автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Общественно-политическая трансформация в Венгрии. 1966-1990 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Общественно-политическая трансформация в Венгрии. 1966-1990 гг."

КІШ Єва Бернатівпа

РГ6 ОД УДК 941/949

і І СЕІІ

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ В УГОРЩИНІ.

1966-1990 рр.

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

УЖГОРОД - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової екоиоміки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Шманько

Георгій Іванович, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий

співробітник Віднянський Степан Васильович, завідувач відділом Інституту історії України НАН України кандидат історичних паук, доцент Хланта Олексій Васильович, співробітник Закарпатської обласної держадміністрації

Провідна установа: Чернівецький державний університет

ім. Ю.Федьковича, кафедра всесвітньої історії та політології, м. Чернівці.

Захист відбудеться 29 вересня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61,051.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук при Ужгородському державному університеті

(294017 м. Ужгород, вул. Університетська 14, ауд. 234).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Ужгородського державного університету (294017 м.Ужгород, вул. Капітульна, 9).

Автореферат розісланий___ £■& ОрП-іЮ, 1998 р.

Сер

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент ( ^ ж->—Матьовка М.П.

Актуальність теми дослідження. Бурхливі події кінця XX століття, пов’язані як із швидким розпадом міжнародних структур, інституцій, так із радикальними змінами в країнах Центрально-Східної Європи, зумовили нову геополітичну реальність, визначили остаточний крах тоталітарних систем, їх цінностей та ідеалів, виявили неспроможність “оновлення”, “реформування”, “демократизації” тоталітаризму. Фактично, ці політичні трансформації - як структурні перетворення в країнах центрально-східноєвропейського регіону, стали однією з найважливіших подій кінця XX ст., отже, представляють значний науковий і теоретичний інтерес.

Аналіз подій 1966-1990 рр. в Угорщині в цьому контексті, власне аналіз сутності явищ перехідної доби - вимагає дослідження причин, які детермінували політичні зміни в Угорщині. Адже від цього залежить і можливість адекватного розуміння її власної динаміки, її сучасного й майбутнього розвитку. Звідси й актуальність вивчення цієї проблематики, оскільки аналіз проблем перехідної доби пов’язаний не тільки з безпосереднім минулим, але також і з сучасним, яке є віддзеркаленням надзвичайно складних, успадкованих від доби тоталітаризму перешкод перехідного періоду.

Досліджуючи цей період новітньої історії Угорщини, варто відзначити роль зовнішнього чинника. Адже за умов штучного розподілу Європи по вісі Схід - Захід, країнам Центрально-Східної Європи наприкінці 40-х рр. XX ст. була нав’язана радянська модель “соціалістичного” розвитку саме за умов знищення “народно-демократичних” режимів в країнах цього регіону. Але процеси, які почались із 1985 року в Радянському Союзі, створили сприятливі умови для структурних трансформацій суспільно-політичного характеру в країнах цього регіону. Втім, детермінанти трансформаційних процесів в країнах Центрально-Східної Європи мали перш за все внутрішній характер, а зовнішній чинник лише прискорив радикальні перетворення, зокрема, в Угорщині, завершивши так звану “ялтинську еру”.

Актуальність теми кандидатської дисертації визначається й тим, що об’єктивний аналіз особливостей трансформаційного процесу в Угорщині дозволяє визначити перспективи вивчення цієї тематики в контексті розробки всебічно обгрунтованої концепції перехідного періоду, уроки якого мають виключно важливе, актуальне і практичне значення для розбудови демократичної держави України.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Про важливість вивчення сучасних трансформаційних процесів в країнах Центрально-Східної Європи, зокрема, і в Угорщині свідчать плани, наукові теми Інституту світової

економіки і міжнародних відносин НАН України: “Міжнародне

співробітництво в Європі” (1995-1996 рр.), “Структура сучасної цивілізації і соціально-економічний та національний морфогенез” (1996-1997 рр.), де в контексті нового бачення стадій та шляхів розвитку людства показана унікальність сучасних трансформаційних процесів в Центральній Європі. В межах теми здійснена структуризація сучасних трансформаційних процесів в Угорщині і визначені взаємозалежності політичного та інституційного характеру глобального, регіонального та національного рівнів.

Предмет та хронологічні рамки дослідження. Предметом дослідження роботи є всебічне, комплексне вивчення процесу суспільно-політичної трансформації в Угорщині, а також і аналіз діяльності суб’єктів політичних відносин в Угорщині упродовж 60-80-х рр. XX століття. Ддже 60-80-ті роки - важливий хронологічний відрізок, з точки зору реалізації в політики реформ, яка в свою чергу сприяла соціальній та політичній стратифікації угорського суспільства, розвитку середнього класу, формуванню основ ринкової економіки та розвитку громадянського суспільства в Угорщині. Термін ‘Центрально-Східна Європа”, “цещрально-східпоєвропейський регіон” вживається в межах Угорщини, Польщі, Чехословаччини.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науковому обгрунтуванні та осмисленні суспільно-політичної трансформації в Угорщині у 60-80-х рр. XX ст. в контексті аналізу процесу розвитку угорського суспільства - як взаємодії різних чинників внутріполітичного характеру. Хоча у цьому дослідженні, звичайно, не можливо проаналізувати весь складний комплекс питань, пов’язаних з розвитком політичних дій соціальних суб’єктів Угорщини. Втім, у відповідності з вказаною метою в дисертаційній роботі було поставлено такі дослідницькі завдання:

-з’ясувати специфіку угорської моделі тоталітарного режиму у 60-80-х рр. XX століття;

-визначити причини, які детермінували соціально-економічні та політичні трансформації в Угорщині наприкінці 80-х рр. XX ст.;

-проаналізувати громадсько-політичне відродження угорського суспільства, виявити особливості його політичної соціалізації;

-розглянути програмні вимоги та практичну діяльність політичних рухів, партій в контексті формування багатопартійності в Угорщині;

-дати характеристику перехідної доби Угорщини, а також крізь призму конкретно-історичної ситуації в Угорщині виявити особливості дискурсивної практики, досягнення компромісу, узгодження суспільних інтересів в межах політичного діалогу між політичними опонентами;

з

-проаналізувати підсумки парламентських виборів 1990 р. в контексті якісної зміни політичного режиму в країні.

Наукова новизпа дисертації полягає в тому, що ця дисертаційна робота є першою спробою в українській історіографії комплексного дослідження причин, особливостей, закономірностей, уроків різних аспектів трансформаційного процесу в Угорщині у 60-80-х рр. XX століття.

За умов домінування ідеологічних стереотипів в історіографічній спадщині з цієї тематики, в дисертаційній роботі по-новому досліджується зміст суспільно-політичних змін в країні у 60-80-х рр. XX ст. Новаторським є підхід дисертанта стосовно аналізу реальної політики партійно-державних інститутів, механізмів розв’язання суспільно-політичних конфліктів між соціальними, політичними силами у 60-80-х рр. XX ст., а також і дослідження процесу громадсько-політичного відродження угорського суспільства, процесу розвитку в Угорщині багато партійної політичної системи.

Практичне значення дисертації полягає у кращому науковому осмисленні суспільно-політичних трансформацій в Угорщині другої половини XX ст.

Матеріали і наукові результати дослідження можуть бути використані для вивчення новітньої історії Угорщини 60-80-х рр. XX ст. у навчальному процесі шкіл і вузів, для розробки лекційних курсів. За темою дисертації підготовлено ряд аналітичних досліджень для апарату Президента України, Міністерства закордонних справ України та інших державних установ.

Апробацію дисертації здійснено шляхом її обговорення та рекомендації до захисту Ужгородським відділом Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, а також і кафедрою нової і новітньої історії та історіографії УжДУ.

Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення в 12 наукових публікаціях, були оприлюднені на регіональних та міжнародних конференціях: ’’Орієнтири світової історії та формування сучасної

цивілізації” (Ужгород, 1996); “Соціально-економічні та етнополітичні зміни в країнах Центральної і Південно-Східної Європи (друга половина 80-х -перша половина 90-х років XX століття)” (Ужгород, 1996); “Дослідження проблем історії, соціально-економічного і політичного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи” (Ужгород, 1997).

Структура дисертації. Дослідження побудовано на основі проблемно-хронологічного принципу і складається із вступу, трьох розділів, висновків - всього 170 сторінок. У список використаної літератури включено 415 найменувань.

Мета і завдання дослідженій визначили структуру роботи:

ВСТУП

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ ТОТАЛІТАРИЗМУ В УГОРЩИНІ

1.1. Методологія дослідження

1.2. Аналіз джерел та літератури

РОЗДІЛ II КРИЗА ЛІБЕРАЛІЗОВАНОЇ МОДЕЛІ ТОТАЛІТАРИЗМУ В УГОРЩИНІ У 60-80-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

2.1. Причини економічної та політичної кризи в Угорщині

2.2. Специфіка і тенденції соціальної стратифікації угорського суспільства

2.3. Процес політичної соціалізації суспільства Угорщини РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ УГОРЩИНИ ВІД ТОТАЛІТАРИЗМУ ДО ДЕМОКРАТІЇ

3.1. Формування багатопартійності б Угорщині у 80-х рр. XX ст.

3.2. Розвиток політичного дискурсу в країні у 1989 році

3.3. Парламентські вибори 1990 року - як зміна системи політичної легітимації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність обраної теми, визначено предмет та хронологічні рамки дослідження, сформульовано мету і основні завдання роботи, визначені основні положення дисертації, вказано на наукову новизну і практичне значення дисертації.

У першому розділі - “Теоретичні засади досліджешія специфіки тоталітаризму в Угорщині” - досліджується методологія питання, проаналізовані джерела, численні наукові доробки західних і вітчизняних дослідників, присвячених вивченню питань суспільно-політичної трансформації в Угорщині у 1966-1990 рр.

В основу методології даного дослідження покладені принципи історизму, хронологічного і тематико-проблемного підходу щодо аналізу трансформаційного процесу в Угорщині наприкінці 80-х років XX ст., що дозволяє аналізувати події в хронологічній послідовності, вивчати процеси трансформування угорського суспільства в динаміці змін, в контексті історичного розвитку його відносин.

Аналіз структурної класифікації цього виду трансформаційного процесу в Угорщині в межах розглядуваної теми, дає можливість крізь призму теоретико-методологічних підходів визначити специфіку суспільно-політичної трансформації в Угорщини у другій половині XX століття. З’ясуванню характеру, змісту, особливостей суспільно-політичних та економічних змін в Угорщині сприяли:

по-перше, застосування таких відомих методів, як узагальнення, співставленім, синтез, а також і застосування системного підходу до аналізу трансформаційного процесу в Угорщині як сукупності взаємопов’язаних компонентів єдиного цілого;

по-друге, використання різноманітних зарубіжних політологічних концепцій, як наприклад, концепції перехідного періоду Д. Ростоу1, теорії політичних відносин М. Вебера2, комунікативної теорії Ю. Хабермаса3, шлітико-філософської концепції К. Поппера4;

по-третє, застосування системи категорій і понять, таких як “політична зміна”, “тоталітаризм”, “партія”, “політичний режим”, “консенсус” тощо.

Важливе методологічне значення в цьому зв’язку має дослідження подій в Угорщині у 60-80-х рр. XX ст. крізь призму взаємозв’язку та взаємодії елементів політичної системи:

інституційного - держава, уряд, УСРП, соціальні інстшуції, організаційні форми угорської демократичної опозиції, їх еволюція у партійні формації;

функціонального - форми прояву суспільно-політичного процесу, їх специфіка;

комунікативного - спосіб взаємодії та взаємозв’язку компонентів угорської політичної системи в контексті реалізації політики консолідації та компромісів, розвитку її у формі пошуків консенсусу, і як наслідок -досягнення взаєморозуміння політичними силами Угорщини в межах конструктивної співпраці на паритетних засадах за умов суспільного діалогу, демократичного політичного дискурсу.

В контексті аналізу суспільних відносин в Угорщині, слід навести концептуальне визначенім такого поняття, як “політична зміна”. Згідно термінології зарубіжної політологічної науки, політична зміна - це трансформація структур, процесів чи мети, що торкається розподілу чи здійснення владних повноважень щодо управління суспільством3.

1 Rustow A.D. Transitions to Democracy. Toward a Dynamic Model /! Comparative Politics. - April. - 1970. -

337-363 p.

2 Weber M. A politika mint hivatas. - Szeged: CSTI, 1989. - 91.o.

3 Habermas J. A tSrsadalmi nyilvanossig szerkezetvaltozasa. - Bp.: Gondolat, 1971. - 41 l.o.

4 Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги.-Т. 1-2.-К.: Основи, 1994.-938 с.

5 26 основных понятий политического анализа К Полис.-1993.-ite 1.-С. 80-90.

б

Використовуючи це поняття, і є можливість пояснити зміни, які відбувались та відбуваються сьогодні в угорському суспільстві, адже це поняття характеризує зміну типів політичної системи, а також і спосіб зміни політичного режиму.

У методологічному аспекті при дослідженні даного питання, події кінця 80-х років XX ст. необхідно вивчати крізь призму концепції “глобальної історії” Ф. Броделя, із застосуванням категорії історичної довготерміновості структур і тенденцій, як врахування темпоральності -циклічності, повторюваності, повільності, усталеності історії за умови “чіткого усвідомлення того, що соціальний час має безліч форм, що і є невід’ємним для загальної методології”1 , а також використання системного та історико-порівняльного підходів в цьому зв’язку, дає можливість систематизувати й аналізувати на прикладі Угорщини, закономірності й специфіку' трансформаційного процесу, який і є сутністю перехідної доби.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали різноманітні джерела, які умовно можна поділити на кілька груп: а) документи, публікації партійних, державних документів, збірники документів та рішень УСРП; б) газети, журнали та інші періодичні видання, у яких містяться державні та партійні документи за 1988-1990 рр.; в) звіти, доповіді, листи; г) статистичні матеріали, хронологічні видання; д) спогади, мемуарна література.

Найбільший інтерес становлять спеціальні збірники законів, правових норм2, а також і документи щодо проведення УСРП внутрішньої політики, її компетенцій3 ; звіти про діяльність опозиційних груп, а також особливе значення в цьому зв’язку' мають доповіді спец, відділу ІІІ/Ш МВС Угорщини про процес розвитку та діяльності опозиції Угорщини4.

Історико-пізнавальну цінність представляють збірники документів та рішень УСРП , програмні документи , юридичні документи, насамперед, законопроекти та закони, які були прийняті Державними Зборами у 19881990 рр.

Особливу групу джерел становлять статистичні збірники, в яких містяться дані щодо економічного розвитку Угорщини, соціальної стратифікації угорського суспільства та підсумки парламентських виборів в

1 Броде® Ф. История и общественные науки. Историческая длительность // Философия и методологах истории. - М.: Прогресс, 1977. - С. И 7.

2 Hatalyosjogszabdlyok gyfljten^nye. 1945-1972. Tcirvenyek es tcirvenyereju rendeletek. - Bp.: KJK, 1973. ~ 728.0.; Hatalyos jogszabalyok gyiijtem&iye. Miniszteri rendeletek. - Bp.: КЛС, 1974. - 1672.o.

1 Az MDP es a volt MSZMP hataskori listai. Szigoruan bizalmas. PolitikatSrtencti Intczet I.evcltara. - Dct.sz. - H (210) 1963, H(190) 1988, H (137) 1989.

4 Mentis a belsa elleosiges-ellenzeki, ellenz£kiesked3 csoportok tcvekenysegeroi. - Politikai Intezet Lev^ltira. 288.F.5. (815.0.e.).

5 Partpiogramok es dokumentumok // Magyarorszag politikai frvkSnyve. - Bp.: Aula-Omikk, 1990.-491-616.0.; Tarsadalmi szervezetek, alapitvanyok. - Bp.: Unio, 1993. - 154.o.

Угорщині1 . У процесі роботи над дисертацією були використані хронологічні видання, календарні публікації важливих політичних подій у 60-80-х рр. XX ст.

Аналізуючи сучасний стан і перспективи дослідження історії, радикальних змін в Угорщині у 60-80-х рр. XX ст., можна відзначити, що протягом останніх років (1990-1998 рр.) вченими здійснюються розробки концептуального рівня розуміння, з’ясування складної проблеми, сучасної багатовимірної політичної реальності Угорщини кінця 80-х рр. XX ст.

Про недостатність наукових розробок, значне відставання вітчизняної історичної науки та політології щодо дослідження цієї проблематики, свідчить і той факт, що в Україні питанню сучасного розвитку Угорщини не присвячено жодної монографії чи збірника наукових праць. Зрозуміло, політична заангажованість зумовлювала і відповідні концептуальні підходи до аналізу проблем у 60-80-х рр. XX ст., що не могло не позначитися на науковій об’єктивності досліджень. Втім, наприкінці XX ст. в Україні явно бракує комплексних наукових досліджень актуальних проблем суспільно-політичної трансформації Угорщини другої половини XX ст.

Приємним винятком в цьому зв’язку є видання збірника наукових праць Інституту історії України - “Україна XX ст. Проблеми національного відродження”, де поряд із дослідженнями виключно питань історії України, розглядається і питання сутності тоталітаризму в Угорщині2. Значний інтерес становить також і дослідження Ф. Рудича, а саме, порівняльний аналіз процесів трансформації політичних та економічних структур в країнах Центрально-Східної Європи^.

Фактично, події післявоєнного періоду Угорщини до нинішніх днів в контексті наукового аналізу питань становлення та краху політичного режиму, в Україні розглядаються поки що лише у підручниках з історії країн Центральної та Південно-Східної Європи та у формі публікацій дослідників Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Сучасне дослідження новітньої історії Угорщини російськими вченими не тільки продовжує традицію радянської школи з вивчення історії Угорщини, але й істотно розширює вивчення цієї тематики в контексті наукового аналізу соціо-політичної ситуації в Угорщині .Першою спробою концептуального осмислення політичних процесів 20-60-х рр. XX ст. в Угорщині, а також і в інших країнах регіону, стала колективна праця:

1 КоїронсІ Бгагізгикаі Пігаиі. Тапагіакпі тоЬіІіїаз ез ргезгїігз. - Вр.: К5Н, 1986. - 375.о.; Кбгрохш БіаіізгіІкаі НіуаіаІ. Тйгзасїаїті tagoz6das, гпоЬіШб. - Вр.: К5Н, 1994. - 207.0.

2 Матійчук В.І., Ткаченко В.М. Концепції радянського тоталітаризму і порівняльний аналіз II Україна XX ст. Проблеми національного відродження. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 4-49.

3 Рудич Ф.М. Чи багато влади потрібно владі ? (Україна в контексті трансформації політичних структур в країнах СНД і Балтії, Центральної і Східної Європії). -К.: Довіра, 1998* ~ 142 с.

“Політичні системи СРСР та країн Східної Європи. 20-60-ті роки.”1.

Привертає увагу і праця російських вчених “Коротка історія Угорщини”, де по-новому оцінені події історії Угорщини2 . Об’єктивний аналіз причин соціально-економічної та політичної кризи в Угорщині містить і брошура російських дослідників А.В. Полякова та М.А. Усієвич “Угорщина: проблеми і перспективи”, яка є нарисом подій в Угорщині наприкінці XX ст.”3.

В цьому зв’язку слід відзначити й численні публікації співробітників Інституту міжнародних економічних та політичних досліджень РАН, а саме,

О.Т. Богомолова4 та Л.Ф. Шевцової5 щодо аналізу специфіки трансформаційних процесів в центрально-східноєвропейському регіоні взагалі; а також і праці Д.С. Маркова6, публікації В.Л. Мусатова7.

Численні наукові доробки дослідників США присвячені вивченню різноманітних аспектів суспільно-політичної трансформації в країнах Центрально-Східної Європи. В дослідженнях В. ІСовріга8, Г. Стоукса9, Д. Мейсона10 обгрунтовується історична детермінованість змін, особлива роль опозиційних іруп в країнах Центрально-Східної Європи, зоїфема, і в Угорщині . Аналіз цієї літератури дає підстави констатувати, що вченими США на сьогодні розробляється новий концептуальний підхід до осмислення історичних явищ в країнах Центрально-Східної Європи, насамперед, що стосується аналізу перехідного періоду від тоталітаризму до демократії. Особливої уваги заслуговує також і дослідження Б. Ломакса, а саме, його порівняльний аналіз трансформаційного процесу в Угорщині із політичними змінами в країнах Західної Європи11 Першою спробою комплексного вивчення особливостей суспільно-політичної трансформації в Угорщині кінця 80-х - початку 90-х рр. XX ст. стала колективна монографія вчених

Политические системы СССР и стран Восточной Европы. 20-60-с годы. - М.: Наука, 1991. - 254 с.

2 Краткая история Венгрии. - М.: Наука, 1991. - 608 с.

3 Поляков А.В., Усиевич М.А. Венгрия: проблемы и перспективы. - М.: Знание, 1990. - 64 с.

4 Богомолов О.Т. Восточная Европа после социализма //Вестник РАН. - 1993. - Л» 11. - С. 974-981.

s Шевцова Л.Ф. На пути реформ// Общественные науки. -1990. -№ 1. - С. 16-30.; Восточная Европа: «момещ истины» еще впереди // Полис. - 1991. - № 1. - С. 80-90.

6 Марков Д.С. Политические силы в постсоциалистических обществах. Ветрил // Общественные науки и современность. - 1993. -№ 1. -С. 142-152.; Общественно-политические преобразования в Венгрии// Политическая трансформация стран Центральной и Восточной Европы. - М.: Эликон, 1997. - С. 33-60.

7 Мусатов ВЛ. Восточная Европа: процесс перемен // Новая и новейшая история. - 1991. -№ 2.-С. 19-31.; Венгерское полустолетие // Международная жизнь. -1997. - № 4, - С. 87-93.

* KovrigB. Of Walls and Bridges. The United States and Eastern Europe. - New York - London: New York University Press, 1991. - 425 p. •

s Stokes G. The Walls Came Tumbling Down. The Collapse of Communism in Eastern Europe - New York-Oxford: Oxford University Press, 1993. - 319 p.

w Mason D. Revolution in East-Central Europe. The Rise and Fail of Communism and the Cold War. - Boulder-San Francisco: Westview Press, 1992. - 216 p.

11 Lomax B. A kelet-kOz^p-europai demokratizal6dis akadilyai: a magyar eset nemzetkiizi fisszehasonlitisban // Tfcsadalmi Szemle. -1992. - № 8-9. - 3-18.0.

Великобританії та Угорщини: “Угорщина: політика трансформації” (1995р.), де питання політичної трансформації в Угорщині досліджують такі вчені, як Т. Кокс, Б. Ломакс, А. Фурлонг, М. Панеп, Г. Ілонскі, Е. Салаї

Наукове осмислення трансформаційного процесу Угорщини, угорські вчені розпочали лише із 90-х pp. XX ст. Хоча вже упродовж 70-80-х pp. XX століття угорські (зарубіжні) вчені демонстрували адекватне розуміння політичних реалій країни, проводили саме науковий аналіз окремих аспектів політичних явищ Угорщини.

Це стосується угорської соціологічної школи, як власне вчених Угорщини - Т. Колоші2, Ж. Ферге3 (стосовно розробки стратифікаційної концепції угорського соціуму), а також і великої кількості угорців -дослідників (соціологів, економістів, політологів, філософів), які у 70-х pp. XX ст. змушені були емігрувати в країни Західної Європи та СЇ1ІА. Так, якщо згадати лише таких відомих вчених, як економіста Я. Корнаі (розвідки вченого стосовно соціального та економічного аспекту демократичного переходу Угорщини)4, соціологів та політологів І. Селені і Д. Конрада (їх дослідження особливостей соціо-політичного статусу інтелігеїщії Угорщини)3 , філософів Ф. Фегера та А. Геллер (їх наукові концепції "модернізації", осмислення сутності угорського політикуму у 50-80-х роках XX ст. в контексті аналізу геополітичної ситуації в Європі у зазначений період)6 , більше того, досліджуючи їх праці, можна із впевненістю констатувати, що наукові розвідки цих вчених за своїм теоретико-методологічішм рівнем щодо дослідження сутності політичного режиму Угорщини цілком відповідають сучасним вимогам часу.

Виняток в цьому зв’язку становила історична наука Угорщини. Цей факт певпою мірою пояснюється тим, що можливості суспільних наук в Угорщині були обмежені ідеологічними доктринами, офіційною політикою УСРП. На початку 90-х років XX ст. угорськими політологами були опубліковані наукові дослідження, присвячені загальним проблемам суспільно-політичного життя Угорщини 60-80-х pp. XX ст. Насамперед, це дослідження А. Ага щодо аналізу розвитку громадянського суспільства в Угорщині7.

1 Hungary: Піе Politics ofTransition. - UK.: Univ. of Strathclyde, 1995, - 191 p.

2 Kolosi T. Tarsadalmi straktura is szocializmus. - В p.: Kossuth, 1974 - 235. o.

3 Ferge Zs. Fejezetek a m3gyar szegenypolitika torteneteb6l. - Bp.: MagvetS, 1986. - 173. o.

4 Когааі J. A magyar refornifolyamat: viziok, remenyek es a valosag 11 Rigi 4 s uj ellentmondasok 6s dilemmdk. -Bp.: Magveto, 1989. - 460. o.; Komai J. The Postsocialist Transition and the State: Reflections in the Light of Hungarian Fiscal Problems // The American Economic Review. -1992. - № 2. - P. 1-21.

5 Szel&yi 1. Uj osztaly, 411am, politika. - Bp.: Ечгбра, 1990. - 440. o.; Konrdd G., Szelaiyi I. firtelmiseg is dominancia a posztkommunista tarsadalmakban // Politikatudom4nyi Szemle. -1992. - № 1. - 9-28. o.

6 Feher F., Heller A. Kelet-Europa hosszu forradalma Jalta ellen. - Bp.: Kossuth, 1990. - 320. o.

1 Agh A. Az onszab4!yoz6 tirsadalotn. A civil tirsadalom Nyugat- es Kelet-Europabaa. - Bp.: Kossuth,. 1989. - 373. o. .

Вагомий внесок у дослідження даної проблематики зробили угорські політологи Я. Kepi1, І. Шлетг2 , наукові дослідження яких пов’язані із проблемами формування багатопартійної політичної системи в Угорщині, аналізом різних аспектів генезису та змісту політичної зміни в Угорщині наприкінці 80-х pp. XX ст.

Аналіз методології та наукової літератури стосовно питання суспільно-політичної трансформації в Угорщині свідчить про необхідність комплексного: історичного, політологічного, соціологічного дослідження даної проблематики.

У другому розділі - “Криза лібералізованої моделі тоталітаризму в Угорщині у 60-80-х роках XX ст.” розглядаються причини та наслідки політики «кадаризму» у зазначений період, визначено специфіку лібералізованої моделі політичного режиму Угорщини та тенденції соціальної, політичної стратифікації угорського суспільства.

Внаслідок впровадження часткових, короткострокових економічних реформ, в Угорщині утворився специфічішй, відмінний від інших держав “соціалістичного блоку", лібералізований варіант політичного. режиму, основу якого визначило монопольне право правлячої із 1956 р. УСРП (Угорської соціалістичної робітничої партії).

Аналізуючи взаємозв’язок політики реформ із соціальною стратифікацією в Угорщині в контексті трансформування угорського суспільства, слід зазначити, що однією з головних традиційних структуротвірних засад соціальної стратифікації є відносини власності. Утім, ці відносини як в Угорщині, так і в інших країнах Центрально-Східної Європи за умов “реального соціалізму” з кінця 40-х pp. XX ст. поступово трансформувалися у соціальні функції певних груп суспільства.

Тому як відродження та розвиток дійсно економічно детермінованих соціальних верств, груп населення, можна розглядати наслідки проведення економічної реформи, яка (попри всі її недоліки) все ж таки значно сприяла відтворенню, поступовій еволюції суб’єктів власності, відродженню структури приватного підприємництва, соціальній мобільності угорського населення.

Отже, у підвалинах угорської моделі квазісоціалізму почали формуватися якісно нові за змістом структурні елементи, як соціально-економічної організації суспільства - розвиток орієнтованої на ринок економіки, поступовий розвиток середнього класу; так і політичної організації суспільства - це проведення так званої “м’якої диктатури”, яка в

1 Кегі L. A hanuinceves rendszer ag6ni4ja И Tfeadalmi szemle. -1990. -№ 11. -13-22. o.; Punk5sdt61 lombhuliasig // Tarsadalmi szemle. - 1990. - № 12. - 35-45. o.

2 Schlett I. Az opponumzmus dicserete. - Bp.: MagvetS, 1990. - 303. o.

свою чергу сприяла, хоча і в латентній формі , політичній соціалізації суспільства, розвитку громадянського суспільства Угорщини.

У 70-х рр. XX ст. за умов уповільнення економічної реформи та нездатності УСРП знайти адекватні шляхи структурної реорганізації економіки, а також і нездатності її своєчасно адаптуватися до нових умов світового господарювання (енергетична криза 1973 р., радикальна зміна зовнішніх умов економічного розвитку тощо), УСРП почала пошук нових джерел, аби забезпечити постійний економічний ріст, а саме, за рахунок збільшення імпорту та отримання західних кредитів.

Загострення економічної кризи у 80-х рр. XX ст. в Угорщині спричинило і негативні соціальні наслідки: ріст безробіття, різке падіння рівня життя угорського населення, його депривацію. Таким чином, загострення соціально-економічної кризи наприкінці 80-х рр. XX ст. в Угорщині вимагало зміни концепції соціально-економічної політики УСРП, проведення радикальних економічних та політичних реформ. Суть реформи, яка знову була розпочата у 1988 р. полягала у так званій “демократизації” політичного режиму за умов однопартійної політичної системи в межах “соціалістичного вибору”, до речі, програма стабілізації економіки вже наприкінці 1988 р. виявилась нереальною.

Навіть при умові, коли менталітет керівництва держави ставав адекватним вимогам тогочасного життя, УСРП в своїх діях була обмежена рамками, які визначалися самим політичним режимом Угорщини. Значення Партконференції 1988 року можна оцінити лише в контексті суспільно-політичної трансформації угорського соціуму, адже це була перша спроба реальної оцінки економічної та політичної ситуації в країні. Саме цей форум з усією очевидністю продемонстрував різку поляризацію політичних сил в УСРП, зокрема, посилення її реформаторського крила на чолі із І. Пожгаї та Р. Нєршем.

Отже, нездатність УСРП до швидких радикальних політичних та економічних змін вже у 80-х роках XX ст., специфіка самої політичної природи УСРП, її методи та засоби, були детерміновані загальносистемними якостями політичних інститутів тоталітаризму в Угорщині. Адже головна причина соціально-економічної та політичної кризи в Угорщині мала перш за все системний характер, витоки якої містилися у самому існуванні лібералізованої моделі політичного режиму Угорщини. і

Процес політичної соціалізації угорського суспільства, включення його осіб в політичну сферу і формування певного типу політичної культури відрізнявся від політикуму інших країн Центрально-Східної Європи. Активне пристосування партійно-державного керівництва до нових умов, політика лібералізації економічного життя суспільства - вели до менш

активного протистояння соціуму політичному режиму на відміну від інших країн регіону, зокрема, Польщі та Чехословаччини, де незалежні суспільні рухи набули більш масового характеру та більшої мобільності.

Становлення, формування неурядових організацій у 70-80-х рр. XX століття в Угорщині ускладнювалося проблемою їх легітимації, адже у 70-х рр. XX ст. вони “боролися” за визнання свого існування, а у 80-х рр. XX ст. -за право брати реальну участь у вирішенні політичних проблем нарівні з урядовими організаціями.

А вже наприкінці 80-х рр. XX ст. альтернативні суспільно-політичні імплікації політики реформ, як в плані вимог демократичних реформ з боку реформаторів УСРП, так і більш радикальних вимог з боку громадянського суспільства, до речі, яке ще й тепер знаходиться у стадії розвитку, позбулися латентної форми, і все в більшій мірі сприяли трансформації політичних та економічних структур в Угорщині.

З прийняттям у 1989 р. Державними Зборами (парламентом) Угорщини законів про право громадян на створення об’єднань та асоціацій, на проведення мітингів та зборів, про референдум, народну ініціативу, про функціонування та господарську діяльність політичних партій, нового закону про вибори - виникла нова політична реальність до якої намагалися пристосуватися й "державна партія" і уряд М. Немета.

У третьому розділі - “Особливості перехідного періоду Угорщини від тоталітаризму до демократії1” - досліджуються процеси формування багатопартійної політичної системи країни, пошуки консенсусу політичними силами Угорщини у 1989 р., а також проаналізовані результати виборів 1990 року, які і визначили якісну зміну політичного режиму в Угорщині.

Процес швидкої партизації в Угорщині відбувався у двох напрямах, як створення нових партійних формацій - Угорського демократичного форуму, Союзу вільних демократів, ФІДЕС (угор.), сформованих на основі демократичних опозиційних рухів, а також і як відродження так званих “історичних” партій - Незалежної партії дрібних власників та громадян, Соціал-демократичної партії Угорщини, Угорської народної партії, які наприкінці 80-х рр. XX ст. пристосовуючись до нових суспільно-політичних реалій намагались репрезентувати традиційні цінності, ідеології.

Політична структуралізація соціуму Угорщини відбувалася не тільки в межах демократичної опозиції, вона позначилася і у трансформації УСРП, перейменування якої в У СП у 1989 р., зміна її характеру та намагання репрезентувати соціал-демократичний напрям, були важливою суспільно-політичною подією в контексті мирного переходу Угорщини до парламентської демократії.

Формування політичних напрямів в Угорщині свідчило про намагання

партійних формацій стати легітимними учасниками політичного життя країни, про їх наміри репрезентувати політичні напрями, аналогічні західноєвропейським зразкам, що позначилося у претензіях УДФ, НПДВ, СВД посісти центристські позиції.

Суспільно-політичні трансформації у 60-80-х рр. XX ст. сприяли формуванню угорської демократичної опозиції та реформаторського крила УСРП, активізація яких наприкінці 80-х рр. XX ст. спричинила новий розподіл політичних сил, а також виявила їх здатність до пошуків консенсусу.

Порівняно з іншими країнами “соціалістичного блоку”, процес суспільно-політичної трансформації, перехід Угорщини, а також і Польщі до парламентської Демократії відбувався на основі консенсусу різних політичних сил, що у загальноєвропейському контексті, з точки зору вироблення механізмів та філософії здійснення політичних змін, дозволяє порівнювати його із класичним прикладом мирного переходу до демократії в Іспанії.

Оскільки криза легітимності політичного режиму в Угорщині відбувалася на двох рівнях - на рівні еліти і на рівні мас, процес трансформації політичних структур в Угорщині відбувався головним чином у двох напрямках.

По-перше, це внутріполітична боротьба в УСРП і як наслідок -перемога реформ-комуністів (легалізація діяльності платформ в УСРП, ліквідація 12 квітня 1989 р. Політичного Комітету УСРП, зміна керівного складу УСРП прихильниками радикальних реформ, а також і створення на установчому з’їзді 6-10 жовтня 1989 р. УСП), реалізація політики адаптації “державної партії” до нових реалій, зумовлених специфікою перехідного періоду. В цьому аспекті слід також зауважити, що дії владних структур Угорщини в цей період відображали реалістичний менталітет, особливо, другого складу уряду М. Немета (10.У.1989 р. - 23.УЛ990 р.). .

По-друге, це розвиток громадянського суспільства Угорщини в контексті інтеграції угорського суспільного життя у коло європейської культури, сталих традицій політикотворення, розвиток багатопартійності у 1988-1989 рр., зросташш впливу суспільних рухів та партійних формацій серед угорського населення, їх участь у вирішенні суспільно-політичних проблем нарівні з інститутами влади (переговори УДФ з УСРП 20 січня 1989 року, офіційне визнання УСРП подій 1956 р. як народного повстання, організація опозицією масового за характером альтернативного святкування 15 березня у 1989 р., і що особливо важливо - це об’єднання опозиції 22 березня 1989 р. і заснування "круглого столу" опозиції - КСО).

Найсуттєвішою подією багатоаспектного трансформаційного процесу

в Угорщині були саме переговори 13 червня - 18 вересня 1989 р., і як наслідок - досягнення компромісу, політичної угоди до проведення парламентських виборів.

Тактичні успіхи опозиції - як втримання рівноваги між інтересами політичних опонентів засобом плебісциту 25 листопада 1989 р., що у стратегічному вимірі свідчило про вирішення найважливішого питання майбутнього політичного устрою Угорщини - як парламентської, а не президентської посткомуністичної демократії, а також її перемоги 22 липня та 5 серпня 1989 р. (внаслідок цього Державні Збори репрезентувала вже і опозиція) свідчили - про поразку' УСРП, про втрату її монополії на владу та підвищення політичного статусу демократичної опозиції в країні, а також скасували всі перешкоди для проведення вільних демократичних виборів, внаслідок чого центр політичної ваги перемістився у парламентську площину.

В результаті проведених парламентських виборів 25 березня - о квітня 1990 р. в Угорщині перемогу отримали опозиційні політичні партії. Створення нового складу угорського парламенту дає характеристику розкладу політичних сил в країні. Із 386 депутатських місць, найбільшу кількість отримав УДФ (164 мандатів - 24,73% голосів виборців), який разом з НПДВ (44 - 11,73%) та ХДНП (21 - 6,4%) 23 травня 1990 р. створив коаліцію, яку очолив голова УДФ И. Антал, визначивши цим самим домінування правоцентристських демократичних сил в країні. Опозиційними партіями у 1990 році стали - СВД, УСП та ФІДЕС. Ортодоксальні комуністи (“оновлена” УСРП) та соціал-демократи (СДГГУ) не пройшли у парламент.

Вибори 1990 р. на інституційному рівні остаточно визначили становлення угорської багатопартійної політичної системи, легалізували на найвищому рівні діяльність партій, як реальних суб’єктів політичної системи Угорщини. В цьому контексті аналіз якісної характеристики, соціально-професійного складу депутатів парламенту Угорщини, свідчив про факт зміни політичного режиму в країні.

Внаслідок перемоги контреліти - як дискримінованих соціальних суб’єктів угорського політичного життя 70-80-х рр. XX ст., в Угорщині розпочався процес активного формування прошарку професійних політиків, що мало вирішальне значення з точки зору історичної перспективи -демократичних політичних та радикальних економічних змін та розвитку громадянського суспільства в країні.

Таким чином, традиції європейськості, елементи правової й політичної культури, розвиток інфраструктури політичної соціалізації соціуму Угорщини регенерували демократичні процедури вирішення проблем політикуму.

ВИСНОВКИ

Часткова демократизація стилю й методів партійно-державного управління, зокрема, економічна реформа 1966 р., сприяли формуванню у підвалинах угорської моделі квазісоціалізму якісно нових за змістом структурних елементів соціально-економічної організації суспільства - це розвиток орієнтованої на ринок економіки, поступове формування приватного підприємництва, відтворення процесу буржуазної соціалізації, розвиток середнього класу Угорщини.

Реалізація так званої “м’якої диктатури” вела до посилення реформаторського крила УСРП, а створення та інстшуціалізація угорської демократичної опозиції сприяли розвитку норм політичної свідомості, культури та мотивацій політичної активності соціуму в контексті розвитку громадянського суспільства в Угорщині.

Процес партизації в Угорщині відбувався за умов створення нових партій, сформованих на основі демократичних опозиційних рухів, що було об’єктивно зумовлено становленням парламентської демократії в Угорщині, а також і за умов відродження політичних формацій, які мали великі традиції в Угорщині у ХІХ-ХХ ст.

Поляризація сил всередині УСРП між ортодоксами та реформаторами партії сприяла узгодженню дій інститутів державної влади, насамперед, УСРП із представниками угорської демократичної опозиції, що у подальшому ініціювало демократичний, мирний трансформаційний процес в Угорщині.

Суть суспільно-політичної трансформації в Угорщині у 1988-1990 рр. полягала у пошуках й досягненні політичними силами країни консенсусу - як фактора демократизації суспільно-політичного життя, переходу іфаїни до парламентської демократії за умов оформлення та функціонування політичного дискурсу, суспільного діалогу між політичними опонентами Угорщини. Вибір саме такого шляху до парламентської демократії був адекватним філософії політикуму та особливостям соціо-економічних та політичних реалій Угорщини 60-80-х рр. XX ст.

Проєвропейськість подій в Угорщині, яка вимірюється розвитком демократичних традицій, громадянського суспільства та розвитком традицій реформування в країні; поновленням традиційної парламентської системи -позначилась саме у філософії радикальних демократичних змін в Угорщині, що і обумовило демократичну, якісну характеристику зміни соціо-історичної парадигми Угорщини, а також унікальність трансформаційного процесу в контексті розвитку інтеграційних процесів, розбудови об’єднаної Європи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Приграничные связи Украины и Венгрии в контексте общеевропейского процесса // Украина в приграничном сотрудничестве: современные проблемы и новые ориентиры. - Вып. 4. - Ужгород:Облстат, 1992. - С. 83-98.

2. Угорщина. 1988-1993. // Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. - Київ: Хрещатик, 1993. - С. 63-66, 87-88.

3. Угорщина: курсом реформ // Політика і час. - 1993. - № 7. - С. 29-33 (у співавторстві з Шманько ГЛ.), (текст автора 31-33).

4. Вишеградський “чотирикутник”. Загальноєвропейська інтеграція східноєвропейських країн // Політика і час. - 1994. - № 1. - С. 48-50 (у співавторстві з Шманько Г.І.), (текст автора 49-50).

5. Особливості політичної соціалізації молоді в Угорщині // Молодіжна політика на Закарпатті. Матеріали науково-практичної конференції (27-28 січня 1993 р.) - Ужгород: ЗЦСМ, 1994. - С. 56-60.

6. Специфіка трансформаційних процесів Угорщини в загальноєвропейському контексті // Соціально-економічні та етнополітичні зміни в країнах Центральної і Південно-Східної Європи (друга половина 80-х - перша половина 90-х років XX ст.) Матеріали міжнародної наукової конференції (26-27 вересіи 1996 р.) - Ужгород: УжДУ, 1997. - С. 55-57 (у співавторстві з Шманько Г.І.), (текст автора 56-57).

7. Перехід Угорщини до парламентської демократії (досвід трансформації політичних структур) //Політична думка. - 1998. - № 1. - С. 27-38.

8. Європа у пошуках нової ідентичності. Інституціоналізація процесів інтеграції країн Центрально-Східної Європи // Нова політика. - 1998. - № 3. -С. 2-6.

9. Виклик демократії. Політичні трансформації в Центрально-Східній Європі // Віче. - 1998. - № 5. - С. 112-119.

10. Процес політичної соціалізації суспільства Угорщини наприкінці XX ст. (порівняльний аналіз) // Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. - Ужгород: Патент, 1998. - С. 162 -165.

11.Специфіка демократичного переходу в Угорщині в. загальноєвропейському контексті // Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. - Ужгород: Патент, 1998. - С. 143145.

12. Трансформаційні процеси в країнах Центрально-Східної Європи // Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування. - Ужгород: УжДУ, 1988.-С. 78-81.

АНОТАЦІЯ

Кіш Є.Б. Суспільно-політична трансформація в Угорщині. 1966-1990 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Ужгородський державний університет, Ужгород, 1998.

У дисертації досліджується діяльність інститутів влади Угорщини у 60-80-х рр. XX ст. На основі зарубіжних документальних джерел в роботі аналізується цілий комплекс питань, пов’язаних з особливостями суспільно-політичної трансформації в Угорщині, визначені причини і форми соціально-економічної та політичної кризи, досліджується процес формування багатопартійної політичної системи. Особлива увага в роботі приділяється характеристиці соціальної та політичної стратифікацій угорського суспільства, а також - аналізу особливостей та різних аспектів трансформаційного процесу Угорщини в контексті загальноєвропейського процесу.

Ключові слова: політична система, трансформація, криза, вибори, демократія.

АННОТАЦИЯ

Киш Е.Б. Общественно-политическая трансформация в Венгрии. 1966-1990 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - всемирная история. - Ужгородский государственный университет, Ужгород, 1998.

В диссертации исследуется деятельность институтов власти Венгрии в 60-80-х гг. XX ст. На основании зарубежных документальных источников в работе анализируется целый комплекс вопросов, связанных с особенностями общественно-политической структуры Венгрии, расскрываются причины и формы социально-экономического и политического кризиса, исследуется процесс формирования многопартийной политической системы. Особое внимание в работе уделяется характеристике социальной и политической стратификаций венгерского общества, а также - анализу особенностей и различных аспектов трансформационного процесса Венгрии в контексте общеевропейского процесса.

Ключевые слова: политическая система, трансформация, кризис, выборы, демократия.

SUMMARY

Kish E.B. Social and Political Transformation in Hungary. 1966-1990. -Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 07.00.02 - world histoiy. -Uzhgorod State University, Uzhgorod, 1998.

In the thesis the functioning of government institutions of Hungary in 6080s of XX century is investigated. Foreign documentary sources form the basis for the analysis of the complex of issues connected with the specific traits of public and political structure in Hungary; reasons and forms of social, economic and political crisis are covered; process of multipartial political system forming is under research. The special attention in the dissertation is payed to the characteristics of social and political stratification of Hungarian society, also to the analysis of specific traits and different aspects of transformation process in Hungary in the context of European process.

Key words: political system, transformation, crisis, election, democracy.