автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.10
диссертация на тему: Научно-просветительская пресса Украины XIX - первой трети ХХ века. История. Теория. Практика

Полный текст автореферата диссертации по теме "Научно-просветительская пресса Украины XIX - первой трети ХХ века. История. Теория. Практика"

КиГвський ужверситет ¡мекп Тараса Шевченка

На правах рукопису . УДК 002. (093) 001.92(091)

КОНОВЕЦЬ Олеисандр Федорович

НАУКОВО-ПРОСВИНИЦЬКА ПРЕСА УКРАТНИ XIX—ПЕРША ТРЕТИНА XX СТ. 1СТОР1Я. ТЕОР1Я. ПРАКТИКА.

07.00.10.— ¡стор1я науки I техж'ки

Автореферат дисертацп на здобуття вченого ступеня доктора ¡сторичних наук.

КиТв—1994.

РГб од

~ 1 / -

О . ^

Робота ви ко на на на кафедр! перюдично! преси КнТвського уншерситету ¡меш Тараса Шевченка

Оф1ц1йк1 олоненти:

доктор фшолопчних наук, професор П. П. Кононенко доктор ¡сторичних наук В. М. Даниленко доктор ¡сторичних наук, професор Л. О. Суярко

Пров1Дна оргашзащя: 1нститут украТнськоГ археологи НацюнальноГ Академм наук УкраГни

на зааданы спец1алЬовано7 ради Д 010116 при КиТвсько;

уыверситеп ¡меш Тараса Шевченка за адресою: 252119, КиТв, вул. Мельникова, 36/1, 1нститут журналкти

3 дисертац'юо можна ознайомитися у б1бл'ютец'| КиТвськ уншерситету ¡м. Тараса Шевченка.

1994 р. в

1994 р.

Вчений секретер спофалЬовано! ради

доктор ¡сторичних наук

професор

ВАРТАНО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦ1ЙНОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ

&ктуальн1сть теми. Науково просвНництво — один з важливших чинниюв гелектуального й духовного збагачення народу, тднесення його загально! льтури, ¡сторично! нафонально! самосвщомосп. Вона е не лише традицжним собом формування наукового св!тогляду, стилю мислення, а й стае дедал! йовциим фактором впровадження досягнень науки в сусЫльну практику, овлення економти. У закон! УкраТни «Про основи державно! политики сфер! науки i науково-технin но! д1яльностЬ> тдкреслюеться, що однкю vmeft державно! науковоТ полаики € «¡нформацшне забезпечення прийняття иень в сфер! науки i техжки»1.

Разом з тим в Укра1н1 дедал| зростас ¡нтерес до icTopil нацюнально! преси, 1льност1 наукових i просв1тницьких товариств та ix видань XIX—XX ст. ст., вчення творчост1 визначних популяризаторов науки. У сусптьств! розпочався альний прочее в!дродження нащональних традицж укра!нсько! науки освети — використання кращого доев¡ду орган! зацт науки, формування укових шюл, тднесення статусу укра!нсько! мови як засобу науково! мужкацн, ¡нтеграцм украТнськоТ науки в ceiToey систему. Все це ставить ред необхщнктю яюсно по-новому, з ¡сторгасофських позиц!й осмислити :номен наукового просв1тництва, його значения для зростання ¡нтелектуаль-го потенщалу наци, державотворення, по-новому оцжити роль науковоТ i уково-популярно! преси в розвитков! укра!нсько! науки, збагаченж духовно! льтури.

Ось чому такого актуального значения ниш набувають достдження, в яких opi* i сучасж проблеми науки i наукових комунтац1й розглядаються широких софокультурних позицш у 1х т!сному взаемозв'язку i як'| дають nicHe уявлення про науково-просв1тницький рух у той чи ¡нший перюд ¡сторм uii. Сьогодж ¡снуе 'нагальна потреба переосмислення соц1ально! рол! укових котунтащй, зокрема науково! i науково-популярно! преси, II Дальних функфй, вивчення ¡сторичного досв1ду сучасних проблем ¡-рспектив розвитку uic! важливо! галуз! д!яльност1.

Предметом дисертац!йного досл!дження с ¡стор1я, теоретико-методолопчш пекти i сучасж проблеми розвитку популяризацп науки в УкраТж.

Об'скг досл1дження— украТнсьш спещальш i Macoei науков! (приро-знавчо!, техжчно! i гуманаарно! тематики) перюдич» видання XIX—XX ст., мэсив науково! i науково-популярно! л1тератури, присвячено! проблемам укового проевпиицтва та комунжацж у наущ. У сферу аналЬу входили також рюдична фахова та осв1тянська преса, перюдичш науков! та науково-пулярм видання гуматтарного та загальнонаукового спрямування. Дисертант дотримуеться Tie! концептуально! точки зору, що популяризащя ань як кому накатив ний процес включае також значну частину наукових рюдичних видань, особливо у сфер! природничих i гумажтарних наук, як1 рияють м1ждисциплжарному сЫлкуванню вчених. На початкових етапах 13витку укра!нсько! преси (XIX ст.) почести досить складнорозмежувати суто уков| i науково-популярж видання, тому !х типолопчна градация с досить ювною. Причому увага акцент уеться насамперед на тих масивах (типах) дань, яю ражше не розглядалися" або мало досл!джен1.

Закон УкраТни «Про основи дергкавноТ пол] тики в cc$>epi науки i наукоео-техн)чноТ льност!» // Вкник АН УкраТни.— 1992,— № 6,— С. 4.

Хронолопчш рамки дослщження ¡сторП украТнсько! науковоТ I науко популярно! перюдично? преси охоплюють перюд в|Д часу Т! зародження п XIX ст. I до середини 30-х роше XX ст., коли була, в основному, сформов. система газетно-журнально! преси, яка так чи ¡накше збережена в п сучас| типолопчних моделях I жанрових формах. При анал1зов1 методолопч: аспекта популяризацп ¡сторП науки, зрозушпа ' р!ч, автор дисертацы обмежував себе н| хронолопчно, ж географ1чно, осмислюючи ¡сторични сучасний досв1д популяризацп науки як в УкраТм, так I поза Т7 межа, Дослщження сучасних тенденций науко во! популяризацп базуеться на вивче перюдичних видань останнього десятит'ття.

1стор1ограф!я I стан науковоТ розробки теми. 1нтерес до в1тчизняно! ¡стс украТнсько! науки I культури сьогодш надзвичайно великий. Останшм час багато опубликовано наукових праць з ¡стор)! розвитку науки ) техн/ки, чим. монограф1чних досл1джень виконано з проблем ¡сторп преси. Однак май немас дооиджень, в яких би посднувалися щ два напрями I яш б давали ц1л!< уяву про те, як зджснювалися науков1 комунжацн в той чи ¡нший ¡сториш перюд розвитку наци, як( фактори (науко в|, нацюнально-кульгурн!, економ|'< соцтально-полничк!) стимулювали науково-просв1тницьку д1яльн(сть, I який I вплив Ц1с! д1яльност|, зокрема науковоТ I науково-популярно! перюдич преси, на розвиток науки I культури.

3 цкТ точки зору найц1кав1шим I поки що мало достдженим в украТнсь ¡сторюграфп е перюд XIX — перша третина XX столтття. Не можна сказати, цей напрямок ¡стори преси зовам не доонджений. Можна згадати дисертац роботи О. Б. ПлатновоТ, де дослщжено розвиток науково-техшчних журн< в УкраТш, П. Ф. Дани люка, в якш розкрито особливост! зародження I Д1яльн< першого в Укра!н! математичного журналу'. Ряд важливих ведомостей I освп-янську пресу друго! половини XIX стол1ття подаються у моногра< присвяченШ розвитку осв!ти й педагопчноТ думки в УкраТж2. Деяк1 пита ¡сторп науково! 1 науково-популярно! преси в контекст! досл^же наукового просвпництва дожовтнево! Роен, зокрема, особливостей пошире природничих 1 техтчних знань в XIX — поч. XX ст. ст., в1дображеш в моног ф|ях О. I. Акопова, Н. Ю. БерьозкжоГ, Е. А. Лазаревич3.Окрем|' фрагме розвитку в1тчизняно! науковоТ перюдично! преси можна знайти також у пра украТнських дослйднишв ¡сторп нацюнально! науки й осв1ти Р. В. Кучера, Е Онопркнка, С. Постернака, О. Я Пилипчука, Я Ряппо, 6. П. Степане! Т. О. Щербань та ¡н. Чимало цЫавих ¡сторичних в1домостей про науке проевп'ницьку д1яльнкть украТнських вчених метиться у ряд| б|ограф1Ч нариав, опублшованих в останне десятир)ччя. Важлив! аспекти науке просвЬницько! преси висв(тлек< у працях I. Житецького, В. 1гнапенка Кревецького, I. Опенка, В. Дмитрука, В. Рубана, М. Нечиталюка, П. Федченк ¡и.'. Чимало важливих факпв I думок щодо розвитку украТнсько! науков науково-просваницькоТ преси можна знайти в доробках заруб1жних слщниюв — В. Дорошенка, А. Животка, Л. Лукасевича, Ю. Терношльськоп ¡нА

1. ПлатоноваЕ. Б. Становление и развитие иаучно-техническихжурналоа на Украине // Авторе^ ...канд. ист. наук.— М., 198А— 16с.; Данилюк П. Ф. Первый на Украине методик о-математический ж> и его значение в борьбе за улучшение математической подготовки учащихся / / Автореф. дне ...канд. наук,—К., 1971.—30 с.

2. Педагопчна журиаж'стнка УкраТни другоГ поповини XIX столтя// Розвиток народно? ос| педагопчноТ думки на УкраТж (X—поч. XX ст.).— К.: Рад. школа, 1991.— С. 275—295.

3. Акопов А. И. Отечественные специальные журналы. 1765—1917.Историко-тнпологнческий обз< Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1986.— 128 с; Березкииа Н. Ю. Роль печати в распрострем

Однак треба констатувати, що з огляду ¡сторичноТ повноти 1 дострв|рносп шеден! нами прац1 дають лише фрагментарж уявлення про цей складний эоцес. 1стор1я популяризац|7 науки в Украши майже зовам не вивчена. собливо це стосуеться пергад!в зародження I становления украТнськоТ |ауковоТ I науково-популярноТ пер1одичноТ преси, з приводу чого ¡снують рин'| умки \ верен досл!дник|в. Нимало залишаеться «бших плям» щодо видань, аснованих науковими та осв1тжми товариствами кЫця XIX—початку XX голтя. Нем ас також повноцшного дослщження, яке висв1тлювало б загальну артину украГномовно! преси, зокрема середини XIX ст., 1905—1907 роюв, 0-х рок'|в XX ст. та ¡нших перюд!в: закономгрносп м виникнення й розвитку, Ыввядношення р|зних напрямт на арен! нацюнально-визвольноТ боротьби, ипи видань, Тхне м!сце в культурному процесс Адже саме в контекст! цих подж ¡дбувалося становления науково-просв1тницькоТ перюдичноТ преси. Окрем1 озв1Дки Б. Гржченка, О. Дея, В. Доманицького, М. Оленина, Н. Остапенко, . Яременка та жших досл^дниюв не могли охопити уах напрямюв розвитку краТнсько? преси, в тому числ! Т1 науково-просв1тницькоТ течн. Доа не розкрито сустльне значения масових наукових I техжчних ергадичних видань 20—30—х рошв. I взагаЫ мало дослщжеш зв'язки науковоТ реси з ¡стор1€Ю громадськоТ думки I пол!тичних св^тоглядт. А головне — не уло спроб осмислити весь цей процес з позицж нового часу, синтезувати його ¡сторичному аспектк Мова йде про цЫсне бачення науково-просв!тницького уху в УкраГт в контекст! II соц1альноТ ¡сгори (з репрезентацию уах тнограф1чних земель) — розкриття його еташв, динамши, нацюнальних собливостей тощо.

3 розширенням сочельник функцж ¡сторЛ науки, и впливу на процеси ггелектуалЬацм та гумашзацп суспшьства, його духовного в1дродження едал! зростае ¡нтерес доондниюв до вивчення теоретичних аспекта ропаганди ¡сторико-наукових знань. Водночас зростае число досл|джень, »тори яких прагнуть дослщити сучасж проблеми популяризаци знань. роблем методолопТ популяризащ! науки в контекст! сучасних наукових эмужкафй у тш чи шш(й м1р1 торкалися в1дом1 соцюлоги, наукознавц! та торики науки— Е. Гарфтд, М. Бон|ц, Г. М. Доброе, Г. Г. Дюментон, А. Еванс, . Г. Кара-Мурза, В. П. Карцев, О. О. КорЫний, Р. Р. Кочеровець, О. М. Криво-азов, Дж. Медоуэ, Р. К. Мертон, Е. М. Мирський, Дж. Прайс, В. I. Третяк, . А. Фабричний, С. Д. Хайтун,Ю. О. Храмов, Р. Уайтлей та ¡н. Десятки под1бних осл1джень з використанням сучасних концепцш ] метод1в анал1зу науково-|формац1йних процеов здженили американсью тазах|дноевропейсью вчень Коло постановочних питань, що стосуються вивчення мехаизму поширення !ань у сучасному сусшльств!, справд1 р!зномаштне. Однак до цього часу не

учных знаний в Белоруссии. 1861—1917.— Минск: Наука 1 технжа, 1990.— 112 е.; Лазаревич Э. А. Попу-ризация науки в России.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.— 224 е.; п ж. С веком наравне.— М.: Книга, 84,— 384 с.

1. Дмитрук В. Т. Нарис з ¡сторм украТнськоТ журнал(Стики XIX ст.— Льв1в: Вид-ео Льв. ун-ту, 1969.— 5 с.;Житецькнй (. «Юевская Старина» за час|в Лебедмнцева// УкраТна.— КиТв.— 1925.— IV; в1н !. «К1евская Старина» 50 роюв том //За сто Л1т,— КиГв,—1928.— III; 1гнат1снко В. УкраТнська преса Мб—1923). 1сторико-б|бл(ограф1чний етюд.— КиТв, 1926; Кревецькмй I. Початки преси на УкраТж.— |в: Укр. Наук. Iнет. Кнмгознавства, 1927; Опенка I. 1сгор|Я украТнського друкарства. Т. I.— Льв(в: Наук, ¡о гм. Шевченна, 1925. — 418 с.; Нечиталюк М. Ф. Оружием публициста.— Льв1в: Вища школа, 1981,— 2 е.; Рубан В. А. Становления украТнськоТ радямськоТ преси 1921—1925.— КиТв, 1 963.—196 е.; здченко П. М. Магер(али з ¡сторм украТнськоТ журнаш'стики. Перша половина XIX столтя.— КиГв, 59; В1Н же. Преса та и полередники.— КиГв: Наукова думка.—350 с.

2. Дорошенко В. и-ГОтературно-Науковий В(Сник», I., Льв(аський пер1од 1898—1906.— Авгсбург, 1948; <вотко А. IСТОП1 э украТнськоТ преси.— Мюнхен; Укр-техн. господ, ¡н-т, 1989—1990.— 33 ' е.; касевич Л. Нарис ¡стори украТнськоТ преси 1816—1930.— Варшава, 1938; Терноптьсь-й Ю. Л. УкраТнська греса з перспектив« 150-л1ття.— Джерз! Сип: Вид—во М. П. Коць, 1974.— 176с.

з'яви л ос я роби, в яких би розкривалися концептуальж шдходи щодо ана/ проблем ¡стори популяризац|Г науки, визначалися б таш Тх категор|а/ характеристики, як прюр1тетн1 напр ямки, соц°>альш функцп I принц популяризацп знань. Не проводилися методолопчж засади анал|зу перюдич преси як джерела для вадтворення ¡сторичних подш у науци

3 початку нишшнього стол1ття опубликовано чимало роб1т, присвяче вивченню творчих можливостей жанру бюграфн у в1дтворенн| ¡сторич ситуацн, зокрема в науцк Однак, незважаючи на наявшсть такого розма' дослщжень, поки що не було досягнуто фл>сного анализу розвитку науке бюграфм як особливого жанру ¡сторичноТ л!тератури. Особливо це стосуеп взасмоди науково-шзнавального I л<тературознавчого аспектт 6юграф1ч твор1в взаемовпливу наукознавчих I соц>ально-психолопчних складо у дослщженш «людини науки», ст'ввщношення факту й домислу в науке популярнж та науково-художшй бюграф^ях.

В останш десяти р<ччя виконано ряд користих д0сл|джень,в яких розн ваеться роль сучасноТ преси в поширенж знань, у забезпеченж пропага досягнень науки I техжки, висв!тленн1 актуальних проблем науково-виробнк д^льносл. Широко в'!дом1 також прац| з цк! тематики заруб1жних, в пе| чергу европейських дослщниюв. Досить активно розроблялися теоретк методичн! проблеми популяризацп науки, яю зафжсоваш в працях В. С. Алл ровоТ, Ю. В. !ваницького, Е. А. Лазаревич, А. В. Панкова, М. I. Хасю В. В. УчоновоТ та ш. Хоча й варто вщмггити, що багатьом з них роб|т влас надм1рн1 ¡деолопзащя процесу популяризацп науки, акцентац1я уваг'и функц1ю «пропаганди» знань без достатнього врахування фактору «зворо ого зв'язку», нацюнально-культурних ¡нтереЫв аудиторы. Ряд важливих ¡д спостережень щодо анализу цих прооблем можна знайти в л1тературознаЕ розв1Дках практик/в науково/ журналистики—Б. Агапова, Б. Варецьк Я Голованова, Д. Данта, В. Лишевського, М. Реброва та ¡н. Значне м!сце се цих досл]джень поадають прац|, в яких анал1зусться вплив засоб1в мас< шформацп на формування громадсько! думки з актуальних питань роза> освети, науки й технжи, розкриваються сощально-психолопчж факт сприйняття масовоТ науково! ¡нформацп, зокрема при висв1тлент проб екологп, безпеки ядерноТ енернетики тощо. Варто токож назвати спец'/альних досл:джень, присвяче них безпосередньому вивченню суча< наукових I науково-популярних видань, де визначаються Тх психолопчн жанрово-стильов1 характеристики, а також роль у зд|йсненж ояерати: наукових комужкацж, популяризацп знань.

Вщзначаючи безперечш усгнхи у вивченш проблем популяризацп науки можна не бачити, що багато важливих напрям|в залишилось поза ува попередшх доспщниюв.'Незвзжаючи на наявжеть велико! млькосп розро пов'язаних з теоркю I практикою пропаганди сучасних знань, в них л фрагментарно окреслеж т| чи шш! аспекти Ц1сТ складно? проблеми. Цт очевидно, що недостатньо грунтовно розкрито роль науково! популярна в актив1заци науковочнформащйноТ дЫльноеп, комунжативних проц у науц|". Не узагальнено з достатньою повнотою досв1д д1яльност1 зас масовоТ шформаци у висв1тленж питань екологп, ядерноТ безпеки, зокр проблем л'|кв1Дацп насл1дк1в ЧорнобильськоТ катастрофи. Виникае та потреба визначити типолопчж характеристики сучасно! украшсько! науко науково-популярноТ перюдично! преси, I? можливосп своечасно забезпечу оперативною ¡нформац|ею вчених I спец|алкт1в, сприяти зростанню ¡нтеле ального 1 духовного потенц1алу сусшльства. Та основне — не було досяг ц|л(сносг(, грунтовност! анал1зу популяризацн науки як соцюкультур явища, не осмислена його ¡сторшсофська природа, не окреслет оси тенденцп I перспективи розвитку наукового просв'ггництва.

Все це св|дчить про настшну необх|дшсть проведения системного досл!джен-популяризацп науки, вивчення П рЬномаштних сторш \ проявив. Наукова I антична актуальшсть проблеми, недостатня ТТ розроблешсть обумовили б1р теми, визначили основН1 ц|п! ■ завдання дисертацп. Мета й завдання досл!дження— в!дтворити в ¡сторичшй поондовносп етапи звитку популяризацм науки в УкраТн), розкрити методолопчш аспекти I част тенденцн пропаганди природничих, техжчни^ I гумажтарних знань:

— вивчити ¡стор!Ю становления I розвитку нацюнальноТ науково! ) науково-пулярноТ периодичной преси в УкраТж XIX — перша трети на XX столггтя, значити основт ¡сторичш перюди наукового просв~1Тництва, показати

взасмоэв'язок з нацюнально-культурними, науковими та ¡ндустр°1альними радигмами;

— дос/>1дитн ¡сторичш тенденцн формування (за галузевими, тнполопчниллн [Овними ознаками) системи национально! науково! преси в контекст'1 розвитку ра!нських наукових й осв1тн1х центрш, встамовити П залежнкть в1д ршня звитку р'|Зномаштних форм науково-оргаш'зацжно? дояльносп (науков! вариства, вузи, структури Академи наук тощо);

— обгрунтовувати методолопчш принцип и популяризацм ¡сгори науки, >зкрити соц'юкультурш та функцганально-структурт особливосп розвитку знру науково! ■ цауково-популярноТ бюграфЛ, значения науково-б|Ограф!чно-

методу для цЫсного анатзу ¡сторичних подай у наущ';

— показати м(сце сучасно! науково! журналистики в систем! науково-формацшноТ д'|яльносп, и роль у формуванн1 громадсько! думки з актуаль-« питань науки 1 техшки, окреслити типолопчга ознаки сучасно! украТнсько! уково! ■ науково-популярно! пер<одично1 преси, визначити основж тендещи I рспективи ГТ розвитку;

— Сформулюзати ¡стор1ософ|'ю наукового просв|тництва як феномену льтури, показати його значения для шднесення ¡нтелектуального р!вня сшльстеа, вшродження нафональних традицжв украТнськж нау1у на освт;

— розкрити можлипост! перюдичною преси як вежливого джерела при вченн'| ¡сторп розвитку науки ■ техшки, запропонувати конкретен метод» користання р/зних видгв пер'юдичноТ преси в практице ¡сторико-наукових >сл)джень.

Методолопчною основою дисертацм с фундаментальш теоретичж уявлення >о наукову та науково-лросвггницьку Д1яльн1сть як особливу соц1альну систему робництва ( поширення ноаих знань, включених у сферу национально! льтури, загальнодемократичм принцили \ норми функц'гонування науки ! >еси, зафжсован! у Ыдпов|дних «¡жнародних документах, законах УкраТни, також науков! ¡де! I теоретичга положения стосовно культурно-историчного гацесу популяризацм науки, яю викладен! в працях вггчизняних ■ заруб|жних :ених.

Дисертащйна робота мае комплексний, м|ждисцип лшарний характер. Т! »нцептуальш засади базуються на основах таких традицтних наук як ¡сгорая I ор1я журналистики, ¡стор*я ■ теор1я л1тератури, джерелознавство, ¡стор!я 'льтури, так I на ¡деях нових дисциплин, сформованих в останн1 десятилггтя, — гор'|я науки I техыки, основи наукознавства, теория наукових комушкацш та . При анал)з1 конкретних проблем використовувалися насамперед науков! >зробки з ¡сгори I методолоп! нау ковочнформац;йно! тапопуляризаторсько! яльносп', форми I методи анал^у перюдичних видань, науково! I науково->пулярно! лггератури. В робот) використовувались р!зж методи конкретно-/уковмх дослщжень: ¡сторико-оглядовий, хроколопчно-проблемний, ана-тично-типолопчний та ¡н.

Джерельна теоретична база досл^дження. При роэробщ теми використозува->ся юлька вид'ш джерел. У сво!х ¡ст0рик©-журнал1стських I теоретичних

досл!Дженнях перюдично! преси автор оркнтувався на npaui nppoei вчених у Ц1Й галу3Î знань — Б. I. Сежа, В. Й. Здоровеги, В. Л. Качкан В. Кузнецова, А. 3. Москаленка, Д. М. Прилюка, В. В. УчоновоТ та ¡н. П джерельну основу дисертацн склали прац! з литань icTopii органгзацм нау> як важливий масив ¡нформацп для осмислення м|'сця i poni наукое науково-лопулярноТ пер'юдично! преси в зародженш i становленш украТнс науки.

Наукове проевггництво в УкраТж було завжди tîcho пов'язане з нацюнаг визвольним рухом, ¡десю розбудови незалежноТ держави. В оцжц! складни* ¡сторичних процеав дисертант ор1ентувався насамперед на г украТнських досл1дник1в — М. Дрогоманова, В. Винниченка, Д. Донцов Дзюби, М. Поповича та ж. Важливе значения для розумжня про( национального i культурного в|дродження в УкраТга мали npaui вачизн ¡сториюв — В. Антоновича, Д, Багал1я, М. Грушевського, Д. Дорошенк Крип'Якевича, Н. Полонсько!-Василенко та ¡н. Ц|лком природним I також використаиня ряду Д0СЛ|Джень, пов'язаних з вивченням ierc форму ванн я в)тчизняно| ¡нтел'|генцм, яка у важких умовах тоталиариз репреай сприяла поширенню знань серед народу, започаткуванню кре традицш наукового просв!тництва.

Особливе значения для розробки теоретичиих проблем популяризаци ici науки, визначення ïï осиовних nepioflie розвитку мали прац,! В. I. Вернадсьи Дж. Бернала, H. I. КузнецовоТ, Т. Куна, П. П. Гайденка, Б. М. Кедрова, Козлова, В. О. Лекторського, Л. А. МарковоТ, С. Р. Микулинського, М. Ф. Ов никова, О. П. Огурцова, I. Пригожина, Б, А. Старосп'на, В. С. Стьо1 Дж. Холтона, 1. Т. Фролова, В. С. Черняка, Б. Г. Юджа та ¡н. При анал! складних прцесш розвитку нау ково-просв1тницько! /йяльносп автор спир на методолопч™ п'дходи таких визнаних ¡сторюграфш i ф1лософ1в, як Г. О. ¡пов, M. А. Барг, M. М. Богословський, В'|льгельм фон Гумбольд, В. Дж. Ке А. Койре, I. Д. Ковальчснко, Р. Дж. КоллЫгвуд, А. €. Кун'жа, А. Моль, , Раютов, А. Дж. ToftHÔi, Е. Фромм та ¡н. Розглядаючи популяризацию н, в контекст! науково-шформацжно! д!яльност1, дисертант використов теоретико-методолопчш розробки визнаних доыпдниюв загальних проб комунжацж та ¡нформатики H. BÏHepa, В. С. Глушкова, К. В. Казань. Ю. М. Канипна, Д! Нормана, А. Д. Урсула, H. М. Мойсесва, К. Е. Шен1 та ¡н.

Основу ешйрмчно! бази дисертацжного доон'дження ' складають ма наукових i науково-популярних (галузевих, фахових, освггянських та культу| просв|'тницьких) перюдичних видань, а. також apxiBHi дам—по видав» д|яльн1сть тих чи ¡нших наукових та просв!тницьких осередюв i товарк творч1Сть окремих вчених i журналгстт, пол|тичн! та орган\зац1Йн! з) у сферах науки i преси. До анализу залучено також широкий спектр наук! популярно! i науково-художньоТ л'иератури, творш б"юграф!чного жа Важливе джерело досл>дження — опублшоваж матер!али ЮНЕСКО, держ закони, постанови уряду, зб'фки документе, статистичж матер!али, 6i6j раф!чн| та енциклопедичн дов|дники i покажчики, яю стосуються наук! лопуляризаторсько! д1яльносТ1.

У nponeci роботи над дисерташсю автор використовував apxiBHi фс ¡нституту рукопиав Центрально! науково! б!бл1отеки ¡мена В. I. Вернадсы АН УкраТни, Центрального державного ¡сторичного apxÏBy УкраТни в Ki Центрального державного apxiey вищих оргажв влади та управлжня Укре Biflfliny рукопиав Льв1всько! науково! б|блютеки ¡меж Стефани ка АН Укрг Центрального державного ¡сторичного apxisy Pociï, Центрального держав! apxiey народного господарства Poci!, газетно-журнальн| фонди нафональн наукових б|бл!Отек УкраТни та Poci!.

I Проблема перйодизацм I стори популяризацм науки. Еволющя науково-1росв1тницькоТ д!яльносп найткпше пов'язана з ¡сторичними етапами юзвитку науки I техжки I нав1ть ширше — з соц1о-культурними умовами I иробничими в1дносинами, як"| панують у сусп1льств'|. Необх1дна умова |роникнення у суть цього штефального процесу, досягнення цшсност1 ;остдження с розробка перюдизацп ¡сторп популяризицп науки 1 техтки. При изначенш основних П1дх0д1в щодо перюдизацп ¡сторИ науково-просв1тни-,ькоГ преси УкраТни автор не м!г не враховувати певну цикл1чн!сть у розвитков1 риродознавства I техшчних знань, ор|£нтуючись на загальноприйнял схеми х перюдизацп'. В той же час на у ко в I парадигми суттево впливали на оцюкультурж процеси.змшу культурних традицШ. Анал13 взасмоди внутр-шньо-нау кови х ■ соцюкультурних фактор1в у динамщ! знания, на думку ¡домого философа В. С. Стьогнна, потребуе в!дпов1д1 на питання про те, як |аука, будучи компонентом культури, впливас на не?, як им чином вона шввшноситься з цшж'сними ор|Снтац|'ями, що домжують у культур! в|дпов1ДноТ тюхи.

Под1бж взаемовпливи можна простежити на загальносв1тових тенденц1ях юзвитку популяризацм знань. До недавнього часу досл1дники популяризацИ ауки з посттотал1тарни х краТн Сх1ДноТ Свропи традиц|"йно притримувалися ер'юдизацп, в основу якоТ було покладено етапи сощально-визвольного руху, о останж, на Тх думку, в значшй м1р'| зумовлювали масштаби популяризацп ауки в кожний ¡сторичний перюд. Так, досл!дниця науково-популярноТ преси

Росл в дожовтневий перюд Е. А. Лазавевич.окреслюс етапи свого моно-раф1чного досл!дження, виходячи саме з цих концепту ал ьних засад3. При 1Ьому недостатньо враховувалися науков! парадигми, с0ц|0культурш та ацюнапьно-еттлчж фактори.

Певну труджсть становить перюдизащя розвитку власне украТнськоТ преси \ ауковоТ зокрема. Першу спробу перюдизацп украТнськоТ преси зро-1ив В. 1гнат1енко4. Але визнати ТТ вдалою не можна насамперед тому, що апропонована перюдизацЫ фунтуеться на р1зних принципах (мовному, еритор|'альному, сусшльно-пол1тичному), не мае необх!дноТ внутр1шньоТ .¡л1сносп. Саме ц| недол!ки в>дзначав дослщник мови вЬчизняноТ пре-и М. А. Жовтобрюх, який запропонував свою, але, на наш погляд, надто прощену схему перюдизацп украТнськоТ журнал!стиуи XIX ст.5 Дещо ¡ншоТ очки зору на перюдизац1ю украТнськоТ журнал1стики притрнмуеться в|домий итературознавець П. М. Федченко, виходячи насамперед з еташв демокра-ичного визвольного руху'. Подйну схему пер^одизацн, але з певними ронолопчними уточнениями, поклав в основу структури пообника «1стор1я краТнськоТ дожовтневоТ журнал1стики» авторський колектив, очолюваний роф. VI. Т. Цьохом7.

1 Из истории современной научно-технической революции в СССР. — М.: ИИГТ АН СССР, 1989. — С. 271—277; Иванов Б. И., Чешев В. 6. Становление м развитие технических наук.— Л.: Наука, 1977. —С. 113—114.

2 Стелин В. С. научные революции как «точки» бифуркации в развитии знания //Научные революции в динамике культуры. — Ми.: Университетское, 1987.— С. 38—53.

3 Лазаревич Э. А. Популяризация науки в России. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — С. 4—5.

4 1гнапснкоВ. I с торн я украТнськоТ преси та н вивчення //Б1€пюгра<{ячн1 вк-п. —1923. —№ 3.— С. 25—26.

5 Жовтобрюх М- А.Мова украТнськоТ преси.— К.: В ид-по АН УРСР, 1963. — С— 22—23.

6 Федчемсо П. М. Журналистика на Украине первой Головины XIX столетия //Автореф. дисс. ...докт. филол. наук.—К., 1967. — С. 7—8.

7 1 сторня украТнськоТ дожовтневоТ журнал'юики.— Львп: Вища школа, 1983.— С. 9—10.

Е очевидным, що у вищезгаданих схемах на всеукраТнський грунт перенос« лась лешнська пер|адизац1я визвольного руху в PociT, не враховувалис нацдональш особг.ивосп украТнсько! преси i журнально-видавничоТ cnpaei Ближними до реальност! с пдаоди заруб^жних досл1дникт украТнськс журиалктики А. Животка та Ю. Терногальського'7 Враховуючи досвщ сво! заруб|жних колег, львюський доопдник М. Ф. Нечиталюк запропонувс хронолопчно-проблемний принцип перюдизацм журналктського процес в1дпов1дно доповнивши принципом репональним, як таким, що дае можливю В1дтворити нацюнально-етнографйчну специфжу украшськоТ преси2.

Диссертант пропонус, як робочу ппотезу, перюдизащю розвитку популяр! зафТ науки в УкраТш, релевантн1сть якоТ мають шдтвердити результат досл1дження. В П основ! — п'ятъ вя'дносно самоспйних пернодш: у першому-кжець XVIII—перша половина XIX ст. ст. — в1дбуваеться зароджен». укра!нсько? науково-популярноТ преси niд впливом д|'яльhocti перших науков» й осв!тянських товариств, вкщих навчальних заклад*в; у другому — дру| половина XIX ст. — починастъся власне реальний процес становлен* в|'тчизняноГ науковоГ i науково-популярноГ преси, пов'язаний з розширення сфери науки й осв!ти в Укра!ш, пробудженням национально! самосв|домос народу; третш— поч. XX ст.—до 1917 р. — перюд кмьшсного i rkichoi зростанкя иауково-просв1Тницько| преси в УкраТж, щозумовлювалося впливо революцшних та нацганапьно-визвольних pyxie, а також кардинальних зм в розвитков! науки, технжи й виробництва; четвертин —1917—1929 pp. -формування системи унраТномовних наукових i науково-полулярних nepi дичних видань, яке проходило в pycni нацюнального вшродження i держ вотворення, у п'ятому пер'юд) — ЗО-i роки — в"|дбувасться процес становлеш тотал'|тарних форм . украТнськоТ науковоТ i науково-просвйтницькоТ прес В"|дпов'|дно до ц'|сТ перюдизацн сформована й структура поршо! maj дисертацп.

Поштйко-термшолсячну основу дисертацшно? роботе складають м!жн родно визнаш поняття i терлини, в тому числ! й ri, як! характеризують визна поняття i термши, в тому чиом й Ti, як! характеризують предмет дано доопдження,— «науков! комушкаци», «наукова преса», «популяризац науки», «науково-популярн! видання», «наукова журнал!стика» i т. д. У д сертацД вживасгься також ряд нових або Р'дко уживаних термЫга, si б варто було пояснит. П|д поняттями «слецдальм масов! науков! перюдич видання» треба розум)ти сукупнкть фахових наукових газетно-журнальн видань (з окремих наукових чи техтчних дисциплж, проблем) i науков популярних, тобто розрахованих на масову аудитор'ио. «Науково-просв'гшии кий рух» — це не що шше, яксоцгёльний процес, пов'язаний з акумулювання/ поширенням знань у сусп'|льств'| i який В1Дображае певним чином динам! ку йо ¡нтелектуального розвитку. Терм'|ни «наукозо-просв1тницька» i «науков популятизаторська» Д1яльшсть до деякоТ м1ри синожм|'чн1, хоча перший м дещо ширше значения, включаючи, KpiM науково-тзнавальних i св1тоглядн функфй популяризацн науки, coiiio-культурний та етнопол!тичний контек При визначенн! тилолопчних особ ли вестей анал!зованих видань дисерта

1 Животко А. 1стор|я украшсько! преси. — Мюнхен, 1989—90. — С. 7; Тернотль-сыснн Ю. Л. УкраТнська преса з перспекпжи 150-лптя. — Джерз! Cmi: Внд-во М. П. Коць, 1974. — С 16—17.

2 Нечиталюк М. Ф. Мсгодолопчш проблеии кторико-журнал^стських доойджеиь //УкраТнська перйодика: icTcpiH i сучаснсть: Тези доп. i п(жЦ. Всеукр. наук.теорег. конф. (9—10 грудня 1993 р.).—Льв1в, 1993. — С. 17—22.

притримувався в основному загальноприйнятих моделей I класиф1кац1й перюдичноТ преси. Однак в окремих випадках доводилося вдаватися до нового типолопчного означення, коли, скаж)мо, той чи ¡нший тип видання «не вписувався» в жодну традицжну класиф1кац1ю.

Наумова новизна роботи полягас а тому, що у в1дповщност1 з поставлено*? метою у нШ вперше доонджено ¡стор1ю розвитку науковоТ I науково-популярно! перюдичноТ преси в УкраТш, визначено концептуальж шдходи щодо анал|'зу проблем ¡сторм популяризацм науки, а також розкрито шляхи подальшоТ актив|'зацм сучасного наукового просвпництва у русл! вщродження нац)онально! науки й освЬи.

1. На основ! комплексного аналЬу науковоТ I науково-популярно! пер1о-дично! преси реконструйовано «¡нформацжне поле» науки в Укра!н| XIX — перша третина XX столггтя, визначеж основн1 перюди розвитку популяризацм науки. В науковий 061 г включена велика кшьмсть нових матер1ал1В, зокрема перюдичних видань, що дозволило по-новому оцшити в1дом1 або малов1дом! науков|'й громадськосп опублжоваж' джерела.

2. Показана роль перюдичноТ преси, як певноТ ¡нформацжноТ системи, в орган1зац'|Т украТнських наукових й освишх центр1в на р1зних етапах Тх розвитку, поширенш природничих ! техжчних знань, становленн! й розвитку основних напрямкш украТнознавчих дооиджень.

3. Вперше в ¡сторико-науковому контексп' анал1зуються одночасно газетно-журнальж видання галузевого й универсального характеру, яю висв|'тлювали проблем* науки I техжки вУкраТш, популяризували нов) знания. На великому фактичному матер1ал1 в1дтворена картина розподЫу науковоТ I науково-популярноТ перюдичноТ преси за галузями знания, типом аудиторы I м!сцем видання. Це дало можливкть точшшё окреслити основы напрями ¡сторм розвитку науковоТ I техжчноТ думки в УкраТш.

4. Вперше на матер!ал1 украТнськоТ перюдичноТ преси розглядаються теоретико-методолопчж аспекти популяризацм ¡сторп науки, осмислгоються з точки зору фундаментальних засад джерелознавства та науковоТ бюграфкти-ки принцип« I методи лропаганди ¡сторико-наукових знань. Тим самим вщкривасться новий напрям у в!тчизняжй ¡сторюграфм \ теорп журналктики — ¡стор1я наукових комужкацж.

5. Розкрито особливу роль популяризаиД науки в систем! науково-¡нформац!ЙноТ д|Яльност|—як ефективного засобу формування громадськоТ думки з актуальних проблем науки I технши, важливоТ силадовоТ наукових масоаих комушкацт. Визначено основш тенденцп розвитку сучасноТ украТнськоТ науковоТ 'I науково-популярно! перюдичноТ преси, проведено ТТ типо-лопчний анал1з.

6. Сформульовано ¡сторюсоф1ю популяризацм науки як соц'юкультурного феномену, розширено I поглиблено уявлення про (сторт 1 сучасж проблеми наукового просв1тництва » УкраТш, в|Дкрито нов| можливосп для розвитку ¡сторп I теорм журналютикй, ¡сторико-наукових таукраТнознавчих досл1Джень.

Теоретичне значения робот поляг ас у тому, що це е перше комплексне дослЦження популяризацм науки в УкраТж, в якому розкриваються ¡сторичж, теоретичн1 I практичн! аспекти цього соцюкультурного явища, окреслюгаться основж напрямки розвитку науковоТ I науково-популярноТ пер'юдично! преси, визначасться Т! особлива роль у наукових комужкафях, поширенж знань у сусгальств!, в|'дродженж нац|'ональних традиц|'й украТнсько! науки, освгти I культури. Це досЛ1Дження коценптуально \ фактолопчно збагачус нацюнальж ¡сторюграф1ю 1 джерелознавство, 1стор1ю 1 теорию журнал'|стики, методолопю наукового просв1Тництва.

1сторико-наукова реконструкц1я становлення I розвитку популяризацм науки сприяс ¡нтеграцм слец1альних наукових дисциплш, створюе теоретичну основу

для м1ждисциплжариих досл!джень, зокрема, для анал1зу масових наукових комуткацж, сприяс розширенню фундаментальних I прикладних досл'гджень у галуз! ¡сторп I теорп культури, ш'тературознавства, социологи I психологи науково! творчоеп, педагопки й осв1ти, ¡сторп науки I преси, шформатики 1 синергетики.

Результати дисертацп, сформульован'1 в Н1й нов1 ¡деТ I концепцм, а та кож розвинута система понять I термш1в, що дозволяс окреслити сутшсть I лопку дослщження, реал1зувати його, засвщчують створення нового наукового напряму — ¡стори I теорп популяризац)! науки.

Науково-практична цЫмсть \ реал'1зац1я результат Д0СЛ1Дження. В ход реалЬацм дисертацшноТ роботи у науковий 061 г введено значний масив джерел, малодослщжених матер1ал(в I фаютв, багато з яких використано вперше, а також доповнюються ■ переосмилюються пол ередш здобутки в Ц1Й галуз'| знань. Висновки й узагальнення, зроблен! в результат! вивчення ¡сторм ¡Сучасних проблем популяризацп науки, мають безпосереднж вих!Д у практику Д|'яльност|' засобш масовоГ ¡нформацп при розробц! поточних \ перспективних плажв I напрям!в розвитку науково! та науново-популярно! перюдично! преси. Вони служать основою для подальших досл'|Дженьз ц'|е! тематики I можуть бути використаш при шдготовцг узагальнюючих праць \ роб1т по р1зних напрямках розвитку преси, ¡сторм науки I наукознавства, зокрема при пщготовц! б1блюграф1чних покажчишв периодично? преси \ наукових видань. Результати дисертац1! можуть бути використаж для нових розв1док у галуз! ¡сторп I теорм журналктики, ¡сторюграфи та джерелознавства укражсько! науки, а також при вивчеш ¡нформа7|йних можливостей перюдично! преси як комушкатора знань.

Дисертац1я може служити основою при складаны навчальних I методичних поабнимв, а також читана в|дпов1дних навчальних курав на факультетах журналктики, ¡сторичному, фтософському, атакожусереджх школах, лщеях 1 Г1мназ1ях. 1де!, спостереження й висновки, ям мктяться в мй, можна використати в практиц'г викладання вуз1вських куров ¡сторм науки \ культури УкраТни, джерелознавства, ¡сторп преси, теорп \ практики журналктики, теор1! масових комужкацж, особливо при шдготовц! редактор!в наукових I науково-популярних видань, наукових оглядачяв газет I журнал1В, рад'ю I телебачення.

На основ! матер!ал1в \ результате дисертацжного досл|дження подготовлено I запроваджено навчальний курс «Основи популяризацп науки 1 техники», розрахованого на студентов пол1граф1чного факультету Ки:вського пол-¡техжчного ¡нституту (спефальнкть— «журналктика»— редагування науко-воГ, техжчно! та жформафйно! л'ператури). Концептуальна засади I практичш результати проведеного досл|дження використовуються в науково-популярних лекц!ях 1 виступах учасниюв дискуайного клубу з ¡стори науки I технЫи при будинку вчених Академм наук Укражи, у д1яльносп Секцм популяризацп науки УкраТнського Товариства ¡сториюв науки, прес-центру М ¡ж народ но! асоц1ацм украТнкпв.

Науково-методичн! розробки I практична рекомендацп, Я№ мктяться у дисертацп, можуть стати методолопчними ор'|снтирами при виробленн! державно! попчики у сфер|' наукових комунжацж, д|'яльност1° засоб|'в масово! ¡нформацп, шдготовц! в|дп0в|дних закон!в I нормативних документе. Знания ¡сторп I сучасних тенденций поширення знань в Укра!ж, еволюцм розвитку перюдично! науково-популярно! преси дас можливкть удосконалювати ¡нфраструктуру спещ'альНих I масових наукових перюдичних видань, прогнозу-вати подальший и розвиток, розробляти альтернатив« модел! < вар(антк створення у держав! ново! системи науково! комунжацп та науково-техшчно! ¡нформацп, як'| б в'|дпов'|дали сучасним вимогам сусгильства. Результат

дисертац|'йного досля'дження корисно також використовувати у практик д|'яльносп науково- та культурно-просвкницьких товариств («Знания», «Про-CBiTa», ¡мен! Тараса Шевченка, РеспублЫанська асоц1ац1я украТнозавц|в тощо).

OcHOBüi положения дисертац(Г, як! виносяться на захист:

1. Р|зний соЦ1ально-пол1тичний статус та ревень економ!чного розвитку територ1Й УкраТни (Наддшпрянщина, Галичина, Закарпаття, Швж'чна Буковина), яю в XVIII—XX ст. ст. перебували ш'д владою сус|'дн|'х держав, а також pi3Hi конституц!йно-правов1 можливосп щодо зменшення утисю'в украюнського друкованого слова зумовили р1зний характер i рЬну динамшу науково-просв1тницького руху на цих територ'|ях, спричинили нер|вном!ржсть ста-новлення i розвитку (у час! й npocTopi) р<зних виД1в нацюнальноТ науковоТ пер'юдичноТ преси — гумажтарного, природничо-наукового й техн1чного напрямюв.

2. ВНчизняне наукове просвЬництво зароджувалося п'щ впливом д1яльност1 перших просв^тницьких осередтв i виявляло себе окремими публикациями украТнознавчого 3Micry в лкературно-наукових, здебшьшого чужомовних, часописах та альманахах. В умовах обмеженого числа вуз1в, в1дсутност| академ1чних центр:в, а також недостатнього розвитку ¡нших форм науково-оргайзацжноТ д'|Яльносп (науков1 товариства, союзи, дослгдж станци i т. д.) в ктц| XVIII — периЛй половиж XIX ст. ст. nepmi перюдичш видання мали виняткове значения для в'|дродження культурного життя I в певмй Mipi компенсували наявш прогалини в систем"! поширення знань.

3. Становления науковоТ i науково-популярноТ перюдичноТ преси ствпало з початком шституцюнал1зацп науки й освпи в УкраТш (створення перших вищих навчальних закладш, наукових й ocbith'ix товариств) i подальше TT диференц!ац1я, кшьмсне i яюсне зросгання пов'язане з виникненням нових прюритет1в у науц1, нових досл1дницьких напрям1в.

4. Завдяки науковим, нацюнально-культурним i технолопчним зрушенням, як! Мал и м1сце в УкраТж в друпй половин! XIX — початку XX ст. ст., тут у дожовтневий перюд створюеться мережа спец1альних i масових перюдичних вдань pi3Horo типу i проф!лю—науково-л1тературних, ¡сторико-просв1тниць-ких, природничо-наукових, науково-техн'|чних, науково-популярних, медичних, сшьськогосподарських i т. д. Центрами формування нацюнальноТ науковоТ перюдичноТ преси стають Наукове Товариство ¡мен/ Тараса Шевченка у Львов/ та УкраТнське Наукове Товариство у Киев!. В той же час перюдична преса в1Д1грала значку роль у становленн! й розвитков! нацюнальних наукових йосв1тн1Х центр|В в УкраТн! в XIX — поч. XX ст. ст. («Громада», «Просв1та», НТШ, УНТ, природазнавч1 й техжчж товариства), консол1дацм творчоТ ¡нтел1генцм навколо ¡деТ розбудови украТнськоТ науки й ocbith.

5. У часи виборювання державност! 1917—1919 рр. i перюду нацюнального в|'дродження (20-i роки) завершуеться процес формування власне нацюнально; за зм1стом i мовою системи науково? i науково-популярноТ преси з найр|зно-манггтших напрямшв фаховоТ Д|'яльносп'. Однак в умовах подальшого змщнення тотал|'тарного режиму (ЗО-i роки) в!дбувасться 1деолопзац!я змкгту i зниження ¡нтелектуального р!вня наукових перюдичних видань.

6. В ход! досл1дження Д|'стала тдтвердження запропонована дисертантом схема перюдизацн розвитку популяризацм науки в УкраТн| XIX — перша третина XX ст. ст.: I nepiofl (до середини XIX ст.)—створення передумов зародження науковоТ i науково-популярноТ пер1одичноТ преси; II перюд (друга половина XIX ст) — становления украТнськоТ науково-просв1тницькоТ преси як основи д!яльносп перших наЦ|'ональних наукових i техжчних товариств; III nepiofl (поч. XX ст.) — розширення дисциплшарного спектру спец!альних i масових наукових видань; IV перюд (191 7—1919 рр. i 20-i роки) 6 формування

системи украТномовних наукових I науково-популярних видань; V пер!0; (кш. 20-х — 30-1 рр.) — становления тотал^тарних форм оргашзацп науки науковоТ преси.

7. Вллив перюдично? преси на розвиток науки й техшки в УкраТн! XIX — поч XX ст. ст. зд|йснювався, з одного боку, безпосередньо через формуванн: ¡нформацшних по тою в (Д1яльн1сть по ги дготовц1 до друку перюдичних видань) а з ¡ншого, опосередковано, через поширення ¡нформацп (б1блютеки книготорговельн1 оргажзацн, виставки, науков! товариства, лектори I т. д.).

8. Тематика, зм)ст, фльове призначення науковоТ I науково-популярно перюдичноТ преси знаходилися у прямей залежносп в'|Д сусп'|льних потреб спец1ал1зацн сшьського господарства та промисловост! I в!дображали основн напрямки розвитку науковоТ ■ техжчноТ думки в УкраТнк

91 Популяризац1я ¡сторп науки с важливою складовою науково-просвпниць кого руху, методолопчж принципи якоТ грунтуються на ряд'| ¡дей I суджень характерних як для ¡сторп науки (принципи ¡сторизму, в1ДНосност'| ¡сторични: знань, взасмодопонюваност1 науково-тзнавальних I прикладних цшей, вщпов ¡дност! критер'|ям рацюнальносп I т. д.), так I для теорп масових комун|каф1 (принципи доступности релевантное^ Ыформаци, взаемодм «елпарного» «масового» ТТ ршшв, ствв^дношення науково-понятШних й емоцжно-обрани структур I т. д.).

10. Пер'юдична преса—необхщне джерело для ¡сторичноТ реконструкщ «образу науки», зокрема в!дтворе^ня соц!альних аспекпв ¡сторп науки, I йоп ефективне вмкористання пов'язане з виршенням ряду методолог!чни проблем, вибором оптимального кола перюдичних видань, визначення ступен достойрносп закладеноТ в них ¡нформащТ, спЫдношення об'сктивного суб'сктивного I т. д.

11. У процеа еволюцм нащональноТ науковоТ \ науково-популярноТ прес сформувалися гевн|' жанров! ¡нвар|'анти, властив|' л|тературним творам з ¡стор|' науки (¡сторичний нарис, стаття, есе, наукова I науково-популярна бюграфп ¡сторичний портрет). Наукова бюграфп як жанр документалктики займа чшьне мкце у структур! популяризацИ науки, реалпуючи когжтивну, софальн й св1тоглядно-виховну функцм.,

12. Специфша творчост! популяризатора ¡стор17 науки визначасться природою, софальним статусом I функц|ями ¡сторп науки — «навести мости М1Ж двома культурами—науково-техжчною I гумажтарною; особливостям власне журналктських завдань — зробити ¡сторичний досв!д розвитку наук надбанням суспшьства. -

13. На основ! анал|'зу сучасноТ герюдичноТ преси виявлено характер» тенденцн розвитку популяризацм науки на сучасномяу етат: а) науков популяризащя е важливим фактором активЬацм науково-шформац|йнс д|яльносл, пропаганди техтчних знань, реклами кововве день; б) 77 структур оргашзована на принципах взаемодм р1знотематиЧних {нформац!йних пс то «¡в — природознавчого, техжчного I гуман1тарного спрямування; в) деда заростае роль засоб!в масовоТ ¡нформацп, пероюдичних видань у форму ват громадськоТ думки з актуальних питань науки ! техшки, зокрема пр обговоренж у преа еколого-енергетичних проблем, популяризацм медике бюлопчних знань, прогнозувнш соц!альних насл|дшв технолог!чного прогресс г) ниш в УкраТш сформувалася певна система наукових ! науково-популярна перюдичних видань 31 своею типологию, жанрово-стильовою структурой р!Внями операти вноси, м1ждисципл1нарност1, масштабами та ефектившетн впливу на аудитор1ю.

14. Феномен наукового проЫтництва синкретично пов'язаний з парадигм« ми мацюнально? культури — духовно! I матер1ально7. В той же час наукова науково-популярна пер1одична преси е пров!дним чинником створенк

онформацжного поля» науки й осв|ти в УкраТн!, тобто науково-просв1тницького зуху, динам!ка якого прямо й опсередковано залежить, з одного боку, шд етно-юл1тичних I соцюкульгурних факторш, а з шшого — В1д ¡ндустр1ально-гехнолопчних парадигм та еволюцн самоТ науки.

15. 1стор1я ! теор(я популяризацм науки виступас ■ як джерело свкоглядних ^явлень про взасмод1ю науки I сусптьства, I як емтричний матер! ал для юбудови загальних (глобальних) I конкретних (нацюнальних або репональних) моделей еволюцн науки та ТТ впливу на розвкток наци, окремоТ поди ни.

Апробац1я дисертацП. Основ»! положения I висновкн дисертацЦ викладен! 1 понад 50 опублйсованмх I дслонованих наукових працях, в тому чмсл! в п'ятм солективних та {ндивЗдуальнмх монографиях, допое 1далися н обговорювалися «а наукових конференц!ях, симпоэумах I семшарах у 1985—1993 рр.

3 викладенням змгсту окремих глав I наукових результатов досл1джень автор зиступив: на И-й науково-практичий конференцп молодих учених I спец!ал!ст!в [секщ'я журналистики, КиГв, квггень 1986 р.); 1У-Й м|"жвуз1всыа'й конфереки! молодих учених «Розвиток фундаментальних ! прикладних досл!Джень» [Ленжград, травень 1986 р.); Всесоюзна нара/у з фшософських ■ соц1альних проблем науки | технжи (Москва, лютий 1987 р.); ХУ-й Прибалт! йсыа и «онференцп з ¡сторн науки техн!ки (Рига, жовтень 1987 р.); XII —у КиГвсько-му симпоз!ум1 з науковознавства «Стратепя радянськоТ науки: досв!д □бгрунтування ■ реал1зацн, перспективи перебудови науки» (КиТв, жовтень 1988 р.); Науково-практичнж конференцп «Роль журнал!стськоТ творчосп з револющйному в революцжному оновленж - соц!ал|'стичного сусптьства» [Присвячена 70-р|ччю вщ дня народження проф. Д. М. Прилюка, листопад 1988 р.); Республшанськж науково-практнчжй конференцп «УкраТнська нсурнамсгика в 1989 роц|» (КиТв, грудень 1989 р.); Всесоюзной науковж конференцп «Журна л1стика I нове мислення. Проблеми ефективноси засоб!в масовоТ ¡нформацп в умовах перебудови» (Москва, лютий 1990 р.); М|жна-роджй конференцп з науковознавства «Проблеми д^яльносп вченого 1 наукових колектив1в» (Лежнград, травень 1990 р.); 11-й Всесоюзмй конференцп «Соц1альна ¡стор!я радянськоТ науки» (Москва, травень 1990 р.); 1-у конгреа М1жнародноТ асощацн украТшспв (КиТв, вересень 1990 р.); М|жнародному (XVIII КиТвському) симпоз1ум1 «Сучасне науковознавство \ перебудова радянськоТ науки» (КиТв, жовтень 1990 р.); 11-й науково-практичнй конференцп «УкраТнська журналктика-90» (КиТв, грудень 1990 р.); М1жрес-публтанськж науково-практичмй конференцп «Радянська журналкггика в

1990 роцК Проблеми реоргажзацм преси, телебачення, радю в умовах економ!чноТ I пол!тичноТ реформ» (Москва, лютий 1991 р.); Республжансьюй науковш конференцп «Проблеми етмчного розвитку I нац!ональноТ самс>св1ДО-мост! украТнського народу» (КиТв, квнень 1991 р.); 1-й М1жнародмй науково-практичнж конференцп аЧорнобиль у засобах ¡нформацп» (КиТв, кв1тень

1991 р.); XV 1-й конференцп Баллйських держав з ¡сторп науки \ техжки (Вшьнюс, жовтень 1991 р.); Всесвмньому форум! украТнцш, на круглому стол! «Проблеми розвитку украТнськоТ науки та ¡нтеграц!я ТТ у св!тову систему» (КиТв, вересень 1992 р.); М!жнародному симпоз1ум! «Розвиток науки I перетворення у суспшьств!: досв|д, проблеми ! стратеги» (КиТв, вересень

1992 р.); 11-й ВсеукраТнсьюй науково-теоретичшй конференц!Т «1стор!я нацюнального руху в УкраТж XIX — поч. XX ст. ст. (МиколаТв, жовтень 1992 р.); ВсеукраТнсьюй науково-практичнж конференцп «УкраТнознавство \ гуматзащя осв1ти» (Днтропетровськ, травень 1993 р.); П-у М|жнародному конгреа украТжст (Льв1в, серпень 1993 р.); М1жнароджй науково-практичжй конфе-ренц|Т «УкраТнознавство у розбудов! держави» (КиТв, жовтень 1993 р.).

Структура дисертацп. Специфика предмету досл!дження, хронолопчн! рамки та запропоноваж тдходи до перюдизаци ¡сгори розвитку популяризацм науки

обумовили b¡дпов|дну структуру дисертацп, яка скпадасться ¡з вступу, тр глав, bmchobkíb, списку л'|тератури i джерел. У перилй глав! вивчасться ¡ст< становления i розвитку науковоТ i науково-популярноТ перюдичноТ пр в УкраТж (XIX — перша третина XX ст. ст.) в контекст! науковоТ i культур просв!тницькоТ д1яльност|, сусшльнонсторичних зм!н. У друНй — розглядан ся методолопчж проблеми популяризацн icTopií науки, роль наук< просвпницько? пер!одично7 преси в ¡стричмй реконструкцм «образу Hayi особливост! становления i розвитку жанру науковоТ бюграфм. Третя г/ присвячена досл1дженню сучасних аспект!в популяризац!Т знань, а сг анал1зов! д!яльнос~п науково-популярноТ перюдично! преси в систем! науке комунжацж, вивченню процесу формування за допомогою засобш масс ¡нформацм громадськоТ думки з актуальних проблем науки ¡ техн визначенню типолопчних характеристик наукових i науково-популяр перюдичних видань.

КОРОТКИЙ 3MICT ДИСЕРТАЦ1ЙНОТ РОБОТИ

У в ступ! обгрунтовано виб!р теми, ТТ актуальшеть, окреслено хронолог рамки, дана характеристика ¡сторюграф17 проблеми та джерельноТ б визначено мету i завдання досл1дження, наукову новизну отрима результата та Тх теоретичну ! практичну значимкть, викладено осн< положения i висновки, як! виносяться на захист.

У перилй глаш «Етат становления i розвитку популяризацн науки в Укра

досл|джуються ¡сторичн! т соцюкультурж аспекти створення системи науке просвпницько! перюдично! преси в УкраТж. Показано, що у XVIII ctoj науков! студп в УкраТш були позначен! лише окремими розетками, прагнули здтснити поодиною досл!дники. 1мперська полпика рос!йськ царизму, яка обмежувала розвиток украТнськоТ науки i культур и, в1дсутн нацюнально? преси, провжцштй характер осв!ти та форм комужкацп — вс< гальмувало розвиток наукового проевггництва. Лише в кшф XVIII —пер половин! XIX стол!ття в1дбувасться процес поступового зародження наукоЕ науково-популярноТ пер!одичноТ преси. Сощальними передумовами ць процесу стало заснування Льв!вського (1784), Харк!вського (1804) i КиТвськ (1834) утверситепв, д1яльн!сть перших наукових i просв1тницьких ocepej («Фжотехжчне товариство» в XapKOBi, «Собор вчених руських» та «Гал» руська матиця» у Львов, «Товариство icropií i древностей» в Одес!, «Кирх Мефодквське Товариство» в Khcbí та ¡н.), а також дедал! зростаюч! про нацюнально? самосвщомосп украТнського народу.

Реформи австр!йського уряду к!нця XVIII ст., спрямован! на розкршаче селян, п!днесення статусу греко-католицькоТ церкви, розширення мер ocbíthíx закладрв, внесли значне пожвавлення в економ!чне i духовне ж» Галичини, сприяли розвитков! преси. У 1776 рощ тут започатковуеться nepi в УкраТж тижневик французькою мовою «Льв!вська газета», з годом пе просвЬницьк! видання в Галичин! — польськомовш л!тературно-науков! часс си «Згёрання цжавих Teopie, що служать тзнанню р1зних народ!в i краТв» (17 «Науковий часопис публ!чноТ б|бл10теки ím. Оссол!нськиз» (1828) та ¡н.

На початку XIX стол!ття виникли також сприятлив! умови для розшире сфери впливу роайськоТ преси, в тому числ! й на територн УкраТни. Пев» Mipoio цьому сприяв i один з найл.беральшшик на той час цензурний ct¡ 1804 року, яким, зокрема, санкцюнувалось створення м!сцевих цензур ком!тет1в в ун!верситетських центрах. 3 цього скористалися й д!яч! новоствс ного Харювського ужверситету (1805), який став центром eyenini пол|тичного, науково-ocBÍTHboro й культурного життя в УкраТж. 3 ужвера том пов'язано заснування цившьноТ друкарн, книгарн!, виникнення в Укр

tay кових об'еднань, лпературних гуртюв — всього того, щостворило сприятли-iy атмосферу для ¡снуваиия перюдичних видань («Харковский еженедельник», •Украинский вестник», «Харковский демокрит», «Украинский домовод», »Харьковские известия», «Украинский журнал»). Одним з перших, хто активно :прияв цим прогресивним починанням, був громадський Д1яч i економют, шщатор заснування Харювського ужверситету ! реформи освгги в Роа'йськж мперн Василь Каразш (1773—1843). BiH заснував 1811 року в Харков) цф|лотехжчне товариство», що пропагувало hobi винаходи в господарств! i мало на Л1вобережж1 100 члешв. Надзвичайно важливе значения для тоширення ОСВ1ТИ й культури мали перш! у Надджпрянщиж науково-и!тературн! журнали «Украинский вестник» (1816—1819) та «УкраТнський журнал» (1824—1825), стагп в яких подекуди друкувалися украТнською мовою. Найкращ) матер!али часопис!в, що стосувалися розвитку украТнськоТ науки i гнтератури, пропаганди просв1тницьких ¡дей, ставили Тх в ряд значних видань гого часу. Сл1д також шдкреслити особливе значения журналу «Украинский цомовод» (1817—1818) — по cyri, лершого украТнського фахового перюдично-о видання. Часопис мав господарчий характер, в ньому подавалися читачам Э|'зн1 в ¡домоет! i поради з домоводства й рацюнального ведення с!льського •осподарства. Просвггницьк! традицм названих видань продовжила газета «Одесский вестник» (1827—1893), друкуючи популярж л!тературн! та :шьськогосподарськ|' додатки. 3 самого початку свого ¡снування «Одесский «естник» в»дзначався р13номан1тн1стю тематики i проблемних статей. Торго-зельш справи тут займали перше м|'сце, але поруч з ними були репрезентовам ü науков"! ¡нтереси—переважно з статистики, географп, icTopii, археолог!?, 1ум!зматики.

Ус! ц1 видання виходили росшською мовою, в яких нацюнальний елемент )иявлявся лише в ¡нтерес! до icTopii, етнографп i фольклору, в розробц! тем ä мкцевого життя та лише знезначною частиною цього матер1алу украТнською «ловою. Тут маемо взаемно-обумовлений процес: з одного боку, вщсутж'сть тр'юдичних виданЬ украТнською мовою гальмувала, стримувала розвиток (удожньоТ, публ'щистичноТ ! науковоТ л!тератури, а з другого—брак таких гвор!в ускладнював заснування нац!ональних перюдичних видань. Це було анож оджею з причин звернення украТнських видавщв у 30—40-i роки <1Х стол1ття до альманах!в, яю давали б!льше можливостей для л!тературно-«аукових розробок на hhbi журнал!стики )«Украинский альманах», «Украинская |везда», «Сшп», «Ласпвка» та ¡н.). У 30—50-х роках важливе значения для юдалыиого розвитку наукового просв!тництва мала популяризаторська ;1яльн1сть в|домого украТнського еченого -енциклопедиста, миспителя i ромадського д|'яча М. О. Максимовича. Доктор слов'яно-русько! ф!лологп, ршософ, фольклорист, ¡сторик, етнограф, педагог М. О. Максимович гв1Йшов у науку як один !з засновниюв украТнськоТ журнал!стики. Про це :в1дчать його числе нж прац| i насамперед редакторська Д1яльн1сть. BiH 1апочаткував альманахи «Киевлянин» та «Украинец», активно попул^ризував >езультати своТх украТнознавчих дослщжень.

П!дкреслюеться, що популяризац!я науки в тогочаежй пёрюдичжй npeci 'краТни Т1льки починала робити своТ .перш! кроки i виявила себе окремими |убл!кац!ями в лпературно-наукових часописах, альманахах i зб!рниках. Национальна тематика поступово завойовувала соб! М1сце на стор|'нках цих |идань. Була вона здебЫьшого чужомовною, ! в основному, лггературознавчого а ¡сторико-етнограф!чного зм1сту, слабо враховувала досягнення зах!дноевро-юйськоТ науковоТ думки, особливо в гапуз! економ'жи, ф!лософп i приро-(ознавства.

Наступи!— 60—70-i роки стали чи не найтяжчими для украТнськоТ пореси: ¡алуевський циркуляр 1863 року категорично забороняв друк украТнською

мовою, а £мський циркуляр 1876 року накладав вето на дов!з украшську TBopia. В цей перюд виходили лише окрем1 украТнськ! видання, зокрем з ¡жфативи П. Kyniuia, Т. Шевченка, М. Костомарова («Записки Южной Руси «Основа», «Хата»). Журнал «Основа» (1861—1862) ув1йшов в icTopi украТнськоТ преси як перше значне лгсературно-наукове i сусшльно-пол'|тичн видання. Часопис рбЧднав навколо себе майже Bei л~|тературно-науков! сих тод!шньоТ УкраТни. Його д|ял>шсть була важливим етапом у вироблен схеми й типолопчних ознак украТнського «товстого» журналу, розгсртанн широкого спектру наукових розв|док з icTopii, етнограф'м, украТнськоТ мое й л1тератури, фольклору (автори — М. Костомаров, М. Максимович, Л. Же* чужников, А. Свидницький, В. Антонович, Т. Рильський, П. Житецьки П. Сфименко, О. Лазаревський та ¡н.). Варто в1дзначити видавничу Д1яльжс першого науковоготовариства з мюцевим доолдницьким заеданиям «Комик для изыскания древностей» (t 836), замють як ого з 1 843 року д1яла «Времени« Комиссия для разбора древних актов» (Археограф1чна KOMlciя). ТоваристЕ започаткувало ряд наукових 1Дор1Чник1в та зб1рникш, де друкувалися важли джерела icTopii украТнського народу: «Пам'ятники, изданные Временно комиссиею для разбора древних актов...» (1845—1898), «Архив Юго-Западне России» (1859—1911) та ¡н.

У дисертацп в|'дзначено, що в ¿0—80-i роки XIX ст. центром наукош просв1тницько7 i видавничоТ д!яльносп стала Галичина, де ¡снували пев свободи друку. Особливу роль у шднесенш просв!тницького руху eiflirp« лЬературно-освинш осередок «Галичо-руська Матиця», який видавав невели брошури, молитовники, започаткував ряд перюдичних видань: «Науков» зб|рник» (1864—1868), «Штературний з61рник» (1869—1874) та ¡н. У 1868 ро на зразок «Матиц!» у Львов! було засновано нове руське л1тератур» тоеариство «Просвиа», яке, гроте, мало cboi функц'юнальн) особлизосп. Яки «Матиця» прагнула роззивати вищу oeiiy народу i зр|дка видавати альманахи зб|рники, то «Просв1та» ставила своТм завданням п1днести осв'|ту просто) народу, популяризац!ю знань, ям б сприяли ¡нтелектуал!зацИ i духовнол в'|дродженню украТнськоТ нац)Т. Недарма девизом товариства, закр1плено1 в його статут!, стало «гпзнання й ocsiia народу». Друкованим органе товариства був щормчний альманах «Зоря». В 1870—1880 рр. «flpoceiT в'|д|гравала пров'щну роль у громадському та культурному житп Галичин в м'|стах i м'|стечках дТяли ф1лм товариства. «Просв1та», кр|'м шшльн! п'|дручник'|в i популярних брошур, видавала газети «Читальня» та «Письл з «Проевши», л ¡гературно-науков1 альманахи, щор'чник «Народний календар Починаючи з 60-х рошв XIX стол1ття, пер1одична преса в Захщжй УкраТ кшьшетне зростае, розширюеться 11 геграф|я, видова, галузева та в|ко диференц1ац1я. Помяну роль у популяризацн нових наукових i сустльних iА" Biflirpae один з наибольших журнал1в XIX столгття «Правда» (1867—187 1888—1895). Серед перюдичних видань друго! половини стол1ття: фахс журнали «Господар» (1869—1872), «Проводник ршьничих кружкш» (1886 1914), «Часопись правничу» (1889—1899); осв1тницьк! — «Дом i школа» (186; «Учитель» (1869—1830); для д1тей та юнацтва — журнали «Ласт1вка» (18691881), «Новость» (1881—1883), «Дзвжок» (1890—1914); спец1альний ¡люстров ний журнал «Наука» (1871—1876, 1877).

В останнж чверт! XIX стол1ття наукове i культурне життя в пореформен» УкраТж пом!Тно пожвазлюеться, про що свТдчить пояза науково-л'|тературних 1сторико-просв1тницьких видань загальнонацюизльного масштабу. Цьо/ сприяв громад~1вський рух 70—80-х рошв, зокрема просв1тниць д1яльн1стьВ. Антоновича, М. Драгоманова, С. Подолинського, П. Чубинського !н. Вони видавали популярж книжки для народу р1дною мовою, склада словники, здженювали переклади Tsopie cbitoboT л1тератури, започаткува

перюдичж видання—«Друг» (1874—1877), «Громадський друг» (1878), «Громада» (1878—1881) та ¡н., в яких чшьне м|'сце займали нуковов! та науково-популярж статт! украТнозназчого змкту. Справджжм украТнським науковим ¡ культурним осередком став ¡сторичний журнал «Киевская старина» (1882— 1907), заснований на фонди В. Семиренка, гпд редакцию Ф. Лебединцева, i який фактично став органом «СтароТ громади». Це був науков и й мкячник украТнськоТ ¡CTopiT, етнографи i л1тератури, що вщ 1897 р. mícthb i твори красного письменства украГнською мовою. Бдианням «Правди» i «Киевской старины» завершусться початий «Основою» перюд розвитку загальноукраТнсь-коТ преси 61льш-менш ужверсального характеру з ¡деями народництва. Дальший nepiofl характеризусться широкою диференцгац!ек> преси, в тому числ| з зародженню Т".науково-популяризаторсько! течи.

В дисертацм значне м1сце займае досшдження процесу становления i розвитку перюдично! преси природознавчого i техничного спрямування. Показано, що зростання катталктичних в|дносин в УкраГж в ycix формах життя у друпй половин) XIX ст. призв1в до тднесення економжного i соц1ально-культурного розвитку краю. Особливих ycnixie у цей период досягли математика, мехажка, фЬика, бюлдпя, зросла мережа науково-доопдних организаций, вищих ¡. середни спец!альних учбових закладш, де працювала плеяда видатних д1яч1в науки, народжувалися нов i дос/» дницью напр ямки, пер1одичж видання, яю стимулювали розвиток нових наукових шюл. Так, важливе значения в популярнааци математичних знань ¡ полтшенж викладання математики в середшх учбових закладах мав створений у 1884 роц1 професо-ром КиТвського университету В. П. £рмаковим перший в УкраТж «Журнал элементарной математики». Цим виданням було не лише покладено початок тривалому ¡снуванню специального методик о-математичного журналу, а й запо-чатковано масову популяризац1ю математики.

Однак умоаи для проведения тпдноТ науоковоТ роботи в державних наукових установах (Академ/я наук, умверситет», шститути, кои/тети, komícíT, музе! тощо) не могли на той час задовшьнити передових учених. Тому такого широкого розмаху набула популяризац1я наукових знань у товариствах природознавц)8, як! в1д1грали виняткову роль у форму ванн i наукового св1ТОгляду, niflHeceHHi культури в УкраТж наприкшщ XIX — початку XX стол1ття. Одними з перших були засноваж товариства у Харков! (1869), Khcbí (1869) та-Одест (1870), яш мали за мету не лише вивчати природу краю, сприяти прйродознавчим досл!Дженням, але й якомога ширше популяризувати науков1 знання серед населення. Як правило, в Txhíx статутах був пункт про завдання популяризацм науки. У кожного товариства сформувалася певна система просв1тницьких заход!в, яка включала тдготовку й оргашзащю публ'|чних лекцш, читання спец1альних Kypcis з природознавства в середжх i не дольних школах, училищах тощо. Лекцн i читання широко анонсувалися у мюцевих газетах. Ц1 товариства мал и здебшьшого сво? друковаж органи, видавництва, Koipi випускали часописи, популярж брошури i лекцп. Txhí перюдичж видання функцюнували, як правило, при вищих учбових закладах: «Труды Общества ыспытателей при Харьковском университете» (1869—1816), «Университетские известия» (1861—1916), «Записки Киевского общества естествоыспытателей (1871—1916), «Записки Харьковского университета» (1893—1916) та ¡н. У середин! Х1Хстолтя в УкраТж виниклацша мережа наукових товариств медичного профшю i л|'кар|'в-практик|"в. Одне з найстарших впчизняних медичних товариств — КиТвське медичне товариство, започатковане у 1840 роцК Шзжше було оргажзоване Харювське медичне товариство. Десятки доповщей, прочитаних на засщаннях цих товариств, друкувалися в «Трудах общества Киевских врачей», а також в «Трудах Харьковского медицинского общества». Серед активних авторш цих видань — визначж украТнсью вчеш-приро-

дознавц1 i громадсыа flis4i П. Я. Арташевський, П. В. Голубовський, В. Н. Л чицький, В. Н. Перетц, £. ф. Вогчал та багато in.

Виникнення в УкраТж у друпй половин! XIX стол|ття наукових товаристЕ учбових закладш стимулювало зародження i розвиток перюдичних видан оржтованих на науково-техжчну тематику. В xofli дисертацтного досл1джен засвщчено, що становления техжчноТ перюдики в УкраТш в основному бу: пов'язане з д1яльн1стю Роойського Техншного Товариства (1866—19Г в|ддглення якого були започаткованГ в Kncei, Харков!, Ofleci та ¡нших Micr УкраТни. Центральне мгсце серед видань Товариства займали «Запиа Русского Технического Общества» (1867—1917), ям стали основою виникнен! цтоТ системи перюдичних видань. Перший спещальний (галузевий) журн техничного профшю в УкраТш— «Записки Киевского Отделения Русско Технического Общества по свеклосахарной промышленности» (1871—191' Активну участь у його створенж брали завновники товариства eiflo вчеш П. П. Алексеев, М. А. Бунге. I. I. Рахманшов, М. А. Толпипн. В 1882 рс група киТвських ¡нженерш, очолювана Д. К. Волковим, шд епдою КиТвсько В1дд'|лення Роойського Техжчного Товариства, почали видавати перш в УкраТш науково-техш чний журнал «Инженер» (КиТв, 1882—1917), як> спец1ал13увався на проблемах залЬничноТ i будшельноТ техжки. У 1898 рс почав видаватися перший в УкраТж загальнотехжчний щомкячний журн «Технолог» (Одеса, 1898—1904), який був розрахований на широк! кола в чет ¡нженерш i винах1дник1в. Це були роа'йськомовш журнал и, opi ентоваж на су техшчж проблеми.

УкраТнознавчим центром наци, починаючи з 90-х роюв стае Науко Товариство ¡мен1 Шевченка у Львова Одним з перших, хто оцшив справж значения створення науковоТ асофацм загально-нащонального характе був М. Грушевський. ВЫ повжетю под!ляв ¡дею М. Драгоманова про те, щ часолис «Правда» i Наукове Товариство ¡меж Шевченка у Львов! ста осередками наукового й письменного руху bc'icT УкраТни, об'еднали навко себе галицьку i сх!дноукраТнську ¡нтел1генц|ю. Початок був покладен оргажзащею в 1873 роц1 у Львов! Л|тературного Товариства ¡меж Шевчеж Придбавши друкарню, товариство д1стало змогу реал'|зувати своТ можливо популяризувати украТнознавч1 працк Серед перших видань — щорйчн «Правда», журнал «Руський С ¡он», жлька шшльних i популярних книжс Л1тературно-наукове життя на Зах)джй УкраТж засереджувалося навко журналу «Зоря» (Львш, 1880—1897). В .1885 рощ вж переходить nifl eri Л!тературного Товариства ¡меж Шевченка i значно розширюс тематику.

Видання «3opi» було досить важливим фактором в icropiT Товариства. Ц журнал сприяв пожвавленню литературного руху ¡, що особливо важливо, 6ini Т|'сному епшкуванню УкраТни рос|'йськоТ з австршськими украТнцями. У «3of була надрукована повна ¡стор!я украТнськоТ л'|тератури проф. О. Огоновсько яка вийшла в окремих томах (5 тт. 1887—1894), ряд орипнальних тво| письменниюв ¡з Сх!дноТ УкраТни. Bei ц! твори вийшли п!зн!ше окрем! виданням. П1д редакц'|ею О. Калитовського, Г. Цеглинського, а особливо в 90-х роках — О. Борковського i В. Левицького (Лукича) журнал наби|: характеру всеукраТнського органу. В цей час вш переходить на фонетичн правопис i починас вм'циувати ¡люстраци. В ньому друкуються I. Фраж О. Пчтка, Л. УкраТнка, Б. Гршченко, О. Кониський, В. Сам!йленко, М. Коц линський, О. Кобилянська, Н. Кобринська, М. Вороний, О. Огоновсью М. Грушевський, А. Кримський та ¡н. 3 1894 року шд редакцюо I. Фрак починас виходити мкячник «Жите i Слово», що, кр!м красного письменст велику у вагу придшяв науковим, ¡сторичним i етнограф!чним матер1алам.

На початку 90-х роюв жджмаються питания про перетворення Лгтературнс Товариства ¡меж Шевченка в наукове. Особливу активжеть виявляють у цьо

ганж «сх^дняк» А. Я Кониський I галичанин Г. А. Барвжський, проект якого |носно реформи був прийнятий на загальних зборах члежв Товариства 1892 роцк В кжц| того ж року був затверджений властями новий статут укового Товариства ¡меж Шевченка. Новоутворена Товариство ставило своТм зданням не просто сприяннярозвитков! украТнськоТ словесности а «розвиток зозробку науки на украТнськж мов1» (§ 2 уставу). Невдовз1 Товариство звинуло надзвичайно ¡нтенсивну Д1яльшсть I наст\льки встигло зареко-ндувати себе своТми сол|"дними працями, що ще майже на початку його ування р!ЗН1 видатш вче™ стали бачити в ньому майбутню украТнську здем1ю наук.

3 цих умовах життя вимагало створення журналу, який би охоплював уа 1екти, течи украГмськоГ науки I лтератури. 3 ¡нщ1ативи М. Грушевського 897 роц! «Зоря» ■ «Житте \ Слово» припиняють вихщ, а натомжстьз 1898 року чинас друкуватися «Л1тературно-науковий вкник» (1898—1939). Це була пика под!я в культурному житп восТ УкраТни. Навколо журналу згуртувалися Зкращ1 украТнськ! науков! I л'/тературм сили. Його душею стали I. Франко I эбливо М. Грушевський, який довгий час був редактором часопису. Вже перший рш журнал мав 799 передплатниюв. Тут регулярно надавалося :це науковим творам у форм1, доступж'й ¡нтел1гентному читачев!. Гакою ж важливою под ¡ею було заснування в 1892 роц1 видання Наукового зариства ¡меж Т. Шевченка — зб1рника «Записки Наукового Товариства ¡меж гзченка у Львов1», яке поклало початок украТнськоТ науковоТ преси. До ршоТ св1товоТ в!йни в ийшло 110 том ¡в «Записок НТШл, де М1стилися не лльки кков! прац), а й широк! огляди, рецензп, б1блюграф1я | наукова хрожка. Кр1м -о НТШ видавало ще десятки ¡нших наукових I науково-л1тературних рник|в: «Хрошка Наукового Товариства ¡м. Шевченка у Львов!», «УкраТнсько-ський арх|"в», «Руська ¡стерична б^блютека», «УкраТнсько-руська б|блштека», гнограф1чний зб1рник», «Жерела до ¡сторп УкраТни», «Студи з поля :пшьних наук I статистики», «Зб1рник математично-природописно-лшарськоТ <цп» та ¡н. Поставивши перед собою широке завдання розробки уах наук ■гал1, товариство зосередило свою увагу на украТнознавчих дисциплжах. >жна без перебшьшення сказати, що без цих видань тод1 не м1г обжтися ден серйозний вчений, який працював в украТнознавств1. В дисертацм [креслено, що фактично товариство стало центром зародження украТнськоТ дональноТ (за мовою I зм!стом) системи науковоТ пер1одичноТ преси майже ■с!х галузей науки, в тому числ| з природознавства, математики, медицини цо.

Точаток XX стол!ття був ознаменований революц/йними под ¡ям и 1905— )7 рр. й актив|зац!сю нацюнально-визвольних змагань, що стало катал1зато-м залочаткування низки наукових й осв1тшх товариств, р1зномажтних видань >аТнознавчого спрямування («Нова громада» (1906), «Народна справа» '06), «Пдшй край» (1905—1906) та ш. ГЧд вплизом процес1в нацюнального родження I становлення украТнськоТ кооперац!Т у Надджпрянщиж зароджу-ься I швидко поширюються по мктах \ селах «Просвми», створюеться ряд 1их товариств — «УкраТнський учитель», «УкраТнський агроном», «Техшк», эта кооперация». Значно активЬувалась д1яльжсть «просв1т» в Зах1днж эаТж, де, кр1м того, були започатковаш товариства «УкраТнське педагопчне», льський господар» та ¡н. Вони мали своТ видавництва I друкарж, а також л'одичт видання. У цих виданнях активно публ!кували своТ твори таю в ¡дом!

I громадськ! д1яч! як Б. Гржченко, Д. Дорошенко, С. Пет л юра, В. Леонто-I та ¡н. Неофщжним друкованим органом «проев¡тянського» руху стала ета «Рада» (КиТв, 1906—1914), видавцем якоТ був €. Чикаленко, аствроб1т-сами— члени киТвськоТ «Просв!ти» С. Сфремов та В. Стеланенко. В 1907 роф 1 пщтримщ визначного д1яча украТнського руху М. Дмитрова в Полтав1 було

засновано видавництво «УкраТнський учитель». Протягом двох роюв С1 ¡снування в Полтав! (шзжше воно булоперенесене до Киева) товариство в и; 16 книжок украТнською мовою загальним тиражем 60 тисяч прим1рН1 У м1ст| Мог!Л1в-Под1льськ «Проев¡та» гуртувалася навколо редакцЛ тижне/ «Св!това 31рниця». Катеринославська «Просв^а» видавала газету «Дс порада» (нездовз! внасл1док переопдування царизму була забором« Одесьж просв1тяни заснували фонд ¡меж Л. Смолянського для вид книжок ¡сторичного змюту украТнською мовою. Полтавська «Проа ухвалила випускати газету «Полтавський кооператор» украТнською мов< сприяти тому, щоб уся популярна лйтература для украТнського насел* видавалася родною мовою. Велику популяризаторську роботу вели микола! ка I катеринославська «Просвгги», яю використовували кращ| нацгане традици популяризац)'Г знзнь, зокремащодо оргашзацп перюдичних видан;

У дисертацм шдкреслюсться важливе значения для розаитку украТис науковоТ преси започатхування у 1907 роц"| УкраТнського Наукового Товар* в Ки£в1—першоТ у Надднтрянщиш науковоТ ¡нституцп, оргашзовано демократичних принципах в'тьио! асоцшцн украТнськия вчених. Велику | в утворенж товариства в'|д'|гралн киТвська «Громада» I гурток, який об'еднув довкола журналу «Киевская старина» (1882—1907). Цей науковий час украТнськоТ ¡сторм, етиографм \ л|'тератури, що в|д 1897 року м1стив I Т1 красного письменства украТнською мовою, тривалий час був цет нац'юнального в'|др0дження, украТнознавчих сту/ий у Схщжй УкраТш а> засну ванн я УкраТнського Наукового Товариства. Товариство виникле природня потреба украТнських вчених Киева легагозувати д!яльнГсть у Тнознавчого осередку «Киевской старины», надати йому загальнонащонал характер. На першому загальному згёранш Товариства (27 кв!тня 1907 р.) I обрано голову М. Грушевського, тимчасове бюро, а також вир1шено, щс дшоводство 1 вся видавнича д>яльн|'сть Товариства повинж вестися украТнсь мовою (¡нгШ1 ж мови допускати як виняток). Згодом були створеж сен комюТ з певних груп наук, а саме организовано три секцн — ¡стор» фЫолопчну I природничу. М. Грушевський вбачав два основних напр: проев ¡тницькоТ д!яльносм, яке повинно здшенювати Товариство: органЬ публ1чних викладш, лекц'|й, особливо ¡з сфери украТнознавства; п;дгот шдручних наукових курсив, зокрема з таких дисциплш як ¡стор!я украТнсь письменства, география I статистика УкраТни тощо.

Науков! прац1 Товариства отримували свое публ1Чне визнання насамп* завдяки добре поставленж видавничш Д1яльносп. Так, з 1908 року вихо офщйний орган—«Записки УкраТнського Товариства в Кисв1», деякий друкуеться науково-ттературний часопис «УкраТна» (1907), Украшс науковий зб!рник (1916). До першой свгговоТ в!йни було видано три ' «Зб|рка прирсдничо-техшчноТ секцп УкраТнського Наукового Товарм (1911—кн."1, 1912 — кн. 2, 1915—кн. 3) \ три томи «Зб<рника меди секцм УкраТнського Наукового Товариства в Киев!» (1910—1913). Вид тсваариства надсилалися б|льш як у 20 закордонних наукових установ.

Така нац|онално-культурна актившеть суешлького життя в УкраТн!, ( мовно, мала вплив ■ на розвиток та пропаганду природничих I техшчних I Велику роль у шднесеш науково-просв1тницькоТ д1яльност1 в!Д1грала нау революц|"я юнця XIX—початку XX стсшття. /¡¡дером в оновлен! с наукового мислення, як вщомо, була ф!зика, ала в1дбувалися змши в тод!шн!й науць У ход! цих эиш ¡ виникла сощальна потреба в ши| популяризацп природничо-наукових ¡дей. На початку нишшнього сто в УкраТж видав алися гат науков! I науково-лопулярш журнали: «Прир (1910—1916) I «Природа Украины» (1911), «Физик-любитель» (1904—1 «Физическое обозрение» (1901—1916), «Электричество и жизнь» (1910—1

хника и электричество» (191 2). Важливе значения мала наукова ¡ популяри-эрська д1яльшсть видатних украТнських вчених-природознавцш П. Л. Тутк-.кого, I. Пулюя, I. Я Акжф1ева, О. Я. Янати та íh.

!тр|мкий розвиток на рубеж1 XIX i XX стол1ть монополктичних форм homíkh на Швдж Pocií, активне використання в1дкритпв ¡ винаходяв ¡зноман1тних сферах виробничо? д1яльносп, необх1джсть виходу на новий энь науковоТ комужкацм— все це сприяло мльшсному i яюсному станню техжчноТ спещальноТ ¡ масовоТ преси. Вже до початку 10-х pokíb joto стол1ття в УкраТт видавались десятки науково-технжних журнал!в ного типу—«Новости техники и промышленности» (1908—1914), «Южный кенер» (1914), «Обзор Технических Журналов русских и иностранных» 07—1909), «Записки Одесского Отделения Императорского Русского нического общества» (1902—1916) та íh. В них публжують своТ статп так1 3mí вчен| ¡ cnenianicTH, як професори А. Н. Динкик, В. Гуськов, Л. Л. I ваноз, Т. 1жевський, С. Тельниц, ¡нженери К. Kbíht, Ю. Н. Матов та ¡н. Розвиток омобшебудування та ав1ацм в УкраТж теж сприяв становлению перюдики, ¡свяченоТ цим галузям технжи,— «Вестник воздухоплавания и спорта» 10), «Завоевание воздуха» (1911), «Тяжелее воздуха» (1911), «Заря ации» (1916), «Южный автомобилист» (1914).

I початком першой cbítoboI вжни росжський уряд заводить вШськову 1зуру ¡ видас наказ про заборону друкгв украТнською мовою. Вже на другий ■ь вжни був припинений випуск едино! на Наддитрянщиж щоденно! газети да». Припиняються друкуватися й науков1 видання.

аким чином, завдяки науковим, нацюнально-культурним i соц1ально-1ном1чним зрушенням, яш мали мкца в УкраТж удрупй половиж XIX ¡ на 1атку XX стоять, тут в дореволюцжний перюд сфсрмувалася i функцюнува-певна система спещальних i масових наукових перюдичних видань р1зного у ¡ профмю: ¡сторико-просв1тительських, науково-л1тературних, природни-наукових, науково-популярних, науково-техжчних. Характерна особливкть : видань— щльова спрямовашсть i р1зномажтжсть тематики, ор"|ентанц'|я на говий pieeHb, широке й умше використання можливостей реклами, ткний язок з читацькою аудиторию. Однак значна частина !х, зокрема науково-жчного профшю, була 925 росшськомовною.

' 1917—1919 рр. в pycni в1дродження укра!нсько? державносп створюються 1юнальж заклади науки i культури (Укра!нська Академ1я наук, державж верситети в Киев:' та Ка/л'янц|'-Г!оД|'льському, УкраТнська Академ|'я мистецтв), новлюсться дЫльнкть наукових i npocBÍTHix товариств («Просв|та», УкраТнсь-товариство, УкраТнська студентська стлка та ¡н.), як\ започатковують сво! 1ання. У ц| складж часи громадянсько! вшни спостеркаеться значний picT гково!, осв'|тянсько? i фахосоТ пер'юдично! преси («Bíctí природничо! секцп заТнського Наукового Товариства», «Вшьна УкраТнська школа», «Л1тера-жо-науковий bíchhhk» та i п.). Були це, в основному, малотиражж й недо-IBÍ4HÍ видання, але вони стали передвкниками ново! хвил1 науковоТ туляризацп, народжено! добою украТнського ренесансу 20-х рок!в. / дисертацм показано, що ¡з встановленням радянськоТ влади в УкраТж , *¡tho змжюеться ситуац1я в науково-просв1тницькому pyxoei. Знищення >а!нсько! державносп, централ1зац1 я преси та обмеження ТТ свобод, |ровадження партжно! цензури — все це гальмувало розвиток украТнськоТ 'кого! преси. Запровадження непу в УкраТж актив1зувало господарську та лсово-техжчну Д1яльжсть, сприяло створеннню нов их вузяв, академ1чних титуле ¡ наукових товариств, що, в свою чергу, стимулювало науково-юрмацжну д1яльнкть. У цей nepiofl пом1тно зростас кшьккть р|зномажтних ет, журнал1в, бюлетежв, яю видавали ¡нститути, окрем! кафедри, товариства Одесский медицинский журнал», «Бюлетень Харкшського Наукового

Товариства», «Наука и техника», «УкраТнсью геолопчж вктЬ>). Важ значения для консолщацп ¡нтелектуальних сил наци мали загальнонау журнали «Наука на Украине», «Научно-технический журнал», «Техниче новости». Серед активних автор'щ цих видань — академжи Д. I. Баг П. А. Тутковський, Ф. I. Шмп, професори О. В. Палладш, С. Ю. < ковський, Г. О. Проскура, М. I. Палкнко та ¡н.

Пол1тика «украТжзаци», що проводилася у 20-! роки, незважаючи н. труднощ) > суперечност'1 часу, в ц/лому спри яла дальшому розви украТнськоТ науки й культури. Якпозитивний результат Ц1сТ пол1тики —пол зростання украТномовних перюдичних видань, особливо у сфер! науки I те) («Науково-техжчний вкник», «1нженерний роб!тник», «Проводник споете ча»). СвоТ статп в них публжували таю в1дом1 вчеж, як професори П. У. Ф< Н. I. Лебедев, В. Мазуренко, О. М. Динник та ¡н. У цей перюд в Ук| започатковуються загальноосв1тн1 масов1 видання («Самоукя, «Робгг осв1та», «Знаття», «Знання та праця»). Тх тираж! були ще незначш. Так, у 19 1926 рр. кшьккть передплатнимв кожного з цих видань коливалась В1Д 16 тисяч|. У юнц1 20-х рошв постало питания про переведения науково-техн! л1тератури на «масовий потш». Популяризащя досягнень науки \ тез займала в т| роки чшьне мкце I в лЬературно-мистецьких часописах.

Варто вщзначити, що на початку 20-х рок|в р1вень пол1графм, куль журналктики, яю знаходять свое практичне воображения в естетиц! фор композицм перюдичних видань, Ыюстративних матер1алш науково-популя журналш, були ще досить високими, зберкаючи традицм культури журнал ки дожовтневого перюду. Але вже в кжц! 20-х рожв змктовний та естети р1вень цих видань пом1тно падае. Тх зм1ст усе бшьше пронизують ¡деолог пол"|тичж кл1ше та стереотипи. В результат! знизився Тх ¡нтелектуальний рл а також р'шень об'ектианосп висв!тлення проблем природознавства I тех взагал1 культури популяризацп науки. Причиною цього було також зага паджня компетентносл наукових кадр1в, кервникш та оргашзатор'ш на' виробництва.

Кжець 20-х— початок 30-х рок1в був ознаменований яшено новими зм! в розвитков1 науково-техн!чноТ пропаганди в краТнь Як засв1дчили доел ¡д ня, в 30-1 роки на хвил1 ¡ндустр1ально-техжчного переозброення к; в1дбувалася, по суй, й зм1на самоТ концепцм популяризацм науки, якоТ пролягла в переор1ентацп уах засоб!в ¡нформацп на науково-тех1 пропагандду. ЗбТльшення випуску масовоТ техжчноТ Л1тератури стало радянського уряду справою велико! полгтичноТ ваги. В цей час зн збшьшилась юльюсть перюдичних видань, як1 спец1алЬувалися на виевт проблем науки \ техжки («Науково-техжчний вкник», «Вииахщник Укра «Молодий досл!дник», «Шлях винахщнника» та ¡н.). Особливого знач набувають всеукраТнськ! масоБ1 газети «Затехшку» \ журнал «Техшка ма< Серед тих, хто активно друкувався в цих виданнях,— вщом1 украТ вчеж О. В. Палладш, £. В. Оппоков, М. X. Орлов, €. О. Патон, А. А. Васил< С. Ф. Серенсен та ¡н.

В той же час розпуск наукових та ¡нженерних товариств, колектив1в баг, академжних жститупв ■ вуз\в, закриття Гх перюдичних видань, репресм г вчених \ журналктт, тотальна ¡деолоНзац1я ваеТ системи науковоТ I видав! д1яльносп—все те, що мало мкце в УкраТж в 20—ЗОн роки — в юнце шдсумку призвело до зниження активносл науково-просв|'тницького

1. Допов|дна записка (Державного видаництва УкраТна) про ста! поширення перюдичних видань на УкраТй1 // ЦДАВО УкраТни. — Ф.'. Оп.1. — Спр. 3817.—Арк. 1—12.

я «великого перелому» 1929—1930 р. починаегься перюд утиску ТнськоГ преси, денацюнал1зацм ГГ зм^сту, тотально! ¡деолог¡зацц науково! I ово-популярноТ л1тератури. Чимало наукових пер'юдичних видань, ям дили ражше украТнською мовою, припинили свж вихщ, або ж «русифжува-». Саме в цей пер1од склався тоталЬарний тип комунжативних зв'язюв. лому ж ¡нформац1йна система усе бшьше втрачала властивий перюду роюв самоспйний, узагальнюючий I пошуковий характер, набуваючи рис кавного монопол|'зму на ¡нформащю, вдаючись до соц|'ально й економ1чно шравданих заход1в ТТ засекречу ваност1. Все це в шдсумку загострило альну для украГнського наукового сшвтовариства проблему ефективносп >бництва I поширення знань.

Галичиж та Закарпатп, ям в 20—30-1 роки перебували т'д владою Польщ/ та Т, актив|зували свою Д1яльшсть товариства «Просв1та», УкраТнське ;нерне, УкраТнське педагопчне, «Сшьський Господар» та ¡н. Важливе 1ення для формування украТнсько! ¡нтелектуальноТ елгги у м!жвоснний од мало одне з найвизначжших украТнських наукових видань — «Записки 1». Велику роль у шднесенш нацюнальноТ св ¡дом осп та осв!Тнього р1вн я эду в!д|"грали науково-просвпж часописи («Стара УкраТна», «Л1тературно-совий В1сникя, «Наука I письменство», «УкраТнська книга», «Життя I <ня», «Шлях виховання I навчання», «Освиа», «Науков1 зб|рки Проевши» та техшчш й фахов'1 перюд ичж видання («Техжчж В1сп», «Аф0н0м'|чний и к», «Л1карськмй В1сник», «Сжьський господар», «Учительська громада» та

период М1Ж двома св"|товими вшнами в ем'|грацп засновуються украТнсью <ов1 центри I еищ| учбов! заклади (Вшьний ужверситет ■ Високий Педа-чний ¡нститут у Праз1, Господарська Академ! я у Подсбродах, УкраТнський совий ¡нститут в Берл1ш), кафедри украТнознавства в ряд| захщносвропейсь-умверситетпв. Вони стали осередками активно! д'|яльносм, де друкувалося ало часопиав наукового та науково-просв!тницького спрямування («Наша ьтура», «Р1дна мова», «УкраТнський медичний в|сник», «УкраТнський истичний р1чник» та ¡н.). Д!яльн'|сть украТнських учених в ем1граци вилася не тшьки в продовженж й поглибленж своТх студш, але I в ознай-1енн1 населенна Зах1ДноТ Свропи з УкраТною та П культурним життям. аким чином, можна видшити п'ять основних пер10Д!в розвитку науковоТ ! ково-популярноТ преси в УкраТж XIX — першо! третини XX столтя. . У першому пер(од|— кшець XVIII — перша половина XIX стол1ття — 1изняне наукове просв1тництво зароджувалося шд впливом д1яльност! >ших наукових ! просв1тницьких товариств, вищих навчальних закладш рювський I Ки!вський уншерситети), у русл! перших перюдичних видань 1дн1прянсько! УкраТни («Украинский вестник», «Одесский вестник», «Укра-кий домовод», «Сжп», «Украинский сбоник», кЛаст|вка» та ¡н.) ( на зах!дно-■аТнських землях («Русалка Днктрова», «Поздравление русинов», «Зоря ицька», «Галич о-руський вестник», «Пчела» та ¡н.), яю прагнули не ие поширювати нов! суспшьга й природничо-науков| ¡де!, а й висв'|тлювати >р|ю I сучасж проблем« национального життя украшщв, вираплюючи онтекст тодшжх, здеб1льшого росжськомовних, часопиав та л!тературних .манахш окрем! публшацп украТнською мовою.

I. Друтй перюд— друга половина XIX столггтя. В цей перюд в1дбуваеться ивний процес становленння национально! науково! I науково-популярно! геи ■ пов'язаний з ¡нтенсивною кап1тал1зац1сю економЫи, розширенням ери науки й осв'пи в УкраТш — створенням вищих техжчних учбових заклад)в :титути — Харк'шський технолопчний I КиТвський полггехжчний, Катери-:лавське прниче училище), ряду наукових I просв1тницьких товариств алицько-руська Матиця», «Просв'|та», Громади, Наукове Товариство ¡мен1

Тараса Шевченка, товариства дослщнишв природи ! техжчн! товар та заснування Тх друкарень I перюдичних видань («Громада», «■ «Правда», «Життс I слово», «Киевская старина», «Л|тературно-на; в ¡сник»), Величезне значения для украТнського в1дродження мав ВИХ1Д пе нацюнального загально-наукового видання «Записки Наукового Това ¡меж Шевченка». Особливе мгсце в процеа становления преси У поодають перил природничо-науков! I техжчж перюдичж видання: «3 Киевского Отделения Русского Технического Общества по свекл ос а) промыиленности», «Инженер», «Записки Киевского общества естествен телей», «Труды Харьковского медицинского общества» та ¡н. Кайакт Тх автори, вчеж стояли на загальнодемократичних позиц1 ях, брали бе редню участь у розбудов! нацюнальних структур науки I преси.

III. Третж перюд— початок XX стол1ття — характеризусться по/ зростанням (кшьккним ■ яккним) науково-просв1тницькоТ преси в Укра1 було зумовлено, з одного боку, революцйними подоями 1905—190 тдннесенням национального духоввного вщродження украТнськсТ а з ¡ншого—пов'язано з потребами монопол!зацп економжи, карди новими змшами в розвитковв! науки I техтки- Саме в цей перюд форм певна система спеи.1альних I масових наукових перюдичних видань р1зно( I проф1лю — ¡сторико-просвЬницьких та науково-л^тературних («Укра жизнь», «Л1тература I наука», кЛ1тературно-науковий вкник»), на просв!тницьких («Вкник культури ! життя», «Листки Просвки», «I науково-популярних («ф|зик-любитель», «Природа Украины», «Южны» мобилист», «Заря авиации»), фахових («Наука I школа», «Правничий в «Здоровля») та ¡н. На початку XX стол1ття в УкраТж видавалися д науково-техн'|Чних журналш резного проф1лю — спефального техи («Инженер», «Техника и электричество», «Гонозавсдское дело», авиации», «Южный автомобилист»), загальнотехшчного («Технолог», «Н техники и промышленности»), оглядови-реферати вного «Обзор техни журналов русских и иностранных»). Виняткове значения для в1дрод нацюнальноТ науки I культури мали пер!одичнп видання УкраТн Наукового Товариства — «Записки УкраТнського Наукового Товариства в I «УкраТна», «УкраТнський науковий зб1рник» та ж.

IV. Протягом четвертого перюду — становления украТнськоТ держ< (1917—1919 рр.) I нац!онального в1дроджекня (20н роки)—вщбус формування системи украТномовних наукових I науково-популярних дичних видань, яка охоплюс уа сфери I напрямки розвитку науки ■ технш якщо за час1в УкраТнськоТ народноТ реслублжи, незважаючи на неспр» умови, пов'язаж з громадською в1Йною, В1дкрилися В1льш мош заснування найр1зноман1тн1ших за напрямками украТнських науко осв1тянських часопиав («Просвет янин», «Вшьна украТнська школа», «О «Вкт1 природничоТ секцм УкраТнського Наукового Товариства», «Аргона! ж.), то в 20-! роки при безумовному зростанн! загальноТ кшькост! нау> науково-популярних видань («УкраТна», «Бюлетень Харювського Нау Товариства», «Пров1дник спостер1гача», «Наука на Украине» та !н.) Тх у пор'|внянн'| з дожовтневим перюдом значно знижуеться. Шд впливо, та пол1тики украТжзаци помтш зростас число украТномовних к осв!тянських I науково-популярних часопис1в («Роб!тник оевки», «Шлях о «Самоук», «Безвфник», «Знания» та ¡н.). Потреби ¡ндустр¡алГзац)Т У викликали до появи нових науково-техн1чних видань («Науково-тех вкник», «Научно-технический журнал», «Инженерный работник» та ¡н.|

V. П'ятий перюд —юнець 20-х — 30-! роки — ознаменований яккно н подходами до пропаганди науки ! техжки, що було пов'язано з и б!льшовицького уряду на техжчне переозброення украТнськоТ промисл

1ення обороиоздатносп краТни. В цей час в УкраТж створюсться мережа звих науково-техжчних газет I журнал1в, яю ставили за мету сприяти не шднесенню р1вня фахових вчених I спефалклв, а й лжв1дацп техжчноТ >амотност| всього населения («Технша масам», «За техжку», «Винах1дник ни» та ¡н.). Особливого поширення набули науково-техжчж \ науково-1ярж видання в галуз1 сшьського господарства («Молодий досл1дник», юдарство I техжка», «Машина на селЬ>, «Масове винах(дництво та дництво в стьському господарств|» та т.). Однак посилення тоталка-у I централ1зацп влади, репресж проти визначення вчених, закриття ьох наукових напрямш й ¡нститут!в, ¡деолопзащя всього суспшьного життя, гьба проти проявш украТнськоТ, нацюнальнТ духовносл, повернення до ики русиф|каци— все це в1дклало негативний вщбиток на тогочасну >ву I науково-популярну просу в УкраТж, зб^днюючи ТТ зм!ст, жанрову вно-стильову пал1тру.

же, 20—30-1 роки нижшнього стол1ття стають вир1шальним перюдом 1витков1 популяризацп науки в УкраТн). В украТнсьюй дожовтневж преа цилися ва жанров| рЬновиди, властив1 ц1й галуз'| л1тератури,— ¡нфор-1ний, власне публ1цистичний, художньо-публ1цистичний, науково-публщи-1ий, наукозо-популярний та ¡н. Однак у зв'язку з тим, що украТнська преса эувала тод| в складних умовах, вони не встигли сформуватися в усьому ому багатствг остаточно не склалася специфична для них лексика I еолопя, не виробилася ще едина, потр1бна для всеб1 иного функщонування огалузевоТ преси термжологгя, не в1дшл1фувалися стилктичн! засоби, стерж для мови розвиненоТ перюдики. Лише в перюд в|дродження —1919 рр.! в 20-1 роки остаточно склалися й набули мовно? досконалосп та зкровност! вс1 стильов1 жанри украТнськоТ преси. Саме в цей перюд эдить процес становления власне украТнськоТ перюдики — ТТ природничо->вого ■ техмчного напрямюв. Проведения у 20-х роках украТжзацп преси, ирення у той час кола наукових I техжчних видань не могли, на жаль, енсувати тих величезних в трат, як1 понесла украТнська наукова \ науково-пярна перюдика в юнц1 20-х I на початку 30-х рошв. Репресп проти звоТ \ техшчноТ ¡нтелкенци та «буржуазних» лператорш, письменниюв \ алкт1в, Тх вимушена ем1грац!я, вщб|р кадр1в за пол1тичними мотивами — ,е призвело до того, що газети \ журнал и часто опинялися в руках людей змотних, а низьким р1внем осв!ти й культури. Впчизняна журналктика, -ивши свж кадровий потенщал, який вона мала напередодш ЖовтневоТ люцп, маючи погано оновлену матер1ально-техжчну базу видавництв, не а тод1 у повнш м1р1 задовольнити соц|альж потреби на ¡нформащю, ем а наукову. Хибною була сама концепц!я просвЬництва, яка оркнтувала пяризатор1в на наперед заданий примпивний р1вень аудитор!?, Тх виступи 'язково повинн! були мати ¡деолопчне забезпечення, нав1ть якщо йшлося юпуляризащю природничих або техжчних знаиь. При р1зномажтносп та К1Й кшькосл масових наукових I техжчних видань в УкраТж в 30-1. роки електуальний I естетичний р1вень виявився нижчим, ажж у дожовтневий >д. Але, незважаючи на ц1 величезж втрати, не варто й недооцжювати д науково-техшчноТ пропаганди 20—30-х роюв. Техжчж масов| газети I 1али були в основному розраховаж на робЬничу \ альську молодь, яка <ула знань. Таж видання були тод1 дуже потр1бж: вони сприяли шднесенню I техжчноТ грамотности населення, фаховоТ шдготовки спефалкНв, залй на ¡нтенсившсть техжчого переозброення краТни. |руг!й глав! «Теоретико-методолог(чн1 аспекти популяризац!? (сторП науки I ки» розглядаються методолопчж шдходи до виевплення пресою ичних под1Й у науц1, ¡стор1я розвитку й функщонально-структурж пивост! науковоТ I науково-популярноТ бюграф!?, а також проблеми

використання преси як джерела для кторичноТ реконструкцм образ 3 урахуванням нових концептуальных розробок запроваджена схема т функцж популяризацп icTopii науки i техйжи: комужкативна (noi теоретичних i прикладнихзнань, винаход1в, оргашзац1 иного досв!ду прс науки i техн!ки, в тому числ1 i на м!ждисциплшарному piBHi, з метою ак комужкативних зв'язк!в м!ж ученими, ¡нженерами i спец1ал!тстами-пра1 Ыдвищення ?х науково-техн!чного й управлшського потенц1алу); ф!лос св|тоглядна (популяризацп ¡дей та знань, що мають потенцшну мо: впливати на формування наукового св1тогляду вщпов1дно до новог мислення — як у науковому сшвтовариств1, так i в цшому в сусг культуролог!чна (передача новим покол!нням науково-техжчноТ ¡нт< духовних традицт, морально-етичних ¡деагпв i цшностей попереджх н шюл, а також залучення масового читача до естетики наукового виховання його на приклад! життя i д!яльност! кращих преде в!тчизняноТ науки i техжки).

На основ! узагальнення ¡сторичного досв!ду лопуляризац!Т, а також ряду теоретико-методолопчних розробок у ц!й галуз1 д!яльност! визн ряд ун!версальних принцишв, як! обумовлюють вимоги до сучасноТ пс зацм icropiT науки i техн!ки.

1. Iсторична достов!рн!сть ! правдивкть у висв1тленж проблем розвит i техыки. У в!дпов1дност! з цим принципом авторська позиц!я базу д!алектико-матер!ал1Стичн!й концепцм розвитку ceiTy. Сутнкть Тх pear досягнення науковоТ глибини в популяризацц результата ¡сторико-на ¡сторико-техн!чних дослщжень.

2. «Масовизащя» наукового знания — воображения под!й !стор!Т техн!ки не т!льки на piBHi ел!тарноТ, а й масовоТ культури (у ТТ позй значены). Цей принцип TicHO пов'язаний з щеею демократизацм ¡нтел ного життя краТни на основ! залучення народу до досягнень науки i к активяацм його творчого потенщалу. Як ! на Заход!, у нас склались t науковоТ популяризац!Т — елпарний (внутрииньонауковий або Mi алшарний) i масовий I, в!дпов!дно, два типи науково-популярних ж Життя показус: надм!рна ел!тарнкть також збиткова для сусшльсп диктат «маскульту». Ось чому в су част й видавничш пол!тиф такого ва значения набувае фактор м!ри, тобто дотримання оптимальних пр в розвитков! ел!тарноТ i масовоТ науково-популярноТ л!тератури.

3. Бачення явищ icropiT науки i техжки в контекст! розвитку нацу культури (особливосл мови, традиц!й, соц1ально-економ1чних i духовш життя народу). Хоч наука й ¡нтернацюнальна за своТм характеров у кожному perioHi св!ту вона мае своТ нацюнальж особливост! р 1сторик-популяризатор у своТй д1яльносп зобов'язаний осмисл] враховувати цю репональну специф!ку, особливо щодо icTopii гума наук.

4. Корпоративна роз!мкненкть— орГентац1я на загальнокультурж, з людськ! i загальнодержавн! ¡нтереси (якщо, зрозум!ло, вони cniB з ¡нтересами народу), що пов'язано з упленням у життя традиц!й i п| гумажзму при взаемод!Т науки i сусп!льства. Мова йде про д!алектичну взаемопроникнёння, взаемозбагачення ¡нтереав науки i суспшьства н гласност!, права громадян на в!льний доступ до ¡нформацм, зокрема, в i icropiT науки i техжки. 1гнорування цим принципом веде до «культу HOCTi», вузьков! дом чому погляду на icTopi ю, що часто спричиня

' перекручування. Яскравий приклад—до недавна ор!снтована у «атомного ыдомства» на рожево-оптимктичну icropiio розвитку енергетики в УкраТж.

5. Взаемодоповнюважсть науково-п1знавальних, евкоглядних i npk

у пропаганд! кторико-наукових знань. В основ! цього принципу—. 1ння ¡сторико-наукового I наукознавчого тдход1в в жгерпрегацИ подж \ \ технщк Його ¡гнорування призводить до фактолопТ, голого емп|р1зму, нню наукового ршня популярних праць про науку. Необх!Дно не лише осмислення кторичних тенденц!й розвитку науковоТ I фшософськоТ , р1зних форм органЬацп науки, а й впливу Тх на культуру, нац|ональну зщомкть народу.

:торична в1дноснкть авторських оцшок \ установок по можпивосп д1ючих нових) зв'язшв м1ж минулим, сучасним I майбутжм. Визначальним экм даного принципу е однез теоретичних узагальнень В. I. Вернадсько-тор1я науковоТ думки... жколи не може дати закшчену незмшну картину, еально передае д1йсний хщ подш», ■ тому повинна кожним нов^м, ¡нням вивчатися заново. Розширюеться проблематика ¡сторико-науковихЧ ко-техжчних дослщжень, минулому ставляться нов1 питания, пов'язаж <м етапом розвитку науки або новим розумжням, народженим самим чним матер1алом, новою методолопчною установкою, ¡дповщжсть критер|'ям рацюнальносп. Популяризатор завжди нама-я в лй чи ¡нцлй м1р| наблизити р1вж «буденноТ св1домост1» I наукового, ти так, щоб науков1 ¡деТ були максимально доступж масовому читачу. На не кожному це вдасться. У тзнавальних можливостях науковоТ яризацп, безумовно, важливу роль в1д1грае так званий «порк доступ— певний м1жмум знань I р|'вень ¡нтелектуального розвитку, необх|'дного г для засвосння ткТ чи ¡ншоТ науковоТ ¡нформацп. В основI цт гпносп» лежить насамперед «опора на вже наявж знания \ критерп 1альносп» («здоровий глузд»), бо нова ¡нформац'/я засвоюеться лише коли вона без особливих труднощш вкладасться у загальноприйнял ння. Неминучий розрив М1ж спец!ал|'зованою наукою I «буденною *ктю» через популяризац1ю повинен отримувати достаньо розумне, ятне для обох сторш ршення.

)соблива взасмод1я «знания» I «в ¡д ношения» до нього, або певне иення авторського «Я» до наукового змкту. Стушнь «суб'сктивацп» зо-популярного тексту визначасться не тшьки цЫьвою установкою I ьною позицию автора, але в багатьох випадках залежить В1Д вибору 1во7 форми твору. Напри клад, ессе парадоксальне в тому, що в ньому гж' два ршж «Я» — те, яке пише (авторське «Я») I те, про яке пишуть («Я» твору).

!днкть науково-понятжних й емоц1йно-образних структур. Ниж в повнш ютр^бно враховувати ц| вимоги, зокрема популяризаторам сусЫльно-зих знань. Поки що суспшьнознавц! недостатньо враховують, що Тх науки шьними не лише за змктом, але й за впливом на серця й уми людей, юю участю у формуванж Тх св1тогляду.

релевантнкть ¡сторико-науковоТ ¡нформацп— досягнення високого <я в1дпов1дносп змкту науковоТ ¡нформацн, яка пропагусться, змкту ьного попиту на неТ. Як в|домо, високий ртень релевантное™ сьогодж |уково-популярна ¡нформац|'я про поди \ факти, ¡сгорико-науковий досшд - 30-х роюв в УкраТж, зокрема про творч1 ¡деТ ■ дол1 репресованих або 1ужено забутих вчених.

Диференцжований п]дх\д до читацькоТ аудитори. 1сторик, який яризуе науку, повинен св1домо або ¡нтуТтивно ор1ентуватися на и'дний ¡нтелектуальний I профеайний р!вень, притаманний тим чи ¡ншим >ким трупам (малопйдготовлений читач, шдготовлений читач з непро-ним ¡нтересом до науки, читач-специалкт з вузьким професшним сом, читач-спец|ал1ст з широким науковим ¡нтересом). Для самоТ науки ве значения мае та група читач1в-спец1алктш (вчених), яка вилучае дну Тй |'нформац|'ю ¡3 сум1жних \ в|'ддалених галузей знань.

У контексп запропонованих вище методолопчних п'|дход1в роз1 ¡стор1ософ1ю науковоТ бюграфм як жанру документа лктики, як с осмислення особиспсного фактору в ¡сторп науки, простежуючи розвитку в1Тчизняно! бюграфктики в световому контекст^ дисертант в!д що становления науковоТ бюграфм як спец!ального методу !стор досл!дження припадае на початок XX ст. \ пов'язане з появою фундамени праць В. Оствальда «Великие люди» (1910), А. Моруа «Аспекти б!о1 (1928) I Г. Винокура «Биография и культура» (1927). Нимй були сформу вимоги до бюграфп як джерела ¡сторико-наукових дослшжень, яке п задовшьняти принципам науковоТ об'сктивност!. Але власне наукозн< п'|дх'|д до б|Офафп став прерогативою ¡сторик!в газжше, у друпй поло! ст. (розробки Р. Мертона, М. Ярошевського, 3. СоколовськоТ та ¡н. бюграфм вчених видшилися як самоспйний жанр.

Звертаючись до ¡сторп национально! б!ограф!стики, дисертант вщзна в силу свого колошального статусу, в1дставання у розвитков! науки \ к у жанр науковоТ бюграфм в УкраТни почав розвиватися набагато тзн'ш скаж1мо, в Зах1днж €врот або в Роем. У лмописах част КиТвськоТ Руа, а I у козацьких л!тописах XVI—XVIII стоить ми можемо знайти фре життсопиав церковних I державних д1яч!в. Лише в друпй половине особливо на початку XX стол1ття з в!дродженням I розвитком в ! нац'юнальноТ науки I преси з'явилася можливкть систематично опубл бюграфм, присвячен! окремим ¡сторичним особам. Бюграфм вчени: друкватися пЬшше, коли був, власне, нафомаджений доевщ розвитк; в УкраТни, з!браний деякий ¡сторико-арх<вний матер!ал.

На початку XX стол1ття ¡, особливо, в 20—30-1 роки, основний масив бюграф|чного жанру був представлений в украТнсьмй перюдичнж преа. бюфаф)чиих нариав про украТнських Д1яч1в науки I культури публ!к^ у «Записках ¡сторико-фшолопчного в1дд1лу УкраТнськоТ Академ!Т н життеписи академжш А. Ю. Кримського, М. I. Петрова, С. О. С Стоцького,профестр!в В. Ю. Данилевича, С. К. Тимченка, М. С. Грушевсь ¡н. Друкувалися тут I окрем! статт! з новими матер!алами до бюграфп ¡нших д!яч!в (В. Л. Лукашевича, М. I. Костомарова, I. П. Котляревс ювшейж статт! з елементами бюграфктики, а також ¿¡блюграфшж дх що стосувалися творчосп юв!ляр!в. Так, у 1927 роц| був виданий юв| номер «Зб!рника» й автобюграфЫ, присвячен! академжу Д. I. Багал!ю.1 б!ограф!чних твор1в в цей перюд друкували «Записки Соцшльно-еконо/ в!дд!лу» (зокрема, про академтз М. I. Туган—Барановського, Б. О. Какого, О. I. Левицького), «Етнограф!чний вкник», «Вкник ОдеськоТ краезнавства при ВУАН» (1924—1930), «Вкник Академм наук УРСР» «Записки Науково-педагопчного товариства» (1929), «Радянське л! рознавство» (1938) та ¡н. Видаються окремими книгами життеписи, I чен> Т. Г. Шевченков), П. Г. Житецькому, М. М. Коцюбинському.

40—50-1 роки в!дзначен1 занепадом ¡нтересу до б!ограф!й, що поясь впливом тоталпарноТ ¡деологм, прагненням сталЫського режиму жве особист!сть, п!дпорядкувати ТТ так званим класовим ¡нтересам. Хоч дослщники робили поодинок! спроби створювати ¡сторичн! портрети В1 людей минулого. I лише з початку 60-х рок!в спостер!гаеться I тднесення цього жанру документалктики. Чимало ¡сторичних нари вчених-природознавц"|В I д'|яч!в техн'жи в УкраТж, починаючи з 60-) друнуеться у швр1чнику «Нариси з ¡сторИ природознавства I технЫи видае В!дд!лення ¡стор!Т природознавства ! техжки Академм наук V У 70-! роки в академ1чному видавництв! «Нзукова думка» по>-систематично виходити книги науково-б!ограф!чно! серп. Насьогоджш» в ц'|й серп вийшло вже понад 50 книг, у яких висв'|тлюсться життя! творч

>вниюв наукових шк1л в УкраТнг Серед них — 61ографи, присвячем гним украТнським вченим — ешдемюлогу Д. К. Заболотному, геох'|мжу I ителю В. I. Вернадському, фтологу П. Г. Житецькому, вченому-нургу В. П. 1жевському, ф1зику К. Д. Синельникову та багатьом ¡ншим. > вщзначити, що во ц! книги \ брошури—як науково-61ограф1чноТ, 6|бтограф|ЧноТ серж — друкувалися у переважпй б^льшосп роайською ю, нащональний аспект у Тхньому зм1стов1 був полотно обмежений. »док надм|'рно1 засекречуваносп або ж просто недоступносп багатьох ¡в сторжки вищезгаданих б'юграфж, образно кажучи, рясжли «б'тими ами», пропускам» I недомовками, ят стосувалмся тих чи жших лерюдш я героТв.

ходячи з досвщу видання сучасних бюграф1чних серш, подаеться гична методика створення наукових бюграфш. В|Дзначено особливосп >нальноТ науковоТ \ науково-популярноТ б1ографИ, зокрема в розв1дках них украГнських ¡сториюв В. I. Онопр1снка, О. Я. Пилипчука, О. М. Апано-га ¡и. Виявлено специфику жанру науково-художньоТ б|Ографп, якому ив1 певш сп!вв)Дношення м гж психологизмом I документал!змом, науково-пйкими та художньо-образними структурами при висв1тленж життед!яль-вченого, розкритп «драми ¡дей». Всебшно анал'гзуються тага кате гори 40сп б1ографа як сшввщношення факту I домислу, ¡нтуТцм I фактографп, штаб» особистосп вченого, «сум|рн!сть» автора \ героя та ¡н. цисертацн тдкреслюсться, що всеб1чне дослгдження принцитв I метод1з дови науковоТ бюграфм с М1ждисциплинарною проблемою. В ТТ основ! — |лексний тдхщ до вивчення бюграфн \ популяризацм ¡дей вченого. Це дбачае, по-перше, вивчення власне бюграфм особистого життя вченого, руге, анализ його творчосп з позиций лопни й психологи науки, I по-трете, лення фактор1в, яга визнамають роль вченого у ссфальному прогрес!. гтаючий у суспшьств! ¡нтерес до творфв украТнськоТ науки \ техники, етична I практична потреба узагаяьнити ¡нтелектуальний I духовний досв'|д яльност! в!дкривас нов! перспективи розвитку нацюнальноТ 6!ограф1сти-- як у руслПсторп науки, так ! в галуз! журнал1стики. ход"| дисертащйного досл|дження показано важливу роль пер'юдичноТ и при вивченн! социально? ¡сторп науки, а також визначаються критерм I ливосп використання газетно-журнальноГ перюдики як джерела для 1слення певних аспект в науковоТ д'яльносм. В чаа, коли тривас процес юсмислення важливих ¡сторичиих подж, повернення ¡мен репресованих незаслужено забутих вчених, анал!з публткацж у преа дозволяе повжше юрити образ творчоТ особистост!, об'ективжше оцшити його внесок цюнальну культуру. Зокрема, вивчення науково-просв'|ТницькоТ I публ'щи-ноТ спадщини видатних украТнських вчених М. Грушевського, М. Василенка, .'римського, П. Тутковського та ¡и. дас можливг'сть краще зрозум(ти ус\ дн'| процеси I трудной^ створення УкраТнськоТ Академн наук у 1918 роц'|. ак не варто перебтьшувати роль такого роду ¡сторичних джерел. У ряд! кпв ц! видання несутъ тшьки доповнюючу !нформац!ю, розкриваючи тьщою повнотою психолопю I мотиви дй вчених, яю перебували в центр! альних подш. Питания стоТть так: в яюй м|р| г.ерюдична преса може <ити джерелом ¡сгорико-наукового дослшження? Це особливо пом!тно озиц1й сьогодшшнього дня, якщо спробувати використати, скаж¡мо, тно-журнальну пресу 30-х рогав як джерело для В|дтворення «образу :и» цього пер!ОДу. «ЗакритТ зони» для диск у еж, «випадання» з контексту >зу ряду ¡сторюграфчних праць, видань, окремих твор!в, а також утшеть плюрал'|зму думок — усе це, безумовно, вплинуло на р!вень гов!рност1 ¡нформаци, що М1ститься в архшах преси. Якщо анал|'зувати тно-журнальну перюдику (загально-пол1тичну, наукову ! науково-попу-

лярну) 70-х—першоТ полови ни 80-х ромв, то виявиться також знач! в1дпов|"дн|'сть М1ж реалами паукового життя I його воображениям у пу стиф. Все це не могло не вплинути на яюсть ¡сторико-наукових пра! базувалися на анал'гаов) науковоТ ■ науково-популярноТ преси. В ба монограф)чних досш'дженнях того перюду змальовувалася далек реальное™ картина розвитку в1тчизняноТ науки технти, що призводи поверхових, а часто й помилкових висновшв \ рекомендащй.

При використанп перюдичноТ преси як ¡сторико-наукового джере думку дисертанта, треба вир!шити ряд важливих методолопчних пробл

1. Проблема выбору джерел. Т? суть полягае у тому, щоб окр< оптимальне коло перюдичних видань, яю б давали достатш уявлення (о або доповнююч!) про досл|джуван1 факти I поди. При цьому важливо зна специф|ка ¡сторико-наукового джерела.

2. Важливе значения мае встановлення достов1рносп ¡нформацм, яка м у джерел!. Кожне ¡сторичне джерело несе на соб! в!дбиток пашвних соцг економ!Чних в!дносмн, науково-ф1лософськоТ та ¡деолопчноТ тенденцн 1 сторичне джерело, яке в|дображае час й умови свого створення, мож правильно оцшене та витлумачене ттльки з урахуванням життевих уявле! його творц!в. Тому одним з важливих етал!в технологи ¡сторичного доел! ня с зовшшня критика джерела (розшифровка \ визначення його поход) насамперед соц1ально! направленосп, встановлення ступе ня достов! ¡нформацп, яка М1ститься в ньому). Критичне в1дношення ¡сторика до дж< необх'|Дн1сть його перепров1рки потребуе ясного розумшня тоге джерело завжди е в бшьшш або мен ил й м1р'| викривленим вщображ об 'ективноГ реальность При використанш журнальноТ публ|цисти1 ■сторичного джерела треба враховувати й актуальшеть проблематики в и/ його функщональш й фльов1 установки, жанрову специфшу, стр читацькоТ аудитор^, сустльно-пол1тичн| умови, в яких видавався ж ¡деолопчж й естетичн! позицн редактор1в, свиогляд автор1в. ( ¡з практичних способ1в в яшйсь м1р| виявити ствв1дношення мик об'ектив суб'ективними у змкт"| наукових \ науково-популярних статей, що послугс джерел ами ¡сторико-наукових досЛ1джень, е використання так званого л контент-аналЬу. Якщо спробувати провести контент-анал!з текстових р'|ал!в науковоТ ! науково-популярноТ перюдичноТ преси, то ¡нвар1антаА науки можуть виступати так! ГТ елементи I характеристики.

1) Просторово-часов! характеристики под"|й у наущ: час (минуле, су майбутне), мкце (асо^ащя, ¡нетитут, В|дд!л, лаборатор!я, група), и< (регюнальний, нацюнальний, глобальний).

2) Галузево-дисциплжарж параметри науки: сектори (академ!чний, в; кий, галузевий, громадсько-науковий, кооперативний, приватний), (природничо-наукова, науково-техжчна, суспшьно-наукова, м|ждисцип на), цикли (х|м!ко-бюлопчний, ф!Зико-математичний, техншо-шбернети т. д.), дисципл!ни (ф1зика, математика, географ!я, лшгвктика ! т. д.).

3) Характеристики проблемно! оркнтацн науковоТ /уяльносп: наукових проблем (пошуковий, теоретичний, науково-прикладний, кон торсько-технолопчний), аспекти оргашзацм науки (ф1лософсько-св!тог державно-правов!, еколопчж, економ1чш, структурно-оргашзацшн!, лопчн, ¡нформацжн, кадров!, соц|'ально-психолопчн| ! морально-е шкала наукових прюритет!в, зафшеованих у публшацйях (наукове в!дк винах!д, презентащя нових ¡дей| концепц!й, проект!в I розробок, популяр передових технолопй ! методов досл|джень).

4) Типов! ознаки автор1в анал1зованого тексту: профеайний статус (в досл°|дник, «адмшктратор» науки, досл!дник-прикладач, вчений-« Ц1ал1ст», науковий журнал!ст), об'ективний стан у проблемой ситуацп (ке

<ово! тематики, виконавець проекту, «контролер» в1д державно! адмж-ацн, експерт, представник громадськосп), громадський статус автора жалежжсть до парпй, руxia, парламентських фракцш, неформальних днань, асоц1ацш тсщо).

Проблема шдвищення ¡нформативно! в!ддач! ¡сторико-наукових джерел. TT в'язання полягас в тому, щоб усунути нев|дпов!джстъ м1ж !нформац!сю, яка бх|дна ¡сторику для вивчення тих чи ¡нших явищ або процеав, i тим, що посередньо воображено в джерелах (невТдповщж'сть ц!лей i можливостей). за шляхи вир1шення nie! проблеми: залучення в o6ir джерел, яш ражше не эристовувалися, i гйдвищення ¡нформативно! в!ддач| вже в1домих джерел. ииий шлях обмежений як всякий екстенсивний. Тому розробка принцшв, ixi'b i методов жформацжноТ в!ддач1 джерел з ¡сгори науки стае дедал! ^альжшим.

третж глав! «Пропаганда наукових знань на сучасному еташ. Осноош Зенцм» розглядаеться популяризацЫ науки в систем! науковочнформацж-д1яльност!, TT роль у висвНленж питань еколопчноТ безпеки, визначаються 1Юцонально-структурИ i типолопчн! особливосп сучасно? науковоТ i ково-популярноТ преси. Показано, що сучасна наукова i науково-популярна юдична преса мае висою комуншативш можливост! як для активЬацм ковоГ д!яльност!, прискорення впровадження результатов дослщжень стльну практику, так i для формування компетентно! громадськоТ думки ктуальних проблем екологм, безпеки атомноТ енергетики, технолопчних ект!в тощо. Бона сьогодн1 стала важливою складовою науково-жформац!й-системи, сприяючи м!ждисципл!нарному сшлкуванню вчених i забезпечу-• функцюнування циклу «Наука — технжа — виробництво», рекламу ново-день. Роки панування тотал¡тарного режиму та командно-адмжктративно! номжи залишили у спадок Укра!н! г ли бою протир!ччя М1Ж ¡снуючими ивами нафомаджено! науково! ¡нформацн (нових знань) i обмеженими кливостями TT використання у суспшьн!й практицо. В!дповщно до нових ¡ально-економ!чних змш належить перебудувати ! науково-!нформац!йну гему. 1снуюч1 трудной^ i проблеми в пошуков!, Biflöopi й засвоснн! кретно трудноЩ1 i проблеми в пошуков!, в!дбор| й засвоснн! конкретно бх|дноТ ¡нформацн поставили на порядок денний питання про ефективже 1ауково-жформац(йноТ д!яльност1, оптимальне поеднання науково-техшчно-й оргажзащйно-управлжського компоненте ¡нформацн про науку, сякчасне вдосконалення таких TT яюсних параметр!в як достов!ржсть, стк!сть», комунтативжеть, релевантжеть, доступжсть i вщкриткть. 1роцеси активного оновлення сусп!льства noMiTHO змжюють i вимоги до ормац!!, пов'язаноТ з розвитком гумажтарних наук, зокрема TeopiT номжи, правознавства, соцюлог'н, icTopiT, пол!толог!Т. 3 посиленням :грац!Т природничих, техжчних ! суонльних наук, спрямованоТ на вирЕшення пних сощально-економ!чних проблем, зростас роль науково-популярноТ си як своер!дногО комунжатора наукових знань. Мова йде про можливост! ново-популярно! л!тератури сприяти рухов! науково! ¡нформац!! по ризонталт, забезпечуючи сп!лкування м!ж ученими i спец!ал!стами .¡жних i в1ддалених областей знань. Важлива умова розвитку комун!кативних meciB ¡нтеграцп науки i виробництва — оптимальне лоеднання вузькоспе-пьноТ i м1жгалузевоТ ¡нформацн, а також реал!зац1я так званого принципу емодоповнення, оптимального ствв!дношення сигнальноТ ! реферативно! ормац!! як необх!дно! умови пропаганди науки i передового доевщу. азом з тим пом!тно зросла роль популяризацн науки у формуванж мадськоТ думки з життево важливмх проблем суспшьства, де необх1дна вн1сть i д1алектична сджсть таких соц!альних елемент1в як ¡нформован!сть, сн!сть i софальний контроль, особливо висока в!дпов|дальжсть журналкта,

коли йдеться про популяризащю знань, пов'язаних ¡з здоров'ям лю; використанчя нових медичних npenapanrÍB, наслдои еколопчних кат ас Macosi сеанси психотерапи, лжування за допомогою екстрасенса1 метод1в тощо. В цьому випадку преса висту пае своер1дним посереднико жтересами науки та ¡нтересами суспшьства, допомагаючи Ix ypieHOBí вщнайти загально-прийкятий eapiaHT вир^шення проблеми, зокрема, якщс йде про экспертизу тих чи ¡нших технолопчних проектт. Як свщчать Чорнобиля, хибне або неповне жформування населения про подм чи си пов'язан! з безлекою, здоров'ям людей, лосилюе ефектащю слухю, зб1 соц!альне напруження у cycnínbCTBi. I навпаки, достатня пожформое населения, як правило, зшмае виникаюч1 протир1ччя мЬк потребою у к тентнй громадсыай думц¡, яка базуеться на теоретичной св!ДОмост\, i pea pie нем розвитку громадськоТ думки, що складаеться стихжно.

Однак мало «просвотити* населения про стан розвитку тих чи ¡нших наг у науц| чи реал1зацм науково-техжчних програм i проектш. Треб й достатньо об'ективко виявити громадську думку — за допомогою юлопчних ¡нтерв'ю, опитування, через вивчення «заоротногозв'язку» уз« масовоТ шформацп. У дисертацм констатуегься, що, на превеликий украТнсью социологи недостатньо використовують опитування грома; думки з p¡3hhx аспектов фжансування науки, оцшки, планування ¡ peai «ризикованнх» технолог'|чних проект'ш. Компетентность фомадськот , може себе виявити лише за умови, якщо населения краТни буде тота постжно íhформуватися про взаемозв'язки м1ж наукою i повсякденним Ж1 А це забезпечуеться функцонуванням певноТ системи виоцоТ i середньо? с в як"|й важливе мосце поодають тако мождисциплшарш навчалььо кур «1стор1я науки», «Наука про науку», «Наука i сусшльстьо», «Наук, громадян» та íhuií. Розширення науковоТ ocbíth для дорослих пот значного подвищення наукового р!вня теле- ¡ радо'опередач, га; журнальних статей, особливо при обговоренж проблем екологп, персг розвитку ядерно? енергетики, проведены ягасноТ науковоТ експертизи npi i забезпеченно Т! гласносп. Для полтшення взаемодп науки, 3aco6¡b mí ¡нформацп i громадськосп, спрямованоТ на врегулювання еколого-еь тичних проблем, необх|дно дотримуватися виконання ряду важливих створення оргажзацо йно-правового мехажзму забезпечення гласност'| нау експертизи, врахування принципу «селективност, яку виявляють з ¡нформацп при bm6op¡ вченого-експерта; забезпечення равноправного ставництва в1ДОмчих (зацжавлених) i громадських (незалежних) експерт обговоренн1 проектов у npeci, на рад1о ¡ телебаченн; упорядку (нормування) в'односин мож наукою, пресою i сустльством.

Нимало залежить таксж i aifl д1ючо! в краТно системи науковоТ i нау популярноТ преси, ТТ типолопчноТ структур«, i вод того, наскшьки в1дпоз1дае реал1ям i потребам життя. За останне десятир1ччя в У вщбулася пом1тна йтиполопчна nepeopieHTaiy я газетно-журнальноТ nepic яка спец1ал1зуеться на науковж проблематицк Так, зрослз кшькость нау популярних медичних («Лжарська справа», «Народне здоров'я», «Нар л!кар» та ¡н), ¡сторико- та культурно-просв!тницьких видань («Kni старовина», «I ндо-€вропа», «УкраТнський cbít»), 3'яви лися часописи ок[ наукових й ocbíthíx асофаоуй i товариств («Bíchhk НТШ», «Bichhk А «Просвгга», «Слово» та ¡н.}, а також журнали оглядово-шформацойногс («Информация и рынок», «Аукцюн ¡дай»). Як i в Ly лому у св1тоий i сформувався вид так званого ел'парного науково-популярного ви («Ойкумена», «Народна творч1сть та етнографоя», «Наука i культура»). 3 розширили свж вплив на читач1в галузево ¡ мйкгалезево науков1 та с]

родичш видання, зрк громадсы<о-пол1тичний \ соц^альний потенц1ал проблематики.

' дисертацм шдкреслюстъся, що система науковоТ науково-популярноГ лодичноТ преси, яка склалася ниж в УкраТн, далеко не задовольняс потреб Тонально! науки й освЬи, сусптьства в цтому. При теперешжй високж шуренцп у науц| особливого значения набувас пр|оритетна функция науково! !си, реал|'зац1я якоТ залежить, як В1домо, вгд оперативное™ публшацж. това практика св|дцить, що оперативний об>г науковоТ ¡нформацн можуть 1езпечити щотижнев! науков1 та науково-популярж журнали I газети. Останж -ли б друкуватися двох тишв — загальнонауков! й спещалЬоваж. Створенню раТж под1бних видань поки що перешкоджають, з одного боку, консерва-шсть ряду кер1вник1в наукових вщомств, а з ¡ншого— фшансова криза ;совоТ ¡ндустрн. Вже давно гостростоТть питания простворення ВсеукраГнсь-масовоТ науковоТ газети. Цтком очевидно й те, що в систем! перюдичних |ань УкраТни невистачас ел|'тарних науково-популярних журналш э проблем аж'защ'Т науки й освпх.

инкова оркнтафя науково? д1яльност! в умовах розбудови украТнськоТ зжави потребуе далеко ширшого доступу до заруб|жних ¡нформацшних ерел, створення в УкраТш мереж'| спещальних ¡нформац1йних центр'ш для 1Л1зу заруб1Жного досв'|ду, перекладу в1дпов|дноТ лггератури та ТТ поширення аукових оргажзащях та установах. I тут без державно! програми валютноТ тримки цих заход1в не обштися. В той же час ¡снуе гостра необх1дн1сть орення в УкраТж' м!Жнародних наукових I науково-популярних перюдичних 1ань — з тим, щоб подолати «комплекс лровжцжносп», вийти на ¡нтелекту-ний простгр сагового сшлкування. Нин! чимало журнал^ Академм наук ¡гнуть отримати статус М1жнародного («Ойкумена», «Наукознавство та юрматика», «УкраТнський пол1мерний журнал» та ¡н.). БЫьилсть з них вже оть англомовний вар1ант I користуються попитом за рубежем. Але ишасьться все ж гострою проблема «украТжзацм» наукових перюдичних |ань. Адже сьогодн! лише п'ята частина академ!чних журнал|'в (в основному 1ажтарного проф|ЛК>) друкусться украТнською мовою.

раховуючи досвщ попереджх досл|'дниюв, а також виходячи з конкретного Л1зу сучасноТ преси, дисертант пропонуе власну типолопчну класифшащю 1а7иських наукових (спещальних \ масових) перюдичних видань. За нкцюнальним (цшьовим) призначенням видання под1ляються на: науков'|, ково-популярж (елЬарш I масон), фахов|, виробнич!, осв1тянсьга, куль-1н0-пр0св°|тницью, оглядово-еферативн|, бюлопчж, рекламно-шформацжж. )а р'|внем поширюваних знань (теоретичи, теоретико-прикладш, емт'ричн): ■ково-теоретичж, науково-прикладж I науково-практичж. 3. За в!домчою кторною) ор1ентац1сю: академ1чш, вуз|'вськ|' I галузевК 4. За тематичною )Ямован1°стю: природничо-науков1, науково-техшчж, сшьськогосподарсьш, цичн1, еколопчм, 1сторико-ф1лолопчн1, народознавч! I т. д. 5. За широтою ектром) тематики: монотематичж, пол1тематичн'|, м1ждисциплшар1, пробле-о-ор1ентоваж.

ОСНОВН1 висновки

. Вперше на основ1 вивчення ¡стори лреси рекоструйовано «¡нформацжне 1е» науки в УкраТж XIX — перша третина XX стол1тгя, .визначено основж ноди розвитку наукового просв1тництва, виявлено рЬний характер I )ам1ку поширення знань на р'/зннх територ1ях УкраТни, що перебували п'|Д дою суоджх держав (Наддшпрянщига, Галичина, Закарпаття, Швжчна ювина).

. Розкрита роль перюдичноТ преси в становленж нац'юнальноТ науки й осв1ти

в УкраГж, в дродженш н азонально! культури, показано ГГ взасмозалежнк р|'вня розвитку оргажзацтних форм науковоТ д1яльносп (просвш осередки, науков1 товариства, вузи, гм дрозд ¡л и Академм наук т В ¡сторичний контекст введено ряд нових або малов1домнх науковш гро* коси ¡сторичних джерел, по новому оц'шено видавничу й просвпн Д1яльн1сть ряду украТнознавчих центр'т («Громада», «Просв|та», УНТ, природознавч! I техшчж товариства), що дас можливкть краще зро; комунжативний аспект формування украГнського наукового сшвтовар XIX — поч. XX ст.

3. На основ! залучення нових арх!вних матер!ал1в доЫджено ство власне иацюнальноТ за змктом \ мовою системи науковоТ ! науково-попул преси, показано, як у дожовтневий перюдта в часи виборювання держа (1917—1919 рр. ! 20-1 роки) створюеться мережа наукових спец!алл! масових перюдичних видань р'|зного типу Э проф'|лю I як в умовах поси тотал1таризму (30-1 роки) В1дбувасться ¡деолопзац!Я змкту та зни) ■нтелектуального й естетичного р|вн1в фаховоТ преси. Висвнлена нау просв1тницька д1яльн!сть плеяди визначних украТнських вчених I журнал« С. Фтамофпського, М. Максимовича, М. Драгоманова, С. Подолна М. Грушевського, О. Огоновського, П. Тутковського, I. Пулюя, О. Янати та

4. Вперше в ¡сторико-культурному контексп вытворена картина розг ауковоТ I науково-популярноТ преси в УкраТы за галузями знания, ' аудиторы I мкцем видання, що дозволило точшше окреслити стру науково-!нформацжних потокш, Тх еволющю у простор! й час'|, а простежити основн! напрями розвитку в!тчизняно! науки 1 технжи. Засв'^ перюдична преса с пров<дним чинником науково-просвпницько! д1 яль створення ¡нформац!йного простору для розвитку науки й освоти в У XIX — першоТ третини XX ст.

5. Вперше на матер!ал1 перюдично! преси дослужено методолопчж ас популяризацп ¡сторп науки, розглянуто з точки зору фундаментальних джерелознавства та науковоТ бюграфктики прииципи I методи пропс ¡сторико-наукових знань. Наукова б'юграф'|я як жанр документалктики з чтьне м!сце у структур! популяризацп науки, реал'|зуючи когн!тивну, соц| й св!тоглядно-виховну функцп. Специфика творчост! популяризатора науки визначасться: природою, соц!альним статусом \ функциями \ науки — «навести мости» м!ж двома культурами — наукоао-техшчь гуман!тарною; особливостями власне журналктських завдань — зр ¡сторичний досв!д розвитку науки надбанням сусшльства. Це в!дкривас напрям у вичизняжй ¡стор1граф!Т \ теорп журналктики—¡сторЫ нау комушкацШ.

6. Встановлено особливе значения популяризацп науки в систем"! на) ¡нформацжно! д1яльносп як важливоТ складовоТ наукових масових комун'| ефективного засобу формування громадськоТ думки з актуальних питань ! технжи, окреслено основн| тендениД розвитку сучасно? науковоТ I на) популярно! перюдично! преси, II топологии! характеристики (тематика, щльове призначення I т. д.). Ни ж в УкраГ™ сформувалася певна си наукових ! науково-популярних перюдичних видань 31 своею типол жанрово-стильовою структурою, р!внями оперативносп, м1ждисцип носп, масштабами та ефективнктю впливу на аудитор!ю.

7. Осмислено кторюсоф1ю популяризацп науки, сутн!сть яко! синкр« зв'язана з парадигмами национально! культури, збагачено концептуа. фактолопчно В1тчизняш ¡сторшграф1Ю I культуролопю новими уявлення» законом1рност1 поширення знань у сусш'льств), соц1альну природу I мех; формування наукових комунжацж. Тим самим вщкриваються нов1 можл для розвитку ¡сторп I теорп журналктики, ¡сторико-наукових та украТноз!

¡джень, створення ново? науковоТ дисциплши— науки.

¡сгор1я i теор!я популяри-

СПИСОК ПУБЛ1КАЦ1Й ПО TEMI ДИСЕРТАЦ1Г МонографП

Просв1тницький рух в УкраТж XIX — перша третина XX ст.— К.: Хрещатик, —120 с.

ПопуляризацЫ науки в УкраТнк icTopiq i сучаснкть (шд редакщею . Москаленка, О. Ф. Коновця.— К.: Хрещатик, 1992.— 240 с. Создатели новой техники в Украинской ССР (Оноприенко В. И., Щер-Т. А., Луговской А. Г., Коновец А. Ф. и др.; Отв. ред. В. И. Оноприенко.— Жукова думка, 19?1— 176 с.

Наука—техника — информация — общество: новые формы взаимодей-я,— К.: Ин-т философии АН УССР, 1991.— 192 е.— Деп. в ИНИОН АН СССР. Популяризация науки: исторические параллели, парадоксы современно-

поиски альтернатив__К.: Киев, ун-т, 1991.— 219 с.— Деп. в ИНИОН АН

Р.

Брошури

Научно-технический прогресс и информация.— М.: Знание, 1990.— 64 с. HayKOBi центр и АН УРСР (В. В. Байдаков, О. Ф. Коновець, А. £. Скля-со.— К.: Знания, 1987.— 48 с. Основи популяризацн науки i техжки: Програму курсу для студент!в графжного факультету (Укл. О. Ф. Коновець, Р. Р. Кочеровець.— К.: КП1, .— 29 с.

CTaTTi, тези, рецензП

Бюлопя i свЬогляд //Людина ¡ cbít.— 1986.— № 7.— С. 61—62. I. Велика ¡ мала наука: Балтжський досв|д реформування академтноТ си // Вкник АН УкраТни.—1992,—№ 2.—С. 38—41.

. Вернадский и методологические проблемы популяризации истории (и и техники // В. И. Вернадский и отечественная наука.— Киев; Наук, ка, 1988.—С. 208—209.

!. Висв1тлення проблем ¡нтеграцп науки з виробництвом // Журналкт аТна.— 1985.— № 11.— С. 26—30.

). До нових альтернатив: як посилити взасмод1ю вчених ¡ журналктщ 1св1тленн1 еколого-енергетичних проблем // Журнал'|ст УкраТни.— 1989.— Т.—С. 18—21.

1. 3 позищй ¡сторизму // Bíchhk АН УРСР.—1986.—№ 12.— С.

5. 1стор1я науки i духовшеть // Bíchhk АН УкраТни.:—1992—№ 6.—

05—107.

>. «|нформацжне поле» icTopiT науки в УкраТн'| в XIX — поч. XX ст. // актроннi» тези.— КиТв: ЦДНП1Н АН УкраТни, 1992.— MÍHi-дискет № 724.— i.a.

7. Исторические аспекты минералогии // Геологический журнал.— S.— Т. 46,—№ 5.—С. 131—133.

3. Кризис доверия: время не врать. Как мы пишем об экологии // эналист.— 1989.— № 8,—С. 22—25.

Моделирование эврлюции форм соединения науки с производством историко-научная проблема // Проблемы развития науки и техники

Прибалтики (Тезисы докладов XV Прибалтийской конференции по ист науки и техники.— Ч. 2.— Рига: Изд-во Риж. политех, ин-ва, 1987.— С. 6—

20. Науково-просв1тницький рух в УкраТж XIX — поч. XX ст. // Проб ¡сторм нацюнального руху на УкраТж (до 1917 р.).— Ч. 2.— Ки!в—Микс 1992.—С. 18—19.

21. Науково-техжчний прогрес I преса: граж дквост! // Журн УкраТни.— 1985.—№ 7.— С. 4—7.

22. Науково-техжчний прогрес ■ преса: з позицш д1алектики // Журн УкраТни,—1986.—№ 1,—С. 32—35.

23. Науково-техжчний прогрес \ преса: На в1стр1 часу // Журь УкраТни,—1986,—№ 2.—С. 16—19.

24. Образ ученого в массовом сознании: парадоксы истории и н альтернативы // Проблемы деятельности ученого и научных коллект Тезисы докладом Международной конференции по науковедению. Ч. 1. 25 мая 1990 г. Ленинград—Л., 1990.—102—104.

25. Периодическая печать как источник историко-научных исследо! (к проблеме реконструкции «образа науки») // Науковедение и инфор, ка.— К.: Наук, думка, 1992.—Вып. 37,—С. 19—27.

26. Логжа ¡сторичноТ законом1рносп // Вкник АН УРСР.—1987.— № С. 97—99.

27. Портрет ученого-енциклопедиста // Наука I суспмьство.— 19 № 11.— С. 17.

28. Популяризац1я науки на УкраТнп доеввд, су част реалп, перспе // Тези допов1дей РеспублжанськоТ науково-практичноТ конфер «УкраТнська журнал'|стика-89».— К., 1990.— С. 34—36.

29. Пропаганда науки \ техн!ки в умовах перебудови: досв1д, проблеми альтернативи // Перебудова: досв1д, проблеми, пошуки (Тези допов1, пов1домлень науково-практичноТ конференцм, присвяченоТ 70-р1ччю народження проф. Д. М. Прилюка (1918—1987).— К.: Бид-во КДУ, 19 С. 30—32.

30. Популяризация науки в период перестройки: старые проб и новые черты // Тезисы конференции «Журналистика и новое мышл Проблемы эффективности средств массовой информации в; условиях I стройки». Ч. 1.—М.: Изд-во МГУ, 1990.—С. 92—93.

31. Популяризац1я науки в Роа?: досв1д двох стол1ть // Журнал1ст УкраТ 1983.—№ 6.—С. 34—38.

32. Проблеми ефективносп науковоТ публщистики // Журналк Преса: Телебачення. Радю, Вид. 12.— КиТв, Вища шк., 1982.— С. 62—77,

33. Проблеми модифшацп структурних форм у науковш публщк // Журналктика. Преса. Телебачення. Радю. Вип. 11.— КиТв: Вища шк., 19 С. 51—66.

34. Пропаганда науки и техники в современной истории: эффективк новые альтернативы, факторы активизации // Исторические традиции и развития отечественной науки и техники.— Киев: Наук, думка, 19 С. 98—100.

35. Початки популяризацп науки в украТнсьюй преа // Тези допо 11-1 РеспублжанськоТ науково-практичноТ конференцм «УкраТнська журна ка-90».— К., 1991.— С. 2—6.

36. Просв1тницька преса в УкраТж: з глибини стол|ть // Журнал1ст Укра1 1992.—№ 5.—С. 18—19; № 6.—С. 16—19; № 7,—С. 16—18.

37. Ф. Розвиток науки I перетворення суспшьства: досв1д, проб, стратепя // Вкник АН УкраТни,—1993.—№ 3.—С. 95—97.

38. Розвиток сучасних форм ¡нтефацп науки ■ виробництва устанс АН УРСР // УкраТнський ¡сторичний журнал.— 1987.— № 9.— С. 64—7!

Створено асоц1ац|ю журналклв i науковц!в // Журналют УкраТни, а —№ 7.—С. 28—29.

3. Сучасна науково-просв1тницька преса: на шляху до нових альтернатив // допов^дей 11 —Т Рсспублжансько? науково-практично! конференцм раТнська журналктика-90)>.— К., 1991.— С. 40—42.

1. Сучасне наукозназство i перебудова науки // Bichhk АН УРСР.—

1.— № 2,— С. 100—102.

2. Тенденции развития научно-технической журнальной периодики на >аине (вторая половина XIX — начало XX вв.) // Материалы Международно-(XIII) Киевского симпозиума по науковедению и научно-техническому ихозировзнкю «Современное науковедение и перестройка советской ки», Киев, 10—13 октября 1990 г. Ч. 3. проблемы истории науки и техники.— ¡в: Наукова думка, 1990.— С. 186—188.

3. У свт м|'нерал|'в // Наука i сусшльство.— 1986.— N9 4.— С. 76.

4. Фотопублицистика в контексте популяризации истории науки и техники // и допевшей Республжансько? науково-практичноТ конференцм «УкраТнська энэл1Стика-89».— К., 1990.—С. 45—46.

5. Функционально-структурные особенности современной советской на-ой публицистики // Авгореф. дис.... канд. филол. наук.— К., 1984,— 24 с.

6. Школа зкадемжа Василенка // АПК: Наука. Технжа. Практика.— 9.—№ 10.—С. 46.

7. Як подолати лровшцшшсть укра!нсько7 науки? // УкраТнський ceiT.— 2.— № 3—6,— С. 66—69.

I