автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.06
диссертация на тему: Обновление современной высшей школы в контексте глобальных проблем образования

Полный текст автореферата диссертации по теме "Обновление современной высшей школы в контексте глобальных проблем образования"

ХАШВСШЙ ДЕРЖАВНШ? УШВЕРСИТЕТ

Нв правах рухопиоу

Людмила Микола1нна

ОНОВЛЕННН СУЧАСИ01 ВИЩ01 ПЖОЛМ В К01ГГБКСТ1 ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ 0СВ1ТИ

Спец18льн1сть 22.Ю.06 г соц!олог1я культури, осв1ти, науки

Автореферат , диоертацИ на здобуття наукового ступени доктора сац1олог1лких наук

ГЕРАС1НА

Харк1в - 1994

Дясертащеп в рукогшс.

Робота виконава в Укра !нськ*й державшй юридитахй акадвмт*.

Науковий консультант .- доктор тегорэтнюс наук, професор . АСТАХОМ ВЛ.

Офппйв! опонанги : доктор ф!лософсышх наук, професор

ЛЭЗОВИЙ Виктор Олвксгйовяч, доктор ооц!олог1чних наук, професор

ПОДОЛБСШ блхзавега АнанЛвна, доктор сошологхчншс наукг професор ЧЕШЙШ Еагалхя Йосшпвна

Иров^двз орган1зац1я: Харк!вський дартавыий пвдагог^чний

университет

Захиот вгдбудеться <Ыло/сЛ- 1Э95 року о

на застданн! спвцхалхзовано! Шц Л 02.02.06 в Харгивсышму даржавнощу унгвврсМгвг! /310077, Харк!в, вул. Шфоносицька» I- ЭДГ* ауд. П- 27/»

3 дисертагпеп можна ознайомитися у Центральна науков!й <$Ил1огецг ХДГ за адрес сто: шюща Свобода, 4.

Автореферат розЬланий Ь/г^^Л- 19д4 р0Ку>

\ . ВченкЯ оеярмар

оотгйеийзаваноХ №да I Л. Шеремет

XX стол1ття ц1лком справедливо визначають як епоху Сез-прецедентних соц1алышх зрушень, але без колосальшх зм1н,що зд1йснен! у сфер! осв1ти, були б неможлив1 н1 науково-техн1чна революц1я, н1 значн1 досягнення у розвитку св1тово1 економ1ки, ц1 в1дом1 демократичн1 процеси, до яких залучэ-еться все б1лыне держав та народ1в планета.

Процеси соц1окультурного оновлення, що в1дбуваються ня-н1, сл1д, на наш погляд, розглядати в контекст1 поступально-го розвитку цив1л1зац11 людства. За умов збереження основних досягнень шганетарно! культури у всьому р1зноман!тт1 11 на-ц1оналыю-1сторичшос форм „та зразк1в можливо, певно, прогно-зувати глобальне сходження цив1л1зац11 до нового гуман1стич-ного 1мперативу. Перш за все, в1д технократичного росту та зростання потреб - до в1доов1дальност1 за збереження природа, цив1л1зац11, культури, р!зноман1ття етнос!в 1 рас; в1д ворожнеч1 нвц1ональних держав, пол1тико-економ1чних коал1ц1й - до все б1льш 1нтегрованого м1кнародного сп1втовариства у д1лових, наукових, культурних, осв1тних, еколог1чних, рел1-Мйних та 1н. напрямках; тощо.

Д1 напрямки глобального 1сторичн0го розвитку визначають зм1ст прогресивних соц1альних реформ, зокрема - оновлення сфери осв1ти й трансформац1ю вищо1 школи сучасност1.

Як соц1окультурний феномен, - осв1та в дуке складним 1сто-ричним явищем, що включав багато елемент1в та аспект1в, до-сл1дження яких потребуй комплексного' методолого-соц1олог1чного п1дходу: немокливо вивчати осв1тн1 процеси, проводити пор1вняльний анал1з без урахування соц1альних зв'язк1в, культур1шх традиц1й, етн1чних, соц!ально-психологичних та 1ншх особливостей кра1ви чи рег1ону. Саме тому, актуальность наукових розробок соц1альних проблем оо-в1ти об'активно наЩлюв увагу досл1дника у площину потука глобальних тенденц1й розвитку осв1тньо1 сфери.

В1дпов1дн1сть к1льк1сйих та як1сних показник1в осв!т--ян-ських систем у 0удь-як1й кра1л1, рег1он1 цим усталеним мега-тенденц1ям дозволяв своечасно зкоректувати осв1тню пол1тику, сприяв розробц1 зваяених прогноз1в ' та проект1в реформацИ пронесу виховання та навчання.

Оновлення осв1т йнсько! сфери обумовлеяо твко* певнимя

процесами у громадськМ св1домост1: ефективний розвиток еко-' ном!ки на баз1 науково-техн1чного прогресу потребуе величез-. но1 к!лькост1 висококвал1ф1кованих кадр!в; все життя сучас-ного сусп1льства, що проникнуте 1нтелектувльними технолог1-' ями, багатошарством культури та комуы1кац1Я, поглибленням нац1онального самовизначення та самосв1домост1, вимаг'ае не-обх1дност1 зростання р1вня осв1ченост! населения.

За наших час1в осв!та перетворилась у важлив!шу галузь людсько1 д1яльност1, р!зними формами вона охоплюе майже вс1. верстви сусп1льства, а витрати на не1 постМно зростають. Так у розвинутих кра1нах в цю галузь вкладаеться в1д 5 до 1036 валового нац1онального продукту. В той же час осв1та стала сферою 1 д1лом велико1 пол1тики: немав сумн1ву, що са-ме у ц1й галуз1 закладаються засади стратеги д1яльност1 де ржави.

В умовах швидкого наукового росту, пост1йного оновлення зм1сту знания, зм1ни потреб сусп1льства у конкретних р1зно-видах 1нтелектуально1 продукцП гостро постав питания про гнучке оновлення методологи та зМ1сту вицо1 осе1ти, соц1-альну реформац1ю 1нституту вщо1 школи. Жодна кра1на за наших час1в повн1стю не задоволена станом свое! вищо1 осв1ти та вир1шуе ц! проблема з урахуванням соц1окультурних тради-ц!й 1 економ? чних можливостей, що склалися. Тому особлива увага прид1ляетьгя розвитку й реформам вищо1 школи, Оо перш1 ун1верситети, як1 виникли в 6вроп1 ще в XII ст., по сут1 до нов1тнього часу залишалися ел1тарними. Цей стан зм1нився за п1слявовнних рок1в: у розвинутих кра1нах вища школа набула Соц1ально приступйого та' ыасового характеру; у б1лыпост1 держав св1ту вживвються значн1 зусилля, спрямоввн1 щодо по-м1тного поширення галуз! вищо1 осв!ти.

В найб1льш загальному вигляд1 можна вид!лити так1 основ-н1 напрямки рефорыацШного оновлення систем вищо1 осв1ти, що вже квал1ф1кован1 сучасною наукою як притаманн1 практично - вс1м сп1втовариствам: перш за все, це демократизац1я сиотеми навчання 1 виховання, а також - .процесу управл1ння осв1тою; посилення фундаментал1зац11 навчального процесу; гуман1зац1я та гуман!таризац1я вшцо1 осв1ти, що стимулюе створення осв1-тянських систем у дус1 прав людини, залучення до загально-людських ц!нностей, единого та непод!льного св!ту з р!знома-

н!ттям культур.1 традиц1й; зв1дси - прагнення до 1нтеграц11 вищо1 школи на нац1ональному, регЮнальному та свИовому р1внях.

У в1дпов1дност! з лог1кою та досв1дом св1тового розвитку' Укра1на також зайняла реформаторськ1 позицИ та визначае, що вдосконалення системи вщо1 осв!ти, оновлення навчальних технолог1й виграе вир1шальну.роль в 1нтелектуальному розвитку людських ресуро!в молодо1 держави, яка Н8магаеться за-твердатися на св1тов1Я арен1 та орган1чно вв1йти до сучасного и1нформац1йного сусп1льства". Визнання зм1ни осв1тньо1 пара-дигми та стратег!чн1 напрямки оновлення осв1Т' янсько! пол1-тики в УкраЫЛ заф1ксовано у Нац1ональн1й державн1й Програм! "УкраХда XXI стол1ття: стратег1я осв1ти" (1993 р.). що м!с-тить мету, завдання й тактику кардинально1 реформи у. вс1х галузях осв!тньо1 сфери.

Вих1дна парадигма реформи: осв1та 1 сусп!льство нев1д'емн1; сусп1льств'о киве й розвиваеться так, як вчиться, тв навчаеться так, як баиве кити; цикли осв1тнього генезису мвють в1дпов1дати циклам киття сусп!льства. ВИчизняна система вищо1 осв1тя, що подолала св1й путь разом ,1з радянською 1стор1ею - в!д "педагог1чно! поеми" до "педагог1чно1 дрвми", сьогодн1 в процес1 розбудови над1онвльно1 державност1 вв1йшла у полосу радикально1 реформи, яка Сезпосередньо актуал1зув комплексн1 та прэдаетн1 досл1дження цього процесу.

В той же час у високорозвинутих кра1нах виявлявться тен-денц!я переходу до повШьного 1нноввц1йного типу реформуввн-ня систем осв1ти, де звд!ян1 механ!зми пост1Яного самоонов-лення, коли вт!лення 1нновац1й став предметом систематично! 1 ц1леспрямоввно1 д1яльност1, а сам! нововведения вйступвють як пров1дний фактор розвитку осв!ти.

Подолвнйя глобвльно1 кризи в осв1т1, що такоа спричиняв необх1дн1сть осв1т'Янсько1 рефорлвцИ, залекить не лише в1д спрямоввно! держввно1 пол1тики, в1д створення механ1зм1в соЩвльного регулювання 1 контролю, а й в1д зм1ни типу со-; ц1вльногкультурного насл1дування 1 духовного розвитку. 1н-дустр!вльну цив1л1зац1ю з приматом економ1чного росту повинно з«1яити мер1тократичне сусп!льство "знания", де дом1нувть культурн1 норма 1 ц1нност1, нвдввтъся виклюте значения розвитку особистост!, 11 кращ!х якостей: цей тип ооц1уму наука

визначае як "1нформац1йне сусп1льство".

В1дпов1дно з цим, треба зм1нити погляд на осв!ту як на невиробничу сферу. Вщу осв1ту доц1льно сприйняти як галузь духовного виробництва, "виробництва" людини, в1дтворення 1н-телектуалыюго 1 морального потенц1влу суспХльства. Водно-чвс, посилення розвиваючих функц1й осв!ти повинно сполучати-ся з посиленням селективних функц1й "соц1ально-1нтел9ктуального в!дбору" як 1мперативу збереження р!вня громадсько1 та особист1сно1 культури, 1нтелекту нацИ та за-лоб1гання ерозИ людських якостей. Таким чином, стан осв1ти й вищо1 школи мае вир1шальне значения щодо оновлення сус-йльного киття, а 1х реформац1я повинна розглядатася як один 1з важлив1шх пр1оритет1в державно! пол1тики, як фактор оп-тим1зац11 соц1альних в1дносин.

Об1 вктом ттипйртяп1йнпгп nnn.n1 тпкрння е соЩальний 1нсти-тут вщо1 осв1ти в 11 с5гчасних рег1ональних та нац1онвльно-дериавних формах.

Прядает дпп.л1 пжя^ня, у контекст1 визначено1 проблеми, мае шдв1йний зм1ст. По-перше, вивчаеться зм1ст 1 характер соЩвльного механ1зму реформ сучасно1 вщо1 школи, що вияв-ляеться як оновлення 11 д1ялън1С11Их, орган1зац1йних 1 ц1н-н1сних параметров.

По-друге, анол1зуеться сукуш1сть глобальних соц1окуль-турних проблем, що складвють Ьоц1альний фон, предметну моти-ввц1л та детерм1нац1ю процесу оновлення 1нституту вищо1 школи 1 зм1ни акс1олог1чно1 компонента осв1тньо1 парадигми.

. Птуп1нь науково! розробленорт1 проблеми. Досл1дницький 1нтерео до соц!ального 1нституту вищо! школи, до проблем конце1ггуал1зац11 та функц1онування вицо1 осв1ти збер1гавть-ся на протяз1 останн1х рок!в. Анал1тичн1 п!дходи до проблеми мають як комплексний, так 1 ч1тко предметний характер з по-зиц1й ф1лософського, культуролог1чного, соц!олог1чного, €к0-пом1чного та психолого-педагоПчного анал1зу.

Предмет нашого досл1дження актувл1зуе 1нтерес перш за все до л1тератури в галуз1 методологи та соц1олог11 осв!ти, яка складае науково-теоретичн1 засади щодо б1льш конкретизо-ваних розробок. У в!тчизнян1й вауц! вперше система соц!аль-

них зв'язк1в осв1ти 1 сусп!льства була наведена в роботах Ф.Р.Ф1л1лова та М.М.Руткевича, як1 показали З!л1ни у соц1аль-н1й структур! сусп1льства п1д впливом осв1тних процес1в та взаемообумовлен1сть громадських потреб 1з соц1альними функ-ц1яш осв1ти, в тому ж числ1 1 вищо!; еволюц1я структури та змЮту соц1альш!х потреб молод1 у зв'язку з - 11 осв1тн1ми планами та профес1Янкш над1ями в певн1й м!р1 розкривавться в досл1днешях М.М.Руткевича 1 Л.Я.Руб1но1.

У в1тчизнян1й 1стор1ограф11 соц1окультурних проблем сус-Шльства прац1, що комплексно п1дходили до системних зв'язк1в вищо1 школи з 1ншими громадськими 1нститутами, узагалыповали головн! питания методологи та соц1олог11 оо-в1ти, визначили поняттевий апарат, з'являються на поч. 80-х рок1в (М.6.Атамане, В.М.Д1мов, В.П.€лют1н, А.В.Кооп, 0.0.Яку-ба та 1н.). 1х перш за все в1докремлюз та характеризув сис-темний п1дх1д та ц1л1сний погляд на соц1альний вигляд радян-сько1 вшцо1 школи того пер1оду; в той же час, не дивлячись на моно1деолог1чну ситуац1ю в науц1, ц1 досл1дження запрова-дили базов1 передумови щодо синтезованого 1сторико-документального, структурно-тематичного та соц1олог1чного анал1зу вищо1 осв1ти з точки зору законом1рностей 11 рознит-ку.

Питания соц1ально1 ефективност1 осв1ти, р1зноман1тн1 нв-прямки та соц1окультурн1 аспекта процесу соц1ал1зац11 сту-дентсько1 молод1, специф1чн1 особливост1 •профес1йного становления особистост1 майбутн1х фах1вц1в та суб'ектно -об'ектн1 проблема виховного впливання у межах 1нотитуту вищо! школи такой розроблялися у науков'их досл1вденнях рос!й-ських,. укра1нських та прибалт1йських соц1олог1липх шк1л, зо-крема - В.Т.Л1совським, А.В.Дмитр1ввим, Б.Е.Смирновою, Н.Х.Т1тмов, М.Х.ТалыанаЙте, Е.А.Саар , А.А.Матульон1сом, Ф.Р.Ф1л1повим. В б1лькост1 сво1й ц1 робота середшш 80-х ро-к1в в1др1зняв пршсладний анал1тико-соц1олог1чний характер, ч1тка акс1олог1чна 1 соц1альао-пол1тична мотивац1я, предметна опора на масштабн1 конкретно-соц1олог1чн1 досл1дження, цо проводилисЯ на широкому та репрезентативному матер1ал1, який охошшвав як радянський, так 1 контингент студентствв сх1д-новвршейських крв1н (зокрема досл1дження К.Штаркв, П.Е.М1-твва та 1л.).

В оотаын1 роки в!тчизняна методолог1я та соц!олог1я ос-в!ти була б1лып зор1ентована на анал1з проблем соц!ально1 моб!льност1 студентсько1 молод!, 11 соц1ально1 захищеност!, . життевих ор1ентац1й та план1в у контекст1 соц1ально-пол1тичних зм!л, що стало галуззм соц1ально-ф1лософських та соЩолог! чних досл1джень О.Г.Смирнова, А.А.Козлова, 0.0.Яку-Си, В.1.Астахово1, М.Ф.Головатого, В.0.Лозового, Н.Г.Ничка-ло, В.1.Даниленка, Н.Й.Черниш, Н.П.0сипово1, Н.П.Буро1, О.М.Балак1рево1 та 1нших.

М1жнародна наукова думка в галуз1 методологи та .соц!о-лог11 осв1ти б1льш предметно розробляв проблеми соц1ально1 еволюцИ 1нституту вищо! школи. У працях П.Н'юмена, А.Дкед-деса, М.Таскера, Д.Пакхема, Р.Бердала та 1н. досл1джуються . проблеми соц1ально1 еволюцИ ун1верситетсько1 автономИ, сп1вв1дношення р1зних вид1в соц!вльно1 координадИ функц1-онування вищо1 школи у межах сусп!льства; глобальн1 проблеми осв1ти та 1х вплив на с^ан вищо! школи, особливост1 про-явлень глобально! кризи осв1ти в галуз1 д11 вищо1 осв1ти та 11 суб'бктно-об'ектних в1дносин на протяз! 70-х, 80-х, поч. 90-х рок1в залишалися об'ектом досл1дницько1 уваги Ф.Кумбса, Б.Саймона, П.Бурд'е, Д.К.Пассерон, А.Хелс1, Д.Керабел,. С.Боулэд'Г Г.Днсшт са, Т.Хюсена.

Найб1льш продуктивн! узагальнення та висновки щодо ро-зум1ння д11 й сп-циф±ки прояви т.з. глобальних мегатенденц1й у вищ1й осв1т1; анал1з соц1альних, акс1олог1чних, прагматич-них 1 психолог1чних передумов проявления та 1нститу-ц1йного оформления цих тенденц1й, 1х зв'язку з пол1тичними, еконо-М1чними та 1ншими соц1окультурними 1нститутами сусп1льства у певн1й к«1р1 провалиться в роботах Д.Флауда, К.Арнольда, Т.Ршькера, М.Р1чч1, К.К1мберл1 • та К.Джонса, Ф.Майора, М.Форбека, К.Керра, Ф.А. ван Вугтв та 1нших. Але безтосе-редньо обумовлеиий зв'язок м1ж розвитком соЩвльних тёнден-ц1й 1 процес!в у вищ1й осв1т! та процесами реформацИ й 1н-- новац1йно1 перебудови вищо1 школи ми в певн1й м1р1 знаходимо лише в досл1дженнях Р.Дкирода, К.Керра та Т.Мелана, як1 ви-йшли п1д ег1дого ШЕСКО на поч. 90-х рок1в.

Завдання нашого досл1дкення вимагали зад1яння матер1ал1в й висновк1в з концептуальних розробок проблем економ1ки, планування, управл1ння та соц!ально1 орган!зац11 вшцо! осв1-

ти, що пл1дио розробляються зах1дними науковими школами (зо-крема, А.Хелс1, Дк. Флаудом та К.А.А<лцерсоном, ПЛотоном, С.Кл1' Г|.1', Д.Пахаропулосом та 1н.): нов1 зв'язки м1ж осв1тою та економ1кою сусп1льстьа, що зм1нюються; динам1ка рольових функцШ БЛ1до1 школи у наро!цуваш!1 науково-техн1чного та гу-ман1тариого потещ!алу, що сприяв соц1ально-економ1чному й ' ^ 1нтелектуельному прогресу сусп1льства; перспектива генезису видо! осв1тн у зв'язку з розвитком 11 господарчо! сфери, ф1-нансово1 та оргвн1зац1йно1 самост1йност1.

Наприк1нц1 80-х - поч. 90-х рок1в в1тчизнян1 досл1дники осв1ти звертаються до проблем комплексного 1 системного ана-л1зу 1нституту вищо1 осв1ти як соц1ального феномену. Предметом соц1олог1чного досл1дження виступають функцИ та завдан-ня, соц1альн1 принципи, законом1рност1, особливост1 й перспективи розвитку вщо1 школи в якост! соц!ального 1нституту сугайльства. В монограф1ях 1 статтях харк!всько1 та сх1дно-сиб1рсько1 наукових ик1л, кр1м того - у досл1дженнях В.М.Турченка, В.Т.ЛЮовського, е.В.Кал1нк1на, В.С.Лвдньова, Л.Ф.Колесн1кова 1 В.Б.Князева, та особлхшо предметно у роботах В.В.Герч1ково1, В.О.Дмитренка 1 Н.А.Люр'я анал1зувться динам1ка соц!вльного статусу сучасно1 вищо1 школи, мотиву-вться зм1на деяких 11 рольових характеристик, вир1знюються позицИ певних наукових крмгерНв, 11 соц1альн1 функцИ в систем1 бвгатом1рних сусп1лышх зв.'язк1в. Д1 прац1 багвто в' чому безпосередньо запровадшги теоретичну.основу концептоло-г11 нвшого досл1дження, 1 перш за все - визначенням й науко-вою постановкою актуальних соц1альних проблем вищо! осв1ти, кр1м того - комплексним 1 наскр1зним '(на стику наукових на-прямк1в) сусп1льнознавчим п1дходом до вир!шення визначенкх аспект1в методологи та соц1олог11 осв1ти.

Одне з останн1х досл1даекь ц1з1 низки, монограф1я ' В.Я.Нечаева "Соц1олог1я осв1тк", що як раз найменше зор1ец-тована на розгляд соц1ально-1нст11туц12них функц1й скстеья осв!ти. В.н1й-запропоноввно концептуально 1неий шлях побудо-ви соц1олог1чно1 теорИ осв1ти: за допжогои . вклхзчення до анал1зу безпосередаъо зм1сту нввчвльного процесу як особливого р1зновиду соц!окультурно1 д1яльвост1. В той до чёс автор вимушен звертвтЕся до штання опосерэдковзного кплнзу громадсыжс потреб Ев соц1вльне кодвлввення а осв1т1, а та-

кож до соц!вльно~рольових .1 регулятивних проблем еуб'ектно-об'ектних в1дносин та управл!ння в осв!т■янськ!й сфер!.'

• В контекст! визначення глобальних проблем осв!ти та ана-л1зу процес1в реформацИ сучасно1 вицо1 школи особливу ваго-м!сть мають фундаментальн! ф!лософсько-культуролог!чн! та соц!олог!чн! досл!дкення Ф.Г.Кумбса (1970, 1985 рр.) та Тор-стена Хюсена (1977, 1987 рр.) щодо вивчення загального та особливого, глобального та оданичного у генез!су та оновлен-н1 осв!тянських систем р!зшх рег1он!в та держав ' сучасного св!ту, що зазнали впливу й насл!дк!в глобально! кризи осв!ти 1 культури. Тепер!шн1й етап соц!ально-економ1чного та пол!-тичного розвитку народив ц!лу низку типових мегатенденд!й у розвитку вищо! осв!ти, водночас ч!тко вид!ливши в них соц!-ально значуд! аспекта 1 дом1нанти; в той же час, культурно-цив!л!зац1йн1 осередки нашо1 планети Оезпосередньо впливають на соц!альну специф!ку ^осв^ньо! традицИ,' 11 1нституц1йн! форми та засоби соц!ального буття, що в певн!й м!р! й в!дби-ваеться у зм!ст! цих наукових праць.

Симптоматично, що в межах ц!в! проблематики досл!джень мокна диференц!ювати роботи, як! спрямован! на анал!з проце-с!в оновлення соц!ального статусу вищо1 школи ! вс!е1 1н-телектуально! галуз! у часових параметрах та геопол!т!чних реал!ях сучасного св!ту. Зокрема, це прац! С.А.Тангяна, В.П.Беляева, Ю.С.Кул!ка, С.А.Головко, М.Б.Кольчуг1но1, I.Б.Марц1нк1вського, В.0.Пара1ла, Л.Д.Ф1л1пово1, Т.С.Георг!-ево1 й Л.М.П!внево1, кр!м того, дисертвцИ С.П.Савченка, 0.0.Володимирова,Н'.0.Демент'ево1, ОЛ.Субетто, де в!дтворен-ня 1нтелектуального потенц!влу сусп!льства, оновлення його соц!альних властивостей безпосередньо досл!джуеться кр!зь д1ю культурнйх, економ!чних, !сторичних, або глобальних фак-• тор1в, що притаманн! конкретн!й держав1, рег!ону або систем! кра1н. .

' Але найб!льш ц!кав!, з точки зору глобального п1дходу, м!жнародн! синтезован! досл1дкення, св!тов! анал!тичн! уза-гальнення, тощо, що проваляться п!д ег1дою ШЕСКО,' СЕПЕС, гуман!тарних ком!с1й ООН, М!жнародного.!нституту з плануван-ня осв1ти (ПЕР), ряду европейських орган!зад!й та м!жнарод-них Фонд1в (Карнег!, Дж. Сороса та 1н.). Вони носять футуро-

лог!чний, ' 1нколи пропюстичний а<5о оц1ночний характер, бо намагаються зд1йснити на ochobí ситуац1йного анал1зу та в!д-пов!дних bíichobkíb соц1альне моделюввння 1 проектування у галуз! ocBiTHbol пол!тики й практики св!тового сп!втовар1с-тва, окремих perioniB i держав. Так, неординарн1 п!дходи до анал!зу стану вишо1 осв!ти та прогнозування 11 розвитку як соц1окультурного 1нституту надають футурологи Римського клубу, як1 впровадили до методологи й зм1сту Сьомого докладу "Немав меж! навчаншо" не т1льки часов!, але й просторов1 фактори у сполученн! з глобальними проблемами сучасност!, що впливають як об'ективн! вакел! на осв!тянськ1 1нститути, в!дносини, процеси.

Кр!м того, соц!альн! проекти ocbíthíx рефорл та 1ннова-ц1й, прогностичн! г!лотези та "сценарП" соц!окультурного розвитку вищо1 школи s сб'ектом б!льш конкретних наукових розробок та анал1тичшх узагальнень, що м!стять в!дом! nepi-одичн! видання ЮНЕСКО (ж. "Перспектива: питания ocbíth"), бвропейського Центру з вищо! осв1ти, СЕПЕС (ж. "Вшда осв!та в бвроп!"), м!жнародний журнал "Сучасна вища школа" (Москва-Варшава), журнали "Р!дна школа", "В!сиик вищо1 школи: Alina mater" та 1нш! спец!ал!зован! видашя соц1ально-ф1лософського, культуролог!чного 1. педагог1чного напрямку. Зокрема, певний обсяг конкретно-науково1 та прикладно1 1н-фэрмацИ надав поквартвльник "Ъшорвуз" (бюлетень М!жнарод-но1 КорпорацИ випускник!в родянських вуз1в, "Проблеми вщо1 школи" та "Нов! технологи навчання" (Ки1в, М1носв!ти), а також рубр1кац!1 в!дпов1дного проф!лю курнал!в "Соц!олог!ч-н1 досл!джешт", "В1льна думка", "Питания ф1лософ!1" та 1н.

Зрештою, соц!альн! аспекта генези вищо1 осв!ти в Укра1-п!, 11 1сторико-культурна обумовлен'!сть, громадська й пол!-тична, сод1альн& й економ1чна мотивац1я початку осв!т"Янсь-ко1 рэфорш в Укра1н1, як 1 анал1з джерел та корен1в цього процесу також постали у ракурс! уваги в!тчизняних досл1дни-к!в (6.П.Степанович, Г.Г.бфименко, Л.0.Кан1щенко, В.М.Лит-вин, М.С.Бутенко, Т.е. Старченко, В.I.Астахова, ОЛ.Навроць-кий, А.Д.Ятченко та 1н.). Особливо пильно укра1нською ф!ло-соф1ев та соц1олог!ею осв!ти в останн1 роки досл1джугться питания, пов'язан! з анал!зом причин та насл!дк1в соц1окуль-турно! кризи у нац!ональн1й осв!т!, 1з визначенням шлях!в та

фактор!в можливого оновлення системи вищо1 осв!ти, з оц1нкою сприйняття науково-педагог!чним товариством кра1ви !ннова-ц1йних зм!н у вщ1Й школ!, фа,ктор!в 1х оптим!зац!1, тощо.

Таким чином, нав!ть загальний анал!з науково1 розробле-ност! дано1 теми дозволяв зробити певн! висновки. До ' цього часу комплексн! системн1 досл!дження процес!в оновлення та соц!ально-рефор>1ац1йного моделювання у нац!ональн!й систем! вищо! осв!ти Укра1ни поки ще в!дсутн!; залишаються також не розробленими, або фрагментарно висв!тленими питания тотального, !сторико-культурного та зм!стовного насл!дування у ре-формац1йн!й традицИ в галуз! вищо1 осв!ти колишнього СРСР • та суверенно! Укра1ни.

Нарешт1, у в!тчизнян!й науц1 доки ще не зд!йснялось на-магвнь комплексного фундаментального досл!дження з. проблем визначення пров1дних фактор!в 1 дом!нуючих соц1альних тен-денц1й осв1тьно1 реформацИ у масштабах планетарного, рег!-онального й нац!онального р!вня шляхом наскр1зного соц!аль-но-ф1лософського, методолог!чного й соц1олог!чного анал1зу; в тому ж числ!, серед останн1х роб1т у галуз! зр!внялыш1 педагог!ки, соц1олог!1 осв1ти та структури осв!тянських систем в!деутн! так!, щоб розгортали досл1даення у площин! ви-яву загального те слециф!чного в соц!альн!й генез1 вицо! ос-в1ти та спроб синтезування на ц1Й основ1 1нтегрованих ' соц!-альних ц1лей 1 функц1й вищо1 школи в 1х сучасному прочитан-н1. ' .

Метя тя яявг^яння послИ ттжсттая .

Виходячи з актуальност1, предмету досЛ1дже1шя, ступени його науково1 розробленост1, в дасертацП поставлена мета

- зд1йснити загальносоц!олог!чний анал1з реформацИйшх продес!в у вищ!й школ1 держав сучасного св!ту, визначити 1х соц1ально значущ! насл1дки та 1нновац1йну ц1нн1сть щодо роз-будови осв1тньо! пол!тики в Укра1в1.

В робот! ре8л!зуеться спроба теоретичного та практичного уйв!домлення процесу соц!вльно1 трансформац!1 вищо! осв!ти, оновлення 11 ц!лей та функц1й, оптим!зац!1 структури та за-соб1в управл1ння у визначальному контекст! ц1нн!сно! зм1ни осв!тньо1 парадигми.

У в1доов1дност! до цього завдання досл!даення вкличають:

- визначити та цроанал!зувати глобальн! фактори цив!л!-

зац1йно1-1сторико-культурло1 та соц1ально1 детерм1нац!1 ре-формац1йних процес1в у вшц1й школ1; виявити законом1рност1 та принципи реал1зац!1 соц!ально1 1нноватики в осв1тн1й по-л1тиц1;

- досл!дити сутн1сть соц1ально1 трансфор.шцП 1нституту вищо! школи через визначення напрямк1в модиф1кац11 11 соц1-альних ц1лей та функцП, а також - виявлення сутност1 соц1-ального механ1зму реформ;

синтезувати на засадах зр1вняльного соц1о-акс!олог1чного та структурно-<5ункц1онального анал1зу осв1 -тянських систем р1зних геопол1тичних рег1он!в св1ту • ун1вер-сальн1 та специф1чн1 сод1альн1 тенденцИ, що складають зм1ст 1 характер процесу реформацИ вищо1 осв1ти;

- дати оц1нку практиц1 та перспективам соц1ального моде-лювання 1 прогнозування в галуз1 вищо! осв1ти;

- розробити концептуальну модель, яка б в1дбивала соц1-альн1 ц!л1, принципи та важлив1ш1 соц1альн1 аспекта реформи вищо1 школи в Укрв1п1.

Фундаментальн1 принципи загалыюсоц1олог1чного подходу, як1 покладено в основу даного досл1дження, дозволяють реал1-зувати р1зноб1чн1 досл1дницьк1 позицИ на певних методоло-г1чних засадах. Матер1ал1стична д1алектика спрямувала вив-чення осв1тних процес1в у сполученн1 та протир1ччях з 1ншими соЩальними 1нститутами, до дозволило зд1йснити комплексний анал1з визначено! проблеми; 1сторичний п1дх!д виявив причин-но-насл1дн1 зв'язки у глобальних, рег1ональних та нац1ональ-них проблемах осв1ти; принципи системност1, комплексност1 та адекватност1 дозволили реал1зувати соц1альн1 вим1ри включения об'акту та суб'вкту осв1тянського процесу до "тканини" сусп1льства. Завдяки 1нституц1йному, генетичному 1 струк-турно-функц1ональному п!дходам здШснено пор1вняльний соц1о-лог1чний анал1з р1зних рег!ональних тип1в та нац1онально-дерлавних форл систгм вищо1 осв1ти сучасного св1ту. 3 ураху-ванням д1алектшш соц1ально1 д1яльност1 (взаемодИ чвстшш 1 ц1лого, к1льк1сних 1 як1сних характеристик, структурних та функц1ональних аспект1в осв1тн1х явищ, факторно1 обумовле-ност1) в робот1 зад1яна методика концептуального моделгшання щодо соц1ального 1аституту вищо! осв!ти, .теоретично! й еш1-

рично! типолог1зац11 осв1т- янських реформ, тощо. Методика акс1олог1чного анал1зу,що запроваджена в межах розгляду та оц1нки глобалышх проблем осв1ти повз пэрад1гмально-ц1нн1сн1 м1ркування й критерИ, дозволяв в1дмовитися в1д м1кросоц1о-лог!чно1 проблематики, зор1ентовано1 на к1льк1сн1 анал1зи, на користь зр1вняльно-ц1нн1сних методик комплексного характеру, як1 припускають певний вплив доСл1дника на ситуац!ю,що вивчаеться,! висв1тлюють зворотн1й зв'язок м!ж об'ектом п1з-нання та п1знавальною д!яльностю.

Використання та реал1зац1я методологи акс1олог1чного, структурно-функц1онального 1 парад1гмалыюго анал1зу, в1дао-в1дних принщш1в соц1ального дослЛдження обумовило залучення та усв!домлення деяких наукових позиц1й 1 теоретичних поло-жень, розроблених Т.Куном, Т.Парсоном, б.Дюркгеймом, Г.Спенсером, М.Вебером, Г.Р1ккертом, П.Наториом, В.Г.Афанас'евим, В.М.Роз1шш з приводу суттево! структури наукових революц±й, функц1онування м1кро- те^ макросоц1альних систем, соц1огене-тики культурних явищ та, навпаки, культурно! спричиненост1 соц1алыго1 1нноватшот, що загалом створюе фундаментальн1 ос-нови щодо ф1лософсько-соц1олог1чних досл1дкень в галуз1 ос-в!ти, культура й духовно1 традидИ.

Йш1ричня бязя дос.тт1 тгкрння складалась з двох груп дже-рел. Перш за все автором були залучен1 та проанал1зован1 первинн1 теоретииз1 матер1али: програми, нормативн1 акти, 1нш1 документальн! джерела, в яких обгрунтовуеться зм1ст 1 стратег1я осв1тн1х реформ, або конкретних 1нновац1й у вищ1й школ1 р1зних.держав сучасного св1ту; кр1м того у дисертацИ ВИКорйстан1 деяк1 узагальнення та документа ООН, ЮНЕСКО, СЕПЕС та 1нших м1жнародних гуман1тарних та осв1тн1х орган1-зац1й, Фонд1в 1 Програм, як1 дозволили глибше висв1тлити реформации! та 1нновад1йн1 продеси у вшц1й осв1т1, перед усе, на транснац1ональному 1нтегративному р1вн1.

Теорятичня та практична ц1шг1пть irnn.n1 тгкення, йОГО ре-• зультат1в та висновк1в м1стится у сл1дуючому:

- в1дпрацьован1 методолог1чн1 п1дходи до концепцИ ре-формацП вищо! осв1ти; законом1рност1, фактош та прйнцшш 11 реал1звц11, критерИ соц1ального в!дб6ру в осв1тн1й 1нно-ватиц1, що мокуть бути використан1 у подалыпих досл1дкеннях генезису та трансформацИ осв1тн1х систем;

- ряд положень 1 biichob.kIb роботи з оц1нки характера, тенденц1й та перспектив реформа вищо1 школи може бути зад!ян у практиц! державно1 осв!тньо1 пол1тики в Укра1н1 з метою надання 1нституту вшцо1 школи большого ступеня соц1ально1 кероввност! тв ефективност1;

- окрем1 результата досл!дкення • можливо впровадити до мотивацИ, програмування, орган1зац11 та проведения соц1оло-г1чних досл1джень 1з пошуку та в1дпрацювання б1лыл ефектив-но1 модел1 вшцо! осв1ти на нац1оналыюму, рег1ональному та 1нституц1Яному piBHi. Зокрема, теоретичн1 та практичн! на-робгш дисертанта були вт1лен1 до результата республ1кансь-ких соц1олог1чних досл1даень "Оптимальна структура системи осв!ти в Укра1н1" (1992 - 1993 рр.) та "Роль вщо1 школи в зд1йсненн1 осв1тянсько1 реформи в Укра1н1" (поч. у 1994 р.), в проведенн! як1х в1н брав безпосередшо участь;

- матер1ал дисертацИ та 11 п1дсумки доц1льно покласта до п1двалин розробки й збагачення учбових курс1в та спецкур-с1в з иСоц1олог11 ocbIth", "Зр1вняльно1 педагог1ки", "Орга-н1зац11 та функц1онування вищо1 осв1та", "Основ педагог1ки 1 психологИ вищо1 осв1ти" для студент1в 1 асп1рант1в.

На протяз1 1992 - 1993 рр. найважлив1ш1 положения автор-сько! кондепцИ та деяк1 результата досл1даення були викори-стан1 та вт1лен1 до Нац1онально1 державно1 Прогреми "Укра1на XXI стол1ття: стратег1я осв1ти" (що затверджена 3 листопада 1993 р. р1шенням Каб1нету М1н1стр1в Укра1ни N896 як страте-Г1чна програма розвитку осв1ти на пер1од до 2005 року), у розробц1 яко1 дисертант брав безпосередню участь у склад1 творчих робочих труп МШстерства 0св1ти Укра1ни. Врешт1, певна система концептульних висновк1в дисертацИ вт1лена до про грани теоретичного обгрунтування' та орган1зацЗ&о1 розбу-дови 1нновац1йного небюджетного вищого навчального закладу1 Харк1вський гуман1торний 1нститут "Народна укра1нська акаде-и1я", що побудований на принципах Оезперервност!, нвсл1ду-вання та 1нтеграц11 осв1ти. (лЩензований М1носв1тою Укра1нп у червн1 1993 р.).

Наукова нотшгш лпмПлжрння.

У дисертацИ зд1йснена спроба опрацювання методолог1чпих засад загальносоц1олог1чно1 концепцИ оновлення вищо1 осв1-ти, що висв1тлю8 соц1альн! мехвн!зми реформацИ, передумовя

11 1сторично1 детерм1лац11, важлив1ш1 тенденцИ, законом1р-ност! та принципи цього процесу.

Результата, що одержан1 у процес1 досл1даенни, в най-01льш узагальненому вигляд1 налагаться в положениях, як1 ви-носяться на захист:

1. Глобвльн1 фактори, як1 обумовили оновлення осв1тньо1 парадигми, виходять 1з зм1ни докорЛнних парадигм вс!е1 цив1-л1зац11: в1д технократичного до гуман1стичного 1мперативу; з глобалыю1 кризи культури та осв1ти; з поглиблено1 реформа-ц11 осв!ти, що розгорнулась в св1товому масштаб1, та охопила 11 соц1альн1 ц!л1, функцИ, ц11ш1сний зм1ст, структуру та управл1ння.

2. Категор1альна сутн1сть поняття "осв1тня реформац1я" означав - комплекс соц!альних зм1н керованого та спорадичного характеру,.як1 удосконалюють ц1нн1с-ну та функц!ональну структуру 1нституту осв1ти. В1дпов1дно, сутн1сть "реформацИ вицо1 осв1ти" можна визцачити як насл1док 1 зм1стовний еле-мент процесу оновлення осв1тньо1 парадигми, що входить до гуман1стично1 компоненти сутност1 нових цив1л1зац1йних характеристик.

3. Головн! ч1нн1птн! кр1тер!1 осв1тньо1 реформацИ, що детерм1нують процеси оновлення, це - зад1ян1сть принцип1в соц1ального гуман1зму, масштабн1сть поглядов 1 глобальне сприйняття св1ту, профес1онал1зм та фундаментал1зац1я знань, ц1л1сне соц1альне та еколог!чне мислення вар1антно-ймов1рн!стного стилю, гармон1йне сприйняття культури 1 мис-тецтва, традиц1й та 1нновац1й, прихильн1сть до Миролюбних лвдських комун!кац1й. Пврппяктивня метя реформацИ вшцо1 ос-в1ти - формування в1дкритого, динам1чного осв1тянського простору щодо в1льного гармоН1йного розвитку 1 сп1лкування 1ндив1д1в, сп1льнот 1 народ1в за умов соц1окультурного, ет-нонаЩонального, конфес1онального та ц1нн1с-ного плюрал1зму 1 толерантност1.

4. Соц1вльн1 ц1л1 сучасно1 вищо1 школи зазнали в процес1 реформацИ суттеву трансформац1ю: за новою редакц!ею, зг1дно 1ерарх11 та характеру, 1х мокна тишлог1зувати на фундамен-твльн1 та 1манентн1 - перш1 мають глобальне сусп1льне значения, друг1 в1дбивають особливост1 соц1ального статусу ви-що1 школи як пров!дного 1нтелектувльного 1нституту сучасного

сусп1льства. До фундаментальних ц1лей в1дносяться - в1дтво-регат культури 1 духовност1 сусп1льства у всьому р1зноман1т-т! форм 1 зразк1в; вппереджуючий розвиток людшш й людських якостей; стимулювашш 1нтегративних процес1в, явищ у соц1о--культурн1й сфер1, в 1нституц1йн1й осв1тн1й галуз1 та науко-генез1. До 1монентних ц!лей входять '- 1нтелектуальний прорив на нових напрямках науково-техн1чного 1 соц1алыгаго прогре-су; творчий пошук 1з створешя метатеорИ осв1ти; поглиблен-ня внутр1шньо1 демократизацИ вщо! школи кр1зь зростання 11 зовн1шньо1 автоном1зац11.

5. Соц1альн1 функц11 вищо1 осв1ти також зазнали модиф!-кац11 п1д впливом рефорлац1йно1 практики: кр1м традоц1йних -профес1йно1, виховно1, економ1чно1, соц1ал1зац11, соц1вльно1 моб1льност1, тощо, в1докремлюються функцИ соц1ольного за-хисту, поимрен^ого в1дтворення 1нтелектуального потенц1алу, "1сторичного насл1дування" й в1дтворення'соц1ального досв1-ду, а також гуман1стична, урбан1стична 1 демограф1чна функ-Ц11.

6. Соц1альна детерл1нац1я генези осв1тн1х систем обновлена д1ею ряду об'Ективних фактор1в; деяк1 з них виступають як законом1рност1: взаемообумовлен1сть осв1ти та р1вня й структури сусп1льних потреб; визнання за осв1тою якостей мо-гутнього детерм1нанту соц1ального руху; залежн1сть осв1тян-сько1 сфер! в1д характеру державно! санкцИ та осв1тньо1 по-л1тики; сприйняття осв1ти в рол1 визначального фактору . на ринку попиту та пропонування 1нтелектуальних ресурс1в; вплив осв1ти на характер позвкультурних соц1альних в!дносин (пол1-тичних, етн1чних, рел1г1йних, тощо) й' формування пол1куль-турного толерантного мислення.

7. Розвиток 1 оновлення осв1тянсько! сфери визначветься д1ею системи внутр1шних соц1альних принцип1в, до яких, кр1м традид1йних,необх1дно включити - поновЛення осв1ти; 11 пол1-культурн1сть; сх1льн1сть до 1нновац1й; адаптивн1сть; моб1ль-н1сть.1 гнучк1сть; принципи "випередауючого розвитку" осв1ти у сполученн1 1з "зваиешш консерватизме»!", форлування "в1ль-ного осв1тнього середовища" за умов росту саморегуляцП, тещо.

8. Глобальна криза осв1ти, що спричинила напрямок рефор-мацИ вищо! школи, за насл1дками анал1зу дозволяв в1докреми-

ти певн1 р1вн! вияв1в 11 на св1товому, рег1ональному та на-ц1ональному щабел!, як! грунтуютьсяна специф1чних засадах сиштоматшси кризових явшц в осв1т1.

9. Характер 1 спрямован1оть реформацИ вищо! осв1ти най-С1льш ч1тко виявляеться у д11 загальних мегатенденц!й, що специф1чно реал1зуються на м1кнародному та державному р1вн1: поширення осв1ти, що Оазуеться насередн1Й школ1; зростання пристушост1 вищо! осв1ти; розвиток системи осв1ти дорослих у режим1 поновлення; соц1альна еволщ1я ун1верситетсько1 ав-тономИ через коорданац1ю з 1ншкми 1нститутами сусп1льства; посилення зв'язку вуз1в з 0лижн1м територ!вльним середови-щем; р1ст пр1оритету "мер1тократ11" у соц1ально-пол3.тичних процесах; демократизац1я вицо! школи; сполучення л!берал1за-Щ1, селективност1 та ел!тарност1 у"вшц1й осв1т1; диверс1ф1-кац1я вищо1 школи; концептуальне та 1нструментальне плвну-вання 1 прогнозування в осв!тн1й пол1тиц1; тенденцИ 1нте-грацИ, 1нтернац1онал1зац11 та глобал1зац11 вищо1 осЫти; посилення державних стратег!й в практид1 осв1тньо1 1нновати-ки та пошук шлях1в оптим1зац11 соц1ально1 рентабельност1 вищо! школи.

10. Специф!чн! соц!альн! тенденцИ в реформах вищо! ос-в!ти р!зних геопол!тичних рег!он!в св!ту грунтуються на пев-них !сторико-пол!тичних та соц!окультурних . п!двалинаХ, що пов'язвн!, перш за все: у пров!дних державах св!ту - !з структурно-функц!ональною оптим!зац1ею вищо! осв1ти; у крахах, що розвиваються - з в1дтворенням власного 1нтелекту-вльного потенд1алу; у посттотал1тарних державах - "з оновлен-ням ф1лософ11, соц1ально1 стратеги й тактики вищо! осв1ти.

Апрпг!яи1я роПоти. 0сновн1 положения та науков1 результата дисертацИ знайшли в1дбиття у- 50 публ1квц1ях, серед яких 2 авторськ1 монографИ, глави й п1дрозд1ли..у 8 колективних монограф1ях, статт1, брошюри 1 тези допов1дей на наукових конференц1ях, науково-методичн1 пос1бники. 3 головних проб- лём досл1джеНня зроблен1 допов1д! та пов1домлення на 26 -наукових конференд1ях, серед них - 4 м1шародного р1вня та 22 союзних, республ1канських 1 рег1ональних.

Структура ципертяпП обумовлена лопкою соц1олого-методолоПчного досл1дження, його головною метою 1 завдвння-ми. Текст роботи викладений на 400 стор. 1 включав до себе:

вступ, три розд1ли (9 параграф1в), висновок i б1бл!ограф1ю. Перел1к ochobhoI використано1 л1тератури м1стить 424 найме-нування, зокрема, з них 136 1ноземних джерел.

- основнт ркяу.шугати та мснож.и рокоти

LBCiynl до дисертацИ обгрунтовано виб1р теми та акту-альн!сть И досл1дження; охарактеризовано ступ1нь розробле-ност1 проблем, що вивчаються, у науков1й л1тератур1; визна-чено мету i завданпя, об'ект i предмет досл1дження, його ме-тодолог!чн1 та емп1р1чн1 засади; викладен1 положения науко-во1 новизни; зазначений р1вень реал1зац11 та впроваждення наукових розробок i висновк1в дисертацИ, обгрунтовано 1х теоретичну i практичну ц1нн1сть.

дигми" м1стить 3 параграфи, дэ анал1зуються цив!л1зац1йно-1сторичн1, соц1альп1 та соц!окультурн1 детергл!ланти i факто-' ри (серед яких й глобальна криза осв1ти), що обумовили неми-нуч!сть поновлення зм1сту парадигми осв1ти 1- суттево вплину-ли на соц1альний статус сучасно1 вищо! школи.

У парагрвф! "Цив1л1зац1йн1 передумови становления ново! парадигми осв1ти" доводиться, що у контекст1 конкретно. 1сторичного i генетичного п1дход1в соц1альний 1нститут осв!-ти, вищо! школи доц1льно розглядати в динамиц1 розвитку й оновлення, з урахуванням ретроспективи, реального соц1ально-го статусу i перспективи. 1сторична традиц1я соц1альних ре-формац1й св1дчить про неминуч1сть виникнення ренесансних фе-номен1в vyMaHicnraHoro характеру, що суттвво позначавться на стан1 соц1окультурних 1нститут1в, зокрема - осв1тянських.

Глобальн! зм1ни, -що впливають на вигляд сучасного св1ту наприк1нц1 XX стол1ття та св1дчать про рух в1д рац1онал1с-тично1 европоцентристсько1 цив1л1зац11 до всепланетврно1 пол!центристсько1 цив1л1звц11, яка посл1довно 1нтегрув най-важлив1ш1 компонента зах1дно1 та сх1дно1 культури, означать наявн1сть глобально1 кризи цив1л1зацН, 11 форл та йстату-т1в 1, водночас, стимулюють оновлення Bcisl цив1л1зац1йно1 \ парадигми. В И межа* формуеться й нова Гуман1стична компонента, як система ц1нн1сних 1 прагматачних 1дей 1з збережен-ня людини та И б1осоц1альних якостей 1 орган1эац1й, зокре-

ма, досягнень на щабел! культури й осв!ти.

Спричинене цими передумовами становления ново1 осв!тян-сько! парадигми все б!льш поглинав 1дею необх1дност! рефор-мування осв1ти (1 зокрема - вищо1 школи) як компенсац!йпого , продесу, що е насл!дком 1, водночвс, зм1стом цього оновлен-ня: бо сам феномен осв1ти генетично в1дбивае 1дею динам!чно1 , культури, що пост1йно оновлюеться. Реал!зувати гуман1стичну . компоненту ново1 осв1тньо1 парадигми можливо лише за умов !нновац!йно1 осв1тянсько1 стратеги, методологи та пол1ти-ки, що передбачають зд1йснення продесу реформацИ 1нституту осв1ти.

У другому параграф! розглядаеться проблема соц1алыю1 детерм1нац11 генези осв1тянських систем через д!ю об'ективних фактор1в, законом1рностей та внутр1шн1х генетич-них пршщкп1в побудови й функц1онування осв1ти.

Соц1альн! детерм1нанти розвитку 1 трансфорлацН осв!тн1х систем складаються з двох груп компонент!в, що виступають на 1нтерсоц!альному та генетичному р1внях. Перш за все - це об'ективн! фактори, що мокуть д1яти як законом!рност!, , та формують в1дпов!дну систему осв!ти (за характером, ц!лями, функц!ями та структурою). Серед них - взаемообумовлен!сть розвитку осв!ти 1з р!внем як!сно1 структури сусп1льних по-• треб; викон8ння осв!тою соц!вльно1 рол! детерм!нанти сус-• п!льного прогресу; взаемозалекн!сть осв!ти й економ1ки за умов дП ринку попиту та пропонування 1нтелектуальних ресур-с!в; залекн1сть осв!тянсько1 сфери в!д характеру державно1 санкцИ та гуман!тарно1 пол!тшш; спричинен!сть характеру та функц1й осв1ти, 11 громадсько! адекватност1• д!ею позакуль-турних соц!альних в1дносин (пол!тичних, економ!чних, нац!о-нально-етн1чних, рел!г1йних, тощо).

По-друге, динам1ку розвитку 1нституту осв!ти коррелюв генетичний механ!зм внутр!шн1х соц1альних приндип!в, який \ забезпечуе киттездатн!сть й устален!сть осв!ти як функционально! система та 1нтелектуально1 самоц1нност1. Традиц1йно до соЩальних принцип1в розбудови ! функц1онування осв!тян-ських систем включали: загальн!сть, безперервн!сть, наступ-н1сть (вертикальну й горизонтальну), п!дготовку широкого проф1лю (фундаментал!зац!я ! гуман!таризац!я 6св!ти), поед-нанля навчання з вихованням, 1нтенсиф!кац!ю наксшичення

знания, тощо. Процеси осв1тиьо1 реформац11 виявили необх1д-н1сть зад!яти в ц1й галуз1 нов! соц1альн! принцшш: "випе-реджуючого розвитку" осв1ти у сполученн1 1з "зваженнм консерватизмом"; 1нновац1йност1; адаптивност1, моб!льност1 й гнучкост1; принцип1в пол1культурност1 осв!ти; 11 поновлення; формування "в1льного осв1тнього середовща"; гармон1йного поеднашм принцшИв демократизацИ, автоном1зац11 та ел1тар-ност1 осв1ти; та 1нших, що в1дбивають здатн1сть соц1ального 1нституту осв1ти проявити в1дпов1дну рефлекс1ю до складно1 й дииам!чно1 реальност1.

Трет1й параграф присвячено анал1зу глобально1 кризи в осв1т1 та 11 в1дбиттю у соц1алыюму стан1 вищо1 школн сучас-ного пер1оду. Глобальна криза осв1ти, як насл1док загально! кризи цив1л1зац11 1 культури, означав порушення гармонП м!к культурою та ментальн1стю, злам усталено1 осв!тньо1 парадиг-ми, зростання дисфункц1ональност1 осв!тянських систем 1, як насл1док, зниження соц1альио-рольово1 активност1 особи в 1н-телектуальн1й сфер1 та посилення 1нфантилизму молодих поко-л1нь. Проблема глобально1 кризи осв1ти ф1ксована науковоп традиц1ею з поч. 70-х рок1в та п1дтверджуеться даними оф1-ц1йно1 статистики 1 фактолог1чного анал1зу; в1д структурних проявлень кризового стану - до з'явления нетипових, кризових феномен1в, наприклад. "функц1онально1 неписьменност!", тощо.

Прояви глобально1 кризи в найб1льш загальному вигля-д1 мокна звести на св1товому р1вн1 до - в1дриву осв1ти в1д культури; кризи соц1ал1зац11 особи;1 посиленню в1дставання осв!ти в1д науки; занижению людських якостей людини, що вис-тупаа як суб'вкт 1 об'ект осв1тнього процесу; зростання дщс-функц1й осв1тянських систем 1 критики традиц1йно1 осв1тньо1 парадигми. На реПональному р1вн1 особливост1 глобально1 кризи осв1ти пов'язан1 не т1льки з геопол1тичним й 1сторико-культурним факторами, ск1льки з р1внем соц1ального престижу осв1ти, ступенем демократизацИ та л1берал1зац11 осв!тн1х 1нститут1в та з ефективн1стю форм культурно-осв1тньо! 1нтег-рац11 й взаемодИ. Нац1ональна специф1ка кризових янищ в ос-в1т1 обумовлена конкретними обставинами окремих держав та 1х осв1тянським досв1дом; ступенем одержавлення та бюрократизв-Щ1 систеш осв1ти; як1сним станом викладацького' корпусу; викривленням соц1альних ц1лей чи функц1й школи; в!дсутн1стю

ввр1ативност1 в осв1т1; нехтуванням 1нтелекту у громадськ1й св!домост1; соц1оетичним розривом м!ж суб'бктами навчально-виховного процесу; диспропорц1ями у стан1 1нтелектуальних ресурс1в та зниженням державно1 п1дтримки,вс!х елемент!в ос-в1ти; концептуально-технолог1чной кризою в дадактащ1; тощо. Сучасному станов! соц!ального !нституту осв1ти та вшцо1 шко-ли Укра1ни безперечно притаманн! 01льш!сть головних характеристик й проявлень глоб8льно1 осв!тянсько1 кризи;. 1х специ-ф!кв посилена насл!дквми тотал1тврного минулого, моно!деоло-г!зац!1 осв1ти, труднощами "росту" п1д час розбудови молодо1 держави та загвльною соц!ально-економ1чною кризою.

Друга глава "Соц!альна трансформац1я вшцо1 школи у про-цес1 осв1тянських реформ" нац1лена на з'ясування соц1ально1 природа механ1зму реформац!1 вищо! осв!ти в контекст1 пор!в-няльного анал1зу р!зних рег1онвльних 1 нац1онально-державних моделей вищо1 школи. • .

У пёршому параграф! осв!тня реформац!я розглядавться як фактор модиф!кац!1 соц!альних ц1лей та функц!й вищо1 школи. Сутн!сть осв!тньо1 реформац!! складаеться з комплексу широ-комвсштабних та глибоких зм1н керованого ! спорадичного характеру, що проявляються як соц1вльний механ!зм !з вдоскона-. лення ц!нн1сно1 ! функЩонально! структури 1нституту осв!ти. В1дпов!дно до цього, перспективною метою реформац!! вищо1 осз!ти як 1нституту культурогенезу, наукогенезу та соц!ал!~ зац!1 особи треба визначити - формування в1дкритого, дина-м!чного осв!тянського простору щодо в!льного розвитку й ко-ыун1кац!1 1ндив1д!в та народ!в за умов соц!окультурного,. конфес1йного, етн1чного та ц1нн!сного р!зноман!ття.

В1дпрацювання футуролог!чних соц!альних моделей ефектив-но1 осв!ти, вищо1 школи (зокрема, Римсышм клубом, Т.Хюсе-ном, Г.Ендерв!тцем, Ч.Куп!севичем) в сучасн1й соц!олог11 доводить, що реформа - це система соЩвльних мехвн!зм!в, для \зад!яння яких необх!дн! ! розробка специф!чно1 пол!тики, 1 програмування 1нновац!й, ! концептуальне створення ,соц!аль-них проект1в, ! певна низка безпосередн1х соц!альних д1й ор-ган!зац!йного, кер1вного, соц!опсихолог!чного та !ншого характеру. Усп!шн1сть вт1лення нових соц!альних моделей осв!ти пор;язуеться як з можлив!стю п1дтримки реформи б!льш!стю за-ц!кавлених соц!альних верств, так ! з перетворешиы вицо!

школи у нову як1сть - "локальн1 центри безперервно1 осв1ти", "джерела поновлено! осв1ти", тощо.

Анал!з глобальних п!дход1в, ревл!зац!1 1ятеграц1йних на-скр1зних програм, проект!в 1 план1в, що в1д0ивають стратеПи ЮНЕСКО та (¡творения нею 1нститут1в й установ осв!ти з вико-нання ц!лей i завдань Всесв!тнього десятир1ччя розвитку культури (1988 - 1997 pp.), показуе загальносв!тов! напрямки 1 тенденцИ в процес! оновлення вицо! школи як соц!ального 1нституту. Емп!р!чн1 узагальнення та теоретичн! висновки з досв!ду д1яльност! ЮНЕСКО, СЕПЕС, 1нших гуман1тарних установ, фонд1в i програм дозволяють не т1льки визначити суттвв! ц1нн!сн! критерИ осв1тянсько1 реформац11, що набувае св!то-вого буття, але й обгрунтувати лог1ку i зм!ст оновлення со-ц1альних ц1лей вищо1 осв1ти, удосконалення соц1альних функ-ц1й вищо! школи як Злституту соц!ал!зац11 особи.

Так, у контекст! осв!тньо1 реформацИ соц!альн! ц!л! вищо! школи можна типолог1зуватй на фундпменталыИ, загально-соц!ального р1вня: в!дтворення культури й духовност! сус-п!льства; випередкуючий розвиток людини i людських якостей; стимулювання 1нтеграц1йних проц°с1в у соц!окультурному 1, зокрема, осв!тньому, середовищ!, в наукогенез!; та - 1мш-нентн!, що генетично притаманн1 вищ1й осв!т! як соц!альному 1нституту сусп!льства: 1нтелектуальний прорив на нових на-прямках науково-техн!чного ! соц!ального прогресу; творчий пошук !з створення метатеорИ осв!ти; поглиблення внутр1ш-ньо! демократизацИ вицо1 школи через зростання 11 зовн!ш-ньо1 автоном!зац!1.

Соц!альн! функцИ вищо1 осв!ти Також модиф!куються п1д впливом реформац1йно! практики: кр1м традиц1йних, профес!й-но1, економ!чно1, виховно1, соц!ально-моб1льно1, посилюшъся та формуються функц!! соц!ального захисту, поширеного в!д-творення 1нтелектуального потенц!алу, "!сторично1 настуйнос-т1" та в!дтворення соц!ального досв1ду, гуман!стична, урба-н!стична та демограф!чна функцИ, & також деяк! латентн! функцИ, що в1дбивають специф!ку суб'ектно-об'gktîioI комун1-квцИ та ц1нн1сщх ор!ентац!Й в га^Уз! вищо! осв!ти. Вчасне урахування д!1 оновлених Функц1й та ц1лей вшцо1 школи сприя-тиме б!льш ефективному розвитку ! вдекватн1й'реал!зац11 coula льних механ!зм!в вищо! осв!ти.

У параграф! "Соц1альн1 тенденц!1 в реформах вшцо1 школи . пров1дш1Х держав сучасного ов1ту" просл1дковуетьоя зм!ст 1 характер соц!ального механ1зму реформацИ вшцо1 осв1ти, що зд!йснюеться у межах рег1ональних соц!окультурних моделей 1. Заходу (США, Зах!дна бвропа) та Сходу (перш за - все - Япо-н!я), чи на р!вн1 нац!онально-державних систем вищо1 осв1ти.

Наскр1зний структурно-функц1ональний анал!з розвитку • систем вищо! осв!ти у демократично й технолог1чно розвинутих кра!нах (перш за все, США, францИ, ЯпонИ, ШвецИ, Н1дер- . ландах, 1тал11, ФРН, Норвег11, Великобритан11, тощо) дозволяв визначити загальний соц!альний контекст, що спричиняе осв!тню реформац1ю у.цих рег1онах. Перед усе в1н пов'язаний 1з в1дробкою оптшальних структурних моделей вищо! школи в умовах ринкового регулювання, з новим усв1домленням соц!аль-них ц1лей вищо1 осв1ти й в!дпов!дним вдосконаленням 11 ф!ло-софИ 1 методологи, з 1нтеграц!ею вс!х напрямк1в 1 форм. ун1верситетсько1 д1яльност1 на м!жнародному р1вн1, з прагматикою подолання кризових феномен1в, зокрема, функц1онально! неписьменност1 у розвинутих державах.

Досл1дкення реформ та ±нновац!й в системах вицо1 осв!ти пров1дних держав дозволило синтезувати ун!версальн1 соц1аль-н1 мегатенденцИ, як! ха р актеризують соц!альний механ1зм оновлення сучасно! вищо1 школи. До них в1дносяться: поширен-ня осв1ти, що базуеться на середнЛй школ!; зроотання щис-тупност1 вщо1 осв1ти; розвиток системи осв!ти дорослих у режим! поновлення; соц!альна еволюц!я ун!верситетсько1 авто-нсмИ через 11 координацИо з 1ншими 1нститутами сусп1льства; посилення зв'язку вуз1в !з ближн!м тер1тор!альним середови-■ щем; зр!ст притоку молодо1 когорта до вищ!х навчальних за-клад1в; пр1оритезац!я "мер!тократ!1" у громадсько-пол!тичних процесах; демократизац!я вищо! школи; сполучення тенденц1й л!берал!зац!1, селективност! та ел!тарноот! в вшц1й осв!т!; \ диверс1ф1кац!я структури вищо! школи; " концептуальне й 1н-хс^рументальне планування та прогнозування в пол!тйд! осв!ти; 1ятеграц1я, 1нтернац!онал!зад!я та глобал!эац1я ввдо! осв1-ти; посилення урядових стратег1й в галуз! оптим!зац!1 соц!-ально1 рентабельност! ввдо1 школи.

Трет1й параграф друго1 глави дисертацИ присвячено в1д-сл1Дкувалню соц!ально! специф!ки (тенденц!й 1 дом 1лант) у

генез1 1нституту вшцо1 осв1ти конгломерату кра1н, що розви-ваються, з урахуванням рег1ональних особливостей Аз11, Африки 1 Латинсько1 Америки.

Перш за. все доведено, що темпи й характер осв1тньо1 ре-формацИ безпосередньо обумовлен1 динам1кою й завданнями економ1чно1 модерн1зац!1, опануванням наробк!в цив1л1зац11 та науково-техн1чного прогресу, як1 реал!зуються у ряд1 кра-1н П1вденно-Сх1дно1 АзЗ.1 ("економ1чних г1гант1в") та латино-американського рег1ону; зд!йснен1 тут реформи системи вищо1 осв1ти не т1льки були дом1нантним елементом сод1ально-економ1чно1 розбудови, але й запоб1гали 1й по ц1лях 1 так-тиц1.

В той же час для основно1 б1льшост! кра1н, що зв1льнили-ся в1д колон1ально1 залекност1 1 значно в1дстали у темпах розбудови сучасних цив1л!зац1йних 1нститут1в, в науков1й та осв1тянськ1й практиц1, збер1гаеться складна ситуац!я 1нте-лектуально1 залежност1 в!д Заходу, осв1тянсько1 стагнацИ, бюрократичного гальмування 1нновац1й та реформац1йних стра-тег1й, що проваляться. Вл11р1чне досл1дження генези вищо1 осв1ти на матер1алах окремих держав та факторний анал!з спричиненост1 осв!тн1х рефорл на р1вн! рег!он1в (аз1атсько-го, латиноамериканського, африканського) дозволив в1докреми-ти у соц1альному механ!зм1 оновлення деяк1 пров1дн1 дом1нан-ти, врахування яких мае певне значения для осв1тяпсько1 практики посттотал1тарних кра1н (зокрема, Укра1ни). Це -урядов1 стратеги 1з збереження власного 1нтелектуального потенц!алу; подолання диспропорц1й в структур1 подготовки кадр1в фах1вц1в; в1дпрацювання моделей пол1культурно1 ,чи двомовнг.1. осв1ти; запоб1гання "ерозИ" нац1онально-'Культурних ц1нностей у методологи 1 ф1лософ11 вшцо1 осв1ти; пошук та вт1лення соц1ально-економ1чних моделей та 1ннова-ц1йних структурних форм з удосконалення механ!зму • 1нвесту— вання вищ1х навчальних заклад1в 1 науково1 д!яльност1; тощо.

У трёт1й глав1 - "Соц1альне моделювання у вищ1Д осв1т1: практика посттотал1тарних сусп1льств" анал1зуються механ1зми осв1тянсько1 реформацИ, що впровадяться в кра1нах цього ре-г1ону п1д впливом радикального пол1тичного 1 соц1ально-економ1чного оновлення соц1уму й сусп1льних в1дносин.

Реформац1йн1 процеси у виц1й школ! посткомун!стичних

держав Сх1дно1 бвропи (Польша, Чех1я, Словак1я, Румун1я, . Волгар!я, Венгр1я, Щмеччина) та Аз11 (пореформованний К1-тай) у соц1ально-факторн1й обумовленост1, перш за все, , пов'язан1 з депол1тизац1ею та де1деолог1зац1ею вшцо1 осв1ти; . 1з руйнуванням монополИ держави Ь осв!тянськ1й галуз1; з початком диверс1ф1кад11 вищо1 школи по формах оргаы!зац11 й власност1 1 по р1внях п1дготовки фах1вц1в; з цосиленням • ав-■ тономИ 1 демократичных тенденц1й у функц1онуванн1 вуз1в; 1з зм1нами в 1ерарх11 соц1ального престижу вицо1 . освХти та у ц1нн!сних ор1ентац1ях студентства; з посиленням прагматиза-ц11 1, водаочас, гуман1зац11 вищо1 осв1ти (впровадкення кон-цепц!й вшцо1 осв1ти в дус1 "прав людини"); з кон'юнктурою розбудови чи укр1плення нац1онально1 державност1, 1, як на-сл1док - нац1онально1 школи; з в1дпрацюванням нових, б1лып ефективних моделей ф1нансування 1 матер/1ально-техн1чного забезпечення системи вищо1 осв1ти.

Проведений анал1з наводить до висновку, що реформи та соц1вльн1 1нновац11 у вищ1й осв1т1 цих держав щэ не досягли звк±нчених форм, але в1др1зняються високим динам1змом, знач-ним ступенем л1берал1зац11 та 1нтеграц1йного гготенц1алу.

Друшй параграф третьо1 глави "СоЩвльна д1агностика реформи в!тчизняно1 системи осв1ти: ретроспектива та перспек-' тиви" наЩлено на з'ясування соц1ально-1сторичних та кондеп-туальних передумов, що запоб1гали рефорлацИ осв!тянського комплексу нашо1 краЬни.

Доводиться, що сучасний стан соц1ального 1нституту вицо1 осв1ти в Укра1н1 генетично пов'язаний з соц1опол1т1чною, ёконом1чною й духовною генезою осв1тянсько1 галуз1 радянсь-кого пер1оду, з подоланням деформац1й сусп1льного устрою то-твл1тарного зразка, умов моно1деолог1зац11, жорсткого одер-жавлення 1 централ1зац11,1з зламом в1домчо-галузевого устрою структурно1 побудови вшцо1 школи 1 запоб1г8нням И 1нерц1Й-\ ного характеру. В насл1док панування цих соц1альних фактор!в хна протяз1 десятшИть в укра1нськ1й вищ1й школ1 специф1чно в1дбилися прояви глобально1 кризи осв1ти: вида осв±та була переважно зор1ентована на подготовку вузькопроф1льних фах1в-ц1в за умов величезно1 номенклатури спец1ал1з8ц1й; в той же чао, попит та пропозицИ 1нтелектуально1 продукцИ не був ур1йновакений 1з структурою соц1альних потреб; методолог!чно

дом1лував техпокраитошй п1дх1д у п1дготовц1 профес1онал1в, а гуман1таризац1я, гуман1зац1я й фундаментал1звц1я осв1ти 1снували й реал1зувалися лише фрагментарно, часом всупереч дом1нуючим тенденц1ям; зрештою, панування примусово1 "посе-редньост1" призвело до р!зкого пад1ння соц1ального престижу вищо1 осв1ти, зникення р1вня духовност1 й морал1 у громадсь-к!й св1домост1 1, як насл1док, до позагалузевого й позадер-жавного в1дтоку краших фах1вц1в 1з сфери вуз1всько1 д1яльно-ст1; тощо.

Ретроспективний анал1з реформац1йно! традицИ у в1тчиз-нян!й вищ1й школ1, поч1шаючи з XIX ст. до поч. 90-х рок!в нашого стол1ття, дозволяе з урахуванням пров1дних соц1альних тенденц1й св1тового досв1ду оновлення вищо! осв!ти в1дпрацю-вати концептуальну модель ефективно1 системи вищо1 осв!ти в Укра1н1. Досл1дже1шя ц1леспрямованост1 та функц1ональних ес-пект1в реформ укра1нсько1 вищо1 школи в контекст1 соц1аль-ного.моделювання обумовило зм!ст п1дсумкового параграфу ди-сертацП.

Зовн1шний соц1альний контекст шш1шнього етапу осв1тян-сько1 реформи в Укра1н1 - кардиттальна трансформац1я сусп1ль-ства: перех1д в1д тотал1тар1зму до посткомун1зму; розбудова суверенно1 держави; рух в!д державно1 монополИ догромадян-ського сусп1льства й правово1 держави, до пр1оритету особи I культури,- а значить - 1 осв!ти як 11 базового феномену. Але ця соц!альна трансфорлац1я в складним 1 бол1сним процесом, який супроводжуеться кризою практично вс1х сфер сусп1льного життя, що Ictotho позначавться на стан1 вищо1- школи. Легко-в1сний п1дх1д до осв1тянсько1 реформи, без урахування двэх вих1дних фактор1в принципового плану: нове сусп!льство не-можливо побудувати на фундамент1 старо1 школи, та формування соц1ально1 бази п1дтримки реформи - може знехтувати будь-як1 1нновац1йн1 наробки в осв1т1.

0ск1льки соц1альний 1нститут вищо! осв1ти розвиваеться за умов пост1йних протир1чь з громадськими потребами, зв1д-си - суперечн!сть самого 1нституту, в1дрив його елемент1в, незбалансован1сть У реал1зац11 окремих функц1й; джерелом су-перечностей 1 проблем часто виступав специф1ка сприйняття реформи та осв1тянських 1нновац1й з боку кризового соц1уму. Тому методолог1я реформи осв1ти та впроваджешя новац!й по-

требув зад!яння й урахування 1нтерсоц1альних фактор1в 1, водаочас, створення остального механ1зму й середовща щодо дафузИ 1нновац1й в 1нституц1ональн1й та суб' ектно-об1 ектн1й , сфер! вищо1 освХти.

Не дивлячись на те, що загальна соц1альна мотивац1я ре-форми вищо1 осв.1ти дуже вагона, 11 сприйняття осв1тянською . громадою в останн1 роки значно послабло п1д впливом як . зо-. вн1шних кризових факТор1в, що спричинюють соЩальну апат1ю, так 1 внасл1док знев1ри до нових форм 1 засоб1в осв1тянсь-ко1 практики, припинення процесу демократизацИ вищо! школи 1 вт1лення деформованих форм 11 т.з. "автоном1зьц11", тощо. Щ висновки, що обгрунтуван1 результатами соц1олог1чних до-сл1джень, безумовно, впливають на характер 1 засоби, на принцшш методологи реформи вищо! осв1ти, яка нац1лена на побудову оптимально1 1 соц!ально ефективно! галуз1 з в1дтво-рення 1нтелектуального потенц1алу сусп1льства.

Саме тому, подана в дисертацИ концептуальна модель в1д-Оивае не т!льки методолог1ю стратеги й тактики вт1лення ре-формац1йних нововведень, мотивуе систему соц1альних принци-п1в щодо розбудови оновленого 1нституту вищо1 школи, його Мети та функц!й, але й висв1тлюв характер оновлення важлив!-ших сод1альних елемент1в 1нституту вщо1 осв1ти (через про-• блеми в1дробки оптимально1 структури вищо! школи, сопельного^ захисту учасник1в нввчально-виховного процесу, рег1онвл1-зацИ, роздержавлення 1 удосконалення управл1ння, соц1ально-го стимулювання нвуково1 д1яльност1 у вищ1й осв1т1).

( . У ттпипвку дисертацИ п1дведен1 головн1 .п1дсумки, що ви-. т1кають з загвльного мвтер1алу досл1даення та визначен! де-як1 стратег1чн1 ор1внтири 1 прогнози щодо розвитку процесу соц1вльно1 рефорлацИ сучасно1 вшцо1 школи.

0сновн1 положения дисертацИ знайшли в1дображення в \ таких публ1кян1ях автора:

1. Современная высшая школа в условиях реформации образования.- Харьков: УГЛА, 1993.- 152 о. -

2. Укра1на XXI стол1ття: стрвтег1я 6св1ти (коментвр до нац1онально1 програми "0св1та").- Кол. авт.: Астахова В.1., Герас1на Л.М., Двн1ленко В.1., Ятченко А.Д.- Ки1в: М1н-во осв!ти, 1994.- 12,0 Д.а.

3. Социальные цели современной высшей школы: методология, историография, практика.- Харьков, 1991.- Деп. в НИИВШ N 42-91 от 10.01.91.- 6,0 д.а.

4. Соц!олог1я: конспект лекц1й для студент1вв гуман1тар-них вуз1в.- Ки1в: НМК ВО, 1992.- 176 с. (у сп1вавт).

5. Словник соц!олог1чних та пол1толог1чних терм!н1в.-Ки1в: Вища школа, 1993.- 142 с. (у сп1вавт.)

6. Словарь социологических и политологических термнов.-Киев: УМК ВО, 1992.- 191 с. (у сп1вавт.)

7. Об использовании активных форм обучения в преподава -нии общественных- наук.- Киев: Минвуз УССР, 1990.- 2,6 д.а.

8. Рабочая программа по курсу социологии.- Харьков: УТЮА, 1992.- 1,0 д.а. (усп1вавт.)

9. Тенденции и противоречия в реализации социальной функции высшей школы освободившихся государств Азии и Африки// Вопросы научного коммунизма: Межвед. респ. науч. сб.- 1988.-Вып.71.- 0,5 д.а. : •

10. 0 социально-правовых основах высшей школы// Вестник высшей школы.- 1990.- N3. - 0,3 д.а. (у сп1вавт.)

11. К проблеме новой методблогии обучения в высшей школе :. осмысление прошлого и поиск-инновационных подходов// Но-в1 технологи навчання.- Ки1в: НМК ВО, 1992.- Вип.4.- 0,5 д.а.

12. Глобальные проблемы образования и социальные запросы молодежи// Молодежная политика: опыт, проблемы, перспективы. Киев: Украинский НИИ проблем молодеет, 1992.- 0,3 д.а.

13. Тенденции гуманитаризации в реформах образовательшх систем государств современного мира// Гуман1тарн1 проблем осв1ти.- Дн1пропетр1вськ: ДЦУ, 1992.- 0,5 д.а.

14. Реформа осв1ти: м1жнародний досв1д та нац!ональн1 спод1вання Укра1нсько1 держави// Р1дна школа.- 1993.- N2.-1,0 д.а. (у сп1вавт.)

15. Оптимальна структура осв1ти в Укра1н1// Харьковские социологические чтения - 94: Доклады и сообщения.- Харьков, 1994.- 0,5 д.а. (у сп1вавт.)

16. До проблеми ново1 модел! ф1нансування осв1ти// Проб-леми вищо1 школи: науково-мет. зб.- Ки1в: Вища школа, 1994.-Вип. 81.- 0,6 д.а. (у сп1вавт.)

17. Роль рнсшей школы освободившихся стран в решении

кадровых проблем интеллектуального потенциала общества// Вклад высшей школы в решение задач ускорения социально-экономического развития страны: Колл. моног.- Деп в НИИ ВШ N 193-87 от 27.01.87.- 1,5 п.л.

18. Диалектика общего и особейного в процессе форлирова-ния интеллектуального потенциала общества// Деятельность советской высшей школы по формированию интеллектуального потенциала общества: Колл. моног.- Деп. в НИИ ВШ N 549-88 от 18.04.88. - 2,0 п.л.

19. Пути совершенствования материального и методического обеспечения учебного процесса в высшей школе //Перестройка высшей школы: первые итоги, проблемы, перспективы.- Колл. сб.- Деп. в НИИ ВШ N 1681-88 от 24.11.88.- 0,7 п.л.

20. Методологические основы изучения социальных целей высшей школы в государствах различных общественных систем// Высшая школа как элемент духовной культуры социализма: Колл. моног.- Деп. в НИИ ВШ N 331-89 от 9.02.89.- 2,0 п.л.

21. Социально-правовые основы функционирования высшей школы в условиях перестройки (теория и. историография проблемы).- Под общ. ред. Л.Н.Герасиной.- Деп. в НИИ ВШ N 609-90 от 11.03.90.- 20,0 п.л. (в соавт.)

22. Обновление материального и методического обеспечения 'учебного процесса как имманентная социальная задача современной высшей школы// Социальные цели высшего образования и особенности их реализации в условиях перестройки: Колл. мот.- Деп. в ЩИ ВШ N.895-90 от 25.04.90.- 1,5 п.л.

23. Социальные принципы генезиса образовательных систем// Высшая школа как институт трансляции культуры: Колл. моног.- Деп. в НИИ ВШ N 15-92 от 16.10.92.- 2,0 п.л.

24. Глобальный кризис образования и высшая школа// Обновление высшей школы - закономерность ее развития: Колл. моногр.- Деп. в НИИ ВШ И72-93 от 10.04.93.- 2,5 П.л.

25. Задачи и принципы формирования' социальной активности и'прогрессивных убеждений у иностранных студентов// Совершенствование нравственно-правового воспитания учащейся и студенческой молодеш: Тезисы Всесоюзной науч. конференции.-Омск, 1987.- 0,1 п.л.

26. Формы участия советской интеллигенции в мекдународ-ных°связях с развивающимися странами// Проблемы совершенст-

вования социально-классовых отношений в советском общества: Тезисы Всесоюз. науч. конф.- Москва, 1987.- 0,1 п.л.

27. К вопросу о путях повышения социальной активности профессорско-преподавательского состава// Человеческий фактор в условиях перестройки: Тезисы Всесоюз. науч. конф,- Ленинград, 1990.- 0,2 п.л.

28. Гибкие учебно-научно-производственные системы в вузе как реализация социального заказа общества// Проблемы деятельности ученого и научных коллективов: Тезисы Всесоюз. науч. конф.- Ленинград, 1990.- 0,2 п.л.

29. Тенденции развития высшей школы в эпоху реформации и социализации// Социальные и правовые проблемы деятельности высшей школы в условиях обновления: Тезисы респ. науч. конф.- Харьков, 1991.- 0,2 п.л.

30. Реформация в сфере образования: принципы и цели// "До ново1 Укра1ни - шляхом реформ": Матер, респ. конф.-Ки1в: НМК ВО, 1992.- 0,2 д.а."'

31. Реформация высшей школы в процессе гуманитаризации образования// Гуманизация и гуманитаризация - приоритетное направление государственной пплитики Украины в области высшего образования: 'Тезисы респ. науч. конф.-Днепропетровск, 1992.- 0,2 п.л.

32. Соц1альн1 ор1Бнтири учн1всько! молод1 та лроблеми моделговання осв1ти// Молодь у посттотвл1тврному сусп1льств1: Тези респ. наук, конф.- Харк1в, ХДПУ, 1993.- 0,1 д.а.

33. Реформационная политика в сфере высшего образования: стратегия, тактика, инновации// Человек ■ и политика: Материалы мевдунар. науч. конф.- Харьков, 1993.- 0,2 п.л. -

34. Проблема реформування принцип1в управл1ння осв1тою в Укра1н1// Школи майбутнього: Матер1али м1жнар. наук, конф.-Ки1в- Луцьк, 1993.- 0,2 д.а. (усп1вавт.).

35. Оптимизация субъективного фактора в процессе реформы образования в Украине// Харьков - XXI век: Тезисы нвуч. конф.- Харьков, 1993.- 0,1 п.л.

36. Стратегические задачи образования в условиях возрождения государственности и культуры Укрвинн// Материалы науч.-практ. конф. УГЮА.- Харьков, 1993.- 0,1 п.л.

37. Рег1онал1зац1я та гггоцеси соц1ального реформування сиотеми осв!ти в Укра1"1// Рег1ональне свмоврядування:

проблема реал1зац11 владних в1дносин. Соц1альн1 процеои в

рег1онах Укра1ни: Матер, наук, конф.- Харк1в, 1994.- 0,2 • д.а.

38. Реформация высшего образования: сущность,

•предпосылки, тенденции// Интеллигенция: проблемы гуманизма, " народа, власти; Материалы междунар. науч. .конф.- Улан-Удэ, МАН ВШ: ИС РАН: ЁШ, 1994.- 0,3 п.л.

ГЕРАСИНА Л.Н. Обновление современной высшей школы в контексте глобальных проблем образования.

Диссертация на соискание ученой. степени доктора социологических наук по специальности 22.00.06 - социология, культуры, образования, науки. Харьковский государственный университет, Харьков, 1995.

Защищается 38 научных работ и рукопись диссертации, ■которые содержат общесоциологическое исследование содержания и характера социального механизма реформации высшей школы. Установлено, что. социальную детерминацию и предметную мотивацию обновления образовательной парадигмы создает комплекс глобальных социокультурных проблем образования; в ходе этого процесса происходит, гуманистическая трансформация социальных"целей и функций современной высшей школы; учет • социальных мегатенденций, характеризующих глобальную реформацию высшего образования, позволяет прогнозировать перспективную модель социального института высшей школы в -Украине. Осуществлено практическое внедрение ряда * результатов исследований в Национальной государственной 4 Программе "Украина ХП столетия: стратегия образования" (1993 г.).

Клнчов! слова:

вшца школа, реформац!я, глобалън1 проблема осв!ти. \ . ;

' Gieraeina L.N. Renewal oi Modem Higher Sohqol in the Context of Global Bduoational Problems. -

Dootor of feoolology theeis / speciality 22.00.06 -Boolology of oulture, eduoation and eolenoe. State Kharklv' №iiVer8ity, Kharklv, 1995. ' >

38 scientific works and the thesiB manuscript are defended. They oontain general sooiology research on oontext and oharaoter of sooial meohaniem of higher sohool reformation. It is arranged, that social determination and subjeot motivation of eduoational paradigm renewal are created by the complex of global eooio-ouitural prabi«ma of education. Humanistio transformation of sooial aims and funotionB of modern higher sohool is taking place during this process. Realization of sooial megatendenoies, whioh oharaoterize the global reformation of higher eduoation, gives the opportunity to make the foreoast for perspective model of Bocial institute of higher sohool in Ukraine. The number of the results are adopted in the National State Program "Ukraine in XXI century: the strategy of eduoation" (1993).

ПЦп. до Друку^О. f-ÖV* Формат G0x84'/u- Пап1р друк. jJii . Друк ифсетний. Умовн.-друк арк. Л,0. .-вид. ярк. JLtQ» . Тираж ~100 прим. Зам. • Безплатно.

Пол!граф!чна ф1рма «Пр1нтал». 310093, л»рк1в, вул. Свердлова, 115.