автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Нравоописательный роман Ф.В. Булгарина.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Нравоописательный роман Ф.В. Булгарина."

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 1 и М ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

Ь о і... _

Овчинников Михайло Олексійович

УДК882

МОРАЛІСТИЧНИЙ РОМАН Ф.В. БУЛГАРША

10.01.02 - російська література

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університе шеніГ.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник —

Офіційні опоненти —

Провідна установа—

доктор філологічних наук, професс Фрізман Леонід Генріхович, завідуві кафедри світової літератури, Харківську державний педагогічний університет іме Г.С. Сковороди.

доктор філологічних наук, профес< Ніколенко Ольга Миколаївна, завідуві кафедри світової літератури, Полтавську державний педагогічний інститут ¡ые В.Г. Короленха;

кандидат філологічних наук, доцеї кафедри українознавства Режхо Вікті Анатолійович, Університет внутрішніх спр МВС України.

Таврійський національний університет іме В.І. Вернадського, кафедра російської зарубіжної літератури, Сімферополь.

Захист відбудеться "4-і " р и % 2003 р. о і?~ годині і

засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053. 03 Харківської державного педагогічного університету імен і Г.С. Сковороди (613< м. Харків, вул. Блюхера, 2), ауд. № 205-Б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державно педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Харків,вул. Блюхера,

у/ . /' „

Автореферат розіслано “ і ШН¡ті_________2000 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Олексенко О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми. Важко знайти в історії російської літератури ім'я здіозніше за Фадея Венедиктовича Булгаріна. Осміяний в численних гпіграмах, дискредитований випадами на адресу Пушкіна та інших зрагресивних письменників, розкритикований у статтях істориків і іітературознавців, він завоював собі стійку репутацію донощика, іаплямованого службою в таємній поліції, продажного журналіста, людини користолюбної і морально неохайної.

Зрозуміло, що таке ставлення до Булгаріна не було безпідставним. Але разом з тим воно залишилося однобічним, таким, що не враховує багато чого, аро що слід би згадати, оцінюючи таку схладну і неоднозначну фігуру. Нема •іого, звичайно, впадати у крайнощі І замість негативних рис Булгаріна зисувати на перший план те, що говорить на його користь, або намагатися зідшукати якусь рівнодіючу між різними сторонами його діяльності. Треба побачити всю суперечність образу цієї самобутньої людини, що зіграла помітну роль в історії російської літератури і журналістики 1-ї половини XIX століття. Роль ця поки що розкрита з далеко недостатньою повнотою.

Розквіт письменницької діяльності і популярності Булгаріна припадає на кінець 20-х - початок 40-х років XIX ст. У 20-х роках цього століття розгорнулась його редакційно-видавнича діяльність. З 1822 року почав виходити журнал «Северный архив», що заслужив високу оцінку сучасників. Протягом багатьох років Булгарін разом із М.І. Гречем випускав і журнал «Сын Отечества», який в 1829 році злився з «Северным архивом». Але найбільш відомий Булгарін як фундатор, видавець і редактор газети «Северная пчела», яку він очолював з 1825 року до своєї кончини. «Северная пчела» завоювала собі значну популярність, виходила великим за тим часом тиражем, і в цьому чимала заслуга Булгаріна, що зумів уловити потреби широкого читача, або, як він говорив, «публіки». Прагнення і уміння «служити публіці» були причиною успіху Булгаріна не тільки як журналіста й видавця, але і як белетриста.

У 30-1 роки XIX ст. він ігишеп'я7Ь романів: моралістичні «Иван Вьіжигин» (1829), «Петр Иванович Выжигин» (1831), «Памятные записки титулярного советника Чухина» (1835); історичні «Димитрий Самозванец» (1830), «Мазепа* (1833). З-під пера його виходить біля п'ятдесяти повістей, різних за жанром і виконанням, шість томів «Воспоминаний», збірники фізіологічних нарисів, Історичні дослідження «Суворов» (1843) і «Россия* (1836).

Як бачимо, булгарінська спадщина досить велика й різноманітна. І при всьому тому, що жодна араця з історії' російської'літерагури і журналістики 1-ї половини XIX ст. не може обійтися без згадки імені Булгаріна, спеціальних

досліджень, присвячених тій або іншій стороні його діяльності, у нас немає. \ цій роботі ми намагаємося охарактеризувати лише частину спадщині письменника, вибравши об'єктом дослідження «морально-сатиричні» роман* Булгаріна, що принесли в свій час їх творцеві гучну славу і лаври «першоп російського прозаїка».

Найбільший читацький успіх випав на долю булгарінського роман] «Иван Выжигин». Цей успіх був наслідком вже згаданого уміння Булгаріш уловити потреби публіки 1 відповісти на них. За короткий час роман витримаї три видання і протягом кількох років був перекладений англійською німецькою, польською, французькою га іншими європейськими мовами.

На вихід у світ «Ивана Выжигина» відгукнулися майже всі відом літератори того часу: О.Ф. Воєйков, МІ.Греч, В.А. Жуковський, М.І. Надєждін М.О. Полевой, О.С.Пушкін, В.А. Ушаков. їх оцінки переважно бую доброзичливими. Однак «Петр Иванович Выжигин» і «Записки Чухина», іц< з'явилися пізніше, були прийняті читачами і критикою більш ніж прохолодно У статтях О.С. Пушкіна, ВІ\ Бєлінського, М.О. Полевого, CIL Шевирьова присвячених розбору цих творів Булгаріна, говорилося, що письменник ні зумів створити роману більш значного, ніж «Иван Выжигин», що інші йоп книги є лише слабими повтореннями свого родоначальника. Ця точка зор] стала загальноприйнятою в працях літературознавців більш пізнього часу.

Популярність Булгаріна виявилася нетривхою. У другій половиніXIX сг про нього кажуть вже тільки як про письменника консервативного охоронного напряму. Його ім'я стає прозивним, а з усієї діяяьносг розглядаються переважно аспекти, пов'язані з відносинами Булгаріна з П відділенням (Г.Кеяіг, О.А.Пржецлавський, М.К. Лемке, П-Каратигін П.С. Усов, П.П. Сголпянський). Лише в деяких дослідженнях, присвячени: російському історичному роману (О.М. Скабічевського, В.Пінчука" розглядається «Петр Иванович Выжигин* як зразок історичної прози ЗО-: років XIX ст. Однак спеціальних досліджень, присвячених прозі Ф.В. Булгаріна дожовтневим літературознавством створено не було. Ь цілком зрозуміли причин не з'явилися вони і в радянський період. В умовах, коли в науи панівною стала одна «марксистсько-ленінська» методологія, дати повну всебічну і об'єктивну оцінку творчості Булгаріна було практично неможливе Разом з тим учені шукали й знаходили можливість так чи Інакше торкнутис спадщини опального письменника. У 20-1 - 30-і роки XX ст. вагомий внесок ; вивчення прози Булгаріна внесли П.І.Сакулін, Ю.Г. Оксмак В.О. Покровський, В.Ф. Переверзєв. Т ією чи інш ою мірою зачіпалися питання пов'язані з окремими романами Булгаріна, в монографія СМ. Петрова, ІП. Щебликіна, Є.Є. Соллертинського, ВіІМещеряковг

з

[.Н. Петруніної; які виходили у 60-і - 80-і роки XX ст. У той час, як російське ітературознавство робило окремі кроки в цьому напрямі, західні вчені ктивно включилися в освоєння спадщини Булгаріна-романіста. Значними ожна назвати дослідження Ю. Штрідтера, Г. Елкайра, 3. Мейшутович. Однак в цих працях освітлені не всі проблеми, пов'язані з романною прозою исьменника.

Різко змінилася ситуація з вивченням творчості Ф.В. Булгаріна в останнє есятиріччя. Твори письменника почали перевидавати. З'явилися ослідження, в яких зроблена спроба відійти від стереотипів, що склалися, о-новому поглянути на особистість і творчість Булгаріна. Провідне місце тут, езсумнівно, належить 0.1. Рейтблату, доспідницьки праці якого поклали очаток процесу .переоцінки цінностей стосовно булгарінської спадщини, (інні спостереження містяться також в статтях І. В. Чорного, H.H. Акимовой, Золотусського.

Разом з тим названі праці не знімають необхідності подальшого ивчення морально-сатиричних романів Булгаріна, з яких найбільш повно роаналЬований лише «Иван Выжигин». «Петр Иванович Выжигин», що ивчався переважно як Історичний роман, і «Памятные записки титулярного оветниха Чухина* не ставали об'єктом такого різностороннього аналізу, як ерший роман Булгаріна. Не має сумніву, що назріла необхідність більш ,етального, більш розгорнутого і поглибленого аналізу такого явища, як юралістичний роман Ф.В. Булгаріна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Іослідження проводилось у межах плану науково-дослідної роботи кафедри вітової літератури Харківського державного педагогічного університету мені Г.С. Сковороди. .

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації була спроба дати цілісну характеристику моралістичних романів Ф.В. Булгаріна. Досягнення Цєїмети передбачало рішення ряду завдань. Автор прагнув уточнити генезу юрально-сатиричних романів Булгаріна; вивчити проблематику цього жанрового різновиду романів письменника; розглянути особливості творення арактерів; вивчити особливості архітектоніки його романів. Вирішення цих авдань здатно розширити існуючі уявлення не тільки про творчість самого ¡улгаріна, але й про літературний процес в Росії 1-їполовини XIX століття в Іілому.

Наукова новизна одержаних результатів визначається маловивченістю юзглядуваної проблеми, яка має безперечне історико-літературне значення; веденням у науковий обіг нових матеріалів з історії літературного процесу в ’осії 1-ї третини XIX ст.; новим підходом до творів, що аналізуються. У

дисертації розглянуто ряд нових літературних джерел морально-сатиричного роману Булгаріна, показано певний вплив англійської і російської літератур на становлення цього жанру в творчості письменника; уточнено проблематику «Йвана Вьіжигина» і подальших його морально-сатиричних романів; більш глибоко вивчено моралістичну частину «Петра Ивановича Вьіжигина», оскільки раніше була досліджена переважно історична частина роману; уперше різнобічно розглянуто «Записки Чухина»; аналіз образної системи творів письменника показав, що поряд з героями-масками, характерними для булгарінської моралістичної прози, зустрічається й декілька образів персонажів, які виходять за рамки традиційних описів. Крім цього, автор прагнув знайти в текстах романів Булгаріна те, що зробило ці твори помітним явищем російської літератури тих років, простежити еволюцію літературно-естетичних, філософських і соціально-політичних поглядів Булгаріна, з'ясувати, в чому індивідуальні особливості його морально-сатиричних романів у контексті попередніх і сучасних літературних явищ, чому вони викликали ряд пародій і наслідувань.

Методологічною основою дисертації є положення теоретичних і історико-літературних праць провідних вітчизняних та зарубіжни> літературознавців. Основними иетодани розв'язання питань, поставлених у дослідженні,є проблемний, систематичний, порівняльний! генетичний.

Теоретичне значення. Матеріали дисертації дозволяють уточнити типологію російського роману 1-ої половини XIX ст., поглиблюють те узагальнюють уявлення про художні особливості жанру моралістичного роману у російській літературі 1-оїтретини XIX ст.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістк використання матеріалів дисертації в процесі вивчення курсу історії російсько літератури 1-)' половини XIX ст., при підготовці спецкурсів 1 спецсемінарів присвячених історії російського роману, на відповідних уроках і заняття: факультативів у середній школі, а також у видавничій практиці прі підготовці збірників російськоїпрози XIX ст., публікації творів Булгаріна.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася ні засіданні кафедри світової літератури Харківського державного педагогічноп університету імені Г.С. Сковороди. Деякі положення роботи викладено ] виступі на Четвертих читаннях молодих учених пам'яті Л. Я. Лівшиця (ХДЩ імені Г.С. Сковороди, 1999)

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано і одній брошурі і п'яти статтях у провідних наукових фахових видання: (загальний обсяг 3.1 д. а.). Персональний внесок здобувача до наукових праць опублікованих із співавторами, виявився у тому, що в брошурі «Ромаї

>. В. Булгарина «Иван Выжигин: Материалы к лекциям* М. О. Овчинниковим юблено аналіз ідейно-тематичного змісту та архітектоніки роману; у статті < вопросу о «фантастическом элементе* в русской прозе 1830-х годов Записки домового» О .И, Секковсхого и «Записки Чухина» Ф. В. Булгарина)» написано, відповідно, частину про роман Булгаріна.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох ззділів, висновків та списку використаних джерел (176 найменувань), явний обсяг дисертації'171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми. Визначено наукову новизну держаних результатів, мету і завдання дослідження, його практичне іачекня. З’ясовано стан наукової розробки проблеми.

Перший розділ «Літературні внтокн моралыю-сатиричвого р о малу ».В. Булгаріна» присвячено розгляду генези цього жанрового різновиду в їорчості письменника. На становлення моралістичної' прози письменника плинули різноманітні літературні традиції; які включають твори, відмінні за іоєю жанровою специфікою та «географічною* приналежністю. Тут иділяється два шари джерел: західноєвропейські та російські. Перші справили ільш глибокий і вирішальний вплив на Булгаріна, аніж другі. Майбутній онаніст увійшов до російської літератури вже з певним досвідом і цілком формованим світоглядом, виникненню якого сприяло те, що він брав участь у ольському національно-визвольному русі.

Серед : західноєвропейських джерел морально-сатиричного роману улгаріна слід назвати польські, французькі та англійські. Вплив польської ітератури на його творчість ішов у двох напрямках. По-перше, це зв'язок розаі*а з творчою практикою та естетикою «Товариства шубравців», а пору ге, - вплив на оповідну манеру письменника дидактичних романів Красицького. Ь сатиричними статтями шубравців романіста зближує пільність Ідейних позицій І тематика творів. Паралелі ж між книгами улгаріна та Красицького виявляються на рівні образної системи, а також омпозиції та сюжетобудування.

Головними «вчителями» Булгаріна у французькій літературі слід важати А-Р.Лесажа та Г. Жуї. Белетрист свідомо орієнтувався на прийоми юетиси авантюрно-крутійського роману, вироблені у свій час Лесажем. Тому плив автора «Пригод Жиль Блаза з Сантільяни» виявився, перш за все, у типі повідання 7а героя. Генетичний зв'язок булгарінських творів з моралістичною ірозою Жуї простежується в іншій площині: це переважно перейняття ікремихтем та прийомів.

б

Не можна повністю виключити, на наш погляд, і можливості знайомства Булгаріна з творчістю англійських романістів XVIII ст., особливо з романами Д. Дефо «Історія полковника Джека» та Г. Філдінга «Історія Тома Джонса». Книги англійських та російського письменників споріднює спільність у зображенні доль головних герош, а також окремі збіги у ряді епізодів «Історії полковника Джека» та «Ивана Выжигина*. Крім цього, в романах Філдінга та Булгаріна виявляється певна схожість естетичних настанов і суспільно-філософських позицій.

Серед російських джерел морально-сатиричної прози Булгаріна слід назвати романи М.Д Чрлкова, М. Комарова та В.Т. Наріжного. Як ми вважаємо, їх вплив на творчу манеру письменника носить характер загальної тенденції: Використання ж белетристом літературних прийомів, які дають підстави для порівняння «Ивана Выжигина» з книгами його російських попередників, багато в чому випливає зі спільності жанру і тематики ци> творів.

Попередники Булгаріна своєю творчістю як би підготували романісту поле діяльності. Російська публіка, вихована на тих же творах, що і Булгарін, вже чекала чогось оригінального, створеного на російському грунті, ; російськими реаліями і російською мовою. Письменник чутливо уловив цк потребу читацької аудиторії і зробив вдалу спробу задовольнити Ц випустивши в світ «Ивана Выжигина*, а потім, бажаючи закріпити успіх «Пегтра Ивановича Выжигина» та «Записки Чухина».

Другий розділ «Проблематика морально-сатиричних романі* Ф.В. Булгаріна» присвячено розгляду ідейно-тематичного зміст) моралістичної прози письменника. Його романи створювалися протягом порівняно невеликого відрізку часу: в 1828 - 1835 рр. Не дивно тому, що 1' проблематика досить однотипна і відобразила ту гаму питань, які хвилювалі як самого письменника, так і все російське суспільство початку 30-х рохії XIX ст. загалом.

Після вступу на престол Миколи І в Росії почався новий історичниі період. Необхідно було осмислити уроки попередніх царювань (переду сі і Катерини В, Павла І і Олександра Ц. намітити подальші перспективи розвитк; держави, суспільства і окремої особи. Важлива роль в цьому процесі належал; російській літературі, яка грала у ХУЛІ і 1-й половині XIX ст. виняткову унікальну роль через відсутність в Росії (внаслідок різних причин) традиції політичної думки, соціології. Отже, потрібно було розглянути роль і місц Росії в сучасному світі, її відносини з Заходом, питання, пов'язані з освіток особистими правами і свободами людини та її обов'язками перед Богок державою, суспільством і сім'єю. Кожен Із письменників вибирав з цієїгами і

итання, які були йому найбільш близькі, і відповідав на них, керуючись масними політичними, естетичними й філософськими поглядами і ереконаннями.

Світогляду Булгаріна в цей період був притаманний певний еклектизм, ін ще повністю не став на охоронні позиції: Це трапиться пізніше, в кінці 30-х оків XIX ст. Поки ж письменник ще частково зберіг ті риси зухвалого і езстрашного сатирика, які привернули до нього шубравців, Лелєвеля, Пцкезича, декабристів та Грибоедова. Правда, нові часи, що настали після оразки колишніх друзів Булгаріна - декабристів, змушрали його бути більш бережним і обачним. Письменник вимушений був скувати політ фантазії'і укорочувати перо» в рамках офіційно дозволеної «благонаміреної сатири», .ле вже гой факт, що романіст не обмежився однією моралістичною стороною вступив на терен сатирика, говорить на користь Булгаріна, бо сатира ніколи е була в пошані у російської влади. Що б не було сказано й написано про улгаріна колишнім літературознавством у зв'язку з сумнівною літературною епутацією письменника, йому потрібно давно віддати належне. Романіст був гред тих, хто першим поставив і спробував відповісти на ряд питань, які /дуть хвилювати згодом не одне покоління російських письменників XIX і X ст.

Однією з центральних проблем усіх трьох морально-сатиричних романів улгаріна стає питання про людське щастя, про те, як його досягти І з чим ¡гстрічається окрема людина на шляху до здійснення своїх мрій і прагнень, усі ші проблеми є вже похідними від головної. В уявленні романіста, по-правжньоиу щасливою людина може бути лише тоді, коли вона просвітить зій розум достатньою кількістю знань, коли вона чесно служить царю та Ітчизні, перебуває в злагоді із законом і своєю власною совістю. Звичайно, на іляху до щастя людину підстерігають різні знади, типу карт, вина, плотських тіх, легких грошей і швидкого просування по службі. Як тут не похитнутися, дже люди за своєю природою слабкі й піддатливі до гріха.

Кожна з названих проблем стає темою для предметної розмови в романах улгаріна. Майже всі вони в концентрованому вигляді позначені в «Иване ыжигине». Надалі письменник знову й знову повертається до тієї або іншої еми, доповнюючи окремими штрихами або значно заглиблюючи її.

У більшості випадків письменник займається моралізуванням, идактикою. Він далекий від поглибленого і всебічного дослідження роблеми. Романіст лише констатує іїнаявність, пускаючись у міркування про ричини виникнення і можливі шляхи усунення проблеми. У цьому улгарін не виходить за рамки просвітницького реалізму XVIII ст.

Третій розділ «Особливості творення характерів» присвячено аналізу образної системи морально-сатиричних романів Ф.В. Булгаріна. Твори письменника були безпосередньо пов'язані з російською та європейською сатиричною моралістичною прозою Х7Ш ст. Це багато в чому визначило особливості творення в них характерів, типів.

У центрі першого з трьох булгарікських романів знаходиться звичайний для авантюрного роману тип головного героя, в принципі позбавлений відмінних індивідуальних рис і необхідний для скріплення в одне ціле розгорненої у часі і просторі низки описів і епізодів. Б «Йване Вьіжигине» Булгарін хотів показати «героя часу», людину, яких багато на Русі. Тому шукати в ньому які-небудь індивідуальні риси не можна. Він знеособлений навмисно. Доля його багато в чому нагадує долю більшої частини аудиторії, якій був адресований роман. «Чудесним* був лише ряд обставин, що зрештою привели Івана до тихої пристані й мільйонного багатства - межі бажань російського обивателя. Не випадково роман мав гучний успіх. Модель життя Вижигіна була настільки близька і зрозуміла читачеві, що все, розказане Булгаріник, сприймалося і як чиста правда, і як керівництва до дії.

У другому романі автор спробував намалювати портрет героя позитивного, якщо не ідеального, то близького до уявлення про істинного вірнопідданого, сучасну молоду людину, що твердо стоїть на варті непорушності суспільно-політичних підвалин. Виходячи з надзадачі письменника, можна зрозуміти, що про правдивість характеру ПетраВижигіна потрібно говорити з певною часткою умовності. Булгарін зайве ідеалізує героя. У його біографії навіть більшою мірою, ніж у життєписі Вижигіна-сгаршого, присутній «чудесний» елемент. Пеггро Вижигік також служить для скріплення воєдино різноманітних епізодів і, передусім, ісгоричноїі моралістичної частин книги.

Нарешті, в «Записках Чухина» романіст підіймає тему «маленько: людини*. Його цікавить біографія і образ нічим не примітної особистості Позиція, вибрана Булгаріним для героя, неупередженого констататор£ дійсності, зумовила прийоми характеристики персонажа, головним з яких ста* самоіронія. Герой-оповідач, говорячи про себе, свої відчуття, переживання думки, постійно жартує над собою, навмисно виставляючи напоказ усі сво слабкості й недоліки.

Другорядні персонажі романів Булгаріна цікавіше головних герой Створюючи lk, письменник також діяв у рамках літературних систем XVTH ст До основних прийомів створення «людності* в морально-сатиричних романа: Булгаріна належить різке розмежування дійових осіб, створення «соціальна масок», використання «промовистих» прізвищ, сатира, іронія і шаржування

Усі персонажі у Булгаріна представлені або у вигляді статичних >ртретів (епізодичні), або залучені до дії левною ситуацією (другорядні), наслідок цього ми маємо випадок антиномії, що полягає в максимальній :ематизації першої' групи героїв і тенденції до конкретизації другої, пізодичні герої зустрічаються протягам оповідання, як правило, один раз. Гх іракгери суцільні і не набувають подальшого розвитку. Другорядні грсонажі зазнають видозмін. При створенні ряду персонажів Булгарін ікористав метод соціального аналізу, прагнув до створення психологічно зстовірних характерів.

Четвертий розділ «Принципи побудови» присвячено дослідженню :обливостей сюжетно-композиційної організації оповідання. Вивчення ринципів архітектоніки морально-сатиричних романів Ф.В. Булгаріна ззволило прийти до висновку про те, що вони не в останню чергу ізначаються типом героя, проблематикою та надзадачею, яку ставив перед >бою автор, складаючи той або інший твір, а також жанровою специфікою, ростежуючи еволюцію булгарінсьхого моралістичного роману, можна верджувати, що підхід автора до питання про сюжетно-композиційну зганізацію оповідання зазнав певної трансформації. У зв'язку з тим, що ворювалися всі гри романи в порівняно невеликий хронологічний проміжок, ііни ці були не такими кардинальними, щоб це помітили упереджено а строєні сучасники письменника. Адже саме вони, літературні опоненти рлгаріна (а не публіка, якій не було діла до естетичних тонкощів і яка з езмінним співчуттям сприймала кожний новий витвір популярного автора), «значили своїми оцінками подальшу долю романіста. Тим часом від роману з роману Булгарін долав традиції авантюрно-крутійського роману з його :кладненою структурою, елементами чудесного й наближався до більш родуманої I компактної оожетно-композиційног організації, явно тяжіючи до аалізму.

«Иван Выжигин» є типовим «романом великої дороги». В основі сюжету ежить подорож героя, що переміщається по всій неосяжній Російській імперії зустрічає на своєму шляху представників різних соціальних груп. Таким ином, автор намагається дати панорамний зріз стану суспільства в певну іоху і в конкретній країні. Романіста цікавить не стільки сам герой, скільки азповідь про все ним бачене й почуте. Кожна дійова особа, яку зустрічає андрівник, розповідає свою історію. Таких епізодів, майже не пов'язаних з :новним сюжетом, може бути скільки завгодно, що дозволяє розтягнути обсяг оману до нескінченності. Як правило, в основі низки зустрічей героя лежить ринцип контрасту. Зустріч з негативним персонажем змінюється зустріччю з :обох> позитивною. Створюється ілюзія деякої рівноваги, стійкості

суспільства. Не все в ньому погано. Навпаки, говорить автор, хороших людей набагато більше. Просто хороше більш звичне для оха, ніж погане, тому добро й менш помітне, ніж зло.

Основними композиційними прийомами, що використовуються в «Иване Выжигине», стають розповідь і опис. Опис тут має декілька різновидів: «раціоналістичний*, який пояснює те або інше явище; портретний опис; характерологічний, що описує стан звичай. Розповідь же є основною формою вияву авторської позиціїта характеристики другорядних дійових осіб.

Побудова «Пеггра Ивановича Выжигина» багато в чому пояснюється його жанровою специфікою, тим, що в ньому тісно переплелися дві сюжетні ліній моралістична й історична. Другий «В ыжигин» належить до того типу російських історичних романів, в яких сюжет будувався на зображенні пригод головного героя, що виникали під час відомих подій історії (романи Зотова, Голоти, Свиньїна). «Петр Выжигин»- це «роман випадків*. Прийоми оповідання тут значно багатші й різноманітніші, ніж в «Иване Выжигине». В основі сюжетної мотивації лежить принцип показу декількох пар антагоністичних персонажів: розповідь про одного з них змінюється оповіддю про іншого. До композиційних нововведень другого морально-сатиричного роману Булгаріна належить і його «¡багатоголосся», тобто наявність в тканині оповідання «хорових» сцен, характерних для історичної прози письменника. Це так звані «думки народні», що коментують хід історичних подій і нерідко підмінюють їх пряме авторське відтворення. Серед цікавих композиційних прийомів, використаних тут Булгаріним, потрібно назвати прийом перестановки подій, холи основна сюжетна лінія розвивається зигзагоподібно. Таким чином, структура роману помітно ускладнюється, додаючи оповіданню елемент психологізму.

Характерними ознаками сюжетно-композиційної організації другого і третього моралістичних романів Булгаріна стає експозиція, що складається з декількох частин, які знайомлять читача з основними дійовими особами, затягнута кульмінація, що розвивається градаційно, наявність декількох розв'язок. У «Петре Выжигине» це пов'язано з наявністю двох сюжетних ліній: зовнішньої, заснованої на глобальній катастрофі - війні 1812 року, і камерної, в якій ідеться про особисту долю героя.

«Записки Чухина» за своєю жанровою природою належать до так званих «романів таємниць». Це один із перших на російському грунті зразків карно-поліцейського, або кримінального роману. Характерною його особливістю є те, що на відміну від, наприклад, творів Е. По, тут немає фігури детектива. Герой-оповідач не розслідує обставини злочину, з яким він зіткнувся внаслідок перипетій долі. Він лише спостерігає за сплетенням і

зозвитком подій, внаслідок чого таємниці відкриваються самі собою. Тобто, еред нами особливий різновид детективної літератури - трипер.

Роман - блискуча стилізація під матеріали кримінальної справи. Звідси й собливі композиційні прийоми, властиві карному процесу: наявність довідок-арактеристик на свідків, протоколи допитів тих, хто підозрюється, і так інше, 'рім того, автор використовує і такі прийоми як умовчання, обрив оповідання, ерестановка подій, ионолог-сповідь. Важлива роль відводиться передмові, >ункція якої помітно відрізняється від тих, які виконував цей елемент у Вмжигиньїх». Передмова в «Записках Чухина* вводить нас у внутрішній світ ероя-оповідача, служить додатковим засобом його характеристики.

У третьому морально-сатиричному романі Булгаріна сюжетна мотивація пужить засобом для більш глибокої психологічної характеристики іерсонажів. Так, романіст всім попереднім розвитком подій підводить читача ,о початку любовної колізії: Мотив «любові з першого погляду», що стало вже ітампом, отримує у нього досить переконливе обгрунтування.

ВИСНОВКИ

Творчість Ф.В. Булгаріна довгий час була, по суті, «закритою» для ивчення гемою у вітчизняному літературознавстві. Об'єктивний аналіз різних торін його письменницької діяльності часто підмінявся цілим набором тереотипних оцінок і думок. Булгарін став якоюсь знаковою фігурою, що гілювала продажного і безпринципного літератора. В історію російської ітератури він стійко рійшов як «реакційний журналіст*, що у співдружності М.І Гречем видавав офіціозну «Северную пчелу», «бездарний письменник», втор розрахованих на міщанські смаки ї потреби дидактичних романів, ритик і ворог О.С. Пушкіна, нарешті, агент Ш відділення, що постачав аємній поліції доноси на передових письменників-демократів. Навколо улгаріна склався міф, який і досі відштовхує літературознавців від покійного, позбавленого емоцій, неупередженого вивчення його творчої падщини. Правда, в останнє десятиріччя інтерес до особистості та творчості исьменниха значно зріс. З'явився ряд досліджень, в яких простежуються проби подолати негативну ауру, поширювану Булгаріним. І все ж при важному знайомстві з цими працями видно, що їх автори, як і раніше, ирішують одне-єдине питання: хороша чи погана була людина Булгарін? Іроблеми ж, пов'язані з творчістю письменника, з особливостями його вторської манери, з внеском Булгаріна в розвиток того або іншого жанру іайже не вирішуються. Адже спадщина Булгаріна-літератора, журналіста, .ослідника досить велика і різноманітна. Вона включає твори різких жанрів І :апрямів.Одне з центральних місць в белетристиці письменника займають

моралістичні, або, висловлюючись термінологією самого автора, «морально-сатиричні» романи.

Як явище, «Йван Внжигин» і подальші морально-сатиричні романи Булгаріна були безпосередньо пов’язані з традиціями європейської! російської сатиричної прози ХУШ - початку XIX ст. Літературні джерела булгарінських романів вельми різні в плані жанрової специфіки 1 «географічної» приналежності. Польські дидактичні романи й сатиричні статті і нариси шубравців; англійські, французькі І російські авантюрні романи; лубкові книги з кримінально-поліцейською тематикою-все це тією чи іншою мірою отримало своє відображення в творчій манері Булгаріна-сатирика, багато в чому визначивши проблематику, особливості творення характерів І архітектоніку його романів.

Проблематика морально-сатиричних романів Булгаріна відображає ту гаму питань, які хвилювали як самого письменника, так і все російське суспільство 30-х років XIX ст. загалом. У цій злободенності книг Булгаріна, в умінні автора уловити настрої І задовольнити очікування публіки чималою мірою криється причина популярності творів прозаїка серед російських читачів. Однією з центральних проблем усіх трьох моралістичних романів письменника стає питання про людське щастя І можливі шляхи його досягнення. Всі інші проблеми є похідними від головної, і кожна з них стає темою для предметної розмови в булгарінських романах. Майже всі вони в концентрованому вигляді містяться в «Йване Вьокигине». Пізніше письменник знову й знову повертається до тієї або іншої геми, доповнюючи її окремими штрихами або значно поглиблюючи її. Так, прохідними темами моралістичних романів Булгаріна стають проблеми істинної 1 фальшивої освіти; тема світу, його розбещуючого впливу на душу людини І окремо -проблема ролі «громадської» думки в долях людей. Через всі три романи проходить і тема, пов'язана з судом і пенітенціарною системою. Булгарін вирішує ці проблеми передусім як просвітник. Він далекий від поглибленого і всебічного їх дослідження. Однак вже той факт, що романіст був серед тих, хто першим поставив і спробував відповісти на ряд питань, які будуть хвилювати згодом не одне покоління російських письменників XIX 1 XX ст., свідчить про певний внесок Булгаріна в розширення ідейно-тематичного діапазону російської прози його часу, в процес ідейно-філософського осмислення дійсності і перспектив його розвитку в російській літературі 1-ї половини XIX століття.

У створенні характерів головних герой своїх морально-сатиричних романи Булгарін загалом майже не виходить за рамки літературних систем XVIII ст., що на початку 30-х років наступного століття виглядало дещо

рхаїчно. Більшість персонажів його романів - уособлення вад і оброчинності, покликані підтвердити або спростувати ту або Іншу моральну їнтєнцію автора. Головні герої всіх трьох моралістичних романів исьменника виконують функцію стрижня, навколо якого будується сюжет і зупуються інші образи. Роль, яку відводить Булгарін центральним ерсонажам, зумовлює основні прийоми їх характеристики. Ці дійові особи итядають дещо схематично і в основному позбавлені відмінних здивідуальних рис. Бони навмисно знеособлені, що частково пояснювалося ажанням письменниха вивести типового, середньостатистичного героя, долю кого кожен читач вільний був приміряти на себе, побачивши у створеній явою романіста людині не виняткову особистість у неймовірних обставинах, а акого ж, як і він сам обивателя, якому посміхнулася доля. Інтерес викликають еякі другорядні персонажі романів Булгаріна. у ряді випадків при їх творенні (особливо в «Петре Ивановиче Вьіжигине» і «Записках Чухина») оманіст використовує метод соціального аналізу, прагне до створення сихологічно достовірних характерів і ситуацій, що дозволяє говорити про евку еволюцію булгарінсьхого морально-сатиричного роману в цій області.

Зазнав деякоїтрансфориаціП підхід письменника до проблеми сюжетно-омпозиційної організації оповідання. Правда, зміни ці тут також не носили ардинального характеру. Булгарін поступово долає традиції авантюрно-рутійського роману з його ускладненою структурою і елементами чудесного наближається до більш продуманої і компактної організації оповідання, явно яжіючи до реалізму. Ознаки цього намітилися вже в «Петре Ивановиче Інжигине* 1 особливо виявилися в останньому моралістичному романі ірозаїка. У цих творах, в порівнянні з «Иваком Вьзжигиньзм», помітно іагатщою і різноманітнішою стає палітра прийомів оповідання, значно юлегшується структура роману. У «Записках Чухина» психологічні ¡арактеристики персонажів отримують переконливу сюжетну мотивацію.

Все вищесказане, на наш погляд, дозволяє охарактеризувати морально-:атиричний роман Булгаріна як явище перехідної епохи. Письменник не зміг ювністю подолати традиції старої просвітницької школи і беззастережно ірийняти те нове, що диктувалося часом. Він продовжує активно іихористовувати художні прийоми, властиві вже віджилим напрямам і летодам (класицизм, сентименталізм), що робило його романи дещо ірхаїчними й викликало справедливі нарікання хритики. У 30-і роки XIX ст. Зулгарін намагається привнести в свою романну прозу нові елементи, в яких іідчувається певний вплив реалістичного методу. Однак досягнення шсьменника були не настільки значними для російської літератури в цілому, цоб це помітили його упереджено настроєні сучасники.

Проте моралістичний роман Булгаріна не пройшов для російської' літератури зовсім безслідно, як це намагалися довести багато хто з до й післяжовтневих російських літературознавців. СвоШи романами письменник як би підвів рису під пануванням на російському книжковому ринку творів російських письменників-белетристів XVIII ст.: Еміна, Чулкова, Комарова. Відштовхнувшись від іх традицій, Вулгарін створив основу для формування розважальної'літератури XIX століття. Йога «Выжигины» стали новою точкою відліку. У 30-1 роки XIX століття формується ціла плеяда епігонів Бупгаріна.

І. Гур'янов, Г. Симоновський, В. Ушаков постачають російській публіці все нових і нових «Выжигиных». Щоправда, це були вже бліді копії' оригіналу, І жодному з названих письменників не вдалося досягнути успіху «рідного Батька» Івана Вижигіна. Примітним є і гой факт, що деякі письменники спробували зіграти на популярності романів Булгаріна, складаючи на них пародії: Такзробив, зокрема, O.A. Орлов, що випустив в 1830 -1831 рр. десяток тоненьких «романів», які висміювали пригоди батька і сина Вижигіних. .

Вплив Булгаріна не обмежився одними 30-ми роками XIX ст. Багатьма дослідниками відмічався факт впливу морально-сатиричних романів письменника, і насамперед «Ивана Выжигина», на «Мертвые души» Гоголя. Ще дожовтневі літературознавці присвятили цій проблемі декілька окремих досліджень. Однак порівняльний аналіз «Ивана Выжигина» і «Мертвых душ» супроводжувався незмінними обмовками на користь великого твору Гоголя. Визнати як незаперечний факт те, що геніальний письменник міг чомусь навчитися у «ганебного донощика» Булгаріна, було неможливо. І тільки у праці H.H. Акимової«Булгарин и Гоголь», що вийшла недавно, факт учнівства автора «Мертвых душ » відмічається вже без всяких обмовок. .

Після 40-х років XIX ст. 1 аж до 90-х XX ст. романи Ф.В. Булгаріна не перевидавалися. Однак вплив їх не слабшає і у 2-й половині XIX ст. Пані переклики з «Иваном Выжигинын» можна знайти в «Очарованном страннике» М. С. Лескова. Безсумнівний вплив моралістичних романів Булгаріна на поетику «Петербургских трущоб* В.В.Крестовсьхого. Булгарін одним з перших в російській літературі розробив жанр кримінально-поліцейського роману-трилера («Записки Чухика»). Гак що без перебільшень його можна вважати І родоначальником російського психологічного детективу. В «Иване Выжигине» та «Записках Чухина* досить переконливо письменником показана психологія злочинця, його душевні муки, каяття, бажання очищення і заспокоєння. Аналогічні проблеми незабаром стане вирішувати в свої* романах і Ф.М. Достоєвський. У деяких дослідженнях не без підстав містилися боязкі натяхи на т^. що в розробці теми «бідних людей» в російській літературі Б улгарін був одним з безп осередніх попередників Досгоєвського.

Нарешті, незаперечним є факт створення Булгаріним нового за орною t змістом сатиричного роману. Ця форма не отримала широкого завитку в XIX столітті (якщо не брати до уваги геніальних «Мертвых душ»), іе вже у столітті XX, особливо в 20-і роки, авантюрно-сатиричний роман гримує друге життя. Звичайно, важхо передбачити який-небудь зв'язок між етапом Бендером та Іваном Вижигіним, але генетично - це явища одного орядку.

Дисертаційне дослідження дає підстави для висновку про те, що оралістичний роман Булгаріна був досить цікавим явищем російської ітератури 1-ї половини XIX століття. Нехай воно не стало фактом великим бо значним, але певний внесок у розвиток вітчизняної літератури исьменник зробив вже хоч би тим, що створив перші, які читалися всіма, осійські романи, прилучив сотні й тисячі людей до читання художньої ітератури.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Роман Ф.В. Булгарина «Иван Выжигин»: Материалы к лекциям / Сост. I.A. Овчинников, И.В. Черный. - Харьков: Университет внутренних дел, 1997. 38 с.

2. Овчинников М.А. Образная система романа Ф.В. Булгарина «Петр Іванович Выжигин»// Мировая литература в школе и вузе: Сборник статей. -іарьков: ХГПУ, 1996.- Вып. 5. - С. 23-26.

3. Овчинников М.А. К вопросу о генезисе нравственно-сатирического омана Ф.В. Булгарина // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер.: [ітературознавство. - Харків: ХДПУ, 1997. - Вип. 3(8). - С. 6-9.

4. Кушнерук В.А., Овчинников М.А, К вопросу о «фантастическом лементе» в русской прозе 1830-х годов («Записки домового» О.И.Сенковского ! «Записки Чухина» Ф.В.Булгарина) // Наукові записки ХДПУ імені .С. Сковороди. Сер.: Літературознавство. - Харків: ХДІїу, 1998. - Вип. 2(13). -

14-21.

5. Овчинников М.А. Реминисценции из «Горя от ума» в романе >.В. Булгарина «Иван Выжигин»// Наукові записки ХДПУ імені .С. Сковороди. Сер.: Літературознавство. - Харків: ХДіїу, 1999. - Вип. 1(22). -

21-25.

6. Овчинников М.А. О формах организации повествования в романе > .В. Булгарина «Записки Чухина»// Наукові записки ХДПУ імені '.С. Сковороди. Сер.: Літературознавство. - Хархів: ХДПУ, 1999. - Вип. 3(24). -:. 41-44.

АНОТАЦІЇ

Овчинников М.О. Моралістичний рома к Ф.В. Булгаріна. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Харківський державний педагогічний університет Імені Г.С. Сковороди, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню моралістичного роману відомого російського письменника, журналіста і видавця 1-ої половини XIX століття Ф.В. Булгаріна. У ній розглянуто літературні витоки морально-сатиричних романів письменника, їх проблематику, особливості творення характерів та принципи архітектоніки. Аналізуються причини, внаслідок яких романи Булгаріна стали помітним явищем російської літератури 30-х років XIX ст. Зроблено спробу простежити еволюцію ідейних І літературно-естетичних поглядів письменника, висвітлено особливості лоетики його романів.

Ключові слова: моралістичний роман, архітектоніка, проблематика.

Овчинников М.А. Нравоописательный роман Ф.В. Булгарина. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена исследованию нравоописательного романа известного русского писателя, журналиста и издателя 1-ой половины XIX века Ф.В. Булгарина. В ней рассматриваются литературные истоки нравственносатирических романов писателя, их проблематика, особенности создание характеров и принципы архитектоники. Анализируются причины, сделавши« романы Булгарина заметным явлением русской литературы 30-х годов XIX ст Предпринята попытка проследить эволюцию литературно-эстетических философских и социально-политических взглядов Булгарина, выяснить, в чек индивидуальные особенности его нравственно-сатирических романов е контексте предшествовавших и современных литературных явлений, почем) они вызвали ряд пародий и подражаний. Более глубоко и разносторонн< изучены особенности поэтики его романов.

Литературные источники нравоописательного романа Булгарин« многообразны и различны в отношении жанровой специфики * «географической» принадлежности. Автором диссертации показываема определенное влияние польской, французской, английской и русскоі литератур на становление зтаго жанра в творчестве писателя, рассматривается

яд новых литературных источников, послуживших Булгарину своеобразной писательской средой» при создании его романов. Отметается, что редшественники романиста своими произведениями как бы подготовили ээдателю «Ивана Выжкгина» поле деятельности. Русская публика, эспитанная на тех же сочинениях, что и Булгарин, уже ждала чего-либо ригинального, созданного на русской почве, с русскими реалиями и на усском языке Писатель чутко уловил эту потребность читательской удитории и предпринял небезуспешную попытку удовлетворить ее, ыпусгив в свет свои авантюрно-приключенческие романы.

Проблематика нравственно-сатирических романов Булгарина отражает у гамму вопросов, которые волновали как самого писателя, так и все оссийсхое общество ЭО-х годов XIX ст. в целом. Указывается, что одной из ентральных проблем всех трех романов писателя становится вопрос о еловечесхом счастье и возможных путях его достижения. Все остальные роблемы являются производными от главной. Почти все они в онцентрированноы виде обозначены в «Иване Выжигине». В дальнейшем исатель вновь и вновь обращается к той или иной теме^ дополняя ее тдельными штрихами или значительно углубляя ее. Булгарин решает оставленные проблемы прежде всего как просветитель. Он далек от глубленного и всестороннего их исследования. Вместе с тем подчеркивается пределенный вклад романиста в расширение идейно-тематического иапазона русской прозы его времени, в процесс идейно-философского смысления действительности в русской литературе 1-й половины XIX века.

В создании характеров главных героев своих нравственно-сатирических оманов Булгарин в целом не выходит за рамки литературных систем ХУТП ека. Большинство персонажей его романов - олицетворения пороков и .обродетелей, призванные подтвердить или опровергнуть ту или иную юральную сентенцию автора. Указывается, что главные герои всех трех равоописательных романов писателя выполняют функцию стержня, вокруг оторого строится сюжет и группируются остальные образы. Роль, которую тводиг Булгарин центральным персонажам, предопределяет основные риемы их характеристики. Эти действующие лица выглядят несколько хематично и обезличенно, что отчасти объяснялось желанием писателя ывесги типичного героя, судьбу которого читатель волен был примерить на ебя. Интерес представляют некоторые второстепенные персонажи романов улгарина. В ряде случаев при их создании романист использует метод оциального анализа, стремится к созданию достоверных характеров и итуаций, что позволяет говорить об определенной эволюции булгаринского [равственно-сатирического романа в этой области.

Претерпел некоторую трансформацию и подход писателя х проблеме сюжетно-композиционной организации повествования. Автор диссертации отмечает, что Булгарин постепенно преодолевает традиции авантюрноплутовского романа с его усложненной структурой и элементами чудесного и приближается к более продуманной и компактной организации повествования, явно тяготея к реализму. Признаки этого наметились уже е «Петре Ивановиче Выжигине» и особенно проявились в последнем нравоописательном романе прозаика. В этих произведениях, по сравнению с «Иваном Выжигиным», заметно богаче и разнообразнее становится палитра приемов повествования, значительно облетается структура романов. В «Записках Чухина* психологические характеристики персонажей получакл убедительную сюжетную мотивацию.

Ключевые слова: нравоописательный роман, архитектоника,

проблематика.

Ovchinnikov М.О. F.V. Bulgarin’s moralistic novel. - Monuscript The thesif U presented for the award of the degree of the candidate of Philological Sciences Speciality 10.01.02 - Russian Literature. - Kharkiv State Pedagogical Universitj named after G.S. Skovoroda, Kharkiv, 2000.

The thesis is devoted to the research of moralistic novel of the tvell-know: Russian writer, journalist and publisher of the early XDC century F.V. Bulgarin Literary source of moral and satirical novels of the writer, their problem* characters' creation features and principles of architectonics are examined in It.Th« reasons that made Bulgarin's novels appreciable in Russian Literature of 1830-es ar< also analyzed. An attempt to witness the evolution of Bulgarin's ideological ant literary aesthetic views is made. The features of poetics of the writer's novels ar lightened. . ,

Keywords: moralistic novel, architectonics, problems.