, в еп!чних творах М.Стельмаха розкрити структурнс>=семантичяу /на лекси-

ки .морфолог!х, синтаксису, тексту/ та формальыо=текстову природу народной!сенност! як одн1е1 э стрикневих ознак !д!остилю пись-мемяика.

Мета доел!дження визначила так! зпвдання:

1.Вилвяти коикретк! народноп!сенн! форми /одикиц!/ у гудож-и!х текстах М.Стельыаха.

2.Вкзначити типи структур /текст1в/ у проз! М.Стельмаха. .

3.Проанал1зувати авторськ! прийоми введения п1сенких структур у худокн1й.текст э >етою IX системятязац! 1.

4.Проанал!зуватк взаеыод!» народноп!семного й !идив! дуально*' авторського елемент!в !д!остилю письменника.

Б.Визначити основн! семи еп!чност1 прози М.Стельмаха¿.

6.Досл!дяти р!зновидв эм!стово=фуккц!окальних парадигм народно!' п1сн! в еп1чних творах М.Стельмаха.

7.0креслити зм!ст категорП народной!сенност!мови в стил!с-тичн!й систем! укра'1Нсько1 л!тературщн кови.

У досл^дкенн! використан! ме»одя:_ встановлеиня зм!стово=функи. ц!ональних парадигм, л!нгв!стики тексту тп э!ставно=тяполог!чннй.

Мовностмл!стична марковам!сть народкоп!сенних елемеит!в /фонетичних, лексичиих, морфолог!чиих, синтаксичних/ ! п!сенних текстов в ц!лому визначають р!зноман1тн!сть стил!стичних функ-ц1й народно ]( п!сн1 в худокн!х творах. В основ! розмекуванкя цих функц!й лекить багатоаспектна семантика з р!зиими в!дт!нками зна-

ченкя, тобто наголошуемо на семантично неоднородному зм!ст1 певяоУ фуикц! I. В свою чергу, в!н мае словеснмй вняв у сипте>.п мовних засоб!в 1 прийом!в, 1 таке поеднання визначае поняття зм!стово? функционально-^ парадигм /ЗШ/. Не поняття дозволяв охопити й дос-л!дити весь спектр стил!стичних фуикЩй, як1 внконуе народна п1сня в еп!чкик творах М.Стельмаха.

Наукова новизна досл1дкенкя полягае: а/ у васв1тлеик! карод-нопгсенност! як одн1е1 з категор1й сткл!стично1 системи украУн-ськоУ литературно У мови } б/ у зд1(1скенн1 комплексного анал!зу внутр1шньо'1 структура народноп!сенност! як функц!онально=стильо-во1 едност!.

Народноп1сенн!сть в статус! функц1оиально=етильово1 едиост! входить у загальйу систему украГнсько!' л1тературяоХ мови.осМльки: а/ виэначастьоя в5 доов1дною узагалькекою фольклорной семантикою /понадканровою, наипДялекткою/; й/ мае власну внутр!шкю мовку орган1зац!ю; в/ фунвдНонуе в одиницях м1кро= та макрообразного р5вн!в. Окрем! слова-символи, усталей пор1вняння, еШтети, метафора, поетичн1 фразеолог1зми,словотв1рн!, морфолог1чн1, синтак-сичн! структура становлять Цкрофолькло^ми /одинии! м!крообразного р!в1ш/. На мак£ооб£аэнадлу р1вн1 народной!сенняй елемент вияв-ляеться в художньому текст! у форм1 цШсних Осенних структур /своер!дн! гексти в текст!/ чи стил!зоваких за вс!ка правилами фольклорно! поетнка автореьких трансфорыац!й.

Теоретичне 1 практичне значения досл!дкення полягае в тому, с-що в ньому розробляеться теор!я народноп!сенност! мови як стил!с-тичног категорП, як стильово* озкеки окремого худокнього твору 1 творчост! письменника в ц!лому. Дисертац1йний матер!ал моке бути використапий для поповнення курсу !сторП укрв1нсько1 л!те-ратурно'£ мови, для поглиблення теоретична* курс!в стил!отики тексту, мови худокньо* л!тератури.

- 6 -

Е?ногятьоя^так} положения

1.Категор1я народноШоенност! мови формуеться на оонов1 функ-ц1онально=ртильово'1 едкогп народной!сенни* елементзв у стил!-стичнШ систем! украгнсько! л1тературно! мови I в нонкретних ху- • докн1х текстах.

2;Народноп1сенн1сть як функц!оналыю=гтильова едн1еть мае внут-р!шню мовку орган1зац!ю, об"еднуючи певн! типи й одккиц1 (Нсекних текст!в.

3.Категор1я народной!сенност! е одним чинккк!в мовотвор-чост! М.Стельмаха.

4. Стил!стичпе функц!онувания народно! п!сн! в еп)чних творах М. Стел »маха виявляеться в систем! зм!стово=фушщ!ональыих парадигм,

5. Система прийом!в орган!зац!'1 народной!сенких мовних елеыеи-т!в 1 принцил!в введения ¡х у текст е одним 1з визначалышх чин-

■ ник!в Шостилю М.Стельмаха.

Структура роботи. Дисертац!я складаеться !э встулу, трьох роз-д!л!в 1 висновк1в. До роботи додаеться список використако1 л1те-ратури. У вст£П1_ обгрунтовуеться актуальн!еть 1 новизна теми дос-л1джекня, формулюеться мета 1 завдання,науково=практичне значения дссл1дження.

Зм1ст роботи.

У' першому роздШ "Народноп!геяк!сть як Л1НГвостил$стичяа кате-гор!я" - два параграфа.

Культура украгнського народу грунтуеться на певному св1тобачеи-нЗ, свЗтовЗдчуттЗ, що пов"язан! з мовною наилокальной картиною св1-ту. Серед чинник!в, за якими можемо вести реконструкц!ю цЗе!" кар- .' тяни, - народна творч^сть. Бона мЗстить у соб1 основк1 поняття, як! е своер!дшши Шдвалинами самоусз!домлення нацП. Народну п!с-ню називають енциклопед!ею лам"ят! та лсторП народу, у як1й збе-режено основн! ревлП ус!х сфер його киттед1яльност1. <Млософ!я 1 поетика народно! гНсн! полягае в тому, ¡до ;исенн] образи е скон-иентрованим виразом 1сторичного самопЗзнання, моральних та етвч-

нах вартостей, ifleajiiB усього народу i, за виэнпченшш А.Кримсь-каго, ocotíacTicnoí, 1кдив1дуально1 псйхологП окремо1 лодини. Нова народно? nicHi як одна з форм выражения национально! мен-тальносП взаемод1е з мовою худокяьо'1 л!тератури. 3 одного боку, пасьменник мае змогу викорнстовувати i вводити у елагнi твори фольклора зразкц в ыакрообразн!11 форм!; з другого, - лони фуик-ц!онуюти у вигляд! разного типу творчах переробок, ремШсценцгй, новотворень, що, збер!гаюча фольклоркий елеыент, отряыують нову, 1ндив!дуалько збагачену семантику.

Перший параграф *'Категор!я народного сенност! в стял1стичн!й састем! yKpa'íHcbKoí л!тературно? мови" прнсвячений викладу !гтор1К розвитку поняття народноп1сенноот! мови в-яауц! про мову худож-нього твору i теоретичному обгрунтувакню категор!'{ народно ni сен-ност! моей як функц1онально=стильоьо? едност!. В!н складавться 9 двох ШдроздШв.

Поняття "KaTeropifl" в л!нгв!стиц! досить усталене, а кайб!льа вавченай тип мовнах категорЗЙ - граматачн! /Бенвеа.1974,Виногр. 1972, Вихован.1992, Заги. 1991, Кучер.1961/. Досл!дяуючи парадяг-матвча! в!дкошения в са'итаксас!, лексац!, л!нгв!стя попшршгь поняття категорП на сферу стилШики. Дня стил!отачкого анал!зу, э нашого погляду, иайприйнятн!ше розум!кня категории як певного класу одиииць, в ochobí внд!лення якого лежать смисловий компонент загального характеру, деяка семантична ознаяа або окреме значения ц!е'1 ознака. Бона можуть мата експл!гштне вяраяеняя ча аз мата його /Есперсен 1958/. 3 цах позад!й зм!£Е категорИ на-родноп!сенност! мови становать позначена фольклорннш рисами fc \ семантака, яка icaye у.^гармГ символ!в i традиц!ййах семантачяяг центр!в, цШсноЗг' система в!дпов1дно стил!стачно марковаках мог-пах засоб!в. Категор!я народной!сенност! Лог!чно вгшсуеться в

стил!стичну систему укра'1'исько]( л!тературио1 мовн /пор. загаль-и! категорП khhkkocti, розмовност! 1 спец!альн! - еп!чност1, л!ризму i под./

"Гсторичний аспект визначено'1 проблем«". Протягом становления, !сторачного розвитку украг'нсько* л!тературно! мови у творах в!до-Mix пасьменник!в народнопоетична мова, народно ni сенна образна сим-вол1чяа система оргэн!чно поеднувались !з л1тературною традиц!-ею. Мовно система укра/нсько!' народноп!сенност! пприяла створенню hobo'í л!тературно¥ мови. Низка п!сенних образ!в у творах 1.Кот-ляревсьКого г народна ni спя як иове дкерело для розбудови укра Ч'я-ськоК л1тературно'1 мови - у П.Гулака=Артемовського. Романтики вводить у поез!ю традиц!йн1 пор!вняшщ, фольклорн! символи, викорис-товують психолог!чкий паралел!зм. Т.Шевченко користувався тими * джерелами, ио йоГо попередники i сучасники. Однак у Шевченка маемо "орган!чне злиття самобутньо'< оригинально!" творчост! з фольклором як формою нелокального самовиракенкя /Русак.1939/. Cai.ie у мовотворчост! Кобзаря народноп1сеян! елёмеит» стил!стично в!д-шл1фовуються, перетворюються на впорядковану систему, сприяючи офс#>-млению народнол!сенкост! як однШ з стйл^стичнях категор!й. Заслуга Марка Вовчка i Пайтелеймоиа Кул!ша в тому, що п!сенн! формула i прийоми булв перенесен! ними в мову художиьо! проз» i розвивали виракальн! засоби останньоь Народноп!сеин!сть як ствльР-ва ознака мови худокньо í л!тератури i мовноi система 1д!остилю кожного письмекиика продовкуе розвиток у творах 1.Нечуя=Левиць-кого, 1.Франка, Лес! Укра'1'нкй, поет!в=модерн!ст!в ДИ.Вороиого, Б.Лепкого, О.Олеся, П.Карманеького/ - зак!нчуючи сучасним худож-н!м стилем.

До перших спроб осягнеиня народной!сенност! в стил1стячн!й систем! yKpa'íHobKo'i л!тературно1 мови зараховусмо т! науково=> популярк1 розв!дки, що супроводкували зб1рки народних Шпень.

-9- .

Народноп1сенн1сть усв1дбШ1К>БТЬся як деталь озлобления худоияього твору, наданяя Йому нац!онального колориту. Одкак 1з. розширенкям проблематики, розвитком жанрово=|утильво! системи мови, поглиблен-ням семантико=стил!сгичнах можливостей народно! п!сН1 ввникають об"ективн1 передумови для процесу утвердкення як цШсного явища. Фольклорный елемент пертьорюеться на виразну ознаку сучаоного худоккього стилю, зушвлюючи необх1дн1сть теоретичного обгруиту- 1 вання народноп!сенност1 мови як стил1стично! категор!!. Стил1ст«к» нац1ональнвх мов закоком1рно зверташься до ц!е! проблеми.

У рос1йоьк1й мовознавч1й науц! це досл!дкення О.Веселовсько-го, В.Виноградова, Р.Будагова, Ф.ФШна. Онремим аспектам визначе-' но! проблеми прасвячен1 досл1даенкя сучаснйх польських мовознав-ц!в е.Сиротюка й е.Бартм1нського, як! розглядаюг'ь мову як 1нтер-д1алектне утворення, що е результатом, гекерал!зац1! елеыеят!в па вс!х р!вняк ыовно! системи. В укра:1'нськ1й мовознавч!й традицП початок л!нгв!стичному анал!зов1 народно! П1сн1, системи П ху-докньо=зображалышх мовних елшект^в у функциональному мовостил1 худокньо! л}тератури покладено працями О.ПотебнЬ Вченпй обсток>-вав думку про те, що в народнопоетичних образах 1 символах - пос-т1йне дкерело для !х естетичного усв^домленкя в загалыюмов^й та !ндив1дуальн1Я практик, наголошував на процеН взаемодП на-родкопоетачного й ' 1ндив1дуально=авторського ыовомислення. Р1зшш аспектам визначеио! проблеми прксвячен! досл1дквнкя М.Драгоманова, ФЛСолесси, 1.Франка, П.Жатецького, 0.Курило, ].Оценка,О.Сшшвсь-кого.А.Кримського, Л.Булаховського, 1.Б1лод1да, В.Ващенка. Мовно-стал1стичн1 можливост5 фольклорних одиниць, взаемовплив м!к еле-ментами фольклорно! поетака.та Шостадями окрёмих пасьменнак!в дослШують С.брмоленко, М.Пилинсышй, А.Поповський. В.Чапленко, Н.Даннлюк.

"Народноп1сенн1пть як фушщ1онально=стильова едя1сть". Шсня ё фундаментом поетично!' творчост! укра!нського народу. Наро-дноп!сенн!сть мови виявлясться не лише як образи, прийоми, а як

-ю-

кац1ональне св!тобаченкя, сприймання й усв!домлекня навколишньоК д!йсност1, тобто як форма внраження украУвсько} мектальност!. Иова фольклору виотупае не лише як матер!ал для п^знаиня !сторИ, культура народу /культуролог!чний аспект/, особливе дкерело для ■ досл!дження словесного мистецтва. Народноп!сенн!сть як категор!я украКнсько* л!тературно\' мови формуеться на оспов! естетизацП мовних явищ, загальновживапих одиняць, в яккх в!дбаваеться уза-гальнекий людськиЯ доов!д. Узагальнена понадканрова семантика стаковять огновний змЗст цих одишщь, вт!леняй у характерна* мов-них формах, у 1'х вня'р1шн1й орган!зац1'{. Народной!оенн!сть мови на ы!кро= та макрообраэному р!внях становить леьну функц5ональну сдк!сть,то реал!зуси>ся в !кших кайрах та в конкретккх худое-н1х текстах. В остаин!х в1дбуваеться включения кародноп!оеннях елемент!в в !ностильовий контекст. Усталек1сть образко=поетич-пого словника, жацрово тематична сл!льн!сть, м!*д1влектн! эв"яакв зуыовлюють процвг витворенкя евоер!дно* система мовних фольклор-них норм. Народяоп!сеня!сть як ф.ункц!онально=сйильова едн1сть иабувае узагальнекого квдд!алектного характеру /як 1 мова худое-нызК л!тератури/. Узагальнена понаджанрова стильова семаатика на-родноп1сенних загоб!в може виявлятися в р!зних формах. 3 одного боку, це введения первишшх Шсенних текст!в у худо кию опов!дь. 3 другого, - це використання асоц!ативного. потенЩалу народиоп!-сенних елемент1в м!кро= та макрообразкого р!вн!в у мовн!й практяц! письменника. ОриНкально переосмислен! в авторськ!* мовотворчос-тЬ маркован! фольклорной семантикою, мовк! елементи набувайть нових в!дт!нк!в сеыаягячноУ й стил!стично^ глибяни,збер!гаючп зв"язок з п!сенно=л!ричшши ситуац!ямя. Народкоп!сеик!сть мови, маючи вятоки в загальн!й мовн!й систем! укра'1нського фольклору, иабувае статусу функц!онально=ст|щьово^ едяост! в стил!стячк!й систем! украКясько! литературно 3( мов*.

7 другому п!дрозд!л! "Наролноя!сеня!сть й Шостиль письменника-тря параграфа. Розглядаеться взаемодзя народной!селного й !ндя-в!дуальноеавторського елемент!в у проз! М.Стельмаха. Фольклоризмя каявнг у мов! нац!онального митця, але кокеи Шостиль сприймае ! заовоюе IX за овоУми принципами. У художн!х творах в!ябувяеться тр£ясформац1я народной.! сениих форм 1 традиц!йжп мовноЗг семантики. Проблема сп!зв1дношенкя загального та !ндяв!дуально го в мов! ху-дожнього твору пов"язуетьря з проблемою вабору, э психолог!ею реального творця - живо'/ люпина, з там, як твгр спркймаеться, оц1-юоеться чатачем /стнл!стйка в!дправника 1 стил!стнка. одержувача/. Саме в цьому аспект! розглядаеться проблема п^иваннч у прозових творах М.Стельмаха народиоп1сенн*х мовних олинкць, зображально» художня фун;щ!я останн1х щодо авторського эядуму, тобто перетво-рення, естетизац!я Ух в контекст! художнього твору. Мовотвор-ч!сть М.Стельмаха - соц!ол!нгв!стичне явише в укра'/нськай л!те-ратурн!{» мов!. Гсторичний ! культуркяй феномен Стельмах» полягае в тому, що його твори - цв художня система, в як!я власяе св!то-баченкя, особист1сне "я" резонуе з колективйкм саюовираженням украУтИв.

Аиал!з народноп!сеннях стял!звц!й в еп!чнях творах М.Стельма-ха зд!йснюеться у зв"язку з роэкряттям зм!стовоУ глнбяяи твору та спецяф]ки творения худокнього образу. Ваб!р засоб!в в авторськ!й мов! залекать ь!д дП стилетворчя* чинник!в /мета, ситуац!я, тема, соц!альний статус письмеяклка та 1й,/, як! безпосередкьо чй опо-середковано мотивують такий виб!р. Напраклад у коптгкст1 типу "3 дави!х=давен через село Медвян пролягае лебедиияй шлях... 1код1 лебед! падали недалеко в!д села на прабутну воду. Пот!М птиця, струшуючя жяв! краплиня, розгонисто пШймзлаея в гору, а лвднма, роняпчя п!т, хялилася в робот1 нязько до эемл1"/Ст. ,1,202/. Тралац!ПЯ1 елементи набувають новях семантячнях в1дт!ня!в. Ф1гу-ра семантико=стял!стичного паралел!зму ва основ! тралюИйнях

асоц1ативиих ав"язк!в Шк лексемам» птах I липина_ цаповиюетьея драматичними !нтонац!ями. 3 образом птаха, що зл!тае в небо, пов"язане уявлення про щасливу долю людини. Однак в авторському контекст! спостер!гаемо протиставленкя /птиця п^ймаеться - лю-дика хилиться/, що виражеко у фор«Л дзесл1в-антон1м!в. У цю сти-л}стичну фа гуру вмоитована ще одна /краплкки вода - п1т_7, що теж побудовака на семантнчному паралел!зм1, але з прихованою з1с-тавною семантикою: /струшуючи хив! краплиниу, птиця пШймалася лвдика,/рокяючи п1т7, хилилася. Письменник мае змогу апелювати до нацЗонального мовного досв1ду читача, викликаючи запрограмова-ие враженкя за дапомогою певного лексичного наловнення, маркова-них народнолоетичною семантикою 1 В1ДПов!дко побудованих речень /експл1цитни# р1вень вияву мовомислення/. Шдэначимо такок 1мпл!-цитний, побудованнй на прихованих фольклорних асоЦ1ац1ях, р!вень . вияву мовомислення Стельмаха. Б1н усвЗдомлюя себе саме в укра-Кнських реалиях, серед р1дно 1 природи.

Фольклорний стрУм^нь у мовно=художн!й практиц! письмешшка внкликвний його як теоретачнкм» так 1 практичккм осмислеиням здобутк1в украгнського фольклору» Коп!тка праця над збиранням народнопоетичною творчост1 полишкла олЗд в украгнськМ фольклорис-тец1. Саме вона дала письменников1 знания сиотеми"худокк1х эасо-61», тобто спраикне В1дчуття народцопоотичкого слова. На п1дотав! проведеного аналЗа/ мокемо ствёрджувятн, що точне, яослЗвяе перенесения п1сн1 е законом1рн!стю, характерною оз какою Шостклю пяеьмекника, а в добор! п!еень Стельмах залишаеться не позкц1ях ыайстра вечного канру. ' • .

Другкй розд!л "РЗэноейди ам1стово=фуккц!ональних парадигм в еп!чних творах М.Стельмаха" складаеться зчоткрьох параграф!в, що васв1тлюють особлнвост! реалЗзацЗI стил^стячноК функц!{ народно! п1сн! в еп1чних текстах. За темою, за худоккьо=зобракальшшк аасобами вт1лення еп1чн1 твори безпосередньо пов"язак1 1з народ-мол1сеиним мовомисленням. Природна стил!стична маркованзсть

призводить до зиачно! р!зномак!ткост! стил!стичних фуш<ц!й, як! виконуе народна п!снл в еп!чних творах письмекника. В!докремленкя в!дпов!дних зм5стово=функ1поняльних парадигм спиросться на вияв-леяня отил!стично1 семантики, реал!зовано! у вигляд1 системи иовно=художн!х виракальних sacoöis. ДослЗджено сутн!сть i стил!-стпчн! функцП вкд1лених сюжетноУ, ойразно=оц!шш'1, erii.4Koi та ретроспективноI парадигм.

Щодо сюжет jioi^ эМ1стово=фуняц!онально'/ парадлши, то во на 0С/"сд-нуе TaKi типа внкористакня niciii як засобу лобудови сюжету: в/ nicHH розвивае одну зголоьних сюжетних лШй poManiB i б/ за-безпечуе в текстi пс«холог!чну кульм1нац1ю eai ino'i оповШ ; в/ иророкуе долю repoi'E, поеднуючи сьогодення о тйбутлзм /свосрзд-иа "функц!я Кассаидри"/. Доб1р Стельмахом гИсень мотивований в!д-пов!дяою п!сенкою семантикою - зобракенкя люда ни в ущ!льняному, скондеисованому простор! i час!. Це дае эмогу авторов! через и!с-нго розвинути сюжет м!кротекету саме, в час! твору, пов"язати Mise собою подП, не вдаючись до описових розлогих конструкцЩ, пося-лань i звернень до попереднього тексту. Тому п!сня як эас!б побу-довя сюжету розширюе семантико=стил!стичн! структур« текст!в, стакзчи образом-символом,' чинликом певно! почутггвок' тональность

Стил1стичн! функпП ойрззно=оц! нноit зм! стово^фуккц!оняльког парадигма, то на!Шльш виразна з погляду використгшня Стельмахом стил!стячних мокливостей народиоШсенних тексНв, полягають у розкритт! внутр!шнкого св!ту людини як одн!с! з деталей авторсь-Koi характеристики, пешего оценивания з боку читача.

Виконуючи 1нтимн0=л1ричну фунотЦю, народна nieня eise засобом соморозкриття персонаж!в, виявляв в повному обпяз! !вдив!дуал!-зуюче, л!ричне начало. Стельмах звертаеться до форм* внутр!шнього монологу, ваутр1шньо1 мови персонажа як стил!стичного прийому, через який мае эмогу висв!тляти характер людини !виявятя

опосередноваяо власШ дуыка, ставдеяня до cboíx repo'íb. Напрак-лад: "Вода й весна вже кабляжалнся до fli вчини, i враз вкдИшя зруйи/ьала голубка, опускашись на тин. Христина засмеялась до голубки, повернулась до розпатлакоК шИгака'й тихенько сама соб! засп1вала: "Коло мина, коло броду Два голуби пили воду. / Бона пили - воркоНла,/ 1знялася - полетдлн./ Крилечками стрепенула,/ Про кокания спом"якули". "А ча спомннае П Роман,, як вока його зараз? - враз кинуло дЗвчияу в кар. - Ой дурна к вона, дурна, як nptsMpoKHift пеньок! Нййшла чем голову затуманити. I потр!бнай ifl той Роман? Якраэ..." /Ст.; 1,174/;

"I кестуйвако з поля повергае до не! той cniB, який усе нвття тривокив ií душу, той onib, що неbtíxoso чя печаллю, а судьбой H:"pfl горе т!й чаечц!,/Чаечц!=иебозз,/Що вввела дЛочоя/ При батИ дороз!". Ш вдалося, що ту nicim дои1С BiTep з самого Свб1ру. I розкрилася перед нею бегм!рна далеч!ньЛ раитом вона собачила всю свои ролику не в Cadípy, а на свогй д1дизн1, на колосистому пол!."/Ст.,1,305/. Обидва м!кротексти побудован1 за принципом паралел1зму, на accuiauiflt s яващамк природа та síctsb-леиы! характеристика псахолог!чкого стану ладиня з символ1чнима картанема прародя. В ockobí зШсту лежать лоргвнянця як конкретао= чуттеве аобракеаня виутр!шаього ев! ту людини, яке в першому TeKcTi ввракене в!дповЗдкиш лексачннмя засобама, а в дру гону ваявне як праховаие /контекстуально ауковлеке/. В автореькому текст! винакае образ голубш|/ один is усталеннх символ!в, пов"я-заяах з покяттям Д1вчанн/, a cotímb «екст вводиться п!скя, яку сШвае д!вчина. Дал! - д1вчвна згадуе /кануло в ка^/ сього хлоп-ця, п!сшг ввюшкае в П П0и"ят! спогади про хлоаия, i пара заио-

хаиах в чктацьк!й уяв! асоц!юеться з двомо голубами, як! /про кохаиая спон"яяулаУ. В другому текст! образ ¿agggj шо ясоцЗвдться 8 к!икою=мат1р"ю, заы1кеио пасьмекнияом на саму пЗсню, де власяу долю нагадуе доля чайка 3 чаенят. ПорЗвшшш=м!крофольклорйзми ¿дурна, як прадорокЕНР пен.ьок7 та/не btíxoo чи печалли, а судьбою^

особлкво остаяне - шляхом поеднання антон1м!чяих попять одного асоц1атявного ряду - додають в1дт!нок настроевост!: безжурно= лукавого 1 шурлявого. Зв1дск - ц!кава деталь в авторськ!й Зн-терпретац1'{ образу водя. У первому м5кротенстЗ поетична формула /вода я весна_/ - передав символ жяттествердкуючоУ скля кололост! 1 краен в другому - /дв! сльозинки/ - це традшИйний обряз туги, горя.В!дзначямо, щовасоц1ативнз зв"язки вступають яе лише окрем! елемеити текстово! структури, а й цШ ситуацН. У мовязй св!до-мпстЗ Стельмаха в^дбувасться процес створеняя система влясних мовообраз!в, як! гекетично пов"язая1 з народноп!сеннкми. Ступ!яь IX естетично! 1 художньо! вартост! насИльки високий, що вони сприймаються читач'ем в сданьй народноп1пенн1й тональность супро-воджуван1й орйг!нальними п1сенними м!кро= та макрофольклоризмамя.

Народна пзеня увиразюое характер персокаж!в, Ухкю сутнзсть. Кр!м того, виб!р тIеУ чи !кшоУ п!сн! з характеристичною метою дяе авторов! змогу безпосередньо впливати на чатоцьке слрийняття. [исьменник не обмежуеться опосередкованим виявленнятл власного став-лення через внутр!шн!й монолог героя, Авторська опов!дь служить контекстом для народно'! п!сК1, в якому функц!онуйть словя=поготя чи цШ сёмантичн! гШзда для роэум'ння того чи !ншого образу ! в1дпов1дного позитивного чи негативного оц!нкого зм1сту. Пзсия стае засобом не лише диферетИацП характер!в. Те, яку саме п!снга згадуе персонаж, як сприймае Н ббрази, який емоцШтй в!дголос зиаходить вона в пам"лт] - все це вакляв! оц!нн! члнники для-евмо-го автора, отже й для читача. Народна п!сня стае засобом коре-ляцИ психолог!У худокньоУ творчост! /тобто автора - в!дправняка !нформац! \/ 1 ппихологП художнього сприймяиня /читача - рецеп!ея-та/.

3 епачною зм1стово=функц1ональиой парадигмою пов"язан! народ-коп!сенн! структури, як1 вносять у. загальну ет'чну томальи!сть

СтельыаковоК оповШ особлив! музич«1 periстри.зумовлитаь семантикой кто ичцд ¡',ку структуру оковШ. Для коккого твору характерна своя каирова система використакня п!секь, нав1ть одкшшд MiKpo-образного piBKH мають в!дпов!дне настроеве забарвдения, спрдчи-ияючи в1дт1нки eni4HooTi. Кожному твору притаманка своер1дна еема^ ви1чкост!. На основ! сеыантико=стил!сТичного анал1зу видалено TaKi семи: Tpari3My /"Шй i о!ль","Велика piдня", "Кров лчдська - ив водиця"/, м1корко=макорна /"Правда i кривда", "Чотяри броди"/, л1р»эму /"Дума про тебе"/, макорка /"Гуси=лебед! летять","Щедркй веч!р"Д РегЗстр прози вклэдие в себе весь спектр еп1чнихоеы, а во! разом вони угворювть л1ро=еп1чну мову TBopiв М.Стельма*«.

^Ретроспективна^ парадигма груктуеться «я

реыШсцеиц1ях, що виконують у творах Стельмаха дв! основн! фукк-uii: виступашъ засо.бом поеднання ; минулого is еучасн!стю, роэкри-вають першопричикк вчинк!в геро'£в, У спогадах обов"язково зракае Шсня.що вШграе роль психолоПчного кульмакац!Иного акценту. Письменкик звертветься до pisKOMaHiTHax форм передач! ситуацП "иригадувания",-в як1Я кавактакенйя-припадав на д1еслова у форм! микулого часу, налриклад: веч!р - /об^звався/п!снев | /поринала/ у л!с j /пригадалася_/ п!скя ; ¿ieaitajiaJ минувшина i /розшарпувала/ душу. Шсекн! символа.власке, Осенний психолог!чкий колорит вик-ликашь в уяв! яерсоиакав в!дпов!дн! настроев! асоцзац! 1=обрааи. то аумовлюють п!сенну тональн!сть авторського тексту. PeMiHic-ценцП заступаигь розлог! пояснения, розповШ, ущ!льнюши часо-прост1р твору, викоиуюч« фуикц!ю людськох пам"ят!. Вони стають сво-ер!дним засовом аперцепцП, коли прц двкодуваян! художнього тексту м!к читачем i автором вяникае психолоНчшй контакт. В еп!чиу тоиальи!сть твор!в Стельмаха п!секн! рем1н!сценц!'1 додаеть

особист1сио1 л!рг»Ы иастроевост!.

Трет!й розд!л 'Шсенк! текоти в хуложн1й оповШ М.Стельмаха" присвячекий досл!дженшо внутр!шкьо'1 орган!зацП иародкоШсенност! ян функц!оняльно=етильово1 едност! i складаеться з трьох параграф!».

Зд1йснеио жанрову класиф!кац1ю п!еень, введених у художН! твора И.Стельмахом. На основ! 31ставко--типолог!чного анализу вндаяь ук-раУнсьлих народних niceHb i викорястанах автором вШначимо, то у текстах Отельмаха лереважають зразкя соц!ал»ио=побутовкх л!сень, що нэдають авторському стилев! eni4Horo, урсчяс»ого колориту. Кож-на з розглянутнх жанрових труп мае свою систему п!сенних символ!в. Стольмах=проэа'1К часто звертееться до народноп!сеииих поетичках символов. Вони становлять фукдпкенг od раз т i система кац!окэльяо"1 мови, а в xynoncHix творах письмекникй перятворюгаться на слова=ам!сто-в! акцента, яавколо яких розгортаються народной!секн! паралел!эма. Пор.:

"Небагато свят мае лтаське серце, а найб^льше з них - кохання •, в одних воно розкв!тас, мов дивовижна !ванокупальоька попороть, у других - пристрасИйм г!ркуватям полином, а в TpeTix - рахманяим спокоем, що пароджуе лаг!днях доброоких датей, як! найб!лыве люб-лять ходати за плугом, с!ятк зерно, садити садн"/Ст.,5,303/; "Не дочекавшись Данила, Яряка ! бабуся подалися до хатл,ав!н, ломляча себе, чавлячи бол!, ноосл!п п!шов од вогника, од любов!, эд цв!ту палорот!, що зацв1в не для нього, бо не. Mir комусь заму-тата ней тихий веч!р ча життя.як замутвля гусн воду в тихому ДунаУ" /Ст.,5,239/.

У наведених прикладах яаявдкй образ ubiT£jianogorj_, в якому зая-ладеа! ще дохрястиянськ! в!руваяяя людей в щаславу доли, аад!я иа ааво=рад!сть. На р!вя! п!дсв!домосг! в!к стае поштовхом для ство-реяня письмеинаком иовах контекйгв=м!кроскжет!в. Асоц!атавв1сть мислення Стельмаха вплавае на вкб!р мовяах елемеят!в. У першому eni-золi легко встаиовлюемо семантачмй зв"язок м!к локяттяма коха!цд_ i папороть, оск!лькя в!н ексшИцмтяо вяракеяий:

-13- у пор1вкяння)г: кохацкя - /розкихтае, мов напороть,полии,опак1й/; - в еп1тетах: папороть - /дивовякна, 1вакокупальська/,• полик - /пристраский, Нркуватий/,' спок!й - /рашаккий/; д!тн - /доброок1, лагЗдн1/.

У другому еп1зод1 функцЗонують ркнонЗм1чк1 асоц1ативк1 комплекс«, пов"яаан1 з розум1нкям людського щаптя: вогкик - любов -цв!т папоротЬ Навколо них розгортаетьпя внутрЗшнЗй коктекотуаль-яий м1кросюжет, в якому - доля двох закоханих: зустрЗчЬ закоха-И1сть, розлука,-нова зустрЗч з чукою в«е дружиною, боротьба э почуттям, самопожертва заради кохэло!'. Тут виникае ЗншиЙ Осенний асосЦативний комплекс ^амутити вечЗр, чи киття, як замутили гуси воду в Тихону Дуна^/", що поглиблюе семантичний рЗвень тексту 5 його сприйняття. •

Проанал1зовано типи Шсеиних структур у прозз М.Стельмаха за формальными, чисто зовнЗшнЗми ознаками, \ безвЗдносно до показии-к1в введения Ух у текст. •

Серед цитованих письменником Шсень вш^лено чотири структура групп: назви Шсень /12/, серед яких назначаемо пЗдтипи за семаитяко=грйма1:ичиима 1 формальными покезнаками ; повнЗсЧ'в цито-ван1 паси! ; цитування кЗлькох рядкЗв чи строфа "/строф/ цитуван-кя двох рядк1в як зм1стового й емоцЗЙного ядра П1снЗ, ОстаннЗй рЗзновид цитац1К найб!льш характерний для Стельмаха-проза1ка: дворядки, мвючи оцЗиний пЗдтекст, Знтенсиф1кують образна уявлення при сприйнятт! тексту читачем.

' Доылдкуючи прийоми введении п1с?ннкх структур у текст, вкдЗ-ляемо дв! групп структур: частков! /вкугргикЗй школог, пряма мо-ва персонвка, невласне пряма мова персонажа, акцент авторсько'У оповЗдЗ/-3 загальн^ /пряма цитацЗя, переказ,, авторськЗ транеформал I'/» як! погликэють частковЗ.

Пряма щтац1я п1сн! з досл!вням збсреяеиням П мовяо=худокпьо¥ система-с наяб^ьш чягтотням прийомом Стельна ха-проза}ка, характерной 1 вианачпльяою оянякоп його Шостилю. Мовотворчост! Стель-иаха властнее використаккя {1 збагячеикя Зснуючих загальномовяих сяяоиШчних рял!«. Иоряд 1з сииоя1млчи*м рядом 1мекяяк1в на ояка-ченяя п!сн1 /гр!зно басять, плесневея тенор, пускав баритон/ про-стсжуеко семвнтично пов"яэаниЯ 13 иимя синоя1м1чли!1 ряд д}есл!в, що варакають значения "зяш^ватя" тяпу: вяколиеувявся голос, по-в}э эал!тае, бризнув беэжурою, закуриякав п!сню, зривалася-ч!пля-лася п!скя тощо.

Пряйом перелазу эм1сту п!сШ вякорксговуеться «втором не часто. Стельмах точно дотрамуеться сюжетно! побудовя, не внходить за меж1 лексично=формалыгого складу п!ся1. Шсеяний текст моке зв"яяува-тись 1з наступаем через авторський, бутя в1докремленям в!д яього чя виявлятя певн! формальн1 оэиаяя зв"язку /коля Алеться про комеи-туваяия П1ся1/.

Трансформацз I л!сенних текст1в у авторскому - прийом трвдицШий. Дотрямуючись традии!й, М.Стбльмах'вякорястовуе трансформац! 1' як зм!ну план!в, просторовоУ перспектива ; б1льш лакок!чя1, псяхоло-г!чнй скояденсовян! характеристики застушуоть розлог! описов! кар-тини. В авторських тр«нсформац1ях вШначаемо нпсичен! народнопое-тичною семантикою образи-символи, секантико=синтаксичн1 структури, окрем! синтаксичн} я ритм1чя! олиниц! /м!крофольклоркзми/,. як! стаковлять поверхневий, експл!цяткий р!вень вияву м'овомисления письмеиника. Стельмах прагяе до пластичяях. об"емних обрая1в, ви-разиих зорових картин, як! в1дбнваюгь безпосередие спряйпяття, -в5дчуття "неявного вражекня". На !млл!цятному р!вн! в1дбуваеться ьящай синтез еп!чного 1 л!рячного. Ромаии й пов!ст! прозах'кя -вмяв цього синтезу - спряймаоться як цШсиа система з пров!диою еп!чиою тоиальи!стю. ЬГ'який л!ризм, генетична закладений в украКи-

ськ!й народн{й п1 с«!. надае еп!чиЗй оповШ Михайла Стельмахв особливо? поетичио!, л1ро=еп1чиоК тональность

Осиовн! положения днсвртацП В1Добракеи1 в таких публ!квц1ях.

1. "Як т!иь" /про одие ш^виянкя у М.Стельмаха/.//Культура слова.-М 42. - 1992. - С. 44-4Э.

2. Досл1дження з укра*исько* стил1стики /60-90 роки/. !/ № I. - 1992. - С.149-152.

3. Дещо про експресивннй сиитаксие еп1чних твор!в М.Стельмаха.// Культура слова - № 48 /друкуеться/.

Лда до друку. О. ал *ч. . Формаг ьо . Пялф^ь*. Друк. офс. Уковн. друк. «рк. Обл.-рнд. арк. ¿¡,« з тр. ео.

Зам ¿(-тч. ■■•■.'

Кшвська киижкова друклрня нзукоао! книги. Кшв, Репща, 4.